Інформаційний вісник Географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Географія - це ще не все у житті, але життя без географії - це ніщо!

березень, 2012

У номері читайте:

«Батько Географічної родини»

Iнтерв'ю з професором

стор. 4-5

стор. 5

стор. 2

стор. 3

Інтерв’ю з

комендантом

геогафічного

гуртожитку

Павлом Остапенком

Досягнення і втрати нашого часу

З Днем географа!Щиро вітаю співробітників, аспірантів та студентів геогафічного

факультету з професійним святом – Днем географа! Впевнений, що фах географії обирають за особливим покликом душі. Бути гео-

графом – означає невтомно пізнавати навколишній світ, плекати та любити той край, у якому народився, свою Батьківщину. Бажаю

реалізації творчих задумів, незабутніх мандрівок та підкорення нових життєвих вершин кожному, хто пов’язав свою долю з географією.

З глибокою повагою, декан Я.Б.Олійник

Подорожуйте Україною!

Традиційно в останню суботу березня на нашому факультеті проводиться свято – День географа. Відповідь на питання, чому саме цього дня вирішено святкувати день подорожу-ючих, вже загубилась серед великої кількості знань у сивій давнині. Цього року Географіч-ний факультет святкує День географа вже в 56 раз. Напередодні головного свята факуль-тету ми вирішили опитати студентів, як вони святкують День географа та коли вперше дізнались про це свято.

Олексій Гнатюк, VI курс: «Дізнався про свято, коли був на першому курсі. Як святкую? Щороку відвідую концерти на факультеті і в «Планеті». Цього року не святкуватиму, бо їду на вихідні додому. Найбільше запам’яталось веселе свято Дня географа з друзями у гуртожитку».

Даша Базар, ІІІ курс: «Про свято дізналась, мабуть, як і більшість однолітків, ще на пер-шому курсі. Святкую з одногрупниками спочатку на факультеті, а далі у гуртожитку. Цього року святкування затягнеться, тому що воно плавно перейде у мій День народження».

Катя Хоменко, ІІІ курс: «Довідалась про свято від старших колег. Оскільки я веду здоро-вий спосіб життя, то відмічаю свято увечері за склянкою соку та з солоденькими тістечками».

Леніана Антонюк, ІV курс: «Про День географа я дізналась на першому курсі. Свят-кую його не завжди, але якщо вже святкую, то з кращими друзями-географами. Цього року обов’язково святкуватиму День географа, адже скоро стану випускницею і хочу назавжди запам’ятати наші студентські роки і день професійного свята».

Даша Баглей, ІІ курс: «Вперше дізналась про свято минулого року на початку весни, коли навчалась на першому курсі. На жаль, у тому році не святкувала, а у цьому збираємось відсвят-кувати разом з групою, але ще не знаю, як саме».

Мирослава Скоробагатько, ІІІ курс: «Вперше я потрапила на факультет у 8 класі, у день від-критих дверей. Як виявилось, тоді всі святкували День географа. Тоді я подумала, що цей день може стати у майбутньому моїм професійним святом. Уже стало традицією, що на День геогра-фа ми збираємось з подружками-колежанками та йдемо на перегляд якогось цікавого фільму».

Людмила Скочко, ІV курс: «Я дізналась про День географа ще в школі від старшого брата, який навчався на нашому факультеті. Святкую завжди весело у компанії кращих друзів».

Макс Заварзін, ІІ курс: «Дізнався про свято на 1-му курсі. Святкую з друзями, цього року свято буде особливе, адже наша кафедра гідрології цьогоріч займаеться його організацією».

Альона Живець, І курс: «Про це свято я дізналась, коли вступила на географічний факуль-тет. Цього року святкуватиму вперше. Цікаво побачити, що буде цього дня на факультеті. На-певно, увечері поїду з одногрупниками танцювати в клуб».

А Ви святкуєте День географа?

«Найважливіше – не помилитись у виборі, а помилившись, зуміти виправити помилку.»

2 ДЕЩО ПРО ГЕОГРАФІВ

Шевченківська весна20-21 березня 2012 року на географіч-

ному факультеті пройшла X Міжнародна наукова конференція студентів, аспіран-тів та молодих вчених «Шевченківська весна». Конференцію відкрив декан фа-культету Олійник Я.Б. У роботі конференції взяли участь 90 молодих науковців. Вони представляли провідні ВНЗ України (КНУ ім.Т.Шевченка, ЛНУ ім.І. Франка, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, ВНУ ім. Л. Українки), Ро-сійської Федерації (Московський держав-ний університет імені М.В. Ломоносова, Бєлгородський державний університет) та Латвії (Даугавпілський університет). Кон-ференція проводилась за такими секціями: «Гідрологія і метеорологія», «Картогра-фія та ГІС», «Природничі дослідження», «Суспільно-географічні дослідження», «Туризмознавство та рекреаційна геогра-фія». На секціях були представлені цікаві, змістовні доповіді, які торкалися сучасних тенденцій та проблем розвитку суспіль-ства, окремих регіонів, картографування та ГІС-технологій, кліматичних особли-востей територій, гідрологічного режиму річок, перспектив розвитку туризму та ра-ціонального природокористування.

