1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ

НАУК УКРАЇНИ

Відділення: історії Секція: історія України

Міграційні процеси в Україні та їх вплив на соціально – економічний розвиток

Роботу виконав: Лецик Дмитро Віталійович,учень11 класу Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 ім. М. Решетняка

Науковий керівник:Нагорна Лілія Петрівна, вчитель історії Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 ім. М. Решетняка

Дніпро2017 рік

2

«Міграційні процеси в Україні та їх вплив на соціально – економічний розвиток»

Лецик Дмитро Віталійович

Дніпропетровське територіальне відділення малої академії наук України

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 15 ім. М. Решетняка

11 клас

м. Кривий Ріг

Нагорна Лілія Петрівна, вчитель історії (вища категорія, старший вчитель)

Все більшого поширення в Україні набуває переміщення людських ресурсів,

зумовлене соціально-економічними, військовими, етнічними і релігійними

чинниками. Політична та економічна нестабільність, що характерні для сучасної

України, надання безвізового режиму сприятимуть формуванню істотного зростання

масштабів як внутрішньої так і зовнішньої міграції, що зумовлює актуальність теми

дослідження.

Отже метою даної роботи є дослідження та аналіз процесів трудової міграції та їх

вплив на стан розвитку незалежної України.

Виходячи з даної мети ми ставимо перед собою такі завдання:

1. Через опрацювання вітчизняних статистичних даних та аналіз наукових

робіт українських та зарубіжних вчених визначити причини та стан міграції

українців з урахуванням складної політичної ситуації в Україні, що дає

змогу визначити найвагоміші фактори впливу на розміри та географічну

структуру трудової міграції в Україні та за її межі в сучасних умовах;

2. Виділити основні категорії трудових емігрантів;

3. Визначити масштаби та напрямки зовнішньої трудової міграції;

4. З’ясувати вплив міграційних процесів на соціально – економічний

розвиток України;

5. Зробити порівняльний аналіз зі світовою практикою.

Об’єктом дослідження є трудова міграція українців як одна із форм світового

ринку праці та її вплив на соціально – економічний розвиток України.

3

Предмет дослідження – фактори, що впливають на міграційні процеси не тільки

в Україні а й у світі.

Робота виконана через дослідження наукових праць: Мамедова Р.М., Зоря Т. М.,

Слободян І. Б І.Лапшина, О.Малиновська, Лиман Д. Ю., Кремень, О. І., Гура А. О.,

Кравченко В.Г., Г.В. Герасименко, В. Капітан, А. Тімофєєв, Нітова М. А.

У першому розділі розглядаються теоретичні аспекти міграції: розглянуті основні

види руху населення, дано визначення поняття «міграція населення», виділено її

основні види та функції, дано обгрунтування зовнішньої міграції як чинника

соціально-економічного розвитку території, узагальнено вітчизняний і зарубіжний

досвід оцінки міграційних процесів. Висвітлюються маштаби і напрямки

зовнішньоміграційних процесів. Визначаються наслідки зовнішньої трудової

міграції. Дана характеристика стану внутрішньої міграційних процесів в

Україні.Також розглядається регулювання міграції на державному рівні.

У другому розділі визначається взаємодія зовнішньої міграції населення та

соціально-економічного розвитку України. Для цього проведена оцінка впливу

зовнішньої міграції населення на соціально-економічний розвиток.

У результаті роботи підведено підсумок, що процес міграції робочої сили в

Україні є досить складним питанням, що потребує постійного перегляду та

доопрацювання. У роки державної незалежності України характер, склад та

спрямованість внутрішніх і зовнішніх міграційних потоків у зв'язку з

трансформацією суспільно-економічних відносин, демократизацією суспільного

життя, спрощеністю виїзду за кордон та зміни місця проживання, економічною

кризою та падінням життєвого рівня населення зазнали суттєвих змін і набули

нового значення. Великі масштаби міграції українських громадян зумовлюють

великі втрати робочої сили, які можуть мати в майбутньому серйозні негативні

наслідки для економічного розвитку України.

4

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….….. 5

Розділ I. Теоретичні основи дослідження трудової міграції.

Причини та основні види…………………………………………………….…. 7

1.1. Регулювання міграційних процесів на державному рівні…….…... 8

1.2. Маштаби і напрямки зовнішньоміграційних процесів…………..... 10

1.3. Наслідки зовнішньої трудової міграції………………………….…. 15

1.4. Стан внутрішніх міграційних процесів в Україні……………….… 17

Розділ II. Вплив міграційних процесів в Україні на

соціально – економічний розвиток…………………………………………….… 19

Висновок………………………………………………………………………... 23

Список використаних джерел………………………………………………… 24

Додатки…………………………………………………………………………. 27

5

ВСТУП. В нове століття людська цивілізація вступила з усвідомленням феномена

глобального світу. У цьому світі все більш активну роль відіграють міграційні

процеси. З кінця XX століття маштаби міграційних переміщень придбали

безпрецендентний розмах. За інформацією відділення народонаселення ООН на

початку XXI століття в міграційний оберт було «втягнуто» 218 країн світової

спільноти. Кількість людей, що живуть поза країнами свого народження або

громадянства оцінюється в 175 млн чоловік, що складає 3% від загальної

чисельності населення світу. На перший погляд в процентному відношенні ця цифра

не так вже й велика, однак треба мати на увазі темпи зростання даного соціального

феномена. Чисельність сьогоднішніх міжнародних мігрантів майже в три рази

перевищує їх кількість. Крім того, в сучасному світі міжнародного статусу зачасту

набувають і внутрішні міграційні процеси. Їх інтенсивність, за експертними

оцінками ООН становить, починаючи з 80 х років минулого століття від 750 млн. до

1 млрд. чоловік. Іншими словами, мігрував майже кожний шостий житель

планети.[15] Спробуємо розібратися, як впливають міграції, як особливий

соціальний феномен, на сучасне становище України. Оскільки мова йде про

міжнародні відносини і роль України в них то особливий інтерес представляє

значення міграційних потоків на соціально – економічний розвиток.

