2015

3дитячий християнський журнал

ISSN 2194-3796

Брати

Брати

щосьщось

нечесно.нечесно.потайки –

потайки –

не товаришує.

Підбери до початку кожного рядка

чотиривірша правильне продовження.

Зрозумів. Цей вірш

підказує нам тему журналу.

Це завдання доволі легке. Петрику,

давай я з'єднаю обривки й прочитаю вірш.

Віктор НІМЦІВ

1. Чесність –

риса Божої дитини,

2. І серця правдиві

Бог ша

нує.

3. Чесність –

честь і слава для людини,4. Правда із брехнею

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

кткткттттттттттттктктктт роророророророророррор НН ННН ННННН НН НННН Н Н НН НІМІМІМММММІМІМІМІМІММММІМІМІМІММММІІММІІ ЦІЦІЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦІЦІЦІІІІІЦІЦІІІІІІІІІІЦІЦЦЦЦЦІЦІЦІЦІІЦІЦЦЦІЦІІІЦЦЦЦЦЦЦЦЦЦ ВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВ

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

2

Аромат витав у повітрі, мов легень-ка хмаринка: його вдихаєш із на-солодою – і він солодкими цівками розливається по тілу.

Все пробуджувалось від довгої зи-мової сплячки й по-своєму виказу-вало радість настанню весни. Са-ди, одягнені в пишні білі сукні, віта-ли довгоочікуване тепло пахощами.

Через деякий час на яблуні обле-тіли останні пелюстки, і маленька зав'язь, що утворилася на місці кві-ток, почала збільшуватись.

Дерево намагалося просочити май-бутні яблучка й тому проникало сво-їм корінням усе глибше в землю. «Який смачний сік у нашої мами-яблуні!» – сказало одне з яблучок.

«Так, мама в нас найкрасивіша», – відповіло інше яблучко. Вечорами комахи прилітали на стару яблуню задля ночівлі.

Тоді дерево нагадувало готель. I ось одного разу, рівно через десять днів після цвітіння, пізно ввечері до саду залетів красивий метелик.

Світлана ЯРОШЕВИЧ

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

3

Чорно-білі крильця з бронзовими цятками на кінцях, пишне боа на плечах і ніжні тонкі вусики – все бу-ло вишуканим і витонченим. Мете-лик затріпотів над одним із яблучок-зав'язей.

«Ох, який ти прекрасний!» – вигук-нув малюк. «Дуже приємно чути, мій маленький друже! Я б хотів знай ти тут нічліг». – «Будь ласка! Ночуй ось тут, поруч зі мною.

Цей м'який листочок буде для тебе чудовим ліжечком!» – запросило яблучко. «Як мило з твого боку! – зрадів метелик. – Я приймаю твоє запрошення».

Тут затріщали сухі гілки старої яблу-ні, і скрипучий голос сказав: «Ні, ні! Дитя моє, жени його геть! Цей ме-телик заподіє тобі шкоди».

«Але ж, мамо, він такий гарний і доб-рий», – заперечило яблучко. «Дити-но моя, це обман, тож не піддавайся улесливим словам», – переконувала його яблуня.

«Мамо, нехай він тільки одну нічку поспить поруч зі мною», – наполяга-ло яблучко. Однак яблуня була не-похитна: «Ні, я не дозволяю!»

I тут метелик, боячись, що впустить приємну можливість, ніжно доторк-нувся своїми крильцями до молодо-го яблучка: «Малюк, не слухай її.

Твоя мама стара, віджила свій вік і зовсім не розуміє молодих! Не бій-ся мене, краще подивись, який я ніжний. Хіба таке тендітне створін-ня може заподіяти комусь шкоду?»

«Так», – подумало яблучко й згідно кивнуло. Метелик опустився поруч і ласкаво погладив малюка: «Ну от і добре. На добраніч! Добрих снів!»

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

4

Ніч опустилася на землю. Творець створив ніч для то-го, щоб можна було відпочити після денної праці й по-новити розтрачені сили. Але з тих пір як на землі гріх зайняв панівне місце, ніч нерідко служить послідов-никам занепалого ангела (сатани) для брудних справ.

Вранці, коли сонце стало підніматися над обрієм, щоб розбудити сплячих, на листочок поруч із маленьким яблучком упав промінчик і освітив крихітні кульки, які залишив після себе метелик.

Коли малюк розплющив очі, мете-лика вже не було. «Ці кульки він, напевно, залишив мені на згад-ку, щоб я не нудьгував, – подумав він. – Як мило з його боку!»

Минуло ще десять днів. Одна з ку-льок луснула, і на світ виліз біло-зелений черв’ячок. Він безцеремон-но підповз до яблучка й відкусив від нього поки що зовсім небагато.

«Ні, ні! Зачекай! Не їж мене, мені ж боляче!» – закричало яблучко, але черв’ячок був невблаганний.

Без слів він продовжував відгриза-ти від малюка по шматочку, плям-каючи від насолоди й облизуючи кислий сік гостреньким рухомим язичком.

Незабаром гусениця дісталася до серцевини, і яблучко, не витримав-ши болю, впало на землю. Життя його обірвалося через те, що воно не послухало маму-яблуню.

Чим людина

чесніша, тим

менше підозрю

є

вона інших

у безчесності.

Цицерон

Гріх теж здається

привабливим,

але той, хто

дозволяє йому

оселитись у своєму

серці, чинить,

як маленьке

нерозумне яблучко.

Щоб не загинути,

потрібно тікати від

гріха!

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

5

Розгорнімо Біблію

Гадаю, тобі відома історія про маленьку із-раїльську полонянку – служницю в будин-ку сирійського воєначальника Наамана. Яку добру пораду дала ця дівчинка Нааманові та його дружині? Правильно! Вона напра-вила хворого на проказу Наамана до Божо-

го пророка Єлисея, бо вірила, що через ньо-го Бог Ізраїлю може зцілити сирійського воїна.І уявляєш, такий великий воєначальник, як

Нааман, учинив за порадою маленької служниці! Він дійсно поїхав до Єлисея з надією, що пророк вийде йому назустріч, закличе ім’я Господа й покладе на його хворе тіло свої руки, – ось тоді він очиститься від прокази. Але все ста-лося зовсім не так. Єлисей не вийшов до воєначальника, а послав слугу сказати: «Іди, за-нурся сім разів у Йордані – і зцілишся від хвороби!»

Нааман не очікував почути таке, адже в думках він уявляв своє зцілення уро-чистою подією! Він не зміг приховати свого розчарування: «У мене в Сирії пов-но річок, які набагато кращі за ізраїльські! Хіба я не міг омитися в них, щоб зцілитися?» Він рвучко повернувся й хотів піти, але слуги встигли вчас-но зупинити його словами: «Пане! Якби пророк сказав тобі зробити щось складне, хіба ти не зробив би цього? А тут він усього лише звелів тобі зануритися в річці».

