ПАРТІЙНА ГАЗЕТА

СОЛІДАРНІСТЬЛЮТИЙ • 2018

< Ахтеме, вперше спо-стерігала, як глядачі, зата-

мувавши подих, сиділи до остан-

нього слова титрів та пісні «Мить» у

кінці фільму. Ви очікували на таку реакцію публіки?

Звісна річ, кожен режисер очікує емоційної віддачі від глядача. Але я не очікував такої реакції. Приємно, що глядач хоче залишатися в залі до останнього кадру.

< Чому ви поклали в осно-ву фільму саме історію Донецького аеропорту?

Свого часу на телебачен-ні я вів програму «Хоробрі серця», й одна з передач була присвячена захисникам аеропорту.

Я слухав їхні розмови, дивився їм в очі… А ще не-сподівано побачив людину, з якою колись навчався в театральному виші – Андрія Шараскіна, з позивним «Бо-гема». Він був бійцем «Пра-вого сектору», а зараз один з найактивніших учасників громадської організації «Дія». Також там були Кирило Недря

Режисер «Кіборгів» Ахтем Сеїтаблаєв:

УСІ МИ СВІДКИ Й УЧАСНИКИ

ТВОРЕННЯ НОВОЇ КРАЇНИ

Художній фільм «Кіборги. Герої не вмирають» українського кримськотатарського режисера Ахтема Сеїтаблаєва викликав справжній фурор серед глядацької спільноти. По-перше, тому що розповідає про героїв – наших сучасників, а по-друге – стрічка

справді зроблена на високому рівні. В основі фільму – кілька днів оборони Донецького аеропорту, який

наші військові утримували загалом 242 доби. Ахтем Сеїтаблаєв відповів на запитання газети

УЧАСНИКИ семінарів «Україна – НАТО: фактор без-пеки» часто порушують пи-тання: чи можливе членство в Альянсі для країни, яка пере-буває у стані війни. Пропоную розібратися в цьому питанні.

Єдиним документом, що визначає процедуру набут-тя членства країни в НАТО, є «Північноатлантичний дого-вір» від 21 березня 1949 року. Стаття 1 договору визначає, що члени Альянсу вирішують міжнародні суперечки мирним шляхом та діють у цьому на-прямку згідно з Хартією ООН. Україна ніколи не вирішувала міжнародні суперечки воєн-ним шляхом. У державі не ого-лошено воєнний стан. Ставка України та наших за-хідних партнерів на

РОСІЮ НАЗВАЛИ АГРЕСОРОМ, А ВІЙНУ – ВІЙНОЮ

КОРОТКО нагадаємо, про що в ньому йдеться. Перше – законодавчо визначено те-риторії, які є окупованими. Наголошується, що саме Росія несе відповідальність за со-ціально-економічну ситуацію на захоплених нею землях, як і за матеріальну шкоду, за-вдану населенню окупованих територій. Віднині Російська Федерація чітко визнана дер-жавою-агресором, а території окремих районів Донецької та Луганської областей – оку-пованими. Це повністю пере-креслює спроби РФ замаску-вати війну проти України під «миротворчу операцію». Крім того, закон значно підсилює позицію нашої країни в між-народних судах. Туди може звертатися не лише держава Україна, а й громадяни, яким російська агресія заподіяла матеріальну шкоду. Позивачів парламентарії звільнили від сплати судового збору.

Друге – усі документи, окрім свідоцтв про народження і смерть, видані на окупова-них територіях, визнаються нікчемними. Тобто будь-які угоди – майнові, фінан-сові – укладені не на територіях, підконт-рольних Україні, ні-чого не варті.

Третє – за-кон надає нові п о в н о в а ж е н н я силовим відом-ствам. Це жодним чином не погіршить ситуацію з правами людини, адже при перетині

Закон про реінтеграцію Дон-басу, ухвалений Верховною Радою в січні, не дозволить Путіну замаскувати війну проти України під «внутріш-ньоукраїнський конфлікт» або «миротворчу операцію»

ІНТЕРВ’Ю

УКРАЇНА – НАТО

ЗВІТ

ЧИ Є ПРАВОВІ ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ВСТУПУ

ІРИНА ФРІЗ депутат ВР, голова постійної делегації України в ПА НАТО

стор. 6 стор. 4стор. 7

КАДР ІЗ ФІЛЬМУ

НАШІ ПРІОРИТЕТИ – РОЗБУДОВА ПАРТІЙНОЇ СТРУКТУРИ ТА ВЗАЄМОДІЯ З ГРОМАДЯНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ

конкретні справи, конкретну роботу з громадянами у між-виборчий період», – сказав він. За словами Саврасова, партія зацікавлена в конкретній роботі з тими людьми, яких цікавлять позитивні зміни і з якими можна

7 лютого керівник секретаріату партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» Максим Саврасов презентував представникам громадських організацій, міжнародних фундацій та ЗМІ фінансовий звіт про діяльність партії у 2017 році

«Серед наших пріоритетів немає максимальної реклами в засобах масової інформації, як це роблять інші партії. Ми не ставили перед собою завдання завісити біг-бордами всю Укра-їну. Ми ставили перед собою завдання розбудувати партійну структуру, а також реалізовувати

співпрацювати задля місцевої громади і всієї країни.

Він повідомив, що розбудова партії передбачає розширення регіональної мережі, можливос-

стор. 3

тей для комунікації з виборцями та інформування про діяльність партії.

Ще одним пріоритетом БПП «Солідарність» є виконання пар-тійної програми – а це насампе-ред підтримка укра-їнської армії, втілення

2

ЩОДНЯСОЛІДАРНІСТЬ

«ЩОДО результатів Давосу, якщо сказати однією фразою – все було дуже добре», – зая-вив Президент, підсумовуючи свою участь у щорічному засі-данні Всесвітнього економіч-ного форуму у швейцарсько-му місті Давосі, який збирає найвпливовіших людей світу. На цьогорічній зустрічі тема України звучала часто, світові лідери висловлювали підтрим-ку реформам, які відбуваються в нашій країні, говорили про нові можливості для інвести-цій та глибшої інтеграції Укра-їнської держави в інституції цивілізованого світу.

Звісно ж, порушували й про-блему російської агресії проти України. Порошенко провів змістовні перемовини з дер-жавним секретарем США Рек-сом Тіллерсоном, під час яких обговорювали, зокрема, по-ставки Україні новітньої зброї. «Ми говоримо не лише про за-безпечення грантами за раху-нок коштів наших американ-ських партнерів, не лише про надання нам ліцензій і дозво-лів на покупку, а й про спільне виробництво, навчання і про інші сфери», – сказав Прези-дент. А ще з березня відновить роботу комісія зі стратегічного партнерства між Україною та США. Це важливий майдан-чик для обговорення спільних проектів, передусім інвести-ційних.

Торкнувся Порошенко й теми миротворчої місії ООН на Донбасі. Переговори щодо її формату тривають постійно,

ДОБРІ НОВИНИ З ДАВОСА

Президент привіз зі світового форуму добрі новини: там підтримують наші реформи й готові до поглиблення інтеграції України в родину цивілізованих народів світу

але через вперте небажання Росії залишати окуповані те-риторії процес іде повільно. Та Глава Української держави все ж сподівається, що це питання таки вирішиться цього року. Поки ж світ має разом проти-діяти гібридній війні, переко-наний він. «Моя пропозиція проста і зрозуміла: у нас має бути спільна коаліція, спільна відповідь та спільна програма, аби протистояти агресії», – за-явив він.

«Сьогодні важливо трима-ти курс, на який стала Укра-їна, щоб захистити весь світ від фейкових новин, які Росія почала поширювати на США, Канаду, більшість європей-ських країн. І ці фейкові нови-ни дуже добре координуються Москвою. Це тільки частина гібридної війни», – наголосив український лідер.

Не обійшли й питання фі-нансової допомоги Україні. Порошенко зустрівся з керів-ництвом Міжнародного ва-лютного фонду й домовився про продовження його місії в Україні. Вже найближчим ча-сом у Києві чекають на екс-пертів МВФ, а транш Україна розраховує отримати в першій половині року. «Були детальні й ретельні розмови, які дозво-ляють нам з оптимізмом диви-тися в майбутнє», – підсуму-вав Глава держави свої зустрічі з керівниками світових фінан-сових інституцій. Він також наголосив: ніколи раніше не було такої кількості запитань від провідних іноземних інвес-

торів. Це означає, що Україна на правильному шляху.

Порошенко наголосив на створенні Національного бюро фінансових розслідувань і забороні іншим силовим ор-ганам навіть близько підходи-ти до бізнесу. А ще відкинув спекуляції про начебто невдо-волення західних партнерів темпами боротьби з коруп-цією в Україні.

Він нагадав, що саме за його президентства створено НАБУ, САП, перезавантажено судову систему, до парламен-ту внесено законопроект про антикорупційний суд. Нові антикорупційні органи, на-голосив Президент, «ефектив-но працюють разом з іншими інституціями, і ми отримуємо перші багатообіцяючі резуль-тати».