На сучасному етапі проблемами трудової міграції займаються такі українські

науковці як: Мамедов Р.М., Зоря Т. М., Слободян І. Б І.Лапшина, О.Малиновська,

Лиман Д. Ю., Кремень, О. І., Гура А. О., Кравченко В.Г., Г.В. Герасименко,

В. Капітан, А. Тімофєєв, Нітова М. А.

Все більшого поширення в Україні набуває переміщення людських ресурсів,

зумовлене соціально-економічними, військовими, етнічними і релігійними

чинниками. Політична та економічна нестабільність, що характерні для сучасної

України, надання безвізового режиму сприятимуть формуванню істотного зростання

масштабів як внутрішньої так і зовнішньої міграції, що зумовлює актуальність теми

дослідження.

6

Отже метою даної роботи є дослідження та аналіз процесів трудової міграції та їх

вплив на стан розвитку незалежної України.

Виходячи з даної мети ми ставимо перед собою такі завдання:

6. Через опрацювання вітчизняних статистичних даних та аналіз наукових

робіт українських та зарубіжних вчених визначити причини та стан міграції

українців з урахуванням складної політичної ситуації в Україні, що дає

змогу визначити найвагоміші фактори впливу на розміри та географічну

структуру трудової міграції в Україні та за її межі в сучасних умовах;

7. Виділити основні категорії трудових мігрантів;

8. Визначити масштаби та напрямки зовнішньої трудової міграції;

9. З’ясувати вплив міграційних процесів на соціально – економічний

розвиток України;

10.Зробити порівняльний аналіз зі світовою практикою.

Об’єктом дослідження є трудова міграція українців як одна із форм світового

ринку праці та її вплив на соціально – економічний розвиток України.

Предмет дослідження – фактори, що впливають на міграційні процеси не тільки в

Україні а й у світі.

Інформаційною базою дослідження є економічна література, статистична

інформація та наукова література.

7

РОЗДІЛ 1Теоретичні основи дослідження трудової міграції. Причини та основні види

Міграцією населення (лат. - переселення) розуміють переміщення людей по

територіях, які пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи і

призводять до механічного приросту населення. Залежно від причин міграції

бувають економічні, політичні, релігійні, гуманітарні, екологічні, воєнні. За

терміном міграції поділяються на: постійні, сезонні, тимчасові. Залежно від

характеру переміщення населення розрізняють зовнішні міграції (переміщення

людей із країни у країну - еміграція, імміграція) та внутрішні (переселення людей

всередині країни, здебільшого із села до міста, що посилює процес урбанізації).

Особливе місце посідає так звана маятникова міграція робочої сили - переїзди від

місць проживання до місця роботи і назад, яка поширена у приміських зонах.

Міграційні процеси складаються з потоків вибуття та потоків прибуття населення за

певний період (за рік) [12].

Явище трудової міграції в Україні своїм корінням сягає ще позаминулого століття.

Тоді цей процес був започаткований жителями Галичини, Північної Буковини та

Закарпаття, масове переселення українських заробітчан – в кінці ХІХ на початку ХХ

ст. – в історію увійшло під назвою «перша хвиля української еміграції». Основною

причиною були безробіття, безземелля та інші економічні негаразди. На відміну від

другої (міжвоєнний період) та третьої (під час та після закінчення ІІ Світової війни)

хвиль, які мали політичні передумови, поштовхом до четвертої була не тільки

«горбачовська відлига» та глобалізація у всіх своїх проявах, а знову ж таки

економічні чинники. [24]

Україна продовжує залишатися країною походження трудових мігрантів як для

країн СНД, так і для ЄС. Трудова еміграція стала в нашій державі об’єктивною

реальністю. Деякі експерти й дослідники називають Україну одним з найбільших

донорів робочої сили в Європі. За різними оцінками Україну покинули до 5 млн

людей, щоб жити й працювати в інших країнах, однак у реальності ці цифри

набагато вищі через нелегальну міграцію. [8]

8

1.1.Регулювання міграційних процесів на державному рівні

Станом на 2015 рік населення України складає 42 млн.774 тис.

  Україна — на 31 місці у світі за кількістю населення. Впродовж 2000–2015 років

населення України скоротилося майже на 6 млн осіб.

Рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці (в середньому у

2015 році): 443.9 тис. осіб у віці 15–70 років. (Додаток 1)

Індекс розвитку людського потенціалу: 83 місце у світі.

Якби працевлаштування за кордоном було неможливим, рівень безробіття в

Україні, за оцінками, був би у 1,5 разу вище. Коефіцієнт чистої міграції (2010– 2015 

роки): –0,2 мігранта/1 000 населення.  [5]

Авторитетною міжнародною організацією, яка займається проблемами міграції, є

Міжнародна організація з міграції (МОМ). Заснована в 1951 році, МОМ є

провідною міжурядовою організацією в галузі міграції, що тісно співпрацює з

урядовими, міжурядовими та неурядовими партнерами.

Станом на осінь 2015 року до її складу входить майже 160 країн та 10 країн мають

статус спостерігачів. МОМ має представництва у понад 100 країнах світу, сприяє

гуманній та впорядкованій міграції для загального блага, надаючи послуги,

підтримку та рекомендації урядам та мігрантам. Представництво МОМ в

Україні почало працювати в Києві у 1996 році, коли Україна отримала статус

країни-спостерігача при МОМ. У 2001 році Україна звернулась із запитом про

надання їй статусу країни-члена МОМ, і у 2002 році Парламент України

ратифікував угоду про членство України в організації. МОМ має аналогічні привілеї

та імунітети, що їх мають спеціалізовані установи ООН, незважаючи на те, що вона

не є Агентством системи ООН, однак є членом Представницької Групи ООН в

Україні. 

