WWW.PEDPRESA.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 22 (1341) 3 червня 2013 року 

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 48 (1416)   22 грудня 2014 року 

ДОРОГІ ОСВІТЯНИ ТА НАУКОВЦІ!Прийміть мої найщиріші вітання з Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай ці свята – вісники оновлення – принесуть вам і вашим родинам мир і злагоду.

Рік, що минає, став для України часом важких випро-бувань і важливих змін. Він був насичений різними по-діями. У 2014 році перемогла Революція Гідності, були здійснені важливі кроки на шляху реформування освіти в Україні за європейськими стандартами. Зокрема, був ухвалений Закон України «Про вищу освіту». Але по-переду ще багато роботи. Підписання Угоди про асо-ціацію з Європейським Союзом передбачає здійснення важливих реформ, зокрема прийняття нових Законів України «Про освіту», «Про професійну освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність». Адже тільки маючи освіту і науку європейського рівня, Україна змо-же стати самодостатньою державою.Бажаю усім здоров’я, натхнення, енергії у Новому Році для здійснення наших важливих завдань. Нехай Новий 2015 рік буде мирним і щасливим, а Різдво Христове наповнить ваші серця любов’ю, надією і вірою! Щастя вам, освітяни та науковці, родинного затишку і добра!З найкращими побажаннями міністр освіти і науки України Сергій КВІТ

РЕФОРМУВАННЯ  І  ДИСКУСІЯ

ЕМОЦІЙНА  ГЕОМЕТРІЯ

ОЛІМПІАДИ  І  ПІДРУЧНИКИ

МІЖНАРОДНІ  ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Голова профільного парламентського комітету Лілія Гриневич вважає, що навіть у той час, коли ще тривають бойові дії, треба розпочинати справжні, системні реформи. які виклики постануть перед освітянською спільнотою у 2015-му?

Маестро шкільної геометрії ісаак кушнір зацікавлює учнів оригінальними задачами, котрі «витискають сльозу». він щасливий у професії, якою насолоджується попри солідний стаж, і своїм натхненням ділиться із школярами

національному питанню має приділятися значно більша увага. у цьому переконані члени Громадської ради керівників освітніх програм всеукраїнських громадських об’єднань національних меншин україни при МОн

Представники департаментів МОн, громадських організацій, експертного середовища та академічної спільноти обговорили необхідність внесення змін до законодавства відповідно до вимог ратифікованих україною міжнародних документів

4

6

5

8

Наприкінці року зазвичай підбивають підсумки, зробимо це й ми. В «освітянському календарі-2014»: участь студентів і викладачів у Революції Гідності, зміна керівництва МОН, ухвалення нового Закону «Про вищу освіту», зміни у шкільних програмах, налагодження навчання в умовах війни, брак коштів, стійкість і нові сподівання. І, найголовніше – солідарність, яку в режимі «нон-стоп» демонструють і школи, і ПТНЗ, і виші. І хоча фінанси у країні (і нашій галузі зокрема) часто «співають романси», але цей рік більшість освітян згадуватимуть з гордістю.

РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ І СОЛІДАРНІСТЬ «НОН-СТОП»

СтОР.

8

2 «Освіта України»

За матеріалами прес-служб мОн, урядового порталу, власних кореспондентів

виклики ДонБасу

ПЕРЕВЕДЕННЯ, АТЕСТАЦІЯ І СТИПЕНДІї

проект Для учнів

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІ шКОлИ

конФеренція

ІНДУСТРІЯ, ЯКА ЗМІНЮЄ СВІТ

піДручникотворення

КОНКУРС СТАРТУВАВ

міЖнароДний рейтинГ

ПОЗИЦІЇ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИшІВ

Діаспора

ДЛЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ УКРАїНИ

Кабінет Міністрів урегулював питан-ня щодо забезпечення прав студен-

тів ВНЗ Донбасу, видавши розпоря-дження №1210-р від 5 грудня «Деякі питання організації освітнього проце-су у вищих навчальних закладах». До-кумент, зокрема, визначив механізм переведення студентів вищих навчаль-них закладів Донецької і Луганської областей, які тимчасово допущені до занять, та студентів ВНЗ цих областей, у яких унаслідок проведення антите-рористичної операції не здійснюється освітній процес, а також їх стипенді-ального забезпечення та збереження права на отримання державних пільг і гарантій.

Студенти, які бажають перевести-ся, мали до 19 грудня 2014 року пода-ти відповідну заяву на ім’я керівника ВНЗ, до якого вони хочуть перевести-ся. Також урегульовано питання допу-щення студентів, які тимчасово навча-ються, до державної атестації у ВНЗ, у яких вони тимчасово допущені до за-

нять, порядок замовлення та видачі їм документів про вищу освіту державно-го зразка та додатків до них.

Минулого тижня на виконання ви-щезгаданого розпорядження МОН сво-їм наказом №1447 від 16.12.2014 року збільшило обсяг державного замовлен-ня ВНЗ для переведення студентів Дон-басу, що тимчасово допущені до занять.

Представники Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА,

компаній ДТЕК і «Київенерго» прове-ли урочистий запуск третьої хвилі про-екту «Енергоефективні школи» в Киє-ві. Упродовж грудня 2014 – січня 2015 року він стартує у 10 столичних навчаль-них закладах і ще 40 школах у багатьох регіонах України. Тут почнуть виклада-ти факультативний курс «Основи тепло-постачання та теплозбереження».

У межах проекту учні 6–8 класів зможуть не лише отримати теоретич-ні знання про те, як виробляється, по-стачається й де втрачається тепло, а й набути практичних навичок у сфері енергоменеджменту. Школярі здійснять енерго аудити приміщень, відвідають електростанції й теплоелектроцентралі,

розроблять власні проекти з підвищен-ня енергоефективності своїх навчаль-них закладів. Найкращі пропозиції бу-дуть профінансовані. Проект є щорічним і реалізується з 2012 року, загальні ін-вестиції і його призовий фонд за три роки – 11,4 мільйона гривень.

Підсумки третьої хвилі проекту «Енергоефективні школи» підіб’ють у травні 2015 року. Найкращі учасники отримають грошові гранти на реалі-зацію проектів із підвищення енерго-ефективності шкіл, які розробили учні.

Конференція «Синергія: ІТ-освіта і ІТ-індустрія», яка днями вже вдруге від-

булась у столиці, є майданчиком для дис-кусії щодо останніх розробок у галузі. Захід об’єднав провідних експертів – ректорів, проректорів, деканів, директо-рів з HR та освіти з України, Білорусії, Польщі та країн Балтії. Для обговорен-ня було запропоновано такі теми: стан-дарти в ІТ-освіті, налагодження співпраці між школою та вищою освітою в галузі ІТ, публічно-приватне партнерство і між-народна співпраця. Конференцію тради-

ційно провела Асоціація «Інформаційні технології України» за підтримки Мініс-терства освіти і науки.

Як зазначив під час конференції мі-ністр освіти і науки Сергій Квіт, змі-ни в освіті дадуть поштовх до якісного розвитку ІТ-індустрії, без якої важко уявити сучасний і майбутній світ.

Директор Асоціації «ІТ Україна» Вік тор Валєєв наголосив, що ІТ га-лузь, безперечно, має стати одним з лідерів економіки країни, замінивши багато традиційних галузей, але без ефективної системи освіти це зроби-ти неможливо.

18 грудня офіційно розпочато конкурс підручників. Від-повідний наказ №1461 від 11.12.2014 року «Про про-

ведення конкурсного відбору оригінал-макетів підручників для учнів 4 та 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів» розміщений

на сайті МОН. У документі є перелік предметів та назв підручників, а також основні терміни проведення конкурсного відбору. У 2014–2015 рр. відбувати-меться не традиційний конкурс рукописів, а відбір оригінал-макетів, з кожно-го навчального предмета будуть представлені декілька підручників.

За словами завідувача сектору Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Світлани Фоміної, під час першого етапу експертиза буде «закритою», аналізувати-муть підручники обрані експерти. А на наступному етапі всі вчителі України оби-ратимуть підручники, які мають друкуватися за кошти державного бюджету. Кон-курс має закінчитися у березні: його результати підіб’ють на засіданні колегії МОН.

Сьогодні відбудеться жеребкування фахівців, які братимуть участь в експертизі підручників, а до 29 грудня будуть затверджені інструктивно-методичні матеріа-ли щодо проведення методичної, наукової та психолого-педагогічної експертиз.

КНУ імені Тараса Шевченка – на 35-й сходинці у новому рейтингу QS University Rankings:

Eastern Europe and Central Asia 2014/15. До нового рейтингу також потрапили ще 5 українських вишів: НТУУ «Київський політехнічний інститут» і Харків-ський національний університет імені Василя Кара-зіна (51 – 60 місця), Сумський державний універси-тет (61 – 70), НУ «Львівська політехніка» (81 – 90)

і НТУ «Харківський політехнічний інститут (91 – 100).За словами керівника дослідницького департаменту QS Бена Саутера, ком-

панія представляє свій перший рейтинг, присвячений цьому регіонові. Мета – забезпечити університети платформою, що дасть змогу їм показати себе з най-кращого боку, а студентів – новим інструментом для порівняння вишів.

Новий рейтинг університетів охоплює 30 країн. Це Албанія, Вірменія, Азер-байджан, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чеська Республі-ка, Естонія, Угорщина, Грузія, Казахстан, Косово, Киргизька Республіка, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Чорногорія, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Словач-чина, Словенія, Таджикистан, Туркменістан, Туреччина, Узбекистан і Україна.

Міністерство освіти і науки та укра-їнські громади за кордоном спіль-

но працюватимуть над формуванням позитивного іміджу України у світі. Головні напрями такої співпраці були окреслені під час конференції «Фор-мування позитивного іміджу Укра-їни через можливості українців за кордоном», ініційованої Українською всесвітньою координаційною радою. Міністр Сергій Квіт зауважив, що сьо-годні в нашій країні немає сформова-ної державної політики щодо діаспори та автохтонних українців у світі, зо-крема, щодо збереження та популяри-зації української мови й культури за кордоном. Однак, нині необхідно ро-бити в цьому напрямі великі структур-ні зміни, зокрема – й у МОН. Сьо-годні міністерство надає українським дітям з-за кордону квоти на навчан-ня в Україні. А також цьогоріч, спіль-но з Українською Всесвітньою Коор-динаційною Радою, було ініційовано

конкурс «Кращий учитель української мови за кордоном».

Під час конференції представники українських громад за кордоном також звернули увагу на проблеми, вирішен-ня яких можливе і без жодних фінан-сових витрат. Насамкінець, учасники погодилися, що сьогодні, зважаючи та-кож на агресію та інформаційну війну Росії проти України, вкрай необхідні масштабна співпраця нашої держави та українських громад за кордоном.

позиція комітету

НА ОСВІТІ – НЕ ЕКОНОМИТИЗа результатами засідання Комітету Вер-

ховної Ради з питань науки і освіти, на якому було обговорено пропозиції Мінфі-ну до нормативно-правової бази, направ-лено лист до Кабінету Міністрів.

Профільний комітет відзначає, що осві-тянська та наукова спільнота усвідомлює труднощі, що виникли у зв’язку з військо-вими діями та кризовими явищами в еко-

номіці України. Однак вирішувати їх Мінфін пропонує за рахунок гуманітар-ної сфери. Наслідком цього може стати суттєве погіршення соціального статусу вчителів, науково-педагогічних і наукових працівників.

У листі йдеться про те, що внесення змін до Конституції України та ска-сування на законодавчому рівні гарантій належного фінансового забезпе-чення галузі освіти, запровадження обов’язкового дев’ятирічного навчання, позбавлення учнів інклюзивних і спеціальних класів права на харчування, а студентів та учнів – на отримання стипендій і пільговий проїзд має ви-гляд не факту антикризового заходу, а етапу запровадження підходів, що суперечать інтересам українського народу, не відповідають сучасним світо-вим тенденціям.

Крім того, у профільному комітеті звертають увагу на неприпустимість вне-сення змін до положень та норм чинних законів у сфері науки і освіти шля-хом ухвалення Закону України «Про Державний бюджет України», вилучення із законів України прогресивних норм, які в науковій та освітянській спільно-ті напрацьовували протягом тривалого часу.

головНеза тижденЬ

КОНКУРС

ведення конкурсного відбору оригінал-макетів підручників для учнів 4 та 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів» розміщений

3№ 48, 22 грудня 2014 року

Житомирщина

ЖІНКИ У СФЕРІ ІТ

рівненщина

ДРУГЕ ДИХАННЯ

вінниччина

ЦЕНТР ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

волинь

УРОК ВИЖИВАННЯ ВІД ПЕДАГОГІВ

Про жінок у сфері IT студентам Жи-томирського державного техноло-

гічного університету розповіли успіш-ні програмісти і тестувальники. Вони повідомили, що подібні заходи за під-тримки компанії Google відбуваються в усьому світі й приурочені до дня народження жінки-програміста Ані-ти Борг. Мета зустрічей – популя-ризувати ІТ-професії серед жінок, поширити інформацію про стипен-дії, стажування, конференції та інші можливості розвитку для студентів.

В Україні проект стартував саме в Житомирському технологічному уні-верситеті, де тривалий час фахово го-тують програмістів. Його випуск ниця

Марина Жигадло першою в Украї-ні виграла стипендію Аніти Борг, що надається дівчатам, які вивчають комп’ютерні науки, і виплачується корпорацією Google.

Основна вимога, без якої навряд чи вдасться влаштуватися у сферу інформаційно-комп’ютерних техноло-гій, це знання англійської мови й хоча б мінімальний досвід. Саме тому важ-ливо студентам з перших курсів підви-щувати рівень володіння англійською.

У Національному університеті «Ост-розька академія» розпочала роботу

науково-практична лабораторія «Пси-хологічна підтримка та реабілітація постраждалих унаслідок бойових дій».

«Ми відвідуємо Рівненський вій-ськовий шпиталь і зустрічаємося з військовими. Проводимо групові зу-стрічі, на яких розповідаємо про те, чим можемо їм допомогти. Потім працюємо індивідуально. Здійснюємо адаптацію військових до звичайного життя. Їм важливо повернути ті цін-ності, які були до війни, та можливість займатися улюбленою справою», –

розповідає завідувач кафедри психо-лого-педагогічних дисциплін Острозь-кої академії Марія Шугай.

Безперечно, психологічною під-тримкою та реабілітацією осіб із трав-матичним досвідом мають займатися досвідчені фахівці. Тому викладачі ка-федри психолого-педагогічних дисци-плін Острозької академії підвищили свій фаховий рівень під час науко-во-методичного семінару під керівни-цтвом відомого німецького психолога Інге Міссмаль. Крім цього, фахівці вишу впроваджують у Рівному про-ект «Друге дихання», мета якого – психосоціальна реабілітація вимуше-них переселенців.

У Вінницькому національному технічному університеті відкрили Центр польської

культури. Червону стрічку перерізали Над-звичайний і Повноважний посол Республі-ки Польща в Україні Генрік Литвин, Гене-ральний консул Польщі у Вінниці Кшиштоф Свідерек і ректор ВНТУ Володимир Грабко.

Новий заклад носитиме ім’я Ігнація Яна Падеревського. Цей видатний польський піаніст, диригент, композитор, філантроп, політик народився на Вінниччині – у селі Курилівка Хмільницького району. У 1919 році Ян Па-деревський був прем’єр-міністром і міністром іноземних справ Польщі.

Виставка, яка розповідає про діяльність Падеревського, прибула до ВНТУ прямісінько з Брюсселя, де експонувалась у штаб-квартирі Євросоюзу.

За словами Генерального консула Польщі у Вінниці Кшиштофа Свідерека, це перший центр польської культури на Поділлі. І відкритий він саме у Він-ницькому національному технічному університеті, чиї студенти за програмою «Подвійний диплом» уже кілька років навчаються в Люблінській політехніці.

Учителі й керівники туристично-краєзнавчих гурт-ків Волинської області довели, що мають не лише

хорошу теоретичну, а й відмінну практичну підго-товку: вони підкорили досить складний маршрут, що передбачав сходження на гори Великий Верх і Стій Міжгірського району Закарпатської області. Протяж-ність походу становила майже 23 кілометри з пере-падами висоти більш як 1100 метрів. Відбулося це під час навчально-практичного семінару, який про-вів Волинський обласний центр туризму, спорту та екскурсій. Директор закладу переконує: саме туризм

дає змогу використовувати різноманітні навчально-виховні методи для все-бічного розвитку дітей та молоді, поліпшення їх фізичного стану. А навчи-ти може лише той педагог, який сам добре володіє необхідними вміннями та потрібними знаннями. Вивчаючи рідний край, набуваючи вмінь і навичок самообслуговування під час походів та подорожей, формується самодостат-ній, національно свідомий і здоровий громадянин України.

