ТемаТема

Євангеліє на Христове Воскресіння. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Христос Воскрес!. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Про Святу Тайну Сповіді. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Покоління

Батьки чи діти?!. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Я та семінарист в чорному підряснику. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Віра і наука

Вчення про Святі Тайни в [новому] Катехизмі. . . . . . . . . . . . . . . . . . .9На чому був розп’ятий Христос?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13Бог є інший.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Дороговказ святості

“Мама” — це найбільше, найкраще слово. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19Ворожбицтво — добро чи зло?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Добрий пастир

Пасторальна служба серед молоді. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22Суспільні, моральні та пасторальні проблеминової економічної еміграції. Європейський досвід. . . . . . . . . . 27

Літургіка

Євхаристія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Отці Церкви

Святий Атаназій Великий. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Простір спілкування

Наслідуючи Ісуса Сина Бога Живого. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

Герої віри

Блаженний Симеон Лукач — підпільний єпископ. . . . . . . . . . . . . 36

Богослов’я у фарбах

Колекціонування українського релігійногомистецтва у Львові: здобутки та історичний досвід. . . . . . . . . 38

Поетична сторінка

Біблійне повчанняіз скарбниці мудрості стародавньої Греції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:о. Юрій Хамуляко. Юрій Хамуляко. Юрій Хамуляко. Юрій Хамуляко. Юрій Хамуляк

Заступник головного редактора:Роман ОстровськийРоман ОстровськийРоман ОстровськийРоман ОстровськийРоман Островський

Літературна редакція:Андрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль Гукукукукук

Дизайн і верстка:Володимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоМихайло ХаришинМихайло ХаришинМихайло ХаришинМихайло ХаришинМихайло Харишин

Василь ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль Попелястий

Щира подяка за допомогуВидавничій фірмі “Малті%М”Видавничій фірмі “Малті%М”Видавничій фірмі “Малті%М”Видавничій фірмі “Малті%М”Видавничій фірмі “Малті%М”тел. (0322) 72F48F33eFmail: info@multi.lviv.ua

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,ЛьвівFРудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72F07F34, 69F09F14,факс: 65F05F65eFmail: redakcia@lds.lviv.uawww.lds.lviv.ua

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№3(60)травень–червень 2003

Євангелієна ХристовеВоскресіння

т е м а

2

Протилежністю до життя є смерть. Ми дуже часто унашому повсякденному житті зустрічаємося із явищемсмерті. Смерть — це найбільша трагедія для людини,яка в одну прекрасну мить відбирає від нас усе те, длячого ми жили у цьому світі, чому присвятили ціле своєземне життя. Зовсім незрозуміло ми сприймаємо її,коли вона пов’язана із близькою нам людиною, яка щевчора жила разом із нами, а сьогодні її вже немає.Помирають усі: дорослі і малі, священики і єпископи,урядовці і простий люд. Проте смерть стала найбільFшою проблемою для людини, яка залишається з неюнаодинці. Невимовний жах огортає кожного з насперед таким закінченням всього того, що навколо насвідбувалося: наше життя, мрії, бажання та плани намайбутнє. Смерть на сьогодні є проблемою, на якулюдство не може дати відповіді. Але цю відповідьзнайшов Христос, Котрий Своєю смертю поборовнашу смерть, і цим зільнив нас із неволі гріха, поFвернувши нам втрачений Божий образ та привівши доСебе: “Я ж, коли від землі буду піднесений, усіхпритягну до Себе” (Ів. 12, 32). Тому Великдень для нас євеликою радістю, оскільки це перемога життя надсмертю, світла над темрявою, віднова нашого втраFченого Божого Синівства.

У Воскресінні Христос поборов владу темряви, якараніше покривала світ, і тим самим Він зрівняв усіх:багатих і бідних, грішних і праведних, віддавши намсвою незбагненну Божу Любов. Подія Воскресіннякардинально змінила стан речей у світі, принесла нам

Уважно вдумуючись та застановляючись надєвангельським текстом, що читається під часСвятої Літургії в сам день Світлого Воскресіння

Христового, напевно не один з нас запитує себе:“Чому саме це Євангеліє читається на Великдень, аджев ньому не знаходимо жодної згадки про ХристовеВоскресіння?” Мабуть, не даремно Христова Церквавстановила саме такий текст, адже він дуже вдаловказує на роль Христового Воскресіння в літургійному,богословському та практичному християнськомужитті. Слід сказати, що євангельський текст (Ів. 1, 1–17), який звучить в часі Воскресної Літургії,розповідає нам про містерію Воплочення БожогоСина, прихід на землю самого Спасителя світу — ІсусаХриста.

“І Слово стало тілом і оселилося між нами…” (Ів. 1, 14).Боже Слово, що перед Воплоченням освічувало нас ізнебесних висот, взяло на себе людське тіло, щоб проFсвітити і прославити його.

“І ми славу Його бачили — славу Єдинородного відОтця” (читаємо далі). Воплочення Божого Словаодночасно є прославленням людської природи, томуХристове Різдво у Східній Церкві є вже немов бипочатком і передсмаком Світлого Воскресіння. Так, щев Надвечір’я Христового Різдва співаємо тропар, якийзакінчується такими словами: “Христос народжується,щоб воскресити впалий образ людини”. Тому, як доказпочатку економії спасіння, яку здійснив Христос,римо—католики в сам день Різдва застановляються надтим же євангельським текстом, який у нас читаєтьсяна Великдень.

Для Сходу Великдень — це велике і незбагненне таїнсво,початок якого закладений в ранній історії всього буття, впредвічній історії Бога та у житті Пресвятої Трійці. УБожестві Ісуса Христа та в Його приналежності до ПреFсвятої Трійці міститься запорука Його світлого прийдешFнього Воскресіння, а нашого спасіння, яке нам подарувавСпаситель. Знаємо, що найбільшою прикметою БожогоБуття є Його життя, життя Пресвятої Тройці, повнетворчості, динамізму, мудрості та любові до людей. Длякожної людини життя є світлом, оскільки вона прагнежити життям повним, досконалим і вічним. Власне цевічне життя приніс нам Христос своїм славним ВоскреFсінням, яке стало повнотою нашого спасіння.

“Від Його повноти прийняли всі ми —благодать за благодать” (Ів. 1, 16)

т е м а

3

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

новий погляд на життя, показала нову ціль та метусправжнього християнства, а основне — відкрила доFрогу до вічності, у якій будемо разом із нашим ГоспоFдом Ісусом Христом. Тепер людині не загрожує поразкау її життєвих планах, бо все, що ми зробили, доброгочи злого, живучи тут на землі, піде з нами в потойFбічний світ, “де немає ні болізні, ні печалі, ні зітханFня, але життя безконечне”.

Інше важливе запитання залишається для нас: “Якою жбуде ця вічність?” Над цим питанням неодноразовозамислюється кожна християнська душа. Важливо длянас є пам’ятати, що із приходом смерті життя для насне закінчується. Живучи на землі, ми маємо чудовуможливість визначити і вибрати свою майбутню“дорогу вічності”. Вона буде повністю залежити відцього нашого вибору: “Хто є пріоритетом і ціллю могожиття, кому я довіряю свою душу і тіло та за ким менііти?” На всі ці запитання ми повинні дати відповідьвже сьогодні, бо від них залежить моє майбутнє.Численні люди, яких ми називаємо святими, пішливслід за Христом і їм довелося “учнями Божими стати”.Такий рішучий крок вони зробили не лише через вірубатьків, але першою та основною причиною такогоїхнього вибору були самі слова Ісуса: “Хто слухаєслова Мого і вірує в Того, Хто послав Мене, — живежиттям вічним, і на суд не приходить, бо відсмерті перейшов до життя” (Ів. 5, 24). Ці словаповинні для нас бути дивізом на кожний день,який нам дарує Господь та в якому ми повиннідякувати Йому за Його “дар нескаFзанний”.Самі ми не заFслужили нічого від себесамих, та лише у Христі миотримали все: “Його убогістю мирозбагатіли”.

Кульмінаційною точкою веFликоднього євангельськогопослання є наступне: “ВідЙого повноти прийняли всіми — благодать за благодать”(Ів. 1, 16). Очевидно, щозміст цитованого реченнястосується виключно ХрисFтового Воскресіння, якебуло верFшиною БожогоПромислу, що поFчався відсотворення людини, пізнішого їїпіднесення з гріховFного упадку,освячення і включення її в життяПресвятої Трійці. Тому, Воскресіння — це джеFрело усіх Божих ласк: природніх інадприродніх, це надія на сповнення всіх наших вічнихі дочасних ідеалів. Окрім цього, Воскресіння Христове єдоброю запорукою, що на нашій українській землі,скропленій кров’ю чисFленних героїв, які стали святимимучениками Христової Церкви, заквітне нове життя вірив Божого Сина, який помер і воскрес за кожного з нас,подарувавши нам вічне життя в Бозі.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Що це, браття возлюблені, празниколюбціі Христолюбці? Що це за світлодайне торFжество? Що це за багатство світла і веF

селість? Що так осіяло Церкву? Що так просвітиловсесвіт? Учора — в печалі, а сьогодні — в благодушFності, вчора — у наріканнях, а сьогодні — у світлості;вчора — ридання, а сьогодні — радісні вигуки. ЗаFпитаєш: яка цьому причина? Що спричинило таку раFдість і світлість? — Христос воскрес із мертвих, і ввесьсвіт торжествує. Скасував Своєю животворящоюсмертю смерть, і всі в аді звільнились від кайданів”1

Де, смерте, твоє жало! Де, аде, твоя перемога! ВоскресХристос — і ні один з мертвих не залишився у гробі…2

Але разом з тим ми бачимо власними очима, чуємострашні вістки про те, що смерть все ще кружляєнавколо нас: вмирають ближні, вмирають молоді,вмирають найдорожчі — де ж ця благовість проперемогу життя над смертю?

Смерть може бути різною. Буває тілесна смерть, алеможе бути ще страшніша: розлука, розлука кінцева,розлука вічна. І ця смерть протягом тисячоліть аж

до приходу Христа була досвідом всього людства.Відірвавшись від Бога, втративши Бога якДжерело свого життя, людство почалопомирати не тільки тілом, але сталовідходити остаточно, назавжди від спілкуF

вання з Ним. Вмираючи безНього, люди залишалися навікимертвими.

І ось Христос, Син Божий,Живий Бог прийшов наземлю, жив людськимжиттям. Будучи ЖивимБогом, самим Життям, Вінстав співучасником всього,що творить долю людини:Він був спраглий, бувголодний, втомлювався;але найстрашніше за все— Він накінець став

співучасником нашої смерті.

Як Бог, Він вмерти не міг, але злюбові до нас Він розділив з

нами нашу долю. З Богом залишився, алебув відкинутий людьми. Проте не розлучивF

ся з людьми і на Хресті. Там Він сказав найстрашнішіслова в історії людства: “Боже мій, Боже мій, чому ТиМене покинув?” — і помер. Померло Істинне Життя,згасло Світло, яке по своїй суті є Світло. . .

І ось Христос зійшов своєю душею у цю безодню, делюди були позбавленні бачення Бога. Коли Вінввійшов у цю страшну прірву, то Собою, СвоїмБожеством, вічним Життям, невмираючим Світломнаповнив усе. І ця смерть є назавжди подоланою,Василь ТУЗЯКВасиль ТУЗЯКВасиль ТУЗЯКВасиль ТУЗЯКВасиль ТУЗЯК

.

4

т е м а

тепер ми її називаємо успінням, дочасним сном. І колипомираємо, то не йдемо в безодню відчаю і позбавFленності Бога, але йдемо до Нього, що нас такполюбив, аж Сина Свого Єдинородного дав, щоб мипізнали Його Любов!

Чи можемо ми в цій Любові сумніватися, коли бачимо,якою ціною вона виявлена — життям і смертю Христа,відкиненням людьми, агонією в Гетсиманському саді,коли Спаситель чекав на смерть, знаючи, що Йогозрадив близький учень, знаючи, що через декількагодин Петро, другий Його учень, відречеться від Нього,і що всі залишать Його вмирати на самоті, вмиратиодному.. . Цим Він неначе промовляє до нас: “Дивіться— Я на Себе це все прийняв. Я помер, щоб ви повірили,що Бог вас любить, і через те, що вас любить — ви єспасенні...”

Наше Спасіння, отже, залежить не від нас, але відцього чуда Любові. . .

А чим ми можемо відповісти на неї? Ми її можемоблагоговійно, з трепетом у душі прийняти, із заFхопленням стати перед тим чудом непереможноїБожественної Любові. І якщо це збагнемо, то зможемовсе наше життя перетворити на благодарення:покланятися Богові не з обов’язку, виконувати Йогозаповіді не з необхідності, але сказати: “Господи! ЯкщоТи нас так любиш, то дозволь Тебе почитати,любити, слухатися, бо Твоя дорога — це дорогажиття...” І все життя зробити не словом, не піснеюблагодарення, але живим благодаренням — так люFбити кожну людину, як її полюбив Бог — будьFякоюціною і до кінця.

І якщо ми так навчимося любити, то світ наш станеновим світом; тоді прийде до нас Царство Боже,Воскресіння — нове життя. Але для цього кожен з насповинен вмерти — не тілесною смертю і не жахлиFвою смертю розлуки, але відмовою від самолюбства.Ми, віруючі, більше не боїмося нікого, хто в нас можевідібрати земне життя, бо у Христі і через Христа намналежить життя вічне. Сьогодні цьому свідками єбезліч мучеників, які зустріли смерть і перемогли їївірою і любов’ю. . . І перед нами, можливо, є така ждорога, як і їх; і вони нас кличуть, щоб ми без страху,з любов’ю, переможно зустрілися з адом лицем в лице,знаючи, що світло в темряві світить, і темряваперемогти його не зможе. Ворота адові не переможутьЦеркви, не переможуть Божого Царства, ЦарстваЖиття і Царства Любові. Амінь!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!ХРИСТОС ВОСКРЕС!ХРИСТОС ВОСКРЕС!ХРИСТОС ВОСКРЕС!ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Єромонах РОМАНЄромонах РОМАНЄромонах РОМАНЄромонах РОМАНЄромонах РОМАН

ПППППриготування є необхідним і обов’язковимелементом доброї сповіді. Адже людськежиття зазвичай переповнене звичними

світськими турботами. А це, у свою чергу, додає певнихускладнень у концентрації уваги на внутрішньомудуховному житті та на осмисленні й оцінці своєїгріховності. Церква, аби допомогти нам у цьому, передсповіддю вказує на необхідне приготування внутFрішнього стану, своєї душі. Воно включає в себе певневідвернення уваги від нашого звичного суспільногожиттєвого шляху, від буденності, надмірного захопленFня світськими справами. Він полягає в осмисленні сенсунашого життя, зверненні до духовного читання, домолитви, до певної застанови. Це час особливогорозважання про Бога, про Його Правди, про сенс Божоїприсутності серед людей та про особистий стан душі,гріховний, слабкий та немічний, який пізнаєтьсяшляхом заглиблення у власне сумління.

Тут основна увага повинна бути звернена на сенснашого перебування на землі, на сенс нашого життя, атакож і на велику незглибиму любов Бога до нас, таводночас на нашу слабку людську природу, що такпотребує Господньої опіки. Псалом 50Fий яскравовідображає такий душевний стан людини:

“Помилуй мене, Боже, з милості Твоєї, з великого милоFсердя Твого зітри мої провини.. . Не відкидай мене відобличчя Твого, Духа Твого Святого не відбирай від мене...Серце чисте створи мені.. .” (Пс. 50 1. 13. 12)

Сповідь тоді є правдивою, коли існує усвідомлення зробFленого злого вчинку чи дії, а також коли наявне власнеосудження та докір цього. Це є початковий та необхідFний елемент доброго, щирого покаяння. Яскравимибіблійними зразками правдивого жалю та каяття є царДавид, який оплакував вночі сльозами свій гріх; жінкаFблудниця, яка обтирала своїми слізьми та волоссям ногиІсусові; блудний син перед батьком (із притчі, якурозповів Христос); апостол Петро, який плакав після своFго зречення Христа, та багато інших персонажів СвятогоПисьма. Ці приклади свідчать про правдиве пережиттяпокаяння та щире навернення до Бога, залишення староFго гріховного життя і прагнення здобути нове й щаслиFве майбутнє.

Важливою характеристикою нашого духовного життя єсумління. Неважко збагнути, що сумління здатневиявляти нам наші внутрішні духовні прагнення в усійсвоїй повноті та категоричності. Це стається, наFприклад, коли впадаємо у гріхи, відчуваючи тапереживаючи при цьому невмовкаючий внутрішнійдокір та осудження того чи іншого вчинку. В такомувипадку є більша ймовірність щиро покаятися та відбутидобру Сповідь. Але буває й таке, коли, здається, наше

Про Святу ТайнуСповіді(продовження)(продовження)(продовження)(продовження)(продовження)

1. Теодор Студит. Поучення // Проповідь у святу Велику неділюПасхи, Ст. 159.

2. Слово св. Йоана Золотоустого на Пасху.

5

т е м аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

сумління нічого нам не промовляє, наче знаходиться устані “сплячки”. Даний стан є яскравим вираженнямнашого занедбаного духовного життя, яке є далеким віднайменших роздумів і наміру щодо каяття;підтвердженням того, що наші щоденні справи іклопоти, зовнішні принади світу вповні поглинули нас, абудьFякі звернення до розмови про Бога, про вічніПравди (не говорячи вже про застанову над внутрішнімдуховним життям), про сенс нашого існування зводятьсяабо до цілковитого ігнорування цих питань, або лише дозвичайнісіньких “балачок” про щось далеке і начебтотаємниче, а інколи як щось цікаве для “простої” розмови.А тому, перебуваючи у такому стані, людина, яка навіть іприходить сповідатися перед священикомFсповідником,все ж буде твердити, що ніяких особливих грішних дійвона не вчинила.

Але така розмова, такі відповіді під час Сповіді не є заFдовільними. Це лише виявляє те, що така особа або ненадто відповідально ставиться до цієїТайни, або є лінивою, байдужою довласного сумління, якщо лише зазагальною схемою перечисляє певнукількість традиційно—знаних видівгріхів, а нічого справді тривожного незауважує у своєму духовному житті.

Розгляд, перевірка сумління не єважкою чи обтяжливою справою.Кожен здатний здійснити це,співставляючи та аналізуючи власнівчинки стосовно Божих заповідей.При цьому досить виразно можназауважити те, наскільки наше гріховнежиття, що виражається у тих чи іншихпровинах, співвідноситься із перерахованими“дороговказами та застереженнями” Божими (Декалогом— десятьма Божими Заповідями). Пройшовши таке“екзаменування” власного сумління, ми досить чіткозможемо окреслити свій реальний духовний стан.

Сповідь повинна здійснюватися щиро, без жодниххитрувань, з усією свідомістю правдивої дійсності тавідповідальності. Лише ті, хто не розуміє до кінцязначення та цілі Св. Тайни Покаяння, можуть бутизадоволені із власних спекуляцій під час сповіді, чи відтого, що священик–сповідник не дізнався про усівчинені гріхи. В цьому разі звершується “святотатство”— тяжкий смертний гріх, що полягає у свідомомузатаюванні гріха перед Всезнаючим та ВсевідаючимБогом у присутності священика. А це веде до щеглибшого закорінення гріха в людині, який починаєпанувати над нею. Єдиним шляхом виходуіз такого становища, яке є дуже небезпечним, — є наFвернення до Бога через шлях покаяння.

Важливо є усвідомити, що священик, який сповідає, єлише посередником між Богом та людиною, який підкарою смертного гріха не може виявити жодного слова зтого, про що йшлося під час Тайни Сповіді. Він лишепокликаний для того, аби допомогти людині у її

духовному житті виявити Божу любов та милосердядо неї та сприяти утвердженню віри кожного, хтоприступає до цієї Св. Тайни. Часом виникають пробFлеми, коли хтось, здавалося б, добре висповідався, а черезпевний час згадав, що він забув сказати ще декількагріхів, хоча й не навмисне. У такому разі Сповідь єважною. Але при цьому, уникаючи самозасуду, потрібноу найближчому часі, при найпершій ж нагоді визнати наСповіді ці забуті гріхи.

Із вищесказаного бачимо, що Церква Христова беребезпосередню участь у Божому плані людськогоспасіння, уділяючи за своїм посередництвом Божі ласки.Христос, перебуваючи на землі, сказав: “Прийдіть домене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас” (Мт. 11,28). І ці слова не залишаються лише простими словами,але закликають до свого здійснення, до виконання, доучасті у цьому “запрошенні”. Підтвердженням їхправдивості є численні переконання та свідчення

багатьох людей, які на власному досвідіце пережили, заохочуючи до насліFдування і віри у це звернення. Такілюди, що є правдивими наслідниками івиконавцями даних слів, живуть ісьогодні серед нас. Для цього лишепотрібно кожному на митьзамислитись, і, мабуть, можна буденавіть упізнати їх у колі нашихзнайомих, які нас оточують.

Щире і правдиве покаяння під часСповіді змінює саму людину, очищує їївід злих уподобань, поганих звичок,чинить її іншою за внутрішнім

станом, світосприйняттям. А це веде до переміни якзовнішньої поведінки, що проявляється у стосунках зоточуючими, так і внутрішнього світу, в якому думка проБога завжди супроводжує людину та стає центральною уповсякденному її житті. Саме така зміна виражає себе увчинках, де основним зразком людської поведінки єГосподь Бог (Еф. 5, 1); стає підтвердженням щирої,доброї Сповіді, метою якої є навернення до Господа,життя згідно з Божими Заповідями; проявляється увираженні любові як до Бога, так і до ближнього.

Саме у Тайні Сповіді надається людині прощення,що підтверджує Боже бажання людського спасіння,яке людина здатна прийняти. Для цього є неохіднимлише щире прагнення та свобідна воля. Тому кожному знас слід замислитися над тим, у якому стані знахоFдиться його (її) душа, та взяти собі до уваги Господніслова, звернені до Його народу через пророка ЄзекиїFла:“Відверніться, зречіться ваших переступів, щобне мати вам більше приводу до гріха. Повідкидайте гетьвід себе ваші гріхи, що ними ви згрішили супроти мене, ізготуйте собі нове серце й новий дух. Чого ж бо вам уми%рати, доме Ізраїля? Мені бо не люба смерть грішника, —слово Господа Бога. Наверніться ж і живіть!”

Олег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКА

Важливо є усвідомити,що священик, якийсповідає, є лишепосередником між Богомта людиною, який підкарою смертного гріхане може виявитижодного слова з того,про що йшлося під часТайни Сповіді

6

п о к о л і н н я

Як правило, коли діти набувають підліткового віFку, батьки починають зауважувати, що дуже баFгато елементів із вчинків дітей не задовільняють

їх батьківського “темпераменту”. Поведінка особипідліткового віку може проявлятися у всій своїй різноFманітності, починаючи від відкритої ревності до моFлодших брата чи сестри і закінчуючи хамством тагрубістю.

У попередніх статтях ми вже неодноразово підкресFлювали відзеркалення батьківського способу життяїхніми ж дітьми. В одному випадку цебатькам подобається, в іншому — ні.Чому ж тоді виникають подальшіпроблеми? Спробуємо разом розібраFтися в цих заплутаних лабіринтахжиттєвого досвіду.

Як на мене, всі проблеми батьківськоFдитячої “війни” криються у тому, щобатьки не завжди обдумують своїрозмови та вчинки устосунку додітей. Як правило, і це в більшостівипадків, прояв батьківських дій — цеспонтанний вияв емоційності.Здебільшого не є таємницею, щопогляди дітей на їх взаємовідносиниіз батьками протилежно відрізняFються від таких же батьківських.

Відсутність належного спілкуваннявносить неабиякий дисбаланс у відносини батьків тадітей. У той час, коли батьки майже весь день нароботі, а діти — в школі, їхнє спілкування є неможлиFвим. Його, як правило, заміняють засоби масовоїінформації, телевізор, магнітофон, комп’’’’’ютер, друзі.У даному середовищі цілком відсутня гармоніявзаємовідносин батька та дитини, більше того — воназнищується.

Інша справа із правильним будуванням батьківськихвідносин. Мається на увазі принцип рівності (на проFтивагу цілковитій батьківській зверхності) та дружби.Тобто, коли батьки не диктують егоїстично свою волю,не силують робити лише те, що їм до вподоби, коли неставлять своїх дітей на сто сходинок нижче від себе, анавпаки — дають доцільну, врівноважену, а найголовFніше — засвідчену своїм власним життям, пораду.У якійсь мірі, про такі стосунки можна сказати як продружні, толерантні, невимушені.

Проте — це крайність. Між батьками та дітьми неFможлива дружба у повному значенні цього слова. Вонає всього — лиш своєрідним допоміжним елементом виF

Батьки чи діти?!ховного процесу, і, зрештою, не єдиною формою взаFємовідношень. Дітям слід пам’ятати, що саме батькипривели їх на світ, дали їм життя, одним словом – вониперші, хто трапляється їм у житті. Друзі приходятьзгодом. Ніхто на світі не замінить батьків. Батькам жеслід пам’яти, що перш за все — діти, а вже після них всеінше. На превеликий жаль, не все є так, як би це малобути. Тому й існують проблеми. Батьки хочуть бачитив дітях себе, а діти — себе в батьках. Чи не варто сприFймати дійсність такою, якою її створив Творець: в гарFмонії — діти є дітьми, батьки — батьками.

