ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"Запорізький інститут державного

та муніципального управління"

Науково-методичний відділ НОКРедакційний відділ

ОФОРМЛЕННЯДИПЛОМНИХ (КУРСОВИХ) РОБІТ

Вимоги і коментарі

Мають силу стандарту організації

Запоріжжя

2005

2

Ухвалено до друкувченою радою ГУ “ЗІДМУ”протокол № 5 від 29.01.2003 р.

Рецензенти:

О.М. Горбань, д.ф.-м.н., професор, перший проректор-директор НОК;І.М. Грозовський, к.ю.н., проректор з навчальної роботи

ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНИХ (КУРСОВИХ) РОБІТВимоги і коментарі

Мають силу стандарту організації

Укладачі:

О.Г. Тягушева начальник науково-методичного відділу НОК;В.М. Северинюк начальник редакційного відділу;І.В. Голомб технічний редактор редакційного відділу

3

ЗМІСТПЕРЕДМОВА.............................................................................................................4ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ........................................................................................41. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПОРЯДКУ ВИКЛАДУ МАТЕРІАЛУ РОБОТИ.................5

1.1. Структура роботи.........................................................................................51.2. Вступна частина...........................................................................................51.3. Основна частина..........................................................................................51.4. Додатки.........................................................................................................51.5. Вимоги до подання структурних елементів роботи..................................5

2. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВСТУПНОЇ ЧАСТИНИ.....................72.1. Титульний аркуш (титульна сторінка)........................................................72.2. Завдання на дипломну роботу...................................................................82.3. Реферат........................................................................................................82.4. Зміст..............................................................................................................92.5. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.. .9

3. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ....................93.1. Вступ.............................................................................................................93.2. Основний текст роботи..............................................................................113.3. Висновки.....................................................................................................123.4. Список використаних джерел...................................................................12

4. ВИМОГИ ДО ДОДАТКІВ......................................................................................125. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ..................................................................13

5.1. Загальні вимоги до оформлення роботи.................................................135.2. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів....................145.3. Загальні правила подання ілюстрацій.....................................................155.4. Загальні правила подання таблиць.........................................................185.5. Загальні правила подання формул..........................................................215.6. Загальні правила подання приміток і виносок.........................................235.7. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела....245.8. Оформлення “Списку використаних джерел”..........................................255.9. Загальні правила оформлення додатків..................................................26

Додаток АА.1. Зразок титульного аркуша дипломної роботи......................................27А.2. Зразок титульного аркуша курсової роботи.........................................28

Додаток БЗразок завдання на дипломну роботу..........................................................29

Додаток ВПриклад складання реферату......................................................................32

Додаток ГПриклад оформлення змісту.........................................................................33

Додаток ДПриклади оформлення бібліографічних описів джерел,використаних у роботі....................................................................................34

4

ПЕРЕДМОВА

Оформлення дипломних (курсових) робіт (далі по тексту робіт) – це водночас з написанням їх змісту дуже важливий процес, нехтувати яким не можна.

Цей стандарт складено з урахуванням таких Державних стандартів:ДСТУ 1.5-93 "Державна система стандартизації України. Загальні

вимоги і правила складання до побудови, оформлення і змісту стандартів";ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки.

Структура і правила оформлення”;ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие

требования и правила составления”;ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в

українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”;ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на

русском языке. Общие требования и правила”;ДСТУ 3651.0-97 “Основні одиниці фізичних величин Міжнародної

системи одиниць”;ДСТУ 3651.1-97 “Похідні основні одиниці фізичних величин

Міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці”;ДСТУ 3651.2-97 "Фізичні постійні і характеристичні числа".

ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

"Оформлення дипломних (курсових) робіт: Вимоги і коментарі" мають силу стандарту організації та поширюються на дипломні і курсові роботи, які пишуть та захищають в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ”. Вони встановлюють загальні вимоги до структури, виконання та оформлення робіт.

Дані вимоги є адаптованими до умов і специфіки спеціальностей Гуманітарного університету "ЗІДМУ".

Наведені вимоги і правила доцільно застосовувати також при написанні і оформленні магістерських робіт. Окремі з них можуть бути використані при оформленні студентських наукових досліджень.

5

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИДО ПОРЯДКУ ВИКЛАДУ МАТЕРІАЛУ РОБОТИ

1.1. Структура роботи1.1.1. Роботу умовно поділяють на:– вступну частину;– основну частину;– додатки.1.1.2. Структурна схема дипломної (курсової) роботи наведена на рис.

1.1.

1.2. Вступна частина1.2.1. Вступна частина містить такі структурні елементи:– титульний аркуш;– завдання на дипломну роботу;– реферат;– зміст;– перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.1.2.2. Вимоги до структурних елементів вступної частини роботи –

відповідно до розділу 2.

1.3. Основна частина1.3.1. Основна частина складається зі:– вступу;– основного тексту роботи;– висновків;– списку використаних джерел.1.3.2. Вимоги до структурних елементів основної частини роботи –

відповідно до розділу 3.

1.4. Додатки1.4.1. Додатки розміщують після основної частини роботи.1.4.2. Вимоги до додатків – відповідно до розділу 4.

1.5. Вимоги до подання структурних елементів роботи1.5.1. Структурні елементи “Титульна сторінка”, “Завдання на

роботу”, “Реферат”, “Зміст”, “Вступ”, “Основний текст роботи”, “Висновки”,

6

“Список використаних джерел” (пп. 1.2.1, 1.3.1) є обов'язковими. Усі вони мають починатися з нової сторінки.Вступначастина

Титульний аркушЗавданняРефератЗмістПерелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Основначастина

ВступОсновний текст Розділ Підрозділ Пункт ПідпунктВисновкиСписоквикористанихджерел

1 1.1. 1.1.1.1.1.2. 1.1.2.1.

2 2.1. 1.1.2.2.3 2.2. 2.2.1.

Ілюстрації /рисунки, графіки, схеми, діаграми/і таблиці

2.3. 2.2.2.2.2.3. 2.2.3.1.2.2.4. 2.2.3.2.