Дніпропетровщина

НІХТО КРІМ НАС

івано-Франківщина

СТУДЕНТСЬКІ «ВЕЧОРНИЦІ»

київ

ДІТИ ДАРУЮТЬ СВЯТО

У Дніпропетровському національно-му університеті імені Олеся Гонча-

ра відкрили пам’ятний знак на честь загиблих під час бойових дій на схо-ді України випускників університету. До ВНЗ прийшли рідні та друзі геро-їв, бойові побратими.

Серед загиблих – четверо вихован-ців ДНУ. Першим за майбутнє країни віддав життя асистент кафедри полі-тології Павло Левчук. Після захисту дисер тації разом із побратимами – десантниками 25-ї окремої Дніпропе-тровської бригади – він повертався

до зони АТО на борту літака ІЛ-76. У ніч на 14 червня літак був збитий над Луганськом. Пізніше у засідці бо-йовиків під Шахтарськом загинув ви-пускник механіко-математичного фа-культету Володимир Градиський. Під час боїв за Донецький аеропорт заги-нув випускник юридичного факульте-ту Олексій Тищик, під Жданівкою – Денис Гаврюшин.

Микола Поляков посмертно нагоро-див випускників ВНЗ найвищою від-знакою університету – почесною ме-даллю «За вірну службу ДНУ». Ректор вручив Сергію Левчуку диплом бра-та, який він не встиг отримати. Вдова Олексія Тищика Юлія наголосила, що девіз захисників-«кіборгів» Донецько-го аеропорту – «Ніхто крім нас»: тіль-ки ми можемо захистити нашу землю й обов’язково переможемо.

Студенти Івано-Франківського гу-манітарно-педагогічного коледжу

Прикарпатського національного уні-верситету імені Василя Стефаника сплели маскувальну сітку й переда-

ли бійцям івано-франківського спец-підрозділу судової міліції «Грифон».

– Нехай це невелика справа, але ми вплели в неї пісні та молитву за Україну й усіх, хто захищає нашу зем-лю, – кажуть майбутні педагоги.

Заступник командира взводу спец-підрозділу «Грифон» Іван Грицак по-дякував студентам за підтримку і те-плі слова. Маскувальна сітка нині є вкрай необхідною на блокпостах.

У «самостійне плавання» вирушають два виші Дніпропетровщини. Свою

діяльність відновлюють Криворізький педагогічний інститут та Криворізь-кий економічний інститут вищого навчального закладу «Київський на-ціональний економічний університет імені Вадима Гетьмана», – до цього вони три роки були у структурі Криворізького національного університету.

Остаточне рішення має бути ухвалене до кінця грудня. Під час зустрічі з радником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Бо-рисом Трейгерманом та директором Департаменту освіти і науки Дніпропе-тровської ОДА Олександром Демчиком студенти розповіли, які плюси й мі-нуси вбачають у роботі вишу за три роки його існування.

Чисельні скарги та нарікання стосувалися застарілої матеріальної бази універ ситету. Невдоволення викликають також умови проживання у гурто-житках. Найболючіша тема – відсутність можливості для студентського ак-тиву впливати на процеси у навчальному закладі.

За словами в.о. ректора Криворізького національного університету Мико-ли Ступніка, розроблено робочу карту проведення конференцій у структу-рах, які будуть від’єднуватись. Потім відбудеться загальна університетська конференція Вченої ради. Після цього всі рішення будуть передані до МОН.

З подвір’я столичної школи №8, що в Оболонському районі, до зони АТО вирушив мікроавтобус, ледь не доверху наповнений пакунками різного

кольору та розміру. Так у рамках акції «Подаруй солдату свято» школярі ві-тають своїх захисників.

У подарункових пакетах, дбайливо зібраних дитячими руками та перев’язаних стрічками національних кольорів, – цукерки, шоколадки, пе-чиво, чай, кава, горіхи тощо. Туди ж покладені теплі шкарпетки, шапки, шарфи, зубні пасти і щітки, а також – сплетені своїми руками синьо-жов-ті браслети. І, звичайно, малюнки, листи, листівки з привітаннями зі свята-ми та обов’язковим проханням: «Повертайтесь живими!».

Це не перша благодійна акція учнів цього навчального закладу. Школа дав-но дружить із кількома волонтерами, через яких регулярно передає солдатам теплі речі та грошову допомогу. Наприклад, два тижні тому з ініціативи учнів 9-х класів у школі пройшов благодійний концерт «Україна єдина». Тоді зібрали 4850 грн, а також – шкарпетки, светри, солодощі, які відразу передали при-сутньому на заході волонтеру батальйону «Айдар».

НовиНиз областей

За матеріалами департаментів освіти і науки облдержадміністрацій, навчальних закладів

У НОВОМУ ФОРМАТІ

4 «Освіта України»тема

АктуАльНА

ВГО національних меншин України працюють при МОН упродовж

майже трьох років. Тоді до Громадської ради керівників освітніх програм було обрано 39 представників. Нині її склад оновлюється, – наголосив голова Гро-мадської ради Аркадій Монастирський.

– Незважаючи на всі обставини, про-тягом року громадські організації про-довжували працювати. Зокрема, взяли участь у громадських слуханнях «Осві-та представників національних меншин України: проблеми та шляхи їх вирішен-ня», що відбулися у комітетах Верхов-ної Ради України. За підсумками робо-ти були розроблені рекомендації – саме вони стали платформою для нашої робо-ти, – зазначив Аркадій Ілліч. – У лю-тому, до Дня рідної мови, ми зробимо виставку навчальної літератури, зокре-ма підручників для шкіл з викладанням мов національних меншин. Торік така виставка була запланована у Парламент-ській бібліотеці. На жаль, події, які відбу-валися взимку, нам завадили це зробити.

У перспективі – створення посібника з історії культури національних меншин в Україні. Громадська рада незабаром об-говорюватиме концепцію цього видання. Серед основних питань, які будуть на порядку денному в 2015 році, – підви-щення кваліфікації учителів, які виклада-ють мови національних меншин. Зокре-ма, вивчатиметься питання організації на державному рівні відповідних курсів або створення процедури визнання сертифі-катів про стажування, які педагоги отри-мують за кордоном. Усі охочі вчителі та-кож зможуть узяти участь у конференції з обміну досвідом – презентувати влас-ні напрацювання.

Та найголовнішим здобутком Арка-дій Монастирський вважає проведення олімпіад з мов і літератур національних меншин. Тривалий час це питання обго-ворювалося та фіксувалося окремими рі-шеннями громадської ради. Проте лише цього року олімпіадам дадуть старт – незабаром буде підписаний відповідний наказ МОН.

У цьому навчальному році відбудуться олімпіади з російської, румунської, мол-довської, польської, новогрецької, угор-ської, болгарської мов, івриту, відповід-них літератур. Проведення олім піад з інших мов – у перспективі. Щоб їх ор-ганізувати, мають бути залучені фахівці та створена база навчальних закладів, де ці мови вивчаються.

КІЛЬКА «АЛЕ»

Наказ МОН від 06.10.14 року №1134 – це основний документ, яким керувати-муться під час проведення олімпіад з мов і літератур національних меншин. Правила, затверджені цим наказом, від-повідають положенню про всеукраїнські учнівські олімпіади з усіх навчальних предметів. А щорічні накази міністер-ства затверджуватимуть переліки та тер-міни проведення олімпіад.

У серпні був підписаний загальний на-каз про проведення олімпіад у цьому навчальному році. Там – дуже велика кількість навчальних предметів. Але ни-нішнього року в переліку немає олімпі-ад з російської мови і літератури. Відпо-відно, не було заплановано проведення етапів цієї олімпіади.

Наказ, який має бути підписаний і оприлюднений, таки дозволить організу-вати олімпіаду з російської мови і літе-ратури цього навчального року – твер-дять у міністерстві – у рамках олімпіад з мов і літератур національних меншин.

– Наказом, який сьогодні візується в міністерстві, буде дещо змінено тер-міни проведення олімпіад в нинішньому

навчальному році. Перший етап прово-дитиметься у кінці грудня–січні, дру-гий – у лютому, третій – у березні, – розповідає Світлана Фоміна, завідувач сектора науково-методичного забезпе-чення змісту освіти ЗНЗ з навчанням російською та іншими мовами націо-нальних меншин Інституту інноваційних технологій і змісту освіти. – Четвертий етап – всеукраїнський – відбудеться у два тури: з мови і з літератури. Завдання виконуватимуть письмово. Обов’язкова складова – це творча робота, що сто-суватиметься літературних творів.

За словами Світлани Петрівни, в олім-піаді можуть брати участь учні 9–11 кла-сів, які мають пройти всі етапи змагань, починаючи зі шкільного. Це – одна з основних умов.

– Ми сподіваємося, що всі запла-новані олімпіади будуть проведені. І це буде той досвід, який допоможе наступ-ного року провести більшу кількість та-ких змагань. Наголошу: це потребувати-ме належної навчальної бази, адже всі завдання формуватимуться за чинними навчальними програмами, затверджени-ми Міністерством освіти і науки, – на-голосила фахівець.

Зазвичай навчальні заклади з навчан-ням мовами національних меншин зна-ходяться в місцях компактного прожи-вання. Але є учні, які вивчають мову самостійно: з репетитором або на кур-сах. І вони також можуть узяти участь в олімпіаді. Розповідає Світлана Фоміна:

– Така дитина має звернутися до ке-рівництва школи, яке відправить заяв-ку до ІІТЗО. Ми обов’язково надамо ін-формацію про найближчі заклади освіти, у яких проводитиметься перший етап олімпіади. Наприклад, школярі зі сходу України зможуть узяти участь в олімпіа-ді, наприклад, у Маріуполі. Таким чином формуватимуться команди від областей. Далі – під час четвертого етапу – вони братимуть участь у всеукраїнських зма-ганнях. Це, безперечно, популяризувати-ме вивчення мов національних меншин.

Олімпіади з мов і літератур національ-них меншин фінансуватимуть не за ко-шти держбюджету. Витрати на їх про-ведення компенсуватиме громада.

ПІДРУЧНИКИ З РІДНОЇ МОВИ Цього року вперше будуть видані бук-варі з гагаузької, болгарської мови, іври-ту. У міністерстві зауважують: це спільна багаторічна робота відомства й авторів.

Щоб друкувати основні підручники для школи, міністерство оголосило кон-курс. Відтепер він проводитиметься по-новому – у два етапи. Під час першого оригінал-макети підручників аналізува-тимуть експерти – науковці, методисти та вчителі (їх визначатимуть за процеду-рою жеребкування). Другий етап стане відкритим: кожен учитель з декількох представлених підручників зможе обра-ти найкращий (на його думку).

– Цього року обиратимемо підручни-ки для учнів 4 та 7 класів. Вони створені за навчальними програмами, що відпо-відають новому Державному стандарту початкової і загальної середньої осві-ти. На сайті МОН уже оприлюдено на-каз про початок конкурсного відбору. До 19 січня авторські колективи і ви-давництва мають надіслати до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти в електронному вигляді оригінал-маке-ти підручників, – розповіла Світлана Фоміна. – Конкурс має завершитися у березні. І після оголошення його ре-зультатів, їх затвердження на колегії мі-ністерства, ми матимемо підручники – нові, сучасні. Сподіваємося, вони будуть видані за кошти державного бюджету.

З переліку підручників, який розмі-щений на сайті МОН, велика части-на – підручники для загальноосвітніх навчальних закладів з викладанням мо-вами національних меншин.

– Пропонується створити підручники і з мов національних меншин – для шкіл з українською мовою навчання і для за-кладів з мовою навчання національної меншини. Ми очікуємо, що цього року на конкурс будуть подані підручники для 4 класу із болгарської, гагаузької, мол-довської, новогрецької, польської, росій-ської, румунської, угорської, словацької, ромської мови, івриту і навіть кримсько-татарської, – зазначила вона.

Аналізуючи досвід попередніх років, на конкурс не подавалися, наприклад, рукописи підручників зі словацької та ромської мов для закладів з українською мовою навчання. Не надходили й під-ручники з кримськотатарської та мол-довської мов для навчальних закладів з українською мовою навчання. Світлана Петрівна наголошує: щоб реалізувати всі наші плани, потрібно працювати всім ра-зом – спонукати авторів долучитися до цієї справи та створити оригінальні під-ручники з мов національних меншин.

Дарина МАтАт, «Освіта України»

ОЛІМПІАДИ ТА ПІДРУЧНИКИз мов і літератур національних меншин. Якими вони мають бути – обговорювали керівники освітніх програм

Україна – багатонаціональна, а події останнього року довели, що національному питанню має приділятися значно більша увага. У цьому переконані члени Громадської ради керівників освітніх програм всеукраїнських громадських об’єднань національних меншин України при МОН.

оФіційно

Юрій КОНОНЕНКО: «Є серйозна підозра, що епоха безкоштовних підручників завершується»– Надзвичайно складний час у нашому житті: це стосується не лише суспільно-політичної ситуації в країні, а й освіти. Нині ми спостерігає-мо за різними підходами до формування бюджету, зокрема – бюджету освіти на 2015 рік. Очевидними є серйозні проблеми. Хочу поінформувати про те, що міністерство відстоює ті позиції, від яких не можна відійти. Насамперед це стосується питань збільшення наванта-ження педагогічних працівників. Ми вважаємо це неприйнятним. Є серйозна підозра, що епоха безкоштовних підручників для учнів за-вершується. Та щоб підручники з мови і літератури національної менши-ни використовувалися у навчальному процесі, автори та авторські колек-тиви мають отримати відповідний гриф МОН. Бажано шукати спонсорів, щоб їх видати. Зауважу, підручник має бути сучасним, наприклад, міс-тити відомості про архітекторів, письменників, художників та музикантів, які зробили значний внесок у культуру України.

5№ 48, 22 грудня 2014 рокумова

ПрЯМА

–Історія свідчить, що немож-ливе стає можливим. Тро-хи більше, ніж рік тому

ми не могли навіть уявити, що впаде тодішній режим. Перед нашою країною постали нові виклики – і позитивні, й не-гативні. Ми підписали угоду про асоціацію з Європейським Сою-зом. Але маємо також військо-ву агресію Росії, живемо під час війни, в умовах обмеже-ного бюджетного фінансуван-ня. Си стема освіти має відпо-вісти на всі ці виклики. У році, що минає, нам удалось ухвали-ти новий Закон України «Про вищу освіту» і розпочати імпле-ментацію реформи, яку він пе-редбачає. Результатом має стати поліпшення якості вищої осві-ти, зокрема завдяки її інтегра-ції в європейський простір, на-данню університетам високого рівня автономії та забезпечен-ню академічних свобод викла-дачів і студентів.

Тепер ми маємо складні-ше завдання, бо в наступному році повинні запропонувати су-спільству й ухвалити новий За-кон України «Про освіту». Він має охопити всі ланки – до-шкільну, загальну середню, професійно-технічну, освіту до-рослих. Документ має закласти підвалини реформування галузі на наступне десятиліття.

У системі освіти працює й на-вчається близько дев’яти міль-йонів людей, а це – одна п’ята частина населення України. Ре-формування освіти повинно мати потужну підтримку. Тож іще один виклик – це забезпе-чення широкої суспільної дис-кусії щодо питань осучаснення освіти. Кожна українська дити-на повинна отримати можли-вість розвинути свої таланти, а держава з допомогою освіти має забезпечити учням «соціальний ліфт». Ідея освіченої більшості суспільства є для нас фунда-ментальною. Адже саме освіта формує і рівень культури сус-пільства, і рівень життя. Ми по-винні йти вперед, багато працю-вати, розуміючи, що наступний рік буде надзвичайно скрутним щодо фінансування. Але навіть у той час, коли ще тривають бо-йові дії, ми маємо проектувати і розпочинати справжні, систем-ні реформи.

– У таких складних умовах це завдання – не з легких.

– Так, але досвід багатьох країн довів, що суспільства й економіки можуть змінювати-

ся дуже швидко й за десять–двадцять років ставати нови-ми, ліпшими. Все залежить від того, який напрям розви-тку обере країна. Наприклад, свого часу в України і Польщі були однакові стартові можли-вості, але через різні підходи до економіки, різне ставлення до олігархічних моделей Укра-їна зупинилася у своєму роз-витку. Це – один із прикладів того, яким важливим і відпові-дальним є вибір стратегічного шляху змін.

Будь-яка реформа відбува-тиметься результативно, якщо в неї інвестувати. Тому в новий закон «Про освіту» ми повинні закласти підвалини збільшен-ня фінансування. Але не тре-ба жити ілюзіями, що нас ма-ють забезпечити із надлишком. Так, освіта – це функція дер-жави, вона гарантується кон-ституцією. Ми, освітяни, у сво-їх середовищах повинні вийти за рамки системи і дати неупе-реджену оцінку: на якому рів-ні забезпечуємо це замовлен-ня суспільства й що потрібно змінити, насамперед – у собі, щоб виконувати його якнай-краще. За нас це не зробить ніхто. А якщо навіть і зробить, то – в репресивний спосіб. Адже не секрет, що представ-ники різних структур зміни на-самперед бачать в оптимізації видатків на освіту. Однак шлях реформ – це не тільки опти-мізація. І про інші напрями по-тенційних змін компетентно можуть заявити самі освітяни.

