(серпень 2000 – січень 2001 рр.)

Валентин Пономаренко

Проблема 2033

(переклад з російської К. О. Присяжнюк)

2

Зміст Передмова ................................................................................................................................. 4 Проблема 2033 .......................................................................................................................... 5

Приказка ................................................................................................................................ 5 Тепер – про час ...................................................................................................................... 7

І ось одного разу... ................................................................................................................. 8 Земля........................................................................................................................................ 11

Поля ..................................................................................................................................... 11 Біологічні ресурси ............................................................................................................... 13

Вода і повітря .......................................................................................................................... 19 Що ми маємо? ..................................................................................................................... 19

Витрати води ....................................................................................................................... 19 Нас оточує Океан чи ми його? ............................................................................................ 20

Спрага збільшується ........................................................................................................... 20 Ліс ............................................................................................................................................ 23

Вугілля..................................................................................................................................... 27 Нафта і газ ............................................................................................................................... 29

Інші джерела енергії ............................................................................................................... 33 Корисні, некорисні та шкідливі копалини ............................................................................. 34

Населення ................................................................................................................................ 36 Острів св. Матвія ................................................................................................................. 37

Острів Пасхи ....................................................................................................................... 37 Острів Мародерів ................................................................................................................ 41

Наука ....................................................................................................................................... 43 Наука і здоровий глузд ....................................................................................................... 45

Технічна цивілізація ............................................................................................................... 47 Початок ................................................................................................................................ 47

Розвиток............................................................................................................................... 48 Вершина .............................................................................................................................. 48

Загибель ................................................................................................................................... 51 Комп'ютеризація ..................................................................................................................... 56

Що далі? .............................................................................................................................. 60 Державність ............................................................................................................................. 61

Війни........................................................................................................................................ 65 Перша світова війна ............................................................................................................ 65

Друга світова війна ............................................................................................................. 66 Третя світова війна .............................................................................................................. 66

Остання світова війна ......................................................................................................... 67 Розпад глобального співтовариства ....................................................................................... 70

Передумови ......................................................................................................................... 70 Кінцева зупинка .................................................................................................................. 71

Особливості національного розвалу................................................................................... 74 США ................................................................................................................................ 74

Європа .............................................................................................................................. 74 Індія ................................................................................................................................. 75

Китай................................................................................................................................ 75 Японія .............................................................................................................................. 75

Африка ............................................................................................................................. 76 Росія ................................................................................................................................. 78

Україна............................................................................................................................. 78 Ізраїль .............................................................................................................................. 79

Каліфи на годину ................................................................................................................ 79

3

Надії приречених .................................................................................................................... 80

Але ж щось можна зробити?! ............................................................................................. 81 Добування енергії з біомаси ........................................................................................... 81

Заміна автомобілів електромобілями ............................................................................. 81 Застосування етанолу замість бензину ........................................................................... 82

Метанол як пальне .......................................................................................................... 82 Пошук нових родовищ нафти і газу ............................................................................... 83

Газифікація вугілля. Синтез нафти ................................................................................. 83 Подальше зростання гідроенергетики ............................................................................ 83

Розробка нафтоносних пісків.......................................................................................... 83 Фотоелектрична енергія .................................................................................................. 84

Акумуляція сонячної енергії в Африці........................................................................... 84 Використання енергії вітру ............................................................................................. 84

Розвиток атомної енергетики .......................................................................................... 84 Фаст-брідери (fast-breeders) ............................................................................................ 85

Термоядерний синтез ...................................................................................................... 85 Переселення людства у космос....................................................................................... 86

Капіталовкладення вирішать проблему ......................................................................... 86 Необхідність – мати винахідливості (Езоп) ....................................................................... 87

Уряди і корпорації знайдуть вихід ..................................................................................... 87 Евакуація ................................................................................................................................. 90

Куди? ................................................................................................................................... 90 Що взяти з собою у дорогу? ............................................................................................... 91

Там, за горизонтом… .............................................................................................................. 92 Що бачить час, дивлячись у дзеркало? .............................................................................. 92

4

Андрію, Олі та Ані

Передмова

До вашої уваги, шановні читачі, пропоную огляд матеріалів, знайдених

мною в Інтернеті. Їх тематика така, що стосується всіх нас, незалежно від

того думаємо ми про це чи ні, песимістичні чи оптимістичні наші погляди на

перспективи розвитку і умови життя людства на Землі.

Я намагався дотримуватися реалістичного погляду на те, що

відбувалося, відбувається і відбудеться на нашій чудовій планеті. Мета

огляду – звернути увагу на глобальні процеси, спричинені нашою діяльністю.

Далеко не завжди у наших вчинках ми керуємося здоровим глуздом.

Людство підходить до межі, за якою умови існування радикально зміняться.

Ці зміни супроводжуватимуться багатьма трагічними подіями. Я не містик і

не претендую на пророцтва. Достатньо просто не закривати очі на факти,

зробити нескладні підрахунки, щоб побачити глобальні тенденції.

Першу версію огляду, написану російською мовою, було викладено в

Інтернеті ще на початку 2001 р. За дев'ять років, на жаль, підтвердилося

багато з очікуваного: почалися і продовжуються війни за нафту, погіршало і

подорожчало життя, до прискореного знищення ресурсів активно

підключився Китай, почастішали природні катаклізми у США, Японії, Китаї

та інших країнах світу. Порушується рівновага глобальних кліматичних

процесів.

Як окрема людина перед кінцем свого життєвого шляху замислюється

над сенсом життя, так і людству вже час подумати про умови існування

майбутніх поколінь, яким ми залишимо спустошену Землю. Цей час зовсім

близький, його можуть побачити навіть не онуки, а наші діти. Я не знаю

панацеї від хвороб людства і не даю порад, а лише звертаю увагу на факти.

Думайте самі над тим, як варто жити далі за цих обставин.

Липень 2010 р.

5

Проблема 2033 або

Джон, Йоган та Іванко дурники

(казка про гірку правду)

Якщо Ви не знаєте, куди

йдете, то, найімовірніше,

що Ви опинитеся десь не там.

Лоуренс Джеймс Пітер

Якось дуже непомітно, на м'яких лапах, минув час слухати казки і

настав час інший: розповідати казки синові, потім онуці, а тепер – і дорослим

людям, які, загалом, також діти, але з великими кулаками.

Нашими іграшками стають великі будинки, справжні мости і дороги.

У великій грі дуже швидко втрачається почуття подиву від світу і ця втрата –

найвідчутніша. Безпосередність, індивідуальність, самостійність стираються

вигаданими правилами поведінки, ритуалами, забобонами, марновірством.

Ми стаємо ляльками-у-шеренгах свого гуртка, команди, племені, суспільства.

Із нашого світу зникає зоряне небо, чудеса сходу і заходу сонця, щохвилинне

відчуття швидкоплинності буття.

Ми звикаємо жити. Ми ще до фізичної смерті перестаємо жити. Ми не

хочемо, навіть боїмося ставити запитання, такі звичні у ранньому дитинстві:

«що це таке? чому так? навіщо? що буде завтра?». Ми вже не йдемо, нас

ведуть люди, обставини, звички, повсякдення і навіть речі.

Ви прочитаєте казку, складену багатьма дуже різними людьми. Мого у

ній нічого нема. Я тільки зібрав та упорядкував на свій розсуд те, що було

побачене, придумане і осмислене іншими. Не завжди будуть названі автори –

бо це ж не стаття, а лише розповідь. Добрі і сильні люди ніколи не ставили

позначки «це моє!» ні на словах, ні на справах. У цьому світі нема нічого

нашого. Ми нічого не приносимо у світ і нічого з собою не забираємо: із

землі вийшли, у землю й повернемося. Ми можемо лише певним чином

змінити світ, але до чого це призводить зараз і може призвести у

майбутньому?

У цій казці добро не перемагає, бо ми вбили його у собі. Якщо ви

хочете чути тільки про хороше, то не варто читати далі.

Приказка

Мій спосіб жартувати – це

говорити правду.

На світі немає нічого

смішнішого.

Бернард Шоу

6

У якомусь просторі, де ніколи нічого не було і нічого не відбувалося,

тому що нічого не може відбуватись там, де нічого немає, невідомо коли і з

якої причини з'явився наш Всесвіт. Ніхто не знає точно його розмірів: одні

кажуть, що він безмежний, інші стверджують, що у Всесвіту межі є і, разом з

тим, їх начебто немає, бо тоді важко пояснити, – а що ж знаходиться поза

його межами?

Ті люди, які інколи дивляться на небо, особливо нічне, стверджують,

що Всесвіт прекрасний і дивовижний. Можливо, так воно і є. Я навіть не маю

сумніву, що Всесвіт дивовижний у всіх своїх проявах, – і в далекому космосі,

і тут, на нашій Землі, – але цей витвір був би неповноцінним, якби не було

того, хто міг би оцінити його досконалість. Цілком можливо, що саме з цією

метою Природа створила Людину.

Відбулося це відносно недавно, лише мільйон років тому. Попередні

12 млрд років грандіозна вистава проходила без глядачів, здатних оцінити її.

У будь-якому разі, нам нічого достеменно не відомо про інших істот, які

жили на Землі або в інших місцях і називали себе так само, як і ми: «істота

розумна».

Роззирнімося у просторі та часі, в якому ми опинилися.

Для того, щоб осмислити розміри Сонячної системи, яка є порошинкою

у Всесвіті, зменшимо всі розміри у 10 млн разів. Тоді Земля матиме вигляд

кулі діаметром близько 1,3 «метра». Куля ця має доволі гладеньку поверхню:

найвища гора, на яку насилу зуміло піднятися дуже мало людей, заввишки

менше одного «міліметра», а найглибша западина в океані – лише 1,1

«міліметра». Близько 70% поверхні Землі вкриває водяна плівка товщиною

до одного «міліметра», а всю її поверхню огортає газова оболонка завтовшки

1-1,8 «міліметра».

На відстані 38,4 «метра» від Землі знаходиться Місяць, діаметр якого –

35 «сантиметрів», тобто майже у чотири рази менший, ніж земний. Відстань

до Сонця навіть у прийнятому нами масштабі видається значною – 15

«кілометрів!». Діаметр цієї безперервно палаючої термоядерної кулі

становить 140 «метрів», тобто у 109 разів більше, ніж діаметр Землі.

Високоорганізованого життя не знайдено ні на близьких до Сонця

планетах (надто жарко), ні на далеких – там дуже холодно. Дивовижно

різноманітний світ рослин, комах, птахів, риб та ссавців виник лише на

Землі, де виявилося підготовленим все необхідне для життя плазунів,

створінь, які плавають, літають, скачуть, бігають, – ґрунт, вода, повітря і

тепло.

Ось у цьому куточку Всесвіту і оселився «цар Природи» зростом 0,0002

«міліметра»... Без мікроскопа побачити його на поверхні нашої кулі

неможливо. Однак людина вважає, що все існує для неї, що саме вона є

центром Всесвіту, і що вона – те найвище і найкраще, на що спромоглася

Природа.

7

Тепер – про час

Середньостатистична тривалість життя людини у середньому

становить 70 років, тому нам дуже важко уявити такий значний проміжок

часу, як мільйон років. Припустімо, що людина виникла 864 тис. років тому.

Якщо прирівняти цю величину до «доби», тоді реальні десять років

відповідатимуть одній «секунді». За таких умов планета Земля існує 13,5

«років», піраміду Хеопса було споруджено лише 8 «хвилин» тому, а нова ера

триває лише 3 «хвилини» і 20 «секунд»; першу книгу надруковано 55

«секунд» тому, а переможний марш персональних комп'ютерів до народу

триває останні 2 «секунди».

Якщо зіставити час існування технічної цивілізації (20 «секунд» від

появи першого паровозу) із часом, який знадобився для виникнення нафти

(близько 200 «діб») і вугілля (понад 300 «діб»), то стане очевидним, що ми

живемо у момент гігантського спалаху палива, яке неможливо довго

накопичувала Природа. Цей спалах, необдумано ініційований людиною,

триватиме ще 3 або 4 «секунди».

Приказка закінчилася.

Далі у казці для дітей, майбутньому яких можна лише поспівчувати,

і для дорослих, яким теж не позаздриш, мова йтиме про те, якою була Земля

до появи людини, як людина боролася за виживання і що вона наробила

у цьому дивовижному та, цілком можливо, унікальному місці Всесвіту,

де проявилося життя.

Все наше життя супроводжується казками. Вони вчать нас бути

добрими, працелюбними, уважними до інших, щедрими, чесними. Ми

довіряємо дорослим, віримо, що поганих казок немає. Вчимося, виростаємо,

вирушаємо у життя. Якими стаємо – запитайте самі у себе: як ви прожили

останню годину, день, рік? Чим життя відрізняється від казки?

У казках усіх народів світу є те, на що відгукуються діти, дорослі і

люди похилого віку: чудесне виконання бажань. Варто тільки дуже захотіти,

і якась сила зробить так, що будь-яке бажання здійсниться: скатертина-

самобранка нагодує, килим-літак домчить у далекі краї, хвороби самі

покинуть нас, а чарівна паличка зробить так, щоб будинок будувався сам...

Минали тисячоліття, а чудеса так і не відбувалися. Цілком можливо,

що саме відчай підштовхнув людей до створення ще однієї казки – релігії.

Якщо щастя не можливе за життя, то залишалася ще надія на те, що буде

змога відчути його у потойбічному світі.

Найактивніші люди шукали вихід, сподіваючись на свою силу і розум:

збережено вогнище від лісової пожежі, спричиненої блискавкою; приручено

коня та інших тварин; придумано спис, сокиру, лук і стріли для успішного

полювання на диких звірів. Збирач став мисливцем. Одяг зі шкір дозволив

людям розселитися з екваторіальних областей у північні та південні широти.

У Північному Китаї вогонь використовували не раніше, ніж 400 тис. років

8

тому. Застосування деревного вугілля уможливило розвиток примітивного

металургійного виробництва. Усе це певним чином полегшило життя

людини, але перша соціальна революція відбулася завдяки невідомому

мислителю, який дійшов до двох висновків:

- можна витратити набагато менше праці, якщо їжу, одяг тощо

відібрати у іншої людини;

- ще краще примусити людей працювати на себе, позбавившись

тяжкої праці і ризиків на полюванні.

Ідеї виявилися надзвичайно привабливими. Почалися і досі

продовжуються війни. Виникли рабовласницькі держави. Небагато людей

доторкнулося до казкових, на перший погляд, можливостей: варто було їм

вимовити слово або хитнути головою, і безліч їх бажань здійснювалося.

Залишалося тільки дві перепони:

- пригноблені ніяк не хотіли змиритися зі своєю долею;

- заздрісники зазіхали на «законне» володарювання.

Війни продовжувалися: за волю, за владу, за спадщину, за багатство...

Поступово відбувалося звільнення людей від тяжкої праці: вітрильники

замінили веслові судна, водяні та вітрові млини працювали замість ручних.

Ще у Стародавньому Римі чітко розуміли: праця полонених,

перетворених на рабів, не може бути ефективною, а величезна кількість рабів

небезпечна для рабовласників. Наступне геніальне досягнення філософської

думки полягало у тому, що потрібно перетворити на рабів народ власної

держави.

Кріпацтво у відвертій формі існувало доволі довго у багатьох народів.

У Росії кріпосне право було введено у 1592 р. (через 100 років після

відкриття Америки Колумбом). Формальна його відміна у наших краях

відбулася менше 150 років тому, а фактично воно існувало ще і в СРСР, аж

до відміни негласного паспортного режиму для селян, тобто приблизно до

1960 р.

Насправді, рабовласництво виявилося найстабільнішою формацією.

Колись раб носив нашийник або колодки, потім він був на повідку, який

згодом став невидимим, але міцності не втратив. Свій внесок у підтримку

рабовласництва зробили і всі світові релігії. Відрізняються вони лише

ритуалами. Сучасне рабство стало тотальним, але про це буде окрема казка:

«Раб на троні».

І ось одного разу...

Нова, найефективніша форма гноблення більшості меншістю виникла

завдяки тому, що люди відкрили одне з енергетичних сховищ, приготованих

Природою – поклади кам'яного вугілля. Хоча кам'яне вугілля

використовували в Англії для опалення помешкань ще у період

норманського завоювання, тобто майже тисячу років тому, лише 750 років

минуло від початку першої промислової революції, під час якої було

здійснено виплавку та обробку сталі. З того часу «казковими» можливостями

9

могла користуватися відносно велика кількість людей: за їх велінням

пароплави «самі» почали перевозити величезну кількість пасажирів та

вантажів, залізницями «самі» покотилися паровози.

Честолюбство людей, замкнене досі на гордості від походження,

багатства, належності до вищих кіл або каст, отримало нові стимули –

різноманітні відзнаки за володіння таємницями природи. Заняття

теоретичними та прикладними науками стали престижними. Самолюбство

вчених заохочувалося політиками, військовими, промисловцями,

фінансистами – всіма, хто відчув нові можливості розширити свою владу.

Дрібне марнославство (самоствердження, прагнення отримати ступені,

звання, відзнаки, почесні премії тощо) давало свої плоди. Потік досягнень у

всіх галузях знань набув лавиноподібного характеру. Побутувала думка, що

очевидний технічний прогрес обов'язково приведе до прогресу соціального.

Нарешті всі люди стануть рівними і щасливими. Треба тільки створити

якомога більше машин, які звільнять людину від боротьби за існування, і тоді

залишиться лише одна-єдина турбота: як використовувати вільний час?

Найрізноманітніших машин ставало дедалі більше, а вільного часу

чомусь залишалося все менше. На цю невідповідність не звертали уваги.

Робітників експлуатували так, що вони цілком могли б позаздрити рабам із

античних часів. У селян відбирали дедалі більше дітей для роботи на заводах

і фабриках, збільшувалися і споряджалися технікою армії. Війни ставали

кровопролитнішими, а інтереси завойовників сягали не лише сусідніх

територій, але й усього величезного світу.

Починаючи з 1859 р., коли в Пансильванії полковник Едвард Л. Дрейк

пробурив першу нафтову свердловину, відбулося чергове прискорення

технічного розвитку. Ще більше нафти знайдено було в Техасі у 1887 р. До

1900 р. нафтові промисли було відкрито у Баку, Румунії, Каліфорнії і на

Суматрі. Перед початком Першої світової війни видобуток нафти розгорнули

у Мексиці, Тринідаді, Венесуелі та Ірані.

Нафтова промисловість розвивалася нечувано швидкими темпами:

переробляти нафту в промислових масштабах почали у 1869 р, а вже у 1979

р. Рокфеллер контролював 95% нафтопереробки.

Багатющі поклади нафти і газу, які Природа накопичувала протягом

багатьох сотень мільйонів років, почали швидко витрачати. Подібно до

потоку, який вирвався через прорив у дамбі, енергія, вивільнена людиною,

почала свою руйнівну дію.

Голоси людей, які були стривожені можливою розплатою за науковий

і технічний прогрес (Т. Р. Мальтус, Й. В. Гете, а пізніше Д. І. Менделєєв

і багато інших) виявилися непочутими.

Новий шанс на «звільнення людей від тяжкої праці» обіцяли надати

дослідження у галузі атомної та термоядерної енергетики. Щоправда,

застосовані були нові знання, як і в усі попередні часи, спочатку для

знищення всього живого, але людина – створіння з дуже гнучкою логікою.

Для всього було знайдено не лише пояснення, а й виправдання.

10

Сьогодні всі ми опинилися на межі самознищення. Як завжди, вибір є,

загинути можна по-різному:

- від термоядерної війни;

- від війни «звичайної» (із застосуванням хімічної, бактеріологічної та

іншої зброї або без її використання);

- від екологічної катастрофи;

- від серії технічних катастроф;

- від епідемій та хвороб унаслідок війн і катастроф;

- від комбінації попередніх варіантів.

Свого часу оптимізм, готовність боротися до останнього і здатність

знаходити вихід із найскрутніших ситуацій дали змогу людині не лише

перемогти конкурентів у світі тварин, а й знайти могутні підсилювачі у

вигляді механізмів, машин і комп'ютерних технологій. Однак у будь-якій

перемозі приховано майбутню поразку. Самозаспокоєння, самовпевненість,

самолюбування, втрата пильності – все це заважає людині оцінити нову

ситуацію і може призвести до величезних втрат.

Прийняття розумних рішень має опиратися на достовірні дані і на

вміння враховувати їх під час створення стратегії і тактики як для окремої

людини, так і для колективу будь-якого масштабу: команди, селища, міста,

країни, людського суспільства у цілому.

Давайте розглянемо факти, зібрані багатьма людьми у різних країнах

світу. Оскільки ми не пишемо наукову роботу, а просто намагаємось

ознайомитися з тим, як люди хотіли перетворити казку на реальність і з тим,

що з цього вийшло, ніяких посилань на джерела і прізвища не буде. Цілком

природно, що не буде і претензій на повноту картини: надто вже великий

розмах діяльності людства.

Дві світових війни («гарячі») і третя – «холодна» – потребували

максимального напруження сил і прискореної витрати ресурсів провідних

держав світу. Звідси і назва казки про тих, хто максимально сприяв розвитку,

а потім – і самознищенню технічної цивілізації.

11

Земля

Поля

Земля величезна… Такою її уявляли наші предки у давні часи. Такою ж

її сприймали лише 100 років тому. Поїздка А. П. Чехова візком з Москви до

Криму весняними роз'їждженими дорогам тривала два тижні. Його ж таки

подорож до Сахаліна зайняла майже рік. А сьогодні ми нервуємося через

зайву годину, витрачену на переліт «Москва – Хабаровськ». Земля стала

крихітною. Погляд космонавта не встигає затриматися на якійсь ділянці

нашої планети: супутник надто швидко відносить його все далі й далі.

Окрім «планети Земля», є ще «земля – годувальниця». Первісна

людина відчувала себе загубленою в неозорих степових просторах. Першим

землеробам здавалося, що землі вистачить для всіх і назавжди. Осілий спосіб

життя, який виник із розвитком культури землеробства, поступово відігнав

загрозу голоду, який переслідував мисливця і збирача їстівних корінців,

плодів та злаків. У сприятливих умовах швидко зростала кількість населення.

Прийшов час, коли з'явились і тіснота, і образи. Потрібно було або захищати

свою ділянку землі, або вирушати на пошуки нових місць.

До 1800 р. у розпорядженні людини було близько 7,4 млрд га

сільськогосподарських угідь, представлених різноманітними ґрунтами. Їх

родючість суттєво відрізняється. Хороших земель відносно небагато. Так,

наприклад, загальна площа чорноземів становить 240 млн га або лише 3,2%

усієї оброблюваної площі. За останні 200 років руйнівна дія людини на

природу і, зокрема, на землю, за своїми результатами у багато разів

перевищила все те, що відбувалося протягом попередніх тисячоліть. Лише за

минуле століття, внаслідок розмивання та вивітрювання, стали непридатними

для обробітку понад 2 млрд га (тобто 27%) земель.

У 1960 р. за кількості населення 3 млрд чоловік залишалося 1,5 млрд га

орної землі. На кожного жителя світу припадало 0,5 га, що відповідало

нормам життя, прийнятим у США та Європі. До 2000 р., унаслідок швидкого

приросту населення, на кожного жителя припадало вже 0,27 га, тобто майже

у два рази менше землі, ніж того вимагають норми розвинених країн світу.

Площа орної землі на сьогодні становить 1,4 млрд га, і немає тенденції до її

збільшення.

У Китаї в 1995 р. на кожного жителя припадало всього 0,08 га з

тенденцією до помітного зменшення, як внаслідок зростання кількості

населення, так і через швидку деградацію ґрунтів. Ця країна вже імпортує

значну кількість зернових із США та інших країн. У майбутньому планується

збільшення імпорту. Тільки працелюбність і традиційно скромні потреби

китайців дозволяють їм виживати на мінімальних земельних ресурсах.

Повсюдна ерозія ґрунтів особливо небезпечна тим, що відновлення

родючого шару відбувається вкрай повільно: приблизно 2,5 см за 500 років.

12

Для відновлення шару товщиною 15 см, необхідного для нормального

вирощування сільськогосподарських культур, потрібно майже 3 тис. років.

Через високі ціни на пальне, виробництво добрив із 1989 р.

зменшилося загалом на 21%. Особливо це стосується країн, що

розвиваються.

Недавні надії на те, що моря та океани прогодують людство, не

виправдались: їх ресурси вже практично вичерпано. Майже повністю

знищено китів. У полюванні за цінним хутром вибито практично всіх

котиків. Замість підготовки до війни з потенційним ворогом, прикордонні

кораблі багатьох країн воюють з рибалками, які порушують кордони

прибережної зони. А гідропоніка – ще одна надія прогресивного людства –

також благополучно зникла разом із багатьма іншими обіцянками.

13

Біологічні ресурси

Майже 99% їжі люди отримують від того, що вирощено на землі. Нині

сільськогосподарські угіддя, ліси та поселення займають 95% землі,

придатної для проживання. Разом з тим, окрім земельних і водних ресурсів,

сільськогосподарських культур і худоби, люди залежать ще й від

життєдіяльності близько 10 млн інших видів, які існують в агросистемі та

природі.

Хоча близько 60% світового об'єму їжі забезпечує рис, пшениця та інші

зернові, всього люди споживають більше 20 тис. видів інших рослин.

Приблизно 99% потенційних сільськогосподарських шкідників

контролюють різні їх природні вороги. Стійкість культурних рослин до

шкідників також підвищується завдяки «диким» рослинам із природної

екосистеми.