Почувши ці мудрі слова, Нааман зрозумів, що даремно погарячкував. І він попрямував до Йордану, де із завми-ранням серця почав тихо рахувати кожне своє занурен-ня у воду: «Один, два, три...» Коли він випірнув з води всьоме, то з хвилюванням подивився на себе. Невже він здоровий? Так! Йому не ввижається – на його ті-лі не залишилося жодного сліду страшної хвороби! Нааман очистився за словом пророка! Можна ли-ше уявити ту велику радість, що охопила люди-ну, яка настраждалася від хвороби!

Нааман повернувся в будинок Єлисея і ви-гукнув: «Тепер я знаю, що на всій землі нема Бога, крім Бога Ізраїлю! Єлисею, прийми подарунки!» Але як не бла-гав Нааман узяти дари, Єлисей не погодився. Тоді воєначальник ска-зав: «Гаразд, я попрошу тебе тільки про одне – дай мені трохи зем-лі, щоб я зміг відвезти її додо-му. Ця земля буде нагадува-ти мені про ізраїльського Бога, Якому я буду поклонятися до кінця своїх днів!» Єлисей не заперечував – і відпустив його з миром, радіючи, що сирій-

ський воєначальник увіру-вав у Господа. Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

Рут ТАЛІПОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

6

Гарна історія, правда? Але в ній є й сумний бік, пов’язаний зі слугою пророка Єлисея. Звали його Гехазі. У Біблії написано, що Гехазі бачив безліч чудес, створених Богом через Єлисея,

і не тільки бачив, а й допомагав пророкові в його служінні. Але Гехазі був людиною нечесною. Коли він побачив, що Єлисей відпустив Наамана, нічого від нього не взявши, йому в го-лову прийшла негарна думка: «Я побі-жу за ним і обов’язково у нього щось випрошу!» Окрилений своєю ідеєю, Ге-хазі помчав за воєначальником. Нааман помітив його, зійшов із колісниці і з по-дивом запитав: «З миром?»

«З миром, – відповів хитрий Гехазі. – Просто мій пан послав мене сказати: ◊До мене прийшли двоє друзів. Про-шу тебе, дай їм 36 кілограмів срібла й дві зміни одягу“». – «Зви-чайно! Бери навіть 72 кілограми!» – сказав Нааман, радіючи, що все-таки чимось може віддячити Єлисея.

Гехазі був дуже задоволений, що зумів спритно обвести на-вколо пальця сирійського воєначальника. Здобуті обманом ба-гатства понесли двоє слуг, але як тільки вони дійшли до пагор-ба, Гехазі взяв усе це й надійно заховав у себе вдома. А потім, наче нічого не сталося, повернувся до свого пана.

«Де ти був, Гехазі?» – запитав Єлисей. «Я нікуди не хо-див», – збрехав Гехазі, вважаючи, що надурити людину Бо-жу так само просто, як і сирійського воєначальника.

Але Бог ненавидить брехню. Він попередив Єлисея про те, як погано Гехазі повівся з Нааманом, а тепер обма-нює і пророка. Єлисей дуже засмутився й сказав: «За те, що ти так учинив, проказа Наамана пристане до тебе й твоїх нащадків назавжди!» Гехазі вийшов від Єлисея весь білий, але не тому що страшенно злякався слів пророка, а тому що весь укрився проказою.

Бог любить правду та чесність! Нааман без хитрості, зі щирим серцем прийшов до ізраїльського пророка. І Бог зцілив не тільки його тіло, але й душу. А Гехазі, хоч і чув про Бога Ізраїлю від самого дитинства, але так і не пізнав Його, думаючи, що обдурити можна навіть Господа.

Знаю, що й нам іноді хочеться десь схитрувати, не сказати всієї правди. Але на цьому прикладі ми мо-жемо навчитися завжди бути чесними перед людь-ми та Богом!

Ти можеш прочитати історію про Наамана та Гехазі в Біблії – у п’ятому

розділі Другої книги царів.

Як ти гадаєш?1. Як повівся Нааман після

того, як одужав?

2. Що накликав на себе Гехазі своїм нечесним учинком?

3. Якими Бог хоче бачити нас?

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

7

чесності?Хто з нас не хоче, щоб до нього всі добре ставилися, щоб його цінували? Тобі,

напевно, теж хотілося б стати героєм, людиною, на яку інші будуть рівнятися, про

яку будуть говорити з повагою? Думаю, це дуже похвальне бажання. Бог гово-

рить у Біблії, що нам потрібно шукати слави у Нього. Але як стати такою людиною?

Для цього потрібно, в першу чергу, стати чесним! Чесність включає правди-

вість, принциповість, вірність узятим зобов’язанням, переконаність у правоті спра-

ви, щирість перед іншими, перед самим собою і перед Богом.

Ти скажеш, що все це добре, але як цього навчитися? Тобі подобаються сильні,

енергійні та вправні люди? Для того щоб бути такими сильними, спортсмени тре-

нуються. Багато тренуються. I не за один день, тиждень або рік їхні м’язи стають

міцнішими, а серця – сильними та витривалими. Для цього необхідні час і сталість.

Біблія вчить нас постійності в добрій справі. Наприклад, завжди говорити прав-

ду. Здається, це дуже проста справа. Але якщо ти задумаєшся про все, що гово-

рять хлопці й дівчата, то дуже здивуєшся, скільки навколо обману!

Та що там на інших дивитися, ти й за собою помітиш бажання приховати прав-

ду, виставити себе в кращому світлі, сказати тільки частину правди... Або сказа-

ти тільки зручне або приємне. А про решту промовчати.

Хочеш стати героєм віри? Стань сильним у правді, тренуйся кожен день. Ти не-

забаром помітиш, що тобі стає все легше й легше говорити правду. А мине час,

і ти почуєш від людей, як вони скажуть про тебе: він – чесний! Але найголовніше,

в душі ти будеш спокійний і задоволений, бо знаєш, що Богові подобаються люди,

які з поваги до Нього завжди говорять правду. I Він допоможе тобі бути чесним.

Тільки слухайся Його!

Але це не все. Чесна людина завжди виконує те, що обіцяла. У п’ятому розді-

лі Книги Екклезіяста дано пораду: «Краще не дати обіту, ніж дати обіт – і не спов-

нити» (вірш 4).

Знай, що Господь завжди з тобою. Він допомагає тобі. Він чує, що ти говориш.

Та що там, Він бачить твоє серце і знає твої думки! Якщо ти усвідомлюєш, що Бог

все знає, бачить і чує, тобі буде легше чинити так, як Він наказав. I тоді ти поступо-

во навчишся бути чесним і вірним. Батьки, друзі та навіть недоброзичливці будуть

поважати тебе. I Господь буде радіти за тебе. Чесним бути варто. I цього можна

й потрібно навчитися. Почнімо прямо сьогодні тренуватися в чесності?

Вальдемар ЦОРН

Над цим

варто замислитися

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

8

Валерій ШУМИЛІНПереклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

Грав Сергійко у футболТа забив сусідам гол.Не в ворота, у вікно,I розбив у шибці скло.

З переляку ледь не плаче,Озирнувсь: ніхто не бачив! «Не скажу про це нікому –Не сваритимуть удома!»

