Сергій Плохій. Великий переділ. Незвичайна історія...

14

Пåðåäìîâà

Український науковий інститутГарвардського університету

Інститут Критики

Serhii Plokhy

UnmakingImperial Russia

Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History

University of TorontoPress2005

Ñерг³й Ïëоõ³й

Веëикийперед³ë

Ки¿вКритика

2011

Незвичайна історіяМиõайëа Грушевського

ÁÁÊ 63.1(4УÊР)–8П39

Книжка професора Гарвардського університету Ñергія Ïëоõія є першoю спро-бою не тіëьки поëітичної, аëе також інтеëектуаëьної біографії Миõайëа Гру-шевського на тëі ідейниõ коëізій його доби. Життєвий і науковий шëяõ найви-датнішого українського історика XX стоëіття розгëянуто в контексті поразки та розпаду всеросійського історичного наративу і постання націонаëьної версії українського історіописання. Заперечивши «звичайну» сõему руської історії, Грушевський витворив «незвичайний» на той час конструкт історії української, який започаткував передіë історичного простору між імперським і націонаëьни-ми наративами і став передумовою розваëу спершу Російської імперії, а згодом Ñовєтського Ñоюзу. Анаëізуючи у своїй праці обидві ідентичності Миõайëа Грушевського – історика та поëітика, досëідник пропонує ціëком нове бачення його роëі у підважуванні та руйнуванні імперської ідеї триєдиної російської нації та формуванні українського націонаëьного проєкту.

Àâòîðèçîâàíèé ïåðåêëàä ç àíãë³éñüêî¿

Ìèêîëè Êëèì÷óêà

Пåðåêëàäåíî çà âèäàííÿì:Serhii Plokhy

Unmaking Imperial Russia. Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History

(University of Toronto Press, ISBN 0-8020-3937-5)

Ув оформëенні книжки використано світëини з фондів історико-меморіяëьного музею Миõайëа Грушевського (Київ). На першій та четвертій сторінкаõ оправи – світëина

з демонстрації на Ñофійській пëощі в Києві 1 квітня 1917 року

Çäèçàéíóâàâ îáêëàäèíêó ßðîñëàâ Ãàâðèëþê

Âèäàííÿ ï³äãîòîâàíî â ðàìêàõ íàóêîâî-âèäàâíè÷î¿ ïðîãðàìè²íñòèòóòó Êðèòèêè ³ âèïóùåíî ó ñâ³ò çà ñïðèÿííÿ

Уêðà¿íñüêîãî íàóêîâîãî ³íñòèòóòó Ãàðâàðäñüêîãî óí³âåðñèòåòó

Уñ³ ïðàâà çàñòåðåæåíî.Â³äòâîðþâàòè áóäü-ÿêó ÷àñòèíó öüîãî âèäàííÿ ó áóäü-ÿê³é ôîðì³

òà â áóäü-ÿêèé ñïîñ³á áåç ïèñüìîâî¿ çãîäè ïðàâîâëàñíèê³â çàáîðîíåíî

© Âèäàâíèöòâî «×àñîïèñ “Êðèòèêà”», óêðà¿íñüêèé ïåðåêëàä, Êè¿â, 2011

© University of Toronto Press, 2005ISBN 978-966-8978-40-1

Ñëîâî äî óêðà¿íñüêîãî ÷èòà÷à ........................................................... 9

Пåðåäìîâà .............................................................................................. 11

Âñòóï ........................................................................................................ 15

×àñòèíà ïåðøà

Íàö³ÿ òà ³ìïåð³ÿР î ç ä ³ ë 1. ²ñòîðèê ÿê íàö³ºòâîðåöü ............................................ 35

Ñòàíîâëåííÿ íàðîäíèêà .......................................................... 39У Ãàáñáóðçüê³é ìîíàðõ³¿ ......................................................... 51«Âèçâîëåííÿ Рîñ³¿» ................................................................. 61Ì³æ äâîìà ðåâîëþö³ÿìè ......................................................... 74Íàðîäæåííÿ Уêðà¿íè ............................................................... 83

Р î ç ä ³ ë 2. Äåë³ì³òàö³ÿ ìèíóëîãî .................................................103

П³äâàæèòè ³ìïåðñüêèé íàðàòèâ .............................................108Пîøóêè âèòîê³â ........................................................................127Çìàãàííÿ çà Êè¿âñüêó Рóñü ....................................................144

Р î ç ä ³ ë 3. У ïîøóêàõ íàö³îíàëüíî¿ ïàðàäèãìè .......................161

Øëÿõ äî íîâîãî íàðàòèâó ......................................................165Ñòðóêòóðà ìèíóëîãî ...............................................................176²ñòîð³ÿ íàö³¿ ..............................................................................185Êîçàöüêèé ì³ò ...........................................................................199

Ç ì ³ ñ ò

6

Зміст

×àñòèíà äðóãà

Íàö³ÿ ³ êëàñР î ç ä ³ ë 4. ×åðâîíà Уêðà¿íà ......................................................... 221

Íà ïîêëèê Êèєâà ...................................................................... 224Ñîâєòñüêèé àêàäåì³ê ................................................................ 237²ñòîðèê ....................................................................................... 257«Êîíòððåâîëþö³îíåð» ............................................................ 267

Р î ç ä ³ ë 5. Пîâåðíåííÿ ó ðåâîëþöіþ .......................................... 283

Рåâîëþö³ÿ .................................................................................. 288Íàö³ÿ ........................................................................................... 293Ãåðîé .......................................................................................... 302Ìàñè é åë³òè ............................................................................. 316Äåðæàâà ..................................................................................... 327

Р î ç ä ³ ë 6. Êëàñ ïðîòè íàö³¿ ......................................................... 343

Ìàðêñèñòñüêà ³ñòîð³ÿ ³ íàö³îíàëüíèé íàðàòèâ .................. 346Ìèðíå ñï³â³ñíóâàííÿ ............................................................... 364Âåëèêèé ïåðåëîì ...................................................................... 378Äåìîíòàæ íàö³îíàëüíîї ïàðàäèãìè ..................................... 393

Âèñíîâêè ................................................................................................. 407

Äîäàòîê. Ñëіäàìè îñòàííüîãî òîìó «²ñòîð³¿» ............................... 415

Пðèì³òêè ................................................................................................. 423

Пîêàæ÷èê ............................................................................................... 573

Ñïèñîê ³ëþñòðàö³é ³ ìàï ..................................................................... 598

Ìîºìó â÷èòåëåâ³ Þð³þ Àíäð³éîâè÷ó Ìèöèêó

ç âäÿ÷í³ñòþ ï ð è ñ â ÿ ÷ ó þ

8

Ñëîâî äî óêðà¿íñüêîãî ÷èòà÷à

9

Зміст

вересні 1903 року Миõайëо Грушевський, тридця тисе ми річний професор Львівського університету в Австро-Угорщині, на пи-сав свою найвідомішу статтю. Наступного року вона вийшëа друком у стоëиці сусідньої імперії, Ñанкт-Ïетербурзі, під заго-

ëовком «Звичайна сõема “русскої” історії й справа раціонаëьного укëа-ду історії сõідного сëов’янства». Ñтаття буëа підсумком праці та роз-думів моëодого досëідника і заповітом нащадкам, адже він õворував і не сподівався на довге життя. Ïісëя виõоду статті Миõайëо Грушевський прожив ще тридцять років і встиг не тіëьки ціëком обґрунтувати у своїõ твораõ критику «звичайної», тобто імперської, сõеми історії сõідного сëов’янства, аëе й вибудувати і спопуëяризувати вëасну, «незвичайну», яка радикаëьно передіëиëа коëишній імперський історичний простір й уможëивиëа постання і повноцінний розвиток української історичної науки та модерної нації.

Книжка, яку Ви тримаєте у рукаõ, є розповіддю про незвичайні, як на початок ХХ стоëіття, історіографічні погëяди моëодого досëідника та громадського діяча, а ще про ревоëюційні зміни, що їõ ті погëя-ди спричиниëи в уявëенняõ його сучасників та нащадків про історію. Це є також розповідь про незвичайну історію Грушевського-ëюдини, його шëяõ від сина одного з «обруситеëів» окраїн Російської імперії до ëідера української ревоëюції та симвоëу нескорености української нау-ки і куëьтури за стаëінізму. Те, як Миõайëо Грушевський писав історію, і те, як він її творив, досі зазвичай розгëядаëи окремо. Устаëився навіть погëяд на нього як на геніяëьного науковця і веëьми посереднього по-ëі тика. Ця книжка зводить дві іпостасі тієї самої ëюдини – історика та

УÑëîâî äî óêðà¿íñüêîãî ÷èòà÷à

10

Ñëîâî äî óêðà¿íñüêîãî ÷èòà÷à

поëітика – докупи, щоби показати, як істориків та їõні уявëення про історію формуваëа сучасність, у кожного своя, і як ці уявëення змі-нюваëи та змінюють майбутнє.

«Веëикий передіë» уперше вийшов у світ 2005 року, ангëійською мо-вою, у видавництві Торонтського університету під загоëовком «Unma-king Imperial Russia: Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History». Я õотів би скористатися цією нагодою, аби подякувати всім, õто спричинився до перекëаду та виõоду книжки українською. Особëива подяка наëежиться моєму коëезі Григорію Грабовичу за опікування проєктом, відповідаëьному редакторові «Критики» Андрію Мокроусову за побажання, зауваги та проведення книжки через непростий і трива-ëий редакційний процес, а також ëюдині, найбіëьш причетній до появи цього видання, – історикові та перекëадачеві Микоëі Кëимчуку. Я та-кож щиро вдячний Українському науковому інститутові Гарвардського універси тету за фінансову підтримку цього видання.

Ñергій ÏëоõійКембридж, Масачусетс4 березня 2011 року

11

Зміст

ідповідаючи на запитання, коëи буëо почато цю книжку і õто найбіëьше допоміг мені в роботі над нею, я повертаюся дум-ками на початок вісімдесятиõ років. Якось до мене, аспіранта Дніпропетровського університету, зайшов мій іще студентський

науковий керівник Юрій Мицик із двома книжками в портфеëі. Одна – доревоëюційне видання «Іëюстрованої історії України» Миõайëа Гру-шевського, друга – «Лекції з історії української ëітератури» Микоëи Зерова, видані 1977 року Канадським інститутом українськиõ студій. Мій гість мав підстави думати, що за ним стежать пісëя однієї бесіди, у якій він мав необережність висëовитися про Ñтаëіна. Він побоювався обшуку і õотів прибрати компрометаційні видання зі своєї бібëіотеки. Я пого-дився «переõовати» ці книжки у себе. Доти я вже читав Грушевського у спецсõоваõ московськиõ, київськиõ і ëьвівськиõ бібëіотек, аëе це буëа перша нагода не просто гарячково пробігти очима якийсь шматок під час короткиõ досëідницькиõ відряджень, а уважно прочитати ціëу книжку вдома, розмірковуючи над тим, що читаєш. Книжка Грушевського ста-ëа дëя мене ніби одкровенням про українську історію – істиною, яку õо ваëи офіційна історіографія і режим, що її підтримував. Це буëа моя перша зустріч з аëьтернативним погëядом на сõідносëов’янську історію, погëядом, який виõодив даëеко за межі російськоцентричного і спов-неного кëасової боротьби наративу совєтської історіографії. Наукова привабëивість такого бачення, той факт, що його буëо заборонено в ÑÑÑР, робиëо його особëиво вагомим у моїõ очаõ. Мені здаваëося, я нарешті зрозумів, що таке історія України і як сëід реконструювати совєтську версію, аби вона відповідаëа вимогам історичної науки.

Â

Ï å ð å ä ì î â à

12

Пåðåäìîâà

На початку дев’яностиõ Канадський інститут українськиõ студій, що видав ту другу принесену моїм коëишнім викëадачем «забороне-ну» книжку, запросив мене взяти участь у проєкті Центру ім. Ïетра Яцика з перекëаду на англійську десятитомної «Історії України-Руси».. Я дістав можëивість набагато бëижче познайомитися з Грушевським і його працями та повною мірою оцінити його таëант історика. Моя робота в тому проєкті також даëа мені добру нагоду поставити у на-багато ширший контекст той історичний наратив, який так вразив мене на початку вісімдесятиõ. Тепер я порівнював його не ëише з бëідим і вмирущим совєтським наративом останніõ років існування ÑÑÑР, а й із кіëькома іншими наративами, з якими він узаємодіяв і змагався. Завдяки цій роботі я позбувся іëюзії, буцімто знаю, як має вигëядати історія України, проте заõопëення Гру шевським та історіографічною ревоëюцією чи зміною парадигми, які він започаткував своїми працями, не зникëо. Вëасне, текст цієї книжки постав із моєї роботи в проєкті з перекëаду Грушевського.

Отже, перша подяка наëежиться професорові Мицику за те, що він довірив мені свій неëеґаëьний бібëіографічний скарб. Я також удячний коëеґам, з якими працював у Центрі ім. Ïетра Яцика. В роботі над цією книжкою я чимаëо користав із їõньої підтримки й досвіду. Я особ ëиво ціную поради директора Центру Франка Ñисина та співпрацю з ви ко-навчим редактором проєкту з перекëаду Грушевського Уëяною Ïасічник. Окрему подяку скëадаю старшому редакторові проєкту Миросëаву Юркевичу, котрий зредаґував первинний текст моєї книжки і до поміг упоратися з чисëенними редакційними та бібëіографічними пробëемами. Без його підтримки й заоõочення я писав би цю книжку набагато довше. Ïрацюючи над текстом, я щедро скористався дискусіями з коëеґами в Канадському інституті українськиõ студій і на факуëьтеті історії та кëасичниõ студій Аëбертського університету. Зенон Когут від самого початку енергійно підтримував задум цієї книж ки. Іван-Ïавëо Химка дав цінні поради, як поëіпшити рукопис, а Богдан Кëід і Андрій Заярнюк діëиëися думками про сõідноевропейську со ціяëьну й інтеëектуаëьну історію. Я також õотів би подякувати Ïіте рові Матиëайнену, який завж-ди оõоче давав раду з комп’ютерними негараздами, вірусами й авторо-вою нездатністю збагнути нові комп’ютерні системи.

Ïеребування в Українському науковому інституті Гарвардського університету протягом весняного семестру 2002 року в роëі досëідника

13

Пåðåäìîâà

на стипендії ім. Ïетра Яцика даëо мені змогу не ëише завершити перший варіянт рукопису, а й скористатися з досвіду і порад Романа Шпорëюка, Любомира Гайди, а також Воëодимира Куëика й Оëі Гнатюк, які буëи гостями-досëідниками інституту на стипендії ім. Євгена і Даймеëь Шкëя-рів. Викëадаючи на історичному факуëьтеті в Гарварді навесні 2003 ро-ку, я мав корисні дискусії про свою книжку з Тері Мартином, Дей ві дом Бранденберґером, Ериком Лором та Кетëін Мак-Дермот. Я також удяч-ний за підтримку й заоõочення з боку д-ра Романа Ïроцика. Гіроакі Куромія прочитав рукопис, і його поради буëи веëьми цінними. Окрема подяка наëежить Любомирові Винару за допомогу в удоступненні до недрукованиõ матеріяëів, а також коëеґам в Україні, які діëиëися зі мною знаннями з української й російської історії та історіографії. Я õотів би подякувати за поради Вëадисëавові Верстюку, Оëексієві То-ëочку й Натаëі Яковенко. Я багато дізнався, спіëкуючись із чіëьними укра їнськими фаõівцями з грушевськознавства – Русëаном Ïирогом, Юрієм Шаповаëом, Васиëем Уëьяновським та Ігорем Гиричем, а також із інтеëектуаëьними ëідерами й організаторами науковиõ конференцій, присвячениõ Грушевському та його історіографічній спадщині, – Ярос-ëавом Дашкевичем і Яросëавом Грицаком. Окремі подяки сëід скëасти Геннадію Борякові, Людмиëі Демченко і Гаëині Ñварник за сприяння в доступі до арõівниõ джереë у Києві та Львові.

Ґрант від Центру ім. Ïетра Яцика уможëивив бібëіографічні до-сëідження і редаґування цієї книжки, а Ñтипендія академічниõ обмінів ім. Яросëави Дем’янчук-Ïацëавської, яку надав мені Український нау-ковий інститут Гарвардського університету, та ґрант від Інституту Кенана Міжнародного центру дëя науковців ім. Вудро Віëсона допомогëи мені завершити цей проєкт. Я також õотів би подякувати Канадській раді з соціяëьниõ наук і гуманітарниõ досëіджень за видавничий ґрант і Фонду катедр українознавства за фінансову допомогу у виданні цієї книжки. У видавництві Торонтського університету мені допомагаëи Ñюзан Ранкур, Барбара Ïортер та Міріям Ñкі, за що їм веëике спасибі. І, нарешті, я õотів би подякувати моїй дружині Оëені, яка не ëише заоõочуваëа мене писати цю книжку, мириëася з моїми триваëими відрядженнями в Україну й Гарвард, беручи на себе кëопоти з нашими двома дітьми, а й упорядковуваëа мою õаотичну збірку конспектів і ксерокопій – не останню річ при написанні наукової праці.

14

Пåðåäìîâà

15

Зміст

динадцяте видання «Британської енцикëопедії», яке вийш-ëо друком 1911 року і становиëо зріз заõідного знання про світ перед Ïершою світовою війною, представëяëо читачам Київ як російське місто1. Якиõось вісімдесят років потому,

пісëя розпаду ÑÑÑР, п’ятнадцяте видання енцикëопедії (1993) писаëо про Київ уже не як про російське місто, а як про стоëицю України2. Історію Києва у циõ двоõ виданняõ «Британіки» теж розгëядаëи по-різному. Автори одинадцятого видання стверджуваëи, що «історію Киє-ва не можна розгëядати окремо від історії Росії», і писаëи про нього як про місто, де буëи перша õристиянська церква, шкоëа й бібëіотека в Росії; натомість автори п’ятнадцятого видання говориëи про Київ як про стоëицю Київської Русі – першої сõідносëов’янської держа-ви3. За термі ноëогічними змінами, що їõ прийняëи автори й редактори «Бри та ніки», заступивши сëова «Росія» і «російський» сëовами «Русь», «сõідно сëов’янський» та «український», криються веëикі геопоëітичні й куëь турні зсуви, які відбуëися у Ñõідній Европі протягом так званого ко рот кого ХХ сторіччя (1914–1991)4. Редакційні зміни відбиваëи також ве ëику зміну парадигми у сõідноевропейській історіографії – зміну, тіс-но пов’язану з геопоëітичними перетвореннями в цій частині світу.

Ñпецифічна парадигма російської історії, кардинаëьно трансфор-мована в õоді «короткого ХХ стоëіття», буëа продуктом імперської російської історіографії. Імперська Росія, на відміну від своєї попе-редниці Московської Русі й наступниці Ñовєтської Росії, маëа устаëе-ний погëяд на себе як на багатоскëадову націю. Триваëий час російські імперські еëі ти офіційно вважаëи, що російський народ утворюють три скëадники: ве ëикороси, маëороси і біëоруси. Цей погëяд почав

ОÂ ñ ò ó ï

16

Вñòóï

формуватися пісëя здо буття московським урядом сõідноукраїнськиõ і сõіднобіëоруськиõ зе меëь у другій поëовині ХVІІ стоëіття, а відійшов у минуëе (принаймні на офі ційному рівні) разом із кінцем правëіння Романовиõ і ревоëюційним вибуõом 1917 року. Ревоëюція покëаëа край імперській Росії і підірваëа концепцію трискëадової російської нації.

Демонтаж інституційної, інтеëектуаëьної і дуõовної спадщини імпе-рії почався, однак, не з біëьшовицької перемоги 1917 року і не нею за кінчився. Імперія впаëа внасëідок краõу панросійського проєкту ХІХ і ХХ стоëіття, який намагався витворити модерну російську націю на основі російської, української і біëоруської етнічниõ груп. Імперська російська держава зазнаëа невдачі, намагаючись асиміëювати українське сеëянство і перетворити його на росіян. Ця невдача – резуëьтат розвитку українського націонаëьного проєкту, якому протягом ревоëюції та пер-шиõ поревоëюційниõ років вдаëося перетворити біëьшість маëоросійськиõ се ëян на українців. Ñõожим шëяõом пішëи біëоруси, заëишаючи будів-ничим модерної російської нації ëише веëикоросійське ядро. Імперська російська вëада, яка досить рано усвідомиëа небезпеку розкоëу «за гаëь-но російської народности», намагаëася запобігти розвиткові укра їн ського руõу. Двічі в другій поëовині ХІХ сторіччя вëада сиëкуваëася зу пи нити ширення «підривниõ» ідей у Ïівденно-Заõідному краю (як тоді називаëи українські губернії імперії), забороняючи україномовний друк. Ці за-õоди виявиëися марними. Зусиëëя русифікувати українське се ëянство через освітню систему буëи довоëі сëабкими, їм бракуваëо ресурсів і посëідовности з боку уряду. Маëо того, офіційна кампанія проти набага-то очевиднішої небезпеки – поëьського впëиву в центраëьній Україні, на Воëині та Ïодіëëі – потребуваëа допомоги українофіëьської інтеëіґенції, а тому врешті посиëюваëа український руõ у циõ реґіонаõ5.

Коëи тиск на українськиõ діячів у підросійській Україні посиëювався, вони перебираëися в сусідню Австро-Угорщину, де габсбурзька вëада на-багато тоëерантніше ставиëася до націєтворчиõ зусиëь місцевиõ русинів, як тоді називаëи тамтешню етнічну українську ëюдність. Наприкінці ХІХ стоëіття русинські інтеëектуаëи в Гаëичині та їõні однодумці на Буковині, так само як і коëеґи в Наддніпрянській Україні, розриваëися між двома конкурентними націонаëьними проєктами – імперським ро-сійським та українським. Іронія поëягаëа в тому, що внасëідок забо-ро ни україномовного друку в Російській імперії українофіëьські на-цієтворчі ініціятиви перемістиëися в Гаëичину, а це допомогëо місце вим українофіëам здоëати москвофіëьський націонаëьний про єкт у габ сбур-

17

Вñòóï

зь кій державі. Гаëичина стаëа справжнім Ï’ємонтом україн ськос ти і го туваëа ґрунт дëя швидкої експансії українського проєкту в Ро сій ській імпе рії під час ревоëюції 1905 року та пісëя неї. Ñтавка росій ського імпер ського уряду винятково на репресивні заõоди даëа воче видь зво-ротний ефект6.

Ïоразка всеросійського проєкту, так само як і краõ будь-якого іншого імперського проєкту, тісно пов’язана з демонтуванням, де конст-рукцією його історичного наративу. Аëе і цей процес відбувся не за один день. Дезінтеґрація російського імперського наративу почаëася з про никнення в історіографію романтизму й народницької ідеоëогії. Новий імпуëьс вона дістаëа у 1890-õ рокаõ, коëи буëо перегëянуто спад щину «державницької» шкоëи в російській історіографії, яка вже не за до воëьняëа щораз біëьше істориків. Цей процес сягнув піку на зëамі трид цятиõ років ХХ сторіччя, перед тим як стаëінська доба спро-буваëа зреа німувати російський історичний наратив під назвою «Історія народів ÑРÑР». Чотири десятиëіття – від 1890-õ до середини 1930-õ – також стаëи доëеносними дëя українського націонаëьного наративу. Фор му ëю вання нової історичної парадигми, яка «знаціонаëізуваëа» укра їнське минуëе й виокремиëа українську історію в осібну гаëузь до-сëіджень, даëа моëодій нації метрику та біографію, що з ними можна буëо доëучатися до екскëюзивного кëубу модерниõ европейськиõ націй. Як і сëід буëо очікувати, деëімітація минуëого між Росією й Україною породиëа у ХІХ та ХХ стоëіттяõ чимаëо сутичок, конфëіктів і дискусій між окремими істориками й ціëими історіографічними шкоëами7.

Жоден історик не був тісніше заëучений у цей процес і жоден не відіграв вагомішої роëі у занепаді старого імперського російського на-ративу й творенні нової української парадигми, ніж Миõайëо Гру шев-ський (1866–1934) – одна з найвидатнішиõ постатей українського на ціо-наëьного руõу кінця ХІХ – початку ХХ стоëіття. До ревоëюції він брав активну участь у діяëьності українськиõ науковиõ, куëьтурниõ і по ëітичниõ організацій, а 1918 року став першим очіëьником незаëежної укра їнської держави. Історик за освітою і покëиканням, Грушевський отримав дипëом Київського університету, де його науковим керівником був професор Воëодимир Антонович, знаний історик і засновник укра-їнської «документаëьної шкоëи». Ñпеціяëізувався моëодий досëідник із середньо вічної та ранньомодерної історії України. Ïо закінченні нав-чання Гру шевський працював у Львівському університеті, де від 1894 ро-ку до початку Ïершої світової війни викëадав українську істо рію. Він

18

Вñòóï

очоëював НТШ у Львові, Українське наукове товариство в Києві, гоëо-вував в історичниõ установаõ ВУАН і керував там катедрою української історії. Грушевський зазнав пересëідувань і за царату, і за совєтської вëади. На початку 1930-õ років його заарештуваëи, а 1934 ро ку він по-мер за нез’ясованиõ обставин, ставши справжнім мучеником української справи8.

Якщо застосувати до України періодизацію націонаëьниõ руõів, яку запропонував Міросëав Гроõ, стає очевидним, що Грушевський був чіëьною постаттю українського руõу на всіõ трьоõ стадіяõ його роз-витку9. Будучи найвидатнішим українським націонаëьним істориком і відомим поëітичним діячем, він відіграв гоëовну роëь на стадії А (науко-ве зацікавëення), Б (патріотична аґітація) і В (постання масового руõу) почасти тому, що ці стадії взаємонакëадаëися або не збігаëися в часі в різниõ частинаõ України. У житті Грушевського в цікавий спосіб пере-пëеëися багато різниõ періодів і напрямків українського націонаëьного руõу. Учасник куëьтурної та поëітичної боротьби у Львові кінця ХІХ – початку ХХ стоëіття та важëива постать у доревоëюційному й ревоëюційному Києві, він поринув у життя еміґрантськиõ кіë у два-дцятиõ рокаõ та в поëітичні події в Києві й Харкові у перше десятиëіття совєтської вëади. У той період Грушевський був чіëьною постаттю української куëьтурної та поëітичної сцени в усіõ циõ центраõ, і його роëь у творенні модерної української нації та її погëяду на саму себе, своє минуëе й майбутнє годі переоцінити. Гоëовна наукова праця Гру-шевського, якій він присвятив ціëе життя, – «Історія України-Руси», десятитомний magnum opus, що виõодив у Львові й Києві між 1898 і 1936 ро ками10. Вона оõопëює часи від античности до середини ХVІІ сто-ëіття і вважається найвищим досягненням модерної української істо-ріо графії. «Історія» буëа вагомим доказом зріëости української науки, а також потужним куëьтурним і поëітичним арґументом на під тримку українськиõ заяв про націонаëьну окремішність і, в підсумку, на ко-ристь поëітичної незаëежности11.

У цій книжці досëіджено деконструкцію російського імперського на-ративу та конструювання українського наративу як засадничі еëементи демонтажу російської імперської ідентичности і творення української націонаëьної свідомости. Розгëядаючи ці питання крізь призму життя і праці Миõайëа Грушевського, я не обмежуюся означенням роëі історика як націєтворця, простежуючи ëише його участь у тогочасниõ поëітичниõ процесаõ. У цій книжці я анаëізую, як саме певні історіографічні кон-

19

Вñòóï

цепції, що їõ висував і просував Грушевський, стосуваëися постання нової націонаëьної ідентичности12. Важко, ба навіть неможëиво, пере-оці нити роëь історії у формуванні, підтримуванні і, врешті-решт, дез ін-теґрації націонаëьної ідентичности. Кожна нація має свою оповідь, або наратив, і згода на тому, що становить собою ця оповідь, засадничо важëива, аби бути і заëишатися нацією. Новочасність стаëа зоëотою до-бою історії, бо кардинаëьно збіëьшиëа попит на оповіді, якиõ тепер по-требуваëи не ëише монарõи, царедворці й дипëомати, як у домодерні ча-си, а незрівнянно чисëенніші націєтворці, представники державниõ еëіт і громадяни загаëом. Історія, вбрана в націонаëьні шати і розподіëена як нау кова дисципëіна за націонаëьними «квартирами», постачаëа на-ціям їõні екскëюзивні оповіді, аëе також і надаваëа вкрай потрібну ëеґітимацію самому їõньому існуванню13.

Щодо широко обговорюваної і неабияк дражëивої теми конструю-вання націонаëьниõ ідентичностей, то початковим пунктом мого до-сëід ження є ідея Бенедикта Андерсона про модерні нації як уявëені спіëьноти14. Я розгëядаю деконструкцію та заміну імперськиõ ідентич-ностей на ідентичності націонаëьні в контексті парадигми творення, руйнування та перетворення націй, що її Роман Шпорëюк запропонував як один із підõодів до інтерпретації української історії15. Шпорëюкову тезу про те, що падіння однієї нації є початком іншої, я поширюю на царину імперської та націонаëьної ідентичностей і на історичні на ра-тиви. Мій підõід до взаємозв’язку історії та націєтворення, як ви пëи ває з попередніõ завваг, зіперто на припущенні про те, що розвиток на-ціо наëьної ідентичности потребує створення посëідовного історичного на ративу. Ще одне моє засадниче припущення поëягає в тому, що «ін-шу вання» етнічниõ груп (часто домінантниõ), в опозиції до якиõ кон-стру юють або реконструюють нову ідентичність, відіграє чіëьну роëь у фор муванні новиõ націонаëьниõ наративів16.

Історичний наратив я розгëядаю як інтеëектуаëьну структуру, що, за означенням Аëана Мансëова, сëужить «основним засобом пере дачі й навіть творення історичного розуміння»17. У цій книжці я ана ëі зую кіëька історичниõ наративів, наëежниõ до двоõ основниõ категорій – імперської та націонаëьної. Ñовєтський історичний наратив становить окремий відëам, адже на різниõ етапаõ свого розвитку він у різниõ пропорціяõ містив чимаëо скëадників обоõ циõ наративів. Ко жен істо ричний на-ратив я розгëядаю як продукт багатьоõ різниõ дис курсів, що їõ я беру в найширшому сенсі – яко «спіëьний мовний прос тір», знову-таки за

20

Вñòóï

означенням Мансëова18. Взаємозв’язок між до мі нантним і домінованим/аëьтернативним дискурсами в Російській ім пе рії і пізніше в Ñовєтському Ñоюзі розгëянуто тут як перемовини, в перебігу якиõ відбувається тво-рення, підтримування та деконструкція різниõ історичниõ наративів19.

Анаëізуючи занепад російського імперського наративу і постання наративу українського, я розрізняю російсько-українські стосунки у ца рині куëьтури й ідентичности та стосунки Росії у цій гаëузі з несëо-в’янськими націями імперії. Ñаме перший компëекс стосунків я розгëя-даю в цій книжці. Кризу російського імперського наративу я пов’язую пе редусім із краõом імперського проєкту створити одну модерну націю на основі трьоõ сõідносëов’янськиõ народів тієї імперії. Ñтосунки Росії з несëов’янськими націями коëишньої імперії я розгëядаю ëише під ку-том зору совєтського історичного наративу, що намагався встановити спіëьну історичну ідентичність і дëя сëов’янськиõ, і дëя несëов’янськиõ народів коëишньої держави Романовиõ – проєкт, майже повністю зіґно-рований російською імперською історіографією. Отже, коëи я пишу про російську імперську історіографію і російський імперський наратив, я маю на увазі панівний історичний наратив Російської імперії, а не на-ратив, зосереджений довкоëа стосунків Росії з підëегëими народами імперії. Такого наративу просто не існуваëо, адже тогочасна російська історіографія іґноруваëа історичний досвід неросіян, трактуючи ціëу імперію як російську націонаëьну державу. Як справедëиво завважив Андреас Капеëєр, «видатні російські історики ХІХ стоëіття Нікоëай Карамзін, Ñєрґей Ñоëовйов, Васіëій Кëючевський і Ñєрґей Ïëатонов, як і біëьшість істориків іншиõ країн, писаëи націонаëьну історію»20.

Мою інтерпретацію російсько-українськиõ історіографічниõ стосун-ків ХІХ і ХХ стоëіть у сенсі взаємозв’язку між різними історичними наративами зіперто на останні досëідження Ñтивена Веëиченка, Зе нона Когута, Дейвіда Бранденберґера та Ñергія Єкеëьчика21. Мій підõід прик-метний тим, що на вершину веëикиõ історичниõ наративів я починаю сõодити, відштовõуючись від одного автора, детаëьно анаëізуючи, як ці наративи взаємодіяëи у працяõ Миõайëа Грушевського, безперечно, найважëивішого гравця в ціëому процесі. Мені дуже допоміг у моїõ студіяõ той бум досëіджень про Грушевського та його спадщину, що зчинився в останні роки. Ïочався він ще у 1960-õ рокаõ у Ïівнічній Америці, коëи буëо засновано журнаë «Український історик», офіційне видання Української історичної асоціяції й один із гоëовниõ засобів по-пуëяризації Грушевського та його ідей. Редактор цього журнаëу Любо-

21

Вñòóï

мир Винар став чіëьним фаõівцем із життя і творчости Грушевського та написав десятки статтей про видатного науковця. Наприкінці 1980-õ вийшëа книжка Томаса Ïримака, перша ангëомовна наукова біографія Грушевського22. Ще у 1960-õ рокаõ українська спіëьнота задумаëа пе-рекëасти ангëійською десятитомну «Історію України-Руси», однак здій-снення проєкту вдаëося розпочати щойно у 1990-õ, коëи Центр укра-їнськиõ науковиõ досëіджень ім. Ïетра Яцика при Канадському інсти-туті українськиõ студій Аëбертського університету випустив у світ пер-ші томи23.

Розпад Ñовєтського Ñоюзу та прогоëошення незаëежности України у серпні 1991 року зробиëи Грушевського одним із гоëовниõ героїв нової української держави. Веëикий історик, поëітик ëівиõ погëядів, гоëова першого українського парëаменту, якого справедëиво вважаëи жертвою стаëінізму, – дëя будівничиõ нової України Грушевський був ідеаëьною фігурою батька-засновника. Хоча його спадщину інтерпре-туваëи по-різному, Грушевського прийняëи всі веëикі поëітичні сиëи України: від націонаëістів і націонаë-демократів праворуч до троõи зре-формованиõ комуністів ëіворуч. Вëадна еëіта доëучиëася до тво рення куëьту Грушевського, вважаючи його першим президентом Украї ни, õоча насправді він був ëише президентом Центраëьної Ради (за сучасною термінологією – її головою, або ж спікером)24. У веëикиõ українськиõ містаõ постаëи пам’ятники Грушевському, ака де мічні інституції змага-ëися за право носити його ім’я, його портрет з’явився на українських грошах, на його честь перейменовували вулиці. Сьогодні парламент і уряд України розташовано на вулиці Грушевського25.

Ïеретворення Грушевського із забороненого автора на націонаëьного героя породиëо веëичезний інтерес до цієї ëюдини і його праць в ака-демічниõ інституціяõ постсовєтської України. Накëад окремиõ томів пе ре виданого десятитомника «Історія України-Руси» сягнув 100 ти-сяч примірників26. Віднедавна почаëи видавати 50-томне зібрання тво-рів Грушевського27, а Ñергій Біëокінь, Леонід Зашкіëьняк та Ігор Ги рич видрукуваëи раніше недоступні щоденники і спогади історика28. Ос-танніми роками в Україні вийшëо кіëька монографій і сотні статтей про Грушевського та його праці29. Ñпецсõови бібëіотек, де за совєтського часу зберігаëися твори Грушевського, тепер удоступнено. Так само від крито арõівні сõовища, що містять чисëенні матеріяëи про життя і кар’єру Грушевського, передусім у Ñовєтській Україні у 1920-õ ро-каõ. Кіëька розвідок, написаниõ на основі раніше недоступниõ арõівниõ

22

Вñòóï

мате ріяëів, вийшëи в Україні протягом 1990-õ. Ñеред найважëивішиõ сëід згадати книжку Русëана Ïирога, ґрунтовану на документаõ з ко-ëишнього арõіву ЦК КÏУ30. Ïавëо Ñоõань, Васиëь Уëьяновський, Ñергій Кіржаєв і піз ніше Оксана Юркова досëіджуваëи роботу Грушевського у ВУАН, го ëовно на матеріяëаõ із академічниõ арõівів31. Завдяки зусиëëям Юрія Шаповаëа та Воëодимира Ïристайка почасти відкриëися коëишні арõі ви КҐҐБ, оприëюднено матеріяëи про пересëідування та стеження таємної поëіції за Грушевським. Ñьогодні він, мабуть, один із небага-тьоõ по між тиõ, õто перебував під нагëядом совєтськиõ спецсëужб, чию спра ву-формуëяр з ОДÏУ/НКВÑ вивчиëи й частково опубëікуваëи істо-ри ки32. За останні кіëька років соëідний уже корпус української гру шев-ськіяни поповниëи кіëька інтерпретативниõ досëіджень про істо ричні концепції Грушевського. Це історіографічні студії Вітаëія Теëь вака та Вітаëія Масненка33, а також книжка Воëодимира Ващенка – перший систематичний анаëіз праць Грушевського з застосуванням постмо дер-ністськиõ підõодів34.

Відкриття арõівів на початку 1990-õ років та найновіші праці укра-їнськиõ науковців чимаëо додаëи до нашого розуміння і самого Гру-шевського, і різноманітниõ контекстів, у якиõ він діяв протягом остан-нього десятиріччя свого життя. Досëіджуючи стосунки між російським й українським історичними наративами, я часто мусив перетинати кордони на сучасній історіографічній мапі Ñõідної Европи, де й досі старі підõоди та дефініції, зіперті на імперіяõ і державаõ, ведуть бої проти енергійного наступу націонаëьної парадигми. Я вивчав сюже-ти й теми, які на цій мапі наëежать до історії Російської імперії й Габсбурзької монарõії, російської ревоëюції та Ñовєтського Ñоюзу. У цій книжці йдеться про всі ці роздіëи та підроздіëи сõідноевропейської й евразійської історії. У ній також зачепëено різноманітні теми з російської, української, біëоруської, поëьської й австрійської історій. Досëідження кар’єри та діяëьности Миõайëа Грушевського допомогëо мені звести докупи істо ричні досвіди, що їõ модерна історична наука дотепер розкëадаëа на різниõ поëицяõ.

Досëідження інтеëектуаëьної біографії Грушевського і його науко-вої діяëьности дає унікаëьну можëивість по-новому подивитися на стосунки російської й української історіографій та ідентичностей у визначаëьні періоди їõнього розвитку. Воно також зачіпає чимаëо іншиõ історіографічно важëивиõ тем і, сподіваюся, допомагає в ниõ ро-зі братися. Ñеред гоëовниõ тем, обговорюваниõ у цій книжці, – роз пад

23

Вñòóï

Російської й Австро-Угорської імперій, процес, до якого своєю по ëі-тичною та науковою працею неабияк доëучився Грушевський. Інший предмет моєї уваги – історія російської й української ревоëюцій, у якиõ Грушевський відіграв провідну роëь як очіëьник першої автономної, а відтак і незаëежної української держави у 1917–1918 рокаõ. Куëьтурна ревоëюція в ÑÑÑР і роëь науковців та академічниõ установ у цьому процесі – ще один тематичний стрижень книжки. Не менш важëиве поëе досëідження – історія ÑÑÑР як багатонаціонаëьної держави і роëь совєтської поëітики коренізації (у випадку України – мовної та куëьтур-ної українізації) у творенні совєтськиõ інституцій та ідентичностей. Усі ці веëикі сюжети сõідноевропейської історії кінця ХІХ і початку ХХ сто річчя так чи так фігурують у цій праці.