Незважаючи на щорічне використання 2,5 млн т пестицидів, шкідники

знищують майже 40% потенційного врожаю. У той же час підрахунки

вказують на те, що розумний посівооберт та біоконтроль можуть зменшити

втрати, спричинені шкідниками, приблизно вдвічі.

Близько третини виробництва продовольства у світі та США прямо чи

опосередковано залежить від запилення за допомогою комах. Медоносні та

інші бджоли відіграють важливу роль у запиленні зернових загальною

вартістю близько $40 млрд. Вони запилюють також звичайні рослини.

Економічний ефект від різноманіття видів у США оцінюють у $300 млрд, а в

світі – в $3трл у рік. Цей генофонд є основою існування екосистеми та

людини. У той же час, внаслідок приросту населення та активізації деяких

видів діяльності людини, включно зі знищенням лісів, застосуванням

пестицидів, забрудненням води та ґрунтів, урбанізацією та індустріалізацією,

природний генофонд постійно знищується.

Як відомо, багато цивілізацій загинуло через виснаження ґрунту. Наша

цивілізація також увійшла у нестабільний стан: застосування хімікатів та

пестицидів порушило нормальний цикл відновлення родючого шару ґрунту.

Внаслідок ерозії щорічно втрачається 5 т ґрунту у перерахунку на людину –

це приблизно у 15 разів більше, ніж вага їжі, яку ми споживаємо. Водночас у

США щорічно на прокладання нових доріг виділяють майже 0,5 млн га землі,

придатної для сільського господарства. У багатьох країнах світу пріоритети

національної безпеки почали зміщуватися: захист ґрунтів своєї країни від

ерозії внаслідок бездумної експлуатації стає важливішим, ніж захист країни

від військового вторгнення. Стосовно ефективності ведення сільського

господарства робіть висновки самостійно: енерговитрати на виробництво їжі

у десять разів перевищують сумарну калорійність продуктів харчування, що

виробляються. Якщо у 1970-1980 рр. США виділяли для сільського

господарства 4% енергетичного бюджету, то зараз ці витрати зросли утричі.

За останні 40 років втрачено близько третини орних земель внаслідок

урбанізації, будівництва доріг, ерозії, засолення та заболочення ґрунтів.

14

У всьому світі з 1945 р. сільське господарство втратило 1,2 млрд га – площу,

що приблизно дорівнює Індії та Китаю, взятих разом.

Для однієї людини необхідно 0,5 га орної площі, близько 1,5 га землі

для систем відновлюваних джерел енергії, а також майже гектар для лісів та

пасовищ. Фахівці стверджують, що є всі необхідні технології для припинення

ерозії ґрунтів та збереження лісів, але ніхто не займається їх впровадженням

у достатніх масштабах.

На цей час земля та сучасна агрокультура можуть прогодувати 3 млрд

людей. Якщо ж деградація орних земель й надалі продовжуватиметься зі

швидкістю 12 млн га у рік, то через 42 роки розраховувати на достатню

кількість їжі зможе лише 2 млрд чоловік.

Уже сьогодні в саванах південніше Сахари, до яких входять землі

Буркіна Фасо, Чада, Малі, Мавританії, Нігера та Сенегала, на ґрунтах, що у

змозі прогодувати не більше 36 млн чоловік, проживає 40 млн, до того ж 8 з

них народилося протягом останніх десяти років. Загалом у країнах, що

розвиваються, очікується зменшення площі орних земель на людину з 0,28 га

у 1990 р. до 0,17 га у 2025 р., тобто до рівня гарантованого жебрацтва.

Сучасна статистика надає найдетальніші багатоаспектні дані щодо

земельних ресурсів. Зупинимося на головних. Наше місце існування – це

суходіл. Ми не підемо з нього ані в море, з якого колись вийшли, ані

у космос. На пам’ять про існування у морі нам залишилися сльози, хімічний

склад яких майже не відрізняється від складу морської води. Отже, 12%

суходолу зайнято сільськогосподарськими культурами, 24% відведено під

пасовища, ще 31% зайнято лісами. Інші 33% або занадто холодні, або

посушливі, або припадають на такі круті схили, що не можуть бути

використані у сільському господарстві.

За нинішніх темпів приросту населення потрібно було б збільшувати

площі орних земель на 15 млн га у рік, у дійсності ж щорічно втрачається

більше, ніж 10 млн га через виснаження або псування людиною раніше

родючих земель. Компенсація втрат за рахунок площ, зайнятих лісами,

неможлива, оскільки вона опосередковано, за складним екологічним

ланцюгом, призводить до прискореної деградації не тільки орних земель, а й

лісів.

Наочним прикладом інтенсивного землеробства є Айова, один із

провідних сільськогосподарських штатів Америки: за останні 100 років

втрачено половину угідь, до того ж швидкість руйнування родючого шару

перевищує швидкість його природного формування у 30 разів. Такою

є справжня ціна сучасної «високої культури землеробства». Побічними

ефектами інтенсивного землеробства є засолення ґрунтів, їх заливання,

а також отруєння хімічними речовинами, які продовжують свою руйнівну

дію, знищуючи не тільки комах, а також риб, птахів та інших тварин.

Свій величезний внесок у пряме й опосередковане скорочення родючих

земель вносить урбанізація та все, що з нею пов’язане: з’являються зони

відчуження, колектори нечистот, дренажні системи; прокладають дороги,

споруджують дамби і водосховища, будують канали, міста, заводи тощо.

15

Американська родина витрачає на продукти харчування у середньому

15% свого бюджету, в той час, як у країнах, що розвиваються, ці витрати

складають від 50% до 60%, до того ж калорійність їжі у них приблизно на

25% нижча. На цей час США експортують майже 20% сільськогосподарської

продукції, переважно – зернові, однак у недалекому майбутньому очікується

скорочення експорту, а це призведе до зростання цін на продукти харчування

від трьох до п’яти разів.

Попередній успіх «зеленої революції», який базувався на різкому

збільшенні енергоозброєності сільського господарства, широкому

використанні добрив, пестицидів, проведенні іригаційних робіт, виведенні

нових сортів рослин, ознаменувався, у деяких випадках, збільшенням

врожайності до 100 разів. Усі революції, і в агротехніці також, мають

однаково негативні наслідки: ігнорування впливу нових технологій на

екосистему вже через 30-40 років обернулося посиленою ерозією земель,

забрудненням поверхневих та ґрунтових вод, порушенням стійкості

екосистеми, серйозними захворюваннями населення та соціальними

конфліктами.

Середня кількість світового виробництва зернових із 1950 р. по 2000 р.

зменшилася удвічі. Тенденція та темп залишаються незмінними. Сьогодні

лише дві країни із 183 є великими експортерами зернових.

Ще 20 років тому Африка споживала стільки продуктів, скільки й

виробляла. Зараз вона продукує лише 80% необхідного продовольства.

Загалом, швидкість втрачання родючих ґрунтів в Африці за останні 30 років

зросла у 20 разів.

В Азії для сільськогосподарських потреб використовують 80% земель,

придатних для обробки. Знищення лісів як в екваторіальних зонах, так і в

зонах помірного клімату на 70-80% пов’язане із розширенням площ орних

земель. Такий всесвітній «резерв» складає не більше 500 млн га. Варто

враховувати, що продуктивність нових земель буде значно нижчою за

продуктивність тих, які використовують нині, а також те, що родючість

ґрунтів постійно знижується: деградація відбувається у 20-300 разів швидше,

ніж їх відновлення.

У світі 15% орних земель піддається деградації. Порочне коло,

викликане зростанням населення та зменшенням земельних ресурсів, все

тісніше змикається. Додаткового прискорення приблизно на 10-20% надасть

явище парникового ефекту в атмосфері та порушення її озонового шару.

Найважливішим є те, що більше 75% урожаю забезпечується

застосуванням штучних добрив, іригації, пестицидів та гербіцидів. У

майбутньому, за відсутності нафти та газу, котрі відіграють вирішальну роль

у сучасному сільському господарстві, можливості виробництва продуктів

харчування зменшаться у чотири-п'ять разів. Доведеться також забути про

сучасну продуктивність праці у сільському господарстві. Сьогодні 2-3%

населення США забезпечують інших продуктами харчування тільки тому,

що механізація зменшила витрати часу на всі види робіт у 125 разів у

16

порівнянні з попереднім способом господарювання. Зовсім скоро сила

обернеться повним безсиллям.

Існування людства частково залежить від його здорового глузду і

повністю – від тонкого шару родючого ґрунту (в середньому 30 см). Приріст

населення відбувається зі швидкістю близько 120 тис. чоловік у день,

а забезпеченість енергією всіх видів, з урахуванням потреб у ній кожного

живого організму, через кілька років почне зменшуватися. Якщо не зміниться

демографічна ситуація – голод неминучий.

17

Приклади деградації ґрунту

Країна Ступінь деградації

Китай Більше третини території Китаю схильні до ерозії, тобто майже

3,67 млн км². У провінції Гуанджі більше ніж 20% іригаційних

систем зруйновано або повністю замулено еродованим ґрунтом.

Засолення зменшило сільськогосподарські угіддя на 7 млн га,

використання необроблених міських нечистот серйозно

пошкодило понад 2,5 млн га, а ще близько 7 млн га землі

забруднено промисловими відходами.

Росія Еродована площа збільшується щорічно на 400-500 тис. га; ерозії

піддається дві третини орних земель. Водяна ерозія створила

близько 400 тис. ярів, які займають понад 500 тис. га. Шосту

частину російських земель настільки забруднено, що вони стали

непридатними навіть для промислового використання.

Іран Майже вся земля, зайнята під сільське господарство (94%),

оцінюється як така, що деградує, значна її частина – помірно або

сильно. Засоленню піддається близько 16 млн га.

Пакистан Яри займають майже 60% від 1,8 млн га плато Потуар. Більше

16% сільськогосподарських земель страждає від засолення.

У цілому, деградувало понад 61% сільськогосподарських земель.

Індія Деградації піддається більше чверті сільськогосподарських

земель. Ерозія, пов’язана із зсувною культивацією, оголила понад

27 тис. км² землі на схід від Біхара. Покинуто не менше 2 млн га

засолених земель.

Гаїті Придатних для фермерства лише 32% землі, проте

використовується 61%. Ерозія у середині 1980-х рр. знищувала

6 тис. га щорічно.

Австралія Понад 4,5 млн га суходолу, тобто 10% усіх орних земель та понад

8% зрошуваних земель схильні до засолення. Із 1975 по 1989 рр.

площі засолених земель подвоїлися.

За легендою, деякі давні народи шили взуття із загнутими догори

носками для того, щоб під час ходіння або бігу не пошкоджувати трав’яне

покриття. Вони піклувалися не лише про себе, а й про нас – своїх нащадків, –

які здичавіли у хащах сучасної цивілізації.

Люди – це головна причина зменшення різноманітності видів:

у екосистемі щоденно знищується близько 150 видів. Швидкість знищення

деяких груп організмів у тисячі, навіть десятки тисяч разів перевищує

швидкість їх зникнення у природних умовах.

Егоїзм та зарозумілість людини, які дійшли до абсурдних форм через

те, що у неї не залишилося жодних супротивників, окрім подібних до себе,

призвели до спримітивнення її світогляду та світосприйняття. Складна

екосистема з десятками мільйонів видів рослин та живих істот сприймається

як дещо дароване людині для того, щоб вона могла поїсти, поспати та

побешкетувати.

18

Великими рівнинами США у 1872 р. кочувало 15 млн бізонів. Через

десять років їх залишилася лише тисяча. Мисливці за шкурами безжалісно

знищували і цей залишок. За інших часів та в інших місцях аналогічна

дикість проявилася під час знищенні птахів, китів, котиків, білок, а потім

і багатьох інших мешканців полів, лісів та водойм, про існування яких

людина навіть не здогадувалася, отруюючи поля хімікатами, здійснюючи

вирубки лісів, викидаючи в атмосферу, ґрунт та воду різноманітні відходи

виробництва.

Сьогодні це божевілля, дика кровожерливість здаються й нам

злочинними, але наші найближчі нащадки, дізнавшись, як безглуздо ми

розпорядилися корисними копалинами, будуть праві, назвавши нас

злочинцями, нас, які залишили після себе пустелю на місці дивовижного

розмаїття Природи.

Щорічно нами знищується 27 тис. видів рослин та тварин. Через

30 років зникне 25% усіх видів. Якщо врахувати те, що у природі все

взаємопов’язано, то подібне руйнування її частини призведе до подальшого

розладу системи навіть тоді, коли каток технічної цивілізації зупиниться.

19

Вода і повітря

Що ми маємо?

Прісна вода становить 3% від загального об’єму води.

Приблизно 75% світових запасів прісної води міститься у льодовиках

та айсбергах, а майже вся інша вода знаходиться під землею у водоносних

горизонтах. Протягом багатьох тисячоліть вона накопичувалася там: як

внаслідок танення льодовиків, так і в результаті проникнення води у ґрунт

під час випадання дощів. Ґрунтові води – це не підземні моря і озера, а лише

зволожений гравій та пісок. Об’єм води становить приблизно одну шосту

такого шару.

Легкодоступним для людини є лише 1% водних запасів, та навіть цієї

мізерної частини було б достатньо для задоволення наших потреб, якби вода

була розподілена рівномірно за місцями поселення людей. Середній Схід,

Північна Азія, північний схід Мексики, велика частина Африки, багато

західних штатів Америки, частина Чілі та Аргентини, а також майже вся

Австралія страждають від нестабільного водопостачання.

Витрати води

За останні 40 років кількість прісної води на людину у світі зменшилася

на 60%. Протягом наступних 25 років передбачається зменшення її кількості

ще у два рази.

Сільське господарство – основний споживач прісної води. У наш час

воно використовує 87% наявної води. Продукція, яку виробляють на

зрошуваних землях, у два-п'ять разів дорожча від тієї, яку вирощують за

рахунок природних опадів, оскільки вартість палива та гідроспоруд постійно

зростає.

Щорічна потреба на вирощування їжі для кожної людини становить

400 тис. л, а у США використовують мільйон 700 тис. л. За мінімальної

потреби у воді для побуту (у питній також) 50 л у день, у США витрачають її

у вісім разів більше, тобто 400 л.

Більше 80 країн світу відчувають брак прісної води. Дефіцит її

відчутний приблизно у 300 містах Китаю, і ця проблема розповсюджується.

Нестача води, особливо на Середньому Сході, вже призводить до

напруженості у відносинах між державами.

Через нераціональне використання ґрунтових вод вичерпуються їх

запаси. Швидкість, з якою вони зменшуються, становить від 0,1% до 0,3.% за

рік. У США швидкість використання підземних вод у середньому на 25%

вища, ніж швидкість їх відновлення. Збереження таких темпів призведе до

того, що деякі землеробські райони вже через 30 років стануть

непродуктивними.

20

У країнах, що розвиваються, забруднено близько 95% води. У США

вода 37% озер непридатна для купання через різні види забруднення.

Забруднення відходами та патогенними організмами, а також понад 100

тис. різних хімікатів, які використовуються у світі, робить воду непридатною

не лише для пиття, а й для використання у сільському господарстві.

Опріснення ж морської води для сільського господарства – дуже

енергоємний та безперспективний процес.

Нас оточує Океан чи ми його?

Кожного року у прибережні води морів та океанів скидають понад 35

млн т нітратів та до 3,75 млн т сполук фосфору. Навіть такий величезний

об’єм міг би розчинитися у відкритому океані, однак значна кількість

шкідливих речовин залишається у прибережній смузі, утворюючи наліт на

водоростях, що призводить до зниження вмісту кисню у воді, а це порушує

морське життя у прибережній зоні.

Кількість коралових рифів за час, який минув після Другої світової

війни, зменшилася вдвічі. Нині 10% цих екосистем, що зазвичай дивують

розмаїтістю рослин та живих істот, радикально змінилися, 30% знаходиться у

критичному стані та буде втрачено протягом 10-20 років, стан ще 30%

викликає серйозне занепокоєння – вони зникнуть через 20-40 років, і лише

30% рифів, які розташовані далеко від місць людської діяльності, зараз у

стабільному стані.

Берегова смуга всюди перенаселена. У прибережній зоні завширшки

майже 150 км живе приблизно дві третини населення Землі (4 млрд чоловік).

Через десять років ця кількість збільшиться на 75%. «Природний» наслідок

такої міграції – ще інтенсивніше забруднення шельфу та знищення морських

мешканців.

Спрага збільшується

Сьогодні 2 млрд чоловік у 80 країнах світу живуть в умовах обмеженої

забезпеченості питною водою.

У дев’яти країнах споживання води перевищує швидкість її

відновлення.

За минулі 150 років кількість питної води на людину зменшилась у

чотири рази. До 2000 р. шість із семи східноафриканських країн та всі п’ять

країн південного узбережжя Середземного моря вже відчули дефіцит прісної

води. А до 2025 р. з дефіцитом зіткнеться ще 48 країн із загальною кількістю

населення 3 млрд чоловік.

Незважаючи на велику кількість дощів у Китаї, їх нерівномірність та

нерегулярність призводить до того, що тільки половині населення країни

воду постачають регулярно.

У США ґрунтові води, які накопичувалися ще з часів льодовикового

періоду, викачують зі швидкістю на 25% більшою, ніж швидкість їх

21

відновлення. У деяких районах витрати перевищують відновлення на 160%.

Як і ґрунт, ґрунтові води відновлюються дуже повільно (приблизно 1% у рік),

однак поведінкою людей керує і в цьому випадку принцип «хапай хто що

може»: американський громадянин у середньому витрачає води у чотири

рази більше, ніж європеєць. Великий за обсягом водоносний горизонт

Огаллала під штатами Небраска, Оклахома і Техас, запасів води у якому

більше, ніж у будь-якій наземній водоймі, буде вичерпано через 30-40 років.

Перші прикмети майбутнього: у 1950 р. у Канзасі до водоносного

горизонту було пробурено 250 свердловин, а у 1990 р. їх було вже 3 тис. За

цей час товщина шару зменшилася з 58 футів до зволоженого залишку

товщиною 5-6 футів.

В іншій частині Великих рівнин жителі покинули місто Кітак. Нечасто

туристи та археологи проходять його тротуарами, розмовляючи пошепки: у

центрі міста завжди стоїть абсолютна тиша, не співають птахи, не чути

голосів людей, немає шуму машин. Місто померло від спраги.

Іригація життєво необхідна для виробництва продуктів харчування у

світі. Зрошувані землі займають близько 16% від площі світу. На їх долю

припадає виробництво третини пшениці за врожайності у 2,5 рази вищій, ніж

на звичайних полях, однак іригація вимагає великої кількості води (близько

65% світових запасів) та енергії. Затрати води на виробництво кілограма

продукції становлять: для пшениці – 1400 л, для рису – 4700 л, для бавовни –

17 тис. л.

Разом з тим, іригація супроводжується втратою земель унаслідок

засолення та заболочення (приблизно 1% у рік). Ця проблема вже існує

в Індії, Пакистані, Єгипті, Мексиці, Австралії та США.

Африка, деякі країни Середнього Сходу, особливо Ізраїль та Йорданія,

а також інші, вичерпують запаси ґрунтових вод. У Китаї їх рівень кожен рік

знижується на метр, а в районі Тяньцзіня – на 4,4 м. На півдні Індії рівень

ґрунтових вод знижується на 2,5-3 м за рік, до того ж водоносний горизонт

Гуджарат засолюється.

Через 25 років буде втрачено 30%, а через 50 – половину зрошуваних

земель. Одночасно відбувається забруднення річок та проточних вод.

Прояви парникового ефекту внаслідок викидання величезної кількості

газів стають очевидним. Глобальний клімат Землі вже порушено. Варто

очікувати істотного перерозподілу атмосферних опадів, посух у

внутрішньоконтинентальних областях, нестійкості погоди та кліматичного

різноманіття і, у результаті, зниження врожайності всіх видів культур,

збільшення кількості шкідливих комах та захворювань рослин. Екосистема у

цілому стане нестійкою, вона не зможе пристосуватися до умов, які настільки

швидко змінюватимуться.

Повчальним для нас є 1988 р., коли внаслідок масштабної посухи

врожай зернових зменшився на 30%, і вперше за 300 років рівень

виробництва зернових виявися нижчим рівня споживання. У цьому ж році

врожайність у Канаді знизилася на 37%.

22

Отруйний атмосферний коктейль із викидів хімічного та інших

виробництв, а також автомобілів – головна причина зменшення і навіть

знищення лісів та родючих полів. Кислотні дощі знищують безцінні

пам’ятники культури і навіть цілі будинки в Європі та Північній Америці.

Міжурядовий комітет зі зміни клімату прийшов до висновку, що для

припинення зростання вмісту двоокису вуглецю в атмосфері потрібно

зменшити використання корисних копалин, які є джерелами енергії, на

60-80%, проте цей заклик схожий на звернення до наркомана, який

знаходиться у трансі.

Перша реакція на шокуючий вплив виникла під час нафтової кризи

1973 р. Тоді споживання енергії однією людиною у ряді країн (розвинуті

країни Західної Європи та Північної Америки, Японія, Австралія та Нова

Зеландія) зменшилося всього на 5%. У результаті проведених заходів,

протягом десяти років валовий національний продукт цих країна зріс на

третину, а витрати бензину автомобілями на кілометр зменшилися на 25%.

Загальна економія енергії становила $250 млрд.

Шок давно минув. Нове покоління повторює старі помилки. Наступні

потрясіння будуть набагато масштабнішими, а часу на дії у відповідь

практично не залишиться.

23

Ліс

У 1870 р. ліси займали 7 млрд га. Через 100 років їх площа зменшилася

у 1,75 раза. За 30 років (з 1960 по 1990 рр.) було знищено площу лісів, що

дорівнювала половині суходолу, який займають США. Одночасно

знищувалася величезна кількість видів тварин, комах та рослин, серед яких

були й корисні для сільського господарства та медицини.

Щорічно знищується або піддається глибокій деградації 40 млн га

тропічних лісів – площа, яка у два рази більша, ніж Австрія. Продовжується

вирубка лісів у Індії, де залишилося не більше 9% від колишнього лісового

багатства. І все ж уряд цієї країни заохочує половину населення

використовувати ліс як паливо.

Більше мільярда людей використовує деревину швидше, ніж вона

відновлюється, а всього понад 2 млрд застосовує ліс для опалення. До 2010 р.

вони зіткнуться з дефіцитом палива для обігрівання житла та приготування

їжі.

На Гаїті ліси вирубано повністю.

У Еквадорі до 2000 р. залишилася половина лісів.

Тропічні ліси Бангладеш знищені на 95%.

У Шрі-Ланці лісу майже немає.

На Філіпінах поки є 20% лісу.

У цілому, тропічні ліси зникають зі швидкістю 17 млн га на рік, тобто

за десять тижнів без лісу залишається територія площею, як Нідерланди.

Якщо таку тенденцію буде збережено, більшість тропічних лісів зникне без

жодних шансів на відновлення. Із 76 країн, на території яких є тропічні ліси,

лише у п’ятьох (Бразилія, Гвіана, Папуа, Нова Гвінея та Заїр), можливо, до

2010 р. залишаться неушкоджені ділянки лісу.

У Західній Африці від 50 до 75% деревини спалюється у малих та

великих містах. Для відновлення лісів потрібно буде насаджувати дерева, які

швидко ростуть, на площі розміром 55 млн га (майже у два рази більшій, ніж

територія Італії). Щорічно необхідно займати під нові насадження 2,7 млн га,

тобто у п’ять разів більше, ніж зараз.

Більше третини всіх лісів припадає на північні ліси, розміщені у Росії,

Канаді, США, Скандинавії, частково на Корейському півострові, у Китаї,

Монголії та Японії. Згідно із прогнозом, який враховує подвоєння в

атмосфері двоокису вуглецю та інших газів, які спричиняють парниковий

ефект, через 30-50 років зникне від 40 до 90% північних лісів внаслідок

стрибкоподібних змін клімату. Загибель лісів супроводжуватиметься

масштабними пожежами, нашестями комах та бурями. Унаслідок швидкого

вивільнення сотень мільярдів тонн окису вуглецю зміни клімату

відбуватимуться лавиноподібно. Вже зараз відомі тривожні факти, які

свідчать про початок процесу зменшення кількості лісів внаслідок

24

парникового ефекту, подібного якому не було протягом попередніх 160 тис.

років.

Нинішня практика заготівлі лісу зменшує здатність північних лісів

протистояти аномальним змінам температури та вологості. Після 1976 р.

баланс між викидом двоокису вуглецю в атмосферу та його поглинанням

було порушено. Кількість надлишкового, неабсорбованого газу становить 10-

15 млрд т. Якщо північні ліси продовжуватимуть знищувати, то процеси

спалювання та гниття лавиноподібно прискорюватимуть зміну клімату

планети.

Свого часу, сотні мільйонів років тому, парниковий ефект відіграв

позитивну роль, створивши умови для накопичення тепла у приповерхневому

шарі атмосфери. Він дав змогу утримувати середню температуру на поверхні

Землі близько 300С. За відсутності такого ефекту температура дорівнювала б

180С, і планета стала б мертвою. До втручання людини в екосистему її стан

був стабільним та забезпечував виникнення і розвиток найрізноманітніших

форм життя у світі рослин та тварин, у всіх стихіях: на землі, у воді та в

повітрі.

За 100 років, починаючи з 1850 р., кількість двоокису вуглецю в

атмосфері збільшилася на 25%, метану на 100%, а окису азоту – на 15%.

