Всеволод Всеволод Нестайко Нестайко – – знавець знавець незвичайнонезвичайної ї душі юного душі юного читачачитача

2011р.

Згідно з соцопитуваннями, проведеним в 1990-1992 роках Державною бібліотекою для дітей та Міністерством культури, Всеволод Нестайко - лідер читацького інтересу.

Всеволод Нестайко був нашим сучасником

Патріарх дитячої літератури Улюблений

дитячий письменник

Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в місті Бердичеві на Житомирщині в сім’ї службовця, а помер у серпні 2014 року. Родина відзна-чалася патріотичним духом та високою духовністю.

Дідусь – Денис Нестайко – був парафіяльним священиком у місті Бучачі на Тернопільщині. Отець Денис мав два сини: Зіновія та Юліана. Зіновій і став батьком майбутнього пись-менника. Дідусь та бабуся Всеволода Нестайка поховані в Бучачі на Нагірянці. У Бучацькому краєзнавчому музеї є експозиція, присвячена Всеволодові Нестайкові і навіть зберігається його дарчий напис для музею.

Зіновій Нестайко під час І світової війни вступив у ря- ди легендарних січових стрільців. Коли Всеволоду спов- нилося три роки, його батько в 1933 році був заареш- тований радянською владою і загинув у таборах.

Пізніше письменник згадував: «Тата свого я не пам’-ятаю. Скільки не напружую пам’ять – згадую лише цу-керки, якими він мене частував у той вечір, коли про-щався з нами… І ще згадую цирк і фокусницю Клео До-ротті…Це було в Харкові. Мама повела мене й сестру в цирк, щоб трохи розважити після того, як тато поїхав. Згодом виявлося, що поїхав назавжди…».

У 1933 році, рятуючись від голо-ду, сім’я переїхала до маминої сест-ри у Київ.Тож все своє свідоме жи-ття Всеволод Нестайко прожив у Києві. Як пише сам письменник: “І хоч би де мені доводилось побу-вати, хай навіть у найцікавішій по-дорожі, коли я повертаюсь до Киє-ва, серце у мене б’ється від радіс-ного хвилювання зустрічі з рідним містом”.

Коли хлоццеві було одинадцять ро-ків, почалася Велика Вітчизняна вій-на. З мамою Всеволод провів два роки в страшній київській окупації. Мама-вчителька організувала у своїй кімна-ті підпільне навчання, щоб учні не за-були набутих раніше знань. Ці уроки допомогли і Всеволоду – його зразу ж прийняли до шостого класу. Це було тоді, коли Київ ще лежав у руїнах. Хлопець одразу потягнувся до літера-тури. І коли настав час обирати про-фесію, вирішив, що вона неодмінно буде пов’язана з белетристикою.

Звідкіля витоки н е п о в т о р н о г о Світу Дитинства, с т в о р е н о г о Всеволодом Нестайком у й о г о т в о р а х ???

Коли Всеволод Нестайко був малень-ким хлопчиком, він дуже хотів швидше вирости і стати великим та дорослим.“Може тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий,худий та ще й рудий. Як вогонь черво-ний. І тому однокласники дражнили “Море горить!», “Пожежна команда.”А ще в класі мене називали Рудий африканський їжачок», – згадує Всеволод Зіновійович. Розповідаючи про своє бажання стати дитячим пись-менником, митець зазначив: «Всі болі розтоптаного вій-ною мого дитинства викликали жагуче бажання знову повернутися в дитинство і спробувати пережити його по-іншому, по-новому, не так, як жилося, а так, як мрія-лося, – сонячно. Весело, цікаво, з пригодами не трагіч-ними, а комічними, радісними, щасливими».

І щоб швидше вирости, Всеволод годинами стояв під дощем і спати лягав о сьомій. Отак у сні нетерпля-чий хлопець і не зогледівся, як несподівано виріс майже під два метри і перестав бути рудим. “І раптом я збаг-нув, що даремно поспішав вирости, що дитинство – найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад – у дитинство. Та нема в часу дороги назад”, – зізнався читачам Всеволод Нестайко.

Скінчивши десятирічку, 1947 ро-ку Всеволод Нестайко вступив на слов’янське відділення філологіч-ного факультету Київського уні-верситету. Нелегким було життя в повоєнний період, але неповторні роки юності і студенства запам’-ятались майбутньому письменни-кові на все життя.

Після закінчення вузу в 1952 ро-ці Всеволод Нестайко працював у редакціях журналів «Дніпро», “Барвінок”. Пізніше він – редактор видавництва “Молодь”. З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у ви-давництві ”Веселка».

Перші оповідання для дітей письменник по-чав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піо-нерія».

Перша книжка “Шур-ка і Шурко” побачила світ у 1956 році. Майже п’ятдесятилітній шлях у дитячій літературі пи-сьменник засвідчив ви-данням близько трид-цяти книжок оповідань, казок, повістей і п’єc.

Найвідоміші книги – “В Країні сонячних Зайчиків” (1959), “Супутник ЛІРА-3” (1960), “Космо-Натка” (1963), “Робінзон Кукурузо” (1964), “Тореадори з Васюківки” (1973), “Одиниця з обманом” (1976), “Незвичайні при-годи в лісовій школі” (1981), “Загадка старого клоуна” (1982), “П’ятірка з хвостиком” (1985), “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988), “Слідство триває”, “Таємничий голос за спиною”(1990), “Неймовірні детек-тиви” (1995) та інші непересічні твори.

За повість-казку «Незвичайні пригоди у лісо-вій школі» письменник удостоєний літературної премії імені Лесі Українки 1982 року.