ІлюстраціїРис. 3.1 2.2.3.3.Рис. 3.2.

ТаблиціТаблиця 3.1Таблиця 3.2

Додаток А А.1 А.1.1. А.1.1.1.

Додатки А.1.1.2. А.1.1.2.1.

Додаток Б А.1.1.3. А.1.1.2.2.

Ілюстрації /рисунки, графіки, схеми, діаграми/і таблиці

ІлюстраціїРис. Б.1Рис. Б.2.

ТаблиціТаблиця Б.1Таблиця Б.2

Рис. 1.1. Структурна схема дипломної (курсової) роботи

Профільні кафедри, враховуючи специфіку тієї чи іншої дисципліни, можуть вносити певні корективи і давати додаткові рекомендації студентам стосовно порядку викладу матеріалу дипломної (курсової) роботи та її окремих частин.

7

2. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВВСТУПНОЇ ЧАСТИНИ

2.1. Титульний аркуш (титульна сторінка)Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і править за основне

джерело інформації стосовно дипломної (курсової) роботи.На ньому мають бути вказані:– найменування вищого навчального закладу (повна назва);– шифр групи;– прізвище, ім'я, по батькові студента;– назва дипломної (курсової) роботи;– шифр і найменування спеціальності;– посада, прізвище, ініціали наукового керівника;– прізвище, ініціали нормоконтролера;– назва міста і рік.2.1.1. На титульному аркуші дипломної роботи обов'язково

зазначається гриф “ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУ”.2.1.2. Інформацію, що подається на титульній сторінці,

допускається розташовувати без обов'язкового дотримання якоїсь певної відстані між її окремими блоками та з використанням різних шрифтів на розсуд автора.

Слово “ДИПЛОМНА (КУРСОВА) РОБОТА” та її назву друкують великими літерами посередині рядка.

2.1.3. Гриф допущення до захисту складається із слів “ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУ”, посади, вченого звання особи, яка дала допуск, її підпису, зазначення ініціалів і прізвища, дати погодження.

Дату проставляють арабськими цифрами у такій послідовності: число, місяць, рік.

Наприклад: дату 10 травня 2005 року слід оформлювати так: 10.05.2005 або 10.05.05.

Допускається словесно-цифровий спосіб оформлення дат: 10 травня 2005 року.

2.1.4. Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.

2.1.5. Підписи осіб оформлюють так: ліворуч указують шифр академічної групи студента, посади – керівника роботи та інших осіб, далі залишають вільне місце для особистих підписів і праворуч від них у

8

відповідних рядках уміщують прізвища та ініціали осіб, які підписали роботу, нижче особистих підписів проставляють дати підписання.

2.1.6. Рік захисту роботи вміщують посередині рядка в нижній частині титульного аркуша (без вживання слова “рік” або “р”).

2.1.7. Зразок титульних аркушів наведено у додатку А: дипломної роботи (А.1.), курсової роботи (А.2.).

2.2. Завдання на дипломну роботу2.2.1. Завдання на роботу оформлюється, як правило, на

стандартному бланку, виконаному на двох сторінках аркуша, і розміщується після титульного аркуша.

2.2.2. Зразок завдання на дипломну роботу наведено у додатку Б.

2.3. РефератРеферат розміщують безпосередньо після завдання на дипломну

(курсову) роботу, починаючи з нової сторінки.2.3.1. Реферат призначений для ознайомлення з роботою в цілому.

Він має бути стислим, інформаційним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи.

Реферат має включати дані про:– обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, рисунків, додатків,

кількість джерел згідно зі списком використаних джерел;– текст реферату;– перелік ключових слів.2.3.2. Текст реферату повинен послідовно відображати таку

інформацію: об'єкт дослідження; мета роботи; методи дослідження; основні характеристики об'єкта дослідження; отримані результати; наукова і практична значимість роботи та висновки.

2.3.3. Ключові слова – це основні поняття, терміни, що характеризують суть роботи, їх перелік має складатися з 5-15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

2.3.4. Обсяг реферату повинен становити не більше однієї сторінки.2.3.5. Приклад складання реферату наведено у додатку В.

9

2.4. Зміст2.4.1. Зміст розміщують після завдання на дипломну (курсову) роботу.Зміст подають, починаючи з нової сторінки, з найменуваннями та

номерами початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

2.4.2. Приклад оформлення змісту наведено у додатку Г.

2.5. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

2.5.1. Якщо в дипломній (курсовій) роботі вжито специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у дипломній (курсовій) роботі окремим списком, який розміщують перед вступом.

2.5.2. Перелік друкують двома колонками: у лівій за абеткою наводять скорочення, у правій – їх докладну розшифровку.

2.5.3. Якщо в дипломній (курсовій) роботі якісь окремі терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше зустрічаються менше трьох разів, то їх до такого переліку не включають, але розшифровують у тексті (в дужках) при першому згадуванні.

3. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ

Основна частина дипломної (курсової) роботи складається зі “Вступу”, “Основного тексту”, “Висновків”, “Списку використаних джерел”.

3.1. ВступУ “Вступі” насамперед слід розкрити сутність і стан дослідження

наукової проблематики роботи, після чого навести її загальну характеристику (нижченаведене стосується головним чином дипломних робіт і не є обов'язковим в усіх частинах для курсових).

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Мета і завдання дослідження. Формулюють головну мету роботи, яка може мати кілька складових, і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Не слід починати формулювання мети зі слів “Дослідження…”, “Вивчення…”, оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на неї саму. Мета роботи зазвичай тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.

10

Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Вказані методи повинні мати тісний зв’язок зі змістом роботи, тобто слід коротко, але по суті, визначити, які саме проблеми досліджувались за допомогою того чи іншого методу.

