Проблеми підліткового віку(Організаційні збори).

1. Сім'я та її виховні можливості.2. Який він: підлітковий вік?3. Момент психофізіологічного розвитку

підлітка.4. Батьківські проблеми, пов'язані з підлітко

вим віком.5. Практична частина: «меморандум від дитини».Виступ учителя. Сім'я стоїть біля витоків формування

особистості. Сім'я має великі виховні можливості, та на практиці не завжди їх використовує. Цьому є різні причини: як соціальні, так і педагогічні. Упродовж усього життя людини, сім'я (батьківська, а потім власна) залишається визначальним місцем отримання соціального досвіду. З одного боку, дитина набуває такого досвіду за безпосередньої взаємодії з батьками, братами і сестрами, а з іншого — процес соціалізації дитини забезпечується за рахунок спостереження за особливостями взаємодії інших членів сім'ї між собою.

У науці (залежно від віку особистості) розрізняють три основних етапи соціалізації: первинна (дитина); маргінальна (проміжна, або підліткова), стійка (перехід від юнацтва до зрілості). Для кожного з цих етапів, соціалізації характерні певні критичні періоди, знання специфіки яких повинно допомогти вам, шановні батьки, впливати на формування особистості дитини, певним чином скеровувати її соціальне ставлення. Врахування в сім'ї найважливіших фізіологічних, психологічних, пе-дагогічних проблем підліткового віку, який ще називають «важким», зумовлює конкретні й

цілеспрямовані дії членів родини у процесі соціалізації підлітка.

Підлітковий вік — це вік дитини від 11—12 до 15—17 років. Це період, коли відбувається перехід від дитинства до дорослості, що супроводжується значними зрушеннями у всіх галузях життєдіяльності дитини.

Перший етап — виникнення у підлітків потреби у ставленні оточуючих до них, як до дорослих. Другий етап — наявність прагнення до самостійності й бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До таких сфер належать взаємини з товаришами, дівчатками та хлопчиками, заняття у вільний час, навчальні обов'язки. Третій етап — виникнення почуття дорослості — наявність власної лінії поведінки, незважаючи на незгоду дорослих та то-варишів. Ці загальні риси притаманні всім дітям підліткового віку і їхнє неврахування може спричинити виникнення негативних почуттів: образа, протест, неслухняність, грубість, протиставлення себе оточуючим, конфлікти. Нерідко підлітки протестують проти спроб батьків обмежити їхнє спілкування з товаришами, інколи наполягають на непотрібності деяких навчальних предметів, не погоджуються з оцінками і думками оточуючих. Майже всіх батьків підлітковий вік застає зненацька, батьки не готові до нього. Вони продовжують ставитися до підлітка, як до дитини. А саме сімейне оточення повинно забезпечити сприятливі умови для здорового розвитку особистості. Зі вступом дитини в підлітковий вік, міняється не лише вона сама, а й усі члени родини:

вони немовби по-новому починають бачити себе, власних дітей, інших людей, навколишній світ. І те, як зможе сім'я подолати цей непростий етап — із найменшими втратами чи напруженнями — залежить від атмосфери, що склалася в сім'ї, від того, які почуття, настанови, цінністні орієнтації тут переважають.

Виступ медсестри школи. У підлітковий період відбувається різка функціональна перебудова більшості органів і систем людини. У цей період визначальними є зміни в роботі залоз внутрішньої секреції, особливо статевих. Змінюється також темп росту, маса тіла, визначається зовнішність людини.

Але особливої уваги заслуговує те, що відбувається з нервовою системою підлітка в цей період. Прискорений ріст дитини, її рухливість, нервово-психічна активність призводять до посиленого обміну речовин, значного напруження в роботі залоз внутрішньої секреції та нервової системи. Усе це зумовлює легку вразливість, нестійкість психіки, різні відхилення у поведінці підлітка.

Збільшення росту, маси, м'язової сили здебільшого радісно сприймаються підлітком, як ознаки його дорослості. Водночас функціонування серця, легенів, кровопостачання мозку не можуть забезпечити повноцінної роботи організму вцілому. Звідси швидка і раптова зміна настрою і стану підлітка: зараз він із ентузіазмом і азартом береться за важке фізичне або розумове завдання, із захопленням працює, забувши про час і втому, та раптом відчуває слабкість, запоморочення, спад сил. Ці процеси не проходять безслідно. Як свідчить досвід, дорослі, а тим паче батьки, помічають, але часто не розуміють подібні стрибки поведінки дитини. їх дивує, а часом і дратує як надмірний дитячий азарт, так і несподівана втома, якій вони не знаходять пояснення. Насправді ж подібні перепади судинного і м'язового то-нусу — природні вияви змін, що відбуваються в підлітковому організмі, які необхідно брати до уваги, обережно дозуючи обсяг вимог до дітей цього віку.

Найважливіший момент психофізіологічного розвитку підлітка, на який слід зважати, — його статеве дозрівання і статева ідентифікація. Досить поширеною є думка, що статева ідентифікація (тобто певна чоловіча або жіноча належність) і статеве дозрівання — два розведених у часі процеси. Насправді ж — це лише дві лінії одного процесу психосексуального розвитку. Оцінюючи підлітків з огляду на відповідність їхньої поведінки статеворольовим нормам, слід зазначити, що критерії мужності-жіночості в них суворіші, ніж у дорослих. Зокрема, хлопчики-

підлітки всіляко намагаються підкреслити свої відмінності від дівчаток. У центрі їхньої уваги постають вольові риси характеру, інтелект. У них раніше виникає еталон «справжнього чоловіка», ніж у дівчаток «справжньої жінки». Батьки мають допомогти підлітку пережити цей складний для нього етап дорослішання. Для того, щоб зняти підвищену тривожність, потрібно добре знати дитину (чим син чи донька захоплюється, чим займається, яка їхня думка з певного приводу) і виявити своє ставлення до цього. Якщо якісь вчинки заслуговують схвалення, не треба забувати сказати про це; позитивні почуття треба виявляти і в тих випадках, коли підліток, усвідомивши свої негарні вчинки, чесно визнає і намагається виправити їх. Ви повинні знати, що загалом у підлітковому віці найбільше виявляється водночас, риси свідомого дорослого і дитини. У цей період ваша дитина ще дуже слабка, незахищена, легко збуджувана і сором'язлива. її приваблюють зовнішні атрибути, вона прагне волі, самостійності, думки її цілком самостійні та оригінальні, у неї багато інтересів, вона вимагає до себе уваги і поваги.

Слово вчителя. Важливого значення в цей час набуває встановлення з дитиною щирих, довірливих стосунків. Своїм ставленням показуйте, що її переживання сприймаються і поділяються, що її люблять, цінують і поважають такою, якою вона є. Подібні контакти знімають напруження міжособистісних взаємин, допомагають підлітку подолати замкненість у власному внутрішньому світі, підтримують позитивне ставлення до власного «Я».

