Часопис Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарстваЧасопис Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства

№ 4 (40), 2016 р.№ 4 (40), 2016 р.

ЛІСИЧЕРНІГ

ІВСЬ

КЕ О

БЛАС

НЕ

УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГО

СПОДАРСТВА ЧЧЧЕЕЕРРРРНННІІГГГІІВВ

СССЬЬК

ЛЛАААССССННН

ЕЕУУУПППРРРААААРРРР

ВВВЛЛЛЛІІІННННННЯЯ ЛЛ ООГГГОО ТТТАААТТТ МММИИИССССЛЛЛЛИИИВВСССЬЬККОООГССППООООДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДААААААААААААААААААААААААААРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВААААААААААААААААААААААААААААААААААААА

У К РА Ї Н АУ К РА Ї Н А

З Новим 2017 роком!З Новим 2017 роком!

Щоб могутнім ріс Щоб могутнім ріс і майбутній лісі майбутній ліс

Стор. 13Стор. 13

Вітаємо!

Дорогі лісівники Чернігівщини, шановні земляки!Дорогі лісівники Чернігівщини, шановні земляки!

Ось і завершує свою ходу рік 2016-Ось і завершує свою ходу рік 2016-й і на порозі наших домівок, всієї й і на порозі наших домівок, всієї України і рідного Придесення постає України і рідного Придесення постає рік Новий — 2017-й, а разом із ним і рік Новий — 2017-й, а разом із ним і світле свято Різдва Христового.світле свято Різдва Христового.

Від імені керівництва Чернігів-Від імені керівництва Чернігів-ського ОУЛМГ сердечно і щиро вітаю ського ОУЛМГ сердечно і щиро вітаю тритисячний колектив трудівників лі-тритисячний колектив трудівників лі-сової ниви Сіверянського краю з Но-сової ниви Сіверянського краю з Но-вим роком і Різдвом Христовим! вим роком і Різдвом Христовим!

Палко зичу кожному з вас, вашим Палко зичу кожному з вас, вашим родинам, а також дорогим ветера-родинам, а також дорогим ветера-нам лісівничої галузі і юним ентузіа-нам лісівничої галузі і юним ентузіа-стам учнівських лісництв, щоб 2017-стам учнівських лісництв, щоб 2017-ий став роком звершення всіх наших ий став роком звершення всіх наших надій і сподівань, а головне — з до-надій і сподівань, а головне — з до-брим здоров’ям, з нев’янучою енер-брим здоров’ям, з нев’янучою енер-гією, в родинній злагоді і під мирним гією, в родинній злагоді і під мирним небом звитяжно потрудитися і в прийдешньому році на благо рідних лісів, Чернігівщини і України!небом звитяжно потрудитися і в прийдешньому році на благо рідних лісів, Чернігівщини і України!

Нехай нелегким видався рік минулий, але завдяки вашій, колеги, сумлінній праці, творчому пошу-Нехай нелегким видався рік минулий, але завдяки вашій, колеги, сумлінній праці, творчому пошу-ку, професійному хисту, завдяки організаторській кмітливості підприємства управління і їхні струк-ку, професійному хисту, завдяки організаторській кмітливості підприємства управління і їхні струк-турні підрозділи домоглися виконання планових завдань, внаслідок чого забезпечені багатомільйон-турні підрозділи домоглися виконання планових завдань, внаслідок чого забезпечені багатомільйон-ні відрахування до бюджетів усіх рівнів та Пенсійного фонду, дієва допомога воїнам АТО і лісгоспам ні відрахування до бюджетів усіх рівнів та Пенсійного фонду, дієва допомога воїнам АТО і лісгоспам Сходу та Півдня України, реалізація соціальних програм, стрижнем яких є турбота про людину, її ро-Сходу та Півдня України, реалізація соціальних програм, стрижнем яких є турбота про людину, її ро-боче місце, гідний заробіток і належні умови для високопродуктивної праці та відпочинку.боче місце, гідний заробіток і належні умови для високопродуктивної праці та відпочинку.

Одним словом, відрадні здобутки минулого року — очевидні. Але в прийдешньому році слід не Одним словом, відрадні здобутки минулого року — очевидні. Але в прийдешньому році слід не лише не здати позицій, а й зробити енергійні кроки вперед, щоб домогтися вищих і вагоміших резуль-лише не здати позицій, а й зробити енергійні кроки вперед, щоб домогтися вищих і вагоміших резуль-татів.татів.

Добра всім і великого щастя, дорогі колеги і друзі!Добра всім і великого щастя, дорогі колеги і друзі!З Новим роком і Різдвом Христовим, дружний тритисячний колективе чернігівських лісівників!З Новим роком і Різдвом Христовим, дружний тритисячний колективе чернігівських лісівників!Хай те, що поставили за мету, обов’язково збудеться!Хай те, що поставили за мету, обов’язково збудеться!

Олександр КИРИЧЕНКО,Олександр КИРИЧЕНКО,т.в.о. начальника Чернігівського ОУЛМГт.в.о. начальника Чернігівського ОУЛМГ

1№ 4 (40), 2016 р.

Часопис Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства,

обласного товариства лісівників

№ 4 (40), 2016 р.

У номері:

Видали: Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства,

обласне товариство лісівниківШеф-редактор — Юрій Пономаренко,

відповідальний за випуск — Микола Тищенко. Адреса редакції:

м. Чернігів, вул. Молодчого, 18.www. chernigivlis.com.ua

Віддруковано ТОВ «Домінант»Свідоцтво суб’єкта видавничої справи:

серія ДК №3992 від 25.02.2011 р.E-mail: dominant@ukr.net

Наклад 1100 прим.

Громадська рада ЛІСИ

Саме з цією метою створено Громадську раду Чернігівського ОУЛМГ. Її створенню передувала копітка і цілеспрямована робо-та ініціативної групи, яку очолював перший заступник начальни-ка Чернігівського ОУЛМГ Юрій Пономаренко.

За час, що минув від 1 вересня 2016 року, коли було затвердже-но склад ініціативної групи, відбувався при-йом і розгляд доку-ментів кандидатів до Громадської ради від різноманітних інститу-тів громадянського су-спільства.

Ініціативна група розглянула документи 22 представників громадянських інститутів і затвердила для участі в установчих зборах по створенню Громад-ської ради 21 кандидата.

21 грудня в актовій залі Чернігівського ОУЛМГ відбулися установчі збори з формування складу Громадської ради обласного управління лісового та мисливського господарства, які відкрив голова ініціатив-ної групи Юрій Пономаренко. Він доповів учасникам зібрання про ре-зультати діяльності ініціативної групи з підготовки установчих зборів і побажав їх учасникам плідної роботи.

Після обговорення, обміну думками і голосування було затвердже-но склад Громадської ради Чернігівського ОУЛМГ в кількості 21 пред-ставника громадянських інститутів.

Громадська рада обрала своє керівництво. Її головою став Олек-сандр Бондарєв від організації «Громадські ініціативи Майдану». Його першим заступником — Вадим Фесюн від первинної організа-ції Товариства лісівників України ДП «Чернігівський лісгосп». Заступ-никами голови також обрано Дениса Заліського від Ліги роботодав-ців Чернігівщини та Павла Муравейка — від громадської організації «Всеукраїнський союз ветеранів АТО Чернігівського регіону». Секре-тарем Громадської ради Чернігівського ОУЛМГ обрано Світлану По-тоцьку, завідувачку кафедри екології Чернігівського національного педуніверситету імені Т.Г. Шевченка — від обласної організації Укра-їнського товариства охорони природи.

Перше засідання Громадської ради Чернігівського ОУЛМГ відбу-деться в січні нового, 2017 року.

Учасники зібрання висловили сподівання, що новостворена Гро-мадська рада Чернігівського ОУЛМГ активно сприятиме захисту еко-логічної безпеки регіону і його дорогоцінного багатства — лісів При-десення від браконьєрів і крадіїв та збереженню фауни і флори лісів для прийдешніх поколінь.

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ

Задля успішної співпраці з лісівниками Задля успішної співпраці з лісівниками і захисту природи придесенняі захисту природи придесення

Громадська рада

Задля успішної співпраці з лісівниками і захисту природи придесення .......................1

Підсумки

Аналізуючи здобутки, зосередити зусилля на пошуку резервів розвитку .....................2-4

Лицарі лісу

«Лісова пісня» Йосипа Райчинця ..............5-10

Вітаємо!

Повага і авторитет ......................................10

Наука виробництву

Щоб лісова нива стала ще багатшою ......11-13

Лісокультурне виробництво

Щоб могутнім ріс і майбутній ліс ..................13

У наших сусідів

На ювілей до гомельських лісівників ......14-15

Йосипу Райчинцю — 70!

Вітання з білоруських лісів ..........................15

Календар-2017

На ринку деревини

Боротьба за лісові ресурси: приватний бізнес проти державних підприємств ....18-19

Виставки

На п’ятнадцятій Міжнародній спеціалізованій… ...............20-21

Наші ветерани

Чіткий ритм життя і праці .............................21

Міжнародна спартакіада

У лісівників спорт і труд поруч ідуть .......22-23

Міжнародні контакти

Об’єднати міжнародні зусилля, щоб здолати глобальні виклики сучасності ................................24-25

Нарада

З приводу змін до Санітарних правил ..................................25

Надзвичайна ситуація

Рясні зливи і буревій призвели до загибелі перелітних гагар .......................26

Наші ювілеї

Історія і сьогодення трудової звитяги ....................................27-31

Наші реалії

Вісімдесятиріччя: тріумф і трагедія держлісгоспу ....................32

Захоплення

Працьовиті та творчі

2 № 4 (40), 2016 р.

Підсумки

Аналізуючи здобутки, зосередити зусилля на пошуку резервів розвитку

Саме така позиція стала домінуючою в до-повідях і виступах учасників засідання колегії Чернігівського ОУЛМГ, яке відбулося 2 листопа-да в актовій залі обласного управління.

Відкриваючи засідання, начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Андрій Пивовар наголосив, що звітний період від-різнявся від минулорічного значними змінами зако-нодавства стосовно використання чистого прибут-ку державних підприємств, відсутністю бюджетних асигнувань як по управлінню, так і в галузі, і це суттє-во вплинуло на собівартість і рентабельність діяльно-сті підприємств з оновлення виробництва за рахунок прибутку. Та, незважаючи на це, всі підприємства за-безпечили виконання запланованих заходів, зобов’я-зань перед бюджетами всіх рівнів та по сплаті єдино-го соціального внеску і спрацювали ефективно.

За сумлінну працю, творчий пошук резервів ви-робництва та їх використання начальник управління подякував трьохтисячному колективу чернігівських лісівників і закликав учасників засідання вимогливо поставитися до аналізу підсумків господарсько-фі-

нансової діяльності підприємств з тим, щоб, від-значаючи певні здобутки, зосередити зусилля на пошуку і реалізації невикористаних резервів для розвитку лісової галузі області.

З доповіддю «Про підсумки господарсько-фі-нансової діяльності підприємств Чернігівського ОУЛМГ за 9 місяців 2016 року» виступив началь-ник відділу економіки та фінансів управління Во-лодимир Полубень. Всебічний аналіз стану справ він розпочав із лісовідновлення та збільшення пло-щі лісів. Доповідач зазначив, що підприємствами управління за 9 місяців створено лісових культур на площі 2269,2 гектара, в тому числі захисних лісо-вих насаджень 106,3 гектара, що значно вище річ-ного плану. Всього відтворено лісів на площі 2395,2 гектара, лісових плантацій на площі 66,1 гектара, в тому числі плантацій новорічних ялинок — на 54 гектарах, клонових плантацій сосни звичайної — на 8 гектарах, плантації модрини — на одному гектарі, фундука — на 2,8 гектара.

Закладено і нові лісові плантації у підприєм-ствах: Борзнянському, Добрянському, Семенів-ському — фундука, Ніжинському — модрини, Ко-рюківському та Холминському — клонові плантації сосни звичайної. Значно більше планових завдань заготовлено насіння деревних та чагарникових по-рід, посіяно розсадників. Проведено також живцю-

вання декоративних та інших порід у кількості майже 137 тисяч штук. Перевиконані плани з обробітку ґрунту під створення лісових куль-тур, у тому числі і на на-ступний рік, завдання за доповнення лісо-вих культур на зрубах, справились із завдан-ням і по захисних на-садженнях.

Доповідач деталь-но зупинився на питан-

нях рубки формування та оздоровлення лісів. Так, підприємствами управління проведено рубки фор-мування та оздоровлення лісів на площі 10,3 тисячі гектарів, де заготовлено 308,5 тисячі кубічних ме-трів загальної маси, в тому числі 257,8 тисячі кубіч-них метрів ліквідної деревини. Рубки догляду про-ведені на площі 3,1 тисячі гектарів, де заготовлено 28,4 тисячі кубічних метрів ліквідної деревини, що значно вище планового завдання.

Санітарні рубки проведені на площі 6,9 тисячі гектарів, при цьому заготовлено ліквідної дереви-ни 227,9 тисячі кубічних метрів, що теж вище плано-вих завдань.

Аналізуючи питання охорони і захисту лісу, до-повідач наголошував, що у підпорядкованих управ-лінню лісах виникло 19 лісових пожеж — значно менше, ніж за відповідний період минулого року. З метою попередження і своєчасної ліквідації лісо-вих пожеж створено відповідну матеріальну базу, впроваджено необхідні попереджувальні і адміні-

3№ 4 (40), 2016 р.

стративні заходи. Підприємствами виконано комп-лекс профілактичних заходів із охорони лісів від по-жеж: прибирання стихійних сміттєзвалищ у смугах відводу автодоріг, ліквідація захаращеності на ок-ремих ділянках лісу вздовж доріг, навколо населе-них пунктів та на рекреаційних пунктах і в місцях масового відпочинку населення. Було також пере-крито шлагбаумами 911 позапланових лісових до-ріг, виставлено 1197 об’єктів наочної агітації, ство-рено 3734 кілометри мінералізованих смуг, а також проведено догляд за ними на 11232 кілометрах, що значно вище запланованого. У стислі строки прак-тично завершили і розробку буреломно-вітроваль-них лісосік суцільних санітарних рубок, які були джерелом високої пожежної небезпеки.

У доповіді відзначалося, що значно поліпшилася і охорона лісу від самовільних рубок. За три кварта-

ли 2016 року у лісах підвідомчих підприємств Чер-нігівського ОУЛМГ зареєстровано 43 випадки не-законних рубок лісу загальною масою незаконно добутої деревини у 201 метр кубічний, що завдало збитків на суму 963,9 тисячі гривень. Але, незважа-ючи на заходи, які вживаються для допущення лісо-порушень, ситуація з незаконними рубками зали-шається невтішною.

Доповідач відзначив, що в профілактичних лі-созахисних заходах зареєстровано спалах роз-множення звичайного соснового пильщика у ДП «Остерське лісове господарство» на площі 1368 гектарів. Проведено хімічний обробіток насаджень на площі 177 гектарів, і на сьогодні стан пошкодже-них лісів задовільний, але залишається під пиль-ним контролем.

Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства проводилася зна-чна робота з охорони державного мисливського фонду. Про це свідчить хоч би й той факт, що ста-ном на 1 листопада цього року було складено 66 протоколів на порушників правил полювання, в тому числі працівниками лісового господарства — 45 протоколів. Найкраще пильнують державний мисливський фонд у ДП «Ніжинське лісове госпо-дарство», де складено 21 протокол на порушників правил полювання. З браконьєрів також стягнуто штрафів на суму понад 25 тисяч гривень.