– Ви маєте на увазі обгово-рення проекту Концепції роз-витку освіти України на пері-од 2015–2025 років?

– Так. Зауважу, що цей про-ект не має статусу офіційно-го документа. Це – резуль-тат роботи групи експертів, нині він повинен пройти як-найширше обговорення і бути значно доопрацьованим. Осо-бливо в частині аргументації запропонованих у ньому кро-ків. Наприклад, щодо нових стандартів освіти. Необхідно визначити очікувані резуль-тати навчання. Через них ми плануємо виписувати стандар-ти освіти. До речі, такий під-хід закладено в реформу вищої освіти. Він дасть свободу вчи-телю – педагог отримає ви-писаний очікуваний результат і вирішуватиме сам, як дося-гатиме його на різних етапах. Будуть лише проміжні атеста-

ції, під час проведення яких пе-ревірятимуться знання, вміння й навички школярів. Цей під-хід передбачає створення стан-дартів навчальних досягнень. До речі, у новому законі ми плануємо легалізувати нефор-мальну освіту. Тож якщо дити-на оволодіє стандартами швид-ше, ніж передбачає формальна освіта, має бути механізм ви-знання цього факту.

– Нині точаться доволі емо-ційні дискусії стосовно ідеї збільшити загальну трива-лість навчання у школі до 12 років.

– Якщо ми прийдемо до стратегічного рішення – впро-вадження 12-річки – отримає-мо додатковий рік навчання не раніше, як за сім років. Розпо-чинати запровадження треба з нинішнього п’ятого класу. За сім років в Україні буде значно краща за теперішню економіч-на ситуація, і така інвестиція в освіту дітей – дуже потріб-на. Головне у цій реформі – зміна не терміну навчання, а його змісту. Потрібно зроби-ти так, щоб компетентності, які отримують наші діти, від-повідали їх майбутнім життє-вим потребам.

Аналізуючи результати ЗНО, ми бачимо глибоку прірву в доступі до якісної освіти між різними категоріями населен-ня: порівняймо село й місто, звичайну школу і спеціалізо-ваний заклад. Парадокс: своє-рідна «селекція» дітей відбу-вається в державній освітній мережі шкіл уже з першого класу. Адже навчання дитини, залежно від того, в яку школу її влаштують батьки – зви-чайну, чи, скажімо, з поглиб-леним вивченням іноземної мови, – державою фінансу-ватиметься по-різному. Про цю нерівність, яка заклада-ється за такої системи фінан-сування, не люблять говори-ти, але вона є. Я переконана, що на рівні початкової осві-ти ми маємо дати усім єдиний стандарт, наприклад, якщо в ньому є іноземна мова, то тре-ба надати можливість її ви-вчати усім учням. Після етапу початкової освіти може від-бутися рання профілізація, залежно від здіб ностей ди-тини. Але реальна профіліза-ція – тільки у старшій шко-лі. Якщо йдеться про 12-річку, то на етапі трирічної старшої школи частина школярів піде до класів академічного про-філю і там готуватиметься до вступу у ВНЗ, а більшість навчатиметься у професійній школі. Із упровадженням но-вого закону «Про вищу осві-ту» наша професійна школа збагатиться, адже не всі за-клади І–ІІ рівнів акредитації

зможуть готувати бакалаврів. І вони повернуться в систе-му професійної освіти. Тоді дитина протягом трьох ро-ків не тільки здобуде загаль-ну середню освіту, вона по-чне опановувати професію. У нас з’являється дворівнева професійна освіта – кваліфі-кований робітник у професій-ному ліцеї і молодший спеціа-ліст у професійному коледжі.

– Викликає жваве обгово-рення положення Концеп-ції розвитку освіти України, згідно з яким базова школа має функціонувати за умо-ви навчання в ній не менш як 100 учнів, старша – не менш як 200.

– Давайте зважати на за-гальні процеси в державі. Від-бувається децентралізація. За певні щаблі освіти відповіда-тимуть місцеві громади. Вони, отримуючи кошти на освіту, будуть формувати власну ме-режу. Ми не маємо права їх обмежувати законодавчо. Що робити, наприклад, якщо у конкретній школі не 200, а 199 учнів? Звісно, мусить бути кількісний орієнтир, але по-трібен і певний широкий «ко-ридор» для прийняття рішень. Місцеві громади, отримуючи кошти, мають право плану-вати свою мережу, щоб вона була оптимальною для їхньо-

го бюджету, а також надава-ла якісну освіту.

Я закликаю долучитися до дискусії щодо Концепції роз-витку освіти України на пері-од 2015–2025 років і надсила-ти свої зауваження на адресу Міністерства освіти і науки чи Комітету з питань науки і освіти. Працює робоча гру-па, яка узагальнює ці пропози-ції. Законопроект «Про осві-ту» плануємо презентувати навесні. Узгодити його текст із напрямами реформування, запропонованими концепці-єю, ми маємо вже на почат-ку наступного року, в лютому. Тож часу – обмаль. Для нас є дуже важливим живе слово, думки і пропозиції педагогів щодо положень цих найголов-ніших проектів.

Нещодавно пішов із життя великий українець – Євген Сверстюк. Ось що він казав про освіту: «Молодь потребує доброї школи, яка не присип-ляє і не вчить імітації». Ми повинні зробити дітей успіш-ними, навчання має давати їм наснагу, вміння вирішува-ти життєві проблеми, оптиміс-тично ставитися до життя і йти вперед. У цьому – ве-лика місія реформ, які нині прое ктуються.

спілкувався Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України»

Лілія ГРИНЕВИЧ: РЕФОРМУВАННЯ ПЕРЕДБАЧАЄ ДИСКУСІЮІз Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти «ОУ» поспілкувалася після зустрічі з освітянами столиці, що відбулася в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Ми попросили лілію Михайлівну символічно підбити підсумки цього року і розповісти про виклики, які постануть перед освітянською спільнотою.

ДЛя НАС є ДУжЕ ВАжЛИВИМ жИВЕ СЛОВО, ДУМКИ І ПРОПОЗИцІЇ ПЕДАГОГІВ щОДО пОлОжень найгОлОвніших Освітянських прОектів

РЕФОРМУВАННЯ

6 «Освіта України»стіл

круглий

те, що ресурси землі не безкінеч-ні, а ще однієї, запасної плане-ти для проживання у нас немає,

прогресивні громадяни світу зрозуміли не так давно – всього кілька десяти-літь тому. І відтоді почали «огортати» планету дещо запізнілою турботою – проводити міжнародні конференції із захисту довкілля, підписувати взаємні зобов’язання, складати протоколи, – одне слово, рятувати своє майбутнє.

Так, у 1992 році у Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з навко-лишнього середовища і розвитку – Са-міт Землі, – де було започатковано три міжнародні конвенції: про біологічне різноманіття, про зміну клімату і про опустелювання земель. Україна теж до-лучилася до процесу, ратифікувавши названі документи у 1995, 1996 і 2002 роках відповідно (а також кілька важ-

ливих протоколів до цих Конвенцій, зо-крема Кіотський). У націо нальному за-конодавстві є закони й підзаконні акти, що стосуються виконання цих норм, але діють вони лише в рамках еколо-гічного законодавства, що, звичайно, є недостатнім.

Отож, узяти зобов’язання виявило-ся легше, ніж їх виконати. Тому пів-року тому було започатковано проект «Інтеграція положень Конвенцій Ріо у національну політику України», мета якого – «сприяти виконанню Укра-їною положень трьох Конвенцій Ріо за рахунок вдосконалення національ-ного інституційного механізму та по-літики сталого розвитку». Донором проекту виступив Глобальний еколо-гічний Фонд (ГЕФ), а реалізатором – програма розвитку ООН в Україні ( ПРООН). Саме її експерти стали іні-ціаторами круглого столу «Галузеві по-літики та законодавство в сфері освіти та науки України у контексті виконан-ня зобов’язань за Конвенціями Ріо», який відбувся минулого тижня у МОН за участю представників міністерства, громадських організацій, академічної спільноти та експертного середовища.

ШАНС ДЛя ЛюДСтВАВідкриваючи захід, заступник міністра освіти і науки Максим Стріха підкрес-лив важливість ратифікованих Укра-

їною Конвенцій, бо ідея сталого еко-логічного безпечного розвитку, що є основою цих документів, – надзви-чайно приваблива, оскільки дає люд-ству шанс. «Це особливо гостро від-чуваємо ми, причетні до науки, ті, хто розуміє реальну обмеженість ресурсів планети і необхідність використовува-ти їх так, щоб не завдати шкоди тим, хто прийде після нас, – сказав Мак-сим Віталійович. – Але зрозуміло, що все це потребує часом дуже болісних рішень на державному рівні, особливо тоді, коли держава перебуває у ниніш-ньому стані».

Насправді освіта – лише одна з восьми галузей, поруч із економікою, транспортом, соціальним захистом, ре-

гіональним розвитком, іншими, куди мають інтегруватися положення трьох конвенцій. Одна, та чи не найголовні-ша. Тому на круглому столі так час-то звучав термін «освіта для сталого розвитку». Однак не слід її плутати з екологічною освітою. Остання, зде-більшого, зосереджена на збереженні та охороні довкілля, а освіта сталого розвитку – на використанні природ-них ресурсів та можливості їх віднов-лення. В ідеалі вона має починатися ще в дошкіллі, закладаючи фундамент екологічно відповідальної поведінки та нової системи цінностей.

Керівник сектора енергетики та нав-колишнього середовища ПРООН Сер-гій Волков зазначив, що навіть нині багато людей не розуміють, що таке сталий розвиток. А тому – «ми має-мо працювати в рамках цього проекту з міністерствами енергетики, економі-ки, транспорту, і з усіма іншими. Але для мене головним є міністерство осві-ти, адже його діяльність орієнтована на нове покоління. Діти й молодь по-винні розуміти, що ми не можемо ви-тратити ресурсів (зокрема й фінансо-вих) більше, ніж наша планета може згенерувати. Треба навчитися забезпе-чувати їх відновлюваність. Саме у цьо-му полягає цінність проекту. Хотілося б, щоб ці положення були інтегровані у звичайний освітній процес».

Керівник проекту ПРООН/ГЕФ «Ін-теграція положень Конвенцій Ріо у національну політику України» Оле-

на Овчиннікова розповіла, яким чи-ном він реалізовуватиметься. Власне, його реалізація вже почалася з галу-зевого аналізу, який провели експерти ПРООН, на основі якого були розроб-лені певні рекомендації – для інтегра-ції положень трьох конвенцій до галу-зевих політик. Після цього планується виконання цих рекомендацій на дер-жавному та регіональному рівнях – «аби ті люди, які виконують певні положення чи використовують певні принципи, розуміли, як це відбуваєть-ся в реальному житті, щоб воно не за-лишалось лише на папері». Фінальним результатом має стати проект націо-нальної Стратегії сталого розвитку і, звичайно, дорожня карта для її вико-

нання. А в основі всієї цієї роботи – ін-формаційно-просвітницька діяльність і підготовка навчальних матеріалів щодо взаємозв’язку між принципами Кон-венцій Ріо та пріоритетами сталого розвитку.

АНАЛІЗ тА ВИСНОВКИДокладніше про аналіз галузевих по-літик, програм, планів та законодав-чих актів в освітній та науковій га-лузях України розповів консультант ПРООН в Україні у сфері освіти і на-уки Володимир Ісаєнко: «Для кожної підгалузі (освіта, післядипломна осві-та, неформальна освіта і наука) було проведено SWOT-аналіз і GAP-аналіз. SWOT-аналіз полягає в розподілі чин-ників галузевої політики на 4 катего-рії: сильні та слабкі сторони галузевої політики, можливості, які відкривають-ся внаслідок її реалізації, і, відповідно, загрози, які заважають упровадженню даних політик в освітню і наукову га-лузь нашої системи. GAP-аналіз, або аналіз прогалин галузевої політики, – це порівняння фактичної реалізації (га-лузевої політики, програм, планів, зако-нодавства) з вимогами конвенцій Ріо».

Фахівець стверджує, що здійснений аналіз засвідчив, насамперед, що від-сутність цілісної національної освітньої політики на засадах і принципах ста-лого розвитку з інтеграційними меха-нізмами не сприяє інтеграції положень програмних документів зі сталого роз-витку в національну освітню систему.

ТИМ, ХТО ПРИйДЕ ПІСЛЯ НАСЄ така напівнаукова, напівфантастична гіпотеза, що Земля – це велетенська жива істота. А часті природні катаклізми, якими вона «нагороджує» своїх невдячних квартирантів – землетруси, цунамі, руйнівні урагани – ніщо інше, як відповідь на завданий біль. Так це чи ні, але беззаперечним є те, що шкода, заподіяна людьми своєму спільному дому, повертається до них бумерангом.

Фаховий коментар

Сергій ВОЛКОВ, керівник сектора енергетики та навколишнього середовища ПРООН в Україні: – Це була перша зустріч, присвячена темі, і мені здається, що вона досить успішна, адже була надзвичайна зацікавленість усіх сторін. І хоча позиції ще не узгоджені, всі мають різ-ні думки, але саме те, що люди відверто їх висловлюють і справді вболівають за цю тему, дає мені підстави думати, що подальші зусилля міністерства і громадськості сприятимуть хорошому результату.

Володимир ІСАЄНКО, доктор біологічних наук, директор Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації НПУ імені Михайла Драгоманова, академік Академії наук вищої школи України:– І мені, і моїм колегам формат зустрічі сподобався. Цей захід започаткував співпрацю громадських організацій, експертного середовища і МОН у подаль-шому запровадженні освіти для сталого розвитку. Я думаю, що це допомо-же і всім присутнім поліпшити законодавчу базу, над якою вони нині працю-ють. Ми чули з виступів представників міністерства, що вони обов’язково врахують пропозиції. Це тільки початок нашої співпраці, я думаю, що будуть наступні заходи, і рівень їх буде кожен раз підвищуватись, а формати зустрічей – розширюватись.

Ганна НОВОСАД, начальник управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції МОН:– Це, насправді, дуже важливо, тому що міністерство рідко дослухається до міжнародних та громадських організацій, украй рідко використовує їхні напра-цювання. Нині мені б хотілося виправити цю практику попереднього ігноруван-ня і використовувати те, що вже було зроблено. Бо в них дуже багато законо-давчих ініціатив, таких, які вже можна використовувати. Я думаю, такі зустрічі стануть звичною практикою.

Діти й мОлОДь пОвинні рОЗУміти, щО ми не мОжемО витратити ресУрсів (ЗОкрема й фінансОвих) більше, ніж наша планета мОже ЗгенерУвати. тРЕбА НАВЧИтИСя ЗАбЕЗПЕЧУВАтИ Їх ВІДНОВЛюВАНІСтЬ

Сергій ВолкоВ

7№ 48, 22 грудня 2014 рокустіл

круглий

ректора Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають учене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних праців-ників не менш як десять років.

Строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву на участь у конкур-сі, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання, довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов’язкових поперед-ніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 27 вересня 2000 р. №1465 («Офіційний вісник України», 2000 р., №39, ст. 1656); копію паспорта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ–135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки України. Телефон для довідок: 481-32-35.

МІНІСтЕРСтВО ОСВІтИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОГОЛОШУє КОНКУРС НА ЗАйНяття ПОСАДИ:

Ціл

ком

оф

іцій

но

Особливо жваво обговорювали пи-тання розробки сучасного норма-тивного забезпечення функціо-

нування навчальних закладів нового типу; розробки механізмів фінансуван-ня системи освіти у цілому та кожно-го навчального закладу зокрема; питан-ня реорганізації системи управління та менеджменту освіти; проблеми підго-товки та перепідготовки педагогічних та управлінських кадрів в освітньому секторі; питання забезпечення високих соціальних стандартів для працівника освітньої сфери; узгодження структу-ри освіти з потребами сучасної еконо-міки; забезпечення відповідності змісту освіти потребам та викликам сучасного суспільства; академічної та фінансової автономії навчальних закладів тощо.

За результатами роботи «круглого столу» учасники схвалили основні поло-ження проекту Концепції, однак внес ли й чимало пропозицій. Наприклад, уточ-нити в п. 1.2.3. (розділ «Структура осві-ти»), які саме загальноосвітні навчальні заклади ІІІ ступеня нових типів перед-бачено створити з 2017 року.

Учасники круглого столу пропону-ють передбачити у Концепції запрова-дження таких рівнів освіти: початкова школа (6 років), гімназія (3 роки), лі-цей (академічний, профільний, техно-логічний (тепер ПТНЗ) (2–3 роки), за-лежно від програм.

