Організатор: Кафедра історії України і музеєзнавства КНУКіМ

Куратор: Драниш Марія Сергіївна

У рамках проекту: Віртуальний музей

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського

Багряний вечір догорів,І попіл падає на місто,Переливається намистоПонаддніпрянських ліхтарів.По шумі денних голосівНа серці тихо, сумно, чисто,Ніч, лампа, роздум, самота,Сніги паперу ще німого.Спокійна творчості тривога,В мовчанні зімкнені уста,Ледь-ледь окреслена метаЗнов серце манить у дорогу.

М.Рильський

Хай сонцем ранішнім мій тихий вечір блисне,Хай людям принесе це слово благовіснеЖурбу цілющую і животворний біль!

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського розташований на мальовничих пагорбах старовинного Голосіївського лісу не випадково. Тонкий лірик, Максим Рильський любив природу, розумів співуче мерехтіння лісу, вбирав красу кожної квітки, травинки… Народившись у Києві і провівши дитинство на мальовничих берегах Унави, що у Романівці, Рильський на все життя ввібрав у себе батьківське виховання і потребу жити в одному ритмі з природою.

Там радість першу і страждання першеДовірливо навчався я приймать,Там рідну пісню слухав я, завмерши,Щоб і самому стиха заспівать…

Ліс в ясних коронкахВ вікна зазира.Скрізь по вітах тонкихСамоцвітна гра.

Снігурів червонихСонце золотить.В снігових затонахЩогли верховіть.

Сад у білій піні,В кризі небеса,Перехресних лінійРозцвіла краса.

Ще за юнацьких років Поет любив навідуватись у Голосіївські ліси, рибалив на Горіховатському озері, бував в Китаєво та Феофанії. Повернувшись з евакуації після війни, у 1946 році Максим Рильський розпочав будувати будинок за власним проектом. Незабаром разом зі своїми друзями – селекціонером-самоуком Йосипом Магометом та майбутнім академіком Миколою Гришком були посаджені і перші плодові дерева: яблуні, груші, персики, сливи, абрикоси, висаджено кущі бузку та троянд. Максим Тадейович любив свій сад, плекав та доглядав його. Під улюбленою “шевченковою” вербою проводив багато часу, зустрічаючись з друзями, розмірковуючи над людським буттям…

Сад і сьогодні живе спогадами про свого господаря, радо зустрічає кожного, хто завітає в гості… В Голосіївському будинку Максим Тадейович з родиною прожив 13 років. Це була пора “третього цвітіння”, пора поетичних шедеврів. Тут були написані збірки “Троянди й виноград” (1957), “Голосіївська осінь” (1959), “Зимові записи” (1964), цикл “Тайна осіннього листя” (1963-64).

По смерті поета сини Георгій та Богдан передали Голосіївську садибу державі для створення музею, урочисте відкриття якого відбулося 10 липня 1968 року. Сьогодні літературно –меморіальний музей Максима Рильського – це унікальна колекція рукописної спадщини, рідкісних світлин, творів образотворчого мистецтва, побутових речей середини 20 століття, меморіальні інтер’єри, що відтворюють атмосферу 50-60-х років минулого століття.

Найбільше часу Максим Тадейович проводив у своєму кабінеті. Тут писались вірші, редагувались статті, “творились” переклади…

О тиха пристане робочого стола,Де ще на якорях дрімають вірні рими, Де мислі щоглами підносяться стрункими,Струмують образи, як понадводна мла!

В кабінеті знаходиться рідкісна книгозбірня наукової та художньої літератури, якою щодня користувався поет, перекладач, академік Максим Рильський. В кабінеті поета фотографії дорогих для серця постатей: портрет О. Пушкіна, могила Т. Шевченка, копія фотографії батька Тадея Рильського та Володимира Антоновича, фотопортрети А. Бучми, Ю. Шумського, М. Заньковецької, дружини Катерини Миколаївни.

Тут, в кабінеті – улюблена рушниця, патронташ. Максим Тадейович любив свій кабінет за часи творчого натхнення, за спогади і мрії…

Рушниця висить на стіні,Коминок згасає рожево,І відблиск його у вікніТремтить кришталево.

Синіє надворі зимаВ тремтячім глибокім півтоні,А в хаті: рушниця, пітьмаІ блиски червоні…

Опудала звірів та птахів дарували друзі Поета

З дитинства, “заглиблений у книг нових і давніх стоси”, Максим Рильський любив і шанував книгу. Його меморіальна бібліотека нараховує близько 10 тисяч томів. Тут “рядами гордими, пророчисто – німими Стоять книжки, нетлінні, мов краса…” Ця унікальна бібліотека дає уявлення про широке коло інтересів Поета.Тут і наукова література з літературознавства, лінгвістики, мистецтвознавства, історії, і художня література – українська та світова.

Найбільшим та найулюбленішим місцем зустрічі друзів та шанувальників Максима Тадейовича у Голосіївському домі була вітальня. Її стіни бачили чи не всіх класиків вітчизняної культури.Серед просторої та простої вітальні впадає в око старовинне фортепіано:

Тут фортеп’яно з теплою душеюСтоїть і жде, що приторк білих рукВ йому пробудить півзаснулий звук.

Максим Тадейович був наділений неабияким імпровізаційним даром – не тільки літературним, але й музичним. Грі на фортепіано юного Рильського вчив не хто інший як Микола Лисенко.

На стінах вітальні подарунки друзів – малярські твори відомих художників М. Глущенка, І. Баклемішевої, П. Сльоти.

Тут, у вітальні, зустрічався Максим Рильський з молодими поетами, студентами. Багато поетів-”шістдесятників” завдячують поету, називаючи його Вчителем.

Кімната, в якій Максим Тадейович провів останні роки свого життя…

Записник Максима Тадейовича, в якому Поет занотовував події, листи рідним та друзям, власні роздуми та вірші.

Реконструйований фонтан та голуб’ятня біля садиби Поета

За сорок років свого існування музей Максима Рильського здійснив вагомий внесок у розвиток української культури. Після капітальних ремонтно-реставраційних робіт 2005/06 років садиба немов відроджується до нового життя, життя у третьому тисячолітті… Щодня до музею навідується молодь, приходять поети, художники, музиканти, відкриваючи нову сторінку в історії Голосіївської садиби поета…

Музей працює щоденно з 10 до 18 годин.Вихідний – п’ятниця та останній четвер місяця.

А завітати до цього дивовижного музею можна за адресою:м. Київ, вул. Максима Рильського, 7 (район Голосіївської площі).

О, літ людських не треба рахувати:Летять вони, і не спинити їх;Еринії хай покарають тих,Кому життя – лиш привід до цитати.

Само воно в собі самім багате,А різні схеми – непрощенний гріх.Нехай живе безмежна даль доріг,Де вільно лине тільки дух крилатий.

Рости весь вік, щороку молодіть,У глибині захмарених столітьДошукуватись проблисків нового…

Максим Рильський

Дякую за увагу!