Під час роботи конференції відбулась цікава дискусія, що стосувалась широкого спектру тематики доповідей. У рамках кон-ференції також були проведені круглих сто-ли – «Просторові науки» та «Критерії транс-формації системи природокористування.

В цілому X Міжнародна наукова кон-ференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» пройшла на високому науковому рівні і всі учасни-ки висловили побажання про продовження наукової дискусії в наступному 2013 році.

Юлія Глібова

Олійник Ярослав Богданович:- Найбільшими досяг-

неннями людства сьо-годні є інформатизація, комп’ютеризація, вико-ристання мобільних тех-нологій, глобалізація. Розвивається єдиний сві-товий економічний і гео-політичний простір. Ви-

користання нових технологій дає можливість виробляти різні види продукції з меншими затратами енергії, сировини, палива. Широке впровадження екологічних технологій в різ-них галузях дозволяє зменшити викиди шкід-ливих речовин, виробляти екологічно чисту продукцію. Найбільші втрати людства – між-регіональні та локальні військові конфлікти, забруднення довкілля, виснажливе викорис-тання корисних копалин і ріст кількості біжен-ців. Негативним явищем є те, що розвивається тероризм, який шкодить економіці країн світу. Моє особисте найбільше досягнення в тому, що я займаюсь тим, чим завжди хотів. Мені з дитинства подобається географія, тому саме з нею я пов’язав своє життя.

Мельничук Анатолій Леонідович:- Наше найбільше до-

сягнення – це вивільнення індивідуальної всебічної активності людини. Сьо-годні від однієї людини багато залежить, тобто від індивіду, особистості, а раніше – від мас, натовпу. Помилка, втрата суспіль-ства полягає в комерціалізації та уніфікації усіх видів діяльності, особливо науки, освіти, мистецтва. Моє найбільше особисте досягнен-ня в житті – це продовження мене в моїх дітях, а втрата – неефективно використаний час.

Мотузенко Олена Олександрівна:- Найбільше досягнен-

ня людства – це суспільна мораль. Найбільша втрата – духовний розвиток, адже людство пішло по шляху техногенного розвитку, забувши про духовність. Найбільше моє досягнен-ня – моя родина, а най-

більша втрата – це, напевно, нереалізовані мрії.Дмитрук Олександр Юрійович:- Одне з найбільших досягнень людства в

глобальному масштабі – екологізація свідо-мості, тобто розуміння, що ми маємо відно-ситись до нашої планети як до невід’ємної частини нашого буття. Всі технологічні но-вації, з одного боку, є кроком вперед у роз-витку людства, з іншого – нові загрози для нього. Усвідомлення того, що ми, по суті, є мандрівниками у Всесвіті, уміння стави-тись до Землі як до корабля, на якому пли-вемо – це досягнення. Якщо ж говорити про втрати людства, то не можу не згадати ви-падок, що залишив слід у моєму серці, коли

Талібан в Афганістані розстрілював одні з найдавніших скельних скульптур Будди. Тут не йдеться про протистояння двох ре-лігій. Проблема в тому, що через ось такі нерозумні миттєві рішення та дії людство втратило і продовжує втрачати величезну частину свого надбання. Ще один приклад нега-тивної дії людини – за-будови навколо Софії Київської. Це прогалини у свідомості, в розумін-ні культури і цілісності світу. І, на жаль, ці втра-ти є незворотними. Для України вагомою втратою є втрата певних фундаментальних аспектів освіти, яка була за часів існування СРСР. Найбільшою осо-бистою цінністю для мене є сім’я: улюбле-на дружина, донька. Разом з цим улюбле-на робота. Хобі, вподобання і моя робота – це для мене одне й те саме. Напевно, це і є щастя. Своїми особистими втратами вважаю нереалізовані можливості, нездій-снені подорожі. Найбільше, що може втра-тити людина – втратити час і можливість.

Бондаренко Едуард Леонідович:- Найбільше досягнення людства сьогодні, на

мою думку, це створення комп’ютера. Погодь-тесь, людина зараз не може уявити своє існу-вання без цього винаходу. Досягненням нового тисячоліття стала модернізація комп’ютера, роз-робка IPad. Нові технології в цілому є великим спільним надбанням суспільства. Також важли-ве досягнення – це процес вакцинації. Сьогодні людина може дати відсіч багатьом небезпечним хво-робам. Найбільшу втрату людства можу пов’язати також з вакцинацією, адже сьогодні існує багато хво-роб, які досі є невиліков-ними. Вважаю, що я ще не в тому віці, щоб підводити підсумки свого життя і визначати особисті най-більші досягнення і втрати.