Сучасній молоді слід задати компроментуюче пиFтання: “Якщо б цей день був останнім у твоєму житті,з ким би ти його провів?”… Я думаю, не слід подаватитут варіанти відповідей. Нехай кожен зокрема заFдумається над цим питанням. Від відповіді залежитьправильність його життєвої позиції.

Спробуймо визначити хоча б деякі причининеправильного спілкування між батьками та їх дітьми.

Найперше, що впадає у вічі, так це“військове капеланство”: наприклад,такі накази як: “негайно ж перестань”,“щоб це більше не повторялось, бо…”,“замовкни” і так далі. Тут абсолютновиключена форма спілкування. Чому?

Дитина негативно сприймає моFральне знущання зі сторони, тимбільше батьківської. У даному разівона не бачить жодного батьківFського розуміння, не бачить бажаннябатьків увійти в її ситуацію, подиFвитись на неї очима любові. Тому дітий перечать у відповідь, ображаютьсята проявляють свою несковану щевпертість. Невже так важко сказати:“Будь ласка, не роби цього, сину (доFню)”, “Перестань кричати — мене так

болить голова”, чи ще щось у тому дусі. Як на мене,ефект буде більший.

Ось одна з типових, найпоширеніших ситуацій:Мама: “Михайлику, негайно одягайся, мизапізнюємось!!!”Михайлик: “Я не можу, допоможіть мені”.Мама: “Не м’явчи, скільки вже разів сам вдягався!”Михайлик: “Мені ця сорочка не подобається, я нехочу її”.Мама: “Що, нові вибрики?! Ану негайно вбирайся!!!”Михайлик: “А вона не зашпиляється”.Мама: “Ах не зашпиляється, тоді так і попреш, нехайвсі подивляться, який ти бовдур!”Михайлик: “Ти погана!. .”

Чи це нормальне спілкування матері з її “найдорожFчою” дитиною. Уявіть собі подібну ситуацію, коли вонавідбувається по дорозі до храму Божого: скільки злобита образ, нервів! І з цим всім люди йдуть до Ісуса!. .

У даному випадку матір більше дивиться на себе саму,аніж на дитину. Чує свої накази, а не дитячі сльози.Цю ж подію вона могла зробити зовсім іншою, проте

“Виховання означає розвиток здібностей дитини,а не створення тих нових, якихв ній немає”.

/Д. Мадзіні/

Як на мене, всіпроблеми батьківсько%дитячої “війни”криються у тому, щобатьки не завждиобдумують свої розмовита вчинки у стосункудо дітей. Як правило,і це в більшостівипадків, проявбатьківських дій — цеспонтанний виявемоційності.

7

п о к о л і н н яПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

для цього потрібно бути справді мамою:Мама: “Михайлику, вбирайся, будь ласка, швидше, миможемо спізнитись”.Михайлик: “Я не можу, допоможіть мені.”Мама: “Давай, я тобі допоможу, але ти старайся такожсам”.Михайлик: “Мені ця сорочка не подобається, я нехочу її”.Мама: “Я тебе розумію, але ще сьогодні візьми, азавтра я дам тобі іншу”.

Ось в такому тоні мати виступить як та, що відчуваєдитину, а не лише свої амбіції. Дитина, бачачи маFтеринську відкритість, раніше чи пізніше перестаневередувати.

Ще одним хибним шаблоном у закритій формібатьківськоFдитячого спілкування виступають погрозита страхітливі попередження типу: “Якщо ти не пеFрестанеш клеїти дурня, я наб’ю тебе”, “Ще раз такетрапиться — і я закрию тебе самого в хаті” й тому поFдібне. Якщо відсутня батькіська психологія, то й лікарне допоможе. Погрози ще ніколи до нормальноговиховання не привели. Вони всього лиш заганяютьдитину, як ту тваринку, в кут, з якого їй немає кудиподітись. Діти через погрози ніколи не дійдуть доправильного розуміння своїх невдалих “добрих”вчинків.

Критика, звинувачення, “прискіпливість” — засоби,що автоматично пригнічують дитину і приводять донайнижчого рівня світосприйняття. Критичні фразиу батьківському виховному процесі мають бути відFсунуті на далекий–далекий план, якщо взагалі нестерті. Вони провокують в дітей або ж відкритий опір,або ж плач, смуток, у гіршому випадку — розFчарування у стосунках з батьками. Нерідко можна поFчути такі вислови: “Інші батьки, як батьки, а ви…”Критичний підхід виправдовує себе лише в особистісFному ракурсі, коли скерований на себе самого. В іншоFму випадку він направляє об’єкт критики до заниженнясамооцінки. А не потрібно вже великого психолога,щоб сказати, що низька самооцінка створює нові, щескладніші проблеми. Як на мене, слід звертати батьFківську увагу не лише на негативні сторони своєїдитини, а й на позитивні. Частіше, звичайно, на другі.Не треба переживати за те, що, мовляв, слова похвалирозбестять дитину. Це не так: “Ще жодна тварина нездохла від своєчасно поданої їжі, навіть якщо порція ємінімальною” (Китайська поговірка).

Ще одним негативом у батьківському ставленні до дітейє висміювання або ж обзивання. Для дитининайболючішим є, коли її недоліки висміюютьнайдорожчі особи — батьки: “ти лінтюх ”, “нероба”,“горбатий”, “кривоногий”, “плаксаFвакса” і т. д.

Як правило, дітей це ранить найефективніше. Вони абоплачуть ще сильніше та голосніше, або ж злобно відзиваFються в собі: “Хто б це казав”, “Подивіться на себе”… Чи єу цьому якийсь сенс? Ні!

Звичайно, всі ми прекрасно знаємо, як важковтриматись у спілкуванні від суперечок. Проте вони у

відносинах батьки — діти мусять бути викоріненими.

Існує багато здорових підходів, наприклад: “Та ти всеж таки скажи!”, “Рано чи пізно, я дізнаюсь, кращесамому признатись” і так далі. Кращим та більшефективним буде метод стверджувальний, а не допиFтувальний:

Син: “Я сьогодні отримав два бали”.Батько: “З якого предмету”.Син: “З математики, я…”Батько: “Ну, знаєш, не всі є схильними доматематичного мислення. Проте, можливо, ти недовчив чогось”.Син: “Та так, я вчора хотів додивитись фільм і невстиг добре засвоїти вивчений матеріал”.Батько: “Це тобі урок на майбутнє, тепер надолужуй,не зволікай, семестр завершиться дуже швидко,добре?”Син: “Добре тату, я постараюсь виправитись”.

Уявіть собі цю ж ситуацію у допитливому режимі строFгого батька, який сам донедавна ледь кінці з кінцямизводив з математики. Дитина тоді замикається,відмовляється відповідати, дратується. Ніхто від цьогоне виправиться ні не виграє.

“Мораль” і “нотації” мають нести в собі виправний,любячий та довірливий характер, а не строгузверхність. Поради досягнуть бажаного, якщо будутьпобудовані на розумінні. Співчуття сприйматимутьсяналежно тоді, коли відображатимуть собі співпереFживання проблеми, а не висміювання чи насмішки.Похвала приноситиме користь тоді, коли будуватиFметься не на лицемірстві, але скеровуватиметься напіднесення настрою, заохочення.

Батьківство — не забавка для дорослих. Це максимальнавідповідальність, максимальна відданість, це, коли хочете,— філософія. Не всі одружуються для батьківства і не всіє батьками. Парадокс? Та ж ні, це — цілковита деградаціясім’ї; неправильне розуміння батьківського покликання;викривленне сприйняттядитини. Це найзагальнішіруйнівні елементи здороFвих взаємовідносин міжбатьками та дітьми.Ніколи “батькам” не слідзабувати, що діти поFтребують великої любоFві та ласки, відкритостіта розуміння.

В’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАР

8

п о к о л і н н я

Життя кожної людини,кожногопрактикуFючого християнина — це життя спрямованедо Бога, це — життя в Бозі. Лише Він є наF

шою ціллю, яку потрібно досягти. І ми обов’язководойдемо до вершини християнського життя, якою єнаш Творець, якщо звернемось за допомогою до ЙогоСина, до Ісуса Христа. Через нього проходитьстежина, яка веде нас в руки люблячого Батька. Танайважливішим є те, що наш Спаситель допомагає намспрямувати погляд нашого серця до БогаFОтця в різFний спосіб. До когось Він промовляєчерез різні обставини життя, випроFбування, а до когось через іншихлюдей. І я ніколи раніше не могла бі подумати, що цією людиною длямене буде семінарист.

Молоде обличчя, відверте і щире,може багато чого розповісти… У ньоFму видно простоту, покору та в ледьпримружених очах ховаютьсянаполегливі прагнення. Його лаFгідний погляд привертає до себе увагулюдей, які готові йому довіритись.

Я милуюся його відвертістю, щиріFстю, побожністю, з якою він проFмовляє молитви в церкві, захоплююсяйого покірністю перед Богом і люFдьми. Здатність привертати до себеувагу лагідністю та доброзичливим ставленням до інFших, спостерігалася в нього ще до навчання всемінарії. Такий спокійний, розумний та допитливий,він завжди вирізнявся з поміж інших. Цей хлопецьзавжди намагався робити все можливе для того, щобтим хто знаходився поруч, було добре. Він завжди вмівправильно порадити і розрадити.

Завдяки йому я відкрила для себе новий світ, який зкожним днем все більше і більше мене зачаровує. Цевнутрішній, духовний світ людей, де вони спілкуютьсяна мові поглядів і думок, на мові свого серця. Це світ,де немає місця егоїзму, ненависті, а, тим більше, горFдості, бо віра, надія і любов, з’єднавшись між собою,побудувала в ньому високі й міцні мури, яких незможуть здолати ніякі стріли та підступи диявола. Цесвіт у якому перебуває Ісус Христос, голос якогобезперестанно є звернений до людини та допомагаєїй іти по правильній дорозі і зрештою доходити доцілі всього християнського життя—до Бога. Та, напревеликий жаль, не кожна людина звертає погляд

свого серця до нашого Спасителя, бо це б означалозупинитися і повернутися проти великої сили течіїсірих буднів, наповнених на кожному кроці пасткамиволодаря цього світу — диявола. ВрештіFрешт, цеозначає прийняти як основу свого життя слова ІсусаХриста: “…візьми свій хрест і йди за мною”. А це вжедорога терпінь та випробовувань, яку більшість людейоминають та шукають більш легкого, комфортногожиття і не розуміють, або не хочуть розуміти, щоцарство, у якому вони віддають перевагу матеріальнимречам та різного роду вигодам, є насправді царствомгріха…

Я вдячна цьому юнакові, що допоміг мені побачитисправжню ціль кожної людини. Я вдячна йому, що поFміг зрозуміти суть духовного життя людини та побаFчити її внутрішній світ. Я вдячна йому за те, що наFвчив мене думати не про те, що я маю зробити завтра,а як достойно перед Господом Богом, прожити сьогодFнішній день. Він навчив мене дякувати Творцеві за все

те, що я маю, і за все те, що мене чеFкає в майбутньому. Він допоміг меніне боятися, а з впевненістю дивитиFся прямо в очі труднощам та випроFбуванням, та передусім уповати наБога, і Він завжди допоможе.

Коли я дивлюся на цього семінариста вчорному підряснику, то відчуваюпошану і щиро радію за нього. Я поFважаю та підтримую його вибір. Вмайбутньому він буде священиком,стане духовним провідником певноїчастини населення. І саме від ньогов більшій мірі буде залежати блаFгополуччя і сприятлива атмосфера всім’ях довірених йому людей. Я маюнадію на Бога та вірю, що він доFстойно буде виконувати свою місію наземлі і залишить по собі незгасаючий

вогник любові, який горітиме в серцях його парафіян.Я вірю, що Бог допомагатиме йому ревно працювати надуховній ниві, засівати в душах людей добре зерно, яке вмайбутньому неодмінно дасть великі плоди.

Та разом з тим якось мимоволі я відчуваю легкийострах та навіювання різних запитань. Чи зможе цейюнак дійти до мети? Чи не зламається в дорозі підтягарем щоденних спокус? Чи не зверне з обраногошляху? Чи залишиться таким же щирим і добрим навсе своє життя?

Але ні, я переконливо вірю, що він збереже чистотусвоїх думок, чистоту свого серця, витримає покладенуГосподом на нього нішу, не зверне з обраного шляху.Зрештою, Ісус Христос сам говорив: “Ярмо бо моєлюбе і тягар мій легкий”.

Надіюся на Боже милосердя та допомогу і вірю, що Вінне залишить його ні на мить та допоможе мені статийого опорою на все життя…

Я та семінариств чорномупідряснику

...життя кожноїлюдини, кожногопрактикуючогохристиянина — цежиття, спрямоване доБога, це — життя вБозі. Лише Він є нашоюціллю, якої потрібнодосягти. І миобов’язково дойдемо довершини християнсь%кого життя, якою єнаш Творець...

Мирослава БезкоровайнаМирослава БезкоровайнаМирослава БезкоровайнаМирослава БезкоровайнаМирослава Безкоровайна

9

в і р а і н а у к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

ТТТТТепер я хотів би зупинитись докладніше надпитанням доктринальної вартості другої татретьої частини нашої книги. Новизна другої

частини, що випливає з документів ІІ ВатиканськогоСобору та є присвяченою Святим Тайнам, є яскравовираженою вже в самій назві цієї частини: “Служіннятаїнства християнського життя”. Це означає, що СвятіТайни розглядаються, з одного боку, в контексті історіїспасіння, відштовхуючись від пасхального таїнства —пасхальний зміст християнського життя та дії Христа— як саме уприсутнення цього таїнства, у яке ми євведені. З іншого боку, це означає, що Святі Тайни єпояснювані на основі богослуження Церкви. Такимчином Катехизм зробив дуже важливий крок вперед упорівнянні до колишньої неосхоласFтичної доктрини. Вже середньовічнебогослов’я чітко відмежувала богоFсловське осмислення Святих Тайн відїхнього уділення під час богослуженFня, та незалежно від нього поглибилавчення про установлення, сакраменFтальний знак, наслідки, служителя татого, хто приймає ці Тайни. Такимчином, лише тоді, коли мова йшлапро сакраментальний знак, згадувавFся зв’язок Святої Тайни з її літургічFним контекстом. З іншого боку, навітьпитання того самого сакраментальFного знаку не розглядалося з точкизору переживання його в лоні живоїта конкретної літургічної дійсності,але аналізувалося на основіфілософських категорій матерії таформи. Тому богослуження табогослов’я все більше відмежовуFвались одне від одного. Догматика непояснювала Літургію, а представляламайже виключно свої абстрактні богословські поняття.Отже, саме богослуження зводилося до сукупностіцеремоній, які лише прикрашали основне — матерію таформу, і тому могли бути з легкістю змінювані. У своючергу так звана “літургічна наука” (наскільки у даномувипадку взагалі можна було говорити про її науковість)зводилася до навчання діючих літургічних приписів,наближаючись до своєрідного юридичного позитиF

візму. Літургічний рух двадцятих років намагавсязапобігти такому небезпечному розриву та осмислитиприроду Святих Тайн на основі їхньої літургічноїформи. Була зроблена спроба зрозуміти Літургію нелише як більш–менш випадкову сукупність церемоній,але як відповідний вияв Тайни в літургійному богоFслуженні, що розвинувся з самого її нутра. КонституціяІІ Ватиканського Собору про Літургію представила цейсинтез у яскравому світлі, хоча і в досить виваженийспосіб, і таким чином поставила як перед богослов’ям, такі перед катехезою завдання поновому та глибшезрозуміти саме на основі цього зв’язку Літургію Церквита її Святі Тайни. На жаль, ще й тепер це завдання не євповні виконаним. Літургічна наука знову стремитьвідокремитись від догматики та перетворитись усвоєрідну техніку відправи богослужень. З іншого боку,теж і догматика все ще не набула в переконливий спосіблітургічного виміру. Дуже невлучний реформаторськийзапал сьогодні основується на тому, що все щесприймається богослуження як сукупність церемоній, якіможна за власним бажанням замінити іншими,свіжішими “винаходами”. З цього приводу та на основісправді глибого літургічного мислення, знаходимо вКатехизмі золоті слова: “Ось чому жодний сакраFментальний обряд не може бути змінюваний абоманіпульований служителем чи спільнотою згідноїхнього приватного уподобання. Навіть найвищийЦерковний Уряд не може міняти Літургію на свій розсуд,

але в покорі віри та основуючись нарелігійній пошані літургійногоТаїнства” (1125). Катехизм у своїйлітургічній частині, яка впроваджуєта подає основи для розділу проСвяті Тайни, здійснив великий кроквперед, і тому був з великоюприхильністю сприйнятий авториFтетними літургістами, такими яквчений Тревірі Бальтазар Фішер(Treviri Balthasar Fischer).

Не вдаючись до подробиць, хотівби кількома штрихами накреслитидеякі аспекти сараментальноїчастини Катехизму, в котрихнайяскравіше проглядається йогодоктринальна актуальність. Ідеявикласти вчення про Святі Тайнивідштовхуючись від їх літургійFного аспекту, спочатку зустрілася зтією трудністю, що в літургійнійпрактиці Церкви існує множинFність обрядів, тобто не існує

ліругійної форми, яка б була єдиною для всієї Церкви.Це не створювало б проблем, коли б йшлося проКатехизм, адресований для Латинської Церкви чи дляякоїсь окремої помісної Церкви. Однак Катехизм, якийнамагається бути “католицьким” (вселенським) вповному значенні цього слова, який, отже, є зверFненим до всієї Церкви, що живе в різноманітностіобрядів, не може надавати перевагу лише якомусь

Вчення проСвяті Тайнив [новому]Катехизмі(продовження)

Ось чому жоднийсакраментальний обрядне може бутизмінюваний абоманіпульованийслужителем чиспільнотою згідноїхнього приватногоуподобання. Навітьнайвищий ЦерковнийУряд не може мінятиЛітургію на свій розсуд,але в покорі віри таосновуючись нарелігійній пошанілітургійного Таїнства”

10

в і р а і н а у к а

одному обрядові. Як діяти у такому випадку? Катехизмцитує дослівно перш за все найстарший текст, щоописує християнське євхаристійне богослуження,який знаходимо в Апології Юстина Мученика. Цейтвір, укладений для захисту християн передпоганським імператором Антоніном Пієм (138–161),датується 155 роком після Христа (н. 1345). З цьогонадзвичайно важливого джерела, яке несе в собісвідоцтво про самі основи християнської традиції,стоїть у її витоках та передує формуванню окремихобрядів та літургічних традицій, можна отриматифундаментальну структуру євхаристійного богослуFження, яка залишилася спільною для всіх обрядів — такзвана “Missa omnium saeculum”. Беручи за основу цейтекст, з одного боку, отримуємо можливість кращогорозуміння поодиноких обрядів, а з іншого — моFжемо побачити в них спільну структуру центральногохристиянського Таїнства, яке походить з апостольсьFких часів, а, отже, від самого Господа. Така розв’язкавказує на особливість самої концепції Катехизму,котра в жодному разі не повинна стати лише заFхідною (латинською), як також — підкреслюютьСхідні Церкви — не може бути лише візантійською,але повинна мати на увазі всю повноту Передання.Одним з найбільш дорогоцінних аспектів цієї книги єтой факт, що вона містить в собі велику кількістьтекстів Святих Отців, чоловіків та жінок, які булисвідками віри протягом усіх століть. Лише короткийогляд імен вказує на те велике місце, що відведено дляОтців як Сходу, так і Заходу. Також досить вагомим єтут голос святих жінок, таких як: Жанна д’Арк, ЮліFяна Нордвіч, Катерина Сієнська, Тереза з Лізьє та ТеFреза з Авілю. Цей скарб цитат сам по собі надає КатеFхизмові можливість бути цінним матеріалом як дляособистого розважання, так і для приготуванняпроповідей.

Ще одним аспектом літургічного богослов’я, приFсутнього в Катехизмі і на якому я б хотів заакценFтувати увагу, є наголос на пневматологічному виміріЛітургії (дія Святого Духа під час богослуження). Якразпневматологія — вчення про Святого Духа — є тоюоптикою, в якій необхідно розглядати доктрину КатеFхизму для того, щоб зрозуміти його особливості.Засадничою є секція, присвячена Святому Духові вконтексті інтерпретації Символу Віри (числа 683–747). Книга підкреслює перш за все внутрішнійглибокий зв’язок між христологією (вчення про ІсусаХриста) та пневматологією (вчення про Святого Духа),який випливає вже з самого імені МесіяFХристосFПомазаник. Властиво “помазання” у патристичнійтрадиції означає проникнення Особи Христа ДухомСвятим, “живим” миром. Надзвичайно важливим єрозділ, присвячений символам Святого Духа (числа694–701), де виявляється ще один типовий аспектКатехизму: його особлива увага до образів та символів.Тут немає місця лише абстрактним міркуванням тапоняттям, але на перший план виносяться власнесимволи, які дають глибоке внутрішнє бачення

всесвіту, пронизаного таїнством Божої присутності. Втой же час ці символи відкривають стосунки зі світом(нехристиянських) релігій. Наголошуючи на образFності та символізмі, ми входимо через них у ліFтургійне середовище, оскільки богослуження живеякраз символами. Тема Духа Святого знову виходитьна перший план у вченні про Церкву (числа 797–810),тринітарний її аспект (вчення про дію ПресвятоїТрійці під час літургійного богослуження). Знаходимотакож пневматологічну тематику в частині, присFвяченій Святим Тайнам (числа 1091–112), яка тежнадає тринітарного виміру питанню Літургії. ПневFматологічне розуміння Літургії допомагає правильнозрозуміти Святе Письмо — діло Духа Святого.Протягом літургічного року Церква переходить всюісторію спасіння та переживає сьогодення цієї історії,читаючи Святе Письмо в духовний спосіб, тобтоопираючись на основного його автора, що надихнувСвяте Письмо та надихає нас для правильного йогорозуміння. На такій основі — на основі походженняБіблії від єдиного Духа — стає зрозумілою внутрішняєдність Старого та Нового Заповітів. Це дає можлиFвість Катехизмові продемонструвати внутрішню тягFлість між богослуженням єврейським та християнсьFким (число 1096). Між іншим, тут потрібно зауважити,що тема Церкви та Ізраїлю проходить червоноюниткою через всі частини Катехизму і тому не можебути правильно оцінена лише на основі якоїсь однієїйого частини. Сам той факт, що Катехизм наголошуєна пневматологічному аспекті Літургії, беззаперечнонаближає його та приводить до відповідності зтрадиціями Східних Церков.

Наостанок необхідно зауважити, що Катехизмприсвячує належну увагу питанню культу та культури.Про інкультурацію є сенс говорити насправді лише втому випадку, коли питання культури є засадничим дляпроблеми культу як такого, оскільки богослуженняFкульт використовує елементи культури для виявлення,переживання і святкування таїнства. В свою чергу,міжкультуральна зустріч (що є присутньою в моментпередачі віри з однієї культури в іншу) може бутилише тоді чимось більшим від простого зовнішньогонашарування одних елементів на інші, коли ритуальніформи, що розвинулися в лоні християнського культу,містять у собі внутрішній зв’язок з різними йоговидами та формами, що є властивими іншим культуFрам. Ось чому Катехизм яскраво висвітлив космічнийвимір християнської Літургії, який є фундаментальFним для вибору та пояснення літургійної символіки.Про це говориться так: “Великі релігії людства свідчать,часто в захоплюючий спосіб, про цей символічний такосмічний зміст релігійних обрядів. Літургія Церквипередбачає, інтегрує та освячує елементи сотвореногосвіту та людської культури, надаючи їм гідністьвидимих знаків невидимої Божественної Благодаті танового сотворення у Христі” (число 1149). На жаль, вокремих частинах Церкви літургічна реформавідбулася дуже однобічно, тобто була сприйнята лише

11

в і р а і н а у к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

з інтелектуалістичного боку — якспосіб навчання релігії, і до того жбула надFзвичайно культурно бідноюяк з точки зору церковної музики таобразотворчого мистецтва, так і щодоприготування лірургійного просторута форми богослужень. ПристосоFвуючи богослуження виключно додидактичних потреб присутніх, велиFкий космічний дух Літургії, його глиFбина та динаміка були звужені дотакого ступеня, що викликає серйознезанепокоєння. Супроти таких викривFлень Катехизм подає всі необхідні інFструменти, на які чекає нова генераціяхристиян.