Досëіджуючи роëь Грушевського у конструюванні української істо-ричної ідентичности, я часто зупинявся перед одним із «прокëятиõ» пи тань модерної історіографії: до якої міри мій герой був упереджений у своїй інтерпретації історії і яким був зв’язок між фактами та парадиг-мою у його історіографічниõ побудоваõ? Від початку ХХ сторіччя, коëи деõто з істориків відмовився від ранкіянського тëумачення історії яко дисципëіни, що може описати минуëе як-воно-буëо-насправді, дискусії між оборонцями історії як науки і їõніми опонентами-«реëятивістами» досі збурюють історичний цеõ35. Новий поштовõ цим дебатам дав пост-модернізм, спонукавши істориків-традиціонаëістів заõищати історію від «убивства» новими методами36. В цій своїй праці, де відчувається пев-ний впëив постмодерністськиõ підõодів (це показує мій опис методів досëідження), я намагаюся визначити, до якої міри інтерпретація історії Грушевським поõодиëа з його націєтворчої програми, на відміну від по-зи тивістського вивчення джереë. Мої відповіді варіюють від випадку до ви падку. Аëе під час роботи над цим проєктом зміцніëо моє початкове пере конання: попри те, що на Грушевського впëиваëа і керуваëа ним певна націєтворча програма, він веëичезною мірою доëучився до розши-рення та погëибëення нашого знання про історію Ñõідної Европи.

Ернест Ренан писав свого часу, що маніпуëювання історією – важëи-ва частина формування нації37. На противагу йому націонаëьні історики ХІХ і ХХ стоëіть загаëом віриëи, що пишуть нарешті правдиву історію і повертають історії своїõ народів, узурповані тиранічними держава-ми та панівними націями, їõнім повноправним вëасникам – націям, які прокинуëися від триваëого дуõового сну. Націонаëьні історики ХІХ і початку ХХ стоëіття, на відміну від своїõ постмодерниõ нащадків, буëи

24

Вñòóï

переконані у здатності виявити правду про минуëе38. Як зазначає Ентоні Ñміт, перед націонаëьними істориками стояëо подвійне завдання: за-безпечити новопостаëі нації стародавніми та сëаветними історіями, потвердивши у такий спосіб їõні претензії на автономне чи незаëеж-не поëітичне існування, а також представити ці історії по-науковому, аби їõ визнаëи сусідні нації39. Виконуючи це друге завдання, історики веëичезною мірою доëучиëися до розвитку історіографії як наукової дисципëіни. Ïрикëад Грушевського доводить, що деконструювання ім-пер ськиõ наративів протягом ХІХ і на початку ХХ стоëіття та просуван-ня наративів націонаëьниõ не ëише розшириëи наші знання у царинаõ, які традиційно перебуваëи в центрі уваги імперськиõ історіографій, а й допомогëи якісно їõ змінити. Заміщення імперськиõ парадигм націо-наëьними історіографіями допомогëо перефокусувати увагу істориків і суспіëьств з поëітичної на соціяëьну історію, з династій і держав на народи, з еëіт на маси, з панівниõ націй на підпорядковані, розвиваю-чи у такий спосіб той тип історичного бачення, що його ми подіëяємо сьогодні.

Насамкінець кіëька сëів про õроноëогічні рамки та структуру цієї книжки. Вона оõопëює період від 1890 року, коëи Грушевський видав свою першу наукову працю, до його смерти 1934 року. Цей період збігається з надзвичайно важëивим етапом у розвитку російсько-українськиõ стосунків загаëом і російсько-українського історіографічного діяëогу зо крема. В 1890-õ рокаõ на модерному поëітичному обрії вперше ви-никëа ідея незаëежности України. Тоді ж таки російська імперська історіографія зіткнуëася з дедаëі дужчим викëиком із боку націонаëьниõ історіографій. 1934 рік у багатьоõ моментаõ став поворотним дëя со-вєтської історії. У поëітиці скінчиëася доба відносного пëюраëізму все-редині керівної партії та ствердився деспотичний стаëінський ëад, а вбивство Ñєрґея Кірова в грудні того року розв’язаëо масовий терор. Того самого року стався кардинаëьний зëам й у совєтській історіографії: відтак вона маëа відповідати новій ëінії, накресëеній високим партійним керівництвом, що його уособëюваëи Іосіф Ñтаëін, Андрєй Жданов і нев довзі вбитий Кіров40. Буëо покëадено край автономному розвитку націонаëьниõ історіографій, – із ниõ дедаëі енергійніше почаëи виро-бëяти російськоцентричну «історію ÑÑÑР».

Ця книжка скëадається з двоõ частин по три роздіëи в кожній. Ïерша частина присвячена взаємозв’язкам між імперським російським наративом й українською націонаëьною парадигмою. У першому роздіëі

25

Вñòóï

йдеться про біографію Грушевського, розвиток його поëітичниõ і куëь-турниõ погëядів від часів навчання у Тифëіській гімназії до моменту, коëи він очоëив незаëежну українську державу. Наступні два роздіëи оповідають про взаємопов’язаний процес деконструювання російської імперської історії та конструювання українського націонаëьного нара-тиву. В другому роздіëі проанаëізовано візію українського минуëого в історичниõ працяõ Грушевського. Третій роздіë сфокусовано довко-ëа гоëовниõ принципів і методів, що їõ використовував Грушевський, кон ст руюючи свій націонаëьний наратив. Частину другу скëадають три роздіëи, де мовиться про точки дотику, конфëікти й узгодження між націонаëьною та кëасовою парадигмами російської й української історії за совєтської вëади. У четвертому роздіëі розгëянуто евоëюцію поëі-тичниõ і куëьтурниõ погëядів Грушевського протягом 1920-õ – початку 1930-õ років. У п’ятому роздіëі йдеться про переоцінку Гру шев ським гоëовниõ пробëем української історії на прикëаді його по трактування Хмеëьниччини – теми, що її він досëіджував упродовж ціëої своєї по-над тридцятиëітньої наукової кар’єри. Шостий роздіë розповідає про стосунки між російським марксистським, українським марксистським й українським націонаëьним історичними наративами в перше совєтське десятиріччя. Тут проанаëізовано процеси, які призвеëи до офіційного виëучення з обігу українського націонаëьного наративу і зробиëи вкрай небезпечними спроби фаõовиõ істориків мисëити Україну поза наки ну-тою згори російськоцентричною історіографічною сõемою.

26

Зміст

27

Зміст

Ч а с т и н а п е р ш а

Нац³ята ³мпер³я

28

Зміст

29

Зміст

еретворена зусиëëями Ïєтра І, його сподвижників і на-ступників на модерну державу, Московська Русь стаëа нази-ватися Ро сійською імперією. Модернізація Росії відбуваëася під ім пер ським знаменом, і співіснування двоõ ціëком роз-

біжниõ проєктів під даõом однієї держави не могëо не впëинути на інший то гочасний модернізаційний проєкт – формування модерної російської нації. 1721 рік приніс царю Ïєтру новий титуë – імператор, а країні нове означення – імперія. Ïєтрові імперські надбання вигëя-дають дрібними й неістотними на тëі територіяëьниõ завоювань навіть його батька Аëєксєя Міõайëовіча, не кажучи про такиõ знаменитиõ попередників, як Іван ІІІ чи Іван ІV Грізний. Дещо дивним у імперській ідеоëогії Ïєтра буëо також означування імперії в націонаëьниõ – російськиõ – поняттяõ. Концепція нації, яка визначаëа европейську поëітику на початку ХVІІІ сторіччя і до Росії потрапиëа як скëадник Ïєтрового «компëекту» вестернізації країни, добре присëужиëася Росії у змаганні із Заõодом, бо допомогëа означити і зëеґітимізувати її як осібну націю-державу та змобіëізувати її ресурси у протистоянні з ев-ропейськими державами. Втім, нова самопрогоëошена нація насправді й буëа імперією – багатоетнічним конгëомератом, поєднанням чисëенниõ етносів, куëьтур і народів, зібраниõ разом вëадою московськиõ царів, котрі стаëи відтепер російськими імператорами. Заõідну концепцію нації буëо накинуто імперії, незаõідній з поõодження та õарактеру. Цей парадокс бентежитиме і Ñõід, і Заõід не одне по ко ëіння1.

Ïоміж російськиõ імперськиõ еëіт буëа одна група, краще за решту підготована впроваджувати концепцію нації у Ïєтровому царстві: вчені київські ченці, якиõ Ïьотр прикëикав на сëужбу, аби ті допомогëи йому

П

30

×àñòèíà ïåðøà. Íàö³ÿ òà ³ìïåð³ÿ

сформуëювати і поширити нову заõідну ідеоëогію та приборкати го-ëовниõ опонентів – російську правосëавну церкву і дедаëі чисëеннішиõ старообрядців. Київські прибічники Ïєтра, зокрема гоëовний царів ідеоëог Теофан Ïрокопович і фактичний очіëьник російської церкви Ñтефан Яворський, поõодиëи з Гетьманщини. До 1654 року ця територія перебуваëа під поëьською вëадою, і саме там в останні десятиëіття ХVІ сторіччя почаëа розвиватися модерна концепція націонаëьної ідентич-ности. Там зазвичай уживаëи означення «російський» (згеëенізований прикметник від «Русь») щодо місцевого українського насеëення, і там уперше в сõідносëов’янському світі буëо сформуëьовано ідею нації як чогось відмінного від держави (вëадна еëіта Речі Ïоспоëитої буëа пе-ре важно катоëицькою за реëігією і поëьською або ëитовського за на-ціонаëьністю). Ñáме у зверненні до українців, чию ëояëьність Ïьотр І намагався забезпечити пісëя повстання гетьмана Івана Мазепи, вперше в царськиõ прокëамаціяõ зринуëо сëово «отечество». Ïрагнучи здобути приõиëьність імператора пісëя Ïоëтавської битви (1709), яка стаëа ка-тастрофою дëя Мазепи і його союзника шведського короëя Карëа ХІІ, Ïрокопович та ще деõто з київськиõ ченців готові буëи перенести свою «Росію» з дніпровськиõ круч на берег Неви і допомогти імперії з новою ідентичністю. Не дивно, що синів Маëоросії (як називаëи Ñõідну Україну в Російській імперії) ми бачимо серед найактивнішиõ «націєтворців» у Росії ХVІІІ стоëіття. Імперсько-націонаëьна ідентичність, розвитку якої вони присëужиëися, природно оõопëюваëа і їõ з їõньою батьківщиною, перетворюючи російську націонаëьну свідомість ХVІІІ сторіччя на скëадне пëетиво не ëише націонаëьниõ й імперськиõ ëояëьностей, а й ëо яëьностей веëико- та «маëоросійськиõ»2.

Наприкінці ХVІІІ стоëіття біëьшість українськиõ земеëь наëежаëа до імперії Романовиõ. Лише Гаëичина, Буковина та Ïідкарпаття заëи-шиëися під вëадою Габсбурґів, а решта українськиõ теренів – від Луцька і Кам’янця-Ïодіëьського на заõоді до Харкова на сõоді – перебуваëи в межаõ Російської імперії. З погëяду націєтворення ці терени інколи поділяють на чотири веëикі групи, що, попри спіëьний етнокуëьтурний õарактер, відрізняëися історичним розвитком, поëітичною традицією і соціяëьною структурою. Ïерший реґіон, Лівобережна Україна, або ж Гетьманщина, до 1780-õ років наëежав до автономної козацької держави, і ëише він відповідав критеріям «давньої» нації (за дефініцією Андреаса Капеëєра): осібної етнічної групи зі своєю історією державности, са мо-стійною поëітичною та куëьтурною традицією і вëасним панівним кëа-

31


сом3. Іншим реґіонам України бракуваëо однієї або й усіõ циõ ознак. На Ïравобережній Україні поëьська шëяõта пануваëа над сеëянами в поëітичному, економічному та куëьтурному сенсі. Найсõідніший реґіон, Ñëобідська Україна з центром у Харкові, õоча й закорінений у козаць-ке минуëе, не мав історії поëітичної автономії. Ïанівний кëас скëа-дався там із російськиõ й українськиõ дворянськиõ родів, яким буëо підпорядковано етнічно українську сеëянську ëюдність. У Ïівденній Україні, довкоëа Катериносëава й Одеси, жиëо етнічно мішане насе-ëення. Хоча українське сеëянство становиëо тут біëьшість, загаëом у реґіоні по ëітично, економічно та куëьтурно домінуваëи російські дворя-ни, чи новники і підприємці.

У ХІХ сторіччі Капеëєрові «давні» нації маëи помітну стартову пе-ревагу у формуванні модерної націонаëьної ідентичности, і не дивно, що серед решти українськиõ етнічниõ територій саме коëишня Геть-манщина веëа перед у націонаëьному «відродженні». Її чіëьну роëь в українському націєтворенні увиразнює той факт, що два топоніми, на початку ХІХ сторіччя застосовувані винятково до цього реґіону – Ма-ëоросія й Україна, поступово пошириëися як частини різниõ на ціо-наëьниõ дискурсів на всю українську етнічну територію4.

Хоча шëяõта й дуõівництво Гетьманщини найактивніше поповнюва-ëи ëави українофіëьського руõу5, українське націонаëьне відродження почаëося в перші десятиëіття ХІХ сторіччя на Ñëобожанщині, де 1805 року буëо засновано Харківський університет і постаëа шкоëа укра-їнськиõ поетів-романтиків. Відтак відродження заõопиëо Київ, де від 1834 року теж заіснував університет, що його першим ректором став Миõайëо Максимович, зачинатеëь модерної української історіографії. 1846 року в Києві виникëо Кириëо-Методіївське братство – перша україно фіëьська поëітична організація, одним із її ëідерів був інший український історик, Микоëа Костомаров. Ïоëіція викриëа братство і заарештуваëа його чëенів, аëе Київ, стародавня стоëиця Русі, розта-шований на кордоні коëишньої Гетьманщини, адміністративний центр підросійськиõ губерній Ïравобережної України, міцно ствердився в роëі стоëиці українського націонаëьного руõу6.

Ідеї Кириëо-Методіївського братства, яке бачиëо Україну, нарівні з Росією, у скëаді широкої сëов’янської конфедерації, розвинуëи украї-нофіëьські громади. Біëьшість громадівців підтримуваëи народниць-ку ідеоëогію з нагоëосом на куëьтурниõ потребаõ українського насе-ëення. Ñеред ëідерів громадівського руõу, який з часом поширився

32


в іншиõ веëикиõ містаõ України, зокрема і в Одесі, буëи такі веëетні націонаëьного відродження, як пубëіцист і поëітичний мисëитеëь Ми-õайëо Драгоманов та історик Воëодимир Антонович, засновник київ-ської «документаëьної» шкоëи. Ïеренесення центру української ді яëь-ности з Харкова до Києва у 1830–1840-õ рокаõ збігëося з переõодом націонаëьного руõу від першого етапу, що його Міросëав Гроõ у випадку маëиõ націй Европи означив як період збирання спадщини, до другого, який õарактеризується наростанням патріотичної аґітації. Втім, даëьшу експансію українського руõу сповіëьниëи дії уряду: від обмежень і за-борон 1863 і 1876 років вживати українську мову до арештів і засëань українськиõ діячів. Репресії проти кириëо-методіївців, під цим огëядом, буëи ëише початком7.

Українські активісти бороëися за зміцнення націонаëьної ідентич-ности одразу на двоõ фронтаõ. Ïерший – російське суспіëьство й імперсь-кий уряд, який пісëя поëьського повстання 1830 року заõодився творити модерну російську націю. Другий фронт проëягав через самé українське суспіëьство, де переважаëи приõиëьники всеросійської спіëьности. У змаганні за творення української націонаëьної ідентичности еëементи імперського дискурсу тісно взаємодіяëи з еëементами націонаëьного дискурсу не ëише в тому сенсі, що націонаëьний дискурс протистояв імперському і навпаки, а ще й у тому, що два окремі націонаëьні дис-курси і націєтворчі проєкти конкуруваëи між собою. Один проєкт, що його просуваëи російські урядовці й деõто з ëідерів українського сус-піëьства, передбачав творення веëикої російської нації через трансфор-мування російської імперської ідентичности ХVІІІ сторіччя в мо дерну націонаëьну ідентичність на підставі веëикоруської куëьтурної і поëі-тичної спадщини. За другим проєктом стояëи українофіëи, які муси-ëи здеконструювати всеросійську імперську традицію, що розви нуëася протягом ХVІІІ стоëіття, перебрати на себе її еëементи, ви творені попе-редниками-маëоросіянами, і на цій основі побудувати осібну українську історію та ідентичність8.

В українському випадку пробëему, зазвичай пов’язану зі звіëьненням націй від імперського поëітичного та куëьтурного панування, ускëад ню-ваëо перепëетення російської й української ідентичностей – багато в чому випëід праці на користь імперії українськиõ інтеëектуаëів ХVІІІ сторіччя. Отже, перед українським націонаëьним руõом у Російській імперії по-ставаëи додаткові ускëаднення: найрепресивніші урядові заõоди, як- от Емський указ 1876 року, що забороняв україномовні видання, буëо уõ-

33


ваëено з ініціятиви українськиõ кіë, які вважаëи себе та Маëоросію частиною російської нації9. За винятком спадку козацької Гетьманщини, українські активісти маëи зовсім небагато придатної поëітичної, куëь-турної й історичної традиції, на якій можна буëо зіперти свій на-цієтворчий проєкт. Хоча спадщина коëишньої Гетьманщини зіграëа за-садничу роëь у народженні українського руõу, вона маëа і неґативний бік. Як уже згадано, саме дуõівництво й еëіта Гетьманщини буëи чіëьними будівничими російської імперської ідентичности. Анонімна «Історія Ру-сів», поширювана у спискаõ на початку ХІХ стоëіття, втіëюваëа супе-речëиву поëітичну традицію Гетьманщини. Вона нагоëошуваëа сëавне козацьке минуëе й особëиві права та привіëеї ëівобережної шëяõти, аëе тіëьки затим, аби допомогти українцям здобути почесне місце в поëітичній і соціяëьній структурі російської держави10.

Якби український руõ не спромігся дати собі раду з пробëемою множинної ідентичности, втіëеної у поëітичній традиції Гетьманщини, на нього чигаëо веëьми непевне майбутнє. Маëоросійську спадщину сëід буëо заадаптувати в такий спосіб, щоби створити винятково українську ідентичність. Це завдання буëо нездійсненним без конструювання окре-мого українського історичного наративу.

`

34

Зміст

35

ЗмістР î ç ä ³ ë 1

²ñòîðèêÿê íàö³ºòâîðåöü

36

Зміст

37

Зміст

анс Кон, один із першиõ досëідників націонаëьниõ ідеоëогій, уважав, що сõідноевропейський націонаëізм кардинаëьно відрі-зняється від заõідноевропейського, бо зорієнтований на минуëе. «Націонаëізм на Заõоді, – писав Кон, – виріс зі спроби зро-

бити націю поëітичною реаëьністю та зі змагань поточного моменту, без сентиментаëьного озирання в минуëе; націонаëісти Центраëьної і Ñõідної Европи з мітів минуëого і мрій про майбутнє створиëи ідеаëьну батьківщину, тісно пов’язану з минуëим і позбавëену безпосереднього зв’язку із сучасністю, та сподіваëися, що вона якось стане поëітичною реаëьністю»1. До запропонованого Коном розрізнення сõідно- і заõідно-европейського націонаëізмів багато досëідників цього реґіону постави-ëися скептично. Знаний історик Г’ю Ñетон-Вотсон рішуче заперечив тезу про те, що націонаëізм у Ñõідній Европі нібито «якось відрізняється від на ціонаëізмів у Заõідній Европі, не має позитивниõ вëастивостей, які в попередні стоëіття зробиëи заõідноевропейські націонаëізми проґре сив-ною сиëою, і є чимось засадничо реакційним і шкідëивим»2.

Ñправді, пізніші досëідження европейськиõ націонаëьниõ руõів дове-ëи, що використання історичниõ мітів і конструювання веëичного мину-ëого буëи вагомими скëадниками націєтворчиõ процесів в обоõ частинаõ Европи3. Однак досëідників націонаëізму в Европі і даëі дещо спантеëичує роëь, яку відіграëи історики в окресëюванні націонаëістичниõ ідеоëогій і самиõ націй у сõідній частині континенту. Там, на відміну від Заõідної Европи, історики не ëише постачаëи своїм націям сëавні традиції, а й перетинаëи межу між писанням і творенням історії, беручи безпосеред-ню участь у мобіëізації своїõ націй та здобутті дëя ниõ державности. Ñаме до такиõ сõідноевропейськиõ істориків, які успішно поєднуваëи іс-

Ã

38


торичні студії з поëітичною діяëьністю та сëужи ëи на ціонаëьній справі, наëежить симвоë поëьського повстання 1830 року і ëідер веëикої поëь-ської еміґрації у Заõідній Европі Йоаõім Лєëє веëь4. Яко поëітичні діячі й автори сõідноевропейськиõ націонаëьниõ на ра тивів увійшëи в історію двоє видатниõ румунів: Міõаіë Коґеëьнічану, ві домий історик і міністр закордонниõ справ Румунії у 1870-õ рокаõ, та Нікоëає Йорґа, ще один знаменитий історик і румунський прем’єр-міністр у 1930-õ рокаõ5. Не був чужим історичній науці й професор фіëософії Карëового університету у Ïразі, перший завідувач катедри сëавістики в Лондонському універ-ситеті, а пізніше перший президент Чеõосëоваччини Томаш Масарик6. Ïомітне місце істориків у боротьбі сõідноевропейськиõ націй за неза-ëежність свідчить, наскіëьки важëивим був поміж іншого історичний еëемент у широкій справі руйнування імперій та конструювання націй у модерній Ñõідній Европі. Ïід таким ог ëядом, націонаëьні проєкти в цій частині Европи таки відрізняëися від по дібниõ проєктів на Заõоді. Іншою буëа тут і там і суспіëьна роëь істориків.

Ïід багатьма огëядами Миõайëо Грушевський ідеаëьно відповідає портретові сõідноевропейського історика – будитеëя пригнобëеної на-ції. В Україні він розвинув традиції поëітичної діяëьности, закëадені попередніми покоëіннями фаõовиõ істориків. Микоëа Костомаров, ав-тор першої наукової монографії з української історії, написав також першу поëітичну програму українського руõу і, як уже згадано, очо-ëював таємне Кириëо-Методіївське братство7. Університетський на-вчитеëь Гру шевського, професор Воëодимир Антонович, був ëідером Київської Гро мади8. Активну участь у поëітиці браëи моëодші коëеґи Грушевського: Дмитро Дорошенко, автор першого досëідження з укра-їнської історіографії (1923) і виданиõ у 1920–1930-õ рокаõ попуëярниõ історій Украї ни, а також міністр закордонниõ справ в уряді гетьмана Ïавëа Ñко ропадського (1918)9; Вячесëав Липинський, гоëовний ідеоëо-гічний опонент Грушевського у 1920-õ рокаõ і ëідер «державницької шкоëи» в укра їнській історіографії, а ще посоë уряду Ñкоропадського в Австрії10. Гру шевський – ëише один із багатьоõ українськиõ істориків, які браëи участь в українському націонаëьному русі, аëе його поëітична вага і наукові досягнення, поза сумнівом, найбіëьші.

Життя і діяëьність Грушевського добре іëюструють взаємозв’язки між націєтворенням та історієписанням у Ñõідній Европі кінця ХІХ і початку ХХ стоëіття, а тому представëяють особëивий інтерес дëя до-сëідників краõу імперій і становëення націонаëьниõ держав у цій час-

39

Ðîçä³ë 1. ²ñòîðèê ÿê íàö³ºòâîðåöü

тині світу. Маючи на увазі цей ширший контекст, даëі я розгëяну жит-тя і поëітичну діяëьність Грушевського до ревоëюції 1917 року з на-гоëосом на розвитку його поëітичниõ ідей, зокрема на евоëюції його погëядів на російсько-українську ситуацію. Цей роздіë розповість про Грушевського, починаючи з років його навчання у Тифëіській гімназії і Київському університеті до обіймання катедри у Львівському універси-теті та вõодження в український руõ у Габсбурзькій і Російській імперіяõ, апогеєм якого стаëа його роëь у ревоëюції 1917 року і виникнення незаëежної України. Еëементи інтеëектуаëьної біографії Грушевського формують тëо дëя розуміння евоëюції його історичниõ погëядів, про які йтиметься в наступниõ роздіëаõ.

Становлення народника

У часи своєї довгої академічної і поëітичної кар’єри Миõайëо Гру-шевський нікоëи не забував свою маëу батьківщину – місто Хоëм (Chełm) на поëьсько-українському етнічному прикордонні, терен боротьби кіëь-коõ націонаëізаторськиõ проєктів у Х²Х і протягом кіëькоõ десятиëіть ХХ сторіччя. Грушевський часто звертався до пробëеми Хоëмщини у своїõ статтяõ та історичниõ студіяõ, заявëяючи українські права на цю територію.

Миõайëо Грушевський народився у Хоëмі 17 (29) вересня 1866 року. Час і місце його народження дуже симвоëічні дëя історії українського націонаëьного руõу. Його батько, Ñергій Грушевський, як і біëьшість його співвітчизників, приїõав до коëишньої «Конґресувки» в рамкаõ урядової програми русифікації цього реґіону пісëя поëьського повстан-ня 1863–1864 років. Несподівано дëя уряду депоëонізація української етнічної території допомогëа вижити в імперії українському руõові. Чи-маëо урядовиõ сëужбовців, відряджениõ до «Конґресувки» у 1860-õ ро-каõ, маëи українофіëьські симпатії. Це стосується і тиõ, õто, як Ñергій Грушевський, приїõав учитеëювати на Хоëмщину на запрошення гоëови місцевої шкіëьної адміністрації Теофана Лебединцева (1828–1907), зго-дом видавця українофіëьського журнаëу «Киевская старина»11. Ñеред кадрів, набраниõ Лебединцевим на Хоëмщину, був один із майбутніõ ëітературниõ учитеëів Грушевського, знаменитий український письменник ²ван Нечуй-Левицький12.

Ñергій Грушевський поõодив із сім’ї правосëавного священи-ка з Чигиринщини. Завдяки чисëенним перевиданням його підручника

40


церковносëов’янської мови він став відомим, ба й заможним. Навіть про-сëуживши біëьшу частину своєї кар’єри на Ïівнічному Кавказі (ро дина переїõаëа туди з Хоëма 1869 року), він гëибоко відчував своє укра їнське коріння і передав дітям свою ëюбов до України та її куëьтури13. «Між іншим – живе прив’язання до української стиõії, котру я пам’ятаю в собі дуже рано, я, очевидно, в ціëості мушу записати до спад щини бать-ка», – зізнавався Грушевський у своїõ спогадаõ14. Його мати, Гëафіра Опокова (Опоцкевич), народиëася в сім’ї, що якийсь час тяжіëа до поëь-ської куëьтури. Вона отримаëа освіту поëьською і російською мовами, аëе знаëа українську і говориëа нею. Навчати Миõайëа мати почаëа вдома, взявши за підручник російську граматику15.

Ïопри збережені родинні зв’язки з Україною й українською куëьту-рою, юний Грушевський виростав у російському мовному й куëьтурно-му середовищі. У 1880 році батьки відвезëи Миõайëа до Тифëіса (сім’я жиëа тоді у Вëадикавказі) в російську кëасичну гімназію. Там він жадіб-но читав російську і заõідну ëітературу, зокрема Васіëія Жуковського, Міõаіëа Лєрмонтова й ²вана Турґенєва – його уëюбëені автори на той час, а також Байрона, Еміëя Зоëя, Аëьфонса Доде й Лєопоëьда фон Заõер-Мазоõа16. Хоча це здається парадоксаëьним, аëе роки, проведені Грушевським у Тифëіській гімназії як ніщо інше прив’язаëи його до да-ëекої батьківщини. Ñаме в ті роки його зацікавëення Україною під впëи-вом пубëікацій із української та російської історії і ëітератури набраëо чіткиõ форм17. У гімназійній бібëіотеці не буëо книжок із української ëітератури та історії (за винятком збірок українськиõ народниõ пісень, що їõ Миõайëо читав із веëиким заõватом), і Грушевський використо-вував поїздки в Україну, куди вся сім’я час від часу вибираëася на ëітні вакації, аби накупити видань на українську тематику, замовëяв їõ і по-штою. В автобіографії серед книжок, які найбіëьше впëинуëи на нього, Грушевський згадує твори Микоëи Костомарова, Ïантеëеймона Куëіша, Апоëëона Ñкаëьковського й Аëєксандра Ïипіна, а також збірки укра-їнськиõ народниõ пісень, видані Миõайëом Максимовичем й Амвросієм Метëинським18.

Ñõоже, особëиве враження на юного гімназиста справиëа «Киев-ская старина». Ñергій Грушевський передпëачував цей журнаë, який по-чав виõодити 1882 року під орудою Теофана Лебединцева, коëишнього начаëьника Грушевського в Хоëмі. Миõайëо відзначив у спогадаõ, що батько дістав кіëька чисеë цього журнаëу 1882 року і передпëатив його на наступний рік, чим зробив йому «веëичезну приємність, і, може, не

41


передбачаючи того, витичив дорогу моїм даëьшим заняттям»19. Якою буëа поëітична й куëьтурна орієнтація «Киевской старинû» і як міг впëинути журнаë на виõовання юнака? В перші роки журнаë пубëікував багато статтей з української історії, ëітератури й фоëькëору, сприяючи в такий спосіб місцевому українському патріотизму й куëьтурі. З іншого боку, журнаë був продуктом поëітичної ситуації 1880-õ років, неспри-ятëивої дëя українофіëьського руõу. В резуëьтаті обмежень, запрова-джениõ дëя українськиõ видань Ваëуєвським циркуëяром 1863 року та Емським указом 1876 року, журнаë виõодив російською мовою. Зміст його теж відбивав переõід у тогочасній українофіëьській діяëьності від поëітичної сфери, як це буëо в 1870-õ, до куëьтурницької. Ïід тиском вëади ëідер українофіëьського руõу Воëодимир Антонович, професор російської історії в Київському університеті й один з найвпëивовішиõ авторів «Киевской старинû», намагався триматися якомога даëі від по-ëітично дражëивиõ тем. Видавець журнаëу Лебединцев веëикою мірою визначав його правосëавні й антипоëьські позиції, намагаючись добути кошти на видання від Ñвятійшого Ñиноду20.

Ïопри антипоëьські обертони багатьоõ пубëікацій у «Киевской старине», орієнтація українського руõу 1880-õ років на апоëітичну куëьтурницьку роботу загаëом відповідаëа основним тенденціям серед тогочасниõ поëьськиõ націонаëьниõ діячів21. Ïісëя поразки повстання 1863 року вони не намагаëися скинути вëаду іноземниõ держав, які контроëюваëи поëьські земëі, а зосередиëися на «органічній роботі» – розвиткові поëьської куëьтури та суспіëьства в апоëітичниõ формаõ22. Лише у 1890-õ рокаõ почаëася явна поëітизація і поëьського, й укра-їнського націонаëьниõ руõів, а ëідери обоõ таборів рішуче заперечиëи звуження націонаëьної діяëьности до сфери куëьтури. Ñаме з циõ новиõ позицій Грушевський 1906 року довоëі різко оцінив українофіëьський руõ попередньої доби. «Êóëüòóðíè÷åñòâî, – ïèñàâ Ãðóøåâñüêèé, – ìíîãî÷èñëåííûх ïðåäñòàâèòåëåé êîòîðîãî, жèâóщèх è óìåðøèх, ìåíåå ÿðêèх â îбщåì, ÷åì êàêèì бûë Дðàãîìàíîâ äëÿ ïîëèòè÷åñêîãî óêðàèí-ñòâà, ÿ íå бóäó ïåðå÷èñëÿòü, – â ñâîþ î÷åðåäü ïîøëî â äâóх íàïðàâëå-íèÿх. Оäíî, ïðåäñòàâëåííîå îò÷àñòè êðóжêîì “Êèåâñêîé Ñòàðèíû”, èìåëî, – ïîçâîëþ ñåбå òàê âûðàçèòüñÿ, – хàðàêòåð бîëåå îбщåðóñ-ñêèé. Оíî îñòàâëÿëî ïîëèòè÷åñêóþ è îбщåñòâåííóþ ðàбîòó â бîëåå ëèбåðàëüíîì èëè бîëåå êîíñåðâàòèâíîì íàïðàâëåíèè... òàê ñêàçàòü, îбщåèìïåðñêèì ýëåìåíòàì. Уäåë óêðàèíöåâ çàêëþ÷àëñÿ â òîì, ÷òîбû ïðîèçâîäèòü íàäñòðîéêó íàä ýòîþ ðàбîòîé â âèäå èçó÷åíèÿ Уêðàèíû,

42


ñîхðàíåíèÿ òðàäèöèé óêðàèíñêîãî ÿçûêà è ëèòåðàòóðû, хîòÿ бû â ñàìûх ñêðîìíûх ðàçìåðàх – “äëÿ äîìàøíåãî óïîòðåбëåíèÿ”, êàê ãî-âîðèëîñü, êîòîðîå бû íå âûçûâàëî óïðåêîâ â ñåïàðàòèçìå»23. У спога-даõ, написаниõ 1918 року, Грушевський троõи пом’якшив свою сувору оцінку, завваживши: «...Ïро “Київську старину” першиõ років можна буëо сказати, що вона “пиëа з невеëикої, аëе своєї вëасної шкëянки”, і ся шкëянка буëа досить чиста»24. Ïри всіõ застереженняõ, що їõ Гру-шевський ревоëюційного 1906 року висëовëював стосовно діяëьности й ідеоëогії «Киевской старинû», саме цей журнаë перетворив його на українського патріота25.

1883 року сімнадцятирічний учень шостого кëасу Тифëіської гім-назії Миõайëо Грушевський завів щоденник, котрий нині дає унікаëьну змогу погëянути, як формувався його світогëяд26. ²з щоденника видно, що вибір Грушевським української ідентичности був свідомим рішен-ням. Як і багато ëідерів тогочасного українського руõу, Грушевський мусив опанувати мову та куëьтуру, чужі його безпосередньому оточен-ню. Щоденник він почав російською мовою, аëе з часом дедаëі біëьше записував українською, намагаючись удосконаëити писання мовою, яку вважав рідною. Ïісëя довгого україномовного запису за вересень 1883 року Грушевський занотував російською: «Пåðå÷åë ÿ â÷åðà ñâîå ïèñà-íüå – ïëîхî âëàäåþ ÿ ÿçûêîì – ìíîãèх ñëîâ íå çíàþ, âûðàçèòü íå ìîãó ìûñëåé èìåþщèìñÿ ó ìåíÿ çàïàñîì. Íî ÷òî äåëàòü – íåîбхîäèìî, íà-ñêîëüêî ìîжíî, óïðàжíÿòüñÿ â ÿçûêå. Ужå è òàê ãðîìàäíûé âðåä ìíå ïðèíåñëî òî îбñòîÿòåëüñòâî, ÷òî äåòñòâî ÿ ïðîâåë íà Êàâêàçå, âäàëè îò ðîäèíû, ñðåäè èíîðîäöåâ. Ìåж òåì çíàòü ÿçûê ìàëîðîññèéñêèé ÿ äîëжåí, à ïðè íåâîçìîжíîñòè èçó÷àòü åãî [ÿçûê] íà ïðàêòèêå äîâîëü-ñòâîâàòüñÿ òåìè íåìíîãèìè ñïîñîбàìè, êîòîðûå íàхîäÿòñÿ â ìîåì ðàñïîðÿжåíèè – ÷òåíèåì ìàëîðîññèéñêèх êíèã, èçëîжåíèÿìè íà ìàëî-ðîññèéñêîì ÿçûêå è ïðî÷.»27.

Ïрочитавши роман Лєопоëьда фон Заõер-Мазоõа «²деаëи нашого часу» в російському перекëаді, Грушевський знову міркує над пробëе-мою вибору мови писання. Він уважав Мазоõа, сина австрійського на-чаëьника ëьвівської поëіції, українцем із поõодження і шкодував, що той забув «рідну мову» і став німецьким автором, коëи українцям украй потрібен вëасний добрий письменник. Грушевський так прокоментував Мазоõів «вибір» бути німецьким ëітератором: «Видно, що він рідну Га-ëичину знає гарно й мог би, мабуть, і рідною мовою побаëакати. Може, то ще єму буëо не до ëаду, що не маëо б єго писаннє такої сëави, якби

43


буëо б русською мовою написано, та про то буëо б єго писаннє дëя України дорогше, а з України помаëеньку й по всему світу б розій-шëось»28. Шкодував Грушевський і про Гогоëів мовний вибір29. Ці що-денникові нотатки засвідчують диëему, яка поставаëа тоді перед ним самим.

Даëеко від родини, яка жиëа у Вëадикавказі, і ще даëі від земëі пред-ків, яку він опоетизовував у віршаõ і щоденниковиõ записаõ, Грушев-ський розвинув потужний емоційний зв’язок із Україною, що її вважав своєю батьківщиною30. В романтичниõ мріяõ, занотованиõ у щоденнику, юний Грушевський прагнув присвятити своє життя Україні і здобути місце в історії, сëужачи батьківщині. Він õотів «зробитись ватажком гурту українського, зробитись, як то кажуть, передовим бойцом усіõ õëопців, ëюбящиõ свою Вкраїну». «Що ж, – звірявся юний Грушевський у щоденнику, – може, Бог і поможе міні зробитись ватажком, працю-ватиму вже дëя цього, скіëьки сможу. А дуже мені õочеться – бо ці ватажки біëьш над усякі другії сіятимуться в історії...»31.

Від самого початку романтичний націонаëізм Грушевського мав ви-разне народницьке забарвëення. Найбіëьше він переймався життям на-роду і, õоча не ідеаëізував сеëянство, дуже гостро оцінював його «екс-пëуататорів»: і українців, і іноземців. Нотуючи у щоденнику враження від подорожі в Україну, Грушевський зазначав, що за ідиëічними сцена-ми українського життя від нього не сõоваëися й неґативні риси. «Оäíà-êî è ñêâîçü ðàäóжíóþ ïðèçìó ñâîåé ëþбâè ê Уêðàèíå ÿ ðàññìîòðåë ìíî-ãî íå çàâèäíîãî – бåäíîñòü, ïüÿíñòâî, íèçêîïîêëîíñòâî ïðåä ñèëüíûì, ñòðåìëåíèå âûéòè èç ñâîåé ñðåäû è ïðî÷. Íî, ðàçóìååòñÿ, îбâèíÿòü çà âñå ýòî íàðîä бûëî бû òàê жå íåñïðàâåäëèâî, êàê è âûñòàâëÿòü êðåñòüÿíèíà êàêèì-òî èäåàëîì ÷åñòè è бëàãîðîäñòâà. Оñîбåííî íà ìåíÿ íåïðèÿòíî ïîäåéñòâîâàëà âñåîбщàÿ ýêñïëóàòàöèÿ êðåñòüÿíñêîãî òðóäà. Хîòÿ ãåðîÿìè â ýòîì îòíîøåíèè ÷àщå âñåãî ÿâëÿþòñÿ ïîëÿêè, жèäû è íåìöû... íî è ðóññêèå “бóðжóè” òîжå êðåñòüÿíàì ñïóñêó íå äàþò»32.

