Газета грудень

Воювати, щоб перемогти

Лише молодь

радикально змінить

Збройні сили України До святкування дня Збройних Сил України

в коледжі пройшла виховна година "Збройні Сили

України на сучасному етапі" з метою ознайомити

студентів з реформуванням Збройних Сил та

сьогоденням нашого війська. Проводили виховну

годину студенти групи I фельдшера "А" (куратор

Лампіцька О.К.) під керівництвом Матвєєва

Анатолія Миколайовича та при підтримці учасників

художньої самодіяльності. Також були запрошені

наші випускники - військовослужбовці Військово-

медичного Центру Центрального регіону майор

медичної служби Денисюк Віктор Борисович

(закінчив відділення підготовки помічників

військових лікарів для Збройних Сил України у

2007 р.) та прапорщик Шевченко Тетяна

Миколаївна (закінчила відділення медсестер

бакалаврів у 2001 р.), які брали участь в АТО.

Молимося за наших бійців, щоб усі

повернулися додому живі й неушкоджені. Хай

вмирають ті, хто прийшов без запрошення...

Історична газета №7 грудень

2014 р. Інформаційна газета Вінницького медичного коледжу

ім. акад. Д.К.Заболотного

Спершу свідомість, потім зброя Прості українці продемонстрували

неабияку єдність у здатності захищати свої Батьківщину і свободу. Сьогодні це найцінніший капітал України, який треба берегти і примножувати. Руйнівний російський ідеологічний прес став одним із найбільш гнітючих наслідків періоду нашого бездержавного існування. В Україні, як і скрізь, де нація втрачала свою державу, переможець удавався до інтелектуального поневолення, щоб паралізувати здатність до осмисленого та ефективного спротиву. З позиції сили і влади Москва взялася нав'язувати нам свою версію української історії, обґрунтовуючи "природне" право Росії на довічне володіння українськими землями. Кінцева ж мета полягала в тому, щоб змусити самих українців дивитися на світ загалом і свою історію зокрема московськими очима. Свого часу польський історик Ян Кеневич дуже влучно охарактеризував подібні ситуації: будь-який поневолювач завжди прагне, щоб "завойовані нації писали свої історії мовою й у формі, властивій країні гегемону". Водночас Росія нав'язувала і світові своє тлумачення української історії та образ українства, пропущені через російські експансіоністські інтереси. Саме імперія довго формувала і великою мірою до сьогодні формує зовнішні уявлення про Україну та її минуле. Це зайвий раз підтверджує дію закономірності, виведеної американською дослідницею Євою Томпсон "Колонізовані країни не беруть участі у творенні власного образу, бо їхня нарація 1 не доходить до світу. А нарація гегемона наголошує, що й не дивно, на слабкості, пасивності, бракові творчих сил і здобутків, нездатності до самовизначення колонізованих націй". Сприйняття України у світі, принаймні з XIX й до кінця XX століття, вписується у цитоване спостереження. І сьогодні "голос з України" ледь пробивається крізь товщу того викривленого образу, який невтомно конструює Росія. І в цьому полягає причина дивної, на перший погляд, безпорадності Заходу перед українськими подіями, його неадекватних реакцій, а також тривалих успіхів московської пропаганди. Пам'ятай Коли Україна за право життя З катами боролась, жила і вмирала, І ждала, хотіла лише співчуття, Європа мовчала. Коли Україна в нерівній боротьбі Вся сходила кров'ю і слізьми стікала

1 Нарація - виклад історії

І дружної помочі ждала собі, Європа мовчала. Коли Україна в залізнім ярмі Робила на пана і в ранах орала, Коли ворушились і скелі німі, Європа мовчала. Коли Україна криваві жнива Зібравши для ката, сама умирала І з голоду навіть згубила слова, Європа мовчала. Коли Україна життя прокляла І ціла могилою стала, Як сльози котились і в демона зла, Європа мовчала.

Олександр Олесь 22. 08. 1931

Ми почали лікуватися від Росії! Від власної

меншовартості. Почав викристалізовуватися народ. Настала ера Українського Героя!

Історична газета №7 грудень 2014 р.

