20156

А я буду радий, коли дідусьнас тут знайде.

Я р

ада, що на вежі

ми в безпеці.

дитячий християнський журнал

ISSN 2194-3796

Stejinka 06_2015.indd 1 17.09.15 15:31

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Впиши останні літери назв зображених предметів у відповідні кружечки. Отримане слово підкаже тобі тему журналу.

Давай‑но, Оленко, кожен сам виконає це

завдання.

Гаразд, Петрику, ми не

будемо виказувати тему цього номеру журналу

іншим, поки читачі самі не спробують виконати

завдання.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

2Stejinka 06_2015.indd 2 17.09.15 15:31

Валентина ДРАГАНОВА

Всі ми любимо Різдво –Мабуть, це найкраще свято.У оселях торжество,Подарунків так багато!

Під ялинкою вночіХтось поклав оці пакунки,Щоб раділи дітлахиРізнобарвним подарункам.

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

Зранку в домі радість, сміх,Всі солодощі куштують –Задоволення для всіх,Але я чомусь сумую…

Адже в Біблії моїй – Ані слова про ялинку:Знов і знову я дивлюсьНа улюблену картинку.

Ось маленьке НемовляВ яслах тихо засинає,А над Ним горить зоря,Мудрецям шлях озаряє.

Хто цей Хлопчик? I чомуВсі до ясел цих прямують?Я ніяк це не збагну…Але раптом голос чую.

РІЗДВО

Тихо-тихо каже хтось:«Розповім тобі я, сину,Це Господь Iсус Христос,Небо Він для нас покинув.

Він прийшов наш світ спасти,Пастир добрий та Спаситель,Бог – Його тримайся ти,Чистих Він сердець Хранитель!»

Радість в серці та тепло – Дякую тобі, татусю,Зрозумів я, що Різдво – День народження Iсуса!

Переклала Олена МІКУЛАС

ТЕЖ

ИН

КА

6/1

5

3Stejinka 06_2015.indd 3 17.09.15 15:31

Ягнятко розплющило очі й здивувалося всьому, що його оточувало: мамі, хліву – їхній оселі, соломі, на якій воно лежало...

Ягнятко втягнуло в себе ароматний за-пах мами, соломи, хліву, і радість наповни-ла його серце! Все було ще таким новим, але вже таким рідним! Мамин теплий, во-логий, шорсткий язик ласкаво облизував його голівку, носик, боки... Ягнятко знову заплющило очі, завмираючи від насоло-ди та захоплення! Так от воно яке – життя!

Ягняті захотілося скоріше підвестися. Во-но розгойдувалось із боку в бік на незміц-нілих ніжках. Мама ласкаво намагалася вкласти його на місце, з якого ягнятко під-велося, але воно, знаходячи сили й пруж-ність, вже намагалося ходити.

– Не стрибай високо – можеш упасти й підвернути ніжку, – говорила мама.

Але ягняті не терпілося скоріше пізнати навколишній світ. Увечері мама, облизую-чи його вологим язиком, сказала:

– Ти в мене найкрасивіший!Ягнятко притиснулося до теплого, пух-

настого боку мами і, солодко сопучи, за-снуло. Але раптом його щось розбудило: якісь дивні звуки, крик... Мама й інші тва-рини, що знаходилися в хліві, збилися до купи від яскравого світла, яке сяяло за пе-регородкою. Малюк притулився до мами й запитав:

– Що сталося?– Народилася людина.

– А хто це – людина?– Це – господар. Він нас пасе, годує,

стриже, лікує, захищає від хижаків.– А можна мені подивитися?І малюк, не чекаючи відповіді мами, пі-

дійшов до перегородки й почав дивитися в щілину – на людину. Яка ж людина краси-ва! «Людина, напевно, теж ягня, хоча й лю-дина, адже вона така ж маленька й краси-ва, як і я, і теж народилася в хліві, як і я», – розмірковувало ягнятко, дивлячись у щі-лину палаючими від цікавості оченятами. Ягнятко не знало, що воно – жертовна тва-рина і що його й годувати будуть особливо,

Незвичайнаніч

Зоя ДОЛМАТОВА

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

4Stejinka 06_2015.indd 4 17.09.15 15:31

і доглядати за ним будуть особливо, тому що в жертву за людський гріх необхідно принести ягня без плями та вади.

– Мамо, – повернувшись до мами, ска-зав малюк, – цей малюк – теж ягня. Він дуже схожий на мене: такий же маленький й дуже гарний, і теж лежить на соломі, і його мама теж його любить, як і ти мене!

– Так, любий. Це ягня, але людське, – за-думливо вимовила мама й притиснула ма-люка до свого теплого боку. Але він довго не міг заспокоїтися...

Раптом він побачив у отворі печери ніч-не зоряне небо:

– А це що? Що за вогники? Вони підмор-гують мені і грають зі мною!

– Це зірки.– Як їх багато!– Вони схожі на наші отари, коли ми па-

семось на пасовищі.– А он велика зірка над входом у печеру.

І як яскраво вона виблискує, переливаєть-ся різними вогниками! А вона на що схо-жа? – запитав малюк.

– Я бачу її вперше, – відповіла мама. – Во-на схожа на пастуха, який пасе нас. Мабуть,

це людське ягня буде пастухом. Це його зір-ка, я її раніше не бачила... Незвичайна зірка.

– Виходить, і це людське ягня незвичай-не, – прошепотів малюк, засинаючи.

Він не знав, що це була різдвяна ніч. Не-бесний Отець послав на землю Свого єди-нородного Сина – Немовля Ісуса – Ягням, Пастирем, Спасителем усіх людей, щоб урятувати їх від гріхів. І в цьому проявила-ся величезна, нескінченна, як зоряне небо, любов Бога до тебе й до мене.

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

Незвичайнаніч

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

5Stejinka 06_2015.indd 5 17.09.15 15:31

1–2: Три мудреці зі Сходу прийшли в Єрусалим.2–3: Iрод відіслав їх із подарунками до Віфлеє-

ма, де повинен був народитися Христос.3–4: Зоря стояла над місцем, де Дитятко було.4–5: Вони увійшли в будинок і знайшли там Ди-

тятко з Марією, матір’ю Його.5–6: Там був і Йосип, а також віл і віслюк.6–7: Волхви принесли Немовляті дари: золото,

ладан і смирну.

РІЗДВЯНА ЗІРКАЛабіринт

Чи знаєш ти,

що найбільше серце

в світі – у синього кита?

Його серце (розміром

із автомобіль) важить

680 кг і здійснює всього ли

ше

від чотирьох до восьми ударів

на хвилину.

Якщо ти не потрапив до ясел, тоді прочитай іще раз уважно другу главу Євангелія від Матвія, вірші 1–12.

Чи знаєш ти історію народження Христа так, як вона описана в Біблії? Невеличкий тест покаже тобі, наскільки добре ти її знаєш. Ми вирушимо до ясел разом із мудрецями. Увага! На початок шляху вказує стрілка. На кожному перехресті ти можеш обрати один із двох шляхів. Звертай при цьому увагу на цифри й текст до них. Якщо текст відповідає тексту Біблії – йди праворуч, якщо не відповідає – повертай ліворуч.