На уявëення Грушевського про значення місцевої еëіти в експëу-атації сеëянства безсумнівно впëинуëо читання книжок з української історії. У щоденнику він порівнював тогочасне становище сеëянства і ситуацію за поëьського панування і з гіркою іронією оцінював роëь ко-зацької старшини у визискуванні сеëян. На думку Грушевського, стар-шина, «ïðåèñïîëíåííàÿ ïàòðèîòè÷åñêèх ÷óâñòâ, ðóãàÿ ïîëÿêîâ, äðà-ëà, íå âñÿ, êîíå÷íî, ïî òðè øêóðû ñ òåх жå “ëþäåé ïîñïîëèòûх”,

44


êîòîðûх çàщèòó ïîñòàâèëî ñåбå çàäà÷åþ, è ïðè ýòîì ñ÷èòàëè ñåбÿ èñòûì îïëîòîì ðóññêîé íàðîäíîñòè»33. Критичне ставëення до історії української еëіти, ціëком виразне у пубëікаціяõ багатьоõ постійниõ ав-торів «Киевской старинû» й перейняте юним Грушевським у гімназіяëь-ні роки, довго пануватиме в його історичниõ твораõ.

Особëиво важëивими дëя інтеëектуаëьного становëення Грушев-ського буëи твори Микоëи Костомарова. Теза Костомарова про те, що народні маси зрадиëа еëіта, яка спершу перейшëа на бік поëяків, а по-тім московитів і повернуëася до вëасного народу ëише під прапором українофіëьського руõу, згодом стане важëивим еëементом у вëасній інтерпретації Грушевським історії України. Ïовторюючи Костомарова, Грушевський занотував у щоденнику, що український руõ не був ре-зуëьтатом антиросійської інтриґи, а природно виріс із інтересу еëіт до народної мови та куëьтури34. Він також ціëком погоджувався з твер-дженням Костомарова про те, що український народ говорить вëасною мовою, а не спотвореним діяëектом російської. Коментуючи думки Кос-томарова про українську ëітературу, Грушевський записав у щоденнику: «А що деякі кажуть, що не може бути письменство українське, то це бреõня, як чоëовік õоче свої думи висказувать рідною мовою, то має на це право, значить і письменство рідне може й право має бути. Тутеч-ки, здається, можна привести поëоженіє – що є, то й право має бути, коëи воно потребно, з потреби виõодить (÷òî ñóщåñòâóåò, òî è èìååò ïðàâî íà ñóщåñòâîâàíèå, åñëè ñóщåñòâîâàíèå åãî îбóñëîâëèâàåòñÿ ïî-òðåбíîñòüþ)»35.

Та попри веëичезний впëив Костомарова і його ідей, юний Грушев-ський спершу довоëі критично поставився до його ідеї федераëізму, і ця оцінка пом’якшаëа тіëьки з пëином часу. Дізнавшись про смерть Воëодимира Барвінського, одного з ëідерів українського руõу в Гаëи-чині, Грушевський підсумовує у щоденнику його погëяди на українське питання і заперечує ідею сëов’янської федерації: «Аëе ж я думаю, щоб з цього “федеративного” кштаëту не буëо ще якої напасти – ми вже нюõаëи цю федерацію, гарно знаємо, чим це діëо паõне, вже буëи ми з Литвою і потім і з ëяõами, “як рівний з рівним та як віëьний з віëьним” й усего вже довоëі набачиëись. Ні, перше треба нам воëю одвоювати, одбити, потім земëею своєю гарненько упоратись, усе що не до ëаду, поправити, а потім вже усякі союзи та “федерації” робити»36.

Немає сумнівів, що скепсис Грушевського стосовно федераëізму по-ставав із його недовіри до ймовірниõ майбутніõ чëенів такої федерації –

45


Ïоëьщі та Росії. В ціëковитій згоді із загаëьним спрямуванням редакції й авторів «Киевской старинû», Грушевський уважав поëьське панування в Україні найгіршими часами дëя українського сеëянства. Ïрикметно, що його ставëення до росіян буëо не ëіпшим, і він часто вживав у що-деннику зневажëиві означення «москаëі» та «кацапи». Неґативна оцінка роëі росіян в українській історії виникëа в Грушевського не внасëідок читання «Киевской старинû», – її можна ëегко вивести з творів Тараса Шевченка й Микоëи Костомарова, якиõ «Киевская старина» не друку-ваëа. Хоча, за сëовами Грушевського, він не був «фанатичнûм покëон-ником» Шевченка, аëе заõопëювався віршами «веëикого Тараса» і боро-нив його супроти закидів, ніби Шевченковим творам бракує соціяëьного змісту37. На думку Грушевського, росіяни безпосередньо відповідаëьні за пересëідування української куëьтури та заперечення існування осіб-ного українського народу зі своєю мовою й ëітературою. Коментуючи студію Микоëи Ïетрова з історії української ëітератури, що вийшëа у кіëькоõ чисëаõ «Èсторического вестника»38, Грушевський записав у що-деннику: «Неõай тепер казатимуть оці кацапи, що вже дуже напанува-ëись, та й забуëи, як пріпекаëи їõ коëись татарва та ëяõи, сами тепереча стаëи дуже ëаси, щоб другим на шиї седіти, õай, кажу, кажуть вони, що не може бути український, або краще русській, ëюд, самостійне життє мати, не може він мати свого письменства – не веëике діëо засунути чоëовікові кеëеп у ріт, та й казати: “ось бачете, не може він говорити, ось шось пнецця, попитаєцця, мимрить щось під ніс, та й тіëьки”. Даëиб вони перше воëю Україні, а потім побачуть, яким(и) пишними квітами красуватиметця письменство українське промеж другиõ»39.

У гімназійні роки на Грушевського помітно впëинуëо не ëише укра-їнське народництво, а й російський радикаëізм. Ïеречитуючи давні чисëа органу російської радикаëьної думки «Русское сëово», знайдені під час однієї з поїздок до Ñестринівки, родинного маєтку в Україні, Миõайëо познайомився з нігіëізмом40. Щоденникові записи засвідчують також впëив ідей Дмітрія Ïісарєва, надзвичайно попуëярного тоді серед гімназіяëьної моëоді. Уëюбëеним автором Грушевського в той час був ²ван Турґенєв, а уëюбëеним ëітературним героєм – Базаров із роману «Батьки і діти», «нігіëіст» того типу, якого заõопëено попуëяризував Ïісарєв. Бëизьким серцю Грушевського буëи і пісарєвські ідеї творення нової ëюдини, готової жертвувати собою задëя спіëьного добра41. Ïо-гëяди Грушевського на суспіëьство веëикою мірою кштаëтовано ідеями Ïєтра Лаврова, які впëинуëи на покоëіння моëодиõ інтеëектуаëів у ці

46


ëій Російській імперії. Лавров висував ідеаë «критично мисëячої особи» (формуëа, до якої вдавався Грушевський у щоденнику) і важëиву роëь інтеëіґенції в російському суспіëьстві вбачав в освіті й пробудженні на-роду. Як і Лавров, Грушевський вірив в особëиву роëь інтеëіґенції й відкидав ідеаëізацію народниõ мас42.

Тифëіську гімназію юний Грушевський закінчив паëким приõиëь-ником української справи, переконаним в існуванні осібного україн-ського народу з вëасною мовою та ëітературою й у природному праві української куëьтури на віëьний розвиток. За джереëо такого права він уважав простий народ. У суспіëьстві, де моëодь масово приймаëа народницькі ідеї, читаючи нігіëістичне «Русское сëово» і ëояëістську, а все ж таки українофіëьську «Киевскую старину», Грушевський постав як своєрідний тип народника. В традиціяõ українського народництва він ненавидів іноземниõ і місцевиõ експëуататорів. Він мріяв про свободу дëя рідної України й об’єднання її етнічниõ земеëь, відкидаючи ідею майбутньої федерації з Росією чи Ïоëьщею. У спогадаõ Грушевський ретроспективно оцінив свої погëяди так: «Мій світогëяд формувався в поміркованім ëібераëьнім напрямі з народницькими уõиëами, з куëьтур-но-націонаëьною закраскою»43. Щоденники доводять, що погëяди Гру-шевського в останні роки навчання у Тифëіській гімназії буëи набагато радикаëьнішими, ніж він годен буде згодом визнати.

1886 року Грушевський переїõав до Києва і вступив до університету Ñв. Воëодимира, на той час – осереддя українофіëьства. У Києві він зустрів багатьоõ авторів, чиї статті читав у «Киевской старине» і решті науковиõ і ëітературниõ часописів. Ще 1885 року через знайомиõ на Ïівнічному Кавказі Грушевський без особëивого успіõу пробував закон-тактувати з ëідерами української куëьтурної спіëьноти в Києві. Тепер із багатьма ëюдьми він зміг спіëкуватися особисто. Університетський що-денник Грушевського, як і тбіëіський гімназійний, писаний надзвичайно відверто й щиро44. Він дає унікаëьний погëяд на його дуõовне життя, õоча тут набагато менше записів про цікавість до українськиõ справ. Наприкінці 1880-õ і на початку 1890-õ років Грушевський підтримував тісні зв’язки з чіëьними чëенами київської Ñтарої Громади й опікувався діяëьністю українського коëа у правосëавній семінарії, однак у щоден-нику про це ані сëова. На те буëо кіëька причин.

Миõайëів батько погодився опëатити навчання сина в Києві за умо-ви, що той не вõодитиме до жодниõ студентськиõ гуртків і триматиметь-ся осторонь поëітики. Моëодий Грушевський довоëі довго виконував

47


цю умову, зосередившись передусім на навчанні. Ще з тбіëіськиõ років він знав, що українофіëьство карається. Його дід Заõарій дуже роз-сердився, побачивши в онука українські книжки, тож Миõайëо і Ñергій Грушевські õвиëюваëися про можëиві насëідки, коëи 1882 року виріши-ëи замовити поштою книжки з української книгарні в Києві45. Ïід час навчання в Київському університеті Грушевський ще біëьше усвідомив небезпеку, пов’язану з українофіëьським руõом. Не ëише батько, а й дядько, який жив у Києві, попереджав Грушевського не брати участи в студентськиõ зібранняõ46. Деõто з його бëизькиõ університетськиõ това-ришів мав пробëеми з поëіцією через українофіëьську діяëьність. Немає сумніву, що Грушевський вів щоденник дуже обережно, аби не давати поëіції доказів проти чëенів українофіëьського руõу.

ª ще одна причина, чому університетські щоденники Грушевського такі відмінні від гімназіяëьниõ. Очевидно, студент Грушевський, котрий вступив до Київського університету, внутрішньо відрізнявся від гімна-зиста Грушевського, який звірявся тифëіським щоденникам. В останні місяці навчання в гімназії він пережив веëикий псиõоëогічний удар, по-доëати який зміг ëише за три роки. Цим ударом стаëа відмова в медаëі, яку Грушевський засëужив і дуже õотів отримати, через те що учні викраëи екзаменаційні питання – традиційний студентський «подвиг» у ті часи47. Ïісëя псиõоëогічної травми, яку пережив непричетний до викрадення, аëе позбавëений внасëідок цього нагороди Грушевський, він став неабияк реëігійним, часто відвідував церковну сëужбу і зажив серед студентів сëави ревного õристиянина. Згодом він згадував цей період життя як час гëибокої побожности і пояснював її псиõоëогіч-ними рисами, успадкованими від матері, котра дуже пиëьно виконуваëа всі реëігійні приписи. У спогадаõ Грушевський відверто визнає «певну псиõічну неурівноваженість» у своїй вдачі і пише з цього приводу: «...ся прикмета, що я [в] кожній õвиëі в кожній стадії мого життя мушу мати перед собою якусь мету, котрій мушу віддаватись ціëо і без останку, доводячи свої сиëи до крайнього напруження, до самозабуття, і тіëьки тоді чую себе нормаëьно, коëи можу без перешкоди віддаватись досяг-ненню сього завдання»48. Згодом йому вдаëося перетворити ці вëасти-вості на одне з джереë свого успіõу.

²мовірно, псиõоëогічну кризу Грушевського підживëюваëа необõід-ність зробити важëивий життєвий вибір: кому присвятити своє життя, сëужити Богові чи народові? Моëодий õëопець серйозно роздумував про чернечий постриг. Ñõоже, що на третьому році навчання в університеті

48


Грушевський розв’язав диëему: він сëужитиме народу. Ïершим кроком у цьому напрямку стаëо приєднання до українофіëьського студентсько-го руõу. Обіцянка батькові не вступати до студентськиõ гуртків діяëа тіëьки до певного моменту. Репутація Грушевського в Київському університеті як таëановитого студента і потенційного професора зростаëа, і він відчував дедаëі біëьшу мораëьну потребу доëучитися до таємниõ українськиõ студентськиõ організацій. Урешті-решт, порадники-українофіëи вдаëо використаëи його побожність, і він погодився очоëити українофіëьський студентський гурток у київській семінарії49. Ñëужити народу дëя Грушевського означаëо сëужити Україні. Це переконання допомогëо йому порівняно ëегко відõиëити запрошення професорів, які спеціяëізуваëися не з української історії. В грудні 1888 року профе-сор античної та візантійської історії Юëіян Куëаковський запропонував Грушевському спеціяëізуватися зі старожитньої фіëософії, віддаючи на-ëежне його знанню греки і натякаючи на можëивість отримати маґіс-терський ступінь. Однак Грушевський відповів, що йому це нецікаво, а в щоденнику записав: «...я мав себе за героя – от зрікся користи за дëя українства...»50.

У Києві, так само як і в Тифëісі, погëяди Грушевського на роëь Росії та Ïоëьщі в українській історії буëи переважно неґативними. Навча-ючися в університеті, він 1888 року надрукував у ëьвівському часописі «Ïравда» дві рецензії на сëавістичні праці, критикуючи пансëов’янські тенденції, що йшëи спершу з Ïоëьщі, а відтак і з Росії51. В іншій рецензії, вміщеній 1892 року в «Ïравді» (цього разу на досëідження Оëександри ªфименко про українську шëяõту), Грушевський довоëі несõваëьно оõа-рактеризував історичну Росію/Московію, яка використовуваëа конфëік-ти між українськими масами й еëітами, щоби зцентраëізувати російську державу й обмежити українську автономію52. Коëи його знайомий, ро-сійський історик Фьодор Успєнський, завважив, що теми дëя досëіджень він обирає з патріотичниõ міркувань, Грушевський записав цю ремарку в щоденнику без жодної незгоди53. Хай там як, а пробëема поєднання патріотизму з науковою об’єктивністю õвиëюваëа Грушевського. Він об-говорював цю тему з Нікоëаєм Оґëобëіним, московським істориком і уродженцем Києва, з яким кіëька разів зустрічався в Москві під час сво-їõ поїздок туди в ëютому й березні 1892 року, а в щоденнику записав: «...я все таки – перед совістю – не певний, чи є в мене тенденційність?»54.

На момент закінчення Київського університету Грушевський був ши-роко очитаний у російській, українській і поëьській історичній ëітерату-

49


рі, добре знав европейську історіографію, зокрема праці з британської, французької та німецької історії, достатньо опанував давні та сучасні европейські мови, щоби розпочати успішну наукову кар’єру55. З-поміж праць українськиõ істориків, опріч текстів свого наукового керівника Воëодимира Антоновича, Грушевський особëиво добре знав твори Ми-коëи Костомарова, чия книжка про Богдана Хмеëьницького, перша на-укова монографія з української історії, вразиëа його найбіëьше.

«Учора ціëий день читав Богдана Хм[еëьницького], надто веëике він на мене чинить вражіння, іноді аж не можу читати, так тяжко», – запи-сав Грушевський у щоденнику56. З поëьськиõ істориків на нього помітно впëинуëи праці Міõаëа Бобжинського, представника краківської істо-ріографічної шкоëи. Грушевський відзначив дëя себе твердження Боб-жинського про те, що історикові потрібна широка освіта, а в історич-ному досëідженні дуже важить об’єктивність. ²ншим істотним питанням дëя моëодого студента, беручи під увагу, зокрема, його народницький вишкіë і чимаëе поширення народницькиõ впëивів серед професорів і студентів Київського університету, буëа роëь особистости в історії. Він читав досëідження Нікоëая Карєєва з фіëософії історії, обговорював роëь особистости зі своїми приятеëями в українській громаді57. Він про-читав також знане досëідження Томаса Карëайëа про героїв в історії та дійшов висновку, що ця книжка бëижча до поезії, ніж до фіëософської чи історичної розвідки58.

Ïогëяди Грушевського на фіëософію історії евоëюціонуваëи від початкового заперечення фіëософського позитивізму до його повного прийняття. В ëипні 1889 року, отримавши ëист від товариша, він записав до щоденника свої думки про заõідну освіту та заõідні впëиви: «Одібрав ëист од Ñ. – дуже сумний; пише, що без європейськ[ої] освіти ми заги-немо; мині завше троõи не до сподоби, як дуже вже кëаняюцця європей-ській освіті; я наче боюсь, щоб замісь того правдиво доброго, що єсть в тій освіті, не підставëяëи ëжесëавій ëжепëинного розуму, як позити-визм etc. Бо доброго певне єсть там, де з’явиться правдивий гуманізм, воëя, права особистості, приõіëьність до недужиõ, не кажучи за на-укове добро»59. Отже, Грушевський приймав заõідний гуманізм і науку, аëе відкидав окремі новітні тенденції в европейській думці, які називав «позитивізмом». Незабаром він змінив свої погëяди. Як засвідчують що-денники, в останні студентські роки Грушевський добре простудіював твори декого з науковців та соціоëогів-позитивістів, як-от Генрі Бакë

50


і Томас Маëтус. Він познайомився з европейською фіëософією, читав Геґеëя, Чарëза Дарвіна, знав европейську поëітекономію, зокрема праці Адама Ñміта, Дейвіда Рикардо та Карëа Маркса60.

Як завважив у досëідженні про «історіософію» Грушевського Оме-ëян Ïріцак, на його працяõ з української історії неабияк позначиëи-ся позитивістська терміноëогія й ідеї, що проявиëося, поміж іншого, у вірі в проґрес та евоëюцію61. У цьому сенсі Грушевський ішов усëід за своїм наставником Воëодимиром Антоновичем, на якого впëинуëи по-зитивістські погëяди, попуëярні серед поëьськиõ інтеëектуаëів напри-кінці Х²Х стоëіття62. Знайомство Грушевського з чіëьними поборника-ми позитивізму в історичному цеõу Російської імперії – професором Київського університету ²ваном Лучицьким63 і московським істориком Нікоëаєм Карєєвим64 – маëо додати йому поваги до цього напрямку. Згодом він співпрацював у науковиõ і поëітичниõ справаõ із Максимом Коваëевським, етнічним українцем і одним з найориґінаëьнішиõ мисëи-теëів-позитивістів у гаëузі соціоëогії65. Ñаме Коваëевський 1903 року запросив Грушевського прочитати курс української історії у Високій шкоëі соціяëьниõ наук у Ïарижі. Всі ці науковці працюваëи у царині іс-торичної соціоëогії, і Грушевський часто вважав себе істориком-соціо-ëогом. На нього неабияк впëинуëи ідеї паризької соціоëогічної шкоëи, зокрема праці Еміëя Дюркгейма і Люсьєна Лєві-Брюëя66.

За роки навчання в Київському університеті Грушевський сформу-вався як самостійний науковець. Він почав наукову кар’єру під керівни-цтвом Воëодимира Антоновича, чия стаття про історію Києва у першо-му чисëі «Киевской старинû» коëись просто вразиëа його і якого він уважав за вчитеëя, ще коëи вчився в гімназії67. Ñаме під орудою Анто-новича Грушевський надрукував перші наукові праці: нарис про україн-ські замки ХV² стоëіття та історію Київської земëі від смерти Яросëава до кінця Х²V стоëіття68. Усëід за пубëікацією 1894 року маґістерської дисертації про історію Барського староства він видав двотомну збірку «Актû Барского староства»69. Завдяки першій веëикій розвідці – ди-пëомній роботі про історію Київської земëі – Грушевський ознайомився з давньоруськими ëітописами і багатющою ëітературою з києворуської історії. Ïісëя маґістерської роботи він став знавцем руськиõ, ëитовськиõ і поëьськиõ арõівниõ матеріяëів, відкрив дëя себе світ української, річ-поспоëитської, кримської й османської історії ранньомодерного часу.

Книжка про Київську земëю зробиëа ім’я Грушевського відомим у широкому коëі фаõівців не ëише з української, а й із російської історії.

51


Ïро неї сõваëьно відгукнувся ²ван Фіëєвіч70 і дещо критично Ïавєë Міëюков, який, закинувши авторові брак анаëізу джереë, завважив, що той є поміркованим приõиëьником «українофіëьської теорії» про тягëість посеëень у Київській земëі від києворуськиõ часів до ëитовського періоду71. Книжка справді маëа сиëьні українські обертони, бо заперечуваëа теорію Міõаіëа Ïоґодіна про веëикоруське коріння київського насеëен-ня княжої доби і розвиваëа ідею Миõайëа Максимовича, Воëодимира Антоновича та решти українськиõ науковців про тягëість української присутности на циõ теренаõ72. Ця розвідка, написана на пропозицію Ан-тоновича в рамкаõ студій його учнів із історії окремиõ «земеëь» України, за своєю науковою якістю виразно переважаëа маґістерські роботи іншиõ Антоновичевиõ студентів, як-от Ïетро Гоëубовський73, Нікадор Моëчановський74 і Дмитро Багаëій75. Ïраця Грушевського здобуëа зо-ëоту медаëь у Київському університеті, здобуëа йому бажане визнання наукової спіëьноти, сприяëа вступу на маґістерські студії. Згодом вона також допомогëа йому отримати викëадацьку посаду у Львівському університеті.

Ó Ãаáñáóрçüк³é ìонарõ³¿

Ïопри свідомі зусиëëя Грушевського в перші роки навчання в Київ-ському університеті триматися осторонь українофіëьськиõ організацій, він зрештою встановив дуже тісний зв’язок із ëідерами Ñтарої Громади. Крім Воëодимира Антоновича, до цього коëа вõодиëи такі ëюди, як Оëександр Кониський, редактор гаëицького часопису «Ïравда», котрий жив у Києві і був одним із порадників моëодого Грушевського, та Ва-сиëь Вовк-Карачевський, із донькою якого Марією Грушевський мав намір взяти шëюб76. Усі ці авторитетні діячі українського руõу пере-дрікаëи моëодому науковцеві веëике майбутнє, і на гостинаõ в осеëі Вовка-Карачевського його часто садовиëи поруч із найшанованішими гостями, як-от Кониський чи композитор Микоëа Лисенко, також чëен Ñтарої Громади77. Антонович заоõочував наукові зайняття Грушевсько-го і рекомендував його як свого найкращого студента. Він вірив, що з часом Грушевський стане таким поважаним досëідником, як і він сам78. Антоновичеві підтримка та рекомендації зіграëи важëиву роëь у при-значенні Грушевського на катедру історії у Львівському університеті, яку спочатку пропонуваëи самому Антоновичу. Це буëо веëиким успіõом дëя моëодого історика, який щойно закінчив маґістерські студії й

52


одразу дістав посаду повного професора. В російськиõ університетаõ він у найëіпшому разі став би доцентом, а на професорську позицію міг розраõовувати ëише пісëя заõисту докторської дисертації, як це буëо з іншим студентом Антоновича, Дмитром Багаëієм, у Харківському університеті. Ïриõиëьники Грушевського у Києві тішиëися цим призна-ченням. Кониський, приміром, почувши цю новину, писав у ëисті: «Осо-бисто дëя мене – се невимовно веëика радість!.. От се той момент, з якого почнеться історія нашої націонаëьної освіти і куëьтури!»79. Ñëова Кониського виявиëися пророчими.

Грушевський усвідомëював важëивість призначення на посаду у Львівському університеті. Ïізніше він писав у автобіографії: «В україн-ськиõ кругаõ Київа, де обертав ся я, привязуваëи тоді веëике значіннє реформі Товариства ім. Шевченка, ждаëи попертя зі сторони Ïоëя-ків українському куëьтурному й освітньому руõови по т. зв. “угодї” українськиõ народовців Гаëичини з правитеëьством. З початком 1891 р. проф. Антонович вернувши ся з подорожі в Гаëичину, оповів мені про пëян катедри української історії на ëьвівськім університеті: сю катедру пропоновано проф. Антоновичу, аëе він не õотів брати на старі пëечі сього тягару й рекомендував мене. Ïëян сей був прийнятим мною з ентузіязмом супроти того значіння, яке привязуваëо тоді в українськиõ кругаõ гаëицькому руõови: в Гаëичині надіяëи ся сотворити всеукра-їнське куëьтурне огнище, ëітературне й наукове, працею ëітератів і учениõ всеї України, і здобутками його проëомити систему проскрипції українського сëова й націонаëьности в Росії, підняти в ній націонаëь-ний руõ і т. д.»80.

Україномовна катедра історії у Львівському університеті стаëа п’ятою українською катедрою в цьому закëаді (інші – української мови та ëітератури, богосëов’я, цивіëьного права і кримінаëьного права)81. Університет перестав бути німецькомовним 1871 року і мав навчати мо-вами місцевого насеëення, інакше кажучи, українською та поëьською. Втім, за кіëька років поëьська професура здобуëа повний контроëь над університетом, і будь-яку нову катедру з українською мовою навчан-ня можна буëо відкрити ëише завдяки неабиякому поëітичному тиску. Українські поëітики-народовці на чоëі з Оëександром Барвінським82 ви-магаëи створити катедру історії руського народу, аëе мусиëи вдовоëь-нитися катедрою всесвітньої історії з особëивим нагоëосом на Ñõідній Европі. Як писав у своєму звіті імперський міністр у справаõ реëігії й освіти Ïауëь фон Ґауч, «за поточниõ умов немає підстав відривати

53


русинське насеëення Ïоëьщі від історії Ïоëьщі, що може викëикати конфëікт між поëьським і українським насеëенням, який шкодитиме країні і короні»83. У ретроспективі стає зрозуміëим, що призначення Грушевського на «катедру всесвітньої історії з особëивим нагоëосом на Ñõідній Европі» не ëише сприяëо такому «відриву», а й зробиëо його безповоротним і з поëітичного, і з наукового погëяду.

Як зовсім моëодому випускникові Київського університету вдаëося здобути таку важëиву посаду? В ëисті до князя Адама Ñапєги, одно-го з поëьськиõ поборників «нової ери», Барвінський писав, що обидві сторони потребуваëи не просто професора, а досвідченого «державно-го мужа», який примирив би поëяків і русинів і був би посередником у контактаõ з Україною. Дëя нього і його коëеґ такою ëюдиною був Воëодимир Антонович, аëе правитеëь Гаëичини граф Казімєж Бадені й австрійські урядовці маëи щодо нього застереження, бо вважаëи його поëітично небезпечним пансëавістом84. Та й самого Антоновича ця по-сада не цікавиëа, і він запропонував Грушевського. Коëи той закінчував маґістеріюм, гаëицькі друзі Антоновича зрозуміëи, що самого професо-ра не отримають, і погодиëися на його студента. Грушевський ентузіястично сприйняв цю ідею і почав готуватися до призначення85. Він дав формаëьну згоду за трьоõ умов: це має бути посада повного професора; він переїде до Львова пісëя заõисту маґістерської дисертації й отриман-ня дипëома; він не змінюватиме реëігії86. Умови буëо прийнято, й у квітні 1894 року за особистим указом імператора ще до заõисту маґістерської дисертації Грушевський дістав посаду повного професора світової істо-рії у Львівському університеті починаючи з 1 жовтня 1894 року87.

Грушевського вважаëи прийнятним, якщо не ідеаëьним, кандидатом усі сторони. Ïоëьські професори Львівського університету приõиëьно поставиëися до цього вибору, õоча й шкодуваëи, що моëодий і таëано-витий науковець не знає іншиõ мов, окрім сëов’янськиõ. Цю õибну оцін-ку спричиниëо, мабуть, те, що до Львова Грушевський пубëікував свої праці винятково російською й українською. Аëе водночас вона сприяëа тому, що поëьські професори не вбачаëи в Грушевському загрози. У звіті про поëітичні настрої кандидата, що його отримав граф Бадені і потвердиëо міністерство закордонниõ справ, Грушевського оõарактери-зовано як ëюдину, яка весь час присвячує науці, не є ані пансëавістом, ані радикаëьним націонаëістом і в поëітичниõ погëядаõ сõиëьна до мо-ëодорусинсько-української орієнтації88. ²накше кажучи, Грушевського вважаëи прибічником українськиõ народовців – партії, що підтримуваëа

54


«нову еру». Вëада вочевидь намагаëася не допустити призначення ру-софіëа або пансëавіста, на кштаëт, як вона вважаëа, Антоновича. Ав-стрійські чиновники запевниëи імператора, що пісëя призначення Гру-шевський відмовиться від російського громадянства89. Аëе він цього не зробив. Ще біëьше, ніж імператора, Грушевський розчарував поëьську професуру Львівського університету та своїõ шануваëьників серед укра-їнськиõ народовців. Він приїõав до Львова передусім як представник київськиõ українофіëів і взявся до вëасної програми, яку неëегко буëо примирити з пëанами австрійського уряду, поëьської вëадної еëіти і на-віть проводу українськиõ народовців.

Дëя декого з українськиõ приõиëьників Грушевського сюрпризи почаëися з інавґураційної ëекції моëодого професора, вигоëошеної у Львівському університеті 30 вересня 1894 року90. В цій ëекції, підгото-ваній у найкращиõ традиціяõ українського народництва, історія Руси-України поставаëа як історія народниõ мас91. ¯ї гоëовні тези зіперто буëо на інавґураційниõ ëекціяõ Микоëи Костомарова у Ïетербурзькому університеті 1859 року92 та Воëодимира Антоновича у Київському університеті 1870 року93. Ñеред української пубëіки в підросійській Україні ëекція, напевно, не викëикаëа би якиõось суперечок, аëе в Гаëичині все буëо геть зовсім інакше. Багатьоõ консервативно наëаштованиõ чëенів української спіëьноти шокуваëа концепція історії Руси яко боротьби народниõ мас проти своїõ правитеëів. Моëодше покоëіння готове буëо прийняти цю тезу94, та невдовзі студентів вразиëо ставëення Грушев-ського до ниõ як до рівниõ і звичайне в Києві звертання «товариш»: поëітично набагато консервативніші гаëичани сприйняëи цю практику з підозрою95.

Грушевський переїõав до Львова і почав працювати в українськиõ науковиõ і куëьтурниõ коëаõ під опікою такиõ ëюдей, як Оëександр Бар-вінський, котрий не шкодував зусиëь дëя розвитку та зміцнення україн-ського проєкту в Гаëичині. Це даëо змогу моëодому професорові швидко закріпитися у Львові. Однак у нього забраëо чимаëо сиë і часу перефор-муëювати український проєкт в Гаëичині відповідно до вëасниõ погëядів, а не погëядів своїõ союзників. Діставши на початку користь від поëітики примирення з поëьською еëітою, Грушевський скоро розчарувався у ній і дистанціювався від коëишніõ покровитеëів, як-от Барвінський, що заëи-шався вірним поëітиці «нової ери». Коëи моëодий і ще веëьми реëігійний Грушевський уперше зустрівся з Барвінським у Києві в жовтні 1890 року, він надзвичайно тішився тим, що той «за реëігію»96. Аëе це також був

55


час, коëи він відкидав соціяëістичні ідеаëи протестантськиõ громад на тій підставі, що вони підважують ªвангеëію. Львів побачив зовсім іншого Грушевського. Набагато пізніше сам він писав, що інтеëектуаëьно та по-ëітично був виõований у «строгиõ традиціяõ радикаëьного українського народництва»97. В Гаëичині ця традиція уповні втіëиëася в поëітичній, науковій і куëьтурницькій діяëьності Грушевського.

Ïротягом першиõ гаëицькиõ років він намагався триматися «над битвою» й уникав помітної участи в партійній поëітиці, щоби черпа-ти підтримку своїм науковим і куëьтурницьким проєктам у всіõ части-наõ українського суспіëьства. 1898–1899 роки стаëи поворотними щодо участи Грушевського в гаëицькій поëітиці. «Криваві» гаëицькі вибори 1897 року, коëи поëьська адміністрація чиниëа тиск на кандидатів-наро-довців, котрі не підтримуваëи поëітику «новоерівців», призвеëи до роз-риву Грушевського з поборниками поëьсько-українського компромісу98. В автобіографії він написав: «Ще прикріше буëо переконати ся, що ті надії на приõиëьні обставини дëя українського куëьтурного і спеціяëьно наукового розвою, на приõиëьність до націонаëьної української ідеї зі сторони правитеëьства й Ïоëяків, з якими я йшов до Гаëичини, покëада-ючи ся на запевненнє ëіпше обізнаниõ з гаëицькими обставинами Киян старшої генерації, – опирають ся на фаëьшивиõ запевненняõ зі сторони Ïоëяків, які дорогою “угоди”, ціною деякиõ подачок на куëьтурнонаціонаëьнім поëі õотіëи задавити всякий опозиційний, свободоëюбний руõ серед гаëицькиõ Русинів»99. Грушевський висëовив свою опозицію до «новоерівців» 1898 року в ëисті у газету «Діëо»100. Ïізніше, в статті 1910 року, він прокоментував свою тодішню позицію так: «Тверезо настроєному чоëовікови буëо зовсім ясно, що тіëьки реаëьна сиëа зможе дати українству серйозні здобутки в сфері куëьтурній, як і в кождій иньшій обëасти поëьського stanu posiadania в Гаëичині»101.

Грушевський був твердо переконаний, що одинокий шëяõ здобути куëьтурні й націонаëьні права дëя українського насеëення в Гаëичині – безкомпромісна боротьба з поëьською вëадною еëітою. Його позиція в поëьсько-українськиõ стосункаõ буëа тісно пов’язана з народницькими погëядами, адже боротьбу проти гнобëення української нації поëяками він уважав боротьбою проти соціяëьниõ утисків українськиõ народниõ мас поëьською еëітою. Ця еëіта посіëа всю адміністративну й економіч-ну вëаду в Гаëичині та, на думку Грушевського, намагаëася позбавити українців високої куëьтури, перешкоджаючи їõній трансформації від етнічниõ мас до нації (або, сëовами Грушевського, «націонаëьности»)102.

56


² справді, ëідери поëьського націонаëьного руõу в Гаëичині, особëиво в часи піднесення у 1890-õ рокаõ Націонаë-демократичної партії на чоëі з Романом Дмовським, аґресивно просуваëи поëонізацію українського сеëянства, заявëяючи, що коëи українці õочуть будувати вëасну на-цію, їм доведеться боронити це своє право у відкритому протистоянні з поëьським суспіëьством103.

Невдовзі пісëя переїзду в Гаëичину Грушевський зацікавився діяëь-ністю Української радикаëьної партії – поëітичної групи з виразним соціяëістичним уõиëом. Він також шукав способів об’єднати радикаëів і поміркованиõ народовців в одній поëітичній партії. Ñаме тоді Грушев-ський почав тісно співпрацювати з ²ваном Франком, зустрічався з ін-шими ëідерами УРÏ і обговорював можëивість об’єднати радикаëьні та народовські сиëи104. Час дëя дій настав 1899 року, коëи біëьшість наро-довців, незадовоëениõ поëітикою «нової ери», вирішиëи створити нову партію, об’єднавшись із групою радикаëів. У резуëьтаті постаëа Націонаë-демократична партія на чоëі з народовцем Юëіяном Романчуком. Франка обраëи до проводу, а Грушевський фактично став заступником гоëови. Він, імовірно, вирішив, що не може даëі обмежуватися науковою працею і мусить іти в поëітику.

² дëя поëьського, і дëя українського націонаëьниõ руõів 1890-ті роки позначені відмовою від попередньої стратегії «органічної» (або, як її називаëи українці, «куëьтурницької») роботи і заснуванням поëітич-ниõ партій із чіткими ціëями й програмами. В останні роки Х²Х стоëіття Грушевський теж заëишав позаду добу куëьтурництва: зосередження українськиõ інтеëектуаëів винятково на апоëітичній куëьтурницькій діяëьності та донесенні науковиõ і куëьтурниõ здобутків попередніõ по-коëінь до широкої пубëіки. В термінаõ Міросëава Гроõа Грушевський, котрий у Наддніпрянській Україні приєднався до українського націо-наëьного руõу на етапі «наукового зацікавëення» та «патріотичної аґітації», успішно доëучився до етапу «масового руõу» незабаром пісëя переїзду в Гаëичину105.

Ïрограма нової партії, що її написав Франко, ймовірно за допо-моги Грушевського, містиëа кіëька поëітично сміëивиõ заяв. У соціяëь-ній царині вона закëикаëа будувати Україну «без õоëопа і без пана». Ïрограма декëаруваëа націонаëьну автономію дëя українськиõ земеëь у Габсбурзькій монарõії й обіцяëа підтримку українському руõові в ім-перії Романовиõ. Кінцевою метою партії програма прогоëошуваëа здо-буття куëьтурної, економічної та поëітичної незаëежности об’єднаного

57


«українсько-руського» народу. Вперше веëика поëітична сиëа, а не якась марґінаëьна група ëівиõ, висунуëа такі гасëа, і Грушевський мав підстави радіти створенню партії, яка прийняëа таку дорогу його серцю всеукраїнську програму. Аëе радість буëа недовгою, бо реаëьна вëада в партії заëишаëася в рукаõ коëишніõ народовців, які ëише на сëоваõ вітаëи націонаëьні та соціяëьні принципи, що їõ Грушевський уважав нео-дмінною умовою своєї поëітичної діяëьности. Він швидко розчарувався в новій партії і на якийсь час обëишив поëітику106.

Наукова та куëьтурницька діяëьність Грушевського в Гаëичині, ін-теëектуаëьно й організаційно підтримувана з підросійської України, маëа сприяти перемозі українського проєкту та досягти тут ціëей, якиõ київські українофіëи не могëи вибороти в підросійській Україні. Ñаме тіëьки викëадання Грушевського у Львівському університеті буëо не-абияким успіõом. Ïозиція австрійської вëади, яка вважаëа, що україн-ська історія не становить об’єкта наукового вивчення і що віддіëяти її від поëьської історії поëітично недоціëьно, не завадиëа Грушевському читати курси з української історії та постуëювати її як окрему наукову дисципëіну. Російська вëада не даваëа такиõ можëивостей Антоновичу в Києві чи Багаëію в Харкові. Викëадати українською мовою на універси-тетському рівні там теж буëо заборонено. Отже, у Львові Грушевський отримав можëивості, про які годі буëо й мріяти в Російській імперії, і він паëав бажанням зужити їõ якнайповніше. Його курси з української історії збираëи веëичезні авдиторії, їõ відвідуваëа біëьшість українськиõ студентів Львівського університету. Він вдаëо використовував свої семінари і готував таëановиту студентську моëодь до праці в царині укра-їнської історії.

Веëичезним науковим досягненням став виõід першиõ томів його ба-гатотомної «²сторії України-Руси». Ñпершу Грушевський задумав напи-сати тритомну попуëярну історію України, аëе згодом дійшов висновку, що потрібне ґрунтовне, детаëьно проробëене досëідження українського минуëого. Він почав працювати над цим проєктом на початку 1897 року, а перший том вийшов друком наприкінці наступного року. Відмовив-шись від задуму попуëярної історії України, він сподівався, що цей на-уковий труд уміститься в п’ять або шість томів, потім розширив його до семи, восьми, дев’яти та зрештою кинув пëанувати, скіëьки ж томів у ній буде107. Ïерші шість томів оõопëюваëи початкові періоди української історії: києворуський і поëьсько-ëитовський – і містиëи роздіëи про економічне, поëітичне, реëігійне і куëьтурне життя українців у другій

58


поëовині ХV² стоëіття. У сьомому томі Грушевський узявся до третьо-го, козацького періоду української історії. Ñьомий і всі наступні томи «²сторії», які становиëи окрему серію під назвою «²сторія українськиõ козаків», виõодиëи між 1909 і 1936 роками.

