- 2 -

* На обкладинці портрет 19 ст. Ідея: Бурда Петро, к.ч.7 ім.П.К.-Сагайдачного Автор: Бурда Петро, к.ч.7 ім.П.К.-Сагайдачного Дизайн: Бурда Петро, к.ч.7 ім.П.К.-Сагайдачного Турка Богдан (Виконавець)

Львів – 2010

- 3 -

Патрон куреня: Петро Конашевич – Сагайдачний. Курінний герб: Родовий герб П.К.-Сагайдачного, старовинний “Побуг” – на лазуровому полі срібна підкова кінцями додолу, на якій встановлено золотий кавалерський хрест. Курінні барви: Чорна, жовта та гранатова ( Чорний - працелюбність та наполегливість; Жовтий – любов до свободи та незгасимий ентузіазм; Гранатовий – розсудливість та чистоту думки ). Курінне число: - 7- символ неподільності куреня та веселої вдачі кожного з членів куреня. Курінний прапор: - Один з перших прапорів після відродження пласту в Україні. Один бік виконано у жовті та чорній барві, поцентру якого знаходиться пластова лілея; згори у срібній барві вишита назва нашого куреня, а по кутах розташовані символи пластового гасла. - Другий бік, виконано у гранатовій барві, по центру якого знаходиться патрон Пласту св. Юрій, а по кутах нашиті символи 4-х гуртків куреня. Знамено куреня: Знамено виконане в барвах нашого куреня, згідно усіма пластовими приписами і правильниками. Воно завжди де б ми не були підкреслює риси нашого куреня. Пісня куреня: Українська Народна пісня “Ой на Горі, там женці жнуть”. Кредо куреня: “Не варто нарікати на долю, бо вона не винна, що людина занадто слабка, щоб бути Ковалем свог щастя, а ціле життя є Кувалдою ” .

- 4 -

Вступ

З самих початків відновлення Пласту в Україні старшими пластунами

Володимиром Жмурком ЛЧ, Нестором Дацишином ЛЧ та Святославом Козаком ЛЧ було організовано підготовчий курінь УПЮ. І вже на своїх перших сходинах що були проведені 27 листопада 1990 року юнаки обрали патроном свого куреня славного гетьмана, полководця, Мореплавця, мецената Петра Конашевича – Сагайдачного. Курінь ріс та розвивався і з самих початків показав себе, таким, що гідний бути серед перших. Що було доведно вже на першому станичному Святі Весни 1991 року, де курінь здобув абсолютну першість.

На той час курінь творили гуртки “Едельвейси”, “Кажани” та “Сірі Вовки”, які з самих початків показали себе як єдине ціле, наполегливість і праця яких Були запорукою того, що вже 11 жовтня 1991 року куреню наддали порядкове число 7, і це лише додало інтузіазму і наснаги юнакам для подальшої праці на користь Пласту і свого самовдосконалення.

За весь час свого існування курінь змінювався та реформувався, знав свої злети і падіння, але єдине залишалось незмінним – це дух братерства та волі до свободи.

Курінь ставить собі за мету виховати не тільки добрих пластунів та свідомих українців гідних наслідуванню а й передусім особистостей які мають мету у своєму житті і невпинно йдуть до неї.

З наших лав вийшло багато особистостей гідних називатись Сагайдаками – справжніх громадян України.

- 5 -

Патрон нашого куреня – Петро Конашевич – Сагайдачний

Україна славна на багатьох видатних видатних особистостей. Але серед них всіх Сагайдаки обрали собі за патрона гетьмана, полководця, мореплавця Петра Конашевича-Сагайдачного. Його неймовірний життєвий шлях є і буде гідним взірцем до наслідування для багатьох поколінь українців.

Петро Конашевич Сагайдачний народився 1570 року в селі Кульчицях Перемишильскої землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у шляхетській православній родині. Свій рід виводив з дрібної шляхти Попелів-Конашевичів. Навчався у Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Після випуску, Сагайдачний переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Івана Аксака. Дружина Анастасія Повченська. Гетьман реєстрового козацтва. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл. Оспіваний у багатьох козацьких думах та українських народних піснях

Людина нестримної, кипучої енергії, патріот своєї землі, він пішов на Запорозьку Січ. Освічений, талановитий і хоробрий Сагайдачний незабаром зайняв помітне місце серед козацької старшини. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» — швидкохідних човнах. З 1600 року він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 року неприступної турецької фортеці в Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених. Відіграв важливу роль у розгромі 1621 р. під Хотином турецької армії, що загрожувала ряду країн Європи. Могутня турецька армія у кількості 300 тис.чол. була фактично розгромлена 40-тисячним козацьким військом.

З усім військом Запорізьким С. вступив до Київського (Богоявленського) братства, що виступало проти колонізаторської політики шляхтицької Польщі. І хоча нова культурна інституція була створена без дозволу короля, братство не відважувалися заборонити чи скасувати, бо побоювалися козацтва. За активної участі С. на Русі-Україні 1620 р., всупереч політиці польсько-шляхетського уряду і католицької та уніатської церков, було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської церковної унії 1596 р. Таким чином, С. зробив безпрецедентний для свого часу крок — поставив зброю на охорону освіти рідної країни і її культури .

Сагайдачний помер 20 березня 1622 у Києві від тяжкої рани завданої отруєною стрілою, яку дістав у битві під Хотином (1621 р.) і похований у Києво-Братському монастирі. Перед смертю С. заповів своє майно на освітні, благодійні і релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі.

- 6 -

Ян Собеський залишив про нього такий спомин: "Був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був проворний, діяльний, у таборі сторожкий, мало спав і не пиячив... на нарадах був обережний і в усяких розмовах неговіркий"

Пам'ятник П. Сагайдачному на Контрактовій площі у Києві

Памятниук видатному гетьману у його рідному селі - Кульчицях

- 7 -

Полк ім. П.К.-Сагайдачного попередник – предок к.ч.7 ім. П.К.-Сагайдачного

Думаю що кожен сагайдак знає чи чув про полк ім. П.К.-Сагайдачного який був одним із перших пластових утворень на території України. На початках у пласті можна сказати була відсутня організація, але з досвідом і з часом виникла така необхідність і вже через невеликий проміжок часу зявилась організація з чітким управлінням. Свідченням цього є зразки звітів ( наведені нижче ) які свідчать про чітку звітність.

Звітів за ті часи збереглось дуже мало але серед них є звіти п.ч.1 ім. П.К. – Сагайдачного.