У підрозділі «Громадянське вихован-ня», де йдеться про створення відпо-відної єдиної комплексної загальнодер-жавної програми, освітяни Рівненщини вважають за доцільне поширити май-бутній документ і на сферу позашкіль-ної освіти.

Чимало пропозицій сформульова-но і до розділу ІІІ «Доступ до якіс-ної освіти». У пункті 3.1.3., де йдеться про забезпечення інклюзивного освіт-нього середовища для дітей з особли-

вими потребами, пропонується перед-бачити внесення відповідних змін до Типових штатних нормативів.

Також учасники круглого столу за-пропонували сформулювати пункт 3.1.12. так: «В умовах надання послуг з піклування та освіти забезпечити мак-симальне співвідношення дітей до до-рослих: для дітей віком від народження до трьох років – 1–5 дітей на одно-го вихователя; для дітей віком 3–5 ро-ків – 15–20 дітей на одного вихова-теля; максимальна кількість дітей на групу – 20».

До пункту «Соціальні гарантії і стандарти» Рівненська обласна рада профспілки працівників освіти і нау-ки також надала пропозиції. Так, се-редній розмір заробітної плати пе-дагогічних працівників до 2020 року спілчани пропонують забезпечити на рівні, не нижчому від середньої заро-бітної плати працівників промисло-вості. Ще одна пропозиція – визна-чити умови пенсійного забезпечення працівників освіти – на рівні 80–90% заробітної плати.

Нагадаємо, у підпункті щодо прин-ципів фінансування автори Концепції закладають збільшення питомої ваги витрат на загальну середню освіту на рівні не менш як 65% від загальних витрат на освіту. Педагоги Рівненщи-ни пропонують закріпити питому вагу витрат на дошкільну освіту на рівні се-редньоєвропейських показників.

Окремий блок пропозицій до Кон-цепції надали «позашкільники». Зо-крема, вони пропонують унести ПНЗ у перелік навчальних закладів, що за-безпечують (можуть забезпечувати) надання профільного навчання, в Пе-релік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників – посади пе-дагога позашкільної (профільної) освіти і тренера-викладача.

Крім того, освітяни пропонують ви-значити статус «педагога позашкільної освіти» (зокрема профільної) з установ-ленням кваліфікаційних категорій ана-логічно до категорій учителів ЗНЗ, а також увести категорійність для ПНЗ відповідно до структури, змісту діяль-ності та кількісного складу учнів та вихованців.

За інформацією рівненського ОіппО

концепція розвитку

ПРОПОЗИЦІЇ РІВНЕНЩИНИГромадськість усієї України – управлінці, методисти, керівники навчальних закладів, педагоги-практики – активно долучилися до обговорення Концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 років. Так, на Рівненщині освітяни зібралися за круглим столом, щоб унести свої пропозиції у розділи документа і висловити своє бачення суперечливих формулювань.

По-друге, чинне освітнє і наукове за-конодавство України, Національна доктрина розвитку освіти, Національ-на стратегія розвитку освіти в Украї-ні на період до 2021 року утверджують принципи, пріоритети сталого розви-тку, але не містять інтеграційних ме-ханізмів їх реалізації. «Водночас чин-не законодавство орієнтоване лише на державну політику для кожної сфери (підгалузі) освіти, – наголосив Воло-димир Миколайович. – Разом з тим, усе це створює правові передумови, можливості для розроблення інтегра-ційної національної освітньої і наукової політики України на засадах всієї су-купності принципів та пріоритетів ста-лого розвитку. Нині ми стоїмо на по-розі прийняття цілого ряду документів в освітній і науковій сфері. Експертне середовище сьогодні вважає, що пріо-ритет треба віддавати деталізації зако-нів, які б не потребували подальшого нормативного доопрацювання».

ЧИ ПОтРІбНА РЕВОЛюцІя?Подальше обговорення було гарячим, із гострими дискусіями. Наприклад, голова Всеукраїнської екологічної ліги та експерт ПРООН з питань обізна-ності Тетяна Тимочко виявила справді неабияку обізнаність і ще більшу не-байдужість, удавшись до критики мі-ністерства – від кількості увімкнених лампочок під стелею до якості страте-гічних документів. Зокрема, вона звер-нула увагу на те, що в новому проек-ті Стратегії розвитку освіти (власне, як і в старому) немає ідей сталого роз-витку. (Хоча стратегія ще не затвер-джена, вона нині на громадському обговоренні, до якого будь-хто може долучитися і внести свої пропозиції.)

– Тому хочу запропонувати МОН створити міжвідомчу робочу групу для підготовки нового документа – Кон-цепції освіти для збалансованого роз-витку, яка потім, відповідно до нашої традиції документотворення, має пере-творитися на Стратегію, а потім – на Національний план дій з упровадження такої освіти, – сказала Тетяна Вален-тинівна. Також, на думку пані Тимочко, у навчальні плани 2015–2016 року кон-че необхідно включити нову дисциплі-ну «Основи сталого розвитку», і вивча-ти її не тільки у школах, а й у вишах.

Водночас, за словами заступника ди-ректора Департаменту загальної серед-ньої та дошкільної освіти МОН Ната-лії Бєскової, все не так критично, як уявляє собі поважний експерт з обі-знаності. Зокрема, питання сталого розвитку було внесено до державних стандартів ще у 2004 році – у галузі природознавства і суспільствознавства. А у навчальних програмах 2005–2006 року поняття сталого розвитку вне-сли не тільки в екологію, як зазна-чено у звіті-аналізі, а й у географію, економіку, природознавство, біологію, основи здоров’я. Наталія Бєскова на-голосила, що, можливо, у навчальних програмах мало згадуються самі Кон-венції, але всі положення, які в них є, обов’язково висвітлюються у зміс-ті освіти. До слова, тоді ж – у 2005–2007 роках – були розроблені потужні методичні рекомендації, де вчителям-предметникам давалися доручення до-носити ці всі поняття до дітей.

– Є також наскрізний курс за ви-бором основ сталого розвитку, і нині вже відбувається його впроваджен-ня – розробка програми посібника для дошкільної освіти, – поінформу-вала Наталія Володимирівна. – Є на-вчальна програма і посібник, що має назву «Енергозбереження і зміни клі-мату», підготовлений у 2010 році й роз-повсюджений у більшості навчальних закладів, є навчальні програми курсів «Біорізноманіття», а тематика опусте-лювання достатньо висвітлена у зміс-ті предметів, насамперед – географії. Усе-таки, мабуть, справа не в кількості навчального часу на вивчення тієї чи іншої теми, не від цього залежить сві-домість дитини, а від поведінки батьків і суспільства в цілому. Якщо ми введе-мо окремий предмет – то замість яко-го? Безумовно, ми врахуємо всі заува-ження, але якщо не буде переконання у суспільстві, що ми маємо жити у збалансованому світі, то, мабуть, наші програми і збільшення кількості годин на вивчення якогось поняття не будуть ефективними.

На це Тетяна Валентинівна зауважи-ла, що в освіті треба зробити справжню революцію: «Сталий розвиток має ста-ти ситом, через яке просіюються всі програми і всі навчальні курси. Треба мати цілісний погляд на середовище, в якому ми живемо. Саме цього прагне цей проект. Інтеграції положень усіх Конвенцій Ріо у всі навчальні предме-ти. Навіть у математику. І тоді, мож-ливо, не треба збільшувати кількість предметів або додавати нові теми, а варто просто перебудувати зміст осві-ти на нових засадах».

є У ДИСКУСІЇ ПОЧАтОК…Йшлося під час круглого столу і про необхідність термінової підготовки фа-хівців, які би володіли компетенціями з основ сталого розвитку, і про те, що ці компетенції мають увійти у всі спе-ціальності хоча б магістерської підготов-ки. Але насамперед це треба зробити для педагогів, економістів і державних службовців. Не обійшли увагою і зав-дання науки, яка передусім має відпові-сти на запитання: які екологічні межі є конкретно в Україні? Де ті «прапорці», за які не можна заходити? Який еко-логічний потенціал держави в цілому і кожного її регіону? І як на нього впли-ватиме економічний розвиток країни?

Час обговорення минув швидко. Не всі встигли цілком висловити свою по-зицію, не всі важливі питання були розглянуті, не завжди збігалися пози-ції сторін. Але зауважимо, що це була тільки перша за багато років зустріч у розширеному форматі. Як наголоси-ла координатор Всеукраїнської дитя-чої спілки «Екологічна варта» Олена Пащенко, головним для впроваджен-ня засад сталого розвитку є об’єднання зусиль усіх зацікавлених сторін – гро-мадськості, науковців, чиновників. Тоді результат буде гідним. І проект ПРООН «Інтеграція положень Конвенцій Ріо у національну політику України» досягне своєї мети. Тим самим і собі доклавши руку до того, аби інший – глобаль-ний – проект під назвою «людство» не було закрито як невдалий.

Наталія КУЛИК, «Освіта України»

гОлОвним Для впрОваДження ЗасаД сталОгО рОЗвиткУ є Об’єДНАННя ЗУСИЛЬ УСІх ЗАцІКАВЛЕНИх СтОРІН – ГРОМАДСЬКОСтІ, НАУКОВцІВ, ЧИНОВНИКІВ

8 «Освіта України»року

ХроНікА

РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ І СОлІДАРНІСТЬ «НОН-СТОП» Наприкінці року зазвичай підбивають підсумки, зробимо це й ми. В «освітянському календарі-2014»: участь студентів і викладачів у Революції Гідності, зміна керівництва МОН, ухвалення нового закону «Про вищу освіту», зміни у шкільних програмах, налагодження навчання в умовах війни, брак коштів, стійкість і нові сподівання. І, найголовніше – солідарність, яку в режимі «нон-стоп» демонструють і школи, і ПТНЗ, і виші. Навесні це була допомога студентам Криму з переведенням до ВНЗ материкової частини України, влітку – безкоштовне поселення абітурієнтів із зони АТО для складання ЗНО, восени – допомога вишам, які евакуювалися з Донбасу. А ще – прийом у класи дітей біженців, збір коштів для армії, плетіння маскувальних сіток, пошиття одягу, виробництво «буржуйок» тощо. І хоч фінанси у країні (і нашій галузі зокрема) часто «співають романси», цей рік більшість освітян згадуватимуть з гордістю.

зміна Формату

МІНІСТЕРСТВО «ПІД ВЛАДОЮ» СТУДЕНТІВОднією з рушійних сил Майдану від самого його початку було студентство. У п’ятницю, 21 лютого, після кривавих подій у центрі столиці, активісти прийшли до Міністерства освіти і науки. «ОУ» згадує, що ж відбувалось у ці останні зимові дні.

Отже, студенти вимагали, щоб чиновники засуди-ли злочинні дії МВС і СБУ. Також вимогами було

оголошення жалоби в усіх навчальних закладах. За-прошували на перемовини на той час в.о. міністра Дмитра Табачника і його першого заступника Євге-на Суліму, але вони до мітингарів не вийшли. По-спілкувавшись з працівниками міністерства, студен-ти безперешкодно зайшли до будівлі МОН.

Під вечір було складено акт передачі, за яким ба-лансоутримувач будівлі передав її активістам на без-терміновий період. Тож студенти потроху почали об-лаштовувати побут. На воротах розмістили табличку «Студенти, ласкаво просимо», охорону території здій-снювали представники Самооборони Майдану. В бу-дівлі МОН мітингарі організували медпункт і їдальню. До центрального входу активісти принесли незмінні атрибути Майдану – шини.

У суботу, 22 лютого, Верховна Рада відсторонила Дмитра Табачника від виконання обов’язків, а у вівто-рок, 24-го, через підозру щодо порушення процедури відповідну постанову проголосували ще раз. Студен-ти у МОН зустріли цю звістку з радістю, проте за-уважили, що їхні вимоги задоволено лише частково.

Щовечора в актовій залі проводилася студентська асамблея, де обговорювались і ухвалювались вимо-ги до нового керівництва міністерства. А вдень тут відбувались лекції, які читали викладачі, експерти й громадські діячі. Серед них були майбутні міністр освіти і науки Сергій Квіт, а також його перший за-ступник Інна Совсун.

Крім ректора НаУКМА, серед імовірних кандидатів на посаду очільника вітчизняної освіти, яких схвалю-вали студентські активісти, також називали ректора НТУУ «КПІ» Михайла Згуровського і голову про-фільного парламентського комітету Лілію Гриневич.

У четвер, 27 лютого, парламент проголосував за но-вий склад Кабміну, в якому посаду міністра освіти і науки обійняв Сергій Квіт. Того ж дня Сергій Ми-ронович прийшов до міністерства і поспілкувався зі студентами, тож у п’ятницю вже можна було очікува-ти певних дій, зокрема, виконання вимог активістів.

Так і сталося: у п’ятницю, 28 лютого, з кабінетів знімали печатки, працівників МОН пустили на їхні робочі місця. Роботу освітнього відомства було від-новлено. Також Сергій Квіт видав кілька наказів, зо-крема, щодо проведення незалежного аудиту діяль-ності міністерства. Окремим наказом новий очільник МОН увів у дію «Дорожню карту розвитку україн-ської освіти», погоджену зі студентами, які займали приміщення МОН. Крім того, була задоволена ще одна вимога студентства: у п’ятницю у відставку по-дав перший заступник міністра Євген Суліма.

Уже на початку березня – у перші дні роботи – нове керівництво міністерства представило план дій на найближчу перспективу.

ВИЩА ОСВІТА ЄВРОПЕйСЬКОГО ЗРАЗКА

РІК СОЛІДАРНОСТІ

Законопроект №1187-2 пережив чимало складних моментів, і ще

рік тому ймовірність його ухвален-ня можна було вважати примар-ною. Але суспільство чекало карди-нальних змін, а цей закон саме такі системні зміни запроваджує. Тож 1 липня 2014 року стало пам’ятною датою для освітньої галузі нашої держави, адже саме у цей день Вер-ховна Рада України у другому чи-танні та в цілому ухвалила Закон України «Про вищу освіту».

«За» проголосувало 276 народ-них депутатів, «проти» – 0, один утримався, не голосували 60. Ця по-дія – логічне завершення титаніч-ної роботи багатьох фахівців: на-уковців, педагогів вищої школи,

представників громадських органі-зацій і студентства. За словами Го-лови Комітету Верховної Ради Укра-їни з питань науки і освіти Лілії Гриневич, саме європейські амбі-ції України вимагали від політи-ків підтримати законопроект і гар-монізувати законодавство у сфері вищої освіти. У результаті диску-сії, що розгорнулася між першим і другим читаннями, законопроект №1187-2 став ще більш системним і реформаторським. Комітет з пи-тань науки і освіти опрацював 959 поправок народних депутатів до за-конопроекту.

З шостого вересня освітянська громадськість орієнтується на нові положення Закону «Про вищу осві-ту», адже саме у цей день розпо-чався перший етап його реалізації. Тоді ж відбулася нарада з питань імплементації Закону «Про вищу освіту». Почути один одного змо-гли й освітяни – керівники вишів, і представники влади. Адже у зу-стрічі взяли участь Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, міністр освіти і науки Сергій Квіт, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лілія Грине-

вич і ректори багатьох вищих на-вчальних закладів.

Закон «Про вищу освіту» впро-ваджуватиметься у три етапи. Пер-ший – напрацювання підзаконних актів: наказів, постанов, розпоря-джень – документів, без яких не можна рухатися далі. Під час друго-го етапу, з 1 вересня 2015 року має розпочати свою роботу Національ-не агентство із забезпечення якості вищої освіти, зміниться максималь-не навантаження на викладачів із 900 до 600 годин, кількість годин у кредиті буде не 36, а 30. А студен-ти зможуть обирати до 25% курсів.

Третій етап почнеться 1 січня 2016 року: з того часу мають по-чати діяти статті, які потребують додаткового фінансування.

Серед нововведень закону та-кож суттєве посилення антиплагі-атних норм, обов’язкове оприлюд-нення наукових робіт, отримання ВНЗ права остаточного присуджен-ня наукових ступенів, новий меха-нізм виборів ректорів вищих на-вчальних закладів і скорочення терміну їхнього перебування на по-саді, високий рівень фінансової ав-тономії вишів.

У березні 2014 року з окупованого Криму в Украї-ну почали прибувати переселенці. Одними з пер-

ших стали курсанти Академії військово-морських сил імені Павла Нахімова, які під час зміни прапо-ра з українського на російський заспівали гімн Укра-їни. Хлопці відмовилися переходити на бік окупан-тів, а пізніше пояснили: присягу не можна скласти двічі. Такий же вибір – на користь честі й Украї-ни, а не густої юшки у вигляді російських пенсій чи зарплат, зробили тисячі кримчан. Зокрема, на мате-рикову частину країни перевелися більш як півтори тисячі студентів АРК. Усю весну вищі навчальні за-клади України допомагали їм з переїздом і адаптаці-єю – знаходили місця в гуртожитках, узгоджували навчальні графіки, допомагали з коштами. В «універ-ситетській Україні» знайшлося місце для кожного, хто висловив бажання переїхати.