Представництво МОМ в Україні має за мету сприяти усвідомленню можливостей і

проблем міграції в українському контексті. Максимізація цих можливостей й

зведення до мінімуму проблем, викликаних міграційними переміщеннями — це

керівні принципи всіх заходів і програм, які реалізує Представництво. За період

діяльності в Україні МОМ надала допомогу понад 400 000 мігрантів, потенційних

9

мігрантів, вимушених переселенців, постраждалих від торгівлі людьми та іншим

вразливим групам. [5]

В останні роки в Україні міграційні процеси стали масовішими. В офіційних

документах України як пріоритет міграційної політики трудова міграція вперше

була зазначена у 2000 р. в Указі Президента про основні напрями соціальної

політики їй було присвячено три з шести визначених там основних завдань у сфері

регулювання міграційних процесів. Серед них: захист соціально-економічних

інтересів і прав українських працівників-мігрантів; збереження трудового та

інтелектуального потенціалу держави; створення правових та соціально-

економічних основ регулювання зовнішньої трудової міграції громадян.

17 жовтня 2004 р. у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання з

питань правового і соціального статусу працівників - мігрантів. На них

підкреслювалося, що метою державної політики має бути забезпечення соціальної

захищеності громадян під час роботи за кордоном. Говорилося також про

необхідність сприяти зворотності трудових поїздок, стимулювати інвестування

зароблених мігрантами коштів в економіку України. Регулювання міграційних

процесів як засіб послаблення демогра- фічної кризи посіло помітне місце у

Стратегії демографічного розвитку України до 2015 р. Зокрема в ній

конкретизувалося питання щодо забезпечення зворотності трудової еміграції,

ставилося завдання розроблення та виконання програми соціальної та професійної

адаптації заробітчан, які повертаються, підвищення кваліфікації та перекваліфікації,

розширення можливостей працевлаштування на батьківщині шляхом розвитку

малого бізнесу та підприємництва, створення нових робочих місць, поширення

інформації про вільні робочі місця за допомогою загальнодержавної бази даних,

здешевлення послуг із переказу мігрантами коштів на Батьківщину, сприяння

внутрішній міграції населення як альтернативі зовнішній тощо. [8]

Контроль за дотриманням прав працівників-мігрантів. У січні 2010 р. постановою

уряду було утворено Раду з питань трудової міграції при Кабінеті Міністрів

України, постійно діючого консультативно-дорадчого органу, на який покладено

виконання завдань, пов’язаних із формуванням і реалізацією державної політики у

10

сфері соціального захисту трудових мігрантів. До роботи Ради залучені

представники від 14 центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради

України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, всеукраїнських

об’єднань профспілок і роботодавців, громадських організацій трудових мігрантів.

Таким чином, можна зробити висновок, що в Україні в цілому уже сформовано

необхідне політичне бачення проблем трудової міграції та напрямів їх розв’язання.

Попри це, практичних заходів на цьому шляху бракує. [13]

1.2. Маштаби і напрямки зовнішньоміграційних процесів

Згідно з результатами дослідження, здійсненого Державною службою статистики

України та Інститутом демографії та соціальних досліджень в рамках проекту,

фінансованого ЄС та впроваджуваного МОП і МОМ13, станом на 2012 рік 1,2 млн.

осіб, тобто 3,4% населення у віці від 15 до 70 років працювали чи шукали роботу за

кордоном. Серед населення працездатного віку частка трудових мігрантів у цьому

періоді складала 4,1 % (в 2008 році – 5,1 %). Серед загальної кількості трудових

мігрантів майже половину (48,5 %) складали короткострокові трудові мігранти,

понад третину – особи, що повернулися до України і лише кожний сьомий трудовий

мігрант працював за кордоном 12 місяців та більше. [18]

З одного боку, масштаби та напрями міграційних процесів певною мірою свідчать

про стан соціального та економічного розвитку країни. З іншого боку, процес

міграції сам значною мірою впливає на розвиток країни. За різними оцінками

експертів, поза межами України на сьогоднішній день знаходиться від 2,5 до 7 млн.

осіб працездатного віку. Масовий виїзд громадян України за кордон, особливо

жінок, супроводжується зниженням показників народжуваності, соціальним

сирітством, підвищенням захворюваності внаслідок виснажливої праці на чужині. За

таких умов постає нагальна потреба у глибинному дослідженні основних напрямів

зовнішньої трудової міграції, чинників, які спонукають громадян України до неї, а

також наслідків трудової міграції . [15]

11

Першим і одним із найбільш загрозливих наслідків міграції є різке зменшення

економічно активного населення України. За даними МОМ приріст населення, на

прикладі періоду перших 10 років незалежності (у середньому ): -0,7 %

скорочується щорічно,тобто населення України зменшується на 330 000 осіб. [19]

(Додаток 2)

Зокрема, ситуація на внутрішньому і зовнішньому ринках праці України потребує

врахування зміни політичної ситуації в країні, багато статистичних аналізів

потребують оновлення. Необхідно також визначити фактори впливу на рівень

міграції в Україні в сучасних політико-економічних умовах. Аналізуючи динаміку

міграційних процесів в Україні станом 2002 – 2013 роки, можна прослідкувати

різкий ріст іміграції перед зниженням еміграції. [19] (Додаток 3)

Проте слід розрізняти поняття міграції та трудової міграції. Суть терміна „трудова

міграція” визначають як переміщення особи з метою тимчасового

працевлаштування, що супроводжується перетинанням державного кордону

(зовнішня трудова міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць

України (внутрішня трудова міграція). Відповідно до Європейської конвенції про

правовий статус трудових мігрантів, термін „трудовий мігрант” означає

громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона дозволила

перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи. Тобто обов’язковою

умовою трудової міграції є працевлаштування. Міграція ж є більш загальним

поняттям і крім отримання роботи може мати і інші цілі (об’єднання родин, туризм,

відвідування родичів, навчання).

Значного поширення в нашій країні набуло таке негативне явище, як нелегальна

міграція. Територія України активно використовувалася для незаконного

переправлення людей із ряду азіатських та африканських країн до Західної Європи.

