Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë 5 (103) 2018 · 2019-01-28 · правових...

УДК 347.(77+78)

5 (103) 2018

© Науково�дослідний інститут інтелектуальної власностіНаціональної академії правових наук України, 2018

ЗМІСТ

Авторське право та суміжні права

Улітіна О. Директива 2001/84/ЄС (про правослідування): іноземний досвід ........................ 5

Федорова Н. Телеформат як складова ринкуінформаційних ресурсів. Трансляціята ретрансляція програм .................................11

Троцька В. Цифрові музеї та обмеження майнових прав авторів: законодавствоі практика ЄС ....................................................18

Право промислової власності

Дідук А. Особливості укладення договору про передачу ноу-хау ....................................... 30

Захист прав інтелектуальної власності

Зайківський О., Оністрат О. Удосконалення державної політики щодо відповідальності за порушення правінтелектуальної власності в оборонній сфері ..............................................39

Нижний А. Деякі питання вдосконаленнясудових способів захисту прав інтелектуальноївласності на винаходи (корисні моделі) ........ 48

Економіка інтелектуальної власності

Семчик В. Формування майна Укрзалізниці:питання інтелектуальної власності................ 57

Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë

ЗАСНОВНИКНауково-дослідний інститутінтелектуальної власностіНаціональної академії правових наук України

Cвідоцтво про державну реєстраціюКВ № 10573 від 07.11.2005 р.

Рекомендовано до друку вченоюрадою НДІ інтелектуальної власності НАПрН України (протокол № 7 від 25.09.2018 р.).

Редакція:Орлюк О. П. — головний редактор,Петренко С. А. — заступник головногоредактора,Федорова Н. В. — відповідальний секретар,Якуша Є. С. — редактор,Осипова А. О. — літературнийредактор.

Адреса редакції: 03150, м. Київ-150, вул. Казимира Малевича, 11,корп. 4Тел.: 228-21-37, 228-22-16 Тел./факс: 200-08-76www.inprojournal.org e-mail: [email protected], [email protected]

Надруковано з оригінал-макета в ТОВ «НВП “Інтерсервіс”», вул. Бориспільська, 9, м. Київ.Свідоцтво: серія ДК № 3534 від 24.07.2009 р.

Здано до набору 15.10.2018 р. Підписанодо друку 29.10.2018 р. Формат 70х108/16.Папір офсетний. Друк офсетний.Наклад 300 примірників.

ISSN 2308�0361

Наукова рада журналу:

Довгерт А. С., чл.-кор. НАПрНУ,д. ю. н., проф; Кузнєцова Н. С., акад.НАПрНУ, д. ю. н., проф.; Копилекно О. Л., акад. НАПрНУ,д. ю. н., проф.;Майданик Р. А., акад. НАПрНУ,д. ю. н., проф.; Малишева Н. Р.,д. ю. н., проф.; Патон Б. Є., прези-дент НАНУ, д. т. н.; Петришин О. В.,д. ю. н., професор, акад. НАПрНУ,президент НАПрНУ; Притика Д. М.,акад. НАПрНУ, д. ю. н.;Стефанчук Р. О., чл.-кор. НАПрНУ,д. ю. н.; Тацій В. Я., почесний прези-дент НАПрНУ, д. ю. н., акад. НАНУ;Шемшученко Ю. С., акад. НАНУ, акад.НАПрНУ, д. ю. н.

Редакційна колегія журналу:Мироненко Н. М., д. ю. н., головаредакційної колегії; Дорошенко О. Ф., к. ю. н., заступникголови редакційної колегії;Андрощук Г. О., к. е. н.; Атаманова Ю. Є., д. ю. н.; Бутнік-Сіверський О. Б., д. е. н.; Васильєва В. А., д. ю. н.;Васильченко О. О., д. ю. н.;Гаврилюк Р. С., д. ю. н.; Галиця І. О.,д. е. н.; Гетманцев Д. О., д. ю. н.; Дроб’язко В. С., к. філол. н.; Еннан Р. Є., к. ю. н.; Захарченко Т. Г.,заслужений юрист України;Заярний О. Л., д. ю. н.; Лотюк О. С., д. ю. н.;Канзафарова І. С., д. ю. н.; Кодинець А.. О., д. ю. н.; Коваль І. Ф.,д. ю. н.; Комзюк Л. Т., к. ю. н.;Коссак В. М., д. ю. н.; Крупчан О. Д.,д. ю. н.; Михайлюк Г. О., д. ю. н.;Москаленко В. С., заслужений юристУкраїни;Музика-Стефанчук О. П., д. ю. н.; Падучак Б. М., к. ю. н.;Панов М. І., д. ю. н.; Пічкур О. В.,пр. наук. співроб.; Потоцький М. Ю.,д. ю. н.; Сімсон О. Е., д. ю. н.;Смокович М. І., д. ю. н.;Солощук М. М., к. т. н.;Стефанчук Р. О., д. ю. н., проф., чл.-кор. НАПрНУ; Тихий В. П., д. ю. н.;Штефан О. О., д. ю. н.

Іноземні члени редколегії:Армаза-Армаза Е. Х., PhD, (Іспанія); Куадрадо Руіз М. А., (Іспанія);Маркевич Р., PhD hab. (Польща);Нєвенґловські A., д. права (Польща);Пеліова Я., PhD (Словаччина);Рамальхо А., PhD (Нідерланди);Тєлєц І., JUDr. (Чехія); Цвікла Л., PhD hab. (Польща);Шакель Н., к. ю. н. (Білорусь).

Теорія і практика інтелектуальної власності � 5/20182

Журнал засновано в лютому 2002 року,перейменовано у листопаді 2005 року,

внесено до переліку фахових виданьВАК України з юридичних наук

Право та інновації

Орлюк О. До питання про вдосконалення нормативно-правового забезпечення діяльностіпатентних повірених в Україні ...................... 63

Погляд науковця

Дегтяренко Ю. Актуальні та проблемні питання законодавства України у сфері охоронисортів рослин у співвідношенні з Угодою про асоціацію з ЄС ............................................75

Блажівська Н. Загальна характеристиказахисту прав інтелектуальної власностів практиці Європейського судуз прав людини ...................................................83

Журнал внесено до баз даних: Index Copernicus Journals MasterList.

ICV Index 2017: 57.66Наукова періодика України

URAN

© The Scientific and Research Institute of Intellectual Property of the NationalAcademy of Legal Sciences of Ukraine, 2018

UDC 347.(77+78)

5 (103) 2018

CONTENT

Copyright and related right

Ulitina O. Directive 2001/84/EC (on the resaleright): foreign experience .................................. 5

Fedorova N. Teleformat as a component of themarket of information resources. Broadcastingand relaying programs ...................................... 11

Trotska V. Digital museums and limitation of authors' propertyrights: legislationand practice EU ................................................. 18

Industrial property law

Diduk A. Features of the conclusion of the contract on the transfer of know-how ...............30

Defence of intellectual propery

Zaykivskyi O., Onistrat O. State policy improvement towards responsibility for violationof intellectual property rights in thedefense sphere ...................................................... 39

Nyznhyi A. Some issues of improvement of judicial methods of protectionof intellectual property rights to inventions (utility models) ............................ 48

Scientific and practical journal

FOUNDERThe Scientific and ResearchInstitute of Intellectual Propertyof the NALS of Ukraine

Certificate of state registrationКV № 10573 issued 07.11.2005.

The issue is recommended by theScientific Council of the S&R IIPof the NALS of Ukraine (Minutes№ 7 of the 25.09.2018).

Editorial group:O. Orlyuk — Chief Editor,S. Petrenko — Deputy Chief Editor,N. Fedorova — Administrative Sekretary,Y. Yakusha — Editor and Layout Designer,A. Osypova — Proofreader.

Editorial address:11 Kazimira Malevicha Str., 13th floor, Kyiv, Ukraine, 03150Tel./fax: 200-08-76 Tel.: 228-21-36www.inprojournal.org e-mail: [email protected],[email protected]

Printed at “Interservis”. 9 Boryspilska Str., Kyiv. Certificate DK № 3534 issued24.07.2009.

Sended to the printer 15.10.2018.Passed for printing 29.10.2018.Format 70x108/16. Offset paper.Offset printing. Circulaion 300 ex.

ISSN 2308�0361

Economics of intellectual property

Semchyk V. Formation of the property of Ukrzaliznytsia (Ukrainian railway):intellectual property issues ...............................57

Law and innovations

Orlyuk O. On the issue of the improvement of regulatory and legal support of the patentattorneys’ activities in Ukraine ........................ 63

Scientist’s view

Dehtiarenko Y. Current and problem issuesof Ukrainian legislation in the field of protectionof a variety of plants in the context of the agreement on association with the EU .............75

Blazhivska N. General characteristics of protection of the intellectual property rightsunder the case law of the European courtof human rights .................................................... 83

Scientific council:A. Dovgert, associate member of theNALSU, PhD hab., prof.; N. Kuznetsova, academician of theNALSU, PhD hab., prof.; O. Kopilenko, academician of theNALSU, PhD hab., prof.; R. Maydanyk, academician of theNALSU, PhD hab., prof.; N. Malysheva, PhD hab., prof.; B. Paton, the President of NASU, PhDhab.; O. Petryshyn, PhD hab., academi-cian the NALSU, President of theNALSU; D. Prytyka, academician of theNALSU, PhD hab.; V. Tatsii, theHonorary President of the NALSU, acad-emician of the NANU, PhD hab.;Y. Shemshuchenko, academician of theNANU and NALSU, PhD hab.

Editorial board:N. Myronenko, PhD hab. (head of theeditorial board); O. Doroshenko, PhD(deputy of the head of the editorial board); H. Androshchuk,PhD; Yu. Atamanova, PhD hab.;O. Butnik-Siverskyi, PhD hab.;V. Vasylyeva, PhD hab.;O. Vasulchenko, PhD hab.;I. Halytsya, PhD hab.;R. Havriluk, PhD hab.;I. Halutsya, PhD hab.;D. Hetmantsev, PhD hab.;V. Drobyazko, PhD; R. Ennan, PhD hab.;T. Zakharchenko, honored lawyer of Ukraine; O. Zayarniy, PhD hab.;O. Lotuk, PhD hab.; I. Kanzafarova,PhD hab.; A. Kodynets, PhD hab.;I. Koval, PhD hab.; L. Komziuk, PhD;O. Kopylenko, PhD hab.; V. Kossak,PhD hab.; O. Krupchan, PhD hab.;Н. Mykhailiuk, PhD hab.; V. Moskalenko, honored lawyer of Ukraine; O. Muzika-Stefanchuk,PhD hab.; B. Paduchak, PhD hab.;M. Panov, PhD hab.; O. Pichkur; M. Pototskyi, PhD hab.; O. Simson,PhD hab.; M. Smokovych, PhD hab.;M. Soloshchuk, PhD; R. Stefanchuk, associate member of the NALSU,PhD hab.; B. Tykhyi, PhD hab.;O. Shtefan, PhD hab.

Foreign members:E. J. Armaza-Armaza, PhD, (Spain); M. A. Cuadrado Ruiz (Spain); R. Markiewicz, Dr. hab. (Poland).A. Niewęgłowski, Dr. adiunkt.(Poland);I. J. Péliová, PhD (Slovak Republic);A. Ramalho, PhD (the Netherlands); І. Telec, JUDr. (Czech Republic);L. Ćwikła, PhD hab. (Poland); N. Shakel, PhD (Belarus).

The magazine is founded in February 2002,renamed in November 2005,

included in the list of specialized publica�tions on legal sciences of HAC of Ukraine

4 Theory and practice of intellectual property � 5/2018

Теорія і практика інтелектуальної власності � 5/2018 5

ISSN 2308-0361

У статті розглядаються особливості гармонізації національних законодавств країнЄС з положеннями Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/84 від27.09.2001 року про право слідування на користь автора оригіналу твору мистецтва.Здійснено огляд історичного контексту прийняття Директиви 2001/84/ЄС, проаналізо-вано досвід європейських країн щодо імплементації положень Директиви.

Ключові слова: авторське право, право слідування, Директива про право слідуван-ня, Директива 2001/84/ЄС, ЄС

Ольга Улітіна, науковий співробітник НДІ інтелектуальної власностіНАПрН УкраїниORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-0230-9477

Вступ. Євроінтеграційні процесисьогодні є одним з найбільш пріори-тетних напрямків розвитку України.Приведення норм національного за-конодавства у відповідність до зако-нодавства ЄС є першочерговим за-вданням. Гармонізації законодавстваУкраїни з інтелектуальної власності вцьому аспекті належить важливемісце серед реформ. Так, в Угоді проасоціацію між Україною та ЄС питан-ням права інтелектуальної власностіприсвячена глава 9 «Інтелектуальнівласність» Розділу IV «Торгівля і пи-тання, пов’язані з торгівлею». Окремастаття також присвячена праву сліду-вання. Стаття 190 Угоди «Право слі-дування» корелює з положеннями Ди-рективи Європейського Парламенту іРади 2001/84 від 27.09.2001 року проправо слідування на користь автораоригіналу твору мистецтва.

З огляду на це, доцільно вивчатидосвід іноземних країн щодо імпле-ментації норм Директиви 2001/84 ЄС,адже регулювання права слідуванняє неоднозначним і актуальним пи-танням.

Виклад основного матеріалу.Директива Європейського Парламентуі Ради 2001/84 від 27.09.2001 року проправо слідування на користь автораоригіналу твору мистецтва набула чин-ності в день її опублікування. При-йняття цієї Директиви було зумовленевідразу декількома факторами. Так,право слідування передбачене Бернсь-кою конвенцією про охорону літератур-них і художніх творів від 24.07.1971року, зокрема в ч. (1) ст. 14ter закріпле-но, що автор, а після його смерті особичи установи, уповноважені національ-ним законодавством, користуються не-відчужуваним правом часткової участів кожному продажу твору, що йде запершим його відступленням, здійсне-ним автором твору, щодо оригіналівтворів мистецтва й оригіналів рукопи-сів письменників і композиторів [1].Однак через факультативність цієїнорми країни ЄС могли як закріплюва-ти в своїх законодавствах право сліду-вання, так і повністю його ігнорувати[2, 3]. Зрештою це призводило до того,що автори твору не отримували вина-городи за свою працю, що негативно

ДИРЕКТИВА 2001/84/ЄС (ПРО ПРАВО СЛІДУВАННЯ):

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА

позначалося на розвитку економіки тамистецтва.

У деяких країнах, зокрема Австрії,Сполученому Королівстві та Нідерлан-дах, законодавчо інститут права сліду-вання не був закріплений. Причинацього криється в рішенні Суду ЄС щодооб’єднаних справ C-92/92 та C-326/92«Phil Collins v Imtrat HandelsgesellschaftmbH and Patricia Im- und Export Verwal-tungsgesellschaft mbH and Leif EmanuelKraul v EMI Electrola GmbH» [3].У цьому рішенні встановлюється, що ав-торське право та суміжні права підпа-дають під сферу застосування § 1 ст. 7Договору про заснування Європейськоїекономічної спільноти, в якому визначе-но загальний принцип недискриміна-ції, тому він застосовується до цих прав.Так, § 1 ст. 7 Договору визначає, що за-бороняється будь-яка дискримінація заознакою громадянства [4].

Також рішення щодо об’єднанихсправ C-92/92 та C-326/92 фактично за-кріплює можливість для авторів і вико-навців з тих держав-членів, які не за-кріпили право слідування, вимагатизастосування до них в інших державахтого правового режиму, котрий вста-новлений для власних громадян.Тобто, автор з держави-члена, де не за-кріплене право слідування, може ви-магати в державі, де діє право сліду-вання, отримання роялті.

Деякі країни, як-от Австрія та Спо-лучене Королівство, не хотіли гаран-тувати право слідування вихідцям зінших держав, тому й не узаконювалиправо слідування.

Ситуація щодо права слідування,що склалася в період перед прийнят-тям Директиви 2001/84 про право слі-дування, коли в різних країнах діялизовсім різні норми, що регулювали ви-плату винагороди авторам і виконав-цям, негативно вплинула на товарообігу межах ЄС, на торгівлю, а також зага-лом на економіку. Отже, прийняттянормативного документа, що гармоні-зував би складні аспекти права сліду-вання, було вкрай необхідним.

Директива не була обов’язковою длявсіх держав-членів ЄС одразу після їїприйняття в 2001 році. З моменту при-йняття розпочалась імплементації їїнорм в законодавства країн ЄС. Так,Директива 2001/84/ЄС передбачалатривалий перехідний період, надаючиможливість державам-членам приве-сти законодавства у відповідність до їїнорм до 2005 року. Здебільшого цейпроцес проходив успішно, проте деякікраїни, наприклад, Бельгія, Греція, Іс-панія та Швеція, досить скептично по-ставилися до нової Директиви та не по-спішали виконувати вимоги, що за-кріплені в ній. Тож у 2007 роціЄвропейська комісія звернулась досуду через невиконання цими країна-ми зобов’язань відповідно до Директи-ви 2001/84/ЄС. У 2008 році Суд ЄСвиніс рішення в цих справах, визнав-ши, що зазначені країни не виконаливимоги Директиви 2001/84/ЄС [5].

Крім цього, тривалою була боротьбаза включення права слідування до за-конодавства Сполученого Королівства,яке тривалий час не бажало виконува-ти всі вимоги, передбачені Директивою2001/84/ЄС. Однак, з 2012 року націо-нальні законодавства країн ЄС булиповністю приведені у відповідність довимог Директиви про право слідуванняна користь автора оригіналу твору ми-стецтва [6, 119].

На сьогодні право слідування перед-бачено законодавством більш ніж 60країн світу. Положення Директиви проправо слідування на користь автораоригіналу твору мистецтва знайшлисвоє відображення в законодавствахтаких європейських країн, як Бельгія,Болгарія, Чехія, Сполучене Королів-ство, Німеччина, Данія, Естонія, Іспа-нія, Італія, Латвія та ін.

Прийняття Директиви про правослідування на користь автора оригіна-лу твору мистецтва сприяло гармоніза-ції основних базових принципівта умов застосування права слідуванняв країнах ЄС [7, 360]. Насамперед завсе вона спрямована на:

О. Улітіна



О. Улітіна

7



•врегулювання питання захиступрав і строку їх охорони;

•визначення категорій творів, на якіпоширюється право слідування;

•визначення обсягу нормативнихактів, у яких мають бути відображе-ні положення Директиви2001/84/ЄС, наприклад, акти, щорегулюють діяльність агентів з про-дажу творів мистецтва;

•урегулювання питання встанов-лення ставок роялті в певному за-кріпленому діапазоні;

•визначення максимального порогунайменшої можливої ціни перепро-дажу для того, щоб такий продажпідпадав під дію права слідування;

•закріплення положень щодо гро-мадян третіх країн, які маютьправо на отримання роялті.

Сполучене Королівство остаточногармонізувало норми національного за-конодавства з положеннями Директивипро право слідування на користь автораоригіналу твору мистецтва лише в 2012році. До 01.01.2010 року тут діяв пере-хідний період, який передбачав можли-вість не застосовувати право слідуваннядо робіт, чиї автори вже померли. Післязакінчення цього перехідного періодупослаблення щодо незастосуванняправа слідування щодо творів померлихавторів, застосовувалось аж до 2012року. Сполучене Королівство стало од-нією з країн, у якій процес імплемента-ції положень Директиви 2001/84/ЄСтриває найдовше [7, 362]. У 2012 роціправо слідування тут почало поширюва-тися вже не тільки на роботи живих ав-торів, а й на спадкоємців автора тадіяти ще протягом 70 років.

Небажання уряду Сполученого Коро-лівства надавати праву слідування за-конної сили пояснюється деякими еко-номічними чинниками. Так, відповіднодо досліджень, які проводились у періодперед прийняттям Директиви2001/84/ЄС, під час активної фази ім-плементації її норм та в перехідний пе-ріод для Сполученого Королівства,право слідування негативно впливає на

розмір винагороди, яку може отриматихудожник за продаж оригіналу своготвору. Крім того, право слідування нега-тивно впливає на конкурентоспромож-ність ринків, на яких продають творимистецтва, порівняно з тими ринками,де не діє право слідування [8, 387]. Мовайде про те, що ціна твору під час першо-го продажу твору буде нижчою, тому щодо уваги беруть також можливі майбутніприбутки автора від перепродажівтвору. Тож, автори можуть намагатисяпродати свої твори в тих країнах, де недіє право слідування.

Однак відповідно до звіту DACS (De-sign and Artists Copyright Society органі-зація колективного управління Спо-лученого Королівства) The managementof Artist’s Resale Right in the UK еконо-мічні показники, пов’язані з продажамитворів мистецтва не стають гіршими [9].

Важливим аспектом для гармоніза-ції законодавства з положеннями Ди-рективи 2001/84/ЄС є питання дер-жавного органу, що виконує всі основ-ні функції щодо збирання та виплатироялті. Так, у Сполученому Королів-стві таким органом є DACS, тобто всідії з роялті виконуються лише цим ор-ганом. У північних країнах, наприк-лад, Швеції, Данії та Фінляндії, дієобов’язкове колективне управліннямайновими правами автора. Ефектив-на робота органу, що відповідає за ро-ялті, є важливим елементом для гар-монізації права слідування, закріпле-ного в національному законодавстві,та відповідного права в рамках ЄС.Україна також робить активні кроки вцьому напрямі, так у травні 2018 рокубуло прийнято Закон України «Проефективне управління майновимиправами правовласників у сфері авто-рського права і (або) суміжних прав»[10]. Він зокрема, встановлює, що дофункцій організацій колективногоуправління належить обов’язок збира-ти, розподіляти та виплачувати дохідвід прав правовласникам.

Висновки. Директива Європей-ського Парламенту і Ради 2001/84 від

О. Улітіна



27.09.2001 року про право слідуванняна користь автора оригіналу твору ми-стецтва була прийнята з основноюметою гармонізувати законодавствокраїн-членів ЄС з приводу права сліду-вання. До прийняття цієї Директививиникало багато складнощів з приводуотримання авторами прибутку за про-даж їхніх творів мистецтва.

Процес імплементації положень Ди-рективи про право слідування на ко-ристь автора оригіналу твору був до-сить тривалим і для деяких країн, якнаприклад, Сполученого Королівства,складним. Проте економічний розви-ток ринків продажу творів мистецтване постраждав після початку дії Дирек-тиви 2001/84/ЄС.

Хоча питання впровадження поло-жень Директиви про право слідуванняна користь автора оригіналу твору внаціональні законодавства країн Євро-пи є досить спірним, проаналізованийдосвід свідчить про необхідність гармо-нізації положень Директиви про правослідування із законодавством України.

Нашою державою в цьому напрямібули зроблені певні кроки, одним зяких є прийняття Закону України «Проефективне управління майновими пра-вами правовласників у сфері автор-ського права і (або) суміжних прав».

Список використаних джерел / List of references

1. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів. ПаризькийАкт від 24.07.1971 року змінений 02.10.1979 року.

URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051.2. Штефан О. Право слідування в Україні та інших країнах світу // Теорія і

практика інтелектуальної власності. 2009. № 5. С. 3–14.3. Joined cases C-92/92 and C-326/92 Phil Collins v Imtrat Handelsgesellschaft mbH

and Patricia Im- und Export Verwaltungsgesellschaft mbH and Leif EmanuelKraul v EMI Electrola GmbH.

U R L : h t t p s : / / p r a w o . u n i . w r o c . p l / s i t e s / d e f a u l t / f i l e s / s t u d e n t s - r e -sources/Cases%205.pdf.

4. Treaty establishing the European Economic Community.URL: https://www.ab.gov.tr/files/ardb/evt/1_avrupa_birligi/1_3_antlasmalar /1_3_1_kurucu_antlasmalar/1957_treaty_establishing_eec.pdf. 5. Commission staff working document — Annex to the 24th annual report from the Com-

mission on monitoring the application of community law (2006) — Situation in thedifferent sectors.

URL:https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:5200-7SC0975&qid=1538384129091&from=E.

6. Allison Schten No More Starving Artists: Why the Art Market Needs a UniversalArtist Resale Royalty Right // Notre Dame Journal of International & ComparativeLaw. 2017. Vol. 7. Р. 115–137.

7. Irini Stamatoudi, Paul Torremans EU Copyright Law: A Commentary // EdwardElgar Publishing. 2014. 1264 ст..

8. Victor Ginsburgh The Economic Consequences of Droit de Suite in the EuropeanUnion // R. Towse, ed., Recent Developments in Cultural Economics, Cheltenham,UK: Edward Elgar, 2007 р., 384–393.

9. Daniel Rudd Head of Artist’s Services DACS The management of Artist’s ResaleRight in the UK // WIPO Int. Conference — Geneva, Switzerland 27–28 April 2017.URL: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/copyright/en/wipo_sccr_rr_ge_17/wipo_sccr_rr_ge_17_www_373458.pdf.


О. Улітіна


10. Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовлас-ників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року.№ 2415-VIII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2415-19.

1. Bernska konventsiia pro okhoronu literaturnykh ta khudozhnikh tvoriv. ParyzkyiAkt vid 24.07.1971 roku, zminenyi 02.10.1979 roku.

URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_0512. Shtefan O. Pravo sliduvannia v Ukraini ta inshykh krainakh svitu // Teoriia i

praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2009. № 5. p. 3–14.3. Joined cases C-92/92 and C-326/92 Phil Collins v Imtrat Handelsgesellschaft mbH

and Patricia Im-und Export Verwaltungsgesellschaft mbH and Leif Emanuel Kraulv EMI Electrola GmbH.

URL: https://prawo.uni.wroc.pl/sites/default/files/students-resources/Cases%205.pdf.4. Treaty establishing the European Economic Community.URL: https://www.ab.gov.tr/files/ardb/evt/1_avrupa_birligi/1_3_antlasmalar/1_3_1_kurucu_antlasmalar/1957_treaty_establishing_eec.pdf 5. Commission staff working document — Annex to the 24th annual report from the

Commission on monitoring the application of community law (2006) — Situation inthe different sectors.

URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:52007SC0975 &qid=1538384129091&from=EN 6. Allison Schten No More Starving Artists: Why the Art Market Needs a Universal

Artist Resale Royalty Right // Notre Dame Journal of International & ComparativeLaw. 2017. Vol. 7. p. 115–137.

7. Irini Stamatoudi, Paul Torremans EU Copyright Law: A Commentary // EdwardElgar Publishing., 2014. 1264 p.

8. Victor Ginsburgh The Economic Consequences of Droit de Suite in the EuropeanUnion // R. Towse, ed., Recent Developments in Cultural Economics, Cheltenham,UK: Edward Elgar, 2007, p. 384–393.

9. Daniel Rudd Head of Artists Services DACS The management of Artists ResaleRight in the UK // WIPO Int. Conference - Geneva, Switzerland 27–28 April 2017URL: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/copyright/en/wipo_sccr_rr_ge_17/wipo_sccr_rr_ge_17_www_373458.pdf

10. Zakon Ukrainy «Pro efektyvne upravlinnia mainovymy pravamy pravovlasnykiv usferi avtorskoho prava i (abo) sumizhnykh prav» vid 15.05.2018 roku. № 2415-VIII.URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2415-19.

Надійшла до редакції 18.09.2018 року

Улитина О. Директива 2001/84/ЕС (про право следования): иностран-ный опыт. В статье рассматриваются особенности гармонизации национальныхзаконодательств стран ЕС с положениями Директивы Европейского Парламентаи Совета 2001/84 от 27.09.2001 года о праве следования в пользу автора оригина-ла произведения искусства. Сделан обзор исторического контекста принятия Ди-рективы 2001/84/ЕС, проанализирован опыт европейских стран относительно им-плементации положений данной Директивы.

Ключевые слова: авторское право, право следования, Директива о праве следо-вания, Директива 2001/84/ЕС, ЕС

Ulitina O. Directive 2001/84/EC (on the resale right): foreign experience.The article is dedicated to the analysis of the Directive 2001/84/EC of the EuropeanParliament and of the Council of 27 September 2001 on the resale right for the benefitof the author of an original work of art provisions. The resale right for the benefit ofthe author of an original work of art still remains one of the most current issues in thesphere of copyright commercialization.

The process of implementation of the provisions of the Directive 2001/84/EC of theEuropean Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the resale right forthe benefit of the author of an original work of art in European countries is analyzed.The experience of the harmonizing the norms of the national legislation and the Di-rective 2001/84/EC provisions in countries such as the United Kingdom, Austria,Spain, the Netherlands has been researched.

The relevance of the study lies in the need for European integration processes forUkraine. Euro integration processes today are one of the most priority directions ofUkraine's development. Harmonization of the national legislation with the legislation ofthe European Union is a priority task. Harmonization of Ukraine's intellectual propertylegislation in this regard is an important part of the current reforms. The article 190 «Re-sale right» of the Association Agreement between the European Union and its MemberStates, of the one part, and Ukraine, of the other part is correlated with the provisions ofDirective 2001/84 of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001on the on the resale right for the benefit of the author of an original work of art.

Taking into account modern reforms in intellectual property, it is reasonable tostudy the experience of foreign countries on the implementation of provisions of Di-rective 2001/84/EC, since the resale right is quite controversial and current issue.

Key words: copyright, resale right, Directive on the resale right, Directive2001/84/EC, EU

О. Улітіна



ISSN 2308-0361

Надія Федорова,молодший науковий співробітниквідділу авторського права і суміжних прав

ТЕЛЕФОРМАТЯК СКЛАДОВА РИНКУ

ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ.ТРАНСЛЯЦІЯ

ТА РЕТРАНСЛЯЦІЯ ПРОГРАМ

11



Згідно зі ст.1 Розділу І «Загальні по-ложення» Закону України «Про автор-ське право і суміжні права»: «аудіовізу-альні твори включають в себе різновид-ність кінематографічних творів і тощо».Під поняттям необхідно розуміти іншітвори, виражені засобами, аналогічни-ми кінематографічним. До таких нале-жать різноманітні твори, втілені за до-помогою різноманітних способів фікса-ції зображень із пов’язаною з нимизвучанням на магнітних плівках, пла-тівках, дисках тощо. Можна стверджу-вати, що й телевізійний форматтакож можна вважати окремимоб’єктом складу аудіовізуальноготвору, бо він має переважну більшістьознак, які відповідають технологіч-ним і режисерським засобам аналогіч-ним кінематографічним за сучасногорівня виробництва.

Твердження, що телевізійний фор-мат створений на основі аудіовізуально-го твору чи як складова аудіовізуальноготвору, що виражена засобами, аналогіч-ними до кінематографічних, можна

взяти за основу розкриття поняття сутітелеформату як окремого об’єкта, щострімко формує новий ринок інформа-ційних ресурсів. Такої думки дотри-муються А. Ваксберг та І. Грингольц, якіназивали передачі «творами телевізій-ного жанру» [1, 237]. Згідно таким тверд-женням, правники Киргистану до Зако-ну «Про авторське право» від09.07.2004 року, ввели термін «телетво-ри» для уточнення характеру аудіовізу-альних творів (підп. 6 п. 1 ст. 7) [2, 55].

Утім цей термін «телетвори» не до-цільно вносити у вітчизняні законодав-чі акти, бо його необхідно буде постійнокоригувати з розробкою нових техно-логій. Наприклад, нині уже неактуаль-ний щодо транслювання творів не потелебаченню, а в мережі Інтернет абопід час показу на цифрових носіях.

Сьогодні в нашій державі телебачен-ня є наймасовішим засобом донесенняінформації до споживача. Необхідно ви-знати, що з появою нових цифрових, ме-режевих і телекомунікаційних техно-логій, появою комп’ютерних і телевізій-

У статті розглянуто телеформат як складову ринку інформаційних ресурсів.Проаналізовано трансляцію та ретрансляцію програм у контексті телеформату.Розглянуто досвід ЄС у сфері трансляції та ретрансляції програм і перспективи дляУкраїни. Запропоновані пропозиції щодо вдосконалення законодавства, а саме змін-на та доповнення термінології, такої як «трансляція» та «відтворення».

Ключові слова: телеформат, трансляція, ретрансляція, відтворення, фіксація про-грами на матеріальному носії, фіксація контенту в електронній формі

Н. Федорова



них мереж виник новий великий ринокінформаційних ресурсів. Тож запорукоюефективного функціонування різнома-нітних організацій мовлення в новомуінформаційно-технологічному середови-щі є створення (доопрацьованого) дієво-го й універсального правового інстру-ментарію охорони авторських і суміж-них прав. Особливо це актуально дляУкраїни, де нині точиться інформацій-но-ідеологічна війна за людські переко-нання. Інструментом охорони автор-ських і суміжних прав мають стати де-кілька доопрацьованих законодавчихактів, які повинні діяти як єдине ціле,без будь-яких правових суперечностей.

Важливою умовою ефективногофункціонування різноманітних органі-зацій мовлення в новому інформаційно-технологічному середовищі є доведенняоб’єктів авторського права та суміжнихправ на новостворений аудіовізуальнийтвір, який належить конкретному пра-вовласникові. Усе це має здійснюватисяне лише традиційними способами, а й звикористанням нових засобів комуніка-цій і платформ.

Використання результатів діяльно-сті організацій мовлення вже частковорегламентовані ст. 455 ЦК України таст. 41 Закону України «Про авторськеправо і суміжні права». До того ж, інсти-тут суміжного права захищає і права ор-ганізації ефірного та кабельного мов-лення на публічне сповіщення, йдетьсяпро можливість записувати передачі,відтворювати записи передач, повідом-ляти передачі для загального відома вмісцях з платним входом і доводити пе-редачі до загального відома.

Своєю чергою ст. 1 Закону України«Про авторське право і суміжні права»визначає дефініцію терміна «публічнесповіщення, тобто (доведення до загаль-ного відома)», як передання за згодоюсуб’єктів авторського права і (або) су-міжних прав в ефір за допомогою радіо-хвиль (а також лазерних променів,гама-променів тощо), зокрема й за допо-могою використання супутників, чи пе-редання на відстань дротами чи будь-

яким наземним чи підземним (підвод-ним) кабелем (провідниковим, оптово-локонним та ін.) художнхі творів, вико-нань, будь-яких звуків і (або) зобра-жень. Усі вони передаються із записів уфонограмах і відеограмах, з програм ор-ганізацій мовлення тощо. Таке передан-ня може бути сприйняте необмеженоюкількістю осіб у різних місцях.

З огляду на те, що сьогодні доведенняоб’єктів авторського права та суміжнихправ до відома широкого загалу здій-снюється не лише традиційними спосо-бами, а й з використанням нових засобівкомунікацій і платформ, визначення те-леформату як окремого об’єкта автор-ського права мають бути сформульова-ні таким чином, щоб чітко можнабуло охопити всі можливі переданнябудь-якими видами телекомунікацій-них мереж (зокрема й через мережу Ін-тернет).

Відповідно, публічне сповіщенняоригіналів або екземплярів записівпрограм (передач) організацій мовлен-ня має здійснюватися будь-якими тех-нічними засобами таким чином, щобпредставники публіки мали змогу от-римати доступ до інформації з будь-якого місця та в будь-який час за їхніміндивідуальним вибором. Власнеправо, яке надається організаціям мов-лення на публічне сповіщення про-грам, здійснюється шляхом трансляціїта ретрансляції. Тож дефініції всіх цихкатегорій, що містяться в приписах За-кону України «Про телебачення і ра-діомовлення» [3], необхідно адаптуватий на телеформат як окремий об’єкт ав-торського права.

Так, у ст. 1 Закону України «Про те-лебачення і радіомовлення» розкрива-ється суть терміна «телебачення» в не-достатньо повному обсязі, а саме: «Те-лебачення — виробництво ірозповсюдження аудіовізуальних пере-дач та програм». Визначення ж програ-ми та передачі суттєво відмінне відтвору. Телебачення, своєю чергою, —це механізм, через який транслюютьсяфільми та різні телевізійні передачі,


13



телеформати як аудіовізуальні твори йрозповсюджуються незалежно від засо-бів технічного виду. Тож, визначеннятерміна «телебачення» в званому Зако-ні потребує доповнення.

Додатково необхідно розглянути йсуть трансляції та ретрансляції відпо-відно до телеформату.

Згідно з чинним законодавством,трансляція (телевізійна, радіотрансля-ція) — це початкова передача, що здій-снюється наземними передавачами задопомогою кабельного телебачення абосупутниками будь-якого типу: в кодо-ваному чи відкритому вигляді телеві-зійних або радіопрограм, що при-ймаються населенням. Тобто «Трансля-ція — розповсюдження телевізійнихабо радіомовних програм з допомогоютехнічних засобів зв’язку» [3].