Важливим є те, що двоокис вуглецю є настільки ж ефективним фактором

формування парникового ефекту, як і водяна пара. Метан же діє у 20 разів

ефективніше, ніж СО2. Якщо не вжити радикальних заходів, то через 50 років

кількість СО2 може зрости удвічі. Це означатиме катастрофічні зміни

клімату, які призведуть до широкомасштабних порушень у лісовому та

сільському господарствах, рибальстві: зникне багато видів рослин і тварин на

землі та в океані, зміниться картина природних опадів, внаслідок наступу

морів та океанів буде втрачено значні ділянки узбережжя, у багатьох країнах

світу зменшиться доступ до надійних джерел прісної води, виникнуть

серйозні загрози здоров’ю людини.

Небезпека може виявитися ще грізнішою внаслідок лавиноподібного

впливу інших факторів, наприклад, додаткового потепління через

вивільнення величезної кількості метану, поки зв’язаного вічною мерзлотою

в тундрі та в океані. Очікувана швидкість зміни температури у 15-30 разів

більша, ніж будь-яка з досі відомих.

Із 7,6 млрд т CO2, які щорічно викидаються в атмосферу, 6 млрд т

припадає на спалювання вугілля, нафти і газу, а 1,6 – за рахунок зменшення

лісів (рослинність, яка виникає на місці лісу, поглинає СО2 набагато гірше).

Про потенційні можливості впливу лісу на клімат можна зробити висновки,

ознайомившись із такою інформацією: атмосфера містить 750 млрд т СО2; у

лісах сконцентровано 2 тис. млрд т вуглецю, 500 млрд т у деревах та кущах, і

1500 млрд т у торф’яниках, ґрунті та дерені. Це справжня кухня погоди, на

якій, після втручання людини, може бути приготовано абсолютно неїстівну

страву.

Під час останнього льодовикового періоду, 18 тис. років тому,

величезні льодовики покривали майже всю Канаду, Північну Європу та

25

Західний Сибір. Вони досягали Огайо у Північній Америці та північної

частини Польщі. Кордон льодовиків оточувала тайга, котра відіграла

важливу роль у наступному відступі криги до її нинішніх кордонів.

Потепління почалося 17 тис. років тому і завершилося через 9 тис. років.

Протягом усього цього періоду тайга «переслідувала» льодовики, які

відступали.

Останні зміни клімату землі відчутно впливають на великі території

тайги. Те, що відбувалося раніше протягом тисячоліть, повинно проявитися

через кілька десятиліть. Як відреагують на це північні ліси?

Під час потеплінь або масштабних лісозаготівель відбувається масове

нашестя комах і шкідників лісу. Так, наприклад, у Північній Америці у 1910,

1940 та 1970 рр. листокрутка вразила 10, 25 та 55 млн га лісу відповідно.

Остання величина – це територія більша, ніж Франція.

Потепління також сприяє збільшенню кількості тайфунів та гроз, які

знищують ліси ураганами та пожежами, супровідно сприяючи

розповсюдженню шкідників лісу на великі території. Блискавки спричинили

38% пожеж, на рахунку яких 80% спалених лісів.

За останні 100 років середньорічна глобальна температура зросла на

0,50С. Після 1980 р. розташувалися сім найспекотніших із 140 років. На

північному сході Онтаріо середня температура повітря за 40 років

збільшилася на 20С. У Канаді з 1976 р. площа постраждалих від пожеж лісів у

шість разів більша за величину, яка враховує тенденції попередніх 100 років.

Збільшується частотність пожеж у Росії, Канаді, Алясці та Швеції.

У 1987 р. північніше Амуру тільки одна пожежа знищила більше

10 млн га лісу. Це була одна з найбільших пожеж в історії, і причиною її була

погода.

У 1988 р. у Йєллоустоні виникло 249 пожеж – це вдвічі більше ніж

зазвичай. Понад 50 з них супроводжувалися штормовими вітрами та

вихорами. Майже половина лісу Йєллоустоунського Національного парку

була обпалена або охоплена полум’ям. Було втрачено 10 млн дерев.

Ці пожежі також спричинили не люди, а погода.

Провінцією Манітоба (Канада) у 1989 р. пронеслося 1140 пожеж – це у

шість разів більше звичайної їх кількості. Лінія пожеж простягнулась у

північному напрямі на 800 км. До кінця року, з урахуванням пожеж в інших

провінціях, було знищено понад 6,4 млн га лісу. Причиною найбільшої в

історії Канади пожежі була погода.

Аналогічна вогняна феєрія відбулася у 1990-х рр. у Монголії, Канаді та

інших країнах.

Росія: пожежі у Сибіру, Підмосков’ї та поблизу Санкт-Петербурга;

всього протягом 1992 р. відбулося близько 19 тис. пожеж; лісова пожежа

стала причиною вибуху найбільшого складу боєприпасів у районі

Владивостока; горіли й забруднені ліси у районі Чорнобиля – радіоактивний

дим тоді обволік частину території Білорусії.

США: лісові пожежі охопили штати: Каліфорнія, Невада, Айдахо,

Орегон та Юта. Коли було виявлено загрозу для роботи десяти атомних

26

електростанцій, які використовують ВПС США, громадськість почала

вимагати закриття установок. Втрати, спричинені пожежами тільки поблизу

Лос-Анджелеса, оцінюють у $950 млн.

Ще одна потенційна небезпека пов’язана з тим, що ліси накопичують

додатковий вуглець, який потрапляє в атмосферу у вигляді СО2 при

спалюванні пальних копалин. За період з 1860 по 1988 р. поповнення

вуглецю склало 200 млрд т. У випадку дестабілізації глобальної екосистеми

може вибухнути колосальна рукотворна «порохова бочка», прискорюючи

парниковий ефект. Тільки у процесі вирубки лісів з 1850 по 1990-ті рр.

в атмосферу вже викинуто близько 120 млрд т вуглецю.

27

Вугілля

У 1543 р., відповідно до записів літописця Холіншеда, при дворі

Єлизавети І Тюдор було отримано першу відливку із заліза, зроблену в

Англії. Єлизавета неухильно тримала курс на самозабезпечення країни й

багатьма іншими виробництвами: добування солі, виплавка міді,

виготовлення скла тощо. Все це вимагало величезної кількості деревного

вугілля та, як наслідок, призвело до практично повного знищення лісів в

Англії, а потім і в Ірландії. Хоча вугілля, яке видобували, було брудним та

з неприємним запахом, дефіцит лісу змусив перейти на його використання.

Вже до 1600 р. Лондон та майже всі приморські міста використовували

вугілля, тому що лісів майже не залишилося.

Наступні успіхи у видобуванні вугілля та виплавці сталі до кінця 18 ст.

дозволили здійснити те, що було названо промисловою революцією.

З 1550 по 1820 рр. населення Франції, Іспанії, Німеччини, Італії та

Нідерландів збільшилося на 50-80%. Приріст населення Англії за той же

період становив 280%, однак за його чисельністю вона все ще залишалася

малою країною, поступаючись Франції, Німеччині та Італії. Проте у 1800 р.

в Англії було добуто 15 млн т вугілля у той час, коли кількість добутого

у всій континентальній Європі не перевищувала 3 млн т.

Теплоутворювальна здатність вугілля у два рази вища, ніж у сухих

дров, а його запаси виявилися набагато більшими, ніж лісові ресурси.

Промислова революція зробила крок до Європи: по всіх країнах побігли

паровози, будували пароплави, розвивалися зовсім нові галузі промисловості.

Населення Європи протягом 19-го ст. зросло з 187 млн до 400 млн,

збільшивши свою присутність у світі з 21% всього до 25%, однак за цей час

виникло явище, яке потім якісно змінило світ: 35 млн емігрантів з Європи та

їх нащадки склали велику, а іноді домінуючу частину населення в інших

частинах світу (у США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, багатьох регіонах

Латинської Америки). Повсюди переселенці стали проводарями добування та

використання вугілля. За короткий час (із 1865 по 1880 рр.) вугілля стало

основним джерелом енергії у США, досягнувши піку свого споживання у

1910 р. У тому ж році було відмічено пік зростання населення Штатів.

Враховуючи нинішні темпи видобування та споживання, запасів

вугілля повинно вистачити приблизно на 100 років. Прискорений приріст

населення та постійне збільшення споживання нафти та газу вимагають

збільшення видобутку вугілля. Вже до 2010 р. його видобуток може зрости

до 40%, а це, природно, наблизить час вичерпання ресурсу.

Під час видобування будь-якого палива настає критичний момент,

після якого на його отримання доводиться витрачати енергії більше, ніж її

містить саме паливо. Надалі видобуток втрачає сенс, навіть якщо об’єм

покладів залишається великим. Для вугілля це особливо актуально, оскільки

вже зараз доводиться розробляти пласти на глибині понад 1000 м. До того ж,

дедалі частіше доводиться розробляти малопотужні пласти і такі, що

розташовані під великим кутом до горизонту.

28

Ще одна особливість полягає у тому, що вугільна промисловість зі

всією її інфраструктурою не є самодостатньою. Їй також потрібна нафта,

енергетичний внесок котрої у видобування становить від 40% до 50%:

вугілля розвозять електровози, тепловози та вантажні автомобілі,

електростанції працюють на мазуті тощо. Повернення до паровозів, якщо

воно взагалі можливе, різко збільшить витрати через малий коефіцієнт

корисної дії. Тобто вичерпання запасів нафти призведе до зупинки вугільної

промисловості, навіть якщо у надрах Землі вугілля ще залишатиметься.

29

Нафта і газ

Спалювати нафту – це те ж

саме, що топити піч

асигнаціями.

Д. І. Менделєєв

Стартові умови для розвитку економіки США були напрочуд

сприятливими: тільки в Оклахомі та Каліфорнії нафти було більше, ніж в

Німеччині, Японії, Франції, Іспанії, Данії, Швеції, Фінляндії та Італії разом

узятих. США мали нафти у 20 разів більше, ніж Індія, у 16 разів – ніж

Бразилія, в три рази більше, ніж Китай.

До Російсько-японської війни лідерство США було ще неочевидним.

На світову арену дуже впевнено виходила Росія (кількість видобутої нафти

зазначено у тоннах):

Росія США

1860 1 300 70 000

1885 2 000 000 3 120 000

1901 12 170 000 9 920 000

Перша світова війна усунула небезпечного конкурента.

Із 1859 по 1939 рр. на США припадало дві третини світового видобутку

нафти.

У Другій світовій війні, після того, як Японія, що гостро відчувала

дефіцит нафти, у відчаї атакувала Пірл-Харбор, а Гітлер не зміг захопити

нафтопромисли Баку, США виступили тріумфатором. До 1950 р. вони

видобували половину світового об’єму нафти, а через 48 років вже не могли

задовольнити й власних потреб.

Пік розвідки запасів нафти і газу відбувся на початку 1960-х рр., а пік

видобутку власної нафти виявився пройденим у 1971 р. На сьогодні триває

видобуток залишків нафти як у самих США, так і у всьому світі.

Невеличкий Кувейт (його територія менша ніж Нью-Джерсі), заради

якого США влаштувала «бурю в пустелі», був вартий такої операції: його

запаси нафти втричі перевищують запаси всіх північноамериканських штатів.

Зовнішній вигляд убогості, яка наступає, непривабливий.

У Пансильванії 19 тис. свердловин дають 6900 барелів нафти за добу.

Саудівська Аравія з 1400 свердловин викачує у 1100 разів більше. У районі

Гхавар видобуток одного барелю нафти коштує всього $1.

У Техасі вичерпано 80% запасів нафти.

Із 4,6 млн свердловин 3,4 млн (75%) знаходяться у США.

До 2015 р. у США залишиться 30%, а у 2025-му – 15% від початкових

запасів нафти. Все інше імпортуватиметься.

Наявність нафти (%) Споживання нафти (%)

30

Саудівська Аравія 26 США 25

Ірак 10 Японія 8

Кувейт 10 Китай 5

Абу Дабі 9 Росія 4

Іран 9 Німеччина 4

Венесуела 6 Південна Корея 3

Радянський Союз 5 Італія 3

Мексика 5 Франція 3

США 3 Англія 3

За 150 років людство встигло витратити 65% світових запасів нафти.

Щоденно у світі витрачається нафти майже у п’ять разів більше, ніж вдається

знайти її у нових покладах.

Нафта Перської затоки, найімовірніше, останній великий резерв цього

виду палива. Після 2005-2010 рр. передбачається незворотній спад світового

видобутку нафти. Наявність піку виробництва визначається «енергетичною

вартістю» видобутку. Якщо на пошук і видобування пального витрачається

стільки ж енергії, скільки її у ньому міститься, то надалі процес втрачає сенс.

Грошова вартість у такому випадку не має ніякого значення, враховується

тільки енергетична доцільність. Як не дивно, ця проста думка сприймається

далеко не всіма і не завжди. Після Другої світової війни енергетична

ефективність становила 50:1, у середині 1980-х вона знизилася до 8:1, а для

імпортованої нафти, з урахуванням доставки, становила 5:1. Приблизно до

2005 р. ця величина стане критичною, тобто 1:1.

Криза видобутку газу настане пізніше, ніж нафти, але різниця у 10-15

років для енергетичної кризи не має принципового значення.

Запаси нафти на Алясці дадуть США відстрочку не більше, ніж на два

роки.

У 2007-2025 рр. кількість нафти і газу, що виділяється на

сільськогосподарські потреби, зросте настільки, що США перестануть

експортувати продовольчі товари.

У 1997 р. імпорт нафти у США становив 60%.

Структура енергетики США та світу з часом істотно змінилася:

1900 р. – вугілля – 95% енергії, майже весь залишок – нафта і газ;

1950 р. – вугілля і нафта – по 39%, газ – 20%, електроенергія – 2%;

2000 р. – вугілля менше 7%, газ і нафта – 75%, електроенергія – 18%.

Вища, ніж у вугілля, енергоємність та, особливо, переваги у

видобуванні, транспортуванні та застосуванні зробили нафту та газ

основними джерелами енергії сучасної технічної цивілізації.

Споживачів турбує тільки одна проблема: невідновлюваність цих

ресурсів.

Перший переляк суспільства у 1973 р. викликав «Закон про економію»,

але надалі знову почали практикувати витрати «за потребами».

У середньому, один американець витрачає 10,6 л нафти за день і проїжджає

31

на власному автомобілі понад 1000 миль за місяць. США імпортують нафти

більше, ніж Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Норвегія,

Іспанія та Швеція, разом узяті. У цілому, США використовують нафту в

1,5 рази марнотратніше, ніж Європа, та в два рази гірше, ніж Японія.

За останні 40 років використання видобутого з надр землі палива

у різноманітних галузях економіки США зросло від 20 до 1000 разів.

Американський громадянин застосовує у 20-30 разів більше пального, ніж

житель країни, що розвивається.

Лише 1% енергії, що міститься в бензині, витрачається на перевезення

водія, близько 15% – на пересування самого автомобіля, а інша губиться у

двигуні, коробці передач та йде на подолання опору вітру. Кого це по-

справжньому хвилює? Дональд Ходел, колишній помічник Рейгана з

енергетики, сказав: «Ми, як лунатики, йдемо до катастрофи».

Це поетичне висловлювання дуже реалістичне, якщо врахувати, що

в Саудівській Аравії кожна свердловина поки що дає щодобово 5600 барелів

нафти, а в США – вже тільки 11,3 бареля.

У 1996 р. було з точністю передбачено стрибок світових цін на нафту,

який відбувся у 2000 р. Тоді ж стверджувалося, що у майбутньому зростання

цін стане постійним явищем.

До 2010 р. мусульманські країни контролюватимуть близько 100%

світового експорту нафти. До того часу видобуток нафти у 19

мусульманських країнах перевищить сумарний видобуток

181 немусульманської країни.

Пік видобутку нафти у країнах, найбільш залежних від неї:

США – 1970 р., Північна Америка – 1984 р., СРСР – 1987 р., Лівія –

1969 р., Іран – 1973 р., Румунія – 1976 р., Тринідад – 1977 р., Бруней –

1979 р., Перу – 1981 р., Єгипет – 1993 р., Кувейт – 2018 р., Оман – 2002 р.,

ОАЕ – 2017 р., Ємен – 2002 р., Саудівська Аравія – 2011 р., Венесуела – 2005

р., Ірак – 2011 р. Унаслідок ембарго на торгівлю з Іраком для нього критична

дата наступить дещо пізніше. Доля любить косо посміхатися. Не виключено,

що до моменту зняття ембарго з Іраку, дохід якого на 99% залежить від

експорту нафти, не буде у кого купувати продовольство, тому що до того

часу інші країни не зможуть виробляти надлишкову кількість продуктів

харчування.

Пік видобутку нафти у Каспії настане незадовго до 2010 р.

Іран виявився першою багатою на нафту державою, яка вже протягом

десяти років бідує більше, ніж 20 років тому. Насправді, багатство тимчасове,

а біда – назавжди.

Протягом останніх двох десятиліть видобуток нафти перевищує

ємкість нововідкритих родовищ.

На Московській зустрічі Великої Вісімки у кінці березня 1998 р.

лідерам передових країн світу було вручено доповідь, у якій обґрунтовувався

прихід повномасштабної кризи у період із 2010 по 2020-й рр. Навіть якщо до

кризи залишається 30 років (або 11 тис. днів), то і цей термін мізерний для

32

відмови від старого та переходу до нового життєвого устрою у масштабі

планети.

За останні 30-40 років використання енергії корисних копалин у різних

секторах економіки США зросло у 20-1000 разів. Це демонструє надзвичайну

залежність американського процвітання від вичерпних енергетичних

ресурсів.

Китай, у порівнянні з 1955 р., у 100 разів збільшив споживання енергії з

корисних копалин у виробництві сільськогосподарської продукції через

застосуванням добрив, пестицидів і проведення іригаційних робіт.

Аналогічні тенденції спостерігають і в інших країнах, які розвиваються, зі

швидким приростом населення. Загалом, у зв’язку з дефіцитом палива

і високими цінами на нього, виробництво добрив із 1989 р. зменшилося

на 21%.

Населення США щорічно споживає енергії, отриманої з пальних

копалин, на 40% більше всієї сонячної енергії, яка йде на вирощування

сільськогосподарських культур, лісових продуктів та інших рослин.

У 1987 р. на жителя Канади витрачалося 9 т умовного палива,

у Норвегії – 8,9 т, у США – 7,3 т. У країнах, що розвиваються, витрати

палива становили близько 0,5 т на людину у рік.

У 1850 р. у США 91% палива забезпечували дрова, сьогодні ж майже

90% енергії дають пальні копалини. Залишилося близько 10% нерозвіданої

нафти. Ніякі інвестиції і заклинання не допоможуть видобути більше, ніж є

у надрах Землі.

33

Інші джерела енергії

Видобуток та розподіл пальних копалин у різних країнах дуже

нерівномірний. Так, наприклад, США, населення яких становить 4% від

світового, використовують 22% енергії, отриманої від пальних копалин. На

розвинені країни, у цілому, припадає 70% виробленої енергії у той час, як

країни, що розвиваються, з населенням 75% використовують тільки 30%. Це

означає, що у країнах «третього світу» більшу частину роботи виконують, як

і до промислової революції, за допомогою м’язової сили людини і тяглової

худоби.

Окрім основних джерел енергії (нафта, газ, вугілля), безперечно,

невідновлюваних, які у наш час забезпечують 80% потреб людства, є й інші,

умовно відновлювані, які становлять п’яту частину енергозабезпечення.

Джерело енергії США Світ

Нафта 36,0% 35,9%

Природний газ 22,2% 19,3%

Вугілля 20,6% 23,7%

Ядерна енергія 6,9% 5,9%

Біомаса 7,2% 7,2%

Гідроенергія 3,2% 6,0%

Гідротермальна, вітрова 0,3% 0,2%

Біопаливо (етанол) 3,6% 1,8%

Загальне використання 100% 100%

Дані, наведені у таблиці, говорять самі за себе, але деякі коментарі все

ж потрібні. За 47 років, які минули з моменту запуску першої невійськової

атомної станції, кількість ядерної енергетики, не тільки в США, а й у світі (за

винятком України, Франції, Японії і, можливо, Ізраїля) не перевищила тієї,

яку дає деревина і чагарники для опалення осель і приготування їжі.

Протягом останніх 25 років у США не видано жодного дозволу на

будівництво нових атомних станцій. Уряд Німеччини також вирішив не

будувати АЕС. В Україні закрито Чорнобильську станцію, і під великим

знаком питання знаходиться добудова двох майже готових блоків.

Зростання енергії за рахунок біомаси надалі вже неможливе: ліс на

планеті зусиллями людини успішно знищується.

Гідроенергетика практично вичерпала свої можливості: майже всі

гідроресурси рік вже використовують. У США із 917 млн га суходолу майже

63 млн га займають водосховища. Для використання резервних гідроресурсів

знадобиться ще 24 млн га землі, переважно родючої. Якщо врахувати те, що

орна земля вже стала дефіцитом, то ціна додаткової гідроенергії може

виявитися надто високою. Спорудження нових дамб – це ще більше

посилення і без того порушеної рівноваги в екосистемі, зміни режиму

34

ґрунтових вод, подальше руйнування середовища проживання не лише риб,

пташок та інших тварин, а й людини.

Гідротермальні та вітрові станції – швидше екзотика, ніж суттєвий

фактор у світовій енергетиці. Те, що може мати сенс для поселень, які

знаходяться біля гейзерів або для невеликих країн з постійними вітрами, має

мізерне значення для енергоємних виробництв та інших потреб решти

держав.

Етанол – швидше побічний продукт сільського господарства, ніж

самостійне джерело енергії. Під час синтезу етанолу витрати на його

виготовлення на 50% перевищують енергетичні можливості кінцевого

продукту – така технологія економічно безглузда.

Корисні, некорисні та шкідливі копалини

Давно минули ті часи, коли корисними копалинами були корінці, які

можна було негайно з'їсти. Починаючи з епохи бронзи, корисними стали

руди міді, олова, свинцю. Потім цей список поповнився: почали видобувати

залізну руду, срібло, золото. Непотрібні копалини у вигляді переробленої

породи, а також відходи, які виникали під час виготовлення металу,

особливого клопоту не завдавали, поки виробництво залишалося кустарним.

У наш час «корисним» стало практично все, що входить до таблиці

Менделєєва, а також найрізноманітніші поєднання хімічних елементів, які

застосовують для створення нових матеріалів і речовин. На кожного жителя

США щорічно припадає більше 20 т нових матеріалів. Виробництво однієї

тонни матеріалу пов’язане з переміщенням або використанням 15 т води,

землі і повітря. Для золота це співвідношення становить 1:350 000. Все це

вилучається з природи і, майже негайно, перетворюється у непотрібні

відходи, які, своєю чергою, стають шкідливими: вони не тільки відбирають

місце у сільськогосподарських угідь, але й отруюють ґрунт, ґрунтові і

наземні води, а також повітря.

«Корисні» копалини у вигляді органічного палива настільки погіршили

екологічну ситуацію, що, відповідно до висновків Міждержавної комісії по

змінах клімату, для припинення збільшення вмісту вуглецю в атмосфері

необхідно зменшити використання пального на 60-80%.

Тільки у США щороку закопують 3,5 млн т промислових відходів, як

доповнення до 160 млн побутових та інших відходів. В Україні загальний

об’єм відходів, накопичений ще з часів початку індустріалізації, оцінюють у

20 млрд т (400 т на людину!). Якщо робити висновки з результатів, то

промисловість створено для виготовлення відходів, а товари є побічним

продуктом.

Відомо, що важкі метали (найпростіші отрути) ніколи не розпадуться, і

будь-який контейнер або цистерна коли-небудь зруйнується, однак немає

ніяких ознак того, що божевілля виробництва припиняється. Елементарні

отрути, уранові руди та інші джерела смерті для всього живого, які

35

у природному стані були розсіяні і не несли небезпеки, зусиллями «людини

розумної» сконцентровані і перетворилися на реальну загрозу для життя.

Щорічно промисловість США викидає у повітря 160 т ртуті –

елементарної отрути. Усі сполуки ртуті отруйні і пошкоджують органічні

тканини, згортаючи протеїни і дезактивуючи ензими; наслідки – вроджені

дефекти, захворювання мозку, сліпота. У воді ртуть активно перетворюється

на розчинні сполуки метилу, які засвоюються водоростями і планктоном, а ті,

своєю чергою, потрапляють в організм дрібної риби, яку з’їдає велика риба,

що опиняється на столі людини, постачаючи їй біологічно концентровану

ртутну отруту. Якщо риба помирає у воді, продукти її розпаду знову і знову

потрапляють у природний біологічний цикл.

Попередні дослідження біологів показали, що ртуть виявляють у

водоймах, віддалених від місць її скидання на тисячі кілометрів. Ртутне

отруєння стало загальною проблемою: попередження отримали рибалки

40 штатів Америки, тисяч озер у Канаді, вся Скандинавія і багато країн

Європи та Азії. Елементарної отрути неможливо позбутися простим

розривом харчового ланцюга.

Ще одна форма організованого божевілля проявляється у тому, що

федеральні інструкції дозволяють заводам уникати великих витрат на

надійне захоронення промислових відходів простим їх перейменуванням на

«добавки в ґрунт». Добрива, які містять супровідні продукти промисловості

такі, як свинець, кадмій, миш'як, ртуть, а також сполуки діоксину і навіть

радіоактивні компоненти, значно поширюються у сільськогосподарських

районах протягом останніх 20 років. Наприклад, завод по переробці урану

в Оклахомі щорічно «удобрює» 9 тис. акрів пасовищ 10-ма млн галонів

малорадіоактивних відходів, ліцензованих як рідке добриво. Таке ж

«добриво» виливають на 75 акрів пасовища на Бермудах, де випасають

400 голів великої рогатої худоби. У сім'ях, які живуть недалеко від пасовища,

зареєстровано 124 випадки ракових захворювань і вроджених вад.