Під час дискусій у Давосі торкнулися й питання най-ближчого майбутнього. По-рошенко наголосив, що у 2017 році в Україні спостерігалося економічне зростання на рівні 2,5%. Це в умовах війни, коли наш головний промисловий потенціал на Донбасі окупова-ний Росією. У 2018 році про-гнозується зростання ВВП на рівні 3,8%.

Президент подякував за-хідним партнерам за потужну підтримку в питаннях безпеки і реформ та наголосив: Укра-їна обов’язково буде у скла-ді Євросоюзу. І перспективу членства отримає не колись у неоглядному майбутньому, а за три роки, у 2021-му.

В УКРАЇНІ законодавчо забезпечено нульову толерантність до домашнього насильства, заявила заступник голови фракції БПП, представник Президента в парламенті Ірина Луценко на прес-конференції «Я маю право! Законодавче посилення за-хисту прав жінок та дітей».

За її словами, два важливих закони – про протидію домаш-ньому насильству та щодо вдосконалення порядку примусово-го стягнення заборгованості зі сплати аліментів, які Президент Петро Порошенко вже підписав, – спрямовані на захист жінок, дітей, сімей і прав людини в Україні.

Ці закони «роблять нульовою толерантність до домашнього насильства, а також піднімають до рангу державних гарантій захист жертв домашнього насильства». «Проводитиметься робота на державному рівні з кривдниками, – сказала Ірина Луценко. – Буде організовано при Міністерстві соціальної політики відповідну гарячу лінію, і жертва домашнього на-сильства може звернутися до такого кол-центру. Жертва може буде перенаправлена в заклади охорони здоров’я».

«Ми хочемо закріпити три ключових речі: проблема домашнього насильства більше не залишається бідою за зачиненими дверима; будь-який його прояв (а це не тільки побиття чи зґвалтування, а й психологічне та економічне насильство, зокрема злісна несплата алімен-тів) матиме незворотну реакцію держави; дитина стає пріоритетом для захисту, а дити-на-свідок прирівнюється до жертви», – напи-сала за підсумками прес-конференції Ірина Луценко на сторінці у Фейсбуці.

ОДНИМ із найбільш гнітючих злочинів окупаційного режиму в Криму є викрадання й убивства людей. Про це у Брюсселі за-явив лідер кримських татар, уповноважений Президента Укра-їни у справах кримськотатарського народу, народний депутат від БПП Мустафа Джемілєв на слуханнях у Європарламенті

«Чотири роки окупації. Шляхи підтримки Криму та кримських татар». За словами депутата, за роки російської окупації Криму на півострові зафік-совано 49 випадків викрадень людей, знайдено 6 загиблих з ознаками катувань, ще 16 чоловік

вважаються зниклими безвісти.Тоді ж депутат Європейського парла-

менту від Чехії Яромир Щетина публічно вибачився перед Джемілєвим за те, що чеський президент Мілош Земан закли-кав змиритися з російською окупацією Криму.

Українська компанія «Авіалінії Антонова» взяла участь у підготов-ці епохального запуску компанією Ілона Мас-ка ракетоносія Falcon Heavy. Як повідомляє по-сольство України в США, наша компанія надала літак Ан-124-100 «Рус-лан» для перевезення складників ракети. Ідеть-ся, зокрема, про частину головного обтічника ракети з габаритами, які здатен умістити тільки

такий потужний вантаж-ний літак, як український «Руслан».

Місяць тому україн-ський літак подолав 3613 км протягом 4,5 години, забезпечив-ши своєчасну доставку складника ракети.

Як відомо, 6 лютого американська компанія SpaceX здійснила тесто-вий запуск ракетоносія Falcon Heavy з космодро-му імені Джона Кеннеді на мисі Канаверал, штат

Флорида (США). Компа-нія має на меті випро-бувати першу ракету, здатну доставити людей на Марс.

Falcon Heavy на сьо-годні – найпотужніша в усій історії людства ракета, яка складається з трьох блоків. Вона дасть змогу здешевити вар-тість польотів і доставку

вантажів у космос. Цей проект обійшовся Ілону Маску в рази дешевше, ніж аналогічний проект, над яким працює NASA.

Керівник компанії SpaceX Ілон Маск ще й вирішив відправити в космос власний електро-мобіль Tesla з манекеном у скафандрі.

Ірина Луценко: Україна закріпила «нульову толерантність» до домашнього насильства

Джемілєв розповів Європарламенту про злочини окупантів у Криму

ДО ЗАПУСКУ «ФАЛЬКОНА» ДОЛУЧИВСЯ Й НАШ «РУСЛАН»

3СОЛІДАРНІСТЬМОСТИСЬКІ ПАРТІЙЦІ ВІДВІДАЛИ ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВ У ПОКРОВСЬКУ

АКТИВІСТИ Мостиської ра-йонної організації партії «БПП «Солідарність», що на Львівщині, зібрали 10 тонн гуманітарної до-помоги та відвезли її захисникам на передову.

Про це повідомив голова Мос-тиської районної «Солідарності» Михайло Мартин.

За його словами, зібрати допо-могу українським захисникам до-помогли жителі району, зокрема міст Мостиська, Судова Вишня, села Шегині, фермери, підпри-ємці, благодійники. Долучилися також волонтери з Польщі.

Як розповів Михайло Мартин, передовсім гуманітарну допо-могу активісти доставили пора-неним бійцям АТО у військовий шпиталь у Покровську, що на Донеччині. Тут їм передали за-соби особистої гігієни, одяг, про-дукти, медикаменти. Активісти «Солідарності» висловили бійцям щирі слова вдячності за їхній героїзм та відвагу, побажали швидкого одужання та повернен-ня додому.

Гуманітарну допомогу також доправили захисникам у Попас-ній, Щасті, Станиці Луганській.

ВІННИЧЧИНА ТА МОЛДОВА РОЗПОЧАЛИ ВЕЛИКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ ПРОЕКТ

ГРОМАДИ Ямпільського району Вінницької області та Сорокського району Республіки Молдова домовилися про спіль-ний розвиток сільського туризму на своїх територіях у рамках транскордонного співробітни-цтва. Про це повідомив голова Ямпільської райдержадміністра-ції, депутат Вінницької облради від БПП Михайло Вдовцов.

«Інститут розвитку і соціаль-них ініціатив «Вііторул» разом із Ямпільською районною держад-міністрацією Вінницької області та Сорокською районною радою Республіки Молдова роблять цей крок для стимулювання тран-скордонного співробітництва. Проект фінансується Євросою-зом», – повідомив депутат.

«Насамперед сторони хочуть підвищити потенціал постачаль-ників туристичних послуг і мож-ливості місцевих органів влади Сорокського та Ямпільського районів у організації сільського туризму. Для цього проведуть серію тренінгів, поїздок у турис-тичні пансіонати тощо», – зазна-чив він.

За словами депутата, у рамках проекту планується провести чотири спільні фестивалі, роз-робити туристичну карту, зняти відеоролики та документальний фільм про туристичну спадщину міст Сорока і Ямпіль.

У межах проекту заплановано ремонт закладів культури, а та-кож 15 туристичних пансіонатів: дев’ять у Сорокському районі, шість – у Ямпільському.

ПОСОЛ Євросоюзу в Україні Х’юг Мінгареллі «дуже оптимістично» налаштований щодо майбутнього України. На зустрічі з молодими депутатами Верховної Ради, активістами та журналістами 5 лютого він сказав, що «головна причина для оптимізму – те яскраве громадян-ське суспільство, яке є в Україні». «А ваше громадянське суспіль-ство, – наголосив він, – є найбільш динамічним на всьому європейському континенті!»

«Я знаю: чимало лю-дей у вашій країні роз-раховують, що наступні

вибори повернуть Украї-ну до того стану, де вона була чотири роки тому. Але цього не може, про-сто не може статися!» – заявив Мінгареллі.

Він відзначив, що «країна суттєво зміни-лася за останні чотири роки, тут немає жодних сумнівів». «Ці зміни – на краще».

Посол наголосив на важливості об’єднання зусиль заради побудови відкритого демократич-ного суспільства. Для перемоги, на його дум-ку, потрібна, по-перше, єдина команда. По-друге – чесне суддівство. «Корупція є не лише у

вас, вона є і в Євросою-зі, – зауважив він. – Усі інші проблеми, які є в Україні, – також є в нас. Відмінність – у системі правосуддя». «Якщо у вас гідний рефері, і ви переконані, що він не куплений іншою коман-дою, – сказав посол, провівши аналогію із грою у футбол, – то ваша команда реформа-торів, безсумнівно, переможе. Я кажу про ту команду реформаторів, яку ви вже маєте… І, нага-даю ще раз, ви маєте

виняткове громадянське суспільство. А це все разом означає, що ви не можете зазнати пораз-ки».