Наукова новизна одержаних результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. Необхідно показати, у чому полягає відмінність отриманих результатів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни (“вперше отримано”, “удосконалено”, “дістало подальший розвиток” тощо).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без надмірної деталізації, що може затінити його сутність, а то й спотворити її). Ні в якому разі не можна робити виклад наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутність і новизна фактично залишаються незрозумілими. Це одна з найбільш розповсюджених помилок авторів при викладенні загальної характеристики роботи і її слід уникати.

Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теоретичною основою (фундаментом) розв’язання в роботі наукових завдань і проблем.

При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: “вперше формалізовано..”, “розроблено метод…, який відрізняється від…”, “доведена залежність між…”, “досліджена поведінка… і показано…”, “доопрацьовано (відомий) метод… в частині… і розповсюджено на новий клас систем…”, “створена концепція, що узагальнює… і розвиває…”, “досліджено новий ефект…”, “розроблено нову систему… з використанням відомого принципу…”.

Обґрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомендацій. Тут необхідно конкретно довести, що положення, висновки і рекомендації, наведені в роботі, є обґрунтованими і достовірними, тобто реально (об'єктивно) існуючими в теоретичній і (або) практичній галузях. Тільки вагомі докази дають підставу довіряти дослідженням автора, можуть підтвердити правильність сформульованих ним висновків.

Достовірність, тобто доведена правильність, це доказ того, що якийсь результат (закон, закономірність, сукупність фактів, можливість і т.ін.) досягається завжди для названого класу об'єктів за певних умов. Достовірність підтверджується верифікацією (від лат. verus - істинний, facio - роблю), тобто повторюваністю результату при тих самих умовах під час багатьох перевірок на різних об'єктах. Методи доведення достовірності можна об'єднати у три групи:

аналітичні;експериментальні;підтвердження практикою.Аналітичні методи є найбільш результативними. Їх сутність - доведення

результату (теореми, формули, закону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються тоді, коли автору вдалося побудувати математичну модель досліджуваного явища, наприклад, описати плин рідини, нагрів тіла, зміну міцності, ринковий механізм, соціальний конфлікт і т.ін.

Сутність експериментальних методів перевірки достовірності полягає у відтворенні на фізичній, цифровій або аналоговій моделі досліджуваного явища і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів.

При підтвердженні наукового результату практикою необхідно, щоб виведені теоретичні положення збігалися з явищами, що спостерігаються у практичних ситуаціях.

Наукове значення роботи. У цьому пункті загальної характеристики роботи автори здебільшого роблять одну й ту саму помилку: вдаються до простого перераховування отриманих ними наукових положень. Насправді ж, якщо в дипломній (курсовій) роботі дійсно отримано нові наукові результати, підтверджено їх обґрунтованість і достовірність, то автору слід великим планом показати й оцінити те значення, яке ці наукові положення мають з точки зору розвитку (доповнення) наукових знань, для вирішення того чи іншого наукового завдання або проблеми.

11

Практичне значення отриманих результатів. У дипломній (курсовій) роботі, котра має теоретичний характер, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дипломній (курсовій) роботі з прикладним значенням - висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Необхідно коротко повідомити про впровадження результатів досліджень, назвавши структури, де здійснена їх реалізація, та її форми, реквізити документів, у яких це підтверджується. Зазвичай впровадження оформлюється актом, підписаним керівником чи іншою відповідальною особою установи, де таке впровадження здійснено.

Апробація результатів дипломної (курсової) роботи. Зазначається, на яких наукових конференціях чи в інших формах висвітлено результати досліджень, включених до дипломної (курсової) роботи.

3.2. Основний текст роботи3.2.1. Основний текст роботи – це виклад відомостей про об'єкт і

предмет дослідження, які є необхідними і достатніми для розкриття сутності даної роботи та її результатів.

3.2.2. Основний текст роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки.

3.2.3. Основному тексту кожного розділу може передувати коротка передмова з описом обраного напряму й обґрунтуванням застосованих методів дослідження.

3.2.4. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу не обтяжувати загальні висновки незначними подробицями.

3.2.5. У розділах подають:– огляд літератури за темою і вибір конкретних напрямів

досліджень;– експериментальну частину і методику досліджень;– проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;– аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді дослідницької літератури (його, як було сказано, можна зробити і у “Вступі”) автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітивши роботи попередників, автор повинен вказати ті питання, котрі залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямів досліджень, конкретизують методи вирішення завдань та їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень.

Наступні розділи присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених ним завдань, достовірності отриманих результатів (характеристик, параметрів), навести порівняння з аналогічними результатами інших дослідників, обґрунтувати потребу у подальших дослідженнях.

Виклад цього матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

12

3.3. Висновки3.3.1. Висновки вміщують безпосередньо після викладення

основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки.3.3.2. У “Висновках” узагальнюють і викладають найважливіші

наукові та практичні результати, отримані в дипломній (курсовій) роботі, з формулюванням розв'язаної наукової проблеми (завдання) та значення її для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання отриманих результатів.

3.4. Список використаних джерел3.4.1. Перелік джерел, на які є посилання в тексті роботи, наводять

у “Списку використаних джерел” і розміщують у роботі після “Висновків”.3.4.2. Джерела у “Списку використаних джерел” слід розміщувати в

порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису (докл. див. п.5.8).

4. ВИМОГИ ДО ДОДАТКІВУ додатках вміщують матеріал, який:– є необхідним для повноти роботи, але включення його до

основного тексту може ускладнити сприйняття змісту роботи;– не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи

через великий обсяг або способи відтворення.До додатків можуть бути включені:– проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;– таблиці статистичних даних;– протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки

економічного ефекту;– інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач

на ЕОМ, розроблені в процесі виконання роботи;– пакети прикладних програм;– ілюстрації, схеми;– витяги з нормативних документів тощо.

13

5. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

5.1. Загальні вимоги до оформлення роботи5.1.1. Роботу, як правило, друкують на комп'ютері з одного боку

аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали, використовуючи шрифти текстового редактора Word розміру 14.

Можливе також виконання роботи машинописним або рукописним (чітким почерком) способами.

