Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë 4 (90) 2016ndiiv.org.ua/files2/2016/0416.pdf ·...

УДК 347.(77+78)

4 (90) 2016

© Науково�дослідний інститут інтелектуальної власностіНаціональної академії правових наук України, 2016

ЗМІСТ

Привітання з ювілеєм ................................. 5

Право інтелектуальної власності

Зайківський О., Оністрат О. Охоронаінтелектуальної власності як факторзабезпечення якості при розробці озброєння та військової техніки ..................... 22

Авторське право

Хоменко В., Москаленко С., Кірін Р., Хоменко А. Шахові партії як об’єктавторського права ............................................ 34

Мацкевич О. Директива про аудіовізуальнімедіа-послуги та законодавство України про авторське право ......................................... 43

Засоби індивідуалізації

Коваленко Т. Торговельна маркай авторське право ............................................ 51

Захист правШтефан О. Деякі аспекти прояву плагіату ............................................................. 59

Штефан А. Науковий плагіат:співвідношення використання ідеїта форми вираження твору ............................. 68

Прохоров-Лукін Г. Проблеми визначеннята відшкодування шкоди в цивільних справахпро порушення прав інтелектуальноївласності в країнах ЄС .................................... 80

Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë

ЗАСНОВНИКНауково-дослідний інститутінтелектуальної власностіНаціональної академії правових наук України

Cвідоцтво про державну реєстраціюКВ № 10573 від 07.11.2005 р.

Рекомендовано до друку вченоюрадою НДІ інтелектуальної власності НАПрН України (протокол № 09 від 29.06.2016 р.).

Редакція:Орлюк О. П. — головний редактор,Петренко С. А. — заступник головногоредактора,Петренко І. І. — відповідальнийсекретар,Мацкевич О. О. — редактор,Осипова А. О. — літературнийредактор.

Адреса редакції: 03680, МСП, м. Київ-150, вул. Казимира Малевича, 11,корп. 4Тел.: 228-21-37, 228-22-16 Тел./факс: 200-08-76www.inprojournal.org e-mail: [email protected], [email protected]

Надруковано з оригінал-макета в ТОВ «НВП “Інтерсервіс”», вул. Бориспільська, 9.Свідоцтво: серія ДК № 3534 від 24.07.2009 року.

Здано до набору 05.08.2016 р. Підписанодо друку 22.08.2016 р. Формат 70х108/16.Папір офсетний. Друк офсетний.Наклад 300 примірників.

ISSN 2308�0361

Наукова рада журналу:

Довгерт А. С., чл.-кор. НАПрНУ,д. ю. н., проф; Кузнєцова Н. С.,акад. НАПрНУ, д. ю. н., проф.;Майданик Р. А.., акад. НАПрНУ,д. ю. н., проф.; Малишева Н.. Р.,д. ю. н., проф.; Патон Б. Є., през.НАНУ, д. т. н.; Петришин О. В.,д. ю. н., професор, академікНАПрНУ, президент НАПрНУ;Притика Д. М., акад. НАПрНУ,д. ю. н.; Стефанчук Р. О., чл.-кор.НАПрНУ, д. ю. н.; Тацій В. Я.,почесний през. НАПрНУ, д. ю. н.,академік НАНУ; Шемшученко Ю. С.,акад. НАНУ, акад. НАПрНУ, д. ю. н.;Маркевич Р., PhD hab. (Польща).

Редакційна колегія журналу:

Мироненко Н. М. , д. ю. н., головаредакційної колегії; Дорошенко О. Ф., к. ю. н., заступ-ник голови редакційної колегії;Андрощук Г. О., к. е. н.;Атаманова Ю. Є., д. ю. н.; Бутнік-Сіверський О. Б., д. е. н.;Васильєва В. А., д. ю. н.;Галиця І. О., д. е. н.; Гетманцев Д. О., д. ю. н.;Дроб’язко В. С., к. філол. н;Захарченко Т. Г., заслуженийюрист України; Канзафарова І. С.,д. ю. н.;Комзюк Л. Т., к. ю. н.;Копиленко О. Л., д. ю. н.;Коссак В. М., д. ю. н.; Крупчан О. Д.,д. ю. н.; Москаленко В. С.,заслужений юрист України;Панов М. І., д. ю. н.; Пічкур О. В.,пр. наук. співроб.; Сімсон О. Е.,д. ю. н.; Солощук М. М., к. т. н.;Теплюк М. О., д. ю. н.;Тихий В. П., д. ю. н.; Юрченко О. М., д. ю. н.

Іноземні члени редколегії:

Армаза-Армаза Е. Х., PhD(Іспанія); Нєвенґловскі A., д-рправа (Польща); Пеліова Я., PhD(Словаччина); Рамальхо А., PhD(Нідерланди); Тєлєц І., JUDr.(Чехія); Цвікла Л., PhD hab.(Польща); Шакель Н., к.ю.н.(Білорусь).

Теорія і практика інтелектуальної власності � 4/20162

Журнал засновано в лютому 2002 року,перейменовано у листопаді 2005 року,

внесено до переліку фахових виданьВАК України з юридичних наук

Патентне право

Лузан А. Проблеми правової охорони винаходів у європейському науково-технічному просторі .......................... 88

Економіка інтелектуальної власності

Ревуцький С. Розвиток процесів глобалізаціїу світовій економіці в другій половині ХХ –на початку ХХІ століття ...................................96

Журнал внесено до бази даних Index Copernicus Journals MasterList.

ICV Index 2014: 44.63

© The Scientific and Research Institute of Intellectual Property of the NationalAcademy of Legal Sciences of Ukraine, 2016

UDC 347.(77+78)

4 (90) 2016

CONTENT

Jubilee greetings ............................................5

Intellectual property right

Zaykovskiy O., Onistrat O. Protection of intellectual property as a factor of quality assurance in the development of weapons and military equipment .....................................22

Copyright

Khomenko V., Moskalenko S., Kirin R.,Khomenko A. Chess games as an object of copyright ........................................................ 34

Matskevych O. Directive on audiovisual media services and legislation of Ukraine on copyright ........................................................43

Designations

Kovalenko T. Trademark and copyright ........ 51

Defence and remedies

Shtefan O. Certain aspects of plagiarism .......59

Shtefan A. Scientific plagiarism: the correlationin using of idea and form of expression of the work ......................................................... 68

Prokhorov-Lukin G. Problems of definitionand damages in civil cases concerning the infringement of intellectual property rights in the EU ............................................................ 80

Scientific and practical journal

FOUNDERThe Scientific and ResearchInstitute of Intellectual Propertyof the NALS of Ukraine

Certificate of state registrationКV № 10573 issued 07.11.2005.

The issue is recommended by theScientific Council of the S&R IIPof the NALS of Ukraine (Minutes№ 09 of the 29.06.2016).

Editorial:O. Orlyuk — Chief Editor,S. Petrenko — Deputy Chief Editor,I. Petrenko — AdministrativeSecretary.O. Matskevych — Editor and Layout Designer,A. Osypova — Proofreader,

Editorial address:11 Kazimira Malevicha Str., 13th floor, Kyiv, Ukraine, 03680Tel./fax: 200-08-76 Tel.: 228-21-36www.inprojournal.org e-mail: [email protected],[email protected]

Printed at “Interservis”. 9Boryspilska Str. Certificate DK № 3534issued 24.07.2009.

Sended to the printer 05.08.2016.Passed for printing 22.08.2016.Format 70x108/16. Offset paper.Offset printing. Circulaion 300 ex.

ISSN 2308�0361

Patent Law

Luzan A. Problems of legal protection of inventions in European scientific and technological space .................................... 88

Economics of intellectual property

Revutskyi S. The development of globalizationprocesses in the world economy in the 2nd half of the XX–XXI century .......................................96

Scientific Council:A. Dovgert, associate member of theNALSU, PhD hab., prof.; N. Kuznetsova, academician of theNALSU, PhD hab., prof.; R. Maydanyk, academician of theNALSU, PhD hab., prof.; N. Malysheva, PhD hab., prof.; B. Paton, the President of NASU,PhD hab.; O. Petryshyn, PhD hab.,academician the NALSU, Presidentof the NALSU; D. Prytyka, academi-cian of the NALSU, PhD hab.;R. Stefanchuk, associate member of the NALSU, PhD hab.; V. Tatsiy,the Honorary President of the NALSU,academician of the NANU, PhD hab.; Y. Shemshuchenko, academician of the NANU and NALSU, PhD hab.;R. Markiewicz, Dr hab. (Poland).

Editorial board:N. Myronenko, PhD hab. (head ofthe editorial board); O. Doroshenko,PhD (deputy of the head of the editorial board); H. Androschuk,PhD; Yu. Atamanova, PhD hab.;O. Butnik-Siverskyi, PhD hab.;V. Vasylyeva, PhD hab.;I. Halytsya, PhD hab.;D. Hetmantsev, PhD hab.;V. Drobyazko, PhD; T. Zakharchenko,honored lawyer of Ukraine;I. Kanzafarova, PhD hab.;L. Komziuk, PhD; O. Kopylenko,

PhD hab.; V. Kossak, PhD hab.;O. Krupchan, PhD hab.; V. Moskalenko, honored lawyer ofUkraine; M. Panov, PhD hab.; O. Pichkur; O. Simson, PhD hab.;M. Soloschuk, PhD; M. Teplyuk,PhD hab.; B. Tykhyi, PhD hab.;O. Yurchenko, PhD hab.

Foreign members:E. J. Armaza-Armaza, PhD (Spain);A. Niewęgłowski, Dr. adiunkt.(Poland); I. J. Péliová, PhD (SlovakRepublic); A. Ramalho, PhD (the Netherlands); І. Telec, JUDr.(Czech Republic); L. Ćwikła, Ph.D.hab. (Poland); Shakel N., PhD.(Belarus).

The magazine is founded in February 2002,renamed in November 2005,

included in the list of specialized publica�tions on legal sciences of HAC of Ukraine

4 Theory and practice of intellectual property � 4/2016


ПРИВІТАННЯ З ЮВІЛЕЄМ

5

7



9



11



13



15



17



19



21



У статті досліджуються проблеми охорони інтелектуальної власності при розробцізразків озброєння та військової техніки як фактор забезпечення їхньої якості та кон-курентоздатності.

Ключові слова: інтеллектуальна власність, військова сфера

УДК 006.01:623.4

ISSN 2308-0361

Олександр Оністрат, старший науковий співробітник НДІ інтелектуальноївласності НАПрН України, кандидат технічних наук

об’єкти права інтелектуальної власно-сті (ОПІВ). Тому забезпечення якостітісно пов’язане з інтелектуальноювласністю.

Для оцінки якості продукції вико-ристовується система показників, важ-ливу роль серед яких відіграють і па-тентно-правові, котрі характеризуютьпатентний захист і патентну чистотупродукції та є істотним чинником при ви-значенні конкурентоздатності. Визна-чаючи патентно-правові показники,необхідно звертати увагу на наявністьу виробах нових технічних рішень, за-хищених патентами.

Проте рівень якості продукціїпід упливом науково-технічного про-

Виробництво озброєння та військо-вої техніки (ОВТ) є одним з напрямівзабезпечення національної безпекий оборони України. У сучасних реаліяхУкраїні для відновлення та збережен-ня територіальної цілісності вкрай не-обхідні потужні збройні сили із сучас-ними якісними ОВТ, заснованими нанайновіших науково-технічних досяг-неннях.

Якість — внутрішня визначеністьпредмета, яка становить специфіку,що відрізняє його від усіх інших [1].

Тож якість зразка ОВТ — це сукуп-ність його властивостей і характери-стик, які зумовлюють здатність такогозразка задовольняти конкретні потребизбройних сил відповідно до свого при-значення.

Якість будь-якої продукції, і зразківОВТ також, значною мірою залежитьвід використання нових технічних рі-шень, які за визначенням містять

Олександр Зайківський, старший науковий співробітник НДІ інтелектуальноївласності НАПрН України

ОХОРОНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇВЛАСНОСТІ ЯК ФАКТОРЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ

ПРИ РОЗРОБЦІ ОЗБРОЄННЯТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ


ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

О. Зайківський, О. Оністрат

23



гресу та вимог споживачів мусить по-стійно зростати. З огляду на це, вини-кає необхідність оцінки якості виробів,з погляду їхньог перспективногорівня, що враховує пріоритетні напря-ми та темпи розвитку науки й техніки.

При розробці нових зразків ОВТважливе значення має забезпеченнявисокого науково-технічного рівня,якості, новизни, конкурентоздатностіта патентної чистоти науково-технічноїпродукції.

Якість зразків ОВТ при їх розробціта виготовленні забезпечується не-ухильним дотриманням стандартівщодо розробки та виробництва ОВТі належним контролем процесу вироб-ництва. Особливо актуальним наразіє перехід України від стандартів ко-лишнього СРСР до міжнародних стан-дартів системи ISO.

Науково-технічний рівень, новизна,конкурентоздатність і патентна чисто-та зразків ОВТ забезпечується викори-станням у їхній конструкції не будь-яких ОПІВ, а лише тих, які пройшликваліфікаційну експертизу чи на-лежать до ноу-хау.

Отож для отримання сучасного якіс-ного зразка ОВТ як для забезпеченняпотреб Збройних сил України, так і дляефективного його експорту необхіднона всіх етапах розробки ОВТ особливуувагу приділяти заходам щодо охорониінтелектуальної власності.

Метою статті є розгляд деякихаспектів забезпечення охорони інте-лектуальної власності під час розробкиОВТ і пошук шляхів вирішення проб-лем, що виникають у цій сфері.

Розробка ОВТ здійснюється за дого-вором (контрактом) на виконання до-слідно-конструкторських робіт з розроб-лення зразків таких виробів відповіднодо тактико-технічного (технічного) за-вдання (ТТЗ (ТЗ)). Розробці нового зраз-ка ОВТ, зазвичай, передує виконаннянауково-дослідної роботи для визначен-ня необхідності, можливості та доціль-ності його створення та виготовлення.Тож забезпечення якості зразків ОВТ

закладається вже на етапі укладеннядоговору та розробки ТТЗ (ТЗ).

Зацікавленість замовника полягаєне тільки в отриманні робочої кон-структорської документації чи зразкаОВТ, але й у можливості безперешкод-ного подальшого використання отри-маних результатів інтелектуальної ді-яльності. Таке використання можливоздійснювати тільки за умови, що за-мовникові будуть належати правана результати інтелектуальної діяль-ності, достатні для масового створенняОВТ та їх удосконалення. Й інтересамзамовника за договором про науково-дослідну та дослідно-конструкторськуроботу (НДДКР) щодо розробки ОВТвідповідає чітке визначення в договорійого прав на отримані (використані)в процесі роботи охороноздатні резуль-тати інтелектуальної діяльності.

Обов’язковими умовами контрактуз оборонного замовлення щодо ОВТмає бути визначення суб’єктів права ін-телектуальної власності, зобов’язаннясторін щодо забезпечення охорониправ на створені (використані) ОПІВ,визначення сторони, котра будесплачувати винагороду авторам ОПІВ.Права й обов’язки щодо використанняОПІВ, які є власністю третьої сторони,визначаються з урахуванням законо-давства України та умов ліцензійногодоговору з такою стороною.

Тактико-технічні (технічні) завдан-ня мають розроблятися не лише на під-ставі нормативно-правових актів і стан-дартів, але й результатів попередніхдосліджень, аналізу інформаційних,патентних матеріалів, новітніх досяг-нень і перспектив розвитку вітчизняноїта світової науки й техніки, досвіду по-передніх розробок аналогічних зразківі експлуатації наявних зразків, а такожна основі досвіду попередніх розробкий експлуатації аналогічної продукції,напрацювань науково-дослідних уста-нов та керівних документів замовника.Відповідно, в ТТЗ (ТЗ) необхідно чітковизначати вимоги щодо забезпеченнянеобхідної якості, новизни, патентної




чистоти зразків ОВТ та конкретні захо-ди щодо охорони інтелектуальної влас-ності при виконанні НДДКР.

Ще однією особливістю створенняОВТ в Україні за сучасних умов є те,що розробниками можуть бути не лишедержавні підприємства. Юридичніособи будь-якої форми власності можутьсамостійно (власним коштом) розроби-ти зразки ОВТ і запропонувати їх дер-жавним замовникам, а також інозем-ним замовникам.

ОВТ може також закуповуватисьу закордонних фірм і постачатисяв Україну іншими державами як на-дання допомоги, що теж вимагає вирі-шення питань охорони інтелектуальноївласності як українських правовласни-ків, так й експортерів ОВТ.

Крім цього, саме у військово-техніч-ній сфері створюються ОПІВ, належнідо сфери національної безпеки й оборо-ни, держава зобов’язана забезпечити їхзахист і своє право власності на ціоб’єкти в межах чинного законодавствата в особі уповноважених органів. Цедасть можливість підвищити конкурен-тоздатність вітчизняного оборонно-про-мислового комплексу й унеможливитьпретензії будь-кого при масовому ви-робництві ОВТ для власних потреб, атакож при експорті зразків ОВТ.

Питання ефективного управлінняінтелектуальною власністю, особливопов’язані з розробкою нових зразківОВТ або їх модернізацією, лежать яку площині забезпечення національноїбезпеки держави, так і в економічній.Це стосується передусім забезпеченняякості та зменшення вартості розробок,убезпечення від претензій будь-когопри масовому виробництві, а такожможливості отримання прибуткувід торгівлі ліцензіями.

Формування кожною країною влас-них підходів до питання управління ін-телектуальною власністю відбуваєтьсяпід упливом таких факторів:

•необхідність накладення обмеженьна обіг інтелектуальної власностівідповідної сфери (зокрема й обо-

ронної) з метою запобігти витокудержавної та комерційної таємни-ці, а також задля контролю надекспортом згідно з національнимзаконодавством і міжнароднимизобов’язаннями;

•доцільність залучення отриманихрезультатів досліджень (насампе-ред технологій подвійного викори-стання) до економічного та цивіль-но-правового обігу з метою стиму-лювання інноваційного шляхурозвитку власної економіки.

Останній фактор стосується ком-плексу питань щодо ефективногоуправління з боку держави інтелекту-альною власністю, що була створена забюджетні кошти та належить до обо-ронної сфери. Підходи до шляхівуправління цією власністю в різнихкраїнах суттєво відрізняються, протевсі розвинені країни на державномурівні впроваджують, координують івдосконалюють дії щодо охорони ОПІВ,створених при розробці ОВТ. Загаломці дії спрямовані на забезпечення:

•ефективної системи управлінняінтелектуальною власністю, ство-реною із залученням державнихкоштів;

•державного контролю за обігом інте-лектуальної власності, що стосу-ється технологій військового, спеці-ального та подвійного призначення;

•балансу інтересів усіх суб’єктів дер-жавного оборонного замовлення:держави, розробників і авторівОПІВ;

•розвитку національної економіки.Управління інтелектуальною влас-

ністю в державі — це комплекс заходів,спрямований на регулювання суспіль-них відносин, які складаються в проце-сі створення, правової охорони та вико-ристання результатів інтелектуальноїдіяльності.

Реалізує цей комплекс заходів си-стема державних органів, наділенапевною компетенцією та державно-владними повноваженнями, що даютьїй змогу розробляти і впроваджувати


25



державну політику у сфері інтелекту-альної власності у формі управлінсь-ких рішень.

Організація функціонування систе-ми управління інтелектуальною влас-ністю в Україні характеризується від-сутністю належної координації органівдержавного управління на всіх етапахформування та реалізації державноїполітики у цій сфері.

Одним з найважливіших є питання,пов’язане з набуттям, розподілом і реалі-зацією прав на ОПІВ, створені коштомдержавного бюджету.

Чинне законодавство України, зо-крема Цивільний кодекс України [2],Закон України «Про державне регу-лювання діяльності у сфері трансферутехнологій» [3], а також Закон Украї-ни «Про державне оборонне замовлен-ня» [4], не забезпечує належної право-вої охорони інтелектуальної власності,що стосується національної безпеки,зокрема:

•законодавчі та нормативно-правовіакти, що стосуються сфери інтелек-туальної власності, не містять од-нозначної норми щодо закріплен-ня за державою права власності наОПІВ, які створені за бюджетнікошти чи належать до сфери на-ціональної безпеки й оборони;

•не визначено правовий статусОПІВ, які створено за рахуноккоштів державного бюджету Украї-ни чи належні до сфери національ-ної безпеки й оборони;

•не врегульовані нормами прямої діївідносини між державними замов-никами, суб’єктами виробництва —виконавцями оборонного замовлен-ня й авторами ОПІВ стосовно роз-поділу прав на інтелектуальнувласність при виконанні НДДКРщодо розробки ОВТ;

•не визначено практичного механіз-му реалізації права держави на ін-телектуальну власність і можливо-сті вилучення тієї, що віднесена додержавної таємниці, у власністьдержави;

•не визначений конкретний орган,який від імені держави та в її інте-ресах може здійснювати правовласності на ОПІВ, і механізм пере-дачі прав на розпорядження ОПІВ.

Щоб запобігти негативним явищам,пов’язаним з охороною та передачеюправ на ОПІВ, усунути наслідки тих, яківже сталися, забезпечити реалізаціюправ державних замовників на ОПІВ,належні до сфери національних інтере-сів, безпеки й оборони, необхідно в Зако-ні України «Про створення та вироб-ництво озброєння, військової та спеці-альної техніки», розробку котрогопередбачено Планом законодавчого за-безпечення реформ в Україні, затверд-женим Постановою Верховної РадиУкраїни від 04.06.2015 р., передбачитирозділ щодо правової охорони ОПІВ,які належать до національної безпеки,зокрема й на всіх етапах розробкита виробництва ОВТ. Обіг таких об’єктів,особливо комерційний, має перебуватипід державним контролем.

Закон має визначати не лише орга-нізаційно-правові основи провадженнядіяльності, пов’язаної зі створеннямі виробництвом ОВТ, але також по-рядок забезпечення ефективного вико-ристання науково-технічного й інтелек-туального потенціалу України, охоронимайнових прав інтелектуальної власно-сті на вітчизняні технології та/чи їхніскладові, що використовуються пристворенні (модернізації) ОВТ.

До основних принципів діяльності,пов’язаної з виробництвом ОВТ, маєналежати також захист інтересів дер-жави на ОПІВ, які стосуються націо-нальної безпеки й оборони, з дотриман-ням прав усіх учасників створення тавиробництва зразків ОВТ.

Закон, зокрема, має визначати:•ОПІВ, власником яких можуть

бути державні замовники;•взаємовідносини між замовником,

виконавцем і авторами ОПІВ щодорозподілу прав на ОПІВ;

•порядок відчуження ОПІВ на ко-ристь держави в особливий період;




•механізм реалізації права держав-них замовників на ОПІВ (порядокпередачі ОПІВ розробниками ОВТ,виплати компенсацій авторам, по-дальшого використання);

•орган, який повинен здійснюватифункції розпорядника правами наОПІВ.

Власником виробничих потужно-стей, об’єктів, зокрема й ОПІВ, продук-ції та конструкторської документації,створених за державні кошти в резуль-таті виконання оборонного замовлен-ня, має бути держава в особі держав-них замовників.

Для реалізації державної політикищодо охорони інтелектуальної власно-сті у військово-технічній сфері, ефек-тивного управління ОПІВ, створених(використаних) при розробці ОВТ, не-обхідно створити державний орган(установу), а також відповідну інфра-структуру в міністерствах та іншихцентральних органах виконавчої влади.Зараз такі функції не виконує жоднийдержавний орган, що, своєю чергою,призводить до патентування ОПІВ,створених бюджетним коштом, на ко-ристь приватних юридичних і фізич-них осіб, а також до витоку інтелекту-альної власності за кордон. Такийорган повинен мати виключні праващодо розпоряджання ОПІВ, створени-ми (використаними) при розробці ОВТ.

Основними завданнями зазначено-го органу мають бути:

•ведення реєстру ОПІВ військовогопризначення та подвійного вико-ристання;

•забезпечення правової охорони ре-зультатів інтелектуальної діяльно-сті військового призначення та по-двійного використання, отриманнявиключних прав на ОПІВ, які сто-суються національної безпекий оборони;

•розпоряджання правами на ОПІВвійськового призначення та подвій-ного використання, що залучають-ся до економічного й цивільно-правового обігу.

Вирішення цього питання дастьможливість створити умови для забез-печення правового захисту інтересівдержави у процесі використання ре-зультатів НДДКР військового, спеці-ального та подвійного призначення,а головне — забезпечити обороноздат-ність держави, конкурентоздатність віт-чизняних товарів військового призна-чення та сприяти використанню ОПІВу національних інтересах України.

Оскільки суб’єктами діяльності,пов’язаної зі створенням і виробницт-вом ОВТ, є:

•Кабінет Міністрів України, цент-ральні органи виконавчої влади;

•державні замовники з оборонногозамовлення;

•визначені державними замовника-ми органи (установи), що реалі-зують право власності на ОПІВі трансфер технологій;

•науково-дослідні установи, науко-во-випробувальні центри та поліго-ни державного замовника;

•представництва державних замов-ників з оборонного замовлення напідприємствах;

•суб’єкти виробництва (виконавціоборонного замовлення) усіх формвласності;

•іноземні замовники й експортери;•генеральні конструктори зі ство-

рення ОВТ; •фізичні особи, які беруть участь

у створенні ОВТ, то всі вищезазначені суб’єкти мають

здійснювати також відповідні заходищодо охорони ОПІВ, які створюютьсята використовуються у процесі розроб-ки (модернізації) ОВТ.

Кабінет Міністрів України має спря-мовувати та координувати діяльністьміністерств й інших центральних орга-нів виконавчої влади, не тількипов’язану з виробництвом ОВТ, алетакож і щодо охорони інтелектуальноївласності при цьому. Найголовніше —Кабінет Міністрів України має ви-значити установу, котра здійснювати-ме право власності на ОПІВ, які ство-


27



рюються та використовуються у процесірозробки (модернізації) ОВТ і на-лежать до сфери національної безпеки.

Державний замовник з оборонногозамовлення, зокрема, має здійснюватизаходи щодо забезпечення охорони ін-телектуальної власності:

•визначати в договорі та ТТЗ (ТЗ)спільно з виконавцями зобов’язан-ня сторін з охорони та використан-ня інтелектуальної власності, атакож заходи щодо захисту одер-жаних (використаних) при вико-нанні робіт результатів інтелекту-альної діяльності, що підлягаютьправовій охороні;

•приймати рішення щодо способуохорони створених ОПІВ (патент-ного чи безпатентного) та доціль-ності використання ОПІВ, належ-них третій стороні, а також розпо-ділу майнових прав на створеніОПІВ і способи їх подальшого ви-користання;

•визначати установу (підрозділ) дляуправління ОПІВ;

•забезпечувати формування базданих про технології та/чи їхніскладові, й ОПІВ також;

•брати участь у підготовці проектівдоговорів про трансфер технологій;

•здійснювати контроль за переда-чею майнових прав на технологіїта їхні складові, створені за бюд-жетні кошти, а також за виплатоювинагороди авторам технологійта/чи їхніх складових відповідно доукладених договорів.

Визначальну роль серед державнихзамовників відіграє Міністерство оборо-ни України, позаяк відповідно до УказуПрезидента України [5] воно є голов-ним органом у системі центральних ор-ганів виконавчої влади щодо форму-вання та реалізації державної політикиз питань національної безпеки у воєн-ній сфері, сфері оборони та військовогобудівництва.

Відповідно, на Міністерство оборониУкраїни доцільно покласти завданнящодо реалізації державної політики

щодо охорони інтелектуальної власно-сті у військово-технічній сфері. Згідноз цим завданням мають бути визначенітакі функції Міністерства оборониУкраїни:

•забезпечення державних інтересівщодо інтелектуальної власностіу військово-технічній сфері;

•розробка пропозицій щодо вдоско-налення нормативно-правового за-безпечення охорони інтелектуаль-ної власності у військово-технічнійсфері;

•забезпечення набуття прав наОПІВ, що створені в результатірозробки озброєння й військовоїтехніки за державним обороннимзамовленням, та їх використання;

•координація відносин між замов-никами, виконавцями державногооборонного замовлення й авторамиОПІВ, створених за державнікошти при виконанні такого замов-лення, щодо розподілу матеріаль-них прав на них;

•розробка пропозицій щодо створен-ня державного органу, котрийвід імені держави та в її інтересахмає бути розпорядником прав наОПІВ, створені за державні кошти;

•розробка пропозицій щодо порядкута механізму трансферу технологійвійськового, спеціального й подвій-ного призначення, зокрема й ОПІВта ноу-хау, що створені за держав-ні кошти;

•організація контролю за дотриман-ням нормативно-правових актівУкраїни стосовно інтелектуальноївласності у військово-технічнійсфері;

•забезпечення зберігання та конт-роль використання робочої, кон-структорської, технологічної доку-ментації та інших результатів інте-лектуальної діяльності, що створеніпід час виконання державногооборонного замовлення, протягомусього їхнього життєвого циклу;

•визначення порядку розподілуправ на ОПІВ, створені при вико-




нанні робіт за договорами (конт-рактами) між державними замов-никами, виконавцями оборонногозамовлення й авторами ОПІВ;

•координація діяльності щодо пере-дачі технологій і прав на ОПІВ,створених коштом державного бюд-жету.

Для реалізації визначених функційнеобхідно створити в Міністерстві обо-рони України згідно зі ст. 7 ЗаконуУкраїни «Про державне регулюваннядіяльності у сфері трансферу техноло-гій» [3] відповідний орган (підрозділ)і покласти на нього виконання ви-значених вище функцій. У своємускладі він повинен мати фахівців з від-повідною освітою у сфері інтелектуаль-ної власності, а також групу професій-них оцінювачів інтелектуальної влас-ності, юристів і економістів.

Науково-дослідні установи замовни-ка у процесі науково-технічного супро-водження дослідно-конструкторськихробіт мають здійснювати експертизузвітної науково-технічної документаціїне лише на відповідність вимогам ТТЗ(ТЗ), а також щодо дотримання зо-бов’язань стосовно охорони інтелекту-альної власності.

Представництва державних замов-ників з оборонного замовлення на під-приємствах під час контролю якостізразків ОВТ мають також брати участьу виявленні ОПІВ, створених (викори-станих) при виготовленні таких ОВТ.

Суб’єкти виробництва — виконавціоборонного замовлення несуть відпові-дальність перед замовником за техніч-ний рівень, новизну й патентну чистотута якість зразка ОВТ, тому на всіх ета-пах дослідно-конструкторських робітщодо розробки ОВТ мають здійснюва-тися відповідні заходи щодо охорони ін-телектуальної власності, зокрема:

•виконувати патентні дослідженнята за їхніми результатами оформ-лювати патентний формуляр від-повідно до ДСТУ 3574-97 [6];

•утримуватися від публікації беззгоди замовника науково-техніч-

них результатів, отриманих привиконанні робіт, вживати заходівзадля їх захисту й інформуватипро це замовника;

•повідомляти замовника про створе-ні ОПІВ та узгоджувати з ним ви-користання ОПІВ, які належатьтретій стороні;

•за погодження із замовникомоформлювати патентний захистстворених ОПІВ та/чи вживати за-ходів задля збереження технічнихрішень у режимі ноу-хау.

Результатом виконання дослідно-конструкторських робіт є затвердженав установленому порядку конструк-торська документація на виготовленнязразка ОВТ, що передається державно-му замовникові та включається до ре-єстру конструкторської документації,котрий веде державний замовник зоборонного замовлення. Разом з робо-чою конструкторською документацієюпередаються також патентний форму-ляр і карта рівня.

Результати виконання НДДКР якнаукову продукцію передають замов-никові згідно з договором і актами чин-ного законодавства щодо прав на інте-лектуальну власність, об’єктами якої є:

•винаходи, промислові зразки й ін-тегральні мікросхеми, на які отри-мані охоронні документи;

•об’єкти авторського права щодо ре-зультатів творчої діяльності учас-ників НДДКР, на які одержані сві-доцтва про реєстрацію;

•технології та ноу-хау.Генеральні конструктори зі створення

ОВТ відповідно до Положення про гене-рального конструктора зі створеннятехніки для потреб оборони та безпекидержави, затвердженого постановоюКабінету Міністрів України від23.04.2001 р. № 392 [7], є уповноваже-ними Кабінетом Міністрів України осо-бами, які забезпечують формування тареалізацію засад і напрямів розробки(модернізації) нових видів ОВТ, застосу-вання сучасних або створення новихтехнологій їх виробництва, координа-


29



цію виконання НДДКР, пов’язаних зістворенням, модернізацією та утиліза-цією певних видів ОВТ, зокрема і дляпотреб іноземних замовників.

Генеральні конструктори зі створен-ня ОВТ мають нести відповідальністьза виконання своїх функцій відповіднодо зазначеного Положення [7] щодо за-безпечення необхідного технічногорівня, новизни, патентної чистоти таякості розроблених зразків ОВТ, атакож дотримання вимог щодо охорониінтелектуальної власності.

Майнові права на ОПІВ, створеніу процесі виконання НДДКР, фінансо-ваних бюджетним коштом, передають-ся виконавцями державним замовни-кам, які здійснюють фінансування за-значених НДДКР відповідно до ЗаконуУкраїни «Про державне регулюваннядіяльності у сфері трансферу техноло-гій» [3].

Державні замовники мають правобезоплатно використовувати ОПІВ,що обов’язково передбачається в дого-ворі на створення зразків та/чи їхніхскладових.

Суб’єкт виробництва — виконавецьоборонного замовлення використовуєдля своїх потреб науково-технічну про-дукцію та ОПІВ, що створені ним підчас виконання державного оборонногозамовлення, з урахуванням особливо-стей, визначених ст. 11 Закону України«Про державне регулювання діяльно-сті у сфері трансферу технологій» [3].

Якщо при створенні ОВТ за рахунокдержавних коштів використовуютьсяОПІВ, створені коштом інших надход-жень, організація-розробник ОПІВ зо-бов’язана укласти договори щодо на-дання права на використання такихоб’єктів. У випадку виплати ліцензій-них та інших платежів за використан-ня раніше одержаних ОПІВ відповіднівитрати передбачаються в договорахміж державним замовником і організа-цією-розробником ОПІВ.

Використання для власних потребсуб’єктом виробництва науково-техніч-ної продукції та ОПІВ, що придбані під

час виконання державного оборонногозамовлення, здійснюється лише за по-годженням з державним замовником.

У разі, якщо ОПІВ частково створе-но за рахунок власних коштів підпри-ємств, наукових установ, організацій іфізичних осіб, а частково — за рахунокбюджетних коштів, майнові права наці складові розподіляються на підставідоговору про їх створення та викори-стовуються за умовами договору про їхтрансфер.

Держава має набувати виключніабо невиключні майнові права наОПІВ через зазначену Установу. Фі-нансування НДДКР із державногобюджету є підставою для виникненнямайнових прав на створені ОПІВ.

Виключні майнові права на ОПІВ,створені за рахунок державних коштів,держава може залишати за собою тіль-ки у таких випадках:

•ОПІВ належать до сфери націо-нальної безпеки й оборони країни;

•держава в повному обсязі берена себе функції з фінансуваннястворення ОПІВ, доведення їх допромислового використання та реа-лізації готової продукції.

Розпоряджання виключними абоневиключними майновими правами наОПІВ здійснюється на підставі догово-рів, що укладаються Установою з орга-нізаціями-розробниками ОПІВ, та до-говорів, які укладаються організація-ми-розробниками з авторами ОПІВ.

Майнові права на ОПІВ, належнідержаві, та їх передача іншим особам убудь-якому обсязі підлягають обов’яз-ковій державній реєстрації та обліку впорядку, визначеному Кабінетом Міні-стрів України.

