«Реформи, боєздатна армія та люстрація –

основа нової України»

Олександр Третьяков

ЗМІСТ

7 Киянин серцем і корінням

9 Стріляти чи не стріляти?

13 Перші кроки у бізнесі

17 Політична діяльність

21 Помаранчеві часи

27 Наша сила – в єдності

33 Політичні погляди

37 Родина

41 Заключне слово

5

Олександр Третьяков достатньо публічна персона. Але вважає, що про політика в першу чергу говорять його справи, а не красиві слова. Досі він не розповідав у телевізійних шоу подробиць про свою допомогу антитерористичній операції (АТО) на Сході. У соціальних мережах ви не побачите його фотографій на фоні танків та репортажів у пресі – він не хоче бути схожим на тих політиків, які приїжджають із охороною та журналістами у броньованих джипах, привозять пару бронежилетів і роблять з того велику подію.

Олександр Третьяков розмовляє про проблеми АТО з тими, кого ці події стосуються безпосередньо – запрошує воїнів та їхні родини до своїх приймалень у Святошинському районі, цікавиться їхніми потребами, за власний кошт надає їм фінансову допомогу, забезпечує спорядженням тих, хто йде служити добровольцями, – без камер та фоторепортерів. І лише зі звичайного людського «дякую» від добровольчих батальйонів та частин Нацгвардії можна дізнатися, що Третьяков їм допомагав від самого початку бойових дій. І, можливо, варто про цю людину розказати трохи докладніше.

6

7

Я корінний киянин, «дитя асфальту», виріс на Брест-Литов-ському проспекті (ни-нішній проспект Пе-ремоги). Одна бабуся жила на Куренівці, інша на Русанівці. Це моє рідне місто...

З інтерв’ю газеті «АіФ-Україна» 29 серпня 2012 року

КИЯНИН СЕРЦЕМ І КОРІННЯМОлександр Третьяков народився 20 березня

1970 року в Києві. Тут з’явилися на світ і його бать-ки, а ще раніше – бабці та прабабці.

Сашко провів дитинство на Шулявці – саме тут, навпроти кінотеатру ім. Довженка мешкала його родина. Згодом вони переїхали у самий центр, на вулицю Леніна, нині – Богдана Хмельницького. Хлопець частенько навідував одну зі своїх бабусь на Русанівці, іншу – на Куренівці. Кожна столична вуличка з тих пір йому рідна.

Дитинство Сашка було таким, як і більшості київ-ських хлопчаків у 70-х роках – багато ігр на свіжому повітрі, у дворі, захоплення різними видами спорту. Окрім футболу, баскетболу, дзюдо Олександр пока-зував ще й великі здібності до шахів. У цьому виді спорту він досяг неабияких успіхів, отримавши свій перший кандидатський бал у 12 років. (Кандидат у майстри спорту за правилами має заробити два бали). Цікавий факт, зважаючи, що високий рівень гри у шахи напряму пов’язаний зі здатністю людини стратегічно мислити.

Перелік інтересів Олександра був чималим та різноманітним – спорт, історія, література… Та коли прийшов час обирати професію, він багато кого здивував. Сашко подав документи на вступ до Ки-ївського вищого інженерного радіотехнічного учи-лища ППО імені маршала авіації Покришкіна О.І. Саме на такому виборі наполягали батьки. Спочатку в родині розглядали як варіант Київський політех-нічний інститут, та потім, поміркувавши, «наполег-ливо порадили» синові КВІРТУ – сімнадцятирічний Сашко у той час жив у Києві сам, а батьки працю-вали за кордоном, тому переживали, що хлопець, як кажуть, відіб’ється від рук. А військове училище мало зробити з нього відповідального чоловіка. З часом Третьяков погодився, що батьки були в цьо-му праві.

Юний киянин, Сашко Третьяков (1976 рік)

8

9

Військова присяга у КВІРТУ(1987 рік)

СТРІЛЯТИ ЧИ НЕ СТРІЛЯТИ?Про вибір професії військового Третьяков жод-

ного разу не пошкодував, адже отримав в училищі досвід, корисний для будь-якого чоловіка. Ті знання залишаться «під шкірою» надовго і стануть в наго-ді у майбутньому: як не втрачати гідність за будь-яких обставин, як вміти домовлятися із людьми, що мають інші переконання, як бути готовим завжди прийти на допомогу другу, як відрізнити друга від ворога…

Навчання виявилося непростим – не всі витри-мували фізичне, а тим більше психологічне наван-таження, адже у казармі, де живе сто чоловіків, – специфічний мікросвіт. Сильний характер поважа-ли, зрадників карали – робили «темну». А якщо до-дати ранні підйоми та навчання у будь-який час дня і ночі, можна уявити, як майбутні військові гартува-ли характер. Потрібна була неабияка витримка.

Олександр Третьяков – курсант КВІРТУ (1987 рік)

10

Третьяков витримав всі п’ять років навчан-ня із гідністю. Пригадує, коли за рік до випуску з училища настав по-справжньому відповідаль-ний момент. 18 серпня 1991 року відбувся путч ДКНС (ГКЧП). Було оголошено воєнний стан, біля КВІРТУ стояли наготові БТРи, курсантам роздали зброю. Було очевидно – це не навчання, відбува-ється щось серйозне.