5.1.2. Дипломна (курсова) робота виконується українською мовою, але, за бажанням студента, після узгодження з проректором з навчальної роботи, дозволяється виконання роботи та її захист іншою мовою.

5.1.3. Обсяг дипломної (курсової) роботи визначається відповідною кафедрою з урахуванням повного розкриття обраної теми. До визначеного загального обсягу дипломної (курсової) роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дипломної (курсової) роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

5.1.4. Текст дипломної (курсової) роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів:

ліве, верхнє і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.5.1.5. Дозволяється вписувати в текст дипломної (курсової) роботи

від руки тушшю або пастою (чорного кольору) окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту, а розмір (по висоті) – не меншим за розмір шрифту усього тексту. Надрядкові та підрядкові індекси, показники степенів тощо можуть бути інших розмірів, але висотою не менше 2 мм.

5.1.6. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання дипломної (курсової) роботи, можна виправляти шляхом підчищення або затушовування спеціальним білилом (“коректором”), поверх якого на тому ж місці вписується правильний текст або окремі знаки. На одній сторінці допускається не більше п’яти таких виправлень.

5.1.7. Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту в межах 12 – 20 мм.

5.1.8. Заголовки структурних частин дипломної (курсової) роботи “ЗАВДАННЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” і заголовки розділів друкують великими літерами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи.

14

5.1.9. Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

5.1.10. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом зверху і знизу має становити два вільних рядки.

5.1.11. Кожну структурну частину дипломної (курсової) роботи починають з нової сторінки.

5.1.12. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклада) форма і розмір клітин;б) живий склад клітин:

1) частини клітин;2) неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з

абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

5.2. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів5.2.1. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

подають арабськими цифрами без знака №.5.2.2. Першою сторінкою дипломної (курсової) роботи є титульна

(титульний аркуш), яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

5.2.3. Такі структурні частини дипломної (курсової) роботи, як “ЗАВДАННЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати “1. Вступ”, або “6. Висновки”.

5.2.4. Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

15

5.2.5. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

5.2.6. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими, а також після номера, ставлять крапку, наприклад: “1.3.2.”(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту, хоча такого заголовка пункт може й не мати.

5.2.7. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти (5.2.6.).

5.3. Загальні правила подання ілюстрацій5.3.1. Ілюструють дипломну (курсову) роботу, виходячи із

загального задуму дослідження, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути ілюстрацій випадкових, другорядних та навпаки, включити ілюстрації вкрай необхідні, стосовно найважливіших тем. Зміст кожної ілюстрації має бути узгоджений з текстом, а зміст тексту – з ілюстрацією.

5.3.2. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках дипломної (курсової) роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Рисунок або креслення за розміром більшим формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках,

5.3.3. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

5.3.4. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими і після якого ставиться крапка.

Приклад

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

5.3.5. Якщо в роботі вміщено лише одну ілюстрацію, то її нумерують згідно з вимогами 5.3.4.

16

5.3.6. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють експлікацією – пояснювальними даними (підрисунковим підписом).

Отже, загальний підпис під ілюстрацією зазвичай містить чотири елементи:– скорочене слово “Рис. ”;– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера

арабськими цифрами;– тематичний заголовок ілюстрації – текст із якомога стислішою

характеристикою зображеного;– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які

виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Приклад

Рис. 2.4. Вигляд залежності сили струму у провіднику від часу1 – враховується лише виникнення струму самоіндукції;2 – додатково враховуються нагрівання провідника і температурна

залежність електричного опору.

5.3.7. Якщо ілюстрації створені не автором роботи, то при їх поданні необхідно посилатись на джерело, з якого вони взяті.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: схема, діаграма, графік, креслення, технічний рисунок, фотографія.

Схема – це зображення, котре передає за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею якогось процесу, пристрою або споруди та показує взаємозв'язок між їхніми головними елементами.

На схемах обов'язково витримують товщину ліній зображення основних і допоміжних, відкритих і закритих від спостереження деталей і товщину ліній їхнього зв'язку.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані.

Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. Найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних - стовпчикові (стрічкові) і секторні.

17

Для побудови лінійних діаграм зазвичай використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально (тоді діаграма називається стовпчиковою чи гістограмою) або горизонтально (називається стрічковою). Довжина (висота) прямокутників є пропорційною до зображених ними величин.

Секторна діаграма являє собою круг, поділений на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об'єкту чи явища.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для більшої наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного зображення, графік містить низку допоміжних елементів: загальний заголовок графіка; пояснення умовних знаків і значення окремих елементів графічного зображення; осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величину вказаних на графіку показників.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, наведені у тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому підпису.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в яких розглядається дана функціональна залежність.

Креслення – основний вид ілюстрацій в інженерних роботах. Воно використовується, коли треба максимально точно зобразити конструкцію машини, механізму або їх частин. Будь-яке креслення повинно бути виконане з обов’язковим дотриманням правил креслення і вимог відповідних стандартів.

Креслення в дипломній (курсовій) роботі не є робочим кресленням, за яким виготовляється деталь або агрегат. Це насамперед ілюстрація, яку порівняно з робочим кресленням суттєво спрощують, випускаючи усе те, що є несуттєвим для розуміння конструкції об'єкта чи характеру його дії.

Назви вузлів і деталей на такому кресленні, як правило, не пишуть. Якщо за змістом треба позначити окремі деталі, то вони нумеруються на кресленні за годинниковою стрілкою зліва направо арабськими цифрами. Розшифрування цифр (позицій) подають у тексті по мірі того, як вони згадуються у підписі під кресленням.

Технічні рисунки використовуються в роботах, коли треба зобразити явище або предмет таким, яким ми його сприймаємо зором, але без зайвих деталей і подробиць. Такі рисунки виконуються, як правило, в аксонометричній проекції, що дає змогу найбільш повно, просто і дохідливо зобразити предмет. Незважаючи на простоту, технічний рисунок має широкі пізнавальні можливості.

