КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ОСВІТИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНТЕУ

ЗАКЛАД ОСВІТИ «БІЛОРУСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ»

ЗАКЛАД ОСВІТИ «ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» (Болгарія)

ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО

МЕНЕДЖМЕНТУ (Словаччина)

ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БРАТИСЛАВИ (Словаччина)

ВИЩА ШКОЛА ХУМАНІТАС (Польща)

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ,

ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

Збірник тез доповідей

Міжнародної науково-практичної

інтернет-конференції, присвяченої 70-річчю

Київського національного торговельно-економічного університету

Харків

2016

УДК 658.338.48

ББК 65.290

А–43

Конференція зареєстрована в УкрІНТЕІ,

Посвідчення № 631 від 07 грудня 2015 р.

Рекомендовано до друку вченою радою Харківського торговельно-економічного

інституту КНТЕУ. Протокол №3 від 16 листопада 2016 р.

Редакційна колегія: К. Д. Гурова, голова редакційної комісії, к.е.н., проф.;

Н. Ю. Олійник, заступник голови редакційної комісії, к.пед.н., доц.;

Е. В. Білецький, д.т.н., проф.; С. М. Лєбєдєва, д.е.н., проф. (Білорусь);

Н. В. Притульська, д.т.н., проф.; Н. Є. Муромець, д.е.н., доц.; В. А. Афанасьєва,

к.т.н., доц.; К. В. Свідло, д.т.н., доц.; О. В. Яковчук, к.геогр.н., доц.

А–43 Актуальні питання розвитку торгівлі, туристичного та готельно-

ресторанного бізнесу : Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної

інтернет-конференції, присвяченої 70-річчю Київського національного

торговельно-економічного університету – Харків, 24-25 листопада 2016 р. :

Харків : КНТЕУ, ХТЕІ КНТЕУ, 2016. – 92 с.

До збірника увійшли тези доповідей Міжнародної науково-практичної

інтернет-конференції, що присвячені актуальним питання розвитку торгівлі,

туристичного та готельно-ресторанного бізнесу.

Матеріали опубліковані в авторській редакції з дотриманням

індивідуального стилю. За достовірність матеріалів та їхню інтерпретацію

відповідальність несуть автори.

© Київський національний торговельно-економічний університет, 2016 р.

© Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, 2016 р

3

СЕКЦІЯ 1 «ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА КЛАСТЕРИЗАЦІЇ В ТУРИЗМІ»

Бабаєва О.В., к.геогр.н.

Харківський торговельно-економічний інститут


ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ ФАКТОРИ

ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО КЛАСТЕРУ

ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

Серед факторів формування туристичних кластерів звичайно виділяють

природно-географічні, історико-культурні та соціально-економічні. Основними

природно-географічними факторами є власно географічне положення та рельєф,

клімат, водні та рослинні ресурси.

Харківська область розташована на північному сході України. Переважно

рельєф області представлений хвилястою рівниною з незначним нахилом у

південно-західному (до басейну Дніпра) та південно- східному (до басейну Дону)

напрямах. На північно-східну частину області заходить Середньоросійська

височина, на південну - відроги Донецького кряжу Територія досліджуваного

району має добре розвинену яружно-балкову і річкову мережу, що робить

рельєф хвилястим з частими вододілами та впадинами. Своєрідності рельєфу

регіону додають кургани (могили), створені людиною в давні часи. Вони

насипані головним чином на природних височинах і розосереджені по всій

області, в більшій своїй кількості зустрічаючись на півдні досліджуваного

регіону.

В цілому рельєф області є сприятливим для розвитку рекреаційно-

туристичної діяльності та створення рекреаційно-туристичної індустрії регіону

та за методикою оцінки рекреаційної території Н.В. Фоменко відповідає

показнику «добрий».

Клімат Харківської області помірно континентальний, територія даного

району характеризується своєрідним кліматичним режимом, який формується

під впливом загальних та місцевих кліматоутворюючих факторів: сонячної

радіації, циркуляції атмосфери, впливу підстильної поверхні. Річний радіаційний

баланс зростає з півночі на південь від 167 МДж/м2 до 230 МДж/м

2. Тривалість

сонячного сяйва змінюється, відповідно, від 1800 годин до 2100.

Внутрішньорічний розподіл сонячної радіації характеризується переходом через

нульові значення, починаючи з листопада і закінчуючи січнем-лютим.

Температурний режим регіону нестійкий. Найхолодніший місяць року – січень.

Холодний період року характеризується температурою повітря нижче 0°С і

триває на півночі області в середньому 136 днів, на півдні - менше 125 днів.

Весна характеризується посиленням радіаційних умов, зростає кількість

сонячного сяйва до 160 - 190 годин у квітні, тоді як в січні їх було 34 - 45, а в

грудні 27 - 35. Весна настає 20 - 21 березня в південних районах області, 24 - 25

4

березня - в північних. Найтепліший місяць року – липень. південно-східна

частина області виділяється підвищеною температурою і меншою кількістю

опадів. Зима помірно холодна, літо - помірно жарке. У цілому східна частина

області холодніша за західну. У північно- західних районах області суховійних

днів менше.

Середньорічна кількість опадів по області коливається від 457 до 568 мм.

Розподіл опадів по місяцях і території нерівномірний. У холодний період року,

незважаючи на значно більшу кількість днів з опадами і велику їх тривалість,

опадів випадає менше. У теплий період року атмосферні опади більш інтенсивні,

але менш тривалі (переважно зливові), ніж в осінньо-зимовий період.

Отже, кліматичні ресурси Харківської області є сприятливими для

рекреації, а особливо для її літніх видів, таких, як оздоровча, пляжна, спортивна,

пізнавальна рекреація. За методикою оцінки рекреаційної території Н.Фоменко

кліматичні ресурси досліджуваного регіону відповідають показнику «добрий».

Всі річки Харківщини належать до басейнів Дону та Дніпра. Басейн Дону

охоплює 3/4 території області, басейн Дніпра – 1/4 території. У цілому в

Харківській області переважають невеликі річки. Великих та середніх за

величиною річок (довжина яких перевищує 150 км) небагато: 5 річок довжиною

до 100 – 150 км та одна річка довжиною більше 500 км. До головних річок

області можна віднести Сіверський Донець з притоками Оскіл, Уди та річки

басейну Дніпра: Оріль, Самара, Берестова.

На території області нараховується 36 озер, загальна площа яких становить

майже 2,5 тис. га. Більше всього їх в долині річки Сіверський Донець. Всі озера

річкового походження, мають витягнуту форму та невелику глибину (2 – 3 м).

Найбільше озеро області – Лиман, довжиною 7,5 км та шириною 2,7 км, середня

глибина − 2 м.

Окрім природних озер, на території області нараховується 1910 ставків,

загальною площею більше 6 тис.га.

У Харківській області створено 50 водосховищ із сумарним об’ємом 1526

млн.м3. Найбільші водосховища області − Краснооскільське (478 млн.м

3),

Печенізьке (400 млн.м3) та Краснопавлівське (410 млн.м

3). Харківський регіон

забезпечений наземними водними ресурсами слабо і нерівномірно. Проте умови

для розвитку рекреації є, особливо у прибережних зонах таких водотоків та

водойм, як рр. Сіверський Донець, Оскіл, та створених на них Печенізькому та

Краснооскільському водосховищах.

На території регіону є достатні запаси підземних вод кальцієвого складу,

хлоридних натрієвих різної мінералізації, які мають цілющі властивості і

використовуються з лікувальною метою. Курортні та лікувально-оздоровчі

території займають 1200,0 га. Харківська область є одним з головних центрів

бальнеолікування на Лівобережжі України. Найбагатші за запасами мінеральних

вод – Березовські мінеральні води і Рай-Оленівка. Таким чином, Харківський

регіон має достатній природно-географічний потенціал для створення

туристичного кластеру.

5

Боровський С. В.



СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ ТУРИЗМ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ

ПІДВИЩЕННЯ ОСВІТНЬОГО І КУЛЬТУРНОГО РІВНЯ ЛЮДИНИ

Швидке зростання популярності туризму спостерігається у всьому світі

протягом кількох останніх десятиліть. Стрімке зростання питомої ваги міського населення і процеси урбанізації

збільшують потребу в активному відпочинку, у зміні умов життя для зняття фізичної перевтоми і нервових перевантажень.

Серед великої кулькості форм і видів туризму спортивно-оздоровчий туризм виділяється своєю доступністю, демократичністю, ініціативністю, можливістю відчути себе пошуковцем, першопроходцем; самостійністю вибору території подорожі, розробки маршруту і об’єктів огляду.

Спортивно-оздоровчий туризм це самостійна і соціально-орієнтована сфера, спосіб життя значного прошарку суспільства; ефективний засіб духовного і фізичного розвитку особистості, виховання дбайливого ставлення до природи.

Визначальною рисою спортивно-оздоровчого туризму є активний рух. За цією ознакою спортивно-оздоровчий туризм можна назвати активним туризмом. Важливою особливістю активного туризму є те, що досягнення спортивних результатів тут не є головною метою, і тому він може бути більш масовим, доступним для широких верств населення.

В даний час до активних видів туризму відносять пішохідний, лижний, водний, велосипедний, гірський, кінний, авто-і мототуризм і спелеотуризм.

Спортивно-оздоровчий туризм є ефективним засібом фізичного і етичного вдосконалення людини.. В сучасному сенсі туризм постає не тільки як активна форма відпочинку, але й як ефективний засіб пізнання, підвищення освітнього і культурного рівня людини. Виховує взаєморозуміння і взаємоповаги між народами і націями; форма народної дипломатії заснованої на реальному знайомстві з життям, історією, культурою, звичаями народів; найбільш демократичний вид відпочинку, який характеризується специфічною формою народної творчості, вільним вибором форми власної активності всіх соціально-демографічних груп населення, починаючи з дітей дошкільного віку закінчуючи пенсіонерами. Під час подорожей туристи знайомляться з природою, культурою, історією країни. Подорожі дають їх учасникам фізичне і моральне задоволення, розвивають морально-вольові якості,сприяють їх гармонійному та духовному збагаченню. Це висуває туризм на одне з провідних місць серед найбільш масових і ефективних форм організації відпочинку.

Список літератури

1. Биржаков М.Б. Введение в туризм - М.: 2009. - 135 с.

2. Туристично-краєзнавчі дослідження. - К.: ФПУ, Інститут туризму, 1998. - Вип. 1, ч. 2. - 360 с

6

Вольфсон-Гаршина Н. В., завідувач лабораторії кафедри туризму та

соціальних наук, аспірант



МОДЕРНІЗАЦІЯ НАУКИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ КАДРІВ ДЛЯ

ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ

Туризм – невід'ємний атрибут постіндустріального суспільства. На

сьогоднішній день туристична галузь динамічно розвивається в

загальносвітовому масштабі. Попит на туристичні послуги зростає рік від року,

сприяючи глобалізації суспільних відносин, створюючи єдину культурне

середовище сучасної цивілізації. Як відзначають практики, професійний рівень

молодих фахівців сьогодні вкрай низький. Випускник володіє серйозною, можна

навіть сказати фундаментальною, базою загальнотеоретичних знань і дисциплін.

Однак спостерігаються серйозні проблеми в спеціалізації, практичному

досвіді, знанні сучасних технологій і недостатній мовній підготовці. Очевидним

є розрив між навчальними програмами з підготовки кадрів для галузі і її

реальними потребами. Мають місце недостатня компетентність молодих

фахівців і відсутність адаптаційних навичок, якими вони повинні володіти в

динамічно розвиненому конкурентному середовищі. Відсутня система

диверсифікованої і збалансованої професійної освіти в сфері туризму[1].

Немає широкого спектра науково-обґрунтованих освітніх програм і

освітніх установ, що здійснюють безперервну, багаторівневу, професійну

діяльність з підготовки та перепідготовки кадрів у сфері туризму в тісній

взаємодії з практикою. Туристським підприємствам необхідні підготовлені

фахівці з певним досвідом роботи. Однак випускники вузів приходять на ринок

праці з великим теоретичним запасом знань і з недостатніми професійними

навичками.

За оцінками експертів, рівень підготовки випускників поки не в повній мірі

відповідає потребам сучасного ринку праці та очікуванням роботодавців, які

виділяють наступні проблеми:

- відсутність практичних навичок і умінь випускників, необхідних для

конкретної професійної діяльності, з урахуванням кваліфікаційного рівня і

профілю підготовки;

- зміст освітніх програм не в повній мірі відповідає вимогам роботодавців

реальних секторів економіки;

- надмірна академічність освітніх програм вищої професійної освіти за

відсутності необхідної практичної підготовки;

- недолік навчальної та навчально-методичної літератури, а також часом

низький рівень її професійної складової через відсутність практичної

спрямованості освітніх траєкторних профілів підготовки та кваліфікацію

випускника;

- відсутність в навчальних закладах відповідної матеріально-технічної

7

бази, що не дозволяє навчаються набути практичних навичок і компетенції,

необхідні для виконання професійних функцій [2].

Таким чином, професійна підготовка випускників в сфері туризму і знання,

отримані в навчальному закладі, повинні включати в себе такі обов'язкові

компоненти:

• знання законодавчих актів і нормативних документів, міжнародних норм

у сфері туризму;

• навички управління людськими ресурсами, лідерство, вміння вирішення

проблем, формулювання стратегій розвитку в команді; • знання туристичної

галузі, тенденцій розвитку, географії туристичних потоків, історії, культури,

економіки;

• володіння одним і більш іноземними мовами, комп'ютерна грамотність;

• володіння правильною російською мовою і вміння дати грамотну

відповідь на будь-яке питання клієнта;

• володіння в повному обсязі інформацією про всіх турах, яка може

знадобитися споживачеві; • навички особистісного розвитку, ефективний

самоменеджмент, навички спілкування, проведення презентацій, використання

міжнародних стандартів[3].

Важливим аспектом навчання є інтеграція фундаментальної та спеціальної

підготовки: посилення професійної спрямованості загальнонаукових та загально-

професійних дисциплін. Ця проблема вирішується комплексно: як інтеграцією

предметів, розробкою міждисциплінарних зв'язків, так і розробкою підсумкової

атестації, яка включає основні аспекти дисципліни і розробку завдань, в яких

враховуються вміння студента використовувати знання як фундаментальних, так

і спеціальних дисциплін[4].

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що назріла

гостра необхідність підвищення ефективності підготовки бакалаврів за напрямом

«Туризм», як істинних професіоналів своєї справи, формування у них

професійно значущих якостей, які будуть особливо затребувані в цій сфері.

Список використаних джерел

1. Ананьєва Т. Н., Ілюхіна Г. І. Особливості освітніх програм підготування

фахівців для індустрії туризму // Професійне освіта в сфері туризму як умова

підвищення якості туристичних послуг:темат. зб. матер. конф. М., 2012. С. 92-

106.

2. Коніщева Н.Й. Удосконалення системи кадрового забезпечення

сфери туризму в регіоні / Н.Й. Коніщева, Л.І. Давиденко // Соціальний

менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. пр. - Вип. 147.-

Донецьк: Донецький держ. ун -т управління , 2010. - Т. XI. - С.474-485. - Сер.

Економіка.

3. Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні

Навч.nociб. / Передм. В. А. Смолія. - К.: Вища шк., 2002. - 195 с: ш.

4. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи :

монографія / за ред. І. А. Зязюна. – К., 2000

8

Галямар В.О., викладач комерційних дисциплін

Криворізького державного комерційно-економічного технікуму

КЛАСТЕРИЗАЦІЯ В ТУРИЗМІ М. КРИВОГО РОГУ – СТАН СПРАВ

ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Туризм – найбільш динамічна та рентабельна світова галузь. Цей вид бізнесу

приваблює підприємців у зв’язку з невеликими інвестиціями, невеликим строком

окупності та постійно зростаючим попитом. В свою чергу, поняття «туристичний

кластер» можна трактувати як концентрацію на певній території туристичних

підприємств, які взаємодіють для створення туристичного продукту. Такі

підприємства спільно використовують різноманітні ресурси, інфраструктуру

тощо.

У багатьох країнах світу туризм розвивається прискореними темпами й

відіграє важливе значення. Туризм збільшує доходи країни та регіону, створює

нові робочі місця, підвищує рівень життя місцевого населення, розвиває

інфраструктуру, підвищує рівень культури.

Враховуючи ці фактори та оцінюючи перспективи туризму у місті, можна

зауважити, що Кривий Ріг має величезний потенціал для створення туристичних

кластерів.

Кривий Ріг – велике промислове місто Дніпропетровської області. Природна

зона – степова - це типовий український степ. У місті простягаються дві річки –

Інгулець та Саксагань. Ґрунти міста формують різноманітні чорноземи. Територія

околиць міста розчленована численними балками.

Кривий Ріг – найбагатший на корисні копали регіон України. Площа басейну

- 300 кв. км. У Криворізьких надрах знаходяться родовища металевих і

неметалевих корисних копалин:

- рудні родовища;

- поклади бурого вугілля;

- поклади мармуру, доломітів тощо.

Добувають їх переважно підземним способом.

Індустріальна спадщина Криворіжжя складається з залишків виробничих

об'єктів, залізниць, мостів, гірничопромислових ландшафтів, робочих поселень,

кладовищ тощо. Гірничопромислові ландшафти міста постійно зростають у

зв’язку з продовженням та нарощуванням гірничодобувних робіт. Таких

унікальних ландшафтів немає у всій Європі.

Усе вищезгадане підтверджує, що Кривий Ріг має значний потенціал

промислового туризму.

Для сприяння розвитку промислового туризму налагоджується співпраця з

промисловими гігантами міста, такими як:

- ПАО "Південний гірничо-збагачувальний комбінат",

- ПАО"Криворізький залізорудний комбінат",

- ПАО "АрселорМіттал Кривий Ріг",

- ПАО "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА",

9

- ДП "Кривбаспромводопостачання" та 17 музеями міста.

В екскурсійні маршрути на сьогоднішній момент включені:

- індустріальні об’єкти,

- культурно-історичні об’єкти,

- ботанічний сад,

- історико-краєзнавчий музей.

В даному напрямку ведеться робота по залученню інших музеїв міста до

співпраці.

З 2015 року ПАО "Криворізький залізорудний комбінат" постійно проводить

екскурсії на підприємстві зі спуском у шахту на глибину 1350 м та підняттям на

копер шахти.

У м. Кривому Розі на даний момент налічується понад 74 суб'єкти, що

надають туристичні послуги. Три з них здійснюють діяльність, пов’язану з

промисловим туризмом – решта – націлені на виїзний туризм. Більшість туристів,

націлених на промисловий туризм, а це приблизно 85% – місцеве населення,

решта – це гості міста не тільки з України, а і з різних країн світу, переважно з

європейських країн.

Все вищерозглянуте дає впевненість у потужному потенціалі та необхідності

розвитку туризму міста. Це питання потребує усілякої підтримки та розвитку,

починаючи з громадськості, закінчуючи владою держави.

Для подальшого розвитку даного напрямку необхідно:

- формування ефективної структури управління розвитком туризму в місті;

- опрацювання механізмів створення туристичного кластеру міста;

- лобіювання інтересів туристичного ринку міста;

- здійснення методичної, інформаційної та організаційної підтримки

проведення екскурсій промислової тематики;

- розробка нових і удосконалення діючих екскурсійних маршрутів,

забезпечення розвитку туризму в рамках шахт;

- моніторинг та аналіз туристичного ринку Кривого Рогу;

- сприяння розвитку туристичних операторів міста;

- реконструкція або відкриття нових музеїв;

- розвиток транспортного сполучення;

- розробка інтернет-проектів, націлених на інформаційну підтримку

промислового туризму;

- підготовка кадрів для сфери промислового туризму;

- підвищення рівня безпеки під час проведення специфічних видів екскурсій;

- удосконалення інфраструктури в місцях проведення екскурсій;

- залучення інвестицій.

Все це значно підвищить рівень розвитку туризму в Кривому Розі, тим самим

збільшить доходну частину міста та підвищить рівень доходів місцевого

населення й дасть змогу створити якісний туристичний продукт, перетворивши

дану сферу на одну з найприбутковішу в місті. Якісний туристичний продукт, в

свою чергу, зможе задовольнити потреби споживача у пізнавальному відпочинку,

тим самим підвищуючи його рівень культуру та рівень знань.

10

Добровольська Н.В., к. геогр. н, доц.



ТУРИСТИЧНІ ПОТОКИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЯК ПОКАЗНИК ФУНКЦІОНУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО КЛАСТЕРУ

За даними Головного управління статистики у Харківській області у 2015 р.

загальна кількість туристів, обслугованих суб’єктами туристичної, становила

31233 осіб, що на 52,3% менше, ніж у 2014 р. – 71437 осіб [1]. За останні п’ять

років максимальну кількість туристів у Харківській області було обслуговано у

2012 р. – 105663 осіб, що пояснюється туристичним попитом на відвідання

футбольних матчів в Харкові в рамках Чемпіонату Європи. Після 2012 р.

відбувається поступове зменшення кількості обслуговуваних туристів в

Харківській області через складку економічну та політичну ситуацію в країні та

близьке розташування Харківської області до зони проведення АТО.

Серед загальної туристів, що були обслуговувані в області, до 2007 р.

більшу частину займали внутрішні туристи, а з 2008 р. до сьогодні

спостерігається переважання кількості туристів-громадян України, які

виїжджають за кордон. З одного боку, такий розподіл туристів свідчить про

зростання у громадян України рівня доходів, проте з другого боку, вітчизняні

туристи все менше бажають подорожувати власною країною, що, у наслідку,

призводить до поступового зниження інвестицій у розвиток туристичної

інфраструктури, та занедбанні туристичних об’єктів.

Найбільшу кількість екскурсантів у Харківській області було зареєстровано

у 2004 р. – 61204 осіб, а у 2015 р. їхня кількість становила лише 6236 осіб, тобто

за цей період кількість екскурсантів скоротилася на 90,7% [1]. Серед причин

такого зменшення екскурсантів варто зазначити основні: погіршення соціально-

економічного становища регіону, недостатня кількість безпечного та

комфортабельного автотранспорту для обслуговування екскурсантів,

незадовільний стан значної кількості автомобільних шляхів, незначна кількість

екзотичних або нестандартних екскурсій, орієнтованих на різні соціальні та

вікові групи населення.

У 2015 р. внутрішні туристи подорожували Харківською областю

переважно з метою дозвілля, відпочинку та спортивного туризму – 97%, в той же

час, за будь-якою іншою метою – лише 3 % від загальної кількості туристів. Такі

показники свідчать про однобічний розвиток туристичного кластеру області, яке

суттєво стримує туристичний попит та не сприяє збільшенню туристичної

привабливості регіону. Для зростання кількості туристичних потоків у

Харківській області, та, відповідно, кількості доходів від туристичної діяльності,

в першу чергу потрібні якісні зміни у структурі туристичного кластеру регіону.

Література:

1. Головне управління статистики у Харківській області [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://kh.ukrstat.gov.ua

11

Дубовицка Ленка, Ing. PhD.

Центрально-европейский университет, г. Скалица, Словакия

Вархола Михал, Dr.h.c. mult. prof.h.c. mult. Ing. PhD.

Академическое сообщество Михала Балудянского, г. Кошице, Словакия

ТУРИСТИЧЕСКИЕ КЛАСТЕРЫ КАК ОДИН ИЗ ФАКТОРОВ

РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ

Термин «Кластер» (англ. Cluster) в экономической теории начался

использоваться в сочетании с повышением конкурентоспособности регионов,

концепциями местного и регионального развития, мероприятиями,

направленными на устранение региональной дифференциации [1].

Что касается словацких регионов, согласно данным статистического

агентства Евростат ЕС, опубликованных 26-го февраля 2016 года, валовый

внутренний продукт (ВВП) на душу населения в Братиславском регионе в 2014

году был равен 186% от среднего показателя по ЕС (6-ое место в ЕС). Самым

богатым регионом является Внутненний Лондон-Запад, где ВВП на душу

населения 539% от среднего по ЕС. Лучше Братиславы еще Люксембург

(266%), Брюссель (207%), Гамбург (206%) и Внутренный Лондон-Восток

(204%). После Братиславы следуют немецкий регион Обербаерн (179),

французский регион Иль-де-Франс (178%), Прага (173%), Стокгольм (172%).

К сожалению, в статистике в незавидном положении находятся другие

словацкие регионы, а именно: Западноя Словакия (за исключением

Братиславы) (72%), Средняя Словакия (61%) и Восточная Словакия (53% ) [4].

Кластеры в настоящее время считаются значительным

макроэкономическим фактором повышения благосостояния регионов и

выступют в качестве инструмента устранения региональных диференциаций.