Доктрина християнськоїморалі в Катехизмі

Розгляньмо, накінець, третю частинуКатехизму, яка називається “Життя у Христі”,присвячену хрисFтиянській моралі. Підготовка цієїчастини була, без сумніву, найважчою. Ця трудністьполягала з одного боку в тому, що на сьогоднішнійдень існує багато різних засад структуризаціїхристиянської моралі. З іншого боку її складалинепрості проблеми в ділянці політичної та суспільноїетики, біоетики, які, стоячи перед все новимивикликами сьогодення, знаходяться в лоні швидкогоеволютивного процесу. Тут присутня і антропологічнапроблематика, оскільки дебати про подружжя та сім’ю,про етику статевого життя є тими питаннями, щосьогодні стоять надзвичайно гострими. Катехизм непретендує представити якусь єдино можливу формуморального богослов’я, може навіть найкращу — це неє його завданням. Він намагається накреслитизасадничі антропологічні та богословські лінії, які єосновоположними засадами морального життя.Вихідною точкою для цього розділу є презентаціягідності людської особи, котра є воднораз причиною їївеличі, як, також, і моральної відповідальності. Далівказується на внутрішню рушійну силу і засадиоцінки морального життя, теж на прагнення людинибути щасливою. Це первинне прагнення людини,якого ніхто не може заперечити, є бажання досягнутисвого щастя, вповні зреалізувати та побудувати внайкращий спосіб своє життя. Мораль, в розумінніпропонованому Катехизмом, що осноFвується навченні Святих Отців, зокрема Августина,є доктриною вдалого життяє доктриною вдалого життяє доктриною вдалого життяє доктриною вдалого життяє доктриною вдалого життя — пояснення, якщо такможна висловити, правил, як стати щасливимправил, як стати щасливимправил, як стати щасливимправил, як стати щасливимправил, як стати щасливим. Книгапоєднує це вроджене прагнення людини з блаFженствами, проголошеними Ісусом Христом, які визFволяють поняття щастя від будьFяких банальностей таповертають властиву йому глибину. Таким чином, цізасади демонструють внутрішній зв’язок між абсоFлютним добром, котрим є Бог, та щастям людини.Після цього розглядаються в Катехизмі основні компоF

ненти морального життя — свобода, об’єкт та намір,пристрасті, совість, чесноти, їх фальсифікація в гріFхах, суспільний характер людського єства, як, також,співвідношення між законом та благодаттю. ХристиFХристиFХристиFХристиFХристиFянська мораль ніколи не може бути зведеною доянська мораль ніколи не може бути зведеною доянська мораль ніколи не може бути зведеною доянська мораль ніколи не може бути зведеною доянська мораль ніколи не може бути зведеною допростого етичного юридизмупростого етичного юридизмупростого етичного юридизмупростого етичного юридизмупростого етичного юридизму, а також є чимосьбільшим від простої етики виключно людськогочеснотливого життя. Вона є завжди діалогованоюетикою, оскільки моральне життя розвивається наоснові зустрічі людини з Богом. Тому тут не йде мовалише про автономну, автархічну людську мораль(автархічна мораль — це коли кожна людина сама виFрішує, що є добре, а що є зле, і сама формулює свійприватний закон), але про відповідь людини на дарбожественної любові. Цей дар вводить людину вдинаміку життя в любові Самого Бога, що єдина єздатною дати їй свободу та підняти до справжньоїбожественної висоти. Таким чином, мораль не є факFтором лише людським, як також чимось скритим відзовнішнього ока. Справжнє моральне життя є цілкоFвитою самовіддачею та цілковито нашою особистоюдієвістю. Така самовіддача та прояв у ній діючої особиі є справжньою любов’ю, яка не нищить людину, анавпаки — дає можливість віднайти саму себе.

Вважаю дуже важливим той факт, що Катехизмпомістив доктрину про оправдання (вчення Церквипро те, що Христос через Свою хресну жертвукожного грішника, що увірував у Нього і кається,перероджує у Святій тайні Хрещення та робитьгрішника праведником, а засудженого — спраFведливим) в серце свого трактату з етики. Тільки теперстає зрозумілим співвідношення між свободою таблагодаттю, існування “в стосунку до іншого”, яксправжне існування “в собі” та “для іншого”. Під часпошуку порозуміння між католиками та протесFтантами цілком справедливо виникло питання про те,яким чином доктрина про оправдання знову можебути представлена для сучаної людини. Я переF

12

в і р а і н а у к а

конаний, що Катехизм своєю презентацією даноїтематики в лоні саме антропологічного бачення основморально доброго життя людини, зробив великийкрок вперед для того, щоб уможливити її новерозуміння. А, щоб показати, яким чином є осмисленийтрактат про оправдання в новому Катехизмі, хочузацитувати хоча б три елементи, які він переймає відвеликої традиції Отців Церкви та святих. СвятийАвгустин вважає, що “оправданнянечестивця є ділом набагато більшимвід сотворення неба і землі”, оскільки“небо і земля перейдуть, в той же час,коли спасіння та оправдання неминуть ніколи”(in Joh. 72, 3). Вінпереконаний, що оправдання грішFників перевершує навіть сотворенняангелів у їх святості, оскількизасвідчує ще більшу любов (число1994). З цього приводу цікавою є щеодна фраза Августина з молитви:“Спочинок, в який Ти увійшовсьомого дня після того, коли сповнивТвої діла, що були дуже добрими. . ., єпророцтвом, яке засвідчує нам ТвояКнига: також і ми, після закінченнянаших досить добрих діл, безперечноза Твоїм даром, у суботі вічного життяспочинемо в Тобі (Conf. 13, 36, 51)”(число 2002). І ще один чудовий вислів св. Терези зЛізьє: “Після земного заслання сподіваюсь радітибезконечно Тобою в Батьківщині; але не хочу збиратизаслуги для Неба: хочу згоріти лише задля самої ТвоєїЛюбові. . . Ввечері цього життя стану перед Тобою зпорожніми руками; тому не прошу Тебе, о Господи,зважати на мої діла. Всяке наше оправдання не єбезплямним у Твоїх очах. Прагну зодягнутись ТвоєюПраведністю та отримати від Твоєї Любові вічнепосідання Тебе Самого. . .” (число 2011).

Розділ про оправдання є значним екуменічнимздобутком Катехизму. Це свідчить теж і про той факт,що неможливо відкрити для себе екуменічний вимірКатехизму, якщо обмежимося до пошуку за цитатамидокументів про екуменізм, чи лише коли на основіпереліку аргументів розглядатимемо вживану лексику.Його можна добачити лише тоді, коли читається цякнига у її цілості. Тільки так стане очевидним, щопошук за тим, що єднає християн, плазмує його у всійповноті.

Сам зміст моралі трактується у Катехизмі на основіДекалогу. Катехизм пояснує його, як це є правильно,на основі Святого Письма, діалоговано, тобто вконтексті Заповіту. Разом з Орігеном підкреслюється,що першим словом Декалогу є слово “свобода” —свобода, яка стає дійсністю під проводом Бога: “Я єГосподь, Бог Твій, що вивів тебе із землі єгипетської, здому неволі” (число 2061). Таким чином, моральнежиття є “відповіддю на ініціативу божественноїлюбові” (число 2062); разом з Іринеєм Декалог

розуміється як приготування до дружби з Богом таєдинодушності з ближнім (число 2063). Якщо такДекалог сприймається цілковито в контексті Союзу(між Богом та людиною) та історії спасіння, якпроголошення слова та відповідь на нього, він, тим неменше, бачиться в той же час як підвалина раFціональної етики, як нагадування того, що розумсправді був у стані збагнути. І знову цитується

св. Іриней: “Від самого початку Богзакорінив у серці людей заповідіприроднього закону. Пізніше Вінобмежився до того, що пригадав їхїхньому розумові” (Adv. Haer. 4,15,1)”.Це є важливим елементом Катехизму:він опирається на здатності людськоFго розуму розуміти та сприймати.Мораль, що розвивається на основіДекалогу, є мораллю раціональною,яка живе, будучи підкріпленоюрозумом, що його дарував нам Бог,коли, тим часом, Він своїм Словомнам пригадує те, що є глибокозаписаним в душах кожного з нас.

Нас може здивувати відносно обмеFжена роль, яку виконує христологіяу структуризації етики Катехизму. Упередсоборових підручниках юснаFтуралістична (та, що основується на

природньому законі) ментальність була виключнодомінуючою. Рух наукового оновлення, що мав місцеміж двома світовими війнами, сильно наполягав,натомість, на перехід перш за все до богословськоїконцепції моралі та запропонував впорядковувати їїдовкола вчення про наслідування Христа або простоосновувати її на любові — всеобіймаючій основікожного християнського морального вчинку.Соборова Конституція про Церкву в сучасному світі(Gaudium et Spes) підтримує цю ідею відходу відлегалістичного мислення та наголошує саме нахристології, особливо на пасхальному Таїнстві, що єосновою християнської моралі.

Необхідність розвивати правдиво біблійну моральстала наказом, який випливав із Собору. Однаквищезгадана Конституція в окремих темах, якразчерез те, що йде мова про діалог із сучаснимнехристиянським світом та про спільні для всіхнайсуттєвіші вартості, широко вживає різного родураціональні аргументації та не має наміруобмежуватись лише до Одкровення. Основні напрямнілінії Собору можуть вважатись свого родуімперативом для того, щоб інтерпретувати моральзасадничо в біблійному та христоцентричFномуключі. Однак в післясоборовому періоді дуже швидкостався радикальний переворот: вважається, що Бібліяцілком не може нести у собі жодної “категоріальної”моралі; зміст моралі необхідно завжди передавати запосередництвом раціональних середників. ВажливістьБіблії зводиться лише до рівня мотивації поведінки,

Хто шукає в Катехизміякоїсь новоїбогословської системичи нових вражаючихгіпотез — будерозчарований. Такийтип новинок не єзавданням Катехизму.Він дає можливість,основуючись наСвятому Письмі...представити органічнебачення цілісностікатолицької віри

13

в і р а і н а у к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

Коли задуматись над цим питанням, то, наперший погляд, воно виглядає недоречним,оскільки чудово знаємо, що Христос був

розп’ятий на хресті. Проте, насправді не все такпросто, як одразу здається. Причиною сумнівів стаютьСвідки Єгови. У своєму вченні вони категоричновідкидають можливість того, що Христос був розп’ятийна хресті — для них Його розіп’яли на стовпі. Дехтостверджує, що спростувати це дуже просто, вистачаєтільки відкрити Святе Письмо у місці, де є опис стратиХриста, зацитувати відповідні стишки — і проблемавирішена. Але у Свідків Єгови, як завжди, стосовноцього є зазделегідь приготовлена відповідь. Вонизвертаються до грецької мови, у якій слово stauro,jмає декілька значень. Воно може означати стовп, кіл,хрест, навіть частокіл (згідно з греко–російськимсловником А. Д. Вейсмана, 1991 р.). Саме таке широкезначення цього слова і не дозволяє з певністюсказати, хто ж насправді має рацію у цьому питанні.Тому цю проблему слід розглядати в різних аспектах:як у білійних, так і в історичних.

Ми розпочнемо з біблійних джерел, оскільки Свідкиприймають лише Святе Письмо. Проте, це будуть дещоопосередковані докази, оскільки кожен раз, коли ми

а не безпосередньо до самого змісту християнськоїморалі. Таким чином, з точки зору змісту, і СвятеПисьмо, і христологія виключаються з християнськоїморалі у спосіб ще радикальніший, ніж будьFколи.

Різниця нового типу думання в порівнянні зпередсоборовим періодом полягає в тому, що тутприсутня відмова вже навіть від ідеї природньогоправа та природнього морального закону, яка завждиза основу моралі ставила віру в сотворення людини.Таким чином, починає розвиватися моральрозрахунку, яка зважає лише на розрахунокпропорційності загальних позитивних чи негативнихнаслідків того чи іншого морального вчинку. У такійважкій ситуації енцикліка Veritatis Splendor прояснилаосновні положення, що стосуються самої сутіхристиянської моралі та стосунку між вірою тарозумом, що є джерелом формулювання етичнихнорм.

Катехизм — без жодної претензії на систематичність— підготував ці елементи (що їх потім наголошено венцикліці). Христологічні принципи є присутні в теміпро щастя (блаженства), як також і в антропології.Теми закону та благодаті розглядаються в оптиці Завіту,який знайшов своє остаточне об’явлення таздійснення в Особі воплоченого Слова, що принеслановий контекст Декалогу та нові засади йогопояснення.

Однак Катехизм не ставив собі за мету опрацюватиякусь закриту систему. У пошуках за христологічнонатхненною системою християнської етикинеобхідно мати на увазі, що Христос є воплоченимБожим Словом, що Він прагне, щоб наш розумвіднайшов, перш за все, самого себе. Первиннезавдання Декалогу — маючи на увазі кінцеву глибинута покликання, що міститься у ньому для нашогорозуму — не заперечується внаслідок зустрічі зХристом, але здіснюється у повній його зрілості.Етика, яка, сприймаючи Одкровення, хоче бути поFсправжньому раціональною, дійсно відповідаєХристові, зустрічає Його та отримує дар Нового Завіту.

Хто шукає в Катехизмі якоїсь нової богословськоїсистеми чи нових вражаючих гіпотез — будерозчарований. Такий тип новинок не є завданнямКатехизму. Він дає можливість, основуючись наСвятому Письмі, на всьому багатстві Церковного ПеFредання з усіма його різновидностями у світлі ІІВатиканського Собору, представити органічне баFчення цілісності католицької віри, яка є прекрасноюякраз у своїй повноті. Несе красу, в якій сяє світлоправди. Актуальність Катехизму — це актуальністьправди, що є ще раз поFновому передумана тависловлена. Ця актуальність переживе нарікання всіхїї критиків.

Йосиф Кардинал РЙосиф Кардинал РЙосиф Кардинал РЙосиф Кардинал РЙосиф Кардинал Рацінгерацінгерацінгерацінгерацінгер

Переклад з італійської здійснивПереклад з італійської здійснивПереклад з італійської здійснивПереклад з італійської здійснивПереклад з італійської здійснив

о. д%р Святослав ШЕВЧУКо. д%р Святослав ШЕВЧУКо. д%р Святослав ШЕВЧУКо. д%р Святослав ШЕВЧУКо. д%р Святослав ШЕВЧУК

На чому буврозп’ятий Христос?“Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, ісвятеє Воскресення Твоє славимо”.

14

в і р а і н а у к а

наводимо якусь цитату, де фігурує слово “хрест”, вонистверджують, що це “неправильний переклад”. Отож,не будемо брати до уваги ці стишки, а наведемо деFкілька прикладів, що в непрямий спосіб говорять нампро те, як був страчений Христос.

Найперше — це уривок з Євангелія від Матея: “Надголовою у Нього прибито напис, за що Його засуFджено: “Це Ісус — Цар Юдейський” (Мт. 27, 37).Важливим фактом у даному уривку є те, що напис булоприбито над головою. Це яскраве свідчення того, щоІсус був розіп’ятий на хресті, в іншому випадку Матейби написав, що напис було прибито над руками, що єсвідченням про стовп.

Іншим доказом є текст з Євангелія від Івана: “Істинно,істинно кажу тобі: Коли ти молодший був, то сампідперізувався і ходив туди, де сам бажав. А як постаFрієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебеінший, і поведе, куди ти не схочеш. Сказав же він це,вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивFши те, сказав йому Ісус: “Іди за мною” (Ів. 21, 18–19). Наперший погляд, цей текст не має жодного зв’язку знашою проблемою, але це тільки на перший погляд.Христос пророкує Петрові його смерть. Він будезв’язаний, і його поведуть на страту. Проте вислів “рукисвої простягнеш” означає не тільки ув’язнення, але й тусмерть, якою він помре, тобто “руки свої простягнешна хресті”. Підтвердженням цього є святоотцівськатрадиція. Про смерть Петра згадує Тертуліан і Оріген.Вони пишуть про те, що Петра було розіп’ято на хрестіу Римі, але він не бажав себе уподібнювати до Христа,тому просив, щоб його розіп’яли догори ногами.

Однак не тільки вони говорять про хрест і розп’яття.Інший Отець Церкви Ігнатій Богоносець у своємупосланні до Тралійської Церкви говорить: “…єретикине є садженцями Отця. Якби вони були ними, то були бгалузками, хрест і плід їхній був би нетлінний”.

Хоча такі докази Свідки можуть не прийняти задостатні, мовляв, Отці Церкви жили пізніше, і їх думка— це думка пізніших християн, яка вже на той часвідійшли від правди, принаймні так стверджуютьСвідки Єгови. І таке трактування Святого Письма — цепросте припущення, що нічого не доказує. Хоча усвоїх журналах вони доситьFтаки часто посилаютьсяна вчення Святих Отців, але у власній інтерпретаціїцитують тільки те, що придатне для підтримки їхньоїдумки, не беручи до уваги всього вчення.

Тому спробуємо використати ті засоби для обґрунFтування своїх доказів, які часто використовують вони,тобто наукові археологічні дані.

В одній своїй книжці “Prowadzenie rozmow napodstawie Pism” (пол.) Свідки наводять цитати різнихнауковців, які ставлять під сумнів можливість розп’яттяХриста на хресті. Обґрунтовують вони це тим, що такепоняття, як хрест, прийшло у християнство зпоганства разом із новонаверненими. Окрім того,наводиться переклад слова stauro,j, за основнезначення якого якраз і береться слово “стовп”. Але

більш вагомого доказу на підтвердження свого вченнявони все ж таки не дають.

Для підтвердженя версії про хрест наведемо уривок зістатті, у якій описано цікаві археологічні дані, причому тут теж ведеться полеміка про правдивість вченняСвідків Єгови: “У пошуках підтвердження своєї теоріїпро стовп покарання “Вартова Вежа” й сама прибігаладо підтримки археології, посилаючись на працюкатолицького вченого Юстуса Ліпсія (1547–1606).Однак це посилання на вченого, що жив у XVI сторіччі,— лише ще один очевидний приклад того, як СвідкиЄгови поступаються чесністю у прагненні виправдатисвоє навчання. У Додатку до “Перекладу Нового Світухристиянських грецьких Писань” (видання 1950 року)відтворена одна з гравюр, наведених у роботі De CruceLiber Primus Ліпсія. Ця ілюстрація зображує людину,розіп’яту на вертикальному стовпі, у зв’язку з чим“Вартова Вежа” заявляє читачам: “Саме так був розFп’ятий Ісус”.

Однак у De Cruce Liber Primus можна знайти цілий ряділюстрацій, що зображають розп’яття, причомуздебільшого вони представляють людей розіп’ятимине просто на стовпі, а на стовпі з горизонтальною поFперечкою, тобто на хресті.

Є ще й інша обставина — Ліпсій аж ніяк не стверджує,що Ісус був розп’ятий на вертикальному стовпі, у чомусаме намагається переконати своїх читачів “ВартоваВежа”. Він твердо вірив у хресну смерть Христа. Аленавіть сьогодні, у своєму останньому виданнігрецького Нового Завіту, “Вартова Вежа”, як і раніше,посилається на Ліпсія, хоча й трохи іншими словами.

Ще більш разючими були відкриття 1945 року в Талпіоте.Там були знайдені 11 похоронних урн із християнFського цвинтаря у Витанії. На цих урнах також було виFбите зображення хреста, а дата поховання — приблизно42–43 рр. по Хр. — трохи більше 10 років після смерті тавоскресіння нашого Спасителя. Ця знахідка не залишаєжодних сумнівів у тому, як саме помер Ісус Христос, іколи хрест став християнським символом”1.

Інше наукове свідченням нам подає медицина. Справав тому, що людина, розп’ята на стовпі з витянутимируками над головою, помирає набагато швидше, аніж

15

в і р а і н а у к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

на хресті. В такому положенні діафрагма майже удвічізменшує грудну порожнину, стає дуже важко дихати,і людина в коротому часі просто задихається. У тойчас розп’яття на хресті до цього не призводить. ЛюFдина помирає від виснаження. Така смерть могла триFвати годинами, а часом і декілька днів. Саме тому втодішній Римській імперії застосовувалось для сильніFшого остраху розп’яття на хресті, а не на стовпі, і цебуло найганебнішою і найстрашнішою на той час муFченичою смертю. Різні історичні джерела підFтверджують те, що саме хрест був знаряддям для страFти. Хоча є також і згадки про стовп, але для покарання.До нього прив’язували засуджених і били бичами.Проте це не означає, що їх розпинали на ньому.

Але навіть після таких доказів Свідки всеодностверджують, що Церква вводить людей в оману,навчаючи про хрест. Адже якщо брати до увагиісторичні дані, то можна побачити, що розпинали в тічаси нібиFто на “Т”Fподібному хресті, а не на чотириFраменному. І це справді так. Але тоді варто запитати уних або у тих людей із їхнього товариства, які досліFджували цю проблему: чи насправді вони читали СвятеПисьмо? Бо саме в ньому є відповідь на цей закид. Цецитата, яку ми вже вище подавали — Мт. 27, 37. Тутчітко вказано, що над головою Ісуса прибито дощечкуіз вироком. Якщо б Його розіп’яли на “Т”Fподібномухресті, то що мав на увазі Матей? Та й взагалі, у пізніFших часах існувала практика прибивати вирок, надголовою страченого.

Доволі таки часто можна почути від Свідків і те, що хрест— це поганський символ, а навіть якщо ми, християни,його й використовуємо, то чому він такий різномаFнітний. Деякі хрести містять розп’яття, інші — ні, одні —чотирираменні, інші — п’ятираменні… Чому йому відFдається стільки почестей, коли Святе Письмо чіткозабороняє будьFяке поклоніння образам чи ідолам.

Так, християни вшановують символ хреста. Але цяповага в жодному разі не дозволяє нам поклонятисязображенню або перетворювати його на ідола. Як іТертуліан (біля 160–200 рр.), ми вважаємо за необхідFне зняти з християн несправедливі звинувачення упоганському поклонінні хрестові. Хрест — це лишепам’ятний знак, що завжди нагадує нам про те, щоГосподь Ісус Христос зробив заради грішних людей.Жоден щирий віруючий не стане поклонятисяшматку дерева або металу так, як Богові.

Що ж до різноманітності форм хреста, то це, в першучергу, залежить від традицій різних народів, протезначення і важливість його аж ніяк від цього незмінюється. Тому зверенемо увагу на описи кількохрізновидів хреста та їх значення. Хрест чотирираFменний рівносторонній догматично означає, щоХресту Христовому прирівнюються всі кінці Всесвіту.

Хрест чотирираменний з подовженою нижньоючастиною символізує довготерпіння БожественноїЛюбові, що віддала Сина Божого на хресну жертву загріхи світу.

Хрест чотирираменний з півкругом у вигляді півмісяцявнизу, де кінці півмісяця звернені нагору — дуже давнійвид хреста. Найчастіше такі хрести ставилися іставляться на куполах храмів. Хрест і півкруг означаютьякір порятунку, якір нашої надії, якір заспокоєння уНебесному Царстві, що дуже відповідає поняттю прохрам як про корабель, що пливе до Царства Божого.

Хрест восьмиконечний має одну середню поперечину,довшу за інші, над нею одну пряму коротшу, під неютеж коротку поперечину, один кінець якої піднятий ізвернений на північ, інший — опущений і зверненийна південь. Форма цього хреста найбільше відповідаєтому хресту, на якому був розп’ятий Христос. Томутакий хрест уже не тільки знамення, але й образхреста Христового. Верхня поперечина–табличка знаписом “Ісус Назарянин Цар Юдейський”, прибитаза наказом Пилата над головою Спасителя. Нижняпоперечина — підставка для ніг, яка служила длязбільшення мук Розп’ятого, тому що оманливе відчуттядеякої опори під ногами спонукує покараного мимоFволі намагатися полегшити свою вагу, спираючись нанеї, чим тільки продовжується час мук.

Догматично вісім кінців хреста означають вісімосновних періодів в історії людства, де вісім — це житFтя майбутнього віку, Царство Небесне. Саме тому одинз кінців такого хреста вказує на гору. Це означаєтакож, що шлях у Небесне Царство відкритий Христомчерез Його Покутний подвиг згідно Його ж слів: “Я єдорога, істина і життя” (Ів. 14, 6). Коса поперечина, доякої прибиті були ноги Спасителя, означає порушеннярівноваги гріхом і перебування всіх без виняткулюдей під його владою. З хрестом, отже, у світі почавсяновий процес духовного відродження у Христі і виFвищення над царством пітьми до Царства Небесного,світла. Саме цей рух порятунку людей, піднесення їхвід землі до неба, що відповідає ногам Христа, якоргану руху людини, що творить свій шлях, і знаменуєсобою коса поперечина восьмираменного хреста.

Коли на такому хресті зображений Ісус Христос, хресту цілому стає повним образом Розп’яття Спасителя ітому містить у собі всю повноту спасаючої сили, вклаFденої у хресному стражданні Ісуса.

Співставивши всі ці факти, можна зробити одинвисновок: хоча грецьке слово stauro,j і має одне іззначень “стовп”, проте у Святому Письмі єдиним праFвильним значенням може бути тільки “хрест”. На основівищесказаного можемо сміло використовувати цитати зіСвятого Письма для захисту християнського розумінняхреста. А якщо Свідки Єгови і далі стверджуватимуть, щоце неправда, а хрест — це ганьба, тому хай для них цебуде справді ганьба, а для нас, християн, це — символперемоги — перемоги хресної над нашими гріхами.