Улітку виші Харківщини, Запоріжжя, Миколаївщи-ни, Херсонщини та визволених територій Донеччини і Луганщини знайшли безкоштовні місця у гуртожит-ках для випускників шкіл із зони АТО для проходжен-ня зовнішнього незалежного оцінювання. У вересні 11 тисяч студентів-переселенців з Донбасу вступили на перший курс вишів інших регіонів країни.

Питання «як бути з новим навчальним роком у зоні бойових дій?» залишалося відкритим до самої осені. Усі з надією стежили за картою зони АТО, за тим, як скорочується територія війни і тероризму. Але після неприхованого введення регулярних частин Збройних сил Російської Федерації стало зрозуміло – це надовго.

У вересні озброєні бойовики почали захоплювати університетські приміщення, призначати керівників освітніх закладів, вимагаючи від них підпорядкування

епохальні рішення

велике переселення

Унаслідок цьогорічних подій у Криму та на сході України ми усвідомили, що присягу не можна складати двічі, а університет – це не стіни, а люди.

9№ 48, 22 грудня 2014 рокуроку

ХроНікА

РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ І СОлІДАРНІСТЬ «НОН-СТОП» НАУКОВІ ГОРИЗОНТИ

«урядам» самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». Для ба-гатьох проукраїнських викладачів відмова визнати уні-верситет «Новоросії» означала пряму загрозу життю. 17 вересня викладачам кафедри історії України Доне-цького національного університету під дулами автома-тів запропонували скласти присягу ДНР. Усі співробіт-ники відмовилися.

У цей самий день колектив вишу звернувся із за-явою до українського суспільства та держави: «Вря-туйте ДонНУ та Україну в Донбасі!». Ректор універ-ситету Роман Гринюк поїхав до Міністерства освіти і науки і від імені ініціативної групи висловив ідею ева-куювати (змінити юридичну адресу) ДонНУ.

«ОУ» спілкувалася з Романом Гринюком за кілька годин до ухвалення рішення МОН про переїзд. Роман Федорович місця собі не знаходив, – розповів, що в місті лунають постріли й вибухи, що озброєні люди ще в липні захопили всі гуртожитки. (Там і нині жи-вуть «ополченці» та їхні родини.)

Але, водночас, вступна кампанія була успішною, по-дано більш як сім тисяч електронних заяв. Дуже ба-гато випускників шкіл Донеччини висловили бажання опановувати на українську філологію.

«Міністр» ДНР запевнив викладачів ДонНУ, що студенти навчатимуться за російськими програмами і

отримають дипломи ДНР. Але ж хіба Донецьк – час-тина Росії? І як бути з українською філологією, куль-турологією та історією?

Ректор розповів: молоді науковці ВНЗ мають дер-жавницьку позицію і своє майбутнє бачать з Укра-їною. Тому готові почати роботу на новому місці з двома-трьома комп’ютерами й інтернетом для коор-динації навчання.

– Іде війна, – констатував Роман Федорович. – Меблі, приміщення – не головне. Університет – це не стіни, а люди, штат викладачів і студентів.

За кілька годин після інтерв’ю було ухвалено рішен-ня про переїзд університету до Вінниці. У листопаді ДонНУ вже почав роботу у цьому місті.

Нині «велике переселення» триває. На мирну те-риторію вже перебазовано більш як десять ВНЗ, нині налагоджується їхня життєдіяльність. Донецький націо нальний технічний університет переїхав до Крас-ноармійська, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановсько-го та Донецький юридичний інститут МВС України – у Кривий Ріг, Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка – у Старобільськ, Східноукра-їнський національний університет імені Володимира Даля та Луганський державний університет внутріш-

ніх справ – у Сєвєродонецьк, Луганський національ-ний аграрний університет – у Харків, Луганський дер-жавний медичний університет – у Рубіжне.

Знайшов новий дім і Донецький національний мед-університет. Його прийняв Краснолиманський медич-ний коледж. Бойовики вилучили гербову печатку і статутні документи та нічого не дозволили забрати з ВНЗ, тому документи доведеться відновлювати, об-ладнання – купувати. З наступного року тут навча-тимуться студенти й інтерни.

– За найменшу спробу вивезти щось із кафедри наші викладачі опинялися під прицілом автоматів, їх забирали на допити, – каже ректор Донецького націо-нального медичного університету Юрій Думанський.

Допомогу ДНМУ запропонували також колеги з Донбаської державної машинобудівної академії у Кра-маторську. Студентам-медикам тут надали великі на-вчальні зали, сучасні лабораторії, бібліотеки і навіть гуртожитки. Незабаром в один з корпусів ДДМА пере-їде також Донбаська національна академія будівництва та архітектури. Ректор Донбаської державної машино-будівної академії Володимир Федоринов переконаний: місця вистачить і медикам, і будівельникам, і машино-будівникам. Бо коли є бажання допомагати й працю-вати разом – можливості завжди знаходяться.

Пригадаймо історію управління наукою у нашій не-залежній державі: у 1991 році був утворений Дер-

жавний комітет України з питань науки і технологій, діяло Міністерство України у справах науки і техно-логій, яке було перетворено згодом на Державний ко-мітет. З 2000 по 2010 роки управління наукою було зосереджено в Міністерстві освіти і науки. У 2010 році на базі частини структур міністерства було ство-рено Державний комітет з питань науки й інновацій, який зрештою став Державним агентством з питань на уки, інновації та інформатизації.

Постановою від 4 червня 2014 року Кабінет Міні-стрів України реорганізував цю установу, створив-ши центральний орган виконавчої влади з реалізації політики у сфері електронного урядування – Дер-жавну службу з питань електронного урядування. Згідно з постановою, МОН є правонаступником прав та обов’язків Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації з питань реалі-зації державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Таким чином, міністерству повернули повноваження в управлін-ні наукою.

Наприкінці року відбулася нарада з керівниками державних підприємств, установ, організацій, ціліс-ні майнові комплекси яких, відповідно до постано-ви уряду, передано із сфери управління Державно-го агентства з питань електронного урядування до сфери управління Міністерства освіти і науки Укра-їни. Обговорили майнові, фінансові, кадрові та інші питання. Максим Стріха запевнив, що МОН в уста-новленому порядку буде вживати всі необхідні захо-ди для швидкого та якісного проведення процесу пе-редачі цих установ у поточному році.

Будь-яким змінам потрібне законодавче підґрунтя, засноване на громадському обговоренні. Влітку від-булися парламентські слухання на тему «Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково- технічної сфери держави». Більш як п’ятсот учасників слухань створили дискусійний майданчик для визна-чення пріоритетів розвитку наукової галузі, з трибуни і письмово висловлювали свої пропозиції до проекту нового закону про наукову діяльність. За словами Лілії Гриневич, більшість вітчизняних науково-технічних розробок не використовується у виробництві, при-пиняє свій шлях одразу після патентування. І винні тут не вчені, а практично не сформована національ-на інноваційна система й обставини тотальної корум-пованості, в яких змушена була існувати українська економіка. Система розподілення мізерно малого бю-джетного фінансування – архаїчна, непрозора і не-ефективна. Фактично не працював програмно-цільо-вий метод фінансування досліджень.

Наука – це не тільки обладнання, а й кваліфікова-ні кадри, підготовкою яких варто займатися вже те-пер. Тому показово, що представники МОН і Комі-тету ВР з питань науки і освіти восени взяли участь у круглому столі «Молода наука України: ризики та перспективи». Тут знаходили рецепти налагодження ефективних комунікацій між спеціалізованими на-уковими ліцеями, університетами, науково-дослідни-ми інститутами, громадськими організаціями.

Нині наша наука активно готується до членства у програмі «Горизонт 2020»: переговорний процес завершено, проект угоди підготовлено. Для Украї-ни передбачені пільги в оплаті, а участь ми беремо на правах повноправного учасника. Заступник міні-стра освіти і науки Максим Стріха вважає, що ре-алізація можливостей участі у програмі може при-звести до «тектонічних» змін у системі національної науки. А «Горизонт» є інструментом, який сприяти-ме природним змінам, адже дуже швидко в ієрар-хії науки на чолі опиняться не володарі звань, ти-тулів, а люди, які є ефективними у змаганнях за європейські гранти.

шляхами змін

У дошкіллі широко впроваджують інклюзивну осві-ту. Відповідні нормативні документи нині розро-

бляються в Міністерстві освіти і науки та Націо-нальній академії педагогічних наук України. Уже прийнято зміни до Закону України «Про дошкіль-ну освіту» щодо інклюзивної освіти.

Законодавчо деталізується впровадження інклю-зивної освіти – насамперед педагогічне наванта-ження вчителів, які працюватимуть в інклюзивних групах, тощо. Зміни вноситимуться й до Держав-ного класифікатора посад, що формує Мінсоцпо-літики: до затвердженого переліку увійде «асис-тент вихователя».

– Інклюзивна освіта передбачає принцип «ви-значення потреб», – зазначила начальник відділу дошкільної освіти МОН Тамара Панасюк. – Упро-довж лише кількох років розроблено багато про-грам з різних нозологій. Незабаром на сайті МОН будуть розміщені їхні електронні версії. До того ж «оновиться» й перелік літератури, яка рекомендова-на для використання у дошкільних навчальних за-кладах. Відтепер він міститиме посібники для ди-тячих садків компенсуючого типу.

За словами Тамари Вікторівни, усі дошкільні на-вчальні заклади мають можливість обирати таку про-граму, що відповідає їхнім інтересам, матеріально-тех-нічній базі і, звичайно ж, типові навчального закладу. А в березні 2015 року під час педагогічного онлайн-форуму планують обговорити найбільш актуальні пи-тання, з якими стикаються педагоги на практиці.

(Продовження на стор. 10)

ДошкілляДошкілля

ОСВІТА, ДОСТУПНА ДЛЯ ВСІХ

Завдання для наукової сфери нашої держави – вийти із кризи. А для цього потрібна системна робота, реформаторський підхід і долучення до європейських ініціатив у дослідницькому просторі.

10 «Освіта України»року

ХроНікА

(Продовження. Початок на стор. 8)

Автори пропонують «легітимізувати» дошкільні навчальні заклади, центри

розвитку дитини, що фактично існують, але дотепер вимушені працювати поза правовим полем.

У середній освіті пропонується по-вернути 12-річну школу, причому стар-шу з 2017 року зробити повністю про-фільною. Перехід з одного рівня освіти на інший, як передбачають автори Кон-цепції, має здійснюватися лише із за-стосуванням ЗНО, зокрема з ІІ на ІІІ ступінь – для диференціації подальшої освітньої траєкторії: професійна школа, професійний ліцей, академічний ліцей тощо. У документі також пропонуєть-ся збільшити питому вагу витрат на за-гальну середню освіту до обсягу 65% від загальних.

Окремий пункт розділу присвяче-ний професійній освіті. Передбачаєть-ся прийняття відповідного закону, що закріпить існування двох її рівнів – кваліфікований робітник та молодший спеціаліст (майстер, організатор вироб-ництва).

На рівні вищої освіти автори кон-цепції пропонують забезпечити можли-вість переходу на трирічний бакалаврат за тими спеціальностями, де це не зни-

жуватиме якість підготовки у рік пер-шого випуску 12-річної школи. Перелік спеціальностей передбачається обмежи-ти до 60–80, максимально «підігнавши» його до Міжнародної стандартної класи-фікації освіти.

Окремо прописані підпункти щодо Національної агенції з якості вищої осві-ти. Крім того, пропонується створити не-залежні установи оцінювання і забезпе-чення якості вищої освіти, делегувати їм частину повноважень НАЯВО, а також сприяти міжнародній акредитації освіт-ніх програм українських університетів.

У підрозділі «Контроль якості» авто-ри Концепції пропонують законодавчо закріпити участь України в міжнарод-них моніторингових дослідженнях (PISA, TIMSS, PEARLS).

Перший пункт розділу «Управління, фінансування, менеджмент» передбачає перегляд обсягу і меж повноважень цен-тральних і місцевих органів управління освітою, скорочення контрольно-нагля-дових функцій, жорстку і чітку регла-ментацію процедур і повноважень ін-ституцій, що пов’язані з контролем і наглядом. Пропонується також чітко визначити обсяг контрольно-звітної та облікової документації навчального за-

кладу, звівши його до мінімуму. Щодо принципів фінансування, то Концепція передбачає внесення змін до бюджетно-го кодексу щодо повноважень школи як розпорядника коштів.

У проекті окреслено чимало планів, наприклад, щодо розробки нових ви-мог, норм стандартів, процедур атеста-ції педагогічних працівників на основі незалежної зовнішньої та внутрішньої оцінки. Підпункт «обов’язковий профе-сійний розвиток (підвищення кваліфіка-ції) здійснюється щонайменше раз на рік», звичайно, потребує уточнення, що й засвідчила бурхлива дискусія щодо пи-тання у соцмережах.

Щодо соціальних гарантій і стандар-тів, то, мабуть, ключова пропозиція – змінити систему оплати праці вчителів і керівників шкіл, відмовившись від по-урочної оплати, та перейти на оплату повного робочого дня. Крім того – по-

етапно перейти до нової системи опла-ти праці вчителів, що міститиме стиму-лювальну складову.

Після врахування пропозицій кінце-вий варіант Концепції буде подано на розгляд уряду. А до розробки Дорожньої карти – покрокового плану реалізації основних положень документа – роз-робники обіцяють залучити ще ширше коло фахівців, і не лише з освітнього сектора.

– Освітня реформа, зокрема у сфе-рі загальної середньої освіти, буде бо-лючішою і складнішою, ніж, наприклад, реформа вищої, – визнає голова про-фільного парламентського комітету Лі-лія Гриневич. – Ця концепція повинна визначити основні напрями реформу-вання, які потім мають бути відображені в новому законі «Про освіту». Але на тло букви закону і цих положень треба по-ставити конкретні кроки реформування.

У листопаді-грудні перші ко-рективи було внесено до

програм для початкової школи, зокрема з української мови та літературного читання для учнів 4 класів.

За словами заступника міні-стра Павла Полянського, роз-вантаження програм відбулося шляхом їх спрощення та приве-дення у відповідність до Держ-стандарту. Над цим працювала спеціальна робоча група. Також, «для уникнення дублювань та на підставі розвантажених про-грам для 4 класу» переглядати-муться змістові блоки програм

для 1, 2, 3 класів. Лише після прийняття спільного рішення стартуватиме конкурс підруч-ників.

Та й сам конкурс відтепер проводитиметься по-новому. Основна відмінність – розгля-датимуться не рукописи, а пов-ноцінні оригінал-макети підруч-ників, готові до видання. Під час першого – «традиційного» – етапу конкурсу підручники про-ходитимуть експертизу в Націо-нальній академії педагогічних наук та Національній академії наук. Аналізуватимуть ново-створені підручники методисти та вчителі.

– Якщо на конкурс надійде, припустимо, десять оригінал-макетів підручників з україн-ської мови і всі вони отрима-ють позитивні висновки, то, отримавши гриф «рекомендо-вано», стануть учасниками дру-гого етапу конкурсу – публіч-ного, – роз’яснила нам Олена Дубовик, начальник відділення

науково-методичного забезпе-чення загальної середньої осві-ти Інституту інноваційних тех-нологій і змісту освіти.

Обіцяють, що вчителі змо-жуть переглянути цю навчальну літературу онлайн та проголосу-вати за підручник, який сподо-бався найбільше. Таким чином, голоси педагогів ураховувати-муть при формуванні держав-ного замовлення на видрук тієї чи іншої книжки для школяра. Відповідні роз’яснення незаба-ром будуть розміщені на осві-тянських веб-ресурсах.

«Оскільки було багато нарі-кань на зміст програм для по-чаткової школи та зміст під-ручників – ми дозволили вчителям користуватися про-грамами і підручниками й по-передніх років, і вже надруко-ваними за новими навчальними планами», – розповів заступ-ник міністра Павло Полянський у червні на прес-конференції, присвяченій темі «100 днів ро-боти міністерства». Серед ін-шого – міністерство внесло зміни до Типових навчальних планів, зокрема вилучило нор-му про обов’язкове вивчення другої іноземної мови почина-ючи з п’ятого класу. За слова-ми заступника міністра, вибір має зробити сама школа, зва-жаючи на умови цього навчаль-ного закладу.

Водночас зміни вносяться до програм основної і старшої школи.

– А фундаментально весь стандарт ми плануємо перегля-нути вже у контексті нового за-кону «Про освіту», щоб не тур-бувати вчителів щороку новими змінами, – підкреслив Павло Броніславович.