Они могут также способствовать увеличению прямых иностранных

инвестиций. Важным преимуществом кластера является создание среды,

пригодной для инноваций. Именно поэтому регионы с сильными кластерами,

которые считаются лидерами инноваций, в условиях глобальной Европы имеют

большое значение. Инновации являются определяющим фактором

конкурентоспособности компаний. Так установлено, что компании

организованные в кластеры часто сотрудничают с университетами и научно-

исследовательскими учреждениями, что в конечном итоге является пользой и

для самих университетов [2].

Это касается не только кластеров в промышленной сфере, но также и

туристических кластеров. В Словакии на ряду с региональными

туристическими кластерами 1-го июня 2010 начала действовать первая

городская туристическая организация „Košice–Turizmus", основанная на

принципах кластера. Город Кошице таким образом реагировал на принятый в

Словакии закон ( Закон № 91/2010 Zb. z.) о поощрении туризма, который

начиная с 2012 года дает городам и регионам возможность получить

12

государственные субсидии для маркетинговой деятельности туристических

организаций [4].

Основоположниками городской туристической организации „Košice –

Turizmus", основаной на принципах кластера, стали: мерия города Кошице,

передовые городские гостинницы и рестораны, зоопарк, ботанический сад,

Восточно-Словацкий музей, Словацкий технический музей, Словацкая

некоммерческая организация Кошице 2013, туристические агентства,

туристические гиды, аэропорт Кошице и городской транспорт, всего 30

субъектов, причем все члены финансируют деятельность организации в форме

членских взносов.

Суть существования организации "Кошице – туризм" это соблюдение

принципов туристического кластера в партнерстве с частным и

государственным сектором. Главной целью является повышение

конкурентоспособности туристического сектора созданием новых бизнес-

возможностей, поддержка развития туризма в городе, сохранение и

обеспечение доступности культурного, исторического и природного наследия.

Список литературы

[1] MYDLAR J.: Význam klastrov cestovného ruchu v regionálnom rozvoji.

Science and Education a New Dimension. Natural and Technical Sciences, III

(8), Issue: 73, 2015.

[2] VARCHOLOVÁ, T. – DUBOVICKÁ, L.: The New Cluster Politics For

Central Europe. GLOBAL MANAGEMENT AND ECONOMICS 1(1), (s.153-

155) , 2015 ISSN 2413-9823.

[3] http://ec.europa.eu/eurostat/documents/2995521/7192292/1-26022016-AP-

EN.pdf/

[4] http://www.pulib.sk/elpub2/FM/Kotulic12/pdf_doc/9.pdf

http://ec.europa.eu/eurostat/documents/2995521/7192292/1-26022016-AP-EN.pdf/

http://ec.europa.eu/eurostat/documents/2995521/7192292/1-26022016-AP-EN.pdf/

13

Жукова А.І., к.філос.н., ст.викл.



НЕОБХІДНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ

КЛАСТЕРІВ

Територіально-галузеві інтегровані структури, якими є кластери, у світовій

економічній практиці зарекомендували себе як ефективна форма співпраці суб’єктів

господарювання на визначеній території, яка допомагає підприємствам досягати

очікуваних фінансових результатів, науково-дослідним організаціям успішно

впроваджувати власні інноваційні розробки, фінансовим інституціям результативно

інвестувати фінансовий капітал, а державі та регіонам отримати ряд конкурентних

переваг. Впливові міжнародні організації (UNIDO, OECD, Світовий банк, Європейська

комісія) використовують кластерну стратегію як інструмент економічного розвитку

регіональної та національної економіки. Реалізація проектів із створення кластерів

досить непросте завдання, яке залежить не лише від об’єктивних чинників економіки, а

від певного нормативного регулювання, що передбачає прийняття відповідних завдань

та регіональних концепцій.

Як вказують Мельниченко О. А., Величко Л. Ю., необхідно удосконалити

класифікацію складових індустрії туризму, однією із складових якої є регулювання

туристичного кластеру (органи державного управління й органи місцевого

самоврядування України; громадські об’єднання; органи влади інших країн; міжнародні

організації). Наприклад, на сьогодні у вітчизняному законодавстві не існує визначення

поняття «кластер», його видів, особливостей створення та функціонування. Зокрема, у

Господарському кодексі України відсутнє поняття «кластеру» як територіального

об’єднання підприємств.

Відсутність нормативно-правового регламентування створення кластерної

організації виробництва, визнання кластеру як самоврядного господарського об’єднання

підприємств унеможливлює поширення на нього існуючих та розробки нових,

спеціалізованих програм державної підтримки. Як результат, в Україні існують лише

поодинокі приклади практичного створення та функціонування кластерів, які є

ініціативою товаровиробників, проектів консультаційної та технічної підтримки і

засновані на основі досвіду, запозиченого ними із світової практики кластерного

розвитку.

У щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України одним із

завдань держави на 2011 рік визначено ініціювання пілотних проектів щодо створення

кластерних об’єднань за участю держави в основних галузях промисловості та

створення інституційних передумов для розвитку мережевої взаємодії компаній. Згадки

про кластери є практично у всіх державних документах, що стосуються розвитку

інновацій, малого підприємництва та регіонального розвитку. Відсутність нормативно-

правового регулювання функціонування кластерів унеможливлює також отримання

інформації про точну їхню кількість, фінансову та виробничо-господарську діяльність.

Тому обов’язковою є розробка та затвердження методики збору та подання

14

статистичної інформації про кластери через територіальні органи державного

статистичного обліку, яка в свою чергу є можливою за умови прийняття відповідних

законодавчих документів.

Відсутність інформації та знань з питань формування кластерних структур ще один

із чинників слабкого розвитку таких інтегрованих об’єднань на території України.

В м. Харкові було прийнято Програму розвитку культури і туризму в Харківській

області на 2014 – 2018 роки. Метою програми є створення умов для збагачення та

розвитку культури і мистецтва; збереження, популяризація, актуалізація національної

культурної спадщини, поліпшення матеріально-технічного та фінансового забезпечення

закладів, установ, організацій, підприємств культури; створення

конкурентоспроможного туристичного продукту на регіональному, національному та

міжнародному ринках, формування привабливого іміджу Харківщини. Затвердження

програми є важливим підґрунтям. Адже на її основі стає необхідним затвердження

відповідних підзаконних нормативних актів на виконання її мети та завдань у публічних

органах, насамперед виконавчої влади. Це надасть можливості для цілеспрямованого

розвитку юридичних осіб та приватних-осіб підприємців у відповідних сферах

туристичної індустрії. У перспективі, система відповідних нормативних актів,

скоординує злагоджену роботу по створенню кластерного туризму в Харківській

області.

Впровадження кластерної стратегії в Л. Корольчук пропонує механізм

запровадження кластерної моделі розвитку туризму в транскордонному

співробітництві. В Україні почалися процеси формування транскордонних кластерів.

Нові для України форми транскордонного співробітництва – транскордонні кластери,

створені за участю регіональних кластерів, світова практика показує, що доцільно

поступово впроваджувати та регулювати їх діяльність, спочатку на локальному рівні, а

потім поширювати успішний досвід на регіональний рівень міжнародного

співробітництва. В туризмі транскордонне співробітництво набуває щодня більше

значення – це й створення сумісного історико-культурного потенціалу. Такий підхід є

актуальним для Харківської області, з огляду розвитку кластерної мережі, шляхом

співробітництва із країнами прикордонних територій.

Варто зазначити, що розвиток кластерних ініціатив у туристичній галузі Україні

вимагає першочергового здійснення комплексу заходів:

– внесення змін до законодавства визначення поняття «кластер»;

– проведення інформаційної компанії серед потенційних учасників і зацікавлених

осіб щодо роз’яснення конкурентних переваг кластерів в умовах перехідної та ринкової

економіки;

– сприяння реалізації проектів, спрямованих на підвищення

конкурентоспроможності учасників кластера;

– сприяння підвищенню ефективності системи підготовки кадрів професійного і

безперервного навчання;

– використання (створення) промислових парків і технопарків як інфраструктури

для розвитку кластерів; зниження адміністративних бар’єрів.

Виконання цих завдань, дасть змогу активізувати економіку України, зокрема

розвиток туристичної галузі.

15

Казарова Г. М., к. психол. н., ст. викл.


Київського національного торговельно-економічного

університету

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ

ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ КЛАСТЕРІВ

Розгляд туризму як соціального феномена можливо тільки в контексті

соціального процесу, а отже в предметному полі і засобами спеціальних

галузей – соціології та психології туризму. У них широко використовується

міждисциплінарний (комплексний) метод. На нашу думку, використання

міждисциплінарного підходу доцільно не тільки тому, що в сучасній соціології

та соціальної психології прийнято застосовувати методи і факти родинних наук,

але ще й тому, що сам феномен туризму це дуже складне і багатогранне явище.

По-перше, туризм - соціальна практика. По-друге, туризм - це сфера дозвілля.

По-третє, туризм є формою споживання. По-четверте, туризм є культурний

феномен. Крім того, туризм тісно пов'язаний з навколишнім середовищем.

Тому соціологія та соціальна психологія туризму, маючи свій предмет

дослідження, використовує дані соціальної філософії та антропології,

економіки та географії, історії та психології, правознавства та політології. Але

соціально-психологічна складова туризму поки що недостатньо представлена в

українській соціології та соціальної психології, вона знаходиться на стадії

інституціоналізації.

У міру становлення і розвитку соціальних наук вивчення туризму як

соціального феномена набуває більш складну структуру, хоча в більшості

випадків аналізуються лише вузькі аспекти туризму, такі, як економічні колізії,

територіальні переміщення, підготовка кадрів в туристичному бізнесі. На нашу

думку, соціологія та соціальна психологія туризму є галузями соціології та

психології, які вивчають структуру, функціонування і розвиток туризму як

суспільного феномена з точки зору соціальних інститутів, соціальних

організацій і соціальних відносин. Соціальна психологія розглядає в якості

предмета свого аналізу мотиви, цілі, інтереси і моделі поведінки індивідів,

залучених в туризм, а також функціонування туристських організацій.

Соціально-психологічний метод дослідження туризму дає можливість розгляду

соціальних груп, дозволяє проаналізувати мотиви, звички і традиції як гостей,

так і жителів приймаючої сторони, вивчає індивідуальне та групове поведінку

туристів.

Туризм стає сьогодні особливою формою пересування людей. Розвивався

він на основі подорожей і відкрить, здійснюваних мореплавцями,

дослідниками, істориками, географами і представниками ділового світу, які

16

зібрали результати численних наукових досліджень, спостереження, опису,

літературні, історичні та географічні матеріали, звіти і щоденники.

Становлення та розвиток туризму стали можливими в результаті корінних змін

у характері суспільного виробництва, розвитку засобів транспорту і зв'язку,

налагодження світогосподарських відносин в різних сферах. Туризм виник в

той період розвитку суспільства, коли потреба людини в отриманні інформації

про нові місця, в подорожі як засобі отримання цієї інформації з'явилася

об'єктивним законом розвитку людського суспільства.

Головний стимул будь-якого туриста - це отримання нових вражень. Як

показує практика, збільшення міжнародних туристичних потоків

супроводжується серйозними змінами в соціально-економічній, фінансовій,

науково-технічній та інших сферах суспільного життя людини. Створення

якісно нової громадської середовища може стати ключовим атрактором в

рамках загальної збутової політики регіонального туризму. Фахівці в цій сфері

вважають, що головною умовою розвитку експорту туристичних послуг в

регіоні є розвиток подієвого і рекреаційного туризму. Тобто формується

середовище, що сприяє задоволенню потреби в першу чергу жителів регіону і

сусідніх областей, і лише потім можливий перехід на національний і світовий

експорт послуг.

Для цього пропонується використовувати таку форму кластера, яка

дозволить перейти регіону на якісно новий рівень не тільки в цій галузі, а й у

всьому регіональному господарстві. Така територіальна система називається

когнітивним кластером. Когнітивний кластер можна визначити як

територіальну інтеграційну систему, що використовує науково-соціальні

технології генерування та управління знаннями для реалізації інноваційного

потенціалу регіону. Тобто мова йде про використання соціального потенціалу, а

також вивчення цих можливостей з точки зору соціальних наук, в першу чергу

соціальної психології.

Мета когнітивного кластера - це формування гнучкого технологічного

соціально-економічного простору в регіоні внаслідок збільшення людського

капіталу населення. Когнітивний кластер здатний істотно змінити зовнішній

вигляд і життя багатьох регіонів і міст, створити якісно нове середовище

проживання.

Туристичний потенціал багато в чому визначається соціально-культурним

середовищем території, інноваційністю пропонованої продукції і розвиненою

інфраструктурою. Все це також може забезпечити ефективно функціонуючий

когнітивний кластер. Залучення нових людей в регіон, в тому числі і серед

діячів творчих індустрій (дизайнерів, архітекторів, модельєрів, артистів,

художників і т.ін.), безумовно, збільшить потік туристів і сприятиме розвитку

галузі в цілому. Стимулювання інновацій в сфері туризму сприяє створенню

туристичного продукту з унікальними і ексклюзивними властивостями.

17

Кравченко Л.Н., к.э.н., доц.; Шевченко М.В., ст. преп.

Белгородский государственный технологический

университет им. В.Г. Шухова

ТУРИСТИЧЕСКАЯ ОТРАСЛЬ КАК ОДНО ИЗ ПЕРСПЕКТИВНЫХ

НАПРАВЛЕНИЙ РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ БЕЛГОРОДСКОЙ

ОБЛАСТИ

В настоящее время в условиях роста спроса на внутренний туризм для

многих регионов России эта отрасль становится основой экономической

специализации. Помимо поступления значительных финансовых доходов

развитие туристической отрасли способствует установлению межличностных

контактов, оказывает положительное влияние на вопросы здоровьсбережения,

помогает сохранению памятников историко-культурного наследия. Многим

людям туризм дает возможность работать, зарабатывать, достойно жить.

Изучение современного состояния туристической отрасли Белгородской

области позволило определить основные направления и перспективы развития

данной сферы. Белгородская область обладает значительным туристско-

рекреационным потенциалом. Использование этого потенциала будет

способствовать обеспечению устойчивого развития всей инфраструктуры

туристического бизнеса, непрерывному развитию приоритетных туристических

направлений. В свою очередь, разработка и реализация мероприятий по

усилению государственного и регионального регулирования туристской

деятельности создаст условия для создания благоприятного инвестиционного

климата в отрасли, продвижения бренда Белгородской области.

Правительство Белгородской области уделяет особое внимание развитию

туристической индустрии. В 2013 г. была разработана Долгосрочная целевая

программа «Развитие внутреннего и въездного туризма в Белгородской области

на 2013-2017 гг.». Также разработана «Стратегия социально-экономического

развития Белгородской области на период до 2025 года», в которой уделяется

значительное внимание туристско – рекреационному кластеру. По ней каждый

год на официальном сайте Департамента экономического развития

Белгородской области выкладывается Отчет о ходе реализации данной

стратегии.

Учитывая географические, климатические, исторические и культурные

характеристики региона, наиболее целесообразным представляется развитие в

Белгородской области таких видов туризма как: событийный туризм,

автотуризм, рекреационный туризм, деловой туризм, сельский туризм и

религиозный туризм. В долгосрочной перспективе приоритетной задачей

формирования туристско-рекреационного кластера Белогорья становится

сохранение, развитие, приумножение культурного наследия, природных

богатств региона, расширение количества рабочих мест, увеличение доходов

бюджета области посредством роста налоговых платежей, развитие малого

бизнеса, и как следствие рост доходов населения области.

18

Для получения подробной информации по достопримечательным местам

разработан официальный сайт «Туристический портал Белгородской области»,

на котором удобно и быстро можно найти необходимые сведения.

Что касается въездного туризма, то здесь большую роль сыграла

реконструкция Белгородского международного аэропорта. Аэропорт все чаще

открывает новые направления перелетов, такие как Энфида, Джерба в Тунисе, и

совсем недавно стало возможным вылететь в Пхукет (Таиланд). Несмотря на

внешние дестабилизирующие факторы, вылеты за границу несколько

сократились, но незначительно, так как белгородцы нашли альтернативу

привычным странам (Египет, Турция), в виде Таиланда, Туниса и пр. Также

увеличились перелеты внутри страны в районы Краснодарского края.

Что касается туристических фирм, то только в Белгороде их

насчитывается более 165, что свидетельствует о процветании этой отрасли в

нашем регионе. Ведь с их помощью можно выбрать более удобный для себя

тур, по своим личным предпочтениям, оформить визу, также организовать

экскурсии либо за границу, либо по области или по стране.

В настоящее время в области сформированы все предпосылки для того,

чтобы туризм стал одной из важных составляющих экономического,

социального и культурного развития региона. Как уже было сказано, учитывая

особое географическое расположение Белгородской области и наличие

уникального комплекса культурно-исторических и природных

достопримечательностей регион может представлять интерес для российских и

зарубежных туристов.

Таким образом, туризм – очень важная сфера деятельности и социально –

экономического развития страны и отдельных ее регионов, так как он

оказывает значительное влияние на многие секторы экономики, в том числе и

на уровень жизни населения. Поэтому государству необходимо оказывать

всевозможную поддержку и стимулировать данную отрасль как одно из

перспективных направлений развития экономики России.

Библиографический список: 1. Департамент экономического развития Белгородской области

[Электронный ресурс]. Режим доступа: www.derbo.ru.

2. Постановление Правительства Белгородской области от 14.01.2013 г.

№5-пп об утверждении Долгосрочной целевой программы «Развитие

внутреннего и въездного туризма в Белгородской области на 2013- 2017 годы»

[Электронный ресурс]. Режим доступа: www.kodeks.ru.

3. Федеральное агентство по туризму [Электронный ресурс]. Режим

доступа: www.russiatourism.ru.

4. Федеральная служба государственной статистики [Электронный

ресурс]. Режим доступа: www.gks.ru.

5. Кравченко Л.Н., Шевченко М.В. Кредитование предприятий малого

бизнеса: проблемы и пути решения // Вестник Белгородского государственного

технологического университета им. В.Г. Шухова. 2014. №5. С.124-129.

19

Павлова Т. Г., к.і.н, доц.



ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО

КЛАСТЕРУ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ (ДЕЯКІ АСПЕКТИ)

У ХХІ ст. туризм перетворився на важливу галузь економіки. Причому,

туристичні потоки спрямовуються не тільки в старі центри історії та культури, а й

у новостворені. Досвід нових туристичних дестинацій може стати прикладом для

формування туристичного кластеру в Харківському регіоні в якому провідну роль

відіграватимуть діловий і розважальний види туризму, а історико-культурні

ресурси стануть допоміжним фактором.

Харківського регіон – відносно молодий. Його історію зазвичай починають з

середини ХVІІ ст., коли перші групи українських переселенців оселилися на

прикордонних землях Московського царства. В результаті півстолітньої міграції

сформувався новий самобутній регіон – Слобідська Україна, де тісно переплелися

українська й російська культури.

Бурхливі події залишили в краї численні пам’ятки історії та культури.

Найцінніші з них були взяті на облік: 34 визначені пам’ятками національного

значення, 386 – місцевого значення, значний відсоток яких належить до типу

археологічних пам’яток, датованих ІІІ тис. рр. до н.е. – ХІІІ ст. н.е. Найбільшу

групу пам’яток становлять ті, що присвячені 2-й Світовій війні – 949, і не всі вони

охороняються державою. Крім того, в області створено 5 меморіалів: Меморіал

Слави в лісопарку (Харків), Меморіал Слави в Богодухові, Національний

меморіальний комплекс «Висота маршала І С. Конєва, Українсько-польський

меморіал жертвам тоталітаризму в лісопарку (Харків), Дробицький яр.

Кожний із історичних періодів залишив про себе нагадування у вигляді

матеріальних і духовних пам’яток. Від козацької доби збереглося небагато. По-

перше, це залишки пам’ятки воєнно-інженерного мистецтва першої половини

ХVІІІ ст. – Української оборонної лінії. 12 із 16 фортець цієї лінії знаходилося на

території сучасної Харківської області. Від тих часів залишилися земляні вали і

рви, контури бастіонів. По-друге, це два собори, побудовані в стилі козацького

бароко: Покрова Святої Богородиці (1686) в Харкові і Спасо-Преображенський

(1684) в Ізюмі та три церкви: Миколаївська (1741/1753) у смт Вільшани, Всіх

Святих (1778) у с. Мерчик і Введення у храм Пресвятої Богородиці (1777) у с.

Введенки. На честь легендарного засновника міста в Харкові споруджено

пам’ятник козаку Харьку.

Уже в ХVІІІ ст. Харків виділявся із інших полкових центрів Слобожанщини

як місто, де працював колегіум і проводилися великі чотири великі ярмарки

(Хрещенський, Троїцький, Успенський, Покровський). З відкриттям університету

в 1805 р., Харків стрімко зростав і перетворився на один із найбільших

культурних центрів Російської імперії, на центр українського національного

відродження.

20

Творцем культури є людина. Харків у ХІХ – на поч. ХХ ст. був надзвичайно

багатим на талановитих, активних і творчих людей. Тут жили і працювали на

добро свого народу філософ і поет Г. Сковорода; літератори Г. Квітка-

Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський, Г. Данилевський, лауреат Нобелевської

премії І. Бунін (у 1889); історики Д. Багалій, М. Костомаров; фізіологи В.

Данилевський і лауреат Нобелевської премії І. Мечніков; природознавець В.

Вернадський; фізико-хімік М. Бекетов; математик і механік О. Ляпунов; географ

А. Краснов; філолог О. Потебня; соціолог і правознавець М. Ковалевский;

офтальмолог Л. Гіршман, художники С. Васильківський, І. Репін, Г.

Семирадський, Г. Серебрякова; театральні діячі М. Щепкін, М. Кропивницький,

М. Старицький, Г. Хоткевич, М. Синельников, композитори М. Лисенко,

В. Сокальський і багато інших.

В буремні революційні роки Харків отримав статус столиці: в 1917 р. тут

було проголошено встановлення радянської влади в Україні, в 1918 р. – став

столицею Донецько-Криворізької Радянської Республіки, в 1919 р. – столицею

Української Соціалістичної Радянської Республіки. З історією міста зв’язана доля

засновника, ідеолога і лідера українського націоналістичного руху

М. Міхновського, есера, терориста і письменника Б. Савінкова, полум’яного

революціонера-більшовика Ф. Сергеєва (Артема) і перших керівників УСРР:

Х. Раковського, Г. Петровського, Ф. Дзержинського, Л. Кагановича, С. Косіора,

М. Попова, М. Скрипника, В. Чубаря та ін.

У 20-ті роки в республіці проводилася політика українізації і Харків знов, як

сто років тому став центром національного відродження. В столицю потягнулися

діячі культури. В міжвоєнний період у місті проживали театральні діячі Лесь

Курбас, І. Кавалерідзе, І Дунаєвський, О. Сердюк, Б. Гмиря; В. Єрмілов,

літературні діячі А. Аверченко, В. Хлєбніков, П. Тичина, О. Вишня, В. Сосюра, В.

Еллан-Блакитний, М. Хвильовий, художники М. Самокиш, А. Страхов, В. Касіян,

Т. Бойчук, науковці Л. Ландау, А. Вальтер та ін.

В різні часи в Харкові мешкали родини, які зробили вагомий внесок у

розвиток національної і світової культури: Алчевських, Бекетових, Гризодубових,

Муратових.

У другій половині ХХ та на поч. ХХІ ст. Харків зберігав статус важливого

культурного, наукового та промислового центра країни, багатого на таланти.

Пам’ять про багатьох видатних харків’янах, про видатних діячів української

та російської культури, а також про визначні події в вітчизняній іс торії увічнена в

бронзі й камені – в скульптурі, меморіалах, стелах, меморіальних дошках.

Важливим ресурсом розвитку туристсько-екскурсійної діяльності є

архітектурні споруди міста. Вони працювали в різних архітектурних стилях.

Велику спадщину залишили О. Бекетов, В. Величко, О. Гінзбург, В. Естрович, І. та

С. Загоскіни, Б. Корнєєнко, В. Немкин, В. Покровський, О. Ржепішевський.

Отже, багата історія Харківського краю втілена в пам’ятниках матеріальної та

духовної культури створює об’єктивні підстави для формування туристичного

кластеру в регіоні. Необхідні для цього історико-культурні ресурси є, й, за

необхідності, можуть бути збільшені.

21

Паньків М.М., к.і.н.



СВІТОВИЙ ДОСВІД СТВОРЕННЯ І РОЗВИТКУ КЛАСТЕРІВ

У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Кластерний підхід сьогодні розглядається як одна з парадигм формуваня

економічної політики на державному та регіональному рівнях. Туристичну

індустрію відрізняє широта міжгалузевих зв’язків, фрагментарна структура,

переважання малого і середнього бізнесу, нематеріальний характер туристичного

продукту, неоднакове його сприйняття виробником і споживачем. Це обумовлює

важливість створення і розвитку туристичних кластерів, які допомагають

кожному з учасників усвідомити себе частиною цілого.