Значну увагу в доповіді приділено економіч-но-фінансовому стану підприємств Забезпечивши виконання запланованих заходів, усі підприємства управління спрацювали прибутково і за результата-

ми господарсько-фінансової діяльності отримали 30619 тисяч гривень чистого прибутку, досягнувши рентабельності в 5,1 відсотка , що є восьмим по-казником в галузі. Найвищого рівня рентабельно-сті досяг, як і торік, Остерський військовий лісгосп.

Капітальні вкладення в розвиток лісового госпо-дарства склали 34652 тисячі гривень, що більше від торішнього.

За 9 місяців 2016 року обсяг реалізації продук-ції склав 603606 тисяч гривень і зріс порівняно з то-рішнім на 122014 тисяч гривень, або на 25,3 відсо-тка. Темпи росту забезпечили всі лісогосподарські підприємства. При цьому зберігається тенденція збільшення реалізації продукції на внутрішньому ринку при збільшенні реалізації на експорт обро-бленої деревини на 19339 тисяч гривень, або на третину, порівняно з торішньою.

Доповідач відзначив, що за 9 місяців поточно-го року заробітна плата працівників лісогосподар-ських підприємств сягнула 7776 гривень і зросла порівняно з відповідним періодом минулого року на 2841 гривню. Зростання рівня заробітної плати забезпечили всі лісгоспи, та найбільший її рівень залишається, як і торік, у Добрянському (9882 грн) та Городнянському (8903 грн) лісгоспах. Вище се-реднього рівня заробітна плата також у Ніжинсько-му, Семенівському і Холминському лісгоспах. Від-радно, відзначав доповідач, що за рівнем оплати праці наші підприємства на сьомому місці в галузі, а торік були на восьмому.

Станом на 1 жовтня 2016 року у державних під-приємствах управління трудиться 3021 працівник, що на 120 більше, ніж на початку року і на 130 біль-ше, ніж торік. Позитивним є і те в господарсько-фі-нансовій діяльності, що зросла і продуктивність праці. Вона нині складає 204751 гривню на одного штатного працівника. Отож за рівнем продуктив-ності праці по галузі в цілому чернігівські лісівники

піднялися з 12 до 8 показника. А найбільшого рів-ня продуктивності праці досягли у Добрянському, Чернігівському і Ніжинському лісгоспах.

Позитивні здобутки в господарсько-фінансо-вій діяльності дали змогу підприємствам управлін-ня та управлінню сплатити до зведеного бюджету 179982, 8 тисячі гривень, а це становить 148,7 від-сотка до відповідного періоду попереднього року. У тому числі до державного бюджету сплачено 100389,8 тисячі гривень, або 154,7 відсотка до по-

4 № 4 (40), 2016 р.

переднього року. До місцевого бюджету сплачено 79602 тисяч гривень, що становить 141,8 відсотка до попереднього року. Єдиного соціального внеску сплачено 47424,2 тисячі гривень, а разом від черні-гівських лісівників надійшло 227407 тисячі гривень. Це вагомий внесок для зміцнення економіки і галу-зі, і в цілому держави.

З питання ефективності використання лісоси-ровинних ресурсів підприємствами Чернігівського ОУЛМГ виступив заступник начальника управління Олександр Кириченко. Він приділив значну ува-гу ефективності використання паливно-мастиль-них матеріалів та енергоресурсів підвідомчими підприємствами. Відзначив, що обсяг фактично ви-користаних паливно-енергетичних ресурсів за 9 мі-сяців становить 9621,48 тонни умовного палива на загальну суму 41,71 мільйона гривень проти 5772,88 тонни умовного палива на загальну суму 41,6 міль-йона гривень за аналогічний період минулого року.

Загальний обсяг споживання енергоресурсів у середньому збільшився на 66,7 відсотка за рахунок збільшення споживання дров та інших видів пер-винного палива. Але у вартісному еквіваленті ви-трати на паливно-мастильні матеріали майже не

змінилися. А от порівняно з минулим роком змен-шилися витрати на бензин на 2 відсотки, на дизпа-ливо — на 16 відсотків, на газ стиснутий — на 3 від-сотки, і на зріджений — на 17 відсотків. Найбільш високовартісними, відзначив доповідач, у загаль-ному споживанні енергоносіїв залишаються бен-зин, дизпаливо, газ та електроенергія. Отже, у цьо-му напрямку і слід шукати резерви економії.

Про підсумки будівництва лісових автодоріг під-відомчими підприємствами у поточному році та про план будівництва їх на наступний рік доповідав на засіданні колегії головний спеціаліст відділу лісо-вих ресурсів Володимир Кирієнко.

За 9 місяців поточного року лісгоспами управ-ління за рахунок власних коштів збудовано, від-новлено, відремонтовано та реконструйовано 4,1 кілометра земляного полотна, що складає 48,2 відсотка від запланованих 8,5 кілометра на цей рік, облаштовано дорожнім «одягом» 17,1 кіломе-тра лісових доріг на загальну суму 1185 тисяч гри-вень. Виконати заплановане — у цьому значний ре-зерв для подальшого зростання лісогосподарської діяльності.

На засіданні колегії було підведено і підсумки змагання серед лісгоспів ОУЛМГ. Перше місце за результатами змагання здобуло ДП «Добрянське лісове господарство», друге — ДП «Холминське лісове господарство», третє місце за ДП «Новго-род-Сіверське лісове господарство».

Підсумки засідання колегії підвів начальник Чер-нігівського ОУЛМГ Андрій Пивовар. Він тепло по-

здоровив переможців змагання з досягнутими успіхами і закликав усіх нарощувати зусилля для поступу вперед в розвитку лісогосподарської галу-зі області.

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ

5№ 4 (40), 2016 р.

Лицарі лісу

«Лісова пісня» Йосипа Райчинця«Лісова пісня» Йосипа Райчинця

МІЦНЕ КОРІННЯМІЦНЕ КОРІННЯ

У життя він прийшов одинад-цятою дитиною багатодітної сім’ї уславлених працею Михайла Фе-доровича та Ольги Федорівни. А народився у Богом даному лю-дям місці – невеличкому містечку Поляна, яке обручкою обступили ліси, на Закарпатті. Звідти і його міцні корені, бо з дитинства на-бирався сил у неповторних буко-вих лісах рідного краю.

Ще хлопчиною не цурався будь-якої роботи, матері й бать-кові допомагав. Особливо любив їздити до лісу заготовляти дро-ва. Старшокласником разом з кимось із старших братів ставив своєрідні «рекорди». Вже по обіді у батьківському дворі зупинялася підвода з добрими двома скла-дометрами дров. Тож взимку у хаті було тепло і затишно.

Швидко спливали шкіль-ні роки. Постало питання: «Ким бути?» Вийшло так, що його подальшою долею «розпоря-дилася» улюблена вчитель-ка математики Марія Андріївна Войтович:

– А ти піди, Йосипе, шляхом мого чоловіка. У нього така чудо-ва робота, потрібна всім людям.

Йшлося про лісівника, шано-вану у краї людину.

– Я подумаю, Маріє Андріївно, – сказав у відповідь. А через кіль-ка тижнів вступив до Львівського лісотехнічного інституту. Вчив-ся добре. Ґрунтовні знання доз-волили Йосипу після одержання диплома обирати для себе місце подальшої трудової діяльності. Вирішив їхати на Чернігівщину, бо багато чув про чудовий При-деснянський край, його неосяж-ні ліси.

«В РАЙКОМ КОМСОМОЛУ?«В РАЙКОМ КОМСОМОЛУ?НЕ ПІДУ, НЕ ЗАЛИШУ НЕ ПІДУ, НЕ ЗАЛИШУ СВОГО КОЛЕКТИВУ…»СВОГО КОЛЕКТИВУ…»

Вже півстоліття минуло, як прибув молодий фахівець до Ко-рюківського лісгоспу. По-бать-ківськи зустрів його тодішній директор лісгоспу Г. В. Береза. Йосипу пощастило на керівника. Розумний, турботливий, чуйний. Гліб Володимирович запропону-вав випускникові лісотехнічного вузу посаду майстра паркетно-го цеху. На той час це було перше в Україні виробництво з виготов-лення такої необхідної та дефі-цитної продукції.

У цеху працювали молоді хлопці та дівчата. Сумлінні, енер-гійні, завзяті, вони відчували всю відповідальність, яка лягала на їхні молоді плечі. Адже першим завжди важко. Та під керівниц-твом молодого фахівця спра-ви пішли на лад. Підвищувалася якість, зростала продуктивність праці, збільшувався й попит на корюківський паркет.

Та недовго довелося Йоси-пу бути у цій трудовій сім’ї. Гро-мадянський обов’язок покли-кав стати у солдатський стрій. Служба у ракетних військах була не з легких, але не звик хилити-ся перед труднощами – звання захисника Батьківщини ніс чес-но, з гідністю.

А у Корюківці його чекала чу-дова дівчина Тамара. Його наре-чена. Коли вони зустрілися піс-ля звільнення Йосипа у запас, усе стало зрозумілим для двох сер-дець: вони створені один для од-ного, вони разом підуть по життю.

Тим часом рідний цех наро-щував випуск паркету. Успіхи мо-лодого керівника помітили. І за-пропонували роботу в райкомі комсомолу. Що робити, як бути?! Саме у ті дні до лісгоспу навідався з обласного управління лісового господарства начальник відділу Микола Омельчук. З ним Йосип і поділився всім, що було на душі. А на душі було відверте небажан-ня міняти улюблену професію на чиновницьку посаду комсомоль-ського функціонера. Тож через тиждень його перевели на робо-

Вона, здається, з юних літ звучала в його душі. Вона своїми дзвінкими криль-ми назавжди обняла його долю, подарувавши непе-ресічний талант організа-тора успішного лісового го-сподарювання, справжній хист лідера серед профе-сіоналів улюбленої справи і людську пошану за його чуйне, турботливе серце і синівську любов до лісу, ко-трий за довгі роки став для нього і вимогливим бать-ком, і вірним другом, і му-дрим порадником.

Справжня, а не вигада-на лісова пісня звучить для нього особисто і під висо-кими корюківськими со-снами, і під кремезними прилуцькими дубами, і під стрункими городнянськими берізками… Він чує ту пісню і пере-кладає її життєстверджуючу мову на спомини про пережите.

Вирощувати ліс – надзвичайно складна і відповідальна спра-ва. Особливість полягає в тому, що її результати майже недо-сяжні тим, хто саджає і плекає це зелене диво планети. Але благородна праця лісівників має бути гідно оцінена вдячними нащадками.

Ці слова належать знаній в області людині, авторитетній, вдумливій, по-життєвому мудрій. Йдеться про голову обкому профспілки працівників лісового та мисливського господар-ства Йосипа Михайловича Райчинця. 9 листопада йому випов-нилося 70 літ.

6 № 4 (40), 2016 р.

ту головним інженером Новго-род-Сіверського держ лісгоспу. У дорогу вирушив з дружиною Та-марою Олексіївною та двомісяч-ним сином Андрієм.

На новому місці все виявило-ся складніше, ніж передбачав. Господарства лісгоспу були роз-порошені, що створювало знач-ні труднощі в роботі. А тут ще й «дозріла» на горішніх повер-хах управління лісового госпо-дарства неочікувана для Йо-сипа пропозиція – очолити держлісгосп, бо директор ішов на заслужений відпочинок. Рай-чинцю на той час виповнилося лише 27 років.

Не будемо розкладати «по по-личках» усі його тодішні турботи. Лише зауважимо: те десятиліття було по вінця наповнене щоден-ними турботами про ліс і про не-відкладні проблеми лісового го-сподарювання. Але то були і роки його постійного зростання як ке-рівника. Виробництво нарощу-вало темпи, ліси ставали ошат-нішими, більш доглянутими. І у цьому була велика заслуга Йоси-па Михайловича та його колег.

ПОЛУМ’Я БІЛЯ СЕРЦЯПОЛУМ’Я БІЛЯ СЕРЦЯ

Здібного керівника районного масштабу запримітили не лише у Чернігові, а й у столиці. І, незва-жаючи на його порівняно молоді роки, призначили начальником обласного управління лісового господарства. Приймаючи чи не найбільше в Україні лісове госпо-

дарство області, яке вже тоді на-лічувало 11 держлісгоспів, понад сотню потужних лісництв та до-повнювалося непростою інфра-структурою лісовідновлення, лі-сової охорони і деревообробки,

поставив собі за мету обов’яз-ково примножити зелену скарб-ницю області. Бо знав: зберегти ліс, наростити його життєствер-джуючу силу – значить забезпе-чити тисячі людей роботою і гід-ним заробітком, не дати зів’янути життю десятків лісових сіл і ху-торів з їхньою соціальною інф-раструктурою, необхідною для

життя людей і осо-бливо для молоді.

Почав роботу керівника зі згур-тування надійної і високопрофесійної команди однодум-ців. Сьогодні він по праву може пиша-тися тим, що облас-не управління лісо-вого господарства стало своєрідною кадровою кузнею, яка дала путівку на

«командні» пости десяткам висо-кокваліфікованих спеціалістів лі-сівничої справи.

З висоти начальника управ-ління він добре бачив і усвідом-лював те, що і в ближніх, і в най-

7№ 4 (40), 2016 р.

дальших держлісгоспах конче необхідно створювати на терито-ріях центральних садиб належ-ні умови для роботи і відпочин-ку працівників лісу, які і в спеку, і в морози, і за погоди, і за не-годи не полишають ліс без опі-ки, а ціною іноді навіть власного здоров’я оберігають його дужу силу від лихої людини, від по-жеж і хвороб… Тоді, як мовиться, з його легкої руки і почалася ре-конструкція центральних садиб лісгоспів, створення в них належ-них умов для праці і відпочин-ку – їдалень, душових, спальних приміщень тощо. Багато оновле-них рекреаційних пунктів за свою нинішню ошатність теж мають завдячувати наполегливим зу-силлям тодішнього начальника управління Йосипа Райчинця.

Йшов 1986 рік… Звичний плин часу перервала зловісна Чорно-бильська біда... Пам’ятається, Йосип Михайлович якраз у ви-хідні працював у себе на дачі ра-

зом з дружиною та двома синами. А на горизонті вже за-ймалася радіацій-на загроза. І в один із тривожних таких днів його терміново

викликали до облвиконкому. По-ставили конкретне завдання: по-бувати у районах, постраждалих від аварії на ЧАЕС, і знайти чисту від радіації лісову ділянку, щоб можна було на ній приступити до прискореного будівництва 10 ко-теджів для переселенців із Чор-нобильської зони.

Відбули до небезпечної тери-торії лише вдвох з водієм. У обох були прилади для вимірюван-ня радіаційного рівня. Але, де б вони не зупинялися, стрілки до-зиметрів зашкалювали за гра-нично допустимі норми. Неві-домо, скільки того опромінення отримав Йосип Михайлович. Але тієї пори він про це не думав. А ті, хто повинен був думати про ньо-

8 № 4 (40), 2016 р.

го та його товаришів, відсиджувалися у високих київ-ських кабінетах.

Якось і до нього приїхав один із столичних чиновни-ків і попросив видати йому довідку про те, що він у ті дні перебував разом з ним на забрудненій території. Обу-ренню Райчинця не було меж. Довідки він так і не дав. Не отримав її і сам. Бо так про нього «потурбувалися» вищі посадовці. Як «потурбувалися» і про тих, хто від управ-ління лісового господарства вахтовим методом працю-вав на будівництві житлових приміщень. Трудитися до-водилося у найскладніших погодних умовах. Морози сягали 30 градусів. Людей треба було забезпечити не-обхідною технікою, матеріалами, нагодувати, обігріти. Всі ці турботи лягли на плечі Йосипа Михайловича Рай-чинця. У той час він перебував на «передовій» чи не що-дня. І ота чорнобильська вахта тривала майже рік.