Звіт полку за 1923рік:

- 8 -

Все що пов’язане з гетьманом П.К.-Сагайдачним:

Пам’ятник гетьману у Хотині

- 9 -

Звіт за 1930рік:

- 10 -

Кілька слів про Сагайдаків від звязкового

Коли вслухаєтесь в розмови львівського пластового загалу чи почуєте спогади про буремні

юнацькі роки львівського бомонду і почуєте слова «сагайдак» чи «сагайдаки», то не подумайте випадково, що всі ці люди говорять про заняття стрільби із лука, бо скоріше за все не так. Певне більшість з них згадують про членів пластового куреня число 7 імені Петра Конашевича Сагайдачного.

Сагайдаки вони всі дуже різні, але кожному з них притаманні певні спільні риси. Ці риси перерахувати дуже складно, бо вони не є чимось формальним, вони є наслідком творення членів куреня. В свою чергу курінь накладає ці риси на всіх хто до нього приходить. Всі сагайдаки діляться з куренем своїми емоціями, діями, думками, ідеями, а в замін отримують нові вміння, навички, ідеї, другів, пригоди.

Пригоди – це те, навколо чого живе курінь. Ця пристрасть, до пригод, вона супроводжує його членів у всіх їх діяннях, чи то серед дрімучих лісів, чи серед міських лабіринтів, чи у мистецьких, спортових заняттях.

Ще всі члени куреня є дуже різносторонніми як гурт юнаків і як особистості. Цим вони наслідують свого покровителя Петра Сагайдачного. І кожна праця сагайдака має приносити йому в першу чергу моральне задоволення та позитивні емоції.

Я можу ще багато чого розповідати про кожного з членів куреня з якими я зустрічався, про те. що особливого вони донесли до куреня і чим відзначились, але певне то буде тільки однобока думка. Тому я краще залишу цю справу для тих котрі мають бажання розповісти про себе та про курінь з власних вуст.

Тогочасний зв’язковий к.ч. 7 ім. П.К. Сагайдачного Олег Литвин, ЛЧ

Все що пов’язане з гетьманом П.К.-Сагайдачним:

10-ти гривенна пам'ятна монета 2000 року присвячена Петру Сагайдачному

- 11 -

Кілька слів від Сагайдаків

Моє Сагайдакування

Мене звати Сашко і сагайдаком я став в листопаді 1997 року, після того, як моя взяла мене 12 річного за руку і відвела на мої перші пластові сходини. Цьому всьому передували недовгі прохання “записати мене до Пласту”, які виникли після того, як десь в центрі я побачив гурт хлопців в одностроях і, трішки чувши про скаутинг, зрозумів що, мабуть, в цій організації цікаво.

Скажу одразу, що я вже мав значний досвід різноманітних гуртків від плавання, дзюдо, великого тенісу до малювання, англійської мови та багато-багато інших. І тому тоді був певен що це ще один цікавий вид позакласних занять, в чому я глибоко помилявся.

Кілька слів про тогочасний стан справ в курені. Існувало кілька гуртків, деякі з них вже догасали і юнацтво, яке в них виросло, або переходило до УСП або ж (переважно) йшло у світ використовувати здобутті знання та вміння (гуртки Бізони, Ля Кости, Леви). Також були два інших, нові гуртки, на них зупинюсь детальніше.

Гурток Чортополохи, виховником якого був Лук’ян Сельський (тепер відомий ведучий новин на національних каналах). Гурток складався приблизно з 7-10 юнаків. Більшість гуртка належали до ССШ № 76 ім.В.Стуса (школи що розташована неподалік домівки, тепер Гімназія Міжнародних Відносин, або щось схоже =)). Гурток був молодий але слава про нього поширилась досить швидко, нажаль, не завжди добра, оскільки Лук’ян вже скоро мав переїзджати до Києва, а ним ніхто займатись не мав нагоди, то після 1-2 років пластування і кількох неприємних епізодів гурток в повному складі виключили з куреня та Пласту.

Гурток Едельвейс – гурток, який мав спільні риси з обома типами гуртків, оскільки в ньому ще числились кілька юнаків що вже закінчували юнакування (О. Медик, А. Шумський), а також потрохи набиралось нове юнацтво (я, Юрко Трутяк, Остап Бачинський, Андрій Стрельбицький, Тарас Пташинський (Пташик) та інші ). Нашим виховником, як не дивно, був Олекса Медик =) що було повністю в його стилі.

Першим моїм табором був міжкурінний табір “ССС” на Гнилому Потоці в 1998 році – останній повноцінний курінний табір сагайдаків аж до 2003 року. Комендантом, якщо не помиляюсь, був Роман Микульчик, а крім сагайдаків було кілька “бульб”. Табір мав ганстерську тематику. Поруч стояли дівчата табором з промовистою назвою “ФБР”. Відповідно були спільні точки програми з нічними нападами, викраденнями тощо. Одразу скажу, що хоч як я готувався до першого табору, сили відбути його до кінця я не знайшов =( і вже за тиждень попросився додому, за що мені було дуже соромно, однак це був перший і єдиний випадок в моєму пластуванні тому добре що він стався саме так. Крім всього іншого, табір запам’ятався випадком з кліщем, переговорним пунктом в Славському (раніше мобільних не було), де в кожній кабінці після слова “Мама” починались сльози =) та літаючими тарілками, - провід випробовував петарди які в той час мали шалений попит , а крім всього іншого були новинкою.

Вже в 2000 році курінь мав дещо іншу структуру, - зі всіх гуртків залишився тільки гурток Едельвейс, та набирався гурток Леви (Андрій Яремчик, Назар Ткачук, Юрко Наконечний (не Богданович =) ) та інші), Виховником був Роман Микульчик, який крім всього суміщав посади виховника Едельвейсів. Всі інші гуртки вийшли з куреня або через вік, або через різні трафунки. Після проведення курінного-археологічного табору СНД, який не вдався, частково через дуже погану погоду, частково через брак учасників, курінь поповнився Андрієм

- 12 -

Вахнієм (Вася), Андрієм Ковалем (Бублік), Юрком (Гога). Ось з такою складною ситуацією