Та головним для 20-річніх курсантів було питан-ня: чи стріляти в цивільних, якщо віддадуть наказ. Це питання поділило їх на дві частини. Набагато пі-зніше, на Майдані-2014, у Третьякова будуть дуже вагомі підстави зневажати беркутівців за те, що не стали на бік народу, бо двадцятирічним сам був у та-кій ситуації. І зробив тоді свій вибір: знав, що стріля-ти не буде. Не дивлячись на те, що за невиконання наказу наслідком міг бути тільки трибунал. Взагалі, серед курсантів-киян тоді не було жодного, який погодився б. Бо у кого стріляти – у власних друзів та знайомих, які можуть опинитися серед мітингу-вальників? У колишніх однокласників? У студентів, що роком раніше голодували «на граніті» майдану

Мітинг на площі біля Верховної Ради

України (24 серпня 1991 року)

11

– тоді ще Жовтневої Революції, нині майдану Неза-лежності? Голодували, тому що виборювали волю для України, і було зрозуміло, що вийдуть знов.

Але ж третина особового складу міркувала інакше: «Ми військові, і ми маємо стріляти, коли наказують»…

На щастя, у Києві тоді стріляти не довелося ні-кому – основні події серпневого путчу почалися і закінчилися у Москві. Але ті дні Олександр пам’я-татиме усе життя…

Живий ланцюг з нагоди святкування історичного Акту Соборності України в Києві на проспекті Перемоги(21 січня 1990 року)

12

13

ПЕРШІ КРОКИ У БІЗНЕСІШлях у бізнес для молодого Третьякова почав-

ся у 1992 році, коли він ще служив у армії. Кияни пам’ятають, як на Республіканському (нині Олім-пійському) стадіоні у той час був великий ринок, де намагалися щось заробити і звести кінці з кін-цями багато людей, у тому числі далекі від тор-гівлі за основною спеціальністю – вчителі, вчені, навіть відомі актори… Багато хто став «човником» – їздив за кордон за товарами і продавав на ринку. Звичайно ж, дехто тієї роботи соромився, та вихо-ду не було. Нелегкі часи змінили багато людських життів…

Серед тієї розмаїтої компанії був і кадровий офіцер Олександр Третьяков. Та батькам хлопець не зізнавався, як заробляє на життя. Олександр тоді служив у Василькові і отримував свою закон-ну зарплатню купонами еквівалентом у 10 доларів, яких вистачало лише на щоденну дорогу з Києва до місця служби. Тож у будні хлопець їздив на службу, а по суботах та неділях торгував, аби забезпечити молоду родину – на той час він вже був одружений. Невдовзі він зрозумів, що далі так не можна, потріб-но щось міняти у житті.

Це був складний вибір. Старший лейтенант Третьяков розумів, що доведеться йти з армії. Але ж і гарантій, що все буде добре, ніхто, звичайно, не надавав.

Аби розпочати власну справу, спеціальна біз-нес-освіта не була потрібна. Точніше, вона мало чим могла допомогти, бо ринок товарів та послуг існу-вав за дикими законами і вимагав інших якостей від гравців: інтуїції, віри в себе, стратегічного мислен-ня, вміння домовлятися. Ще непогано допомагали зв’язки. Але все одно – всі, хто вступав у цю гру, хоча й заробляли, але постійно ризикували через рекет та недосконале законодавство.

Олександр разом зі своїм товаришем Володи-миром звільнився з лав Збройних Сил та почав

Олександр Третьяков у своєму робочому кабінеті (2000 рік)

14

займатися підприємництвом. Починалося нове життя. Офіцерами вони вже не були, а справжніми бізнесменами ще не стали. Так склалося, що у хлоп-ців з’явилася можливість зайнятися торгівлею на-фтопродуктами. Стартовий капітал взяли в кредит у банку. Так, в перспективі були великі заробітки, але ж і працювати доводилося днями і ночами, на весь робочий тиждень виїжджаючи до Лисичанська Луганської області – саме там знаходився нафтопе-реробний завод.

За два роки хлопці розкрутилися так, що їхня компанія «АТЕК-95» увійшла до трійки найбільших нафтопереробників у країні. Було непросто. Потім з’явилася мережа автомобільних заправок, спочат-ку у Кіровограді, а згодом – в інших містах України. Хлопцям, як і багатьом бізнесменам у 90-х, дове-лося пережити рекет – і бандитський, і державний.

Олександр Третьяков

розповідає, як будував свій бізнес

(2012 рік)

15

Та й життя в Лисичанську було «специфічним» – в результаті кримінальних розборок там мало не що-дня гинули підприємці. З того часу Третьяков не з чужих слів знає, що таке донецькі бандити. І потім боровся з ними, вже на політичному рівні, коли вони дорвалися до влади за часів Януковича.

