Ікона— (образ,

зображення) —

живописне,

мозаїчне або

рельєфне

зображення Ісуса

Христа,

Богородиці,

святих і подій

Святого Письма.

За переданням, першу ікону написав євангелистЛука. Після гострихсуспільних суперечокстосовно ікон у Римськійімперії (іконоборство), дозвіл на використанняікон у церковному ісуспільному житті бувофіційно прийнятий в 787 р. на VII Вселенськомусоборі в Нікеї.

Ікони виконувалиспеціальною технікоюза традиційнимиприписами: липову, дубову або кипарисовудошку закріплялитонким полотном іпокривали кількомашарами левкасу (алебастр з клеєм), шліфували і за певнимпорядком виконувалималюнок, золочення, розпис яєчноютемперою, а в кінціпокривали покостом(оліфою).

Ікони поділяють за місцем призначення— церковні, дорожніі домашні.

Ікони класифікуютьза розміром. Одним із поширенихрозмірів ікон в Україні є «локтівка»: 300 х 400 мм.

Ікони такожкласифікують за числом персонажів, технікою виконаннята іншимикритеріями.

Українці завжди мали у своїй хаті образи. Помешкань, де б не булосвятих зображень, у давнину, мабуть, не існувало. Ікони булиприкрашенінайгарнішимирушниками, що свідчитьпро особливо шанобливе ставлення до них господарів.

У період формуванняхристиянськогомистецтва у Візантіїцим словом позначалось будь-якезображенняСпасителя, Богоматері, святого, ангела чи події у священній історії, незалежно від того, було це зображенняскульптурним, живописним, мозаїчним чи якоютехнікою виконано.