Масштаби нелегальної міграції в Україні важко визначити. Достовірних та надійних

даних стосовно перебігу процесів нелегальної міграції на теренах України, і у світі

загалом, не існує в силу неоф іційної природи цього явища. Оцінки експертів досить

суттєво різняться: від кількох десятків тисяч до 1,6 млн. осіб. За свідченням

12

співробітників органів внутрішніх справ близько третини іноземців, які приїздять в

Україну з метою навчання, не з'являється у вузах.

Легально за кордоном щороку працевлаштовується близько 50-60 тисяч осіб.

За неофіційними даними, цифра сягає мільйонів. На четвертому Всесвітньому

форумі українців називалась цифра – сім мільйонів трудових мігрантів. Більшість з

них виїжджає за туристичними чи приватними візами, працює без необхідних

документів. Звісно, ще негативно впливає на їхній правовий захист і стає ще однією

з причин потрапляння у сферу інтересів торговців людьми.

Потоки трудових мігрантів спрямовані в основному до сусідніх країн – Російська

федерація (43 %), Польща (14 %), Чеська республіка (13 %), та до країн з

привабливішими умовами – Італія (13 %), Іспанія (5 %), Німеччина (2 %). Причому

до Росії та Чеської республіки виїздять в основному чоловіки, де вони працюють на

будівництві, тоді як серед мігруючих до Італії та Угорщини переважають жінки, де

вони працюють відповідно в якості домашньої прислуги та у сільському

господарстві. [15] (Додаток 4)

Якщо говорити про найпопулярніші сфери працевлаштування українських

трудових мігрантів то це: будівництво, робота в домашніх господарствах, сільське

господарство, оптова та роздрібна торгівля. [19] (Додаток 5)

Обов’язково небхідно звернути увагу на гендерний розподіл мігрантів.Тривалий

час наукові дослідження міграційних процесів передбачали, що абсолютну

більшість трудових мігрантів репрезентують чоловіки, які виступають основними

годувальниками родин, тоді як жінки несуть відповідальність за дітей та домашню

роботу, залишаючись удома. Традиційно жінок не вважали суб’єктами міграції

взагалі чи розглядали як “залежних” та “вторинних” мігрантів, які супроводжують

свою родину або чоловіка. Для позначення таких мігрантів використовувався термін

“dependants” (залежні особи, утриманці). Проте за останні десятиріччя в гендерній

структурі міжнародних трудових мігрантів спостерігаються радикальні зміни –

жінки, як заміжні, так і самотні, часто краще освічені, ніж чоловіки, розпочали

трудові міграції з метою забезпечення належного рівня життя для себе і своїх сімей.

За даними Відділу населення ООН, в кінці ХХ століття потік жінок мігрантів

13

зростав більш прискореними темпами, ніж чоловіків, у країнах, що є

найважливішими реципієнтами трудових мігрантів.

Чоловіки мігранти зайняті в різноманітних сферах діяльності – від

некваліфікованої праці до посад, що потребують високої кваліфікації. А жіноча

трудова міграція характеризується концентрацією в дуже обмеженій кількості

„жіночих” професій, що асоціюються з традиційними гендерними ролями. Беручи

участь в міжнародній міграції, жінки в основному відіграють роль дешевих

постачальників різних послуг, включаючи громадські послуги (персонал готелів,

ресторанів, барів тощо); домашні послуги (няні, домашні робітниці, догляд за

особами похилого віку та хворими); індустрію розваг (танцівниці, аніматори,

стриптизерши), секспослуги. [3]

За найбільш реальними оцінками загальна кількість зовнішніх трудових мігрантів

в Україні становить від 2 до 2,7 млн. осіб, кількість “човників” – від 350 до 700 тис.

осіб. При цьому серед першого контингенту різко переважають чоловіки (близько

70%), до економічного туризму дещо частіше залучаються жінки. Враховуючи

можливу похибку в оцінці співвідношення жінок і чоловіків у складі двох

контингентів, масштаби жіночої трудової міграції можна визначити у 500–950 тис.

осіб, обсяг участі жінок у “човниковій” торгівлі – у 180–420 тис. осіб.

Ми вже називали країни, до яких міграційні потоки українців найбільші.Так, серед

основних країн реципієнтів вітчизняної робочої сили різке переважання жінок

спостерігається серед мігруючих до Італії, крім того, переважно жіночий характер

має трудова міграція до Туреччини та Японії, а також Греції. Росія та Португалія є

країнами переважно чоловічої міграції з України, серед виїжджаючих до Польщі та

Чехії співвідношення чоловіків та жінок майже таке ж, як і по всіх міграційних

потоках. [2] (Додаток 6)

Згідно з даними обстеження сільські жінки інтенсивніше, ніж міські беруть участь

у трудових міграціях – у сільській місцевості в трудових міграціях задіяно 2,8%

жінок віком 15–70 років, тоді як у міських поселеннях – 1,5%. Навпаки, “човникова”

торгівля набула незрівнянно більшого поширення в міських поселеннях: лише

17,7% жінок“човників” представляють сільську місцевість. Трудові мігрантки –

14

майже виключно особи віком 20–49 років, тобто представники найактивніших в

економічному та репродуктивному відношенні вікових груп. Максимальний рівень

участі в трудових міграціях спостерігається у віковому діапазоні 30–34 років.

Загалом інтенсивне залучення жінок до трудових міграцій і, особливо, у

“човникову” торгівлю починається в більш пізньому порівняно з чоловіками віці.

Так, серед чоловіків підвищена інтенсивність участі у трудових міграціях

спостерігається у віковому діапазоні 20–39 років, серед жінок – у віці 30–44 роки;

серед жінок”човників” лише одна з п’ятьох молодша 30 років, тоді як серед

чоловіків – кожний третій. [4]

Найчастіше трудові мігранти – це особи з середньою та середньою спеціальною

освітою, кваліфіковані спеціалісти, які за кордоном зайняті здебільшого на

некваліфікованих роботах.