Конкурс військово-патріотичної пісні

Студентське життя

2

Конкурс військово-патріотичної пісні

Молодь, допоможи героям АТО! Україна переживає не прості часи. Та саме

завдяки героям, які борються за незалежність країни, наше місто ще не окутала пітьма війни. Близько тисячі вінничан знаходяться у зоні АТО – у 9-ому батальйоні територіальної оборони Вінницької області, у військовій частині 3008 Національної гвардії, у батальйоні «Вінниця» МВС України та у зведених загонах міліції УМВС України у Вінницькій області. Вони, ризикуючи життям, борються, за те, щоб ми з Вами спали спокійно. Вінницька Молодіжна Рада ініціювала благодійну акцію «Молодь, допоможи героям АТО!». Мета акції – збір потрібних речей для наших героїв-земляків. Студентський парламент щиро дякує Вам за активну підтримку благодійної акції. Завдяки нашим спільним зусиллям було зібрано 39623.00 грн., які були використані на в/ч 3008 – 10221,14 грн, акція -15519,00 грн, ліки – госпіталь – 6253,26 грн, ліки (2 ф В ) – 1000 грн. Була видана допомога студентам коледжу, в яких члени сім`ї є

учасниками в зоні АТО, на суму 6629,60 грн. Зібрано одяг, ліки, їжу та інші необхідні для військових речі, а саме: теплі шкарпетки (1500 пар), звичайні шкарпетки (597 пар), нижньої білизни (156 шт.), теплих кальсонів (89 шт.), балаклав (300 шт.), футболок (55 шт.), теплих футболок (76 шт.), плащів (7 шт.), спальних мішків (25 шт.), каріматів (25 шт.), теплої білизни (24 комплекти), теплі шапки (300 пар), рукавиць звичайних (100 пар), теплих рукавиць (300 пар), шарфів (300 шт.). Ці речі стануть у нагоді нашим землякам, які сьогодні виконують шляхетну місію – захищають кордони рідної землі. Усі вони були відправлені у зону АТО до вінницьких батальйонів. Ми також не залишили без уваги наших поранених героїв, які знаходяться у військовому госпіталі, тому керівництво та колектив Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону висловлюють велику вдячність студентам Вінницького медичного колледжу ім. акад. Д. К.

№7 грудень 2014 р. Історична газета 3

Заболотного за щиру спонсорську підтримку в цей нелегкий для нашої армії та держави час. Добрі справи не лишаються непомітними – вони, як маяки, світять тим, хто чекає на допомогу – саме сьогодні, як ніколи, проявляється єдність, стійкість та щирість нашого Українського народу!

Нехай попри всякі негаразди та тимчасові труднощі Вас усіх не полишають оптимізм, віра і надія на краще майбутнє, а Ваші доброта і щедрість повертаються до Вас сторицею!

Бажаємо Вам миру, міцного здоров’я, невичерпаних джерел енергії, нових задумів, багатих ужитків і надбань. Ми переконані, що й на далі Ваша діяльність, знання та багатий життєвий досвід будуть слугувати людям і державі.

Благодійний марафон "Врятуймо кожного бійця - захисника України", організований з ініціативи студентської ради коледжу

Історична газета №7 грудень 2014 р. 4

Нова доба відкрила ті

риси, які українці чи то

забули, чи то добре

приховували

Згасають і котяться донизу економічні

показники, галопують ціни і стискаються зарплати,

а на Схід ідуть і йдуть каравани допомоги бійцям,

біженцям, сиротам.

Усе на довірі, з усмішкою. Якщо концерт, то

благодійний, якщо ярмарок, то зі збором коштів та

ліків для найближчого шпиталю. Нове покоління,

про яке казали "їм, окрім комп'ютерів, нічого не

треба", не назве своєї юності безхмарною і

безтурботною, відмовляється від розваг та

комфорту заради свободи. Бо для нього вона не

абстрактна категорія з дорослих книжок, а

передумова існування.


В коледжі пройшов благодійний ярмарок, кошти від якого використані на допомогу

українській армії

Маковський Роман Михайлович - випускник санфельдшерського відділення 2005 року,

учасник АТО (поранений в руку)

Святкування 10-річчя існування

відділення «Фармація» Якщо зануритись в історію коледжу, то ми

дізнаємось, що навчальний корпус № 1 будувався за принципом фармацевтичного училища, і, що в 60-ті роки минулого століття було проведено чотири випуски фармацевтів.

Андрієвський Іван Юрійович,ставши директором коледжу в 2004 році, прийняв рішення про відкриття спеціальності «Фармація», адже на сьогоднішній день фармацевтична галузь є однією з розвинутих і рентабельних в світі і потреба в фармацевтичних фахівцях завжди буде відчуватись.

Сьогодні нашого випускника-фармацевта можна зустріти майже в кожній аптеці міста і області, в кожній фармацевтичній групі медичних університетів, деякі з них є медичними представниками фармацевтичних компаній, але є і лікарі, і викладачі, і програмісти, і візажисти.

В 2004 році коледж отримав ліцензію на надання освітніх послуг по спеціальності «Фармація» на основі базової загальної середньої освіти (ліцензійний обсяг - 60 осіб).

В 2007 році коледж успішно пройшов акредитацію по даній спеціальності і здійснив перший випуск фармацевтів у кількості 58 чоловік.

