Лекція та методичні матеріали до курсу...
DESCRIPTION
В.Б. Сегедін. Київ, 2008 р.TRANSCRIPT
Київ 2008
Лекціята методичні матеріалидо курсу «Впровадженнявідновного правосуддяу кримінальне судочинствоУкраїни»
Лекціята методичні матеріалидо курсу «Впровадженнявідновного правосуддяу кримінальне судочинствоУкраїни»
Національна академіяпрокуратури України
Лекція та методичні матеріали до курсу «Впровадження відновного правосуддя у
кримінальне судочинство України»
Видання здійснено за підтримки Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва
© Національна академія прокуратури України, 2008
© Український Центр Порозуміння, 2008
2
ЗМІСТ
I. В.Б. Сегедін. Становлення відновного правосуддя в Україні. Лекція.
1. Первісне правосуддя і «вкрадені конфлікти» ...............................................................
2. Співвідношення: правопорушення і конфлікт ..............................................................
3. Три парадигми правосуддя: їх переваги і недоліки......................................................
4. Медіація – основа відновного правосуддя. ...................................................................
5. Медіатор – ключова особа відновного правосуддя. .....................................................
6. Переваги інституціоналізації відновного
правосуддя і ризики, пов’язані з нею.............................................................................
Висновки .................................................................................................................................
Рекомендована література.....................................................................................................
II. Додатки 1. Програма проведення рольової гри……………………………………………………
2. Інформування для учасника рольової гри на роль медіатора щодо мети і процедури проведення медіації……………………………………………………………………..
3. Кримінальна ситуація «Порушення правил безпеки дорожнього руху»……………
4. Кримінальна ситуація «Крадіжка з квартири»………………………………………..
5. Кримінальна ситуація «Викрадення з авто»…………………………………………..
3
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ
Кафедра нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство
В.Б. Сегедін
СТАНОВЛЕННЯ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ
Лекція
Рекомендовано до друку Навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол № 15 від 14.03. 2008 року).
Відомості про автора
В.Б. Сегедін – старший викладач кафедри нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України.
Рецензент
О.Р. Михайленко – доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, відмінник освіти України.
1. Первісне правосуддя і «вкрадені конфлікти» Цілком природним і усталеним сприймається споконвічне положення, що злочинець, який порушив закон, має отримати покарання від держави, яка цей закон встановила. Як ми розуміємо, таким чином держава захищає своїх громадян та інших осіб, що проживають на її теренах і передають під захист державних органів свої права.
Але так було не завжди. Не завжди були держави, не завжди держави брали на себе турботу про захист майнових і особистих прав своїх громадян. Були часи, коли людські громади, без втручання ззовні вирішували конфліктні ситуації, спричинені порушенням встановлених правил поведінки. Це були часи, коли доля особи, яка порушила встановлені норми поведінки, значною мірою залежала від потерпілого і його позиції. У переважній більшості злочини розглядалися як "приватна" справа, а матеріальна чи моральна шкода, заподіяна особі, сприймалася як конфлікт між людьми. Кожному відомий сумнозвісний принцип таліону, тобто кровної помсти. Принцип "око за око і зуб за зуб" видається нам значно жорстокішім, ніж засоби нинішнього правосуддя, в якому превалює таке покарання, як позбавлення волі. Однак, це був не обов'язок, а право скривдженого. Зазвичай конфлікти вирішувалися за допомогою переговорів, в яких брали участь не лише безпосередні сторони конфлікту, але й їхня рідня, громада. Результатом таких перемовин могла бути заміна кровної помсти матеріальною компенсацією, відпрацюванням боргу тощо. Виконання визначених сторонами домовленостей вело до примирення.
Але з часом держава взяла на себе функцію захисту своїх громадян і, таким чином, злочини проти особи і належного їй майна з розряду приватних перейшли до публічних. Вже за часів
4
"Руської правди" спостерігаємо поступову заміну кровної помсти грошовим викупом, але вже не тільки потерпілій стороні ("головництво"), а й на користь князя ("віра"). Але й тут ще мала місце участь громади у залагодженні конфлікту. Подібні процеси відбувалися і в інших європейських країнах середньовіччя. Поступово держава переймала на себе повноваження щодо визначення кола діянь, що вважаються злочинними і покарань за них. І так само поступово, але невпинно серед засобів покарання замість членоушкодження (каліцтва) і штрафів домінувати стали покарання у виді позбавлення волі.
Дослідження, проведене у 2005 році Міжнародним центром дослідження з питань ув’язнення (International Centre for Prison Studies1, див. нижче), свідчить, що в Росії, Білорусі, Україні, Молдові та певною мірою в Румунії, Болгарії, Чеській Республіці, Словаччині, Угорщині та Польщі існує дуже жорстка система кримінальних санкцій, що передбачає ув’язнення як основний вид покарання і на додаток на тривалий термін позбавлення волі, що призводить до великої кількості заарештованих осіб.
Станом на 1 січня 2004 року, середня кількість ув’язнених у 15 країнах ЄС до його розширення 1 травня 2004 року становила 97 осіб на кожні 100000 населення2. Очевидно, що кількість ув’язнених у постсоціалістичних країнах є істотно більшою, ніж у західних країнах.
Країна
Кількість ув'язнених загалом (кількість у місцях відбування
покарання, в т.ч. слідчих ізоляторах)
Співвідношення між кількістю ув'язнених та кількістю загального
населення (на кожні 100000 населення країни)
Білорусь 52.500 532
Болгарія 11.060 143
Чеська Республіка 18.830 184
Угорщина 16.700 165
Молдова 10.729 297
Польща 79.087 209
Російська Федерація 76.3054 532
Румунія 39.015 180
Словаччина 88.91 165
Україна 198.386 416
Табл. 1. Кількість ув'язнених у країнах Центральної та Східної Європи (розробка Роя Вемслі, Міжнародний центр дослідження з питань ув'язнення, лютий 2005 р.).
За даними Державного департаменту України з питань виконання покарань станом на 01.01.2008 р. кількість ув’язнених (у місцях відбування покарання, включаючи слідчі ізолятори, складає 149.008 осіб3 при кількості населення 46.398 тис.4, що становить 321 ув’язнений на 100.000 населення.
1 Див.: http://www.homeoffice.gov.uk/rds/pdfs2/r188.pdf#search='Roy%20Walmsley,%20prison%20list'. 2Презентація Соріна Хангану «Ідеологія покарань в Центральній та Східній Європі» на конференції «Відновне правосуддя в Європі: куди ми йдемо?», Будапешт, 14-16 жовтня 2004 р. (http://www.euforumrj.org/readingroom/Budapest/workshop4-1.pdf}. 3 Див.: http://www/KVS.gov.ua/
5
Відтак, мало місце явище, яке відомий кримінолог Нільс Крісті образно назвав "викрадення конфлікту". При цьому, як зазначає Н. Крісті, кримінальна процедура поступово перевела відносини, що складалися між двома конкретними сторонами, у конфлікт між однією із сторін і державою. При цьому інтереси держави, питання правопорядку вийшли на перше місце, а роль жертви злочину, за висловом Крісті, зведена до ролі спускового гачка. Потерпіла від злочину сторона програє двічі: вперше, – віч-на-віч із злочинцем і, вдруге, – у, можливо, найбільш значущому для неї праві на повну участь у тому, що мабуть було б для неї найбільш важливою ритуальною подією у житті. Жертва програла свій процес державі.
Таким чином, саме особа, потерпіла від злочину, як правило, залишається найбільш скривдженою у сучасному кримінальному процесі. Державні органи залишаються байдужими до її почуттів і болю. Вважається, що, засудивши правопорушника, держава тим самим відновлює права потерпілого. Але, навіть у тих випадках, коли суд задовольняє цивільний позов, заявлений потерпілим у кримінальній справі, поза межами уваги суду залишаються засоби і терміни виконання вироку у цій частині. І, в усякому разі, поза увагою слідчих, прокурорів, суддів залишається емоційна сфера сприйняття злочину потерпілим (відчуття незахищеності, гніву, образи тощо). Як наслідок, навіть за умов найсприятливішого ходу розслідування і судового розгляду кримінальної справи, потерпілий не перестає відчувати себе незахищеною жертвою.