Однак законодавство нє зважає навплив технологічного прогресу на ді-яльність організацій мовлення. Маючина меті забезпечити охорону прав орга-нізацій ефірного мовлення в епоху кон-вергенції, коли діяльність, пов’язана змовленням більше не обмежена тради-ційними платформами, пропонуємосформулювати нове визначення термі-на «трансляція» таким чином, щоб вонобуло технологічно нейтральним і адап-тованим до нових технологій.

Отже, трансляція є початковепередання програм (передач) органі-зацій мовлення (телевізійних або ра-діомовних), які здійснюється в кодо-ваному чи відкритому вигляді за до-помогою будь-яких технічних засобіві платформ для приймання глядача-ми (слухачами).

На думку автора, таке визначеннязрозуміле та лаконічне. Воно буде від-повідати трансляції будь-якому аудіо-візуальному твору, зокрема й такомуоб’єкту, як телеформат.

Під ретрансляцією відповідно до За-кону України «Про телебачення і ра-діомовлення» потрібно розуміти: «При-йом і одночасну передачу, незалежновід використаних технічних засобів, по-вних і незмінних телерадіопрограм або

істотних частин таких програм, якітранслюються мовником».

Європейська конвенція про транс-кордонне телебачення регламентує,що ретрансляція означає: «Прийом іодночасну передачу, незалежно відтехнічних засобів, що використовують-ся, повних і незмінених телевізійнихпрограм або істотних частин таких про-грам, які транслюються телерадіоорга-нізаціями для прийому населенням».Подібне визначення міститься й у про-екті Договору ВОІВ про охорону праворганізацій мовлення [4].

З наведених дефініцій випливає,що термін «ретрансляція» охоплює всівиди ретрансляції будь-якими засоба-ми, зокрема й ретрансляції повітрям,дротами, кабелем, через комп’ютерні,мобільні мережі тощо. Як бачимо,окреслені положення є яскравим при-кладом відображення сутності прин-ципу технологічного нейтралітету.

Основними ознаками ретрансляціїє її одночасність з трансляцією, її по-внота та незмінність. Підкреслимо —тільки одночасність і незмінність. Уразі відсутності хоча б однієї з ознакмова має йти про нову трансляцію.Власне визначення терміна «ретранс-ляція» обмежене тільки одночасноюретрансляцією.

Відповідно, саме із зазначенихпричин правова охорона ускладняєть-ся й надається лише у випадку прийо-му з ефіру й одночасної трансляціїпрограми (передачі), право на вико-ристання, якої належить іншій орга-нізації мовлення. Закріплення цієїознаки зумовлене тим, що неодночас-не передання в ефір можливе лишепри використанні запису програми(передачі), тому такі передання роз-глядатимуться як нові трансляції.

Ретрансляція вважається одночас-ною й у випадку, коли з об’єктивнихтехнічних причин, пов’язаних з вико-ристовуваними технічними засобамита їхніми технічними можливостями,між трансляцією і ретрансляцією ста-ється затримка в декілька секунд.




Поняття повноти охоплює повну ре-трансляцію всієї програми, а також ре-трансляцію істотних частин такої про-грами, за умови, що цілісність програмине порушується та що відповідна органі-зація мовлення дасть змогу вчинятитакі дії. Це поняття, однак, не поши-рюється ні на ретрансляцію сюжетівпрограми, ні на одночасну ретрансляціюдекількох програм або частин програмна одному й тому самому екрані. Дії з де-шифрування закодованої програми,якщо на це отримано відповідний доз-віл, також не вважаються зміною в трак-туванні законодавчого терміна.

Фіксація програми на матеріально-му носії. Право на фіксацію своїх про-грам на матеріальному носії та їх від-творення в Україні закріплене в ЗаконіУкраїни «Про авторське право і суміжніправа». Своєю чергою, Римська конвен-ція, на відміну від вищевказаного Зако-ну, замість терміна «фіксація програмна матеріальному носії» використовуєтермін «запис своїх передач».

У Цивільному кодексі України спро-бували ототожнити терміни «фіксаціяпрограм на матеріальному носії» та«запис своїх передач», визначаючи цеправо, як записування (фіксування) пе-редачі (програми) організації мовлення,якщо таке записування дає можливістьсприйняття, відтворення та здійсненняїї за допомогою технічних засобів. Гово-рячи про запис, необхідно пам’ятати, щойдеться тільки про першу фіксацію, боза загальним правилом запис передачіможе бути здійснений лише за згодоюорганізації мовлення. Право на фікса-цію відобразилось і у Директиві2006/115/ЄС, де, на відміну від Римськоїконвенції, у якій йдеться виключно прозапис передачі, що транслюється без-дротовими засобами.

Стаття 7 Директиви 2006/115/ЄС зо-бов’язує держави-члени передбачити внаціональному законодавстві виключ-не право організації ефірного мовлен-ня дозволяти чи забороняти фіксаціюсвоїх передач, які передаються за допо-могою дротового чи бездротового зв’яз-

ку, зокрема й по кабелюабо через су-путник [5]. Саме ця вимога взята доуваги при визначені терміна «фіксаціяпрограм на матеріальному носії» в Ци-вільному кодексі України.

Понятійний апарат правової терміно-логії «фіксація програм» додатковоокреслений у ст. 1 Закону України «Проавторське право і суміжні права» за ви-значенням «запис». «Записом (звукоза-пис, відеозапис) — є фіксація за допомо-гою спеціальних технічних засобів (утому числі й за допомогою числовогопредставлення) на відповідному матері-альному носії звуків або рухомих зобра-жень, яка дає змогу здійснювати їхсприйняття, відтворення або сповіщен-ня за допомогою відповідного пристрою».

Недоліком цієї дефініції є те, щовона унеможливлює правову фіксаціюконтенту саме в електронній формі.Окрім того, однозначно не закріплено,чи поширює ця норма свою чинність начастину передачі та на фотографії,зроблені з трансльованої на екраніпрограми.

Тож при створені телеформату чибудь-якого іншого аудіовізуальноготвору частини передачі або сюжети велектронній формі, композиція фото-графій згідно з цим Законом не захи-щені, тому без будь-якого дозволу мо-жуть використовуватися іншими особа-ми. Також необхідно зазначити, щоЄвропейська угода про охорону телеві-зійних передач надає право дозволятичи забороняти будь-який запис нелише передач, а й фотографічну зйом-ку екрана в момент трансляції [6].

Таке ж право надається і ст. 87 Зако-ну «Про авторське право і суміжніправа» Німеччини, що діє з 1956 року.У ньому передбачено: «…що організаціямовлення має виключне право здійсню-вати запис своїх передач на відео- чиаудіоносіях, робити фотографії передач,а також відтворювати і поширюватитакі записи або фотографії» [7].

В оновленому проекті згадуваногоДоговору ВОІВ запис розглядається як«…втілення звуків або зображень, або


15



їх відображень, яке дає змогу сприйма-ти, відтворювати або повідомляти їх задопомогою якого-небудь пристрою».Власне термін «втілення» поширюєтьсяна результат включення матеріалу допрограми або запис, що передається звикористанням будь-яких засобів ібудь-якого середовища.

Сьогодня в Законі України «Проавторське право і суміжні права» вра-ховані вимоги Європейської угоди проохорону аудіовізуальних творів, яканадає право дозволяти чи заборонятибудь-який запис не лише передачі, ай фотографічну зйомку екрана в мо-мент передання. Зокрема, в цьому за-конодавчому акті визначення терміна«запис» було пропущено, а термін фік-сація охоплює не тільки відповіднийматеріальний носій, але й електрон-ний носій (який віднести до матері-ального носія проблематично).

При розгляді законодавчих актівщодо захисту прав інтелектуальноївласності телеформат, як окремийоб’єкт обов’язково потрібно закріпитиза організаціями мовлення додатковеправо на запис програм (передач) абоїхніх частин не тільки на матеріаль-ному, але й на електронному носіях.Бо право на запис передачі охоп-люється і правом на відтворення цієїпередачі не тільки за допомогою від-повідного приладу, але й за допомо-гою «середовища». Саме про таке від-творення йдеться в ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про авторське право і су-міжні права», в якому наведене ви-значення терміна «відтворення».

Однак вищезазначена терміно-логія є дещо суперечливою. Відсутнічіткі визначення. Думка щодо закріп-лення за організаціями мовленняправа на запис програм (з чітким ура-хуванням аудіовізуальних творів, дояких належить і телеформат як окре-мий об’єкт) на електронних носіях ба-зується на основі положень Директи-ви 2001/29/ЄС.

Директивою встановлено, що держа-ви-члени ЄС мають забезпечити органі-

заціям мовлення виключне право дозво-ляти чи забороняти, пряме або непряме,тимчасове чи постійне відтворення задопомогою будь-яких засобів і у будь-якій формі, в цілому або частково. Вико-ристовувати записи відтворених про-грам, незалежно від того, чи були пере-дані ці програми дротами або засобамибездротового зв’язку, зокрема й по кабе-лю або через супутник [8].

Положення Директиви 2001/29/ЄСохоплюють, зокрема, і відтворення за-писів передач організацій мовленняна сторінках у мережі Інтернет. Тож,з огляду на сформульовані вище про-позиції, можна надати більш змістов-не визначення терміна відтворення, вякий бере до уваги й аудіовізуальнітвори: «Відтворення — здійснення за-пису аудіовізуального твору, звуково-го твору, відеограми, фонограми зметою виготовлення одного або біль-ше примірників твору в будь-якій ма-теріальній формі та запису будь-якої передачі чи її частини (прямоабо непрямо, тимчасово чи постійно)у матеріальній, електронній абоіншій формі, яку може зчитуватикомп’ютер».

Інакше кажучи, будь-який спосібвиготовлення копій телевізійногоформату (як об’єкта авторськогоправа), програм (передач у будь-якійформі) організаціями мовлення будевизнаватися терміном «відтворення».Натомість, це право діятиме лише втих випадках, коли початковий (пер-винний) запис передачі був здійсне-ний без згоди організації мовлення.Якщо ж організація мовлення надалаіншій особі право здійснити записсвоєї передачі, то вона втрачає мож-ливість контролювати перезапис,тобто позбавляється права на відтво-рення запису.



1. Ваксберг А., Грингольц И. Автор в кино. М.: Искусство, 1961. 285 с.2. Гаврилов Э. П. Комментарий к закону об авторском праве и смежных пра-

вах. Судебная практика. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Экзамен, 2003. 352 с.3. Про телебачення і радіомовлення : Закон України № 3759-XII від

21.12.1993 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1994. № 10.Ст. 43.

4. Drafttreaty on the protection of broadcast in gorganizations. Joint Proposal by theDelegations of South Africa and Mexico / Standing Committee on Copyright andRelated Rights. 24th Session. Geneva, July 16 to 25, 2012.

URL: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/copyright/en/sccr_24/sccr_24_5.pdf.5. Directive 2006/115/EC of the European Parliament and of the Council of 12 De-

cember 2006 on rental right and lending right and on certain right srelated tocopyright in the field of intellectual property (codifiedversion) // Official Journalof the European Union. L 376. 27.12.2006. P. 28–35.

6. European agreement on the protection of television broadcasts. Strasbourg,22.VI.1960.

URL: http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/Html/034.htm.7. Copyright and Neighboring Rights (CopyrightLaw) : Gerrmany Law of September

9, 1965 (aslastamended by the Law of July16, 1998). URL: http://www.wipo.int/wipolex/en/text.jsp?file_id=126254.8. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року // Відомості Верховної Ради

України. 2003 р. № 40. Ст. 356.

1. Vaksberh A., Hrynholts Y. Avtor v kyno. M.: Yskusstvo, 1961. 285 s.2. Havrylov Э. P. Kommentaryi k zakonu ob avtorskom prave y smezhnыkh pravakh.

Sudebnaia praktyka. 3-e yzd., pererab. y dop. M.: Эkzamen» 2003. 352 s.3. Pro telebachennia i radiomovlennia : Zakon Ukrainy № 3759-XII vid

21.12.1993 roku // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 1994. № 10.St. 43.

4. Drafttreaty on the protection of broadcast in gorganizations. Joint Proposal by theDelegations of South Africa and Mexico / Standing Committee on Copyright andRelated Rights. 24th Session. Geneva, July 16 to 25, 2012.

URL: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/copyright/en/sccr_24/sccr_24_5.pdf.5. Directive 2006/115/EC of the European Parliament and of the Council of 12 De-

cember 2006 on rental right and lending right and on certain right srelated tocopyright in the field of intellectual property (codifiedversion) // Official Journalof the European Union. L 376. 27.12.2006. P. 28–35.

6. European agreement on the protection of television broadcasts. Strasbourg,22.VI.1960.

URL: http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/Html/034.htm.7. Copyright and Neighboring Rights (CopyrightLaw): Gerrmany Law of September

9, 1965 (aslastamended by the Law of July16, 1998). URL: http://www.wipo.int/wipolex/en/text.jsp?file_id=126254.8. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 roku // Vidomosti Verkhovnoi Rady

Ukrainy. 2003 r. № 40. St. 356.





Федорова Н. Телеформат как составляющая рынка информационныхресурсов. Трансляция и ретрансляция программ. В статье рассмотрен теле-формат как составляющаю рынка информационных ресурсов. Произведен анализтрансляции и ретрансляции в соответствии с телеформатом.

Изучается опыт ЕС в сфере трансляции и ретрансляции программ и рассмат-риваются перспективы для Украины. Сформулированы предложения по совер-шенствованию законодательства, а именно дополнения терминологии, такой как«трансляция» и «воспроизведение».

Ключевые слова: телеформат, трансляция, ретрансляция, воспроизведение,фиксация программы на материальном носителе, фиксация контента в электрон-ной форме

Fedorova N. Teleformat as a component of the market of information re-sources. Broadcasting and relaying programs. The article considers teleformatas a component of the information resources market. The analysis of broadcast andretransmission in accordance with the teleformat is carried out.

The EU experience in the field of broadcasting and relaying programs is studiedand prospects for Ukraine are considered. Proposals for improving legislation aremade, namely, additions to terminology such as «translation» and «reproduction».

The influence of technological progress on the activities of broadcasting organiza-tions is not considered legislatively. Therefore, with the aim of ensuring the protec-tion of the rights of broadcasting organizations in the era of convergence, when the ac-tivity related to broadcasting, when it is no longer limited to traditional platforms,author proposes to formulate a new definition of the term «broadcasting» in such away that it is technologically neutral and adapted to new technologies.

Consequently, the broadcast is the initial transmission of programs (broadcasts) ofbroadcasting organizations (television or broadcast), carried out in coded or openform, using any technical means and platforms for reception by viewers / listeners.

«Reproduction is the recording of an audiovisual work, sound work, videogram,phonogram for the purpose of making one or more copies of the work in any materialform and recording any transmission, or part thereof (directly or indirectly, temporarilyor permanently) in material, electronic form or other form that the computer can read».

In other words, any way of making copies of the television format (as an object ofcopyright), programs (programs in any form) by broadcasters will be recognized as theterm «reproduction». Instead, this right will only apply if the original (primary) recordof the transfer was made without the consent of the broadcast organization. If thebroadcasting organization has given another person the right to record their trans-mission, then it loses the ability to control the rewrite, that is, it is deprived of theright to reproduce the recording.

Key words: teleformat, broadcast, retransmission, reproduction, fixation of the pro-gram on the material carrier, fixation of the content in electronic form

17



У статті розглядаються питання правового регулювання вільного використаннятворів для цілей музеїв. Приділено увагу особливостям діяльності цифрових музеїв.Визначено різницю між поняттями «музей» і «цифровий музей». Проаналізовано зако-нодавство ЄС щодо винятків і обмежень авторського права для музеїв.Охарактеризовані основні умови вільного використання творів. Наведена судовапрактика ЄС. Висловлені пропозиції щодо вдосконалення національного законодав-ства у сфері авторського права та суміжних прав.

Ключові слова: музеї, цифрові музеї, Інтернет, вільне використання творів, об-меження майнових прав авторів, відтворення (оцифрування) творів

ISSN 2308-0361

Валентина Троцька,завідувач сектору суміжних прав відділу авторськогоправа і суміжних прав НДІ інтелектуальної власностіНАПрН УкраїниORCID ІD https://orcid.org/0000-0002-7579-1877

ЦИФРОВІ МУЗЕЇ ТА ОБМЕЖЕННЯ МАЙНОВИХ

ПРАВ АВТОРІВ:ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАКТИКА ЄС



Поява нових форм доступу громадяндо надбань світової та національноїкультурної спадщини через мережу Ін-тернет, зокрема й через соціальні мере-жі, надала можливість значного розши-рення аудиторії музеїв завдяки переве-денню творів, які містяться в їхніхколекціях, з аналогової форми в цифро-ву. Водночас перед закладами посталанизка правових проблем, пов’язанихз дотриманням авторського права. Так,відповідно до законодавства відтворен-ня (оцифрування) творів літератури,науки чи мистецтва з музейної колекціїпотребує дотримання виключних май-нових прав авторів, зокрема: ніхто неможе використовувати твір без дозволуйого автора чи іншої особи, що володієавторським правом (далі — автор). Дляотримання зазначеного дозволу потріб-но укласти договір з автором і виплати-ти авторську винагороду. Проте існуютьвинятки, визначені законом. Вони пе-редбачені законодавстві багатьох дер-жавах світу, зокрема країн ЄС, згідно з

якими допускається без дозволу та без-коштовно використовувати твори в інте-ресах таких культурно-освітніх закладівяк музеї. На відміну від європейського взаконодавстві України у сфері авто-рського права та суміжних прав винят-ки для музеїв відсутні. Тому, по-перше,зважаючи на євроінтеграційні процеси,що відбуваються в нашій країні, по-друге, беручи до уваги європейський до-свід, видається за доцільне розглянути вцій статті питання правового регулю-вання відносин, які виникають приздійсненні діяльності цифрових музеївчерез призму зазначених винятків.

Дослідженню питань дотриманняавторського права в діяльності музеївприсвячені роботи таких науковців, якБ. Гугенгольц, Г. Весткемп, Т. Венг,Ж.-С. Гонг, Ж.-Ф. Канат, Р. Риз,Т. Клімова, К. Д. Кір, Н. Корн, Е. На-горний, Л. Гібо, М. Правдіна, А. Суха-рєва, В. Савіна, Я. Бенхаму та ін. Пере-важно в роботах аналізуються загальніпитання авторського права, повязані з

1 Поширені й інші терміни, такі як «онлайн-музеї», «веб-музеї», «кібермузеї», «Е-музеї» тощо.2 Потрібно додати, що наведена різниця стає все менш помітною, бо з кожним роком усе більшемузеїв переводять твори з аналогової форми в цифрову задля збереження чи використання музей-ної колекції.3 Одним з перших цифрових музеїв вважається музей «Apple Computer», випущений на CD-ROM у1992 році, що безкоштовно поширювався у світі до 1000 шкіл, університетів і музеїв. Відвідувачі пере-ходили з кімнати в кімнату й обирали будь-яку виставку в кімнаті для більш детального вивчення.Експонати музею були освітніми, охоплювалитакі теми, як медицина, рослини, навколишнє середо-вище та космос.

В. Троцька

19



діяльностю музеїв, без акцентуванняуваги на випадках вільного викори-стання творів для цілей музеїв в умо-вах розвитку цифрових технологій.

Метою цієї роботи є здійснення до-слідження у двох напрямках. По-перше, розглянути правові аспективільного використання творів цифро-вими музеями на основі опрацюваннязаконодавства ЄС. По-друге, проаналі-зувати та визначити доцільність вве-дення відповідних норм до національ-ного законодавства.

Відповідно до визначення, наведе-ного Міжнародною радою музеїв, тер-мін «музей» визначається як «некомер-ційна, така, як постійно діє, установа,відкрита для публіки з метою забезпе-чення потреб суспільства та його роз-витку, що здійснює набуття, збережен-ня, пошук, дослідження, демонстраціюоб’єктів матеріальної та нематеріаль-ної спадщини людства задля їх вивчен-ня, навчання та розваг» [1]. Згідно зіст. 1 Закону України «Про музеї та му-зейну справу» музей — науково-дослід-ний та культурно-освітній заклад, ство-рений для вивчення, збереження, ви-користання і популяризації музейнихпредметів та музейних колекцій з нау-ковою і освітньою метою, залученнягромадян до надбань національної тасвітової культурної спадщини.

З наведених визначень випливає,що основними ознаками, притаманни-ми музеям, є такі:

•музей — це заклад, який діє в інте-ресах суспільства, відкритий дляширокого кола публіки;

•він здійснює збір, збереження тадемонстрацію музейної колекції;

•надає доступ до цієї колекції з пізна-вальною, науковою та освітньоюметою.

Останніми роками все більшої по-пулярності у світі набувають цифровімузеї. Чим же відрізняється звичайниймузей від цифрового ?

Цифровий, чи як його ще називають«віртуальний музей»1, визначається як«логічно пов’язана колекція цифровихоб’єктів, зв’язок та надання доступу дояких здійснюється за допомогою різнихзасобів». Основними ознаками цифрово-го музею, на думку дослідника питаньмузейної справи Т. Венга, є архівування,експонування та виховання, подібно до«фізичного» музею [2]. Деякі вчені вва-жають, що цифрові музеї є представ-ництвами музеїв фізичних [3; 4]. Якбачимо, науковці не вбачають різниціміж звичайними та цифровими музея-ми. Справді, діяльність як перших, так ідругих має однакову мету: збір, збере-ження культурної спадщини та наданнядоступу до неї публіці. Проте різниця є.На нашу думку, вона полягає в формізбору, збереження, використання музей-ної колекції, а також у способах доступудо неї. Якщо звичайні музеї надають до-ступ до предметів музейної колекції, вматеріальній формі, то цифрові музеї —здійснюють відтворення (оцифрування)таких предметів, надають доступ до нихз місця та в час, обрані публікою за допо-могою мережі Інтернет (далі — наданнядоступу)2.

Цифрові музеї поділяються на види[5]. Так, вирізняють: музеї-брошури, щонадають довідникову інформацію, атакож розміщують каталог виставок;музеї контенту, що мають інтерактивніонлайн-функції, мультимедіа та колек-ції, доступні для пошуку та надаютьдоступ до баз даних музейної колекції;а також віртуальні музеї, чи музеї безстін3, коли будь-яка особа за допомогоюмережі Інтернет може переглянути

В. Троцька



експонати без фізичного відвідуваннязакладу. Діяльність останніх більше,ніж інші види музеїв пов’язана з пере-веденням колекцій в цифрову форму,що передбачає відтворення (оцифру-вання) творів, а також надання досту-пу до них публіці за допомогою мережіІнтернет.

Насамперед, потрібно зазначити,що правова охорона авторськогоправа поширюється на будь-якуформу вираження твору та не зале-жить від речового права на примір-ник такого твору, попри те, що правовласності на відповідну річ належитьмузею. Відповідно до ст. 419 ЦКУкраїни, ст. 12 Закону України «Проавторське право і суміжні права» ав-торське право та право власності наматеріальний об’єкт (річ), у якому вті-лено твір, не залежать одне від одно-го. Перехід права власності на матері-альний об’єкт (річ), у якому втіленотвір, не означає передання (відчужен-ня) авторського права й навпаки.Отож твори як речі є віддільними відавторського права на них. Музею від-повідно до законодавства про музейнусправу й(або) договірних відносинможе належати експонат у виглядіматеріального об’єкта (речі), протемузей не може мати майнових автор-ських прав на такий експонат, якщоінше не передбачено законом або до-говором.

По друге, варто нагадати, що віль-ним є використання творів, строк чин-ності авторського права на який закін-чився, тобто коли твір перейшов у сус-пільне надбання. Такі твори єнайбільш поширеними в музеях, яківиставляють колекції минулих епох.Загалом строк чинності майнових прававтора поза законодавством ЄС стано-вить все життя автора та 70 років післяйого смерті. Точаться дискусії, що три-валий строк дії авторського права об-межує права супільства на вільний до-ступ до культурного надбання, а томумає бути зменшений. Наприклад, до-слідники пропонують для фотографіч-

них творів, зокрема й тих, які збері-гаються в музейних колекціях, встано-вити коротший строк — від 5 до 25років [6]. Однак сьогодні пропозиції незнаходять підтримки серед творчихосіб та їхніх представників. У колек-ціях (особливо музеїв сучасного ми-стецтва) левову частку становлятьтвори, строк чинності майнових прававтора на які ще не закінчився. За на-явності таких творів музеї можуть здій-снювати правомірне відтворення(оцифрування) творів, укладаючи з ав-торами договори. Проте трапляютьсявипадки, коли твори отримані безукладення договорів з їхніх авторами,особливо ті, що ввійшли в колекції ми-нулих років чи коли знайти авторадляукладення договору практично не-можливо. У спеціальних випадках, ви-значених законом, використання такихтворів може бути бездоговірним і без-оплатним. Такі випадки для авторівназивають обмеженням їхніх майновихправ, а для користувачів, зокрема,музеїв — «вільним використаннямтворів».

У ЄС зазначені випадки узагаль-нені в Директиві 2001/29/ЄС про гар-монізацію певних аспектів авторсько-го права та суміжних прав в інформа-ційному суспільстві (далі —Директива 2001/29/ЄС) [7]. Відповід-но до п. «с» ст. 5 (2) цієї Директивидержави-члени можуть передбачитивинятки чи обмеження права відтво-рення, здійсненого загальнодоступни-ми музеями, що не передбачаютьпряму чи опосередковану економічнуабо комерційну вигоду. Додатково за-значено, що дозволяється вільне ви-користання шляхом повідомлення дозагального відома публіки або надан-ня доступу представникам публікидля цілей дослідження чи приватногонавчання за допомогою спеціальнихтерміналів у приміщеннях музеїв дотворів та інших об’єктів з їхніх колек-цій, на які не поширюються умовипродажу або ліцензування (п. «n» ст. 5(3) Директиви 2001/29/ЄС).

В. Троцька

21



З наведених норм випливає, щодозволяється вільно використовуватитвори за дотримання таких умов:

•дії музеїв щодо відтворення(оцифрування) та надання досту-пу до творів не передбачаютьпряму чи опосередковану еконо-мічну або комерційну вигоду;

•доступ до твору дзійснюється з до-слідницькою метою чи для при-ватного навчання;

•доступ до твору надається за допо-могою спеціальних терміналів уприміщенні музею.

Як засвідчує практика застосуван-ня норм, наведені умови викликаютьнизку запитань.

Щодо першої умови. Норма «прямаабо опосередкована економічна чи ко-мерційна вигода» є досить широкою.Тож потає питання, чи належить дер-жавний, приватний музей до такої ка-тегорії. У п. 42 преамбули до Дирек-тиви 2001/29/ЄС наведено роз’яснен-ня поняття «неприбутковості».Зокрема, зазначено, що «некомерцій-ний характер відповідної діяльностіповинен визначатися цією діяльністюяк такою. У цьому відношенні органі-заційна структура та засоби фінансу-вання відповідної установи не є вирі-шальним фактором». Тобто музеї мо-жуть засновуватися та діяти набудь-яких організаційно-правовихформах, передбачених законом. Фі-нансування музеїв залежно від формвласності може здійснюватися за ра-хунок коштів відповідно державногобюджету, місцевих бюджетів, благо-дійних внесків фізичних і юридичнихосіб, інших джерел, не забороненихзаконом. Додатковими джерелами фі-нансування можуть бути кошти, щонадходять від господарської діяльно-сті, надання платних послуг, зокремай за відвідування музеїв і виставок,продажу копій картин з їхніх колек-цій та інших джерел. Проте, незалеж-но від організаційно-правової форми,саме дії з відтворення (оцифрування)та надання доступу до творіву межах

вільного використання твору маютьздійснюватися без комерційної мети.

Нариклад, Національна портретнагалерея в Лондоні (the National Por-trait Gallery) надає дозвіл на відтво-рення та надання доступу до колекціїяк на платній, так і на безкоштовнійоснові. Для цього потрібно заповнитизаявку, в якій визначити вид ліцензії.Для некомерційних онлайнових про-грам, таких як наукові та неприбутковівеб-сайти надається право на відтво-рення, надання доступу до твору із за-стосуванням ліцензії Creative Com-mons, безкоштовно. Для приватних не-комерційних досліджень, таких якнавчання в класі, при написанні ди-сертаційної роботи або в наукових і не-комерційних виданнях, якщо загаль-ний друкований/електронний тираж неперевищує 2000 примірників для книгабо 4000 примірників для журналів(крім випадків, коли твір використову-ється на його обкладинці) надаєтьсяправо на відтворення, надання доступудо твору із застосуванням академічноїліцензії, що також є безкоштовною.Для будь-якого комерційного викори-стання надається право на відтворен-ня, надання доступу до твору із засто-суванням професійної ліцензії за плату[8] (Рис. 1).

Існують випадки, коли зображеннякартин відтворено на цифрових но-сіях, які пропонуються до продажучерез веб-сайт музею. У таких випад-ках відтворення, надання доступу дотворів, навіть з навчальною метою, неє вільним, оскільки зазначені діїмають комерційну мету (Рис. 2).

Рис. 1. Сторінка з веб-сайту Національної портретної галереї в Лондоні,на якій наведені посилання на види ліцензій для комерційного чи некомерційного використання творів з музейної колекції

Рис. 2 Сторінка з веб-сайту Національної галереї Лондона, на якій розміщенаінформація про продаж цифрових носіїв, у яких зафіксовані зображення картин з музейної колекції [9]

В. Троцька



4 Науковий результат — нове наукове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладнихнаукових досліджень та зафіксоване на носіях інформації. Науковий результат може бути у формізвіту, опублікованої наукової статті, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-досліднуроботу, монографічного дослідження, наукового відкриття, проекту нормативно-правового акта, нор-мативного документа або науково-методичних документів, підготовка яких потребує проведення від-повідних наукових досліджень або містить наукову складову, тощо (ст. 1 Закону України «Про науко-ву і науково-технічну діяльність»).

В. Троцька

23



Щодо другої умови, згідно з якою до-ступ до творів дозволяється з дослід-ницькою метою чи для приватного на-вчання. Оскільки дослідження поді-ляються на наукові, історичні, патентніта маркетингові, відразу постаютьпрактичні запитання: чи всі види до-сліджень підпадають під наведені ви-нятки та яким документом вони мо-жуть бути підтвердженідля музеїв?

Дослідження, досліди (у широкомузначенні) — пошук нових знань або си-стематичне розслідування з метою вста-новлення фактів; (у вузькому значенні)науковий метод (процес) вивчення чого-небудь [10]. Якщо керуватися тим, щорозширення сфери обмеження майно-вих прав може спричинити порушенняправ та інтересів авторів, доцільно роз-глядати наведене поняттяу вузькомузначенні, а саме як наукове досліджен-ня. Наприклад, у ст. 52a (2) Закону Ні-меччини «Про авторське правоі суміжніправа» передбачено, що допускаєтьсяпублічний доступ «до опублікованихмалих за обсягом частин твору, творівобмеженої кількості, а також до певнихстатей з газет або журналів виключнодля вузького кола осіб у їхніх власнихнаукових дослідженнях, якщо це не-обхідно для досягнення поставленоїмети та не слугує для отримання при-бутку».

Наукове дослідження розглядаєтьсяяк процес вивчення об’єкта чи явища зметою виявлення закономірностей йоговиникнення та розвитку, а також мож-ливостей його зміни й використання вінтересах добробуту суспільства [11].Об’єктом пізнання називають те, на щоспрямована пізнавальна діяльність-дослідника. Тобто наукове досліджен-ня може бути здійснене дослідником-фізичною особою з метою отриманнянаукових результатів4. На практицінауково-дослідні, навчальні заклади,

наукові підрозділи можуть надаватиписьмові запити музеям на отриманнясвоїми представниками (фізичнимиособами, які працюють, навчаються втаких закладах, підрозділах) доступудо творів, розміщених у колекціях му-зеїв для цілей наукового дослідження.

Вільний доступ до творів може бутитакож наданий музеями відвідувачам зметою приватного навчання. «Навчан-ня — це планомірна, організована,спільна і двостороння діяльність учите-лів і учнів, спрямована на свідоме,міцне і глибоке опанування останнімисистеми знань, навичок і вмінь, процес,під час якого набувається загальна осві-та, формується і розвивається особи-стість учня, його світогляд, засвоюєтьсядосвід людства і професійної діяльності»[12]. У наведених нормах Директиви2001/29/ЄС мова йде не про «діяльністьучителів і учнів», а про «приватне на-вчання», під яким можливо розуміти са-мостійне опанування знань особою. Уцьому разі, така особа може самостійнонести відповідальність за добросовіс-ність її намірів при використанні творуз музейної колекції.

Зважаючи на наведені уточнення,умови вільного використаннятворів змузейної колекції для дослідження чиприватного навчання потребують уні-фікації. Тож науковці пропонують му-зеям, Міжнародній раді музеїв, «розро-бити власну політику регулювання, на-приклад, умов надання музейнихколекцій для наукової та дослідниць-кої діяльності відповідно до обраноїстратегії, що включає вимогу викори-стання в некомерційних цілях і перед-бачатиме розвиток інтелектуальногоаналізу масивів текстів і даних» [13].

Щодо третьої умови. Вільний доступдо творів може бути наданий особі натериторії приміщення музею за допо-могою спеціального терміналу (облад-

нання). Такі вимоги спрямовані наунеможливлення відтворення та роз-повсюдження твору з іншими цілями,ніж зазначено5. Музеї можуть застосо-вувати технічні засоби захисту (на-приклад, заборона відтворення (скачу-вання) твору, обмеження кількостій(або) часу доступу до твору тощо).

На практиці виникають питання,чи має право музей або інший подібнийзаклад здійснювали відтворення(оцифрування) всіх творів зі своєї ко-лекції з метою надання до них доступувідвідувачам через мережу Інтернет ?Відповідь на порушене питання нада-но Судом ЄС шляхом роз’яснення п. «n»ст. 5 (3) Директиви 2001/29/ЄС в справі«Technische Universität Darmstadt»проти «Eugen Ulmer KG» [14]. Бібліоте-ка Університету Дармштадта здійсню-вала відтворення творів з її фонду зметою надання їх у користування відві-дувачам. Суд постановив, щоп. «n» ст. 5(3) Директиви 2001/29/ЄС не пере-шкоджає державам-членам надаватипублічно доступним закладам, правона оцифрування творів, якщо таке від-творення необхідне для того, щоби зро-бити ці твори доступними для відвіду-вачів за допомогою спеціальних термі-налів у приміщеннях цих закладів.Проте «такі акти відтворення, на відмі-ну від деяких операцій, пов’язаних зоцифруванням твору, також не можутьбути дозволені за допоміжним правом,що випливає з поєднаних положеньстатей 5 (2) (c) та 5 (3) (n) Директиви2001/29, оскільки вони не є необхідни-ми для того, щоб зробити твір доступ-ним для користувачів цього творучерез спеціальні термінали відповіднодо умов, встановлених цими положен-нями». Тобто суд виключив можливістьзакладів, до яких належать також

музеї, посилатися на п. «с» ст. 5 (2) Ди-рективи 2001/29/ЄС для відтворення(оцифрування) закладами цілих колек-цій, а не окремих творів. На практицітакі вимоги можуть призводити до за-тримок у випадку вільного використан-ня твору, тому що музей має відтворити(оцифрувати) твір після запиту (замов-лення) особи, що вимагатиме відповід-них витрат людських, часових і фінан-сових ресурсів.

Водночас, узаконодавстві країн ЄСопускається вільне відтворення (оциф-рування) творів для цілей збереження6,заміни пошкодженого та непридатногопримірника7, передачі твору іншомумузею (коли необхідно відновитивтрачену, знищену чи непридатну длявикористання копію подібним музеєм,якщо останній не може отримати такукопію іншим правомірним способом).Однак наведені випадки стосуються від-творення в межах певного закладу, атому не поширюються на їх розміщенняв мережі Інтернет. Наприклад, у ст. 23Закону Литви «Про авторське право ісуміжні права» чітко зазначено, що«дозволяється відтворювати для неко-мерційних цілей твори музеями, за ви-нятком творів, що передаються широко-му загалу через комп’ютерні мережі (вІнтернеті)».

У законодавстві низки країн перед-бачена можливість доступу до творів безотримання згоди автора, проте з випла-тою йому винагороди. Таким чиномвстановлюються компенсаційні виплатиза збитки, що їх може понести автор відбездозвільного використання творів.Так, відповідно до § 52 b Закону Німеч-чини «Про авторське право і суміжніправа» твори можуть бути одноразоводоступними в кількості, що не переви-щує їхню кількість в музейній колекції.