Цього року був затвердже-ний окремий варіант навчаль-ного плану, який регламентує вивчення курсів духовно-мо-рального спрямування. Основ-ний курс – «Основи християн-ської етики» – був створений за участі всіх християнських кон-фесій, представлених в Україні. Два інших курси, які пропону-ються школам, – «Християн-ська етика в українській куль-турі» і «Біблійна історія та християнська етика». Світський курс християнської етики до-зволено викладати за наявності заяв від батьків усіх учнів кла-су. Збільшено час на вивчення предмета «Захист Вітчизни».

Павло Полянський запевняє, що цього навчального року не буде жодного збірника завдань державної підсумкової атестації з грифами – ні для початко-вої, ні для основної, ні для стар-шої школи. Адже часто трапля-лося, що першими з’являлися… відповіді на збірники завдань, продавалися так звані «шпар-галки», а вже потім власне за-вдання. У 2015 році міністерство доручає розробку всіх завдань ДПА школам (за винятком укра-їнської мови і літератури). Звіс-но, з допомогою і за сприяння

райметодкабінетів, а також об-ласних інститутів післядиплом-ної педагогічної освіти.

Ще одним революційним кроком, яким запам’ятається для освітян 2014-й, стало рі-шення про зміну концепції під-сумкового оцінювання знань у загальноосвітніх навчальних за-кладах: започаткування прове-дення державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання. ЗНО і ДПА з української мови і літе-ратури цього навчального року буде проводитися для всіх ви-пускників загальноосвітніх на-вчальних закладів.

За словами керівника Укра-їнського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, цьогоріч ми вперше переходи-мо до світової практики визна-чення результатів – на основі встановлення порогового балу «склав – не склав». Така мето-дика давно використовується в багатьох країнах світу: після за-кінчення тестування збирається експертна комісія, що визначає мінімальну кількість балів, які може отримати за виконання конкретного тесту абітурієнт із мінімальним рівнем знань. І ось цей поріг «склав – не склав» буде основним для того, щоб визначити, склав абітурієнт зо-внішнє оцінювання чи не склав. Відтепер рейтингова шкала від 100 до 200 балів буде вирахо-вуватися лише для тих абітурі-єнтів, які пройшли цей поріг. Тобто, у 2015 році 124, і навіть 101 бал буде прохідним для уні-верситетів.

проектування розвитку

світ школи

ЗМІСТОВЕ «РОЗВАНТАЖЕННЯ»

СТРАТЕГІЧНИй ДОКУМЕНТ

Якість підручників має відповідати дитячому світогляду та віковій психології – упевнені у Міністерстві освіти і науки. Тож деякі навчальні програми та тексти підручників уже змінилися.

Восени розпочалося громадське обговорення проекту Концепції розвитку освіти в Україні на період 2015–2025 років. Документ підготувала стратегічна дорадча група при МОН, у складі якої були представники Коаліції неурядових організацій «За освітню реформу». Основні положення проекту викликали у суспільстві жваву дискусію.

підготували Світлана ГАЛАтА, Максим КОРОДЕНКО, Дарина МАтАт, Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України»

11№ 48, 22 грудня 2014 рокуосвіта

ПрофтеХ

Перевагами децентралізованої си-стеми у міністерстві вбачають її гнучке пристосування до регіона-

льних потреб з урахуванням місцевих тенденцій, надання більшої підтримки місцевими органами влади і роботодав-цями і впровадження джерел багато-канального фінансування системи.

РОЗПОДІЛ ПОВНОВАжЕНЬЯк і які управлінські функції будуть за-кріплені за центром, а які – за регі-онами? Однозначно відповісти важко. Як варіант, МОН пропонує, що освіт-нє відомство зможе максимально зо-середити свою увагу на розробці дер-жавної політики у сфері ПТО, вимог до якості і єдиних підходів до оцінки процесів і результатів навчання, вдо-сконаленні законодавства.

При цьому регіональні органи управ-ління освітою за умови реалізації де-централізації займатимуться, напри-клад, розробленням та реалізацією регіональної стратегії у сфері ПТО, формуванням держзамовлення, здій-сненням ліцензування діяльності ПТНЗ і кадровим забезпеченням системи.

НЕ РУбАтИ З ПЛЕЧАВ інформаційно-аналітичних матеріа-лах, що були презентовані учасникам засідання, йдеться, що в умовах децен-тралізації надзвичайно важливою буде повна передача ПТНЗ функцій органі-зації, здійснення та надання освітніх послуг. Це передбачатиме їхню госпо-дарську автономію.

У МОН визнають, що у процесі де-централізації здійснюватиметься опти-мізація мережі закладів – укрупнення, злиття тощо. Але при цьому рубати з плеча не планують, зазначаючи, що в українських реаліях необхідно зважено підходити до цієї процедури, адже по-передня така практика не дала бажаних наслідків. До вирішення цих питань у МОН пропонують залучити роботодав-ців, щоб з їхньою участю створити на базі малокомплектних закладів центри підготовки робітничих кадрів із засто-суванням дуальної си стеми навчання, вже починаючи з першого тижня на-вчання.

Для сприяння та надання допомоги у децентралізації при МОН України планують створити відповідну коорди-наційну раду з представників Федера-ції роботодавців, профспілок, самовря-дування ПТНЗ.

У РИНКОВИх УМОВАх

А тепер щодо власне концепції – у ній ідеться про те, що система ПТО має відповідати сучасним ринковим умовам. Тут пропонують конкретні кроки. На-приклад, оновити «Положення про на-вчальне господарство». При цьому пе-редбачити виведення із обслуговування Держказначейства рахунки спеціально-го фонду ПТНЗ, а також внести зміни до Бюджетного Кодексу щодо можливос-тей використання коштів від господар-ської діяльності навчальних господарств на потреби «основної» діяльності. Уточ-нимо – йдеться не лише про ремонти, модернізацію чи придбання сільгосп-техніки, паливно-мастильні матеріли, а й придбання ліцензійного програмного забезпечення, мультимедійного облад-нання, комп’ютеризацію лабораторій і кабінетів спеціальних предметів, тощо.

Автори концепції не обійшли ува-гою й нові організаційні форми, зо-крема науково-навчально-виробничі комплекси підприємств і ПТНЗ, ре-гіональні освітні і професійно-освітні кластери. Пропонують також передба-чити відкриття сучасних інноваційних навчально-практичних центрів з до-льовою участю підприємств, наукових установ, ВНЗ і ПТНЗ регіону чи міста.

У планах – розробка положення «Про регіональний професійно-освіт-ній округ» як новітню модель ефек-тивної підготовки робітників на депре-сивних територіях.

Є у концепції і реверанс у бік праце-давців. Зокрема пропонується передба-чити пільгове оподаткування роботодав-ців, які підтримують ПТНЗ і розробити механізм стимулювання підприємств, що приймають учнів на практику та

стажування і створюють робочі місця. При цьому автори пропозицій радять використати зарубіжний досвід, зокре-ма Данії і Нідерландів, зокрема щодо ор-ганізації галузевих та регіональних фон-дів фінансування навчання, які можуть фінансуватись і роботодавцями, і пра-цівниками.

УДОСКОНАЛЕННя фІНАНСУВАННяЩодо фінансування ПТНЗ, то в концеп-ції пропонується кілька досить сміливих кроків. Наприклад – упровадження ме-тоду фінансування за кінцевими резуль-татами: і за обсягом прийому, і праце-влаштування й закріплення випускників закладів на виробництві. При цьому в концепції констатують, що застосуван-ня такої практики потребує ефективної і дієвої системи моніторингу.

Передача функцій оперативного управління ПТНЗ на місцевий рівень потребує внесення змін до Бюджетно-го Кодексу, визнають автори концеп-ції. Зокрема – у частині фінансуван-ня закладів з бюджетів різних рівнів, запровадження диференціації фінансу-вання ПТНЗ залежно від матеріалоєм-ності та складності підготовки.

Ми вже згадували, що однією з пе-реваг децентралізованої системи має стати запровадження механізмів ба-гатоканального фінансування профе-сійно-технічних навчальних закладів. У концепції закладено й відповідний крок – унесення змін до статті 4 «Сфери застосування державно-при-ватного партнерства» Закону України «Про державно-приватне партнерство» у частині доповнення переліку зазна-чених у статті сфер – освітою.

Водночас у МОН вважають за до-цільне скорочення обсягів державно-го замовлення на підготовку кадрів, що є неконкурентоздатними, незатребува-ними або дублюють професії, з яких здійснюється підготовка у ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації.

шпальту підготував Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України»

ОПЕРАЦІЯ «ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ»

Розмежування повноважень МОН і регіональних органів управління освітою, а також передача значної частини функцій міністерства у регіони – саме такий шлях пропонується у концепції розвитку професійно-технічної освіти, яку МОН нещодавно презентувало на засіданні правління Української асоціації районних та обласних рад у Міністерстві регіонального розвитку та будівництва.

пряма мова

Заступник міністра освіти і науки Павло ПОЛЯНСЬКИй: – Ці пропозиції дають старт громадській дис-кусії – якою професійну освіту бачить укра-їнська громада. Міністерство не хотіло б командувати по верти-калі аж до керівника ПТНЗ. Міністерство не хо-тіло би бути «транзитним сервером» для будь-яких найменших фінансових ін’єкцій у професійну освіту. За центральним органом виконавчої вла-ди має залишитися вироблення змісту освіти і її філософії з опорою на громадянське суспільство.Натомість ми бачимо, що кадрові питання, при-значення і ротація керівників навчальних закла-дів, а також оперування фінансовими ресур-сами, права , повноваження і відповідальність мають бути зосереджені на регіональному рівні. До цієї концепції ми закладаємо модель, яка успішно діє у багатьох європейських країнах, коли в обласному центрі чи іншому місті є професійний коледж, що готує спеціалістів зі всіх без винятку спеціальностей, котрих потре-бує регіон – від майстра театральної сцени до кулінара. Спрощено – професійний «міні -університет» на регіональному рівні. Причому ми застерігаємо в концепції, що жоден цвях, жодна цеглина із об’єктів нерухомості, жод-на земельна ділянка не повинні вилучатись, а мають бути збережені. За такої моделі навчальний заклад отримує, умовно кажучи, кошторис на весь рік. І директор, місцева громада самі зможуть вирішувати, які фахівці певної спеціальності і в який період по-трібні конкретному регіонові, населеному пункту.

Голова Черкаської обласної ради, голова Комісії з соціальних і гуманітарних питань Української асоціації районних та обласних рад Валентина КОВАЛЕНКО: – Ми сьогодні бачимо, що випускники ВНЗ пе-ребувають на обліку на біржах праці. Але ва-кансій більше саме для робітників. ПТНЗ є, кадри готуються, але знову-таки немає зба-лансованості між запитом ринку праці і кіль-кістю випускників. Сьогодні маємо недосконалі механізми управ-ління профтехосвітою, фінансову несамостій-ність навчальних закладів. Звичайно, одним із болючих питань є затрим-ка Державною казначейською службою поточ-них платежів ПТНЗ, неможливість вільного ви-користання коштів спеціального фонду – того, що навчальні заклади заробляють самі. Проблем багато, але що мене втішило в запро-понованій концепції – хоч вона широко й де-талізовано розписана, вона вміщує пропозиції практиків, які роками опікувались ПТО. Окрім того – дає рецепти вирішення цих проблем. Але є багато питань, наприклад, щодо опти-мізації мережі, яку пропонується передати на регіональний рівень. Тут є небезпека зникнен-ня ПТНЗ через привабливість будівель, землі, металобрухту тощо. Але, на мою думку, запро-понована концепція ПТО має право на життя.

12 «Освіта України»від бога

ПедАгог

«фахівець світового рівня зі шкільної геометрії». Нескром-но? Так. Але відповідає дій-

сності. Заслужений учитель України, двічі Соросівський учитель, автор де-сятків книжок, котрий створив сотні за-дач… Аксіома про «краще один раз по-бачити, ніж сто разів почути» стосовно Кушніра особливо актуальна. Щоб одер-жати враження – а ця людина збурює не лише розум, а й душу – достат-ньо навіть перегляду відео, приміром, виступу перед учителями математики. Ісаак Кушнір «бачить» аудиторію на-скрізь, легко заволодіває увагою, вірту-озно використовує свої акторські здіб-ності, елегантно жартує… Одне слово, тепер охоче віриться в те, що про від-міну його уроків діти щиро шкодують.

НАУКА №1 ДЛя МОЗКУЧому? Насамперед тому, що Кушнір геть не такий, як решта. Коли викладав у школі – не давав домашніх завдань, із учнями розмовляв жорстко. Проте вони його любили, на контрольних не списували. Та не з остраху, а з поваги. А їхній учитель – уявіть собі – досі отримує «кайф» ось від чого: «Про-кинувся вранці – життя прекрасне! Я знайшов таку задачу! Вона «кличе» за собою…».

Іще з того, що «не як у всіх»: він може вийти з класу, а учні цього не помітять – з головою поринули у розв’язання задач. А все тому, що гео-метрія, на думку педагога, на диво емо-ційна, навіть емоційніша за літерату-ру й історію.

– Тому людина хоче вчитися, – переконаний Ісаак Кушнір. – Крім того, геометрія – наука номер один для розвитку мозку! Завдяки фізич-ним тренуванням результати можна поліпшити у п’ять, десять разів, а ро-зумові тренування – це покращен-ня в тисячі і мільйони разів… Гео-метрія не буває нудною і весь час тримає учня у розумовому напружен-ні. Вона посильна і дозволяє змусити учня (швидше, ніж алгебра!) долати труднощі. Питаю школяра: «Не мо-жеш?» – «Ні, не можу!» – «А якби

тобі сказали, що руку відріжуть?» – «Зміг би». Так, я обираю жорстку лек-сику: таке життя, і вони мають бути до нього готовими…

ЗАДАЧА, щО ВИтИСКАє СЛЬОЗУГоловна «наживка» для учня на уро-ці Кушніра – задача. На лекціях для педагогів він висловлює своє переко-нання: ерудиція вчителя – це наяв-ність у нього задач, котрі «вкладають» клас. Котрі витискають сльозу. «На-вчити математики неможливо, навчи-тися – можна» – от для чого вони потрібні. Колекції таких задач він ра-дить збирати молодим колегам: маю-чи «посильну задачу підвищеної склад-ності», ви «граєте» з нею на уроці у що схочете.

– Я вам приніс задачу, яка щойно «народилася», ще «тепленька», казав учням, – розповідає вчитель про свої авторські задачі. – І клас аж співав, усі прагнули показати свій розв’язок. От що викликає найвищу емоцію: коли ти не вмів чогось, а тепер умієш!

Нині Ісаак Кушнір збирає сюжети «емоційної геометрії». Пояснює: «Це задачі, розв’язання яких потребує на-пруження, які змушують «ковтати слинку» від задоволення: від умови, методу вирішення, дотепності побудов, елегантності формул… А головне – від того, що ти усе це розумієш, можеш знайти розв’язок, про який ніхто не здогадувався! Знаєте, яке визначення я даю словосполученню «інший спо-сіб»? Це такий, про який хочеться роз-повісти!»

АКтОР З ВІДЧУттяМ МІРИЗвісно, не задачами єдиними живить-ся «емоційний» урок. Його осердя – вчитель. На переконання Ісаака Ар-кадійовича, учитель має бути також актором – проте з відчуттям міри: анекдотами, мовляв, не можна знижу-вати якість фактажу. Сам він, напри-клад, упевнений у якості матеріалу, ко-трий доносить до учнів: «Тому можу дозволити собі жарти – мені так кра-сивіше і веселіше жити».

– Педагогом потрібно народити-ся, треба вміти «тримати» аудито-рію, – пояснює він на конференціях для вчителів, які слухають з відкритим ротом. – Без емоцій не буде уроку. Немає емоцій – пакуйте речі! Урок – це ж стосунки між людьми. Один із принципів такий: є лише я і клас, ре-шта – дрібниці. І колишні учні кажуть: якби викладали хоч фізкультуру, хоч який інший предмет – робили би це так само, як я.

Ісаака Кушніра називають фахів-цем з методики викладання і провід-ним геометром сучасності. 1986 року його задача була надана від СРСР на міжнародну олімпіаду. Автор зі-знається: по закінченні вишу не вмів розв’язувати геометричні задачі, та

взявся надолужувати згаяне завдяки самоосвіті. І вже тоді йому відкрила-ся краса предмета.

– Коли мене запитують: «У кого Ви вчилися?», відповідаю: «Я думав», – розповідає метр. – Думати потрібно весь час. Думати, вчитися і працювати. Школа має сприяти самоосвіті. Якщо цього немає – постає питання про її доцільність.

НЕ СПИСУютЬ, бО СВІДОМІІсаак Кушнір застерігає: за фразами «я гуманітарій», «я філолог» можуть ховатися елементарні лінощі. Тих, хто не хоче вчитися, він, працюючи вчите-лем, просто переставав помічати. Ті ж, хто хотів, ставали переможцями олімпі-ад. На думку цього педагога, учні, ко-трі вміють розв’язувати задачі, в жит-ті не пропадуть.