курінь увійшов у нове тисячоліття. Був момент, коли чисельність куреня налічувала всього 7 осіб (дуже символічно). Але навіть при такій ситуації нам вдалось здобути 2-ге місце в кошовому рейтингу хлоп’ячих куренів та 3 місце в Першій Крайовій Спартакіаді 2000 року, що її організовували Лісові Чорти. Також в цей період курінь поповнився Андрієм та Тарасом Бєляєвими, Олегом Литвином що внесли свій значний вклад в розвиток куреня. В цей час сагайдачні створили перший в своєму роді курінний сайт. Що мав адресу www.kps.lviv.ua, а пізніше зробив зміну дизайну і оселився на Пластовому порталі. Курінь і його члени мали свої злети і падіння, свої здобутки і прорахування, але така ситуація дала поштовх для нового розвитку сагайдаків. І вже в 2002 після проходження відповідних вишколів, перед тим як поїхати на КВТ, я набрав свій гурток з назвою “Бізони”, трішки пізніше Тарас Бєляєв відновив діяльність гуртка “Едельвейс”, а всі недобитки Едельвейсів та Левів об’єднались в Леви. Після деяких перетурбації, викликаних браком виховницького досвіду, таки вдалось налагодити нормальну структуру куреня, який ефективно діяв. Зв’язковим став Юрко Наконечний (Богданович) і вже в 2004 році курінь став найкращим куренем хлоп’ячого коша. Хочу зазначити, що саме в цьому році припинилось змагання за це звання. Відповідно, мабуть, ми маємо право себе так називати досі =). Курінь два роки поспіль ставав володарем Гран-Прі Дня Пластуна. Також в цей час до нас приєднався Ярема Дух, який вже за рік став скобом і гетьманичем Орликіади =). В цей час юнакували Віталік Литвин, Андрій Корпан, Назар Дідик, Любко Сидор, Андрій Сікачовський, Мирко Цюпка, Юрко Куркевич, Ростик Васюта, Андрій Литвин та багато-багато інших

Що було далі, напевно, можуть розповісти інші . . .

Сашко Свистун

Я вважаю що наш курінь є найвеселішим і найвигадливішим, бо зі всіх куренів ми тільки можем виготовити найбільш незрозумілішу ілюмінацію на "СВ" (2010), чи як Дворакевичі робили сценки на "ШБ" і на "Панку". Кожен курінний табір є завжди для мене цікавий, тому що я навчаюсь новим вмінням. В курені я знайшов багато друзів. Наш курінь регулярно має спільна акції, сходини чи табори з іншими куренями, де ми маєемо змогу позмагатися в футбол чи волейбол..., зблизитись з іншимим куренями, знайти ще більше друзів. Найкращий курінний табір - це "Панк", на цьому таборі було багато змагань, теренівок, вперше ми на "Панку" навчились кемпкрафтінгу...

Впевнений що пластування в курені Сагайдачного буде ще цікавіше й захопливе.

Сергій Чепкий

- 13 -

Курінні табори які відбувалися у нашому курені з 1991 року 1991 серпень Міжкурінний табір ТССР “Чому ні?”, село Рожанка Сколівського району. Закритий через ГКЧП. Продовження табору – мандрівка на озеро Синевир. 1992 серпень Курінний табір “Центрифуга” поблизу села Кам’янка Сколівського району. На закінчення табору – мандрівка у Горгани. 1993 серпень ТССР 2 “Халяви не буде”, с. Рожанка Cколівського р-ну. 1994 серпень Курінний табір “Deja Vu” біля села Кам’янка Сколівського району 1995 серпень Міжкурінний табір сірків, сагайдачних, бульб та виговців ССБВ коло смт. Воловець Закарпатської обл. 1997 серпень Курінний мандрівний табір “200 метрів” 1998 серпень Курінний табір ССС, Гнилий потік смт. Славсько Виховником Чортополохів став ст.пл. прих Петро Слободян Виховником Едельвейсів став пл. розв. Олекса Медик 1999 серпень Курінний табір “Козацька редута”, біля села Кам’янка Сколівського р-ну. 2000 серпень Курінний археологічний табір СНД біля села Підгірці Бродівського р-ну

- 14 -

КПС – 13 ( Курінний табір 2003 року )

- 15 -

СКОБ! Мене звати Юрко Каратник, я з к. ч. 7 ім. Петра Конашевича - Сагайдачного, і я хочу розповісти

про свій перший, і, сподіваюсь, не останній, курінний табір. Починалось все як завжди – ми прибули на місце таборування, і як недивно прибули без пригод і навіть досить таки комфортно, оскільки наші речі прибули туди без нас. Слідом за прибуттям, само - собою іде розтаборування. Розбили нас на гуртки одразу ж після прибуття. З цього якраз і почались всі проблеми, ні краще сказати пригоди. Наш гурток був надзвичайно цікавий, може іншим учасникам табору він здавався гіршим за всі, але для нас він був найкращий, і це тішило. До складу нашого гуртка входило п’ятеро осіб - це Ярема ( 16 років ), Юрко ( 14 років ), я ( мені 13 ), Богдан ( 11 років ) і Владислав ( також 11 ).

Першим обов’язком нашого гуртка було розкласти інтендантський намет. З першого ж погляду на це творіння природи, яке зветься інтендантським наметом усім нам стало весело на душі. Цей намет скоріш за все скидався на велику головоломку, оскільки ні кілків, ні альпенштоків у нього не виявилось. Якби там не було, але ми всі дружньо взялись за роботу. Як ми всі знали спершу намет треба було розгорнути на землі (це нам навіть вдалось), потім треба було розтягнути намет по діагоналях, тоді ми не тільки подерли його в кількох місцях, а й помітили що у нього бракує трьох петель, у які треба забивати кілки. Скільки б ми з цим наметом не мучились, але ми свого добились і він твердо стояв на землі, хоча всім здавалось що він простоїть не довше, ніж до першого вітру. Але такого не було і він твердо простояв увесь табір, чим весь наш гурток пишався.

Наступний день пройшов весь у роботі, як не дивно мені дісталась надзвичайно цікава робота - я майстрував лятрину. Працював я не один, нас було троє, зокрема я, Литвин Віталій і Литвин Андрій ( вони не брати, лише однофамільці ). Цікаво було те, що до нашої роботи прикладався увесь табір, і це ще раз підкреслює що лятрина – серце табору. І ось, насправді таки мистецький витвір набував щоразу чіткішої та ідеальнішої форми, доки він не був завершений. Наступні декілька днів пройшли без пригод, до нас лише приїхали гості - декілька дівчат. Двоє з них ( не буду розголошувати імен ) намагались нам допомогти, і їм дозволили допомагати черговим поратись на кухні, точніше сказати, черговим було дозволено допомагати дівчатам. Ніхто на це майже не відреагував, лише потім посипались численні скарги чому у обіді було більше, ніж зажди, волосся. На це дівчата ніяким чином не звернули уваги, хоча після цього випадку на кухні запанував феодальний лад з боку дівчат по відношенню до нас.

Не тільки вдень, а й вночі пригоди не давали нам спокою. Наприклад двом розумникам, які стійкували чи на другу ніч прийшло в голову залазити у намети, з черевиком в руках, швидко когось будити протягувати черевик і казати: „Вставай, мама дзвонить!”. Так ось, після того, як вони залізли у намет до Литвина Віталіка і це йому сказали, то весь табір почув, як Віталік крізь сон кричав до мами, щоб вона говорила голосніше.