24 Теорія і практика інтелектуальної власності � 5/2018

В. Троцька

5 Наприклад, відповідно до § 20 (4)Закону Естонії «Про авторське право» музеї мають право без дозво-лу автора та без виплати йому винагороди на замовлення фізичної особи:1) надавати доступ до творівзі своїх колекцій на місці за допомогою спеціального обладнання; 2) надавати твори зі своїх колекційіндивідуально на місці використання».6 Наприклад, у § 20 (1) Закону Естонії «Про авторське право» чітко зазначено, що дозволяється відтво-рити (оцифрувати) твір саме для цілей збереження.7 Такі випадки визначені в законах про авторське право Греції (Art. 22, 23), Ірландії (Art. 53–58 andSecs. 59 ff.), Норвегії (Аrt. 16), Угорщини (Art. 35 (4)), Литви (ст. 23) та ін.

При цьому використання може бутиздійснено без дозволу автора, проте звиплатою авторської винагороди. Вимо-га щодо виплати винагороди може бутипред’явлен амузею організацією колек-тивного управління.

Окрім того, згідно з п. «j» ст. 5 (3)Директиви 2001/29/ЄС дозволяєтьсявільне використання з метою рекламипублічної виставки чи продажу творівмистецтва в межах, необхідних дляпросування заходу, крім будь-якогоіншого комерційного використання.Такі норми передбачені в законах ба-гатьох країн ЄС і стосуються відтво-рення у каталогах творів, виставле-них на доступних публіці виставках,аукціонах, ярмарках або в колекціяхдля висвітлення зазначених заходів,без використання цих каталогів з ко-мерційною метою8. Короткий словникмузейних термінів поняття «каталогмузейний» визначає як «систематич-ний анотований перелік музейнихпредметів, що знаходяться у фондах абов експозиції музею, класифікованих заякоюсь ознакою. Опубліковані каталогиє однією з «форм публікацій музейнихзбірок» [15]. У музейній діяльності по-ширені каталоги у формі окремих ви-дань, наприклад: каталоги-визначни-ки, каталоги музейних колекцій, ката-логи експозицій (виставок) тощо, атакож робочі каталоги у формі науко-во-довідкових картотек (систематич-них, тематичних, предметних, геогра-фічних, іменних, хронологічних таін.). Використовують також каталоги,що містять зображення відтворенихтворів з музейної колекції, розміщенів мережі Інтернет (наприклад, на веб-сайті музею). Вільним вважатиметьсяїх відтворення лише для висвітленнязаходів музею, без використання ка-талогів з комерційною метою. На-приклад, згідно з § 58 Закону Німеч-чини «Про авторське право і суміжніправа» допускається відтворення та

розповсюдження творів у каталогах(переліках), що видаються музеями,коли таке відтворення та поширенняза своїм змістом або актуальністюпов’язані з виставкою чи видані длядокументування змісту колекції фон-дів і не спрямоване на отриманняприбутку. Наведене положення булороз’яснено Федеральним ВерховнимСудом Німеччини як таке, що дозво-ляє відтворення творів у музейних ка-талогах, навіть якщо твори збері-гаються на складі через відсутністьпростору для демонстрації у виставко-вих залах музею. Проте і в цьому ви-падку залишається вимога щодо вико-ристання каталогу без комерційноїмети [16]. Тобто умова «некомерційно-сті» є ключовою, незалежно від формикаталогу, в якому містяться твори(аналогової чи цифрової).

У законах країн ЄС також перед-бачені норми щодо вільного відтво-рення музеями творів для осіб з обме-женими фізичними можливостями.Зокрема, відповідно до ст. 31-А Зако-ну Сполученого Королівства «Про ав-торське право, дизайн і патенти» доз-воляється вільне відтворення творумузеєм для потреб осіб з вадами зору,за умов, що: музей отримав твір на за-конних підставах; відтворення творуздійснюється без комерційної мети;твір призначений лише для особисто-го використання особою з обмежени-ми фізичними можливостями.

Окрім того, в діяльності музеїв частовиникають питання отримання дозволуна відтворення твору, автор якого не ві-домий. Дозволене використання такихтворів регулюється Директивою2012/28/ЄС про окремі випадки дозволе-ного використання сирітських творів[17], згідно з якою дозволяється відтво-рення таких творів за умови проведенняналежного пошуку їхніх авторів і надан-ня твору статусу «сирітського». Багатокраїн ЄС імплементували норм Дирек-


В. Троцька


8 Такі випадки визначені в більшості законів про авторське право країн ЄС, зокрема, Бельгії, Боснії-Герцеговини, Данії, Естонії, Литви, Фінляндії, Франції, Німеччини, Македонія, Мальти, Нідерланди,Норвегії, Польщі, Португалії, Сербії, Словенії, Словаччини, Швейцарії, Сполученого Королівства.

В. Троцька



тиви 2001/29/ЄС в своєму законодавстві(Сполучене Королівство, Німеччина,Литва, Естонія, Фінляндія тощо).

Якщо порівнювати законодавствоУкраїни із законодавтвом ЄС, то щодоправового регулювання відносин,пов’язаних з вільним використаннямтворів музеями, получаємо абсолютнупрогалину. У Законі України « Про ав-торське право і суміжні права» термін«музей» жодного разу не вжито. Опосе-редковано на діяльність музеїв можутьпоширюватися положення п. 5 ч. 1ст. 21 цього Закону, згідно з якими доз-воляється вільне відтворення у катало-гах творів, виставлених на доступнихпубліці виставках, аукціонах, ярмар-ках або в колекціях для висвітленнязазначених заходів, без використанняцих каталогів у комерційних цілях.Решта норм, передбачених у Директиві2001/29/ЄС та законодавстві європей-ських країн, відсутні. Не говорячи вжепро врегулювння питань авторськогоправа в діяльності цифрових музеїв,кількість яких в Україні з кожнимроком зростає. За відсутності нормщодо вільного використання творів,правомірна діяльність музеїв значноускладнюється.

Висновки1. Розвиток цифрових технологій та

інформатизація суспільства вимагаютьпристосування культурно-освітніх за-кладів, зокрема музеїв, до нових реалійзбереження та поширення колекцій зїхніх фондів. З одного боку, переведен-ня творів у цифровий формат музеямиє необхідним кроком для поширенняінформаційних знань і проведеннянаукових досліджень, збереженнякультурного надбання. З другого боку,підтримка творчої діяльності авторів євизначальною умовою, зокрема й длянаповнення фондів музеїв. Отож діяль-ність музеїв у контексті дотриманняавторського права має дуалістичнуприроду, що потребує врегулюванняшляхом забезпечення балансу інтере-сів сторін: по-перше, задоволення сус-пільних інтересів, по-друге, не допу-

щення порушення приватних прав ав-торів на твори.

2. Цифровий музей відрізняється відмузею звичайного розширеними послу-гами, котрі він надає, що пов’язані з від-творенням у цифровій формі та надан-ням доступу відвідувачам до творів з му-зейної колекції через мережу Інтернет.

3. У законодавстві країн ЄС поло-ження стосовно обмежень майновихправ авторів можливо умовно поділитина вільне відтворення (оцифрування)творів для внутрішньо-музейних цілей(наприклад, для зереження твору, за-міни пошкодженого твору); зовнішньо-музейних цілей (наприклад, відтворен-ня (оцифрування) та надання доступудо творів відвідувачамв приміщеннімузеїв з метою наукового дослідженнячи приватного навчання).

4. У Законі України «Про авторськеправо і суміжні права» положеннящодо вільного відтворення творів дляцілей музеїв відсутні. Видається за не-обхідне внести зміни до ст. 22 названо-го Закону, передбачивши, що дозво-ляється без згоди автора та без випла-ти йому винагороди відтворення,зокрема й репрографічне відтворення,примірника твору музеями, без прямоїабо опосередкованої економічної чи ко-мерційної мети із зазначенням умов,визначених в Директиві 2001/29/ЄСпро гармонізацію певних аспектів авто-рського права та суміжних прав в ін-формаційному суспільстві. Крім того,при доопрацюванні норм ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміж-ні права» доцільно врахувати нормиДирективи 2001/29/ЄС щодо наданнядоступу фізичною особою з метою нау-кового дослідження чи приватного на-вчання за допомогою спеціальних тер-міналів (обладнання) у приміщенняхмузеїв до творів з їхніх колекцій. Вва-жаємо, що правове регулювання відно-син, поширених сьогодні на практиці,сприятиме розвитку музейної справи вУкраїні в цифрову епоху.


В. Троцька


1. Yüregir Oya Hacire. The Awareness of E-museums in Turkey andThoughts on theEffects of E-Museums on Education.

URL: https://www.researchgate.net/publication/320346748_The_Awareness_of_E-m u s e u m s _ i n _ T u r k e y _ a n d _ T h o u g h t s _ o n _ t h e _ E f f e c t s _ o f _ E - M u s e -ums_on_Education.

2. Weng T. The 19th century official paris salon exhibition digital museum. Wseastransactions on information science and applications,12(6):1903–1912, 2009.URL: http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.548.1484-&rep=rep1&type=pdf.

3. The Digital Online Museum. A new approach to experience virtual heritageTilman Deuschel, Timm Heussand Bernhard Humm.

URL: https://www.researchgate.net/publication/280113083_The_Digital_Online_Museum_A_new_Approach_to_Experience_Virtual_Heritage.4. Hong J.-S., Chen H.-Y., and Hsiang J. A digital museum of taiwanese but-

terflies.In P. J. N¨urnberg, D. L. Hicks, and R. Furuta, editors, the fifth ACM con-ference, p. 260–26.

5. Benhamou Yaniv. Copyright and Museums in the Digital Age. URL: http://www.wipo.int/wipo_magazine/en/2016/03/article_0005.html.6. Reese R. A. Photographs of Public Domain Paintings: How, if at all, Should We

Protect Them? // Journal of Corporation Law. 2009. 34. р. 1033–1058.7. Директива 2001/29/ЄС Європейського парламенту та Ради від

22.05.2001 року про гармонізацію певних аспектів авторського права та су-міжних прав у інформаційному суспільстві.

URL: http://old.minjust.gov.ua/file/31338.8. National Portrait Gallery Reproducing images from our Collection.

URL:https://www.npg.org.uk/business/images/license-image.9. Національна галерея Лондона. URL: http://www.nationalgallery.org.uk10.Дослідження. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.11.Наукове дослідження. URL:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1

%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F12.Ягупов В. В. Педагогіка. URL: http://eduknigi.com/ped_view.php?id=122.13.Исследование ограничений и исключений из авторского права для музеев/

подготов. Жаном-Франсуа Канатом и Люси Гибо совместно с ЭлизабетЛоге. URL: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/copyright/ru/

sccr_30/sccr_30_2.pdf.14.Сase 117-13. Decision of the Court of Justice of the EU, 11 September 2014.15.Науковий каталог музею і його види. Класифікаційна схема: принципи і

схема її побудови. URL: https://bookster.com.ua/naukovyj-katalog-muzeyu-jogo-vydy-klasyfikatsijna-shema-pryntsypy-shema-yiyi-pobudovy.

16.Canat Jean-François and Guibault Lucie, in collaboration with Logeais Elisa-beth. Study on copyright limitations and exceptions for museums.

URL:https://www.google.com.ua/search?hl=ru&source=hp&ei=SuswW_hokdGwAeKBuZAB&q=+free+use+copyright+museums&oq=+free+use+copyr-

ight+museums&gs_l=psyab.3...918.33968.0.35226.8.7.0.0.0.0.334.1074.0j5j0j1.7.0....0...1c.1.64.psyab..1.5.942.6..0j35i39k1j0i19k1j0i22i30i19k1j33i21k1j0i30k1j0i8i30k1.154.hiBZnQkF844.

17.Directive 2012/28/EU of the European Parliament and of the Council of 25 Octo-ber 2012 on certain permitted uses of orphan works.

URL: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2012:299:0005:0012:EN:PDF.




1. Yüregir Oya Hacire. The Awareness of E-museums in Turkey andThoughts on theEffects of E-Museums on Education.

URL: https://www.researchgate.net/publication/320346748_The_Awareness_of_E-m u s e u m s _ i n _ T u r k e y _ a n d _ T h o u g h t s _ o n _ t h e _ E f f e c t s _ o f _ E - M u s e -ums_on_Education.

2. Weng T. The 19th century official paris salon exhibition digital museum. Wseastransactions on information science and applications,12(6):1903–1912, 2009.URL: http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.548.1484-&rep=rep1&type=pdf.

3. The Digital Online Museum. A new approach to experience virtual heritageTilman Deuschel, Timm Heussand Bernhard Humm.

URL: https://www.researchgate.net/publication/280113083_The_Digital_Online_Museum_A_new_Approach_to_Experience_Virtual_Heritage.4. Hong J.-S., Chen H.-Y., and Hsiang J. A digital museum of taiwanese butterflies.

In P. J. N¨urnberg, D. L. Hicks, and R. Furuta. (editors) the fifth ACM conference,p. 260–26.

5. Yaniv Benhamou. Copyright and Museums in the Digital Age. URL: http://www.wipo.int/wipo_magazine/en/2016/03/article_0005.html.6. Reese R. A.. Photographs of Public Domain Paintings: How, if at all, Should We

Protect Them? Journal of Corporation Law. 2009. 34. р. 1033–1058.7. Dyrektyva 2001/29/IeS Yevropeiskoho parlamentu ta Rady vid 22 travnia 2001

roku pro harmonizatsiiu pevnykh aspektiv avtorskoho prava ta sumizhnykh pravu informatsiinomu suspilstvi.

URL: http://old.minjust.gov.ua/file/31338.8. National Portrait Gallery Reproducing images from our Collection.

URL:https://www.npg.org.uk/business/images/license-image.9. Natsionalna halereia Londona. URL: http://www.nationalgallery.org.uk10.Doslidzhennia. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.11.Naukove doslidzhennia. URL:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1

%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F12.Iahupov V. V. Pedahohika. URL: http://eduknigi.com/ped_view.php?id=122.13.Yssledovanye ohranychenyi y yskliuchenyi yz avtorskoho prava dlia muzeev. /

рodhotov. Kanatom Zhanom-Fransua y Hybo Liusy sovmestno s Lohe Эlyzabet.URL: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/copyright/ru/sccr_30/sccr_30_2.pdf.

14.Sase 117-13. Decision of the Court of Justice of the EU, 11 September 2014.15.Naukovyi kataloh muzeiu i yohovydy. Klasyfikatsiina skhema: pryntsypy i skhe-

ma yiipobudovy. URL: https://bookster.com.ua/naukovyj-katalog-muzeyu-jogo-vydy-klasyfikatsijna-shema-pryntsypy-shema-yiyi-pobudovy.

16.Canat Jean-François and Guibault Lucie, in collaboration with Logeais Elisa-beth. Study on copyright limitations and exceptions for museums.

URL:https://www.google.com.ua/search?hl=ru&source=hp&ei=SuswW_hokdGwAeKBuZAB&q=+free+use+copyright+museums&oq=+free+use+copyr-

ight+museums&gs_l=psyab.3...918.33968.0.35226.8.7.0.0.0.0.334.1074.0j5j0j1.7.0....0...1c.1.64.psyab..1.5.942.6..0j35i39k1j0i19k1j0i22i30i19k1j33i21k1j0i30k1j0i8i30k1.154.hiBZnQkF844.

17.Directive 2012/28/EU of the European Parliament and of the Council of 25 Octo-ber 2012 on certain permitted uses of orphan works.

URL: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2012:299:0005:0012:EN:PDF.


В. Троцька


Троцкая В. Цифровые музеи и ограничения имущественных прав ав-торов: законодательство и практика ЕС. В статье рассматриваются вопросыправового регулирования свободного использования произведений для целей му-зеев. Внимание уделено особенностям деятельности цифровых музеев. Определе-на разница между понятиями «музей» и «цифровой музей». Проанализированозаконодательство ЕС обисключениях и ограничениях авторского права для музе-ев. Охарактеризованы основные условия свободного использования произведе-ний. Приведены примеры из судебной практики ЕС. Высказаны предложения ка-сательно усовершенствования национального законодательства в сфере авторско-го права и смежных прав.

Ключевые слова: музеи, цифровые музеи, Интернет, свободное использованиепроизведений, ограничения имущественных прав авторов, воспроизведение(оцифровка) произведений

Trotska V. Digital museums and limitation of authors' propertyrights: legisla-tion and practice EU. The author in the article analyzes the content of such a phenome-non as «digital museums». Digital museums are conventionally divided into the followingtypes: «brochure museums» which provide advisory information for museum; and there are«content museums», which are databases of museum collections; and there are «virtual mu-seums» or «museums without walls», which offer a variety of online content. The article de-scribes the features of the last of the listed types of digital museums in details.

The definitions of «museum» and «digital museum» are analyzed. The author deter-mined the difference between them.

The author particularly analyses the EU legislation on exceptions and limitationof copyright for museums (Directive 2001/29/EC on the harmonisationof certain as-pects of copyright and related rights in the information society; Directive 2012/28/EUon certain permitted uses of orphan works).

It is determined that the conditions for the free use of works, are:1) the activities of museums regarding the use of works should not include direct

or indirect economic or commercial advantage;2) access to works is permitted for the purpose of research or personal study;3) access to works should be provided through dedicated terminals in the muse-

um's building. The author gives practical examples of the activities of digital museums.The article also describes the norms of the laws of European countries regarding

the free use of works by museums.It is concluded that in the legislation of European countries the norms concerning

the limitation of property rights of authors may be tentatively divided into free repro-duction (digitization) of works for: internal-museum purposes (for example, to save awork, or replace a damaged work); external-museum purposes (for example, repro-duction (digitization) and provision of access to works by visitors at the museumpremises for the purpose of research or private study). It is also determined that thefree use of works from a museum collection for the latter purposes, which raises anumber of practical issues in the implementation of the EU legislation rules. The au-thor in the articlе analyses the problems of application of the legislation in the sphereof copyright, gives examples from European judicial practices.At the end of the articlethe author draws conclusions.

Key words: museums, digital museums, the Internet, free use of works, limitationof property rights of authors, reproduction (digitization) of works

В. Троцька


ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

30Теорія і практика інтелектуальної власності � 5/2018

ISSN 2308-0361

Стаття присвячена проблемним питанням укладення договору про передачу ноу-хау. При цьому, правова природа договору про передачу ноу-хау залишається належ-ним чином не визначеною та недостатньо дослідженою. Договір про передачу ноу-хау,як і власне ноу-хау, з’явилися порівняно недавно. Можливо, тому майже повністю від-сутні правові приписи щодо порядку укладення, використання та розірвання такогодоговору, його різновидів, специфіки змісту та деяких інших умов.

Ключові слова: ноу-хау, договір про передачу ноу-хау, ліцензія, ліцензійний дого-вір, ліцензіар, ліцензіат, цесія, цедент, цесіонарій

УДК 347. 122: 007

Алла Дідук, завідувач сектору патентного права відділу промислової власності НДІ інтелектуальної власностіНАПрН України, кандидат юридичних наук,доцент

ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДЕННЯДОГОВОРУ ПРО ПЕРЕДАЧУ

НОУ-ХАУ

Постановка проблеми. Договірпро передачу ноу-хау, як і власне ноу-хау, з’явилися порівняно недавно. Мож-ливо, тому майже повністю відсутні пра-вові приписи щодо порядку укладання,використання та розірвання такого до-говору, його різновидів, специфіки змі-сту та деяких інших умов. У доктриніцивільного права зазначається, що най-більшу схожість договір про передачуноу-хау має з ліцензійним договором,під яким, переважно розуміють угодущодо використання винаходів, корис-них моделей, промислових зразків таінших об’єктів права інтелектуальноївласності, крім ноу-хау. Тож саме з лі-цензійним договором у подальшому йбуде порівнюватися договір про пере-дання ноу-хау. Хоча відмінностей цейдоговір має більше, ніж спільного з лі-цензійним договором.

Загалом, укладення договору про пе-редачу ноу-хау має певну специфіку,пов’язану з небезпекою розкриття змі-сту конфіденційної інформації у форміноу-хау вже на стадії переддоговірнихконтактів сторін. Тож укладенню дого-

вору про передання ноу-хау, зазвичай,передує укладення сторонами поперед-ньої угоди, в якій серед інших обумов-люються умови забезпечення конфіден-ційності ноу-хау. Така передбачливістьмайбутніх партнерів повністю виправ-дана, бо ноу-хау існує лише доти, допо-ки зберігається його конфіденційність.У випадку його розкриття ноу-хау втра-чає всяку цінність, а необхідність укла-дення договору, зазвичай, відпадає.У цьому не зацікавлений, насампередволоділець ноу-хау, бо позбавляєтьсяможливості використовувати перевагуперед конкурентами та отримуватипевні вигоди. Але в результаті перед-часного розголошення ноу-хау можутьпостраждати й майнові інтереси потен-ційного набувача ноу-хау. Тож у більшо-сті випадків сторони майбутнього дого-вору зацікавлені в забезпеченні конфі-денційності саме змісту ноу-хау.

На відміну від викладеного поряд-ку, процедура укладення ліцензійногодоговору набагато простіша. Проблемазбереження в таємниці винаходу чи ін-шого об’єкта, право на використання

якого надається за ліцензійним догово-ром, тут не виникає. Так само, як і невиникає необхідності укладати попе-редню угоду. І те, й те пов’язано з тим,що, по-перше, патентоволоділець, якийє водночас володільцем виключногоправа (легальна монополія) на винахід(на відміну від володільця ноу-хау, уякого виникає лише фактична монопо-лія), може сам вирішувати питання,дозволяти чи забороняти третім особамвикористовувати запатентований нимвинахід. Ноу-хау, як відомо, може бутивикористано будь-якими особами, неза-лежно від бажання першочергового во-лодільця, якщо воно отримане в ре-зультаті самостійних досліджень абоіншим законним способом.

Порівняльний аналіз змісту ліцен-зійного договору та договору про пере-дачу ноу-хау також підкреслює їх чис-ленні відмінності, буквально за кожноюістотною умовою. Взяти хоча б основніобов’язки сторін. У ліцензійному догово-рі їх кількість незначна, особливо цестосується обов’язків ліцензіара. Стано-вище ліцензіара, на відміну від стано-вища сторони договору про передачуноу-хау, має більш пасивний характер.Зміст ліцензійного договору на винахідможе обмежуватися тільки наданнямдозволу (ліцензії) на використанняцього технічного рішення, тоді як у до-говорі про передачу ноу-хау предметомдоговору є дія щодо передання конфі-денційної інформації. Інакше кажучи, упершому випадку передбачається нега-тивний обов’язок — не робити нічого(юридично не перешкоджати застосу-ванню винаходу), а в другому — пози-тивний обов’язок зробити щось (переда-ти ноу-хау). На це вказували в юридич-ній літературі [1, 127].

Відмінності між договором про пере-дачу ноу-хау та ліцензійним договоромтакож вбачаються при порівнянніінших їхніх умов, зокрема, строку дого-вору, випадків, розмірів і характерумайнової відповідальності сторін, під-став та наслідків розірвання договорута ін. [2, 131].

Загалом результати порівняльногоаналізу ліцензійного договору та догово-ру про передачу ноу-хау дають підставидо висновку про наявність істотних від-мінностей між ними та зрештою проїхню різну правову природу. Тож дореч-но згадати твердження Г. Штумпфа проте, що характеристика договору про пе-редачу ноу-хау, як ліцензійного догово-ру спричиняє радше плутанину понять,ніж прояснення правової природи такихдоговорів [3, 43].

Необхідно мати на увазі, що хоча задоговором про передачу ноу-хау набу-вачу й передаються (зазвичай) певніоречевлені об’єкти (технічна докумен-тація, зразки виробів, приладів, речо-вин та ін.), головне все ж полягає не вцьому, а в конфіденційній інформації,що в них міститься. Саме вона найбіль-ше і цікавить набувача.

Підсумовуючи викладене, можнадійти попереднього висновку, що договірпро передачу ноу-хау, попри деяку схо-жість із ліцензійним договором та з дея-кими іншими цивільно-правовими дого-ворами (наприклад, деякою мірою — до-говорами купівлі-продажу, підряду,майнового найму, оренди, про спільнудіяльність та ін.) має посісти окремемісце в системі цивільних договорів. Ос-кільки таких спільних рис зовсім недо-статньо для його кваліфікації з позіціїюридичної природи як жодного із них, ніяк їх різновиду. Відповідно, договір пропередачу ноу-хау є повністю самостій-ним договором у системі інших цивіль-но-правових договорів, відмінним відних, потребує самостійного закріпленнята «свого» механізму правового регулю-вання.

Аналіз останніх досліджень і пуб-лікацій. В аспекті розгляду вказаноїпроблеми щодо правової природи дого-вору про передачу ноу-хау й особливо-стей укладення даного цього, а також за-гальних положень конфіденційної ін-формації, комерційної таємниці, ноу-хаудосліджувалися в науці цивільногоправа, зокрема, в працях Т. Бєгової,В. Дозорцева, В. Жукова, М. Епштейна,



31

А. Дідук

В. Єрєменко, О. Кохановської, В. Криж-ної, О. Кулініч, Н. Майданик, Ю. Носіка,С. Погуляєва, Є. Петрова, С. Семилєто-ва, О. Сергєєва, В. Смирнова, О. Чобота,Г. Штумпфа та ін. Однак характерноюрисою таких досліджень є те, що біль-шість науковців все ж сприймають цейдоговір через призму ліцензійного дого-вору, зокрема як договір безпатентної лі-цензії, хоча насправді це не так. Договірпро передачу ноу-хау суттєво відріз-няється від таких договорів, оскількимає специфічні, тільки йому притаманніознаки, завдяки такому нетиповомуоб’єкту, як ноу-хау, що передається зацим договором.

Метою цієї статті є з’ясуванняособливостей укладення договору пропередачу ноу-хау та розкриття йогоспецифіки.

Виклад основного матеріалу. Провідмінність договору про передачу ноу-хау від ліцензійного договору й іншихцивільно-правових договорів такожсвідчать умови його укладання. Особли-вості та складності, що виникають приукладенні договору про передачу ноу-хау, пов’язані принаймні, трьома основ-ними обставинами:

•фактично пона відсутність законо-давчих положень в законодавствіУкраїни, інших країн і на міжна-родному (регіональному) рівні;

•практична неможливість застосу-вання класичної схеми встанов-лення договірних зв’язків«оферта–акцепт»;

•специфіка предмета зобов’язальнихвідносин цього виду.

У процесі укладення будь-якого до-говору, зазвичай, розрізняють дві по-слідовні стадії: пропозиція укласти до-говір (оферта) та прийняття зробленоїпропозиції (акцепт). Відповідно, особа,що зробила пропозицію, називаєтьсяоферентом, а особа, яка прийняла про-позицію, — акцептантом. Цей порядокукладання договорів, закріпленийст. 641, 642 ЦК України, є загальнови-знаним у законодавстві зарубіжнихкраїн і міжнародній практиці. Та за-

стосувати його щодо укладення догово-ру про передачу ноу-хау практично не-можливо, оскільки він не показує особ-ливостей взаємин сторін, які вини-кають при цьому.

Проблема в тому, що пропозиціяукласти договір, яка виходить від будь-якої особи, визнається офертою тількиу випадку, якщо вона містить вказівкина всі істотні умови договору й адресу-ється конкретній, чітко визначеній особі.

З огляду на складність предмета до-говору та специфіку відносин з передан-ня ноу-хау, складно уявити ситуацію,коли б зроблена пропозиція укластитакий договір відповідала цим умовам і,зокрема, першій з них. Адже в оферті по-винно бути викладено насамперед змістноу-хау (його суть, призначення і тощо),інакше акцептант не може розглянутипо суті пропозицію, що надійшла та від-повідним чином відреагувати на неї. Ха-рактеристика ноу-хау належить до істот-них умов такого договору, тому відсут-ність в оферті інформації про це робитьїї юридично нікчемною. Суворо кажучи,така пропозиція взагалі не може вважа-тися офертою в правовому сенсі цього по-няття. Утім розкриття ноу-хау веде дорозголошення його змісту, а відповіднодо втрати конфіденційності. Можна ска-зати, що в цьому й полягає одна з най-більш важливих і специфічних ознакноу-хау. В результаті розголошення змі-сту ноу-хау воно втрачає свою комерцій-ну цінність, що в подальшому призведедо відсутності власне необхідності укла-дення договору.

Крім того, оскільки в пропозиції по-винні бути викладені всі істотні умовидоговору, оферент зобов’язаний вказатиумови використання ноу-хау, зокрема,тільки виробництво чи також продажвиготовленої на його основі продукції;визначити територію дії договору — зааналогією з правомочностями ліцензіа-та, якому надана проста, виключна абозмішана ліцензія на використання ви-находу; ціну договору та порядок здій-снення взаєморозрахунків сторін; зобо-вязання контрагентів щодо забезпечен-



А. Дідук

ня конфіденційності використання ноу-хау; умови обміну сторонами технічнимивдосконаленнями та багато інших.

Здається, що підготувати пропози-цію, що виходила б від цедента або на-бувача ноу-хау, практично неможливо.

Очевидно, що укладення договорупро передачу ноу-хау — досить склад-на та тривала процедура, котра не впи-сується в класичну схему «офер-та–акцепт». Тільки безпосереднє спіл-кування представників партнерів, підчас якого визначається комерційнацінність ноу-хау, можливості його ви-користання набувачем, узгодженняінших питань, які становлять взаєм-ний інтерес, може дати позитивний ре-зультат у формі укладення договору.

Міркування ж про можливість укла-дення договору про передачу ноу-хаушляхом публічної оферти наштов-хуються на те, що пропозиція проукладення не відповідає іншій із на-званих умов дійсності оферти. Бо сутьпублічної оферти полягає в тому,що вона адресується не конкретнійособі, а невизначеному колу осіб.

У доктрині цивільного права одно-стайності цього питання нема. Так,О. Іоффе вважав, що на таку пропози-цію може надійти безліч акцептів,кожен з яких робив би договір укладе-ним (хоча автор подібної пропозиції мігмати на увазі висновок лише одного до-говору, тому його не можна вважатиофертою) [4, 304]. На думку І. Новицько-го, пропозицію укласти договір (оферту),звернену до невизначеного кола осіб,слід визнати допустимою [5, 151]. Такоїж думки дотримується А. Кабалкін,стверджуючи, що в разі, коли є пропози-ція укласти договір з безліччю осіб,можна вважати, що суб’єкт права, відякого вона виходила, діяв на основі при-пущення укласти в подальшому й від-повідну кількість договорів [6, 85].Р. Халфіна спочатку заперечувала мож-ливість укладення таких договорів шля-хом публічної оферти, вважаючи, щоспрямованість певній особі — обов’язко-ва ознака оферти. Пропозиція, зроблена

невизначеному осіб, не може розгляда-тись як оферта, бо при цьому не ви-значено один із суттєвих елементів дого-вору — його сторону [7, 207], але згодомзмінила свою думку та дійшла висновкупро допустимість публічної оферти.Компромісну позицію в цій дискусіїобрав С. Ландкоф, який зазначав, щооферта, зроблена невизначеному колучи великій кількості осіб, не може зо-бов’язувати оферента укласти договір зтим, хто заявив про акцепт. Тільки вдеяких випадках, передбачених зако-ном, оферта, зроблена невизначенимособам, може створити для оферентаобов’язковою укласти договір з кожнимакцептантом [8, 178–180].

Щоб не заглиблюватися в деталі тасуть дискусії з проблем публічної офер-ти, вважатимемо, що її суть зрозумілавиходячи із зазначених висловлюваньрізних науковців. Більш переконливи-ми видаються аргументи тих, хто запе-речує наявність оферти в пропозиціях,зроблених публічно.

У законодавстві України немає од-нозначної відповіді на питання проможливість публічної оферти щодо до-сліджуваних договорів. Однак у світо-вій практиці є інші приклади. Широкевизнання публічна оферта отримала,зокрема, у французькому та швей-царському праві. У цих країнах вистав-ляння в магазинах товарів для прода-жу із зазначенням ціни розглядаєтьсяяк публічна оферта. За законодавствомФРН і відповідно до норм англо-амери-канського права аналогічні дії, навпа-ки, розглядаються лише як запрошен-ня почати переговори чи виклик наоферту [9, 26].

Викладене дає підстави дійти вис-новку про неприйнятність схеми «офер-та–акцепт» при укладенні договору пропередачу ноу-хау. Не випадково у біль-шості випадків використовуєтьсяінший спосіб встановлення договірнихзв’язків — шляхом укладення поперед-нього договору. Необхідність і навітьнеминучість укладення попередньогодоговору про передачу ноу-хау під-



33

А. Дідук

тверджується й світовою практикою,про що неодноразово зазначалося в лі-тературі [10, 36–37].

У попередньому договорі закріплю-ються різні права й обов’язки сторін,зумовлені конкретною ситуацією танасамперед змістом основного догово-ру, але найголовніше — породженаними обставина, що полягає у здій-сненні сторонами дій, котрі будутьвикладені у змісті при «укладанні но-вого договору» [11, 369].

Як уже зазначалося, зазвичай (алене обов’язково), ноу-хау охоплює сукуп-ність елементів, з яких хоча б один маєсекретний характер. Це підвищує ко-мерційну цінність ноу-хау, дає певні пе-реваги його володільцю перед своїмиконкурентами. Та ця перевага не довго-вічна. Її тривалість залежить насампе-ред від того, як довго ноу-хау буде збері-гатися в секреті. І, навпаки, розкриттязмісту ноу-хау, внаслідок чого воно стаєзагальнодоступним, позбавляє його во-лодільця переваг у конкурентній бо-ротьбі. Тож у забезпеченні таємностіноу-хау зацікавлені обидві сторони — іцедент, і набувач.

Проблема забезпечення секретностіноу-хау виникає вже на стадії поперед-ніх переговорів майбутніх партнерів.Набувач не має можливості прийнятирішення про укладення договору пропередачу ноу-хау до того, як він зможехоча б у загальних рисах ознайомитисязі змістом ноу-хау, яке він бажає при-дбати. Необхідно, щоб ще до укладеннядоговору цедент надав у його розпоряд-ження якийсь обсяг відомостей, що доз-воляє вирішити питання про доціль-ність придбання ноу-хау. А як це зроби-ти, якщо, цедент, навіть за умовисуворого виконання рекомендацій щодовибору партнера, не може бути до кінцявпевненим у його доброчесності, в тому,що він не спробує використовувати от-риману інформацію в своїх цілях і невідмовиться від укладення договору.

Словом, уже на стадії попередніхпереговорів кожна зі сторін несе пев-ний ризик, детермінований насампе-

ред невизначеністю предмета перего-ворів й іншими, вищеназваними об-ставинами.

Саме для цього, щоб уникнути мож-ливих непорозумінь у цій ситуації, зни-зити до мінімуму ризик несумлінногочи недбалого поводження свого партне-ра, сторони і укладають попередній до-говір, щоб не бути обманутими [12] й цеможна вважати головною метою укла-дання попереднього договору.

Яким має бути зміст такого договору?Цедент (володілець ноу-хау) зазвичайприймає на себе виконання таких зо-бов’язань:1) протягом терміну дії договору не

вести переговорів про передачу ноу-хау з іншими потенційними набу-вачами.

Цей обов’язок цедента може бути об-межено певною територією, тобто вка-зівкою в угоді на те, що цедент зо-бов’язується не вести переговори з треті-ми особами з приводу переданняноу-хау для використання на територіїінших держав або за винятком територіїдеяких країн. Отож уже на цьому етапімайбутні контрагенти за договором пропередачу ноу-хау закладають базу дляврегулювання питань, пов’язаних із те-риторіальними обмеженнями викори-стання ноу-хау;2) надати в розпоряджання набувача

необхідну інформацію про змістноу-хау, достатню для прийняттярішення про доцільність укладаннятакого договору.

У літературі неодноразово підкре-слювалося, що до формулювання цьогоостаннього пункту попереднього догово-ру необхідно підходити з особливою обе-режністю, щоб його виконання не при-звело до повного розкриття ноу-хау.Технічна документація не має вичерпу-вати весь предмет за ліцензією, вона по-винна бути знівельована. Вона не по-винна містити інформацію, щодо якоїфахівець середнього чи вищого рівнязміг би реалізувати предмет ліцензії (наетапі опціонної угоди), щоб покупець неміг взяти її та використовувати в особи-



А. Дідук

стих корисливих цілях, не укладаючи вподальшому угоди з продавцем і не не-сучи за це ніякої відповідальності [13].