Завідує відділенням з моменту його існування і по нинішній час Постольнікова Ірина Михайлівна. Вона постійно заряджає студентів своєю енергією і працьовитістю, спонукає їх до навчання та активної участі у житті коледжу.

Випускаючою для студентів спеціальності «Фармація» є циклова комісія фармацевтичних дисциплін. Як самостійна одиниця вона стала існувати з 1 вересня 2007року, а до того входила до складу циклової комісії спецлабораторних дисциплін, яку на той час очолювала старший викладач, викладач-методист, відмінник освіти України Жураківська Л.С.

Багато змінилось з того часу. Перші випускники та викладачі пам’ятають як бракувало кабінетів і лабораторій, підручників, необхідного оснащення, кадрів тощо. Сьогодні від цих незручностей залишились лише спогади, і теперішні наші студенти-фармацевти навчаються

в сучасних аудиторіях із майже 100% технічним та навчально-методичним оснащенням, кадровий склад сформований і передає свій професіоналізм майбутнім фахівцям.

І ось 15 жовтня 2014року в святково прикрашеній актовій залі навчального корпусу № 1 Вінницького медичного коледжу ім. акад. Д.К.Заболотного (ВМК) відбулось святкування 10-річчя створення та існування фармацевтичного відділення.

На урочистість були запрошені адміністрація коледжу, студенти, випускники та викладачі спеціальності «Фармація».

Урочистий концерт для гостей свята організували студенти-випускники 2015 року спеціальності «Фармація». Участь в концерті взяли представники всіх фармацевтичних груп коледжу, вони представили свої танцювальні, співочі та поетичні номери.

В ході концерту із привітальним словом та побажанням подальшого розвитку виступила заступник директора коледжу з виховної роботи Сіденко В.М.

Завідувач відділення Постольнікова Ірина Михайлівна, яка була ініціатором проведення даного заходу, привітала гостей та розповіла про історію відкриття спеціальності «Фармація», долю випускників, досягнення та плани розвитку відділення.

З словами привітання до гостей свята звернулась голова циклової комісії фармацевтичних дисциплін Єрмощенко Світлана Анатоліївна та поділилася успіхами та досягненнями циклової комісії з моменту її створення.

Кожна з 16 випускних груп разом із своїми кураторами підготували привітальні виступи. Всі виступи супроводжувались мультимедійними презентаціями, насиченими фотографіями, що нагадали про найкращі студентські роки.

Після урочистої частини випускники влаштували фотосесію, пройшлися коридорами рідного коледжу, зайшли в улюблені аудиторії, посиділи за своїми партами, відвідали викладачів.

Одноголосно випускники подякували всім за таку чудову можливість повернутись у студентське життя та чекають наступних зустрічей.

Єрмощенко С.А., голова циклової комісії

фармацевтичних дисциплін


ГОЛОДОМОР Пізнай свій край ... себе, свій рід, свій народ,

свою землю і ти побачиш свій шлях у життя ... Г. Сковорода Ніхто не знав, що трапиться біда, Що захлисне вона людей немов вода, Ніхто не знав, розради не шукав. Тому що українців голод наздогнав. Він чорна хмара, повінь, землетрус, Чи українець ти, чи білорус,

Він не звертав уваги на народність, Пригнічуючи цим народну гордість. Лиш закривавлені він руки мав, У них дитятко він тримав, І ними тисячі життів урвав, На молитви уваги не звертав. Вони молили, плакали, просили, Щоб лиш Господь надав їм сили, Вони кричали, падали до ніг,

Але Господь чим міг тим допоміг. Останні сили голод забирав, у діточок життя він відбирав, Проте нового їм не дарував. За крихту житньої хлібини Потрібно обійти долини, Якби могла я повернути днини, Подарувала б дітям я свої години.

І.В.Вакулюк, група I ф В

Фоторепортаж з Дня вчителя


Пам’ятні дати


Єдина країна 15 жовтня на стадіоні нашого коледжу

відбувся найбільший у м. Вінниці флеш - моб

"Єдина країна". У заході взяли близько 1900

студентів ВНЗ міста Вінниці, серед яких були і

студенти медколеджу, які вишикувавшись,

створили найбільший Герб України. Метою заходу

було продемонструвати свій патріотизм, а також

підтримати бійців, які нині захищають

незалежність нашої держави на сході. Флеш - моб

зареєстровано у Книзі Рекордів України.

Чорний Євгеній, III фельдшера "В"

Мова моя українська, батьківська,

материнська… О слово рідне! Пращура

молитва,

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська – творіння

Ярослава –

Слов'яномовна праведна земля.

О слово рідне! України слава,

Богдана мудрість й Тараса

заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

О слово рідне! Подарунок мами,

І пісня ніжна, і розрада нам

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного ніколи не

віддам.