Українська трудова міграція, певною мірою, може бути охарактеризована як “відтік

мізків”, у світлі наявної невідповідності між навиками мігрантів і тими посадами, 

які вони обіймають. Лише деяким мігрантам вдається знайти роботу за кордоном

відповідно до рівня їхньої кваліфікації. Незалежно від їхньої освіти, майже всі вони

займаються низькокваліфікованою роботою. [2] (Додаток 7)

Основні фактори, що впливають на міграційні процеси не тільки в Україні а й у

світі:

Демографічна ситуація, а саме від забезпеченості ринку праці населенням

працездатного віку;

Ситуація на ринку праці, зокрема рівень безробіття та кількість наявних

робочих місць; (Додаток 8)

Розмір заробітної плати. За даними обстеження середньомісячний заробіток

одного трудового мігранта становив 930 доларів, що майже втричі більше ніж

у середньому на одного штатного працівника, зайнятого в економіці України

– 330 доларів (в 2008 р. – 817 доларів). Заробіток чоловіків був вищим за

заробіток жінок: 996 та 813 доларів відповідно. [25] (Додаток 9)

15

1.3. Наслідки зовнішньої трудової міграції

Враховуючи таку активну динаміку трудової міграції в Україні, можна

виділити наступні її наслідки.

До позитивних можна віднести:

1. Інвестиції в розвиток української економіки (прямі та непрямі);

2. Накопичення професійного досвіду у країнах з вищим рівнем розвитку сфери

обслуговування і можливість поділитися ним;

3. Сприйняття інших культурних особливостей країни, що позитивно

відображаються на формуванні системи цінностей мігранта;

4. Можливість «рекламувати» українську культуру у світі, створювати нові осередки

української діаспори [23].

Однак, безперечно, у трудової міграції є певні негативні риси, що можуть

загрожувати ефективному функціонуванню економіки та загалом стабільності

держави. Перш за все, це залежність економіки держави від зовнішніх валютних

надходжень. Перекази, що надійшли станом на 2012 рік як оплата праці (тобто від

працівників, які працюють за кордоном менше року), становили 4,6 млрд. дол.

Частка переказів у формі оплати праці має тенденцію до зростання: в 2008 році вона

становила лише 49,0 %, в 2012 досягла 61,4 %. [21] (Додаток 10)

Розподіл грошових переказів за країнами характеризується високим ступенем

концентрації: понад 70 % переказів здійснювалося із семи країн. Лідером

залишилася Росія – до 2,3 млрд. дол. Загалом на країни СНД у 2012 році припадало

40,1 % обсягу грошових переказів із-за кордону. З інших країн світу найбільше

переказів надходило з США та Німеччини (відповідно 9,3 та 6,2 % від загального

обсягу грошових переказів в Україну). Загалом з країн ЄС надійшло 2,3 млрд. дол.

[22]

Ще одним негативним наслідком є від’ємні демографічні показники, адже

відбувається зменшення кількості населення за рахунок виїзду за кордон та

народження українських дітей у інших країнах. Соціальні зміни у суспільстві йдуть

не на користь державі. Розповсюдження набуває соціальне сирітство, адже діти

зростають і виховуються без прямої опіки батьків. Також, проблемою є залишені без

16

належного нагляду люди похилого віку, які потребують не тільки матеріальної

допомоги. На превеликий жаль, аспект покинутих батьків у зв’язку з виїздом за

кордон на сьогодні не вирішується державою. Зважаючи на це, люди похилого віку

залишаються обділені не тільки матеріальними ресурсами з боку держави (малі

пенсії), але й турботою з боку власних дітей. Одним з негативних наслідків є

трансформація українських родин, коли їх члени виконують невластиві для них

функції через виїзд інших за кордон, а також розпад сімей. [13]

Однак, існують наслідки, які є двозначними (як позитивними, так і негативними)

для української держави. До них можна віднести, наприклад те, що трудова міграція

знімає напруженість ринку праці в Україні – призводить до втрати значної кількості

професіоналів. Подібне стосується культурного аспекту трудової міграції. З одного

боку українці «несуть у світ» свої традиції, звичаї, але з іншого – багато з них

вивчаючи мову іншої країни задля отримання високооплачуваної роботи втрачають

українську ідентичність. З’ясовуючи мовний аспект трудової міграції різні

дослідники відзначають його своєрідність. Як приклад, можна назвати емігрантів до

США, які з одного боку завдяки своєму переселенню таки підвищили відсоток

україномовного населення (визнаючи українську як мову, якою вільно

розмовляють), а з іншого – спілкуються російською на побутовому рівні. Виникає

нове явище – коли мова побутового спілкування не відповідає культурним

традиціям населення. Якщо для покоління політичних мігрантів минулого століття

українська стала мовою само ідентифікації, ознакою приналежності до певної нації,

то для значного відсотка трудових емігрантів питання мовної ідентифікації не є

актуальним, а, навпаки, існує стимул до асиміляції в тому суспільстві, де людина

проживає, адже це забезпечує краще працевлаштування. [25]

На основі аналізу, встановлено напрям впливу кожного із факторів на динаміку

кількості трудових мігрантів. Так, зокрема, скорочення та старіння населення в

країнах ЄС, наявність прихованого безробіття в Україні, проблеми

працевлаштування молоді після здобуття освіти, перевищення розміру заробітної

плати в 3-5 раз в країнах ЄС в порівнянні з Україною, і найвищими рівнями

заробітної плати серед усіх країн де є українські мігранти, відсутність конкретних

17

заходів в Україні спрямованих на репатріацію українців і натомість наявність таких

заходів в іноземних країнах, політична нестабільність в Україні – все це фактори, які

сприяють збільшенню кількості мігрантів до країн ЄС. Підписання Угоди про

асоціацію України та Європейського Союзу також сприятиме збільшенню кількості

трудових мігрантів, зокрема за рахунок спрощення візового режиму, а також

сприяння мобільності населення. Доведено, що на даний момент найбільший вплив

на подальшу динаміку і географічну спрямованість міграції, матиме такий фактор як

політична ситуація в країні. [24]

1.4. Стан внутрішніх міграційних процесів в Україні

Характерною особливістю міграційних процесів в Україні є також внутрішня

трудова міграція в Україні, яка стала поширеним явищем. Громадяни мігрують у

межах регіону із депресивних місць в центри стабільного розвитку. Так, у 2013 році.