У контексті бурхливого розвитку світової індустрії туризму, туристсько-

рекреаційні кластери як інтегровані групи підприємств, організацій та установ у

сфері туристського бізнесу стали глобальним явищем. Вони харктерні в першу

чергу для розвинених країн, але також для країн, що розвиваються і країн з

перехідною економікою, забезпечують значну частину доходів держави.

Туристичні кластери мають різну структуру: «стрічковий», «зірковий» і

«розсереджений» каркас, який залежить від транспортної інфраструктури,

специфіки туристських ресурсів, наявності в кластері рівнозначних міст

(курортів), історичних і географічних умов розвитку регіону.

«Стрічковий» географічний каркас мають туристичні кластери в країнах,

що спеціалізуються на пасивному, пляжному відпочинку, коли кожний курорт

(місто) є одночасно і центром прибуття туристів у кластер і ці курорти

зосереджені на узбережжі моря або океану.

«Зірковий» каркас характеризується наявність яскраво вираженого «центру

туристських потоків», через який туристи потрапляють до кластеру. Такі

кластери функціонують за системою «центр-периферія». Через «центр»

проходять основні транспортні і туристські потоки, які потім потрапляють на

периферію кластера. За принципом « центр-периферія» побудовані туристські

кластери Австрії, Угорщини, Чехії, Греції, Франції та ін. Історично склалося так,

що в їх столицях («центрах») сконцентровані основні об'єкти, що представляють

інтерес для туристів. Тому більшість маршрутів проходить, відповідно, через

Відень, Будапешт, Прагу, Афіни та Париж.

Необхідно відзначити чим більше «зірковий» кластер має «опорних

пунктів», з’єднаних між собою транспортною мережею, тим більш гнучким він є.

Тобто у туристичних фірм з'являється більше можливостей для формування

нових турпродуктів, маршрутів і простору для маневрування при виникненні

проблем.

Для «зіркового» туристичного кластера також важливо не допускати

деформації географічного каркаса, коли відбувається розвиток тільки «центру»

кластера, а периферія не залучається в туристичні маршрути. З іншого боку,

22

часто «центр» стає вузьким місцем кластера, що гальмує його розвиток. Це може

відбуватися через нестачу готельних місць, їх дорожнечю, невідповідність

транспортної інфраструктури (аеропортів, причалів) міжнародним стандартам.

«Розсереджений» каркас мають кластери Німеччини, США, Китаю та ін.

Для цього каркаса характерна наявність рівнозначних міст і курортів, що

становлять інтерес для туристів і мають розвинену транспортну інфраструктуру,

тому туроператори мають можливість здійснювати заїзд туристів через будь-яку

територію кластера. Такі кластери спеціалізуються на різних видах туризму.

За територіальною ознакою можна виділити кілька видів кластерів, які

зараз сформувалися у світі: междержавні; країна-кластер; регіональні.

Культурно-дозвільний, пізнавальний, автобусний і круїзний туризм сприяє

формуавнню міждержавних кластерів, таких що виходять за межі

адміністративних кордонів країни. Міждержавний кластер на кордоні США і

Канади утворівся на берегах озер Ери, Гурон і Мічиган, ріки Огайо, а також на

територіях, прилеглих до них. Північноєвропейський туристичний кластер

поєднує країни: Швецію, Норвегію, Фінляндію, Данію, Нідерланди.

Західноєвропейський міждержавний кластер включає території Німеччини,

Австрії, Швейцарії, Ліхтенштейну; Південноєвропейський – Іспанії, Португалії,

Андорри. З’єднуючою ланкою між цими кластерами виступає Франція.

Відбувається інтеграція туристичних кластерів України, Болгарії,

Угорщини, Хорватії, Румунії; Польщі, Чехії й Німеччини; південних штатів

США і Мексики; південних районів Китаю, В’єтнаму і Таїланду.

Існують невеликі країни, вся економіка та інфраструктура яких спрямована

на туристичну діяльність: Кіпр, Мальта, Мальдіви, Багамські та Сейшельські

острови, Французька Полінезія (Таїті), Андорра, Монако, Сан-Марино,

Ліхтенштейн, Люксембург, країни Карибського басейну. Доходи туристичного

кластера цих країн стабільно досягають 50-80 % ВВП.

Потужні туристичні регіональні кластери сформувалися на узбережжя

Середземного, Адріатичного, Іонічного, Тірренського, Егейського,

Лігурійського, Чорного морів. На узбережжях цих морів розташувалися

закордонні регіональні кластери Іспанії, Португалії, Франції, Італії, Греції,

Хорватії, Болгарії, Єгипта, Тунісу. Основним напрямом їх діяльності є

організація пасивного пляжного туризму.

Крім морського узбережжя туристичними ресурсами кластеру можуть

бути гірські системи і озера. Гірськолижні кластери сформовані у Німеччині,

Австрії, Італії, Швейцарії, Іспанії,Хорватії, Чехії, Фінляндії, Норвегії та ін.

Кластерная організація туризму призводить до трансформації моделі

управління бізнесом у туризмі. Найбільш помітні зміни відбуваються в

організації відпочинку та рекреації, маркетингу, транспортному обслуговуванні

туристів, розміщенні. Впроваджуються нові технології просування туристських

продуктів. Світовий досвід свідчить, що кластерний підхід дозволяє поєднати

конкурентний потенціал регіону з формуванням стратегії його сталого розвитку.

23

Peзкин П. E.

Пoлoцкий гocудapcтвeнный унивepcитeт

ЭВOЛЮЦИЯ ПOНЯТИЯ «ЦEПOЧКA COЗДAНИЯ CТOИМOCТИ» КAК

CEТEВOЙ CТPУКТУPЫ

Кoнцeпция цeпoчeк coздaния cтoимocти (дaлee – ЦCC) кaк coвpeмeннaя

динaмичнo paзвивaющaяcя тeopия и пpaктикa упpaвлeния ceтeвыми

cтpуктуpaми пoлучилo дoвoльнo шиpoкoe pacпpocтpaнeниe в coвpeмeннoй

экoнoмичecкoй нaукe. Paccмaтpивaя тeopeтичecкиe пoлoжeния кoнцeпции

цeпoчeк coздaния cтoимocти, мoжнo выдeлить пepeчeнь этaпoв эвoлюции

пoнятия «цeпoчкa coздaния cтoимocти» (Value Chain).

Cущecтвуeт вeликoe мнoжecтвo cхoжих пo cвoeму знaчeнию кaтeгopий,

кoтopыe были иcпoльзoвaны для oпиcaния cлoжных ceтeвых cтpуктуp, нo

имeннo пoнятиe «цeпoчки coздaния cтoимocти» в coвpeмeнных уcлoвиях cтaлo

фундaмeнтoм мнoгoчиcлeнных иccлeдoвaний. Вce тepмины имeли cвoи

aкцeнты, нo тoлькo ЦCC являeтcя бoлee пoлнoй и унивepcaльнoй.

Этaп 1. Цeпoчкa пocтaвoк (Supply Chains) – oбoбщaющee пoнятиe для

cтpуктуp фopмиpующих дoбaвлeнную cтoимocть, нaчинaя c cыpья и зaкaнчивaя

гoтoвoй пpoдукции [1].

Этaп 2. Мeждунapoдныe пpoизвoдcтвeнныe ceти (International Production

Networks) – дeлaeтcя aкцeнт нa мeждунapoдныe пpoизвoдcтвeнных ceти, в

кoтopых тpaнcнaциoнaльныe кopпopaции выcтупaют в кaчecтвe «флaгмoнoв

глoбaльнoй ceти» [2].

Этaп 3. Глoбaльныe тoвapныe цeпoчки – упop дeлaeтcя нa внутpeннюю

cтpуктуpу упpaвлeния цeпoчкaми пocтaвoк (упpaвляeмыe пpoизвoдитeлeм цeпи

пpoтив упpaвляeмых пoкупaтeлeм цeпeй) и poль paзличных лидиpующих фиpм

в coздaнии глoбaльных пpoизвoдcтвeнных ceтeй [3].

Этaп 4. Фpaнцузcкaя кoнцeпция «filiere» – oбъeдиняeт pяд иccлeдoвaний,

кoтopыe иcпoльзoвaли кoнцeпцию «filiere» («нить») в кaчecтвe мeтoдa для

изучeния ceльcкoхoзяйcтвeннoгo экcпopтa тaких тoвapoв, кaк кaучук, хлoпoк,

кoфe и кaкao [4].

Этaп 5. Цeпoчки coздaния cтoимocти – пoдчepкивaeтcя вaжнocть видoв

дeятeльнocти, нeoбхoдимых для oбecпeчeния пpoхoждeния пpoдуктoм или

уcлугoй пoлнoгo циклa c мoмeнтa их coздaния, чepeз пpoмeжутoчныe cтaдии

пpoизвoдcтвa (включaя coчeтaниe физичecких пpeoбpaзoвaний и вклaдa

paзличных cлужб пpoизвoдитeля), дo дocтaвки кoнeчнoму пoтpeбитeлю и

утилизaции пocлe иcпoльзoвaния [5; 6; 7].

Тaким oбpaзoм, paccмaтpивaя кoнцeпцию ЦCC мoжнo cдeлaть вывoд o

тoм, чтo дaннaя кoнцeпция являeтcя вecьмa пepcпeктивнoй и aктуaльнoй нa

24

coвpeмeннoм этaпe paзвития хoзяйcтвeннoй cиcтeмы Pecпублики Бeлapуcь.

Пo нaшeму мнeнию, пpимeнeниe дaннoй кoнцeпции в paзличных

oтpacлях нaциoнaльнoй экoнoмики дacт вoзмoжнocть пoлнoгo кoнтpoля нaд

издepжкaми, a тaкжe вoзмoжнocть их peгулиpoвaния вo вceй цeпoчкe coздaния

cтoимocти и дoбитьcя oптимaльнoгo кoнeчнoгo пpoдуктa, чтo нecoмнeннo

пpивeдeт к пoвышeнию кoнкуpeнтocпocoбнocти пpeдпpиятий, oтpacлeй и, кaк

cлeдcтвиe, нaциoнaльнoй экoнoмики в цeлoм.

Литepaтуpa:

1. Gereffi, G Introduction: globalisation, value chains and development / G

Gereffi, J Humphrey, R Kaplinsky, T Sturgeon // IDS bulletin. – 2001. – № 32 (3). –

P. 1-8

2. Borrus, M. International production networks in Asia: rivalry or riches? /

M. Borrus, D. Ernst, S. Haggard. – London : Routledge, 2000. – 26 p.

3. Gereffi, G The Organization of Buyer-Driven Global Commodity Chains:

How U.S. Retailers Shape Overseas Production Networks / G. Gereffi, M.

Korzeniewicz // Commodity Chains and Global Capitalism. – L. : Praeger. – 1994 –

P. 95–122.

4. Вумeк, Дж. П. Бepeжливoe пpoизвoдcтвo : кaк избaвитьcя oт пoтepь и

дoбитьcя пpoцвeтaния вaшeй кoмпaнии / Дж. П. Вумeк, Д. Джoнc ; пep. c aнгл. –

М. : Aльпинa Пaблишepз, 2010. – 470 c.

5. Пopтep, М. Э. Кoнкуpeнтнoe пpeимущecтвo: Кaк дocтичь выcoкoгo

peзультaтa и oбecпeчить eгo уcтoйчивocть / М. Э. Пopтep ; пep. c aнгл. – 2-e изд.

– М. : Aльпинa Бизнec Букc, 2006. – 715 c.

6. Kaplinsky, R. Handbook for Value Chain Research / R. Kaplinsky, M.

Morris. – Ottawa ; Canada : Institute of Development Studies. – 2000. – 113 p.

7. Кaплинcки, P. Pacпpocтpaнeниe пoлoжитeльнoгo влияния

глoбaлизaции. Кaкиe вывoды мoжнo cдeлaть нa ocнoвe aнaлизa цeпoчки

нaкoплeния cтoимocти? / P. Кaплинcки ; пep. c aнгл. : пpeпpинт WP5/2002/03 –

М. : ГУ ВШЭ, 2002. – 68 c.

25

Решетченко С. І., к.геогр.н., Лисенко О. Г.

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

ВПЛИВ ПОГОДНИХ УМОВ НА РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНО-

ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Вивчення коливань кліматичних умов набувають особливої актуальності

у зв’язку із глобальними змінами клімату Землі, зокрема, зміною температури

повітря, яка визначає характер та режим погоди [1].

Погодні умови визначають сприятливість території до рекреаційно-

туристичної діяльності, особливо це стосується Харківщини, яка має добрий

фізико-географічний рекреаційний потенціал. В контексті майбутнього

розвитку території («Стратегія розвитку Харківщини до 2020 років),

рекреаційно-туристична діяльність є пріоритетною.

Загальне потепління на території Харківської області характеризується

значними коливаннями середньодобових температур повітря, що призводять до

утворення екстремальних метеорологічних та погодних явищ [2]. Правильна

оцінка теплового стану туриста і рекреанта можлива за умов, що вони одягнені

відповідно сезону і погоди даного дня, зайняті неважкою роботою (хода легка,

купання в річці).

Аналізувалися максимальні середньодобові значення та їх відхилення від

середньомісячних показників для визначення впливу на людину щоденних

метеорологічних умов. Проведені дослідження вказують на нестійкість

температурного режиму у осінньо-зимовий період. Так, за останні п'ятнадцять

років, найвища температура у січні сягнула позначки 7, 5 °𝐶 (9.01.2001), що на

12,0°𝐶 виявилося вище середньомісячної температури повітря.

Літній період характеризується меншими амплітудами температури

повітря. Відхилення від середньомісячної температури у червні становить

8,5°𝐶, у липні – 7,5°𝐶, у серпні – 10,1°𝐶. Спекотливими видалися погодні умови

2005, 2007, 2010, 2012 та 2014 років.

Весняно-осінні умови відхиляються в бік потепління, хоча іноді

спостерігаються різкі похолодання на початку березня-квітня та жовтня-

листопада, що пов’язано з надходженням холодного арктичного або азіатського

повітря.

Треба взяти до уваги, що при наявності окремих метеорологічних явищах

(сильні вітри, опади, тумани, грози тощо), рекреаційно-туристична діяльність

людини може бути обмежена чи виключена.

Отже, вітровий режим території є важливим показником стану атмосфери

і безпосередньо впливає на теплофізичні властивості середовища. Відомо, що

швидкість вітру, як і інші елементи клімату, схильні до суттєвих змін як у часі,

так і в просторі. Часова мінливість швидкості вітру в кожному конкретному

випадку обумовлюється, головним чином, зміною циркуляційних процесів

протягом року, проте відомо, що розподіл швидкості вітру по території

26

визначається, в основному, двома факторами: особливостями атмосферної

циркуляції та характером підстильної поверхні. На території Харківської області за період дослідження найбільшого

відхилення зазнали північні та північно-східні вітри. Аналізуючи параметри

вітру, беруть до уваги його швидкість. Дослідження, які проводились в останнє

сторіччя показують, що вітер має дещо менші показники швидкості.

Проведені розрахунки показали, що вітер на території області не є

рівномірним. Найсильніший вітер спостерігався на станціях Вовчанськ, Харків,

Золочів (річна швидкість становила від 3,5 до 3,9 м/с). Сприятливий вітровий

режим спостерігається на станціях Лозова та Ізюм влітку.

Аналіз мінімальних середньодобових значень температури повітря має

схожу тенденцію: найбільші відхилення температур повітря зафіксовані

взимку, найменші – влітку.

Сучасна мінливість середньодобових температур повітря пояснюється

нестійкістю циркуляційних факторів, які відтворюють різкі зміни погодних

умов на досліджуваній території.

Для відвідування Харківщини з рекреаційною метою сприятливими є

середина весни- початок осені, коли температурні показники не зазнають

значної мінливості. Це стосується південної частини області, де температурний

режим характеризується найвищими показниками комфортності.

Аналіз температурних показників за 2001-2014 рр. дав змогу визначити

рівень сприятливості території Харківської області, який коливається в межах

4,0-6,0 (за 10-бальною шкалою).

Температурний режим липня на станції Харків є більш сталим.

Спекотливим виявився 2010 рік. Такий розподіл можна пояснити переважанням

кліматоутворюючих факторів на території Харківської області: влітку головним

чинником є радіаційний режим території, в зимовий період – коливання

атмосферної циркуляції.

Таким чином, комфортні для рекреаційної діяльності погодні умови

спостерігаються у теплий період року, коли відбувається мінімальне

напруження терморегуляторних систем організму і можливі будь-які види

рекреації, що створюють певне навантаження цих систем і призводять до

оздоровлення, загартування і тренування організму. Хоча впродовж першого

десятиріччя відбувається подальше зростання температури повітря на території

Харківської області та значні коливання середньодобових значень.

Література 1. Клімат України / За редакцією Ліпінського В.М., Дячука В.А.,

Бабіченка В.М. Видавництво Раєвського. – К.: 2003. – 343 с.

2. Мартазинова В.Ф. Влияние глобального потепления на изменение

крупномасштабной атмосферной циркуляции и формирование аномальных

погодных условий на Украине / В.Ф. Мартазинова // Доп. НАН України. – 2006.

– № 2. – С. 105-110.

27

Святокум О.І.



ПРО ДЕЯКІ УМОВИ ДОСЯГНЕННЯ СИНЕРГЕТИЧНОГО ЕФЕКТУ

ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО КЛАСТЕРУ

Кластери в регіональній економіці можуть утворювати групи підприємств і

організацій, які територіально близькі, взаємодіють з регіональними науковими

і громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування. У

співпраці, вони взаємодоповнюють один одного, що веде до збільшення їх

життєздатності та конкурентоспроможності.

Ключовою умовою появи та подальшої ефективної діяльності

регіонального туристичного кластера є одночасне дотримання двох основних,

важких у виконанні принципів: узгодженість діяльності кооперованих

компонентів кластера; наявність умов для вибіркової добросовісної конкуренції

між його складовими. Таким чином створюється підґрунтя для прогресивних

якісних змін в системі та її елементах, стимуляції інноваційної поведінки

учасників туристичного кластера.

Методолог кластеризації регіональної економіки Майкл Портер розглядав

інтегровані в кластери організації, як систему взаємопов'язаних елементів,

значимість яких як цілого, перевищує просту суму складових частин. Суб’єкти

різних сфер діяльності що можуть взаємодіяти в туристичному кластері

породжують не тільки синергетичні ефекти. подібно магніту втягують в себе

нові елементи, потреба в яких виникає в результаті інновацій, стимульованих

конкурентним середовищем всередині і за межами кластера.

Характер взаємодії і склад елементів, які можуть бути інтегровані в

ефективні кластери промислового виробництва, цілком прогнозовані. Але коли

мова йде про туристичну сферу, завдання істотно ускладнюється. Туристичній

сфері властивий великий спектр міжгалузевих зв'язків, переважання суб'єктів

середнього та малого бізнесу, нематеріальний характер продукту туристичної

діяльності, суперечлива гамма сприйняття його споживачами і виробниками.

Проектування вдалої композиції туристичного кластера вимагає значних

творчих і дослідницьких зусиль, тому що ця діяльність істотно відрізняється від

виробничої. Значну роль в цьому процесі повинні відігравати органи місцевої

влади та самоврядування, виконуючи функції формування ініціативної групи,

координації та стимуляції потенційних учасників.

Першим кроком в цьому процесі повинна бути повна инвентарізація галузі,

яка включає: детальну паспортизація туристичних ресурсів регіону; оцінка

стану туристичної галузі та її відповідності наявним ресурсам; виявлення

основних проблем розвитку галузі та визначення шляхів їх розв'язання. Цю

роботу можна виконати силами регіональних наукових та громадських

організацій відповідних профілів із залученням представників місцевих

туристичних організацій у якості експертів.

28

Другий крок – це визначення цільової спрямованості кластеру та задач, які

треба вирішити, розробка показників оцінювання ефективності його діяльності

та розвитку.

Третій крок – це розробка правил взаємодії учасників об’єднання, їх прав

та обов’язків, узгодження та прийняття стандартів якості.

Наступний крок – це безпосереднє формування кластеру, функціональній

розподіл між його секторами, державна реєстрація партнерської спільноти у

складі: група суб’єктів підприємницької діяльності, місцеві органи влади

(відповідні підрозділи), громадські організації та ін. У підсумку передбачається

отримати стійку систему, що постійно розвивається, має високу

конкурентоздатність за рахунок узгоджених дій її учасників та взаємного

доповнення одне одного, лобіювання інтересів регіонального кластера

органами державної влади.

Тривале існування системи з вираженим синергетичним ефектом можливо,

якщо в неї вбудовані елементи критичного аналізу нормальності процесів. Їх

завдання - корекція відхилень від прийнятих стандартів. У нашому випадку цю

функцію має виконувати інформаційно-аналітичний орган, який засобами

економічного і соціально-психологічного аналізу здійснює кілька функцій:

постійно діючий моніторинг якості діяльності елементів кластера; контроль

сумлінності конкуренції партнерів; інформаційне освітлення діяльності

туристичної сфери в регіоні, організація та проведення навчально-методичніх

заходів; взаємодія з потенційними інвесторами, іншими регіонами Україні та за

її межами; оцінка потреб кластера в фахівцях, проведення заходів з підвищення

їх кваліфікації. Інформаційною базою інноваційної діяльності повинен стати

постійний соціально-психологічний аналіз ціннісної та мотиваційної сфер

потенційних споживачів, співвіднесення його результатів з ресурсами регіону.

Таким бачиться далеко неповний набір умов, необхідних для успішного

розвитку кластерів туризму в регіонах України. Стратегічним умовою розвитку

туристичного та інших кластерів регіональних економік, є рівні умови для

учасників ринкових відносин. У умовах всеосяжної корупції, виконання цієї

умови здається проблематичним.

29

Топоркова М.М., к.ю.н., доц.



ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ

Закордонний досвід доводить, що кластерний підхід є необхідною умовою

підвищення конкурентоспроможності країн та їх регіонів. Світові інтеграційні

процеси та територіальна конкуренція приводить до необхідності оновлення

механізмів стимулювання розвитку регіонів України, зокрема з урахуванням

кластерного підходу, який для практики вітчизняного державного управління є ще

досить новим і малодослідженим.

У кластерах створюються найсприятливіші умови для реалізації людського

капіталу та інновацій, що забезпечує високі економічні і соціальні результати цих

утворень, а також територій, на яких вони розміщуються.

З розвитком конкуренції, підприємства та інші суб’єкти все більше

співпрацюють між собою, формуючи таким чином кластерні об’єднання. Кластери

можна вважати формою консолідації суб’єктів державного, приватного і

громадського секторів, які мають спільні цілі та зацікавлені у співробітництві.

Численні наукові дослідження обґрунтовують позитивний синергетичний

ефект кластеризації в економічному розвитку та продуктивності регіонів. Проте

кластери не є неодмінною умовою успішного функціонування регіонів як суб’єктів

конкуренції на міжнародному рівні [1, с. 7-8], тобто вони не завжди можуть бути

ефективними. Це зумовлено тим, що ефективність кластерів пов’язана з дією

комплексу чинників, які мають важливе значення для їх функціонування та повинні

еволюціонувати до певного рівня.

Діяльність з реалізації кластерного підходу може бути визначена як

кластеризація і являє собою комплекс організаційно-економічних заходів, що

здійснюються державними, приватними або громадськими інститутами з метою

об’єднання підприємств та установ у кластери, встановлення між ними

неформальних взаємовідносин і мережевої співпраці. Застосування кластерного

підходу в управлінні регіональним розвитком означає поєднання інтересів і

співпрацю не тільки суб’єктів господарювання, а й органів публічної влади регіону

та сусідніх територій, наукових і освітніх установ, громадських організацій, інших

зацікавлених сторін, що дає змогу концентрувати ресурси і таким чином знижувати

загальні витрати та підвищувати ефективність діяльності. Саме цей підхід дає змогу

формувати і реалізовувати конкурентний потенціал регіону як економіко-соціальної

системи та специфічного економічного суб’єкта[2, с. 66].

Кластери можуть утворюватись з ініціативи або самих підприємств, або

органів влади, проте їх роль може бути визначальною на початковому етапі, коли

апробуються правові, організаційні та фінансові умови функціонування кластерів.

Якою б активною не була ця діяльність, їх створення, а тим більше функціонування

залежать від готовності самих суб’єктів господарювання до якісно нової взаємодії з

іншими суб’єктами.

30

Необхідним є нормативно-правове визначення кластера як особливої форми

кооперації. В Україні поки що не створено правових основ його формування. В

2008 р. Міністерством економіки України було розроблено проект розпорядження

Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції створення кластерів в

Україні» [3], проте на квітень 2011 р. її не було затверджено. В 2009 р.