Наступні дні пройшли не так вже і цікаво, доки не наступила третя ніч – ніч стійкування нашого гуртка. Ніна тиша починалась о 23:00, а закінчувалась о 7:00, це означало, що стійкувати треба 8 годин. Я не просто так вказав вік хлопців з нашого гуртка, бо фази стійкування визначились дуже швидко – перші чотири години стійкують двоє старших ( Ярема і Юрко ), а наступні чотири години стійкування веде „друга половина” гуртка ( це я, Богдан і Владислав ). Перша половина стійки пройшла тихо, доки черга не прийшла до „другої половини” гуртка. Починалось все на диво спокійно, вийшовши з намету ми одразу відчули дикий холод літньої ночі ( це трохи налякало ), ми не роздумуючи пішли грітись на кухню до вогню. Трохи розігрівшись ми по черзі ходили повз намети туди і назад, дивлячись чи не відбувається чогось дивного. Спочатку пішов я, потім Богдан, далі Владислав, потім знову я, але коли я вернувся, то і Богдан і Владислав спали сидячи на колоді навпроти вогню. Після цього випадку я всіляко намагався не давати ні їм, ні мені заснути. На наступну нашу стійку ( через три ночі ) все було навпаки спочатку стійкували молодші, а далі старші, хоч це не так вже і суттєво змінило ситуацію. Наступні дні таборування пройшли весело, час ще швидше, ніж завжди, пролітав на різноманітних гутірках, але відпочинку не було.

Настав день, якого ми всі так чекали - неділя, день без роботи! Само собою ми одразу пішли бавитись у футбол, але не встигли ми зіграти десяти хвилин, як пролунало кілька противних свистків - це означало тільки одне - алярм. Ми одразу ж прибігли туди звідки лунав свист. Це була тільки перевірка одностроїв, ми всі зітхнули. Після невдалого футболу був організований інтелектуальний змаг, де наш гурток переміг.

Також ми повинні були підготувати виставу за поемою І. Котляревського „Енеїда”. Підготовка пройшла яскраво, усі одразу ж увійшли в образи вивчили слова і по декілька раз на день проводили репетиції. Настав день вистави - ми майстрували сцену, робили костюми, знов повторювали свої ролі, доки все не було готове. До нас на виступ запросили людей з сусіднього села. Виступ пройшов успішно - глядачам сподобалось, і ми були задоволені собою.

- 16 -

Через декілька днів двоє юнаків ( знову не буду розголошувати імен ) пішли до лісу здавати вмілість „ два пера ”. Один з них повинен був стійкувати тієї ночі і я погодився зробити це замість нього, і для того, щоб не розбудити хлопців зі свого гуртка, коли я буду йти на стійку, я перейшов у намет до Віталіка, з яким я повинен був вести стійку. Стійкувати ми повинні були в другій половині ночі, тому ми зі спокоєм лягли спати. Посеред ночі нас розбудив алярм. Це була не перевірка одностроїв, це було щось значно важливіше. Коли ми з Віталіком вилазили з намету ми помітили, що тент від намету лежав на землі два метри за ним, тоді нам стало ясно, що хтось напав на табір, і оскільки алярм скликала таборова старшина ми зрозуміли, що саме стійкові проґавили напад. Далі після розходу ми направили намети і знову лягли спати. Мабуть годину після того нас з Віталіком покликали на стійку. Окрім нас стійкував ще Литвин Андрій. Стійка була оригінальною - ми взяли три спальники і загорнувшись у них сіли спина до спини перед наметами. Віталік з собою на стійку взяв свій мобільний телефон, яким бавився, щоб не заснути. Далі йому це надоїло, він віддав мобільник нам і ліг на землю, але він чогось підняв вгору руку, в якій стискав великий металевий ліхтарик. Через п’ять хвилин я не витримав і спитав навіщо він це зробив і я почув надзвичайно логічну відповідь: „Щоб не заснути.”. Потім Віталік все ж таки заснув і ліхтарик впав йому на голову, після чого ми Віталіка не чіпали, а бавились на його мобільнику ( хочу зазначити, що ми бавились протягом трьох годин, але як не дивно батарею ми не посадили ). Декілька днів після того ми пішли в сусіднє село де в нас повинен був відбутись „ Лисячий біг ”. Ми розбились на пари і теренівка почалась. По її закінченню ми всі прийшли на місце старту, де була більшість команд. Через 45 прийшли всі, крім двох пар. Ми їх чекали досить таки не мало, і ось вони прийшли, але прийшли зовсім з другого боку.

Перед закінченням табору була ще одна теренівка і не менш цікава, її основною ціллю було перевірити наші знання по практичному пластуванню, що було досить цікаво. Далі була ще теренівка, і не менш захоплююча вона називалась „ Ліс ”, ми бігали по лісі, ховались один від одного, що справило на нас не мало вражень.

І ось під кінець табору знов кипіла робота - одні майстрували останню ватру, другі вели розтаборування і прибирали на терені табору, а інші домивали посуд. І ось остання ватра - ми співали, бавились у ігри і просто веселились. Але перед тихою ніччю пролунала збірка - нам роздавали посвідки і таборові відзначки.

Так закінчився мій перший курінний табір КПС - 13. Юрко Каратник

Все що пов’язане з гетьманом П.К.-Сагайдачним: Родинний герб

- 17 -

ССБВ - 2 ( Курнний табір 2004року )

Міжкурінний Табір ССБВ-2, себто Сірки Сагайдачні Бульби Виговці Передчасно завершений через надзвичайно важкі погодні умови та оголошення територію проведення зоною стихійного лиха. 26-30 липня 2004 року

ССБВ-2 за розповіддю Сагайдаківського старійшини Віталія Литвина... Табір відбувся на засушливій галявині близько села Поляни жаркого літа 2004 року. Мені запам’яталось з цього табору сценка з «Енеїди» І.Котляревсього, яку ми поставили перед жителями селища, в якій я грав Дідону, Каратник грав стару, яка проводила Енея в пекло, Богдан Костко був Енеєм, а тогочасний курінний був Юноною. Наша інтерпертація вразила та розсмішила «Полянську» публіку. Також запам’яталися бешкетництво Бубліка з Пташиком, які під час здавання вмілості «Друге перо» навели шороху на нашому таборі та таборі гостюючих. Вони під час нічної тиші, стійкові в той момент тихо сплять на кухні, зірвали тент з нашого намету, це ще нічого, от з сусіднім наметом вони зробили гірше, набагато гірше..., перетянули тент так, що виходу не було, його просто не було=) Отже, ніч, алярм, ми напівсонні, бачимо як хлопці намагаються вийти в стіну намету, але це ще не все, старшина - вони всі босі. Де ж поділось їхнє взуття? Чи можливо це супер спосіб від мозолів? Сяйво місяця яскраво освітлювало поляну, на якій ми одразу знайшли свій тент, але ж де взуття старшини? Пів години наших пошуків і ось хтось кричить: «Гляньте на щоглу, там щось є!» Підсвітили ліхтариком, а там щонайменше 10 пар різноманітного взуття, розмірів так 42-45. Це було хороше літо, а таборових приколів було стільки, що живіт болить щей досі=)