Почавши власну справу без серйозних покрови-телів, друзі тоді серйозно ризикували. Нагородою за сміливість та розум для Олександра стали перші великі гроші, які він заробив у 25 років. І коли він да-рував матері ключі від щойно придбаної квартири, то, звичайно, відчував гордість, що зміг заробити на житло самотужки.

Радянське законодавство в незалежній вже Україні змінювалось дуже повільно, вести прозорий бізнес було надзвичайно складно. Але ще почина-ючи з тих часів Третьяков – один з небагатьох біз-несменів, які декларують кожну копійку. Він не со-ромиться своїх витрат – адже з усіх своїх заробітків сплатив податки. Не ховав гроші в офшорах і з не-розумінням ставиться до позиції деяких багатих лю-дей, які, маючи великі капітали, показували смішні декларації. «Як ти можеш їздиди у "мерседесі", якщо твоя декларація – кілька тисяч гривень?!» – запитує Третьяков. Потім, вже за часів парламент-ської роботи, він намагатиметься змінити сам прин-цип подання декларації про доходи: аби заявляти не тільки витрати, а й джерела прибутків депутатів.

16

17

ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬПерші думки про те, щоб спробувати свої сили

у політиці Олександра Третьякова почали відві-дувати на початку 2000-х. У гості до його родини приходило багато відомих людей, і деякими з них Олександр щиро захоплювався. Наприклад, відо-мим дипломатом, колишнім головою МЗС Геннаді-єм Удовенком. Їхні родини пов’язували багато років дружніх взаємин. Із Олександром вони говорили про долю України, про її майбутнє, про те, як багато потрібно зробити, щоб добитися змін у країні. Ген-надія Йосиповича Третьяков завжди вважав лю-диною порядною, розумною та інтелігентною. Тож рішення вступити до Народного Руху України, який тоді очолював Удовенко, було для Олександра ціл-ком свідомим.

Олександр згадує, як вперше відвідав україн-ську діаспору в Америці. Поїздка збіглася в часі з Різдвом, тож Олександра вразило те, як там шану-ють українські традиції. В першу чергу приголом-шило, із якою любов’ю українці на чужині оберіга-ють рідну мову, з покоління до покоління передають пісні та секрети автентичної вишивки – і все те є справжнім, живим! У Києві Олександрові на той час такого бачити не доводилось.

У 2002 році Третьяков вперше став народним депутатом, пройшовши за партійним списком РУХу, фракція «Наша Україна». Під час тієї каден-ції Олександр Юрійович працював у Комітеті з пи-тань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та Комітеті з питань паливно-енергетичного комплек-су, ядерної політики та ядерної безпеки.

То були непрості часи. Демократичні сили відчу-вали на собі неабиякий тиск. Третьякову довелося повністю продати свої бізнес-активи, щоб унемож-ливити пресинг влади на опозицію шляхом спроби розправитися з його бізнесом, та зконцентруватися на політиці.

Олександр Третьяков – виступ на з’їзді політичної партії «Наша Україна» (2005 рік)

18

Акція «Україна без Кучми» (2001 рік)

Опозиції потрібен був лідер, який міг би об’єдна-ти усіх. Так склалося, що саме з Ющенком пов’язува-ли свої сподівання громадяни України. Третьякову, так само як і більшості українських громадян, хо-тілося змінити країну, щоб люди жили за законами справедливості, вільного розвитку та верховенства права, а не за корупційними правилами номенкла-турної верхівки, з якими йому доводилося неодно-разово зіштовхуватися за роки бізнес-діяльності.

Будучи людиною заможною, Третьяков фінансо-во підтримував «Нашу Україну». Це була не єдина демократична партія, якій Третьяков допомагав організаційно та фінансово за часи своєї політич-ної кар’єри. Також він підтримував «Народний Рух України», допомагав «Порі», коли та пікетувала ЦВК у 2004 році, розбудовував та фінансував «На-родну Самооборону», «Громадянську Позицію», «Третю Українську Республіку».

«Загалом, я допомагав всім тим, кого вважаю представниками демократичних сил. І ніколи не боявся цього, а, навпаки, публічно про це заявляв, оскільки справно подаю декларацію про доходи і

19

маю повне право допомагати політичним силам, на-прямок дій яких співзвучний з моїми цінностями» – відверто каже Олександр Третьяков.

Тож не дивно, що він допомагав і наметовому містечку біля Печерського суду, коли судили Юлію Тимошенко (їхні погляди хоч і не завжди співпада-ли, але протистояти беззаконню має кожен, хто вва-жає себе чесною людиною, вважає Третьяков).

І звісно ж, Олександр Третьяков багато зробив для Майдана-2004. Для Революції Гідності 2013–2014 років також, але то окрема важка тема.

Вже понад 10 ро-ків я беру активну участь у політичному житті України. Досить довгий час я розбу-довував і фінансував різні демократичні партії – «Народний Рух України», «Нашу Україну», «Народну Самооборону», «Гро-мадянську Позицію». Допомагав людям в наметовому містечку біля Печерського суду, коли судили Тимошен-ко, допомагав «Порі», коли її активісти пікету-вали ЦВК.