Ігор ТАБАКАІгор ТАБАКАІгор ТАБАКАІгор ТАБАКАІгор ТАБАКА

1. Полемика cо Свидетелями Иеговы — Полемика — СвидетелиИеговы и Крест Христа (ЦАИ) – http://www.synergia.itn.ru/iegova/polemica/krest.htm

16

в і р а і н а у к а

Людина, яка занадто або недостатньо адаптованадо середовища і в її поведінці проявляютьсячасті або циклічні відхилення, є залежною від

хвороби, яка називається “невроз”. Це нервовезахворювання, розвиток якого можна пояснити натакому прикладі: дитина є наділена природнимипотребами й інстинктами; вона хоFче, наприклад, щоб її брали на руки,пестили чи просто на неї зверталиувагу. У випадку, коли ці елементарнібажання не виконуються або задоFвільняються дуже поверхнево, виниFкає замішання в середині дитини і зчасом з’являється відчуття відкиFнутості. Також і перебільшена турFбота у вихованні дитини може приFзвести до виникнення різного родустрахів. Як нестача турботи, так і надFмірна увага може стати причиноюзародження страху перед життям,через що потім не розвиваються меFханізми захисту в дитині. Людина, вякій вкорінився страх, вчиться чимшвидше його витінити як щосьнебажане. Так і ми сприймаємо якнебажані гнів, почуття провинитощо, і меншFбільш свідомо знаходимо у своїйповедінці різні методи, які помагають чим швидше цеусунути. Страх може стати в майбутньому причиноютого, що людина буде боятися взяти будьFякий провіду свої руки, зробити самостійне рішення, взятивідповідальність за своє життя. . . Причина, в такомувипадку, ховається у тому, що батьки постійнорозчищали дорогу дитині, забираючи каміння зFпід їїніг, тим самим увесь час підсвідомо даючи їйзрозуміти, що вона ні на що не здатна. Так вихованалюдина завжди буде шукати опори у своєму житті вособі більш сильнішій, наприклад, чоловік шукатиме їїв жінці, у якій захоче бачити одночасно і батька, іматір. У даному випадку таке подружжя буде для ньоготільки тягарем.

Той, кому приділяли колись мало часу й уваги, буде всежиття грати роль Попелюшки і, не маючи сили від неївідмовитися, можливо пізніше стане виявляти переFбільшене піклування про інших, щоб пробудити в нихувагу і захоплення собою. Нарешті є й такі, що не здатніі на це; вони впадають у депресію і в’януть, як рослина,яка ніколи не знала ні світла сонця, ні прохолоди води.

Кожна людина по своїй природі має здатність заFхворіти на невроз в його важчій чи слабшій формі, іце не обов’язково буде залежати від подій, які пов’яFзані із її дитинством. У здорової людини є більш виFтривала психіка, і вона в стані витримати бурю життєFвих проблем, не буде боятися зустрічі із життям і нівід кого не втікатиме. Справжній християнин повиFнен бути здатним на життєві сутички, і коли йогоплани й бажання не будуть втілені в життя, не повиFнен впадати у відчай, ображатися. Робити подібне —означає нищити себе, пробуючи добиватися від людейчи від Бога виконання своїх бажань вимаганням. Якми реагуємо на всі наші проблеми — це ще залежить йвід образу Бога в нас. Часто в таких ситуаціях насохоплює почуття провини; і замість того, щоб її визFнати, тобто прийняти свою тінь, багато християн

намагаються витіснити це відчуття ікомпенсувати, наприклад, молитвою,побожними жестами, жертвоприноFшеннями, якимось обіцянками абоіншими практиками. Але Бог не хоченашої жертви (Пс. 51). Він чекаєдовір’я і пропонує примирення.Багато християн недостатньо наFдіються на Бога, вони приносятьжертви, бо дати один раз клятвунабагато легше, ніж ціле життя заFлишатися вірним Богові. Цесвідчить, що людина намагаєтьсякомпенсувати брак своєї віри неFобов’язковими побожними діями.Молитва, яка мала б бути прямимзв’язком із Богом, часто для самиххристиян стає обтяжливою, неFбажаною; стає такою, в якій ми розFчаровуємося, бо не бачимо її

результатів і через те на неї майже завжди не“вистачає часу”.

Проблемою сьогодення є те, що ми всі кудись біжимо,так пірнаємо у свої проблеми або в проблеми інших,що ці проблеми поглинають наш час зустрічі із Богом,вони поглинають всю людину. Коли ми почуємо просебе, що є хворими тілесно або духовно, то в нас одраFзу ж опускаються руки. Тоді людина стає незадовоFленою життям. Усі здобутки, які вона має, відходять назадній план, стають недостатніми. Тоді вона, на перFший погляд, зупиняється, але однак знову біжить, шуFкаючи за зціленням будьFякими засобами. А причиFною хвороби може бути тільки одне — людина посFтійно у житті біжить, а Бога залишає в стороні, “напотім”. Тоді ж, коли вона прибігає до Нього, то хочемоментального зцілення, а це неможливо. Бо тільки упостійному спілкуванні з Богом людина може осягнутизцілення, мир і спокій. Потрібно зробити над собоюпевні зусилля, а це сьогодні мало кому подобається.Тільки зупинившись і побачивши, де є Бог у моємужитті і що я маю зробити, щоб Він завжди в мене бувна першому місці, тільки наполегливою працею над соF

Бог є інший(продовження)

Потреба зцілення. Чому хворіютьневрозом?

Проблемою сьогоденняє те, що ми всі кудисьбіжимо, так пірнаємо усвої проблеми або впроблеми інших, що ціпроблеми поглинаютьнаш час зустрічі ізБогом, вони поглина%ють всю людину. Колими почуємо про себе, щоє хворими тілесно абодуховно, то в нас одра%зу ж опускаються руки.Тоді людина стає неза%доволеною життям.

17

в і р а і н а у к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

бою людина зможе відчути, що Бог її вже зціляє, але,звичайно, на початку це буде дуже боляче і страшно,як, зрештою, і при лікуванні будьFякої тілесної хвороFби. “Лікаря потребують не здорові, але хворі,”— кажедо нас сьогодні Христос. Чи ми, християни, потреFбуємо Його як Лікаря, чи тільки як такого, який поможеі стане більше нам непотрібним. Ісус Христос приFйшов у світ як Спаситель, що хоче спасти усіх людей.Від чого Він нас спасає і, водночас, лікує? Перш завсе, Христос спасає і лікує від гріха, який, як змій, засіву гнізді нашого серця. Постійний заклик Христа: “ПоFкайтеся, бо наблизилося Царство Небесне,” — свідFчить про те, що ми потребуємо покаяння, очищеннявід гріхів. Тож якщо хочемо зцілитися, то слід почативід зцілення нашого духовного єства, що полягає у виFявленні нашого гріха і твердій постанові поправиFтися; це віддатися в руки Того, Хто спасає і лікує,“…і кров Ісуса Христа нас очищує від усякого гріха. Алеколи ми говоримо, що не має в нас гріха, то ми самихсебе обманюємо і правди в нас немає” (І Ів. 1, 8). Колими не визнаємо, що маємо гріх, або визнаємо і не коFристаємо з допомоги, а нищимо себе далі, то чи потріFбен нам тоді Христос? Чи тим самим ми Його в такийспосіб не відкидаємо від себе і від багатьох людей, які єнавколо нас? Задумаймося над тим чи ми можемо і чихочемо запросити Христа у своє життя, а також надтим, що насправді від Нього очікуємо?

Далі буде. . .

Читаючи Євангеліє, ми зустрічаємо підтверджеFння того, що Ісус Христос є істинним Богом(“А Хома відповів і сказав Ісусові: Господь мій і

Бог мій!” (Ів. 20, 28)) і справжньою людиною, бовідчував голод (“А вранці, до міста вертаючись, Ісусзголоднів” (Мт. 21, 18)), терпіння на хресті (“І з тогочасу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він муситьіти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, іпервосвящеників, і книжників, і вбитому бути, івоскреснути третього дня” (Мт. 16, 21).)

Від самого початку християнства Отці Церкви напідставі Євангелія вчать, що у Христі є дві природи —Божа й людська, злучені в одній Особі Сина Божого,Котрий став чоловіком. Це означає, що Христос є одFночасно і Богом, і людиною. Таке твердження вхоFдить у суперечку з нашою людською логікою, оскількиБог є всюди, а людина — обмежена як в часі, так і впросторі. Виникає питання: як в одній Особі СинаБожого поєднати дві природи — безмежну Божу і обFмежену людську? Відповідь полягає в тому, що розумомі людською логікою зрозуміти й пояснити Тайну ВоFплочення Сина Божого неможливо. Дехто це пробувавробити і дійшов до єресей. Тайну Воплочення ми “роFзуміємо” вірою. Про таку здатність віри говорить намапостол Павло: “Вірою ми розуміємо, що віки СловомБожим збудовані, так що з невидимого сталось виFдиме” (Євр. 11, 3).

Для того, щоб зрозуміти, в що ми віруємо, коли гоFворимо про дві природи в одній Особі Христа, нампотрібно з’ясувати, що таке природа, а що — особа.

Природа (за Боецієм (VI ст.)) — це родова ознака будьFякої субстанції. Під субстанцією розуміємо щось конFкретно існуюче (камінь, дерево, людину). Якщо говоFрити про родову ознаку людини, то нею є її дух, душаі тіло, тобто те, що відрізняє людину від всього іншого,що не є людиною. Наприклад, ангела, що, як і людина,має дух, але не має тіла. Коли говоримо про ПриродуБожу, потрібно мати на увазі, що її неможливо вираFзити словами й пізнати розумом. Але вказати на певніознаки Божої природи можна, тому що вони є об’явFлені у Святому Письмі. Такими ознаками, наприклад, єБожа необмеженість, безпочатковість, вічність, всемоFгутність, безконечність, досконалість, незмінність табагато інших.

Особа (за Боецієм) — це індивідуальна (окрема)субстанція (ангел, людина), яка має розумну природу.Коли говорити про Божу Особу Христа, то її індиFвідуальність проявляється у відношенні до інших ОсібПресвятої Трійці. Це означає, що відмінність ОсобиСина Божого полягає в тому, що Він відвічно родитьсявід Отця. Отець не є родженим, а Святий Дух ісходить

Дві природи в однійОсобі Христа

Андрій КОВАЛЬАндрій КОВАЛЬАндрій КОВАЛЬАндрій КОВАЛЬАндрій КОВАЛЬ

18

в і р а і н а у к а

від Отця через Сина. Отже, у цих взаємовідносинахОсіб Пресвятої Трійці Отець щодо Сина є неродженим,Син щодо Отця відвічно родиться, а Святий Духсходить від Отця через Сина. Це виявляє різницю міжОсобами Пресвятої Трійці, що мають одну Божуприроду і є Одним Богом.

“Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цьогосвіту” (Ів. 8, 23), “Я з неба зійшов…” (Iв. 6, 38), “Я йОтець, Ми — одне!” (Iв. 10, 30) — у цих словах вказуFється на те, що Друга Божа Особа має Божу природу,тобто є Богом, воплочується і приймаєприроду людську. Стає справжньоюлюдиною, у всьому подібною до нас,окрім гріха. “Бо ми маємо не такогоПервосвященика, що не міг би співчуFвати слабостям нашим, але випробуFваного у всьому, подібно до нас, окрімгріха” (Євр. 4, 15). Іншими словами,одна Божественна Особа Сина БожоFго утримує в Собі дві природи: Божу ілюдську. Потрібно мати на увазі, що уХристі немає людської особи. Якщо бце було так, то Христос не був биБогом, а лише людиною, тобто ми заперечили б самеВоплочення Бога, що не узгоджувалося б із СвятимПисьмом. Це також видно із наведених вище цитат.

У перші віки християнства не всі приймали правду, щоХристос є істинним Богом і справжньою людиною водній Божественній Особі. А оскільки хотіли пізнатирозумом Тайну Вополочення, то доходили до різнихєретичних вчень, які заперечували то БожественFність, то людськість Христа. Так, чоловік на ім’я Арій

заперечував, що Христос є Богом, а натомість стверFджував, що Він є першим творінням Бога. Цю єресьзасудив Нікейський собор у 325 р. Інша єресь моноFфізитизму (про одноприродність Христа) стверFджувала, що людська природа у Христі перестала ісFнувати через те, що була поглинута БожественноюОсобою Сина Божого. IV Халкедонський Собор 451 р.засудив єресь монофізитизму і проголосив, що уХристі є дві природи — Божа і людська, які є незмішаній незмінні, нероздільні й нерозлучні, а також, властиF

вості двох природ є збережені водній Божественній Особі Христа.Після Халкедонського Собору деякіотці почали вбачати у Христі двіособи, та на V Вселенському Соборі уКонстантинополі (553 р.) ці думкибули засуджені, Собор ствердив, що уХристі є єдина Особа — БожественFна, одна із Трійці. Відповідно все влюдськості Христа має приписуваFтися Його Божественній Особі, якЙого власному суб’єкту — не тількичуда, але й страждання й сама смерть:“Цей, Який був розіп’ятий в тілі,

Господь наш Ісус Христос, є Бог істинний, Господьслави і один із Трійці”

Аполінарій Лаодікейський помилявся, коли почавстверджувати, що Христос не має людської душі.Проти цього хибного вчення виступила Церква,навчаючи, що Предвічний Син Божий прийняв приВоплоченні також і людську душу, яка володієістинним людським пізнанням. Ось чому Син Божий,ставши людиною, “…зростав мудрістю і віком таблагодаттю у Бога й людей” (Лк. 2, 52), тобто, яклюдина, Христос мав набуте навчанням і досвідомжиття знання. Але як Бог, Христос мав безмежнізнання, бо Він — Божий Син і Друга Особа ПресвятоїТрійці. Тому Його знання такі ж, як в Отця і СвятогоДуха, — твердить Церква.

Ще одним помилковим вченням був монотелетизм,представники якого вчили, що у Христі є тільки однаБожественна воля, заперечуючи людську волю, а знаFчить — і справжність людської природи у Христі. У 681 р.VI Вселенський Собор, який відбувся в Царгороді,ствердив у Христі справжність та єдність двох намірів ідвох воль — Божественної й людської — які не протиFстоять одна одній, але гармонійно співдіють разом.

Воплочення Божого Сина є єдиною і неповторноюподією у Всесвіті, яка не означає, що Христос є частFково Богом, а частково людиною. Він істинно ставчоловіком, воістину залишаючись Богом. Ця істинавходить в суперечку із нашим розумом, але її розумомне можна осягнути. Сферою розуму є світ матеріальFний, а світ надприродний є сферою віри. Те, що водній Божій Особі Сина Божого є дві природи — Божаі людська — можна збагнути лише вірою, що є надприFродним даром Божим.

Від самого початкухристиянства ОтціЦеркви на підставіЄвангелія вчать, що уХристі є дві природи —Божа й людська —злучені в одній ОсобіСина Божого, Котрийстав чоловіком.

Роман БАБІЙРоман БАБІЙРоман БАБІЙРоман БАБІЙРоман БАБІЙ

19

д о р о г о в к а з с в я т о с т іПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

Декілька десятиліть це свято було неспраFведливо забутим. Але в часи незалежFності України воно знову відродилося і

наповнилося новим змістом. Свято Матерітриєдине: цього дня ми вшановуємо МатірБожу, Матір–землю та Матір–жінку, щонароджує дітей. Раніше на День Матері людиприходили до церкви. Біля храму співалипісень, вітали матерів теплими словами іквітами. Даючи нове життя, жінка перебираєна себе увесь тягар турбот, обов’язків,пов’язаних з піклуванням про іншу людину,оберіганням її. Кожна стежка, кожна думкадитини пролягає через материнське серце,котре і болить, і радіє, і плаче, і страждаєразом із своєю дитиною.

Мама! Яка гармонiя у вимові слова!Милозвучнiсть i лагідність звукiв обвиваFються довкола серця i залишаються там наFвiки. Це перша любов. У материнськомуобличчі міститься щось таке величне, щосьспорiднене із самими небесами! Тойангельський усмiх над колискою дитини, тойлегкий дотик до хворого та надлюдська виFтривалiсть у журбi та в терпiнні, те геройське пожертFвування задля дитини надає їй якоїсь надземноїсвятості! Природа призначила матері чільне мiсце.Нашi дитячi рученята перші саме до неї простяглися,перше ми її зрозумiли, перше й полюбили. Протягомжиття ми безупинно простягаємо руки до мами, як досвятості. Серед найгiршого оточення, серед найFбурхливіших життєвих хвиль біля мами знаходимотихий рай. Любов матерi — це найбiльша святiсть!Камiнець, кинутий в озеро, творить мiльйони малиххвиль по цiлiм озерi. Так само вплив материнськоїлюбові охоплює нашу душу, i відгомін чуємо до кiнцяжиття. Мати — це ангелFхоронитель дому. Любов iприв’язання до дiтей, дружба зі своїм чоловікомнесвiдомо ставлять матір в осередку домашньогожиття, навколо якого кружляють усi стремлiння тародиннi спомини! Дiм — це матiр. . . Без матерi немаєдому! Материнська любов жеврiє у кожнiй її думцi, укожнiм дiлi. . . Її любов нiколи не вмирає, нiколи незгасає. . . Навiть коли матiр спочине вiчним сном, талюбов далі пробивається серед родини та нераз стаєстимулом до кращого життя чоFловіка чи дiтей. Немає

нiкого на свiтi, хто б замінив мiсце рiдної матері.Шануймо, цінуймо і любімо її!

Свято Матерi криє в собi щось вищого, ніж якесьзвичайне народне свято, бо має початок у серцевинікожного народу — у родинi. Тому це родинне святопотягає за собою найкращі порухи людської душi,воно дає нам нагоду вiддати честь і пошанунайiдеальнiшiй нашiй приятельцi в житті — своїйРодительцiFМатерi. Можемо мати гарних, щирих,добрих друзів, але нiхто не виллє тієї нiжної любові утакому лагiдному тонi i так беззастережено не поFжертвує себе для нас, як матiр, котра привела нас насвiт, немiчних в пеленках вигрiвала, своїми грудьмигодувала, недоїдаючи й недосипаючи доглядала,вберегла від небезпеки, важко працювала для того,щоб її діти могли вчитися, всеціло відавала себе дітям,та й сьогодні готова за нас вiддати своє життя. Вiрналюбов матерi є безконечною і незмiрною. Родина моFже вiдцуратися, друзі — стати ворогами, приятельствоможе забутися, тiльки у материнськiм серцi знайFдемобезкорисливу любов, що зігрiває нас вiд колиски догробу. Немає мови, щоб нею висловити силу, красу,

“МАМА” —найбільше,найкращеслово

д о р о г о в к а з с в я т о с т і

20

героїзм й посвяту материнської любові, бо вона — безFмежна, вона нiжна, безкорислива, невимушена, повнасамопосвяти, гiдна подиву. “Що є Рафаїлова Мадонна”,— каже один письменник, — “як не тiнь материнськоїлюбові, зазначена пензлем на полотнi?” А нiмецькеприслів’я говорить: “Найвища любов — Господа, найFкраща любов — Матерi”.

Материнська доля у житті — незмiнна. Їй призначенокласти здоров’я, а нераз і життя, на вiвтар свогопокликання — покликання ма теринства. “КолиГосподь подумав про Матiр, то мусiв усмiхнутися іззадоволенням, що сотворив її такою багатою,сильною, благородною”. Добра матiр повинна бути нетак гордою тим, що дала гарну вроду дитинi, як тим,що вона перша прищепить добрий характер і добрiприкмети у душу своєї дитини. Найславнішi учителiвизнають, що одна добра матiр вартує десятьохучителiв, бо материнське сeрце — це шкiльна лавкадитини. “Кажуть, що чоловiк найсильнiйший, бопанує над морем, землею і нижчим сотворiнням, але єще бiльша сила, а це рука, що колише колискою —вона володіє свiтом”, — пише англiйський поет Валес.

Дуже прикро, що діти часто не цінують своїх матерів,часто сваряться з ними, та ще й жаліються друзям, щоматері їх не розуміють. Насправді ніхто нас так добрене розуміє, як наша рідна мати; ніхто за нас так нехвилюється і не дбає, як вона. Минає час, та мало хто знас подякував матері за її любов, мало хто сказав їй, якїї любить. Насправді ми або ще не до кінця зрозумілицю безкорисливу материнську любов, або соромимосьвисловити свої почуття вдячності матері, за турботу,за все, а час біжить… Призначенням матерi є не лишеподбати про тiлесне виховання, але й обов’язкомбiльшим і важчим є духовне виховання дитини як дляїї власної користі, так і для добра загалу. Мати нетiльки повинна нагодувати і вдягнути дитину, але йприщепити їй гарнi душевнi прикмети i чесноти, такіяк: любов до своєї родини, свого народу, до рідноїмови і звичаїв, сильну вiру в Бога і прив’язання дорелiгiйноFморального життя; замилування до науки iпрацi, до порядку, до послуху, завзяття до витривалостій пожертви.

Наполеон говорив: “Францiя нiчого так не потребує длярозбудови нації, як добрих матерів. Це найкращасистема в однiм словi”. Особливо у теперiшнiй час середукраїнського народу ідеальна мати є дуже потрібною і миповиннi цьому питанню присвятити бiльше часу, ніж цедо тепер робилося. Українська мати покликана вдихнутиу свою дитину духа, повного посвяти, пожертви ігеройства задля рідного народу, виплекати повагу довсього свого, гордість за все, що є наше, українське.У такій матері основа й майбутнє нашого народу.

Любі українські матері, зі святом вас! Ми вас любимо, мипро вас пам’ятаємо, ми за вас молимося, дякуємо вам зате, що ви є, і нехай благословить вас Господь на довге іщасливе життя.

У сьогоднішньому секуляризованому суспільстві,коли людина втрачає віру в Бога і, нічогодивного, навіть віру в себе, все частіше з’являF

ються так звані “спасителі”, які від імені Бога пропоFнують вирішення чи не усіх проблем людства. Частоможна почути, що хтось там має надприродні дари,якими можна лікувати, передбачати майбутнє і розFв’язувати усі журби й біди, які трапляються на шляхуземного життя людини. На жаль, багато хто йде затими привабливими обіцянками майбутнього щастя ірадості! Рідко ж хто запитає: “Якою силою діє ця людиFна на мене і на інших?” Якраз над цим запитанням нам,в першу чергу, потрібно було б задуматись, і ми мали бпрагнути добре розпізнати тих сучасних “пророків” і“цілителів”, які самі часто до кінця не знають, Хто таFкий був Христос, де Він жив, чого вчив, де помер і яквоскрес, але це, однак, не заважає їм Його іменем і слаFвою прикриватися.

Для того, щоб ми збагнули, чи потрібно нам звертаFтись до таких ворожбитів, екстрасенсів, пророків,звернімось до Божого Слова — Святого Письма.

Вже у Старому Завіті Господь застерігав Ізраїля: “Нехайне знайдеться між тобою такий, хто переводить свогосина чи дочку свою через вогонь, хто ворожить воFрожбу, хто ворожить по хмарах і хто ворожить по птаFхах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто виклиFкає духа померлих. Бо гидота для Господа кожний, хточинить таке…” (Втор. 18, 10–12). Господь знає про своFїх і без Його відома й волосинка з голови вашої не впаFде (пор. Мт. 10, 30), а диявол, немов рикаючий лев, хочепогубити дітей Божих. Сьогодні Сатана та його слуги,які віддались йому на службу, і кожного дня й годинивсе з більшою силою стараються погубити душі людей,які їм довіряють.

Особливо сильно впливають вони на тих людей, які немоляться, не постять, не чинять добрих діл. Саме тіверстви стають жертвами таких “добродіїв”. Адже,перебуваючи далеко від Бога, стривожені своїм горем,вони не здатні побачити справжню суть своїх “ціFлителів”.

Ми маємо пам’ятати, що навіть великі святі, які віддаваFли своє життя за Бога, не мали якихось особливих даFрів. А тут люди, які часто не знають, як правильно переFхреститись чи помолитись “Отче наш”, звідкись маютьтакі особливі дари. І чи може така людина, яка є далекавід Бога, щось особливого зробити у нашому житті.

У Діяннях Апостолів (16, 16–19) говориться про жінку,що мала духа віщуна і віщуванням справляла панамсвоїм великий заробіток. Подібне щось стається ісьогодні. Часто ті новітні “пророки” мають, як кажутьтепер, “за дах” елементи злочинного світу, з якимиділяться грошима, забраними від обманутих людей.

Ворожбицтво:добро чи зло?

Підготував Василь ПОПИКПідготував Василь ПОПИКПідготував Василь ПОПИКПідготував Василь ПОПИКПідготував Василь ПОПИК

д о р о г о в к а з с в я т о с т іПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

21

Той дух брехні здатний вселятись в людей, яким Богне потрібний і які ставлять собі за мету особистезбагачення. Завдяки своїм “фальшивим дарам“ гореFцілителі шкодять і так вже нещасним людям. Цей духмає владу чинити чуда, але йому не потрібні гроші, адуша, яку людина через свобідну згоду віддає йому вруки, коли приходить до його слуг — ворожбитів, екFстрасенсів і т. д. І хоча часто після такої допомоги люFдям стає краще, та з плином часу ті, що колись довіриFлись ворожкам, самі свідчать, що стало ще гірше, ніжбуло до відвідання чаклуна чи чаклунки. Такий стан реFчей свідчить, що диявол має силу ще більше оволодітилюдиною, і не тільки її тілом, але й душею.

Тоді люди вже не мають сили йти до церкви, злість ірозпач тиснуться до серця, і така особа повністю втраFчає душевний мир і рівновагу. Коли ви маєте намірзробити щось силою ворожки чи екстрасенса, тоді диFявол, заволодівши вашою волею, з усіх сил намагаєтьсяудержати вас при собі і тримати подалі від Божої ласFки, створивши вам пекло вже тут, наземлі. Тому маємо зважати, куди і докого звертатись.