Малювала Лариса ГОРОШКО

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

6Stejinka 06_2015.indd 6 17.09.15 15:31

В НЕБІ ЗОРІ ПАЛАЮТЬ ЯСНІСлова Шури ТИМОШЕНКО Переклад Олени МІКУЛИ Музика Віталія КРИВЕНКОВА

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

1. В не - бі зо - рі па - ла - ють яс - ні, див - ну 2. Зу - стрі - ча - є весь Все - світ Хри - ста, Він міс- 3. В не - бі зо - рі па - ла - ють яс - ні, про спа-

ра - дість да - ру - ють ме - ні. А о - та, в зо - ло - тій ви - ши- точ - ком у не - бо нам став. Той, хто ві - рить, міст - ком пе - ре-сін - ня спі - ва - ють ме - ні. Хай у сер - ці Спа - си - тель мо-

ні, про I - су - са роз - ка - же ме - ні. А о -йде, для ду - ші мир і ра - дість знай - де. Той, хто їм дім збу - ду - є й о - се - лить - ся в нім. Хай у

та, в зо - ло - тій ви - ши - ні, про I - су - са роз - ка - же ме - ні.ві - рить, міст - ком пе - ре - йде, для ду - ші мир і ра - дість знай - де. сер - ці Спа - си - тель мо - їм дім збу - ду - є й о - се - лить - ся в нім.

[Натхненно]

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

7Stejinka 06_2015.indd 7 17.09.15 15:31

Розг

орні

мо Б

іблію

Напевно, ти вже багато разів чув історію цього чудового свята! Сьогоднішня розповідь са-ме про радість, в якій-то й полягає сенс Різдва.

Ти пам’ятаєш, що Бог створив людину, аби вона жила вічно? Але колись люди виріши-ли, що можуть обійтися без Бога, і непослухом зіпсували дружбу з Ним. На щастя, історія на цьому не закінчилася! Багато століть тому Бог пообіцяв людям послати на землю Свого Си-

на, щоб Він назавжди примирив нас із Богом. А як Він це зробив, ми дізнаємося, прочитавши наступну історію...

Давним-давно на півночі Ізраїлю, в невеличкому містечку під назвою Назарет, жила богобо-язлива дівчина на ім’я Марія. Вона настільки любила Господа, що Бог вирішив обрати її для ви-конання Свого плану. І ось у звичайний собі день, коли Марія, як завжди, була зайня-та хатньою роботою, сталося несподіване! Перед нею постав ангел Божий Гавриїл і проголосив: «Не бійся, Маріє! Бог обрав тебе, щоб ти стала матір’ю Самого Спасителя! Він буде Сином Всевишнього. Назви його Ісус. Він народить-ся для того, щоб урятувати людей від їхніх гріхів». Марія з подивом слухала ці слова.

Це була справді велика обіцянка! У тому ж містечку жив Йосип – майбутній чоловік Марії. Незвичайна новина зди-вувала їх обох, але вони підкорилися волі Божій.

У ті дні імператор Римської імперії Август наказав зробити перепис, щоб дізнатися, скільки людей жи-ве в його державі. Для цього всі жителі його імпе-рії повинні були піти до міста, в якому народили-ся. Хоча Йосип жив у Назареті, проте родом він був із Віфлеєма. Відстань до цього міста стано-вила приблизно 150 кілометрів. Молодій парі нічого не залишалося, як вирушити в дорогу. Для Марії цей шлях був дуже виснажливим, адже вона мала ось-ось народити! Але на-каз є наказ.

І нарешті вони у Віфлеємі! У переповне-ному людьми місті Йосип і Марія почали шукати заїзд, де можна було б зупинитися на нічліг. Але вільних місць ніде не було. На щастя, їм зустрівся чоловік, який, побачив-ши втомлених подорожніх, привів їх до будинку, де єдиним місцем для ночівлі

був хлів. Там господарі тримали корів, ягнят, курей та інших

Гузаль ТАЛІПОВА

РАДІСТЬ РІЗДВАС

ТЕЖ

ИН

КА

6/1

5

8Stejinka 06_2015.indd 8 17.09.15 15:31

Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

Як ти гадаєш?1. У чому полягала не‑

звичайна новина анге‑ла, що з’явився Марії?

2. Про яку велику радість дізналися пастухи від ангела?

3. Чому ми повинні дяку‑вати Богові за народ‑ження Iсуса?

РАДІСТЬ РІЗДВА

свійських тварин. «Вибачте, – сказав господар, – але в мене немає ін-шого місця. Все, що я можу запропонувати, – це провести ніч у хліві».

Саме в цьому місці й сталася обіцяна Богом подія. Тієї ночі Марія народила довгоочікуваного Сина. Вона сповила Ісуса й поклала Його в ясла – годівничку для худоби. З розчуленням диви-лися Марія і Йосип на прекрасне Немовля, Яке поки нічим не відрізнялося від інших дітей. Але вони знали – це була незвичайна Дитина.

Тієї ж ночі, коли у Віфлеємі всі спокійно спали, місцеві пастухи стерегли отари овець у полі. Несподівано сліпучий промінь розсіяв нічний морок. «Що це?» – не зрозуміли приголомшені пастухи. І тут вони побачили ангела, який урочисто проголосив: «Не бійтеся!» Пастухи від по-

диву втратили дар мови. Але ангел продовжив: «Я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям на світі! Цієї ночі народився для вас Спаситель, Який є Христос

Господь! Ідіть же мерщій до Віфлеєма, там ви знайдете Його!»Тієї ж миті незліченний ангельський хор велично заспівав: «Слава

Богу у височині небес! На землю прийшов порятунок!» Здавалося, райські звуки наповнили небо...

Пастухи із захопленням і вже без страху слухали кожне сло-во. Спочатку їм здавалося, що це прекрасний сон. Потім, отя-

мившись, вони сказали один одному: «Давайте підемо й по-дивимося, чи правда те, що ми почули!» І вони заквапилися

до Віфлеєма.Пастухи знайшли хлів, де побачили Йосипа та Марію,

а поруч із ними, в колисці з соломи, мирно спав ново-народжений Христос. Це була незвичайна картина!

А що б ти відчув у той момент на місці пастухів? Пові-рив би ти, що це маленьке беззахисне Немовля колись стане великим Визволителем людей від влади гріха? Пастухи повірили в це, і тому шанобливо опустили-ся на коліна перед новонародженим Царем. Мож-на собі уявити, яке щастя переповнювало їх, коли вони виходили з хліва. Адже вони зрозуміли, що Ісус народився для справжньої радості людей, які повірять у Нього! Якщо ти теж зрозумів це, то скоріше розкажи своїм друзям про найбіль-шу радість на світі – радість Різдва Христового!

Хочеш прочитати цю дивовижну історію в Біблії? Тоді відкрий Євангеліє від Луки

і прочитай у першому розділі вірші 26–38 і в другому розділі – вірші 1–20.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

9Stejinka 06_2015.indd 9 17.09.15 15:31

ПРАВИЛЬНА?Яка відповідь

ПРАВИЛЬНА?Яка відповідьПро радістьОдного разу я прийшов на обідню перерву додому й помітив, що наш восьмиріч-

ний онук стоїть у коридорі й переминається з ноги на ногу. Бачу, йому не терпиться щось мені сказати.

