PYCЬ~A ІСТОРИЧНА БІБЛЇОТЕ~А вндає

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА

том УІІІ. ·~~---6~~~===-----~~ ~--т"6----=- o._~=~_c---~-~d--~--.l..~

РОЗВІДКИ ПРО

ЦЕРНОВНІВІДНОСИНИ

НА

УКРАІнІ-руси ХУІ-ХУІІІ ВБ.

у ЛЬВОВІ, 1900.

НАКЛАДОМ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА

3 ДРУКАРІІЇ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНИ llIЕВЧЕНКА пі,ц заря,цом R.. Ее,цнарского.

Сим томом виконуєть сл обіцлнка, дана видавництвом Руської Історичної біблїотеки в передм:овах до т. У і УІІ -видати вбірку моноtр~фій про цеРlСОВНУ унїю М. Костомарова, О. Левицького й В. Антоновича (в першій передмові була ваповіджена ще й стати Іванишева). Близше ровваживmи, ми постановили обмежити сл лише на двох статях, а то Ореста Левицького про внутрішній стан украінської церкви в ХУІ в. і Володимира Антоновича - иро церковні від­носини на Украіні в ХVІІ-ХVІІІ. в ... Pa80~ взлті ті ров­відки складають певну цїлість - дають обрав церковних відносин на Україні-Руси в ХУІ-ХУІІІ в.

Статі Костомарова (Южнан Русь В'Ь :конці3 ХУІ ві3:ка -Монографіи т. ІІІ, гл. 1 - Подготовка церковной уніи, гл. 2 - БунтЬІ КОСИНСltаго и Наливайка, гл. В - Уніл) по части заступлені далеко богатшою фаltтами статею Ор. Левицького - о скільки говорлть про церковні відносини перед унією (гл. 1), по части - новійшими курсами цер­ІСовноі істориі - о Сltільки оповідають історию переведеннл унії (в гл. 3); отже вони мають нинЇ тільки історичний інтерес. Ще більш се треба сказати про статю Іванішева (Ові3ді3нін о началі3 уніи, извлеченнЬІЛ ИЗ'Ь актов'Ь кіевскаго централь­ного архива', 1859, - в передмові до І т. І ч. Архива Юго-3ападной Россіи и в Сочиненілх lванишева), інтересну сумою актових відомостей, лкі вона в науковий оборот у перве вносила.

3 двох надрукованих у сій lшижці статей розвідка д. Ор. Левицького пол вила сл в 188В"р. в передмові до т. УІ ч. І Архива Юго-3ападной Россіи; в передиові сій злучено досить механічно дві статі: про внутрішній стан украінсько-

руської церкви в ХУІ в. і про социнїлнство В Польщі й на JTKpaїHЇ (ся остатнл статл друкована перед 'І'ИМ в Кіевскій

СтаlНІНЇ 1882 р.); осібно вийшла вона під титулом Вну­треннее состолніе западно - русской церкви В'Ь польско­

ЛИ'I'ОВСКО:\I'Ь государствt В'Ь конц'в ХУІ стол'втіл и Уніл. :3 двох згаданих статей, там .шучених, ми подали першу, бо друга має специальний характер; головна сила сеї С'l'атї лежить в образї церковнлх відносин ХУІ В.; ешшурси в ХІІІ-ХІУ ст. мають иодеКУДl1 вира:зні ПОМІІЛІШ (нпр .. еІtс­!\урс про виборні порадкп в український церкві ХІІ-ХІУ вв. не згоджуєть ся з фактаnш); до зачіпленої на с. 16 справи крилосів відсилаємо до спеЦІІЛЛЬНОЇ розвіДІШ д. ЛОТОЦЬІ{ОГО В Т. ІХ 3аППСОІt Наук. т. ім. Шевченка. Статл В. Антоновича в перше появила сл як передмова до т. ТУ ч. І Архива Юго-3ападной Россіи в 1871 р., потім в його Моноrpафілх, під ТlIТУЛОИ: Очерк'Ь СОС'l'оянія православной цеРІШИ В'Ь ІОго-3ападной Россіи С'Ь ПОЛОВИНЬІ ХУІІ дО конца ХУІІІ стол'llтія. Головно вона' застаноюшєть ся над заходамп І{ОЛО унії й становищем унїлтів. РаЗ0М ванті сї статї зіставляють дві більші прогалини, котрі rодї було заповнитп перекладаn[и нкоїсь статї - се іСТОРШІ переве­дення самої берестеись[\ої унїї та православного церков­

ного житл, а'uсередженого коло Кпїва в ХУІІ в.: длл сих партий, кажу, годї було дібрати щось відповідне до пере­кладу: длл істориї берестейської унії нема тепер моноtрафії, ~ша-б відповідала вимога~[ наУltOВОСТІІ ІЇ безсторонноети;

найноВіІЇше оброблена вона була в цїлостп в КНІІВї еп. Лї­ІtОВСІ{ОГО (ks. Ей \v;шl UkO\yski - Ul1ia })rzcska, ПознаНІ), 189(j, ст. 424); оцїю<у ЇЇ днв. В 3аписках Наук. тов. і 11[.

ШевчеЮ\а т. ХІХ; не C'l'ратилп свого значіннл роздїли прпсьвнчені берестейській унїї в Исторіп РУССltой церкви ~[. МаІ{арін т. ІХ (1879); мuжна 'гакож вказатп ще біufрафії ГОЛОВНJ!Х дїачів унїї Терлецького й Потїя зроблені Ор. Ле­Вl'ЦЬІШМ (в К С'гаринї 1882, І і в ПаМНТНlшах стаРllНЬІ В'Ь uападпЬІХ'Ь губ., УІІІ, 1885). Дла істuриї українського православія в XVII в. на першім місцї стоїть веЛJша моноІ'рафін Іолубєва Петр'Ь Могила (т. І 1893, т. ІІ 1898, т. ІІІ заповіджено), що дає погляд і на попередні часи, далї Макарія Ист. р. церкви т. Х-ХІІ, т. ІІІ Возсоеди-

лелін Руси Куліша, моно:tрафії до істориі православних шкіл СІ' олубєва Исторія: кіевской духовной академіи - пе­ред Могллою, Петрова - :Кіевскал академія: во второй по­ловинt ХVІІ в., 1895, Jablol1O\vski - Akadernia Кijowsko­mOllilal1ska, 1900), недокінчена праца 8йнгорна Сношенія: маЛОРУССІШГ() духопенства с'Ь московским'Ь В'Ь царствованіе

Алексtл l\fихайловича (Ч'геніл МОСІ\овські 18 !-J4), розвідка Терновского про прилученнє-київської митрополії до москов­ського патрія:рхата в т. V ч. І Архива Юго-3апад. Россіи.

Обидві статї, подані в сїм томі, переложені д. М. Павликом і друковали ся: під його догллдом; покавчик зладнв д. м . .крушельницький.

На черзї стоїть (т. ХХІ) серпя: ро~шіДОI\ до істориї суспільних верств на Українї - передовсїм верстви селан СЬІ\О ї.

8 (21). УІІ 1900.

М. Грушевсь~ItЙ.

ЗМІСТ.

Вступне С.l0IЮ

Орест :lеВИЦЬКIІЙ - Внутрішній стан західно-русь­кої uеркви в ПО"lЬС[)КО .1l1товськіЙ державі в кінці ХУІ ст. та Унія

ВОЛОДЮlllР АНТОН0811Ч -_о Нарнс становища право с.lавної церкви [[а Україні Bi;L [1О.1О811НIІ ХУІІ до кінця ХУІІІ ст.

Показчик

-8-

Стор. ІІІ-УІ

1- 80

81-146

147-154

ВНУ'ГРІШН.ЇЙ СТАН

західно -руської церкви' в Польсько-литовській державі

в кінці ХУІ ст. та Унія.

ОРЕСТА ЛЕВИЦЬlCОГО.

І.

в росипській історичній науцї дивлять ся на церковну унїю,

яко на полїтичнпй спосіб, задуманий польським урядом на те,

аби череа злуку підвластних йому народностей швидче і мі­

цнУще звяаати 'іх с первістною людністю держави і тим по­

більшити 'ії полїтичну силу. ПОГЛЯД сей вироблено ще тод 'і

коли в ~y наші історики роаглядали под'і'і суспільного і пол'і­

тичного житя' минулих епох переважно яко результат урядо­

вих заходів, не звертаючи потрібно'і уваги на внутрішнї відно­

сини яко"сь ІіОдН. 3 сего в вашій історичній вауц'і вийшло

чо мало односторонн"х Dог.'Jядів і хибних тверджень, до ко­

трих, на нашу ДУ 1\1 КУ, належить і наведений вище погляд на

церк овну унїю. Ми не зважуємо СЯ назвати сей погляд зовс'ім

хибн И1l1: він добре означує напр. відносини польського УРЯДУ

дО справи про увїю та ПОЯСНЯЄ богато зверхн'іх Фактів з історіі

п ПРОl'олошеня і дальшої долї; але він ве захоплює се'і под'і'і

в усїй Ї'і ЖВТflвііі повнотУ, ·не доторкаfl СЯ внутрішн'tх і, зна­чить, наЙОСНОВНЇЩIІХ умов і'і повстаня, хибно осьвічує богато

подробиць справи і викликує нерозвязні неПОРОЗУI\lіня. Ось

напр. хоть би таке. Звістно, що ДУ1llка про злуку православної

церкви 3 римсько-католицькою ва основах Фльоревтвнсько'і

Унї'і повста.'1а в Польсько-литовській державі богато перед 1'1 праКТИЧНDl\1 8дійснеНЄl\1 на берестейському соборі 1fi96 р. ДУl\ша ся була первістно піддана в половии'і ХУ. ст. са~ИJ)1 пер во­

сьвященником римським ОДНО&ІУ а найеверtічнїщuх і наЙDIОГУТ­

нїщих польсько-литовських володарів, а TQ ЕОРО.'1еви Казиміру, за підмогою котрого Й бу.ли зроблені, одна за одною, дві проби

до ад'ійсненя її: та обі ве дали в'іяких позитивннх результатів.

-4-

Так саl\Ю невдатна була й третя проба, зроблена в C3l\li1\1 кінцї ХУ. СТ" за литовського КВВзв Алеlссандра та 1\1ИТРОlIолиrа Іct'ilФR Болгариновича, і від ТОдї аж до виходу на польський трон

корuля Жиtl\10нта ІІІ, то б то протнгом майже столїтя, вра­

вославна церква в Польсько-литовській державі мала повний

спокій, і навіть думку про унїю, очевидячки, забуто. ORpil\] того, від другої четвертини ХУІ ст. латинника~ нїко:ІИ булu

ДУl\lатп про унїю: від тодї Їх увага й сили віДllернені були

важкою боротьбою 3 протестаНТИЗі.\Юl\I, що швидко проявив ен

в Польщі й Литві і за корот'кий час ТаІ{ сильно побив І\аТО­лпцтво, що богато людей стали побоюваТIІ ся за саме іСТІІО­

ван в тут РИl\ІСЬКОЇ церкви. Задля боротьби с Cll~1 небезпеЧllIЕН

ворогом і покликано в Польщу єзуїтів, ІСОТРИ;\1 хоть удало ся

підтримати захитаний було будинок ІШТОЛІЩЬЬ:ОЇ цеРК9И, а1е аби направити веї шкоди, що зробила ЙОl\JУ рсФор:нацил, на ее

треба було ще не l\JaЛО часу. 6зуіrп воскресили й на ПО.10IНІНУ

забуту Т)'Т AYl\IKY про унїю Й виробили докладну програnlУ ЇЇ, виложену в звіствіи працї Скарl'И "О jCfl110sci kоsсіоfп", надру­кованій у-перше 1577 р. І що ж І через 12 років, ідсю )'lІїі

приймають явно ва Руси значні пани й більшість уr_раїнсы�хx

архивреїв, а ще через шість років висилав ся звістне посоль­

ство до PiJMY Й скликув ся берестейський собор, де УНЇЯ врочи­сто Й ПрUГО.'10шув ся. Повстав l\1Иl\lохіть непевність: чим поя­

снити сей незвичайний усьпіх IІропаtанди унїї? ЧО"ІУ так

легко удало ся КОРОТКОЗОРОl\lУ королеви ЖИ(l\ІОНТУ ІН,му те,

що ЗОВСЇtН не удало ся далеко РОЗУМНЇЩОl\IУ КаЗІІl\lіру? і ЯК вийшло те, що д&ТИНСТВО в Польщі й ЛІІтві, котре так іще не,

давно було захитане реформатським PYXOl\1 і ще не поправило

ся від наслУдків Toro вахитаня, так леl'КО бере таку побіду

над православіем, якої ЙОl\ІУ не удавало ся брати і в давнїщі,

очевидячки, ща<?ливіщі часи, коли всесьвітне панованв й чар

РИDІСЬКОГО престола не буди ще захитаиі побідами ре­

Формациї?

Сю непевність наші історики звичайно старають ся роз­

вязати, вкавуючи ва тї обставини, що в другій половинї ХУІ

ст. буцім-то особлвво сприяли здїйсненю унїУ, ї при тому по­

кликують СВ : на підготовляючу ролю в сУй справі взУЇтів; на

систеl\lатичвї переслУдуваня, щО БУЦУI\І-ТО терпіли ТОДЇ право­

С.'lавні єрархи, які приставали до унїї; на недостачу на Руса

-5-

порядиоУ иароднЬ(}~просьвіти й т. и. Все се, па нашу думку,

н'ічого не Іпоясняє й нічого не розвязув. Приписувати ви!(лю­

чно лукавству й каверзам єзуітів сповнене такого великого

цер"ОВНОІ'О переворота, ЯКИ!)1 була справд'і унУя, було би дуже

дрібявково j ПОЮІикувати-ж ся на те, що ПОЛЬСЬКИЙ УРЯДСIJ­

стематично переслїдував представител'ів 'тодїшньо'і православ­

ної 6рархії, нема підстави, бо годї поперед усього доказати, що були такі систематичні пересл'ідуваня, противио, l\lОжна

казати, що юридичне становище західно-руської православно'і

церкви за Стефана Баторія та в перші роки панованя ЖИ(!)lОн­

та ІІІ було н'і гірше н'і л'іпше нїж давніще j що-ж до недо­

стачі порядно'і народньоі просьвіти, то се така поява, котра

істнувала на Укра'ін'і й давно ~epeд уні6Ю, Й довго після уНУI,

та іСТНУ6 зовс'ім і тепер. Більше наближає ся дО OCHOBH01'O рі шеня питаня инча з'увага, ЩО навів У своУй "Исторіи Рус­

екой Церкви" недавно вмерmий московсский l\ШТРОПОТИТ Мака­

рий, а то: l\Ііж инчими причинами, що помагали завести

уи'ію, він вказав на ролю протестантизма, котрий, побиваючи

в Литві католицизм, побив не менче тяжко і православі6

й СИl\1 значно полекшив 6зуіта3І роботу перемогти безсильні

вже ряди його оборонцїв. Се - справд'і важна обставина,

і давнїщі історики унП дуже грішили тим, що по більшій ча­

стині ЗОВСЇм не звертали на не'і уваги; але коли їУ й !)lОжна зачислити до причин легкости заведе ня унії, ТО лише нко дру­

горядних причин; основних-же причин сеУ СУМНО'і появи

треба шукати в зверхніх У!)lОвах тодішнього становища західно­

русько'і церкви, не в лукавстві єзуїтів і не в замахах уряду,

а серед не'і самої: в псованю основ 'і'і орtанізациї, в inx стра­шенних внутрішнїхранах, що жерли Уї optaH'i3l\I і робили 'і'і

лехкою здобичю для кождого її ворога. Головне жерело

й корінь сего лиха лежали в неПОD.1ІДJ:ах тодїшньої це'рКОIШDУ

єрархії та В крайній деморал'ізациУ більшости 'і'і представи­

ТМЇв. На сю появу вказують І наші історики та найбільше -митрополит Макарий, але не надають 'ій належного значіНJI

і зачиCJJЯЮТЬ 'ії пеl\ІОВ до другорядних причин у нї'і, на рівні

в лукавством взуїтів. Д'ійстно-ж значіН6 сеУ сумноУ появи таке

ВeJJпке, ЩО без неі всї инчі зверхнї причини ве могли би

викликати у нї'і, й противно: вова одна мала в собі стілько

небезпечних еЛЄ3Jентів, що й без ВПЛИВУ тих причии ранУще

6-

чи пізнїще МУСЇ.7.lа неминуче довести західно-руську церкву

коли ве до у нУї, то до инчих так само небезпечних СТРУСЇВ.

Треба лиш уважпо розглянути появи тодУшнього церковllШ.О

житя в пол.УднеВО-З8хіднУЙ Руси, скинути оком ва цїлий той

страшенний образ цїлковитоі дезорtанізsци'і церковно-врар­

хічних відносин знизу до верху: неуцтво і, як тодУ казали,

"великое грубіянство и недбалость" ни~кчого духовенства, упа­

док манастирів і ц~'лк()вите заБУТ6 кращих переказів ~aBHЬOГO

руського анахоретизму, особливо-ж тУ нечувані і, на наші

теперішнї понятя, по-просту нездумані надужитя, що виро­

бляли тодУ серед ВИЩО~ церковноУ врархі'і: тУ безперестанні

узурпациї світськими людьми вищих церковних становищ. ку­

·riІвлю й продаж епископств j архимандритств, неморальне житв більшости тих непокликаних владик і архимандритів,

грубий переступ ними канонів і переказів церковних, виключну

та явну нагіНІ';У за зиском і неправедними набутками та цїл­

ковите нехтоваН6 сво'іх пастирськuх обовязків, _. треба, ка­

жемо, вглубити ся В усе те, аби переконати ся, що таке хао­

тичне с:rановище західно-руськоУ церкви мусіло неl\1Инуче

скінчити ся JlКИl\JOСЬ ве.'.ІИКИМ і небезпеЧНИ!)1 струсом. На­

І адаймо, що все те відбувало ся ТОДЇ, коли В Литві й на

УкраїнУ, під впливом хвилУ реФормацийноl'О руху, що тілько-щ()

пройшла і далеко ще ве притихла, настало страшенне вештаН6

ДУ!)lOк, що не обмежило ся ОДНИ!)IИ ВИЩИl\lИ суспіЛЬНИІ)1И сфе­

рами, але й_ пішло в глубину, l\lСЖИ !)Ііщан і uнчі стани.

Чи дивниця-ж, що при таких умовах західно-руська церква,

в особі Уі негідних представителУв, тратила свій сьвятий авто­

рітет в очах сучасників, і вони купами переходили на ч.Ужі

віри й секти! Над сим гірко сумував князь КОlІстантин

uстрозький, котрий писав у 1593 р. ВОЛОДІІМИРСЬКОМУ епи­

скопу llпатвю Потїю, що "люде вашоУ релYtiу не боронять

церкви БожоУ й віри СВ06Ї стаРОЖИТRОї, але ще самі Hacbl\\i­вають ся над нею та до ріжннх сект утїкають" 1); на се caltle вказували й самі відступники-архuвреУ, коли жалували ся, що

Ух вірні чим день ТІ;ІМ більше віднадають від них у иuчі віри

та вже "ве по одному, але I'РО!)lадаlt1И: Бог'Ь 'ХО в'l>Дает'Ь,

С'Ь КиМ'Ь ся зостанемо", - і СИ!)І хотіли виправдати СВО6 власне

І) АIІТЬ1 3апаАПОЙ РоссіІІ, Т. lV, пр. 45,

-7-

відступство ·від віри 1). Кращі люде тщо віка, як напр. той самвЙ князь Константии Острозький, з болем серця бачили і добре розуміли, в якім .упадку, зиищеню и опущеню" була вх'ь матка-церковь святая восточная", робили, що ItІОГЛИ, аби

" вилУчити ~ недомаганя й тяжкі слабости, всякими способа:ми

спонукували до того-ж .иедбалих" врархів, але, не маЮЧ_1І

з Ух боку підмоги, тратили нарештї надію иа досягиевв яки:х:­

небудь результатів, в безсильиости опускали 'руки й починали

мимохіть мирн~и ся з думкою про увїю, розуміючи її лише

в зltJИСЛЇ одвого ФОРl\Іальиого підданя західно-руської церкви

римському первосьвященникови і надїючи ся, що при TOnIY може швидче удасть ся дисциплУиувати nІісцеву врархію., що

не мала иад собою н'tЯКОl вищої контролї. та завести справ­

дешнУЙ порядок у церковних відносинах. До ceY-ж думки стали мало-ПО' малу хилити ся на Руси й инчі оборонцї церковного

ладу і при тому не одні просьвічені люде, але навіть міщане

і простий нарід j ось що писали в 1092 р. львівські право­

славні братчики констаНТИНОПОЛЬСЬКОnlУ патриярсї, гірко жа­

луючи· св ЙОnlУ на своУх владик і церковне бе:JЧЦНСТВО, що

вови викликали: "по перед YCbOI'O нехай знав твоя сьвятість,

що наші так називані сьвятителї в на правду сквернuтелУ:

присягнувшв, що будуть черnя!)lU, вони :лшвуть без перепони

з жівкам.и; декотрі, ItJаючп по кілька жінок, в сьвятите.'1ЯМИ, инчі

наплодили дїто з блудницями. Коли такі сьвятителї, то які·ж

nlають бути сьвященникu! Ось чому виходить, що І(еркна наша

православна переповнена всякиltl лиховіРСТВОltl та ли!Х.однtствultl,

і люде трівожать ся непевністю: чи не настав час погибе.'1И?

BoraTO "ритаКВУ.1l!J рад'і віддати ся РИltIСЬКО!)IУ саl\ювлаДНОl\JУ арХИ6рейсrву і пробувати під папою РИМСЬКВ!)І, відправляючи

в церкві без перепони все свов по закону грецької віри. Нарід

міркув, що віри XPIICTOBOЇ l\южна правовірно держати ся і під

риltНJЬКОЮ властю, як було CIIOKOHBiKY; бо в ItlНоговладстві

нашіltl 6 безвладство. батьківські права подоптані і брехня нУби­

православних учuтелїв·лuцеl\lірів ПОКРИ.'lа церкву. Всї .'1юде

в один голос кажуть: кuли не поправuть СЯ в церкві безза­

конство, то до реШТIІ розійдеl\1О ся, відступиnю під РИ!)ІСЬКИЙ

ПОСЛУХ і ЖUТUltlеl\IU в сьвятіltl суп()кuю" І). Аби відвернути сї

" JI,idem, Вр. 63. ") АІТЬІ 3аllliАllоit Россіи, т. 1\', ВР. 33.

-8-

'nориви роспукп та вратувати церкву від небезпек, ЩО ГРОЗИJJИ

ЇЙ, кращі люде з ріжних верстов тодУшньої західно-руськоУ

успільности, .rрупуючи ся в церковні братства, що в богато

дечому нагадували братські спілки перших християнських

віків, поклали взяти на себе важку справу обновленя церков­

ного ладу. Вони широко виставили й поклали за підвалину

свовї дїяльности основний прінціп православія - спільність, по

котрому не одна старшина церкви, але всУ вірні чинять прав­

диву церкву Христову, авторітетови котрої повинні піддавати

ся иавіть представителї врархії 1). Стоючи на сїм прінціпі,

братства ДООJ?jШ від східних патриярхів такі широкі повно­

мочія, ЩО Dlаючи УХ, вони були правними орtанами церковної

власти; так вони мали право: обличати І\ОЖЦОГО, ХТО проти­

вить СЯ християнській вірі, й викидати с церкви всяке безчин­

ство; ДОI'лядати за житвм і моральністю не лише світських

людей, але й духовних, а тих, що не поправляють ся, відда­

вати під суд церковний і навіть виключати с церкви; нарештї,

що особливо важно, братства nlали право контролювати вчинки

й поступки саnlИХ архиєреів, і D тих разах, коли епископ

рядив своєю паствою ве по правилаl\1 цеРКОВНИnl, братчики мали

B:JacTL ,.протцвити ся йому, яко ВОРОl'UВИ правди" 2). Се пра­

восильне нм:шане світських людей до справ церковної.управи,

як авістно, було жерелом відродин української церкви й рос­

почало в ЇЇ історії нову, славну епuху, вкрашсну іl'lенаl'1И

Іона Борецького, Петра Могили і uнчих єрархіВ-lІрuсьвітителїв ; але аразу воно найбільше прискорило той сумний кnнець, ДО

якого сила справ Hel'1UHY'le вела західно-руську церкву через

їУ внутрішнІ слабости. Тілько ЩО братства показали Hal'lip ко­ристувати ся даними їм ИОВНОl\IО'lіЯl\IИ, - зараз серед західно­

руських архивреrв роздав ся крик про те, що буцїм-то патри­

ярхи відобра:JИ у них усю церковну власть і да.'ІИ ЇЇ ПРОСТИDІ

1) Прінціп сей ЯСНО виражеllИЙ в ca:llil! уставі львівського церк()вного

братства, потвеРАжеllій 1586 р. патриярхом аПТllOхиllськии lоакимои IПа)шт­

ПИКИ Кіевск. R.оИllиссіи, т. Ш, вім. 1, СТ. 1». Іще ГО_1ОСПЇще й різче він

ВИГО.lошув си в авістних пос.аQUІІИХ афОIlСЬКОГО mohaxa-УкраЇIlЦI! Івапа БИШell­

ського, та в. nАпокріаісї" й ИІІЧИХ правослаВНО-ПО.lвllічних творах XVI і XVII СТ.

') ДИВ. уставу .:rbBiBCbKoro GpaTCTBa (Па.МI!ТUИКИ Кіевск. КОІІІІ. Т. III вім. 1, ст. 1- 21 ).

-9

хлопаІІІ, шеВЦJ:II\1, сїдельникаL\1 і КУШНЇРЯl\І, щО ТЇ ХЛОПIl-брат­чИКИ не лише, не хочуть слухати епископів, але навіть осьмі­

лЮЮТЬ СЯ 1\1ішати ся до цepKOBHO~ управи й с)'дити ЇХ поступки,

і що через те ВОНИ, епископи L\ІУСЯТЬ що-небудь по соб'h про-

1IIЬІШЛЯТИ" І). Се n промишлениє" про себе західно-русь'ких

архивреїв ПРОЯВІІЛО ся тим, щО ВОНИ пішли ГОДИТИ с ПОЛЬСЬКІІL\J

УРЯДОI\І ШО ДО унП та 1I1СЖИ ГОЛОВНИL\ІИ уnювами сеї ЗГОДИ по­

дали ДОl\lагане, аби видані братстваІІІ паТРllярші грамоти були

скасовані та аби братства на дадї були цїлr-:Оl\l під властlO

еПllскопів 2). Ось яке, на нашу думку, походжене берестейської церков­

ної унУї, коли РОЗГЛllдати її ЯКО історичну ПОЯВУ, щО повстала

орtанїчно на фунтї дїіІСНІІХ церковно-суспі.'ІЬНIJХ віДJIQСИН,

а не баЧИТІІ в нїй лише результат :mСРХlІїХ. урядових заходів.

МІІ не пеРС'JlШIO, що польський УРНД l\1aB ве.1ШШЙ UШlIІВ на

хід унП; та В.1аСТИВIІ активна РОЛЯ ЙОГО починає ся аж від

тоді', КО.111 він. 1J0uаЧІІВ!JIІІ серед більшости ПРС;J:ставите.1ЇВ за­

хідно-руської врархії та навіть в певній 'ІаСТПНЇ західно-руської

с)'спільнuсти рух, ЩО зuвсїм відповідав ІІОГО державно-под'і­

ТІІЧНПМ іитересаl\l, IIUl\Jal'ae ТО!lІУ РУХОВП як лише I\lоже і вся­

ЮІl\1ІІ Сlluсоба:\1И СllраВ.1Л6 іІОІ'О до звіетно'і ц'і.'lll; а lІіс.'ІЯ того,

ко.1И ссіІ рух екі НЧІІВ ся :шіСТНIІ31 ФОРnН\ЛЬНU:\1 (іКТОl\l - 01'0-.'Іошеllе~1 унїї, то УРНДОВІІ, .в ЙOl'U влаСНIІХ інтересах, не бу.'lО

що ИНЧlJl'lІ роБИТIJ. IІК llіддержуваТIІ та енерrічно Шl1риrll унію,

Оllllраючи сll на те, що ся церковна 3l\lіиа заДУl\Jaна і 31щблена

!ІН IІОЧ\lНОl'l l\JIITPOIIO.1I1Ta і Gі.%ШОСТП аахідно-руських епископів

і ІlОтверджена їх соборною ухвалою, на 11О1'.1нд котрої, IІраво­

с.1авіє преДСТ:1Н_1Я.'ІО ся нжс не ЧИ31 ИIІЧШI!, дllше СХIJ3ІНОЮ чи

JНJСКОДОl\І цеРЮ1ВНUl\I. Але тодї, ~IMO унїя HlC ,'І.llше на кльову­

В:1.18 СЯ, роля уряду бу.1Jа В сїil спраllі ЗОВС~l\І ши:t. МІІ не

СУllIllїН:l6l\IU ся, що !10ЛЬСЬКО-ДІlТовські володарі, яко !/ОС.1Jушні

СИНИ Plll\ICbKU'i церкви та IІКО далекозорі поЛ)'тшш, Н'(КО.1П не

l!ОкидаЛIl бажаня ДОllести своїх руських піддаНІІХ ДО З.'lУIШ

з державною вірою 11:1 основах ф.'lьорентинськоі унїї та бу.'1П

все І'отові самі дати UОЧІІН у сїй справі; а.'.Іе їх бажаня llРО-

') Так сам IlІІтр()по.IІІТ РОГОЗІ! ПОІІСІІНВ ПРИЧИНИ, щО СllOlІУКI\JИ ЙОГО

1\ ИІІЧІІХ аРХИliреїв пристати ,lO унії (Акт", 3ап. РоссіІІ, т, І\', ст. 1::'О) , Ди в. те'lІІ А. ІОаш. и 31111. Россіи. Т. 11, СТ, 2Щ~ і даJЇ.

V) АктЬ1 3ап ('оссіl', т. 1\', ст. 8U і 112, ру ..... Істор. БІб •. т. УІІІ.

-10-

тягом майже півтора ста років так і були лише набожними

бажанями, особливо після того, як Казимір двічі прuбунав

зд'ійснити тї бажаня та оба рази невдатно. Так само й пред­

ставителїв католицького духовенства в Польщі й Литві год'!

підозрівати в тім, що лоии були мало прихильні ДО іде'і унн

та не були такі щирі.до її зд'ійсненя, як ПОl'іі'J 6зуіти; але

'іх змаганя так само були мало усьпішні, як і бажаня уряду.

Ось чому нам бачить ся, що погляд наших істuриків на ун)'Ю,

яко на насильний, політичний захі~, заДУІнаннй і ДОН6дений 1lO кінця ПОЛЬСЬІШМ урядом при поnючи католицькогu духовенства,

ОДІ:ІUСТОРОННЇЙ, і МИ нїяким чином не nІожеі'1О згодити ся з ДУІ\І­

кою наших істориків, ЩО вважають l'ОЛОВНИі'1ІІ призвідцяnш

. унї'і кириля Жиtмонта Ш та єзуітів. В житю народів перево­роти, такі як унУя, не роблять ся ОДІ:ІОЮ волею правительс.тв.

осuбливо так безсильних, ЯКШI1И ДЇЙСНU все були правительства

lIольщі та Литви, а в звичайно результатом якихось вну­

трішнїх орtанУчних хиб, що епиняють норшльний хід житя

якоїсь суспільности. А хто-ж, придививши СІ! уважно до цер­

ковно-суспільних віДНОСИI:І, які істнували в flолуднево-західній

Руси в другій [IОJiUВИНЇ ХVІ СТ., скаже, щО ВОНІ:І були снк-так нор­

мальні? Хто не признає, що західно-руська церква тидї хиру­

вала на тяжку внутрішню слабість, причини котрої І'либики

корінять ся в її орtанУзмі і через те не І\JОГЛИ бути усунені

без небезпеЧI:ІИХ струсів, і щu ЯК тільки зроблено перші ее­

рйознї кроки [10 дорозї церковних переl\lін, зараз у вищих

цеРКUВНО'fрархічних сферах показали ся злuкіщі ознакн руху,

що очевидячки ГРUЗИВ церковнио[ РОСКОЛООІ! llеllНО, що єзуіти

Й ведене НИОІИ польське правительство flостаРIiЛИ ся ПОКОРІ!­

стунаrи ся для сво'іх цЇJIей сш\! РУХОI\I, а.1е CBOЇ~I вмішанвм

вони може тілько ІІРИСКОРИЛИ рознязанє IІроцеса, та зовс'іl\l

'не викликали йоги; і тому вважати 'іх. /lризвідцями (та ще

й г о л о в н и nl В) церконної унУї, на нашу ДУnНЧ. так само

безпідставно, ьк бе3/1ідставно булоби напр. І/риuисувати пов­

стаН6 веЛИКО'РУСЬКОI'О роскола виключному НІІЛИВОВИ попа

Аввакута та йоги [IООlічннків. Хоть як далеко віддалені, оче­

видячки, одна від одно'і обі сї СУПІні /lОЯВИ в цepKOBHi~[ жuтю

двох ПОЛОВИН руського світа, а /ІРО те вони належать до від­

дУлу ПОЯВ одноУ і тоі саlllOЇ катеtориУ, щu визначають тоП різ­

киЙ перелuм у житю суспільностей, без котро['О не обходить

-11-

СВ майже нї одна епоха великих перемін. Берестейська унУя се властиво той самий роскол, ЩО почав ся від слабосильного

становища цеРkовно-суспільногu орtанїзltlа і був викликаний на

верха прuбудженою сьвіДUDJістю про доконечність основних

церковних переDJін, але проявив ся в инчів Формі, відповідно

до ОСНUВНІЛ ріжницї ПРИКі)lет і появ процеса слабости: там,

на північно східнїй Руси, на;.tпсовані були перев.ажнU нижчі церковно-суспільні верстви і вийшло се найбільше ;l грубих."

темних відносин народньо'! Dlаси Т,а нижчого духовенства до

преЯl\J('тів віри й церковf.lОЇ обрядовостu; тут-же, в полуднево­

західній Руси, паТОJJьоtічний процес захопив верхн'і церковно­

суспільні верстви, віруваня котрих були ;шачно захитані ду­

хово·реЛїtіЙНИDJ PYXOI\J, щО ПО';lав ся під впливом реФОРl\JaJ.I.И'f,

та ос06.'1ИВО IIІіцно побuв урядові сФери - ВИЩУ 6рархію, Зl\lі­

ннв основно її ролю й призначеН6 в ладї церковнім, атроФу­

вав 'ії nюральні СИЛИ і ТИ 1\1 ПРИl'uтовив і'і до відпаду від инчих

здорuвих частин церковного орtан'ізltJа. Очевидне відступство

від віри більшости представитеЛЇIІ вищо'і 6рархії внклuка.'lО,

звістно, глибокий струс У цїліlll uрtаН'іЗl\lі західно-руської пра­

вославної цеРКlІи і UРІІІ'ОТОВИЛО дЛЯ неУ на далї жерело без­

численнuх 'бі~, аде, пк УСЯКИЙ рішучий вихід, унія дала й свuЮ

паіік~' користu: вона від рltзу зробuла кинець хаотичному ста­

НОВІІ церкuвних віднuсин і тін "брехнУ нїби-православних учите­

лУв-лицеl\lірів", nка на Тин час, як сьвідчить львівське братство,

BKpll_'!a церкву; вина від разу зробила різку I\lежу Dlежи щи­

РИDJU оооронца:\ш Д8l1ньиІ'0 батькіВСЬКUL'U православія та ЙОІ'О

Bdpural\lU; BJ.llta збу дпда в західно-руськіil суспільности , си_,и, ЩО дріl\lали або хитали ся, і І10КЛUlшла 'іх до дїяльностк

В KOPIICTb цер"вв й uбновu давнього її _'!аду; нарешт)', YHЇJ{

стала неl\ЮВ ОЧIІСТНUlO К.'IНIJОЮ або болячкою, ЩО далu нuтїкати

набраНИl\1 віка,,1И нечистиltJ COKa1tl у церковно-суспі.'Jьніltl оріа­

н'fЗl\lі і через те стала IIОТОI'IУ IIIОЖЛИВОЮ поява на Укра)'нї

н,а ріжнuх церковнu·sрархічних lJосадах ряду JJюдеu, що ССЯ.'1и

чистотою I\lора.'1ЬНОГО житн, щuрістю до пастирського обовязку

та саl\1ОвіДЦУРІІIJЮ дбаііЛlІвістю про церковно-сусuільне добро.

Розглядаючu з сеІ'О 1I0L'ЛНДУ СlIраву IJрО ун)'ю, 1'111 МУСИI\1U взяти ся за дослї;.t lIРИЧI!Н, ЩО довели західно-руську пра­

вославну церкву до таКОl'О сумного стану, котрий, на нашу

AYDJKY, натуральною дорогою донів ті ДО ун'ії. lIрпчнн сих доси

- 12-

шукали l\lаhже ВИКЛЮЧНО в учинках заходах польсько-ди­

товського уряду ЩО до правослаьно'l' церкви та в каверзах

6зуітів; ми думаємо, що їх треба шукати трохи глибше, а то

- в загальпих Yl\IOBaX епохи та в наПРЯl\JКУ суспільного і по­

лУrи'lНОГО житя Литовсько-руської держави у ХУІ С-і. То був

час, коли литовське князїветво рівночасно було під двома

l\Ііцвими впливаl\JИ: З OAHOI'O боку, часті зносини Литовц'l'в

і Русинїв із західною ЕВРО!lОЮ, щО стали звичаЄ[lІ іще в ХУ

ст_, тепер ~УЛІІ особливо близькі й дали вільний доступ до

країни европеjjСЬКО[llУ ВПЛИВОВИ взагаЛ1 ) специяльно тому

AYXOBO[lIY та рел'іtіЙНОl\ІУ рухови, що ВОР~'шив тодУ усю Ев­

ропу; а з ДРУГОГО боку, тодї-ж наближали ся до себе так

Cal\IO Литва й lIольща, і се набдиженє скінчило ся звістною

люолинською ун'ією ] 569 р" та ПОТЯГJlО за собою ще I\lіцнї­

щий наплив шляхетських понять і звичаїв. До купи сї два

ВП_1ИВИ [llіцно стрясли увесь орrанїзм Литовсько-руської дер­

жави й пере_10[lIИЛИ д~внїщу течію її подїrичнuго та суспіль­

н(н'О ЖИТЯ_ Важко було найти таку сферу в IІриватніl\І або

суспідьніl\J побутУ Литви іІ полуднево- західно'l' Руси, КУДИ би не

дійшов сей l\ІОI'У'lИЙ ВПЛИВ: старі национальні переказu, релї­

tійнї віруваня, П~JЛїтичні траДИЦIІЇ, ІЮНЯТЯ про становї відно­

СІІНИ, суспільні звичаї, звичаї ДО;\JaШНЬОГО та родинного побиту

- все те ра;Ю;\І поча.'ІО рухати ся, персробляrи 'ся" З[llіняти

ся. Лише до ПрОСТUI'О нариду не дїіішоu ДУХ часу, але й він

неаабаРОl\1 ПОЧУВ на собі наолїдкu ЛОlllаНJI, ЩО нідuувало ся

наllКОГО НС/'О. Розу l\JЇ 6 ся, ЩО ІІОНИЙ дух, ЩО ВlІкликав такі

ЗН:lчні суспільні псреl\JіНIІ, І\ІУСУВ так '111 lІнакше заЧСПIІТИ

іі західно-руську православну цер/шу; і він ДІІІСНО заче­

ІІІІН ї'!' та щш TUl\IY ДНОЯКIІ~t ЧИНUllJ: беЗl10середно - доро­

І'ОЮ ЯВНОІ'О розширеня c~peд ЇЇ членів доктрін Лютра, Каль­

ніна, Соціна и инчих pe<l>opl\JaTopiB,' іпосередно - дорul'ОЮ

роскладу 11 lІере[llіни ПОНЯТЬ, Фuрм і оснон даllllЬОl'О Р),СЬКОI'О

суспільноl'О житя_ Rедике булu ЛИХО, заподїяне праНОСЛ1іRію

ПРОl1аtаllДОЮ протестаНТИЗ:lIУ. але те, що Н західно-руське ЖІІТЄ

вперли ся llOНЯТЯ Й ФОРі\)И ЧУЖОІ'О B(JlIJY (,.УСllіл"ноI'О та еко­

НО~lічнОІ'О ладу, було без lJорівнаня )-іршс в СВuї][ насл'l'дках

ДЛЯ православнuї церКВIf. тай для всеУ західно-руської країни.

ВОНО найбільше помагало ИИЩІІТИ, давно вже вироблений тут

ааl'альною течіsю жити, лад церкuвно-суспільних порядків

- ]3-

і відносин і такПlН ЧВlIОnl довело західно-руську церкву до

того глибокого, орtанїчного розладу, овочем котрого була УНЇЯ. Спробувмо прослїдити сей процес докладно.

Через недостачу історичних сьвідоцтв про полуднево-за­

хідну Русь за ХІІІ і першу половину ХІУ ст., важко сказати що-небудь означене про внутрішнУй лад тодїшньої західно­

руської церкви; але, tрупуючи уривкові віДОnl0СТИ дальшої

епохи, бачимо,' що послїдовний роавиток орtан"ізацп"і церковних

відносин не був перерваний тут татаРСЬКИnІ і ПОТОnlУ ЛІІТОВ­

сы�nІI завойованвм, а ЙШОВ да.'l"і в дус"і тих самих основ, ЩО

іх покладано ще за давнього руського періода. Вже в ХІІ-ХІІІ

ст. завважуємо, ЩО вибір СПlІскопів. І\ОТРІІХ зраау вибирав

собор самих 6рархів, під ПРОВОДОnІ 1\IИТРОПОЛlІта та аа ДОЗВО.'IO;\1

великого князя, стає 1\lало ПО-!lIЗЛУ Сllравою світсы�хx людей,

предстаВlІтелїв I\Іісцевпх вірних. Не ,,:>жеlllO вже про HOI!l'Opo~,

де вибір еllископів усе належав до наРО.1I1[,ОГО ві'ІЗ, але

і в ІІНЧІІХ давн"іх руських КlІнзївствах СТЗ.'10 ,'Ів"чав~\І, Щ!) піС:ІН

Сnlерти або с"а~оваIlЯ еСIІІСКОllа 1l1іецевий I,HH~I) і;.! СНОЇі\1lI Ilід­

даНИnlll ви6ирав іюго насту"ника і І10СIІ.'1:1Н до ЮІЇВС[,КОІ'О ~III­

ТРОIІОЛIlта, аби його посьвятuu. ТаЮІіІ вибір, агіДIlИЙ з ДЗВIІЇ.\lИ

звичаЯnlll церкви, вважав ся праВШIІІI; "О.'! 11-Ж I\IИТРОПОЛIП саі\І

насrановляз дс-небудь еПIIСЮ)(Iа. то СС вважа.'!!) СН безправним.

Тан: напр. КиЛИ в 11SіЗ р. 1I111Т1ЮI/О.111Т НІІЮІФІ)Р 110 своїіl но.lї

іnlенував на РОСТОВ СШІС"()1І1t Н1ІКО.1ая Грс"lt, ТО ВСЛlIlШЙ КНЯЗЬ

ВОЛUДИ~IІІРСЬК1ІЙ і су:ща.'!ЬСL.ЮIII ВсеВIІ.10Д IОр'вВ1ІЧ не ПрUlІІ1В

ЙО['О, каЖУЧIІ: nHC 1ІабраrпR ССГО .1юдіе аСilі.1И IІltшея", інс,,·

лував 1І0СЬВНТІІТІІ ВllбраН()['(І HapO~O~I, I\IІЇПО-СІІассь"ого iL'Ylllella Луку j а ЛЇТUlIllсець, рuска3)'Ю'l1l ПРО ссіІ Сllіз(ц, :щвваil,уti:

"ні!Сть 60 Достuйно наска"аТIІ на СВЯТІІте,1ьскій 'JlII�-Ь, НО СІ'І) же БUІ'-Ь позовет-ь, КНЯ3Ь ВОСХОЧСГЬ 11 .'1 10 Д [, е І) _. ВI\:l3)'ЮЧIІ

ТПnІ на за['альнс правu.'10, ЯI\UL'О деРЖ:l.'Ш ся TO~Ї Прll ВШJuрі

еlIИСКОllів. Ilотому 11 nlUCi\OBCbl\iil РУСІ! праВ1І.1U СС 6)'.10 :\;\lі·

.НСНО так, що свіТСЬКIІХ .'!юдеЙ УСУНСІІО від учаСТІ! в IIl!uupi врархів; але в по.lуднеВО·:lахі.'1l1іit Руси, щс перед пі.цї.1еIl6!11

ЇУ від nIОСКОВС[,I\ОУ nlUтропо.'!IЇ 6a'lIl;\IO, що В1Ібір ('IІІІСКОllіп ві;\­

бував ся по даВНЬ()3IУ ЗВ1Ічаю, ТО б ТО не собор(щ ca~IlIX

врархіп, але прп )'части князїв, бuяр, СЬDящснниt-;ЇВ і ІІСС!'О

') 1І0.1ІІис ('о(,р. l'усск .• }t.TOII., Т. І, Ііі',: т, 11, 1:!і.

- 14 --

"людства 11 тої впархі'і, для котрої вибирав ся архипастирь І).

Коли тут була заведена потім окрема мuтропол'!я, то таки~

самим способом відбував ся звuчайно вибір і киУвських митро­

политів, лише стою ріжницею, ЩІ) ДО виборц'!в належали

княз'!, бояре і "людство" не ОДНІ)Ї яrшїсь епархії, але всеї ли­товсько'! МИТРОПОЛ'і'і. Наведе&ю для ПРИ&lіру збережене сьві­

доцтво про те як відбував ся коло 1490 р. вибір митрополита Іони Г JJезни. Післл смерти його попередника, руські кнлзУ

обернули сл с просьбою до СВОЙОl'О "І'оспо!{аря", в~ликuго

литовського князя КаЗИ&lіра, аби наказав вибрати гідного

наступни ка н_а стіл митрополїУ киУвськоУ Й усеУ Русо. Коли

великий князь згодив ся на Ух просьбу, то відбувало ся "взЬІ­

сканіе многое" по вс'іх кра'інах ЙОГО держави, поки не найшли

мужа сьвятого, двічі B'JeHO!'O в писаниях, полоцько('о аРХИ6-

пuскопа Іону. Вибраний ДОВГО зрікав ся, вважаючи себе не:

гідним первосьвятительського становища, і ледви ЙОl'О упросили

князУ, все духовенство та "постольство" та рушив HaKa~

господаря. Потому кнлзУ післалu посольство і rpal\IOTY до кон­стантинопольського пари пр ха с просьбою від себе і від "всего

сонма СЬІнов'Ь русских'Ь" поблаГОСЛОВИТIІ нововибраного на

&1ИтрополУю 2). Ся С8&lа система .всенароднього BUUOpy (ІРИ­

кладала ся в полуднево-заХIДНlЙ Руси до обсадженя ir uнчих

посад церковних аж ДО нижчих сьвященників, включно. 6 доку­ментні сьвідоцтва, що ще в ІІОЛОВИНЇ ХУІ ст. аРХUl\rандритів

киУво-печерської й инчих "lанаСТllрів вибирали нс самі старцї

манастирські, але ц кнлз'і, бояре й земяне ки)'всько'і зеl\lл"f 3),

авиленські міщане до часів са&lО'і унїї ВlIбllра;ш й настаllОIl­

ляли в своУх "lіСЬКlIХ церквах lІе лише СЬRящеННlJків, але

й дияконів, дяків і палаl\lарів С); нарештї IІОК.'Інчеl\1О сл .на

') Лит", ІІст()рич. т. І, пр. 27и. !ІІакар"" мl,Т()()п ... 1І1Т, Нс'ТОl'ін Р. Цсркви, т ІХ, 4:3, Нl3.

") Грамота сн, де ПИJlоже"і паведені п"ще п().1роUIІI(Ї, П())lіЩ('ШL кІт.

ВИJl. Apxeorp. <':б()l'lшка, пі,ll пр. 2. 8) АктЬІ 3 ... 11. Россіи, т. 11, "І'. 112. - Нор. lюдібllll" жс факт uи(іI)РУ

ігумепа в даВНій Р)'СІІ. ПО.lп. С()(ір. Русек. Л1\т()П., Т. JII, 4-2, N.

4) АктЬІ 3"11. Россіи, т. ІІ, пр. 2:-Н: т. ІН, ІІІ'. 1-Н. ДІІК. теж АРХІШ-І,

10ro- 3апаД!lОЙ Poc('ill, Ч. І, т. \11 д()кумент lІід "ром І,Х, котри!! СI,иіД'IИТI.

про те, ЩІ) ще В 15!П р. lІіщаllська rp()MaA'L м. 11 {УРl)Jlець, у l{pC)lellP.III.lli. повітї, саllостіЙІІ() вибвра.lа І! касува.lа СВОЇХ парафіRJlЬШIХ СI.ВRЩ{'ІІ!lllкік.

- 15-

порядки церковних братств, що все самі вибираJlИ своіх сьвя­

щеиннків І). Виборна система, як звіСТ80, все зближав виборців з кан­

дидатами й ВНКJlикув 1\lежо нимп тїсний моральний звязок; таК БУJlО й СИ1\1 разом. Не чинячн окремого, замкненого tTaHY

і раз·у·раз поповняючи ся членами, вибраними з межи світ­

ських людей, західно-руське духовенство ХУ -ХУІ ст. жило

тнМ самісїньким житвм зі своїl\JИ вірними, брало вндну участь у іх суспільних і пол'ітнчних справах і своєю дорогою не усу­

вало світських людей від такu'і-ж участи в справах річей вла­

СТОВО церковного заряду. Поки в Литовській Руси істнуваJlИ

удїльні князУвства, православні 6рархп заЙl\Іали почесні місця

в складУ князіВСЬКІІХ рад, де вони "о добром'Ь ПОСПОЛИТОl\I'Ь

раДИJlИ и совtтоваJlИ" разом 3 инчими КНЯЗЯl\IИ та бояра1\ІИ 2); потім, а то в XVI ст., ми бачиltlO іх членамп соймів ріжнuх

захіДНО-РУСblШХ зе1\Jель і вовводств 3), а з одноі граl\IОТИ Жиt-

1\10нта І з lf> 11 р. l\lОжна НИВОДllТIJ, що православні єрархи

засідаЛll навіть у 1'снераЛЬНIIХ Сuймах велuкого князІвства

Литовського 4). З дРУГnl'о боку й світські люде тодУ ДІІ вили ся

на церковні СIJрави як на щось таке: що повинно належато

до заряду ~cїx і кож::!ОІ'О 3 членів церкви, а не лише са1\10Ї

єрархії. Раз-у раз боронячи і щедро обдаровуючи цеРКВI1, раз­

у-раз ОСНОВУЮЧll alaHacтupi, БУДУЮЧIІ нові церквп івадаючи

'ім зеl\IЛ'і іі БОI'Qті дари, світські .'1юде TOI'O СТО.'lУтя, осоБЛIІВО

значні князї іі зе1\Jяне, вважа.'111 CDOЇl\I IJpaBOl\I наГ.'1ядатп ~a

церКОВНIІl\1 І/ОРЯДКОl\1 і лаДОl\J, контролювати житв і дїяльність

НlIl\Ш' ж вuбllраноl'О "равославного духовенства та взаl'а.1У

брати наЙдїя.'1ЬНЇщу участь у Сllравах церковних. І ;не бу.10

ПРІІГОДU, аби "редстаВDТелї західно· руської цеРКВІ! ко:ш-небудь

"ротсстуна.'1И ПРОТІІ ааконности подібнuх "орлядів і відносон;

противно, вони са1\lі допуска.'lll ШIUД" Вl\lішанв світських людей

в такі справи, що й по правилам церковном повинні на.1ежатп

') Див. ІІ<{ПР. устав}" .1 юб.,ІІІІСЬК. братства, АРХИВ1. юго-аа!!. Pnccin, ч. І, т. УІ, ІІР. 1.1.

~) Дпи. AVXI18'b 10т· 3ап. Россіи, ч. І, т. УІ, Ilр. 1. 8) АІІТЬІ Ю'КІІ. 11 3аппд. РоссіІІ, Т. 11, IІр. 1 Н. Архив'Ь ІОго·3ап.

Россіи, ч. І, т. УІ, ІІІ'. Х І Н.

О) АктЬІ 3ап. l'occill. Т. Н, IІр. 68.

- 16-

лише до духовиоУ власти. В уставній грамотУ львівсы�оІ'оo епи­

скопа Макарив 1539 р_ про обнову У ЛЬВОRі "крилоса" І), mіж

ИИЧИМ постановляє ся, що як умре владнка, то поки ве nуде

вибраний його наСТУПНIІК, "КРЬІлошане lнают'Ь держати РОК'Ь

цtлЬІЙ у своей моци епископію" , та не самі, а "с 'Ь пан ЬІ

З е м я В ЬІ закову нашого светого греческоl'О, ЯК'Ь з маЛЬІl\І'Ь,

так'Ь 8 великим, и С'Ь П а в ЬІ м 11 Щ а в ЬІ JIВОВСКИМИ, И коли' ЮЖ'Ь РОК'Ь ВЬІйдет'Ь, то DІают'L нареченому или пак'Ь (lсвя­

щенному владьщt епископію подати со всtми скарБЬІ церков­

ВЬІМИ 1). Се неясне вираженє "держати епископію" можна ро­зуміти й так, що зеl\!яне й l\lіщане DІали право тимчаСОl\І ору­

дувати вкупі (J крилосом УСїми снраваl\1И ОПОРОЖНЇЛQі епархії;

або-ж у більше обмежеНОl\IУ Зl\ШСЛЇ - ЩО вони l\lали лuше

право орудувати епископськими l\JaЄТНОСТЯl\ІИ та боронити цер­

ковне майно від рострат, щu найчастїще бували власне після

смерти епископіR. Але ось перед наl\Ш документні сьвідоцтва

про те, що ІІНОДУ світські люде на.'ІежаЛI! ДО С".1аду духовних

судів не лиш епископських, але навіть l\IИТРОПОЛИЧИХ, і браЛI!

участь у рішеню процесів властиво :щ церковну управу.

В 1511 р. виденські міщане подали на ріШСН6 тодїшньоl'О ЮІЇв­Ськиго митрополита Іосифа Содтана свої жалобu за нарушеН6 їх

стародавних звичаїв ЩО ДО вибору НИJl1lJ сноїх СЬВНЩСIІНlшів та

орудованя цеРКОВНИDШ l\Ja6Т1IОСТЯl\1И. В судовій граJ\ЮТЇ DIIIT!IO­полита, виданїіl в СІ])! процесУ, просто сказано: ,,11 uб31ОНІІНШИ

тую реч'Ь В'Ь наШО])l'Ь ДУХОВНО",І'}, IІрав'В (тоб то судї) 3'Ь наШИ1\l1!

ДУХОВНЬІJ\ІИ 11 31> н'lнсоторЬІ])ІИ С В 'В т СК 11 М 11 Д'ВПНІІ Ilаш11 JlIІІ,

так'Ь eCJ\1O ВЧИНIJЛll 3 лаСКIl нашое"; а далї ВІІЧИСЛЯ6 сн 110

') "КРІІЛОСОИ"' наЗИRала СІ! ДУХОНІІа колєrіR, Щ() бу.lа прп епархіll.lІ.· ній катедрі та СК.lадала СП з бі.:югО духовенства. Се б~'в oprall (·паl'хіН.ІІI,IІОro суда: (,сз його участи епископ не міг судити ІІе ті.Iы�о СRітськи)(,. людей, але

й особи піДВJlастного йом}' духонеНСТllа (7'!1е прави.ю ВIІЛ('IlСI.к. собора Ій()!j

р.) 3аразои се був і opraH спархіllЛhllОЇ упраRИ: "крилос" С:Иlостіі11l0 811('"1'1111 аРХИ6рейських яа:llіст~иків, що СУДИЛИ й мирили сїльське ДУХОllеIlСТНfI, HK~'lIi

8 епископом орудував цеРКОНIІИМИ иавтностпми, з ��!lM-ВІе ІІсрозді.llыІo lіУIІ

предстаRитеJlеи цеРКОВllо-епархіНЛЬНIІХ інтересів у СRітських судах і пере,1

державною властю. lIIожна Ауиати. що "крилос" був одною ЗО стаРО,'\S8IlИХ

іНСТIІТУЦИЙ В українські!! церКllі: про него 8гад)'!! СІІ ще в Гl'аJIОТ:1Х КIIJIЗI! Льва ДИНИЛОНИЧ:l ГаЛИI\ЬКОГО 1292 і 1302 р.

") АвтЬІ ЮЖІІОЙ И 3ап. l'ОI'сі,!, т 1, IІр. 103.

- 17-

, імени, хто належав дО DІИТРОПОЛИЧОГО суду, що розглядав сей

процес, і поперед усього DІИ чита61\1О і1\lена трьох з е 1\І Jl н, після котрих уже йдуть імена крнлошан і решти духовенства 1). Другий подібний факт 1\11І находимо в судовій rPI;\MOT'! полоць­Koro аРХИ6пископа Германа Хребтовича 1553 р. в процес'!

межи витебською игуменею Маріанною та СЬВJlщенником

ЖuжчuкоitІ за спадщину. Не вважаючи на те, що і познвачка

і відповідник, об06 належали до церковного клира, в ск.'!ад

епархияльного суду, що розглздав сю справу, окрім самосо

архиєпископа, його крилошан і инчого духовенства, належало

й чотири люде з місцевих гос под а р с ь ких б о я Р 2). 3вістно, В другій половині ХУІ ст. подібні приміри участи сьвітських

JJюдей в церковно-епархияльній управі були вже досить рідкі

_ з причин, про котрі буде сказано нижче; та год'ї не ба­

чити в них останку стародавнього звичаю, що був може в дав­

н'їщій епос'! загаЛЬНИ1\І. Алс коли в чі1\J особливо виразно вий­

шиВ прінціп участи світських людей у церковних справах, то

в практицї західно-руських церковних собuрїв, котрі звичайно

СКJJикувано для рішеня особливо важних питань, що ДО'fичилu

всеї ЛИТОВСЬКО-РУСЬКОЇ DІІІТРОПОЛЇЇ. Ко.'!и в початку ХУ ст.

в Литовській Руси повстала ДУВllса про доконечність мати тут

осібного, . незалежного від Москви, 1\ІВтрополнта, то великий ли·.rовськuй князь Вотовт не обl'lежив ся попередньою порадuю

про сю важну справу з західно РУСЬКИDIU епископами, а.1е,

держачи ся очевидно Вlісцевого звичаю, "собра всн князн ли­

ТОІІСКЬІ]. 'Ь И РУССКОХ'Ь зе1\IЛЬ, и ~uяр'Ь, и ·ве.1ЬDlОЖ'Ь, аРХОВІан­

дритЬІ же и ИГУDlено, о б.'lаговtйоыa инокЬІ и попЬІ, и СИХ'Ь

ВС'ЬХ'Ь COЬBtTODJOЬ Н волею в избраніем'Ь и хот·Ьніем'Ь" було на­

рештї рішене питанti про віДОКРОl)lленє кв'ївської мІітрополf!

та про вибі р DIИТРОПОЛИТОDІ Грвгориз. Са1\lвлака 3). В СЇВІ доку­

MeHTHil)1 сьвідоцтві поназиваuо звичайний склад західно-русь­

ких церковних соборів, що не змінив сз й за ввесь дальший

час з виїмкою лише того, що від кінцз ХУІ СІ'. на них ПОЗ8-

лзють сз, окрім кнзз'lв, земзн і ночих "ааЦНЬІl'Ь св»тсКих'Ь

станов'Ь" іще представител'l церковннх братств і міських гро-

') llи .. евсвіЙ Археогр. СборииК"Ь, т. УІ, Вр ..... ") АктЬ/ 3аll. Россіи, т. ІІІ, "р. 12. З) АктЬ/ Зап. Россіи, т. І, IІр. 24.