Досить гостра проблема у підлітковому віці — зниження інтересу до навчальної діяльності, яка спричиняється підвищенням зацікавленості іншими сторонами оточуючої дійсності. Це пояснюється тим, що з розвитком самосвідомості підлітки чіткіше диференціюють й аналізують свої бажання, інтереси, потреби. Якщо раніше позитивне ставлення до навчання могло підтримуватися тільки бажанням отримати схвалення дорослих, то тепер більшого значення набуває власна пізнавальна активність, ставлення до вчителя, який викладає певний предмет, ціннісні орінтації однокласників або друзів поза школою. Це призводить до того, що для одних підлітків навчання продовжує залишатися дійсно провідною, основною діяльністю, а для інших — поступово втрачає своє значення, перетворюється на формальне, другорядне і навіть небажане заняття. До школи підліток часто приходить не за навчанням, а для зустрічі з друзями. Під час уроку може по-думки бути десь далеко, мріяти про щось потаємне. Таке «небезпечне» ставлення не можна

пускати на самоплин, тому що не маючи належних умов для вияву своїх можливостей, для самовияву і самоствердження в суспільно-корисній, виробничій діяльності, сучасний підліток усю свою енергію, винахідливість і творчі здібності починає спрямовувати спочатку на незначні пустощі, а з ча-сом і на протиправні дії. Водночас різко зростає потреба в активному самостійному, творчому пізнанні. Батьки мають сприяти тому, щоб, по-пер-ше, ця потреба задовольнялася у процесі освоєння і засвоєння нової інформації, набуття практичних умінь і навичок, розширення загального світогляду дитини; по-друге, дорослі повинні навчити підлітка самостійності, озброїти його засобами оволодіння й оптимізації власної діяльності. Це зумовлене тим, що поряд із гострою потребою нового, активністю, самодіяльністю, у підлітків часто відсутні конкретні знання. Щодо шляхів, слід мати на увазі, що біологічна перебудова організму у цьому віці, до-даткові негативні чинники — сімейні конфлікти, окремі невротичні симптоми (роздратованість, по-ганий сон), швидка втомлюваність, а окрім того, поява нових гострих інтересів і захоплень — при-

родно ускладнюють навчальну діяльність підлітків. Сучасний підліток повинен не лише ро-зуміти, а й відчувати те, заради чого він навчаєть-ся. Звичайні заклики до знань уже не діють, якщо вони не знаходять відгуку в душі дитини: на її думку, навчатися заради балів — це зовсім нецікаво, непотрібно. Тому необхідно виявити «стрижень» навчання, адже у кожної дитини він свій. В однієї — це трамплін до майбутньої твор-чої або наукової діяльності, в іншої — нагромад-ження максимальних відомостей для практичної активності в галузі не творчій, але матеріально вигідній, для третьої навчання — інтелектуальна гра, й інтерес полягає в тому, щоб самостійно відкривати, робити винаходи. Найпоширенішою підлітковою «хворобою» психологи вважають синдром перенасичення, коли все набридає. Це оз-начає, що мотив навчання вичерпався і вже не мо-же спонукати до активності. Тоді перед дорослим виникає завдання — допомогти дитині знаходити все нові й нові збуджувачі навчальної діяльності.

Практична частинаБатькам пропонується пам'ятка:

«Меморандум від дитини»1. Не псуй мене. Я добре знаю, що не можу

одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас.

2. Не застосовуйте силу в стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати: сила — це єдине, що має значення. З більшою готовністю я сприйму, якщо ви керуватимете мною.

3. Не давайте обіцянок: може статися, що вам не вдасться їх дотриматися. Це підірве мою довіру до вас.

У піділітків зі слабким емоційним тлом батьківське відсторонення компесується власною «стіною відчуження», екстравагантними витівками, участю в сумнівних компаніях, часто з уживанням алкоголю та наркотиків.

Конкуренція та антагонізм також порушують «нормальний кровообіг» родини. Діти в таких ро-динах емоційно відчужені від батьків, батьки не контролюють поведінку дітей. Це — симптоми прихованого сирітства. Саме тут — джерело найбільшої кількості дитячих неврозів; нормальний розвиток особистості порушується, виникають деформації характеру і в дорослих, і у дітей.

Звичайно, тип взаємин не впливає на поведінку підлітка. Однак лінія поведінки батьків може по-різному вплинути на позицію дитини, проте батьківське ставлення може стати прикладом для

наслідування у його мабутньому дорослому житті, у власній родині.

Ще одне питання: чи можуть батьки зазіхати на свою дитину? Найбільша помилка, шановні батьки, у тому, якщо вважаєте, що ваша любов дає право зазіхати на дитину. Саме це батьківське почуття може бути тиранічним, егоїстичним, власницьким, яке паралізує волю підлітка, маніпулює його особистість.

Психологи і педагоги стверджують, що в основі загальнолюдських конфліктів лежить нездатність поважати життя і права ближнього, підтримувати певну дистанцію у взаєминах, не вторгаючись на чужу територію, яка в науці зветься мікросвітом або внутрішнім світом людини.

Може, варто було б, у дусі культури Західного світу бачити у своїх дітях-підлітках найближчих і найрідніших людей, але самостійних і навіть де в чому сторонніх. Як це не здається парадоксоль-ним, а саме в такому підході до підлітка — висока повага до його життя, прав і долі. Турбуйтеся про підлітка, але не силуйте його особистість, оскільки тільки на цих засадах можлива побудова гармонійних взаємин у родині.

Добре було б, якби всі батьки пам'ятали слова, які слід уживати якомога частіше у стосунках із підлітками:

—Мені з тобою легко...—Ти в мене красуня (красень)...—У мене немає нікого, ближчого за тебе.—Я б ніколи не зробила це так добре, як ти.—Які в тебе чудові друзі.Відомо, що ласка — одна з біологічних потреб

живого організму. Численні досліди підтвердили: тварини, які отримують регулярні «дози» ласки,

стійкіші, сміливіші. Вони швидше розвиваються, краще розуміють вас і рідше хворіють. Байдуже і надто дратівливе ставлення робить тварину ляк-ливою і жорстокою.

Так само і з людьми. Без любові та ласки діти, і навіть дорослі, можуть захворіти, у них часто трапляються серйозні нервові зриви. Більше того, неприголублені діти важко ростуть!

Засідання батьківського педагогічного всеобучуЗаняття перше

1. Особливості навчально-виховного процесу,пов'язаного з переходом до предметного навчання.

(Виступи вчителів-предметників; ознайомлен ня з основними вимогами до учнів).

2. Бесіда, присвячена питанням гігієни школяра, наукової організації його праці. (Поради батькам).

3. Культура поведінки, способи її формування.4. Огляд літератури, яка може допомогти бать-

кам у вихованні дитини. (Повідомлення шкільно го бібліотекаря).