З іншого боку традиційне кримінальне судочинство ставить правопорушника в однозначну позицію сторони, яка має захищатися від обвинувачення, пред’явленого їй державою і від претензій потерпілої сторони. Як наслідок, засуджений вважає себе жертвою правосуддя. Відомі українські сучасні правознавці, такі як Костицький М.В., Маляренко В.Т. та ін. вбачають розв'язання цієї проблеми у введенні примату прав людини у судове право, забезпечення рівності сторін у суді та посилення статусу потерпілого шляхом запровадження відновного правосуддя, що має на меті урівноваження інтересів жертви і суспільства з необхідністю реінтеграції злочинця за активної участі всіх сторін, втягнених у процес правосуддя.
2. СПІВВІДНОШЕННЯ: ПРАВОПОРУШЕННЯ І КОНФЛІКТ Чим можна пояснити розбіжності між державою і потерпілим у цілях і бажаних результатах кримінального процесу і в чому тут перевага відновного правосуддя?
У Швейцарії мені доводилося чути думку, яка запала до моєї свідомості. Дійсно, з чим працюють слідчий, прокурор, суд у кримінальній справі? З правопорушенням. А що переживають злочинець, потерпілий? Конфліктні ситуації, які, по-перше, призвели до злочину і, по-друге, викликані злочином.
У свідомості сторін обидва ці явища накладаються одне на одне, але не повною мірою. Можна уявити собі ситуацію, коли кримінальну справу вирішено у повній відповідності до закону і, як то кажуть, за справедливістю, але конфліктна ситуація залишається невирішеною.
Для прикладу, уявімо що скоєно пограбування. Двоє злочинців заволоділи грошима і прикрасами потерплої. Обох невдовзі затримано і викрадене майно вилучено. Правопорушників засуджено і матеріальну шкоду відшкодовано. Завдання, що стоїть перед офіційним кримінальним правосуддям виконано. Однак, у потерпілої залишаються невирішені проблеми. Вона не розуміє, чому саме вона стала об’єктом злочинних посягань і, знаючи, що на волі залишилися друзі злочинців, боїться помсти або повторного пограбування з їхнього боку. Потерпіла боїться відпускати на вулицю свою неповнолітню доньку і з острахом очікує закінчення терміну ув'язнення осіб, засуджених у цій справі. З 4 Див.: http://ukrstat.gov.ua/
6
іншого боку, засуджений неповнолітній грабіжник вважав, що з огляду на його вік, він не буде позбавлений волі. Він вважає, що у занадто суворому вироку винна потерпіла, яка різко виступила на суді. Він також знає про наявність неповнолітньої доньки в сім'ї потерпілої і у нього визріває план помсти. Чи буде він реалізований? Можливо й ні. Але на час проголошення вироку конфлікт не розв'язано.
Натомість відновна процедура спрямована саме на виявлення глибинних конфліктів, що стоять за злочином, з'ясування їх походження, усвідомлення інтересів кожного з учасників конфлікту і пошуку взаємоприйнятних шляхів його розв’язання.
Для більшої наочності можна вдатися до такої метафори.
До суду звертаються дві особи, заявляючи свої права на апельсин. Суд, перевіривши надані докази, приходить до висновку, що обидві сторони мають рівні права на цей плід. Яке рішення зазвичай винесе суд? Звісно: поділити апельсин навпіл і роздати кожній із сторін по половині. Як наслідок, обидві сторони незадоволені таким рішенням. Жодна з них не отримала того, на що сподівалася і між ними зберігається конфліктна ситуація.
Якщо ж включаються засоби відновного, то незацікавлена у результатах вирішення спору особа, спеціально підготовлена до участі у вирішенні конфліктів, зустрічаючись з кожною із сторін окремо, з'ясовує, що одній апельсин потрібен для виготовлення свіжого соку, а другій – для виготовлення цукатів з коринки апельсину. Як наслідок, спір вирішується якщо і за допомогою суду, то лише задля того, щоб освятити силою закону досягнуту обопільну домовленість про розподіл апельсину.
Звісно, у кримінальній справі конфлікти глибші і шляхи їх вирішення бувають складнішими. Але загальний принцип такий самий: знайти витоки і сутність конфлікту, визначити спільні інтереси у розв'язанні цього конфлікту і шляхи досягнення мети.
ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ПОТЕРПІЛИЙ/
СУСПІЛЬСТВО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИГРАШ РЕІНТЕГРАЦІЯ
ВІДНОВНА
СИСТЕМА
ПРА
ВОСУДДЯ
ТРАДИЦІЙНА
РЕЗУ
ЛЬТАТ
ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ ПРАВОПОРУШНИК ПОКАРАННЯ ВИГРАШ/
ПРОГРАШ ВІДЧУЖЕННЯ
7
3. ТРИ ПАРАДИГМИ ПРАВОСУДДЯ: ЇХ ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ (ДЕМОНСТРАЦІЯ МУЛЬТІМЕДІА) 1. Карне правосуддя (правосуддя відплати).
- Орієнтоване на виявлення, засудження і покарання винної особи, заподіяння їй певних страждань.
- Головний недолік: породжує відчуження правопорушника від суспільства і ускладнює йому повернення до законослухняної поведінки
- Ігнорує суттєві інтереси жертви злочину.
2. Реабілітаційне правосуддя. - Орієнтоване на застосування умовного засудження, дострокового звільнення від
покарання тощо.
- Основний недолік: породжує відчуття безкарності, надію на поблажливість до наступних правопорушень.
- Ігнорує суттєві інтереси жертви злочину.
3. Відновне правосуддя. - Орієнтоване на взяття правопорушником на себе відповідальності за свої вчинки і
добровільне відшкодування заподіяної ним шкоди.
- Не виключає застосування примусу, сили.
- Перевага: найбільш повно відповідає інтересам потерпілого і сприяє поверненню правопорушника у громаду.
3.1. На даному етапі йдеться не про заміну і витиснення однією парадигмою інших, а про їх розвиток і взаємодію. Відновне правосуддя не розглядається як альтернатива кримінальному судочинству, а як доповнення його інструментарію і розширення можливостей досягнення кінцевої мети – скорочення злочинності, особливо рецидивної, і зменшення числа правопорушників.
3.2. Відновне правосуддя не може розглядатися як засіб уникнення відповідальності.
8
4. МЕДІАЦІЯ – ОСНОВА ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ Чинне законодавство України передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 46 Кримінального кодексу (КК) України).
Також закон передбачає можливість звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості і внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання (ст. 105 КК України). Як бачимо, в останньому випадку навіть не висувається умова примирення з потерпілим і відшкодування шкоди.
В той самий час чинне законодавство не містить жодних засобів, які б полегшували або хоча б вказували шляхи пошуку порозуміння між злочинцем і його жертвою, а також не містить вказівок на необхідність наявності певних доказів, що мають засвідчити досягнення примирення.
Головна ідея відновного правосуддя полягає саме в тому, щоб не підміняти собою чинний кримінальний процес, а доповнити його новими можливостями за допомогою включення позапроцесуального впливу на конфліктну ситуацію з метою її виправлення. Таким позапроцесуальним важелем є медіація. Медіацію можна охарактеризувати як процес, що об'єднує обидві сторони, які за допомогою третьої нейтральної сторони намагаються знайти вирішення конфлікту, який виник між ними.
Якщо, так би мовити, препарувати процес медіації, отримаємо такі його складові:
- допомога третьої нейтральної сторони;
- спілкування з метою налагодження суспільних зв'язків;
- сам процес зустрічі;
- участь обох сторін конфлікту;
- зсув смислових центрів – мирне протистояння;
- вільний і активний пошук сторонами взаємоприйнятного виходу з конфліктної ситуації, що склалася;
- вирішення конфлікту.
Можна також виділити такі головні ознаки медіації:
- творчий підхід до управління складним комплексом проблем у суспільстві;
- надання центральної ролі конфліктуючим сторонам і, нарешті,
- доповнення до судочинства при збереженні автономії.