-]8 -

мад. Такий був напр. склад славного берестейського собора 1596 р. в справі про унУю, на засїданв котрого прийшли дуже чи­

сленні депутати від усїх литовських воєводств і повітів, посли

від церковних братств, від декотрих міст і богато приватних

осіб. І хоть як веllРИВl\ша була для івУцияторів увїї участь

у завятях собора сьвітського ОПОЗИЦийного елемента, а про те

ПОЛЬСЬІСИЙ уряд ве зважив ся виступити явно проти старо­

давнього звичаю, що немов санкционував присутність на со­

борах сьвітських людей, і обl\lежив ся .'Інше тим, що видав

наказ, аби не допустити на зас1данє собора nлюдей ипшнх'ь

віІр'Ь KPOl\lOЬ римлян'Ь И греков'Ь".

Таким чином основними ПРИКL\lетами внутрішнього ладу

західно-русько'! православно'! церкви в періо;.!'і l\lенче-більше

до половини ХУІ ст. треба вважати: а) виборннй прінціп

В обсаджуваню церковно-єрархічних урядів і б) широка участь

сьвітеьких людей в справах церкви. lIрикмети с'і однаково

були згідні і а духом давн'іх собuрних переказіl;l православно'!

церкви 1), і з характером понять і суспільних llOl'.'Іядів укра­

'!нського народу, і при Yl\IOBi дальшого Ух збереженя іі роз­

витку мусіли lнати як найкращі наСЛУДІ>И і для саl\IОЇ церкви,

і для суспільностп. Виборна система при обеаджуваню цер­

ковиих урядів по самій своУй природУ не l\ІОІ'ла не бути наіі­

певн1щим спосоБОl\I, що забезпечував західно-руську є.рархію

від того, аби l\Іежи неУ Вllерали ся ЛЮiJ,е негідні, бо l\1П uачили,

') Аби UОКJlикаllQ lІашс ІІа Аа/ШЇ IІсрскази lІ"ано(·.13111l0Ї Ц"РКІІІІ ІІС ІН),

ВИДЇJlО СІ\ КОМУ-lІсбудь \'О_1ОUОВIІИ:ll, ІІШІС"С)ІО тут ОСIl<1lIllї тсз\! 3 О;\1l0ГО elle­

ЦИН_lI.IІОГО боmСJlОВСI.кого дoc.lї~y по СУД Ь Іі 1; в h1 (і О Р 11 а r О 11 а 'І а JI а в 1,

,Д Р с 1111 С Й н С р К 11 и", ПШJЇЩСIІОl'O В ";~)'ХОIIІІОМ1, (j'/;стник'/;", ЩО видавав ~a

у Харькові від 1862 до 1866 р. (Т, ІН. ст. Иol-459). І1ріІІціll У'ШСПІ ШtРоду

В справі вибору Д)'ховеIlСТllа антор ~Jlз"с 11 'Іаси, aIHH~l'().ll.CI.KЇ; еIlОХ)' Н()ro ВІІЗА"У вказ)'Є 1) в тім, ЩО 'JСРСЗ РОЗВlІl'ОК r.PCCCll ~' IІ1'аїнї, rOAi (іу.1О JllIО,l\'

даТl1 народови право вибору epapxill, ~I IJ тім, що від lУ ст, JІІІJlіПl'llІі оli­

стаВИІІИ llI13ШJтиі1СLКОЇ дсршаuи ВЮJагаJlИ вааlаJlї СКОІЩСНТРОН:t11l1 В.ШСПІ

в руках )·PHД~'. До часу j3JПСР. }(JстиніШlа буваю'ГІ. тї.l/.IНІ ОКРС)І і ПjlШ'ЩИ

іменоваПI! еllИСКОllіll IІрОТИ бажавь lІаРОАУ; ІЮ !Ірава", IОСТlIІІЇlJпа Н8рі" ЗОВСЇ)І

УСУВ811О від участи в Ішбnрах. AJlC цсрковнс IIpaBoдaB~'ГBO, на ДРІКУ автора,

пїко.lИ взага.lї не КШ·УВ3.1О права ВllБОру. IJ~O-III ДО ЩНіВIJ..І ЛНnДИКНllСЬКОГО

та У1! все .. еIlСЬКИХ соборів, ЩО каСУВ/І .. 11 те праllО, то, на ДрІК)' автора, НОШІ

ІІ&.ІН ПРИП&АковиJI характер: ПРВНИJlа UСрШUl'о І'і)·.ш ВlJКJlIIKalJЇ )JісцеВII)IИ об­

ставинами, ПР8ВИJlа 2-го оБС'faUIІIJ&МИ часу (<>рссь обра:іОбОР'lil).

- 19-

«ЦО перед вибором звичайно мусїло бути "взыкавіеe 1ІlНогое" riAHOfO кандидата; а стала й І)лизька участь представител'ів

.суспіЛЬJlОСТИ в справах церковної управи й ладу натурально

доводила до тїсІіої злуки пастирів з вірними й ВИКЛИКУВ,ала в остатніх живі й дїяльні відносини до інтересїв церкви. При

.сих У1l1Овах церква все була живим национаJJЬВИМ optaHЇal\IOM,

дійснОЮ оборонителькою духовних сил СВОЙОl'О народу та його

провідницею в, суспільніl\1 і полїточніl\І РОЗВИТКУ. Беа сумнїву,

в сїй щасливій злуцї церковно-суспільних сил треба по части

шукати жерела тої внутрішньої твердости, яку показала по­

JJуднево-західна Русь в один із найтяжчих періодів своєї істо­

риї, колп вона, знищена татарським нападом, відорвана від

инчих чаСТІШ руського сьвіта і піддана чужо-плеl\Іенній, Ли­товській державі, за КОРОТКИЙ час са1l1а 'підбиває її під свіп

цівілїзуючии вплив ДОрОI'ОЮ l\1ИРНОГО розпростореня серед Ли­

товців руської культурн, русько'і віри, 1І10В8 й письменности,

так що вже наСТУIIНUlШ ГеДИllІПна лише по іllІени лишають ся

• .'ІUТОВСЬЮI1l1U" КПЯЗЯl\ІИ, а дїйсно 'іх держава став l\Іайже зов­

СУlІl руська. В сїй же з.'JУЦЇ з суспільністю черпала силу

іl Cal\I3 західно-руська церква для борuтьбu ПРОТJI частuх проб

у Х V ст. накuнути 'ііІ Фльорентинську унїю.

На жа:лЬ" в саllШХ держаВНIІХ порндках веЛИКОІ'О Кllяаїв­

ства .'ІІІТUВСЬКUГО бу_'ІИ У1l1ОВИ, ЩU l\lало СllрИНЛИ да.'1ЬШОі)JУ

розвuткuви внутрішньо1'О ,'Іаду заХЇДIlU-РУСЬКОУ церкви в тї;\1

наПРЯlІIКУ, і ПUТОDІУ, ПРІІ З31інеllИХ обставинах, просто помаl'али

ЙОГО нищити. Небезпека була не .'Іuше в тім, що Bi~ часу

Яl'слла .'Іптовські ВО.'lодарі сrали держато ся католицы-:її віри

й ПUСЛУШІІО СJlОВНЯ,1U папські ПЛЯНU. СьвіДОlllі TUI'O, ЯКУ ве.'1ПКУ сп.')у 1ІІав у Їхнїil державі руськпіІ народнїіl пріllціп, .'llIтОвські

Кl1Я3Ї, з вuїilllЩllІ хиба l'рубо1'О фанатика НI'С.'1ла, усе ставu.')и

СІІ дО правuслаВllоі церквп ие тілько з певнuю rU.'16раIlЦU6Ю ЩО

Д!) віРІІ, але частu бuрuни.'ІН Ї'і іllтсреСІІ. Неї вонн, як ВНХО~U.'1П

ІІа TPUH, то ІЮ звичаю К.1ЯЛU ся, що зберігати 1І1УТЬ права

іІ ПРИВlІ.1SГії своїх під~аних "руської" чп ПРЗВОС.1авно'і віР0

ІІа ріВІІі з ІШ311аВЦSllШІ ршtlСЬКОЇ вір" і всї потвсрджува.'ш

іі захuща.'18 і lІШ6ткuві права праВОС.1авннх епоскопів, ilшrро­

ІЮ.'1uта 11 рештu Діховенства, дава.'ІП дurацuіші I'раlllUТИ русь­

ІШМ цсрква1l1 і 1I1анаСТlIРЯltІ на по6удоваН6 або обнову їх, на

,ЗСl\IДЇ й l\laeTHOCTlJ, ІІЗ оборону Їх від кривд і утисків і т. Ді •

- 20-

нарешті бувало й так, що литовські володарі показували дбан&

аа чистоту звичаів серед православно-руського духовенства

й еуспільностн та за кращий церковний лад 1). Сам КаЗИ3Іір, не вважаючи на своl ваходи, по наказу з Риму, завести

в Литві Фльорентинську унію, зовс'ім не був фанатиком като­

лицизма та ворогом православія; противно, протягом довгого

свойого князюваня він богато вробив добра ::Jахідно-руській

церкві і за те його все любили щиро його руські піддані і він

умер, зас.)JУЖИВШИ від них титул князя .доброго і справедли­

вого 2). Але в руках польсько-литовських володарів була одна небезпечна вброя; вова зовс'ім не була прuзначена на те, аби

робити лохо православію, але надуживаН6 уї ПОТОnІУ заподіяло

страшенне лихо західно-руській церкві й довело lі до край­

нього розладу: то було славне 'іх право "п о Д а в ан ь я сто­

лиц~ ДYXOHH~X~ И BCtx~ хлtбов~ ДYXOBH@X~", то б то право

дарованя аРХИ6рейських катедр, манастирів і церков. Нраво

ее, в богато де чому схоже з інвеститурою НЇnІецьких inllle­раторів, виходило зовсім із Февдального литовсько- державного

ладу, по котрому великий князь був найстаРШШ}І господареВІ

усіх земе.'1Ь на териториї князІвства, а значить і всїх nШ6ТНU­

стей і земель церковних, що були в нїм і належали до епис­

копських катедр, маиастирів і церков. Майже всІ церковні

уряди в литовській Руси були сполучені спраВОВІ орудованз

церковними ма6ТНОСТВМИ, часто дуже значними, отже на СНІ

підставі при обсаджуваню МИТРОПО.'lичоі та аРХИ6рейськвх ка­

тедр, а так само старшинських посад у ltІаllастирях і деко­

трих церквах, треба було, окрім вибору ще й згоди або 1І0твер­

джевв великого кнвзв, котре потверджеН6 і називало св "по­

даванем", Такнм чнвом .подаване" не було властиво роздава­

неll церковно-врархічних урядів, а лнше дарованвм нововибра­

ному кавдидатови права орудувати церковними мавтностями,.

а котрих відбувала ся в користь дер_ави вовнна служба

І ввчі повинности j і в сім змисл'і литовські володарі навивали

СЯ .Dодавцяии хлІбів духовних", Так ровуміли на Руси право­

подавана ва віть 8а часу унї', коло польські корол'і чаСТIІDI

') ДВВ. вапр, Авт., 3&0&1.1101 Россіи, Т. Ш, Ilр, З.

І) C),OP&C.I ••. ру.ооиеь, ст. 14. Иеторіи Русской Церкви, IfИТРОО. Ма­

.. рив, т. ІХ, ст, 20 і 77-79.

- 21 -

sздужива.нвnl сего права перекрутили його первістнвй ЗnJИСЛ

і майже ОТОТОЖIIИЛИ його с праВОnl іnlенованя 1). В міру

того, як литовські князї раз-у-раз дарували ЛЮДЯnl на службі

_ князям, земянаnl і бояра[}l - tpYHTll, та як леннн перехо­

.дилИ на приватну власність, до нових володарів разом із СНІІІ

переходило й право ,,110даваня" що до церков і манастирів на

їх землях; TaK(J саме право набували вони й тоді, кели самі

засновували в своїх мавтностях нові манастирі або церкви та

забезпечували Їх tpунтами. І в першім і в другіІ\! разї воло­

дарі nlОГЛIJ відступати се право ИНЧИІІІ особаІІІ через дароване,

продаж, застав, аренду і т. д. Сею дnрогою право "подаваня,"

що первістно належало лише до одного найстаршого господаря, роздробlJЛО ся П()ТО~JУ межи величезним число!\) осіб. Тепер до

великого князя се право належало лише що до епископських

катедр і тих манастирів і церков, що находили ся або у влас­

них кородївськпх IІlавтностях, або взага.'ІЇ на державних зе­

lНЛЯХ, іще не розданих у приватні руки. Нераз КОрО.1Ь давав

право "подаваня " церков і llJанастирів, що були в його Н.1аснім

господарсы\llІI "шаФУНf\У," то б то орудованю, не Лllше при­

ваТllllnІ особам, еьвіТСЬКlI!l1 і ДУХОВНlll\l, архивреям, протопопа!ll

і т. д., але I1 .ЦЇ.1I1lН грОnJaдам сего чи того nIicTa і цер­

КОВІІІІМ братс~на!ll.

Ilї'lOГО й казати про те, що право "подаваня " рішучо

перечило вироблеНО!\1У загаЛЬНIІІ\І ходом історичного ЖИТJI

полуднево·західної Рус 11 виборному прінціпови; а.'Іе зразу

і ,самі литовсь"j князі, і приватні особи Y!llipKOBaHO користу­

вали ся CII!lI праВОl\1 і через те його вплив на церковно-су­

спільні віДНОСИНIІ був l\lайже невидний. Найдовше зад-ержав

свою l\lіць даннїі! ПОРЯДОК щО до 06саджуваНJI вищих врар­

хіІІНИХ урядів у західно-руській церкві: l\ШТРОПОЛПТll та епи­

скопи ДО початку Х\'! ст. були ви6uрані ПО давнїм звичаям~),

І) r\ втор САаввого А по. r і з і С а (ВВА. В 1 597 -lD~j9 рр.). зовсіJl ІІІ' запе­

речуючи КОрОЛІНI:LRОГО права, та. означуе його авачів,,: "lIншав єсть реч'Ь

УРНД'Ь (духовниtl). а Иllша - Aofipa АО ypB~Y ';.111 доброго .. ro оторавоваВЬ8

пр".!учеIlы.. УРЯД'Ь В.lаСllе оТ'Ь АУ xoHIlы'ь при DОСНRЩI'НЬЮ, Ао(іра I3СЬ lІе

оть духовIJы'ь,' aJle оть КОро.l" !іГО JlИ.lОСТИ ,;аВ&ВЬІ Быають"" (РУССК&Іі IIсто­

рич. Ьиб.lіотека, т. УІІ. ст. 1:?9~ ід.).

І) Автор А 11 О К рі 8 і с а с"ві/l,чвrь, що ще аа вего, 'ГО (\ то в са.іJl

аііщї Х \'1 ст. православві 1\80рвве ,;екотр.][ ВОІВОАСТВ .&10 оКреJlі коро.ЙВСЬІі

- 22·-

rо.спо.дарське ж право "по.даваня" при то.му ввражало. ся лише

тим, що., раз, без до.зво.лу князя не мо.жна було. прнступити

до. вибо.ру, а друге, князь мав право. по.тверджуватн но.во.ви­

брано.го.. Швидче й лекше прнйняло. ся право. "по.даваня" в приклад'і до. нижчих церко.вних урядів, але й тут во.но. не

араау виперло. давн'ій по.рядо.к, а само. по. декуди по.мирило. сп

а ним. То.ді західно.'руська шляхта, не лише про.сті земяне

та бо.яре, але й вище веЛЬDlОжне панство., по.томки даВIІ'іх

удУльних і лито.вських княз'l'в, DJали ще в сво.їм по.бутї бо.гато

по.нять і прикмет, що. зближували їх із НИЖЧИD1И, міСЬКUD1И

Й сУльськими станами, 11Іали о.дні з ними рел'itiйні віруваня

і сьвлто. шанували "старо.давн'і звичаї" сво.в'і народно.сти. Во.ни

звичайно. будували та засновували церкви й манастирі в своїх

мавтно.стлх, давали 'ім зеDIЛЇ й инчі жерела r.талих дo.xo.дiB~

удержували при НІІХ "шпитал'і" Д.'Jл бідних і хорих, го.дували

церко.вників, бо.ро.нили церкви й духо.венство. від кривд і т. ІІ.

і се дбанв про. церковні по.треби й інтереси Фактично. виправ­

дувало. 'іх права "по.даваня*. Бувало. часто., що. во.ни випро.шу­

вали у ко.ро.лл яку церкву чи Dlанастир, що. були в йо.го. 110.­даваню, спо.нукані до. сего. лише по.бо.ЖНИDJ бажанвм DІаТИ т'!

церкви в сво.'l'й "о.піц'і й о.бо.ро.н'і- та завести в них кращий

лад; і ко.ро.ль У сво.Ух до.таЦИЙНDХ rpaDJOTax іlllо.дї сам Hal'aAy­вав по.дібним патро.наDJ, що. по.ни "не DІаЮТ'Ь IJТ'Ь СВUИХ'L цер­

кв ей по.житко.В'Ь нико.ТОРЬJХ'Ь со.бt мети, но сами !\Jают'Ь цер­

квн Бо.жіи всякими реЧЬDIИ надв,вати и направляти и ИХ'Ь в'Ь

опекt своей и о.бо.ро.нt DJети" 1). В такій Фо.рмі право. по.даваня

не перечило. й старИDI, дав нУм РУСЬКИDJ звичаям, по. ко.ТРИDI

вибір напр. ігумена первістно. належав до. будівника або. за­

сно.вника 11анастирs, а по.тіDI ігумена вибирала братuя, але

ПQтверджував засно.вник або княаь 2). Богато. тuвариських DJa­настирі в, що. були в ко.ро.лїВСЬкім по.даваню, як напр. КIІЇВо.­

печерський, КИ'l'~о-мвхаjjло.вський, меЖИI'ірський, іще в XVI ст. держали ся в сво.їм а:итю власне сего. по.рядку: їх старших

вибвраJJа братия та 'місцеві о.бивателї, а до. ко.ро.ля належало.

rpaкоти, що DОТВЄр~Jва.rи 1:.: право в_б_рати собі АУХОВІШХ nacTQpiB (Русс •. Иcrор. Биб.rіОТЄllа, т. VII. ст. 1294).

1) AII'I'W 3ап~ой Россіи, Т. п. Вр. 124. І) Исторі. Р. Цервв., К.ТРОП. lІа_арви, т. 11. ст. 100.

- 23

пише потвердженв вибраного 1); внчі DJавастирі ХОТЬ давав

король У подаваив приватним особаDІ, аде з обовязком давати

ва ігумена чоловіка "годного, ХТО будет'Ь люб'Ь братьв, стар­

ЦОМ'Ь того 1'lОнастЬІРЯ" 2). Коли-ж приватні пани засновувади

в своУх DJа6ТНОСТЯХ товариські манастирі, ТО вони ca1'IЇ позво­

ляли братиУ вибирати собі irY1'JeHiBs). Можна думати, що й

право ІІодаваня парафія.'lDНИХ церков зразу не було таке абсо­лютне, ЯІсе воно 6 потіlll. У ХУ ст. ca1'Ji литовські князї uфі­

циядьно обовязували ся, що до тих церков, які були в Ух по­

даваню, вони давати DJYTb пастирів лише з 1'JЇсцевнх родом

і прИ T01'1Y людей гідних "ужитuчнЬІХ'Ь, почестдивыхь,' ЗІ'ОД­НЬІХ'Ь, КОТОРЬІе 1'IОГЛІt-БЬІ радити и ВЖИТОЧНЬІ БЬІти"4). Вилен­

ські D!іщане все 1'1али правu ca1'Ji ви6ирати сьвященнвків

і навіть церковникін до СВОЇХ церков і наглядати за цеРКUВllИВІ

1'1аЙНО1'I, дуже дорожили сим право])! і не понускалп в НЇnl нУ­

чого навіть митрополиту5); 1'lОжна думати, що такі са])lі були

порядки і в uнчих містах і ])Іісточках, особлвво в ТИХ, ЩО ко­

ристували ся маl'деБУРСЬКИ1'1 праВОnl і наВIІК.'Ш до саnl0управи.

НарештУ, в селах і 1'licTax, що належали до прпватних панів,

хоть остатнї беаперечно 1'!аЛИ право насrанов.'!ЯТО до церков

сьвященників СИНОДї навіть ДЇДИЧНО), але 1'lабуть роби.'!И сс не

без участи й ІІНЧИХ параФінн, 1'ІеЖIІ КОТРПІІIlI ])югди бути lІе

лише ca1'li Ух піддані; IІlОже неред сею настановою був вибір,

лоше нотвсрджений 113110111. За часів перед люuлинською УНУ6Ю,

КОДIJ не бу.'lU ще зовсї1'! обонязковох відносин ])ІеЖIІ веЛИКИlllП

панами і людністю, що жила на ЇХ зе31.'!ЯХ, коло в 1І1ежах Ух

llJЗ6тностеіІ істнувало богатu дрібних вільних B.1IaCTllTe:'!ЇB - зе­DІЯІІ і бuяр, нано ЗОВСЇDl не потрібували анї не ])13.'10 інтересу IІlішаТJI С1l ДО нарафіЯ.'lЬНIІХ справ усїх церков, норозкоданпх

на Ух теріТОРIІЇ. 3віСТIІО, вUlШ 1'ІОглп осuблово uпікувати ся де­

KOTPOIIIIJ, нажнїЩUl\Ш IІlаllастиря1'Ш або церкваl)lИ, що побуду­

вало і ])lатеРН1ІЛЬНU забеЗllеЧIІЛО вони ca1'li а60 іх предки, та інтересувати ся B060p01'I дО НОХ сьвnщенноків. A:�e-ж будо й

1) АРХИ8'h IОГО-311П. Ро('сі". Ч. І. т. І. ор. 14-. АктЬІ 3ао. Россіи. т. П. Ilр. 121 і 12:2.

2) АКТhl Зао РI)ссіи. т. Н. /ІР. 117. 3) ВИ.lеllскіil Археnrр. СБОР/l"Кl., т. "І. 11)1. 14.2. 4) l'РЮlОта КВ8и:uірn 1·М7 р. АКТhl 3811. Россіи, Т. І. 11)'. 61і.

~) Пи.l. Apxeorp. {'r., т. VI. IlР, .1, і 19. Актlol 3811. Р. Т. 11. IlРИ !1!! і 2:11.

- 24-

богато внчих церков, збудованих самими параФія нами, що 'it сьвященники, для визначеня від панських, l\lали назву "попов'Ь

ПОСПОЛИТЬІХ'Ь". Сільські громади, що були тоді' ще зовсїм віЛJ,ні

Й мали навіть право саl\ЮСУДУ (копні суди), те-ж мали свої

церквв й cal\li удержували своі'х сьвнщенників. Без cYnlН'iBY,

вибір сьвященників до таких церков належав зовсі'м до пара­

Фіян, і коли тут пан брав якусь участь, то лише хиба почесну,

то-б то у него просили дозволу вибрати і потвердженя вибра­

ного, подібно TOl\IY, як се практикуваЛ0 ся в полуднево-захід­

lIій Руси в DІИнуліDІ і навіть у початку теперішнього стол'ітя.

Найдавнїщу вказівку на надужитє права подаваня по­

ди6уємо в актах звістного ВJJленського с060ра, що відбув ся

в 1509 р. "Декотрі в нашому законї - жалували ся отцї со­

бора - ГОРДУЮЧИ батьвіВСЬКИl\1 псреКЩЮDІ і заповіДЯDllI, задля

сьвітсько'і слави та паНОllаня, КУПУЮТЬ собі, ще за житя еIlИС­

копів, і'х катедри та приймають тУ катедри б е з !І о рад и

і згоди DJИТРОПОЛЇЇ та епископів і без розглядин

і в и б о Р У 3 б о к У І' Н Я 3 Ї В і 11 а н і в наш О гог р е Ц ь­к О І' О З а І' о 11 у" (із сих С.,ів ВИДКО, яку дорогу для здобутя

єрархіЧIlИХ урядів вважа.'lИ тодУ ОДИНОКО правною), 'l'ак caDIO набували ИНGДЇ, 110 словам соборна го акту, і стаРШllнські ПU­

сади в l\lанастврях і сьвящеННИ'Jі ПU параФіях,.Із ДРУl'ОГО боку

собор жалував ся, ЩU декотрі православні KHH~Y' й нани, 1'0-ристуючи СЯ В своїх l'IЗЄТНОСТЯХ праВОl\I подаВ11I1Я сыlщен-­

ників до параФіяльних церков, canJi потіnl і відбирали тї цер­

квн від сьвященників, без відома еllархіЯЛЬНОІ'U арХ1l6рея;

инчі через недбальство 11О.'lишали в своУх l\IЗНТIІОСТЯХ пара­

Фіяльні церкви без сьвященників; ще инчі наказували сьвя-,

щеННИКа!tl праllИТИ наБUЖСНСТIІО без аРХИ6реіlСЬКОГО блаJ'О­

словения; ще декотрі відбира.'J,И церкваnJ nШ6ТНОСТИ іІ ин чі

преД!\Jети цеРКОВНОl'О J)lаЙllа. А.1е 3 усе!"о видно, що тодї по­дібні надужитя приватних осіб права 1I0даваня були поки

що ще рідкі і безправність Їх чулu всї; ось ЧОі\JУ сuбор l\lir енерtічво узброі'ТIІ ся проти вих, грозячи навіть ВИКЛЮЧСІІЄВІ із

церквн за касованв стародавнпх порядків і праllllЛ церковних,

Далеко тяжче було бороти ся ПРОТИ купованя СЬВЯТlІте.'JЬСЬКИХ

катедр і пишнх духовних пuсад, бо IIродавцеDІ Ух був ое хто

ВВ'Іий, лише сам" верховIІый 1I0давця 1..'1'1>60[11'. ДУХОВIІJ.lХ'Ь," ТО

6 то король, Усе, що міі' постанuвити собор ~,роти ССІ'І,) стра-

- 25-

JI1eSBOГO надужитя, виразило ся в отсій ухвалї: "нїкому не

рідкУОЛЯТП ся під живими епископами, архимандрптами та сьвященниками; як-же хто І10важить ся на таке дУло, чи то

арХИI'Іандрит, чи ігумен, чп сьвященник, чи сьвітський чоловік,

то нехай спаде на них церковне неблагословеН6 та виключене

с цер~ви, а на епископство Ух зовс'ім не класти, а класти на

тї уряди .'Інше гідних; а за негідника колп й господар буде

вступати ся, в TaKinr p:tBY вс'ім нам епископам із митрополитом

піти до господаря і заянити негідність того негідника, не ва­

жучи ся ЗUВСУI'І пnсьвячувати такого" _ То саl'lО повторено

і в кінцевій ухвалУ собора, в Форl'llї загального способу для

31'rіцненя й оборони ухвалених собором правил: n Коли госпо­

дарь або які.небудь вельможі і власти присилати муть до

nrитрополита або епископа, аби сповнити 'іх волю й порушити

в чіnІОСЬ хоть одну:} нашпх соборних ухвал, то НЇl':Оllrу з нас

на се нс важити ся а всїм нам з'їхатп ся, па В.'1асниЙ кошт,

до IllИтрополита і ПРОСИТIf господаря та непохитно стnятп, аби

закон нашої православної віри не був порушений. А коли хто­

небудь із нас, aGu тї пастирі, що будуть після нас, череа сво в недбальство або Cl:YlIiCTb, схочуть псрестуrшти сю заповідь

і за нсї нс потерпіти, тих скинути з 'їх гідностп l ).

ГоспuдареnJ, щu іюго ВIІ\ішаuя Н церковні справп так

бояли ся отцї собора, був J-І\lІtnroнт І, великий князь .'Іитов­

ський і зараЗUIІ\ король 1l0льсый.. Він зонсїl\r не був Фана­

TIIKUI\I і переСJlїдуначеl\І правuславія, противно, то був РОЗУІІІ­

НlI" і ц'їЛКUI\\ ТО.'l6раНТІІІІіі що до віри НО.'lодар, що оО\'ато прп­

СЛУЖІІВ ся С31\lііl же західно-руській церкві. А.'1е в HYnI було вже слабі литовсько-руські траДIІЦИ'і ЙОГО попередників, а ЖІІ­

вучи I\lаііжс стало в llольщі та звертаючи гuловно увагу на

хід 1l0ЛЬСЬКИХ справ, він ЗОВСУlIІ засвuїв собі таl'lОШНЇ ПОРЯДКИ

" понятя і 1'IDllІОхіть \lсреносив Їх і на справи .'IJJТОВСЬКО­

руські. Як звістно, виборнuіl прінціп був усе чужий РИI'IСЬКО­

каТОЛНЦЬkііі цсркві, заснuвані" на IІрОТIJВНОI'ІУ прінціпі -­lJовній СЗlllOвлад'-. 3вістно й тс, як богато будо ріжнпх ФОРI'І

СIII'ІОнііі, Jlідку"ів і підлеСТЛIІВОСТН, с котриnш звязаllО 6У.'10

тодУ набутв від РИnІСЬКОГО двора духовних урядів, бенеФіцій,

') Д't.Ruіll ВИ.llСllскаго С060ра - l')'ССК, ИСТОР. Би(і.llіОТ., т. ІУ.

- 26-

пuсьвячень, ордииацийних гра1\ЮТ, буль і т. н. Ilольські королУ,

подібно ннчим католицьким володаРЯ1\1 Европи, унерто БОРОЛІ!

СЯ проти се'! підлестливости і добили СЯ ТОГО, ЩО взяли вц.

ключно В сво'і руки і1\lеноваИ6 духовних урядників і роздаванв

церковних маєтностей і бенеФіцій; зараЗО1\1 вони стали браТІ!

до державно'і каси і вс'і т'і грошеві платнї, які перше йшли

ДЛЯ РИ1\IСЬКОГО двора від осіб, що шукали цеРfЮВНИХ урядів.

Король Жиtl)ЮНТ І пильвУще вУж инчі беріг своє [Іраво найстар.

шого патрона католицької церкви в межах своєї держави

йостро ІІереслїдував так називане ТОдї кор тез а н ств О,

то б то шукане духовних урядів і титудів, беЗ!lосередно у са-1\IОГО папи. Він нераз потверджував І\оНСТНТУЦIl'і сво'іх попе­

редників, по КОТРII1\1 кортезан 1\lусїЛIІ ПРОI'ОIIИТИ з батьків­

щини й конФіскувати їх майно 1). За него в-перше було носта­

новленu, абн плачеІІі доти папі еПИСКОІШіШІ та прелата!\ш, коли

вови заЙl\lали сво'і носади, анн ат 11 платцтц на дал 'і ДО дер­

жавної каСIl 2 ). КОРНСТУЮЧН ся так необnJежеIlО праВОl\1 розда­

ваня духовних уряд,ів і бенеФіцій в риI\Iсько-І;атолицыlійй цер­

кві, )]{И(1ІЮНТ готов був так са1lЮ ШИрОКО РОЗУl\lіти і належне

ЙОl)lУ право подаваня що до IІравославно'і західно· руської цср­

кви; ві.~еи й ВИХОДИЛІІ справедливі побоюванн· ОТЦЇв Вllден­

ського собора. СЇ "нідкупи під ЖИВllnlll СШIСІ,опаnш, apXIIl\laIl­дрптаLНИ та СЬВЯЩСНlІuка1l1ll," про котрі собор згадує, в lIольщі

були звичаЙIІОЮ появою: таПІ 1ІІОжна було лсхко дuбути від ~:o­

роля ('panlOTY на пеРШIІЙ-ЛЇIIlIIlJіі цеРКОВlІlIЙ уряд іще за ЖUТn

заііnlаючої йuго осuби, с IІраВО1\1 занятп іІого, коли будс віль­

ний j такі завчасні кандидати наЗllва.'JUСЯ 11 () 1\1 і н а т а 111 И.

Очевидно, що 8 1ІІіру . зближеllЯ Лптви с lІольщсю, Dодібна

підлестливість стала заходити і в русько-західну церкву, і хоть

як енерtіЧIІО узброювала ся проти неї, бодай зразу, IІраво-

') Уоl. J,egum, І, І'. і\ї2, ct 5::?/і.

2) JI)і(lеlll, І, І. 571. А 1111 R Т 11 (аппаІае), ЗRІІ(','ІСІІ; ~JaПОЮ lRRIЮl1 Х:\lI

(1316-13Н4-), було T~, щО I!nВЦIІЙ еllllСI!QП аби 1ІІІ'ІнІІ Dр('ла1', НIі ;щilаШIІ 111І­

саду, оБОВllзаllИn був заплаТИ,.1І ІІаІІі С''І)І.·,'ІІІЇЙ Р;'ШИll дoxi,~ із СНОІії еllаl'хіі

ЧІ! беllсфіциї, нко ПРРIlIilI! її 11.1;)\. ТІІКСУ :lIIIJILТ ІІІВИДКО 1І;~ВllrlllllЛII піЗllїщі

папи j ВОll8 )\охnди ... а ИllnДЇ 1\0 25.()()() ту.11,;І('IІ;І', У ПОЛI.щі, 1111 ; 11 ИІІ'ІІІХ

країllах, старa.nи СІ! )'11 і ... 1.11І11'11 сн lIi~ ;ШІІ.ШТІІ 81111а1': 111'01'11 ІІІІХ ;11І,111 ЧUl'ті

соllиові пастаllОЮI, аАе ІІОІІИ рідко дохо)\и.1ІІ ІІІ) Сllовї Jrети.

- 27-

славна єрар:хія, пригоди купованя церковних урядів не лише

не счез;ш, але й почали швидко DJНОЖИТИ ся, дякуючи тому,

що правительство було 'iDI прихильне. 3 опублїкованих доси документів зr.істно скілька ПРИГОД подібних підкупів, що стали

ся власне за ЖиtDІОнта І. Був ІІапр. у него писар Михайло

ВаСИЛЄВlIЧ Коптя; котрого він раз посилав у Крюн, аби прп­

хвлити до себе Татар. Сповняючи порученє, Коптя видав на

те '.ІІІ мало власних l'рошей, і вернувши ся ДО короля просив

вадгородити його - і ЧIIDІ же? Ве гріШDJИ, а тим, аби вого

батьковИ, пану Басилию 6влашковичу, король дарував епис­

копсьКУ катедру - луцьку або ВОЛОДИDШРСЬКУ (uбі найбогатші

DІаЄТНОСТЯIІШ), яка перше опорожнить СЯ. І ЖиtDІОНТ радо

спuвнив бажанє ПРОСllтеля і видав у 1520 р. "рамоту, де зая­

вив, що за вірну службу писаря Копті і за зроблені НИІІІ на

службі ВІІдаТКlI, дає баТЬКОВІІ ЙОl'О одну з нааваних еПІІСКОП­

ських катедр, яка перше опорожнить ся, та обіцяє "тое епис­

купьи IIIIKOIIIY ІІНШОІІІУ не отданаТlI," OKpill! його батька 1 ).

А в 152-1 р. ЯІШЙСЬ Андрей ДЯГИ:IСВlIЧ із Київа сказав КОРО­

;'1евп, що хоче стаТlI сьвnщеIlНВКО,\І; а ЩО аа взятиіі у него

товар ЙОІІІУ ІІІ)'СЇ!JII заплаТІІТИ с кuролївськu'і каси значну гро­

шеву еУI\!У, ТО він просив, заl\lісь тоУ платнї, дати ЙОМУ Н Кп'1ві

Трll церкні к(\ролїнського lІйдаванn: IІІеЖllГОРСЬКУ, йорданську

та рождествснську, І І\ОРОЛЬ радо IІрпстав на таку злагоду

і віддав Дnl'll.1еВlIчеВlI три названі цсркні з усїI\ІП DJa6ТНОСТЯl\IU

TBDI більше, що за Ш'І'U-Ж ПРОСИВ I\ІІЯ3Ь І\онстантон Івановоч

ОСТРОЗЬКIІIl ~). О'JеВlIДЯ'НШ, ЩО, посту ПUЮЧІІ таКИI\І ЧИНОDІ, 1\0-роль ЗОНСЇl\l не бажав УIІIИСIIО шкодити православію, та ледви

він і сьвіді!IJ)'вав, що його постушш lІідтинали н CUIlIiDI І\орени

головну силу церкви - 6рар:хію іІ вс:ш ії до без.'l3ДЯ і де­

I)ІОра.1їзацu~'. Так calllO ВІН орудуван ДУХОВИИІ\Ш УРЯ;ШI\IП

і В католицькій церкві і Jjl\ Talll, ta�-: і тут, поперед уеЬОl'О

ПІІЛЬНО бсріl', Яfo: I1UnlY ВІІДУЛО СЯ, прсроrаТИВIІ еВО6Ї нuіJВИЩОЇ

влаСТIІ та дбан про побі.1ыІІнвв КUРО.lївських доходів. А в тім,

він допускав і істноваllЄ давнУх, ВІ160рних порядків У право­

слаВllііІ церкві, але занів новuй ЗВlIчай, що :хи.'1ИВ ся ДО тої-ж

') AKТJ.I 1f1пш, " :1аll, Рос('іІІ, Т, ]1, ІІІ" 10;" ») lІ,і,ІРIІI, "І'. 1111,

- 28 --

Фінансової цУли, а то: брав від православних епархій і мана­

стирів грошевї приноси, так називані "ч о л о 1\1 б И тя" - що

разу, коли потверджував вибраних нимн кандидатів на епис­

копські та архимандритські посади 1) ; значить, брав і від тих,

кому хотУло ся купити собі церковной уряд, і від тих, кому

"подавав" врархів. НаЙСУ1\1НУще було тут те, що богато і прп

тому кращих людей з саl\JИХ же православних УкраУнцУв оче­

видячки мало вже ДОРОЖИJJИ давнїйшимп звичаями свовї цер­

кви і немов байдуже Їl\1 було те, що їх мало-по-малу нищено.

Caltli західно-руські врархи, що так енерtічно обіцяли на ви­ленському соборі' стояти за непорушність давиУх церковних

порядків, готові навіть потерпіти за них, як видко, мало

дбали про здійснене собор них ухвал, і декотрі з них самі-ж

і порушали їх. Так у ] 526 р. володпмирський епископ Паф­

нутий 2) писав до короля, що луцький В.'lадика Кирило3) нахо­

дить ся "B~ великой старости и у хворобt," і бив чолом, аби

після Сl\lерти сего владики король дав "TOT~ хлtб~ ДУХОВНЬІЙ владыествоo луцкое" ііоаlУ Пафнутию. А кнззь Константин

ІваНОВIІЧ Острозький, що був тоді в королівській радї, не лише не

запротестував проти' КОРИСТОJJюбства володимирського еШіскопа

й порушеня НИ1\1 стародавного в західно-руській церкві ладу

06саджувавя епископських катедр, але ще й сааl JJРОСИВ за

кандидата БОl"аТІJХ "духовны'ь ХЛ'h60В~," і король дав канди­

датови 1;'ОЙ "хліб, СІ наіібіJlьше через просьбу славного князя"').

В два РОКІІ після того Пафнутнй умер, & його БОI'&Т)' еписко­

пію задумав ІІОСЇСТІІ владика біднУщоУ епархіУ - ІШНСЬКИЙ

еПJJСКОП Макарий, і так сааlО, обминаючи вибір, обернув ся

просто до короля с просьбою подарувати іlOІlУ опорожнену

катедру; і знов заст)'пае ся за неl'О топ же князь Константнн

Іванович Острозький р8ЗО1\1 з инчими правослаВВИ1\Ш членами

велвкокнявївської ради~). В шість років після того (1М4 р.),

1) AIIТьr Ю_н. И 3ап. Россіи, т. Н. "ри 105 і 112. І[сторіа Р)'сскоlt

Церкви, ІІИТРОО. Ма_арии, т. }Х, ст. 193-4 і 229. ") Чи не він то був ПРИСУТІІИЙ ІІа ВИJJСІІСЬВОИУ соборі 15(j9 р. ако СУ'

праиьсьвиА аРХИllащtрат? Див. в актах собора реестр осіб, що на нІIІ 6У.ІІII.

8) Те. був ЧJJеВОIІ ви.;Jенсыlrоo col'iopa. С) AIIТьr 3ао. l)оссіи, т. 11. пр. 14,6. &) ІЬіdеш, нр. 151.

- 29-

&олн Макарий таким же способом випрошував собі у короля

НОВОЙ "духовний хnїб" - київську nштрополїю, киязь К. І.

Острозь&ий уже не жив; але за Макария заступили ся дві

високі особі вже ие православної віри, а то: королева Бона,

що nlала величезний вплив на свого чоловіка Жиtмонта' І

й явно торгувала роздаванвnl вищих _ церковних і державних

урядів, - та виленський воєвода Альбрехт Гаштольд1). За но­

вогО короля Жиtмонта-Августа, що був більше толерантний що

ДО віри нїж його бать&о, виборний порядок обсаджуваня ви­

ЩИХ церковних урядів у західно-руській церкві ])щйже зовсїм

виходить З уживаня і HanIicb . него настає підлеСl'ивість та під­купи у короля й його близьких, або-ж король саПІ роздав тУ

уряди яко надгороду особа!)1, що uрислужили ся ЙО!)1У, не

звертаючи н'іяко'і уваги на !)lОрадьні їх IIРИК!)1ети і взагалї

на степень спосібности Ух заиn)ати духовні уряди. Так у 1551 р.,

ще на нять років перед С!)IСРl'Ю митрополита l\[акария, KOpO.'Jb уже загодї in)eHYBaB наступником його виленсь"ого скарбника і ключника Степана Андріввича Бі.'lькевича в надгориду за

йОl'О "веРНЬІе, пильнь)е, ЦНОТЛИВЬІе СJJужБЬІ," не пнтаючи, ЩО

той чоловік, як. сьвідчать латинські писателї, був таки і) про­

стий і мало образований, що ледви навіть рОЗУnlів ріжницю

])lежи І1равославівм і инчими обрядаnlИ~). Окрі))) самого короля

роздаванвм архиврейських катедр, РОЗУ!)lів ся за гроші, зай­

мала ся його !)Іати, королева Бона, що подарувала в 1552 р.

пинську і туровську епископію аРХИDJандриту ПВНСЬКО!)ІУ Ма­

карию 3). Дорогою теж І10дібно'і підлестливuстu добували тод'і

старшинські носади по манастирях і сьвященничї по парафіях.' Таким ЧИНО])1 DIB баЧИnlО, що коло половини ХУІ ст.

давнїй внутрішвїй лад західно- русько! церкви коли не ЗОВСУDl

іще був знищений, то вже сильво здез'орtавїзованиЙ. Для ва­

шої цїли дуже важно завважати, що 1І0чаток сеї дез'орtан'lза­

ци'і зроблено в найкористніщий, очевидячки, для православної церкви час, коли вона IІlала поввий супокій, не порушуваний

в'lЯКИDIИ пробами завести ун'lю, коли про взуїтів у Польщі

') МИТрОD. Макарий. lIсторів Р)·сск. Церкв., т. ІХ, ст. 23J.. ») lbidem. ст. 3!9- 331. І) АктЬІ ЮЖ8. И 3ап. Россіи, т. І. пг. 126.

- 30

та Литві не бу ло ще й чутки, і нарештї за панованя кращиt

j найтолsрантніщих що до віри польсько-литовських володарів,

ДВОХ першвх Жиtмонтів. Безперечно, оба сї володарі своїм/{

поступками чи мало причинили ся до сеї дез'орtанїзациї; але

6ачити в 'іх поступках щось навмисного, lІїби то задля систе­

матичної Dр"ИГОТОВИ дО буду чої унУї -- бодай безпідставно, бо,

повторявмо, оба вони зовсїl\l так само поступаJJИ і СУПрОТQ

власної, католицької церкво.

Та що ж робила за тuй час Cal\la західно-руська право­

славна суспільність? Чому вона не виступила з обороною ста­

родавних звичаїв і порядків свовї народньої церкви і не уабро.

'іла ся прuти новин, що очевидячки гр~зилн ЇЙ UОВНИl\l безчин­

стпом і впаДRОltl't - От тут то, на нашу ДУDІКУ, і е осередOlС

ваготи питаня, що західно-руська с.}'спільність сама пережи­

вала тодї переходовий час і швидко наближала ся до кіНЦІ!

процеса, що вже давно в нїй Достпгав і 1\lав стати ся 1І0ВОРОТ­

ною епох ою в ЇЇ 1I0л'ітичнім, суспільнім іпобутовіlll ЖИТЮ.

З одного боку, вона пильно наслухала хід 1І0ДЇЙ у сусїднїй

НЇlllеччинї, що бентежили тод'і всю Европу і :шстаВИЛll задрu­

жати навіть столпцю католицького сьвіта_ Богато з західно­

руських ШЛЯХТИ'Jів посилали тодУ своїх сииів учити ся до ІІЇ­

Dlецьквх унїверситетів, де вони слухали саll10ГО Лютра, Ме­

лянхтона й ИНЧІІХ протестантських богословів; IlIlчі callli .'1ю-

6uли їздити в НЇl\lецькі зеllІЛУ та ШваЙцарію. Но всїй дитві iJ полуднево-захіДllій Руси хuдили твори славних реФОІJnlаторів

і вільно шuрилп ся Ух доктрінп. У 15~5, р. лютеранство ЯВНО

прийняли в східній lIРУСIІЇ та ЛїФляндиї, с КUТРП!lJll були сталі

торговельні й инч1 зносини. Неза6аРОІН післн того, а то ІНjЛо

1539 р, в саlllій столвцУ Литви, .Бильнї, Аврам l{ульва, що був

доти каТОЛИЦЬКИDJ КСЬОIІД30l\І, почав явно ПрОllаtувати доктрінп

Лютра. Коли в 1548 р. вийшов на трон )Киtl\IОНТ АВі)'СТ, він

иаближив до себе вилеНСЬКОl'О воєводу Николая РаДЗJJ811.1ла,

ПОТОl\lка колись православних предків, що впступпв J.lko ('оря­

чий прихильник кальвінУзму та ЯВНИН його оборонець. llРИIlІір Радзивилла ПОТНl' за собою цїлий ряд знаЧНDХ литоuсько-русь­

ких Фаl\lіJ.1ЇЙ, за КОТРИl\Ш JJішлп іІ дрібнїщі шляхетські роди_

За короткий час охват протестантсьь:пми ідеЯl\Ш став у ЛlІтві

і західній Руси такий ааl'а.'1ыІй,' щq l\JaЛО котриіі сяк-так обра,

- 31 --

оа.нИЙ чоловік .був зовсїl\1 від него вільвиЙ 1). З другого боку, з "Jlочасно с тим духово-релYtiйним рухом, поItJалу від6ував ся о,. ,. Л ще різчий перелом У СУСПlльно-побутоВlМ житю итви Й по-

JJуднево-західвої Руси, Наближала ся славна люблинська унїя

(1569 р,), що до решти злучила Литовське князУвство с Поль­щею й почала епоху певного панованя в НЇМ польського впливу,

Усьоіх сеУ сирави, задуnшнvї ще за Ягелла та з особливою

енерtівю ПРИГUТОВllюванu)' за uбох ЖиtLtlОнтів, раховано ва під­

тогу и прихильність дужс численного в Литві та полуднево­

західній Руси стану земян і бояр - ПОТОItJків дружинників руських князїв або лицарів .1ИТОВСЬКИХ і чужозеnших, що хоть

і володїлн земельною власністю, та лише на леННОl)]У праві,

а ве на праві власности і бу ли не тілько зовСЇnl залежні від

вмикого князя, але II бул!! подекуди залежні від більших

ленників, КОЛИШНЇХ удїльних КНЯЗЇв і lIНЧИХ ЛИТОВСЬКО-РУСЬКИХ

I\lаІ'натів, Справдї, пuльський ctahobo-суспіЛЬНlIИ і пuлїrиЧНИll

лад, :> іІОІ'О славетнuю шляхетською вільнuстю та ріВНОIJрав­

ністю, страшенно І\ШНИВ 'Іденів cel'O стану. Вони дuбре розу­

міло, що заведене того-ж ладу в Литовській державі та злу­

чених з нею руських зеlШlnХ обіцялu ЇІІІ ряд таких важних

KoplICTeil, ЯІ.: юриди'ше зрівнаН6 Їх с ПОТОl\lкаl\JlI УДЇЛЬІІU-КІІЯ­

зївських родів і IlIl'JUІІШ nIatHaTalll~, наБУТ6 Ilрав ПОВIlОЇ зеі'lе.']Ь­

ної власнuсти, закріlluщене се.']ЯIJ, що жили на Їх зеnlЛЯХ і до

того часу Їnl особистu ЗUВСЇnІ не були піддані, і нарештї 06111е­

же це залеЖIJОСТИ від велико-княаївськuї власти й набуте ви.ШВУ

на хід пол'ітичних справ у дсржаві, Соравдї, всс те дала любо линська УНЇЯ, і в сїIU зnшслї вона справедливu вв'аЖ<Lв СЯ по­

воротнuю точ1<ою в історії Литвн іІ полуднево-західuої р,),со,

що почала епuху UСІІОВІЮЇ 3nlillll даВIІЇХ тутешн'іх полїтичнuх,

станово- суспі,'ІЬНОХ і cKouunli ЧІІИХ віДНОСIlН, Вона зроБО,1а ко­

пець iCТJIйBaIllO давнїх Р,)'СЬІШХ СЇJIЬСЬІШХ I'pOnIaA з ЇХ "равом

саnJOСУД')' іІ ві.'lЬНОI'О волuд'іUЯ зеnlлею, зuищuда даВIІЇЩУ ріж­

нородність становох l'руп, ЩО дото не було ОСТрО РU3nJсжсні

і 3Лllвадо ся одні з ОДНllnШ, та рuзбола .'Іюдність на дві різко

tіДД'ілсні одна від очної ctaHOUO-СУСllільнї катсtорп'і: ШJIЯХТП­

liB і людсй ПОСІЮ.']UТІІХ. За IІсрснятвnl ФОр!!1 IIU.'lbCbKOro сусuіль-101'0 ,1аду lІіШ:JО иеренеССllв цїло'і аТDIОСФСрU понять, вuроб.'Іе-

') Luka,ze\\-icz, Uzieje ku~('iola "'yzl1al1ia )le),,'cckicgo \\' Lit\\'it', СТ, 4--9,·

- 32-

них у польсько-шляхетській суспільности j почалв првсвоювати

собі польську оросьвіту й мову, авичаї й взагалУ всі ФОРDІИ

шляхетського спільного жнтв. СIJезла давня простота житя

й намісь неУ насталв роскоші та чванливість. Русько-литовський

шлвхтич не хотІв нУ в чому видати ся НИЖЧИDІ від своего

польського собрата і, подібно йому, старав ся мати богату об­

ставу, тримав купу слуг, заводив дорогі повози, величав СЯ

пвшністю і богатством одежі та зброl й т. В., хоть і мусїв

задля всего того залазити в неВИDлатні довги; відси розвили

ся В русько-шляхетській суспільности такі пороки, як загальна

нагінва за наживою й нерозбірність у способах, аби ДОC.flгнути

її. ДалУ, сьвідоміеть про необмеженість своїх становпх і полУ­точних прав і 'Іар славетнuУ шляхетської рівноправности з вид­

нїщими державними УРЯДНИКа!~1И виклику вали серед західно­

руської шляхтu станову гордість і неЗВИIJаину ревність в обо­

роні свого УПРВВИЛ60ваного с:rановища; відси - 31'ірдві від­

носини до людей не-шляхетських станів, до "хлопів", і нето­

Л6ранция до наЙDІенчuх ПРОЯВ їх незалежности, напр. нереСдї·

дуване коп них судів і инчих осьвячених псрекаЗОDІ давнини

останків колишнїх селянських прав і водУ. Нові ctaHOBO-ШJIЯ­

хетські iAer так інтензивно впливали на рОЗУDІ західно-руськuх шляхтичів, що навіть немов тьми}.ІИ в них cbBiAODIiCTb наЦ1l0-

вальноУ Ух індивідуальноств j в юридиt.lllИХ актах і инчих па­

мятках тодУшньоУ писы\енІІостІІ все рідше нодибує ся ПРОТІІВУ­

ставлене "Руси" і "Ляхів": їх lIлеаІінна ріжниця немов itHOpye св і вови звичаііно зливають СВ' в однім становіВl TepDliu'i : "шлвхта 11 рьщерство 8акону rpeIJeCKOrO и РИМСКОl'О". Але

дійсно і ся остатнв, віРОСІІовідна ріжнuця DlаЛО-ПО-Dlалу тра­

твть давнУщу силу:. а о.Дного боку, т'існе зближенв за:і.іД80-

руських ШЛЯ;l.тичів· с [lоляка~и, особлИlЮ шлюбні авязки між

ними, чим раз част'lще стали доводити іх до 11ереміни староУ,

русько'l віри ва вову, шляхетську, тоб то католицьку; а ДРУI'е,

те широке роаоростороненв протестантських ідей, про котре

118 вище агадували, коли ве могло потвгнути ва собою що

до одвого вс'lх аахідно - руських шлвхтичів, то всеж такв

аначно аахвтувало даввіщі Ух віРУllанв й ВИКJIикуваJJО серед

ВВХ реліtійву байдужність і віЛЬНОДУОIСТВО.

ЗважИВШ8 все сказане, НС важко представити, ЯІС усУ тІ

сумні васл'lдки суспільного lJерелому, зввааного в істори'{ оо·

- 3.3 -

JJуднево-за.хідної Руси з епохою JJюБJJИНСЬКОЇ унїї, мус'lли від­бити ся на, становищу й долУ західно-руської православно'l

церкви. Поперед усього, станова виключність до решти знищила давню спільність духовенства й сьвітських людей - предста­

вителїв усУх верстов західно-русько'! суспільности, і спаралУ­

жувала їх спільну службу церкві. Саме духовенство, під впли­

BODI станової ідеї, роспало ся тепер па дві різко РОЗDІежені

tрупі: вища єпархія, вкупі з деякими представителямп білого

духовенства, чинила "шляхту духовного стану" і швидко

геть зільляла сл в усїм із "панаDШ шляхтою станов'Ь свет­

СКИХ'Ь"; а нижче духовенство зачислено в ряди "ПОСПОЛИТОГО

стану" і вкупі з ним віддано на жертву самовладУ й по­

вній саDІОВОЛЇ від "станов'Ь шляхетских'Ь", у руках КОТРИХ ли­

шило ся давнє право "подаваня"; але тепер се право було

розвито в цїлу систему, ототожнено с ПО]}ЬСЬКUDІ "ius patronatus" і ЗDlіцено ВСЇD1И ПРИКlнетамu остатнього (ін;; donandi, ius ргае­bendi, ius co][atiollis і т. н.) Західно-руська шляхта, серед ко­

трої ТОДЇ було вже ЧUDJaЛО і дїіІСШIХ lIоляків, що набули ТУТ

DJaeTHOCTII, ШВИДКО rЮРОЗУD1іла 1I0ЛЇтичне та еКОНОl\Jічне зна­

чіне права патронату, що було в її руках, і зараз покорнсту­

вала ся СИDІ l\ІОГУЧIllН Сl!особом. 1I рано се поперсд усього вбіль­шаЛ0 до краю В.'lпсть пана, даю'ш ilODIY DIОЖ.'lнвість без кон­

тро]}ї opYДYBaТ1l совістю сноїх підданих і роб.'lЮЧН за.'ІеЖНИl\І

від іlOl'О caDIOBo.'IЇ заСПОl-:оєне Їх ДУХОВНІІХ 1І0трсб. [І ереслїдуючи

остаНКlI давнього К()[!НО['О саDIОСУДУ, Яl-:U нсзгіДllі 3 інституцuєю пан<;ько['О ДОDlінїяльнuго Су,,\У, західно-русы\Ііl� ШЛЯХТИЧ почав

уважаТIІ ТlШИDI же ПОРУlll~Н6~1 своїх [lаНСЬЮIХ прав і CT~~PO­

даВllоіІ ;!НUЧ:lЙ СЇ.1ЬСЬ[ШХ ГPO~IaД -- саDIlШl вuбнраТІІ сьвящен-

8[ll\ів і uрудувати CllpaBa!l1ll паР:lФіі, Тепер і се іl lС l\IУСЇ.'ІО

піТIІ IJ РУЮ[ lІанів, що ІІІВ[ІДІ\О ЗрОUlІ.'lU З. IIpalJ:l паТрОllату нове жере.'lО шшраВСДІІІІХ доходіu: ВОЩІ IІродава.1l1 СЬUЯЩСlllшчі

посаДIІ u своїх цсркuах, Д()~ШI·а.'l1l СН від духовенства lІодчн,ів,

забllра.ш цсрковні ЗСD[.1Ї, ЩО-ЦЇIlI1ЇЩС З церl\UUНUХ рі'IСіl і Т. 11. Зрештою в СІІХ ра:!ах, 1·;0:11І право Ilнтрои:lТУ Оу.1!> .'1 11 ше :шпря­ДO~I IlallCbl\OL'O аU(,о.lЮТIІ:J~IУ та :11І(,1-:)" ІІН;ОДУ С ТОІ'О Д.1Л за­

хіДН()-РУСI.LЮЇ щшвос.1аUIІОЇ ЦСРI\UIІ ;\lОЖIІ:l 6)'.'10 вважаТIІ ще

IІІа.'ІОЮ IJ 1І0ріВІІ:lІІЮ С тllnш раза~ІІІ, 1-:0.111 ВОІІО стана.ll1 ;!I1НРН­

AO!lI рс:ШііIНОI'О трозс.1Їru:wу серед lІІ,lІIХТIІ. АД:І':С-Ж ДОСІІТІ.

бу.10 JШ()~IУ-lІеБУДl> lІаll<l1l1l [11)[lа('п[ СН lІі;( 1І11,111В ЮLТО:ІІЩІ.ІЮ[·()

34 -

йІіеиовера або вхопити ся аа доктрінп Лютра, Кальвіна, Со­

ціна та Ум подібних, - і він нераз касував у своїх маетно­

стях православні церкви та робив із них костели або кирхи

й богомільницї, ааводив сектантські школи, навіть академіУ, та

насильиО навертав своїх підданих на иову віру. Та ось його

мавтвости у спадщинУ або дорогою продажі переходили в руки

особи, що держала ся ивчої релYtії - і новий пав аараз ви­

гоняв одновірцУв свого попередника, касував Їх школи, відби­

рав сьвятинї і с такою-ж енерl'і6Ю ширив у своїх ма6ТНОСТЯХ

тоту віру, якоУ сам держав ся. Тепер подібні надужuтя мо­

жуть видавати ся нам по - просту чудними, але в ·кінцУ ХУІ та в першій половинУ ХУІІ ст. вони були досить авичайні на

цУлім просторі Польсько-литовської держави і мали собі повне

виправдаве в теоріУ шляхетських прав і вільностей, хоть через

сї вадужитя однаково терпіла і церква православна і като­

лицька, не вважаючи на її пануюче становище в державі. На­

рештУ подібний порядок, або ліпше - непорядок, не раз при­звавали й законодатні державuі акти, напр. І(ОНСТИТУЦИЯ 157::$ р., що потвердила ДУХОВНИl\l і сьвітськпм панам давню Ух власть

супроти підданих "іат іп rebus spiritualibus, чuаm saecula­ribus" І). І що особливо цУкаво- конституцин ся чула постано­

влена l'еверальною конФедерацивю, котра l\fайже що до одного

складала ся з диесидентів і була скликана для оборони IІрін­

ціпів ТОЛ6ранциї в справах віри і релШйнuї волї. Така вже

була веконсеквентність станово-шляхетськоі льоl'іки І Від тодї

вадуживаня права патронату стають жерелом безперестаннuх

розрухів і бунтів,. що Dfало-по· l\laJJY розхитувало полїто'!нии

оріанУам Річи поспо~ИтоУ. БОІ'ато появ у ЇЇ суспільніl\l і полї­

тичнім житю можва собі поясни'rи найбі.'Jьше істнованвм і вплн­

вом сего права: такий напр. реФОРl\lацийний рух ХУl- ХУІІ ст.,

що, мов бурний ураіан, раПТОDI пішов по всему просторі дер­

жави, 11ало ве авалив вікового будинку пануючо'l' церкви, але потому с ·такоюЖ стихииною раптовністю счеа на все, lІе по­лишивши по собі ИВ'ІИХ СЛУдів, окрійr руїни. Так cal\IO іІ УІІ'І'ІІ

певво MaJJa би аовсїм инчу долю, ЯК би право патронату не

БУJJО вдячвим ірувтом для штучного Уї плекана. Так як усяка

суспіJJьва кріаа, вова пр",іствувала би була .'ІИШ якийсь час,

І) Yolum. І.сguш, 11, r. 124.