Установа веде реєстр майнових правна ОПІВ, належних державі, та здій-снює майнові права держави на ОПІВчерез підприємства, організації, що ви-значається в договорі між Установою таорганізацією-розробником ОПІВ.

У решті випадків майнові правана ОПІВ, створені з використаннямдержавних коштів, належать організа-




ціям-розробникам ОПІВ за такихумов:

•гарантія придбання державою в ор-ганізацій-розробників ОПІВ неви-ключних майнових прав на викори-стання цих об’єктів;

•державні замовники мають правоздійснювати контроль за викори-станням ОПІВ, які передаютьсяна договірних засадах користувачам.

При передачі майнових правна ОПІВ укладається договір, в якомувизначаються майнові права, що пере-даються за цим договором, умови ви-плати та розмір винагороди за пере-дачу й використання майнових правна ОПІВ.

Між суб’єктом виробництва, де створе-но науково-технічну продукцію та ОПІВ,і авторами укладається договір, у якомувизначаються майнові права, що пере-даються за цим договором, умови випла-ти та розмір винагороди за передачу тавикористання майнових прав.

Обов’язок щодо забезпечення фінан-сування підтримання чинності охорон-них документів на ОПІВ покладаєтьсяна Установу, визначену Кабінетом Мі-ністрів України чи державними замов-никами, або на організацію-розробни-ка, що має виключні майнові правана ці ОПІВ. Фінансування Установоюпатентування ОПІВ, створених за дер-жавні кошти, та підтримання чинностіохоронних документів в іноземних краї-нах здійснюються лише на ті ОПІВ,що належать до сфери національноїбезпеки й оборони України.

З метою запобігання здійсненню не-виправданих витрат бюджетних коштівна безперспективні розробки та/чи роз-робки, що втратили актуальність, рі-шення про початок проведення наступ-ного етапу ДКР зі створення ОВТ при-ймається за результатами експертизивиконаного етапу науково-досліднимиустановами державного замовника.

Експертиза етапу (НДДКР в цілому)проводиться на підставі звітної науково-технічної документації, зокрема і звітупро патентно-кон’юнктурні досліджен-

ня, патентного формуляра, карткитехнічного рівня та якості, що оформ-люються відповідно до державнихстандартів.

Під час проведення експертизи, зо-крема, обов’язково визначаються тех-нічний рівень, новизна, використаніОПІВ, а також патентна чистота зраз-ка, його складових і обладнання.

Якщо під час експертизи зразкаОВТ буде виявлено результати інте-лектуальної діяльності, що підлягаютьправовій охороні як ОПІВ або охороні врежимі комерційної таємниці ноу-хау,суб’єкт виробництва спільно з держав-ним замовником зобов’язані вжити за-ходів для належного захисту зазначе-них об’єктів.

Контроль якості у сфері виробницт-ва ОВТ здійснюється представництва-ми державних замовників з оборонногозамовлення. Оцінку провадять відпо-відно до показників, зазначених укартці технічного рівня та якості.

Вимоги державних стандартів щодозабезпечення якості й охорони інтелек-туальної власності, встановлені чин-ним законодавством України та інши-ми нормативно-правовими актами, єобов’язковими для всіх сторін, які бе-руть участь у створенні, виробництві йексплуатації ОВТ.

Картка технічного рівня та якості(картка рівня) складається на конкрет-ний зразок ОВТ, вона має бути не-від’ємною частиною комплекту йоготехнічної документації та застосовува-тися для оцінки технічного рівня таякості зразка ОВТ при визначенні до-цільності розробки чи модернізації.

До картки рівня вносять номенкла-туру показників якості та технічногорівня продукції.

Kapтку рівня складає та веде голов-ний розробник продукції з етапу роз-робки технічного завдання на продук-цію до зняття продукції з виробництва.Розробник при складанні та веденнікартки рівня використовує результатиНДДКР, патентних досліджень, даніпро технічний рівень і якість кращих


31



вітчизняних та зарубіжних аналогівпродукції, вимог міжнародних і націо-нальних стандартів на продукцію, ре-зультати випробувань продукції.

Підтвердження якості продукції вій-ськового призначення іноземного ви-робництва, що застосовується у процесірозробки ОВТ, може здійснюватися від-повідно до законодавства України, напідставі документів іноземної державиз контролю її якості.

Суб’єкт виробництва ОВТ або ви-значений Кабінетом Міністрів Україниорган, підприємство, установа чи орга-нізація, що уклали зовнішньоекономіч-ний договір (контракт) на створенняОВТ для потреб іноземної держави,надсилають копію ТТЗ (ТЗ) з виконан-ня НДДКР щодо розробки виробів вій-ськового призначення на експертизута погодження до Міністерства оборониУкраїни.

У разі, якщо під час експертизи будевиявлено запатентовані об’єкти, май-нові права інтелектуальної власностіна котрі планується передати для ви-користання за межами України, особа,якій належать ці права та яка надаєліцензію на їх використання, зобов’яза-на вжити заходів для належного за-хисту зазначених прав у державі, деїх буде використано, відповідно до між-народних вимог.

У договорі (контракті) зі спецекспор-тером або у зовнішньоекономічному до-говорі (контракті), укладеному з іно-земним замовником — суб’єктом вироб-ництва, мають в обов’язковому порядкувизначатися обов’язки щодо забезпе-чення охорони прав на ОПІВ, які вико-ристовуються чи створюються суб’єктомвиробництва під час виконання догово-ру (контракту).

Висновки Ефективне використання результа-

тів інтелектуальної діяльності та ОПІВу процесі розробки (модернізації) ОВТвідіграє визначальну роль у підвищен-ні рівня якості зразків ОВТ та, відпо-відно, національної безпеки й оборонидержави.

Організація функціонування систе-ми управління інтелектуальною влас-ністю в Україні характеризується від-сутністю належної координації діяль-ності органів державного управління,недостатньою ефективністю діяльностіструктур, які мають забезпечувати за-хист інтересів держави щодо інтелекту-альної власності, особливо у військово-технічній сфері.

Дуже важливою для розвитку дер-жавної системи охорони інтелектуаль-ної власності й інноваційної діяльностіу військово-технічній сфері є необхід-ність визначення установи, відпові-дальної за набуття майнових прав наОПІВ, що стосуються національної без-пеки й оборони, а також створення від-повідної інфраструктури в міністерст-вах і органах виконавчої влади, що доз-волить забезпечити права держави наОПІВ та їх ефективне використання,зокрема і при міжнародній військово-технічній співпраці.

Створення в Міністерстві оборониУкраїни структурного підрозділу з пи-тань трансферу технологій, інновацій-ної діяльності та інтелектуальної влас-ності дасть змогу формувати державнуполітику щодо інтелектуальної власно-сті у військово-технічній сфері, налаго-дити належну координацію всіх суб’єк-тів державного оборонного замовленнящодо розробки нових зразків ОВТ.

Першим кроком до вирішення озна-чених проблем може стати розробка таухвалення Закону України «Про ство-рення та виробництво озброєння, вій-ськової та спеціальної техніки», зокре-ма його розділу щодо охорони інтелек-туальної власності.

Список використаних джерел / List of references

1. Якість // Словник української мови. Інститут мовознавства ім. О. О. Потеб-ні [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.inmo.org.ua/sum.html.

Yakist [in]: Slovnyk ukrainskoi movy. Instytut movoznavstva im. O. O. Potebni,http://www.inmo.org.ua/sum.html

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435 [Електронний ресурс]. —Режим доступу : zakon.rada.gov.ua›laws/show/435/2003-вр.

Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 r. № 435.3. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу

технологій» від 14.09.2006 р. № 143 (зі змінами) [Електронний ресурс] //Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/143-16.

Zakon Ukrainy «Pro derzhavne rehuliuvannia diialnosti u sferi transferu tekhnolohii.vid 14.09.2006 r. № 143 (zi zminamy), zakon2.rada.gov.ua/laws/show/143-16.

4. Закон України «Про державне оборонне замовлення» від 03.03.1999 р. № 464(зі змінами) [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show.

Zakon Ukrainy «Pro derzhavne oboronne zamovlennia» vid 03.03.1999 r. № 464(zi zminamy), http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show.

5. Указ Президента України «Про Положення про Міністерство оборони Украї-ни та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України» від06.04.2011 р. № 406 [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show.

Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro Polozhennia pro Ministerstvo oborony Ukrainy taPolozhennia pro Heneralnyi shtab Zbroinykh Syl Ukrainy» vid 06.04.2011 r. № 406http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show.

6. ДСТУ 3575-97 «Патентні дослідження Основні положення та порядок прове-дення». — К. : Держстандарт,1997.

DSTU 3575-97 «Patentni doslidzhennia Osnovni polozhennia ta poriadok proveden-nia», K. : Derzhstandart,1997.

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положенняпро генерального конструктора із створення техніки для потреб оборонита безпеки держави» від 23.04.2001 р. № 392 [Електронний ресурс]. — Режимдоступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show.

Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Polozhennia pro heneral-noho konstruktora iz stvorennia tekhniky dlia potreb oborony ta bezpeky derzhavy»vid 23.04.2001 r. № 392, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show.

Надійшла до редакції 09.03.2016 р.

Зайковский А., Онистрат А. Охрана интеллектуальной собственностикак фактор обеспечения качества при разработке вооружения и военнойтехники. В статье исследуются проблемные вопросы охраны интеллектуальной соб-ственности при разработке образцов вооружения и военной техники как фактор обеспе-чения их качества и конкурентоспособности.

Ключевые слова: интеллектуальная cобственность, военная сфера

Zaykovskiy O., Onistrat O. Protection of intellectual property as a factorof quality assurance in the development of weapons and military equipment.Nowadays the question of modernization of existing and the development and implemen-tation of modern weapons and military equipment based on the latest scientific and tech-nological achievements; ensuring the protection of intellectual property created by thestate budget, implementation of promising scientific developments into production; tech-nology transfer; encouraging further development of scientific potential is urgent forUkraine's defence capability. Therefore one of important issues that requires constant at-





tention and support from the state, is the further development of intellectual property pro-tection in military and technical sphere.

Every newest development by definition includes intellectual property rights based onwhich these developments are created. Therefore, if the state develops arms and militaryequipment, it must ensure and protect its rights on the objects of intellectual property cre-ated while developing new designs of weapons and military equipment. It is the militaryand technical sphere where the objects of intellectual property are created; they belong tothe sphere of national security and defence, and the state is obliged to ensure their protec-tion and ownership of these objects. This will allow increasing the competitiveness of thedomestic defence industry and will make impossible any claim under the mass productionof weapons and equipment for their own needs and for export.

Despite the visible progress made in recent years to ensure the legislative protection ofintellectual property, its imperfection is still one of the factors that hinder the creation ofan effective system of intellectual property in Ukraine, especially in the military and tech-nical sphere.

The problems of intellectual property protection are systematic and they are in severalinterconnected areas: political, legal (legislative), economic and administrative.

Practice in application of law has identified a number of issues related to ensuring ef-fective protection of rights for objects of intellectual property both generally in the coun-try, and especially in the military and technical sphere.

The increasing role of patent and legal protection of new technologies and technical so-lutions causes the need to improve the system of legal protection of intellectual activity re-sults, especially those related to national security and defence.

Legal protection creates a basis for protecting the interests of authors, customers andmanufacturers of armament and military equipment for the results of intellectual activityin the process of their treatment, which is governed by civil law.

One of the most important is the question related to the distribution, acquisition andimplementation of rights for objects of intellectual property that are created by the statebudget, and their entry into economic circulation.

The existing legislation of Ukraine on Intellectual Property provides that the condi-tions of the distribution of rights for intellectual property should be set out in the agree-ment (contract) for performance of works.

However, the particular owner of the rights for objects of intellectual property is notclearly defined.

According to the legislation obtained scientific-technical products can be transmitted toeconomic entities (users of the product) for practical application in compliance with therights and economic interests of the state, order performers and owners of property andmoral rights for the objects of technology and intellectual property objects created in thecourse of order. Procedure and conditions of the transfer and use of rights to scientific andtechnical products are determined by agreements between the customer, the performerand user of this product.

Intellectual property protection in military and technical area is performed generallyas in the state as a whole, according to the same laws and the same procedure, but has itsown peculiarities.

One of the main reasons for the lack of efficiency of state influence on the scope of intel-lectual property is the absence of a clear interaction between state authorities at all stagesof development and implementation of state policy in the field of intellectual property.

Especially significant influence thus have government customers for weapons and mil-itary equipment.

The Ministry of Defence of Ukraine is one of the largest scientific-technical customer ofmilitary, dual-purpose and special production in Ukraine in the process of development ofwhich the objects of intellectual property are created. Ensuring legal protection and effec-tive use of such objects is an essential element at all life cycle stages of objects of intellec-tual property rights in the Ministry of Defence of Ukraine.

Key-words: intellectual property, military sphere

33



У статті аналізується міжнародне й українське законодавство в аспекті можливостівизнання шахових партій об’єктами авторського права. Досліджується відповідністьпартій критеріям охороноздатності, що висуваються до об’єктів авторського права.Особлива увага приділена оригінальності як складовій частини творчості.

Ключові слова: авторське право, об’єкти авторського права, критерії охороноздат-ності, оригінальність, шахи, шахові партії

Володимир Хоменко,кандидат технічних наук, доцент;Софія Москаленко,студентка;Роман Кірін,кандидат юридичних наук, доцент;Альона Хоменко,аспірант Національного гірничого університету

ШАХОВІ ПАРТІЇ ЯК ОБ’ЄКТ АВТОРСЬКОГОПРАВА

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Шахам уже виповнилося майже пів-тора тисячоліття, а стародавня гра досінадзвичайно популярна та приховуєв собі безліч таємниць. Шахи розвиваютьлогічне мислення й уяву, виховують на-полегливість у досягненні мети, потре-бують ґрунтовних знань і уміння викори-стати ці знання для аналізу незнайомихпозицій. Шахи є специфічним соціокуль-турним феноменом: водночас спортом,наукою та мистецтвом.

З другої половини ХІХ століття регу-лярно проводять офіційні міжнародні танаціональні змагання провідних шахіс-тів. Почали з’являтися шахові професіо-нали, тобто люди, для яких гра в шахистала основною професією. Організато-ри змагань від початку їх проведеннярозуміли, що партії мають свою цін-ність для любителів шахів і намагалисяна цьому заробити. Але коли шахіститакож стали вимагати частку доходу зареалізацію своїх партій, то отримуваливідмову під найрізноманітнішими, ін-коли безглуздими приводами [1]. Най-славетніші шахісти, бажаючи отриматиадекватну винагороду за свою працювимагали визнати шахи об’єктом автор-

ського права, боролись за це та помира-ли в злиднях.

Відтоді минуло більше ніж півторастоліття, а шахові партії досі не отрима-ли визнання як твори. З одного боку,ні в кого не виникає сумнівів щодо на-явності творчості під час гри в шахий об’єктивної форми вираження. З дру-гого, є багато заперечень, які зава-жають захисту шахових партій автор-ським правом.

Протягом останніх років ця пробле-ма викликає цікавість як професійнихшахістів і організаторів змагань, так інауковців, юристів та журналістів. Зо-крема різним аспектам захисту шахо-вих партій і шахових композицій при-свячені роботи Є. Клімовича, Є. Свеш-нікова, С. Данаїлова, Е. Вінтера,Д. Вербицького, М. Наумова, І. Ту-лубьєвої, І. Невзорова, Т. Хакімова,Ю. Брумштейна, А. Попова та ін.

Метою статті є визначення від- по-відності шахових партій критеріям охо-роноздатності об’єктів авторського права.

Проведемо аналіз законодавства зметою виявити, чи можна вважати ша-хову партію об’єктом авторського права.

ISSN 2308-0361


В. Хоменко, С. Москаленко, Р. Кірін, А. Хоменко


Статтею 5 Закону України «Про ав-торське право та суміжні права» вста-новлюється пріоритет міжнародного за-конодавства в галузі авторського та су-міжного права над внутрішнім.

Отож розгляд питання почнемо зБернської конвенції про охорону літе-ратурних і художніх творів (Бернськоїконвенції). Зокрема в п. (1) ст. 2 зазна-чається таке:

«Термін «літературні і художнітвори» охоплює всі твори в галузі літе-ратури, науки і мистецтва, яким би спо-собом і в якій би формі вони не були ви-ражені, як-то: книги, брошури та іншіписьмові твори, лекції, звертання, про-повіді та інші подібного роду твори; дра-матичні і музично-драматичні твори;хореографічні твори і пантоміми, му-зичні твори з текстом або без тексту; кі-нематографічні твори, до яких прирів-нюються твори, виражені способом,аналогічним кінематографії; малюнки,твори живопису, архітектури, скульпту-ри, графіки і літографії; фотографічнітвори, до яких прирівнюються твори,виражені способом, аналогічним фото-графії; твори прикладного мистецтва;ілюстрації, географічні карти, плани,ескізи і пластичні твори, що відносять-ся до географії, топографії, архітектуріабо наукам».

Як бачимо Бернській конвенції без-посередньо шахові партії не згадуються,проте запис шахової партії можна роз-глядати як «інші письмові твори».

Пункти (2) і (8) згаданої статті мі-стять обмеження, що заважають ви-знанню об’єкта літературним або ху-дожнім твором:

«(2) Проте за законодавством країнСоюзу зберігається право приписати,що літературні і художні твори абобудь-які певні їх види не підлягаютьохороні, якщо вони не закріплені в тійабо іншій матеріальній формі…

(8) Охорона, надавана цією Конвен-цією, не поширюється на повідомлен-няпро новини дня або на повідомленняпро різні події, що мають характер про-стої прес-інформації».

Шахові партії мають матеріальнуформу закріплення, тому на них не роз-повсюджується дія п. 2. Також вони неявляються повідомленнями, що маютьхарактер простої прес-інформації, томуне підпадають під дію п. 8.

У Цивільному кодексі України та За-коні України «Про авторське право і су-міжні права» згадувань про шахові пар-тії також немає, проте обидва законодав-чі акти допускають наявність іншихтворів, які прямо в них не зазначені.

Стаття 434 ЦК України визначаєтвори, що не охороняються авторськимправом:

«1. Не є об’єктами авторського права:1) акти органів державної влади та ор-

ганів місцевого самоврядування (за-кони, укази, постанови, рішеннятощо), а також їх офіційні переклади;

2) державні символи України, грошо-ві знаки, емблеми тощо, затвердже-ні органами державної влади;

3) повідомлення про новини дня абоінші факти, що мають характерзвичайної прес-інформації;

4) інші твори, встановлені законом».Жодний з цих пунктів не стосується

шахових партій. Проте пп. 4 ст. 434 ЦКУкраїни містить посилання на Закон.Стаття 10 Закону України «Про автор-ське право і суміжні права» наводить ви-черпний перелік об’єктів, що не охоро-няються авторським правом. Шаховіпартії у ньому не згадуються. Тож, нормицієї статті на них не поширюються.

Тож, опонентам визнання шаховихпартій об’єктом авторського права ли-шається посилатися лише на п. 3 ст. 8Закону України «Про авторське правоі суміжні права», де зазначається:

«3. Передбачена цим Законом пра-вова охорона поширюється тільки наформу вираження твору і не поши-рюється на будь-які ідеї, теорії, прин-ципи, методи, процедури, процеси, си-стеми, способи, концепції, відкриття,навіть якщо вони виражені, описані,пояснені, проілюстровані у творі».

Власне на цей пункт і посилаєтьсяєдиний нормативний документ україн-

35Теорія і практика інтелектуальної власності � 4/2016




ського законодавства, яким шахові пар-тії не визнаються об’єктом авторськогоправа. Постанова Пленуму Вищого гос-подарського суду України від17.10.2012 р. № 12 передбачає:

«Об’єкти авторського права, що під-лягають правовій охороні, визначені(невичерпно) статтею 8 Закону України«Про авторське право і суміжні права».

У вирішенні питань про те, чи є кон-кретний результат об’єктом авторсь-кого права, суду необхідно брати доуваги таке:

•за змістом статей 421, 433, 435 ЦКУкраїни, статей 7 і 8 Закону Украї-ни «Про авторське право і суміжніправа» в їх взаємозв’язку таким єлише той результат, який створенотворчою працею;

•доки не доведено інше, результатінтелектуальної діяльності вважа-ється створеним творчою працею;

•правовій охороні як об’єкт автор-ського права підлягає твір, вираже-ний в об’єктивній формі, а не йогозміст. Не охороняються авторськимправом, зокрема, ідеї, методи, кон-цепції, принципи, способи, відкрит-тя (наприклад, шахові партії, мето-дики навчання тощо); водночас під-лягають охороні літературні й іншітвори, в яких викладено (описано,проілюстровано) відповідні ідеї, ме-тодики тощо….

З вищенаведеного не випливає, дочого саме, на думку авторів постановиналежать шахові партії. До ідей, мето-дів, концепцій, принципів або способів.Очевидно лише, що не до відкриттів.Проте і правомірність належності ша-хових партій до «іншого» також викли-кає великий сумнів.

Нагадаємо, що аналогічна позиціябула ще раніше відображена в Поста-нові Пленуму Верховного суду Росій-ської Федерації від 19.06.2006 р. № 15.

Ось якої думки дотримується В. Ка-лятін у своєму коментарії до неї:

«Спір з приводу охорони шаховихпартій триває вже давно. Те, що ко-ментар до шахової парті може бути

об’єктом авторського права, — безспір-но. Зрозуміло, що запис шахової партіїв тій чи тій шаховій нотації не є об’єк-том авторського права — адже власнетекст шахової партії лише фіксує події,що відбулися, при чому правила вико-ристання шахової нотації не дозво-ляють якось проявити в цьому своютворчість. Лишається питання, чиможна охороняти авторським правомшахову партію як сукупність ходів.Пленум Верховного суду, мабуть, роз-глядає таку сукупність ходів як«зміст», а не як «форму». Однак цейвисновок вбачається досить спірним, апитання — таким, що потребує додат-кового вивчення» [2].

На думку авторів статті тут дужеважливо дати точні визначення. Ша-хіст під час однієї партії «прокручує»в голові величезну кількість різнома-нітних варіантів перебігу партії. Самевони і утворюють той «зміст» партії,який не може охоронятися авторськимправом. Шахова партія як твір — це по-слідовна сукупність ходів. Запис партіїв тій або тій шаховій нотації — це об’єк-тивна форма вираження твору, придат-на для правової охорони авторськимправом.

Розглянемо критерії охороноздатно-сті, що висуваються до творів як дооб’єктів авторського права.

Ні в міжнародному, ні в українськомузаконодавстві, яке регулює авторсько-правові відносини, немає визначення,що таке «твір». Це цілком виправдано,бо зумовлюється їх надзвичайною різно-манітністю. Проте спеціалісти сформу-лювали умови надання правової охоро-ни об’єктам авторського права:

•творчий характер діяльності пристворенні об’єкта;

•оригінальність, тобто відмінністьвід уже наявних об’єктів;

•придатність для втілення в матері-альному носієві чи об’єкті.

Зауважимо, що перші дві умови ба-гато спеціалістів розглядають як одну.Тобто вважають, що оригінальністьє обов’язковою ознакою творчості.


37



Точного визначення оригінальностінемає ні в міжнародному, ні у вітчиз-няному законодавстві. Неточне базу-ється на оцінках юристів і експертів, якіперіодично вирішують проблему оригі-нальності під час різних суперечокз приводу авторського права. Комітетз прав інтелектуальної власності ФІДЕтаким чином обґрунтовує наявністьоригінальності у шахових партій:

«Під оригінальністю розуміють персо-нальний авторський відбиток, відбитокінтелектуального вкладу з деяким сту-пенем творчості, вклад новизни, яка ви-ходить за межі звичайної логіки.

Шахісти мають стиль, характернийдебютний репертуар, талант викорис-товувати певні можливості. Їхня про-дукція не є результатом математичногомислення чи розрахунків або техніч-них здібностей, які можуть бути повто-рені декілька разів, тобто належать доноу-хау. Кожний шахіст має власнийунікальний стиль, і кожна партія уні-кальна.

Той факт, що партія є результатомпочергового вибору, зробленого двомаперсонами, не заважає кваліфікувати їїяк розумову роботу. Насправді шаховапартія — це розумова робота, здійсню-вана в результаті оригінального само-вираження гравців, кожний з яких на-кладає свій відбиток на партію. Цеспільна робота. Самі ці характерні озна-ки, як і багато рис оригінальності, даютьпривід для правового захисту» [3].

Зауважимо, що не з усіма з цих по-ложень можна погодитися. Так некоре-ктним є вживання терміна «ноу-хау»,позаяк в інтелектуальній власності вінмає інше, чітко виражене смислове зна-чення. І зовсім неоднозначним є твер-дження, що кожна партія унікальна.Якби це було насправді так, то, мабуть,шахові партії вже давно отримали б за-хист авторським правом. На жаль, ви-падки повного збігу шахових партій,зіграних різними гравцями, трап-ляються доволі часто.

Багато уваги приділяє питанняморигінальності відомий російський уче-

ний Е. Гаврилов. Ось його думказ цього приводу: «… авторське правоне охороняє ті творчі результати, якіможуть з’являтися у різних осіб в ре-зультаті паралельної творчості, за від-сутності копіювання, запозичення.

З огляду на це доводиться визнати,що авторське право охороняє тільки не-повторні, унікальні результати. Такірезультати іменуються оригінальними.

Інакше кажучи, просто нові творчірезультати, навіть якісно нові, але неоригінальні, авторське право не охоро-няє та не захищає» [4].

Зауважимо, що ця думка суперечитьПостанові Пленуму Верховного СудуРосійської Федерації та Вищого Арбіт-ражного суду Російської Федерації «Продеякі питання, що виникли у зв’язку звведенням частини четвертої Цивільно-го кодексу Російської Федерації» від26.03.2009 р. № 5/29. У документі, зо-крема сказано: «28. …Необхідно такожмати на увазі, що сама по собі відсут-ність новизни, унікальності і (чи) оригі-нальності результату інтелектуальноїдіяльності не може свідчити про те, щотакий результат створений не творчоюпрацею, а, отже, не є об’єктом авто-рського права».

Проаналізуємо позицію Е. Гаврило-ва щодо шахових партій, оскільки вінвисунув вагомі аргументи проти їх ви-знання об’єктами авторського права.

«Взагалі відокремити оригінальнітворчі результати, що користуютьсяохороною авторським правом, від не-оригінальних, таких що не користують-ся правовою охороною, буває не завждипросто. Звісно, власне факт виникнен-ня двох однакових результатів, не ско-пійованих один з другого, — явне табезспірне свідчення відсутності оригі-нальності та неможливості встановлен-ня правової охорони на обидва ці ре-зультати. В інших випадках можливоточно передбачити можливість виник-нення такої паралельної творчості.

Тож не можна не звернути уваги надискусію з приводу того, чи охороняють-ся авторським правом шахові партії.




Ті учасники дискусій, котрі вважають,що шахові партії мають охоронятьсяавторським правом, глибоко поми-ляються. Шахові партії неоригінальні.Їх охорона неможлива та безглузда.Наприклад, якщо я зіграв устаромуіндійському захисті на 48-ому ході забілих а3–а5 — шах, і буду стверджува-ти, що це я придумав, то ніхто не зможедовести, що цей хід придумав не Морфі,який уперше використав його в 1894 р.Адже навіть якщо цей хід вперше бувзастосований у 1894 р., то це не означає,що в 2004 р. його не міг самостійно від-крити інший шахіст. І якщо визнати ав-тором ходу Морфі, то це має означати,що інші не можуть його застосовуватибез згоди автора» [4].

Прискіпливо розглянемо останнійабзац, з метою виявити всі спірні мо-менти та явні помилки, що закралися,як погляду шахів, так з позиції автор-ського права. Шахові помилки:

1) згідно з правилами шахів хіда3–а5 неможливий. Якщо це хід піша-ка, то можливі лише ходи а3–а4 абоа4–а5. А якщо це хід тури або ферзя, тозапис повинен виглядати відповідноТа3–а5 або Фа3–а5;

2) великий американський шахістП. Морфі останню шахову партію зі-грав у 1869 р., від середини 1860-х рр.страждав на тяжку душевну хворобу,а помер у 1884 р. Отож, він фізично неміг у 1894 р. грати в шахи;

3) правильна назва дебюту «староін-дійський захист», а не «старий індійсь-кий». Перша партія, в якій він був за-стосований, опублікована в 1875 р.Отже, П. Морфі не міг грати цей дебют;

4) теорія дебютів не простягаєтьсядо таких пізніх ходів. Тобто не дово-диться говорити, про «відкриття» тогочи того ходу на 48 ході в партії.

Звісно, всі ці помилки не стосуютьсявисновків щодо правових питань. Алевони нам ясно вказують, що автор немає глибоких або навіть середніх шахо-вих знань.

Наступна помилка знову несуттєва,але несподівана для такого знаного спе-

ціаліста. Він вказує, що, якщо визнатиавтором ходу Морфі, то інші не змо-жуть його застосовувати без згоди авто-ра. Але строк дії авторського права в бі-льшості країн (зокрема і в Україні) ста-новить 70 років після смерті автора.А враховуючи, що П. Морфі помер у1894 р., то майнові права в 2004 р. вжедавно були б вичерпані.

Усі вищевказані помилки неважковиправити. Тож перейдемо до більшпринципових питань.

Думку про те, що, якщо визнати ав-тором певного ходу одного шахіста, тоце заважатиме застосуванню цього ходуіншими гравцями, на жаль, висловлю-ють дуже часто. Але її хибність стає оче-видною після аналізу хоч російського,хоч українського законодавства. Аджеавторським правом охороняється лишета частина твору, що має самостійнезначення. Ця норма закріплена в п. 7ст. 1259 Цивільного кодексу РосійськоїФедерації. В українському законодав-стві вона міститься в ст. 9 Закону Украї-ни «Про авторське право і суміжніправа». Звісно, кожен окремий хід у ша-ховій партії самостійного значення немає. Тож його «відкривач» не матимежодних прав забороняти чи дозволятиіншим шахістам використовувати цейхід. Можна провести аналогії з іншимивидами творчості. Так, людина, котрапридумала нове слово, не може заборо-нити використовувати його іншим. Хо-реограф не може забороняти іншим ви-користовувати знайдений ним елементхореографічного твору. Складніше пи-тання, як вчинити, якщо вся партіябуде однаковою з уже відомою. До ньогоми повернемося дещо пізніше.

І насамкінець найважливішийі найбільш обґрунтований аргумент —твердження, що шахові партії неоригі-нальні через те, що гра в шахи дозволяєточно передбачити можливість виник-нення паралельної творчості. Звісно, цяпозиція відомого і авторитетного вчено-го заслуговує на пильну увагу, але іпроти неї можна знайти вагомі аргумен-ти в законодавстві. Ми вже згадували

Постанову Пленуму Верховного СудуРосійської Федерації і Вищого Арбіт-ражного Суду Російської Федерації«Про деякі питання, що виникли узв’язку з введенням частини четвертоїЦивільного кодексу Російської Федера-ції» від 26.03.2009 р. № 5/29, у якій гово-риться, що власне відсутність оригі-нальності результату інтелектуальноїдіяльності не може свідчити про те, щотакий результат створений не творчоюпрацею, а, отже, не є об’єктом авторсько-го права. Та постанова є підзаконнимактом і не може бути остаточним аргу-ментом в науковій дискусії. Тож зверне-мося до більш вагомих з юридичного по-гляду документів. Так п. 1 ст. 2 Бернсь-кої конвенції про охорону літературнихі художніх творів відносить до охороню-ваних літературних і художніх творівзокрема «ілюстрації, географічні карти,плани, ескізи і пластичні твори, що від-носяться до географії, топографії, архі-тектурі або наукам». Згідно з п. 1ст. 1259 Цивільного кодексу РосійськоїФедерації, до об’єктів авторських прав,зокрема, належать «географічні, геоло-гічні та інші карти, плани, ескізи тапластичні твори, які стосуються геогра-фії, топографії та іншим наукам». Щебільший перелік міститься в п. 12 ст. 8Закону України «Про авторське право ісуміжні права», а саме «ілюстрації,карти, плани, креслення, ескізи, пла-стичні твори, що стосуються географії,геології, топографії, техніки, архітекту-ри та інших сфер діяльності». Як бачи-мо, ці законодавчі документи відносятьдо об’єктів автор-ського права геогра-фічні, геологічні й інші карти та плани.Проте очевидно, що ці творчі результа-ти можуть з’являтися у різних осіб в ре-зультаті паралельної творчості. Малотого, деякі з них не тільки можуть, але йповинні бути однаковими у різних авто-рів. Українське законодавство пішло щедалі і віднесло навіть «креслення, щостосуються… техніки», до об’єктів автор-ського права. Звісно, в цьому випадкуоригінальності в процесі творчості щеменше, ніж при створенні карт.

Звернемося ще до одного визначен-ня оригінальності, яке міститься в од-ному із судових документів.

«Оригінальність розуміють як уні-кальність, неповторність у випадкахпаралельної творчості: два автори,що працюють незалежно один від од-ного, не можуть створювати однаковіоригінальні результати, а якщо в ре-зультаті їхньої творчості все ж отрима-ні однакові твори, то вони не можутьбути охарактеризовані як оригінальній тому авторським правом не охоро-няються» [5].

Ця позиція щодо паралельної творчо-сті значною мірою збігається з позицієюЕ. Гаврилова, наведеною вище. Заува-жимо, що, на нашу думку, можливістьпаралельної творчості в шахових пар-тіях жодним чином не може впливатина визнання їх об’єктом авторськогоправа загалом. У цьому контексті моваможе йти лише про конкретні партії,які виявились неоригінальними в ре-зультаті паралельної творчості. Звісноякщо, неоригінальність такої партії до-ведена, то вона не може захищатисянормами авторського права.

Некоректність відмови в захисті ша-ховим партіям загалом на підставі зви-нувачення їх у можливості паралель-ної творчості можна підкреслити тим,що й практично будь-яку іншу творчудіяльність можна звинуватити в томусамому.

Так, скажімо, теорема про нескінчен-них мавп звучить таким чином «Якщови посадовите нескінченну кількістьмав за друкарські машинки, то одназ них обов’язково надрукує якийсь з тво-рів У. Шекспіра». Схожі думки вислов-лювали Цицерон і Д. Дідро.

Знаменитий «Чорний квадрат»К. Малевича (створений у 1915 р.)також мав попередника — картинуА. Алле «Битва негрів у печері глибо-кою ніччю» (створену в 1882 р.).

Отож паралельна творчість можли-ва і в літературі, і в живописі, і в іншихвидах творчості. Відмова в захисті ав-торським правом на підставі можливо-


39




1. Кірін Р. С. Історичні шляхи розвитку захисту шахових партій авторськимправом / Р. С. Кірін, В. Л. Хоменко, А. О. Хоменко // Інтелектуальна влас-ність в Україні. — К., 2015. — № 12. — С. 20–25.

Kirin R., Khomenko V., Khomenko A. Istorychni shliakhy rozvytku zakhystushakhovykh partii avtorskym pravom [in]: Intelektualna vlasnist v Ukraini, K.,2015, № 12, S. 20–25.




сті паралельної творчості має поширю-ватися лише на конкретні випадки,а не на весь напрям творчості взагалі.

Усе вищезазначене дає змогу стверд-жувати, що велика ймовірність досяг-нення однакового творчого результатупри створенні шахових партій, не можеслугувати причиною відмови визнатиїх об’єктом авторського права.