Замість передачі технічної докумен-тації, що повністю або частково розкри-ває зміст ноу-хау, в цій частині поперед-ньої угоди сторони можуть передбачитиумови та порядок ознайомлення з ре-зультатами використання ноу-хау, от-риманими цедентом. Такий варіант єкращим порівняно з переданням тех-нічної документації, тому що обмежуєрозкриття змісту ноу-хау в інтересах це-дента. Однак цей метод не завждивлаштовує набувача, бо в такому разівін не буде знати змісту ноу-хау й томуне може перевірити обґрунтованістьціни, котру просить цедент.

Зрештою, питання про те, які самевідомості повинні бути надані набу-вачеві, їхній обсяг і спосіб переданнявирішується сторонами суто індивіду-ально в кожному конкретному випад-ку. Утім підходити до цієї умови попе-редньої угоди завжди потрібно дужеобережно: обсяг відомостей повиненбути мінімальним. У договорі ж по-трібно передбачати обов’язки: укластидоговір про передачу ноу-хау з набува-чем у майбутньому; в разі відмови відукладення договору відшкодувати по-купцеві завдані в результаті відмовизбитки тощо.

Основні обов’язки набувача ноу-хау,відповідно до умов попереднього догово-ру, зводяться до такого:

•не розголошувати, не повідомлятитретім особам і не використовувати(для інших цілей, крім передбаче-них договором) отриману інформа-цію протягом терміну дії договору,а в разі неукладення договору зяких-небудь причин — протягом уз-годженого сторонами терміну післяйого припинення;

•при неукладенні договору про пере-дачу ноу-хау повернути цеденту всіотримані від нього інформаційніматеріали (креслення, інструкції,методики, рецепти, дослідні зразкиі та ін.) і не знімати з них копій або

іншим способом фіксувати їхнійзміст (фотографування та ін.). Важ-ливо обумовити також порядок ітерміни повернення цих матеріа-лів, забезпечити всіма можливимизасобами збереження в секреті на-даних йому цедентом відомостей,зокрема й максимально обмежитиколо співробітників, які будутьмати можливість ознайомитися зотриманою інформацією, встанови-ти контроль і відповідальність кон-кретних осіб за дотриманням вимогконфіденційності, здійснити іншізаходи щодо інтелектуальної, тех-нічної, фізичної та іншої охорони ві-домостей, отриманих від цедента,передбачити оплату всіх затрат це-дента або їх частини, пов’язаних звиконанням умов договору.

Крім перерахованих вище, в договоріможуть бути передбачені й інші обов’яз-ки набувача, що диктуються конкрет-ною ситуацією.

Значна частина попередньої угодимає бути присвячена викладенню істот-них умов договору про передачу ноу-хау. Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК Украї-ни істотними умовами договору є умовипро предмет договору, умови, визначенізаконом як істотні або необхідні для до-говорів певного виду, а також усі тіумови, щодо яких за заявою однієї зі сто-рін має бути досягнуто згоди.

Оскільки договір про передачу ноу-хау законодавством не регламентується,то його істотними умовами є тільки ті,що необхідні для укладення договору тащодо яких за заявою однієї зі сторін маєбути досягнуто згоди. Зазвичай, цеумови про предмет договору (зміст пере-даного ноу-хау), порядку й обсягах йоговикористання (територія, операції, три-валість), основні обов’язки сторін, випад-ки та характер майнової відповідально-сті за їх порушення, ціна договору, пла-тежі (вид, розмір, термін, порядокздійснення тощо), підстави достроковогорозірвання договору та деякі інші.

Отже, за всіма цими умовами сторо-ни повинні узгодити свої позиції вже на



35

А. Дідук



А. Дідук


1. Правовые формы научно-технического сотрудничества. Х.: Вищ. шк., 1976. 141 с.2. Чобот О. А. Ноу-хау та договір на його передачу: дис. … канд. юрид. наук. Х.,

1994. 197 с.3. Штумпф Г. Договор о передаче «ноу-хау». М.: Прогресс, 1976. 375 с.4. Иоффе О. С. Советское гражданское право.: курс лекций. Л.: Изд-во ЛГУ,

1958. 324 с.5. Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общее учение об обязательстве. М.: Госюриздат,

1950. 416 с.6. Вердников В. Г., Кабалкин А. Ю. Гражданско-правовые формы товарно-де-

нежных отношений. М.: Юрид. лит., 1970. 224 с.7. Халфина Р. О. Значение и сущность договора в советском социалистическом

гражданском праве. М.: Изд-во АН СССР, 1954. 240 с.8. Ландкоф С. Н. Основи цивiльного права. К.: Рад. школа, 1948. 424 с.9. Гражданское и торговое право капиталистических государств: учебник. Ч. 11 /

под. ред. проф. Р. Л .Нарышкиной. М.: Междунар. отношения, 1984. 228 с.10. Волынец-Руссет Э. Я. Планирование и расчет эффективности приобрете-

ния лицензий. М.: Экономика, 1973. 144 с.11. Годэмэ Е. Общая теория обязательств. М.: Юрид. издво Мин. юстиции

СССР, 1948. 384 с.12. Караваев А. А., Солнышкова О. В. Чтобы не быть обманутым // Ноу-хау.

1993. № 58.13. Караваев А. А., Солнышкова О. В. Как передать образцы изобретения ино-

странной фирме // Ноу-хау. 1993. № 12.

1. Pravovie formi nauchno-tehnicheskogo sotrudnichestva. H.: Visschaya schkola.,1976. 141 s.

2. Chobot О. А. Nоu-hаu ta dogovir na yogo peredachu: dis. kand. jurid. nauk. H.,1994. 197 s.

3. Schtimf G. Dogovor o peredache nou-hau. М.: Progress, 1976. 375 s.4. Ioffe О. S. Sovetskoe grazdanskoe pravo.: кurs lekcij. L.: Izd-vo LGU, 1958. 324 s.5. Novickij I. B., Lunc L. А. Оbchee uchenie оb оbyazatelstvе. М.: Gosyuridizdat, 1950. 416 s.6. Verdnikov V. G., Каbalkin А. Y. Grazdansko-pravovie formi tovarno-deneznih

otnoschenij. М.: Yurid. lit., 1970. 224 s.7. Halfina R. О. Znachenie i suchnost dogovora v sovetskom socialisticheskom graz-

danskom prave. М.: Izd-vо АN SSSR, 1954. 240 s.8. Landkof S. N. Osnovi civilnogo prava.. К.: Rad. schkola, 1948. 424 s.9. Grazdanskoe i torgovoe pravo kapitalisticheskih gosudarstv: Uchebnik. Ch.11 /

рod. red. prof. R. L. Narischkinoj. М.: Меzdunar. оtnoscheniya, 1984. 228 s.

стадії укладення попереднього догово-ру. До змісту попереднього договору сто-рони можуть додати також умови пропорядок розгляду спорів, підстави та на-слідки його дострокового припинення,інформацію про своїх представників,уповноважених для ведення перегово-рів, порядок обміну інформацією та ін.Обмежившись цим перерахуваннямможливих пунктів угоди, варто підкрес-

лити ще раз, що він (цей договір) стано-вить повноцінний самотійний цивільно-правовий договір, тому сторони можутьдодати в нього зміст всі умови, котрівважатимуть необхідними та які не су-перечать законодавству.


А. Дідук

10. Wolinec-Russet E. Y. Planirovanie i raschet effektivnosti priobreteniya licenzij.М.: Ekonomika, 1973.144 s.

11. Godeme Е. Оbchaya teoriya оbyazatelstva. М.: Yurid. izdvo Min. yusticiyi SSSR,1948. 384 s.

12. Karavaev А. А., Sоlnischkova О. W. Chtobi ne bit оbmanutim // Nou-hau. 1993.№ 58.

13. Karavaev А. А., Sоlnischkova О. W. Кak peredat obrazci izobreteniya inostrannojfirme // Nou-hau. 1993. № 12.


Дидук A. Особенности заключения договора о передаче ноу-хау. Статьяпосвящена проблемным вопросам заключения договора о передаче ноу-хау. Пра-вовая природа договора о передаче ноу-хау остается должным образом не опреде-ленной и недостаточно исследованной. Договор о передаче ноу-хау, как и самоноу-хау, появился относительно недавно. Возможно, поэтому почти полностью от-сутствуют правовые предписания о порядке заключения, использования и растор-жения данного договора, его разновидностей, специфики содержания и некото-рых других условий.

Ключевые слова: ноу-хау, договор о передаче ноу-хау, лицензия, лицензион-ный договор, лицензиар, лицензиат, цессия, цедент, цессионарий

Diduk A. Features of the conclusion of the contract on the transfer ofknow-how. The article is sanctified to the problem questions of concept of agreementon the transmission of now-how. Legalnature of agreement on the transmission ofnow-how remains properly not certain and investigational not enough. It is on di-tioned by almost complete absence of legal binding overs in relation to the order ofconclusion, use and dissolution of such agreements, by their varieties, specific ofmain-tenance and some other terms. For this reason legalnature of agreement on the trans-mission of now-how remains properly not certain and investigational not enough. Alsoit is conditioned by the specific of such offtype object ofcivil law as now-how that ispassed by agreement.

It should be noted that an agreement on the transmission of now-how is a agree-ment in the system of civil legal agreements. It be possible to say, that he is theun-mentioned civil legal agreement that has the specific andfeatures and differs fromother agreements in a civil law. Coming from it, expediently, that parties of agree-ment on the transmission of now-how had the proper name, but notadopted it fromother agreements.

Agreements on the transmission of now-how in literature usually examined as ofthe same type with licence contracts. Thus the first are named the agreements of un-licensedlicense, other by a patent license, and if the question issimultaneously aboutthe grant of right on the transmission of now-how, then such agreements are namedthe agreements of the mixedlicense. In with it is there a question, or it is possible toname an agreement on the transmission of now-how alicence contract? It is imagined,that no, taking into account substantial differences between a licence contract andagreement on the transmission of now-how. Doubtful also there is theuse in him ofterm «proprietor» scientific and technical knowledge and terms «licensor» and «li-censee». The subjectof agreement can be not only scientific and technical but alsoother knowledge and not only knowledge. Payment of reward is obligatory not in all



А. Дідук

cases, also a grantof technical help however is obligatory. Organization productsthat’s licensed is not an only aim.

Thus, the name of agreement on the transmission of now-how is not very success-ful, and more faithful not quite exact. However, such name of this agreement alreadywith standsin international and national contractual practice, that is why, not to cre-ate a mess with terminology, in future it will beused a term «agreement on the trans-mission of now-how» exactly.

An agreement on the transmission of now-how in spite ofvague similarity withother civil legal agreements (as, forexample, with a licence contract, and also aughtand with theagreements of purchase-sale, contract, property найму, lease, aboutjoint activity and other) must take the separateplace in the system of social compacts.As such generallines quite not enough for his qualification from the point of view oflegal nature as none of them, nor as their variety. Accordingly, an agreement on thetransmission now-how is fully an independent agreement in the system ofother civillegal agreements, different from them, that needsthe independent fixing and mecha-nism of the legaladjusting.

Keywords: now-how, agreement about the transmission of now-how, license, li-cence contract, licenziar, licensee, cesiya, cedent, cesionariy


ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

39

ISSN 2308-0361

УДК 006.01:623.4

Розглянуто норми законодавства України, що регулює діяльність, пов’язану з розроб-ленням озброєння та військової техніки, а також здійсненням міжнародного військово-технічного співробітництва, щодо відповідальності, передбаченої за порушення правінтелектуальної власності в оборонній сфері. Звернено увагу на важливість удоскона-лення законодавства щодо врегулювання питань відповідальності за порушення правінтелектуальної власності в оборонній сфері та розроблені пропозиції щодо його вдоско-налення.

Ключові слова: інтелектуальна власність, оборонна сфера, об’єкти права інтелек-туальної власності, порушення прав інтелектуальної власності, озброєння та військо-ва техніка, військово-технічне співробітництво

Олександр Зайківський, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України

Оленксандр Оністрат,старший науковий співробітник Науково-дослідногоінституту інтелектуальної власності НАПрНУкраїни, кандидат технічних наук

* Початок. Продовження в наступному номері.

доріг у дощ або сніг та решту негараз-дів. Отож доти, доки у нас кожен не будевідповідати за скоєні порушення, неза-лежно від партійної приналежності чиродинних та інших зв’язків, докоріннихзмін у суспільному житті нашої держа-ви не відбудеться. Це стосується й і від-

Україна як незалежна держава про-ходить досить важкий етап свого станов-лення, долаючи на своєму шляху багатопроблем і загроз сьогодення. Проте всіці проблеми, на наш погляд, переважнопов’язані з однією — відсутністю відпо-відальності за свої дії або бездіяльність,прийняті чи навпаки, неприйняті рі-шення, що важливо, на всіх рівнях —від громадянина до президента. Самеце породжує корупцію та розкраданнябюджету навіть в умовах війни, ремонт

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

ЩОДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В ОБОРОННІЙ

СФЕРІ*




О. Зайківський, О. Оністрат

повідальності за порушення прав інте-лектуальної власності.

За роки незалежності Україна так іне сформувала державницьку політикущодо інтелектуальної власності, не роз-роблено стратегії розвитку цього важ-ливого сегменту суспільного життя.Спочатку ми закладали фундамент ірозбудовували власну структуру, а вжепонад 10 років реформуємо те, що так іне добудували. Відсутнє стратегічнебачення того, чого ми хочемо досягти,тому всі зміни та реформи відбувають-ся безсистемно та хаотично. А від цьогокількість порушень лише збільшу-ється, тому наша держава так і не можеостаточно позбавитися тавра одного знайбільших порушників прав інтелек-туальної власності.

Конституція України [1] гарантуєкожному громадянину право на резуль-тати своєї інтелектуальної діяльності тазахист інтелектуальної власності. Протевикористання власності повинно здій-снюватися без завдання шкоди правамінших громадян та інтересам суспіль-ства. Тож власність, й інтелектуальнатакож, не лише надає права, але і вима-гає відповідального використання.

У разі порушення прав авторів за-хист права інтелектуальної власностіздійснюється в порядку, встановленомуадміністративним, цивільним і кримі-нальним законодавством.

Проте всі ці норми не убезпечуютьвід можливих порушень прав інтелек-туальної власності всіма суб’єктами, щоберуть участь у розробці озброєння тавійськової техніки (далі — ОВТ) —центральних органів виконавчої влади(далі — ЦОВВ), які є замовниками дер-жавного оборонного замовлення(далі — ДОЗ), підприємствами й орга-нізаціями, що здійснюють розробку(модернізацію) ОВТ, та працівникамицих підприємств, які власне і створю-ють об’єкти права інтелектуальноївласності. Прогалин щодо забезпечен-ня охорони інтелектуальної власності вчинному законодавстві ще досить бага-то, особливо в оборонній сфері. Це, зо-

крема, відсутність відповідальності завчинення дій, що створюють загрозупорушення прав інтелектуальної влас-ності чи сприяють зазначеним пору-шенням. Тож питання вдосконаленнязаконодавства щодо відповідальностіза порушення прав інтелектуальноївласності, особливо в оборонній сфері,стає все більш актуальним.

Підтвердженням цього є аналізстану судової практики у справах пропорушення прав на об’єкти інтелекту-альної власності, підготовлений відді-лом узагальнення експертної та судовоїпрактики Науково-дослідного інститутуінтелектуальної власності Національноїакадемії правових наук. Зокрема, за да-ними Єдиного державного реєстру судо-вих рішень України [2] протягом2006–2015 років загальна кількість роз-глянутих судами справ про порушенняправ на об’єкти інтелектуальної власно-сті становить: 18 104, з них 6 803 —справи про порушення прав на об’єктиавторського права та суміжних прав та11 301 — справи про порушення правна об’єкти промислової власності.

Питання охорони інтелектуальноївласності в різних сферах суспільногожиття досліджували багато вітчизня-них науковців, зокрема, О. Орлюк,Г. Андрощук, Г. Бутнік-Сіверський,О. Пічкур та ін. Однак питання відпові-дальності за порушення прав інтелекту-альної власності в оборонній сфері, до-сліджені не повною мірою.

Метою цієї статті є аналіз законодав-ства України щодо забезпечення відпо-відальності за порушення прав інтелек-туальної власності в оборонній сфері тарозробка пропозицій щодо його вдоско-налення.

Проблема відповідальності за пору-шення прав інтелектуальної власностіє важливою, особливо в оборонній сфері,хоча не всі це розуміють. Адже саме прирозробці ОВТ та подальшому його вико-ристанні, особливо при експорті доінших країн, можливі значні фінансовівтрати для авторів і виробників,а також іміджеві втрати для всієї дер-



41


жави. А з переходом нашого військово-промислового комплексу від ремонту тамодернізації ОВТ ще радянських часівдо розробки новітніх зразків ОВТ влас-ного виробництва чи в кооперації із за-рубіжними партнерами питання відпо-відальності за порушення прав інтелек-туальної власності стає ще більшактуальним.

Сучасний стан охорони інтелектуаль-ної власності в оборонній сфері свідчитьпро потребу вдосконалення регулюван-ня питань формування та реалізаціїдержавної політики, засад державногоконтролю в цій сфері, а також повнова-жень і відповідальності всіх суб’єктів, за-діяних в оборонній сфері.

Недосконалість правової бази даєюридичну можливість несанкціоновано-го використання об’єктів прав інтелекту-альної власності, що створюються привиконанні державного оборонного за-мовлення, зокрема й (особливо) приздійсненні військово-технічного співро-бітництва. Цьому сприяє відсутність від-повідальності за вчинення дій, що ство-рюють загрозу порушення прав інтелек-туальної власності чи сприяютьзазначеним порушенням.

Левовій частці всіх порушень мо-жуть запобігти державні замовникиправильною роботою в договірній пло-щині у разі відповідального відношен-ня до забезпечення національних інте-ресів і належного виконання своїхфункцій посадовими особами. Наразіможливі дії чи бездіяльність держав-них замовників, що прямо порушуютьнорми права інтелектуальної власно-сті, або ж опосередковано, вчиненняяких начебто не безпосередньо стано-вить, проте призводить у подальшомудо значних порушень прав інтелекту-альної власності.

Для вирішення цієї проблеми не-обхідно системно та комплексно підійтидо вдосконалення законодавства щодоінтелектуальної власності, особливощодо визначення відповідальності за по-рушення у цій сфері при розробленні тавикористанні ОВТ.

З цією метою ми пропонуємо застосу-вати такі принципи:

•розглядати порушення прав інте-лектуальної власності та відпові-дальність за їх вчинення на всіхетапах розроблення ОВТ — замов-лення, створення, використання(особливо військово-технічне співро-бітництво);

•розглядати відповідальність всіхсуб’єктів, які беруть участь у розроб-ці ОВТ — авторів, роботодавців(юридичних осіб), державних замов-ників (чиновників);

•здійснити уточнення переліку по-рушень і доповнити його діями чибездіяльністю, що створюють пе-редумови порушення прав інте-лектуальної власності, а такожвизначити відповідальність за не-вжиття заходів щодо забезпечен-ня охорони прав інтелектуальноївласності та захисту інтересів (зо-крема майнових) всіх суб’єктів(держави також) щодо викори-стання ОПІВ;

•здійснити внесення доповнень нелише до деяких профільних зако-нів, а до всього комплексу законів,постанов, положень, які регулюютьдіяльність в оборонній сфері й охо-роні інтелектуальної власності.

Процес розробки (модернізації) ОВТпередбачає декілька основних етапів:1) замовлення ОВТ (проведення тор-

гів щодо закупівлі);2) розроблення ОВТ;3) серійне виробництво ОВТ для по-

треб Збройних Сил України, атакож можлива передача іншимдержавам в рамках міжнародногоВТС.

На кожному етапі розробки ОВТ,особливо новітнього, створюютьсяй(або) використовуються об’єктиправа інтелектуальної власності.Тому на кожному етапі постає питан-ня щодо забезпечення їх правомірно-го використання й охорони прав всіхзацікавлених сторін, адже практикапоказує, що в оборонній сфері стаєть-



ся багато порушень прав інтелекту-альної власності [3–4].

Яка відповідальність передбаченазаконодавством України за вчиненнязазначених порушень, автори розгля-нули в попередній публікації [5]. У ційстатті звернемо увагу порушення, від-повідальність за які не зовсім чітко ви-значена чинним законодавством, і за-пропонуємо своє бачення його вдоско-налення.

Оскільки процес розробки ОВТ роз-починається з проведення тендеру чиконкурсних торгів зі замовлення (за-купівлі) робіт щодо створення науко-во-технічної продукції, в нашому ви-падку робочої конструкторської доку-ментації на зразок ОВТ, то саме зцього моменту зароджуються взаємо-відносини між державними замовни-ками та виконавцями замовлення, щопотребують відповідного законодавчо-го врегулювання, зокрема і стосовноінтелектуальної власності.

Закупівля товарів, робіт і послуг за-мовниками ОВТ здійснюється відповід-но до Закону України «Про публічні за-купівлі» [6], тому і внесення змін щодоінтелектуальної власності пропонуєморозпочати саме з нього. Зокрема, ви-значення договору про закупівлю (п. 5ст. 1), що укладається між замовникомі учасником за результатами проведен-ня процедури закупівлі та передбачаєнадання послуг, виконання робіт абонабуття права власності на товари, до-повнити словами «зокрема й наоб’єкти права інтелектуальноївласності», а до інших критеріїв оцін-ки тендерних пропозицій (ст. 28) разомз вимогою щодо передання технологіїдодати «разом з правами на об’єктиправа інтелектуальної власності».А ст. 38 «Відповідальність за порушен-ня вимог цього Закону» доповнити п. 3такого змісту:

«3. За визначення критеріївоцінки щодо здійснення закупівлідослідно-конструкторських робітстосовно розробки озброєння вій-ськової техніки без вимоги щодо

передання технології, зокрема йправ на об’єкти права інтелекту-альної власності, члени тендерно-го комітету замовника несуть ад-міністративну та кримінальнувідповідальність персонально».

Оскільки розроблки ОВТ здійснюєть-ся на підставі договору на виконаннянауково-дослідних або дослідно-кон-структорських і технологічних робіт,який укладається за результатами тен-деру на закупівлю, то необхідно внестидоповнення до відповідних статтей Ци-вільного [7] та Господарського кодексівУкраїни [8].

Зокрема ст. 892 «Договір на вико-нання науково-дослідних або дослід-но-конструкторських та технологіч-них робіт» доповнити абзацем такогозмісту:

«Істотною умовою договору євизначення порядку охорони тавикористання об’єктів права інте-лектуальної власності, що будутьстворені та/або використані привиконанні робіт».

А ст. 898 «Обов’язки замовника» до-повнити п. 4:

«4) узгодити з виконавцем захо-ди щодо охорони прав інтелекту-альної власності, порядок викори-стання об’єктів права інтелекту-альної власності та виплативинагороди авторам».

Статтю 331 Господарського кодексуУкраїни «Договір на створення і переда-чу науково-технічної продукції» допов-нити п. 7:

«7. При укладенні договору настворення та передання науково-технічної продукції сторони зо-бов’язані в будь-якому разі погоди-ти розподіл прав на об’єкти праваінтелектуальної власності, що бу-дуть створені та/або використаніпри виконанні договору, порядокїх правової охорони та виплати ви-нагороди авторам».

Оскільки розробка ОВТ здійснюєть-ся відповідно до Закону України «Продержавне оборонне замовлення»




43


[9], яким регулюються права й обов’яз-ки державних замовників і виконавцівдержавного обороннного замовлення,то саме до нього і пропонується най-більше доповнень.

Пункт 1 ст. 4 «Державний замов-ник» доповнити абзацем такого змісту:

«визначає спільно з виконавця-ми зобов’язання сторін з охоронита використання інтелектуальноївласності, а також заходи щодо за-хисту одержаних при виконанніробіт результатів, які підлягаютьправовій охороні, порядок залу-чення до виконання оборонного за-мовлення співвиконавців і викори-стання об’єктів права інтелекту-альної власності, що належатьіншій стороні».

Пункт 1 ст. 5 «Виконавець оборон-ного замовленя» доповнити абзацем та-кого змісту:

«дотримується вимог, пов’язанихз охороною прав інтелектуальноївласності, утримуєтьсяся від публі-кації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержанихпри виконанні робіт, вживає заходищодо їх захисту й інформує про цезамовника;»

А ст. 7 «Укладення державних конт-рактів з оборонного замовлення» допов-нити п. 6:

«6. Обов’язковими умовами конт-ракту є визначення суб’єктів праваінтелектуальної власності, зо-бов’язання сторін щодо забезпечен-ня охорони прав на створені (вико-ристані) об’єкти права інтелекту-альної власності, визначеннясторони, що буде сплачувати вина-городу суб’єктам права інтелекту-альної власності згідно із законо-давством України».

Пункт 2 ст. 9 «Виконання оборон-ного замовлення» викласти в такійредакції:

«2. Власником виробничих по-тужностей, об’єктів, зокрема йоб’єктів права інтелектуальноївласності, продукції та конструк-

торської документації, створених задержавні кошти в результаті вико-нання оборонного замовлення, єдержава в особі державних замов-ників. Володіння, розпоряджаннята використання, зокрема й на умо-вах оренди, виробничих потужно-стей, об’єктів, продукції та кон-структорської документації, створе-них у результаті виконанняоборонного замовлення, здій-снюється в порядку, визначеномузаконодавством України, з дотри-манням зобов’язань щодо охорониправ на створені об’єкти права інте-лектуальної власності відповіднодо контракту. Державні замовникивизначають установу, що буде здій-снювати контроль за використан-ням зазначених об’єктів».

З метою повного та якісного виконан-ня замовлення державний замовникздійснює контроль виконання робіт нана всіх етапах розроблення ОВТ. Протепитання інтелектуальної власності неконтролюються. Тож пропонуємо допов-нити ст. 11 «Контроль за виконаннямоборонного замовлення» нормою щодоконтролю, зокрема й за «дотриманнямвимог щодо охорони інтелектуаль-ної власності».

Законом передбачена й відповідаль-ність за порушення законодавства прооборонне замовлення, проте жодногослова не сказано про інтелектуальнувласність. Пропонуємо внести допов-нення до ст. 12 «Відповідальність за по-рушення законодавства про обороннезамовлення». Пункт 2 зазначеної статтіпропонуємо доповнити двома абзацамитакого змісту:

«У разі порушення прав інтелек-туальної власності при виконанніоборонного замовлення винна сто-рона несе адміністративну та кри-мінальну відповідальність в поряд-ку, передбаченому законодавством.

За претензіями та позовамитретьої сторони щодо неправомір-ного використання об’єктів праваінтелектуальної власності, права



на які належать третій стороні, від-повідальність несе виконавець».

Пункт 4 ст. 11 доповнити положен-ням про те, що до спорів, які виникаютьміж державними замовниками й вико-навцями та які розв’язуються в судово-му порядку, належать також спори,пов’язані з «використанням об’єктівправа інтелектуальної власності».

А щоб не виникали ситуації, коли за-мовник не в змозі контролювати вико-ристання виконавцем об’єктів права ін-телектуальної власності, що створені задержавні кошти, після виконання дер-жавного замовлення або ж самостійновикористовувати їх чи вдосконалювати[10], необхідно передбачити в Кодексіпро адміністративні правопорушен-ня (Ст. 16414 «Порушення законодав-ства про закупівлі») норму щодо від-повідальності посадових осіб замовниказа «невмотимовану відмову від ви-моги щодо передання технології таоб’єктів права інтелектуальноївласності» при визначенні найкращоїпропозиції конкурсних торгів.

Завершується етап замовлення (за-купівлі) укладенням державного конт-

ракту з державного оборонного замов-лення на виконання науково-досліднихдослідно-конструкторських та техноло-гічних робіт на розрозробку зразка ОВТміж державним замовником і виконав-цем державного замовлення. Саме підчас виконання зазначених науково-до-слідних, дослідницько-конструкторь-ских і технологічних робіт і створю-ються/використовуються ОПІВ.

Об’єкти права інтелектуальної влас-ності й інші результати інтелектуальноїдіяльності, що створюються та викори-стовуються при створенні ОВТ, є служ-бовими об’єктами в більшості випадківналежать до таємної інформації, щоохоплює відомості у сфері оборони,науки й техніки, державної безпеки,розголошення яких може завдатишкоди національній безпеці України.Отож ця обставина вимагає більш ре-тельної уваги до забезпечення їх право-вої охорони та відповідальності за пору-шення при їх використанні.



1. Конституція України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-вр. 2. Єдиний державний реєстр судових рішень.URL: http://www.reyestr.court.gov.ua.3. Зайківський О. Б., Оністрат О. А. Можливі порушення прав інтелектуаль-

ної власності при розробленні озброєння та військової техніки // Теоріяі практика інтелектуальної власності. 2017. № 4. С. 38–48.

4. Зайківський О. Б., Оністрат О. А. Порушення прав інтелектуальної влас-ності при військово-технічному співробітництві // Теорія і практика ін-телектуальної власності. 2017. № 5. С. 32–43.

5. Зайківський О. Б., Оністрат О. А. Відповідальність за порушення прав ін-телектуальної власності в оборонній сфері // Теорія і практика інтелек-туальної власності. 2018. № 2. С. 5–16.

6. Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015 року № 922. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/922-19.7. Цивільний кодекс України: прийнятий 16.01.2003 року // Голос України.

2003. № 45. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1452597396210285.8. Господарський кодекс України: прийнятий 16.01.2003 року // Голос Украї-

ни. 2003. № 49. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15.




9. Про державне оборонне замовлення: Закон України від 03.03.1999 року№ 464. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/464-14.

10.Бутусов Ю. Заберите себе «Оплот». URL: https://fraza.ua/stenograms/261447-zaberite-sebe-oplot-on-ne-luchshe-t-

64bv-tankist-s-pozyvnym-ferrum-kritikuet-tankostroenie-ukrainy.11.Кодекс України про адміністративні правопорушення прийнятий

07.12.1984 року. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/8074-10.12.Кримінальний кодекс України, прийнятий 05.04.2001 року // Голос Украї-

ни. 2001. № 107. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452597396210285.13.Кодекс законів про працю України прийнятий 10.12.1971 року. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1452597396210285.14.Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 року

№ 3792. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.15.Про охорону прав на винаходи і корисні моделі Закон України

від 15.12.1993 року № 3687. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/3687-12.16.Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 року № 3855.URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855/94-вр.17.Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 року

№ 959. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/959-12.18.Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового

призначення та подвійного використання Закон України від 20.02.2003 року№ 549. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/549-15.

1. Konstytutsiia Ukrainy. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-vr.2. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen.URL: http://www.reyestr.court.gov.ua.3. Zaikivskyi O. B., Onistrat O. A. Mozhlyvi porushennia prav intelektualnoi vlas-

nosti pry rozroblenni ozbroiennia ta viiskovoi tekhniky // Teoriia i praktyka in-telektualnoi vlasnosti. 2017. №4. S. 38–48.

4. Zaikivskyi O. B., Onistrat O. A. Porushennia prav intelektualnoi vlasnosti pry vi-iskovo-tekhnichnomu spivrobitnytstvi // Teoriia i praktyka intelektualnoi vlas-nosti. 2017. № 5. S. 32–43.

5. Zaikivskyi O. B., Onistrat O. A. Vidpovidalnist za porushennia prav intelektual-noi vlasnosti v oboronnii sferi // Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2018.№ 2. S. 5–16.

6. Pro publichni zakupivli: Zakon Ukrainy vid 25.12.2015 r. № 922. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/922-19.7. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy, pryiniatyi 16.01.2003 roku // Holos Ukrainy. 2003. № 45.URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1452597396210285.8. Hospodarskyi kodeks Ukrainy, pryiniatyi 16.01.2003 roku // Holos Ukrainy.

2003. № 49. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15.9. Pro derzhavne oboronne zamovlennia Zakon Ukrainy vid 03.03.1999 roku № 464.

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/464-14.10.Butusov Yu. Zaberite sebe «Oplot». URL: https://fraza.ua/stenograms/261447-

zaberite-sebe-oplot-on-ne-luchshe-t-64bv-tankist-s-pozyvnym-ferrum-kritikuet-tankostroenie-ukrainy.

11.Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia, pryiniatyi07.12.1984 roku. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/8074-10.

12.Kryminalnyi kodeks Ukrainy, pryiniatyi 05.04.2001 roku // Holos Ukrainy. 2001.№ 107.

URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452597396210285.



13.Kodeks zakoniv pro pratsiu, Ukrainy pryiniatyi 10.12.1971 roku. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1452597396210285.14.Pro avtorske pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrainy vid 23.12.1993 roku № 3792.

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.15.Pro okhoronu prav na vynakhody i korysni modeli: Zakon Ukrainy vid

15.12.1993 roku № 3687. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/3687-12.16.Pro derzhavnu taiemnytsiu: Zakon Ukrainy vid 21.01.1994 roku № 3855.URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855/94-вр.17.Pro zovnishnoekonomichnu diialnist: Zakon Ukrainy vid 16.04.1991 roku № 959.

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/959-12.18.Pro derzhavnyi kontrol za mizhnarodnymy peredachamy tovariv viiskovoho pryz-

nachennia ta podviinoho vykorystannia Zakon Ukrainy vid 20.02.2003 roku№ 549. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/549-15.


Зайковский А., Онистрат A. Усовершенствование государственной по-литики по вопросам ответственности за нарушения прав интеллектуаль-ной собственности в оборонной сфере. Рассмотрены положения законода-тельства Украины, регулирующие деятельность по разработке воружения и воен-ной техники, а также осуществление международного военно-техническогосотрудничества, относительно ответственности, предусмотреной за нарушенияправ интеллектуальной собственности в оборонной сфере. Указано на важностьусовершенствования законодательства касательно урегулирования вопросов от-ветственности за нарушения прав интеллектуальной собственности в обороннойсфере, а также разработаны предложения относительно его усовершенствования.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, оборонная сфера, объектыправа интеллектуальной собственности, нарушения прав интеллектуальной собст-венности, вооружение и военная техника, военно-техническое сотрудничество

Zaykivskyi O., Onistrat O. State policy improvement towards responsibili-ty for violation of intellectual property rights in the defense sphere. The legis-lation of Ukraine regulating activities related to the development of armaments andmilitary equipment, as well as the implementation of international military-technicalcooperation, concerning the responsibility provided for violation of intellectual proper-ty rights in the sphere of defense is considered. The importance of improving the leg-islation on the settlement of issues of responsibility for violations of intellectual prop-erty in the defense sector and the proposals for improving it are elaborated.

Ukraine as an independent state is undergoing a rather difficult stage of its forma-tion, overcoming many problems on its way. However, in general, they are associatedwith one problem — the lack of responsibility for their actions or inaction, the decisionstaken or vice versa has not been taken, and at all levels - from a citizen to the president.This is what generates corruption and theft of the budget, even in the war, repairingroads in the rain or snow, and all our other disadvantages. Therefore, as long as we arenot responsible for the violations committed, regardless of party affiliation or family andother ties, radical changes in the public life of our state will not occur. This also appliesto violations of intellectual property rights.

During the years of independence, Ukraine has not really formed a state policy on in-tellectual property, nor has developed strategies for the development of this importantsegment of public life. At the beginning, we laid the foundation and built our own struc-ture, and for more than 10 years we reformed what was not completed. There is nostrategic vision of what we want to achieve, so all changes and reforms take place in a




haphazard and chaotic way. And because of this, the number of violations only increas-es, so our state can never completely get rid of the stigma of one of the biggest violatorsof intellectual property rights.

The problem of responsibility for violating intellectual property rights is particu-larly important in the defense sector, although not everyone understands it. Indeed,when developing of armaments and military equipment and its subsequent using, es-pecially when exported to other countries, significant financial losses for authors andproducers, as well as image losses for the whole state are possible. And with the tran-sition of our military-industrial complex from the repair and modernization of arma-ments and military equipment of Soviet standards, to the development of the latestmodels of own samples of armaments and military equipment or in cooperation withforeign partners, the issue of responsibility for the violation of intellectual propertyrights has become even more acute.

The current state of intellectual property protection in the defense sector indicatesthe need to improve the regulation of issues of the formation and implementation ofstate policy, the principles of state control in this area, as well as the powers and re-sponsibilities of all actors involved in the defense sector.

The imperfection of the legal framework gives the legal possibility of unauthorizeduse of objects of intellectual property rights created during the execution of the state de-fense order, including (especially) the implementation of the military-technical coopera-tion. This is facilitated by the lack of responsibility for actions that create a threat of vi-olation of intellectual property rights or contribute to the violation.