Так, забути можна швидкоПро м’ячем розбиту шибку.Та на серці неспокійно,I душа тривожно ниє:

«Раптом я зустрінусь зранкуIз сусідами на ґанку? Як їм в очі подивлюсь?Я ж крізь землю провалюсь!

Бог все бачив, гріх не скрити,Слід пробачення проситиУ сусідів, у батьків,Що про гріх не розповів…»

Треба сором подолати,Вбити страх в душі своїй,Вчись брехню перемагати –Бог з тобою, хлопчик мій!

Чесна й без

чесна

людина впіз

наються

не тільки з того,

що вони ро

блять,

але й із того, ч

ого

вони бажаю

ть.Демокрит

Малювала Лариса ГОРОШКО

Валерій ШУМИЛПереклав Степан ЗАГОРУ

РОЗБИТЕСКЛО

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

9

У церковному гардеробі Віктор зіткнувся

зі справжнім утрудненням. Воно полягало не

в тому, щоб підстрибнути і, вхопившись за край

своєї шапки, стягти її вниз із полиці. З цим він

легко впорався. І пальто з вішалки він зняв,

підставивши табурета й ставши на нього. На-

дягнувши пальто й шапку, Віктор збирався

вже покинути роздягальню, як раптом його

погляд зупинився на підвіконні, на якому ле-

жали чотири жетони на метро. Ось тут і з’я ви-

лось ускладнення.

«Вартість жетонів невелика, – подумав хло-

пець, – але як вони тут опинилися?» У примі-

щенні нікого не було, тож ні в кого було запи-

тати про те, чиї це жетони. «Чи не з моєї во-

ни кишені?» – розмірковував хлопчик. У нього

дійсно завжди були в кишені пальта жетони, що

дозволяло економити час на їх придбання, бо

до каси часто утворювалася довга черга.

Віктор перевірив кишені пальта: грошова

дрібниця там знайшлася, але жетонів – жодно-

го! «Очевидно, що вони мої! Мабуть, я загубив

жетони, знімаючи пальто, а хтось їх знайшов

і поклав на видноті», – зрадів він, простягнув

руку – і ось жетони вже в його руці.

Але в голові промайнула думка: «А що, як

вони належать іншій людині? Адже нас у церк-

ві вчили, що привласнення чужого – гріх».

І жетони... опинилися на колишньому місці,

тобто на підвіконні. «Тут справа складна, –

міркував Віктор. – Якби точно знати, що жето-

ни – мої, то я б їх узяв, але тепер... Не знаю,

як учинити».

ТРЕБАБОРОТИСЯ

Володимир УЛЬЧЕНКОВ

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

10

Хочеш бути

щасливим

усе життя –

будь чесною

людиною.

Томас Фуллер

Деякий час хлопчик перебував у сум’ятті,

розмірковуючи про те, яке рішення прийня-

ти. Переважувало то одне, то інше. Обидва

рішення (взяти або залишити) мали підставу

для доказу й здавалися обґрунтованими та

вагомими.

Врешті-решт Віктор вирішив залишити же-

тони на вікні. Переконали три аргументи. По-

перше, Віктор не міг точно сказати, скільки

жетонів у нього в кишені було спочатку, та й

чи були вони взагалі. До того ж втрата такої

дрібниці не буде для нього великою втратою.

По-друге, нехай краще ці жетони повернуться

до тієї людини, яка з упевненістю заявить про

те, що вони належать їй. По-третє, Віктор був

переконаний, що його рішення ніяк не зможе

засмутити його Друга – Ісуса Христа, а от як-

що він візьме чуже, то, безсумнівно, засму-

тить Ісуса.

З легким серцем хлопчик покинув роздя-

гальню, що стала для нього на якийсь час аре-

ною боротьби. Адже тут розгорнулася справ-

жнісінька битва за чесність!

Удома Віктор поділився з батьками тим, що

пережив цього недільного ранку. Мама схва-

лила рішення сина, зауваживши:

– За чесність, виявляється, треба боротися!

А батько підсумував:

– Ти вчинив вірно, тому що набагато КРАЩЕ

ПОЖЕРТВУВАТИ СВОЇМ, НІЖ ПРИВЛАСНИ-

ТИ ЧУЖЕ!

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

11

Малювала Олена МІКУЛА

Прочит

ай!

Розфарбуй малюнки та дай

відповідь на запитання:

куди слід поставити

запалену свічку? (Лк. 11:33)

У маленького художника

на палітрі дивовижні

фарби. Напиши слова з палітри

на веселці, розставляючи

їх відповідно до кольорів

веселки. Після того як

перенесеш усі літери

на веселку, ти зможеш прочитати

важливий вірш із Біблії.

СВІЧКА

Малювала Олена МІКУЛА

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

12

Бог дав Своїм дітям заповідь діяти по любові, тобто так, щоб іншому було добре. Якщо хтось відмовляється дати комусь списати, його звинувачують у тому, що він поганий друг. Але по-

думай, чи гарну послугу ти зробиш тим, кому даси списати контрольну? Я думаю, давати списувати – це неправильно й нечесно. Адже цим ти заохочуєш у школярах лінь, і вони не придбають знань, необхідних кожній освіченій людині. Ти можеш сказати однокласникам

про своє ставлення до списування і попередити, що не будеш давати їм списувати. Якщо ж ти запропонуєш їм свою допомогу в підготовці до контрольної та позаймаєшся з ними – це буде справжньою допомогою і добрим вчинком.

Це слово прийшло до нас із єврейської мови. «Амен» означає «нехай буде так», «істинно», «вірно», «поправді». Iсус Христос використовував його повторно, коли хотів підкреслити, що Його слова не підлягають сумніву. Він говорив тоді: «Поправ-ді, поправді кажу вам...» (тобто: «Iстинно, істинно кажу вам…»).

Коли ми наприкінці своєї або чужої молитви говоримо «амінь», це означає нашу згоду з усім сказаним і молитовне звернення до Бога, щоб усе сказане

здійснилося з Його милості.

Чи можна давати однокласникам списувати Чи можна давати однокласникам списувати

Для чого говорять в кінці молитви «амінь»?Для чого говорять в кінці молитви «амінь»?

1.1.

3.3.

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Відповіді Марини КУЗНЕЦОВОЇ

2.2.

контрольні та самостійні завдання?контрольні та самостійні завдання?

пророком або ворожбитом, який знав Бога?пророком або ворожбитом, який знав Бога?

Валаам не був Божим пророком і не знав Бога, хоча знав про Його існування. Знати Бога означає любити Його та чинити за Його заповідями.

Валаам був язичницьким (тобто не єврейським) віщуном, щось на зразок во-рожбита. Біблія говорить про Валаама як про лукаву людину, яка «полю-

била нагороду несправедливості», тобто гроші. Через Валака він схилив ізраїльтян до відпадіння від Бога й згоден був за винагороду проклясти із-раїльський народ, хоча й не зміг цього зробити (2 Петр. 2:15–16; Юд. 1:11; Об. 2:14; Втор. 23:4–5), тому що Бог не дозволив йому. Бог використовував Валаама в Своїх планах, відкрив йому майбутнє ізраїльського народу. I вуста Валаамові виголосили

Божі слова благословення ізраїльському народові.