Розглянемо ще одне важливе пи-тання. Річ у тім, що часто нові партіїповністю копіюють вже відомі. Проана-лізуємо відносини в такому випадкуміж первісними авторами, новимий особами, що бажають ці партії вико-ристовувати.

Якщо пізніше зіграна партія не від-різняється від уже відомих, тобто не єоригінальною, то вона не може бути ви-знана об’єктом авторського права. Алезважаючи на те, що вона таки була зіг-рана в певному змаганні, то поданняінформації про неї можна розглядатияк звичайну прес-інформацію. У тако-му разі правами на неї не буде володітижоден з вищезазначених суб’єктів.Тобто ані первісні гравці, ані нові. Надумку авторів статті, в цьому випадкуне будуть порушені права первісних ав-торів, адже цінність шахової партії не-розривно пов’язана з її авторами — ша-хістами, що її зіграли.

Висновки1. Намагання визнати шахові партії

об’єктом авторського права почалисьодразу ж з проведенням першихофіційних змагань і не припи-няються досі.

2. Міжнародне та українське законо-давство з авторського права не міс-тять положень, які б заперечували

проти визнання шахових партійоб’єктом авторського права.

3. Основним аргументом проти ви-знання шахових партій об’єктомавторського права є віднесення їхдо «ідей, теорій, принципів, мето-дів, процедур, процесів, систем, спо-собів, концепцій, відкриттів», тобтозміст твору. Це неправомірно, по-заяк зміст шахової партії криєтьсяв різноманітних варіантах, які ша-хіст розглядає під час партії. Шахо-ва партія як твір — це послідовнасукупність ходів. Запис партії у тійчи тій шаховій нотації — це об’єк-тивна форма вираження твору,придатна для правової охорони ав-торським правом.

4. Відмова шаховим партіям у захистіавторським право на підставі мо-жливості паралельної творчості ви-дається непереконливою з двохпричин. По-перше це суперечитьміжнародному й українському за-конодавству, котре відносить дооб’єктів авторського права іншіоб’єкти, в яких також висока ймо-вірність паралельної творчості. По-друге некоректною є відмова всьо-му напряму творчості, а не конкрет-ним випадкам.

Теорія і практика інтелектуальної власності � 4/2016 41



2. Калятин В. О. Постановление Пленума Верховного Суда об авторском праве:Новые ответы на старые вопросы / В. О. Калятин // Цивилист. — 2006. —№ 3. — С. 21–42.

Kaliatin V., Postanovlenie Plenuma Verkhovnogo Suda ob avtorskom prave: Novyeotvety na starye voprosy [in]: Tsyvilist, 2006, № 3, S. 21–42.

3. Таббане Н. Каков следующий ход после обдумывания? / Н. Таббане // 64-Шахматное обозрение. — 1998. — № 11. — С. 28–30.

Tabbane N. Kakov sleduiushchyi khod posle obdumyvania? [in]: 64-Shakhmatnoeobozrenye,1998, № 11, S. 28–30.

4. Гаврилов Э. П. Оригинальность как критерий охраны объектов авторскимправом / Э. П. Гаврилов // Патенты и лицензии. — 2004. — № 6. — С. 45–51.

Gavrilov E., Originalnost kak kriteriy okhrany obyektov avtorskim pravom [in]: Paten-ty i lytsenzii, 2004, № 6, S. 45–51.

5. Дашян М. С. Авторское право: абсурд и гениальность : монография / М. С. Да-шян. — М. : Wolters Kluwer Russia, 2011. — 632 с.

Dashian M. S. Avtorskoe pravo: absurd y genialnost: monohrafiya, M. : Wolters KluwerRussia, 2011, 632 s.


Хоменко В., Москаленко С., Кирин Р., Хоменко А. Шахматные партиикак объект авторского права. В статье анализируется международное и украин-ское законодательство на предмет возможности признания шахматных партий объек-тами авторского права.

Исследуется их соответствие критериям охраноспособности, которые предъявляют-ся к объектам авторского права. Особое внимание уделено оригинальности как состав-ляющей части творчества.

Ключевые слова: авторское право, объекты авторского права, критерии охраноспо-собности, оригинальность, шахматы, шахматные партии

Khomenko V., Moskalenko S., Kirin R., Khomenko A. Chess games as an ob-ject of copyright. Chess was already almost one and half a millennium but ancient gamestill enjoys extraordinary popularity and conceals many secrets.

From the second half of the nineteenth century began to be held regularly offi-cial na-tional and international competitions leading players. Began to appear chess professionalsfor which the chess was the main profession. From the beginning of the chess tournamentsorganizers understood that the chess games have their value for chess fans and they triedto earn some money. But when chess players also began to demand a share of revenuefrom the realization of own chess games, they are often received refusal.

Since then have passed more than one and half a century, but chess games have notgained recognition as works up to now.

Berne Convention, the Civil Code and the Law of Ukraine «On Copyright and RelatedRights» don’t include the chess games in the objects of copyright. However, these lawsallow for the presence of other works, which are not directly specified in them. Article 10of the Law of Ukraine «On Copyright and Related Rights» gives a comprehensive list of fa-cilities that are not protected by copyright. Chess games are not mentioned in it.

Thus, opponents of recognition chess games object of copyright can only refer to para-graph 3 of Article 8 of the Law of Ukraine «On Copyright and Related Rights». It says:

«3.The legal protection stipulated in this Law shall be extended only to the form of ex-pression of a work, and shall not apply to any ideas, theories, principles, methods, proce-dures, processes, systems, manners, concepts, or discoveries, even if they are expressed,described, explained or illustrated in a work».

From our point of view it is very important to give the precise definitions. During thechess game player «scrolls» in the head a many different variants of the game. It forms the«content» of the game, which cannot be protected by copyright. Chess game as a work is aconsistent set of moves. A record game in some chess notation is an objective form of ex-pression of the work, suitable to obtain copyright protection.

The criteria for legal protection of the objects of copyright include:1) the creative character of work;2) the originality of work;3) the objective form of expression of work.Let us turn to the definition of originality, situated in one of the court documents,

which shares a number of reputable professionals.«Originality is understood as uniqueness, non-duplication in the case of parallel work:

when two authors are working independently they cannot create identical original results.If as the result of their work anyway received the same works, they cannot be recognizedas original and therefore not protected by copyright».

In our opinion, the possibility of parallel creativity in chess games do not affect therecognition them as the object of copyright in general. In this context, we can talk onlyabout the specific individual chess games that proved to be unoriginal as a result of paral-lel work. Of course, if the lack of originality in such chess game is proved, it cannot be pro-tected by the copyright.

Thus, the denial of copyright protection based on the possibility of parallel creativityshould be limited to certain specific cases, but not at all creative direction in general.

All of the above gives us reason to believe that the relatively high probability of achiev-ing the same result with the creation of creative chess games cannot be a reason for the re-fusal to admit them subject to copyright.

Keywords: copyright, criteria for legal protection, originality, chess, chess games




Здійснено аналіз Директиви 2010/13/ЄС та зроблений загальний огляд її поло-жень. Окрему увагу приділено аналізу положень зазначеної Директиви з позиції до-ктрини авторського права. Розглянуто можливість імплементації положень директи-ви у національне законодавство.

Ключові слова: Директива 2010/13/ЄС, авторське право, мовлення, аудіовізуальнімедіа послуги

Ольга Мацкевич,науковий співробітник НДІ інтлектуальної власностіНАПрН України

ДИРЕКТИВА ПРО АУДІОВІЗУАЛЬНІ МЕДІА-ПОСЛУГИ ТА ЗАКОНОДАВСТВО

УКРАЇНИ ПРО АВТОРСЬКЕПРАВО

Технологічний прогрес не стоїть намісці та вносить зміни до багатьох сфержиття. Саме необхідністю вдоскона-лення законодавства з огляду на техно-логічний розвиток і викликане при-йняття Директиви 2010/13/ЄС Євро-пейського Парламенту та Ради від10.03.2010 р. про координацію певнихположень, встановлених законами, під-законними актами та адміністративни-ми положеннями у державах-членахстосовно надання аудіовізуальнихмедіа-послуг (Директива про аудіовізу-альні медіа-послуги) (далі — Директи-ва 2010/13/ЄС) [1].

Аналіз положень Директиви2010/13/ЄС здійснювався такими до-слідниками як А. Ріхтер, В. Ройтман,О. Шерстобоєва, Т. Терехова, Ю. Несте-ряк та ін. Водночас увага приділяласяпереважно питанням медіа-сфери,авторське право лишилось поза ува-гою. Водночас деякі положення, щостосуються авторського права, передба-чені цією Директивою. Саме їх вивчен-ня і є метою зазначеної статті.

Директива 2010/13/ЄС має на метістворення простору без внутрішніх кор-донів для аудіовізуальних медіа-послуг,і водночас гарантування високого рівня

захисту загального інтересу (зокрема, за-хисту психіки неповнолітніх і повагудо людської гідності, а також сприянняреалізації правам осіб, які мають ін-валідність), який не може бути повноюмірою досягнутий на рівні окремоїдержави-члена.

Ключові напрями реформування,сформульовані в одній з доповідей Ко-місії (сфера застосування; збільшеннякультурного розмаїття і просуваннятворів, створених у Європі, а також тво-рів незалежних продюсерських компа-ній; збільшення плюралізму ЗМІ; регу-лювання рекламних комунікацій; за-хист неповнолітніх і людської гідності;право на відповідь; право на інформа-цію та короткі новинні повідомлення),одразу вказали на глобальний характермайбутніх змін Директиви 2010/13/ЄС,який потребував принципово іншоїтермінології [2].

Прийняття цієї Директиви було ви-кликане також неодноразовим внесен-ням істотних змін до Директиви89/552/ЄЕС Європейського Парламентута Ради від 03.10.1989 р. і прийняттямінших нормативних актів. З прийнят-тям Директиви 2010/13/ЄС Директиву89/552/ЄЕС було скасовано. Фактично,

ISSN 2308-0361

43



О. Мацкевич

Директива 2010/13/ЄС є узагальню-вальним, консолідаційним документом.

Водночас , поширена думка, що Ди-ректива 2010/13/ЄС певною мірою покли-кана «врятувати» традиційне телебачен-ня, що поступово втрачає і прибутки відреклами (зокрема й через нові техноло-гії), й аудиторію, що віддає перевагу пе-регляду тим самих або схожих програму зручний час, наприклад в Інтернеті [2].

Дослідник В. Ройтман вважає, що за-галом фахівці виокремлюють два потен-ційних напрями для подальшого роз-витку традиційного телебачення: це не-обхідність поширювати свій контент нарізноманітні прилади та поступовий пе-рехід до відео за запитом. Глобальнийперехід від масової моделі до крос-платформеного егомовлення (egocast-ing — споживання контенту за запи-том, що виражає не масовий, а індиві-дуальний вибір), за якого глядач можедивитися будь-яку телепередачу в будь-який час і в будь-якому місці, неминучемав привести і до формування адекват-ного правового поля [2].

Оновлена версія Директиви отрима-ла назву «Про аудіовізуальні медіапос-луги». Тож автори документа відмови-лися від анахронічного терміна «теле-бачення» навіть у назві на користьбільш широкого та більш комерційноорієнтованого поняття «аудіовізуальнімедіапослуги» [2].

Свого часу Директива 89/552/ЄЕС ві-діграла важливу роль у створенні внут-рішнього телевізійного ринку Європи,заборонивши державам-учасницям ЄСобмежувати прийом або ретрансляціютелепередач інших держав-учасницьЄС з причин, які стосуються зміступередач, якщо ці причини не включенів Директиву 89/552/ЄЕС [3], такожзаохочувала встановлювати квоти дляєвропейських програм.

Зберігши зазначений підхід, Дирек-тива 2010/13/ЄС здійснює розподіл аудіо-візуальних послуг на мовлення та послу-ги на замовлення. Такий розподіл ужебуло здійснено в Директиві 2007/65/ЄС,яка також втратила чинність.

Так, відповідно до п. g ч. 1 ст. 1 Дирек-тиви 2010/13/ЄС аудіовізуальні медіа-послуги на «замовлення» (тобто, неліній-ні аудіовізуальні медіа-послуги) — цеаудіовізуальні медіа-послуги, що нада-ються провайдером медіа-послуг дляперегляду програм у момент, обранийкористувачем і за його індивідуальнимзамовленням на основі каталогу про-грам, вибраних провайдером медіа-по-слуг; (e) «телевізійне мовлення» чи «те-левізійна передача» (тобто, лінійніаудіовізуальні медіа-послуги) — це аудіо-візуальні медіа-послуги, що надаютьсяпровайдером медіа-послуг для одночас-ного перегляду програм на основі про-грами передач.

Аудіовізуальні медіа-послуги на за-мовлення відрізняються від телевізій-ного мовлення тим вибором і контро-лем, які може мати користувач, а такожтим упливом, який вони справляютьна суспільство. Це обґрунтовує застосу-вання менш суворого регулюваннядо аудіовізуальних медіа-послуг на за-мовлення, що має відповідати лише ос-новним правилам, передбаченим у ційДирективі (ст. 58 преамбули Директи-ви 2010/13/ЄС). Відповідно, підходидо регулювання діяльності дещо різ-няться залежно від виду аудіовізуаль-ної послуги.

Завданнями Директиви 2010/13/ЄС є: •забезпечення правил з пристосу-вання технологічних досягнень;

•створення рівних умов для новихаудіовізуальних засобів масової ін-формації;

•збереження культурного розмаїття;•захист дітей і взагалі споживачів;•збереження плюралізму засобів ма-

сової інформації;•боротьби з расовою та релігійною

ворожнечею;•забезпечення незалежності націо-

нальних регуляторів засобів масо-вої інформації [4].

Положення Директиви 2010/13/ЄСвраховують норми Європейської кон-венції про транскордонне телебачення,метою якої є спрощення транскордонної




45



трансляції та ретрансляції телевізійнихпрограмних послуг [5], зокрема щодо не-здійснення виняткової ретрансляціїважливих для суспільства подій, відве-дення більшої частини свого ефірногочасу європейським роботам тощо.

До сфери дії Директиви не належать(ст. 22 преамбули Директиви 2010/13/ЄС)будь-які форми приватної кореспон-денції, такі як електронні листи, надіс-лані обмеженій кількості одержувачів.Ідеться про послуги принциповою метоюяких є не постачання програм, якщобудь-яке аудіовізуальне інформаційненаповнення є переважно випадковимдля послуги. Також не належать досфери регулювання веб-сайти, що міс-тять аудіовізуальні елементи лише якдопоміжні засоби, такі як анімаційніграфічні елементи, короткі рекламніролики або інформацію, що стосуєтьсяпродукту або неаудіовізуальної послу-ги. Відповідно, азартні ігри, що перед-бачають грошові ставки, зокрема й ло-тереї, парі та інші форми ігор на гроші,а також онлайн-ігри та пошукові систе-ми, але не передачі, присвячені іграм нагроші або азартним іграм, виключають-ся зі сфери застосування Директиви2010/13/ЄС. Стаття 23 преамбули Дирек-тиви 2010/13/ЄС передбачає, що термін«аудіовізуальний» має стосуватися рухо-мих зображень зі звуком або без, а отжевключати німе кіно, але не охоплюватипередачу звукових сигналів або радіо-служби. Також сфера застосуванняаналізованої Директиви не повиннаохоплювати електронні версії газеті журналів (ст. 28 преамбули Директи-ви 2010/13/ЄС).

Варто зазначити, що хоча основнимзавданням Директиви 2010/13/ЄС не є ре-гулювання щодо авторського праваі суміжних прав, певні положення, якзазначалося вище, пов’язані із зазначе-ною сферою, у ній відображені.

Наприклад, відповідно до ст. 8 роз-ділу ІІІ Директиви 2010/13/ЄС держа-ви-члени забезпечують, щоби провай-дери медіа-послуг, які перебувають підїхньою юрисдикцією, не здійснювали

трансляції кінематографічних творівпісля завершення строків, погодженихз правоволодільцями. Таке положеннянадає додаткові гарантії захисту автор-ського права.

Розділ V Директиви 2010/13/ЄСпередбачає положення, що стосуютьсявиключних прав і коротких новиннихповідомлень. Частина 1 ст. 14 вводитьобмеження щодо трансляції ексклю-зивних подій: кожна держава-членвживає заходів відповідно до законо-давства Союзу, з метою забезпеченнятого, щоб організації мовлення, які пере-бувають під їхньою юрисдикцією,не транслювали на ексклюзивній основіподії, що вважаються державами-члена-ми, такими, що мають важливе значен-ня для суспільства в такий спосіб, щобпозбавити значну частину населенняв тій державі-члені можливості стежи-ти за такими подіями в прямій транс-ляції чи в повторі по безкоштовному те-лебаченню. Якщо вона здійснює такідії, то зацікавлена держава-член, скла-дає список подій, національних або не-національних, які вона вважає такими,що становлять значний інтерес для сус-пільства. Вона має здійснювати це вясний і прозорий спосіб та своєчасно.При цьому зацікавлена держава-члентакож буде визначати, чи повинні ціподії бути доступними повністю, чи бу-дуть частково висвітлені чи, у разі не-обхідності та якщо це відповідає об’єктив-ним причинам для громадського інтер-есу, повністю або частково запланованідля показу.

Частина 3 ст. 14 Директиви 2010/13/ЄСвизначає, що Держави-члени забезпе-чують належними засобами в межах їх-нього законодавства, аби організаціїмовлення, котрі перебувають під їх-ньою юрисдикцією, не використовува-ли виключних права, що були придба-ні цими організаціями мовлення після18.12.2007 р. в такий спосіб, щоб по-вністю або частково позбавити значнучастину населення в іншій державі-члені, відповідно до чч. 1 та 2, можли-вості стежити за подіями у прямому




ефірі, або у разі необхідності та якщодоречно, з причин суспільного інтер-есу, частково або повністю у непрямомуефірі на безкоштовному телебаченні,як визначено певною державою-членом,згідно з ч. 1.

Цікавими з погляду імплементаціїв національне законодавство видаютьсянорми ст. 15 Директиви 2010/13/ЄС.Так, згідно з ч. 1 та 2 ст. 15 Директиви2010/13/ЄС держави-члени забезпечу-ють для потреб коротких репортажівновин, щоб будь-яка організація мов-лення, заснована в Союзі, на неуперед-женій, об’єктивній і недискримінацій-ній основі, мала доступ до подій, щостановлять підвищений інтерес длягромадськості, які транслюються ви-ключно організацією мовлення, що пе-ребувають під їхньою юрисдикцією.Якщо інша організація мовлення, за-снована в тій же державі-члені, що йорганізація мовлення, якій потрібендоступ, і вона набула виключних правна події, що становлять високий інтересдля громадськості, доступ буде отриму-ватися від цієї організації мовлення.

У ч. 3 ст. 15 Директиви 2010/13/ЄСпередбачається, що держави-члени за-безпечують, щоби такий доступ був га-рантований шляхом надання дозволуорганізаціям мовлення вільно відбира-ти короткі уривки із сигналу організа-ції мовлення, що здійснює мовлення,принаймні, з ідентифікацією джерела,якщо тільки це можливо з практичногобоку.

Зазначена стаття може трактува-тись як відступ європейським законо-давцем від положень ст. 10bis (1) Берн-ської конвенції [6], якою передбачено,що джерело завжди повинно бути ясновказано при відтворенні в пресі, пере-дачі в ефір або повідомленні по про-водах до загального відома опубліко-ваних у газетах або журналах статейз поточних економічних, політичнихі релігійних питань або переданихв ефір творів такого ж характеру.

Одночасно, в Преамбулі Директиви2010/13/ЄС вказується (п. 56), котрі ста-

новлять щодо доступу до подій, щомають великий інтерес для громад-ськості для цілей коротких випусківновин не повинно шкодити Директиві2001/29/ЄС і відповідним міжнароднимконвенціям у сфері авторського правата суміжних прав.

Окрім цього, короткі уривки можутьвикористовуватися лише для програмпро загальні новини та в аудіовізуаль-них медіа-послугах на замовлення,якщо одна й та ж програма пропону-ється в непрямому ефірі тим самимпровайдером медіа-послуг (ч. 5 ст. 15Директиви 2010/13/ЄС). Без шкодичч. 1–5, держави-члени забезпечуютьу межах свого законодавства та пра-вил, визначення методів та умов щодотрансляції таких коротких епізодів,зокрема, будь-які умови компенсації,максимальну довжину коротких епізо-дів та часові обмеження щодо їхньої пе-редачі. У разі надання компенсації,вона не має перевищувати додатковихвитрат, які виникли безпосередньов зв’язку з наданням доступу (ч. 6 ст. 15Директиви 2010/13/ЄС).

Держави-члени мають сприяти до-ступу до подій, що становлять великийінтерес для громадськості, шляхом на-дання доступу до сигналу організаціїмовлення в значенні цієї Директиви2010/13/ЄС. Проте держави-члени мо-жуть обрати інші еквівалентні шляхи.Це, inter alia, надання доступу до місцяпроведення таких подій до того, якбуде надано доступ до сигналу. Органі-зації мовлення не повинні бути обме-жені у праві укладання більш деталі-зованих контрактів (ст. 56 ПреамбулиДирективи 2010/13/ЄС).

Концепція програм загальних новинне повинні містити компіляції короткихуривків у програми, що слугують розва-жальним цілям (абз. 2 ст. 55 преамбулиДирективи 2010/13/ЄС).

Україна має власне національне за-конодавство в цій сфері. Так, Закон Ук-раїни «Про телебачення і радіомовлен-ня» від 21.12.1993 р. № 3759-XII регу-лює відносини, що виникають у сфері


47



телевізійного та радіомовлення на те-риторії України, визначає правові, еко-номічні, соціальні, організаційні умовиїх функціонування, спрямовані на реа-лізацію свободи слова, прав громадянна отримання повної, достовірної таоперативної інформації, на відкритеі вільне обговорення суспільних пи-тань. Закон України «Про авторськеправо і суміжні права» від 23.12.1993 р.№ 3792-XII охороняє особисті немайно-ві права та майнові права авторів таїхніх правонаступників, пов’язані зістворенням і використанням творівнауки, літератури та мистецтва — ав-торське право, — і права виконавців,виробників фонограм і відеограм та ор-ганізацій мовлення, — суміжні права.

Водночас, якщо порівнювати термі-нологічний апарат українського зако-нодавства та Директиви 2010/13/ЄС,можна побачити певні відмінності.

Так, відповідно до п. b ст. 1 Дирек-тиви 2010/13/ЄС «програма» означаєнабір рухомих зображень, як зі звукомтак і без нього, що є окремим пунктомпрограми або каталогу, створеного про-вайдером медіа-послуг, форма та змістяких збігається з формою та змістом те-левізійного мовлення. Прикладамитаких програм можуть слугувати по-внометражні фільми, спортивні події,комедійні серіали, документальні філь-ми, дитячі програми та драми.

Таке визначення більш співзвучнез визначенням аудіовізуального творуу ст. 1 Закону України «Про авторськеправо і суміжні права», який є твором,що містить серію кадрів чи сигналівз рухомими зображеннями (як із звуко-вим супроводом, так і без нього). Вида-ми аудіовізуального твору є кінофільми,телефільми, відеофільми, діафільми,слайдофільми тощо, які можуть бути іг-ровими, анімаційними (мультипліка-ційними), неігровими чи іншими.

Аудіовізуальні твори є об’єктамиавторського права. Своєю чергою, від-повідно до Закону України «Про автор-ське право і суміжні права» (ст. 35 п. в)передачі (програми) організацій мов-

лення є об’єктами суміжних прав. Саметому запозичення визначення з Ди-рективи 2010/13/ЄС поки вбачаєтьсянеможливим.

Натомість використання слів «набір»і «каталогу» у п. (b) ст. 1 Директиви2010/13/ЄС робить визначення програ-ми більш схожим з визначенням, пе-редбаченим ст. 1 Закону України «Протелебачення і радіомовлення», де про-грама (телерадіопрограма) визначаєть-ся як поєднана єдиною творчою кон-цепцією сукупність передач (телерадіо-передач), яка має постійну назвута транслюється телерадіоорганізацієюза певною сіткою мовлення; передача(телерадіопередача), своєю чергою, —це змістовно завершена частина про-грами (телерадіопрограми), яка маєвідповідну назву, обсяг трансляції, ав-торський знак, може бути використананезалежно від інших частин програмита розглядається як цілісний інформа-ційний продукт.

Окрім цього, як уже зазначалосявище, основним поняттям Директиви2010/13/ЄС є «аудіовізуальна медіа-послуга», такий термін у національномузаконодавстві не використовується.

Відповідно до ст. 1 Директиви2010/13/ЄС надавати аудіовізуальнупослугу можуть:

(d) «провайдер медіа-послуг» — фізич-на або юридична особа, яка несередакційну відповідальність завибір аудіовізуального наповненняаудіовізуальних медіа-послуг і ви-значає спосіб їхньої організації;

(f) «організація мовлення», під якоюрозуміють провайдера медіа-по-слуг телевізійного мовлення.

Такий суб’єкт, як «провайдер медіа-послуг» також відсутній у національно-му законодавстві. Організацією ж мов-ленні згідно зі ст. 1 Закону України«Про авторське право і суміжні права»може бути:

•організація ефірного мовлення —телерадіоорганізація, що здійснюєпублічне сповіщення радіо- чи те-левізійних передач і програм мов-




лення (як власного виробництва,так і виробництва інших організа-цій) шляхом передачі в ефір за до-помогою радіохвиль (а також ла-зерних променів, гамма-променівтощо) у будь-якому частотному діа-пазоні (у тому числі й з викорис-танням супутників);

•організація кабельного мовлення —телерадіоорганізація, що здійснюєпублічне сповіщення радіо- чи теле-візійних передач і програм мовлен-ня (як власного виробництва, так івиробництва інших організацій)шляхом передачі на віддаль сигна-лу за допомогою того чи іншоговиду наземного, підземного чи під-водного кабелю (провідникового,оптоволоконного чи іншого виду).

Використання терміна «організаціямовлення» є більш доречним у законо-давстві України з позицій дотриманняміжнародних договорів. Так, у ч. 1. п. aст. 170 Угоди про асоціацію [7] вико-ристовується поняття «ефірне мовлен-ня», що означає передачу бездротовимизасобами для приймання публікою зву-ків або зображень і звуків чи їх від-творення; така передача за допомогоюсупутника, а також передача закодова-них сигналів, якщо засоби для декоду-вання надаються для публічного вико-ристання організацією мовлення абоз її дозволу.

Говорячи про Угоду про асоціацію,не можна обійти увагою положенняст. 397 цієї Угоди, що поступове набли-ження до права та нормативно-право-вої бази ЄС, а також міжнародних пра-вових документів у сфері політики зпитань аудіовізуальної галузі будездійснюватися, зокрема, як визначеноу Додатку XXXVIІ до цієї Угоди. Відпо-відно до вказаного додатку положенняДирективи 2010/13/ЄС мають бутивпроваджені протягом 2 років з датинабрання чинності цією Угодою [8].На момент підготовки матеріалу, Ди-ректива 2010/13/ЄС не була остаточноімплементована українським законо-давством.

Варто зазначити, що українське за-конодавство не містить положень щодорегулювання послуг «на замовлення».Особам, які надають такі послуги, навідміну від теле- та радіомовних органі-зацій, не потрібно реєструватися чи от-римувати ліцензію. Водночас досвіддеяких зарубіжних країн (Словаччини,США та Німеччини) свідчить, що дляпоказу контенту «на замовлення» по-передня реєстрація не потрібна [9].

У літературі [9] пропонується об-межитися такими вимогами до провай-дерів послуг на замовлення:

•повідомлення національного регу-лятора про початок діяльності;

•кодування «дорослого» контенту чийого трансляція з часовим обме-женням.

Вбачається, що обов’язковою такожмає бути вимога щодо дотриманняавторських і суміжних прав такимипровайдерами.

Необхідно також звернути увагу надеякі положення українського законо-давства цілком відповідають положен-ням Директиви 2010/13/ЄС у частині,що стосується дотримання прав влас-ників при розміщенні реклами. Відпо-відно до ч. 1 ст. 20 розділу 7 Директиви2010/13/ЄС держави-члени забезпечу-ють цілісність програм, якщо телевізій-на реклама або телемагазин включа-ються під час програм, беручи до увагизвичайні перерви, тривалість і харак-тер відповідних програми, а такожщоби права правоволодільців не булипорушені. Згідно зі ст. 13 ч. 3 ЗаконуУкраїни «Про рекламу» від 03.07.1996 р.№ 270/96-ВР реклама повинна роз-міщуватись у перервах між програма-ми, передачами. А також рекламаможе бути розміщена під час трансляціїпрограми, передачі таким чином, щобине завдати шкоди цілісності та зміступрограми, передачі та правам їхніхвласників.

Частина 2 ст. 20 Директиви2010/13/ЄС встановлює, що трансляціяфільмів, створених для телебачення(за винятком багатосерійних фільмів,

серіалів і документальних фільмів),кінематографічних творів та новихпрограми може перериватися реклам-ними роликами й/або телемагазином,відповідно до графіку один раз на 30хвилин, за умови, що запланована три-валість програми перевищує 30 хви-лин. Телевізійна реклама або телема-газин не дозволені під час трансляціїрелігійних служб.

Своєю чергою, ч 5. ст. 13 Закону Ук-раїни «Про рекламу» передбачає: транс-ляція концертно-видовищних програм,передач може перериватися рекламоюза умови, що між рекламними вставка-ми програма, передача триває не меншеніж 20 хвилин. Реклама під час транс-ляції спортивних програм, передач роз-міщується в перервах між їх частинами.Трансляція програм, передач для дітей(за умови їх тривалості до 30 хвилин)не може перериватися рекламою.Трансляція програм, передач для дітей(за умови їх тривалості понад 30 хви-лин) та програм, передач новин може

перериватися рекламою не частіше од-ного разу кожні 30 хвилин. Трансляціякіно- і телефільмів може перериватисярекламою не частіше одного разу про-тягом кожних 30 хвилин мовлення.Трансляція інших фільмів, у томучислі окремих серій, серіалів, докумен-тальних фільмів тощо, може перерива-тися рекламою не частіше одного разукожні 20 хвилин мовлення.

ВисновкиПроведений аналіз дає підстави

до висновку, що не всі із закріпленихДирективою 2010/13/ЄС положень, якістосуються авторського права та суміж-них прав, можуть бути імплементованіу законодавстві України. Водночас,деякі положення зазначеної директивита норми законодавства України є ціл-ком гармонізованими.



1. Директива 2010/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради про координаціюпевних положень, встановлених законами, підзаконними актами та адміні-стративними положеннями у державах-членах стосовно надання аудіовізуаль-них медіа-послуг (Директива про аудіовізуальні медіа-послуги) від 10.03.2010 р.;

Directive 2010/13/EU of the European Parliament and of the Council on the coordina-tion of certain provisions laid down by law, regulation or administrative action inMember States concerning the provision of audiovisual media services of 10.03.2010;

2. Шерстобоева Е. А. Правовое регулирование аудиовизуальных медиауслугв странах Евросоюза / Е. А. Шерстобоева [Электронный ресурс]. — Режимдоступа : http://mediascope.ru/node/1080.

Sherstoboeva E. A. Pravovoe regulirovanie audiovizualnykh mediauslug v stranahEvrosoyuza, http://mediascope.ru/node/1080.

3. Рихтер А. Г. Международные стандарты и зарубежная практика регулиро-вания журналистики : учеб. пособие / А. Г. Рихтер. — М., 2011. — С. 206–209.

Richter A. H. Mezhdunarodnye standarty i zarubezhnaia praktia regulirovaniya zhur-nalistiki : ucheb. posobye, M., 2011, S. 206–209.

4. The AVMSD: implementation and future perspectives [Electronic resource]. — Ac-cess mode : https://epthinktank.eu/2014/03/25/the-avmsd-implementation-and-future-perspectives.

5. Європейська конвенція про транскордонне телебачення [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_444/conv.

The European Convention on Transfrontier Television.

49



6. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_051/conv/parao79#o79.

The Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works.7. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,

Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-члена-ми, з іншої сторони [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_a11.

Association Agreement between the European Union and its Member States, of the onepart, and Ukraine, of the other part.

8. Додаток XXXVII до глави 15 «Політика з питань аудіовізуальної галузі» роз-ділу V «Економічне і галузеве співробітництво» [Електронний ресурс]. —Режим доступу : vobu.com.ua/app/webroot/img/custom/editor/euro/ugod-a/asd41.pdf.

Dodatok XXXVII do hlavy 15 «Polityka z pytan audiovizualnoi haluzi» rozdilu V «Eko-nomichne i haluzeve spivrobitnytstvo» , vobu.com.ua/app/webroot/img/custom/editor/euro/ugoda/asd41.pdf.

9. Сагайдак Р. Подходы в регулировании OTT-услуги: мировой опыт и практика /Роман Сагайдак [Электронный ресурс]. — Режим доступа :http://telpu.com.ua/user/files/OTT-_.pdf.

Sahaidak R., Podkhody v regulirovanii OTT-uslugi: mirovoi opyt i praktika,http://telpu.com.ua/user/files/OTT-_.pdf.


Мацкевич О. Директива об аудиовизуальных медиа-услугах и законо-дательство Украины об авторском праве. Осуществлен анализ Директивы2010/13/ЕС и общий обзор ее положений. Особое внимание уделено анализу положе-ний указанной Директивы с позиции доктрины авторского права. Рассмотрена воз-можность имплементации положений Директивы в национальное законодательство.

Ключевые слова: Директива 2010/13/ЕС, авторское право, вещание, аудиовизуаль-ные медиа услуги

Matskevych O. Directive on audiovisual media services and legislationof Ukraine on copyright. The analysis of EU Directive for Audiovisual Media Services(Directive 2010/13/EU) and the overview of its provisions are made.

The author pays attention to the aim of the Directive 2010/13/EU adoption, terminolo-gy of the document, criteria for their classification into linear and non-linear («on demandservices»). It should be noted that Ukrainian legislation does not contain provisions re-garding the regulation of services «on demand».

The provisions concerning exclusive rights and short news reports in television broad-casting (Chapter V of the Directive 2010/13/EU) were under more detailed study of the au-thor due to their connection with the sphere of copyright and related rights.

The comparative analysis of provisions Ukrainian and European legislation was madeas well. As result a conclusion was made that terminology used in current Ukrainian lawsdiffer from that used in the Directive 2010/13/EU.

Chapter VII of the Directive 2010/13/EU is devoted to television advertising andteleshopping. Some of the norms set out in the chapter coincide with correspondent norms ofUkrainian legislation namely with the provisions of the Law of Ukraine «On Advertising».

Key words: Directive 2010/13/EU, copyright, broadcasting, audiovisual media services




Прагнучи оригінальності, як торговельну марку деякі виробники бажають викори-стовувати слогани та зображення. У результаті, що така торговельна марка будепоєднувати в собі кілька систем захисту.

Завданням статті є розгляд прикладів торговельних марок та об’єктів авторськогоправа, розглянуті засоби правильного їх використання, розглянуті переваги та недо-ліки реєстрації торговельних марок і творів.

Метою статті є висвітлення специфічності реєстрації торговельних марок і об’єктівавторського права.