– Що в тебе на душі, Амосе? – запитую.– Знаєш, дідусю, що я сьогодні отримав із німецької мови?– I що?– «Відмінно»! А я німецьку не дуже люблю. Iнша справа – фізкультура або мате-

матика. Iз цих предметів у мене часто гарні оцінки. А з німецької мови отримати «від-мінно» – це вперше.

– Вітаю! – тисну йому руку. – Iди, розкажи бабусі...Чую з кухні:– Знаєш, бабусю, що я сьогодні...Розумію хлопчиська. Кому не приємно отримати відмінну оцінку? Притому з пред-

мета, який не так легко дається. Тому й поділитися радістю приємно. За давнім швед-ським прислів’ям, розділена радість подвоюється, а розділене горе зменшується вдвічі.

Ми дуже охоче ділимося радістю, адже так? Тому на Різдво намагаємося підшу-кати для наших друзів і близьких такий подарунок, який їм принесе радість. Ми хоче-мо з ними поділитися радістю Різдва Христового. Точно так, як ангел поділився цією радістю з пастухами на полі віфлеємському. Він сказав: «Не лякайтесь, бо я ось бла-говіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10–11).

У цих словах ангела – велика істина: справжня радість – та, що не минає, а зали-шається назавжди, – приходить від Господа, нашого Бога й Спасителя. Подарунки тішать нас, але така радість швидко минає. Навіть гарні оцінки в школі радують нас лише день-два, але потім перед нами нові завдання, нові контрольні роботи.

А радість від того, що в нас є Спаситель, що Бог нас любить, що Він завжди з на-ми, що ми можемо Йому молитися й Він завжди чує нас, – ця радість не минає. I ця радість належить не тільки нам, але всім людям. Тому нею потрібно ділитися з усіма людьми: розповідати їм про Iсуса Христа, про любов Божу й запрошувати їх разом із нами до церкви – поклонятися Богові. Ми ж хочемо радістю, подарованою нам Богом, ділитися з іншими. Тоді давайте будемо на Різдво не тільки радіти зі свята й подарун-ків, але й із того, що ми цією радістю можемо ділитися з нашими друзями, одноклас-никами, сусідами та й просто з перехожими.

Ми точно знаємо: істинна радість – Божий подарунок нам! I розділена радість не зменшується, а тільки помножується.

Вальдемар ЦОРН

Над

цим

варт

о зам

исли

тис

яС

ТЕЖ

ИН

КА

6/1

5

10Stejinka 06_2015.indd 10 17.09.15 15:31

8. Хто сказав

, що для нь

ого

немає б

ільшої ра

дості, як

чути, щ

о діти йо

го (тобт

о

ті, що ув

ірували

через

нього) ж

ивуть у п

равді?

а) апостол Павло;

б) апостол Петро;

в) апостол Iван.

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Вікт

орин

а

1. Хто радів разом із

Єлисаветою, дізнавшись,

що в неї народився син?

а) Марія;

б) сусіди та родичі;

в) священики.

2. Кому з

’явився

ангел

, сказа

вши:

«Радій,

благод

атная

, Госпо

дь із

тобою! Ти

благо

словен

на між

жонами!»

?

а) Єлисаветі;

б) Марії;

в) Тавіті.

3. Кому сповістив ангел велику радість про те, що народився Спаситель?а) пастухам;б) мудрецям;в) первосвященикові.

4. Хто зрадів великою

радістю, побачивши

зірку над місцем, де

знаходилося Немовля?

а) первосвященики та

книжники;

б) цар Iрод;

в) мудреці зі Сходу.

5. Хто був радий

, що

удостоївся

прийняти

зневагу

за ім’я Ісу

са?

а) апостоли;

б) Йосип із Ариматеї;

в) Никодим.

6. Хто після хрещення продовжував шлях, радіючи?а) Пилип;б) скопець;в) Савл.

7. Про кого, за словами Ісуса,

на небесах буде більше радості,

ніж про 99 праведників, що

не потребують порятунку?

а) грішника, що кається;

б) зцілену людину;

в) доброчесну людину.

Склала Ельвіра ЦОРН

ПРАВИЛЬНА?Яка відповідь

ПРАВИЛЬНА?Яка відповідь

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

11Stejinka 06_2015.indd 11 17.09.15 15:31

Коли Марк і Аня прийшли до місця годівлі, родина «хрюків» їх не че-кала. Їх не було видно навіть під низькими ялинами.

– Може, «хрюки» перейшли на інше місце? – міркувала Аня.– Не думаю. Адже тут їх добре годують, – заперечив Марк. – Ти краще

помовч, дай мені подумати.Знайшовши суху палицю, він, наслідуючи дідуся, постукав нею по від-

ру. Ніде ніхто не заворушився. Діти напружено вслухалися в тишу зимово-го лісу. Марк постукав іще раз, сильніше. Безуспішно. І цього разу тиша.

– Ну от, даремно ми тягли сюди важкі відра й мішки, – розчаровано про-мовила Аня.

– Не дарма! Почекаємо трохи, «хрюки», напевно, поруч, – впевнено ска-зав Марк. – Бачиш, ось свіжі сліди на снігу. Мабуть, вони недавно копир-салися тут у пошуках коренів.

Схованка в домі лісника

Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ

Марк і Аня проводять зимові канікули в бабусі та дідуся. Їхній дідусь – лісник. Приїхавши з міста, онуки разом із дідусем годують у лісі диких

кабанів, а потім навіть самі вирушають до лісу, щоб віднести їм їжу... І бабусину схованку нарешті виявлено.

Частина 6

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

12Stejinka 06_2015.indd 12 17.09.15 15:31

Раптом діти затамували подих. Їм почувся якийсь звук. Дійсно, вони не помилилися. У заростях щось зашелестіло, однак не в тому місці, де кілька днів тому. Марк і Аня подивилися праворуч і тепер уже ясно почули глухе плямкання поросят. І ось з-поза пенька виглянуло довге чорне рило.

– Ідуть, ідуть! – вигукнула Аня, при цьому голос її злегка тремтів.З густих заростей повільно вийшла кабаниця. Зупинившись, вона по-

хмуро подивилася на дітей.Марк і Аня боялися ворухнутися.– Ой, як страшно виглядає сьогодні кабаниця! Минулого разу вона зов-

сім не була такою злою, – помовчавши, прошепотіла Аня.– Заспокойся! – заперечив Марк, роблячи вигляд, що він зовсім не бо-

їться.Не минуло й хвилини, як кабаниця, видавши глибоке «хрю-хрю», від-

крила свою пащу, оголивши дві пари довгих іклів. Страх охопив Аню.– Марку! Мені страшно! – вигукнула дівчинка, мало не плачучи.Зібравшись із духом, Марк спробував заспокоїти сестричку. У той самий

момент кабаниця впевнено рушила в бік дітей. Слідом за нею з глухим рох канням із заростей вискочили поросята. Побачивши цю ораву, Марк злякався й кинувся навтьоки. Від хвилювання він навіть забув спорожнити відро. Відчувши корм, поросята побігли слідом за дітьми.

– Аню, біжи швидше! На мисливську вежу!– Кинь відро, Марку! – закричала Аня щосили.Марк на секунду забарився, немов би кажучи: ти мені не указ! Але потім

усе-таки послухався сестрички, бо поросята наближалися, а з відром у ру-ках він не міг бігти швидко.