(демонстрація мультімедіа – принципи медіації за Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи)
Медіація є наріжним каменем відновного правосуддя, яке також визначають як "переговорне правосуддя". При цьому зацікавлені особи обговорюють, виходячи із наслідків злочину, як до нього відноситися і яким чином попередити його повторення. Це контрастує з професіональним правосуддям юристів. Останні обирають норми, що слід застосувати у тому чи іншому випадку і обмежуються у своїх судженнях технічними питаннями щодо шляхів застосування цих норм.
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо підходу до вирішення індивідуальних питань під час медіації у кримінальних справах полягають у наступному:
9
1. До початку зустрічі (медіації) правомочні органи кримінальної юстиції інформують медіатора про всі обставини, що стосуються справи, та забезпечують його необхідними документами.
2. Медіація проводиться нейтральним чином, враховуються обставини справи, а також потреби та бажання сторін. Медіатор виявляє належну повагу до сторін та наглядає за тим, щоб сторони виявляли повагу одна до одної.
3. Медіатор несе відповідальність за забезпечення безпеки та створення сприятливої атмосфери для зустрічі. Медіатор має розуміти вразливість сторін.
4. Медіація проводиться ефективним чином, але в тому ступені та тими темпами, які більш за всі підходять сторонам.
5. Зустріч має відбуватися в приміщенні.
6. Незважаючи на узгоджений принцип конфіденційності, інформація про можливу небезпеку злочинів, яка може стати відомою під час зустрічі, передається медіатором відповідним зацікавленим особам чи органам.
КОМІТЕТ МІНІСТРІВ РАДИ ЄВРОПИ
Рекомендації № R (99) 19 від 15.09.1999
Державам-членам РЄ, зацікавленим в організації
медіації у кримінальних справах
Мета медіації
Доповнення
традиційного
судового розгляду
Альтернатива
традиційному
судовому розгляду
10
Задачі медіації
ЗАГАЛЬНІ
Залучення до розбору більшого числа людей –
жертви, правопорушника, інших членів громади,
яких ця подія
може торкнутися
Збільшення у свідомості людей ролі громади, окремої людини у
попередженні злочинів і різного роду конфліктів
Відкриття можливостей для нового більш
конструктивного і менш репресивного вирішення
справ
Задачі медіації
ЩОДО ПОТЕРПІЛОГО
Вирішити можливі проблеми, викликані
віктимізацією (позбавити почуття незахищенності, невпевненості, страху,
гніву тощо)
Задовольнити потребу отримання вибачень від
правопорушника
Задовольнити потребу у відшкодуванні заподіяної шкоди (матеріальної, моральної, фізичної)
11
Задачі медіації
ЩОДО ПРАВОПОРУШНИКА
Розвинути
почуття відповідальності
Надати
можливість
виправлення
Полегшити повернення у суспільство (реінтеграція
і реабілітація)
УМОВИ
Участь і співпраця недержавних організацій і місцевих громад
Наявність спеціальної підготовки, навичок, акредитованого навчання медіаторів
Надання можливостей потерпілому і правопорушнику брати за допомогою нейтральної третьої сторони активну участь у вирішенні питань, викликаних правопорушенням,
що сталося
Основні принципи
1 ДОБРОВІЛЬНА ЗГОДА ВСІХ СТОРІН НА УЧАСТЬ І МОЖЛИВІСТЬ ВІДМОВИТИСЯ ВІД УЧАСТІ НА БУДЬ-ЯКОМУ ЕТАПІ
2 КОНФІДЕНЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР ОБГОВОРЕННЯ ПІД ЧАС ЗУСТРІЧЕЙ І ВИКОРИСТАННЯ ЇХ ЗМІСТУ ЛИШЕ ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН
3 ДОСТУПНІСТЬ МЕДІАЦІЇ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ (ЙДЕТЬСЯ ПРО ОПЛАТУ ПОСЛУГ МЕДІАТОРА)
4 ДОПУСТИМІСТЬ НА БУДЬ-ЯКІЙ СТАДІЇ ВІДПРАВЛЕННЯ ПРАВОСУДДЯ
5 НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, АВТОНОМНІСТЬ МЕДІАЦІЇ У РАМКАХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ
12
Правова основа
1 ЗАКОНОДАВСТВО МАЄ СПРИЯТИ РОЗВИТКУ МЕДІАЦІЇ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
2 ВИЗНАЧЕНІСТЬ УМОВ ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ СПРАВ НА МЕДІАЦІЮ
3 ВИЗНАЧЕНІСТЬ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ, ЯКІ МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ МЕДІАЦІЇ
4 ПРАВО НА ЮРИДИЧНУ ПІДТРИМКУ, ТЛУМАЧЕННЯ, РОЗ’ЯСНЕННЯ
5 ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ – ПРАВО НА БАТЬКІВСЬКУ ДОПОМОГУ
Результати зустрічі
1 ДОБРОВІЛЬНА УГОДА
2 РОЗУМНІ ТА СУМІРНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ СТОРІН
3 ДОПОВІДЬ МЕДІАТОРА НЕ РОЗКРИВАЄ ЗМІСТУ ПРОЦЕСУ МЕДІАЦІЇ І НЕ ДАЄ ОЦІНКИ ПОВЕДІНЦІ СТОРІН ПІД ЧАС ЗУСТРІЧІ
13
5. МЕДІАТОР – КЛЮЧОВА ОСОБА ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 15 вересня 1999 року № R (99) 19 містяться деякі спільні спеціальні вимоги щодо осіб, які залучаються до проведення медіацій і кримінальних справах.
По-перше медіатори повинні мати достатні знання щодо тієї чи іншої спільноти та її культурних особливостей. З огляду на полікультурний уклад і багатонаціональний склад українського народу, зрозуміла актуальність для нас цієї рекомендації.
По-друге, особа, яка виявила бажання бути медіатором, має володіти навичками міжособистісного спілкування та вмінням оцінювати ситуацію.
По-третє, медіатор, перш ніж приступити до виконання своїх функцій, має пройти початкове спеціальне навчання, з метою отримання більш ґрунтовних знань у сферах вирішування конфліктів, належного поводження з потерпілими і злочинцями, розуміння системи кримінальної юстиції.
На практиці у тих державах, де медіація у кримінальних справах застосовується, медіатори набираються переважно з числа осіб, які мають вищу гуманітарну освіту в області соціології, психології або права. В деяких державах, зокрема у Німеччині, медіаціями у кримінальних справах займаються виключно професійний персонал. Професійні медіатори ведуть також переважну кількість таких справ. У Норвегії, Північній Америці – роль медіаторів виконують добровольці, які в інший час займаються іншими справами. У Великобританії медіатори, починаючи свою роботу на добровільних засадах спочатку беруть участь у легших справах і паралельно проходять додаткову підготовку, після чого вже за плату проводять медіацію у складніших справах.
Професіонали-медіатори можуть належати до громадської організації або бути державними службовцями, а їхня робота фінансується з державного і місцевого бюджетів, а також за рахунок благодійних внесків. Однак, більшість практиків і науковців, які займаються питаннями впровадження медіації у кримінальне провадження впевнені у тому, що послуги медіаторів у кримінальних справах не повинні фінансуватися самими зацікавленими сторонами. У цьому є запорука його нейтральності та неупередженості.
Суттєві особливості роботи медіатора полягають у наступному:
- здійснювати місію посередника у кримінальних справах можуть лише особи, які мають певний рівень відповідної освіти і спеціальну підготовку;
- медіатор має лише керувати процесом переговорів і ніяким чином не повинен втручатися у питання доведеності або недоведеності злочину. Медіатор має лише перевірити можливість проведення зустрічі і допомогти створити відповідну сприятливу обстановку під час її проведення. Він має гарантувати вільне, свідоме залучення сторін і можливість їх самовизначення, включаючи можливість у будь-який момент відмовитися від процедури медіації;
- медіатор не пропонує сторонам певне рішення, його завдання – допомогти сторонам з'ясувати можливі спільні цілі і допустимі засоби їх досягнення з метою примирення і усунення наслідків правопорушення. При цьому медіатор має допускати множинність точок зору і різноманіття інтересів, потреб і цінностей, приймаючи всі можливі засоби для збалансування позицій сторін;
- медіатор повинен попереджувати будь-які намагання залякування, маніпулювання або погроз між сторонами; враховувати при цьому вікові та інші особливості учасників зустрічі;
- медіатор має контролювати процес зустрічі, але не його зміст або результат. Він має упевнитись, що вибір сторонами здійснюється свідомо, і утримуватись від
14
спонукання до знаходження рішення, утримуватись від нав’язування рішення конфлікту. Якщо в результаті проведеної медіації досягнуто згоди, то результатом, зазвичай, стає відповідна письмова угода, яка передається правоохоронним органам. В той самий час медіатор не має надавати органу, який його уповноважив, звіт про зміст процедури медіації.