- 35-

поки причиии, що викликали ЇЇ, не були би усуиені, і вже

в усякім разУ не дала би і сотоі частини тих довгих терпінІо,

що прийшло ся винести ізза неУ західно-руській православній

людности. Декотрі історики, підкуплювані дуже користною

дїяльністю православних патронів того часу, готові признати

й самий патронат добродїЙНОЮ і нституцивю, що дуже прислу­

жила ся спраВІ руської віри й народности. Безперечно, що в то­дїшнш неспокійній епосУ релУІ'ійноУ боротьби та злучевих з нею

всяких можливих насильств, право патронату, як і кожда ивча

станова ПРИВП.'Jвtія, була обосїчною збровю, що однаково добре

~лужпла і для нападу, і для оборони. Ми зна6МО, що правом

патронату КОРИСТУRали ся не одні світські пани, але й пра­

вослаRні архивреї та старшина !)!аиастпрів що до церков ва

Rеликих тодУ цеРКОRНИХ ма6ТНОСТЯХ, тай декотрі міські гро­

мади і праRослаRні браТСТRа; осоБЛОВ0 ж могучою збровю для

оu()рони IІравославія було се право n руках тих західно-русь­ких шляхтичіR, що ще nlіцно держали ся віри СНОЇХ батьків.

Але питаП6 ось у чіп!: Чи Itlir патронат, сей плід і крайнв

вираЖСН6 llUJяхетськогu аБСОЛЮТИЗnlУ, стати стаЛИ!)І і певним

спіЛЬНИКОl\І правuславної церкви, коли він у саnІій своїй ідеї

був ЖnВI!l\J заперечеН6!\! основних прінціпів П соборного ладу?

Проречистою віДlІuвідю на се питане в історія унїї, в лїто­

(шсях котрої на одній сторонї чнтаєnю хвалу бла['очестию

значних патронів, а на другій ~ наріканв на їх відступ­

НІЩТВО. 3 КУПІІ таких Ilpnl\lipiB наведемо наіі6ільшиil. Ноки

жив найбільшии і наllOогатшuй з українських православ­

них патрuнів, князь Константин Острозький, в його справдї­

держаRНUМУ кня"ївстві, щu мало в собі ::15 nlicT і nІісточо&

і кuлu 700 сел, і заЙnІало значну частuну теперішньої ВОЛІІН­

ської Й декотрі частини київської та подільської tуберн\l, було пuверх 6UO православних церков і скілька ItlaHaCTupiB, а побіч HUX лише Д в а. кuстели іі н 'і u дно ї ун'іятської церкви. І що ж!

Не nlИНУЛО й :30 років після Сltlерт.и славногu КНhЗЯ, як внучка ЙUІ'О, звістна 6зуітська праведнвця, Анна - Альuіза Ходкевич,

у саВlім ОСТРО"'і заснувала бuгату вауітську КUЛ6tію, побуду­

вала в ріжних місцях купу KOCTeJliB і завела примусовий ЗВ8-

чао, по KOTponlY всї без ВИЇnlКУ руські сьвящеННОКIІ П держави

обовязані були що року з'їжджати ся до Острога ДJlЯ участи

в [~атолицькій процесиї в сьвято Божого Тїла; а дїдич другої

- З6-

'18'С1'ИНИ ·мавтностеЙ Конст. Островького, князь Владислав-До.

мінік Заславский, видав у 1630 р; наказ за насидьний пере.

хід на унію всУх православвиі сьввщевників у межах ЙОГО

мавтностей, наказавшн своУм старостам і урядвикам остро ка.

рат.и тих духовних, що не ПОCJIухали би його ВО)lу l). Се був

натуральний приклад jus patronatus, що виражав ся Форму.

)lОЮ: cujus regio, hujus religio. Са&1О польське правительство,

хоть би ва віть і хотїло, не мало яї сили, вї власти обмеЖИТIІ

сю дику, &.'Іе de jure правну самоволю панів супроти справ

совісти іх підданих. ІІідчас переговорів, що були перед ого·

J10шеНGМ унУї, митрополит Михайло Рогоза й згідні з ним архи·

вреї ДО&lагаJ1И ся від ПОJ1ЬСЬКОГО правительства, аби на AaJ1Y • монастЬІРИ и церкви руские на костелы оборочанЬІ не Быи<<.. KopOJ1b радо обіцлв се що до церков і &Іанастирів, що БУ.'18

в його ВJ1асних руках, але отверто признав ся, щО "В'Ь мавт­

НОСТЯХ'Ь шляхетских'Ь ТОІ'О учинити не 1tlОжемо" 2). Звістно, не всі західно-руські пани в ХУІ ст. ставили ся

так деспотично до православних сьвящеННDків, пк ПОСТУІІUВ

В ними У ХУІІ ст. кнлзь 3аславский; але взагалї становище

c'lJ1bCbKOro православного духовенства від часу люблинсько'l

увїІ став досвть сумве. То були по найбільшій ЧQСТЦН'l бідаки,

що мусіли обробJ1ЯТИ зеМJ1Ю власнимн руками, бо давнїщі цер­

ковні Фундуші, що забезпечували Їх матеріяльне іСТНОВ8нв,

пани часто відбира.'ІИ. Лише девкі спанів, найБЛ81'0чеСТlІвіщі,

ставили ся до своїх духовних пастирів з належною пошаною;

у більшости-ж панів СУJ1ьські сьвященникu СТОSlЛIl на рівнІ

с селяна&IИ. Староста або пан заставляв параФіяльно['о сьвя!"

щенвика їхатп с lІідвод;іми, брав до себе услу['увати ііо['о св­

вови, орудував деспотично його РО'диноlO та обдuрав, скі.'1['КО

схотїв. Не краще обходили С)І з духовенств()!\[ і cal\ti енархі­

яльні архивреУ, що були дУіісно таІСИ!)IИ·Ж шляхтuчаl\lIJ, як і 'іх

вірні: вони UОВОДUJІИ СЯ зо сьвященниками крайне ['рубо, на­

КJ1адаJ1И на lіих самовільні податки і без усяко)" ві~повідu пе­ред ким· небудь караJ1И ТЮР!)ІОЮ або біЙкuю. Зрештою, С[,НН­

щенники &tало й анаJ1И своїх владик і дуже рідко !)[аЛIІ з НИі\IН

дУло: дістаю'lU а рук паllів параФїяльві посади, ВОІШ навиклп

.) Архив"!. ЮI"О·3ап. Росс! 11, ч. І. Т. УІ,""р. CCXI.VI. ~) АКТhI зап. Россіи, Т. І У, "р. 7~.

- 37-

піддавати ся їм і в таких справах,. що ие належали до сфери вла­

стиво підданчuхвідносин і ДОТИ'.lUJJИ прос'lО іх пастирськи~

прав та обовязків. І в суспіJJЬНОСТU, і серед самого духовенства

швидко .виробив СЯ прівціп: чив подаванв, тому й ПОСJJУХ

попів 1). На сїй підставі пани і навіть 'іх урядники дуже часто самі СУДИJJИ' сьвященників, кидаJJИ 'іх у своУ тюрми і брали

від них судові мита, наказували Ум самовільно віН'Jати й роз­

водити подружя і Т. и. 2). Не дивниця, що при таких умовах

побуту сУльского духовенства, сам фах праВОСJJавного пресви­

.,єра упав до того, ЩО, ЯК сьвід'.lИТЬ звістний православний

писатель Захарвй Копистенський, порядному чо~овікови сором

було вступати до него, і ЛИШ "одно сметье людское, ГОЛОДНЬІС

и неукове тиснулись" в його ряди, знижаючи і без того неви­

сокий моральний його рівень до того, ЩО "ЮЖ'Ь трудно БЬІЛО

розозuати, где БЬІЛ'Ь частmій пресвитер'Ь: В'Ь корчltlt, чили В'Ь

церКIі'l>" 3). Зовсім инче стало тепер становищ~ вищого західно-русь­

кого духовенства .. В його ряди "тиснуди ся" зовсім не "С1)lе­

тье людское, rO.'JOAHLIe 11 наукове," а противно - значні й бо­

гаті шляхтичі, дуже часто представителУ славних фаllJі.'J'іЙ.

Так було тодї і в Ilольщі, де вищі дУ!10вні уряди нераз були

преДl\lеТОl\1 lІідлест.'1ИВОСТИ для зна'.lНИХ веJJыl0жж і державних

урядників. в звістка, що Сдавний Ян ЗаllIOЙСКПЙ, як був уже

підкаНЦЛЄРОl\1 і l'eTbl\18UOl\1 KOPOHHUl\J, то раз не знав, чи доби­

вати ся iiUl\JY дал'і каIlцлєрства, чи біскупства краківського·).

TUl\1 більше ее l\IУС'іЛо БУТIІ в п()луднево-західній Руси, вищі

стани ~OTPO'i Ilережuвади тод'і eKOHOMi'.lHY крізу. Через зltlі­

нені побутові У!\ІОВІІ житя, змаганя ДО роскошів і ltlapHOTpaB­ства, західно· руські ШЛЯХТDчі починають бачuти, ЩО ЇDІ

ltl8ЛО давн'іщuх жерел Dlатеріяльного забеспеченя, істарають

ся наііти вові. Задля ТОІ'О вони DlаЛО-Dо-маJJУ покидають пере-

') АКТhI ЮМІІІ. 1I аап. PU('eill, т. . ІІР. 2іі8.

~) АктЬ! 3ВIІ. Poc(~il'. Т. 11. Ilр. 230. Нвекі .. t.lro B8ara.r'! 6у .. о ТОАЇ без­

ораВllе та 6езБОРOlІІІС стаUОІlllще IlІІжчоrо A)'XOBeIICTBa, про се по ':вети еьвіА­

чать докуиеllТIІ н Архив'!; 101·0-3;tD. Рогсіи Ч_ І, т. VI, IІри ХХІХ, XXXVII, XXXVIII, ХІ.ІХ, СШ і и.

3) lIa.rїIЮАаи 3ах. 1\01lистеllСЬІЮro - Русск. Иет. Баб ... , т. IV. ет. 1057. ') Listy Zulkic\\'skiego, ет. о.

- 38-

важву досв свстему вУсової- господарки та звертають ГОВОВНУ

yaaJ!Y иа. розвиток ХJJУ60робства, і на те виносять ся з л'lсових

Dla6rвостей ПОJJ'lся й намагають набути права на чорноземн'l

С'Репо.вї простори в, полудневій Волин'l, ПодіJJЬЩИНЇ та У кра'інІ ; ааразом вони всякими способами старають ся випрошувати

у КОРОJJЯ граDIОТИ ва ріжні користні уряди - староства, вій­

тівства, тиюнства й т. и. бенеФіциї. Православні епархії в по­

JJуднево-західній Руси і біJJьшість манастирів мали дуже

значні ма6ТВОСТИ, дароваві 'ім давн'lми руськими та литов­

ськими князями й ивчими благочестивими особами, через те

тоді сьвітські панв почали гнати ся за "духовним хл'ібом,"

ТО б ТО епископіями та архимандріямu. Натурально, що дав­

н,'lща дорога до сих урядів, то б то всенароднУй вибір для

біJJЬШОСТИ кавдидатів був дуже ненаручний, то вони волїли

звертати ся з піДJJестливістю безпосередн о до "верховного по­

давця столиць і хлібів духовних," то б то до короля і один

поперед одного випрошували у нйо Дотацийні ГІ?аDlОТИ на ду­

ховні уряди -- хто за давн'lщі услуги, хто по просьбі при­

дворних вельмож, а більшїсть - просто за гроші. 3а корот­

кий час повстала і розвила ся скомплУкована, система каверз, випрошувань і підкупів. У 1569 р. колишвій підстароста

JJУЦЬКИЙ, властитель Берестецько'l мавтности, пан Андрей Ру­

свн, не вдоволяючи ся титулом іменованого владики ПИНСЬКОІ'О та туровського, що він добув іще давн'lще, схотїв іще дістати

богату архимандрію ЖИДИ'lllНСLКУ. 3адля того вік uіслав "ДО

двора его королевской милости" молодого 11. 3a.I'OpoBcKuro

і дав йому три іменкіблянкети на векслї, с повномuчі6М на­

пвсати ва вих, ак буде треба, від його особи грошеві зобовя­

аавя тим членаDI КОРОЛУВСЬКО'l ради, щО ВОЗЬDJУТЬ СЯ випросити

для вего "ТОТ'Ь хлtб'Ь духовный архвмадритство Жидичинское."

Та 3агоровский '10МУСЬ "ВИЧОІ'О доброго не выравuл'ь u того хлtба духовного у его королевской мнлости и В'Ь панов'Ь рад'Ь

не з'Ьеднал'Ь," а тим часом бланкетів на векслі: назад не при­

віз. Абв забеспечити себе ва в~який раз від дареаlвоі платвї

ва тУ блявкети, п. Русив подав до tродських луцьких книг

38ЯВУ, ЩО ак ЙОГО проба випросити аРХИDlандрвт.ство не

вдала са, то він ве вважа& себе "винны'ь ак'Ь caDloDIY его

воролевской милости, так'Ь и панам'Ь радааl'Ь, никому ничого

- 39-

11 никоторьіе СУМЬІ пенезей" 1). Практикував ся инчий спосіб

платн'і за одержанв врархічних посад - не гріШl\IИ, а немов

натурою. Мелетий Хребтович, що служив зразу в вовнній

службі, а пuтuму був вибраний аРХИl\JaНДРИТОМ Київо-печер­

ського манастиря, зробив у 1579 р. з дуже стаРИl\І володи­

мирСЬКИМ епископом 8еUДОСИ6М Лазовським кори~тну злагоду,

по котрій тuй згодив СЯ відступити йому свою катедру. Треба

було лише ВИllрUСИТИ потверджуючу граl\ЮТУ корuлївську,

котру швидко й дано; але за заСЛУl'И і клопоти в сїй справі

Хребтович l\IУСЇВ видати, за згодою зрештою самого корuла,

дві записі: одну KUPOHHOl\IY каНЦЛ6РОВИ Янови 3аl\ЮЙСКОМУ на правu дuживотя на ма6тність м. Квасов з йuго належитостями,

що належала до ВОЛОДШІІИРСЬКОЇ епископі'і, а другу - коро­

лївськuму двuрянинови Ilетровп ЧеРНЇКОВСКОll1У на правu кори­

стуваня другuю церковною l\lа6тністю, с. Яновичами~). Бувало

инодї й таке, щu, корuль видавав дотацийні граl\IUТU на один

і той саюий церковний уряд раЗО1\1 скіЛЬКОl\І осuбаl\І. Тодї, як

ТО були люде згідливі, то вони l\ІИРИЛП СЯ один З ОДНИnІ, при

ЧОl\IУ одна сторона зрікала ся СВОЇХ прав на користь другої

за І'рошеву наДІ'ОРОДУ З); В противніl\І же разї nІежи НИ1\Ш

счинала ся ДІйсна вііlна. Така війна відбула ся напр. у 1:')(З5 р.

nІежи двома uретендентаnш на ВО.'JОДИDIUРСЬКУ еппскопію:

шляхтичеnl ІваНОl11 БuрзuбогаТИnl-КрасеНСЬКШIl і ХUЛnIСЬКИl\І

еПИСКUПU:1І t)еUДUСИ6nl ЛаЗ()ВСЬКИDI, при ЧUl11У пuбідив остатнїіІ,

після того як він, uБСТУПIІВШИ епископськиlt за1\IОК ДВОТИСЯЧНИnІ

ві;ЩЇЛОl\1 узБРU6НИХ людей і поклавши ПУШКИ на l\lіських бу­

динках, пuчав стріляти 3 них на за~IUК і собuрну цсркву,

шість раз пuсилав СВ()6 військu на присту", І,азав підкласти

огонь під стїпи 3а!\II\У і таКП1\1 ЧИН{Jl\І ПРIІСlІлував свовго су­

пірника нтеКТIJ. ЧШІІ далї, ТИl\1 більше ['иДuти булu н пuдібніl\!

рuздаваНlО 6рархічнuх урядів у західно-руській церкві. Осо­

блино неНИUЮ'ЛИВlІlt був тут Стефан БаТUРИ/I, щu дарував епис­

копські катедри та архunшндрії ріЖНUl\1 pOT;!liCTpa~1 якu над-

1) АрХІІВІ. !Oro 31111. l'tI('сіll, 'І, [, т. \'1, 11]>, ХХ\'ІІІ.

"І А]>ХІІІ<Ь 111"'-;;1111, l'()(тіll. 'І, І, Т, \'1, ІІІ" ХХХ\'.

") В;ЮI'''ЦI, I1UДІ(1І1О1 ;nОДІI ДІІН. Н "Архинt, НIІ'(І·;;аll, l'осещ," 'І. І, т. [.

11]>. 2';'. ') lІ,і,lеl11, 11]>. J.

-40-

городу за воввві подвиги і иавіть раз іменував (правда, череа

помилку) архимавдритом мивського православного манастира

явного католика 1). Звістно, при такому способі обсаджуваия

вищих церковвих урядів зовс'lм ве звертали уваги на моральві

прикмети претендеQта, ва його покликанв і приготову до па­

стирсько'l служби; через те не нераз бувало, що західно­

руськими врархами ставали, супроти канонїчних постанов,

напр. жоваті другий раз, як Онисифор ДУвочка, митрополит

ки'івський, і навіть убійц'l й иичі переступники, як Тпмоеей

Злоба, супрасльський архимандрит і инчі. Діставши королУв­

ську грамоту, шляхтичі не дуже квапили ся с церковним

посьвячуванвм: инодУ вони по кілы$a років орудували подаро­

ваними ЇМ епархіями або манаСТИРЯIl1И, лишаючи ся сьвітськими

людьми Й маючи титул іменованих владик або аРХИll1адритів,

і часто треба було від митрополита незввчайних спонукуючих

способів, як неблагословевної грамоти або жадобв королеви,

абн заставити подібних свавільників посьвятити СЯ 2). Декотрі

ст~вали управитеЩІDIИ епархій та манастирів, маючи живі

жінки, і посьвятивши СЯ, не розводили ся з НИIl1В, а дадУ

жили по родинному j так у 1585 р. галицько· руські право­

славні шлsхтичі попрікали мвтрополита Онис.ифора Дївочку

за те, що, черег ЙОl'О недбальство про порядки церковні, на

епископських катедрах' сидять такі люде, щО "С'Ь жонами

своими KPOMt ВСЯКОl'О cTыаa ЖИВУТ'Ь и дtтки ПДОДЯТ'Ь, а В'Ь

манастыях'ь честны'ь,' BMtCTO ОГУlllенов'Ь и братьи, иL'уDlены

С'Ь жонами и дtтыlии ЖИВУТ'Ь"S). Инчим раЗОDJ львівське брат­

ство доносило' константинопольському патрuярхови 6pel\JiY, що

епископи: холмський Двониаии Збіруйськвй іониський Леои­

твй Ilельчицькии "со женами ЖИВУТ'Ь, еще же п переlllыль-­

екій вл8дыаa (Михайло Копистенський) со женою ва епископ­

ство в'Ьзведев'Ь" &).

1) АктЬоІ Зап. Россіи, т. 111, нр. 110. І) Ддв при_іру IIJla_eJl"o 111\ JlJ.IJНХТИЧI1 Марка Ж.ОРВІІJJИЦЬКОJ·О, щО lIi~

10М ,110 1067 р., ТО 6 ТО ,110 са_ої свовї смерти "РУАУlllіВ луцькою СJJsрхівю,

а_о сьвітський '10.l0ві_; тай на ЙОГО наСТУlJJlИJlа Івана ьнра060гатого-Красеп­

сь_оro, що аж у четверті_ роцї свові упрани, тай ТО првси.1унаниЙ _раЙJI1_.

способав. IІИТРОПО.lвта, ПUСЬВИТИВ ск uія i_elle. 10ОІІ. Архив'Ь Юro-Зап. Росеі8, 'І. І, т. І. ст. ХХУ -ХХУІ.

3) A_TW Зап. Россіи, т. ІН, пр. 1~ . • ) Jbidem, т. ІУ, Нр. 33.

- 41 -

Досягнувши мети своУх підлестливосrей, шляхтичі·врархи

діставали в свої руки дуже численні церковні мавтности і могли

тепер богатство!)) рівнати ся зо значними вельможами, у котрих

дехто з НИХ бував перше на службі. ВОНИ мали укріплені замки

с оушками, гаківницями й инчою огнепальною зброєю; навколо

вих була цїла купа слуг, межи котрими инодУ бували потомки збід­

вУЛВХ князївських родів; У скринях Ух було повно "шат З.'Іатогла­

вВІ, u "сукон Фалеодишевих," "uксамитів і єдвабів, u шкурок іа ку­

виць і соболУв, та "l\IHC" червінцїв, єфимків і талярів, срібла,

золота, "перел урнянських " то б то жемчугів і инчих ДОРОГИХ

річей; в Ух ПИВННЦIIХ не виводив ся невичерпний засіб, цУли!)ІВ

бочками, вин: l\Jaльвазиї, ренського, алїкооrе й инчих напит­

ків; а в головні!)) замку все був на по готові дуже численний

і добре узброєний відділ гаидуків; вони удержували їх нїбп

то проти нападів татарських, але вживали далеко частїще до

наїздів на чужі маєтнос1'И 1). СЇ неПОЮIUкані владики як най­

l\Jенче дбали про свої І/астирські обовязки, а богато з них

ледви чи й розуміли добре, в чі!)) вони. Вся увага і всУ іх по..,

мисли. ішли на клопоти тим, аби як оайшвидче забогатіти.

fJOIIU усунули крилошан від права участи в орудуваню цер'

КОВНИl\1И l\JaЄТНО(!ТЯl\Ш і'І доходаl\Ш та cal\Ii орудували НИl\ІИ осо­бисто і без усякої контролУ : роздавали ЦІЛУ мавтности в до­животє своїм д)'ТЯМ, своякаl\І і ПРИЯ1'еЛJl!tІ, віддаваJІІІ в вінУ

СВОЇ1'І донькаl\J, прuдавали, l\Jіняли, арендуваJlИ на десятки ро­

ків, заставляли і взаl'а.'lУ орудували яко своєю власністю. Так

cal\JO саl\ювільно орудували ВОНИ і цеРКОВНИІ\І pyxoM~1'I добром:

руйнували IІlанастирі і церкви, розбирали з укріплених замків

пушки й ночу зброю і РО(JВОЗИЛИ Ух ПО своУх власних 1'laB1'HO­стях, хапало цУннїщі церковні річи, "С'Ь крестов'Ь великих'Ь

IІlаЛhJе чинили И сuб-Ь поесЬІ, ложки n сосудЬ1 злочеСТUВЬJе К'Ь

') Бсї сї по.чюбllllї ШІ Иllбrазu з К)'ОІI ріJRНИХ АnRРlептіп, ИІЦНІІІІХ

і IНJ~IІАаних, НИ'lllеJlеllЄ КОТРІІХ зщ11111.Ю (jи :lуже богато иіСIІК. НкажеаlO голов·

IІl"щі 3 Н1IAaIllIX: Арх. К'гu,3ШI, Россіи, Ч, І, Т, І, нрп !І, Їt.i, 88 і Ио; чо І,

ТО \'1, IІJlИ І,Х\', І,ХХ/, ХСІ. СІ,ХІІ 11 Ио: lІарештї АктЬІ Южн_ и 3ап. Россіи,

т, І, Ilр, 12~, де є ОIlIlСЬ )lаі1113 КIlР, ТеР.lецького, що віll иі;tдаи на С.lонок

IIинсы�муy иіЩ3111111ОИІІ l'ригоl'ИЮ l{рупі 8 n3111\чеll6И варто сти RОЖАОї річи.

КО.ll8 IlереиіllИТИ тодїШIІЮ MOlleT~O на теперішuю, то 81111",е, що загалЬІІа вар. тість n,l,иоJ сеї частини ilnrn маі1I1И, Вllупі з кнїтамп ІІа Дt)вги ві" ріжuи:.: осіб АОХUАИ.lа АО суми поверх 22,000 рублїв,

-42-

OBO.III'Jo похотеlll'Jo спраВОВ8.7І8, ИЗ'Ь РИЗ'Ь (роБВJJО) саявЬІ, с'Ь

пеТРОХО.lев'Jo. - браlllы" ') Не ВДО80JJЯЮЧО ся богатимо дохо_

даlllИ С церковнох lІІавТ80стей ВJJадико CaMOBiJJbBO BaKJJaAUII. '1811І раз біJJьші драч кв та податкв ва підвластве Ім .цухо-

8еоствв, і ·KO.lD СЬВJllЦеввикв ве MOrJJD заспокоlтв іх ДОllагавь, то вони aa60pOBBJJO Ім відправв церковві та запечатуваJJIІ

церкво; так у 1583 р. БУJJО аапечатаво в Луцьку сім церков, по вакаау місцевого епвскопа lонв БораоБОГl&того-Красен­

ськог02). Ще безцереМОВВ1ще поступали ВJJадики с тими цер­

кваlllИ, що БУJJО під осоБИСТDМ Іх патронатом: вови по-просту

аревдували такі церкви, нарівнІ а мливами та винницями;

так' у 1585 р. міщане могилУвські жалували ся королеви, ЩО

Іх владнка, полоцький архпвпоскоп ееофан, яко патрон цер­

кви сьв. Спаса в Могилеві, ааарендував сю церкву і тим 30В­

всїм RВИЩИВ іУ; через те міщаие просили короля, аби він від­

дав сю церкву під догляд, бо ВJJадика "овои не оправует'Jo

о только ПОЖИТКОВ'Ь СВОИХ'Ь а ве :хвалЬІ Божое стережет'Ь" 3). 3бивши '.\'аким чивом гроші, декотрі владики, аби ще більше

забогатlтв, вераз пускало ся на комерцийні промисли : годили ся достатчувати до :r данська тамошнїм ку пцям з6іже та лїсові товари і звчили гроші ва лихву павам, купцям і міщанаВJ,

ве лише християнам, але часто й Жидам, забеспечуючи Ух

довгв 8астаВIJМИ відповідної варто ств : зеМJJSМИ, мавТНQСТЯМИ,

вартиими річами l). .

НУчого й казати про те, що зрослї й виховані в звичаях

і навичках тод)'шньоl ШЛЯХТИ, західно-руські владики та архи­

мавдрвти, проти своіх чериечих обітвиць, і ва ВОIЮВIУ стано­

. вищу зовсІм ве зміняли давніщого способу жити. Отановище

І) С.lова 1If8.110би rs.llИНЬВВХ Ш.lнхтичів 1585 р. МИТРОПО.lиту 11& своІх

єпископів і архимаНі\рвтів - АктЬІ Зап. Россіи, т. ІІІ, нр. 146. ДIlВ. теllf

Арх. ЮГ0-Зап. Рос., ч. І, т. І, ст. ХХХ. Сан 11 и - осібний рід ТОДЇШІІЬОЇ oABllfi, а б р а 11 и - крайки АО вашивавн, ЩО НИІІВ noби.llВ тодї обшивати O,lleIllY·

S) Архив'Ь Юг0-Зап. Россіи, ч. І, т. І, ВР. 33. 8) Aвты Зап. Россіи, т. Ш, !Ір. 102 .. 4) Про .Івхвврство ввщого ,ІІуховєвства "ив_ Архив'Ь ЮГ0-Зап. Россіи,

ч. І, т. 1, вр. 11; Aкты ЮIlfВ .• Зап. Россіи, т. І, ВР. 128; В • .аеllскіll А рхе­ограф. СбоРНВВ'Ь, т. І, вр. 70. У ,ІІвох остатнїх документах IIOIIIHa lІайтв ПОЇllевввй рєестр ,ІІ0в.в_ків .Іуцьilоrо еП_СJЮпа Кир. Tep.aeIIbKoro, lIellfB ко­

ТРВІІ ••• таві .аrвати, _и 8О8ВО,llа ввІвсьвий ВВВ8Ь Константив ОСТР08ькиll.

-43-

ІодіШН'!Х .врархів ТИМ власне 6У1l0 особливе, що, по вагальному

ровумівю, котре руло вироблено давн'!ще в Польщі в огляду на

Jllще католицьке духовенство і навіть прнйнято в польському

ораві, вони, поза кругом своїх специяльно-церковних обовявків,

B!IJBM не визначали ся з рядів того стану, с котрого просто

і 6езпосередно ВИХОДИЛИ ва врархічні катедри: подібно всїм IDJJвхтичам, вони ВОЛ0ДУЛИ особистою земельною власністю і се­

]Івнами, мали право купувати, продаватв, брати і самим від­

,.авати в застав мавтности, сповняли всї земські й державні обо­

ввзкИ, бували ва соймиках, посилали сво'іх узбровних людей

ва віЙНУ і в .посполиті рушеня", - С1l0ВО~І, зовсУм були і вва­

жали ся таквми-ж шляхтичами, як і ввчі їх брати, лише "ду-

10вНОІ'О стану". Через те зовс'ім ватурально, що і в приват­

ному жвтю західно-руські духовні н'ічи~1 не визначали ся від

своУх вірних і маючи величе8ні матеріяльні засоби, вони ста­

РSЛИ ся в ycї~1 буто похожі на значних вельаюж і подібно

Ум вели пусте, пишне й веселе житв, нїЧИ~І у своїх поступках

ие вианачали ея від богатих сьвітськвх людей. А треба завва­

жати, що моральний рівень тодУшньої шляхетно- руської су­

спільвости був дуже вевиеоквй, як ее взагалУ бачимо в істо­

р"У суепі.'1ьноетt'Й, котрі переживають так називану пере­

хідну епоху.· Ilоручзасвовня нових понять і форм більше

цівілУзовавого жвтя, в еуспіJIЬНОСТИ. вищих західно - руських ставів швидко счезала простота і патриярхальність предків­

ськвх звичаУв і сполучена з нею строгість і чистота поведУнки.

Тут найпагубвУще ВП.'1l1вало ва суспільні звича'! полуднево-за­

хідноі Руси зближенв с Ilольщею, де серед вищої шляхти,

а ос06ливо у дворі тодУшнУх польських королУв, моральна ро­

спуста розвита була дуже. Литовсько-руські писателУ ХУІ ст.

в одон fOJIOC жалують ся на впаАОК звичаУн у сучасній i~I

суспільности, а в пізнУщих редакцвях ЛИТОВСЬКОl'О статута видво

все більшу строгість що до ЦУЛО['о ряду проступків, про· котрі в першій редакциї Статута зовсУаl не згадув ся. Найбільше

розширеними оороками тодїшвьої суспільвости було: оявство,

ріж ні проти-родиниі ороступки, тайні убійства ори помочв отруй 1), пристрасть ДО повдивків і особливо СХН.'lьність до са-

') По сьвіАОЦТВУ сучасних пo.lьсыІ·.итовсь8ихx писаТЄ.lїВ. ПОРО8 сей

вакесено Ао По.аьщі й Л_ТВІ! аа Л~Иll10ита І ВОРО.lевою Бо_ою. Іта.аТИНIІОЮ,та

\1 ~BOpo ••

4 1687-1

-44-

МОВОЛ'і, що проявляла ся віднятвм чужо'і власности, бучами т.

убіЙствамп. Загальна моральна роспуста зачепила і вище като­

лицьке духовенство, котре тодї в Литві і Польщі, як і в цїлііі

західній Европі, без удержу віддавало ся пристрасти до з60.

гачуваня, дбало лише про сувту світську та потопало в ріж.

ного рода переситах і явній роспует'і, що найбільше й помо.

гало розширеню реФормаци'і. Сучасний писатель, Литвин Мі­

хальон, у записцУ своїй з 1550 р., зробленій для МОЛОДОІ'О ко·

роля Жиtмонта·Августа, ось як l'оворив про своїх латинських

духовних: що вони жили, як роспещені сібаріти, тримали на­

ложниць, одягали ся ПИШНО, лїнюхували та бенькетували, ски.

даючи всУ обовязкu на сво'іх вікаріУв, і не вдоволяючи ся до­

ходаl)lИ зі сво'іх богатих мав тн остей та достатними приносами

від параФіян, ДОnlагалп ся ще Уllрави БОl'атьома церквами ра·

30nl, котрі й віднаЙlllали світським ЛЮДЯnl і КУПЦЯnI 1). ІІо сьві­

доцтваnl, УЗЯТИnl із актів виленської капітули, роспуста серед

столичного литовсько-каТОЛПЦЬКОl'О духовенства дійшла раз до

того, що заnlkькі хутори Вl!ленськuх каllовїків і навіть пре­

латїв стаЛІ! n:ало не публичниnш ДОl)lаnш, а в 1(і2) р. ви·

ленська капітула, стараючи ся хоть ЧUI)I'ТШ" здержати від рос·

пусти саnlolIілыle духовенство, nlусї.'Jа ІіРОl'натп з І)ІСЖ ellapxi'i веїх роспусних жінок 2). Неl)lа суnшУву, що ПРПl)lір католиць­

кого духовенства впливав сильно на житє західно-руських вла­

ДИК, що nІаilже збули ся давнїх руських цеРКОВllО-6рархічних

переказів і вс'іми силаnlИ 31)Іаl'8ЛИ дійти до takol'O-Ж незадеж­

НОІ'О і впливового стаНОllища, ЯКИl)l корuстувалu ся в суспіль­

ности та в правuтельстві члсни католицької врархії. 6 'звістки, що декотрі правоедавні владики не тілько знаЛll ся, але il осо­бисто товаришували с представителями lIИЩОl'О каТОЛІЩЬКОl'О духовенства. Так про КИЇВСЬКОІ'О nlПТРОllолита Сильвестра

БількеВИ'lа сьвідчать, що він дружив с КИЇВСЬКИnl біскупом

Никuлав!)1 llаЦОI)I. А той Пац був найтипіЧНУЩЦ!)1 представите­

лсм тодУшнїх латинських. прелатів: аристократ родом, пишно

1) Твір Mixubolla lІа8 титу .. : Про IJрана Татар, ,lИТUllЦЇВ

і 11 оси В И Т R 11, ВИЇІІВИ 3 сего твору, в оріtіuа.!lї й росиllСhкіll lJерек.IS,IІЇ,

В&Р;РУВО8ані R "Архив!! ИСТОРИВО·ЮРВР;И'lесиих'Ь cB1I,l1luill о РоссіІІ", ВІІ. 2, вім. V.

2) Jarosze\vicz, Obraz Litwy, т. ІІІ, ст. 10 і 161.

- 45-

образований, він дістав біскуп ство за цивільні заслуги, жив

роСКіШИО, любив МУЗИКУ, потім ухопив ся за протестаитство,

8лQЖИВ гідність, оженив ся і дістав від короля почесний

урЯД - каштеЛJlНСтво мстиславське. 3вістно, ренеіатство Ilаца

було фактом виключним, але в YCYl\I иичім вів був Ц'іЛКОl\І цо­

JОЖИЙ ва инчих прелатів, вельможне становище котрих і ие-

8держуване нїякими вимогами оБОВ8ЗКУ житє не могли не

впливати принадливо і на православних єрархів. У се, що l\1В

сказали вище про приватне житє західно-руських архиєреїв -про їх сібарітство, захланність і пристрасть до зБОl'аченя -все те було лише копією з католицького оріtіналу, а що до

заСВОfiНОГО владиками звичаю арендованя церков то можна вва­

жати, що він по-просту перенятий від латинських прелатів.

СхожїС'rь сю можна би показати й далї, що до инчих поро­

ків вищих представиrелїв обох обрядів. 3вістний обuронець

давнього руського благочестия православний чернець Іван

з Вишнї (в Галичинї), що жив у кінцї ХУІ та в початку ХУlI

СТ., ие нахuдив досить виразних слїв, кuли обличав сучаснох

йому владик, архимандритів та іГУl\lенів за хапчивість, сріб-.

лолюбство, кuристолюбство, ПЯНСТВО, пажорливість та инчі пе­

реситв; ті cal\li обличеня ПОВТОРЯЮТЬ l\шііже всї україНСЬRі

писателї ТОГО часу. РОСІ/уста серед вищого духовенства в пu­

луднево-західнііІ Руси, правда, не ДОХОДllла до тої степеllП, або

бодай не вироб.1яла ся так отверто, як то бувало у католицьких

канонїків і прелатів; а "ро те зберіl'.10 ся скі.1ька СУДОВИХ

актів, із котрих І\южпа ВІJВОДПТИ, що іІ західно-руські настирі

були не від того гріха. Так у 15Н4 р . .'1УЦЬКОГО епископа Ки­рила 'l'ерлецькоl'О ФUРIІШ.'1ЬНО в еудї оБВlІнувачувано за знасu­

луванє ЯКОЇСЬ селянки Налашки 1); 8 в однііІ актовій кнозї І\ІП

наХОДИl\1U декрет I\IUТРОIЮ.11JЧОl'О суду в IІроцесї про аРХІJlllап­

дрпта :Ж:ИДИЧІІНСЬКОГО 1\18настиря НIІКОДlIl\lа :\[окосїя-IIlllбонсь­

кого, обвинуваченuго аа убіі!ствu, протрnту IІщнастпрсь«uх I\lа­

втностеіl і нарешті за те, щu він, рuзіl'наншu братuю, "в І\іо­

иасты�'ь своеll\'Ь на.'1UЖIIUЦ'Ь х()ва.'1'Ь 11 3 НUl'ІП справу Богу

и ЛlOДЯl\I'Ь добрWIlI'Ь l\1ерзкую I\I'виа.'l'Ь" ~). ІІРПlllіРIІ 1l0дібної рос-

') АрХIIН1. 1О10·;1аll. l'оссіll. Ч. І, т. І. 111'11 Ht _.- !о(): 'І. І. т. \"1. акт Ilр. СХХХІ,

") АрХIllП. 1О1"І)·;;аll, 1'0Ct'i'l. Ч, І, т. '·1. ІІІ', ССХХ\'!!.

- 46-

пусти ще частУще БУВaJlИ серед нижчого православного дyx~

венства; так у 1591 р. JJьвівськвй епископ Гедеон БSJlабав,

• окру.нику до духовенства перемиської епархії, отверто до­КОРЯВ його за те, що богато сьвлщенників "по 1118лжонках'Ь СВОИХ'Ь, 8'Ь сего cBtTa ЗОЩЛЬІХ'Ь, блудвиц'Ь собt держат'Ь без­

печно, без'Ь сорому и болзни Божой" 1). Мuжна думатн, що

так бувало тодУ не в одній перемиській епархії.

Та най6ільще розширеними серед вищого вахідно-русь­

кого духовенства порокамu, без сумнУву, треба вважати тУ,

що найбільше панували втодУшнІй русько-шллхетській су­

спільности : то були - схильність до самоволУ, що показу­

вала сл в безперестанних наїздах на мавтности сусїдів і спо­JJучених із ними беЗJJИЧНОСТЛХ, насильствах і шарпанинах,

і пристрасть до безконечннх процесів. Від першого стих ПОРО­

ків довго ще не могли визволити сл навіть кращі православні

врархи XVII ст., подібні Петру Могил'і, Іову Борецькому, Аеа­насию Пузинї, Сильвестру Гулевичу й и.~); то що й казати

про таких негідних владик, лкими були в XVI ст. Іона Бор­

зобогатиЙ·КрасенськиЙ, 8еодосий Лазовський, Кирило Терлець­

кий et tutti quanti! Маючи величезні засоби, що збивали

с церковних доходів, вони удержували гурми слуг, гайдуків

і військових людей, узброювали Ух Оl·непалf.НОЮ збровю, навіть

пушками, і часто особисто проводили ними в наїздах, роЗбоях,

приступом брали й віднимали чужі мавтностн, містечка і села,

і СВ08Ю дорогою нераа видержували в своіх укріплених зам­

ках і &tанастирлх справдешнІ облоги а боку таких самих са-

1ІІ0вільцїв. Бувало, що владики инодУ не хот'іли піддава~и сл

векористннм длл, них РОСllорлдженам урлду, і в таких разах,

при помочи своУх узБР08ни;t людей силою відбивали посил ані

проти вих, по наказу КОРО.'1J1, повітові ополчена З). А поме_и

такими вовииими аанятами воии Їздили по іродах і трибуиа­

JJax, подаваJJИ дО СУДОВИХ кииг протестаци'і, lІаиїФестацвУ, повви, та апеллцвУ, домагалв ся В08ЬНИХ, ПОJlВJJЯJJИ са на

рочки'), підпадаJJИ баниїцивм, інФаDtїї й т. п. Таким ЧНИQ.

') АвтІоІ Зап. Россіи, т. IV, пр. 29. І) Див. вапр. Архив'Ь Юго·Зап. Россіи, ч. І, т. VI, пр" CCXLIII,

OCXLlX і CCL. І) Архив'Ь Юro-Зап. Россік, Ч., І, т. І, ст. ХХІІІ.

_) Роч.и - сесвУ тодїшвІх 'судів.

- 47

~авНВЙ Іван Ви шевський мав вовсУм рацню, коли оБЛИ'llав оучаснИХ. йому владик ва те, що BOH~, "ВІІіІсто праВ8JJа,

JUlвжного чтенія и иаученія вакона Господня, день и ночь надт. статуТОМ'Ь и лжею (то б то складанвм апеляций і протестаций)

в8СЬ вilк'Ь свой упражняются". Сьвідоцтво Вишевського

8()ВСУМ потверджув ся судовими документами ТОІ'О часу. Кож­

дого, кому доводило ся зна ком ити ся з давнїми актовими книгами

вапр. тими, що зберігають ся в КиУвськім центральнім Архиві, без

сумніву вражала численність судових процесів, що вели то­

діШНУ духовні особи; инодУ бачить ся, немов би іродські й 8емські суди того часу нУчим uнчим і не займали ся, як лише

процесами православних владик, архимандритів та ігуменів 1). І годУ не вавважати, що в веденю більшоУ частини сих про­

цесів видно знаючу й скусну руку, що вавикла ДО юридичної орактики і при нагоді не цурала ся підступів. Се й зроаУl\Jіло, коли зважити, що декотрі православні владики заЙl)Jали ся

перед ТИl\J, за світського свого житя, В професиУ адвокатством;

так про холмського епископа Дионизия Збіруйського згаданий

Ів. Вишенський сьвідчить, що він, поки внйшов на епископ­

ську катедру, nколи 8'Ь Луцку ЖПЛ'Ь, Саксоном'Ь и l\lайдебург­

СкВм'Ь праВОl\J'Ь свое черево КОРМИЛ'Ь" 2). Ось чому дуже бо­

гато ЗІ'аданих процесів тягли ся десятки років, ишли по

апеляциях на рішенв трибуналів і королївських або навіть

соймових судів і часто кінчили ся аж череа смерть процесни­

ків. Декотрі владики і Вl\шралв баннїтамн, то б то прису дже­

вими на збавленв оборони прав і на прогнанв в батьківщини З).

Ось яка була західно-руська церковна врархія в' періоді

беапосереДRО перед унУвю. Від тодУ, кол.и бул.и порушені

') ДИВ. "апр. під НРО:ll LХХ ревстр документів)' rродських ВО.lОДИИUР­

СЬКИХ Кllиrах що до судових процесів ЛУЦЬRоrо епископа КИРИJJ.lа Тер.аець­

Koro ва IІсдовrиі1 віДНОСIІО псріод часу - від "ютоrо 1686 до IlIОВТНR 1097. ЇХ ви/lш.lО 70! А .. с·ж ее в ОДНИХ лише r р о ~ с ь КИХ книraх o,ll,ROrO повіта і а бу"в ще Ішвrи ЗСlІські та піJl,R03Jорські, ,ll,С те-ж в судові процеси про Тер­

.lel\bKoro. До тоrо-ж йоrо сuархіп обі/lиа.ва (ІС одви 8о.l0ДВIІИреьКІІЙ. повіт,

u:e Й ЛУЦЬКВЙ і КреIlСllеЦЬКIІ/І, до судів ВОТРВХ він так callO часто 8вертав СІІ. А Ki.lbBO ще процесів вів Bill у трвбуна.lї .lюб"внськіll і в вадвірніll воро­.ІІівсьВЇIІ с УДЇ !

11) АктЬІ Ю. В 3ап. Россів, т. 11. ст. 231. 8) АРХІІВ'Ь Юro·3ап. Россіи, ч. І, т. І, ст. XXVIII.

- 48

основи давиього собориого ладу західно-руськоУ церкви, КОЛQ

стародавний звичай всенароднього вибору духовних пастирів

мало-по'малу уступив місце королївському й инчому "пода­

ваню, " коли вірні були усунені від участи в справах цep~

ковних, - від тодї дух ЖИТJJ ПО'lав гаснути в живім доти

і ДУJJльнім оріанїзмі церковнім, і не минуло пів СТОЛЇТJJ, Як

У нУм показали СВ сумні ознаки внутрішнього роскладу : всУ

духовні УРJJДИ, від ВИЩОГО репрезентанта церкви - митропо­

лита до парафіJJЛЬНОГО СЬВJJщенника, стали вважати лише дo~

хідними посадами або, вк тодї казали, "ХЛїбом духовним,· що

його l'ІОжна було вимужити у КОРОЛJJ за ріжні прислуги або

навіть купити за гроші; на епископ ських катедрах геть по­

засїдали були люде без усвкого поклвканя і приготови до пастир~

ської служби, не раз люде бев віри і переконань, "ВОВКИ не­

ситі," що дбали тілько за богатство, віддавали ся ВСЯКИl\J по­

рокам і безкарно порушали канонїчні права та церковні зви­

чаї; счезла навіть тїнь церковної дисціплїни: кождий міг ро­

бити, ЩО хотУв, і люде, обезчещені найтяжчими проступкаl\Ш,

спокійно лишали ся на своїх посадах; сьвященники не ХОТЇ.'lи

слухати своїх пастирів, пили і більше дбали про те, аби дого­

дити своїм патронаl'l-панаl'l та їх управитеЛЯl\l і арендаРЯI\І,

нїж думали про свої пастирські 060ВЯЗ~И; нарештї, самі вірні,

що були збавлені nYXOBHoro ІІРОВОДУ і втратили остатню тїнь

довіря Й пошани до сво'1х негідних пастирів, зраджували бать­

ківську віру і купами переходили на чужі віри та секти.

Дивлячи ся на все те, справдї було від чого попасти В рос­

пуку, таку, про яку львівські братчики писали в 15U2 р. па­

тріярхови константинопольському, що богато "збентежені не­

певністю: чи не настав час 1І0шбелu?"

На щаств, 6ільшіс.ть тодїшпьої західно-руської cycni.1Jb­ности склаД&''Jа ся не з таких маЛОДУЩНIІХ: серсд нсї БУЛIІ ще

люде, ЩО, краще РОЗУl\lіЮЧIJ дух IІравославін, ЗОIІСЇnl не ОТОТІ)­

жняли церкви з врархівю, та хоть при:mавалн краішїіі упа­

док остатньої,. а проте не попадали в роспуку і над'1ЯЛIІ ся ІІа

можлнвість обновити лад у церкві. В nlYpy ТОІ'О, нк 1'1llOЖlfЛIJ

ся надужитя серсд врархіУ, в суспілы�oстIІ росла і достигала

сьвідомість про неНОРl'18льність іСТlIУЮЧllХ цеРКОВНIІХ ІІОРНДІ-:ів

і віДllОСНl1 та про доконечність зроБUТIІ І/арештї nlСЖУ да.'ІЬШПlН

наДУЖИТЯl'l. Думка при _реФllрDlУ цсркиВIІУ ШВІІДКО стала за-

49-

raJIЬНОЮ; не було лише ЗІ'ОДИ що до того, ВІСими способами

і в імя ЯКИХ прінціп'ів повинна бути зроблена реформа. Князь

Константин Острозький напр. думав, що головна причина лиха в

веуцтві західно-руського правослаВНОl'О духовенства і що лад

церковний може бути обновлений найшвидче, коли будуть осиовані школи і на Руси розширить св просьвіта; задля то­го-Ж, аби на дал'і не допустити на врархічні посади людей не­

rідниХ, князь у 1592 р. випросив у короля окрему грамоту,

де Жигмонт ІІІ обіцяв на далї лишати вищі духовні посади

в православній церкві лише таким людям, що ЇХ йому зареко­

мендуЄ сам ІСРЯЗЬ Острозький 1) ОбстаВИН0 швидко доказали

вираано, як мало певний· був сей остатнїй спосіб: бо всего

через кілька місяцїв, князь Острозький, користуючи ся даним

йому правом, вивів на ВОЛОДИl)]ИРСЬКУ епископську катедру

Ипатия ПОТ1Я - одного з головнїщих стовпів заДУl))увано'і вже

тод'і у 81'і. Краще розуміли стаН(jвище справ і простїще йшли до

ціли т'і прнхильники церковно'і реФорми, що РОЗУl\lіли 'lY в зми­слї обнови стародаВНIІХ основ давнього руського церковного

ладу: виборности духовенства та ШИРОКО'і участи сьвітських

людей у церковних справах. Таких людей було не мало в рі­

жних верствах тод'ішньої західно-русько'і суспільности і навіть

серед шляхетського стану більше нїж инчі від.орваного від давнїх

руських переказів. ПРИЙ1\lаючи на себе, яко одинокий полї­

тично-повноправний стан, оборону й захорону прав свовї цер­

кви перед лицем державної власти, православні шляхтuчі тим

са1\1и1\1 набували можливість впливати на внутрішнїй хід цер­

ковних СПJlав і таком чином фактично помаl'8ЛИ обновляти

дaBHїU, не ЗОВС'[1\1 іще забутий порядок, коли вищедбавв про

церковний лад і зараЗО1\1 контроля вад І10ступками самих

пастирів належали до всїх членів церкви, а не до са&IВХ ду­

ховних. Ся тендеиция досить ясно виходить напр. у звістніи

СОИ&lОвіl\1 посланию укра'інських шляхтичів до київського митро­

полита ОННСllфора ДVВОЧКІІ (у 1585 р.), де ВОНІІ різко попрі­

кають його за недбальство про справи й потребн церкви пра­

вославної, вказують ЙОllУ на крайнУ неооря~ки n наДУЖИТIІ в церковній врархії та пильно домагають ся, аби вів не пось­

вячував на вищі врархічні посади таких людей, про котрих

') Апо.ріаіс - Русе •. Истор. БВб .... т. УІІ. ст. 129·f,.

50 -

вони посьвідчать перед ним, що вони неl'іДНIІ',И; найбільше

попрікають вони l\штрополита ось за що: "ш го t'ще IОl'шаго­

ваша милость рачиш'Ь поставляти с а 1\1 'Ь ОДИН'Ь СIІ'"'КОШ>l, без'Ь

свидtтелеи (ТО 6 то без людей, що сьвідчать ІІІ''' СI(U(,ібність

кандидата) u б е з 'Ь нас 'Ь, братьи своее, ЧІ)І'ІІ ваш·," милости

и правила забороняют'Ь; и за таким'Ь зкваIlНЬ1,\I'Ь совершеніем'Ь

неГОДНЬІе ся В'Ь такий великий стан'Ь еПИСКUlIШ,ИИ (~О(j"ршают'Ь

К'Ь пщ:>уганію закону святого." 1) Безперечнu, ЩІ' аl:lТОРИ сего

обличаючого послания, воюючи за обнову Ц"'РК"ВНОГО ладу,

поки ЩО виступають більше яко оборонцї 111'<11:1 ('В"І;('О стану,

нїж яко представителї взагалї світського еЛtj~Іен га в спілцї

церковній; та все-ж тако в їх домагзнях І'ІІДЇ 'Н' баЧIІТИ наво­

роту до сuборних переказів правuславної церкви. котрі тодї

чистїще зберігли СЯ винчих клясах захіДIIU-Р.І с,,!\о1 I(<tДНОСТИ,

що менче підпали під вплив ідей ПUЛЬСЬКОІ'" еУСllіЛЬН'II'О ладу.

Такими кляса))ІИ тоді були: міщане й IІшеа "РOl~ТОI'О народу,

включаючи до неї й козаків. Нічого й Зl'а.1Уl:litТи IІрО те, ЩО

сїльські, селянські громади завсїгди ПИЛЬН1ЩС СТ<І рали СЯ за­

держати в своїх парафіях стародавні Зllичаї й н!' лише тодї,

але й далеко піЗН1ще, в caMil\I розпалі унїятсь,,:их lІереслїду­

вань, де лише можна було, самі вибирали іІ удеllжували пара­

Фіяльних сьвященників та орудували справа~IU СВО6Ї церкви

й парафії; але, збавлені всяких гuрожаНСЬКIІХ пран і вибllваючи

сн з сил иід тю'аре))1 панського иаI'Н1ТУ, селяне, звістно, не

могли й думати про те, аБJJ взяти на себе IІt'ЧIІН у СlJраві зре­

формованя заl'альних церкuвних порядків. У КрUЩИХ, супроти

них, У))10вах були тодї l\lіщане, особливо ті, ЩU жили в більшuх

містах і користували ся самоуправою по маrдеБу"сы�о~уy праву_

Ми вже вище згаД~8али, що міщанські товариетва декотрих

міст і I\Іісточок ДО часів саl\ЮЇ унїї задержали право uрудуваня

своїми церква~ІИ й вибору до них сьвящеНlІІlків, дуже доро­

жили св))) правuм, енерrічно боронили ЙОl'U від заl\щхів з боку

своїх власних вищих духовних пастирів і стараЛIІ СЯ, при по­

мочи випрuшуваних у. короля граnют, РО3ШИІІІІГІІ СВОtj право

і на инчі церкви, що були під патрuнаТОt\) КІ)РUЛЇВСЬКИХ уряд­

ників або самих владик. До сего треба дщ~тц, що міщане,

по умовам побуту та по саltlИ))І прикметам своїх торl'uнелыl--

') АктЬі 3ап. Россіи, т. 111, !Ір. 146:

-- 51 -

tJРIІМИС)JI)ВИХ заН8ТЬ, були в порівнаню с селянами і більше

;іа,lезпечеНIІМ і далеко більше розвитим ст.аном: богато з них

8t'ЛИ ТIlРГОВЛЮ с чуз~ими містами і самі часто бували в чужих

;іt'.WЛІІХ; J)lежи НИ31И була широко роапросrорена письменність

.j нке-таке книжне обра:юванв, а сере;!; l\lіщан таких великих

міст, як напр. Львів, Вильно й и., не раз бували люде, справд'l

(.ІІІ t'ВJ.)ltнеИСЬКОl\IУ образовані. Ilри вс'і1\І тім західно-руське мі­

щ/;\Нf.:ТIЮ ВIІ,mачало С8 веЛIІКИl\l консерватизмом у всІм, що до­

тичило tюго народности И віри, і не вважаючи на те, що мі­

Щ!іне, через показані умови Їх побуту, зовс'ім не менчевід

шляхтичів були під ВПЛllВОМ протестантсько'і пропаtанди, вони

досить рідко ПOlшдали батьківську віру. Ми готові навіть допу­

СТІІТИ, щО пропонідь реФОР1\lаци'і декотримп свuї1\lИ бокаl\1И, як

Hallp. відкидаНtil\l доконечиости авторітета врархічних власrей,

l,БJJUчеНtiМ надужuть католицького духовенства, тай докrріною

про 11 раво ві РНИХ са1\1Остійно оруд увати справаn1И ЦСРК.Jвних

і'l.юмад і т. 11., ШВlIцче морла 1\Іаrи КОРИСТНІІИ вплив на західно­

PYCbl\lIX 1\lіщан, Р03ВІІваЮЧІІ та зміцняючи в Їх сьвіДО1\10сrи від­

IІl)нідні прінціllll IІравославно'і віри, так саио проrивні прінці­

IШ;\1 каrолllцы\;\І,' і привчаючи 'іХ КРIІТIlЧНО сrавити ся до за­

ХIJдін і П<Jсrупків CBUЇX влаСНIІХ, неріДНIІХ 6рархів. Сяк чи так,

але І'ІІДЇ не Jlp"~HaTIJ, що ~axiДHo-pY~bKe 1\lіщанство 1\ЩЛО доспть

СІІОСllбін на те, а611 ВJЯТІІ на себе почин у справі обнови пра­

в.)сдаНIІО'і церкн·и, доведеної наДУЖUТЯ1\lІІ владик і ШЛЛХТlI'Jів­lІаТРUlJlН до крайнього у"адку та рuздаду, - ТИ1\l більше, що

воно 1\lалu у себе l'oroBi іllстurуциї, щО 1\1ОI'ЛИ c·raTU uеРШИDJИ осереакаnш церковних віДРОДИIІ: розумі61\lО церКUВllі братства.

Не бу.1е1\Ш ~УШlНлтu ся на справі IІрО 1І0ходжеН6 укра­

'(НСЬКІІХ братств і lІервістно'і 'іх іСТОРІІЇ ; Д.1Я нашu'і цї.ш досить дише в ~аl'а.'lЬНИХ Рllсах IІредставиru ролю іІ характер дїяль­

,шсти цсрконнпх братсrн від ТОДЇ, коли вони СlІ.10Ю Сllрав

стають Opralla1\1II реФUJ!lIlаЦИRНОI'О рухі в західно-руськііі цер­

кні. ІДе в 1I0J1U811H'i ХУ СТ., а 1\юже й шнидче, серед l\lіщан

ДСI\UТРllХ захіДIІО РУСЬКІІХ 1\lіст іСТllували братські Сllі.1I-ОИ, щu ПО

CB061tlY УСТРО6ВИ та РОДОИІІ д'інльностн 1\lа.'l1l двонкиil характср : Щ) частu реліrіUIІUХ, пu части цехuвих КОРlluрацuЙ. ВОНll д6а.1П про

Ilотреби С8О'іх lІарафіяльнuх церков і ШШl1'аl1ЇВ, хuроuи.'1l1 У1\lерлu:х

і сuовняли llнчі добродїilства, усrроювали в пеВІІі IІразникн

С·llільні обіди it 6енькетв, давали CBo'i:tl Ч.'1енам J)IОЖЛlІвість ехо-

52

ди ти ся В братськім домі, радити ся в сво'іх приватних спра­

вах і заразом опроваджувати привмно час, і нарештУ, в дусУ

братсько'( любви рішали всУ сварки й незгоди, що повставаЛIt

межи братчиками. У першій половин'і ХУІ СТ. число церковних

братств, кажучи взагалї, росте дуже слабо, при чому вони по.