Міністерством регіонального розвитку та будівництва України спільно з

Національною академією наук України розроблено проект Національної стратегії

формування та розвитку транскордонних кластерів [4], який також на вказаний час

не набув статусу офіційного документа. Оскільки не визначено нормативно-

правового статусу кластерів, то неможливо з’ясувати і їх фактичну кількість в

Україні. Водночас можна наполягати на тому, що за кластерним підходом

функціонує велика кількість підприємств в усіх галузях, і кластерних утворень в

Україні набагато більше, ніж можна уявити.

Навіть якщо відносини між учасниками кластерного утворення ще не

формалізовані шляхом створення спільних адміністративно-управлінських

структур та законодавчо не визначено правовий статус кластера, в практичній

діяльності підприємств вже може застосовуватися кластерний підхід, якщо вони

мають спільні цілі з іншими суб’єктами. Наприклад, асоціації, корпорації,

консорціуми, концерни, господарські товариства функціонують на основі

кластерного підходу. Цей підхід також може реалізовуватись через довготривалі

договірні відносини з підприємствами і організаціями, розміщеними неподалік.

Виявити кластерні утворення можна шляхом аналізу розвитку галузей регіону, у

тому числі концентрації розміщення та спеціалізації підприємств, а вже наступним

кроком має стати вироблення політики їх подальшого зближення та розвитку

відповідно до спільних потреб цих суб’єктів.

Отже, організаційний механізм створення кластерних структур в Україні має

базуватись на співпраці держави, регіонів та регіональних суб’єктів. На рівні

держави необхідно вирішити першочергове завдання щодо правового забезпечення

діяльності кластерів, без чого неможливе їх утворення як повноцінних суб’єктів

економічної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Sepic D. The regional competitiveness: some notions / D. Sepic. – М. : Russian-

European Centre for Economic Policy (RECEP), 2005. – 39 р.

2. Развитие кластеров: сущность, актуальные подходы, зарубежный опыт /

авт.-сост. С. Ф. Пятин- кин, Т. П. Быкова. – Минск : Тесей, 2008. – 72 с.

3. Концепція створення кластерів в Україні від 29.08.2008 р. (проект) / М-во

економіки України. – Режим доступу:

http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=121164

4. Проект концепції Національної стратегії формування та розвитку

транскордонних кластерів // Офіц. сайт М-ва регіон. розвитку, буд-ва та житл.-

комун. господарства. – Режим доступу:

http://www.minregionbud.gov.ua/uk/publish/category/28895

http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=121164

31

Федотова О. В., к. філос. наук, доцент.



ДЕЯКІ РАКУРСИ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТУРИСТИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

Туристична діяльність є такою формою діяльності людини, яка має багато

модуів своєї реалізації в культурі. В різноманітності модусів соціалізації

людини в культурному середовищі саме поняття «туристична діяльність» вдало

розташовується в позиції між працею та дозвіллям. Саме такий її статус

дозволяє їй вписуватися в культуру сучасного світу, яка пропонує різні варіанти

«кентавризму», вибудовувати власні механізми самоорганізації і впливати на

комунікацію між різними культурними компонентами.

В індустріальну епоху праця (як і професія) визначала як дохід, так і

спосіб життя людини. Поняття ж дозвілля мало зовсім інші категорії для

визначення, іноді радикально негативні.

Сучасне суспільство переживає глобальну стадію трансформації,

перетворюючись на постіндустріальне, або інформативне, викликаючи зміни

всіх модусів діяльності людини. Основний виробничий ресурс в такому

суспільстві складає знання, інформація, а працівники інформаційної сфери

стають домінуючою групою.

Наприкінці ХХ ст. набагато збільшився рівнеь добробуту основної

частини населення в розвинутих країнах, що призвело до зниження економічної

складової в мотивації господарської діяльності. Потреби людини в такому

суспільстві все більше пов’язуються з таким видом діяльності, який приносить

задоволення, є для неї цікавим, сплавляючи поняття «хобі» та «джерело

коштів». Саме в інформаційному суспільстві ( на відміну від індустріального)

виникає ситуація розмивання меж між працею як зовнішньою необхідністю та

працею як внутрішньою потребою.

Сучасна культура потребує організації та розвитку культури дозвілля, з

якою пов’язуються деякі види життєдіяльності людини. Не відкриємо Америки,

якщо саме туристичну діяльність поставимо на вищеозначене місце між працею

і дозвіллям і пов’яжемо її функціонування з культурою розваг. Свій шлях в

історії туризм демонстрував не тільки як шлях до організованого дозвілля, а й

як впливовий чинник ціннісних орієнтацій культури та людини.

У сучасному світі туризм стає невід’ємним чинником розвитку культур,

що й потребує ретельного дослідження тенденцій його розвитку. Серед тих

головних, на які вказують дослідники, це: чинник глобалізації, чинник

інформатизації суспільства та чинник технологізації. Множина чинників

впливу на культуру і людину потребує особливого ракурсу дослідження цього

виду сучасної маргінальної діяльності і вдало вписується, на наш погляд, в

філософію комунікативістики.

32

Целикова Л.В., к.э.н, доц., Богуцкая Л.Г., ст.преподаватель

УО «Белорусский торгово-экономический университет

потребительской кооперации», г. Гомель, Республика Беларусь

ПОТРЕБИТЕЛЬСКИЕ ПРЕДПОЧТЕНИЯ КАК КОММЕРЧЕСКАЯ

ОСНОВА ОЦЕНКИ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ТОВАРОВ

Расширение торговли качественными и конкурентоспособными

непродовольственными товарами является одним из приоритетных направлений

Государственных программ Республики Беларусь и прогнозным показателем

выполнения направлений социально-экономического развития страны, не только в

2016 году, но и на 2016 – 2020 годы. Переход к рыночной экономике позволил

насытить рынок товарами отечественного и импортного производства.

Интенсификация коммерческих усилий по сбыту товаров потребовала от

субъектов хозяйствования выявления потребности на производимую продукцию.

Потребительная ценность товаров, характеризуемая их основополагающими

характеристиками, в значительной мере определяет покупательские

предпочтения и способствует увеличению объёмов продаж [1, с.134].

Проблема конкурентоспособности обрела свою остроту, как для

производителей, так и потенциальных ее потребителей. Известно, что Беларусь в

плановой экономике являлась мощным индустриальным центром, выпускающим

товары легкой промышленности для всех республик бывшего СССР. И сегодня

это направление не утрачено. Довольно разнообразный и насыщенный

ассортимент обувных товаров на внутреннем рынке поддерживают более 35

отечественных предприятий, где внедряются передовые технологии западных

государств. Кожаную обувь на потребительский рынок Республики Беларусь

поставляют также и непосредственные ее производители из ближнего и дальнего

зарубежья. С каждым годом количество обуви на национальном потребительском

рынке увеличивается, несмотря на то, что ее производство в республике несколько

снижается. Не остается неизменным и ее соотношение (половозрастное

назначение, торговые марки и пр.). Это объясняется веяниями моды и

требованиями рыночной экономики. В таком многообразии предлагаемой обуви

потребителю весьма сложно сориентироваться, оценить ее качество.

Нами оценивалась конкурентоспособность отечественной обуви с позиции

потребителя, его покупательских предпочтений на рынке региона в сравнении с

обувью зарубежных компаний, фирм, а также совместных предприятий и обществ

с ограниченной ответственностью из России. При выборе и обосновании

критериев оценки использовали данные социологического опроса различных

групп респондентов. Объем первоначальной выборки опрашиваемых

рассчитывался математически, исходя из допустимой погрешности = 5%,

доверительной вероятности F(t) = 95%, дисперсии = 0,5 и составил 361 человек.

Среди опрашиваемых 121 человек, т.е. 1/3 выборки, составили практические

работники торговли (как покупатели), 240 человек – собственно покупатели

(контингент различных профессий). По уровням образования выборка

33

характеризуется следующими данными: 61% респондентов имели высшее

образование, 5% - научную степень, 25% - среднее специальное образование, 9%

- среднее образование. По стажу работы опрашиваемых 31% люди со стажем

работы до 5 лет, 37% - от 5 до 15 лет, 32% - свыше 15 лет. 51% респондентов -

руководители, 29% - административно-управленческий персонал, 13% - научные

работники и преподаватели институтов и техникумов, 7% - обслуживающий

персонал (продавцы, рабочие, лаборанты, водители и т.д.). Опрашиваемым

предлагалось в анкете назвать наиболее существенные, на их взгляд,

составляющие качества и конкурентоспособности обуви и проранжировать их по

степени значимости: важному присвоить место n, следующему n-1 и т.д. В ходе

обработки анкет выделены следующие наиболее значимые для потребителя

критерии оценки: технический уровень качества обуви, дизайн моделей обуви,

дизайн и полнота маркировки, дизайн и качество упаковки, имидж торговой

марки, реклама, коммерческие характеристики, срок службы, сервисные услуги.

Полученные результаты свидетельствуют, что по уровню качества

белорусская обувь не уступает обуви зарубежных аналогов. В этом единодушны

все респонденты. Данный положительный аргумент подтверждает и анализ

рекламационных сведений на производстве и в торговле, анализ данных

технического брака региональных предприятий (СП «Батичелли», ГРОУП

«Труд», ООО «Ивента») и в целом по отрасли [1]. Положительно, что

отечественная обувь имеет хороший срок службы, коммерческие характеристики.

Она не фальсифицирована на потребительском рынке республики,

изготавливается из высококачественного сырья при умеренной цене,

ориентированной на среднестатистическую заработную плату.

В плане повышения конкурентоспособности целесообразно обратить

внимание на оптимизацию ассортиментных позиций кожаной обуви в торговой

сети за счёт увеличения закупок зимней и круглосезонной обуви, обуви с верхом

из велюра и нубука, текстильных материалов и комбинированным верхом.

Предпочтения следует отдать и увеличению закупок таких видов обуви как

полусапожки, ботинки и полуботинки, сандалии, туфли. Также представляется

необходимым расширение ярмарочной торговли с предоставлением скидок и

бонусов, торговли по заказам и каталогам для населения сельской местности;

укрупнение специализированной сети в райцентрах.

Резюмируя, отметим, что динамизм и усложнение экономических связей и

систем стали характерными тенденциями современного белорусского рынка.

Конкуренция заставляет идти на риск инноваций, чтобы удержать свои позиции.

Обеспечение высокого качества продукции невозможно без внедрения

инновационных технологий, основой которых, безусловно, являются

исследования покупательских предпочтений.

Список литературы

1. Целикова Л.В. Инновационные аспекты в реализации контроля качества

продукции /Материалы Международной научно-практической «Современные

тенденции развивающегося общества: проблемы экономики, права, экологии»

(Москва, июнь 2014). – М.: МФ ЛГУ им. А.С. Пушкина, 2014. – С. 133 – 136.

34

Шайхлісламов З.Р., к.психол.н., с.н.с.



ПОТРЕБА У ВІДНОВЛЕННІ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ЗДОРОВ'Я

ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

На сьогоднішній день туризм - це одна з найбільш привабливих і перспективних

галузей економіки. За туризм в світіпосідаєтретємісце. Індустрія туризму, як сфера

господарськоїдіяльності, є дуже складною системою, ступінь розвитку якої залежить

від ступеня розвитку економіки країни в цілому, тому щовідповідно до

економічноїтеоріїні одна система не функціонує у вакуумі, а перебуває в сильно

диференційованому економічному середовищі.

Прискорене формування цивілізованої сфери туристичних послуг є одним з

ключових завдань туристичної політики, під якоюслідрозуміти систему намірів і дій,

спрямованих на створення необхідних умов для виробництва туристичних послуг та

забезпечення їх реалізації за допомогою засобів і методів, адаптованих до

конкретноїсоціально-економічноїситуації.

Туризм, як явищесуспільногожиття, єпохідноюсуспільногорозвитку,

якийперетворивсяу формупроведеннядозвілля, забезпечену діяльністю міжгалузевого

комплексу по задоволенню потреб населення у відпочинку та оздоровленні, у потужну

комунікативну складову глобалізаційного процесу. Вважається одним з

найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку.

Сучаснадіяльність при обмеженій рухової активності людини супроводжується

надмірним емоційним напруженням. Все це вимагає інтенсивного відновлення сил,

яке може бути реалізовано в процесі активного відпочинку туризму.

Потреба у відновленні працездатності та здоров'я: зниження фізичної активності

в процесі трудової діяльності посилюється незбалансовани мхарчуванням, коли

надмірне споживання їжі поєднується з недостатньою фізичною активністю людини і

надходження калорій перевищує витрати. У цілому гіподинамія і переїдання

поглиблюються шкідливими звичками суспільства споживання (алкоголізм,

тютюнопаління та ін) Ці причини призводять до скорочення тривалості життя,

висуваючи рекреаційну діяльність в якості необхідної умови життєдіяльності.

Урбанізація: формує специфічний міський спосіб життя, веде до утворення

великих міст і агломерацій. Урбанізація внесла значнийвнесок у поліпшення

матеріальних і культурних умов життя населення, перетворила структуру

життєдіяльності. Разом з тим процес урбанізації призводить до зміни природних умов

життя, ізолює людину від природного оточення, змінює кліматичні, атмосферні та інші

природні процеси, що в рядівипадків негативно впливає на здоров'ялюдини. Висока

щільність населення, велика кількість інформації, висока частота між особистісних

контактів, значні транспортні переміщення є причинами так званого стресу.

Туризм – явище поліфункціональне. Серед основних функцій туризму слід

зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і

виховну.

35

Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних

сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (змінамісця, оточення, набуття нових

вражень та відчуттів) релаксація. Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її

інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво.

Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення

дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію

туризму.

Настав час кардинально змінити своє ставлення до здоров'я: кожналюдина

повинна сама творити своє здоров'я, а туризм сприяє виробленню непереборної

потреби в зміцненні та збереженні власного здоров'я як несучої конструкції здорового

суспільства.

Таким чином, здоровий спосібжиття представлений як цілісна система життєвих

цінностей людини. При цьому фіксується активна життєва позиція суспільства по

відношенню до свогоздоров’я. Об'єднання зусиль суспільних і державних владних

структур дають перші реальні результати – робота по формуванню здорового способу

життя увійшла до повсякденного життя освітніх установ, трудових колективів. Нам

необхідно забезпечити збереження свого великого культурного надбання, історичної

спадщини. Вирішенню цієї проблеми також сприяє туризм.

Відповідно до законодавчих нормативно-правових актів України гігієнічне

виховання і навчання громадян, направлене на підвищення їх санітарної культури,

профілактику захворювань, розповсюдження знань про здоровий спосіб життя, про

охорону навколишнього середовища, є обов'язковим. Закони також визначають

стратегію і систему заходів у області профілактики інфекційних захворювань, на

поліпшення якості та структури харчування, як одного з основнихчинників, що

визначають здоров'я населення тощо.

Таким чином, фізичне та психологічне оздоровлення населення, підвищення

його працездатності та рівнякультури шляхом здійснення культурно-просвітницької та

рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму, сприяєсоціально-

економічним умовамрозвитку туризму в Україні.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 30.

2. Про туризм: Закон України від 15.09.95 р. № 325/95 //Відомості Верховної

Ради України. - 1995. - № 31.

3. Виноградська А.М. Зростання авторитету України туристичної //Український

промисловець, 2000. – №4. – с. 26–31.

4. Головашенко О.В. Туризм як соціальнеявище і йогорозвиток в Україні //Нова

парадигма: Альманах науковихпраць. Випуск 17. – Запоріжжя: Видавництво ЗДУ,

2000. – С. 6–10.

5. Головашенко О.В. Соціальніфункції і види туризму в перехідномусуспільстві

//Нова парадигма: Альманах науковихпраць. Випуск 18. – Запоріжжя: Видавництво

ЗДУ, 2000. – С. 23 – 27.

36

Яковчук О.В. к.геогр.н., доц.



КЛАСТЕРНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ

ХАРКІВСЬКОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДЕСТИНАЦІЇ

Туризм є дуже специфічно сферою соціально-економічної діяльності,

об’єктом підвищеної уваги будь якого соціуму, а туристичний потенціал

певної території (туристичної дестинації) є предметом уваги фахівців і

науковців із різних галузей суспільної діяльності, що особливо актуально

при формуванні позитивного іміджу туристичних дестинацій в умовах

глобалізації.

Сучасна дефініція «туристична дестинація» базується на очевидній

економіко-географічній поліоб’єктності і соціокультурній

полісемантичності туризму, що породжує невизначеність щодо

нормативно-правових основ туристичної діяльності в дестинаціях,

оскільки їх діяльність охоплює усі аспекти функціонування туристичних

атракцій (на базі використання місцевих туристичних ресурсів, особливо

землекористування), і організації туристського сервісу та комфорту

(розвинута інфраструктура гостинності), і транспортної доступності

дестинації, і інформаційного забезпечення, і позитивного іміджу, і все це

на певній обмеженій території.

Тому, одним із найбільш ефективних підходів до функціональної

організації туристичних дестинацій є їх господарська кластеризація. Тоді

туристична дестинація додатково трактуватиметься як певна частина

географічного простору, яка є не просто місцем тимчасового перебування

і подорожі туристів, володіючи усіма необхідними ресурсно-

інфраструктурними та соціально-економічними елементами забезпечення

туристичного процесу, а й також є концентратором – «фокус-точкою»

туристської уваги і «полюсом конвергенції» туристичного потенціалу

даної території.

Обов’язковим атрибутом кластеру є певна галузева гомогенність

учасників і синергетичний ефект їх спільної діяльності, що визначається

як спільністю мети їх функціонування, так і реалізацією інтересів певної

території, де вони здійснюють свою господарську діяльність.

Проте організація туристичних дестинацій передбачає залучення як

гомогенних так і гетерогенних об’єктів з різних галузей господарства, що

визначається сутністю туризму як комплексного соціально-економічного і

цивілізаційного феномену сучасності.

37

Туристичний кластер дестинації – це сукупність різних за галуззю

діяльності, проте географічно згрупованих, суб’єктів господарювання, що

функціонують на основі концентрації наявного ресурсного потенціалу,

пов'язані єдиною інформаційною і технологічною мережею, і взаємодіють

у виробництві та реалізації різного турпродукту за єдиною схемою: →

виробники турпродукту → постачальники спеціалізованих послуг →

підтримуючі установи і організації, зокрема органи місцевої влади →

споживачі-туристи.

Туристичний потенціал дестинації об’єктивно є 3-векторним, як і

кластерна модель будь-якої дестинації: 1) потенціал дестинації

туристичних потоків, що охоплює усі актуальні ресурсні фактори,

елементи розвинутої індустрії гостинності і доступної транспортної

інфраструктури; 2) потенціал генерації туристичних потоків, що залежить

як від демографічного і економічного потенціалу (кількість просторово

активного населення, рівень його доходів і витрат), так і від рівня

розвитку транспортної системи; 3) звуження видової спеціалізації на

певній кількості напрямів туризму (сегментах туристичного ринку),

оскільки і ресурсна база дестинації і споживчі уподобання об’єктивно

визначають лише обмежені можливості функціонування дестинації як

такої.

Тому, коли певними науковцями, фахівцями і посадовцями

актуалізуються питання ефективного використання «ЗНАЧНОГО»

туристичного потенціалу такого «ВЕЛИКОГО туристичного центру» як

ХАРКІВ, у свідомих фахівців виникає когнітивний дисонанс.

Потенціал Харкова як туристичної дестинації є дійсно значним, проте

його статус у кращому разі є національним. Навіть у порівнянні з

популярними дестинаціями України він є суттєво нижчим, що визначає

його меншу туристичну конкурентоспроможність. Очевидно, що

позиціонування Харкова як туристичної дестинації міжнародного рівня є

помилковим без його належного ресурсно-інфраструктурного

забезпечення та інформаційної підтримки з боку органів державного

управління, бізнесу, освіти.

Порівняння зі світовими туристичними «дестинаціями-брендами»

лише поглиблює таке розуміння і визначає нижчу інвестиційну

привабливість Харківської туристичної дестинації, особливо для

іноземного капіталу. Лише довготривалі інноваційні стратегії як на рівні

територіального управління галуззю, так і на рівні туристичного бізнесу,

особливо на базі кластерних моделей, зможуть започаткувати нові

«полюси» зростання туристичного потенціалу і стати мультиплікатором

позитивної туристичної динаміки на майбутнє.

38

Янушкевич Д.А., к.т.н., доц.



ЗАСТОСУВАННЯ «ЄДИНОГО ВІКНА» ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МИТНИХ

ФОРМАЛЬНОСТЕЙ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

У сучасному глобалізованому світі провідні держави світу дають оцінку

перевагам від розвитку туристичної галузі. Туризм сприяє зростанню зайнятості,

диверсифікації економіки, оскільки сфера туризму і курортів пов’язана з

діяльністю більш як 50 галузей, підвищує інноваційність національного

господарства. Туризм сприяє збереженню і розвитку культурного потенціалу,

веде до гармонізації відносин між різними країнами і народами, збереженню

екологічно безпечного довкілля. Крім того, туризм є одним із чинників реалізації

зовнішньої політики держави. За даними Всесвітньої туристичної організації

ООН (ЮНВТО), частка туризму у світовому ВВП складає близько 10 %, а на

долю міжнародного туризму припадає 6% загального обсягу світового експорту

та біля 30 % світового експорту послуг, кожне 11 робоче місце в світі припадає

на сферу туризму. Прогнозується, що до 2030 року кількість міжнародних

туристичних відвідувань зросте до 1,8 млрд туристів.

У Постанові Верховної Ради України від 13 липня 2016 року № 1460

«Розвиток туристичної індустрії як інструмент економічного розвитку та

інвестиційної привабливості України» наголошено, що Україна як держава,

розташована в центрі Європи, з багатими природними ресурсами та

самобутньою історико-культурною спадщиною має всі передумови для сталого

розвитку економіки за рахунок надходжень від сфери туризму.

За даними ЮНВТО у 2015 році по Європі подорожувало 609 млн туристів,

їх витрати у 2014 році склали 509 млрд доларів США. Україна, як країна, що

знаходиться в центрі Європи має всі передумови для належного розвитку

економіки за рахунок туризму. Однак, Україна суттєво програє в конкурентній

боротьбі, відстаючи від провідних держав світу за рівнем розвитку туристичної

інфраструктури та якості туристичних послуг.

Активізація розвитку міжнародного туризму можлива лише стимулювання

туристичних послуг та вітчизняних туроператорів, які провадять ці види

діяльності, а також об’єднання зусиль органів державної влади, представників

туристичного бізнесу для популяризації України у світі та просування бренд-

меседжів «Україна - країна, приваблива для туризму» за рахунок державного

регулювання в галузі туризму. Одними із основних пріоритетних напрямків

державної політики в цій галузі є:

- забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі

економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток

індустрії туризму, створення нових робочих місць;

- розвиток міжнародного туризму;

39

- створення сприятливих для розвитку туризму шляхом спрощення та

гармонізації митного, прикордонного та інших видів контролю та регулювання.

Важливе місце в вирішенні цієї проблеми є спрощення та гармонізація

митних формальностей у галузі туристичної діяльності у відповідності з

міжнародними вимогами. З 1.08.2016 р. набула чинності Постанова Кабінету

Міністрів України «Деякі питання реалізації принципу «єдиного вікна» під час

здійснення митного, санітарного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-

санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного та інших видів

державного контролю». Запровадження «єдиного вікна» дозволяє:

- використовувати повністю електронний обмін інформацією з

державними контролюючими органами;

- мінімізувати «людський фактор» в частині прийняття рішень

завдяки безконтактному методу;

- суттєво скоротити час та матеріальні витрати у разі прийнятті рішень

державними контролюючими органами щодо проведення огляду товарів чи

відбору їх зразків;

- скоординувати органами доходів і зборів дату і час проведення спільних

оглядів та відбору зразків товарів у разі потреби;

- отримати можливість розпочати процедуру отримання дозвільних

документів ще під час руху товарів від пункту пропуску через державний кордон

України до місця митного оформлення у митниці призначення.

Під час на прийняття рішення контролюючим органом щодо здійснення

відповідного виду контролю складає 4-и години. Уповноважена посадова особа

протягом 4-х робочих годин з моменту отримання електронного повідомлення і

документів приймає одне з таких рішень:

- завершення відповідного виду державного контролю;

- відмову в завершенні здійснення контролю;

- необхідність проведення огляду товарів та відбору зразків;

- необхідність проведення додаткової обробки товарів (фумігації,

знезараження, нанесення відповідного маркування тощо);

- необхідність повернення вантажу за межі митної території України;

- необхідність знищення вантажу.

Якщо протягом 4-х годин з моменту отримання документів уповноважена

посадова особа чи адміністратор контролюючого органу не внесе до

інформаційної системи будь-яке рішення, то інформаційна система автоматично

діятиме за принципом «мовчазної згоди». Тобто ІТ-система автоматично формує

позитивне рішення про проведення відповідного виду державного контролю, яке

є підставою для завершення митного контролю та митного оформлення товарів.