Все що пов’язане з гетьманом П.К.-Сагайдачним:

Фрегат П.К.-Сагайдачний збройних сил України

- 18 -

1715 ( Курнний табір 2005року ) Цого року Сагайдачні втретє поспіль організували свій курінний табір, що насамперед запам'ятався двома мандрівками, іменуванням розвідувачами Ореста Фургала, Юрка Каратника та Андрія Литвина,здачаю двох пер та ще багатьма цікавими подіями у житті куреня.

- 19 -

“ЗБ” Забий Болт (КПС – 16) ( Курнний табір 2006року )

Значок табору «Забий Болт»

Чекав я цього табору з нетерпінням, адже Забий болт мій перший курінний табір. Спершу він планувався

як мандрівний проте через погодні умови і брак інструкторів ( більшість старшіих юнаків поїхали на Крайовий Вишкільний Табір ), він відбувався стаціонаром. Про те що він буде стаціонарним учасники дізнались лише перед самим від’їздом, за кілька годин до нього Це було не надто приємною несподіванкою особливо для мене, але все неприємне забулось зразу після приїзду на місце. Чар карпат заворожив мене, адже раніше з наметами я ніколи не їздив. Дякуючи Сашку Систуну і Тарасу Біляєву Мій і багатьох інших учасників їх перший курінний табір відбувся і приніс море задоволення і вражень про життя на природі і практичне пластування.

Петро Бурда Все що пов’язане з гетьманом П.К.-Сагайдачним:

Дизель поїзд «Гетьман Сагайдачний» споїть у Полтаві

- 20 -

Family business ( Курнний табір 2007року ) На кінець табору…..

Цей курінний можна сказати мій перший повноцінний табір. В одночас він і є мабуть найкращим курінним табором мого юна кування. Таким його зробили передусім ми всі, завдяки тепій атмосфері і дружбі яка існувала і існує у нашому курені до сьогодні.

Емблема табору

- 21 -

“ПАНК: Service Pack-2" (Курнний табір 2008року )

Всі щасливі -отримали нові курінні футболки

Пам'ятаю мій перший курінний табір "Панк". Мені дуже сподобався цей табір. Дуже добре пам'ятаю 2 нічних алярми і руханку з Віталіком Литвином, за яку ми відтискалися по 100 разів. Вважаю цей табір одним з найкращих, за мій невеликий пластовий досвід.

Кирило Трасюк

…..Дуже смачний табір…… Інтендант.

- 22 -

SWS ( Курнний табір 2009року )

У мандрівку з хорошим настроєм

Табір на брамі

- 23 -

Про SWS Вовк Віктор, писар табору: 3 липня 2009 року розпочався спільний табір куренів Виговського, Сагайдачного та Сірка.

За легендою табору, учасники мають пережити 3 періоди з історії України, наповнені особливостями певної доби. Протягом цього часу змінюватимуться назви гуртків, назовництва учасників та членів проводу. Отож, першим був період слов’янських племен. Протягом цих днів учасники поділялися на племена, які в давні часи населяли територію сучасної України. Після таборових робіт та численних гутірок, на 4-ий племена отримали завдання виготовити тотеми своїх богів, які і стали основною окрасаю купальської ватри. Наступного ранку хлопці прокинулися вже козаками, поділеними на полки - Уманський, Київський, Галицький, Овруцький та Волинський. Саме на цю добу припав найнасиченіший період табору – остаточне зведення брами, похід на Царгород (мандрівка на г.Виділок), захоплення невільничого ринку, яким слугував підтабір та проведення Козацьких ігрищ на призи гетьмана (коменданта). Вночі на учасників чекав алярм, оскільки Січ була знищена і настав час завершального періоду – національно-визвольних змагань ХХ ст. Зранку нового дня учасники ще довго обговорювали нічні події та ділилися враженнями. У неділю, 12 липня день розпочався з походу в с.Сприня, де ми взяли участь у відкритті пам’ятника та урочистому відзначенні 65-ліття створення УГВР. Також на святкуванні були присутні пластуни з інших таборів та станиць, яких ми запросили у таку холодну пору завітати до нас на чай. По прибутті на табір, учасників чекали батьки, адже саме в цей день проводився вже традиційних на наших курінних таборах «батьківський день». Батьки змогли переконатися, що з їхніми чадами все гаразд, і з хорошим настроєм вирушили додому. Протягом наступного дня хлопці інтенсивно намагалися здавати вмілості та проби, що, в принципі, декому вдавалося. Передостанній день табору зайняла добова теренова гра “CampCraft”, яка до того вже двічі з шаленим успіхом проводилася на курінних таборах Сагайдачних. Емоції, які переповнювали учасників неможливо передати; аби їх відчути, треба самому спробувати! Останній день пролетів дуже швидко: розтаборування, виїзд до Самбора, а звідти електропотяг, і ось вже всі учасники та провід на Львівському вокзалі. Отож, минув ще один курінний табір. Для когось перший, для когось останній, проте для всіх він був «SWS: незвідана історія», - коротка історія, яку ми завжди пам’ятатимемо!

Відзначка з табору

- 24 -

Мандрабір “Boy Scout Camp 2010” ( Курнний табір 2010року )

Закриття табору у Болехові

Гутірка з впоряду на стоянці

- 25 -

Перший в моєму пластуванні курінний – мандрівний табір. Чекав його з великим нетерпінням. Спочатку він мав відбуватись на Буковині, але через погодні умови він був перенесений,проте не менш захопливий. Маршрут пролягав по межі трьох областей – Львівської, Закарпацької та Івано-Франківської. Протягом всього маршруту крім захоплюючих пейзажів, ми попадали в різні цікаві пригоди.

Одночас і небезпечніЗгадуються дві гори Близнята на які ми піднімались і спускались точніше виповзали і сповзали на другі з яких нас застала гроза, добре що побачили її здалеку, і почалось змагання між виснаженими підйомом юнакамиі грозою. Під час сповзання по схилу, який втоді здавався майже вертикальним ми несистематично робили куверти донизу, але благополучно злізли , одночасно із грозою,накинули на себе тенти з наметів і ділились враженями від спуску.