Загалом, я допома-гав усім тим, кого вва-жаю представниками демократичних сил. І ніколи не боявся цьо-го, а, навпаки, публічно про це заявляв, оскіль-ки справно подаю де-кларацію про доходи і маю повне право допомагати політич-ним силам, напрямок дій яких співзвучний з моїми цінностями.

З інтерв’ю газеті «Ми – кияни», липень 2014-го

20

маю повне право допомагати політичним силам, на-прямок дій яких співзвучний з моїми цінностями» – відверто каже Олександр Третьяков.

Тож не дивно, що він допомагав і наметовому містечку біля Печерського суду, коли судили Юлію Тимошенко (їхні погляди хоч і не завжди співпада-ли, але протистояти беззаконню має кожен, хто вва-жає себе чесною людиною, вважає Третьяков).

І звісно ж, Олександр Третьяков багато зробив для Майдана – 2004. Для Революції Гідності 2013-2014 років також, але то окрема важка тема.

21

Олександр Третьяков стояв на Майдані з усією родиною (2004 рік)

ПОМАРАНЧЕВІ ЧАСИ Під час Помаранчевої революції 2004 року

Олександр Третьяков був у складі Комітету Націо-нального Порятунку – в группі людей, які виробля-ли стратегію та приймали рішення щодо дій під час протесту.

Зараз Третьяков згадує: десять років тому також була велика небезпека, що мирні акції переростуть у збройне протистояння. Були і прояви сепаратизму – представники Партії регіонів у Сєвєродонецьку оголосили про створення Південно-Східної Авто-номної республіки.

«Вважаю, що вирішити цю проблему на початко-вій стадії вдалося саме завдяки діям тодішнього гла-ви РНБО Петра Порошенка, вашого покірного слуги в якості глави Кабінету Президента, віце-прем’єра з регіональної політики Романа Безсмертного, мі-ністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Тоді ми не дали розвинутися сепаратистському рухові, хоча Росією розроблялися такі самі сценарії, звучали такі само заклики», – згадує Третьяков.

Одразу ж після перемоги новообраний Прези-дент призначив Третьякова першим помічником, а Петра Порошенка – секретарем РНБО. Насправді обидва не бажали цих призначень, але в той склад-ний час відмовити не могли.

Помаранчевий Майдан(2004 рік)

22

Олександр Третьяков та

Петро Порошенко у Верховній Раді

(2007 рік)

Третьяков встиг провести структурну реформу Секретаріату Президента, активно займався пере-будовою державного апарату на нових демократич-них засадах.

А потім почалася брудна кампанія проти Третьякова та Порошенка, яка увінчалася зрадою з боку Ющенка. Цю зраду вони потім дуже боляче переживали.

Після того, як Третьяков пішов з роботи у Адмі-ністрації Президента, він зконцентрував свої зу-силля на медіасфері, бо чудово розумів, що саме незалежні і відповідальні ЗМІ можуть і повинні мати серйозний вплив на формування громадян-ського суспільства в країні, поширення демокра-тичних цінностей та свобод в країні.

У 2006 році Олександр Третьяков створив но-вий медіахолдінг «Главред-медіа», що входить до групи «1+1». Компанія включала у себе найвпли-вовіше українське інформаційне агентство УНІ-АН, журнал і сайт «Главред», журнали «Профіль», «Телесіті», газети «Новая», «Известия в Украине», сайт «Телекритика» та телеканал «Сіті». Партнером Олександра по холдингу став один із найбільших

У мене історично склалися гарні стосун-

ки і з Порошенком, і з Кличком, і з Юрієм

Луценком. Луценко був довіреною особою

Петра Порошенка на президентських

виборах і очолює пре-зидентську політичну

силу на парламент-ських виборах. Тому я

цих політиків не роз-діляю, думаю, що це буде загальна демо-

кратична команда.

З інтерв’ю газеті «Ми – кияни»,

липень 2014-го

23

Олександр Третьяков під час прес-конференції(2012 рік)

українських бізнесменів, співвласник групи «При-ват» Ігор Коломойський.

«Якби мене спитали: чи зробив би я те саме для Майдану і перемоги над Януковичем, якби ситу-ація повторилася, я скажу: так, зробив би. Але не пішов би працювати до Президента в Адміністра-цію. Я й тоді розумів, що це була помилка. Але він просив підтримати його, і я не зміг відмовити», – згадує Третьяков.

І Третьяков, і Порошенко тоді вчинили мудро – не стали чіплятися за крісла і влаштовувати га-лас у відповідь, а просто і гідно пішли. Міжвідом-ча слідча комісія потім скаже, що жодних фактів зловживань з їхнього боку не було. Такий самий висновок зробили і відразу три тимчасові слід-чі комісії Верховної Ради. Окрім того, Третьяков і Порошенко виграли всі суди про захист честі та гідності. Ще протягом деякого часу Олександр Юрійович залишався радником Президента, хоча вже позаштатним. Але у 2006 році Третьяков йде і з цієї посади через «незгоду з кадровою політикою Президента». «Поки БЮТ і «Наша Україна» пере-тягували ковдру між собою, державні рейдери (я маю на увазі антикризову коаліцію на чолі з Пар-

24

Зустріч із виборцями

Святошинського району столиці

(2012 рік)

тією регіонів) захоплюють всю країну і ведуть її у глухий кут», – заявив він тоді.