Проте, впровадження принципу «єдиного вікна» для підвищення

ефективності здійснення митного контролю та митного оформлення передбачає

застосування системи управління ризиками, яке повинно базуватись на ризик-

орієнованому мисленні і повинно застосовуватись у відповідності з вимогами

Рамкових стандартів ВМО та міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 31000 та

ISO 31010.

40

СЕКЦІЯ 2 «МЕТОДОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТОВАРІВ

НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ»

Афанасьєва В. А., к. т. н., доцент, Шубіна Л.Ю., ., к. т. н., доцент,



ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛЯНОЇ ТАРИ ВІТЧИЗНЯНИХ

ВИРОБНИКІВ

Виробництво тари зі скла в Україні має давні традиції. Скляна промисловість є

однією з базових галузей економіки України і відіграє важливу роль у формуванні

макроекономічних показників окремих регіонів і держави в цілому, та значну питому

вагу в товарообігу займає скляна тара.

Склотарна галузь помітно розвивається завдяки підвищенню попиту на пиво і

лікеро-горілчані вироби. Важливим стимулом у цьому можна вважати визначеним

фактором покупки безпеку для здоров'я споживача, а екологічні аспекти тари і упаковки

віднесені до першочергових пріоритетів вибору. Тому контроль якості склотари, яка

використовується для упакування харчових продуктів є актуальною.

Метою роботи є аналіз існуючого асортименту, і оцінка споживчих властивостей

склотари вітчизняних виробників. Для рішення поставленої мети в роботі розглянуті

наступні задачі: вивчення споживчих властивостей склотари вітчизняних виробників

та надання висновків по якості склотари вітчизняних виробників.

При проведенні експериментальних робіт предметом досліджень була комплексна

товарознавча характеристика об’єктів дослідження, які реалізуються на споживчому

ринку України. Об’єктом дослідження були зразки скляної тари вітчизняних

виробників: Зразок №1 – ІІІ-А-500, виробництва ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»; Зразок

№2 – І- К-750, виробництва ТОВ «Ілона ЛТД» м. Одеса; Зразок №3 – V- КП-330,

виробництва ТОВ «Бучанський завод склотари» м. Буча Київської обл.; Зразок №4 – ІІ

– Ш-750, виробництва АПСП «Скло України», м. Київ; Зразок №5 – ІХ–К–544,

виробництва ВАТ «Гостомельський склозавод»; Зразок №6 – ХІ-КП-200, виробництва

ВАТ«Рокитновський скляний завод».

Першим етапом роботи було дослідження органолептичних показників якості

згідно діючого ДСТУ ГОСТ 10117.1:2003, а саме колір, інтенсивність забарвлення

пляшок із зеленого та коричневого скла, наявність допустимих і недопустимих

дефектів. Дослідження показали, що практична більшість зразків не мала значних

дефектів поверхні, була ціла та неушкоджена. Іноді зустрічались допустимі дефекти у

вигляді сторонніх включень, наприклад, у зразку №2 – І- К-750, виробництва ТОВ

«Ілона ЛТД» м. Одеса по поверхні пляшки зустрічаються закриті пузирі, у зразку №5 –

ІХ–К–544, виробництва ВАТ «Гостомельський склозавод» має місце невелика

хвилястість, при заповненні водою становиться непомітною, у зразку №6 – ХІ-КП-200,

виробництва ВАТ«Рокитновський скляний завод» знайдено поодинокий непрозорий

пузир, розміром не більше 5 мм, – всі ці дефекти допустимі та знаходяться у межах

41

норми. Єдиним недопустимим дефектом було забруднення яке не змивається біля

горловини пляшки у зразка №4 – ІІ – Ш-750, виробництва АПСП «Скло України», м.

Київ.

Після визначення органолептичних показників якості проводили дослідження

фізико-механічних показників якості склотари згідно з ДСТУ ГОСТ 10117.1:2003, а

саме на повну ємність, вагу, висоту, товщини стінок та дна, термічної стійкості.

При дослідженні зразків за показником повноти місткості склотари тари не було

визначено порушень у жодному зразку, це свідчить, що вітчизняні виробники склотари

додержуються вимог стандарту за цим показником. Також слід відмітити прагнення

виробників зменшити вагу тари, тобто зробити її як змога легшою і водночас міцною.

При дослідженні висоти пляшки було визначено, що практично всі зразки

відповідали встановленим нормам ДСТУ ГОСТ10117.1:2003. Лише два зразки №5

виробництва ВАТ «Гостомельський склозавод», та №6 виробництва

ВАТ«Рокитновський скляний завод», не відповіли вимогам діючого стандарту. На наш

погляд, це пов’язано із можливою похибкою вимірювання, або підприємства не зовсім

чітко додержується чинних вимог стандарту.

При дослідженні товщини стінок та дна було визначено, що зразки практично

повністю відповідали потрібним нормам НТД, деінде були незначні відхилення, але

похибка у 0,1 мм не є значною і нею можна знехтувати.

Дослідження термічної стійкості дослідних зразків показало, що всі зразки

пляшок з гідністю пройшли випробування термічної стійкості, і жодна з пляшок не

зазнала ушкоджень.

Таким чином товарознавча характеристика показала, що практична більшість

зразків не мала значних дефектів поверхні, була ціла та неушкоджена. Іноді

зустрічались допустимі дефекти у вигляді сторонніх включень та незначної хвилястості

поверхні, яка зникає при заповненні пляшки рідиною. Єдиним недопустимим дефектом

було забруднення, яке не змивається біля горловини пляшки у зразка №4 – ІІ – Ш-750,

виробництва АПСП «Скло України», м. Київ. Також всі зразки були досліджені за

фізико-механічними показниками, відповідно до ДСТУ ГОСТ 10117.1:2003.

Узагальнюючи дослідження пляшок, слід відмітити, що значних порушень не виявлено.

Список літератури

1. Яновский А.М. Стеклотарная отрасль: новый виток развития // Стекло мира.-2008.-

№2 – С. 47-48

2. Яновский А. М. Литье для стекольной отрасли // Пищевая промышленность. - 2006. -

№7 – С. 50-51

3. Сергеева Л., Сухенко Е. О контроле толщины стенок и дна стеклотары // Тара и

упаковка. – 2006. - №2 – С. 50-51

4. ДСТУ ГОСТ 10117.1:2003. Пляшкі скляні для харчових рідин. Загальні технічні

умови. – К.: Держспоживстандарт України, 2003.-14 с.

5. Кривошей В. Стеклянная тара в Украине // Упаковка.- 2006.- №3 – С. 7-10

6. Олійник Д. М., Бокотей А. А., Сікорський А. І. Скло України.-К.: Світ успіху, 2007.-

223с.

42

Бачинська Я.О., к. с.-г. н., доцент

Харківський торговельно-економічний інститут київського національного

торговельно-економічного університету

ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЦТВА ХЛІБОБУЛОЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ З

ДОДАВАННЯМ НЕТРАДИЦІЙНИХ РОСЛИННИХ КОМПАНЕНТІВ

Концепція державної політики України передбачає заходи, спрямовані на

збереження здоров’я та працездатності населення, подовження тривалості й

поліпшення якості життя громадян. На емоційний настрій, стан оздоровлення і

ефективність роботи людей впливає багато чинників, а саме: харчовий раціон,

рівень фізичних і нервових навантажень, швидкість обміну речовин та інше.

Пріоритетною проблемою можна вважати створення принципово нових

технологій, глибокої комплексної переробки сільськогосподарської сировини у

продукти високої якості, які мають оздоровчий вплив на організм людини,

забезпечують профілактику аліментарно-залежних станів і захворювань,

сприяють усуненню дефіциту вітамінів, макро- і мікроелементів, інших

ессенціальних речовин. Цим вимогам відповідають оздоровчі продукти –

функціональні товари і функціональні інгредієнти, біологічно активні добавки

до їжі та інші групи. За допомогою харчової комбінаторики можна послабити

негативні наслідки зовнішнього середовища завдяки проектуванню і

конструюванню харчових продуктів не лише безпечних для людини, але й

таких, що захищають його генетичні структури від пагубного впливу.

Із зростанням споживання населенням України хлібу, є тенденція

зростання на ринку функціональних харчових продуктів, створених на базі

хлібобулочних виробів. Цьому сприяє порівняно не велика ціна, простота

використання і енергетична і біологічна цінність хлібу.

Одним з перспективних напрямів надання хлібобулочним виробам

функціональних властивостей є використання як джерела харчових волокон

вторинних продуктів перероблення рослинної сировини та концентратів,

виділених з них, так як овочі і фрукти багаті на біологічно активні речовини і

харчові волокна. Тому в цьому напрямі проводиться багато досліджень і

розробок.

Вагомий внесок у дослідження проблеми поліпшення біологічної цінності

хліба та в розробку наукових і практичних основ впровадження нових

технологій виробництва хлібобулочних виробів зробили роботи відомих

вчених: Л.Я. Акермана, В.І. Дробот, В.Ф. Доценко, Л.І. Карнаушенко, С.Я.

Карячки, Н.П. Козміна, В.Л. Критович, І.В. Матвєєва, В.О. Патта, Л.П.

Пащенко, В.О. Опаріна, І.О. Попадич, Л.І. Пучкової, Т.Б Циганової та ін. Але

складність і багатогранність цієї проблеми залишає ряд невирішених питань,

тому в цьому напрямі продовжують працювати багато фахівців не тільки

вітчизняних, а й по всьому світу, так як ця проблема має міжнародний характер.

Функціональні продукти харчування інтенсивно розробляються і

випускаються у більшості країн Європи, а також в Японії і США.

43

Дефіцит біологічно активних компонентів у харчових продуктах

зумовлює зниження захисних сил організму, розумової та фізичної

працездатності. Відповідно, постає проблема виробництва та споживання

якісних збалансованих біологічно цінних продуктів та добавок, які мають

підвищені функціональні властивості, є надійним способом оздоровлення

людей. Одним з таких компонентів є шроти з зародків пшениці та з насіння

гарбуза.

Шрот з зародків пшениці – цінний високобілковий кормовий продукт. У

ньому міститься 12 вітамінів, 18 амінокислот, 21 макроелемент. У зародках

вміст вітамінів групи В у 3-4 рази вище, ніж в цілому зерні, а за змістом

кальцію цю перевагу оцінюється цифрою 1,5-2,5 рази, по калію – у 2,5-5 разів.

Екстракт, отриманий із зародків пшениці, відновлює енергетичний баланс,

регулює найважливіші функції організму, допомагає протистояти важким

захворюванням, несприятливих умов навколишнього середовища (радіаційне і

хімічне забруднення, стреси), має на людину омолоджуючу дію.

Шрот з насіння гарбуза – це джерело повноцінного, добре засвоюється

білка, вміст якого в продукті становить 34 %. Це додаткове джерело

біофлавоноїдів, клітковини, вітамінів групи В (В1, В2, В6, В12) вітамін С,

каротиноїди, мікроелементи та мікроелементи (калій, кальцій, фосфор, залізо,

цинк), необхідні харчові волокна. У продукті містяться як замінні, так і

незамінні життєво важливі амінокислоти, при дефіциті яких в їжі порушується

нормальний розвиток і функціонування організму, знижується його стійкість до

багатьох захворювань. Так, необхідна для утворення гемоглобіну амінокислота

ізолейцин регулює рівень цукру в крові. А дві інші – метіонін та цистеїн

сприяють утворенню інсуліну.

В основі технологій створення функціональних харчових продуктів

лежить модифікація традиційних виробів, що забезпечує підвищення вмісту в

них корисних інгредієнтів до рівня, який би співпадав з фізіологічними

нормами їх споживання (за різними джерелами 10-50 % середньої добової

потреби).

Подальші наукові дослідження направлені на вивчення і наукове

обґрунтування необхідності створення функціональних продуктів на базі

хлібобулочних виробів, а саме булок міських з використанням шротів різних

видів та подальшим удосконаленням технології виробництва.

Розроблено покращений зразок булок міських із використанням шроту

зародків пшениці знежирений та шроту з насіння гарбуза. Завдяки внесенню в

рецептуру шротів, булки міські насичуються мінеральними речовинами

(кальцій, фосфор), харчовими волокнами, знижується вміст вуглеводів та

збільшується вміст білків. При цьому зменшується енергетична цінність, що

дуже актуально, бо населення отримує більше енергії з їжею, ніж потрібно.

Також завдяки введенню шротів розширюється асортимент

хлібобулочних виробів. Розвиток нових технологій та їх використання

сприятиме розширенню асортименту виробів з оздоровчими властивостями.

44

Бреусова С. В., к. фарм. н., доц., Старжинська А. О.

Національний фармацевтичний університет

ДОСЛІДЖЕННЯ РІЗНОВИДІВ І СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

ФІЛЬТРІВ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ ВОДИ

Чиста вода завжди відігравала важливу роль в життєвих процесах людського

організму. Для отримання чистої води, якість якої не надає згубного впливу на

організм людини, застосовуються різні фільтри.

Устаткування для очищення води знайшло своє застосування в побутових і

виробничих умовах.

Метою даної роботи є дослідження різновидів і споживчих властивостей

фільтрів для очищення води в Україні.

Матеріали досліджень базуються на інформації, взятої з нормативних

документів, наукової літератури, а також інтернет - ресурсів.

Фільтр для води - пристрій для очищення води від механічних, нерозчинних

частинок, домішок, хлору і його похідних, а також від вірусів, бактерій, важких

металів і т. д.

Застосовуються побутові фільтри для очищення або доочищення води для

питних потреб та приготування їжі. Доочищена вода повинна повністю задовольняти

нормативні вимоги на питну воду (ДСТУ 7525:2014, ДСанПіН «Вода питна. Гігієнічні

вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»).

Побутові фільтри, які використовуються для отримання питної води, умовно

можна розділити на 3 категорії: найпростіші, середнього ступеня очищення та вищого

ступеня очищення. До кращого (вищого) ступеня очищення відноситься очищення

зворотньоосмотичними побутовими фільтрами. До простих відносяться глечики і

насадки.

Побутові фільтри можна класифікувати за конструкцією, за фізико-хімічним

методом очищення та ін. Але зручніше класифікація, яка безпосередньо пов'язана зі

споживчими властивостями фільтрів і відображає їх розмір, вартість, довговічність і

місце розміщення у квартирі. На сьогоднішній день є декілька видів фільтрів: насадка,

глечик-фільтр, фільтр настільний або настінний, стаціонарний фільтр, передфільтри,

магістральні фільтри.

Насадка - невеликий і недорогий фільтр, який нагвинчується на водопровідний

кран. Незважаючи на малі розміри, він може добре очищати воду, але його

продуктивність (швидкість течії струменя) не велика. Такі фільтри дуже поширені, але

їх необхідно часто міняти - раз на місяць або частіше (в залежності від потреб сім'ї).

Глечик-фільтр має конструкцію у вигляді спеціально оформленої ємності.

Зверху в ній розташована циліндрична вставка, знизу якої знаходиться картридж, що

нагадує фільтр-насадку. Під вставку наливають воду, і вона, просочуючись крізь

картридж під дією сили тяжіння, капає в нижню частину ємності. Глечики-фільтри

найпопулярніші, їх не треба приєднувати до крана, їх можна використовувати на дачі, і

нарешті, вони не дуже недорогі і красиві.

45

Настільний або настінний фільтр - це пристрій, що має розмір глечика або

ящика, який на час фільтрації розташовується поруч з краном або кріпиться близько

до крану на стіні. Такий фільтр забезпечений підводною трубкою, яка тимчасово

закріплюється на крані, та іншою трубкою, з якої подається очищена вода. Картридж у

фільтрах цього типу більше, ніж в насадках і глечиках-фільтрах, і, відповідно, більше

продуктивність – 1 - 1,5 л/хв.

Стаціонарний фільтр – фільтр, що складається з циліндричного корпусу -

патрону, в якому розміщується змінний картридж або пара картриджів. Фільтр

встановлюється під мийкою і з'єднується з водопровідною трубою таким чином, що

можна за допомогою спеціального вентилю пустити воду на фільтр або перекрити її

потік. Вихід очищеної води проводиться по шлангу, який з'єднаний з додатковим

краном, встановленим над раковиною; таким чином, ми відключаємо фільтр, коли

миємо посуд під основним краном, і включаємо його, коли потрібна очищена питна

вода, яка надходить через додатковий кран. Продуктивність - від 5 - 8 до 15 - 25 т води.

Передфільтри - зовні схожі на патрони стаціонарних фільтрів і призначені для

первинного очищення як холодної, так і гарячої води. Їх врізають в труби на вході

води в квартиру, вони можуть доповнювати будь-який фільтр для очищення «на

крані», і їхнє завдання - прибрати за допомогою грубої механічної фільтрації велике

сміття: суспензію, частинки іржі і т.д. Продуктивність їх велика, а ресурс залежить від

забрудненості води.

Магістральні фільтри - більш потужні, ніж стаціонарні, але це системи більше

колективного користування, ніж індивідуального. Вони встановлюються на вході води

в будівлю. Вибір способів очищення води і фільтрів очищення визначається

насамперед метою, ефективністю, технічними і фінансовими можливостями.

Окрім вище наведеної класифікації фільтрів існує наступна: сітчасті фільтри для

грубої механічної очистки води, фільтри тонкого механічного очищення, фільтри з

активованим вугіллям, багатокомпонентні фільтруючі елементи, мембрани зворотного

осмосу, мінералізатори і активатори, електричні знезаражувальні фільтри, фільтруючі

елементи від накипу.

Пристрій для очищення води повинен бути вироблений виключно з безпечних,

екологічно чистих матеріалів.

На території нашої країни широким попитом у споживачів користуються

наступні фільтри для очищення води: BRITA (Німеччина), НАША ВОДА (Україна),

FILTER 1 (Україна), БРИЗ (Україна), Organic (Україна), «Барьер» (Росія), АКВАФОР

(Росія), Atoll (Росія), ATLAS FILTRI (Італія), AQUAFILTER (Польща), RAIFIL

(Корея), AquaLine (Тайвань), Honeywell (Німеччина), Ecosoft (Україна), BWT (Європа),

ICMA (Італія), Pentek (США), PallMedical (США), Azud (Іспанія), Switzerland

(Швейцарія).

Таким чином, можна зробити висновок, що асортимент фільтрів для очищення

води на ринку України представлений достатньо великою кількістю, що дає

можливість споживачу обрати необхідний товар, який у повній мірі задовольнить його

потреби.

46

Доманова О. В., Закоморна К. І.



ВИЗНАЧЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ СОРТУ ДИТЯЧИХ

ШКАРПЕТОК

Розглядаючи структуру трикотажних виробів, необхідно зазначити, що 13%

від усього трикотажу займають панчішно-шкарпеткові вироби. Так як сучасний

ринок панчішно-шкарпеткових виробів є одним з найбільш розвинених товарів

народного споживання, то має високий попит на цю продукцію з боку масового

покупця. Потреба шкарпеток серед панчішно-шкарпеткових трикотажних виробів

на світовому ринку зі змінами в моді та новими технологіями має тенденцію до

зростання.

В даний час на споживчому ринку в основному представлені дитячі

шкарпетки зарубіжних виробників, що пов'язано з розширенням міжнародних

відносин, які забезпечують вільне ввезення імпортної продукції в Україну.

Для розширення асортименту дитячих шкарпеток виробники

використовують різні види сировини та обробки. Сьогодні на ринку можна знайти

шкарпетки від великих та малих фірм. Кожна з них прагне запропонувати

споживачу конкурентоспроможний товар за ціною та якістю. Тому направленість

дослідів, щодо визначення відповідності сорту дитячих шкарпеток, зазначених в

маркуванні є цікавою та актуальною.

Отже, керуючись ГОСТ 3897-87 «Вироби трикотажні. Маркування.

Пакування. Транспортування та зберігання», ми визначили повноту маркування

п’яти зразків дитячих шкарпеток. Результати показали, що такі торгові марки, як

«A.D.N socks», «Calza vita», «Елегант Україна» мають не повне маркування на

пакувальному ярлику дитячих шкарпеток, так як відсутні такі важливі показника:

сорт, дата виготовлення виробу та номер моделі. Продукція торгових марок

«Дюна-Веста», «Легка хода (діточкам)» мають повне маркування, відповідно

нормативного документу.

Дитячі трикотажні шкарпетки дозволяється виробляти в'язаннями з пряжі

або ниток різної природи. Завдяки петельній структурі трикотажу, шкарпетки

мають високий рівень споживчих властивостей, а саме: гарний зовнішній вигляд,

зручні в носінні, так як добре облягають ногу і не обмежують рухів, їм притаманні

підвищена розтяжність, еластичність, легкість, мала зминаємість, велика

пористість, високі гігієнічні властивості.

Дослідні зразки дитячих шкарпеток за структурою трикотажу відносяться

до поперечно-в’язаних. Шкарпетки торгових марок «A.D.N socks», «Елегант

Україна» виготовлені головним переплетенням гладь. Шкарпетки виробництва

«Легка хода (діточкам)» та «Calza vita» виготовлені також гладдю, але з ажурним

переплетенням, шкарпетки ТОВ «Дюна – Веста» мають візерунчасте

переплетення з ворсуванням.

47

За декоративною обробкою перші три зразки дитячих шкарпеток пістряво

в’язані, два останні зразки – гладкофарбовані.

Відповідно до ГОСТ 8846-87 визначали розмірні параметри дитячих

шкарпеток. Довжину сліду вимірюють від точки п’ятки до кінця миска. Ширину в

підйомі від точки п’ятки перпендикулярно лінії підйому. Допустимі відхилення

за ГОСТ 8846-87 довжини стопи ±1,0см, ширини в підйомі ±2,0 см.

За даними показниками були встановлені розмірні параметри дитячих

шкарпеток. Так як дослідні зразки не тільки від вітчизняних, а і від іноземних

виробників, необхідно враховувати системи розмірів. Враховуючи цей фактор, а

також допустимі відхилення показників, можна зазначити, що всі розміри

відповідають параметрам, зазначеним у маркуванні.

Дослідження міцності та розтяжності дитячих шкарпеток, проводились

відповідно ГОСТ 28554-90. Норми розтяжності трикотажних виробів за групами

поділяють:

- I група - розтяжність від 0 до 40%;

- II група - від 40 до 100%;

- III група - понад 100%.

Отже, за даними результатами було встановлено, що до І групи відносяться

дитячі шкарпетки торгової марки «Легка хода (діточкам)»; до ІІ групи – дитячі

шкарпетки торгових марок «A.D.N socks», «Елегант Україна», та «Дюна-Веста»;

до ІІІ групи – дитячі шкарпетки торгової марки «Calza vita». Виходячи з

отриманих даних можна припустити, що більш зручні у використанні будуть

шкарпетки, що мають ІІ групу розтяжності. Щодо І групи розтяжності, то вони

надто сильно будуть облягати ногу, що не тільки незручно, але і небезпечно для

дитини. Шкарпетки ІІІ групи розтяжності, навпаки не будуть облягати ногу

дитини, що також незручно та вимагає постійного поправляння виробу.

При встановленні сорту дитячих шкарпеток, крім розмірних відповідностей

необхідно враховувати наявність допустимих дефектів, що оцінюються зовнішнім

оглядом виробу.

За результатами цього дослідження, було отримане наступне: дитячі

шкарпетки торгової марки «A.D.N socks» мають нерівний зріз по краях, дитячі

шкарпетки торгової марки «Calza vita» мають шви, які не забезпечують

закріплення петель краю, що перешкоджають їхньому спуску. Тому цю

продукцію можливо продавати тільки як другого сорту.

Щодо інших виробів, то дитячі шкарпетки торгової марки «Елегант

Україна» мають необрізані вільні кінці ниток швів, дитячі шкарпетки торгової

марки «Легка хода (діточкам)» мають невисоку розтяжність виробу при легкому

розтяжінні шва руками в поздовжньому напрямку, дитячі шкарпетки торгової

марки «Дюна-Веста» мають помітні нитки стібків потайного шва, але виявлені

дефекти є незначними, вони не впливають на якість та безпечність дитячих

шкарпеток, тому цю продукцію можна віднести до 1 сорту.

Підсумовуючи, слід зазначити, що з п’яти зразків дитячих шкарпеток

відповідають сорту зазначеному в маркуванні лише два, але рекомендувати до

використання можливо лише продукцію торгової марки «Дюна-Веста».

48

Іванов Л.С., к.т.н., доц., Рогос А.О.



ВПЛИВ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ БЕНЗИНУ НА

ЕКСПЛУАТАЦІЮ ДВИГУНІВ ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРЯННЯ

В сучасній економічній нестабільній ситуації в Україні якість бензину

різко знизилась. Для подолання існуючих негативних впливів на торговельному

ринку бензинами необхідно застосовувати сучасні науково-практичні методи

знань у різних галузях науки.

Одним з найважливіших нафтопродуктів, які застосовують у роботі

двигунів внутрішнього згоряння з примусовим займанням (від іскри), є бензин.