давньому концентрують ся лише по великих містах: Львові та

БильнУ; аж від половини того столУта повстають I\lіщанські

братства і в инчих містах і навіть у декотрих містечках. 1) Але ак настала остатна четвертина ХУІ ст., образ раптом переtJіняв

с,я: церковні братства одно за одном по,явл,яють ся в великих

і малих містах та місточках і за ,яких 10-15 років чин,яrь

досить густу с'іть на просторони від Львова до Бильна і Мсти­

славля. ЧОI\JУ так несподУвано швидко РОЗ))ІНОЖІІЛИ ся браТСЬf(Ї

спілки? Наші історики поясняють сю появу ТИМ, ЩО тодУ У пра­

вославних пробудила ся сьвідомість про доконечність т'існо'{

злуки для поборюваия протестантськоУ та католпцькоУ пропаtан­

ди, що зросла, та особливо для оборони православія від замахів

на него з боку взуітів. Дбанв про оборону православної церкви

від утисків чужовірцУв, властиво лише католиків та унїятів,

було справдї одною 3 головних завдач дїялы�остии братств, але

не тепер, а ПОТОМУ, власне від коли ПРОГllлощен~ унУю, КО.'lIl

В.1Jастиво й настала епоха явного переслУдуваня православія

в Польсько,литовській державі. Розглв.цаючиж устави церков­

НОХ братств, що повстали перед унівю, І\ІИ не лише не нахо­

ДИI\IО нїяквх BKa:JiBoKHa те, ЯІ~И братства ЯВІІО клали собі за

завдачу боротьбу с чужовіРСТВОI\І, а подибувмо ЩОСh ЗОВСУnl

противне: богато братств приймалu в членu і на свої збора

особи й внчих вір, а не тількn православія, в тім числУ й ла·

тинників, навіть духовних. 2)" Факт сей 30всїl\І J'ОДИТЬ ся стою

тunвранцивю, що взагалІ визначала взаУмві відносини право­

С.'JавиоУ й католицько'і людвuсти в поnуднево-західній Руси

майже до часів увП, та доходила до того, що правослаВIІUХ

сьввщевників часто запрошувано до католицькuх родин хрес-

І) ДИВ. уставу братства в 11. ВИШІІ] (у Гa.rИЧВИЇ) 1563 р. - Архив'Ь

ю. 3ап. Росс. ч. І, т. УІ, ІІР. ХХІІ.

~) AlIТw 3ап. Р., ІІІ, Вр. 131. Исторіg Русеll. ЦеРIІВВ, ХИТРОП. alallap.", ІХ, 26. ПОАібиоro 811істу параграф ПО,ll;вl'iув св навіть в уставі братства Моги·

.llвс •• оro, засновавоro у 1589 р., lІайве АИСІІ перея увl'ю. А. Ю .• 3. Р. т. І, Вр. 188.

53 -

1'ВТВ Дїти, хоронити умерлих і сповнити инqі церковні треби,

ва що в 1579 р. луцьке католицьке духовенство ~алувало ся равіть королеви. l) Все те очевидячки перечить загально при­

вятій Дуltщї, немовби то власне боротьба проти католицтва

,була головною причиною, ЩО викликала ШВИДЕШЙ зріст братств у початку остатньої четвеР'fИНИ ХУІ ст. Чи не буде простїще

догадувати ся, що й ся поява, як і богато инчих, була викли­

вана не звеРХНЇIt1И, а внутріШНЇItШ умuвами тодїшвього стану

західно-руської церкви? Ми бачили, до я"ого впадку ся церква

була доведена тодї наду~итяlt1и ВИЩОL'О духовенства, через

байду~ність шляхти, що підпала ПО.'1ЬСЬКОМУ впливови, та не­

вільне становище ни~чого духовенства. Конче треба було збе­

рігати навіть видиму народню сьвятиню - православні церкви,

вотрі шляхтичі переltlіняли на костели, кирхи або сектантські

ДОllШ молптви, а свої-ж православні владики арендували. Отсе

й СІІонука.'10 первістно православних 1I1іщан орtанїзувати 3 себе братські спілки, аби усьпішнїще дбати про інтереси парафіяль­

них церков, через котрі Itlіщане ItIУСЇЛИ часто неречити ся за

патронат. Але швидко по!,азало ся, що не досить .'Іише дбати

про матеріяльні потреби церков, і богато 1I1іщан почали пере­

конувати ся про доконечність таких інституцпй, що l\Iа.1иби за

завдачу слу~ити не лише CBOЇItI парафіЯЛЬНИllІ церквам, а всїй

церкві православнііJ, для вдоволеня не так lIщтерія.1ЬНИХ, як

духовних 'ії потреб, про котрі тодї IIЇKOl\IY було дбати. Такою

дорOl'ОЮ повстала ДУlllка !ІрО не!lРИl'о~ість давнїщої орtанізациї

церковних братств і нро доконечність зреФОРlІlувати їх внут­

рішнїtІ лад 8адля того, аби приладити їх до слу~би ширшим

завдачаl\l. Ся ДУl\lка iJ була здїйснена, у 158G р. аа почином

найстаРШОl'О (І YKpaYIICЬКlIX братств, що здавна іСТНУ'вало при

львівській УСllенській церкві. Ilокористувавши ся приїздом до

Львова антиохіЙСЬКОl'О патріярха Іоакима, львівські Itlіщане

подали іІО"IУ до потверд~еня вироблену НUl\1П нову братську

уставу, що була ПОТUl\IУ взірцеВI дЛЯ ВС'{Х західно-руських

братств. У СЇЙ уставі lIe:tta іі згадки ан'{ про купованв ltlеду,

анУ НрО братські бенькето в нсвні празнuки, нро що докладно

сказано в уставах старого братського типу. ІІо Зі\ШСЛ.У новоУ

устаВ0, братство не 6 B~C ()бltlсжениltl Kpy~KOltl осіб, що ltІають

') AjJXU80Ь ЮГ0-Зап, Россіи, ч, І, т. І, Вр. 18,

54-

специSlЛЬНЇ релУtійно-добродійні цїлв, але загально·церковнч()

інствтуци~ю, завдача котроі - всесторонно служити корнста

й інтересам усе'і західно,руськоУ православної церкви. ВіДIJО­

відно до сего, братство, по-перше, тратить свій півцеХОНllИ

характер і став всестановою спілкою, до котро'і мuжуть B(~TY

пати і міщане, і шляхтичі, і "посполиты"�� і ВЗ8\'ал'і "ЛЮ.:нt

всякого стану, як тутешніе, так'Ь и сторонніе", и при ТIІ1\IУ lІе

одні мужчини, але й женщини; І) по друге, незрікаючи ('Я И ІН

дО тих· же добродУйних цілей, як се робили й давніщі бра H:Тlili~

то б то підпомагати церкви та шпитал'і і в загалі бідних і HelНa

СJJВВИ:S, братство вважав найголовнУщою своєю справою: ааС .... · вувати й удержувати школи, друкарні, виховувати МОЛIІ,Щ"н

і приготовляти з них учених слуг та оБОРОНЦів віри й цеРI\НIІ

і нарешті видавати потрібні книжки; і по,третє, задля ~1'и:.l'l

Й солїдарности в поступках ус'іх церковних братств, розкине·

вих по ріжних місцях полудневоі й західної Руси, вони "I't:. RЇЗУЮТЬ ся в одну загальну спілку. де львівське братствu " 1It:I'lIIe

Й старше межи вс'іl\JИ братствами, і давнїще заСНОU3I11Jl\JlI.

і ТИl\Ш, що мають повстати, і навіть мав право деякої I\ОНТIIІІ.'І1

пад їх дУяльніетю, IІрИ ЧО1\IУ вс'і вони мусять цід:ханаТII ('Н

йому і П(1ступати по його правила1\I,2)

Вселенський патріярх, що 1\lіг особисто пі:шати злидеНllІІЙ

стан західно-руської церкви, добре розумів, ЯКУ веЛIІКУ KIJI'"erb можуть lІодати 'Ій зреФОР1\lОваві по НОВ'ОМУ ТІІІІУ цер"онні

братства, і через те не лише потвердив нову устану львінсько/'l)

братства, але й аі СВОІ'О боку дав ЙU1\IУ як наЙШllрші IІрана

Й поввомочія, Сего КОН,че БУJJО потрібно, бu lJатріярх баЧIIВ,

що, як виражав ея сучасник, • на ты'ь (6paTCTBall) т"Льtю теперь благочестіе у_е З0стало 8 , З) а з ДРУI'ОI'О боку, БУЛIІ теж

очевидно, що скоро JJJlше братства розuшрять (,Ф/'ру СВО6Ї "11-РИСТНО'і дУяльности, проти них певно виступати 1I1УТЬ байД) ЖІІЇ

до lJобра церкви, aJJe" ВJJаСТОJJюбllі єрархи, киТРОlll ДО('ІІ брит­ства були зовсім піддані. TelJep R особі братств lІивстаВIІ.'І1і на

Руси нова церковно-суспільна сила, що МОІ'.'1а в сереДІ/НУ иід-

') ДИВ. оаор. реєстр осіб, що ааПllса .. " С/І АО .ІІьвїИСI.Кflrо /іритст"", АС 8 І скіАька иіIlО'lИХ імеll.

S) ПаМИТIІИ_И KieBt'K. КоJlМИt'сіи, Т. НІ, ніц. І, IIpll. І-У. 8) С"ова автора "П ере r. ТОР О r в" IlОміщ. у lV т. Актов ... 3иll. POCI~i".

55

рОДИТИ захі!lНО руеьку церкву і гарно впливати на поправу

С8МОУ врархі)' ТІІК роаумїв аа вдачу церковних братств і все­

левський шнріярх. У благословенній грамотУ, що він дав львів­

CbKOJ)JY I'РIl І ("1 ву 1- ГО с'ічня 1586 р., по- просту сказано, що

цУль брзнт нз " .. бличати прuтивнЬІЯ вакону Христову и вся­"ое безчиніt' ІІІ'Ь ц!'ркви отлучати". Власть братську патріярх

рівнає до I<ла('1 н и авторітета СЗl\ШЇ церкви, котра, ЯК він ви­

ражає С)і, ~, It'Ж "собор'Ь люде])I'Ь, церков нон братство", при

чому ПРИК,13,'Н! ДО братства звістні євангельські слова: "ска­

жи цеРКВІ ... " Ні lІюнідно сему, братство мало право церковного

суду на;!. ('НІ,УІІІ! членами і власть виключати винуватих із

l1еркви "IIJJlI 110 ". '411 братського сьвященника, після чого анї

ПРОТОПI)П, 11 ні .;,,, епископ не l\lалп права бла['ОСJJОВИТИ виклю­

ченого, ""КИ нlfl не покорить ся братству. ДалУ, братство мало

власть і С) """111 ІІРОСТОРОННИХ осіб, що не були його членами,

і при ТО!)І.' не Jllllllе супроти сьвіТСЬRИХ люцей, але й духовних:

а) "коли (11'а ІІІ,' ІІІ/бачать або вчують, що при якій-небудь

l1еркві у ('І<І'Ї': 11'"'0 инчіJ)1 "lістї живуть не ПU закону миряне

або ДУХОННІ - [ІР"ТОПОПИ, попи, диякони або церковні слуги,

то повинні) ,11 НН) ГІ\ таКІІХ устно або на ПИСЬ"Jі, а коли вони не

попраВ.1НТЬ ('Н дuнести про них еПИСКОIlОВИ"; б) так cal\1O й "кож.!е Ilнче ,,[ННШI) засноване братствu обовязане наглядатн

аа житtil\l t"1",нщеннпків і мирян як СВО6Гl) міста, так і око­

личних І',і.,т і ("е І, і аавважуючи відступи від закону, не ХО­вАТИ, але .'l"НIІ('IIТИ про те еппrКОIlОВИ"; В) "КО.'ІИ иепископ

піде IIJЮТІІ 'И ІІНУ правди it зачне рядити церквою не ІІа пра­

вила)] сьв, 11I1Щ'Т",lів і сьв: отців, відвертаючи праведних до

непраВДІ! та lІіЦt'РЖУЮ'lИ беззакuнників, ТІІ такому еписко­

пови IIt'Xllit "І'"IІIIІЛJiТЬ сп ВСУ, яко ВОРОГОВП правди". Аби за­

безпечит" 6,,;'РIІІків від ціl\It:ТП і переслідуваня а боку еllllС­

КОПСЬКОІ о I"~ .'1.', IІIІІ"тановлено правпло, що як би хто 3 брат­ства бун оfiНlІlІувачснuіl псрсд еПИСКОІЮl\I, то він не ])шв по­

ЯВЛJJТJI ('Н НІІ ilОI U позuв, поки не станс а НПl\1 братство: і тоді

браТІІJI " ... 111[\1, ЩНІ епискuпі, lІовинні ДUСЛІджувати обстаВИНІ!

оБRlШУНIІЧt'НН і еУ;!.IIТИ ся 110 "раВИЛЗl\1 сьв. отц)·в. На cal\lil\J кіНЦІ! У('ТІІВІІ lІатрінрх наПllсав: "OTCCl'IY ІІрану, щО ])ІИ дали

у ні'lні 1'''.'.111, ellll('KOII не Cbl\li6 "раТПВIІТII ся анУ ставити ПрОl'lІ

неГІ) які.'I. "РІІва, набуті від царства зеl'ІНОI'О, а мусить іЮl'О

CJJ)'xaTU бе,і УСНКІІ)' суперсчкп. А як би ХТО спротивив ся Cel\IY

56

й порушив се духовне право, чи то архив пископ, чи епископ,

чи піп, чи хто с киязУв і простих людей, то на такім нехай

буде проклятв всУх чотирьох патріярхів вселенських". Сю саму

погрозу повторив у 1588 р. і патріярх константинопольський

бремі я, ЩО тодУ особисто відвідав Русь. 1) Свої ми заходами

й роспорядженями він з одного боку на-ново иіддержав цер­ковні братства, а з другого - дуже захитав закоренену серед

самовільно'і врархіУ певність за безконтрольність ЇУ проступків.

Звістно, ЩО патріярх скинув супрасльського аРХИПІандрита

Тимоеея Злобу, винуватого в убійстві, видав декрет на скиненв

всіх сьвященників, ЩО були жонаті другий і третїй раз, і сам

скинув за те київського митрополита Онисифора. Сс дуже на­

лякало навикле до роспусти духовенство. Тодїж патріярх да­

рував право ставропигіУ братствам львівському та вилеНСЬКОnJУ,

то б то виняв іх зовсїnJ із під власти впархіяльних архивреїв,

і знояу висказав свов неблаl'ословенв на КОЖДОІ'О, хто І!осьмів

НИЩІІТИ братство, або брехати на него, або заводоти в піПІ

незгоду й розлад: чи то буде архиєпископ, '10 епископ, чи

хто-небудь инчин з духовенства. 2)

. Звістно, В які ворожі відносини до церковних братств аараз після того стали декотрі західно-русы\i а,рхиєреУ, ЩО

вже досить засвоїли шляхетсько-католицьку теорію [фо беасу­

перечність авторітета власто еПИСКОIlСЬКОЇ та про неВnІішуванв

сьвітськнх людей у церковні справн. Давно віДВИКІІУВШИ під­

давати ся якій-небудь контролі, вони найменче готові були тер­

піти над собою контролю церковних братств, що в їх шляхет­

них очах були лише збираниною "хлопів, шевцїв, сідельників

та кушнУрів· . А про те тУ .хлопи", по силУ дарованих їм все-' ленськиnlИ uатріярхаl\lИ ПОВНОI\J(JчіИ,. були правниnш орtанами

вищоУ церковної власти і могли доносити їй пр!) кождии про­

СТУПОК своУх архивреУв, як се й робило нераз львівське брат­

СТВО. Се побоюванв здержувало до якогось часу самовільних

владик і ваставляло ~'x я.кось мирити СЯ З браТСТВііI\IИ, сила

і вплив вотрих росли с КОЖДИI\! ДНСI\!, особливо від TOД~', коли

на Ух бік почали переходити православні шляхтичі, нотягнені

1) ПаllRТIІИКИ К. Кnllllиссіи, Т. ІІІ, віJl •• ~, "РИ. І-ІН.

~) Исторіи Русской Церкви, ІІВТРОП. Макарик, Т. ІХ, ст. 459.

- 57-

приміром аначнїщих князїв і вельмож, як Острозькі, ВИШ'іе­

вецькі, СКУl\ШНIІ, Мстuславські і богато инчих 1). 3абе("пе­

чеві піддержкою та підмогою таких славних оборонцїв, брат­

ства мало-по-малу, але завзято старають ся простерти ('НІЙ

вплив ва вищу управу справаnш всеї західно-руськаї церкви,

СПОНУlrують архиєреїв що року скликати загальні з'УаДIІ або

собори, самі посилають на тї собори своїХ 1I0ВНОlночників і ста­

влять внески за для радикальної реформи церковної та обнови

даВНЇЩl)l'О її ладу. Аби бачити, які були тї внески і на сь:і lЬКО

вони були авторітеТІІі в очах врархїї, розглянеnlO дУя lЬНIСТЬ

собора, що відбував ся в Брестї в червни 1594 р. На ПОІ'" за·

сУданя появпли ся дуже Чllсленні "посли" або депvта ТІІ від

братств: львіВСЬКОI'О, вuлеIlСЬКОІ'О, берестепського, красноста в­

ського, гольшанського, городецького, галицького, бі.'lЬСН'ІІI'О

і "ПрОЧИХ'Ь nш 01'11 Х'Ь " , як сказано в соборніl\I aI\TЇ; Ael\oTpi братства дали своїм послаnІ осібні інструкциУ, "ПОД'Ь lІечап,'1 и

и С'Ь подписами РУК'Ь lI&'нОВ'Ь сенаторов'Ь и РbJцеРСТВ8 ~. ІІц

паПОРОnІ так дуже ЧllслеНIІИХ братських представитс.1УВ, ео(.ор 110-перед усьOl о lIризнав права цеРІЩВНnХ братств і звичайнnіl 1\ РУ І' ЇХ

занять що до орудованя браТСЬКИI\Ш I\ІанаСТИРЯI\ІП та церкваМlІ,

засновуваllЯ шкіл і друкарень, з загрозою острого "I\"Р<lflЯ"

ТИI\I, ХТО був би .. ІІ!ЮТIІВНІJI\І'Ь т'hI\І'Ь благос.'10венныl\l'ь братсrllа~l'Ь

цepKOBHbJ~I'Ь"; далї РОЗL'ЛЯllено жалобу льuіВСЬКОI'О братства ІІІЮ

псреслУдуваня ЙОІ'О з боку nІісцевого епископа re;teOH8 n<і.'l<іnана, та ухвалсно: СКИНУТІІ з СПIlСКОllа ТОІ'О са:\lОні.'lЬНОГО В.'І а.1\1 ку.

А депутати Duленського 6ратстна подали і"за того внесок, апн

ДЛЯ усуненя на дал'!' подіБНIІХ стичок братств із еШІскопаl\lИ. таіІ

вааl'алї задля завеДСIІЯ кращо('о церковно('о ладу, заСllувати

в полуднено·західнііІ Руси ста.'1оіІ осїдок патріяршоl'О el\JallXa або HaI\IiCTHIIKa. lli~ля того духовні отцУ собоrа I\lуеї.ш ВИ'·.'ІУ­

хати докори від братських послів за допущені аРХIІЄРСЯI\JU lІе­

порядки в церкві, 1І0рушуваня AyxoBeHCTBUI\I пранu.'l і IOL""lfiB церковних, самовільні розводu сьвящеНІшкаl\JН Ш.'lюбів та Ilнчі

lIадужитя. Нарештї братчики стадо ДОI\Іаl'атн ся ЗI\Іінu ісгну­

Ю'ІИХ порядків що до обсаджуваllЯ вищих цеРКОВНIІХ урндУв

') ДИІ!, I!Вllр, РееСТР1 • .ІІИІІ'}" впи,'ввшихrн В·І. 159-1 р, 111. ЧИс.1О Ч.l"IIt)Н'},

8И.lенекаго Іірвтстна, - IІт. Моск. Общ. Ист, и Др, lt>i)\I р.. ІІІ, від. а,

29-40,

- 58-

та обнови 'даввього звичаю обсаджувати тУ урядп дорогою В8·

'борів. І митрополит тай инчі духовні членп собора, попуска·

ючи сему дома~аню, постановили: "що до бажаня про те, абu ми, митрополит і епископи, порозуміли ся з соймиками в справі

при вибори кандидатів ва митрополичу та архиврейські ка·

тедри, то мп похвалявмо се бажанв і кождий з нас буде ста·

рати ся про се в своУм повітУ ва соймuках, тай про те, абu

було на се потвердженв від короля, - згідно с тим, як ми

й давиУще добровільно згодили ся на таке бажане" І). Остатн'і

слова вказують на те, що братські посли і перше, на давн'іщих

соборах, висказували подібне домагане.

Але братства не обмежили ся сим одним. Вони добре

знали своїх владик, бачили Ух байдужність до інтересів церкви

й очевидну неохоту й неспосібність заве~ти ДОі'тагані полУпшеня

і не ждали від них більше нУчого доброго. Тай ЧИ можна було

як-небудь полУпшити церковні порядки, коли владики своїм не­

мораЛЬНИі'l ЖИТ6М і l'руБИ31 порушуваН631 церковних правил

саміж дава.'1И злий примір рештУ духовенства і вірним? Ось

чому братства практикували й инчу систему поступованя : ,вони ЧИі'l раз частїще обертали ся за підмогою константино­

UОЛЬСblЮГО патріярха і ДОі'lагали ся від него рішучих способів

задля викорененя церt:овного безчинства. У 159~ р. львівські

братчики писали патріярсї, що будучи завсУгди' присутні на соборах і "ищуще ИСriравленія" цеРКОВНОI'О, вони доси нї В чім

нїчого не DІОГЛU вдУяти по части ТОі'IУ, щО собори бувають

"безчинні", а найбільше тому, що "Мllящіеся у lІас'Ь БыІІ свя­

тители суть ПОИСТИllllt скв~рнитеди: uночествоватu обtщав­

шесн, со женаDIІІ невозбранно ЖИВУТ'Ь, нtцыIf ж~ і'lНогобрачни

святительствуют'Ь, прочіи же С'Ь б:JУДllицаDIП чада родuща.Ап(е

сицевЬІ святите."И, свящеllНИКОIИ'Ь таковмм'Ь мннтся БЬІТИ. I~I'дa обличаше ИХ'Ь на ('оборІ> явt пред'Ь всtми МUТРОІІОЛИТ'Ь, даБЬІ

священницы (тУ, що Dlають більше жінок, і блудНІ. ки) преста.'lll

священства, священнuцЬІ отвtчаша: ~дa престанут'Ь пеРН'Ье

святители своегО СВ1,ІТІІтельства u Dо('луmают'Ь закона, ТОІ'да

в мЬІ ПХ'Ь ПОСJJушаем'Ь"! Міруже І'оре ОТ'Ь соблазн'Ь!" Опи·

савшu далі докладно 1І0РОКИ і наДУЖllТЯ своУх владпк і ІІика-

" АктЬ/ зап. Рnссіll, т. ІУІ IІр. 48. КОІІJ\ОНИЧ, ЛИТОЯСКІІК нерк. ~'lIil/.

Т. І, ст. 112-113. Jlсторіп }')'СГК. ЦРРИВІІ, ІІИТГОП. lIIакарик ІХ, ',·і2-Иі).

- 59 --

sзяши чорний образ крайнього упадку західно-руської церкви,

братчики молять патріярха, аби він "еже на пользу церкви ве

sзКОСНОЛ'Ь устрuити U всяко ааконопреступленіе до конца встре­биЛ'Ь". Вони вкаЗJЮТЬ і дорогу до того: "сего ради молимся,

р,а будет'Ь с о в е р шен н ЬІ Й с о б о Р 'Ь на прійдущее лtто 00-собіем'Ь твое й святыии и да по сл е ш и 9 К З а р х а с в о его,

ltIужа изрядна: ноЬсть бо. І'10ЖНО О С У же ник О М'Ь (владикам)

11 а суд t с и Д t ти: в с и ж е суд у о жид а ю т 'Ь 11 1). Таким

чином братства прийшли нарешт'! до переконанн, що до обнови

ладу в захід.но-руськіИ церкві можна дійти лише при ПU1\IОЧИ

Т8КОI'0 рішучого спосо'бу, як прислаН6 патріярхом до Руси СВО6ГО екзарха та отворенв під його проводом надзвичайного

собора, що поперед усього повинен був остро осудити са1\IUХ

західно-руських владик: власне такого суду братства й дома­

гали СЯ від патріярха il\leHe1\1 усеї західно-руської церкви. Щ()-ж робили тї, на І'ОЛОВИ КОТРИХ сей суд кликано, тоб

то західно-руські 6рархи! ВОНИ добре ТЯl\llfЛИ прикрість свовго

становища і з свого боку шукало виходу з него. Вже скілька

років вони не 1\lаЛIІ спок()ю. 3 одного боку те, що патріярх

відвідав Русь (у перше Ilісля св. ВОЛОДИl\шра), скинув 1\ШТРО­

lІолита та 8ЖІІВ ИНЧІІХ рішучих способів задля викорененя не·

порядків у західно-руській церкві, а з другого - братства раз­

у-раз контро),іюваЛIІ ЇХ поступки, l\lіlШlЛII ся до цеРК08НИХ справ, ріш),'ю ДОО\Iа!'а.'Ш ся реФОРlIl - усе те різко Зl\lіНIІЛО давнїще

безжурне ЖІІТ6 РУСЬКИХ владик і внесло в него трівОІ'У й не­

еПОI\іit. lІерше ВОНІІ знаЛIІ одно: заСЛУЖІІТИ прихильність у t:o­роля іі забеснеЧIІТIІ ('06і пр()текцою ш~ого-небудь сенатора або

IIНЧОI'() б.11Iзы\І'0o ДВ()РОВІІ чоловіка,-а 110 ТОIlIУ l\Юl'ЛИ беакарно роботи, ЩО ХОТЇ.ш; а тепер от-о? братство донесе патріНРХОRИ,

а тоіІ З.'lожить Ot'Tpllil суд над обвонувачеНIІМ, абu ж пuпросту

ПРШIІ.'lе l'pal\lOTY "ро ('кинеН6. А 'ІІІ богато ж І\]ежu ТОДЇШНЇl\1П

влаДIІ"аl\1JI 6у.'ІО таКІІХ, І:отрі з супокііlllUЮ совістю 1\IО1'.'1и бп

стати "еред ТIInI су ДОІІІ і 8 ЖІІТЮ І\()ТРОХ не н а іІІ" ,'10 би СЯ ка­НОНЇ'ІШІХ IlОво;{і8 ДО CKOHeHH'~ ВлаДИКJI ХО.'1l\IСЬКІІЙ і ПОlІськвіJ

еШIСКОIІ)'Rало, ЖIIНУЧІ: Я8НО з жіНl\аll1ll іl ховаЮЧIІ у СВОЇХ

епархінх СЬ8НЩСІІНІІкін, ЖOJIaТIIХ дні'lі і ТРО'lі, за що остатнїіl

JЖС дi(~TaH раз від патріярха остру )"В:tI')' 3 загрозою ВIIК.'ІЮ-

1) А. :1. 1', т. 1\', IІр. ~З.

5 1687-1

- 60-

ченя с церкви j владика перемиський Михайло Копистеаський

те ж вившов на катедру в жоаатому станУ і ве розвівши ся

з жінкою; новоіменований у 1593 р. володимирський владика

Ипатий ПотУй I)lав ще важнУщу канон'і'lНУ перешкоду до іме­

поваая його епископом, бо він аа молоду якийсь час явно був

ПРИХИ1lЬНИКОl\1 протестантства (а, як пнчі кажуть, - і ариянства

і при тіВІ його крайньо'і секти, що на піп жидувала); проти

львівського еписк()па Гедеона Балабана вже двічі видав па­

тріярх декрет, аби його скинути, аа насильства, що він ро­

бив львіВСЬКОВlУ братству j що·ж до луцького епископа Кирила

Терлецького, то не було такого тяжкого проступку, аби його аа

те не обвинувачували сучасники, а ще в 1594 р. У володимирсь­

кім судУ вит()чено cel\JY владиц'і страшенно скандальний про­

цес за нечувано-гидкий проступок - знасилуиаН6 проїжжо'і

селянсько'і дївчиии. ПитаЄI\JO, чи I)JOГЛИ т'і владики бути СІІО­

кійні супроти того, що львівське братство домаl'ало ся суду

над НИI\18? Тай пзагалї, чи могли вони згодити ,ся з новими

появаl\lИ, що лише недавно перед тю\( повстали в західно·

руській церкві: з братствами нового типа, з їх правом д()гля­

дати за ЖllТ61\1 духовеиства, 1\1ішаН6ВІ до справ церковно'і ад­

мін'істрациї, домагаНЯl\tИ реФОРВI у церковніl)1 ладї, з 'іх без­

перестаННИl)1В апеЛЯЦИЯl)1И до суду патріярхц.? Сучасний ПИ­

сатель, анонУмний автор "IlереСТОРОІ'И" вкладає в уста дуць­

кому еПIІСКОПОВИ Кир., терлецы�I\Jуy ось яку характерну бе­

сїду, котру він буфм-то ВІав до своїх с()братів-владик і котра

найкраще рИСУ6 'іх тодУшн'і тріВОІ'И: "Тепер східні патріярхи,

l)IRЮЧИ вільну дорогу в аеl\ІЛЮ l)IOCKOBCbKY, будуть част() ЇJДИТИ туда збирати В\UЛОСТИІІЮ і, їдучи в Москву й ІІазад, не ПРОl\ІИ:

нуть і нас; I)lаючп ж KOPO.'JЇBCЬKi A()3Bi.'lblli l'раl\lОТИ на прав()

чинити суд і РОСIJорSlдженя в Ilашій церl.ві, певно будуть що

разу користувати ся своїм праВОВІ і почнуть анов калаВ1УТИТИ

мсжи нами. Адже·ж 6реl\lія скинув уже одного l)ШТРОПО.'1uта,

і яку нечесть аробив іІ()му СИI)I! прп ТОlllУ Ж і братетиа 110-твердив, к()трі будуть і тепер уже в наШИ1\1U lІереслУдувачаDІИ:

хоть '101'0 Й lІе буде, ти вони "валять на нас і обжалують пе­

ред Ilатріярхом; а по T()l)IY, як не дай Боже, сконуть кого

а нас із епископства, ти скажіть самі, яка то буде нечесть І

Господар король дарув нам l'ідноств ваші до живота і ие від­

бирав' від "Укого внакше, як лише аа тяжкі простуuки, за котрі

- 61

"арають СnJертю; а патріярх на пусті обмови може кождого

11 нас збезчестити скинеН6М! Судїть же самі, яка се тяжка

gевоЛЯ !" 1). Абн визволити ся з сеї "неволї", владики бу ли готові зважити ся на все і поперед усього спробували бороти

сЯ проти найближчих своїх противників - братств. Вайлютїще

йовів таку боротьбу львівський владика Гедеон Балабан проти

_ісцевого братства: він устроював узБРО6ні наїзди на братські

_анастирі і церкви, РОЗІ'ОНЯВ Їх учителїв і сьвященників, пу-

6лИЧНО виключав братчиків із церкви, інтриtував проти них

у патріярха; але всї тї способи не доводили до цїли і Бала-

6аНОВИ таки ие вдало ся зломити своїх противників, ТИПІ ча­

сом Яl~ сам він протягом сеї боротьби двічі J)1ало не втратив

епископства і в нападї безсильної злости доходив до такої не­

самовитОСТи, що одного разу приїхав до львівського католиць­

кого арцибіскупа і непІОВ би то впавши ЙО;\1У в НОЧИ, З пла­

чем просив увільнити його, владику, з неводУ патріярхів, обі­

цяючи слухати папи РИnІськог0 2); а як виражає ся другий су­

часник, Балабан nІучений браТСТВОnJ, доходив до такого стану,

що був бп рад узятп собі на ПОn1іч самого диявола, а не то

Римлян 3). lIримір Балабана D1YCЇB переконати владик про те,

що марна боротьба с противниками, у котрих така незломна

енерtія. Подібна боротьба була би лехка давнїще, поки ще

братства булп ЧИСТО міщанськими товаристваnш, в YCЇn1 під­

·даНIIDШ власти епископськііІ; але тепер винп вже виіішлп с того становища і виступали на праві інстит),ций, прuзнаних і по­

тверджених вищuю церковною й державною властю. OKpiD1 ТОІ'О братства СТОЯЛИ за праведну і всїIl1И 1J0хва.'lювану справу:

зntaгали завести кращий IJОРЯДОК церковний, отворяли школи,

яких доси і не було на Руси, завоДu.'JU друкарнї, DШОЖИ.'1И

учених людей, і сиJ.\IИ заходаDШ с КОЖ,:(ИDІ Дllе!\І заВUЙОВУВIІЛИ

собі чим раз більші симпати'і в усїх верствах західнu,руської

суспі.'lЬНОСТU та притю'али на свій бік навіть князїв і значних

шляхтичів, що радо записували ся ДО братських реєстрів і по­

nІага.'ІВ ім і боронВJJИ 'іх. Ясно, що боротьба с таквJ.\Ш про-

1) Актм 3аll. Р., т. ІУ, ІІІ'. 14-9, ет. 211. ") Про сей поступок J)ала6аlll\ сыll\'швB П<)тіи І1ІІ:\ТllіІ Потїil. Suррlеш.

:\(1 IlistOI, Russ. Мопuш. IІр. 181;. ") АктЬІ 3ап. 1'. т. 1\', ІІІ'. 65.

- 62-

тивниками ще більше діскредитувала архиєреїв в очах Їх вір_ них, що й без ТОl'О втратили вже давно всяку пошану до CBOЇ~

негідних пастирів, і збавляла 'іх остатнїх спільників навіть

у найближчім Ум, шляхетськім околї. Очевидячки, владикам лишало ся одно: пі;{дати ся силу

обставин і постарати ся по змозУ проладити ся до нового [11І­

рядку справ і ЙОl'О домагань. Деякі ознаки такої переl\lЇни по части вже й стали ПQказувати ся в поведїнцї декотрих ар­

хиєреїв, напр. митрополита Рогози та ще більше lJереМИСЬКUl'О

епископа Михайла Копистенського, що очеВИДЯЧIШ старав ся

прихилити до себе львівських братчuків і дорuжив їх· доброю

опінївю l ). І хто знав! як би західно· руські єрархи не ма.Щ

тодї піддержки з БОКУ, то дуже лехко DIOI'ЛО стати ся, ЩІІ, не

маючи нїяко'і Dюрально'і опори в своїх змаганях uборонити

старий, всїми осуджений лад справ і збавлені всякu'і СЮШJати'(

серед своїх вірних, вони не довго виступали би Уllерто IlрllТИ

реформацийного руху в західно-руській церкві, і TUДЇ l~еРIЩВllа

реформа настала би спокійно, без струсів. Але в DJipy ТОІ'О,

як 'іх виступ ЧИDІ раз однодуmн'іще uс,Уджувано в рядах осіб,

що були й далї &ірними православній церкві, за П l\Jсжаl\1U

все l'олосн'іще чути б,У ло І'ОЛОСИ, щО піддержували властс),

любоі ЗDlаганя православних ерархів і виражали юшу СlIАша­

тию до 'іх БУЦ'іDІ-ТО нридавленuго стаНUВllща: то були І'ОЛОСU

представителїв католицькuго духовенства й особливu 6зуітів;

Розглядаючи ві своєї тuчки погляду. порядки та ЗВllчаї прав.)­

славно-руськu'\ церкви, католицькі Ош'uслови. РОЗУl\lі t> ся, не

DЮГЛИ похваляти богато ПРlІкмет ЇЇ сuборного .'J:lДУ, напр. ви­

бору духовенства сьвіТСЬКИІ\IИ ЛIOДЬDIИ та І1рава учаСТІ! Їх

у церковних справах, і через те давно вже Т!JеРДIІЛИ І1рО JlО'

неволене БУЦ'іl\I·ТО стаIlонище РУСЬКОІ'О зуховенетва. Ще в lі1ї7

р. У перmіJ\I виданю СВО6Ї кнш'и "О jсdпшkі kos(·iola· Buzc~oc,. єзуіт Скарі&" розбираючи основні І1рИЧИНИ ('лаuости й беаладя

західно-руської церкви,' осuбливо злорадо вкааував ІІа факт IJоневолевя РУСЬКИDІИ свіТСЬКИl\1И ЛЮДЬDIU своїх lІаеТllрів і УllраВll

НПlШ! навіть БУЦЇ!)I- ТО в СІІравах віри. Нонву сю Скаріа вважав

') Дни. lIoro IIІІСЬJlО ДО ІІІІХ ів 2:t rp)'AIIII 15Н2 )І .. ДС він CT")la~ СК ВIІ­

пра!!Дати себе і3Зі1 ІІКИХОСЬ неКОjlнеrних чутuк IIJlО Hero. АJПJ.l :3<1(1. 1'., IV', IlР. 42.

- 63-

срраведливою божою карою, що постигла православну врархію

8а П відступленє від власти римського первосьвященника:

. ХТО, - каже він, - не хоче слухати старшого, тон МУСИТЬ " роклонитн са I)IОЛОДШОМУ 1). Від тоді ДУ1)Іка про підданство

руського духовене.тва світським ЛЮДJlМ стала спільною точкою

У католицыихx духовних і ВОНИ повторяли 1'і на вс'і лади як

у сво'іх писанях, так іще більше в особистих зносинах із пред­

стаВDтеЛJlМИ захіДUО-РУСЬКО1 єрархії, збогатьома с котрих вони

рриятелювали. Можна собі лехко представити, як 1х розмови

виливали на l\lало образованих теольоІ'ічно, але привиклих до

властолюбства та самовол'і руських архиєреїв, щО ЇМ так при­

кре бу:ю Вl\lішуванв братчиків у церковні справи та догляд

зsi Ух поступками ! В арtументаци'і католицьких теольоtів, що

любили особливо старанно розвивати тезу про гідність і межі

врархічно'і власти, західно-руські владики находили власне

тоту точку опори, КОТРО'і Ї1)1 хибувало до принціпіяльного ДО-.

казаня 'іХ виступу проти церковних братств і навіть роспоря­

джень патріярха константинопо.'JЬСЬКОГО. А треба знати, дО

ЯКОГО краю договорювали ся тодїШнї католицькі теодьоtи, осо­

бливо 6зуіти, боронючи Й розвиваючи свою тезу. Коли простий

сьвященник, на ЇХ хибне РОЗУ!)lіН6 доктріни про транссубстан­

ЦІІЯЦИЮ, був "творцеl\1 самого Творця", то nка-ж була висота

й гідність власти епископської! Авторітет пастирів у справах

віри признавав ся uеЗУl\IОВНИ"I, а світські люде були обо­

вязанj с.'JЇпо і безсуперечно іти за ними, як вівцї за па­

CTYXODI. Натурально, що сп R.'І6рикальна теорія була люба

серцю руських владик, і противно: їх РОЗУ!)I, наскрізь пере­

сяклпu IIlляхеТСЬКlI!)Ш lІересуда!)lІІ,. рішучо не I)lіг ПО"lістити

в собі сuБОРНОl'О прінціпу правосдавної цеРКВlІ, ІЮ КОТРОІНУ

вони, "ТВОРЦї самого 1'ворця", !)lу~ЇJШ В певних I)ІСжах підда­

вати ся CbuiTCbK8l'1 ЛЮДЯ31 і IІрll тому не ОДНИl\l КНЯЗЯ"1 і знач-

8Иnl шляхтича!)I, але іІ IІРОСТІІ!)1 "Х.'lошtDІ, шеВI~Я1)1 і КУШНУРЯDl".

Із КЛ6рика.'1ЬНОI'0 1IОI'ЛЯ;1У і заХОДІІ caDIOI'O патріярха, що да­

рував братства!)1 такі Шllрокі IІОВНt)і)lUчія іі віддав під 'іх догляд

духовенство, 1/0казува.'І1l ся саnlOвільнunш, навіть беапраВНUDШ

і по TOl\lY декотрі В.'J:lДIlКIl явнu брехали, БУЦУ31-ТО патріярх

1) Твір CKapГll 110:uіщ. у \їl т. l')·ССК. lIC1'opll'l. l)uб.Ііотекu, lос. rilat. ст. 487-48/j,

- 64-

"ради прuБЬІТКОВ'Ь своих'Ь, НОВЬІя, неСЛЬ1ханнЬ1Я И кановамт.

",,"ТИВНЬІя братства людям'Ь ПРОСТЬ1м'Ь подаВaJJ'Ь 1). Але, рівня­ЮЧИ свиУ врархі'Jиі права до прав католuЦЬКИХ біскупів, РУСькі ВЛ;ЩИКИ тим більше 'JУЛИ нерівність із НИМИ в ИН'JНХ, сьвітових

.. іднur.инах. Католицькі прелати й біскупи не мали й понятя

про ту скрутню, В якій були вони, руські архивреУ, що вази­

ваЛИ снив становище "тяжкою неволею". Перші самі любилв

:ХВІіЛИТИ ся, що Ух вірні - сьвітські люде не лише не оруду­

ють НИl\IИ, як се робить .св у православннх, але ПРОТИВНО, слу­

хають ІХ слУпо в духовних і навіть у сьвітських справах, що

внни шанують Ух і щедро дають Ум усе потрібне, - при чому

Вl'е натякали, що так само стояло би і правомавне духовен­

СТИО, як би воно признало старшинство папи. Руські владики

анали, що католицькі біскупи засідали в сенатУ й сильно

ВІІлина.'lИ на державні справи; що вони були рівні вищим

. урядникаl\1 у державі, мали титул "князУв" і скрізь користу­

ва.1И ся великою пошаною; ЩО вони нУ від кого не були за­

лежні, окрім папи та по части КОРО.!JЯ, але й ся залежність

була більше номінальиа; ЩО вони ве.'ІИ пусте й роскішпе житв,

lІересичували ся - і ні'хто не мішав ся до сеl'О, нУ хто не l'рО­

зив Ум за се судом і сквненвм; щО ВОНИ робили сьвітськпм

JJЮДЯl\l насильства, часто сповняли проступки - і не l\lали

кари, бо не хотУли признавати над собою власти сьвітськнх

судів і все моглн знівечити Їх декрети, ДОl\lагаючи ся пере­

несеня процесу до РИl\lУ на суд напи, Сему веЛЬМОЖНО)I),

становищу католицького духовенства даВlIО вже богато західно­

руських врархів завидували: вонн й самі змагали до такогож

станонища, старали ся в усїм наслїдувати латинських собра.' тів, переймали спосіб Ух житя,· навички, иавітlо пороки, але дійти до повної рівности З НИl\lD нїяк не DІІ.ІІ'ЛU. Що-ж пере­

пиняло сему? Ріжоість обряду або, ДОКJlаднУще, epapxi'lHa за­JJежність від патріярха. В очах більшости руських ВJlадuк ся

точка не була дуже в.ажна, і вони давно були би rOToBi про­

mіняти сю залежність на lІідданство ромському пеРВОСLвящен­

никови; та доси їх здержувала сьвідомість ризиковноств по­

ді6НОІ'О кроку, і через те вони волілн lІевне теперішнв нїж

непевне буду ще, ТИDІ більше, що до дуже иедавна власть оатрі-

1 АвтЬІ зап. р" т. ІУ, ст. tЮ і !Н2.

- 65-

ярха зовс'[м ве була для вих прикра, а дома, на Руси, ВЇ­

JtOMY було мішати ся до ЇХ житя та спиняти іх самоволю • .Але тепер, коли владики вважали свов становище "тяжкою

sеволею", коли вони що IІlівути чули над собою бурю патрі­

яршо'[ власти, коли узброєні патріЯРШIJІІШ повномочіями брат­

ства пильно слїдили за кождим '[Х кроком, домагаJJИ ся їх

Dоправи і раз-у-раз жалували ся на них патріярхови, коли

сьвітські люде заДУllІаЛИ радикальну реформу церковних по­

рядків, порушили питанє про наворот до давв'[щоі системи

виборности врархічннх урядів, проєктували заснувати на Руси

сталий ос'[док патріяршого екзарха, коли нарешт'і братства почали спонукувати патріярха, аби скликав надзвичайний со­

бор задля суду над поступками своУх єрархів, що вперто про­

товили ся церковним реФормам, - тепер нУщо не здержу­

вало 'іХ більше від рішучости скинути з себе залежність від

константшlOПUЛЬСЬКОГО патріярха, в котрім вони бачили головне

жерело своїх бід, і піддати ся РИі\lСЬКО!\IУ престолови, аби

лише коро.1Ь ЗІ'ОДНВ ся забеЗПС'IИТИ Ух від тих немилих на­

слУдків, щU ГРОЗИВ накликати на НIIХ сей рішучий крок. Те­

пер і сеіl KP0J-: видавав ся Їl)l !\Іенче РИЗИКОВНИІІІ, нїж дав­

нУйше; бо, лишаючи ся в православію, багато владик нара­

жені БУЛIl на далеко більшу небезпечність, як би був скли­

каниіl cuuop, юнрого ДО!\JaI'8ЛIl ся братства. Що-ж іще !\НJгло

здеРЖ'уватIl за~іДНU'РУСЬЮІХ аРХИtiреУв від IІРIIНЯТЯ УНП? ІІО­

чуте духовної сJJілыІстнH о Ух віРНИі\IІІ? 'ІІІ !\lOже сила iJ щи­рість нравославннх J1среl\опань? Алс вірні давно втраТIІЛИ

дО НИХ остаНКIІ пошани і тодї ДО!\JaI'а.'Ш ся соБОРНОl'О суду

над НUlI1И. ІЦо-ж до Jlсрсконань, ТІ,) з усего, щО 1)ІИ знаємо

про характер вірувань ТЩ'О шляхетського ОI\ОЛУ, з котрого

заХЇДНО-РУСl>кі владики просто й безпосередно ВИХОДИЛU на

єрархічні І\атедри, а ще більшс 3 ОЦїнки їх особистих при­

кмет, ПОСТУJJків, відносон ДО ЇХ паСТПРСЬКIlХ обовязків і т. п.,

nlожиа, баЧIІТЬ сл lIa~l, аробllТU певний вивід, ЩО серед ТО­

дїшиїх представuтелУв 811lЦОГО аахУдно'РУСЬКОГО духовенства

ЗОВСУ!\l не 6уло людей щирu й г:шБОJ-;О віруючих, сьвідо!\lO

відданох праllос.швію. Бі.'1ьшість Їх то Uу.1И люде байдужні ре­

лїtійно, як Н:Шр. луцькuіl влаДUJ-;а Кпр. Терлецький, про ко­

трого сучасНlШП і ронїчио J-;азаЛIІ, що ЇХ ЗОВСЇ1)1 не І10дивува.'10

-66 -

6и, ЯК би сей владика навіть ПОТУРIJИВ ся ;1) У других, маП0 обрааованиж, чувство віри було не більше як наВИlJка до п!)а­

воманного обряду; нарештУ у третУх, досить образованих тео­Jlьоtічно. не було теплоти віри і вони були дуже заражені думками, незгідними 3 чистим правосланівм; такий був напр. найбільше вчений с тод\'шнУх архиєреїв Ипатий ІІотій, що аа.Мо.'10ДУ був у ріжних протестантських сектах і по тому хоть 8НОВУ навернув С8 на православів, та ніколи не годив

ся 3 його соБОРНИIН прінціпом і все ГОРЯlJе боронив като­

лицьку ідею церковного одновладства. Він був прінціпіяль­

ном противником церковних братств, баlJИВ у них вираз прінціпу

не православного, а протестантського і вважав вретицькою ca~IY

думку про право УlJасти сьвітських людей у церковнох справах.

"Не думаю, обурював ся він, аби найшов ся чоловік-християнин,

котрого би не вразила тота гірка кровда, яку терпи~ІО "IН,

руські владоки, - і від кого·ж? Від простих, ПОСllOЛИТИХ

людей, реnlісників, що, поюшувши ре3lісло: дратву, нuжицї

і шидо та присвоїВШИ собі власть, щнн'ожу в церкві .'JІІШ

одним паСТИРЯDl, без пошани поводять ся з Cal\IIIM СЛОВО;)І бо­

жим і по-свовму ilого переинакшують, перекручують і на

свої богохульні та вретицькі ДУІНКИ лицюють, ево'іх пранних

пастирів безчестять, неславять і брешуть на !lНХ U • 2) У цер­

ковно·реФОР3lациitніnl руху, що виходин від братств і вааl'алї

від сьвітських людей, llотїіі баЧIІВ rючаТUI> вресїв, котрі,' на

його думку, грозили потопити захіДIІО-РУСЬКУ церкву хнилнnlИ

протестаIlЦИЗ])IУ; ось ЧО])ІУ він таlС запопuд:шво дбав про її

злуку 3 римською церквою, в котрій бачив "л'lшшііі порядок'Ь

и справу", Так як IlотУй, думало тоді більше або меllче дужс

богато західно-руських ДУХОВНИХ, не .'JІІШС вла;tIlКIІ, алс й ар­

химаидрити, іJ'У])IСНИ та ПРОТОIIОlIlf: 'i1\1 те-ж видавало сп, що

через даровані патріярхаDІП ""Іежо ЛЮДJf UОСІЮЛJfтwе ЛJfСТьІ­

ПРИВИЛСI'іи, як'Ь на братства, Tal~'Ь тСж'Ь ІІа РОЗ~IaИТhlе ClIpaBhI", розмножило ся не мало ріжних сект і 6ресїн 3). J\lариі rюбою­

ван.і єресТв, що буцїм-то грозили православію 3 боку цepl~OB­

них братств і взагалї чсрез В~lішуванSl сьвітських людсй

1) Аповріаіс - Русск, ИСТ, Баб ... , т. УІІ, ст. 12(6. ') l'усск. Истор. IJali ... , т. УІІ, ст. 110-1 t 7. 8) АктЬІ Зап. Риссів, т. І\', IJР. [)5.

- 67-

1 церковні справи, були подекуди самовиправдаНЄJ)1 для тих

.рархів, котрих іще бодай трохи трівожила недалев:а зрада

батьКЇВСЬКО'l віри, і вони навмисне немов би зажмурювали О'lИ

ва основні ріжниц'l межи православіЄJ)І і латинством ; ИН'Іі ба­чиЛИ тї ріжниц'l лише в церковних обрядах, що '1инили Д)JЯ

ВИХ саму суть релїtіJ. На скілько всУм їм було байдуже до

ДОіматів православної віри, видко с того, ЩО договорюючи ся

рераз із польським урядом і вищим католицьким духовенством

про У1\IОВИ унїї, владики хоть і старали ся вимовити недоти­

кість обрядів і церемонїй західно-руської церкви, але анУ

словом не згадували про її віровченє, про тУ доtми, що

основно визначають ЇЇ від латинської церкви; за те в сих

"артикулах" або умовах унУї богато гuворило СЯ про права

владик, про l\lісце для них у сенатї і взагалі, аби король дав

їм такі са1\ІЇ вільности, ЯКИJ)ІИ користували СЯ в державі ар­

цибіскупи, біскупи, пралаТIІ і все рИlнське духовенство. І)

Правда, пuсилаючи своїх повномочників до Риму і подаючи їм

для пап текст остатuчних у 1\10 В унїі, D1UТРОПОЛИТ і В.1аДики

поклали l\Іежи ТИ1\ІИ Уl\ІОва1\ІИ точку що ДО дозволу задержати

і в унїї беа псреl\lі!lИ доі1\IУ про вихід сьв. Духа, а в сuбор­

ніlН ПОС.1анию до lІапи К'Іllnlента УІІІ вони проеи.'ІП, аби

!llОжна було Їl\l .'1ишити ся "1ІІН1 В і Р і, таіінах і всУх цере1\ІО­IІЇнх та обрядах східної цеРI~ВИ". І не було СУj)ш1ву, ЩО ЯК

би ее ДОl\Шl'аВ6 піддержанс було сяк-так рішучо, то В РИВІі

llСВНО ІІДОВО.'ШЛІІ би ному, бодай 110 части, як ее ДУВІ8В і пап­

СЬІШН lІунциіІ, коли перше розглядав з.'10жені IІладикаВJИ

У1\IОВИ )'нїї. Та як же 1І0СТУПИ.'ІИ ПОВНОl\IОЧНИКИ західно,русь­

ких єрархів, СIllIСІШПИ ІІотїй і Терлецькиіі? ПрпііВІаЮЧИ

11 іl\IСНИ своїх дuвірителїв УНЇЮ в РИВlі, вони з о в с Ї ВІ В і д­

ре К.'1 И ся пра в о с л а в ін, осудили веї тї тuчки віровченя,

в котрих воно доти ріжнили СЯ від РИI)]СЬКОЇ церкви, тай

ПРОКЛЯЛП всї, на їХ ПОНІJТЯ, СХИЗ1\1П . Й єреси, ос)'джені

і ЩЮI(ляті папою, а з другого боку - 3 О В С Ї 1\1 прп й­

н Я Л 11 Р и ВІ С Ь І, У в і Р У з УСЇВІП Уї доктріна1\Ш та пuстано­

ва1\lП, ЛК вони IІU.'10жеві не лише на <1>.'1ЬОРСllтпнські1\l, а.'1е

iJ ІІа трвдентські1\1 собuрі. Навіть саВІ і обрядu iJ цереВІ0НЇї

схіДПОЇ церкво, про недотпкість КОТРИХ В.'1адики иікдува.1П ея,

1) Актм 31.111. l'occill, Т. І \', пр. [,.І, і;,;,.

68 -

очевидячки, біJlьше рішучо, ДОЗВОJlИВ папа Jlише в ФОР31Ї

крайвьоУ ввіЧJlИВОСТИ тай то ве всУ, а лише тот), що ва ЙОГI}

погляд будуть не противні вчевю католицької церкви і не

перепиняти муть спілцУ руських уніятів З нею. l) І що-ж? АIlУ

митрополит ан:': який инчий владика і не подумали запроте­

стувати проти того, ЩО ЇХ ПОВНОl\ЮЧНИКИ переступили l\lсжі,

вказані 'ім Довірниками в посланию до папи та в "артику­

лах" ун'ії. По с'ім можна судити, яка то була щирість право­

спавних вірувань західно-руських владпк, і чи l\lОl'ла вона

здержати 'іх від зради батьківської віри, І~ОЛИ за цУву сеї

зради вони ва раз доходили до ДВОХ цїлей: ПО перше: ща­

сливо виходили с того ПРИКРОl'О становища, в SlIiїI\] ВОНИ опи­

вили ся остатнім чаСОl\І через розпuчату СПОХУ реФUРl\1П

у західно· руській церкві, дїяльність братств, підаН6 'іх під

догляд сьвітських людей і безперестанні жалобп на ІШХ па­

тріярсї; а 110 друге, набували ззраЗОl\1 і ПU311ТlIнні KOPIlCТl1

в Формі КОРОЛЇВlJЬКUЇ ПРИХПЛЬНUСТIJ, опираючи СН на котру,

вони надїяли ся тепер ЗЛОіШJТИ ненокірнпх братчш-:ів і всилувати

своїх вірних, аби безсуперечно ніддава.'111 (;<1 їх цаСТllреЬh:Оl\JУ

авторітетuвп; нарештї - надіНЛIІ ся, що дійдуть і ДО дp~'I'O'l'

СВО6Ї завітнuї ціли - зріНlI3НН в нранах і вілыlстнхx із ПО.1Ь­

ськu-каТОJШЦЬКИl\1 AyxoHeHCTBOI\I. І ось, СКОJlО Ti.1bh:o початu

переговори про унїю, влаДIІКU поперсд усього ДОI\ШГ:LЛИ ся,

аби кuроль видав унївсрса.'1 ПJlU Ch:aCOBUH6 СН.'111 іІ ДIJIСІІюеТl1

rpaltlOT, дарованих l/атріярхаl\1lI ЦСIЖОВНИ1Н братстнаnJ і ПJl()

оідданстно остатнїх нла.СТIІ CJ!IIch:ouill, таіІ а611 ЙUГО illlCHCl\l була заявлсна заборона сьнітеЬЮ/I\I' ЛЮД'1l\I l\lішаТIІ СН ДО ду­

ХОВНИХ справ j і КОЛИ КОРО.% водав подібну ааБОрОIІУ, то вла­

дики, з'1хавши ся до купя, З.'ІОЖU:ІІІ зі СIІUl:и БІЖУ HC:lIOB со­

бuрне означеН6 про анаТСl\lаПIЗUНаІ/6 КОЖДОГО, ХТО, ЯlЮ сьиіт­

ський чоловік, зважить ся " В 'І, СІ/раВІ>І ДУХ()/ІІШС вданаТIІС/,"

і прuтивити СЯ іх lІаСТИРСЬЮll\1 uocTaIlUBal\l.~) ес була даllllН

задушевна думка аахідно,рус",-;их Іірархів, ті.'ІЬКО що ДОСІІ,

будучи В IІраВОСЛRвію, в 0І1lI , нс СЬDJілu UIlIlIОВIІТП її так nНI/О

і в такій наказуючій ФОРl\lі.

Але AapCl\lHO влuдИlШ 113ДЇЯЛІІ ся, ЩО д()бувши ці-

ною відступництва від віри lІіддержку держаuної В.'.ІаСТIІ,

І) IІС10ріll Русскоlt I{СрКRИ, IІIIТI'IIІІ. М;LКI1IШIІ, ІХ, СТ. :!і І, :177, ЇI!lS і Ю:!.

~) А_тЬІ Зап. 1'., т. J УІ i�-I'" ;15 іН:!.

- 69

Ум удасть r.я здїйснити своУ влаСНOJIюбиі иаміри і при DОМОЧИ зверхиїх способів довести своУх віриих до покіриости

.,а послуху: иебеспека, що І'розила вірі й церкві від вла­

дик-відступників, заставила сьвітських людей взяти ви­

ключно на себе оборону православія й таким чином владики

самі дали повід до ще більше рішучого вмішаня сьвітськнх

людей до церковних справ. Скоро лише переговори владик

із польським урядом що до унїї стали остаточно звістні, князь

Константин Острозький видав окружний поклик до всУх пра­

вославних nJешканцУв Литви й Польщі "ОТ'Ь найбольшого до

наЙnJеньшого стану", духовних і сьвітських, що "лихими та

хитрими каверзаnl вселукавого диявола, принаджені славою

сьвіта сеl'О та запаnJорочеuі пітьмою похоти, наші буцУм-то

пастирі, l\ШТРОПОЛИТИ із еПИСКОllаnш, стали вовкаnш та відцу­

равши ся одинокоУ правдивоУ сьв. східної віри, потайно

згодили ся l\Jежи собою, ОІ~аянні, подібно ІО;\ї христопро­

давцю, відорвати і всУх нас, правовірних, немов uеззlОВНИХ,

від праВ;\1l та скинути <І собою 11 погубу"; через те 6:18-гочестивиіі КН11ЗЬ переконував усїх і КОЖ;\Ol'О стояти твердо

за батьківську віру проти відступників і зрадників і епіль­

ииnш силаnJИ ПРОТИВИТИ ся ЇХ ЛИХШ\J паnJіраi\l1). На ПОКЛИК

КШl3Я Острозького зірвало С11 зага.lьне обуреН6 против врар­

хів, що знеславили себе зрадою віри: захвилювали сн право­

славні l\Ііщане і почали подавати до актовних КИЮ' ріжних

су дів свої ЩЮТССТll проти заходів єрархів; то савlО зробили

it декотрі церковні братства, ПJ!И ЧОDJУ члени львівського

~paTCTBa заЯІШЛИ в своїм протестї, що вони вже не признають

врархїчної В.'lасти nштрополита-віДСТУllника ; берестейське

братство те-ж не схотїло слухати СВ061'0 владики Ип. Потїя

і lІезаБОРОDJ після ТОГО він іюго ВИКЛЮ'ШВ із церкви, а про­

повідники виленськоl'О братства с церковної катедри і в дру­

коваНІІХ брошурах різко осуджували поступоваН6 DJИТРОПО­

.'І1Іта та іІого однодумцїв,владик і явно бунтували проти них

православну людність міста. Далї, в початку СЛЇДУЮЧОl'О

15!);; р., зеnlCькі І10С.'І1І від воєводств: КІІЇВСЬКОI'О, ВО.'ІПНСЬКОI'U,

DIUIICbKOI'O, НОВОІ'радськоl'О, полоцького іІ инчuх, пробувши до

Варшави на tенералыlІпп СО"І\І, подали ЇВІенеВІ своУх виборц'ів

') АктЬІ 3аll. Россіи, т. Н', lIР. 71.