На той час він вже був депутатом Верховної Ради V-го скликання. Невдовзі Третьяков виграє і поза-чергові вибори 2007-го.

Під час президентської кампанії 2009–2010 року Третьяков виходить з партії «Наша Україна» – на знак протесту проти того, що Ющенко вирішив балотуватися на другий термін. Третьяков був пере-конаний, що саме це рішення розпорошило демо-кратичні сили і допомогло Віктору Януковичу стати президентом.

Після перемоги Януковича на президентських виборах Третьяков переходить в опозицію. «Я в 2010 році публічно заявив про те, що йду в опо-зицію до режиму Януковича. Природно, що був і тиск, було багато «вигідних пропозицій» про співпрацю з владою, але тоді мені довелося б зра-дити собі і своєму розумінню політики, яке було зі

25

мною всі ці 10 років», – розповідав він у одному зі своїх інтерв’ю.

На парламентських виборах 2012 року Олек-сандр Третьяков балотувався як опозиціонер-само-висуванець, бо мав свою тверду і незмінну позицію: не поділяв чвари в демократичному опозиційному таборі, з одного боку, та категорично не сприймав владу Януковича, з іншого.

Зустріч кандидата з активістами Святошинського району(2012 рік)

26

27

Лідери Громадянської ініціативи «Третя Українська Республіка» під час акції на підтримку євроінтеграції, яка фактично стала початком Революції Гідності (2013 рік)

НАША СИЛА – В ЄДНОСТІ У 2013 році після звільнення Юрія Луценка з

в’язниці Олександр Третьяков стає одним з тих, хто гуртується навколо ідеї повного перезавантажен-ня влади. Разом із Юрієм Луценком, Романом Без-смертним, Тарасом Стецьківим та Володимиром Філенком він виступає засновником Громадянської ініціативи «Третя Українська Республіка».

Саме ця група організувала одну з перших ма-сових акцій, які згодом вилилися у бурхливий ре-волюційний протест українців. Восени 2013 року напередодні доленосного Вільнюського саміту ТУР провів масштабну акцію «Я обираю ЄС!», покликану привернути увагу громадськості до згортання ре-жимом Януковича євроінтеграційних процесів. Тоді десятки тисяч людей пов’язали стрічки з об’єдна-ною символікою Європейського Союзу та України.

Але диктатор Янукович пішов всупереч волі більшості своїх громадян. Люди вийшли на протест, і невдовзі після кривавого побиття студентів на майдані Незалежності 30 листопада проєвропей-ські мирні демонстрації переросли в справжню бит-ву з режимом – Революцію Гідності. Трагічні сторін-

Євромайдан (2013 рік)

28

Шановний Олек-сандре Юрійовичу,

Командування 12 Батальйону тери-

торіальної оборони Києва, який зараз

виконує завдання в зоні проведення АТО,

висловлює Вам по-дяку за підтримку ба-тальйону необхідним

обладнанням.

Тимчасово виконую-чий обов’язки команди-ра 12 БТрО підполков-ник К.В. СІКОРСЬКИЙ

ки зимового протистояння до цих пір стоять перед очима у багатьох українців.

Представникам громадянської ініціативи «Третя Українська Республіка» судилося відіграти одну з ключових ролей у Революції Гідності. Цьому сприяв і їх досвід часів Помаранчевої революції, і багато-річне практичне знання української політики.

Третьяков разом з десятками і сотнями тисяч співгромадян майже щодня перебував у середо-вищі протестних виступів. І традиційно для себе всіляко намагався допомагати та забезпечувати майданівців найнеобхіднішим.

«Після подій на Грушевського стало зрозуміло, що ситуація розвивається за найгіршим сценарієм і по-трібно негайно думати про те, як захистити майданів-ців від міліцейської зброї. І тоді я закупив близько 500 бронежилетів, які б могли захищати від картечі. Бо ок-рім резинових куль, «Беркут» та інші підрозділи мілі-ції вже почали використовувати такі смертельні набої. І хто ж міг тоді уявити, що вже у лютому цього буде недостатньо – від автоматів Калашникова та снай-перських гвинтівок врятувати Небесну сотню вони не змогли б», – розповідає Олександр Юрійович.

Після того, як впав режим, почалася нова, не менш трагічна сторінка новітньої української істо-рії. Спочатку анексія Криму, потім війна на Донба-сі. З початком військового протистояння на Сході України Третьяков та його однодумці налагодили системну роботу з підтримки Української армії, за-безпечуючи військові частини необхідним облад-нанням, надаючи матеріальну та іншу допомогу учасникам бойових дій та їхнім сім’ям.