Зайве й казати, що досягнення Грушевського на ниві розбудови українськиõ студій не здобуëи йому підтримки серед поëьськиõ науков-ців, які спершу дивиëися на моëодого коëеґу згори, а згодом, стурбо-вані його діями, намагаëися за допомоги поëітичного тиску обмежити його активність. Та буëо пізно. Грушевський обіймав посаду повного професора, тримався незаëежно і йшов вëасним курсом, попри напучу-вання університетської адміністрації108. Насправді пëани Грушевського виõодиëи даëеко за стіни Львівського університету. Ñеред багатьоõ його націєтворчиõ проєктів два засëуговують на особëиву увагу. Ïерший – «націонаëізація» науки, яка веëа до формування української наукової еëіти і створення прототипу націонаëьної академії наук. Другий – «на-ціонаëізація» високої освіти і заснування українського університету. Ці два проєкти буëи взаємопов’язані, і проґрес у першому закëадав важëи-ві передумови дëя здійснення другого. Обидва проєкти буëи засадничи-ми дëя успіõу українського націонаëьного руõу.

Гоëовна пристрасть Грушевського в Гаëичині, особëиво в перші роки, – Наукове товариство імені Шевченка, яке його київські навчи-теëі Кониський і Антонович õотіëи перетворити на повнокровну акаде-мічну інституцію. Ïізніше Грушевський уважав НТШ і його відповідник у Ñõідній Україні Українське наукове товариство, яке він очоëював від часу заснування 1907 року, попередниками Української академії наук109. Товариство буëо засновано у Львові 1873 року як ëітературна спіëка з ініціятиви і за фінансової підтримки українців у Російській імперії, щоб допомогти українським авторам обійти обмеження, запроваджені дëя україномовниõ пубëікацій Ваëуєвським циркуëяром 1863 року. У 1892 році рішенням Кониського, який заснував товариство 1873 року, та Оëександра Барвінського, який очоëював його на той час, товариство перетвориëося в наукову інституцію і почаëо видавати вëасний друко-ваний орган «Записки Наукового товариства імені Шевченка»110. Ïерше чисëо журнаëу відкриваëа стаття Миõайëа Грушевського, тоді ще сту-дента Київського університету111, і в найбëижчі роки журнаë покëадався здебіëьшого на матеріяëи й наукові поради з підросійської України.

Грушевський віддавав коëосаëьну енергію і всі свої організаційні й наукові таëанти на те, щоб перетворити НТШ на першокëасну акаде-

59


мічну інституцію. Ïісëя приїзду до Львова він узяв на себе відповідаëь-ність за наукову діяëьність товариства і 1897 року був формаëьно об-раний його гоëовою. Ñпосіб, у який він організував його роботу, свід-чить, що Грушевський уважав товариство частиною ширшої націєтвор-чої ініціятиви. Гоëовний нагоëос падав на гуманітарні науки: історію, мову й ëітературу – ті діëянки науки, які безпосередньо стосуються конструювання і збереження націонаëьної ідентичности. Грушевський прагнув трансформувати товариство з українського ëітературного й куëьтурного кëубу, яким воно буëо в перші роки існування, в науко-ву інституцію, чию роботу, пубëікації і погëяди поважаëи б не тіëьки українці, а й науковці поза українською спіëьнотою в Австро-Угорщині і в Російській імперії. Ïершою перешкодою на шëяõу до цієї мети буëо чинне керівництво товариства, на чоëі якого стояв заступник Грушев-ського Оëександр Барвінський. Як і багато його приõиëьників у НТШ, Барвінський наëежав до поëітичниõ і куëьтурниõ діячів, котрі прагнуëи використовувати товариство як інструмент у партійній поëітиці. Ñтара гвардія не õотіëа приймати до товариства і просувати науковців, які не подіëяëи її поëітичниõ погëядів. Грушевський зміг подоëати цей опір завдяки своєму веëичезному науковому авторитету і майстерному маневруванню між різними фракціями української спіëьноти. Обрання Грушевського на гоëову товариства призвеëо до зміни статуту і забез-печиëо домінування науковців над громадськими активістами в керів-ниõ органаõ112.

Ïеретворення Наукового товариства імені Шевченка на шановану в науковому світі інституцію потребуваëо років напоëегëивої праці. Коëи Грушевський приїõав до Гаëичини, київські наставники запевняëи його, що ëітератори й науковці зі Ñõідної України, яким заборонено друкува-тися в Російській імперії, гуртом віддаватимуть свої статті в «Записки» товариства. Ïрогноз виявився õибним, і згодом Грушевському довеëося покëадатися майже винятково на вëасні статті й тексти своїõ студентів у Львівському університеті113. Врешті-решт його зусиëëя реформувати товариство опëатиëися. На 1914 рік, коëи він перестав бути його гоëо-вою, вийшëо понад 90 томів «Записок», понад 60 чисеë ëітературного і соціяëьно-поëітичного журнаëу «Літературно-науковий вістник» та 11 чисеë джереëознавчої серії «Жереëа до історії України-Руси». Аëе ще важëивіше те, що завдяки багаторічній роботі в НТШ Грушевський ви-õовав нове покоëіння науковців, які спеціяëізуваëися в різноманітниõ

60


гаëузяõ української історії. Ñеред ниõ визнані в майбутньому історики Мирон Кордуба, Ñтепан Томашівський, ²ван Крип’якевич114.

²нший веëикий націєтворчий проєкт Грушевського, як уже згада-но, – заснування українського університету. На відміну від реформу-вання Наукового товариства імені Шевченка, що Грушевському вдаëося проробити за порівняно короткий час, університетський проєкт виявив-ся «довгобудом», бо його здійснення заëежаëо не ëише від підтримки української спіëьноти, а й від вëади, особëиво поëьської панівної еëіти в Гаëичині, яка вважаëа, що дозвоëити університет – це вже переõодить усі межі. Вперше Грушевський вигоëосив ідею про окремий український університет 1897 року. Він запропонував створити параëеëьні українські катедри у Львівському університеті, які згодом віддіëиëися б від цієї інституції. Наступного року український депутат порушив це питан-ня в австро-угорському парëаменті у Відні, а НТШ надісëаëо урядові відповідний меморандум115. Вимога українців мати окремий університет розëютиëа поëьські академічні коëа. 1901-й став роком неприõованої конфронтації між поëьською університетською адміністрацією й укра-їнськими студентами. Того року адміністрація заборониëа українським студентам-богосëовам заповнювати реєстраційні форми українською мовою, даëі стаëася сутичка між Грушевським і деканом щодо вико-ристання української мови на факуëьтетськиõ збораõ. Коëи студентські збори уõваëиëи резоëюцію з вимогою створити окремий український університет, адміністрація відмовиëася співпрацювати і вигнаëа декого з учасників циõ зборів, õоча студенти, на думку Грушевського, готові буëи обмежитися україномовними вступними курсами на медичному, юридичному та гуманітарному факуëьтетаõ. На знак протесту проти дій адміністрації багато українськиõ студентів покинуëи університет і перейшëи до іншиõ навчаëьниõ закëадів імперії. Грушевський виступав проти того, щоб студенти йшëи з університету, аëе поëьська професура звинуватиëа його в підбурюванні студентськиõ заворушень116.

Цей конфëікт спонукав усі українські поëітичні сиëи й очіëьника українськиõ греко-катоëиків митропоëита Андрея Шептицького висту-пити на заõист студентів. Українські поëітики представиëи урядові спе-ціяëьний меморандум про заснування українського університету, напи-саний тим-таки Грушевським117. Він також висëовився з цього питання у кіëькоõ статтяõ, спростовуючи закиди проти українського університету ëідерів поëьської спіëьноти і професури. Арґументація Грушевського

61


спираëася на принцип «націонаëьної справедëивости», до якого часто апеëюваëи поëьські керманичі, просуваючи свою програму в Габсбурзь-кій монарõії. Він стверджував, що українці становëять біëьшість на-сеëення сõідної Гаëичини; так само як поëяки, які отримаëи вëасний університет у Кракові (гоëовному місті заõідної Гаëичини), вони мають право заснувати університет у сõідній частині краю. Заперечуючи поëь-ські резони, нібито дëя майбутнього університету не набереться достат-ньо студентів, Грушевський наводив статистику, за якою у Львівському університеті в зимовому семестрі 1905 року нараõовуваëося майже 800 українців. Він порівнював цю цифру з загаëьною кіëькістю студентів у Чернівецькому університеті, де буëо тіëьки 400 сëуõачів, і завважував, що ніõто не виступає проти права на існування цього університету. Гру-шевський відкинув також поëьські заяви, буцімто новому університету забракне українськиõ професорів: мовëяв, серед українців дуже маëо інтересу до науки, якщо він узагаëі є. Він просто висміяв ці доводи, відзначивши, що точно так само можна говорити про брак інтересу до науки серед поëяків у Російській імперії, де кіëькість поëьськиõ про-фесорів у Варшавському університеті постійно скорочується через по-ëітику уряду. Грушевський заявив, що українці за три роки зможуть забезпечити університет професурою, як на це спромогëися поëяки у Львівському університеті на початку 1870-õ років. Він уважав, що в цьо-му має відіграти свою роëь Наукове товариство імені Шевченка118.

«Âиçволення Ðоñ³¿»

Лідери київської Ñтарої Громади відрядиëи Грушевського до Львова з усеукраїнським «мандатом», про який він протягом двадцяти років у Гаëичині нікоëи не забував. Ñуть цього «мандату» поëягаëа в тому, щоб сприяти перетворенню Гаëичини на «український Ï’ємонт», де укра-їнська націонаëьна куëьтура, наука й ідеоëогія розвиватимуться віëь-но, без обмежень, накинутиõ українському руõові російською вëадою. Ця ідея буëа віддзеркаëенням концепції «поëьського Ï’ємонту», яку висунуëи поëьські провідники в Гаëичині, котрі вважаëи австрійське правëіння прийнятнішим дëя націонаëьного розвитку, аніж німецьке чи російське. Вони вбачаëи у Гаëичині майданчик, де їõня спіëьнота може розвинути поëітичні, куëьтурні і соціяëьні практики, заборонені на ре-шті поëьськиõ земеëь119.

62


Вирішивши вийти з наукового ґета і представити ширшому світові свій націонаëізаторський проєкт, який утіëював мрії київськиõ українців перетворити Гаëичину на український Ï’ємонт, Грушевський наразився на чимаëі перешкоди. Навіть із перемогою українського проєкту в Га-ëичині імперські кордони між двома Українами надзвичайно ускëадню-ваëи імпорт гаëицькиõ досягнень у Російську імперію. Це увиразнив ви-õід 1898 року першого тому «²сторії України-Руси», коëи Грушевський замисëився над тим, як удоступнити «²сторію» та попередні свої праці дëя читачів у Наддніпрянській Україні. Заборона ввозити україномовні книжки до Російської імперії буëа майже нездоëанною завадою. Задум київської інтеëіґенції перенести книговидання на Заõідну Україну в об-õід Емського указу 1876 року, безперечно, допоміг урятувати україн-ське друковане сëово в один із найтяжчиõ періодів його історії та здо-бути Гаëичину дëя українського проєкту, аëе він не розв’язав пробëему поширення цього сëова в Російській імперії. Доки там буëо заборонено україномовні видання, ціëа ідея гаëицького Ï’ємонту як raison d’être праці Грушевського ëишаëася загроженою.

Грушевський мусив діяти і 1899 року розпочав перший етап кампанії за скасування заборони на українські пубëікації в Російській імперії. Того року XI російський арõеоëогічний з’їзд, найбіëьший науковий гу-манітарний форум в імперії, мав відбутися в Києві. Грушевський, його студенти та коëеґи в НТШ подаëи заявки на участь у з’їзді українською мовою. Грушевський повністю усвідомëював поëітичні, куëьтурні та на-укові насëідки цієї ініціятиви в російському імперському контексті і пізніше згадував у автобіографії: «Я видвигнув і поставив ребром пи-таннє про допущеннє рефератів на українській мові»120. Його демарш викëикав сум’яття в російськиõ урядовиõ і науковиõ коëаõ. Оргкомітет прийняв україномовні статті, адже він приймав статті, написані інши-ми сëов’янськими мовами, аëе відмовився друкувати їõ українською в матеріяëаõ з’їзду. Цей компроміс, запропонований ëібераëьно наëа-штованими чëенами оргкомітету, перекресëиëа заборона Міністерства внутрішніõ справ вигоëошувати наукові доповіді українською мовою. Відтак на сцену вийшëо імперське Міністерство освіти й висунуëо новий компроміс, за яким забороняëися україномовні доповіді на пëенарниõ засіданняõ, відкритиõ дëя широкого загаëу, однак вони дозвоëяëися на панеëьниõ засіданняõ, якщо зібраëося менше двадцяти п’яти сëуõачів. Цю пропозицію відкинуëи й організатори з’їзду, і Грушевський з коëе-ґами. Доповіді, які маëи бути вигоëошені на з’їзді, вийшëи у двоõ томаõ

63


«Записок НТШ». В автобіографії Грушевський пояснив: «треба буëо за-разом задокументувати, що за сими претензіями на признаннє наукової української мови стоїть і дійсна наукова робота»121.

Неґативну постанову Міністерства внутрішніõ справ спричиниëи пу-бëічні заяви приõиëьників усеросійської ідеї, які протестуваëи проти надання українській мові на з’їзді статусу, рівного з російською. Наступ на ëібераëів в оргкомітеті вів коëишній декан Грушевського в Київсько-му університеті Тімофєй Фëорінський. Це він пісëя заõисту маґістер-ської роботи 1894 року гëумëиво запросив Грушевського заõищати в Київському університеті докторську дисертацію українською мовою122. В очаõ Фëорінського та іншиõ російськиõ націонаëістів Грушевський пісëя XI арõеоëогічного з’їзду постав ëідером українського сепаратиз-му. Щойно в Росії довідаëися, що Грушевський підписав декëарацію Української націонаë-демократичної партії за об’єднану та незаëеж-ну Україну, його звинуватиëи не ëише в підриві російської куëьтур-ної єдности, а й у замаõу на поëітичну ціëість імперії123. Був іще один, важëивіший насëідок мовного скандаëу: завдяки йому широка пубëіка дізнаëася про існування української науки, і на поëітичному поряд-ку денному постаëо питання про скасування заборони на україномовні пубëікації. Ïізніше студент Грушевського ²ван Крип’якевич писав про демарш свого вчитеëя: «Це зробиëо веëике враження серед науковиõ кіë у Росії. Ïро українську науку скрізь забаëакаëи, забаëакаëи й про несправедëиві обмеження української мови»124.

Ñкандаë 1899 року суттєво впëинув і на вживання української мови на зібранняõ науковців у Росії. В бëижчій перспективі цей впëив був радше неґативним, аніж позитивним. Аби уникнути даëьшиõ пробëем, організатори російськиõ арõеоëогічниõ (вëасне, історичниõ) з’їздів, які відбуваëися що три роки, вирішиëи не запрошувати гаëицькиõ науков-ців. Так буëо на XII з’їзді у Харкові 1902 року, де доповіді звучаëи ви-нятково російською мовою. Ця тактика даваëа ëише частковий успіõ, адже не пускати гаëичан на конґреси буëо замаëо, аби українська мова не фігуруваëа в матеріяëаõ з’їздів. До учасників наступного XIII з’їзду, який відбувся у Катериносëаві під час ревоëюції 1905 року, його по-чесний гоëова Микоëа Ñумцов із Харківського університету звернувся українською мовою125. В ґрунті речі, заборону на україномовні наукові пубëікації Грушевський зëамав іще раніше, 1903 року, під час приго-тувань до конґресу сëавістів у Ñанкт-Ïетербурзі, що на ньому пісëя триваëиõ дебатів буëо дозвоëено вживати українську126. ²ронія доëі

64


поëягаëа в тому, що конґрес сëавістів не відбувся, і українська мова так і не зазвучаëа з трибуни, однак його організатори пішëи даëі, ніж ëібераëьні організатори арõеоëогічного з’їзду в Києві, й опубëікуваëи надісëані в оргкомітет україномовні матеріяëи, а отже, деякі з писаниõ по-українськи праць Грушевського, зокрема його найвідоміша стаття про звичайну сõему російської історії, яка здеконструюваëа всеросій-ський історичний наратив і вторуваëа шëяõ дëя наративу українського, з’явиëися у збірці, виданій Ïетербурзькою академією наук127.

Восени 1904 року Грушевський вступив у «мовну» дискусію з одним із найпомітнішиõ російськиõ «українофіëів» Аëєксандром Ïипіним. Він намагався переконати Ïипіна вмістити в «Èзвестияõ Èмператорской Академии наук по Отдеëению русского язûка и сëовесности» статтю українською мовою. Вëітку того року Грушевський написав Ïипіну і за-пропонував до пубëікації одну зі своїõ україномовниõ статтей, покëика-ючися на прецедент, коëи в «Èзвестияõ» буëо вміщено статтю ²ржі Ïо-ëівки чеською мовою128. Ïипін відповів у вересні 1904 року: статтю він відõиëив, завваживши, що Віддіëенню не байдужа доëя «ìàëîðîññèé-ñêîãî ëèòåðàòóðíîãî ÿçûêà», проте воно воëіє не встрягати в конфëікт між місцевими діяëектами. Ïипін доводив, що «Èзвестия» – російське видання, а не «пансëов’янське», а чеською статтю надрукуваëи як ви-няток, бо вона маëа бібëіографічний õарактер, та її автор, на відміну від Грушевського, не знає російської129.

Грушевський відповів, що його стаття не менш спеціяëьна, ніж Ïоëівкова, а твердження Ïипіна, нібито «Èзвестия» – це російське видання, не заëишає місця в російськиõ і сëов’янськиõ студіяõ укра-їнській мові. Не без іронії Грушевський написав: «Зäåñü âñå òîò жå çàêîëäîâàííûé êðóã, â êîòîðîì îбðàщàåòñÿ óêðàèíñêèé âîïðîñ â Ðîñ-ñèè. Èç ÷èñëà ñëàâÿíñêèх íàðå÷èé óêðàèíñêèé ÿçûê, ëèòåðàòóðà è ïð. èñêëþ÷àþòñÿ êàê èíòåãðàëüíàÿ ÷àñòü “ðóññêèх” äèñöèïëèí, íî è â ñî-ñòàâ ýòèх ïîñëåäíèх íå âêëþ÷àþòñÿ. В ðåçóëüòàòå èì íåò ìåñòà íè â êóðñàх, èçäàíèÿх è ïð. ñëàâÿíñêèх, èëè “ðóññêèх”, è â êîíöå êîíöîâ îíè âîâñå èñêëþ÷àþòñÿ èç íàó÷íîãî îбèхîäà. Оòäåëåíèå, ñî ñâîåé òî÷-êè çðåíèÿ ðàññìàòðèâàÿ óêðàèíñêèé ÿçûê êàê ñîñòàâíóþ ÷àñòü ÿçûêà ðóññêîãî (ñì. íàïð. ïëàí åãî бèбëèîãðàфèè ñëàâÿíîâåäåíèÿ), ìîãëî бû âïîëíå ïîñëåäîâàòåëüíî äàòü ìåñòî íà ñòðàíèöàх ñâîåãî îðãàíà ðÿäîì ñ (âåëèêî) ðóññêèì (ìàëî)ðóññêîìó ÿçûêó»130.

Та гоëовна мета Грушевського поëягаëа не в «російському» статусі дëя української мови, а в утвердженні її повної незаëежности. Йому

65


здаваëося дивним, що знання російської заважає комусь писати своєю рідною мовою. Він і його співвітчизники посëуговуваëися українською не тому, що іґноруваëи чи не здібні буëи вивчити російську або іншу іноземну мову, а тому, що їõня вëасна мова могëа бути посередником в інтеëектуаëьній комунікації. Українська мова віддавна здатна сëужити науковим завданням, заявëяв Грушевський. Його стаття маëа на меті поінформувати наукову спіëьноту в Росії про працю гаëицькиõ нау-ковців, а її соціо-поëітичне завдання – зробити «ïðîëîì â öåíçóðíîé ïîëèòèêå â Ðîññèè, èñêëþ÷àþщåé óêðàèíñêèé ÿçûê îò óïîòðåбëåíèÿ â ñî÷èíåíèÿх íàó÷íûх». Грушевський закëикав Віддіëення розгëядати українське питання не як поëітичну гру, а «ñ ïðèíöèïèàëüíîé òî÷êè çðåíèÿ, ò. å. ñ òî÷êè çðåíèÿ ñâîбîäíîãî ñàìîîïðåäåëåíèÿ». Невідомо, чи відповів Ïипін на цього ëиста (він помер 26 ëистопада [9 грудня] 1904 року)131, аëе закëик Грушевського до чëенів академії наук підтри-мати «самовизначення» української мови не заëишився без відгуку. У кінцевому підсумку саме підтримка російськиõ фіëоëогів в академії до-помогëа скасувати заборону на українські пубëікації.

Загаëом 1904 рік став важëивим кроком у зусиëëяõ Грушевсько-го запровадити українську мову в російський імперський науковий і куëьтурний дискурс. Наприкінці того року буëо дозвоëено ввозити до Російської імперії «²сторію України-Руси». Цей прорив, безпосеред-ньо пов’язаний з набëиженням ревоëюції в Росії, уможëивився завдяки ëисту Грушевського до нового російського міністра внутрішніõ справ князя Ïєтра Ñвятопоëка-Мірського. Ñудячи з чернетки ëиста в арõіві Грушевського, звернення до Ñвятопоëка-Мірського підõопëюваëо по-передні спроби переконати російські офіційні коëа скасувати заборону на завіз «²сторії» в Російську імперію. Раніше, 1902 і 1903 року, він звертався до керівників Гоëовного управëіння у справаõ друку, аëе у відповідь отримував або порожні обіцянки, або взагаëі нічого. Наре-шті він вирішив написати Ñвятопоëкові-Мірському і скористатися тією обставиною, що міністр офіційно пообіцяв «îбëåã÷èòü ïîëîжåíèå ïå-÷àòíîãî ñëîâà â Ðîññèè è ââåñòè ñâîбîäó è ñïðàâåäëèâîñòü â îòíîøå-íèÿ íàöèîíàëüíûå»132. Згадуючи Емський указ 1876 року, Грушевський скаржився міністрові, що російська вëада сконфіскуваëа навіть ті кіëька примірників «²сторії», які він надісëав окремим науковцям і освітнім установам. Грушевський старався вжити всіõ можëивиõ арґументів, по-кëикався навіть на сõідносëов’янську соëідарність: як російському під-данцеві, писав він, йому не тіëьки боëяче, а й соромно бачити, що книж-

66


ка поëьською мовою про історію Ïоëьщі й Литви у ХV стоëітті, яку написав його коëишній університетський товариш, дозвоëена в Росії, а четвертий том його «²сторії» – ні133. Чи то мотивом князя буëа непри-язнь до Ïоëьщі, чи, ймовірніше (як написав Грушевський в автобіогра-фії), бажання заспокоїти російську громадську думку пісëя поразки в японській війні, аëе дозвіë на завезення «²сторії України-Руси» в Росій-ську імперію буëо дано134.

1904 року Грушевському вдаëося також надрукувати в Ïетербурзі нарис української історії – перший в Російській імперії від 1840-õ років. Цей проєкт народився пісëя запрошення від Максима Коваëевського, відомого російського соціоëога українського поõодження, прочитати курс української історії в паризькій Високій шкоëі соціяëьниõ наук. Грушевський викëадав там у квітні й травні 1903 року, а вëітку того року переробив свій курс на книжку. Його «Очерк истории украин-ского народа» буëо написано російською, і ця пубëікація завершиëа триваëу кампанію за виõід Грушевського до українського читача. У 1900 році Грушевський контактував із кіëькома німецькими видавцями, щоб надрукувати німецький перекëад «²сторії України-Руси», аëе, як зазна-чив він в автобіографії, «незвичайність предмета (порівняти арґумент Ґауча) і веëикі розміри праці стаëи на перешкоді – видавці відповідаëи відмовою»135. Аж 1903 року він знайшов видавця дëя першого тому ве-ëикої «²сторії» німецькою (вëасним коштом) і короткої історії України французькою. Наступним кроком буëо знайти російського видавця дëя короткої історії України, що виявиëося неëегко. Ïісëя триваëиõ пе-ремовин Грушевський вирішив надрукувати книжку вëасним коштом136. Вона маëа успіõ і до того, як 1912 року він опубëікував україномовну «²ëюстровану історію України», перевидаваëася двічі137.

Ïід час ревоëюції 1905 року в Російській імперії діяëьність Грушев-ського дедаëі біëьше зсуваëася в бік Києва. За інтеëектуаëьним вишко-ëом і псиõоëогією він безперечно був продуктом київської куëьтурної та наукової атмосфери й у Львові ціëком як удома нікоëи не почувався. Він бачив, що в Наддніпрянській Україні відкриваються нові перспекти-ви дëя поëітичної, куëьтурницької та наукової роботи, і õотів скориста-тися цими можëивостями. До 1905 року Грушевський мусив відкëадати поїздки до Києва та іншиõ центрів українського поëітичного й куëьтур-ного життя в Російській імперії. Він заëишався російським підданцем, і його друзі в російськиõ офіційниõ коëаõ попереджаëи його про не-безпеку такиõ подорожей у Ñõідну Україну. Зважаючи на його актив-

67


ну участь в українському куëьтурному та поëітичному житті у Львові, симпатики Грушевського вочевидь не відкидаëи загрози його арешту в Російській імперії. Ревоëюція 1905 року кардинаëьно зміниëа ситуацію. Тепер не ëише можна буëо пересиëати через кордон раніше заборонену «²сторію», а й сам Грушевський міг в’їõати в імперію та видрукувати тут свої поëітичні тексти в українській і російській періодиці138. Завдяки професорському статусові йому буëо набагато ëегше, ніж решті україн-ськиõ активістів, пубëікувати проукраїнські статті, а читачі заоõочуваëи його робити в цьому напрямку ще біëьше139.

Виõід у Росії «Очерка истории украинского народа» приõиëьники всеросійської єдности зустріëи відверто вороже140. Вони використаëи «Очерк» як прикëад того, чого сëід чекати від українського руõу, якщо зняти заборону на україномовні пубëікації. Таким був ëяйтмотив стат-ті, вміщеної під псевдом «Киевëянин» у газеті «Гражданин». Редакція газети вважаëа, що допис оприëюднює позицію київського кëубу росій-ськиõ націонаëістів. Анонімний автор писав, що скасування заборони на українські видання призведе до ревізії угоди 1654 року між царем Аëєк-сєєм Міõайëовичем і гетьманом Богданом Хмеëьницьким, видання Бібëії українською мовою сприятиме поширенню в Маëоросії протестантизму (штунди), а свобода об’єднань спричиниться до виникнення серед сеëян-ства войовничиõ організацій на зразок гаëицькиõ «Ñічей». Грушевський відповів на ці закиди статтею «Фрази і факти» в газеті «Ñûн отечества» за квітень 1905 року. Він заявив, що його опонент погано знає історію, бо договір 1654 року, який насправді давав Україні право на самовря-дування, вже зревізуваëа московська бюрократія, знищивши українські воëьності, що обмеження на українські видання сëід негайно скасувати, а Російська імперія нагаëьно потребує перебудови141.

Дискусія Грушевського з «Киевëянином» розгоріëася саме тоді, коëи уряд під тиском української громадськости шукав можëивостей дозво-ëити український друк. У грудні 1904 року кабінет міністрів звернувся до цього питання і заявив, що первісно заборони буëо накëадено, аби зупинити український руõ. Насправді, дійшëи висновку урядовці, руõ не становить небезпеки дëя держави, натомість обмеження на українські видання гаëьмують освіту сеëянства. Кабінет запитав із цього приводу думку Академії наук, Київського та Харківського університетів і канце-ëярію київського генераë-губернатора. Всі ці інституції рекомендуваëи скасувати заборону142. Наступного 1905 року буëо оприëюднено мемо-рандуми, що їõ підготуваëи Академія наук і Харківський університет, на

68


підтримку скасування заборони. Мрії Грушевського здійсниëися. Текст меморандуму Академії наук одразу перекëаëи українською й опубëіку-ваëи в «Літературно-науковому вістнику», пізніше він вийшов окремою брошурою. У вступі до українського видання меморандуму Грушевський увиразнив тезу його авторів про те, що заборона на україномовні пубëікації в Росії сприяëа їõньому поширенню в Гаëичині, де вони набуваëи антиросійського õарактеру143. В такий спосіб російські науковці не ëише визнаваëи досягнення українського проєкту в Гаëичині, а й використо-вуваëи їõ як арґумент у пубëічниõ дискусіяõ про майбутнє української мови в Російській імперії.

Навесні 1906 року російський уряд уõваëив нові постанови, які ре-ґëаментуваëи видавничу діяëьність, і тиõцем скасував обмеження на український друк, запроваджені указом 1876 року144. Ïерешкоди, які десятиëіттями стримуваëи розвиток українського куëьтурного та поëітичного життя, буëо усунуто, і гаëицький Ï’ємонт тепер міг надсиëати книжки та часописи в Наддніпрянську Україну. Грушевський мав усі підстави тішитися145. У статті «Український Ï’ємонт» (1906), адресова-ній російському читачеві, Грушевський писав: «В посëеднее десятиëетие ХIХ в. Гаëиция, несмотря на собственнûе весьма тяжеëûе усëовия на-ционаëьного и ýкономического существования, деëается центром укра-инского движения, и по отношению к украинским земëям России играет роëь куëьтурного арсенаëа, где создаваëись и совершенствоваëись сред-ства национаëьного куëьтурного и поëитико-общественного возрожде-ния украинского народа»146.

Навесні 1906 року до першої російської Думи буëо обрано багато українськиõ діячів і депутатів, які õоч і не браëи активної участи в укра-їнському русі, та вважаëи себе українцями з поõодження і симпатиками української справи. Вони сформуваëи в Думі українську фракцію, яка між травнем і серпнем 1906 року видаваëа російськомовний журнаë «Украинский вестник». Грушевський поїõав до Ïетербурґа, щойно де-путати почаëи збиратися на відкриття першого російського парëаменту, і там його відразу визнаëи неформаëьним, аëе беззаперечним ëідером українського руõу. Ñаме Грушевський найчастіше визначав поëітичний курс «Украинского вестника», до якого написав чимаëо статтей147. У вже згаданій статті «Український Ï’ємонт», надрукованій у другому чисëі «Украинского вестника», він розповів українській пубëіці в Ро-сійській імперії про гаëицький досвід не ëише в розвитку української куëьтури, а й у вëаштуванні українського громадського та поëітичного

69


життя – сфераõ діяëьности, що їõ ëідери та рядові чëени «російського» українського руõу до ревоëюції 1905 року не знаëи148. У першій про-мові до українськиõ депутатів Думи Грушевський, як він писав про це невдовзі, «ïîçíàêîìèë ïðèñóòñòâóþщèх ñ ðåçóëüòàòàìè ñîðîêàëåò-íåé êîíñòèòóöèîííîé жèçíè àâñòðèéñêîé Уêðàèíû è óêàçàë òå ïðå-ïÿòñòâèÿ, êàêèå âñòðå÷àëî åå îбщåñòâåííîå è êóëüòóðíîå äâèжåíèå è êàêèå íåîбхîäèìî èìåòü â âèäó, ÷òîбû èçбåжàòü èх ïðè óñòðîéñòâå ïîëèòè÷åñêèх è îбщåñòâåííûх îòíîøåíèé â Ðîññèè»149.

Один із найбіëьшиõ внесків Грушевського в український поëітичний дискурс у 1905–1907 рокаõ – ознайомëення широкиõ кіë російського суспіëьства із суттю «українського питання». Його статті досягаëи та-кож ëюдей українського поõодження, які не читаëи українською і не браëи участи в українській куëьтурницькій діяëьності. Ці дві авдиторії – гоëовні адресати чисëенниõ памфëетів і нарисів Грушевського, опубëікованиõ українською та російською мовами в Російській імперії під час ревоëюції 1905 року. В кіëькоõ статтяõ він подав огëяд української іс-торії, щоб читач міг зрозуміти коріння пробëеми, та пояснив розвиток української поëітичної думки до ревоëюції 1905 року150. Грушевський розгëядав «українське питання» не ізоëьовано, а як частину набага-то ширшої поëітичної пробëеми. В 1907 році він скомпонував низку своїõ тогочасниõ поëітичниõ текстів у збірку «Освобождение России и украинский вопрос»151. Назва втіëюваëа гоëовну ідею вміщениõ статтей: вирішення «українського питання», що його Грушевський бачив як на-ціонаëьно-територіяëьну автономію, поставаëо необõідною умовою дëя «îñâîбîжäåíèÿ Ðîññèè». Це поняття в Російській імперії використову-ваëи на означення широкого руõу інтеëіґенції та громадськости за уõва-ëення конституції. На думку Грушевського, «визвоëьна» програма маëа передбачати не тіëьки запровадження конституції і надання поëітичниõ свобод усьому насеëенню, а й реорганізацію Російської імперії на фе-деративниõ засадаõ. «Ðîññèÿ – “èìïåðèÿ íàðîäîâ”, ñðåäè êîòîðûх ãî-ñóäàðñòâåííàÿ íàðîäíîñòü ñîñòàâëÿåò òîëüêî ìåíüøèíñòâî – íå ìî-жåò ðàçâèâàòüñÿ ñâîбîäíî è óñïåøíî, ïîêà â ýòîì ïåðåóñòðîéñòâå íå бóäåò îбåñïå÷åíî ñâîбîäíîå è íåñòåñíåííîå ñóщåñòâîâàíèå è ðàçâèòèå åå ñîñòàâíûх ÷àñòåé – åå íàðîäîâ», – писав Грушевський у вступі до «Освобождения России»152.

«Українське питання» він окресëював як частину націонаëьного пи-тання загаëом, одного з найважëивішиõ питань, із якими, на його дум-

70


ку, довеëося зіткнутися Російській імперії на шëяõу до «звіëьнення» свого суспіëьства. Важëивий еëемент переформуëювання «української пробëеми» Грушевським – те, що він не розгëядав її як відновëення іс-торичниõ прав, даниõ Богданові Хмеëьницькому російськими царями, а згодом скасованиõ імперським урядом. ²ноді він уживав цей арґумент, аëе тіëьки як додатковий. Відкëасти вбік історичну арґументацію дëя історика буëо, вочевидь, справою неëегкою, тим біëьше, що його ра-дикаëьніші суперники в українському руõові, як-от ранній поборник українського суверенітету Микоëа Міõновський, використовуваëи її дëя ëеґітимації претензій на незаëежність153. Відсуваючи історичну арґумен-тацію на периферію свого поëітичного дискурсу, Грушевський розõо-дився і з віковою традицією маëоросійського автономізму, чиї ëідери своєю поëітичною метою завжди прогоëошуваëи повернення прав, ґа-рантованиõ Україні за Хмеëьницького.

Грушевський також вивів «українське питання» за рамки концепції «всеросійської» куëьтури й нації. Він уважав існування осібної укра-їнської нації – з вëасною історією, мовою, ëітературою і куëьтурою – питанням, вирішеним раз і назавжди. Офіційна позиція Ïетербурзької академії наук, у меморандумі якої 1905 року сказано, що всеросійською мовою є веëикоросійська, натомість українцям потрібна освіта їõньою вëасною мовою, зміцниëа його арґументацію. Дëя Грушевського «укра-їнське питання» не буëо частиною «російського питання», бо воно маëо куди біëьше спіëьного з «питаннями» іншиõ «неросійськиõ народів»: по-ëяків, фінів, грузинів, ін. Українське питання, на його думку, можна буëо вирішити ëише разом з усіма націонаëьними пробëемами Росії, що перед-бачаëо реорганізацію Російської імперії за націонаëьним принципом з наданням націонаëьно-територіяëьної автономії неросійським народам. Вëада, вважав Грушевський, не повинна давати перевагу жодному з на-родів чи дискримінувати якийсь із ниõ на підставі гаданої «незріëости».

Хоча українська автономія і перебудова Росії на федеративниõ за-садаõ буëи традиційними гасëами українського руõу, Грушевський пе-реформуëював ці вимоги в контексті права на націонаëьне самовизна-чення та конституціонаëізм і поставив український руõ на ціëком інший ґрунт. Ïроти зміни статусу українського руõу – від руõу за вище місце у всеросійській етнічній ієрарõії до руõу, який відкидав цю ієрарõію вза-гаëі і ставив за мету створити нову націонаëьну ідентичність поза всеро-сійською етнічною конструкцією, – пристрасно виступаëи приõиëьники всеросійської єдности. Однак навіть на ниõ позначиëася нова позиція

71


ëідерів українського руõу під час ревоëюції 1905 року, реаëії поëітичної боротьби і націонаëьний розбрат в імперії. 1910 року прем’єр-міністр Ïьотр Ñтоëипін, відвертий приõиëьник російськиõ націонаëістичниõ ор-ганізацій, видав циркуëяр, у якому українці фігуруваëи не як частина триєдиної російської нації, а серед неросійськиõ народів імперії. Цю «помиëку» царська вëада невдовзі виправиëа, аëе це маëо впëинуëо на сприйняття чëенами українського руõу себе і свого народу154.

З погëяду розвитку українського руõу, маëо сенс подавати укра-їнську програму як частину вирішення націонаëьного питання в Росії загаëом та шукати підтримки не ëише серед російськиõ ëібераëів, а й у ëідерів неросійськиõ націонаëьниõ руõів. Та каменем спотикання на цьому шëяõу поставаëо «поëьське питання». Аëьянс між поëьським націонаëьним руõом, який представëяëи суперники Грушевського в Га-ëичині, поëьські націонаë-демократи на чоëі з Романом Дмовським, та російськими конституційними демократами з їõнім ëідером Ïавëом Міëюковим висів у повітрі від першиõ днів ревоëюції155. На думку Грушев-ського, аëьянс крив ту небезпеку, що міг розв’язати поëьсько-росій-ські пробëеми коштом України. Незадовоëений поëьським урядуванням над українською частиною Гаëичини, Грушевський побоювався подібної ситуації в Російській імперії. Якщо Ïривісëянський край, коëишня «Конґресувка», здобуде автономію, це може зëеґітимізувати наступний поëьський контроëь над українським насеëенням Хоëмщини, повторю-ючи ситуацію в австрійській Гаëичині. Непокоїëо Грушевського й те, що надання поëякам націонаëьно-територіяëьної автономії в Російській імперії підпорядкує поëьську опозицію режимові і посëабить сиëи неро-сійськиõ народів, які змагаються за свої націонаëьні права. Без поëяків і українці, й інші неросійські народи засëабкі, щоб самостійно здобути націонаëьно-територіяëьну автономію. Всі ці міркування впëинуëи на позицію Грушевського щодо націонаëьної автономії в Російській імпе-рії і мотивуваëи його постійні звертання до неросійськиõ народів під-тримувати спіëьний фронт проти режиму, а також вимоги до вëади не дискримінувати окремі народи і розгëядати їõ як рівниõ у праві на на-ціонаëьно-територіяëьну автономію в скëаді імперії.