Степанець Інна:- Важко виділити одне досягнення людства,

адже усі важливі відкриття були закономірни-ми. Найбільша помилка… можливо, надмірний матеріалізм. Багато людей ганяється за матері-альними благами, забуваючи про набагато важ-

ливіші духовні речі. До-сить довгий період своїм найбільшим досягненням я вважала участь у респу-бліканській олімпіаді з гео-графії, відмінний атестат зі срібною медаллю, але з ча-сом подорослішала і пере-стала ганятися за «трофея-

ми», тому живу і працюю у своє задоволення і не рахую власні досягнення. Всі ми живі люди і нам властиво помилятися, але я завжди говорю собі: «Все, що не сталося, сталося на краще».

Підготувала Світлана Шуман

Не буває легких часiв, але будь-який час, певно, саме тим i цiкавий, що людина чогось досягає, долає труднощi, шукає новi шляхи виживання. Вона необмежена у своєму

виборi. Дiє, керуючись власним розумом, намагається чогось досягти. Об’єднавши зусил-ля, можна досягти значно бiльшого. Але життя неможливо прожити без втрат. Чого людина досягла, а в чому схибила, що зробила не так? Дiзнаємось думку географiв.

Досягнення і втрати нашого часуВітаємо переможців Напередодні Дня Географа в стінах

нашого факультету пройшла студент-ська олімпіада за напрямом «Географія». Учасниками були студенти різних курсів і напрямків підготовки. Географічна наука має майбутнє, адже її невтомно вивчають і досліджують молоді знавці географії. Призові місця на олімпіаді розприділи-лись таким чином:

І місце - Олексій Гнатюк, другий курс магістратури, група «Розміщення продуктивних сил»

ІІ місце - Олександр Шаповалов, третій курс, група «Картографія»

ІІІ місце - Олексій Іванов, дру-гий курс, група «Управління розвитком регіону»

Бажаємо переможцям і учасникам олім-піади не зупинятися на досягнутому, по-глиблювати свої знання і залишити свій внесок в історії географічної науки!

«Треба орієнтуватися в житті!»

3ЖИТТЯ ГУРТОЖИТКУ

16 березня відбувся круглий стіл з пи-тань проблем студентського містечка КНУ ім. Тараса Шевченка. Його учасни-ками були адміністрація університету - про-ректори Шевченко В.П. та Потапенко К.К., директор студмістечка Прохоренко В.О., голова студентського парламенту КНУ Ма-карчук Максим, завідуючі гуртожитками та студенти. Проводив засідання заступник го-лови студентського парламенту по роботі із студмістечком Шабелюк О.В.

Усіх не виселяють!Під час обговорення було порушене ряд

болючих для студентів питань, зокрема ті, що стосувалися Євро-2012: які гуртожитки будуть задіяні для проживання туристів, дата і порядок виселення і чи буде можливість перебувати у гуртожитках під час проведен-ня футбольного чемпіонату. Проректор В.П. Шевченко зазначив, що за рішенням ректо-рату та уряду буде використаний гуртожиток №19, в якому 500 вільних місць. Які ще гур-тожитки будуть задіяні, поки невідомо. Все залежить від фірми «Гамалія», яка займається

питанням розселення туристів, і досі не по-

відомила керівництву університету, скільки потрібно звільнити місць для Євро-2012.

Приємною новиною для студентів стала можливість проживання в гуртожитках під час ігор чемпіонату за наявності відповідної заяви. Обмеження стосуються лише студен-тів 4, 5 та 6 курсів (випуск бакалаврів, спе-ціалістів і магістрів). Студенти 4 курсу, які хочуть залишитись улітку у власній кімнаті, сплачуватимуть таку ж ціну, як і гості.

Цікавило студентів і питання, пов’язане із нестачею місць у гуртожитках. Як за-значив проректор, питаннями поселення займаються деканати факультетів і осно-вною причиною нестачі місць залишається щорічне зростання чисельності іногородніх студентів на денній формі навчання.

Також на зустрічі активно обговорювались питання про цілодобовий вхід до гуртожитків, дисциплінарні порушення та порядок виселен-ня з гуртожитку, збір та вивіз сміття, рекон-струкцію спортивного майданчика біля гурто-житку №2 та інші. Актуальним було питання, пов’язане з проведенням суботників. Директор студмістечка, пан Прохоренко, планує і надалі

продовжувати озеленення території студміс-течка (нагадаємо, минулого року озеленили те-риторію біля гуртожитків №5, №6 та №7).

Студенти нашого факультету порушили питання щодо вуличних собак в студмістечку, кількість яких, незважаючи на проведені по-переджувальні заходи не зменшується. Висно-вок, до якого дійшли студенти – причина не лише у самому студмістечку, а і в будівництві, яке знаходиться поряд на вул. Ломоносова.

З нас братимуть приклад!І насамкінець – ще одна приємна звістка.