Фотографія - найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. У багатьох галузях науки і техніки фотографія - це не тільки ілюстрація, а й науковий документ (зображення ландшафту, виду рослини або тварини, розташування об'єктів спостереження і т.ін.).

Фотознімки розміром менше формату А4 можна наклеювати на аркуші білого паперу зазначеного формату.

18

5.3.8. Посилання на ілюстрації у тексті дипломної (курсової) роботи оформлюють у вигляді круглих дужок, наприклад: (рис. 3.1) або як зворот типу: “…як це видно з рис. 3.1”, чи “… як це показано на рис. 3.1”.

5.4. Загальні правила подання таблиць5.4.1. Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у

зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у вигляді таблиці.

5.4.2. Таблиці слід розташовувати в дипломній (курсовій) роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

5.4.3. Таблиці, розміщені на окремих сторінках дипломної (курсової) роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

5.4.4. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера.

5.4.5. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

5.4.6. Якщо в роботі наведено лише одну таблицю, то її нумерують згідно з вимогами 5.4.5.

5.4.7. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблиця являє собою такий спосіб подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи (вертикальні колонки), відокремлені одна від одної відповідно горизонтальними чи вертикальними лініями.

За змістом таблиці поділяються на аналітичні і неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: “Таблиця дає змогу зробити висновок, що…”, “Із таблиці видно, що…” і т.ін. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формулюванню певних закономірностей.

До неаналітичних таблиць вміщують здебільшого необроблені статистичні дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей.

19

Зазвичай таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка (назви), боковика, заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків та вертикальних граф (основної частини – прографки).

20

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)Назва таблиці

Головка Заголовки граф

Підзаголовки граф

Боковик(заголовки рядків)

Графи (колонки)

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується підмет), – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротшим. Треба уникати повторів тематичного заголовка в заголовках окремих граф, не варто одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У цифрових таблицях числа, що містять більше як чотири знаки, мають розділятися інтервалом в один знак на класи по три цифри в кожному (за винятком чисел, що позначають номери та календарні роки). Класи цифр у графах мають бути вирівняні вертикально.

Примітки та виноски до таблиць друкують безпосередньо під відповідною таблицею. Виноски до цифр у таблиці мають позначатися лише зірочкою.

Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірностей, що повторюються. Висота рядків – не менше 8 мм. Слід визначитися, чи доцільно включати в таблицю графу “Примітки”. Вона потрібна лише тоді, коли містить дані, що стосуються більшості рядків таблиці.

5.4.8. Таблицю розміщують в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

5.4.9. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступний аркуш. При цьому слово “Таблиця”, її номер і назву вказують один раз над першою частиною таблиці, а над іншими (перенесеними) пишуть слова “Продовження табл.” і вказують її номер, наприклад: “Продовження табл. 1.2”, і повторюють головку. Якщо головка громіздка,

21

її можна не повторювати. У такому разі пронумеровують графи і переносять цю нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

5.4.10. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її боковину.

5.4.11. Якщо той самий текст в графі таблиці вживається кілька разів і складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Сказане не стосується повторень цифр, математичних і хімічних символів тощо. Коли якийсь із рядків не містить тексту, цифрових або інших даних, в ньому ставлять прочерк.

Приклад

Таблиця 2.3

Окремі показники ефективності роботи підприємства

№п/п Назва показника Одиниці

виміруКвартали Відхилення,

+/- Темп росту, %

І кв. II кв. III кв. II кв. III кв. II кв. III кв.1 2 3 4 5 6 7 8 9 101 Товарообіг тис. грн 2333 2242,9 2561,7 -900,9 315,8 96,1 114,22 Дохід валовий із ПДВ тис. грн 731,7 702,5 783,8 29,2 81,2 96 111,63 Дохід валовий без ПДВ тис. грн 627,2 602,2 671,8 -25 96,6 96,6 111,64 Прибуток чистий тис. грн 225 304,4 648,7 7,9 334,2 135,3 212.9

Продовження таблиці 2.3

1 2 3 4 5 6 7 8 9 105 Середньооблікова

кількість персоналучол. 275 273 274 -2 1 99,3 100,4

6 Фонд оплати праці тис. грн 214 215,5 231,5 1,5 16 100,7 107,47 Продуктивність праці тис. грн 8,5 8,2 9,3 -0,3 1,1 96,5 113,48 Середня заробітна плата тис. грн 0,78 0,79 0,85 0,01 0,05 101,3 107,69 Прибуток на 1 грн ФОП тис. грн 0,05 0,2 0,4 0,15 0,2 400 200

10 Товарообіг на 1 грн ФОП тис. грн 10,9 10,4 11,1 0,5 0,7 95,4 106,7

5.4.12. Усі наведені в таблицях дані мають бути достовірними, однорідними і порівнянними, в основу їх групування покладають лише суттєві ознаки.

22

5.4.13. Наводити в дипломній (курсовій) роботі треба лише ті таблиці, які неможливо передати звичайним текстом.

5.4.14. У роботах дуже часто використовують спрощені таблиці-висновки. Висновок, як правило, містить боковик, та одну чи дві графи (стовпчики). Висновок дають без заголовка, якщо він є безпосереднім продовженням матеріалу і граматично пов'язаний із вступною фразою тексту; і з заголовком, якщо висновок має самостійне значення. Наведемо приклад, коли висновок слід давати без заголовка, оскільки він випливає з тексту, що передує самому висновку:

… скоєно злочинів організованими групами у фінансово-кредитній системі 304. З них:

У банківській сфері 164У зовнішньоекономічній діяльності 95У сфері приватизації 45

Так само було виявлено 3286 осіб, які скоїли злочини в складі організованих злочинних груп. У них було вилучено:

Вогнепальної зброї 257Наркотичних засобів (у грамах) 123787Автомобілів 149

5.5. Загальні правила подання формул5.5.1. Формули та рівняння і розміщують безпосередньо після

тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки, відділяючи їх від тексту зверху і знизу, а також одне від одного інтервалом не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (х), ділення (:).