Його отримують у процесі перегонки сирої нафти.

Бензин є паливом для карбюраторних автомобільних, авіаційних двигунів,

а також для інших транспортних і стаціонарних двигунів (мотоциклів, моторних

човнів тощо). Якість бензинів напряму залежить від його хімічного складу: 85%

вуглецю, близько 15% водню, а також домішки, що містять азот, сірку і кисень.

Бензин – це горюча суміш легких ароматичних, нафтенових і парафінових

вуглеводнів, найвища фракція, отримана при перегонці нафти. Тому основними

властивостями бензину є: якісний фракційний склад; стійкість до детонації;

займистість, здатність до випаровування; відсутність утворення відкладень;

корозійна активність.

Основною характеристикою бензину є октанове число. Саме воно

представляє собою антидетонаційне число і зазначено в назві марок бензинів.

Чим вище марка бензину, тим вище його антидетонаційна стійкість, тобто вище

стійкість бензину протистояти детонаційному (вибухоподібному) горінню в

циліндрах двигунів. Тому строк експлуатації двигунів, які працюють на

високооктанових бензинах, значно більше.

Сучасні автомобільні двигуни створені спеціально під певну марку

бензину, згоряння в яких повинно відбуватися повністю і відповідно потужність

двигуна при цьому має бути максимальною. Якщо заливати бензин з більш

низьким октановим числом, то двигун втрачає потужність, з’являється

характерний стукіт, починаються додаткові вібрації, утворюється нагар в

циліндрах та на свічках підпалу, що приводить до зниження значень

експлуатаційних показників.

Фракційний склад є важливим показником якості бензину та його

випаровуваності, тобто здатності переходити з рідкого в газоподібний стан. Від

випаровуваності палива залежать утворення пальної суміші, тривалість прогріву

і легкість пуску двигуна. Національний стандарт України

ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» (чинний з

28.05.2015р.) поширюється на автомобільні бензини Євро, які використовують у

двигунах колісних транспортних засобів. У цьому стандарті за рівнем

екологічної безпеки встановлено такі екологічні класи бензинів: Євро3, Євро4,

49

Євро5. Показники бензинів Євро визначають ступінь очищення бензинів від

присутності сірки.

Також основними фізико-хімічними показниками якості бензину як палива

для інжекторних (з вприскуванням) і карбюраторних двигунів внутрішнього

згоряння є:

- хімічна стабільність. Вона характеризується стійкістю бензину до

окислювання, смоло- і нагароутворення та інших хімічних змін у двигуні,

залежить від фракційного складу і вмісту смол та смолоутворюючих речовин.

Для підвищення хімічної стійкості в паливо додають антиокислювачі (деревно-

смольний, детонафтал тощо), що підвищують індукційний період окислювання

бензину;

- висока летючість (здатність переходити з рідкого в газоподібний

стан). Чим краще випаровується бензин, тим більш повноцінна горюча суміш

утворюється і в результаті полегшується запуск двигуна;

- щільність - служить для визначення якості експлуатаційних

властивостей бензину. Знання щільності бензину дозволяє не тільки визначити

його марку, але і переводити вагові одиниці вимірювання (кілограми) в об’ємні

(літри) при його доставці на АЗС.

Дієвим способом запобігання або скорочення відкладень у карбюраторі є

застосування спеціальних присадок: миючих, антинагарних, антиокислювальних

або багатофункціональних.

Переваги використання додаткових присадок в бензинових двигунах

незаперечні, проте варто знати і їх недоліки, «мінуси»: застосовувати присадки

тільки для низькооктанових марок, спеціальні сучасні високооктанові марки

бензину не потребують введення присадок; при застосуванні потрібно

дотримуватися суворої пропорції (1:6); діяти вони починають лише через деякий

час: щоб ефективність їх застосування була помітною, автомобілю перш

доведеться проїхати 200-800 км.

Таким чином, спостерігається пряма залежність основних фізико-хімічних

показників якості бензинів і основних експлуатаційних показників роботи

двигунів внутрішнього згорання. Дослідження доводять, що чим вище значення

якісного складу бензину по всіх показниках, тим довший строк безремонтної

експлуатації двигунів, які видають максимальну потужність при достатньо

низьких показниках витрат бензину. Дотримання значень показників якості

знижують економічні витрати споживачів та підвищують ефективність роботи

механізмів.

Економічні важелі класичного ринкового механізму в умовах вільної

конкуренції є діючим засобом інтеграції науково-інноваційних процесів у

загальний цикл сукупного суспільного виробництва національної економіки

країни.

Характерними рисами економіки стають розвиток наукомістких

виробництв, підвищення ролі нематеріальних форм багатства (об'єктів

інтелектуальної власності), зростання ролі людського фактору, перехід до

інтенсивного типу відтворення.

50

Непочатих Т. А., к.т.н., доц.



ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ФЕРМЕНТОВАНОЇ КАПУСТИ

Ферментовані овочі користуються підвищеним попитом у населення, однак,

на сьогодні асортимент їх обмежений. Існуючі технології та нормативно-технічна

документація по виробництву та зберіганню ферментованої капусти досить

застарілі, рецептури мають обмежену кількість інгредієнтів, не враховуються

багатогранні смакові потреби людей. В зв’язку з цим в торговельній мережі,

установах громадського харчування спостерігається обмежений асортимент цієї

популярної в народі продукції. Тому формування якості харчових продуктів та

впровадження на ринок нових асортиментних позицій є на сьогодні актуальною

проблемою.

Метою наших досліджень було створення нового смаку для квашеної

капусти зі збільшеним вмістом корисних речовин. Підвищити вміст вітаміну С,

антиоксидантів та збільшити термін придатності готового продукту можна за

рахунок додавання кріопорошку брусниці.

Відмінними ознаками цієї біодобавки є її привабливий червоний колір,

кисло-солодкий з гірчинкою смак, добрий хімічний склад, наявність бензойної

кислоти та прозрастання в нашій країні.

Хімічний склад кріопорошку брусниці різноманітний і характеризує її

харчові та лікувальні властивості. В ньому містяться 8 % води, легкозасвоювані

цукри (2,4-3,8 % глюкози, 2,8-5,1 % фруктози, а також незначна кількість

сахарози), більше 2,5 % органічних кислот, до 0,9 % пектинових речовин. Високо

вміст Р-активних речовин, кальцію, що дає можливість рекомендувати брусницю

для використання в дієтичному харчуванні. Багато вітаміну С – 10-20

мг%. В ньому також присутні такі активні речовини, як каротиноїди,

біофлавоноїди, арбутин і ін .; мінеральні речовини: залізо, марганець, кальцій,

калій, натрій, магній, фосфор, цинк і йод.

Застосування кріопорошку брусниці в лікувальних цілях обумовлено також

наявністю вітамінів А і Е. Крім вітамінів, до складу кріопорошку брусниці

входять калій, кальцій, фосфор і залізо. Низький вміст глюкози — ще одна

причина, по якій брусниця знайшла таке широке застосування в медицині і

охороні здоров‘я. Кріопорошок брусниці використовується як жарознижуючий і

тонізуючий засіб та при таких захворюваннях, як дизентерія, гастрит, діабет,

гіпертонія, жовтяниця, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, туберкульозі

легенів і внутрішніх кровотечах. Також він має антибактеріальну дію.

Кріопорошок брусниці можна застосовувати при авітамінозах, при застудах,

запаленнях, а також при лікуванні діабету, шлункових захворюваннях і раку

шкіри, його можна приймати як проносне при проблемах зі шлунком і

кишечником.

51

Кріопорошок брусниці також застосовується при гіпертонічних

захворюваннях і гастритах. Плоди брусниці підвищують гостроту і концентрацію

зору і рекомендовано людям, робота або захоплення яких пов’язане з

навантаженням на зорові органи.

При створенні нової ферментованої (квашеної) капусти з кріопорошком

брусниці враховувалися сучасні принципи створення високоякісних харчових

продуктів, які засновані на виборі та обґрунтуванні визначених видів сировини у

таких співвідношеннях, щоб відбулося забезпечення гарних органолептичних,

фізико-хімічних показників і функціональних властивостей.

Для визначення оптимальної пропорції кріопорошок брусниці/квашена

капуста був розглянутий контрольний зразок по традиційній рецептурі і

виготовлено дослідні зразки нової квашеної капусти з різним вмістом

кріопорошку брусниці.

Результати теоретичних та практичних досліджень довели, що за

показниками масової частки хлоридів, кислотністю та вмістом вітаміну С кращим

з’явився зразок, який мав 50 г кріопорошку брусниці на 1000 г капусти.

Результати дегустації нового зразка квашеної капусти з брусницею показали

відмінну оцінку 5,0 балів. Докладніше, за органолептичними показниками нова

капуста має такі ознаки: капуста рівномірно нашаткована не ширше 5 мм, без

великих часток качана і шматків листя; брусниця рівномірно розподілена в

капусті; соковита, щільна, хрустка за консистенцією; колір світло-солом'яний з

жовтуватим відтінком, легко виражений відтінок червоного від доданої брусниці;

смак кислувато-солонуватий, приємний, з солодко-гіркуватим відтінком від

брусниці; аромат молочно-кислого бродіння, характерний для квашеної капусти.

Нова квашена капуста з брусницею має перевагу перед контрольним

зразком за вмістом вітаміну С на 26 %. Більший вміст хлоридів у розробленому

зразку, ніж у контрольному пояснюється тим, що до складу брусниці входять

натрій, калій та інші макроелементи, які впливають на загальний вміст солі в

квашеній капусті. При додаванні 50 г кріопорошку брусниці на 1 кг квашеної

капусти кількість вуглеводів збільшується на 2,7 г на 100 г продукту, що дорівнює

62 %. Також в два рази підвищилась загальна енергетична цінність продукту до 41

ккал, що робить цей продукт декілька менш дієтично-привабливим, але більше

корисним та смачним.

Наявність кріопорошку брусниці у квашеній капусці інгібує розвиток

мікроорганізмів. Встановлено, що висіваємість МАФАМ цього виробу у

порівнянні з контролем зменшилася у 100 разів. Цей факт пояснюється тим, що

брусниця володіє бактерицидними властивостями, а спосіб виробництва

кріопорошку сприяє їх збереженню.

Таким чином, підвищений вміст вітамінів і мінеральних речовин

розробленої квашеної капусти з кіопорошком брусниці сприяє загальному

зміцненню організму людини, посилює захисну дію імунної системи і тим самим

збільшує опірність організму людини до несприятливих факторів зовнішнього

середовища. На даний розроблений продукт подано заявку на отримання патенту

на корисну модель.

52

Осадча І. А., викладач

Криворізький державний комерційно-економічний технікум

ВИВЧЕННЯ СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАКАРОННИХ

ВИРОБІВ

Сьогодні споживачі надають перевагу продуктам з високими

споживчими властивостями. Адже, споживчі властивості товару – це ті

характеристики продукції, які повинні повністю задовольняти потреби та

очікування покупців.

Дослідницькою групою було проаналізовано матеріали, зібрані на

підприємстві ТОВ «Український Рітейл» фрешмаркеті «Брусничка».

Мета дослідження: вивчення споживних властивостей та оцінка якості

зерноборошняних товарів, які реалізуються у фрешмаркеті «Брусничка».

Об’єкт дослідження: підгрупа продуктів переробки зерна – макаронні

вироби торгових марок «Макфа», «Чумак» та «Хуторок».

Дослідження виявило, що найбільшим попитом у фрешмаркеті

«Брусничка» користується вермішель. В результаті анкетування покупців

встановлено, що споживачі на даному підприємстві надають перевагу

вермішелі торговельної марки «Чумак». Макаронні продукти виготовляють висушуванням до 13% вологості тіста з

макаронного борошна і води із збагачувачами або без них. Споживні властивості

макаронних виробів – визначаються їхнім хімічним складом.

Хімічний склад макаронних виробів – залежить від хімічного складу

пшеничного борошна і збагачувачів (яєчних, молочних). Макаронні вироби без

збагачувачів містять вуглеводи (крохмаль – 62-67%), повноцінні білки (10-

12%), жири (1-3%), вітаміни В, В3, РР. Засвоюваність - 94%.

Дослідниками встановлено, що на формування споживних властивостей

макаронних виробів впливають вид і якість сировини, технологія приготування.

Вермішель оцінювали за показниками: стан споживчої і транспортної

тари, маркування, органолептичні та фізико-хімічні показники.

Стан споживчої тари та маркування у всіх 3 виробах відповідали вимогам

ДСТУ 7043:2009 Вироби макаронні. Загальні технічні умови. За кольором всі

три зразки однотонні з жовтим відтінком, без слідів непромісу, форма

відповідає типу виробу, поверхня - гладенька, смак і запах - властиві, без

сторонніх присмаків і запахів, вироби після варіння зберігають форму, не

злипаються і не утворюють грудочок.

З фізико-хімічних показників визначали вологість та кислотність. У всіх

зразках дані показники відповідали вимогам НД (13% та 4 град відповідно).

Отже, дослідницька група виявила, що покупці фрешмаркету

«Брусничка» надають перевагу вермішелі торгової марки «Чумак». При оцінці

якості макаронних виробів встановлено, що вермішель торговельних марок

«Макфа», «Чумак» та «Хуторок» відповідає вимогам ДСТУ 7043:2009 Вироби

макаронні. Загальні технічні умови.

53

Чорна Т. О., к. х. н., доц.,



ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТОВАРОЗНАВЧОГО ЕКСПЕРТНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ МАСЛА ВЕРШКОВОГО, ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ В

ТОРГОВЕЛЬНІЙ МЕРЕЖІ М. ХАРКОВА

В останні роки на споживчому ринку України спостерігається поступове

згладження граней між вершковим маслом і різноманітними спредами. Така

тенденція сприяє прагненню до економії у пересічних споживачів і нечесній

конкуренції з боку виробників. Як результат цього явища - падіння споживання

вершкового масла на ринку.

Основними чинниками, що впливають на ринок масла вершкового є: висока

конкуренція, значний вплив держави на ринок, нестабільність на ринку сировини.

Згідно даних соціологічних досліджень, масло вершкове споживає 92-95 %

населення. Це робить ринок досить ємним і привабливим для конкуренції. Для

ринку вершкового масла в Україні характерна велика кількість компаній-

виробників. Практично у всіх регіонах країни є свій завод з виробництва

вершкового масла або спреду рослинного. На ринку вершкового

масла лідирують: група компаній «Альміра» (17,5%), група «Терра Фуд»

(15,5%), Вінницький молочний завод «Рошен» (6,8%), фірма «Люстдорф»

(5,8%), Старокостянтинівський молочний завод (4,4%).

Проблема харчування вважається однією з найважливіших проблем

сучасності. Розробки концептів та теорій збалансованого харчування свідчать о

необхідності вмісту в раціоні людини не тільки білків, жирів, вуглеводів, але і

таких речовин, як незамінних амінокислот, вітамінів, мінеральних солей, в

визначених, вигідних для людини пропорціях.

Молочним продуктам, враховуючи їх біологічну цінність, в організації

здорового харчування відводиться першорядна роль. Це в певній мірі

відноситься і до масла вершкового, споживча цінність, якого обумовлена

високим вмістом в ньому молочних білків та жирів, наявності незамінних

амінокислот, солей кальцію та фосфору, так необхідних для нормального

розвитку організму. Вершкове масло характеризується високими

органолептичними властивостями, а саме: смаком, ароматом, консистенцією,

кольором.

Вершкове масло – харчовий продукт з молока, який має високі смакові

показники та майже повну засвоюваність людським організмом, а саме до 98%.

Харчова цінність коров'ячого масла характеризується його

доброякісністю (нешкідливістю), енергетичною цінністю, вмістом живильних і

біологічно активних речовин, засвоюваністю, органолептичною і фізіологічною

цінністю. До складу масла входять необхідні людині поліненасичені жирні

кислоти, арахідонова, ліноленова, ленолиєва кислоти, які забезпечують

вуглеводний обмін, жир (52 – 82,5 %), білок (до 2 %), низькомолекулярні жирні

54

кислоти, мінеральні речовини, вітаміни. Висока засвоюваність вершкового

масла пов’язана з низькою температурою плавлення молочного жиру 32ºС,

тобто нижчою від температури людського тіла.

На формування споживних властивостей, якості вершкового масла, його

здатність до зберігання впливають такі фактори: вид та якість основної та

допоміжної сировини, технологія виготовлення (дотримання режимів окремих

технологічних операцій, належний рівень санітарії та культури виробництва),

пакування та стан тари, умови та тривалість зберігання.

Основною сировиною для виготовлення вершкового масла служать

солодкі та кислі вершки. Масло із солодких та кислих вершків відрізняється

смаком, запахом, біологічними та іншими властивостями. Як допоміжна

сировина використовується сіль, сухе молоко, кава, какао, цикорій, мед, цукор,

олія, соки, тощо. Ці види сировини значною мірою впливають на формування

органолептичних показників (смаку, аромату, кольору, консистенції),

біологічної та енергетичної цінності масла. Сировина, яка використовується для

виготовлення вершкового масла, повинна бути доброякісною – дефекти її

передаються в готовий продукт. Факторами, що формують якість масла

вершкового також є способи виготовлення масла.

До якісних характеристик масла вершкового відносяться повнота

пакування та маркування, органолептичні та фізико-хімічні показники якості.

Вимоги щодо цих показників наведені у ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове.

Технічні умови», чинний від 28 квітня 2005 р. До основних фізико-хімічних

методів визначення якості масла вершкового відносять: метод визначення

масової частки вологи; метод визначення титрованої кислотності; метод

визначення масової частки кухонної солі.

Нами було досліджено 10 зразків масла вершкового, що реалізується в

торговельній мережі м. Харкова. Товарознавче експертне дослідження довело, що

не всі зразки відповідають умовам нормативних документів (НД). Обрані зразки

відповідали вимогам НД щодо повноти маркування та органолептичним

показникам. Також нами було проведено дослідження за допомогою

люмінесцентного методу аналізу та встановлено, що в трьох зразках є

присутність в їх складі рослинних олій, що не допускається вимогами ДСТУ

4399:2005. Дані зразки можна вважати фальсифікованою продукцією.

По даним визначення масової частки вологи можна зробити висновок, що

три зразки не відповідають вимогам НД, тобто масова частка вологи у цих

зразках більша за вимоги НД. По даним визначення кислотності можна зробити

висновок, що деякі зразки також не відповідають вимогам НД, тобто

кислотність у цих зразках перевищена у порівнянні з вимогами НД. По даним

визначення масової частки кухонної солі можна зробити висновок, що всі

дослідні зразки відповідають вимогам НД.

1. Петровська Т.П. Товарознавство харчових жирів, молока та молочних товарів: навч.

посіб. / Т.П. Петровська, Э.Ф. Бухтарєва. – М.: Економіка, 2009. 523 с.

2. Горбатова К.К., Гунькова П.И. Химия и физика молока и молочных продуктов: Учеб.

для вузов / К.К. Горбатова, П.И. Гунькова – СПб.: ГИОРД, 2012. – 329 с.

55

Чуйко М.М., к.т.н.



СЕНСОРНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ОЦІНЦІ ЯКОСТІ

ПРОДУКЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

На сьогоднішній день головним завданням є забезпечення населення країни

якісними, корисними і безпечними продуктами харчування. В останні роки новим

і перспективним напрямком в харчовій промисловості є виробництво

функціональних харчових продуктів. Їх основне призначення полягає в

поліпшенні функції травлення і стану серцево-судинної системи, посилення

неспецифічної резистентності організму до факторів навколишнього середовища,

підвищення енергетичного обміну організму людини тощо. Створення

функціональних продуктів харчування передбачає поєднання органолептичних,

фізико-хімічних та інших показників якості продукту зі звичками людей,

традиціями і національними особливостями в харчуванні окремих груп населення.

Контроль якості функціональних продуктів харчування, як і традиційних,

повинен бути заснований на поєднанні сенсорних і інструментальних методів

аналізу. В оцінці якості харчових продуктів, особливо збагачених

функціональними інгредієнтами, пріоритетними методами є безсумнівно

органолептичні. Адже при розробці та впровадженні нового продукту на ринок

обов'язковим є вивчення ставлення споживача до нього, а це можливо тільки при

проведенні сенсорної оцінки продукції.

В даний час сенсорний контроль якості продуктів харчування є

найважливішою складовою частиною вхідного і приймального контролю товарів

на будь-якому торговельному підприємстві. За своєю точності та достовірності

сенсорна оцінка при правильній її організації наближається до інструментальних

методів, а в деяких випадках є єдиною, тому що аналогічні результати неможливо

отримати іншими методами.

Результати органолептичної оцінки товарів більшою мірою варіабельні в

порівнянні з інструментальними, так як в цьому виді вимірювань ключовим

елементом є суб'єктивна думка дегустаторів, які фізіологічно відрізняються один

від одного, мають індивідуальні рівні сенсорної чутливості, а також механізми

сприйняття та інтерпретацію стимулу. Однак на сьогодні сучасна сенсометрична

наука, використовуючи теорію математичної статистики, розробила різні методи і

прийоми, що дозволяють значно поліпшити точність, достовірність і

відтворюваність органолептичних випробувань.

Отже, хоча інструментальні дослідження забезпечують достовірність і

об'єктивність результатів, органолептичні дослідження все одно грають

найважливішу роль в методології проектування функціональних харчових

продуктів, а також при серійному освоєнні нового продукту функціонального

призначення, оскільки сенсометричні методи є головним складовим елементом

програми забезпечення якості харчової продукції.

56

Шубіна Л.Ю., к.т.н., доц.,

Кучеренко М.А., асист.

Харківський національний торговельно-економічний інститут


СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЯЄЦЬ В УКРАЇНІ

Ринок продукції птахівництва в Україні відіграє досить важливу роль.

Птахівництво – одна з найбільш скоростиглих галузей тваринництва, що

характеризується швидкими темпами відтворення поголів’я, найменшими

витратами матеріальних засобів і затратами людської праці на одиницю

виробленої продукції. Птиця вирізняється вищими продуктивністю й високими

відтворювальними можливостями, інтенсивним ростом, здатністю до найвищої

конверсії корму за її пристосованості до промислових умов утримання. Також

продукція галузі займає важливе місце в забезпеченні населення

високоякісними дієтичними продуктами харчування. Яйця містять усі необхідні

людині поживні та біологічно активні речовини, більше 20-ти мінеральних

речовин, вітаміни A, D, E, K, B1, B2, B6, рибофлавін, а також лізоцим –

особливу ферментоподібну речовину, яка має високу протимікробну здатність.

Енергетична цінність одного курячого яйця становить близько 75 кал.

Виробництво харчових яєць тривалий час було одним із самих вигідних

та перспективних напрямів птахівництва. Останні 10 років цей ринок вигідно

відрізнявся стабільною та позитивною динамікою зростання. В Україні за 2002-

2013 роки виробництво яєць та яєчної продукції збільшилось більш ніж на 70%.

При цьому в першу чергу зростання відбувалось за рахунок нарощування

об’ємів поставок від крупних виробників. Так, на провідних промислових

підприємствах виробництво яєць за 10 років зросло в декілька разів.

Якщо проаналізувати обсяги виробництва яєць в Україні за останні 5

років (з 2011 по 2015 рр.), можна зробити висновок про позитивну динаміку –

приріст складав в середньому 2,6% кожного року. Але, в 2015-2016 рр.

розвиток ринку призупинився та ситуація навіть змінилась на протилежну. Дані

дослідження Державної служби статистики України показали падіння обсягів

виробництва у 2015 році в порівнянні з 2014 р. відразу на 14,3%.

На негативну динаміку ринку вплинула низка причин:

- погіршення економічної ситуації в країні;

- зниження купівельної здатності та, як наслідок, зменшення попиту на

яйця;

- часткове зниження обсягів виробництва на промислових підприємствах

через військовий конфлікт на сході України;

- повне закриття низки підприємств по виробництву яєць.

Вищеперераховані факти призвели до посилення ролі невеликих

виробників та домогосподарств. Якщо в 2014 році, за даними Держкомстату, в

загальному обсязі виробництва вони займали 36%, то в 2015 р. ця цифра

підвищилась до 42%.

57

За попередніми прогнозами, очікується, що в 2016 р. можливе зростання

виробництва яєць на рівні 1-2%. В подальшому цей показник може

збільшитись, залежно від усунення вищезазначених негативних факторів. На

протязі найближчих 3 років Україна здатна повернутись до рівня 2014 р. та

навіть перевищити його. Але це лише один з варіантів розвитку, що можливий

при підвищенні експорту та виходу на ринок ЄС.

Яйця українських виробників донедавна не імпортувались в країни

Європи. Лише в квітні 2015 р., Єврокомісія в ході переговорів з Міністерством

агрополітики та продовольства (МАП) погодила на їх експорт до країн Європи.