Ще приклад: Міністерство енергетики США дійшло до висновку, що

кількість плутонію та інших радіоактивних елементів, які потрапляють

у ґрунт у процесі виробництва ядерної зброї, у десять разів перевищує ту, про

яку раніше йшла мова. Відповідно, виявилася набагато більшою і кількість

радіоактивних елементів, які потрапили у воду та продукти харчування.

Необхідність перевірки наявних даних була викликана настирливістю

приватної ініціативної групи під назвою «Інститут енергетичних і

природоохоронних досліджень», учасники якої ще у 1997 р. заявили, що

урядові повідомлення про об’єми поховань плутонію та інших радіоактивних

елементів «непереконливі й суперечливі».У той час, коли за офіційними

повідомленнями витік радіоактивних речовин не перевищував 3% від

загальної їх кількості, насправді цей показник перевищував 30-відсоткову

позначку.

Попередні підрахунки свідчать, що період відновлення питної води

становить 200 років, земної екосистеми – 500 років, атмосфери – мільйон

років, океану – 20 млн…

36

Населення

Часткові переписи населення почали

здійснювати, певно, ще 5-6 тис. років тому, та відносно

достовірними можна вважати дані 18 ст. і пізніші.

Однак цікавими є навіть орієнтовні відомості про

приріст населення, отримані непрямими способами.

Кількість населення була відносно стабільною до

початку епохи бронзи (кінець 4-го тис. до н. е.). До

кінця цієї епохи, за 2 тис. років, вона зросла у 3,5 рази,

а за наступні тисячу років збільшилася ще у 5,5 рази,

після чого майже на тисячу років наступив період

стабілізації.

Подальше подвоєння кількості населення

співпадає з успіхами у будівництві великих

вітрильників, розвитком далекого мореплавства,

епохою Великих географічних відкриттів і освоєнням

заморських територій (1500-1750 рр.). Дослідники,

місіонери, авантюристи, купці і, звичайно, військові

прокладали шляхи до нових країн.

Справжній демографічний вибух викликала

промислова революція: населення збільшувалося не за

лінійним законом, а з прискоренням. Максимальне

значення прискорення припадає на наш час:

населення Землі за останні 15 років збільшилося

настільки, наскільки воно зросло більше, ніж за 4500

років від часу спорудження піраміди Хеопса до

наполеонівських війн. Зараз щорічний приріст

населення становить 45-50 млн чоловік – ця кількість

приблизно дорівнює населенню Франції.

Процес збільшення кількості населення не може

тривати безперервно. Колапсу не уникнути. Питання

полягає лише в одному: коли?

Реалісти відрізняються від безоглядних

оптимістів тим, що вони не закривають очі на дійсність: Земля має кінець, її

ресурси, необхідні для підтримки життєдіяльності, також скінченні.

Діяльність людини успішно скорочує кількість цих ресурсів і погіршує стан

повітря, води та ґрунту. Варто жити відповідно до своїх достатків. Якщо

цього правила не дотримуватимуться люди, рішення за них прийме Природа,

але не тому, що у неї є якась ціль, а внаслідок багатьох об’єктивних законів,

які опосередковано керують як природою, так і світом рослин та живих істот.

Рік Млн

чол.

-10000 1-10

-8000 5

-6500 7

-5000 12

-4000 7

-3000 14

-2000 27

-1000 50

-500 100

-400 162

-200 150

1 285

200 220

400 200

600 200

800 220

1000 300

1100 310

1200 405

1300 390

1400 360

1500 480

1600 560

1650 510

1700 600

1750 800

1800 900

1830 1000

1850 1260

1900 1600

1910 1750

1920 1860

1930 2070

1940 2300

1950 2400

1985 5000

2000 6000

37

Один із законів ґрунтується на тому, що в обмеженому просторі

«здатність витримувати навантаження» у середовища лімітована. Це

однаково актуально як у ботаніці, так і в зоології. Люди, маючи бажання

і здібності навчатися на чужих помилках, могли б зробити відповідні

висновки з двох прикладів діалектичного розвитку «раю».

Острів св. Матвія

У 1944 р. на безлюдному острові св. Матвія було залишено 29 оленів.

Мохи та лишайники – основна їхня їжа – були чудовими. Товщина моху

сягала 10 см. На острові не було ні хижаків, ні мисливців, і кількість тварин

протягом наступних 19 років збільшувалася зі швидкістю 32% у рік,

досягнувши у 1963 р. 6 тис. голів. Протягом наступних трьох років майже всі

тварини вимерли, залишилося жалюгідне стадо зі 41 оленихи та одного

оленя. У сніжну зиму 1963-1964 рр. погода була не настільки несприятливою,

щоб тварини не спромоглися дістатися до корму. Причина була в іншому – у

перевипасі, надмірному виснаженні пасовищ.

Несуча здатність території визначається максимальною кількістю

тварин, яка зможе прохарчуватися рік і не порушить навколишнього

середовища. Для острова св. Матвія вона становить п’ять оленів на

квадратний кілометр. Цієї величини було досягнуто вже у 1957 р. за

чисельності стада 1350 голів. Під час піку популяції на кілометр квадратний

припадало 18 особин. Після цього чисельність поголів’я деякий час зростала,

а відновлюваність корму зменшувалася.

Деградація пасовищ виявилася незворотною, відбулося стрибкоподібне

зменшення популяції оленів. Після краху на кілометр квадратний припадало

лише 0,126 тварини, але для виснажених пасовищ і цього виявилося забагато.

Їх відновлення навіть при повній відсутності тварин займає десятиліття. За

наявності ж залишків стада воно стало неможливим: несуча здатність острова

зменшилася приблизно на 97,5%.

Острів Пасхи

Другий приклад пов'язаний із островом Пасхи, який став відомим

завдяки Туру Хейердалу і його подорожі на Кон-Тікі. Острів Пасхи, площа

якого 165 км², – одне з найбільш усамітнених місць проживання: він

розташований у Тихому океані на відстані понад 3700 км від найближчого

континенту (Північна Америка) і 2600 км від найближчого населеного

острова (Піткерн). Острів Пасхи було відкрито у 1722 р. експедицією

Роггевена. М'який клімат і вулканічне походження повинні були зробити

його райським куточком, далеким від проблем, які турбують решту світу,

однак Роггевен, вперше побачивши острів, був вражений його

спустошеністю: не видно було ні дерев, ні кущів, місцевість вкривала суха

трава і випалена рослинність.

38

Сучасні ботаніки виявили на острові лише 47 видів вищих рослин,

характерних для цієї місцевості, переважно – це трава, осока і папоротники.

До списку входять також два види карликових дерев і два види чагарників. За

такої рослинності мешканці острова не мали ніякого палива для того, щоб

зігрітися у холодну, вологу і вітряну зиму.

Всього на острові мешкало близько 2 тис. чоловік. Серед домашніх

тварин у них були лише кури. На острові не було кажанів, пташок, змій чи

ящірок, вчені знайшли лише комах.

Абсолютно незрозумілими здавалися близько 200 гігантських кам'яних

статуй, розташованих на масивних постаментах уздовж побережжя острова

далеко від каменоломень. Не менше 700 статуй, у різному стані готовності,

було залишено у кар’єрах чи на стародавніх дорогах, які вели до побережжя.

Складалося враження, що скульптори раптово покинули інструменти й

припинили роботу. Більшість встановлених статуй було висічено в одному і

тому ж кар’єрі, а потім якось доставлено на відстань більше 10 км. Висота їх

перевищувала 10 м, а вага сягала 82 т. Залишені у кар’єрах і на дорогах статуї

вдвічі вищі і важили до 270 т. Гігантськими були й кам'яні платформи: до 150

м завдовжки і 3 м у висоту, вони складалися зі шматків вагою до 10 т.

Роггевен і його супутники не могли зрозуміти, як, не використовуючи

товстих дерев'яних катків та інших канатів, можна було пересувати і

встановлювати такі глиби. У жителів острова не було ні коліс, ні тяглової

худоби і ніякого іншого джерела енергії, крім власних м'язів. Дивує і те, що у

1770 р. статуї ще стояли, а у1864-му р. всі вони були скинуті самими

мешканцями острова. Навіщо вони їх висікали у кар’єрі? Чому припинили

цим займатися? Суспільство, яке створило статуї, мало б суттєво відрізнятися

від тих 2 тис. чоловік, яких бачив Роггевен. Вони мусили бути

організованішими. Що з ними сталося?

Більше двох з половиною століть таємниця острова Пасхи залишалася

нерозгаданою.

І Тур Хейердал, і капітан Кук, який відвідав острів набагато раніше,

стверджували, що жителі острова були вихідцями із Полінезії, а не Америки.

Джерелом їх культури, включно із культурою статуй, є полінезійська. Їх мова

була полінезійською і належала до діалекту, ізольованого приблизно з 400

року н. е. Він був характерний також для жителів Маркізських і Гавайських

островів.

Кілька років тому палеонтолог Девід Стедмен і кілька інших

дослідників зробили перше систематичне дослідження острова Пасхи для

того, щоб з'ясувати, яким був раніше його рослинний і тваринний світ. У

результаті з'явилися дані для нової, дивовижної і повчальної інтерпретації

історії його поселенців.

Острів було заселено приблизно у 400 році н. е. Острів'яни вирощували

банани, таро, солодку картоплю, цукрову тростину, тутовник. Окрім курей,

на острові були також щури, які прибули з першими переселенцями.

Період виготовлення статуй – 1200-1500 рр. Кількість жителів тоді

сягала 7-20 тис. чоловік.

39

Археологи стверджують, що одну статую можна було виготовити за

допомогою кам’яних зубил протягом року. Для підйому і переміщення статуї

достатньо кількох сотень чоловік, які б використовували канати і катки з

дерев, яких у той час було достатньо.

Кропітка робота археологів і палеонтологів показала, що приблизно за

30 тис. років до прибуття людей і в перші роки їх перебування острів не був

таким пустельним, як зараз. Субтропічний ліс із дерев і дрібнолісся

підносився над чагарниками, травами, папороттю і дереном. У лісі росли

деревні маргаритки, деревця хаухау, з яких можна робити канати, і тороміро,

яке використовували як паливо. Були також різні види пальм, яких зараз

немає на острові, але раніше їх було так багато, що підніжжя дерев були

щільно укриті їх пилком. Вони близькі до чилійської пальми, яка виростає до

32 м і має діаметр до 2 м. Високі без гілок стовбури були ідеальним

матеріалом для катків і будівництва каное. Вони також давали їстівні горіхи і

сік, з якого чилійці роблять цукор, сироп, мед і вино.

Через відносно холодні прибережні води риболовля була можлива

лише у кількох місцях. Основна морська здобич – дельфіни і тюлені. Для

полювання на них застосовували гарпуни. До приходу людей острів був

ідеальним місцем для птахів, оскільки вони не мали ворогів. Там гніздилися

альбатроси, олуші, фрегати, глупиші, папуги та інші птахи – всього 25 видів.

Це було, мабуть, найбагатше на гнізда місце у Тихому океані.

Приблизно у 800-х рр. люди почали руйнувати ліси. Дедалі частіше

зустрічалися пласти деревного вугілля, утворені внаслідок лісових пожеж,

все менше ставало деревного пилку і все більше з'являлося пилку від трав,

що приходили на заміну лісам. Не пізніше 1400 р. пальми взагалі зникли, і не

лише у результаті вирубки, а й через всюдисущих щурів, які не давали їм

можливості відновитися: на дюжині горіхів, збережених у печерах, були

сліди від щурячих зубів. Такі горіхи не могли прорости. Дерева хаухау не

зникли повністю, та їх уже бракувало для виготовлення канатів.

У 15-му ст. зникли не лише пальми, а й увесь ліс. Його було знищено

людьми, які розчищали ділянки для садів, вирубували дерева для

будівництва каное, виготовлення катків для статуй, для опалення. Щури

поїдали насіння. Не варто нехтувати тим фактом, що птахи вимирали через

забруднення квітів та зменшення врожаю фруктів. Сталося те ж саме, що й у

всіх місцях світу, де знищують ліс: зникає більшість мешканців лісу. На

острові зникли всі види звірів і птахи. Було також виловлено всю

прибережну рибу. Почали їсти дрібних равликів. Із раціону людей до 15 ст.

зникли дельфіни: не було на чому виходити у море, та й гарпунів ні з чого

було робити. Справа дійшла до канібалізму.

Райський куточок, який відкрився першим поселенцям, через 1600

років став практично неживим. Родючі ґрунти, велика кількість їжі, сила-

силенна будівельних матеріалів, достатній життєвий простір – всі

можливості для життя у достатку виявилися знищеними. На час відвідування

острова Хейердалом на ньому було єдине дерево тороміро, зараз його вже

немає.

40

А почалося все з того, що через кілька століть після прибуття на острів

люди почали, подібно до їх полінезійських предків, встановлювати на

платформи кам'яні ідоли. Згодом статуї ставали дедалі більшими, їх голови

почали прикрашати червоними 10-тонними коронами. Розкручувалася

спіраль змагання: клани-конкуренти намагалися перевершити одне одного,

демонструючи здоров'я та міць, подібно до єгиптян, які будували свої

гігантські піраміди. На острові, як і в сучасній Америці, існувала складна

політична система розподілу ресурсів та інтегрування економіки у різних

галузях.

Кількість населення, яка постійно збільшувалася, знищувала ліс

швидше, ніж він міг відновлюватися; все більші площі займали городи;

ґрунт, позбавлений лісу, джерела і струмки висихали; дерев, які

використовували на транспортування та підвищення статуй, і навіть на

будівництво каное і жител, виявилося замало навіть для приготування їжі. Зі

знищенням звірів та птахів наступав голод. Зменшувалася родючість ґрунтів

через вітрові і дощові ерозії. Почалися посухи. Інтенсивне розведення курей і

канібалізм не розв'язали проблем із продовольством. Підготовлені до

переміщення статуї із запалими щоками і видимими ребрами – свідчення

розпочатого голоду.

Через брак їжі острів'яни більше не могли утримувати вождів, шаманів,

які керували суспільством. Жителі острова, які пережили голод, розповіли

першим європейцям, які їх відвідали, як на зміну централізованій системі

прийшов хаос, і войовничий клас переміг спадкових вождів. На каменях

з'явилися зображення списів і кинджалів, виготовлених сторонами, які

воювали у 1600 і 1700 рр., вони і тепер розкидані по всьому острові Пасхи.

До 1700 р. населення становило від чверті до десятої частини своєї

колишньої кількості. Люди переселилися до печер, ховаючись від своїх

ворогів. Незадовго до 1770 р. клани-вороги почали скидати статуї один

одного й зносити їм голови. Останню статую було скинуто й сплюндровано у

1864 р.

Коли перед дослідниками відкрилася картина занепаду цивілізації

острова Пасхи, вони запитали себе: «Чому острів’яни не озирнулися, не

усвідомили того, що відбувається, не зупинилися, поки не було ще надто

пізно? Про що вони думали, коли рубали останню пальму?».

Імовірно, катастрофа відбулася не раптово, а розтяглася на кілька

десятиліть. Зміни, які відбувалися у природі, для одного покоління були

непомітними. Тільки старі люди, згадуючи роки свого дитинства, могли

зрозуміти те, що відбувається і усвідомити загрозу, яку несе знищення лісів,

проте правлячий клас і каменотеси, боячись втратити свої привілеї та роботу,

ставилися до попереджень так само, як і сьогодні лісозаготівельники на

північному заході США: «Робота важливіша за ліс!».

Дерева поступово ставали меншими, тоншими. Колись було зрубано

останню плодоносну пальму, а паростки знищували разом із залишками

чагарників і підліску. Ніхто не звернув уваги на загибель останньої молодої

пальми.

41

Острів Мародерів

Значення історії острова Пасхи для всіх нас жахливо очевидне:

це історія Землі в мініатюрі. Сьогодні ми бачимо глобальну невідповідність

між населенням, кількість якого швидко зростає, та скороченням ресурсів

Землі. У нас немає перепон для міграції, тому що суспільство пов’язане

міжнародним транспортом, і ми не можемо покинути нашу Землю, як

і жителі острова Пасхи не могли вирушити в Океан. Якщо ми будемо

тримати нинішній курс, то вичерпаємо світові запаси риби, тропічних

мусонних лісів, мінерального палива і велику частину ґрунту до того часу,

як наші діти досягнуть нашого віку.

Уже сьогодні голодують цілі країни. Локальні конфлікти – це війни за

залишки ресурсів. Спроби коригування курсу блокуються узаконеними діями

окремих людей, інтереси яких захищають акули бізнесу, політики, а також їх

електорат, який зовсім не помічає змін, які відбуваються щороку.

Взаємозалежність можливостей існування надалі та якості середовища

проживання практично не визнається і навіть не усвідомлюється. Тим часом

людей стає все більше, а засобів для існування – менше.

Найлегше закрити очі на те, що відбувається або впасти у відчай.

Якщо кілька тисяч острів'ян із кам’яними знаряддями для праці і війни

змогли зруйнувати своє суспільство, то чого можна очікувати від мільярдів

людей, які мають у своєму розпорядженні сучасну техніку та технології?

Щоправда, є кілька суттєвих відмінностей: у острів'ян не було книг, вони не

знали історії зникнення інших народів. На відміну від них, ми володіємо

знаннями про минуле, які ми можемо зберегти для майбутніх поколінь.

Отже, перевантаження – це передумова майбутнього краху. Крах

людства очікують близько 2030 р. Передвісник краху – хвороби, викликані

руйнуванням середовища існування. На перший погляд, хвороби здаються

непов’язаними із природними ресурсами, однак детальніший аналіз показує,

що кількість і якість природних ресурсів (наприклад, їжі, води) відіграє

основну роль у підтриманні нормального стану здоров'я людини. Лише за

десять років, з 1982 по 1992 рр. смертність від інфекційних захворювань

зросла на 60%. Особливо високий цей показник у містах з великою

щільністю населення. Близько 90% захворювань у країнах, що розвиваються,

є результатом дефіциту чистої води. Щороку 50 млн смертей обумовлено

хворобами внаслідок забрудненої води, їжі, повітря і ґрунту.

Людства має певний шанс на подовження свого існування, якщо

вдасться за два-три десятиліття скоротити кількість населення до 2 млрд

чоловік, щоб не перевищити несучу здатність середовища існування. За цієї

умови ще можливо стабілізувати стан природних умов та уникнути

незворотних наслідків її перевантаження і наступних глобальних конфліктів.

У Природи немає цілей і причин для хвилювання. Ми їй так само

байдужі, як і будь-який інший вид комах чи рослин, що вже зник у результаті

нашої діяльності. Так, наприклад, долина Тигра і Єфрата, яку зруйнували

42

люди неправильними впливами на землю, 2 тис. років потому так і не

відновилася.

Через кілька десятків тисяч років на Землі з'являться інші форми

існування рослинного і тваринного світу, що житимуть за нинішніми

правилами: кожен вид розвиватиметься до того часу, поки дозволятимуть

ресурси і обмеження у вигляді хижаків, паразитів та природних умов.

Людство має дуже мало часу на прийняття рішень для спасіння себе як

виду. Зараз воно складає іспит на наявність здорового глузду.

Кількість населення США у 1850 р. становила 23 млн чоловік, тобто

менше, ніж у Нью-Йорку та Каліфорнії, а до 1994 р. – вже 260 млн. Щоб

забезпечити нормальні умови для існування для всіх людей, які живуть зараз,

потрібно ще дві додаткових планети Земля. Через три-чотири десятиліття

знадобиться п’ять таких планет. Хто нам їх надасть?

43

Наука

Страх – спадкове, основне

почуття людини; страхом

пояснюється все: спадковий гріх і

спадкова доброчесність. Із страху

виросла і моя доброчесність, вона

називається наука.

Бо страх перед дикою

твариною – цей страх найдовше

виховується у людині, включно зі

страхом перед тією твариною,

яку людина ховає і боїться у собі.

Заратустра називає її

«внутрішньою скотиною».

Цей тривалий, старий страх,

який став нарешті тонким і

натхненним, – нині, здається

мені, називається наука.

Фрідріх Ніцше

Міркування штатних філософів ніколи не піднімуться до висот,

доступних думкам людини, вільної від соціального замовлення. Імовірно, що

німецькому філософу, який балансував на межі геніальності й божевілля,

вдалося найточніше визначити походження божества сьогодення.

Ставлення до науки у всі часи і у всіх народів не було однаковим. Воно

коливалося від сліпого поклоніння до сліпої ж ненависті. До віщунів і відьом

зверталися за допомогою і їх же першими вели на вогнища, звинувачуючи у

всіх нещастях, які випадали на долю людей.

Для злету наукової думки потрібно зовсім небагато: поєднання

вільного від догм, ясного розуму, наявність глибокої внутрішньої

стурбованості під час зустрічі з невідомим і звільнення від щоденної

боротьби за виживання.

Нікчемні фрагменти відомостей про шумеро-акадську культуру

свідчать про вражаючі досягнення науки того часу в математиці і, особливо,

астрономії. «Теорема Піфагора» була відома їм за тисячу років до

народження самого Піфагора. Маючи найпростіші пристрої для

вимірювання, вчені того далекого часу з вражаючою точністю вирахували

тривалість року, траєкторії руху планет, місячні і сонячні затемнення.

Середньовічні переслідування науки церквою були, мабуть, останньою

спробою зупинити розвиток вільної, незадогмованої думки. На зміну

жахіттям колишніх обмежень прийшли жахи повної їх відсутності.

Наука осяяла «священні» складові Промислової релігії: роботу,

власність, прибуток і владу. Справді, вже перші застосування досягнень

44

астрономії, геодезії, точної механіки і математики дозволили перейти від

боязкого плавання недалеко від берега до впевненого виходу не тільки у

відкрите море, а й в океан. Географія, ботаніка, зоологія, геологія,

мінералогія та багато інших наук з описових згодом стали перетворюватися

на інструменти промисловості та сільського господарства. Одними

з головних споживачів плодів освіти і науки стали армії всіх країн світу:

знищення подібних до себе піднялося на якісно вищий «науково

обґрунтований» і підтриманий надновими відкриттями рівень.

Наука дала все, чого від неї очікували: роботу десяткам, а потім і

сотням мільйонів робітників, власність енергійним, успішним і не обтяженим

муками сумління підприємцям, промисловцям та ін.; прибуток купцям і

банкірам; небачену раніше владу над власним народом бюрократам,

політикам і військовим.

Промислова релігія робить людей слугами економіки. Найбільш

агресивні і безжалісні винагороджуються ще більшою владою та багатством.

Промислова релігія з самого початку була приречена на загибель, тому що

вона активно руйнувала свої власні передумови (як морально, так і фізично),

надихаючи своїх послідовників на нестримну експлуатацію одне одного

й природи.

Свідчення розпаду Промислової релігії очевидні: зростання пустель,

втрата родючих ґрунтів, зниження рівня ґрунтових вод, гори сміття,

руйнування озонового шару, глобальне потепління, погіршення генетичного

коду людини, збільшення кількості ракових захворювань, втрата біологічної

різноманітності, сотні тисяч забруднених водойм, шкідники, які не бояться

пестицидів, хвороби, стійкі до антибіотиків, мільярди людей у країнах

«третього світу» планують індустріалізацію, збільшення рівня безробіття,

національні борги, аборти, жорстокість і самогубства…

Вольтер у свій час звинувачував церкву в порушенні того, що ми зараз

називаємо невід'ємним правом кожної людини: право на життя. Незважаючи

на те, що головною заповіддю християн є «не вбий», за перші 18 ст. н. е.

у релігійних війнах загинуло близько 18 млн чоловік – у середньому по

мільйону за століття. Що б сказав Вольтер про людей і про науку, якби знав,

що на початку 20-го ст., через видатні досягнення науки і техніки всього за

чотири роки війни буде поранено 20 млн і вбито 30 млн чоловік, а ще

20 років потому за такий же термін буде вбито 55 млн чоловік? Найновіші

досягнення науки створили різноманітні засоби для гарантованого знищення

всього людства незалежно від його чисельності. Мабуть, найвищим

досягненням науки є реальна можливість самознищення навіть без

використання військової сили: достатньо жити так, як ми живемо зараз,

знищуючи й отруюючи рослини, комах, пташок та інших тварин і самих себе.

Помірність у всьому, певно, одна з найрідкісніших якостей людини.

Набагато частіше зустрічаються різноманітні крайнощі. Чим, як не крайньою

наївністю, можна пояснити віру в те, що саме наука знайде вихід із майже

безвихідної ситуації, в яку вона і завела людство??? І Гіппократ, який

закликав лікарів, які тільки починали лікувати, найперше не зашкодити,

45

і Мольєр, який стверджував, що майже всі люди помирають від ліків, а не від

хвороб, були праві. Наукові знання дісталися людям, які не вміють, які не

здатні розпорядитися ними розумно. У людства і у кожної окремої людини

є загальна особливість: фізичне дозрівання, максимум сил приходять раніше,

ніж формується самосвідомість, а мудрості набувають тоді, коли вже не

залишається сил на життя (якщо тільки замість узагальненого досвіду не

проявляється старечий маразм).

Наука і здоровий глузд

Не вбачайте злого задуму в тому,

що сповна пояснюється дурістю.