Та цікаво, що такі “святі люди” дужечасто не хочуть зустрічатися із свяFщениками чи людьми справді близьFкими до Бога. Для християнства є хаFрактерним те, що маємо здійснюватислова Христові: “Даром отримали,даром і давайте”, — а так звані “спаFсителі” людей, запрошуючи до себе,вже вказують ціну. Особливо дивнимє те, що вони мають навіть “знижки”, наприклад, длястарших віком, для ветеранів війни або інвалідів I чи IIгруп, тим самим наче розділяють свій дар. Але для БоFжої ласки це є чужим, тому що Його любов є до всіходнакова, а Його ласка сходить на усіх, як дар, а не засFлуга. Про купівлю тут не може бути й мови!

Коли звертаємось до астрології, читаємо різні гоFроскопи, тим самим відкидаємо можливість робитисвій вибір у житті, перетворюємо себе на рабів зірок,замість того, щоб бути самими господарями власноїдолі. І чи може людина мати якусь приналежність дозір, якщо вони були створені раніше від неї самої?Хіба людина не є більшою за зорі?! Адже вона є обраFзом і подобою самого Бога! Тому запитаймо себе: чиможе щось недуховне керувати духовним? Щось, щомає служити людям, само мало б керувати людиною?!Напевно, ні! Адже тоді виходить, що все вирішує не Богі навіть не ми самі, а якісь мінливі небесні світила.

Ми часто віримо людям, а не Богові, засмічуємо головурізними неправдивими речами, у яких нібиFто знаFходимо спокій. Але, на жаль, це самообман, спричиFнений нашим самонавіюванням і надмірним довір’ямдо себе. Ми маємо зрозуміти, що Бог, створивши нас, неполишив нас. Він, як Батько, з великою безмірною люFбов’ю дбає про нас кожної хвилини нашого життя. Вінбажає нам добра, яким вповні зможемо задовільнитись.Тому Господь не дав нам знати наше майбутнє. Інакше

ми б ходили у страсі й журбі. Часто віра в гороскопичи то в себе стає ніби причиною здійснення того, ущо віримо і сподіваємося. Наприклад, прочитавшигороскоп, ми ходимо навіяні тим, що з кимось маємосьогодні посваритись, хтось має нам щось вкрасти таінше, і тим диявол вже засмучує нас. Ми вважаємо цейдень невдалим. Тою вірою у зло чи навіть у добріобіцянки, які пропонує нам гороскоп, але які маютьстатись без нашого зусилля, ми відходимо від Бога —справжнього Джерела нашої надії і радості. Диявол втакий простий спосіб відволікає нас від дитинства БоFжого, від нашого Добродія, люблячого Батька — Бога.

Тому запитаймо себе: чи можуть карти, лінії на руках,зорі чи виливання воску зробити щось доброго для нас?

Щодо снів, то вони насправді бувають віщими, що поFходять від Бога, вказуючи на Його провидіння. Але цісни дуже рідко даються навіть побожним людям. БуFвають сни просто від самої людини. Це ніби спогад

того, що вона бачить чи переживає усвоєму повсякденному житті. Але єсни й від диявола, що відволікають насвід Бога і ведуть на “широку дорогу”.

Тому маємо пам’ятати, що через нашузасліпленість, неуважність ми саміскликаємо на себе біди. Через свійгріх самі ускладнюємо собі життя,терпимо, а пізніше шукаємо різні виFходи із цих станів, у які себе ж увели.А головне — не слухаємо Бога, нешукаємо Його, а біжимо по людськудопомогу, забуваючи святі слова: “Не

надійтесь на князів, на синів чоловічеських: в нихнема спасення”.

Маємо твердо стояти у вірі в Бога, довіряти тільки ЙоFму і таким чином правильно вибирати шлях нашогозцілення. Не вірмо ворожкам чи екстрасенсам, а надійFмось на милосердя Всевишнього, бо воно більше від їхFніх! Подумаймо, чи варто віддавати свою душу і разомз тим вічне щасливе життя за безцінь ворогові людсьFкого роду — дияволові.

Звернімось до Бога у молитві, скажімо про свої біди іпам’ятаймо те, що Він Сам сказав: “Прийдіть до меневсі втомлені і обтяжені, і Я облегшу вас” (Мт. 11, 28).

Господь радо всіх приймає, достатньо лише прийтидо Нього і перепросити за свої гріхи. Отці Церкви каFзали, що коли людина має намір покаятись і йде наFзустріч Богові, то Господь вже чекає її. І коли людинахоче відкрити двері Божого дому, то Господь відкриFває їх першим, а коли стає перед Ним на коліна —Господь вже подав їй руку, щоб вона встала. Господьповний любові й милосердя. Він дає кожному зціленFня як тіла, так і душі. Тому маємо зрозуміти, що нашежиття є життям від Бога, і все, що ми терпимо, Господьдопоможе нам знести. Він єдиний є нашим СпаFсителем!

Коли ви маєте намірзробити щось силоюворожки чиекстрасенса, тодідиявол, заволодівшивашою волею, із усіх силнамагається удержативас при собі.

Підготував Руслан МАРТИНЮКПідготував Руслан МАРТИНЮКПідготував Руслан МАРТИНЮКПідготував Руслан МАРТИНЮКПідготував Руслан МАРТИНЮК

22

д о б р и й п а с т и р

Сучасні соціологи не можуть провести порівняFльного аналізу релігійності населення різнихрегіонів України ХХ століття, оскільки в часи

Радянського Союзу соціологічні дані навмисне переFкручувались з метою довести, що СРСР — “перша краFїна масового атеїзму”. Регіональний розподіл резульFтатів соціологічного дослідження середини 90Fх роківпро місце релігії у системі ціннісних орієнтацій украFїнської молоді показав, що найвищою цінністю релігіювважають 52% молоді західного, півFнічного та столичного регіонів, узятихразом. Натомість, для молоді південFного та східного регіонів цей відсоFток становить 33%. А загалом, беручидо уваги дослідження, зроблені заіншими критеріями, релігія в системіцінностей сучасних молодих українFців займає відносно невисоке місце.1

До певної міри — це суто соціологічFний і антропологічний феномен,коли людина може визнавати багатовартостей реально існуючими і добFрими, але далеко не кожну із них вибирає для себе чикорегує стосовно них мету і завдання власного життя.Так, за підсумками дослідження про стан молоді вУкраїні на 1997 рік, більше третини опитуваних, які несповідують жодної релігії, висловили до Церквипозитивне ставлення і повагу. 60 відсотків молоді відFвідують храми лише по великих святах, а також берутьучасть (як пасивні спостерігачі) у релігійних обрядах(Хрещення, Перше Причастя, Вінчання, Похорон,Різдво і Великдень)2. Вони вважають виховання реліFгійності у дітей якщо не обов’язковим, то, принаймні,дуже корисним3.

Робітничий клас у містах практично не береться доуваги жодною з традиційних Церков в Україні. Він стаFновить дуже специфічний і складний прошарок насеFлення із найнижчим рівнем релігійної свідомості іприв’язанням до традиції.

Низький рівень релігійності цієї соціальної групинаселення, як правило, супроводжується низькоюзагальною культурою, освітою і занепадом моралі. Так,у цьому середовищі дуже високий відсоток неповних інеблагополучних сімей, злочинності, алкоголізму інаркотичної залежності. Сучасний український поетз Харкова Сергій Жадан вважає своє місто найсприFятливішим в Україні для виникнення панкFкультури з

її безнадією щодо майбутнього і агресивним ставленFням до академічної культури4. Для 28% промисловихробітників релігія не є важливою, а для 16% — взагаліне має жодного значення, тоді, як для 54% ділових люFдей і для 49% студентів вона є важливою або дуже важFливою5. Як демонструють ці та подібні до них дослідFження, очевидною є потреба застосування серед цьогопрошарку людей цілковито нових методів євангелізаціїі християнської проповіді, які б не лише плекали і форFмували релігійність, релігійну свідомість, але й культуFру загалом.

Цікаво, що Церква на Заході також свого часу посталаперед гострою потребою апостоляту серед робітниFчого класу. Були запроваджені та часто практикуваFлись навіть такі радикальні заходи, як таємне проFникнення священиків у бригади робітників з метоюсвідчити Христа власним прикладом і поведінкою,оскільки ці люди просто не сприймали людину в рясі,яка говорить від імені Церкви.

У сучасній ситуації так само потрібніпевні радикальні заходи. Не можнане враховувати дуже складних обстаFвин життя молоді: криза державносFті, лицемірна політика, пропаганданенависті і насильства, міжконфеFсійні чвари, цілеспрямований мораFльний розклад і розтління молоді. Утаких умовах, напевно, лише свідFченням цілого особистого життяможна стверджувати актуальність івічність євангельських цінностей.

Виховання може мати успіх тільки заумови, що воно звернене до кожної окремої конFкретної людини. Проблема виховання молоді, засловами Івана Павла ІІ, є “надзвичайно персоFналістична”, бо молодість — це період “поглибленоїперсоналізації людського життя”6. У руслі попередніхроздумів очевидним є те, що за сучасних умов неможна акцентувати на інституційних моментах чиконфесійній приналежності, тобто на поняттях, які ємертвими без живого Духа Євангелія7. Влучно про новіметоди євангелізації сказав кардинал Йозеф Ратцінгерпід час зустрічі з катехитами та вчителями релігії 10грудня 2000 року: “Не намагаймося зробити так, щобслухали нас, не бажаймо поширити наші інституції тапосилити їхню владу. Бажаймо служити для добралюдей та людства, даючи місце Тому, Хто є життям”8.

Поза сумнівом, соціокультурні і релігійні орієнтаціїмолоді на заході України істотно відрізняються відорієнтирів юнаків та дівчат на сході. На підтвердженняцього можна скласти цілий список причин, які корінFням сягатимуть в українську історію, принаймні натри століття. Найперше слід відзначити високий стуFпінь національної самосвідомості українців назахідних теренах та відносний внутрішній імунітетдо різноманітних форм гноблення з боку пануючоївлади. З одного боку, це толерувала порівняно цивіF

ПАСТОРАЛЬНАСЛУЖБА СЕРЕДМОЛОДІ

...в середовищільвівських студентів— цього найбільшпрогресивногопрошарку населення —відбувається доситьвідчутний відхід відтрадиційних формрелігійності.

(продовження)

23

д о б р и й п а с т и рПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

лізована влада, а з іншого — національна Церква, якавідстоювала не тільки релігійні права своїх вірних, алей громадянські та природні права людини загалом.

Тому соціологічне опитування, яке провів оFдн. ІгорБойко, абсольвент Львівської Духовної СемінаріїСвятого Духа між студентами 10 вищих навчальнихзакладів Львова, таких як: Львівський національнийуніверсит ім. Івана Франка, Національний університет“Львівська політехніка”, Львівський державний медичFний університет ім. Данила Галицького, Львівськакомерційна академія, Українська академія друкарства,Львівська академія ветеринарної медицини, УкраїнFський державний лісотехнічний університет, ЛьвівсьFкий державний аграрний університет, Львівськийінститут внутрішніх справ, Львівський банківськийінститут, де було опитано понад 850 студентів, далорезультат, який був поділений на три проблемні групиз умовними назвами: “Віра”, “Участь у церковномужитті”, “Християнські вартості”.

Цікавим стало те, що із 824 респондентів зовсім невиявилося невіруючих серед вихідців із сільськоїмісцевості. Подібно, 713 із 722 опитаних заявило просвоє ознайомлення з основними засадами христиFянської віри. 580 із 811 опитаних відзначили сім’ю якосередок, з якого бере початок їхня віра в Бога, тоді яклише 43 особи відзначили вплив на своє релігійнестановлення з боку сторонніх людей. На запитання:“Як Ви молитеся?” — 611 із 1311 студентів відповіли:“Своїми словами”, решта (292) молодих людейзазначила інші форми звертання до Бога, окрім запроFпонованих (відвідування богослужень, читання молиFтовника, молитви, завчені напам’ять).

Отримані результати вказують, принаймні, на те, що всередовищі львівських студентів — цього найбільшпрогресивного прошарку населення — відбуваєтьсядосить відчутний відхід від традиційних форм

релігійності. Тобто ці люди, отFримавши здебільшого традиційFне християнське виховання вколі своєї родини і віруючи в БоFга, звертаються до Нього своїмисловами, віддають перевагу іншимнетрадиційним формам молитви.Тому наважуємося констатувати всередовищі цієї соціальної групипевну зміну у сприйнятті Церквияк спільноти Божого люду, атакож трансформацію тих засоFбів (у даному випадку це молитFва), з допомогою яких цей людєднається і творить спільноту чито під час богослуження, чи насамоті. Це може бути показникомзростання серед молодих хрисFтиян популярності індивідуалісFтичних тенденцій, які, однак,часто з’являються не як наслідок

поглиблення особистого зв’язку з Богом, а швидше чеFрез брак усвідомлення суспільної природи Божоголюду (Церкви).

Наступні запитання мали на меті визначити місце ізначення Церкви як інституції і Церкви як духовноїспільноти вірних у житті студентської молоді. Вонидали такі результати: 275 респондентів із 777 берутьучасть у богослуженнях в неділю і свята, тобтовиконують свій християнський обов’язок. Про цесвідчить і той факт, що 355 із 832 студентіввідзначили, що богослуження допомагають у їхньомудуховному зростанню. В той же час значна кількістьопитаних до церкви ходять лише кілька разів на рік(394 із 777), подібно, як і 304 особи із 832 опитанихвіддає перевагу приватній молитві. На запитання проучасть у християнських організаціях лише 38 із 751респондентів дали ствердну відповідь, тоді як 343 ізних взагалі не знають про їх існування.

Відповіді на запитання: “Як часто Ви сповідаєтеся іпричащаєтеся?” мали б пролити світло на, так бимовити, “якість” і глибину релігійних почуттів опиFтаних молодих людей. Характерно, що із 738 осіблише 28 сповідаються і приймають Причастя один разна місяць. Більшість (362 особи) виконує це якобов’язок один раз в рік. У той самий час студентипрагнуть духовного поступу і розвитку, а часто йелементарної поради, позаяк на питання: “Чи потріFбен капелан у вищих навчальних закладах?” абсолютFна більшість із них відповіла “Так” (619 із 849 осіб).Обираючи між психологом і священиком в роліпорадника, 418 із 689 опитаних обрали священика.

Церковна ієрархія, люди, які присвятили себе Боговіі Церкві, сприймаються сьогодні молодими людьмидоволі просто і навіть до певної міри іронічно, хочай без сарказму. Ієрархія в Церкві — це “звичайні людиз особливими завданнями” (508 із 723 осіб). І хоча

24

д о б р и й п а с т и р

більша частина (515 із 735) доволі чітко собі уявляєфункції церковної ієрархії, лише 170 респондентівзаявило про своє критичне ставлення до них.

З результатів цієї групи запитань перед нами постаєдоволі суперечлива картина. З одного боку, стуFдентська молодь міста Львова досить прихильноставиться до Церкви як суспільної та релігійноїінституції, а також вважає її корисною для свогодуховного поступу, віддає перевагу священикові передпсихологом тощо. Натомість, з іншого боку, відносноневелика кількість студентів бере активну участьу парафіяльному житті церковних спільнот, хрисFтиянських організаціях, частіше, ніж раз на рік,приступає до Сповіді і Святого Причастя. Проблеманечисельності заангажованих в церковному життімолодих людей полягає частково у внутрішньомунезацікавленні. Проте, очевидним і вирішальнимв даній ситуації є також брак чіткої та цілеспрямоваFної політики з боку церковних структур, яка мала б буFти націлена на привернення молоді до свого лона.Важливим у даному контексті є залучення нетрадиційFних заходів, в тому числі й запровадження практикикапеланства. Це, в свою чергу, змушує до формуванняспеціально вишколеного штату серед священиків.Необхідною є, мабуть, і трансформація форм та діяльFності існуючих релігійних організацій для молоді.

Загальновідомо, що студенти вищих навчальнихзакладів є передовою частиною молоді загалом, атакож авангардом цілого суспільства. Тому були поFставлені також запитання, які стосувались вартосFтей у житті, які молодь ставить на перше місце.Мусимо відзначити той факт, що респонденти доволісвідомо оцінюють сучасну ситуацію. Домінантнимидля себе студенти визначають загальнолюдські варFтості, такі як: права людини, моральні цінності, щозбігаються із християнськими. Респонденти усвідомFлюють особисту відповідальність за долю суспільства.

Даючи оцінку сучасному станові українського сусFпільства, з 1572 опитаних

444 особи поставилина перше місце важке

економічне станоFвище, яке не дозвоF

ляє більшості

мешканців забезпечити собі і своїм близькимелементарних людських умов існування, зокрема, правна освіту, лікування, відпочинок тощо. Важливим, нанашу думку, є те, що 385 опитаних висунуло на першемісце загальну байдужість української громадськостідо майбутнього своєї країни. 314 осіб відзначилопоширення корупції. Очевидно, тут йдеться не тількипро сферу освіти і нижчих рівнів влади, але й прототальну несправедливість, розтлінність усіх владнихструктур аж до найвищих щаблів. Наступні 285опитаних зазначили неповагу і порушення основнихправ українців у їхній державі.

У цьому блоці були також запитання про моральні тародинні вартості, оскільки здорова родина є заFпорукою здорового і благополучного суспільства.Отож, на запитання про нерозривність христиFянського подружжя 454 із 756 опитаних відповіли, щовоно мусить залишатись нерозривним, хоча й доситьвеликий відсоток (244 особи) твердив, що всезалежить від конкретних обставин. Доволі втішнірезультати ми отримали з відповідей на запитання:“Чи вважаєте Ви аборт гріхом?” — 489 із 772 респонFдентів погодились із цим. Характерним виявилисьрезультати опитування стосовно моральноFетичнихцінностей через призму приналежності респондентівдо міського чи сільського середовищ. Перші з них, хочі не так активно практикують традиційні форми церFковного життя, як це робить сільська молодь, набагатосерйозніше сприймають та застосовують до власногожиття християнські істини та норми. Ситуація середмешканців села виглядає обернено пропорційною. Цідані свідчать про реальну небезпеку формалізаціїрелігійності як такої, зведення її до сфери недуFховного, зовнішнього, такого, що дозволяє комфортноспівіснувати в середовищі, яке покиFщо (!) підтримуєрелігійні традиції. Подібна формалізація загрожуєповним занепадом зацікавлення Церквою, пошукомінших форм духовності. Варто ще раз наголосити навирішальну роль у даній ситуації цілеспрямованорозробленої церковної політики, яка мала б метоюреально прищеплювати молоді християнські вартості,вчила застосовувати їх в цьому сповненому труднощівта суперечностей житті, яке часто пропонуєприйняти релятивістичні ідеї як простіші чи легші.

На даному етапі і Церква, і державні органинамагаються всілякими способами виправитиситуацію, що склалася. Зокрема, було офіційнопроголошено орієнтацію зовнішньої і внутрішньоїполітики нашої країни на христинські вартості,створено Комісію у справах молоді при КабінетіМіністрів України. Проте, як зазначає львівськийсоціолог дFр Наталія Черниш, в Україні сьогодні єпотреба у виробленні “‘нової концептуальної схеFми, у якій молодь виступатиме не пасивнимсуспільним об’єктом, але активним дієвим суб’єктомсоціальних, економічних і політичних процесів”9.Йдеться про переосмислення місця і ролі молоді усоціальних і державотворчих процесах, про

25

д о б р и й п а с т и рПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

збільшення довіри і свободи для виявлення своїх позиFцій, своєї думки, для реалізації нових ідей як у молодіжFній політиці, так і при вирішенні ключових питаньуправління державою.

Молодіжні рухи, що виникали у лоні Церкви на Заході(не як опозиція, а радше як внутрішня ініціатива самоїЦеркви), свідчили про прагнення молодих людей не добунту заради самого бунту, не до революції, а до оновFлення. Вони виявили спробу пошукуконструктивних змін та надалинового подиху церковному життю.Власне ці молоді люди взялисязапроваджувати у життя постановиДругого Ватиканського Собору, браFти на себе саме ту роль мирянина, якуцей Собор окреслив. Відтоді поFчалиговорити не тільки і не стільки просуб’єктне становище мирян у Церкві,як про їхню активну поставуспівучасників священичої, пророчоїта царської місій у світі разом із своїмГосподом. Особливе місце буловизнане за молодими — це вонимають стати першими і безFпосередніми апостолами серед своїхровесників, виконуючи апостолят,перш за все, у рідному оточенні.

Під впливами потоків “нефільтрованої” медіаFпродукції із Заходу в Україну, яку чисті (в сенсіпорожні, незаповнені) душі молодих українцівабсорбували як екзотику і прояв демократії, з’явилосяціле покоління молоді, виховане на західних моделяхсприйняття світу, дійсності, іншої людини.Природньо, що й на українських теренах починаютьз’являтися аналогічні із західними явища. Їхніочевидні прояви можна спостерігати вже зараз наприкладах появи нових на наших теренах субкульFтурних молодіжних напрямків, основними символамияких є Інтернет, телебачення тощо. Зрозуміло, що саміпо собі ці засоби не є чимось негативним, навпаки,вони полегшують комунікацію між людьми і навітьможуть служити досить ефективним засобом єванFгелізації. Однак, на даний час переважна більшістьінформації, що надходить через нові інформаційнітехнології, є деструктивною. Вона часто відвертопропагує і насаджує певні способи поведінки, світогляді вартості, протилежні до християнських.

Зрозуміло, що соціологічні дані є до певної міривідносними. Як продемонстрували результати соціFологічних опитувань, реальна поведінка респондентівсуттєво відрізняється від того, що вони декларують підчас опитування. До того ж, очевидною є неспівFмірність моральноFетичного боку в стосунках міжлюдьми, коли при повних у святкові дні храмах ми накожному кроці можемо зустріти неповагу, здирництвоі байдужість один до одного у повсякFденному житті.Тому в конкретній історичній ситуації хвиля заFцікавлення духовністю може розглядатися також як

своєрідний апокаліптичний синдром. Тобто, за умоврізноманітних соціальних трансформацій, харакFтерних для зламу століть, які до того ж посилюютьсяекономічними негараздами, люди схильні шукатипоради, порятунку, елементарного спокою у релігії.

Належить також зазначити, що ані духовневідродження, ані духовний занепад не відбуваютьсяраптово. Тому посилений інтерес молоді до духовних

питань, а також її прихильнеставлення до традиційного хриFстиянства не є достатніми підстаFвами для того, щоб сподіватися наавтоматичне утвердження серед цієївікової групи християнських варFтостей і моралі. Молодь свій крокзробила, тепер черга за Церквою…10

Так подібно, як у своєму часі Св. Івану першому своєму посланні писав домолоді, яка залишилась сильною івитривалою в Божій науці, так іСвятіший Отець Іван Павло ІІзвернувся до української молоді, яка,незважаючи на пережиті пересліFдування і сьогоднішнійагностицизм, залишилась при Божійнауці. Саме для цієї молоді СвятішийОтець приготував своє послання, яке

цілком можна зрозуміти лише тоді, коли перебуваєтьсяу цій науці, слухаючи голосу сьогоднішнього апостоланародів. Саме християнську молодь він закликає досвятості і апостоляту, вказуючи на Божу допомогу, якумолода людина може отримати від Христа. Він ставитьконкретне запитання, яке виникає в молодої людини:“. . .чи можливо сьогодні бути святим?” І дає такувідповідь: “Якби треба було розраховувати лише налюдські зусилля, старання були б марні. Справді. Визнаєте про ваші успіхи і поразки; знаєте, як важколюдині, які небезпеки її підстерігають та до якихнаслідків призводять її гріхи. Інколи нас охоплюєрозчарування, і ми думаємо, що ніщо в світі, ані в собізмінити неможливо. (. . .) З Христом святість — Божийплан щодо кожного охрещеного — стає досяжною”11.Далі Святіший Отець вказує на середники до святості,якими є молитва, віра, дияконія (служіння), слуханняЙого слова, Святі Тайни, особливо Євхаристія іпокаяння12.

Осягнувши особисту святість, молода людина повиннастати апостолом у своєму середовищі, першою піти заХристом і прикладом свого життя вказати дорогу доапостольства.

“Господь хоче, щоб ви були сміливими апостоламиЙого Євангелія й будівниками нового людства. Як виможете твердити, що вірите в Бога, Який став чоFловіком, якщо не повстанете проти того, що принижуєлюдську особу і знищує родину? Якщо вірите, щоХристос об’явив любов Отця до кожного сотворіння,не можете уникнути жодного зусилля, щоб зробити

Загальновідомо, щостуденти вищихнавчальних закладів єпередовою частиноюмолоді загалом, а такожавангардом цілогосуспільства ... домінант%ними для себе студентивизначаютьзагальнолюдські вар%тості, такі як: правалюдини, моральніцінності, що збігаютьсяіз християнськими.

26

д о б р и й п а с т и р

свій внесок в будівництво нового світу, заснованого насилі любові і прощення, на боротьбі проти неFсправедливості. Моральне, духовне зусилля в ділянціполітики, економіки, культури і техніки повиннослужити людині та її повноцінному розвитку”13.

У промові Святішого Отця, в першу чергу, можна визFначити три послідовні етапи формування, які переFживає кожна молода людина у ставленні до Христа ісвоєї віри. Ними є: пізнання Христа, розуміння наукиХриста і свобідний вибір йти за Христом або відНього відійти.

“Прийняти Христа — означає отримати від Отцядоручення жити в любові до Нього ідо братів, бути зі всіма однодушним,без жодного відкинення; прийматиХриста — означає вірити, що в людFській історії, яка насичена злом істражданнями, останнє слово налеFжить життю і любові, тому що Богприйшов, щоб жити посеред нас, доFки ми будемо жити в Ньому”14.