Посол ЄС також назвав пріоритети у проведенні реформ. Перший – це правосуддя, зокрема створення антикорупцій-ного суду. Другий – нове виборче законодавство та формування нового ЦВК. Третій – енергети-

ка. Реформа енер-гетичного сектору має підтвердити, що

Україні не потрібен російський газ. «Окрім того, ви ма-єте закрити

простір для корупції в газовому та електро-енергетичному секто-рах», – сказав Мінгарел-лі. Четвертий пріоритет – збереження реформ. П’ятий – земельна ре-форма.

Серед проблем, яким треба приділити біль-ше уваги, посол назвав неприйнятний рівень соціальної нерівності, брак комунікації («Щоб суспільство сприйняло реформи, часом болючі, пересічний українець має розуміти суть цих реформ»), а також за-кликав сприяти реінте-грації окупованих частин Донбасу.

реформ, підтримка євроат-лантичної інтеграції України, молодіжних ініціатив, робота з громадянським суспільством, сприяння гендерній рівності.

У рамках партійного про-екту «Підтримка боротьби за незалежність (АТО)» активісти партії за 2017 рік організува-ли 7045 заходів. Це, зокрема, збір гуманітарних вантажів на передову, допомога пораненим бійцям, консультації та психо-логічна допомога. Очільниця Дніпровської міської організації партії, народний депутат Укра-їни Тетяна Ричкова розповіла, що дніпровські партійці запо-чаткували масштабний проект «Допомога йде» для мешканців так званої «сірої зони» – тих людей, які живуть поблизу лінії розмежування й часто через постійні обстріли терористів та руйнування соціальної інфра-структури не мають змоги отри-мати належні медичні послуги.

Як розповів керівник Київ-ської міської організації партії, народний депутат Дмитро Білоцерковець, підтримка та розвиток місцевого самовря-дування, допомога органам місцевої влади і налагодження тісної взаємодії з громадою є одним із головних пріоритетів столичної парторганізації.

Одним із головних пріорите-тів БПП «Солідарність» є співп-раця з громадським сектором та міжнародними партнерами.

Максим Саврасов повідо-мив, що за минулий рік кіль-кість членів партії зросла на 34 %: якщо у 2016 році вона налічувала 28 259 партійців, то у 2017-му – 37 922.

Протягом 2017 року «Солі-дарність» відкрила 1466 нових первинних осередків у 21 регіоні України.

За рік у регіонах з’явилися 72 нові громадські приймальні партії. У 2016 році їх було 273, у 2017-му – стало 345. Отже, БПП «Солідарність» розширила роботу із зверненнями грома-дян. «У 2017 році партія налаго-дила роботу електронного реє-стру звернень громадян. За рік у ньому зареєстровано 129 912 звернень різного плану. Люди звертаються з різними питання-ми – зокрема з приводу вступу в партію. А також консультуються щодо пільг для учасників АТО, отримання субсидій, об’єднання громад, різних юридичних питань. Нерідко

звертаються зі скаргами на бездіяльність чиновників. Наші фахівці у приймальнях допома-гають вирішувати їхні пробле-ми», – сказав керівник секрета-ріату партії.

Раніше, коментуючи роботу з громадським сектором, Савра-сов відзначав, що вона прово-диться у різних форматах.

«Серед наших партнерів – і Фонд інновацій та розвитку, за-снований відомим грузинським реформатором Георгієм Ваша-дзе, – сказав народний депутат. – Нагадаю, що завдяки його іні-ціативам у Грузії запроваджено біометричні паспорти, елек-тронний підпис, єдині реєстри, віддалені сервіси, електронну систему охорони здоров’я та

багато інших реформ, якими сьогодні пишаються грузини. В Україні Вашадзе став співав-тором низки антикорупційних законопроектів, зокрема про НАБУ та Антикорупційний суд».

«БПП «Солідарність», ініцію-ючи ключові реформи в різних сферах суспільного життя, зацікавлена співпрацювати з найкращими експертами світо-вого рівня й представниками вітчизняного громадянського суспільства.

За 2017 рік ми спільно з гро-мадськими активістами реалі-зували понад 10 тисяч різно-манітних акцій та проектів. Це і волонтерські заходи, і молодіж-ні акції, і підтримка місцевого самоврядування. У 2018 році

на базі нашого Відкритого офісу ми започатковуємо платформу «Відкрита Солі-дарність», де на конкурсній основі реалізовуватимемо найцікавіші громадські про-

екти», – розповів Саврасов.

НАШІ ПРІОРИТЕТИ – РОЗБУДОВА ПАРТІЙНОЇ СТРУКТУРИ ТА ВЗАЄМОДІЯ З ГРОМАДЯНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ

ПОСОЛ ЄС «ДУЖЕ ОПТИМІСТИЧНИЙ» ЩОДО УКРАЇНИ

закінчення. початок на стор. 1

ЗВІТ

ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ ПЕРЕДБАЧАЄ

ПІДТРИМКУ АРМІЇ, РЕФОРМ, ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ

ІНТЕГРАЦІЇ, МОЛОДІЖНИХ ІНІЦІАТИВ...

НА ФОТО: НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ ВІД БПП ТЕТЯНА РИЧКОВА, МАКСИМ САВРАСОВ, ДМИТРО БІЛОЦЕРКОВЕЦЬ

4

(«Доцент»), Євген Жуков («Мар-шал»), по скайпу ми зв’язувалися з Євгеном Межевікіним («Адам»)… Потім ці люди й ста-ли, так би мовити, співавторами сценарію. Бо саме за їхніми роз-повідями, а також за розповідями кадрових військових та бійців до-бровольчих батальйонів Наталія Ворожбит написала сценарій.

Ще 19 жовтня 2014 року, коли відбулася прем’єра тієї передачі, ми розмовляли з продюсером про те, що, маючи такий інстру-ментарій, як кіно, було би гріхом не зняти фільм про цих хлопців. Адже це народження сучасної історії, творення нової країни, і саме вони є творцями нових смислів. Серед них багато освіче-них людей, котрі добре розумі-ють, у якій країні хочуть жити. Це дивовижно – бути свідком народження нової країни.

Я відзначив для себе, що люди, котрі пройшли війну, не дуже люблять розмовляти про неї. Їм цікаво поговорити про те, у якій країні вони живуть, яку країну за-хищають, яке їхнє місце в цьому всьому, але не про саму війну…

За моїми спостереженнями, вони переконані, що від кожного з них залежить майже все. І це неймовірно. Бо за багато років ми звикли думати, що хтось за нас має щось вирішити. Таке мислення характерне для людей, які вийшли з Радянського Союзу. Я, до речі, теж не виняток, тому коли чув від молодих людей, яким по 20–25 років, про їхню готовність брати на себе відпові-дальність за свої вчинки, за своє майбутнє, за свій біль, то це було для мене зрив шаблону…

Тож ми вирішили, що ця історія буде завжди актуальна, доречна.

Я багато чув, що, мовляв, ми почали це невчасно, ще замало часу минуло. Але переконаний, що нам не потрібен часовий інтервал, аби зрозуміти, що Росія почала війну проти України і що ми є свідками народження нової політичної нації.

Питання про долю країни, які в мирному житті можуть здаватися нам пафосними, на фронті на-бувають зовсім іншого звучання, іншого емоційного градусу, бо кожна мить у житті тих людей може виявитися останньою.< Тобто діалоги, відтворені у фільмі, – реальні?

Так, це реальні діалоги. Вони написані Наталією Ворожбит за реальними спогадами реальних бійців.

…Ми не прагнули відтвори-ти всю воєнну хроніку захисту Донецького аеропорту триваліс-тю 242 дні. Ми хотіли зробити фільм про народження нових людей нової країни. < Скільки міст об’їздили, пре-зентуючи фільм?

Багато… Почали 26 листопада з Маріуполя. Потім були Запо-ріжжя, Дніпро, Тернопіль, Івано-Франківськ…

Нещодавно я повернувся із зони АТО, де презентував фільм бійцям у різних умовах. У бліндажі, військовому ангарі, де температура мінус 5… Побували в третьому полку спецназу, у 90-му батальйоні… < Відзначила, що російські військові показані не так, як німці у радянських фільмах часів Другої світової війни – карикатурні, наче орки…

Так задумано, адже ми воюємо з армією, що має величезний досвід, представляє країну, яка за всі роки свого існування тільки те й робить, що воює. Якщо їх

зображати якимись недолугими, недоумкуватими, тоді з ким ми воюємо? У фільмі є діалоги з ка-дровими військовими російської армії з Владимирської області, які нібито не знали, куди при-їхали.

Ми хотіли наголосити на тому, що вони здебільшого й не за-мислюються – куди їхня влада й вони самі спрямовують свою зброю, кого вбивають. Їм байду-же, чи це українці, чи сирійці... І всі вони є співучасниками цього злочину.

Ми не хотіли робити карика-турного ворога. Але це ворог, який не знає почуття гідності, честі. Це не карикатура. Це справді страшний ворог, якого треба перемагати.< У вас особисто яке ставлен-ня до росіян?