Крім «поëьського питання», увагу Грушевського під час ревоëюції 1905–1907 років привертаëа ще одна важëива дëя України етнічна й реëігійна пробëема – «єврейське питання». Грушевський, який уважав євреїв в Україні не меншою жертвою іноземного панування, ніж самі українці, з ентузіязмом вітав подання на розгëяд Думи законопроєк-

72


ту про скасування межі осіëости. У статті «Конец гетто» він писав: «Вíåñåííûé â Дóìó çàêîíîïðîåêò î ãðàжäàíñêîì ðàâíîïðàâèè äîëжåí ñíÿòü ñ óêðàèíñêèх çåìåëü Ðîññèè îäèí èç ïîçîðíåéøèх ïåðåжèòêîâ ñðåäíåâåêîâüÿ, òÿãîòåþщèé íà íèх, бåç èх âèíû è âîëè – ò. í. ÷åðòó åâðåéñêîé îñåäëîñòè»156. Грушевський ні євреїв, ні українців не вва-жав винними у їõній взаємній неприязні і закидав поëьському, а отже і російському уряду створення «єврейського питання». Він звинувачу-вав правитеëів України у підбурюванні до єврейськиõ погромів і за-явëяв, що «öåíòðàëèñòè÷åñêàÿ îбщåñòâåííî-ýêîíîìè÷åñêàÿ è íàöèî-íàëüíàÿ ïîëèòèêà, îñóäèâøàÿ òóçåìíûå, óêðàèíñêèå ìàññû íàñåëåíèÿ íà бåçûñхîäíóþ òåìíîòó, íà êóëüòóðíîå è ýêîíîìè÷åñêîå çàхóäàíèå è ëèøèâøàÿ èх âñÿêîé âîçìîжíîñòè ñàìîîïðåäåëåíèÿ è ðàçâèòèÿ, ñîçäà-ëà äðóãîé ïîëþñ ýòîãî ñòðàøíîãî âîïðîñà, íå ïåðåñòàþщåãî ïîðàжàòü íàñ ñàìûìè óжàñíûìè êîíфëèêòàìè, ïåðåä êîòîðûìè íå ðàç â îò÷àÿ-íèè îñòàíàâëèâàëàñü îбщåñòâåííàÿ ìûñëü»157. Грушевський засуджував пересëідування й обмеження єврейського насеëення царською вëадою. Він уважав євреїв можëивим союзником у справі визвоëення України і сподівався на майбутню співпрацю між українцями та євреями. Грушев-ський був переконаний, що всі «свідомі» чëени українського суспіëьства вітатимуть скасування межі осіëости, яке перетворить штучно відокрем-ëені верстви українського насеëення на патріотів, котрі працюватимуть спіëьно задëя добра своєї батьківщини.

Ïоëітичні памфëети Грушевського 1905–1907 років засвідчують, що він діяв у контексті двоõ гоëовниõ дискурсів – народницького (накрес-ëюючи програму дëя української куëьтурної еëіти) й націонаëістичного (розвиваючи парадигму націонаëьного відродження). В рамкаõ народ-ницького дискурсу «народ» (у розумінні «народні маси») мав значен-ня дëя Грушевського як джереëо ëеґітимности програми українсько-го націєтворення. Ñаме за задовоëення потреби українського народу у віëьному куëьтурному, націонаëьному й економічному розвитку Гру-шевський боровся через пропоновану автономізацію Російської імперії. Ñаме в ім’я народу він закëикав українську інтеëіґенцію приєднатися до українського руõу. Водночас у націонаëьному дискурсі Грушевсько-го «народ» (у розумінні «нація») мав сëужити не інструментом подіëу українського суспіëьства на взаємоворожі групи «багатиõ» і «бідниõ», а радше об’єднати майбутню націю в боротьбі за свої права. Ñоціяëьні питання, особëиво такі важëиві, як земеëьне, він розгëядав тепер крізь призму націонаëьної парадигми, бо вважав, наприкëад, що передача

73


земëі сеëянам дасть користь українській нації, переважно сеëянській, і зашкодить поëякам, нації земëевëасників в Україні158. Грушевський також майстерно маневрував між тогочасними панівними поëітичними дискурсами. Він часто критикував поëьські еëіти в рамкаõ дискурсу «на-ціонаëьної справедëивости», який вони вибудуваëи й активно вживаëи у своїõ пубëікаціяõ, натомість російським ëібераëам представëяв укра-їнський проєкт як частину програми «визвоëення Росії».

У перші роки ХХ стоëіття український руõ у Російській і Габсбурзь-кій імперіяõ існував у дуже різниõ ситуаціяõ: в Австро-Угорщині він мав розвинені націонаëьні інституції, які ще тіëьки формуваëися в Ро-сії. Безпосередні завдання руõу в циõ країнаõ теж буëи відмінні. На-родництво Грушевського з відчутним соціяëістичним присмаком, яке сëужиëо стимуëом дëя демократизації добре розвиненого українського руõу в Гаëичині, могëо породити нездоëанні розмежування в моëодому українському націонаëьному русі в Росії. Не випадково стратегії, які він застосовував у своїõ текстаõ у Російській імперії, відрізняëися від тиõ, що переважаëи в його гаëицькиõ твораõ. Замість кидати викëик і критикувати ëідерів української спіëьноти, як це він робив у Гаëичині, у Наддніпрянській Україні Грушевський переймався об’єднанням роз-порошениõ сиë запізніëого українського відродження. Ці дві стратегії пов’язано з двома різними образами націонаëьного «іншого». У першо-му випадку ворогом буëа поëьська еëіта і часто поëьське суспіëьство загаëом (тією мірою, якою воно підтримуваëо поëітику еëіт). У другому випадку це буëи поборники всеросійської єдности з поëітичної правиці, російська бюрократія, імперський режим тощо, аëе нікоëи російське суспіëьство взагаëі.

Розрізнення режиму та суспіëьства, нагоëошуване у твораõ Грушев-ського дëя російської пубëіки, рідко фігуруваëо в його текстаõ дëя га-ëицького вжитку. Ïричина тому – передусім тогочасні поëітичні умови. Український руõ у Наддніпрянській Україні набагато біëьше заëежав від співпраці з російськими поëітичними партіями та їõньої підтримки, ніж в Австро-Угорщині – від співпраці з поëьськими партіями, на чию добру воëю годі буëо покëадатися. ²снував іще один чинник, можëиво, навіть важëивіший: в українській свідомості на зëамі стоëіть образ Росії та росіян не набув ознак етнічного «іншого» тією мірою, якою їõ набуëи Ïоëьща та поëяки в очаõ гаëицькиõ русинів. У Ñõідній Україні Гру-шевський мусив вести триваëу важку кампанію, переконуючи не тіëьки вëаду, а й саму українську інтеëіґенцію, що українці справді становëять

74


окрему націю і що найперший обов’язок інтеëіґенції – сëужити саме цій нації, а не якійсь «усеросійській» справі взагаëі.

Ì³æ двоìа револþö³яìи

Від 1905 року поëітична і куëьтурна діяëьність Грушевського в Над-дніпрянській Україні забираëа все біëьше часу й енергії, аëе він не об-ëишив участи в гаëицькому поëітичному й куëьтурному житті. Він став активнішим у гаëицькій поëітиці пісëя 1907 року, коëи в Габсбурзькій монарõії уõваëиëи новий виборчий закон – запровадиëи загаëьне ви-борче право дëя чоëовіків, що зміниëо поëітичну сцену в Гаëичині.

²нтерес Грушевського до партійної поëітики в Гаëичині відбивав його позицію в ціëому питанні українського націєтворення. Він підтри-мував будь-які поëітичні союзи, які могëи сприяти незаëежному україн-ському поëітичному процесові, відкидав і засуджував ті, які могëи підірвати його незаëежність і перешкодити націонаëьному самовизначенню українців сõідної Гаëичини. Ñкажімо, Грушевський вітав союз україн-ськиõ націонаë-демократів і єврейськиõ сіоністів на вибораõ 1907 року, аëе рішуче опирався заснуванню «руського» парëаментського кëубу, який об’єднував українськиõ і москвофіëьськиõ депутатів. Заява двоõ із п’яти депутатів-москвофіëів, що вони вважають себе росіянами, даëа Грушевському додаткову зброю в боротьбі проти москвофіëьства і ро-сійського націонаëізаційного проєкту в Гаëичині. Так само використав Грушевський у поëітичній боротьбі аëьянс між поëьськими націонаë-демократами і москвофіëами. Він засуджував відродження поëьськими націонаë-демократами пансëов’янської ідеоëогії, яка маëа покращити стосунки між поëьською еëітою і російським імперським урядом на ґрунті спіëьного антинімецького сантименту. А що ці сиëи протистояëи українській справі, то він виступав за кінець пансëов’янської традиції в українському русі і нагоëошував важëивість німецькиõ впëивів в україн-ській куëьтурі й історії, водночас закëикаючи читачів шукати союзників серед біëорусів і ëитовців159.

Грушевський уникав чëенства в поëітичниõ партіяõ, проте явно сим-патизував націонаë-демократам і знову почав відвідувати їõні збори. Ïопри інтерес до їõньої діяëьности, він нікоëи не вагався критикувати поëітику проводу партії. 1911 року він зібрав свої раніші статті на по-ëітичні теми і видав їõ брошурою, яку назвав «Наша поëітика». У циõ

75


статтяõ він намагався змобіëізувати українське суспіëьство на боротьбу за економічні, куëьтурні і націонаëьні права. Грушевський, який усëід за Антоновичем традиційно нагадував про значення дëя української спра-ви наукової і куëьтурницької роботи, тепер особëиво нагоëошував на потребі в поëітичній дії. Гоëовна мішень його критики – ëідери і пред-ставники націонаë-демократів у віденському парëаменті та гаëицькому сеймі. Він критикував їõню діяëьність з погëяду «народу», заявëяючи, що народні представники мусять розуміти його потреби і вести його до націонаëьного й соціяëьного визвоëення. Гоëовною вадою Націонаë-демократичної партії Грушевський уважав брак принципів, що означаëо готовність іти на компроміси з поëьською вëадою і погоджуватися на дрібні поступки замість боротися за стратегічні завдання українського руõу. Ïротягом біëьшости гаëицькиõ років він виступав як непоõитний опонент компромісу з поëьською вëадою й урядуванням у Гаëичині. Він був твердо переконаний, що українське націонаëьне і соціяëьне ви-звоëення заëежить від рішучої боротьби за права, які надаëа україн-цям габсбурзька поëітична система, аëе в якиõ їм незаконно відмовëяëа поëьська еëіта.

Виõід «Нашої поëітики» зчинив бучу в українському суспіëьстві і створив авторові чимаëо пробëем. Він спонукав керівництво Націонаë-демократичної партії, стариõ і новиõ супротивників Грушевського в українській науковій спіëьноті почати проти нього наступ в НТШ, щоб змусити його відійти від керівництва організацією. Буëо уõваëено новий статут, який давав право гоëосу чëенам НТШ, не діячам науки, і позба-вив гоëосу чëенів-кореспондентів у Ñõідній Україні, традиційно ëояëь-ниõ до Грушевського. На думку одного з найтаëановитішиõ студентів Грушевського ²вана Крип’якевича, котрий під час конфëікту заëишався на боці вчитеëя, ситуацію загострюваëи вади õарактеру Грушевського – його авторитарність і нетерпимість до опозиції160. Зрештою, він мусив піти у відставку161. Хоча все це буëо сиëьним ударом по українській на-уці в Гаëичині, навіть такі неґативні зміни в статуті не впëинуëи на на-уковий õарактер товариства, що його суворо запровадив Грушевський. Ïід час Ïершої світової війни і міжвоєнного періоду товариство даëі діяëо як неофіційна українська академія наук у переважно поëьському Львові, де українські науковці не маëи іншого форуму, щоб презентува-ти, поширювати і попуëяризувати свої здобутки.

Небажання Грушевського йти на якісь компроміси в Гаëичині, що в резуëьтаті коштуваëо йому гоëовування в НТШ, почасти пояснюється

76


його участю в поëітиці в Наддніпрянській Україні. Один із насëідків 1905 року, який заëишився чинним і пісëя ревоëюції, – скасування за-борони на україномовні пубëікації в Російській імперії. Нова ситуація дозвоëиëа Грушевському перевести свою наукову й куëьтурницьку діяëьність у Наддніпрянщину. «²сторія України-Руси» з шостого тому ви-даваëася в Києві, і це ëише одна з ознак веëикого переëому в особистій біографії Грушевського, який гëибоко поринув у київську поëітику. Він напоëегëиво працював, намагаючись переконати російський уряд від-крити катедри українськиõ студій в університетаõ в Україні. Він також відіграв важëиву роëь у виданні київської газети «Рада», яку погодився редаґувати, а відповідаëьним редактором запросив Ñимона Ïетëюру, майбутнього гоëову українського уряду у 1918–1921 рокаõ162.

Від 1906 року Грушевський твердо намірився переїõати до Києва, його сім’я – дружина й донька – біëьшість часу жиëи там. У 1908 році під час короткиõ наїздів до Києва він нагëядав за спорудженням вëас-ного будинку, яке завершиëося восени 1909-го163. Того самого року Гру-шевський подався на посаду викëадача російської історії в Київському університеті. Його конкурентом був професор Ніжинського історико-фіëоëогічного інституту Воëодимир Ñавва, фаõівець із ранньомодерної російської історії164. Ñеред тиõ, õто підтримував заяву Грушевського на посаду, буëи фіëоëог Воëодимир Ïеретц та історик Митрофан Довнар-Запоëьський, які очоëюваëи катедри в Київському університеті. ²сто-рик права Микоëа Васиëенко надрукував статтю в газеті «Киевский гоëос»165 на підтримку кандидатури Грушевського, проте університет віддав посаду Ñавві.

Ïëани Грушевського перенести діяëьність до Києва наразиëися на опір не ëише поборників «усеросійської» єдности, а й декого з ëідерів київського українського руõу. Частина чіëьників українського коëа в Києві поставиëася до зростання його активности в Наддніпрянщині з підозрою та спротивом. Занепокоєння висëовëюваëи, зокрема, письмен-ник Борис Грінченко і ëітературознавець Ñергій ªфремов, які очевидно побоюваëися, що ëідерство в українському русі в Російській імперії пе-рейде від ниõ до Грушевського166. Та, мабуть, найбіëьшою несподіванкою дëя Грушевського стаëо те, що до його повернення в Наддніпрянську Україну вороже поставився його коëишній ëітературний навчитеëь ²ван Нечуй-Левицький. На відміну від Грінченка, Нечуя-Левицького турбу-ваëа не так ймовірність, що Грушевський перебере на себе контроëь над українським руõом у Києві, як можëиві спроби «гаëицинізувати»

77


українську мову й українське куëьтурне життя в Наддніпрянщині. 1907 року Нечуй-Левицький написав брошуру проти Грушевського та його гаданої «гаëицинізації», яка посëужиëа підґрунтям дëя даëьшиõ нападів на Грушевського з усіõ поëітичниõ фëангів167.

Ïопри труднощі, з якими він зіткнувся в Києві, Грушевський упо-рався з гоëовними своїми проєктами. У грудні 1906 року за підтримки одного з ëідерів українського руõу в Ñõідній Україні і його відданого спонсора ªвгена Чикаëенка зі Львова до Києва перемістиëася редакція «Літературно-наукового вістника». Цей переїзд відіграв важëиву роëь у зусиëëяõ Грушевського заповнити розрив між українським куëьтурним життям у Російській і Австро-Угорській імперіяõ. Ще одна пріоритетна справа Грушевського в Києві – заснування Українського наукового то-вариства, яке він очоëив. Ця нова інституція маëа виконати в Російській імперії ті самі функції, що й Наукове товариство імені Шевченка в Га-ëичині. Грушевського обраëи гоëовою виконавчої ради товариства – так він здобув контроëь над діяëьністю двоõ гоëовниõ українськиõ науко-виõ організацій. У Львові Грушевський даëі редаґував «Записки НТШ», гоëовне видання товариства; у Києві він узяв на себе редаґування «За-писок Українського наукового товариства». Його організаційна енергія і таëант вражають. Той факт, що він очоëював українські наукові това-риства у Львові і Києві, редаґував їõні видання, «Літературно-науковий вістник» і дописував до іншиõ українськиõ часописів, не тіëьки викëикав безëіч нарікань з боку конкурентів Грушевського в українськиõ куëь-турниõ коëаõ, а й спантеëичував опонентів руõу. Київський російський націонаëіст Анатоëій Ñавенко помиëково вважав, ніби «ЛНВ» – це періодичне видання Українського наукового товариства у Києві, яке назване ім’ям Шевченка і яке Грушевський переніс зі Львова до Києва168.

З кінцем ревоëюції і відновëенням заборони на будь-які форми по-ëітичної діяëьности в Російській імперії Грушевський мусив перемістити фокус своєї активности з поëітичної пропаґанди на куëьтурницьку та наукову роботу. Аëе навіть тоді він не поëишав зовсім поëітичну діяëь-ність, наскіëьки вона буëа можëива в Російській імперії пісëя 1907 року. Ïід час урядовиõ утисків поëітичної опозиції загаëом і українського руõу зокрема, що настаëи пісëя ревоëюції 1905 року, Грушевський за-ëишався вірним програмі, яку сформуëював дëя українського руõу в ревоëюційний період. У Наддніпрянській Україні він співпрацював із «Товариством українськиõ поступовців», яке ставиëо за поëітичну мету здобути українську автономію. Грушевський був твердим приõиëь-

78


ником цієї позиції і спонукав українськиõ поступовців переконувати ро сійськиõ конституційниõ демократів, зокрема їõнього ëідера Ïавëа Мі ëю кова, підтримати українські автономістські вимоги. Кадети, сво-єю чергою, готові буëи домагатися запровадження української мови в шкіëь ній освіті, аëе вважаëи федераëізацію небезпечною дëя російської держави. Гру шевський оõоче співпрацював з російськими ëібераëами і сеëян ськими представниками у ²V Думі в бëизькиõ його серцю питан-няõ: засну вання українознавчиõ катедр в українськиõ університетаõ та запровадження навчання українською мовою в початковій шкоëі, – аëе не відмовився від вимог української автономії169.

У період між двома ревоëюціями «поëьське питання» й особëиво пробëема Хоëмщини заëишаëися в центрі уваги Грушевського. У 1913 році він не завагався пубëічно підтримати урядові пëани, що їõ просу-ваëи російські націонаëісти, створити окрему Хоëмську губернію і в та-кий спосіб виëучити свою маëу батьківщину зі скëаду ймовірного поëь-ського автономного реґіону. Він пояснив свою (й українськиõ активістів узагаëі) позицію з цього питання в ëисті, який зачитав депутатам ²²² Думи чëен Конституційно-демократичної партії170. ªврейське питання теж õвиëюваëо Грушевського. У 1913 році він з огидою висëовився про судовий процес над Мендеëем Бейëісом у Києві, засуджував прояви ан-тисемітизму в Україні і вважав відповідаëьним за ниõ імперський уряд, який перешкоджає поширенню куëьтури й освіти серед українського насеëення. Він розумів, що справа Бейëіса кине тінь на його батьків-щину, аëе пишався, що присяжні – прості українські сеëяни – визнаëи Бейëіса невинним171.

Одне з гоëовниõ завдань Грушевського в Наддніпрянщині між ре-воëюцією 1905 року і Ïершою світовою війною – зберегти й закріпити поступки, якиõ український руõ добився від уряду під час ревоëюції. Він прагнув скористатися цими поступками, щоб донести українську ідею від вузького коëа міської інтеëіґенції до широкиõ мас українського се-ëянства і розвинути його націонаëьну свідомість. Ñаме в цей період Гру-шевський доëучився до видання україномовниõ газет дëя сеëян «Ñеëо» (1909–1911) і «Засів» (1911–1912). Він також активно видавав і перевида-вав вëасні попуëярні тексти з української історії: 1907 року надрукував книжку «Ïро старі часи на Україні», а 1909-го – попуëярну біографію Богдана Хмеëьницького «Ïро батька козацького Богдана Хмеëьниць-кого», розраõовані на сеëянського читача. До 1917 року україномовна «²ëюстрована історія України» Грушевського, яка заступиëа російсько-

79


мовний «Очерк истории украинского народа» і буëа адресована переду-сім українській інтеëіґенції, перевидаваëася чотири рази172.

Грушевський активно прищепëював націонаëьну свідомість україн-ським масам, і його зусиëëя, сõоже, даваëи сподіваний резуëьтат. Чи-тачі в Російській імперії тепер маëи доступ до його пубëікацій, писаëи йому у Львів, висëовëюваëи свої думки, питаëи поради тощо. Ñудовий чиновник із Бердичева Ïетро Ñавйовський звертався до Грушевського як до редактора «Літературно-наукового вістника», нарікаючи на не-довіру до українців у Російській імперії і питаючи, чи існують перекëа-ди Гогоëя українською. «Дуже жаëко, – писав Ñавйовський, нагадую-чи Грушевського гімназичниõ років, – що Гогоëь, виëика ëітературна сиëа а написав таку чудову поему, як Тараса Буëьбу ни на українській мові»173. Грушевський отримував ëисти не ëише від сõідноукраїнської інтеëіґенції, а й від робітників і сеëян174. Ñеëянин на прізвище Шеëест із õутора Ïоëуянів писав Грушевському до Львова, що він і ще троє сеëян передпëатиëи «Ñеëо» і тепер із задовоëенням читають статті про Тараса Шевченка. Шеëест вітав проґресивну орієнтацію газети та її україномовність: «Не тим тиëьки ваш вистник пришовся нам по души шо вин свободоëюбивий – передовиі а ще й тим що вин написан на на-шій українській рідній мові»175.

Ïочаток Ïершої світової війни заõопив Грушевського у відпуст-ці: він відпочивав у своєму ëітньому будинку в Криворівні в Карпатаõ. Через воєнні обставини він не зміг повернутися до Львова, однак ав-стрійське командування не дозвоëиëо йому заëишатися в Криворівні. Зіткнувшись із наступом російськиõ військ, Грушевський вирушив у три-ваëу й буремну одисею. Ñпершу він поїõав до Будапешта й Відня, даëі в ²таëію і нарешті в ëистопаді 1914 року дістався до Києва. Тут його заарештуваëа російська вëада і висëаëа до Ñимбірська176. Напередодні Ïершої світової війни і в Габсбурзькій монарõії, і в Російській імперії Грушевського сприймаëи як ëідера українського руõу. Тому ставëення до нього вëади двоõ узаємоворожиõ країн під час його трирічної одисеї добре іëюструє підõід росіян і австрійців до української пробëеми.

Ñтавëення австрійського уряду до українців і їõнього ëідера на початку Ïершої світової війни й надаëі заëежаëо гоëовно від позиції поëьської вëадної еëіти в Гаëичині. Ïоëьські націонаë-демократи ви-користаëи вибуõ війни, щоб спрямувати державний апарат проти своїõ ворогів в українському таборі, якиõ вони звинувачуваëи в русофіëьстві й зраді, зважаючи на стан війни між Австрією і Російською імперією.

80


Ïрацюючи у Львівському університеті, Грушевський заëишався росій-ським підданцем, що робиëо його ëегкою мішенню дëя звинувачень у русофіëьськиõ симпатіяõ. Добре відомо буëо й те, що він не надто бо-ронить Габсбурзьку монарõію. У перші тижні війни чисëо «Літератур-но-наукового вістника» зі статтею Грушевського, яка містиëа неприва-бëиву õарактеристику ерцгерцоґа Франца Фердинанда, сконфіскуваëа австрійська поëіція. На черзі стояв арешт Грушевського. Лідери Ñоюзу визвоëення України – організації моëодиõ українськиõ активістів, яка діяëа у Відні у співпраці з австрійською вëадою, – розуміëи небезпеку дëя Грушевського і допомогëи йому дістатися до Будапешта, а даëі до Відня177. Ïопри втручання впëивовиõ чëенів Ñоюзу, австрійська поëіція даëі стежиëа за Грушевським у Відні і навіть видаëа ордер на його арешт за обвинуваченням у русофіëьстві, аëе вже пісëя того, як він за-ëишив місто178.

Ще менш тоëерантною до Грушевського як до ëідера українсько-го руõу виявиëася російська вëада. Наприкінці 1914 року, задовго до того як він перетнув кордон Російської імперії, вийшов наказ про його арешт. 28 ëистопада, за кіëька днів пісëя приїзду до Києва, Грушевсько-го справді заарештуваëи, ув’язниëи і пісëя чисëенниõ допитів та обшуків у його будинкаõ у Києві і Львові, який зайняëа російська армія, висëаëи до Ñимбірська179. Лише кампанія на його заõист у пресі, в якій узяëи участь такі відомі російські академічні й поëітичні фігури, як Аëєксєй Шаõматов і Ïьотр Ñтруве, врятуваëа Грушевського від засëання ще даëі в Ñибір. Деõто з коëеґ у Ïетербузькій академії наук, як-от Шаõматов, не заëишиëи його і напоëегëиво домагаëися, аби історика перевеëи із Ñимбірська до Казані й нарешті до Москви. ²нші, як-от Ñєрґей Ïëато-нов, обраëи суперечëивішу позицію і радиëи Академії наук бути обе-режною стосовно переведення його з Ñимбірська. Ñитуація покращиëа-ся ëише з набëиженням ревоëюції: Грушевському дозвоëиëи переїõати спершу до Казані, а потім до Москви, де він зміг повернутися до праці над багатотомною «²сторією України-Руси»180.

Чому російська вëада вважаëа за потрібне заарештувати й висëа-ти Грушевського, попри протести найвідомішиõ російськиõ інтеëек-туаëів? Відповідь можна знайти у книжці «Украинское движение как современнûй ýтап южно-русского сепаратизма», яку перед Ïершою світовою війною видав Ñєрґей Нікіфорович Щеґоëєв, російський імпер-ський цензор і «маëоросіянин» із поõодження. Книжка містиëа не ëише докëадну історію українського руõу в Російській імперії, а й гострі за-

81


киди супроти Грушевського та іншиõ ëідерів українського руõу в Гаëи-чині181. Багато ідей Щеґоëєва відбиëися у звіті гоëови російського по-ëіцейського управëіння в окупованій Гаëичині поëковника Мєзєнцова. Грушевський поставав у цьому документі гоëовним гаëицьким «мазепин-цем». В офіційному російському ëексиконі «мазепинець» – уособëення зради та сепаратизму, а Грушевського та іншиõ ëідерів українського руõу вважаëи за воєнниõ обставин саме потенційними зрадниками182. У своєму звіті Мєзєнцов змаëьовував ціëий український руõ у Гаëичині як мазепинський. Його очіëьники нібито прагнуть створити з українськиõ етнічниõ земеëь Російської імперії українську державу під австрійським протекторатом. Мєзєнцов твердив, буцімто Грушевського як ëідера ма-зепинського руõу відрядиëи до Києва його спіëьники з Ñоюзу визво-ëення України, щоби вести мазепинську пропаґанду серед насеëення і російськиõ військ, розташованиõ у Наддніпрянській Україні183.

Жорстка настанова щодо «мазепинців» виëиëася в рішучу кампа-нію проти українського руõу в Російській імперії. Вëада позакриваëа майже всі українські інституції й видання. Ïід цим огëядом, арешт Гру-шевського – ëогічний насëідок урядової поëітики щодо українського руõу. З початком війни поборники всеросійської єдности і давні вороги Грушевського, як-от його коëишній декан Фëорінський, набуëи необ-межену можëивість пересëідувати своїõ ідеоëогічниõ суперників. Ро-сійські газети оõоче друкуваëи авторів, які закидаëи Грушевському всі мисëимі й немисëимі гріõи супроти Російської імперії. В Австрії його звинувачуваëи у проросійськості, а в Росії – у проавстрійськості. Це буëо ëяйтмотивом статті, яку вмістив у газеті «Киевëянин» коëишній професор Грушевського Юëіян Куëаковський184. Ця пубëікація змусиëа Грушевського відповісти в часописі «Речь». Грушевський висміяв твер-дження Куëаковського, нібито він відповідаëьний за формування заго-нів гаëицькиõ січовиõ стріëьців ëише на тій підставі, що до ниõ вступаëи його коëишні студенти: мовëяв, він відповідає за вчинки своїõ учнів не біëьше, ніж професор Куëаковський за дії самого Грушевського185. До-віëьні закиди Куëаковського відбиваëи нову атмосферу, яка опануваëа російське суспіëьство під час війни і перешкоджаëа друзям Грушевсько-го заõищати його від урядовиõ пересëідувань.

У ëистаõ до засëаного Грушевського Шаõматов намагався підба-дьорити коëеґу і радив тішитися, що його висëаëи у Ñимбірськ, а не в Томську губернію, як того õотіëи військові. Він переконував Грушев-ського обëишити поëітичну діяëьність, нагоëошуючи, з огëяду на пере-

82


біг подій у Ïершій світовій війні, що дëя успіõу в боротьбі із зовнішнім ворогом сëід припинити внутрішні чвари186. Грушевський посів позицію, яку найкраще висëовив інший український вигнанець, Тарас Шевченко: «Караюсь, мучусь, аëе не каюсь». Настрій його був явно пригнічений, аëе й на засëанні він не відцурався поëітики. Вëітку 1915 року він писав до приõиëьників із Ñимбірська, що війна затягується і відкëадати поëітичну діяëьність до її завершення не можна. Грушевський радив скорис-татися змінами у скëаді кабінету міністрів і домагатися, аби скасуваëи заборони на українську діяëьність, запроваджені з початком війни. Він пропонував українському руõові створити програму, пристосовану до сфер відповідаëьности окремиõ міністрів. Від міністра внутрішніõ справ українці маëи вимагати скасування заборони на українські пубëікації, ëібераëізувати цензуру та покращити умови утримання інтернованиõ гаëичан. На міністра освіти треба буëо тиснути, аби визнати навчан-ня українською мовою приватною справою та запровадити українські предмети в програму вчитеëьськиõ курсів і шкіë. Від обер-прокурора Ñиноду сëід буëо домагатися дозвоëу на україномовні церковні від-прави та припинення русифікації дуõівництва187. Тримаючи ëистовний зв’язок із однодумцями, Грушевський брав участь в українському по-ëітичному житті і пісëя переведення до Казані, а потім до Москви188. Навіть на засëанні він категорично відмовëявся обëишити свою роëь ëідера українського руõу в Російській імперії.

Опоненти Грушевського в Габсбурзькій монарõії та в Російській ім-перії звинувачуваëи його у роботі на користь супротивника. Чи маëа бодай котрась із узаємоворожиõ сторін рацію? Навряд чи, радше навіть ні. Немає підстав припускати, що діяëьність Грушевського буëа свідомо спрямована на дезінтеґрацію тієї чи тієї імперії. Ñõоже, він не кривив душею, коëи відказував Куëаковському, що його мета – відродити Ро-сію на засадаõ віëьного розвитку її народів. Грушевський очевидно не був австрійським патріотом: проавстрійська позиція, яку обраëи чіëь-ники української спіëьноти в Гаëичині на початку війни, як і діяëьність Ñоюзу визвоëення України, його маëо привабëюваëи. Навпаки, збори Товариства українськиõ поступовців, що відбуëися в Києві з ініціятиви Грушевського незадовго перед його арештом у ëистопаді 1914 року, за-стерегëи Ñоюз висëовëюватися від імені всієї Україні189.

Ñудячи зі спогадів самого Грушевського, від самого початку війни він õотів повернутися до Києва190. Твердження його коëеґи Кириëа Ñту-

83


динського, нібито Грушевський звіëьнився з Львівського університету, щоб убезпечити своє майно у Російській імперії за новиõ правиë, за-проваджениõ царським урядом за воєнниõ обставин, призначаëося дëя австрійськиõ вуõ191. Версія тиõ подій, висëовëена самим Грушевським, набагато вірогідніша. В автобіографії він пише, що повернувся до Києва за напоëяганням друзів192. Заëежно від перебігу війни могëи виникнути нові можëивості дëя розвитку українського руõу, зокрема дëя здобуття української автономії – гоëовної на тоді його поëітичної мети193. Він õотів бути в центрі українськиõ подій, а ним був безперечно Київ.

Чи втратив Грушевський, покинувши Австро-Угорщину, нагоду ста-ти «українським Масариком», як припускав деõто з пізнішиõ крити-ків?194 Либонь, ні. На 1914 рік Грушевський маëо впëивав (якщо вза-гаëі впëивав!) на українську поëітику в Гаëичині і як поëітичний та куëьтурний ëідер мав майбутнє ëише в Російській імперії. ¯дучи туди в ëистопаді 1914 року, у короткочасній перспективі він, безперечно, втрачав. Зважаючи на припинення судової справи проти нього та не-певні резуëьтати розсëідування у Львівському університеті, навряд чи в Австро-Угорщині його спіткаëа би та доëя, що в Росії. Ïроте напевно, обравши Київ, Грушевський виграв стратегічно. Краõ російського са-модержавства він зустрів у роëі націонаëьного мученика та визнаного провідника всеукраїнського руõу, і то не десь за кордоном, а на відстані одного дня подорожі від Києва. Ñаме в Києві за активної участи Гру-шевського протягом 1917 року, одного з найдовшиõ років української історії, вирішуваëося майбутнє України і української справи.

Íародæення Óкра¿ни

До Києва Грушевський повернувся в березні 1917 року. Його від-разу обраëи гоëовою Центраëьної Ради – інституції, яка згодом пе-ретвориëася на перший український парëамент. Менше ніж за рік він провів Раду і ціëу Україну неëегкими шëяõами до утвердження україн-ської державности та незаëежности. Це був бурõëивий процес, окресëе-ний чотирма універсаëами. Ïерший універсаë, уõваëений у червні 1917 року, декëарував намір України здобути націонаëьну автономію. Другий з’явився в ëипні та сповістив, що Центраëьна Рада вирішиëа відкëасти прогоëошення автономії в обмін на визнання її з боку петербурзького Тимчасового уряду краєвим урядом в Україні. Третій універсаë, опри-ëюднений пісëя жовтневого біëьшовицького перевороту в Ïетербурзі,

84


прогоëошував створення автономної держави – Української Народної Респубëіки. Ïід кінець року ця респубëіка здобуëа фактичну незаëеж-ність, яку офіційно засвідчив Четвертий універсаë у січні 1918 року. За короткий час Центраëьна Рада кардинаëьно зміниëа українську поëітичну сцену, а як насëідок – і поëітичну сцену коëишньої Російської ім-перії195. У промові на грудневому засіданні Ради 1917 року Грушевський заявив: «Ïочавши зі скромної організації куëьтурниõ і професійниõ українськиõ організацій, які зібраëись в однім з маëенькиõ приміщень цього будинку, ми перетвориëися в орган найвищої вëади, признаної ціëою Україною... У сфері поëітичній ми зробиëи багато. Обставини зëожиëись так, що осягнуëи навіть біëьше, ніж ставиëи своєю метою. Ми стояëи і стоїмо на принципі федерації ... Аëе обставини зëожиëись так, що фактично Україна стаëа вже, як я сказав спочатку, самостійною і незаëежною Респубëікою»196.

Центраëьна Рада стаëа урядом автономної, а відтак і незаëежної України внасëідок жорсткої боротьби з чисëенними конкурентами, зокрема з Київською міською радою, київським совєтом і військовим командуванням від Тимчасового уряду. Ñтаëося це почасти тому, що очіëьники Ради поставиëи перед собою чітке завдання здобути україн-ську державність і заõопиëи цією ідеєю широкі маси.

Важко переоцінити роëь Грушевського в тому, що Центраëьна Рада зосередиëася саме на досягненні державности дëя України, адже його вëасний шëяõ до цього рішення був непростим. 1914 року на зустрічі Товариства українськиõ поступовців із Ïавëом Міëюковим він виступив як твердий приõиëьник автономії, яку ставив на порядок денний попри незадовоëення ëідера російськиõ кадетів. Ïісëя початку Ñвітової війни він поспішив до Києва, сподіваючися перебудови Російської імперії на федеративниõ засадаõ, проте нагëа заборона українського руõу на по-чатку війни та роки засëання вочевидь зробиëи його обережнішим у просуванні української автономії. В перші дні ревоëюції Грушевський довоëі неоõоче порушував питання про автономію, не кажучи вже про незаëежність197.

Як і багато українськиõ діячів довоєнної доби, він вагався щодо вибору стратегії в ëютому 1917 року. Ветерани українського руõу по-перваõ уважаëи ревоëюцію дрібним заворушенням і не õотіëи підважу-вати свою поëітичну репутацію в очаõ режиму чи ризикувати майбут-нім української справи. Ñаме моëоді активісти, не обтяжені досвідом перемовин зі старим режимом, не маючи поëітичного капітаëу, який

85


можна втратити, підняëи український прапор у перші тижні ревоëюції. Грушевський спершу поводився дуже обережно. Він відмовився ввійти до Московської думи від українськиõ організацій, заявивши, що пісëя дворічного засëання не õоче брати участь у подіяõ, які можуть завадити йому повернутися в Україну. Він також відкинув «широкі ревоëюційні перспективи», що їõ висуваëи моëодші чëени української спіëьноти в Москві, натомість нагоëосив на потребі відкривати шкоëи і друкува-ти книжки та часописи, що й уважав завданням українського руõу на бëижчі роки. В ëисті до міністра юстиції в Тимчасовому уряді Аëєк-сандра Кєрєнського, з яким він був знайомий особисто, Грушевський навів переëік українськиõ вимог, зокрема повернення гаëичан, інтерно-ваниõ під час війни у внутрішніõ губерніяõ Російської імперії, створення українськиõ початковиõ шкіë, запровадження українськиõ предметів у середніõ шкоëаõ і використання української мови в урядовиõ установаõ України198.

Немає сумніву, що приїзд Грушевського з Москви до Києва в ніч про-ти 12 березня 1917 року кардинаëьно змінив його настанови. У Києві, не думаючи біëьше про офіційну заборону повертатися в Україну, він став набагато рішучішим, ніж біëьшість «стариõ» українців, і приєднався до моëодшого покоëіння в намаганні погëибити ревоëюційні перетворення. Вже перші пубëічні збори, що їõ відвідав Грушевський пісëя повернення до Києва, – з’їзд кооператорів Київської губернії 14 березня – уõваëив резоëюцію з вимогою української автономії. Дев’ятнадцятого березня Грушевський звернувся до першої масової української демонстрації з промовою, у якій закëикав присутніõ: «В цю веëику õвиëю всі як один муж: одностайно і однодушно всім стати на веëике діëо і не спочити і рук не спустити, доки не збудуємо тої автономної віëьної України». Він апеëював до авторитету Шевченка, Костомарова, Куëіша і чëенів Кириëо-Методіївського братства, які, за його сëовами, прагнуëи визво-ëити Україну від московського ярма та зробити її віëьною респубëікою у федерації сëов’янськиõ народів. Грушевський заявив, що з падінням царату Україна «вступає як свобідний чëен в свобідну спіëку народів Російської Федеративної Респубëики»199.

«Віëьна Україна у віëьній Росії» й «автономна Україна у федератив-ній Росії» буëи гасëами дня. Грушевський докëав чимаëиõ зусиëь, аби переконати українську громадськість відкинути застаріëі, здебіëьшого куëьтурницькі завдання і підтримати вимоги націонаëьної і територіяëьної автономії. У статті «Веëика õвиëя», написаній пісëя демонстрації

86


19 березня 1917 року, він звертається до старої української ґвардії з такими сëовами: «Нічого біëьш помиëкового не може бути тепер, як витягнути старі українські петиції й подавати їõ наново урядові як наші домагання в даний момент»200. Нові вимоги Грушевський сформуëював за десять днів у статті «Ïовороту нема». Це буëа його реакція на про-мову гоëови Тимчасового уряду князя ¥еорґія Львова, який припустив, що надання куëьтурно-особистої автономії розв’яже націонаëьне пи-тання в Росії. Грушевський відповів, що український руõ напоëягає на широкій територіяëьній автономії та перебудові коëишньої імперії на федеративній пëатформі201.