0

0 Наші

досягнення


9 листопада Указом Президента України від 1997 року проголошено Днем української писемності та мови. Саме цій даті була присвячена відкрита виховна година «Мова моя українська, батьківська, материнська…» Студенти нашого коледжу на чолі з викладачем Копач Л.В. із задоволенням готувалися до свята: брали участь у створенні сценарію, готували презентації, пісні, українські народні танці, займалися творчо-пошуковою роботою, писали власні вірші - і в результаті вийшло гарне, тепле свято, в якому і учасники, і глядачі поринули в атмосферу любові і добра, насолоджуючись красою рідного слова.

Учасники свята розповіли історію розвитку української мови, показали нелегку дорогу, яка стелилася нашій мові на шляху державності, котра набула лише нині конституційної сили. Також співали пісні і танцювали, читали власні вірші про рідний край, про рідне слово. Адже українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім`ям своєї родини. Учасники свята довели, що українська мова – «запашна,

співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів». Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твій народ і твоя мова завжди будуть з тобою.

Людмила Володимирівна Копач, викладач української

мови та літератури

«Щасливий тим, що вірою й правдою служив людям»

17 листопада 2014 року виповнилось 100

років від дня народження учасника антифашистського підпілля в роки Великої Вітчизняної війни, заслуженого лікаря УРСР, доцента Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова (нині – університету), почесного громадянина міста Вінниці Север’яна Павловича

Бєлканії (1914 - 1998). Народився Север’ян Бєлканія в гірському селищі Отобай у багатодітній грузинській родині. Рано усвідомив своє життєве призначення і тому свідомо обрав професію лікаря. У 1941 році закінчив

Тбіліський медичний інститут. Випуск в інституті збігся з початком Великої Вітчизняної війни. Одночасно з дипломом молодий лікар отримав повістку до військкомату. У боях під Києвом 284-а стрілецька дивізія, в якій він служив лікарем медсанбату, потрапила в оточення.

Спроби масового прориву не мали успіху. Тоді вирішили пробиватися до своїх невеличкими групами. До однієї з них приєднався і молодий хірург. Одного разу на узліссі бійці зустріли жінку. Вона розповіла, що мешкає в селі Великі Крупелі, що німців у селі немає, а є поранені червоноармійці, які потребують лікарської допомоги. І Север’ян Бєлканія, отримавши дозвіл старшого групи, вирушив у це село. Жахлива картина постала перед лікарем. У багатьох хатах у сінях, маленьких кухнях, кімнатах – усюди лежали поранені. В місцевій школі нашвидкуруч облаштували операційну, в якій Север'ян Бєлканія по 12–15 годин на добу оперував, перев’язував, обробляв рани. Місцеві жителі допомагали як могли. Але лікар розумів: довго залишатися в селі небезпечно – будь-якої миті можуть з’явитися фашисти. Що чекатиме на радянський шпиталь, було зрозуміло. Та й не впорався б він один з такою кількістю поранених! Ситуація здавалася безвихідною. Вирішив перевезти хворих до Києва. Розраховував на те, що німцям і на думку не спаде, що хтось зважиться везти червоноармійців до окупованого міста. Крім того, знав, що там легше дістати необхідні медикаменти, і, можливо, знайдуться медсестри й лікарі. Бєлканія починає готувати шпиталь до евакуації.


Видатні

особистості

Перш за все на вигадані прізвища переписує історії хвороб: «поранений під час обстрілу села», «поранений осколком від вибуху бомби». Разом з помічниками спалив військове обмундирування. Поранених переодягли в цивільний одяг, поклали на підводи, і похідний госпіталь вирушив у небезпечну путь. Глухими лісовими дорогами, обминаючи населені пункти, рухався цей незвичайний обоз. Коли його зупиняли німецькі патрулі, стрункий темноволосий чоловік спокійно пояснював: «Я – лікар. Село обстріляли. Сотні поранених. Лікувати ніде. У Києві знайду лікарню, влаштую хворих…». І показував медичні картки з «діагнозами». Так, ризикуючи життям, молодий хірург зі своїми підопічними дістався Києва. Госпіталь розмістили у приміщеннях протитуберкульозного та неврологічного інститутів. Працівники цих закладів всіляко допомагали Север’яну: приносили продукти і медикаменти; обробляли рани, виймали осколки… Ризикована напружена праця тривала кілька місяців. Для тих, хто видужував, виписували «перепустки додому». Люди пробиралися в ліси до партизанів, перетинали лінію фронту і продовжували боротьбу з ворогом. Залишатися в Києві стало небезпечно, і в листопаді 1942 року Север’ян Бєлканія переїздить до Вінниці. Тут влаштовується до поліклініки. Згодом разом з однодумцями створює підпільну групу «Медик», до складу якої увійшли професори, лікарі-практики і медсестри. Вони діставали і відправляли до партизанського загону медикаменти і перев’язувальні матеріали, видавали довідки «про хвороби» тим, кому загрожувало насильницьке відправлення до Німеччини. Втікачів із фашистського полону ховали під чужими іменами. Север’ян Бєлканія підтримував тісний зв’язок із партизанами. Його квартира стала місцем конспіративних зустрічей народних месників, а в березні 1944 року під час боїв за визволення міста від окупантів – шпиталем, у якому лікар-хірург врятував десятки життів.