-70-

просьби королеви, аби епископів ПотУя й Терлецького ски­

нути 8,а те, що без відома православних і своїх духовних стар­

ших - патріврхУв Уздили до Риму і самовільно піддали ся

власти папи; а по тому т'і самі посли с князем КонстаНТПНОI)t

Острозьким на чолУ, 8аявили врочисто, перед лицем сойму, що

вони і ввесь руський нарід не будуть далУ признавати тих

владик аа своУх епископів і не допустять Їх духовно'і власти

в своїх маетностях 1). Аби втихомирити сї розрухи, король,

на Домаганв відступників-владик, видаиав для оборони ЇХ

ріжні грамоти, грозив міщанам і нижчому духовенству

остр ою карою, коли вони не будуть слухати своїх пастирів

і не перестануть "бунтувати ся" проти них, авиленських

братських проповідників (СтеФ. 3изания та двох сьввщенників),

за ввне бунтоваН6 народу против врархії, навіть засудив на

ПрОl'нанв з меж державн. Рівночасно король делїкатнУщи!)IU

способами старав св впливати на представителУв православно­

руськоУ шляхти: писав листи до Коистантина ОСТРОЗЬКОl'о

й ИН'ІИХ стараючи ся вмовити в них, що вони, яко сьвітські

люде, не I\lають права навіть розбирати, а ТИl\І менче віДltи­

дати те, що зробили їх архипастирі, бо, писав король, "право

орудованя в справах віри й спасенв, належить ВUI~лючио вла­

сти пастирів, а ми обовязані йти за ними, не розб~раючи, щ() навчають тУ, котрих Дух сьвятий дав нам на провідників до

кінця житя" 2). Але православні не могли держати ся сего

чисто католицького прінціпа й поступали на підставі зовсУм

противного йому прінціпа православного: а то, вони твер­

дили, що "без відома і дозволу східних патріярхів, без нарад

духовного с о б о ра, та без волі й згоди с ь в і т с ь ких с т а­

н і в, і значних ФаміnУй, і простих людей", владики не маJlИ

права робити нУяких перемін у реліtіУS). Щкаво, що в такій

Формі і майже в таких самих виразах висказувалu сю тезу

представителї ріжних верстов православно-руської суспіль­

вости : княз'і і значні шляхтичі, міщане й т'і духовні, що не

пішли за відступниками . врархами ; Факт сей сьвідчить про

1) Архив'Ь Юго·Зап. Россіи, ч. І, Т. І, пр. 1~3. Апокріаіс, ст. 1123-1131. І) АктЬ1 Зап. Россіи, Т. ІУ, вр. 76. 8) Архив'Ь Юго·3ац. Россіи, ч. І, Т. І, вр. 109, ВИоІевск. Археогр.

Сборв., Т. VП, вр. 140.

- 71 -

звачний зріст православно-соборно'і ідеї в тод'ішн)'й західно­

руській суспільности, в чім год'і не бачити впливу церковних

братств. НезабаРОnІ стала ся подїя, де ся ідея була широко

прикладена. У жовтни 1596 р.скликано славний Берестейський собор, що був небуuалою нї пере;\ тим нї після того появою

в руській церкві. Він складав ся з двох "кол" або віддУлів: духовного і сьвітського, але но ни збирали ся і радили ся

разом. "Коло" сьвітське було без порівнаня численнУще: до

него належали князї й прості шляхтичі і навіть міщане, дер­

жавні УРЯДНИКИ й приватні особи, та oKpinl того дуже богато

"послів" абu депутатів 1l1айже від усїх західно-руських зе­

мель, воєводств і повітів, тай депутати від церковних братств

j декотрих міських грОl\lад. Богато послів мали інструкциї від

своУх виборців, схожі з собою в отсих головних доlt18ганях:

аби митрополит і владики, що самовільно піддали ся риltl­

ському папі, були скинені з 'іх урядів і збавлені духовного

стану, та аби задуману ниnlИ унУю відкинен0 1). Власне в та­

KOnIY змислі відбув ся й самий соборний акт, що й був вида­

ний від імени uсіб духовних і сьвітських, яко членів собора.

Так став ся рос кол у західно-руській церкві, звістнии

під іменем унП. Він був неминучим наслідком глибокої вну­

трішньоУ незгоди, що від давна повстала й закоренила ся

в сУй церкві межи пастирями й вірниnlИ; найБЛИЖЧDltl же по­

ВОДОnІ до проnви сего роскола був церковно-реФормацийний

РУХ, задуманий за починоltl братств і взагал'і сьвітських лю­

дей, а далї - боротьба, котра повстала через те, що вища

врархія вперто виступала проти такого руху. Що до сего

остатиього, то унїю можиа покласти в досить близьку ана­

льоtію звеликоруським росколом, але стою ріжницею, що

в північно-східнїй Руси церковна реФорма йшла в напрямку

зверху вниз і через неї відпали від церкви люде нижчих

і найтемнїщнх верстов суспільности, а в полуднево-західній

Руси вона йшла знизу вгору і через неї відпала нища врар­

хія. Аби судити про дУйсні розміри західно-руського роскола,

треба тямити, що хоть на БерестейсЬІ\:ОМУ соборі партия яв­

них прихильників унУї була дуже малочисленна, власне до

неї належали тілько: митрополит, пять епископів і при них

') Исторін Русской Церкви, иитроп. Макарик, ІХ, ст. 653 -673.

- 72-

усего три архимавдритп, тим часом SK на боцУ православіи

6ули: два епископи (львівський і перемиський), девять архи­

мандритів, два ігумени і при них поверх сто сьвnщенників

і черцїв, - але ще рік' перед тим чисельні відносини обох

партий були трохи инакші: від 1591 до 1595 р., коли унїю

лише. приготовляли, на ї1 принятв заявили формально свою

згоду в с У західно-руські архиєреУ й запопадливі ще нУж инчі

заходив сп коло иеУ той са~lИЙ владика Гедеон Балабан, що по

TODIY так енерtічно осуджував ~Y на Берестейському соборі і

окрім того, зберіг ся документ із 1595 р. - зобовязанв під

присягою на унУю, що підписали пять аРХИ~lандритів та iГY~le­

нів і поверх сорок протопопів, черцїВ та сьвященників, -і знову межи нимв подибають CS люде, що по TO~IY виступали

в рол'і оБОРО8ЦУВ православія, як напр. київо-печерський архи­

мандрит Никифор Тур, супрасльський архимандрит Илярион

Масальський і и. 1) Нема сумнУву, що партия прихильників

унУУ серед духовенства справді була далеко численнїща, але

в рішучу мінуту ряди її дуже зрідли під впливом спільного

відпору против унїУ З боку сьвітських людей, при ЧО:\IУ, зві­

етно, не всУ, що відступили від унУі, зробили се 30 щирого

переконаня. Власне через отсю хиткість переконань і було

можливо те, що по тому богато духовних незвичайно лехко

зраджували православів та переходили на унїю.

Берестейський собор був актом остаточного розриву межи

двома напрямками, що вже давно були зазначили ся серед

західно-руської церкви: клврикально-врархіЧНИ~1 ісоборним.

lIерший с тих напрямків, SKO везгідний з духом православія,

тепер віддїлив ся від неро і пристав до своєго натурального

спільника - латинства, 'думаючи при його помочи швидче

або пізнїще взяти верх над напрямком противним йому. Та­

кий, на нашу думку, внутрішнїй З~1Исл подУй, що стали ся

в Литві й полуднево-західній Руси зараз після Берестейського

собора і характеризують ся загальним іменем - епохи бо­

ротьби між унУвю та православівм. Правда, характер сеї 60-ротьби инодУ комплїкував ся вмішанвм до неї польського

правительства, що дивило ся на унїю зі свого, державного

поглsду і переводи.1JО Ії SKO полїтичний спосіб, що міг КОЛИСЬ

') АвтЬІ Зап. Россіи, т. ІУ, пр. б8.

- 73 --

,lXовести людність західно-руських країн ~o релїtійної, а чер~а

'l'e і до нацuональної злуки з пануючою, польською Hapo~Нl­

~тЮ. Але коли l\ІИ, полишивши на боцї lJOльсько-католицьке

вltlішаН6, звернеlllО увагу виключно на внутрішнї відносини

воюючих сторін - увїятської та православної, то в іх обо­

рільних сунсречках ообаЧИl\JO продовженв боротьби, що по­

чала ся давнu неред остаточним РОЗРИВОlll межи НИl\ІИ, коли

обі сторонї бу_'1И тілько двома ріжними напрямками серед

одного й ТОГО самого церковно-суспільного оріанїзма. Роздїл

на два обряди uOllIir лише TOl\IY, ЩО обі сторонї ріжче роз­

ltIежиЛИ точки вза6l\ІНUЇ стичности і більше означено СФОрllІУ­

лували свої основні прінціпи. Унїя стала тепер зверхнїм сим­

волом, що визначав систеl\IУ повної 6рархічної веЛИКОl\10ЖНОСТП

в церковних справах, котра ЦЇЛКОl\1 виключала право вірних

на саl\юозначеН6 в справах віри та самоуправу в справах

церкви, яко релїtійно-суспільної орtанїзациї. Система ся була

лише ПРИК.'JаДО~1 до сфери церковних відносин загального олі­

tархічно-шляхетського прінціllа, що здавна панував у поль­

CbKilll СУСIJільніl\І побутї і а усьпіХ~)l\l був тодї защеплюваний

ва ЛИТОВСЬКО-РУСЬКОl\IУ ірунтї; ось ЧОl\IУ унїя, не вважаючи

на первістну малочисленність її явних прихильників та на за­

гальне обуренв, з яким зустрічено в західно-руськім сьвітї ЇЇ

появу, не Вl\lерла перед часом, як сего бояли ся саlні като­

лики, що чули її очевидну безпідставність, але мало-по-малу

до неї стала хилити ся та піддержувати її та сама руська

шляхта, котра ще так недавно кляла ся на Берестей­

СЬКО;)ІУ соборі, що буде всяким ЧИНОl\І противитися ся їй. Про­

тивно, православів лишило ся СТЯГОl\1 цеРКиВНОГО соборного

ладу, основаного на ввангельській ідеї загальної рівности вір­

них, яко членів церкви, без ріжницї їх станів і становищ

у нїй, і по духу дуже близького до того безстаново-громад­

ського ладу, щ() колись був основою суспільних відносин

У полу дне во-західній Руси і тоДї саме його остаточно вити­

скав чужий, польсько-шляхетський лад; ось ЧОМУ щирі обо­

ронцї православія, що клали за него свов майно, волю і на­

віть ЖИТ6,виходили ве так із західно -руського панства, що любило більше хвалитися ТИТУЛОl\1 оборонцїв православно'l

церкви, нїж дїйсно їу боронило, як із нижчих станів: міщан,

нижчого духовенства і простого народа в особі його предста -

- 74-

вителїв козаків. Аби добре з'ілюструвати ваші тези, ва&! треба би розглянути докладно заходи унУятських врархів на полУ розпростореня УНії, 'І'х обурюючі насильства над давнї­щити своУми противниками - церковними братствами, міща­вами, православними сьвященниками, і взагалї чисто зверхвУ,

СИЛУЮЧЇ способи, за які вони любили хапати ся, аби піддати собі каждого, хто не належав до шляхетського стану і не

хотУв призвавати над собою їх врархічноі власти; але се

відтягло би вас надто далеко в бік, а через те ми лише по­

кличемо ся на полвмічну лїтературу того часу, ун'І'ятську

і православну, бо в ній найяснУще сформуловані т'І' самі

основні прінціпи, яких о6і сторонУ держали ся і в сво'l'х по­

ступках. Які ж то були прінціпи? Коли виключити з полє­

Dtiчної лУтератури теольоtічні росправи про доtDlатичні незгоди

межи праврславівм і унївю, тай історичні дослїди про долю

фльорентивсько'l' ув'І'ї на Руси в ХУ-ХУІ ст., то покаже ся,

що решта полвміки зводить ся головно до спорів про Dlежі

церковно·єрархічної власти та про право участи сьвітських

людей у справах віри і церкви. Так, у першіDІ uолємічнім

творі, написанім для оборони унїУ, й справленім проти захо­

дів православного Берестейського собора, 'що .відкинув ту унїЮ

та скинув її винуватців·врархів, ва водять ся ось які ПОГЛЯДИ ~

що собор є трибунал лише ОДНИХ епископів і окрім них вУ­

хто инчий не повннен мати на нУм голосу і що право розгля­

дати науку віри належнть ВИКЛЮЧНО дО вищоУ духовно'l' вла­

сти, а зовсїм не до сьвітських людей, котрі обовязані слУп!}

вірувати всему, чому навчають 'І'х пастирі; що сьвіТСЬRі люде

нУколи не можуть бути судиями поступків своїх пастирів, навіть

і тодУ, коли6 остатн'І' самі' помиляли СЯ, бо й тут вірні не увільнені від 060ВЯЗКУ 6еЗУDТОВНОГО ПОСЛУХУ їм j і що нарештІ

иuжче духовенство, сьвященники й чсрцї, подібно як сьвітські

люде, не можуть брати участи в соборах і розбирати поступки

своїх . аРХИllастирів 1). У відuовідніl\І творі православних', славнім "Апокрізісї" дуже скусно збивають ся с'l' папістичнї

погляди й еверtічно боровить ея противні 'І'м со60рні понятя

') "Описанье в Оборона с'Ьбору РУСКОІ'О Берестеltского". Руський текст

cero тнору видано в ВИЛЬІІЇ, 1597 р. Автором його бун sвїСТНИЙ пропові­

)lНИI! і вчеllИЙ, єзуїт П. Скар1а, жоть КlІи_ка БУJ/а видана аПОlІl"мно.

75 -

оравос.лавноУ церкви. Особ.7lИВС сыtіливоo розвивав й боронить

аВТОР "Апокрізіса" тезу про участь сьвітських людей У спра­вах віри. ПОКЛИКУЮ'lИ ся на сьв. писы\о Й основуючи сл на

переказї й практпцУ вселенськоУ церкви, він присвоюs, сьвіт­

сЬКИl\l ЛЮДRМ У найширших 1\1ежах право участи не лише

в ввборі й судУ вад усїми ДУХОВНИI\ІИ особаl\JИ, але й в роз­

глядУ Aotlti віри, с правом голосу на соборах, що чинять

церковний суд і ухваляють церковні озна'lеня віри. Доктріну

противників про обовязки вірних не розбвраю'lИ вірувати

всему, чоltlУ навчають пастирі, автор "Апокрізіса" дотепно

зве жидівською доктріною, кажучи, що "такий наказ міг

вийти не від християнських учителїв, а хиба від жидівських

рабінів, котрі, IJонаписувавши n талмудУ купу дурних і нїсе­

вУтних видумок, наказаJJИ Жидам не розбираючи вірити всеltlУ

TOI\JY під загрозою проклятя"; ПРОТИВНО, на ЙОl'О погляд,

вірні мають безперечне право розбирати, 'ІВ годить ся З сло­

вом божим те, ЧОI\IУ навчають пастирі, перестерігати й на­

розумлювати остатнУх, коли вони ПОI\ІИЛЯЮТЬ СІІ або поступа­

ють беаправно, а в разУ потреби віддавати злочинних врар­

хів на соборний суд і присуджувати на скиненв; бо хто мав

право вибирати духовні власти, той I\lОже й скидати Ух l ).

Унїятські писателУ заявили, що автор "Апокрізіса" вретик,

а ЙОІ'О погляди протестантські ; але тї самі погляди, з біль­

шою чи Dlенчою означеністю, повторяли й инчі, без сумнїву

православні ПОЛ6ltlісти, і сучасні, і пізнїщі, від незвістного

автора "Перестороги" до "llалУнодиї" 3ахаРПІІ Копистенського. НарештУ 1\IИ 1\lа6ltlО твори одного православного ппсате.7lЯ toY-ж

епохи, котрого вже нїЯКИnl ЧИНОI\I не ItlОжна підозрі вати за

прихильність до протестантських AYI\IOK: рО3Уnlівм(] украУн­

ського 'lерця Івана Вишенського, що подвизав ся в кінці

ХУІ та в початку ХУІІ ст. в однім аеонськіаl манастирі

й відти присилав на Україну сво'і справдУ "соборні " послания. Він не був ученим теольоfом, писав своУ послания в просто-

1) "Апокрисис'Ь ВJlьбо отпов1Ідь ва квижки о собор'h Берестеitско){'Ь,

чрЄЗ'Ь Христофора ФИ.ll8J1ета (псеВДОIІЇИ) ВРИХ.ll1l дава", Сей твір те-в видано

в двох мовах: у по.llЬСЬКій 1597 р., у ВВJlЬНЇ, та в західно-руській без 08на­

ченя року it місця видаВІІ. 3догадують СН, щО руський текСТ надруковано

]І к. Острозі, не пізнїще 1598 р.

6 1687-1

- 76-

народнУм дус'і і без сумв'іву вірнУще нУж ивчі пвсателУ вира­

жав думки й настрій середнУх кругів ТОД'ішньої правuслаВНI)Ї

суспільвости: дрібноУ ШЛЯХТИ, міщан і нижчого духовенства.

Пильно слїдячи 3 далекого Аеона за всУм, що відбувало ся

тод'і в ЙОl'о батьківщинУ, Вишенськвй прочитав книжку Окарtи

"Оборону Берестейськоl'О (унУятськоI'U) собора" і, збиваючи

клєрикальні тенденциї УУ автора, старав ся показувати в сво­

'іх посланиях ТЇ самі погляди, що й автор "Апокрізіса", але

Формуловати Їх іще сы'іливіщеe й різче. Боронячи право

сьвітських людей ва самоозначенв в справах віри, він ось як

обертав ся до владик-відступників: "Видите ли, чого ради Русь

хулите, а Латину хвалите: яко Русь если и малое порохно

ереси В'Ь своей церквв ОТ'Ь лжеименнЬІХ'Ь паСТr.lреЙ ощупа­

ЮТ'Ь, зараз'Ь очищают'Ь в вОн'Ь И3l'Іtтуют'Ь; а у ЛатинЬІ лже­

BMeHHьre DастЬІРИ цtльrм'Ь бревном'Ь . НОВЬІХ'Ь ВЬІl)ІЬІСЛОВ'Ь зt­

ницу спасенія людскuго завалили, а проппснути и промовити

за истину немаш'Ь кому. А то чому? Для того, ИЖ'Ь ЯІС'Ь

мертви BCt ОВЦЬІ В'Ь той долинt костельного безсловесного

послушенства бревном'Ь власти паСТЬІрское привалени суть

и В'Ь нечювствt и беЗl'.'Jасіи СИДЯТ'Ь и о спасеніи своем'Ь, зба­

вени ли будут'Ь, или ни, не вt~ают'Ь, ТОДЬІсО ЯК'Ь ся кому

траФИІ'Ь безмЬІСЛНО п скотски умирают'Ь. ПЬІтаю вас'Ь, добре

ли В'Ь ТОМ'Ь латинскіе ОВЦЬІ iJИият'Ь, што -шіСТЬ1рем'Ь СВОИl'I'Ь

о правдt еваНl'ельской молчат'Ь"? Далі, 3 поводу ТОГО, що

владики згірдно ДИВUЛИ ся на церковиі братства, яко "хлоп­

ські" інституциУ, та чванили ся свовю нУби-то непідсудністю

голосови всеУ церкви, Вишенський попрікав Ух: "ЯК'Ь же ВЬІ ду­

ХОВНЬІми, а'не только ДУХОВНЬІми, але и вtрнЬІМИ звати ся можете,

коли брата своего подлtіішим'Ь себе чините, уничижаете, хлопомt.,

кожемяком'Ь, сtдельником'Ь, шевцом'Ь на поруганіе ПРОЗЬІваете?

Добре, нехай будет'Ь ХЛОП'Ь, але вспомните, яко брат'Ь вам'Ь во

всем'Ь РОВНЬJй есть, а UОДВИl'ОМ'Ь и вtрою дtятельною l'ІОжет'Ь

БЬІТИ кожемлка ОТ'Ь вас'Ь лtпшій в ЦНОТJJивtіішіЙ. И хвалитеся

ТЬJl'I'Ь титуЛОМ'Ь епископским'Ь, мовячи, яко не DІают'Ь власто

ПОПЬJ uравослаВВЬІе вас'Ь низлаl'ати, извеРl'ати о клати. Так'Ь

вtдайте: не только очи ЗДОРОВЬJе (то б то духовенство) ока

ГНИЛОl'О усмотрtти и осудито МОl'УТ'Ь И власть имают'Ь, але

и само тtло церковное, то есть 1lpocTыe христіане, по ХРИ­

стопу гласу, скверно-начальника (архиврея) извергти, осудити

- 77-

• прокляти власть Иl'lают'Ь, да не С'Ь ТЬІМ'Ь блазненнЬІМ'Ь ОКОМ'Ь

8JJИ паСТЬІреl'l'Ь В'Ь геенну вніИдут'Ь". А звертаючи ся до всУх

оравосдавних l'lешканцїв Литви я Руси, Вuшенський писав:

всякаго такого, коtорЬІЙ насвищенннчсскія стеIJень не по " . оравилам'Ь св. отец'Ь ВОСХОДИЛ'Ь, але ІІОХОТП ПЛОТСК1я ради,

8111tнія и паиства cal'lOЬ наскакует'Ь, не пріймаііте и ОТ'Ь ко­

роля даного, без'Ь вашего избранія, изжден'Ьте и ПРОf~денtте.

Не В'Ь корuлеву бо вдасть ВЬІ крестилиси, да вам'Ь дает'Ь

80ЛfШ и злод'Ьи, разбойнuки антихристовЬІ таин ники. Л'Ішше Bal\IOЬ

'6ез'Ь владЬІК'Ь и без'Ь ПUПОВ'Ь, ОТ'Ь діавола поставленнЬІХ'Ь, до цер­

кве ходити и православіе хранитu, нежсли С'Ь влаДЬІками н по­

паll1И, ве ОТ'Ь Бога зваИНЬІl\lИ, у церкви БЬІТИ u С'Ь тои ся ругати

8 православіе попирати. Не ПОПЬІ бо нас'Ь спасут'Ь или вла­

ДЬІItИ или l'ШТРОIlОЛИТЬІ, но вірЬІ нашея таинство с'Ь храненіеПI'Ь

вапов'ЬДеи Божих'Ь - тое нас'Ь спасти Пlает'Ь" 1). Ось які понити проповідували то,1'ї в захіДНО'руській су­

спільно сти оборонц'і православія супроти клврикальних тсн­

денцuя латuно-ун'іЯТСько'і парти'і та властолюбних напастей

врархів-уН'іятів. Кажучи безпрuстрастно, ['оді не завважатu,

що н'іколи ще не ФОРl\lуловано соборного прінціпа православ­

воЇ церкви так докладно, широко та сы\іливо,' як се ПШ ба­

чиltJ(J у вацітованих вище західно-руських полвl\Jістів, особливо

у праВОСЛalШОГО черця Вuшенськuго, що ДОХОДIJВ l\lайже ДО

відкиданл церковної врархі'і. Латино-унїятські ПlJсателї вва­

жали подібні ДУl\IІШ єреТUЦЬКИl\Ш, то б то протестантськими ; та­кими-ж по части вважають декотрі з сих ДУі)lОК і теIJері­

ІОнУ православні теольоtu 2). Не НЮ\l, P03Yl'Iie ся, боронити

Ух ортодоксиЙности. l\{и завважа6l\ІО тілько, що коли в сих

думках і були краяности, незгідні с правослаВНИl'І навчаНЄl\I.

1) ПОCJIаНИR Ів. Вишенського поміщені в. нрпдоsї до П. Т. Актов'Ь Ю.

И 3ап. Россіи.

~) Напр. так часто цітовавиlt lІами автор "Иеторіи Русской Церкви",

JlОJlИПШЇЙ МОСКОВСЬКИЙ МИТРОПОJlIІТ lI1акарп!! по-просту каn;е IІрО автора "Аоо­

Jlрізіса", що віll у своїм творі "подекуди ДОllускав IІротестантські ДРІКИ,

lІаllр_ що ДО lІеllоміРIІОї участи сьвіТСЬКIІХ Jlюдей в справах вірп". \Пет, Рус.

Церк. 'Г. Х, ст. 200). Сп СЮlа думка IІрОрllвав сп в переДJlOllі Ао росиського

иереКД8ДУ "Апокріsіса" видаllОГО у 1870 р. КІІЇВСЬК_ Д)-х, АІіа;\емі6Ю. Правда,

IІрО ТВОрlІ Вllшеllськоrо подібної заllіТКIІ нам не дучаJlО сп по~пбати у наших

TeoJlboriB, 8ле, .цУllаеIlО, ее Jlllше через те, що !!ого иосданий і характера вп­

ра2ГеllИХ там думок доси lІе ДОCJIїдmувади пк треба.

78 -

ТО нема потреби бачити в тім доконче оротестаН1'СЬКИй

вплив. Мн зовсУм не відкидавмо сего впливу і вповнУ "ризнавмо,

ЩО, через тодУшнв зближенв православних із протестантами,

яко натуральними іх спільниками в боротьбі прото спільного ворога - JJативства, дуже богато просьвічених західно-русь. ких людей, сьвітських і навіть духовних, повнакомляючи Са

с протестаНТСЬКИltlИ творами, а декотрі може навіть просьві.

чаючи ся у протестантських школах, мимохіть засвоювали

собі ті чи инчі понятя звідтУнями протестантства, як ее було

напр, 30 звістним теольоtом іпроповідником виленського

братства CTeQ;aHOM Зизанивм, що відкндав особистий суд

після смерти і не хотУв'~признавати Христа заступником 1). Але ж годУ подумати, або простий праВОCJ1авний чернець, та

ще й подвижник АеонськоУ гори, Іван Вишенський, що нена·

видУв шкільну науку і заклинав православних тУкати від

православних єресів, як від огню, - міг са"l заразити ся

тим, від чого остері('ав своУх зеltІЛЯКЇВ; а ТИ"І чаСОltl його по­

гляди на степень участи сьвітських людей в справах віри

й відносини до єрархічнuї власти близько сходять ся с погла­

даl\IИ автора "Апокрізіса·, але переходять 'іх різкістю свовго

вираженя. На нашу думку, се доказув лише те, що в то­

д'ішнїй західно-руській суспільности, під 'впливом тяжких пе­ремїдувань і обурюючпх насильств, що роблено в імя ла­

тино-уН'іЯТСЬКО'і врархі'lНО'! іде'і, розвиток противно'! іде'! мав

инuдУ, по закону реакци'і, характер натуги й деякої пристраст-,

ности, с чого й виходнли крайности, майже все неltlинучі

в подібних умовах, хоть може тут була певна частина й про­

тестантського впливу, бодай що до вищо"', просьвічено'і: частини суспільности. Крайности с'і. тим натуральнУщі, що православні

не мали тодУ власної єрархі'і та у своУх різких прuсудах

і твердженях про врархічну власть малu на оцУ сво'іх лютих

l'онител'!в - владик, що ПРИСТaJIИ до у нї'!. Ввесь тягар обо­

рони .православно'! церкви, що лишила ся без 6рархіУ, лежав

тепер виключно на сьвітських людях, КОТРИltl противна сто­

рона уперто не признавала на ее права; і ось, аби оборонити

1) Исторіл РУССК. Церкви, митр. Макарин, ІХ, ст. 614-615. Про ав­тора "Апокріаіса", Христофора Вронського ІІИ вже ве агаДУЄ110 тут, бо згідно

8 новіщими дос.аїдаllИ треба прианати, що він був протестант, а то соціпнин, і написав свій твір на заИОВ.ІІеН8 княз. КОНСТ. Острозького.

79 -

ое право, праВОС.'Іавві l\JУСУЛИ держати ся соборного прінціпа, вк якоря спасения, та піДНИl\Jатв свій СТІІГ як найвище. Певно, ее була дуже слизька точка, що довела до впадку між ВНЧВМ одвого з найбільше талановитих слуг та оборонцУв правосла­

.ія, Мелетил Смотрицького, котрого, після цілого рлду лїте­ратурннх і внчих праць у користь православноУ церкви, вже

вКО полоцького архивпископа, ненадУйно для всУх стала зво­

дити думка, що в церкві сУй .81> покараня Божого, ОТ'Ь дав­вого часу ДУХОВНЬ1е за волею В зданьеl\J'Ь людей CBtTCKBXOЬ по­

JПлu u не ДУХОВВЬ1е В'Ь справах'Ь ДУХОВНЬ1Х'Ь радят'Ь (управляють), але св'Ьтскіе, а ДУХОВНЬ1е только pro forma" , - і ся сьвідоміст(' зробила такий різкий перелом у його переконаилх, що він осудив свої давнУщі ПОl'ЛЛДИ, признавши в. нвх .лютерскую В каль­

вввскую" вреси, і перейшuв ва уную 1). Та ве так думали

про сю річ инчі православні врархи, що бачили в широкій

участи сьвітських людей в справах церкви одиноку певву за­

поруку П спасенил серед валя чих з усух боків бід і qерез те

запопадливо піддержували таку участь.

СправдУ, широкий приклад соборного прінціпа не лише

ие затопив західно-руськоУ церкви хвилями протестантизму,

як то прорікав колись Ипатий ІІотУй і чuго, бачить СЛ, бояв

ся Смотрицький, але п{)инУс їй велику користь і зберіг їУ ві/(

шкоди того вебеС!Іечного часу, коли вова протнrОМ майже со­

рока років була збавлена оБОР0 ви державвих прав, була вся­

ким чином переслїдувана і ДОВІ'О не мала вищоУ врархіУ. Тра­

тячи по-верха, через перехід ва увУю або ва латинство сла­

бпх і малодушних, православів кріпло в середині, множачи

й розвиваючи своУ духовві сили та сполучаючи іх для цїлей

самопомочи і служби суспільвим потребам. Церковна про­

сьвіта, котру почалв братства ще церед увївю, виразно вкорі­няли ся, не вважаючи на всякі можливі перепони, і відпо­

відио тому росли й ряди учених і спосібних слуг та оборон­цїв віри інародности. ДавнУщі братства невтомно велв далі

свою кориетну Д'іяльнїсть а рівночасно засновувано if вові братства, с котрих ГОДЇ ве вгадатв про два, що особливо 60-гато попра.цювали в користь церкви й суспільиости; братство

пуцьке, що було отворене в 1617 р. і ШВИДКО завело у себе

1) ГО.lубвв С .• ltіевск •• ИТРОП. Петр'Ь МоrИ.l(а", прuоrи ВрИ I.УІ і LVII.

- 80

греКО-JJаТИНQ-СJJавлнську школу й друкарню, та киУво-богояв.

ленське братство з його мавною по тому школою. В сій ко­

ристній ДУВЛЬНОСТD брали участь представител'і всУх станів за­

хідно руської суспільности : шляхтичі, міщане, нижче духо­

веньство і "посполитий" нарід. Незабаром на оборону право­славія виступила нона народнв сила - козацтво і зараз зро.

била йому неоцїнену прислугу сиовю підмогою в справі

обнови (в 1620 р.) правuславио'і врархіУ. І варто звернути

увагу, що коли НlJвовстановлена врархія посіла всї сво'і кано­

нїчні права, вона й не подумала обмежувати участи сьвітсь­

ких людей у церковних справах, а зараа на першім своїм

соборі, що від1ував св в Київі 1621 р. вавла за вказівку собі

ось яку постанuву: "не гнївати ся на молодших і нижчих сте­

пенем, як би вони архивреям і инчим начальникам що-небудь

наl·адували або від чого перестеріl'али, противно - ПОЗВОЛИТИ

Їм рuбити се і не вважати COPODJODI слухати менчих і від

них навчати ся; не ЙТИ аа безбожним папськпм праВИЛОDl, по

котрому, хоть би папа тьму людей тяг за собою и пекло, ІІЇ­

хто не сьмУв сказати ЙОDlУ: стій, що ти робиш! Ипатий ПОТУіІ,

РОl'оза й ИН'lі їх однодумц'і були не малі голови, а про те

предки наШІ, І БОI ато ;І них цУлком прості, зважували ся

обличати Ух без боязни. То само треба робити й усїм право­

славним/І!).

Від тод'і в істориУ укра'інсько'і церкви настала епоха відродин,

украшена іменаDІИ Іова Борецькоl'U, Петра МОРИЛИ й цїлого

ряду инчпх врархів, що сияли чистотою житя, щирістю до па­

стирського обовязку та самовідцурним дбанвм про церковно­

суспільне добро.

---------_.----------

1) "СОВ1Ітованіе о б.llаrпчестіи·. Па_ити. Кіевск. Ко.. т. І, відр;. І,

Вр. 32.

НАРИС

СТАНОВИША ПРАВОСЛАВНОЇ llЕРКВИ НА УКРАіНі віА по"овини ХУІІ АО кінця ХУІІІ СТ.

ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА.

Успіх унУї церковноУ, задумано'і польським урядом, веденоУ

6зуітамн й католицькою клврикальною партивю, та проголо­

шеноУ на Берестейськоlt!у соборі, важено ВИКJJЮIJНО з католиць­

кого ПОl'ЛЯДУ. ІІартия, котра заводила унїю, ДУltJаЛ8 що до­

сить запевнити собі підмогу IJленів вищоУ церковноУ врархіl

оравославноУ цep~BH, і рел'itійна новина стане міцно в руських краУнах РіЧИПОСlJОЛИТО'і. Навикши до остроі spapXilJHoY цеи­трал'іааЦDЇ та пасивного ПОCJIуху в справах віри низчих чnе­

вів врархії - ВИЩИI\!, і світських - духовним властям, у.l1Ь­

тракатолицька партня над'іяла св, що лехко зnомпть пра­

вомаві6 за піДМОl'ОЮ праВОCJIавних 6uископів і ItІИТРОПО­JJита; аадля такого ПОl'JJЯДУ, исї змаганя КОРОJJЯ, впnи,

вов!!х ШJJяхтичів - ревнител'ів каТОЛУЦИЗМ8, та 6зуітів ішли

виключно до того, як запевнити собі підмогу чnенів вищоУ 6рархіУ правосnавної церкви; тілько що сї змаl'анв довеnи до

JJюбої ц'іли, тіль.ко що більшість праВОCJIавних врарх:ів, пола­

комивmп ся на обіцянки всвких можливих дібр або подаючи

св перед l'руБИDJ насиnьством, виявила згоду на приввтв цер­

ЕОВНОУ унУї - Й остатню проголошено на БерестеЙСЬКОDIУ соборі,

прн ЧОDJУ думки У НПЗIJОГО духовенства не пuтаnи і ва заввн

з іх боку не звертали Ilаймевчоі уваГ0. На переконанв щирих

католпків, така новина в справах церкви, на котру згодило

~B митрополит і знаlJна більшість епископів - річ зовСЇм ви­

грана й рішена. Та тут і була головна похибка іиУцивторів

'унїї; вони не звернули уваги на те, що основна прикмеrа по­

рядків православн()У церкви бу.па в Уї соборніDl характері,

в непризнаню слІпого посnуху єрархаltІ у справах вірп та

в недостачі централїзациї в самій єрархії. Прийняте унП ми­ТРОПОЛИТО1\J і епископа1\1И не було ще доконечною вмовою успіху

сеї новини; унїя 1\JOгла бути прийнята не инакше, як піСЛll

прилюдного розсуду і по добровільній згодї всїх членів пра­

вославної церкви: духовних і сьвітських - а від такого роз­

суду унїциятори YH~'i тїкали, розуміючи дуже добре, що прu­

стою дорогою вони нїколи не встигнуть переконати православ­

них про користь і спасС'нність злуки з РвМО1\І. Таким чином

нерозумінв або відкиданє соборного прінціпа в церкві й було найвиднїщою появою ново'і вигадки, воно й викликало безпе­

рестанні появи протеста. Ставши міцно на сШ основі, пра­

вославні встигли вnдержати двовікову важку боротьбу за волю

своєї релYtійно'і совістн. Від князя Консrантина Острозького,

що поклав ясно -на Берестейськім соборі домагане допустити

сьвіТСЬКDХ людей до участи в розмовах про справи віри, аж

до поневолених українських сїльсьН'их грОltJад, що не ПРИИ1\ІаЛП

до кінця ХУІІІ ст., не вважаючи нї на які погрози своїх па­

нів, парафіяльних попів унїятів, на тій підставі, що вони на­

дані без участи й вибору параФіян, усї стани українського

народу опирають ся в боротьбі за віру на пріНl\Ї!lі соборного

ладу церкви й находять у нїм головну підмогу та невичер­

пану силу. Через те завести унїю не було так лехко, як се

видавало ся ревнитеЛЯ1\J католїцизму; реакция, ненадїйно для

них, вийшла в усїх станах у.Jtраїнської зе1\ІЛЇ і з ними, то

з кождим окремо, то з усїми на-раз, треба було вести завзяту

боротьбу і ro більшій частинУ даремну боротьбу. Перша ре­

акцил православних вийшла в тім станї, котрий і через свов

юридичнІ,) повноправне становище в державі, і через степень

духового розвитку, мав найбільше З1\JОГИ показати противенство

лєtальною дорогою: православна руська шляхта стала зразу

щиро боронити волю своєї совісти на Соймиках і соймах, де

протест православних шляхтнчів 1\ІаВ піДВlОl'У і 8 боку досить

численних шляхтичів протестантів, і з боку богатьох шляхти­

чів католиків, що привuкли за недавньої управи Жиtl\]онта

Августа до ідей толєранції в справах віри та релYtiйного віль­

НОДУ1\Іства (напр. Лев Саоіга). Більшина шляхтичів католиків не належала ще тодї до єзуітської сфаuатиаованої партії та

вважа.,а водю совісти за неві;\бірну прикмету горuжанськоУ

шдяхетсы\її волї, в імя котрої вона не допускада наСИ.1ЬСТR&

- 85-

s справах віри навіть на користь тої церкви, до котрої вона

сама на.'.lежа.'.lа. При T'aKinl настрою бі.'.lЬШОСТИ Ш.'.lяхетського

стану не дивниця, що зразу церковна унїл не могла найти

підмоги на дорозї праводавчих заходів. Противно, не вважа­

ючи на веї зt\lаганя КОрО.'.lЛ, ІШТО.'.lИЦЬКОГО духовенства та єзу­

ітської партії, перші сойnш, що ба.'.lака.'.lИ про церковну унїю,

видали постанови,. що зберіга.'.lИ ВU.'.lю совісти Й волю право·

·славної служби божої від усяких МОЖ.'.lивих адмінїстративних

наси.'.lЬСТВ: так на СОЙl\lі 1G07 р. видано inIeHenl короля ось яку .конституцію "про ре.'.lїr'ію грецьку": "Задля забеспски грецької рел1tії, що здавна корпстує сп СВОЇМИ правами, ми постано­

вляєnlО: що нїЯІШХ урядів і церковних 1I1аєтностей не будеnlО

давати H'lKonIY на DНЧОМУ праві як лише згідно з духом їх

інституций Й по звичаЯl\1 і праваПІ, потверджеНИnl нашиnlП по­

передниками, се б то виключно шллхтича:u руського роду та

чи с т () ї грецької віри, не порушуючи нїЧИ3J правної волї їх

совісти, і не перепиняючи нї в ЧОnlУ ВО.'.lї служби божої по

AaBHЇnl їх звичаяі)I.... БратстваnІ цеРКОВНИnl грецької віри пІП

потверджує!)lО всї їх права та привилеї." J) На дальшо;ну

СОЙ!)lі НЮ9 р. сІО конституцию потверджено знов, прп чоnlУ

СОЙ!)1 обіцяв вільнїщиnI чаСUnl РОЗ['лянути сю справу доклад­

нїще, а ТИПІ чаСОnl додав постанову, по котрій унїятаlН заборо­

нювано силоміць навертати на унїю духовних і сьвітських

православних, під загрозою грошевої карп 10.000 злотих 2). Волю служби божої православної церкви потверджувано і на

дальших соі1мах: 1619, 1620, 1623, 1627, 1631, 1633, 1635 і 1647 років 8); але СОЙ~ІП чим раз більше не радо розбира.'1И

релїtійну справу, відкладалп її БУЦЇ!)1 щО через нїколи, ВКОРО­

рочували текст первістної конституциї та клали на!)lісь нього

зага.'.lьні фрази про nвтихо!)шренє греЦbl\О'і ре.'lїtії" та про збе­

реженє statu quo відносин православнuї церкви до унїятської.

Нарештї, від половини XVII ст. перестають 30Bcїnl говорити

про збережене прав правuславно'! церквв, а в др>тій ПО.'10ВИIІЇ

того СТО.'lїтя починає ся ряд СОЙ~ІОВПХ постанов, справлениіі

') \'оluшіпа lеgllШ, т. 11, ст. 438-4ШJ, § 28. 2) Та~же, СТ. 465, § 14. 3) Таиже, Т. Ш. ст. 158. 1st, 217, 26:\, 32О, 345 і т. І)", ст. 52.

- 86-

у супротивний бік, себто в корвсть лк ваlШВИДIJОГО розпро­

стореuл увУі та знищевл православія. Ся зміна в характері

воЙ.ових постанов виходила зо зміпи настрою "Іаси шляхет­

CЬJcoгo стану. Чим раз більше щезали серед шляхти люде, ви­

ховані за добрих часів Жнtмонта Августа j поколїня, що на­

стали ва Ух місце, проходили 'Jсрез челюсти взуітських колє­

ііl, з котрих, замість вауки, виносили привичку до схоллсти'l­

вого l\lудрованя, латинські риторичні фрази та внутрішню ду­

хову пустоту; замісь горожанських переконань про волю со­

вісти - бодай виключно шляхетського стану - лютий като­

лицький фанатизм і слїпу віру в те, що змагаил ордена, ко­

трий їх виховав, l'арні й бездоганні. ТИltl часом як ІІаса

католицької шллхтн все більше й більше бере фанатичний на­

стрій і тратить давні привички горожансько'l та релYtiitно'l то­

лвранци'l', скількість шляхти православно'l та протестантської

мал'lв швидко. Єзуїти порозуміли, що в державі, котра склала

сл в ФОрlllУ шляхетської республ'lКП, не можна не звернути

уваги на шллхетський стан - ось чому наЙl'орячіщі місионерu,

вайталаНОВDт'lщі проповідники, ЛКDХ мав орден (Скаріа, Но­

tаюс і т. и.) ідуть навертати на католицтво шляхтичів право­

СJJавних і протестантів; там, де вони не DЮЖУТЬ поладитв

з людьмп дорослими, вони старають ся затягти д'l'теіі у свої

колвtі'l, та ВСЛRИМИ приманаltlИ: догодою, збуджуваввм особпс~

того самолюбства, повагою науки, поверховвою смирніст ю

й т. В. виховують горячих аіентів каТО1JЇЦИЗМУ. РОЗДDВ.'ІЛЮЧИ

історію лкоl'о вебудь, слк-так 8начного, західно-руського шля·

хетського року, ми завважа8МО, що в першій третонї ХУІІ

столїтл членів кождого з них навертають взуіти не ва УНЇЮt а просто на катол'lЦизм і вони стають реВНDМИ оборонцаМD

остатиього. Звісно, при сїм успіх 8зуітсько'l пропаtанди СDЛЬНО

піддержувала публична опінїя всеУ шляхти, котру взуіти-ж

підготовилв і котра сильно ваТDскала ва ріжиовірних членів.

свовго стану. Сильно зрідлі рлди православно'l шляхти в по­

ловинї XVII столУтл, зазнають нового товчка, що до решти­

віДОПХIlУВ сей стан від праВОCJJавіл: тоді доходить до повно'l

снли реакция козацького стану. Н:озаки стоять за православну

віру, та заразом вони стоять і за рівноправність станову й рі­

шучо протестують проти переваЖНОl'О становища, що займає

в Річипосполитій шляхетський стан. Оба мотиви тісво звязанї

- 87-

8 собою й раз-у-раз заЯВ1ІЯЮТЬ ся козаками; К01lИ козацька

реакция пере!)10Г1lа за Хмельницького, то, при вказаній поста­нові питаН1J, праВОС1lавні шляхтичі мусУли вибратн одно з двох:

або, лншивши ся вірними ааnoвіту предків, відректи ся від

станових привилеУв, або Д1lЯ збереженя сих привилеїв перейти

ва католицтво; з малими виїмками українські шляхтичі вибрали другий вихід, здавши реліtійну боротьбу на инчі стани. Але ті

стави ве ждали часу повного відпадеlfЯ шляхтичів ДЛЯ того,

аби почати боровити свою віру. Міщане й нижче духовенство

ори участи ще ШЛЯХТИ, концентрують свою реакцию в церков­

вих братствах. Братства ПОЗ8,сновувано в богатьох західно­

руських містах іще перед повстанєм церковної уні'і. Зразу вони

мали аа завдачу дбати про православіє та збереженв в ус'(й

чистотї християнської моральности, що дуже потерпіла через

ТС, щО шляхтичі вахопили вищі церковні посади. Патріархи

ковстантинопільські признали братства!)1 значінв зберігачів чи­

стоти церковної науки та християнської !)lОральности й забез­

печили Іх істнованв ставропіtіяльниnш грамота!)ш, що увіль­

няли церковні братства від залежности від місцевих єрархів

і піддавали їх просто й виключио лише власти патрпярхів.

TaКJlltI ЧИНО!)1 церковні братства набули велику волю змагань

і, колп настав час боротьби против унУї, вонн ста.'1И наіідїя.'1Ь­

нУщпмп і вайенерtічнУщимп УІ противника!)1U. ТИПІ чаСО!}І,

як православні шляхтичі· пробували оборонпти свою справу

промовами на СОВ!)lах і заведеНЄ!}1 конституцпй, що забезпечу­

вали ВОЛЮ совісти та служби божо'і, братства В<1ЯЛИ ся ревно

поясняти своУ!}! одновірцям правдиве розуltJінв реЛ'іtійної но­

вини, скріuляти В них .JJюбов ДО віри предків, виступати против

унІ ятськоІ та єзуітськоІ проuаtанди, особливо в тих верствах

суспільности, котрі по своєму становпщу СТОЯ.'lи б.'Jижче до

членів братств. Против єзуітських та васи.'1uянсы�хx шкіл вонп

поставили свої братські школи; против єзуітсько'( науки воно

покла.JJИ СВОЮ HaJKY й впробшІП цілу по.'1ЄltJічну .'Іїтературу,

що відбивала успіwпо :хитросклевпі єзуіТСЬКUі)ІП казуіста!}ІП

докази. НарештІ церковні братства мусУли бороти СЯ з I\Jісце­

ВПВIU єрарха!)IП, що приня.'lИ УІІУЮ; узброєні ставропіtіЯ.'lьнultllt

rpaMOTaltlB, що забезпеЧУВ8.JJИ їх самостііІність, братства ста.'1П

центраltlU реакциї, педоступнu!)JU Д.'1Я З!)lаrань унїятськпх єрар­

хїв; оБОРОНЯЮЧIІ крок за KPOKoltl у кождііІ місцевости права

- 88

свовУ церкви, братства, правда, nlУСЇЛИ нераз уступати силї;

уніятські епископи відбирали від них церкви й манастирі, ви­

ГОНЯllИ братчиків i~ Ух I'РОnІадських домів, відбирали братські мавтности й т. и., але всУ отсУ насильства вонп nl0ГЛИ робити

lІише при помочи адмінУстратпвних в.1JастеЙ і вовнно'і сили.

Що до MopallbHoro ВПllИВУ, братства тріУnІФуваllU і ЧОПІ більше

унУятська врархія переслїдувала ЇХ,' ТИllІ більшою прихильністю

користували ся вони, тим марнїщою та ненависrнїщою вида­

вала' ся унУя очам праВОСllавного народу, тим l)Іенче вона nlO­гла числити на можливість розпростореня дорогою переконапя.

ТИПІ часом як міщане і духовенство БОРОllИ ся З унУвю з'вди­

нивши ся у братства, в боротьбі бере участь іще один стан -­козаки. Козацтво се для оборони православія тота вовнна СИllа,

якої не маllИ инчі стани, без якоУ чисто моральна опозиция,

під удараnш страшенних переслїду-вань грубої сили, могла ви­

черпати своУ способи та пропасти в нерівній боротьбі, з про­

тивниками, дисціплїнованпми й узбровниnш властю та всїми за­

лежними від неУ силуваними способами. Козацтво від початку са­

nlOY появи унії став рішучим П противником ігорячим 060ронцеnІ православія; країни, заселені козаками, се стале пристановище

для членів братств, духовників і простих людей, переслїдува­

них унїятаnш або СКОМПРQмітованих через дїяльне противенство

060РОНЦЯМ YH~Y. Власти і шляхта, що хапали ся за насильні

способи в справах релїtійних, МУСЇllИ' подекуди здержувати,

бодай в декотрих руських краУнах, свій запаll супроти козаць­

кої, реакциУ, що ГРОЗИllа Ум раз·у-раз. І ті історичні nІінути,

коли козацтву BAaBa1l0 ся nІати часовий успіх, ВПllИВ його на

церковні відносини був далеко більший. Так у 1620 р. через становище, яке зайняло козацтво за l'етьмана Петра Конаше­

вича Сагайдачного, ун'!У завдано рішучий удар обновою пра­

вославної врархіУ, скасованв котрої було поки що головним

резу lІьтатом ЗnІагань католнцької парти'і. На запросини Кона­

шевича, Єрусалимський патріарх Теофан поклав новоl'О пра­

вославного nштрополита й епископів на ті ка-:едри, котрих

врархи перейшли на унІю; таким ЧИНОnJ православні вірllі ді­

стали зпов пастирів, і значінв унУатськоУ врархіУ, з nІа1l0ЧИ­

СlІенними 'Ії вірними, що заперечуваllа право на катедри у пра­

ВОСllавних епископів, БУ1l0 зведене до незавидного становища

невдалоУ проби і насильної, бозуспіmноУ, н'іКИj)J непризнаноУ

- 89-

,ахрапности. По TOI)IY, чии більше росла козацька реакция,

ІВВІ більше про падала можливість установити унїю в тнх кра­

fsax, де мало верх козацтво і· нарештУ, через успішні Зl\taганя .хмельницького, польське правительство DІУС'lло два рази (в до­rOBopax: 3борівськіl\J і Гадяцькім) урочисто відректи ся унУї,

.бодаЙ у тій' частин'l України, ЩО була заселена козаками, і ли­

,JIlИТП православію tварантиї недотикостu й волї віри та служби

,БОЖОЇ на просторони всеУ РіЧИПОСПО!1ИТОЇ. Не обмежуючи ся

~ВМИ уступками, козаки в обох згаданих договорах присилу­

вали правительство признати представител'lв православної врар­

.хіі рівноправними полІтично з врархаl)lИ латинсько'l· церкви

і допустити їх У еенат Річипосполитої. Та правительство, бувши

'в ТРУДНОI)IУ становищи, годило ся на сї домаганя проти волУ

й бажаня, воно уступаJlО доконечному ДОl\lаганю козаків лише

а огляду на часову скруту; воно було переконано, що обі­

цянки його незбутні й неможливі. Сильна клєрикальна партия

та аовсїм уже тод'! відданий їй шляхетський стан готові були

радше знищити тату державу, долю котрої вони мали в ру­

ках, ан'{ж бодай трошечки усrупити в релїtійній справі або

:l.оть на крок ПОСТУПІІТИ назад що до като.'шцького прозеЛЇТИЗJ\lУ.

Через ее, натурально, уступки правительства l\JaЛИ значінє

лише пусrих обіцянок і договори, зараз після їх заключеня,

.JIОl}lлено. Ясна неі)lОжливість уладвти рслїtійні та социяльні

відносини в Річипосполитій заставила козаків шукати заuезпекu

'своіх прав за її nІежами.

Таким ЧІШОI)І католицький і становий фанаТUЗnІ польсько'!

суспільности ПОnlю'ав ПОЛЇТUЧНОDIУ з'єднаню Руси. Лвше деяка нерішуqість росийського правительства в ПО.'10ВИНЇ ХУІІ сТ.

була причиною, що справа про се з'єднанє, тай справа про

lстнованє церковної унП не була до решти рішена ще тодї j

лише через сю нерішучість Річпосполита втратила тодї за свій

прозеЛУТИЗDI тілько незначну відносно частину руської тері­

торії, що належала 110 неї. ПокористуваRШО ся добрістю ро­

спйськоl'О правuтельства, уряд РічUlІОСПОЛОТОЇ сиекав св біД0

уступкою лївого береІ'а Днїпра; та.за те після Андрусівського

ДОІ'овора польське правительство і суспільність рішилu ся пе­

ревести завзято й непохибна раз задуманий плян у тій частинї

руської теріторії, що лошила ся в їх руках. Перевести-ж сей

.ІІ.'І8Н було лекше тепер, ан'lж у кінцУ ХУІ столїтя. В~утрішнїй

-90-

склад суспільвосто в руських країнах змінив ся значно і змі" ся вийшла ве в користь православія. lIравославна шляхта по.

католичила сп в першій половині XVII ст. до того, що в дру,

І'ій половинУ сего столїтя вже не богато шляхетських родіа

держали ся віри своУх предків. Воно чинили вїкчеltlDУ менчість на провінциональних соймиках, а в декотрих кра"нах (на пр,

у Чорній Руси, в lIодільщині) пропали майже ЗОВСЇl\I. Але не лише шляхти ве стало в рядї оборонцїв православія - ко'

зацтво, що lІИШИЛО ся ва правім боцУ Дніпра, щезло так само

швидко після АвдрусіВСЬR:О['О договора і польське правитель­

ство МОГlІО, на рештУ, взяти ся за заведенв увїї, не лякаючп.

ся грізноі для Hero узбровноУ реакциУ. Справді від Андрусів­

ського договора в реліtійній справі бачиltІО крутий звороr і в праводавстві і в житю. Церковну новину, котру були по­

кинули ва якинсь 'Jac і котра наткнула ся на поважні пере­

пони, ставоть уряд державною завдачею - звов для шляхет­

ської суспільности вона представляє широке поле, де шляхтичі.

старають ся, з повною сим pa~OM безпекою для себе, покавати

ревність до релYtійного прозелУrизму. Тим чаСОl\1 оБОРОНЦ8МIl.

православія лошають ся лише ті стапи, що займали найнеко­

ристнУще становище в Річипосполитій, не l\lали ,ЗОВСЇltJ ПО.'1ї­

точних прав і користували ся горожавськими правами в дуже­

обl\tеженіltt розмірі. Се були: православні сьвящеННИКIJ, I\Jіщане

і селяне.

Від Андрусівського договора ми бачимо різку ЗDJіну в ха­

рактері польського праводавства що до ВОJJЇ православної віри:

постанови соймів, що забезпечувало в початку СТОJJітя сю во.

лю, відвертали ся від рі шеня справи в серединУ, тепер висло­

вляють ся різко в користь УН'іі та при кождій 1)ІОЖJJивій нагодї,.

водають постанови все біJJьше й більше ворожі для праВОСJJавіlI.

Першу постанову, в користь унП, видав сойм у 1667 р., себто рівночасно з заключенєм Андрусівського договора; по сій по­

станові духовенство "реліtіУ грецької, що пробуває в унУї", увільнено на віки від усїх ВО8ННИХ повинностей: "стаций, во­

дачі провіянта, додаткових стацийнвх податків, днївок, підвод

всУх взагалі воєнних тягарів і кар" 1). Се право, дане унУят-

1) Volumina legum, т. ІУ, ст. 474. ,Опіс.а:R ее право ПОТВСРДІ!В сой.

1678 р. Volum. legum., т. У., ст. 006.

- 91-

ському духовенству, було тод'і важною полекwою; рівнлючи,

8' одного боку, його права з католицьким AyxoBeHCTBOl\l і шллх­

тою, воно ЛИШaJJО православне духовенство на рі вени оподат­

кованих станів: міщан і селян; з другого боку воно було звя­

зано 8 важними матеріЛЛЬНИl\JИ і моральними користлми: повна

недостача дисциuлїни в польськім війську, саМI)ВОЛЯ шляхти,

що його склада'ла - робили сrациі неминучим жерелом знищенs й безчисленних кривд для господаря. Шллхтичі, що ухвалили

се право на СОЙl\Іі, РОЗУl\lіли дуже добре йогозначінв: при

кождій наручній нагодї вони відгороджували c~'!)ї мавтности

від вовнно'і повинности і визволенв від не'і вважали ,ОДНIІl\І'

із найважвїщих привиле'ів свого стану. 3а еим перUiи~ KPOKOl\1 польські Сойми стали видавати инчі постанови, все б~льwе й

більше ворожі Д.'JЯ православія: так в умови, зберігати котрі

прпсягав новий король, себ то в расіа conventa, заведений був уступ про православів. По розуміню сего уступу король обо­

вязував ся при першій можливости полагодити зараз неЗI'ОДИ~

.що повстали з роаВ06НЯ людей грецької рел'itі'і" та при Til\J обіцяв "маєтностей і духовних посад грецькоУ церкllи не да­

вати людям негідним (personis іпсарасіЬпs) і не позваляти та­

ким особам користувати ся ними при відступленю" . В 1669 р. сей уступ потвердив присягою нововибраний король N[охайло

Вишневецький, і nOTil\I ЇЇ заводили і в "расіа conventa" його

наступників: Яна ІІІ та Августа 11 і). Не вважаючи на трохи темне формулованв уступу, не важко догадати ся, що під

"успоковН6l\1 незгод" розуміло ся 8аведенв унїї, коштом право­

славія, а під "особами негідними" православне духовенство.

Численні Факти, зібрані в актових сьвідоцтвах, не полишають

сумнїву в тім, як розуміла Формулу КОРОЛ'івської прислгп

шляхетська суспільність і лке поступованв в релїtійній справі

нака8увано КОРОЛЛl\І, инод'і особисто, подібно Августу ІІ, ЩО

хилили ся до толвранцвї віри та пошановку волі совісти своУх

підданих. При тім, одночасно з наведеНИl\І вище УСТУПОl\І,

управодавство війшла друга постанова, що дуже виразно

означувала погляд польськнх шляхтичів на "незгоди грецько'і

релїtі'l": в 1668 р., конФедерацил tенеральна, в руки котрої

') Volumina legum, т. УІ ст. 14 і l·Ю та т. УІ, ст. 15. 7 1687-1

92 -

~ часї меасикоролівя перехо~ила праводавча власть, ухваЛИла

-ось яке право: "Аріяне й відступники від католпцької віри, що перейшли ва инчу віру, не повинні користува~о ся опікою ,соitмових КОНС1'ИТУЦПЙ, що забезпечують волю віри .... до аріян треба прикладати даввУще видані про них права, ва перше чив вебудь до)))аганв про се; названих же вищс відступників треба

'карати прогнаН6))) із батьківщини, колп провина їх буде доказана

.судовою дорогою" 1). Ще різчиіі характер мають постанови сойму 1676 р. На

'нУм ухвалено знпщити остатнв забороло православія - цep~

ковні братства. НайважнУщий привилей братств був у так на­

-зиваних ставропіtіяльних грамотах, дарованпх YJ)t ріжних часів

константинопільськпми патріархаl\Ш. На основі сих грамот

братства були вийняті з усякоУ залежности від місцевих епи­

-скопів і мптрополитів і піддавали ся просто духовній власти

патріарха. Тепер, коли епископи ))югли або перейти на унУю,

або бути заступлені унУятаl\JП по наказу короля, незалежність

від них, що забезпечувала самостійність братств у справах

віри, чинила для остатнїх питанв х.итя або смерти. Сойм звер­

нув YBal'y на сю tарантию, що здавна аабезпечувала бра'rства, й аважив ся знищити УУ. Ухвалено право, по котрому ставро­

піtіЯЛЬНИl\1 братствам ааборонювано 'l\lати зноЬин~ з патріархом і полишатп на його рішенв справп, що доторкали ся віри~

Братства l\lУСЇЛИ піддати ся l\1ісцеВИl\1 епископам, а, як би ис

хотУли сповнити сего домаганя, то l\1УСЇЛИ подати спірні рел'l­

І'ійні питаня на розсуд цивільних судів - "д'hло невнданное ОТ'Ь начала B'hKOBOЬ", по словам Боленського братства 2). Окрім того сойм. ухвалив норму, по котрій заборонено православним

усУх станів під ааl'РОЗОЮ кари смерти й конфіскати ))1автностей

{sub роепа соl1i et confiscationis bOl1orum) виУжджатп аа гра­

ницю РічипосполптоУ або приУжджати ізза границУ; староста))1

і комендантам пограннчних кріпостий поручено було слТдоти

аа сповнеН6))1 сего права. Сопм мотивував свою постанову вка­

аанваl на те, що буцім-то православні .під претекстоiU справ,

1) Уоlиmіпа legum, Т ІУ, СТ. 48~.