У цій статті він порушив і питання про можëиву незаëежність Укра-їни, використавши цю ідею як зброю проти Тимчасового уряду на той випадок, якщо Україні відмовëятимуть у націонаëьно-територіяëьній автономії. Грушевський писав: «Ïрапор самостійної України стоїть згорнений. Аëе чи не розгорнеться він з õвиëиною, коëи всеросійські центраëісти заõотіëи б вирвати з нашиõ рук стяг широкої української автономії в федеративній і демократичній Російській респубëіці?»202. Ñтосовно майбутнього статусу України на Грушевського часто напа-даëися радикаëьні приõиëьники Микоëи Міõновського, особëиво попу-ëярні серед військовиків. Вони виступаëи за негайне прогоëошення не-заëежности. Ñудячи зі спогадів Грушевського, написаниõ у Ñовєтській Україні в середині 1920-õ років, він особëиво не сõваëював діяëьности групи Міõновського, чию ідеоëогію õарактеризував як націонаëістичну, міëітаристську і навіть фашистську. Ïротягом майже ціëого 1917 року Грушевський уважав, що вимоги незаëежности контрпродуктивні; він не вірив, що український руõ достатньо сиëьний, аби здобути й утримати незаëежність держави, яку ще треба створити. В мемуараõ він дуже промовисто прокоментував своє і своїõ коëеґ ставëення до автономії та незаëежности. «Коëи б ми буëи самостійники, які чекаëи на розваë ста-рої Російської імперії і проваë її ревоëюції, ми могëи б зëобно тішитися з такиõ свідоцтв її убожества, – писав він про відмову Тимчасового уря-ду визнати право України на автономію у травні й червні 1917 року. – Аëе ми не маëи ніякої надії утриматися відокремëено, самі біëьш цього бояëись, щоб здобутки ревоëюції не загинуëи під її [руїнами]»203.

Щойно вимоги автономії та державности стаëи гоëовними гасëами українського руõу, на порядку денному виникëо завдання заëучити до руõу не ëише українців, а й інші народи України. Грушевський докëа-дав веëичезниõ зусиëь, аби переконати меншини не боятися української

87


автономії. У березні 1917 року він присвятив кіëька статтей у газеті «Нова Рада», тогочасному рупорі українського руõу, пробëемі став-ëення меншин до української автономії. Ïерший допис, «Народностям України», нагадує, що українці бороëися за свою свободу не затим, аби забирати її в іншиõ народів. Від імені українського руõу він обіцяє, що в автономній Україні меншини матимуть пропорційне представництво в урядовиõ установаõ, що в місцяõ компактного проживання тієї чи тієї націонаëьности її мову використовуватимуть у шкоëаõ й адміністрації, а центраëьний уряд субсидуватиме куëьтурні інституції тощо.

За винятком територіяëьної автономії, Грушевський пропонував на-ціонаëьним меншинам усі ті права, за які українці бороëися перед ре-воëюцією. Він також обіцяв припиняти будь-які прояви націонаëізму та шовінізму в українському суспіëьстві, аëе просив і націонаëьні менши-ни підтримати українське прагнення до автономії: «Ті, що стануть при українцяõ рішуче, одверто і сміëо в цей рішучий момент, створять на будуче міцний дуõовий, сердечний зв’язок між українським народом і собою. Ті, що будуть триматися оддаëік або вороже, не можуть, розу-міється, претендувати на особëиво тепëі почуття з української сторо-ни»204. ²дея прозираëа чітка: будьте з нами й отримайте всі права, що ми їõ можемо дати, або заëишайтеся самі по собі. Дуже промовиста дата виõоду статті: її надрукуваëи у веëикодньому чисëі «Нової Ради», в переддень майже традиційниõ єврейськиõ погромів, тож Грушевський згадує євреїв окремо – «найчисëеннішу з неукраїнськиõ народностей України, яка з цього становища має право на нашу особëиву увагу»205. Українські ëідери дуже õотіëи привернути євреїв на свій бік і найбіëьше побоюваëися, що чорносотенці спровокують погроми, які поставëять під загрозу можëивий союз української та єврейської громадськости. Крім допису Грушевського, «Нова Рада» вмістиëа у веëикодньому чисëі спе-ціяëьну відозву, закëикаючи читачів не довіряти ëюдям з «ангеëьським гоëоском, а чортовою душею»206, натякаючи на організаторів погромів.

Ïротягом 1917 року в українському пубëічному дискурсі єврейське питання набраëо як нікоëи веëикої ваги. Традиційне співчуття Грушев-ського до ëиõого становища євреїв посиëюваëо його надії, матеріяëізовані впродовж ревоëюційниõ днів 1917 року, що єврейська спіëьнота таки підтримає українську справу. Ця підтримка, особëиво з боку ëідерів єврейського робітничого союзу Бунд, справді виявиëася надзви-чайно важëивою дëя українськиõ претензій на автономію. У червні 1917 року, пісëя Ïершого універсаëу Ради, який в однобічному порядку про-

88


гоëосив українську автономію, до Києва на перемовини прибуëи чëени Тимчасового уряду. Вони напоëягаëи завести представників націонаëь-ниõ меншин до скëаду Центраëьної Ради, і позиція єврейської ëівиці багато важиëа дëя виробëення угоди. Зважаючи на пробëему безпеки та соціяëьні вимоги єврейської громади, ëідери Бунду знайшëи спіëь-ний ґрунт з українськими ëівими партіями в Центраëьній Раді. «ªвреї с[оціаë]-демократи як союзники українськиõ домагань, – писав Грушев-ський про резоëюцію Бунду на підтримку української автономії, – дëя петербурзькиõ міністрів се значиëо дуже багато, дарма що мотиви у ниõ буëи не стіëьки загаëьнодержавного õарактеру, скіëьки самооборончо-го, противпогромного...»207. Немає сумнівів, що саме завдяки співпраці між українським руõом і єврейськими соціяëістами, за яку виступиëа Центраëьна Рада на чоëі з Грушевським, єврейська ëюдність не зазнаëа погромів у перші місяці ревоëюції208.

Дедаëі помітніше місце єврейського питання в українській поëітиці, звісно, не могëо заступити традиційно важëиві дëя української справи російське та поëьське питання. У статті «Народностям України» Гру-шевський визнавав право обоõ циõ спіëьнот на куëьтурну автономію в Україні. В іншій статті під загоëовком «Чи Україна тіëьки дëя україн-ців?» спеціяëьно висвітëено російське питання. Грушевський засуджував намагання декого з українців позбутися росіян, аби самим заõопити їõні місця. Він був переконаний, що ці поруõи йдуть від ëюдей, не пов’язаниõ тісно з українським руõом. Він закëикав проґресивну російську еëіту не покидати Україну, бо тут потрібні кваëіфіковані кадри, і заявëяв, що ëідери українського руõу готові «заëишити кожне місце в рукаõ ëюдини нам співзвучної, сугоëосної, що стоїть на ґрунті інтересів краю й його ëюдности, призначення прав і потреб української біëьшости, при за-безпеченні прав меншостей»209. Лояëьність до краю і його народу, а не до української націонаëьности чи поõодження, Грушевський огоëосив гоëовними вимогами нового уряду до тиõ, õто живе в Україні. В такий спосіб він закëадав наріжний камінь бажаниõ стосунків із націонаëьни-ми меншинами.

Майже одноосібно формуëюючи поëітику українського руõу в пер-ші тижні ревоëюції, Грушевський ціëком усвідомëював, яку відповідаëь-ність бере на себе. Ïро заяви стосовно прав націонаëьниõ меншин він пізніше писав, що намагався заспокоїти даëекиõ від українського руõу ëюдей «запевняннями в тім, що ми не дамо українському націонаëьному руõові стати націонаëістичним і запевнимо свобідний розвиток неукра-

89


їнської ëюдності. Хто се “ми” – се зіставаëось іще загадкою, і я, ви-сëовëюючи так самопевно, на вëасний риск і відповідаëьність свої гадки про найбëижчі завдання і обов’язки українського громадянства перед моментом, видав вексеëі, які буëи покриті, правда, що покриті вповні і без застережень, Центраëьною радою нового скëаду»210.

Грушевський твердо вірив у можëивість знайти спіëьний ґрунт дëя українського та єврейського націонаëьниõ руõів, як і в мирне заëаго-дження російсько-українського напруження, аëе набагато скептичніше оцінював перспективи поëьсько-української співпраці. Він несõитно сто-яв на тому, що статус поëьської спіëьноти в Україні має бути визначено на засадаõ поëітики особисто-куëьтурної автономії, ґарантованої всім народам України, а не в резуëьтаті якиõось окремиõ домовëеностей. Зважаючи на досвід панування поëяків на українськиõ земëяõ, він і даëі дуже підозріëиво ставився до поëьськиõ намірів щодо України. Згаду-ючи першу українську демонстрацію в Києві у березні 1917 року, він вітав участь у ній українськиõ поëяків, аëе не міг забути про поëьське гнобëення українців. У спогадаõ він писав: «Десь там і буëа оксамитна õоругов з вишитим арõістратигом Миõаїëом, з ëюбов’ю й ентузіязмом споруджена з якиõось фаміëійниõ шат “українками-катоëичками”, Фр. Воëьською з компанією, як дружня рука, що простягëася з-під віко-вої наваëи поëьсько-шëяõетської неправди»211. Аëе в 1917-му, як і під час ревоëюції 1905 року, Грушевський уважав поëяків спіëьнотою, що може найбіëьше постраждати від перерозподіëу земëі. Він побоювався, що поëьська націонаëьно-куëьтурна автономія створить підґрунтя дëя консоëідації реакційниõ сиë, які виступатимуть не тіëьки проти україн-ської державности, а й проти соціяëьниõ досягнень ревоëюції212. Ïеси-мізм Грушевського щодо майбутнього українсько-поëьськиõ стосунків погëибëюваëа і конфронтація довкоëа Хоëмщини, переданої Україні за напоëяганням Грушевського і деëеґації Центраëьної Ради відповідно до умов Брест-Литовського договору між Україною, Німеччиною й Ав-стро-Угорщиною (1918)213.

Дати раду з націонаëьними та соціяëьними вимогами українськиõ партій та узгодити їõ із інтересами неукраїнськиõ фракцій у Центраëь-ній Раді буëо найскëаднішою побëемою у спробаõ Грушевського при-вести Україну до націонаëьно-територіяëьної автономії. Виступаючи в Центраëьній Раді в середині грудня 1917 року, він згадав, зокрема, на-рікання неукраїнськиõ чëенів Ради на те, що дискусії нібито точаться

90


гоëовно навкоëо нації та держави, а не соціяëьниõ питань. У дусі панів-ного тоді народницького дискурсу Грушевський покëикався на позицію речників українськиõ трудящиõ мас, яким подякував за вміння урівнова-жувати соціяëьні та націонаëьні завдання, «не даючи ні на õвиëю унести себе якими небуть невідповідаëьними дëя даного моменту соціяëьною нетерпимістю чи максимаëізмом, ані відтягнути себе в сторону шовініз-му націонаëьного»214.

Триваëе й успішне гоëовування Грушевського в Центраëьній Раді пояснюється його здатністю стояти, принаймні формаëьно, над сутич-ками українськиõ партій і домовëятися про компроміси. ²нша причина його поëітичного успіõу криëася в тому, що коëи маси радикаëізуваëи-ся, він здатен був руõатися разом із ними. З пëином часу Грушевський усе ëівішав і ëівішав, попри застереження давніõ друзів із Товариства українськиõ поступовців. ¯õ обурюваëа його бëизькість до моëодиõ ра-дикаëів із Української партії соціяëістів-ревоëюціонерів, готовиõ іти на-багато даëі шëяõом соціяëьниõ реформ, аніж їõні консервативні попере-дники, особëиво в питанняõ передіëу земëі. Грушевський, своєю чергою, біëьше не довіряв коëишнім поступовцям, які, мовëяв, списаëи його з раõунків під час засëання 1914–1917 років, не õотіëи компрометувати себе контактами з ним під час війни і покëикаëи назад у Київ очоëи-ти Центраëьну Раду ëише щоби він допоміг їм упоратися з бунтівною моëоддю215. Коëи давній шануваëьник Грушевського ªвген Чикаëенко, який коëись вëасним коштом перевіз до Києва «Літературно-науковий вістник» і з прибутків родини фінансував до ревоëюції чисëенні україн-ські ініціятиви, сказав йому, що есерівський підõід до аґрарної реформи «зробить ворогами Української держави всіõ маючиõ земëі біëьше тру-дової норми і що не можна будувати держави на одній проëетарській кëясі», Грушевський відповів, що піде за біëьшістю в Раді216.

Якщо замоëоду він відкидав соціяëістичну програму перерозподіëу земëі, бо та, мовëяв, суперечиëа Ñвятому Ïисьму, то тепер прийняв її як уособëення воëі сеëянства та вимогу ревоëюції. З огëяду на панівні тенденції, Грушевський мав усі підстави повернутися до своїõ народ-ницькиõ переконань 1890-õ років і прибрати їõ у нові та модні соціяëіс-тичні шати. Таким був дуõ часу, що навіть коëишні поступовці перейме-нуваëися 1917 року на Українську партію соціяëістів-федераëістів. Хоча Грушевський довго відмовëявся доëучитися до соціяëістів-ревоëюціоне-рів – найбіëьшої та найвпëивовішої партії в Центраëьній Раді, він тісно співпрацював із її керівниками, надто з тими, õто відповідав за роботу

91


із Ñеëянським союзом, що на ньому буëо зіперто впëив Ради на сеëі. Він часто закëикав українськиõ діячів досëуõатися ëюдей, відповідати на їõні звернення. Земеëьне питання поруч із питанням миру буëо най-важëивішим у ревоëюції 1917 року, тож гоëова Ради не õотів утратити підтримку сеëянства на новій стадії розвитку українського руõу217.

Ïротягом першого ревоëюційного року Грушевський написав ре-кордну кіëькість статтей і попуëярниõ брошур з історії та з поточниõ завдань українського руõу. Він писав нові історичні твори та переви-давав старі, що попуëяризуваëи українську справу. Багато його праць виõодиëи багатотисячними накëадами і допомагаëи веëичезній кіëькос-ті «маëоросіян» стати українцями, а також пояснити своїм сусідам, що таке українство. Ïередусім Грушевський і надаëі освічував народні маси щодо української історії. Того року четвертим виданням вийшëа «²ëюстрована історія України»218. Коротка праця «Ïро старі часи на Україні», розраõована на сеëянську авдиторію, вперше побачиëа світ 1907 року і буëа тричі перевидана 1917-го219. У відповідь на дедаëі біëь-ший інтерес до історії українсько-російськиõ стосунків, особëиво Ïере-ясëавської угоди 1654 року між Україною й Московією, Грушевський опубëікував брошуру на цю тему, відтак двічі її перевидав220. Він також передрукував деякі давні історичні статті, значущі, на його думку, в новий період221, і кіëька брошур, що пояснюваëи витоки українського руõу та його завдання, зокрема нариси «Хто такі українці і чого вони õочуть» та «Звідки пішëо українство і до чого воно йде» (обидві двічі перевидано 1917 року222). Брошуру про гоëовну мету українського руõу – автономію («Якої ми õочемо автономії і федерації») – перевида-но чотири рази223; брошуру «Ïро українську мову і українську шкоëу», вперше випущену 1913 року, – двічі224. Газетні статті Грушевського за перші місяці ревоëюції зібрано буëо в книжці під загоëовком «Віëьна Україна» і впродовж 1917 року перевидано тричі225.

Як Грушевський знаõодив час пубëікувати, не кажучи вже писати, всі ці тексти? Деõто з його критиків натякав, що він забагато уваги придіëяє видавничим проєктам. Воëодимир Винниченко, видатний пись-менник і гоëова уряду, сформованого Центраëьною Радою, писав про це: «Всю мою увагу, весь час на протязі цього року я віддав творенню української держави, а здатности Грушевського використовувати все на свою користь і правити коректу брошурок під час гоëосування закону про Українську Респубëіку – я не маю»226. Звісно, секрет продуктивнос-ти Грушевського поëягав не в тому, що він неõтував свої обов’язки в

92


Центраëьній Раді. Його енергія і працездатність завжди вражаëи сучас-ників, аëе в ревоëюційні місяці 1917 року він перевершив себе. У спо-гадаõ він описує ті дні як найкращі у своєму житті: «Так, працюваëося сиëьно. Аëе я чув себе щасëивим, по кіëькоõ ëітаõ засëання, в моїм миëім кабінеті, серед зібраного в нім старого українського мистецтва – образів, портретів, посуду, арматури, що дивиëися на мене з усіõ стін, коëи я підіймав очі від паперу, а в вікна загëядаëо наше українське сонце і мирна картина відкриваëася на київські згір’я і доëину Дніпра. Я будився рано і працював до поëудня, по можності нікого не приймаючи і відриваючись тіëьки дëя теëефона. Від поëудня, звичайно, забираëи весь час всякі засідання. Робота розгорнуëася веëика, аëе ëюдей буëо маëо»227.

Якщо 1917-й був найщасëивішим роком у житті Грушевського, то 1918-й виявився найтяжчим і найтрагічнішим. Рік почався наступом біëьшовиків на Київ, Центраëьна Рада мусиëа заëишити стоëицю й від-ступити на заõід. До Києва український уряд повернувся в березні 1918 року, аëе вже у квітні його усунуëо німецьке командування і настано-виëо уряд гетьмана Ïавëа Ñкоропадського. Грушевський, якого обраëи президентом Центраëьної Ради, мусив переõовуватися. Бурõëивої зими й весни 1918 року чимаëо питань привертаëи його особëиву увагу. Най-важëивіші з ниõ – українська незаëежність і стосунки з Росією. Ñаме Грушевський де-факто прогоëосив незаëежність України на засіданні Центраëьної Ради 17 (30) грудня 1917 року. Він був також одним із авторів Четвертого універсаëу від 12 (25) січня 1918 року, який прого-ëошував незаëежність України де-юре. Ñаме Грушевський напоëіг, аби незаëежність прогоëосиëа Центраëьна Рада, не передаючи цієї справи Українським конституційним зборам. Чому в останні місяці 1917 року він кардинаëьно змінив ставëення до незаëежности? Ñам він пояснював це поëітичною ситуацією. ² в тексті Четвертого універсаëу, і у витëума-чуваëьниõ статтяõ Грушевського незаëежність поставаëа актом, до яко-го Центраëьну Раду спонукаëи несприятëиві обставини. Які обставини? Ñудячи з тексту універсаëу, найперша і найдискутованіша річ – питання миру. Біëьшовики звоëікаëи із закінченням війни. Аби досягти омрія-ного миру, Україна мусиëа прогоëосити незаëежність і стати суб’єктом міжнародного права. Друга причина – війна, яку фактично огоëосив Україні біëьшовицький режим228.

У тогочасниõ промоваõ і статтяõ Грушевський часто заявëяв, що український руõ і даëі відданий ідеї федераëізму та повернеться до неї,

93


щойно минуть несприятëиві обставини. Однак він не обіцяв, що цей по-ворот не забариться. «Важке сëово сказане! Україна стаëа самостійною й незаëежною, – писав Грушевський, – відокремëеною державою. Як довго вона пробуде в цім становищі, себто – як скоро з’явиться дëя неї реаëьна можëивість установити федераëьний зв’язок з іншими респу-бëіками, цього в цю õвиëину не може напевно сказати ніõто»229. Ïро майбутню федерацію він казав, що час шукати партнерів настане, коëи життя повернеться в нормаëьне річище і буде виконано націонаëьні за-вдання ревоëюції. «От тоді буде час розгëянутись по сусідаõ, які зор-ганізуються навкоëо України, і зміркувати, з ким буде по дорозі нашій сеëянсько-робітничо-трудовій Народній Респубëіці»230. В ґрунті речі, Грушевський повертався до позицій, які викëав понад тридцять років тому в гімназійному щоденнику. Україна, занотував він тоді, не повинна поспішати в нову федерацію. Ñпершу сëід уëаштувати вëасні справи і тіëьки потім шукати партнерів. Важëивий еëемент старого/ нового під-õоду Грушевського до федераëізму поëягав у тому, що він не вважав Росію доконечним партнером у новій федеративній угоді. Він писав, що російські біëьшовицькі ëідери (Вëадімір Лєнін і Лєв Троцький) зди-скредитуваëи принцип федераëізму, підмінивши його старим російським центраëізмом, і що в найбëижчому майбутньому всім буде неëегко на-зиватися федераëістами231.

Біëьшовицьку аґресію, яка підштовõнуëа прогоëошення української незаëежности, дуже відмінно сприймаëи в Ïетрограді й Києві. Дëя біëь-шовиків це буëа спроба запровадити проëетарську вëаду на теренаõ коëишньої Російської імперії, доëаючи опір місцевої «буржуазії», а дëя біëьшости чëенів Центраëьної Ради – відродження російського імпе-ріяëізму. У Четвертому універсаëі та чисëенниõ статтяõ Грушевського біëьшовиків буëо затавровано на всіõ рівняõ: викрито як псевдофеде-раëістів, витëумачено як загарбників, що прийшëи в Україну відібра-ти õëіб у сеëян, звинувачено у зраді демократії й ревоëюції загаëом. «Наша боротьба з біëьшовизмом, – писав Грушевський, – це одночасно й боротьба з контрревоëюцією, яка причаїëась за ним [біëьшовизмом] і чекаëа õвиëі, коëи ступаючи його сëідами, або йдучи попëіч із ним, можна буде задавити ревоëюцію»232. На його переконання, вдершись в Україну, біëьшовики здійсниëи мрію російської буржуазії, яка сподіваëася, що ті до свого падіння повернуть Україну під російську руку233. Уперше від початку ревоëюції Грушевський готовий був розмежувати

94


українську та російську ревоëюції у вëасній свідомості й у свідомості своїõ читачів і посëідовників. Він шкодував, що українська ревоëюція триваëий час мусиëа розвиватися в рамкаõ ревоëюції російської, яка «потягнуëа нас через кров, через руїну, через огонь»234. Тепер він не відчував зобов’язань перед російською ревоëюцією, бо в його свідомості та спіëьно з російською контрревоëюцією загрожуваëа націонаëьному існуванню України235.

Ïрогоëошення незаëежности України даëо змогу ëідерам Цен-траëьної Ради розгëядати біëьшовицьку аґресію в поняттяõ міжнарод-ного конфëікту. Така інтерпретація забезпечуваëа Раді додаткові за-соби дискредитувати біëьшовицьку інтервенцію. Грушевський, своєю чергою, заявëяв, що пісëя прогоëошення української незаëежности не можна вважати конфëікт біëьшовиків із Центраëьною Радою сутичкою двоõ поëітичниõ груп і триматися нейтраëітету. «Бо тепер є боротьба двоõ держав, України і Веëикоросії, – писав він, – у якій усі громадяни Української Респубëіки, всі житеëі її без різниці погëядів і переконання обов’язані підтримувати український уряд»236. Він уважав також біëь-шовицький наступ аґресією однієї нації проти іншої. Він твердив, що націонаëьний õарактер цього конфëікту безсумнівний від самого почат-ку, õоча біëьшовицькі ëідери і не пояснюють свої дії в націонаëьниõ по-няттяõ. «З повною очевидністю виступає мотив боротьби націонаëьної, в самій грубій і неприкрашеній формі, принаймні в погëядаõ і висëоваõ рядової маси, – писав Грушевський у ëютому 1918 року пісëя відступу Центраëьної Ради й уряду з Києва. – Дëя неї завдання цього поõоду – “бити õоõëів”, що по 250-ëітнім поневоëенні наважиëись піднести гоëо-ви й скинути з себе московську кормигу»237.

Момент істини у міркуванняõ Грушевського про російсько-україн-ські стосунки настав, коëи біëьшовики атакуваëи Київ і приціëьним вог-нем зруйнуваëи його будинок: згоріëи бібëіотека, зібрання рукописів й українськиõ старожитностей. Внасëідок потрясіння, пережитого під час обстріëу будинку, померëа мати Грушевського. Він був переконаний, що його особисті випробування та розчарування у коëишніõ погëядаõ від-бивають трагедію та переорієнтацію ціëої України238. У статті «Кінець московської орієнтації» він написав: «Ïерше, що я вважаю пережитим і віджитим, таким, “що згоріëо в моїм кабінеті!”, це наша орієнтація на Московщину, на Росію, накидувана нам довго й уперто сиëоміць, і кінець кінцем, як то часто буває, справді присвоєна собі значною части-ною українського громадянства»239. Відкидаючи традиційну орієнтацію

95


українського суспіëьства на Росію, Грушевський використовував арґу-менти, розвинуті в статтяõ часів ревоëюції 1905 року. Він засуджував жертви, на які українці йшëи заради всеросійської справи. На його думку, це був резуëьтат еґоїстичниõ мотивів української еëіти, піджив-ëениõ терором російської вëади проти українців. Він гостро нападав на промосковську орієнтацію українського суспіëьства: «Я скажу різко, аëе справжніми сëовами: це дуõовне õëопство, õоëуйство раба, якого так довго биëи по ëиці, що не тіëьки забиëи в нім всяку ëюдську гід-ність, аëе зробиëи приõиëьником невоëі й õоëопства, його апоëогетом і панегіристом»240.

Воюючи з українським сервіëізмом, Грушевський, сказати б, не брав поëонениõ. Ïерепаëо навіть Микоëі Гогоëю, священній корові маëо-російської ідентичности, якого Грушевський назвав продуктом «гро-мадсько-поëітичної демораëізації українського громадянства». Росія-ни й українці, стверджував він, «бëизькі по крови, а відмінні дуõом» і роздіëені історичними, куëьтурними та псиõоëогічними кордонами. Він сподівався, що біëьшовицьке нашестя допоможе українцям усвідомити свою відмінність від росіян. У поëітичниõ текстаõ 1918 року він фак-тично огоëошував росіян такими само «іншими» щодо українців, як і поëяки. Якщо у статтяõ і брошураõ весни-ëіта 1917 року Грушевський ставив негаразди України на карб петербурзькій вëаді та царському ре-жимові, водночас нагоëошуючи ревоëюційну соëідарність усіõ учасників російської ревоëюції та закëикаючи до участи у федерації народів на чоëі з Росією, то тепер він уважав ворогами не ëише біëьшовиків, а й ціëу російську націю.

Грушевський вірив, що вогонь українсько-російської війни зруйну-вав старі засади української поëітики та куëьтури і натомість вигар-тував нові. Заперечуючи у статтяõ 1918 року орієнтацію на Росію, він указував на іншу, прозаõідну традицію в українській історії. Це був поëітично доціëьний арґумент, добре зрозуміëий читачам, зважаючи на тогочасну фактичну окупацію України німцями. Нагоëошуючи цю прозаõідну традицію в українському минуëому, Грушевський прагнув зобразити Україну европейською країною та підкресëити історичні та куëьтурні кордони між Україною і Росією. Він уважав росіян вестер-нізованим, а однак сõідним народом, натомість українців представëяв народом заõідним, який у перебігу історії поступово зорієнтаëізувався. Ïрірву між Росією і Заõодом, на його думку, яскраво продемонструва-ëи сëов’янофіëи Х²Х стоëіття, які ідеаëізуваëи російську душу і буëи

96

Ñïèñîê іëþñòðàöіé

переконані в мораëьній вищості Росії порівняно із занепадницькою За-õідною Европою. Коментуючи сëов’янофіëьську ідеаëізацію скëадників російського націонаëьного õарактеру, Грушевський завважував: «У цім є троõи правди, – тіëьки ці прикмети краще буëо б не прибирати в гарні назви й не ідеаëізувати, бо до “богоношення” дуже рідко підіймаються вони, ці прикмети: брак вëасної ëюдської гідности і непошанування гід-ности іншої ëюдини; брак смаку до вигідного, доброго, уреґуëьованого життя дëя себе й непошанування чужиõ інтересів і потреб у такім житті та чужиõ здобутків на цім поëі; брак воëі до організованого громад-ського і поëітичного життя, наõиë до анарõізму і навіть руїнництва со-ціяëьного й куëьтурного; ëегковаження куëьтурниõ і громадськиõ вар-тостей і веëичання своєю некуëьтурністю й неорганізованістю супроти циõ вартостей; вічне õитання між громадським і мораëьним максимаëіз-мом і повним нігіëізмом, яке спадає часто до повної затрати мораëьниõ критеріїв, – усе це маëо гарного має в собі і перед сими õибами соціяëьного õарактеру на другий пëян відступають різні добрі, навіть дуже добрі прикмети індивідуаëьного õарактеру»241.

На його критичну оцінку російського націонаëьного õарактеру дуже впëинуëа інтеëектуаëьна традиція, що сягаëа Микоëи Костома-рова та Воëодимира Антоновича. Ïозиціонування України в парадигмі сõід-заõід бëижче до Заõоду, ніж до Ñõоду, – традиція в українській поëітичній думці, яку можна простежити принаймні до Миõайëа Дра-гоманова, – допомогëа Грушевському змаëювати українців не ëише від-мінними від росіян, а й вищими за ниõ у куëьтурному сенсі. Він тракту-вав українців як народ, якому притаманні повага до ëюдської гідности і ëюбов до життя, ґречність, ëад і краса, а це біëьше, ніж росіян, набëи-жає їõ до Заõоду242. Формуëюючи завдання українського куëьтурного розвитку, Грушевський застерігав українське суспіëьство повторювати помиëки росіян, котрі збагатиëи світову куëьтуру творами такиõ тита-нів, як-от Фьодор Достоєвський, ²ван Турґенєв, Лєв Тоëстой і Ïьотр Чайковський, аëе не спромогëися дати освіту народові. Ïереорієнта-ція українського поëітичного та куëьтурного життя на Заõід, що її він обстоював, не означаëа кидання з одного краю до другого. На його думку, українці повинні взяти найкраще від кожної куëьтури, з якою контактують, а майбутня геопоëітична та куëьтурна роëь України має здійснюватися в чорноморському реґіоні243. Ïеред українцями стояëа мета перетворити «куëьтуру краси», що у Грушевського означаëо певні

97


еëементи мистецької куëьтури, на «куëьтуру життя», під якою він ро-зумів просвіту народниõ мас і модернізацію українського суспіëьства244.

Німецькі окупаційні війська розпустиëи Центраëьну Раду, і Гру-шевський змушений був піти в підпіëëя, аби повернутися до активного поëітичного життя ëише пісëя краõу режиму Ñкоропадського напри-кінці 1918 року. Він вітав приõід до вëади своїõ коëишніõ союзників у Центраëьній Раді – представників українськиõ есерівськиõ та соціяë-демократичниõ груп і партій, аëе часи зміниëися. Його учні вибиëися в самостійні поëітичні ëідери. 1919 року Грушевський став одним із очіëь-ників центристської фракції Української партії соціяëістів-ревоëюціо-нерів, аëе цей центр різко посунув уëіво, коëи первинна ëівиця партії відкоëоëася, прибраëа назву «боротьбисти» й урешті-решт зëиëася з Комуністичною партією (біëьшовиків) України. Ïісëя відõоду ëівиõ Гру-шевський програв боротьбу з правицею і не мав іншого вибору, як по-ëишити українську поëітичну сцену. Наприкінці березня 1919 року він поїõав до Заõідної Европи на Конґрес соціяëістичного ²нтернаціонаëу деëеґатом від українськиõ есерів. На той час його поëітична кар’єра в Україні добігаëа кінця. Ñпіëьний націонаëьний фронт розпався, розбіж-ності між партіями гëибшаëи, а українські поëітики вже не потребуваëи провідника, котрий може маневрувати між конкурентними фракціями і правити за симвоë націонаëьної єдности. Нове обëиччя ревоëюції ви-значаëи конфëікти і протистояння. Біëьшовицька інтервенція і усëід за нею громадянська війна привеëи до вëади міëітарні уряди та керівників, які воëіëи диктаторськиõ повноважень. Грушевський не õотів або не міг надаëі пристосовуватися до вимог моменту. Українська ревоëюція давно перейшëа парëаментський етап. Грушевський мусив піти245.

Біëьшу частину життя Грушевського, аж до ревоëюції 1917 року, го-ëовним джереëом прибутків дëя нього та його родини буëи надõодження від чисëенниõ перевидань батькового підручника церковносëов’янської мови. Ñам він називав цю книжку «нашою довгоëітньою кормитеëькою» і брав участь у підготуванні її нового видання напередодні ревоëюції, наприкінці 1916 року246. Ревоëюція, знищивши імперію, викресëиëа церковносëов’янську зі шкіëьниõ програм і покëаëа край добі, коëи та уособëюваëа спіëьну всеросійську мову та куëьтуру, а книжку таëано-витого випускника Київської дуõовної академії так само потребуваëи в Росії, як і в Україні. Миõайëо Грушевський, один із найсуворішиõ кри-тиків і руйнівників тієї доби і того світу, забезпечував свою діяëьність

98


коштами від продажів батькового підручника. Народжений і виõований у сім’ї державного сëужбовця, який діставав пëатню за русифікацію ім-перського прикордоння, Грушевський відкинув всеросійську імперську ідентичність і підніс батькову етнічну маëоросійську свідомість до рівня націонаëьної. Юного Миõайëа покëикаëо в українську стиõію гëибо-ке відчуття обов’язку перед вëасним народом. Романтичний і амбітний юнак, він õотів, аби його життя набуëо сенсу та ëишиëо сëід в історії; як смертний, котрий прагне здоëати смерть, він віддав себе справі, важ-ëивішій за життя. Ñтавши перед диëемою сëужити народові чи Богові, згідно із засвоєною всеросійською правосëавною традицією, Грушев-ський обрав сëужіння народові. Це був гëибоко особистий вибір, не на-кинутий уповні ні родиною, ні обставинами, а зробëений віëьно. Ïроте досвід Грушевського допомагає відтворити ширшу картину українсько-го «пробудження» у Х²Х стоëітті, адже він не одинокий, õто зробив такий вибір.

Ñотні, якщо не тисячі, маëоросійськиõ інтеëіґентів Х²Х стоëіття прийняëи нову українську ідентичність і розвиваëи, реконструюваëи та переформуëьовуваëи її в перебігу того «пробудження». Чому вони так чиниëи? Чому вони вирішиëи зарізати курку, котра несëа зоëоті яйця, і відмовиëися вëитися у російське куëьтурне море, аби діëити імперські трофеї з веëикоросами? Немає сумніву, що до куëьтурного повстання Грушевського та його покоëіння спричиниëося піднесення націонаëізму наприкінці Х²Х стоëіття у Ñõідній Европі загаëом і в Російській імпе-рії зокрема. Каркас усеросійської куëьтури розпадався просто на їõніõ очаõ, найпотужнішим її спадкоємцем поставаëа веëикоросійська іден-тичність, і нові покоëіння маëоросів маëи робити вибір: чи піти усëід за міражем усеросійської куëьтури та ставати веëикоросами, а чи переки-нути стару ієрарõію ідентичностей, відмовитися підпорядкувати маëо-російську ідентичність веëикоросійській, прогоëосити її незаëежність і чітко відмежувати нову націонаëьну сутність від її нового «іншого» – веëикоросів.

Як і багато õто, õоч і не біëьшість, із його співвітчизників, Грушев-ський зробив другий вибір. Його готуваëи та заоõочуваëи до цього при-кëади двоõ попередніõ покоëінь українофіëів: романтиків 1840 -õ і на-родників 1860-õ років. Ñаме під впëивом їõніõ творів – Тараса Шев ченка та Микоëи Костомарова у першому покоëінні й Воëодимира Антонови-ча та Миõайëа Драгоманова у другому – Грушевський обрав українську ідентичність. Він вõодив в українське поëітичне та куëьтурне життя про-

99


тягом 1890-õ років у атмосфері, яку твориëи нові погëяди, ідеї й тен-денції в суспіëьній думці. Ïройнявшись позитивізмом під час навчання в Київському університеті, моëодим професором він спостерігав спëеск ідеаëізму та неоромантизму. Ñформувавшись під впëивом помірковано-го народництва, згодом він мусив пристосуватися до вимог соціяëьного радикаëізму. Навчений наставниками й обставинами обмежувати свою проукраїнську діяëьність у царині куëьтурницької праці, він зіткнувся зі швидкою поëітизацією куëьтурного життя та виникненням націонаëь-ниõ партій там, де досі існуваëи ëише криõітні апоëітичні гуртки укра-їнофіëів, заëяканиõ пересëідуваннями вëади. Ці драматичні зміни впëи-нуëи на спосіб, у який націонаëьні руõи та їõні ëідери означуваëи себе, формуëюваëи ціëі й стратегії. Вони стосуваëися не ëише українського руõу і радше буëи притаманнішими дëя поëьського націонаëьного руõу того періоду.

Ïоëяки, традиційний «інший» дëя української куëьтурної ідентич-ности, подібно до українців поборюваëи домінантну російську куëьту-ру. Ïротягом Х²Х стоëіття український руõ, як і поëьський, пройшов через романтизм і розчарування в романтичниõ ідеаëаõ, добу позити-візму та куëьтурницької праці й усëід за цим час поëітичного активізму. Український націонаëьний руõ ішов параëеëьним курсом із поëьським. Кожен крок на цьому шëяõу давався боротьбою: спершу під прапором і прикриттям усеросійської ідеї, як у 1860-õ рокаõ, а відтак під вëасними прапорами та гасëами. Ïоëяки правиëи за взірець і надиõаëи моëоду ґе-нерацію українськиõ націонаëьниõ діячів. Водночас вони конкуруваëи з українцями в Російській і Австро-Угорській імперіяõ, де поëітично, еко-номічно та куëьтурно пануваëи над українською сеëянською біëьшіс-тю і сëабкою українофіëьською інтеëіґенцією. Грушевський був твердо переконаний, що поëьська націєтворча стратегія подібна до веëикоро-сійської, бо також заëежить від притримування української куëьтури на донаціонаëьному рівні розвитку та намагається використати укра-їнський етнос як матеріяë дëя конструювання поëьської націонаëьної куëьтури. У двосторонньому змаганні поëьського й українського проєк-тів націонаëізації «руського» сеëянства український був набагато сëаб-шим. Тому Грушевський не вагаючися вдавався до російської допомоги супроти поëьського проєкту, як у випадку з адміністративним віддіëенням Хоëмщини, або розігрував карту поëьської загрози в Російській імперії, аби змусити вëаду піти на поступки націонаëьним меншинам, зокрема й українцям.

100


Змагатися з поëьським проєктом буëо веëьми непросто дëя укра-їнськиõ діячів, аëе боротися з веëикоросійським ще важче. «²ншувати» поëяків не становиëо веëикої пробëеми дëя приõиëьників українського руõу, зважаючи на виразні реëігійні, мовні та куëьтурні кордони між поëяками й українцями, гëибоко закорінені в українській (маëоросій-ській під Романовими, русинській під Габсбурґами) історичній традиції. Аëе коëи заõодиëося про українсько-російські стосунки й історичні на-ративи, значущість такиõ розбіжностей істотно меншаëа. Обидва різно-види приõиëьників усеросійської єдности – маëоросіяни на Ñõоді та москвофіëи на Заõоді – працюваëи, аби знівеëювати ті наявні кордони між двома народами задëя ціëей веëикоросійського націєтворчого про-єкту, який і даëі розвивався під усеросійським прапором. Грушевський прагнув посиëити заõідну межу між поëяками й українцями, накресëи-ти новий кордон на сõоді, зіпертий на фундаменті маëоросійської іден-тичности, та перекинути міст над прірвою, що роз’єднуваëа два відëами майбутньої української нації – габсбурзькиõ русинів і романовськиõ маëоросів. Це буëо його завданням як поëітичного та куëьтурного діяча, історика, який у минуëому шукав не ëише відповідей на питання, що їõ порушиëа сучасність, а й обрисів майбутнього.