Цей табір лишив багато незабутніх моментів у моїх спогадах про нього, особливо як у бунчужного.

Бунчужний табору Петро Бурда

Куріний табір 2010 року.

Куріний мандрівний табір 2010 року був одним з найкращик але дуже виснажливих ... На жаль я незміг бути на таборі з першого дня, але провів на таборі декілька днів . Я , Віталік Литвин і Олекса прибувши в смт.Славське ми почали дзвонити Тарасу Беляєву шоб він сказав де знаходиться табір. Але вони були поза мережою і ми вирішили самі їх знайти … Віталік повів нас в гори …після години ходьби ми побачили великі дощові хмари, а звязку ще не було проте була надія найти їх ... коли почався дощ ми зрозуміли ,що ми їх не знайдемо треба чекати поки вони вийдуть на звязок . Дощ почався і ми всі мокрі повернулись назад .... Нарешті ми дозвонились до Тараса і вони попросили нас почекати, бо вони скоро будуть в місті купляти харчі і заведть нас в табір ...Чероез деякий час ми вже були в таборі , учасники були веселі ше незмучені ( вони незнали шо на них чекає )) Другий день був дуже мокрим. ми розтаборувались і рушили дальше .. Нам дуже нещастило бо дощ знов почав падати . Протягом другого дня ми дуже намокли бо йшли по річці, дощ непереставав падати ,одяг був повністю мокрий ,але коил ми вийшли на гору ми побачили хатку . Тут нам пощастило бо вітер був дуже сильним і ми могли похворіти. Коли ми зайшли в ту хату і там були 2 чоловіки вони запалили пічку, ми посушили речі і переночували в ній. Нанаступний день ми з неохотою покинули теплу хатину і пішли по хребту гір ... Трохи поблукали по лісі і під вечір вирішили заночувати в лісі.. Дощ непереставав падати вже третій день ... от і настав останій день ми встали зранку дощ тільки моросив , і десь в годині 16.00 ми дойшли до селища . там Ми силі на автобус добрались до міста . І на поїзді вирушили у Львів. Хоч і дуже змученими але щасливими ми вернули додому .. От такий в нас був мандрівний табір. ))

Катарина Дмитро

- 26 -

Гуртки та юнаки. Склад гуртків протягом 20 років існування к.ч.7 ім. П.К.-Сагайдачного

У цьому розділі перелічено всіх юнаків які пластували у нашому курені з моменту його

відновлення у 1990 році. Думаю що дехто буде вражений тим скільки людей пройшло через цей курінь за ці роки, а їх не багато не мало – цілих двадцять. Усі хлопці що пластували у нашому курені – це Юнаки які стали справжніми Сагайдаками, і такими вони залишуться назавжди. Адже не буває колишніх Сагайдаків.

Усі вони пам’ятають цю сторінку свого життя як одну з найкращих і найцікавіших у свому житті завдяки своїм виховникам які витрачали свій вільний час і зусилля для того передати свої знання молодшим хлопцям які ставали пластунами і примножували славу нашого славного куреня – куркня ч.7 ім. Петра Конашевича-Сагайдачного

Нижче подано список за роками і за гуртками. Отож почнемо з грудня 1990 року – року відновлення нашого куреня:

1990 рік (грудень 1990 – 25.09.1991) Курінний: Побурко Олесій Курінний суддя: Скоп Андрій Писар: Задорожній Юрій

“Сірі вовки” Білий Назар Гарасим Андрій Врублевський Ігор Іванців Остап Кондратюк Тарас Гейсук Віталій Мазурик Ярема Мачита Богдан Притула Тарас Стахів Роман

“Еделвейси” Сірко Ярема Байдака Юрій Жига Ігор Кучець Олег Омельчук Андрій Піддубешин Руслан Побурко Олекса Покорчак Андрій Покурчак Роман Семерак Максим Семцов Володя Туниця Тарас

“Кажани” Сенчишин Андрій “Леви” ( Утворися пізніше ) Глібовицький Євген Лаврух Марко Микульчик Роман Сонагурський Андрій Скоп Андрій Терлецький Назар Федоришин Святослав Чаплига Михайло

27.09.1991р. - 27.01.1992 рік Курінний Скоп Андрій Кур.Суддя Сірко Ярема Писар Вайдака Юрій

“Вовки” Притула Тарас “Едельвейси” Кунець Олег

“Лісові кажани” Дацишин Маркян

“Леви” Микульчик Роман

25.06.1992р. - 01.09.1992 рік

“Кажани” Бабій Назар Вега Іван Голдій Андрій Дацишин Маркіян Возяк Володя Задорожний Юрко Кебмен Тарас Кравців Андрій Ковелюк Олег Сенчишин Андрій Царик Олег Німецький Тарас Подвірний Петро “Сірі Вовки”

Литвинчук Любомир Наконечний Юра Мазурик Ярема Гром Остап Білий Назар Гусак Толік Притула Тарас “Едельвейси” Байдака Юрій Жила Ігор Кунець Олег Омельчук Андрій Піддубчишин Руслан Побурко Олекса

Бохорчак Андрій Бохорчак Роман Семерак Максим Семцов Володя Пухиця Тарас “Грифони” Дацишин Маркіян Федоришин Святослав Возняк Володимир Микульчик Роман Фітькало Олег Лаврух Марко

28.09.1993 рік

Список: Бабій Назар Байдака Юрій Голдій Андрій Гром Остап Возняк Володимир Білий Назар Дацишин Маркіян Жига Ігор Гусак Анатолій Кеуман Тарас

Ковела Сергій Лаврух Марко Литвинчук Любомир Мазурик Ярема Мамчур Андрій Микульчик Роман Наконечний Юрко Омельчук Андрій Піддубний Руслан Притула Тарас Побурко Олекса

Покорчак Андрій Покорчак Роман Семерак Максим Семцов Володимир Сірко Ярема Скоп Андрій Туниця Тарас Кунець Олег Федоришин Святослав Фітькало Олег Царик Олег

- 28 -

1993 рік Курінний: Максим Семерак Курінний судддя: Литвинчук Любомир Курінний писар: Марко Лаврух

“Сірі Вовки” Литвинчук Любомир ,… “Едельвейси” Гарбузов Антон – гуртковий Блох Ярослав Врублевський Олег Павлюх Андрій

Родинюх Володя Чмир Юра Сас Тарас Умков Микола “Грифони” Федоришин Святослав - гуртковий Бабіш Назар

Возняк Володимир Дацишин Маркіян Кецман Тарас Лаврух Марко Микульчик Роман Скоп Андрій Фітькало Олег Царик Олег