Гарантіями конфіденційності процедури зустрічі мають слугувати обов’язок медіатора зберігати таємницю у стосунках з третіми особами і заборона допитувати медіатора як свідка з обставин проведення зустрічей між сторонами, якщо тільки обидві сторони не висловлять згоди на це.
15
6. ПЕРЕВАГИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ І РИЗИКИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НЕЮ Інституціоналізація відновного правосуддя, тобто імплементація її у кримінальний процес має свої переваги. Мається на увазі, зокрема,
• включення процедури передачі матеріалів на медіацію до кримінального процесуального законодавства підіймає її суспільний статус;
• вироблення процедур проведення медіації, вимог щодо підготовки медіаторів, контролю за роботою медіаторів з боку відповідної незалежної громадської або державної установи;
• забезпечення самовизначення сторін і гарантування автономності процесу;
• вивчення здійсненності і наслідків медіації;
• відповідне певне оформлення результатів медіації і надання досягненій угоді відповідного статусу;
• взаємодоповнюваність права і медіації з єдиною метою – відновлення соціальної справедливості.
В той самий час слід мати на увазі, що інституціоналізація процесу відновного правосуддя веде за собою і певні ризики, якими не можна нехтувати. А саме:
• слід запобігати потраплянню медіаторів у залежність від слідчих, прокурорів або суду;
• як свідчить закордонний досвід, існує ризик неправильного результату медіації через неправильне розуміння його значення сторонами. Особливо зростає такий ризик коли медіацію здійснюють службовці державної або комунальної установи;
• існує спокуса використання процедур відновного правосуддя слідчими, суддями, правопорушниками або потерпілими як інструменту для досягнення не завжди законних цілей;
• постановка медіації "на потік", коли оцінка роботи слідчих, прокурорів, суддів, медіаторів буде залежати від кількості переданих на медіацію справ і відсотка медіацій, що закінчилися укладенням відповідної угоди між сторонами конфлікту. За такого підходу медіація неминуче втратить свій первісний сенс.
16
ВИСНОВКИ Ідеї відновного правосуддя мають багатовікову історію у звичаєвому праві багатьох народів і чим далі, тим ширше сприймається правовими системами цивілізованих держав Америки, Європи та інших частин Світу. У більшості європейських держав програми відновного правосуддя розпочиналися переважно наприкінці 80-х та у 90-х роках минулого століття як пілотні проекти, що запроваджувалися ентузіастами без відповідного законодавчого забезпечення, тобто в межах можливостей існуючого правового поля. За нашими даними найбільший, так би мовити, стаж спеціального нормативного забезпечення процедур медіації у кримінальному процесі мають Франція (з 1993 року), Німеччина і Бельгія (з 1994 року). У Польщі відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу було внесено 10 червня 2003 року. У Фінляндії закон «Про медіацію у кримінальних та окремих цивільних справах» набрав чинності 1 січня 2006 року. Як ми упевнилися, і на сьогодні не все ще однозначно в питаннях впровадження відновних процедур у кримінальне судочинство деяких інших країн Європи.
Порівняльний аналіз правової ситуації у цих країнах і в Україні свідчить, що і за нинішніх умов ми маємо достатньо можливостей для напрацювання практичного досвіду в межах існуючого на цей час законодавства, а також для розробки обґрунтованих і зважених пропозицій щодо внесення змін до кримінального і кримінально-процесуального кодексів та прийняття інших необхідних законодавчих актів, направлених на законодавче врегулювання процедур відновного правосуддя у вітчизняне кримінальне судочинство. І ця робота в Україні вже ведеться.
За ініціативою благодійної організації Український Центр Порозуміння з 2004 року спочатку в одному з районів міста Києва, а тепер уже у низці регіонів України окремі кримінальні справи, переважно щодо правопорушень, вчинених неповнолітніми, але не тільки, передаються на медіацію на різних етапах провадження. Не можна сказати, що це явище носить масовий характер, але у різних районах у межах можливостей, які надає чинне кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, поки що окремі судді напрацьовують практику передачі матеріалів на медіацію і врахування її результатів при винесенні рішень у кримінальних справах.
За ініціативою благодійної організації Український Центр Порозуміння з 2004 року спочатку в одному з районів міста Києва, а тепер уже у низці регіонів України окремі кримінальні справи, переважно щодо правопорушень, вчинених неповнолітніми, але не тільки, передаються на медіацію на різних етапах провадження. Не можна сказати, що це явище носить масовий характер, але у різних районах у межах можливостей, що надає чинне кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, поки що окремі судді напрацьовують практику передачі матеріалів на медіацію і врахування її результатів при винесенні рішень у кримінальних справах.
Ст. 46 КК обмежує можливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим певними обставинами: злочин має бути невеликої тяжкості (за ст. 12 КК це злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання), злочин має бути вчинений вперше особою, яка примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Тобто, дія цієї статті розповсюджується на досить вузьке коло кримінальних випадків.
За таких умов окремі судді, які співпрацюють з регіональними громадськими організаціями, що здійснюють медіацію, розширюють можливості відновних процедур, вміло використовуючи можливості, закладені у чинному законодавстві. У своїх вироках судді враховуючи позитивні результати процедури примирення, визнаючи їх у відповідності з п. 2 частини першої ст. 66 КК обставинами, які пом’якшують покарання, і застосовують у таких випадках надані ст. 69 КК України можливості призначення покарання більш м’якого, ніж
17
це передбачено законом. У таких справах практикується призначення громадських робіт замість позбавлення волі (ст.ст. 56 і 100 КК України), звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.ст. 75, 79 і 104 КК України), звільнення від покарання неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості (за який передбачено позбавлення волі на строк не більше п’яти років) із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ст. 105 КК, зокрема передачу неповнолітнього під нагляд батьків тощо.
Однак, проблемою, що заважає розповсюдженню і широкому впровадженню відновних процедур у вітчизняний кримінальний процес є відсутність у законі норм, які б регламентували направлення справ на медіацію і чітко визначали кримінальні ситуації у яких це можливо. Також не визначено роль прокурора у вирішенні питань щодо направлення матеріалів кримінальної справи на медіацію і при врахуванні її результатів.
Що стосується законодавчого врегулювання зазначеної проблеми, то у відповідності до Орієнтовного плану законопроектної роботи на 2007 рік, затвердженим Кабінетом Міністрів України, Міністерством юстиції розроблено проекти законів України «Про медіацію (посередництво) у кримінальних справах» і «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо процедури медіації (посередництва)». Сподіваємося, що ці ідеї знайдуть своє втілення і у новому Кримінально-процесуальному кодексі України, про новаторську сутність якого стільки вже сказано.
Хочеться також сподіватись, що і прокурори знайдуть своє місце у втіленні в життя ідей відновного правосуддя.
18
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Райт Мартин. Восстановительное правосудие – путь к справедливости. Симпозиум /
Пер. с англ. – К.: Видавець Захаренко В.А., 2007. – 304 с.
2. Землянська В. Альтернатива судам – належить вам // Юридична газета. – 2007. – № 17. – 26 квітня.
3. Боброва О.М., Горова А.О., Землянська В.В., Прокопенко Н.М. Відновне правосуддя. Особливості впровадження процедури медіації: європейський досвід. – К.: Наш час, 2006. – 164 с.
4. Организация и проведение программ восстановительного правосудия: Метод. пособие / За ред. Л.М. Карнозової і Р.Р. Максудова. – М.: МОО Центр "Судебно-правовая реформа", 2006. – 244 с.