В межах України мігрували 139,5 осіб а кожні 10 тисяч наявного населення, що на

2,5 особи менше порівняно з 2012 р. При цьому доцільно зазначити, що позитивний

приріст внутрішньої міграції спостерігався лише в 7 областях: Київській (4,4%),

Одеській (0,6%), Чернівецькій (0,6%), Волинській (0,5%), Івано – Франківській

(0,2%), Харківській (0,1%), а також містах Києві (0,2%) і Севастополі (2,5%). Для

решти регіонів України характерна від’ємна внутрішня міграція. Найбільше людей

мігрувало з Кіровоградської, Рівненської, Луганської, Херсонської та Хмельницької

областей. Для таких індустріально розвинених областей як Донецька, Запорізька та

Луганська, де рівень зайнятості та заробітної плати був відносно високим порівняно

з середніми показниками в країні, також характерна від’ємна внутрішня міграція,

що свідчить про певну соціальну нестійкість у цих регіонах. [8] Звісно цифри і

порівняння взяті до початку воєнних подій на сході країни.

Нерівномірність економічного розвитку регіонів в Україні стимулює внутрішню

трудову міграцію. Вона присутня, фактично, у всіх країнах світу, але різниця за

принципами пересування.

18

Основними причинами для внутрішньої трудової міграції є: недостатньо 

привабливе  розташування  регіону;  низький  рівень  заробітної  плати; відсутність 

робочих  місць  та  обмеження  особистого  розвитку  (характерно  для

сільськогосподарських регіонів). За підсумками багаторічних міграційних процесів,

вичлененими переписами населення і особливостями перебігу офіційно

зареєстрованих міграцій у кінці ХХ-на початку ХХІ ст. усі регіони України можна

об'єднати у 7 географічно цілісних міграційних районів. Південно-Східний

міграційний регіон -Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська.

Миколаївська, Харківська і Херсонська області. Інтенсивність міграційних процесів

вища загальнодержавного рівня, причому має місце зближення міграційної ситуації

в місті та селі.

Ми вважаємо, що внутрішня трудова міграція не становить великої небезпеки,

але все ж таки призводить до негативних наслідків. Вагомими, на нашу думку, 

є втрата окремими регіонами не лише некваліфікованої робочої сили, а й

висококваліфікованих та мобільних працівників. Через відсутність молодого

покоління у сільськогосподарських регіонах, велика кількість сіл з кожним роком

зникає з карти України, що призводить до втрати можливості розвитку українського

села, сільського господарства. Створюється дисбаланс на ринку праці, порушуються

стратегічні цілі розвитку України, зокрема регіонів. [2]

19

РОЗДІЛ 2 Вплив міграційних процесів в Україні на соціально – економічний розвиток

На соціально-економічний стан і розвиток будь-якої території, в тому числі і

України, надає вплив велика кількість різних факторів. Це і геополітичне становище

країни, та її природно-ресурсний потенціал, і рівень розвитку продуктивних сил, і

особливості демографічного розвитку і багато чого іншого. Серед цих факторів

виділяється міграція населення, яка являє собою складний соціально-

економічний процес, прямо або побічно пов'язаний практично з усіма

сторонами життя суспільства. [14]

Для України характерним є велика кількість емігрантів, що має щорічну

тенденцію до збільшення; високий освітній рівень емігрантів, що, в свою чергу,

спричиняє втрату висококваліфікованої робочої сили, а також значної частини

інтелігенції. [9]

Основними причинами таких тенденцій можна виділити наступні:

1. Складне соціально-економічне становище (бідність, незабезпеченість робочими

місцям, низький рівень реальної заробітної плати та нестабільність політичної та

економічної ситуації).

2. Значний розрив між рівнем розвитку України та інших країн світу (особливо це

проявляється через нерівномірність процесу нагромадження капіталу в окремих

країнах).

3. Диференціація цін на аналогічні види товарів та послуг, зокрема, різниця між

оплатою однорідної за кількісними i якісними показниками праці в різних країнах. В

умовах зростаючих вимог до найманих працівників, та частина населення, яка

отримала вищу освіту і ефективно застосовує свої знання у практичній діяльності,

значно підвищує свою ціну на ринку праці. І тоді вони надають перевагу роботі за

фахом в тих країнах, де заробітна плата буде в кілька разів вище.

4. Практична відсутність перспектив застосування своїх інтелектуальних, творчих

здібностей у різних сферах господарства, а також ряд причин гуманітарного,

культурного, екологічного, психологічного, правового порядку, які будуть

посилюватися в міру вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку країн.

20

5. Існує суттєва незбалансованість між обсягами і структурою попиту на робочу

силу молоді та обсягами і структурою її пропозиції. Гарантований ринок праці

молоді нині занадто звужений і здійснюється в межах порівняно невеликої кількості

виділених робочих місць. Велика частка молоді, яка не витримала конкурентної

боротьби з представниками старших вікових поколінь, виштовхується на

нерегульований ринок праці. Тому молодь знаходиться в значно гіршому становищі

щодо соціального захисту від безробіття порівняно з іншими представниками

робочої сили і значна її частина змушена виїжджати закордон. [15]

Також негативно на вітчизняному ринку праці відображається світова фінансова

криза, яка поглиблює всі існуючі проблеми.