Тільки-но Марк кинув відро на землю, сімейка залишила їх у спокої. Ка-баниця й поросята, накинувшись на їжу, старанно зачавкали.

Нарешті діти добігли до сходів і немов злетіли на мисливську вежу. Тепер во-ни в безпеці, переслідувачі не дістануться до них. Знесилені, діти притулилися

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

13Stejinka 06_2015.indd 13 17.09.15 15:31

до поручнів і почали спостерігати з висоти за родиною «хрюків». Звідси ті зда-валися зовсім не страшними, скоріше, цілком миролюбними.

Але тут Марк подумав: «А раптом кабани не підуть? Тоді нам доведеться сидіти тут, на вежі, усю ніч...»

Це було б жахливо! Йому зовсім не хотілося залишатися на ніч у тем-ному, холодному лісі! Але він нічого не сказав про це Ані, щоб не наля-кати її ще більше. Та головне, він не хотів зізнатися в тому, що йому теж страшно. Несподівано в голові промайнула думка: «Це покарання за те, що я крав коржики...»

– Слухай, а кабани вміють лазити? – раптом запитала Аня.– Напевно, ні... Потрібно тільки тихо поводитися, – подумавши, відпо-

вів Марк.– Це добре, значить, ми на вежі в безпеці, – полегшено сказала Аня.Тим часом кабани з’їли весь корм і тепер підбирали останні крихти.

Кожному з малюків хотілося отримати більше, і вони почали штовхатися й кусатися. Однак чотири мордочки не вміщалися одночасно у відро. Було весело спостерігати їхню метушню, що супроводжувалася вереском, а також

грюкотом відра. Нарешті втрутилася кабаниця, і розбрат припинився. Відтіснивши малюків убік, вона засунула рило у відро, а коли підня-ла його, відро так і залишилося на її голові. Це було настільки смішно, що діти на виш-ці, забувши всі страхи, весело розсміялися.

Тим часом дідусь повернувся додому і, дізнавшись, де онуки, відразу вирушив до них. Уже здалеку він почув рохкання кабанів і побрязкування відра. Дивно бу-

ло чути ці звуки одночасно. Дідусь при-скорив крок.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

14Stejinka 06_2015.indd 14 17.09.15 15:31

Підійшовши ближче, він завмер від страху. Де ж онуки?! Їх ніде не бу-ло видно. «Невже щось сталося? – занепокоївся лісник. – Може, діти наро-били дурниць і так розлютили кабаницю, що вона напала на них? Може, вони поранені?»

– Марку! Аню! – закричав дідусь щосили.Діти почули крик і впізнали голос. Так, це дідусь.– Дідусю! Дідусю! – закричали вони разом. – Ми тут! На вежі!У цей момент вітер подув сильніше й відніс голоси дітей у про-

тилежний бік, тож дідусь нічого не почув. Але діти цього не зна-ли. Вони з надією вслухалися в звуки зимового лісу, в якому ста-вало дедалі темніше. Їх скоро врятують! Ось-ось з’явиться дідусь і зніме їх із мисливської вежі.

Але як не старалися вони вслухатися і вдивлятися, дідусь не з’являвся. Вони знову закричали щосили, повернувшись у той бік, звідки перед цим чули дідусів голос:

– Дідусь! Дідусь! Ми ту-у-ут! На ве-е-жі!Однак, крім завивання вітру, діти нічого не почули. Почекавши трохи

й не отримавши відповіді, вони знову почали вдивлятися в темний ліс. На-чебто їх знову хтось кликав.

І точно! Вони не помилилися! Але дідусів голос доносився тепер здалеку, зовсім із іншого боку. Марк відразу збагнув: дідусь пішов не туди й шукав їх на іншій стороні молодого лісу.

Хлопчика охопив страх. Чи знайде їх дідусь? Якщо ні, то їм і справді до-ведеться ночувати в темному, холодному лісі.

– Ох, треба було послухатися бабусі та не йти самим у ліс! – простогнав Марк.

Аня подивилася на брата переляканими очима.– Невже нам доведеться залишитися тут на ніч і ми замерзнемо? – запи-

тала вона, мало не плачучи.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

15Stejinka 06_2015.indd 15 17.09.15 15:31

Марк тільки безпорадно знизав плечима й знову подивився в той бік, звідки востаннє пролунав дідусів голос. Аня затулила обличчя руками й гір-ко заплакала.

– Я хочу додому! Хочу додому! – ридаючи, примовляла вона.– Та заспокойся ти! Тільки з пантелику збиваєш! – із досадою сказав

Марк. Здавалося, він теж ось-ось розплачеться.– Але я ж не навмисне! Сльози самі так і течуть, і я не можу зупинити-

ся, – пхикала Аня.– Ти краще помолися. Більше користі буде, – порадив їй Марк.– Так, це ідея! – погодилася Аня. – І як це я сама не здогадалася?! А да-

вай-но краще разом помолимося.Марк погодився. Брат і сестра, склавши руки, попросили Бога, щоб Він

допоміг дідусеві прийти до мисливської вежі. Вони молилися доволі довго, і по щоках у них текли сльози.

Невдовзі між деревами дійсно з’явився дідусь. Побачивши онуків на ве-жі, він усе зрозумів і мимоволі посміхнувся. Але, бажаючи точно дізнати-ся, що сталося, він запитав:

– А чому ви так високо забралися?Марк і Аня, полегшено зітхнувши, докладно, до дрібниць, навперебій

розповіли йому про те, що сталося.Дідусь знову посміхнувся, але потім зауважив:– Ви правильно зробили, що вилізли на вежу. Там набагато безпечніше.Спустившись із вежі, діти попрямували з дідусем до будинку. Над зимо-

вим лісом уже висів місяць, оточений мі-ріадами мерехтливих зірок.

(Далі буде)

Малювала Юлія ПРАВДОХІНАЧи знаєш ти,

що деякі види жаб впадають

на зиму в сплячку і... заморо­

жуються, тобто можна вважати,

що їхні серця перестають

працювати? Навесні, при потеплінні,

вони відтаюють,

їхні серця знову

починають

битися, і жаби

знову ведуть

нормальний спосіб

життя.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

16Stejinka 06_2015.indd 16 17.09.15 15:31

Хлів, ясла та зірку складено з імен людей та назв речей, що мають відношення до подій, пов’язаних із народженням Iсуса. Внеси відповіді у відповідні клітинки.

1+2. Iм’я Божого Сина. 3. Про це ім’я сповістив пророк Iсая (Iс. 7:14). 4. Ім’я зі значенням «З нами Бог» (Мт. 1:23). 5. Мати Iсуса (Мт. 2:11). 6. Вони поспішили до Новонародженого, щоби

вклонитися Йому (Лк. 2:15–16). 7. Вони співали для пастухів (Лк. 2:13–14). 8. Чоловік Марії, матері Iсуса (Лк. 2:16). 9. Ангел сповістив пастухам велику _____

(Лк. 2:10).10. Він назвав Iсуса Спасителем, Який є Христос

____ (Лк. 2:11).11. Що принесли мудреці Новонародженому?

(Мт. 2:11).12. Пославши їх до Немовляти, ангел сказав:

«А ось вам ___...» (Лк. 2:12).13. Місце, де були пастухи з отарами, коли їм

явився ангел (Лк. 2:8).14. Місто, в якому народився Христос (Лк. 2:15).15. Так ангел наказав Йосипові назвати Сина

(Мт. 1:21).16. Цей дар отримав Iсус від мудреців (Мт. 2:11).17. Колиска Немовляти Iсуса (Лк. 2:7).