У мене є свій особистий біль, пов’язаний з моїми власними розчаруваннями. У Росії багато й гідних людей, і я пишаюся тим, що можу назвати їх своїми при-ятелями. Але я не можу позитив-но ставитися до країни, більшість якої підтримує прямо чи опосе-редковано політику Путіна, схва-лює вбивство наших громадян, знищення нашої держави.< Хто із близьких вам лю-дей нині живе в окупованому Криму?

Майже весь мій рід. Але я туди не можу їздити зі зрозумілих причин.< Кожен по-своєму переживає цю війну. Як переживаєте її ви? Вона триває ось уже чет-вертий рік, і, здавалося б, усі звикли до неї…

З одного боку, жити в постійно-му страху – це теж не вихід, тому що страх – дуже сильна емоція, вона заважає людині приймати виважені рішення і взагалі жити нормально. Тому, мабуть, добре, що в мирному житті немає цього страху.

Для багатьох людей війни вза-галі не існує…

Для мене мій особистий фронт – це те, що я роблю. < Минають четверті рокови-ни розстрілів на Майдані. Чи вважаєте, що ми в боргу перед героями Небесної сотні?

Звісно, бо немає тої ціни, якою можна компенсувати життя лю-дей. Ми можемо пити чай, цілу-вати своїх дітей, займатися своєю

справою, а вони не можуть… Не-має такої ціни й ніколи не буде.< Ми багато чуємо про розча-рування, у тому числі в Рево-люції гідності… Як щодо вас?

Зміни, яких ми всі прагнули і прагнемо, не відбуваються швидко.

Багато років вичавлювалося все, що могло бути в цій країні державотворчим. Навіть розмов-ляти українською мовою було наче не дуже престижно, ніби ти просто з села, якщо говориш по-українськи... Те саме стосу-ється кримськотатарської мови. Якщо ти хотів чогось досягти, то мусив розмовляти російською.

У Росії зараз така сама ситуація. Наприклад, у Татарстані – респу-бліці РФ, яка приносить прибутки державі, – татарську мову зали-шили на рівні факультативного вивчення. Там уже немає жодно-го вишу, де б навчання велося рідною мовою.

Те ж саме в Дагестані відбува-ється…

В Україні століттями розпече-ним залізом випікали все, що стосувалося національної іденти-фікації.

І нині є багато людей, у тому числі депутатів, політиків, ЗМІ, які ведуть антиукраїнську по-літику. Усе це зрадофільство, яке вони продукують, робить свою справу.

Так, у нас океан проблем, і пенсіонер усе ще не отримує на-лежної пенсії. А його ще піджив-

СОЛІДАРНІСТЬ

люють оцим постійним галасом, на кшталт «усе пропало», «нічого в нас доброго не буде».

Коли нам наводять приклади успішних країн з відповідним рівнем економіки, давайте, поди-вимося, який шлях ці демократії пройшли для цього.

У нас за великим рахунком усе почалося ось-ось, чотири роки тому. Зміни йдуть. Візьмімо армію. Не можна й порівнюва-ти, що їли солдати раніше і що їдять зараз, з якої зброї стріляли колись і нині. Ухвалюються необ-хідні закони – важко, але ухвалю-ються… Маленькими кроками, але рухаємося.

І якщо хочемо жити в цій кра-їні, якщо відчуваємо себе її час-тиною, то кожен на своєму місці повинен робити свою роботу. Як казав мені один військовий: я розумію, не все в нас просто, але кожного ранку я чищу свій автомат…

Тобто треба якісно робити свою роботу. А це не лише году-вати свою сім’ю і навіть будувати свою країну, а ще й робити це за того хлопця, який в окопі захи-щає твоє мирне життя. < А коли ви почали розмовля-ти українською мовою?

Десь рік тому. Загалом я роз-мовляю російською, українською або мовою своєї матері. Публіч-но – переважно українською. Це моя повага до країни, у якій я живу. < За всі роки незалежності в нас ніколи не вистачало гро-шей на кіно і культуру зага-лом. Тепер вони знайшлися…

Так, не було, і зараз маємо те, що маємо: культура в цілому й кіно, зокрема, не розвивалися – як потужний інструментарій зшивання країни.

Мабуть, Всевишній так захо-тів, щоб ми, переживаючи цю трагедію, загибель наших людей, зрозуміли, що культура – це є той інструментарій…

Тільки зараз українське кіно виходить на певний рівень. Держава виділяє на це чимало коштів, прийняла відповідне за-конодавство. Як результат, цього року за державної підтримки має вийти 30–40 фільмів. Тобто кожних два тижні буде українська прем’єра.

РОЗМОВЛЯЛА ОКСАНА КЛИМОНЧУК

Режисер «Кіборгів» Ахтем Сеїтаблаєв:

УСІ МИ СВІДКИ Й УЧАСНИКИ ТВОРЕННЯ НОВОЇ КРАЇНИ

ІНТЕРВ’Ю

закінчення. початок на стор. 1

СЦЕНАРИСТ НАТАЛІЯ ВОРОЖБИТ І АХТЕМ СЕЇТАБЛАЄВ

НА ЗНІМАЛЬНОМУ МАЙДАНЧИКУ

ПЕТРО ПОРОШЕНКО НА ПРЄМ’ЄРНОМУ ПОКАЗІ «КІБОРГІВ»

5НАУКА БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ «БІДНОЮ РОДИЧКОЮ»

«2018-й може стати Роком науки в Україні», – ця фраза стала рефреном першого засі-дання Національної ради Укра-їни з питань розвитку науки і технологій, що відбулося 16 січня. До складу ради увійшли представники центральних органів влади, учені, зокрема – шестеро іноземних науковців.

Про те, що українська наука фінансується за залишковим принципом і талановиті вчені тікають за кордон, у країні говорять весь час: з 1991-го до 2015-го кількість науковців в Україні зменшилася майже уп’ятеро. Уся університет-ська наука в Україні сьогодні отримує близько 10 відсотків коштів, передбачених на роз-виток науки в країні. Це 15 млн євро на рік, таку ж суму отримує один європейський університет середнього рівня.

Тож саме на перспективах розвитку вітчизняної науки й підтримці вчених зосередили роботу члени Нацради під головуванням прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. За да-ними Міністерства освіти й на-уки, навіть за умов украй обме-женого фінансування українські науковці примудряються заро-бляти – 75 копійок на 1 гривню, отриману з бюджету. Могли б і більше, але перешкоджає заста-ріле обладнання – у багатьох вишах воно не оновлювалося ще з часів розпаду Радянсько-го Союзу. Аби розв’язати цю проблему, Нацрада вирішила створити Національний фонд досліджень. Науку фінансува-тимуть за новою формулою: 60 % базового фінансування та 40 % – конкурсного. Завдяки цьому держава підтримуватиме розвиток матеріально-технічної бази, розробки високого рівня, стажування вчених і навчання студентів за кордоном.

Базове фінансування давати-муть на п’ять років під розвиток певного наукового напрямку – загалом їх буде сім. Аби ви-значити, хто саме зможе отри-мати кошти, уже цього року буде започатковано атестацію українських вишів – експерти аналізуватимуть їхні наукові здобутки за останні п’ять років, а також перспективи нових досліджень. Проекти отримува-тимуть конкурсне фінансування на прозорій основі. Гройсман також наголосив на тому, що до розвитку науки неодмінно слід залучати бізнес.

СОЛІДАРНІСТЬ

РУСЛАНА ЧЕЧУЛІНА, КИЇВ

ПРО ЦЕ МЕНІ розповіла моя бабуся – Галина Дмитрів-на Ільченко. У радянські часи ім’я прапрадіда було наче табу серед односельців бабусі – це й не дивно, адже полеглі під Крутами вважалися зрадни-ками, а сама подія всіляко за-мовчувалася. За 70 років подія обросла безліччю легенд, досі не відома точна кількість за-гиблих: за різними джерелами, їх було від 250 до 300, але іме-на відомі лише 27 студентів, що поховані на Аскольдовій могилі в Києві. Влада також приховувала, що патріотично налаштованих студентів під-тримувало місцеве населення.

– Дід Панас мешкав у селі Хомине в нинішньому Ніжин-ському районі, – розповідала бабуся, коли ще була жива. – Там і я народилася. Коли по місцевих селах прокотилася звістка про наступ російських військ на Україну, селяни дуже занепокоїлися. Усі боялися, що відбиратимуть землю та худобу. Із залізничного вузла

МІЙ ПРАПРАДІД ЗАГИНУВ ПІД КРУТАМИ

ПІДСУМКИ. ВИЗНАЧАЛЬНИЙ СІЧЕНЬЄВГЕН МАГДА ПОЛІТОЛОГ

ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ вбивство Ірини Ноздровської, яка захи-щала інтереси своєї двоюрідної сестри, загиблої в ДТП за участю «мажора», правоохоронці зумі-ли розкрити достатньо швидко, попри серйозний психологіч-ний тиск з боку громадськості. Спроби перетворити трагічну ситуацію на «другу Врадіївку» були нейтралізовані професійни-ми зусиллями поліцейських, що викрили ймовірного вбивцю.

