Презентація з курсу‘’ Історія та теорія політичних партій’’

На тему: Місце політичних партій у вченні Г. Гегеля.

ВИКОНАВ:СТУДЕНТ ГРУПИ ФФІ-31

АКІШЕВ БОГДАНВИКЛАДАЧ : ШВЕДА Ю.Р.

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель

Ґеорг Вільгельм Фрідріх Геґель (нім. Georg Wilhelm Friedrich Hegel, 27 серпня 1770 — 14 листопада 1831) — німецький філософ 19 століття, який створив систематичну теорію діалектики. Її центральне поняття — розвиток — характеристика діяльності світового духу, його надрухи в царині чистої думки у висхідному ряду чимраз конкретніших категорій. Діалектика розглядалася також як протиставлення тези, антитези й синтезу, розв'язання суперечностей.

• У науковому доробку Гегеля найбільше значення для історії політичної думки мають праці "Філософія права", "Філософія історії", "Філософія духу", "Феноменологія духу", "Про виборчі реформи в Англії", "Звіт станового зібрання королівства Вюртемберг", "Компетенція Німеччини" та ін. Своє політичне вчення Гегель вибудовує за трьома аспектами діалектичного розвитку духу: суб'єктивний дух — об'єктивний дух — абсолютний дух; розглядає проблеми політики, права, держави, суспільства в площині об'єктивного духу, який аналізує з позиції духу абсолютного.

• Гегель, заперечуючи традиційні природно-правові схеми та концепції суспільного договору, висунув власне бачення особистості, громадянського суспільства, держави, міжнародних політичних відносин. Історія, за Гегелем, переслідує мету еволюції свободи особистості у громадянському суспільстві, внаслідок чого "світовий дух" починає уявляти себе абсолютно вільним, історія "стає прогресом" в усвідомленні свободи і поділяється на такі етапи:

• давньосхідний, коли народи знали, що свобода належить одному;• давньогрецький і давньоримський, коли народи знали, що свобода належить

групі людей;• сучасний німецький, коли народи знають, що свобода належить усім.

• В Німеччині в політичній теорії відхід від негативного сприйняття політичних партій відбувся з запізненням майже на століття. Німецька політична теорія відображала принципово інший стан національних державно-політичних стосунків кінця XVIII - поч. XIX ст. Історичні умови даної епохи в Німеччині складались несприятливо для партій через відсутність необхідних конституційно-політичних інститутів і різкого обмеження сфери партійно-політичної діяльності. В результаті об’єктивно-історичних особливостей розвитку партійно-політичної сфери Німеччини в центрі уваги дослідників знаходилися переважно не політико-практична, а ідеологічна сторона діяльності партійних угрупувань. Це відображалось і в певному утотожненні партійних угрупувань із політичною опозицією існуючому політичному режиму. 

• Між тим широка теоретична аргументація дослідження партій сприяла порівняно легкому їх “засвоєнню”, а відтак і розвитку теорії політичних партій (до того уявлення про партії було частиною світоглядних, загальнофілософських конструкцій).

• “Антипартійному” клімату в політичній теорії Німеччини сприяла фетишизація держави, обгрунтована в філософії Г.Гегеля. За Г.Гегелем держава і була виразником “народного духу”, “вищої нейтральної влади”, уособленням загального блага, а всякі опозиційні політичні рухи, тим паче інституційно чи організаційно оформлені вважалися суспільним злом. 

• З точки зору суб’єктивного ідеалізму Г.Гегель визначає і суть такого політичного феномену яким є політичні партії. Він дає їм негативну оцінку визначаючи їх як союзи засновані на чисто суб’єктивних стосунках і приватних інтересах. Це визначення Г.Гегеля мало достатньо відчутний вплив на формування теорії політичних партій в Німеччині. Однак при цьому слід окремо відзначити, що сам Г.Гегель не займався окремо вивченням суті політичних партій, а розглядав їх достатньо поверхово в рамках загальної теорії держави.

Будучи прихильником представницької монархії Г.Гегель вважав, що інтереси відповідних верств німецького суспільства повинні представлятися відповідними органами посередництва, але депутати в них повинні представляти не суб’єктивні інтереси, партійну ідеологію, а лише існуючий в громадянському суспільстві і його різних корпораціях об’єктивний інтерес. Виходячи з постулату неподільності волі народу, виразником котрої є єдина держава, Г.Гегель підкреслює “уряд не є партія, якій протистоїть інша партія, так що кожна з них повинна багато чого добиватися та відвойовувати, і якщо держава виявляється в такому стані, то це є нещастям і такий стан не може бути визнаний нормальним.” 

ВисновокФілософія Гегеля ще за часи його життя була сприйнята значною кількістю прибічників та послідовників, що сприяло формуванню філософської школи "гегельянства". Вплив ідей Гегеля особливо сильним був у 30-і — 40-і роки XIX ст., коли вони захопили духовне життя Німеччини в різних його сферах—від науки до преси. Авторитетність філософської системи Гегеля спричинила й необхідність її критики тими, хто негативно ставився до соціально-політичного устрою Німеччини. Зростання передумов буржуазно-демократичних перетворень сприяло увазі до тих моментів гегелівської філософії, які були оцінені як приховані революційні потенції. Так була закладена так звана молодогегельянська течія (Г. Гейне).Оскільки для духовного життя Німеччини важливим було питання про відношення філософії до релігії, то серед послідовників виникло дві течії, залежно від того, як тлумачилася позиція в цьому питанні Гегеля. Ті, хто вважав, що його філософія цілком співвідноситься з християнською ортодоксією, — утворили праве крило, або течію старогегельянства. Протилежне тлумачення породило ліве крило, або молодогегельянство.

Дякую за увагу