Під час зустрічі з ректором Л.В. Губерським голова студентського парламенту М.Макарчук запропонував скористатися досвідом гурто-житку №6 та взяти на посаду інших завідува-чів гуртожитками студентів базових факульте-тів. Ректор підтримав ініціативу. Студентський парламент вже почав відбір претендентів. За-відувач гуртожитку №6 нашого факультету Павло Остапенко став прикладом хорошої ке-рівної та організаційної політики у гуртожитку і довів, що ініціативність і чудові управлінські якості завжди є запорукою успіху.

Ліна Бабинюк

- Павле, розкажи як ти ви-брав даний університет?

- У восьмому класі мені дове-лося побувати в Києві на екскур-сії. Я побачив головний корпус нашого університету – Черво-ний корпус, мені він дуже спо-добався, і тоді я собі пообіцяв, що буду тут навчатися.

- Чому саме географічний фа-культет?

- Ще зі школи я дуже любив географію, перш за все спор-тивне орієнтування, яким ак-тивно займався, тому мій вибір без вагань зупинився на геогра-фічному факультеті.

- Як ти став комендантом гуртожитку?

- Чесно кажучи, я й сам не зрозумів, як це сталося. Ма-буть, я просто добре викону-вав свою роботу. Я пройшов такою драбиною: від замісни-ка старости поверху до старо-сти, потім був заступником

голови студентської ради гур-тожитку, головою бути не до-велося, далі став заступником завідувача гуртожитку і тепер перебуваю на посаді завідува-ча гуртожитку.

- Чи встигаєш ти вирішу-вати проблеми гуртожитку і навчатися?

- Щодо проблем гуртожитку, нехай кожен студент оцінить са-мостійно – чи стало краще жити, чи ні. Взагалі, я завжди намага-

юся враховувати думку кожно-го, приймаю побажання, слухаю студентів. У навчанні я встигаю. Завжди навчався гарно, так і про-довжую – робота не заважає.

- Як проводиш вільний час?- Досить активно. На вихідних

намагаюся відіспатися - зазвичай на сон часу трошки не вистачає, тому що зранку треба йти на ро-боту, потім на навчання, ввечері

знову на роботу, а ще треба до-машні завдання готувати. Тому поспати не дуже вдається.

- Розкажи про свої плани на майбутнє.

- Конкретних планів я не маю. Втім, хочу працювати в держ-структурі, проте не визначився, у якій саме.

- Уяви собі таку ситуацію: твій найкращий друг досить гучно відсвяткував свій День на-родження, аж так, що за пра-вилами гуртожитку його по-трібно виселити. Які твої дії?

- Виселити (сміється)? Ну, це дивлячись в якій мірі гучно, і чи за-лежатиме це від мене. Якщо контр-олювати ситуацію доведеться мені, то я думаю, що вдасться обійтися бесідою чи попередженням. Я ба-жаю всім студентам, аби у нас ні-коли не виникали такі ситуації. Не-хай наш гуртожиток буде для нас усіх справжнім домом!

Наталя Сахарчук

«Хто у домі господар?»Як каже народна приказка: «Кожному дому – свiй господар», от i наш дружнiй дiм, – гур-

тожиток № 6, має вiдповiдального, справедливого, а головне молодого i веселого «господаря» – Остапенка Павла. На його плечi лягла величезна вiдповiдальнiсть за кожного з нас. 800 студентiв-мешканцiв – велика сила, у кожного є власнi проблеми, питання, переживання, як то кажуть. I нашому коменданту треба всьому дати раду. Нелегка випала йому робота. От ми i вирiшили дiзнатися у нього чи встигає вiн кiнцi з кiнцями зводити, а разом з тим по-знайомитися з ним ближче!

Досьє:• Остапенко Павло – студент четвертого курсу, майбутній фа-хівець з розвитку продуктивних сил та регіональної економіки.• Народився 18 травня 1990 р. в с. Красногорівка на Полтавщині• Навчався у Красногорівській се-редній школі. •Займається спортивним орі-єнтуванням та любить активний відпочинок.• Життєве кредо: «Треба орі-єнтуватися в житті!».

Хвилюючі питання

- Яровлав Богданович, розка-жіть про своє дитинство.

- Я народився у сільській сім’ї.Батьки мої були колгоспники, тому з раннього дитинства мені доводилось багато працювати, допомагаючи їм. Мати обробляла ділянку цукрових буряків пло-щею від одного до двох гектарів. Батько був листоношею. Я часто працював і на буряках, і розносив пошту по території хутора, площа якого була 9 кв. км, якщо батько виконував іншу роботу. До речі, того хутору, де я закінчив почат-кову школу, вже немає на карті – його знесли, коли я вступив до Київського університету. За-раз там чисте поле. Згодом мої батьки пе-реїхали з маленько-го хутора в село зразкового типу, що за 25 км від Тернополя, де я продовжив навчання у середній школі, яку закінчив із золотою медаллю. За-раз там живе мій брат, а батьків, на жаль, уже немає в живих.