Зовнішня міграція населення впливає на ринок праці держави, змінюючи не тільки

кількісні характеристики трудових ресурсів, але і якісні. Те, яким чином зовнішня

міграція впливає на чисельність, природний рух і структуру населення, а, отже, і тієї

його частини, яка виступає в якості трудових ресурсів, вже говорилося. Безсумнівно,

зовнішня міграція вносить зміни і в професійну структуру населення. Оскільки в

міграцію залучені люди різноманітної кваліфікації, то змінюється і освітній рівень

трудових ресурсів території. [18]

Вітчизняний ринок трудових ресурсів втрачає найбільш мобільну та найбільш

конкурентоспроможну частину трудового потенціалу країни. Особливо серйозну

загрозу економічній безпеці Україні створює досить потужний "відплив мізків" -

виїзд за кордон представників інтелектуальної праці, науково-технічних кадрів. За

різними оцінками, в 90-ті роки Україна втратила 15- 20% свого інтелектуального

потенціалу. Як вже було сказано, основними імпортерами робочої сили "вищої

якості" є США, Канада, Велика Британія, Росія. Як цілком вірогідні наслідки

вказаних процесів - неможливість створення в перспективі конкурентних переваг

національної економіки, а в стратегічній перспективі - вірогідність зникнення

галузей, які формують економічну безпеку держави. [16]

Таким чином, нинішній стан участі України у міжнародній міграції робочої сили

засвідчує її спонтанність, невизначеність, недостатню організованість і

21

контрольованість з боку відповідних державних органів, що має досить значний

негативний вплив на соціально-економічний розвиток країни. [20]

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що міграція має

суттєвий вплив на соціально-економічний розвиток України, як правило, негативні

наслідки, до яких належать:

1) втрата країною найбільш конкурентоздатної частини власних трудових

ресурсів;

2) уповільнення темпів розвитку науково-технічного прогресу в зв'язку з

чисельною інтелектуальною еміграцією українських вчених за кордон; 

 3) поширення випадків зловживань та обман громадян приватними

агентствами з працевлаштування; 

 5) виникнення політичних та економічних претензій до нашої країни в зв'язку

із збільшенням нелегальної трудової еміграції українців; 

 6) використання наших громадян за кордоном на низькокваліфікованих,

важких роботах зі шкідливими умовами праці, наявність випадків їх дискримінації

та експлуатації з боку місцевих роботодавців та ін.

Іншими негативними наслідками трудової еміграції для економіки України є, по-

перше, зростання цін на товари та послуги на внутрішньому ринку, що обумовлено

збільшенням валютних ресурсів окремих сімей на тлі відсутності відповідного

підвищення купівельної спроможності усієї основної маси населення, та, по-друге,

виникнення тенденцій до спаду темпів економічного зростання, адже у

найпродуктивніший період свого життя трудові мігранти не беруть участі у

створенні національного доходу [6].

Проте, вплив міграційних процесів може і позитивно впливати на різні сфери

господарювання:

1.  Підвищення рівня кваліфікації, освоєння нових технологій, професій,

систем організації виробництва трудових мігрантів. Останнім часом поширюється

думка, що міграція сприяє розвитку економіки України. Проте це можливо при

веденні ефективної політики щодо спрямування праці українців за кордоном на

користь України.

22

2.  Надходження в Україну додаткової іноземної валюти шляхом грошових

переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення

спільних підприємств з іноземними засновниками.

3.  Значно знижує рівень безробіття на українському ринку праці.

4.  Сприяння інтеграції України до міжнародного ринку праці через

міждержавний обмін робочою силою тощо. [9]

Соціальні наслідки являють собою цілу низку негативних явищ, які відбуваються

в українському суспільстві. Це, перш за все, руйнування сімей, унаслідок чого часто

залишаються бездоглядними діти і люди похилого віку; втрата здоров’я

заробітчанами; втрата національної самосвідомості, набуття невластивого

менталітету, чужих звичаїв; погіршення психологічного та фізичного стану

мігрантів після повернення до рідної країни; поширення споживацьких настроїв

серед дітей емігрантів, які втрачають мотивацію до навчання і роботи, вважаючи,

що гроші, надіслані батьками з-за кордону, забезпечать майбутнє та подальше життя

без значних зусиль тощо [8].

Отже, міграційні процеси і для України, і для самих мігрантів мають як позитивні

так і негативні соціально-економічні наслідки. Враховуючи цей факт, важливо

виробити таку державну міграційну політику, яка могла б мінімізувати негативні та

максимізувати позитивні сторони цього явища. Нині ж, на жаль, енергія праці

близько 5 мільйонів наших співвітчизників марнується на чужині стабілізуючи

іноземну економіку.

23

ВИСНОВОК Відповідно до поставлених завдань у даній роботі було розглянуто теоретичні

аспекти міграції, виявлено основні тенденції міграційних процесів, проаналізовано

динаміку міграції трудових ресурсів на сучасному етапі. Трансформації економіки

України та зроблено певні висновки щодо удосконалення міграційної політики

нашої держави.

На жаль, сьогодні негативні наслідки трудової міграції в Україні перекривають усі

позитивні ефекти, викликані міграційними процесами: погіршується демографічна

та соціальна ситуації в країні, зменшується кількість висококваліфікованих

трудових кадрів, мігранти з нашої держави, більшість яких є нелегальними,

зазнають експлуатації.

Якщо ж Україна обрала шлях євроінтеграції, про що свідчить підписання в

березні 2014 року політичної та економічної частин угоди про асоціацію з ЄС, то

формування ефективної та адекватної вимогам часу міграційної політики є

необхідністю.

Основними напрямами державної міграційної політики на сучасному етапі

трасформації економіки України мають бути активізація міграційних резервів

пом’якшення депопуляції, протидія торгівлі людьми та регулювання трудових

міграцій. Активна міграційна політика – це єдина можливість недопущення

надмірного зменшення чисельності населення України.

Розглядаючи дану тему ми зіткнулись з глобальною проблемою для України - це

міграція робочої сили, передусім слід зазначити, що міграційні рухи є так званим

«індикатором» реакції населення на зміни в економічному, політичному,

соціальному житті будь-якого суспільства. Розмір, напрямки та масштаби таких

процесів певною мірою свідчать про стабільність або навпаки про нестабільність

суспільного розвитку. Оскільки просто зупинити трудову міграцію неможливо, то

варто використовувати її позитивні наслідки та намагатися зменшити негативні. [18]

Таким чином процес міграції робочої сили в Україні є досить складним питанням,

що потребує постійного перегляду та доопрацювання.