Особливості навчально-виховного процесу,пов'язаного з переходом до предметного навчання

Поради батькамУ батьків стосунки зі школою нерідко буваюті

складні... За одинадцять років багато з вас так : не можуть переступити через страх відвідуванш батьківських зборів, «індивідуальних консуль тацій», на які періодично запрошують учителі Але ви всі добре розумієте: роз'єднаність зі шко лою викликає непривабливі наслідки для обоз сторін, не кажучи про дитину, яка залишається «яблуком розбрату» двох соціальних інститутів — сім'ї та школи.

Школа не завжди може задовольнити всі запи ти батьків. Зрозуміло також, що наявні у школ умови вимагають кращого, а рівень оплати праці що існує у системі освіти, не дозволяє батькам на полягати на багатьох своїх вимогах. І все ж та ки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то іц ж зрештою залежить від вас, батьків? Як ви бу дуєте свої взаємостосунки зі школою? Не таємницею те, що школа — це величезниі «полігон» для конфліктів, які часто провокують ся саме вами, шановні батьки. Змінити устрі] шкільної системи вам не під силу, але можливе змінити щось у собі?

Не вимагайте від школи більше, ніж вона мож дати. Школа — це частина життя дитини. У пер шокласників — більша, у випускників — МЄЇ ша... Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина ЖЕ ла поза школою цікавим життям, тоді шкільні пс разки і невдачі не будуть настільки руйнівним для її особистості.

Учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагалі нюйте і не переносьте своє невдоволення на весь кс лектив школи. Напевне, серед педагогів знайдутьс ті, з ким ви можете знайти спільну мову і взаємс розуміння.

При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви — єдина людина, здатна надати їй моральну підтрим-ку при загальному «розборі». Ваше завдання — з'ясувати обставини, а от усі «заходи» краще зас-тосовувати вдома після ретельного спільного обго-ворення із сином чи донькою.

Приходячи до школи, обов'язково ведіть діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень учителів. Враження бувають інколи досить суб'єктивні, й не варто спиратися лише на них. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини і проаналізуйте її.

Спробуйте також зрозуміти не тільки особли-вості поведінки вашої дитини в класі (школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей, пов'язані із соціальним контекстом, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішних висновків, не зрозумівши справжньої причини, саме такої поведінки.

Не приймайте все що кажуть вчителі на віру. Не слід обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) вчителів. Спробуйте у кожному явищі знайти ту краплю корисного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.Намагайтеся регулярно приходити на

батьківську збори. По можливості, просіть класного керівника повідомити порядок денний та ' тривалість зборів.

На зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані са-* ме з вашою дитиною, доцільно розглянути віндивідуальній розмові з учителем. Для такої розмо-' ви виберіть спеціальний час, оскільки після загаль-1 них зборів повноцінна розмова може не відбутися," певні нюанси залишаться нез'ясованими.1 Подумайте, чим саме ви можете допомогти

' школі чи конкретному учителю. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній

3 підтримці. Може статися, що ви володієте якоюськорисною для школи інформацією чи можете надати консультації, пов'язані з професійною

діяльністю, а можливо, ви взмозі допомогтишколі у тиражуванні навчальних матеріалів, за-

1 безпеченні комп'ютерних програм. Активнаучасть у житті школи сприятиме позитивномувпливові не тільки на вашу дитину, але й на весь

освітній простір, в якому вона знаходиться,а Для того, щоб навчити дитину необхідним>- соціальним навичкам, батьки повинні не тільки

розповідати, але й демонструвати їх на практиці.

Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділова та особистісні стосунки з вчителем? Чи згодні, щоб син або донька будували взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так — можна тільки привітати. Якщо ні — маєте час, щоб щось змінити. Гігієна школяра. Наукова організація його праці

Дитина ходить у школу для того, щоб отримувати знання. Серед факторів, що помітно впливають на успіхи в школі, слід назвати: інтерес родини до шкільного навчання, можливості, що їх надають дитині для збагачення знань та досвіду поза домом і школою, заохочення працьовитості, інтересу до читання.

Важливо, щоб батьки постійно підтримувати зв'язок зі школою, аби знати, як вона проявляє себе. В критичні періоди це допомагає школяреві уникнути прогулів, адже кількість пропущених із «немедичних» причин уроків збільшується разом із віком дитини. Найчастіше пропуски пояснюються недбалістю родини.

Робочі умовиДитині по можливості слід забезпечити кімнату чи

місце, де вона могла б тримати свої книжки та спокійно вчити уроки. Аби школяр працював зосереджено, треба: не відривати від занять задля якоїсь хатньої справи, прибрати шум (радіо, телевізор, магнітофон). Слід привчати готувати уроки протягом певного часу, щоб у неї залишалася можливість зайнятися ще чимось іншим. Дітей, котрі подовгу висиджують за підручниками, не можна назвати найкращими учнями! Вони просто не звикли працювати інтенсивно й систематично; батьки повинні їх перевіряти й скеровувати.

Успішність у школі не завжди відповідає ступеню обдарованості. Розумна, але нещаслива дитина працює на уроках надсилу. Інша, менш здібна, але дуже старанна та дисциплінована, має гарні оцінки. Деякі діти мислять повільніше й «гальмуються», якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди ЕМІЮТЬ висловити думку, навіть якщо вона й правильна. Бувають діти непосидючі, мрійливі, а бувають — ледачі. Лінощі найчастіше притаманні школярам, котрі сприймають «надто легко», а потім вважають, що готувати уроки не треба; однак лінощі можуть бути й рисою характеру, наслідком впливу декого зі шкільних товаришів або свідчити про те, що в сім'ї до навчання не заохочують.

Батькам слід насамперед з'ясувати причину, а вже потім докоряти, що «здатна на більше».

Шкільні проблеми — це наслідок або фізичних розладів, або емоційних.

З багатьох емоційних ускладнень, що обумовлюють погану успішність у школі, зупинимося на наступних:

а) суперечлива, непослідовна, мінлива поведінка батьків, відсутність одностайності тацілеспрямованості;

б) серйозні незгоди в сім'ї, коли один із батьківнесподівано покидає її;

в) неоднакове ставлення батьків до дитини:один — владний, категоричний, другий — мовчазний, незначний, «неіснуючий»;

г) ревність до брата чи сестри;ґ) часта переміна шкіл;д) байдуже ставлення родини до книжок та

відсутність прагнення підвищувати свій культурний рівень.

Закони розумно організованого сімейного виховання школярів

1. Пам'ятайте, що навчання — один із найважчих видів праці, й що розумові сили та можливості дітей неоднакові.

2. Не треба вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, до чого він має хист, та як розвинуті його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо вимагає від нього механічного заучування і не вимагає напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення та дії.

4. Будьте милосердні. Найпростіший метод ви-ховання, що не вимагає ні часу, ні розуму, — покарати дитину і цим образити її, озлобити або «зламати». Забудьте про крик, насильство й наказовий тон. Вони викликають опір дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку в брехні.

5. Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні та всіх її справах.

6. Запам'ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні повинні працювати — до 2,5 годин. Навчіть дітей правильно використовувати час і не дозволяйте засиджуватися над виконанням домашніх завдань довше, ніж годиться. Бо це позначиться на їхньому здоров'ї та розумовому розвитку.