Всеволод Нестайко – лауреат літературної премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків”), премії імені Олексан-дра Копиленка (за казку “Пригоди їжачка Колька Ко-лючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя”). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей та за повість в оповіданнях “П’ятірка з хвостиком” він був удостоєний другої премії.

Книги Всеволода Зіновійовича Нестайка перекла-дено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгальською, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими. Російською його книги виходили тринадцять разів.

1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літера-тури трилогія «Тореадори з Васю-ківки» внесена до Почесного спис-ку імені Г. К. Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.

Все почалося з того, що якось на початку шістдесятих років минулого століття Всеволод Нестайко поїхав із групою київських письменників і журналістів на полювання. А ввечері до багаття мисливців прибився сіль- ський хлопчик на ймення Ява, дуже самостійний і меткий. А незадовго до цього художник Василь Євдокимен- ко, який проілюстрував чимало кни-жок прозаїка і постійно жив у місті Острі на Чернігівщині, розповів письменникові історію про двох місцевих хлопців, котрі заблудилися у колгоспній кукурудзі. Вони блукали в ній цілий день, аж поки надвечір у селі не заговорило радіо, на звук якого вони й вибралися із кукурудзяного полону.

На перший погляд герої трилогії Ява та Павлуша – звичайнісінькі бешкетники, адже на їхньому рахунку стільки “гріхів”. Проте не треба поспішати з висновка-ми. Хлопці просто активні, а тому часто помиляються і потрапляють у напрочуд кумедні ситуації.

Васюківські тореадори завжди мають благород-ні наміри. Вони, обмірковуючи вчинене, усвідом-люють свої помилки й намагаються більше їх не повторювати, хоча одразу ж із позиції доброго на-міру вигадують і знову здійснюють нову “аван-тюру.” Але ж вони ростуть, набираються досві-ду, стають дорослішими.

За творами Всеволода Нестайка поставлено фільми, які отримали міжнародні нагороди. Телефільм “Тореадори з Васюківки” одержав на Міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Між-народному фестивалі в Александ-рії (Австралія) – головну премію (1969 р.).

Кінофільм “Одиниця з обманом” премійовано на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984), відзначе-но спеціальним призом на міжнародному кінофести-валі у Габрово (Болгарія, 1985 рік). Поставлено фільм за повістю «Чудеса в Гарбузя-нах».

У години натхнення

Будні життя Всеволода Нестайка

Щоранку на вулиці Шовко-вичній, у самому центрі Києва, можна зустріти високого сиво-го чоловіка з песиком на повід-ку. Час від часу він жартівливопосварюється на свого Дюка йусміхнено-замріяно крокує да-лі... На нього не полює зграя фотографів і телекамер, проте його книжками зачиту-ються мільйони дітей, і якби зібрати воєдино їхню любов до знаменитого письменника, — вона осяяла б усю Україну... Це, звичайно ж, Всеволод Нестайко – автор знаменитих «Тореадорів з Васюківки» – чи не найкращого українського дитячого роману минулого століття.

30 січня 2010 року патріархові укра-їнської дитячої літератури ВсеволодовіНестайку виповнилося 80 років. З юві-леєм письменника привітав ПрезидентУкраїни Віктор Ющенко, який видав указ про нагородження його орденом Ярослава Мудрого V ступеня. У віталь-ному листі Віктор Ющенко відмітив, що творчість ювіляра «гідно збагати-ла скарбницю національної і світової літератури». «Вдяч-ний Вам за вагомий внесок у відродження національної культури та духовності, за те, що Ваші чудові повісті дару-ють радість мільйонам наших дітей, навчають їх бути чесни-ми, справедливими і благородними, любити Україну і свій народ», – наголосив Президент, а ще побажав письмен-никові міцного здоров’я, щастя, добра і натхнення «на многії і благії літа».

Зранку 30 січня 2010 року для вручення ордена Ярослава Мудрого та Привітання Президента Украї-ни у гості до письменника-ювіляра завітали заступ-ник Глави секретаріату Президента Валентина Ру-денко, радник Президента України Данило Лубків-ський, а також поет і видавець Іван Малкович.

Літературні преміїПремія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі».Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».Премії імені Олександра Копиленка — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя».Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на кращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком».Відзнака «Золотий письменник України», 2012.

Міжнародні нагороди фільмів, які за мотивами творів Всеволода НестайкаГран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968) — за телефільм «Тореадори з Васюківки».Головна премія Міжнародного фестивалю в Алегзандрії (Австралія, 1969) —за телефільм «Тореадори з Васюківки». Премія Всесоюзного кінофестивалю в Києві (1984) —за кінофільм «Одиниця з обманом».Спеціальний приз на кінофестивалі в Габровому (Болгарія, 1985).

Всеволод Нестайко помер 16 серпня 2014 року – на 85-ому році життя.

Всеволод Нестайко - автор, чиї твори для дітей увійшли до золотого фонду дитячої літератури. Вони видавалися 136 разів багатьма мовами світу, в незалежній Україні - 53 видання. Загальний наклад - понад 2 млн примірників.

PS.Під час Першої світової майбутні батьки Нестайка опинилися по різні сторони фронту. Тато - колишній "січовий стрілець" (пізніше боєць Української Галицької армії), мама - викладач російської словесності і сестра милосердя в Російській імператорській армії. В 1933-му батька репресували органи НКВД. Рятуючись від Голодомору, мама з сином переїхала у Київ до сестри. У столиці разом із матір'ю пережив нацистську окупацію. За словами Нестайка, "можу повторити за Чєховим: у дитинстві в мене не було дитинства"З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві дитячої літератури "Веселка". Мешкав у Києві - на Дружби Народів і на Шовковичній.

Автор презентації – вчитель української мови й літератури Сокальської гімназіїімені Олега Романіва О. М. Трошина