Після визволення Вінниці Север’ян Павлович Бєлканія знову пішов на передову. Служив хірургом і начальником стаціонару одного з військових підрозділів. У грудні 1945 року демобілізувався в запас у званні капітана медичної служби. Кілька років Север’ян Павлович працював лікарем у Києві, а в 1950 році був призначений на посаду головного хірурга щойно відкритої вінницької залізничної лікарні. Сорок три роки свого життя він присвятив цьому медичному закладу, провів сотні операцій. Практичну роботу хірурга Бєлканія поєднував із плідною науковою і викладацькою діяльністю у Вінницькому медичному інституті ім. М.І. Пирогова. Працював асистентом, а після захисту кандидатської дисертації – доцентом кафедри загальної хірургії. Він автор 102 наукових праць, 28 втілених на практиці рацпропозицій. Сотням студентів і молодим лікарям передав свої знання і досвід, допоміг оволодіти майстерністю хірурга. Багато з них досягли значних висот у професії, стали докторами медицини, професорами, завідувачами кафедр і клінік. Серед них і директор Вінницького медичного коледжу ім. акад. Д.К.Заболотного Андрієвський Іван Юрійович - кандидат медичних наук, доцент. В одному з останніх інтерв’ю Север’ян Бєлканія сказав: «Понад 50 років я, грузин, живу хлібом, який вирощено на українській землі. Українці, вінничани стали моїми побратимами. Саме тут, в Україні, я реалізував своє життєве призначення. Щасливий тим, що вірою і правдою служив людям». Одним із перших Север’ян Бєлканія отримав звання почесного громадянина Вінниці (ще в 1969 році), в 1985 році відкривав першу експозицію музею почесних громадян міста. Музей почесних громадян діє в училищі технологій і дизайну.

Пам’ять про Север’яна Бєлканія жива в душах вінничан. На честь століття блискучого хірурга і великого патріота на будинку, де жив Бєлканія, відкрито меморіальну дошку. Відкрили дошку Володимир Петров - директор музею почесних громадян м. Вінниці разом з автором барельєфа скульптором Анатолієм Бурдейним. У церемонії відкриття взяли участь студенти фельдшерського та зуботехнічного відділень нашого коледжу.

По матеріалам "Вінницької газети"


100 років від початку Першої світової війни

Перша світова війна струснула Європу рівно 100 років тому, але з неї винесені ще не всі уроки. За радянських часів говорити про Першу світову керівництво держави дозволяло тільки якщо йшлось про повалення царизму, побудову «держави диктатури пролетаріату». Увагу громадськості влада акцентувала на важливості «Великої жовтневої соціалістичної революції», створенні «єдиного радянського народу». А про мільйонні жертви, трагедії народів і держав мова здебільшого не йшла. За роки незалежності України в нашій ідеології, історіографії, у військовій науці перша світова війна була чимось неповноцінним, не надто цікавим і потрібним для вивчення. Мовляв, і так усе зрозуміло. Але ж війна відіграла величезну роль в українській історії, саме на тлі Першої світової війни постала українська держава – Українська Народна Республіка, яку невдовзі більшовики втопили у крові. Саме Перша світова війна розбудила український національно-визвольний рух, українці в обох імперіях збагнули, що час діяти в інтересах свого народу. Зараз в контексті українського війни часто згадують про 1914-й рік. І це правильно. У червні-липні 1914-го ніхто з керівництва Австро-Угорщини, Франції чи Німеччини теж не усвідомлював, що на їхніх очах вибухає загальносвітовий конфлікт. Отже, сучасні політики повинні вміти робити ширші висновки.