Генеральний прокурор по-бував у Брюсселі, де зустрівся з представниками Європейського Парламенту та Європейської Комісії, аби з перших вуст доне-сти інформацію про ситуацію у сфері боротьби з корупцією. Юрій Луценко наголосив, що у 2017 році робота Генпрокурату-

ри була найбільш ефективною за останні 20 років, хоча й заува-жив, що серед майже 1700 виро-ків, які було оголошено коруп-ціонерам українськими судами, бракує «великої риби».

Верховна Рада ухвалила 280 голосами закон «Про осо-бливості державної політики щодо відновлення державного суверенітету над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської об-ластей». За це рішення проголо-сували, зокрема, представники і «Самопомочі», і «Батьківщини», які критикували закон під час тривалого обговорення. Щоправ-да, Юлія Тимошенко само-усунулася від голосування за закон, який не лише закріплює статус Росії як агресора, а й по-кладає на неї відповідальність за окупацію окремих районів Донбасу. Парламентарії до того ж суттєво розширили можливості Президента та Збройних Сил щодо відсічі гібридній агресії.

Ухвалення цього закону об-говорювалося, зокрема, і під час зустрічі представників президен-тів США й Росії Курта Волкера та Владислава Суркова в Дубаї. Американський дипломат на-передодні цих переговорів по-бував у Києві, де провів низку зустрічей із представниками вла-ди та експертного середовища. Волкер наголосив, що ключем до врегулювання конфлікту є визнання Росією власної участі в конфлікті на сході України, проте Кремль поки що не збирається цього робити.

Президент запропонував новий склад Центральної ви-борчої комісії, оприлюднивши перелік 14 кандидатів. Позиція Порошенка залишається послі-довною: ЦВК має бути повністю оновлено, і вже в лютому ВР має шанси за це проголосувати.

Українська делегація на Всесвітньому економічному форумі в Давосі була доволі активна. Петро Порошенко про-

вів зустріч із директором-розпо-рядником МВФ Крістін Лагард. Наголосивши на необхідності продовжувати співпрацю з Фон-дом, він запевнив її в рішучості української влади щодо створен-ня Антикорупційного суду. Під час переговорів із держсекрета-рем США Рексом Тіллерсоном Порошенко домовився відновити роботу українсько-американської комісії стратегічного партнер-ства. У Давосі працював «Україн-ський дім», який відігравав роль майданчика для обговорення можливостей нашої країни.

Українські парламентарії разом з дипломатами, які працюють у Раді Європи, вкотре дали бій ро-сійській делегації, яка за підтрим-ки низки керівників намагалася повернутися до ПАРЄ. Проте досягти цього кремлівським емі-сарам не вдалося, більше того – Асамблея ухвалила резолюцію про гуманітарні наслідки кон-флікту на Донбасі, де йдеться про роль Росії як агресора.

Мій прапрадід – Опанас Іванович Гетьман – поліг сто років тому, 29 січня 2018 року, під Крутами. Він разом зі студентами захищав свою землю від більшовизму

в Ніжині прийшла новина, що на захист Української держа-ви з Києва вирушив потяг із добровольцями. Це були сту-денти. Чимало місцевих селян вирушили в Крути – більш як за два десятки кілометрів від Хомина – допомагати їм. Мій дід Панас був серед них. Тіт-ка розповідала, що він поїхав туди на конях зі своїм товари-шем із сусіднього села Бобри-ка. Сусід повернувся з розсі-ченою від вуха до рота щокою, а Гетьмана, сказав він, убито. Там же, у братській могилі, разом зі студентами його й по-ховали.

Про свого діда моя бабуся довгий час нічого не знала.

– Коли я питала у своєї баби, – розповідала вона, – де мій дід, то чула непевне: «Загинув на війні». Пам’ятаю тільки, як колись сусідка, коли лаялися за щось із бабою, кричала їй: «Ось візьму й розповім, хто був твій чоловік». Згодом про діда Панаса розповіла мені тітка.

Як відомо з історії, осно-вні події сторічної давнини

відбувалися протягом двох днів. Студентські загони, не наважуючись підійти до м. Бахмача, вирішили прямува-ти до станції Крути, куди діс-талися 28 січня та розпочали укріплення позицій. Наступ більшовицьких військ розпо-чався наступного дня, вранці 29 січня. Після запеклого ці-лоденного бою, під час яко-го й загинув Опанас Гетьман, з’ясувалося, що бракує одного студентського взводу. Двад-цять сім студентів потрапили в полон до червоногвардійців та були вбиті після катувань, саме їхні імена й увічнені на Аскольдовій могилі. Хтось назвав тодішніх захисників України першими «кіборгами» – за аналогією з героями, ко-трі боронили Донецький аеро-порт у 2014–2015 роках.

Існує версія, що після масо-вого вбивства більшовики де-який час забороняли місцевим жителям ховати загиблих – для залякування. Навесні 1918 року за рішенням Центральної Ради Української Народної

Республіки героїв урочисто перепоховали в Києві на Ас-кольдовій могилі.

Після цього подвиг молоді під Крутами було забуто аж до здобуття Україною неза-лежності. 29 січня 1991 року з ініціативи Народного руху України, Студентської спілки, інших національно-демокра-тичних організацій у Крутах відбулося перше вшанування, а на Аскольдовій могилі вста-новлено березовий хрест на честь пам’яті загиблих героїв. Через 15 років нарешті було відкрито й меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції, де точилися бої.

...За переїздом височіє па-горб, на якому встановлено 10-метровий пам’ятний знак. Біля нього – бронзова шинель, що просто лежить на кам’яній плиті.

Позаду знака – композиція, що імітує залізничну станцію. На шматках колій стоять два старезні потяги, подібні до тих, що доставили студентів на поле бою...

ПАРТІЙЦІ ІЗ БІЛОЇ ЦЕРКВИ ВІДВІДАЛИ МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ»

ОЛЕКСАНДР КЛИМКО. «БІЙ ПІД КРУТАМИ». 1936 РІК

6 СОЛІДАРНІСТЬ

– ЩОРАЗУ, збираючись у Донецьк, відчуваю тривогу й хвилювання, – розповідає Олена. – Ніколи не знаєш, скільки триватиме дорога і які складнощі виникнуть при пе-ретині блокпостів. Сідаючи в машину в Костянтинівці, на-магаюся абстрагуватися, від-ключитися, слухаю музику в навушниках. Щоразу згадую, яким швидким і зручним був раніше шлях додому з Києва. Вдивляюся в обличчя наших військових, хочеться відчути їхню здатність захистити мене.

Доїхати з Києва до Донецька коштує: 313 грн (поїзд Київ –Костянтинівка) і 550 грн (міс-це в машині Костянтинівка – Донецьк).

Коли потрапляю у свою квартиру, нарешті зітхаю з по-

легшенням... Тут я почуваюся так, начебто нічого й не від-булося за ці роки. Аж поки не вмикаю телевізор, де крутять російські канали й місцеві – «деенерівські». А там – суціль-ний «совок» і зомбування про «укрофашистів»…

Місто стало абсолютно чу-жим, у ньому практично немає знайомих облич. З’явилося багато нових жителів, які пе-реїхали в Донецьк з області та з Росії в пошуках наживи й кращого життя. Контингент переважно агресивно-депре-сивний. Після восьмої вечора місто майже порожнє, а з 23-ї починає діяти комендантська година. Донецьк у полоні аб-сурду, немов ти втрапив у ін-ший вимір.

Не хочеться бачити сусідів:

дехто з них досі перебуває у «республіканській» ейфорії, частина змирилася з ситуаці-єю, намагаючись пристосува-тися й вижити.

На місці мого квіткового салону тепер продуктова лав-ка. Переважна кількість про-

РОСІЮ НАЗВАЛИ АГРЕСОРОМ, А ВІЙНУ – ВІЙНОЮ

ДОНБАСУ ДОНЕЦЬКУ Я СКАЗАЛА «ДЯКУЮ», НА МЕНЕ ПОДИВИЛИСЯ ЯК НА ІНОПЛАНЕТЯНКУ

дуктів російського виробни-цтва, подекуди трапляються білоруські й практично немає українських.

Розраховуватися потрібно тільки російськими рублями. Їх можна виміняти на гривні в численних «обмінках», але

Олена С. разом із чоловіком виїхали з Донецька влітку 2014 року. Узяли з собою лише літні речі. Сподівалися, що ситуація швидко розв’яжеться, і восени можна повернутися додому. У Донецьку Олена мала невеликий бізнес – квітковий салон, а чоловік працю-вав у компанії мобільного зв’язку. Зараз обоє мешкають у Києві

краще процедуру обміну здій-снити в Києві – курс вигідні-ший.