Бійці батальону «Азов» розповідають про таку ситуацію. Хлопцям конче був необхідний безпілот-ник. Немає сенсу розповідати, наскільки це важли-ва річ на війні – від нього залежать людські життя та успіх операцій, для розвідки він незамінний. Без цієї «дрібничкі» розвідгрупи отримують інформа-цію дідівським методом – проходячи десятки кіло-метрів, у тому числі по території, що контролюється

«Азов» знову дя-кує вірному нашому другу, українському

патріоту Олександру ТРЕТЬЯКОВУ, від

якого надійшло на-шим бійцям багато вкрай необхідного

спорядження: раді-останції, каски, бро-

нежилети, розгрузки, рукавички, окуляри,

дощовики, душові, коліматори, біноклі,

дальноміри, теплові-зори, навігатори.

Джерело: сторінка ба-тальйону «Азов» у соці-альній мережі Facebook

www.fb.com/azov.batalion

29

Олександр Третьяков та волонтерський рух «Ми – кияни» з перших днів надають допомогу воїнам АТО

ворогом, і кожного разу ризикуючи не повернутися. Бійці написали про свою потребу в соціальних ме-режах. За 10 хвилин в їхньому штабі був Третьяков і сказав, що придбає для них беспілотник. А невдозі «БПЛА SUPERVISOR SM 2» доставили в зону АТО у розпорядження батальону «Азов». Ця модель має дальність польоту до 50 кілометрів і може набрати висоту до 6 тис. метрів, у неї вражаючі можливості для виконання різних задач.

І це лише один з багатьох епізодів. Спецавто, те-пловізори, пристрої нічного бачення, біноклі-даль-номіри, бронежилети, коліматорні приціли, радіос-танції та інше спорядження – все, що тільки могло допомогти нашим бійцям боронити свою землю і пе-ремагати ворога. Також Третьяков організував до-помогу учасникам АТО та їхнім сім’ям – допомагає і фінансово, і спорядженням для добровольців, які відправляються на Схід.

Добровольчий Український Корпус «Правий сектор» зна-ходиться на утриманні виключно народу. Ми, як ніхто на фронті, ша-нуємо труд волонтерів і їх допомогу.

Найщирішу по-дяку висловлюємо Третьякову Олек-сандру Юрійовичу за вагомий внесок у технічне і матеріальне оснащення «Правого сектора» під час Укра-їнської революції на Майдані та бойових дій в зоні АТО.

Завдяки вашій жертовності і звитя-зі ми маємо змогу ефективно воювати. Ви – невтомні трудів-ники заради перемоги, справжні герої.

Голова Громадської організації «Правий сек-тор» Д.А. Ярош.

31

У вересні 2014 року Олександр Третьяков виступив одним з організаторів святкового заходу «Ми – Українці», організованого на Жуковому острові для дітей шкільного віку Святошинського рай ону Києва, батьки яких захищають Україну в зоні АТО

Подяка Олександру Третьякову від командира 72-ої окремої механізованої бригади (вересень 2014 року)

32

Збір допомоги для військових,

які воюють в зоні АТО, організований

волонтерським рухом «Ми – кияни»

(2014 рік)

Влітку волонтери з команди Третьякова почали довготривалу акцію збору продуктів та необхідних речей для армії, залучивши дуже багатьох небайду-жих киян.

В супермаркетах Києва активісти пропонують покупцям перелік потреб для хлопцв на передовій – від сухофруктів та цигарок до предметів гігієни і те-плих речей. Показово: вже на другий день акції вони змогли відправити для батальйону «Азов» повний вантажний автомобіль речей та продуктів.

До ініціативи Третьякова приєдналося багато людей, які вважають своїм обов’язком долучитися до підтримки армії. Бо ж вояки на Донбасі зараз за-безпечують мир для решти України, тож якщо хтось вважає, що це не його війна, той помиляється.

Команда Третьякова допомагає зокрема 12-му батальйону територіальної оборони Києва, ба-тальйону спеціального призначення «Азов», 72-й окремій механізованій бригаді (розвідувальна рота), 128-й гірсько-піхотній бригаді (розвідуваль-на рота), добровольчому українському корпусу «Правий сектор».

Весь час після повалення режиму Януковича в політичному житті країни триває процес переза-вантаження влади. Під час президентських виборів 2014 року Третьяков, залишаючись вірним своїм принципам єдності та згуртованості українських демократичних сил, разом з Юрієм Луценком, під-

ПодякаТретьякову Олек-

сандру Юрійовичу за солідарність та

підтримку розвіду-вальної роти 128-ої гвардійської окре-

мої гірсько-піхотної Закарпатської двічі ордена Червоного

Прапора бригади у виконанні завдань

щодо забезпечення національної безпеки,

суверенітету і тери-торіальної цілісності

України.

Командир 128-ої окремої гірсько-піхотної

бригади, полковник О.М. Христенко

33

тримав кандидатуру Петра Порошенка. Уперше в новітній історії главу держави обрали вже в першо-му турі виборів.

«У мене історично склалися гарні стосунки і з По-рошенком, і з Кличком, і з Юрієм Луценком. Луценко був довіреною особою Петра Порошенка на прези-дентських виборах і очолює президентську політичну силу на парламентських виборах. Тому я цих політи-ків не розділяю, думаю, що це буде загальна демокра-тична команда», – розповідає Олександр Третьяков.