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

Пом

ірку

й, за

пиш

и!

12

10

11

14

1516

17

13

4

3 9

2

1

5

6 7

8

Зірка над місцем

народження Христа

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

17Stejinka 06_2015.indd 17 17.09.15 15:31

Матильда жила в Фінляндії, в місті Васа. Батько її, барон фон Вреде, був генералом і гу-бернатором міста. Мати Матильди, на жаль, по-мерла невдовзі після пологів. Але незважаючи на те що дівчинка росла без матері, дитинство її було щасливим. Батько за одним лише вира-зом її очей угадував і виконував усі її бажання. Життя дівчинки протікало безтурботно.

Одного разу взимку Матильда, яка підросла й стала веселою, життєрадісною дівчиною, сиді-ла на своєму улюбленому місці біля вікна за шит-тям. На вулиці безперестанку йшов сніг. Мимо-хідь Матильда спостерігала за перехожими, які кудись поспішали.

I раптом дівчина згадала сон, який одного разу їй наснився. У сні вона бачила, як раптом відчинилися двері й до кімнати увійшов чоловік із кайданами на руках і ногах. Iз сумом подивив-шись на неї, чоловік сказав: «Дуже багато лю-дей живе в оковах. Але вони хочуть жити в мирі та свободі. Принеси їм звістку про Iсуса Христа, Який дасть їм справжню свободу». Матильда довго роздумувала про те, що б міг означати цей сон, але ні до якого висновку не дійшла.

Одного разу батька Матильди запросили на щорічне зимове свято в знатне суспільство Васи. Дочка вперше мала супроводжувати його. Однак Матильда дізналася, що в місто приїхав єванге-ліст, який саме цього вечора повинен був пропові-дувати в церкві. Їй дуже хотілося послухати цього євангеліста, адже вона вже так багато чула про

нього. Взявши з дочки обіцянку після церкви при-їхати на свято, барон дозволив їй піти на зібрання.

Того вечора євангеліст наприкінці проповіді за-просив вийти вперед людей, які бажають розпоча-ти життя з Iсусом. Слова проповідника торкнулися серця 18-річної Матильди, і вона вирішила з цього дня жити для Iсуса. Дівчина вийшла вперед, щоб засвідчити перед усіма, що тепер вона дитя Боже. Про себе вона молилася: «Господи Iсусе, я дякую Тобі за Твою любов, таку велику, що Ти навіть помер за мене. Прошу Те-бе, допоможи мені розповіда-ти про неї іншим людям».

Бог може використовувати і молодих людей! Матильда відгукнулася на Його заклик і несла своє служіння з радістю.

ВредеМатильда1864–1928

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

18Stejinka 06_2015.indd 18 17.09.15 15:31

Вида

тні

особ

ист

ост

і

Коли Матильда прийшла, нарешті, на зимове свято, подруги запитали в неї, де вона була, чо-му затрималася. I дівчина розповіла про зібран-ня в церкві і про те, яке рішення прийняла цього вечора. Вона сказала, що Iсус став її Господом.

– Ти що, хвора? – здивувалися подруги.Але Матильда радісно відповіла:– Ні, я не хвора! Навпаки, почуваюся краще,

ніж будь-коли.Але вони тільки хитали головами.Минуло кілька днів. Матильда була сама в бу-

динку. Вона знову сиділа біля вікна, спостері-гаючи за сніжинками, що кружляли в повітрі. У думках дівчина знову й знову поверталася до того вечора в церкві. Вона усвідомлювала, що той вечір змінив усе її життя і що Бог передба-чив для неї якусь певну працю. Але вона ще не знала яку.

Раптом у двері постукали. Перед відходом батько попередив Матильду, що пришле в’язня з в’язниці, майстерного в слюсарних роботах, щоб той відремонтував поламаний замок у две-рях її кімнати. У той час ув’язнених іноді випус-кали з в’язниці для виконання певних робіт.

Матильда відкрила двері й запросила ув’яз-неного увійти. Він чемно привітався й відразу заходився лагодити замок.

Спостерігаючи за роботою людини, ноги якої були закуті в кайдани, дівчина згадала свій сон. Їй стало ясно, що Бог бажає щось сказати їй, і тепер вона зрозуміла, що саме. I вона розповіла ув’яз-неному про те, що сталося з нею в церкві кілька днів тому. Розповіла йому про Iсуса, про те, що Він любить і його і хоче звільнити його від гріхів.

Ув’язнений уважно вислухав Матильду і, гля-нувши на неї, сказав:

– Милостива пані, ви повинні прийти до нас у в’язницю й розповісти іншим те, що розпові-ли мені.

Матильда мовчала в нерішучості. Нарешті вона вимовила:

– Мені треба подумати про це.Ув’язнений низько вклонився дівчині, подяку-

вав і залишив будинок.З того моменту Матильда не знаходила спо-

кою. Як же вона піде у в’язницю, щоб розпо-вісти ув’язненим про Христа? Адже вона ще надто молода!

Одного вечора дівчина відкрила Біблію й прочитала перший розділ Книги проро-ка Єремії. Там ішлося про те, як відреагу-вав Єремія на заклик Бога до служіння: «О Господи Боже! Я не вмію, бо я ще мо-лодий». Але Господь сказав йому: «Не кажи: ◊Я молодий“, бо до всіх, до кого пошлю тебе, підеш, і все, що накажу то-бі, скажеш».

Матильді стало абсолютно ясно, яке її доручення від Бога: йти до в’язнів у в’яз-

ницю й благовістити їм про Iсуса Христа. Дівчина помолилася: «Господь, дякую Тобі

за ці ясні слова. Ти бажаєш використати ме-не, незважаючи на мою молодість. Дай мені

сили для цього служіння».

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

19Stejinka 06_2015.indd 19 17.09.15 15:31

Два дні потому було Різдво Христове. Все ди-хало радістю. Батько Матильди приготував для дочки багато красиво загорнутих подарунків. Але думки дівчини весь час поверталися до одного питання. Нарешті вона зібралася з духом і по-просила батька присісти поруч із нею.

– У мене є одне особливе бажання, – вимо-вила дівчина.

– Ну що ж, відкрий мені своє бажання! – від-повів батько. – Подивимося, чи зможу я його ви-конати.

– Тату, мені хочеться відвідувати ув’язнених у в’язниці.

Генерал подивився на дочку широко розплю-щеними очима:

– Що ти надумала? Я ніколи не дозволю, щоб дівчина пішла у в’язницю до цих брутальних, не-отесаних мужиків!

– Я так і думала, – відповіла дочка. – Але я впев-нена, що Бог хоче, щоб я принесла цим людям Його Благу звістку. I знаєш, тату, я пообіцяла Богові зро-бити це.