Війна сприяла зміні психології людей. Наприклад, для селян "розумна людина" - це та, яка досвідчена, цікавиться і вміє пояснювати народні прикмети, повірʼя та забобони, тобто, як правило, люди старшого покоління. А тепер виникає нове розуміння авторитету. Починають цінуватися знання, новітній досвід. Фронтова обстановка сприяла цьому. Не випадково, саме солдати, після повернення додому користувались

найбільшою повагою серед односельчан. Військовий в українському селі - людина, від якої чекали слушної настанови, адже він бачив різні дива, воював в іноземних державах, чув різні мови, спілкувався з високим начальством. Ніхто не мав на селі більшого довірʼя. Молодий солдат Андрій Рубель пише з фронту в листах рідним: "тоби братец передаю военний устав. Выучи его напролет, оно нужно будет, учись прицеливанию. А братика Йосю отдайте в школу, бо вченье свет, а не ученье - тьма; щоб на счоты и арифметику добре знав". А про одного зі своїх знайомих, якого мобілізували до армії, Андрій пише: "...плохо йому будет, что неграмотний". А в наступному році вже пише: "Прошу вас, папа і мама, братиков жалейте, не обижайте, и чтоб грамоте вчили, потому что большие задачи на человека возлагаются".

Перша світова так і не стала частиною родинної пам’яті українців, як це відбулося з Другою світовою війною. Українські сім’ї у більшості своїй знають, хто з прадідів, дідусів, батьків воював на фронтах Великої Вітчизняної війни, пам’ятають імена загиблих родичів. А Перша світова війна з пам’яті родів була витравлена за радянських часів або ж загубилась через віддаленість тих подій у часі. Я знаю, що мій прадід Андрій Августинович Звірянський воював, бабуся розповідала, що коли вернувся з полону, то плакало все село, такий був худий. Зараз ведеться активна пошукова діяльність на Галичині, Волині.

Отже, сподіваємося, що українці будуть вивчати Першу світову війну і дискутуватимуть її значення для української державності.

Світлана Станіславівна Круглікова, викладач історії

Студенти коледжу - члени історичного гуртка досліджують маловідомі сторінки історії Першої світової війни, а також розповідають про своїх рідних - учасників війни.



Під час відкритого заняття з історії України (викладач Круглікова С.С.) студенти групи

2 фельдшера "А" проводили історичну реконструкцію подій війни.

Аліменти Останнім часом до юриста Вінницького медичного коледжу звертається багато

студентів з питань отримання аліментів з батьків відповідно до рішень районних і міських суддів Вінницької області.

В зв’язку з чим роз’яснюємо: Аліменти стягуються на

утримання неповнолітньої дитини у розмірі 20% на одну дитину, 33% на двох і 50% на трьох дітей доходу громадян, які повинні утримувати дитину. До доходу громадян включаються крім заробітної плати, доходи отриманні від здійснення

підприємницької діяльності, отримання виплат від банківських депозитів, отримання премій, доходи від реалізації сільськогосподарської продукції та ін. Тому особа, яка отримує заробітну плату у розмірі 2 тис. грн., може сплачувати аліментні

зобов’язання також 2 тис. грн. якщо його сукупний дохід становить 8 тис. грн.

Мінімальний розмір аліментів для дитини віком до 6 років від 309,60 – 330,60 грн.; мінімальний розмір аліментів для дитини віком від 6 років до 18 385,80 – 411,90 грн.

Аліменти з працюючих працездатних осіб відраховуються виходячи з суми отриманого заробітку, з непрацюючих працездатних громадян, які знаходяться на обліку в центрі зайнятості – виходячи з суми отриманої допомоги по безробіттю, з пенсіонерів – із суми пенсії, із працюючих пенсіонерів – із загальної суми пенсії і заробітної плати, з інвалідів – із суми пенсії по інвалідності, з працюючих інвалідів – із суми пенсії по інвалідності і заробітної плати, з приватних підприємців – із суми фактичного доходу, з осіб,


Юридична

консультація

які навчаються і отримують стипендію – із суми отриманої стипендії.

Стаття 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених законодавством.

Також варто пам’ятати, що аліменти можуть стягуватись і після досягнення дитиною повноліття, у випадку, якщо вона ще навчається, але не більше як до досягнення нею 23-річного віку. Якщо другий з батьків платив аліменти на дитину до 18 років, щоб продовжити такі виплатити до 23-річного віку дитини, необхідно ще раз звернутися до суду із відповідною позовною заявою. До неї треба додати довідку та її копію з навчального закладу, де навчається дитина. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку.

Варто знати, що аліменти не звільняють платника від обов’язку участі у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитиною, її хворобою, каліцтвом тощо). Тому, якщо необхідно оплачувати додаткові уроки для дитини, відвідування спеціальних шкіл (музичних, спортивних, танцювальних), оплачувати лікування (на будь-якій стадії прояву хвороби), можна звернутися до суду наперед або після фактичних понесених витрат.

Крім того, стаття190 Сімейного кодексу України, передбачає, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею дитині права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.