5. Ювенальна юстиція: Навч. посібник / За заг. ред. Н. М. Крестовської. – Одеса, ОЮІ ХНУВС, 2006. – 243 с.
6. Карпов Н.Ф. Місце і роль альтернатив кримінальному переслідуванню в системі засобів боротьби зі злочинністю // Науково-практичний журнал. – 2006. – № 13 ( http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/13text/g13_07.htm).
7. Микитин Ю.І. Медіація у кримінальних справах: деякі правові аспекти. – К., 2006. – 84 с.
8. Щоквартальні бюлетені "Відновне правосуддя в Україні" 2005-2007 рр.
9. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Хрінком Інтер, 2005. – 512 с.
10. Бейзмор Г. Три парадигмы ювенальной юстиции // Восстановительная ювенальная юстиция: Сб. материалов. – М.: МОО Общественный Центр «Судебно-правовая реформа», 2005 (http://www.sprc.ru/library.html).
11. Нильс Кристи. Конфликты как собственность. – Там само.
12. Зер Говард. Зміна об'єктива: новий погляд на злочин та правосуддя / Пер. з англ. М. Яковлєва. – К.,: Унів. вид-во "Пульсари", 2004. – 224 с.
13. Розвиток медіації в Україні. Польсько-українська співпраця : Зб. статей / За наук. ред. І.А. Войтюк. – К.: "Арт-Бюро", 2004. – 228 с.
14. Землянська В.В. Запровадження відновлюючого правосуддя до кримінального судочинства України. Науковий пошук, розв'язання актуальних проблем юридичної науки – сутність життя вченого і педагога…: Зб. наук. праць / За ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: НАВСУ, 2004. – 384 с.
15. Карпов Н. С. Криминалистическое изучение преступной деятельности, средств и методов борьбы с ней (данные эмпирических исследований). – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 218 с.
16. Маерс Девид. Международный обзор программ восстановительного правосудия / Пер. с англ. Н. Дармограй, Т. Данылив. – К.: Унив. изд-во "Пульсары", 2004. – 101 с.
17. Землянська В. Запровадження відновлюючих підходів: зміна погляду на кримінальне судочинство // Право України. – 2003. – № 10. – С. 154-156.
18. Гуманізація кримінального судочинства шляхом розвитку елементів служби пробації та реалізації програм примирення потерпілих та правопорушників // Зб. методичних матеріалів. – К., 2007. – 64 с.
19
ДОДАТКИ
20
1. ПРОГРАМА ПРОВЕДЕННЯ РОЛЬОВОЇ ГРИ З МЕДІАЦІЇ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ Рольову гру веде викладач. Від 3 до 15 слухачів (студентів) беруть участь у діловій грі. Тривалість рольової гри розрахована на 4 академічні години
У вступному слові, яке має тривати не більше 20 хвилин, викладач роз’яснює умови проведення гри і цілі, з якими проводиться рольова гра. До цілей проведення рольової гри відноситься безпосереднє ознайомлення слухачів (студентів) з процедурою медіації (примирення) в умовах максимально наближених до реальної ситуації у конкретній кримінальній справі.
Після вступного слова викладач ділить слухачів (студентів) на групи, які у залежності від загальної чисельності учасників складаються від 3-х до 7-ми осіб. У складі кожної групи слухачі (студенти) добровільним волевиявленням або жеребкуванням поділяються за такими ролями:
- медіатор∗;
- потерпілий*;
- правопорушник*;
- представник на боці правопорушника або потерпілого;
- 1 – 2 спостерігача.
Медіатор отримує від викладача інформацію щодо процедури медіації і загальну інформацію за умовами обраного варіанту гри.
Сторони у медіації потерпілий, правопорушник (і їх представники) отримують відповідну конфіденційну інформацію, що стосується ролі кожного з них.
Спостерігачі отримують загальну інформацію за умовами обраного варіанту гри.
Рольову гру розпочинає і закінчує особа, що виконує роль медіатора, при цьому метою медіатора є досягнення порозуміння і примирення між сторонами конфлікту, а у кінцевому підсумку – укладення угоди щодо умов залагодження ситуації (персональні зобов’язання учасників медіації щодо форми, об’єму і строків відшкодування шкоди, заподіяної злочином).
На проведення медіації відводиться 1 година 40 хвилин.
По закінченні процедури медіації викладач протягом 35 хвилин у загальній аудиторії проводить обговорення результатів рольової гри, почергово по кожній з груп.
При цьому:
- спостерігачам пропонується висловити свої враження щодо процедури проведеної на їх очах процедури медіації і зауваження щодо дій кожного з учасників цієї рольової гри.
- особі, що виконувала роль медіатора, пропонується дати оцінку власних дій, а також з якими ускладненнями він зіткнувся під час виконання своєї ролі.
- сторонам у рольовій грі пропонується висловити свої відчуття під час гри; дати оцінку діям особи, яка виконувала роль медіатора. У разі досягнення згоди між сторонами – пояснити, що, на їхню думку найбільше цьому сприяло (стиль ведення процедури медіації, позиція іншої сторони тощо), а у разі недосягнення згоди – в чому вбачає причини невдачі.
∗ Обов’язкові ролі.
21
По закінченні обговорення результатів рольової гри викладач протягом 5 хвилин підводить загальні підсумки, звертаючи увагу аудиторії на важливість дотримання основних принципів медіації, і нагадує слухачам (студентам) про основні цілі і задачі, які ставляться при направленні матеріалів кримінальної справи на медіацію.
Додатки:
1. Інформація для учасника рольової гри на ролі медіатора на 3 арк.;
2. Матеріали з кримінальної ситуації «Порушення правил безпеки дорожнього руху» на 2 арк.;
3. Матеріали з кримінальної ситуації «Викрадення з авто» на 2 арк.;
4. Матеріали з кримінальної ситуації «Крадіжка з квартири» на 6 арк.
В.Б.Сегедін
22
2. ІНФОРМУВАННЯ ДЛЯ УЧАСНИКА РОЛЬОВОЇ ГРИ НА РОЛЬ МЕДІАТОРА ЩОДО МЕТИ І ПРОЦЕДУРИ ПРОВЕДЕННЯ МЕДІАЦІЇ Метою медіації між потерпілим та правопорушником є надання їм можливості дізнатись більше про те, що трапилось, отримати відповіді на свої запитання, виразити свої почуття та розробити взаємоприйнятний план щодо того, яким чином може бути усунено шкоду нанесену злочином.
І. Початок зустрічі Зазвичай сесія медіації починається з представлення медіатора та учасників один одному. Варто дати можливість учасникам самим назвати себе.
Наступним етапом є вступне слово медіатора. Завданням вступного слова є:
- Освіжити в пам’яті учасників принципи медіації та її перебіг.
- Нагадати учасникам про яку роль медіатора.
- Налаштувати учасників та розв’язання проблеми
- Створити позитивну робочу атмосферу.
Під час вступного слова медіатор повинен говорити спокійно, серйозно, впевнено, застосовувати невербальну комунікацію, зокрема контакт очей з усіма присутніми.
Вступне слово містить:
- Висловлення подяки учасникам за те, що вони прийшли
- Мету зустрічі.
- Огляд принципів медіації.
- Роль медіатора.
- Огляд перебігу медіації, процесу.
- Встановлення правил зустрічі
ІІ. Розповідь сторін та діалог
Цей етап може бути розпочато з короткої інструкції медіатора, де він повідомляє, що кожна сторона по черзі зможе розповісти про те, що трапилось, висловити своє ставлення до цієї події, розповісти про те, що було потім, як ця подія вплинула на них.
Зазвичай, спершу медіатор просить потерпілого розповісти своє бачення ситуації. Проте, за бажанням потерпілого, порядок розповідей може бути змінено.
Під час розповіді правопорушника, медіатор може фасилітувати висвітлення таких питань:
- Як правопорушник ставиться до того, що трапилось?
- Як ця подія вплинула на його життя?
- Що призвело до того, що трапилось?
Під час розповіді потерпілого медіатор може фасилітувати висвітлення таких питань:
- Як потерпілих ставиться до того, що трапилось?
- Як ця подія вплинула на його життя?