На дострокових виборах до Київської міської ради того ж року Олександр Третьяков підтримував партію «УДАР Віталія Кличка» та низку депутатів, які балотувалися від цієї партії за підтримки Петра Порошенка та Юрія Луценка.

Після перемоги новообрані депутати Київської міської ради за допомогою Олександра Третьякова відкрили спільні громадські приймальні у Свято-шинському та Оболонському районах столиці.

Сьогодні у чотирьох таких приймальнях кияни мають змогу отримати допомогу та консультації з питань соціального забезпечення, якості надання державних послуг, а також звернутися за порадами до кваліфікованих юристів.

Для мене і для на-шої маленької дитини були дуже важкі 5 місяців, коли чоловік перебував у зоні АТО.Слова доньки Соні, коли повернувся тато додому: «Я – україн ка, а тато – мій герой!!!» Вдячна Олександру Юрійовичу за допо-могу!

Розливан Анна, дружина воїна Української армії

Волонтери руху «Ми – кияни» у Святошинському районі столиці збирають допомогу для Збройних Сил України (вересень 2014 року)

34

35

ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИПринциповість політичних поглядів завжди була

відмінною рисою Олександра Третьякова. Вже по-над десять років він незмінно демонструє свої по-літичні переконання, які ґрунтуються на основопо-ложних принципах демократії і верховенства права, європейських цінностях і європейському виборі України, єдності патріотичних сил і відданості укра-їнській державності.

«Я готовий і далі інвестувати в ідеологію. За-уважте – не в конкретні персоналії, не в політику! І я анітрохи не шкодую за витраченими грошима: адже світ не вигадав кращої системи управління, ніж демократія, а ми її повільно, але вдосконалює-мо», – заявляв він.

Завжди виступав за прискорення курсу України на євроінтеграцію та проти приєднання України до ЄврАзЕС і Митного союзу.

Третьяков упевнений, що після підписання Пре-зидентом України Угоди про асоціацію з ЄС та її ратифікації парламентом українська держава зро-

Акція «Я обираю ЄС!»: Олександр Третьяков пов’язує стрічку з символікою ЄС і України Юрію Ключковському

Народне віче за євроінтеграцію (24 листопада 2013 року)

36

била вірний цивілізаційний вибір і має досягти го-ловної мети – стати повноправним членом Європей-ського Союзу.

Вважав помилкою відмову від НАТО, що згодом призвело до послаблення держави та стало причи-ною подій, які сьогодні переживає країна. Він пере-конаний, що приєднання України до Північно-Ат-лантичного альянсу гарантуватиме безпеку країни, її незалежність і суверенітет. І сьогоднішнє повер-нення до питання тіснішої співпраці з НАТО вважає не лише актуальним, а й найефективнішим спосо-бом перебудувати українську армію.

Відносить енергетичну незалежність нашої дер-жави до першочергових пріоритетів. А тому постій-но наголошував на необхідності диверсифікації енергопостачань в Україну та розвитку ринкових відносини у сфері енергетики між Україною та Ро-сією.

Завжди відстоював єдність патріотичних демо-кратичних сил. Саме тому виступав проти участі в президентських виборах Віктора Ющенка у 2010 році та Юлії Тимошенко у 2014-му. Демократичний табір мав бути представлений єдиним найрейтин-говішим кандидатом. Із цих самих міркувань – єд-

Студентський Євромайдан

під стелою Незалежності

(листопад 2013 року)

Олександр Третьяков

на майдані Незалежності під

час Революції Гідності

(2014 рік)

37

ності патріотичного демократичного фронту – він підтримав кандидатуру Петра Порошенка на пост глави держави у 2014 році.

Є прихильником пропорційної виборчої системи з відкритими списками.

Жорстко критикує будь-які прояви сепаратизму. Виступає за єдину соборну Україну. Виступає за за-борону пам’ятників Сталіну, Леніну та іншим вож-дям комунізму.

Зараз Третьяков є кандидатом у депутати від Блоку Петра Порошенка по 219-му мажоритарному округу у Святошинському районі столиці.

Знаю Олександра Тре тьякова дуже давно. Так сталося, що наша політична діяльність довгий час була пов’язана саме з протидією дикта-турі – і в 2004 році, і через 10 років під час Євромайдану. Ми завжди були по один бік барикад і боролися за спільну мету – єв-ропейську Україну.

Перш за все вва-жаю Третьякова відпо-відальним і послідов-ним політиком. В його політичній біографії не було і не могло бути місця пристосуван-ству та зрадництву. Коли людина має перевірену часом чітку політичну і світоглядну позицію, її неможливо купити, змусити чи залякати. Третьяков саме такий.

Юрій Луценко, голова політичної партії «Блок Петра Порошенка»

38

39

РОДИНА Олександр Третьяков з тих людей, що впевнені:

деякі рішення чоловік має приймати один раз і на все життя. Така річ для нього – шлюб. Свою майбут-ню дружину Аллу курсант Третьяков зустрів у дев’ят-надцять років, у двадцять один одружився, і з тих пір вони разом. За 23 роки подружнього життя вони ра-зом пройшли і пережили багато – і щастя, і випробу-вання, та головне для них обох, що знайшли один в одному надійну опору та злагоду на все життя.