I вона розповіла батькові про свій сон і про ув’язненого, що полагодив замок у її дверях. Чим довше батько слухав дочку, тим ясніше йому ста-вало, що він не зможе примусити її відмовитися від цієї ідеї. I тоді він відповів, повільно вимовля-ючи кожне слово:

– Якщо ти дала Богові обіцянку, то повинна виконати її.

Матильда була в нестямі від щастя!– Це найпрекрасніший різдвяний подарунок,

який ти тільки міг мені зробити! – вигукнула во-на й кинулася батькові на шию.

Через кілька днів Матильда Вреде вперше увійшла до в’язниці міста Васа, щоб відвідати ув’язнених, які перебували там. За цим візитом було безліч інших.

Минуло десять років із дня першого відвідуван-ня в’язниці. I щороку Матильда жертвувала свят-куванням Різдва Христового в колі своєї родини на користь ув’язнених. Щороку в’язні з радістю че-кали на її прихід. Одного разу, бажаючи порадува-ти її, вони спекли для неї хліб із білого борошна на молоці. Матильда була дуже зворушена, а ув’яз-нені щасливі, що змогли доставити їй радість.

Дівчина знала, що не всі ув’язнені можуть при-йти на її маленьке свято, проте їй хотілося відвіда-ти й тих, які залишалися в камерах. I вона почала під час своїх відвідувань ходити з камери в каме-ру, доставляючи в’язням велику радість своїм від-відуванням і вказуючи їм шлях до спасіння.

Це служіння баронеса Матильда Вреде нес-ла багато років, до самої смерті. Спочатку вона відвідувала тільки ув’язнених. Але згодом почала відвідувати й родичів ув’язнених, незважаючи на пов’язані з цим служінням труднощі, передавала їм привіти від в’язнів і розповідала про Христа.

Роки нелегкої праці виснажили сили Матиль-ди – вона серйозно захворіла. Але ця жінка про-жила благословенне життя і знала, що настав час піти з цієї землі до свого найкращого друга – Iсуса Христа.

Ув’язнені, яких вона відвідувала всі ці роки, ласкаво прозвали її «ангелом ув’язнених».

Бог може використовувати і молодих людей! Матильда спочатку вважала, що ще занадто мо-лода для виконання доручення Господа. Але во-на відгукнулася на Його заклик і несла своє слу-жіння з радістю. Вона ділилася з людьми тією любов’ю, яку отримала від Бога.

Рут ФРЕЙ

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

20Stejinka 06_2015.indd 20 17.09.15 15:31

Чи знаєш ти,

що найповільніше серцебиття –

у тварин, які ведуть дуже

уповільнений спосіб життя

і впадають у сплячку? Так,

у черепахи, що впала в сплячку,

серце б’ється з частотою один

удар на хвилину.

Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

ПОДАРУНОК

РІЗДВЯНИЙ СПІВ

Шура ТИМОШЕНКО

ПОДАРУНОКПодарунків я багатоОтримав сьогодні.Найдорожчий подарунок –Це Різдво Господнє.

Подарунок цей за гроші Не можна придбати,Задарма у світі коженМоже його мати.

Запроси Христа у серце,В ньому хай царює,Він спасіння, мир і радістьВірним всім дарує.

Вікторія МАЖАРОВА

РІЗДВЯНИЙ СПІВРіздвяний спів лунає всюди,Душа радіє: Бог живийПриніс спасіння грішним людям – У яслах спить Малюк святий.

Він народився, в серці радість,Зло не лякає – Він прийшов!Він – милосердя, мир і благість,Він – досконалість, Він – любов!

Це Немовля, святе й прекрасне –З Ним щось нове у світ прийде. Все в Ньому: мир, надія, щастяТа дар спасіння для людей!

Переклала Олена МІКУЛАС

ТЕЖ

ИН

КА

6/1

5

21Stejinka 06_2015.indd 21 17.09.15 15:32

По горизонталі: 1. Брат Мойсея (Вих. 4:14). 5. Одна з жінок, яка прийшла рано-вранці до гро-

бу Христа (Мр. 16:1–2). 8. Жертва найпершого вбивства (Бут. 4:8).11. Чоловік Вірсавії, яку покохав цар Давид

(2 Сам. 11:3).12. Хто написав перші п’ять книг Біблії? 14. Як звали людину, яка прийшла засвідчити про

Світло (Iв. 1:6–7).16. Як звали людину, сила якої була у волоссі?

(Суд. 16:13–17).17. Цар-гусляр (1 Сам. 16:23).20. Свекруха Рут (Рут 1:1–4).21. Цар, який хотів убити Немовля Iсуса

(Мт. 2:1–16).23. Наймудріший цар (1 Цар. 4:30–31).25. Провідник війська царя Саула (1 Сам. 14:50).26. Хто з начальників юдейських приходив до Iсуса

вночі? (Iв. 3:1–2).

По вертикалі: 1. Найперша людина. 2. Дружина Iсака (Бут. 24:67). 3. Вавилонський цар, який був відлучений від лю-

дей та жив із польовою звіриною (Дан. 4:28–30). 4. Пророк, якого годували круки (1 Цар. 17:1–6). 6. Один із малих пророків. 7. Начальник синагоги, доньку якого воскресив

Iсус (Мр. 5:22–42). 9. Яке ім’я означає «З нами Бог»? (Мт. 1:23).10. Iм’я Христа.13. Улюблений син Iзраїля (Бут. 37:3).15. Молодший син Iзраїля (Бут. 42:29–36).18. Людина, яка стала батьком багатьох народів

(Бут. 17:5).19. Брат Ревеки (Бут. 24:29).22. Брат Йосипа, який заступився за нього

(Бут. 37:21–22).24. Хто був урятований Богом під час знищення

Содома? (Бут. 19:15).

БІБЛІЙНІ ІМЕНАКр

осво

рд

Склала Таня КУЗЬМИНАПереклала Олена МІКУЛА

Малювала Олена МІКУЛА

1 2 3 4 5 6 7

8 9

10

11 12

13

14 15 16

17

18 19 20

21 22

23 24

25 26

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

22Stejinka 06_2015.indd 22 17.09.15 15:32

БІГУНЕЦЬ

Нум

о діз

найс

я!

ЗНАЙДИ!

Захаріє, радій! Твоя

дружина Єлисавета народила сина.

Як ти назвеш

його?

Лк. 1:63Ти не можеш говорити,

напиши його ім’я на дошці.

Склала й намалювала Олена МІКУЛА

1 2

543

Як назвав Захарія свого сина?

Марія розповідає Єлисаветі про свою радість: Бог обрав її, щоб вона народила Iсуса, Спасителя світу. Яке з п’яти контурних зображень точно відповідає малюнку?

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

23Stejinka 06_2015.indd 23 17.09.15 15:32

Одного разу Маленькій Рибці розповіли, що, крім моря, існує ще й ліс... Маленькій Рибці дуже захотілося поба-чити ліс на власні очі. Вона підпливла до самого берега й навіть трохи висунулася з води... Але одразу ж пішла назад під воду, тому що, як відомо, рибки можуть жити тільки у воді.

Марина ЖЕЛТОВА

Про Маленьку Рибку

і ліс

I всі рибки знають, що жодна рибка ніколи й ні-як не зможе опинитися в лісі... Але в Маленької Рибки з’явилася мрія: побувати саме в лісі! I вона мріяла про це, незважаючи на те що інші рибки над нею посміювалися. Тепер Маленька Рибка часто підпливала до берега й на кілька миттє-

востей висовувалася з води.