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують безпосередньо в рядках тексту.

Розшифровку значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони у формулі зазначені. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки, потім вказують символ, ставлять тире і записують пояснення з маленької літери. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка; кожний рядок завершують крапкою з комою, а останній – крапкою.

23

ПрикладЦитата в тексті: “ … тоді сила, яка діє на Місяць з боку іншої планети,

буде дорівнювати

, (1.3)

де G = 6,673·10-11 Н·м2·кг-2 – гравітаційна стала;m – маса Місяця;

– радіус-вектор, проведений від планети до Місяця;rПМ – його довжина.

5.5.2. Формули в дипломній (курсовій) роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу.

5.5.3. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого поля аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

5.5.4. Нумерувати рекомендується лише ті формули, на які у подальшому є посилання у тексті.

5.5.5. Номер, який не вміщується в одному рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують ззовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

5.5.6. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться посередині групи формул і звернене в бік номера.

Необхідно знати і правила пунктуації в тексті з формулами. Загальне правило тут таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою, що ставляться безпосередньо за формулою перед її номером.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять посередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, розділові знаки можна не ставити.

24

5.6. Загальні правила подання приміток і виносок5.6.1. Примітки вміщують в роботі за необхідністю пояснення змісту

тексту, таблиці або ілюстрації.5.6.2. Примітки розташовують безпосередньо після (нижче) тексту,

таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.5.6.3. Якщо примітка одна, то її не нумерують. Слово “Примітка”

друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюючи. Після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. При цьому рекомендується використовувати шрифт меншого розміру, ніж той, яким надруковано основний текст.

ПрикладПримітка. Текст примітки.5.6.4. Декілька приміток нумерують послідовно, в межах однієї

сторінки, арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають тест примітки.

ПрикладПримітки:1. Текст примітки.2. Текст примітки.

5.6.5. Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, допускається оформляти виносками. Їх нумерують окремо для кожної сторінки арабськими цифрами у вигляді верхнього індексу.

5.6.6. Якщо виноска на сторінці одна, то її допускається позначати символом у вигляді зірки (*).

5.6.7. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення до якого дають пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або внизу сторінки і відокремлюють від таблиці чи основного тексту лінією завдовжки 40-50 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Номер або символ (*) і текст виноски друкують з абзацного відступу через один міжрядковий інтервал.

Приклад"… як можна співвіднести кібернетику – науку управління – й

організаційно-технічний інструментарій – зрозуміти нелегко. Подібна “гра розуму” є не такою вже й невинною, як здається. Накопичення визначень неминуче веде до термінологічної та понятійної плутанини …"___________________

Тут і далі в жодному разі не ставляться під сумнів теоретичні й практичні результати досліджень як такі. Мова йде лише про термінологію.

25

5.7. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.

Загальні вимоги до цитування такі:а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій

граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів

своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за: …);

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень дипломної (курсової) роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо виникає необхідність виділити в цитаті деякі слова, зробити якесь застереження, то одразу після цього ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної (курсової) роботи, а весь текст застереження береться у круглі дужки. Наприклад: (курсив наш. – В.С.), (підкреслено нами. – В.С.).

5.7.1. Посилання, в бібліографічному розумінні цього слова, означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов'язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.

5.7.2. Посилання в роботах слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у “Список використаних джерел”, а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання, наприклад, “… текст цитати … [25, с. 235 – 237]". Якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад, “… у працях [1 – 7]…”, “… як зазначається в роботі [12]".

26

5.7.3. При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки дипломної (курсової) роботи зазначають їх номери, наприклад “… у розділі 4 …", “… дивись 2.1. …", “… за 3.4.4. …", “… відповідно до 2.3.4.3. …", “… у додатку Б …".

5.7.4. Посилання на ілюстрації та формули дипломної (курсової) роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, “рис. 1.2”, у формулі (2.1)”.

5.7.5. На всі таблиці дипломної (курсової) роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” пишуть скорочено, наприклад: “…в табл. 1.2”. У повторних посиланнях вживають скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.

5.8. Оформлення “Списку використаних джерел”5.8.1. Список використаних джерел – це обов'язкова складова

частина, важливий елемент наукового апарату дипломної (курсової) роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

5.8.2. Описи джерел у “Списку використаних джерел” мають бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут потрібно насамперед на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила."

5.8.3. Джерела у “Списку використаних джерел” слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису. В останньому випадку можливе виділення окремих видів джерел за їх походженням або змістовими особливостями.

5.8.4. Усі джерела (з першого на останнє) мають бути пронумеровані за принципом суцільної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.

Найбільш типові випадки бібліографічних описів наведені в додатку Д.

27

5.9. Загальні правила оформлення додатків5.9.1. Додатки оформлюють як продовження дипломної (курсової)

роботи, її окрему частину, розміщуючи після “Списку використаних джерел” у порядку появи на них посилань у тексті дипломної (курсової) роботи.

5.9.2. Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _ ” і велика літера, що позначає конкретний додаток.

5.9.3 Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

5.9.4. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, “А.2“ – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

5.9.5. Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.