Ким був Валаам (22-га глава книги Числа) – Ким був Валаам (22-га глава книги Числа) –

(Тетяна Ш., Україна)(Тетяна Ш., Україна)

(Владислава М., Україна)(Владислава М., Україна)

(Петро М., Україна)(Петро М., Україна)

Запитання

-відповіді

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

13

У цю мить косуля, добігши до узлісся, зупинилася. Перед нею була річ-ка, метрів п’ять завширшки. Суцільного крижаного покриву в цьому міс-ці не було.

– Чи наважиться вона стрибнути? Чи вистачить у неї сили піднятися на протилежний крутий берег? – хвилювався лісник, а діти, мов зачаровані, стежили за косулею.

Вівчарка майже наздогнала втікачку. До неї залишалося метрів десять.– Ісус, допоможи косуленьці! – закричала Аня щосили.Косуля приготувалася до стрибка. Дідусь і діти, не відри-

ваючи очей, стежили за нею. Величезним стрибком косуля перестрибнула на інший берег і тепер повільно піднімалася по схилу. Видно було, що вона ослабла. У цей момент пес-браконьєр підбіг до річки й у нерішучості зупинився. Але ось і він приготувався до стрибка...

Схованка в домі лісника

Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ

Марк і Аня проводять зимові канікули в бабусі та дідуся. Їх дідусь – лісник. Онуки, що приїхали з міста, допомагають доглядати за пораненим косулятком,

стають свідками гонитви собаки за косулею...

Частина 3

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

14

Діти затамували подих. Вони всім серцем сподівалися, що Ісус втрутить-ся і допоможе бідолашній косулі.

І раптом!.. Діти здивовано подивилися один на одного: собака зник! Во-ни піднялися навшпиньки, щоб краще все побачити. Але як не старали-ся, вівчарки не побачили. Її не було й на іншому березі річки. І тільки че-рез кілька хвилин Цезар знову з’явився на цьому березі річки, звідки хотів її перестрибнути. З шерсті собаки струмками стікала вода, і він посилено обтрушувався.

– Так тобі й треба, браконьєр! – зрадів лісник. – Цезар упав у воду і за-губив слід косулі.

Марк і Аня, сміючись від радості, весело застрибали. Раптом Аня зупи-нилась, і її обличчя стало задумливим.

– Що з тобою? – запитав Марк.– Знаєш, Марку, адже Ісус відповів на мою молитву! – з сяючими очи-

ма сказала Аня. – Господь зробив так, що злий собака впав у воду й не зміг наздогнати бідну косулю! Мені хочеться подякувати Ісусові за допомогу!

Марк не міг ще зосередитися на серйозних речах. Він був занадто збу-джений і веселий і тільки розсміявся від слів сестрички. Але одразу ж сха-менувся, бо дідусь сказав:

– Вірно, Анечко. Ти права. Давай-но подякуємо Ісусові зараз же.Вимовивши «амінь», усі троє знову підвели очі й побачили вівчарку, яка

йшла прямо на них. Очевидно, вона хотіла повернутися додому тією ж до-рогою, що й прийшла сюди. Діти відчули себе незатишно й притиснулися до дідуся. Було видно, що вони готові закричати від страху.

Дідусь погладив їх по голівках.– Не бійтеся, цей злий собака не заподіє нам шкоди, – заспокоїв він. –

Зараз побачите, що відбудеться.Цезар підходив усе ближче. Час від часу він зупинявся, щоб у черговий

раз обтруситися. І раптом, помітивши лісника з дітьми, він завернув убік.

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

15

Дідусь схопив гілку, що стирчала зі снігу, прицілився і, впевнено кинув-ши її, потрапив нахабному мисливцеві в зад.

Цезар здригнувся, заскиглив і помчав щодуху в ліс.– Думаю, бажання полювати в нього сьогодні більше не буде, – засміяв-

ся лісник.Діти полегшено зітхнули. Тепер можна було повертатися додому. Цього

разу на сани сіли Марк і Аня, а дідусь їх віз. Дорогою він завернув до річ-ки, вирішивши показати дітям місце, де Цезар упав у воду.

Підійшовши до берега, дідусь пояснив:– Бачите, наш мисливець забіг занадто далеко й потрапив на лід. Не ма-

ючи опори для стрибка, він не зміг як слід відштовхнутися, послизнувся й опинився не на іншому березі, а у воді.

Обличчя Ані раптом стало сумним.– У чім річ? – запитав Марк.– Якщо дідусь правий, то Ісус не відповів на мою молитву, – міркувала

Аня. – Адже собака впав у воду тільки тому, що опинився на льоду.– А хто так зробив? Хто змусив собаку бігти так, що він спробував стриб-

нути не з берега, а з льоду? – заперечив дідусь. – Не думайте, що Бог діє тільки тоді, коли відбувається щось велике й могутнє, чого ми ще ніколи не бачили. Господь діє і в повсякденному житті, у звичайних речах, які нам добре відомі. Навіть найчастіше саме в них. Цього разу Він влаштував усе

так, щоб злий собака не зміг потрапити на інший берег. За нормаль-них умов Цезарю нічого не варто перестрибнути через цю річку.

Тому я й звернув сюди. Я хотів подивитися, чому він не впо-рався. Тепер зрозуміло чому. Ти, Анечко, молилася, щоб

собака не спіймав косулю. По твоїй молитві Цезар забіг на лід і звалився у воду.

Аня була задоволена. Марк теж уважно слухав, і для нього це був іще один урок.

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

16

Тут дідусь нахилився, відламав шматок льоду й кинув у воду.– Що ви бачите, діти? – запитав він.– Плаваючий лід. І що тут особливого? – здивувався Марк.– Це теж чудо, – пояснив дідусь.Діти з подивом подивилися один на одного, а потім на дідуся.– Плаваючий лід – чудо? – запитав Марк із сумнівом у голосі.– Так, – підтвердив дідусь. – Усі інші рідини, замерзаючи, тонуть. І тіль-

ки замерзла вода спливає. І знаєте чому?Марк і Аня знизали плечима.– Вода, замерзаючи, розширюється. Тому лід легше, ніж вода, він пла-

ває на поверхні і навіть трохи виступає з неї. Ця особливість води – осно-ва життя. Інакше всі моря та океани давно б уже промерзли наскрізь. І ні-які сонячні промені не змогли б проникнути на таку глибину й розтопити стільки льоду. Життя було б неможливим ні в якому морі, ні в якому озері й ні в якому ставку. Тому Бог влаштував так, що лід плаває на воді.

Діти задумливо дивилися на річку. Потім усі разом вирушили до будин-ку лісника. Сніг, що лежав на даху будинку, був схожий на величезну бі-лу шапку.

Зайшовши в будинок, діти відчули приємний запах.– Чим це так смачно пахне? – Марк із цікавістю подивився на дідуся.– Пряники до дня народження, – сказав дідусь. – Напевно, бабуся пече

ті самі смачні пряники, які щороку посилає вам до дня народження. Цьо-го року ми відсвяткуємо цей день у нас, і ви побачите, як бабуся готує ці пряники.