1994 рік

“Леви” Печінок Богдан Матвійчик Іван Літинський Святослав Федуник Ігор Дубас Остап Сакало Тарас Яворський Богдан Островський Микола Возняк Андрій

Іселінський Дмитро Кузик Ігор “Бізони” Дзиндра Андрій Семенюк Андрій Соляк Назар Мисюк Юра Палчинський Ігор Хрущ Юра

Шинаровський Юра Яремчук Андрій Горбаль Назар “Едельвейси” Блох Ярослав Богач Олег Куплевський Юрій

1.09.94 – 13.03.1995 роки

“Едельвейси” Голяк Ярослав Богас Олег Куплевський Юрій Медик Олексій Шумський Тарас Суебульний Андрій ------- “Леви” Возняк Андрій Грималюк Ростик Дубас Остап Завінський Дмитро Кузик Ігор

Літинський Святослав Матвійчук Іван Островський Микола Печеняк Богдан Сакало Тарас Федуник Ігор Яворський Богдан “Лякости” Гетьман Руслан Калитич Олег Саржан Андрій Василькевич Віктор Гнатишин Андрій Кунтій Володимир

Лобінський Марко Драгоморецький Володя “Бізони” Біляк Остап Дзиндра Андрій Семенюк Андрій Соляк Назар Мисюк Юра Палчинський Ігор Хрущ Юра Шинаровський Юра Яремчук Андрій

1996 рік на жаль відсутні дані про тих хто був у нашому курені 1997 рік

“Едельвейси” Виховник: Лобурко Олекса Медик Олекса Блох Ярослав Куплевський Юрій Рисак Андрій Шумський Тарас +Сашко Свистун “Чортополохи” Гусар Ярослав “Лякости” Виховник: Наконечний Юрій Борса Орест Лабінський Марко

“Бізони” Виховник: Микульчик Роман Семенюк Андрій Дзиндра Андрій Кендзьор Остап Мисюк Юрій Хрущ Юрій Яремчук Андрій Литвинчук Любомир Гусар Ярослав Сельський Лукян “Леви” Виховник: Дацишин Маркіян Літинський Святослав Возняк Андрій Печеняк Богдан Сакало Тарас Сенюта Святослав Яворський Богдан

1998рік

“Леви” Виховник Дацишин Маркіян Літинський Святослав Яворський Богдон Возняк Андрій “Бізони” Виховник Микульчик Роман Семенюк Андрій Козак Андрій Савків Андрій Мисюк Юрій Дзиндра Андрій

“Чортополохи” Виховник Микульчик Роман Гусар Ярослав Ковалюк Олег Цирульник Сашко Нестор Роман Бачинський Олег Трутяк Роман +Сашко Свистун

- 30 -

1999рік Зв’язковий: ст. пл.. скоб Роман Микульчик Курінний: Стрельбицький Дмитро Курінний: Суддя Бачинський Олег Курінний: Писар Гусар Ярослав Курінний: Скарбник Ткачук Назар “Чортополохи” гуртковий: Бачинський Олег “Едельвейси” гуртковий: Сашко Свистун “Леви” гуртковий: Наконечний Назар

Список: Бачинський Олег Бачинський Остап Гапун Орест Гусар Ярослав Наумич Юрій Наконечний Назар Нестор Роман Онисько Тарас Онишко Зеник Павлішевський В. Пістинський Г.

Свистун Олександр Сенюк Андрій Стрльбицький Дмитро Ткачук Назар Трутяк Роман Трутяк Юрій Федусів Олег Яворський Богдан Яремчик Андрій Яструбець кий Сергій Цирульник Олександр

2000рік Зв’язковий: ст. пл.. скоб Роман Микульчик Курінний: Гусар Ярослав Курінний Суддя: Сашко Свистун Курінний Писар: Коваль Андрій Курінний Скарбник: Ткачук Назар

“Бізони” Гусар Ярослав “Леви” Наконечний Назар

Пташинський Тарас Ткачук Назар Трутяк Юрко Свистун Сашко Яремчик Андрій

“Едельвейси” Вахній Андрій

- 31 -

2001рік Курінний: Сашко Свистун

“Едельвейси” Виховник: Микульчик Роман Свистун Олександр Коваль Андрій Вахній Андрій Трутяк Юра Будний Юра Пташинський Тарас Бойко Микола

“Леви” Виховник: Микульчик Роман Ткачук Назар Яремчик Андрій Наконечний Назар Фесітсів Олег Бєляєв Тарас Бєляєв Андрій

2002рік Зв’язковий: Нестор Дацишин Курінний: Сашко Свистун Курінний Суддя …… Курінний Писар: Коваль Андрій Курінний Скарбник: Вахній Андрій

Список: Бєляєв Андрій Бєляєв Тарас Будний Юрко Вахній Андрій Заціха Ярослав Коваль Андрій Костко Андрій Костко Богдан Лемак Михайло

Лещук Ігор Лещук Тарас Литвин Андрій Литвин Віталій Литвин Олег Пташинський Тарас Свистун Олександр Субтельний Тарас Трутяк Юрко

- 32 -

2003рік Зв’язковий Наконечний Юрій

Список: Бєляєв Андрій Бєляєв Тарас Будний Юрко Вахній Юрко Дух Ярема Задорожній Роман Заціха Ярослав Ільків Богдан Каратник Юра Коваль Андрій Костко Богдан Лемак Михайло Лещук Ігор

Лещук Тарас Литвин Андрій Литвин Віталій Литвин Олег Пташинський Тарас Ралков Юра Свистун Олександр Скорохід Яролав Субтельний Тарас Трутяк Юра Фургала Орест Цюпка Мирослав Шийко Ростислав

2004рік Зв’язковий: Наконечний Юрій Курінний: Дух Ярема Курінний Суддя: Лещук Ігор Курінний Писар: Куркевич Юрій Курінний Скарбник: Фургала Орест

“Леви” Балукін Олег Васюта Ростислав Добрянський Юрій Каратник Юрій Литвин Андрій Михайлюк Ігор Татомир Орест Фургала Орест Чучман Тарас

“Бізони” Заціха Ярослав Костко Андрій Куркевич Юрій Підлісний Богдан Сікачовський Андрій Сидор Любомир “Едельвейси” Горбаль Віталій Завадович Роман Корній Олег

Костко Богдан Кулик Андрій Лисик Богдан Синич Ярослав Сколоздра Павло “Лякости” Дідик Назар Дух Ярема Корпан Андрій Петелько Олексій

