ІСТОРІЯ ВУЛИЦІ АКАДЕМІКА БІЛЕЦЬКОГО

1933 року закінчив філологічний факультет Харківського університету Працював бібліографом, потім редактором видавництва дитячої літератури.У 1937—1941 роках завідував кафедрою Харківського юридичного інституту, в 1938—1940 роках викладав латинську мову в Харківському педагогічному інституті іноземних мов.

Андрій́ Олекса́ндрович Біле́цький (30 липня (12 серпня) 1911, Харків — 10 квітня 1995, смт Буча, нині місто Київської області) український мовознавець, поліглот. Доктор філологічних наук (1952). Професор (1953). Почесний членГрецької академії наук, Кіпрської академії наук, а також Кіпрського та Грецького археологічних товариств.

Андрій Білецький народився в Харкові в родині літературознавця Олександра Івановича  та його дружини — викладача іноземних мов Марії Ростиславівни. Онук ґрунтознавця Івана Івановича . З дитинства майбутній учений здобув блискучу гуманітарну освіту. Він вільно володів французькою, німецькою мовами,латиною та давньогрецькою. Згодом самостійно вивчив новогрецьку, англійську, іспанську, турецьку, арабську, санскрит,китайську, японську, азербайджанську та інші мови – загалом близько 90.

Під час війни, у 1941—1944 роках, працював доцентом Томського університету. Тут 1943 року захистив кандидатськудисертацію «Іменне основоскладання у грецькій мові». Від 1944 року викладав новогрецьку мову у Вищій дипломатичній школі Міністерства закордонних справ СРСР.1946 року переїхав до Києва.  У 1978—1987 роках — завідувач кафедри романістики Київського університету.Серед учнів мовознавці Олександр Данилович Пономарів, Клименко Ніна Федорівна, Семчинський Станіслав Володимирович, Шанін Юрій. Дружина Тетяна Миколаївна Чернишова також викладала в Київському університеті.Від 1946 року за сумісництвом старший науковий співробітник в Інституті мовознавства, АН УРСР і в Інституті археології АН УРСР.1952 року Білецький захистив докторську дисертацію «Принципи етимологічних досліджень (на матеріалі грецької мови)».Могила Андрія БілецькогоАндрій Білецький помер на 84-му році життя в селищі міського типу Буча (підпорядкованого Ірпінській міській раді, нині місто обласного значення). Поховано вченого в Києві на Байковому кладовищі поруч із своїми батьками.

Наукова діяльністьНаукові інтереси професора Андрія Білецького багатогранні. Його праці охоплюють майже всі галузі лінгвістики: порівняльно-історичне мовознавство, етимологію, лінгвосеміотику, типологію, лінгвістичну географію, лексикологію, лексикографію, граматику,фонологію, ономастику, топонімію, класичну філологію, неоелліністику, історію та теорію письма. До цього потрібно додатилітературознавство (перша друкована праця Андрія Білецького, що побачила світ 1935 року, присвячена творчості Лопе де Веги), давню історію, історію культури давніх народів, епіграфіку, палеографію, археологію та ін.Праці Білецького друкували в Україні, Росії, Вірменії, Греції, Грузії, Болгарії, Угорщині, Німеччині

ПраціПринципы этимологических исследований. — К., 1950.Проблема изучения негреческих собственных имён греческих

эпиграфических памятников Северного Причерноморья. — К., 1952.Проблема мови скіфів // Мовознавство. — 1953. — Т. 11.Про власні імена з Ольвійських написів // Археологія. — 1957. — Т. 11.Греческая топонимика Крыма. — Ленинград, 1961.Греческие надписи на мозаиках Софии Киевской // Мозаики Софии

Киевской. — Москва, 1961.Основные линии развития фонематических систем индоевропейских

языков и проблема реконструкции доисторических систем. — Москва, 1964.

Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Проблеми та методи в структурній лінгвістиці. — К., 1965.

Новые посвятительные надписи в Ольвии // Античная история и культура Средиземноморья и Причерноморья. — Ленинград, 1968.

Дедикація Афродіті в Ольвії // Іноземна філологія. — Випуск 17. — 1968.Гідронімія Криму // Топоніміка і ономастика. — К., 1969.Лексикологія та теорія мовознавства. — К., 1972.Естественный язык и знаковые системы. — 1976.Информация и симеоз. — 1980.Славянская топонимика Греции. — Афины, 1980.Про мову і мовознавство // Навч. посібник. —1996. — 

Ву́лиця Акаде́міка Біле́цького — вулиця в Солом'янському районі міста Києва, житловий масив Відрадний. Пролягає відвулиці Героїв Севастополя до залізниці.