Діти зраділи. Так, вони пам’ятали смачні пряники, які бабуся щороку присилала їм до дня народження. Марк і Аня народилися в один і той са-мий день, тільки в різні роки, і мамі доводилося нелегко щоразу, коли во-на намагалася порівну поділити між ними пряники, – адже кожному з них хотілося отримати якомога більше.

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

17

Ніколи ще діти не знімали своє важке зимове взуття так моторно, як цього разу. Потім вони поспішили на кухню, звідки доносився приємний аромат.

Взагалі-то внуки збиралися розповісти бабусі про те, що вони пережи-ли в лісі, коли годували тварин. Але, побачивши на столі пряники, про все забули. Марк був не в силах приховати свого бажання скуштувати пряни-ків. У нього аж слинки потекли.

– Ходи-но сюди, Марку, – покликала бабуся й простягнула йому кілька пряників. Звичайно, Аня отримала таку ж саму порцію. Діти за обидві що-ки наминали жовто-коричневі ласощі.

Марк, як завжди, впорався швидше сестри.– Бабусю, можна мені ще? – запитав він.Бабуся виконала його прохання і, щоб не образити Аню, їй теж дала добав-

ку. Бачачи, що Марк знов не відводить погляду від пряників, бабуся сказала:– Досить, онученьку. І, будь ласка, не бери пряники потайки! Я спекла

їх для вас на ваш день народження.Марк, почервонівши, швидко запевнив бабусю:– Звичайно, ні! Я без дозволу нічого брати не буду!Тим не менш, залишившись наодинці з дідусем, бабуся сказала:– Думаю, що пряники потрібно добре заховати. У мене таке відчуття, що

інакше вони не збережуться до дня народження.– Чому ти так думаєш? – здивовано запитав дідусь.Бабуся розповіла про те, що бачила за столом.– Ну, тоді й справді буде краще, якщо ми їх сховаємо, – погодився він. –

Інакше пряники будуть занадто сильно вабити Марка й він не зможе до-тримати свою обіцянку. Не будемо піддавати його спокусі.

Бабуся довго думала, де ж заховати пряники, і нарешті знайшла, як їй здавалося, ідеальну схованку.

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

18

Під вечір дідусь знову пішов у ліс. Бабуся була зайнята в хліві – годува-ла кіз і пораненого косулятка. Марк і Аня сиділи у вітальні, біля теплої ка-хельної печі, і грали в настільну гру. Незабаром Марку це заняття набрид-ло. Він підвівся й підійшов до вікна.

Аня, знайшовши іншу гру, намагалася вмовити брата пограти з нею. Але Марку зовсім не хотілося. Тоді Аня пішла до бабусі в хлів. Там вона спостерігала за тим, як бабуся годує тварин, і навіть трохи допомагала їй.

Опинившись один у кімнаті, Марк ще кілька хвилин дивився у вікно. Однак краси зимового вечора в лісі він не помічав. Навіть мерехтливі зірки й місяць над засніженими деревами, які зазвичай так заворожували Марка, в цей момент його абсолютно не цікавили. Думки його кружляли навколо бабусиних пряників. Марк уже помітив, що в кухонному буфеті пряників не було, і тепер розмірковував, куди бабуся могла їх заховати. Ні, брати їх він не збирався, адже він обіцяв це бабусі. Просто йому дуже захотілося знайти схованку.

Хлопчик прокрався до спальні дідуся та бабусі, розташованої на друго-му поверсі. Пряники мали бути тут, у цьому він був абсолютно впевнений. Обережно, але ґрунтовно, Марк обшукав платтяну шафу й усі висувні шух-ляди. Все марно – пряників там не було. Ними навіть і не пахло.

Нарешті Марк ліг на підлогу й почав шукати під ліжками. Але майже відразу схопився: десь грюкнули двері, і він зрозумів, що це бабуся з Анею повернулися з хліва. Звичайно, не можна допустити, щоб вони знайшли його тут, у спальні. І взагалі, їм не треба знати, що він був на другому по-версі, інакше вони запідозрять щось недобре. Те, що він шукав пряники, повинно залишатися його таємницею.

(Далі буде)

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

19

Дитячі рокиНіч прийшла. У запічку скрекоче цвіркун. Та-

єм ничо-лякаюче виглядають у нічній напівтемряві розвішані по стінах оленячі голови, роги лося, шку-ра ведмедя – мисливські трофеї батька. Портрети предків дивляться з темних від часу, важких рам. По кутах кімнати, під низькими стелями старовин-

ного поміщицького будинку ховаються тіні, насилу розганяються полум’ям самотньої, повільно тану-чої свічки. З вулиці доноситься гавкіт дворових со-бак, над зарослим садом повисли загадкові зірки, ледь видні в маленькому вікні. Тихо ллється про-тяжний спів няньки, яка сонно поправляє постіль. «Спи, спи», – монотонно примовляє вона, поплес-куючи рукою по ковдрочці.

Юленьці не хочеться спати. Лежить, витріщає оченята. У коридорі чуються кроки. Це батько, човгаючи нічними пантофлями, йде у вітальню. Старий гусар, відважний вояка не спить по ночах.

Сидить, палить свічку до ранку, пише вірші, потім рве папір, кидає в куток. Довго, сердито пихкає люлькою, потім знову заходиться писати.

А вранці – тарарам, дим стовпом – гості! Дзве-нять дзвіночки, б’ють копитами коні, хвацько галь-мують біля ґанку сани. У розкритих навстіж две-рях стоїть сам господар, обіймаючи кожного, хто входить.

Від батька Юлія успадкувала літературний хист, який повністю розкрився, коли вона почала присвячувати свої сили служінню Богові.

1835–1882

Портрет дітей Д. Давидова. Вірогідно, Вадим і Юлія

Герой Вітчизняної війни 1812 р. поет Денис Давидов. Літографія 1890 р.

Садиба Давидових

у селі Верхня Маза,

Росія

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

20

Видатні

особистості

Юленька знає, що гості – відомі люди: поети, письменники, герої війни. Iмена деяких із них напи-сані на корінцях книг, що стоять у батьковій бібліо-теці: Пушкін, Жуковський, В’яземський. Батько, Денис Давидов, – теж герой і поет. Донька любить слухати його спогади про те, як він бив французів у 1812 році, як командував партизанським заго-ном, як хвацько рубався зі своїми гусарами в ло-бових зіткненнях із противником.

Шлях до живої віриДитинство... Далекий, солодкий сон. Він закін-

чився, і настав час блискучого Петербурга: гучні бали, друзі, знайомі. Серед них такі володарі ду-мок, як Федір Михайлович Достоєвський і Лєсков Микола Семенович, відомі письменники й визнані стовпи російської літератури. Життя великосвіт-ської дами клопітке. Але одного разу...

«Люба Юленько, Ви чули новину? До Петербур-га приїздить лорд Редсток, кажуть, великий оригі-нал! Чи не хочете послухати його? Буде забавно. У середу він виступає у княгині Лівен».

