Організатор: Кафедра історії України і музеєзнавства...
DESCRIPTION
Організатор: Кафедра історії України і музеєзнавства КНУКіМ. Куратор: Драниш Марія Сергіївна. У рамках проекту: Віртуальний музей. Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського. Багряний вечір догорів, І попіл падає на місто, - PowerPoint PPT PresentationTRANSCRIPT
Багряний вечір догорів,І попіл падає на місто,Переливається намистоПонаддніпрянських ліхтарів.По шумі денних голосівНа серці тихо, сумно, чисто,Ніч, лампа, роздум, самота,Сніги паперу ще німого.Спокійна творчості тривога,В мовчанні зімкнені уста,Ледь-ледь окреслена метаЗнов серце манить у дорогу.
М.Рильський
Хай сонцем ранішнім мій тихий вечір блисне,Хай людям принесе це слово благовіснеЖурбу цілющую і животворний біль!
Літературно-меморіальний музей Максима Рильського розташований на мальовничих пагорбах старовинного Голосіївського лісу не випадково. Тонкий лірик, Максим Рильський любив природу, розумів співуче мерехтіння лісу, вбирав красу кожної квітки, травинки… Народившись у Києві і провівши дитинство на мальовничих берегах Унави, що у Романівці, Рильський на все життя ввібрав у себе батьківське виховання і потребу жити в одному ритмі з природою.
Там радість першу і страждання першеДовірливо навчався я приймать,Там рідну пісню слухав я, завмерши,Щоб і самому стиха заспівать…
Ліс в ясних коронкахВ вікна зазира.Скрізь по вітах тонкихСамоцвітна гра.
Снігурів червонихСонце золотить.В снігових затонахЩогли верховіть.
Сад у білій піні,В кризі небеса,Перехресних лінійРозцвіла краса.
Ще за юнацьких років Поет любив навідуватись у Голосіївські ліси, рибалив на Горіховатському озері, бував в Китаєво та Феофанії. Повернувшись з евакуації після війни, у 1946 році Максим Рильський розпочав будувати будинок за власним проектом. Незабаром разом зі своїми друзями – селекціонером-самоуком Йосипом Магометом та майбутнім академіком Миколою Гришком були посаджені і перші плодові дерева: яблуні, груші, персики, сливи, абрикоси, висаджено кущі бузку та троянд. Максим Тадейович любив свій сад, плекав та доглядав його. Під улюбленою “шевченковою” вербою проводив багато часу, зустрічаючись з друзями, розмірковуючи над людським буттям…
Сад і сьогодні живе спогадами про свого господаря, радо зустрічає кожного, хто завітає в гості… В Голосіївському будинку Максим Тадейович з родиною прожив 13 років. Це була пора “третього цвітіння”, пора поетичних шедеврів. Тут були написані збірки “Троянди й виноград” (1957), “Голосіївська осінь” (1959), “Зимові записи” (1964), цикл “Тайна осіннього листя” (1963-64).
По смерті поета сини Георгій та Богдан передали Голосіївську садибу державі для створення музею, урочисте відкриття якого відбулося 10 липня 1968 року. Сьогодні літературно –меморіальний музей Максима Рильського – це унікальна колекція рукописної спадщини, рідкісних світлин, творів образотворчого мистецтва, побутових речей середини 20 століття, меморіальні інтер’єри, що відтворюють атмосферу 50-60-х років минулого століття.
Найбільше часу Максим Тадейович проводив у своєму кабінеті. Тут писались вірші, редагувались статті, “творились” переклади…
О тиха пристане робочого стола,Де ще на якорях дрімають вірні рими, Де мислі щоглами підносяться стрункими,Струмують образи, як понадводна мла!
В кабінеті знаходиться рідкісна книгозбірня наукової та художньої літератури, якою щодня користувався поет, перекладач, академік Максим Рильський. В кабінеті поета фотографії дорогих для серця постатей: портрет О. Пушкіна, могила Т. Шевченка, копія фотографії батька Тадея Рильського та Володимира Антоновича, фотопортрети А. Бучми, Ю. Шумського, М. Заньковецької, дружини Катерини Миколаївни.
Тут, в кабінеті – улюблена рушниця, патронташ. Максим Тадейович любив свій кабінет за часи творчого натхнення, за спогади і мрії…
Рушниця висить на стіні,Коминок згасає рожево,І відблиск його у вікніТремтить кришталево.
Синіє надворі зимаВ тремтячім глибокім півтоні,А в хаті: рушниця, пітьмаІ блиски червоні…
Опудала звірів та птахів дарували друзі Поета
З дитинства, “заглиблений у книг нових і давніх стоси”, Максим Рильський любив і шанував книгу. Його меморіальна бібліотека нараховує близько 10 тисяч томів. Тут “рядами гордими, пророчисто – німими Стоять книжки, нетлінні, мов краса…” Ця унікальна бібліотека дає уявлення про широке коло інтересів Поета.Тут і наукова література з літературознавства, лінгвістики, мистецтвознавства, історії, і художня література – українська та світова.
Найбільшим та найулюбленішим місцем зустрічі друзів та шанувальників Максима Тадейовича у Голосіївському домі була вітальня. Її стіни бачили чи не всіх класиків вітчизняної культури.Серед просторої та простої вітальні впадає в око старовинне фортепіано:
Тут фортеп’яно з теплою душеюСтоїть і жде, що приторк білих рукВ йому пробудить півзаснулий звук.
Максим Тадейович був наділений неабияким імпровізаційним даром – не тільки літературним, але й музичним. Грі на фортепіано юного Рильського вчив не хто інший як Микола Лисенко.
На стінах вітальні подарунки друзів – малярські твори відомих художників М. Глущенка, І. Баклемішевої, П. Сльоти.
Тут, у вітальні, зустрічався Максим Рильський з молодими поетами, студентами. Багато поетів-”шістдесятників” завдячують поету, називаючи його Вчителем.
Записник Максима Тадейовича, в якому Поет занотовував події, листи рідним та друзям, власні роздуми та вірші.
За сорок років свого існування музей Максима Рильського здійснив вагомий внесок у розвиток української культури. Після капітальних ремонтно-реставраційних робіт 2005/06 років садиба немов відроджується до нового життя, життя у третьому тисячолітті… Щодня до музею навідується молодь, приходять поети, художники, музиканти, відкриваючи нову сторінку в історії Голосіївської садиби поета…
А завітати до цього дивовижного музею можна за адресою:м. Київ, вул. Максима Рильського, 7 (район Голосіївської площі).
О, літ людських не треба рахувати:Летять вони, і не спинити їх;Еринії хай покарають тих,Кому життя – лиш привід до цитати.
Само воно в собі самім багате,А різні схеми – непрощенний гріх.Нехай живе безмежна даль доріг,Де вільно лине тільки дух крилатий.
Рости весь вік, щороку молодіть,У глибині захмарених столітьДошукуватись проблисків нового…
Максим Рильський