Вулиця Академіка БілецькогоКиїв

Місцевість ВідраднийРайон Солом’янськийНазва на честь О. І. Білецького

Історичні відомості: колишні назвиНова, ГороднянськаЗагальні відомості

Протяжність 1,1 кмКоординати початку 50°25′55″ пн. ш.30°25′20″ сх. д.К

оординати: 50°25′55″ пн. ш. 30°25′20″ сх. д.

Координати кінця 50°25′42″ пн. ш.30°24′30″ сх. д.

Поштові індекси 03126Транспорт

Найближчі станції метро  «Берестейська»Трамваї Т 14, 15 (по бульвару Івана

Лепсе)Найближчі залізничні станції

Борщагівка

Покриття асфальтзовнішні посилання

Код у реєстрі 10098У проектіOpenStreetMap пошук у номінатім

Історія вулиці:Вулиця виникла у 50-ті роки XX століття під назвою Нова. У 1957 році набула назву Городнянська. Сучасна назва на честь українського літературознавця Олександра Білецького — з 1984 року.

У домі за номером 9-Б жила відома співачка, "королева російського шансону", Любов Успенська.

Установи та заклади:Дошкільний навчальний заклад № 255 (буд. № 2-А)Загальноосвітня середня школа № 54 (буд. № 7)Медичний коледж ім. П. І. Гаврося (буд. № 12 і № 16)

ВідраднийВідрадний - історична місцевість Києва, колишній хутір, житловий масив і

промислова зона в Солом'янському районі.Житловий масив Відрадний простягається між Відрадним проспектом,

бульваром Івана Лепсе та Гарматній вулицею; промислова зона - між вулицею Миколи Василенка, бульваром Івана Лепсе та залізницями Київ-Ковель і Київським залізничним кільцем.

На масиві знаходиться парк «Відрадний», приватний сектор і п'ятиповерхівки, які тягнуться вздовж шосе до межі Солом'янського району.

Відрадний прилягає до місцевостям Борщагівка, Галагани, Грушки і Караваєві дачі. По межі між масивами Відрадний і Караваєві дачі (уздовж залізничної гілки) протікає річка Либідь.

Виник як хутір в 1914 році після викупу цих земель київським колезьким реєстратором К. Л. Яніховскім (йому і належить назва «Відрадний», одна з вулиць було названо його ім'ям Костянтинівській - нині вулиця Радищева). Хутір розташовувався на території сучасної промислової зони, між вулицями Козелецької і Радищева, провулком Радищева. У 1932-1937 роках хутір входив до складу Київської приміської риси. У складі Києва хутір виявився в 1938 році. Стара забудова була знесена в другій половині 1960-х років. Промислова зона Одрадна була забудована протягом 1950-1960-х років, а житловий масив - в 1959-1965 роках.

Через хутір Відрадний в липні-вересні 1941 року проходила 3-я лінія оборони міста Києва, і саме в парковій зоні дислокувалися підрозділи матеріально-технічного забезпечення 206-ї стрілецької дивізії, яка вела бої на підступах до Києва. Тут же дислокувалися 5 винищувальних батальйонів і 9 рот народного ополчення, всього 19 тисяч бійців народного ополчення. Під час окупації Києва в парковій зоні «Відрадного» діяли підпільні групи Жовтневого підпільного РК КП (б) У. А під час настання 5 листопада 1943 року танкісти 22-ї гвардійської танкової бригади неподалік від хутора Відрадного зустрілися з воїнами 1-ї окремої Чехословацької бригади полковника Людвіка Свободи, які пізніше вели запеклі бої в напрямку залізничного вокзалу.

Провідником чехословацьких танкістів була молода киянка Ліда Уваренко, яка жила в Залізничному районі по вулиці Урицького.

Школи :* Середня загальноосвітня школа № 22* Спеціалізована школа № 173* Спеціалізована школа №52* Середня загальноосвітня школа № 54* Середня загальноосвітня школа № 161* Ліцей «Престиж»* Середня загальноосвітня школа № 174* Авіакосмічний ліцей Національного авіаційного університету* Медичний коледж ім. П. І. Гаврося (буд. № 12 і № 16)* Середня загальноосвітня школа № 26* Середня загальноосвітня школа № 67* Середня загальноосвітня школа № 46* Середня загальноосвітня школа № 12