У час, коли наше суспільство претенFдує на демократичний устрій, у часі,коли виростає вже нове покоління,яке не зазнало тоталітарного режиFму, коли ми можемо втішатись хочпровізоричною, але свободою, СвятіFший Отець для нас наводить прикладізраїльського народу, який прямує довибраної землі, отримавши дорогоFвказ, яким є Божі Заповіді. Не даремно ми мусимосьогодні, блукаючи в пустелі, переживаючи різнівипробовування, прийняти і наново переосмислитивартість цього Декалогу для кожного з нас, щоб непроміняти правдивого Бога на фальшивих Богів.“У нинішньому світі бачимо швидкі соціальні переFміни, захитано багато моральних основ, уводячи люFдей у хаос, а іноді — навіть у відчай”15, — константуєСвятіший Отець. Ця ситуація породжує багато питань,на які молодь шукає відповідей.

Саме тому молода людина, яка хоче щось осягнутиу своєму житті, починає задавати глибокі запитання,які стосуються її майбутнього і її перспективи у житті.Відповідаючи на ці запитання сучасній молоді, ІванПавло ІІ подає приклад багатого юнака, який з пиFтанням про власну преспективу і майбутністьприступив до Христа: “Учителю, що маю робити, щоботримати життя вічне? (Мт. 19, 16). А Ісус йомувідповів: “Якщо бажаєш увійти у життя, зберігайзаповіді” (Мт. 19, 17)”16.

Сьогоднішній юнак чи дівчина далі ставлять те жзапитання перед Христом. Що мені робити, щобуспадкувати життя вічне? Тобто як мені чинити, щобимоє життя мало сенс і вартість. І в цій ситуаціївідповідь Христа означає: тільки Бог є безпосередFньою основою всіх цінностей, тільки Він надаєостаточного сенсу нашому людському буттю. “Тільки

Бог є добром. А це означає, що в Ньому і тільки в НьоFму — першоджерело всіх цінностей і причина нашоговдосконалення. Без Нього — без звернення до Бога —увесь світ набутих цінностей зависає у цілковитомувакуумі, втрачає свою зрозумілість і виразність. У ційситуації зло мислиться як добро, а добра, як такого, неіснує зовсім. Чи ж не переконує нас у цьому досвіднедалеких років, коли Бога намагалися відкинути замежі оцінок, цінностей і вчинків?

Святіший Отець на прикладі зустрічі юнака з Христомвказує не лише на матеріальне багатство, про яке, безсумніву, йдеться у цій розмові. Але рівно ж хоче вкаF

pати молоді на багатство, яке кожниймає, а саме — на молодість. Про цевиразно він навчає у своємупосланні до молоді під назвою “Paratisemper” (Будьте завFжди готові).

У розмові з юнаком Христос дає конFкретний дороговказ, неначе компас,який допоможе доплисти до присFтані: “Виконуй заповіді”. Це означає,що кожна молода людина повиннаразом з юнаком перевірити своє сумFління й відповісти на Декалог. ВажFливо, однак, щоб це сумління не зраFдило, щоб не викривилось під вплиFвом релятивізму чи утилітаризму. Цеє надзвичайно важним у періодрозвитку молодої людини, яка визFначає свої життєві орієнтири, а цінF

ність тих орієнтирів і вартостей заFлежить, в першучергу, від чесності, правдивості сумління, і йогочутливості17.

“Моральна особистість, що формується в молодості, —це найбільша цінність для будьFякої спільноти (роFдини чи суспільства) у професійній, культурній і полFітичній сферах. І, врештіFрешт, — це цінність длясамої Церкви.

Запитання про вартість і сенс життя, як ми вжезгадували, особливо стосується багатства молодості.Воно походить із самого серця пошуків і неспокою,що з’являються тоді, коли треба прийняти і реFалізувати програму власного життя, коли молодістьвипробовується власним терпінням або терпіннямінших; коли зазнає глибоких потрясінь від засиллязла, що панує у світі; нарешті, коли стає вічFнаFвіч ізтайною гріха людської несправедливості. У відповідьна це звучать слова Христа, що тільки Бог є добрий. . .тільки Бог є любов. Ця відповідь може видатись декомуважкою, проте вона тверда і правдива, бо міститьцілковите вирішення проблеми.

Таким є Христос у розмові з юнаком. Так говоритьХристос — Учитель і Приятель, Христос розп’ятий івоскреслий, завжди той самий — учора, сьогодні,навіки”18.

Ці слова папи є завданням для нас, що увійшли у нове

Молодіжні рухи, щовиникали у лоні Церквина Заході ..., свідчилипро прагнення молодихлюдей не до бунтузаради самого бунту,не до революції, а дооновлення. Вонивиявили спробу пошукуконструктивних змінта надали новогоподиху церковномужиттю.

27

д о б р и й п а с т и рПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

У Греції можна виділити декілька хвиль “украFїнської” еміґрації. Першу хвилю можнадатувати початком 80Fх років минулого століття.

Саме тоді у зв’язку з важким економічним становищемв СРСР, а головне, бажанням Греції змінити демоFграфічне співвідношення населення на півночі країни(де переважали і швидко розвивалися мусульманськіпоселення), багато громадян грецького походженняеміґрувало до Греції (їм відразу давали громадянство івідсилали на північ в доситьFтаки жахливі умови). Восновному це були греки з причорноморськихрайонів — Одеси, Грузії, Криму та місць їх комFпактного проживання — Маріуполя, Донецької області.Незважаючи на те, що ця хвиля не була масовою, вонастворила плацдарм для наступних хвиль.

Розпад Радянського Союзу та різкий економічний спадна теренах усього пострадянського простору привелидо масової репатріації українських греків на початку90Fх років, що можна назвати другою хвилеюеміґрації. Прибуваючи на історичну Батьківщину,українські греки, як правило, досить тяжко адаптувалисядо нових умов. Втративши українське громадянство,вони, тим не менше, не асоціюють себе з коріннимиеллінами, настоюючи на своєму чорноморськомупонтійському походженню. Очевидно, з плином часуця категорія асимілюється, зважаючи на грецькепоходження. Однак, не дивлячись на те, що громадагреківFпонтійців не є носієм української ментальності,вона відіграла важливу роль у третій хвилі українськоїеміґрації до Греції. Ця хвиля прийшлася на середину90Fх років, коли різке падіння виробництва, кризаукраїнського села змусили громадян України шукатиможливості додаткового заробітку за кордоном. Чомусаме Греція стала тією країною, куди направилисьтисячі і тисячі українців? Якраз тому, що тут вжеіснувала громада греківFпонтійців, яка ще не втратилаемоційного зв’язку з країною свого первинногогромадянства та її народом. Загалом вони сприялипроцесу нелегальної або напівлегальної еміґраціїукранців у Грецію, допомагаючи перетинати кордон,отримувати тимчасовий дозвіл на проживання,працевлаштуватися. Окрім цього, приїзду українців доцієї країни сприяло її географічне розташування тахарактерні особливості грецької нації. Греція — країна

1. В. Є. Єленський, В. П. Перебенесюк . . . — С. 53.2. Див.: В. Є. Єленський, В. П Перебенесюк. .. — С. 75–84.3. Детальніше див.: Н.Ф. Головатий. Социологиямолодежи. — К.,1999. — С.814. Див. оFдн. І. Бойко. Церква і молодь в Україні назламі XX–XXI століть. Дипломна робота. — ЛьвівFРудно. — 2002. — С. 31.5. С. Жадан. Цитата за: М. Рябчук. Поет та його демони// Критика. — №11. — 1998. — С. 22.6. В.Є. Єленський, В.П. Перебенесюк. . . — С.90.7. Іван Павло ІІ. Переступити поріг надії. — К., 1995. —С.102.8. Див. оFдн. І. Бойко, Церква і молодь в Україні назламі XX–XXI століть. Дипломна робота. — ЛьвівFРудно. — 2002. — с.34.9. Й. Рацінгер. Слово, виголошене під час зустрічі зкатехитами та вчителями релігії 10 грудня 2000 року. // Арка. — Ч.4. — Лютий. — 2001.10. Н.Й. Черниш. Соціологія. Львів. —1998. — С. 26.11. Пор. оFдн. І. Бойко, Церква і молодь в Україні назламі XX–XXI століть. Дипломна робота. — ЛьвівFРудно. — 2002. — С 35–51.12. Послання Святійшого Отця до молоді усього світу знагоди XV світового дня молоді, ”Свічадо”, Львів 1999,№3, с. 7.13. Див. Послання Святійшого Отця до молоді усьогосвіту з нагоди XV світового дня молоді. ”Свічадо”. —Львів, 1999. — №3. — С. 8.14. Послання Святійшого Отця до молоді усього світу знагоди XV світового дня молоді. ”Свічадо”. — Львів,1999.— №3. — С. 8.15. Послання Святійшого Отця до молоді усього світу знагоди XV світового дня молоді. ”Свічадо”. — Львів1999. — №2. — С. 5.16. Проповідь Святішого Отця Івана Павла ІІ назустрічі із молоддю в Сихові, Львів 26. 06. 2001 р. № 4.17. Проповідь Святішого Отця Івана Павла ІІ назустрічі із молоддю в Сихові, Львів 26. 06. 2001 р. №18. Див. Послання “Parati semper” № 35.19. Послання “Parati semper” № 11–16

тисячоліття, де з цього послання маємо навчитисьнаслідувати Христа, зрозуміти свій авторитет і статиХристовим пророком у сучасному суспільстві. Дляцього Святіший Отець подає нам певні напрямні, яківиникають із зустрічі Христа з багатим юнаком.

На завершення хотілося б усім побажати сповненняслів папи, які він написав у посланні до молоді всьогосвіту з нагоди міжнародного Року молоді:

“Бажаю вам у вашій життєвій мандрівці зустрітиХриста, щоб довіритись Йому, очистивши своєсумління, — цей євангельський моральний код — длятих цінностей, яких прагне кожна духовна особа”19.

Суспільні, моральніта пасторальніпроблеми новоїекономічноїеміграції (продовження)

о. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНА

о%дн. Ігор БОЙКОо%дн. Ігор БОЙКОо%дн. Ігор БОЙКОо%дн. Ігор БОЙКОо%дн. Ігор БОЙКО

Європейський досвід

28

д о б р и й п а с т и р

ЄС, найближче розташована до України, її кордониздебільшого проходять по гірській місцевості, щополегшує проникнення в країну. Крім того, самі греки,на відміну від німців чи англійців, дуже критичновідносяться до місцевого законодавства, зокрема до тієїчастини, яка регламентує порядок перебування тапрацевлаштування іноземних громадян.

Таким чином, цей період став початком еміґраціївласне українського населення до Греції. Умовнотрудових міґрантів з України можна розділити нанаступні групи: жінки, зайняті у сфері обслуговуFвання; чоловіки, зайняті на будівництві, в сільськомугосподарстві, частково в сфері обслуговування. Ублизькому майбутньому цей притік повинен збільшиFтися у зв’язку з підготовкою Греції до Олімпійськихігор 2004 року і нестачею кваліфікованої робочої сили.

Доречно згадати ще одну категорію жінокFімміFґранток, про яку згадував у свій час древньогрецькийісторик Геродот. Під час своїх відвідин території суFчасної України він писав: “Жінки в цих краях вигідновідрізняються від чоловіків відвагою, працездатністюта енергійністю”. Окрім цього, зовнішня приваблиFвість, відсутність серйозних феміністичних настроївстали причиною значної кількості змішаних шлюбівміж українками та греками. Відомі поодинокі випадкишлюбів українців з гречанками.

Підсумовуючи, можна сказати, що всіма цимичинниками були зумовлені й особливості українськоїприсутності в Греції. Не враховуючи порівняноневеликої кількості етнічних українців, які легально іпостійно проживають у Греції, зв’язок основної масиукраїнців з цією країною носить тимчасовийхарактер. Прибуваючи до країни з метою заробітку ірозпорошуючись по всій материковій та острівнійтериторії за місцем зайнятості, вони позбавленіосновного консолідуючого фактору — стабільногокомпактного місця проживання. Окрім того, життяукраїнської громади невигідно вирізняється від життя,наприклад, вірменської чи іншихгромад тим, що українці здебільшоFго стоять на засадах “Моя хата скраю,я нічого не знаю”. Отримавши безFкоштовно необхідну допомогу, украFїнець часто відвертається від свогоземляка, який перебуває в тому станоFвищі, у якому ще місяць назад він бувсам.

Особливою характеристикою українFської громади в Греції є експлуатаціяукраїнців українцями. Дуже розповFсюдженими є випадки, коли за важFкохворими українцями безкоштовно ідобровільно доглядають представниFки вірменської, грузинської чи іншихнаціональностей, але ніколи! українFської. Це торкається всіх сфер життя(працевлаштування, проживаннятощо).

Як правило, спритні, ласі до легкої наживи людишвидко наводять контакти з кримінальними нелеFгальними кланами країни, які займаються фальFсифікацією документів, торгівлею жінками, наркоFтиками тощо, легко спонукаючи велику кількістьукраїнців до незаконних дій, що завдає великої шкодияк самим українцям, так і іміджу нашої країни загалом.Кількох років третьої хвилі еміґрації вистачило, щобповністю змінити суспільну думку щодо України таукраїнців. Вже мало хто говорить про давні історичнізв’язки, велику грецьку діаспору України, культурутощо. На жаль, цьому не сприяють як події в Україні,так і позиції та дії українських дипломатичнихустанов. Певна категорія легальних українців частковов силу об’єктивних причин як, наприклад, російськаасиміляція, втрата почуття національної принаFлежності чи, знову ж таки, “моя хата скраю. . .”, нецікавляться збереженням національної ідентичностічи уявою українця чи України в Греції, частоприховуючи сам факт свого походження. Згадки проУкраїну, здебільшого в грецькій пресі, бувають лише увипадках великих, міжнародного рівня скандалів, аінформація про Україну, яка обов’язково подається вросійськомовній місцевій пресі (з огляду на великукількість українців, отже потенційних читачів), в силусвого спрямування практично на 95 відсотків єнегативною і компрометуючою.

Що стосується дітей, майбутніх українців Греції, топерша категорія — це діти від змішаних шлюбів, які ємайже повністю асимільовані і майже втратилиукраїнську мову як мову спілкування. Все вищесказанене сприяє процесу привабливості будьFчого украFїнського. Друга категорія — українські діти, які вчатьсяв грецьких школах і теж поступово асимілюються; восновному це діти розлучених українок, які важкопрацюють, намагаючись дати освіту своїм дітям. Вонипотребують допомоги і підтримки. З одної сторони, цемайбутні повноправні громадяни країни, які матимуть

29

л і т у р г і к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

Для християн завжди важливим було питанняЄвхаристії, її місця у Церкві. Чим реальнішепоставав досвід самої Євхаристії, Божественої

Літургії, Таїнства перемоги Христової і Йогопрославлення, тим сильніше робилось відчуттясвоєрідної євхаристійної кризи в Церкві. Змінилосьсприйняття Євхаристії, самого її значення. Сутькризи — у невідповідності між тим, що здійснюється,і сприйняттям того, що здійснюється, його пеFреживанням. Життя люду церковного ніколи не булодосконалим, ідеальним, але протягом певного часу цякриза перетворилась у якийсь хронічний, норFмативний стан, у якусь приховану “шизофренію”.Страшна вона не тільки ненавистю, розділенням,кров’ю, але, перш за все, посиленим повстанням протиБога і Його Царства. Знову не Бог, а людина сталамірою всіх речей, знову не віра, а ідеологія, утопіявизначають собою духовний стан світу.

“Коли ви збираєтесь в Церкву”, — пише апостол Павлокоринтянам. Тут його слова не стосуються храму, алеприроди і мети збору! Цей збір — євхаристійний, бона ньому здійснюється “Вечеря Господня”,“переломлення хліба”. Від самого початку була такаєдність Збору вірних, Євхаристії, Церкви. У розкриттіїї змісту і сенсу і полягає основне завдання ліFтургічного богослов’я. Ця єдність перестала бутисамоочевидною для сучасної церковної свідомості. Убогослов’ї, яке прийнято називати “шкільним”, зовсімне згадується про зв’язок Збору, Євхаристії і Церкви.Євхаристія визначається і розглядається як одне зТаїнств, але не як “Таїнство Збору”. У цій схоластичнійдогматиці просто ігнорується еклезіологічний сенсЄвхаристії! Літургічне благочестя стало граничноіндивідуальним.

Сучасна практика Причастя підпорядкована до кінця“духовним потребам” окремих вірних. Ніхто несприймає її в дусі самої євхаристійної молитви: “…анас усіх, що від одного хліба і чаші причащаємося,з’єднай одного з одним на причастя єдиного ДухаСвятого.. .” Рання Церква твердо знала, що “закон віри”(lех credendi) є “законом молитви” (lех orandi) і вонинероздільні один від одного. Святий Іриней ЛіонFський каже: “Вчення наше згідне з Євхаристією, а ЄвFхаристія підтверджує вчення” (“Проти єресей”).

В описах храму майже відсутня згадка просамоочевидність зв’язку християнського храму з ідеєюЗбору вірних. Храм переживається і відчувається яксобор, як збір у Христі неба, землі і всього створіння,як вияв суті і призначення Церкви. Дехто розумієіконостас, як, перш за все, стіну, що відділяє святилищевід мирян і кладе непрохідну між ними перепону. Алеіконостас виник із буквально протилежних причин:не як відділення, а як з’єднання. Іконостас виникспочатку із переживання храму як “неба на землі”, як

можливість поступати у вищі навчальні заклади і т. д.,з іншої сторони, їм треба допомогти зберегти націоFнальну свідомість і мову. Тут якраз неоціненною моглаб бути підтримка Церкви і нашої парафії у виглядікатехизації, недільної школи, літніх таборів тощо. Єскладність з виявленням таких дітей на територіїГреції, але з виходом нашого журналу, сподіваємось,цього можна буде досягти. І, нарешті, третя категорія –українські діти, що ходять до української нелегальноїшколи. Це найважчий випадок, тому що діти не отриFмують повноцінної освіти за українською програмою,абсолютно відірвані від дійсності грецького життя, неволодіють грецькою мовою, не отримують належнихзнань, ні офіційного атестату, який би признававсябудьFякою країною, автоматично переходячи в категоFрію майбутніх чорноробочих та прислуги для Греції, аможе й України, у випадку повернення батьків наБатьківщину. Окрім цього, батьки платять доситьFтакисолідну суму грошей за некваліфіковану, неповноцінFну з будьFякої точки зору освіту своїх дітей, даючиможливість збагачуватися окремим не чистим на рукуукраїнцям і грубо порушуючи при цьому законикраїни, що може перетворитися у великий, невигідний ні для кого скандал. У випадку організації, якговорилося, українських класів при грецькій школі, девикладалися б додатково українська мова, історія,релігія тощо і викладачі оплачувалися б грецькою дерFжавою, діти мали б можливість отримували повноFцінну безкоштовну освіту, вчили б українську мову таісторію рідного краю за програмою української школив рамках підписаної між країнами Угоди про співFпрацю в галузі освіти та науки, а за гроші, які даремновитрачаються зараз батьками, діти могли б навчатисядодатково, як практикується в Греції, англійської мови,музики, танців, займалися б спортом тощо, що давалоб їм можливість сподіватися на краще майбутнє. Окрімтого, діти знаходилися б серед одFнолітків, брали бучасть у суспільному житті, розвиваFлися б не наплітках та дезінформації українських нелегалів, аадаптувалися поступово до життя країни, у якій,очевидно, їм всеFтаки прийдеться жити.

Для подолання існуючих проблем потрібно напоFлегливо продовжувати роботу щодо ознайомленнягрецького суспільства з історією, культурою, але йсьогоденням України, не замовчуючи правди, але йдосягнень та потенціалу нації, максимально виFкористовуючи засоби масової інформації. Вважаюжиттєво необхідним випуск українського журналу(зважаючи на досвід нашої газети, роль якої була веFличезною і сприяла зміцненню національної свідоFмості навіть російськомовних українців Греції). ЗвиFчайно ж, усі випадки експлуатації українців українFцями повинні суворо засуджуватися, навіть якщо вониприкриваються гарними лозунгами.

п. Гп. Гп. Гп. Гп. Галина МАСЛЮКалина МАСЛЮКалина МАСЛЮКалина МАСЛЮКалина МАСЛЮКРРРРРедактор українського часопису “Вісник”.едактор українського часопису “Вісник”.едактор українського часопису “Вісник”.едактор українського часопису “Вісник”.едактор українського часопису “Вісник”.

Експерт з українських питань ТЕксперт з українських питань ТЕксперт з українських питань ТЕксперт з українських питань ТЕксперт з українських питань Торгової Палатиоргової Палатиоргової Палатиоргової Палатиоргової ПалатиГГГГГрецької Ррецької Ррецької Ррецької Ррецької Республіки. Афіниеспубліки. Афіниеспубліки. Афіниеспубліки. Афіниеспубліки. Афіни

Євхаристія

30

л і т у р г і к а

свідоцтва про те, що “наблизилось Царство Боже”. Як івесь іконопис у храмі, він є неначе втіленням баченняЦеркви як собору, як єдності світу видимого і неFвидимого, як з’явлення і присутності нового і преFображеного створіння. Наші храми тепер не розFписуються, а завішуються багатьма іконами, які частоне мають до цілого храму ніякого відношення. Це новевідчуття святилища й іконостасу як поділу помилкове,тому що, очевидно, суперечить самому літургічномупереданню Церкви! Це передання знає тільки поFсвячення храму й престолу, але не посвячення свяFтилища окремо від усього “корабля” церкви. Увесь хрампомазується святим миром, і внесення мощів, якімають бути поміщені у престолі, відбувається при заFкритих зовнішніх дверях.

До храму ми йдемо не для індивідуальної молитви, алещоб зібратися в Церкву і бути тими, ким стали в деньхрещення — членами Тіла Христового! І чудо церFковного Збору полягає в тому, що він — не “сума”грішних і недостойних людей, які становлять його, аТіло Христове. Часто кажемо, що вступаємо у Церкву,щоб від неї отримати допомогу, благодатну силу, поFтіху. Але забуваємо, що ми і є Церква, що ми становимоїї, що Христос перебуває у Своїх членах і що Церква непоза нами, не над нами, а ми у Христі і Христос у нас.

В давнину той, хто не брав участі без причини уЄвхаристійному Зборі, відлучався від Церкви і тимненаче сам себе відсікав від органічної єдності ТілаХристового.

Євхаристія не є “одною із тайн”, одним із богослуFжень, але з’явленням і здійсненням Церкви. СутьЛітургії порушує сучасне “індивідуальне” входження ухрам в будьFякий момент богослуження. Ніби збеFрігаючи таким чином свою “індивідуальність” і“свободу”, людина не бере, фактично, участі в таїнствіЗбору вірних. У Тайні священик — сам Христос, а Збір

вірних — Тіло Його. Тому і одяFгання священика, навіть якщо внаші дні воно відбувається доЛітургії, пов’язане зі Зборомвірних, бо воно є образом, ікоFною єдності Христа і Церкви,нерозривної єдності багатьох,які становлять Одне. Білий одяг(підризник чи стихар), який коFжен із нас отримав у хрещенні,— це одяг всіх охрещених, одягсамої Церкви. Одягаючи його,священик показує єдність Зборувірних, що неначе об’єднує всіхнас у собі. Епітрахиль — це образприйняття Спасителем нашоїприроди для спасіння і обожестFвлення, знак того, що це свяFщенство Самого Христа. І такожнарукавники на руки священика— уже не його руки, а Христові.Пояс — це завжди знак послуху,

готовності, зібраності, служіння. Фелон — це славаЦеркви як нового творіння, це радість, правда і красанового життя, прообраз Царства Божого і Царя,Котрий навіки “воцарився і у красу зодягнувся”. Якщоумова початку Євхаристійного священнодійства —Збір у Церкві, то умова його завершення — сходженняЦеркви на небо, у Царство Христове. Тому теперішнійЧин Літургії починається із торжественногоблагословення Царства.

У схоластичних трактатах на особливу увагу заслуFговує своєрідне відокремлення Тайни від Церкви. Цепотрібно розуміти не в тому значенні, що встановленіТайни діють поза Церквою і є незалежними від неї. Ні,вони дані Церкві, здійснюються в ній і тільки їй данавлада звершувати їх. І, нарешті, вони здійснюютьсясаме для неї.

