НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ "МЕМОРІАЛ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

В УКРАЇНІ"

Утворений 8 липня 2009 року.Статус Національного18 лютого 2010 року.

Адреса:м. Київ, вул. Лаврська, 3(ст. м. Арсенальна).Час роботи:щодня з 10.00 до 18.00(крім понеділка).

В Зале памяти Мемориала представленаНациональная книга памяти жертв Голодомора 1932-1933 годов в Украинев 19 томах, которые составлены по областям.В мартирологах зафиксировано 880 тыс. имен людей,смерть от голода которых на сегодняшний день документально подтверждена.Книги содержат оригинальные документыи свидетельства очевидцев тех ужасных событий.Поисковые работы по установлению именвсех погибших продолжаются.В Зале памяти каждый посетитель может заполнитьКарточку учета жертв Голодомора.

Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» Стаття 1.

Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.Стаття 5.

Кабінету Міністрів України: вирішити в установленому порядку за участю Київської міської державної адміністрації питання щодо

спорудження у м. Києві до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні Меморіалу пам'яті жертв

голодоморів в Україні. Український народ пережив три жахливі трагедії - голодомори 1921–1922, 1932–1933 та 1946–1947 років. Найстрашнішою гуманітарною катастрофою став Голодомор 1932–1933 років. Втрати від голоду склали

щонайменше 4 млн. осіб.

З метою вшанування пам’яті жертв голодоморів й усвідомлення відповідальності перед загиблими предками було споруджено Меморіал пам’яті жертв голодоморів

в Україні.

При вході на територію Меморіалу відвідувачів зустрічають «Янголи скорботи». Вони схилили голови,

сумуючи за душами померлих людей.Головна алея має назву «Рілля пам’яті». Вона

вимощена бруківкою, що імітує зоране, але незасіяне поле.

Алея веде до площі «Жорна долі», по зовнішній частині якої розташовані символічні кам’яні жорна.

В Залі пам’яті музею представлені переважно предмети з Полісся і Слобожанщини. Вони поділені за такими групами: домашнє начиння, хліборобство, ткацтво, бондарство, рибальство, стельманство та інший реманент. Це оригінальні предмети, які були у вжитку наших предків у кінці ХІХ – першій половині ХХ століття.

Основним заняттям селянина було землеробство, яке представлене найбільшою кількістю предметів: коси, ціпи, ручні млини, віялки, залізні плуги та інше. Мотики, ціпи, граблі різних розмірів, кайдуби (видовбані з цільної колоди діжки) селянин робив сам. Наприклад, з невеликої гілки, знявши з неї кору і обтесавши, отримували держаки до кіс, граблів. Дерево, як матеріал, було доступне всім і було легким в обробці, тому подібні предмети для господарства виготовляли самостійно. Підвищити врожаї, збільшити площу посівів та урізноманітнити посівні культури селянам давали можливість залізні плуги, які прийшли на зміну дерев’яним. Серед експонатів Зали пам’яті музею кожен бажаючий зможе побачити ручні млини. За допомогою такого млина добрий господар міг забезпечити борошном неодну родину.

Не менш важливим знаряддям праці у сільському побуті була віялка, яка використовувалася для відокремлення зерна від полови. Кожна з цих речей, окрім чіткого утилітарного призначення, має свою історію, яка допомагає нам відчути енергетику поколінь. Адже українські селяни цінували й зберігали в родині предмети, які були «…ще мого прадіда-прабаби».

Інша велика група колекції музею представляє домашнє начиння селянина. Сюди входять різноманітні солом’яники, ступи, діжки, в яких зберігали збіжжя, замішували тісто та зберігали соління; скрині для зберігання одягу та цінних речей; лопати для хліба, рогачі, макітри, горщики; дитячі колиски, плетені з лози, дитячі меблі; різні за розміром ослони. Не дивно, що будь-яка річ хатнього вжитку має кілька назв в залежності від призначення. Візьмемо для прикладу звичайний глечик – зливушник, бинчик, дзбанок, молочник, гладишка, гладун, тиквач і т.д. Ці назви різняться за регіонами.

Живучи в постійних клопотах, людина прагнула вносити красу в свою оселю. Предмети домашнього начиння яскраво демонструють естетичні смаки селянина. Окрім того вони демонструють різні прояви традиційної культури – красу народного побуту та національні ідеали, міжлюдські взаємини та елементи спілкування з природою.

Ще одну велику групу збірки музею становлять предмети, що демонструють розвиток народних ремесел: бондарство, ткацтво та інше. Одним з поважних занять на селі було бондарство. Бондарі виготовляли різноманітні бочки, маслобійки, барильця та інші потрібні в господарстві селянина речі. Свою майстерність вони передавали від батька до сина. Тому на селі були цілі династії людей цієї професії. Траплялися і мандрівні бондарі, які зробивши роботу в одному селі, йшли в інше.

Ткацький верстат, прядки, ткацький човник, гребінь з днищем, терниця, витушка, без яких практично неможливо було уявити хату селянина – це предмети, які репрезентують один з важливих видів ремесла – ткацтво. За допомогою ткацького верстата виготовляли різноманітні речі – від сорочок з грубого полотна до складно орнаментованих килимів.

Важливим допоміжним видом господарської діяльності українців було рибальство, адже риба займала значне місце серед продуктів харчування. Тому не дивно, що селяни мали таку велику кількість засобів для вилову риби: човни-довбанки, ятір, буча, весла, підсаки та інші знаряддя, які можна побачити в музейній колекції.

Колекція Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» є невеликою в порівнянні з подібними колекціями музеїв етнографічного спрямування, але будемо сподіватись, що ця збірка буде поповнюватись новими унікальними експонатами.

День пам’яті жертв голодоморів - четверта субота листопада.Кожного дня можна прийти в музей і вшанувати пам’ять жертв голодоморів.

Збереження пам'яті про мільйони наших співвітчизників, які були вбиті голодом, є проявом національної гідності та патріотизму.

Ми повинні знати й пам'ятати про масштаби цієї трагедії. Ми маємо знати й пам'ятати причини цього страшного лиха та

робити все можливе, щоб у майбутньому подібні трагедії ніколи не повторилися.