Проповіді англійського лорда справили вели-ке враження на Юлію Денисівну. З дитинства во-на ходила до церкви, пам’ятала й повторювала молитви, неспішно творячи хресне знамення, до-тримувала Великий піст, стояла всеношну на Ве-ликдень і Різдво Христове. Проте світ віри існу-вав паралельно з повсякденним життям. Служба в церкві – одне, а те, що за її порогом, – зовсім ін-ше. За словами ж лорда Редстока, Євангеліє – це не тільки теорія, але й практичне керівництво для віруючих, які пережили народження згори.

Це відкриття здивувало, вразило й змусило Юлію переглянути все своє життя. Подальше

спілкування з лордом-проповідником і його послі-довниками привело її до щирого покаяння перед Господом і прийняття Iсуса Христа як особисто-го Спасителя.

Служіння БоговіВід батька Юлія успадкувала літературний

хист, який повністю розкрився, коли вона почала присвячувати свої сили служінню Богові. Юлія За-сецька писала християнські оповідання й повісті. Саме їй належить переклад таких книг, як: «По-дорож пілігрима» і «Духовна війна» Джона Бунья-на, роман Л. Уоллеса «Бен-Гур».

Юлія Денисівна брала активну участь у місіонер-ській та благодійній діяльності: відкрила нічліжний

будинок для безпритульних, поширювала Єванге-ліє серед простих людей, надавала допомогу нуж-денним і хворим.

Розумна, освічена, добра, вона з радістю діли-лася своєю вірою та переконаннями з усіма, хто готовий був її слухати. Достоєвський захоплював-ся її гарячою вірою і твердою позицією, повторю-ючи, що «поважає в цій пані її мужність і щирість».

Незадовго до смерті Юлія Денисівна поїхала до Парижа. Там померла і була похована.

Дізнавшись про смерть Засецької, М. С. Лєс-ков написав: «Це була така розумна й освічена жінка, яких небагато, і притому дуже переконана християнка».

Надія ОРЛОВАЛорд Редсток Микола Лєсков

«Чи бачиш ти там, вдалині, Тісну Браму?» – ілюстрація з англійського видання Дж. Буньяна «Подорож пілігрима»

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

21

Розв

’яжи та запам

’ятай

! Склала Світлана КВАСНА

1. Син Ноя, батько Ханаана (Бут. 9:18).

2. Невістка Нооми, яка пішла з нею в Iзраїль (Рут, 1:15–19).

3. Друге ім’я Петра (Iв. 6:68).4. Один із суддів Iзраїлю, силач

(Суд. 15:16–20).5. Молодий послідовник

Христа, постійний супутник апостола Павла (Дії, 16:1–3; Рим. 16:21).

6. Один із апостолів (Мт. 10:3).7. Брат-близнюк Iсава

(Бут. 25:25).8. Вавилонський цар, за якого

було зруйновано Єрусалим і храм (1 Цар. 25:8–10).

9. Первісток Якова (Бут. 35:23).10. Сирійський воєначальник,

якого Бог зцілив через Єлисея (2 Цар. 5:9–14).

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Розв’язавши кросворд, ти прочитаєш

у виділених клітинках слово, яким називають послідовників Христа.

А порахувавши всі літери «в», ти

дізнаєшся, скільки синів було в Ноя.

FЩLUОGБSИWБRУVUТWНRИNЧGЕFСZНFИМR

ПGЕSРЕSДUІWYНLШИFJМSLИZБRУLДLЬ

JЧЕVСYНZИRМFПЕSРQЕДULСZОБLОWЮR

Закресли літери, яких немає в українській абетці, і ти прочитаєш корисну пораду.

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

22

Зробивши п

омилку,

усвідомити її, –

у цьому пол

ягає

мудрість.

Усвідомивш

и помилку,

не прихова

ти її –

це й є чесні

сть.Цзи Юнь

В полі вітерець гулявТа присів спочити трошкиI почув, як серед трав Вихвалялася волошка:

«Ой, яка ж я гарна квітка!Найгарніша в цілім світі!Ось чому у спеку діткиТак мене шукають в житі.

Між колосся рученятаВибирають чудо-квітку.Пелюстки яскраво-синіТішать око навіть діткам.

I комашка мене любить,Бджілка мій нектар збирає,I маленьке мишеняткоКоло мене тихо грає.

Витанцьовує поволіI метелик різнобарвний,Я – окраса цього поля,Я – волошка дивна й гарна!»

Чує вітерець, аж раптомПролунав тихенько голос,Розпрямився, захитавсяПовний стиглих зерен колос:

«Звісно, я не вельми гарний,Соломинка – це не диво,Одяг мій не різнобарвний,Не яскравий, не красивий.

Ані бджілка, ні метеликНаді мною не кружляє,Лише вбоге мишеняткоЗерня під стеблом шукає.

Діти мене оминають,Не бажаючи зірвати,Я ж у тиші дозріваю,Щоби згодом хлібом стати».

Хвиля полем прокотилась,Вітерець заграв легкий,Перед колосом вклонилисьУ красі своїй квітки.

(1905 р.)

Раїса КУДАШЕВА Переклала Олена МІКУЛА

В ПОЛІ

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

23

Йшов дощ. Під час великої перерви школярі стояли в коридорі, підкріплюючись хто бутербродом, хто пиріжком. У Галі були з собою маленькі помідорчики, які вона нарвала на дачі дядька й тітки. Їй ду-же припали до смаку ці солодкі міні-томати, вирощуванням яких за-хопилася її тітка.

Галя простягнула кілька штук своїй подрузі Ніні:– Покуштуй, вони набагато смачніші, ніж куплені в магазині.– Вірю, адже в магазинах привізні, які ще незрілими знімають з ку-

щів. Звідки вони в тебе? – запитала подруга.– Моя тітка вирощує їх на дачі.Спробувавши, Ніна погодилася:– І справді, вони такі солодкі, що їх можна вживати як десерт. На-

певно, і з більшою користю, ніж солодощі.– Тітка сказала, що вони чудово ростуть і в горщиках. Я хочу

наступного року посадити в нас на балконі один кущ червоних і один кущ жовтих коктейль-томатів, – розмріялася Галя. – Їх треба обов’язково підв’язувати до кілочка, тому що вони зазвичай високо-рослі. Ці міні-томати дають дуже хороший урожай. А якщо вирости-ти один кущ на двох коренях, то врожай буде ще більше.

– Як це – на двох коренях? – здивувалася Ніна.– Мені теж було цікаво, коли тітка розповіла про це, тому

я за па м’ятала. Для цього потрібно посадити насіння на відстані 1 см одне від одного. Коли товщина стебла в розсади буде до-сить великою, потрібно гострою бритвою зняти верхній шар стебел двох сусідніх рослин – зі звернених один до одного боків. Розріз повинен бути довжиною 2–3 см. Оголені ділянки зрізу треба докласти одну до одної і щіль-но обмотати це місце широкою стрічкою. Не-задовго до висадження в ґрунт або у вели-кий горщик (діаметром приблиз-но 35 см) верхівку меншої з рос-лин треба прищепити на відстані 3–5 см над зрізом. А під час ви-садки засипати рослину землею до зрізу. Такий кущ виходить знач но більше звичайного, що-правда, й поливати його по-трібно рясніше. Зате вро-жай буде кращий.