– Я ніколи не перевіряю домаш-нє завдання – адже цього не роб-лять, приміром, коли людина вступає до вишу, – пояснює «педагог-нова-тор». – Замість перевірки домашньо-

го завдання влаштовую невелику кон-трольну роботу – тобто учні постійно отримують оцінки. Привчив їх не спи-сувати: «Ти до Кушніра для цього прий-шов? Хочеш найкращу оцінку?» – за-повнюю всі клітинки дванадцятками. Після цього вже не списують. Звід-си – самосвідомість і поліпшення якос-тей розуму.

На відміну від більшості вчите-лів, Кушнір не проти збірників за-дач із розв’язками: «Отримали за-вдання – десять задач зі збірника. Викликаю до дошки розповідати

розв’язану задачу – а це важко! І кажу учневі: «Слухай, та ти моло-дець! Зумів розібратися і перепові-сти!». Здібним учням даю задачі, які неможливо розв’язати – їх потріб-но… знати!»

Найкращим подарунком для педа-гога він вважає дітей, котрі хочуть вчитися – «попри наші зусилля». Та-ких, каже, вчителі мають бути вар-ті. А який учитель хороший? Той, про кого кажуть: «Пояснює – во!», піднімаючи догори великий палець. А ще незле було б додати грамот-не мовлення і власну позицію. І ще одне: «Якщо вчитель не є доброю людиною – нічого не вийде. Діти це відчувають».

хтО є ГАРНИМ УЧИтЕЛЕМ– Коли ти не є розумним – тобі не можна бути вчителем, – міркує до-свідчений педагог. – Розумних же держава має відшукати і зацікавити їх. Зі мною дівчата не хотіли зна-йомитися – молодого вчителя вва-жали безперспективним. Де ви ба-чили, щоб по-справжньому поважали педагога? Якщо сьогодні провести анонімне опитування в педагогічно-му університеті, приміром, на фізи-ко-математичному факультеті, – хто зі студентів хоче стати вчителем, – яким буде результат, якщо відповіда-тимуть чесно?

Ісаак Кушнір пристрасно розповідає про те, що треба зробити, аби підня-ти престиж професії. Найперше каже про підвищення зарплати. Потім – про систему заохочення та популяризації праці вчителя. До того ж, на його дум-ку, слід влаштувати дискусію – спи-тати учнів: хто є гарним педагогом? Та, нарешті, домогтися розуміння того, що вчитель математики – ледь не аб-солютна протилежність «математика». І закрити питання про те, хто з них вищий.

«Гарячим залізом» він пропонує прибрати зі школи зайву документа-цію, і на додачу – відмінити клас-ні журнали як «міру покарання» для вчителя.

Нині Ісаак Кушнір проводить уже не уроки, а майстер-класи: «Працюю там, де мене люблять. І пишу книги: я маю навчити вчителів».

Валентина СОРОКА, «Освіта України»

гОлОвна «наживка» Для Учня на УрОках ісаака кУшніра – ЗаДача. МОЛОДИМ КОЛЕГАМ ВІН РАДИтЬ ЗбИРАтИ КОЛЕКцІЇ ЗАДАЧ, щО «ВКЛАДАютЬ» КЛАС, щО ВИтИСКАютЬ СЛЬОЗУ

ЕМОЦІйНА ГЕОМЕТРІЯКоли учні чують, що уроку не буде, – не кричать: «Ура!». А запитують: «Чому?»

«Свіжоспечені» задачі, над якими мізкують, навіть не помічаючи, що вчитель вийшов із класу, і «чесно зароблене задоволення» педагога, який знайшов чи винайшов задачу, від якої сльози навертаються на очі. Усе це не перебільшення, а єдиний спосіб проведення уроку, прийнятний для Ісаака КУшНІРА.

на 2014/2015 н/р. до аспірантури з відривом та без відриву від виробництва за спеціальностями:

05.13.05 – комп’ютерні системи та компоненти; 08.00.03 – економіка та управління національним господар-ством; 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності); 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень; 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право; 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія; 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку; 24.00.03 – фізична реабілітація.

на 2014/2015 н/р. до докторантури з відривом та без відриву від виробництва за спеціальностями:

12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень; 12.00.07 – адміністра-тивне право і процес; фінансове право; інформаційне право;До аспірантури або докторантури приймаються особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра. Вступники подають: заяву; особовий листок; копії диплома і додатка до нього; паспорта; трудової книжки (за наявності), для аспірантів з відривом від виробництва – оригінал трудової книжки; список опу-блікованих праць та винаходів чи реферат з обраної наукової спеціальності; медичну довідку №286-у; 4 фото (6 х 4); посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності). Паспорт та диплом подаються вступ-ником особисто. Вступники складають вступні іспити зі спеціальності, філософії та іноземної мови.При вступі до докторантури, крім того, подаються: розгорнутий план дисертації на здобуття наукового сту-пеня доктора наук, копія диплома про присудження наукового ступеня кандидата наук.Диплом про присудження наукового ступеня кандидата наук подається вступником особисто.

Документи приймаються з 16 лютого до 16 березня 2015 року за адресою:04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1г, кім. 25. Довідки за телефонами:

(+38 044) 425-26-36; (+38 067) 749-32-47. Е-mail: aspirantura_ukraine@ukr.net

ВИщИй НАВЧАЛЬНИй ЗАКЛАД «ВІДКРИтИй МІжНАРОДНИй УНІВЕРСИтЕт РОЗВИтКУ ЛюДИНИ «УКРАЇНА»

ОГОЛОШУє ДОДАтКОВИй КОНКУРСНИй НАбІР:Ре

клам

а

13№ 48, 22 грудня 2014 рокумужності

уроки

КАПІтАН КРАСОтА

Переможець конкурсу «Вчитель року» Олек-сандр КРАСОТА на почат-

ку березня отримав виклик на десятиденні збори, взяв давно зібрану «екстрену валізку» і в двогодинний термін прибув до військкомату.

І вже майже десять місяців служить у Добровеличківсько-Вільшанському об’єднаному комісаріаті. Спочатку допома-гав організовувати роботу під-розділу, формувати роту само-оборони. Нині капітан Красота займається набором добро-вольців та контрактників, ко-регує роботу волонтерів.

Говорить, дуже складно було усвідомити, що взяти зброю до рук змусила сусід-ня держава, про яку на уро-ках географії розповідали як про економічного і стратегіч-ного партнера України.

Розповідає, що чимало лю-дей зголосилося і ще запи-сується до батальйону тери-торіальної оборони. Багато добровольців відмовляються їхати до навчального центру й просять направити їх одра-зу в зону АТО.

На сторінці Олександра Кра-соти в соцмережі (він викорис-товує її для роботи з волонтера-ми) чимало відгуків і його учнів з Вільшанки. Пишуть, що пи-шаються таким учителем і че-кають нових уроків.

– Уся історія нашого краю і держави – це істо-рія боротьби за волю і гід-ність, – каже Олександр Во-лодимирович. – Я бачу, що добровольцями йдуть най-кращі люди, сміливі, освіче-ні. Вони не чекають, що хтось інший вирішить за них усі проблеми. Українці стають не просто народом – нацією.

ДОЛю бОю ВИРІШУє ПІхОтА!

Костянтин ПЕНДЄЛЄЄВ – десантник. У мирному житті він – веселий, еру-

дований учитель історії київ-ської ЗОШ №104, а з берез-ня – командир відділення 95-ї аеромобільної бригади. Саме хлопці-відчайдухи з цього під-

розділу брали участь у звіль-ненні Слов’янська, здійснили легендарний рейд у тилу те-рористів, які окупували Доне-цьку і Луганську області.

Два місяці під майже ціло-добовим мінометним вогнем бригада захищала позицію на горі Карачун біля Слов’янська. У липні – звільняла місто.

– Наступали разом із На-ціональною гвардією, – каже десантник. Попереду – тан-ки, потім БТРи, за ними піхота. Терористи обстрілювали нас із двох боків. Саме десантникам і піхоті довелося «викурюва-ти» сепаратистів із усіх щілин і «зачищати» населений пункт. Звичайно, техніка має дуже ве-лике значення, але долю бою вирішує піхота.

Поранено Костянтина біля Лисичанська. 19 липня баталь-йон 95-ї бригади отримав на-каз: узяти висоту 183/2. Це – «ключ» до міста. Передовий загін увірвався на висоту, але відділення, які мали прикри-ти фланги, затрималися. Се-паратисти побачили, що укра-їнських вояків – небагато, і почали контрнаступ.

Дві кулі влучили в ногу Костянтинові, але він продо-вжував відстрілюватися. Сві-домість командир відділення втратив тільки тоді, коли по-бачив підмогу. Поранених за-вантажили в БТР і помчали за межі зони бою. Змінили джґут, насипали на рану тро-фейний «гемо стоп» і повезли далі – до вертольота. Піз-ніше був госпіталь у Харко-ві, кілька операцій, літак до Києва.

– Патріотизм – це любов до Батьківщини не на словах, а на ділі, – каже вчитель. – Кожен повинен працювати на перемогу – в армії, на вироб-ництві, у школі, в редакції. Діти вважають, що я герой, а мені – ніяково…

УЧИтЕЛЬ – І НА ВІйНІ УЧИтЕЛЬ

У 60 років, маючи абсолют-но мирну професію осві-тянина, пішов захищати

Батьківщину Валентин ТКА-ЛИЧ. Нині він – заступник командира батальйону «Лу-ганськ-1».

Упродовж багатьох років Валентин Васильович навчав суспільних дисциплін у Ста-

ханові й Старобільську на Луганщині. Останнє місце освітянської роботи – Луган-ський професійний торгово-кулінарний ліцей ЛНУ імені Шевченка, де викладав «За-хист Вітчизни».

Він був і головою ОВК, про-те цьогоріч на президентських виборах рахувати бюлетені не довелося: вони до Луганська просто не доїхали. А сам Ва-лентин Васильович у день ви-борів вступив до батальйону «Айдар» і прийняв свій пер-ший бій. І навіть здобув у ньо-му трофейний автомат.

Батальйон «Луганськ-1» брав участь у звільненні Ли-сичанська і Сєвєродонецька. Це не військовий, а міліцей-ський підрозділ, що забезпе-чує правопорядок на звільне-них територіях.

– Головне завдання – за-певнити населення, що воно у безпеці, – розповідає Ва-лентин Ткалич. – Треба дати зрозуміти, що віднині будуть стабільність і порядок. Що українська влада повернулася.

Він займається усім, окрім суто військових дій. «Я відпо-відаю за те, щоби бійці були здорові й забезпечені. Харчу-вання, зарядка, ранкова молит-ва, гімн, шикування на прапор і герб у повному обмундиру-ванні. Але головне – не до-пускати нестатутних відносин між людьми, щоб ніхто ніко-го не травмував психологічно. Вчитель залишається вчителем навіть на війні. Тільки учні там доросліші».

ВОюВАтИМЕМО ДО ПЕРЕМОГИ!

Серед студентів, які нині за-хищають країну зі зброєю в руках, – першокурсник

Київського національного уні-верситету імені Тараса Шев-ченка Василь ОКСЕНЬЧУК.

Василь родом з Нововолин-ська, до Інституту журналісти-ки вступив у 2013 році. Під час Майдану складав першу сесію, майже щодня після пар їхав у наметове містечко. Навесні з тривогою стежив за новина-ми, переживав за долю Кри-му і Донбасу. У травні не ви-тримав – склав у наплічник зубну щітку, кілька футболок, джинси і поїхав на схід.

Перший бій був 27 липня. Пізно ввечері у табір баталь-йону «Шахтарськ» надійшла команда: збиратися на виїзд. Отримали наказ: зачистити на-селений пункт Піски від теро-ристів.

– За селом біля траси по-бачив табличку: «Донецьк», – розповідає хлопець. – Ого! Навіть уявити не міг, що ми так близько. Бачу, як блищать на сонці термінали Донецького аеропорту. Хлопці кричать: ля-гай, влучать! А я стою й очей відвести не можу…

Василь зізнається: багато пе-реоцінив, зрозумів, що чимало з того, що турбувало у звично-му житті, – дрібниці. За міся-ці війни отримав більше досві-ду, ніж за багато років життя.

З вересня Василь Оксеньчук разом з добровольцями баталь-йону «Свята Марія» допомагає захищати Маріуполь.

– Це був тривожний час, – каже Василь. – Щодня чекали

штурму міста, адже Росії по-трібен був «коридор» до Кри-му. Сотні людей вийшли рити окопи, щоб не дати пройти во-рожій техніці. На підступах до міста встановлювали бетонні протитанкові блоки, школя-рі та студенти розфарбовува-ли їх у кольори українського прапора.

На запитання, чи не шкодує про своє рішення змінити уні-верситетські лекції на фронто-ву «науку», хлопець віджартову-ється: «Та звісно, кожного разу, коли падаю на землю під час обстрілу, думаю, що я тут роб-лю?». Але закінчує серйозно: «Воюватиму до перемоги. Усі в батальйоні так налаштовані».

УЧИтИ ВЛАСНИМ ПРИКЛАДОМ

Учитель історії Роман ЗА-СУХА дуже просто роз-повідає про рішення, на

яке спроможна не кожна лю-дина: «Коли почув про загаль-ну мобілізацію, сказав дружи-ні – час діставати військовий

квиток. Наступного дня став на облік».

Директору Гребінківської гімназії, в якій працює від за-кінчення університету Шев-ченка, Роман сказав, що за-писався у добровольці: «Щоб знали, що я є і на мене можна покластися». Дружина Оксана таке рішення підтримала.

Поки чоловік ризикував життям неподалік кордону з

Росією, вишивала йому сороч-ку. А він, коли відрядили у де-сятиденну відпустку, рідним не повідомив – хотів зроби-ти сюрприз. Про те, що Роман не у своїй бригаді, Оксана ді-зналася, побачивши по телеба-ченню прес-конференцію для російських журналістів. За-хопленого сепаратистами чо-ловіка і його товаришів підо-зрювали в тому, що вони є диверсійною групою, і вимага-ли сказати на камеру, що мали наказ стріляти в мирне насе-лення. Роман відмовився – і отримав кулю в ногу.

Оксана згадує: чоловіка ледь упізнала, але кількох кадрів ви-стачило, щоб прийняти рішен-ня – сісти в машину і мчати на схід. Роман перебував у «ла-пах» Ігоря Безлера на прізвись-ко «Бєс» – на щастя, колишній десантник мав своєрідний ко-декс честі і пообіцяв, що жодна волосина з її голови не впаде… Зустрілися вони в Горлівці, де майже місяць обоє жили єди-ною надією – на обмін поло-неними: «Завтра нас звільнять. Якщо ні – то післязавтра вже точно». Подружжю пощасти-ло – вони разом повернулися додому, де чекала дев’ятирічна донька. Але крапку в цій історії ставити не поспішають – обоє готові до того, що Роман може повернутися до своєї частини. «Якщо не ти, то хто, якщо не зараз – то коли?» – просто каже він.

Світлана ГАЛАтА, Валентина СОРОКА, «Освіта України»

ПАтРІОтИЗМ – цЕ ЛюбОВ ДО бАтЬКІВщИНИ НЕ НА СЛОВАх, А НА ДІЛІ. кОжен пОвинен праЦЮвати на перемОгУ – в арміЇ, на вирОбниЦтві, У шкОлі, в Університеті

ОСВІТЯНИ НА ЗАХИСТІ ВІТЧИЗНИІсторики, географи, викладачі предмета «Захист Вітчизни» та студенти університетів нині воюють на сході України. На шпальтах «ОУ» ми писали про освітян, які змінили шкільну указку чи студентський наплічник на автомат та камуфляж. Пропонуємо читачам газети пригадати імена деяких із них.

14 «Освіта України»уст

З ПершиХ

Нині Владику в Україні побачиш не часто. Після того, як у 2012 році він був

призначений Апостольським екзархом для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу, а у 2013 році Папа Бенедикт XVI під-ніс Апостольський екзархат до статусу Єпархії, він усе більше часу проводить зі своїми ві-рянами. Але також продовжує брати активну участь у житті свого «дитяти» – Українсько-го Католицького Університету. «Освіта України» зустрілася з Борисом Ґудзяком перед по-чатком благодійного вечора на підтримку УКУ (який, до речі, зібрав понад 2 мільйони гри-вень). І перше наше запитан-ня – про зв’язок патріотич-ного і морального виховання.

– Владико Борисе, нині, з огляду на події у державі, все більше уваги приділяєть-ся патріотичному молодіж-ному руху. Як Ви вважаєте, якою має бути виховна робо-та в цьому напрямі, як вона повинна бути пов’язана з мо-ральним вихованням?