Саме в одну таку мить вона одного разу була спіймана... скляною банкою. Хлопчик, власник банки, з цікавістю розглядав рибку, а Маленька Рибка, коли перший її страх минув, теж почала з цікавістю роздивлятися навколо. Хлопчик по-ніс рибку додому.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

24Stejinka 06_2015.indd 24 17.09.15 15:32

Мал

юва

ла Ір

ина

ПО

МЕР

АН

ЦЕВ

А

Через скло Маленькій Рибці було все прекрасно видно: вони йшли через ліс! I рибка бачила, як гойдаються від вітру дерева – ніби водорості в її морі від хвиль; як літають птахи – ніби сама вона пливе у воді, тільки в повітрі. Вона навіть змог-ла почути, як птахи співають, як шумить вітер, як дзюрчить струмочок...

I Маленька Рибка відчувала себе найщасливішою рибкою на світі – її мрія здійснилася! Вона змогла побувати в лісі! Та коли хлопчик приніс її додому, Маленька Рибка зрозуміла тільки, що це вже не ліс... Вона не знала, куди потрапила. I засмутила-ся, що ліс закінчився.

Але виявилося, що ліс зовсім і не закінчився! Бо мама хлоп-чика попросила його віднести рибку назад, адже Малень-ка Рибка дуже маленька й далеко від її власної оселі може загинути. I хлопчик послухався. Він поніс Маленьку Рибку через ліс назад до моря.

I рибка знову дивилася, як гойдаються дерева й літають птахи; слухала, як вони співають і як шумить вітер... I коли хлопчик випустив Маленьку Рибку в море, вона розповіла там іншим рибкам, як це чудово – побувати в лісі!

Але їй ніхто не повірив, бо не було в морі жодної рибки, яка змогла б побувати в лісі й повернутися звідти живою та неушкодженою. I тоді Маленька Рибка подумала: «Яка ж я щаслива! Я не тільки побувала в лісі, але й повернулася звідти жива й неушкоджена!» I вона завжди тепер раділа.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

25Stejinka 06_2015.indd 25 17.09.15 15:32

На землі існує дивний рід ссавців – панґолінів, або ящерів. Ці тварини ви-глядають дуже кумедно: вони майже повністю вкриті роговими лусочка-

ми. Тільки морда, черево та внутріш-ня поверхня лап не прикриті бронею.

У роті в панґолінів зовсім немає зубів, зате в шлунку є зазубрені рогові пластинки (вони допома-гають перетравлювати мурах і термітів, якими харчу-ються ящери). Язик у панґолінів теж особливий: довгий (у великих ящерів може досягати 40 см завдовж ки), шнуровидний і липкий. Рогова луска цих ссавців нагадує обладунки. Пластин-ки на броні лежать одна на одній, зовсім як лусочки у ялино-вої шишки. Раніше вважали, що це зли-пле волосся, але вони скоріше нагадують ні-готь. Якщо ящір втрачає одну зі своїх лусочок, на її місці відростає нова.

Чи знаєш

ти?

Панґоліни не тіль-ки харчуються мурахами, а й ви-користовують їх як санітарів. Ящір піднімає лусочки, і мурашки поїдають на його тілі дрібних паразитів, від яких він сам не може звільнитися. Через деякий час він швидко притискає

луски до тіла й тисне мурах. Потім прямує до водоймища й роз-

правляє під водою лусоч-ки. А мурах, що спливли

з-під них на поверхню, ловить кінчиком язика.

Чи знаєш

ти?

УТ

ВОРЮЮТЬ КУ

ЛЮ

Назва «панґо-лін» походить від малайського слова pengguling, що пере-кладається як «згортається в ку-лю». Ящери вміють так спритно згортатися, прикриваючи лапками й головою незахищене черевце, що дрібний хижак не в силах роз-горнути їх, і навіть людина насилу може це зробити. А великих хи-жаків панґоліни відлякують огид-ним запахом, випускаючи рідину з анальних залоз. Як тільки не на-зивають панґолінів! Кгвара, кха-ка, інкаке, ксікхвара, абу-кхірфа (що означає «коров’ячий батько»), бвана-мганга («пан лікар») – це ли-ше кілька з безлічі назв.

Чи знаєш

ти?Ольга МАРТИНОВА

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

26Stejinka 06_2015.indd 26 17.09.15 15:32

Усього на землі існує вісім видів панґолінів: чотири живуть в Африці, а чотири – в Пів-денно-Східній Азії. В основному ящери ла-зять по деревах, чіпляючись довгим лускатим

хвостом за гілки. Тільки степовий, велетен-ський та індійський панґоліни живуть на землі

і риють нори до трьох метрів завглибшки, решта яще-рів для відпочинку використовують дупла дерев. Головний важкоатлет серед панґолінів – велетенський, який важить до 27 кг, а його довжина разом із хвостом досягає двох метрів!

Пальці панґолінів мають довгі кіг-ті. З їх допомогою панґоліни руйну-ють термітники та мурашники. По-тім вони просовують у щілинки свою

вузь ку мордочку, а найдальші закутки в термітнику вилизують довгим липким

язиком. I тільки-но мурашки й терміти обліплять язик, панґолін швидко втягує його в рот і одразу ж висовує за новою порцією. Наповнивши таким чином шлу-нок, ящір відправляється спати, а тим часом рогові лусочки шлунка невпинно трудяться, перемелюючи проковтнуту їжу.

Панґоліни – німі тварини. Вони можуть вида-вати лише со-

піння і тріск лусо-чок, що труться од-

на за одну. Рухи панґолінів дуже повільні. Найшвидший з них (сте-повий) може розвивати швидкість до 3,5–5 км/г. Щоб добре розгля-нути місцевість, ящери можуть, майже як кенгуру, підніматися на задні лапи, спираючись на хвіст. Панґоліни не відрізняються гар-ним зором і слухом, зате мають прекрасний нюх.

Чи знаєш

ти?

Чи знаєш

ти?

Чи знаєш

ти?

Малювала Наталія ЖУРАКОВСЬКА

Чуде

са т

ворі

ння

Ось такі вони, панґоліни: дивовижні й кумедні, загадкові й цікаві, з любов’ю створені Творцем!

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

27Stejinka 06_2015.indd 27 17.09.15 15:32

Майстер-клас

ГІРЛЯНДА ІЗ ЗІРОЧОКТекст та ілюстрації Віри НАЙДИ

1. Необхідний матеріал: картон, нитки двох кольорів, ножиці, олівець, клейка стрічка.

4. Якщо картон кольоровий, потрібно обклеїти його білим папером.

7. У такий самий спосіб прикрашаємо зірочку ниткою іншого кольору. Робимо потрібну кількість зірок.

2. Малюємо на картоні зірочки різного розміру (у нас – 5, а можна зробити більше).

5. Прикріплюємо нитку до зірочки клейкою стрічкою.

8. Прикріплюємо всі зірочки до нитки за допомогою клейкої стрічки.

3. Акуратно вирізаємо.