28

Додаток А

А.1. Зразок титульного аркуша дипломної роботи

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"Запорізький інститут державного та муніципального управління"

ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУзав. каф. __________________

(назва кафедри)__________________________(підпис) (ініціали, прізвище)__________________________

(дата)

ДИПЛОМНА РОБОТА

______________________________________________________________

______________________________________________________________(тема)

Виконавст. групи ______________________________________________________

(шифр) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові студента) (дата)

Спеціальність ___________________________________________________

Керівник ______________________________________________________(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

(дата)

Нормоконтролер ________________________________________________ (підпис) (прізвище, ініціали)

(дата)

Запоріжжя200_

29

А.2. Зразок титульного аркуша курсової роботи

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"Запорізький інститут державного та муніципального управління"

Кафедра ___________________________________________________

КУРСОВА РОБОТА

З курсу ____________________________________________________

___________________________________________________________(тема)

Виконавст. групи ______________________________________________________

(шифр) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові студента) (дата)

Спеціальність ___________________________________________________

Керівник ______________________________________________________(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

(дата)

Запоріжжя200_

30

Додаток Б

Зразок завдання на дипломну роботу

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

"Запорізький інститут державного та муніципального управління"

З А В Д А Н Н Я

на дипломну роботу студенту (ці)

______________________________

(шифр групи)

____________________________________________

(Прізвище, ім’я, по батькові)

зі спеціальності Х.ХХХХХХ – ___________________

31

1.Тема дипломної роботи______________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________Затверджена наказом по університету від "___"____________ 200__ р.2. Термін здачі закінченої роботи ______________________________3. Цільова установка та загальний напрямок дипломної роботи(для робіт технічного профілю також "вихідні дані")________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Об’єкт дослідження __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4.Структура та зміст дипломної роботи (перелік питань, які необхідно опрацювати).

ВСТУПРозділ 1.________________________________________________________________________________________________________________1.1. ___________________________________________________________________________________________________________________1.2. ___________________________________________________________________________________________________________________1.3. ___________________________________________________________________________________________________________________Розділ 2. ________________________________________________________________________________________________________________2.1. ___________________________________________________________________________________________________________________2.2. ___________________________________________________________________________________________________________________Розділ 3. ________________________________________________________________________________________________________________3.1. ___________________________________________________________________________________________________________________3.2. ___________________________________________________________________________________________________________________ВИСНОВКИ

32

5. Календарний план виконання роботи№ п/п Назви частин та етапи роботи Термін виконання

за планом фактично1. Складання бібліографії та вивчення

літературних джерел3. Збирання матеріалу на підприємстві4. Виконання вступу5. Виконання розділу 16. Виконання розділу 27. Виконання розділу 38. Формулювання висновків9. Оформлення роботи, одержання відгуку та

рецензії10. Подання роботи на кафедру

Дата видачі завдання "___"____________200__р.

Керівник дипломної роботи ____________________________________Підпис, розшифровка підпису

Завдання прийняв (ла) до виконання _____________________________Підпис студента (ки)

Висновки керівника по роботі __________________________________

ПРИМІТКА: перший примірник цього завдання додається до дипломної роботи і разом з нею подається до ДЕК.

33

Додаток В

Приклад складання реферату

Дипломна робота: 80 с., 50 джерел, 2 додатки.

Об'єкт дослідження – вексель в цивільному праві України.

Мета роботи – виклад на основі аналізу чинного вексельного

законодавства головних теоретичних положень щодо юридичної природи

вексельних правовідносин.

Методи дослідження: описовий, порівняльний.

Вексель – це різновид боргового зобов’язання, складеного в

строго визначеній формі, яке дає беззаперечне право вимагати сплати

зазначеної у веселі суми після закінчення терміну, на який він виписаний.

Вексель має бути таким самим об’єктом цивільного права, як і

будь-яке інше майно. При цьому цивільне право під майном розуміє не

тільки речі, але й право вимоги, виражене у вексельному зобов’язанні.

Права, втілені у векселі, можуть бути відступлені іншій особі, бути

предметом купівлі-продажу, міни та інших цивільно-правових угод.

Вексель є цінним папером. Вексельна вимога закріплена у ньому

таким чином, що вона не може стати дійсною без пред’явлення самого

векселя.

ВЕКСЕЛЬ, БОРГОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЦІННИЙ ПАПІР, АВАЛЬ,

АКЦЕПТ, ДОМІЦИЛЯЦІЯ, ІНКАСАЦІЯ, ІНДОСАМЕНТ, ДИСКОНТ,

ТРАСАНТ.

34

Додаток Г

Приклад оформлення змістуДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

на тему “Облік основних засобів та аналіз ефективності їх використання”

ЗМІСТ

Вступ 7

Розділ 1. Економічна суть основних засобів і завдання їх обліку 10

1.1. Класифікація основних засобів і їх оцінка 10

1.2. Міжнародні стандарти обліку основних засобів 23

Розділ 2. Організація і шляхи вдосконалення обліку основних засобів

на підприємстві 24

2.1. Облік руху основних засобів 24

2.2. Облік амортизації та зносу основних засобів 33

2.3. Облік ремонту основних засобів 38

2.4. Шляхи вдосконалення обліку основних засобів 40

Розділ 3. Аналіз ефективності використання основних засобів на

підприємстві в сучасних умовах 43

3.1. Значення, завдання і показники ефективності використання

основних засобів 43

3.2. Рівень динаміки ефективності основних засобів 45

3.3. Факторний аналіз відхилень показників ефективності

використання основних засобів 50

3.4. Шляхи та резерви підвищення ефективності використання

основних засобів на підприємстві 55

Висновки 60

Список використаних джерел 63

Додатки 66

35

Додаток Д

Приклади оформлення бібліографічних описів джерел,використаних у роботі

Характеристика джерел

Приклад оформлення

Монографії(один, два

автори)

Огаренко В.М. Недержавна вища освіта в Україні: перше десятиліття: Історичний нарис. – Запоріжжя: РПВ "Видавець", 2000. – 164 с.Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2002. – 336 с.

Три автори Голубєв В.О. Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій: Навч. посіб. / Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С.; За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Р. А. Калюжного. – Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2002. – 292 с.

Чотири і більше авторів

Криміналістика: Підручник для слухачів, ад'юнктів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук та ін.; За ред. акад. П.Д. Біленчука. – К.: АТІКА, 1998. – 416 с.Практический курс английского языка. 1 курс: Учебник для пед. вузов по спец. "Иностранный язык" / Л.И. Селянина и др.; Под ред. В.Д. Аракина. – 5-е изд., испр. – М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1999. – 536 с.