У вихідні та святкові дні від виконання домашніх завдань звільнюються.

7. Не примушуйте спочатку писати в чернетках і по кілька разів переписувати виконане — це призведе до перевтоми й викличе небажання вчитися.

8. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина принесе не таку оцінку, за виконану роботу, як вам хотілося б. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.

9. Дайте змогу пережити радість успіху, визнати індивідуальну стежку в розумовій праці.

10. Здоров'я дитини — крихка кришталева куля й тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя й виховання. Організуйте правильний режим дня, раціональне харчування, навчання й відпочинок дітей.

11. Помічайте й заохочуйте навіть малопомітні успіхи словами схвалення, поцілунками, різними видами морального й матеріального заохочення.

12. Дитина, яка зазнає менше образ, виростає людиною, яка більше усвідомлює власну гідність.

13. «Батько й мати — найкращі вихователі й повинні впливати на поведінку своїх дітей, — як стверджував А.С. Макаренко, — навіть тоді, коли їх немає вдома».

Поради батькам(роздаються всім присутнім на батьківському педагогічному всеобучу)

Робіть!Втішайте свою дитину.Прибираючи чи готуючи їжу, щось наспівуйте.Коли дитина з вами розмовляє, слухайте співчутливо

й уважно.Визначте чіткі та тверді умови для дитини.Не скупіться на нагороду — похвалу чи поцілунок.Не втрачайте почуття гумору.Проблеми «батьків і дітей» немає там, де дружать і

мають спільні заняття.Не робіть!Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви вже все

зрозуміли, не відвертайтесь, поки підліток не закінчить розповідати.

Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. Не вимагайте одразу дуже багато.

Не слід постійно виправляти дитину, повтоврю-ючи: «Не так! Перероби!».

Не треба піддавати критиці дитину навіть сам на сам, тим більше не слід цього робити при інших людях.

Не треба встановлювати для дитини дуже багато правил: вона перестане звертати на них увагу.

Не перестарайтесь, створюючи дитині дуже багато стимулів або вражень.

Не виявляйте надмірного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині: невеликого руху вперед або, навпаки, деякого регресу.і

Культура поведінки, способи її формування

Правила культурної поведінки для дітейПобутова культура

• Вставай уранці завжди об одній і тій самій годині.*

• Обов'язко виконуй ранкову гімнастику.• Старанно вмивайся, обов'язково почисти зуби,

акуратно зачешися.• Мий руки перед їжею, після користування туалетом,

прогулянки, догляду за тваринами.• За столом завжди сиди рівно, не клади лікті на стіл.• Правильно користуйся вилкою та ножем.• їж не кваплячись, тихо, із затуленим ротом,

старанно пережовуй страву.• Не криши хліба, відламуй по шматочку.• Кісточки від фруктів із компоту за допомогою

чайної ложечки обережно складай на блюдечко.

• Закінчивши їсти, клади ложку, виделку в тарілку, а не на скатертину.

• Не бігай із бутербродом чи шматком їжі — поїж за столом.

• Користуйся носовичком, чхаючи і кашляючи, відвернись від співрозмовника, прикриваючись хустиною.

• Сам чисти своє взуття: акуратно вішай або складай одяг.

• Увечері, перш ніж лягти спати, доведи до ладу свій одяг і взуття.

• Лягай спати завжди о тій самій годині, спи в добре провітреній кімнаті.

Правила культури спілкування• Щодня користуйся формулами чемності:

«Доброго ранку», «Здрастуйте», «До побачення», «Будь ласка», «Будьте такі ласкаві», «Вибачте», «Дякую», «Дозвольте увійти». Будьпривітний і ввічливий з усіма дорослими. Не перебивай дорослих, не втручайся у їхню розмову.На вулиці, вдома, у транспорті та громадськихмісцях говори спокійно, не голосно: поводьсястримано; не вимагай до себе обосливої уваги.Не їж у театрі під час вистави, під час демонстрації кінофільму.

• Уважно слухай старших, поводься при цьому спокійно, дивися в обличчя співрозмовникові.

• Умій вислухати товариша не перебиваючи.• 3 повагою стався до праці й відпочинку старших, не

заважай дорослим, не галасуй, не вередуй.

• У транспорті поступайся місцем дорослим та малюкам.

• Подай стілець або поступися місцем дорослим.• Підніми і ввічливо подай предмет, який упав

(олівець, ручку).• Хлопчикам: у транспорт, у помешкання пропускай

спершу дівчаток.• Допоможи малюкові чи дівчинці одягти пальто,

застібнутися, пов'язати шарф.• Ділися з товаришами іграшками, книжками, грайся

дружно.• Намагайся поступатися товаришеві в суперечці, у

грі, допомагай йому довомитися з іншими.

Правила культури діяльності• Не сиди без діла.• Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити

сьогодні.• Доводите розпочату справу до кіпця.• Виконуй роботу тільки добре.• Роби все, що вмієш, не вимагаючи допомоги в

дорослих.• Скрізь і завжди дбайливо стався до речей.

• Дотримуйся чистоти й порядку за своїм робочим столом.

• Люби природу, дбай про тварин.• Книжку читай за столом, не згинаючи

сторінок, бери книжку чистими руками.• Якщо чогось не зрозумів, перепитай старших чи

товаришів.• Будь наполегливим у досягненні мети.

Загальні правила моральності• Радій успіхові товариша.• Будь правдивим, мужньо визнавай свою провину, не

перекладай її на інших.• Кажи завжди тільки правду.• Дорожи довірою батьків і товаришів.• Не хвалися навіть найгарнішим вчинком — добра

справа промовляє сама за себе.

• Дав слово — тримай його, дав обіцянку — виконуй.• Справжній друг пізнається не лише в радості, а й у

біді — він завжди допоможе, втішить, стримає від лихого вчинку.

• Нікого не ображай ні словом, ні вчинком;дбай про молодших, допомагай їм, борони тих,хто слабший за тебе.

Сім'я. Типи батьківстваМета. Знайомство з основними типами батьківства (авторитарний, ліберальний, авторитетний) та їхніми проявами у повсякденному житті. Завдання 4

Когнітивні. Знайомство з сучасними прийомами налагодження стосунків з дітьми «П'ять шляхів до серця дитини».

Самопізнання. За допомогою тесту для батьків визначити стан особистих уявлень про батьківство.

Саморозвиток. Тренінг проявів поваги та любові до членів своєї сім'ї. Гуманізація сімейної соціальної політики.

ТИПИ БАТЬКІВСТВАВиконуючи свої обов'язки, батьки застосовують такий

тип батьківства, який дозволяє їм ефективно виконувати свої завдання. Отже, важливо іден-тивікувати різні типи або моделі батьківства.

У психолого-педагогічній літературі існує багато різноманітних класифікацій та типологій батьківства. Найбільш узагальнений підхід розділяє батьківство на три широкі категорії.