Царство Боже — зміст християнського життя, щовключає знання про Бога, любов до Нього, єдність зНим і життя у Ньому. Можна без будьFякого переFбільшення сказати, що сьогодні назагал Царство Божеперестало бути основним змістом і внутрішнім двиFгуном християнської віри. На відміну від ранньоїЦеркви, християни наступних століть стали постуFпово все менше і менше сприймати Царство Боже якте, що “приблизилося”. Під Царством Божим вони всечастіше розуміють “потойбічний”, “загробний” світ, іто лише у відношенні до індивідуальної, “особистої”смерті людини. Для перших же християн всеFобіймаючою реальністю і приголомшуючою новизноюїх віри було якраз те, що Царство приблизилось і, хочає невидиме “цьому світу”, уже перебуває “посеред нас”,уже світиться, уже діє в ньому. . . Великий і глибокий,насправді трагічний розрив починається із втратиотцівської традиції. У богослов’ї — західний “юриFдизм”, в іконописі — благочестива і сентиментальна“картина”, у церковній архітектурі — оздоблюване

31

л і т у р г і к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

“бароко”, у церковному співі — лірична чуттєвість. Яктисячу років назад, так і зараз “простий” віруючий ідедо храму для того, щоб дійсно “доторкнутися до іншихсвітів”. У якомусьFто сенсі він не “цікавиться”богослуженням, так як “цікавляться” ним постійні йоголюбителі і знавці всіх його дрібниць. Не цікавитьсятому, що він отримує те, чого прагне: світло, радість,утіху Царства Божого, “мир і праведність у ДусіСвятому”. Він твердо знає, що на деякий час пішов із“цього світу” і прийшов туди, де все інше, але такепотрібне, бажане, насущне, що ним потім сіяє іосмислюється все його життя. Він знає також, що незможе висловити цього словами, але є щось, зарадичого вартує жити, до чого все йде, з чим співвідFноситься, у чому здійснюється — це Царство Боже. І,нарешті, він знає: навіть якщо йому незрозуміліокремі слова чи обряди — Царство Боже дарується йоFму в Церкві, у “спільній справі” її, у “зборі”, у “сходженFні”, у “любові”. . . Що означає “благословити Царство”?Це значить — признати його найвищою і останньоюцінністю, як саме “життя”.

Священнодійство спершу розпочинають із входу, прощо до цього часу свідчить наш Чин Архиєрейськоїзустрічі. Для розуміння Євхаристії ідея входу маєсправді вирішальне значення. Сенс Євхаристії поFлягає, як вже було сказано вище, у входженні Церкви вЦарство Боже. Таким чином, вся вона є входом. Івозношення (анафора) стосується не лише СвятихДарів, але й самої Церкви — Збору вірних.

Велика єктенія є, мабуть, антіохійського походження.Вона порівняно рано з’являється у візантійськомучині богослуження. До ХII–XIII століття ця єктеніявиголошувалася після входу, який супроводжувалоспівання Трисвятого. У деяких рукописах Велика єкFтенія називається “єктенія Трисвятого” чи “прошенняТрисвятого”. У встановлені дні церковна процесіяпочиналась у церкві святої Софії і направлялась дохраму, посвяченого пам’яті святого чи події, якусвяткували. Співання антифонів здійснювалось під часцієї процесії і закінчувалось при дверях храму чиFтанням “молитви входу” і самим входом у храмдуховенства і народу Божого для відправленняЄвхаристії. Звідси — багатогранність антифонів, їх“змінність” у залежності від події, що святкується.Звідси походять і існують до сьогодні особливі антиFфони, приписані до великих Господніх свят.

У сучасній практиці молитви, які читаються свяFщеником, стали тайними, “про себе”, так що збірлюдей чує тільки кінцеве славослов’я. На початках всімолитви Літургії читались вголос, бо суть літургійноїмолитви — участь всього Збору вірних, самої Церкви.Есхатологічний сенс входу, як приближення допрестолу і сходження в Царство, найкраще вираженийв молитві й співі Трисвятого. Читання Святого Писанняскладало з перших століть невід’ємну частину “Збору вЦеркву”. В одному із найстаріших описів Євхаристії,що дійшли до нас, ми читаємо: “У день сонця буває унас збір в одне місце всіх, хто живе по містах і селах, і

читаються, скільки дозволить час, Діяння Апостолів чиписання пророків. Потім, коли чтець перестане,предстоятель, за посередництвом слова, дає настаFнови, як наслідувати ці прекрасні речі. Потім всі мивстаємо і возсилаємо молитви. Коли ж закінчимомолитви, “. . .приноситься хліб, і вино, і вода. . .”Євангеліє почитається як книга. Цій книзі віддаємопочитання, як іконі чи престолу. Євангеліє для Церквиє словесною іконою, з’явленням нам і перебуваннямсеред нас Христа. Перш за все — ікона ЙогоВоскресіння. Обряд кадження: вугілля, що горить, іладан, що перетворюється в пахощі, і дим, що підFноситься до неба, — все виражає поклоніння творінняТворцю і Святість Божу, присутню серед людей.Молитва перед Євангелієм займає в таїнстві Слова те жсаме місце, що займає в Євхаристійній молитвіепіклеза (моління про зіслання на дари Отцем ДухаСвятого). Зрозуміння і прийняття слова залежить віднас, не від нашого тільки бажання, але, перш за все, відтаїнственного перетворення наших “мисленних”очей, від приходу до нас Духа.

Суть єктенії усиленого благання у тому, що в нійЦерква зосереджує свою молитву на особистих, приFватних нуждах людини. Після цієї єктенії вигоFлошується єктенія оглашенних — за тих, що готуютьсядо Хрещення.

Євхаристійне приношення починається з тогосвященнодійства, котре тепер називають звичайно“Великим входом”. У практиці ранньої Церкви ЄвFхаристійна Жертва не тільки приноситься від іменівсіх і за всіх, але приноситься всіма, і тому основою іумовою її є реальне приношення кожним свого дару,своєї жертви. Кожний приходить на Збір Церкви іприносить із собою все, що може виділити на їїпотреби, а це значить — на прожиття клиру, вдів,сиріт, яких утримує Церква як Любов Христова, якпіклування всіх про всіх і служіння всіх усім. ДітиFсироти, які живуть на утриманні Церкви і не маютьнічого, щоб принести, беруть участь у цій ЖертвіЛюбові, приносячи воду. У ранніх рукописах молитва“Ніхто не достойний” описана так: “Молитва, котроюмолиться священик про себе, здійснючи вхід СвятихДарів”. На відміну від інших молитов Літургії,приноситься вона священиком приватно і про себе, ане від імені нас, що складаємо Збір Церкви. Згодомвиймання частиць при поминанні пересталосприйматися як перетворення нами самих себе і одинодного.

“Херувимська пісня” має царську тональність. У нійприношення Дарів сприймається як тріумфальнийЦарський Вхід, як з’явлення Слова і сили Царства. Увсіх поминаннях Літургії немає різниці між живими імертвими (Мт. 22, 32). У тому вся радість і вся силапоминань, що вони стирають цю межу. Усівиявляються живими в Бозі. Тому немислимим було уранній Церкві служіння особливих “заупокійнихЛітургій”.

32

л і т у р г і к а

Із літургічних пам’яток ранньої Церкви ми дізнаєFмось, що після возгласу: “Возлюбім один одного!”дійсно звершувався поцілунок миру, в якому бралаучасть вся Церква, увесь Збір вірних: “Коли приходитьчас надання взаємного прийняття миру, — кажесвятий Іван Золотоустий, — ми всі один одногоцілуємо”. Цілування здійснювалося після Хрещення:єпископ цілував миропомазанного зі словами:“Господь з тобою”. При посвяченні нового єпископаувесь Збір, як клирики, так і миряни, також віталийого “цілуванням святим”, після чого він перший разочолював Євхаристійне приношення.

Співання Символу Віри було введене на початку VIстоліття. Його місце колись займала Тайна Хрещення.А Символ Віри був торжественним визнанням, заверFшенням приготовлення оглашенних до хрещення. Ужепізніше Символ Віри став використовуватись якмірило православ’я, як “межа”, яка захищає Церкву відєресей. Євхаристія давно вже не сприймається якспілкування і “з’єднання один з одним”. Вона сталаособливо індивідуальним “засобом особистого освяFчення”, до якого кожен прибігає чи від котрого коженздержується в міру своїх особистих і поFсвоєму“духовних нужд”, як ми їх розуміємо, настроєності,підготовки чи непідготовки.

Схоластичне шкільне богослов’я, спочатку на Заході, апотім і на Сході, звело всю тайну Євхаристії до однієїчастини — “Євхаристійного Канону”, а навіть не донього, а до моменту переєстествлення. І саме тому всіінші частини Літургії стають неначе другорядними інепотрібними.

Протягом багатьох віків існує проблематика переєсFтествлення, виражена питанням: коли, тобто в якиймомент, хліб і вино стають Тілом і Кров’ю ХрисFтовими? Західна схоластика відповідає: в моментвиголошення священиком встановлених слів: “Це єТіло Моє.. . це є Кров Моя.. .” — слів, які складають “тайFноздійснюючу, необхідну і достатню формулу”.

Православне богослов’я стверджує, що переміненнявідбувається не встановленими словами, а епіклезою— молитвою призивання Святого Духа.

Але головний Євхаристійний Канон стосовно іншихчастин Літургії, а не у відділенні від них, “головний”тому, що в ньому знаходить свою повноту все, про щосвідчить ціла Літургія. Починається це таїнствопіднесенням, котре було б неможливим без таїнстваЗбору, таїнства приношення і таїнства єдності. СлоFвами “Благодарім Господа. Достойно і праведно. . .”починалась традиційна єврейська молитваFблагоFдарення. Її промовив Господь, коли починав Своє новеблагодарення, яке повинно було піднести людину доБога і спасти світ. У підручниках літургічна молитваблагодарення розглядається традиційно у двохчастинах, хоча йдуть вони одна за одною як єдинамолитва. У давнину майже кожна церковна областьмала свою анафору; тобто форму і текст молитвиблагодарення.

Одкровенням останнього дару з висоти є Церква, іпроявляється вона у таїнстві благодарення, в котромусповнює себе як Небо на землі. Схоластичне боFгослов’я ототожнює жертву, принесену Христом за насі нашого ради спасіння, з Голгофтою, з хрестом,стражданнями і смертю. Христос на Тайній Вечеріустановив Євхаристію як сакраментальний споминжертвенного Свого заколення на хресті, прийняття наСебе гріхів світу, відкупленого Його стражданням ісмертю. І ця жертва, яка була принесена на Голгофтіодин раз, вічно “актуалізується” у Євхаристії.Протестантське богослов’я відкидає жертвеннийхарактер Євхаристії як непотрібний і несумісний ізвченням про неповторність і “достатність” Жертви,принесеної Христом раз і назавжди. Тайна Вечерявиявила Світло Царства Божого — ось вічний сенс івічна реальність цієї події. Ні, не “владу” і не “право”переміняти хліб і вино встановив на Тайній ВечеріХристос, а — Церкву. Так, становлення Євхаристіїздійснилось на Тайній Вечері, але не як “інше”встановлення, відмінне від встановлення Церкви. Бо“з’єднані між собою Тайна Вечеря, Церква і ЄвхаFристія є з’єднані своїм загальним і єдиним співFвіднесенням до Царства Божого, до Царства, об’яFвленого на Тайній Вечері, дарованого Церкві ізгадуваного — в його присутності і дійсностіЄвхаристії”.

Як вже зазначалось вище, православне богослов’явбачає мить переєстествлення дарів у Тіло і КровХриста в час епіклези. Вся Літургія від початку й докінця — це епіклеза — призивання Святого Духа, Якийперетворює все те, що здійснюється в ній, кожнесвященнодійство в те, що воно являє і відкриває нам.Ціль Євхаристії не в переміненні хліба і вина, а впричасті Христа, Який став нашою поживою, нашимжиттям, об’явленням Церкви як Тіла Христового. Осьчому на православному Сході Святі Дари самі по собініколи не стали об’єктом особливого почитання,споглядання чи поклоніння.

“В мирі вийдім!” — здавалося, ми знаходимося на кінціЛітургії, але ні. Ми знову на початку, де почалось нашесходження до Трапези Христової — в Його Царстві. Мийдемо в життя, щоб свідчити і здійснювати своєпокликання. Воно є в кожного своє, і воно є нашимспільним служінням, спільною Літургією — “в єдиногоДуха причастям”.

Я вірю, що з ласки Божої, саме Східні Церкви збереглиі через всі століття пронесли це бачення, це самоFусвідомлення Церкви, це переконання, що “де Церква,там і Дух Святий і вся повнота благодаті” (ІринейЛіонський, “Проти єресей”, 4,18). Але саме тому миповинні знайти в собі тепер силу зануритися в цеєвхаристійне відродження Церкви. Мова йде не про“реформи”, “пристосування”, “модернізацію”. Мовайде про повернення до того бачення і досвіду, котримспочатку жила Церква.

Ростислав БУДЗАНРостислав БУДЗАНРостислав БУДЗАНРостислав БУДЗАНРостислав БУДЗАН

33

о т ц і ц е р к в иПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

ВВВВВасилій Великий, Григорій Богослов, Іван ЗолотоFустий — представники Золотої Доби Отців ЦерFкви, які, неначе ранні зорі, яскраво освітили

небозвід Христової Церкви. У їх час Церква ще не булаорганічним тілом, не мала тієї богословської спадщини тапотенціалу. Ці велетні віри виступили з нечуваноюсилою, стали справжньою окрасою Сходу, що надFзвичайно захоплює своєю духовністю, внутрішньоюрадістю, містичністю. Схід зі своїм багатовіковим доFсвідом став невичерпним джерелом святості та постійFним натхненням для різного роду людей, які неодноFразово звертаються до його спадщини.

У наш час здобутки Сходу вже не є чимось далеким,екзотичним. Саме завдяки праці багатьох богословівми тепер можемо черпати із цих надбань багато цікаFвого, ще невідомого для нас, а головне — корисного. Ущоденному житті, крокуючи тернистою стежиною домолитовного життя у Святому Дусі, ми потребуватимеFмо певних дороговказів, щоб не зійти з правильногошляху. До них же належать численні праці християнFських мислителів Сходу та Отців Церкви, які намагалисядонести до нас невичерпну цінність Божого Слова,його освячуючу благодать.

У цій публікації ми розпочинаємо серію розповідей,що присвячена святоотцівській спадщині, хочемоввести Вас у прекрасний світ, що видається надзвиFчайно близьким. Він ось тут — близько, хоча ще йдосі залишається таким невідомим і незрозумілим. Нажаль, сьогодні знаємо переважно лише імена Отців, тачи обізнані ми з їхньою особою та з безцінною спадFщиною, що вони її нам залишили.

Першим на Ваш огляд, дорогі читачі, представимо арFхиєпископа Олександрійського Атаназія Великого.Його можна зарахувати до тих борців за істину, в якихлітературна діяльність може бути зрозумілою іосмисленою лише на фоні їхнього надзвичайнобурхливого життя. Зовнішніми подіями тутпояснюються передумови творення того чи іншоготвору. Праці св. Атаназія нероздільно пов’язані зниткою його життя; без знання останньої багато чогоб залишилося незрозумілим. Листування самогосв. Атаназія із видатними діячами тієї епохи, так як івласні його історичні твори, доповнюють те, чогобракує у інших його сучасників.

Історики загально вважають, що св. Атаназій народивсяміж 293 і 298 рр. в Олександрії. Ще за життя йогоназивали “отцем православ’я”. Він був великим поFборником християнського вчення про Боговоплочення.Ще з юних літ завдяки своїм розумовим здібностям вінзвернув на себе увагу Олександрійського єпископа,котрий назначив його секретарем і ввів до свого дому. У319 р. св. Атаназій стає дияконом і вже у перших творах(“Проти язичників” і “Слово про воплочення Слова”)окреслилась головна тема його богослов’я.

Атаназій супроводжує єпископа Олександра на І ВсеFленському Соборі у Нікеї у 325 р., який був скликанийдля заперечення навчання Арія та його єресі. З цьогомоменту вся його діяльність пов’язана із боротьбоюпроти аріанства. Цей Собор прийняв термін oJmouvsio~(гр. “єдиносущний”), який виражає суть істинноговчення про Христа як про Другу Особу Трійці і потверFджує тотожність Його сутності із сутністю Бога Отця(тобто “єдиносущність” Сина Богу Отцеві) і, як насліFдок, істинну божественність Сина. Великі здібності, якіАтаназій проявив під час соборових дебатів, йогорішучість і відвертість не могли залишитися позаувагою, і незабаром після закінчення собору у 326 р.після смерті попереднього єпископа Олександра вінобирається олександрійським єпископом.

Відразу ж після обрання Атаназія Євсевій, аріанськийєпископ у Никодимії, розпочав висувати проти ньогорізноманітні звинувачення, котрі Атаназій легкоспростовував. Незважаючи на безпідставність цихзвинувачень, Атаназій був у лютому 336 р. засланий доТріру, де провів більше двох з половиною років.

Після цього, намаганнями прибічників Євсевія, АтанаFзія відправляли на заслання ще три рази, однак йомувдавалося на якийсь час знову повертатися на своюкатедру (найдовшим його перебуванням в Олександріїбув період з 346 до 356 рр.). Тільки в останній рікжиття св. Атаназій отримав нагоду відносно спокійновиконувати свої єпископські обов’язки.

За шість років свого останнього заслання Атаназій пиFше надзвичайно багато творів на захист істинної віFри. У цей час ним укладені одні з його найбільшихтворів (“Апологія втечі”, “Послання СерапіонуТмуідському про Святого Духа” та інші). Головнимидогматичнимим творами Св. Атаназія були “Чотири

Св. Атаназій Великий

34

о т ц і ц е р к в и

слова проти аріан” (близько 356–59рр.), присвяченіпідтвердженню Божества Ісуса Христа. Окрім цього,йому приписують “Життя св. Антонія” та ще цілий рядтрактатів та проповідей.

Коли в Олександрії поширилася вістка про смерть імFператора Константина у грудні 361 р., св. Атаназійотримав змогу повернутися на свій престол 21 лютого362 р. Однак і це повернення не було довготривалим,оскільки цього ж року імператор Юліан Відступник,занепокоєний успіхом олександрійського святителя,знову його виганяє. І на цей раз пристановищем йомустала пустеля. Через декілька місяців (26 червня 363 р.)імператорFвідступник помирає і це дозволяє св. Атаназіюповернутися на своє законне місце. Але вже вкотре цеповернення було тимчасовим. Він знову відправляєтьсяна заслання і тільки у лютому 366 р. остаточно залишаFється в Олександрії, де і проживає до самої смерті.Навесні 373 року “в досить похилому віці” св. Атаназійзавершив всі свої справи, висвятивши одного із преFсвітерів на свого приємника, та спокійно помер у власFному домі.

Надзвичайна боротьба св. Атаназія принесла йому “баFгато вінців”. Він був зачислений до отців, патріархів,пророків, апостолів і мучеників, котрі боролися за істину.Навіть ті, що не бажають симпатизувати поглядам, якихдотримувався і захищав св. Атаназій, не можуть приFховувати свого захоплення його великодушністю тагероїчністю. Також і католицька доктрина Трійці з тихчасів асоціюється із його “безсмертним” іменем.

Історики є погано проінформовані про обставини і умоFви духовного зросту й освіти св. Атаназія. Якщо про баFгатьох Отців і Вчителів Церкви відомо, під чиїм вплиFвом вони виросли і хто були їхні вчителі, то у випадкусв. Атаназія маємо лише здогадки. Імен духовних наFставників Атаназія Великого ми, на жаль, не знаємо.Припускають, він міг знати фіваідських жителів пустині,особливо преподобного Антонія Великого. Але цейостанній був відомим вчителем монашого життя, однакні богословом, ні філософом він не був. Звідси цілкомможливо, що серед старших сучасників св. Атаназія небуло яскравих богословських умів.

Саме тут зростає значна особистість великого борця заєдиносущність Слова. Він, звичайно, пройшов тойсамий шлях світської освіти, що і всі молоді люди йогочасу. Твори св. Атаназія свідчать про велику начитаність,мова є достатньо літературною, а діалектика недозволяє бажати кращого. Бачимо, що, можливо, значнучастину його обдарувань слід приписати особистимякостям. Його слава, визнана сучасниками, не погасла ідо наших днів. “Його життя і мораль — правило дляєпископів, його догмати — закон для православ’я”, —каже св. Василій Великий. У наш час св. Атаназія спраFведливо називають “одним із найвеличніших явищ всієїісторії Церкви”, а “характерна особливість св. Атаназія— це бути великим у всьому…”

НаслідуючиІсуса Сина БогаЖивогоУ часи переслідування християн вантичних театрах відбувалися прилюдністрати віруючих, сьогодні ж театральнамуза покірно служить поширенню СловаБожого.

Вистава “Ісус — Син Бога Живого” була однією ізперших творів на духовну тематику, виконанихна високому професійному рівні. Запорукою

успіху та майстерного виконання стали відповідністьдуховного стану акторів, які вони виконували ці ролі.

У давнину греки називали акторів лицемірами, або, якми ще звикли чути, лицедіями (гр. upokrith,j). Проте,аж ніяк не повернеться язик сказати таке про сьоFгоднішніх натхненників, акторів, які приймаютьучасть у виставі “Ісус — Син Бога Живого”, де головнуроль виконав заслужений артист України Тарас Жирко.Кожен християнин у своєму житті намагаєтьсяслідувати стопами свого Небесного Наставника,немовби відображаючи життя Христа. Тарас Жиркопереніс тихий мир своєї душі на сцену, звідки він міг

Михайло ХАРИШИНМихайло ХАРИШИНМихайло ХАРИШИНМихайло ХАРИШИНМихайло ХАРИШИН

35

простір спілкуванняПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

ділитись ним із тими, хто прийшов звідкритим серцем.

Тарас Жирко — львів’янин. Його батькопровів сім років у радянських таборах,за відстоювання національної ідеї. МаFти також була репресована із Київщини.У 15 років Тарас вступив до дитячоїхудожньої студії “Ровесник”, у 1981 р.став студентом Київського театральногоінституту ім. КарпенкаFКарого. Потім,у 1986 р. проходив військову службу.Смерть батька глибоко заторкнула чутFливе серце митця, і він повертається доЛьвова, де працює у театрі Юного глядаFча, а з 1988 р. — у театрі ім. Марії ЗаньFковецької. Перший вихід на сцену відFбувся у виставі “Гайдамаки”. Головну рольТарас Жирко вперше отримав у виставі “Діти Арбату”.

Сповідь

У невимушеній атмосфері гримерної театру, під часрепетиції вистави “Державна зрада”, Тарас Жирко по%годився поділитися сокровенними віхами свого життя.

Зростав я у сім’ї, що дотримувалась засад християнFського життя, проте за часів підпіллля у мене не булонагоди для сповіді. Якось Федір Стригун запропонувавпоїхати на зйомки одного серіалу у Карпати. Батальнісцени військового лихоліття фільмувались у місті ДоFлина, поблизу Гошева. Наш щоденний шлях до зніFмального майданчика пролягав повз Гошівську Ясну ГоFру. Зйомки тривали кілька місяців, і я постановив проFйти 6 кілометрів пішки з Долини до храму на ЯснійГорі, щоб облегшити душу Тайною Сповіді. Я загітувавдля цього навіть кількох своїх колег. Проте, коли приFйшов визначений час, обставини склалися так, щоя пішов у цю подорож наодинці. У мої 32 р. це бувдуже важливий для мене шлях. Я відчував якесь внутFрішнє піднесення і водночас страх. За моє життя неFначе боролись дві сили. Цікаво, що протягом подорожітрасою мене двічі ледь не збив автомобіль. Це знітиломене, адже я дуже боявся загинути без сповіді. І ось, коFли я піднявся на Гору і увійшов до храму, то побачивзвішений зі сповідальниці єпітрахіль, це означало, щоя можу приступити до сповіді прямо зараз. Але неFмовби якийсь внутрішній голос сказав мені, що я щене готовий до сповіді і навіть не знаю молитви “ВіFрую”. А що як священик дізнається про це і не захочемене висповідати? Я вже хотів був прийти іншого разу,заспокоюючи себе тим, що мені ще потрібний час,щоб вивчити молитву. Тоді я навіть вийшов з церкви.Але в останній момент подумав, що всеFтаки підійду досповідальниці, а там нехай діється воля Божа. Після тоFго, як я став на коліна перед сповідальницею і отримавблагословення священика, я зразу поділився з ним тим,що це моя перша сповідь і, можливо, краще буде, колия прийду наступного разу, вивчивши молитву “Вірую”,котрої покиFщо не знаю. Але священик, сповненимлагідності, розуміння і миру голосом, відповів, що це

може зачекати. І тоді я почав сповідатись з усього моFго життя. Три рази протягом сповіді траплялось так,що щось неначе здушувало моє горло і я не міг більшеговорити, тоді священик сам починав розповідати, яку часи війни його ледве не вбили, але Бог допоміг йоFму врятуватись. Ці короткі розповіді неначе додавалимені сили, і я продовжував розкривати перед Богомсвою душу. Після сповіді я відчув дивовижне полегшення.

Можливо простим збігом обставин, а може і знакомбуло те, що коли я зійшов з Ясної Гори, відразу жпід’їхав автобус нашої знімальноої групи. Коли я сів вавтобус мій друг о. Тарас Синюра подарував мені моюпершу вервицю. Тоді цього ніхто не помітив, але явідчував себе зовсім іншою людиною.

Тепер я ділю всю свою історію життя на “до” і “після”тієї сповіді.

Які якості, на Вашу думку, мусить мати добрийЯкі якості, на Вашу думку, мусить мати добрийЯкі якості, на Вашу думку, мусить мати добрийЯкі якості, на Вашу думку, мусить мати добрийЯкі якості, на Вашу думку, мусить мати добрийсвященик?священик?священик?священик?священик?