Багатотомнівидання

Новый Большой англо-русский словарь: В 3 т. / Ю.Д. Апресян, Э.М. Медникова, А.В. Петрова и др.; Под общ. рук. Ю.Д. Апресяна и Э.М. Медниковой. – 3-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1998. – 832 с.

Перекладнівидання

Сио К.К. Управленческая экономика: Учебник: Пер. с англ. – М.: ИНФРАМ, 2000. – 671 с.Льюис Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе: от столкновения к взаимопониманию: Пер. с англ. – М.: Дело, 1999. – 440 с.

Словники Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. – 1440 с.

Збірки наукових праць

Проблемы экономики переходного общества: Сб. науч. трудов ученых России и Украины / Ред. колл.: В.М. Геец, Д.С. Львов (отв. ред.) и др. – Запорожье: Гуманитарный университет "ЗИГМУ", 2004. – 386 с.

Складовічастини:книги,

Балабанова Л.М. Когнитивное звено преступного поведения // Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). – Донецк: Сталкер, 1998. – С. 170 – 186.

збірника, Сизоненко А.В. Ринкова діяльність ЗМІ (маркетинговий аспект) // EXPRO-FESSO: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: В.Д. Демченко (відп. ред.) та ін. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. – С. 431 – 436.

журналу, Костюченко В. Учет дохода от предоставления услуг // Бухгалтерский учет и аудит. – 2001. – №12. – С. 16 – 24.

газети, Хоцький М. До прозорості законотворення і системності законодавства // Голос України. – 2003. – 31 січня. – С.4.Кулинич П. Як розмежовувати землі державної і комунальної власності? // Юридичний вісник. – 2003. – №5. – 1–7 лютого. – С. 8.

іноземногожурналу,

Perez K. Radiation thrapy for cancer of the cervix // Oncolgy. – 1993/ – Vol.7, № 2. – P. 89-96.

енциклопедії Святки // Ми – українці: Енциклопедія українознавства: У 2 кн. – Кн. 1. – Дніпропетровськ: ВАТ "Дніпрокнига", 1999. – С. 61.Устенко О. Компаньйон // Економічна енциклопедія: У 3 т. – Т.1: А (абадон) – К

36

Характеристика джерел

Приклад оформлення

(концентрація виробництва) / Відп. ред. С.В. Мочерний. – К.: "Академія", 2000. – С. 802.

Тези доповідей Пономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назначение приоритетов при организации доступа в локальных вычислительных сетях АСУТП // Труды Междунар. конф. "Локальные вычислительные сети" (ЛОКСЕТЬ 88). – Том 1. – Рига: ИЭВТ АН Латвии. – 1998. – С. 149–153.Melikov A.Z., Ponomarenko L.A. On the apporoach to optimal control of queuing systems with multiple classes of customers // Proc. International Conf. on Syst. Sci. ХІІ. – Wroclaw (Poland). – 1995. – P. 507–515.

Закони Про внесення змін до Закону України "Про судову експертизу": Закон України від 9 вересня 2004 року №1992 – IV // Відомості Верховної Ради України [або: ВВР]. – 2005. – №1. – Ст. 14.Про гуманітарну допомогу: Закон України від 22 жовтня 1992 року №1192 – XIV // Закони України / Верховна Рада України; Інститут законодавства. – Т.19. – К., 2000. – С. 429 – 437.

Дисертації Зернецька О.В. Глобальні трансформації систем масової комунікації: Дис… д-ра політ. наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 2000. – 359 арк.

Автореферати дисертацій

Поликарпов В.С. Философский анализ роли символов в научном познании: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.08/ Моск. гос. пед. ин-т. – М., 1985. – 35 с.

Авторськісвідоцтва

Линейный импульсный модулятор: А.с. № 1626362. Украина. МКИ НОЗК7/02/ В.Г. Петров - № 4653428/21; Заявлено 23.03.92; Опубл. 30.03.93, Бюл. № 13. – 4 с. ил.

Патенти Пат. 4601572 США, МКИ G 03 B 27/74. Microfilming system with zone controlled adaptive lighting: Пат. 4601572 США, МКИ G 03 B 27/24/ D.S. Wise (США); McGraw-Hill Inc. - № 721205; Заявл. 09.04.85; Опубл. 22.06.86; НКИ 355/68. – 3 с.

Депонованінаукові праці

Меликов А.З., Константинов С.Н. Обзор аналитических методов расчета и оптимизации мультиресурсных систем обслуживания / Науч.-произв. корпорация "Киев. ин-т автоматики". – Киев, 1996. – 44 с. – Рус. – Деп. в ГНТБ Украины 11.11.96, №2210 – Ук96 // Анот. в ж. Автоматизация производственных процессов. – 1996. – №2.

Каталоги Каталог млекопитающих СССР. Плиоцен – современность / АН СССР, Зоол. ин-т; Под ред. И.М. Громова, Г.И. Барановой. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1981. – 456 с.

Інструкції Типовая инструкция по эксплуатации топливоотдачи тепловых электростанций ТИ 34-70-044-85: Утв. Гл. техн. упр. по эксплуатации энергосистем М-ва энергетики электрефикации СССР 01.10.85: Срок действия установлен с 01.01.95. – М., 1986. – 43 с.

Стандарти ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила".

37

ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНИХ (КУРСОВИХ) РОБІТ: Вимоги і коментарі., – 2-е вид., уточн. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. – 36 с.

Редактори В.М. СеверинюкТехнічний редактор І.В. Голомб

Коректор О.О. ІвченкоКомп'ютерний набір та верстка О.А. Піпнік

Підписано до друку ___________Формат 6084/16 Гарнітура Arial

Тираж 100

ВидавництвоГуманітарного університету

“Запорізький інститут державного та муніципального управління”Свідоцтво Державного комітету телебачення

і радіомовлення України про внесення субєкта видавничої справидо Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК № 2041 від 22.12.2004 р.

Виготовлено на поліграфічній базі Гуманітарного університету “ЗІДМУ”69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б

38

39