Хеллон

Так издревле бывало:

Учёных много,

Умных – мало.

О. С. Пушкін

Останній школяр у відділі

точних наук знає про закони

природи набагато більше, ніж

знали Декарт і Паскаль. Та чи

здатен школяр мислити так, як

вони?

Антуан де Сент-Екзюпері

Ніякі, навіть найвищі наукові звання і титули не заважають говорити

дурниці, які заводять інших людей у глухий кут. Ось фрагменти промови

нобелівських лауреатів Поля Самюелсона і Вільяма Нордхауса: «Чи повинні

ми робити кроки для обмеження використання цих найбільш поціновуваних

нами запасів суспільного капіталу для того, щоб він ще залишався доступним

нашим внукам?... Економісти запитують: майбутнім поколінням варто мати

більше користі від такого природного багатства, як нафта, газ і вугілля чи від

масштабнішого виробництва такого капіталу, як додаткові вчені, кращі

лабораторії і бібліотеки, пов’язані інформаційною супермагістраллю?... у

перспективі, нафта і газ не важливі».

Природжена неспроможність відрізнити бібліотеку від нафти призведе

до нової серії війн і відправить на смерть мільйони людей. Потрібно мати

абсолютно спотворений погляд на економіку, щоб не розуміти: немає ніяких

інших життєво необхідних матеріальних факторів для людства, за винятком

природних ресурсів. Твердження, що «світ може існувати без природних

ресурсів», означає ігнорування різниці між реальним світом і Райським

садом. Здорового глузду ортодоксальних економістів не вистачає навіть для

перевірки власної помилкової логіки.

46

Схоже на те, що сучасна наука, яка характеризується архісупервузькою

спеціалізацією, завела нас, як і передбачав Норткот Паркінсон,

у архісуперширокий глухий кут.

47

Технічна цивілізація

Ідіть своїми дорогами! І надайте

можливість народу і народам іти своїми!

– справді, темними дорогами, не

освітленими жодною надією!

Нехай панує торгаш там, де все,

що ще блистить, – є золотом торгаша!

Час королів минув: що сьогодні

називається народом, не заслуговує на

королів.

Дивіться ж, як ці народи тепер

самі наслідують торгашів: вони

підбирають найменші вигоди з різного

сміття!

Вони підстерігають одне одного,

вони видивляються що-небудь один у

одного, – це називають вони «добрим

сусідством».

Фрідріх Ніцше

Початок

Поняття «цивілізація», «цивілізований» прийнято співвідносити

з високим рівнем культури у широкому сенсі цього слова: культура

міжособистісного спілкування, культура міжнародних відносин, загальна

культура. Розвиток науки, техніки і технологій породив цивілізацію технічну,

яка далеко не завжди обґрунтовано асоціюється з культурою взагалі.

Слово «цивілізація» (від лат. «civilis»), яке спершу означало «міський»,

потім отримало новий, розширений зміст: «громадянський» і навіть

«державний». Подальші лінгвістичні «розкопки» прямим чином стосуються

теми. «Горожанами» або «городянами» називали тих, хто жив за огорожею,

захисним частоколом або за стіною, яка колись, із самого початку, захищала

людей від хижаків, а потім – від подібних до себе.

Селяни (чи поселяни) влаштовували свої незагороджені села

(поселення) на відкритій місцевості чи у лісі, серед дерев (рос. «деревни»).

Життя «городян» мало свої переваги (відносний спокій, захищеність)

і великий недолік – неможливо було надійно обгородити велику територію,

до складу якої входили поля і пасовища. Перші огороджені поселення (рос.

«города») скоріше були прихистком на період нашестя ворогів, ніж місцем

постійного проживання, однак з часом, після первинного розподілу праці

і виникнення найпростішої ієрархії влади, у «городах» почали постійно жити

вожді зі слугами, ремісники, а трохи пізніше – вояцтво та духовенство.

Селяни, в обмін на необхідні товари, постачали «городянам» продукти

харчування.

48

Розвиток

Із часом життя ускладнилося: кількість, характер і масштаби

конфліктів між людьми збільшувалися. Протиріччя вирішували або силою

(різноманітні війни), або «цивілізовано»: на основі традицій, правил,

постанов, законів.

Промислова революція привела до появи особливої, технічної

цивілізації. Нешкідливі передумови (допитливість, прагнення вивчити

природу, бажання полегшити важку працю селянина і мисливця тощо)

практично з перших спроб призвели до того, що майже всім відкриттям

знайшли найширше застосування у воєнних цілях: укріплювалися огорожі та

ворота і водночас придумували тарани; купці споруджували галери

і вітрильники, а пірати будували швидкохідні військові кораблі; списи, стріли

і балісти використовували як для нападу, так і для оборони; кількість пороху

для полювання становила мізерну частину від того, який використовували у

воєнних цілях.

Подальше перерахування «досягнень» технічного прогресу немає

сенсу. Починаючи із середини 18-го ст. вугілля, а пізніше – нафта,

гідростанції та АЕС надали допитливим людям та умільцям величезну

кількість енергії для здійснення різноманітних експериментів, переважна

більшість яких прямо або опосередковано була пов’язана із воєнним

застосуванням. Друга рушійна сила технічної цивілізації – отримання

прибутків із чого завгодно, зрозуміло, і з воєнного виробництва також.

Сталося дивовижне поєднання духів знищення і творення, які підсилюють

один одного.

Про рівень сучасної енергоозброєності людства можна зробити

висновок із таких даних: якщо перевести потужність двигунів різних типів на

м’язову силу людини, то виявиться, що всього на Землі працює 280 млрд

механічних «рабів». На кожну людину, враховуючи дітей і людей похилого

віку, припадає 50, а на кожного американця – майже 200 таких «рабів».

Вершина

Ми живемо у цікавий час, коли технічна цивілізація практично досягла

апогею. Деякі вершини вже взято, деякі скоро буде підкорено. Ейфорія

вченого, який побачив те, чого до нього ще ніхто не бачив, і ейфорія

альпініста мають багато спільного. Цілком природно, що серед фізиків-

атомників було відносно багато альпіністів: «вони палили свічку з обох

кінців».

Технічну лихоманку, яка охопила наукових працівників, промисловців

і військових, чомусь прирівнюють до прогресу суспільства.

Автор знаменитих «Принципів Пітера» – один з небагатьох, хто ще 40

років тому вивчив не лише абсурдні явища бюрократичної системи,

49

притаманні будь-якому суспільству і політичному устрою, але і чітко

побачив тенденції, визначені технічною цивілізацією:

«Придивіться до наслідків. Можна передбачити, що всі ми приречені,

і винна в тому наша кмітливість, наше прагнення до зростання. Небагато

десятиліть тому нашу землю прикрашали кришталево чисті озера,

мереживом розтікалися по ній потоки свіжої прозорої води. Ґрунт постачав

всю необхідну нам їжу. Жителям міст без труднощів відкривалася краса

сільської місцевості.

Нинішні озера і струмки – це стічні ями. Повітря стало сумішшю диму,

сажі, попелу. І земля, і вода насичені отрутохімікатами так, що гинуть птахи,

бджоли, риба, домашні тварини. Природа за межею міста постає у вигляді

сміттєзвалищ і автомобільних кладовищ.

Це прогрес! Прогресу у нас зараз так багато, що не залишилося навіть

впевненості щодо можливості виживання людства. Ми розтрощили всі надії

нашої доби. Науку з її чудесами ми перетворили на джерело жаху, яке

живить загроза загибелі людського роду у всесвітній ядерній пожежі. Якщо

ми і надалі з такою ж одержимістю будемо планувати, винаходити,

створювати і перероблювати цей самий прогрес, то завдання свого

виживання людству доведеться вирішувати на рівні тотальної

некомпетентності».

У багатьох напрямах технічний прогрес досяг абсолютних вершин,

у деяких – близький до них. Вершина – це зручне місце для самолюбування,

але воно не пристосоване до тривалого перебування. Всі дороги з вершини

ведуть униз…

Нестійкість технічних вершин переконливо довела Проблема 2000-го

року. Причина Проблеми навіть не у помилці інженерів і програмістів,

а у масовій ірраціональності мислення людей. Наслідки Проблеми 2000 –

лише пролог до серйозніших випробувань людей на наявність не лише

здорового глузду, а й інстинкту самозбереження.

Біоеволюція є, без усякого сумніву, процесом позаморальним, чого не

можна сказати про еволюцію технологічну. Деякі винахідники та інженери,

у яких не повністю атрофувалася совість, відчувають і навіть усвідомлюють

аморальність технічної цивілізації, однак намагаються знайти

самовиправдання у тому, що будь-яке досягнення науки і техніки саме по

собі не є ні моральним, ні аморальним. Відповідальність вони перекладають

на тих, хто використовує вибухівку, отрути, гвинтівки, кулемети, ракети

тощо, придумані і виготовлені ними з «чистою» совістю. Надзвичайно зручна

мораль!

Найбільша у 20-му ст. пандемія інфлюенца, яка почалася у 1918 р.,

убила від 25 до 40 млн чоловік. Дослідникам генів знадобляться місяці чи,

у крайньому випадку, кілька років, щоб збагнути механізм виникнення

інфлюенца, і тоді будь-яка людина з нестабільною психікою, яка отримала

вищу освіту і має обладнання вартістю кілька тисяч доларів, зможе

випустити вірус на волю, а совість вчених знову залишиться чистою!

50

Ще один прояв технічної цивілізації – пригнічення індивідуальності

людини, тобто того паростка, який міг би, за інших умов, сприяти

поступовому переходу від дикунства до духовної цивілізації.

51

Загибель

Дорога в майбутнє веде нас прямо

до стіни. Ми просто рикошетуємо

від усіх альтернатив, які пропонує

нам доля: демографічний вибух,

який ініціює соціальний хаос і

збільшує смертність, ядерне

божевілля і майже повне знищення

всього живого на Землі… Термін

нашого існування – не більше, ніж

питання 20, 50 чи 100 років.

Кусто

Де немає передбачення, люди

гинуть (Притча 29:18).

Подорож довжиною в одну тисячу

миль і починається, і закінчується

одним-єдиним кроком.

Колосально велике, гіллясте, з пишною кроною дерево технічної

цивілізації живиться від коренів: рудні шахти, стовбури і штреки вугільних

шахт, нафтові свердловини. Після вичерпання запасів пального дерево помре.

Воно не просто засохне, як засихають звичайні дерева, а розпадеться на

величезну кількість шматків, під якими буде поховано його творці та

мешканців – людей.

Оскільки це «дерево» є носієм деякої, хоч і неповноцінної, свідомості,

воно зробить відчайдушні спроби продовжити своє існування. Намагання

перерозподілити залишки життєво важливих ресурсів тільки прискорить

процес руйнування, тому що у цій надскладній системі все взаємопов’язане

і погоджене. Неузгодженість, природно, прискорить процес розпаду.

Перший всебічний аналіз розвитку технічної цивілізації було зроблено

членами Римського клубу, авторитетами у різних галузях науки, техніки та

економіки. У своїй заключній праці «Межі зростання» (1972 р.) вони

оприлюднили результати моделювання тенденцій, прямо і опосередковано

пов’язаних із неконтрольованим використанням ресурсів Землі. Основні

висновки полягали у тому, що за тогочасних темпів розвитку невідновлювані

ресурси буде вичерпано приблизно через 100 років, після чого почнуться

незворотні процеси розпаду Всесвітньої економічної системи, і що спроби

будь-яких часткових вирішень проблеми не можуть бути успішними. Другою

причиною загибелі системи може бути порушення екосистеми Землі. Кінець

однаковий, незалежно від того, які умови буде виконано раніше: виснаження

ресурсів чи знищення середовища існування. За минулі 30 років прогнози

Римського клубу не було спростовано, за винятком одного: автори

дослідження помилилися у своїх оцінках темпів використання ресурсів.

52

Насправді, згідно із точнішими даними, процес розпаду настане на 30-40

років раніше, ніж вони очікували.

У таблиці, наведеній нижче, перераховано деякі стратегічно важливі

для технічної цивілізації ресурси. В останній колонці наведено терміни їх

вичерпання з урахуванням відкриття нових родовищ.

53

Ресурс Лінійне

зростання

(років)

Експоненціальне

зростання

(років)

Експоненціальне

зростання і 5-кратний

запас ресурсів

(років)

Алюміній 100 31 55

Хром 420 95 154

Вугілля 2300 111 150

Кобальт 110 60 148

Мідь 36 21 48

Золото 11 9 29

Залізо 240 93 173

Свинець 26 21 64

Марганець 97 46 94

Ртуть 13 13 41

Молібден 79 34 65

Природний газ 38 22 49

Нікель 150 53 96

Нафта 31 20 50

Платина 130 47 85

Срібло 16 13 42

Олово 17 15 61

Вольфрам 40 28 72

Цинк 23 18 50

54

«Соціалістичному» устрою прийнято дорікати за низьку ефективність

використання природних ресурсів. Справді, затрати матеріалів та енергії на

одиницю виготовленої продукції у суспільстві, де особиста зацікавленість

учасників виробництва ніяк не пов'язувалася з якістю і собівартістю товару,

були величезними.

Капіталістичне виробництво у цьому відношенні вигравало, але

у кінцевому результаті, з урахуванням набагато більших масштабів,

капіталізм приблизно з такою ж ефективністю наближав глобальну

енергетичну, ресурсну та екологічну кризи, як і соціалізм. Отже, їх «заслуги»

перед людством однакові.

У наш час звичка до великої кількості відносно дешевого палива

прищепила капіталізму хворобу, на яку страждало соціалістичне

господарство: у США на виробництво продовольства витрачається у десять

разів більше енергії, ніж її містять виготовлені продукти харчування.

«Холодна війна» закінчилася, розпався соціалістичний табір, але

всесвітнє божевілля продовжується. За минулі 50 років населення Землі

подвоїлося, кількість автомобілів за той же час збільшилася у десять разів

(з 50 до 500 млн), а рентабельність видобутку нафти у США знизилася

у десять разів.

Печерна психологія людини у поєднанні із сучасною технічною міццю

призвели до того, що у свідомості людей ствердилася «манія зростання».

Зростання валового національного продукту вважається еквівалентом

покращення рівня життя. Дуже важко прокладає шлях розуміння того, що

«більше» не обов’язково означає «краще». Ми вважаємо, що нам потрібно

більше товарів, продуктивності, науки і техніки, та праці для досягнення

цього. Водночас ми вже виробляємо більше, ніж потрібно для нормального

життя і працюємо також набагато більше необхідного.

Насправді маніакальне прагнення до збільшення кількості продукції,

викликане конкуренцією вільного ринку, призводить до інтенсивнішого

використання всіх доступних ресурсів і, одночасно, до швидшого знищення

життя на Землі. Воно спричиняє суцільну вирубку лісів, та ж «суцільна

вирубка» відбувається у морях, океанах, озерах і під час видобування нафти.

Співтовариство людей поводить себе як епідемія. Воно не зупиниться, поки

не знищить себе або не вичерпає запаси палива, які використовує для

руйнування екосфери. Якщо з якихось причин людство не зможе зупинити

приріст населення, не припинить надлишковий вжиток ресурсів, ці процеси

будуть зупинені Природою.

На жаль, передбаченню результатів своєї діяльності люди практично не

надають ніякої уваги. Людина, що б вона не робила, майже ніколи не знає,

що саме вона робить, у всякому разі, не знає до кінця. Як наслідок, будь-яка

цивілізація охоплює і те, чого суспільство прагло, і те, чого ніхто не

замислював. Справа тут не лише у лінощах чи небажанні знати. Складність

світу перевершує нашу здатність до з'ясування причинно-наслідкових

зв’язків. Фактично ми грубо втручаємось у роботу надскладного механізму,

майже не знаючи його будови. Цілком природно, якщо достатньо довго

55

псувати машину, то вона зламається. За таких умов Едуард Далберг,

звичайно мав, рацію: «Будь-яке наше рішення – це помилка».

Ні в одній країні світу, наскільки мені відомо, в уряді немає

Міністерства нападу, існують лише міністерства оборони, але це не заважає

державам майже безперервно вести війни протягом існування

«цивілізованого» людства.

По відношенню до природи фактично завжди існувала група

міністерств нападу, яка діяла на знищення у всіх напрямах: повітря, вода у

річках, озерах, морях і океанах, родюча земля з лісами, пасовищами і полями,

надра землі, живі істоти – все досліджувалося для того, щоб задовольнити

ненаситні і бездумні потреби людини, самозваного «царя» природи.

Назва огляду пов’язана з приблизною, умовною датою безумовного

«розп'яття» технічного прогресу: рік 2033, приблизно через 300 років після

його зародження.

56

Комп'ютеризація

Якщо ви хочете високо

піднятися, користуйтеся власними

ногами! Не дозволяйте нести себе,

не сідайте на чужі плечі і голови!

Але ти сів на коня? Ти швидко

мчиш тепер наверх до своєї цілі? Ну

що ж, мій друже! Але твоя

кульгава нога також сидить на

коні разом з тобою!

Коли ти будеш біля цілі своєї,

коли ти зіскочиш з коня свого, –

саме на висоті своїй, о вища

людино, – ти й спотикнешся!

Фрідріх Ніцше

Інформаційні технології (ІТ) – складова частина технічної цивілізації,

але їх розглянуто тут, в окремій главі, для того, щоб звернути особливу увагу

на символ технічного прогресу. За бажання можна знайти витоки

кібернетики, штучного інтелекту та інших дисциплін, пов’язаних із

використанням комп’ютерів ще у Стародавній Греції та в інших давніх

цивілізаціях, але ми скористаємося відносно близькими за часом

свідоцтвами.

Як і всі попередні технічні напрями, ІТ обіцяли привести людей якщо

не прямо до раю, то принаймні до його околиць, і не коли-небудь,

у наступному житті, а дуже скоро. Невдачі та нездійснені надії зараховували

до тимчасових труднощів та, як і в інших сферах, обіцяли ще більше, ніж

раніше. Ось приклади, які стосуються однієї із багатьох галузей ІТ –

розпізнавання і синтезу мовлення:

1791 р.: барон Вольфганг фон Кемпелен видав працю «Механізм

людського мовлення і опис машини, що говорить»;

1950 р.: «пристрій для розпізнавання звуків оперує 40 звуками і 4400

складами, відшуковує інваріанти і параметри індивідуальностей» – це

досягнення американських дослідників;

1955 р.: «Ідеалу машини, яка записує мовлення, ми досягнемо через 5

(п’ять) років» (У. Локк «Введення мовлення»);

1997 р.: «Через кілька років якість розпізнавання мовлення

покращиться у 50 (п’ятдесят) разів» (корпорація Microsoft).

Запевнення у швидких успіхах, звісно, триватимуть й надалі…

Ще одна галузь – автоматизація управлінської та виробничої

діяльностей.

57

Зараз вже неможливо уявити собі магазин для продажу канцелярських

товарів чи артіль, де виготовляють цвяхи, без автоматизації підрозділів:

канцелярія, бухгалтерія, постачання, збут, планування, перевезення тощо.

Протягом кількох останніх років Україна оснащується комп’ютерами.

За рівнем оснащеності обчислювальною технікою вона у сотні разів

перевершує колишній СРСР, але економіка все одно залишається

розваленою, заробітна плата і виплати пенсій, стипендій тощо затримується

на багато місяців, у фінансах країни панує безлад.

Ступінь комп’ютеризації США на порядок вище, ніж у нашій країні,

але дослідження, які повинні були виявити частину національного продукту,

виготовленого завдяки застосуванню ІТ, оцінило їх вклад приблизно у 1%.

На початку 20 ст. на заводах Генрі Форда управління, оснащене

дерев'яними конторськими рахівницями, вело точний і оперативний облік

матеріалів, деталей, договорів тощо, пов’язаного з виробництвом. Щотижня,

без затримки і перебоїв, виплачувалася зарплата десяткам тисяч робітників

з урахуванням кількості та якості затраченої праці. Протягом двох діб руду,

привезену на завод, перетворювали на метал, а потім – на готову продукцію.

Ще одна нереалізована потенційна перевага ІТ – створення

безпаперових технологій діловодства. Фактично у 2000-му році у світі

працювало більше 100 млн принтерів. На них було видрукувано 3 трлн

листків, а у 2008-му році очікується збільшення цієї кількості до 8 трлн.

Є і якісно нові явища, спричинені комп’ютеризацією, наприклад,

інтелектуальна ерозія: дебілізація, яку викликають комп’ютерні ігри, втрата

грамотності, звуження світогляду, псевдоосвіта, яка не вимагає роботи

мислення учнів, перехід від мови текстів до мови малюнків (зворотний

процес тому, який відбувся у класичній школі), тобто відхід від мислення до

рефлекторних реакцій.

Звісно, не забуто і військово-промисловий комплекс. Окрім палиці,

кухонного ножа і пістолета, не залишилося вже ніякої некомп'ютеризованої

зброї. Всюди працюють програми, банки даних, експертні системи та інші

атрибути сучасного шаманства.

У військово-морських силах США, якщо вірити фірмам, які постачають

їм обчислювальну техніку, на кожного службовця припадає більше одного

комп’ютера! Звичайно, один приклад – не доказ, але все ж: коли в Африці

потрібно було взяти у полон вождя якогось племені, для того, щоб його

впіймати, було відправлено близько 30 тис. морських піхотинців. Через

кілька місяців їм довелося терміново евакуюватися під тиском африканців,

озброєних автоматами Калашникова, так і не виконавши поставленого

завдання.

«Успіхи» у галузі штучного інтелекту прекрасно охарактеризував

С.Лем лише однією грубуватою, але дуже влучною фразою: «Гуманістику

автоматизувати не вдалося і не тому, що вона неймовірно складна, навпаки:

вона настільки суперечлива і нелогічна, в ній стільки довільних здогадок, які

є гордістю наукових течій і шкіл, що не можна передовірити її логічним

58

системам, – вони реагують на це інформаційним запором або алергічним

висипом».

Інтернет – справді вражаюче досягнення, однак вражають, у першу

чергу, суто технічні аспекти: ємність запам'ятовувальних пристроїв,

швидкість і надійність передачі даних, обсяг різноманітної інформації, яка

зберігається у Всесвітній мережі. Пригнічує безпорадність пошукових

систем. ІТ виявилися неспроможними вирішити нескладне, на перший

погляд, завдання: знаходити відомості за запитом, складеним навіть не

у довільній, а в організованій формі. Підтверджується припущення, що

порядок, який досягається завдяки технологіям, породжує більше хаосу, ніж

вони самі здатні переварити. Також виявилося, що колосальний об’єм даних

(відомостей, а не знань) начисто позбавляє користувачів уяви, тобто уміння

розпорядитися цими даними.

Бернард Шоу стверджував, що будь-яка професія є змовою проти

необізнаного. Стосовно програмування це вкрай справедливо. Перші, дуже

непрості завдання виконували на примітивних, у порівнянні із сучасними,

комп’ютерах, постановники повністю керували процесом алгоритмізації,

програмування, налагодження і застосування програм. Сьогодні ж складність

програм починає явно перевищувати можливості програмістів.

Згубний вплив фетишизації обчислень помітив ще Ф. Енгельс. У дуже

змістовній роботі «Діалектика природи» він констатував: «Обчислення…

відучили механіків мислити».

Складний коктейль, складові якого – порушення психіки, відчуття

власної неповноцінності, патологічна заздрість, конкурентні міркування,

національна нетерпимість, шахрайство і бозна-що, – призвів до

вірусописання – специфічного захворювання ІТ.

Зараз розподіл праці, спеціалізація і дія Принципів Пітера на ІТ зайшли

настільки далеко, що некомпетентність стала основним фактором деградації

цієї галузі технічної цивілізації. Висновки Пітера:

«Комп’ютер може бути некомпетентним сам по собі, тобто нездатним

систематично і безпомилково виконувати роботу, для якої його створено.

Такого роду некомпетентність не подолати, оскільки Принцип Пітера діє і в

фірмах, які конструюють та виробляють комп’ютери.

Навіть якщо сам комп’ютер добре виконує покладені на нього

обов'язками, він у багато разів збільшує біди, які виникають через

некомпетентність його власника або оператора.

Кожен робітник, як і комп’ютер, схильний до дії Принципу Пітера.

Якщо спочатку він добре виконує свою роботу, то виникає непереборне

бажання підвищувати його посаду і доручати йому все відповідальніші

завдання, поки він не досягне рівня некомпетентності.

…Швидке поширення Ієрархічної Регресії та Електронної

Некомпетентності є не чим іншим, як проявом загальної тенденції, яка у разі

свого розвитку неминуче призведе до досягнення рівня Тотальної життєвої

некомпетентності. Ви вже бачили, що нав’язливе бажання вкласти побільше

засобів і зусиль (затрати) може врешті відвести діяльність ієрархії від її цілі

59

(кінцевого результату). Нікчемне нарощення новаторства на ниві просвіти

і автоматизація непродуктивних методів роботи є для нас прикладами такого

бездумного збільшення затрат. У політиці і науці, у сфері освіти,

у промисловості і у військовій справі наші лідери звикли наполягати, що

варто рухатись якомога швидше і якнайдалі. При цьому вони натхненні лише

сліпою вірою в те, що величезні затрати неодмінно дадуть величезний

результат» (Пітер).

60

Що далі?

І тепер той, хто вище інших

піднявся у комп’ютерній

техніці, упав нижче всіх.