Господь Бог є Творцем цього світу. Він опікується всімилюдьми і нашим народом. Але навіть у Конституції УкFраїни сказано, що Церква відділена від держави, протетам не сказано, що держава відрікається від лукавого.Таким чином, держава відділяється від Церкви. Добримсвящеником, на мою думку, є той, який є здатний зроFбити такий же вчинок, як священик з твору Гюго“Знедолені”. Коли Жан Вальжан, за його привітність ідозвіл переFночувати у його домі відплатив тим, щообікрав цього священика і втік, то після того, якВальжана піймали і привели цього священикаупізнати крадене, він сказав, що подарував Жану ціречі. І простив йому, розтоплюючи тверде серцеВальжана. Також я хотів би бачити у духовних особах,що мирське життя не є для них головним. Це легкопомітити, бо стан душі людини часто відбивається наїї лиці, тілі, поставі та поведінці. У справжньогосвященика я б хотів побачити більше тривоги, уваги таопіки.

Як би вам довелося виголосити проповідь, яку темуЯк би вам довелося виголосити проповідь, яку темуЯк би вам довелося виголосити проповідь, яку темуЯк би вам довелося виголосити проповідь, яку темуЯк би вам довелося виголосити проповідь, яку темуВи би вибрали?Ви би вибрали?Ви би вибрали?Ви би вибрали?Ви би вибрали?

Без вагань я б вибрав тему любові. Бо любов є всеосяжFною: вона є у покаянні, вона є і натхненням. Людиназа своєю природою є слабкою, а любов пробуджує неFвідому внутрішню силу. Сила людина виявляється у їїдоброті. Тільки слабка і заздрісна людина здатна вчиFнити злочин.

Характеризуючи сучасне світове суспільне стано%Характеризуючи сучасне світове суспільне стано%Характеризуючи сучасне світове суспільне стано%Характеризуючи сучасне світове суспільне стано%Характеризуючи сучасне світове суспільне стано%вище, якими тезами ви могли би означити пози%вище, якими тезами ви могли би означити пози%вище, якими тезами ви могли би означити пози%вище, якими тезами ви могли би означити пози%вище, якими тезами ви могли би означити пози%тивний і негативний його моменти?тивний і негативний його моменти?тивний і негативний його моменти?тивний і негативний його моменти?тивний і негативний його моменти?

У світі сьогодні так багато зла і неправди, що він, здаFється, призначенмй на загибель. Позитивним у цьомуя вбачаю те, що світ завдяки Комусь все ще існує.

Негативним віянням є нахабність, з якою зловідвойовує свою територію.

Як вплинула на Вас головна роль у виставі “Ісус —Як вплинула на Вас головна роль у виставі “Ісус —Як вплинула на Вас головна роль у виставі “Ісус —Як вплинула на Вас головна роль у виставі “Ісус —Як вплинула на Вас головна роль у виставі “Ісус —Син Бога Живого”?Син Бога Живого”?Син Бога Живого”?Син Бога Живого”?Син Бога Живого”?

Федір Стригун запропонував мені цю роль у 1993 р.,і я погодився. Прем’єра відбулась у 1994 р. Перед тим,як прийняти участь у цій виставі, я з акторами, щовиконували ролі апостолів приступили до сповідіперед Великоднем. Вистава — це завжди містерія. Асправжня Містерія твориться у Церкві. Після сповідіі після цієї ролі я відчув усвідомлення гріха. З цим, допевної міри, стало важче жити. Тепер я зрозумів, що незможу говорити неправду. Ще мій знайомий ВасильЖданкін застерігав мене перед спокусою ототожFнювати себе з тим, роль кого виконуєш. Тому я ніколине говорю, що “зіграв Ісуса”, а, радше, тільки “зігравголовну роль у виставі “Ісус — Син Бога Живого”.

Розкажіть, будь%ласка, щось із Вашого життя.Розкажіть, будь%ласка, щось із Вашого життя.Розкажіть, будь%ласка, щось із Вашого життя.Розкажіть, будь%ласка, щось із Вашого життя.Розкажіть, будь%ласка, щось із Вашого життя.

Не так давно я був запрошений до Києва для участі вукраїнськоFіспанському проекті “Останній Дон Кіхот”.Віддавна моєю мрією було зіграти Дон Кіхота. ЧуFдесним способом на роль Дульсінеї була призначенаінша актриса. Але все ж таки ми з Тетяною зустрілись.Працюючи в театрі, я побачив достатньо світ, проте усвої 42 роки я зрозумів, що знайшов ту, котру так довгошукав. Вона родом із Києва, належить до ПравославноїЦеркви.

Вінчання наше відбулось у храмі Пресвятої Євхаристіїу Львові.

Ось так, чи не останній Дон Кіхот зустів своюДульсінею.

Вистава “Ісус — Син Бога Живого” була однією ізперших вистав на духовну тематику, що з’явились наукраїнській театральній сцені після того, як так довгона цю тему не говорилось ні слова. Гордістю і натхненFням сьогоднішнього театру є ті особистості, які неFлицемірно йдуть за покликом свого серця з відкритоюдо Бога душею та лицем, сповненим добра та миру,зверненим до людей.

БББББлаженний Симеон народився 7 липня 1893 р. ус. Старуня Солотвинського району СтаніславівFської (тепер ІваноFФранківської) області в сеF

лянській сім’ї. Коли йому виповнилося 7 роFків, почавнавчання у школі м. Богородчани. Після цього навчався8 років у Коломийській гімназії, а у 1913 р. вступив доСтаніславівської семінарії. Перша Світова війна (1914–1918 рр.) принесла дволітню перерву у йоFго навчання,тому й семінарію він закінчив лише у 1919 р. У жовтніцього ж року був висвячений на священика єпископомГригорієм Хомишином. З листопада 1919 р. по грудень1920 р. був парохіяльним священиком у селі Ляцне ТлуFмацького повіту. У грудні 1920 р. о. Симеона призначеFно викладачем морального богослов’я у семінарії, дезгодом він став духівником.

У квітні 1945 р. семінарію було закрито, а отець пеFреїхав до села Старуня, де жив до 1949 р. Тут він здозволу пароха служив Літургії у місцевій церкві. Учервні 1946 р. владика РПЦ Михайло Пельвецький заFборонив йому служити Літургії у храмі. Після того, якмісцевий парох перейшов до Російської ПравославFної Церкви, отець вирішив підкоритися єпископсьFкому наказові та припинив служити в церкві. Проте,тепер відправляв Літургії приватно у хаті, куди незаFбаром почали приходити деякі парохіяни. Уділяв їмтам Сповідь, Хрещення, шлюби.

У лютому 1949 р. голова Солотвинської районної радивикликав о. Симеона до сільської ради, де звинувативйого в уділенні шлюбу. Він погрожував виселити отцяіз с. Старуня. Щоб не наражатися на небезпеку, отецьпокидає село і переїздить до Надвірної, де вірні такожприходили до нього на квартиру за духовними поFтребами, а він служив Літургії в кімнаті чи в когось ізсвоїх парохіян у квартирі, хрестив і вінчав людей. Під

Боже благословення в особливий спосібперебувало із страдаючою, силоміцьзагнаною у підпілля Українською Греко%Католицькою Церквою. Єрархи у таборахСибіру, священики у тюрмах, зруйнованіта відірвані від можливості жити духовнолюди — це один із аспектів історії Церкви.Інший — це безперервна душпастирськапраця в умовах переслідувань, знущань тасмерті. Блаженний Симеон Лукач якразвідноситься до тих людей, які голосилиБоже Слово, незважаючи на небезпекусмерті чи арештів.

Блаженний СимеонЛукач —підпільний єпископ

36

Інтерв’юІнтерв’юІнтерв’юІнтерв’юІнтерв’юіз заслуженим артистом Уіз заслуженим артистом Уіз заслуженим артистом Уіз заслуженим артистом Уіз заслуженим артистом Україникраїникраїникраїникраїни

ТТТТТарасом Жиркомарасом Жиркомарасом Жиркомарасом Жиркомарасом Жиркомпідготував Олег КРАВЧУКпідготував Олег КРАВЧУКпідготував Олег КРАВЧУКпідготував Олег КРАВЧУКпідготував Олег КРАВЧУК

простір спілкування

час богослужень завжди було не менше тридцяти вірFних, які шукали духовної допомоги, страждаючи відкомуністичного терору.

26 жовтня 1949 р. Симеона Лукача було арештовано орFганами КДБ та інкриміновано наступне: “Після визвоFлення України від німецьких окупантів Симеон Лукач,будучи дійсним прихильником Ватикану, у 1945–1946 рр.,в період возз’єднання Української ГрекоFКатолицькоїЦеркви з Російською Православною Церквою, виступивпроти возз’єднання та перейшов на нелегальне стаFновище”. 30 грудня 1949 р. слідчим видано постановупро продовження терміну слідства, мотивовану, зокреFма, тим, що в “останній час отримано дані, котрі свідFчать про те, що Лукач Симеон, будучи прихильникомВатикану, є нелегальним єпископом ГрекоFКатолицькоїЦеркви в Станіславівській області і керував антираFдянською діяльністю, яка здійснювалася уніатськимпідпіллям. Перебуваючи нелегально у Солотвинськомурайоні та у Надвірній, у будинках католиків він оргаFнізовував таємні богослуження і займався антирадянFською пропагандою, писав релігійні праці цього жспрямування та зберігав заборонену літературу”.

Важко сказати, коли о. Симеон отримав єпископськухіротонію. Однак, найбільш ймовірно, що йоговисвятив єпископ Григорій Хомишин у березні чиквітні 1945 р. у зв’язку з існуючою тоді реальноюзагрозою арешту ієрархії УГКЦ радянським режимом.

ВрештіFрешт, 2 лютого 1950 р. після численних доFпитів Симеона Лукача було звинувачено у тому, що: “Уперіод возз’єднання УГКЦ з РПЦ він відмовлявся переFходити на православ’я і залишався вірним грекоFкатоFликом і прихильником Ватиканських ідей, займавсяпропагандою для відродження й збереження ГрекоFКатолицької Церкви”.

14 серпня 1950 р. слуга Божий Симеон Лукач був

засуджений до 10 років ув’язнення у конFцентраційних таборах Сибіру, незважаючи на факт,що у медичній довідці в’язень Лукач Симеон визнанийздатним тільки на “обмежену працю”. Кримінальнасправа Владики Симеона Лукача є прикладомнадзвичайної його духовної сили: протягом 16допитів, які він переніс, він не зрадив КатолицькоїЦеркви та до кінця залишився вірним Христові. Усіпідступні запитання слідчих були супроводжуванівідповіддю: “Моя священича совість не дозволяє менідавати відповіді на ваші запитання”.

Слуга Божий був спочатку у концентраційному таборіКрасноярського краю, де 5 років виконував важку робоFту лісоруба. У 1955 р. його було звільнено й дозволеноповернутися до рідного села, де він продовжував свою“нелегальну” душпастирську діяльність. Але післяобшуку КДБ у 1962 р. він був вдруге арештований.

Вирок 69Fлітньому Симеонові Лукачу був наступний:“Відповідач Лукач вів релігійну нелегальну діяльність...із ціллю зміцнення Католицизму у Станіславові, чого ісам не заперечував під час судового розгляду”. Так, вінвдруге засуджений, але вже до 5 років ув’язнення у труFдових таборах суворого режиму (без конфіскації майFна) і на 5 років заслання до віддалених областей УРСР.

У Станіславівській тюрмі, внаслідок жахливих умовжиття, поганої їди та насильницького жорстокого стаFвлення з боку тюремної охорони, він захворів на туFберкульоз, хоча діагноз тюремного лікаря був — астма.Хвороба стала безпосередньою причиною стражданьі смерті слуги Божого Симеона. У 1964 р. черезкритичний стан здоров’я Владику Лукача привезли дорідного села Старуня. Незважаючи на свою легеневухворобу, він продовжував свою душпастирську діяльFність: служив Літургії, сповідав.

22 серпня 1964 р. Симеон Лукач віддав свою душу ВсемоFгутньому Богові, віддав своє життя як свідчення твердої йнепохитної віри. Похований у родинному селі Старуня.

Український громадянин і єпископ Симеон Лукач бувреабілітований двічі: спочатку у 1989 р. ІваноFФранFківською прокуратурою офіційно визнано, що СимеонаЛукача засуджено без законної на це підстави; та вдруге— у 1996 р. ІваноFФранківським обласним судом “черезнедостатність характеру злочину у діях відповідача”.

На прикладі блаженного Симеона Лукача можемо побаFчити безмежну віру і вірність Христові та Його Церкві.Його святість надихатиме нас на свідчення віри, щоб люFди, які потребують Божого Слова, могли побачити його унаших ділах та нашому житті. Сьогодні світ потребуєцього свідчення віри у Несотворене Слово, що дарувалоСебе нам, тому станьмо, як Симеон Лукач, і вже не смерFтю, але своїм життям вкажімо на Того Бога, Котрий єприсутнім у світі і повсякчасно дарує Свою Любов. НесіFмо її у світ, щоб зродити у ньому нових святих ХристовоїЦеркви, які були б іконою Єдиного Бога та жили згідно зЙого словами: “Любіть один одного”.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

Мирослав Латинник та Роман СиротичМирослав Латинник та Роман СиротичМирослав Латинник та Роман СиротичМирослав Латинник та Роман СиротичМирослав Латинник та Роман СиротичБратство “Введення в Храм Пресвятої Богородиці”

37

герої віри

При всій неординарності ролі Національногомузею у справі збереження пам’яток українсьFкого релігійного мистецтва, він мав своїх

продовжувачів, появу яких можна розглядати якпочаток нового, хоч і через історичні обставини неFрозвинутого етапу колекціонерства. Описане явищестановить особливий інтерес у контексті нашоїзагальної теми, оскільки саме тут вперше виступала татрадиція, продовженням якої покликане стати нашезібрання. ЇЇ поява пов’язана з розбудовою того, щояскраво було задемонстровано у діяльності НаFціонального музею. Серед його виявів слід відзначитималозадокументований і через це й маловідомиймузей Центральної василіянської бібліотеки й архівупри Онуфріївському монастирі.

Проте, на увагу заслуговує, насамперед, створенняу найближчі роки після заснування ГрекоFКатолицькоїБогословської Академії її музею, відкритого на початFку нового академічного 1932/1933 р. Витоки, значенFня й програму діяльности Музею Богословської АкадеFмії окреслив його ініціатор, ректор, згодом кардиналі патріарх, Йосиф Сліпий: “Академія, як один із проявівжиття Католицької Церкви, маючи на увазі гарнийприклад в особі Митрополита мусить також,перебрати на себе частинно ролю культурної праці йопіки над нашим церковним дорібком та стати тежзаховавчим осередком церковної старовини.Сповнити це може лиш оснування свого власногоМузею. До цього змушують академію і власні потреби.Пізнати церковну історію, мистецтво, літургіку,аскетику та загалом ціле минуле Церкви і забезпечитиїї розвій, і втримати на висококультурній висоті вмайбутньому, плекаючи естетичний смак, можнатільки завдяки частим оглядинам і глибокимбезпосереднім студіям. Без бібліотеки й музею неможе бути основної праці в академії”.

Ці думки, висловлені на офіційному відкритті музею,висвітлюють коротко програму діяльності Йосифа

Сліпого, реалізація якої дала за декілька років (станомна 1939 р.) другу у Львові збірку українськогорелігійного мистецтва з близько півтори тисячіпам’яток. Як і в Національному музеї, її основу складавфонд ікон, збірку яких розпочинали хрестоматійнінині “Святий Георгій” та “Собор Йоакима й Анни зєвангельськими сценами” кінця XIV ст. з церквиСобору Йоакима й Анни в Станилі. Зусиллямизасновника, який особисто немало зробив для поповFнення колекції, та директора М. Драґана (Й. Сліпий ітут йшов за вибором митрополита Андрея) уже черездекілька років Музей Богословської Академії ставоднією з найважливіших українських інституцій таFкого роду. Його розбудова фактично вивела на новийрівень й саму справу збереження історичної спадFщини українського церковного мистецтва. На жаль,історія музею виявилася недовготривалою, бо із встаFновленням радянського режиму він, як і сама академія,був ліквідований, а його збірки згодом влилися доколекції Національного музею. Але такий короткийчас існування музею є тим більш вражаючим, адже давістотний, справді великий у своїх конкретних вимірахрезультат — гідне продовження наслідуваного зразка.

Як окремий знаменний епізод тогочасного львівськогоколекціонерства, слід згадати діяльність митрополитаАндрея, спрямовану на створення документальногоархіву історії Унії, що дала львівським збіркам рядцінних пам’яток релігійного мистецтва Волині, а таFкож один із шедеврів місцевої школи малярства XVI ст.— монументальну храмову ікону “Преображення” зКураша на Рівненщині. Для її одержання довелосянавіть піти на своєрідну тактичну хитрість: оскількиправославна громада могла б відмовитися передаватипам’ятку на збереження до грекоFкатолицької церковFної інституції, прохання було надіслано від ПрезидіїНаукового товариства імені Т. Шевченка. Проте іконапотрапила до збірок “Студіону”, який мав такожневелику колекцію церковного мистецтва, а з йоголіквідацією у повоєнний час перейшла до НаFціонального музею.

Після 1939 р. опіка над “нашим церковним дорібком”,

Колекціонування

українського

релігійного

мистецтва у Львові:

здобутки та

історичний досвід

б о г о с л о в ’ я у ф а р б а х

Використано матеріали конференції “УкраїнськаГреко—Католицька Церква і релігійне мистецтво”,що відбулася у Львівській Духовній Семінарії СвятогоДуха 30 листопада 2002 року.

38

(Мт. 5, 48)

Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддатитіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові:богослужбу від вас розумну. І не вподібнюйтеся

до цього світу, але перемінюйтесь обновленнямвашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воляБожа, що добре, що вгодне, що досконале”.

(Рим.12,1F3)

Дивний чоловік

Оповідають, що одного разу бог Сатир (у класичнійміфології це бог дерев) забажав ближчепознайомитися із людьми. Побачивши якось одногочоловіка, він почав спостерігати за ним.

Коли настала зима, Сатир зауважив те, як той чоловікздійняв руки до свого лиця та почав їх зігрівати,видихаючи тепле повітря. Запитавши його про те, що

як називав музейну збірку Йосиф Сліпий, у її вжетрадиційних для львівського середовища формах сталанеможливою. Ситуація змінилася щойно з початком60Fих років, коли Національний музей (тодіЛьвівський музей українського мистецтва) відновивсвої експедиції й продовжив активне поповненняколекцій, використовуючи нові історичні можлиFвості, зокрема поширивши збирацьку роботу на теFрени Волині, результатом чого стала одна з чотирьохнайбільших збірок релігійного мистецтва волинсьFкого регіону.

Від початку 60Fих років активно комплектуваласятакож збірка релігійного мистецтва Львівської галереїмистецтв, яка лягла в основу експозиції відкритого зкінцем 1975 р. МузеюFзаповідника “Олеський замок”.На жаль, поза окремими пам’ятками, вона фактичнонадалі залишається маловідомою. Невеликі, алевартісні збірки релігійного мистецтва мають такожЛьвівський музей історії релігії та Музей народноїархітектури і побуту. Проте в останні десятиліттяльвівські музеї, майже, припинили збирацьку роботу— їхні збірки поповнюються хіба–що за коштвипадкових надходжень, насамперед — із дарів.

На цьому тлі цілком унікальним історичнимпрецедентом є збірка монастиря оо. Студитів, складенастараннями й зусиллями о. Севастьяна (Дмитруха).Нав’язуючи до давньої традиції (монастир мав неFвелику збірку релігійного мистецтва ще перед 1939 р.,яка нині зберігається в Національному музеї у Львові)й продовжуючи справу двох великих попередників вособах митрополита Андрея та патріарха Йосифа,реалізовуючи їхні заповіти, о. Севастьян зумів зібратиколекцію, яка вже нині є другою збіркою українськогорелігійного мистецтва після Національного музею йпродовжує інтенсивно поповнюватися. Збірка оо. СтуFдитів — унікальний приклад розвитку тих великихісторичних традицій опіки над національноюрелігійною мистецькою спадщиною, якізапочатковували й утверджували два великих проFвідники Української ГрекоFКатолицької Церкви ХХ ст.Вона дає той рідкісний приклад служіння Церкві йнародові, який за самою своєю природою може бутисправою лише поодиноких обранців. Друга збіркарелігійного мистецтва оо. Студитів демонструєповернення до історичної традиції опіки церковногосередовища над мистецьким спадком як важливоюневід’ємною складовою частиною історії і сьогоденняЦеркви.

Тут наші сучасники мають, на що опертися і щопродовжувати. Справа лише за тими конкретнимилюдьми, які здатні організаційно підійти до цієїпроблеми. Як і раніше, їх не може бути багато, протевони є. На це вказує чергове продовження даноїтрадиції в музеї Духовної Семінарії, що було запоFчатковане у 1930Fих роках.

Біблійне повчанняіз скарбницімудростістародавньої Греції

Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧВолодимир АЛЕКСАНДРОВИЧВолодимир АЛЕКСАНДРОВИЧВолодимир АЛЕКСАНДРОВИЧВолодимир АЛЕКСАНДРОВИЧ

п о е т и ч н а с т о р і н к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (60) травень−червень 2003

39

“Тож будьте досконалі, як Отець ваш небеснийдосконалий”.

він робить, Сатир одержав таку відповідь: “Це є такийспосіб у нас, людей, щоб хоч якось, власними зусиллями,зігрітись у часі холоду”.

Згодом Сатир спостеріг ще одне невідоме для ньогоявище серед людей. Коли цей же чоловік сів за стілобідати, то, споживаючи гарячу страву, брав неFвеличку порцію, охолоджував її подувом власних уст, атоді споживав. Запитавши і про це, Сатир одержаввідповідь: “Це спосіб, щоб охолодити гарячу їжу передспоживанням”.

“Як дивно?!” — подумав собі Сатир. — “У людейвідбуваються дивні та чудесні речі. Вони здатнівласним подихом, власними устами чинити потрібні ікорисні, а воднораз протилежні за значенням, згіднообставин, дії. А при цьому, вони так рідкозауважують це”.

(З книги “Aesop. The complete fables”. Penguin books. 1998)

Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:

Так у нашому житті стається, що кожна людина є в змоFзі своєму ближньому або допомогти, або нашкодити.І цю здатність можна використати як словами, такі вчинками. Проте кожен може повестись лагідно, з

любов’ю, привітністю, незалежно від обставин.Мабуть, це стане прикладом святості та досконалості,коли ми завжди будемо щиро старатися своїми діямидопомагати оточуючим, надаючи їм свою підтримку— словом або ділом, даруючи іншим радість та добрийприклад.“Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки”.

(Мт.10,16)

Дві жаби

Жили собі в одному із ставків дві жаби. Але якнаступило гаряче та сухе літо, ставок цілком висох, ітому жаби вирішили шукати собі інше місце дляпроживання. Під час своїх пошуків вони, раптом,побачили глибокий та повноводний колодязь, з якогояскраво виблискувала від сонця джерельна вода.

Одна із жаб зразу ж запропонувала ускочити в нього тазробити його місцем для свого нового проживання.Проте інша жаба відповіла, що це небезпечно. Адже яктоді вибратися із нього, коли вода в ньому висохне, чиз інших причин не стане ньому води.

( З книги “Aesop. The complete fables”. Penguin books. 1998)

Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:

Привабливі та сприятливі на перший погляд речі чиобставини не завжди є насправді корисними. Частодля оточуючих нас певні явища можуть видаватисясприйнятними чи потрібними, такими, які вартуютьна увагу та реалізацію, а часто вимагають і нашоїбезпосередньої участі. Проте будьмо розважливими,завжди добре аналізуючи та досліджуючи кожнусправу перед її виконанням:“Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сядеперше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,щоб часом, як поставить підвалину та неспроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, непочали сміятися з нього, мовляв, цей чоловік узявсябудувати, та не міг закінчити!”

(Лк. 14, 28%31)Лука ОлегЛука ОлегЛука ОлегЛука ОлегЛука Олег

г е р о ї в і р ип о е т и ч н а с т о р і н к а

40

щодня

23.00 (крім суботи)

22.00 (субота)

Слухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі Internet

http//www.rr.lviv.ua

Звукові файли оновлюються щоденно

Адреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: Радіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»

вул. Є. Озаркевича, 4,м. Львів, 79016, Україна

тел. (0322) 74F23F03, факс 97F08F75

EFmail: rr@rr.lviv.ua

Перша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаУкраїнського радіоУкраїнського радіоУкраїнського радіоУкраїнського радіоУкраїнського радіо

Понеділок 21.30

Вівторок 21.30

Четвер 22.30

Львівська радіо%Львівська радіо%Львівська радіо%Львівська радіо%Львівська радіо%трансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережа

Понеділок 10.00

Вівторок 18.40

Середа 18.40

Четвер 18.40

Субота 18.45

Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»

Репортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніподії в Уподії в Уподії в Уподії в Уподії в Українських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, радіоFдіоFдіоFдіоFдіоFпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняєпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідіпро візантійський та латинськийпро візантійський та латинськийпро візантійський та латинськийпро візантійський та латинськийпро візантійський та латинськийцерковні обряди, радіоверсії сучаснихцерковні обряди, радіоверсії сучаснихцерковні обряди, радіоверсії сучаснихцерковні обряди, радіоверсії сучаснихцерковні обряди, радіоверсії сучаснихбогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство злітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді промистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконопису, сакральну архіF, сакральну архіF, сакральну архіF, сакральну архіF, сакральну архіFтектурутектурутектурутектурутектуру, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику

Радіо «Воскресіння»Радіо «Воскресіння»Радіо «Воскресіння»Радіо «Воскресіння»Радіо «Воскресіння» Слухайте Радіо «Воскресіння»