- Як Ви обрали свою професію?- У дитинстві я дуже любив

географію, брав участь в олімпі-адах з даної дисципліни. У 1968

році колишній декан географіч-ного факультету Щербань М.І. запросив переможців всеукраїн-ської олімпіади, яка проходила в Керчі, до вступу в Київський університет. Так я став студен-том у 1970 році. Мої батьки ба-чили мене лікарем, проте мені більше до вподоби була профе-сія географа. Я змалку цікавив-ся географією і навіть мав неве-личку бібліотеку.

- Чи доводилось Вам в студент-ські роки жити в гуртожитку?

- Так, я жив у студентському гуртожитку. Умови проживання тоді відрізнялись від теперішніх: після першого вступного іспиту всі медалісти відпрацьовували

три тижні на будів-ництві житлового бу-динку поблизу Мос-ковського універмагу.

Нас поселили в холі гуртожитку (аж 14 осіб!). Був серед нас абі-турієнт, який вступав на юри-дичний факультет дванадцятий раз, але того року так і не всту-пив. Не знаю, як потім склалась його доля. Згодом, навчаючись, довелось брати участь в будівни-цтві фізичного та радіофізично-го корпусів. Попередньо кожен з нас упродовж місяця додатково проходив підготовчі курси. Так я отримав розряд бетонника. Під час мого життя в гуртожитку зна-чна увага приділялась інтернаці-ональному вихованню, на нашо-му факультеті навчались і жили з нами по черзі негри і в’єтнамці. Звісно, було багато курйозів, пов’язаних з цим. Ми проходили практику в Середній Азії. Тоді наш керівник професор Яценко Б.П. поїхав вперед, а я з групою студентів із Самарканду (місто в Узбекистані – Авт.) повинен був

летіти в Ташкент літаком. Стояла велика спека, всі втомились від тривалих подорожей. З нами ле-тіли також студенти-в’єтнамці, один з них сидів біля мене. Він прочитав надпис на вікні: «У разі потреби натиснути і від-крити люк» і вирішив, що спе-ка – це об’єктивна потреба. Не довго думаючи, поки заводились пропелери, відкрив люк. Раптом заходить командир і починає кри-чати: «Зупиніть літак! На борту дезертир!» Рейс затримали на дві години, в’єтнамця забрали у мілі-цію. Я тоді був старостою, пішов за ним і в розписці написав, що він не дезертир, та поручився за нього. Лише тоді нас відпустили.

- У яких країнах світу Ви вже встигли побувати? Які країни хотіли б відвідати?

- Об’їздив Україну, побував у Білорусі, Росії, Казахстані, кра-їнах Балтії, середньоазійських країнах. Два роки тому мав на-году відвідати 10 країн Європи, серед яких Франція, Швейцарія, Бельгія тощо, будучи керівником групи студентів. За межі Євразії, на жаль, поки що не виїжджав, але хотів би побувати в Африці, Америці та екзотичних країнах Південно-Східної Азії.

- Чи любите Ви футбол? За кого вболіваєте? Чи збираєтесь на футбольні матчі Євро-2012?

- Футбол я дуже люблю. Убо-ліваю за київське «Динамо», відвідую матчі цієї команди. Підтримую зв’язки із керівни-

цтвом клубу. Цієї осені відбу-лась зустріч наших студентів і викладачів з футболістами ки-ївського «Динамо», про яку ви, напевно, знаєте. І надалі пла-ную проводити такі зустрічі. Під час Євро-2012 сподіваюсь відвідати найцікавіші матчі.

- Яку музику Ви слухаєте? Хто Ваші улюблені виконавці?

- Найбільше мені подобаєть-ся українська музика. Із задо-воленням слухаю пісні Ніни Матвієнко, братів Приймаків та інших українських виконавців. Зараз дивлюсь «Х-Фактор», там багато гарних пісень як наших, так і зарубіжних співаків. Мені подобається творчість Алли Пу-гачової, особливо люблю пісні Софії Ротару. Намагаюся не про-пускати жодного концерту Софії Михайлівни у Києві!

- Розкажіть про свою сім’ю. - Із своєю дружиною познайо-

мився у селі, де я жив. Вона була

«Намагаюсь наперед продумувати свої дії, щоб раціонально використовувати час»

4 ОСОБИСТІСТЬ

Минулої осені на нашому факультеті відбулись вибори декана, де Ярослава Богдановича Олійника третій раз обирали на цю відповідальну посаду. Вперше він став деканом у 1999 році. Професіоналізм і наполеглива праця, а також любов до географії допомагають йому виконувати свою роботу на гідному рівні. Наш декан славиться не лише своїми управлінськими здібностями і значними науковими досягненнями, а ще й любов’ю до української пісні та культури.