Ключові слова: торговельна марка, авторське право

Тетяна Коваленко,старший науковий співробітник Центру експертнихдосліджень НДІ інтелектуальної власності НАПрНУкраїни

ТОРГОВЕЛЬНА МАРКАЙ АВТОРСЬКЕ ПРАВО

З 1992 р. в Україні є власний інсти-тут з охорони прав інтелектуальноївласності. Кількість заявок на знакидля товарів і послуг, поданих за націо-нальною процедурою, завжди була най-більшою за всі роки функціонуваннядержавної системи охорони інтелекту-альної власності. Уже понад 200 000свідоцтв на сьогодні вже видано. Нара-зі спостерігається істотне зростаннявартості торговельних марок, стаютьвсе більш численними канали збуту то-варів і послуг. Отож споживачеві всеважче розібратися в розмаїтті запропо-нованих йому товарів і послуг та обра-ти серед них ті, що задовольняють йогопотреби та можливості. Теж саме стосу-ється і виробників, тому висока конку-ренція на ринку спонукає їх вигадува-ти ще більш привабливі торговельнімарки, щоб орієнтувати споживачівсаме на свою продукцію та виділитисвої товари й послуги серед інших ви-робників однорідних товарів і послуг.Отже, саме торговельна марка є орієн-тиром, своєрідного візитівкою на ринкутоварів і послуг.

Торговельну марку можна порівнятиз великим механізмом зв’язку між ком-

панією та споживачем. Основною метоюторговельної марки, безумовно, є відріз-нити товари та послуги одного виробни-ка від аналогічних товарів і послуг іншо-го виробника, в цьому полягає виріз-няльна функція кожної торговельноїмарки. Водночас торговельна марка ви-конує роль реклами, роль участі в іден-тифікації товару чи послуги, а такожє елементом, який власне має залучатиспоживачів і заохочувати їх при при-дбанні того чи того товару або послуги.

Кількість торговельних марок зро-стає, тому створити нову торговельнумарку стає все складніше. Це завданняполягає не тільки в тому, щоби створи-ти торговельну марку, права на яку неналежать іншим особам, але й у тому,щоби створити досить сильну торго-вельну марку, котра б приваблювалаувагу споживачів.

Створити торговельну марку, яка бвідповідала всім цим характеристикам,досить важко ще й з огляду на той факт,що прагнучи оригінальності, як торго-вельну марку деякі виробники бажаютьвикористовувати слогани та зображення.

У результаті така торговельна маркабуде поєднувати в собі кілька систем за-

ISSN 2308-0361

51

ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ


Ò. Êîâàëåíêî

хисту: захист відповідно до ЗаконуУкраїни «Про охорону прав на знакидля товарів і послуг» і захист відповіднодо Закону України «Про авторськеправо і суміжні права». Слід зазначити,що об’єктом авторського права можебути лише оригінальний твір. Питанняоригінальний, він чи ні — це суб’єктив-на думка реєстратора.

Торговельна марка може бутизахищена авторським правом

Відповідно до ст. 1 Закону України«Про охорону прав на знаки для това-рів і послуг» «знак — позначення, заяким товари і послуги одних осіб від-різняються від товарів і послуг іншихосіб;» а також відповідно до ст. 5 «п. 2.Об’єктом знака може бути будь-яке по-значення або будь-яка комбінація по-значень. Такими позначеннями мо-жуть бути, зокрема, слова, у тому числівласні імена, літери, цифри, зображу-вальні елементи, кольори та комбінаціїкольорів, а також будь-яка комбінаціятаких позначень» [1]. Закон України«Про охорону прав на знаки для това-рів і послуг» не передбачає реєстраціюзвукових торговельних марок. Однак,ця норма закріплена в Правилах скла-дання, подання та розгляду заявки навидачу свідоцтва України на знак длятоварів і послуг — «1.4. Об’єктами пра-вової охорони можуть бути такі знаки:(…) Знак може бути звуковим, світло-вим, а також кольором чи поєднаннямкольорів тощо. Такі знаки реєструють-ся Відомством при наявності технічноїможливості внесення їх до Реєструта оприлюднення інформації стосовноїх реєстрації» [3].

Окрім звичних знаків — словесних,комбінованих, зображувальних, — знакможе бути звуковим, світловим, а такожкольором або поєднанням кольорівтощо. Такі знаки «реєструються Відом-ством при наявності технічної можли-вості внесення їх до Реєстру та опри-люднення інформації стосовно їх ре-єстрації» [3].

Всесвітня та національна практикипоказують, що такі торговельні марки

та зареєстровані та використовуютьсяв багатьох країнах світу.

Варто зазначити, що торговельнамарка будь-якого виду має свого авто-ра, проте в цій статті автор розглядати-ме словесні, комбіновані та звукові тор-говельні марки.

Словесні торговельні маркиСловесними торговельними марка-

ми можуть бути слова, словосполучен-ня, гасла, імена персонажів, назви тво-рів, газет і журналів, що охороняютьсяавторським правом. Відповідно до ст. 9Закону України «Про авторське право ісуміжні права» «частина твору, якаможе використовуватися самостійно, утому числі й оригінальна назва твору,розглядається як твір і охороняєтьсявідповідно до цього Закону» [2]. Однакнеобхідно зважати на той факт, що, на-приклад, назви газет і журналів вико-ристовуються виключно для певноїдрукованої продукції. Тому такі назвибажано реєструвати як торговельнумарку, з прив’язкою до конкретногокласу Міжнародної класифікації това-рів і послуг (Ніцької класифікації).Складніша ситуація з рекламнимислоганами. Тут усе залежить від того,чи є слоган якимось конкретним, тобтоналежить він до певних товарів і/абопослуг, чи є абстрактним, тобто можевикористовуватися для будь-яких-това-рів і/чи послуг. Приміром, слоган «EatFresh! / Їж свіже!» американської мере-жі ресторанів швидкого харчуванняSubway може використовуватися лишеу зв’язку з продуктами харчування чиіз закладами харчування. Тож його до-цільніше реєструвати як торговельнумарку. Але, наприклад, слоган «Impos-sible is nothing / Неможливе можливо»німецького промислового концернуAdidas AG, може використовуватися длябудь-яких товарів і/чи послуг, про щосвідчить і асортимент товарів: взуття,одяг, спортивне знаряддя. Тож цей сло-ган може бути зареєстрований і як тор-говельна марка, і водночас бути об’єк-том авторського права, не прив’язанимдо конкретних товарів і/або послуг.



Захист слогана авторським правом —це альтернативний шлях, однак такийзахист, по-перше, можливий лише дляфізичних осіб, по-друге, не припускаєвикористання для маркування товаріві/чи послуг, по-третє, потребує широкоїрекламної кампанії, по-четверте, не пе-редбачає обов’язкової реєстрації й томуважче захищається в судовому поряд-ку. Питань про правову охорону слога-на не виникає в разі його реєстраціїяк торговельної марки. На відміну віддеяких іноземних держав, де норма-тивно закріплено, що слогани автор-ським правом не охороняються, вУкраїні такого положення немає. Пере-лік об’єктів авторського права відповід-но до ст. 8 Закону України «Про авто-рське право та суміжні права» середчисленних об’єктів називає «17) іншітвори» [2], до яких і можна віднести сло-гани. Однак, щоб визнати їх об’єктамиавторського права, необхідно довести, щовони є результатами творчої праці.Отже, не будь-який слоган може бутиоб’єктом авторського права, а лише той,що має всі ознаки, притаманні відповід-но до Закону України «Про авторськеправо і суміжні права» авторськомутвору. Твір повинен мати творчий харак-тер — бути оригінальним і неповторним.

Зображувальні торговельні маркиЗображувальні торговельні марки

можуть бути поділені на дві категорії:торговельні марки, виконані у двох ви-мірах, та торговельні марки, виконаніу трьох.

Торговельні марки, що є двовимір-ними, — це торговельні марки, що від-творені на пласкій поверхні, тобто такі,що не мають рельєфу. Ця категоріяохоплює, наприклад, малюнки, ембле-ми, портрети, фотографії. Зображу-вальні торговельні марки можуть бутивикористані як знак для ідентифікаціїтоварів або послуг доти, поки вониє оригінальними і захищені ЗакономУкраїни «Про охорону прав на знакидля товарів і послуг».

Портрети та фотографії в галузі охо-рони прав заслуговують особливої

уваги, позаяк їхнє використання можеспричинити певні труднощі. Наприк-лад, фотографії можуть містити зобра-ження архітектурних об’єктів, які захи-щені авторським правом. Портретитакож можуть порушувати права моде-лей або персонажів, які зображені наних. У цих випадках використання фо-тографій та портретів як торговельнихмарок потребує дозволу як фотографачи художника, так і архітектора абоособи, що позує.

Тривимірні торговельні маркимають форму чи об’єм. Прикладамитаких торговельних марок є упаковкаабо форма самого продукту. Такимирізними формами, можуть бути як тор-говельні марки, так і оригінальнітвори, тому права на них можуть набу-ватись як відповідно до Закону Украї-ни «Про охорону прав на знаки для то-варів і послуг», так і відповідно до За-кону України «Про авторське і суміжніправа».

Стаття 6 Закону України «Про охо-рону прав на знаки для товарів і по-слуг» містить таке обмеження: «2. Згід-но з цим Законом не можуть одержатиправову охорону також позначення,які: (…) відображають лише форму,що обумовлена природним станом това-ру чи необхідністю отримання техніч-ного результату, або яка надає товаровіістотної цінності» [1]. Це обмеженнядозволяє уникнути зловживання на-буттям права на торговельні марки.Метою цього обмеження є те, щобиправо на торговельну марку стало віч-ним (п. 2 ст. 18 Закону України «Проохорону прав на знаки для товарів і по-слуг») через послідовність продовженьстроку дії свідоцтва, в той час як автор-ське право та право на дизайн або мо-дель обов’язково обмежені в часі. На-приклад, шляхом подачі як товарногознака зображення форми лампи вона(форма) буде мати право на захист не-обмежений у часі, доти, допоки будесплачуватися збір за продовження стро-ку чинності свідоцтва, тоді як така жконструкція, що захищена авторським


53



правом, надає її власнику або йогоспадкоємцям захист тільки на обмеже-ний строк. Звісно, форма конструкції,що може бути зареєстрована як торго-вельна марка має бути конструктивноновою та оригінальною. І це положенняЗакону України «Про охорону прав назнаки для товарів і послуг» має сутосуб’єктивний характер, залежить відобізнаності експерта та суб’єктивногосудження експерта про естетику. Самеексперт повинен визначити, чи маєконструкція або форма декоративну,естетичну цінність і лише при стверд-ній відповіді така форма може бути за-хищена як торговельна марка. Такесуб’єктивне судження дуже обмежуєпрактичну цінність цього положення,умови його застосування є досить неви-значеними. Тожу лише автор має правовирішувати, яку форму захисту своємутвору обрати, реєструвати його відпо-відно до Закону України «Про охоронуправ на знаки для товарів і послуг» чивідповідно до Закону України «Про ав-торське право і суміжні права», позаякостанній передбачає реєстрацію самеоригінальних творів. Серед тривимір-них торговельних марок варто такожзгадати і твори архітектури. Характер-на форма приміщення, в якому на-даються послуги, наприклад, дизайні оформлення ресторану, кафе тощо,справді можуть бути ознакою послуг,які надаються певним виробником. За-хист у такому разі може надаватисявідповідно як до Закону України «Проохорону прав на знаки для товарів і по-слуг», так і до Закону України «Про ав-торське право і суміжні права» (наприк-лад, певний колір, характерне оформ-лення стелі, стін, підлоги, вікон тощо).

Звукові торговельні маркиПравила складання, подання та

розгляду заявок про видачу свідоцтваУкраїни на знак для товарів і послугмістять положення щодо реєстраціїзвукових торговельних марок. Такаторговельна марка може бути певнимзвуком або музичним твором. На думкуавтора, певний звук, наприклад, рик

лева американської кінокомпанії«Metro-Goldwyn-Mayer» може бути за-хищений лише як торговельна марка.Музичний твір, наприклад, композиціяП. Моріа до телепередачі «В мире жи-вотных / У світі тварин» або музична за-ставка до телевізійного шоу «Українамає талант» — це завжди оригінальнаавторська робота, тому може захища-тись і відповідно до Закону України«Про охорону прав на знаки для това-рів і послуг», як певний вирізняльнийзнак, і відповідно до Закону України«Про авторське право і суміжні права»як твір певного автора.

Варто проте, зазначити, що викори-стання музичного твору як торговель-ної марки, певно, у деяких випадкахпризведе до складних ситуацій. Аджепри використанні музичного твору по-трібно брати до уваги не тільки праваавтора твору, але й прав виконавців.Таке відтворення вимагає письмовоїзгоди останніх. Теж саме стосується йаранжувальника, звукорежисера та ін.

При реєстрації торговельної маркинеобхідно зважати на всі правові на-слідки.

Зігдно зі ст. 6 Закону України «Проохорону прав на знаки для товарів і по-слуг «3. Не можуть бути зареєстрованіяк знаки позначення, які є тотожнимиабо схожими настільки, що їх можнасплутати з: знаками, раніше зареєстро-ваними чи заявленими на реєстрацію вУкраїні на ім’я іншої особи для такихсамих або споріднених з ними товарів іпослуг» [1]. Тобто торговельна марка,що подається на реєстрацію, повиннабути новою у певній сфері діяльності.Також відповідно до п. 4 ст 6 ЗаконуУкраїни «Про охорону прав на знакидля товарів і послуг» «Не реєструютьсяяк знаки позначення, які відтворюють:(…) назви відомих в Україні творівнауки, літератури і мистецтва або ци-тати і персонажі з них, твори мистецт-ва та їх фрагменти без згоди власниківавторського права або їх правонаступ-ників» [1]. Це положення застосову-ється незалежно від товарів і/чи по-




слуг, для яких заявник бажає отрима-ти реєстрацію торговельної марки. Тожпозначення, що є твором і захищене ав-торським правом, може бути зареєстро-ване як торговельна марка лише зазгодою автора.

Потрібно зазначити, що згода авто-ра не потрібна лише тоді, коли твір на-буває статусу суспільного надбання,коли кожен може вільно його відтворю-вати. Однак необхідно пам’ятати проте, що автор інтелектуальної праці маєяк економічні (майнові), так і моральні(немайнові) права на твір. Якщо еконо-мічні права на твір мають тимчасовийхарактер, то моральні права є вічними.Ці моральні права належать спадкоєм-цям після смерті автора, й саме спад-коємці можуть вимагати згадуванняімені автора та збереження цілісностітвору. Це право спадкоємців особливоважливе у випадках, коли використан-ня твору як торговельної марки, тобтов комерційних цілях, може підірватирепутацію автора. У цих випадках самеспадкоємці стають гарантами мораль-них прав.

Необхідно наголосити, що торго-вельна марка набуває захисту лишещодо певних товарів і/чи послуг. На-приклад, зареєстрована торговельнамарка для маркування одягу можебути вільно використана третьою осо-бою для маркування продуктів харчу-вання. Це не стосується, однак, випад-ків використання загальновідомих тор-говельних марок. Відповідно до ст. 6bisПаризької конвенції про охорону про-мислової власності «(1) Країни Союзузобов’язуються чи з ініціативи адмі-ністрації, якщо це допускається законо-давством даної країни, чи за клопотан-ням зацікавленої особи відхиляти абовизнавати недійсною реєстрацію і забо-роняти застосування товарного знака,що становить відтворення, імітацію чипереклад іншого знака, здатні викли-кати змішування зі знаком, що за ви-значенням компетентного органу краї-ни реєстрації чи країни застосуваннявже є у цій країні загальновідомим як

знак особи, що користується привілея-ми цієї Конвенції, і використовуєтьсядля ідентичних або подібних продук-тів. Це положення поширюється і на тівипадки, коли істотна складова части-на знака становить відтворення такогозагальновідомого знака чи імітацію,здатну викликати змішування з ним»[4]. Це положення також закріплено вЗаконі України «Про охорону прав назнаки для товарів і послуг»: «Не мо-жуть бути зареєстровані як знаки по-значення, які є тотожними або схожи-ми настільки, що їх можна сплутати з:(…) знаками інших осіб, якщо ці знакиохороняються без реєстрації на підставіміжнародних договорів, учасникомяких є Україна, зокрема знаками, ви-знаними добре відомими відповідно дост. 6bis Паризької конвенції про охоро-ну промислової власності» [1]. Однак,коли торговельна марка є об’єктом,який захищений відповідно до ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміж-ні права», принцип прив’язки до пев-них товарів і/чи послуг нейтралізу-ється, виникає абсолютний характерзахисту, що його надає право автора натвір. Така торговельна марка не можебути зареєстрована для жодних товаріві/або послуг. Варто також згадати пропринцип територіальності. Торговель-на марка набуває захисту в країніта/чи в країнах, де була подана заявкана її реєстрацію та відповідно був отри-маний документ про реєстрацію. Твірзахищений відповідно до законів проавторське право у будь-якій країні,надає автору широкий міжнароднийзахист. Відповідно до ст. 5 Бернськоїконвенції про охорону літературних іхудожніх творів «1) Щодо творів, з якихавторам надається охорона на підставіцієї Конвенції, автори користуютьсяв країнах Союзу, крім країни поход-ження твору, правами, які надаютьсянині або будуть надані в подальшомувідповідними законами цих країнсвоїм громадянам, а також правами,особливо надаваними цією Конвенці-єю. (2) Користування цими правами


55




і здійснення їх не пов’язані з виконан-ням будь-яких формальностей; таке ко-ристування і здійснення не залежатьвід існування охорони в країні поход-ження твору. Отже, крім установленихцією Конвенцією положень, обсяг охо-рони, рівно як і засоби захисту, що за-безпечують автору охорону його прав,регулюються виключно законодав-ством країни, в якій виникає потреба вній. (3) Охорона в країні походженнярегулюється внутрішнім законодав-ством. Проте, якщо автор не є громадя-нином країни походження твору, від-носно якого йому надається охорона напідставі цієї Конвенції, він користу-ється в цій країні такими ж правами,як і автори-громадяни цієї країни» [5].А також відповідно до ст. 3 ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміжніправа» «3. Суб’єктам авторського праваі (або) суміжних прав, незалежно від їхгромадянства, твори чи об’єкти суміж-них прав яких вперше оприлюднені натериторії іншої держави або не опри-люднені, але знаходяться в об’єктивнійформі на території іншої держави, пра-вова охорона надається відповіднодо міжнародних договорів України» [2].

Отож, торговельна марка, що єоб’єктом авторського права, набутогов будь-якій країні-учасниці Бернськоїконвенції про охорону літературнихі художніх творів, не може бути заре-єстрована в жодній країні, для жоднихтоварів і/чи послуг. У такому разі прин-цип територіальності не працює.

Ще однією із суперечностей між ав-торським правом і правом на торго-вельну марку є той факт, що торговель-на марка може бути анульована черезїї невикористання. Відповідно до ст. 18Закону України «Про охорону прав назнаки для товарів і послуг» «4. Якщознак не використовується в Україні по-вністю або щодо частини зазначених усвідоцтві товарів і послуг протягомтрьох років від дати публікації відомо-стей про видачу свідоцтва або від іншоїдати після цієї публікації, будь-якаособа має право звернутися до суду із

заявою про дострокове припинення діїсвідоцтва повністю або частково. Уцьому разі дія свідоцтва може бутиприпинена повністю або частково лишеза умови, що власник свідоцтва не за-значить поважні причини такого неви-користання» [1]. Тоді як торговельнамарка, що охороняється відповідно доЗакону Україні «Про авторське правоі суміжні права», залишається недотор-каною і її анулювання стає неможли-вим на підставі отримання автором мо-ральних (нематеріальних) прав. Авторможе виправдатися, наприклад, тим,що він не може знайти певних видівабо сфер застосування для його торго-вельної марки. Як зазначалося вище,це положення не стосується творів,які перейшли до суспільного надбання.

Взагалі, між такими об’єктами авто-рського права, як твори живопису тазображувальні елементи торговельнихмарок, найчастіше й виникають кон-флікти. Можливі також конфлікти міжназвою твору і словесними елементамизнаків для товарів і послуг. У міжна-родній практиці трапляються такожконфлікти між звуковими творами тазвуковими торговельними марками,музичними й аудіовізуальними твора-ми. За таких обставин у разі зіткненняправ інтелектуальної власності на тор-говельну марку та об’єкти авторськогоправа необхідно зважати на сферу за-стосування цих об’єктів інтелектуаль-ної власності, а також ґрунтовно дослі-дити фактичні обставини їх викори-стання, способи їх використання, цілівикористання, комерційну мету тощо.Такі конфлікти мають вирішуватисялише в судовому порядку. Останнімчасом набули поширення спори, по-в’язані із співвідношенням правовоїохорони торговельних марок і об’єктівавторського права. Тож вивчення пра-вового режиму зазначених об’єктів уконтексті захисту прав інтелектуальноївласності є дуже актуальним.

Проблема криється ще й у тому, щов Україні немає спеціалізованої елек-тронної бази даних об’єктів авторського




права. При проведенні кваліфікаційноїекспертизи реєстратор (експерт) нев змозі навіть уявити, а тим паче пере-вірити величезну кількість зареєстро-ваних об’єктів авторського права, що

призводить до численних казусів приреєстрації торговельної марки.


1. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3689-12.

Zakon Ukrainy «Pro okhoronu prav na znaky dlia tovariv i posluh»,http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3689-12.

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» [Електронний ре-сурс]// Відомості Верховної Ради України (ВВР).— 1994. — № 13. — Ст.64. —Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.

Zakon Ukrainy «Pro avtorske pravo i sumizhni prava»,http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.

3. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва Украї-ни на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патент-ного відомства України від 28.07.1995 р. № 116 із змінами і доповненнями,[Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0416-97.

Pravyla skladannia, podannia ta rozghliadu zaiavky na vydachu svidotstva Ukrainyna znak dlia tovariv i posluh, zatverdzheni nakazom Derzhavnoho patentnohovidomstva Ukrainy vid 28.07.1995 № 116 iz zminamy i dopovnenniamy,http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0416-97.

4. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883 р.[Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_123.

Paryzka konventsiia pro okhoronu promyslovoi vlasnosti vid 20.03.1883,http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_123

5. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (зхі зміна-ми і доповненнями) [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_051.

Bernska konventsiia pro okhoronu literaturnykh i khudozhnikh tvoriv,http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_051.

6. Bastian Cf. D., «De la marque constituée par la forme d’un bâtiment» // Hom-mages à Henri Desbois, Dalloz. — 1974. — P. 105.

7. Thierry Stéphane. «La marque constituée par une création de forme protégée» //Thèse dactyl. Paris Il. — 1991. — P. 98.

8. Bonet V. G. «Distinctivité du signe» // Juris-Classeur Marques, fascicule 7090, Édi-tions Techniques [Ressource électronique]. — Accès : https://www.cairn.info/revue-legicom-1997-3-page-35.htm.


Коваленко Т. Торговая марка и авторское право. Стремясь к оригинальности,в качестве торговой марки некоторые производители хотят использовать слоганы иизображения. Результатом этого является то, что такая торговая марка будет сочетатьв себе несколько систем защиты.

57




Задачей статьи является рассмотрение примеров торговых марок и объектов автор-ского права, средств правильного их использования, преимуществ и недостатков ре-гистрации торговых марок и произведений.

Целью статьи является освещение специфики регистрации торговых марок иобъектов авторского права.

Ключевые слова: торговая марка, авторское право

Kovalenko T. Trademark and copyright. Aiming to originality, somemanufacturerswant to use the slogans and pictures as a brand. The result is that this brand will combinemultiple security systems.

The objective of the article is to examine the examples of trademarks and copyright ob-jects, to consider their proper use, the advantages and disadvantages of registrationof trade marks and works.

The article aims to highlight the specificity of registration of trade marks and copyright.Key-words: trademark, copyright



Вартість передплати на 2016 р. у грн

Індекс 2 міс. 4 міс. 6 міс. 12 міс.

Фізичні та юридичні

особи23594 35 70 105 210

2016 Subscription prices in UAH

Index 2 months 4 months 6 months 12 months

Idividuals and legal

bodies23594 35 70 105 210

Ø À Í Î Â Í ² × È Ò À × ² !

Íà óêî âî-ïðàê òè÷ íèé æóð íàë «Òåîð³ÿ ³ ïðàêòèêà ³íòåëåêòóàëüíî¿âëàñíîñò³» âè õî äè òü îäèí ðàç íà äâà ì³ñÿ ö³. Ïåðåäïëà òèòè íà ø æóð -íà ë âè çìî æå òå â áóäü-ÿêî ìó ïî øòî âî ìó â³ää³ëåíí³ Óê ðà¿íè, à òàêîæçà äîïîìîãîþ ñèñòåìè WebMoney íà ñàéò³ ÄÏ «Ïðåñà» — www.presa.ua.

Ñïîä³âàºìî ñÿ, ùî íàø æóð íàë ñòà íå êîðèñíèì ïîì³÷íè êîì ó âàø³éñïðàâ³!

Ç ãëèáîêîþ ïîâàãîþ,

ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ

Об’єкти права інтелектуальної влас-ності вже давно стали товаром, на якийє великий попит. Інтернет-технології єдієвим засобом їх розповсюдження.Водночас, Інтернет породжує низкупроблем щодо ефективного захисту йохорони прав інтелектуальної власно-сті: загрозливих масштабів набуло ін-тернет-піратство.

Інтернет-піратство має глобальнийхарактер. У 2013 р. Україна була визна-на головним «піратом» світу в спеці-альному 301 звіті USTR (Торговогопредставництва США). Не зважаючи нате, що у 2014 р. нашу країну вилучилиз антирейтингу, претензії залишились,адже проблему з інтернет-піратствомне розв’язано. Зараз (у 2016 р.) Україна,

як минулого року, лишається в спискуPriorityWatchList, разом з іще 11 краї-нами [1].

Варто звернути увагу, що розвитокінтернет-технологій призвів не лишедо появи інтернет-піратства, що найча-стіше проявляється в незаконному ко-піюванні та розповсюдженні охороню-ваних об’єктів авторського права, а йстало ґрунтом і засобом для іншоговиду порушень авторського права —плагіату.

Під плагіатом, згідно з п. «в» ч. 1 ст. 50Закону України «Про авторське правоі суміжні права», розуміють «оприлюд-нення (опублікування), повністю абочастково, чужого твору під іменемособи, яка не є автором цього твору».

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОЯВУ ПЛАГІАТУ

Олена Штефан,завідувач відділу авторського права і суміжних правНДІ інтелектуальної власності НАПрН України,кандидат юридичних наук, доцент

Стаття присвячена розкриттю проявів плагіату. Безпосередньо зосереджуєтьсяувага на плагіаті в науці. В статті доводиться штучність терміна «академічний плагі-ат», оскільки сфера вчинення правопорушення не впливає на кваліфікаційні ознакиплагіату та притягнення до встановленої законодавством України відповідальностівинних осіб. Проведений аналіз законодавства у сфері авторського права та судовоїпрактики дали авторові підстави до висновку, що плагіат є комплексним порушенням,яке зачіпає як особисті немайнові права автора твору, так і майнові права суб’єктівавторського права внаслідок посягання на об’єкт авторського права шляхом незакон-ного (протиправного) використання твору способом оприлюднення (його опублікуван-ням) в повному обсязі або частково під ім’ям особи, що не є автором цього твору. Такожу статті доводиться, що ініціювати захист авторського права, яке було порушенев результаті вчинення плагіату, можуть виключно суб’єкти авторського права,котрим належать особисті та/чи майнові авторські права. Саме вони є заінтересовани-ми в захисті прав та законних інтересів особами.

Ключові слова: порушення авторського права, плагіат, плагіат у науці, академічнийплагіат, суб’єкти авторського права

ЗАХИСТ ПРАВ

ISSN 2308-0361


О. Штефан



Сьогодні в Україні досить гостро по-стала проблема плагіату в науці. Вод-ночас ця проблема існувала й раніше.Так, свого часу ВАК при Раді міністрівСРСР досить регулярно повідомлявпро факти плагіату дисертацій з різнихнаукових спеціальностей. При ви-явленні факту плагіату, порушникиавторського права несли адекватну від-повідальність. Наприклад, кандидатфілософських наук В. Є. Руденко бувпозбавлений вченого ступеня за те, щоприпустився значних текстових запо-зичень із двох кандидатських дисерта-цій без належного посилання на них.Великий обсяг запозичень у дисертаціїна здобуття наукового ступеня докторамедичних наук був виявлений у Г. Ра-хімової [2].

Про прагнення сучасних авторів нау-кових творів легально захистити свої ав-торські права свідчать численні звер-нення до суду. Серед найгучнішихсправ про захист авторського права відплагіату можна назвати справу, за якоювидавництво «Юрінком Інтер» ініцію-вало судовий розгляд справи щодо ви-давництва «Центр навчальної літера-тури», яке вчинило плагіат, випустив-ши за авторством молодого, але вжевідомого українського плагіатора В. Те-ліпка «Науково-практичний коментарзаконів України «Про виконавче про-вадження», «Про державну виконавчуслужбу», «Про виконання рішень та за-стосування практики Європейськогосуду з прав людини». При чому на по-чатку 2011 р. вже було порушено кри-мінальну справу за фактом плагіатуНауково-практичного коментаря Кон-ституції України. Фігуранти цієї кримі-нальної справи ті самі — «Центр на-вчальної літератури» та згаданийВ. Теліпко. У суді слухалась справа запозовом В. Беляневич проти цього ви-давництва та В. Теліпка, що «вкрали»у цього відомого автора текст Науково-практичного коментаря Господарсько-го процесуального кодексу України.Цим же видавництвом випущено нау-ково-практичні коментарі Бюджетного

кодексу, Закону України «Про судо-устрій і статус суддів», Закону України«Про місцеве самоврядування», Кодексуадміністративного судочинства Україний цілу низку інших фактично скопійова-них видань — і все це за два останніроки [3].

Потрібно зазначити, що це була неєдина справа, в якій відповідачами бувВ. Теліпко та «Центр навчальної літера-тури». Так, уже за позовом інших авто-рів наукового твору суд своїм рішеннямвизнав доведеними факти порушенняавторських прав унаслідок плагіату, за-довольнивши позовні вимоги [4].

Привертає увагу те, що законо-давець не лишивсь осторонь проблемиплагіату в науці та відповідним чиномвідреагував на неї. У ч. 6 ст. 69 ЗаконуУкраїни «Про вищу освіту» було введе-но термін «академічний плагіат», підяким розуміють «оприлюднення (ча-стково або повністю) наукових резуль-татів, отриманих іншими особами, якрезультатів власного дослідженнята/або відтворенню опублікованих текс-тів інших авторів без відповідного поси-лання». При цьому, на вищі навчальнізаклади покладається законодавствомобов’язок здійснювати заходи із запобі-гання академічного плагіату. Така зако-нодавча новація є дещо неоднозначною.З одного боку, добре, що на законодав-чому рівні було звернуто увагу на про-блему плагіату в науці. А з другого, —вона має численні недоліки.

Так, по-перше, введення нового тер-міна в законодавство має бути обґрун-тованим нагальною потребою. Термін«академічний плагіат» за своєю суттює лише вказівкою на сферу, в якій вчи-няється порушення авторського права.Якщо слідувати такій логіці, то можез’явитися «архітектурний плагіат», «ху-дожній плагіат», «кінематографічнийплагіат» тощо. Сфера вчинення право-порушення не впливає власне на самсклад цього правопорушення та вста-новлену законодавством відповідаль-ність за нього. Тож не залежно відсфери, в якій вчиняється правопору-

О. Штефан

61



шення плагіат лишається «оприлюд-ненням (опублікуванням), повністюабо частково, чужого твору під іменемособи, яка не є автором цього твору» (п.«в» ст. 50 Закону України «Про авто-рське право і суміжні права»).

По-друге, законодавець закріплюю-чи тлумачення академічного плагіатузмішав плагіат із цитуванням. Так,згідно із п. 1 ст. 21 Закону України«Про авторське право і суміжні права»,допускається вільне використання тво-рів без згоди автора (чи іншої особи,яка має авторське право), але з обов’яз-ковим зазначенням імені автора таджерела запозичення, у випадках, зо-крема, використання цитат (короткихуривків) з опублікованих творів в обся-зі, виправданому поставленою метою,зокрема й цитування статей з газет іжурналів у формі оглядів преси, якщовоно зумовлено критичним, полеміч-ним, науковим або інформаційним ха-рактером твору, до якого цитати вклю-чаються; вільне використання цитату формі коротких уривків з виступіві творів, включених до фонограми (ві-деограми) або програми мовлення. За-уважимо, що цитата — порівняно ко-роткий уривок з літературного, науково-го чи будь-якого іншого опублікованоготвору, який використовується, з обов’яз-ковим посиланням на його автораі джерела цитування, іншою особоюу своєму творі з метою зробити зрозумі-лішими свої твердження або для поси-лання на погляди іншого автора в ав-тентичному формулюванні (ст. 1 Зако-ну України «Про авторське правоі суміжні права»).

Отже, дозволяється використанняцитат з творів, якщо це зумовлено, зо-крема, науковим характером, зокремай у навчальних роботах, за умови зазна-чення імені автора і джерела запози-чення. Недотримання вимог щодо циту-вання не може визнаватися плагіатом.

Виходячи з того, що спеціальнийзакон у сфері авторського права — За-кону України «Про авторське правоі суміжні права» — у п. «в» ст. 50 мі-

стить визначення «плагіату», що суттє-во відрізняється від визначення «ака-демічного плагіату», закріпленого вч. 6 ст. 69 Закону України «Про вищуосвіту», що, своєю чергою, може призве-сти до ускладнень при їх застосуванніна практиці. Підтвердженням цьогомуже слугувати твердження таких фа-хівців, як А. Берлач, які вважають, щозаконодавець увів поняття «академіч-ний плагіат», проте не дав його визна-чення [5].

Тож необхідно узгодити між собоювідповідні положення, тому доречновнести зміни та доповнення до ЗаконуУкраїни «Про вищу освіту», безпосеред-ньо виклавши ч. 6 ст. 69 Закону Украї-ни «Про вищу освіту» в такій редакції:

«плагіат у науковій (академічній)сфері — це оприлюднення (опубліку-ванню), повністю або частково, чужогонаукового (творчого) результату, підіменем особи (учасника освітнього про-цесу), що не є автором цього наукового(творчого) результату».

Не можна обійти увагою те, що зако-нодавець покладає обов’язок на вищінавчальні заклади «здійснювати захо-ди із запобігання» плагіату (ч. 6 ст. 69Закону України «Про вищу освіту»).Одразу виникає запитання, які заходивищі навчальні заклади можуть здій-снювати задля запобігання плагіату?Чи не виникне ситуація, коли вищі на-вчальні заклади з метою запобіганняплагіату будуть його виявляти, вста-новлювати факт плагіату та притягатидо відповідальності?

Плагіат належить до порушеньправ інтелектуальної власності, за якечинне законодавство України встанов-лює відповідальність, яка безпосеред-ньо закріплена в ст. 52, 53 ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміж-ні права», ст. 431, 432 ЦК України,ст. 51-2 КпАП України, ст. 177, 177-1КК України. Плагіат за своїм змістомє комплексним порушенням майно-вих і немайнових прав автора. З огля-ду на специфіку авторсько-правовихвідносин суб’єктом, який наділений

О. Штефан



правом захищати авторські права, є ав-тори творів, їхні спадкоємці й особи,яким автори чи їхні спадкоємці переда-ли свої авторські майнові права (ст. 7Закону України «Про авторське право ісуміжні права»), проте не «закладиосвіти».

Окремо варто звернути увагу на те,що Конституція України (ст. 6) закріп-лює принцип поділу влади на законо-давчу, виконавчу та судову як одинз провідних принципів основ конститу-ційного ладу. Це означає, що, по-перше, закріплена певна самостійністькожного органу влади; по-друге, чіткорозділена їхня компетенція; по-третє,кожний орган влади наділений можли-вістю протипоставити свою думку рі-шенню іншого органу, контролюючипри цьому його дії.