Станіслав Лем

Не тільки розвинені країни, а й ті, що розвиваються, впевнено сіли на

«комп’ютерну голку». Це одна з причин, через яку кількість службовців

у промислово розвинених країнах за останні 20 років зросла у чотири-п’ять

разів. Наркотик, названий ІТ, із задоволенням приймають у всіх сферах:

економіка, управління, освіта, зв'язок, дослідження космосу, медицина,

енергетика, будівництво, сільське господарство, військово-промисловий

комплекс тощо.

Комп'ютери, своєю чергою, залежні від електроенергії. Енергетична

криза – це їх загибель. Поки комп'ютери ще не отримали душу, вони

сприймуть свою смерть як чергове вимкнення, але для людей, які прив’язали

до обчислювальної техніки величезну кількість життєво важливих для себе

систем, це буде «ломка» із трагічним кінцем.

61

Державність

«Десь ще існують народи і стада, але не у нас, брати мої, у нас

є держави.

Держава? Що це таке? Отже, слухайте мене, бо тепер я

скажу вам своє слово про смерть народів.

Державою називається найхолодніше з усіх холодних

чудовиськ. Холодно бреше воно, і ця брехня лізе з вуст його: «Я,

держава, єсмь народ».

Це – брехня! Творцями були ті, хто створили народи і дали їм

віру і любов; так служили вони життю.

Руйнівники – це ті, хто ставить пастки для багатьох і називає

їх державою: вони дали їм меч і нав’язали їм сотні бажань.

Де ще існує народ, не розуміє він держави і ненавидить її, як

зле око і порушення звичаїв і прав. Цю ознаку даю я вам: кожен

народ говорить своєю мовою про добре і зле – цієї мови не розуміє

сусід. Свою мову знайшов він собі у звичаях і правах.

Але держава бреше на всіх мовах про добре і зле: і що вона

говорить – брехня, і що є у неї – те вона вкрала.

Усе у ній підроблено: краденими зубами кусає вона, зубата.

Підроблена навіть утроба її.

Змішання мов у добрі і злі – цю ознаку даю я вам як знак

держави. Воістину, волю до смерті означає цей знак! Воістину, він

підморгує проповідникам смерті! Народжується забагато людей:

для зайвих винайдено державу!

Подивіться, як вона їх заманює до себе, цю силу-силенну! Як

вона їх давить, жує і пережовує!

«На землі немає нічого більшого за мене: я перст Божий, що

порядкує» – так ричить чудовисько. І не тільки довговухі та

короткозорі падають на коліна!

Ах, навіть вам, великі душі, нашіптує вона свою похмуру

брехню! Ах, вона знаходить багаті серця, які охоче себе марнують!

Так, навіть вас знаходить вона, ви, переможці старого Бога!

Ви втомились у боротьбі, і тепер ваша втома прислуговує новому

кумиру!

Героями і чесними людьми хотів би він оточити себе, новий

кумир! Він любить грітися у сонячному сяйві чистої совісті –

холодне чудовисько!

Будь-що готовий дати вам, якщо ви поклонитесь йому, новий

кумир: так купує він собі блиск вашої доброчесності і погляд ваших

гордих очей.

Заманити хоче він вас, ви, сила-силенна! І ось винайдено було

пекельну штуку, коня смерті, який брязкає збруєю божих почестей!

62

Так, винайдено було смерть для багатьох, але вона прославляла

саму себе як життя: справді, сердечна послуга всім проповідникам

смерті!

Державою називаю я місце, де всі разом, хороші й погані,

п'ють отруту; де всі, хороші й погані, втрачають самих себе; де

повільне самогубство людей називається «життям».

Погляньте ж на цих зайвих людей! Вони крадуть плоди праці

винахідників і скарби мудреців: культурою називають вони свою

крадіжку – і все перетворюється в них у хворобу і біду!

Погляньте ж на цих зайвих людей! Вони завжди хворі, вони

вибльовують свою жовч і називають це газетою. Вони

проковтують одне одного і ніколи не можуть переварити себе.

Погляньте ж на цих зайвих людей! Багатство наживають

вони і стають від цього біднішими. Влади хочуть вони і, передусім,

важеля влади, багато грошей, – ці немічні!

Подивіться, як лізуть вони, ці моторні мавпи! Вони лізуть одна

на одну і тому зриваються у багно і в безодню.

Всі вони хочуть заволодіти троном: божевілля їх у тому, що

думають вони, ніби щастя сиділо б на троні! Часто бруд сидить на

троні, а часто і трон на бруді»

Ф. Ніцше

Держава, як і всі інші суспільні явища, недовговічна. Колись вона

виникла як об’єктивна необхідність, потім переросла у свою протилежність,

стала неминучим злом, зараз наступає пора її самознищення.

Існує безліч найменувань форм правління співтовариствами людей,

однак цю класифікацію можна обмежити двома видами влади: автократія

і демократія.

Автократія у чистому вигляді існувала, мабуть, тільки на рівні родової

організації і на етапі формування невеликих племен, коли вождь сам

розпоряджався своїми підлеглими. Диктатор, сатрап, князь, король, цар

(цезар), імператор, президент – це варіанти символів одноосібної влади, але

не самої влади. Вже у великих племенах і, тим більше, у союзах племен,

існували ради досвідчених людей (старійшин), які виконували не лише

радницьку, але і виконавчу, а пізніше – навіть законодавчу функції.

Наявність таких органів можна вважати ознакою зародження державності.

Початкова, проста форма згодом розвивалась і перетворювалася у

ієрархію. Людовік XIV лукавив, коли говорив: «Франція – це я!».

Підвладним йому було багато чого, але не все. Набагато відвертішим і

ближчим до істини був Олександр I: «Росією керую не я, а 30 тис. моїх

чиновників».

Ускладнення господарського і політичного життя привело до

відсторонення автократії від влади. У деяких країнах представникам

спадкової влади залишено лише декоративні символи причетності до

управління державою.

63

Демократія стала прикриттям для неподільного панування реальної

сили, якою є бюрократія. Слова «народовладдя, демократія і республіка»

означають у точності одне й те ж саме, вимовлене українською, грецькою,

латиною. Знущанням над здоровим глуздом можна пояснити появу таких

словосполучень, як «народна республіка», «демократична республіка» і

навіть «народно-демократична республіка» – надто вже народна влада!

Анархія – тимчасове безвладдя – перехідний стан суспільства зі

зруйнованою старою владою і ще невстановленою новою. До народу

звертаються, як правило, саме у цей час, і той, хто зуміє залучитися

підтримкою найактивнішої частини населення, захоплює владу, забуваючи

про народ із такою ж легкістю, як і всі попередники. Історична пам'ять

народу коротка, ніхто нічому не вчиться. Для наступного покоління життя на

Землі ніби починається знову, тому багаторазове наступання на одні й ті ж

граблі – звичайне явище в історії всіх народів.

Наш час принципово відрізняється від усіх попередніх історичних епох

тим, що в недалекому майбутньому, у зв’язку із загибеллю технічної

цивілізації, почнеться агонія державності у всіх країнах. Це буде відносно

короткий, але дуже болісний процес, вплинути на який влада практично не

зможе з двох причин:

1. Роль офіційної влади почала зменшуватись у зв’язку із зростанням

глобалізації в економіці, появою транснаціональних корпорацій

і міжнародних банківських структур. Приватна ініціатива стає менш

керованою;

2. Держава все більше обмежується звичними для неї поліцейськими

функціями і збором податків, тобто забезпеченням життя бюрократичної

ієрархії та армії. Економічна та екологічна безпеки, що вимагають

координації не лише в національних, а й міжнародних рамках, стають

неконтрольованими. Уряди починають відігравати декоративну роль.

Ось деякі приклади:

Вугільні і нафтові корпорації в економічному відношенні

є наймогутнішими на планеті. Об'єм річних продажів у багатьох із них

більший, ніж загальний об’єм продажів товарів і послуг у цілих країнах.

Наприклад, «Ексон» ($103,5 млрд) більше, ніж Фінляндія ($93,9 млрд) та

Ізраїль ($69,8 млрд); «Мобіл Оіл» ($57,4 млрд) більше, ніж Ірландія ($43,3

млрд), Нова Зеландія ($41,3 млрд); «Шеврон Оіл» ($37,5 млрд) більше, ніж

Алжир ($35,7 млрд), Угорщина ($35,2 млрд), Єгипет ($33,6 млрд), Марокко

($28,4 млрд), Перу ($22,1 млрд).

Саме від таких і подібних фірм, а також від арабських країн-власників

нафти надійдуть серйозні попередження у вигляді цін на органічне паливо,

які стабільно зростатимуть. Вартість не буде зростати плавно, тому що

збільшення попиту і вжитку направлені у різні сторони, а продавці палива, до

того ж, формуватимуть ціни з урахуванням тенденцій до збільшення

дефіциту.

Планування роботи урядів обмежується короткими термінами: від

двох до п’яти, дуже рідко – до восьми років. За такий короткий час можна

64

вирішити лише тактичні завдання. Стратегія відсутня. Це означає, що

глобальна криза виявиться для всіх країн світу неочікуваною, навіть якщо їх

уряди вже сьогодні будуть ознайомлені з майбутньою катастрофою.

Так само немає сенсу звертатись і до бізнесменів: вони ще менше

схильні до стратегічного планування, ніж уряди.

Якщо усвідомити, що кінець кінцем всі політичні системи

переслідують економічні цілі, а символом сучасної економіки є «все на

продаж», то стає очевидним, що світове співтовариство займатиметься

експлуатацією природних ресурсів аж до межі саморуйнування.

Отже, людство приречене зустріти кризовий період у некерованому

режимі, тобто варто очікувати анархії, на зміну якій, найчастіше, приходить

військова диктатура. Зараз це здається неймовірним, але такий варіант не

виключений навіть для США – «оплоту демократії» у всьому світі.

З іноземних письменників одним із найвідоміших у США

є Достоєвський. Його вміння заглянути у темні куточки підсвідомості

людини і, особливо, здатність передбачити поведінку суспільства в умовах,

коли людьми у критичних ситуаціях керує не здоровий глузд, а глибинні

інстинкти, підсвідомо викликали зацікавленість громадян «вільного

суспільства» ще до наступу глибокої кризи.

Ось одна із пророчих фраз письменника, час здійснення якої вже

близький:

«– У кінці, – сказав Великий Інквізитор, – у кінці вони покладуть свою

свободу до наших ніг і скажуть нам: «Зробіть нас рабами, але нагодуйте нас».

Демократія, як й інші форми правління, не переживе перенаселення.

Незвичайність подібної ситуації полягатиме і в тому, що на зміну

короткочасній диктатурі прийде анархія, яка передуватиме не зміні влади, як

було раніше, а повній руйнації державності. Надалі розпад відбудеться до

рівня напівзабутих нині провінцій, графств, князівств тощо аж до племен.

У новому, спотвореному вигляді, візьмуть гору ідеї націоналізму, однак

найголовніше полягає у тому, що процес цей не лише неуникний, але

і незворотній: повторення людської трагікомедії не буде, тому що умови

життя людей радикально зміняться.

Повсюдно відбувається усвідомлення того, що деградують не лише

важливі для існування людини складові частини навколишнього світу,

а й мораль суспільства.

Американці визнають, що лише одне покоління тому всенародне

добро, соціальна справедливість, законність, громадські послуги зовсім не

були пустими словами. Зараз акценти змістилися у бік особистих успіхів і

змагань за них одне з одним. Це руйнування понять про цінності, безумовно,

пов’язане з проникненням у свідомість ринкової ідеології. Її характерні

ознаки: егоїзм, жадібність, черствість у відношенні до людей, флори і фауни.

65

Війни

Історія людства – це фактично історія його хвороби, яку називають

«війною». На відміну від хвороб звичайних, які дають людині деякий час

перепочити, ця форма масового божевілля постійна. Історики розчулюються,

коли розповідають, що під час правління Нума, який успадкував владу від

Ромула, країна 43 роки поспіль не знала війн.

Світ у цілому, від найдавніших часі до наших днів, стійко прогресує

у військовій сфері.

Лицемірство, яке засуджують в окремій людині, стало природною

характеристикою держави.

Велика французька революція, закликаючи до всенародної свободи,

рівності й братерства, розгорнула терор проти монархії та її прибічників:

правило «для всіх» відразу ж доповнилося винятком «для деяких».

Жорстокість, випущена на волю, обернулася проти «визволителів»:

революція знищила своїх героїв і дуже скоро змінилася військовою

диктатурою, а потім – імперією Наполеона, не менш кровожерливою, ніж

сама революція.

Усі країни виступають за мир, але майже кожна або виготовляє, або

купує зброю. США, «оплот світової демократії», продають зброї більше, ніж

будь-яка інша держава. Шлях до миру і демократії прокладається через

розповсюдження зброї. Для блага народу, його синів у всі часи регулярно

відправляли на бійню, яку організатори цинічно називали театром воєнних

дій.

Коріння військових конфліктів сягає такої глибини часів, а причини

часом настільки ірраціональні, що знайти тут жертв і винних неможливо.

Минуле, 20-те ст., ознаменувалося появою світових війн. Масштаби бойових

дій, руйнувань, втрат, страждань стали настільки великими, що вони вже не

сприймаються почуттями. Залишається тільки користуватися мовою

статистики.

Перша світова війна

Землю в цілому вже було не лише досліджено, а й розділено між

передовими державами. Загострене почуття «життєво важливих державних

інтересів» волало про перерозподіл сфер впливу як у метрополіях, так і в

колоніях. Російська імперія виходила на передові позиції у світі,

випереджаючи США у видобутку нафти. Захід не забував спроби Росії

пройти до Індії ще у 18-му, а потім і в 19-му ст. Розвал імперії руками

більшовиків задовольняв як США, так і Німеччину.

Зброї було накопичено більше, ніж достатньо. Проба сил у 1905 р. вже

відбулася. Пістолетним пострілом у Сараєво було дано старт великій війні.

Участь у ній взяло 38 країн із загальною кількістю населення майже 400 млн

чоловік. На фронтах загинуло більше 10 млн. Із 20 млн поранених каліками

66

залишилося 3,5 млн. Хвороби та бойові дії занапастили близько 20 млн

мирних жителів.

Друга світова війна

Претензії на світове панування були відверто висловлені

супротивниками ще до початку війни: «мы на горе всем буржуям мировой

пожар раздуем» з одного боку, і боротьба за «Lebensraum» (життєвий

простір) не тільки в Європі, але й в інших частинах світу – з іншого.

У бойових діях брала участь 61 країна; у війну було втягнено 80%

населення Землі. Тільки до збройних сил призвали більше 110 млн чоловік.

Загинуло близько 55 млн, половина з них – мирне населення.

Третя світова війна

Протистояння найбільших військових блоків, назване «холодною

війною», посилювало екологічну загрозу, а також виснажувало не лише

матеріальні, а й моральні ресурси учасників.

Ось свідчення автора «Принципів Пітера», які стосуються того періоду:

«На озброєння у світі витрачається мільйон доларів на хвилину. Більше

половини цих засобів витрачають Сполучені Штати і Радянський Союз.

Разом США і Росія вже володіють ядерною зброєю загальною вибуховою

потужністю 32 трлн фунтів ТНТ. Це становить 4 т на кожного чоловіка, на

кожну жінку і дитину, які живуть на Землі. Або, по-іншому, це дорівнює 800-

ам тис. бомб, подібних скинутій на Хіросіму. ...У нас в Америці воєнні

справи поглинають чверть наукового таланту та інженерної думки нації».

Відносно недавно було розсекречено документи, які підтверджують,

що підготовка до ядерної війни обома сторонами фактично була, у першу

чергу, війною з людьми своєї країни: ядерні випробування проводилися не

лише на військовій техніці, а й на військовослужбовцях, які про це не

підозрювали. Військові частини відпрацьовували дії в умовах атомної атаки.

Радіоактивні речовини, винесені висхідними потоками у верхні шари

атмосфери, розносилися далі по всій земній кулі і збільшували ризик

радіоактивного зараження води і ґрунту у всіх країнах світу.

Насилу вдалося домовитися про перенесення випробувань під землю,

а потім – і про припинення випробувань у природних умовах.

На початку 1960-х років ми жартували: «Війни не буде, але буде така

боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться…»

Жарт значною мірою втілився у життя. Розвалився СРСР. Для його

неефективної економіки і надмірно жорсткої системи управління фінал

перегонів виявися смертельним. Збулось і передбачення вождя світового

пролетаріату про те, що зрештою переможе система з найвищою

продуктивністю праці. Ніде, від Москви до самих окраїн, ніхто з активних

будівельників соціалізму не вийшов на барикади захищати ідеали рідної

67

держави. Навпаки, «вільні республіки неподільного Союзу» за першої ж

нагоди обрали незалежність одна від одної.

Пройшло зовсім небагато часу, і підтвердилася давно відома істина:

наш технічний цивілізований світа давно зробив всіх нас взаємозалежними.

Розділення цільного економічного організму СРСР призвело до руйнування

економіки нових «незалежних» держав. Зрозуміло, свій вклад внесло і

розграбовування державної власності за повного потурання нової влади.

До втрат економічних додалися ще й людські (у прямому сенсі слова):

- спочатку – у вигляді емігрантів. Відносно невелика кількість

емігрантів не повинна вводити в оману: їхали ті, кого із задоволенням

приймали, ми втрачали (і досі втрачаємо) еліту гуманітарну, наукову та

інженерну;

- потім з’явилися втрати серед найменш соціально захищених людей:

пенсіонерів, а також тих, хто ще міг би працювати, але вже не працював на

нікому не потрібних заводах, фабриках, шахтах та інших виробництвах у

країнах з неповноцінною, несамодостатньою економікою. За останні сім

років в Україні кількість населення зменшилася на 3 млн чоловік. Таких же

втрат зазнала Росія, до того ж, тенденція не змінюється.

Остання світова війна

Цю війну не було проголошено жодною з держав. Немає і точно

визначеної дати її початку. Вона триває кілька десятиліть. Після Другої

світової війни зареєстровано більше 100 громадянських, міжнародних,

глобальних, ядерних і звичайних війн за участю регулярних армій. Загальні

втрати вже склали десятки мільйонів чоловік.

Із 1990 по 1994 рр. у стані війни знаходилося щонайменше 50 держав.

У 1994 р. йшло більше 30 воєн, приблизно стільки ж – у 1995-му. Всесвітня

організація охорони здоров'я повідомила, що у 1992 р. щоденно помирало

близько 40 тис. дітей.

Фактично вже починається війна усіх зі всіма. Немає і не буде ніяких

норм і правил ведення війни. Мова йде про боротьбу за виживання в умовах

планетарних обмежених ресурсів.

Один із епізодів війни – військова операція США проти Іраку.

Американські експерти оцінили, що у результаті бойових дій було спалено

більше пального, ніж склав виграш. Тільки у результаті пожеж на нафтових

свердловинах Кувейту згоріло 2 млрд барелів нафти що, згідно із

сьогоднішніми цінами, становить близько $50 млрд, тобто річну вартість

утримання 7-го американського флоту.

Найбільш небезпечними будуть перенаселені райони.

«Сьогодні Африка стає символом всесвітньої демографічної, природної

та соціальної напруженості, під час якої загроза кримінальної анархії стає

реальною стратегічною небезпекою. Хвороби, перенаселеність,

неспровоковані злочини, дефіцит ресурсів, міграція біженців, збільшення

68

розмитості державно-національних та міжнародних кордонів, озброєння

приватних армій та охоронних бюро, міжнародні картелі із розповсюдження

наркотиків найбільш очевидні крізь призму Західної Африки. Західна

Африка надає вступ до теми, часто надзвичайно неприємної для обговорення,

яка скоро викличе конфронтацію наших цивілізацій…».

За дипломатично згладженим формулюванням приховано

стурбованість, пов’язану із боротьбою за залишки ресурсів.

Неминучий супутник усіх країн – міграція.

У середині 1970-х рр. кількість мігрантів становила близько 2,5 млн,

стільки ж, скільки за всі 1950-ті і 1960-ті рр. За десять років, з 1985 по 1995

рр., кількість мігрантів у світі зросла із 15 млн до 23 млн чоловік. Існує також

внутрішня міграція, яку оцінюють у 27 млн чоловік і близько 10 млн

нелегальних емігрантів. Найбільшу категорію (приблизно 100 млн)

становлять «економічні емігранти», тобто люди, які залишили свої домівки

через те, що їх місцеву економіку було зруйновано.

*****

О, Захід є Захід, Схід є Схід,

і з місць вони не зійдуть,

Поки не стане Небо з Землею

на Страшний Господній суд.

Редьярд Кіплінг

Дві третини світових запасів нафти зосереджено у п’яти

мусульманських країнах. Майбутнє Америки, Японії, Китаю, Європи

нерозривно пов’язане із Середнім Сходом, точніше – з доступом до його

нафти. Вже до 2010 р. військова присутність американців у Саудівській

Аравії може виявитися далеко не пасивною.

Демократія сьогодні фактично стала синонімом ринкової економіки.

Ринкова економіка – це сучасний прояв генетичних якостей мисливця і

збирача, який володіє сучасною зброєю для здобуття засобів до існування.

Така «демократія» вже розв’язала дві світових війни у першій половині 20-го

ст. і готується до вирішення енергетичної кризи у 21-му за допомогою того ж

таки останнього аргументу королів – військової сили.

Талановитий політик Франклін Делано Рузвельт, якого чотири рази

поспіль обирали президентом США, менше місяця не дожив до завершення

Другої світової війни. У його підготовленій, але так і не виголошеній промові

з приводу закінчення війни містилася пророча теза: «Сьогодні ми стоїмо

перед тим винятково важливим фактом, що для порятунку цивілізації ми

повинні розвивати науку про людські взаємини – розвивати здатність усіх

людей жити разом і працювати на одній і тій же планеті в умовах миру…»

69

Вінстон Черчиль, який пережив Рузвельта на 20 років, свою

післявоєнну промову виголосити встиг. Виступаючи 5 травня 1946 р.

напередодні річниці Перемоги над фашизмом у м. Фултон (штат Міссурі,

США), він закликав створити військово-політичний союз Великобританії та

США, спрямований проти СРСР та його союзників. Це прискорило початок

«холодної війни», а фактично, про що ніхто не знав, навіть Черчиль не міг

подумати, і останню війну, в якій будуть лише переможені.

Будь-яка пожежа закінчується. Її можна погасити або чекати, поки не

згорить все, що доступне вогню. Людям не вистачило в минулому і не

вистачить у майбутньому розуму і волі для втихомирення війни: вона піде,

зібравши рясний урожай.

Замість 8-9 млрд людей, які житимуть через 25-30 років, залишиться не

більше 500 млн, розсіяних по всьому світу, залишених нашими зусиллями на

майже безплідній Землі з отруєною водою і атмосферою. Втрати населення

виявляться у 150 разів більшими, ніж у Другій світовій війні.

70

Розпад глобального співтовариства

Передумови

Відповідно до однієї з гіпотез, Сонячна система виникла у результаті

згущення газопилової космічної туманності. Це був складний процес, який

визначався не лише законом всесвітнього тяжіння, але і багатьма іншими

явищами, які вплинули на формування центрального світила та планет.

Глобальне співтовариство – це результат подібного, однак набагато

складнішого історичного процесу консолідації мислячих часток у ту

дивовижну спільноту, в якій ми зараз живемо.

Природно, аналогія не може бути повною чи близькою, однак

найзагальніші риси подібності є. Як Сонячна система, яка є пилинкою

Метагалактики, має кінцевий термін стабільного стану, так і система,

створена людьми, також припинить існування, вичерпавши джерела фізичної

та духовної енергії.

Для тих, хто найближчим часом закінчить свій життєвий шлях не

суттєво важливо, чи відбудеться руйнування сучасної цивілізації через 30 або

50 років, однак це небайдуже поколінню, яке ледве почало жити.

«Попереджені – значить озброєні» мовить англійська приказка. Шанс, яким

би малим він не здавався, завжди є в тих, хто готовий дивитися дійсності в

очі, здатен аналізувати ситуацію і готовий вжити всіх можливих заходів.

*****

Приголомшлива простота

є приголомшливою перепоною для

розуміння.

Я не берусь пояснювати це дивацтво, але саме так майже всіх нас

влаштовано. Нам набагато простіше розібратися у найскладніших

геометричних побудовах, хімічних або фізичних явищах, ніж у простих

життєвих ситуаціях. І все ж – спробуємо.

Отже:

- всім досягненням технічної цивілізації ми зобов’язані природним

джерелам енергії та нашому вмінню її добувати і використовувати;

- запаси основних джерел енергії (нафта, газ, вугілля) скінченні; термін

їх вичерпання – кілька десятиліть;

- площі орних земель, лугів і лісів, які забезпечують наше

прогодування, скінченні, до того ж, у результаті нашої діяльності вони

скорочуються, а продуктивність землі зменшується;

- Земля у нас одна, і нам немає куди переселитись;

- у недалекому майбутньому населення очікує енергетичний і,

практично слідом за ним, буквальний голод, якщо кількість населення не

71

відповідатиму можливості Землі забезпечувати врожаї і кількість худоби,

співвідносні до кількості населення;

- використання ресурсів далеко не завжди узгоджене з їх наявністю у

кожній країні світу;

- світова економіка характеризується міжнародним розподілом праці і,

як наслідок, країни вельми взаємозалежні;

- технічний прогрес, подібно великому смерчу, втягнув у свою воронку

і сконцентрував у містах значну частину населення, наприклад, у містах

США живе 97-98% населення країни, в інших розвинених країнах – дещо

менше;

- середні і, тим паче, великі міста не можуть існувати без використання

органічного палива та електроенергії;

- машинобудування, хімічні виробництва, транспортні системи, наукові

і дослідницькі центри, органи державного управління – важливі атрибути

саме великих міст;

Перераховано, звичайно, далеко не всі дані, які характеризують

положення суспільства. Порушення екології нашого середовища відбилося

тільки на тому, що Земля зможе прогодувати менше людей, ніж за

нормальних умов, однак навіть наведених фактів має вистачити для

обмірковування відповіді лише на два запитання:

- що буде після вичерпання запасів нафти?