The great amount of all violations can be prevented by state contractors with prop-er work on a contractual basis in the event of a responsible attitude towards ensuringnational interests and proper performance of their functions by public officials. At themoment, possible actions or inaction of state-owned customers that directly violatethe norms of intellectual property rights, or indirectly, the commission of which seemsto have no direct relation, but leads in the future to serious violations of intellectualproperty rights.

For solution of this problem is necessary to systematically and comprehensively ap-proach the improvement of intellectual property legislation, especially regarding the de-finition of liability for violations in this area in the development and use of armamentsand military equipment.

Key words: national security and defense, intellectual property, defense sphere, ob-jects of intellectual property rights, armament and military equipment, military-techni-cal cooperation



48Теорія і практика інтелектуальної власності � 5/2018

ISSN 2308-0361

Стаття присвячена аналізу актуальних пропозицій щодо вдосконалення законодав-ства у сфері способів захисту прав інтелектуальної власності на винаходи (корисні моде-лі). Обґрунтовано висновок про передчасність відмови від такого способу захисту, яквизнання патенту недійсним і заміна його визнанням недійсними прав інтелектуальноївласності. Висловлюються пропозиції про вдосконалення чинного законодавства щодорегулювання наслідків визнання недійсними патентів на винаходи (корисні моделі).

Ключові слова: визнання прав недійсними, визнання патенту недійсним, державнареєстрація прав на винаходи (корисні моделі)

Андрій Нижний, суддя Ленінського районного судум. Дніпра, кандидат юридичних наук

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ СУДОВИХ

СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ

ВЛАСНОСТІ НА ВИНАХОДИ(КОРИСНІ МОДЕЛІ)

Сьогодні в Україні відбувається ши-рокомасштабна реформа всієї сфери ін-телектуальної власності: реоргані-зуються органи державної системи пра-вової охорони інтелектуальноївласності, реформується система ко-лективного управління майновими ав-торськими та суміжними правами, роз-робляються інші законопроекти, щомають на меті привести національнезаконодавство у відповідність до євро-пейських стандартів, зокрема й щодоімплементації норм Угоди про асоціа-цію між Україною та ЄС.

За таких обставин питання захиступрав інтелектуальної власності постійнозалишається у фокусі вітчизняних нау-ковців, зокрема, О. Орлюк, Г. Ульяно-вої, О. Ришкової, О. Гумеги та ін.

Однією з найбільш досліджуваних тазажди актуальних проблем цивільногоправа є також питання недійсності пра-вочинів, яким присвячені праціІ. Новіцького, Д. Тузова, О. Гутнікова,В. Кучера, О. Семушиної та ін.

Водночас дослідження такого спосо-бу захисту, як визнання недійснимиправ інтелектуальної власності відсутні,незважаючи на те, що така можливістьпрямо передбачена у ст. 469 ЦК Украї-ни, відповідно до якої права інтелекту-альної власності на винахід, кориснумодель, промисловий зразок визнають-ся недійсними з підстав і в порядку,встановлених законом.

Можливо, це пов’язано з тим, щосьогодні ч. 1 ст. 33 Закону України«Про охорону прав на винаходи і корис-ні моделі» передбачає можливість ви-знання недійсним патенту на винахідабо корисну модель, саме цей спосіб за-хисту фактично використовується в су-довій практиці.

Водночас на розгляді у ВерховнійРаді України перебуває проект Зако-ну «Про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України щодо вдос-коналення правової охорони винахо-дів та корисних моделей» від01.02.2018 р. № 7538, внесений Кабі-



49

А. Нижний

нетом Міністрів України (далі — За-конопроект № 7538) [1].

Вказаний законопроект отримавшироку підтримку як державних струк-тур, так і національних фармацевтич-них компаній, профільних спеціалістів іЗМІ, тому що за їхнім твердженням, віндозволить збалансувати інтереси вироб-ників лікарських засобів і суспільнийінтерес щодо одержання сучасних ліківза ринковими цінами.

Проте Законопроект № 7538 нетільки заперечує можливість патенту-вання як корисної моделі будь-якогоіншого об’єкта, крім пристрою, та за-проваджує, так званий виняток Боларз метою спрощення виходу на укра-їнський ринок лікарських препаратів-генериків, але і пропонує внести су-ттєві зміни до Закону України «Проохорону прав на винаходи і кориснімоделі» щодо регулювання способівзахисту прав інтелектуальної власно-сті на винахід і корисну модель.

Як уже зазначалося, чинні її редак-ція ч. 1 ст. 33 Закону України «Про охо-рону прав на винаходи і корисні моде-лі» передбачає, що патент може бутивизнано в судовому порядку недійснимповністю або частково в разі: а) невід-повідності запатентованого винаходу(корисної моделі) умовам патентоздат-ності, що визначені ст. 7 цього Закону;б) наявності у формулі винаходу (ко-рисної моделі) ознак, яких не було в по-даній заявці; в) порушення вимог ч. 2ст. 37 цього Закону; г) видання патентувнаслідок подання заявки з порушен-ням прав інших осіб.

Законопроект № 7538 пропонує за-значити у ч. 1 ст. 33 Закону України«Про охорону прав на винаходи і корис-ні моделі», що за відповідних умов у су-довому порядку визнається недійснимне патент, а саме права на винахід (ко-рисну модель).

З аналізу інших положень вказаногозаконопроекту видно, що його розробни-ки пропонують загалом відмовитися відтакого способу захисту прав інтелекту-альної власності на винахід (корисну мо-

дель), як «визнання недійсним патентуна винахід (корисну модель) повністюабо частково» та замінити його «визнан-ням недійсними прав на винахід (корис-ну модель) повністю або частково».

Щодо такої пропозиції постає ціланизка запитань: чи відрізнятимутьсяправові наслідки визнання недійснимправа від визнання недійсним патенту,що посвідчує таке право? Чи буде такийспосіб захисту, як «визнання права не-дійсним», більш ефективним ніж «ви-знання недійсним патенту»? Чи задо-вольняти судам позовні вимоги про ви-знання недійсним патенту у випадкузапровадження відповідних змін?

На нашу думку, для відповідей на цізапитання необхідно відповісти на іншеважливе запитання: яка мета запровад-ження вищевказаних змін щодо змінипідходів до способів захисту прав інте-лектуальної власності на винаходи (ко-рисні моделі)?

На жаль, з тексту пояснювальної за-писки до Законопроекту № 7538 такумету встановити неможливо. Більштого, там взагалі не згадується про те,що пропонується внести зміни до право-вого регулювання судових способів за-хисту прав інтелектуальної власності навинаходи (корисні моделі) [2].

Можливо, такі пропозиції зумовле-ні виключно бажанням привестиЗакон України «Про охорону прав навинаходи і корисні моделі» у відповід-ність до ст. 469 ЦК України. Проте, унауково-практичному коментарі дост. 469 ЦК України з цього приводузазначається, що хоча у вказанійстатті мова і йде про визнання недій-сними прав, логічним було б пред’яв-лення вимоги про визнання недій-сним рішення про видачу патенту,власне патенту та його державної ре-єстрації, а також прав інтелектуаль-ної власності на винахід, корисну мо-дель або промисловий зразок [3, 72].

Зазвичай під недійсністю в цивіль-ному праві мають на увазі недійсністьюридичного факту (правочину, шлюбу,державної реєстрації тощо) чи правов-



1 Потрібно зауважити, що відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язанняможуть виникати, зокрема, у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності.Проте сумнівним є твердження про те, що власне створення об’єкта інтелектуальної влас-ності без укладення відповідних договорів може призвести до виникнення відноснихзобов’язальних правовідносин, пов’язаних з цим об’єктом.

А. Нижний

становлюваного документу (патенту,свідоцтва, державного акта тощо).

У вказаних випадках недійсністьмає подвійну мету: по-перше, підтвер-дити неправомірність певних юридич-них фактів (правовстановлювальнихдокументів), які лежать в основі спір-них правовідносин, та, по-друге, врегу-лювати наслідки таких неправомірнихюридичних фактів (правовстановлю-вальних документів), оскільки вони ви-значаються вже не намірами сторінпри вчиненні правочину або видачіправовстановлювального документу, авиключно законом.

Щодо наслідків недійсного пра-вочину, то ч. 1 ст. 215 ЦК Українивстановлено, що недійсний правочинне створює юридичних наслідків, крімтих, які пов’язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна зісторін зобов’язана повернути другійстороні в натурі все, що вона одержа-ла на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення,зокрема тоді, коли одержане полягаєв користуванні майном, виконаній ро-боті, наданій послузі, — відшкодувативартість того, що одержано, за ціна-ми, актуальними на момент відшко-дування.

Загальні наслідки визнання недій-сним правовстановлювального доку-менту у Цивільному кодексі Українивідсутні, тому в кожному випадку не-обхідно керуватися спеціальним зако-нодавством. Наслідки недійсності па-тенту на винахід (корисну модель) ви-значені у ч. 4 ст. 33 Закону України«Про охорону прав на винаходи і корис-ні моделі», згідно з якою патент абойого частина, визнані недійсними, вва-жаються такими, що не набрали чин-ності, від дати публікації відомостейпро видачу патенту.

Зауважимо, що Господарський ко-декс України передбачає можливістьвизнання недійсним не тільки правочи-ну або правовстановлюючого документу,але також і господарськогозобов’язання — відповідно до ч. 2 ст. 202ГК України господарське зобов’язанняприпиняється також у разі його розір-вання або визнання недійсним за рі-шенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК Українигосподарським визнається зобов’язання,що виникає між суб’єктом господарюван-ня й іншим учасником (учасниками) від-носин у сфері господарювання з підстав,передбачених цим Кодексом, за якимодин суб’єкт (зобов’язана сторона, зокре-ма й боржник) зобов’язаний вчинитипевну дію господарського чи управлінсь-ко-господарського характеру на користьіншого суб’єкта (виконати роботу, пере-дати майно, сплатити гроші, надати ін-формацію тощо), або утриматися від пев-них дій, а інший суб’єкт (управнена сто-рона, зокрема й кредитор) має правовимагати від зобов’язаної сторони вико-нання її обов’язку.

Як бачимо, господарські зобов’язан-ня належать до відносних правовідно-син, коли одній уповноваженій особі(як-от кредитору) протистоїть другачітко визначена зобов’язана особа (зо-крема й боржник)1.

На відміну від господарських зо-бов’язань, правовідносини, що вини-кають з виключних майнових прав ін-телектуальної власності на винаходи(корисні моделі), мають абсолютний ха-рактер, оскільки власникові патентупротистоять усі інші особи, що зо-бов’язані не посягати на його права.

За таких умов у випадку відсутно-сті господарських зобов’язань міжвласником патенту та порушникомйого прав (як це й відбувається у біль-



51

А. Нижний

шості випадків), визнання недійснимгосподарського зобов’язання не можебути використане як спосіб захисту ви-ключних прав інтелектуальної влас-ності на винахід у межах абсолютнихправовідносин.

Крім того, загальні наслідки недій-сності господарського зобов’язання ви-значені в ч. 2 ст. 208 ГК України, за змі-стом якої в разі визнання недійсним зо-бов’язання кожна зі сторін зобов’язанаповернути другій стороні все одержанеза зобов’язанням, а за неможливості по-вернути одержане в натурі — відшкоду-вати його вартість грошима, якщо іншінаслідки недійсності зобов’язання непередбачені законом.

Як бачимо, такі наслідки ідентичнінаслідкам недійсності правочину, пе-редбаченим ч. 1 ст. 216 ЦК України,тому навряд чи можна говорити, що ви-знання правочину недійсним і визнан-ня недійсним господарського зо-бов’язання є різними за своїм змістомспособами захисту порушених прав.

Отож «класична» конструкція недій-сності базується на тому, що судом кон-статується невідповідність вимогам за-кону певного юридичного факту (пра-вовстановлювального документу),наслідком чого є:

по-перше, позбавлення його значен-ня правомірного юридичного факту(правовстановлюючого документу);

по-друге, вважається, що права, навиникнення яких був спрямованийтакий юридичний факт (правовстанов-лювального документ), не виникли;

по-третє, сторони зобов’язані повер-нути одна одній все, що було отриманона підставі такого юридичного факту(правовстановлювального документу).

На противагу наведеній «класич-ній» конструкції недійсності Законо-проектом № 7538 пропонується закрі-пити можливість визнання в судовомупоряду недійсними не власне юридич-ного факту та виданого на його підставіправовстановлювального документу, алише їхніх наслідків (відповідних правінтелектуальної власності).

У такому разі всупереч судовому рі-шенню про визнання недійсними правінтелектуальної власності залишати-муться чинними й рішення Установипро видачу патенту, і патент, який від-повідно до ст. 1 Закону України «Проохорону прав на винаходи і корисні мо-делі» є охоронним документом, який за-свідчує пріоритет, авторство та правовласності на винахід (корисну модель) (уредакції Законопроекту № 7538 — охо-ронний документ, що засвідчує пріори-тет, авторство і права на винахід (корис-ну модель).

Попри те, що можливість визнаннянедійсними прав інтелектуальної влас-ності на винахід (корисну модель) протя-гом тривалого часу закріплена у ст. 469ЦК України, сьогодні у Єдиному дер-жавному реєстрі судових рішень можназнайти лише одне рішення суду, де по-зивач ставив питання саме про визнан-ня недійсними прав інтелектуальноївласності. Проте й у цьому випадку по-зивач одночасно просив визнати недій-сним відповідний патент [4].

Тож нині судова практика застосу-вання передбаченого ст. 469 ЦК Украї-ни способу захисту — визнання прав ін-телектуальної власності недійсними —як окремого та самодостатнього способузахисту фактично відсутня.

Відсутнє сьогодні й будь-яке правоверегулювання наслідків визнання недій-сними прав інтелектуальної власностіна винаходи (корисні моделі) на підста-ві ст. 469 ЦК України.

З цього приводу Законопроект№ 7538 пропонує передбачити у ч. 4ст. 33 Закону України «Про охоронуправ на винаходи і корисні моделі», щоправа на винахід (корисну модель), ви-знані недійсними повністю або частковосудом, вважаються такими, що не на-брали чинності, від дати публікації ві-домостей про державну реєстрацію ви-находу (корисної моделі).

Водночас серед способів захиступрав ч. 2 ст. 20 ГК України згадує ви-знання відсутності права, а тому постаєпитання: чим відрізнятиметься ви-



А. Нижний

знання недійсними прав на винахід напідставі ст. 33 Закону України «Проохорону прав на винаходи і корисні мо-делі» у редакції Законопроекту № 7538від визнання судом відсутності цихсамих прав з дати публікації відомо-стей про державну реєстрацію винахо-ду (корисної моделі) на підставі ч. 2ст. 20 ГК України?

Як бачимо, незважаючи на те, щовже понад 10 років у ст. 469 ЦК Українизакріплено можливість визнання недій-сними прав інтелектуальної власностіна винаходи (корисні моделі), фактичнотакий спосіб захисту залишається недо-статньо конкретизованим у нормативнійбазі, непопулярним у судовій практиціта малодослідженим у юридичній науці.

При цьому зі змісту ст. 4bis таст. 4quater Паризької конвенції проохорону промислової власності від20.03.1883 року вбачається, що її роз-робники виходили з можливості ви-знання недійсними саме патентів, а неправ, які вони посвідчують.

За таких обставин вважаємо, що за-пропонований Законопроектом № 7538перехід у сфері способів захисту прав ін-телектуальної власності від «визнаннянедійсним патенту» до «визнання недій-сними прав» є передчасним і потребуєсерйозного обґрунтування.

Навіть більше, за результатомбільш ґрунтовного дослідження можевиявитися, що змін потребує не ЗаконУкраїни «Про охорону прав на винахо-ди і корисні моделі», аст. 469 ЦК України, позаяк визнаннянедійсним патенту на винахід (кориснумодель), а не прав інтелектуальноївласності на них, є більш ефективноюправовою конструкцією.

З позицій реформування способівзахисту прав інтелектуальної власностіна винахід (корисну модель) заслуговуєна увагу також питання наслідків ви-знання недійсним патенту, що на сьо-годні регулюються трьома нормами.

По-перше, відповідно до вже згада-ної ч. 4 ст. 33 Закону України «Про охо-рону прав на винаходи і корисні моделі»

патент або його частина, визнані недій-сними, вважаються такими, що не на-брали чинності, від дати публікації ві-домостей про видачу патенту.

По-друге, відповідно до ч. 3 ст. 33 За-кону України «Про охорону прав на ви-находи і корисні моделі» при визнанніпатенту чи його частини недійснимиУстанова повідомляє про це у своємуофіційному бюлетені.

По-третє, згідно з п. 2.2 Положенняпро Державний реєстр патентів Украї-ни на винаходи, затвердженого Нака-зом Міністерства освіти і науки Українивід 12.04.2001 року № 291, зареєстрова-ного в Міністерстві юстиції України28.04.2001 року за № 379/5570, а такожп. 2.2 Положення про Державний ре-єстр патентів України на корисні моде-лі, затвердженого Наказом Міністерст-ва освіти і науки України від20.06.2001 року № 469, зареєстрованогов Міністерстві юстиції України в04.07.2001 року за № 558/5749 (далі —Положення про реєстри патентів на ви-находи (корисні моделі)), у процесі ве-дення Державного реєстру патентівУкраїни на винаходи та Державного ре-єстру патентів України на корисні моде-лі (далі — Реєстри) до них вносяться ві-домості, зокрема, щодо визнання патен-ту (деклараційного патенту) недійснимповністю або частково.

Водночас як строки публікації провизнання патенту недійсним та вне-сення відповідної інформації до Ре-єстрів, так і процедура такої публікаціїта реєстрації чітко не врегульовані (звласної ініціативи Установи чи з іні-ціативи позивача, на підставі прямоївказівки щодо реєстрації в рішеннісуду чи достатньо висновку суду провизнання патенту недійсним). Зали-шається невизначеними і правове зна-чення та наслідки такої публікації тадержавної реєстрації.

Отож при зверненні до суду позивачізмушені заявляти цілий комплекс по-зовних вимог (про визнання недій-сним/незаконним рішення про видачупатенту, визнання недійсним патенту,



53

А. Нижний

зобов’язання Установи внести зміни доРеєстрів, зобов’язання Установи повідо-мити в офіційному бюлетені про ви-знання патенту недійсним) і оплачува-ти судовим збором кожну з цих вимогокремо, адже згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 За-кону України «Про судовий збір» у разі,коли в позовній заяві об’єднано дві табільше вимог немайнового характеру,судовий збір сплачується за кожну ви-могу немайнового характеру.

Трапляються й різні варіації форму-лювань рішень судів щодо зобов’язанняУстанови вчинити реєстраційні дії,пов’язані із внесенням інформації провизнання патенту недійсним: «ви-ключити запис про реєстрацію патенту»[5], «скасувати державну реєстрацію па-тенту та зобов’язати внести відомостіпро таке скасування до реєстру» [6],«внести відомості щодо визнання патен-ту недійсним» [7].

Зауважимо, що державна реєстраціяможе мати два принципово різних зна-чення: інформаційне (виключно зметою повідомлення учасників обігущодо власників прав, і не впливає начинність прав) і конститутивне (чин-ність відповідних прав залежить від їхреєстрації).

З аналізу Положень про реєстри па-тентів на винаходи (корисні моделі) вба-чається, що сьогодні такі реєстри маютьне конститутивний, а інформаційнийхарактер, оскільки, по-перше, за змі-стом п. 1.2 вказаних Положень вонилише містять офіційні відомості щододержавної реєстрації патентів на вина-ходи та не виконують ролі офіційноговизнання й підтвердження державоювідповідних прав. По-друге, підтверд-женням права інтелектуальної власно-сті є не запис у Реєстрах, а патент абоінший документ, який підтверджує на-буття права від власника патенту (лі-цензійний договір, договір про передан-ня прав, свідоцтво про право на спадщи-ну тощо). По-третє, Реєстри не містятьінформації щодо всіх правоволодільців(наприклад, у випадку укладення дого-вору про передачу прав інтелектуальної

власності на винаходи). По-четверте,відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України«Про охорону прав на винаходи і корис-ні моделі» права, що випливають з па-тенту, діють від дати публікації відомо-стей про його видачу, тобто не пов’язаніз їх державною реєстрацією.

Автори Законопроекту № 7538 вва-жають за необхідне зробити крок до на-дання державній реєстрації прав інте-лектуальної власності на винахід (ко-рисну модель) конститутивногозначення. Пропонується зазначити у ч. 1ст. 28 Закону України «Про охоронуправ на винаходи і корисні моделі», щотакі права виникатимуть саме з момен-ту їх державної реєстрації.

Також варто визнати такий крок не-повним, оскільки зберігається значенняпатенту як правовстановлювального до-кументу та відсутність обов’язкової ре-єстрації переходу чи надання на підста-ві ліцензії таких прав іншим особам,крім патентовласника, наслідком чого євідсутність повного переліку правоволо-дільців у Реєстрах.

Отож якщо Реєстри й надалі мати-муть лише інформаційне значення, тона рівень закону потрібно винести по-ложення п. 2.2 Положень про реєстрипатентів на винаходи (корисні моделі)та передбачити у ч. 4 ст. 33 ЗаконуУкраїни «Про охорону прав на винахо-ди і корисні моделі», що в разі визнан-ня патенту на винахід, корисну модельабо промисловий зразок недійснимУстанова вносить до Реєстрів запис провизнання недійсним патенту повністюабо частково.

Якщо ми все ж таки переходимо доконститутивного значення Реєстрів, заякого правопідтверджувального значен-ня набуває уже не патент, а запис пройого державну реєстрацію, норму пронаслідки визнання недійсним правов-становлювального документу можна за-позичити у сфері державної реєстраціїречових прав на нерухоме майно, бо вцій сфері держава виконує саме такуфункцію, своїми діями посвідчуючи ви-никнення відповідного права. За змі-




1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконален-ня правової охорони винаходів та корисних моделей: проект Закону від01.02.2018 року № 7538, внесений Кабінетом Міністрів України.

URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63398.2. Пояснювальна записка до Проекту Закону про внесення змін до деяких зако-

нодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони винаходів такорисних моделей від 01.02.2018 року № 7538.

URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=63398&pf35401=445980.3. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України.

В 4 т. / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. К.: А.С.К.;Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. Т. 2. 864 с.

А. Нижний

стом ч. 2 ст. 26 Закону України «Про дер-жавну реєстрацію речових прав на неру-хоме майно та їх обтяжень» у разі скасу-вання на підставі рішення суду рішенняпро державну реєстрацію прав, докумен-тів, на підставі яких проведено держав-ну реєстрацію прав, скасування записівпро проведену державну реєстраціюправ до Державного реєстру речовихправ на нерухоме майно вноситьсязапис про скасування державної ре-єстрації прав.

Зауважимо також, що чітке правоверегулювання наслідків визнання патен-ту недійсним не є абсолютно новим. На-приклад, відповідно до ч. 7 ст. 1398 ЦКРосійської Федерації визнання патентуна винахід, корисну модель або проми-словий зразок недійсним означає скасу-вання рішення федерального органу ви-конавчої влади з інтелектуальної влас-ності про видачу патенту на винахід,корисну модель або промисловий зразокі анулювання запису у відповідному дер-жавному реєстрі.

На нашу думку, введення подібногоположення до вітчизняного законодав-ства дозволить ефективно захищатиправа інтелектуальної власності на ви-находи (корисні моделі) одним, най-більш відповідним способом, і зменшитьсудові витрати сторін.

Отож запропонована авторами Зако-нопроекту № 7538 конструкція «недій-сного права» як способу захисту прав ін-телектуальної власності потребує ґрун-

товного дослідження й обґрунтуванняперед запровадженням її в ЗаконіУкраїни «Про охорону прав на винаходиі корисні моделі». Аналогічного дослід-ження й обґрунтування потребує пропо-зиція про відмову від визнання недій-сним патенту на винахід (корисну мо-дель) як способу захисту порушенихправ інтелектуальної власності.

За відсутності такого обґрунтуван-ня, на нашу думку, змін також потре-бує не Закон України «Про охоронуправ на винаходи і корисні моделі» таст. 469 ЦК України, у якій варто перед-бачити, що патент на винахід, кориснумодель, промисловий зразок визнають-ся недійсними з підстав та в порядку,встановлених законом.

Доцільно також чітко визначитись ізмоделлю державної реєстрації винахо-дів (інформаційна чи конститутивна) тазалежно від цього врегулювати наслід-ки визнання патенту недійсним у ст. 33Закону України «Про охорону прав навинаходи і корисні моделі», де перед-бачити, що в разі визнання патенту навинахід (корисну модель) недійсним рі-шення Установи про видачу патентувважається таким, що не набрало чин-ності з моменту його прийняття, а Уста-нова зобов’язана внести до відповідногореєстру запис про визнання патенту не-дійсним (про скасування державної ре-єстрації винаходу), а також повідомитипро це у відповідному бюлетені.


А. Нижний

4. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 року у справі№ 2/1522/3527/11. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42038792.

5. Постанова Вищого господарського суду України від 25.03.2014 року у справі№ 5023/8587/11. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/37820667.

6. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2009 року у справі№ 2-3471/09. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/5818671.

7. Постанова Вищого господарського суду України від 25.10.2016 року у справі№ 910/21617/15. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/62260797.

1. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodovdoskonalennia pravovoi okhorony vynakhodiv ta korysnykh modelei: proekt Za-konu vid 01.02.2018 rоku № 7538, vnesenyi Kabinetom Ministriv Ukrainy.

URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63398.2. Poiasniuvalna zapyska do Proektu Zakonu pro vnesennia zmin do deiakykh za-

konodavchykh aktiv Ukrainy shchodo vdoskonalennia pravovoi okhorony vy-nakhodiv ta korysnykh modelei vid 01.02.2018 rоku № 7538.

URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=63398&pf35401=445980.3. Naukovo-praktychnyi komentar do tsyvilnoho zakonodavstva Ukrainy. V 4 t. /

A. H. Yarema, V. Ia. Karaban, V. V. Kryvenko, V. H. Rotan. K.: A.S.K.; Sev-astopol: In-t yuryd. doslidzh., 2004. T. 2. 864 s.

4. Rishennia Prymorskoho raionnoho sudu m. Odesy vid 11.12.2014 rоku u spravi№ 2/1522/3527/11. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42038792.

5. Postanova Vyshchoho hospodarskoho sudu Ukrainy vid 25.03.2014 rоku u spravi№ 5023/8587/11. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/37820667.

6. Rishennia Pecherskoho raionnoho sudu m. Kyieva vid 15.09.2009 rоku u spravi№ 2-3471/09. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/581867.

7. Postanova Vyshchoho hospodarskoho sudu Ukrainy vid 25.10.2016 rоku u spravi№ 910/21617/15. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/62260797.


Ныжный А. Отдельные вопросы совершенствования судебных спосо-бов защиты прав интеллектуальной собственности на изобретения (по-лезные модели). Статья посвящена анализу актуальных предложений по совер-шенствованию законодательства в сфере способов защиты прав интеллектуаль-ной собственности на изобретения (полезные модели). Делается выводо преждевременности отказа от такого способа защиты, как признание патентанедействительным, и его замене признанием недействительными прав интеллек-туальной собственности. Высказываются предложения о совершенствовании дей-ствующего законодательства в части регулирования последствий признания не-действительными патентов на изобретения (полезные модели).

Ключевые слова: признание прав недействительными, признание патента недей-ствительным, государственная регистрация прав на изобретения (полезные модели)

Nyznhyi A. Some issues of improvement of judicial methods of protectionof intellectual property rights to inventions (utility models). The article is de-voted to the analysis of actual proposals for the improvement of legislation in the fieldof protection of intellectual property rights to inventions (utility models). The conclu-sion is drawn on the lack of development of such a method of protection as «the recog-nition of intellectual property rights as invalid» and the premature inclusion of it in




the Law of Ukraine «On the protection of rights to inventions and utility models». Theexpediency of preserving the possibility of the recognition of a patent as invalid incourt is substantiated. Proposals for the improvement of the current legislation interms of regulation at the level of law of the consequences of invalidation of patentsfor inventions (utility models) are expressed. It is proposed to fix in Art. 33 of the Lawof Ukraine «On protection of rights to inventions and utility models» that in the caseof recognition of a patent as invalid the decision of the Institution shall be deemed tohave not entered into force from the moment of its adoption, and the Institution isobliged to enter in the relevant register a record of recognition of the patent as invalidas well as to inform about it in the Bulletin.

Keywords: recognition of rights invalid, recognition of a patent invalid, state regis-tration of rights to inventions (utility models)

А. Нижний

57

ISSN 2308-0361

Стаття присвячена питанню місця інтелектуальної власності в процесі формуван-ня майна публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Проведеноаналіз сучасних норм законодавства України, що регулюють питання віднесення інте-лектуальної власності до формування майна Укрзалізниці. Підкреслюється важли-вість захисту прав інтелектуальної власності в цій галузі. Проаналізовано досвідКитаю в цій сфері, що вказує на необхідність і актуальність розробки цього питання вУкраїні.

Ключові слова: права інтелектуальної власності, Укрзалізниця, нематеріальніактиви

Віталій Семчик,аспірант НДІ інтелектуальної власності НАПрН України

ФОРМУВАННЯ МАЙНА УКРЗАЛІЗНИЦІ:ПИТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


Сьогодні Україна стала на шлях до-корінного реформування всіх сфер гос-подарювання та життєдіяльності люди-ни. Пов’язані з цим зміни наразі відбу-ваються у сфері політики, освіти,науки, а також у соціальній сфері. Такабо так усі ці реформи та зміни спрямо-вані на покращення життя пересічнихгромадян, саме тому вони неможливібез суттєвих реформ у галузі економі-ки. Так, явища економічного характерунабувають вихідної ролі на формуван-ня розвитку державності. У цьомуаспекті основним завданням законо-давства є забезпечення та регулюван-ня належного правового закріпленняцих новітніх економічних процесів. Істосується це будь-якої сфери націо-нальної економіки, зокрема й заліз-ничного транспорту.

Реформи, що стосуються залізнично-го транспорту, насамперед втілені в За-коні України «Про особливості утворен-ня публічного акціонерного товариствазалізничного транспорту загальногокористування» від 23.02.2012 року№ 4442-VI [1]. Так, цим Законом ви-значено правові, економічні й організа-

ційні особливості утворення акціонер-ного товариства залізничного транс-порту загального користування. І ос-новною особливістю новоствореного То-вариства є те, що 100 % його акційналежать державі. Крім того, названийЗакон регулює питання управління тарозпоряджання майном товариства таспрямований на забезпечення еконо-мічної безпеки й захисту інтересів дер-жави.

Відповідно до п. 3 ст. 2 названогоЗакону встановлюється, що товариствоутворюється як публічне акціонерне то-вариство, 100 % акцій якого закріплю-ються в державній власності, на базіДержавної адміністрації залізничноготранспорту України, а також підпри-ємств, установ і організацій залізнич-ного транспорту загального користу-вання, що реорганізовуються шляхомзлиття.

Реформи в цій галузі, а насампередреорганізація в системі Укрзалізниці,має на меті підвищення ефективностідіяльності підприємств, установ і орга-нізацій залізничного транспорту за-гального користування, задоволення



потреб споживачів у перевезеннях, роз-виток конкурентного середовища наринку залізничних перевезень, удоско-налення системи управління залізнич-ним транспортом шляхом розмежуван-ня господарських функцій і функційдержавного управління, здійсненняефективного державного регулюваннядіяльності природних монополій.

Упроцесі цієї реорганізації посталоважливе питання щодо місця інтелек-туальної власності для формуваннямайна Укрзалізниці, а також щодо ви-значення правового статусу та наслід-ків операцій із правами інтелектуаль-ної власності на об’єкти інтелектуаль-ної власності, що належать або маютьналежати Укрзалізниці.

Правам інтелектуальної власності(немайнові активи) відведено важливе-місце у світових капіталах. Так, сьогодніна частку нових або вдосконалених тех-нологій, устаткування й інших продук-тів, які містять нові знання чи рішення,в розвинених країнах Заходу, припадаєвід 70 до 85 % приросту ВВП. Якщо обсягглобального ринку високих технологій5 років тому оцінювався у 2,5–3 трлндол. США (що суттєво перевершувалоринок сировинних і енергетичних ресур-сів), то через 5 років передбачається, щовін досягне 4 трлн дол. США [2].

Отже, це є свідченням того, що інте-лектуальний капітал є одним з най-більш важливих активів великих і по-тужних світових компаній. Інтелекту-альний капітал може слугуватипідґрунттям для домінування на ринкута забезпечення постійної прибутково-сті компаній. Крім того, світові тенден-ції в галузі купівлі-продажу бізнесусвідчать, що вартість нематеріальнихактивів у загальній вартості компаніїстановить від 40 до 90 %. Також відомівипадки, коли майже вся вартість біз-несу була сформована нематеріальни-ми активами [3, 29].

Публічне акціонерне товариство«Українська залізниця» (Укрзалізниця)було утворено Постановою Кабінету Мі-ністрів України від 25.06.2014 року

№ 200 [4]. Звертаючись до ч. 2 ст. 115 ЦКУкраїни [5], потрібно зауважити, щовкладом до статутного (складеного) капі-талу господарського товариства можутьбути гроші, цінні папери, інші речі абомайнові чи інші відчужувані права, щомають грошову оцінку, якщо інше невстановлено законом. При цьому грошо-ва оцінка вкладу учасника господарсь-кого товариства здійснюється за згодоюучасників товариства, а у випадках,встановлених законом, вона підлягає не-залежній експертній перевірці.

Окрім цивільно-правового регулю-вання, звернемо увагу на норми госпо-дарського права, що спрямовані на вре-гулювання питання формуваннямайна суб’єктів господарювання. Зо-крема, ч. 1 ст. 140 ГК України [6] середджерел формування майна суб’єктівгосподарювання називає грошові таматеріальні внески засновків; доходи,одержані від реалізації продукції(робіт, послуг); доходи від цінних папе-рів; капітальні вкладення та дотації збюджетів; надходження від продажу(здачі в оренду), майнових об’єктів(комплексів), що належать їм, при-дбання майна інших суб’єктів; кредитибанків та інших кредиторів; безоплатніта благодійні внески, пожертвуванняорганізацій і громадян; інші джерела,не заборонені законом.

Однак необхідно зазначити, що під-хід, визначений відповідно до цивіль-ного законодавства, значно ґрунтовні-ше відображає реальні можливості то-вариства щодо формування статутного(складеного) капіталу.

Перераховане вище дає підстав гово-рити про те, що до майна Укрзалізниціможуть належати майнові права наоб’єкти інтелектуальної власності. Аджепередбачено, що до майна належать непросто нематеріальні активи, а безпосе-редньо «інші майнові права, включаючиправа на об’єкти інтелектуальної влас-ності». Відповідно до Цивільного кодек-су України [5] до таких об’єктів нале-жать об’єкти авторського права, об’єктисуміжних прав, винаходи, корисні моде-

В. Семчик



59

лі, промислові зразки, торговельнімарки, комерційні зазначення, компі-ляції інтегральних мікросхем та ін.Варто також зауважити, що серед об’єк-тів авторського права необхідно в цьомуконтексті окремо виділити бази даних ікомп’ютерні програми.

Зазначимо, що розглядати права ін-телектуальної власності як нематері-альний актив можна лише після про-ходження процедури державної ре-єстрації таких прав, а для здійсненнябудь-яких операцій з нематеріальнимиактивами, якими є майнові права інте-лектуальної власності, вони мають на-бути відповідної правової охорони й от-римати оціночну вартість. Після цьоговони можуть бути поставлені на балансУкрзалізниці.

Законодавством не передбаченожодних особливостей набуття прав урозрізі формування майна Укрзалізни-ці. Так, права на об’єкти інтелектуаль-ної власності набуваються в порядку,визначеному Цивільним кодексомУкраїни, а також спеціальними зако-нами в цій галузі.

Окрім цивільного та господарськогозаконодавства, розглядаючи проблема-тику формування майна Укрзалізниці,необхідно зазначити, що важливе зна-чення також мають податкове та бух-галтерське законодавство й економічнаскладова цього питання.