24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрій Тімофєєв Проблеми зовнішньої трудової міграції в Україні: сучасні

тенденції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/

2. В. Капітан Трудова міграція як аспект проблеми зайнятості в Україні

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.irbis-nbuv.gov.ua

3. Гура А. О. Зовнішня трудова міграція в Україні: сучасні тенденції та наслідки //

Економіка. - 2014. - Вип. 14. - С. 185-192. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: :

http://nbuv.gov.ua/UJRN/

4. Г.В. Герасименко, Гендерні аспекти трудових міграцій населення України

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/

5. Державна міграційна служба україни. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://kiev.dmsu.gov.ua/

6. Зоря Т. М. Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ir.kneu.edu.ua:8080

7. Кравченко В.Г. Тенденції трудової міграції в Україні [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://kul.kiev.ua/

8. Кремень, О. І. Міграційні процеси в Україні: особливості, причини та їх

наслідки // Економічний простір : зб. наук. праць. – № 76. – Дніпропетровськ:

ПДАБА, 2013. – С. 17-27 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

9. Лиман Д. Ю. Вплив міграційних процесів на економіку України [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/

10. Міграційні процеси в Україні: історичний огляд. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/geograf/23023/

11. Мамедов Р.М., Слободян І. Б. Міграційні процеси в Україні [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://uchni.com.ua/

12. Міграційні процеси та їх види [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pidruchniki.com/

25

13. Малиновська О. А. Трудова міграція: соціальні наслідки та шляхи реагування.

– К. : НІСД, 2011. – 40 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.niss.gov.ua/

14.  Малютін І.А. Трудова міграція з України: тенденції розвитку // Зовнішня

торгівля. – 2008. - №2. – с. 97-102. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://osvita-servis.com.ua/

15. М. Марків Міжнародна трудова міграція: причини та. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua/

16. Міжнародні економічні відносини [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pidruchniki.com/

17. Населення України. Трудова еміграція в Україні. – К.: 2010. – 233 с.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.idss.org.ua/

18. Нітова М. А. Особливості міграції населення України [Електронний ресурс]. –

Режим доступу:  www.rusnauka.com.

19. Олена Кравчук Міграційні процеси в Україні: сучасний стан та наслідки

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stelmaschuk.info/

20. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

21. Огляд приватних грошових переказів в Україну [Електронний ресурс]:

Національний банк України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

22. Передрій О.С. Міжнародні економічні відносини [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://westudents.com.ua/

23. Савка О.І. Трудова міграція України: позитивні та негативні наслідки

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/

24. Сирочук Н.А. Міжнародна трудова міграція українців до країн Європейського

союзу: фактори впливу// Економічний вісник Національного технічного

університету України "Київський політехнічний інститут". - 2014. - № 11. - С. 110-

118. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN

25. Українська трудова міграція та її вплив на суспільний розвиток України на сучасному

етапі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://naub.oa.edu.ua/

26

26. Чорна В. О. Динаміка міграційних процесів в Україні: соціологічний аналіз .

// Серія : Соціологія. - 2015. - Т. 258, Вип. 246. - С. 175-180. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/

27

Додаток 1

Динаміка безробіття за перше півріччя 2015 р. [5]

28

Додаток 2

Міграція населення. [19]

29

Додаток 3

Міграційний рух населення в Україні. [19]

Міграційний рух населення в Україні

020000400006000080000

100000

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Рік

Кіл

ькіс

ть

міг

рант

ів, о

сіб

ІмміграціяЕміграція

30

Додаток 4

Трудові мігранти за країнами перебування. [15]

Росі

йськ

а ф

едер

ація

Пол

ьща

Італ

ія

Чес

ька

Респ

ублі

ка

Іспа

нія

Нім

еччи

на

Уго

рщин

а

Пор

туга

лія

Біло

русь

Інш

і кра

їни

0

100

200

300

400

500

600

511

168.4 156 153

52.627.8 23 21.7 21.5

46.6

Тру

дові

міг

рант

и, т

ис.о

сіб

31

Додаток 5

Основні сфери зайнятості працівників-мігрантів. [19]

Будівництво46%

Діяльність домашніх господарств18%

Сільське господарство11%

Оптова і роздрібна торгівля9%

Промисловість4%

Діяльність готелів і ресторанів4% Діяльність транспорту і зв'язку

4%

Інші види економічної діяльності4%

32

Додаток 6

Гендерний розподіл українських трудових мігрантів. [2]

чоловіки67%

жінки33%

33

Додаток 7

Рівень освіти українських трудових мігрантів. [2]

середня освіта59%неповна вища освіта

17%

вища освіта14%

неповна середня10%

34

Додаток 8

Динаміка рівня безробіття в Україні серед осіб працездатного віку. [25]

35

Додаток 9

Розміри середньомісячного заробітку українських мігрантів в різних країнах. [25]Н

імеч

чина

Інш

і кра

їни

Чесь

ка Р

еспу

блік

а

Італ

ія

Пор

туга

лія

Уго

рщин

а

Іспа

нія

Росі

йськ

а фе

дера

ція

Пол

ьща

Біло

русь

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

1800

20001798

13061137

1056 1019 969 943 874

560432

Розм

ір за

робі

тку,

дол

36

Додаток 10

Обсяги приватних грошових переказів із-за кордону [21]

Рік 2007 2008 2009 2010 2011 2012

Обсяги грошових

переказів, млн. дол.4922 6177 5370 5862 7019 7526

Обсяг грошових

переказів у % до

ВВП

3,4 3,4 4,6 4,3 4,3 4,3

Топ-10 країн-реципієнтів грошових переказів українських мігрантів (млрд. дол.

США) у 2013 р. [15]