В серпні 2015 р. Міністерство сільського господарства Ізраїлю затвердило

право безмитного ввезення українських яєць. Домігшись виходу на нові ринки,

МАП продовжує вести активні переговори з низкою інших країн, зацікавлених

в імпорті українських яєць.

Серед конкурентних переваг вітчизняного товару є той факт, що окрім

нашої країни тільки Албанія має право експортувати яєчну продукцію до

Євросоюзу. По затвердженню МАП, вітчизняна продукція

конкурентоспроможна та затребувана на зовнішніх ринках, на яких Україна

відома як серйозний виробник якісного м’яса птиці та яєць. За останні 2 роки

експортні поставки яєчної продукції в грошовому вираженні збільшились на

60%.

Активність виробників на зовнішніх ринках з’ясовна. Вихід на

міжнародні ринки цікавий підприємствам-виробникам за причиною утримання

цін на внутрішньому ринку, а в разі надлишку продукції – реалізовувати її за

кордон.

Повномасштабному виходу на зовнішні ринки заважають квоти на

продукцію, що ввозиться, та невідповідність умов утримання птиці

європейським нормам. Збільшення квот поставок агропродукції – одна із

головних задач профільного міністерства. На даний час ця галузь птахівництва,

як ніколи, потребує державної підтримки. Присвоївши їй статус пріоритетного

напряму, можна покращити стан і всієї економіки в цілому.

Таким чином, можна зробити висновок, що найближчі перспективи

українського ринку яєць і яєчних продуктів будуть пов'язані з нарощуванням

обсягів виробництва, подальшим перерозподілом структури виробництва і

збільшенням ступеня консолідації ринку, зростанням продажів через

супермаркети і роздрібні мережі, а також збільшенням продажів на експортних

ринках за рахунок конкурентоспроможної ціни порівняно з іншими країнами -

експортерами.

58

СЕКЦІЯ 3 «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ КЛАСТЕРНОЇ

МЕРЕЖІ ГОСТИННОСТІ»

Анісімов Г.Г., ст. викладач



АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ

ЗАКЛАДІВ ХАРЧУВАННЯ

Заклади ресторанного господарства володіють низкою специфічних

особливостей з виконуваних функцій, які об’єднуються в виробництві кулінарної

продукції, її реалізації та обслуговування споживачів, які її придбали.

Високі темпи економічних перетворень у даній сфері призвели до зміни

структури мережі закладів харчування, яка в даний час змінюється в бік

збільшення загальнодоступних закладів швидкого обслуговування (ЗШО) та

закладів швидкого харчування (ЗШХ), необхідність активного росту числа яких

викликана прискоренням темпів життя, збільшенням попиту на такі види послуг,

що вимагають мінімальних витрат з боку їхніх споживачів часу, а також

розвитком туризму, розширенням мережі торговельних комплексів, включаючи

ринки, мережі спортивних і видовищних споруджень, зон відпочинку населення.

Разом з тим, дослідження проблеми розвитку закладів ЗШХ та ЗШО

проводилися досить обмежено, тому назріла об'єктивна необхідність подальшої

розробки цієї теми в нових умовах. Дослідження вітчизняних вчених з питань

розвитку закладів ресторанного господарства і в першу чергу ЗШХ та ЗШО

знайшли відображення у працях Г.Т. П’ятницької, Т.Є.Литвиненко, Е.Ю.

Завадинської, Л.М.Яцуна та ін.

Статистичні данні розвитку ресторанного господарства за останні п’ять

років яскраво свідчать про даль ніше зростання їх кількості та створення робочих

місць в цих закладах, що позитивно впливають на розвиток економіки країни.

Так, на 01.01.2012 року нараховувалося 2585 закладів харчування на 119550

місць, серед яких спеціалізованих закладів ресторанного господарства

(закусочних, кофеєнь, пиріжкових та ін.) було 240 закладів на 4491 місце. Крім

того було відкрито за рік 20 спеціалізованих закладів на 483 місця. На 01.10

2016 року чисельність закладів харчування склало 2803 на 126885 місць, а

спеціалізованих закладів зросла до 280 закладів (117 % зростання відповідно

2016 до 2012 рр.) на 5661 місце (126 % відповідно), з них 23 спеціалізованих

закладів на 326 місць і було відкрито 23 закладів на 326 місць. Це є позитивною

тенденцією в розвитку спеціалізованих закладів і свідчить про їх стабільність на

ресторанному сегменті, конкурентоспроможності та перспектив на майбутнє.

За останні роки з'явилися нові формати спеціалізованих закладів

ресторанного господарства. Наприклад, Fast Casual - "швидкий і демократичний"

- цей формат є найбільш перспективним як в Європі, так і в Україні. Цей формат

59

знаходиться десь між фаст-фудом і демократичним рестораном, і є найбільш

швидко зростаючим сегментом в індустрії ресторанного господарства. Головне

достоїнство формату - можливість в одному закладі за порівняно невелику ціну

(середній чек – 150 грн.) і поїсти і провести час. Відвідувачів привертає

насамперед смачніша і різноманітніша їжа, ніж у фаст-фуді, і швидше

обслуговування, ніж в ресторані. Для відкриття закладу даного формату потрібні

невеликі за площею приміщення і наявність фабрики-кухні. Це вигідно

відбивається на вартості оренди і дає можливість рестораторам робити свій

бізнес привабливішим для себе і для своїх відвідувачів. Цей формат об'єднує

наявність багаторазового посуду і стильні інтер'єри. Кожна страва готується

індивідуально для конкретного клієнта, при приготуванні використовуються

продукти вищої якості і делікатеси. Загальні риси з фаст-фудом - обмежене

меню, швидкість обслуговування, невисока ціна, демократична атмосфера,

стандартизація управлінських процесів, меню і деталей інтер'єру.

Quick Service Restaurant - ресторани швидкого обслуговування.

Відрізняються обслуговуванням офіціантами за столиками, але відбувається це

швидше, ніж в інших ресторанах. Середній чек в таких закладах не перевищує

170 грн. У меню представлені ті ж позиції, що і в ресторанах іншого типу, в

обмеженому асортименті. Ресторани такого рівня працюють на власних

напівфабрикатах високого ступеня готовності, за рахунок чого і забезпечують

своїм гостям незмінну якість і швидкість обслуговування.

Вуличний фаст-фуд (Street food)- "вулична їжа" - автобуфети, автокафе,

будь-яка вулична торгівля, що спеціалізується, найчастіше, на монопродукті.

Середній чек не перевищує 35 грн. Поряд з такими точками практично не

організовано місце для споживання купленої продукції, а розраховано так, що

покупець забирає весь товар з собою або їсть на ходу. Негласним правилом

вуличного фаст-фуда є "правило однієї руки" - передбачається, що людина, що

купила собі їжу в точці стрит-фуда, може тримати її однією рукою, а друга при

цьому буде вільна. Тому скрізь прагнуть створити зручну для цього упаковку.

Фрі-флоу (Free flow) - "вільний доступ". Цей формат має на увазі вільне

переміщення гостей по торговому залу з можливістю самостійного вибору

приготованих в їх присутності страв. Середній чек до 80 грн. Відмітна

особливість - це великий асортимент, демократичні ціни, велика пропускна

спроможність. Відмітними характеристиками цього формату є наявність

відкритої кухні, приготування страв на очах у відвідувачів, принцип

самообслуговування і широкий вибір пропонованих страв. Приготування страв в

закладах формату фри-флоу перетворене на захоплююче кулінарне шоу. Цей

формат відрізняє максимально демократична система роботи із споживачем.

Таким чином, поява нових форматів спеціалізованих закладів ресторанного

господарства швидко завоювала популярність серед споживачів за значну

пропускну спроможність, помірні ціни, демократичність відвідування і значно

розширили коло своїх прихильників смачно поїсти і відпочити.

60

Березенська С.М.



ХМАРНІ ОБЧИСЛЕННЯ ЯК ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ

Протягом останніх років фахівці ІТ-сфери відмічають, що однією з

передових галузей по впровадженню інноваційних ІТ-рішень, зокрема технологій

хмарних обчислень, є готельний сектор. Однозначних висновків стосовно

майбутніх перспектив для хмарних обчислень не існує, але в цілому переважають

позитивні оцінки – хмарні обчислення визначають як нову глобальну тенденцію у

розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, яка може стати сучасною

платформою для подальшого розвитку економічної і соціальної

інфраструктури [5].

В готельному бізнесі ситуація склалася так, що управління мережевою

інфраструктурою в кожному окремому готелі здійснювалося власними силами, а

це означало великі витрати на розміщення локальних ресурсів на готельних

площах, на адміністрування мережі, на встановлення та оновлення програмного

забезпечення тощо. Тож, прийняття рішення про використання хмарних сервісів

як одного з варіантів економії коштів та ресурсів є зрозумілим і виправданим.

Найчастіше хмарні обчислення розглядають лише як сервіс, який не

потребує інсталяції програмного забезпечення на конкретному пристрої (SaaS) [1].

Але на нашу думку необхідно згадати і про інші функції хмарних технологій –

надання доступу до високопродуктивних ресурсів для вирішення завдань з

великою обчислювальною складністю, таких як високоякісна візуалізація та

обробка масивів даних, а також формування майже безмежного банку даних та

організація доступу до нього засобами мережі Internet.

Сучасні готельні комплекси використовують два види хмарних сервісів:

- корпоративний хмарний сервіс – міжнародна мережа готелів створює

власну «хмару», щоб розподіляти доступ співробітників у різних країнах до

єдиного програмного забезпечення. Так, наприклад, для обміну інформацією всі

готелі великих готельних брендів мають постійний зв'язок з головними серверами:

у них єдина міжнародна система бронювання, система нарахування бонусних

балів за програмами лояльності і т.п.

- «запозичений» хмарний сервіс – готель орендує не обладнання, а

програмне забезпечення, розміщене у «хмарі». При цьому необхідно більше

вкластися в побудову ІТ-інфраструктури та каналів зв’язку всередині будівлі

готельного комплексу, включаючи мережу з високою пропускною здатністю,

якісне з'єднання з мережею Internet, в т.ч. резервні лінії зв’язку.

Але незалежно від виду апаратної та програмної організації, кожен хмарний

сервіс має виконувати певний перелік задач, які є стандартними для будь-якого

готельного комплексу:

облік в одній базі даних будь-якої кількості готелів і корпусів;

61

облік номерного фонду;

взаєморозрахунки з контрагентами та з гостями;

забезпечення системи лояльності для гостей (дисконтні, накопичувальні

карти);

прийом стандартних або комбінованих платежів (готівка і картка) з

використанням фіскального реєстратора, банківських або дисконтних карт;

формування завдань обслуговуючому персоналу, планування і контроль

над виконанням робіт в номерах;

можливість роботи з використанням web-інтерфейсу та інтеграція з

сайтом готелю;

інтегрування з електронними замками для дверей готелю;

можливість використання безконтактного ключа (брелок, картка, браслет)

при вході в номер, для замовлень в ресторані, кафе, барі, для ідентифікації при

використанні додаткових послуг (спа, масаж, басейн, сауна, більярд, прокат авто,

оренда гірськолижного спорядження тощо) [3, 4].

Однак не всі власники готелів готові використовувати хмарні технології і

дотримуються консервативного підходу в управлінні готельними комплексами.

Це пояснюється наявністю сумнівів у надійності збереження конфіденційної

інформації про гостей, а також у відсутності гарантії обмеженого доступу до

інформації з зовнішніх пристроїв, які не є власністю готелю. Адже на сьогодні не

існує єдиних стандартів зберігання інформації у «хмарах» та формування запитів

до хмарних сервісів. А це означає, що будь-який витік інформації про клієнта несе

за собою величезні репутаційні ризики і, звичайно, фінансові втрати для готелю.

Тому деякі готельні оператори зазвичай виступають проти розміщення

персональної інформації клієнтів поза стінами готелю і дуже педантично

ставляться до конфіденційності інформації, наданої гостем. Хмарні технології в

таких комплексах використовуються лише для системи бронювання, а всередині

будівлі функціонує локальна система управління готелем [2].

Серед хмарних сервісів, які найчастіше використовуються в готельних

комплексах України – PMS Cloud, Otelms.com, jПарус-Готель, Otrum Enterprise –

програмні рішення, які забезпечують інноваційність, максимальну гнучкість і

повний контроль над усіма операціями, які відбуваються при обслуговуванні

гостей. Крім того, у готелів є можливість використовувати рекламні можливості

хмарних сервісів, здійснювати аналіз статистичної інформації, забезпечувати

зворотній зв’язок з гостями, і тим самим підвищувати якість їх обслуговування. Література:

1. Жугастров О.О. Хмарні обчислення: сутність, недоліки, переваги. // Комп'ютер у школі та сім'ї. №2 (2011). – с. 54-56.

2. ИТ на пользу гостиничного бизнеса. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.asteros.ru/press/press/4826.

3. Обзор систем управления отелем: функции и возможности. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://prohotelia.com.ua/2012/01/hotels-pms.

4. Система автоматизації готелів «jПарус – Готель». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://j.parus.ua/ua/392.

5. Эксперты отрасли об облачных вычислениях. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isicad.ru/ru/articles.php?article_num=13682.

62

Гуторов О. С., викладач-стажист



НАСИЧЕНІ ІНТЕРНЕТ-ДОДАТКИ ДЛЯ РОЗРОБКИ ПОВЕРХОВИХ

ПЛАНІВ ЗАКЛАДІВ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА.

AUTODESK FLOOR PLANNER.

Насичений Інтернет-додаток (англ. rich internet application, RIA) - веб-додаток,

що завантажується користувачем через Інтернет, призначений для виконання функцій

традиційних настільних додатків і працює на пристрої користувача (не на сервері).

RIA складається з двох частин: клієнтської і серверної. Серверна частина RIA

виконується на сервері, зберігає інформацію, необхідну для роботи програми, та

обслуговує запити, що надходять від клієнтської частини RIA;

Клієнтська частина RIA виконується на комп’ютері користувача, в безпечному

середовищі, в так званій «пісочниці» (англ. sandbox), і не вимагає установки

додаткового програмного забезпечення.

Найпоширеніші Інтернет-додатки, що використовуються проектувальниками

будівель: Autodesk Floor Planner, Floorplanner HQ, Roomle 3D, Planning wiz, Planner 5D.

Autodesk Floor Planner (далі FP) – простий і привабливий на вигляд веб-додаток

для розробки інтерактивних планів поверхів. За допомогою FP можна створювати

макети будівель та плани благоустрою довкола них.

FP працює в усіх найпопулярніших Інтернет браузерах.

Приміщення створюються, безпосередньо кресленням стін або в якості

альтернативи можна використати заздалегідь встановлені шаблони.

Існує можливість завантажити скановане креслення приміщення, або малюнка

«від руки» у форматах .jpg та .png. з метою створення основи для роботи в тримірному

вигляді після обробки цього зображення FP.

Надано можливість проектувати в двох режимах: в стандартному режимі на

площині (2D) та тривимірному (3D) з навігацією на 360° навколо внутрішніх

просторів.

Окрім розробки поверхових планів будівель FP надає можливість створювати

реалістичні проекти дизайну інтер’єрів приміщень. В розпорядженні користувача

каталог конструктивних елементів будівель, меблів, побутової техніки, аксесуарів

(наданих відомими брендами).

Розробники FP приділили дуже велику увагу візуалізації створених

користувачем проектів. Зображення створених приміщень після обробки рендерингом

FP (в різноманітних ракурсах), вражають високою якістю та природністю.

Також креслення поверхових планів експортуються у вигляді зображень у

форматі .png, та найголовніше в форматі .dwg, який дозволяє працювати з цими

кресленнями в САПР-системах таких як Autodesk AutoCAD, Graphisoft ArchiCAD та

ін..

63

Жолинська Г.М., старший викладач

Львівський інститут економіки і туризму

ПЕРЕВАГИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ У

ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Туристична галузь економіки є надзвичайно перспективною для

Львівського регіону: Львівщина багата на туристично-рекреаційні ресурси, котрі дають значні прибутки до обласного бюджету.

Львівська область займає 21,8 тис. км2, що становить 3,6 % від території

всієї України. Львівщина, з її історико-культурною спадщиною та багатством рекреаційних ресурсів відносять до п'яти найпривабливіших туристичних територій України.

Враховуючи, що у поняття «рекреаційний туризм» входять такі види, як подорож для відпочинку, лікування чи оздоровлення, яку можна здійснити використовуючи клімат, мінеральні води, грязі, привабливі ландшафти та інші ресурси, то Львівська область традиційно є такою, де туристично-рекреаційна індустрія є однією з перспективних в Україні. Вдале географічне положення та природно-ресурсний та історико-культурний потенціал є доброю передумовою розвитку рекреаційного туризму.

До найбільш важливих природних рекреаційних ресурсів Львівщини належать лікувальні мінеральні води, лікувальні грязі, озокерит.

З восьми типів мінеральних вод, що застосовуються з бальнеології, на Львівщині відомо сім.

Унікальні лікувальні мінеральні води, які займають основне місце в структурі рекреаційного туризму області можна виділити у 4 регіони поширення:

- мінеральні неспецифічні води типу «Нафтуся»: розташовано курортні зони Трускавець, Східниця, родовище Верхньосинєвидне;

- курорти Великий Любінь Моршин, Немирів, Шкло розташовано в зоні поширення лікувальних розсолів з підвищеним вмістом сульфатів;

- мінеральні води, без вмісту специфічних компонентів і властивостей розташовано в смт. Олеську, с. Балучині, смт. Новому Милятині, с. Солуки;

- вуглекислі мінеральні води (с. Климець, с. Боберка). Мінеральні води мають лікувальні властивості, сприяють засвоєнню їжі,

покращенню травлення, лікуванню деяких видів захворювань. І це не повний перелік їхніх позитивних якостей.

Асортимент мінеральних вод у регіоні за своїми смаковими та лікувальними властивостями не поступається таким знаменитим водам, як «Боржомі», «Нарзан», «Ессентукі» тощо.

«Нафтуся» видобувається в екологічно-чистій зоні в м. Трускавець. За своїм складом це гідрокарбонатна, гіпотонічна, кальцієво-магнієва мінеральна вода, має низку біологічно активних складників (бітуми, гумус, карбонові ненасичені жирні кислоти, аміносполуки, нейтральні і кислі смоли, масла, феноли). «Нафтуся» з присмаком нафти і запахом сірководню через нафтове походження. Є підтвердження, що «Нафтуся» має позитивний вплив на основні процеси в

64

організмі і володіє бактерицидними властивостями. Мінералізація води становить 0,63 - 0,85 г/л.

Окрім того, мінеральна вода «Нафтуся» сприяє зниженню утворення каменів, виведенню радіонуклідів і шлаків. Вона має позитивний вплив на функції печінки, допомагає відновити імунітет людини, володіє жовчогінною і дезинтоксикаційною діями.

Мінеральна вода «Трускавецька» є лідером продажів на ринку України та за її межами «Трускавецька» - має оригінальний хімічний склад, незначну мінералізацію, позитивну дію на організм людини: володіє жовчогінними та сечогінними властивостями і застосовується при лікуванні нирок, печінки, порушеннях обміну речовин то нейрогуморальної системи.

Мінеральна вода «Моршинська», готувалася з ропи за методикою бювету Моршинського курорту. Має високий вміст іонів магнію і калію, відносно низький вміст хлоридів натрію, тому її можна споживати як звичайну питну воду.

«Карпатську Джерельну» видобувають у м. Золочів Львівської області. Розливання води відбувається біля місця видобування, тим самим зберігаючи всі природні та смакові властивості. «Карпатську Джерельну» відносять гідрокарбонатних природних столових вод з низьким рівнем мінералізації, має збалансований вміст мінеральних речовин, тому споживати її можна кожен день.

Окрім лікувальних мінеральних вод природно-рекреаційні та лікувально-оздоровчі ресурси Львівської області, представлені унікальними лікувальними торф'яними грязями: родовищами Немирівським, Велико-Любінським, Моршинським та Шкло.

Родовище озокериту – Бориславське, розташоване на Львівщині - найбільше в Україні.

Львівщина багата на такі природні рекреаційні ресурси, як ландшафтні, лісові, водні тощо. Для гірськолижного спорту придатні Буковель, Славське, Тисовець, Розлуч, Турка тощо.

Ріки, Стрий, Дністер, Західний Буг, Свіча, окремі штучні водойми в околицях Львова та Яворівському районі цілком придатні для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму.

Отже, львівська область має унікальні природні ресурси, для організації рекреаційно- оздоровчого туризму. З економічної точки зору туризм, у тому числі рекреаційний, має значний вплив на інші галузі народного господарства, стимулює економічний розвиток регіону, збільшує зайнятість місцевого населення, тому повинен займати одне із провідних місць в економічній структурі Львівської області.

Література

1. «Концепція Програми розвитку туристично-рекреаційної галузі у Львівській

області на 2014 − 2017 роки» gw1.oblrada.lviv.ua/rada/rishennialor.nsf/.../1087_dod.doc

2. Рекреаційний потенціал Львівщини / Статист. збірник. - Львів: Головне

управління статистики у Львівській обл., 2012. – 96 с.

3. Центр туристичної інформації [Електронний ресурс] / Режим доступу:

http://www.touristinfo.lviv.ua/uk/lviv/region.

65

Жуков Є.В., к.т.н.



ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ СИСТЕМИ НАССР У ГОТЕЛЯХ

Нормативні вимоги щодо розроблення, запровадження та використання постійно

діючих процедур, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та

контролю у критичних точках (НАССР) поширюються і на заклади харчування при

готелях, як операторів ринку харчових продуктів. До таких закладів, в першу чергу,

відносяться ресторани і буфети.

Ці типи закладів суттєво розрізняються організацією технологічного процесу

виготовлення їжі.

Для закладів харчування типу «Буфет» характерні процеси, не пов’язані власне з

приготуванням. Згідно з блок-схемою технологічного процесу в буфетах, готові страви і

кулінарні вироби зберігаються в контрольованих умовах, при необхідності доводяться

до стану кулінарної готовності (розморожуються, розігріваються і т.п.) і подаються

Гостю.

В ресторанах при готелях використовуються інші процеси приготування їжі. Ці

процеси слід стратифікувати за двома категоріями. До першої категорії відносяться

процеси, пов'язані з приготуванням їжі та її використанням протягом одного дня. Згідно

з блок-схемою такого технологічного процесу, сировина зберігається в контрольованих

умовах, готується до процесу власне приготування, страва готується і подається Гостю.

Друга категорія охоплює складні процеси. Блок-схема такого процесу враховує

виготовлення кулінарної продукції, призначеної для реалізації через готельні буфети. В

такому випадку сировина зберігається в контрольованих умовах, готується до процесу

власне приготування, страви (кулінарні вироби) готуються, охолоджуються,

транспортуються до буфетів, розігріваються і подаються Гостю.

Для перших двох із розглянутих категорій процесів приготування їжі можливе

застосування спрощеного підходу до розроблення, запровадження і використання

системи НАССР, за умови якщо такий підхід забезпечує однаковий рівень захисту

здоров’я споживачів, що і в разі запровадження принципів системи аналізу небезпечних

факторів та контролю у критичних точках.

При цьому застосування спрощеного підходу для буфетів може передбачати

такий варіант: якщо за результатами проведеного НАССР-дослідження визначено

відсутність критичних контрольних точок, дотримання загальних гігієнічних вимог

щодо поводження з харчовими продуктами є достатнім.

Для ресторанів, коли процес приготування їжі та її використання відбувається

протягом одного дня, доцільна можливість запровадження принципів системи НАССР

не в повному обсязі.

Таким чином очевидно, що діяльність з розробки і впровадження систем

управління якістю харчових продуктів на основі принципів НАССР в готелях повинна

мати індивідуальний характер, який враховує технологічні і сервісні особливості

конкретних закладів харчування.

66

Зміївська І.В., ст. викл., Обоянська Л.А. ст. викл.



ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У

ЗАКЛАДАХ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

Ресторанний бізнес України в умовах глибоких соціально-економічних

трансформацій стає однією з найбільш динамічних і пріоритетних сфер економічної

діяльності. Ресторанний бізнес, з одного боку, є одним із засобів високоліквідного

використання капіталу, а з іншого – середовищем із високим ступенем

конкурентоспроможності. У сучасному світі ресторанна сфера є одним із найбільш

розповсюджених видів малого бізнесу, тому заклади та підприємства ведуть між

собою постійну боротьбу за сегментацію ринку, за пошук нових та за утримання

постійних споживачів їхньої продукції та послуг, а основним фактором

конкурентоспроможності підприємств готельно-ресторанного бізнесу є якість їх

продукції або послуг.

Підвищення конкурентоспроможності українських підприємств може бути

забезпечене тільки на основі прискорення інноваційних процесів, які повинні

забезпечити рентабельне використання нововведень у виді нових інформаційних

технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-

економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного

або іншого характеру.