Особливі згадки – про нескінченні лісові пожежі. Піс-ля катастрофи на атомній станції вони ставали надзви-чайно небезпечними. Дим, рознесений вітрами, ніс із собою невидиму страшну біду. Пожежі тривали на сот-нях гектарів. Потім, коли вогонь відступив, він побував на тих жахливих згарищах. Чорна земля, кістки звірів та птахів. Навіть вони, бистроногі та бистрокрилі, не змог-ли врятуватися.

Будівництво житла йшло у прискореному темпі. Адже у лісовому господарстві були фахівці різних буді-вельних професій. А за головного виконроба всі вважа-ли Йосипа Михайловича. І вони не підвели людей. На карті Київської області з’явилося нове село Лук’янівка.

СЛІД НА ЗЕМЛІСЛІД НА ЗЕМЛІ

Час плине швидко, як гірська річка. Ось уже більше трьох десятиліть минуло від тих важких випробувань чор-нобильською бідою. І та біда не обминула здоров’я ба-гатьох учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Далася вона взнаки і самому Йосипу Михайловичу. По-чав стомлюватися від звичної роботи, від тижневих відря-джень у найвіддаленіші лісництва, від невідкладних про-блем, які мав вирішувати, не гаючи ні хвилини часу. І хоча йому було не звикати до ненормованих трудових буднів, іноді й без вихідних та чергової відпустки, але частіше й частіше почав ставити перед самим собою питання, а чи не пора тобі, Михайловичу, на заслужений відпочинок?

При першій нагоді відверто поділився наболілим з «генералом» їхньої лісової гвардії – самим Іваном Степа-новичем Іжевським. А той у відповідь:

– Не відпустять тебе, Йосипе, на спочинок ні ліс, ні люди… По собі знаю, з лісом ти навіки повінчаний.

– То як же бути? – спитав розгублено.– Скажу, не сумнівайся. Ось наближається звітно-ви-

борна конференція нашої профспілкової організації пра-цівників лісового господарства. Чув від багатьох дирек-торів лісгоспів і ветеранів галузі – хочуть запропонувати твою кандидатуру на голову обкому профспілки пра-цівників лісового господарства. Отож, не вагаючись, погоджуйся. І з лісом залишишся, і з людьми, які ним опікуються. Та й підходиш ти для цієї виборної посади як-найкраще – вмієш з людьми працювати, а, головне, вмі-єш до глибини душі проникнути у їхні повсякденні турбо-ти і життєві потреби. Ось така моя порада…

Вже нема на цьому світі і шанованого всіма лісівни-ками області порадника Івана Степановича Іжевського. Вже від тієї розмови минуло чимало часу, але вже вдру-

9№ 4 (40), 2016 р.

ге на звітно-виборній конференції обирають колеги-лі-сівники Йосипа Михайловича Райчинця головою обкому профспілки. І саме на цій посаді він і зустрічає свій сім-десятирічний ювілей.

У щоденних турботах про умови праці лісівників, зростання їхнього добробуту, збереження робочих місць у лісовій галузі і зусиллях, спрямованих на не-від’ємність лісовідновлення, лісокористування і лісо-обробки як запоруки існування лісової галузі взага-лі прийшла і сімдесята осінь до Йосипа Михайловича Райчинця, заслуженого працівника сільського госпо-дарства України, людини-творця.

А ще ж додалося й турбот про шефську допомогу воїнам АТО, їхнім родинам та дітям, постійного піклу-вання про те, щоб і воїни – учасники АТО, і їхні родини не були обділені ні увагою, ні теплом і сьогодні, і завтра, і повсякчас.

Пам’ятаючи народну мудрість, що в здоровому тілі здоровий і дух, Йосип Михайлович як очільник проф-спілкової організації лісівників Чернігівщини постійно піклується про розвиток спорту в усіх трудових колекти-вах держлісгоспів. Ця турбота реалізовується у площині спортивних змагань поміж трудовими колективами лі-сівників із різноманітних видів спорту – від футбольних матчів до перетягування канату… Саме завдяки лідеру профспілок змагання і труд у трудових колективах завж-ди поруч ідуть. А віднедавна статус спортивних змагань лісівників піднявся до рівня міжнародних спартакіад.

З ініціативи Йосипа Михайловича традиційні до-бросусідські зв’язки з лісівниками Білорусії знайш-ли своє відтворення в міжнародних змаганнях поміж спортсменами-лісівниками Чернігівської та Гомель-ської областей. Уже в нинішньому році відбулася XIV Міжнародна спартакіада працівників лісової галузі Го-мельщини і Чернігівщини. Безумовно, на таких змаган-нях завжди перемагає дружба. І саме це гріє душу Йо-сипу Михайловичу найбільше.

Нині у складному господарстві галузі близько 400 тисяч гектарів лісового фонду. А це сосни, велети-дуби, тендітні берези, липи та клени...

Усю цю красу бережуть та примножують лісогоспо-дарські підприємства – Борзнянське, Городнянське, До-брянське, Корюківське, Ніжинське, Новгород-Сіверське, Остерське, Прилуцьке, Семенівське, Холминське, Чер-нігівське, підпорядковані обласному управлінню лісо-вого та мисливського господарства.

Йосип Михайлович із теплотою згадує і тих, з ким співпрацював, і ветеранів лісового господарства І. С. Іжевського, В. Д. Доценка, В. В. Онищенка, І. Новодіда, Ф. О. Савченка, Г. М. Берізку, І. Т. Саповського, А. К. Си-нявського, І.П. Данильця, В. Ф. Тимка та багатьох інших.

Довго ми розмовляли з Йосипом Михайловичем на-передодні його ювілею. Запитань до нього безліч. На всі одержував вичерпні відповіді. І за ними поставала лю-дина, яка по-справжньому любить дароване Богом лю-дині багатство – ліс. І любить його, і піклується як до-брий дбайливий господар.

Вільного часу у нього, як завжди, обмаль. Але захо-плюється полюванням, залюбки збирає гриби. А ще має велику домашню бібліотеку і любить читати. Остання пристрасть передалася і найдорожчим для нього у світі людям – онукам Оленці та Євгенії.

Микола ТИЩЕНКО,фото автора

10 № 4 (40), 2016 р.

Вітаємо!

Повага і авторитетПовага і авторитетТридцятого вересня відзначила свій ювілей від-

мінний професіонал своєї справи, любляча дружина та мама і просто чудова людина Алла Володимирів-на Осадчук, головний бухгалтер ДП «Ніжинське лісо-ве господарство».

Шановна Алло Володимирівно!Шановна Алло Володимирівно!

Великий і дружний ко-лектив ДП «Ніжинське лі-сове господарство» з те-плом і любов’ю вітає Вас із Днем народження!

Є люди, до яких тягне, поряд з якими добре і на-дійно. Ви — така людина. А ще — справжній профе-сіонал, на тендітних пле-чах якого відповідальність за фінансовий стан нашо-го підприємства. Цифри, звіти, відсотки, доходи-ви-трати; наші зарплати, аванси, премії. І те, з якою, начебто, легкістю Ви справляєтеся з усім цим, переконує в істинності приказки, що не місце прикрашає людину, а людина своє місце.

Із 1992 року, початку Вашої роботи у Ніжинському лісгоспі, вже пройдено немалий шлях від бухгалтера ліс-ництва до головного бухгалтера лісгоспу. Відмінна орга-нізація бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності, контроль за ощадливим використанням мате-ріальних, трудових та фінансових ресурсів, допомога мо-лодим спеціалістам, повага та авторитет в колективі були неодноразово відзначені керівництвом: Подяка директо-ра ДП «Ніжинське лісове господарство», Почесна грамо-та Держкомлісгоспу, подяка Голови Держлісагентства – це ще неповний перелік відзнак, отриманих Вами за роки плідної праці на благо підприємства.

Адже справді, така жіночна, доброзичлива, завжди усміхнена та гарна людина як Ви, надійно утримує стійке фінансове благополуччя лісгоспу, що потребує холодного розуму, чіткості розрахунків та далекоглядності. Дякуємо Вам за багатогранність, з якою ставитесь до роботи, не-байдужість та взаємодопомогу, що проявляєте до колег.

Від усього серця бажаємо Вам, щоб кожна хвилина Вашого життя була сповнена міцним здоров’ям, душев-ним спокоєм та тими різнобарвними гараздами, що ви-значають воістину щасливу людину! Нехай же невичерп-ними будуть джерела, з яких Ви берете натхнення.

Хочеться сказати Вам ще багато слів подяки, побажати професійних успіхів і великого людського щастя. Завжди бути такою ж чарівною і веселою, уважною і чуйною. Нехай сім’я дарує радість і турботу, а успіх і удача будуть Вашими нерозлучними супутниками.

Дякуємо Вам за Вашу результативну Дякуємо Вам за Вашу результативну й віддану працю!й віддану працю!

З повагою,Колектив ДП «Ніжинське лісове господарство»

З ювілеємЗ ювілеєм

Дорогий Йосипе Михайловичу!Дорогий Йосипе Михайловичу!

Ось уже сімдесята осінь стукає гіл-кою червоної калини у світле вікно Вашого життя. У цей день Вам шлють свої щирі ві-тання і високі верховіття корюківських со-сон, і буйночубі прилуцькі діброви, і біло-корі берези городнянських гаїв. Бо саме їм, чернігівським лісам, Ви завжди відда-вали сповна свій хист професіонала лісо-вої справи, палку любов душі і щиру турбо-ту серця, пройшовши нелегкий та славний шлях сумлінного працівника лісової галузі області.

Трьохтисячний колектив лісівників Чер-нігівщини знає Вас як досвідченого фа-хівця і організатора, як чуйного і турбот-ливого ватажка профспілкової організації лісівників, якому вони довірили авторитет-ну посаду голови обкому профспілки пра-цівників лісового господарства, бо впев-нені, що Ви не пошкодуєте ні сил, ні енергії, відстоюючи на всіх рівнях їхні інтереси, по-стійно піклуючись про належні умови праці і побуту, вищий рівень життєвого добробу-ту кожного, хто сьогодні невтомно трудить-ся на лісовій ниві.

У день сімдесятиріччя, шановний Йоси-пе Михайловичу, щиро бажаємо Вам ко-зацького здоров’я, плідної праці, добра і злагоди в родині, звершення світлих надій в дітях та онуках!

З роси і води Вам на довгі літа!З роси і води Вам на довгі літа!

Ваші колеги і друзі

11№ 4 (40), 2016 р.

Наука виробництву

Щоб лісова нива стала ще багатшоюЩоб лісова нива стала ще багатшоюСаме цій меті і був підпоряд-

кований науково-виробничий семінар «Шляхи підвищення ефективності лісовирощуван-ня та формування біологічно стійких і продуктивних наса-джень», проведений обласним управлінням лісового та мис-ливського господарства, дер-жавними підприємствами «Новгород-Сіверська лісо-ва науково-дослідна станція» і «Новгород-Сіверське лісове господарство», в роботі якого взяли участь наукові співро-бітники ДП «Новгород-Сівер-ська лісова науково-дослідна станція» і головні лісничі дер-жавних підприємств Чернігів-ського ОУЛМГ.

Відкриваючи семінар в акто-вій залі адмінбудівлі Слобідсько-го дослідного лісництва ДП «Нов-город-Сіверська ЛНДС», перший заступник начальника, головний лісничий Чернігівського ОУЛМГ Юрій Пономаренко наголосив, що виключно важливими і в площи-ні науково-виробничого семінару є завдання з виконання у повному обсязі річного комплексу лісокуль-турних робіт, створення лісових культур відповідно до осіннього плану, максимальна концентрація зусиль для збору врожаю жолудів та іншого насіння деревних і ча-гарникових порід, а також насіння з об’єктів постійної лісонасіннєвої бази та своєчасну відправку його на перевірку в державну органі-зацію «Український лісовий селек-ційний центр».

— Важливими і конче невід-кладними, — підкреслив Юрій Пономаренко, — є завдання з об-робітку ґрунту під лісові культу-ри наступного року, забезпечен-ня постійного контролю за якістю

виконання робіт із проведення осінньої інвентаризації та атес-тації лісових культур, плантацій, розсадників, а інвентаризацію лі-сових культур першого-третього року створення слід обов’язко-во провести за участі директорів лісгоспів, — наголосив головний лісничий Чернігівського ОУЛМГ.

З початком роботи науко-во-виробничого семінару при-вітав його учасників директор ДП «Новгород-Сіверська ЛНДС», кандидат сільськогосподарських наук Анатолій Жежкун. Він, зо-крема, зазначив, що тісна спів-праця науковців станції з лісгос-пами є взаємокорисною як для представників лісової науки, так і для практиків лісокористування і слугує запорукою тому, що лісо-ва нива Чернігівщини рік від року ставатиме щедрішою для тих, хто постійно нею опікується.

12 № 4 (40), 2016 р.

— В останнє десятиріччя, — продовжив далі директор науко-во-дослідної станції, — відбули-ся зміни природно-кліматичних умов, що потребує проведення низки лісогосподарських захо-дів, спрямованих на підвищення біологічної стійкості деревоста-нів. Отож, першочергове завдан-ня семінару — ознайомити ліс-ничих усіх лісогосподарств Чернігівщини з новими техноло-гіями відтворення та формуван-ня лісів Східного Полісся, — ска-зав на завершення свого виступу Анатолій Жежкун.

Маршрут учасників семіна-ру розпочався із ознайомлення з динамікою гідротермічних показ-ників за останнє десятиріччя та їхнім впливом на стан і продук-тивність деревостанів, виходячи з досліджень ДП «Новогород-Сі-верська ЛНДС», які представив учасникам семінару молодший науковий співробітник станції Ігор Порохняч.

Огляд лісничими ОУЛМГ мі-ні-дендропарку та садивного ма-теріалу в теплиці Слобідського

дослідного лісництва супрово-джував лісничий дослідного ліс-ництва Володимир Серб.

А ось переїзд учасників семі-нару до кварталу 5 Красно-Ху-тірського лісництва та огляд ділянки формування сосново-го молодняка природного похо-дження супроводжував головний лісничий ДП «Новгород-Сівер-ський лісгосп» Віталій Сідько. Він же разом із кандидатом сільсько-господарських наук, директором ДП «Новгород-Сіверська ЛНДС» Анатолієм Жежкуном забезпе-чили переїзд учасників семінару до кварталу 12 та огляд колега-ми природного поновлення со-сни на ділянках першого прийо-му рівномірно-поступових рубок 2014 року та суцільної рубки 2014 року.

Огляд лісових культур модри-ни європейської, сосни звичай-ної, дуба звичайного, створених на ділянках вимерлих ялинників у кварталах 31, 29 забезпечува-ли головний лісничий ДП «Новго-род-Сіверський лісгосп» Віталій Сідько і молодший науковий спів-

робітник ДП «Новгород-Сіверсь-ка ЛНДС» Ігор Порохняч.

У кварталі 26 Новгород-Сівер-ського лісгоспу учасники семіна-ру ознайомилися з природним поновленням дуба звичайного та сосни звичайної на ділянці су-цільної рубки 2013 року.