2) АрХИ8'Ь Юго-3ападной Россіи, ч. І, Т. П', Вр. ХУ, СТ. 29. Volumina legum, Т. У, СТ. 180.

- 93-

котрі доторкають ся ре.л'itіЙних інтересів греко-русько'і церкви,. виУжджають за ['раиицю до константинопільського патріарха,.

і там вони авіщаЮТIІ ворогів (Турків) про стан справ у РЇчи-

·осполитій .... бо патріарх живе під властю ворога хреста Гос­БОДНЯ". Шд сим фантастичним претекстом аахована була дуже·

поважна ціль - ааборона виїзду аа границю не лише перери­

вала можливість аносин церковних братств іа патріархом, вона

йшла до ани щеня праВОCJJавно'і врархіУ; маю'lИ на думцї по­

чати знову справу встановленя церковно'і ун'іі, правительство

хот'іло ЙТИ давньою дорогою Й почати справу переговорів а пред-·

ставителЯl\1В ВИЩОУ. ДУХОВНО'і врархП православної церкви; ра­

хуючи ва успішний xi~ сих переговорів, сойм аабороною ви­

Узду православних аа границю і при'ізду Ух відти забеспечував;

ве лвше роалад православноУ врархі'і, але Й взагалї усуненв

всего клира; коли православні епископн ще раа перейдуть на

увію, то, при· відокремленю православія в межах РЇчипоспо­

литоі, веможливо буде обновити відпавшу врархію подібно·

тому, як се ЛУ'lило ся 50 років перед ТИ1\I, за Сагайдачного;: коли-ж православна церква буде збавлена епископів, то ніКОМу

буде виеьвячувати сьвященників, і лвшать ся виключно ста­

вленики увУятських епископів; таким чивом сьвітські люде

лишать ся без духовевства і церков і, хотя-не-хотя, перейдуть.

ва уи'ію. Що. ваведена вище ухвала сойму була початком до

вказавого пляну, доказали дальші подУУ - зараз після сего

сойму правительство війшло в переговори а православними.

епископами, а через 3 роки вже скликано в справах уип

Люблинськпй з'їзд.

Не можемо означити ДОlсладно, коли правительство по-·

чало переговори з епископамп, але ясно, що ся справа була

в звязи з ухвалою сойму; уже в дальші1\1 1677 р. во ва дала

декотрі плоди; серед врархів православних вайшли ся люде,.

готові, задля пол'іпшеня CBt>ro осоБИСТQгостановища Й вабутя власти, повторити штучку 1І01.''ія й Терлецького. ГОЛОВВИI\І про­

відником ново'і комбінациї виходить львівськвjt православний

епископ - йосиф Шумлянський, коло него tрупув ся неве­личкий кружок ДУХОВНИХ і сьвітських людей, готових поділити

а вим і відступиицтво і надгороду; по збережеИИ1\1 документа1\1

1\IИ 1\lОжеl\JО вказати ве лоше особllСТIІЙ склад кружка, але й

ті надгороди, КОТРОХ добивали ся 00['0 'Jлени за згоду принято.

- 94-

.УнІю. Окрім Шумлянського ItJИ находимо il\JeHa: !ннокеПТUI!

Винницького, Hape'leHoro епископа llереМИСЬКОl'О, котрий до­

Mal'aB ся, аби після прийнвтя у Hfi, правительство признало

ЙОГО унїятським переltlИСЬКИМ епископом, скннувши з тої ка­

тедри унїята Івана Малаховського j да.пї заввив згоду на унУю

.ігумен Л'існвнського манасторв, Сильвестер Тваровський, до­

mагаю'lИ С8 зрештою за дану згоду богатої Овруцької архи­nJандриУ. Ун'ївський архимандрит ВарлааВl Шептицький те-ж .давав ЗІ'ОДУ ва унУю, під умовою зробити його коад'ютором ХОЛ1tІСЬКО'ї єпархіУ. Нарештї, де котрі сьвітські люде, по біль­шій lJастинї міщане, '1лени православннх 'братств: Василий

'КореНДОВИIJ, Жураковський, МОS:РИЦЬКИ8, КручкеВUIJ і Тер.

навський з'обовязували ся прийняти унІю 8 намовляти до того .uнчих, під умовою, що правительство дасть їм на соймі ди­

пльоми на шляхетство. Уже в 1677 р. Шумлянський іменем

усего кружка звернув ся до папського нунция з зав вою го­

товости прийняти ун'їю та зараЗОItІ він подав проєкт із дома­

танямu тих уступок і надгород, котрих добивали ся члени

кружка за свою участь у справі відновлеuп унїї; згадавши

про домаганя своїх товаришів, Шумлянський, звісно, не забув

.і за себе j він домагав ся, або в ЙОl'О руки віддано, не вва­

жаючи на ун'їятського митрополита КИПРІяна Жоховського, всї .1\Jавтности, що належали до КиlвськоУ ItIИТРОПО.пї'і, та окріВІ

то)'о, аби, 80ВІУ признано мавтности яко Львівському еписко­

ПОВIJ, аби папа назначив вому від себе окрему грошеву пен­

сию; окрім того він домагав ся посадн Ка'fво-печерського ар­

ХИDlандрота, себ то доходу з мавтностей Ки'fво-печерської лаври,

.що лишило СЯ в межах Річипосполито'ї. Що до способів роз­

простореня унУї, то Шумлянськвй вказував на доконечність

·поступати, по змоз'f, осторожно і по-тихо; Вlіж ИНЧИВl він ра­

.Див, аби латинські духовні не показували ся, бодай зразу,

в православних церквах, прuлучених до унП тому, аби не

.БУ.'10 народнього розруху, аби вбільшити дисціплїну унїптсько'і

церкви підданвм епископам Васи.'1ИЯНСЬКИХ манастирів, котрими

орудував окремий протоаРХИВJандрит, і аби зразу не відпра­

;влято, під претекстом недодержаНIІ канонїчнох правил, пара-

95 -

.фіяльних сьвященників, але мало-по-малу обсаджувати по­

рожні посади людьми п~вннми І). Пропозицию Й провкт IllУDІЛЯНСЬКОГО закомуиїковано ко­

рОJJеви і він поклав покористувати ся ними ДЛЯ остаточного

Jстановленя ун'і'ї. Не знавnlO, чи вбільшив Шумлянський по­нвтв про вплив свого кружка, чи сам король надав йому не-

8вичайне значіив? досить того, що він задумав зараз же взяти

ея 8а справу, залишнвши навіть тоту осторожність у веденю

іУ, що раднв сам ШумлянськиЙ. В осени 1679 р. оповіщено

королУвський унїверсал до духовенства й сьвітських людей як

православнuх, так УН'іятів: король домагав ся, аби вони з''іхали

ся 24, с'їчня 1680 р. на врочистой з''ізд до Люблнна, задля того, аби скінчити на публичнuх зборах 'справу про рел'іtійну не­

згоду. Окремі запросини розіслано вищом духовним, урядни­

кам і ставропіtіяльнunt братстваDІ 2). Очевидно, король' думав,

що ШУl\1ЛЯНСЬКИЙ досить приготовив православних, і над'їяв ся,

що на з'Уадї вони без протесту приймуть ун'їю_ Через те ко­

роль, тай звіщені ном ун'іяrи старали ся надати з'їздови по

ЗD10З'і uільше врочисту обставу. Тим часо:и факти не виправ.­

дали 'їх надї'і. ПраВОCJJавне духовенство й братства не лише

ІІе годило ся прийняти ун'ію, але й не підозрівалu про Їстно­

ванв вигадки ШУМЛЩJСЬКОГО .. А про те, віщуючи щось негарне, ВОНІІ не ПОЯВОЛІІ СЯ' на з'їздї. 30 спису людей, щО ПОЯDИЛИ ся, зроблено[·о УНЇЯТСЬКИl\1 l\1ИТРОПОЛИТОl\1 Жоховським, дізнавDІО СЯ,

що уа з'їзд'! з православного духовенства не було нї ОДНОl'О

епнскопа - появив СЯ лише: намістнпк МогилУвського мана­

СТllрЯ - ВО.'JчацькиИ в товаристві кількох сьвященнuків і то

впключно з осторожиости - абll, заявввши свою присутність, не

накликати на православних відвічальности за непослух коро­

Л'івському наказови 3)_ Унїятське духовенство, що з''іхало ся

в величезнім 'Інсл'! до Люблuна, урочисто отворило з'їзд, не

звертаючи ува['о на неприсутність православних, але ревність

1) Архив'Ь Юго·Западноlt Россіи, Ч., І, Т. ІУ, при ХХlС, СТ. 39 і ХХІ\',

і:Т. 43-46. 'nитовская церковная унія, КОЯ.ІІовича, Т. 11, СТ. 422-424 (ПРИМ. 326).

2) КОЯЛОВИЧ - также, прик. нри 327 і 328, СТ. 424 - 427. Такие Арх.

ЮГ0-Зап. Россіи, ч. І, Т. ІУ, нр. ХУІІ, СТ. 31. З) КОЯЛОВИЧ, Т. 11, СТ. 4211, Лn~АТ()К, вр. 329.

- 96-

його спинено; в самой день отворе ня з'lзду дістали листи від короля І папського нунцив,. що ааставили уніятів роз'їхати CJl домів: король під ріжнима претекстаnJИ наказував з'їздова пе­ревести своl засУданя ,до Варшави, а папський вунций заборо­вяв каТОЛВlсам і увіятам почивати з православнвми публичну

суперечку за віру 1). Така швидка BnJiHa в поглядУ короля на ввачівв в'Узду, стала ся через те, що він ва решті пороаумів

похибку, що виходила в 101'0 поквапности і розголосу, ЩО він

старав ся вадати справі, вадУючи ся на надто лехкий успіх;

з похибки вивели ЙОГО Факти, що ве позволялu СУnІнїватн СЯ

в їх значіню: православві не лише не появплп ся на з'їзд І

але встигли представити королеви справу в nравдивіltJ ЇУ ста­

новищи j остатнв зробили депутати Луцького православного­

братства. Слухаючн королївського ваказу, луцькі братчики

вибрали в межи себе депутацию, але. вови дали де иу татам, під

прислгою, інструкцию, ЩО Й не допускала думки про злуку

в УВУ6Ю. Депутати ПрИСЛI'ЛИ, що вони вмаl'атп муть в усїх си.'}

"до вбереженя цїлости церкво сьвятої восточноl, котра слухав чо­

тирьох східнпх патріархів, і що вони, не лаКОDIЛЯЧП ся анУ на ла­

ску, анї на обіцянки, анї на DодарКIJ, не уступаючи страхови на­

віть карп смерти, боронити муть усі доtми й обрядп,від великого

до tиаЛОI'О, нїчого не додаючи анУ пропускаючи, в тій Формі,

як вони встановлені в праВQславній церкві й виложені в ін­

струкциї, зладженій братством ~. ДепутатаnІВ вибрано найзнач­

віщих членів братства: княая Вацлава Четвертинського, пер­

вого брата православиого луцького еиископа, а потому Київ­

ського ltlитрополита, Гe~eOBa Четвертинського j брац.лавсЬf~ОГО­підстолїя, ДаНИ)Jа ~paTKOBCЬKOГO (нокараного на смерть 22 рок о після того за вірність православію ) та киУвського чашника, Ан­дрея Гулевича. Інструкцою для пих підиисало 35 православних водинських шляхтичів 2). СУ підписи, тай склад депутацuї ру­

чоли за те, що вова буде допущена до короля. Депутати СИПІ

і покористували .ся: замісь Їхати до Люб.1Jина, вони поїхали

до Варшави, Іlоказали королеви свою інструкцию та заявили

імевем братств і взагалї православних сьвітських людей, що

І) Таllже, р;одаТRИ, при: 331-332, ст: 429-431. 2) Арх. ЮГ0-Зап. Россіи, ч. І, Т. IV, пр. XVIII, СТ. 32.

- 97-

без зносин іа патріархами і без Ух У'l8СТИ, праВОCJJавним годі

й подумати про яку небудь злагоду в справах віри. Тим ча­

~OM коли представлена Луцьких браТ'Іиків вказували королеви ва несподУвану для него перепону, той кружок, на котрий він по­

кладав усУ надУ\', не був у силі піддержатu на з'\'здУ задуманої

справи. Межи ТИ1\IИ, щО появили ся на з'їздї, не ба'lИМО ие

лиш іменн ШУ1\JЛЯНСЬКОГО, але й нУ одного з його товаришів;

появuтв ся на з'УздУ вони не могли з богатьох причин: Шум­

JJЯИСЬКИЙ, пропонуючи нунцивви свій провкт розпростореня уніУ,

не ховав, що справу треба вести тайно так, аби православні

не завважали постепенного переходу духовенства на увУю j ТИ1\l

'1асом на з'їздУ перехід пропоновано публв'ІНИЙ і врочистий,

ЩО, звісно, 1\lусіло не лише пошкодити ВСНКО1\ІУ усоіховп за­

ходу, але й вказати раз на все православним особи в їх цер­

ковній врархії, що ПОХИЛIJЛИ ся на бік ун\'ї; таким '1ином від­

разу падало сьвітло на ту мутну воду, де й думав заходити

ся ШумлянськиЙ. Окрім того, показавши свої наміри на з'Узді, Шумлянський і Винницький, мус'іли від разу стати в ворожі

відносини до декотрих членів унїятськоУ врархі'і: домагані НИ1\18

надгороди можна було Ї1\1 дати лише на шкоду ун'іятським:

1\IИТРОDОЛИТОВИ ЖОХОВСЬКО1\IУ та епuскопови Малаховському,

а остатні не думали віддати без бою сво'і бенеФіцвї й зачув­

ши про провкт Шумлянського, дивпли СЯ ворожо і трівожно

ва ЙОГО заходи. 1)

Представлена кружка Шумлявського ВDЛП.'ІВ 1\Jабуть на.

папського вунция та на короля, заставили перервати заСУД8НЛ

Люблинського СОЙ1\ІУ та зректи ся наміру перево~втв справу

унії публи'lНО; за те для потай но\' iHTPHtu ОТ!lОРЯЛО ся широке поле і тут ШУ1\IЛЯНСЬКИЙ 1\lіг розвити свої здібности. 'тумлян­

ський, довго пробуваючи в резиденциі короля - Яворові, встиг

переконати його про здалість свого ШJЯНУ і' навіть здобутu при­хильність і ніддержку Собвского в справах, де 1\ЮГЛИ у вего

вийти веПОРОЗУDJіня з унїятськt>ю врархівю. В осеви 1680 року ШУ1\JЛЯВСЬКUЙ звіСТJJВ ЖОХОВСЬКОГО про те, що тепер вів готов.

пристати до унП, ЩО він У сій справі ДОВІ'О РОЗ1\ЮВЛЯВ з коро­

лем j здобув його повну похвалу; при тому вів натякав на те,

що король заявляв вевдоволенв проти :l!{OXOBCLKOl'O "в ТJlХ прп-

1) Jbid. Вр. ХХ., ст. 37.

- 98-

годах, де l1УЙIК~ остатнього ЙІОГЛИ спиняти втихомиренв".l)

Підладивши таким 'шном справи, Йос~Ф ШУDIЛnНСЬКИЙ, Інно­кентий ВИННИЦЬКИЙ, Варлаам Шептицький і Оильвестер Тва­ровський а'Ухали ся в початку 1681 р. в Варшаві і в присут­

ности нунция ПРИЙНЯJJИ ун1ю j тут же вони поладили непоро­

ВуltJіня с представитеJJЯМИ ун'іятської врархіУ та запевнили собі

до решти піддержку правительства. Задля піДМОІ'И розпросто­peHto унїУ, ШУЙІЛЯНСЬКИЙ, в купі з уніатським митрополитом

Жоховським, зладили НОВИЙ провкт, котрий і показали на розсуд

ураду. В сїм новіЙl провкті, звісиім під назвою "modi сопсог­diae ессlеsіагпm" (способи до ЗJJагоди церКОIJ), складачі дома­

гали ся, аби правительство не лише потвердило всУ права

й привнлеі, даровані уніатам давнУйше, апе аби воно зрівнало

ЗОВСУItІ права унІятського Д)'ховенства с католицьким; вони

ДОЙlагали ся місць у сенатУ та трибуналах для унїятсыихx епи­

скопів, участи унІятського духовснства всоймиках, непідлег­

ПОСТИ уНїатів, у справах віР0, сьвітським судам і т. п. Ою за­

писку, тай провкт, уложений перед тим ШумлявськВlН, розl'ЛЯ­

ну.'1а окрема, визначена королем комісия, й виражені в вїй

ДОЙlаганя вволені були майже зовсІм, окрім таких прав, роз­

дача котрих залежала від сойму, але про вволенв котрих ко­

роль обовязав ся дбати на найближчім соіімі; всї инчі пУНКТИ

обох ПР06кtів прийняв іпотвердив коропь і сенатори. 2)

На рештї, Шумлянський подав правительсrву записку, де

ДOКJJaДHO ВОКJJадала ся проtpаЙlа дальшого розпростореня унїl.

За головну умову сеі проtpами Шумлянськой вважав тайну:

він ДОЙlагав ся, аби акт прийнятя унії ним іііого ПОЙlі 'Іни·

ками зберігав ся в архиві і аби його нї В якім разІ не публї­

ковано і доконечність таини він моти~ував ось якими вказів­

ками: низче духовенство, православні ШJlяхточі і церковні

братства зараз же сполучать ся в усї% впархіях для виступу

против унТУ та будуть противити СЯ ЇЙ до самого Ісраю; вони

можуть шукати піддержки й опіки у заграничних держав;

духовенство буде на СlІовідн скріпляти в вірі сьвіт ських лю­

дей; в краЙIІУМ разІ православні тІкати муть за межі Річипо­

СПОJJитоі навіть у Туреччину, "бо під тиранським ярмом 1'урків

І) Ibid. І/РИ. ХХ і ХХІ, ст. 37 і 38. S) Ibid. ОРИ. ХХІІІ і XXIV, ст. 41 і 43.

- 99-

,оНИ ВОЛЇти муть осїсти, RОРИСТУЮЧИ ся Tal\1 волею віри" ; пра­,ртельство-ж не найде способів на розпросторене ун\', бо при зма­

гаючім ся роздражненю 'Нічого й думати про миролюбне пере­

"оваН8, а на насильство тепер важко було би складати ся

серед воєнного часу і при загальній солїдарности всїх право­

славних; таКИl\I, чином, на AYl\IКY Шумлянського, справа, при опублікованю ЇЇ, могла би скінчити ся лише вибитєм пастирів

УНїятів. Ось чому Шум.1JЯНСЬКВЙ радив злагоду таїти, а ТИl\1

часом уживати инчі способи: рівнати в усіх правах уніятське

духовенство с католицьким і потвердити ее зрівнанє соймовою

f(ОНСТИТУЦИЄЮ; назначувати часті собори та з''ізди для унїят­}Ького духовенства і, ніби то іtВоруючи ріжницю межи пра­

)Ославієм і УВЇЄЮ, присутність на з'їздах зробити обовязковою

для православних духовних, під загрозою збавити їх посад

аа непояву; переслїдувати духовві особи, що не ЗГОДЯТЬ ся

прийняти унію, адміністративно: збавляти їх посад і прикла­

дати до них права, ухваленї про бунтівників; нарешті вжити всі змаганя на те, аби навернути на унїю православних шля­

хтичів і виднУщих людей із членів православнпх братств. І)

Польське правительство ПРИЙНЯдО сю проtpаму ЦЇЛКОl\І

і від 1681 р. ПРОТЯГОl\1 30 років проти правос.'!авія йдуть вора. жі заходи по нарисоваНОl\IУ в ній П.'lяну. Правос.'!авіє, що про·

ТЯГОl\І ХУІІ ст. успішно видержа.'іо насп.'ІЬНПП натиск, тепер

підпадає під далеко небезпечнїйшиil напад. Вороги прикрива­

ЮТЬ свої заходи тайною, недосказаltlП, нав:\шснПіIТ нерозу:нінєм

Tepl\liHiB, неясністю становища осіб і партий, вови не до:на­гають ся заl'а.'1ЬНОЇ згоди на унію й ТИlll не дають l\IОЖ.'ІПВОСТИ

публичного протесту - боротьба роздроб.'lЮЄ ся на безконеч­

ний ряд окремих пригод і окреl\ШХ аДl\lіпістративних перес.'!Ї­

дуван!> і заохот; аде і тут і та!!1 ніколи не впстаВ.'1Я6 сл на верха головна ЇХ причина: згода або незгода на унію; про­

Т'Пвно, вона старанно прикриває ся побіЧНИIІШ обставинаlllП, осо­

бистими спонукаl\ІИ, р.Оl\lагаНЯl\Ш KaHOHЇ'JНOГO права й т. п.

Православні епископи й духовні, що прпіінвлп таііно унію -ховають свое відступнпцтво і домаl'ають ся для себе помуху

від духовенства і вірних ЇВlенеlll уряду, що ВО нп діста.'lИ від

православноУ церквп.; тих, що їх не c.1Jухають, вонп судять,

:" ХХ\', СТ ..... 7.

- 100

скидають с посад не за незгоду в справах віри, а за проти_

венство властям, установлен ом православною церквою; прави­

тельство і шляхта помагають д'fяльно сим фальшивим пастирям

і поясняють свої вчинки, В разї жалоб П\lкривджених або вмі­

шаня росийського праRительства, кажучи, що воио не лише не

переCJI'fдують праВОCJIавія, але, противно, змагають до заведеня

ладу й скріпленя церковноУ власти в православній церкві на

просьбу праВОCJIавних-же пастирів. Фарисействu вкоріияв Ся

до того, що всу власти немов би то забувають ріжницю між

унїятами й православними і назви: унїя, діз'унїя, схизма зов­

сУм пропадають з адмінїстративного лвксікона майже до поло­

вини ХУІІІ. Центральне правительство й другорядні власти,

трибунали та фОДСJOкі суди, шляхтичі та їх управляючі зна­

ють лише, що в пресвuтери й сьвітскі люде "ritus graeci", але ріжниць межи належними до сеУ віри не завважують. У дуже

численних документах до того часу, нема можливости рішитн,

коли річ іде про православне, а коли про унїятське духовен­

ство і лише по пересл'fдуваНШ)J і вразам, що сипали ся на

одних людей, і по ласкам, щедро роздаваНИl\1 у користь инчпх,

ми можемо ДОі.'адувати про без'упинну, замасковану роботу

в користь унїУ.

Спустивши таким ЧИНОl\l завісу на свої вчинки, прихиль­

ноки унУї взяли ся без перепони за справу, не бояч" ся анУ

ШИР0КОУ реакци'f 3 боку православних, анї заступництва за них

РосиУ; противно, остатнв вони вміли повернути в свою користь

і вжити яко спосіб на знищене православво'f врархії. 110 Мос­ковському договору, що заключила Росия в 1687 р., польське

правитсльство з'обовязало ся не тикати православних еписко­

пій: Луцько'f, Галицьк,)'f, Перемиськuї, Львівської й БіЛОРJ'СЬ­

кої. Та при означеню сих епископських катедр воно ясно йшло

за прийнятим ним пляном поступована : 4 з них були вже

в руках тайних уніатів: Львівською й сполученою з нею Га­

лицькою орудував йосиф ШУМЛЯНСЬRИЙ, Перемиську віддано Іннокентию Винницькому, Луцька - піCJIа вибору князя Ге­

деона Четвертинського митрополитом КИЇ8СЬКИ!)1 - дістала ся

братови Йосифа Шумлянського - Атанасию. Лишила ся одна далека Білоруська впархія, котрій судило ся, правДа, з довги­

ми перервами, проістнувати до самого впадку Річипосполuтої.

'Га епископи Білоруські не були в станї вести справи право-

- 101 -

свавної церкви на всему просторі Литовсько-руських вемевь,

тим біJJьше, що воии наТRНУJJИ ся тут на перепону з боку

праВОСJJавної КиУвськоУ МИТРОПОJJїі, що не признаваJJа БіJJО­руським епископам ВJJасти навіть над найближчою Уй теріто­

ривю, як се побачимо докладнУще в оповіданю про Білорусь­

кого епископа, князя Сильвестра Четвертинського.

Знищивши таКИl\1 '.ІОНОМ врархію, зайнявши їУ впархії яко

православні, тайні унУяти покористуваJJИ ся й другою точкою

Московського AOI'OBOPY; по сїй точцУ КиУв віддано Росиї на віки - значить, митрополит православний мусУв проживати за

межами Річипосполитої й піддати ся ВJJасти Московського па­

тріарха. Сим покористувала ся, ніби то яко щирі прихильники

старuни, увУятська інтриtа; буцїм то виступаючи проти зале­

жности КиУвськоі церкви від патріарха Константинопільського,

фальшиві православні епископи стали ДО1\lагати ся відокремле­

ня від Київського митрополита та встановленя окремого духо­

вного архнпастиря, але не бажаючи, з другого боку, займати

права уніятського D1Итрополнта, що также претендував на тн­

тул митрополита Київського, вони оБDlежили ся iMeHoBaH6DI окремого нїби то ДЛЯ православних "адмін'істратора КиіВСЬКої 1\lитрополпа ; сю посаду дано, ЗІ'ідно з обіцянкою ще при пере··

ході його на унію, Йосифу ШУМJJЯНСЬКО1\IУ. Вже трохи швидче він дістав від КОРОЛЯ ДИПЛЬОJ\І на Київ о-печерську аРХИDlан­

дрію та богаті мавтности, що належали Кнівським 1\JИТРОПОJJИ­

там і Київо·печерськіЙ Лаврі, що лишила ся в межах Рі'lИПО­

СПОJJИТОУ; він користував СЯ ними до смерти (1708 р.) і пере­дав ЇХ у рукп своїх наступників по катедрі - вже явнпх

унУятів. l)

Запевнившн собі власть над православним духовеИСТВОDl,

що було в межах Рі'lИПОСПОЛИТОУ, йосиф ШУМJJЯНСЬКИЙ взяв СЯ шпарко за заведеН6 унН, згідно з нарисоваНИDI ПЛЯНО1\I. Вида­

ючи себе й далУ, без '10ла, за православного, запевняючи про

ее письменно і КонстантинопіJJЬСЬКОГО патріарха і росийське

правительство, він випрошував' Ух піДМОl'И, аби заборонити Киівським МИТРОПОJJитам Dlішати ся до У!1рави православною

1) Ibid. яри. ХХХУІ, ст. 72; ХХХУІІІ, ст. 76; XLIII, ст. 87; СХІІ, ст.

247; СХХІХ, С1'. 29%>.

- 102-

церквою в межах РічиrIOСПОЛИТОУ, бо з волУ польського правq.

тельства сю управу поручено йому. ЗараЗОltІ він, зі свого боку, змагав з усУх сил до того, аби розірвати всяку звязь межq

підданим йому православним духовенством і Н:нївською It1ИТРО.

пол'lвю : він обернув ся в окружнім письмі до шляхтичів, запро­шуючи 'іх помогти йоltlУ Й присплувати сьвященників, що зай~

lt1али параф'і'l в 'іх селах, признати над собою власть ІІІумлян­

cыогоo Й піддати са розпорядженям іменованих HHltl намістни­ків ;1) далї всУх сьвsщенників і черц'lв, що були вірні КН'іву

і не хот'lли піддати ся його власти, він проклинав, завзивав до

суду, замикав у тюрми, збавляв парафій і конфіскував їх мавт­

ности; намістники його їздили по парафіях, відбирали від сьвя~

щенників антиминси й сьв. миро, видані Кu'lВСЬКDМИ It1ИТРОПО~

литами, і віддавали с'і річи ШумлsнськоltlУ, що публично лаН8

ся над иими і плював на них; HaTOltlicTL вони видавали нові,

збираючи з сеї нагоди окрему грошеву платню. 2)

Поступаючи таким чнном, ШУМЛЯНСЬІСий мав дуже дїяль­ну підмогу від правительства, котре раз-у-раз підпирало його

власть адміністративними роспорядженями, тай горячу при·

хильність і підмогу від шляхти. Ilравительс'rво, Dїби то ста­

раючп ся лише завести гарний порядок у врархії православноl

церкви, н'lби то не роз)"міючи правдивого аначіня д'іяльности

ШУМЛ;_-ЧСЬКОГО, почало піддержувати його роапор-яджейя всїмв, залежними від него способами, в тих кра'інах, де більшість

людности була ще православна; і рівночасно воно хапало ся за

рішучі спосuби в користь ун'і'і й задля викорененл православія

там, де обставини видавали ся користн'іЩИItІИ для його цїлеЙ. Так

король почав роздавати церковні посади й бенеФіциї, що були

в його руках, виключно тнм людям, про прихильність котрих

до унП його запевнив lllумлянськвй; в актових сьвідоцтвах ми можемо вказати різкий примір такого поступованя : в 1681 р. богату Овруцьку архимандрію віддав король товаришеви Шум­лянськоrо, Сильвестру TBapOBCLKOItIY, не вважаючи на те, що

братия й сьвітські православні вибрали Овруцьким аРХИlнан­

дритом черця, вірного православію, Іннокентия Монастирського;

1) Ibid. вр. ХХХVІІ, СТ. 74. 2) Описавіе Kiebo-софіЙСltаго Собора и Кіевской гіерархіи, СТОР_ 206

і 212.

- 103-

остатн'ііі рішив ся не допускати Тваровського до посади; але

король звернув серіозну увагу на сю справу: проти Монастир­

ського, під претеКСТО1\1 приватних позвів, піднято юридичне

переCJI'[дуванв, при чому появили ся погрози' против його осо­

бвсто'і безпечности і він 1\ІУС'[О ут'[кти до КИ'іва, після ЧОГО

~ороль звернув ся з гріЗПИ1\І ун'[вер.салом до православних

шляхтичів вовводств: Киівського, Брацлавського та Чернигів­

ського, наказуючи '[1\1 не мішати ся до справи про Овруцьку

архимандрію й не піддержуватв Монастирського, грозячи в про­

тивніВІ раз'і оголосити тих, що не слухають його наказу, воро­

гами вітчини й стягнуто З кождого З вих кару по БО.ООО З.'10-

тих. Заразом король післав лист до Київо-печерського архи­

мандрита, Іннокентия rізеля, Домагаючо ся, аби він видав цер­ковні знаряди, одїж, документи й касу, що належали до

Овруцької аРХИ1\lандрі'і й були відвезсні Монастирським до

Київа, та аби потяг остатнього до судовоУ відвічальности за без­

правне буцїм то присвоєнв собі титула Овруцького архиман­

дрита. Тим чаСО1\I, очіКJЮЧИ кінця справи, він доповнив доходи

Тваровського провилевм, що позволяв ЙОВІУ весто безмитну

торгов.'1Ю сілІО в межах Річипосполитоі.1) ІІотому, після СDlертп

Тваровського, король, на реКОnІендацию ШУ1\llJЯНСЬКОГО, передав

Овруцьку архимандрію сьвіТСЬКОВІУ чоловіковп - КЛИ1\Jентию

ДО1\ІараДЗКОDlУ, не вважаючи на те, ЩО, по тод'ішн'іDl за­

конам, остатн'[й не Вlав права заіімити вищу церковну посаду,

бо не належав до шляхотського стану; а про те Домарадзкий

був вuсьвячений на пресвuтера ШУDJЛЯНСЬКИМ і зайняв архи­

ltlандрію і про вuбір його бративю сим раЗО)1 не було й бесіди. 2) Роздаючи вищі' духовні посади прихильника!1 у нї'і, правитель­

ство дбало не 1\lенче і про те, аби ті люде були по змозУ л'іпше

забеапечені дохода!lІІ і маєтностями, з другого-ж боку воно

конфіскувало при кождій добрій lІагодї майно, що належало до

нравосдавних духовних і DJанастирів. Вище було вже вказано

на перехід маєтностей Ки'[вської nштрополїї та Ки'іво-печерської

.1аври в руки Шумлянського. Сей факт бум далеко не ВИКЛЮ­

ЧНОЮ поянuю j основуючи ся на ті1\1 же претекстУ, се 6 то вка-

І) Арх. Юl'о·3ап. Россіи ч. І, т. ІУ, ;;Рll. хх\'!, СТ. 5О: ХХХІІ, СТ. 62; ХХХІІІ, СТ. 6і); і ХХХІ, СТ. 60.

2) lhitl. !Ір. XLI У, СТ. !:Ш і XL\', СТ. 91.

- 104-

вуючв на уступку КвУва РосиУ по трактату на віки, правнтель,

ство, зарав після заключеня договора, заявило, що воно вва­

жав всї мавтиости Київських манастирів, що Jlишилп ся В ме­

жах 'Річипосполитd'i, аа викантні, се б то за такі, що JlВШИЛВ ся без властитеJlЯ, і почаJlО роздавати їх, як caDIO хотїло, ріжним особам і заКJIадам; більшість тих мавтностей пере­

дано унУятам, НН'Іі подаровано окремнми ПРИВИJlеами ШJlахти­

чам; на рештУ сУ остатнУ захопили богато манастuрських мавт­

ностей без усакої грамоти й задержали Ух без перепони в своїм

ВОЛ0ДУНЮ, при чому шлахтичі звертали 1\lало увагн на те, чи

належить якась мавтність до якого Київського манастиря, 'ІВ

дО такого манастиря, що лишив ся в межах Рі'lИПОСПОЛИТОЇ.

Таким чином, то дорогою адмінїстративних розпоряджень, то

J,tорогою заХОПJlеня, в руки унУятського духовенства і шляхти­

'іів католиків перейшли богаті мавтности, що налеЖaJJИ до ма­

пастирів: КИ'іво·МихаЙловського, Кв'іВJЬКОГО Пустинно-Нико­

лаУвського, Київського Братського, Межвгорського, Дерман,

ського, Дубенського и т. и. l) При сУм ясний був намір уряду:

здавити православне духовенство матеріально j заразом манити

його до унП богаТRМИ бенеФіциами, ІДО Ух давали унУатам.

Поступаю'lП адмін'істратввно дуже рішучо в окремих прв­

годах, уряд не забував і аа загальні правні поста~ови,щО хи­

JlИЛИ са до toY-ж ціли. Так на соймі 1699 р. видано два нові

закови, що мали слУди виразно ворожих відносин до право­

СJlавія. На с'ім соймі потверджено всі ПРUВВJlе'ї, подаровані

давнїще ув'іятам і, окрім того, видано новий закон, де ааявле­

но, що лише "міщане, правдиві унїяти виключно спосібні заЙ·

мати виборні маіістратські посади", від котрих православних

ВИКJlючувано на все. На тім же СОЙDlі урядники Рі'lИПОСПОJlИ­

тої розмовляли про лад ПодіJlЬЩИНИ, вернено'і від ТурЦц'і по

КаРЛОВИЦЬКОDIУ трактату; при ('ЇЙ нагодї, озна'lУЮ'lИ право сего воввоДства, сойм УХВaJJИВ закон, по котрому православним за-

60ронено осїдати в Каменци, нарівнї з Жидами. 2) Сповняючи

-ою соймову постанову, комісия, визна'lеиа королем дла відбору

1) Ibid. при. ХІХ, ст. 34; ХХХІУ, ст. 67; ХХХІХ, ст. 78; XL, ст. 80; XLI, ст. 82; LI, ст. 106; LXI, ст. 120; LXIII, ст. 130; СХУІ, ст. 350 ~ CLXVIII, СТ. 374.

S) Vоlumіпа legum, т. УІ, СТ. 35, § 19 і 21.

~ 105

~IiCTa, запечатала всЇ православні церкви й одпу 8 них: церкву .сьв. Івана, передала ун'іятам. При с'ій нагодУ вийшла чудна ствчка комісарів із Щумлянським: остатнУй, не чекаючи. КО­міси'і, появив ся шввдче нїж і1 члени до КаміНЦ8 в супроводі

.свовї наднорноУ хоругви, і почав відбирати православні церкви в свій заряд, але зараз за ним приУхали комісарі і, не знаючи прО iCTHoBaHS його злагоди з правительством, заявили, що його

поступки безправні й присилували його забрати ся, грозячи,

в противнім раз~, ВЖИТIJ вовнну силу; по тому вони рішили від­

дати справу на рішенв сойму і потягнути Шумлянського до

відвічальности перед вовнним судом, ЯКО нарушителя безuечности

кріпостн. Звісно, після поясненя справи, лишня ревність коміса­

.рів утихомирила ся і церкви передано епископови, котрому гро­

зило розстрілянв,як би показало ся, що він справд'і православний, 1) Та хоть як ворожі були православію всї вичислені адмі­

lІїстративні розпорядженя й законодавчі постанови правитель­

·ства, вони дають лише слабе понятв про те гірке становище

православно'і церкви, в котрім вона находила ся в Річипоспо­

литій від остатньо'і четвертини С'іnшайцятого стол'ітя; найбіль­

ше болючі й невитерпні пересл'ідуваня православне духовенство

і сьвітські люде мусїли терпітц від шляхтичів, що стара.'ІИ ся

·скрізь, на !lИпередки QДИН перед одниnt, заявити свій релYtiйний

прозел'ітизм. При тих державних порндках, що визна~али Річ­

посполиту, при необмеженій великоnІОЖНОСТИ шляхетського

·стану, при недостачі екзекутивно'і власти і ПОЛїцийнпх інсти­

туцпй і при тім низькїм рівеии просьвіти, на котрім стояла

тоді nlaca щляхотського стану, релYtiйна ревність могл~ про­

явити ся лише в одній з тих форм фанатичного саМОДУРС'іва

та гидкого насильства, серед котрих мало-по-малу роскладала

ся шляхетська суспільність протягом двох остатніх стол'іть

істнованя Річипосполито'і. Важке було становище православних, коли вони стали метою для шляхотсько'і саllІОВОЛЇ і становище

їх було тим важче, що гнет з боку шляхтичів, хоть і повею­

дний, але· не виходив із остро означеної проtраnlИ, не був одно­

родний і, таким чином, не давав lIІОЖЛЦВОСТИ вгадати наперед Інебезпеку, що грозила в кождіnl Оlсремім разі, ані в<lятц ся за

1) Архив'Ь Юго-3апаДI!ОИ РоссіІІ, ч. І, т. ІУ, !Ір. LIX, ст. 122.

- 106-

певне, означене поступованв для того, абн вrlкти від неУ аб() спротив ити ся ЇЙ. В кождій 1\1ісцевости доля православног() сьвященника та йо['о парафіяи належала від настрою ДУха . )

примхи або КОРИСТОЛlQбства властителя села 'Ін МІсточка; аЛе

укоськавшо остатнього, православні далеко ще не були беа­

печні: шляхтич сусУд, партия мандрівних жовня рів, голова на).

ближчого католнцького костела, инодї по-просту проУжжвй

шлятхич, раптом захоплювало ся фанатичною ревністю і, моа ненадУйна буря, вдаряли на нещасну парафїю; - Факти-ж , котрими виражала сл тота ревність, не вдоволлли ВИl\Іо['ів най·

елвментарнУщоУ моральности. Серед величезної купи актових

сьвідоцтв, що потверджують все сказане вище, вкажеnю де·

котрі приміРНІ аби дати лсну характеристику стаflOвища, в ко­

трім находила сл православна церква за той час.

у значній частинУ пригод нагінка шллхтичів за правосла­

вівм, окрім релYfiйного Фанатизму, була спонукувана і користо­

любством; грабіж церковного nшйна, захопленв земель цер­

ковних або присвовнв собі майна, належного до православного

духовенства, були не маловажним nютивом, що підводив шлях­

тичів на спасенні, ва їх думку, подвиги; вони не від Toro були, аби звязати миле с користнпм і, нУвечучи "ШИЗnlУ", вбільmити

її коштом своє особисте nlайпо, прикривши грабіж наБОЖНИnl

претекс'rОnJ. Так напр., ШJІлхтичі, що жили по-бли'зько Київа, не вдоволили сл частиною маєтностей Київських nJанастирів,

що дістали сл Їм на підставі королївських привилеїв;· вони,

під претекстом паралУжованя впливу Київського духовенства,

вбігали до мавтностей, що лишили сл ще нероздані або лежа~и

за межамо Рі'lИПОСПОЛИ1'ОЇ, й чонило вслкі можливі насиль­

ства: грабили MaHaCT~pCЬKe майно, калї'lИЛИ й били 'Іерц'ів,

церковників, манастирськuх селлн і т. и. 30 спису кривд, що

зробили сумежні ШЛЛХТИ'lі KuYbo-братському nІанастиреви, діз­

навмо сл, що протлгом 30 років (1727-1757) сумежні шляхтичі вбігали більше лк20 раз через межу в маЄl'НОСТИ, що нале­

жали до сего маuастирл, й виробляли в них услкі можливі

галабурди. 1) Одвн із таких нападів описано д'окладно в жа­

лобі ігумена КиУвського Кирилловеького мавастиря, 6uстратия

1) Ibid. Вр. ССІХ, ст. 511:1.

107 -

Самборовича. 3 сеї жалоби дїзнавмо ся, що в 1713 році шляхтич Александер ІЦеневскои, узброївши аначну ватагу лю­

дей і покликавши сусїда, Александра Шумлянського, также з узбровною товпою слуг і селян, пішов у похід на село Андрі­ївку, що належало до Кирилловського манасrиря; ПОЯВИВШIl

ся До-сьвіта, спільники вбігли в село й почали рубати та стрі­

лвти всїх, кого здибали, тяжко поранили черця Бонькевича,.

порубали манастирських слуг і селян і заграбили все рухоме

~Іайно ~Іанастирске і манастирських підданих. 1) Коли з сих Фактів очевидно, що анї РОСИЙСЬRа границя,

анї опіка рОСИЙСЬКОl'О правительства не могли здержати буй­

них шляхтичів, то остатпї, звісно, ще менче здержували св

в межах Річипосполитої; тут грабованя церков і духовенства

та захопленв церковної зеDJЛЇ найзвпчайнїща поява; так, напр .. жовнври панцир ної хоругви нападають у ночи на церкву в селУ

Хлуплннах, вибивають у нїй двері й виносять із неї не лише

церковне DJайно, але й приватне, зложене в церкві для біль­

шо'і певности параФївнамо. 2) 'Гак шляхтичі Гулвницкі й Мін­

цовскі захоплюють, без усякого права, nJaЙНО записане в запо­

віті Кременецькому братству й обертають його на свою осо­

бисту користь. В) Більше н'іж инче Jнайно захоплювали шлях­

тичі церковні та манастирські земл'і: так ми подибувмо жалобу

іl'умена Білостоцького манастиря (на Волинщинї), 'l'еодосия

ПОДОЛЬСКОІ'О, на шляхтича Шимона Жабокрицr,ого за те, що­

він присвоїв собі землї, здавна належні до манастиря і коли

зустрічав черцїв або ltJанастирських слуг на тих землвх, то

стріляв у них, рубав шаблею й побивав іх тяжко; після сего

він захопив манастирський DJЛИН і заввив черцям, що -коло бу­

дуть противити ся, ТО він буде стрілвти в НИХ про кождій

зустрічі. І) У другого Волинського ltJанастиря, Перекальського,

земл'і відняли шлвхтичі Чеконскі; коли irYDJeH пішов орати свое поле, то туди-ж при'іхала Чеконека, наказал~ слугам

прогнати плуг манастврський і сама, вискочивши з повозу, по­

чала бити іl'умена і вхопила його за бороду. 5) В Овручи ДОDІЇ-

1) ІЬід. "р. CLXIV, ст. 365. І) ІЬід. пр. XLVIII, ст. 97. З) ІЬід. пр. LХХШ, ст. 151:1. ') ІЬід. пр. LXII, ст. 127. 5) Ibld. пр. LXXXIII, ст. 183.

8 1687-1

- 108-

lІїкавські черцї присвоїли собі ве лише орві земл'!, що вале_ sали до православного мавастирв, але наказали обгородитв, орилучуючи до свого фувту, місця, що належали до мава_

-стври, в самім містУ, і в тім числї місце, ва котрім була по­будована православна церква; при сУм заХОП.llевю, як звичайво,

І'раб.llево рухоме майно Й ображуваво особи. 1) ВОстрозУ ірод_ -СЬКИЙ підстароста, Ледуховский відняв у православної церквв

-св. Викопав вемлї, записані в користь УУ ще в ХІУ столУтю вияве!)І Даввлом і киягивею Васплисою Острозькими і вакавав вирубати лУс, що валежав до тоУ церкви; коли-ж протоврей

Терппловський ввернув ся до него в поясвенями і вкавав ва

-свої права, то ЛвДjХОВСКИЙ, ве перечучи остатн'іХ, відповів: ."и можу відввти У церкви те, що Уй дарували моУ поперед­

ники. 2) В околиці Острога властитель села· Загаєць, IlIЛВХТИЧ

БЛ6ВДОВСКВЙ віднав землї у Загаєцького манастиря, ваписавУ

його освователькою, Реtіною Боготинівною Ярмолинською; вів накавав ввищити межі Й м~жові внаки, що відділяли сі землУ яід ЙОl'О власвих, вирубав манастирський л'іс і захопив рибо­повство, грозячи чеРЦЯ!)І, що побє Ух, коли вовп будуть проти­

вити св. З) В місточку Брагин'! церковні sемлУ, ааписаві колись

то u КОРИСТЬ церкви сьв. Николая князями Ввmневецькими,

захопив властитель СУСУДВЬОl'О села Глухович, шляхтич Шук­шта, і коли голова, сьвящснник ІоаКИI\J Давидович,' появив ся

ва свое поле, то Шукшта післав туди-ж, із товпою слуг, сьвя­

щеввика свого села, унУята Бернацького; остатнУй напав ва

Давидовича, авалив його ва землю, катував його всяко, вири­

вав йому волосв і бороду тай прогнав із церковвоl'О поли. і) {Це частУще попадають ся факти найбезцеремоннУщого грабо­

вана особистого 1)Іайва православних сьвященників: шляхтичі

дїдичі відбирають хліб, худобу, брички, ковей, одежу і взагалУ

всяке рухоме майво, то вбігаючи в доми сьвящевнuків, то ва­

падаючи ва вих прп аустрічі ва ДОРОЗУj на всякі·ж домагавя

вернути, вони відповідають погрозаnІИ, образамв та бійкою; 5)

) Ibid. пр LXVIII, СТ_ 120. 2) Ibid. IІр. CXXX[V, ст. 306. 9) Ibid. пр. CLVII, ст. 352 . • ) lbid. пр. CLXXIX, ст. 397 і CLXXXIV, ст. 407. 5) Ibid. пр. XJ.VII, ст. 95; LXX, ст. 153; СУП, ст. 232; еХІ, ст. 243;

оСХХІІ, ст. 275.

- 109 -

,водУ віддї.л мандрівних жовнsр, міркуючи, що в домі сьвя~ .. 8вавка можна найти пожнву, зараз вбігае з голими шаБЛЯI\Ш,. rрабить усе, що попадає ся під руку, решту нищить, домаши't'х. 418 й калїчить і, сповнивши подвиг, спокійно йде в дальшу

_орогу.') А в тім, користолюбні цїли не були виключним мотивом,.

що спонукував шляхту до пересл't'дуванs православного духо­

веаства ; І\ІП подибуємо ще більше про год образи й кривди пра­

вославного духовенства, без бажаня захопити його маЙио. В ти1.

пригодах діє вже чистий фанатизм релїtійной, що виражав ся'

в Формах, відповідних l\lОраЛЬНОI\IУ й духовому рівеню того 0-sолу, де він проsвляв ся. 110 основному прінціпу кождо'і ари­стократичноУ суспільности, члени 'іУ признають право розсуду

й вільного поступованя лише для членів сего стану j всяка He~ вгода нижчих станів з думкою стану УПРИВИЛ80ваного се в очах.

остатнього безправство, і коло аристократичний стан не здер­

жує ся инчоми d'успільними елементами, то він готовий вс't'ltlИ

способами змагати до знищеня незгоди й заведе ня в кождій.

справі свого способу думки дорогою насильства. Змішуючи

й ТОТОЖНJlЧИ, навмисно і ненавмисно, інтереси свого стану

в інтересі всеі суспільвости і держави, долю котроУ їй поведо

ся захопити в рУК0, аристокраТОJl готова все прознати за воро­

гів суспільного спокою й порядку тих людей, інституциї чи

стани, що не слухають без суперечки вс'іх домагань пануючої

кляси: вона готова переслідувати їх яко ворогів батьківщини,

яко людей, що не I\lають права користувати ся опікою закона;

коли при тому маса пануючого ставу засвоїла лише слабий

степень цивіл'ізацпї й розвою, то переслїдуваН6 во ходить з ус)'­

ми прикметами особисто'і са!)IОВОЛ't' й нерозуміня наЙпрост't'ЩllХ.

правил пошановку людсьrщ'і особи. На такі!)І степени розвою

находив ся власне шляхеt:СЬКllП стан У Річппосполитій того

часу, коли незгода в рслїtійній справі спонукала його спра­

вотн переслїдуванє проти православноУ людности кра'іни і ко­ждиА шляхтич не допускав 1\1ОЖЛIІВОСТИ, аби люде нешлятського

походжеuя I\IОГЛИ балакати про справи, що доторкалц ся ХОТЬ·

би лише власної совісти, инакше, як балакали ШЛЯХТllчі на

1) ІЬИ. пр. L, ст. 1Q.J,.

- 110-

соймах і соймиках. Виступи против ун'іУ, котру похвалив і Під_

держував шляхетський стаи, кождий шляхтич мав за без прав_ -ство, бунт і вважав себе в праві зробити с кождим правосла_

,вним, як з особою, що стояла поза правом. То й не ДИВНПЦ8,

коли nІИ вичитувмо в актах безчисленну скількість сьвідоцтв про страшенно варварські поступки, не викликані, очевидно, -н'іякою причиною, жертвами котрих були скрізь православні,

особливо духовиі особи. Сі ПОСТУіІКlf, повторяючи ся на просто­

.рони великої теріторїї й протягом дуже довгого часу, не вихо­

дили з добре обдуманого пляну поступованя j вони мали да­

леко міцвІщу основу - в ycInI внутрішнїм складУ Річипоспо­

литої, в ПОВ80правности ШЛЯХТИ, в 'іі слабім розвою та в по­

внім на неї впливі єзуітського ордена. А про те Факти, що

виходили з такого становища справи, представляють найсумнї­

.щий образ. Кождuму православному, особливо духовній особі,

що хвилї грозила небезпечність страшенно нелюдських обрав

і кривд: чи зустрічав ся шляхтич із сьвященником на ринку

-в міст'і, він під пеРШИnІ-л'іПШИnl. npeTeKcTonI або навіть і без

претексту, зачинав сварку й бив його публично; чи побачив

шляхтич, що сьвященник ровм<1вляв з селянами, він кидав СІ!

·на него, валив на землю, бив каблукаnщ й палицею, виривав ЙОnІУ волосє; чи наткнун ся 'на жінку сьвященника, що купу­

вала провізию на ринку, він чув обовязок, без усяко'{ причиии,

вдарити 'і'і кілька раз нагавкою ; инодї шляхтич, підпивши

собі, бігав по міст'і з голою шаблею і для втІхи пробував сили

удару на стрічнім сьвященнику. Коли скривджені пробували

спинити кривдителя, вказуючи на свій духовний стан, то шлях­

тич відповідав безлично, що лише католицькі ксьондзи - шлях­

тичі і 'іх він обовязаний шанувати, "попи-ж - мужики", то

Ім H'i'lOrO поклику вати ся на свій духовний стан. 1) Дома у себе сьвященнпк був так само мало безпечний, як і поза AOnJOM j

під пустим претекстом, а част'іще без усякого претексту, дУдич

або ДУДП'lка вбігали до· його дому, били й катували і самого

сьвященника, і членів ЙЩ'О родини, ображували й лаяли, нераз

1) СКJlаJlа СК навіть ПОСJlОВИЦR, наведена в ор;нім актї: "Со xil!dz - іо

szlac11cic, СО рор - іо сы�р" •. Ibid. І!р, LX, ст. 123; LXXXIV, ст. 180; ХСІУ, ст. 208; СХХХУ, ст. 308; СХСУП, ег. 333.

- 111 --

sамикалu господаря до свов'і двірської тюрnш Й держали о вїй

~амовільво, або позволяли, для більшого, ва іх думку, сорому,

виробляти вс'і ті збитки вад сьвящеННИКОnІ ЖDдови-аренда­

реви. І)

ОСЬ для приміру cKiJ.lbKa докладн'іщих оповідань: у селї Врублївцях, коло Каменця, дїдич l{обельский старав ся вС'іltш

способами збути ся з села сьвященника; одного разу, підпивши

собі, він викликав остатнього ва вулицю і, сидячи на кони, вхопив його за одїж і ПОТЯL' за село; тут він виривав йому бо­

роду, пробував відрубати 'ії шаблею, поранив і побив і Cal\lOrO ~І,вященника, і його жінку, що прибігла просити помилуваня,

і пустив аж тодї, КОЛИ сьвященник обіцяв ЙОnJУ заплатити 10 'l'алярів викупу; та тут іще ве все; Кобельский cKiJ.lbKa раз

відновляв напади й заставив сьвященника зразу ховати ся у па­

рафіян і нарешт'і зовс'іnJ утекти з села. 2) В селі СкородніnJ,

на Полїсю, дїдич Прушинський довго переслїдував парафіяль­

НОГО сьвященника свого села - Йосифа 3агоровського, застав­ляючи його відправляти в церкві згідно зі СВОЇМИ вказівкаl)JИ

{се б то імовірно по УНЇЯТСЬКОnlУ ритуалу); коли той уперто

противив ся, пан скілька раз катував його страшенно перед

церквuю й нарешті прогнав із села, заграбивши все nІаЙНО.

Прогнаний сьвященвик найшов пристановище в сусїднім селї

Медвідн'і у православного шляхтича, Федора Па8ші; та се ще

більше роздражнило lIрушиньского, що раз-у-раз ворогував

8 Павшею ; Bi~ наказав cBo'inI дворакаl\І спіЙl\Іати сьвящевника на дороз'і і привести до свого двора; тут він його засадив у тюрму,

наказавши надіти на шию "гусака" (се б ТО товсту колоду,

зложену з двох ПОЛОВИН, із дУркою на шию). Дізнавши ся про

те, що стало ся, син сьвященннка встиг дістати ся до тюрми

і трохп ІІолеltшuв знаряд, де иатько його душив ся; тод'і Пру­

шиньский спіймав сина й вибив ЙОГО так, що його як мертвого

віднесли ДОl\Jів, батькови-ж, oKpinl "гусака·, казав вадїтп кай­

дани і в такім стан'і морив його ГОЛОДОl\І і X0.'10AOl\I два ТПЖНЇ, поки не всилував ПРИСЯl'ти в церкві на те, що сьвященник

1) IIJЇ<l. Нр. І,ХІІІ, ст. 130; СХІН, ст. 250; СХІ\Т, ст. 252; CXLIlI, ст.

327; CXLIY, ст. 328; С:ХI.ІХ, ст. 336; СLХШ, ст. 361:; І,ХХУІП, ст. 167 і C:XLI, ст. 322.

2) ІЬід. Вр. СІ, УІІ, СТ. 25!J.

- 112-

бі.7Іьше не втече а се.7Іа і в усІм піддасть сн домаганнм дїди'!а.')

Не раа Ш.7Іяхтичі доводили катова ня до того, ЩО робили смерть

своїм жертвам; ось, дла: приміру, подібна пригода: Aopof01Q. '8 Острога Ухав аі своІми двораками шляхти'! І{риштоФ Манвцкий; дорога' його йшла череа село Вельбуйне, де в парафіяльніli православній церкві вапав того дня храм. Побачивши адвиг на­

рода й дівиавши сн в чім дУло, Манвцкий спалахнув фанати'!_

ною ревністю; він в'Ухав верхом у товпу, що вийшла з церква

і, аавважавши серед народа сьвященника, Стефана Петриков­ського, справив на него КОНЯ і зваливши на землю, почав пла­

зувати шаблею; та парафінне встигли визволити з вого рук.

сьвященника і відвести домів; але Манвцький не обмежив са

першим нападом, він під'іхав до дому сьвященника і, поба­

'!ившн, що двері міцно замкнені з середини, став коло вікна

й почав стрілнти в хату з лука; так робив він доти, доки одна

стріла не заСТРН.7Іа в оцї сьвященника. Поки нещасний мучив

сн в передсмертних судорогах, Манвцкий сІа писати в його імени

собі· ж самому квіт, де буцїм то сьвнщенник заявляв, що не

мав до иего нїякоУ претенсиУ та вважав Манвцкого неuричин­

ним до його СDlерти. Потому вів показав сей квіт у найближ­

чому іроді і спокійно поїхав далУ. 2)

Серед таких відносин шляхти'!ів до представителУв право­

славія, звісно, годї було ждати від перших пошановку ї до

православноУ церкви;.ї спра8'ДУ ми подибувмо в актах дуже

числениі сьвідоцтва про напади на церкви, про перерванв в них

служби божоі через бучі шляхтичів, про знищеив православних

цвинтарів і т. и. Так напр. в Овруцькім повітУ узбровна панська

челядь, вибравши ся на заУзд проти дїди'!а сусУда, захопила

церкви в B01'O DJaGTHOCTU, селї Квасовій, заночувала в нУй, рос­

кладала огнища й топ'ила в самім будинку і, відходячи на дру. гий деиь, ограБИ.7Іа його цїлком. 8) У селї Ласках, в околицu

Овруча, жовня ри паицирної хорухви в6ігли зі зброєю до AOnJY

сьвященни~а і почали його катувати; ратуючи ся від них, сьвя­

щениик шукав при'став!>вища в церкві, але жовняри пішли за

1) Ibid. Вр. СVП, ст. 232; СХІ, ст. 24,3 і CLXXII, ст. 381. 2) Ibid. Вр. LXVIII, ст. 145; СUУ, ст, 348 і CLV, ст. 349. 3) Ibid. Вр. ХХХУ, ст. 70.

113 -

вим і коло вілтаря РUd!JJ.ш вому голову 1). Дал'і подибуємо

,)повіданя про те, як дідичі вбігають верхом і зі зброєю з тов­

пою слуг до церков, перерв вають службу божу, починають

сварки зо сьвященвиками, лають ся, стріляють і рубають

у церкві сьвященників, С.1Іуг церковних і параФіgн 1). Власти­

телеви одного села, коло Кременця, треба було будівлявого

материяла ;, він пімав робітників на православний цвинтар,

у Кременци коло Воскресенсько'і церкви, наказав Ум розб,ИТИ

надгробні плити й хрести та перевезти 'іх у свою маєтність.

Другому шляхтичеви забагло ся гор6ду в італУянськім смаку,­

він наказав у своїй Dlаєтности розкопати могили на праВОC.1lав­

ніаІ цвинтарі, повнкидати кости покійників, зрївнати місце

і, засадити її деревами по задумаНОDJУ пляну3) і Т. и.