– Те, що ти розповіда-єш, Галю, дуже цікаво! Можливо, мама дозво-лить і мені вирощувати мі ні-по мі до ри на балко-ні. Сьогодні ж запитаю

в неї, – загорілася Га-линою ідеєю Ніна.

Томат – це однорічна

або багаторічна рослина роду

паслін із родини пасльонових, яка культивується як

овочева культура. Помідорами

називають плоди томата, вони

вважаються ягодою. Помідори можна їсти

свіжими, печеними, тушкованими.

Їх використовують у багатьох стравах,

а також для приготування соусів

і салатів.

НЕЗВИЧАЙНИЙ ДЕСЕРТ

-томати дають дуже хороший урожай. А якщо вирости-на двох коренях, то врожай буде ще більше.а двох коренях? – здивувалася Ніна.було цікаво, коли тітка розповіла про це, тому Для цього потрібно посадити насіння на відстаніодного. Коли товщина стебла в розсади буде до- потрібно гострою бритвою зняти верхній шар

усідніх рослин – зі звернених один до одного овинен бути довжиною 2–3 см. Оголені треба докласти одну до одної і щіль-це місце широкою стрічкою. Не-садження в ґрунт або у вели-(діаметром приблиз-рхівку меншої з рос-ищепити на відстані різом. А під час ви-ти рослину землею ий кущ виходить звичайного, що-

ивати його по-ше. Зате вро-щий.

розповіда-же цікаво!ама дозво-ирощуватии на балко-ж запитаюорілася Га-деєю Ніна.

Малювала Вікторія

ДУНАЄВА

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

24

З історії томатівБатьківщиною томата вважа-

ється Південна Америка, де він

до цих пір зустрічається в ди-

кій формі. До Європи (спочатку

в Iспанію, Португалію, а потім

і в інші країни) він потрапив у се-

редині XVI століття. Назва «по-

мідор» походить із італійської

мови, що в перекладі означає

«золоте яблуко», оскільки пер-

ші томати були жовтого кольо-

ру. Ацтеки називали його «то-

матль», що означає «велика

ягода», а переробили його назву

на «томат» французи. Томати

довгий час вважалися неїстів-

ними й навіть отруйними, їх роз-

водили як декоративну рослину

з барвистими плодами. У Росії

вони з’явилися в XVIII столітті,

а широке визнання завоювали

тільки в середині XIX століття.

У даний час це одна з найпо-

ширеніших культур, яка ціну-

ється завдяки своїм поживним

і діє тичним якостям.

Ельвіра ЦОРН

ТОМАТТОМАТТОМАТ

Цікаві

факти

Найбільший помідор, вагою 2,9 кілограма, був вирощений у США.

Всього у світі відомо понад 2500 сортів,

а щорічно вирощується приблизно 120 мільйонів тонн помідорів.

Чудеса

творіння

Найпопулярніший продукт із помідорів –

кетчуп. Цей найвідоміший у світі соус був раніше елітним

і подавався лише в кращих ресторанах. Його готують,

як і ацтекський соус, із помідорів і перцю чилі, з додаванням

трав і ароматних

приправ.

В Україні, в Кам'янці-Дніпровській (Запорізька область), встановлено пам'ятник «Слава помідорові».

Помідори захищають від бактерій і запалень, а та-кож покращують обмін речовин. Вони можуть підвищити опірність ор-ганізму й захистити шкі-ру від ультрафіолетового випромінювання.

Помідори здатні покращувати настрій, оскільки до їх складу входить серотонін, який є хорошим анти депре-сантом.

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

25

1. На землі існує два види сло-нів – азіатські та африканські. Обидва види мають довгий хо-бот, але вуха в них – різної ве-личини. Як ти думаєш, у кого вуха довші?

а) у азіатських слонів;

б) у африканських слонів.

Вікторину підготувала Тетяна ГОЛОВІНА

Бог створив наш світ за шість днів. Спо-чатку земля була «пуста та порожня» (Бут. 1:2), але потім, по Божому сло-ву, з’явилися на ній моря і океани, суша – з лісами й горами. У п’ятий день творіння створив Господь риб і птахів. «I поблагословив їх Бог, кажучи: ◊Плодіться й роз-множуйтеся, і наповнюйте во-ду в морях, а птаство нехай розмножується на землі“» (вірш 22). А в останній, шос-тий, день «вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. I бачив Бог, що добре воно» (вірш 25).

Дійсно, який прекрасний наш світ, створений Богом! Ось лише кілька прикладів того, який багатий і різноманітний тваринний світ на плане-ті. А тобі потрібно вибрати правильну відпо-відь на поставлені нижче запитання.

Вікторина

2. Пінгвіни та білі ведмеді жи-вуть у регіонах, де завжди бага-то снігу. Зрозуміло, що в таких місцях важко знайти прожиток. Але чому білі ведмеді досі не з'їли всіх пінгвінів?

а) тому що пінгвіни мотор-ніші, ніж білі ведмеді, а значить, їх важко зло-вити;

б) тому що білі ведмеді не їдять м'ясо;

в) тому що пінгвіни й білі ведмеді живуть на різ-них полюсах земної ку-лі й ніколи не зустріча-ються.

3. Динозаври, величезні назем-ні хребетні тварини, до нашого часу вже вимерли, але колись жили на землі. Де був знайде-ний перший добре збережений кістяк динозавра?

а) в Америці;

б) в Африці;

в) у Росії.

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

26

5. Великі особини сімейства котячих мешкають по всьому світу – в тропічних лісах, на ви-соких горах, у пустелях. Але чи знаєш ти, яких представників родини котячих можна зустрі-ти в холодних, засніжених ре-гіонах?

а) амурського тигра;

б) пантеру;

в) лева.

7. Взимку холодно навіть мор-ським мешканцям біля узбереж-жя Аляски й Камчатки, хоча ці регіони – їх звичне місце про-живання. У цей час кити-горбані відправляються звідти в більш теплі води, де народжується їх потомство. Чи знаєш ти, де зна-ходиться «дитячий садок» для китів-горбанів?

а) у Тихому океані, біля узбе-режжя Гавайських ост-ровів;

б) в Атлантичному океані, біля узбережжя Iспанії та Португалії;

в) в Iндійському океані, біля Західної Австралії.

4. На гербі Австралії зображені два представники тваринного світу цієї країни. Які це твари-ни? (Маленька підказка: обидва вони не можуть пересуватися «заднім ходом».)

а) папуга і пінгвін;

б) кенгуру та птиця ему;

в) жираф і коала.

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

гіонах?

а) ам

б) па

в) ле

6. Господь забезпечив папугу ару дуже міцним дзьобом, яким він може розколоти будь-який, навіть самий твердий, горіх. Власне, він і харчується, на-самперед, ядрами горіхів, що відрізняє ару від папуг в його регіоні. А чи знаєш ти, де живе папуга ара?