Переїхавши до кварталу 9 Слобідського дослідного ліс-ництва ДП «Новгород-Сіверсь-ка ЛНДС», оглянули відновлення сосни звичайної після першого прийому рубки переформуван-ня 2009-2010 років, а в кварталах 10, 17, 30, 24, 32, 31 того ж Сло-бідського дослідного лісництва учасники семінару ознайомили-ся з поетапним формуванням бе-резово-ялинового деревостану рубками догляду, з формуван-ням стійких ялинників різними методами рубок догляду, з ви-рощуванням березово-соснових деревостанів на ділянці суціль-ної санітарної рубки в сосняках, уражених кореневою губкою. Учасники семінару також одер-жали змогу порівняти ріст куль-тур сосни, створених у 2013 році, із закритою кореневою систе-мою та за традиційною техноло-гією, оглянули також ріст дерев майбутнього на секціях з різною інтенсивністю прохідної рубки 2007 року, родинну лісонасіннє-ву плантацію модрини європей-ської, кленово-дубових культур 2007 року, березово-тополевих культур 2010 року, малоцінного молодняку після проведення різ-них варіантів реконструктивної рубки та введення дуба звичай-ного…

Ґрунтовні роз’яснення з приво-ду всіх оглядів учасникам семіна-ру надавали директор ДП «Новго-род-Сіверська ЛНДС», кан дидат

13№ 4 (40), 2016 р.

сільськогосподарських наук Ана-толій Жежкун, молодші нау-кові співробітники станції Ігор Порохняч та кандидат сіль-ськогосподарських наук Ігор Бобров.

Підведення підсумків науко-во-виробничого семінару від-булося у приміщенні садиби Лосківського лісництва ДП «Нов-город-Сіверський лісгосп», на яке прибув і директор цього дер-жавного підприємства, заслуже-ний лісівник України Микола За-сько.

Виступаючи перед учасника-ми зібрання, він, зокрема, наго-лосив, що найбільшою гордістю лісгоспу є лісові культури, за що завдячує головному лісничому лісгоспу Віталію Сідьку і всім ліс-ничим лісгоспу, які, без перебіль-шення, завжди тримають руку на пульсі новітніх досягнень лі-сової науки, сумлінно допомага-ють науковцям, не боячись іти на пропоновані досліди і творчі по-шуки для того, щоб лісова нива Сіверського краю щедрішала і оновлювалася.

Підводячи підсумки автори-тетного науково-виробничо-го зібрання головних лісничих державних підприємств Чернігів-ського ОУЛМГ, перший заступник начальника і головний лісничий Чернігівського ОУЛМГ Юрій По-номаренко наголосив, що чер-нігівські лісівники і надалі тісно співпрацюватимуть з науковця-ми всіх наукових установ галу-зі, сміливо впроваджуватимуть

новітні досягнення науки в прак-тику лісокористування і лісовід-новлення з тим, щоб успішно перебороти глобальні кліматич-ні виклики сучасності і вберегти для нинішніх і майбутніх поколінь громадян України неоціненний зелений скарб Сіверського лісу, примножуючи його багатства.

Микола ТИЩЕНКО,Чернігівське ОУЛМГ

Лісокультурне виробництво

Щоб могутнім ріс і майбутній лісЩоб могутнім ріс і майбутній лісЧернігівським обласним управлінням лісо-

вого та мисливського господарства підведено підсумки інвентаризації садивного матеріалу, лісових культур, плантацій та атестації незі-мкнутих лісових культур у державних підпри-ємствах лісового господарства управління.

Підприємствами управління відтворено лісів на площі 2914,4 гектара. У тому числі садіння і ви-сівання лісу проведено на 2512,8 гектара і з них — захисних лісових насаджень (нових лісів) на 106,3 гектара, залишено під природне оновлення 295,3 гектара.

Приживлюваність лісових культур, створених у 2016 році, становить 92 відсотки на зрубах, а на прийнятих деградованих і малопродуктивних зем-лях — майже стовідсоткова.

Вирощено стандартного садивного матеріалу для створення лісових культур 22,6 мільйона штук, у тому числі сіянців із насіння постійної лісонасінної бази — 1,6 мільйона штук.

Вирощено також стандартного садивного мате-ріалу для озеленення в кількості 79,4 тисячі штук.

Вирощено для реалізації стандартних новоріч-них ялинок півтораста тисяч штук.

Переведено та передано в експлуатацію дер-жлісгоспами лісових культур на зрубах 1818,6 гектара, в тому числі першим класом якості 52,5

відсотка, другим — 38,9 відсотка та 8,6 відсотка — третім класом якості.

Переведено та передано в експлуатацію при-родного поновлення ліси на 289,9 гектара, в тому числі першим класом якості 39,2 відсотка, другим — 56,5 та 4,3 відсотка — третім класом якості.

Переведено та передано в експлуатацію держ-лісгоспам лісонасадження, створені на прийнятих деградованих, малопродуктивних землях площею 472,8 гектара, в тому числі першим класом якості 33,6 відсотка, другим — 64,5 та 1,9 відсотка — тре-тім класом якості.

Атестовано 13285 гектарів лісових культур на зрубах: першим класом якості 52,1 відсотка, дру-гим класом — 40, третім класом — 7,9 відсотка.

Атестовано 1535 гектарів лісових культур на при-йнятих землях: першим класом якості 50,3 відсотка, другим класом — 47,7, третім — два відсотки.

Створено лісових плантацій на площі 72,1 гекта-ра.

Результати відрадні. І трудівники щедрої лісо-вої ниви Сіверянського краю в прийдешні роки так само докладатимуть максимум високопрофесій-них зусиль, щоб і майбутній ліс могутнім ріс.

Володимир ПЕРЕВ’ЯЗКО, головний спеціаліст відділу лісового господарства Чернігівського ОУЛМГ

14 № 4 (40), 2016 р.

У наших сусідів

На ювілей до гомельських лісівниківНа ювілей до гомельських лісівників

У наших колег і добрих сусідів — працівників та ветеранів Гомельського лісгоспу — радісна і пам’ятна подія: 4 листопада виповнилося 80 років з дня утворення цього лісогосподарсько-го підприємства, трудові здобутки і досягнення якого в лісовій справі відомі далеко за межами Республіки Білорусь, в усіх державах колиш-нього Радянського Союзу і суміжних із Білорус-сю країнах європейської спільноти.

Утворений у далеко-му вже 1936 році Гомель-ський лісгосп пройшов славний шлях становлення і розвитку, щоб у двадцять першому столітті утверди-тися як прогресивне лісо-ве господарство європей-ського рівня, що сповна використовує в лісогоспо-дарюванні і переробці де-ревини найновіші досяг-нення науки та передові технології, успішно долаючи глобальні виклики су-часності в екологічній і кліматичній сферах.

Сьогодні Гомельський лісгосп, який за славні 80 років виховав сотні висококласних професіоналів, дав путівку в життя багатьом вченим лісової науки і управлінцям вищого рівня, очолює порівняно моло-дий і енергійний керівник Ігор Дегтярик, добре зна-ний серед лісівників Чернігівщини.

Трьохтисячний колектив Чернігівського облас-ного управління лісового і мисливського господар-

ства по праву пишається тим, що його з Гомель-ським лісгоспом пов’язують не лише добросусідські багаторічні стосунки, але й спільна плідна діяльність з практичної реалізації угод про взаємодопомогу в попередженні і ліквідації лісових пожеж у суміжних прикордонних лісах, обміні досвідом у справі лісо-вирощування і лісокористування, боротьбі з епі-деміями, екологічними і кліматичними викликами сучасності. А ще лісівників Гомельщини і Чернігів-

щини ось уже багато років єднають спіль-ні змагання, які не лише визначають пе-реможців із тради-ційних видів спорту, а й формують високі почуття вірної друж-би поміж молодими спортсменами-лісів-никами Гомельщи-ни і Чернігівщини на довгі роки.

Отож, на відзна-чення славного юві-лею колег і побра-тимів прибула та взяла участь у свят-куванні й делегація чернігівських лісів-

15№ 4 (40), 2016 р.

Йосипу Райчинцю — 70!

ників, очолювана добре знаним серед гомельчан Заслуженим лісівником України, директором ДП «Добрянське лісове господарство» Іваном Горо-хівським, а також головний лісничий цього підпри-ємства Денис Землянко.

Звертаючись з нагоди ювілею Гомельського лісгоспу з вітальним словом до колег і друзів, він, зокрема, наголосив, що дружба між чернігівськими і гомельськими лісівниками перевірена не лише ча-сом, а й спільною роботою та спортом — отож вона міцна, мов криця, і ніколи не потьмяніє, хоч би які випробування не доводилося переборювати і біло-руським, і українським лісівникам.

— 80 років, — сказав керівник чернігівської де-легації, — це вік стиглості, що добре відомо як україн-ським, так і білоруським господарям лісів. Отож, попе-реду в нас ще багато спільної праці, взаємодопомоги і запозичень передового досвіду, щоб примножувати багатства як білоруських, так і українських лісів.

Чернігівські лісівники вдячні вам, колеги, що по-ділилися щедро досвідом з будівництва і облашту-вання карбонатних теплиць для вирощування сі-янців лісових культур. В такій ось теплиці нашого Добрянського лісового господарства вже зазелені-ли молоді саджанці, з яких обов’язково виростуть нові ліси як запорука нашого добросусідства і по-дальшого плідного співробітництва.

На знак сердечних стосунків і традиційно міц-них зв’язків Іван Горохівський вручив ювілярам іко-ну Святого Миколая, щоб Святий Миколай завжди благословляв білоруських колег на добрі справи і вищі досягнення в лісовій галузі, захищав від нега-раздів рідні для нас домівки — наші ліси.

З 80-річчям Гомельського лісгоспу привітав учасників ювілейної урочистості і начальник дер-жавного об’єднання «Гомельліс» Михайло Супрун. Він повідомив і приємну для всіх новину: за рішен-ням міністерства лісового господарства Республі-ки Білорусь Гомельському лісгоспу присвоєно ав-торитетний статус науково-дослідного лісового господарства Інституту лісу Національної акаде-мії наук Білорусії. Таку новину і ювіляри, і запроше-ні на урочистості гості зустріли бурхливими опле-сками.

Щиро аплодувала з нагоди такого статусу, при-своєного гомельським колегам, і делегація черні-гівських лісівників. Адже такий статус, безумовно, надасть нового потужного імпульсу співробітни-цтву в площині впровадження новітніх досягнень лісової науки в практику ефективного господарю-вання як в гомельських, так і в чернігівських лісах.

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ

Шановний Йосипе Михайловичу!Шановний Йосипе Михайловичу!

Від берегів швидкоплин-ного Сожу до берегів зача-рованої Десни Ваші вірні сябри і колеги шлють Вам, дорогий побратиме, най-щиріші привітання з ювіле-єм — сімдесятиріччям з дня народження!

Білоруські і, зокрема, гомельські лісівники десят-ки років знають Вас як вір-ного лицаря в нашій спіль-ній справі — захисті лісу і примноженні його нев’янучої сили.

Тож прийміть наші палкі побажання міцного здоров’я, великого особистого щастя, творчо-го натхнення й успіхів у Вашій невтомній праці на довгі літа!

Нехай і білоруські, і українські ліси завдяки звитяжним трудовим зусиллям таких відданих своїй справі лісівників як Ви, дорогий Йосипе Михайловичу, і надалі будуть щедрою скарб-ницею й нетлінною окрасою наших дружніх держав — Республіки Білорусь і України!

Михайло СУПРУН,начальник державного

об’єднання «Гомельліс», В. КРИВКО-КРАСЬКО,

голова обкому профспілки державного об’єднання «Гомельліс»

Вітання з білоруських лісівВітання з білоруських лісів

17

ЛІСИ

20172017

18 № 4 (40), 2016 р.

На ринку деревини

Боротьба за лісові ресурси: Боротьба за лісові ресурси: приватний бізнес проти державних підприємствприватний бізнес проти державних підприємств

Те, що відбувається в ос-танні роки у лісогосподар-ській сфері Чернігівщини, інакше як війною за ресурси не назвеш. У створеній всьо-го рік тому Асоціації дерево-обробників амбіційно звину-ватили держлісгоспи у тому, що вони продають дереви-ну за межі області. Через це її начебто не вистачає місце-вим переробникам. В облас-ному управлінні лісового та мисливського господарства подібні звинувачення вва-жають абсурдними, оскіль-ки з понад 200 учасників аук-ціонів із продажу деревини майже 80 відсотків – місцеві. Державні лісівники вважають, що на Чернігівщині деревини більш, ніж достатньо. Потріб-но лише встановити зрозумі-лі й однакові для всіх правила гри. Коротко кажучи, змусити військові та аграрні лісгоспи продавати деревину прозоро, як це роблять у державних лі-сових господарствах.

АГРОЛІСГОСПИ АГРОЛІСГОСПИ ПЕРЕОРІЄНТОВУЮТЬ ПЕРЕОРІЄНТОВУЮТЬ РИНКИРИНКИ

Чернігівщина є одним із ліде-рів серед регіонів України за лі-систістю. Більше п’ятої частини краю вкрито лісами. Якщо враху-вати, що ліси за своїм призначен-ням значною мірою виконують водоохоронні, полезахисні, оз-доровчі функції та мають обме-жене експлуатаційне значення, то багатство зеленої скарбниці Чернігівщини важко переоціни-ти. Лісова галузь давно стала ре-альним сектором економіки, тому й не дивно, що перерозпо-діл фінансових потоків був лише питанням часу.

Нині у війні за лісові ресурси Чернігівщини частина приватних деревообробних та лісозаготі-вельних підприємств протиста-вила себе державним лісгоспам. Звинувачення на їхню адресу стосуються ринків збуту дереви-ни. Державні лісгоспи звинува-

чують у тому, що вони продають власну деревину за межі Черні-гівщини. Мовляв, через це місце-вим переробникам не вистачає деревини.

У Чернігівському обласно-му управлінні лісового та мис-ливського господарства по-дібні звинувачення вважають

абсурдними. За словами голов-ного інженера обласного управ-ління лісового та мисливського господарства Олександра Ки-риченка, на відкритих торгах із продажу деревини з понад 200 учасників майже 80 відсотків – це місцеві деревообробники.

По суті, державні лісгоспи – єдині учасники лісогосподар-ського ринку, які збувають свою продукцію через аукціони. Од-нак це не заважає невеликій кіль-кості приватних деревооброб-них підприємств звинувачувати держ лісгоспи у тому, що вони продають свою деревину не тим. Натомість державні лісівники пе-реконані: деревини не вистача-тиме ніколи, оскільки немає єди-них правил торгів.

Відомо, що окрім Чернігів-ського ОУЛМГ, значна частка лісів належить комунальним підпри-

ємствам, що входять до структу-ри «Чернігівоблагролісу». Для по-рівняння: державним лісгоспам Чернігівщини належить 417 ти-сяч гектарів лісів, КП «Чернігіво-благроліс» не надто вже і відстає — йому належить понад 200 ти-сяч гектарів! Власне, в структу-рі цього комунального підприєм-

ства, що підзвітне Чернігівській облас-ній раді, кілька міся-ців тому відбулася невелика револю-ція. Депутатський корпус обласного муніципального ор-гану після невели-кого скандалу пере-конливою більшістю голосів звільнив ба-гаторічного керів-ника Івана Донця. За його керівни-цтва КП «Чернігіво-благроліс» так і не стало прикладом прозорого госпо-дарювання. Так, зі всіх 17 агролісгос-пів в одному лише КП «Борзнянський агролісгосп» ви-ставляли дереви-

ну на аукціон. Новоспечений ке-рівник КП «Чернігівоблагроліс» Сергій Бойцун на одній із остан-ніх нарад також не погодився ви-ставляти заготовлену деревину на відкриті торги, посилаючись на те, що наразі триває інвента-ризація в усіх 17 комунгоспах, підлеглих облагролісу. Яким чи-ном інвентаризація стосується економічної діяльності — не по-яснив.