Серед переслїдувань, що терпіло тодї православне духо­

венство від шляхтичів, є ще два характеристичні рнси, що по­

добували ся раз-у-раз і тяжко відбивали сп на щоденнім по­

бутї сьвященників - се прогнанв 'іх дїдичами з парафій і до­

l\taгaHB робити панщину в користь пана4). Так в околици Кре­

:ненця, властителї седа ясыовець,' шляхтичі Блєндовскі дома­

гали ся від парафіяльного сьвященника, Івана Гостинського.

аби заплатив 25 талярів і робив панщину; коли сьвященник

не схотів зробити сего, вони прогнали його з села й повер­

нули в свою користь зібраний 1101\1 хлїб, овочі з городу і все

його pyxOl\le lIш1rно й побили його тяжко, коли він явив ся

просити вернути йому заграблене. OKpil\1 того, дїдочj вважало себе в праві, по своїй волї, роздїляти приходи, ДОl\lагати СЯ

від сьвященників ЗDJін і додатків у литурtії, тай взагалї мі­

шати ся до С.'1ужби божоУ й справ цеРКОВНОl'О ладу. Так мп

подиБУЄ1\1О процес l\tежп блаГОЧИННИ1\J і піДВ.'lаСТНВ1\1 йому па­

рафіЯЛЬНВDІ сьвященнuком, де шляхтпч, що орудував аІавтні­

С1'Ю, Вl\tішув ся до справ чисто церковних, бере під свою

опіку парафіяльноl'О сьвященнвка, що очевидячки порушав

канонїчні правила, увільняв його від відвічальности перед цер­

ковною властю, благочинного, що сто'іть на сво'іВІ праві, обра-

І) lbid, Вр. XLVI, ст. 92. ~) lbid. ПрИ еху, ст. !М і CLXV, ст. 369. З) Ibid. при CLXI, ст. 360 і CLXXXI, ст. 401. 4) IЬі,I., окрім вказаних вище, пр, СХІІ, ст. 3і3.

- 114 --

жуе й бе і позивав перед сьвітський суд, обвинуваючи йuго Фальшиво!). Инчим разом подибуемо процес межи ДВОІна дріб­ними властитеЛЯl'lИ одного села, 3 котрого баЧИl\IО, що ОДИН з них, на злість противникови, присилував парафіяльного сьвя­щ"енвика ПОDІИнати ЙОL'О на ектениї 2). Серед сварки, що пов­стала межи управителем Чорнибильської l'lаетности, шляхтичеlrl

Польчевским і пріором ДОDJінїканського lI1анастиря, звіСНИl'l зі

свого завадияцтва, патром Варановским, остатнїй виключвв

Польчевского з церкви; сповняючи се виключене, він не вдо­

ВОЯИВ ся перервою служби в костелї, але наказав заl\ІКНУТИ

і всї православні церкви в Чорнобильській 111автности і не до"

пустив протягом певного часу анї дзвонити, анУ відправляти

в них службу божу. Той жf) Варановский всилував членів

православного братства бути на похоронах, процесиях і ИНЧllХ

урочистих обрядах у католицькій церквР). Подібне сему збав­

лене парафіян можливости бути на службі божій і сповняти

релїrійні обряди. повторяло ся дуже часто через ворожню

межи дїдичами; так управитель ДИl\lерського староства Сl\lігур­

ский, через незгоду з СУСЇДНЇ!\1 дїдичем ІСКРИЦКИl\l, заборонив

ДимеРСЬКОl\IУ uарафіЯЛf,НОI\IУ сьвященникови: ДОПУСІ~ати до спо­

віди й сьв. причастя селян села ДИ!\1Идова, що належало до

Димерської параФії, позволятп їм ходити до церкви, тай спов­

няти в Ди!\шдові які-небудь треби; таким ЧИНОl\1 ДИI\1Идівські

селяне збавлені були можливости хрестити дїти, дружити ся,

причащати хорих і ховати мерц'ів. Другий дУдич не допускав

ЦЇЛКО!\l сьвящевника в СВО6 село і бив його доти, доки той не

відрік ся споввяти треби в частинї СВ06Ї парафії й т. и. 4)

Безперестанно кривджене й ображуване, православне ду­

ховенство не находило оборони в судах, де СУДИЯl)1И були ті

самі шляхтичі; мало котра жал'оба доходила до суду тай т()

хиба в такім разУ, коли сам сьвященник належав дО ШЛRХОТ­

(;ького стану або коли скривдив його шляхтич сусїд, і ді'ди­

чевв того села, де жив сьвящевник, було користно для його

інтересів подати поаов'; але і в таRИХ разах правосуде не вдо-

') Ibid. ври ХОУІ, ст. 212 і ХОУlI, ст. 213. ") Ibid. Вр. CLX, ст. 30!!. ") Ibid. вр. XLIX, ст. 100. ') Ihid. при CLXXYI, СТ. Н9О; СХСІУ, СТ. 41,3; сеул, ст. 51 •.

- 115-

,оляло поаовнвка і по більшій частинУ наВОДВ.'10 на него лише

ІІові переслїдуваня. Так tродськвй Луцький суд розглядав жа­

)lОбу Острозького протоврея, Андрея ТеРПИЛОВСЬКОІ'О, на шлях­тича 3бпввского, З~ те, ЩО 3бввВСRВЙ наклепав на поаовнвка,

~бвпнувативши його за підпал і чарівництво, і ТЯГ його на від­

повідь до Львівського унУятського КОНСИСТОРСЬКОГО СУДУ, ко-

1'рш'о власти Терпиловськии ие првзиавав над собою; РОЗГ.1lя­

вувшв справу, суд рішив, що їУ треба доповнити і через те віД.'10ЖИВ ВИРОК, а тшн чаСОnl він вндав 3БИ6ВСКОМУ всі Aorcy­J)lенти до процесу і не позполив ПРОТ06ревви подати із за сего

протеста ДО трибуналуl). ДалУ пІВ нахuдиnю жалобу парафіяль­

вого сьвященнuка ЛОnlИковського на шляхтича Татоміра аа те,

що остатпїй, зустрітивши сьвященника на ~орозї, почав його

лаяти погаНИliШ словаntи за те, що Лоnшковський посьмів по­

жа.'1увати ся в суді на шляхтичів; по тому TaTonlip КИНУВ сЯ на него з голою шаблею, та коли проУжжі припаДКОПІ люде

ве ~али ЙОnlУ порубатп сьвященника, то він, відходячи, погро­

апв так: "Пострівай, попе, подавати жалоби на шляхту; спро­

буй обвпнуватити nleHe - то я твій протест на тобі-ж по­

кришу !" 2) В Кременецькіі.\І повітУ оДпн оборонець унїї, шлярич Б.'16НДОВСКИЙ довгий час усяко кривдив і ображав правослаВНlIХ;

він відняв зеnІЛЇ у сусі'днього 3агаєцького православного nшна­

сrпря, викурив сьвящеuuпка зі своєго села, і коли до церкви

почав появляти ся, правити службу божу й сповняти треби,

сьвященник із сусїднього села, Іван Гостпловський, то він його

граби в, бив і грозив, аби всилувати відправляти по унїят­

cb"onlY обряду; на рештї, він подав до суду жалобу на сьвя­щеннuка за те, що він лише бу ЦУПІ то про .'1юдське око від­

правляв унїятсыуy С.'1ужбу божу, а як неІіІа Блвндовского, то

lІі~правляв службу uравославн,У. Коли-ж сьвященвuк появив

сл в судї відповідати за сю справу, то Б.'1вндовскиЙ в очах cy~y лаяв йогО безкарно і грозив, що його вибв, коли він даJJЇ

не буде його слухати 3).

ТИПІ чаСОnl, КОЛІІ сьвящеННlІків скрізь тяжко переслїд)·­

ваЛ0 шляхтичі, православні шлнхтичі, під наПОРОnl публичної

1) ІЬіЙ. Вр. {~XXXYI!, СТ. 193. ') IIJili. Вр. СХХІІІ, СТ. 2iG. Зj Iliid. Нрll СІ.УІІ, СТ. Н52: СІ.УІІІ, СТ. Н5 і С'их, СТ. Ної.

- 116-

опінїУ свого околу, переходили на католицизм і ставали рев­

иими оборонцями уиї'і та противниками православія. БуваJI()

вноді, що в шляхетськіDJ род'і иаходила ся особа стал'іща і самостійна,· що не піддавала ся публичній опінYr, в TaKil\l

разї вона мус'іла видержувати боротьбу не з духовними і ці­

віЛЬНDМИ властями, а з сусУдами і ()собливо зі своякаDJИ, ЩІ) перейшли на каТОЛИЦИЗltJ. Оті суперечки повставали звичайно з одного жерела : який-небудь предок роду був основателеl)l одного 3 сусїди'іх православних манастирів або DІісцево'і пра.

вославної церкви; через те всї члени роду, яко наСТУПНИЮJ,

були "коляторами", се-б то ктитораDJВ церкви і, при незгодУ їх у вірі, свояки католики старали ся зввчайно повернути

манастир і церкву на ун'іятські, свояк-же православний заявляв

сво'і прана й боронив непорушиости церкви; тод'і повставала

уперта родинна ворожня: бійки, напади, заїзди перепл'італи ся

з жалобаDІИ, позваDІИ й апеЛЯЦИЯI)1П і переставали по більшій

частинї аж після СDІерти православного члена роду або післл

переходу мавтности, де находила ся спірна церква, в руки

посторонно'і особи. Так напр. в ОВРуцькіDІ повітї жида родина шляхтичів СИJlичів, що складала ся з чотирьох братів і дядька,

всї вони були ктитораВІИ жіночого православного манастиря,

заснованого в сел'і Сельци Ух предкаВJИ. ТИВl часом дядько та

два своякн перейшли на латинство, два другі брати лишили

ся православними j післл смерти старшого з них - Григория,

на молодшого - Александра, посипали ся всякі ВlОжливі утиски

з боку инчих свояків ; дядьки й брати, в товаристві приятелУв

і слуг, робили на його дім і маQтність цїлий ряд нападів:

вони вбігали до l\Jанастиря, бпли й катували черниць, зірвали

зо стїни в церкві портрет УВJершого Григория Силича і т. п. 1 )

ІІодібиа-ж родиниа суперечка записана в книгах Луцького

ірода із за незгод, що повстали через коллторське право на

Білостоцький манастир. Сей манастир заснував у ХУІІ ст.

православний епископ Перемиський іСаВІбірський, Симеон­

Сильвестер Гулевич. Первий внук його, Йосиф Гулевич, по­дібно богатьом членам свого роду, був палким оборонцем пра­

ВОСJlавія j тим часом ГУJlевичі посвоячилв ся з lІутошин­

СЬКИМИ - другим давн'ім православним р()дом ВОJlПНСЬКИХ

1) IlJid. !Ір. І.ІУ, ст. 113.

117 -'

ШЛЯХТИЧІВ 1 череа те частина села Білого Стока й СJ'сіДllв село Гать перейшли на власність П,тошинських. Два представителї

~el'O роду -" Владислав і Богуслав ОРИНJI.'JИ унію Й почали

утискати Білост(,цький манастир. ЙосиФ Гулевич, яко колятор, заступив СЯ за черців; Путошинскі з ТОВlIОЮ слуг і приятелїв

нападали нераа на манастир, нищили його майно й катували

черцїв, .манастврських слуг і селян; Гулевич відбивав напади

вкупі з іГУI\Іеном,' радив остатньому відбивати силу СИЛОЮ1 та

шукав загоди судовою дорогою. Довго тягла ся ворожня, на­

решті скінчила СЯ кровавою сrичкою коло I\Іанасrирського

паркана ; через неї Гулевичово удало ся на якийсь час 8ав­

дати Владислава Путошинського дО ТЮРI\Ш за напад зі зброєю

в руках на l\Іанастир. Але се не ВТИХОI\ШРИЛО буйного шлях­

тича: тілько що скінчив ся речинець арешту, Путошинський

вернув СЯ домів, відновив напади і заї.:lДИ, відняв манасrирську

зеl\1ЛЮ і до решти знищив манастирське господарство 1). Ути­

скаючи і1 далї Білостоцький і\шнастир, В.'1адислав іІутошпн­

ський вів таку-ж боротьбу зі СВОЇI\I рідним братOlН АдаМОI\І за

церкву, що находила ся в спільніrtІ Їм седї Гати: Володислав

повернув сю церкву на увіяrську, Адам-же, що лишив ся вір­

ни:н право славію, хоть і ве найшов способів спротивити СЯ

сеl\1У, та рішив ся lІедопускати, аби ун\'яти спокійно тріумФу­

вади після побіди. В храl\ІОВИЙ празник він узяв з церкви

образ сьв. ДПI\ШТРИЯ і СК.'1икавши скілька сусїдів і РОСІІііСЬКИХ

оФіцерів, що припаДКОI\І проходили через село, він запросив

Їl'Уl\1ена Білостоцького 1\1анастиря, ЙосиФа Балабана, відпра­вити службу божу в своїй хатї, при чому жалував ся на від­

ступництво брата і ВИКJІПкав ізза сего велике неПОРОЗУD1інв

з ВИl\1 росиіісьn:их оФіцерів 2). Показало ся, що вказане становище релїtійної спраВlI, котре

ВИХО;щ.'lО а ПЛЯНУ, предложеного ІllУI\Іляиськиltf, основаного на

глибокім РОЗУl\lіню НИ!)1 суспільности, серед котрої йому при­

ходило ся робити, - дуже користне для унП. Протягом двад­

цятьох років після невдалого Любдинського з'їзду, унїя роз-

') IiJit\. ІІІ'. І,ХІ\". ('т. 13f.; І,ХХІХ, СТ. lіО; LXXX. ст. 172; LXXXI, ст, 176: І,ХХХІІ, СТ. 18О: LXXX\", СТ. 189: LХХХП. ст. 191 і LXXXIX, ет. 199.

') ІЬід. !Ір. СХХІ. СТ. 267,

- 118-

просторила ся більше, н'іж протягом ltlайже ц'іЛОI'О поперед­

нього стол'ітя. Непубличне пройнятв ун'іі епископами, що й

далї вдавали православних, розрив безпосередних вносин із

Кв'{вською митрополівю, пересл'ідувавв шл яхтичів проти сіль­

ського духовенства, захопленв DІанастирів або віднятв у них

способів до іствованя, незгода серед шляхетських православ­

вих родин, відверненв від братств більше впливових членів

принадою наДІ'ОРОДИТИ 'іх шляхеТСЬКИ!)IИ праваl\ІИ і при всім

тім недостача ясно висловленuї проtpаDШ, неозначеність ста­

новища, серед Я[(ого неМОЖJIПВО було докладно вказати особи,

котрі належали до унїї ЧИ відкидали Уі - все те паралїжувало

реакцию з боку православних, не дало 'ій 1\1ОЖЛИВОСТИ C~OH­

центрувати ся і показатп себе спільними заходаl\1П та довело

'і'і до РОЗDlірів приватної боротьби в окреl\lВХ пригодах. IIic.'JJJ двадцятил'ітніх ЗI\Іагань саВІ ШУDІ.'ІЯНСЬКИЙ побачив, що пред­

ложені ним заходи так успішні і П.'Jоди Їх такі повні, бодай у де­котрих кра'інах Річппосполито'і, що він рішив ся скинути 1\lа­

ску; полишаючи иншим вести далї розпочату ним справу в тих

єпархіях, де праВОCJIавів держало ся міцн'іще, він заявив, що пристав до учУї з єпархіЯ1\ІИ, піддаНИ1\ІИ йому беапосередно = Львівською, Галицькою та КаitІснець-ІІодільською. Ilевнои, Щ~ його заходи до решти ослабили в них правос.лавну суспіль­

ність і закоренили в нУй байдужність що до спірного pe.1JYtiii­ного пптаня, він поклав вигнати від разу з сих єпархііі навіть

останки православія. Сей новий зворот у дїяльности ІІІУI\I.'1НВ­

ського починає ся в остатнїх роках ХУІІ ст. В lG!)7 р. він

у-перше зважив ся заявпти в декотрих tpодських КНllгах ПРИ­

сягу на унію, котру зложив іще в 1681 р., а в 1700 р. вів

урочисто й публично. відновив у'і в Варшаві, ПрlІСЯI'НУВШIІ СИ:!І

раЗОl\J не лише за себе, але й' за піД8дастні йому єпархії!).

Зараз після сего Шумлянський взяв ся за остаточне вш'наuє православія з тих єпархій. Одиноке противенство у Львівськііі впархі'і вів зустрітив з боку lttісцеВОI'О братства. БраТЧПКIІ, опи­раючи ся' на преВ8лей ставропіtіяльний, заЯВИЛIІ, щО ВОНП не признають ан'і ун'іУ, анї вдасте IIІУМЛЯНСЬf{ОI'О і бажають

дал'і слухати Константuuопільського патріарха. Звісно,Шу-

1) КОНJJОВИЧ, JlИТОВСВall церковнан уніи, т. 11, СТ. н,о, БаUТИIll-Каllеll­сви!!, ИСТОРИ'Н:СКОС ИВВ1Істіе О(}·І. уніи, ст. 136,

- 119 -

!\Jд8нськай не звернув уваги на сей протест і заявив, що він буде відправляти у Братській церкві урочисту службу божу по УНЇЯТСЬКОіIlУ рDтуалу в день сьв. Петра і Павла. Вів за­просив на службу божу всїх знаЧdИХ людей католицького

обряда, і духовних, і сьвітських, ЩО були У Львові, в тім чи·

слї великого коронного геты\анаa Яблоновского, його спвів: воєводу руського і хорувжія коронн()го та богато ИНЧИХ. Су' часник 1 саl\lОвидець, католицький канонїк Ян Юзефович, опи· сує такнми словаі)lИ сей факт заведеня унїї в наіібі.1Ьше ша­

нованій нарОДОl\1 Львівській церкві: "І~о.'1П illУ3J.'1ЯНСЬКИП,

в товаристві дуже численних значних гостей пройшов до цер­

t:вп, то переконав ся, що ГО.'10вні й бічні двері бу.'111 заl\lкнені.

Запрошені гостї DJУСЇЛП довго че1>ати, червонїючи ся з СОр03ІУ

u обуреня, то на raHfty цеР1>ВП, то 8 повозах. ЕПИС1\ОП, обра­

жений таКИl\1 грубим протпвеНСТВ03J міщан, звернув ся 3 прось­бою до гeTbl\laHa Ябдоновского, аби він ню,азав жовняраDI ВП'

важити двері. ЯБЛОНОВСКШl радо зго,ЩВ ся СПОВНUТИ сю про·

позицuю і ЖОВНЯРІІ, по його наказу. дicTa.'Нl ся до церкви по

дахах сусїдні'х ДОl\lів, вируба.1И .'.\вері сокпра:нп, бо не :1101'.10 дістати Зе.'1їзних колів, і TaKII~I чuном отворu.'1И ДОРО!"У до цер­

кви еппскопови та його ГОСТiJl\l. ШС.'1я сеІ'О еПllсr:оп ШРJ.'1ЯН·

СЬІШЙ відираВІІВ с.lужбу божу в ПРllСУТНОСТП народа і всїх

запрошеНllХ гостей і відuбрав братськ~' церкву в свої РУКІІ.

ТОГl)-Ж дня вів j'CTPOyS торжество і роздав на.:\городп своїі\l

спільникам. .А про те він іllУСЇВ часто ВОС.'lJхуватп терпе.'1ПВО

.'1аПки не Лllше від чернu, а.'1е іІ від богатьох ДУХОВНІІХ" 1). Іще DJенче перепон зустріТIlВ ІlIуl\I.'1янсы\іІ в І\аl\lенецькій

t>пархії через те, що llо~і.'1ьщпна наХОДП.l:1 ся TO~Ї в невор-

3Iа.'1ьніl}l становпщu, бо ся країна переходп.'1а тодї з під В:Іа·

сти Турків до Рі'lПIlОС!І(1."1ИТUЇ. Ось цї"аві ві;tОilIOСТП про спо­

собо, що вживало в таких разах унїятське духовенство: до

нае дііlШ.'lП два раПОРТll унУятського офіЦПR.'1а корптпвсы\гоo

про прплученє ВИl\1 дО ~'HYi Збаразького праВОС.'1авного DJaHa­стпря та збаразьких uарафія.1JЬНПХ церков; вів ОСІ. 81> описує свої заходп: 1l0ЯВІІВШU ся" в ЗбараЖIJ В товаристві надворноі

ХОРУГВП, властпте.'lЯ l\Jісточка - .N:оспфа Лотоцr:ого, і попро-

') ЮзефОВИ'I, 1ПОl'ін міста Аьвова. - В Р)"КОПОСllіlll Bi~ї.1Ї iUCTIIT)"TI\

()1'~O.liIJCbKBX У Львові, ВР. Р)'КОПОСВ I:U, ст. І13О-113:?

120 -

спвmи на підмогу місцевого tубернатора та черцїв Бернар­ДИНСЬКОІ'О манастиря, він скликав з околиць і списав усїх па~ рафіЯJJЬНИХ сьвященників; забезпечивши ся Їх згодою на унію,

він поrвердпв їх на парафіях; про тих-же, що не появили ся,

він каже, що вони ве ItІОГДИ приїхати через бідність, "инчі-ж

і доси уперто пробувають у ШИВltlі і ве хочуть признати над

собою вла~ти вашого архипастиря, противно, вови бунтують

селян, намовляючи їх не приймати унїї й представляючи, що

се вресь. Я вважав за потрібне відложuти збір сего жнива

Господнього до наручнїщого часу·. Не важучп ся іти в око· лицї, Коритинський взяв ся за дїло тиltІ палкіще в саnlіl)l Mi~

сточку, де він чуа себе зовсїм безпеЧНИI\І під опікою tуберна­

тора і вовнного віддїлу; він описав nІЇські церкви, їх nІаfiю)

і ДОКУnІенти і відобрав )'х іменем унУятського епископа. На­чальник одної церкви був відданий увїї зовс'і~I; У другого

сьвященника, о. Игнатия, найшла ся грамота висьвяченя від

Луцького правиславноl'О епископа, і при ті])І У него був по­I\lічник, старий православний сьвященнвк, отвертий llР()ТИВНИК УНЇЇ, котрого о. Иl'натпй держав при собі, аби догодити пара­

Фіянам, і позваляв йому у своїй церf:ві правити службу божу та СUОВНЯТИ сьв. таі1ни. Коритинський наказав сьвященникови

змінити грамоту виеьвяченя, викарія·ж покликав до себе для пояснень, "але він не лише не схотїв стати переДОl\lНОЮ cal)l, а сїв на коня тай сховав ся у .'lїcї, як зраДНllК·. Официял за­

боронив сьвященнвкови, під заt'РОЗОЮ aHaTenНJ, приймати його на дал'і і допускати в церf:ву 1). По тому КОРUТUНСЬЮІЙ взяв

ся за важн'іще - підбирати в свій заряд православний Зба~

разький Itlанастир. Трохи давнїще перед його ПРПЇЗДОDl вийшла

буча: іГУОlен, ІІартений Янковський, 3 приtІИНИ не Зl'аданої в актї, був покараний правосдаВНИl)1 ЛУЦЬКИ!lІ епископом, Дио'"

нвзивм ЖаБОКРИЦЬКИDl ; остатнїй поручив черцям І10чаївського манаствря арештувати янко8сыгоo і держати в своїм I\JaHa­стври в тюрмі. Але коли І10чаівські черцї приїхали до Зба­

ража й арештували іГУnІена, то за него заступив СЛ I)Іісцевпи tуберватор і ВИВВОJJИВ його при помочи жовнярів ; iГYl\leH пішов шукати опіки до влаСТlІтеля місточка, Йосифа ПОТОЦЬКОІ'О, І{О-

3) Арх. Юго·Зап. Россіи, 'І. І, т. l\', !Ір. LX\"I[, ст. 140,

- 121 -

'J'рпй обіцяв захистити його під умовою, що Янковський прийме унїю та поверне на неї і братию свого манастиря, і його па­рафіян. Тим чаСО1\1 Коритвнський гаяв СЯ й чекав кінця сеУ 8JJагоди; на рештУ він дістав звістку, що до неї дійшло, і взав ся аа справу. Він почав тим, що опублїкував унУверсал По-' тоцкого до мешканцїв Збаража, де він, яко властитель мавТ'­ности!. накаЗУ6 ЇОІ прийняти унїю. Ось сей цїкавий документ: "Н, Иосиф lIотоцкий, бажаю аДОРОВJJЯ і ВСЛКОРО добра ВСЇм І'ромадаОІ 1\І06У 3баразькоі' волости. Як Ініщан, так і Інешканц'l'в

передмість і СМ, звіщаю, що, Богу дякувати, ВСя руська кра­

їна прийняла унїю, се б то муку зо сьвятою католицькою,

рЮІСЬКОЮ церквою, про що отець ігумен уже казав вао!; але

во (хоть і не всї, як Іненї доносять) слухати ЙОГО не хочете;

ТО:\ІУ ПОСU.'lаю до вас отсей мііІ унїверсал і наl~азую, аuи ви

нУ в чім не про'Гивили ся і С.'Jуха.'lИ цїлком у справах цер­

КОВБИХ ігумена вашого Збаразького I\І8настирл; кождого-ж

упертого і неСЛУХНЯНОl'О отцю ігумену засуджую СНі}! на за­

п.щту кари сто гривен і окріl\l того на тяжку кару (тїлесну?);

все отсе (незгода?) лише пуста ВИДУI\Іка; сьвята, пости й обряди'

.'luшать сн у вас по AaBHbOI\IY і нїякої зоJЇни ІІЇ В ЧОI\!У не

буде; ОСЬ ЧОІIJУ і В друге наказую вам не І\ЮРОЧИТП CYI\IHЇBOI\I

вашої совісти. На доказ чого й видаю сей мій унУверсал з до·

датком МОЄЇ печатu і за влаСНОРУ'1НООІ піДПИСОI\І. 1700 року, серпня 25, Йосиф І10ТОЦКИЙ, староста Галицький ';.

Зараз піс.'lЯ унїверсала появов СЯ в Збаражu іГУОlен Ян·

ковськиіі; але, не вважаючи на обіцянку приііняти унїю, котру

дав властuтелеви, вернувши ся дооІЇв, ilін гаяв ся і під ріжноми

:Jретекстаl\ІП старав ся затягнуто справу; до него приЙш.'ш

парафіяне "тверді СХИЗl)laТИКП" з І'ОРЯЧlIl\lП просьбаоІП: "аби

він не прпставав до унУї тай їх не потягав за собою"; пони

брали ся випросити iiOIlIY ПОl\НlлуваН6 і від;l{абокрицького

і від властителя ooa6THocтu, аби лише він твердо встояв у пра­

вославію. 3 другого боку, іГУВІена обступили унїятські сьвя­

щенники, шляхтичі та Бернардини і дооtага.'ІП ся відцуранв;

зразу переконуваня не були успішні; тодУ ОФЇция,п змінив тон

і обсипав його 1I0грозаl\1П, Dlісцевий же tубернаrор, яко пред·

ставитель прав властителя, заявив, що вів готов ужити СВІ}ЄЇ

власти; irYI\IeH не видержав і згодив ся на ДООlаl'аня унїятів.

ЙОІ'О заставили урочисто в церкві відрев:ти ся правос.'1авіл 1'а

- 122 -

орислгнути на унію, й по 701)IУ официял узяв Dlанастир під

заряд свого епископа, завдав членам церковного братства каР0 за противенство унуї тай ви'іхав. зо Збаража, не ЛИШИВU1Q в місті ну одної' православно'! церкви, нї одного православноГQ

сьвященнuка. Тверді православні 1)lешканцї DIУС'іЛИ або лишаТIІ ся без. служби божоі та церковних треб, або йта в YIIЇ~

ятські церкви. Официяльно Збаразьку волость зачислено до

місцевостей, що прийняли ун'ію доброві.'JЬНО й гуртом 1).

І~оли ун]ю ширено вс'іl\ш вказаНИl\Ш вище способами, про·

тивенство з боку православних не могло проявити ся в ФОРІІІі

систеDlатичної опозвциї, як через те, ЩО новии плян :щходів

увїятів ікатоликін ховано під покриваЛОl\1 тайни та навмис­

но] неясности становпща; таl' і через те, що упривилвованuи

стан перейшов у ряди ПРОТИВНlJків і обовязок оборони право~

славія здано на стана, або ЗОВСУМ безправні, або дуже оБD!е~

жені в своїх правах ТИDІ лаДОl\1 суспіЛЬНIJl\I, ЩО запанував

у РЇчипосполитіЙ. 3араз після 1680 р. церковні братства про­бують стати ЗНIJВ на чолї опозици'і, та тепер ВОНИ не находять

піДIІОРИ апУ в ш.'Jяхетстві, анї в козацтві, як ее було давнїще,

в початку ХУІІ ст. На з'їзд'і представителїв ставропиtіяльннх

браТС'іВ і правомавного духовенства, щv відбув ся в серппи

168U р. в Нові,,! Дворі, обговорювано способи для ПРОТlIвен,

ства унН, та присутні не l\ЮГЛИ звернути уваги нУ на один спосіб сяк··так певний; вонп повторила з'обовязанв СТОЯТИ за

правомавіЄі)J, але не находили способів для того, аби узагаль­

НИТИ свою боротьбу і вказати для неї успішні заходи. Поста~

вовлено RОрИСТУВIiТИ ся со60раl\Ш з'Уздами, nкі пропонованимu

в плянУ Шумлянського, і ВИСRазуватu на них сво'і права і .за­

безпечуючі ВОЛЮ служби божо'і привилеї, та старати ся при

ввборі депутатів на соймо, додавати в інструкциях УСТУПD за­

для оборони православія; аде показало ся, що оба сї способо

не можна сповнити: правитедьство здержало ся від склику­

ваня з'їздVв, а. православних шляхтичів було так мало,. що го­

noc їх на СОЙJ)IИl\ах ве значив майже н'ічого; остатнв ЧУЛИ

самі правосnавні на з'Узді в НовіІІІ Дворі; обговорюючи МОЖЛИ­

вість робити, ВП.'Jвваючи ва інструкциї депутатаJ)l, ВОНИ ріШИJlИ,

1) Ibid. Вр. LXIX, ст. 148.

- 123 -

що треба спробувати l\tати вплив на сой.миках через піДКУ!І ШЛЯХ'rичів, "не жалуючи на сю річ видатків" 1). Але показало СЯ, що й сей вихід неможливий, бо братства та 'іх члени не

мали на стілько 'Грошей, аби підкупити більшість шляхтичів,

що з'·їжджа.'lИ ся на СОЙl)1ИКИ.

'ГаІШl\І ЧUНОl\l протпвенство унії l\tуС'іло lt1ати виключно

пасивний характер, роздробити ся на безконечне число окремих

пригод і покладати над'ію виключно на Ifєпохитність духовних осіб

і окремих параФій, котрі на свов різіко l\ІУС'!ЛИ видержувати

в кождій місцевости напір оборонцїв унїї, що опирали ся на

аДl\lінїстратuвну піД~ІОГУ та l'алабурдність шляхти. Такі факти

l\1И справд'! поди6увl\ІО в актах того часу, не вважаючи на те

важке становище, в якіltІ находили ся православні духовні,

міщане й селяне. Так l\1U баЧИl\ІО, що параФіяне скрізь, де

лише була l\10жливість, і далї користують ся старинним пра­

ВОі\І вибору парафіяльного сьвнщенника і сrарають ся вести

вибір так, аби l\ІИнати людей прихильних уНії. Коли селянам

удава:'ІО ся добути в чіl\t небудь згоду дїдича, то· вони зараз ски,

дали сьвященника уцїята, "погапську віру", відбирали від него

кдючі, нищили унїяrський анти<\\Инс і віддавали парафію СВО­

йому вибранцеви 2). Иuодї се.'Іянаl\1 удавало ся укоськатц пана

подаРКОl\1, иноді небезпечністю вибуху свого обуреня, то знов

вони користували сл іІого суперечкаl\tи з сусідами і все не

тратшш наЙl\tенчої 1\10ЖЛИВОСТИ забезпечити свої церковні ін·

тереси, оборонити, бодай на якийсь час, свою церкву від за­

хопленя унїятаl\\И та католшrаl\ІИ 3). Так на пр. після заяви

про прпдуку ПодіЛЬЩИНІІ ДО унїї - Іштодицькі ксьондзи по·

чали їздити по ce.'lax і пробували відправляти католицьку

сдужбу божу в сїДЬСЬКIJХ церквах; але вони мусїли відректи ся

від СВО6Ї проби: седяне відбиради й ховали ключі від церков

і, в разї насильства, rp03H.'JH, що вбють ксьондзів 4). В Овруць­

кім ІІо.'lїсю околичні шляхтичі, що щиро стояли за правосла­

BiBl\f, ППJ1ЬНО слїдили за повеДЇНRОЮ духовенства в своїй міс­

цевости і, при наЙl\lеН'1ій схильности до унїї, старали ся

І) ІЬіи. Вр. ХХ VIII, ст. 53. ") lbid. нри СШ. ст. 224-; СХХУ, ст. 281; ХСУ, ст. 209. ') IЬі,l. Вр. CLXXX, ст. 339. ') ЛJісl. вр. ХС, СТ 201.

9 1687·1

- 124-

збути ся підозріного чоловіка і покласти на його місце певнї. щого 1). В містах православні міщане старали ся піддержуватu

чистоту віри в сво'іх спів-горожанах, що переходили на ун'ію,

нераз 'іх усовіщуваня кіичили ся судовим позвом проти НИХ

наводили на них відвічальність 2).

Але вс'і ті проби ПРОТllвенства мали характер случайний

і представляли ся в Формі окремих появ без 8ВПЗИ; СПОJIУЧИТИ ся вони могли лише 8а підмогою церковно'і єпархі'і, котра би

давала 'і1\1 провід і ПРИВОДИJIа окремі змаганя до 8агально'і

проtpами заходів; ТИl\І часом уряд, що обмежив ЧИСJIО пра­

вославних ЄJIархій лише на пять, встиг передати ті єпархії

тайним або явним унїята1\І. IIpaBOCJIaBHi переконали ся, що

треба конче оборонити порожні або вернути втрачені еписr~оп­

ські катедри, і 8за ВОЛОДЇНЯ ними ВЗЯJlИ ся ще раз 8а JIGtaJIbHY боротьбу 8 правительством. У кінцУ ХУІІ та початку ХУІІІ ст. ся боротьба вела ся 8а дві остатн'і впархі'і, що їх право­

славні 1\lали надУю оборонити - Луцьку та Білоруську_ lIiсля

смерти Анастазип ШУ1\IЛЯНСЬВ:ОГО, щО чинив ся правослаВНИ1\J,

але справдУ прийняв унУю, православне духовенство і шляхта

ЛуцькоУ єпархіУ зважили ся вибрати на його місце нового

епископа. В 1695 р., 8'Їхавши ся по старинному 8вичаю, вони

взяло сп за вибори; вибрано одноголосно Луцьким православ­

ним епископом писаря міського Луцького, Дмитра Жабокриць­

ког() (що названий був !ІрИ висьвяченю ДИОНИЗИЄl\J), звісного

ще перш~ своєю щирістю до православія, начитаністю та В"че­

ністю. Важке було становище сего нового епископа: видер­

жуючи вперту боротьбу 8 унїятами, безперестанні УТИСКlI від

шляхти, ЖаБОКРИЦЬRИЙ не мав піДl\ІОГИ в православній Київ­

сьв:ій єрархіУ, котра .добачила несповненє при його виборі KaHO~ нічно встановлених правил і не схотіла ВИСЬ8ячувати йоро на епископа на тій підставі, що він був жонатий з удовою. Сім

років пробував Жабокрицький встояти на сво'lй сторожі, не

вважаючи на непоборні перепони, аж нарешті його енерrія ви­

черпала ся' і він, усrупаючи на1\10вам короля, прийняв унІю.

Зараз після вибору Жабов:рuцькоl'О король Ян ІІІ війшов з ним

1) Jbid. IІрИ: XLII, ст. 84; СХХХ\'Ш, ст. Н16; CLXXXIX, ст. 421; та

Архив'Ь Юго-3апаДllоil Россіи, ч. IV, 1'. І) ст. 397-381. 2) Ibid. IІр. СІ"ХХІ, ст. 180.

- 125-

у зносиви, над'їЮIIJИ ся, що прихилить його ласкою помагати

намірам уряду; він потвердвв Дионизия грамотою ва посадї

Луцького епвскопа і в приватнім лист'ї поздороввв його З приЙ­

нянвм нового уряду j король. виска~ував свою радість ізза сего і натякав, що він не сумнївав ся в тім, що 80 З))1іною посади

Жабокрицький буде, як перше, щиро піддержувати наміри пра­

вительства 1). Прихильністю короля Жабокрицький зважив ся

покористуватп ся на те, аби вернути православні церкви й

манастирі, віддані унїятам. Вів просив у короля ДИПЛЬО))ІУ на

посаду Овруцького архимандрита, звертаючи увагу, що увїят

ДОDІарадзкий, котрий мав сю посаду, не в шляхтич родом і че­

рез те, згідно з законами РічипосполитоУ, не мав права зай­

Dlати вищі церковні посади; за одвим заходом він домагав ся вернути Госський манастир і належні до него ))Іавтностп, що

вахопив ЙОСИФ Шумлянський на підставі випрошено'і ним ко­РОЛ'івськоі гра))IОТИ. С'і справи рішив новий польський король, ЩО вийшов ва трон. Август ІІ, ве]учи дал'і в справі унУ'! по­л'!тику свого попередника і ДУ))lаючи. що вдоволитьЖабо­

крицького та прихилить йогu до унН, ВВОJІИВ обі просьби; але

по тому Жабокрицький рішучо відкинув пропозицп'! що до унї'і,

він не лише ве пристав до врочистого прийняти Її в 1701 р.

ЙОСИФО))І Шумлянським і його товариша))1П, але війшов у зно­СИН0 з росийським резидеНТО))1 СудеЙКИНИD1 і шукав через Hero опіки Росві для православно'і церкви j тодї король під наПОРО))1

опінії пуБЛИIIJВО'! та за порадою сенаторів, прийняв жалоби від

Домарадзкого і ШУМЛЯНСЬКОl'О і покликав ЖабокрпцІоКОГО до

задворного суду за те, що він ошукав короля, і, буц'ім-то над­

уживши його довірв, випросив грамоти на такі манастирі, що

вже давн'!ще були даровані небіЖIIJИКО))1 королеDІ ИІІIIJИDІ лю­

дям 2). 3а одним заходом король, РОЗУ))1іЮIIJИ хитке становище

Жабокрицького що до праВОСЛI1ВНОЇ врархі'!, зважив ся пере­

конати його, що немож-'1ИВО лишати ся правослаВНИ))1 еписко­

пом проти бажаня Київського духовенства. Спонукуваний сею

думкою, чи може справд'і байдужний до інтересів каТОJJ'!ЦИЗ))1а,

прийнятого лише ФОРDJальво ним самим, Август П вжив усіх

1) lbicl. пр. LII, ст. 110 . .1Jїтопись ВиИ'lка, т. ІІІ, ст. 297-іЮ6.

2) Архив'Ь Юrо-ЗаПRДПОJ1 Россіи, ч. І, т. ІУ, ори LYII, ст. 118; І.ХХІ. ст. 1'11; LХХІІ. ст. 156; LXXIV, ст. 163 і LХХУП, ст. 165.

- 126-

залежних від Hel'O сиособів, аби доказати, що перепони, на які наткнув ся Жабокрицький, ЗОВСЇnl не за.'Іежать від него. Так він видав ЖаБОКРUЦЬКОnJУ 'грамоту, котрою віддавав iionlY най­вищу управу православними церкваl\1П та манаСТИРЯl\Ш, що

були в королївських мавтностях, у В06воДствах: КПївськім,

Волинськіl\1 і Брацлавськіl\l; за оДни:tJ заходnм АВІ'УСТ ІІ двічі

зносив СЯ з Петроlt! І (1698 і 1іОІ р.), ПрОСЯЧIІ ВОГО ВИПРО­

сити дозвіл патріарха на вuсьвяченє Жабокрицького в Коїві

еПИСКОПОIt! на Луцьку єпархію 1). Та представленя корuля не

Itlали успіха і нУчого з них не вийшло; ще перед TII:tI cal\1 Жабокрицький випробував усі способи на те, аби доБИТІ! ся

висьвячеия. Він кілька років випрошував ЙОГО у Київського

nІИтрополита', то в ііОl'О справі вела ся жива переписка: І~и, ївське духовенство чуло всї гарні прикмети ЖаБOlСРИЦЬКОГО

і спочувало вого висьвяченю, але не зважувало ся ПОТВСРДИТІІ

його без ДОЗВО.'ІУ Московського патріарха - тоіі, СВ06Ю диро·

гою, не вважаючи на {'pal\1OTY іі\lенем царів (Івана й Петра)

анї на просьби І\иїВСЬКОІ'О МlІтрополита, гетыtанаa Мазепи il са1tюгоЖабоr-:рицького, не зважив ся ПОРУШИТИ каНОНЇЧНОі

постанови і віддав справу на рішенє І{онстантинопільськогu

патріарха; ЗНОСИН0 з oCTaTHЇl\I затягли ся і не довелн ні ДО

якого резу.'Іьтату, а ТИ1tІ чаСОnl ШУnlЛЯНСЬКИП тріу:t1Фував по·

біду, докоряв ЖаБОКРИЦЬКОl\IУ за саnюзванство, за порушеНІ>

канонічних постанов, піДf:опував його авторі тет, грозив ЙОl\IУ

анатеnюю та всяко змагав до того, аби знищити православну

Луцьку єпархію. ЗІ'ідно з його Hal\JOBaMII, шляхтичі, що l\la.'1I1 nІа6ТНОСТИ в Луцькій єпархії, заборонили парафіЯЛЬІIПl\J сьвя­

щеННlIкам, котрі жили в їх селах, слухати нареченого епи­

скопа. Жабокрицькuй, в крайній біll,Ї, звернув ся за посьоя­

чеНЄ1t! до Сочавського епископа в Молдавщину, алс показа.1JО ся,

що остатнУй признав над собою ще давнїще власть IIlУl\І!ІЯН­

ського і через те ук или в ся від пропозициї Жабокрицького ; на решт'і після довгої шуканини, нареЧ'ений луцы>йй В.'J8дuка

вишукав православного пастиря, що згодив СЯ висьвятити йuгu

на епископа - то був ЙОСИФ Сrойка, епископ Марююрош-

1) Арх. Юго·Зап. РоссіІі, ч. І, т. І'", Вр. LХХ," .ст 161; також Ист,)­

ричеСRое ИЗВ1Істіе о возпвr;шей вт. п(lдыllІ уніи, Банти ща· KlllleHCKorn, СТ. 1Н6.

127 -

ський, управите.'1Ь l'roтрополїї Білгородської, семигородсыоїї та

Угорської, але сего посьвяченя не признали анї уніяти анї

православні 1).

ТаКИ!)1 ЧИНО3І Жабокрицький, не найшовши піДltlOГИ та.М,

де він l'Iir на неї найбільше числити, втратив на;:tїю видер­

жати проти Пllставленох з усюд о перепон і пройняв унїю

В 1702 р. 'l'ріумФ оборонцїВ унії був повний; ЗЛОl'JИВШИ твер"

дість сего чоловіка, на котрого зложено остатнї надії право­

славних, вони пустили СЯ покористувати ся побідою; пани

Вllдали цї.'!ий РЯД унїверсалів ДО сьвященників, міщан і селян,

що жили в іх мавтностях, наказуючи ім слухати того епи­

скопа, котрого власть вони вважали скілька років перед тим

безправною та против ною KaHOHal'J. Питанє про одружеН6 Жа­бокрицького, так голосно висунене иа перед ШУl'ІЛЯНСЬКИМ

іііого товарншаlt1И, тепер затерло ся і Hel\IOB би н'іколи не

істнувало. На р.ештї король надгородив Жабокрицького знач­

нп!)! розширеll61'1 ЙОГО власти: 'він видав універсал, по котрому

віддавав під його ДОГЛЯД усі церкви іі 1'lанастирі, що находили

ся в коро.'!івських 1'1автностях на просторони ціло'і Річипоспо­

литоР). По тому, піс.'1Я СІнерти ПlУ!)IЛЯНСЬКОГО, унїятська врар­

хія передала в управу Жабокрпцькоl'!У унїятські церкви іі 1'1a­єтности унїятських митрополитів, що наХОДIІЛИ ся в ]\lIiBCbKil'I воєводстві, де уніяти не встиг ЛІІ ПОКІІ щО заснувати ОRреl'ЮЇ

єпархії; власть JIСабокрицького в сїй країнУ заве.~еио наІ,аЗО)J

вовнноУ ВJJасти -- унїверсаЛОl\I геты'анаa Сєнявского 3 ).

ТИ!)1 чаСО!)1 як значінв }l'~абокрuцького росло таlШ3І 'ІІІ"

HOl'! в уніятській церкві, православних, що покладали при ви"

борі його на епископа стілько вадїй на ЙОГО твердість і щи­

рість для східно'і цеРКВIІ, сильно вразив його перехід на унїю;

lІевДоволенв їх готово було показаТIІ ся при першій l)ІОЖЛIІ­

вости, а ся можливість вийшла ШВИДКІ): через спілку Роснї

з Польщею, заключену проти Кароля ХІІ, РОСllйські війська

зайняли в 1701 р. богато краУн Річипосполито'і, в ті!)! числї'

І) ЛІтопись Величка, т. 11, Г.І. ХХХ\'II.

2) Архив'Ь ЮГ0-Зап. Россіи, ч. І, т. П", нри: ХСІ, ст. 201; ХСІІ, Сl'. ~01'>; ХСПІ. ст. 207; ХСІІІ, ст. 214; СУ, ст. !!29 і CVI, ст. 230.

::) Ibid. ПРИ: СХХІХ. ст. 29;> і СХХХ, ст. 29ї.

- 128-

ВОJJИИЩИИУ та Киівське вовводство; КОJJИ вони ПОЯВИJJИ ся, то

праВОСJJавві мешканцУ тих Dровінций ПОЧУJJИ часову ПОJJекшу від переСJJідувань в боку унїятів і ШJJяхтичів каТОJJиків, тим біJJьше, що Петро ВеJJИКИЙ не ховав обуренн, що вбудив у нУм

реJJУtійний прозеJJУТИ3М унУятів. Православні шляхтичі, опира­

ЮIJИ ся на присутність союзних військ, почали сьміливіще ви­

ступати против унУятів; при тім, розумів ся, появило ся ба­

жанв покарати відступників від православія :й перші удари посипали ся на ЖаБОКРИЦЬКОl'О, що був ABiIJi ненавистной

праВОСJJавним: яко представитель унїятської врархіУ на Укра­

Унї і яко чоловік, що вжив на ЗJJе довірв православних, котрі

дали йому по вибору найважuУщу сторожу для оборони пере­

слїдуваної церкви. ЧУЮIJИ н1яковість свого становища, Жабо­

КРИЦЬКИЙ постарав ся забезпечити свою особу: він відвіз цер­

ковні річн, що належали до ЛуцькоУ катедри, і ДОРОЖlJі річи

в влаСНОl'О])lайuа в віддалене село ЖеревцУ, що находило ся

в Г.'lухі])1 кутї, В Овруцькі])! повітї, а сам виїхав за гранпцю,

ва Угорщину, ДУ])lаючи там перечекати неприхильні для него

обставини. Але показало ся, що сі остороги ])lарні: у 1706 р.

ватага самовільних жовнярів, за намовою та піДl\ЮГОЮ право­

славних шляхтичів НеМИРИlJів, убігла до Жеребцїв і заграбила

])Іайно, що лишив Жабокрицький, потому православні шлях­

ТlJчі заборонили парафіЯЛЬНИl\! сьвященникаl\1 своіх сел слу­

хати його власти 1) та звернули ся просто до росийських на­

ча.'lьників в жалобою на зрадника церкви епископа і з прось­

бою вивволити від него впархію. На ЧОJJЇ ТОХ, що подалп сю

просьбу, буди найближчі СВОЯ ки Жабокрицького : його паСll­

нок - Николай Гулевич і свояк - Юрий Жа60КРИЦЬКИЙ;

росийські власти, не бажаЮIJИ своїм il\leHel)l орудувати в со­

юзній державі, не схотіли про'Сто мішати ся до справи, і ва­

пропонували жалобника])! арештувати епископа. Нагода до сего

вийшла невабаром. Дионизий Жабокрицький не ])!іг діждати

ся виходу росийських військ і в 1.708 р. вернув ся з Угор­

щини в свою впархію, ."аби впорядкувати управу еПНСIСОПСЬКИ])1lI

мавтностями, та для висьвяченя нових сьвященників". Зараз

після того як він приУхав до Луцька, тут появили ся Гулевич

І) ІЬИ. при: CXVJ, ст. 255 і СХХХШ, ст.· 316.

- 129-

і Юрий Жабокрицький а ватагою уаБР06НИХ слуг, вони захо­

пили аамок, що не мав тодї І'арнізона, та обступили там епи­

скопський дім. Вони ,розігнали слуг і уніятських сьвященників,

що були довкола епископа, арештували його самого, аахопили

його пер-еписку й наказали пакувати рі чи до повозів, заявля­

ючи, що вони мають наказ вивеати його а Луцька. Витягнувши

шаблї, Гулевич і Юрий Жабокрицький накааали Дионїзию

абирати ся в дорогу. »Одягай СЯ, араднику, кааали вони, не

будеш ти владикою в Луцьку, ми тебе відвеземо туди, де нам

наказано; там тебе зроблять архиепископом Спбірп; ми звя­

жеnlO твоїх приятелУв і помічників і віддамо з собою!" Далї,

звернувши ся до своїх слуг, вони додали: "звертайте особливо

увагу на його зрадницьку переппску; вона покаже його лу­

кавство проти нашого монарха - нехай кат УУ спалить пу­

блично". Тим часом, коли в замку пакували до повозів річи

епископа, час nшнав; слуги й сьвященники унїятські розбігли

ся по містї З криком і зазивали на підмогу ; вдарили вдавони на (валт; шляхтичі католики, церковники унїятські, жовня ри,

що були в Луцьку, побігли D замок. Невеличке товариство

Гулевича та Юрия Жабокрицького обложено, і проводирі nTY­сїли почати переговори з обліжникаnш. Справу порішили так,

що перші виїхали з Луцького' замку, зрікши ся арештувати

епископа; а в Til\l, відходячи, вопи загрозили: »тепер ви наlН

перешкодпли арештувати владику, але памятаitте, що ви за се

відповісте - ваші птанастирі, ваші церкви унУятські і всї ви

шляхтичі особисто будете покарані за противенство HanI". Увільнивши ся таким чином від небезпеки, .i-КабокрицькиЙ схо­

вав ся 2араз у таборі гетьмана Свнявского, тим чаСОDІ його

противники забрали еПИСКОПСЬІ,і ма6ТНОСТИ, захопили його до

кументи та засеквестрували майно. Дурно ЖаБОКРИЦЬRUЙ. шу­

кав оборони у польських властей і випросив собі охоронні

листи від короля і від Волинських шляхтичів, що з'їхали ся

на СОЙIlJИК; екзекутпвна власть була все вїкчеnlва в Річішо­

сполитій, а того неспокійного В06ННОГО часу ЇЇ зовсїм не було;

ОСЬ чому противники епископа не лише не ВТИХОIlШРИЛИ ся,

коли ЇМ показано охоронні листи, але в початку дальшого

року вони ВСТllгли захопити епископа і віддати його в руки

росиііських властиіі; його :-Jараз же заслано, і він там швидко

- ню -

вмер!). Як не стало Жабокрицького, то православні шляхтичі Воливськоrо і Київського вовводства зважили ся ще раз відно­ввти вибір епископа і хоть сим разом вибір їх був удатвїЩии, а про те вів не досяг головної цїли - вдержати для право­

славних Луцьку впархію. Нововибраний епископ був Кирило Шумляиський, син давнього ЛУЦЬКОІ'О епископа, тайного унї­

ята - Анастазия Шумлянського і свояк Львівського унїят­СЬІСОГО еuископа ЙосиФа2). ІІотягнений родинними переказами і приміром батька і дядька, Кирило Шумлянський сам, ак

ба'JdТЬ ся, прийняв був унїЮ, бодай мп подибувмо в актах

сьвідоцтво про те, що в 1703 р. він займав посаду tенераль­ного офіЦИЯ.'Jа при унїятськім Каменець Подільскім епископі, котрим був тодї його дядько Йосиф ШумлянськиЙ3). Стано­вище, котре займав і він особисто, і НОГО родина в врархії

увїятської церкви, звернуло ва вего увагу правительства j ді­

ставши хибну звістку про смерть Жабокрицького, король за­

раз видав грамоту, що давала Кирилови Шумлянському уряд

наре'Jепого Луцького епископа і ГОРЯ'Jе реко:иендовала його

як уніятському DJИТРОПОЛИТУ - Винницькому, так і шляхти­'Іам Волинським'). Здавало ся, що правительство ие могло найти чоловіка більше 01.0'101'0 піддержувати його ціли що до

унН, та що як він ПРИИl\Іе посаду, то Луцька єпархія до решти

належати ме до унїятів. Православні Волинські та Київські

шляхтичі на з'їздї в Луцьку 16 червня 1710 р. уро­

чисто вибрали кандидата, заПРОПQнованого королем і рекомен­

дованого УНЇЯТСЬКИDJ митрополитом j очевидячки, вони зрікали

ся таКИl\І ЧИНО!)J дальшої боротьби і посередно згодили ся на

унїю 5). А в тім, се непорозумінє вияснило ся швидко: зараз

після вибору Кирило Шумлянський поїхав для висьвяченя не

ДО Львова до Винницького, а до Київа - до православного митрополнта. Ми не Mael\1O сьвідоцтв, по котрим можна би по­

нснитн сю ненадУйну зміну R поведУнц"і Шумлянського; не

') ІЬі!l. "ри: CXXVJI, СТ. 28.,: СХХVШ, СТ. 2~1; СХХХ"ІІ, ('Т. Щ4-

СХХХІХ, ст. 217 . • ) Niesiecki, Koron:l Po!ska, т. ІУ, ст. 2Н7.

") АРХИR'Ь ЮrО-3UIІ. РоссіІІ, Ч. !. т. IV, пр. ХСІХ, ст. 2]7 4) IЬі,І. "р. l:XJ,II, ст. :125. ') Архив'Ь ЮГ0-Зап. Россіи, ч. ІУ, т І, ст. Шj8.

- 131 -

знаємо, чи була вона наслїдком покаяня, спонуканого перего­

ворами з православними ШЛЯХТИlJами, що з'їхали ся иа вибори до Луцька, чи Шумлянського налякав првмір долі, що по­

стигла jl{абокрицького, чи Dюже перше він пристав до унїі

лише по-верха, користуючи ся неясністю відносин, що скоУв

навмисно його дядько; в усякім разї сей крок був з його

боку рішучою оповісткою війни унїятам. Вернувши са з Ки­

Їва до свовУ єпархії, Шумлянський взяв ся порядкувати майно,

що належало до його катедри і почав відбирати села, що

перше належали до православного духовенства і були захо­

плені шлахтичами 1) - але дУл льність ного була швидко спи­

нена. АнУ IJравительство, анУ шляхтичі каТОJIИКИ не думали

дати спокою новому еПИСI(ОПОВИ; роздражнені невдаlJОЮ свого

HaDlipy, вони зважили ся вжити насильства. В жовтни 1711 р.

KOPOJIL видав грізний унїверсаJI до ШJIяхтичів і духовенства

ВОJIИНСЬКОГО воєводства, де він ДОКОРЯЮIJИ ШУl\ІЛЛВСЬКОІ'О за державну зраду, забороняв, під загрозою карних кар, призна­

вати його Луцьким епископом або слухати його в справах ду­

ховних. Опісля соимик Волинського воєводства, згоджуючи ся

зовсїм на пропозицию короля, ухвалив: уважати вибір Кирила

Шумлянського за недїйсний, ві~обрати у вего акт його вибору

і передати Луцьку єпархію в упрану ХОЛnІСЬКОМУ унїятському

епископу2). 3а сею постановою пішов цїлий ряд крутих захо­дів від сердитих ШЛЛХТИ'1ів; майно епископа засеквестровано

або розхоплено, ному самоа1У грозили арештованєм і заслаНdМ ; не чекаючи такого кінця справи, ШУnІЛЯНСЬКИП швидко втїк

до Київа і звернув са з жалобою до Петра І через канцлєра

r ОЛОВI(ина. Цар запротестував против його про гнана в енер­tі'lній нотї на імя короля, але остатнїй відмовчав ся і Кирило

Шумлянський ве появллв ся більше в м.ежах свовї єпархії; замісь неї він дістав, по вибору росийського правительства,

єпархію Переяславську, управляючи котрою, вік умер 1726 р., задержавши зрештою до смерти титул епископа Луцького та

Острозького і стараЮIJИ СЛ, по Зnl0ЗЇ, хоть із-далеку, піддер­

жувати й скріплятп православіє, переслїдуваве в межах 1?і'lП-

1) Таишr, ч. І, т. ІУ, "ри: eXIXr, ст. 3В2; еХLУШ, ст. 335 і ес"

ст. :137. 2) IЬіи. "ри: CLI, ст. 340 і eLIII, ст. 334.

- 132-

ПОСПO]Jвтої1). Луцька sпархія перейшла таким чином у рукп унУятів, де й находила ся до самого упадку Польщі.

Таким чином у межах Річипосполито'і лишала ся тілько

одна православна впархія - Білоруська. Тодї як за Луцьку впархію вела ся вказана Вifще боротьба, Білоруським еппско­

пом вибрано чоловіка заповзятого і твердого - при тому ро­

дом і своїм суспіЛЬНИDI становищем більше н'іж инчі забезпе­ченого від невзгодин, що вис'іли над православним духовеиством

у Річипосполитій - князя Сильвестра Сьвятополка-Четвер­

тонського. Рід князїв Четвертuнських був найдавнїщий іа кня­з'івських родів великого К1Іяз'іsства Литовського; він, по ро­

динним переказам, виводив початок свого походженя від Во­лодимира Сьвятого. В кінці ХУІІ та в початку XVII ст. се був вдиний княз'івський рід на Укра'ін'і, котрого хоть одна га­

луза лишала ся вірною православію. 3а ввесь час боротьби

з ун'іЄЮ князУ ЧетвеРТDнські брали в нїм діяльну участь: вонп

засновували православні l\lанастирі, вступали в члени церков­

них братств, підпuсували протести проти насильного заведе ня

)'нїї, Уаднли з сего поводу, яко депутати від православної

шляхти, подавали протести королеви й т. и. В кінцї XVII ст.

одного представителя роду - князя Гедеона, вuбрано Луцьким

епископом і потому Ки'івським митрополитом. У початку XVIII ст. представителnми православно'і галузи роду Четверrинських

були княз'і: Гаврило та Сильвестер, остатн'ій став черцем

і займав уряд ігумена в l\Jанастирі, заснованім його предками

в місточку Старій Четвернї; ще перед CBO'il\J виБОРОl\1 на епи­

скопа, Сильвестер Чеrвертинський мусів вuдержзrи не одну

боротьбу з оборонцями ун'і'і; до нас дійшли актові сьвідоцтва

про ЗМ8ганя обох братів до того, аби. оборонити православні

I\Jанастирі - l\lужеський і женськиіі, що находили ся в Старій

Четвертвї; протягом часу се місточко вийшло з рук княз'ів

qетвертинських, що лишили собі тілько право патронату над

I\Jанастuрями (jus rоllаtіопіs). Не вважаючи на се право, вла­

ститель Четвертні', шляхтич ·Гораін, зважив ся навернути оба ІlанаСТllрі на унїю; він почав жеIlСЬКUl\І l\lанастирем і встиг

зробити свов; тодї князь Сильпестер ЧетвеРТIІНСЬКІІU, на під-

І) Баптиш.КамеПСliиll, ст. Іі19; таІЮIК Архип'!. ЮГ0-Зап. Россіи ч. І,

т. IV, вр. CLXXXVHI, ст. 405.