Вони з дружиною завжди підтримували одне од-ного – відколи Олександр Юрійович був звичайним курсантом, а Алла – майбутньою вчителькою біоло-гії та географії. Алла завжди була поряд з чолові-ком: і коли він починав власний бізнес, і коли йшов у політику та перебував у опозиції, і коли йшов на невдячну роботу до Адміністрації Президента.

Зважаючи на велику зайнятість чоловіка, Алла присвятила себе сім’ї – створенню домашнього за-тишку та вихованню дітей.

Третьякови довго чекали на народження пер-вістка, та тепер дітей у родині троє – старшій доч-ці Дарині одинадцять років, двійнятам Єгорові та

Олександр Третьяков із сином за грою у шахи під час акції «Ми – українці», організованої на підтримку дітей, батьки яких воюють в зоні АТО (вересень 2014 року)

Молодята Олександр та Алла Третьякови(1991 рік)

40

Данилові – по шість. Хлопчики не близнюки, а саме двійнята – тобто хоча й народилися у один день, все ж таки дуже різні і за характером, і навіть зовні.

Дарина за вдачею і уподобаннями – батькова ко-пія, навіть рибалити любить так само. Дивно бачити, як дівчинка вудить нарівні з дорослими чоловіками, майстерно витягає щуку. Ще вона дуже ґрунтовно підходить до всього, чим би не займалась, любить порядок у домі. Єгору та Данилі подобається фут-бол, плавання, хлопчики також займаються бойо-

Олександр Третьяков вдома з дружиною Аллою

(2012 рік)

З дружиною у мене повне

взаємо розуміння: познайомив ся з нею

в 19 років, одружився в 21 рік, я був вій-

ськовим, вона – вчи-телькою... До речі, з дітьми ми розмовля-

ємо виключно україн-ською. Хоча в побуті я більше розмовляю російською. Але мої

діти ростуть, їм жити і вчитися в Україні, отже, вони мають

досконало володіти рідною мовою.

З інтерв’ю газеті «АіФ-Україна»

(серпень 2012 року)

41

вим гопаком – в цих двох «батарейки» не сідають ніколи. А подорожі – це захоплення всієї родини.

Третьякови вчать дітей бути небайдужими, праг-нути якомога більше знань, любити свою країну. До речі, Олександр Юрійович, хоча й говорить здебіль-шого російською, із дітьми він, навпаки, спілкується виключно українською. Бо впевнений: відродження України має починатися у кожній родині і перш за все потрібно говорити рідною мовою.

Кожну неділю Олександр проводить з дітьми та дружиною, навідується до батьків, щоб разом пообі-дати за родинним столом. Ця багаторічна традиція для сім’ї Третьякових вже стала непорушною. Та й час, проведений із родиною, Олександр Юрійович вважає для себе найкращим відпочинком.

«Коли ти вдома, то це, знаєте, такий острів без-пеки. Коли знаєш, що тут точно ніхто не зрадить, не вчинить зле по відношенню до тебе», – говорить він.

Родинні дні – сім’я Третьякових разом: Олександр, Алла, Дарина, Єгор і Данилко.

На вихідні нама-гаюсь не виїзжати з дому, а проводити час із сім’єю.

З інтерв’ю журналу «Мандри» (2012 рік)

42

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО Війна ще не закінчилася. Треба розуміти: ро-

сійську агресію зможуть зупинити лише наша згуртованість, повна мобілізація сил в Україні і напружена робота на дипломатичному фронті, адже ця війна загрожує не лише територіальній цілісності України, а й усьому цивілізованому світові.

Ми повинні працювати на розбудову сучасної та боєздатної української армії. Це головний га-рант миру на нашій землі. Бо підписані докумен-ти не гарантують, що війна не почнеться знову, російський агресор неодноразово показував, що не рахується з угодами і готовий їх порушу-вати, коли заманеться.

Тому нинішнє хитке перемир’я, яке існує завдяки дипломатичним зусиллям, – це перш за все перепочинок. Щоб якнайшвидше ство-рити потужне українське військо, готове дати відсіч будь-якому, навіть найсильнішому і най-небезпечнішому ворогові.

Але для цього також потрібно швидко і ефек-тивно реформувати країну. Без розвиненої еко-номіки сильну армію не побудуєш. Ось чому вкрай необхідно, щоб до парламенту прийшли сучасно мислячі люди, готові до викликів XXI століття, що стоять перед Україною.

Тож ми просто мусимо провести ці вибори. Вони необхідні. І ми маємо усі як один прийти на виборчі дільниці і проголосувати. Країна – це ми, і лише нам обирати своє майбутнє. І якщо свя-тошинці віддадуть свої голоси за Олександра Третьякова як за мажоритарного кандидата від «Блоку Петра Порошенка», а в партійному бюле-тені проголосують за «Блок Петра Порошенка» – це буде правильний вибір.

43