Батьки, які застосовують авторитарний тип:встановлюють стандарти для того, щоб формувати,

контролювати й оцінювати поведінку та позицію дитини;цінують покірливість і понад усе ставлять власний

авторитет;мають тенденцію до карально-насильницької

дисципліни;обмежують ступінь вибору дитини;здійснюють контроль над «свавіллям» дитини.Батьки, які обирають ліберальний тип:мають незначний контроль над поведінкою дитини;

іноді спостерігається й повна його відсутність;надають дітям багато волі, лише з незначними

обмеженнями;стосовно дитини не застосовують покарання, а лише

схвалення. Завжди опираються на логіку й розсудливість.

Але іноді при даному типі батьківства трапляється, що незначний контроль переходить у вседозволеність, коли ролі у поведінці дитини чітко не визначені. Така ситуація подекуди означає відступ від батьківських обов'язків. А вседозволеність може призвести до того, що діти постійно перебуватимуть у стані тривоги і будуть нездатними до розвитку власного самоконтролю.

Батьки, які є прихильниками авторитетного стилю:

прагнуть бути якнайбільш турботливими;більше покладаються на заохочення, ніж на по-

карання;прагнуть бути чуйними до потреб дитини, але не

потурають їй;підтримують контроль над дитиною у такий спосіб,

що виявляє уважність до думок, почуттів на різних етапах розвитку дитини;

виявляють любов до дитини, контролюють, очікуючи від дитини відповідальної поведінки;

пояснюють причини дотримання дисципліни і сімейних правил.

Слово вчителя. А тепер я прошу від вас хвилинку уваги. Ви дуже уважно мене прослухали. А зараз я пропоную вам провести дебати. Об'єднуємося в три підгрупи. Кожна підгрупа повинна визначити основні характеристики одного з типів. Тип батьківства ви отримуєте за допомогою жеребкування. Після визначення характеристик вам необхідно зазначити позитивні аспекти та недоліки кожного з типів.

1. Авторитарний.2. Ліберальний.3. Авторитетний.(Заслуховуються виступи батьків, в яких вони

відстоюють свою власну думку з приводу кожного типу батьківства).

Чи хороші ви батьки?Перша цифра після кожного запитання відповідає

стверженню «так», друга — запереченню «ні», третя означає — «іноді».

1. Чи дає вам підстави для хвилювання стан здоров'я та фізичний розвиток вашої дитини? (0, 4, 2)

2. Треба чи ні давати дітям гроші на «кишенькові витрати» залежно від їх потреб? (4, 0, 2)

3. Чи дозволяєте ви дитині допомагати вам по гос-подарству, хай навіть ця допомога незначна? (4, 0, 3)

4. Чи вважаєте ви, що незначна брехня з боку дитини допустима? (0, 4, 2)

5. Чи має ваша дитина шанси переконати вас у суперечці? (5, 0, 3)

6. Чи можуть ваші діти мати від вас секрети? (З, 0, 2)7. Чи засуджуєте ви суворість у вихованні

дітей? (5, 0, 0)8. Чи легко налагоджуєте ви контакти з приятелями

вашої дитини? (4, 0, 2)9. Чи просите ви пробачення у дитини, якщо

несправедливо її покарали? (5, 0,3)10. Чи систематично ви цікавитесь навчанням

дитини у школі? (4, 0,1)

11. Чи дотримуєтесь ви у вихованні дітей традицій вашого роду і народу? (4, 0,1)

12. Чи формуєте ви у своєї дитини почуттянаціональної самосвідомості, честі й гідності? (5, 0, 0)

Тепер підсумуємо. Знайдіть суму. Якщо вона становитиме 50 — ви ідеальні батьки, такі ідеальні, що можна замислитися, чи на всі питання відповідали щиро.

35—45 — ви дуже любите дитину, відчуваєте всю важливість своїх обов'язків перед нею.

ЗО—34 — взагалі ви непогані батьки, хоча часом і припускаєтесь помилок, які «підривають» ваш авторитет перед дитиною.

25—29 — на жаль, у багатьох ситуаціях ви не є досконалі вихователі, й діти, мабуть, не почуваються з вами досить добре і просто.

20—24 — ви зовсім непослідовні у вчинках, надто часто робите те, чого не варто робити ніколи. Діти не знають, коли і в чому вони можуть на вас покластися.

19 та менше — маємо надію, що такої суми не набрав ніхто, бо в цьому разі можна лише поспівчувати вашій дитині.

П'ять шляхів до серця дитиниКожна дитина потребує батьківської любові. І батьки

повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, частіше нагадуйте собі таке:

• Перед вами — діти.• Вони поводять себе як діти.• Буває, що їхня поведінка нервує батьків.• Якщо я виконуватиму свої батьківські обов'язки і

любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

Якщо я люблю їх, незважаючи ні на що, вони відчуватимуть впевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків — це одна з най-головніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:

дотик; слова заохочення; час; подарунки; допомогу.Дотик — один із найважливіших проявів любові

людини. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами: «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого до-

сягла сама. Проте не треба хвалити надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би... », «Може зробиш... », «Мені буде приємно, коли ти... ». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, що свідчитимуть про любов до неї.

Час — це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них свою увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Проводити час разом — значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного проведення часу в кожній сім'ї різноманітні. І коли ви не зайняті, хоча б кілька годин на тиждень пода-руйте їх впершу чергу своїй дитині.

Подарунок. Він є символом любові лише тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтеся підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки, до дня народження. Інші подарунки краще вибирати разом із дітьми, особливо

якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати, їх можна знаходити, робити самим.

Допомога. Материнство та батьківство — це про-фесії, і дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненор-мований. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки сварять дитину, така допомога її не радує. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте, потім, коли вони підростають, ми мусимо навчати їх всьому, щоб і вони допомагали нам.

Взаємини між дорослими і підлітками у родині: як уникнути суперечностей і запобігти конфліктам

(Лекція з тестуванням)

1. Типи взаємин між дорослими і підлітками.2. Чи можуть батьки зазіхати на дитину?3. Причини конфліктів між батьками та

підлітками.4. Тест «Чи хороший Ви батько (мати)?».Найпростішим для сучасної родини є гнучкий

розподіл лідертсва: кожен її член, навіть маленька дитина, визначається лідером у певній сфері життя, там, де вона або дійсно має переваги, або де сім'я дає йому простір для самоствердження. Так, дорослі можуть визнати дитину «найкращою у прибиранні квартири», і цей успіх стимулюватиме у неї самоповагу, відповідальність.