- 33 -

2005рік Зв’язковий: Наконечний Юрій Курінний: Фургала Орест Курінний Суддя: Каратник Юрій Курінний Писар: Куркевич Юрій Курінний Скарбник: Ростислав Васюта

“Леви” Виховник: Литвин Олег Балукін Олег Васюта Ростислав Каратник Юра Литвин Андрій Фургала Орест “Бізони” Виховник: Свистун Олександр Дух Матвій Заціха Ярослав Костко Андрій Куркевич Юра

Литвин Віталій Підлісний Богдан Сікачовський Андрій Сидор Любомир Соболь Назар Субтельний Тарас Цюпка Мирослав “Едельвейси” Виховник: Пужаковський Ростислав Іванців Ростислав Костко Богдан Лещук Тарас

2006рік Зв’язковий: Наконечний Юрій Курінний: Сидор Любомир Курінний Суддя: Фургала Орест Курінний Писар: Сікачовський Андрій Курінний Скарбник: Куркевич Юрій

“Шаблезубі Тигри” Виховник: Дух Ярема Барабаш Орест Бурда Петро Гарасим Богдан Гарасим Олесь Іванців Ростислав Костко Богдан Пона Тарас Саницький Ярослав Швайка Остап

“Бізони” Виховник: Свистун Олександр Батючок Ігор Бехта Тарас Дух Матвій Заціха Ярослав Куркевич Юрій Лещук Тарас Литвин Віталій Підлісний Богдан Сікачовський Андрій Сидор Любомир

Соболь Назар Цюпка Мирослав “Леви” Виховник: Литвин Олег Бакулін Олег Васюта Ростислав Каратник Юрій Литвин Андрій Стефанюк Богдамир Фургала Орест

- 34 -

2007рік Зв’язковий: Свистун Олександр Курінний: Каратник Юрій Курінний Суддя: Чорний Юрій Курінний Писар: Пиріг Тарас Курінний Скарбник: Сікачовський Андрій

“Леви” Виховник: Литвин Олег Каратник Юрій “Бізони” Виховник: Свистун Олександр Сікачовський Андрій Литвин Віталій “Ля Кости” Виховник: Цюпка Мирослав Бурда Петро Вовк Богдан Вовк Віктор Дух Матвій Пиріг Тарас Чорний Юрій

Швайка Остап “Вогняні Саламандри” Виховник: Сидор Любомир Антохів Юрій Васурчак Владислав Геник Богдан Дацишин Ярема Дворакевич Орест Дворакевич Ярослав Дрівко Остап Дудюк Святослав Єршов Олександр Катарина Дмитро Шульба Іван

2008рік Зв’язковий: Свистун Олександр Курінний: Вовк Віктор Курінний Суддя: Дудюк Святосав Курінний Писар: Дрівко Остап Курінний Скарбник: Бурда Петро

“Ля Кости” Виховник: Цюпка Мирослав Бурда Петро Бехта Тарас Вовк Богдан Вовк Віктор Дух Матвій Швайка Остап “Вогняні Саламандри” Виховник: Сидор Любомир Антохів Юрій Васурчак Владислав

Геник Богдан Дацишин Ярема Дворакевич Орест Дворакевич Ярослав Дрівко Остап Дудюк Святослав Єршов Олександр Катарина Дмитро Шульба Іван “Кажани” Виховник: Бєляєв Тарас Була Богдан Чепкий Сергій

- 35 -

Фернеза Остап Забавський Іван Мазін Сашко Базік Максим

Туркевич Данило Тарасюк Кирило Варанідський Іван

2009рік Зв’язковий: Литвин Олег Курінний: Вовк Богдан Курінний Суддя: Катарина Дмитро Курінний Писар: Дацишин Ярема Курінний Скарбник: Бурда Петро

“Ля Кости” Виховник: Цюпка Мирослав Бурда Петро Вовк Богдан Вовк Віктор Дух Матвій Швайка Остап “Вогняні Саламандри” Виховник: Сидор Любомир Дацишин Ярема Дворакевич Орест Дворакевич Ярослав

Єршов Олександр Катарина Дмитро Шульба Іван “Кажани” Виховнгик: Бєляєв Тарас Була Богдан Чепкий Сергій Фернеза Остап Забавський Іван Мазін Сашко Базік Максим Туркевич Данило Тарасюк Кирило

2010рік Зв’язковий: Литвин Олег Курінний: Тарасюк Кирило Курінний Суддя: Вовк Богдан Курінний Писар: Бадік Максим Курінний Скарбник: Бурда Петро

“Ля Кости” Виховник: Цюпка Мирослав Бурда Петро Вовк Богдан “Вогняні Саламандри” Виховник: Сидор Любомир Дацишин Ярема Дворакевич Орест Дворакевич Ярослав Єршов Олександр

Катарина Дмитро Шульба Іван “Кажани” Виховник: Вовк Віктор, Дух Ярема Була Богдан Чепкий Сергій Фернеза Остап Забавський Іван Мазін Сашко

- 36 -

Базік Максим Туркевич Данило

Тарасюк Кирило

*На жаль за певні роки ми не маємо даних через втрату звітів на основі яких переважно

складались ці списки. Також з тієї ж причини не завжди вказано гурток у яком пластував той чи інший юнак. Можливі неточності з періодом пластування у курені.

Родинний герб Сагайдачного

- 37 -

На останок

Кожен сагайдак повинен бути добрим пластуном, відзначатись відчуттям братерськості, єдності, розсудливості, працелюбності та наполегливості. У серці кожного з нас повинно полум’я інтузіазму та веселості.

Незалежно від віку та ступеня кожен Сагайдак, може розраховувати на допомогу від своїх побратимів по куреню, але водночас він повинен бути готовим її надати, адже кожен новий ступінь в Пласті не надає права на привілеї, а навпаки зобов’язує до більшої відповідальності щодо своїх побратимів.

Всі члени куреня є особистостями в своїх поглядах та стилі життя але водночас разом утворюють єдину спільність, одне ціле що поважає погляди усіх своїх частинок і всіляко сприяє їх розвитку.

- 38 -

Велика подяка всім, хто в тій чи іншій мірі долучився до видання цієї книжечки. Дякуємо: Нестору Дацишину, ЛЧ Сашку Свистуну, ЛЧ Олегу Литвину, ЛЧ Віталію Литвину, ЛЧ Юрію Каратнику, ЛЧ Любомиру Сидору, ЛЧ Яремі Духу, ЛЧ Мирославу Цюпі Богдану Вовку Віктору Вовку Сергію Чепкому Кирилу Тарасюку Дмитру Катарині Максиму Бадіку І багатьом іншим, які помогли чи не помогли у створені цієї хроніки

- 39 -

- 40 -

- 41 -

- 42 -