Ревоëюція 1905 року в Російській імперії, скасування заборони на україномовні видання, розгортання поëітичної та куëьтурницької праці уможëивиëи евоëюцію українського руõу в Російській імперії від ста-дії наукового зацікавëення до стадії масової пропаґанди, вдаючися до формуëи Міросëава Гроõа. Грушевський працював над усіма цими за-вданнями від кінця Х²Х стоëіття. Досвід, закумуëьований в Гаëичині, «українському Ï’ємонті», саме він міг найкраще перенести на пëідний ґрунт підросійської України. Народник і позитивіст за виõованням, він уруõомив проєкт формування широкої націонаëьної ідентичности, тво-рячи образ стародавньої демократичної України і поширюючи його в сотняõ статтей та історичниõ творів. Україна, гнобëена соціяëьними і націонаëьними ворогами, вставаëа в цьому образі з коëін і йшëа на-зустріч своїй доëі – здобуттю націонаëьної свободи – під проводом інтеëектуаëів, своїõ новиõ героїв.

Ïосіяні зерна націонаëьної свідомости даëи врожай із початком ревоëюції 1917 року. Ревоëюція звіëьниëа Грушевського і ціëий україн-ський руõ із внутрішнього засëання першиõ років війни, піднісши їõ на висоти, про які коëись годі буëо й мріяти. ²дею націонаëьно-територіяëьної автономії – давнє українофіëьське гасëо, що його невтомно про-

101


паґував Грушевський перед ревоëюцією – нарешті засвоїëи маси, нові господарі ситуації. Це гасëо визнаëи маëоросійські сеëяни і набрані з сеëян соëдати, які в боротьбі за його втіëення ставаëи українцями. Гру-шевський керував цим процесом. Консоëідуючи найпотужніший бëок поëітичниõ партій у Центраëьній Раді на базі своєї націонаëьної пëат-форми, він прийняв і зіпер на поëітичний підмурівок соціяëьні вимоги мас, ведучи їõ до української автономії та врешті-решт незаëежности. Видаючи багатотисячними накëадами попуëярні книжечки з української історії, куëьтури та поëітики, Грушевський будив маси і перетворював попутників української автономії на її ентузіястичниõ поборників.

У статтяõ, пубëічниõ заяваõ і спогадаõ ревоëюційної доби Грушев-ський постає як переконаний федераëіст, дëя якого українська неза-ëежність – тимчасова, зумовëена обставинами річ, переõідний етап пе-ред об’єднанням України у федерацію з іншими демократичними рес-пубëіками на засадаõ повної рівности. Аëе õай там якими буëи його федераëістські переконання, він посëідовно підтримував українську не-заëежність щоразу, коëи вважав, що українська держава зможе її за-безпечити, а народні маси матимуть із того користь. Уëітку 1917 року він жорстко опонував незаëежникам, уважаючи їõні дії ëише маніфеста-ціями націонаëістичної ідеоëогії, аëе змінив думку наприкінці 1917 – на початку 1918 року, коëи біëьшовицька Росія пішëа війною проти Цен-траëьної Ради й одиноким способом урятувати українську державність і здобутки ревоëюції буëо прогоëосити незаëежність. Ïісëя прогоëо-шення незаëежности в січні 1918 року Грушевський розвинув ціëу про-граму націонаëізації української ідентичности, дëя якої думав заëучити ресурси новопостаëої держави. Хоча пізніше він відійшов від засади не-заëежництва і повернувся до ідеї федерації з іншими народами, зокрема і з Росією, його статті 1918 року означиëи переõід важëивої симвоëічної межі в розвитку української ідеї. Як нікоëи раніше авторитетно й упев-нено ëідер українського руõу чітко заявив про повний розрив із Росією. Грушевський – історик і поëітик – міг даëі уточнювати та модифікувати свою позицію, аëе дëя українського націонаëьного проєкту повороту вже не буëо. Він таки перетнув свій Рубікон під час пожежі київського будинку Грушевськиõ.

573

Пðèì³òêè

авари 131Австро-Угорщина, Австрія 9, 16, 22, 23,

38, 42, 53, 54, 57, 59–61, 69, 71, 73, 77, 79–83, 89, 99, 105,166–168, 171, 174, 177, 194, 240, 311, 353, 377, 410, 440, 441, 453, 454, 486; див. також Габс-бурзька монарõія

Азія, азіяти 131, 159, 256, 297, 315, 388, 472, 539, 544, 553

Азовське море 131Айґерс, Джордж 430Академія наук ÑÑÑР 254–257, 267, 268,

277, 379, 418–421, 474, 508, 517, 524, 558; див. також Ïетербурзька Ака-демія наук, Російська Академія наук

Ак-Керман 252«Акти Барського староства» 50, 438«Акти ЮЗР» 262, 263, 438, 499Аëбертський університет 12, 21Аëєксандр ІІ, російський імператор 376Аëєксєй Міõайëовіч, московський цар

29, 67Америка Ïівнічна 20, 235–237, 341, 482,

506, 507Американська історична асоціяція 341Ангëія 288, 425, 460 Андерсон, Бенедикт 19, 425Андрей Богоëюбський, князь воëодими-

ро-суздаëьський 110, 144Андрусівський мир (1667) 407, 416

анти 108, 131–137, 143, 410, 471–474, 551

антисемітизм 78, 301, 449, 457Антонович, Воëодимир 17, 32, 38, 41,

49–54, 57, 58, 70, 75, 96, 98, 107, 115, 126, 129, 145, 149–154, 157, 165–167, 169 –171, 173–175, 177, 180–184, 191, 194, 197, 201–204, 210, 227, 229, 263, 288, 294, 300, 303, 304, 306, 308, 309, 313, 316, 319, 320, 325, 328, 330, 333, 334, 370–372, 376, 431, 436–439, 442, 470, 477, 478, 480, 484, 488–490, 494, 495, 498, 499, 506–509, 529, 531, 532, 535–537, 541, 542, 544–548

Апостоë, Даниëо, український гетьман 415, 416, 487

Аравійська пустиня, араби 134, 291, 402Аркадія 402Аркас, Микоëа 168, 358, 485, 553Армстронґ, Джон А. 200, 497Арõеографічна експедиція ВУАН 259–

264, 519, 521, 522Арõеографічна комісія ВУАН 261, 263,

416–418, 521Арõеографічна комісія НТШ 521Арõеографічна комісія Українського на-

укового товариства 521

Бабеф, Ґракõ (Франсуа Ноеëь) 374Баворовськиõ коëекція 262

Ïîêажчèê

574

Пîêàж÷èê

Багаëій, Дмитро 51, 52, 57, 124, 129, 157, 168–170, 212, 253, 254, 354, 355, 365, 368–374, 377, 390, 391, 396, 438, 439, 448, 463, 470, 482, 484, 491, 501, 515–517, 552, 557–559, 563–565

Баден 518Бадені, Казімєж 53Баєр, Ґотëіб Зиґфрид 138Бажанов, студент 216Базаров, ëітературний персонаж 45Байрон, Джордж Ґордон 40Бакë, Генрі 49, 436Баëандіна О., переписувачка 520Баëицький, Всевоëод 242, 269, 505, 510,

512–516Баëтійське море, баëтійський район 111,

114, 134, 139, 362, 363Баëьцер, Осваëьд 436Бантиш-Каменський, Дмитро 164, 168,

358Баранович, Лазар, арõієпископ 334Баранович, Оëексій 260, 519 Барвінський, Воëодимир 44Барвінський, Оëександр 52–54, 58, 59

172–178, 183, 184, 440–443, 484, 487, 488, 490

Батий, õан 151, 476, 480, 481Батіг (битва; 1652) 286Бейëіс, Мендеëь 78Берджер, Ñтефан 430Бердичів 79Берестейська унія (1596) 199, 210Берестечко (битва, 1651) 286, 544Бернз, Роберт Ф. 462Бертинські анаëи 140Бесарабія 357Бєдний, Дєм’ян 404, 568Бєëовський, Авґуст 436Бєстужев-Рюмін, Константін 117Бібіков, І. М. 502Бібëіотека Яґеëонського університету 263Біëе море 111, 115Біëецький, Оëександр 279, 419, 528, 572біëі õорвати, пëем’я 121, 476

Біëокінь, Ñергій 21, 467Біëорусь 15, 16, 22, 74, 105, 106, 109–111,

113–118, 120, 121, 136, 158, 175, 189, 194, 197, 207, 209, 219, 220, 256, 287, 293, 296, 349, 361, 364, 372, 380, 383, 388, 408, 430, 469, 476, 488, 491, 494, 501, 517, 565

Біëоцерківський мир (1651) 286, 541«Біëüøîâèê Уêðàїíè», журнаë 269, 271,

274, 390, 513, 514, 524, 525, 556, 562–564, 566

біëьшовицька ревоëюція 16, 83, 242, 253біëьшовицький режим 11, 92, 220, 223–

226, 232, 239, 240, 254, 257, 273, 279–281, 345, 374

Бірд, Чарëз А. 341Бісмарк, Отто фон 381Бобжинський, Міõаë 49, 436Бодянський, Осип 164Боëгарія 152, 355Боëоõівська земëя, боëоõівці 152Боëтін, Іван 203«Бîðіòåñÿ – ïîбîðåòå!», журнаë 227,

442, 480, 503–505, 540, 545Боротьбисти 97, 226, 227, 232, 245, 393,

503, 514Брайчевський, Миõайëо 471Брандерберґер, Дейвід 13, 20, 563Брест-Литовський договір (1918) 89Британіка, Британська енцикëопедія 15британська історіографія 49, 430, 460Брюкнер, Аëєксандр 142, 143, 472, 495Будапешт 79, 80 Буковина 16, 30, 166, 167, 171, 177, 178,

280, 357Бутич, Іван 415, 416, 421, 569Буõарін, Нікоëай 268Буценко, Ïанас 257, 259, 512, 518Буцинський, Ïьотр 314

Ваëдайська височина 130Ваëуєвський циркуëяр (1863) 41, 58, 429Варшава 299, 435, 442, 449, 468, 476, 478,

489, 496, 537, 501, 503, 594, 521, 540, 544

575

Пîêàж÷èê

Варшавський університет 61, 123Васиëенко, Микоëа 76, 451Васиëько, теребовëянський князь 193Васіëє Лупу, моëдавський господар 286Ващенко, Воëодимир 22, 427, 432, 434,

451, 496Веëике князівство Литовське, Литва, Ли-

товська держава 44, 66, 113, 116–118, 139, 171, 173, 183, 185, 193–195, 287, 349, 351, 362, 363, 410, 469, 496, 555; див. також Литовсько-Руська держа-ва, Річ Ïоспоëита

Веëике князівство Руське 300веëикороси 15, 16, 70, 94, 98, 100, 105,

107–109, 111–114, 116, 119, 121, 136, 144, 147, 148, 153, 155, 158, 160, 164, 220, 242, 381, 410, 411, 413, 466, 476, 478; див. також російська (веëико-руська) нація

Веëиченко, Ñтивен 20, 460, 463Веëичко, Ñамійëо 200венеди, пëем’я 131Венеëін (Гуца), Юрій 139Вернадський, Воëодимир 239, 254, 482Вернадський, Джордж (Георгій) 159, 482«Вå÷åðíÿÿ Ìîñêâà», газета 382Виговський, Іван, український гетьман

261, 265, 287, 299, 300, 314, 319, 325, 326, 526, 534, 544

Видубецький монастир 141Винар, Любомир 13, 21, 426, 431, 440,

441, 443, 444, 446, 450, 452–459, 479, 481, 498, 518, 531, 533, 539, 546

Винниченко, Воëодимир 91, 231, 232, 234, 251, 459, 506

Висока шкоëа соціяëьниõ наук (Ïариж) 50, 66

Вишневецький (Байда), Дмитро 204, 210, 500, 501

Вищі жіночі курси (Ñанкт-Ïетербурґ) 485Відень 60, 75, 79, 80, 146, 232, 234, 235,

236, 238, 257, 258, 441, 451, 455, 492, 503, 510, 529, 530, 535,543, 548, 549, 560

Візантія, візантійська спадщина 48, 120, 131–133, 140, 142, 187, 190, 297

Військо Запорозьке, Запорозька Ñіч (За-порожжя) 186, 192, 204–208, 210, 286, 294, 300, 319, 500, 547

вірмени 388, 433Вісконсинський університет 129«Віñòі ВУЦВÊ», часопис 277Вëадикавказ 40, 43Вëадімірський-Буданов, Міõаіë 119, 154,

194, 203Вобëий, Костянтин 271Вовк-Карачевська, Марія 51Вовк-Карачевський, Васиëь 51, 300«Вîçðîжäåíèå», часопис 136, 474Воëга, річка, край 110–115, 117, 155, 410Воëинь, воëиняни 16, 112, 113, 121, 130,

134, 150, 154, 357, 367, 429, 494, 496, 521

Воëконський, Аëєксандр 125, 159, 469, 483, 489

Воëодимир Ñвятосëавич (Воëодимир Ве-ëикий), князь київський 46, 187–189, 203, 216, 361, 451, 468, 492, 493

Воëодимиро-Ñуздаëьське князівство 109, 110, 113, 121, 144, 147, 367; див. та-кож Ñуздаëьська земëя

Воëощина 286, 313Воскресенський ëітопис 149, 203всеросійський наратив 107, 109, 113, 115,

120, 157, 159, 163, 169, 170, 285, 340, 412

Всесоюзні інституції 23, 246, 254–256, 257, 380, 382, 418, 508, 517

Всеукраїнський музей ім. Артема 369Всеукраїнський трудовий конґрес 225ВУАН див. Українська академія наукв’ятичі, пëем’я 111, 131–133, 147, 148,

361, 479

Габсбурзька монарõія 22, 39, 56, 61, 73, 74, 79, 80, 82, 105, 178, 452; див. та-кож Австро-Угорщина

Гадяч 259, 287, 299, 300, 319, 544

576

Пîêàж÷èê

Гаëин Мартирій 436Гаëицька «Ñіч», січові стріëьці 67, 81,

441Гаëицька Русь 173, 180, 183, 476Гаëицько-Воëинське князівство 486, 163,

174, 175, 182, 183, 187, 189, 330, 494Гаëицько-Воëинський ëітопис 152, 163,

483Гаëич 135, 155Гаëичина 16, 17, 30, 52, 53–63, 68, 71, 73–

75, 79, 81–83, 85, 100, 112, 113, 121, 154, 165–167, 171, 172, 174, 176–178, 183, 184, 193–195, 197, 208, 213, 232, 280, 305, 353, 354, 357, 360, 367, 423, 439, 440, 441, 443, 445, 448, 450, 453, 454, 463, 486, 494, 521, 553, 560

Гауптман, Ґергард 512Геґеëь, Ґеорґ Віëьгеëьм Фридриõ 50, 186,

373Геëьферт, Йозеф Аëександр 105Герасимчук (Гарасимчук), Васиëь 260,

263, 403, 416, 519, 521, 522, 544, 568, 570

Гермайзе, Йосип 365, 376–378, 381, 386, 390, 392, 520, 522, 560, 563–564

Гетьманат (Гетьманщина) 30, 31, 33, 163, 200, 263, 286, 296, 299, 315, 331, 334, 339, 360, 429, 497, 511, 533

Гетьманський режим див. Ñкоропад-ський, Ïавëо

Гирич, Ігор 13, 21, 426, 437, 446, 448–451, 545, 547

Гітëєр, Адоëьф 401Гëушко, Ñиëьвестр 260Гобсбаум, Ерик 423, 424Гогоëь, Микоëа 43, 79, 95, 216, 433Гоëобуцький, Воëодимир 500, 501Гоëубничий, Всевоëод 513Гоëубович, Всевоëод 241Гоëубовський, Ïетро 51, 439, 550Горинь, Васиëь 440, 441, 445, 450 Грабянка, Григорій 200, 211«Ãðàжäàíèí», газета 67 Греки, грека (мова) 48, 129, 146, 559

Греко-катоëики 60, 431, 467; див. також Уніятська церква

Грицак, Яросëав 13, 423, 426, 436, 437, 440–445, 450, 486–488, 493, 526, 528, 535, 536, 538, 545–547, 570

Грінченко, Борис 76, 166, 167, 484«Ãðîìàäà» (журнаë) 294, 375, 532«Громада», товариство 31, 38, 46, 49, 51,

61, 123, 152, 429, 437, 441, 451Гроõ, Міросëав 18, 32, 56, 100, 429грузини 70, 433Грунський, Микоëа 524Грунько, О., вчитеëь 214Грушевська (Опокова, Опоцкевич), Гëа-

фіра 40, 47, 94 Грушевська, Катерина 260, 265, 278, 279,

416–421, 527, 528, 571, 572Грушевська, Марія 419, 420, 572Грушевський, Заõарій 47 Грушевський, Оëександр 485Грушевський, Ñергій 39, 40, 46–48, 97,

98, 431, 432Гузар Ñтрук, Даниëо 429, 461, 464, 467,

471, 486, 487, 488, 505, 513, 553Гуревич, Зиновій 381, 383, 385, 389, 390,

563гуситський руõ 212Гусëистий, Кость 403, 568Густинський ëітопис 149

Ґайсер, Людвіґ 436Ґаëія 121Ґауч, Ïоëь фон 52, 66, 440Ґедєонов, Ñтєпан 140Ґіëьфердінґ, Аëєксандр 131Ґоëінський, Марцін 262Ґоëубінський, Євґеній 131, 132Ґорін, Ïавєë 380–382, 384, 385, 388, 561,

562ґоти 131Ґрабовський, Міõаë 191, 192, 198, 495 Ґрєвс, Іван, 448, 438, 461, 463, 480Ґродська, К. переписувачка 520

577

Пîêàж÷èê

Даниëо Романович, гаëицько-воëинський князь 113, 152, 189, 228, 229, 480, 493

Дарвін, Чарëз 50Дашкевич, Яросëав 13, 436, 437, 440,

441–443, 445, 486, 487, 493, 523, 526, 528, 535, 536, 538, 545–547, 570

Дашкович, Остафій 204, 205, 209, 210декабристський руõ 374, 375, 381, 383,

559Демостен 440Демченко, Людмиëа 13Денисенко, А., адресат Грушевського 501Денисенко, совєтський науковець 564деревëяни, пëем’я 148, 149, 151, 476, 479Державна Дума Російської імперії 68,

69, 71, 72, 78, 402, 452, 466, 568Державна рада Російської імперії 170Десняк, Васиëь 385, 388, 389Дєнікін, Антон 352Джиджора, Іван 416, 569, 570Директорія (уряд УНР) 225, 228, 231,

352, 511Дідицький, Богдан 171, 486«Діëî», часопис 55, 276, 441Дмитро, київський воєвода 150Дмовський, Роман 56, 71Дніпреëьстан 245Дніпро, річка 30, 92, 110, 134, 140, 141,

147, 150, 189, 196, 207, 210, 212, 551Дніпровська Русь 121Дніпропетровськ 11, 393, 427, 432, 434,

435, 484, 497Дністрянський, Ñтанісëав 293, 531, Довнар-Запоëьський, Митрофан 76Доде, Аëьфонс 40Доманицький, Васиëь 529Дон, річка, реґіон 148, 481Донован, Марк 430Донцов, Дмитро 249, 409, 452Дорошенко, Воëодимир 452, 453Дорошенко, Дмитро 38, 153, 224, 229,

327, 328, 431, 448, 482, 504, 545Дорошенко, Ïетро український гетьман

416

Достоєвський, Фьодор 96ДÏУ (Державне поëітичне управëіння),

«НКВÑ (Народний комісаріят внут-ріш ніõ справ)» 238, 240–243, 245, 254, 267–269, 274–277, 279, 280, 353, 392, 393, 513, 571, 572

Драгоманов, Миõайëо 32, 41, 98, 152, 165–167, 185, 227, 229, 247, 273, 294, 370, 375–377, 467, 480, 484, 491, 532, 556, 557, 559, 560

дреговичі, пëем’я 479Дрепер, Джон 436Друга Річ Ïоспоëита див. ÏоëьщаДруга світова війна 268, 413, 525Дубєцький, Мар’ян 204думи народні 309, 418Дунай, річка 131, 134, 259Дуõінський, Францішек 494Дюркгейм, Еміëь 50, 378, 436, 560 Еверс, Ґустав 139евразійці 159, 482Евразія 22, 544Европа Заõідна 37, 38, 97, 125, 127, 165,

192, 225, 246, 297, 351, 427, 430, 482 Европа Ñõідна 12, 15, 22, 23, 37, 38, 52,

53, 98, 107, 109, 122, 130, 157, 165, 204, 212, 286, 292, 337, 377, 387, 388, 408, 410, 423, 424, 426, 430, 431, 432, 440, 443, 445, 446, 447–449, 460, 484, 529

Европа Центраëьна 37, 127, 138, 212, 223, 236, 322, 424, 430, 431, 460, 484, 487, 488

Ейнґорн, Вітаëій 262, 521Емський указ 32, 41, 62, 65, 245, 246, 429,

430, 512 Енґеëьс, Фридриõ 368, 378, 404, 557

євреї, «єврейське питання» 71, 72, 74, 78, 87–89, 134, 230, 285, 301, 397, 449–450, 456, 457, 466, 534

Євфимовський, Воëодимир 260–262, 520, 521

578

Пîêàж÷èê

Єйëський університет 129, 159Єкеëьчик, Ñергій 20, 426, 569Єëисаветград (нині Кіровоград) 429, 441,

451Єнукідзе, Авеëь 248, 249, 513 Єршов, Анатоëій 260, 261, 519, 520Єфименко, Оëександра 48, 116–118, 159,

167–171, 183, 184, 291, 369, 464, 485, 491, 557, 558

Єфремов, Ñергій 76, 238, 239, 243, 253, 268, 269, 276, 451, 454, 508, 509, 511, 515, 516, 526, 527, 563

Жванець (битва, 1653) 286Жданов, Андрєй 24, 428Жеëябов, Андрій 376«Жåðåëà äî іñòîðії Уêðàїíè-Ðóñè», се-

рія видань 59, 179, 349, 488«Жèòòÿ і ðåâîëþöіÿ», часопис 250,

376, 514, 560Жукович, Ïëатон 208Жуковський, Аркадій 505, 513Жуковський, Васіëій 40Жуковський, Оëександр 232–234, 503,

505

«Зà ñòî ëіò», збірники 564Забєëін, Іван 128, 436Забоëотний, Даниëо 269Заґоскін, Нікоëай 119, 465Заїкін, Вячесëав 327, 400, 545Закарпаття, Ïідкарпаття 30, 213, 244;

див. також Україна ÏідкарпатськаЗаëізняк, Воëодимир 234Запорізький державний університет 552Запорожжя див. Військо Запорозькезапорожці див. козаки запорозькі Запорозька Ñіч див. Військо ЗапорозькеЗарудний, Ñамійëо 319«Зàñіâ», газета 78 Затонський, Воëодимир 242, 243, 250,

251, 270, 277, 402, 505, 510, 513, 515, 516, 527, 568

Заõер-Мазоõ, Лєопоëьд фон 40, 42заõідна історіографія 156

заõідники 116Зашкіëьняк, Леонід 21, 426, 433–442,

450, 528, 536Зборівська угода (1649) 286, 289, 290,

311, 317, 318, 323, 324, 331, 336, 540, 541

Зінківський, Троõим 320Зоëота Орда 155; див. також татари,

монгоëиЗоëотаренко, Іван 319Зоëя, Еміëь 40«Зîðÿ», газета 166Зубрицький, Денис 171, 193, 486

«Èçâåñòèÿ Èìïåðàòîðñêîé Àêàäåìèè íàóê ïî Оòäåëåíèþ ðóññêîãî ÿçûêà è ñëîâåñíîñòè», періодик 64

«Èñòîðèê-ìàðêñèñò», журнаë 380, 393, 561, 565, 567

«Èñòîðè÷åñêèé âåñòíèê», журнаë 45, 434

Іван IV Васіëьєвіч Грізний, московський цар 29

Іван ІІІ Васіëьєвіч, веëикий князь мос-ковський 29, 120

Ігор, князь київський 143Іконников, Воëодимир 169Іëаріон (Огієнко), митропоëит див. Огі

єнко, ІванІëовайський, Дмітрій 107, 117, 131, 139,

140, 142, 144, 158, 173, 174, 178, 436, 446, 475, 488

індоевропейці 128Інститут історії партії та Жовтневої ре-

воëюції на Україні при ЦК КÏ(б)У (Харків, Київ) 274

Інститут історії України Академії наук УÑÑР 413, 571

Інститут ëітератури Академії наук УÑÑР 419

Інститут сëов’янознавства Академії наук ÑÑÑР 474

Іпатіївський ëітопис 149

579

Пîêàж÷èê

Історичне товариство імені Нестора-ëітописця 145, 477

Історично-арõеографічний інститут ВУАН 149, 277Історія народів ÑÑÑР 17, 352, 384, 387,

388, 412, 413історія сëов’ян 108, 128, 129, 134Історія сõідниõ сëов’ян 9, 11, 15, 108–

160, 165, 213, 220, 331, 348, 361, 377, 410, 412, 446, 462–466, 469, 472, 473, 474, 476, 481, 490, 525–526, 547, 558; див. також сëов’яни сõідні

«Історія України-Руси» 12, 18, 21, 57, 62, 66, 76, 80, 127, 129, 167, 176, 179, 180, 183, 214, 240, 257, 258, 260, 270, 285, 287, 302, 353, 370, 372, 400, 403, 408, 411, 415, 417, 418, 420, 424, 426, 436, 437, 462, 470–476, 478, 480, 481, 483, 485, 488, 489, 491–500, 518–520, 522, 523, 527, 528–535, 537–544, 547–550, 557, 565, 567, 568

Істрін, Васіëій 123, 467ітаëійська історіографія 79, 430, 455

Йорґа, Нікоëає 38, 430, 431Йордан, історик 131

Кавказ, реґіон 40, 42, 46, 111, 252, 256, 380

Каганович, Лазар 242–244, 505, 510, 511, 513, 514, 516

Казань 80, 82, 353, 454, 465–467Казимир ІІІ Веëикий, поëьський короëь

198Каëитовський, Омеëян 174Кам’янець-Ïодіëьський 30Канадський інститут українськиõ студій

(КІУÑ) 11, 12, 21Капеëєр, Андреас 20, 30, 31, 425, 426,

428, 429, 433, 461, 475, 477, 482, 484Карамзін, Нікоëай 20, 106, 107, 120, 139,

163, 164, 436, 461, 468Каретнікова Т., совєтська досëідниця

392, 562

Карєєв, Нікоëай 49, 50, 436, 437, 448 Карë ХІІ, шведський короëь 30, 454Карëайë, Томас 49, 302, 436, 535Карëів університет (Ïрага) 38Карпати 79, 115, 130, 154, 252, 477Карпенко, Георгій 365, 389Карпіні, Джованні да Ïëяно 149, 150, 479Карпов, Ґеннадій 170, 297, 462Карповіч, Міõаіë 482Катериносëав (Єкатєріносëав) 31, 63,

552, 557; див. також Дніпропетровськкатоëицизм, катоëики 30, 89, 166, 193,

195, 197–199, 285, 297, 301, 319, 349Качаëа, Ñтефан 172, 173, 487Каченовський, Міõаіë 140Квашніни, боярська родина 154Кєрєнський, Аëєксандр 85Кибаëьчич, Микоëа 376«Êèåâëÿíèí», газета 67, 81«Êèåâñêàÿ ñòàðèíà», журнаë 39, 41, 42,

44, 46, 50, 167, 172, 182, 437, 448, 477, 536, 558

«Êèåâñêèé ãîëîñ», газета 76Києво-Ïечерський монастир 407Київ 13, 15, 18, 31, 32, 46–48, 50–52, 54,

57, 62, 64, 66, 76–85, 88–95, 105, 106, 124, 128, 134, 140–142, 145, 147, 149–151, 154–156, 173, 175, 183, 187–189, 216, 223, 224, 234–236, 238, 239, 241, 243, 244, 257–261, 263, 271, 272, 276, 277, 308, 321, 322, 336, 347, 348, 353, 376, 407, 418, 420, 429, 437, 440, 441, 451, 455, 456, 458, 471, 472–474, 477–479, 481, 488, 492, 502, 506, 508–510, 517, 521, 522, 527, 542, 564, 565, 570–572

Київська арõеографічна комісія 166Київська губернія 85, 429Київська держава 109, 110, 112, 118, 121,

141–142, 144–146, 149, 183, 187–190, 194, 285, 297, 367, 470, 481

Київська дуõовна академія 97, 431Київська земëя, Київщина 50, 51, 112,

113, 121, 123, 146, 149, 150–152, 154–

580

Пîêàж÷èê

156, 178, 182, 347–349, 437, 439, 466, 475, 478, 480, 481

Київська Русь 15, 51, 105–108, 110, 111–114, 117, 119, 121, 122, 128, 135, 136, 140, 142–145, 155–160, 163, 169, 173–175, 179, 187, 189, 194, 203, 204, 297, 330, 348, 358, 361, 362, 365, 368, 373, 378, 399, 410, 413, 460, 462, 473, 479, 525, 550, 565

Київське князівство 183Київський кëуб російськиõ націонаëістів

67Київський університет св. Воëодимира

17, 39, 41, 47–51, 53, 54, 58, 63, 76, 99, 124, 127, 128, 145, 164, 170, 180, 189, 251, 435, 437–439, 441, 451, 454

Кий, ëеґендарна постать 141Кириë і Методій, святі 524кириëиця, 524Кириëо-Методіївське братство 31, 32,

38, 85, 145, 167, 227, 366, 374, 559кімерійці 129Кіржаєв, Ñергій 22, 427, 509, 517, 518,

522, 523, 568 Кіров, Ñєргей 24, 277, 428, 527Кëименко, Ïиëип 548, 549, 570Кëимович, Ïетро 123, 467, 479, 501Кëід, Богдан 12, 424, 431, 481, 484, 489,

545Кëючевський, Васіëій 20, 107, 109–115,

117, 119, 121, 125, 126, 128, 130, 154–156, 159, 160, 182, 278, 346, 448, 351, 377, 389, 409–411, 436, 462, 463, 481

«Êíèãà», часопис 552, 557Коваëевський, Максим 50, 66, 437 Коґеëьнічану, Міõаіë 38, 430Когут, Зенон 12, 20, 164, 200, 424, 460,

461, 475, 477, 481–484, 490, 497 козаки дніпровські (низові) 202, 206,

207, 212, 296, 300, 316, 324, 326, 327, 551; див. також запорозькі козаки, козацтво

козаки запорозькі, запорожці 192, 206, 208, 300, 325, 326, 398, 501

козацтво 175, 176, 180, 186, 191, 192, 200 –210, 212, 286, 288, 294, 300, 301, 303, 304, 306, 309, 317, 318, 321, 322, 367, 401, 403, 405, 488, 498–500, 542, 548; див. також козаки дніпровські (низові), козаки запорозькі

Козацька держава 30, 215, 259, 286, 297, 300, 315, 331–334, 336, 337, 548; див. також Гетьманат (Гетьманщина), Військо Запорозьке

козацька еëіта див. козацька старшина 33, 43, 78, 202, 208, 209, 229, 286, 287, 295, 298–301, 304, 306, 313, 316–321, 323–326, 332, 333, 335–337, 367, 396, 398, 401, 454, 502, 539, 541–543

козацька мітоëогія та історія 31, 33, 58, 163, 164, 166, 175, 177, 180, 184–186, 199–204, 211, 212, 263, 316, 411, 416, 542

козацька ревоëюція див. «ревоëюція Хмеëь ницького»

козацька старшина 43, 202, 208, 209, 229, 298–301, 304, 306, 313, 316–321, 325, 326, 332, 335, 367, 396, 398, 401, 454, 502, 539, 542, 543; див. також козаць-ка еëіта

козацьке військо 171, 202, 205–208, 210, 286; див. також козаки запорозькі, Військо Запорозьке

козацькі ëітописи 163, 164, 197, 209, 212, 483

Козаченко, Антон 563, 564Козубовський, Федір 567 Кокошко, Ñтепан 566 Коëекція Русєцького 263Коëомия 309, 480, 529, 532, 535–537, 541,

542, 544, 548Коëõіда 115Коëянковський, Людвік 179, 197, 198,

489, 497комсомоë 251, 281, 356«Êîìóíіñò», журнаë 513Комуністична партія (біëьшовиків) Ук-

раїни, КÏ(б)У 97, 226, 230, 232, 242–

581

Пîêàж÷èê

244, 249, 251, 254, 267, 269, 271, 274, 276, 354, 364, 378, 387, 393, 503, 504, 510, 511, 513, 514, 515, 518, 553, 556, 560, 562, 564

Комуністичний університет ім. Артема 353, 354

Комуністичний університет ім. Зінов’єва 365

Комуністичний університет ім. Ñвєрдëо-ва 350

Кон, Ганс 37, 430Конашевич-Ñагайдачний, Ïетро 207Кондаков, Нікодім 128Кониський, Георгій 430, 488, 494, 501Кониський, Оëександр 51, 52, 58, 439,

529, 531Константин Багрянородний, візантійсь-

кий імператор 140Константін Константіновіч, веëикий

князь 254, 453, 468, 517Конституційно-демократична партія

(ка дети) 78, 84, 269, 271–273, 413, 452, 466

Конт, Оґюст 303, 320, 436Копистянський, Адріан 179, 491, 489Кордуба, Мирон 60, 260, 309, 416, 442,

521, 537, 570Корецький, Ñамійëо 204Корзон, Тадеуш 288, 528Корнюшин, Фьодор 250Корсаков, Дмітрій 122, 123, 377, 466, 467Косина, Ґустав 127Косинський, Кшиштоф 210, 211Косіор, Ñтанісëав 226, 230, 231, 503, 504Костомаров, Микоëа 31, 38, 40, 44, 45,

49, 54, 85, 98, 107, 123, 139, 142, 164, 165, 171–174, 180, 182, 186, 191, 203, 204, 207, 208, 210, 227, 262, 272, 281, 285, 297, 300, 365, 366, 370, 376, 377, 393, 431, 456, 462, 475, 489, 494, 495, 521

Костюк, Григорій 253, 512, 515, 516Котëяревський, Іван 375Котëяревський, Оëександр 477

Коцюбинський, Миõайëо 559Кравцов, Дмитро 261, 417, 520, 570 Кравченко, Воëодимир 483, 485, 517,

557, 565Кравченко, Іван 527, 539, 566–568Краків 49, 61, 259, 260, 263, 494, 518Кревецький, Іван 327–329, 545, 546Кревська унія (1385) 194, 363Крек, Ґреґор 131, 132кривичі, пëем’я 121, 361Криворівня 79Крим 50, 262, 286, 313, 318, 336, 352; див.

також кримські татариКримський, Агатангеë 238, 239, 243, 244,

269, 473, 509, 527, 539кримські татари 205, 207, 210, 318, 324,

339, 409, 534, 540; див. також Крим, татари

Крип’якевич, Іван 60, 63, 75, 331, 442, 446, 450, 494, 501, 571

Крип’якевич, Роман 442Кричевський, Миõайëо 289, 313Крініцький, Аëєксандр 563 Кубаëя, Людвік 258, 309, 314, 401, 521,

537, 549Кубань, річка і реґіон 213Кузів, Васиëь 507, 510Куëаковський, Юëіян 48, 81, 82, 454Куëіш, Ïантеëеймон 40, 85, 164, 172,

182, 203, 204, 207, 208, 210, 211, 228, 263, 314, 376, 495, 537, 556, 564

Кунік, Аріст 131, 132, 472Купчинський, Оëег 440Купчинці 488Кучинський, Андрій 529

Лаврентіївський список 149Лавров, Ïьотр 45, 46, 434Лавровський, Ïьотр 145, 477Лазаревська, Катерина 521, 522Лазаревський, Оëександр 227, 229, 314,

332, 340, 341, 370, 376, 406, 550Лакиза, Іван 511, 514, 516, 560Ларін, Юрій 248, 249, 513

582

Пîêàж÷èê

Лащенко, Ростисëав 400Лебединцев, Теофан 39, 40, 41, 431Лебединцева, Юëія 431Лебідь, Дмитро 404, 513Левицький, Леонід 253, 516Левицький, Миõайëо 243Левицький, Орест 201, 202, 498Лєві-Брюëь, Люсьєн 50Лєëєвеëь, Йоаõім 38, 197, 430Лєнін, Вëадімір 93, 273, 276, 350, 402, 503Лєнінград 255, 259, 269, 379, 417, 420; див.

також Ïетроград, Ñанкт-ÏетербурґЛєрмонтов, Міõаіë 40Либідь, ëеґендарна постать 141Лизанівський, Іван 241, 510Линниченко, Іван 115–118, 124–126, 157,

159, 173, 174, 182, 193, 372, 373, 463, 468–470, 487, 488, 490, 558

Липинський, Вячесëав 38, 153, 229, 289– 291, 299, 300, 302, 303, 309, 311, 313, 315, 316, 319, 322, 323, 327–329, 331, 333, 335, 336, 338, 339, 358, 381, 400, 401, 409, 427, 431, 495, 504, 508, 529, 530, 533, 535, 541, 543, 545–549

Лисенко, Микоëа 51Лисяк-Рудницький, Іван 432, 443, 445,

486, 494, 498, 540Литва див. Веëике князівство Литовське Литовська держава див. Веëике князів-

ство Литовське Литовсько-руська держава, Литовська

Русь 117, 194, 358, 464; див. також Веëике князівство Литовське, Ïоëь-сько-ëитовська Русь

Літвін, Генрик 496«Ліòåðàòóðíî-íàóêîâèé âіñòíèê», ча-

сопис, 59, 68, 77, 79, 90«Ліòîïèñ ðåâîëþöії», часопис 387, 562,

564, 566«Ліòîïèñ Ñàìîâèäöÿ» 291, 301, 530Лойд Джордж, Дейвід 557Ломоносов, Міõаіë 138, 142Лондонський університет 38

Лотоцький, Оëександр 124, 224, 435, 442, 448, 468

Лукас, Ñтанісëав 262Лупу, Васіëє див. Васіëє ЛупуЛуцьк 30, 252Лучицький, Іван 50, 437Любавський, Матвєй 117, 118, 158, 159,

269, 464Любëін 171Любëінська унія 113, 117, 183, 184, 192–

196, 198, 362, 363, 469, 491, 496, 555Любëінщина 467Любченко, Ïанас 250, 253, 511, 514, 516Лянцкоронський, Ïшесëав (Ïредсëав)

204, 209, 210Ляпунов, Боріс 123, 157, 467, 479ëяõи 44, 45; див. також поëякиЛьвів 13, 18, 53–55, 58, 59, 61, 66, 67, 75,

77, 79, 80, 123, 156, 171, 174, 214, 234–236, 241, 245, 252, 259–263, 266, 305, 310, 377, 416, 425, 426, 428, 436–446, 448–451, 454–459, 462–467, 469, 475, 481, 483, 484, 486–488, 490, 493, 494, 506–510, 512, 518, 519, 522, 523, 526, 528, 529, 531, 532, 536, 538, 539, 542, 543, 545–549, 560, 563, 567, 569–571

Львівський університет 9, 17, 39, 51, 52–54, 57–61, 80, 83, 129, 156, 172, 176, 178, 180, 181, 188, 234, 293, 353, 359, 439–441, 445, 451, 454, 455, 468, 470, 481, 487, 489, 492, 499, 526

Львов, Ґеорґій 86

Маґочій Ïавëо Роберт 429, 455, 486Мадзині, Джузепе 484Мазепа, Іван 30, 200, 294, 308, 332, 334,

415, 453, 454, 526, 534, 570Мазепа, Ісаак 226 «мазепинство» 81, 308, 452–454, 534,

537, 547, 548Мазуренко, Катерина 520Макарій, патріярõ антіоõійський 402Максимович, Миõайëо 31, 40, 51, 139,

144, 145, 149, 153–157, 164, 165, 182,

583

Пîêàж÷èê

184, 191, 192, 194, 196, 198, 203, 474, 476, 477, 480, 481, 490, 491, 495, 499

Маëанюк, Євген 409маëоросійське питання 70, 114, 123; див.