Насправді ж усі агролісгоспи Чернігівщини розривають сто-сунки з місцевими переробни-ками і переорієнтовують рин-ки збуту на Вінниччину, звідки й приїхав новий керівник «Черні-гівоблагролісу». Прозорістю збу-ту деревини в комунгоспах і ра-ніше не пахло, а нині й поготів. Військові лісгоспи взагалі – в тіні! Що там відбувається насправді, ніхто знати не знає.

19№ 4 (40), 2016 р.

ХТО ВОНИ – БУНТІВНІ ХТО ВОНИ – БУНТІВНІ ПЕРЕРОБНИКИ?ПЕРЕРОБНИКИ?

Якщо позиція державних лісгоспів та «Чернігівоблагролі-су» є зрозумілою, то позиція так званих переробників, які, власне, і підіймають бучу довкола аукці-онів, зрозуміла не повністю. Аби з’ясувати, чого вони хочуть на-справді, варто провести хоча б поверхневий аналіз економіч-ної діяльності цих підприємств. Для прикладу, ТОВ «Ваннеса», де-факто, є посередником між місцевими скуповувачами дере-вини та турками.

У Корюківці вони здійснюють поверхову переробку сировини, переробляючи деревину на об-

різну дощечку та бруси. Реальне ж завдання таких фірм, як «Ван-неса», – експорт деревини за кордон. На відміну від тих самих державних лісгоспів, уряд справ-но відшкодовує приватним екс-портерам ПДВ. Для прикладу, за 10 місяців поточного року держа-ва відшкодувала ТОВ «Ваннеса» 19 мільйонів 705 тисяч гривень ПДВ. ТОВ «Анатолія Ліс» відшко-дували ПДВ у розмірі 2 мільйо-ни 189 тисяч гривень, ТОВ «Грін Форест Індастрі» отримало від-шкодування в розмірі 1 мільйон 179 тисяч гривень. Усі ці фірми, яких загалом нараховується 19, входять в Асоціацію лісозаготі-вельних та деревообробних під-приємств Чернігівської області «Чернігівдеревпром».

Завдання Асоціації – лобію-вання інтересів крупних приват-них експортерів лісу. Для того, щоб це довести, не потрібно бути великим економістом. Асоціа-цію деревообробників було ство-рено у 2015 році, а очолює її по-передній керівник Чернігівського обласного управління лісового та

мисливського господарства Ва-лерій Лозицький. Валерій Гри-горович – ініціатор більшості кабі-нетних нарад, на яких він відкрито виступає за фактичне послаблен-ня позицій держлісгоспів.

Приватна Асоціація нама-гається зобов’язати державні лісгоспи звітувати перед ними за всю заготовлену деревину. Але приватним компаніям і цього за-мало. Вони хочуть, аби ціна на деревину залежала не від ринко-вих цін, а від їхніх забаганок. Бо ж якщо, наприклад, усунути заку-півельників з інших регіонів кра-їни, то зменшиться ціна на дере-вину, а отже – і надходження до бюджетів усіх рівнів. Порівнюючи соціальну відповідальність при-

ватних та державних підприємств, мож-на навести наступ-ну статистику. Те ж таки ТОВ «Ваннеса» сплатило за 10 міся-ців поточного року 972 тисячі гривень до зведеного бюджету. А ДП «Корюківський держлісгосп» та ДП «Холминський дер-жлісгосп» сплачують по 20 мільйонів гри-

вень щороку і утримують до півти-сячі працівників. Усі держлісгоспи мають власну переробку, але пе-реробляють деревину найнижчої якості, оскільки кращу деревину продають на аукціонах і відправ-ляють на експорт, заробляючи ва-люту для держави, яка забирає в них 75 відсотків від отриманого прибутку.

ВСІХ – У РІВНІ УМОВИ!ВСІХ – У РІВНІ УМОВИ!

За словами начальника Чер-нігівського обласного управ-ління лісового та мисливського господарства Андрія Пивова-ра, лісогосподарськими підпри-ємствами обласного управління лісового та мисливського госпо-дарства за 9 місяців минулого року було внесено до державно-го і місцевих бюджетів та до Пен-сійного фонду платежів у сумі 170 мільйонів 423 тисячі гривень, а в нинішньому році – 227 мільйо-нів 407 тисяч гривень, що скла-ло 133,4 відсотка до відповідного періоду минулого року. Зважаю-чи на загальнонаціональні показ-

ники падіння економіки, показ-ники зростання вражають. І це незважаючи на те, що Уряд від-шкодовує державним лісгоспам ПДВ лише частково. На відміну від приватних деревообробних та лісозаготівельних підприємств…

Насправді ж населення має непокоїти те, що практично в кож-ному селі стоять пилорами. Пора-хувати їх неможливо. Тож чи ви-стачить лісів при такому розкладі – невідомо. Власне, і ті фірми, що гордо іменують себе переробни-ками, назвати такими важко. Про них найбільш влучно висловила-ся на одній із нарад заслужений лісівник України багаторічний ди-ректор ДП «Семенівське лісо-ве господарство» Олександра Дудко. Вона заявила про те, що справжньої переробки дереви-ни на Чернігівщині не існує! Ті, хто себе такими вважають, тягнуть хіба на пилорамників.

Аби розрядити напружену ат-мосферу та навести лад у лісо-господарській сфері, в Чернігів-ській обласній раді ініціювали розробку проекту регіональної Програми комплексного розвит-ку лісового господарства в Чер-нігівській області на 2017-2021 роки. У Програмі мають бути вра-ховані інтереси місцевих дерево-обробників та визначені заходи для поглибленої переробки лісо-сировинних ресурсів краю. Під-готовкою документу займається робоча група, очолювана депута-том обласної ради та директором ДП «Холминський держлісгосп» Олександром Демченком. Аби деревини вистачило всім, як того хочуть в Асоціації деревооброб-ників, потрібно встановити для всіх лісогосподарських підпри-ємств єдині правила гри. Дея-кі депутати, зокрема представ-ник аграріїв Юрій Болоховець, виступають за те, щоб військо-ві та агролісгоспи виставляли всю заготовлену ними дереви-ну на аукціони і продавали її про-зоро, як це роблять держлісгос-пи. Наскільки це реально і чи не втрутяться в процес підготовки комплексної програми приватні фірми, покаже найближча сесія облради. Зрештою, останнє сло-во за обранцями.

Віталій НАЗАРЕНКО, газета «Чернігівщина»

20 № 4 (40), 2016 р.

Виставки

На п’ятнадцятій Міжнародній спеціалізованій…На п’ятнадцятій Міжнародній спеціалізованій…

У Києві відбувся Всеукраїнський форум фа-хівців лісової та деревообробної галузі. В рам-ках форуму з 27 по 30 вересня проходила і XV Міжнародна спеціалізована виставка машин і обладнання «Лісдеревмаш 2016» та спеціалізо-вана виставка біопалива з деревини «Вуденер-джі 2016» для лісових господарств та дерево-обробної промисловості України.

У відкритті авторитетного і представницького зі-брання лісівників та деревообробників взяла участь т. в. о. Голови Держагентства лісових ресурсів Укра-їни Христина Юшкевич.

Вона звернула увагу всіх присутніх на зростаю-чу роль поглиблених і безвідходних технологій де-ревообробки в провідних державах європейської спільноти і закликала лісівників та деревообробни-ків України уважно і всебічно ознайомитися з ма-шинами і обладнанням п’ятнадцятої Міжнародної спеціалізованої виставки. Вони представлені кра-щими зразками вітчизняної і зарубіжної промисло-вості, щоб лісові господарства і деревообробні під-приємства України змогли використати ці найкращі зразки у своїй практичній діяльності. Для наполег-ливого впровадження новітніх технологій дерево-обробки у себе, на підприємствах лісових госпо-

21№ 4 (40), 2016 р.

дарств, і тим самим стати конкурентоздатними на зарубіжних ринках виробів і товарів з лісосирови-ни, яка, безумовно, з кожним роком дорожчатиме. А тому деревообробка вже зараз потребує карди-нальних, виключно поглиблених і безвідходних тех-нологій обробки на місцях.

— Це європейські підходи, які передусім спри-яють турботі про ефективне використання лісових ресурсів та збереження лісів для майбутніх поко-лінь. Головна мета — це цивілізований лісозаготі-вельник, який піклується про ліс, займається лісо-відновленням і доглядом за ним, — наголосила Христина Юшкевич.

У Всеукраїнському форумі фахівців лісової та пе-реробної галузі і в XV Міжнародній спеціалізованій виставці взяла участь і делегація лісівників Черні-гівщини, очолювана заступником начальника Чер-нігівського ОУЛМГ Олександром Кириченком.

У роботі форуму, в ознайомленні з представле-ними на XV Міжнародній спеціалізованій вистав-ці машинами і обладнанням також взяли участь головні інженери держлісгоспів та директори най-більш лісоресурсних підприємств Чернігівщини.

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ

Наші ветерани

У багрянолистому жовтні, коли калина і горобина чер-воними кетягами чарують кожний погляд дивною кра-сою, а стрункі берези всте-ляють землю золотом, він переступив поріг свого слав-ного сімдесятиліття.

Народившись 3 жо втня 1946 року у Старих Яриловичах Рі-пкинського району, Анатолій Корнійович Хозій з молодих літ підпорядковував свої життя і працю чіткому ритму, як і тих машин та механізмів, якими не-втомно опікувався після закін-чення з відзнакою Української сільськогосподарської акаде-мії за спеціальністю інженера лісового господарства.

Пройшов усі щаблі інженер-ної справи в лісогосподарській галузі — від начальника цеху переробки деревини Фастів-ського ЛГЗ і лісничого Фастів-ського лісництва на Київщині, начальника нижнього складу Добрянського лісгоспу, до ви-сокої посади головного інже-нера в ДП «Добрянське лісо-ве господарство» у рідному Ріпкинському районі.

І скрізь, де б не працював, завжди виявляв до праці сум-лінність, а до колег — щиру по-

вагу і сердечність. За те мав від людей заслужену шану і довіру — багато років поспіль обирався головою профспіл-кового комітету Добрянсько-го лісгоспу. Саме на цій вибор-ній посаді виявив справжній талант організатора і чуйного вболівальника за умови праці і гідний рівень добробуту лісів-ників.

Сім десятків літ… Вік поваж-ний, що й казати! Та в його по-гляді, в його життєвій енергії й досі зберігаються справді мо-лода завзятість і неспокій, не-

підробна турботливість за все і за всіх…

Можливо, тому, що завжди поруч — і в праведному труді, і в, здавалося б, нелегких про-блемах була і залишається вір-на дружина Ганна Іванівна, ко-тра також багато літ трудилася у Добрянському лісгоспі, і з ко-трою в парі виростили, вивчи-ли тепер також шанованих се-ред людей двох дочок — Ірину і Світлану.

А, можливо, й тому, що здо-бутий ще в молоді літа у солдат-ській шерензі під час служби в армії чіткий ритм життя оберігав, як найдорожчий здобуток свого характеру.

І це тому Анатолію Корні-йовичу Хозію жовтневий вітер з верховіть добрянських лісів у його ювілейний день наро-дження приносить добрі поба-жання на слова відомого поета: «Літ до ста рости Вам без ста-рості, рік від року міцніть Вашій бадьорості!».

З роси і води Вам, доброго здоров’я

на довгі літа, шановний Анатолію Корнійовичу!

Лісівники Чернігівщини

Чіткий ритм життя і праціЧіткий ритм життя і праці

22 № 4 (40), 2016 р.

Міжнародна спартакіада

У лісівників спорт і труд поруч ідутьУ лісівників спорт і труд поруч ідутьУ цьому вкотре вже змог-

ли переконатися і вболіваль-ники, і учасники чотирнадця-тої міжнародної спартакіади «Слов’янське братерство» се-ред працівників лісових госпо-дарств Гомельської і Чернігів-ської областей, яка відбулася в районному спортивно-оздо-ровчому комплексі стародав-нього Добруша.

Варто наголосити, що подіб-ні міжнародні зустрічі стали до-брою традицією для трудівників лісових господарств сусідніх бі-

лоруської та української облас-тей. Це передусім свідчить, що на підприємствах лісового го-сподарювання надають велико-го значення розвитку масово-го спортивного руху, що спорт і труд поруч ідуть.

У міжнародній спартакіаді «Слов’янське братерство» взя-ли участь команди-перемож-ниці відбіркових обласних зма-гань, які відбулися напередодні серед працівників лісгоспів як Гомельського виробничого лі-

согосподарського об’єднання, так і в державних лісогосподар-ських підприємствах Чернігів-щини.

Перед початком змагань від-бувся урочистий парад учасни-ків міжнародної спартакіади, який приймав голова організа-ційного комітету — генеральний директор Гомельського держав-ного виробничого лісогоспо-дарського об’єднання Михайло Супрун. Він також виступив пе-ред учасниками спартакіади з вітальним словом, побажавши спортсменам-лісівникам обох областей волі до перемоги, сили завзяття у досягненні високих результатів, які б засвідчили,

23№ 4 (40), 2016 р.

що серед гомельських і черні-гівських лісівників, зрештою, як і завжди, в кінцевому рахунку пе-реможуть дружба і добросусід-ські відносини.

Від делегації чернігівців, до котрої, крім безпосередніх учас-ників-спортсменів, увійшли ди-ректори Чернігівського лісгоспу Сергій Мотрич і Прилуцького — Андрій Данько та голова обкому профспілки працівників лісового господарства Йосип Райчинець, перший заступник начальника

Чернігівського ОУЛМГ, головний лісничий Юрій Пономаренко.

З вітальним словом виступив начальник Чернігівського ОУЛМГ Андрій Пивовар. Він, зокрема, сказав, що йому приємно знову зустрітися з білоруськими коле-гами після нещодавньої міжна-родної науково-практичної кон-ференції у Мінську, наголосивши, що фізкультура і спорт серед чернігівських лісівників мають домінуюче значення, бо вони дисциплінують повсякденну пра-цю, гартують волю і характер, які вкрай необхідні для сумлінного і успішного господарювання на

нелегкій лісовій ниві Сіверського краю, побажав і спортсменам-бі-лорусам, і спортсменам-земля-кам успішних стартів та перемог.

З побажаннями досягнення високих результатів у всіх видах змагань виступив і голова обко-му профспілки працівників лісо-вого господарства Йосип Райчи-нець.

Над урочисто вишикувани-ми шеренгами учасників міжна-родної спартакіади піднімають-ся Державні прапори Республіки

Білорусь та України, звучать Дер-жавні Гімни Білорусі і України. Гостям спартакіади її організато-ри вручають за доброю слов’ян-ською традицією пишні короваї з борошна нового урожаю.

І ось головний суддя спарта-кіади Віталій Кожедуб оголошує програму змагань і подає коман-ду про їх початок на спортивних майданчиках. Завзяття сили і воля духу вступають у поєдинок!