Що стосується питань бухгалтерсь-кого законодавства в цій сфері, то мето-дичні засади формування в бухгал-терському обліку інформації про нема-теріальні активи та розкриттяінформації про них у фінансовій звіт-ності закріплені в Положеннях (стан-дартах) бухгалтерського обліку(П(С)БО) 8 «Нематеріальні активи» [7].Так, визначення поняття «нематері-альний актив» закріплено в П(С)БО 8«Нематеріальні активи». Норми цьогонормативного акта застосовуються під-приємствами, організаціями й іншимиюридичними особами всіх форм влас-ності, крім бюджетних установ і під-приємств, які складають фінансову

звітність за міжнародними стандарта-ми фінансової звітності. Відповідно доп. 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»нематеріальний актив визначений, якнемонетарний актив, який не має ма-теріальної форми, може бути ідентифі-кований (відокремлений від підприєм-ства) і утримується підприємствами зметою використання протягом періодубільшого за 1 рік (або одного операцій-ного циклу, якщо він перевищує 1 рік)для виробництва, торгівлі, в адміні-стративних цілях або для надання воренду іншим особам. При цьому мож-ливість розглядати права інтелекту-альної власності як нематеріальнийактив, як уже зазначалося, виникаєлише після проходження процедуридержавної реєстрації таких прав.

Варто зазначити, що підхід бухгал-терського законодавства не відповідаєподатковому. Адже податкове законо-давство містить певні розбіжності зіспеціальним законодавством у сферіінтелектуальної власності. Так, чин-ний Податковий кодекс України, відпо-відно до пп. 14.1.225 ст. 14, включає дооб’єктів права інтелектуальної власно-сті будь-які літературні твори, творимистецтва чи науки, зокрема йкомп’ютерні програми, інші записи наносіях інформації, відео- чи аудіокасе-ти, кінематографічні фільми або плів-ки для радіо- чи телевізійного мовлен-ня, передачі (програми) організаціймовлення, інші аудіовізуальні твори,будь-які права, що охороняються па-тентом, будь-які зареєстровані торго-вельні марки (знаки на товари та по-слуги), права інтелектуальної власно-сті на дизайн, секретне креслення,модель, формулу, процес, права інте-лектуальної власності на інформаціющодо промислового, комерційного чинаукового досвіду (ноу-хау) [8].

Водночас нематеріальні активи ви-значаються податковим законодав-ством, відповідно до пп. 14.1.120 ст. 14ПК України, як право власності на ре-зультати інтелектуальної діяльності, зо-крема й промислової власності, а також

В. Семчик



інші аналогічні права, визнані об'єктомправа власності (інтелектуальної влас-ності), право користування майном тамайновими правами платника податкув установленому законодавством поряд-ку, зокрема й набуті в установленомузаконодавством порядку права користу-вання природними ресурсами, майном імайновими правами.

Необхідність удосконалення законо-давства України щодо регулювання пи-тань інтелектуальної власності в розрізіреорганізації, що наразі відбувається усфері залізничного транспорту, зокремав Укрзалізниці, підтверджується такождосвідом іноземних країн. Як прикладможна розглянути ситуацію, що скла-лась в цій галузі останнім часом в Китаї.Раніше захист прав інтелектуальноївласності у цій країні був на доситьнизькому рівні, на що постійно нарікалиіноземні партнери. Велика кількістьпідробок, які виготовлялись у Китаї,були наслідком прогалин у законодав-стві країни в галузі інтелектуальноївласності. Проте за останні 5 років уКитаї відбулися значні зміни в цьомунапрямі, режим охорони прав інтелекту-альної власності значно посилився.Однак система інтелектуальної власно-сті Китаю все ще потребує змін.

Так, через недосконалу систему захи-сту прав інтелектуальної власності на-

разі Китай зазнає значних збитків у га-лузі інноваційного розвитку в галузі за-лізничного транспорту. У рамках про-грами «Один пояс, один шлях» [9, 15]Китай експортує власні технології висо-кошвидкісного залізничного транспорту.Проте деякі країни копіюють китайськітехнології за допомогою документів, якіопинились у вільному доступі, відтво-рюючи потім їх на своїй території. Цепризводить до значних збитків. Відомівипадки, коли країни, що вкрали техно-логію, випередили Китай і подали за-явки на реєстрацію патенту в своїй краї-ні та за кордоном [10].

До такої ситуації призвела низкапричин, серед яких низький рівень ви-дачі та захисту патентів в країні; від-сутність захисту комерційної таємниці;неефективна робота щодо запобіганняпорушенням у галузі інтелектуальноївласності. Через важкі наслідки дляекономіки наразі в Китаї пропонуєтьсяпосилити захист прав інтелектуальноївласності.

Отже, на прикладі Китаю можнастверджувати про необхідність змін узаконодавстві України, котрі б пози-тивно вплинули на рівень захисту інте-лектуальної власності в галузі заліз-ничного транспорту.

В. Семчик


1. Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізнично-го транспорту загального користування: Закон України від 23.03.2012 року№ 4442-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4442-17.

2. Інтелектуальна власність в Україні. Стан та концептуальні засади роз-витку: інформаційно-аналітична довідка до слухань у Комітеті ВерховноїРади України з питань науки і освіти від 15.10.2014 року.

URL: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=6-1821&cat_id=61640.

3. Основи інтелектуальної власності: навч. посібник / О. П. Орлюк (кер. авт.кол.), А. О. Кодинець, Ю. В. Носік та ін.; за ред. О. П. Орлюк. К.: Інтерсервіс,2016. 382 с.

4. Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізни-ця»: постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200.

URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/247420738.



5. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 року // ВідомостіВерховної Ради України. 2003. № 40–44. Ст. 356.

URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.6. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року (зі змінами). URL: http://zakon3. rada. gov.ua/laws / show/436-15. 7. Нематеріальні активи: положення (стандарти) бухгалтерського обліку 8

затверджено Наказом Мінфіну № 242 від 18.10.1999 року (зі змінами).URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99.8. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 року № 2755-VI //

ВВР України. 2003. № 52. Ст. 377.URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.9. Лі Інін, Захарін С. В., Волосюк М. В. Перспективи зростання торгово-еконо-

мічного співробітництва китайської народної республіки та України в кон-тексті реалізації ініціативи «Один Пояс — Один Шлях» // Економіка та дер-жава. 2018. № 5. C. 14–16. URL: http://www.economy.in.ua/pdf/5_2018/5.pdf.

10.China's high speed rail tech copied by foreign countries: experts. URL : http://en.people.cn/n3/2017/0816/c90000-9256275.html?fbclid=IwAR0jerFV87MXhrroKEIU8e7O470NKBNyQeSOXKSzBwHsib6sfaDTKJQT42o.

1. Pro osoblyvosti utvorennia publichnoho aktsionernoho tovarystva zaliznychnohotransportu zahalnoho korystuvannia: Zakon Ukrainy vid 23.03.2012 roku№ 4442-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4442-17.

2. Intelektualna vlasnist v Ukraini. Stan ta kontseptualni zasady rozvytku: infor-matsiino-analitychna dovidka do slukhan u Komiteti Verkhovnoi Rady Ukrainy zpytan nauky i osvity vid 15.10.2014 roku.

URL: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=6-1821&cat_id=61640.

3. Osnovy intelektualnoi vlasnosti: navch. posibnyk / O. P. Orliuk (ker. avt. kol.),A. O. Kodynets, Yu. V. Nosik ta in.; za red. O. P. Orliuk. K.: Interservis, 2016. 382 s.

4. Pro utvorennia publichnoho aktsionernoho tovarystva «Ukrainska zaliznytsia»:Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy № 200 vid 25.06.2014 roku.

URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/247420738.5. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16.01.2003 roku // Vidomosti

Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2003. № 40–44. St. 356. (zi zminamy). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.6. Hospodarskyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 roku (zi zminamy).URL: http://zakon3. rada. gov.ua/laws / show/436-15. 7. Nematerialni aktyvy: Polozhennia (standarty) bukhhalterskoho obliku 8:

zatverdzheno Nakazom Minfinu № 242 vid 18.10.99 roku (zi zminamy).URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99.8. Podatkovyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 02.12.2010 roku № 2755-VI //

VVR Ukrainy. 2003. № 52. St. 377. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.9. Li Inin, Zakharin S. V., Volosiuk M. V. Perspektyvy zrostannia torhovo-eko-

nomichnoho spivrobitnytstva kytaiskoi narodnoi respubliky ta Ukrainy v kontek-sti realizatsii initsiatyvy «Odyn Poias — Odyn Shliakh» // Ekonomika ta derzha-va. 2018. № 5. S. 14–16.

URL: http://www.economy.in.ua/pdf/5_2018/5.pdf. 10.Chinas high speed rail tech copied by foreign countries: experts. URL : http://en.people.cn/n3/2017/0816/c90000-9256275.html?fbclid=IwAR0jerFV87MXhrroKEIU8e7O470NKBNyQeSOXKSzBwHsib6sfaDTKJQT42o.


В. Семчик



Семчик В. Формирование имущества Укрзализныцы (Украинских же-лезных дорог): вопросы интеллектуальной собственности. Статья посвя-щена вопросу места интеллектуальной собственности в процессе формированияимущества публичного акционерного общества «Укрзализныцы» («Украинскаяжелезная дорога»). Проведен анализ современных норм законодательства Украи-ны, регулирующих вопросы отнесения интеллектуальной собственности к форми-рованию имущества Укрзализныцы. Подчеркивается важность защиты прав ин-теллектуальной собственности в этой области. Проанализирован опыт Китая вэтой сфере, который указывает на необходимость и актуальность разработки этоговопроса в Украине.

Ключевые слова: права интеллектуальной собственности, Укрзализныця, не-материальные активы

Semchyk V. Formation of the property of Ukrzaliznytsia (Ukrainian rail-way): intellectual property issues. The article is devoted to the issue of the placeof intellectual property in the process of forming the property of the public joint-stockcompany «Ukrzaliznytsia» («Ukrainian Railway»). The article analyzes the currentnorms of Ukrainian legislation which regulate the assignment of intellectual propertyto the formation of the property of Ukrzaliznytsia.

The reorganization of Ukrainian railways raised important issues on the place ofthe intellectual property of Ukrzaliznytsia, as well as the determination of the legalstatus and effects of intellectual property rights transactions on intellectual propertyobjects which are owned by Ukrzaliznytsia.

The intellectual property rights can be considered as intangible assets only afterpassing the procedure for state registration of such rights, and for the realization of anyoperations with intangible assets that are proprietary intellectual property rights; theyshould acquire appropriate legal protection and obtain the estimated value. This proce-dure guarantees such rights to be placed on the balance of Ukrzaliznytsia.

The importance of protecting intellectual property rights in this area is under-lined. The experience of China in this area is analyzed, which indicates the necessityand urgency of developing this issue in Ukraine.

Key words: intellectual property rights, Ukrzaliznytsia, intangible assets

В. Семчик

63

ISSN 2308-0361

У статті досліджується необхідність урегулювання питань, які виникають у зв’язкуз діяльністю патентних повірених, на законодавчому рівні в Україні. На основі аналізунаціонального законодавства, законодавства ЄС, а також законодавства європейськихкраїн розроблено низку пропозицій щодо врегулювання питань діяльності патентнихповірених в Україні. Розроблені підходи щодо здійснення професійної діяльності патент-ними повіреними в Україні, засновані на успішному досвіді низки європейських країн таЄС загалом. На базі проведеного аналізу пропонується врегулювати діяльність патент-них повірених на законодавчому рівні й, відповідно, таким законом має стати Закон «ПроНаціональну систему охорони інтелектуальної власності в Україні».

Ключові слова: патентні повірені, європейський повірений з товарних знаків, націо-нальна система охорони інтелектуальної власності, професійна етика

Олена Орлюк,директор НДІ інтелектуальної власностіНАПрН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України

ДО ПИТАННЯ ПРО ВДОСКОНАЛЕННЯ

НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПАТЕНТНИХ ПОВІРЕНИХ В УКРАЇНІ

ПРАВО ТА ІННОВАЦІЇ


Актуальність теми дослідження.Імплементація положень європейськогозаконодавства у сфері інтелектуальноївласності в межах євроінтеграційноговектору розвитку та виконання зо-бов’язань, взятих Україною за Угодоюпро асоціацію з ЄС, вимагає приведенняу відповідність усього блоку національ-ного законодавства у цій сфері. Однакзапровадження європейських стандар-тів до національного законодавства ви-магає проведення й інституційної ре-форми та розбудови інфраструктури, щозабезпечує якісно правову охорону й за-хист прав інтелектуальної власності.Україна має розбудовувати національ-ну систему правової охорони інтелекту-альної власності. Для цього мають бутирозроблені відповідні правові механіз-

ми та запроваджене відповідне правовеполе. Однією з його складових мав бистати проект закону «Про Національнусистему охорони інтелектуальної влас-ності в Україні», що був розроблений вНДІ інтелектуальної власності НАПрНУкраїни та переданий до МЕРТ Украї-ни. Одним з питань, які були винесеніна розгляд громадськості у цьому про-екті, стало унормування діяльності па-тентних повірених. Адже патентні пові-рені є невід’ємною складовою сфери ін-телектуальної власності у світі. Вонимають своєю діяльністю відповідати ви-могам, які висуває до них суспільство табезпосередньо сфера інтелектуальноївласності.

Окрім цього, Україна, розбудовуючинаціональну систему інтелектуальної


О. Орлюк


власності, має спиратися на успішнийдосвід ЄС у цьому напрямі. Адже в ре-зультаті розвитку євроінтеграційнихпроцесів у середині цього регіональногоутворення з’явилися дві нові спеці-альності: європейський патентний пові-рений і європейський повірений з товар-них знаків. Високі вимоги до них як настадії допуску до професії, так і у проце-сі здійснення професійної діяльності,мають стати зразком, до якого має до-лучатися Україна, розбудовуючи власніпідходи щодо здійснення професійноїдіяльності патентними повіреними. За-значені підходи зумовлюють актуаль-ність теми, обраної для дослідження вцій науковій публікації.

Аналіз стану наукового дослі-дження. Варто зазначити, що питан-ням професійної діяльності патентнихповірених в Україні все ще не приді-ляють належної уваги. З цього напрямузахищено декілька дисертаційних до-сліджень (зокрема, Г. Огнев’юк [8]). Ді-яльність патентних повірених булапредметом монографічного досліджен-ня, проведеного 10 років тому в НДІ ін-телектуальної власності НАПрНУ [3].Зазвичай, патентні повірені згадуютьсяв навчальних і науково-методичних ви-даннях, присвячених сфері інтелекту-альної власності, підтвердженням чомуможуть бути академічні курси, підруч-ники, навчальні посібники з права інте-лектуальної власності, основ інтелекту-альної власності тощо. Зокрема, це робо-ти, що видавалися під редакціями та заучасті Н. Мироненко [11], О. Орлюк [9,12], О. Підопригори [10], І. Спасибо-Фа-тєєвої, О. Харитонової та ін. Досвід залу-чення патентних повірених в ЄС роз-крито у ´рунтовних монографічних до-слідженнях Ю. Капіци [4]. Водночаснині, в умовах усебічної реформи націо-нальної сфери інтелектуальної власно-сті, це питання вкотре набуває актуаль-ності та вимагає вирішення як на рівнінормативно-правового регулювання,так і безпосередньо атестаційних проце-дур, кваліфікаційних вимог тощо. Під-ставою для цього має бути аналіз між-

народного досвіду та відповідні науковірозробки.

Метою цієї статті є аналіз стануправового регулювання діяльності па-тентних повірених в Україні у порів-няльно-правовому аспекті з метою ви-роблення пропозицій щодо вдоскона-лення їхнього правового статусу.

Викладення основного матеріа-лу. У сучасній практиці патентний пові-рений — це особа, що має необхідну ква-ліфікацію в галузі інтелектуальноївласності та має право представництвавід імені третіх осіб перед державнимвідомством з охорони інтелектуальноївласності (патентним відомством) [3, 8].

Загальновідомо, що інститут па-тентних повірених є в усіх державах,які мають патентну систему. Діяль-ність патентних повірених полягає, на-самперед, у наданні фізичним і юри-дичним особам послуг, пов’язаних зохороною прав інтелектуальної власно-сті, представництвом їхніх інтересівперед уповноваженим державою орга-ном і установами, що належать досфери його управління, судовими орга-нами, фінансовими інституціями, у від-носинах з іншими фізичними та юри-дичними особами.

У світі переважно застосовують двіназви професії:

•патентний агент» (patent agent) — уСполученому Королівстві, Канаді,Китаї, Польщі, Словаччині, Чехії;

•патентний повірений (patent attor-ney) — у США, Франції, Німеччині,Естонії, Литві, Угорщині, Японії, атакож в Європейському патентно-му відомстві.

Патентний повірений діє як посе-редник, тобто ланка, що пов’язує клієн-та та патентні відомства чи аналогічніоргани інтелектуальної власності, атакож судові інстанції при вирішенніпитань з інтелектуальної власності.Правовий статус патентних повіренихврегульовується в національних зако-нодавствах на рівні нормативно-право-вих актів різного рівня — від кодексів ізаконів до підзаконних актів (поло-


О. Орлюк


жень, правил тощо). Спеціальні зако-ни, що визначають правовий статуспредставників у справах інтелектуаль-ної власності, діють у Сполученому Ко-ролівстві, Естонії, Канаді, Німеччині,Польщі, Румунії, Словаччині, Угорщи-ні, Франції, Чехії, Японії та ін.

Правом представляти інтереси клі-єнтів у Європейському патентному ві-домстві наділені європейські патентніповірені (еuropean рatent аttorney).Щоб отримати цей статус, кандидатимають відповідати певним кваліфіка-ційним критеріям і скласти відповід-ний іспит. Аби мати можливість прой-ти європейський кваліфікаційнийіспит (The European qualifying exami-nation, EQE) і щоб стати європейськимпатентним повіреним, особа повиннамати відповідну кваліфікацію, що підт-верджується університетським дипло-мом з науки чи технології. Також не-обхідно мати трирічний досвід роботи вєвропейській патентній професії піднаглядом кваліфікованої особи таскласти попередній іспит. За дотри-мання цих умов особа допускається доскладання європейського кваліфіка-ційного іспиту. При цьому експерти зЄвропейського патентного відомствазвільняються від деяких з цих вимог.

Запроваджений у 1979 році, цейіспит розглядається як один з найвибаг-ливіших професійних іспитів, який ужебуло прийнято у більш ніж 10 000 кан-дидатів [19]. EQE призначений ви-значити, чи має кандидат необхідні на-вички та знання, щоб представляти за-явників перед Європейським патентнимвідомством. Готуючись до складанняEQE, кандидати проходять відповіднунавчальну програму. Адже вони маютьглибоко опанувати знання європейсько-го патентного права, бути обізнаними зДоговором про патентну кооперацію,Паризькою конвенцією, роботою апеля-ційної палати, а також знати відповідніакти національних законодавств, якістосуються європейських патентних за-явок і європейських патентів. Підготов-ка до складання цього іспиту є склад-

ним, тривалим процесом. Водночас йогоуспішне складання й отримання квалі-фікації європейського патентного пові-реного тягне за собою необхідність по-стійної відповідності вимогам професії,підвищенню кваліфікації та дотриман-ню етичних норм.

При цьому підвищення кваліфікаціїє невід’ємною складовою діяльності па-тентних повірених. Фахівці постійно по-повнюють і вдосконалюють свої знанняу сфері промислової власності, беручиучасть у семінарах та курсах підвищен-ня кваліфікації, що їх проводять у від-повідних країнах. Патентні повірені до-лучаються до програм навчання, що ор-ганізовуються Всесвітньою організацієюінтелектуальної власності, Європей-ським патентним відомством, Відом-ством з гармонізації на внутрішньомуринку, яке після другого етапу реформиторговельної марки в ЄС стало назива-тися Відомством ЄС з інтелектуальноївласності. Підставою для цього сталинорми спочатку Регламент (ЄС)№ 2015/2424 Європейського Парламен-ту та Ради, про внесення змін до Регла-менту Ради (ЄС) № 207/2009 про торго-вельну марку Співтовариства та Регла-менту Комісії (ЄС) № 2868/95 стосовноімплементації Регламенту Ради (ЄС)№ 40/94 про торговельну марку Співто-вариства та скасування Регламенту Ко-місії (ЄС) № 2869/95 щодо зборів, якісплачуються до Бюро (Відомства) з гар-монізації внутрішнього ринку (торго-вельні марки та промислові зразки),який набрав чинності 23.03.2016 року[16]. А пізніше — Регламенту Європей-ського Парламенту та Ради (ЄС)№ 2017/1001 від 14.06.2017 року проторговельну марку ЄвропейськогоСоюзу (текст з релевантністю ЄЕЗ) [17] .

Подібні вимоги щодо допуску до про-фесії та зпровадження такої професій-ної діяльності містять багато національ-них законів, зокрема і країн ЄС. Так,відповідно до Закону Естонської Респуб-ліки про патентних повірених, якийнабув чинності в 2001 році, під патент-ним повіреним мають на увазі фахівця,


О. Орлюк


що надає правові послуги в галузі про-мислової власності [18]. Звання патент-ного повіреного присвоюється після ус-пішного складання кваліфікаційного іс-питу. Патентний повірений повиненвідповідати таким, встановленим Зако-ном про патентних повірених, вимогам:мати вищу освіту, попередній досвід ро-боти у відповідній сфері (пропрацюватине менше ніж останні 4 роки в патент-ного повіреного або в комерційному то-варистві патентного повіреного), атакож володіти як мінімум двома іно-земними мовами (одна з цих мов маєбути офіційною мовою Європейськогопатентоного відомства). Законом перед-бачено й інші вимоги, зокрема грома-дянство Естонії чи держави-члена ЄС танаявність постійного місця проживанняв Естонії; дієздатність; відсутність суди-мості за кримінальні правопорушенняза вчинення умисного злочину.

У Польщі відповідно до Закону пропатентних повірених від11.04.2001 року (до цього діяв закон від09.01.1993 року) патентними повірени-ми можуть бути особи, що мають вищутехнічну або юридичну освіту кваліфі-каційного рівня «магістр». Утім відсут-ня вимога щодо обов’язкової наявностістажу роботи у сфері промисловоївласності, натомість, під час кваліфіка-ційного іспиту потрібно продемонстру-вати відповідні теоретичні знання тапрактичні навички. Водночас умовоюдля допуску до іспиту є стажування(протягом 3 років), що організовуєтьсяНаціональною радою патентних пові-рених на конкурсних засадах. Після 18місяців стажування його керівник (пат-рон) може доручити закріпленому заним стажистові виконання всіх повно-важень патентного повіреного, крімпредставництва перед Вищим адміні-стративним судом. Хоча законом за-кріплено низку умов, які дозволяютьзвільнити кандидата від проходженнястажування [3, 34].

Як засвідчує аналіз іноземного зако-нодавства, нормативно-правові акти, щовизначають правовий статус патентного

повіреного (патентного агента), зазви-чай, закріплюють положення щодо ви-значення кваліфікаційних умов, набут-тя та позбавлення статусу патентногоповіреного, ведення реєстрів, питанняпідвищення кваліфікації. Ключовимиположеннями законів, часто також є: за-конодавче закріплення статусу Палатипатентних повірених; нагляд патентно-го відомства за діяльністю Палати па-тентних повірених; запровадженняобов’язкового страхування цивільної від-повідальності патентних повірених;встановлення обов’язку патентного пові-реного щодо збереження комерційної та-ємниці; врегулювання етичних норм уроботі патентних повірених; зобов’язан-ня патентного повіреного прийняти від-повідну присягу тощо. Відповідно, вирі-шуючи питання щодо реформування за-конодавства України з цього питання,доцільно скористатися позитивним до-свідом іноземних країн та Європейсько-го патентного відомства.

В Україні питання діяльності пред-ставників у справах інтелектуальноївласності (патентних повірених) допокиунормовуються в таких актах:

•постанова Кабінету Міністрів Украї-ни «Про затвердження Положенняпро представників у справах інте-лектуальної власності (патентнихповірених)» від 10.08.1994 року№ 545 (зі змінами) [13];

•постанова Кабінету Міністрів Украї-ни «Про затвердження Положенняпро представників у справах інте-лектуальної власності (патентнихповірених)» від 27.08.1997 року№ 938 (зі змінами) [14];

•наказ МОН України «Щодо питаньатестації представників у справахінтелектуальної власності (патент-них повірених)» від 25.07.2006 року№ 556 (зі змінами) [5];

•наказ Державного патентного відом-ства України «Положення Про дер-жавний реєстр представників усправах інтелектуальної власності(патентних повірених)» від30.08.1994 року № 95 (зі змінами) [6].


О. Орлюк


Разом із тим положення ст. 92 Кон-ституції України дають підстав обґрун-товувати необхідність врегулювання ді-яльності патентних повірених, що пред-ставляють інтереси фізичних таюридичних осіб, на рівні закону, а непідзаконного акта. Відповідний підхідбуло застосовано у проекті Закону «ПроНаціональну систему охорони інтелек-туальної власності в Україні» (далі —Законопроект), згадуваному вище, урозділі, в якому визначався суб’єктнийсклад цієї системи.

У ст. 19 Законопроекту було закріп-лено такі положення:

«1. Діяльність патентного повіреногоє незалежною професійною діяльністющодо надання послуг, пов'язаних із охо-роною прав на об'єкти права інтелекту-альної власності, представництва інте-ресів осіб у національному органі інте-лектуальної власності, центральномуоргані виконавчої влади, що забезпечуєформування та реалізує державну полі-тику у сфері інтелектуальної власності,в органах державної влади, а такожправоохоронних та судових органах,банківських та інших фінансових уста-новах, у відносинах з іншими фізични-ми та юридичними особами.

2. Патентний повірений на сортирослин здійснює свою професійну діяль-ність з урахуванням вимог, визначенихЗаконом України «Про охорону прав насорти рослин».

3. Патентним повіреним може бутифізична особа, яка є громадяниномУкраїни, постійно проживає в Україніостанні п’ять років, має повну вищу осві-ту та повну вищу освіту з інтелектуаль-ної власності, не менш як п’ятирічнийдосвід практичної роботи у сфері охоро-ни інтелектуальної власності.

4. Для набуття статусу патентногоповіреного особа, яка відповідає вимо-гам частини третьої цієї статті, маєскласти кваліфікаційні іспити та прой-ти атестацію, скласти присягу патентно-го повіреного та отримати свідоцтво проправо на зайняття діяльністю представ-ника у справах інтелектуальної власно-

сті (патентного повіреного) у порядку,визначеному Кабінетом МіністрівУкраїни.

Патентний повірений має бути вне-сений до державного реєстру представ-ників у справах інтелектуальної власно-сті (патентних повірених), що ведетьсяНаціональним органом інтелектуальноївласності у порядку, визначеному Кабі-нетом Міністрів України. Особа, не за-реєстрована в державному реєстрі,не може іменувати себе патентним пові-реним».

Зміст діяльності патентних повіре-них полягає у представництві. Відпо-відно до ст. 237 ЦК України представ-ництвом є правовідношення, у якомуодна сторона (представник) зобов’язаначи має право вчинити правочин відімені другої сторони, яку вона пред-ставляє [15].

На сьогоднішній день відповіднодо п. 11 Положення про представниківу справах інтелектуальної власності па-тентний повірений має право згідно іззаконодавством, у межах дорученняособи, яку він представляє, виконувативсі пов’язані з цим дії у відносинахз Установою, а також судовими органа-ми, кредитними установами, іншимифізичними та юридичними особами, зо-крема: підписувати заяви, клопотання,описи, формули винаходів тощо; пода-вати й одержувати матеріали, що сто-суються охоронних документів; викону-вати платіжні операції; вносити змінидо опису винаходів і креслень; відкли-кати заявки на видачу охоронних доку-ментів на об’єкти промислової власності;подавати доповнення, заперечення,скарги; вживати заходів для підтриман-ня чинності охоронних документів; про-водити науково-дослідні роботи, части-ною яких є патентні дослідження; пред-ставляти інтереси власників прав наоб’єкти інтелектуальної власності в дер-жавних і судових органах тощо [14].

Водночас аналіз наведених вище по-вноважень дозволяє акцентувати увагуна такому. Патентний повірений, умежах своєї професійної діяльності, за-


О. Орлюк


лучається до проведення науково-до-слідних робіт. При цьому такі роботи нестановлять суть представництво. Порядіз цим патентний повірений надає кон-сультації, роз’яснення та рекомендації зпитань набуття, припинення, реалізаціїта захисту прав на об’єкти права інте-лектуальної власності, усні й письмовідовідки щодо законодавства у сфері ін-телектуальної власності. Зазначені діїтакож не можна вважати представницт-вом у чистому вигляді.

Тож виникає конфлікт щодо суті змі-сту діяльності, що здійснює патентнийповірений. Його розв’язанням має бутиприведення назви цієї професії до світо-вих стандартів — а саме «патентний по-вірений», з виключенням наявної ниніскладової «представник у справах інте-лектуальної власності». Запропонова-ний підхід відображає фактичну суть ді-яльності патентного повіреного, що єширшою за представництво. Відтак від-повідні зміни мають бути відображені вНаціональному класифікаторі України«Класифікатор професій ДК 003:2010»,що набув чинності 01.11.2010 року [7].При цьому має знайти відображення йте, що патентний повірений може матипомічника.

Щодо питання про монополію па-тентних повірених. Чинне законодав-ство України передбачає, що будь-якаособа (фізична або юридична), яка про-живає чи має постійне місцеперебуван-ня в Україні, у відносинах з Установоюможе реалізувати свої права як само-стійно, так і через патентних повірених.Водночас закріплює виключну право-мочність патентних повірених щодопредставництва інтересів іноземних осібі осіб без громадянства, які проживаютьабо мають постійне місцеперебуванняпоза межами України, перед Установою.Зокрема, ч. 2 ст. 5 Закону України «Проохорону прав на винаходи і корисні мо-делі» закріплено, що іноземні особи йособи без громадянства, які проживаютьабо мають постійне місцеперебуванняпоза межами України, у відносинах зУстановою реалізують свої права через

представників у справах інтелектуаль-ної власності (патентних повірених), за-реєстрованих відповідно до закону [2].

Відсутність монополії у представ-ництві інтересів перед Установою, особ-ливо щодо представництва резидентів,має бути й надалі закріплена в законо-давстві, зважаючи на наявний заразпроцес розгляду спеціального законо-давства з інтелектуальної власності уВерховній Раді України.

Водночас доречним є обговоренняпитання щодо поновлення можливостіпатентним повіреним здійснюватифункції захисту прав інтелектуальноївласності щодо представництва інтере-сів клієнтів у Вищому спеціалізованомусуді України з питань інтелектуальноївласності з моменту, коли останній за-працює. Оскільки допоки до 2020 рокузакріплено адвокатську монополію натаке представництво.

Законопроектом визначається, що ді-яльність патентного повіреного є профе-сійною. Водночас за патентним повіре-ним залишається можливість обиратирізні варіанти оподаткування. Адже па-тентні повірені можуть працювати нарізних підставах, зокрема, обирати мож-ливість займатися підприємницькою ді-яльністю.

Патентні повірені, які працюють напідприємствах і представляють його ін-тереси перед Установою, мають діяти напідставі довіреності, виданої цим під-приємством. Вони не є суб’єктами під-приємницької діяльності. Натомість па-тентні повірені, що постійно та само-стійно виступають представникамипідприємців при укладанні ними дого-ворів у сфері підприємницької діяльно-сті, є комерційними представниками. Уцьому випадку патентний повірений дієна підставі письмового договору (агент-ського договору ) між ним і особою, якувін представляє, або довіреності. Йогодіяльність є підприємницькою (ст. 295ГК України [1]). Окрім цього, патентніповірені можуть представляти інтересифізичних або юридичних осіб можуть напідставі договору доручення. У такому


О. Орлюк


разі вони можуть бути суб’єктами під-приємницької діяльності, якщо підпада-тимуть під відповідний статус згідно іззаконом. Обрання підприємницькогостатусу має вирішуватися й відповіднодо норм Податкового кодексу України.

Законопроектом також закріпленоправо патентного повіреного на пенсій-не забезпечення та соціальні гарантії,встановлені чинним законодавством.

Доцільним є запровадження обов’яз-кового страхування цивільної відпові-дальності патентних повірених, аджетакий досвід відомий у світі. А деякі за-кони про патентних повірених (зокрема,Словаччини, Чехії, Угорщини) навітьзакріплюють обов’язковість страхуван-ня цивільної відповідальності патент-них повірених.

Обов’язковим моментом є врегулю-вання етичних норм у роботі патентнихповірених. Для сфери інтелектуальноївласності загалом не викликає запере-чень твердження, що кожному з патент-них повірених у своїй роботі необхідночітко дотримуватися правил діловоїетики та порядності. Неприпустимим єсуб’єктивний підхід, коли патентні пові-рені ведуть ділову перепису, що шко-дить честі чи репутації колег або діловійрепутації патентного відомства. У циві-лізованих країнах вчинення таких дійтягне позбавлення статусу патентногоповіреного. Ганебним є явище патент-ного тролінгу, що вчинявся через на-явність відповідних положень націо-нального законодавства, деякими пред-ставниками цієї професії протягомостаннього десятиріччя.

Відповідно, на рівні законопроектубуло запропоновано низку положеньщодо дотримання професійної етики.Було, зокрема, запропоновано такінорми:

«10. Під час здійснення діяльностіпатентний повірений зобов’язаний:

1) дотримуватися присяги та норметики професійної діяльності пред-ставника у справах інтелектуальноївласності (патентного повіреного),сумлінно виконувати свої обов’язки;

2) дотримуватися конфіденційностівідносно відомостей, одержанихним під час здійснення своїх профе-сійних обов’язків, та не використо-вувати їх у своїх інтересах або інте-ресах третіх осіб;

3) підвищувати свій професійнийрівень;

4) невідкладно повідомляти довірите-ля про виникнення конфлікту інте-ресів осіб, яких він представляє;

5) відмовитися від надання своїх по-слуг або припинити їх надання,якщо вони можуть бути використаніу справі, в якій він вже представлявабо консультував іншу особу з про-тилежними інтересами і конфліктне був вирішений;

6) виконувати інші обов’язки, перед-бачені законодавством, договором,довіреністю.

11. Патентний повірений забезпечуєзахист персональних даних про фізичнуособу, якими він володіє, відповіднодо законодавства з питань захисту пер-сональних даних.

12. Патентні повірені створюють ор-гани самоврядування патентних повіре-них та беруть участь в їх діяльності.

13. З метою забезпечення реалізаціїзавдань самоврядування патентних по-вірених, представлення їх інтересів тазахисту прав, розробки норм професій-ної етики створюється Національна асо-ціація представників у справах інтелек-туальної власності (патентних повіре-них) України. Асоціація є недержавноюнекомерційною професійною організа-цією, яка об’єднує патентних повіренихУкраїни. Вимоги щодо її правового ста-тусу та членства визначаються Стату-том Асоціації».

На рівні законодавства мають бутизакріплені положення щодо підвищен-ня кваліфікації патентних повірених якневід’ємна складова здійснення нимипрофесійної діяльності. Натомість ниніпитання щодо підвищення кваліфікаціїпатентного повіреного, прийняття Ко-дексу етики патентного повіреного, пи-тання щодо ролі професійної самовряд-



1. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 році № 436-IV(зі змінами). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

2. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України в редакції За-кону від 01.06.2000 року № 1771-ІІІ..

URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12.3. Інститут патентних повірених: міжнародний досвід та національна прак-

тика: монографія / Боровик П. А., Коваленко Т. В., Тверезенко О. О.; за заг.ред. д.ю.н. Орлюк О. П.; НДІ ІВ АПрНУ. К.: Лазуріт-Поліграф, 2008. 192 с.

4. Капіца Ю. М. Право інтелектуальної власності європейського Союзу: фор-мування, інститути, напрями розвитку; НАН України. ЦДІВТТ НАНУкраїни. К.: Академперіодика, 2017. 664 с.

О. Орлюк


ної організації патентних повірених,обов’язковості/необов’язковості участі уній патентних повірених, залучення їїдо оцінювання діяльності, підтримки танакладення санкцій та деякі інші зали-шаються невирішеними. Зазначені пи-тання мають бути предметом окремоїнаукової дискусії, до якої повинні бутидолучені патентні повірені. Така диску-сія вже розпочалася, спочатку — нарівні обговорення законопроекту,нині — на майданчику Міжнародногоінноваційного форуму Innovation Mar-ket, що відбувся наприкінці листопада2018 року.

Висновки. Беручи до уваги прагнен-ня України бути повноправним членомЄС, що зобов’язує країну створити циві-лізований ринок інтелектуальної влас-ності, виникає необхідність в урегулю-ванні питань, які виникають у зв’язку здіяльністю патентних повірених, на за-конодавчому рівні. Внесення змін нарівні урядових актів, яке зараз готу-ється, може розглядатись як проміжнийкрок на етапі інституційної реформи.Отож діяльність патентних повіренихдоцільно врегулювати на рівні закону. Утаким законом має стати Закон «ПроНаціональну систему охорони інтелекту-альної власності в Україні».