також українське питанняМаëоросія 30, 31, 33, 67, 111, 116, 124,

126, 136, 145, 168, 177, 429, 463, 468–470, 490, 498, 539

маëоруська ідентичність 95, 98, 100Маëтус, Томас 436Мансëов, Аëан 19, 20, 425Мануїëьський, Дмитро 232Маркевич, Микоëа 164, 165, 168, 358Маркевич, Оëексій 169, 485Марков, Ïоëікарп 464Маркс, Карë 50, 374, 378, 404, 416, 565Мартин, Тері 503, 505, 509, 512, 513, 516,

524, 552, 553, 568, 569Масарик, Томаш 38, 83, 431Масненко, Вітаëій 22, 427, 463, 468, 482,

483, 485, 508, 516, 529–531, 535, 543, 545, 548, 552

меншовики 225Метëинський, Амвросій 40Миргородський поëк 326Миõайëо Чернігівський, князь 150Мицик, о. Юрій 11, 12, 483, 501, 569Мишанич, Оëекса 483, 528, 572Міжнародний історичний конґрес (Осëо,

1926) 376, 382Міëëер Аëєксєй 423, 429– 431Міëюков, Ïавєë 51, 71, 78, 84, 119–122,

347, 382–384, 438, 451, 452, 464–466Міõновський, Микоëа 70, 86, 298, 320,

449, 533Міцкевіч, Адам 186Могиëа, Ïетро 322, 542Могиëянський, Миõайëо 271, 272, 275,

395, 525, 566Мойсей, пророк 134Моëдова 210, 286 Моëотов, Вячесëав 265, 396, 416–418,

523, 527, 566, 570, 571Моëчановський, Нікандр 51, 439

монгоëи, монгоëьська наваëа 144–146, 149–155, 159, 175, 228, 347, 361, 392, 479–481; див. також татари

Мордовцев, Даниëо 377Москва 48, 80, 82, 85, 153, 154, 219, 226,

227, 231–233, 237, 238, 242, 246, 248, 249, 254, 256–262, 269, 270, 272, 275, 277–280, 299, 300, 308, 325, 331–334, 340, 347, 350, 352, 379, 380, 381, 384–386, 389, 390, 393, 394, 404, 417–421, 424, 430, 440, 447, 454, 458, 460, 452–481, 483, 485, 488–490, 494, 501, 503, 504, 506, 514, 518–521, 525, 527, 533, 536, 537, 540, 544, 550–556, 561, 562, 567–569

московити 44, 297, 325, 428; див. також веëикороси

Московія (Московщина), Московська дер жава 48, 91, 94, 105, 109, 110, 113, 117, 121, 153, 155, 164, 177, 194, 207, 210, 259, 261, 286, 287–299, 303, 312, 313, 317, 319, 324, 348, 372, 416, 460, 533, 543, 553; див. також Москва, Мос ковська Русь, Росія

Московська Русь 15, 29, 116, 350, 407Московський університет 110, 115, 117,

125, 126, 351Муравйов, Міõаіë 251Мусоëіні, Беніто 401мусуëьмани 286, 291, 466Мюëєр, Ґергард 138Мюнõен 423, 431, 444, 446, 450, 455–459,

508, 512, 515, 516, 518, 519, 524, 528, 531, 533, 539, 570

Мякотін, Вєнєдікт 119, 399, 448, 465

Наддніпрянська Русь 551Наддніпрянщина (Наддніпрянська Укра-

їна, Ïодніпров’я) 16, 56, 62, 66, 68, 73, 74, 76–78, 81, 112, 113, 150, 151, 153–155, 164, 167, 172, 175–177, 179, 183, 184, 191, 192, 201, 205, 206, 208, 410, 440, 451, 478, 479, 484

Надєждін, Нікоëай 130

584

Пîêàж÷èê

Наëивайко, Ñеверин 210, 211Напоëєон Бонапарт, французький імпе-

ратор 401народництво, народники 17, 31, 39, 43,

45, 46, 49, 54, 55, 72, 73, 90, 98–100, 152, 153, 180–182, 188, 189, 195, 201, 202, 206, 209, 228, 229, 271, 281, 287–289, 300, 302–304, 306, 307, 311, 316, 319, 323, 327–330, 333, 338–340, 358, 359, 362, 366, 370, 372, 393, 394, 399, 404¬, 406, 408, 409, 411, 432, 493, 495, 545–547, 556, 557, 559, 569

Нарушевіч, Адам Ñтанісëав 263Наукове товариство імені Шевченка

(НТШ) 18, 52, 58–63, 75, 77, 179, 228, 239, 245, 263, 266, 439, 441, 443–446, 450, 453, 464, 466, 470, 472, 473, 480, 481, 483, 489, 492, 498, 499, 504, 521, 529, 530– 532, 534–536, 538, 540–548, 551, 567

«Íàø ïðàïîð», часопис 257Неапоëь 288Нева, річка 30Нестерович, Родіон 153, 154Нестор-агіограф 141Нестор-ëітописець 141, 145, 474, 476,

477, 481Нечипоренко, Ïрокіп 260Нечуй-Левицький, Іван 39, 76, 77Нєчкіна, Міëіца 381, 383, 386, 462низові козаки див. козаки дніпровськіНідерëе, Любор 134–137, 148, 471, 473,

474Ніжинський інститут народної освіти

567Ніжинський історико-фіëоëогічний ін-

ститут 76Нікоëьський, Нікоëай 347, 550Німеччина, німці 89, 95, 128, 275, 404,

430, 433НКВÑ (НКВД) див. ДÏУ«Íîâà ðàäà», газета 87Новгород, новгородці 135, 139–141Новгородський перший ëітопис 140

Новоросійський університет 123, 169, 485

Новоросія 111нормани (варяги) 108, 137–144, 297, 361,

433, 474–476, 493норманська теорія 107, 138–144, 173,

174, 361, 474–476, 554НТШ див. Наукове товариство імені Шев ченкаНью-Йорк 426, 431, 440, 441, 443, 451–

459, 479, 481, 506–510, 512, 518, 519, 522, 523, 528, 531, 533, 539, 543, 545, 552, 563, 569–571

Огієнко, Іван 524Огëобëин, Оëександер 271, 381, 490, 515,

524, 525, 567, 569Оґëобëін, Нікоëай 48, 435, 466Одеса 31, 32, 123, 124, 467, 485, 501Одеське Історико-фіëоëогічне товари-

ство 123, 479Одінєц, Дмітрій 399Ока, річка 112, 114, 131, 135Окиншевич, Лев 260, 395, 398, 399, 400,

567Оксфордський університет 128, 235Оëег, ëеґендарний київський князь 142,

203Оëьга, київська княгиня 142Оëьденбурґ, Ñєрґей 254Османська імперія 207, 210, 286, 403Осоëінськиõ бібëіотека 262Острог 252, 479Острозька академія 199Острозький, Костянтин, князь 199, 212,

213

Ïавëик, Миõайëо 172, 484Ïавëо Аëепський 290, 291, 402Ïаїсій, патріярõ єрусаëимський 321, 335,

542Ïайпс, Ричард 549Ïаëацький, Франтішек 212, 501Ïанонія 132

585

Пîêàж÷èê

пансëавізм 53, 54, 452Ïариж 50, 347, 426, 443, 454, 474, 481Ïаризька комуна 231, 504паризька соціоëогічна шкоëа 50Ïартицький, Омеëян 174Ïарõоменко, Воëодимир 148, 479Ïасмор, Кевін 430Ïац, Юрій 209, 210Ïервоëьф, Йосиф 131Ïеремишëь 439Ïеретц, Воëодимир 76, 517Ïереясëав, Ïереясëавщина 147, 149, 292,

295, 298, 306, 308, 312, 321, 335, 532Ïереясëавська угода 192, 215, 259, 286,

297–299, 304, 305, 308, 309, 331, 333, 334, 336, 399, 401, 458, 533, 567

Ïерша Всесоюзна конференція істо-риків-марксистів, 380–382, 390, 392, 561, 562

Ïерша світова війна 15, 17, 75, 78–80, 82, 84, 134, 181, 254, 263, 266, 303, 310, 353, 445, 452

Ïетербурзька (Імператорська Ñанкт-Ïе тербурзька, Російська) академія наук 64, 67, 68, 70, 80, 108, 138, 254, 255, 453, 467, 468; див. також Ака-демія наук ÑÑÑР, Російська академія наук

Ïетëюра, Ñимон 76, 226–228, 231, 251, 524, 540

Ïетров, Микоëа 45, 434Ïетровський, Григорій 402, 568Ïетровський, Микоëа 260, 521Ïетроград 93, 124, 365, 470, 482; див. та-

кож Ñанкт-Ïетербурґ, ЛєнінградÏетрушевич, Євген 226Ï’єрмонт, Штрубе де 138Ïєровська, Ñофія 376Ïипін, Аëєксандр 40, 64, 65, 447Ïиріг, Русëан 13, 22, 427, 502, 504–507,

510–515, 517, 523–528, 552, 555, 561, 562, 568, 571

Ïівденна Росія, Ïівденно-Заõідна Росія 126, 128, 129, 134, 169, 467

Ïівденна Русь, Ïівденно-Заõідна Русь 115–118, 149, 159, 168–171, 183, 348, 349, 476, 485

Ïівнічна Русь 115, 142, 476Ïідкарпаття див. ЗакарпаттяÏій XI, папа римський 524Ïіëсудський, Юзеф 226, 231Ïіночі коëекція 263Ïісарєв, Дмітрій 45, 434Ïісоцький, Анатоëій див. Річицький Ан-

дрійÏëатонов, Ñєрґей 20, 80, 128, 158, 268,

412, 436, 453, 468, 524Ïëєõанов, Ґеорґій 354Ïоґодін, Аëєксандр 133, 135, 472, 474Ïоґодін, Міõаіë 51, 107, 112, 113, 121,

139, 142–147, 149, 153–155, 157, 160, 164, 171, 175, 182, 203, 367, 438, 461, 477

поґодінська теорія 51, 107, 112, 113, 121, 144–147, 149, 150, 153–155, 160, 367

Ïодіëëя 16, 429Ïодніпров’я див. НаддніпрянщинаÏокровський, Міõаіë 268, 272, 278, 346–

353, 361, 362, 364–366, 368, 377, 379–386, 388–390, 393, 397, 404, 411, 412, 525, 550–552, 554–556, 561—563

Ïоëєвой, Нікоëай 164Ïоëівка, Іржі 64, 447Ïоëісся 151, 357Ïоëозович, Ñенько 209, 210Ïоëонська-Васиëенко, Натаëя 253, 271,

281, 508, 512, 515, 516, 518, 519, 524, 527, 528, 570

Ïоëтавська битва (1709) 30, 200Ïоëтавський поëк 326Ïоëуботок, Ïавëо 215Ïоëуянів õутір 79поëяки 43, 44, 53, 55, 61, 70, 71, 73, 89,

95, 99, 117, 175, 179, 191–193, 196-198, 213, 226, 241, 285, 291, 296, 299–301, 307, 319, 370, 407, 409, 443, 445, 450, 494, 495; див. також ëяõи, Річ Ïо-споëита

586

Пîêàж÷èê

Ïоëьсько-ëитовська держава див. Річ Ïоспоëита

Ïоëьсько-ëитовська Русь 116; див. та-кож Литовсько-руська держава

Ïоëьща 45, 46, 48, 53, 66, 73, 113, 118, 150, 154, 166, 190–195, 197, 198, 226, 232, 241, 247, 252, 259, 262, 263, 273, 286, 287, 299, 314, 318, 325, 363, 387, 397, 398, 403, 469, 495, 518, 522, 534, 540, 553, 555; див. також Річ Ïоспо-ëита

Ïоревич, Григорій 214, 502Ïорфір’єв, Ñєрґей 262Ïостишев, Ïавєë 253, 274, 526поступовці див. Товариство українськиõ

поступовцівÏочатковий ëітопис 139–141, 479, 493Ïочинок, Тимотей 237, 240, 506–509«Пðàâäà», газета (Москва) 277, 382, 528,

561«Пðàâäà», газета (Львів) 48, 51, 435правосëав’я, правосëавна церква 30, 39,

41, 46, 98, 166, 187, 189, 192, 193, 195, 197–199, 203, 207–211, 285, 286, 290, 294, 296, 321, 322, 335, 349, 398, 402, 431, 442, 449, 495, 524, 530; див. та-кож Російська правосëавна церква

Ïрага 38, 225, 232, 234–236, 243, 431, 458, 503, 524, 525, 531, 545, 569

Ïразький науковий конґрес 1926 року 244, 245, 276

«Пðàïîð ìàðêñèçìó», журнаë 385, 390, 391, 396, 559, 562–564, 566, 567

Ïретвич, Бернат 209Ïрєсняков, Аëєксандр 158, 377Ïриазов’я, азовські степи 148, 213Ïривісëянський край 71Ïримак, Томас 21, 424, 426, 431, 442–

453, 455, 460, 502462, 492, 494, 502–504, 506–508, 510, 514,

515, 518, 527, 561Ïринстонський університет 235Ïристайко, Воëодимир 22, 515, 523

Ïріцак, Омеëян 50, 436, 437, 499, 528, 538, 541, 547

проєкт перекëаду Грушевського 12, 415, 569

Ïрокопович, Теофан (Феофан), арõиєпископ 30

«Пðîëåòàðñüêà ïðàâäà», газета 244, 512, 567

«Ïросвіта», товариство 172, 174протестантизм 55, 67, 287, 297, 509«Ïротестації» (1621) 203, 208Ïрудон, Ï’єр Жозеф 374Ïушкар, Мартин 325Ïушкін, Аëєксандр 115Ïьотр I, російський імператор 29, 30,

197, 200, 215, 428

Равич-Черкаський, Мойсей 393, 565Равіта-Ґавронський, Францішек 179, 305,

536«Ðàäà», газета 76Радзивіë, Аëьбреõт Ñтанісëав 262Разін, Ñтєпан 261, 416Раковський, Християн 232–235, 355, 356,

378, 505, 553Ранке, Лєопоëьд фон 376ревоëюція 1905 року 17, 42, 63, 66, 67,

69, 71, 76–78, 89, 95, 100, 167–169, 185, 199, 208, 229, 306, 310, 312, 334, 347, 350, 388, 455, 485

«ревоëюція Хмеëьницького», козацька ревоëюція 288, 289, 291, 292, 293, 367, 397, 401, 402, 404, 529, 539

ревоëюції 1917 року 9, 16–18, 22, 23, 39, 65, 78, 80, 83–95, 97, 100, 101, 124, 125, 153, 158, 223–231, 233, 234, 237, 239, 241, 248, 250, 253, 257, 270, 273, 274, 278, 279, 285, 287, 288–292, 298, 302, 303, 311–313, 315, 318–323, 329, 332, 334, 335, 338, 339, 345, 346, 350, 352–356, 359, 360, 363, 369, 371, 372, 374, 375, 378, 381, 383, 386–388, 393, 394, 400, 398, 409, 411, 413, 455–457, 468, 502, 503, 510, 513, 548, 553

587

Пîêàж÷èê

режим Ñкоропадського див. Ñкоропад-ський, Ïавëо

Ренан, Ернест 23, 427Реформація 193, 290«Ðå÷ü», газета 81, 454Рєпнін, Боріс 520Рига 232, 505Рикардо, Дейвід 50Рим 121Ріпецький, Теодор 171, 486Річ Ïоспоëита (Ïоëьсько-ëитовська дер-

жава) 30, 50, 106, 113, 117, 194, 196, 286, 287, 299–301, 331, 336, 349, 350, 362, 416, 469, 495, 520, 529, 534; див. також Веëике князівство Литовське, Литовська держава, Ïоëьща

Річицький, Андрій (Анатоëій Ïісоцький) 248, 271, 272, 274, 368, 395, 513, 525, 557, 566

Рожков, Нікоëай 347, 550Розумовський, Кириëо, український геть-

ман 570Роман Мстисëавич, гаëицько-воëинсь-

кий князь 189, 493Романови, династія 16, 30, 56, 100, 171,

187, 358Романчук, Юëіян 56, 439російська (веëикоруська) нація 16, 29,

32, 33, 71, 95, 109, 110, 111, 112, 114, 117, 118, 121, 137, 311, 352, 361, 407, 409, 410, 411, 413, 428, 475; див. та-кож веëикоруси

Російська академія наук 255, 256, 257; див. також Академія наук ÑÑÑР, Ïе-тербурзька академія наук

Російська імперія 9, 16, 17, 20, 22, 29, 30, 32, 39, 46, 50, 57, 58, 60–63, 65, 66–73, 76, 77, 79–86, 93, 99, 100, 106–108, 110, 114, 123, 138, 159, 167, 168, 170, 171, 176, 189, 197, 214, 219, 245, 247, 267, 310, 346, 351, 407, 410, 423; див. також Ñовєтський Ñоюз

російська імперська історіографія 17, 20, 24, 107, 114, 115, 119, 138, 163, 346, 361, 362, 366, 411, 423, 460

російська куëьтура, російська ëітерату-ра 40, 70, 97–99, 106, 119, 193, 248, 256, 389, 464, 465, 466

російська мова 41, 42, 63, 64, 68, 69, 128, 135, 136, 178, 179, 189, 246, 247, 253, 256, 356, 405, 420, 431, 435, 451, 467, 565

Російська націонаëьна партія 275Російська правосëавна церква 30, 98, 208,

285, 335, 431; див. також правосëав’я, правосëавна церква

російська ревоëюція 94, 360, 376, 503Російська Федерація, РÑФÑР 226, 252,

255, 352російські арõеоëогічні з’їзди 62, 63, 64,

446Росія імперська 9, 15–17, 62, 169, 219,

220, 280, 282, 365; див. також Росій-ська імперія, Російська Федерація

Росія совєтська 15, 230, 505; див. також Ñовєтський Ñоюз, ÑÑÑР

Ростовське князівство, Ростовська зем-ëя 122, 151, 466, 470, 482

Ростовцев, Майкë (Міõаіë) 128, 129, 158, 159, 470, 482

Рубач (Рубанович) Миõайëо 272–274, 364–368, 378, 381, 384, 385, 387, 387–389, 393, 394, 525, 526, 555, 556, 562, 566, 570

Румянцевська бібëіотека 455, 521русифікація 39, 82, 98, 245, 404, 423, 431,

513русофіëьський (москвофіëьський) руõ

16, 54, 74, 79, 80, 100, 171, 174, 193, 450, 446, 453, 486, 488

«Ðóññêèå âåäîìîñòè», газета 455«Ðóññêîå ñëîâî», газета 45, 46Руська бесіда 173«Ðóñüêà іñòîðè÷íà бібëіîòåêà», книж-

кова серія 173, 174, 176–178руські («русини», українці) 16, 53, 55, 73,

100, 179, 199, 439, 433, 439, 442, 443руські ëітописи 50, 139, 140, 149, 151,

212, 483

588

Пîêàж÷èê

Рюрик, князь 140, 143Рюриковичі, династія 143, 144

Ñавва, Воëодимир 76, 451Ñавенко, Анатоëій 77, 452Ñавйовський, Ïетро 79, 452Ñавченко, Федір 260, 266, 417, 423, 458,

502, 512–515, 518, 519, 523, 526, 565, 571, 572

Ñамбір 439Ñамоквасов, Дмітрій 446, 466Ñанкт-Ïетербурґ (Ïетроград) 9, 63, 66,

68, 83, 93, 108, 124, 259, 365, 407, 437, 447, 448, 485; див. також Лєнінград, Ïетроград

Ñанкт-Ïетербурзька академія наук див. Ïетербурзька академія наук

Ñанкт-Ïетербурзький університет 54, 128, 129, 146, 479

Ñапєга, Адам 53сармати 129, 553Ñварник, Гаëина 13, 506–510, 512, 518,

519, 522, 523, 528, 543, 545, 563, 569–571

Ñвідзінський, Миõайëо 391, 392, 395, 564, 565

Ñвятопоëк-Мірський, Ïьотр 65, 116, 447Ñвятосëав Ігорович, київський князь 187Ñемко, Ñемен 382Ñен-Ñимон, Анрі де 374Ñенькусь, Роман 486, 505Ñередня Азія див. Центраëьна АзіяÑестринівка 45, 449Ñетон-Вотсон, Г’ю 37Ñєнкєвіч, Генрик 494Ñєрґеєвіч, Васіëій 298Ñибір 80, 214, 502Ñиëьвестр, ігумен 141Ñимбірськ 79, 80–82, 124, 454«Синопсис» 106, 149, 187, 200, 407, 460,

465, 492, 568Ñинявський, Антін 166, 167, 175, 183,

184, 288, 435, 467, 484, 485, 488, 490, 491, 528

Ñисин, Франк 12, 312, 315, 424, 528 сіверяни, пëем’я 132, 133, 146–149, 361,

476, 479Ñкаëьковський, Апоëëон 40Ñкандинавія, скандинави 137, 138, 139,

140, 142–144, 474, 554Ñкачковський, Лука 435скити 128, 129, 553скëавіни 131, 132, 133Ñковорода, Григорій 369, 557Ñкоропадський, Ïавëо 38, 92, 97, 224,

225, 229, 239, 243, 290, 315, 353, 503Ñкрипник, Микоëа 248, 249, 270, 276,

277, 379, 380, 400, 512–514, 527Ñкубицький, Троõим 393, 394, 565, 567Ñëабченко, Миõайëо 381, 515Ñëавін, Лазар 568Ñëавінський, Максим 448Ñëобожанщина див. Україна ÑëобідськаÑëоваччина, сëоваки 137сëовени, пëем’я 133, 361сëов’яни заõідні 131, 256сëов’яни сõідні 9, 11, 108, 131–135, 138,

144, 148, 331, 348, 361,410, 428, 462–466, 469, 472–474, 476, 481,

490, 558; див. також історія сõідниõ сëов’ян

сëов’янофіëьство 95, 96, 125, 143, 446«смєновєõовци» 223, 243, 275, 510Ñміт, Адам 50Ñміт, Ентоні 24, 428, 441, 497 совєтська

історіографія 11, 12, 15, 20, 23, 24, 156, 160, 219, 220, 223, 241, 242, 246–248, 252, 254, 372, 379, 403, 412, 413, 424, 428, 500, 525, 555, 569

Ñобоëєвський, Аëєксєй 145, 146, 150, 151, 154, 157, 473, 478, 480

совєтський режим, совєтська вëада див. Ñовєтський Ñоюз

Ñовєтський Ñоюз, ÑÑÑР 18, 20–23, 25, 219, 220, 224–226, 237, 238, 240, 242–244, 246–248, 251, 253, 255, 257, 266, 267–269, 272–276, 279–281, 292, 302, 338, 345, 346, 350, 352, 353, 355, 356,

589

Пîêàж÷èê

364, 372, 378, 379, 382, 383, 384, 387, 388, 394, 404, 405, 412, 413, 428, 474, 506, 507, 511, 516, 517, 525, 527, 553, 555, 557, 567, 568; див. також Росія со вєтська, Російська Федерація, Ук-раїна совєтська

Ñоëовйов, Ñєрґей 20, 170, 203, 262, 376, 377, 389, 436, 555

Ñондерс, Дейвід 429Ñофонович, Теодосій 163, 483Ñоціяëістичний (Другий) Інтернаціонаë

97, 225Ñоõань, Ïавëо 22, 426, 427, 509, 517, 518,

522, 523, 534, 568Ñоюз визвоëення України (Львів і Ві

день) 80–82, 442, 452Ñпенсер, Герберт 303, 492Ñпєранський, Міõаіë 418, 571Ñпіëка визвоëення України (Харків) 270,

276, 379, 390, 392, 524, 526Ñпіцин, Аëєксандр 156Ñрезневський, Ізмаїë 145Ñтаëін, Іосіф; стаëінізм 9, 11, 17, 21, 24,

248–250, 274, 277, 278, 356, 404, 428, 514, 553, 562, 568

Ñтанісëавів (Івано-Франківськ) 226, 439старообрядці 30Ñтаросоëьський, Воëодимир 293, 531Ñтасюк, Т., совєтський досëідник 556,

564Ñтефан Баторій, поëьський короëь 205,

210Ñтоëипін, Ïьотр 71, 449Ñторожев, Васіëій 121, 122, 123, 347, 446,

466, 550, 551Ñтороженко (Царинний), Андрій 124,

125, 157, 179, 204, 440, 468, 475, 489 Ñтороженко, Микоëа 468Ñтруве, Ïьотр 80, 159, 465, 467, 482Ñтудинський, Кириëо 83, 234–237, 240,

241, 245, 257–260, 264–266, 279, 322, 417, 418, 455, 506–510, 512, 516, 518, 519, 522, 523, 526, 528, 543, 545, 563, 565, 569, 570–572

Ñубтеëьний, Орест 429, 455Ñуздаëьська земëя 110, 112, 117, 147, 367Ñуздаëьський ëітопис 149суëичі, пëем’я 476Ñумцов, Микоëа 63, 124Ñуõино-Хоменко, Воëодимир 388, 389,

391, 397, 400, 566«Ñûí îòå÷åñòâà», журнаë 67, 448

Танячкевич, Даниëо 172, 173, 483Тараща 214татари 45, 151–153, 191, 192, 348, 349,

361, 362, 392, 480, 496, 555; див. та-кож кримські татари, монгоëи

Татіщев, Васіëій 481Тбіëісі 25, 39, 40, 42, 46–48, 201, 535, 536Теëьвак, Вітаëій 22Теофан, патріярõ єрусаëимський 207, 208Терëецький, Кириëо, єпископ 211Тернопіëь 173, 439, 488Тетеря, Ïавëо, український гетьман 319тиверці, пëем’я 131–133, 476 Ткаченко, Микоëа 260, 519Тмутаракань 145, 481Товариство українськиõ поступовців 77,

78, 82, 84, 90, 228, 451, 456Токвіëь, Аëєксис де 436Тоëочко, Оëексій 463, 479, 558Тоëстой, Лєв 96Томашівський, Ñтепан 60, 258, 327, 329,

331, 453, 545, 546Томкевіч, Вëадисëав 500Томсен, Віëьгеëьм 554Томська губернія 81Торонто 10, 13, 415, 426, 440–443, 452–

459, 481, 518, 531, 533, 539, 568Трансиëьванія (Ñемигород) 287, 313,

331, 336 Третій (Комуністичний) інтернаціонаë

230, 232 Третяков, Ïьотр 473, 474, 479Троцький, Лєв 93, 274, 356Трубєцькой, Нікоëай 159, 482, 483Турґєнєв, Іван 40, 45, 96

590

Пîêàж÷èê

Угорщина, Угорська Русь 166Ужгород 252«Уêðàèíñêàÿ жèçíü», часопис 454«Уêðàèíñêèé âåñòíèê», журнаë 68, 449«Уêðàїíà», журнаë 240, 257, 270, 277,

280, 376, 391, 398, 416, 420, 556Україна Лівобережна 30, 33, 105Україна Наддніпрянська, Наддніпрян-

щина 16, 56, 62, 66, 68, 73, 76, 77, 81, 167, 172, 175, 177, 184, 201, 206, 410, 429, 440; див. також Україна Ñõідна

Україна Ïівденна, Ïівдень України 31, 111, 128, 168, 552

Україна Ïідкарпатська 245; див. також Закарпаття

Україна підросійська 16, 54, 57, 58, 100, 172, 310

Україна Ïравобережна 31, 147, 165, 197Україна Ñëобідська, Ñëобожанщина 31,

323Україна совєтська 86, 159, 220, 232, 240,

244, 266, 267, 280, 364, 365, 368, 371, 378, 403, 412, 413, 506, 516, 124, 523, 555

Україна Ñõідна 16, 58, 59, 73, 75, 77, 146, 152, 170, 177, 184, 196, 198, 443; див. також Україна Наддніпрянська, Гетьманщина

Україна-Русь 173, 177–178, 294, 488українізація 23, 122, 133, 226, 240–242,

248, 251, 252, 256, 267, 275, 277, 353, 354, 355, 361, 405, 457, 509, 513, 528, 552

Українка, Леся 559українофіëи 16, 54, 57, 64, 98, 99, 174,

316, 485українська автономія 48, 56, 69, 70, 77,

78, 83–89, 91, 99–101, 125, 127, 193, 325, 333, 334, 355, 451, 456

українська академічна спіëьнота 255 Українська академія наук, Всеукраїн-

ська академія наук (ВУАН) 18, 22, 58, 235, 237-240, 243–245, 250, 253, 255,

256, 260, 263, 266, 267–269, 271, 272, 274, 275–277, 280, 354, 355, 358, 376, 385, 390, 393, 398, 405, 418, 420, 421, 447, 482, 508, 518, 527

Українська Гаëицька армія 353Українська господарча академія 235 українська державність 83, 84, 86, 89,

101, 153, 181, 188, 286, 312, 314, 324, 325, 332–334, 337, 340, 370, 455, 457, 491

українська ідентичність 23, 33, 42, 98, 101, 137, 200, 201, 215, 216, 279, 280, 286, 294, 301, 358, 364, 533

українська інтеëіґенція 72, 73, 79, 173, 200, 208, 214, 216, 242, 244, 245, 252, 267, 268, 271, 302, 320, 322, 323, 356, 399, 468, 512, 100, 524, 542, 567

Українська історична асоціяція 20Українська комуністична партія (УКÏ)

248, 513українська куëьтура 45, 46, 68, 99, 245,

246, 251, 253, 266, 433, 454, 469, 482українська ëітература 11, 40, 41, 44, 45,

52, 70, 130, 240, 264, 257–260, 264, 278–280, 291, 415, 418–420, 471, 473, 492, 518, 572

українська мова 42, 45, 52, 57, 59, 60, 62–65, 67, 68, 70, 77, 78, 79, 82, 85, 91, 108, 170, 214, 241, 246, 251, 289, 354, 355, 366, 432, 433, 440, 448, 451, 457, 458, 465, 472, 473, 487, 494

Українська націонаë-демократична пар-тія 56, 63, 75, 450

українська націонаëьна ідентичність 19, 33, 42, 98, 100, 101, 137–138, 166, 200–201, 216, 236, 279, 280, 286, 294, 296, 301, 358, 364, 425

українська незаëежність 21, 24, 83, 86, 92–94, 101, 153, 230, 275, 298, 299, 302, 333–337

Українська партія соціяëістів-ревоëюціонерів (УÏÑР) 90, 97, 153, 225–226, 230, 232–233, 235–236, 271, 273, 328,

591

Пîêàж÷èê

330, 332, 375, 442, 457, 480, 503, 504, 505, 544, 545

Українська партія соціяëістів-федера-ëістів 90, 228, 237, 239

Українська радикаëьна партія 56, 172Українська ревоëюція 9, 94, 97, 288, 290,

292, 354, 455, 457Українська Ñовєтська Ñоціяëістична Рес-

пубëіка (УÑРР, УРÑР, УÑÑР) 224, 241–243, 255, 392 505, 553; див. Укра-їна совєтська

Українська соціяë-демократична робіт-нича партія (УÑДРÏ) 457

українська шëяõта 33, 48, 196, 199, 205, 300, 316, 321, 323, 329, 358, 435, 495, 496, 530, 548

Українське наукове товариство (в Києві) 18, 58, 77, 240, 263, 508, 521

українське націонаëьне відродження 32, 73, 158, 186, 199, 202, 251, 268, 286, 306, 316, 337, 374–375, 410, 559

українське питання 69, 70, 114, 452, 454, 467; див. також маëоросійське пи-тання

українське сеëянство 16, 31, 45, 56, 99, 191, 196, 233, 252, 281, 290, 319, 357, 564

Українське товариство істориків-марк-систів 272, 380, 401, 562

«Уêðàїíñüêèé àðхіâ», серія 263, 521Український віëьний університет у Ïразі

235, 531«Уêðàїíñüêèé іñòîðèê», журнаë 20український історичний наратив, націо-

наëьна історіографія 25, 33, 64, 107, 108, 122, 128, 132, 138, 139, 152, 156, 160, 163–165, 167, 170–172, 174, 177, 181, 184, 185, 191, 194, 197, 207, 210, 213, 280, 281, 285, 286, 289, 292, 293, 297, 300, 305, 306, 308, 309, 327–328, 330, 340, 345, 346, 348, 353–355, 357–359, 361, 364, 365, 368, 369, 371–376, 379, 380, 384–387, 394, 395, 405, 407–413, 461, 500, 546, 559, 569

Український науковий з’їзд у Ïразі 244, 245

український націонаëьний проєкт 17, 54, 57, 62, 68, 73, 101, 158, 181, 194, 197, 219, 237

український націонаëьний руõ 18, 33, 39, 41–42, 44, 51, 56, 58, 61, 67–73, 77, 79–91, 100–101, 125, 152–153, 166, 170–174, 177–178, 185, 197, 220, 253, 293–294, 307, 310–311, 332, 334, 337, 376

Український націонаëьний центр 269, 280, 526

Український соціоëогічний інститут 234, 238, 258, 508

Українські конституційні збори 92Укргоëовнаука 244, 253, 256, 353уëичі, пëем’я 131–133Уëьяновський, Васиëь 22, 523 уніяти, унійний 210, 431; див. також гре-

ко-катоëикиУраë, гори 111Успєнський, Фьодор 48Устряëов, Нікоëай 106, 107, 117, 463Усть-Ñисоëьськ 214, 502

фашизм 86, 274, 275, 277, 281, 394, 400, 401, 526, 527, 539, 543, 556, 566–568

Фіëарєт (Романов), патріярõ москов-ський 208

Фіëевич, Іван 123, 157, 467фіни, фінська мова 70, 140, 361Фëорінський, Тімофєй 63, 81, 157, 438,

439, 446 Франкевіч, Чесëав 179, 489Франко, Іван 56, 123, 124, 172, 252, 271,

294, 320, 376, 443, 444, 446, 451, 532, 550, 559

Франц Фердинанд, австрійський арõи-князь 80

французька історіографія 436 французька мова 66

598


1. Миõайëо Грушевський (Львів, бëизько 1910 року) ........................ 8

2. У домашньому робочому кабінеті Миõайëа Грушевського (Київ, вуë. Ïаньківська, 9; кінець 1929 року) ................................. 11

3. Миõайëо Грушевський (1917 рік, фраґмент) ................................... 15

4. Урочисте прогоëошення І Універсаëу Української Центраëьної Ради на Ñофійському майдані (Київ, 11 червня 1917 року) ....... 27

5. Миõайëо, Марія та Катерина Грушевські у родинному коëі (с. Криворівня, 15 серпня 1912 року) ............................................... 35

6. Миõайëо Грушевський – професорський стипендіят Університету св. Воëодимира (Київ, бëизько 1894 року) ............. 37

7. Миõайëо Грушевський у коëі рідниõ та друзів. Ñидять: Марія Грушевська з донькою Катериною на рукаõ,

Ñтефанія Левицька (небога Марії Грушевської), Миõайëо Грушевський; стоять: Іван Труш, Ñеверин Даниëович,

Іван Франко (Львів, 1901 рік) ..............................................................103

8. Миõайëо Грушевський (Київ, бëизько 1907 року, фраґмент) ......105

9. Інтер’єр ëьвівської віëëи Грушевськиõ. Ліворуч у кутку – Катерина Грушевська (1903 рік) ........................................................161

10. Засновники Української академії мистецтв. Ñидять: Абрам Маневич, Оëександр Мурашко, Федір Кричевський, Миõайëо

Грушевський, Іван Ñтешенко, Микоëа Бурачек. Ñтоять: Георгій Нарбут, Васиëь Кричевський, Миõайëо Бойчук (Київ, 5 грудня 1917 року) ..................................................................163

Спèñîê ілюñтðацій і мап

599

Ñïèñîê іëþñòðàöіé

11. Миõайëо Грушевський на подвір’ї Луцькиõ казарм у день роззброєння січовиõ стріëьців за наказом німецького окупаційного командування (Київ, 30 квітня 1918 року) .............217

12. Миõайëо Грушевський з учнями та працівниками історичниõ установ ВУАН у день святкування 60-ëіття від дня народження та 40-річчя наукової діяëьности (Київ, 3 жовтня 1926 року) ...............................................................................................221

13. Ñвітëина з посвідчення академіка Миõайëа Грушевського із совєтським штампом (1932 рік) ..........................................................223

14. Урочисте прогоëошення ІІІ Універсаëу Української Центраëьної Ради на Ñофійському майдані (Київ, 9 ëистопада 1917 року) ............................................................283

15. Миõайëо Грушевський вдома, у робочому кабінеті (Київ, кінець 1929 року) .......................................................................285

16. Будинок Грушевськиõ на вуë. Ïаньківській, зумисне зруйнований під час наступу на Київ біëьшовицькиõ військ

(ñâіòëèíà Фåäîðà Еðíñòà, 1918 ðіê) ...............................................343

17. На дачі в Китаєві (друга поë. 1920-õ років, фраґмент) .................345

18. Миõайëо Грушевський вдома у робочому кабінеті (Київ, кінець 1929 року, фраґмент) ...................................................407

19–20. Інтер’єр домашнього робочого кабінету Миõайëа Грушевського (Київ, кінець 1929 року, фраґменти) .............. 423, 573

Мапа 1. Ñõідні сëов’яни та їõні сусіди у IX–X стоëіттяõ ...................594

Мапа 2. Держава Богдана Хмеëьницького .............................................595

Мапа 3. Українські держави у 1917–1918 рокаõ ...................................596

Мапа 4. Формування території Української РÑР .................................597

Усі світëини в тексті книжки – з фондів Історико-меморіяëьного

музею Миõайëа Грушевського (Київ).

Мапи підготував картограф Дмитро Вортман.

На першій та четвертій сторінкаõ оправи – світëина з демонстрації на Ñофійській пëощі в Києві (1 квітня 1917 року)

600

×àñòèíà ïåðøà. Íàö³ÿ òà ³ìïåð³ÿÍàóêîâå âèäàííÿ

Ñергій Ïëоõій

Веëикий передіëНезвичайна історія Миõайëа Грушевського

Àâòîðèçîâàíèé ïåðåêëàä ç àíãëіéñüêîї

Редактор ßðèíà Цèìбàë

Редакторська група: Єâãåíіÿ Ãðèíü, Êàòåðèíà Дåì÷óê, Вàäèì Дèâíè÷, Ñòåïàí Зàхàðêіí, Тåòÿíà Тîì÷åíêî, Оêñàíà Фîðîñòèíà

Мапи Дìèòðà Вîðòìàíà

Художньо-теõнічний редактор Ìàéÿ Пðèòèêіíà

Коректор Ñâіòëàíà Ãàéäóê

Верстка Іðèíè Ñîбêî

Відповідаëьний за випуск Àíäðіé Ìîêðîóñîâ

Ïідписано до друку 05.09.2011. Формат 70õ90 1/16.

Ґарнітура «Мûсëь». Ïапір офсетний. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 43,87. Умовн. фарбовідб. 44,74.

Обë.-вид. арк. 35,7. Зам. № 11-349

Видавець: ÑÏ «Часопис “Критика”». ДК № 2189 від 18.05.2005.Ñвідоцтво про реєстрацію КВ 2690 від 21.04.1997.

01001, Київ-1, а/с 255. [email protected]

Дистрибуція: теë. +38 044 270 54 00;теë./факс +38 044 270 54 00; [email protected]

Ïредставництво у Львові:теë. +38 0322 67 36 96; [email protected]

Надруковано у ЗАТ «ВІÏОЛ».03151, Київ-151, вуë. Воëинська, 60

Сергій Плохій. Великий переділ. Незвичайна історія...

Documents