– Думаю, нині варто гово-рити про комплексне заспо-коєння української душі, яка була травмована радянським лихоліттям, коли було вби-то мільйони українців. Радян-ська система знищувала інако-мислячих, тож люди виробили глибинні рефлекси самоза-хисту. Серед них, наприклад, рефлекс «сховатися в натов-пі», «вдягнути маску» чи «ви-будувати мур». Світ навколо вважався небезпечним, адже навіть близька людина могла зрадити, донести в КДБ.

Нове виховання потребує атмосфери, в якій молода лю-дина почуватиметься безпечно і гідно, в якій Богом дана люд-ська особистість є пошанова-ною. Тому те, що відбуваєть-ся в Україні, що почалося на Майдані, має колосальне зна-чення для нашої освіти і ви-ховання. Я думаю, що ці події мають стати тим фундаментом, на якому варто будувати стиль нашого освітнього й узагалі по-всякденного життя.

– Нині велика частина україн-ців – і дорослі, і діти – пере-буває у стані стресу: бойові дії на сході, загроза повномасш-табної війни з Росією... Що Ви порадите робити людям, щоб зменшити ці відчуття тривоги?

– На початку грудня я був у київському військовому гос-піталі, а перед тим брав участь у похороні Євгена Сверстю-ка. Обидві події склали спіль-не враження: як Сверстюк за життя, так і багато наших мо-лодих поранених воїнів випро-мінювали велику впевненість, незважаючи на труднощі.

Звичайно ж, напруга існує. Є також певні речі, що можуть знижувати її. Наприклад, я ду-маю, що ми всі забагато корис-туємося інтернетом, не виси-паємося, від цього стаємо ще тривожнішими. Тому повто-рюю при кожній нагоді прак-тичну побутову пораду: на го-дину раніше вкладатися спати і скоріше вимикати інтернет.

Але й цього замало. Щоби мати справжній мир у серці і в душі, важливо добре знати, ким ти є. Кожна зовнішня за-гроза є загрозою нашій тотож-ності. Коли наша тотожність є настільки чіткою, як у Сверстю-ка, який йшов проти течії ці-лої радянської системи, чи як у цих молодих хлопців, з яки-ми я спілкувався у госпіталі і які лишаються незломленими попри поранення, ми можемо долати навіть великі труднощі. Для нас, християн, стійкість – це не так наш рукотворний по-двиг чи здобуток, як відкритість для спілкування з Богом. Я ра-джу щоранку знаходити хоч хвилину для того, щоб розпо-чати день із спілкування з Бо-гом, і так само його завершу-вати. У неділю варто знаходити час для молитви і відпочинку з родиною та друзями.

Думаю, кожному педагогові варто ознайомитися з текстами Євгена Сверстюка і прислуха-тися до слів Блаженнішого Лю-бомира Гузара, до його легко-сті і гумору.

– Як Ви вважаєте, якою мають бути стосунки школи як дер-жавної організації та церкви?

– Тут потрібна велика му-дрість: духовне, церковне жит-тя не можна нікому нав’язувати. Ми нині живемо у пострадян-ському суспільстві, яке має іс-торію радикального розмежу-вання релігійно-духовного і публічного життя. Я вітаю те, що нині відкриваються двері для нових можливостей і ба-жаю всім, хто буде працювати у цій сфері, дуже високого по-чуття відповідальності. Бо таку тонку справу можна легко зі-псувати. Але треба йти вперед.

– А як Ви вважаєте, хто має ви-кладати тематичні уроки – ми-ряни, які отримали відповідну підготовку, чи люди церкви?

– Думаю, неважливо, чи це мирянин, чи священнослу-житель. Важливо – якою є ця людина. Звичайно, багато свя-щеників проходять гарний ви-шкіл, працюють над собою і тому є компетентними. Але я не сумніваюся, що добре під-готовлені, зрілі й відповідаль-ні миряни можуть теж дуже ефективно працювати з дітьми.– Нещодавно Верховна Рада України ухвалила новий за-кон «Про вищу освіту». Як Ви, президент Українського Като-лицького Університету, оціню-єте цей крок?

– Я цей закон вітаю, він є великим здобутком для вищої освіти і нашої країни в цілому. Я щиро вдячний парламентарям, зокрема Лілії Гриневич, Міні-строві освіти і науки Сергієві Квіту і великій команді людей, які роками готували цей закон.

Для нашого університету він є дуже важливим, адже ми «не вміщалися» у попередні зако-ни. У 2012 році міністр Табач-ник грозив нам закриттям че-рез зняття акредитації: певна автономія і творчість УКУ не вписувалися в юридичне поле старого закону. Дай Боже, щоб усі можливості нового закону були використані всіма уні-верситетами, працівниками і студентами, щоби цей зразок реформ поширився й на інші сфери нашого державного та суспільного життя.

УКУ є різноплановою лабо-раторією, таким собі громад-ським університетом. Він є не-прибутковим, дотаційним. Але кошти приходять не від дер-жави, навіть не від церкви, а від громади. Оплата від сту-дентів – це лише 20% річного операційного бюджету. Решту 80% виш отримує від донорів, які роблять внесок у розвиток закладу. Вони вірять, що осві-та – це найкраща інвестиція в майбутнє. Щоб інвестори за-лишалися з нами надовго, уні-верситет мусить відповідати їх-

нім очікуванням. Наш заклад працює для того, щоб форму-вати нове покоління для нової України – відповідальне і чес-не, акти вне і відкрите.

– Нині, виходячи із складної економічної ситуації в Украї-ні, військових дій, зрозуміло, що державні університети теж будуть шукати альтернативні джерела фінансування. В УКУ є досвід залучення таких ко-штів. Що б Ви порадили рек-торам?

– Є одна передумова систе-матичного залучення коштів від доброчинців, це – прозорість. Жертводавці УКУ знають, як наша інституція використовує ці кошти. Наприклад, бізнесме-ни, які знаються на організації праці, не будуть надавати важ-ким трудом зароблені кошти у структуру, звітність якої є не-прозорою чи навіть секретною. Також треба мати відвагу, від-ходити від пострадянського па-терналізму, не думати, що всім з надлишком має забезпечува-ти тільки держава.

Прозорість, вдячність і го-товність працювати на резуль-тат – ось основні характерис-тики інституцій, які успішно залучають жертводавців.

– Ви були активним учасни-ком Революції Гідності. Що для Вас є поняття «гідність» узагалі?

– Рік тому, коли я зі сцени Майдану промовляв до людей, заохочував їх до великої терпе-ливості. Ми розпочали трива-ле паломництво від страху, від тоталітарного синдрому до гід-ності. Воно не завершиться ні за рік, ні за три. Але вже від-булося дуже багато. Думаю, що багато хто відчув, що ця гід-ність не є питанням якоїсь по-літичної асоціації із Європою. Це навіть не щось конститу-ційне, юридичне. Нас сьогодні вже не задовольняє практична мета: мати добрих суддів, кращі дороги і лікарні. Ми розуміємо, що маємо позбутися корупції.

Але на Майдані ми засма-кували щось ще глибше – таїнство. Модерність своїм проникливим раціоналізмом до-

помогла нам дуже багато зрозу-міти: про фізику, астрономію, біологію тощо. Але ми побачи-ли, що ці високорозвинені раці-оналістичні категорії – завузькі для того, щоб пояснити фено-мен Майдану. Людина є таїн-ственним сотворінням. І її гід-ність є таїнственною. Чому? Бо вона є Богом даною. Нашу гід-ність треба шанувати не лише тому, що так написано в укра-їнській Конституції чи Деклара-ції про права людини, а тому, що людина створена за обра-зом і подобою Божою. І цей таїнственний аспект був в ат-мосфері Майдану практично від самого початку. А особливий на-голос на ньому відбувся у чис-тій жертві Небесної Сотні. Піс-ля жертви людей, створених за образом і подобою Божою, ми побачили, що зло спопелилося. Велика сила тогочасного прези-дента, разом із військом, сило-вими структурами, політичною адміністрацією раптом рухнула, тому що був цей таїнственний момент. І я думаю, що нам треба зберегти це усвідомлення про святість гідності, святість, яка є в кожному.

– Потужною силою Майда-ну було активне студентство. Якою Ви бачите роль студен-та – він повинен більше орі-єнтуватися на здобуття знань чи мати активну, прогресивну громадянську позицію?

– Україна потребує людей, які братимуть відповідальність і за себе, і за суспільство. Після кризи 2008 року стало зрозумі-ло, що бізнес без етики, без від-повідальності може бути небез-печним. Ми побачили, що у ХХ столітті технологія без любові призводить до світових воєн, до геноциду, до величезних техно-генних катастроф. Ми повинні цілісно ставитися до людського буття, розуміти покликання лю-дини і бути відповідальними – перед людьми, собою і Богом. І я думаю, що один з найкращих університетських семестрів в історії України – це Майдан. Він навчав людей життя.

спілкувався Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України»

Владика Борис ҐУДЗЯК:

ОДИН З НАйКРАЩИХ СЕМЕСТРІВ В ІСТОРІї УКРАїНИ – ЦЕ МАйДАНВладика Борис ҐУДЗЯК – людина надзвичайна. Народжений у Сполучених штатах Америки у сім’ї емігрантів з України, він отримав блискучу освіту в найкращих духовних і світських навчальних закладах світу. У 1993 році повернувся в Україну і все подальше життя присвятив відродженню духовної освіти. Борис Ґудзяк ініціював відновлення львівської Богословської Академії, пізніше перейменованої на Український Католицький Університет; у 1995 році став його віце-ректором, у 2000 році – ректором, а в 2013-му – президентом. У тому, що сьогодні УКУ є одним з найпрогресивніших вишів нашої країни, величезна заслуга Владики Бориса.

15№ 48, 22 грудня 2014 рокурепортаж

фото

ЯСКРАВЕ СВЯТО ПОХМУРОї ЗИМИ

Напередодні дня Святого Миколая – першого у низці новорічних свят, якого однаково чекають діти і дорослі, – почав працювати святковий ярмарок «Різд-вяний Арсенал». Прихильники «Мистецького Арсеналу», де він проводиться,

добре знають – це не просто ятки з сувенірами, книжками і смаколиками. «Різд-вяний Арсенал» означає передчуття свята, яке «приманюють» гарно вбрані ялин-ки, дивовижні прикраси для них, казкової краси м’які іграшки, свічки, листівки та інші втілені вигадки майстрів рукоділля. Уникнути піднесеного настрою тут навряд чи можливо: у високій світлій залі пахне корицею і мандаринами, блищать ялин-кові прикраси, лунають колядки та щедрівки… «Родзинка» заходу – пошта Свя-того Миколая й низка майстер-класів на будь-який смак: ліплення з глини, виго-товлення баранців – символів прийдешнього року, розпис ялинкових прикрас, створення листівок, і, звичайно, приготування святкових пряників – «миколайчи-ків». Не менш приємною була благодійна складова ярмарку: на «Різдвяному Арсе-налі» організували збір подарунків для пацієнтів спеціалізованої лікарні «Охматдит» і Головного військового клінічного госпіталю. Цим закладам передадуть і ялинко-ві прикраси з українськими орнаментами, зібрані під час акції «Одягни ялинку у вишиванку». Своїми піснями прикрасили відкриття «Різдвяного Арсеналу» вихо-ванці школи-інтернату №11 для дітей з ослабленим зором, які беруть участь у со-ціальному проекті «Сім звуків – сім фарб» з навчання співу дітей з вадами зору.

Фот

о М

акси

ма

кор

оден

ка

16 «Освіта України»

КОМПЛЕКТИ

ПЕРЕДПЛАТА–2015

98966 ІНФОРМАЦІЙНИЙГазета «Освіта України», журнал «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України» 89,35 178,70 268,05 536,10 1072,20

89381 ВСЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСАВсі видання — — — 3468,58 6937,16

08353

ВИЩА ШКОЛАГазети: «Освіта України», «Педагогічна газета»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Педагогіка і психологія. Вісник Національної академії педагогічних наук України», «Вища освіта України», «Cпецвипуск газети «Освіта України»

— — — 1649,29 3284,58

98964

ШКІЛЬНИЙГазета «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Біологія і хімія в рідній школі», «Географія та економіка в рідній школі», «Історія в рідній школі», «Іноземні мови в школах України», «Математика в рідній школі», «Фізика і астрономія в рідній школі», «Українська мова і література в школах України», «Всесвітня література в школах України», «Фізичне виховання в школах України», «Трудова підготовка в рідній школі», «Русская словесность в школах Украины», «Особлива дитина: навчання і виховання»

— — — 2230,19 4460,38

КККОООМММПППЛЛЛЕЕЕКККТТТИИИ

Індекс Назва видання Періодичність виходу на рік 1 міс. 2 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.

Вартість передплати, грн

40123 газета «ОСВIТА УКРАЇНИ» щотижнево 52,00 104,00 156,00 312,00 624,00

68832 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗБІРНИК ТА КОМЕНТАРІ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 12 46,35 92,70 139,05 278,10 556,20

68836 СПЕЦВИПУСК ГАЗЕТИ «ОСВІТА УКРАЇНИ» 12 151,47 302,94 454,41 908,82 1817,14

68829 ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,60 61,20 91,80 183,60 367,20

68830 ГЕОГРАФІЯ ТА ЕКОНОМІКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68833 ІСТОРІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68834 МАТЕМАТИКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68838 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,85 61,70 92,55 185,10 370,20

30670 ПЕДАГОГІЧНА ГАЗЕТА 6 — 11,34 — 34,02 68,04

40428 РУССКАЯ СЛОВЕСНОСТЬ В ШКОЛАХ УКРАИНЫ 6 — 45,60 — 136,80 273,60

68828 БІОЛОГІЯ І ХІМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68831 ІНОЗЕМНІ МОВИ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 6 — 45,85 — 137,55 275,10

68837 ТРУДОВА ПІДГОТОВКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68839 ФІЗИКА ТА АСТРОНОМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68840 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

23823 ВИЩА ОСВIТА УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70 287,40

68835 ОСОБЛИВА ДИТИНА: НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 4 — — 71,85 143,70 287,40

74105 ПЕДАГОГIКА I ПСИХОЛОГIЯ. ВIСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70 287,40

48764 ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНА ОСВIТА 4 — — 71,60 143,20 286,40

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3,тел.: (044) 456-37-02, факс: (044) 456-37-43, e-mail: info@pedpresa.ua

ДОКЛАДНІШЕ НА САЙТІ PEDPRESA.UA

Оглядач – Дарина МАТАТ

Журналісти – Світлана ГАЛАТА, Валентина СОРОКА

Спеціальний кореспондент – Наталія КУЛИК

літературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВА

Верстальники – Віталій СІГНАТУЛІН, Віктор ДЯЧЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта України» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3.Тел.: (044) 456-3739, 456-3702 (приймальня), факс: (044) 456-3743.e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.ua

Газету надруковано в друкарні ТОВ «Фірма «Антологія»м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, тел./факс: (044) 443-08-08.Друк офсетний. Зам. № 683-11-14 від 18 грудня 2014 року.

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва

«Педагогічна преса» –

Олексій ОСЬКІН

Головний редактор –

Максим КОРОДЕНКО

Відповідальний секретар –

Світлана КУШПІЙ

Завідуючі відділами –

Дмитро ШУЛІКІН, Ольга КОВАЛЕНКО

Газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у грудні: 20 104 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України,

Профспілка працівників освіти і науки, ДІВП Видавництво «Педагогічна преса».

Видавець:

Рекламний відділ: тел.: (044) 456-3702.

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 22 (1341) 3 червня 2013 року 

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 48 (1416)   22 грудня 2014 року 

знативАрто

РІЗДВЯНИй ЗАТИшОК ДлЯ СОлДАТІВ

«Дорогим воїнам від учнів», «Молимося за вас!» – такі написи на свят-ково прикрашених і оздоблених паперовими сніжинками коробках по-бачать солдати на сході України, коли одержать подарунки від учнів і

вчителів Івано-Франківська. Майстерня «Дивосвіт Різдвяного затишку» діяла у школах міста напередодні дня Святого Миколая. «Всі чекають свята Миколая, Різдва та Нового року. Діти Івано-Франківська не тільки очікують, що до них прийде Миколай, а також хочуть зробити приємне військовим у зоні АТО», – розповідає начальник управління освіти міськвиконкому Наталія Микула. Тож у шкільних новорічно-різдвяних майстернях власноруч робили листівки, а та-кож збирали для захисників смачні та корисні подарунки – цукерки, печиво, горіхи та сухофрукти, інші смаколики, каву і чай. Дбайливо запаковані пере-дачі, в які діти вкладали свої листівки і малюнки, в останній день роботи май-стерні передали представникам самооборони і добровольчих батальйонів, котрі повезуть подарунки на схід. w

ww

.gal

ka.if

.ua

ФотоФакт