а) у пустелі Гобі в Китаї;

б) у тропічних лісах Амазон-ки (Південна Америка);

в) в африканській савані.

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

27

2. Тому що пінгвіни та білі ведмеді живуть на різних полюсах земної кулі (білі ведмеді – на Півночі, тобто в Арктиці, а пінгвіни – на Півдні, тобто в Антарктиді). Хоча дуже холодно і в Аркти-ці, і в Антарктиді. До речі, не всі види пінгвінів полюбляють холодний регіон. Деякі їхні родичі, навпаки, люблять тепло й живуть на узбережжі Африки, Нової Зеландії та Австралії.

1. У африканських слонів. Слони не можуть виді-ляти піт через шкіру, як ми, люди. Африканські сло-ни живуть у спекотному кліматі савани, і сховатися від спеки там ніде. Ось і пітніють вони, буквально, своїми величезними вухами, якими їх наділив Бог. Азіатські слони перебувають у більш вигідному ста-новищі: вони можуть сховатися від спеки в лісі, то-му їм не потрібні такі величезні вуха.

6. У тропічних лісах Амазонки (Південна Америка). У цих місцях багато папуг, і всі во-ни харчуються, в осно-вному, фруктами, кві-тами, листям. А улюб-лена страва папуги ара – ядра горіхів. То-му Бог і дарував йому такий міцний дзьоб.

7. На початку зими кити-горбані, що мешкають біля узбережжя Аляски та Камчатки, відправляються в більш теплі води Тихого океану, до узбережжя Гавайських островів, де в них народжується потомство. Кити-горбані – ссавці, довжина окремих особин досягає 14–18 м, а вага – від 30 до 40 т. Харчуються вони рачками,

рибою, молюсками.

3. Перший добре збе-режений кістяк дино-завра було знайдено в США, тобто в Аме-риці. Влітку 1858 року археолог Вільям Пар-кер Фульк виявив його в Нью-Джерсі.

Відповіді до с. 26-27

4. Кенгуру та ему, найбільший птах після стра-уса. Це правда, що вони не можуть пересувати-ся «заднім ходом». Саме тому вони потрапили на герб Австралії: цим країна хоче підкреслити, що не оглядається назад, на своє колоніальне минуле, а впевнено йде вперед.

5. Амурського тигра. Це найбільший пред-ставник родини котячих, і він не боїться навіть лютих морозів. На жаль, його популяція різко зменшується, тому амурського тигра занесли до Червоної книги, тобто охороняють від вини-щення. Як припускають, у наш час на півден-ному сході Росії, по берегах річок Амур і Уссурі в Хабаровському та Приморському краях, за-лишилося трохи більше 400 амурських тигрів.

--я , . --

Амурського тигра Це найбільший пре

Мал

ювал

а Ю

лія

ПРА

ВДО

ХІН

А

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

28

БРАТИ БРАТИ ЙОСИПАЙОСИПА

Брати Йосипа погано вчинили з ним, продав-

ши його до Єгипту. Коли ж у їхній країні розпо-

чався голод, вони пішли в Єгипет, щоб купити

хліба. Йосип упізнав своїх братів, а вони його –

ні. Тоді Йосип вирішив перевірити, змінилися

вони чи ні, звинувативши їх у шпигунстві. Але

брати запевняли його, що вони люди чесні

(Бут. 37:2–36; 41:41 – 42:11).

Малювала Олена МІКУЛА

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

29

КРОСВОРД

Запиши правильні відповіді в клітинки кросворда, і у виділених клітинках по вертикалі ти прочитаєш ім’я одного з синів царя Давида, який хотів оволодіти царським престолом.

1. Сестра Марії та Лазаря.2. Дружина Iсака.3. Єврейка, дружина пер-

ського царя Ахашвероша.4. Людина, якій Бог нака-

зав вивести ізраїльський народ із Єгипту.

5. Один із авторів Єван-гелій.

6. Пророк, чия книга в Біб-лії розташована після книги пророка Осії.

7. Вавилонський цар, при дворі якого жив у полоні Даниїл.

8. Один із друзів Даниїла, який не хотів вклоняти-ся бовванові.

1

2

3

4

5

6

7

8

Склала Олена КРАВЕЦЬ, 13 років, Україна

Єва і змій

Юля СОЛОНIКIДА, 8 років, УкраїнаЛєна ЄВСЕЄВIЧЕВА, 8 років Ангеліна Д’ЯКОНЕНКО, 11 років, Україна

Зцілення Наамана

Гроші в роті у рибки

Давид СТЕЦЕНКО, 7 років, Україна

Вероніка ЧЕРНЯК, 11 років, Україна

Паша, Україна

Діна КОРЕНЕВА,

Казахстан

Данило МУЗИКА, 12 років, Україна

З пошти

«Стежинки

»

Ной та звірі

СТЕ

ЖИ

НКА

3/

15

30

Сергій ПАВЛОВИЧ, Україна

Семен ТОЛКАЧОВ

Андрій БЄЛЬСЬКИЙ,

Україна

ОЛК

Анна ГЕРАСИМЕНКО

Відповіді:

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Виходить шість разів на рік.

Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.

Головний редактор Ельвіра Цорн

Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова

Художній редактор I. Козіна

Підписний індекс: 06597

Тираж 29 400 прим.

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим.

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73;e-mail: sns@sns.org.ua

Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.

C. 14–19: © CSV, Hückeswagen, переклад з німецької Марії Вінс.

Номер підписано до друку 10.03.2015.Надруковано ТОВ «Новий друк»,вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660.

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.

Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01001.

© «Свет на Востоке», 2015 р.

ISSN 2194-3796Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма

На першій сторінці обкладинки: фото © SergiyN/shutterstock.com

www.tropinka.eu

3/2015

До стор. 2: «Чесність – риса Божої дитини, і серця правдиві Бог шанує. Чесність – честь і слава для людини. Правда із брехнею не товаришує». До стор. 12: ВЕСЕЛКА: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний» (Пр. 28:13). СВIЧКА: Туди, де вона буде світлом. До стор. 22: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Хам. 2. Рут. 3. Симон. 4. Самсон. 5. Тимофій. 6. Пилип. 7. Яків. 8. Навуходоносор. 9. Рувим. 10. Нааман. По вертикалі: ХРИСТИЯНИН. У Ноя було троє синів. ПОРАДА. Щоб бути чесним перед іншими, будь чесним перед собою. До стор. 30: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Марта. 2. Ревека. 3. Естер. 4. Мойсей. 5. Iван. 6. Йоїл. 7. Навуходоносор. 8. Мешах. По вертикалі: АВЕСАЛОМ. До стор. 32: Симон, Лука, Барак, Соломон, Яків.

1

2

3

4

5Чи знаєш ти,що журна

л «Стежинка»,

який виходить на 8 мовах

загальним тиражем 150 000

екземплярів, читають сотні

тисяч дітей (за даними

дитячих бібліотек, понад

мільйон лише в Укр

аїні) та

багато хто завдяки йому

повірив у Бога?

Склала Олена МІКУЛАВідгадай біблійні імена!