Батько Географічної родини

«Я часто працював на буряках, розносив пошту

по території хутора»

Досьє:• Олійник Ярослав Богданович – економіко-географ, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економічної і соціальної географії, декан географічного факультету Київсько-го національного університету імені Тараса Шевченка. Член-кореспондент Національної Академії педагогічних наук України, академік АН вищої освіти України.• Народився 14 грудня 1952 року на Тернопільщині.• Вища освіта: у 1975 р. закінчив географічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка.• Наукові праці: понад 450. • Наукові інтереси: теоретико-методологічні засади і проблеми суспільної географії, економіко-екологічні проблеми взаємодії природи і суспільства, територіальна організація продовольчих комплексів, РПС, регіональна політика, геополітика.• Сімейний стан: одружений, має одного сина. • Улюблені письменники: В.Винниченко, М.Грушевський. • Улюблена страва: борщ, який готує дружина.• Хобі: рибалка.• Життєве кредо: «Допомагати людям».

Декан проводжає студентів на Карпатську практику, серпень 2011 р.

Зустріч з першим Президентом України Кравчуком Л.М.

на географічному факультеті

Турнір по шашкам на День географа , 2011 р.

«Туризм - здатність збиратися, переміщатися і не боятися» (О. Ермолова)

5головним економістом в кол-

госпі, а я тоді був аспірантом. Неподалік мого будинку росли гарні вишні, а вона прийшла їх рвати. Я вирішив їй допомог-ти. Так і познайомились. Зараз моя дружина працює головним бухгалтером. У нас є син, який закінчив Інститут міжнародних відносин та факультет кіберне-тики. Зараз працює керівником проекту в одній перспективній фірмі. Тож моя сім’я хоч і не-велика, але дружня!

- Чи є у декана поняття «вільного часу»? Якщо так, то як Ви його проводите?

- Вільний час буває увечері, коли я пізно повертаюсь додому. Вихідні – це для мене дні зміц-нення сім’ї, коли я можу разом з рідними виїхати кудись на відпо-чинок. Я дуже люблю їздити за кермом. Коли їду, не втомлююсь, а навпаки відпочиваю від бу-денних справ. Люблю рибалку і відпочинок на природі. На жаль, вільного часу в мене дуже мало.

- Як Ви все встигаєте? Роз-кажіть свій секрет успіху.

- Намагаюсь наперед проду-мувати свої дії, щоб раціональ-но використовувати час. Інколи його не вистачає і доводиться працювати у вихідні дні, щоб доробити те, чого не встиг.

- Порадьте студентам, як правильно організувати час, щоб студентські роки дійсно залиши-лись незабутніми спогадами.

- Студентські роки – найкра-щі в житті кожної людини. До-статню увагу треба приділяти як навчанню, так і відпочинку. Студент повинен збагачуватись

не лише розумово, але й духо-вно, відвідувати музеї, театри, виставки. Треба знаходити час для вивчення іноземних мов, поїздок за кордон, докладати значних зусиль, щоб уже зараз досягти певного успіху в житті.

- Що Ви цінуєте в студентах?- Ціную порядність, любов до

професії, відкритість і чесність. - Що для Вас є найбільшою

цінністю в житті?- Перше – це можливість займа-

тись улюбленою справою. Друге – моя дружина, яка поруч зі мною вже багато років, вона мене розуміє та завжди підтримує.

Підготувала Світлана Шуман

«Студент повинен збагачуватись не лише

розумово, але й духовно»

ГЕОГРАФАМ-МАНДРІВНИКАМ

Напевно, немає на географічному факультеті тих, хто не любить подорожувати. Куди ж ви-рушити наступного разу? Де в Україні повинен побувати кожен з нас? На запитання відповідає професор кафедри країнознавства і туризму, до-свідчений мандрівник О. О. Бейдик.

1. Українські Карпати, а саме карпатські ліси та вершини-двохтисячники. Нагадаю назви остан-ніх: Говерла, Петрос, Поп Іван, Ребра, Бребенес-кул, Гутин Томнатик. Враження неймовірні, коли піднімаєшся вище хмар і пташиного польоту, від-криваючи для себе не лише величні краєвиди, а ще й випробовуючи себе на стійкість – хто бував, той знає. Блукаючи прадавніми лісами Карпат, відчу-ваєш своє єднання з чарівною природою гір. Чисте карпатське повітря і джерельна вода оздоровлює весь організм і сповнює його новими силами.

2. Миси Криму. Найбільше мальовничих мисів у околицях м. Севастополя (Айя, Лукулл, Сарич, Херсонес, Фіолент), на Керченському півострові (Ак-Бурун, Зюк, Казантип, Мис Чауда, Фонар). А зрештою, в Криму всі миси чарівні: поблизу Ялти (Ай-Тодор), Судака (Алчак), Чорноморського (Тар-ханкут) тощо. Поспішайте насолодитися їх красою!