- 133 -

ставі свого права, прогнав із Dlанастиря унїятські черницї й

uсадив У нїм православну черницю - АI'аФію Масальську,

поручовши Уй зло~ити нову грОl\lаду; дізнавши· ся про се, Го­

раін напав на манастир з товпою слуг і селян, і коли Ма­

сальська, втУкла до мужеського манастир8', він пішов туди за

нею; обступивши Dlанастир, він наказав виломити двері, по­

тому, вибивши до пів-смерти намістника, Теодозия СТОЯIl0В­

ського, він наказав іl)ІВТИ Масальську і повів yl до свого двора;

тут жінка Гораіна наказала П люто вибити різками і, роздяг­

нувши до голого, прогнати на. дорогу в поле; князь Сильвес­

тер Четвертинський DIУСЇВ перенести ЇЇ до другого манастиря,

Гораін же, виправдуючи свій поступок, набрехав на неl'О, що

він находить ся в забороненій авязи з нещасливою черницею.

По тому, користуючи ся від'їздом Сильвестра ЧетвеРТllНСЬКОГU

до Білоруси], Гораін розігнав братию з мужеського Четвер­

тинського манастиря іІ: осадив у нїм параФіяльно го УНЇЯТСЬКОІ'О сьвященника; даремно оба князї Четвертинські відбирали ма" настир і старалп ся відновити в НЇI)I чернече житє; користу­

ючи ся остаточним від'їздом Сильвестра в його єпархію, Гораін

добив ся здійсненя свого наміру!).

Таким чином прийнявши уряд епископа одинокоі ще

православною єпархії, князь Сильвестер Четвертинськойзнав

з досьвіду з ЯКИI)ІВ перепонами йому треба було бороти ся;

ЧИDl більше він дорожив своєю сторожею, тим більше чув, що

конче тр~ба сконцентрувати для боротьби всї сили православ­

них і з'орtанїаувати оборону. Очевидно, при тім роля оріанї­затора Dlусїла належати ЙОDlУ, яко одинокому єрарху право­

славної церкви, що лишив ся в межах Рі чи посполитої. Звісно,

на се треба було конче, аби духовенство й сьвітські люде

инчих православних єпархій, що лишали· ся тепер без пасти­

рів, признали над собою власть Білоруського епископа або

бодай піддали СЯ під його провід. Але остатня Уl)lОва не була

сповнена і перепони повстали власне з того боку, відки най­

менче треба було чекати їх. Білоруський епископ, бажаючи

розширити по З1)10а'і межі свовї єпархії, заявив бажа~в. пр.RJ~У-

1) Ibid. IІрИ: LXXXVIII, ст. 196; СІ, ст. 221; СХІХ, ст. 262; СХХХІ,

ст. 2!19.

- 134 --

'1ити до неУ православні церкви та манастврі давньо'і Туров­

ської впархі'і, що находили са на великій териториУ долини Припяти, в теперішнїй Минській tубернїї, але духовенство тої краУни, що віддїля.па Бі.поруську впархію від скасованих впар­

хій YKpaYHJ;1, не схотУло прийняти над собою його властн; ще в ПО'lатку XVII ст., піс.па того ак православне Туровське епи­

скопство захопили унУатв, правос.павні мешканцУ впархії ри­ДИJJИ ся без епископа, вони признавали над собою в церков­

них справах авторі тет Слуцького архимандрита, котрий, ак

було треба, зносив ся безпосередно з Київським митропо.питом ; с'і відносини встановили ся мало-по-малу по звичаю і на рештУ

в кінци ХУІІ СТ., митрополит Гедеон ЧетвеРТDНСЬКИЙ прилу­'1ив Туровську впархію остаточно до ЗJJоженої ним окремої

мвтропо.пичої впархі'і; але що зносиии Київських митрополитів з сею частиною підчинено'і Ум теріториі бу.пи сильно втруд­нені польськими законами, котрі забороняли православним

переУжджати межу Річипосполито'і, то митрополити звичайно

видавали Слуцьким архимандритам грамоти, котрими ПОРУ'lали

'ім, юсо намістникам, церковну управу в давнУй Туровській

6пархіР). :Коли, піс.пя· ви~ору Білоруським епископом, князь Сильвестер Четвертивський появив ся в 1707 р. для посьва­

ченя в :КИ'іві, то мвтропо.пит додав до зароку, підписаного

Четвертинським при висьвяченю, обовязок не розширяти свов'і

власти за межі Білоруської впархії S). Але показало ся, що

сповненв сеї частини зароку, справді немож.пиве; від''іздячи

з :Ки'іва до Могилева, Сильвестер Четвертинський зупинив ся

по дороз'і в Слуцьку, тут він застав неЗl'ОДУ серед праВОСJJав­ного духовенства; частина духовних, боячи сл бурі від уніа­

тів і католиків, і не бачучн можливости опирати ся на власть

І\и'іВGЬКОГО .митрополита, зносини з котрим були ненаручні і небезпечні, заявила бажаН8 признати над собою власть Бі­

.поруського епископа; uнчі члени духовенства, і на чол'і Ух

архимандрит Йоасаф Лапіцький,' противлячи са сему бажаню, стоали за підданв митрополитови; суперечка CTaBaJJa '1И!І раз

1) Описаніе Кіево-Софіitскаrо собора, ст. 247; також Архив'Ь Юrо-3аu. Россіи, ч. І, т. ІУ, ори: І, С1'. 1; 11, ст. 2; ХІІІ, ст. 25; ХУІ, т. 30.

2) Ibid. пр. СХХІУ, ст. 279.

- 135

живіща і потягла дражливого ПО натурі епископа, котрий при

тім чув усю доконе'шість і користь для православія, що ви­

ходила з розширеня границь його єпархії. Незабаром супе­

pe'lKa викликала фактичну боротьбу: Білоруський епископ

ПО'lав висьвsчувати сьвященників і роздавати ду,ховні посади

в Слуцьку; архимандрит а ва ним митрополит запротестували

в окружних грамотах, заявляючи, що ровпорядженs Сильве­стра не значать нічого, і прОКЛЯЛИ духовних, котрі признавали

над собою його власть. Четвертин~ький відповів тим самим

і скинув Йоасафа ЛапіЦЬКОl'О, іменувавши инчого 'loJIOBiKa на його місце Слуцьким архимандритом; ані одна ав'! друга сто­рона не хотіла уступити; ввавмні жалоби, протести, супере'lКИ,

виключене підвластних духовних ів церкви і збавлене їх сьвя­

щенства і духовних урядів, посипали ся в обох боків. Біло­

руський епископ увяв ся сповняти свої рішеня силою, митро­

полит пожалував ся росийському послови В Варшаві, архи­

мандрит-же Лапіцький шукав оборони у властителя Слуцька -княвя Найбурського та в його упраВЛЯЮ'luх-шляхтичів; остатні

ваступили ся ГОРЯ'lе за митрополита задля піддержаня анар­

х іі в православній ерархіі та ослабленя власти одинокого пра­

вослаВUОl'О епископа в Рі'lипосполитій; вони почали также силоміцю проганяти ставлеників Сильвестра і піддержувати

архимандрита 1). Супере'lка затягла ся на цілих 20 років і ви­кликала розрух і анархію в тій частинУ Руси, де православіе

було відносно менче знищено j воиа перестала аж тоді, коли

обі ворожі сторони побачили, що супере'lка їх вийшла на ко­

ристь спільних ворогів і коли уніяти і католики силоміцю за­

хопили майже всї манастирі й церкви в спірній краУиУ.

Тим часом справдї вороги православія заввято й на­

сильно навертали на унію j внищивши православну врархію,

вони кинулн в кут осторожність, рекомендовану ім аразу Йо­сифом Шумлянським, і вважили ся вжити сили, аби рішу'lО

скін'lИТИ спірне релїtійне питанв. В 1720 р. уніятський ми­ГРОІІОЛИТ Лев Кишка скликав собор у 3аDІосrю, де врочисто

') ІЬід. при: CXXXVI, ст. 310; CLXIX, ст. 376; CLXXIlI, ст. 384; CLXXIV, ст. 386; CLXXV, ст. 388; CLXXXVI, ст. 412 і CLXXXVII, ст. 416.

- 136 -

заЯВJIево що увія одинока правна церква грецького обряду , '" в Рі"lВПОСПОJIвтій; ЗaJJВJIево, .що вСІ захоплеНІ унІятами епи-

скопства прийнлли унїю добровільно і пристали до неІ на завсїгдв; далі рішено взяти ся правним способом за навер­ненв на унІю всІх инчих, іще не захоплених православних

дерков і маиастирів; постанови сего собора, потверджені па­пою Бенедиктом ХІІІ, і опублїковані конtреtаЦИ610 de propa­ganda fide, В6ільшили запал шляхетськоІ суспinьности в ко­ристь унІї 1); переслІдуванв православів, що, не вважаюч:и на

люті способи, мало до того ч:асу характер особистоісамоволІ

та появлвло ся споради'.lНО, з більшою або меи'.lОЮ енерfівю,

як до особистого характеру сего чи того пана, тепер пред­

ставллв загальну uовсюдну появу; шляхтич:і, католицьке ду­

ховенство, унІлтські сьвященники, власти і приватні люде ви­

знач:ають ся на випередки одні перед одними; сей своврідний

хрестовий похід, що відбував СЛ під блаrОCJIовенством папи і під

стлгом унїІ, був дуже наруч:ний для шляхтичів, що дбали про

спасенпв свові душі дорогою иасильства над зовсІм безоруж­

ними духовними та селянами, котрі противили ся лише пасивно;

до вкоі степени Фан'атизм розпікав пристрасти, на скілько люде, що виступали в його імв, здатиі були забути всвкі пра­

вила реліtійної та людська! моральности, про се сьвіД'.Іать цІлі

сотнї й тисвч:і документів того ч:асу 2); вкажемо лише, аби не

повторяти СЛ, скілька Фактів виразнІщнх; протягом одинай­

цяти років, від 1732 до 1743 року, по звісткам, зібраним ро­

сийським резидентом у Варшаві, (олембйовским, пани й уні­яти "заІхали" на унІю 128 манастирів і церков православних

лише в одній впархії Білоруській і сусІдній з нею Туровській ; сей "заІзд" робив СЛ так, що ненад'l"йно поввллв СЛ в мана­

сторі пан або духовний католицький '.10 унІлтський з тов пою узброєних слуг; без усяких упередних розмов він бійкою роз­

ганяв ч:ерцІв і "оч:истивши" таким чином манастир, передавав його в руки уніятського епископа; то само робило св і з сІль­

СЬКИl)JИ параФілльними церквами, лише тут пани 1)Іенче здер­жували СЛ, ч:уюч:и себе в праві орудувати церквою та пара-

1) Описавіс КіеВО'СОфіЙСllаго собора, ст. 210. КУ.ІІЬ'ІИВСЬІІИЙ - Speci­men ecclesiae Ruthenicae, ст. 137-138.

2) Див. Архив'Ь ЮГ0-Зап. Россіи, 'І. І, тт. 11 і ІІІ.

137 -

Фією яко СВ06Ю власністю!); таПІ' же, де подибувано найменче

противенство, лютощам шляхтичів не було меж; ось як опи·

сує росийський резидент fол.емБЙовскиЙ в ОФіцияльніDІ .71исті до ПОЛЬСЬКОl'О примаса Їх поступованє в подібних пригодах:

"забувши страх Божпй, вони вбіl'ають верхом у церкви, стрі­ляють у віл тарі та в образи, рвуть їх і ЛОDІЛ8ТЬ хрести j на

духовних і сьвітських ]Іюдей вони нападають у церквах і на

СВІСРТЬ убивають 'іх; вони викидають черц'ів i(l манастирів, а в жіночих Dшнастирях, на ПОСЬDІЇховище, роздягають черниць

дО ГО.710ГО і так виганяють 'іх; майно й доходи манастирсьні відбирають, церкви нищать: бють у них вікна та зривають дахи, инче·ж грозять спалити; образи Спасителя вони допчуть

ноrами, ріжуть і пробивають ножаl\\И, кидають і тягають УЛИ­

ЦЯDІИ, ПРОМОВЛЯЮЧИ богохульні рі чи : "Шизматицький Боже І Не вже-ж ти не станеш за свою кривду" 2); і т. д.

Ось кілька специяльних пригод, що потверджують усю

правду сего гидкого образа: в 1732 р. розбирано справу з по­воду жалоб, поданих мешканцями ntісточка Копиля та його

околиць на Копильського параФіяльного сьвященника, Івана

lIенского; звисказів Сl.відків видно, на скілько оборонцї ун'і'і

не здержува.71И ся в виборі способів для її розпростореня:

Пенскнй силував бійкою православних l\Іешканцїв прийнятн

ун'ію, здаючи ся на ту тезу, що предки їх були ун'іатами (доказ

страшенно розтяжний, бо унїяти доказували, що унїя була

пануючою вірою в ЛИІовській Руси від часів Фльорентий­

ського собора); тих, що не слухали його, він тровив собакаl\JИ,

наказував давати їм по 15О буків і т. д. Він СИ.'lував родичів

носити діти до сьв. хресту в костел, забороняв сьвященникаnІ

причащати вмираючих і ховати мерц'ів, вязав ЇХ і бив, КОЛи

вони робили процесиі й т. и. Як умер один се.71ЯНИН від бійки,

заподІяної йому ксьондзом, то він не допустив ('ьвященника

в дім відпраВ.7ІJlТИ по небіжчикови панахиду і заставив спов­

ня ти обряд на вулици; після смерти инчого мешканця Копиля,

ксьондз, кажучи, що родичі небіжчика були унїятаl\1И та що пра­

ВОС.71аВНlIЙ сьвященниlt заПРИ'Jащав його без правно, наказав за­

нести тїло в KOnIOpy й замкнув його на замок; коли ПОЯВИЛИ

1) Арх. Юго·Зап. Россіи ч. 1, т. IV, Вр. CXCVI, СТ. 448. 2) lbid. Вр. CXVlII, ст. 456.

138 -

СЯ праВОСJJавні сьвященники в товаристві цехових братчиків, аби відправити похорон, вони мус'іли вuважувати замок; ді­

знавши. СЯ, про се, lIенский наказав наносити КОJJОД на ГОРУ,

попід котру МУСїJJа йти похоронна процесия та заявпв, що він

'іі розтопче, скочуючи в низ КОJJОДИ, KOJJO котрих він і став із

набитою рушницею. Аби втекти від небеспечноств, небіжчика

МУСїJJU нести через MJJaKY, бродячи по пояс у БОJJот'і I). Дру­гий католицький сьвященнвк - Тома елєнский взяв ся заво­

дити унїю в Петриківській волости ; за його порадою, упра­

витеJJЬ мавтноств, шляхтич Гребницкий, почав сuстематично

переводити "добровільне" принятв унї'і; він зажадав від усУх

православних сьвященників, аби показали документи, на під­

ставі котрих вони займаJJИ парафі'і; як·же сьвященники пока­

заJJи грамоти іменованя, видані ЇМ Луцьким архuмандритом,

то Гребницкuй заявив, що вони НЇЧОl'О не значать, лаяв усю

православну врархію й на рештї заявив, що він не признав

її та що на даJJЇ сьвященники будуть залежати в церковних спра­

вах ВИКJJЮЧНО від суду економі'і; на другий же день він по­

КJJикав до того суду, ЗJJоjkеного з него самого та ксьондза

елвнского, шістьдеСЯТИJJЇТНОГО д'ідуся, парафіяльного сьвящен­ника села Ляскович, о. Прохора 3абитневича; завинивши ЙОГО

rOJJOCJJOBHO за наверненв на праВОСJJавів 20 душ 'унїятів, він

не ПОЗВОJJИВ йому ан'і ВИТОJJкувати ся, анІ подати сьвідків і,

не вислухавши навіть відповідн, тутже засудив СІ,вященника на

кару, ось яку: сьвященник мус'ів, намісь буц'ім-то унїятів,

віДЧИСJJИТИ від свовl парафії 20 душ на ун'ію; при тому сьвя­щенннкови заборонено протягом року сповнnти треби та вхо­

дити до церкви; окрім ТОl'О, він мусІв шість тижнІв сидїти

в економічній тюрмі, разом із замкнеНUL\Ш в н'ій за ріжн'!' про­

ступки ЖидаL\JВ, і ва той час його тричі на день під сторожею

ВИВОДИJJИ до KOCTeJJa, де бичуваJJИ 11 дисціплУнаnш 1<. 3асуд упра­

вителя сповнено зараз; КОJJИ, на другий день, ПОЯВИJJа ся до

Гребницкого депутация з православних сьвящснників і чіль­них міщан просити помилуваня ДJJSI о. Прохора, то управи­

TeJJL прогнав їі від порога в JJайкаL\ІИ, наказав ПОJJОВИТИ ЇЇ

членів, відвезти до KOCTeJJa і завдати Їм там ріжні понижу-

1) ІЬід. lІр. СХVШ, ст, 427-442.

.- 139 -

Ю'lі кари. Шсля тш'о Гребницкий розд'ілив !)lеШКRНЦ'ів сво вУ

DІаєтностп на IJарафll, прп ЧОDIУ більше церков і сел записав

на унїю та покликав до них на парафі'і сьвященникіВ'уН'іятів;

коли селяне не схот'ілп ходпти до нових пастирів, то настала

загальна екзекуция: "СЛУl'и і челядь з економії та КQстела

хо,!{или ТОВІІОЮ по селах; вонп невинних людей били та кату­

вали без милосердя і на решт'і всіх що до одного з жінками

іі д'ітьми піrнали до Петриківrького замку, навчаючи 'іх віри ву­

жевками, буr\аDІИ та різками; вони загнали нещасну товпу до

ПетрикіВСЬКОl'О костела, де силу вали Їх богохульствувати та

плювати на їх віру греко-руську". Тим православним сьвя­

щенникам, що ще лишили ся в ·мавтности, управитель забо­

ронив приймати до церкви селян із відчисленнх НИDІ на ун'ію

сел, або появляти ся для сповненя треб у ті села "під загро­

зою втрати здоровля й житя". в ті села наїхали уН'іflтські сьвященники з відд'ілами війська, що 'ім дано з замку; вонн

l'нали силоміцю селян у церкви й заставляли їх присягатн на

ун'ію, як же·ж ті не хотїлп, то 'іх тут же катовано власно­

ручно j один із них, Григорий Яроцкий, силував парафіян до

присяги ударами грубо'і восково'і сьвічки, котру він У запаль­

чпвости вхопив із вілтаря. :Коли селяне, не· вважаю'lИ на всї

ті насильства, не хот'іли приймати унїї, то вони були збавлені церковних треб, умирали без ПРИ'Іастя, лишали ся не віВ'Іаві,

ховали мерц'ів без церковних обрядів і т. и. ') Подібні с.цени відбували ся скрізь на Литві й Українї

з ріЖНИDШ відмінаDІП, як до особистого звичаю та вигадли­

вости пана чи ксьовдза 2). Рівночасно там, де переслїдуванв

православних доходило до вказаних повище розмірів, унїят­

CbKODIY духовенству давано широкі пол.екші та всякі DlОжливі заохоти: воєнні власти дбали про те, аби захистити Ух від на­

сильства з 'боку жовнярів ; король видавав rpaDIOTD, що забезпе чували унїятаDI у декотрих місцевостях виключне право шкіль­

ного навчаня, засновував і над'іляв мавтностями унїлтські се­

минариї й т. и. 3). Пани засновували своїм коштом унівтські

'} ІЬід. пр. ССІ, ст. i6·f,-471. 2} Ibitl. Прll: CCIV, ст. 475; сеху, ст. 589. ИсторичеСl\ое ИЗВ1\стіе об-ь

уніи, Баl1тuша·КамеIlСIiОГО, ст. 150, 168, 200, 206, 210, 216, 231 і т. /1,.

З} IЬід. при: СХХХШ, ст. 304; СХСІХ, ст. 4:58; ССХХХІ, ст. 632, 10 1687·1

- 140-

манастврі та церкви, давали 'ім землї й доходи, инод'і в до­

сить значних розмірах; так Ки'івський воввода - (Jалвзиіі Потоцкий, заснував у' сво'іх величезних ntaвтностях: YnJaH­щинї та Браl'ИЛОВЩIІН'і, поверх сто ун'іятськнх церков і дав

кождій ~ них: оселю для сьвященника, поле в розмірі 30 дн'ів і сїножати в розмірі 10 дн'ів, під доконечною вмовою, аби

ті церкви залежали від унїятського митрополита 1 ). Після

смерти парафіяльного сьвященнпка властителї видавали новому

сьвященникови презеиту (дозвіл зайняти парафію в мавrности)

лише в TaKiDJ разУ; коли він був ун'іят, або коли виявляв го­

товість прийняти ун'ію, і сю умову включали до презенти ll).

Ун'іятська врархія, з свого боку, перем'ідуючи православне

духовенство, кидала на окремих людей видумані завини за

недодержанв канонїчних правил, ДОК~РЯ.'Jа іх за вuсьвяченв

ДУХОВНИDІИ, щО, на 'іі ДУМКУ, не nJали на се доБРОl'О права й

т. и., і тим часом у кождій окрсmій при['од'і l'отова була усу­

нути питанв про канонічні правuла, коли зачеплений чоловік

годив ся прпйняти унію. Один примір таКОl'О llоступованя 11111

бачили в справі -епископа Жабокрицько['о, ДРУl'ИЙ, не менче

характеристичний, оодибувмо в справі Овруцького протоврея,

Симеона Комара; сего духовно['о збавив сьвященства Львівськиіі

ун'іЯТСЬКИЙ епископ під претекстом двужонства, але коли він

виявив "Сlllирність і оокаянв", оо словам епископсько'і ['ра­

DJOТИ, се б то, коли заявив, що ['одить СЯ прийняти ун'ію, то дву­

жонство зараз забуто, і йому позволено Сl,вященниковатп 3).

Всї ВDчислені способи, ЯКИnlll польсмсе правительство

і суспільність старали ся завести унію в рус[,ких "раїнах Рі­

ЧИ посполитої протягом 70 років, nIУС'іли, очевидячки мати успіх

і довести до повного знищеня православія в nІежах Польської

держави; церковна врархія була зовс'іnl усунена, осnблнво пі­

сля того, як 1772 р. остатню православну врархію - Біло-

1) ІЬід. "ри: ааш, ст. 473; ССХІІІ, ст_ 5t14; сеХУІ, ст. 5\/0; caXVlI, ст. 594; CCXXVI, ст. 618; сс.:Х ХХ ІІІ , ст. 64U.

І) IЬІд. !ІрИ: СХХХІІ, С1·. 30Н; СГоХХIХ, ст. 1;28. Такuж Архив'Ь Юго-

3ападпой Россіи, ч. І, т. ІІ, ст. LIX І .. ХIlІ. - Нраво нидавати прсаСIІТИ

~ЬВ8ЩС"НВl\а. на парафії наJlсжаJlО до Р;Ї,ll;И·jів і _ старостів но с:..J\монШ консти­

туцій 1647 р. (Vоluшіпа ІсgulП, т. IV, ст. 59). 3) Арх. Юго-Зап. РОС. ч. І, т. IV, вр. СХХУІ, ст. 2НН.

141 -

руську, прилучено до Росн'і; манастирі пра"осла"ні на"еркено

СИЛОl\lіцю на ун'ію; с'ільське духо"е:ІСТ"О, ЗО!:lСЇм залежне !:Іід Д'ідичів, що мусїло ВНПРОШУ!:lато або купувати у кох презенти, пересл'ідоване люто УНЇЯТСЬКИltlИ та католицькими ксьондзами,

більше або менче щиро приймало УНЇЮ, або волочило ся в бур'­лацькім, бідніl\I, СlIuлученім із безчисленними небезпечностямu та вразами становощи; міські церковні братства або були на­

вернені на ун'ію силоміцю, підкупом і инчими способаl\Ш, або

роаійшли ся і були скасовані, уК'іятське-ж духовенст"о чим

ШВllдче засновувало заl\lісь НИХ ун'іятські братства 1); піддержка православія з боку була втруднена наведеними вище зако­

НМІВ, щО забороняли правослаВНИl\І переходитн межу Річипо­

сполит01, й духовних, що пробували, не вважаючи на остру

заборону, появити ся в Річипосполuтій із Ки'іва або lIереясла­

вля, катуваJlИ страшенно й ображали не лише стаРОСТ0 і по­

граничні власти, але й ще більше пани, котрі користували ся

повною аДl\]інУстративною властю в своїх селах на підставі

ДОl\Jін'їяльно'і пол'іцuї 2). На рештї, праводатність польська, від

часу до часу додавала нові пuстанови, що стискали пра"о­

славних, дО ТИХ, щО вже істнували. Так постановою tенераль­

НОУ конФедераци'і 1732 р. ухвалено: "Нра"а й при"иле'і римсько­католицької та греко-уніятськоУ церк"и мусять буто бережені

сьвято jj непорушно; l\1D З ОІ'ИДОЮ ПрОl'анявмо із се'і правовір­

но'і держаВІ! всї чужоземні віри; а про те иншевіРЦSl\І (се б

то правослаВНИl\] і протестантам), ми забезпеЧУЄl\to... певиість

()сіб і майна; але збавляємо Ух права бути "ибраниlt1И на -де­

путатів до соймів, в трибунали та в специяльні комісиї, зло­

жені задля яких неБУДІ, справ; Ум заборонlОЄ ся збирати ся

на з'їзди, заjj1\!RТИ посади в вовводствах, містах і зем.'1ЯХ Рі­

ЧIllIOСIІ()ЛИТОЇ або входити в зносини з' предста!:lителями сусїд­НИХ держав, аби зuскати УХ опіку, під загрозою кар, назна­

чених за зраду батьківщuн0 3)_ Окрім сих ухвал, що вііішли до

Уоluшіll:l IC~l1т, пuстановою тої-ж tенерально'і конФедерациї

вказанu аДl\]інїстраТИ8НО способи ще далеко важчі для право-

1) II,і,l. ІІІ". CC,XXVH, СТ. Іі21.

~) !І,і,l. "РИ: ССХІ, ,ст [ІНІ: с,с,ХХІІ, ст. [)Н3: також Архив'Ь Юго-Зап.

Россіи, ч. І; Т. 11 і ІІІ:

3) Уоluшіпа Il'guш, т. УІ, ст. 286.

- 142-

славія: духовенству заборонено ходити вулицями явно 30 СЬВ. дарами, . церковні треби: хрест, шлюб,. похорон позволено спра­вляти не инакше, як за дозволом Іtатолпцького ксьондза, за

встанuвлену oCTaTHIDI плату. Публичні похорони зовсїм за60-ронювано; діссіденти мусІли ховати мерц'ів у ночи; при тому

на них накладано обовязок, аби були ПРВСУТНИDІП при като­

лицьких процесиях. Д'іти, роджені з мішаних подружь, му­

с'іли на.'Jежати до католицько! церкви і навіть пасинки батька

католика обовязані були приймати католицтво. Канон'ічні права

католиків були обовязкові для Иllшевірцїв t).

Не вважаю'lИ на те, що православів так було утискане

та переслїдоване, воно не впало,НС було викоренене насиль­

ством 'ЮРИДИ'lним і факти 'Іним у Литовсько-руських землях;

воно вдержало ся, '1ерез компл'ікаци'і трьох ПРИ'lин: завзятв

селян, оборону Роси'і та внутрішн'ій стан шляхетсько'і суспіль­

ности, що прискорив упадок Річипосполитоі й таким '1ином

аавдав смертельний удар усїм неправдам, ЩО вона-ж сама по­

родила.

Та поки протягоl,\І ХУІІІ ст. шляхетська суспільність на­ближала ся д~ впадку дорогою постепениого роскладу, ввесь тягар релУtіЙJlОУ боротьби МУС'lв видержувати Ііа своіх пле'lах

селяиський стан; обме~уІО'ІИ ся одиноким, можливим в' його поневоленім становищи способом боротьби - пасивни.М проти­

вевствощ, він покАзав тут таку аавзятість і непохитність, ЩО,

ве·.вважаю'lИ ва B~Ї змагавя противників, устиг оборонити

волю свовУ реЛїtіЙВQї совісти та з6ереl'rD. праВОСJ1авів до того

'1асу, поки змінаполУти'lВИХ обставин ве забеспечила зовс'ім

.дальше ·Його іствоваив. :Ані вовнні екзекуциї, анУ ваказн і на­СИJJьства . панів, ані вовнні сторожі ЩО йшли з увІятськими

сьвященниками на Ух місвУ, аві смертельні карн, устрою вані

остатнУми урочисто ДЛЯ постраху впертих, ве могли зломити

пасиввого противенства селяв, не могли заставити Іх ходити

1) Moraczewski - Starozytnosci PoIskie, т. І, ст. 195. ХотІ,. сІ аjl;иівї­

стративні рОЗПОРНА_ени rенера.lыоїї конфеjl;ерациї 1732 р. і пе віЙm.lИ в' св.аjl;,

Yolumina legum, а про те, ПОj\їбно всїм постановам rенера •• них конфеj\ераций вони ств.и ааконом; ико Аокаа lІо_на вка8ати на те, що 36 років піанїще. їх скасовано законодатною дороrою трактатом, заК.lюченим ів РЬсивю в 1668 р. (Див. Volum. legum, т. VII, ст. 256-272).

- 143 -

ДО уНі'ятських церков. Тим часом як уні'яти дбали про помно­

жене ЧИCJJа своїх парафій і, 3 малими виі'мками, ВСТИГЛИ майже

на всїй просторони руських країн Річипосполитоі взяти в свій

заряд православні церкви й парафії, належні до оста1'Ні'х, па­

рафіяне були зовсі'м чужі Уnії. Від половини XVIII ст. ми Ha~ віть бачимо СИ'стематичнїщі відносини селян до справи релї­

tійноі' боротьби; по селах чують потребу tрупованя та взаїм­

ної підмоги в боротьбі, і ся потреба заспокоюв ся З8сноваивм скрізь сі'льських церковних братствІ), де параФЇяне церков, за­

писаних офіцияльно до уИі'і', можуть розвити громадську думку в справах що до моральности й чистоти церковно\" науки. Звісно,

паС8вне противенство, не вважаючи на всю енерtію народа,· вс

МОі'ло би держати ся без краю і швидче чи пізнїще ослабло

би, подаючи ся повсякднеВНОDJУ ваЖКОDJУ ути'скови, яlС би воно

не найшло піДМОІ'И з боку. Таку морадьну підмогу нарід пра .. вославний найшов у над\"ї на сильне заступництво за него Ро­сві та на далеке, але певне свов визволенв при і'і помочи. Росиilське правительство справді' від Петра І аж до кінця

XVIII ст. стара ло ся вс\"ми залеЖlJиМИ від него способами по­леltшнти долю. своіх одвовірцУв У Річипосполитій; не мииало l\Jапже ні' одного року, протягом котрого росийські ПОСJJИ та

резиденти в Варшаві не нагадували би польським властям про

те, що поступованв \"х супроти православних мешканцї'в Річи­

посполитої' не годить ся З обіцянками польського правитель­

ства, котрі воно забезпечило в трактатах з Росивю та що воно

може порушити DJupHi відносини між оБОDІа державами. Царі нераз посилали подібні иоти особисто від себе. Православні

мешканцУ, не находячи нї'l'де більше оборони, обертали ся те-ж раз-у-раз до РОСИЙСЬКОІ'оправительства з прось6ами по під­

могу й заступництво, достатчали подрібиі описи кривд і ва­

СИJlЬСТВ, що вони терпіли, і викликали таким чином нові воти

й напімненя2). lIoJJLcbKe правительство зразу або відмовчувало СЯ, а60 відповідало УХИЛЬНО, покликуючи ся ва права, ко-

1) Арк .. Юго·Зап. Россіи, ч. І, т. ІУ, при: ССVПІ, ст. 516; CCXIV, ст.

587; ССХХХ, ст. 630; CCXXXVI, ст. 645; ССХХХУІІ, ст. 646; ССХХХУІІІ, ст. 648; ССХХХІХ, ст. 649.

~) ІЬід. при: схсу; ст. 4И; СХСУJI, ст. 453; СХСУІІІ, ст. 4бб; ССХУІІІ, СТ. 596; CCXXXIV, ст. 644. Бавтвш·Какепскиlt, r.ll. VІ-ХП.

~ 144 ...:......

крими користував ся в Польщі шляхетський стан на юри­

дичний лад, що заведено в Річипосполитій, або на рештї визна­

чуваЛ0 про око комісиї, буцУм-то для розсл'!ду вказаних Фактів

насильства; але ті коміси'! затягали справу, запутували УЇ

в безконечні юридичні ФормаЛЬRОСТИ і звичайно покидали, не скінчивши НУЧИВJ. Аж від половини XVIII ст. такий спосіб ве­деня справ став ненаручний для ПОЛЬСЬКого правительства;

слабке становище РіЧИIlОСIlОЛИТОЇ бу.1JО вже надто виразне,

безсильність її орtанїзму не могла далі сховати ся і проявляла

ся в. кождій внутрішнУй і зверхнУй стичц'і немічно'! шляхет­

сько'! республики. Вплив сусіднУх держав, особливо РосиУ, на

пол'ітичну долю Річипосполотої почав проявляти ся все силь­

н'іще і серед БОЛЇЗНОl'О розруху її внутрішнУх сил, остатнї cal\li раз-у-раа викликали та скріПЛЯЛD сей вплив. В міру того як

Росия набувала що року більший авторітет, заступництво УУ

за православів ВJУСЇЛО те-ж, очевидячки, ПРОЯВJJЯТИ ся з біль­

шою силою та здержуватп надто різкі роси католицького Фа­

наТИЗI\JУ шляхтичів; але справд'і сей здогад не виправдав ся:

чуючи· вповн'і свою безсильність і уступаючи l\IОВЧКИ супротп

домаl'авь росийського правительства в полїтичній сФері дїю.н.­

ности, шляхличі РіЧИПОСПОJJИТОЇ з чудним заСJJіпленвм уперто

стояли на своУм давнім способі поведінки в релYtійній справі:

двічі шляхтичі, на бажан в росийського Двора, прийняли на ко­

ролУв вказаних УВІ людей; двічі ·вони зре"'JJИ ся фактично ТОІ'()

ПОЛЇтичного привилея, котрим найбільше дорожили ся - віль­

НОl'О вибору короля; скілька раз вони l\IОВЧКИ супокійного часу

позволяли РОСИЙСЬКИl\1 арміЯI\1 проходити вздовж і впоперек

через свою теріторію, скілька раз вони, на вказівку роси й­

cыогоo посла, прогоняли або позволяли арештувати людеіі до­

сить ПОПУ.'1ярних і на високих посадах; але прп всім Til\J вонп не хотіли й чути про релїtiйну толвранцию на волю совісти

"діЗУН'ітів ідіссідентів", так невlОВ бп переслУдуваН6 иншевір­

ц'ів чинило найдорожчу шляхетську вільність; очевидно було,

що катастрофа, котра грозила неl\1ИНУЧИМ yuaAK01\1 Річипоспо­литої, розпіqне релїtiііною справою; так справді іі стало ся.

Cal\li патріоти польські чули небеJПсченство з сего боку, але

заl\lісь того, аби вислати 'ій на зустріч більше .'1юдські віДІЮ­

СИН0 дО спірно'і справи, ВОІІІІ зважили С8 заl\lіИnТIІ 11, П() ди­

тинячому затикаючи нлаенї-ж вуха. Так на СОЙl\lі Варшан-

-145-

чиків l). Коли при сповнюваню якого небудь церковного обряду

сходили ся разом католицькі та унїятські сьвященникп, то

перші поводили ся гордо й недост.упно супроти ДРУГИХ, і ста­

рали ся тїкати від ЇХ товариства; так ми мавмо звістку про

те, що скількох унІятських сьвященників запрошено до участи

в похоронній процесиї до кармелїтсЬІ~ОI'О манастиря; після сповненя обряду, католицьких сьвященників запрошено на обід

до манастирської харчівнї, унїятським-же сьвященникам черцї

вислали закуску до стаЙнї 2).

Коли погорда католицького духовенства до унїятської

церкви заставляла богатьох переходити на латинство, то ще

більше унїатів uокидало свою церкву через вплив, що розви­

вав ся в родиннім житю при мішаних подружях. 3вичаЙl;lО

католицька особа, за порадою ксьондзів, старала ся вилисти

на членів родини унїятів, нераз силоміцю, абн заставити Їх

прийняти католицтво; майже завсїгдп дУти від таких подружь

хрестили ся у ксьондза і ставали католиками; ось чому ксьон­

дзи й старали ся підпирати мішані подружн, нераз силува.1И

унїятів до їх заключеня бійкою та насильствами; бувало, що

ксьондз, підпоївши жениха, тут-же вінчав його з католичкою

по пяному; не обмежуючи ся сим, католицькі ксьондзи часто

вінчали унїятів і навпаки, навіть тодї, коли наречені не були

вже вільні і перед ти 1\1 жили в подружю з инчими особами,

котрі ще жили. Тілько що повставалатака роднна, ксьондз поя­

вляв СЯ В нїй задля сповнюваня треб і мало-по-малу навертав

усю родину на католнцтво.

Шляхтичі· католики, ставлячи ся, подібно католицькому

духовенству, з повною погордою до у нїї, силували ваlUовами,

бійкаl\JИ та утисками своїх слуг і селян переходити ва католиц­

тво, непослушних або повільних вони силуваЛIl позвами, кара1\JП

та економічними скрутаD]И, - так напр. 1\JИ подибувмо повсюдну

появу, що пани заставля.7Ш селян унїятів робити панщину

в сьвята; коли-ж остатнї покликували ся на церковні поста­

нови, то шляхтичі відповідали насьміХО1\І: "ваші руські сьвята

обовяаують лише до полудня, після ТО['О вони тають як иней

на сонцї".

1) ІЬіа. ст. 567. 1) ІЬіи, ст. 538.

-146 -

Вс'і вказані способи, звісно, не чинять і десято'і частини

того пересл'ідуваня, котре терпіJlО православів, але 'іх було досить, аби навернути унїатів на католицтво. Ун'іа не MaJJa,

подібно православію, на сво'ім боці ан'і переказу, ан'і ясно

визначеної самостійної науки - накинена дуже недавно на­

роДови в декотрих західно-руських країнах Річипосполитої,

вона не встигла закорінити ся; народови було до неї бай­

дуже, він готов був ааміняти ЇЇ з повною байдужністю на яку

небудь християнську віру і, звісно, не думав поноситп жертви

для ї'і оборони. Мабуть унїя не видержала би й се'і первісно'і

СТDЧКИ, як би час позволив сяк-так продовжити ї'і; але часу

на те не стало: в 1772 р. Червона Русь перейшла під Австрію й ун'ія найшла пристановище й спокій під захистом толврант­

ноУ що до вірп власто Йосифа П. Викликана полУтичною та релїtiйною інтриtою, унїя зба­

влена буда живучо'і сиди від дня сво'іх народин. Яко пол'ітична

зброя, подана в руки шляхетського стану взуітами, вона го­

дила ся лише на те, аби під сво'ім aHanleHeM сховати насиль­

ство, що вжпвано було не в 'іі інтересах і готове було обер­

нути ся проти свовго-ж орудя, коли тілько Уї не буде треба.

Ненавиетна для православних мешканцУв РічипосполитоУ, яко

знамя кроваВОl'О утиску, згірдна для католиків яко піДl)lіНЯllа

пів-міра, яко уступка "ШИЗl\lі м, релУtіЙНR унїя пережила сумно

свою історичну долю. ТаПІ, де вона пропала, вона полишила

в памяти людности лише згадку про минулу тяжку біду, в тих­

же небогатьох країнах, де вона дожила до нашого часу, вона

й далї веде боротьбу з католицтвом за свов істнованв і зара­

з 01)1 мусить находити ся в повнім підданстві і в Формальній,

зверхній агодї з противником, що проковтув 'Ії.

~

А3ВУЧПИИ ПОЕА3ЧИЕ імен особових і l'еОl'рафічних згаданих в УІІІ т. "Руськоі Істо­

. ричної Бібліотеки" t).

А. ,Білорусь, 3., 133, 145, 146, 147. Білоруська епархія, 100, 124,

Август ІІ - польський король, 132, 134, 136, 140. 91, 125, 126. і Білостоцький манастир, 107,

Австрия, а., 154. 11.6, 1:1.7. Аксак - шляхтич, 149. Бількевич Сильвестер - київ-Александер Ягайлончик ли- ський l\ІИТРОПОЛИТ, 44.

товський князь, 4-; І Білкевич Стефан Аидріввич -Арияне - секта християнська, І ВИ.'ІенськиЙ скарбник і ключ-

92. ник, 29.

Б.

Балабан Гедеон - львівський епископ, 46, 57, 60, 61, 72.

Баторий Стефан - польський король, 5, 39.

Бенедикт ХІП - папа, 136. Бернардини - монахи, 121. Бернацький - уніяцьквй сьвя-

щенник, 108. БіЛl'ородська МlIТРОПОЛЇЯ, 127. Білий CTOR, с., 117.

Блвндовский - шляхти'!, 108, 115.

Болгаринови'! Іосиф - DІИТРО­полит, 4.

Бона - жінка Жпгмовта І, 29, 43.

Борецький Іов - митрополит, 8, 46, 80.

БорзоБОl'атий - Красенський Іо­на, - луцький епіскоп, 39, 40, 42, 46.

Бранковський Данило, брацлав­ський підстолій, 96.

1) Арабські цифри 03ІJa.'I!tЮТЬ сторони тому, м. = місто або місточко, р. = ріка, с. = ceJlo, 8. = sеИJltI.

- 148-

Г. Братський манастир, 104, 106. БраЦJIавське воєводство, з., 103,

126. Галицька епархія, 100, 118, 148, 150. Брашловщина, 3., 140.

Брашня, м., 108. Бресть, м., 57. Брест-Литовське - воєводство,

148.

Галичина, з., 45. Гать, с., 117. Гаштольд Альбрехт

ський воєвода, 29. вилен-

Бронський Христофор (Христо­фор Филалет), 75, 78.

Гедимін - латовськпй князь, 19.

Глезна Йона - київський ми-трополит, 14.

В. Глуховичі, с., 108. Голубєв С. - історик, 79.

Варановский - пат ер, 111;. Гораін - шляхтич, 132, 133. В 9 9 98 1 8 госсыйй мавастир, 120. аршава, м., 6, 6, , 1, Гостиловський Іван _ сьвя-

135, 136, 143, 116. щеннпк, 115. Вельбуйве, с., 112. Гостин ський Іван _ сьвящен-Вильно, м., 30, 51, 52, 74, 75. ник, 113. Винницький Івнокентій - епи- Гребницький - шляхтич, 138,

скоп переD1ИСЬКИЙ, 94, 97, 98, 139. 100, 130. Гулевич Андрій - киУвськвй

Витовт - великий князь ли- чашник, 36. товськиu, 17. Гулевич Йосиф - первий внук

Вишенськи~ Іван. - Dl,?Hax н.а І Сильвестра, 1.16, Ц 7. афансьюй ГОРІ, 8,4;),47, 7а, і Гулевич Николай - пасинок 76, 77, 78. І ЖабокрицьfCОГО Дионизия,

Впшневецькі - княжя родина,. 128, 129. 57, 108. J Гулевич Сильвестер - пере-

Вишневецький Михайло Кори-' DJВСЬКИЙ і самбірський епи-бут - король, 91. І скоп 46 11G.

В ·') " , вшня, м., О". Гулевич і -- шляхотська родина

Волинське воєводство, з., 126,: православна, 1Ні. ] 30, 131. 'Гуляницькі - шляхотська ро-

Волинщина, З., 107, 128. дина, 107. Волинь, З., 38, 148. , Володимир Сьвнтий - руський І

князь, 59, 132. Володимирський 11 О Ві.т, З., 47. І (данськ, м., 42. Волчацький - наlШСТНИК Мо· lЇаель lннокентий, київо пе-

ШЛУВС~КОГО манастиря, 95. черський архимандрит, 103. ВруБЛУВЦІ, с., 111. : (олеDlБПОВСЬRИЙ -' росийський Всеволод Юр'євич - володи-: резидент, 13(і, J 37.

DІИРСЬКИЙ і суздальський І'uловкин.- канцлер Петра І., князь, 13. І 131.

-149-

А·

Давидович Іоаким - сьвящен­щенник, 108.

ДеРnlанський манастир, 104. ДУвочка Онистофор - київський

митрополит, 4О, 49, 56. Димерське староство, 114. Димидів, с., 114. Днїпро, р., 89, 90. ДОJIЖОК, с., 149. Домарадакий Климентий - о­

вруцький архимандрит, 103, 125.

Дубенський манастир, 104. Дягилеви'1 Андрій, 27.

Е.

Европа, з., 12, 30, 44.

Ж.

~абокрицький Дионизий Луцький епископ, 120, 121, 124, 125, 126, 127, 12~, 1~9, 130, :140.

ЖОХОВСЬf~ій Кипріян - унїят­ський митрополит, 94, 90, 97, 98.

Жураковський - міщанин, 94.

З.

3абитневи'1 Про хор - сьвящен-ник, 138.

Загайцї, с., 108. 3агавцький манастир, 115. 3агоровсквй йосиф, - сьвя-

щенник, 38, 111. 3амойский .ян, 37, 39. 3а1\ЮСТJ>, м., 135. Заславский Владислав Домі­

нїк -- князь, 36. Збараж, М., 119, 120, 121, 122. Збіруйський ДИОНИЗИЙ - холм­

ський епископ, 40, 47. ЗБИ6ВСКИЙ - шляхтич, 115. Зизаний Стефан - проповідник

виленського братства, 70, 78. Злоба Тимоееи - супрасль­

ський архимандрит, 40, 56.

І.

~абокрицький Шимон - шлях- Іван - цар росийський, 126. тич, 107. Іван ХХІІ - папа (1316 -1334),

Жабокрицький Юрий, 128, 129'1 26 ~еребцї, С., 128. Іскрицкий - дїдич, 114. ~epeBKa, с., 128. ~иt1\IОНТ І - ПОЛЬЄі>КИЙ король

і великий князь литовський, И.

15, 25, 26, 27, 29, 43. ~ Жигмонт-Август - польський І Ипатии ~ По~ий - ВОЛОДIlМИР,-

король, 29, 130, 44, 84, 86. ськии ешскоп, 6, 49, 61, 66, Ж~игмuнт ІІІ - польський ко- 67, 69, 70, 79, 801, 93.

роль, 4, 5, 10, 49. Жиди -- нарід, 42, 75, 104,-

138. Жижчик - сьвящ~нник, 17. j-l{овква, 1\1., 151. :tКuравницькиіі Марко, шляхтич,

401.

Й.

Йоаким антиохийськпи па-u трварх, 8, 53. Иосиф П - австрписькии цїсар,

154-.

-150-

К.

Кавимир Нгайлончик - поль­ський король, великиЙ княвь литовський, 3, 4, 10,14,20,23.

Кальвін -- реФОРnIатор, 12, 34. Камепець, М., 104, 105, 111,

148, 149. Камепець-Подільська - епар·

хія 118, 119, 148, 150. Караїми - нарід, 15~.

Кароль ХІІ -- шведський ко-роль, 127.

Катерина ІІ - цариця, 145. Квасова, С., 39, 112. Квяткевич - ксьондз, 151. І~иїв, М., 27, 80, 101, 102, 103,

104, 106, 126, 130, 131, 134, 141.

Київська митрополїя, 101, 102, 103, 118.

Київо - печерська архимандрія, 101. .

Київо- печерська Лавра - ма· пастир, 101, 103,

Київське воєводство, в, 103, 126, 127, 128, ]30, 148.

Кирилловський манастир, 106, 107.

Кирило - луцький владика, 28. Кишка Лев - унїятський ми·

трополит, 135. Климент УІІІ - папа рим­

ський, 67. Кобельскій - дїдич, 111 .. Комар Симеон - овруцький

протоєрей, НО. Конашевич Саl'аЙll.ачниЙ Пе­

тро - козацький гетьман,

88, 93. Копилє, м., 137. Копистенський 3ахарий - пра­

вославний писатель, 37, 75. Копистенський Михайло - пе­

ремиський вла;.щка, 40, (і0,62. Коптя Василь Евлашкович, 27.

Коптя Михайло Василєвич _ писар Жигмонта І, 27.

Корендович Василий - унїв­ський міщанин, 94.

Коритинський УНЇятський офіциял, 119, 120, 121.

КосовськиЙ .. ~ канонїк, 151. Коялович - історик, 58, 95. Креlненець, nl., 113. Кременецький повіт, з., 47, 115. Крим, в., 27. Крупа Григорий - пинський

міщанин, 41. Кучкевич _. міщанин, 94. Кульва Аврам - сьвященник,

30.

Л.

Лазовський ееодозий -- воло­димирський і ХОЛD1СЬКИЙ епи­

скоп, 39, 46. Лапіцький .ИасаФ - apXlIDIaH­

дрит слуцького манастиря,

134, 135. Ласки, с., 112. Лев ДаНИЛОВIІЧ -" галицький

князь, 16. ЛїФляндия, 3., 30. Литва, в., 4, 5, 6, 10, 12, 20,

26, 30, 31, 43, 44, 69, 72, 77, 139.

Литовська Русь, 15, 17,31, 137. Л итовське велике князївство, 3.,

132. Литовцї - нарід, 12, 44. Ламиковський - сьвященник,

115. Лука - київоспасенський ігу­

мен, 13. Луцьк, м., 42,47) 128, 129, 130,

131. Луцька епархія, 100, 124, 126,

НЮ, 131, 132. Луцький повіт, 3., 47. Люблин, м., 95, 96.

-151 -

Лютер - реФорматор, 12, 30, 34.

ЛЯНЦКОРОНСRИЙ Йосиф - по-дільський скарбник, 14·9.

Лясковичі, с., 138. Ляхи - нарід, 32. ЛвДУХОВСRИЙ - rpОДСЬRИЙ під-

староста в Острозї, 108. Львів, М., 16, 51, 52, 53, 130. Львівська епархія, 100, 118,

148, 150.

М.

Мазепа - український гетьман, 126.

Макарий - львівський епископ, 16.

Макарий - московський nІИтро­полит, 5, 14, 20, 22, 28, 52, 56, 58, 68, 71, 77, 78.

Макарий - пинський епископ, 28, 29.

Малаховський Іван - уніят­ський переnІИСЬКИЙ епископ, 94, 97.

МаН6І~КИЙ КриштоФ - шлях­тич, 112.

Маріянна - витебська ігуменя, 17.

Масальський Илярион - су-прасльський архимандри~ 72.

Мартишевич-- унїятський про­теврей, 149.

Масальська Агафія - право-славна черниця, 133.

Медвідня, с., 111. Межигорський манастир, 104. Мелянхтон - реФорматор, 30. Мінцовскі - шляхетська роди-

на, 107. Міхальон - литовський писа­

тель, 44. Минська tуберня, а., 134. Минсь.ке вовводство, з., 148.

Михайловський мана стир, 104. Могила Петро - київський ми­

трополит, .8, 46, 80. Могилів, м., 42, 134. Мокосїй - Іllибинський Никодим

- архимандрит ЖИДИ'1ИН' ського манастиря, 45.

Мокрицький - міщанин, 94. Молдавщина, з., 126. Монастирський Іннокентий -

овруцький архимандрит, 102, 103.

Монастирський - канонїк, 152, Москва, м., 17, 60. Москвитяни - нарід, 44. Мстиславль, м., 52. Мстиславські - шляхотська ро-

дина, 57.

Н.

Найбурський - князь, 135. Немиричі - шляхотська роди-

на православна, 128. Німеччина, з., 30. Никифор - митрополит, 13. Николай Грек - ростовський

епископ, 13. Новгород, М., 13. Нotаюс - єзуїт, 86. Новий Двір, м., 122.

О.

Овруцька архимаидрія, 102, 103. Овруцькій повіт, з., 112, 116,

128. Овруч, М., 107, 112. Острог, М., 35, 75, 108, 11'2. Острожська Василиса - кня-

гиня, 108. ОСТРОЖСЬRі - княжа родина,

57. Острожський Данило - князь,

108.

-152-

Острожський Константин - І ІІочf\o'!'ВСЬКИЙ nrанастир, 120. 6, 7, 27, 28, 29, 35, 36, 42, ІІрипята - долина, 134. 49, 69, 70, 78, 84. ІІрусия, з., 30.

П.

Павша Федір - шляхтич, 111. Пафнутий - володимирський

епископ, 28. Пац Николай - киїВСЬ':'IlЙ ка­

толицькиіі СПИСІtоп, 44, 45. Пельчицький - Леонтийськнй

епископ, 40. Перскальський nrанасrир, 107. llеремиська епископія, 100. ІІереяславль, М., 141. Переяславська епархія, 131. Пепский Іван - копильський

сьвященнпк, 137, 138. Пеrриківська волость, 138, 139. ІІетриковський Стефан - сьвя­

щенник, 112. Нетро І Великий - цар ро­

сийсьиий, 126, 128, 131, 14-3. ІІодїльщина, з., 38, !Ю, 104, 119,

123. Подольський Теодоспй - ігу­

мен білостоцького манастиря, 107.

Dол'!'сє, з., 38, 11l, 123. Поляки - нарід, 32, 33. lIольчевски!1 - шляхтич, 114. Польща (Річпосполита), з., 4,

10, 12, 25, 26, 29, 30, 37, 43, 44, 6\J, 83, 89, 90, 92, 93, 94, 98, 100, 101, 102, 103, 104, 105, Іов, 107, 109, 110, 118, 119, 122, ] 25, 127, 129, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 140, 141, 142,143,144, 145, 146, 147, 148, 150, 154.

Потоцький йосиф - староста l'алиць КИЙ і властитель Зба­ража, 119, 120, 121.

Потоцький СаЛ8аий - ки'івський воєвода, 140.

ІІрушинський - дїдич, 111. Пузина Атаназпй - епископ,

46. Пустинно - Нпкола'!'вськвй ма­

настир, 104. Путо шинські - riравославний

рід шляхотський, 116, 117. І1утошинський Адам, 117. І1утошпнський Богуслав, 11.7. Путошинський Владислав, 117.

Р.

Радзивпл Николай - виленськии воєвода, 30.

Репн'!'н - рОСИЙСЬКИЙ посол, 145. Рим, м., 4, 20, 64, 67, 70, 84,

150. Римляни - ісповідниКIl като­

лиць'кої церкви, 61. Рогоза Михайло - митрополит,

9, 36, 62, 80. . Росия, З., 100, 101, 104, 127,

141, 142, 143. 144, 145, 146, 147.

Ростов, м., 13. Русин Андрей - луцький під­

староста, 38. Русини - нарід, 12. Русь, з., 4, 6, 7, 10, 11, 12, 13,

14, 19, 20, 21, 30, 31, 32, 33, 37, 38, 43, 45, 49, 52, 54, 56, 57, 59, 61, 65, 71, 72, 73, 74, 76, 77, 89, 135.

С.

Садковсf,КИЙ Віктор - слуць­КИЙ аРХИl\lандрит, 146.

Самборович Евстрахий - ігу­мен кирилловського мана­

стиря, 106.

-153 -

Саatвдак Григорий - киУвський митрополит, 17.

Сапі га Лев - шляхтич, 84. Сельце; с., 116. Семигородська МИТР0ПОЛУВ, 127. Сибір, 8., 129. . Силич Григорий - шляхта, 116. Силичі - шлвхотська родина,

116. Скарбка Петро (Павенцкий), 4,

62, 63, 74, 76, 86. Скородне, с., 111. Скумини - шляхотська родина,

57. Слуцьк, м. 134, 135. Сміtурский - управитель Ди­

мерського староства, 114. Смотрицький Мелетий - по­

лоцький архиепископ, 79. Собіский Ян ІІІ - польський

король, 91, 97, 124. Солтан Іосиф - киУвський ми­

трополи~, 16. Солтик - краківський епіскоп,

145. Соцін - реФорматор, 12, 34. Стара Четвертина, м., 132. Стойка Йосиф - мараморош-

ський епископ, 126. Стояновський ТеО,llО8ИЙ - на­

містник манастирв, 133. Судейкин - росийський ре8И­

дент, 125. СвНJJВСКИЙ - reTbMaH. 127, 129. Свраковский - львівский ар­

хиепископ, 150.

Т.

Татари - нарід, 27, 44. Татомір - шляхтич, 115. ТваРОВСhКИЙ Сильвестер - ігу-

мен ЛУснянського манастирв, 94, !.І8, 102, 103.

Теофан - врусаJJИМСЬКИЙ па­тріарх, 88.

Теофан полоцький архиепи-скоп, 42.

Терлецький Кирило - луцький епископ, 41, 42, 45, 46, 47, 60, 65, 67, 70, 93.

Тернавський - міщанин, 94. Терпиловський Андрій - прото-

врей ОСТР08СЬКИЙ, 108, 115. Тисьменичани, С., 151. Томіцкий - ксьондз, 151. Тур Никифор - киУво-печер-

ський архимандрит, 72. Туреччина, з., 98, 104. Турки - нарід, 93, 98, 119. TypoBcыаa епархіJJ, 134, 136.

У.

Угорська мптрополУл, 127. Угорщина, 8., 128. УкраУна, 8., 6, 38, 75, 89, 128,

132, 134, 139. УкраУнцУ - нарід, 2К Уманщина, 8., 140.

Х.

Харків, &1., 18. Хлупляни, С., 107. Хмельницький Богдан, 87, 89. Ходкевич Анна-Альоіза - внуч-

ка К. Острожського, 35. Ходорів, м., 152. Хребтович ГеР&І&В - ПОJJОЦЬКИЙ

Архиепископ, 17. Хребтовв'! МеJJетій - архиман­

дрит квУво- печерського ма-настиря, 39. .

Ц.

Цьввйнаровский - ксьондз, 152.

- 154 --

Ч. Щ.

Чекоuскі - шляхотська родина, Щеневськпи Александер 107. шляхтич, 107.

Червона Русь, з., 150, 154. Щуровець, М., 14. ЧернУковс.киЙ Петро --, коро· І'

лївський дворянин, 39. Чернигівське вовводство, з., 103. Четвертинські - княжа родина,

132. Чечвертннський Вацлав-князь,

96. Четвертинськпй Гаврило

князь, '132. Четвертинський Гедеон - ки·

Увський ])lИтрополит, 96, 100, 132, 134.

Четвертинський Сильвестер -білоруський епископ, 101, 132, 133, 134, 135.

Чорна Русь, з" 90(1. Чорнобильська маБтність, 114.

Ш.

Швайцария, а., 30. Шептицький Варлаам

ський ігумен, 94, 98. увїв-

Шукшта - шляхтич, 108. Шумлявський Анастазпй

луцький епископ, 100, 124, 130.

Шумлянсr.киЙ Йосиф - львів­ський .православниЙ епископ, 93, 94, 95, 97, 9R, 99, 100, 101, 102, 103, 105, 117, 118, 119, 122, 125, 126, 127, 130, 135, 147, 148.

Шумлянський Кирило, сив Ана­стааия -- Луцький еппск()п, 130, 131.

Ю.

ЮJефович Ян -- каТОЛИЦI.кіЙ кавонУк, 119.

Юстиніян :..... грецький імпера­тор, 18.

Я.

Яблововский -- великий гетман коронний, 119.

Яворів, м., 97. Яселло - польсьsий король,

]9, 31. Янковський Партений - ігумен

Збаразького манастиря, 120, 121.

Ясвовичі, С., 39. Ярмолинська Боготинівва Ре­

l'iHa - основатеЛЬRа заrа-6ЦЬКОГО М8настиря, 108.

Яроцьки І Григори й - унУят­ський сьвященник, 139.

Яслиска, С., 151. Лськівцї, с., 113.

Є.

6Л8НСКИЙ ТО])lа - католицький сьвященник, 138.

6ремія -- царгородський па' триарх, 40, 56, 60.