Аналіз іноземного законодавства за-свідчує, що питання обов’язкового про-ходження кандидатом у патентні пові-

рені стажування в патентних повіренихабо в патентному відомстві не вирі-шуються одностайно в імперативномупорядку. Водночас на рівні національ-ного законодавства мають бути обранімодель та кваліфікаційні вимоги, якиммає відповідати кандидат на цю профе-сію. Необхідним є закріплення обов’яз-ковості періодичної звітності, наданняпевної інформації про діяльність, якапідтверджує рівень кваліфікації.

Необхідно посилити вимоги щодопрофесійного ставлення патентних по-вірених до клієнта, а також підвищитирівень морально-етичних норм став-лення до клієнта та своїх колег. Відпо-відно, вимагає прийняття Кодекс про-фесійної етики патентних повірених.

Необхідно закріпити на рівні законо-давства норми щодо прав і обов’язків па-тентних повірених, деталізовані повно-важення, унормувати питання страху-вання, підвищення кваліфікації,діяльності самоврядної організації па-тентних повірених, можливості застосу-вання заходів відповідальності тощо.Такий підхід дозволить врахувати євро-пейські стандарти у цій царині та най-кращі міжнародні практики.


О. Орлюк

5. Щодо питань атестації представників у справах інтелектуальної власно-сті (патентних повірених):наказ Міністерства освіти і науки УкраїниУкраїни від 25.07.2006 року № 556, зареєстровано в Міністерстві юстиціїУкраїни 30.08.2006 році за № 1021/12895 (зі змінами).

URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1021-06.6. Положення Про державний реєстр представників у справах інтелектуаль-

ної власності (патентних повірених): наказ Державного патентного відом-ства України від 30.08.1994 року № 95, зареєстровано в Міністерстві юсти-ції України 21.09.1994 року. № 224/434 (зі змінами).

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0224-94.7. Класифікатор професій ДК 003:2010: національний класифікатор України,

затверджений наказом Державного комітету з питань технічного регулю-вання та споживчої політики України від 28.07.2010 року № 327.

URL: https://hrliga.com/docs/327_KP.htm.8. Огнев’юк Г. З. Представник у справах інтелектуальної власності (патент-

ний повірений) як суб’єкт цивільно-правових відносин : автореф… дис. канд.юрид. наук : 12.00.03 // КНУ імені Тараса Шевченка. К. 2007. 21 с.

9. Основи інтелектуальної власності : навч. посібник / О. П. Орлюк (кер. авт.кол.), А. О. Кодинець, Ю. В. Носік та ін.; за ред. О. П. Орлюк. К.: Інтерсервіс,2016. 382 с.

10.Підопригора О. О. Законодавство України про інтелектуальну власність.Х.: Консум, 1997. 192 с.

11.Право інтелектуальної власності: науково-практичний коментар до Ци-вільного кодексу України / за заг. ред. М. В. Паладія, Н. М. Мироненко,В. О. Жарова. К.: Парламентське видання, 2006. 432 с.

12.Право інтелектуальної власності. Академічний курс: підруч. для студентіввищих навч. закладів / кол. авторів : О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук,О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; за ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. К.:Ін Юре, 2007. 696 с.

13.Положення про представників у справах інтелектуальної власності (па-тентних повірених): постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.1994року № 545 Про затвердження (зі змінами).

URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/545-94-%D0%BF.14.Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 р. № 938 «Про за-

твердження Положення про представників у справах інтелектуальноївласності (патентних повірених)» (зі змінами) // База даних «Законодав-ство України»/ВР України.

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/938-97-%D0%BF.15.Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 року № 435-IV (із

зм. і доп.). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15.16.Regulation (EU) 2015/2424 of the European Parliament and of the Council of 16

December 2015 amending Council Regulation (EC) No 207/2009 on the Commu-nity trade mark and Commission Regulation (EC) No 2868/95 implementingCouncil Regulation (EC) No 40/94 on the Community trade mark, and repealingCommission Regulation (EC) No 2869/95 on the fees payable to the Office for Har-monization in the Internal Market (Trade Marks and Designs).

URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:OJ.L_.2-015.341.01.0021.01.ENG.

17.Regulation (EU) 2017/1001 of the European Parliament and of the Council of 14June 2017 on the European Union trade mark (Text with EEA relevance).

URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32017R1001.18.Patendivoliniku seadus. Vastu võetud 21.02.2001. RT I 2001, 27, 151. jõustumine

20.04.2001. URL: https://www.riigiteataja.ee/akt/12766639.19.The European qualifying examination. EPO.



О. Орлюк

URL : https://www.epo.org/learning-events/eqe.html.1. Hospodarskyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16.01.2003 roku № 436-IV (zi

zminamy). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15.2. Pro okhoronu prav na vynakhody i korysni modeli: Zakon Ukrainy v redaktsii Za-

konu № 1771-III vid 01.06.2000 roku. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12.3. Instytut patentnykh povirenykh: mizhnarodnyi dosvid ta natsionalna praktyka:

monohrafiia / Borovyk P. A., Kovalenko T. V., Tverezenko O. O.; za zah. red.d.iu.n. Orliuk O. P.; NDI IV APrNU. K.: Lazurit-Polihraf, 2008. 192 s.

4. Kapitsa Yu. M. Pravo intelektualnoi vlasnosti yevropeiskoho Soiuzu: formuvan-nia, instytuty, napriamy rozvytku; NAN Ukrainy. TsDIVTT NAN Ukrainy. K.:Akademperiodyka, 2017. 664 s.

5. Shchodo pytan atestatsii predstavnykiv u spravakh intelektualnoi vlasnosti(patentnykh povirenykh): Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid25.07.2006 roku № 556, zareiestrovano v Ministerstvi yustytsii Ukrainy30.08.2006 roku za № 1021/12895 (zi zminamy).

URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1021-06.6. Polozhennia Pro derzhavnyi reiestr predstavnykiv u spravakh intelektualnoi vlas-

nosti (patentnykh povirenykh): nakaz Derzhavnoho patentnoho vidomstvaUkrainy vid 30.08.1994 roku № 95, zareiestrovano v Ministerstvi yustytsiiUkrainy 21.09.1994 roku № 224/434 (zi zminamy).

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0224-94.7. Klasyfikator profesii DK 003:2010: natsionalnyi klasyfikator Ukrainy,

zatverdzhenyi nakazom Derzhavnoho komitetu z pytan tekhnichnoho rehuliuvan-nia ta spozhyvchoi polityky Ukrainy vid 28.07.2010 roku № 327.

URL: https://hrliga.com/docs/327_KP.htm.8. Ohneviuk H. Z. Predstavnyk u spravakh intelektualnoi vlasnosti (patentnyi

povirenyi) yak subiekt tsyvilno-pravovykh vidnosyn : avtoref… dys. kand. yuryd.nauk: 12.00.03 // KNU imeni Tarasa Shevchenka. Kyiv, 2007. 21 s.

9. Osnovy intelektualnoi vlasnosti : navch. posibnyk / O. P. Orliuk (ker. avt. kol.),A. O. Kodynets, Yu. V. Nosik ta in.; za red. O. P. Orliuk. K.: Interservis, 2016. 382 s.

10.Pidopryhora O. O. Zakonodavstvo Ukrainy pro intelektualnu vlasnist. Kh. : Kon-sum, 1997. 192 s.

11.Pravo intelektualnoi vlasnosti: naukovo-praktychnyi komentar do Tsyvilnohokodeksu Ukrainy / za zah. red. M. V. Paladiia, N. M. Myronenko, V. O. Zharova.K.: Parlamentske vydannia, 2006. 432 s.

12.Pravo intelektualnoi vlasnosti. Akademichnyi kurs : pidruch. dlia studentivvyshchykh navch. zakladiv / kol. avtoriv : O. P. Orliuk, H. O. Androshchuk,O. B. Butnik-Siverskyi ta in.; za red. O. P. Orliuk, O. D. Sviatotskoho. K.: In Yure,2007. 696 s.

13.Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 10 serpnia 1994 r. № 545 «Prozatverdzhennia Polozhennia pro predstavnykiv u spravakh intelektualnoi vlas-nosti (patentnykh povirenykh)» (zi zminamy) // Baza danykh «ZakonodavstvoUkrainy»/VR Ukrainy.

URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/545-94-%D0%BF.14.Pro zatverdzhennia Polozhennia pro predstavnykiv u spravakh intelektualnoi

vlasnosti (patentnykh povirenykh): postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid27.08.1997 roku № 938 (zi zminamy).

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/938-97-%D0%BF.15.Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16.01.2003 roku № 435-IV (iz zm. i

dop.). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15.16.Regulation (EU) 2015/2424 of the European Parliament and of the Council of 16

December 2015 amending Council Regulation (EC) No 207/2009 on the Commu-nity trade mark and Commission Regulation (EC) No 2868/95 implementing



О. Орлюк

Council Regulation (EC) No 40/94 on the Community trade mark, and repealingCommission Regulation (EC) No 2869/95 on the fees payable to the Office for Har-monization in the Internal Market (Trade Marks and Designs).

URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:OJ.L_.2-015.341.01.0021.01.ENG.

17.Regulation (EU) 2017/1001 of the European Parliament and of the Council of 14June 2017 on the European Union trade mark (Text with EEA relevance).

URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32017R1001.18.Patendivoliniku seadus. Vastu võetud 21.02.2001. RT I 2001, 27, 151. jõustumine

20.04.2001. URL: https://www.riigiteataja.ee/akt/12766639.19.The European qualifying examination. EPO. URL : https://www.epo.org/learning-events/eqe.html.


Орлюк Е. К вопросу о совершенствовании нормативно-правового обес-печения деятельности патентных поверенных в Украине. В статье исследу-ется необходимость урегулирования вопросов, возникающих в связи с деятель-ностью патентных поверенных, на законодательном уровне в Украине. На основеанализа национального законодательства, законодательства ЕС, а также законо-дательства европейских стран сформулирован ряд предложений по урегулирова-нию вопросов деятельности патентных поверенных в Украине. Разработаны под-ходы по осуществлению профессиональной деятельности патентными поверенны-ми в Украине, которые основываются на успешном опыте отдельных европейскихстран и ЕС в целом. На основе проведенного анализа предлагается урегулиро-вать деятельность патентных поверенных на законодательном уровне и, соответ-ственно, таким законом должен выступить Закон «О Национальной системе охра-ны интеллектуальной собственности в Украине».

Ключевые слова: патентные поверенные, европейский поверенный по товар-ным знакам, национальная система охраны интеллектуальной собственности,профессиональная этика

Orlyuk O. On the issue of the improvement of regulatory and legal sup-port of the patent attorneys’ activities in Ukraine. This article is dedicatedto the improving the legal and regulatory issues of the work of patent attorneysin Ukraine. Taking into account selected by Ukraine European direction of the devel-opment, it is necessary to create a civilized intellectual property market, there is alsoa need to resolve issues that arise in connection with the work of patent attorneysin Ukraine at the legislative level. The article emphasizes the need to borrow Euro-pean experience in this field. On the basis of the analysis of the norms of Europeanlegislation and the legislation of some European countries in the field of regulation ofthe work of patent attorneys, a number of proposals have been developed to improvethe norms of the national legislation. The article's approach to the regulation of thework of patent attorneys in Ukraine will allow taking into account European stan-dards and best international practices in this area. The analysis also gives grounds tosay that as a result of the development of European integration processes, there ap-peared two new specialties: European Patent Attorney and European Trademark At-torney. The high requirements for both professions should be taken into account as amodel to which Ukraine should join, developing its own approaches in the field of car-




rying out professional activities by patent attorneys. In the article it is claimed thatnational legislation must include the model and qualification requirements to be metby a candidate for the profession of a patent attorney. It is necessary to provide theobligatory periodic reporting, provide certain information about the activity of thepatent attorney, confirming the level of qualification.

Key words: patent attorneys, European Trademark Attorney, national intellectualproperty protection system, professional ethics

О. Орлюк

75

ISSN 2308-0361

Carpent tua poma nepotesВергілій

Актуальність теми полягає в тому,що одним з найважливіших показни-ків розвиненої та прогресивної право-вої держави є ефективно організована,якісна правова система захисту інте-лектуальної власності та сучасна зако-нодавча база, що гарантує її захист,охоплюючи при цьому всі сфери сус-пільного життя та чітко врегульовуючиправовідносини в ньому, а також пе-редбачаючи відповідні способи та засо-би впливу на механізм державногоуправління й захисту права інтелекту-альної власності. Сьогодні адаптаціяукраїнського законодавства у сфері ін-телектуальної власності до законодав-ства ЄС відбувається одночасно з пра-вовою реформою в Україні.

Інтегрований характер комерційноїдіяльності в сучасному світі передбачає

необхідність перегляду національнихторговельних правил і обмежень, усу-нення транскордонних бар’єрів і скоро-чення дозвільних процедур, тому щосаме торгівля є рушійним фактором еко-номічного розвитку країн, особливо тих,які розвиваються.

В умовах процесу інтеграції Україниз міжнародним співтовариством, зокре-ма з ЄС, необхідна уніфікація підходів ігармонізація законодавства України усфері правової охорони нових різнови-дів рослин із законодавствами основнихгеополітичних і економічних партнерів(насамперед країн ЄС), беручи до увагивизнані на міжнародному рівні принци-пи законодавчого регулювання у сферіправа інтелектуальної власності.

Світова практика показує, що такіпитання вирішуються шляхом укладан-ня багатосторонніх міжнародних дого-ворів, до яких належить і Угода про асо-ціацію з ЄС, яка набула чинності 1 ве-


ПОГЛЯД НАУКОВЦЯ

АКТУАЛЬНІ ТА ПРОБЛЕМНІПИТАННЯ ЗАКОНОДАВСТВАУКРАЇНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ

СОРТІВ РОСЛИН У СПІВВІДНОШЕННІ

З УГОДОЮ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС

Юрій Дегтяренко,аспірант НДІ інтелектуальної власності НАПрНУкраїни, помічник адвоката

У статті здійснено аналіз українського законодавства у сфері охорони сортів рослину зв’язку з набранням чинності Угодоюи про асоціацію України з ЄС. Виявлено про-блеми, що потребують нагального розв’язання іта запропоновано підходи до їх вирі-шення.

Ключові слова: інтелектуальна власність, правове регулювання, захист прав інте-лектуальної власності, Угода про асоціацію України з ЄС, адаптація законодавства,охорона сортів рослин

УДК: 347.77.028:631.526.32.(477)



Ю. Дегтяренко

ресня 2017 року та створення міжнарод-них організацій.

Досить успішним прикладом вирі-шення даних питань є створення Сві-тової організації торгівлі та поступовезалучення до неї інших країн, йУкраїни також.

Україна вже на початку своєї неза-лежності активно залучалася до між-народної співпраці щодо охорони правна сорти рослин і прагнула приєднан-ня до Женевського акта 1991 року(Міжнародної конвенції з охоронинових сортів рослин). Результатомцього стала адаптація українськогозаконодавства до міжнародно-право-вих норм і стандартів, а саме при-йняття нової редакції Закон України«Про охорону прав на сорти рослин»,що визначав основи державної полі-тики щодо використання сортів рос-лин і охорони прав на селекційні до-сягнення [6].

Окрім того, Україна активно береучасть у міжнародній співпраці дер-жав-учасниць Союзу щодо охоронинових сортів рослин з правової точкизору, зокрема Україна підписала де-кілька нормативно-правових докумен-тів, які регламентують співпрацю усфері досягнень у рослинництві селек-ції як науки: 2002 рік — Угода з Кир-гизькою Республікою, 2003 рік — Угодаз Лівією, 2004 рік — Угода з Республі-кою Білорусь, 2004 рік — Угода з Рес-публікою Болгарія, 2006 рік — Угода зАзербайджанською Республікою, 2009рік — Меморандум з СирійськоюАрабською Республікою, 2009 рік —Угода з Республікою Туркменістан,2015 рік — План дій з РеспублікоюПольща (2016–2020 роки), 2016 рік —Програма співробітництва з Республі-кою Білорусь (2017–2021 роки) [6].

Для правильного, стабільного й три-валого функціонування таких утвореньторговельні бар’єри першочергово по-винні усуватися на регіональних рівнях.

Так, у Європі прикладом такого ре-гіонального об’єднання стало створен-ня спочатку Європейського Економіч-

ного Співтовариства, а пізніше — утво-рення ЄС, із поступовим його поширен-ням на східноєвропейські країни.

Стосовно країн, які не належать доскладу ЄС, але налаштовані на активнуй ефективну співпрацю та євроінтегра-ційний розвиток, ЄС надає можливістьу межах власного конституційного зако-нодавства скористатися механізмом,який передбачає угоди про асоціаціїщодо запровадження зон вільної торгів-лі. Чим скористалася Україна набувшиповноправного членства в СОТ16.05.2008 року.

Окрім суто торговельних аспектів,у процесі реалізації таких угод нинізастосовується й інший фактор — ін-новаційний. При цьому перетворенняЄС на простір для інновацій вимагаєпостійної уваги до якомога кращоговикористання потенціалу партнерсь-ких відносин між ЄС і його держава-ми-членами, а також потенційнимипартнерами шляхом запровадженнябільш цілеспрямованих і краще скоор-динованих заходів на всіх рівнях.Прикладом таких заходів усерединіЄС можуть бути акти ЄвропейськоїКомісії з інноваційних політик, Інно-ваційного союзу, Єдиного цифровогоринку, відкритої науки. При цьомувплив угод про асоціацію на форму-вання національного правового поля,правозастосування та розвиток націо-нальних економік є визначальним іторкнеться багатьох сфер, зокрема йсфери інтелектуальної власності. Зва-жаючи на значення цих актів, до їхпідготовки й укладання залучаєтьсячимало фахівців з різних галузей і на-прямів діяльності. Укладення угод су-проводжується не лише тривалою по-літичною, але й аналітичною, органі-заційною, правовою діяльністю.Підтвердженням слугує досвід усіхтрьох держав Східного партнерства —України, Молдови та Грузії, що до-лучилися до асоціації з ЄС. Однак, навідміну від конституційного, міжна-родного та міжнародного приватногоправа, представники цивільного



77


права та права інтелектуальної влас-ності до правотворення у цій сфері за-лучалися значно менше [6].

Дослідження інтенсивних методівзбільшення продуктивності культурнихрізновидів рослин в Україні та введенняїх у господарський і комерційний обігпотребує визначення інтенсивних мето-дів управління й адаптування системиміжнародних бухгалтерських стандар-тів в аграрній сфері з використанням ідотриманням майнових прав інтелекту-альної власності на вказані різновидита досягнення як складової частини ме-ханізму забезпечення національної, зо-крема продовольчої та економічної, без-пеки України.

Так, нагальними питаннями наразі єрозробка пропозицій з удосконаленнярегуляторної політики України в систе-мі правової охорони селекційних досяг-нень і результатів генно-інженерної ді-яльності на умовах довгострокових сти-мулювальних факторів накопичення тазапровадження корисних для суспіль-ства аграрних інновацій.

Одним з основних напрямів підви-щення ефективності сільськогоспо-дарського виробництва є сучасні методиотримання сільськогосподарської про-дукції з використанням селекційних до-сягнень, створених за допомогою засто-сування біотехнологічних методів.

З огляду на складну економічну таполітичну ситуацію, що склалася внашій державі, правильним шляхомвиходу з неї буде залучення іноземнихінвестицій, що своєю чергою дасть при-ріст ВВП, значний економічний розви-ток, зростання інноваційного потенціа-лу країни, збільшення конкурентос-проможності держави на зовнішніх івнутрішніх ринках збуту, стрімкий роз-виток держави в науково-технічному йінноваційному напрямах. Але все цебуде можливо лише за умови наявностівідповідної законодавчої бази та дієво-го правового механізму її реалізації.

Сорти рослин є особливим різнови-дом об’єктів патентно-правової охоро-ни. Законодавство України у сфері охо-

рони прав на сорти рослин є комплекс-ним [7, ст. 14]. Основою розвитку рос-линництва будь-якої аграрної країни єформування сортових ресурсів, а сорто-ві ресурси України — це сукупністьсортів культурних видів рослин, що за-несені до Державного реєстру сортіврослин, придатних до поширення вУкраїні, і становлять основу технологіївиробництва та переробки рослинноїпродукції, здатні забезпечити харчовута сировинну безпеку країни, тому нор-мативно-правове регулювання реєстра-ції й обігу сортів рослин є надзвичайноважливим [7, ст. 33].

Аналіз процесу наближення укра-їнського законодавства у сфері інтелек-туальної власності до правової системиЄС дає змогу виявити проблеми, що по-требують нагального розв’язання, тазапропонувати підходи до підвищенняефективності цього процесу. Після того,як Європейська Комісія вивчила зако-нодавство України, вона була невдово-лена рівнем захисту прав інтелекту-альної власності в нашій державі. Так,грунтовний аналіз положень Акта Кон-венції, законів України «Про охоронуправ на сорти рослин», «Про насіння ісадивний матеріал», глави 42 «Правоінтелектуальної власності на сорт рос-лин, породу тварин» Цивільного кодек-су України, низки підзаконних норма-тивно-правових актів дозволяє дійтивисновку, що норми українського зако-нодавства формувалися за принципа-ми законодавства колишнього СРСР таповторювали його помилки.

На сьогоднішній час, у зв’язку зостанніми євроінтеграційними процеса-ми, що відбуваються в Україні, (а саме знабуття чинності 01.09.2017 року Угодипро асоціацію України з ЄС), викликалоу фахівців занепокоєння та багато запи-тань щодо подальшого забезпеченняправової охорони сортів рослин. Вва-жаємо, що потрібно навести деякі особ-ливості таких колізій.

Так, відповідно до чинного законо-давства України (п. 3, ст. 10 ЗаконуУкраїни «Про охорону прав на сорти




рослин») в Україні правова охоронасорту забезпечується патентом [2].

Однак п. 4 ст. 221 Угоди про асоціа-цію з ЄС передбачено, що: «Патенту-ванню не підлягають: а) сорти рослинта породи тварин». Вивчаючи й аналі-зуючи далі текст Угоди про асоціацію зЄС, натрапляємо на таке визначенняцієї статті, в якій п. 10 закріплюється,що «Поширення та умови цього частко-вого скасування узгоджуються з умова-ми, передбаченими в національних за-конах, постановах та практиках Сторінщодо прав на сорти рослин» [4].

Так, детально пропрацювавши чиннеукраїнське законодавство, ми не знахо-димо узгоджень. Але при цьому в ст. 228Угоди про асоціацію ЄС чітко зазнача-ється, що: «Сторони співробітничають зметою сприяння і посилення охорониправ на сорти рослин…» [4].

Отже, така законодавча розбіжністьможе стати серйозною перешкодою дляохорони прав на сорти рослин, особливов момент виникнення правових спорів.Також це є негативним фактором дляспівпраці в сільському господарстві тагалузі селекції, а також в секторі забез-печення конкурентного середовища всільськогосподарському виробництві.Тож необхідно усунути цю правову про-галину та привести у відповідність ви-значені нормативно-правові акти.

Варто також зауважити, що більшеніж 90 % патентів у світі на конструкціїгенів, що можуть бути «вмонтовані» вДНК трансгенних рослин, належатьтранснаціональним корпораціям (ТНК):Monsanto Company (США), SyngentaSeeds Inс. (Швейцарія, Франція), DupontCompany & Pioneer Hi — Bred Interna-tional (США). Решта — таким ТНК, якDow AgroSciences LLC (США), Limagrain(Франція), Land O’Lakes (США), KWSAG (ФРН), Bayer CropScience LP (ФРН),BASF Plant Science (ФРН), Sakata (Япо-нія), DLF — Trifolium (Данія), Takii(Японія). Усі вони також є виробникамита контролюють світовий ринок сіль-ськогосподарських хімікатів та насіннягенномодіфікованих рослин [8].

Відомостей про заявки та патентиУкраїни на аналогічні конструкції геніввищезазначених транснаціональнихкорпорацій, що можуть транспонуватисядо ДНК відомих видів культурних сіль-ськогосподарських рослин з метою на-буття ними нових якісних характери-стик, у Реєстрі заявок та Реєстрі патентівна винаходи України не міститься.

Питанням правової охорони біотех-нологічних винаходів, велика кількістьяких пов’язана з використанням шта-мів мікроорганізмів і культур тканинрослин і тварин, присвячена Директи-ва 98/44/ЄC Європейського Парламен-ту і Ради ЄС від 06.07.1998 року проправову охорону біотехнологічних ви-находів [9].

Відповідні положення ДирективиЄвропейського парламенту і Ради ЄС№ 2009/41/ЄС від 06.05.2009 року провикористання генно модифікованихмікроорганізмів у замкненій системі,Регламенту Європейського Парламен-ту і Ради ЄС № 1946/2003 від15.07.2003 р. про транскордонні пере-везення генно модифікованих організ-мів мають бути транспоновані до зако-нодавчих актів України протягом3 років з дати набрання чинності Уго-дою про асоціацію.

З вищенаведеного випливає, щопроцедура реєстрації біотехнологіч-них винаходів, створених з викори-станням штамів мікроорганізмів, що єактуальним для країн ЄС, США, Япо-нії, КНР, Південної Кореї, в Україніфактично припинилась, а на держав-ному рівні цим питанням в Українівзагалі не приділяється уваги. Наве-дене означає, що найближчим часомможуть виникнути суттєві проблемищодо співпраці України у сфері біо-технологій насамперед з країнами ЄСу межах виконання Угоди про асоціа-цію, а також із США та Японією, щона сьогодні є лідерами у створенні біо-технологічних винаходів.

Варто зауважити, що адміністратив-ною радою UPOV розроблено доклад-ний набір загальних принципів для



79


проведення експертизи нових різнови-дів рослин щодо наявності в них такихознак, як відмінність, однорідність істабільність, а також прийнято кон-кретні рекомендації щодо випробуван-ня близько 300 родів і видів рослин Цінормативні документи адміністратив-на рада UPOV постійно уточнює та по-ширює їхню чинність на все більшукількість родів і видів. Застосуваннязазначених документів не обмежуєтьсяправовою охороною нових різновидіврослин, а охоплює також інші сфери,зокрема ведення національних ре-єстрів них різновидів рослин і сертифі-кацію їхнього розмножувального (на-сіннєвого) матеріалу. А от в Українідосі не розроблено національних мето-дик випробування нових видів рослин іне здійснено перекладу українськоюметодик UPOV для проведення випро-бування видів рослин, правова охоронаяких має здійснюватися на територіїУкраїни [10].

Щоб забезпечити виконання поло-жень наведених вище міжнародних танаціональних законодавчих актів, не-обхідно привести закони України з пи-тань охорони прав на сорти рослин і на-сінництва у відповідність з нормами від-повідних актів міжнародногозаконодавства.

Сорт рослин і породи тварин, які пе-рейшли в суспільне надбання у зв’язкуіз закінченням строку чинності ви-ключного права інтелектуальної влас-ності на них або з його достроковимприпиненням відповідно до загально-визнаних міжнародних принципівцього права, залишаються селекційни-ми досягненнями. Але ні глава 42 ЦКУкраїни, ні Закон України «Про охоро-ну прав на сорти рослин» до цих об’єк-тів правової охорони після завершеннястроку чинності виключних прав неповертається, проте, наприклад, пп. «b»п. 1 і п. 7 ст. 20 Акта Конвенції зга-дують їх у контексті заборони наступ-ного використання назви сорту, щодоякого раніше забезпечувалася правоваохорона [3].

У Законі України «Про охорону правна сорти рослин», у розділі 42 ЦКУкраїни фактично йдеться не про ха-рактеристики похідного різновиду, яківласне й роблять його «похідним», апро методи, якими його отримано, проособливості процесу одержання новогорізновиду, а не про ті чи ті корисні йоговластивості [1, 2].

Якщо Акт Конвенції встановлюєнаявну презумпцію щодо деяких спо-собів отримання нових різновидів, тоЦивільний кодекс України, слідуючибукві закону, по суті прямо відмовляєселекціонерам у визнанні їхніх правана сорт, який же Кодекс, виходячи зюридичної фікції, апріорно відмов-ляється вважати «відмінним».

Виходячи з наведеного, глава 42 ЦКУкраїни, якщо розглядати її норми ізо-льовано, без урахування положеньст. 14 і 15 Акта Конвенції, може бутипомилково розтлумачена таким чином,що вона фактично відмовляє селекціо-нерам у правовій охороні результатівселекції, отриманих ними.

Закон України «Про охорону правна сорти рослин» і глава 42 ЦК Украї-ни не передбачають необхідності ви-ключення для недобросовісних конку-рентів можливості «обійти» патент нановий різновид, одержаний методамигібридизаії чи генної інженерії, як церобиться часто щодо винаходів шляхомвнесення несуттєвих змін до їхніх фор-мул, і використовувати чуже досягнен-ня, провівши «косметичну» селекцію,змінити якусь одну несуттєву, але по-мітну, явно відмінну морфологічнуознаку. Та якщо кимось виведений, на-приклад, різновид рослини має видат-ну врожайність при небувалій стійкостідо хвороб, шкідників, посухи чи зимо-вих морозів, то спроба запатентуватирізновид, який відрізняється від вихід-ного тільки морфологічними ознаками,повинна кваліфікуватись як порушен-ня права володіння патенту. Ні згада-ний Закон, ні Цивільний кодекс Украї-ни цього не передбачають, що усклад-нює можливість захисту прав




інтелектуальної власності на нові різ-новиди рослин.

Новий різновид рослин може бутивизнаний об’єктом правової охорони,якщо він формально буде задовольнятивсі умови охороноздатності, проте відпо-відно до визначення селекціонера інак-ше як автора сорту виключні майновіправа інтелектуальної власності нановий різновид мають належати самейого автору. Наведене робить неможли-вим створення необхідної кількості ори-гінального матеріалу для відтвореннята розмноження нового різновиду, якнаслідок, призводить до неможливостіреалізовувати цей матеріал зацікавле-ним особам без одержання дозволу авто-ра, а справжній автор сорту не може са-мостійно виростити рослини нового різ-новиду й отримати необхідну кількістьматеріалу для їх відтворення і розмно-ження внаслідок відсутності в нього не-обхідних для цього матеріально-техніч-них ресурсів. Господарська корисністьнового різновиду, одержаного методамипростої селекції, гібридизації чи генноїінженерії для споживачів визначаєтьсяне відмінністю їх від вихідних рослиноднією з ознак, а саме збереженою схо-жістю у всій сукупності інших, дійсно су-ттєвих, господарсько цінних ознак.

Теоретичне обґрунтування суті тавиконання системних досліджень щодоможливості повного транспонування доЦивільного кодексу України, законівУкраїни «Про охорону прав на сортирослин», «Про насіння і садивний ма-теріал» норм Акта Міжнародної кон-венції з охорони нових сортів рослинUPOV, положень відповідних директиві регламентів ЄС, Угоди про асоціаціїміж Україною та ЄС має на меті макси-

мально наблизити норми законодав-ства України в досліджуваній сфері донорм міжнародного, зокрема європей-ського права інтелектуальної власностіна культурні різновиди рослин, тварині мікроорганізмів, що в рамках вико-нання зазначеної Угоди створить на-лежні правові засади для виконання їїположень.

З огляду на викладене, доходимо вис-новку, що чинні редакції законів Украї-ни «Про охорону прав на сорти рослин»та «Про насіння і садивний матеріал»потребують суттєвого опрацювання дляїх приведення у відповідність до осново-положних норм Акта Конвенції UPOV1991 року та відповідних актів європей-ського законодавства в цій сфері з метоювиконання зобов’язань України згідно здоговором про асоціацію, укладеним у2014 році з ЄС, що набув чинності01.09.2017 року

Реалізація вищезазначеного станеправовим підґрунтям для висновківщодо напрямів подальшого вдоскона-лення законодавства України із за-значених питань, приведення йогонорм у відповідність з нормами міжна-родного, зокрема європейського законо-давства, ліквідації суттєвих розбіжно-стей норм вітчизняних законів з норма-ми європейських директив, регламентіві стандартів, встановлення можливостіта меж запозичення досвіду іноземнихкраїн щодо забезпечення правової охо-рони результатів біологічних дослід-жень з метою уникнення загроз націо-нальній, зокрема економічній та продо-вольчій, безпеці України.


1. Цивільний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2003.№№ 40–44. Ст. 356. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print.

2. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21.04.1993 року № 3116-XII. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3116-12.



3. Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_856/print. 4. Угода про асоціацію. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/ugoda-pro-asociaciyu/TITLE_IV.pdf. 5. Матеріали Урядового порталу. URL: http://www.kmu.gov.ua.6. Офіційний сайт Українського Інституту експертизи сортів рослин.URL: http: // sops.gov.ua.7. Дегтяренко Ю. В. Реєстрація та правова охорона сортів рослин за національ-

ним та міжнародним законодавством: магістерська робота КНУ ім. ТарасаШевченко. К., 2016.

8. Компании — производители ГМО. URL: http://voleyoured.clan.su/news/vsja_pravda_o_monsanto_patenty_na_bolee_90_vsekh_geneticheski_modificirovanykh_semjan_v_mire_prinadlezhat_trem_ko/20

14-08-14-59.9. Directive 98/44/EC of the European Parliament and of the Council of 6 July 1998

on the legal protection of biotechnological inventions // Official Journal of theEuropean Communities. L 213, 30.07.1998, Р. 13–21).

10. Test Guidelines. Total: 303. English Index. URL: http://www.upov.int/en/publications/tg-rom/index.html.

1. Tsyvilnyi Kodeks Ukrainy // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2003.№№ 40–44., st. 356. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print.

2. Pro okhoronu prav na sorty roslyn: Zakon Ukrainy vid 21.04.1993 roku № 3116-XII. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3116-12.

3. Mizhnarodna konventsiia z okhorony novykh sortiv roslyn. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_856/print. 4. Uhoda pro asotsiatsiiu. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/ugoda-pro-asociaciyu/TITLE_IV.pdf. 5. Materialy Uriadovoho portalu. URL: http://www.kmu.gov.ua.6. Ofitsiinyi sait Ukrainskoho Instytutu ekspertyzy sortiv roslyn. URL: http: // sops.gov.ua.7. Dehtiarenko Yu. V. Reiestratsiia ta pravova okhorona sortiv roslyn za natsional-

nym ta mizhnarodnym zakonodavstvo: мahisterska robota KNU im. TarasaShevchenko. K., 2016.

8. Kompanyy — proyzvodytely HMO. URL: http://voleyoured.clan.su/news/vsja_pravda_o_monsanto_patenty_na_bolee_90_vsekh_geneticheski_modificirovanykh_semjan_v_mire_prinadlezhat_trem_ko/20

14-08-14-59.9. Directive 98/44/EC of the European Parliament and of the Council of 6 July 1998

on the legal protection of biotechnological inventions // Official Journal of theEuropean Communities. L 213, 30.07.1998, p. 13–21).

10.Test Guidelines. Total: 303. English Index. URL: http://www.upov.int/en/publications/tg-rom/index.html.


Дегтяренко Ю. Актуальные и проблемные вопросы законодательстваУкраины в сфере охраны сортов растений в соотношении c Cоглашениемоб осоциации с ЕС. В статье осуществлен анализ украинского законодательствав сфере охраны сортов растений в связи с вступлением в силу Соглашения об ас-социации Украины с ЕС. Выявлены проблемы, требующие неотложного решенияи предложены подходы к их решению.




Ключевые слова: интеллектуальная собственность, правовое регулирование, за-щита прав интеллектуальной собственности, Соглашение об ассоциации Украины сЕС, адаптация законодательства, охрана сортов растений

Dehtiarenko Y. Current and problem issues of Ukrainian legislation inthe field of protection of a variety of plants in the context of the agreementon association with the EU. The article analyzes Ukrainian legislation in the fieldof plant variety protection in the rapport with the entry into force of the Agreementon the Association of Ukraine with the EU. Identified problems that require an ur-gent solution and suggested approaches to their decision, as currently is the adapta-tion of Ukrainian legislation in the field of intellectual property to the EuropeanUnion legislation is at the same time with the legal reform in Ukraine, as well as oneof the most important indicators of a developed and progressive state of law is an effi-ciently organized, high-quality legal system for the protection of intellectual propertyand a modern legal framework guaranteeing its protection, covering all public lifespheres and clearly regulating legal relations in it and also provides appropriatemethods and means of influencing the state administration and protection of intellec-tual property rights.