Найгірше в Донецьку – це відчуття несвободи, яке важ-ко пояснити тим, хто живе за межами окупованих терито-рій. Якось, передаючи гроші за проїзд у маршрутці, я автома-тично сказала «дякую» україн-ською мовою. На мене поди-вилися так, начебто я з іншої планети. Щоб розрядити ситу-ацію, вискочила на першій же зупинці.

Та я не сумніваюся, що До-нецьк врешті повернеться до нормального вільного життя в Україні.

ЗАКОН РОЗСТАВИВ УСІ КРАПКИ НАД «І»ОЛЕКСІЙ ГОНЧАРЕНКО, народний депутат України

МИ ЗІТКНУЛИСЯ з гібридною агресією Російської Федерації проти України, а українське законодав-ство досі практично не мало інструменту, який би

відповідав таким умовам. Ми могли оголосити проведення антитерористичної

операції (що й було зроблено) або запровадити воєнний стан у разі повномасштабної війни. Але те, що Росія нині робить на Сході України, не відповідає ні першому, ні другому. Тому Україна потребувала інструменту для використання Збройних Сил, щоб дати відсіч збройній агресії. І такий інструмент ство-рено цим законом.

Головне те, що ми називаємо Російську Федерацію агресором. Оголошуємо захоплені території окупованими, визнаємо, що вони управляються російською окупаційною адміністрацією.

При цьому жодні акти від цієї окупаційної адміністрації не є дійсними.

Крім того, закон матиме важливе значення для захисту укра-їнських інтересів на міжнародній арені.

Тепер ніхто не зможе нав’язати нам вибори на окупованій території, адже відповідно до закону там діють окупаційні адміністрації. Тож про які вибори можна говорити?

Закон ухвалено переважною більшістю голосів – майже трьо-мастами. Хто був проти? П’ята колона у вигляді «Опозиційного блоку». Їхня позиція зрозуміла, бо цей закон не подобається Путіну. Його також не підтримали політики, котрі завжди шука-ють привід, щоб бути проти. Не виключаю, що й вони співпра-цюють з Москвою.

лінії розмежування та в при-фронтовій зоні обмеження діють з початку АТО. Ідеть-ся про те, що Збройні Сили України повинні бути готові в будь-який момент дати відсіч ворогові або звільнити окупо-вані землі.

Четверте – не забули депу-тати і про Крим та скасували дію вільної економічної зони на півострові, запровадже-ної ще в серпні 2014 року. Хоча вона була формальніс-тю, та сам факт її існування в багатьох викликав подив. Про анексований Крим у до-кументі згадується ще кілька разів, проте, як пояснили в

парламентському комітеті з питань національної безпеки і оборони, у нас від 2014 року діє закон, який юридично регулює статус окупованого Криму, а ось щодо захоплених територій Донбасу такого до-кумента досі не було.

Після його ухвалення Пре-зидент Петро Порошенко за-явив: «Ми продовжуватимемо прокладати шлях для реінте-грації окупованих українських земель мирним, політико-ди-пломатичним шляхом. Цей за-кон є сигналом і для Донбасу, і для Криму – ви є невід’ємною частиною України».

Спецпредставник Сполуче-них Штатів Америки Курт Вол-кер визнав важливість ухва-

лення закону про реінтеграцію Донбасу. За його словами, цей документ, окрім урегулювання статусу воєнної операції, фор-малізує права українських гро-мадян, що мешкають в окупо-ваному Росією регіоні. Волкер також спростував заяви Крем-ля та його адептів в Україні, що реінтеграційний закон по-рушує Мінські угоди. «Украї-на дотримується угоди. Як на мене, потрібно, щоб і росій-ська сторона виконала свою частину, зокрема з дотримання перемир’я», – наголосив аме-риканський посадовець.

Підтримують закон і в Єв-ропейському Союзі. Так, за словами депутата Європар-ламенту Міхала Боні, рішен-

закінчення. початок на стор. 1

ня Верховної Ради засвідчує єдність України, а також чіткі прагнення відновити контроль над усією територією держави. «Я повністю підтримую таке рішення і вважаю цей зако-нодавчий акт спрямованим на об’єднання країни. Він сприя-тиме імплементації Мінських

домовленостей», – висловив спільну позицію наших євро-пейських партнерів пан Боні. А от Кремлю український ва-ріант реінтеграції Донбасу не сподобався, у Москві ще й досі біснуються через цей до-кумент. Що лише підтверджує: закон – на часі.

ОГОЛОШЕННЯ: «ЗДІЙСНЮЄМО ПОЇЗДКИ В МІСЦЯ, ДЕ Є ЗВ’ЯЗОК»

ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ ЗАКОНУ ПРО РЕІНТЕГРАЦІЮ ДОНБАСУ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВИРУВАЛИ ЕМОЦІЇ. ЖОВТЕНЬ 2017 РОКУ

«ОБМІНЯЮ НАГОРОДИ НА ЇЖУ»

ПОГРАБОВАНИЙ СУПЕРМАРКЕТ В АНТРАЦИТІ НА ЛУГАНЩИНІ

ПІД ЧАС ЄВРО-2012 ДОНЕЦЬК ВІДВІДАЛИ ТИСЯЧІ ТУРИСТІВ З УСІЄЇ УКРАЇНИ ТА З-ЗА КОРДОНУ

МАЙБУТНІ президентські вибори в Росії навіть вірні ша-нувальники Путіна називають виборами саме Путіна, а не когось, хто отримає більшість голосів.

Вибори без вибору – не ви-бори, а показуха, знущання. Справжня демократія легко погоджується з тим, що перша особа держави може пере-бувати при владі хоч довічно, але за умови, що кожні вибори вона виграє в чесній боротьбі.

Хто ж піде вибирати Путіна? Це, крім іншого, питання про склад населення Росії, про те, що називається соціальною структурою. Відразу відзна-чимо одну разючу особливість. Про неї дуже мало говорять не тільки в Росії, а й у сві-ті. Кремль оголошує, що в країні проживає 143 мільйони чоловік, чимало ж серйозних фахівців вважають, що їх може бути всі 160! Справа в тім, що Росія – край величезного «безхазяйного» населення. Офіційні особи визнають, що ніде не значаться й невідомо чим займаються близько 20 мільйонів чоловік.

Вони нічого не отримують з державної скарбниці, не пла-тять податків. Вони складають ту економіку, яку називають гаражною. Це надомники, сезонники, випадкові заробіт-чани. Соціолог Симон Кордон-ський прикинув, що з держа-вою взагалі ніяк не пов’язані до 40 відсотків працездатного населення. Це люди, для яких Путін із його обслугою й ауди-торією – самі по собі, а вони – самі по собі.

Тепер поглянемо на решту – на тих, хто на виду й на обліку, та ще й якому! Люди в погонах і в чомусь на кшталт погонів: від армійського та поліцей-ського особового складу до службовців усіляких інспекцій – приблизно 6,5 млн. Чиновники контрольних, дозвільних і/чи заборонних органів – 1,321 млн. Інші службовці – 1,252 млн. 35 млн – діти, школярі, домогосподарки. 8,420 мільйонів офіційно без-робітних.

Щось виробляють усього 15 млн чоловік. Загалом на бюджеті сидять близько 95 млн. На одного працівника припадає не семеро з ложкою, а дев’ятеро. А ще 530 тисяч священнослужителів... Таким чином, голосувати за Путіна підуть люди, котрі так чи інак-ше залежать від його режиму. Це ті, що побоюються або по-справжньому бояться свого начальства. І напрошується вже звичне порівняння. Чи є в Україні бодай одна люди-на будь-якого віку й способу життя, яка голосуватиме на будь-яких виборах так, щоб до-годити своєму начальству?

АНАТОЛІЙ СТРІЛЯНИЙ публіцист

РОСІЙСЬКІ ВИБОРИ

7Після 23-ї настає комендантська година…

Лист із окупованого Луганська

Я ЖИВУ в Луганську, займаюся дрібною торгівлею.

Життя в окупованому місті тече за «московським часом» – оку-пантам так звичніше й про-стіше контролювати ситуацію. Громадський транспорт працює більш-менш стабільно, але авто-парк дуже старий, розвалюхи-маршрутки ледве рухаються. У транспорті панує похмурий на-стрій, на обличчях людей – маска напруги й туги за минулим. Най-менший привід викликає роздра-тування й сварку.

З 23-ї вечора вступає в силу комендантська година, і життя завмирає. Навіть коли вам дуже потрібно, кудись дістатися вночі майже нереально.

Походи на ринок чи в супер-маркет мене сильно напружу-ють: ціни на продукти й товари подекуди в кілька разів вищі, ніж у вільних містах. Центральний базар у Луганську – напівпо-рожній: продавців та покупців утричі менше, ніж було колись. Популярна в минулому вулична їжа – хот-доги, хачапурі, чебуре-ки, шаурма – поступилися більш доступним пиріжкам з капустою та з «м’ясом» (що туди мішають, невідомо). Якісні сорти хліба вза-галі відсутні, добре, хоч доступ-ним залишається білий батон.