Стягнення аліментів за рішенням суду покладається на органи Державної виконавчої служби. Органи Державної виконавчої служби виконують рішення судів в порядку та у спосіб визначені виконавчим документом, зміна рішень судів не входить до їх компетенції. Відповідно до чинного законодавства України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Заборгованість за аліментами погашається шляхом відрахувань з заробітної плати, пенсії, стипендії боржника за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість по аліментам стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку, який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, заборгованість обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувачів аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Проте варто пам’ятати, що суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Дуже часто трапляються випадки коли особа не працює, або працює, але неофіційно, коли частину заробітної плати боржник отримує в «конверті» і неофіційні доходи не можна підтвердити документально. Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає дану ситуацію та зазначає, що у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення може бути звернено на майно боржника. Як свідчить практика, у боржників в яких виникає заборгованість з виплати аліментів, майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє. В таких випадках, за наявності заборгованості із сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Статтею 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 – 2 400 гривень), або громадських робіт на строк від 80 до 100 годин, або виправних робіт на строк до одного року або обмеження волі на строк до двох років.

Микола Іванович Городнюк, юрист коледжу


Героям присвячується…

Психологічна допомога при травмі (Продовження)

Аби запобігти розвитку довготривалої травми, розглянемо алгоритм першої психологічної

допомоги дорослій людині при надзвичайній ситуації, враховуючи контекст і оцінку конкретних обставин.

Фаза 1: Безпосередні дії на місці травми - першою надається медична допомога (за потребою); - тримати постраждалого в теплі, в лежачому положенні в нерухомості (якщо безпечно

залишатися на тому ж місці); - не дозволяти постраждалому стрибати, якщо такий імпульс виникає (відчуття необхідності

щось робити, певним чином діяти, може домінувати над актуальною потребою в нерухомості та енергетичній розрядці);

- залишатися поряд з пораненим; - запевніть, що ви залишитися разом з ним, що допомога вже близька (якщо це схоже на

правду), поясніть, що відбулося поранення, яке з часом мине (але не запевняти що «все буде добре» - в цьому неможливо бути впевненим);

- тримайте постраждалого в теплі, накрийте легкою ковдрою;


Я не була ніколи на Майдані, Але він завжди житиме в мені, До болю кровоточать в серці рани, Ніколи не загояться вони. За нас! За країну! За волю! Помирають сотні людей, І в кожного в серці надія, На мирний завтрашній день. На жаль, ці сльози – це тільки початок, На жаль, не завершився бій, А скільки солдат іде воювати ! А скільки загинуть на полі війни ! А знаєте, війна колись закінчиться. І з часом відбудуються міста, Але ніколи більше не повернуться Всі ті, кого забрали небеса… Покотило Ольга, група 1 Ф Б

Є найкраща у світі країна одна! Де широкі степи і зелені ліса. Колосяться хліба, б'є джерельна вода, З вуст людей мова піснею л'ється. Я пишаюсь тим, що живу в тім краю, і той край - Україною зветься! * * * Чому печаль? Чому журба? На Україні йде війна, Немає спокою в душі, Невже минули світлі дні? Ті дні, коли веселими були я, мама і брати мої. АТО - за що воно журбу навіяло на нас, і сколихнуло повсякчас увесь народ, тяжкі часи? Так дай ж нам Бог,усе здолать, перемогти і Україну зберегти!

Григоренко Яна, група 1 ф Б

Поради психолога

- якщо травма, подія не надто важка, налаштуйте постраждалого до усвідомлення своїх тілесних відчуттів («адреналіновий стрибок», оніміння, колотнечу і тремтіння, відчуття жару чи ознобу);

- залишайтеся присутнім, аби допомогти постраждалому здійснити розрядку; - розкажіть про те, що тряска – не просто нормально, а навіть добре, що це допоможе

послабити шок, що з’явиться відчуття полегшення після того, як тряска завершиться, може з’явитися тепло в руках і ногах, дихання має стати глибше і легше;

- початкова фаза може тривати до 15-20 хвилин; Фаза 2: Коли постраждалий транспортований додому чи у лікарню - продовжуйте зберігати спокій постраждалого, мотивуйте відпочивати до закінчення гострої

шокової реакції; - для другої фази характерний сплеск емоцій (злість, страх, горе, провина, тривога та ін.), які

важливо відчувати без будь-яких оцінок; - постраждалий може продовжувати відчувати тілесні відчуття (озноб, тряску та ін.), що є

нормою; - постраждалі (навіть за відсутності фізичних ушкоджень) завжди мають брати кілька вихідних,

аби допомогти собі відновитися та інтегруватися (спроби запевнити всіх і себе, що подібні ушкодження не виправдовують сидіння дома є спротивом, звичайним механізмом заперечення і захисту від відчуття безпомічності).