- чим загрожує перенаселення?

Наш світ великий, складний і різноманітний. Немає відповіді, яка

була б правильною для всіх і всюди. Можна уявити собі дві групи наслідків:

для світу в цілому і для окремих держав (або груп держав).

Кінцева зупинка

Найбільше турбот випаде на долю тих урядів, у країнах яких почнеться

енергетична криза. Їх попередники, найімовірніше, не будуть робити жодних

підготовчих дій, так як не робили їх сьогодні ті, хто знає про близьку кризу.

Таке ставлення до проблеми тільки загострить і прискорить перехідний

процес.

Глобальна енергетична криза спричинить ланцюгову реакцію

руйнування. У першу чергу загине те, що виникло останнім: космічна

промисловість, інформаційні технології. Багатократне підвищення цін на

пальне зупинить спочатку приватний, а потім муніципальний транспорт.

Сотні мільйонів автомобілів перетворяться у непотріб. Різко скоротиться,

а потім і зупиниться рух міжнародного транспорту всіх видів: залізничного,

автомобільного, річкового, повітряного. Останні резерви буде виділено, як і

під час Другої світової війни, у розпорядження військових та поліції.

Розпадуться союзи держав і майже всі сучасні держави. У минуле буде

відходити міжнародна торгівля, ділові та туристичні поїздки, перевезення

колосальної кількості вантажів. Зупиниться гірничодобувна і металургійна

галузі, припиниться виплавка і обробка металів, закриються машинобудівні

72

заводи і величезна кількість суміжних з ними виробництв; виникне небачене

до того безробіття, яке, на відміну від попередніх часів, охопить також всі

рівні державної ієрархії.

Почнеться масова загибель великих міст: люди будуть змушені

повертатися до незнайомої, незвичної і важкої праці на землі. Міграція, як

внутрішня, так і зовнішня, охопить увесь світ: національні та державні

кордони втратять сенс, – їх нікому, та й неможливо буде охороняти. Це

справді буде велике переселення народів з бідних країн до багатших,

останніх в історії людства.

Порушаться системи зв’язку – як міжнародні, так і національні. Втрата

інформації про те, що відбувається, ще більше посилить хаос, заворушення і

неминучі за цих умов хвилі насилля.

Комп'ютерні інформаційні, керувальні й технологічні, а також

військові системи блокують функціонування всього, що пов’язане

з використанням обчислювальної техніки. Найбільше це відіб’ється на

країнах передових у технічному і технологічному відношенні.

Не виключена можливість виникнення аварійних ситуацій на заводах,

виробництвах і в установках, які вже сьогодні є джерелами небезпеки для

всього живого на землі: хімічні заводи, атомні- і гідростанції, греблі, дослідні

центри у галузі мікробіології, хімії, військової промисловості. Буде втрачено

контроль над упорядкуванням захоронення відходів атомної промисловості і

над складами як звичайної зброї, так і зброї масового знищення.

Право сильного, яке трансформувалося у зведення законів (право

громадянина), де звичайно діяло право багатого, знову проявиться у своєму,

нічим не прикритому вигляді.

Знову доведеться остерігатися неконтрольованих урядом запусків ракет

із засобами масового знищення.

Руйнуватиметься не лише звичне матеріальне, але й соціальне

середовище: система освіти, медичне і пенсійне забезпечення, культура і

багато іншого. Зникне звична фінансова система. Гроші втратять свій сенс.

Почнеться епоха «великих географічних і наукових закриттів», а також втрат

величезної кількості знань, накопичених, загалом, протягом останніх 200

років. Деякий час лишатиметься занадто багато зброї та боєприпасів. Земля

знову стане великою і незатишною.

Технологічний монстр руйнуватиметься, ховаючи під собою своїх

творців.

Не залишаться збоку і країни, які прийнято називати такими, що

розвиваються. Вони майже так само залежать від технічної інфраструктури,

як і розвинені, відрізняючись тільки нижчим рівнем життя, але це виявиться

їх перевагою: їм доведеться падати з меншої висоти.

Країни «третього світу», позбавлені зв’язків із розвиненими країнами,

опиняться ще у скрутнішому положенні: вони не зможуть розраховувати на

прибутки від експорту в багаті країни, а структура їх власної економіки не

пристосована до автономного існування.

73

Глобальна система, зорієнтована на створення «монокультур» не лише

у промисловості та сільському господарстві, а й у сферах високих технологій,

у військовій промисловості тощо, буде розбита глобальним паралічем.

Останні конвульсійні рухи буде зроблено у спробі силою захопити

нафту, яка необхідна для виконання тих робіт, які варто було б починати вже

сьогодні: облаштування сотень мільйонів людей на нових місцях, створення

самодостатніх малих поселень, виготовлення давно забутого

сільськогосподарського інвентарю для обробітку землі, вирощування худоби

тощо.

Уряди всіх країн надто переймаються зовнішніми проблемами і не

звертають уваги на те, що є дійсно життєво важливим для їх найближчого

майбутнього: на підготовку до життя у нових умовах, на дуже скромні

засоби, а не за потребами. Обіцянки кращого майбутнього – це брехня через

незнання, в яку залюбки вірять неодноразово обдурені люди.

Кризу системи не можна зупинити частковими, розрізненими діями, які

будуть притаманні людям під час прийняття поспішних рішень. Ці дії

можуть бути ефективними і відносно успішними, якщо матимуть добре

обдуманий план, осмислений і сприйнятий людьми, інакше те, що сталося

у Венесуелі 1989 р., повториться у набагато більших масштабах. Основний

дохід ця країна, яка володіє половиною запасів нафти Південної Америки,

отримує від продажу нафти. Коли ціни на нафту дещо упали, уряд підняв

ціни на відносно дешевий бензин. У результаті заворушень, які виникли у

Каракасі та 17 інших містах, було вбито більше 200 чоловік, 2 тис. поранено

і кілька тисяч заарештовано. Уряду довелося скасувати своє розпорядження.

Найімовірніше, що короткий перехідний процес тривалістю всього

кілька років виявиться для нас повною несподіванкою. Те, чого не встигнуть

зробити люди, виконає за них байдужа до всього Природа: голод, епідемії та

війни відновлять порушену рівновагу між людиною і новим середовищем

існування, яке буде набагато гіршим, ніж ті природні умови, які були до

Промислової революції.

Мудрі греки давно попереджали, що відірваність від землі згубить

Антея – сина Геї, богині Землі. Сьогодні ця небезпека цілком реальна.

Суспільство, що все пожирає, приречене на самознищення з моменту, коли

відновлення ресурсів відстане від їх ужитку.

74

Особливості національного розвалу

Пророков нет в отечестве своём,

Но и в чужих отечествах не густо.

В. С. Висоцький

Нерівномірність розвитку країн і, особливо, різний стан, у якому вони

виявляться до моменту глобальної енергетичної кризи, суттєво вплинуть на

шанси їх виживання. Важливими будуть і численні інші фактори:

географічне положення, національна специфіка, залежність від ресурсів

сусідніх країн, рівень політичної обдарованості влади.

Зараз немає сенсу роздивлятися деталі майбутнього. Достатньо

побачити його контури.

США

Америка – це країна, яка оминула всі

стадії суспільного розвитку і прямо від

варварства перейшла до занепаду.

Джон О'Хара

Принцип «сила є – розуму не треба» підвів у минулому багато країн,

а незабаром підведе й Америку. Безглузде витрачання засобів до існування

призведе її до умов, у яких знаходиться зараз Росія. Поки що в це важко

повірити, але найбільший експортер зернових через 10-15 років почне

знайомитися з поняттям «дефіцит». Це не так вже й дивовижно, якщо

врахувати, що питомий вжиток енергії у США приблизно у два рази вищий,

ніж у передових європейських країнах і у 10-50 разів вищий, ніж у країнах,

що розвиваються.

Імпорт нафти до 2010 р. становитиме 75% від загального вжитку, а це

суттєво вплине на зростання цін усередині країни на всі види продовольства,

товарів та послуг. У 2020 р. відбудеться пік видобутку природного газу, а

після 2040 р. почнеться спад видобування вугілля у зв’язку зі зниженням

ефективності його використання.

Вільні люди найвільнішої країни добровільно віддали себе у рабство

речам. Технологічне варварство неминуче призведе країну до краху.

Європа

Іронія долі: Європа, яка відіграла у період «холодної війни» суттєву

роль у розвалі СРСР, повторює його шлях: створила Європейський союз,

ліквідувала кордони, організувала Європарламент – аналог Верховної ради

СРСР. Наступним етапом буде розпад об'єднання і відновлення національних

75

кордонів. Найдовше проіснує НАТО як колективний засіб для захисту від

іммігрантів із півдня та сходу.

Індія

Країна з високою і давньою культурою, яка успішно протистояла

багатьом завойовникам, Індія, ослаблена численними внутрішніми війнами,

виявилася неспроможною захиститися від португальців, а потім – голландців,

французів і, особливо, англійців, чиєю колонією вона була протягом майже

200 років. Формальне звільнення у 1947 р не вберегло її від промислової

лихоманки, яка охопила увесь світ. «Незалежна» країна з населенням понад

мільярд чоловік спромоглася за 50 років знищити лісу і ґрунтів більше, ніж за

попередні 5 тис. років. Втім, її перехід до постіндустріальної епохи буде

пом’якшено тим, що вона перейде не від багатства до бідності, як розвинені

країни, а лише від бідності до злиднів.

Китай

Дивовижна країна: саме тут у 2-му ст. Цай Лунь винайшов папір, який

лише через 400 років потрапив до Японії, але книгодрукування було

започатковано в Європі. Компас також винайдено в Китаї, але застосовувати

його на 12 ст. пізніше почали також європейці. Порох, вигаданий китайцями,

через арабів потрапив у Європу, де йому знайшли застосування, створивши

пістолети, мушкети і гармати.

Схоже на те, що зараз просвітлений Захід «повертає борги» Китаю,

залучаючи його до сучасної технічної цивілізації: небаченими темпами

відбувається міське будівництво, лавина автомобілів витісняє

велосипедистів, впроваджуються високі інформаційні технології. Сільське

господарство переймає західну агрокультуру, але з перекосами та

перегинами: питомі затрати добрив, пестицидів і води більші, ніж на Заході, а

затрати праці, у перерахунку на гектар, у 300 разів більші, ніж у США.

Компенсується це надлишком робочої сили.

Із 1955 р. Китай у 100 разів збільшив використання органічного палива

у сільському господарстві. Якщо врахувати, що населення Китаю становить

22% від населення Землі, але має лише 7% питної води та орних земель, 3%

лісів і 2% нафти, то навантаження на середовище проживання скоро

виявиться надмірним, і амбіції стосовно зростання національної економіки

призведуть до прискореного вичерпання засобів до існування.

Послідовне впровадження ринкової економіки з урахуванням

специфіки Китаю – це суттєвий вклад у наближення глобальної енергетичної

кризи. Китай у черговий раз винайде те, чим не зможе скористатися.

Японія

76

Знайомство з європейцями відбулося у першій третині 16-го ст.

Приблизно через 100 років уряд Японії вжив жорстких заходів для уникнення

будь-яких контактів із західними країнами. Стан самоізоляції тривав понад

200 років, поки не був порушений зусиллями США, а потім і Росії. Японія

надзвичайно швидко долучилася до технічного прогресу, у чому Росія змогла

переконатися вже у 1905 р., а також під час Цусимської трагедії, американці

ж – в аналогічній ситуації, втративши флот у Пірл-Харборі.

Розгром Квантунської армії Радянським Союзом, а також ядерні

бомбардування Хіросіми і Нагасакі (помста за колишні втрати)

і демілітаризація Японії спрямували її енергію до мирних цілей, у яких

Країна сонця, що сходить, сповна досягла успіхів, однак ненадовго.

Практично вся її економіка прив’язана до імпорту нафти. Ця залежність

настільки відчутна, що під час війни США з Іраком «мирна» Японія

відправила «обмежений контингент» своїх солдатів для «відновлення

справедливості».

Де в чому історія повторюється. Повернення Японії до феодалізму

пройде під знаком природної ізоляції від решти світу, навіть від Китаю.

Африка

Континент, на якому, найімовірніше, зародилося людське

прасуспільство, був, є і залишиться найбагатостраждальнішою частиною

світу. Зародження і розвиток Єгипту – це історія безперервних війн.

У античні часи Північна Африка приваблювала завойовників з Греції та

Малої Азії. Безкоштовні роздачі хліба римському народу забезпечувала

також Північна Африка – житниця Італії.

Уже із середини 15 ст. розпочинається работоргівля, яка незабаром

стала масовою: в Америку та інші країни було вивезено близько 100 млн

рабів. Відносна частка населення Африки до населення планети скоротилася

з 20% до 8%.

До кінця 19-го ст. континент було колонізовано. Надалі війни за

незалежність, а сьогодні – внутрішні війни із застосуванням сучасної зброї,

яку постачають поборники як соціалізму, так і демократії, відбирають чергові

мільйони життів.

Хижацьке господарювання колонізаторів змінилося бездумним

самоуправлінням. Характерні приклади: у Сьєрра-Леоне, Гвінеї, Золотому

Березі і Гані більшість тропічних лісів і підлісків знищується

з приголомшливою швидкістю. До моменту здобуття незалежності у 1961 р.

60% території Гани було вкрито лісом, зараз – лише 6%. У Золотому Березі

ліси займали 38%, зараз – 8%. Цінну деревину експортували, взамін

залишилися ґрунти, які дуже швидко піддаються ерозії та затопленню; різко

збільшилася кількість комарів, через них майже кожен житель Західної

Африки хворий на якусь форму малярії.

77

У континенту з розореною природою, примітивним сільським

господарством, порушеною екологією і швидким приростом населення дуже

непросте майбутнє.

78

Росія

Чую с гибельным восторгом:

Пропадаю! Пропадаю…

В. С. Висоцький

Країна, яка виникла із точок зростання, створених Київською Руссю,

швидко поглинула саму Київську Русь, перейменувавши її на Малоросію,

а себе, страждаючи неусвідомленим комплексом неповноцінності, назвала

Великоросією. Росія розвивалася, як і багато інших країн, поки не стала

рабовласницькою імперією, особливість якої у тому, що поневоленим був

і власний народ: росіяни мали право торгувати росіянами!

Багатства Сибіру, про перспективність яких пророчо говорив

Ломоносов, а також нафтові промисли підкореного Азербайджану, ресурси

України та інших республік, які дали змогу побудувати військово-

промислового монстра під назвою СРСР, який знищив мільйони своїх

і чужих громадян, залишилися у минулому.

Нині існує Росія, яка сидить у кориті з великими тріщинам. Запаси

нафти вичерпуються, її експорт до 2010-го року практично припиниться.

Прибутки від експорту, як і у всі попередні часи, переважно припадають на

сировину і напівфабрикати. Країна стає менш керованою. Цілком імовірно,

що перші ж серйозні прояви енергетичної кризи призведуть до встановлення

звичного, перевіреного диктаторського режиму. Дуже важливо і те, що

чутливість до кризи у Росії виявиться вищою, ніж у США.

Решту покаже час. Майбутнє не тільки Росії, а й світу значною мірою

залежить від того, як буде пройдено вузьку і небезпечну стежку позбавлення

Росії та інших країн від зброї масового знищення (ядерної, хімічної,

бактеріологічної).

Україна

Невільник мріє стати вільним.

Мрія раба – стати рабовласником.

Погода в Києві, у прямому і переносному сенсі, на добу відстає від

погоди у Москві. Занадто довге перебування у пригнобленому стані призвело

до повної нездатності розпоряджатися державною незалежністю, тому

політика України не явно, як раніше, а за посередництва економічних

методів, як і раніше, визначається Росією.

Численні партії з'ясовують, хто з них більше репрезентує і захищає

народ, уряду здається, що він керує життям держави; трансформована

партійна номенклатура і нові клани розграбовують всі цінності; Захід, після

ядерного роззброєння України, зітхнув із полегшенням і перестав звертати на

неї увагу, для надійності прив’язавши її до себе непомірними відсотками за

79

позики. Нетерпляча інтелігенція, забувши 1917-й р., закликає людей до

активних дій, фактично, сприяючи приходу до влади «сильної руки»

і порядку, за якого сама інтелігенція виявиться «ворогом народу», а народ,

особливо селяни, нікому та нічому не вірить і черговий раз потихеньку

вимирає.

Для відновлення родючості українських земель необхідно від 4,5 млн

до 5 млн т мінеральних добрив, а в цілому мінімальна необхідність для

сільськогосподарських культур становить 2,8 млн т. Якщо до цього додати

більше мільйона гектарів чорноземів, які забули що таке плуг і слід людини,

то навіть найближчі перспективи додаткових коментарів не вимагають.

Ізраїль

Від щастя до нещастя – крок,

Від нещастя до щастя – вічність.

Єврейське прислів'я

Тільки після Другої світової війни збулася багатовікова мрія

єврейського народу про повернення на землю обітовану, про відбудування

власної держави. Вже перший рік її існування ознаменувався війною із

сусідами. Як відомо, все, що починається добре, закінчується погано, якщо ж

все погано з самого початку, то завершення буде жахливим.

Протистояння, яке інколи переходить у воєнні дії, продовжується досі.

Поки співвідношення сил визначається кількістю і якістю озброєння, хитка

рівновага зберігається. Після енергетичної кризи головну роль відіграватиме

чисельність армії. Народ Ізраїля очікує чергове розсіяння поміж іншими

племенами, цього разу - назавжди.

Каліфи на годину

Арабські країни, заклопотані придбанням найновіших зразків

озброєння усіх видів, прекрасно усвідомлюють скінченність своїх ресурсів

нафти і необхідність їх захисту. Один із саудівських шейхів сказав: «Мій

батько їздив на верблюді, у мене зараз автомобіль, мій син водить

реактивний літак, а його син буде їздити на верблюді».

*****

Динозаврам колись пощастило більше, ніж нам: відсутність

промислових відходів дозволила їм благополучно проіснувати на нашій

планеті не менше 150 млн років.

80

Надії приречених

На світі немає нічого тендітнішого,

ніж надія.

Антуан де Сент-Екзюпері

Дещо перефразуючи Юлія Цезаря, про людину можна сказати:

прийшла, побачила, нашкодила. За злочином проти природи неминуче слідує

вирок і покарання. На жаль, за гріхи одного покоління досі відповідали

наступні. Зараз ми дійшли до межі, коли вже сучасники та їх діти

відповідатимуть за свої вчинки.

Суцільна вирубка лісів, знищення полів, отруєння повітря, річок, озер,

морів, океанів. Самогубна тактика спустошення середовища власного

проживання – такі звинувачення проти людини. Покаранням буде повторне

«вигнання з раю», цього разу – із земного.

«Світ майбутнього буде світом все наполегливішої боротьби за

усунення бар'єрів, які обмежують наш розум» (Норберт Вінер).

Сьогодні, коли наш розум розкутий до краю, ці слова звучать як

насмішка чи нерозумний жарт. Які бар'єри обмежували наш розум? Що нам

приніс цей розум? Куди привів?

Ось ще кілька висловлювань апологетів вільного розуму:

- «Променева і атомна енергії знаходяться поки поза державним

обліком, не можуть цікавити практичного політика, але повинні вже зараз

займати думку будь-якого державного діяча, який дивиться вперед, як

джерело майбутніх благ людства» (В. І. Вернадський, 1915 р.).

- «Вибух видобутку вугілля і нафти призвів до вибуху думки, наукової

творчості» (В. І.Вернадський, 1926 р.).

- «Людство, взяте у цілому, стає потужною геологічною силою. І перед

ним, перед його думкою і працею постає питання про перебудову біосфери

на користь вільнодумного людства як єдиного цілого. Цей новий стан, до

якого ми, не помічаючи цього, наближаємось, і є ноосфера»

(В. І. Вернадський).

(Поняття ноосфери введено у 1927 р. французьким

математиком Едуардом Леруа, який дійшов до нього разом з

геологом і палеонтологом Тайяром де Шарденом. У своїх

записах про ноосферу у липні-грудні 1943 р. Вернадський увів

вдалий термін «психозойська ера» - синонім до ноосфери).

- «Цей процес – повного заселення біосфери людиною – обумовлено

ходом історії наукової думки, безперервно пов'язаний зі швидкістю зв’язків,

успіхами техніки пересування, з можливістю миттєвої передачі думки, її

одночасного обговорення всюди на планеті» (В. І. Вернадський).

81

- «Обличчя планети – біосфера – хімічно різко змінюється людиною

свідомо й, головним чином, несвідомо, і важливий для нас той факт, що

ідеали нашої демократії йдуть в унісон зі стихійним геологічним процесом, із

законом природи, відповідають ноосфері. Тому можна дивитися на наше

майбутнє впевнено. Воно в наших руках. Ми його не випустимо»

(В. І. Вернадський).

Останні слова виділені мною. Вони прекрасно передають дух епохи

великих «підкорювачів природи»: самовпевнені завойовники; диктатори без

страху і сумнівів; бездумність, яка тріумфує.

- «Ми не можемо чекати милостей від природи. Взяти їх у неї – наше

завдання» (І. В. Мічурін).

Зрозуміло, що ми не можемо чекати милостей від природи після того,

що ми з нею зробили. Не буде не лише милостей, а й пощади.

Але ж щось можна зробити?!

Нет, ребята, всё не так!

Всё не так, ребята!

В. С. Висоцький

«Не може бути, щоб люди не знайшли вихід. Вчені обов’язково щось

придумають. До того ж, рішень може бути кілька», – саме так реагують

люди, які хоча б вислуховують повідомлення про проблему, не заперечуючи

її з півслова.

Які ж пропонують рішення?

Добування енергії з біомаси

На сьогодні енергія біомаси США, переважно представлена деревиною,

становить близько 4,2% запасів енергії. Навіть якщо всю її використають,

загальну проблему вирішено не буде, зате негативні наслідки очевидні:

ерозія ґрунту на місці вирубаних лісів, знищення місць проживання тварин,

зменшення різноманітності видів і деградація екосистеми надалі, поява нових

захворювань тощо, – загалом, все те ж саме, що вже спостерігається у

Західній Африці.

Заміна автомобілів електромобілями

Електромобілям потрібна електроенергія. Навіть у США частка

електроенергії, виготовленої без використання нафти (АЕС і гідростанції),

82

становить не більше 30%. Нових електростанцій не будують, а провідні

країни світу взагалі пропонують закрити АЕС.

Виробляти електроенергію для автомобілів, спалюючи нафту, – це

абсурд. Внаслідок проміжних перетворень енергії знизиться коефіцієнт

використання палива, тобто прискориться витрачання невідновлюваного

ресурсу. До того ж, потрібно буде створити розвинену інфраструктуру для

нового виду транспорту (ремонтні майстерні, мережі станцій для заправки

акумуляторів всюди, де будуть працювати електромобілі, заводи для

виготовлення нових електромобілів тощо).

І ще одна «дрібничка»: у 4 л бензину стільки енергії, скільки містить у

собі звичайний акумулятор вагою в тисячу кілограмів. Так чи варто

дивуватися тому, що немає черг у магазинах, які продають електромобілі?

Щоправда, і магазинів цих також немає…

Застосування етанолу замість бензину

Затрати енергії на виробництво етанолу у півтора-два рази

перевищують його теплоутворювальну здатність, що вже свідчить про

безглуздість подібного виробництва. До того ж, воно пов’язане з великою

кількістю перегінних апаратів і стоків рідких відходів. Кількість відходів у 13

разів перевищує кількість кінцевого продукту.

Метанол як пальне

Про марнотратність і неефективність процесу виробництва метанолу з

деревини можна робити висновки за результатами підрахунків: якби у США

метанол застосовували замість нафти, для цього знадобилося б використати

від 250 до 430 млн га землі. Сьогодні все сільськогосподарське виробництво

займає 162 млн га.

83

Пошук нових родовищ нафти і газу

Багаторазово підтверджений на практиці закон Хабберта розвіяв ілюзії

найбільших оптимістів у сфері геологічної розвідки. Сучасні методи

геологорозвідки не знаходять так званих гігантських родовищ нафти і газу.

Майже все, що можна було знайти, вже знайдено. Усі найбільші родовища

вже розвідано. Багато з них – використано.

Світ скінченний. Після 2005 р. рівень видобутку нафти почне

зменшуватися за абсолютними підрахунками. Приблизно до 2010 р.

мусульманські країни контролюватимуть майже 100% світового експорту

нафти.

Газифікація вугілля. Синтез нафти

Перша втрата: коефіцієнт перетворення вугілля не більше, ніж 0,6-0,7.

Обидва процеси вимагають додаткового виділення земельних ділянок;

процес супроводжуватиметься забрудненням повітря, накопиченням твердих

відходів і величезними затратами води. Під час спалювання палива,

отриманого таким способом, виділяється значна кількість канцерогенних

речовин і супутніх металевих забруднювачів.