Згідно зі ст. 124 Конституції Украї-ни, ст. 5 Закону України «Про судо-устрій і статус суддів» правосуддя вУкраїні здійснюється виключно суда-ми. Делегування функцій судів, атакож привласнення цих функцій ін-шими органами чи посадовими особа-ми не допускається. Особи, що при-власнили функції суду, несуть відпові-дальність, установлену законом.

Окрім цього, потрібно зважатина положення ч. 1 ст. 432 ЦК України,а саме: «кожна особа має право зверну-тися до суду за захистом свого права ін-телектуальної власності».

Встановлювати наявність або відсут-ність факту правопорушення (плагіату)може виключно суд, ґрунтуючись у своїйдіяльності на нормах законодавства.

Отже, вищі навчальні заклади немають конституційного, законного правапривласнювати функції суду щодо «ви-явлення і встановлення» факту правопо-рушення (плагіат є правопорушенням),ґрунтуючись, наприклад, на «правилахвнутрішнього розпорядку закладів осві-ти», а також «притягати до відповідаль-ності» порушників.

Натомість, вищі навчальні закладив межах реалізації заходів щодо запо-бігання плагіату можуть проводити

просвітницьку діяльність пропагуючиповагу до результатів чужої творчості,сприяючи та підтримуючи індивіду-альний інтелектуальний, творчий роз-виток студентів, аспірантів, виклада-чів. Такий висновок підтверджує і про-ведений у березні 2016 р. семінар«Академічна доброчесність: як зробитиуніверситети вільними від шахрайстваі плагіату», організований Київськоюшколою економіки [6].

Можна повністю погодитись з пози-цією, висловленою Г. Ульяновою, щопершим, а можливо, найголовнішимзаходом, спрямованим на боротьбу зплагіатом у наукових роботах учнів тастудентів, є формування негативногоставлення до плагіату. Адже, привлас-нюючи чужі результати творчої діяль-ності, студент не лише не набуває на-виків самостійної роботи, не здобуваєналежного рівня знань, а й не виражаєсебе як особистість [7, 258].

Водночас варто зазначити, що плагі-ат в сфері науки є проблемою не лишев Україні, а й інших країнах світу. Так,зокрема, за результатами дослідження,проведеного учасниками проекту «Дис-сернет» та оприлюдненого «Новой газе-той», 49 депутатів російської Держдумиспіймані на плагіаті в їхніх дисерта-ціях, тобто кожен десятий депутат ро-сійської Держдуми свою дисертаціюсписав. Не «відстають» від такої нега-тивної практики і європейці. Так,угорські журналісти спіймали прези-дента країни П. Шмітта на плагіатідокторської дисертації. Як з’ясувавжурнал HGV, його робота була списаназ праці болгарського ученогоМ. Георгієва. І це далеко не поодиноківипадки. За результатами досліджен-ня німецьких соціологів, в Німеччині50 % наукових робіт містять плагіат.Не менше негативу в науковому сере-довищі Великої Британії, де з плагіа-том стикаються 58 % університетськихвикладачів [8].

Досліджуючи проблему плагіатуу сфері науки, не можна оминути ува-гою випадки, коли плагіатом називають

незаконну переробку твору (без дозволуавтора). Під переробкою розуміютьпереклад оригінального твору, йогопевну адаптацію та інші зміни, зумов-лені бажанням особи, що здійснює такупереробку, додати вилучити або зміни-ти певні слова, словосполучення, речен-ня абзаци тощо.

«Вільне» використання твору здій-снюється без згоди автора (чи іншоїособи, яка має авторське право), але зобов’язковим зазначенням імені автораі джерела запозичення. Саме за такихумов допускається використання цитат(коротких уривків) з опублікованихтворів в обсязі, виправданому постав-леною метою, зокрема й цитування ста-тей з газет і журналів у формі оглядівпреси, якщо воно зумовлено критич-ним, полемічним, науковим або інфор-маційним характером твору, до якогоцитати включаються; вільне викори-стання цитат у формі коротких уривківз виступів і творів, включених до фоно-грами (відеограми) чи програми мов-лення (п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України«Про авторське право і суміжні права»).При цьому під цитуванням законода-вець розуміє порівняно короткий уривокз літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору,який використовується, з обов’язковимпосиланням на його автора і джерелацитування, іншою особою у своєму творіз метою зробити зрозумілішими своїтвердження або для посилання на по-гляди іншого автора в автентичномуформулюванні (ст. 1 Закону України«Про авторське право і суміжні права»).

Згідно зі ст. 10 Бернської конвенціїпро охорону літературних і художніхтворів допускаються цитати з творів,які були правомірно оприлюдненіза умови додержання добрих звичаїв тав обсязі виправданому поставленоюметою, включаючи цитування статейз газет і журналів у формі огляду преси,з обов’язковим зазначенням джерела таім’я автора, якщо це практично можливо.

При цитуванні, уривок має повністюзбігатися з текстом оригінального твору

та бути представлений у формі цитати,щоби бути використаним для аналізутвору чи для критичних коментарів ісуджень. Цитата може використовува-тися лише для навчальної або дослід-ницької мети й не повинна виходити замежі визначеної мети [9, 201–202].

За відсутності вказівки на автората джерело запозичення дії автора, кот-рий «вільно» використовує у своєму творіуривків твору іншого автора, можутькваліфікуватись як плагіат. Такий вис-новок відповідає доктрині права інте-лектуальної власності [10,174].

Інші випадки вільного використан-ня творів не можуть бути використанідля вчинення плагіату.

Не можна оминути увагою певну су-дову практику, що розглядає плагіатне як порушення авторського права, аяк «фальсифіковану продукцію» та від-повідно застосовує законодавство прозахист прав споживачів.

Саме такого висновку дійшов Заріч-ний районний суд м. Суми у справі запозовом громадянки А. до Сумськогодержавного університету, про захистправ споживача. Позивач свої вимогипро захист прав споживачів мотивува-ла тим, що вона є споживачем інформа-ційного друкованого продукту — жур-налу Сумського державного універси-тету «Вісник СумДУ». На думкупозивачки, редакційна колегія вказа-ного журналу належним чином не ви-конала свої зобов’язання щодо належ-ного рецензування та добору статейдо друку. В наслідок чого, у вказаномужурналі оприлюднені статті («ВісникСумДУ. Серія «Філологія» № 1 за 2008 р.)та («Вісник СумДУ. Серія «Філологія»№ 1, Т. 1, за 2007 р.), які є перекладомнаукових робіт інших учинених, тобтоє фальсифікованим продуктом. Поси-лаючись на те, що відповідачі всуперечвимогам Закону України «Про захистправ споживачів» випустили в обігфальсифіковану продукції, просить за-хистити її права споживача, визнавшистатті фальсифікованою продукцією, тазобов’язати СумДУ надрукувати відпо-

О. Штефан

63



О. Штефан



відне спростування в журналі «ВісникСумДУс. Серія «Філологія». Також про-сить стягнути понесені по справі судовівитрати на сплату судового збору,за проведення експертизи, добові та вит-рати, пов’язані з відривом від звичайнихзанять.

Суд, розглянувши всі матеріалисправи, встановив наявність порушен-ня відповідачами прав позивача як спо-живача інформаційних послуг, а томувирішив позовні вимоги частково задо-вільнити шляхом визнання спірнихстатей фальсифікованим інформацій-ним продуктом, а також стягнути з від-повідачів у солідарному порядку на ко-ристь позивача 14 295 грн як відшкоду-вання понесених по справі судовихвитрат (на оплату експертизи та спла-ту судового збору) [11].

Для того щоб з’ясувати, чи правиль-но суд кваліфікував цю справу, потріб-но відповісти на запитання: чи можнанаукову статтю визнати продуктому розумінні Закону України «Про захистправ споживачів»?

Згідно зі ст. 1 Закону України «Проінформацію», інформацією є будь-яківідомості та/чи дані, що можуть бутизбережені на матеріальних носіях абовідображені в електронному вигляді.Відповідно, наукова стаття може роз-глядатись як інформація наукового ха-рактеру.

Водночас необхідно брати до увагиспецифіку суспільних відносин, які ви-никають у процесі створення науковоїстатті, а отже слід звернутися до Зако-ну України «Про наукову і науково-тех-нічну діяльність». Згідно з п. 22 ст. 1зазначеного Закону, під науковим ре-зультатом розуміють нове науковезнання, одержане в процесі фундамен-тальних або прикладних наукових до-сліджень і зафіксоване на носіях ін-формації. Науковий результат моженабувати форми звіту, опублікованоїнаукової статті, наукової доповіді, нау-кового повідомлення про науково-до-слідну роботу, монографічного дослід-ження, наукового відкриття, проекту

нормативно-правового акта, норматив-ного документа чи науково-методичнихдокументів, підготовка яких потребуєпроведення відповідних наукових до-сліджень або містить наукову складову,тощо. Водночас, п. 2 ч. 3 ст. 5 ЗаконуУкраїни «Про наукову і науково-техніч-ну діяльність» на вченого покладаєтьсяобов’язок дотримуватися етичних нормнаукового співтовариства, неухильнодотримуватися норм права інтелекту-альної власності. Тож, стосовно здій-снення науковцем наукової діяльності,спрямованої на отримання науковогорезультату, вказаний Закон відсилає доЗакону України «Про авторське правоі суміжні права». Згідно з ч. 1 ст. 8 За-кону України «Про авторське правоі суміжні права» об’єктами авторськогоправа є твори у галузі науки, літерату-ри та мистецтва, а відповідно до п. 1ч. 1 ст. 8, стаття є письмовим творомнаукового характеру. Водночас автор-ське право охороняє лише форму вира-ження твору, а не зміст (ч. 3 ст. 8 Зако-ну України «Про авторське право і су-міжні права»). Автору твору належатьвиключні майнові права, пов’язані ізвикористанням твору (ст. 15 ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміж-ні права»), проте Закон встановлює йвипадки «вільного» використання тво-рів у ст. 21–25 Закону України «Про ав-торське право і суміжні права», заумови, що вони не завдаватимутьшкоди використанню твору і не обме-жуватимуть безпідставно законні інте-реси автора (ч. 6 ст. 15 Закону України«Про авторське право і суміжні права»).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону Украї-ни «Про авторське право і суміжніправа» без згоди автора (чи іншоїособи, яка має авторське право), але зобов’язковим зазначенням імені автораі джерела запозичення, допускаєтьсявикористання цитат (коротких уривків)з опублікованих творів в обсязі, виправ-даному поставленою метою, в томучислі цитування статей з газет і журна-лів у формі оглядів преси, якщо воно зу-мовлено критичним, полемічним, нау-

О. Штефан

65



ковим або інформаційним характеромтвору, до якого цитати включаються.

Отож, створення наукової статті та їїоприлюднення є авторсько-правовимивідносинами, а наукова стаття є науко-вим результатом, а не «результатом ді-яльності з надання інформаційної про-дукції споживачам з метою задоволен-ня їхніх потреб» (ст. 22 Закону України«Про інформацію») як вважав суд. Уразі порушення виключних майновихі немайнових авторських прав, ініцію-вати їх захист може лише суб’єкт автор-ського права (ст. 7 Закону України«Про авторське право і суміжні права»),тобто особа, яка має ці права. Позивачне належить до суб’єктів авторськогоправа. Та слід визнати, що всі об’єктиавторського права у своєму змісті мі-стять певну інформацію, спрямовануна необмежену кількість осіб здатнихдо сприйняття, проте до таких право-відносин не можна застосовувати зако-нодавство про захист прав споживачів.

Окремо варто звернути увагу, щоЗакон України «Про захист прав спо-живачів», згідно зі ст. 1-1, регулює від-носини між споживачами товарів (крімхарчових продуктів, якщо інше прямоне встановлено цим Законом), робіт іпослуг та виробниками і продавцямитоварів, виконавцями робіт й нада-вачами послуг. Об’єкти авторськогоправа також можуть розглядатись яктовар у разі їх введення у цивільнийобіг. Проте стаття наукового характеру,що містить ознаки плагіату, не можерозглядатись як фальсифікована про-дукція відповідно до п. 27 ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів»,тобто як продукція, виготовлена з пору-шенням технології або неправомірнимвикористанням знака для товарів тапослуг, чи копіюванням форми, упа-ковки, зовнішнього оформлення, а таксамо неправомірним відтворенням това-ру іншої особи. Тож, помилка суду поля-гає в тому, що він неправильно визна-чив характер спірних правовідносин,об’єкт порушення та, як наслідок, булопомилково застосоване законодавство.

У більшості випадків плагіат є по-сяганням на цілісність твору. Автормає право протидіяти будь-якому пере-крученню, спотворенню чи іншій змінітвору або будь-якому іншому посяган-ню на твір, яке може зашкодити честіта репутації автора (п. 4 ч. 1 ст. 14 За-кону України «Про авторське право ісуміжні права», ч. 1 ст. 439 ЦК Украї-ни). Автор має право вимагати, щобйого думки, втілені у творі, не видозмі-нювались, не спотворювались, а сус-пільство претендувати на користуван-ня результатами творчості людськогорозуму у їх первинних формах [12, 255].

На основі проведеного аналізу такогоправопорушення як плагіат можнадійти певних висновків:

По-перше, плагіат як різновид по-рушення авторського права є ком-плексним порушенням, що порушує якособисті немайнові права автора творутак і майнові права суб’єктів авторсько-го права.

По-друге, кваліфікаційними озна-ками плагіату, що дозволяють відріз-нити його від інших правопорушень, є:посягання на об’єкт авторського правашляхом незаконного (протиправного)використання твору способом оприлюд-нення (його опублікуванням) у повно-му обсязі або частково під ім’ям особи,що не є автором цього твору.

По-третє, звинувачення у плагіатіможуть висунути лише суб’єкти автор-ського права, котрим належать особи-сті та/чи майнові авторські права. Самевони є заінтересованими особами у за-хисті своїх прав і законних інтересів.


1. США знову назвали Україну серед найбільш піратських країн світу // Україн-ська правда. 1 травня 2016 [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.epravda.com.ua/news/2016/05/1/591425.

SShA znovu nazvaly Ukrainu sered naibilsh piratskykh krain svitu [in]: UkrainskaPravda, http://www.epravda.com.ua/news/2016/05/1/591425.

2. Сичивиця О. Авторство і псевдоавторство в науці. Стаття друга. Плагіат іплагіатори / О. Сичивиця // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2008. —№ 3. — С. 39–47.

Sychyvytsia O. Avtorstvo i psevdoavtorstvo v nautsi. Stattia druha. Plahiat i plahiato-ry [in]: Sotsiohumanitarni problemy liudyny, 2008, № 3, S. 39–47.

3. Ковальський В. Видавництво «Юрінком Інтер» пред’явило позов до «Центрунавчальної літератури» у зв’язку з плагіатом / В. Ковальський [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу : http://yurincom.com;

Kovalskyi V. Vydavnytstvo «Iurinkom Inter» prediavylo pozov do «Tsentru navchalnoiliteratury» u zviazku z plahiatom / 11.08.2011, http://yurincom.com.

4. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15.02.2013 р. по Справі№ 2607/6517/12. [Електронний ресурс]. — Режим доступу :https://cases.legal/uk/act-uk1-29508337.html.

Rishennia Podilskoho raionnoho sudu m. Kyieva vid 15.02.2013 po Spravi№ 2607/6517/12, https://cases.legal/uk/act-uk1-29508337.html.

5. Берлач A. Плагіат і Феміда [Електронний ресурс] / Анатолій Берлач //Дзеркало тижня. Україна. — № 6. — 19.02.2016 р. — Режим доступу :http://gazeta.dt.ua/science/plagiat-i-femida-_.html;

Berlach Anatolii. Plahiat i Femida [in]: Dzerkalo tyzhnia. Ukraina, №6, 19.02.2016,http://gazeta.dt.ua/science/plagiat-i-femida-_.html.

6. Академічна доброчесність: як запустити процес змін. У KSE пройшов семі-нар для викладачів. [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.kse.org.ua/en/about/kse-news/?newsid=1563.

Akademichna dobrochesnist: yak zapustyty protses zmin. U KSE proishov seminar dliavykladachiv, http://www.kse.org.ua/en/about/kse-news/?newsid=1563.

7. Ульянова Г. О. Плагіат у роботах школярів та студенів: актуальна пробле-ма сьогодення / Г. О. Ульянова // Актуальні проблеми держави і права. —2014. — С. 255–261.

Ulianova H. O. Plahiat u robotakh shkoliariv ta studeniv: aktualna problema sohoden-nia [in]: Aktualni problemy derzhavy i prava, 2014, S. 255–261.

8. Берлач A. Проблема плагіату в Україні [Електронний ресурс] / АнатолійБерлач // Персонал плюс. — № 3 (622) 16-22.02.2016 р. — Режим доступу :http://www.personal-plus.net/622/10164.html;

Berlach Anatolii. Problema plahiatu v Ukraini [in]: Personal plus, 2016, № 3 (622), 16-22.02.2016, http://www.personal-plus.net/622/10164.html.

9. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Д. Липцик. ; пер. с фр.; преди-словие М. Федотова — М. : Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. — 788 с.

Lyptsyk D. Avtorskoe pravo i smezhnye prava / рer. s fr.; predislovie M. Fedotova, M.:Ladomyr; Izdatelstvo UNESCO, 2002, 788 s.

10.Шишка Р. Б. Плагіат та його прояви і небезпеки / Р. Б. Шишка // ЧасописКиївського університету права. — 2014/4. — С. 170–176.

Shyshka R. B., Plahiat ta yoho proiavy i nebezpeky [in]: Chasopys Kyivskoho univer-sytetu prava, 2014/4, S. 170–176.

11.Рішення Зарічного районного суду м. Суми по справі ід 14.06.2013 р.№ 1805/6876/2012. Провадження № 2/591/55/13. [Електронний ресурс]. — Режимдоступу : http://pravo.sociology-ua.net/ua/law-top/vikladachi/78-plagiat/398-a290.

О. Штефан



О. Штефан

Rishennia Zarichnoho raionnoho sudu m. Sumy po spravi vid 14.06.2013№ 1805/6876/2012 http://pravo.sociology-ua.net/ua/law-top/vikladachi/78-pla-giat/398-a290.

12.Судариков С. А. Основы авторского права / С. А. Судариков. — Мн. : Амалфея,2000. — 512 с.

Sudarikov S. A., Osnovy avtorskogo prava, Mn. : Amalfeia, 2000, 512 s.


Штефан Е. Отдельные аспекты проявления плагиата. Статья посвящена рас-крытию отдельных проявлений плагиата. Непосредственно концентрируется внима-ние на плагиате в науке. В статье доказывается искусственность термина «академиче-ский плагиат», поскольку сфера совершения правонарушения не влияет на квалифи-цирующие признаки плагиата и на привлечение к установленной законодательствомУкраины ответственности виновных лиц. Проведенный анализ законодательствав сфере авторского права и судебной практики позволил автору сделать вывод,что плагиат является комплексным нарушением, которое посягает как на личные не-имущественные права автора произведения, так и на имущественные права субъек-тов авторского права, в результате посягательства на объект авторского права путемнезаконного (противоправного) использование произведения путем обнародования(его опубликованием) в полном объеме или частично под именем лица, не являющего-ся автором этого произведения. Также в статье доказывается, что инициировать защи-ту авторского права, которое было нарушено в результате совершения плагиата, могуттолько субъекты авторского права, которым принадлежат личные и/или имуществен-ные авторские права. Именно они являются заинтересованными лицами в защитесвоих прав и законных интересов.

Ключевые слова: нарушение авторского права, плагиат, плагиат в науке, академи-ческий плагиат, субъекты авторского права

Shtefan O. Certain aspects of plagiarism. This article is devoted to disclosureof certain expression of plagiarism. The attention directly focuses on plagiarism in science.The article proves the artificial nature of the term «academic plagiarism» because thescope of the offense does not affect the qualifying attributes of plagiarism and bringing toresponsibility of perpetrators under the legislation of Ukraine. The analysis of the legisla-tion on copyright and litigation allowed the author to conclude that plagiarism is a com-plex infringement, which violates moral rights of an author of a work as well as propertyrights of copyright holders as a result of trespass on the object of copyright by illegal(wrongful) use of the work via promulgation (the publication) in full or partially under thename of a person who is not the author of the work. It is also proved that to initiate the de-fense of copyright, violated as a result of plagiarism, only can copyright holders owningpersonal and/or proprietary copyrights. They are party in interest in protecting theirrights and interests.

Keywords: copyright infringement, plagiarism, plagiarism in science, academic plagia-rism, the subjects of copyright

67



На написання цієї статті мене «на-дихнув» прикрий випадок.

Переглядаючи публікації на веб-сайті Національної бібліотеки Україниім. В. І. Вернадського, побачила статтюпід назвою «Цивільно-правові способизахисту авторського права і суміжнихправ», автор В. Я. Кармазін, опубліко-вана в журналі «Бюлетень Міністерст-ва юстиції України», 2013 рік, № 3,с. 8–12. Зацікавившись працею з теми,яка входить до кола моїх науковихпріоритетів, в першому ж її абзаці явпізнала вступ до своєї статті, що підтакою ж назвою вийшла у 2009 році в№ 2 журналу «Теорія і практика інте-лектуальної власності». При порівнян-ні обох текстів виявилося, що в публі-кації В. Я. Кармазіна з деякими скоро-ченнями відтворено текст моєї статті безжодного посилання на яке-небудь дже-

рело1. Юридичній спільноті відомі су-дові процеси щодо Владислава Теліп-ка, який у 2009-2011 роках видав підсвоїм іменем чимало наукових працьінших авторів, проте цим прикладинаукового плагіату в Україні не вичер-пуються. У 2009 році в номері 2 журна-лу «Часопис Київського університетуправа» вийшла стаття Т. В. Наливайко«Права і свободи в Україні: конститу-ційно-правовий механізм захисту».Окрім першого та останнього абзаців,текст цієї публікації майже дослівно, знезначними змінами, відтворює науко-ву працю мого шановного друга і коле-ги Михайла Савчина «Механізм право-вого захисту конституційних прав і сво-бод в Україні», опубліковану у виданні«Правова держава», 2005 рік, випуск16, без посилання на автора і джерелозапозичення2.

Анна Штефан,завідувач сектору авторського права відділу авторськогоправа і суміжних прав НДІ інтелектуальної власностіНАПрН України, кандидат юридичних наук

У статті дається характеристика ознак плагіату, визначається, які твори з точкизору авторсько-правової охорони можуть бути об’єктом плагіату, досліджуються від-мінності у використанні ідеї та елементів форми вираження твору, пропонується авто-рська теорія щодо визначення складу юридично байдужих та охоронюваних елемен-тів форми вираження творів наукового характеру.

Ключові слова: твір у галузі науки, науковий твір, плагіат, ідея, форма вираженнятвору

НАУКОВИЙ ПЛАГІАТ: СПІВВІДНОШЕННЯ

ВИКОРИСТАННЯ ІДЕЇ ТА ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ ТВОРУ*

* Стаття друкується в авторській редакції.1 Моя стаття розміщена на веб-сайті бібліотеки ім. Вернадського та веб-сайті журналу «Теорія і практи-ка інтелектуальної власності», доступна за посиланням: ftp://ftp.s12.freehost.com.ua/2009_2/5.pdf. Стаття В. Я. Кармазіна доступна за посиланням: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=bmju_2013_3_4.2 Публікація М. Савчина доступна за посиланням http://dspace.uzhnu.edu.ua:8080/jspui/handle/lib/5642.Текст Т. В. Наливайко можна знайти на веб-сайті бібліотеки ім. Вернадського в архіві номерів журналу«Часопис Київського університету права».

ISSN 2308-0361



А. Штефан



Можна навести сотні цитат про метуі призначення науки, і в жодній з нихне йтиметься про створення ілюзії ново-го дослідження та імітації власних здо-бутків за рахунок іншого автора. Сус-пільство засуджує оприлюднення чужо-го твору під своїм іменем як таке, що несприяє духовному, інтелектуальному,культурному розвитку, та шукає спосо-би боротьби із плагіатом. Проте другоюстороною цієї медалі є занадто широкевикористання терміну «плагіат» і поши-рення його на будь-які збіги — коли го-ворять про крадіжку ідей, плагіат зако-нопроектів, передвиборчих програмтощо. Це зумовлює потребу чіткого ви-значення меж вчинення плагіату тайого об’єктів.

Аналіз останніх досліджень і пуб-лікацій. Напевно, плагіат є однією знайпопулярніших тем наукових диску-сій, більшість науковців у сфері авто-рського права так чи інакше торкають-ся цього питання у своїх працях. Заостанні роки в Україні та інших держа-вах вийшло чимало публікацій, при-свячених психологічним аспектам вчи-нення недобросовісних запозичень,юридичній характеристиці цього видупорушення авторського права, техніч-ним способам його виявлення, пробле-мам плагіату в академічній і науковійсферах. У 2015 році була опублікованамонографія Г. О. Ульянової щодо захи-сту прав інтелектуальної власності відплагіату.

Не дивлячись на значну кількістьіснуючих розробок, окремі питанняюридичної кваліфікації плагіатумайже не висвітлені в наукових пра-цях, зокрема, об’єкт плагіату, співвід-ношення ідеї та форми вираженнятвору при плагіаті. Елементи формивираження наукового твору у доктриніпрактично не досліджувалися, питан-ня їх складу поки взагалі не має вирі-шення. Аналіз зазначених проблем таформуванні висновків щодо них і єметою дослідження у цій статті.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 50 ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміжні

права» (в подальшому — Закон), плагі-ат — це оприлюднення (опублікуван-ня), повністю або частково, чужоготвору під іменем особи, яка не є авторомцього твору. Законодавча дефініція доз-воляє виявити такі три характерніознаки, які в своїй сукупності утворю-ють юридичну конструкцію плагіату:

1. Неправомірне використання чу-жого твору.

Закон визначає перелік творів, щовідносяться до об’єктів авторськогоправа, та критерії їх охороноздатності(ст. 8), способи використання, які по-требують одержання згоди автора чиіншої особи, яка має авторське право(ст. 15), винятки, що дозволяють вільневикористання творів (ст. 21–25), пере-лік об’єктів, які не мають авторсько-правової охорони (ст. 10). Зазначенінорми слугують правовими орієнтира-ми для визначення меж допустимоговикористання творів іншими особами,дозволяють виокремити об’єкти, вклю-чення яких до складу творів не призво-дить до порушення авторського права.

При цьому в Законі не конкретизу-ється, які твори можуть бути об’єктомплагіату. Не викликає сумнівів, що доних відносяться ті, які на момент вчи-нення порушення мають авторсько-правову охорону. Стосовно творів,строк правової охорони яких сплинув,слід керуватися ч. 2 ст. 30 Закону, якавстановлює, що твори, які стали сус-пільним надбанням, можуть вільно,без виплати авторської винагороди, ви-користовуватися будь-якою особою, заумови дотримання особистих немайно-вих прав автора. Право на визнанняавторства, на зазначення на творі псев-доніму, на збереження цілісності творуохороняються безстроково (ч. 10 ст. 28Закону), відтак, плагіат твору, який пе-рестав охоронятися в силу закінченнястроку дії авторського права, станови-тиме порушення особистих немайновихавторських прав.

Можливість недобросовісного вико-ристання творів, які ніколи не охороня-лися, утворює певну дилему. Якщо

А. Штефан



якась особа оприлюднить під своїм іме-нем такий твір повністю чи частково,формально подібні дії відповідаютькваліфікації плагіату, проте не пору-шуватимуть майнові права та особистінемайнові права в силу невизнання їхза автором: неможливо порушити авто-рське право, якого не існує. В подібнихвипадках яскраво проявляється про-блема етики і моралі при вчиненніплагіату, проте наслідків у виглядіпритягнення порушника до відпові-дальності такі недобросовісні дії тягну-ти не можуть.

Закон не обмежує можливість не-правомірного використання лише тимитворами, які були оприлюднені на мо-мент вчинення порушення, відтак,об’єктом плагіату може бути як вжерозкритий публіці твір, так і ще неоприлюднений.

Виходячи з п. в) ч. 1 ст. 50 Закону,плагіатом визнається як повне, так ічасткове використання чужого твору.Г. О. Ульянова пропонує при визначен-ні неправомірно використаної частинитвору виходити з двох критеріїв: обсягузапозиченого і сутнісного змісту запо-зиченого фрагмента [1, с. 78]. Стосовнообсягу запозичення слід зазначити, щоце доволі неоднозначний критерій,особливо в науковому плагіаті: одне ре-чення, подане без посилання на авто-ра, іноді може виявитися достатнім длятого, щоб створити про себе оманливевраження як про особу, що зробила ва-гомий внесок в розвиток певної галузінауки. З приводу сутнісного змісту за-позиченої частини як підстави для ква-ліфікації плагіату, дійсно, наявність урізних творах подібних чи навіть одна-кових фрагментів об’єктів, що не маютьавторсько-правової охорони, не можерозглядатися як порушення. Ним є не-правомірне використання тих частинтвору, які містять відбиток творчоговнеску автора.

2. Зазначення імені особи, яка не єавтором використаного твору.

Мета вчинення плагіату полягає втому, щоб за рахунок чужих творчих

здобутків отримати певну власну виго-ду: актуалізувати твір, зробити йогобільш сучасним, цікавим, надати йомубільшу вагу, підвищити свій авторитетчи впливовість, одержати визнання,матеріальну винагороду, досягти іншо-го результату, якого бажає плагіатор.Зазначаючи своє ім’я на об’єкті, якиймістить недобросовісні запозичення,особа створює ілюзію власної творчості,вводить суспільство в оману щодо по-ходження неправомірно використаноготвору. Плагіат називають привласнен-ням чужого авторства саме тому, щовикористання твору відбувається підіменем іншої особи, ніж та, що створи-ла твір.

З цих причин складно погодитися знауковцями, які обстоюють точку зору,що використання чужого твору із зазна-ченням імені автора і джерела запози-чення можна вважати плагіатом у ши-рокому розумінні цього поняття, якщосправді суттєво перевищений можли-вий обсяг такого запозичення у відпо-відності із поставленою метою [2, с. 10;3, с. 166]. В таких випадках відбуваєть-ся значне посягання на авторський ва-ріант тексту, тому що плагіатор стаєначе співавтором, використовуючидумки автора оригінальної праці бездозволу самого автора, відбувається по-сягання на істинність авторства [4,с. 443]. На веб-сайті plagiarism.orgодним із різновидів плагіату називаєть-ся, незалежно від наявності посилання,копіювання настільки великої кількостіслів чи ідей з джерела, що вони станов-лять значну частину роботи [5].

З цього приводу слід зазначити, щоБернська конвенція у ч. 1 ст. 10 таЗакон у п. 1) ч. 1 ст. 21 не визначаютьмаксимально допустимий розмірцитат, залишаючи вирішення питанняпро обсяг кожного уривку на розсудособи, яка здійснює цитування, і обме-жуючи цей розсуд поставленою метою.Поняття «обсяг, виправданий постав-леною метою» є оціночним і надзвичай-но суб’єктивним, встановити його точнімежі, які підходили б для всіх випадків

А. Штефан

певного характеру (наприклад, науко-вих праць в галузі права), неможливо.Коли твір (наприклад, статтю) при-свячено реферативному огляду творуіншого автора (наприклад, моногра-фії), цілком імовірно, що значну части-ну тексту статті становитимуть цитатиз монографії, які автор статті супровод-жуватиме власними оцінками, мірку-ваннями, висновками. Іноді обсяг однієїцитати може становити сторінку текстуі більше, коли необхідно показатишлях, яким рухався автор цитованоготвору до зроблених ним підсумків.

Однак головним недоліком зазначе-них тез є те, що вони несумісні з право-вою природою плагіату: якщо кожен ви-користаний фрагмент має посиланняна автора твору та джерело запозичен-ня, навіть коли це одне і те ж джерело,то при цьому не відбувається ігноруван-ня чи приховування імені автора та за-значення замість нього імені іншоїособи. Інша річ, що науковий твір, якиймістить великий обсяг запозичень з од-нієї і тієї ж праці, не завжди має науко-ву новизну чи значимі для певної галу-зі результати, проте їх відсутність — неознака плагіату. Автор твору, значначастина якого складається з цитат з од-ного і того ж джерела з посиланням накожну цитату, не удає, що він є авторомзапозичених фрагментів. Відтак, спро-ба пов’язати плагіат з обсягом цитуван-ня однієї і тієї ж праці, якщо кожнацитата має відповідне посилання, вида-ється помилковою в силу її невідповідно-сті засадам авторсько-правової охорони.

Спірним є підхід, згідно з якимодним із проявів плагіату пропонуєтьсявважати поміщення чужих творів в ме-режі Інтернет (під іменем авторів цихтворів, як випливає з контексту — А. Ш.)[6, с. 172], адже в таких випадках яка-небудь інша особа не вдає з себе творцявідповідного твору. Зазначені дії, вчине-ні без згоди автора, становлять пору-шення авторського права, проте не від-носяться до плагіату: ним є лише те ви-користання творів, за якого відбуваєтьсяпривласнення авторства.

3. Оприлюднення (опублікування)об’єкта, який є повним відтвореннямчужого твору або до складу якоговключено чужий твір (твори) чи йогочастину (частини).

Оприлюдненням (розкриттям публі-ці) твору є здійснена за згодою авторачи іншого суб’єкта авторського правадія, що вперше робить твір доступнимдля публіки шляхом опублікування,публічного виконання, публічного по-казу, публічної демонстрації, публічно-го сповіщення тощо. Дослідження тер-мінологічного складу Закону показує,що оприлюднення є родовим поняттям,яке охоплює всі можливі види розкрит-тя твору публіці, в тому числі, опублі-кування твору. Увага на факт погли-нання терміну «опублікування» понят-тям «оприлюднення» в науковихпрацях вже неодноразово зверталася,дійсно, будь-яке оприлюднення об’єкта,який містить в собі чужий твір чи йогочастину без зазначення автора цьоготвору, відноситься до плагіату.

Не зовсім вірною видається думка,що плагіатом є не тільки оприлюднен-ня (опублікування) твору під чужиміменем (без зазначення імені автора), ай саме створення твору. І якщо таке по-рушення буде доведене до оприлюд-нення (опублікування), то порушниквже може притягатися до відповідаль-ності [2, с. 10; 7, с. 256]. Прибічникицієї точки зору не враховують дватаких аспекти.

По-перше, Закон допускає можли-вість вільного відтворення примірни-ків твору для навчання (ст. 23) та віль-ного відтворення творів в особистихцілях (ст. 25), при цьому згода автораотримуватися не повинна, а від особи,що здійснює таке відтворення, не вима-гається зазначення імені автора на від-твореному примірнику. Особа можевідтворити фрагменти будь-яких творівз метою вивчення певного предмету,опанування якимись знаннями, ство-рити копію твору для використання її вмежах своєї сім’ї, і такі дії не кваліфі-куються як порушення авторського



А. Штефан



права, а відносяться до тих винятків,які забезпечують баланс інтересів авто-ра і суспільства.