Фаза 3: Початок дослідження і нового подолання травми - важливо допомогти постраждалому згадати периферійні образи, почуття і відчуття, які він

переживав, а не лише ті, які мають пряме відношення до події; - якщо постраждалий, коли говорить про свої переживання, стає схвильованим, збудженим,

дихання та серцебиття прискорюються, пітніє, варто припинити говорити про переживання і сконцентруватися на тілесних відчуттях («Я відчуваю біль в шиї» і т.п.);

- коли постраждалий виглядає спокійним і розслабленим, перейдіть до більш детального опису переживань та відчуттів;

- при появі тряски, необхідно наголосити, що це є природним і що з кожним кроком реакція активації буде зменшуватися, енергія буде розряджатися.

Фаза 4: Переживання моменту травми За допомогою тілесних відчуттів, досліджується все, що переживається в момент травми. - По мірі виникнення реакцій, тіло може почати спонтанно дещо рухатися. Дайте 15-20 хв. аби

ці рухи завершилися, фокусуйте увагу на тілесних відчуттях. Після розрядки настає полегшення і відчуття тепла в кінцівках.

- Можуть виникнути відчуття руху в двох напрямках, що є варіантом норми і через ці рухи необхідно повільно і послідовно пройти.

- Можливі кілька загострених шокових реакцій, таких як тряска і тремтіння. - Може виникнути відчуття повного уникання переживання травми (стрибки по різним фазам),

що є нормальним, якщо не має абсолютного уникнення моменту травми. - Важливо залишатися на цій фазі доти, доки ви не зможете прийти до завершення, коли

постраждалий відчує повне полегшення (дихання стає легше, серцебиття спокійніше). - Також можливий і бажаний розвиток іншої сюжетної лінії за тими тілесними відчуттями і

бажаннями, які не були реалізовані в реальності з подальшим поверненням до дійсної історії. - На досягнення цієї мети може піти більше години часу. - При необхідності можна відновити процес там, де він перервався і продовжувати його

протягом двох або трьох днів (краще, ніж тиск завершити процес за одну сесію), можливо кілька разів вертатися до незавершених моментів.

Коли всі фази успішно завершені, знову опишіть всі переживання і подивіться чи не має активації. Якщо постраждалий відчуває дискомфорт, то можливо, що-небудь було упущено і воно може бути вирішено під час цього фінального перегляду всього процесу. Призупиніть роботу до того часу, поки симптоми не продовжаться чи не розвинуться пізніше. Якщо симптому виникнуть пізніше, то перегляньте ще раз необхідні кроки.

По завершенню роботи людина знає про травму, усвідомлює свій психоемоційний стан, імпульси та бажання до, протягом та після травми. Кожні з переживань (реалізовані і нездійснені в реальності) в однаковій мірі реальні для постраждалого. Вони здаються різними завершеннями однієї і тієї самої події, які в рівній мірі реальні.

Володіння навиками першої психологічної допомоги дозволить розв’язати не лише нагальні медико-психологічні проблеми постраждалих, а й попередити розвиток психологічних проблем окремих людей і цілого суспільства. Марина Володимирівна Лукашенко, психолог


7

Юнак коледжу - 2014 До Дня Збройних Сил України в коледжі

пройшов конкурс на звання "Юнак коледжу", під

час якого студенти третього курсу демонстрували

свою ерудованість, винахідливість, творчість та

кмітливість. Ось результати конкурсу:

Байдалюк Василь - 3 ф "В" - містер мужність

Безсмертний Дмитро-3 ф "А" - містер

перспективність

Безхребтий В'ячеслав - 3 ф "Г" - містер творчість

Дубина Віталій-3 ф "Г" - містер цілеспрямованість

Дубчак Іван - 3 ф "Б" - містер оригінальність

Коваль Василь - 3 м/с "В" - містер винахідливість

Онищук Костянтин - 3 лаб - містер елегантність

Семчик Богдан - 3 з/т - містер кмітливість

Чорний Євген - 3 ф "В" - містер ерудованість

А титул кращого студента коледжу

2014 року завоював Межвинський Артем з групи

3 ф "А". Вітаємо всіх учасників!


8 Студентське

життя

Фоторепортаж з конкурсу "Алло, ми шукаємо таланти"

Редколегія газети: Головний редактор: Світлана Станіславівна Круглікова, e-mail: [email protected]

Члени редколегії: Марія Зизюк, Аліна Одочук, Вадим Копач. Комп’ютерна верстка: Т.В. Грицай. WEB - макетування та друк: І.В.Тищенко.

Відповідальність за зміст публікації несуть автори. Редколегія залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали.


0

Гнатенко Ярослава, 1 фарм Б Стручалін Іван, 1 ф А Сірацька Каміла, 1 ф В

Пшеслінська Марина, 1 ф В

Подмастерик Юля, 1 лаб Куйбіда Аня, 2 м/с В

Бученко Тетяна, 1 ф В Вакулюк Ірина, 1 ф В

Газета грудень

Documents