Подальше зростання гідроенергетики

Майже всі резервуари, створені за допомогою гребель, замулені і

накопичили велику кількість різних відходів. Будівництво нових

електростанцій вимагає вилучення із сільського господарства площ, які

стають все дефіцитнішими через зростання кількості населення. Подальше

зростання гідроенергетики ще можливе, однак вона стає все менш

ефективною і більш небезпечнішою для людей (у випадку прориву дамб),

і для оточуючого середовища, змінюючи флору, фауну, і порушуючи

природну рівновагу.

Перспективи розвитку гідроенергетики у майбутньому вельми

сумнівні.

Розробка нафтоносних пісків

Ні нафтоносні піски, ні сланці не варто розглядати як альтернативу

звичайним родовищам нафти, оскільки перевірено, що на видобуток з них

нафти витрачається стільки ж енергії, скільки її містить паливо, яке

видобувається.

84

Фотоелектрична енергія

Детальний розрахунок свідчить, що вартість перетворення сонячної

енергії в електричну нині суттєво вище, ніж у електростанцій, які працюють

на вугіллі та нафті. До того ж, у процесі виробництва фотоелементів

використовують надзвичайно токсичні елементи (сульфат кадмію і арсенід

галію), які, після використання фотоелементів, можуть впливати на

навколишнє середовище протягом століть.

Акумуляція сонячної енергії в Африці

Акумуляція сонячної енергії в Африці та доставка її в Європу у формі

рідкого водню на відстань від 4 до 6 тис. км – такий варіант обговорювали ще

у 1993 р. і раніше, однак досі з економічних міркувань і за надійністю, він

дуже далекий від реалізації. Передбачуваний коефіцієнт корисної дії цієї

системи становить не більше 5%. Дуже високі вимоги до техніки безпеки під

час отримання, транспортування та використання енергії.

Використання енергії вітру

Енергія вітру нестабільна, тому не може бути й мови про її

використання у промисловості. До того ж, застосування вітру та біомаси для

заміни пальних копалин вимагатиме виділення земельних ділянок розміром

від 20-26% наявних площ, а це суттєво обмежить здатність землі до

відновлення та зменшить і так недостатні можливості виробництва

продуктів.

Інженерна деталізація інфраструктури ще краще демонструє

безперспективність використання цього виду енергії.

Розвиток атомної енергетики

Атомна енергетика не може повністю замінити звичайне паливо. Також

її не можна назвати відновлюваною: запаси уранових руд обмежені. Термін

служби блоків АЕС відносно невеликий – 35-40 років, після чого

починаються складнощі з довготривалим супроводом станцій, які

відпрацювали свій час. Є також проблеми зі зберіганням і переробкою

відпрацьованого палива, адже радіоактивні відходи можуть існувати тисячі

років.

На сьогодні частка ядерної енергії у загальному світовому балансі

становить близько 7%, і мова зовсім не йде про те, щоб збільшити цей

показник до 70%. Усі 22 недобудовані АЕС США не будуть закінчені,

а у 2035 р., у зв’язку із дефіцитом урану, планується вивести з експлуатації

85

всі активні АЕС. Аналогічні тенденції спостерігають і в інших розвинених

країнах.

Фаст-брідери (fast-breeders)

Реактори-розмножувачі – одна з ідей, на які покладають великі надії:

особливий цикл добування атомної енергії повинен був збільшити

потужність станції у 60-100 разів у порівнянні зі звичайним видом реакції.

Дослідницькі роботи у цьому напрямі вели у багатьох країнах світу. Уран-

235, який використовують на АЕС, зустрічається в природі у 100 разів рідше,

ніж уран-238. Якщо до ядра урану-238 додати один нейтрон, то можна

отримати радіоактивний плутоній-239. Однак виявляється, що плутоній,

отриманий таким способом, дуже легко використовувати в бомбах і зовсім

непросто змусити працювати як стабільне джерело енергії.

Японія у 1997 р. повідомила, що важко назвати навіть приблизні

терміни завершення дослідницьких робіт. Франція заявила про надто високу

вартість робіт і про їх сумнівні перспективи. З аналогічних міркувань США,

Німеччина і Великобританія закрили свої програми по фаст-брідеру.

Термоядерний синтез

Перші водневі бомби було випробувано всього через кілька років після

атомних: у США – 1 листопада 1952 р., а в СРСР – 12 серпня 1953 р. Інтервал

між створенням атомної бомби і атомної електростанції також був

невеликим: всього п’ять років.

Початкові спроби вирішити проблему термоядерного синтезу «з ходу»

не вдалися. Плазма, отримана у результаті синтезу, має температуру багато

мільйонів градусів. Магнітні пастки, які утримують плазму, не спроможні

забезпечити її стабільну поведінку. Замість потрібних десятків років

стабільного процесу «горіння» поки що вдається отримати нерегулярні

спалахи тривалістю кілька тисячних доль секунди.

Почалася планомірна «облога», яка триває й досі без будь-яких

помітних результатів. Не варто забувати і того, що чим потужніший засіб

розробляли люди, тим більшими неприємностями оберталося його

застосування. Випробування водневих бомб вже показали, чим може

обернутися «мирний водень».

Навіть якщо стабільні термоядерні установки буде створено,

збереження нинішніх апетитів на електроенергію неминуче призведе до

появи іншої небезпеки – екологічної катастрофи внаслідок глобального

потепління. Відповідно до другого закону термодинаміки, тільки 35% енергії,

потенційно наявної у хімічному чи ядерному паливі, перетворюється у

корисну роботу. Решта – дві третини – у буквальному сенсі йде на зігрівання

навколишнього середовища. Отже, просте нарощення енергетичних

86

потужностей призведе до подальшого порушення рівноваги у водній та

земній екосистемах.

Переселення людства у космос

Згадайте слова К. Е. Ціолковського про те, що «людство не може вічно

залишатися у колисці», які багато разів повторювали ентузіасти

космонавтики і займіться арифметикою: доставка на земну орбіту одного

кілограму корисного вантажу коштує не менше $25 тис. Скільки ж

коштуватиме щорічна відправка на орбіту 50 млн чоловік (саме такий зараз

приріст населення Землі), і як вони там будуть жити?

У 1996 р. у США все ще пропонували перенести на Місяць шкідливі

виробництва і цим зменшити навантаження на екосистему Землі. Нерозумно?

Але ж багато людей із серйозним виразом обличчя говорили (говорять)

дурниці про підкорення космосу. Зверніть увагу: більшість нісенітниць

виголошують із серйозним виразом обличчя.

Капіталовкладення вирішать проблему

Так само, як будь-яка кількість доларів не замінить людині, яка

потрапила у пустелю, звичайної склянки води, так і будь-які економічні

заходи виявляться безсилими після викачування останнього літра нафти.

Закінчуються енергетичні ресурси. Земля і всі її ресурси, якими ми

користуємося, скінченні. Безкінечні тільки наша зарозумілість і наївність.

Є й інші пропозиції щодо альтернативного енергозабезпечення, однак

всі вони вимагають ґрунтовної перевірки у промисловому масштабі. Те, що

здається привабливим на рівні ідеї, після виходу в реальне середовище

зіштовхується з багатьма факторами, які раніше не враховували, а часу для

подібних експериментів майже не залишилося.

Зустрічні запитання:

- чим замінити дизельне пальне, бензин і керосин, які використовують

у судноплавстві, залізничному транспорті і,особливо, в авіації?

- як відіб’ється відсутність річкових, морських, залізничних,

океанських і повітряних перевезень людей і вантажів на житті сучасного

суспільства?

Навіть якщо припустити, що буде знайдено принципово нове джерело

енергії, здатне замінити нафту, газ і вугілля, залишиться дві перепони:

- навряд його використання буде простішим, ніж робота з наявними

джерелами, знадобляться величезні додаткові енергетичні затрати на

створення нового середовища;

87

- залишилося украй мало часу для переведення промисловості,

транспорту тощо на роботу із новим джерелом енергії.

Необхідність – мати винахідливості (Езоп)

Це не правда, а напівправда. Іноді напівправда буває гіршою від брехні,

оскільки дає хибну надію. Сьогодні у світі сотні мільйонів людей, які

голодують. Десятки країн знаходяться у жахливому положенні. Що вони

зуміли винайти, щоб полегшити своє положення? Невже вони населені

недоумками?

Ніхто не сумнівається в тому, що у США працює багато видатних

учених. Немає сумнівів також, що через 10-15 років США будуть майже на

100% залежати від імпорту нафти. Що зробили вчені для того, щоб економіка

США не залежала від доброї (чи недоброї) волі Арабських Еміратів?

Неможливо знайти вихід там, де його немає. Так само неможливо за

короткі терміни переробити нашу дику натуру, що перешкоджає прийняттю

розумних рішень. Спробуйте переконати людей у розвинених країнах,

а також тих, хто хотів би жити за стандартами цих країн, у тому, що варто не

збільшувати виробництво, а зменшувати потреби…

Уряди і корпорації знайдуть вихід

Корпорація — хитромудрий винахід для

одержання особистого прибутку без

особистої відповідальності.

Амброз Бірс

Про уряди вже йшла мова: короткі терміни перебування при владі не

дають можливості розробити довготривалі, по-справжньому стратегічні

плани.

У корпорацій ніколи не було і не буде гуманних, альтруїстичних цілей.

Їх дії стосовно суспільства і природи все менш контрольовані урядами,

антиетичні за походженням, адже головний критерій їх діяльності – не що

інше, як прибуток.

Одним із планованих джерел стабільного прибутку корпорацій є

швидке застаріння продукції, яку вони випускають, – як моральне, так

і фізичне. Така політика об’єктивно націлена на прискорене знищення

природних ресурсів усіх видів. Цілі суспільства і корпорацій прямо

протилежні.

Банки фінансують перетворення природи, мінімізуючи фінансові

ризики капіталістів. Їх інтереси також співпадають з інтересами корпорацій.

Роздроблення суспільства на комірки аж до окремої людини – це ще

один спосіб збільшення ринку. Особистий транспорт замість громадського,

телевізор замість кінотеатру, персональні комп’ютери замість

88

обчислювальних центрів тощо – все це працює на надприбуток корпорацій,

на знищення природи і дегуманізацію суспільства.

Звертатися до корпорацій по допомогу у збереженні природи можна

з таким же успіхом, як закликати армію до пацифізму.

*****

Якщо йти все прямо та прямо,

далеко не дійдеш.

Антуан де Сент-Екзюпері

Наша цивілізація помирає від системних проблем: вибухоподібне

зростання кількості населення, виснаження природних ресурсів, війни.

Ці проблеми не мають технічних вирішень. До того ж, наші системні

проблеми не мають навіть поточних політичних вирішень.

Якщо і може бути якась надія, то ґрунтується вона на тому, що люди

зрозуміють ключові проблеми світу і знайдуть мужність прийняти важкі

рішення заради виживання. Ми повинні знайти системні політичні засоби для

того, щоб зупинити нестримну систему споживання, інакше ми загинемо.

Природа передчасно, до дозрівання стійкого культурного прошарку,

надала нам у розпорядження величезну кількість енергії з корисних копалин і

цим підштовхнула до самознищення.

Рух за права людини мав би об'єднатися з рухом за можливість

збереження всього живого на Землі. Навіть якщо нинішнє потепління клімату

– лише частина тривалого природного циклу, яке зміниться черговим

льодовиковим періодом, наші дії на знищення трав'яного і лісового покриву

Землі, створення парникового ефекту, руйнування озонового шару можуть

порушити нормальний цикл і зробити, у результаті, Землю такою ж, як ми

бачили Марс за допомогою телекамер, встановлених на дослідницьких

апаратах: кам’янистою пустелею.

Стійкий і справедливий світ не може бути створено на шляху

нестримного економічного зростання держав. Це шлях до самогубства, а не

до виживання. Вихід можна було б знайти у переорієнтуванні соціальних

інтересів, зведеному до простого принципу: жити відповідно до своїх

достатків, однак, якщо взяти до уваги реальну психіку людини, то варто

визнати, що її поразка як виду неминуча.

Поки народ США черговий раз вибирає між демократичною (з грец.

народною) і республіканською (лат. народною) партіями, не віддаючи

практично жодної переваги ні одній з них, у світовому співтоваристві таємно

проходять головні вибори: бути чи не бути людству в нинішньому його

вигляді.

Як і багато інших цивілізацій, Греція і Рим колись пережили злет і

падіння з тих же причин, з якими стикаємося і ми: протиріччя між приростом

населення та вичерпанням доступних йому ресурсів. Після Золотого віку

могутність Греції збереглася тільки у згадках, а кількість населення плавно,

89

майже за тисячу років, зменшилося із 3 млн до 0,8 млн чоловік. Населення ж

Римської імперії з 45-46 млн (у період розквіту) до 600 р. н. е. зменшилося до

39 млн, а у європейській частині імперії воно скоротилось на 25%.

90

Евакуація

И спускаемся мы

с покорённых вершин…

В. С. Висоцький

Куди?

Логіка підказує, що вихід із глобальної кризи може бути знайдено

тільки у докорінній зміні системи, створеній людьми, і у зміні природи самої

людини. І те й інше – нереальне. Залишається тільки назвати все своїми

іменами й чекати.

Кінець кінцем, все це – лише справа часу…

Все коли-небудь закінчується. Скоро доведеться попрощатися

з технічною цивілізацією, її перевагами і недоліками, затишком

і невлаштованістю, високими досягненнями технологій і безперервним

виробництвом відходів, вершинами гуманізму і безоднями жорстокості,

злетами думки і дурницями, а також багато з чим іншим.

У людей був шанс побудувати затишний дім на Землі. Його було

використано по-варварськи. Іншого шансу не буде. Тих циклів, про які

говорили Спенсер, Шпенглер, Сорокін, Тойнбі стосовно розвитку цивілізації,

у глобальної промислової цивілізації не буде. Вона з'явилася на Землі вперше

і зникне назавжди. Експоненціальне зростання зміниться експоненціальним

розпадом. Людина завершить шлях із печери на Місяць і назад.

У перехідний період залишені міста, заводи, фабрики тощо деякий час

будуть джерелами будівельного матеріалу, інструментарію і різного

інвентаря для переселенців, які знову освоюватимуть Землю.

91

Що взяти з собою у дорогу?

Якщо впустиш золото і книгу,

підніми спершу книгу.

Єврейське прислів’я

В історії соціальних систем і культур є багато прикладів втрати знань,

особливо під час зміни поколінь; результат – деградація культури. Достатньо

глянути на багатющу європейську народну культуру часів Єлизавети і можна

побачити, що протягом десяти поколінь втрачено досвід, здатність

пристосовуватися до нових умов, народні пісні, казки і майже все те, що

створює багатство і складність культури. Американські індіанці

у резерваціях дають ще один приклад такої деградації системи інформації та

культури.

Якщо нам дійсно небайдужа доля наших дітей і внуків (саме так, мова

йде буквально про найближчі часи, а не про життя «нащадків»

у невизначеному майбутньому), потрібно вже зараз почати роботу над

інвентаризацією і збереженням культурної спадщини.

Експертні комісії мають визначити, що саме варто зберегти для

майбутніх поколінь: не лише знання із галузей точних і прикладних наук, але

й досягнення у гуманітарній сфері, що може виявитися у багатьох випадках

навіть важливішим; варто розставити пріоритети збереження інформації,

адже всього вже не врятувати: надто неспівмірні час, що залишився, і об’єм

знань, накопичений людьми, особливо за останні 200-300 років.

Багато хто досі вважає, що мова йде про створення страхових і робочих

копій матеріалів та про перенесення їх на оптичні диски чи інші носії, які

зчитує машина. У дійсності ж, комп’ютерні технології потрібні тільки для

того, щоб з їх допомогою перевидавати книги, малюнки, креслення тощо на

фізичних носіях з довготривалим терміном зберігання: спеціальна пластмаса,

ламінований папір, гравірування на металі, стійкому до впливів середовища

(титан, алюміній та інші сплави). Самі ж інформаційні технології зникнуть

так само, як і технічна цивілізація.

Роботу зі збереження і тиражування культурної спадщини бажано

координувати у міжнародному масштабі. Це дозволить обмінюватися

досвідом і досягненнями у технологічній області, проводити обмін копіями

даних, які зберігаються, а також надасть можливість уникнути дублювання

роботи.

Культурний прошарок людської цивілізації, як і родючий шар ґрунту,

утворюється повільно, а порушити його вкрай легко. Це найочевидніше під

час війн і особливо революцій, коли протягом кількох років розривається

і живий зв'язок часів (гинуть люди), і знищуються матеріальні цінності,

створені багатьма поколіннями.

92

Там, за горизонтом…

Незалежно від того, як суспільство дійде до завершення технічної

епопеї, його очікує життя у зовсім нових умовах. Слово «виживання» буде

доречнішим. Світ обивателів звузиться до меж невеликих поселень, у яких

люди проводитимуть більшу частину свого життя. Великими називатимуть,

як колись у Середньовіччі, міста з населенням 30-50 тис. чоловік. У той же

час, зовнішній світ розшириться: все, що знаходитиметься за 15-20 км від

дому, тобто займатиме більше доби на дорогу в обидва боки, буде

«далеким». Саме такою була у 18-му ст. максимальна відстань від міста до

сіл, з яких привозили продовольство.

Що бачить час, дивлячись у дзеркало?

Хто не здатен пам’ятати минуле, буде

проклятий повторити його.

Сантаяна

Це твердження хибне. Ніщо не повторюється. Коли ми дивимось у

дзеркало, то бачимо своє відображення, яке принципово не схоже на нас.

Відносно нас воно косо симетричне: наша права рука у відображення стає

лівою тощо.

Із часом відбувається щось подібне: те, що у оригінала відповідало

становленню, переходу від дитинства до дорослості, змужнінню,

у відображенні виглядає як руйнування, розпад, ослаблення.

Немає буквального повторення у часі та багатьох інших явищах.

Після порушення рівноваги, відновлення природних умов відбудеться

не до початкового стану, а до набагато нижчого рівня, тому що

перевантаження призводить до виродження середовища існування.

Парадокс перехідного періоду полягає у тому, що швидке зменшення

кількості людей надасть більше шансів для виживання тим, хто залишиться.

Якщо процес переходу затягнеться, природні ресурси буде вичерпано

настільки, що людство вимре повністю.

Корисні копалини (нафта, вугілля, газ, руди, метали, мінерали тощо),

відносно компактно зосереджені у родовищах, після видобування

і застосування для створення багатьох виробів виявляються розсіяними на

великих територіях, у багатьох випадках перетворившись у різноманітні

сполуки. У концентрованому вигляді людство створило хіба що величезні

звалища сміття (як «звичайного», так і радіоактивного). Деякі речовини,

наприклад, золото і алмази, зникнуть із обігу внаслідок природного

зменшення кількості, а їх видобування надалі стане неможливим.

****

93

Минуле – найкращий пророк

для майбутнього.

Джордж Байрон

Відновиться натуральне господарство і, через деякий час, натуральний

обмін.

Не буде повторно винайдено книгодрукування (і друкування

грошей…). Причина та ж: знищено передумови будь-якого варіанту

відродження технічної цивілізації. Видання книг зміниться переписуванням

найважливішого на пергамент, папірус, дощечки: «не вічним пером гусячі

думки, а вічні думки – гусячим пером».

Зникнуть такі буденні речі як сірники, кулькові ручки, папір, посуд

і предмети домашнього вжитку з металу, а також тисячі інших, майже

незамінних сьогодні (спробуйте зробити самостійно у сільських умовах

хоча б що-небудь з перерахованого). Охоронці вогню стануть шанованими

людьми. Не буде можливостей професійно займатися наукою, літературою,

музикою, та й музичні інструменти повернуться з дуже далекого минулого:

флейти, барабани і найпростіші смичкові зі струнами із жил.

Знову з'явиться кавалерія, орди та інші, давно відомі людям «радощі»,

але без кулеметів, тачанок, а з часом – і без мечів. Тільки луки, стріли, списи,

ломаки.

Виникнуть казки про людей, які бували у космосі, бачили і чули на

величезні відстані, літали, як боги.

Звичайно, не буде пенсійного забезпечення у звичному вигляді. Старим

людям доведеться розраховувати або на вдячних дітей, або на гуманні

правила життя в общині.

Проте дещо повториться: міста-держави, тимчасові об'єднання міст для

нападу на ворога чи захисту від нього, громадські ігри у владу: спадкова,

«народна», воєнна і громадянська диктатури. Рабовласництво, феодалізм та

їх комбінації. Отже, назад у майбутнє, вперед у минуле – майже повна

симетрія.

Майбутні зміни у світі здатні приголомшити і знищити нас. Прийдешні

небезпеки можуть виявитися жахливішими, ніж ми здатні уявити, а людська

сутність не дозволяє вжити заходів для їх попередження.

- Якщо все так безнадійно, навіщо взагалі про це говорити?

- Я не можу відповісти переконливо. Не тому, що не вмію, а тому, що

такої відповіді немає. Причина проста: один і той же аргумент по-різному

впливає на людей, які запитують. Та й далеко не всі люди хочуть знати

правду. Більшість надасть перевагу будь-якій, найбезглуздішій вигадці аби

залишитися у стані «щасливого» незнання.

Правда потрібна людям сильним і чесним. Чи багато серед нас таких?

Чи багато щиро хочуть знати відповіді на запитання: «чому? навіщо? що

далі?»

Сократу присудили смерть саме за те, що він намагався привести

людей до самостійних пошуків відповідей на важкі запитання.

94

Дуже непросто, соромно зізнатись у розумовій обмеженості, дикості

і невігластві освіченого «царя Природи», який вже знищив багато видів

рослин, комах, тварин і довів свій вид до межі самознищення.

Що можна зробити, знаючи правду про майбутнє?

Зовсім небагато (і немало):

- цінувати сучасні можливості й комфорт, про які навіть не мріяли царі

та королі недалекого минулого;

- передати людям, які залишаться після глобального краху, відомості,

необхідні для підтримки їхнього існування. Більшість знань, доступних нам

сьогодні, вже не вдасться отримати ще раз: відомості з історії, географії,

геології, ботаніки, зоології, агрономії, астрономії, медицини, будівництва,

основ математики, фізики та багато інших. Ще важливіше передати спадок

великих гуманістів різних часів і народів, переведений на основні мови світу

і зафіксований на носіях довготривалого зберігання. Аналогічні технології

можна використовувати для збереження карт, малюнків, картин тощо. Цим

можна було б хоч незначною мірою спокутувати провину перед нащадками,

яких ми позбавили нормальних умов життя на Землі: отруїли залишки

родючих ґрунтів, знищили майже всі ліси, забруднили джерела питної води,

порушили склад атмосфери, збили глобальні сезонні ритми погоди, багато

регіонів зробили непридатними для життя.

95

Через 5 тис. років на Землі настане чергове заледеніння. Москва і Нью-Йорк

опиняться під кригою, а протока між Англією і Францією стане суходолом.

Довгі льодовикові язики неквапливо приберуть більшість слідів діяльності

технічно цивілізованої людини. У екваторіальні області перемістяться

залишки рослинності, комах, пташок та інших тварин. Жива природа

поступово оговтуватиметься після отруєнь і ран, нанесених їй із 17 по 21 ст.

Очистяться океани, моря, озера і річки. Відновляться ліси. Можливо,

виживуть люди.

За всіх людей – моє моління,

За звірів всіх – моя мольба,

І за квітки, і за каміння,

І за плоди, і за хліба.

За все, що в світ земний з'явилось,

За все, що йде шляхом життя,

За рибу в морі, в небі птаха,

За шелест ранків, гроз виття.

За друзів, рідних і коханих,

За кривдників і ворогів,

За безголосих луків любих,

За ніжність поглядів і слів.

За біль і радощі буття,

За дні, заповнені дощертi,

За мудрість нашого життя

І мовчазні поради смерті.

В. В. Діксон

Переклад з російської К. Присяжнюк.

Переклад вірша В. К. Пономаренка.

96

«Проблема 2033»

(аннотація)

Есе «Проблема 2033» – це дуже стисле, емоційно забарвлене

викладення даних, які спершу було розміщено приблизно на 3 тис. сторінках

наукових статей, аналітичних оглядів і монографій. Складати анотацію до

такого «конспекту» – завдання дуже непросте. До того ж, свідомо буде

втрачено загальний настрій цілісного тексту. Доводиться обмежитися, по

суті, переказом змісту.

Короткий історичний екскурс до джерел технічної цивілізації передує

розгорнутій, багатоплановій картині технологічного «вибуху», який

відбувався на Землі протягом останніх 300 років у зв’язку із досягненнями у

дослідженні середовища нашого проживання та особливо внаслідок доступу

до енергетичних комор у вигляді покладів вугілля, а потім нафти, газу і

атомної енергії.

Бездумне і бездарне використання палива і корисних копалин усіх

видів привело людство до межі самознищення. У тексті наведено не лише

якісні, але й кількісні оцінки діяльності людини. Облік повніших даних ніж

ті, якими володіли члени Римського клубу, а також уточнення тенденцій

споживання ресурсів, необхідних для існування світового господарства,

дозволяють зробити висновок, що час існування технічної цивілізації на

Землі обмежено терміном 30-40 років.

Книгу написано більше двох років тому, однак її актуальність лише

зростає. Припущення, висловлені на початку 2001 р., на жаль,

справджуються: вже йдуть війни за ресурси, точніше – за їх залишки.

Знищуються культурні центри, гине культурна спадщина людства,

розтоптується його мораль. Настав час турбуватися не про абстрактні

«майбутні покоління», а про те, в яких умовах житимуть наші внуки і навіть

діти.

Цьому, власне, і присвячено мою книгу.

Валентин Пономаренко. Вересень 2003 р.

97