А на нас упав АНАНАС
DESCRIPTION
Олеся Мамчич — не лише талановита письменниця, а ще й мама двох чудових дівчаток, Іванки і Варварки. Мудра і весела мама, яка в душі залишилася дитиною, тому за допомогою віршиків цієї збірки запросто порозуміється з кожним маленьким читачем та всією його родиною. Адже найкраща дитяча поезія виходить тоді, коли вірш, писаний «по-дорослому» хвацько й майстерно, насправді справляє таке враження, ніби його створила сама дитина. Поезія Олесі Мамчич саме така — ігрова, весела, іноді трохи розбишацька, іноді дуже ніжна, але завжди сонячна, щира й безпосередня.TRANSCRIPT
олеся мамчич
16/ 17
* * *
Хто тебе везе? — називай!— Кольорова зебра-трамвай.А куди везе? — говори!— В місто, де живуть кольори.Кольори які назовеш? — Білий, жовтий, золото, беж.…Кольори, забула котрі, —потонули в темнім Дніпрі.
* * *
Котик пік оладки,в нього білі лапки,вушка золотисті,мордочка у тісті.
Спершу взяв з долівкипляшечку олійки.Потім із поли і —дрібочку кори і.
Потім сів на анкупочекать Іванку —щоб Іванка милажаб і подзвонила.
Бо голодну жабкустало котку жалко —хоче жабку звати,щоб почастувати.6
/ 7
* * *
Котик пік оладки,в нього білі лапки,вушка золотисті,мордочка у тісті.
Спершу взяв з долівкипляшечку олійки.Потім із поли і —дрібочку кори і.
Потім сів на анкупочекать Іванку —щоб Іванка милажаб і подзвонила.
Бо голодну жабкустало котку жалко —хоче жабку звати,щоб почастувати.
* * *
В ліс метелики летіли,відпочить на доню сіли:два на краї капелюшка,два на носик, два на вушка,неслухняний на валізку,а ласкавий сів на слізку,а найстарший — на сопілку,а найменший — на мобілку!
8/ 9
СКОРОМОВКА а хтось не знащо ось соснаяка сосна?гінка соснасосна соснищеод неба нижчанижча од небавища од тебе
ПРО РІКУ Покупались у ріцісірі-сірі горобці — стала сірою ріка, плине — сіра і рідка. Мили лапки у водідві лисиці геть руді —
то і річка вже руда, плине мокра, як вода.
Потім дощ у річку впавз оберемком синіх трав — річка синя, як трава... Синя річка не бува!
* * *
ведмежато вийшло жатиклишолапе заважатепиріжків понадкусилоквіти в клумбі покосилопо дорозі від берлогипотоптало зайцю ногизайцю ноги клишовухуклишовух утік щодухуйшло повз білку хвосторудупотім бджілку потім другуі дочапало у лісіаж до меду аж по ліктіта круг вулика — як риски —кусолапі бджологризкиведмежа ковтнуло слинкуі пішло шукать малинку
* * *
Упіймав Тьома сомаі поїв сома вдома.Собі Тьома вдома сів,собі сома Тьома з’їв.А потому із дому вудка знову зве Тьому:— Нум, ходімо, Тьомо, таупіймаємо кита!
* * *
ведмежато вийшло жатиклишолапе заважатепиріжків понадкусилоквіти в клумбі покосилопо дорозі від берлогипотоптало зайцю ногизайцю ноги клишовухуклишовух утік щодухуйшло повз білку хвосторудупотім бджілку потім другуі дочапало у лісіаж до меду аж по ліктіта круг вулика — як риски —кусолапі бджологризкиведмежа ковтнуло слинкуі пішло шукать малинку
* * *
Наша чашка миє вуха,щоб вдягнути капелюхаі піти у гості,де виделки гострій чайникикирпатівлаштували паті.
Швидко сковорідкивимили борідки.
Та ще й кралі-ложкипричесались трошки.
Ось лише у люліплачуть дві каструлі —бо вони, пузаті,залишились в хаті,адже їхні кришкизахворіли трішки.