3. Оптимістична печера – унікальне творін-ня природи, найдовша у світі гіпсова печера і друга за

протяжністю на планеті (поступається лише вапня-ковій Мамонтовій печері у США). Вона знаходиться біля с. Королівка Борщівського району Тернопільщи-ни. Сумарна закартографована довжина становить понад 240 км. Печера займає площу близько 2 га, що обумовлено великою кількістю звивистих ходів, що залягають на глибині близько 20 м. Протягом року спостерігається постійна температура +10…+11Со. Тут ви зможете побачити “печерний сніг”, гіпсові кристали різноманітної форми та кольору, а також кальцитові геліктити, унікальні для гіпсових печер. Як справжній географ, ви зобов’язані проповзти хоча б один кілометр Оптимістичної печери!

4. Дельта Дунаю – найбільша річкова дельта в Європі після дельти Волги (площа 5165 км²). Біль-ша частина її знаходиться на території Румунії, а в Україні розташована наймолодша і найдинамічніша ділянка – Кілійська дельта, а також великі прісно-водні лимани. Тут ви зустрінете величезні водно-бо-лотні угіддя, представлені очеретяними плавнями, вкритими мережею проток, каналів, з численними

озерами. Також тут є ділянки заплавних лісів, луків, солончаків, пісків, залишки степів. По кількості ви-дів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній Європі. Усі багатства природи цього краю поєднує в собі Дунайський біосферний заповідник.

5. Чорноземи. Не географам розповідати про унікальні властивості цих ґрунтів. «Побачити чор-ноземи, а ще краще лягти і відчути отой справжній український скарб!» – радить професор О. О. Бей-дик кожному географу. Як у державі, яка має 27% світових запасів найродючіших на Землі ґрунтів, третина населення живе за межею бідності? Маю надію, що в майбутньому ця проблема буде вирі-шена не без втручання географів.

6. Лук’янівський цвинтар – один із найстарі-ших цвинтарів Києва, розташований біля Бабиного Яру. З 1994 року – Державний історико-меморіаль-ний заповідник. На цвинтарі знаходиться багато майстерно виконаних надгробків та скульптур, більше двох тисяч включені до зводу пам’яток Ки-єва, а 227 – мають статус пам’яток історії та мисте-цтва України і охороняються державою. Подорож до Лук’янівського цвинтаря – це прояв глибокої поваги до славетних вчинків величних людей, які тут знайшли свій останній прихисток.

7. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Музей під відкри-тим небом), що в Переяславі-Хмельницькому. Тут представлене українське село Середньої Над-дніпрянщини кін. ХІХ – поч. ХХ століть, будівлі та стоянки з часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. На території в 30 га розміщено 13 тематичних музеїв, які є органічним продовженням музею-се-ла. Даний музей – це найповніше етнографічне зі-бранням нашої держави. Його особливою цінністю є довколишній історичний ландшафт − мальовничі краєвиди, що відтворюють і доповнюють історичне середовище різних регіонів України. Теплі весняні дні – це найбільш вдалий час для подорожі до музею, який, до того ж, зовсім поруч. Отже, запишіть адресу: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Літописна,2. Відкритий для відвідувачів щодня з 10-ї до 17-ї години.

Отже, не зволікайте! Туристичні скарби України вже чекають зустрічі з Вами!

Світлана Шуман

Подорожуйте Україною, або 7 українських туристичних скарбів

Мис Фіолент

Дельта Дунаю

Над номером працювали:Головний редактор - Світлана Шуман

Редакційна колегія: Катерина Мисько, Костянтин Широкун, Лілія Юрків, Ліна Бабинюк, Наталя Сахарчук, Юлія Каук,

Юлія Шевченко (фото)Комп'ютерна верстка і дизайн - Світлана Шуман

6 КАЛЕЙДОСКОП

Хто рано встає, тому кажуть:“Сядьте! пара ще не закінчена!”

***- Що повинен знати студент?- Усе!- А що повинен знати лаборант?- Майже все те, що і студент.- А аспірант?- У якій книжці знаходиться то, що повинен знати студент.- А доцент?- Де знаходиться ця книжка.- А професор?

- Де знаходиться доцент…***

- Коли вранці я чую звук будильника, мені здається, що в мене вистрілили. - І ти підскакуєш? - Та ні, лежу як вбитий!

***Український студент в американ-ській бані помилково сів на гарячий камінь. Крик… До нього підходить американець: - Speak English? - Та нє, спік сраку!

***Сама велика студенська брехня: “Список використаної літератури”.

Засновник - Студентський Пармамент

Географічного факультету Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Наклад: 200 екз.E-mail: geogazeta@ukr.net

Передрук матеріалів можливий лише з дозволу редакції. За

достовірність поданої інформації відповідальність несе автор. Редакція не завжди поділяє

думки авторів публікацій

Часточка мiста Лева у Києві

Львів – місто, що не відпускає… Атмосферне міс-то зі своїм окремим життям, якого так не виста-чає інколи… Але навіть при такому ностальгічному настрої можна й у столиці знайти «свій Львів». Да-вайте спробуємо!