По-друге, підставою цивільно-пра-вової відповідальності є порушеннясуб’єктивного цивільного права [8, с.205], його невизнання чи оспорювання,кримінальної відповідальності — вчи-нення суспільно небезпечного діяння,яке містить склад злочину, передбаче-ного Кримінальним кодексом (ч. 1 ст. 2КК України). Об’єкт, до складу якоговключені твори чи фрагменти творівінших авторів і який створений з метоюрозкриття його публіці під власниміменем, може так і залишитися неоприлюдненим, особа може відмовити-ся від свого наміру і, відповідно, невчинити порушення авторського права.В розрізі кримінально-правової відпо-відальності особа повинна, принаймні,вжити дії, спрямовані на оприлюднен-ня об’єкту, який містить недобросовіснізапозичення, наприклад, надіслатистаттю в редакцію журналу. Якщо такастаття не буде опублікована, факт їїнадіслання в редакцію може кваліфі-куватися як замах на вчинення плагіа-ту (ст. 15 КК України), за умови заподі-яння матеріальної шкоди особі, якамає авторське право на недобросовісновикористаний твір, що є підставою длякриміналізації плагіату відповідно дост. 176 КК України. У сфері цивільно-правової відповідальності приклад ізнадсиланням статті в редакцію друко-ваного видання, якщо у публікації будевідмовлено, як плагіат розглядатися неможе: попри наявність об’єкта, що мі-стить недобросовісні запозичення, тавчинення дій, спрямованих на йогорозкриття публіці, оприлюднення яктаке не відбулося. В цьому випадку, яквірно зауважує І. Зайцева-Калаур,йдеться про вчинення дій, що створю-ють загрозу порушення авторськогоправа [9, с. 114].

Отже, створення об’єкту, який від-творює інший твір повністю чи частко-во, саме по собі не дає підстав говоритипро порушення авторського права та

можливість притягнення особи до від-повідальності. Плагіат є там, де твір чийого частина (частини) оприлюдню-ються під іменем іншої особи, ніж та,що створила цей твір.

В публікаціях зарубіжних авторівможна зустріти твердження про плагі-ат ідей [10, с. 174]. На веб-сайті plagia-rism.org, до якого часто звертаються до-слідники, плагіат визначається, зокре-ма, як копіювання чиїхось слів або ідейбез посилання [5]. Деякі вітчизнянінауковці відзначають, що дуже часто всерйозних виданнях можна зустріти ви-слови типу «крадіжка чужих ідей»,«привласнення чужих ідей» тощо, якісвідчать про те, що самі ідеї, а не слова,в які їх втілено, є мірою авторства, щоне відповідає ч. 3 ст. 8 Закону [4, с. 443].Тож чи мають ідеї якусь цінність в ав-торському праві? І що насправді вико-ристовується при плагіаті?

Концептуальні засади авторськогоправа побудовані на вільному обігу ідейта неможливості встановлення монопо-лії на них. У доктрині пояснюється, щоідеї, незалежно від їх оригінальності чиретельної продуманості, відкриті для ви-користання без необхідності одержуватидозвіл. Свобода в їх копіюванні відіграєцентральну роль в авторському праві,воно заперечує надання охорони ідеї,проте гарантує охорону тому особливомуспособу, в який автор її виражає. Достат-нім стимулом для створення нових тво-рів є надання автору виключних прав,обмежених вираженням у творах, і цеправило не завдає шкоди авторам. Авто-ри — також користувачі, кожен твір вмі-щує ідеї, які вже колись певною міроюбули використані [11, c. 12, 78, 79].

Дійсно, в авторському праві термін«результат творчості» розуміється не всенсі створення «на пустому місці» (exnihilo), і оригінальність твору необов’язково повинна бути абсолютною.Немає необхідності, щоб автор був віль-ним від зовнішніх впливів. Використа-ні автором ідеї можуть бути старі яксвіт, проте це не заважає твору бутиоригінальним, оскільки авторське

А. Штефан



право вважає допустимою творчість наоснові вже існуючих елементів. Голов-не тут — щоб твір відрізнявся від своїхпопередників, щоб він не був копією ін-шого твору [12, с. 58].

Ідея — це найвища форма пізнанняі мислення, яка не тільки відображаєоб’єкт, а й спрямована на його перетво-рення; це думка, загальне поняття пропредмет чи явище [13, с. 105]. Ідеями єпоняття, уявлення, що відбивають дій-сність у свідомості людини та вира-жають ставлення її до навколишньогосвіту; принцип світогляду, переконан-ня; думка про що-небудь, міркування зприводу чогось; основна думка, що ви-значає зміст твору [14, с. 11]. Коли ви-користовується власне ідея, створені наїї основі твори можуть бути до певноїмірі схожими в силу об’єднання однимзадумом, проте завжди матимуть від-мінності в елементах форми виражен-ня. Будь-який твір має принаймні однуідею, яку автор хоче донести до публі-ки, проте ідея ніколи не вміщує в себетвір чи його окремі охоронювані еле-менти. Співвідношення ідеї та формивираження твору можна проілюструва-ти так: ідея відповідає на питання «прощо цей твір», «що хотів донести до пуб-ліки автор», форма вираження твору —«як автор це зробив».

Авторське право абсолютно справед-ливо поширює правову охорону не назагальний задум, не на концепцію якпевну основу твору, а на ті результати,які одержав автор, йдучи шляхом відідеї до остаточного відображення її утворі. Тому коли ми говоримо про плагі-ат, ним завжди є використання не самоїпо собі ідеї, а її конкретного втілення уформі вираження конкретного твору.

Однак форма вираження твору та їїелементи — це категорії, які часто не вповній мірі зрозумілі не тільки длязвичайного користувача. В одній з нау-кових праць, присвячених проблемамплагіату, зазначається, що законодав-ча розмитість поняття «форми твору»не дає можливості встановити критерії,за якими можна було б вважати таку

форму новою, а отже, уникнути такимчином численних випадків плагіату [4,с. 443]. Це твердження показує, щоформа вираження твору на сьогодні немає чіткого доктринального пояснення,що призводить до помилкового сприй-няття її сутності.

Кожен вид об’єктів авторськогоправа має відповідну форму його вира-ження: для літературних творів нею єтекст, для аудіовізуальних творів — ру-хоме зображення на певному носії, длятворів образотворчого мистецтва — зоб-раження, для скульптури й архітекту-ри — об’ємно-просторова форма. Кож-ній з цих форм властиві її особливі за-соби: слова, символи, музичні ноти йакорди, штрихи й мазки, танцювальніпа, за допомогою яких створюєтьсятвір. Будучи втіленим у певній формі,твір починає існувати незалежно відйого автора і стає доступним длясприйняття іншими особами; в цьому іполягає значення форми вираженнятвору для набуття об’єктом авторсько-правової охорони.

Створення нового твору не означаєпояву нової форми: стаття знову викла-дається у вигляді тексту, картина ство-рюється у вигляді малюнку. Однак вкожному новому об’єкті є індивідуальніелементи, які відрізняють його від попе-редніх творів аналогічного виду. Не всіці елементи характеризуються значимі-стю для правової охорони авторськимправом: тема літературного твору,сюжет та шаблонні персонажі не охоро-няються, так само як кольори і шаблонив образотворчому мистецтві, ритм, то-нальність і гармонія в музиці [15, c. 5].Один і той же сюжет (система подій у лі-тературному творі) може повторюватисясотні разів у творах різних авторів,проте коли йдеться про використанняохоронюваних елементів (зокрема, епі-зодів, діалогів, оригінальних персона-жів), їх неправомірне запозичення вжекваліфікується як порушення.

Наукові твори здебільшого маютьлітературну письмову чи усну форму, і,як вірно зауважує О. Кашинцева, твір

А. Штефан

науки створюється в результаті прове-дення наукових досліджень або теоре-тичних узагальнень [16, с. 22]. Науковутворчість можна охарактеризувати якздібності мислення, які дозволяютьлюдям розробляти безліч оригінальнихідей в різних сферах, використовуючиміждисциплінарні та інноваційні під-ходи в галузі науки, техніки і мистецт-ва (естетики), щоб вирішити ту чи іншупроблему [17, с. 182].

Якщо виходити з системи елементівформи вираження творів, узагальненоїу 1963 році В. Я. Іонасом, для літера-турних творів такими компонентами ємова, образна система, ідейно-емоцій-ний зміст, художня форма і сюжет [18,с. 69]. І окрім мови, без якої літератур-ний та усний твір не може бути втіле-ним взагалі, всі інші елементи формивираження науковим творам не власти-ві. На відміну від художньої літерату-ри, науковець не вигадує, не фантазує,а досліджує, шукає зв’язки між об’єкта-ми, методи і способи, закономірності,обґрунтування, пояснення. Науковатворчість цілком справедливо вважа-ється соціальним феноменом, аджевона спрямована на пізнання, на роз-виток існуючих знань чи утвореннянових. І цілком зрозуміло, що події, діа-логи, композиція, художні образи таінші елементи, притаманні художнійлітературі, у письмовій та усній формахвираження наукових творів відсутні.

В сучасних дослідженнях відміча-ється, що наукова творчість здійснюєть-ся шляхом висунення догадок. Логічнеі послідовне обґрунтування їх — цесфера припущень; фактологічне об-ґрунтування припущень — сфера гіпо-тези, яка є зв’язуючою ланкою з теорі-єю. Розвиток творчої думки схематичноможна зобразити так: догадка — припу-щення — гіпотеза — критика — теоріяабо інший порівняно закінчений процесрозвитку думки [19, с. 304–305]. Всіланки наведеного ланцюга відобра-жають шлях, яким йде автор у своємудослідженні, та можуть виражатися утворі у вигляді окреслення нової про-

блеми, результатів проведення експе-рименту, аргументів, доводів та запере-чень, рекомендацій, висновків. Всі здо-бутки такого роду є результатом інте-лектуальної творчої діяльності ученого,і саме на них як на елементи форми ви-раження наукового твору поширюєтьсяавторсько-правова охорона. В узагаль-неному вигляді зазначені елементиможна об’єднати одним родовим понят-тям — результати дослідження.

Під результатами дослідження вмежах твору слід розуміти гіпотези,міркування, аргументи, обґрунтуван-ня, пропозиції (як теоретичного харак-теру, так і у вигляді змін і доповненьдо норм законодавства), рекомендації,висновки, інші досягнення, здобуті ав-тором в процесі проведення досліджен-ня та/або як наслідок його здійснення.Безперечно, до результатів досліджен-ня відносяться наукове відкриття, новатеорія, інша форма нового науковогознання, проте слід зауважити, що авто-рсько-правова охорона поширюється навсі твори, які є результатом інтелекту-альної творчої діяльності, а не лише наті, в яких наявні абсолютно нові науко-ві результати.

Ознака новизни в авторськомуправі — додатковий критерій, який ха-рактеризує творчий процес: відомийпродукт, створений особистістю само-стійно, нетрадиційним способом читакий, що виявився несподіваним, не-відомим раніше суб’єкту творчості, є ві-дображенням дійсно творчого відно-шення до справи, в процесі чого відбу-вається розвиток і збагаченняздібностей особистості [20, с. 130–131].Новизна як аспект творчості має від-носний характер, новий результаттворчої діяльності не означає щось, щораніше взагалі не існувало і не було ві-доме суспільству. У науковій творчостідослідник може проявити інший підхіддо розгляду відомої проблеми, допов-нити розроблену кимось теорію іншимивисновками, приєднатися до чиєїсьточки зору з власними аргументами,одержати результати, які не створюють



щось зовсім нове, проте збагачуютьнауку, розвивають її, дають додатковізнання про те, що вже існує.

Кожен зі здобутків такого роду — цевже не ідея, а її конкретне втілення вконкретному творі. Тому складно пого-дитися з думкою, що оскільки ідея не єоб’єктом авторського права, то, відпо-відно, закон про авторське право не за-хищає наукові твори [21, с. 83]. При не-добросовісному запозиченні з науково-го твору використовується не ідея яктака, а фрагмент тексту чи усної допо-віді, в якому автор виразив цю ідею усвоїх доводах, запереченнях, підсум-ках, інших результатах дослідження,викладених у творі, незалежно відтого, чи є вони абсолютно новими.

При плагіаті наукового твору відбу-вається неправомірне використання ре-зультатів дослідження, які завжди ви-ражені за допомогою мови твору, якавідноситься до охоронюваних елементівформи вираження. У широкому розу-мінні нею є мова державна, мова націо-нальних меншин, іноземна мова, у вузь-кому розумінні — особливості мовленняавтора, його мовний склад, сукупністьмовних засобів, використаних у творі.Мову в широкому розумінні запозичитинеможливо, проте її правове значенняпроявляється у можливості розмежу-вання оригіналу твору та його перекла-ду. Особливість мовного складу автора(мова у вузькому розумінні) у багатьохвипадках сприяє ідентифікації запози-чень та дозволяє виявити плагіат.

Серед елементів форми вираженнянаукових творів також необхідно роз-різняти юридично байдужі, на які непоширюється охорона авторським пра-вом: тема твору; загальні і спеціальніметоди наукового дослідження (пізнан-ня), які існували до проведення дослід-ження; матеріали дослідження (джере-ла літератури, норми законодавства,судова практика, речовини, процеси,процедури тощо), які існували чи буливідомі до його проведення. Ці елементиможуть вільно використовуватисябудь-якими особами, а їх змістовний

збіг (однакова тема, опис сутності мето-дології дослідження, посилання на такіж цитати з інших творів) не кваліфі-кується як плагіат. Як вірно зауважуєГ. О. Ульянова, зовсім інший аспект —це опис автором порядку застосуваннятого чи іншого методу, специфіки за-стосування методу в залежності відмети і предмета дослідження, опис очі-куваних результатів [1, с. 72], адже вцьому разі вже може йтися про індиві-дуальний творчий внесок. Коли авторстворює власний метод наукового до-слідження чи його матеріали (наприк-лад, проведення опитування, на основіякого робиться аналіз проблеми), їхтакож слід розглядати як елементи, щомають авторсько-правову охорону і по-требують відповідного посилання наавтора при використанні їх опису ін-шими особами.

В науковій творчості можливі випад-ки, коли різні автори, незалежно одинвід одного, можуть самостійно прийтидо подібних чи однакових висновків,пропозицій, інших результатів дослід-ження. Такого роду збіги пропонуєтьсявважати випадковим (мимовільним)плагіатом [22, с. 130; 23, с. 89], з приво-ду чого можна висловити критичні за-уваження.

Схожість у результатах творчої ді-яльності властива не лише науці, а йлітературі і мистецтву, однак авторськеправо ґрунтується не на концепції абсо-лютної новизни, а на засадах творчоїдіяльності. Подібні чи тотожні за змі-стом (а іноді і за текстуальним вира-зом) висновки, рішення, інші результа-ти дослідження можуть цілком логічнослідувати з аналізу одного і того жявища, з доктринальних тлумачень вмежах однієї наукової школи чи течії.Визначальним тут буде наявність твор-чого шляху, яким ішов автор, йоговласний пошук зв’язків, закономірно-стей, проблем та відповідей на існуючіпитання. Змістовний збіг у міркуван-нях, аргументах, гіпотезах тощо, коливони відображають творчу індивіду-альність автора, не може вважатися



75

А. Штефан


1. Ульянова Г. О. Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власностівід плагіату (проблеми теорії): монографія / Г. О. Ульянова. — Одеса: вида-вець Букаєв Вадим Вікторович, 2015. — 346 с.

Ulyanova G. O. Tsyvilno-pravovyj zahyst prav intelektualnoi vlasnosti vid plagiatu(problemy teorii): monografiya. — Odesa, 2015. — 346 s.

2. Вахонєва Т. М. Плагіат як різновид порушення авторських прав за законодав-ством України / Т. М. Вахонєва // Актуальні проблеми запобігання та про-тидії корупції і охорони права власності: другі юридичні читання: [збірникнаукових праць] / за ред. В. В. Галунька. — Тернопіль-Київ-Херсон: Херсонськаміська друкарня, 2011. — С. 9-10.

Vahoneva T. M. Plagiat yak riznovyd porushennya avtorskyh prav za zakonodavstvomUkrainy. — Ternopil-Kyiv-Kherson, 2011. — S. 9-10.

3. Брус І. І. Українська наука потребує «революції» у боротьбі з плагіатом / І. І.Брус // Науковий вісник Херсонського державного університету. — 2014. —Вип. 2. Т. 1. — С. 164-167.

Brus I. I. Ukrainska nauka potrebue “revolutsii” u borotbi z plagiatom / Naukovyj vis-nyk Khersonskogo derzhavnogo universytetu. — 2014. — Vyp. 2. T. 1. — S. 164-167.

4. Симонян Ю. Ю. Плагіат як вид порушення авторських прав / Ю. Ю. Симо-нян // Митна справа. — 2012. — № 6 (84). Ч. 2, книга 2. — С. 440-445.

Symonyan Y. Y. Plagiat yak vyd porushennya avtorskyh prav / Mytna sprava. — 2012. —No. 6 (84). Ch. 2, knyga 2. — S. 440-445.

5. http://www.plagiarism.org/plagiarism-101/what-is-plagiarism6. Шишка Р. Б. Плагіат та його прояви і небезпеки / Р. Б. Шишка //Часопис

Київського університету права. — 2014. — № 4. — С. 170-176.Shyshka R. B. Plagiat ta yogo proyavy ta nebezpeky / Chasopys Kyivskogo universyte-

tu prava. — 2014. — No. 4. — S. 170-176.

плагіатом, адже особа оприлюднює підсвоїм іменем результат своєї науковоїтворчої діяльності. Плагіат слід шука-ти не там, де наявна схожість, а там, детворчість замінюється банальним ко-піюванням чужих здобутків та імітаці-єю власного внеску у розвиток науки,літератури, мистецтва.

ВисновкиПлагіатом є використання не ідеї як

такої, а того способу, як вона втілена уконкретному творі, у формі його вира-ження. Наукові твори мають здебіль-шого письмову чи усну форму, однак іс-нуюча у доктрині система елементівформи вираження не в повній мірі ко-респондує науковим творам: у них від-сутні художні образи, епізоди, оригі-нальні персонажі, діалоги, які охоро-няються в художній літературі. Цезумовило потребу у розробці окремої

теорії елементів форми вираженнянаукових творів.

Юридично байдужими елементами,які не охороняються і можуть вільновикористовуватися іншими особами, є:1) тема твору; 2) методи наукового до-слідження (пізнання), що існували допроведення дослідження; 3) матеріали,які існували чи були відомі до прове-дення дослідження.

Юридично значимі елементи формивираження наукового твору, на які по-ширюється авторсько-правова охорона,це: 1) мова твору; 2) результати дослід-ження у вигляді гіпотез, аргументів,доводів, міркувань, висновків, пропози-цій, рекомендацій, інших здобутків,одержаних автором в ході проведеннядослідження та/або як наслідок йогоздійснення.


76 Теорія і практика інтелектуальної власності � 4/2016

А. Штефан


А. Штефан


7. Клочко С. М. Кримінальна відповідальність за порушення авторських правшляхом плагіату / С. М. Клочко, А. М. Куліш // Діяльність органів публічноївлади щодо забезпечення стабільності та безпеки суспільства: матеріалиМіжнар. наук.-практ. конференції, м. Суми, 21—22 травня 2015 року / редко-легія: А. М. Куліш, М. М. Бурбика, О. М. Рєзнік. — Суми: Сумський державнийуніверситет, 2015. — С. 255-258.

Klochko S. M., Kulish A. M. Kryminalna vidpovidalnist za porushennya avtorskyhprav shlyahom plagiatu. — Sumy, 2015. — S. 255-258.

8. Кузнєцова Н. Цивільно-правова відповідальність і захист цивільних прав / Н.Кузнєцова // Про українське право. Часопис кафедри теорії та історії держа-ви і права Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. / За ред. І. Безклубого. —К., 2010. — Чис. V. — С. 198-207.

Kuznetsova N. Tsyvilno-pravova vidpovidalnist i zahyst tsyvilnyh prav / Pro ukrainskepravo. Chasopys kafedry teorii ta istorii derzhavy i prava Kyivskogo natsionalnogouniversytetu im. Tarasa Shevchenka. — Kyiv, 2010. — No. V. — S. 198-207.

9. Зайцева-Калаур І. До питання про порушення авторських прав організаційЗМІ та суб’єктів їх діяльності / І. Зайцева-Калаур // Наукові записки інсти-туту законодавства Верховної Ради України. — 2012. — № 5. — С.112-116.

Zaytseva-Kalaur I. Do pytannya pro porushennya avtorskyh prav organizatsiy ZMI tasubyektiv ih diyalnosti / Naukovi zapysky instytutu zakonodavstva VerhovnoiRady Ukrainy. — 2012. — No. 5. — S. 112-116.

10. Green S. Plagiarism, Norms, and the Limits of Theft Law: Some Observations onthe Use of Criminal Sanctions in Enforcing Intellectual Property Rights / Stuart P.Green // Hastings Law Journal. — 2002. — Vol. 54. — P. 167-242.

11. McJohn S. Copyright: Examples and Explanations / Stephen M. McJohn. — NewYork: Aspen Publishers, 2006. — 356 p.

12.Липцик Д. Авторское право и смежные права / Делия Липцик; Пер. с фр . —М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. — 788 с.

Liptsik D. Avtorskoe pravo i smezhnye prava, Moskva, 2002, 788 s.13. Інтелектуальна власність: словник-довідник / За заг. ред. О. Д. Святоцько-

го. — У 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / За ред. О. Д. Свя-тоцького., В. С. Дроб’язка. — К.: Ін Юре, 2000. — 356 с.

14. Словник української мови. В 11 т. Т. 4. // І. К. Білодід, А. А. Бурячок та інші. —К.: Наукова думка, 1973. — 840 с.

Slovnyk ukrainskoi movy. V 11 t. T. 4. — Kyiv, 1973. — 840 s.15.Goldstein P. International Copyright: Principles, Law, and Practise / Paul Gold-

stein, P. Bernt Hugenholdz. — Third Edition. — New York: Oxford UniversityPress, 2013. — 616 p.

16.Кашинцева О. Авторське право на науковий твір у сфері медицини: етичніта творчі аспекти виникнення / О. Кашинцева // Теорія і практика інте-лектуальної власності. — 2013. — № 6. — С. 19-26.

Kashyntseva O. Avtorske pravo na naukovyy tvir u sferi medytsyny: etychni ta tvorchiaspekty vynyknennya / Teoriya i praktyka intelektualnoi vlasnosti. — 2013. —No. 6. — S. 19-26.

17.Demir S. Perception of Scientific Creativity and Self-Evaluation among ScienceTeacher Candidates / Sibel Demir // Journal of Education and Practice. — 2015. —Vol. 6, No. 18. — P. 181-183.

18.Ионас В. Я. Критерий творчества в авторском праве и судебной практике /В. Я. Ионас. — М.: Юридическая литература, 1963. — 138 с.

Ionas V. Y. Kriteriy tvorchestva v avtorskom prave i sudebnoy praktike. — Moskva,1963. — 138 s.

А. Штефан


19.Синах А. О. Мистецтво та наука як складові частини творчої діяльності /А. О. Синах // Totallogy-XXI. Постнекласичні дослідження. — № 30. — К.:ЦГО НАН України, 2013. — С. 300-308.

Synah A. O. Mystetstvo ta nauka yak skladovi chastyny tvorchoi diyalnosti / Totallo-gy-XXI. — No. 30. — Kyiv, 2013. — S. 300-308.

20.Кравчук П. Ф. Творчество как предназначение человека / П. Ф. Кравчук //Известия ЮЗГУ. Серия Экономика. Социология. Менеджмент. — 2011. —№ 1. — С. 126-133 .

Kravchuk P. F. Tvorchestvo kak prednaznachenie cheloveka / Izvestiya YuZGU. SeriyaEkonomika. Sotsiologita. Menegment. – 2011. – No. 1. – S. 126-133.

21.Штенников В. Н. Авторское право и научные произведения / В. Н. Штенни-ков, И. А. Беляева // Инновации. — 2007. — № 6. — С. 82-84.

Shtennikov V. N., Belyaeva I. A. Avtorskoe pravo i nauchnye proizvedeniya / Inno-vatsii. — 2007. — No. 6. — S. 82-84.

22.Петренко В. С. Поняття та види плагіату / В. С. Петренко // Часопис ци-вілістики. — 2012. — Вип. 14. — С. 128-131.

Petrenko V. S. Ponyattya ta vydy plagiatu / Chasopys tsyvilistyky. — 2012. — Vypusk14. — S. 128-131.

23.Зуб В. М. Плагіат: його різновиди та заходи протидії / В. М. Зуб,М. М. Дем’яненко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформоло-гія. — 2014. — № 4. — С. 86-90.

Zub V. M., Demyanenko M. M. Plagiat: yogo riznovydy ta zahody protydii / Bib-liotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informologiya. — 2014. — No. 4. — S. 86-90.


А. Штефан. Научный плагиат: соотношение использования идеи и формывыражения произведения. В статье дается характеристика признаков плагиата,определяется, какие произведения с точки зрения авторско-правовой охраны могутбыть объектом плагиата, исследуются отличия в использовании идеи и элементовформы выражения произведения, предлагается авторская теория определения соста-ва юридически незначимых и охраняемых элементов формы выражения произведе-ний научного характера.

Ключевые слова: произведение в сфере науки, научное произведение, плагиат,идея, форма выражения произведения

A. Shtefan. Scientific Plagiarism: the Correlation in Using of Idea and Formof Expression of the Work. The plagiarism is promulgation (publication), in full or inpart, of the work under the mane of a person who is not the author of this work. Criteriawhich create the legal structure of the plagiarism in their interrelation are:

1) the unlawful use of a copyrighted works or works that have fallen into the public do-main after the copyright has expired. The unconscionable loans of works that havenever been protected may consider as s violation of moral and ethical standards butnot as a violation of copyrights in the absence of legal protection;

2) the denotation the name of another person than that one who created the work. Thequotation with the correct reference to the author and the source of borrowing, even ifthe extent of this quotation makes up the majority of the work, does not relate to theplagiarism;


А. Штефан

79



3) the promulgation of the work which reproduces another author’s work in full or inpart. Creation of an object, which reproduces another author’s work in full or in part,is not the plagiarism. The violation of copyright occurs when a person carries out ac-tions aimed at the public disclosure of this object.

Plagiarism is using of work and not of idea. When idea is using, works based on it canhave some extent similarity but there will be differences in the elements of expressions.Any work has at least one idea that the author wants to convey to the public but the ideanever holds a work or its individual elements. The difference between the idea and theform of expression of the work can be illustrated as follows: the idea is answering thequestion "what is this work about", "what the author wanted to convey to the public" andthe form of expression of the work — "how the author did it". If we deal with the plagia-rism, it is always the using of not an idea itself but of its concrete expression in the form ofexpression of a particular work.

Scientific works mostly have literary or oral form. But existing theory of elements ofthe form of expression does not approach to scientific works as far as there are no storyplot, episodes, dialogues, characters in scientific works. This led to the need to develop theseparate theory of elements of the fore of expression of scientific works.

Legally indifferent elements that are not protected and can be freely used by others are: 1) the theme of the work; 2) methods of scientific research (knowledge) that existed before the investigation started; 3) materials that existed or were known before the investigation started.

Legally significant elements covered by copyright protection are:1) the language. In a broad sense it is the state language, minority language, foreign

language, in the narrow sense it is the special aspects of author’s language, of itsstructure, a set of linguistic resources used in the work;

2) results of research in the form of hypotheses, arguments, reasoning, opinions, propos-als, recommendations, conclusions and other achievements obtained by the authorduring the research and/or as a result of its implementation.

The plagiarism of scientific work is the using of research results that have always ex-pressed through the language of the work. The language in the broadest sense cannot beborrowed but its legal value is manifested in the possibility of the separation of the origi-nal work and its translation. The peculiarity of the author’s language (the language in thenarrow sense) facilitates the identification of borrowing and can detect plagiarism inmany cases.

Key-words: work of science, scientific work, plagiarism, idea, form of expression of work

Розглядаються питання законодавства та судової практики країн ЄС щодо від-шкодування шкоди у справах про порушення прав інтелектуальної власності.

Ключові слова: інтелектуальна власність, законодавство країн ЄС, судова практи-ка, відшкодування шкоди

Григорій Прохоров-Лукін, завідувач відділу узагальнення експертної та судової практики НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, кандидат юридичних наук

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВІДШКОДУВАННЯШКОДИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇВЛАСНОСТІ В КРАЇНАХ ЄС


Інші підходи до визначенняшкоди

Деякі країни мають положення, згід-но з якими правовласник може проситипро передачу права власності на контра-фактні товари (або матеріали/інвентар,які були використані для створенняконтрафактних товарів), і такі заходине є предметом вимоги, що порушникдіяв недобросовісно. Вартість цих това-рів не може, однак, перевищувати ре-альну шкоду, спричинену порушником.

В Естонії може вимагатися відшкоду-вання як розумних витрат, які будутьпонесені в майбутньому через шкоду,так і витрат, пов’язаних з відвернен-ням або зменшенням шкоди.

Питання про одноразове відшкоду-вання шкоди вирішується у країнах ЄСпо-різному. У більшості країн, оскількисуди обмежені позовними вимогамиправовласників, одноразова компенса-ція повинна бути спеціально визначе-на правовласником у складі позовнихвимог. Чимало також країн, у якихсуди можуть присудити одноразовукомпенсацію за власною ініціативою,навіть якщо правовласник не заявив

конкретну вимогу щодо такого засобувідшкодування шкоди.

Більшість країн також дотримуєтьсяпідходу, що одноразова компенсаціяє лише вторинним варіантом, і можебути заявлена тільки тоді, коли фак-тична шкода не може бути обчислена.У Бельгії суди звичайно дозволяють ви-магати одноразову компенсацію тількив тих випадках, коли не видаєтьсяможливим оцінити шкоду іншими спо-собами. На практиці одноразова ком-пенсація та сума шкоди часто присуд-жуються без додаткових (докладних)пояснень.

У Греції одноразові компенсаціїне можуть бути отримані, наприклад,для порушень прав на товарні знаки,навіть якщо вони затребувані. У Вели-кобританії одноразові компенсації недозволені, а тому й не присуджуються усправах про порушення прав інтелекту-альної власності, хоча у відповідних ви-падках дозволені альтернативні розра-хунки шкоди на основі роялті чи зборів,які були би отримані, якщо б підсуднийотримав ліцензію, як це передбаченоДирективою ЄС [1].

* Продовження. Початок статті у № 2, 2016 р.

ISSN 2308-0361


Г. Прохоров-Лукін



У більшості країн саме порушенняправа інтелектуальної власності є ци-вільним правопорушенням і добросовіс-ність або недобросовісність порушникане мають значення та не впливають навизначення рівня шкоди. У деяких краї-нах (їх меншість), компенсаціяне присуджується, якщо порушник незнав про порушення (тобто був безне-винним порушником). Компенсація при-суджується тільки за умисні або недбаліпорушення. У деяких країнах (наприк-лад, Чеська Республіка) уявлення по-рушника не має значення у справах пропорушення авторських прав. В Угорщи-ні, якщо порушник не знав, що він бувзалучений до протиправної діяльності,ніяка шкода не відшкодовується, алеможлива компенсація за рахунок непра-вомірно отриманого доходу порушника.

Іноді, якщо порушення було вчине-не добросовісно (чи є інші особливі об-ставини), розмір шкоди може бути зни-жений судом.

У Швеції існує досить важкийобов’язок, який покладається на по-рушників і полягає в дослідженніринку, перш ніж вивести потенційноконтрафактну продукцію на ринок.

Цікавим є питання про те, чи можебути відшкодована шкода, коли контра-фактні товари були вилучені, перш ніжвони потрапили на ринок. У більшостікраїн у таких випадках можливе від-шкодування шкоди. У деяких країнахвідшкодування матеріальної шкоди невимагається в тих випадках, коли їїважко обґрунтувати (присуджені можутьбути тільки розумні витрати та пов’язаніз ними судові витрати). В Угорщинів таких випадках може бути присудженовідшкодування тільки тих витрат, якіпов’язані зі зберіганням і знищеннямконтрафактних товарів.

У випадках, коли після порушенняпорушнику надається ліцензія, звичай-но це не розглядається як підстава длязменшення відшкодування шкоди.Проте й у цьому питанні у країнах ЄСнемає повної єдності. Наприклад,у Чехії у таких випадках розмір шкоди

може бути зменшений, якщо придбан-ня ліцензії дійсно зменшує шкоду. Ана-логічний підхід поширений і в судовійпрактиці Люксембургу. Якщо майбутнєвикористання прав інтелектуальноївласності за ліцензією є сумнівним,шкода може бути відшкодована подіб-но до відшкодуванню у випадку, колиніякої ліцензійної угоди не було укла-дено у зв’язку з порушенням. У Вели-кобританії сьогодні можна придбатиліцензії для додатків до комп’ютернихпрограм після виявлення порушеннябез накладення будь-яких штрафнихсанкцій.

Відшкодування витратЗвичайно, всі витрати правовласни-

ка, необхідні для ефективного захистута забезпечення дотримання будь-чиїхправ інтелектуальної власності, можутьбути відшкодовані на користь успішноїсторони процесу, хоча вони можутьбути зменшені чи не взяті до увагив разі часткового задоволення позов-них вимог. На практиці суди, зазвичай,схильні відшкодовувати тільки ті вит-рати, котрі чітко доведені та є явно необ-хідними. Якщо витрати непропорційнічи непотрібні, суддя може постановитирішення про відшкодування тільки ча-стини витрат.

Національні суди, як правило,схильні розрізняти витрати, пов’язаніз власним адвокатом або експертом сто-рони та витрати на адвокатів чи екс-пертів, призначених за рішенням суду,причому гонорари експертів, призначе-них судом, звичайно відшкодовуються вповному обсязі. У деяких країнах гоно-рари власних експертів сторін (не при-значених судом) не можуть бути від-шкодовані (наприклад, в Болгарії).

Гонорари адвокатів часто визна-чаються на основі нормативних тари-фів (максимальні суми). Досвід пока-зує, що ці тарифи часто набагатонижчі, ніж фактичні витрати право-власників.

Що стосується судових витрат дляпозовних вимог, які не можуть бутиоцінені в грошовому вираженні (на-




приклад, судової заборони), то такі вит-рати часто є фіксованою платою. Длявимог, які можуть бути визначені в гро-шовому вираженні, судові витрати за-лежать від вартості претензій.

Варто зазначити, що узгодженістьвищезгаданих нормативних тарифнихрежимів зі ст. 14 Директиви може бутисумнівною. Такий режим передбаче-ний, зокрема, в Бельгії згідно із Закономвід 21.04.2007 р. (нова ст. 1022 Судовогокодексу). У рішенні від 15.06.2009 р.(справа № 2008/AR/1087), Апеляційнийсуд Антверпена постановив, що цейзакон був прийнятий з порушеннямст. 14 Директиви ЄС тому, що в більшо-сті випадків нормативні перепони недають превалюючій стороні права ви-магати повного відшкодування витратна адвоката.

Загалом компенсація в багатьох краї-нах набагато нижча від фактичних юри-дичних витрат і становить (орієнтовно):Австрія — 50–70 %, Данія — 10–50 %,Італія — 30 %, Ірландія — 80 %, Кіпр —50%, Люксембург — 10–30 %, Румунія —66–100%, Швеція — 75 %. Дуже низькевідшкодування таких витрат в Іспаніїта Греції. Тоді як в Литві, Угорщині,Словаччині чи Австрії для простих ви-падків можна отримати 100 % відшко-дування судових витрат. Витрати, по-несені державою, у більшості випадківвідшкодовуються на 100 %. У Словач-чині гонорари адвокатів значно обме-жені, коли претензії не можуть бутиоцінені в грошовому вираженні.

У багатьох країнах ЄС (окрім Маль-ти та Румунії) можуть бути відшкодова-ні й інші позасудові витрати, якщовони є досить доведеними, зокрема,витрати, пов’язані з моніторингом про-тизаконної діяльності, контрольнимизакупівлями, витрати на зберігання,витрати на висновки експертів, збориза переклади та ін.