- Яких моральних та матеріальних збитків було завдано?
23
Сторони повинні мати можливість розповісти своє бачення того, що трапилось без того, щоб їх перебивали. Щоб це забезпечити, кожна з сторін повинна бути впевнена в тому, що їй також дадуть можливість висловитись. Крім того, під час розповіді сторін медіатор повинен поважати мовчання сторін, паузи, які вони роблять під час розповіді.
Якщо на медіації присутні батьки чи інші особи, що підтримують сторін, вони можуть бути зарошені коротко розповісти про те, яким чином ця ситуація вплинула на них.
Медіатор повинен впевнитись в тому, що в сторін не залишилось запитань, та дати достатньо часу для того, щоб сторони обдумали все сказане. Для цього медіатору рекомендується зробити паузу, замість того, щоб одразу після розповідей сторін переходити до обговорення нанесених втрат.
IІІ. Обговорення втрат, пошук рішення щодо розв’язання ситуації Цей етап можна розпочати з питання до кожної з сторін про те, яке вирішення їх справи могло б покращити ситуацію, усунути нанесені збитки, створити відчуття завершеності ситуації.
Медіатор повинен стимулювати обговорення втрат шляхом відокремлення опозицій сторін (чого хочуть учасники кримінальної ситуації) від їхніх інтересів (чому це для них важливо), а також підсумовуванням нанесених моральних та матеріальних втрат, обговоренням можливих шляхів компенсації нанесених збитків.
Якщо сторонам важко прийти до якогось рішення, медіатор може допомогти їм шляхом підсумовування того, що вже було сказано, обговоренням попередніх варіантів. Можна також використати приклади вирішення ситуації під час медіацій в інших справах5, як приклад, і спитати у сторін, чи прийнятним для них було б таке рішення, чи можуть вони його обговорити.
Можливі варіанти рішення, про які можна розповісти сторонам кримінальної ситуації:
- Фінансове відшкодування потерпілому, яке не перевищує вартості нанесених матеріальних втрат.
- Відпрацювання правопорушником певної кількості годин на користь місцевої громади.
- Надання правопорушником послуг потерпілому – неоплачувана робота правопорушника з метою усунення шкоди, нанесеної злочином.
- Принесення правопорушником вибачення за те, що трапилось (усно чи письмово).
- Пожертви правопорушника на доброчинність, загальна вартість яких не перевищує вартості завданих потерпілому матеріальних збитків.
- Комбінація вище перерахованих варіантів, якщо це прийнятно для всіх учасників.
ІV. Укладання угоди Процес укладання угоди варто розпочати з підсумовування того, про що говорили сторони на попередньому етапі, того рішення, на яке вони принципово погоджуються. Наприклад, медіатор може розпочати процес укладання угоди такими словами: “Обидві сторони обговорили ситуацію, яка трапилась і дійшли згоди щодо того, яким чином може бути усунено шкоду, нанесену цією подією. Тобто, всі учасники принципово погоджуються щодо того, що…” 5 В даному випадку потрібно ретельно стежити за дотриманням конфіденційності.
24
В чернетці угоди медіатор фіксує ті кроки, які зобов’язуються здійснити сторони (в основному правопорушник) для виконання принципової домовленості.
V. Завершення медіації Наприкінці сесії, ведучий може запитати у сторін, чи бажають вони зустрітись ще раз через певний проміжок часу для обговорення перебігу виконання угоди, надання підтримки один одному, чи вирішення поточних питань.
Завершуючи сесію медіації, ведучий зустрічі запитує в сторін чи хочуть сони ще щось сказати, дякує за те, що сторони прийшли на зустріч та за ту роботу, яку вони зробили, а також бажає їм успіхів.
Не варто наполягати на тому, щоб сторони потиснули руки один одному – це, а також інші символічні жести примирення, повинні бути ініційовані самими сторонами.
25
3. КРИМІНАЛЬНА СИТУАЦІЯ «ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ»
Загальна інформація 14 березня 2003 року у місті Обухів Київської області Михайло П. ненавмисно порушив засади безпеки у автодорожньому русі, а саме: коли він їхав на своєму автомобілі марки „Фіат-126”, то неуважно пильнував за дорогою й не зупинився перед пішохідним переходом, по якому у цей час переходила дорогу Оксана В. Він збив її, внаслідок чого вона отримала травму голови, правого стегна, перелом великої гомілкової кістки, тобто середньої тяжкості тілесні ушкодження. Проведені аналізи щодо вмісту алкоголю в крові учасників автодорожнього випадку мали від’ємний результат, тобто вони були тверезі. Проти Михайло П. було порушено кримінальну справу і пред’явлено обвинувачення за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
Конфіденційна інформація для потерпілого
Ваш персонаж: Оксана В., 72 роки, освіта середня, вдова, 2 дітей, пенсіонерка, працює не на повну ставку у кондитерському магазині.
У день пригоди зранку Оксана В. почувала себе добре. Вийшла з дому й пішла на роботу. Добре знала дорогу на роботу й те, що слід уважно переходити дорогу навіть по пішохідному переходу, де є світлофор. Дорогу почала переходити на зелене світло, проте побачила, як по дорозі на великій швидкості несеться автомобіль, і тому прискорила ходу. Вже майже була на тротуарі, коли почула скрегіт шин, відчула біль і знепритомніла. Прийшла у свідомість уже в лікарні. Пізніше довідалась, що була доставлено у лікарню машиною „Швидкої допомоги”. Внаслідок наїзду автомобіля Оксана В. отримала травму голови, правого стегна, перелом великої гомілкової кістки. Також я довідалась, що за кермом автомобіля, який збив її, був молодий лікар. Протягом усього часу перебування у лікарня Оксана В. сподівалась, що він її провідає, вибачиться, надасть допомогу. Проте він не прийшов, навіть не зателефонував. Потерпіла вважає, що водій-лікар виявився людиною „без серця”, без сумління і вимагає від нього відшкодування. Після отриманих травм, потерпіла не відчуває себе такою справною, як раніше і навіть не працює. Їй бракує контактів з людьми і вона відчуває смуток.
Конфіденційна інформація для обвинуваченого
Ваш персонаж: Михайло П., 32 роки, одружений, 2 дітей, працює в районній лікарні міста Обухова лікарем у складі бригади „Швидкої допомоги”, виїздить на виклики.
Винним себе визнав повністю. Шокований цим автодорожнім випадком: йому важко усвідомлювати, що він, лікар, став причиною страждань людини. Переживає, що цей випадок зіпсує його професійну кар‘єру, а у нього була перспектива службового підвищення (й це при наявності великої конкуренції). Окрім того обвинувачений переймається тим, що цей випадок показав його у невигідному світлі перед його родиною (родичі – лікарі з професійними традиціями), колегами по роботі й керівництвом.
Не провідував потерпілу, оскільки знайомі й близькі відмовляли його від безпосередніх контактів з нею.
Переймається тим, що йому далі робити, як буде з цим жити далі.
26
4. КРИМІНАЛЬНА СИТУАЦІЯ «КРАДІЖКА З КВАРТИРИ»
Загальна інформація В ніч з 4 на 5 червня було скоєно квартирну крадіжку. Господар квартири, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, був знайдений групою підлітків біля власної квартири. Підлітки, знайшовши ключі у нього у кишені, відкрили двері цієї квартири і занесли господаря до дому. Чи брали підлітки що-небудь з квартири не відомо.
Серед підлітків була Ксенія у віці 15 років, яка пізніше повторно проникла у зазначену квартиру зі своєю знайомою Олею (20-ти років). Дівчата зустрілись у дворі коло десятої години вечора, випили пива і повернулися до цієї квартири та винесли з відти комп’ютер, відеомагнітофон, гроші, коралове намисто, а також інші, більш дрібні речі: алкогольні напої, косметику, старий фотоапарат, фен. Зібравши усі речі, вийшли на вулицю і викликавши таксі поїхали до Артема (з яким зустрічалася Ольга). По дорозі усі дрібні речі були викинуті. Дівчата пояснили Артему, що Ксенія пішла з дому, а ці речі належать їй. Таким чином, усе принесене майно залишилося у Артема вдома.