Взаємини між дорослими і підлітками можна умовно розподілити на такі типи:

— співпраця, яка ґрунтується на взаєморозумінні й взаємній підтримці, що, зокрема, допомагає якнайактивніше реалізувати функції родини; потреба кожного члена сім'ї таким чином задовольняється. Кожний член родини відчуває свою особистісну значущість (тобто свою цінність для інших); загальна атмосфера родинних взаємин тепла, дружня, сповнена позитивних емоцій;

— паритет — це рівні, «союзницькі», більш «раціональні» стосунки, які задовольняють усіх членів родини; особистісна значущість кожного (і дорослих, і підлітків) порівнюючи з попереднім стилем взаємин, трохи зменшується, емоційні контакти слабшають, на перший план виходять пошуки доцільності кожної дії;

— змагання — взаємини, які базуються на прагненні окремих членів родини перевершити один одного в якійсь справі. Такий тип взаємин сприяє встановленню в сім'ї нервової, нестійкої атмосфери;

— конкуренція — домінування взаємин, коли переважає прагнення кожного члена родини довести свою зверхність над іншими за будь-яку ціну. Емоційний комфорт одного досягається за рахунок психологічного дискомфорту іншого;

— відсторонення — взаємини, за яких батьки «розлучаються» з підлітком, відмовляючись брати участь у його житті. Ситуація в таких родинах драматична. Для чутливих дітей відсутність батьківської любові дуже небезпечна, оскільки викликає розгубленість, острах, депресію, небажання жити;

— антагонізм — взаємини, для яких характерним є протистояння окремих членів родини і небажання жодної сторони йти на компроміс.

1. Не піддавайтеся на мої провокації, коли я навмисно кажу і роблю щось, що засмучує вас. Інакше я знову намагатимусь здобути таку «перемогу».

2. Не змушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я є насправді. Я компенсую себе тим, що буду поводитися зверхньо.

3. Не робіть за мене того, що я можу зробити сам. Інакше я почуватимуся немовлям, вимагаючи, щоб мене обслуговували.

4. Не робіть мені зауважень у присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви поговорите зі мною віч-на-віч.

5. Не звертайте надто багато уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага лише сприяє їх закріпленню.

6. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Я не маю нічого проти того, щоб обговорити її, але зробимо це дещо пізніше.

7. Не намагайтеся повчати мене. Ви б дуже зди-вувалися, дізнавшись, як добре я знаю, що таке «добре», а що таке «погано».

6. Не примушуйте мене вважати, що мої помилки — злочини. Я повинен навчитися робити помилки, не вважаючи при цьому, що ні на що не здатний.

7. Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Бо інакше мені доведеться прикинутися глухим, щоб якось захиститися.

10. Не вимагайте в мене пояснень із приводу моєї поведінки. Я насправді не знаю, чому зробив те чи інше.

11. Не випробовуйте занадто мою чесність. Мене легко злякати і я почну брехати.

12. Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

10. Не уникайте прямих і чесних запитань.13. Ніколи не стверджуйте, що ви довершенні й

безгрішні.14. Ніколи не вважайте, що вибачення переді мною

принижує вашу гідність.15. Не турбуйтеся про те, що ми проводимо разом

дуже мало часу.16. Ставтесь до мене так, як до своїх друзів. Тоді я

теж буду вашим другом.Виявляється, такі діти ростуть повільніше і зазвичай

нижні за своїх ровесників із благополучних сімей. А така обставина додає підліткам психологічних проблем і має довгострокові наслідки.

Пубертатний період — фізіологічно, психологічно, морально найскладніший у становленні будь-якої людини. Саме в ці роки відбувається емоційне становлення особистості, яке проходить відстань від нестач вріноваженості до витримки, від суб'єктивних інтерпретацій ситуації до об'єктивних, від виникнення конфліктів до їх вирішення. Кристалізуються інтереси до протилежної статі, стихійні відчуття сексуальності трансформуються у статеву зрілість. Це вік, коли дитина починає визволятися від опіки батьків із надією на власні сили. Настає час вибору професії, життєвої філософії, усього, що складає дилему дорослого життя. Формування особистості підлітка відбувається на тлі родинного клімату, ставлення до нього батьків, інших родичів.

І якщо в родині відсутня любов, панують байдужість, хронічні конфлікти, пияцтво, нехтування інтересів підлітка, у нього формуються негативні риси характеру, мовлення спрощується до лайки, відсутній інтерес до будь-як'ої діяльності; знайомство з мистецтвом не виходить за межі шоу, дешевої відеопродукції, верх бере вулиця з її проблемами — курінням, пиятикою, проституцією, наркоманією.

Підлітковий вік, як правило, характеризується впертістю, свавіллям, постійним прагненням до самостійності, егоцентризмом. Пояснюється це тим, що в підлітка зарозумілість, егоцентризм виникають унаслідок того, що він уперше відчуває себе особистістю. У цей час бурхливо розвиваються самоаналіз і критичне оцінювання інших людей, зокрема батьків. Причому оцінювання людей варіюється. Допоміг чимось товариш — він чудова людина. Через кілька днів посварилися — знати його не хочу, він не може бути справжнім другом.

Дістається, звичайно, і батькам. Не дотрималися в чомусь обіцянки, виявили непослідовність — усе це негайно ставиться їм у докір. Критикують підлітки і вчителів, і літературних героїв. Розвінчуються ті, хто ще вчора був авторитетом. Утім, все це не просто нерозумна злостивість, не гра у критиканство, це ваша дитина болюче шукає свого героя, гідного наслідування.

Не треба розглядати непокору підлітка як ознаку зростаючої «зіпсованості», як наслідок поганого впливу вуличної компанії або, як крах ваших педагогічних зусиль. Зрозумійте, підліток ще по-дитячому розуміє суть дорослого стану, справжнє змужніння поєднується в нього з грою в дорослого. До того ж, підліток ще недостатньо орієнтується у всіх складнощах людських взаємин. Чимало обмежень, які так ревно підтримують дорослі, йому здаються надуманими, неприродними, нудними. Це виявляється навіть у дрібницях: «Чому треба з усіма вітатися?», «Я вітаюся тільки з тими, хто мені подобається», «Чому я не можу фарбувати волосся і користуватися косметикою?», «Хіба я не маю права здаватися привабливішою?».

Від батьків часто можна почути, що ледь дитині виповнилося 12—14 років, вона різко змінилася, змінилися і взаємини підлітка з батьками та старшими в родині. Дитина охолола до тих, кого ще недавно так любила, стала замкнутою, грубою, іноді зовсім некерованою. Батьки у розпачі: «Ми її не впізнаємо. Такого раніше не було».

Учені свідчать, що дійсно 86% батьків конфліктують зі своїми дітьми підлітками. Але ж ось що кажуть самі підлітки про свої взаємини з батьками як про причини конфліктів:

— обмеження свободи дій з боку дорослихчленів сім'ї;

— різні, часто невмотивовані заборони;— несправедливість, грубість, нетактовність

батьків.Виявляється, майже завжди конфлікти відбуваються з

вини батьків, через відсутність у них елементарних знань про біологічні та

психологічні особливості підліткового віку. Відомо, що приводом до сімейних конфліктів часто бувають підліткова брутальність і злісна неслухняність, які, зокрема, є наслідком грубості та нетактовності самих батьків щодо дітей, одне до одного, до оточуючих. А якщо це звичайна підліткова бравада — краще постаратися не зважати на неї. Те саме із неслухняністю. Напевне, тут батькам слід замислитися, наскільки доцільні всі вимоги, які ставляться до підлітка — чи немає завищених, не дуже розумних, чи не занадто ви опікуєте власних дітей.