На IV Міжнародній спартакіа-ді її учасники змагалися у восьми видах суперництва, а саме: ку-льовій стрільбі, гирьовому спор-ті, шахах, волейболі, міні-фут-

болі, розпилюванні колоди на швидкість дворучною пилкою, киданні сокири на точність влу-чення і такому популярному ко-мандному виді змагання як пере-тягування канату…

На всіх спортмайданчиках ви-рували пристрасті як серед са-мих спортсменів, так і їхніх вбо-лівальників. Рахунок ішов на секунди, відвойовані у суперника метри, точність ударів по м’ячу, на влучення сокирами в ціль, так само, як і кулями з пневмо-руш-

ниці в мішень, на швид-кість мислення за ша-ховими дошками…

І скрізь перемага-ли і зрештою перемог-ли наші чернігівські спортсмени-лісівники, поступившись госпо-дарям лише у двох ви-дах змагань — кидан-ня сокири на точність і розпилюванні колоди на швидкість. У цих ви-дах змагань перемогу здобули білоруси.

Та, зрештою, після рясного поту тих, хто змагався, і прискоре-ного серцебиття у тих, хто вболівав за учас-ників змагання, наста-ла приємна і урочиста хвилина визначення переможців і нагоро-дження їх призами та пам’ятними подарун-ками.

Під бурхливі опле-ски всіх присутніх цю приємну місію здійс-

нили генеральний директор Го-мельського державного ви-робничого лісогосподарського об’єднання «Гомельліс» Михайло Супрун і начальник Чернігівсько-го ОУЛМГ Андрій Пивовар.

Урочистості завершилися дружніми бесідами і міцними по-тисками рук усіх учасників між-народної спартакіади, а над ста-родавнім Добрушем до самого надвечір’я лунали палкі поба-жання добра і успіхів побрати-мам та колегам.

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ

24 № 4 (40), 2016 р.

Міжнародні контакти

Об’єднати міжнародні зусилля, Об’єднати міжнародні зусилля, щоб здолати глобальні виклики сучасностіщоб здолати глобальні виклики сучасності

Саме цій меті і була присвячена Міжнарод-на науково-практична конференція лісівни-ків «Досвід управління лісовим господарством у Республіці Білорусь і суміжних державах та перспективи об’єднаного подолання глобаль-них викликів сучасності», яка відбулася в Мін-ську 15—16 вересня цього року.

На Міжнародну конференцію прибули провідні науковці лісової науки і лісівники-практики ведення лісового господарства з Литви, Польщі, Казахста-ну, Фінляндії, Чехії.

Продовжуючи традиції тісної співпраці з гомель-ськими лісівниками Білорусі, участь у Міжнародній практичній конференції взяла і делегація лісівни-ків Чернігівщини, очолювана начальником Чернігів-ського ОУЛМГ А.О. Пивоваром.

Гостей з усіх суміжних з Білоруссю держав на Міжнародній конференції зустрічали заступник прем’єр-міністра Республіки Білорусь М.І. Русий і міністр лісового господарства Білорусі М.М. Аме-льянович.

Республіка Білорусь для проведення такої пред-ставницької Міжнародної науково-практичної кон-ференції з проблем сучасного лісового госпо-дарювання в умовах планетарного ускладнення кліматичних умов і техногенних викликів глобаліза-ції була обрана не випадково. Адже, дякуючи успіш-ній реалізації комплексу державних і галузевих програм з ключових напрямків лісогосподарського і промислового виробництва, тут щороку успішно розвивається інфраструктура лісового фонду дер-жави, неухильно зростає ефективність використан-ня лісових ресурсів, поглиблюється комплексність лісокористування. Ось тому білоруська модель державного управління лісами отримує широке ви-знання на міжнародній арені, зумовлю ючи потребу її наукового і практичного узагальнення.

Так, зусиллями білоруських лісоводів сформу-валася позитивна динаміка основних якісних по-казників, які вичерпно характеризують зразковий

стан лісового фонду Республіки. Наприклад, част-ка лісовкритої площі нині складає 86,3 відсотка від загальної площі земель і збільшилася за остан-ні десятиріччя на 873,1 тисячі гектарів, складаючи на сьогодні 9 мільйонів 549,2 тисячі гектарів. Знач-но зріс і загальний запас деревини, поліпшився се-редній вік насаджень — він зріс із 44 до 55 років. На 204,6 кубічних метра або в 3,7 разу збільшився за-пас спілих і перестійних лісів, до 41,1 відсотка очі-кується у 2025 році показник лісистості республіки, щорічно зростає і розрахункова лісосіка з рубок го-ловного користування. Нині вона вже складає 10,5 мільйона кубічних метрів.

Про ці та інші здобутки трудівників лісової ниви Республіки Білорусь, зв’язок лісогосподарювання з досягненнями науки і передовими технологіями відновлення лісів та догляду за ними з урахуванням глобальних викликів сучасності йшлося у виступі міністра лісового господарства Білорусі М.М. Аме-льяновича, який відкрив науково-практичну конфе-ренцію і запросив до всебічного обміну думками як вітчизняних, так і зарубіжних учасників цього авто-ритетного міжнародного зібрання.

З ґрунтовним аналізом лісової справи у своїх доповідях та інформаціях виступили директор ДНУ «Інститут лісу Національної Академії Наук Білору-

25№ 4 (40), 2016 р.

Нарада

сі» А.І. Ковалевич, який вів мову про наукове забезпе-чення лісового господарства Білорусі. Про кадрове і нау-ково-технічне забезпечення як найважливіший компонент стійкого розвитку лісового господарства доповів учас-никам конференції ректор Бі-лоруського державного тех-нологічного університету І.В. Войтов. Про деревокорис-тування в контексті екологіч-ної місії лісу йшлося у виступі професора А.Н. Рожкова. Про глобалізацію масових пато-логій лісу і досвід обмеження їх шкідливості в білоруських лісах доповів на конференції кандидат сільськогосподар-ських наук В.Б. Звягінцев.

З увагою і глибокою заці-кавленістю сприйняли учас-ники науково-практичного форуму виступи представ-ників лісових відомств суміж-них з Білоруссю зарубіжних держав.

Підсумки міжнародного науково-практичного зібран-ня лісівників у Мінську підвів міністр лісового господар-ства Республіки М.М. Аме-льянович.

Учасники конференції та-кож взяли участь в урочистих зборах, присвячених святку-ванню Дня працівників лісу і вісімдесятиріччю утворення органів управління лісовим господарством Республіки Білорусь, які відбулися в Па-лаці профспілок.

На другий день конферен-ції її учасники відвідали Рес-публіканський лісовий се-лекційно-насіннєвий центр і державне лісове управління «Мінський лісгосп».

Сповнена враженнями від змістовного і всебічного оз-найомлення з досвідом лі-сового господарювання бі-лоруських колег і лісівників суміжних з Білоруссю зару-біжних держав поверталася чернігівська делегація до рід-них лісів із прагненням напо-легливо втілювати передовий досвід у площину своєї прак-тичної роботи.

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ

У приміщенні актової зали Чернігівського ОУЛМГ 1 грудня ц.р. під головуванням першого заступника начальника управління Юрія Пономаренка за участі представників обласного управ-ління, директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Київлісозахист» Сергія Солохи, головного інже-нера виробничого об’єднання «Укрдержліспроект» Ігоря Бока-ла, представників департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА, Державної екологічної інспекції у Чернігів-ській області, головних лісничих держлісгоспів, представників інших постійних лісокористувачів області відбулася спільна на-рада з приводу змін до Санітарних правил в лісах України.

Як відомо, ці змі-ни вступили в дію з 11 листопада нинішньо-го року. Вони містять більш жорсткі вимоги до призначення суціль-них санітарних рубок. Так, віднині заборо-няються суцільні сані-тарні рубки на терито-рії більшості об’єктів

і територій природ-но-заповідного фон-ду, вирубування су-хостійних, дуплястих, фаутних дерев та лік-відація захаращеності у заповідних зонах бі-осферних заповідни-ків, національних при-родних і регіональних ландшафтних парків,

на території природних заповідників, пам’яток природи та в заповід-них урочищах.

На спільній нараді всебічно обговорені особливості здійснення господарської діяльності підприємств з урахуванням змін до Санітар-них правил в лісах України, визначено порядок погодження переліку заходів із поліпшення санітарного стану лісів з Державним спеціалі-зованим лісозахисним підприємством «Київлісозахист» та обласним управлінням лісового та мисливського господарства Чернігівщини.

Олександр МАРАХОНЬКО,начальник відділу лісового господарства

Чернігівського ОУЛМГ

З приводу змін З приводу змін до Санітарних правилдо Санітарних правил

26 № 4 (40), 2016 р.

Надзвичайна ситуація

Рясні зливи і буревій Рясні зливи і буревій призвели до загибелі перелітних гагарпризвели до загибелі перелітних гагар

Коли негода розгуляла-ся найдужче, до Чернігів-ського обласного управлін-ня лісового та мисливського господарства зателефонував мешканець села Красне Чер-нігівського району Микола Са-ченко:

— У нас біда… По селу лежить більше десятка вже мертвих пта-хів. А п’ятеро ще живі — поло-щуться у глибоких калюжах. Цих врятувати не пізно. Хай би хто з досвідчених мисливців навідався до нас.

Стривожений житель Крас-ного, як з’ясувалося згодом, колишній ветлікар агрофірми «Іванівська» і йому, звичайно, не-байдуже було до масової загибе-лі птахів.

До Красного негайно виїхали мисливствознавці — директор Чернігівського мисливсько-ри-бальського підприємства УТМР Сергій Горонович зі своїм коле-гою Василем Сещенком.

Те, що побачили, справді вра-зило і бувалих у бувальцях мис-ливців — обіч асфальтового шосе то тут, то там мокли під рясним дощем уже неживі досить ве-ликі птахи з пір’ям світло-сіро-го кольору. Це були гагари, які не водяться на водоймах Чернігів-щини, а обирають для свого по-стійного життя і розмноження ве-ликі водойми півдня Росії.

Але потрібно було негайно ря-тувати тих, які залишилися жи-вими. Мешканці Красного без проблем половили незвичайних прибульців у мішки і, не чекаючи

на Сещенка з Гороновичем, по-везли до Десни. Вижити гагари зможуть тільки на великій воді, де є достатньо глибини і просто-ру для зльоту, а також необхідна для їхнього життя дрібна риба, за якою вони пірнають під воду. Краснянські ж калюжі, навіть гли-бокі, не підходящі «аеродроми» для того, щоб птахи змогли про-довжити свій переліт до вирію.

Як тільки несподіваних гос-тей випустили на деснянський простір, ті одразу ж, вільно роз-махуючи крилами, взяли розгін і на досить великій швидкості

здійнялися над Десною, щоб за якісь лічені хвилини зникнути за обрієм…

Коли інформація про краснян-ський епізод із загибеллю гагар стала відомою в інших селах, з’я-сувалося, що подібна біда тра-пилася і в Олишівці — тільки за-гибель перелітних птахів тут виявилася ще масовішою: близь-ко сотні гагар трагічно завер-шили свій переліт під час рясної зливи і на куликівській автотрасі.

У чому ж, зрештою, причина такого трагічного наслідку пе-рельоту гагар? За роз’ясненням звернулися до начальника мис-ливського відділу Чернігівсько-

го ОУЛМГ, заслуженого лісівника України Миколи Пирога. Ось як він прокоментував ці надзвичай-ні події:

— Над нашою Десною прохо-дить один із головних маршрутів міграції багатьох перелітних пта-хів у вирій — диких гусей, журав-лів, качок, чапель, в тому числі і такого виключно водоплаваючо-го птаха як гагара. Вона особли-во потребує великої води, бо і пе-реліт, і відпочинок, і харчування, як правило, дрібною рибою, мо-люсками гагара в змозі знайти лише у достатньо великих і гли-боких річках та озерах. Очевид-но, рясні дощі, зливи, сильний ві-тер стали причиною відхилення гагар від звичного для них марш-руту безпосередньо над Десною. Знесилені негодою, вони, звісно, невідкладно потребували як від-починку, так і харчування. Тому, очевидно, услід за ватажком, ще й за умови вкрай кепської через негоду видимості, сприйняли мокрий асфальт як у Красному, так і в Олишівці за достатньо про-стору для себе водойму… Слід додати, що гагара сідає на воду не плавно, а пікіруючи, щоб одра-зу пірнути під воду. Така пікірую-ча посадка гагар на змокрілий асфальт, мабуть, і стала причи-ною того, що вони масово розби-валися об нього. І лише ті з них, яким пікіруючу посадку перепи-няло гілля придорожніх дерев або ті, що спікірували на узбіччя шосе, вціліли, знайшовши приту-лок у калюжах…

Одним словом, цьогорічні природні катаклізми, осінні ци-клони завдали лиха не лише лю-дям, а й перелітним птахам. Отож гарної погоди чекають скрізь — і в лісах, і на полях та луках, і над річками та озерами… Чекають люди, чекають тварини, готую-чись до довгої зими. І, звичайно ж, чекають вічні мандрівники — перелітні птахи, в котрих попере-ду довгий і нелегкий шлях у не-бесному просторі…

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ

27№ 4 (40), 2016 р.

Наші ювілеї

На привіллі всіх сіверських лісів чи не найщедрі-ше природа наділила своїм зеленим скарбом Корю-ківське лісове господарство. І тому в дужому бага-тоголоссі своєрідної лісової пісні Придесення голос корюківських лісів вирізняється чарівною красою і нев’янучою силою.

Лине той голос із глибини сивих століть, та до нього дослухаються і нинішні покоління лісівників, бо й сьогод-нішні їхні здобутки невіддільні як від історії Чернігівщи-ни, так і від трудової доблесті тих своїх попередників, ко-трі плекали корюківську лісову ниву і в сиву давнину, і в

далекі довоєнні та повоєнні роки минулого століття, і в бурхливі непрості десятиріччя Незалежності, чверть сто-ліття якої працівники держлісгоспу нещодавно відзнача-ли разом із усіма жителями області та України.

Так, невпинно плине ріка часу.А історія лісопереробних промислів на Корюківщи-

ні сягає аж 17 століття. Саме тоді тут почали з’являтися так звані буди – невеликі підприємства, що виробляли пе-реважно деревне вугілля для потреб тодішніх ремісників і місцевого населення. Коли ці потреби зійшли нанівець, на місці буд з’явилися села, які зберегли в своїх назвах це стародавнє означення первісної переробки: Буда Товсто-лісова, Буда Романовська, Журавлева Буда, Нова Буда…

А через два століття потому корюківські ліси віддава-ли вже свою енергію трьом лісопильним заводам. Най-

більший із них був у Корюківці і належав товариству цу-кроварень, заводи у Богданівці та Буді Романовській належали купцям Есманському та Журбіну. Ліси по-хи-

жацьки вирізалися, причому значна частина деревини вико-ристовувалася виключно на па-ливо. Особливо вирубувалися ліси біля цукрозаводів, які на-лежали приватним власникам. У зв’язку з цим Сосницьке пові-тове земство навіть звертало-ся з проханням до губернсько-го земства, щоб те заборонило товариству цукроварень нищи-ти добру деревину на дрова…

Мало що змінилося для ко-рюківських лісів і після рево-люції 1917 року – у 1920 році в Корюківці запрацював лісо-пильний завод, який діяв на повну потужність, видаючи на потребу зруйнованих грома-дянською війною тодішніх соці-альної, промислової і сільсько-господарської інфраструктур десятки тисяч кубометрів до-броякісної деревини.