Золотий дукатУ цій чоколядовій кав’ярні, крім філіжанки до-

брої чорної кави чи гарячої чоколяди ви отримає-те також те, що не можна купити чи продати, що, отримавши, ви повернете світу золотими дукати наснаги і творчості.Загалом, місце дуже затишне і приємне, як для

Києва, хоча до львівських стандартів все одно не дотягує, як на мене :). Але і шоколад, і кава, і аро-матичні галицькі чаї – все тут є, що ще можна побажати?:) Тільки ціни трішки кусючі:(Адреса:вул. Інститутська,16 (тел. 254-07-15)вул. Велика Васильківська,48 (тел. 287-03-07)вул. Володимирівська 18/2

Лвiвська майстерня шоколадуНе так давно в Києві відкрили Львівську май-

стерню шоколаду. У квітні було відкрито перше кафе на вулиці Антоновичів (м. Олімпійська), а вже зараз з’явилося ще одне на Андріївському узвозі. Львівська майстерня шоколаду – це не просто кафе зі «смаколиками», кавою і приємним дизайном, це цілий світ, який відкритий для від-відувачів з 10 ранку і до 10 вечора. “Львівська майстерня шоколаду - це єдина май-

стерня, що виготовляє почуття”, - кажуть тут.Адреса:вул. Горького (Антоновича) 45 (тел. 050 468 41 91)вул. Андріївський Узвіз 2Б (тел. 425-03-20, моб.

063 278 74 74)

Ресторан “Лвiвська брама”Ресторан “Львівська Брама” найкраще місце

для того, аби на мить перепочити, опинитися ненадовго в одній з маленьких вуличок Львова.Адреса: вул. Ярославів Вал, 37/1 (м. Золоті Ворота) Ви ще сидите на місці? Що за непорядок??? Вас

вже чекають у київському ЛЬВОВІ :)Лілія Юрків

Від редакції Редакція «Географічної думки» вітає усіх з Днем гео-графа! Для нас це подвійне свято, ажде саме сьогодні Ви маєте можливість тримати в руках інформаційний вісник - перше періодичне друковане видання на нашому факультеті, ініціатором створення якого, а також від-повідальними за оформлення і підготовку матеріалів, є студенти. У той час, коли перший номер «Географічної думки» затримується у видавництві, ми презентуємо Вам спецвипуск, присвячений Дню географа. Висловлю-ємо подяку Профкому Географічного факультету, який профінансував випуск інформаційного віснику. Редакція чекає усіх охочих працювати разом з нами!

Шановнi iменинники березня! Вас щиро вітає дружня географічна родина і бажає

значних досягнень на професійній ниві, здійснення заповітних мрій, родинного затиш-

ку, мiцного здоров’я і щастя на довгі роки! 3 березня - Аріон Оксана Василівна, доцент

3 березня - Мороз Ірина Олександрівна, асистент3 березня - Олійник Ростислав Васильович, доцент

6 березня - Яценко Ольга Юріївна, асистент14 березня - Чорноморець Юлія Олександрівна, доцент

18 березня - Сніжко Сергій Іванович, професор 18 березня - Підкова Оксана Миколаївна, доцент

23 березня - Ткаченко Анатолій Григорович, доцент26 березня - Хільчевська Ірина Геннаді ївна, доцент

Вітаємо іменинників!!!

Впевнена, що з даною абревіатурою знайомий далеко не кожен студент уні-верситету та факультету. Дехто краєм вуха все таки чув про таку штуку як студентське самоврядування і тому припускає, що дана абревіатура яки-мось чином пов’язана з цим поняттям. А й справді, багатьох студентів, осо-бливо першокурсників цікавить яким чином можна долучитися до життя та самоврядування в університеті. Саме для цього і створений Студентський Парламент (той таки СП:)), який пе-редбачає тісну співпрацю викладачів та студентів у найрізноманітніших сферах – починаючи від наукового співробітництва і конференцій і закін-чуючи спільною організацією твор-чих та розважальних заходів.

Першочерговим завданням СП є ви-словлення та відстоювання думки сту-дентів, розвиток творчих, інтелектуаль-них інтересів молоді університету. Вся виконувана робота чітко координується

за напрямками. Для цього створені від-повідні департаменти, за якими закрі-плені керівники-студенти. Крім того, СП має представництва по кожному факультету. Головою СП Географічного факультету вже два роки поспіль є Інна Степанець (нині студентка третього курсу). Під її керівництвом Парламент активно і успішно виконує свої функції, узгоджуючи роботу з деканатом факуль-тету та навіть виносячи на його розгляд різноманітні пропозиції щодо поліп-шення навчально-виховного процесу, популяризації географічної науки тощо.

Студентське самоврядування уні-верситету повинно розширюватись і вдосконалюватись. Свіжі погляди мо-лоді – основа нашого з Вами майбут-нього. СП Географічного факультету радо вітатиме нових ініціативних, творчих людей у своєму колективі. Майбутні лідери, чекаємо на Вас!

Секретар СП Географічного ф-туЛіна Бабинюк

Що таке СП?

Посмiхнись!