Шановні дорослі. Настав час придивитеся до себе, до власної поведінки. У сімейних стосунках неприпустимі крики, образи та погрози. Намагай-теся завжди стриймати свою дитину як складну особистість і зрозумійте: вашим підліткам

потрібна не тільки ваша любов. «Я — дорослий, відповідно, я — завжди маю рацію!» — ось як традиційно ви ставите питання. А слід думати навпаки: «Я — дорослий, тому розумію тебе і твої проблеми і готовий допомогти тобі в тому, що те-бе непокоїть».

Пам'ятайте, перш ніж сваритися з підлітком, потрібно визначитися, чого ви насправді прагнете: виплеснути свої негативні емоції чи вирішити проблему. Караючи підлітка у такий спосіб, ви не перемагаєте його, а, навпаки, визнаєте свою поразку як вихователя. І не забувайте слова В. Сухомлинського: «Якщо ви хочете, аби підліток прийшов до вас за допомогою, відкрив вам свою душу, — бережіть саме ті куточки душі, дотик до яких він сприймає особливо хворобливо».

Чи хороший ви батько (мати)На запитання цього тесту можна відповісти

«так», «ні», «не знаю».1. На деякі вчинки підлітка ви часто реагуєте

«вибухом», а потім шкодуєте про це.2. Інколи ви вдаєтеся до допомоги чи поради

інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на по-ведінку вашої дитини.

3. Ваші інтуїція і досвід — найкращі порадники у вихованні дитини.

4. Інколи вам трапляється довірити підлітку таємницю, які ви нікому іншому не розповіли б.

5. Вас ображає негативна думка про власну ди-тину інших людей.

6. Вам трапляється просити в підлітка проба-чення за свою поведінку.

7. Ви вважаєте, що дитина не повинна матитаємниць від батьків.

8. Ви помічаєте між своїм характером і характе-ром дитини відмінності, які інколи радують вас.

9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі своєї дитини.

10. Ви можете втриматися від купівлі якоїсьречі для підлітка (навіть коли маєте гроші), бознаєте, що їх у нього вистачає.

11. Ви вважаєте, що до певного віку найкращий вихований аргумент для дитини — фізичне пока-рання.

12. Ваша дитина саме така, про яку ви мріяли.13. Ваша дитина завдає вам більше клопоту, аніж

радості.14. Інколи вам здається, що підліток учить вас

нових думок і поведінки.13. У вас конфлікти із власною дитиною.

Підрахунок результатів.За кожну відповідь «так» на запитання 2, 4, 6,

8, 10, 12, 14, а також «ні» на запитання 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15 — одержуєте по 10 балів. Підрахуйте одержане.

100—150 балів. У вас великі здібності до пра-вильного розуміння власної дитини. Ваші погляди й судження — вірні союзники у вирішенні різних проблем виховання. Якщо це на практиці супроводжується такою відкритою поведінкою, сповненою терпимості, вас можна визнати прик-ладом, гідним наслідування. Для ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої власної дитини.

50—90 балів. Ви стоїте на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тим-часові труднощі або проблеми з ним ви можете вирішити, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдати себе браком часу або вдачею своєї ди-тини. Є кілька проблем, на які ви маєте вплив, тому намагайтеся це використати. І не забувайте, що розуміти — це завжди означає сприймати. Не тільки дитину, а й власну особистість також.

0—49 балів. Можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, бо вона не потрапила до батька — доброго друга і провідника на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви справді щось хочете зробити для своєї дитини, спробуйте! Може, знайдете когось, хто вам у цьому допоможе. Це не буде легко, але згодом обернеться вдячністю і вдалим життям вашої дитини.

Родинне спілкування дорослих і підлітків: його треба вміти організувати

1. Що означає уміти вести бесіду, говорити ііухати?2. Поради батькам.3. «Табу» у спілкуванні з підлітком.

Ні для кого не секрет, що конфлікти в родині — аслідки невміння зрозуміти один одного. Дорослі є вміють встановлювати довірливі взаємини з ітьми, обходити «підводні камені» у вирішенні одинних проблем, діти у підлітковому віці «рап-ово розучуються» адаптуватися до сімейної шосфери.Фізіологи вважають, що спілкування — одна ізорм людської взаємодії, завдяки якій індивіди якізично, так і духовно творять один одного.Іідсутність можливості спілкуватися сприймаєтьсяк тяжке покарання і навіть непоправна втрата.Ідне з найтяжчих покарань у судовій практиці —одиночна камера у в'язниці без права листування.Уміння вести бесіду, говорити і слухати, знаходив взаєморозуміння — найважливіша якість, закою оцінюється людина. У спілкуванні дитинаіізнає світ, мову, стає людиною. Спілкування —ушійна сила. *Шановні батьки, зрозумійте, підліток лише читься приймати рішення, відповідати за іаслідки своїх дій. Неправда, що він не потребує ашої допомоги. Потребує. І не лише в матеріаль-юму визначенні. Він потребує щирої розмови, не-имушеної бесіди замість повчань, моралізатор-гва, готових рецептів та інстукцій. Замість них ія воліє почути: «Можеш учинити так чи так», Як на мене, такий варіант кращий». А якщо вивиться, що ваш підліток зробив поганий вибір, раще утримайтеся від тріумфуючого: «Ось байт, я ж казав... ». Будьте впевнені, цим ви на-рвго відіб'єте у нього бажання бути відвертим. Іетрабе повчань, краще просто розмовляйте з вагою дитиною.Однак уявіть собі, що ви розмовляєте з люди-вю, яка вас абсолютно не слухає або не дає і сло-а сказати. Це дуже образливо, чи не так? Але ж ііти живуть із цим щоденно: слухаючи батьківські повчання, настанови, догани. Якщо ж говорять юни, то, замість того, щоб слухати, батьки прос-го чекають слушної нагоди, аби, втрутившись, казати їм ще що-небудь.Уміння слухати може стати найважливішою

жладовою створення гармонії у взаєминах дорослих і дітей. Це дає батькам можливість якнайбільше дізнатися про них, і від них. Пам'ятайте, ніщо так не виховає у підлітка почуття самоповаги, як усвідомлення, що дорослим важливо й цікаво те, про що він оповідає. Важливо вести бесіду з підлітком про все, не уникаючи заборонених тем. Підліток часто

відчуває себе беззахисним, безпорадним, розгубленим. Звичайно, він намагається приховати такий стан, але ж у його житті відбувається багато чого, а порадитися немає з ким. Будьте впевнені, йому у вашій особі дуже хочеться мати підтримку, але він не знає, як ви поставитеся до його першого кохання, чи можна до вас звернутися із за-питанням про контрацепцію, про те, чи курили ви колись «травку», чи вживали алкоголь на вечірках. Це важкі теми для підлітка і для вас також. Але їх не варто боятися і не слід уникати. Поради батькам:

— більше семи фраз поспіль — це вже лекція;— спілкуючись із підлітком пам'ятайте: ваша розмова

має бути діалогом;— наберіться терпіння, не перебивайте, не

тягніть із нього слова, не закінчуйте за нього речення;

— спілкування із підлітком нагадує підтримання спортивної форми: воно потребує постійної практики;

— спілкуючись із підлітком, поверніться до нього обличчям, дивіться в очі; якщо це з якихось причин неможливо, ввічливо вибачтесь, як перед дорослим. Будьте впевнені, він запам'ятає таку манеру і поважатиме своїх співбесідників;

— ви роздратовані... Охолоньте, перш ніжрозпочнете розмову;

— пам'ятайте, розмови віч-на-віч підвищують ваші шанси почути дуже цікаві одкровення;

— ставте тільки обдумані запитання. Майте на увазі, що запитання, яке починається зі слів «А чому ти...», як правило, викликає бажання захищатися, особливо у підлітка;

— обов'язково розказуйте підлітку про себе,про свої справи, проблеми. Поцікавтеся його думкою щодо них;

— увечері згадайте що-небудь, що мало відбутися сьогодні в житті підлітка — контрольна, неприємна зустріч і запитайте, як вони пройшли;

— не заважайте підлітку відчувати те, що він відчуває. Навіть якщо вам не зрозуміло, чому він такий засмучений, не намагайтеся заспокоїти його. Згадайте себе у його віці й реакцію на слова батька: «Який дріб'язок! Хіба це привід для плачу?». Кожна людина має право на емоції: і ви, і ваша дитина безперечно також;

— закрийте газету, вимкніть телевізор, телефон. Відкладіть усі свої справи і думки «на потім» і зосередьтеся на підлітку, коли він із вами розмовляє;

— намагайтеся під час серйозних розмов із підлітком не виправляти його вимову, граматику і лексику. Дійдіть до суті того, про що він веде мову.

Демонструйте йому ваше розуміння, співпереживання, готовність прийти на допомогу;

— якщо до вас звертаються: «Мамо (тату), знаєш що?», сядьте зручніше і запитайте: «Що?».

Відомо, як складно і важко спілкуватися з дітьми, особливо коли вони вступають у період статевого дозрівання. Цей бунт — явище цілком нормальне. Замість того, щоб ображатися подумайте над тим, що він хотів сказати, коли назвав вас «безнадійним занудою», або повернувся додому значно пізніше, ніж від нього вимагалося.

Звісно, із ним дуже нелегко жити під одним дахом: він годинами слухає «дику» музику, одягається у порвані джинси, носить у вусі сережку, вечорами йде з дому невідомо куди і невідомо з ким. Незважаючи на всі ваші вмовляння і погрози, не дотримується бодай примітивного ладу у власній кімнаті; у відповідь на будь-яке запитання або зауваження насуплено мовчить, зневажливо усміхається або огризається.

Ви у відчаї: чи можна з ним дійти якоїсь згоди? Якою мовою розмовляти, аби він почув і зрозумів, що йому хочуть добра?

Можна якщо ви, батьки, та інші дорослі члени родини, переглянете власну поведінку. Неввічливу, нелюб'язну або зневажливу поведінку підлітка батьки сприймають як образу, відсутність поваги. Але хіба ви не принижуєте гідність підлітка, коли безапеляційно критикуєте його смаки, друзів, манеру вдягатися, зневажливо посміхаєтеся, коли він намагається пояснити і відстояти власну думку?

У період дорослішання так легко образити його почуття гідності, але ж підліток теж має право на

повагу. Так, вам може не подобатися музика, яку він слухає, але ж ви не маєте права на глузування. Ви маєте змиритися з тим, що молодіжна мова діаметрально протилежна вашим уподобанням, і дозволити підліткові вдягатися так, як він цього прагне.

Якнайчастіше, щоб зрозуміти свою дитину, за-питуйте себе: «Як би я почувався (лася) на його місці?». Отож, як би ви почувалися, якби безкінечно чули: «Подивися на сусідську Галю. Вона ввічлива, пристойно вдягається, її хлопець учиться в ліцеї. Не те що ти і твій бовдур з гітарою! ».

Набагато краще вислуховувати підлітка, не пе-ребиваючи і не звинувачуючи, потім розказати про своє бачення проблеми, про свої побажання і сумніви. Це дуже важливо — удвох спробуйте розібратися, уникаючи категоричності й безапеляційності. Пригадайте, як часто останнім аргументом у спілкуванні з підлітком є: «Не можна — і край!». Як правило, за таким «не можна» криється тільки просте бажання показати й утвердити свою владу.

Після того, як думки і побажання обох сторін вислухані, виникає запитання: «Як вчинити?». Першим свої пропозиції дайте висловити підлітку. Причому, якщо варіантів багато, їх можна навіть записати, не відкидаючи жодного.

Далі разом із підлітком слід обговорити кожний варіант: чим він прийнятний, а чим — ні. Під час спокійного толерантного спілкування ви спільно з підлітком завжди знайдете вихід, який влаштує всіх і який мінімально обмежуватиме права і бажання кожного з вас.

• Пам'ятка Чого не можна робити, спілкуючись із підлітком1. Застосовувати насилля, крики і глузування.2. Застосовувати епітети, які б принижували його

гідність.3. Ображатись і демонстративно не розмовляти з

підлітком цілими днями.4. Іґнорувати його думки щодо власного здоров'я,

планів на майбутнє, дозвілля, кишенькових грошей.Шановні батьки! Закінчується наша розмова про

виховання підлітка в сім'ї, про побудову гармонійних взаємин між вами й дітьми. Саме час згадати мудрий вислів: лише у щасливих батьків виростають щасливі діти. Людину виховує життя, і від обставин багато що залежить. Але ще більше залежить від самої людини: певним чином вона сама себе створює. І завдання дорослих полягає в тому, щоб допомогти підлітку на цьому шляху.

У вихованні не можна нехтувати ніякими дрібницями. Дрібниць у виховній роботі просто

не буває і не може бути. Часом батьки забувають своє дитинство і себе в отроцтві та юності, й тому не розуміють власних дітей, природу їхніх учинків. А діти не розуміють батьків. Пам'ятайте: вашим дітям-підліткам потрібна не стільки опіка, скільки дружня порада, розумне керівництво, ваша духовна підтримка. Однак духовну підтримку подавати важко: для цього самому слід бути «на висоті». Потрібно бути цікавим і необхідним для підлітка. Ваша допомога не повинна бути крикликою, а поради нав'язливими.

З моменту народження ваших дітей ви все життя їх виховуєте, і вони виховують вас. Ви самі себе виховуєте під впливом своїх дітей, щоб залишатися потрібними їм завжди, навіть тоді, КОЛЕ вони стануть дорослими, аби знайшли у вас розуміння, розраду, мудрість, духовну близькість, Щасти вам і вашим дітям! ■