Однак і такі темпи вже не мог-ли задовольняти оголошений тодішнім урядом курс на інду-стріалізацію народного госпо-дарства, і в 1930 році утворився Корюківський ліспром госп, до складу якого, крім лісопильно-го заводу та вантажного пункту, увійшли Корюківська, Комсо-мольська, Радомська, Тихоно-вицька лісові дільниці. Загальна

кількість працівників ліспромгоспу стала нараховувати 412 осіб, котрих на ударну працю мобілізовувала навіть своя газета «Лісовий фронт».

Станом на 1932 рік державні ліси Корюківського ра-йону займали 36879 гектарів, або 22,4 відсотка загальної площі лісів, решту займали колгоспні – 11030 гектарів, або 7 відсотків, а також ліси місцевого підпорядкування.

Так, у ті далекі роки обов’язки лісівників розглядалися виключно з позицій командно-адміністративної системи, коли кожен повинен був усвідомлювати себе бійцем трудо-вого фронту, тому спущені згори планові показники става-ли для кожного лісівника наступом на лісовому фронті.

Та корюківські лісівники з честю вистояли на трудо-вій вахті тих грізних років, щоб передати наступникам збережене ними навіть всупереч винищувальній для лісу

Історія і сьогодення трудової звитягиІсторія і сьогодення трудової звитяги

28 № 4 (40), 2016 р.

політиці. Щоб повноцінно реалізувати таке непросте завдання, потрібними стали вже не лише заготівля та пе-реробка лісу, але і його планомірне відновлення. Отож, лісопромислове господарство мало поступитися більш ощадливій для лісу структурі, яка й посилила в лісоко-ристуванні функції лісовідновлення. Так на базі колиш-нього Корюківського ліспромгоспу у 1936 році з’явилося Корюківське лісове господарство – лісгосп, від утворен-ня якого і веде свій біографічний відлік нинішнє держав-не підприємство «Корюківське лісове і мисливське гос-подарство».

Уже в 1938 році в лісгоспі було проведене лісовпоряд-кування, а в наступному 1939 – ревізія лісовпорядкуван-ня, яка визначила площу лісового масиву господарства в 45820 гектарів, а також масиви його лісництв. За тодіш-нім Перелюбським лісництвом закріпили майже 6 тисяч гектарів, за Тихоновицьким – 5730 гектарів, за Радом-ським – 5,3 тис. га, за Андрониківським – 4293 гектари, за Корюківським – 5900, Брецьким – 4768 гектарів, Ре-йментарівським –5528 і за Холминським – 8370 гектарів.

Життєтворчу енергію подальшого становлення лісгоспу перервала війна. Корюківський ліс, як справж-ній патріот, розділяв із лісівниками, з жителями району і Корюківки трагічну долю захисника рідної землі і народ-ного месника. Він прийняв під свої зелені шати десятки партизанських загонів і велике партизанське з’єднання. Він горів разом із лісовими селами і хуторами. Його ни-щили окупанти разом із його лісництвами, його розстрі-лювали і катували так само жорстоко, як і колишніх пра-цівників лісгоспу і лісництв, більшість із котрих або була на фронті, або пішла в підпілля.

Корюківські, холминські, єлінські, щорські ліси здобу-ли горду назву партизанського Лісограду, та не скорили-ся ворогові. А сама Корюківка за нескореність разом із сотнями своїх жителів і навколишніх сіл розділила муче-ницьку долю білоруської Хатині, французького Орадура, чеського Лідіце та інших європейських символів непоко-ри фашизму.

Але так само невідворотно, як приходить до лісу вес-на, так прийшла до нього і вистраждана перемога. Почи-нається нова сторінка літопису Корюківського лісового господарства, в яку вкарбовано нелегкі роки післявоєн-ного відродження, пов’язаного з іменами лісівників, які для працівників держлісгоспу сьогодні стали справді ле-гендарними. І світлу та вдячну пам’ять про тих лісівників, хто прийняв на свої плечі повоєнну розруху не лише са-мого лісового господарства, а й усієї держави, області молоді покоління лісівників уже незалежної України збе-рігають у своїх серцях. Бо то були люди особливого гар-ту, котрі, як ото в пісні співалося, раніше думали про Ві-тчизну, а вже потім – про себе. Ті люди, до речі, поклали початок і цілим лісівничим династіям, в яких виросли і за-гартувалися десятки досвідчених організаторів лісового господарювання – директори держпідприємств, лісничі, керівники і провідні спеціалісти структурних підрозділів галузі.

Надважка повоєнна доля Корюківського лісгоспу була, можна сказати, просякнута рясним потом жінок, підлітків, демобілізованих воїнів напівголодними трудо-вими буднями, коли в дощ і сніг майже голими руками працівники лісгоспу мусили будь-що виконати держав-не замовлення лісозаготівель, відвантажуючи десятки й десятки тисяч кубометрів лісу на потреби народного господарства.

У тій славній когорті повоєнних лісівників виділяється ім’я Данила Івановича Горового, кавалера бойових орде-нів Червоного Прапора, Кутузова ІІІ ст., Богдана Хмель-ницького ІІІ ст., Олександра Невського, Вітчизняної війни

І і ІІ ст., Червоної Зірки і Ордена Слави ІІІ ст. Почав лісни-чим Тихоновицького лісництва, а з 1945 по 1953 рік був директором Корюківського лісгоспу.

Не менш яскравою у післявоєнний період була і по-стать наступника Горового, Гліба Володимировича Бере-зи, який очолював лісгосп з 1953 по 1960 рік, до рефор-мування лісгоспу в лісгоспзаг, який він теж очолював до 1975 року. Нагороджений бойовими орденами Вітчизня-ної війни І і ІІ ступенів, орденом Червоної Зірки і вісьмома медалями, він за трудову доблесть у лісівничій галузі у 1974 році був відзначений орденом Жовтневої революції.

Постать колишнього головного лісничого Корюків-ського лісгоспу Миколи Олександровича Мірошника в іс-торії лісгоспу характерна тим, що саме Микола Олексан-дрович почав родовід цілої лісівничої династії. Прибувши ще в травні 1944 року в село Козилівка Корюківського району як керівник заготівельного пункту тресту «Дон-басшахтоліс», він ще в ті далекі роки поряд із заготівлею деревини на потреби відродження шахт Донбасу почав і лісовідновлювальні роботи. А з 1953 року він протягом трьох десятиріч працював головним лісничим Корюків-ського лісгоспу, здобувши на цій посаді почесне звання заслуженого працівника лісового господарства України і передавши лісову естафету своєму синові Олександру, який у 1988 році став також головним лісничим Корюків-ського лісгоспу.

29№ 4 (40), 2016 р.

Це під керівництвом вже Олександра Миколайовича Мірошника створено понад 1000 гектарів нових лісів, за-кладено великі розсадники, збудовані теплиці для виро-щування посадкового матеріалу у лісництвах. Родинну справу ось уже 15 років продовжує і донька Олена Олек-сандрівна на посаді бухгалтера лісгоспу. Тож загальний родинний трудовий стаж лісівників Мірошників у Корю-ківському лісгоспі сягає ледь не століття.

У сімдесяті роки в лісгоспі назріла потреба відкриття власного плодоконсервного цеху. Уже в квітні 1975 року цей цех лісгоспу запропонував широкому колу покупців 32 тонни березового соку, а за неповну п’ятирічку асор-тимент продукції цеху розширився до 21 найменуван-ня і зрівнявся за асортиментом з Корюківським заводом продтоварів. За рік цех лісгоспу виробляв 180-200 тонн маринованих грибів, 180 тонн березового соку, 100 тонн – яблучного, 140 тонн напою з груші-дички, 30 тонн на-пою з шипшини, а також солянку грибну, соус томатний, консервовані помідори, огірки, мед штучний, перетерті горобину, чорниці, смородину.

За вісім десятків років через горнило керівництва лісгоспом пройшло немало досвідчених професіоналів, і кожний вніс до здобутків лісгоспу щось своє, особливе і притаманне саме йому.

Серед колишніх директорів держлісгоспу, крім тих, хто очолював його в перші повоєнні десятиріччя, – Ми-кола Іванович Кириченко, який працював директором

з 1975 року. Його заслу-га перед лісівниками – технічне пере оснащення господарства, коли було перекладено на плечі ма-шин і механізмів найбільш трудомісткі роботи.

Миколу Івановича на посаді директора змінив Михайло Петрович Біжо-вець, котрий очолював лісгосп з 1992 по 1998 рік. Він успішно продовжив справу свого попередни-ка з оновлення машин-но-тракторного парку. Завдяки йо го діяльно-сті значно оновилися або

й побудувалися нові об’єкти соціальної інфраструкту-ри як в лісгоспі, так і в лісництвах. За його керівництва були побудовані садиби Брецького, Корюківського і Ти-хоновицького лісництв, заасфальтовані їх те-риторії. Було також побудовано допоміжний лісопильний цех, котельню для обігріву цеху переробки деревини, замінені котли на пічно-му паливі на дров’яні в центральній котельні, проведено газопровід до більшості будинків у Корюківці, в яких проживають лісівники, побу-довано двохкілометрове каналізаційне відве-дення, водогін, нову свердловину.

В колективі провели реконструкцію ниж-нього складу, в результаті якої залізничну і під-кранову колії козлових кранів перевели на залі-зобетонні шпали, побудували залізні естакади з колодотягачами, ввели в дію розкряжуваль-ну автоматичну лінію, для звальщиків лісу по-міняли старі бензопили «Урал» на сучасні «Ху-скварна». Вся навісна техніка, автомобілі для перевезення людей, запчастини, будматеріали стали розміщувати в реконструйованих боксах або в п’яти встановлених металевих ангарах. За кошти лісгоспу в ті роки були переоблад-нані гуртожитки для працівників, зведено нові житлові будинки, за рахунок чого лісівники от-

римали понад 20 квартир. Лісгосп, очолюваний Біжов-цем, відіграв основну роль у відкритті Щорського лісово-го коледжу. Для підвищення оперативності управління і охорони лісу на всі пожежні і службові автомобілі голов-них спеціалістів і лісничих встановлено рації. У ті ж роки паркетний цех почав випускати художній паркет зі штучно мореного дуба, паркет штучний і облицювальну дощечку. Лісгосп успішно вийшов на міжнародний ринок.

Михайла Петровича Біжовця на посаді директора змі-нив у 1998 році Юрій Миколайович Мотрич, уродженець Рейментарівки. Він з ранніх літ був залюблений у рідні ліси. Син майстра лісництва, він також для життя обрав лісову стежину.

Клопітне господарство Корюківського лісгоспу піс-ля Ю. М. Мотрича прийняв досвідчений фахівець лісо-вої справи Петро Петрович Погребняк – також представ-ник лісової династії: його батько довгий час очо лював Корюківське лісництво. За 15 років свого керівництва лісгоспом, аж до його 80-річчя, Петро Петрович вивів дер-жавне підприємство на передові позиції в лісівничій галузі області. І сьогодні Корюківський лісгосп — одне з найпо-тужніших багатопрофільних підприємств лісового госпо-дарства, знане не лише в області, а й далеко за її межами.

З висоти вісімдесятиріччя з дня іменин лісгоспу осо-бливо помітним виглядає трудовий і організаторський

внесок лісничих до загальних досягнень колективу. Варто на-голосити, що гарт лісництв про-йшли всі провідні спеціалісти і керівники галузі як в масштабах області, так і держави в цілому. І не даремно серед лісівників різ-них спеціальностей і статусів по-бутує думка, що той, хто не був лісничим, той не розпізнав як слід, «почому хліб і сіль почім» у лісівничій галузі.

А розпочати розповідь про керівників лісництв Корюківсько-го лісгоспу, очевидно, слід від того, хто обіймає в ньому посаду головного лісничого, – від Віталія Анатолійовича Скоробагатого. Саме завдяки його організатор-ському хисту всі лісництва лісгос-пу діють як годинниковий меха-нізм – чітко і злагоджено. Бо й він до нинішньої своєї посади про-

30 № 4 (40), 2016 р.

йшов горнило лісничого Андрониківського ліс-ництва.

Добру і вдячну пам’ять працівників лісгос-пу і лісництв, вагомі трудові здобутки залиши-ли по собі колишній лісничий Корюківського лісництва Микола Гнатович Козловський, що згодом виріс до директора одного з лісгоспів області, здобув почесне звання заслужено-го працівника лісового господарства України. Через Корюківське лісництво до відзначення нагрудним знаком «Відмінник лісового госпо-дарства України» пройшов і Олександр Анато-лійович Вербицький.

Висококваліфікованим спеціалістом, принциповим керівником, енергійним органі-затором зарекомендував себе в лісгоспі і ліс-ничий Тихоновицького лісництва Олександр Павлович Сидоренко, який вивів лісництво на передові позиції, здобув заслужене визнання колег. За сумлінну працю теж відзначений по-чесним званням заслуженого працівника лі-сового господарства України.

Характерно, що досвід лісничих останніх десятиріч «виростав» з досвіду лісничих стар-шого, ветеранського покоління, вірних сво-їй справі колишніх працівників лісгоспу. Та-ких, наприклад, як Микола Петрович Ковтун, який очолював Єлінське лісництво у шістде-сяті роки минулого століття. До ветеранської когорти лісничих належить і Микола Микола-йович Тосенко, котрий очолив Брецьке лісни-цтво в далекий уже 1968 рік, а через 20 років пережив другий «призов» на лісництво – став-ши лісничим Андрониківського лісництва.

До славної когорти лісничих належить і ко-лишній лісничий Ново-Боровицького лісництва Михайло Климентійович Аніщенко, який також двічі пережив «призов» на лісництво – в 1995 році і в 2011-ому і згодом передав лісництво синові Сергію, котрий че-рез деякий час став головним лісничим ДП «Корюківське лісове господарство», а нині очолює ДП «Городнянське лі-сове господарство». Сам Михайло Климентійович працює помічником лісничого і сердечно опікується Ново-Боро-вицьким учнівським лісництвом, готуючи молоду зміну для рідного лісгоспу.

Добру пам’ять залишив по собі і колишній лісничий Щорського лісництва Микола Володимирович Костир-ко, який очолював колектив щорських лісівників з 1966 по 1990 рік.

Біля згаданих керівників лісництв, як підлісок довко-ла соснового бору, підростала молода зміна лісничих, яка переймала кращий досвід, професійне сумління і не-втомну енергію у лісничих старших поколінь.

Нині лісовий фонд Корюківського держлісгоспу скла-дає 39,9 тисячі гектарів, на яких господарюють лісів-ники семи лісництв – Єлінського, Ново-Боровицького, Брецького, Корюківського, Щорського, Тихоновицького і Андрониківського, що розташовані в п’яти адміністра-

тивних районах – Корюківському, Щорсько-му, Городнянському, Сосницькому і Менсько-му. Корюківський лісгосп – «найзеленіший» в області, бо має найвищий показник лісисто-сті. Значно більше половини лісового фонду – це рукотворні ліси, що піднялися на вирубках і непридатних для сільськогосподарського ви-робництва землях, а також на землях колишніх колгоспів і радгоспів, які не використовуються за призначенням.

Рукотворність лісу – це передусім свід-чення того, що в усі вісім десятиріч на підпри-

ємстві приділялася по-стійна і неослабна увага лісовідновленню. Нині щороку на місці зрубаних достиглих лісів висаджу-ється близько 280 гекта-рів нових культур. Це, в свою чергу, зобов’язує корюківських лісівників, а особливо працівників лі-сокультурницьких струк-тур, предметно і на нау-кових засадах займатися насінництвом і розсад-ницькою діяльністю. Ви-ходячи з цього, лісгосп налагодив ділові сто-сунки з Київською лісо-вою науково-дослідною станцією ще в 1997 році. Ініціатива лісгоспу щодо закладки лісонасіннєвої плантації була підтрима-на вченими. Ідею закла-дення клоново-насіннє-

вої плантації кореневою системою з втіленням цієї ідеї в практику лісовідновлення підтримав і тодішній директор держлісгоспу П. П. Погребняк. Вона була успішно апро-бована в Андрониківському лісництві. Дружба лісівни-ків-практиків з наукою приносить щедрі плоди.