6. Починаємо декорувати зірочку, при цьому трохи натягуючи нитку. Кінець нитки закріплюємо клейкою стрічкою.

9. Прикрашаємо гірлянду дрібними намистинками, сніжинками. Наша гірлянда готова! Нею можна прикра­сити будинок до Різдва.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

28Stejinka 06_2015.indd 28 17.09.15 15:32

В світі радість, торжество, Це прийшло до нас _____!

Хто народить в світ Месію? Діва на ім’я _____.

Їй цю звістку сповістив Ангел Божий _____.

Віршики-запитання на Різдво

Пролунало з його вуст, Що народиться _____.

Шлях важкий та довгий досить – В Віфлеєм прямує _____.

Зморені, але щасливі,Зупинилися у ______.

Не в палацах у прекрасних, Спить Малюк Христос у ___.

Хто поважні гості ці? Це зі Сходу _____.

Як же їм знайти Царя? Шлях укаже їм _____.

I, вклонившись до землі, Принесли вони _____.

Я поставлю ще питання, Буде відповідь проста: А від нас який найкращийПодарунок для Христа?

Ірина ОРЛОВАМалювала Лариса ГОРОШКО

Акуратно вирізаємо.

СТЕ

ЖИ

НК

А 6

/15

29Stejinka 06_2015.indd 29 17.09.15 15:32

Нік СТЕЦЮК (1 рік) радіє снігу

Розповідь пастуха

Тієї ночі в полі миОтару вартували,Палили вогнище в пітьмі,Мовчали, засинали.У небо очі я підвів:Там світло Боже сяє,I ангелів чудовий співНад світом всім лунає.Один із ангелів сказав:«Не бійтесь, люди, нині!Радійте, Бог благий пославНа землю Свого Сина.В убогих яслах Він лежить,У пеленах сповитий.У Віфлеєм мерщій біжить,Щоб Господу вклонитись».Цей голос дивний пролунав,I раптом світло згасло,Понад усе хотілось намIти шукати ясла.Отари кинули свої,Бо дуже поспішали,Там Немовля Святе знайшлиI на коліна встали.Цю звістку добру хочу яВсім людям сповістити,Щоб всі у світі цього дняМогли разом радіти.

Юлія КАРУНА

Переклала Олена МIКУЛА

Лілія ПУСТОВІТ, 8 років, Україна

Дар’я ЗАПОРОЖЕЦЬ,

9 років, УкраїнаМарія СЕРГІЄНКО, 12 років, Україна

Борислав РЕЗОЛЮТА, 11 років, Україна

Софія ЛАТИШ, 9 років, Україна

Альона ДРАНОВСЬКА, 8 років, Україна

Софія КЛИМЕНКО,11 років, Україна

Богдана ЛИТВИНЮК,

10 років, Україна

З по

шт

и «С

теж

инки

»С

ТЕЖ

ИН

КА

6/1

5

30Stejinka 06_2015.indd 30 17.09.15 15:32

По горизонталі:1. Скільки учнів було в Iсуса?5. Люди, які першими дізнали-

ся про народження Христа.7. Хто сказав Марії, що в неї

народиться Син?8. Що принесли мудреці Но-

вонародженому?9. Місто, де народився Iсус.

По вертикалі:2. Третього дня після смерті

Iсус ______________.3. Колиска Немовляти Iсуса.4. Фах земного батька Хри-

ста.6. Приміщення, де народив-

ся Iсус.

Склала Даша ЛИЧАГIНА

Катерина ГУНДЕЛОВА, 10 років, Україна

КРОСВОРДВі

дпов

іді:

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Виходить шість разів на рік.

Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

Головний редактор Ельвіра Цорн

Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова

Художній редактор I. Козіна

Підписний індекс: 06597

Тираж 29 400 прим.

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим.

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73;e-mail: sns@sns.org.ua

Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

С. 6, 17: © Bibellesebund, Gummersbach, переклад з німецької Ельвіри Цорн.C. 12–16: © CSV, Hückeswagen, переклад з німецької Марії Вінс.С. 18–20: © Gerth Medien GmbH, Asslar, переклад з німецької Марії Вінс.

Номер підписано до друку 01.10.2015.Надруковано ТОВ «Новий друк»,вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660.

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01924.

© «Свет на Востоке», 2015 р.

ISSN 2194-3796Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма

На першій сторінці обкладинки: фото © gorillaimages /shutterstock.com

www.tropinka.eu

6/2015

До стор. 2: Радість. До стор. 6: До стор. 11: 1/б (Лк. 1:57–58), 2/б (Лк. 1:26–28), 3/а (Лк. 2:8–11), 4/в (Мт. 2:1–11), 5/а (Дії, 5:17–42), 6/б (Дії, 8:26–39), 7/а (Лк. 15:1–7), 8/в (3 Iв. 1:4). До стор. 17: 1. Iсус. 2. Христос. 3. Еммануїл. 4. Еммануїл. 5. Марія. 6. Пастухи. 7. Ангели. 8. Йосип. 9. Радість. 10. Господь. 11. Дари. 12. Ознака. 13. Поле. 14. Віфлеєм. 15. Iсус. 16. Золото. 17. Ясла. До стор. 22: КРОСВОРД «Біблійні імена». По горизонталі: 1. Аарон. 5. Саломія. 8. Авель. 11. Урія. 12. Мойсей. 14. Iван. 16. Самсон. 17. Давид. 20. Ноомі. 21. Iрод. 23. Соломон. 25. Авнер. 26. Никодим. По вертикалі: 1. Адам. 2. Ревека. 3. Навуходоносор. 4. Iлля. 6. Огій. 7. Яїр. 9. Еммануїл. 10. Iсус. 13. Йосип. 15. Веніямин. 18. Авраам. 19. Лаван. 22. Рувим. 24. Лот. До стор. 23: БIГУНЕЦЬ: Iван. ЗНАЙДИ: Контурне зображення 3. До стор. 29: Різдво, Марія, Гавриїл, Христос, Йосип, хліві, яслах, мудреці, зоря, дари. До стор. 31: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Дванадцять. 5. Пастухи. 7 Ангел. 8. Дари. 9. Віфлеєм. По вертикалі: 2. Воскрес. 3. Ясла. 4. Тесля. 6. Хлів.

1 2 3 4

5 6

7

8

9

Анна ГОРОПАЦЬКА,

11 років, Україна

Stejinka 06_2015.indd 31 17.09.15 15:32

25 років!Журналу «ТРОПИНКА» – старшій «сестричці» журналу «СТЕЖИНКА» –Хвала Богові за «плоди», що виросли з цього служіння!

Щорічний фестиваль «Тро

пинк

а» у

Киє

ві

Ляльковий театр у Києві

Клуб «Тропи

нка»

Дит

ячий хор «Тропинка» у

Вла

дика

вказ

і

Аудіо­Т

ропи

нка

Щоденні радіопередачі «Стежинк

а» у

Киє

ві

Образотворча студі

я у К

иєві

Дит

ячий табір у Нарві

Ляльковий театр у Н

арві

Біблійна заочна школа «Тропинки

»

Проект

«Ми малюємо Біблі

ю»

Дорогі читачі!

Сердечно вітас-мо вас

із Різдвом Христовим

і Новим роком!

Stejinka 06_2015.indd 32 17.09.15 15:32