Колись відомий на всю країну Луганський м’ясокомбінат відно-вив свою роботу, але його про-дукція стала неймовірно дорога.

Картопля завозиться з Білорусі, і теж низької якості. Ще гірша ситуація з ліками: вони є в апте-ках, але ціни роблять лікування практично недоступним. Дорож-неча спонукає людей економити на всьому.

Продукти харчування росій-ських виробників не смакують луганчанам. Вони, як правило, шукають на базарах українське.

До розряду дефіцитних пере-йшла побутова техніка. Придбати пральну машину, кондиціонер, пилосос визнаних світових ви-робників майже нереально, хіба ще вживані. Гарячого водопоста-чання в Луганську давно немає, а встановити бойлер – справжня проблема. Російські виробники техніки так і не змогли завоюва-ти довіру городян. Продаються побутові прилади переважно напівкустарних єгипетських ви-робників. І встановлюючи новий бойлер, майстер жартує: «Тепер будете молитися на єгипетських богів».

У мережі кабельного теле-бачення переважають росій-ські канали. Антиукраїнською пропагандою пронизано весь інформаційний простір. І тим, хто майже ніколи не виїжджав за межі рідного міста, особливо після окупації, важко об’єктивно оцінювати реальність. Але я переконана, що більшість давно навчилися розрізняти добро і зло…

Заснувши звечора, так хочеться прокинутися в Україні…

ОЛЕНА КАЛЕТНИКОВА

Мінські домовленості як механізм урегулювання ситуації на Донбасі цілком відповідає умовам стат-ті договору, адже йдеться про вирішення конфлік-ту мирним шляхом. Так само мирним шляхом на-магаються залагодити те-риторіальні суперечки Туреччина й Греція щодо Північного Кіпру (до речі, Туреччина мала статус га-ранта існування єдиного Кіпру до 1974 року).

Стаття 2 передбачає, що члени Альянсу роблять свій внесок у розвиток дружніх і мирних міжна-родних відносин шляхом посилення власних віль-них інститутів та стабіль-ності. Вони мають праг-нути позбутися конфліктів у зовнішній економічній політиці.

Відповідно до статті 3 країни-члени разом та окремо розвивають індиві-дуальні й колективні мож-ливості протидії збройним атакам.

Україна упродовж три-валого часу є надійним партнером Альянсу, брала участь у багатьох його місі-ях ще до війни на Донбасі. Сьогодні наша країна ак-тивно співпрацює з НАТО. Нашим пріоритетом є до-сягнення оперативної су-місності з підрозділами країн Альянсу та стандар-тів НАТО.

Згідно зі статтею 4 краї-ни-члени консультуються з питань, коли на думку когось із них існує загроза територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці.

Суть статті 5 зводиться до відомого вислову: «ата-ка на одного – це атака на всіх», тобто передбачає колективну оборону в разі нападу. Тут є важлива де-таль. Договір зобов’язує надавати допомогу в інди-відуальному порядку або колективно, у тому числі із застосуванням збройних сил. Нічого не сказано про те, що суб’єкт нападу має бути третьою стороною.

Таким чином, договір прямо не зобов’язує вико-ристовувати збройні сили країн-членів для допомо-ги. Згідно з положеннями та практикою допомога може надаватися за раху-нок ресурсів, логістичної та іншої (розвідувальної, технічної та іншої) під-тримки. Це де-юре нівелює скептичні твердження, що вступ України до Альянсу за умови збереження кон-флікту означатиме необ-хідність автоматичного застосування статті 5 дого-вору. Крім того, враховую-

чи, що збройний конфлікт не охоплює безпосередньо кордон із Росією, який перебуває на окупованій території, юридично ситу-ація може бути потракто-вана за прецедентом 1974 року, коли стаття 5 не була застосована для врегулю-вання конфлікту між Ту-реччиною та Грецією.

Стаття 7 каже, що дого-вір (його стаття 5) не за-стосовується в разі, якщо країна-член здійснює за-ходи з підтримки миру згідно з рішеннями ООН.

Відповідно до статті 8 на момент вступу до Альянсу країна не повинна мати міжнародних зобов’язань, що суперечать договору.

Україна в зовнішній по-літиці діє в рамках Хартії

ООН, що є базовим доку-ментом для НАТО. Отже, не має жодних міжнарод-них зобов’язань, котрі су-перечать договору.

Згідно зі статтею 10 кра-їни-члени можуть запро-шувати будь-яку іншу державу приєднатися до договору (тобто стати чле-ном НАТО) і зробити свій внесок у забезпечення єв-роатлантичної безпеки. Україна є надійним міжна-родним партнером і готова робити свій внесок у євро-атлантичну безпеку.

Стаття 11 містить ви-могу ратифікації договору всіма країнами-членами. Це робить вступ будь-якої держави до Альянсу суто політичним питанням.

Важливі умови для член-ства країни в Альянсі ви-кладено в преамбулі дого-вору. У ній зазначено, що сторони підтверджують

свою відданість цілям і принципам Статуту ООН та своє прагнення жити в мирі з усіма народами й урядами, сповнені рі-шучості в процесі захисту свободи, спільної спад-щини своїх народів і їхньої цивілізації, що ґрунтуєть-ся на принципах демокра-тії, свободи особистості та верховенства права. Вони також прагнуть сприяти стабільності й добробу-ту в Північноатлантич-ному регіоні, вирішивши об’єднати свої зусилля для здійснення колективної оборони й підтримання миру і безпеки.

Революція Гідності під-твердила пріоритет розви-тку демократії та свобод в Україні. Ми зацікавлені

в стабільності, добробуті, підтримці миру та безпеки в регіоні.

Враховуючи вищевикла-дене, агресія Російської Федерації не може вважа-тися юридичною перешко-дою для членства України в Альянсі. Перспектива членства лежить виключ-но в політичній площині. Вона залежить від того, наскільки швидко й ефек-тивно Україна досягатиме стандартів Альянсу, поси-люватиме й розвиватиме демократичні інститути.

Це не означає, що ми маємо негайно подавати заявку на вступ. Спочатку нам слід виконати завдан-ня щодо досягнення кри-теріїв, а також державно-політичної стабільності, що дасть нам змогу наре-шті заявити про нашу го-товність до приєднання до НАТО.

УКРАЇНА – НАТО. Чи є правові перешкоди для вступу

Маючи справу з «відродженою» Росією, Північноатлантичний альянс вибудовує лінію оборони на всій протяжності

від Полярного кола до північної Сирії

Повітряна база в КеплавікуІсландський об’єкт відіграє дедалі більшу роль у операціях посиленого повітряного контролю НАТО від часу російської анексії Криму 2014 року

КЛЮЧОВІ ВИКЛИКИ В ПРОТИСТОЯННІ МІЖ НАТО Й РОСІЄЮ

Учасники НАТО

Розгортання передових бойових груп НАТО

Розташування нових російських дивізій

МОЖЛИВІ ТОЧКИ ЗІТКНЕННЯ: Сувалкський коридорКордон протяжністю 100 км – єдине сполучення ЄС з балтійськими державами – вважається особливо вразливим

Військова база в ТапіБойова група НАТО охоплює понад 800 військових Великобританії, що розгортається на передових позиціях у Естонії

СПІВВІДНОШЕННЯ СИЛНАТО

РОСІЯ

Війська 3 200 000 2 400 000Танки 9 800 25 900

Літаки 1 900 3 100

Війська 2 300 000830 000Танки 53 1003 000

Літаки 6 100 1 140

зараз

зараз

під час хол. війни

під час хол. війни

ПОЛЬЩА

ТУРЕЧЧИНА

КАЛІНІНГРАДРОСІЯ

500 кмЕСТОНІЯ

УКРАЇНА

ЛИТВА

ЛАТВІЯ

БІЛОРУСЬ

Військово-морські потужності в Тартусі, СиріяРосійську опорну точку в східному Середземномор’ї перетворено на повноцінну військово-морську базу

5

4

3

2

1

Військово-морська база в СевастополіКримський порт – опорний для російського Чорноморського флоту. За даними НАТО, Москва нещодавно розмістила шість нових дизельно-електричних підводних човнів класу «Кіло» в Чорному та Середземному морях

www.graphicnews.com

закінчення. початок на стор. 1

ПОНАД 21 млрд грн має намір отримати держава від продажу майже ста держав-них підприємств у 2018 році. Таку цифру назвав в. о. голови Фонду держмайна Віталій Тру-баров, коментуючи закон про приватизацію, ухвалений 18 січня Верховною Радою за на-полягання Президента Петра Порошенка.

Ця сума порівнянна з фінан-суванням державного оборон-ного замовлення на цей рік. До того ж продаж підприємств не тільки збагатить казну, а й позбавить бюджет необхіднос-ті утримувати підприємства, які вже давно стали баластом для держави.

Про необхідність привати-зації українських підприємств говориться вже не перший рік, адже держава – поганий гос-подарник, натомість у вмілих менеджерських руках заводи й фабрики можуть перетвори-тись на сучасні підприємства, де будуть створені нові робочі місця. Однак торік план з при-ватизації було виконано лише на 20 відсотків, і державі вда-лося заробити лише близько 3 млрд грн.