Господарка квартири, з якої вибули викрадене майно, повернулася до дому з роботи вранці наступного дня і виявила пропажу грошей і речей., про що заявила в міліцію. За фактом крадіжки порушено кримінальну справу, злочин розкрито і дівчатам пред’явлено обвинувачення за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України у вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб. Матеріальну шкоду, оцінено у суму 6.000 гривень. Обвинувачені свою вину визнали.
Потерпілою визнано господарку квартири – Валентину Іванівну, жінку у віці 53 років.
Конфіденційна інформація для потерпілої Коли Ви увійшли у власну квартиру, там вже знаходилися працівники міліції і ваш чоловік, а також донька Наталія, яка живе окремо але довідалася про крадіжку раніше за Вас. У квартирі був повний безлад: більшість дрібних речей лежали на підлозі, зміст шаф, навіть білизну, що ушилася на балконі було розкидано на підлозі.
Стан, у якому Ви знаходились неможливо описати словами. Перший час Ви просто не могли прийти до тями и зрозуміти, що ж сталося. За наполяганням працівникв міліції Ви намагалися визначити, яке майно зникло. З’ясувалося, що з квартири було викрадено гроші, які відкладалися Вами «про чорний день» (близько 2000 грн.), фотоапарат, мобільний телефон, а також відеомагнітофон, комп'ютер і 300 грн., що належали Вашому синові, коралові намиста, що дісталися Вам від бабусі. Окрім цього, що вас сильно обурило, було винесено багато дрібних речей, що не мають значної цінності (такі як постільна білизна, наполовину використана косметика, старий, майже допотопний, фен, спиртні напої).
Вас сильно засмутило зникнення речей і грошей сина Володимира, який зараз служить в армії, и через декілька місяців повинен був приїхати для святкування свого дня народження.
Пізніше, сусіди Вас повідомили, що бачили підлітків, що входили в квартиру, але не втручалися, тому, що бачили також і вашого чоловіка разом з ними. Серед підлітків були і діти з сім'ї, що живе на першому поверсі, якій ваш чоловік неодноразово допомагав, а також Ксенія. Про те, що до крадіжки причетна і Ольга Ви дізналися пізніше, коли співробітники міліції знайшли і повернули Вам відеомагнітофон і комп'ютер сина.
У міру того, як розвивалися події, мама Ксенії прийшла разом з нею до Вас додому для того, що б принести вибачення і повернути те, що дівчина узяла в квартирі, а саме: гроші в сумі 200 гривень і мобільний телефон. Після цього, розмови вам стало трохи легше, хоча у вас
27
залишилися сумніву в щирості Ксенії: по-перше з квартири зникла крупніша сума, а в других: то хіба це реально узяти з тайника, в якому лежало 300 грн. лише частка грошей? А кому тоді була залишена інша частка і куди вона поділася?
Інші учасники крадіжки не проявляли жодної ініціативи: Ольгу Ви часто бачили у дворі, а дітей із знайомої вам сім'ї на лавці біля під'їзду, але ні ті, ні інші не намагалися з Вами поговорити. Вас це сильно дратує і турбує, тому що доводиться не лише щодня бачити правопорушників і заново переживати те, що трапилося, але і терпіти їх «нахабство» і «самовпевненість», спостерігаючи за демонстративною поведінкою підлітків.
З вкрадених речей співробітниками міліції вам були повернені комп'ютер сина, відеомагнітофон і фотоапарат, що поза сумнівом принесло Вам полегшення.
Під час всього цього Вас підтримує Ваша дочка, і рішення, що приймаються Вами, Ви насамперед обговорюєте з нею.
Конфіденційна інформація для Наталії Вранці, коли сталася крадіжка, Ви дізналися про неї від батька, що зателефонував Вам додому. Дізнавшись про нещастя, Ви примчалися додому до батьків і застали батька, що знаходився у відчаї, і співробітників міліції, що збирали інформацію про те, що трапилося. Хоча Вам і важко було дивитися на наслідки події, Ви, у першу чергу, кинулися підтримувати батька і маму, що прийшла пізніше, оскільки ситуація дуже сильно на них вплинула. Мама взагалі була в стані напівнепритомності, а батько переживав сильне почуття провини і відчаю.
У квартирі панував повний безлад: більшість дрібний речей валялися на підлозі, вміст шаф вивернутий навиворіт, навіть білизна, яка висіла на балконі, була скинута на підлогу.
Як з'ясувалося, з квартири були винесені гроші, які мама відкладала «про чорний день» (близько 2000 грн.), фотоапарат, мобільний телефон, а також відеомагнітофон, комп'ютер і 300 грн., що належали братові (Володимиру), коралові намиста прабабусі. Вас сильно засмутило зникнення речей і грошей брата, який зараз знаходився в армії, і який через декілька місяців повинен був приїхати для святкування свого дня народження. Спочатку ви навіть боялися повідомити його про подію, знаючи, як важко він працював, що б придбати все це.
Пізніше, Ви взнали, що сусіди бачили підлітків, що входили в квартиру, але не втручалися, тому, що бачили також і батька в місці з ними. Серед підлітків били і діти сім'ї, що живе на першому поверсі, якій ваша сім'я неодноразово допомагала, а також Ксенія. Про те, що до крадіжки причетна і Ольга ви взнали пізніше, коли співробітники міліції знайшли і повернули відеомагнітофон і комп'ютер Антона. Вам складно було в це повірити, оскільки Ольгу Ви знали з дитинства і не передбачали, що вона на це здатна (тим паче, що у неї є маленька дитина!)
У міру того, як розвивалися події, мама Ксенії прийшла разом з донькою до Валентини Іванівні додому для того, щоб принести вибачення і повернути те, що дівчина узяла в квартирі: гроші в сумі 200 гривень і мобільний телефон.
Проте, хоча мамі стало легше, Ви не вважаєте цей вчинок за щирий, оскільки впевнені, що таким чином Ксенія, а точніше її мама, спробувала полегшити ситуацію для себе.
Та і взагалі, в тому, що сталося багато неясного: підлітків було багато, а кримінальна справа заведена лише по відношенню Ольги і Ксенії, і потім, як могли дві дівчата винести комп'ютер, відеомагнітофон, спиртне і ще багато дрібний речей на додаток? Швидше за все, Ольга щось приховує. Наприклад, участь в це справі свого парубка Артема – не даремно ж речі були знайдені у нього, та і судимість за плечима у нього є. І як трапилося, що батько був
28
настільки п'яний, що проспав цілу ніч і нічого не чув і не пам’ятає? Куди зникли ключі від квартири, взяті підлітками?..
Інші учасники крадіжки, окрім Ксенії, не проявляли жодної ініціативи: Ольгу часто можна зустріти у дворі, а дітей із знайомої вам сім'ї на лавці біля під'їзду, але ні ті, ні інші не робили жодних дій. Вас це сильно дратує і турбує, тому що мамі доводиться не лише щодня бачити правопорушників і заново переживати те, що трапилося, але і терпіти їх «нахабство» і «самовпевненість», спостерігаючи за демонстративною поведінкою підлітків.
З вкрадених речей Вашим батькам співробітники міліції повернули лише комп'ютер брата, відеомагнітофон і фотоапарат.
Конфіденційна інформація для обвинуваченої Ольги У той нещасливий вечір ви вийшли з дому в поганому настрої, оскільки знову посварилися зі своїм батьком, який часто п'є і скандалить. У дворі Ви зустріли Ксенію, яка запропонували випити пиво, на що ви погодилися. Під час розмови Ксенія повідомила Вас, що неподалеку є відкрита квартира в якій спить п'яний господар і більше там цілу ніч нікого не буде. Ксенія вже побувала там і тепер запропонувала Вам піти туди і глянути, що ще там можна узяти. Оскільки на той час пиво на Вас подіяло, Ви погодилися, хоча потім неодноразово задавалися питаннями типа «навіщо мені це все треба було?».