Базу лісового насінництва переведено на селекційну основу із закладенням лісових культур посівним і посад-ковим матеріалом покращених генетичних можливостей. Постійно вдосконалюються також агротехніка і технологія лісокультурних робіт, поширюється реконструкція мало-цінних і низькоповнотних насаджень. Можна сказати, що увесь арсенал ефективного лісовідновлення перебуває в дбайливих руках провідного інженера, заслуженого лісів-ника України Людмили Іванівни Ступаченко і її молодшої колеги, інженера з лісовідновлення Ірини Вацеби, та інже-нера з охорони і захисту лісу Петра Устименка.

Серед лісівників усіх поколінь держпідприємства ча-сто згадують народну мудрість про те, що ліс собою сла-виться, але людьми ставиться. Нині у лісгоспі створено і успішно діє шість структурних підрозділів, очолюваних висококласними спеціалістами лісової справи, уміли-

31№ 4 (40), 2016 р.

ми інженерами, енергійними технологами, обізнаними економістами. На клопітній посаді головного механі-ка працює Ігор Іванович Мних, який у 1991 році закінчив Українську сільськогосподарську академію за фахом ін-женера-механіка. Він у лісгоспі пройшов шлях від лісника обходу у Брецькому лісництві, механіка нижнього скла-ду і ось вже три роки очолює ритмічну службу всіх ме-ханізованих процесів підприємства. Цей керівник виріс безпосередньо в трудовому колективі лісгоспу і з вдяч-ністю тепер згадує своїх попередників С.В. Милейка та В.В Ічанського, котрий очолював одну з головних струк-тур підприємства 28 років. У службі головного механіка працює і головний енергетик Олександр Анатолійович Царенко, котрого поважають в колективі за його енергій-ність і доброзичливість.

На восьмому десятку років існування лісгоспу най-важливішими службами його успішної діяльності стали ті структури, в яких ведеться облік, економічний розра-хунок і планування. Головним бухгалтером лісгоспу пра-цює Сергій Анатолійович Бабко. Це керівник, який уміє згуртувати колектив, створити в ньому сприятливий мі-кроклімат, щоб принципово і вимогливо ставитися до реальних здобутків підприємства в аспекті фінансуван-ня виробничих і соціальних процесів, які в ньому відбу-ваються.

Організацією та удосконаленням економічної діяль-ності держлісгоспу, спрямованої на підвищення ефек-тивності і рентабельності виробництва, якості продук-ції, зниження її собівартості займається плановий відділ, очолюваний Розою Володимирівною Матвієнко.

Починаючи з 1994 року, в держлісгоспі наполегли-во займалися комп’ютеризацією, яку енергійно впрова-

джував Олександр Олексійович Федько. Це дозволило автоматизувати ведення документації державного об-ліку лісів. Власними силами розроблена комп’ютерна програма для проведення матеріально-грошової оцінки тих чи інших виробничих процесів, що дозволило значно скоротити час на обробку матеріалів з відведення лісосік і ефективного ведення лісозаготівель.

Важливим структурним підрозділом лісгоспу з часу його встановлення був і є нижній склад підприємства, розташований на території Брецького лісництва. Очо-лює колектив нижнього складу Сергій Олександрович Тосенко. Тільки за минулий рік вантажообіг деревини тут склав 71,7 тисячі кубометрів, а залізничним транспор-том відвантажено її 548 одиницями рухомого складу. На цех переробки відправлено 18,2 тисячі кубічних метрів. Значні обсяги діяльності цього структурного підрозділу дозволило йому торік реалізувати товарної продукції на суму понад 37 мільйонів гривень.

Загалом лісопереробка в лісгоспі сягнула значної ви-соти, бо в ній трудові колективи сміливо впроваджують новітні технології і найсучасніше обладнання, що дозво-ляє виготовляти якісну продукцію, яка має великий по-пит на внутрішньому і зовнішньому ринках.

У зв’язку з інтенсифікацією лісового господарюван-ня на лісовідновлювальному, лісоохоронному і дерево-обробному напрямках особливої ваги набуває чітка робота всіх механізмів, транспорту, обладнання, енерге-тичного забезпечення… І в тому, що вони діють безвід-мовно, та ще й ощадливо, немала заслуга головного інженера лісгоспу Анатолія Петровича Макаренка. Осо-бливої уваги заслуговує ремонтно-транспортний цех, очолюваний Петром Петровичем Милейком.

Без перебільшення гордістю держлісгоспу на сьогод-ні є його природно-заповідний фонд, який займає 3523 гектари лісового масиву з особливим режимом лісого-сподарювання на ньому. Насадження тут утримують у бездоганному стані, особливо піклуючись про заповідну еліту – багатовікові дуби-довгожителі.

Створення унікального генофонду рослинного і тва-ринного світу Полісся – це як заповіт нинішнього поколін-ня корюківських лісівників тим прийдешнім поколінням, які зустрічатимуть не вісімдесятилітній, а вже сторічний ювілей держлісгоспу!

Це підтверджують конкретні справи лісівників, звер-шувані на всіх ділянках лісогосподарського конвеєра – від заготівлі до нижнього складу і технічних ліній лісо-переробних цехів. Таку надію підтверджують, зокрема, і трудівниці лісовідновлювальних дільниць – теплиць, розсадників, шкілок і т.д., де кожна насінина і кожний па-гін також живе надією на щасливе майбуття корюківсько-го лісу.

І всі досягнення і здобутки держлісгоспу як в минулі десятиріччя, так і на восьмому десятку – від людей. Від їх-ніх працьовитих рук і палких сердець, вірних лісовій спра-ві. Як представників молодших поколінь, так і ветеранів. Назвемо ж їх, щоб віддати честь і шану в пам’ятні рокови-ни вісімдесятиріччя. Це багаторічний начальник Чернігів-ського ОУЛМГ, нині голова обкому профспілки працівників лісового господарства Йосип Райчинець, нинішній голов-ний інженер Чернігівського ОУЛМГ Олександр Кириченко, який пройшов школу професійного утвердження в Корю-ківському держлісгоспі, а також головний бухгалтер Вар-вара Василівна Жидкова, яка щедро віддавала свій хист і досвід рідному колективу, та багато інших.

Хвала ж рукам, що пахнуть лісом! Тим, що плекають ліс сьогодні, і тим, хто оберігав його життєдайну силу у роки минулі!

Ірина ВАЦЕБА, інженер з лісовідновлення

ДП «Корюківське лісове господарство»

32 № 4 (40), 2016 р.

Саме так можна охаракте-ризувати перебіг подій і від-чуття трудівників Корюків-ського держлісгоспу у рік знаменної дати — вісімдеся-тиріччя утворення цього відо-мого далеко за межами об-ласті своїми здобутками і досягненнями лісового госпо-дарства.

У чому ж тріумф і в чому ж його трагедія сьогодні, коли, здава-лося б, приспіла пора корюків-ським лісівникам поділитися сво-єю радістю з колегами області, з побратимами з Гомельщини і тими лісовими господарствами, де сумлінно трудяться вихован-ці Корюківського лісгоспу, котрі пройшли вимогливий громадян-ський і професійний гарт саме в такій відомій кузні високопрофе-сійних кадрів.

Але чомусь не прагне тру-довий колектив цього підпри-ємства поділитися радістю від звершеного за вісімдесят років своєї славної трудової біографії, яка невіддільна від історії Вітчиз-ни і рідної Чернігівщини.

У цю біографію вкарбовано багато славних імен трудівни-ків лісової ниви, відзначених ви-сокими урядовими нагородами, почесними званнями заслуже-них працівників лісового госпо-дарства України, серед котрих і відданий лісовій справі Петро Петрович Погребняк, котрий ще донедавна очолював підприєм-ство і вів його шляхами успіху ці-лих сімнадцять літ.

Ось саме в цьому, в трудо-вих здобутках багатьох поколінь корюківських лісівників і є, без-перечно, тріумф держлісгоспу, який заснований в уже далеко-му 1936 році і нині, у 2016, зустрів своє 80-річчя…

А в чому ж тоді трагедія цього славного трудового вісімдесяти-літнього ветерана?

Вона, ця трагедія, насампе-ред, полягає в тому, що київське панство, затіваючи псевдо-ре-форми галузі, не побачило, як ото кажуть, за деревами лісу, а за

лісом — конкретних людей і їхніх трудових доль.

Не знаючи, як діяти, вдали-ся до звичайного чиновницького окозамилювання і метушні, «ру-баючи по живому» досвідчені лі-согосподарські кадри, а їм на за-міну пропонуючи «котів у мішку» — як правило, непрофесійних і недосвідчених керівників, відо-мих лише своїми обіцянками.

Отаких підпанків і не сприйняв лісовий люд, в тому числі і трудо-вий колектив Корюківського дер-жлісгоспу.

Працівники вимагають відсто-ронити від займаної посади тим-часово виконуючого обов’язки директора ДП «Корюківське лі-сове господарство» В’ячеслава

Чижа. На початку грудня у при-міщенні актової зали підприєм-ства відбулося засідання розши-реного профспілкового комітету, в якому взяли участь його члени, начальники підрозділів, пред-ставники трудового колективу.

Ще близько двохсот праців-ників, котрі не вмістилися у залі, прийшли страйкувати під стіни контори, залишивши свої робо-чі місця. Переважна більшість із них гаряче стверджувала, що т. в .о. директора В’ячеслав Чиж ніяк не відповідає займаній по-саді — не може знайти спільної мови з колективом, зверхньо по-водиться з підлеглими, ображає людей. Розпорядження видає такі, що лісівники дивуються, як такий «спеціаліст» міг бути при-

значений на відповідальну лісо-господарську посаду.

До протесту долучили-ся робітники Корюківського, Брецького, Щорського, Тихо-новицького, Єлінського, Новобо-ровицького і Андрониківського лісництв. Близько трьохсот пра-цівників вимагають виконання рі-шення професійного комітету про відставку т. в. о. директора лісгоспу В’ячеслава Чижа.

Вислухати і підтримати страй-карів — лісівників Корюківського держлісгоспу приїздили депута-ти всіх рівнів.

Не допомогли і вмовляння по-вернутися лісівникам на свої ро-бочі місця начальника обласного управління лісового та мислив-

ського господарства Андрія Пи-вовара та голови Корюківської райдержадміністрації Олексія Мірошниченка. Люди вимага-ють лише відставки В’ячеслава Чижа з його життєвим кредо, що «жити потрібно так, щоб захоті-лося повторити», яке він виклав у соцмережі. Люди не бажають такого повторення в особі В’я-чеслава Чижа…

Ось так і зустрів вісімдесяти-річчя держлісгосп і його трудо-вий колектив. З почуттями тріум-фу і трагедії одночасно.

Йосип РАЙЧИНЕЦЬ,голова обкому профспілки

працівників лісового господарства

Чернігівського ОУЛМГ

Наші реалії

Вісімдесятиріччя: Вісімдесятиріччя: тріумф і трагедія держлісгоспутріумф і трагедія держлісгоспу

Захоплення

Родину лісничого Узруївського лісництва Сер-гія Шульги односельці називають працьовитою та творчою. Їхнє життя напряму пов’язане з лісом. Цю родину сміливо можна назвати лісівничою ще й тому, що окрім, голови родини Сергія Михайло-вича у лісництві працюють його дружина Людми-ла Василівна, син Владислав та донька Юлія. Своє родинне гніздо Шульги звили на березі мальовни-чого Узруївського озера. Тут – неймовірної краси місця, може через це люди, які живуть в лоні при-роди такі щедрі, працьовиті та творчі.

Хто б міг подумати, що звичайна міщанка, «дитя ас-фальту», вийшовши заміж та переїхавши в село, дасть фору місцевим господиням? До свого заміжжя Людми-ла Шульга жила в Шостці, на Сумщині, а, створивши ро-дину, переїхала за чоловіком – в Узруй. Вже понад два де-сятиліття жінка працює лісо-культурницею у місцевому лісництві. Вона та, хто забез-печує ліс посадковим ма-теріалом, добирає насіння, доглядає саджанці, а ще екс-периментує – досліджує, як місцевий клімат впливає на нові види рослин. Робота у Людмили Василівни творча. Та свою відраду жінка зна-ходить у мистецтві – її казко-ві фігури стали окрасою Уз-руївського лісництва. Навіть у засохле дерево майстриня вдихає життя і воно перетво-рюється на лелече обійстя.

«Почала робити дерев’я-ні скульптури, аби принести хоча б дещицю прекрасного в життя людей, – розповідає про свою мотивацію Людми-ла Шульга. – Знаєте, мені це вдалося! Приємно спостері-гати за тим, як зупиняються подорожні і фотографують-ся біля моїх фігур. А деякі ви-роби стали настільки попу-лярними, що переїхали жити в іншу місцевість. Я бачила віз із дерев’яними чолові-ками у Шостці біля одного з місцевих кафе, – продовжує жінка. – Оця молода на коні минулого року була вдягне-на в білоруський національ-ний костюм. Її вдягнула не я, а хтось із людей, які проїж-джали повз».

Скільки чудових виробів – казкових героїв, ко-ней, козаків, вуликів – змайстрували умілі руки Людмили Василівни. Вона всюди встигає – і по ро-боті, і вдома, і час для хобі залишається. Мистецтво працювати з деревом – не єдиний талант умілої уз-руївської господині. Вхід до вітальні будинку Люд-мили Шульги охороняють опудала диких тварин – видри, куниці, кабана, яструба, єнота. Все це зро-блено руками Людмили Василівни.

«Я сама мисливець, але тварини впольовані не мною, – пояснює майстриня. – Мені їх позноси-

ли люди. Робити опудала я навчилася сама. Нічого в тому складного немає – білую, наповнюю тирсою і задаю потрібну форму».

І хоча Людмила Шуль-га затятий мисливець, бра-коньєрів терпіти не може. Полювання для неї – це не добута тварина, а спілку-вання з природою. А ще – Людмила Василівна – затя-тий рибалка та пасічниця.

«Я дуже люблю бджіл, – каже жінка. – Колись по-чинала з однієї бджоли-ної сім’ї, тепер їх у мене аж десять. Я сама зі своїми бджолами клопочуся, а чо-ловік із сином мед качати допомагають».

Син Людмили Василівни та Сергія Михайловича Вла-дислав також пішов шляхом батьків. Після закінчення 9-ти класів юнак вступив до Чугуєво-Бабчанського лісо-вого технікуму і нині працює в Узруївському лісництві майстром лісу.

На затишному подвір’ї Сергія Шульги навіть ко-лишній Президент Укра-їни Леонід Кучма бував, коли приїздив перепочи-ти в рекреаційний пункт. До речі, рекреаційний пункт біля Узруївських джерел – одне з найулю-бленіших місць перепо-чинку Леоніда Данило-вича. Ці заповідні місця ще не встигли облюбу-вати сучасні скоробага-тьки, мабуть тому тутеш-ня природа зберігає свою первозданність.

Віталій НАЗАРЕНКОФото Миколи Тищенка

Працьовиті та творчіПрацьовиті та творчі