Ситуацію змінить закон про приватизацію державного майна: відтепер усі об’єкти, які держава виставлятиме на тор-ги, буде розділено на об’єкти малої та великої приватизації.

ПРИВАТИЗАЦІЯ-2018: ВІД ЗБИТКІВ ДО МІЛЬЯРДНИХ ДОХОДІВ

Технології – ще не гроші

Сама технологія блокчейну цілком перспективна і ство-рює великі можливості, на-приклад, для реєстрації та обліку майнових угод чи в ад-мініструванні ПДВ. Завдяки їй, скажімо, можна відстежу-вати весь ланцюг транзакцій у базах даних. Це може не тільки суттєво скоротити витрати з адміністрування, а й карди-нально зменшити можливості для корупції, шахрайства та зловживань у тих сферах.

Криптовалюта ж, викорис-товуючи технологію блокчей-ну, являє собою незалежний від держав децентралізований платіжний засіб, який не має майбутнього. Щоб зрозуміти це, потрібно згадати еконо-мічну теорію грошей.

Аби певний актив став гро-шима, він має виконувати

Точно так само можливість провести разову операцію ку-півлі-продажу якогось помеш-кання за біткоїни ще не озна-чає, що вони вже є грошима.

Гроші виконують ще одну надзвичайно важливу функ-цію – міри вартостей. Усі акти-ви перебувають у певному вар-тісному співвідношенні один до одного. Умовно кажучи, існує певне співвідношення між кілограмом борошна з кі-лограмом нафти, сталі, масла, вугілля тощо. За різних умов та в різних країнах такі спів-відношення цінностей можуть бути істотно різними. Так, на-приклад, пляшка води в місті та у безлюдній пустелі мати-муть абсолютно різну цінність та по-різному співвідносити-муться з іншими активами в цій пустелі.

Співвідношення цінностей в економіці з часом може міня-тися, але загалом воно доволі стале. Це важливо, адже якщо у вас є якась сума грошей, то коли йдете в супермаркет, ви приблизно уявляєте, скільки та яких товарів зможете при-дбати. Якщо ж кожного дня вартість грошей суттєво змі-нюється і, відповідно, хаотич-но міняється їх співвідношен-ня щодо різних товарів, тоді наявними грошима користу-ватися не просто важко, а про-сто неможливо. Бо жоден про-

давець товару не розумітиме, скільки йому потрібно вима-гати грошей за свій товар.

Ще однією функцією грошей є засіб нагромадження. Гроші мають зберігати свою цінність протягом значного проміжку часу. Якщо вони швидко зне-цінюються, їх намагатимуться якомога швидше позбутися та поміняти на якийсь більш на-дійний актив.

Чи виконують усі ці функ-ції криптовалюти, у тому чис-лі найбільш відомий біткоїн? Очевидно, що ні.

Доки існують держави…

Один з аргументів на користь криптовалют той, що, мовляв, традиційні гроші теж не мають власної цінності. Якщо це без-готівкові кошти, то їх навіть помацати не можна. Це так. Але довіра до них забезпечу-ється тим, що в межах країни це законний і, як правило, єдиний засіб платежу. Держава гарантує, що тільки ним мож-на розрахуватися за будь-які товари в межах країни, тільки ним можна сплатити податки.

Цінність таких валют зале-жатиме від того, наскільки по-тужну та ефективну економіку вони обслуговують, наскільки охоче її використовують як за-сіб нагромадження та наскіль-ки готові використовувати цю

ЩО СТОЇТЬ ЗА БІТКОЇНОМ

8 СОЛІДАРНІСТЬ

ПОГЛЯДвалюту в ролі світових грошей, тобто для розрахунків між суб’єктами торговельних від-носин різних країн.

Серед переваг криптовалют називають також можливість проводити анонімні розра-хунки. В умовах збільшення непрямого контролю за гро-мадянами з боку держав, це може виглядати доволі при-вабливим. Але водночас від-криваються можливості для ухилення від сплати податків, фінансування кримінальних операцій і тероризму. Тому нині в багатьох країнах поча-лося посилення державного контролю та персоналізація будь-яких проведених опера-цій з криптовалютами, аж до повної їх заборони.

Тільки-но криптовалюти спробують посісти більш-менш істотне місце в розра-хунках у межах країни, це не-минуче призведе до намагання держав захистити свою моно-полію на емісію грошей.

Центральні банки, очевид-но, й самі використовувати-муть технології блокчейну. У деяких випадках це буде ціл-ком вигідно й ефективно. На-приклад, якщо йдеться про малі суми платежів, то витрати на їх обслуговування через на-явні розрахункові системи до-волі суттєві порівняно з їхніми обсягами. Наприклад, платежі за користування громадським транспортом, комунальні ад-міністративні послуги тощо. При цьому не йдеться про якусь додаткову валюту. Це може бути криптогривня. Час-тина гривневих коштів, які є у громадянина чи підприєм-ця на банківському рахунку, може бути прив’язана не до загальної платіжної системи, а до криптосистеми, яка обслу-говуватиме малі платежі.

Використання самої техно-логії блокчейну, безперечно, поширюватиметься, зокрема й у банківській системі. Але криптовалюти, якими ніхто не керує, навряд чи матимуть перспективу. Принаймні доти, доки існують держави.

СОЛІДАРНІСТЬПАРТІЙНА ГАЗЕТА

Партійна газета «Солідарність», №2 (23), 19.02.2018 р. Головний редактор Володимир Ільченко. Відповідальний за випуск Ільченко В.І. Адреса редакції: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А. Тел.: (044) 351-75-33. www.solidarnist.ua. Засновник: ПАРТІЯ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ». Свідоцтво про реєстрацію:

КВ №21367-11167Р від 25.06.2015 р. Тираж 500 000 прим. Безкоштовно. Видавець: ПП «ВИДАВНИЦТВО ПРЕС АРТ» 02068, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56. Адреса друкарні: 03680, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, буд. 3.

деякі взаємопов’язані функ-ції. Якщо хоча б одна з них не здійснюється, повноцінне на-буття таким активом статусу грошей навряд чи можливе.

Як відомо, гроші мають бути засобом обігу, засобом плате-жу, мірою вартості, засобом нагромадження.

Цінність для всіх

Що таке засіб обігу? Це ви-знаний усіма членами суспіль-ства актив, який виконує роль посередника між різними ви-дами товарів. Тобто всі готові його взяти в оплату, маючи на увазі, що й самі зможуть ви-користати його для придбання інших товарів і послуг. Засіб обігу має гарантовану цінність для всіх.

Засіб платежу – це спро-можність такого активу легко забезпечувати масовий розра-хунок за будь-які інші активи. Якщо, наприклад, сьогодні вдалося поміняти порося на певну кількість пального, це ще не означає, що таке порося є активом, яким можна розра-хуватися будь-де і за будь-що.

БОРИС КУШНІРУК економіст

Надмірне захоплення криптовалютами у світі часом набуває ознак божевілля. Цим словом позначають віртуальні валюти, що не мають єдиного емітента, платіж здійснюється без посередництва банків. Загалом ідеться про ще один вид відверто спекулятивних активів, за якими нічого не стоїть. Тобто бульбашки, які неминуче лопнуть, залишивши багатьох людей з нічим. Безперечно, хтось на цьому виграє, але тих, хто програє, буде, як завжди, на порядок більше

Так, об’єкти великої привати-зації (вартість активів за попе-редній рік перевищує 250 млн гривень) готуватимуть до про-дажу впродовж одинадцяти місяців, інші ж підприємства продаватимуть на відкритих електрон них платформах.

Окрім того, у законі чітко вказано, що державне майно не може бути продане інвесто-рам з країни-агресора. Проти того, аби бізнесмени з Росії отримали доступ до україн-ських підприємств, виступив особисто Глава держави.

Насамперед на продаж ма-ють намір виставити енерге-тичні підприємства, де дер-жава має великі пакети акцій, а також Одеський припорто-вий завод та низку великих сільськогосподарських під-приємств.

«Дуже важлива реформа в галузі приватизації, про яку

говорили двадцять років, але нічого не відбувалося. У нас є довіра від інвесторів і допомо-га від закордонних радників. І я пишаюся, що цей рік – це

вперше, коли в нас багато ін-вестицій», – відзначив Петро Порошенко під час виступу на Українському сніданку на Всесвітньому форумі в Давосі.

Загальна кількість державних компаній

збиткових держкомпаній

ліквідують

підприємств знаходиться в зоні АТО

і Кримупередадуть у концесію

млрд грн потенційного

прибутку

залишать у державній власності

стратегічних об’єктів

об’єкти державного значення

виставлять на продаж

1255

893

ПРИВАТИЗАЦІЯ ДЕРЖМАЙНА В УКРАЇНІПЛАН НА 2017–2020 РОКИ

15 363559

3444

359