Коли Ви з Ксенією зайшли в квартиру, то там вже панував повний хаос. Ви попрямували в кімнату, де стояв комп'ютер і відеомагнітофон. Поки Ви розбиралися з технікою, Ксенія почала вивертати вміст шаф в пошуку грошей. Хоча вам і було незрозуміло навіщо так все вивертати, ви не почали втручатися. Через деякий час Ксенія повідомила Вас, що знайшла гроші в сумі 100 грн. Гроші ви поділили навпіл. Що ще брала Ксенія з квартири ви не знали, оскільки з кімнати не виходили.
Виходячи з квартири, Ви з Ксенією прихопили комп'ютер, відеомагнітофон, гроші, а також спиртне, косметику, старий фен і фотоапарат, постільну білизну, диски і відеокасети.
Дотягнувши це все до дороги, ви зловили таксі і попрямували до Вашого парубка Артема, якому розповіли, що принесені речі належать Ксенії, яка вирішила піти з дому. Після цього Ксенія пішла.
Прокинувшись вранці Ви зрозуміли, що сталося, розгубилися і злякалися. Ситуацію посилювало і те, що Артем вже судимий, і оскільки речі зберігалися у нього, то природно, що підозрювати Артема будуть насамперед. Серед речей, залишених у вашого парубка Ви виявили лише комп'ютер, відеомагнітофон і фотоапарат. Куди поділися дрібні речі Ви не пам'ятаєте. Швидше за все, косметику, диски і білизну Ви викинули по дорозі, оскільки нести все це було важко. Спиртне, здається, випили, а одну пляшку віддали шоферові таксі (що б він “забув”, що вас бачив). Ключі від квартири Ксенія викинула у великий сміттєвий бак, який стояв біля під'їзду.
Через деякий час до Вас навідалися співробітники міліції, Ви розповіли їм про те, що знали, після чого провели ніч у кімнаті для доставлених райвідділу внутрішніх справ. Виявлені у Артема речі були повернені господарям пограбованої квартири.
Після того, що трапилося, стосунки в сім'ї загострилися. Мама була засмучена, оскільки Ви нарешті взялися улаштовувати своє життя і цього року поступили в інститут.
Артем, хоча і злився спочатку, але все ж подавав Вам підтримку.
Як ви не знаєте, як з цього виплутуватиметеся. Крім того, ситуація склалася так, що мама Ксенії узялася активно допомагати соєю дочки: найняла адвоката, пішла до потерпілої і віднесла їй якусь незначну компенсацію, наполягаючи на тому, що більше Ксенія нічого з квартири не брала, а у всьому винна Ольга, що втягнула її неповнолітню дочку у все це.
29
У вас же, грошей на адвоката і відшкодування збитку немає: єдиний ваш стабільний дохід – посібник на вашого дитяти.
Ви часто бачите потерпілу (Валентину Іванівну) і її дочку (Наталію), але Вам не вистачає сміливості підійти до них. Та і що ви можете їм запропонувати? Ви відчуваєте сильне каяття і потребуєте підтримки, але і досі не знайшли виходу з ситуації, що склалася, і очікуєте суду.
Конфіденційна інформація для Артема Коли пізно увечері до Вас додому з'явилася Ольга з Ксенією, ви нічого не запідозрили. Дівчата також розповіли, що принесені ними речі належать Ксенії, яка вирішила піти з дому, але поки їй ніде їх залишити.
Про те, що речі крадені і Ольга брала участь в крадіжці Ви дізналися від співробітників міліції, які прийшли до Вас додому для проведення обшуку. Подальший розгляд з міліцією був стандартним і малоприємним: Вас довго допитували, ретельно провели обшук, а разом з вкраденим комп'ютерів ледве не забрали ваш власний. Вас явно підозрювали, оскільки Ви вже були судимі (якраз за крадіжку). Вам також довелося довго поясняться з батьками, оскільки у них також були побоювання і підозріння відносно Вас.
Пізніше Ольга Вам розповіла, що сталося:
Того вечора вона вийшла з дому в поганому настрої, оскільки знову посварилися зі своїм батьком, який часто п'є і скандалить. У дворі Ольга зустріла Ксенію, яка запропонували випити пиво. Під час розмови Ксенія повідомила, що неподалеку є відкрита квартира, в якій спить п'яний господар і більше там цілу ніч нікого не буде. Ксенія вже побувала там і запропонувала Ользі піти і глянути, що ще там можна узяти.
Виходячи з квартири, Ольга з Ксенією прихопили комп'ютер, відеомагнітофон, гроші, а також спиртне, косметику, старий фен і фотоапарат, постільну білизну, диски і відеокасети.
Дотягнувши це все до дороги, дівчата узяли таксі і попрямували до Вас. Наявність речей вони пояснили тим, що Ксенія вирішила піти з дому, і все принесене належало їй.
З Ольгою Ви знайомі давно. Щодо її долі Ви особливо не турбуєтеся, оскільки вважаєте, що, оскільки вона мати-одиночка, то покарання не буде суворим. З іншого боку Ви впевнені, що треба щось у цій ситуації робити. Оскільки що саме Ви не знаєте, тому також як і вона чекаєте суду.
Конфіденційна інформація для Ксенії та її матері (Юлії Петрівни) Ксенія якраз закінчує школу і їй треба поступати в інститут і думати про своє майбутнє. Тим паче, що Юлія Петрівна вже майже про все домовилася. Про залагоджування того, що сталося, Юлія Петрівна також поклопоталася: вона найняла для Ксенії адвоката і надалі строго дотримується виробленої адвокатом стратегії. Саме за порадою адвоката Ксенія і Юлія Петрівна пішли до потерпілого принесли вибачення і віддали узятий Юлією мобільний телефон і гроші (200 грн.), а також переконалися в тому, що Валентина Іванівна напише розписку про відшкодування нанесеного Ксенією збитку. Надалі Ви плануєте наполягати на тому, що більше Ксенія нічого не робила, що Ольга в цій справі проявляла ініціативу тощо.
Юлія Петрівна і Ксенія упевнені в тому, що обрана ними стратегія і допомога адвоката – найефективніший шлях для того, що б з цієї ситуації виплутатися і швидше забути про те, що сталося.
30
5. КРИМІНАЛЬНА СИТУАЦІЯ «ВИКРАДЕННЯ З АВТО»
Загальна інформація Четверо 16-річних хлопців в ніч з 8 на 9 лютого у нічний час, вибивши вітрове скло влізли в салон легкової автомашини, звідки викрали 2 аудіоколонки, касети і особисті документи власника машини. Підлітків було затримано патрульно-постовою службою міліції безпосередньо після скоєного злочину, тому кримінальну справу порушено без заяви потерпілого. Хлопці скоїли правопорушення вперше. Крадіям пред’явлено обвинувачення за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка вчинена за попереднім зговором групою осіб) і частиною 3 статті 357 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом) з проникненням статтею за статтями „Крадіжка групою осіб з проникненням” та „Крадіж документів”.
Потерпілим визнано громадянина 42 років, майора у відставці, який мешкає в одному з військових містечок. На час скоєння злочину він оформлював документи на постійне проживання та отримання квартири у Києві і необхідні для цього документи зберігалися в автомашині у були викрадені під час зазначеної крадіжки.
Конфіденційна інформація для обвинуваченого Злочин вчинено підлітками без заздалегідь сформованого наміру. Вони поверталися з дня народження одного з своїх однокласників і були напідпитку. Машина потрапила їм на очі випадково. Один з підлітків похизувався, що в його батька така ж сама, і він вміє її відкривати без ключа. Хтось засумнівався. Виник спір. Машину вдалося відкрити. Далі підлітки самі не можуть згадати, яким чином виникла ідея забрати з машини колонки і сумку з документами. Підлітки ще не встигли відійти від машини, як були затримані працівниками міліції.
Конфіденційна інформація для потерпілого Ваш персонаж принципово проти того, щоб судитися з дітьми. У випадку, якщо йому повернуть документи і він побачить, що підлітки не закінчені негідники, він не буде наполягати на судовому розгляді справи.
Конфіденційна інформація для матері одного з підлітків Для Вашого персонажа повна несподіванка, що її син опинився причетним до крадіжки. Деяких з його приятелів вона знає як цілком порядних дітей. Вона чула про програми медіації і перша звернулася в Службу вирішення конфліктів Українського Центру Порозуміння. Намагається допомогти не тільки синові, але і його друзям.