Key words: intellectual property, legal regulation, protection of intellectual proper-ty rights, Agreement on Association of Ukraine with the EU, adaptation of legislation,protection of plant varieties


83

ISSN 2308-0361

Вступ. Визнання практики Європей-ського суду з прав людини (надалі —ЄСПЛ) джерелом права в Україні спра-вило та продовжує справляти системнийвплив на застосування норм різних га-лузей і підгалузей права на рівні різнихюрисдикцій, а отже, і на нормотворчийпроцес та правову доктрину. Право інте-лектуальної власності в цьому аспектітакож не є винятком. З огляду на трак-тування Конвенції про захист прав лю-дини і основоположних свобод (надалі —ЄКПЛ) як «живого механізму» можнаспрогнозувати, що сфера застосуванняпрактики ЄСПЛ національними судамипри вирішенні спорів щодо права інте-лектуальної власності з часом буде тіль-ки розширюватися.

Стан дослідження проблеми. У су-часній зарубіжній юридичній літературіспостерігається зростання уваги науков-ців до питання про захист прав інтелек-туальної власності як прав людини зага-лом, так і їх захисту відповідно до прак-тики ЄСПЛ, зокрема. Так, до авторів,

які присвятили свої праці цьому аспектуналежать: Д. С. Вельковіц(D. S. Welkowitz), Т. М. (Th. Murphy),Г. О. Куінн (G. Ó Cuinn), М. У. С. Вонг(M. W. S. Wong), Л. Р. Хелфер(L. R. Helfer), К. Гейгер (Ch. Geiger),А. Пломер (A. Plomer). На жаль, у віт-чизняній доктрині ця тенденція ще неотримала значного поширення. Без-умовно, практика ЄСПЛ широко вико-ристовується при дослідженні певних ін-ститутів права інтелектуальної власно-сті. Однак комплексний аналіз вказаноїтематики на сьогодні відсутній. Можназгадати лише поодинокі праці О. Ка-шинцевої [1], В. Крижної [2] та О. Поси-калюка [3].

Мета та завдання дослідження.Мета нашого дослідження полягає втому, щоб дати загальну характеристи-ку захисту права інтелектуальної влас-ності відповідно до практики ЄСПЛ.Для досягнення цієї мети поставленітакі завдання: встановити статті ЄКПЛ,які своїм змістом охоплюють права інте-



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАЗАХИСТУ ПРАВ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В ПРАКТИЦІЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ

З ПРАВ ЛЮДИНИНаталія Блажівська,докторант Інституту законодавства Верховної РадиУкраїни, кандидат юридичних наук

У статті досліджується захист прав інтелектуальної власності в практиціЄвропейського суду з прав людини. Встановлено статті Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод, які своїм змістом охоплюють права інтелектуальноївласності. З’ясовано умови захисту права інтелектуальної власності відповіднодо практики Європейського суду з прав людини.

Ключові слова: право інтелектуальної власності, практика Європейського судуз прав людини



лектуальної власності; з’ясувати умовизахисту права інтелектуальної власно-сті відповідно до практики ЄСПЛ.

ЄКПЛ та право інтелектуальноївласності. Починаючи з 90-х років ХХстоліття практика ЄСПЛ послідовновизначила, що авторські права таправа промислової власності належатьдо сфери дії ст. 1 Першого протоколу.Зокрема, у рішенні Smith Kline andFrench Laboratories Ltd v. the Nether-lands [4] було сформульовано правовупозицію, відповідно до якої на патентипоширюється поняття «майно» за ви-значенням ст. 1 Першого протоколу.Пояснювалося це тим, що в законодав-стві володілець патенту називаєтьсявласником і що патенти вважаютьсявласністю, яка може бути передана чипереуступлена іншій особі. В іншійсправі Lenzing AG v. thе United King-dom [5] цей правовий висновок отри-мав своє уточнення, що «майном» є невласне патент, а клопотання, поданікомпанією-заявником в межах судово-го розгляду в цивільній справі, уякому вона домагалася того, щоб іні-ціювати зміни в британській системіреєстрації патентів. Щоправда, у спра-ві British American Tobacco CompanyLtd v. the Netherlands [6] була вислов-лена думка, що ст. 1 Першого протоко-лу не застосовується до заявки на ви-дачу патенту, відхиленої компетент-ним органом влади на національномурівні,тому що, компанії-заявнику буловідмовлено в охоронюваному закономправі на інтелектуальну власність, алеїї не позбавили майна, котре перебува-ло в її володінні.

Наступний крок розвитку практикиЄСПЛ в контексті права інтелектуаль-ної власності було зроблено в2005–2007 роках, коли було прийнятонизку рішень про те, що патенти, то-варні знаки, авторські права й іншіекономічні інтереси, пов’язані з ре-зультатами інтелектуальної діяльно-сті, захищаються правом власностіст. 1 Першого протоколу, зокрема: ав-торські права (Dima v. Romania [8]);

знаки для товарів, робіт і послуг (An-heuser-Busch Inc. v. Portugal [9]); інте-лектуальна власність (Melnychukv. Ukraine [10]).

Сказане дає можливість спрогнозу-вати, що ЄСПЛ буде розглядати іншівиди інтелектуальної власності, такі якнові сорти рослин, топографії інтег-ральних мікросхем, права виконавців,комерційні таємниці тощо як «володін-ня», захищене ст. 1 Першого протоколу.Крім того, оскільки ст. 1 швидше за всепоширюватиме свій захист на похіднісуб’єкти права інтелектуальної власно-сті, зокреиа й ті, що отримали такеправо на підставі обов’язкової (приму-сової) ліцензії, за умови виплати вина-городи правоволодільцю [11, 13]. Це,безумовно, свідчать про можливістьЄСПЛ розглядати широке коло спорівпро інтелектуальну власність у межахправа власності.

У юридичній літературі точиться дис-кусія з приводу того, чи пов’язані власніавторські права з ідеєю, що міститься втворі, яка охоплюється захистом з пози-ції свободи слова [12, 259]. Проте здаєть-ся безперечним, що вираження авто-рських ідей не залишається повністю не-захищеним авторськими правами.Економічний захист авторського права,очевидно, підпадає під зміст права інте-лектуальної власності, а ідеї, як видаєть-ся, захищені особистими немайновимиправами автора. Для вирішення потен-ційних проблем можуть бути застосованіст. 10 ЄКПЛ (свобода висловлювання)та ст. 8 ЄКПЛ (право на приватнежиття). Саме тому, захист права інте-лектуальної власності не обмежуєтьсязастосуванням ст. 1 Першого протоколу.Зокрема, практика ЄСПЛ свідчить, щост. 10 ЄКПЛ «Свобода вираження погля-дів» охоплює такі випадки:

•використання твору, захищеного ав-торським правом, може розгляда-тись як здійснення свободи вира-ження поглядів, навіть якщо вико-ристання вважається порушенням іспрямоване на отримання комер-ційної вигоди (Neijand Sunde

Н. Блажівська



85

Kolmisoppi v. Sweden [13], Ashby-Donaldand Others v. France [14]);

•блокування доступу до інтернет-ре-сурсів на підставі порушення авто-рських прав є допустимим за умовизабезпечення балансу між правамисуб’єктів авторських прав та інтере-сами користувачів Інтернету (Akd-eniz v. Turkey [1]);

•заборона використання торговель-ної марки в соціальній рекламі євтручанням у свободу вираженняпоглядів (Österreichische Schutzge-meinschaftfür Nichtraucher andRobert Rockenbauer v. Austria [15]).

Попри те, що ст. 10 ЄКПЛ захищаєсвободу висловлювання, згідно з прак-тикою ЄСПЛ, свобода творчості, позасумнівом, захищається саме цією стат-тею. Так, у рішенні 1988 року у справіMuller and Othersv. Switzerland [16]ЄСПЛ стверджує, що особи, створюючи,виконуючи, поширюючи або виставляю-чи витвори мистецтва, роблять внесок вобмін ідеями та думками, принциповийдля демократичного суспільства. Звідсивипливає зобов’язання держави невтручатися надмірно та неналежнимчином в їхню свободу вираження. Далі вцьому рішенні ЄСПЛ зазначав, щотворці й ті, хто поширює їхні твори, звіс-но, не мають імунітету від допустимихобмежень, передбачених в ч. 2 ст. 10ЄКПЛ. Будь-хто, хто користується свобо-дою висловлювання, накладає на себевідповідно до цього положення обов’яз-ки та відповідальність, зміст яких зале-жить від ситуації і від засобів, якими вінкористується.

Продемонструвати це можна на при-кладі справи Melnychuk v. Ukraine [10],у якій заявник — автор, твори якогобули піддані критиці в місцевій газеті удвох статтях, в яких серед іншого наго-лошувалося на сумнівних літературнихі лінгвістичних перевагах книг автора.Заявник подав до газети свою відповідь,у якій критикував автора опублікова-них у газеті рецензій на його твори, що єписьменником. Редакція газети відмо-вилась опублікувати відповідь заявни-

ка. Тоді він подав позов до суду протигазети тоді він з вимогою виплати ком-пенсації за матеріальну та моральнушкоду, завдані публікацією згаданихстатей. Суди трьох інстанцій виносилирішення проти заявника, позаяк статтібули написані у формі рецензій накниги, в яких автор рецензій висловивсвою особисту думку з приводу якості лі-тературних праць заявника. Крім того,відмова редакції газети опублікуватизаперечення заявника були цілком ви-правдані, тому що відгук заявника нарецензії містив непристойні й образливівипади проти автора рецензії. Заявникскаржився до ЄСПЛ на те, що відмоваредакції газети опублікувати його від-гук піднімає питання про порушеннявимог ст. 10 ЄКПЛ.

Скарга визнана неприйнятною, щостосується ст. 10 ЄКПЛ. Суд вважає, щоправо на опублікування відповіді, буду-чи важливим елементом свободи вира-ження поглядів, підпадає під дію ст. 10ЄКПЛ. Однак ця стаття не наділяє ніко-го необмеженим правом доступу до ЗМІ.Утім за загальним принципом приватніЗМІ повинні мати право вільно на роз-суд редакції вирішувати, публікуватичи не публікувати листи громадян,можливі існувати виняткові обставини,в яких від якоїсь можна на законнихпідставах вимагати опублікувати насвоїх сторінках спростування чи виба-чення. У цій справі в заявника буламожливість надати свою відповідь до га-зети, але він вийшов за рамки простоївідповіді на критику, допустивши не-пристойні й образливі випади протитого, хто критикує. Крім того, з матеріа-лів справи вбачається, що заявниковіпропонували змінити зміст своєї відпо-віді, але він цього не зробив. Заявниктакож мав можливість затвердити своєправо на опублікування відповіді всудах країни. ЄСПЛ не знайшов жод-них ознак свавілля в рішеннях судівкраїни за позовом заявника. Відповід-но, не можна говорити про невиконаннявладою свого позитивного зобов’язаннящодо захисту права заявника на свобо-




ду вираження поглядів та його права наопублікування відповіді.

Здійснення та захист права на пова-гу до приватного та сімейного життя(ст. 8 ЄКПЛ) також межує з правом ін-телектуальної власності:

•законодавчий дозвіл представни-кам правоволодільців входити вприміщення заявника, шукати тавидаляти примірники, що пору-шують права інтелектуальної влас-ності, та документи, котрі стосують-ся таких примірників, є втручанняму здійснення права на повагу його«приватного життя» та «житла».Проте таке втручання буде пропор-ційним законній меті захистити ав-торське право позивачів від несанк-ціонованого порушення (Chappell v.thе United Kingdom [17]);

•відтворення портрета та прізвищаособи на торговій марці пивоварно-го заводу не спричиняло такихстраждань, як зазіхання на приват-не та сімейне життя, оскільки за-явники за власною ініціативою пе-редали копію портрета до музею,тим самим надавши згоду, що порт-рет може бути показаний іншим.Крім того, на портреті, який був від-творений на торговельній марці пи-воварного заводу, зображено особу,що є предком заявників (Vorsinaand Vogralik v. Russia [18]).

Крім того, має бути забезпечений на-лежний захист права інтелектуальноївласності,зокрема й судовий, про щосвідчить практика ЄСПЛ щодо застосу-вання ст. 6 ЄКПЛ «Право на справедли-вий суд» та ст. 13 ЄКПЛ «Право наефективний засіб юридичного захисту»:

•неможливість подати апеляцію донаціонального суду на рішення Апе-ляційної палати Державної службиінтелектуальної власності Українистановить втручання у право за-явника на доступ до суду (LenzingAG v. the Unite Kingdom [5]);

•перегляд подання прокурором оста-точного рішення суду про порушен-ня права на торговельну марку ком-

панії-заявника суперечить принци-пу правової визначеності та пору-шує ст. 6 ЄКПЛ (SC Parmalat Spaand SC Parmalat Romania SA v. Ro-mania [19]);

•суди, при вирішенні спорів щодоінтелектуальної власності по суті,зобов’язані дати відповідь на кло-потання заявників, що є предме-том спору, оскільки інакше будепорушено гарантії мотивованогосудового рішення (HiroBalani v.Spain [20]);

•розгляд судом справи щодо реєстра-ції дизайну заявника, що тривавмайже 4 роки, порушив ст. 6 ЄКПЛ,оскільки, якби заявка навіть була бзареєстрована, то захист, який вонанадала, був би практично марним,оскільки реєстрація дизайну буладійсною лише 5 років з дати запов-нення заявки (Denev v. Sweden[21]);

•невиконання остаточного судовогорішення, що присуджує роялті за-явникові за використання його па-тенту приватною компанією, булопов’язане з кількома процесуаль-ними помилками національнихсудів, а тому становило порушенняст. 6 ЄКПЛ (I.D. v. Romania [22]).

Умови захисту права інтелекту-альної власності відповідно до прак-тики ЄСПЛ. Практика ЄСПЛ охоплюєяк авторські та суміжні права, так іправа промислової власності, як захистправ інтелектуальної власності, так і їхобмеження. Проаналізуємо вказанівище прецедентні рішення для визна-чення змісту прав інтелектуальної влас-ності, що охоплюється захистом відповід-но до практики ЄСПЛ.

Справа Dima v. Romania [8] стосува-лася графічного дизайнера, котрийстворив дизайн нового національногогербу та печатку незабаром після па-діння комуністичного режиму Румуніїв 1989 році. Dima розробив попереднійескіз державних символів на оголоше-ний публічний конкурс. Урядовий ко-мітет відібрав його прототип серед




87

кількох інших і направив дизайнерапрацювати з двома експертами з історіїта геральдики для доопрацювання ди-зайну. Парламент Румунії пізніше за-твердив доопрацьований дизайн якдержавний герб і печатку, вказавшиавтора як «графічного дизайнера» встатуті, опублікованому в офіційномувиданні. Однак парламент ніколи неплатив Dima за його роботу. Dimaпрагнув визнати свої права як графіч-ного дизайнера державного герба й пе-чатки та отримати компенсацію за ко-мерційне використання його дизайну.Верховний Суд Румунії дійшов виснов-ку, що «символи держави не можутьбути предметом авторського права», нівідповідно до законодавства про автор-ські права 1956 року, що діяло в тойчас, коли Dima створив проект (який незгадав державні символи як об’єкти, наякі не поширюється право інтелекту-альної власності), ні згідно з реформо-ваним у 1996 році законодавством (якечітко вилучало такі символи з-під охо-рони авторським правом).

ЄСПЛ у рішенні Dima v. Romania[8] вказував, що ст. 1 захищає авто-рські права. Та необхідно з’ясувати, чизаявник мав «володіння» або, щонай-менше, «законне сподівання», щоб на-бути «володіння» як автор графічнихоб’єктів, які він створив. Ключовимаспектом було те, чи зобов’язані булирумунські суди вирішити, що графіч-ний дизайн державного герба можебути захищений авторським правом доприйняття закону 1996 року, якийпрямо заперечував такий захист. Усвітлі рішення Верховного Суду Руму-нії, що остаточно відхилив запропоно-вану заявником інтерпретацію Закону1956 року, заявник не міг претендува-ти на будь-яке «законне сподівання»щодо набуття володіння, бо таке очіку-вання не може виникнути, якщо існує«спір щодо тлумачення та застосуван-ня національного законодавства».

Аналіз рішення у справі Dima v. Ro-mania [8] наводить на такі міркування.ЄСПЛ не досліджував питання належ-

ності заявникові особистих немайновихправ автора та їх захист. Це питання єдискусійним у науковій літературі. Одніавтори вважають, що ст. 1 Першого про-токолу охоплює лише майнові права ін-телектуальної власності [23, 149–150],інші переконані, що ця стаття захищаєтакож і особисті немайнові права інте-лектуальної власності [24, 383]. Вважає-мо, що відповідь на це питання повиннаспиратися принцип автономного тлума-чення положень ЄКПЛ. Тобто особистінемайнові права інтелектуальної влас-ності можуть підпадати під дію ст. 1Першого протоколу, якщо зумовлюютьзаконне сподівання їх суб’єкта на отри-мання майнової вигоди.

Як зазначалося вище, рішенняЄСПЛ в Anheuser-BuschInc. v. Portugal[8] остаточно вирішило питання про те,що зареєстровані права промисловоївласності є наявним майном, захище-ним ст. 1 Першого протоколу. Суд такождійшов висновку, що заявки на реєстра-цію товарних знаків так само підпа-дають під захист. За обставинами спра-ви, компанія-заявник виробляла пиво,яке продавалося на ринку під знаком«Будвайзер». У 1981 році компанія звер-нулася до Національного інституту про-мислової власності із заявою про ре-єстрацію цієї назви як товарного знака вПортугалії. Проти цієї заяви виступилачеська компанія, котра ще 1968 році за-реєструвала місце походження товару«Пиво Будвайзер» відповідно до Ліса-бонської угоди 1958 року про охорону за-значень місця походження виробів та їхміжнародної реєстрації. У 1995 роцікомпанія-заявник домоглася отриман-ня судового наказу, що скасовує реєстра-цію місця походження на підставі того,що ця реєстрація не відповідала умовампро охорону, встановленим Лісабонсь-кою угодою. Згодом було зареєстрованознак компанії-заявника. Чеська компа-нія звернулася до суду першої інстанціїзі скаргою на це рішення, посилаючисьна двосторонню угоду між Португалієюта Чехословаччиною, яка встановлюва-ла захист місць походжень. Рішенням




суду першої інстанції в задоволенніскарги чеської компанії було відмовле-но, проте це рішення було скасованосудом апеляційної інстанції, який ви-знав недійсною реєстрацію товарногознака компанії-заявника. У 2001 роціскарга, подана компанією-заявником доВерховного Суду, була відхилена з тієїпідстави, що місце походження було за-хищено двосторонньою угодою. Тож ре-єстрація товарного знака компанії-за-явника була скасована. У своїй скарзі,поданій до ЄСПЛ, компанія-заявникстверджувала, що була позбавлена то-варного знака внаслідок застосуваннядвосторонньої угоди, що набула чинно-сті після того, як заяву компанії про ре-єстрацію знака було вже подано.

Важливим у цьому рішенні є те, щоЄСПЛ встановив, що реєстрація товар-ної марки — і більший ступінь охоро-ни, яку вона надає, — стає остаточноюлише в тому випадку, якщо ця маркане порушує законні права третіх осіб,отож у цьому сенсі права, пов’язані зподачею заявки на реєстрацію, підпо-рядковані певній умові. Проте, коликомпанія-заявник подала свою заявкуна реєстрацію товарної марки, вонамала право очікувати, що ця заявкабуде розглянута згідно з чинному зако-нодавству, якщо тільки вона відповідаєіншим матеріально-правовим і проце-суально-правовим умовам, які сто-суються процедури реєстрації. Отже,компанія-заявник мала низку майно-вих прав, пов’язаних з її заявкою на ре-єстрацію товарної марки, що визнава-лися португальським правом, навітьякщо вони й могли бути анульовані запевних умов. Цього достатньо для ви-знання застосовності ст. 1 Першогопротоколу в цій справі, і суду немає не-обхідності розглядати питання, чиможе компанія-заявник претендуватина те, що в неї було «виправдане очіку-вання». Іншими словами, відмова в на-дані правової охорони є втручанням управо, передбачене ст. 1 Першого про-токолу, та може набути ознак порушен-ня вказаного права.

При цьому права інтелектуальноївласності не є абсолютними та підля-гають встановленим законодавством об-меженням. Наприклад, у справі SmithKline and French Laboratories Ltd v. theNetherlands [4] піднімалося питання ви-дачі обов’язкової (примусової) ліцензіївласникові залежного патенту на вико-ристання раніше зареєстрованого вина-ходу. Після того, як компанія, що воло-діла домінантним патентом, відмовила-ся від переговорів про ліцензування,компанія власник залежного патентузвернулася до Патентного відомства Ні-дерландів з проханням про наданняпримусової ліцензії. Відомство видалоліцензію, котру голландські суди визна-ли правомірною.

Тоді домінантний власник патентуподав скаргу до Європейської Комісії,стверджуючи, що примусова ліцензіяпорушила його права на виключне ви-користання. ЄСПЛ погодився з тим, щоліцензія перешкоджала володінню,проте визнав, що втручання було ви-правданим, а тому не порушувало ст. 1.Першого протоколу. ЄСПЛ впершевстановив, що обов’язкова ліцензіябула передбачена національним зако-нодавством і мала легітимну мету «за-охочення технологічного й економічно-го розвитку». Що стосується найважли-вішого питання пропорційності, ЄСПЛпідкреслив соціальні переваги надан-ня обов’язкових ліцензій власникампатентів, а також захист таких ліцен-зій для патентних власників.

Ці положення застосовуються лише,якщо така ліцензія необхідна для робо-ти патенту тієї самої або пізнішої дати,а ліцензія повинна обмежуватися тим,що потрібно для роботи патенту. Крімтого, власник домінантного патентумає право на винагороду за кожну при-мусову ліцензію, надану відповідно дозаконодавства, й отримує взаємніправа за залежним патентом. Отже,рамки, встановлені законодавством,мають на меті запобігати зловживаннямонопольними ситуаціями та сприятирозвитку.




89

Висновки. У результаті проведеногодослідження доходимо таких висновків.Практика ЄСПЛ своїм захистом охоп-лює як майнову цінність інтелектуаль-ної власності (в межах ст. 1 Першогопротоколу), так й особисті немайновіправа творця (відповідно до ст. 8 ЄКПЛ),а також свободу літературної, художньої,наукової та технічної творчості (згідно зіст. 10 ЄКПЛ). Аналіз практики ЄСПЛсвідчить про принаймні дві умови захи-сту прав інтелектуальної власності: на-явність права (при цьому право інтелек-туальної власності не визнається у ви-

падках, коли існує «спір щодо тлумачен-ня та застосування національного зако-нодавства», тоді як відмова в надані пра-вової охорони результатам інтелекту-альної творчої діяльності можевважатися втручанням у право інтелек-туальної власності) та здійснення його вмежах, передбачених законом (наприк-лад, видача примусової ліцензії, спрямо-ваної на запобігання зловживанням мо-нопольним становищем).



1. Кашинцева О. Права людини і права інтелектуальної власності у сфері ме-дицини та фармації відповідно до принципів сучасного наукового етос //Медичне права. 2014. № 1 (13). С. 19–25.

2. Крижна В. Захист прав інтелектуальної власності за статтею 1 Першогопротоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод //Теорія і практика інтелектуальної власності. 2013. № 3. С. 44–47.

3. Посикалюк О. О. Баланс між правом на інформацію та правом інтелекту-альної власності в практиці ЄСПЛ // Міжнародний конгрес європейськогоправа: збірн. наук. праць (м. Одеса, 21–22.04.2017 року). Одеса: Фенікс, 2017.С. 328–332.

4. Smith Kline and French Laboratories Ltd v. the Netherlands: Decision.04.10.1990. Арр. 12633/87. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-738.

5. Lenzing AG v. the United Kingdom: Commission Decision. 09.09.1998. App.38817/97. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-4408.

6. British-American Tobacco Company Ltd v. the Netherlands: Court Judgment.20.11.1995. App. 19589/92. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57953.

7. Akdeniz v. Turkey, App. No. 20877/10, Decision, 11/03/2014.URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=002-9493.8. Dima v. Romania: Court Judgment. 16.11.2006. Арр. 58472/00. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-78043.9. Anheuser-Busch Inc. v. Portugal: Court Judgment. 11.01.2007. Арр. 73049/01.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-78981.10.Melnychuk v. Ukraine: Court Decision. 05.07.2005. App. 28743/03. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-70089.11.Helfer L. The New Innovation Frontier? Intellectual Property and the European Court

of Human Rights. Harvard International Law Journal. 2008. Vol. 49. № 1. Р. 1–53.12.Forrester І. A Scot without Borders: Liber Amicorum. Vol. 1 / Ed. by D. Edward,

J. MacLennan, A. Komninos. New York: Concurrence Review, 2015. P. 255–270.13.Neij and SundeKolmisoppi v. Sweden, App. No. 40397/12, Decision, 19/02/2013.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-117513.14.Ashby Donald and others v. France: Court (Fifth Section) Judgment (Merits and

Just Satisfaction). 10.01.2013. App. No. 36769/08. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115979.



15.Österreichische Schutz gemeinschaftfür Nichtraucher and Robert Rockenbauer v.Austria, App. No. 17200/90, Decision, 02/12/1991.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-124510.16.Muller and Others V. Switzerland: Court Judgment. 24.05.1988. App. 10737/84.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57487.17.Chappell v. the United Kingdom: Court Judgment. 30.03.1989. App. 10461/83.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57459.18.Vorsina and Vogralik v. Russia: Court (Third Section) Decision. 05.02.2004. App.

No. 66801/01. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-23736.19.SC Parmalat Spa and SC Parmalat Romania SA v. Romania: Court Judgment.

21.02.2008. Арр. 37442/03. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-85194.20.HiroBalani v. Spain: Court Judgment. 09.12.1994. App. 18064/91. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57910.21.Denev v. Sweden: Commission Decision. 09.04.1997. App. 25419/94. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-3557.22.I. D. v. Romania: Court Judgment 23.03.2010. App.3271/04.URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-97870.23.Coban R. Protection of Property Rights within the European Convention on

Human Rights. Ashgate Pub Ltd, 2004. 280 p.24.Geiger C. «Constitutionalising» Intellectual Property Law? The Influence of Fun-

damental Rights on Intellectual Property in the European Union, INT'LREv.INTELL. PROP. &COMPERTITION. 2006. No 37. P. 371–397.

1. Kashyntseva O. Prava liudyny i prava intelektualnoi vlasnosti u sferi medytsyny tafarmatsii vidpovidno do pryntsypiv suchasnoho naukovoho etosu // Medychneprava. 2014. № 1 (13). S. 19–25.

2. Kryzhna V. Zakhyst prav intelektualnoi vlasnosti za statteiu 1 Pershoho protokoluKonventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod // Teoriia i prak-tyka intelektualnoi vlasnosti. 2013. № 3. S. 44–47.

3. Posykaliuk O. O. Balans mizh pravom na informatsiiu ta pravom intelektualnoivlasnosti v praktytsi YeSPL // Mizhnarodnyi konhres yevropeiskoho prava:zbirn. nauk. prats (m. Odesa, 21–22.04.2017 roku). Odesa: Feniks, 2017.S. 328–332.

4. Smith Kline and French Laboratories Ltd v. the Netherlands: Decision.04.10.1990. Арр. 12633/87. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-738.

5. Lenzing AG v. the United Kingdom: Commission Decision. 09.09.1998. App.38817/97. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-4408.

6. British-American Tobacco Company Ltd v. the Netherlands: Court Judgment.20.11.1995. App. 19589/92. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57953.

7. Akdeniz v. Turkey, App. No. 20877/10, Decision, 11/03/2014.URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=002-9493.8. Dima v. Romania: Court Judgment. 16.11.2006. Арр. 58472/00. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-78043.9. Anheuser-Busch Inc. v. Portugal: Court Judgment. 11.01.2007. Арр. 73049/01.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-78981.10.Melnychuk v. Ukraine: Court Decision. 05.07.2005. App. 28743/03. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-70089.11.Helfer L. The New Innovation Frontier? Intellectual Property and the European Court

of Human Rights. Harvard International Law Journal. 2008. Vol. 49. № 1. Р. 1–53.12.Forrester І. A Scot without Borders: Liber Amicorum. Vol. 1 / Ed. by D. Edward,

J. MacLennan, A. Komninos. New York: Concurrence Review, 2015. P. 255–270.13.Neij and SundeKolmisoppi v. Sweden, App. No. 40397/12, Decision, 19/02/2013.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-117513.




14.Ashby Donald and others v. France: Court (Fifth Section) Judgment (Merits andJust Satisfaction). 10.01.2013. App. No. 36769/08.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115979.15.ÖsterreichischeSchutzgemeinschaftfürNichtraucher and Robert Rockenbauer v.

Austria, App. No. 17200/90, Decision, 02/12/1991.URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-124510.16.Muller and Others V. Switzerland: Court Judgment. 24.05.1988. App. 10737/84.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57487.17.Chappell v. the United Kingdom: Court Judgment. 30.03.1989. App. 10461/83.

URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57459.18.Vorsina and Vogralik v. Russia: Court (Third Section) Decision. 05.02.2004. App.

No. 66801/01. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-23736.19.SC Parmalat Spa and SC Parmalat Romania SA v. Romania: Court Judgment.

21.02.2008. Арр. 37442/03. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-85194.20.HiroBalani v. Spain: Court Judgment. 09.12.1994. App. 18064/91. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57910.21.Denev v. Sweden: Commission Decision. 09.04.1997. App. 25419/94. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-3557.22.I. D. v. Romania: Court Judgment 23.03.2010. App.3271/04.URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-97870.23.Coban R. Protection of Property Rights within the European Convention on

Human Rights. Ashgate Pub Ltd, 2004. 280 p.24.Geiger C. «Constitutionalising» Intellectual Property Law? The Influence of Fun-

damental Rights on Intellectual Property in the European Union, INT'LREv.INTELL. PROP. &COMPERTITION. 2006. No 37. P. 371–397.


Блаживская Н. Общая характеристика защиты прав интеллектуаль-ной собственности в практике Европейского суда по правам человека.В статье исследуется защита прав интеллектуальной собственности в практикеЕвропейского суда по правам человека. Определены статьи Конвенции о защитеправ человека и основных свобод, которые своим содержанием охватывают праваинтеллектуальной собственности. Выяснены условия защиты права интеллекту-альной собственности в соответствии с практикой Европейского суда по правамчеловека.

Ключевые слова: право интеллектуальной собственности, практика Европей-ского суда по правам человека

Blazhivska N. General characteristics of protection of the intellectualproperty rights under the case law of the European court of human rights.The purpose of our research is to provide a general description of the intellectual prop-erty rights protection under the case law of the European Court of Human Rights.To achieve this goal, the following tasks have been set: to establish the articles of theEuropean Convention on Human Rights which, by their content, cover intellectualproperty rights; find out the conditions of protection of intellectual property rightsunder the case law of the European Court of Human Rights.

At a result of the research, we arrive at the following conclusions. The protection un-dercase law of the European Court of Human Rights covers valuable interest of intellec-tual property (within the Article 1 of the First Protocol) and the personal non-propertyrights of the creator (in accordance with theArticle 8 of the European Convention on




Human Rights), as well as freedom of literary, artistic, scientific and technical creativi-ty (according to the Article 10 the European Convention on Human Rights).

The analysis of the case law of the European Court of Human Rights shows at leasttwo conditions for the protection of intellectual property rights. First, the existence ofthe right itself (in this case, the right to intellectual property is not recognized in caseswhere there is a «dispute over the interpretation and application of national legisla-tion», at the same time, the refusal to provide legal protection forresults intellectual cre-ative activity may be considered an interference with the right of intellectual property).Second,intellectual property rights should be exercisedwithin the scales and scopespre-scribed by law (for example, the issuance of a compulsory license aimed at preventingthe abuse of a monopoly position).

Key words: intellectual property rights, case law of the European court of humanrights



Редакція приймає рукописи статей, що раніше не друкувалися, на електроннихносіях, набраних у програмі MS Word, обсягом до 12 сторінок (шрифт — Times NewRoman, розмір — 14, інтервал — 1,5). Статті повинні відповідати вимогам ДАКУкраїни щодо наукових робіт, обов’язково мати рецензію й анотації російськоюта англійською мовами (з перекладом трьома мовами прізвища й імені автора іназви статті). Прохання до авторів: разом з матеріалами надсилати свою фотографію.Ілюстративний матеріал має бути у форматі .tif або .jpg, розміром 300 dpi.

До статей дописувачів, які не мають наукового ступеня, обов’язково мають додава-тися: рецензія доктора наук відповідного фаху, витяг з протоколу засідання кафедрипро рекомендацію статті до друку, засвідчені належним чином.

Стаття має містити такі відомості (з нового абзацу через один рядок):1) з лівого краю аркуша одним рядком — прізвище та повне ім’я автора (авторів)

українською мовою; науковий ступінь, вчене звання чи інша інформація, що стосу-ється наукової діяльності автора (-ів); назва установи, організації, де працює автор(-и); 2) з лівого краю аркуша вгорі — УДК; 3) посередині наступного рядка — назвастатті; 4) з нового абзацу українською мовою анотація (3–4 речення); 5) з нового абза-цу ключові слова (до 6 слів або словосполучень) українською мовою; 6) текст статті;7) список літератури наводять згідно з ДСТУ 8302:2015, оформлюють як прикінцевіпримітки, тобто у [ ], відповідно до вимог до наукових праць. Усі цитати автор зо-бов’язаний звірити з першоджерелами. Список літератури наводять у порядку згаду-вання в роботі (не потрібно робити текстових посилань у написаному, лише цифриу квадратних дужках (наприклад [12, 43]); 8) після статті з нового абзацу — анотації:російською — прізвище та повне ім’я автора (авторів), назва статті, текст анотації(3–4 речення), ключові слова (до 6 слів або словосполучень); англійською — прізвищета повне ім’я автора (авторів), назва статті, текст розширеної анотації (1–1,5 сторінкиА4, 3000–5000 знаків), ключові слова (до 6 слів або словосполучень); якщо стаття на-писана іншою мовою (польською, іспанською тощо) — прізвище та повне ім’я автора(авторів), назва статті, текст анотації мовою статті (3–4 речення), ключові слова(до 6 слів або словосполучень); 10) інформація про автора (авторів).

У файлі статті на наступному аркуші подають відомості про автора (співавторів).Редакція лишає за собою право на редагування та скорочення рукописів. За до-

стовірність інформації та статистичних даних, які містяться в рукописах, відпові-дальність несе автор. Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. Редак-ція також лишає за собою право повертати матеріали авторам для виправлення ви-явлених помилок і доопрацювання, скорочувати та редагувати надані тексти. Статті,подані з порушенням вказаних вимог, не публікуються. Листування з дописувачамине ведеться. Автор, який подав матеріали до друку, вважається таким, що погоджу-ється на подальше безоплатне їх розміщення на сайті НДІ інтелектуальної власностіта Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Відтворення матеріалівжурналу або їхніх частин будь-якими засобами чи в будь-якій формі, зокрема і в Ін-тернеті, забороняється без письмового дозволу редакції журналу. Особисті немайновіправа є невідчужуваними та належать авторам статей. Майнові права інших авторівналежать цим авторам.

Більш детальна інформація на сайті — www.inprojournal.org

ДО ВІДОМА АВТОРІВ

94

ПЕРЕДПЛАТА

Ø À Í Î Â Í ² × È Ò À × ² !

Íà óêî âî-ïðàê òè÷ íèé æóð íàë «Òåîð³ÿ ³ ïðàêòèêà ³íòåëåêòóàëüíî¿âëàñíîñò³» âè õî äè òü îäèí ðàç íà äâà ì³ñÿ ö³. Ïåðåäïëà òèòè íà ø æóð -íà ë âè çìî æå òå â áóäü-ÿêî ìó ïî øòî âî ìó â³ää³ëåíí³ Óê ðà¿íè, à òàêîæçà äîïîìîãîþ ñèñòåìè WebMoney íà ñàéò³ ÄÏ «Ïðåñà» — www.presa.ua.

Ñïîä³âàºìî ñÿ, ùî íàø æóð íàë ñòà íå êîðèñíèì ïîì³÷íè êîì ó âàø³éñïðàâ³!

Ç ãëèáîêîþ ïîâàãîþ,ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ

Вартість передплати в 2018 році грн

Індекс 2 міс. 4 міс. 6 міс. 12 міс.

Фізичні та юридичні

особи23594 35 70 105 210

2018 Subscription prices in UAH

Index 2 months 4 months 6 months 12 months

Idividuals and legal

bodies23594 35 70 105 210

Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë 5 (103) 2018 · 2019-01-28 · правових...

Documents