Незважаючи на те, що законодав-ство країн ЄС передбачає різні правовіінструменти визначення розмірівшкоди, адвокати більшості країн вва-жають, що відшкодування шкоди у

формі одноразової суми є найкращимваріантом, оскільки надає можливістьправовласникам вимагати від поруш-ника відшкодування в повному обсязівідповідного ліцензійного збору чироздрібної ціни контрафактної продук-ції. Проте національні суди часто при-ймають рішення про одноразове від-шкодування шкоди без диференціаціїміж різними її складовими. Ці рішен-ня часто не досить явні або прозорі сто-совно того, як була розрахована шкода.Кримінальні суди зазвичай дотри-муються такої же схеми, що й цивільнісуди. В обох системах судочинствай досі однозначно не вирішено питан-ня щодо того, яка правова теорія маєвикористовуватися при висуванні гро-шових позовних вимог до порушника:чи призначена вони для компенсаціїзбитків, понесених правовласником,чи вони є безпідставним збагаченнямпорушника, на яке має бути зверненостягнення.

Хоча в деяких країнах отриманнякомпенсації за фактичні судові витра-ти пов’язане зі значними труднощами,наявні й протилежні приклади. Так, вАвстрії, положення, що стосуютьсяшкоди та судових витрат у справах пропорушення прав інтелектуальної влас-ності, працює досить ефективно. В Іта-лії судових витрат можна уникнути,тому що законодавство передбачаєможливість позасудового врегулюван-ня спорів шляхом укладення відповід-них угод, отже, рішення щодо відшко-дування шкоди приймаються в ційкраїні не дуже часто.

Інший підхід використовується в Ні-дерландах, де були запроваджені інди-кативні стандарти, покликані кращеоцінити потенційний ризик витрат наранній стадії судового розгляду.

Відшкодування угорськими судамишкоди у формі упущеної вигоди в роз-мірі недобросовісного доходу порушни-ка, як видається, є радше винятком,ніж правилом.

Якщо справу порушено після при-кордонного арешту, суд може присудити




нагороду адвокату між 1000 і 2000 євро,а також витрати на зберігання та зни-щення, що розглядаються як збитки.

Змістовного та правового наповнен-ня набуває проблема доведення шкодита їх забезпечення.

Доведення шкодиЗа загальним правилом тягар дове-

дедння факту спричинення шкоди та їїрозміру лежить на власникові прав(позивачеві). Стосовно доказів, які мо-жуть бути використані при доведеннішкоди, зазвичай застосовуються пра-вила цивільного судочинства. Цивіль-на процедура у справах про порушенняправ інтелектуальної власності, істотноне відрізняється від інших процедурив інших цивільних справах. Якщо су-купність доказів, необхідних для вста-новлення повного обсягу шкоди, неможе бути зібрана (чи зібрана з вели-кими зусиллями), суди іноді проводятьоцінку для визначення розумної сумишкоди відповідно до правила, що доз-воляє зменшення тягаря доказування.Доведення зв’язку між шкодою економіч-ного характеру та моральною шкодою(розмивання товарного знака, ерозія цінта ін.) на практиці досить складне за-вдання. Труднощі у доведенні розмірівшкоди обумовило те, що помітною тен-денцією у країнах ЄС стало призначен-ня судових експертів для оцінки шкодив питаннях інтелектуальної власності.

У деяких судових рішеннях (на-приклад, у Бельгії) зазначається, щочерез різницю в цінах, контрафактнітовари й оригінальні бренд-товари, на-віть якщо вони ідентичні, не обов’язко-во є частиною одного й того самогоринку, тому продаж підроблених това-рів автоматично не викликає втратияких-небудь доходів правовласника.

Забезпечення доказівМайже в усіх країнах ЄС є можли-

вість для забезпечення доказів шляхомотримання необхідних доказів від по-рушника чи посередників згідно з пра-вом на інформацію (ст. 8 Директиви2004/48/EC). Законодавство цих країнзвичайно також передбачає можли-

вість отримання ордерів на обшуки тавилучення у приміщеннях порушника.У деяких випадках предметом досудо-вого чи судового розгляду можуть бутибанківські рахунки й інша фінансоваінформація.

Винятком є Греція, в якій право-мочність позивача в отриманні такихдоказів вельми проблематична. Щоботримати такі відомості, позивач пови-нен точно визначити характер, місце,довідкові номери та зміст запитуванихдокументів (навіть точний номер сто-рінки комерційних записів відповіда-ча). Наслідком такої надзвичайної де-талізації відомостей є те, що майже90 % всіх таких заяв про забезпеченнядоказів відхиляються судами як не-конкретні.

Доведення інших факторівСтандартні вимоги, що стосується

виду, обсягу та якості доказів, необхід-них для доведення цього виду шкоди,відсутні. Вони часто визначаються в ін-дивідуальному порядку. Та є деякі за-гальні уявлення про докази, які зви-чайно потрібні для доказування шкодищодо певних її видів. Так, для доказу-вання шкоди, спричиненої репутаціїторговельної марки, зокрема, необхід-ні: огляди ринку або опитування, доку-менти, що підтверджують наявністьтоварного знака в конкретному секторі,оголошення, копії останнього звітубренд-консалтингової агенції Inter-brand, обсяги продажів, опублікованістатті, рекламні кампанії. Для дове-дення змішування/розмивання — рин-кові пошуки, скарги, що свідчать провведення споживачів у оману, показисвідків. Для доведення шкоди, спричи-неної ерозією цін і втратою інвестиційдля просування товарів використо-вуються рахунки-фактури, рекламнікампанії, документи, що підтверд-жують зниження цін (наприклад, бух-галтерські, контракти з дистриб’ютора-ми), експертні аналізи (оцінки). Дове-дення втрати продажів здійснюєтьсяз використанням порівнянь між обігомдо і після порушення, фактів припинен-




ня угод в результаті кращих пропози-цій, отриманих від сторін-порушників.

У відповідних випадках можуть ви-користовуватися копії ліцензій, щовстановлюють розмір роялті та заявивідповідних торгових асоціацій, відекономічних/технічних експертів і бух-галтерів (аудиторів).

За відсутності будь-якого документа,що засвідчує шкоду, суди можуть відмо-вити у відшкодування збитків у зв’язкуз відсутністю доказів. Однак той факт,що шкода не може бути точно доведена,не означає, що немає жодної преюдиціїщодо її спричинення. У таких випадкахсуди, зазвичай, готові розглядати від-шкодування шкоди у вигляді одноразо-вої виплати.

Загальна оцінка судової практи-ки країн ЄС

Оцінюючи судову практику країнЄС загалом, потрібно зазначити, щонемає добре визначеного прецедентно-го права щодо оцінки шкоди відповіднодо Директиви ЄС [1]. Закони щодо ім-плементації Директиви ЄС були при-йняті порівняно недавно й тому заразще важко окреслити повне коло право-вих і практичних проблем з визначен-ня положень щодо відшкодуванняшкоди та судових та інших витратправо-власників. Як зазначалося, судо-ві рішення, часто не є досить явними чипрозорими у питанні про те, як фактич-но розраховується шкода. Деякі судивідшкодовують тільки ту шкоду, щоохоплює втрачений дохід, не беручи доуваги інші компоненти шкоди, понесе-ної правовласниками. Більш того, судичасто присуджують одноразове відшко-дування без урахування будь-якихінших підстав для відшкодування.

Деякі суди дозволяють відшкодову-вати шкоду, спричинену витратамина виявлення та моніторинг порушень,у той час як інші вважають, що таківитрати не є частиною шкоди. Мораль-на шкода та шкода, спричинена репу-тації, часто недооцінюються.

Оскільки є загальна заборона наприсудження шкоди в порядку пока-

рання (штрафні збитки), діяльність,пов’язана з порушенням прав інтелек-туальної власності, часто видаєтьсяпривабливою, бо ризик сплати значноїшкоди обмежений, а тому багато по-рушників виходять з того, що їхні по-тенційні збитки та юридичні витратипросто враховуються до вартості веден-ня бізнесу.

Доведення розміру шкоди можебути досить важким. Іноді суди навітьвимагають доказів того, що було бважко або навіть неможливо визначи-ти дійсний розмір шкоди. У Польщі,наприклад, відшкодування шкоди зви-чайно може бути присуджене тільки напідставі кількості вилучених контра-фактних товарів, що приводить до ігно-рування реальної кількості виробленихконтрафактних товарів.

У багатьох країнах ЄС цивільне су-дочинство може бути тривалим, доро-гим і складним.

Стосовно оцінки стримувальногоефекту відшкодування шкоди у країнахЄС єдність відсутня. У чималій кількостікраїн відшкодування шкоди не розгля-дається як фактор стримувальний.У деяких країнах шкода розглядаєтьсянавіть як економічний стимул для по-рушників. У меншості країн цивільнашкода має серйозний стримувальнийефект (в Італії), або невеликий стримую-чий ефект (у Румунії). Стримувальнийефект відшкодування шкоди доситьефективно підтримується у Швеції,у якій відбулися ряд судових рішень,в яких шкода була відшкодована у знач-них розмірах. В Австрії, цивільна шкодазазвичай, має стримувальний ефект,адже мінімальна шкода для неправомір-ної поведінки дорівнює подвійному роз-міру розумного роялті. Та в деяких краї-нах (наприклад, Польща) кримінальнезасудження розглядається як набагатобільш сильний фактор стримування, ніжзасоби цивільного судочинства.

Основні проблеми законодав-ства у країнах ЄС

Основні проблеми правозастосовноїпрактики у країнах ЄС у справах,




пов’язаних з відшкодуванням шкоди,спричиненої правам інтелектуальноївласності, такі:

•відсутність ефективних засобівстримування шкоди;

•складність доведення розмірівшкоди (доказування);

•велика тривалість розгляду справ;•складність законодавства та про-

цедур;•відсутність гармонізованих право-

вих засобів;•відсутність чітких правових реко-

мендацій про те, яким чиномможуть бути присуджені відшкоду-вання матеріальної та моральноїшкоди у справах про порушенняправ інтелектуальної власності;

•відсутність експертизи;•відсутність чітко визначених мето-

дичних підходів до розрахунківшкоди.

Парламенти й уряди країн ЄС неприділяють уваги, чи приділяютьявно недостатньо уваги таким пробле-мам, як:

•відсутність визначення статутноїшкоди;

•відповідальність посередників;•транзит;•інтернет-анонімність;•недостатня кількість кадрів митниці;•відсутність інтересу з боку поліції,

прокуратури та інших органів щодопорушень прав інтелектуальноївласності;

•спеціалізовані суди у дійсності не єспеціалізованими;

•засоби кримінального судочинствавикористовуються тільки як остан-ні засоби (переважно, коли існуєзагроза для здоров’я населення,наприклад, контрафактні лікарсь-кі препарати);

•кримінальні санкції часто існуютьтільки в теорії, небажання застосо-вувати кримінальні санкції у ви-падках порушення праві інтелек-туальної власності;

•відсутність в деяких країнах арбіт-ражу для спорів щодо доменних

імен, реєстрація доменних імен нерегулюється державою;

•висока плинність підприємців;•зловживання кримінальним судо-

чинством, коли доступне цивільнесудочинство;

•піратство в Інтернеті (зокрема й по-середників, які отримують доходивід реклами та незаконного вико-ристання файлообмінників або відпорушення авторських прав); ценайвідсталіша галузь у сенсі пра-вового регулювання;

•помилкове припущення, що заван-таження незаконного контентуз незаконних джерел потрапляєпід виняток «для приватного ко-піювання»;

•небажання судів повністю відшко-довувати судові витрати, де пози-вач не отримав повного відшкоду-вання шкоди, якого він вимагав,чи в більш загальному сенсі;

•недоступність відшкодування кош-тів, витрачених на зберігання тазнищення контрафактних товарів,як частини судових витрат, а тіль-ки як складової шкоди;

•більшість населення не вважає по-рушення прав інтелектуальноївласності незаконною діяльністю.

Пропозиції щодо вдосконаленнязаконодавства в Україні

Здійснений огляд судової практикипро відшкодування шкоди у справахпро порушення прав інтелектуальноївласності у країнах ЄС дозволяє сфор-мулювати такі пропозиції щодо вдо-сконалення правового регулюваннята судової практики України з питаньвідшкодування шкоди в зазначеній ка-тегорії справ.

Насамперед потрібно запровадитита забезпечити, з позиції автора цьогодослідження, неухильне дотриманняпринципу, згідно з яким жодна еконо-мічна вигода від порушення не повин-на лишається порушникові.

У спеціальне законодавство Украї-ни мають бути запроваджені єдині під-ходи до відшкодування шкоди та судо-

вих витрат правовласників у справахпро порушення прав інтелектуальноївласності, а саме таке відшкодуваннямає забезпечувати достатній стриму-вальний ефект.

Отже видається необхідним статті«Порушення прав власника патенту(свідоцтва)» та «Способи захисту прав»викласти у редакціях такого загально-го змісту (з відповідними уточненнями,що враховують специфіку охоронюва-них об’єктів):

«Стаття … Порушення прав влас-ника патенту (свідоцтва)

1. Будь-яке посягання на прававласника патенту (свідоцтва), перед-бачені статтею (статтями) … цього За-кону, в тому числі вчинення без згодивласника патенту (свідоцтва) дій,що потребують його згоди, та готуван-ня до вчинення таких дій, вважаєтьсяпорушенням прав власника патенту(свідоцтва), що тягне за собою відпові-дальність згідно з чинним законодав-ством України*.

… 2. На вимогу власника свідоцтва

таке порушення має бути припинено,а порушник зобов’язаний відшкодува-ти власникові патенту (свідоцтва) запо-діяну шкоду.

Власник патенту (свідоцтва)можетакож вимагати …**

Вимагати поновлення порушенихправ власника патенту (свідоцтва)може за його згодою також особа, щопридбала ліцензію.

«Стаття … Способи захисту прав1. Захист прав на … здійснюється

в судовому й іншому встановленому за-коном порядку.

2. Юрисдикція судів поширюєтьсяна всі правовідносини, що виникаютьу зв’язку із застосуванням цього Закону.

Суди відповідно до їхньої компетен-ції розв’язують, зокрема, спори про:

авторство на …***;

встановлення факту використання …; встановлення власника патенту

(свідоцтва); встановлення факту порушення

прав власника патенту (свідоцтва); право попереднього користування; відшкодування шкоди та пов’язаних

з порушенням витрат власника па-тенту (свідоцтва).

3. Суд має право постановити рі-шення чи ухвалу про:

1) відшкодування фактичної матері-альної шкоди, завданої порушеннямправ власника патенту (свідоцтва);

2) виплату компенсації,що визнача-ється судом, в розмірі від 10 до 50000мінімальних заробітних плат, замістьвідшкодування фактичної матеріаль-ної шкоди;

3) одноразового відшкодуванняу розмірі подвійного роялті замість від-шкодування фактичної матеріальноїшкоди або компенсації;

4) відшкодування документальнопідтверджених судових витрат власни-ка патенту (свідоцтва);

5) відшкодування в розумному роз-мірі документально підтвердженихвитрат власника патенту (свідоцтва) направову допомогу;

5) відшкодування документальнопідтверджених витрат власника патен-ту (свідоцтва), пов’язаних зі зберіган-ням контрафактної продукції;

6) відшкодування шкоди діловій ре-путації та іншої немайнової шкоди.




* Залежно від виду об’єкта права інтелектуальної власності ця частина статті може бути доповнена.** Доповнюється відповідно до особливостей об’єкта охорони.*** Крім торговельних марок





1. Directive on the Civil Enforcement of Intellectual Property Rights 2004/48/EC[Electronic resource]. — Access mode : http://eur-lex.europa.eu/legal-con-tent/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32004L0048R%2801%29&from=EN].

2. Application of Directive 2004/48/EC of the European Parliament and the Councilof 29/04/2004 on the enforcement of intellectual property rights // Rеport from thecommission to The European Parliament, The Counsil, The European Economicand Social Committee and The Committee of the Regions. Brussels, 22.12.2010[Electronic resource]. — Access mode : http://eur-lex.europa.eu/legal-con-tent/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52010DC0779&from=EN].

3. Damages in Intellectual Property Rights. European observatory on Counterfeitingand Piracy, 2009. 114 р. [Electronic resource]. — Access mode :http://ec.europa.eu/internal_market/iprenforcement/docs/damages_en.pdf].


Прохоров-Лукин Г. Проблемы определения и возмещения ущербапо гражданским делам о нарушении прав интеллектуальной собственностив странах ЕС. Рассматриваются вопросы законодательства и судебной практики странЕС касаительно возмещения вреда по делам о нарушении прав интеллектуальной соб-ственности.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, законодательство стран ЕС,судебная практика, возмещение ущерба

Prokhorov-Lukin G. Problems of definition and damages in civil cases con-cerning the infringement of intellectual property rights in the EU. This article isdedicated to questions of legislation and judicial practice of the EU countries about thecompensation of damages in cases of infringement of intellectual property rights. The arti-cle deals with issues related to implementation of the EU’s Directive on the Civil Enforce-ment of Intellectual Property Rights in legislations and courts’ practice of Member States.In this respect, great importance is the definition of the principles and purposes of com-pensation for damage caused by violations of intellectual property rights. In this connec-tion, great importance is the definition of the principles and purposes of compensation fordamage caused by the infringement of intellectual property rights as well as approaches tothe determination of the extents of damages and compensations.

Great practical importance has the position that the state should ensure that all ele-ments of direct, indirect and consequential economic consequences to the right holder thatresult from an infringement are compensated by damages in civil cases, regardless ofwhether the infringement has taken place on a commercial scale. Also the state shouldprovide that lump-sum damages, reflecting all negative economic consequences that theright holder has been reasonably found to have suffered, are available at the right holder’sdiscretion at least as an alternative to any lost profits that can be proved.

Legislative and judicial practice of the EU countries in matters of compensation fordamage caused by the violation of intellectual property rights, without any doubt, shouldbe used to improve the legislation and judicial practice of Ukraine.

Key words: intellectual property, the EU legislation, litigation, damages

У статті розглядаються теоретичні та практичні питання, пов’язані із системоюправової охорони винаходів як в Україні, так і в деяких країнах Європи.Визначаються нормативно-правові джерела, що регулюють відносини у сфері вина-хідництва й інновацій, а також певні особливості патентних режимів у цих країнах. Упідсумку пропонуються заходи щодо поліпшення стану цивільно-правової охоронивинаходів у нашій державі.

Ключові слова: винахід, інновації, патент, цивільно-правова охорона, патентування

Аліна Лузан, здобувач Київського університету права НАН України

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ВИНАХОДІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ

НАУКОВО-ТЕХНІЧНОМУ ПРОСТОРІ

ПАТЕНТНЕ ПРАВО

Відповідно до Угоди про асоціаціюміж Україною, з однієї сторони, та Євро-пейським Союзом, Європейським спів-товариством з атомної енергії і їхнімидержавами-членами, з іншої сторони,ратифікованої Законом від 16.09.2014 р.№ 1678-VII, Україна взяла на себе рядзобов’язань, зокрема й у сфері інтелек-туальної власності. Положення глави 9цієї Угоди мають на меті досягти такихцілей: по-перше, спрощення створенняі комерційного використання інновацій-них продуктів та продуктів творчої ді-яльності на території Сторін; і по-друге,досягнення належного та ефективногорівня охорони і захисту прав інтелекту-альної власності [1].

Актуальним нині лишається питан-ня адаптації українського патентногозаконодавства до міжнародних і євро-пейських стандартів, що більш деталь-но відображено в підрозділі 5, який маєназву «Патенти». Зокрема, це стосу-ється процедури отримання патентів іпродовження строків дії правової охо-рони винаходів у сфері охорони здо-ров’я, відповідно до Декларацієї стосовноУгоди ТРІПС та охорони здоров’я, при-

йнятої 14.11.2001 р. на засіданні нарівні міністрів у межах СОТ (далі —Дохійська декларація). Також значнаувага приділена охороні винаходів у га-лузі біотехнологій.

Однак для України нині, порядз адаптацією національного патентногозаконодавства до міжнародних стан-дартів, актуальними залишаються йінші питання, пов’язані з правовою охо-роною винаходів. Це, зокрема, підви-щення патентної активності та на-лагодження ефективного механізмувзаємодії між державними органами,науково-дослідними установами, техно-парками, органами місцевого самовря-дування, промисловістю та громадськи-ми організаціями задля прискоренняпроцесу комерціалізації винаходів. По-зитивний досвід європейських державможе стати прикладом для нашої краї-ни у створенні дієвого механізму право-вої охорони винаходів й інших об’єктівпатентного права.

Цим питанням приділялася увагаз боку таких українських учених якГ. Андрощук, Ю. Бошицький, Л. Глухів-ський, І. Дахно, Ю. Капіца, О. Кашин-

ISSN 2308-0361



А. Лузан


цева, М. Ковальова, П. Крайнєв,І. Мікульонок, О. Орлюк, М. Паладій,О. А. Підопригора, О. Святоцький,Є. Ходаківський, М. Яшарова та ін.Однак, незважаючи на достатню кіль-кість досліджень і публікацій, пробле-ми ефективної правової охорони вина-ходів в Україні не потрапили до пріори-тетів з боку вищих органів законодавчоїта виконавчої влади, а їх вирішенняпросувається дуже повільно.

Метою цієї статті є аналіз основнихнормативних джерел патентного правадеяких європейських країн і міжнарод-них нормативно-правових актів та ви-роблення рекомендацій, що сприяти-муть внесенню змін до чинного законо-давства України, яке регулює питанняправової охорони винаходів, зокремау сфері охорони здоров’я та генного ін-жинірингу, для наближення його до за-гальноєвропейських стандартів. Такаінформація сприятиме розумінню зна-чення інтелектуальних здобутків націїта, сподіваємося, приверне увагу прав-лячих еліт до нагальної необхідностізмінити ставлення до розвитку укра-їнського ринку інновацій як одного зджерел збагачення нашого народу.

Майже до середини ХІХ ст. одержа-ти охорону об’єктів інтелектуальноївласності, насамперед промислової, урізних державах світу було доситьважко, тому що закони в цих державахдуже відрізнялись один від одного.Більше того, патентні заявки доводи-лося подавати в усіх державах, у якихздійснювалося патентування, одночас-но з метою уникнути передчасної пуб-лікації заявок в одних державах, що ні-велювало новизну об’єкта в інших.Крім того, в міру того, як все більшей більше держав у той час створюваливласні системи захисту об’єктів інтелек-туальної власності, виникало загальнебажання гармонізувати відповідні за-кони на міжнародному рівні [2, 97].

Та цьому передував тривалий про-цес формування патентних систем, по-чатком якого потрібно вважати 1474 р.,коли в законодавстві Венеції вперше

був відображений системний підхідохорони винаходів у формі патенту, щонаділяв свого патентоволодільця ви-ключними правами на створенийоб’єкт і обмежував права щодо ньогоінших суб’єктів.

Перші патенти в країнах Європистали видаватися ще у ХV–ХVІ ст. Від-тоді й почали формуватися патентнісистеми Англії, Франції, Німеччини,Італії та інших європейських державз метою захисту національних інтере-сів і економічних вигод. Наприклад,у Німеччині перший федеральний па-тентний закон був прийнятий у 1877 р.Франція модернізувала свій закон від1791 р. в 1844 р. Багато інших країнувели сучасні патентні закони в ХІХ ст.:Італія (1859 р.), Аргентина (1864 р.),Іспанія (1878 р.), Бразилія (1882 р.),Швеція (1884 р.), Канада (1886 р.),Індія та Японія (1888 р.), Мексика(1890 р.), Німеччина (1891 р.) та Порту-галія з Південною Африкою (1896 р.)[3, 24–25].

У США федеральний патентнийзакон був прийнятий у 1790 р.; до цьогочасу права на видачу патентів належа-ли губернаторам штатів. Як уже за-значалось, у першій половині ХІХ ст.патентні закони приймаються більші-стю європейських держав, зокрема йРосією у 1812 р. А вже 20.03.1883 р.в Парижі була укладена перша міжна-родна угода в сфері охорони прав напромислову власність — Паризька кон-венція про охорону промислової влас-ності [4].

За підсумками 2014 р. провіднимивідомствами за кількістю прийнятихзаявок стали відомства Китаю (928 177заявок), США (578 802 заявок), Японії(325 989 заявок), Республіки Корея(210 292 заявок), а також Європейськепатентне відомство (ЄПВ, 152 662 за-явок). При збереженні поточних тен-денцій Державне відомство інтелекту-альної власності Китаю (SIPO) можестати першим відомством, кількість по-даних заявок в якому за один рік досяг-не одного мільйона. Ріст кількості по-

А. Лузан



даних заявок у 2014 р. був зафіксова-ний у Китаї (+12,5 %), ЄПВ (+3,2 %),Республіці Корея (+2,8 %) та США(+1,3 %). В Японії кількість поданих за-явок зменшилася на 0,7 %. [5]

У вересні 2015 р. ВОІВ було опри-люднено Глобальний інноваційний ін-декс (GІІ), тобто оцінку діяльності в га-лузі інновацій в 141 країні на основі 79показників. У Глобальному інновацій-ному індексі 2015 р. розглядаєтьсявплив заходів стимулювання інноваційна економічне зростання і розвиток яккраїн з високим рівнем доходів, так ікраїн, які розвиваються, з метою забез-печити їх зростання за допомогою різ-них інноваційно-орієнтованих страте-гій. Однак не всім країнам вдається од-наково успішно нарощувати потенціалу сфері інновацій.

Згідно з Глобальним інноваційниміндексом 2015 р., Україна в загальномурейтингу опустилася на одну позиціюпорівняно з минулим роком та посіла64 місце серед 141 країни. Наша країнав таблиці рейтингу розташувалася міжСербією та Сейшельськими островами,що посіли відповідно 63 і 65 місця. Зна-чення українського індексу інноваційдосягло максимуму за останні 5 роківі отримало 36,45 бали, що перевищуєсереднє значення індексу серед державз рівнем доходів, нижче середнього(29,5), але все ще помітно не дотягує досередньоєвропейського рівня (47,2) [6].Раціональна система цивільно-право-вої охорони винаходів змогла б покра-щити ці показники, особливо зважаю-чи на творчий потенціал українськогонароду.

Статистика доводить, що від якісно-го рівня правової охорони винаходів таінших об’єктів інтелектуальної власно-сті у тій чи тій країні залежить її при-вабливість для інвесторів, серед яких якрезиденти, так і нерезиденти, а отже,створюються сприятливі умови для роз-витку економіки та промисловості, щозабезпечує зайнятість населення, рістВВП та загало покращує життя грома-дян. Тому кожна держава має бути

максимально зацікавленою в розробцівласних підходів з метою стимулюван-ня винахідництва та подальшої комер-ціалізації його результатів, однак не за-буваючи про принципи гармонізації за-конодавства на міждержавному рівні.

У 2004 р. Німеччина стає найбіль-шим у світі експортером технологічнихтоварів з обсягом продажів у 428 млрдєвро (14 % світового експорту), виперед-жаючи США (13,2 %) і Японію (10,7 %),виходить на шосте місце за таким важ-ливим індикатором інноваційної ак-тивності, як реєстрація патентів на ви-находи (288 зареєстрованих патентівна 1 млн зайнятого населення). [7; 73]І вже протягом понад 10 років ця краї-на не поступається в питаннях підтрим-ки інноваційного розвитку економікизавдяки новии технологічнии рішен-ням, вдало реалізуючи затвердженуу 2006 р. «Стратегію високих техноло-гій». Відтоді уряд країни активно залу-чає економічні, адміністративні, орга-нізаційні, інформаційні та людські ре-сурси на підтримку ринку інновацій.Зокрема, збільшується фінансуваннянауково-технічної сфери, освіти танауки; налагоджуються механізмивзаємодії між державою, науковимиустановами та промисловістю; розроб-ляються довгострокові та короткостро-кові програми розвитку найбільш за-требуваних сфер технології як на дер-жавному, так і на місцевих рівнях;посилюється співпрацю з іноземнимипартнерами (іншими державами, між-народними організаціями, приватни-ми інвесторами); здійснюється якіснапідготовка наукових кадрів; великаувага приділяється розвитку нанотех-нологій.

Нормативна база, що регулює пи-тання правової охорони винаходів у Ні-меччині, складається з Патентного за-кону ФРН (Patentgesetz — PatG) від16.12.1980 р., який набув чинності01.01.1981 р., зі змінами та доповнення-ми від 1986, 1990–1995 рр.; Закону провинаходи службовців від 25.07.1957 р.(Gesetz über Arbeitnehmererfindungen

А. Лузан

91



(ArbnErfG)); Закону про вартість па-тентів (Закону про патентні витрати)(Patentkostengesetz (PatKostG)) таінших нормативно-правових актів [8].

У цих законах визначено, що вина-хід має бути технічно прогресивнимі задовольняти суспільні (соціальні) по-треби. Крім цього, істотними особливо-стями можна вважати наявність у па-тентній процедурі відстроченої системиекспертизи. Вона дає можливість авто-рові подати заявку до Патентного ві-домства, що має бути опублікованачерез 18 місяців, при цьому забезпечив-ши винаходу пріоритет (якщо не надій-дуть заперечення) і на певний часзвільняючи заявника від сплати зборів.Також необхідно зауважити, що важли-ве значення в системі правової охоронивинаходів у Німеччині відіграє судовапрактика. При цьому прямі вказівки мі-стяться і на об’єкти, що не можуть вва-жатися винаходами, зокрема, хірургічніабо терапевтичні способи лікуваннялюдей чи тварин, і на методи діагности-ки, які практикуються на організмі лю-дини чи тварини. Правовідносини в ційсфері регулюються Регламентом (ЄС)№ 469/2009 Європейського парламентута Ради від 06.05.2009 р. про сертифікатдодаткового захисту для лікарських за-собів (Verordnung (EG) Nr. 469/2009 desEuropäischen Parlaments und des Ratesvom 6. Mai 2009 über das ergänzendeSchutzzertifikat für Arzneimittel) та По-становою (EG) NR. 1610/96 Європейсько-го парламенту та ради від 23.07.1997 р.про створення додаткового сертифікатузахисту для засобів захисту рослин(Verordnung (EG) Nr. 1610/96 des Eu-ropäischen Parlaments und des Ratesvom 23. Juli 1996 über die Schaffungeines ergänzenden Schutzzertifikats fürPflanzenschutzmittel).

Для Великобританії нормативнубазу, що забезпечує правову охорону ви-находів, становлять: Патентний закон1977 р., Патентні правила від 2007 р.,Правила про патентні мита від 2007 р.та інші нормативні акти. При цьомунеобхідно зауважити, що з 01.10.2014 р.

до патентного законодавства Велико-британії були внесені зміни, спрямова-ні на вдосконалення механізму захиступрав патентовласників та інших суб’єк-тів. Зокрема, це стосується «змін у ди-зайні патентного права». Вводятьсянові правила маркування запатентова-ної продукції, на якій тепер має бутивідображена веб-адреса, що містить ін-формацію про номер патенту, який від-повідає такому продукту. Крім цього,товар помічається позначками «запа-тентовано», «патент», «патентна заявкаподана». На думку новаторів, це можедопомогти попередити випадкове пору-шення патентних прав, а також допо-могти патентовласникам отримати від-шкодування збитків від порушників [9].

Необхідно віддати належне структу-рі та взаємодії суб’єктів, які забезпечуютьвинаходам правову охорону й найбільшважливим серед яких є Агентство інте-лектуальної власності (The IntellectualProperty Office — IPO), яке підвідомчеМіністерству в справах бізнесу, іннова-цій та профпідготовки (Department forBusiness, Innovation & Skills – BIS).Крім цього, на території Великобрита-нії розташовано 13 Патентних інфор-маційних центрів (Patent Libraries(PATLIBs), які сприяють вирішеннюрізноманітних питань, пов’язаних з ін-телектуальною власністю. Також необ-хідно згадати позитивне істотне зна-чення сформованої системи захиступрав суб’єктів патентних правовідно-син, яка поєднує як досудові способирозв’язання спорів через процедуру ме-діації та страхування ризиків і розга-лужену систему судів (Суд з інтелекту-альної власності підприємств (Intellec-tual Property Enterprise Court (IPEC),Патентний суд (The Patents Court), щовходить до складу Високого суду спра-ведливості Англії та Вельсу (HighCourt of Justice of England and Wales),Суд із розгляду справ, пов’язаних з ав-торським правом (Copyright Tribunal)).[10] Злагоджений механізм взаємодіївсіх учасників патентної процедури, атакож гарантії захисту роблять Велико-

А. Лузан



британію достатньо привабливою дляпатентування країною.

Ще одна європейська країна — Ір-ландія — обрала шлях, так званих, по-даткових гаваней, що надало їй знач-ної популярності як для індивідуаль-них винахідників, так і для холдинговихкомпаній, які зорієнтовані на викори-стання у своїй діяльності інноваційнихпродуктів. Нормативне підґрунтя право-вої охорони винаходів у цій країніскладається із Закону «Про патенти»від 1964 р., зі змінами від 1992 р. та2008 р. (S.I. № 71 2008 р.), а також За-кону «Про фінанси» від 1973 р., зі змі-нами від 1996 р. У цих нормативно-правових актах передбачено, що вина-хід може отримати правову охорону,а його патентоволоділець — податковіпільги, якщо створений об’єкт «придат-ний для промислового впровадження,сприяє модернізації виробничого про-цесу та є новим словом в своїй галузі».При цьому, відповідно до ірландськогозаконодавства, не можуть вважатисявинаходами: відкриття, наукові теоріїта математичні методи; естетичнітвори; схеми правила чи методи дляполегшення розумової праці, гри чи ве-дення бізнесу, а також комп’ютерніпрограми; надання інформації. Однакпотрібно зауважити, що не всі винахо-ди можуть претендувати на податковіпільги, для цього винахід має бути пе-ревірений на комерційну й технічнуновизну щодо відповідності його тій аботій групі. Патентний агент чи іншауповноважена особа повинні оцінити,до якої групи за критерієм технічноїновизни може бути віднесений вина-хід: «абсолютно новий», «злегка поліп-шений», «просто відмінний від наявно-го». Якщо ж винахід відповідає вста-новленим у законі ознакам (тобтовіднесений до категорії «абсолютноновий»), то його винахідник, якщо він єіндивідуальним, звільняється від опо-даткування, допоки патентні права неперейдуть до його правонаступників.Корпоративний власник патенту звіль-няється від сплати податків у два

етапи: спочатку від сплати певнихвидів податків звільняється компанія,а потім дивіденди акціонерів не підля-гають оподаткуванню прибутковим по-датком [11].

Одною з подібних до України дер-жав у багатьох аспектах є Польща. Від-носини щодо правової охорони винахо-дів там регулюються законами «Пропромислову власність» від 30.06.2000 р.,«Про ратифікацію Акту від 29.10.2000 р.,що вводить в дію Конвенцію про вида-чу європейських патентів» від12.09.2002 р., «Про ратифікацію Кон-венції про видачу європейських патен-тів» від 19.09.2003 р., РозпорядженняРади Міністрів «Про плати, пов’язані зохороною винаходів, промислових зраз-ків, товарних знаків» від 29.08.2001 р.,Розпорядженням Ради Міністрів «Прозаяви та розгляд звернень по винахо-дам» від 17.09.2001 р., РозпорядженняРади Міністрів «Про діяльність Па-тентного відомства Республіки Поль-ща» від 08.01.2002 р., РозпорядженняГолови Ради Міністрів «Про реєстриПатентного відомства РеспублікиПольща» від 20.05.2008 р. Загалом па-тентне законодавство Польщі гармоні-зоване з законодавством ЄС та не мі-стить суттєвих особливостей щодо про-цедури патентування винаходів [12].

Оскільки співпраця між країнамиЄС є досить тісною, виникла необхід-ність створення патенту, який би забез-печував захист інтелектуальної власно-сті на всій території Європи, а також несуперечив законодавству кожної краї-ни. Вирішенням вказаної проблемистало створення Європейської патент-ної конвенції, що змогла врегулюватипроцедуру видачі європейського патен-ту. Іншим важливим документом сталаконвенція про патенти Європейськогоекономічного співтовариства (ЄЕС),який, своєю чергою, регулює відносини,що виникають уже після видачі євро-пейського патенту, і охоплює дією тери-торію країн ЄС.

Конвенція про видачу європейськихпатентів (англ. Convention on the Grant

of European Patents) також відома якЄвропейська патентна конвенція(ЄПК) (англ. European Patent Conven-tion (EPC)) — міждержавна угода, щомістить низку узагальнених положеньі правил, які контролють видачу патен-тів на різного роду винаходи. ЄПК булапідписана в Мюнхені в 1973 р. та набу-ла чинності 01.10.1977 р. після того, якїї ратифікували шість держав. НаразіЄПК об’єднує 38 країн-учасниць, а краї-нами розширення є Боснія та Герцего-вина й Чорногорія [13].

Однак актуальним нині залишають-ся проблеми захисту прав, які випли-вають з європейських патентів. Для ви-рішення цих проблем держави-члениЄС розробили проект, який передбачавстворення Єдиного патентного суду.Процедура створення Єдиного патент-ного суду (Unified Patent Court) буларозпочата на підставі Угоди «Про Єди-ний патентний суд», підписаної19.02.2013 р. 24 державами-членамиЄС. Суд має розглядати справи, що сто-суються порушення й анулювання євро-пейських патентів, які діють на терито-ріях держав-учасниць ЄС. Як перед-бачено зазначеною вище Угодою, Судскладатиметься із суду першої інстан-ції, апеляційного суду (м. Люксембург)та загальної канцелярії. Суд першої ін-станції складається з Центрального від-ділу зі штаб-квартирою в Парижі (за-гальне головування єдиного патентноговідомства), відділень у Лондоні (для роз-гляду спорів, які випливають з патентіву галузі хімії, природничих наук і потреблюдини) та Мюнхені (для розгляду спо-рів, що випливають з патентів у сферіпередових інженерних рішень і ефек-тивного використання ресурсів, а такожмісцевих та регіональних відділів. На-вчання судді проходитимуть у Будапеш-ті (Угорщина). Однак такі країни, як Іс-панія та Італія, не підтримали положен-ня Угоди «Про Єдиний патентний суд»,аргументуючи це можливістю зловжи-вань з боку певних європейських країн,але їхні позови в Європейському Суді небули задоволені [14].

Тож, можна дійти висновків, що внашій країні зберігаються тенденціїщодо гармонізації патентного законо-давства відповідно до загальноприйня-тих європейських стандартів. Розуміннянеобхідності створення більш сприятли-вого інвестиційного клімату зумовлюєпотребу впроваджувати нові прийомита засоби для стимулювання винахід-ництва й інновацій з метою збільшеннядержавних прибутків. У цьому сенсіУкраїні доречно звернути увагу на по-зитивний досвід зарубіжних країн.

На нашу думку, було б раціональнорозробити, затвердити та почати реалі-зовувати відповідну концепцію (страте-гію) розвитку інтелектуальної власно-сті як на державному, так і на регіо-нальному рівнях. Розвитку сфериінтелектуальної власності також можесприяти створення регіональних кон-сультаційних центрів, наприклад, набазі промислових підприємств.

Окрім цього, необхідно розглянутипитання щодо виконання взятих насебе зобов’язань, передбачених підроз-ділом 5 глави 9 Угоди про асоціацію.Зокрема, це стосується змін у законо-давстві щодо охорони винаходів у галу-зі біотехнологій, винаходів, пов’язанихз комп’ютером та продовженням стро-ків дії правової охорони винаходів,об’єктом яких є лікарський засіб, засібзахисту тварин, засіб захисту рослинтощо, і використання якого потребуєдозволу відповідного компетентного ор-гану. Стосовно адаптації українськогозаконодавства до законодавства ЄСз окреслених питань висловлюється ба-гато слушних поглядів. Однак однієюз проблем лишається їх розбіжністьміж колами дослідників і науковців,винахідників, фахівців відповідноїсфери (фармацевтичної промисловості,генного інжинірингу, аграріями, про-грамістами), представниками великоїпромисловості, патентними повірени-ми тощо. Досягти згоди та прийнятизбалансоване рішення, що допоможевиконати зобов’язання перед ЄС і прицьому не нашкодити інтересам Украї-

А. Лузан

93



ни, можливо лише шляхом проведенняплідних дискусій з виробленням реко-мендацій та направленням їх довищих органів влади.

Але головне — це врешті-решт поча-ти сприймати інтелектуальну влас-ність як вагомий сегмент економіки,

підтримка якого просто необхіднанашій державі на сучасному етапі їїрозвитку.


94 Теорія і практика інтелектуальної власності � 4/2016

А. Лузан


1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Сою-зом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/984_011.

Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom,Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chle-namy, z inshoi storony, http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/984_011

2. Мікульонок І. О. Інтелектуальна власність [Електронний ресурс] : навч.посіб. / І. О. Мікульонок. — 3-тє вид., переробл. і допов. — К. : Кондор-Видав-ництво, 2014. — 242 с.

Mikulonok I. O. Intelektualna vlasnist: navch. posib., K. : Kondor-Vydavnytstvo, 2014, 242 s.3. Идрис К. Интеллектуальная собственность — мощный инструмент эконо-

мического роста / Генеральный директор ВОИС Камил Идрис; [пер. с англ.Е. И. Дайч, И. В. Коробко]. — М. : Роспатент, 2004. — 450 с.

Idris K. Intellektualnaia sobstvennost — moschnyi instrument ekonomicheskoho rosta,M. : Rospatent, 2004, 450 s.

4. История патентов в мире: [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.patent-translation.ru/?smid=10.

Istoria patentov v mire, http://www.patent-translation.ru/?smid=10.5. Рост числа патентных заявок в мире в 2014 г. продолжился пятый год подряд

Китай лидирует по числу поданных заявок [Электронный ресурс]. – Режим до-ступа : http://www.wipo.int/pressroom/ru/articles/2015/article_0016.html .

Rost chisla patentnykh zaiavok v mire v 2014 h. prodolzhylsia piatyi god podriad,ttp://www.wipo.int/pressroom/ru/articles/2015/article_0016.html.

6. Глобальний інноваційний індекс 2015 [Електронний ресурс]. – Режим досту-пу : http://www.wipo.int/econ_stat/ru/economics/gii.

Hlobalnyi innovatsiinyi indeks 2015, http://www.wipo.int/econ_stat/ru/economics/gii.7. Андрощук Г. О. Програма інноваційного розвитку економіки Німеччини:

стратегія високих технологій / Г. О. Андрощук // Наука та інновації. —2009. — Т. 5, № 3. — С. 72–88.

Androshchuk H. O. Prohrama innovatsiinoho rozvytku ekonomiky Nimechchyny:stratehiia vysokykh [in]: Nauka ta innovatsii, 2009, , T. 5, № 3, S. 72-88.

8. Патентне відомство ФРН : Офіційний сайт [Електронний ресурс]. — Режимдоступу : http://www.dpma.de/service/gesetze_verordnungen/index.html .

DPMA, http://www.dpma.de/service/gesetze_verordnungen/index.html.9. Патентне відомство Великобританії. Офіційний сайт [Електронний ре-

сурс]. — Режим доступу : https://www.gov.uk/government/news/patents-dis-playing-your-rights.

Patentne vidomstvo Velykobrytanii, https://www.gov.uk/government/news/patents-displaying-your-rights.

10. Справка о законодательстве в сфере охраны и защиты интеллектуальнойсобственности в Великобритании [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://filling-form.ru/blank_zayav/10066/index.html.


А. Лузан


Spravka o zakonodatelstve v sfere okhrany i zashchity intellektualnoi sobstvennosti vVelykobritanii, http://filling-form.ru/blank_zayav/10066/index.html.

11. Кордобовская М. Ирландия: патенты, не облагаемые налогом [Электронныйресурс]. — Режим доступа : http://www.nalogi.net/1998/199802_8.htm.

Kordobovskaia M. Irlandia: patenty, ne oblagaemye nalogom.,http://www.nalogi.net/1998/199802_8.htm.

12. Патентне відомство Республіки Польша. Офіційний сайт: [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу : http://www.uprp.pl/akty-prawne/Lead03,13,1315,1b,index,pl,text/podstawowe-obowiazujace-akty-prawne/Lead03,50,262,1b,index,pl,text.

UPRP, http://www.uprp.pl/akty-prawne/Lead03,13,1315,1b,index,pl,text/podstawowe-obowiazujace-akty-prawne/Lead03,50,262,1b,index,pl,text/

13. Європейський патентний офіс : офіційний сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.epo.org/about-us/organisation/member-states.html.

EPO, http://www.epo.org/about-us/organisation/member-states.html.14. Вікіпедія: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://en.rfwiki.org/wiki/Unified_Patent_Cour.t. Unified_Patent_Court, http://en.rfwiki.org/wiki/Unified_Patent_Court.


Лузан А. Проблемы правовой охраны изобретений в европейском научно-техническом пространстве. В данной статье рассматриваются теоретическиеи практические вопросы, связанные с системой правовой охраны изобретений, какв Украине, так и в отдельных странах Европы. Определяются нормативно-правовыеисточники, которые регулируют отношения в сфере изобретательства и инноваций,а также некоторые особенности патентных режимов в этих странах. В итоге предлага-ются мероприятия относительно улучшения состояния гражданско-правовой охраныизобретений в нашем государстве.

Ключевые слова: изобретение, инновации, патент, гражданско-правовая охрана,патентование.

Luzan A. Problems of legal protection of inventions in European scientificand technological space. This paper examines issues related to the legal protection ofinventions. The author notes the important role of innovative products and their impacton the evolution of the whole of humanity. On the basis of statistical data traced the rela-tionship between the level of inventive activity in the leading countries of the world andthe state of their economies. Attention is paid to how to develop the patent system in theEuropean and other States.

In this article, the legal protection of inventions considered as a system of methodswhich contribute to the creation and patenting of inventions that further protects the le-gitimate rights and interests of their authors. This system has a way to certain features ineach European country, which contributes to healthy competition in the market develop-ment of innovations on a given territory.

In more detail the author considers such European countries as Germany, UK, Ireland,Poland. The main laws and legal acts that regulate legal relationships entered into by en-tities in order to obtain a patent for the invention in those countries. Highlighted some ofthe features of patent regimes, which have a positive impact on the improvement of inven-tive activity. These features are related to national and regional development strategies,the interaction of subject who are involved in providing legal protection of inventions, judi-cial and other protection of the rights of inventors, tax benefits.

On the basis of the information received and taking into account the current state oflegal protection of inventions in Ukraine, the author proposes a number of measureswhich will contribute to the holding of invention in Ukraine.

In general, the main purpose of the article is to draw the attention of public authoritiesto the problems of invention in Ukraine and to suggest possible solutions to these problems.

Keywords: invention, patents, civil-legal protection, patenting

Актуальність проблем глобалізаціїне підлягає сумніву. Вони досліджують-ся багатьма економістами світу.

Так, сутність глобалізації, її причині наслідків, характеру криз у глобальнуепоху здійснюється у дослідженнях за-хідних економістів і суспільних діячівДж. Сакса, Дж. Сороса, Дж. Стігліца,В. Бека, П. Бергера, С. Гантінгтона.

У дослідженнях українських еконо-містів А. Чухна, В. Гейця, О. Білоруса,А. Філіпенка, В. Будкіна, Д. Лук’янен-ка та ін., а також у працях російськихучених М. Деягіна, Г. Дилігенського,Р. Євстигнєєва, В. Іноземцева, Ю. Шиш-кова, Ю. Яковця та ін. З’ясовуються сут-ність, закономірності та рушійні силиглобалізації, характер участі в нійкраїн перехідної економіки, взаємовп-лив глобалізації та економічних криз.

Процес глобалізації має об’єктивні ісуб’єктивні соціально-економічні чин-ники (науково-технічний прогрес, інду-стріалізація, розвиток міжнароднихсфер упливу капіталу, інтернаціоналі-зація економіки, міжнародні корпора-ції та компанії тощо) й соціально-еконо-

мічні механізми свідомого впливу(теоретико-методологічні концепціїрозвитку світової економіки та еконо-мік держав, регіонів тощо).

Процеси глобалізації зачіпають пере-дусім:

•регіональну, національну економі-ку (макрорівень);

•товарні, фінансові та валютніринки, ринки праці (мезорівень);

•компанії (мікрорівень).Процес глобалізації у світовій

економіці утворюють різнорідні сферипроявляються він у наслідках цьогопроцесу. Тому, будучи системою ціліс-ного упровадження глобалізація є су-перечним процесом.

Варто зазначити, що процес глоба-лізації у світовій економіці пройшовдва етапи.

Перший етап процесу глобалізаціїу світовій економіці співвідноситьсяз 60–70-х рр. ХХ століття і набуваєформ постійного й неухильного пере-плетення національних економік.

Саме цей період розвитку світовоїекономіки характеризувався широким

РОЗВИТОК ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ В ДРУГІЙ

ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Сергій Ревуцький, провідний науковий співробітник НДІ інтелектуальної власностіНАПрН України, кандидат економічних наук

Автор розглядає питання розвитку процесів глобалізації у світовій економіці в дру-гій половині ХХ — на початку ХХІ століть.

Досліджуються питання змісту процесів глобалізації на макрорівні, мезорівніта макрорівні. Аналізуються питання особливостей процесів глобалізації в згаданихперіодах. Особлива увага приділяється сценаріям розвитку світової економіки на різ-них рівнях глобалізації — розвинута НІС (країни ЄС, США) та нерозвинена НІС(Україна).

Ключові слова: глобалізація, процес глобалізації, національна інноваційна систе-ма (НІС)

ISSN 2308-0361


ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

С. Ревуцький

97



використанням природних ресурсівй ефективних технологій.

Конкурентна боротьба цього періодумала міжнародний характер і саме цейперіод став періодом переходу міжна-родного бізнесу до наступних точокйого постійного розвитку глобалізації.

При формуванні процесів глобаліза-ції в другій половині ХХ ст. під глобалі-зацією у широкому сенсі розуміли по-ступове переростання в історичномумасштабі процесу взаємодії та взаємо-проникнення різноманітних цивіліза-цій, що відбувалося в межах порівняносталих територіальних кордонів на ос-нові певних етносів. Водночас, виник-нення процесу глобалізації тісно по-в’язане з необхідністю подолання гло-бальних проблем людства, а такожзі зростанням соціально-політичноївзаємозалежності держав і формуван-ням зон їхніх спільних інтересів. Це непросто потоки грошей, технологій, то-варів і послуг у світовому масштабі.Це процес посилення взаємозалежностікраїн та народів в економічній, куль-турній, інформаційній та управлінсь-кий сферах, що передбачають певне«звуження» світової цивілізації [1].

Загалом глобалізація у світовійекономіці — це економічна категорія,що відображає процес обміну товарами,послугами, капіталами та робочоюсилою, що виходить за межі державнихкордонів. [2]

На зміну ХХ ст. таким формам орга-нізації виробництва, як кооперації,кооперування та комбінування на всіхрівнях ієрархії у ХХІ ст. будуть роз-виватися всі форми організації вироб-ництва в міжнародному масштабі,а також поглиблення глобалізації ви-робництва.

У цьому контексті поглиблюютьсяпроцеси глобалізації. Якщо термін«глобалізація» виник для характери-стики транснаціонального функціону-вання економічної інформації, то востанні десятиліття ці процеси сталипрозорими для фінансово-інформацій-них систем і для тих, хто долучився

до технологічно-інформаційної револю-ції. При цьому ключовими факторамиглобалізації є:

•інформаційний;•економічний;•технологічний [3].Як підкреслюють вітчизняні дослід-

ники [4], нині світова економіка розви-вається під упливом процесів інтерна-ціоналізації та глобалізації праці, ка-піталу, інформації, виробництва — цеміжнародна економіка. Саме в ній най-більш інтенсивно відбуваються інтер-націоналізація та глобалізація госпо-дарських процесів, поглиблюється від-критість національних господарств,яскраво проявляється тенденція докооперації та співпраці.

Відбувається перехід від розрізне-них форм до єдиної мережі великих ідрібних фірм, об’єднаних електронноюмережею на основі Інтернета, що здій-снюють тісну взаємодію у сфері техно-логій, контролю якості продукції, пла-нування інновацій.

Як підкреслюють дослідники розвит-ку світової економіки, процеси еконо-мічної глобалізації на початку ХХІ ст.визначаються гострою конкурентноюборотьбою двох суперечливих тенден-цій: підпорядкуванням світової еконо-міки інтересам міжнародної фінансовоїеліти та транснаціонального капіталу,з одного боку, та конкуренцією націо-нальних економічних систем — з друго-го. Ці тенденції переплітаються, ство-рюючи в кожній країні унікальне по-єднання зовнішніх і внутрішніхфакторів.

Слід зазначити, що важливий проявглобалізації — це зростання коопераціїміж національними університетамита промисловими фірмами.

Сьогодні багатонаціональні компа-нії — це мережа мультинаціональногообслуговування, що охоплює банки,рекламні агентства, страхові компаніїтощо. Ера глобалізації проходить підзнаком революційних технологічнихзмін, наслідком яких є економічні, со-ціальні та політичні зміни. Комп’ютер-




на революція та розвиток телекомуні-кацій сьогодні повністю змінили «об-личчя» цивілізації.

Розглядаючи процес економічноїглобалізації на початку ХХІ ст. необ-хідно підкреслити, що основною вимо-гою до країн, які намагаються приєдна-тися до процесів глобалізації, є тотальналібералізація національних економік,ліквідація їх державного регулювання.

Одним з методів забезпечення інте-ресів транснаціонального капіталує втягування країн у режим нееквіва-лентного зовнішньоекономічного обмі-ну, основу якого становить сировиннаспеціалізація у світовому поділі праці.Нееквівалентність зовнішньоторго-вельного обміну при цьому досягаєтьсячерез дію «цінових ножиць» — між ці-нами на сировинні товари, що фор-муються на основі глобальної ринковоїконкуренції, та цінами на готові виро-би, що утримуються завищеними на ве-личину інтелектуальної ренти черезмонопольне володіння найсучасніши-ми технологіями їх виробництва. Зану-рюючись таким чином у сировинну спе-ціалізацію, певна країна фінансує нау-ково-технічний прогрес за кордоном ісприяє ще більшому розширенню «ці-нових ножиць», підриваючи водночасвласний обмежений ресурсно-виробни-чий потенціал [5].

Процес глобалізації у світовій еконо-міці управляється низкою міжнароднихустанов, могутніми державами-глобалі-заторами та глобальними корпорація-ми. Глобалізація створює мережутранскордонних і наднаціональнихустанов, які діють поза кордонами.Глобалізація зумовлює зростання ін-тегрованої економіки, що функціонуєна основі загальних законів і принципів.

На сучасному етапі процеси глобалі-зації діють на двосторонній і на регіо-нальній основах.

Глобалізація означає не тільки ін-тернаціональні зв’язки, але і створен-ня глобальної цілісності, коли коженїї елемент перетворюється на орган сві-тового організму.

Тож багато дослідників до явищ гло-балізації відносять:

•масову появу та функціонуваннятрадиційних корпорацій;

•посилення ролі неурядових органі-зацій, фондів;

•ослаблення митних бар’єрів;•створення та підвищення ролі між-

державних інститутів, які регулю-ють не тільки політичні (ООН), алей економічні відносини (МВФ, ВБ,ВФО);

•посилення ліберально-демократич-ної моделі держави як світовогостандарту.

Як підкреслюють дослідники, по- си-лення технологічного регіоналізму при-водить до формування нових моделейнауково-технічної політики, що врахо-вують місцеву, регіональну та глобаль-ну складові. Без відповідних глобаль-них заходів технологічний розрив міжекономічно розвиненими і слабкими ре-гіонами навряд чи буде подоланий.

Регіоналізм і глобалізм можуть бутияк взаємодоповнюваними, так і кон-фронтаційними тенденціями, при цьомунеобхідність боротьби з негативними на-слідками науково-технічного прогресуздатна відігравати роль рушійної сили.Щоб зм’якшити ці наслідки (зростаннябезробіття, посилення соціальної нерів-ності, поступове руйнування традицій-ної структури промисловості тощо),низка країн і регіональних груп вжи-вають заходів обмежувального харак-теру. На думку французького економі-ста, лауреата Нобелівської преміїМ. Аллі, регіональні групи повиннімати можливість установлювати вива-жену систему захисту від зовнішньоїконкуренції. Це стосується й економі-ки України.

Перехід до євровалюти, перспекти-ва гармонізації податкової політикита ринків праці в ЄС створюють додат-кові стимули до розвитку загальноєв-ропейської співпраці, закладають ос-нову для просування інтеграційнихпроцесів (і в науково-технічній сферітакож) на Схід.


99



Посилення тенденції до глобалізаціїнауково-технічної сфери передбачає за-лучення в цей процес держав світовогоспівтовариства, що припускає форму-вання наднаціональних систем органі-зації та управління науково-техінчнимспівтовариством на багатостороннійі двосторонній основах, створення право-вої бази, що визначатиме причининауково-технічної взаємодії на інтер-національному рівні безпеки кожногоучасника.

Стратегічна тенденція розвитку сві-тової економіки полягає в створені єди-ного планетарного ринку капіталів, то-варів, послуг, інформації, економічнезближення й об’єднання країн у єди-ний міжнародний господарський ком-плекс. Як підкреслюють дослідники,формування глобальної економіки —важлива ознака того, що колишня сві-това економіка, заснована на самодо-статності національних культур і стій-кості суто специфічних господарськихукладів, починає підходити до етапусвого логічного завершення.

Важливу роль у розвитку світовоїглобальної економіки відіграють між-народні корпорації — транснаціональ-ні корпорації, зокрема й найбільші,наймогутніші та найверсифікованішіз них — глобальні корпорації.

У розвитку глобальної економіки намакроекономічному рівні важливуроль будуть відігравати дрібні та се-редні підприємства, кооперативи тощо.

Істотні позиції в цьому процесі відве-дено різноманітним спільним виробни-чо-фінансовим структурам, утворениму межах транснаціональних корпора-цій, а також міжфірмовим (мережевим)виробничим коопераціям на інновацій-них засадах. При цьому варто підкрес-лити, що перехід до спільних форм гос-подарської діяльності відбувається натлі розвитку «нової економіки», що зна-менує собою перехід до менш ієрархіч-них і авторитарних систем економічно-го зростання.

Розвиток світової глобальної еконо-міки тісно пов’язаний з формуванням

самостійної міжнародної фінансовоїсфери, безпосередньо не пов’язаноїз обслуговуванням руху товарів і фак-торів виробництва, тобто іде процес ви-никнення міжнародної фінансової еко-номіки.

Загалом міжнародну фінансовуекономіку можна визначити як еконо-мічний лад, який базується на:

•перетворені національних фінансо-вих ринків на відкриті системи,об’єднані в єдиний фінансовийринок;

•глобальному контролі грошових по-токів і фіктивного капіталу (ціннихпаперів);

•глобальному кредиті;•глобальній фінансовій ренті.При глобалізації економіки зміню-

ється рівень інноваційної діяльності.Якщо макроекономічний рівень ін-

новаційної діяльності характеризу-ється тим, що інноваційна діяльністьздійснюється групою підприємств нарівні мережевих або корпоративнихструктур переважно в межах однієїдержави, то гіперекономічний рівеньхарактеризується тим, що інноваційнадіяльність здійснюється об’єднанимисистемами (США, ЄС тощо), функціо-нують транснаціональні корпорації.

Як показує досвід світової економі-ки, країнам з розвиненою НІС і краї-нам з нерозвиненими НІС, притаманнірізні загальні характеристики прогре-су глобалізації. Так, у країнах з роз-виненою НІС, які мають передовітехно-логічні уклади, в економіці пере-важають базові технологічні та продук-ційні інновації, тут діють сидогенніфактори розвитку. Інша картинау країнах з нерозвиненими НІС, в еко-номіці яких переважають типові техно-логічні уклади. Економіка цих країнбазується на псевдо- та продукційнихінноваціях, переважають екзогенніфактори розвитку.

Хід глобалізації пов’язаний насам-перед з прогресом інноваційних про-цесів у національних економіках,адже поширення та глибина іннова-




ційних перетворень у реальному сек-торі економіки визначають її конку-рентоспроможність і, як результат, зу-мовлюють здатність країни бути ак-тивним учасником і провідникомпроцесу глобалізації, а також реаліза-цію її потенційних можливостей щодоздобуття вигод і переваг від своєї уча-сті в глобалізації.

Загальні характеристики процесуглобалізації (зокрема, його інновацій-ної складової) мають різні проекції длякраїн, які перебувають на принциповорізних фазах розвитку продуктивнихсил і технологічних укладів, а такожщаблях розвинутості НІС. Це по-яснюється тим, що економічно і техно-логічно розвинені країни здатні гене-рувати та реалізувати повний циклетапів інноваційного процесу («наука –технологія – виробництво – споживан-ня») у контурі передового технологічно-го укладу. При цьому інші країни вхо-дять до цього циклу лише на певнихйого етапах (згідно з умовами міжна-родної кооперації), тоді як розвиненікраїни забезпечують контроль затаким входженням [6].

Розглянемо два сценарії розвиткусвітової економіки при різних рівнях їїглобалізації.

І. Економічна глобалізація з роз-виненою НІС і передовим технологіч-ним укладом (варіант для високороз-винених країн ЄС і США).

При сценарії розвиненої НІС з пере-довим технологічним укладом, що при-таманно розвитку високорозвиненихкраїн ЄС та США передбачається пере-важний тип інновацій і факторів роз-витку інноваційних процесів: базові,технологічні та продукційні інновації,ендогенні фактори розвитку.

При такому сценарії розвитку світо-вої економіки передбачається перехідвід загального міжгалузевого поділупраці до внутрігалузевого та техноло-гічно-операційного.

Крім цього, очікується реалізаціядержавної політики щодо підвищенняконкурентоспроможності національної

економіки, що передбачає виконаннятаких заходів:

•активізація НДДКР як на замов-лення виробництв, так і за держав-ної коопераційної підтримки, сти-мулювання інноваційних процесів;

•передання до цивільного секторупромисловості технологій «подвій-ного призначення», а також ре-зультатів НДДКР, виконаних надержавне замовлення;

•запровадження систем управлінняякістю, уніфікація та сертифікаціяпродукції;

•державна підтримка (усіма спо-собами) галузей, депресивних рай-онів і виробництв, які мають длядержави стратегічне значення.

Прискорення розробки та впровад-ження передових технологій, такожїх трансферу на ліцензійних умовах,який контролюється державою.

Посиленна увага до захисту інте-лектуальної власності в питанняхтрансферу технологій чи організаціївиробництв інноваційної продукції.

Розвиток внутрішнього ринку нау-комісткої продукції та її експансія назовнішні ринки [6].

ІІ. Економічна глобалізація з нероз-виненими НІС і нижчими технологіч-ними укладами (варіант для України).

Така економіка передбачає пере-важний тип інновацій і факторів роз-витку інноваційних процесів: псевдо-та продукційні інновації, екзогенніфактори розвитку.

Для цього сценарію розвитку еконо-міки характерні такі ознаки:

•організація вузькоспеціалізованихвиробництв з трудомісткими і енер-гозатрат ними операціями, залеж-них від кон’юнктури зовнішніхринків;

•посилення залежності національ-ної економіки від зовнішньоторго-вельної кон’юнктури внаслідок не-розвинутості внутрішнього ринку;

•розширення виробництв і збіль-шення обсягів міжнародної торгів-лі через організацію спеціальних



1. Интеграция научно-технической сферы Украины в мировую экономическуюсистему : монография. — Донецк, 2003.

Integratsyia nauchno-tekhnicheskoi sfery Ukrainy v mirovuiu ekonomicheskuiu siste-mu, Donetsk, 2003.

2. Економічна енциклопедія у трьох томах : Т.1. / ред. кол. С. В. Мочерний (відп.ред.) та інш. — К. : Академія, 2000.

Ekonomichna entsyklopediia u trokh tomakh., T.1, red. kol. S.V. Mochernyi (vidp. red.)ta insh. — K. : Akademiia, 2000.

3. Інноваційна стратегія Українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В. М.,Кінах А. К., Семиноженко В. П. — К. : Знання України, 2002. — 326 с.

Halchynskyi A. S., Heiets V. M., Kinakh A. K., Semynozhenko V. P. Innovatsiina strate-hiia Ukrainskykh reform, K. : Znannia Ukrainy, 2002, 326 s.

4. Степанов О. П. Інноваційний бізнес: кредитно-модульна система : навч. посіб-ник / О. П. Степанов, Н. П. Гончарова, Г. О. Андрощук. — К. : Книжкове ви-дання НАУ, 2007. — 420 с.

Stepanov O. P., Honcharova N. P., Androshchuk H. O. Innovatsiinyi biznes: kredytno-modulna systema, K. : Knyzhkove vydannia NAU, 2007, 420 s.

5. Глобалізація та інноваційна діяльність в Україні. Утвердження інноваційноїмоделі розвитку економіки України // Матеріали науково-практичної кон-ференції. — К. : НПТУ «КПІ», 2003. — С. 141–142.

Hlobalizatsiia ta innovatsiina diyalnist v Ukraini. Utverdzhennia innovatsiinoi modelirozvytku ekonomiky Ukrainy, Kyiv. NPTU «KPI», 2003, S. 141–142.

6. Гусєв В. Державна інноваційна політика: аспект інтернаціоналізації / В. Гусєв //Економіка України. — 2003. — № 6.

Husiev V. Derzhavna innovatsiina polityka: aspekt internatsionalizatsii [in]: Ekonomi-ka Ukrainy, 2003, № 6.


101



зон і анклавів вільної торгівлі з на-данням суб’єктам цих утворень ре-жиму пільгового оподаткування;

•структура зовнішньої торгівлі пере-важно має характер сировиннийабо торгівлі продуктами з невисо-ким ступенем переробки;

•міжнародний трансфер відпраць-ованих технологій у створені спіль-ні виробництва і філії транснаціо-нальних корпорацій (ТНК);

•організація вузькоспеціалізованихвиробництв;

•переважний розвиток видобувнихгалузей промисловості за рахунокприватних підприємств;

•посилення технологічної залежно-сті від розвинених країн і ТНК;

•розширений імпорт устаткування ікомплектуючих для організаціїскладальних виробництв або вико-нання певних операцій у техноло-гічному процесі, що зумовлено ви-користанням переваг низької вар-тості праці в державі, сприятливогорежиму оподаткування і геострате-гічного становища країни.

На цьому етапі науково-технологіч-ного й інноваційного розвитку Україниголовним завданням є опануваннянових знань і ефективного їх викори-стання. Тож постає завдання зберегтиі підвищити якість науково-технологіч-ного потенціалу до пріоритетних націо-нальних інтересів України.

Редакція приймає рукописи статей, що раніше не друкувалися, на електронних носіях,набраних у програмі MS Word, обсягом до 12 сторінок (шрифт — Times New Roman, розмір —14, інтервал — 1,5). Статті повинні відповідати вимогам ВАК України щодо наукових робіт,обов’язково мати рецензію й анотації російською та англійською мовами (з перекладомтрьома мовами прізвища й імені автора і назви статті). Прохання до авторів: разом з мате-ріалами надсилати свою фотографію. Ілюстративний матеріал має бути у форматі .tif або.jpg, розміром 300 dpi.

До статей дописувачів, які не мають наукового ступеня, обов’язково мають додаватися:рецензія доктора наук відповідного фаху, витяг з протоколу засідання кафедри про реко-мендацію статті до друку, засвідчені належним чином.

Стаття має містити такі відомості (з нового абзацу через один рядок):1) з лівого краю аркуша одним рядком — прізвище та повне ім’я автора (авторів) укра-

їнською мовою; науковий ступінь, вчене звання чи інша інформація, що стосується науко-вої діяльності автора (-ів); назва установи, організації, де працює автор (автори); 2) з лівогокраю аркуша вгорі — УДК; 3) посередині наступного рядка — назва статті; 4) з нового аб-зацу українською мовою анотація (3–4 речення); 5) з нового абзацу ключові слова (до 6 слівабо словосполучень) українською мовою; 6) текст статті; 7) список літератури наводять згід-но з ДСТУ 7.1:2006, оформлюють як прикінцеві примітки, тобто у [ ], відповідно до вимогВАК України за Формою 23. Усі цитати автор зобов’язаний звірити з першоджерелами.Список літератури наводять у порядку згадування в роботі (не потрібно робити текстовихпосилань у на- писаному, лише цифри у квадратних дужках (наприклад, [12, 43]); 8) післястатті з нового абзацу — анотації: російською — прізвище та повне ім’я автора (авторів),назва статті, текст анотації (3–4 речення), ключові слова (до 6 слів або словосполучень);англійською — прізвище та повне ім’я автора (авторів), назва статті, текст розширеної ано-тації (1–1,5 сторінки А4, 3–5 000 знаків), ключові слова (до 6 слів або словосполучень);якщо стаття написана іншою мовою (польською, іспанською тощо) — прізвище та повнеім’я автора (авторів), назва статті, текст анотації мовою статті (3–4 речення), ключові слова(до 6 слів або словосполучень); 10) інформація про автора (авторів).

У файлі статті на наступному аркуші подають відомості про автора (співавторів).Редакція лишає за собою право на редагування та скорочення рукописів. За достовір-

ність інформації та статистичних даних, які містяться в рукописах, відповідальність несеавтор. Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. Редакція також лишає засобою право повертати матеріали авторам для виправлення виявлених помилок і доопра-цювання, скорочувати та редагувати надані тексти. Статті, подані з порушенням вказанихвимог, не публікуються. Листування з дописувачами не ведеться. Автор, який подав мате-ріали до друку, вважається таким, що погоджується на подальше безоплатне їх розміщен-ня на сайті НДІ інтелектуальної власності та Національної бібліотеки України іменіВ. І. Вернадського. Відтворення матеріалів журналу або їхніх частин будь-якими засобамичи в будь-якій формі, зокрема і в Інтернеті, забороняється без письмового дозволу редакціїжурналу. Особисті немайнові права є невідчужуваними та належать авторам статей. Май-нові права інших авторів належать цим авторам.

Більш детальна інформація на сайті — www.inprojournal.org


Ревуцкий С. Развитие процессов глобализации в мировой экономике вовторой половине ХХ – начале XXI веков. В статье рассматриваются вопросы раз-вития процессов глобализации в мировой экономике во второй половине ХХ – в нача-ле ХХI вв. Автор рассматривает экономические явления, которые характеризуют гло-бализацию в экономике ХХI в., а такоже сферы развития мировой экономики наразных уровнях глобализации.

Ключевые слова: глобализация, процесс глобализации, национальная иннова-ционная система (НИС)

Revutskyi S. The development of globalization processes in the world econo-my in the 2nd half of the XX–XXI century. The article discusses the development of theprocesses of globalization in the world economy in the 2nd half of the XXth century –the early XXI centuries. The author examines the economic phenomena that characterizethe globalization of the economy in the XXI century, and also the spheres of the globaleconomy at different levels of globalization.

Key-words: globalization, globalization, national innovation system (NIS)



Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë 4 (90) 2016ndiiv.org.ua/files2/2016/0416.pdf ·...

Documents