Стратегічні цілі інформаційних технологій – забезпечити розвиток бізнесу,

його керованість і якість, конкурентоспроможність, зниження вартості виконання

бізнес-процесів.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій швидко досягнув сфери

ресторанного бізнесу і втілився у застосуванні різноманітних програмно-апаратних

комплексів для обслуговування гостей та автоматизації бізнес-процесів на

підприємствах. Досягнення інформаційних технологій (сфера комп’ютерної,

телекомунікаційної техніки та розвиток Internet) суттєво змінили не лише методи та

способи надання послуг у закладах ресторанного бізнесу, а й наше уявлення про

послуги, підвищивши їх рівень якості, комфортності, інноваційності.

До поширених засобів інформаційних технологій, що застосовуються у

закладах ресторанного бізнесу України належать системи автоматизації управління

закладом ресторанного господарства, електронні меню, електронні кишенькові

персональні комп’ютери для офіціантів. Вони представляють інноваційну складову

ресторанного бізнесу, яка є привабливою для споживачів, чим формує конкурентну

перевагу закладу, а також має значні переваги для роботи персоналу та

функціонування підприємства. Впровадження програмного забезпечення

автоматизації управління закладами ресторанного господарства має на меті

покращення якості обслуговування споживачів, підвищення прибутку та зниження

витрат, підтримку маркетингової діяльності, створення систем лояльності, контроль

67

діяльності підприємства, крім того сприяє підвищенню престижу закладу та

формування конкурентної переваги.

Заклади ресторанного бізнесу оцінюються за якістю кухні та рівнем сервісу,

проте інформаційні технології не мають впливу на виробничу складову діяльності

закладів ресторанного бізнесу. Однак, сучасні автоматизовані системи управління

дозволяють підвищувати рівень сервісу: покращувати якість обслуговування

споживачів; контролювати діяльність підприємства в цілому та персоналу, зокрема,

щоденно аналізувати фінансові результати, обробляти значні обсяги зовнішньої та

внутрішньої інформації для прийняття ефективних управлінських рішень.

Сучасні інформаційні системи, розроблені спеціально для підприємств

громадського харчування, дозволяють значно спростити, оптимізувати і

прискорити цілий ряд рутинних повсякденних, специфічних для цього бізнесу

операцій. Визначальним фактором у ході автоматизації підприємства громадського

харчування є комплексний підхід, який визначається правильною організацією

бізнес-процесів, сучасним високотехнологічним устаткуванням і надійністю

контрольних функцій програмного забезпечення. Що забезпечує зростання

прибутковості ресторану, лояльність клієнтів закладу та захист інвестицій,

вкладених у підприємство. Інформаційні системи беруть на себе процедуру

формування страв на основі набору інгредієнтів і схеми закупівлі продуктів.

Автоматизується ведення списку страв з урахуванням нормативів витрати

продуктів, сезонних норм закладок продуктів. Також сучасні програми надають

можливість автоматично визначати витрати інгредієнтів по кожній страві,

розраховувати потрібну кількість продуктів і собівартість страв. Інформаційні

системи значно полегшують і дозволяють вести облік продуктів і страв на

декількох кухнях і точках реалізації, формують меню для залу й прейскурант

продукції для бару. За рахунок автоматизації спрощується процес руху продукції,

наприклад, організація надходження продуктів безпосередньо на кухню або місце

реалізації. Для автоматизації ресторанного обліку використовуються наступні

програми: «Fidello F & B», «Парус-Ресторан», «SERVIO», «1C-Рарус:

Ресторан+Бар+Кафе», «R-keeper». Автоматизація підприємства ресторанного

господарства в даний час є потребою і необхідністю, тому що набагато спрощує

процес роботи і допомагає звести до мінімуму збитки і зайві витрати. В результаті

автоматизації підвищується якість сервісу і престиж закладу, забезпечується

швидка обробка замовлень та обслуговування відвідувачів, поліпшується

узгодженість і контроль за роботою персоналу, ведеться облік руху матеріальних

цінностей і руху товарів, скорочуються тимчасові витрати на пошук і аналіз

інформації. Таким чином, автоматизація діяльності ресторану надає можливість

бути підприємству конкурентоспроможним на ринку послуг.

Отже, інтерес до автоматизації управління постійно зростає в зв’язку з

активним розвитком ресторанного господарства, з підвищенням конкуренції.

Інвестиції підприємств в системи автоматизації управління закладами ресторанного

бізнесу повинні розглядатись як комплекс з підвищення доходів, зниження

операційних витрат, підвищення лояльності споживачів за рахунок забезпечення

довготривалих конкурентних переваг.

68

Кожухівська Р.Б. к.е.н., доцент

Уманський національний університет садівництва

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І КОНЦЕНТРАЦІЇ

У СФЕРІ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Глобалізація і концентрація готельного бізнесу знаходять своє відображення

у створенні великих корпорацій і готельних мереж. Такий підхід дозволяє

готельним підприємствам перегруповуватися й залучати додаткові ресурси для

розвитку свого бізнесу. Концентрація готельних підприємств можлива шляхом

союзів або асоціацій, що не порушує їх юридичну і господарську самостійність,

але дозволяє проводити спільні маркетингові програми, вести дослідницьку

діяльність, формувати єдину систему підготовки та перепідготовки кадрів.

Перехід до ринкової економіки супроводжується поступовим створенням

конкурентного середовища в усіх галузях економіки. Ця обставина обумовлює

необхідність внесення адекватних змін у систему і методи управління фірмами

незалежно від їх розмірів і профілю діяльності.

Готельний бізнес, будучи одним з видів економічної діяльності, прямо або

опосередковано створює робочі місця і є важливим засобом поповнення

державного бюджету іноземною валютою.

Глобалізація і концентрація готельного бізнесу виявляються в створенні

великих корпорацій і готельних мереж. Такий підхід дозволяє готельним

підприємствам перегрупуватися й залучити додаткові ресурси для розвитку

свого бізнесу.

Готельні підприємства концентруються через створення союзів або

асоціацій, що не порушують їхньої юридичну і господарську самостійність, але

дозволяють проводити спільні маркетингові програми, вести дослідницьку

діяльність, формувати єдину систему підготовки та перепідготовки кадрів.

У світовій практиці існують два основних види готельних мереж:

інтегровані ланцюги, які створені з однорідних одиниць, і готельний консорціум,

який об'єднує незалежні готелі. За контрактом франчайзингу, франчайзер

передає свої права на використання торгової марки, системи маркетингу, збуту і

централізованого резервування номерів, системи управління операціями

франчайзі, який підпорядковується управлінським критеріям франчайзера,

підтримує його стандарти обслуговування та комфорту, виплачує гонорар за

угоду. Франчайзер за контрактом франчайзингу передає свої стандарти

обслуговування і разом з ними свою репутацію. Компанія надає свою технологію

в обмін на інвестиції. Вона допомагає франчайзі в організації заходів по паблісіті

і порадами при купівлі обладнання, а також займається підготовкою персоналу.

У Франції, наприклад, система франчайзингу розвивається в одно- і

двозіркові готельному секторі. Завдяки цій системі, двозіркові готельні ланцюги

(«Аrcade», «Іbis») і однозіркові ланцюги («Balladan», «Formule 1») побудували

сотні готелів за останнє десятиліття [1]. Цей успіх можна віднести до політики

французьких готельних мереж, яка полягає в залученні франчайзі маленьким

69

початковим внеском від 270 до 540 тис. дол [1]. У США систему франчайзингу

активно застосовують такі імениті готельні ланцюги, як «Holiday Inn Worldwide»

і «Radisson» [2].

Для того щоб протистояти конкуренції з боку інтегрованих і

франчайзингових ланцюгів, незалежні готелі об'єднуються в готельні

консорціуми.

Концепція готельного консорціуму в останні роки стала дуже популярною, і

число консорціумів у світі значно зросла. Найбільший готельний консорціум у

світі – американський ланцюг «Best Western International». У Європі Франція є

найбільшим власником готельних консорціумів. Двадцять консорціумів різного

обсягу складають чверть усіх готелів країни. Найбільший з них «Le Lodge de

France» об'єднує майже 70% всіх готелів-членів консорціумів країни [1].

Готельним ланцюгам та консорціумам бажано мати представництво в усіх

системах резервування. На сьогоднішній день в світі існують чотири по-

справжньому глобальні системи резервування Global Distribution Systems –

(GDS), Amadeus, Galileo, Sabre і Warldspan.

На нашу думку, для незалежних готелів існує кілька варіантів роботи з

глобальними системами резервування:

- установити у себе термінали однієї або декількох систем бронювання і

почати працювати самостійно;

- укласти договір з компанією-посередником, що спеціалізується на наданні

таких послуг;

- укласти договір з великим туроператором, які вже мають доступ до

глобальних систем резервування.

При створенні готельних мереж велике значення має підбір об'єктів

ланцюга. Оптимальне поєднання в ланцюг готелів буде сприяти підвищенню їх

конкурентоспроможності. Одним з інструментів, що дозволяють вибрати

оптимальну альтернативу при підборі об'єкта готельної ланцюга, є математичне

моделювання задачі прийняття рішення в умовах невизначеності. При цьому

формуються гіпотези поведінки зовнішнього середовища, що дозволяють дати

оцінку кожній альтернативі за допомогою єдиного числового критерію.

Таким чином, в силу особливостей функціонування в ринкових умовах,

оптимально сформовані готельні ланцюги за рахунок об'єднання ресурсів,

зокрема фінансових, є більш конкурентоспроможними порівняно з

«поодинокими» готелями і в перспективі найбільш життєздатними. Однак, в

рамках української економіки потрібна розробка законодавчих основ їх

функціонування, формування комплексу менеджменту та маркетингу готельних

мереж в умовах невизначеності ринкової ситуації і підприємницького ризику

суб'єктів готельного бізнесу. Список використаних джерел:

1. Інформаційний розділ Всесвітньої Туристичної Організації [Eлектронний ресурс].

– Режим доступу: http: www.world-tourism.org.

2. Compendium of tourism statistics. [Техt]: [Electronic resource]. – Access: http:

//statistics.unwto.org/publication/yearbook-tourism-statistics-2015-edition.

http://www.world-tourism.org/

70

Коробейникова Я.С.,к.геол.н., доцент

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ЗАКЛАДАХ ГОСТИННОСТІ

Упровадження інновацій у різні сфери суспільного життя повинно стати

основою для національного економічного зростання і галузь туризму не є

винятком. Компанії, які зростають завдяки інноваціям, більш успішні на ринку,

конкурентоспроможні та життєздатні в умовах економічної невизначеності.

Інновації – це не тільки генерування ідей, а і процес їх практичного упровадження.

Головною ж проблемою упровадження інновацій в Україні є значний розрив між

ідеєю та її реалізацією у вигляді готового продукту. Це обумовлює значну, перш

за все, технологічну відсталість української інфраструктури, в тому числі і

туристичної. На наш погляд, українські реалії інвестиційного процесу диктують

нестандартні підходи до визначення суті інновацій та джерел інноваційних ідей.

Це і абсолютно новий продукт на ринку, удосконалення існуючої технології, нова

організація праці, вихід на нові ринку збуту, нові комбінації ресурсів,

тобто інновації можуть бути чимось абсолютно новим, але і поліпшення чогось,

що вже існує. Конкуренти на ринку – перші мотиватори та джерела інноваційних

ідей. Партнери по бізнесу, постачальники окремих послуг, клієнти, зміни в

суспільних правилах можуть також бути мотиваторами упровадження інновацій у

діяльність підприємства. Так як життєві цикли продуктів та і послуг стають все

коротші, виникає необхідність підприємцям бути у постійному пошуку нових ідей

для їх удосконалення.

Попри очевидний позитивний ефект для регіональної економіки,

інтенсивний розвиток туризму несе з собою низку загроз, в першу чергу

екологічних. Екологічні аспекти розвитку туристичної галузі важливо розглядати

на територіях, де туризм розширюється швидкими темпами. Зростання

туристичних потоків приводить до високої концентрації туристів та відповідної

інфраструктури на невеликій території. Крім того, зростає необхідність в ресурсах

життєзабезпечення, таких як електроенергія, вода, виникає проблема оптимізації

системи поводження з твердими побутовими відходами. Екологічний стан

туристичних дестинацій впливає на систему туризму, оскільки туристична галузь

сильніше, ніж всі інші галузі економіки, залежить від цілісності оточуючого

середовища. У клієнтів є стійкий попит на чисте довкілля. Тому найбільш

перспективними напрямками інноваційної діяльності в галузі туризму вважаємо

технологічні інновації, що дозволяють мінімізувати впливи туристичної

інфраструктури на довкілля.

Використання технологій і методів мінімізації забруднення довкілля, яке

відбувається в результаті туристичної діяльності, економічно вигідно усім

зацікавленим сторонам туристичного процесу: топменеджерам закладів

гостинності, туристам, місцевим жителям, органам управління в галузі охорони

довкілля, органам місцевого самоврядування. Як правило, такі технології і методи

спрямовані на раціональне використання природних ресурсів (енергетичних,

71

водних, земельних, рекреаційних та ін.) в туристському обслуговуванні.

Використання у своїй діяльності технологічних інновацій природоохоронного

характеру розглядається як новий маркетинговий метод залучення споживача. І

навпаки, ігнорування цих технологій веде до втрат на туристському ринку,

конфліктам з природоохоронними організаціями, здатними привести до кризи у

бізнесі (відкликання ліцензій і сертифікатів на туристичну діяльність, заборона

окремих видів діяльності, великі штрафи). Наприклад, впровадження концепції

«екологічного готелю» в засобах розміщення має на меті зберігати здоров’я гостей

та раціонально використовувати природні ресурси. Такі готелі позиціонують себе

як такі, що несуть відповідальність за вплив підприємства на навколишнє

природне середовище. Згідно з європейськими стандартами, вони повинні

відповідати наступним вимогам: мати систему екологічно чистого опалення,

власні очисні споруди стічних вод, проводити класифікацію всіх відходів,

використовувати електрику, що виробляється за допомогою безпечного для

навколишнього середовища палива, для освітлення застосовуються економічні

лампи, їжа в таких готелях готується з екологічно чистих продуктів, інколи навіть

вирощених на спеціально відведеній території закладу.

В українських реаліях розвитку галузі гостинності найбільш актуальними є

упровадження інновацій, пов’язаних з енерго- та ресурсозбереженням. Загалом,

українська економіка зараз є найбільш енерговитратною економікою Європи.

Загальний потенціал енергоощадності в Україні становить близько 45% від обсягу

спожитих паливно-енергетичних ресурсів. Щодня енергетичні втрати в Україні

сягають 100 мільйонів гривень. Тільки води ми втрачаємо на 4 мільйони гривень.

Важливим чинником вирішення проблеми підвищення енергоощадності є зміна

державної тарифної політики формування ціни на електроенергію. Так, протягом

останніх двох років вартість електроенергії зросла удвічі та продовжує зростати.

Біля 20% світового використання електрики становить освітлення, а у

закладах розміщення ця цифра сягає 40%. Заміна звичайних лампочок на

енергозберігаючі дозволяє заощадити 75-80% електроенергії, оскільки їх світлова

віддача в середньому в 5 разів більше. Також енергозберігаючі лампочки мають

свій гарантійний строк 5 років. Попередні результати досліджень показали, що

тільки заміна ламп розжарювання на енергоощадні дають до 30 % економії оплати

за електроенергію в закладах розміщення, що особливо важливо для закладів

гостинності зі значними витратами на обслуговування систем життєзабезпечення.

Основні поради в галузі енергозбереження в закладах гостинності можна умовно

поділити на дві групи: економія електроенергії, оптимізація освітлення.

Необхідно також купувати енергоефективні побутові прилади і правильно їх

експлуатувати в закладах гостинності. Нами розроблені методичні підходи до

формування програм енерго– та ресурсозбереження в закладах гостинності.

Визначені етапи оцінки енерговитрат та розроблений алгоритм упровадження

енергозберігаючих технологій в умовах функціонування закладів гостинності.

Таким чином, розробка програми енергозбереження розглядається як

технологічні інновації.

72

Куниця К.В., к.т.н.,



Литвиненко О.А., к.т.н., с.н.с,

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

ЖИРИ ХЛІБОПЕКАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ НА ОСНОВІ

ТРОПІЧНОЇ СИРОВИНИ

Хлібобулочні вироби є одними з найважливіших продуктів харчування. За

рахунок споживання хліба задовольняється приблизно 30 % потреби людини в

калоріях, більш ніж наполовину – у вітамінах групи В, солях фосфору і заліза,

вуглеводах і на третину – в білках. Хліб добре засвоюється організмом людини,

що пов’язано з особливостями його хімічного складу. Хоча в рецептурі хліба жир

складає невелику частку, він є одним з найбільш важливих в функціональному

відношенні інгредієнтів, також жири підвищують харчову цінність хліба і

покращують його смак.

Для виробництва хліба за традиційними технологіями можна ефективно

застосовувати більшість видів пластичних жирів як тваринного, так і рослинного

походження. Однак, увага до питання здорового харчування, що загострилася

останнім часом, зокрема, до кількості холестерину і насичених жирних кислот в

раціоні харчування, призвело до надання переваги зі сторони споживачів жирам

тільки рослинного походження. В теперішній час виробники висувають вимоги до

жирової сировини не тільки щoдо фізико-хімічних характеристик, але і щодо

збалансованості за жирнокислотним складом, вмістом транс-ізомерів і насичених

жирних кислот, а також тривалості індукційного періоду накопичення пероксидів

у жировій сировині. Важливим критерієм безпечності жирів є вміст транс-

ізомерів. В даний час однією з актуальних тенденцій розвитку харчових галузей

провідних країн світу є розробка і використання жирів з мінімальною кількістю

транс-ізомерів.

Всі різновиди жирів, що застосовуються в хлібопекарській галузі так чи

інакше, містять у своєму складі саломас, що отримують шляхом гідрогенізації.

Саломас марки М-4, що застосовують для виробництва хлібопекарських жирів,

містить 75-90 % ненасичених жирних кислот, з яких до 30 % жирних кислот

можуть бути транс-ізомерами. Виробництво саломасу марки М-6, тобто повністю

гідрогенізованого жиру, що не містить ненасичених жирних кислот, в тому числі

транс-ізомерів, в Україні відсутнє. Таким чином, необхідно здійснювати пошук

нових джерел жирів спеціального призначення без транс-ізомерів.

Проблема розширення асортименту жирів спеціального призначення може

бути успішно вирішена за рахунок більш широкого застосування тропічної

сировини, а саме пальмової олії і її фракцій, зокрема, пальмового стеарину.

Пальмовий стеарин – джерело натуральних твердих жирів, які не містять транс-

ізомерів жирних кислот. За своїм структурно-механічними властивостями і

73

складом пальмовий стеарин може частково замінювати гідрогенізовані рослинні

олії, для яких характерний високий вміст транс-ізомерів жирних кислот.

Специфічність складу пальмового стеарину, підвищений вміст високоплавких

триацилглицеринів і малий вміст низкоплавких, обмежує можливість більш

широкого його застосування.

Для розширення сфер застосування пальмового стеарину його можна

модифікувати шляхом використання ферментних технологій. Зокрема,

перетворюючи частину ацилглицеринів жирів в етилові ефіри жирних кислот та

похідні ацилгліцеринів шляхом ферментативного етанолізу, можна отримати гаму

жирів спеціального призначення відповідних вимогам ДСТУ. На відміну від

відомих жирів, такі жири будуть містити деяку кількість функціональних

інгредієнтів – етилових ефірів жирних кислот. В залежності від умов проведення

процесу вміст цільових компонентів – етилових ефірів жирних кислот є різним,

відповідно до цього продукти мають індивідуальні структурно-механічні і

функціонально-технологічні показники, а також біологічну ефективність. Підбір

жирів у виробництві жировмісної продукції є важливим етапом розробки

рецептурного складу продуктів, який здійснюється таким чином, щоб обрані жири

найбільш повно відповідали еталонному жиру. З метою одержання жирів із

заданим складом та властивостями проведено ферментативний алкоголіз жирів

етиловим спиртом. Одержані жири проаналізовано на відповідність показників

вимогам нормативних документів, а саме органолептичні, фізико-хімічні та

структурно-механічні показники визначено згідно ДСТУ 4335:2004;

жирнокислотний склад та структуру ацилгліцеринів визначено методом

газорідинної хроматографії.

Оскільки склад одержаних експериментальних зразків жирових систем, які

містять етилові ефіри жирних кислот та похідні ацилгліцеринів відрізняється від

традиційного, необхідно встановити ефективність їх використання в складі

харчових продуктів. Відповідно до нормативного документу на жири

спеціального призначення ДСТУ 4335:2004, одержані жирові системи можна

кваліфіковати як жири кулінарні, хлібопекарські та для молочних продуктів.

Подальші дослідження було спрямовано на визначення ефективності застосування

одержаного жиру спеціального призначення як перспективної жирової сировини

без промислових транс-ізомерів для виробництва хлібобулочної продукції.

За одержаними органолептичними та фізико-хімічними показниками

булочні вироби з повною заміною жирової сировини у рецептурі на

модифікований жировий продукт відповідають вимогам діючої нормативної

документації, а саме ДСТУ-П 4587:2006. Випробування модифікованої жирової

сировини як жирового компоненту для виробництва булочної продукції

підтвердили принципову можливість і доцільність його використання в

хлібопекарській галузі харчової промисловості. Відсутність в його складі

промислових транс-ізомерів мононенасичених жирних кислот свідчить про його

безпечність в порівнянні з іншими жировими продуктами, що застосовуються в

хлібопеченні.

74

Липовий Д.В. викладач.



КУЛЬТУРА ОБСЛУГОВУВАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОЇ

ІНДУСТРІЇ

Одним з невід'ємних елементів в роботі підприємств сфери сервісу є

культура обслуговування. Життя людей полягає в задоволенні їх потреб. Але

вони стають мотивом поведінки тільки тоді, коли потреба досягає певного рівня

інтенсивності. Тому результат якісного обслуговування - це задоволення потреб

клієнта, сприйняття клієнтом (його реакція) на надану послугу.

Робота персоналу готелю, особливо тих, хто безпосередньо контактує з

клієнтами, вимагає особливого уміння і бажання знаходити спільну мову з

самими різними людьми, оскільки серед постояльців готелю бувають багаті і

бідні, молоді і літні, спокійні і запальні, тверезі і п'яні, представники різних

національностей і спеціальностей.

Сервісне обслуговування споживача є невід'ємною частиною діяльності

підприємств. В цілому це прагнення диференціювати свій продукт, забезпечити

лояльність споживачів, підвищити продажі і збільшити прибуток. Сервісне

обслуговування є частиною бізнес-процесу, метою якого є продаж і

задоволення споживача, починаючи з прийому замовлення і закінчуючи

наданням послуги споживачеві. Якісний сервіс є концентрацією усіх ресурсів і

усіх співробітників компанії, спрямованої на задоволення потреб клієнтів.

Невід'ємною частиною обслуговування є культура обслуговування.

Рівень готельного обслуговування багато в чому залежить від системи

керівництва підприємством.

Керівник формує стосунки усередині і поза організацією, мотивує членів

трудового колективу до досягнення цілей організації. Але високоефективне

керівництво припускає здатність розділити своє бачення проблем з іншими,

тобто управляти разом з людьми, а не управляти людьми. Люди хочуть, щоб їх

лідер був не лише і не стільки професіоналом, орієнтованим виключно на

процес виробництва, скільки керівником з "людською особою", що має

відповідну соціально-психологічну підготовку. Його управлінська діяльність

повинна орієнтуватися на людину, що особливо важливо в готельній індустрії.

Елементи культури обслуговування є у всьому, що роблять співробітники

підприємства, отже, будь-яка діяльність впливає на реально сприйману якість

продукту або послуги, що придбавалася клієнтом. Функції культури

обслуговування полягають у збереженні наявних клієнтів, залученні нових і

створенні у усіх клієнтів потреби продовжувати співпрацю з цією компанією.

Іншими словами, завданнями культури обслуговування є підтримка клієнтської

бази, розвиток клієнтської бази. Одним з головних завдань індустрії готельного

бізнесу є підвищення культури обслуговування. Ця культура визначається в

75

досвідченому задоволенні потреб споживача, характеризує стиль роботи

керівництва підприємств.

Висока культура обслуговування допомагає обслуговуючому персоналу

вирішити проблеми клієнта, тобто сприяє розвитку підприємства і його

процвітанню. Персонал готелю, а в першу чергу працівники, які постійно

контактують з відвідувачами, проходять спеціальне навчання. Окремо для

різних категорій персоналу розробляються певні інструкції, в яких поетапно

описується їх робота.

Основні правила роботи співробітників готелю :

- персонал готелю завжди має бути готовий зробити відвідувачеві послугу

тоді, коли він її потребує;

- персонал готелю повинен посміхатися гостю. У розмові з клієнтами

використати вітальні фрази;

- персонал готелю повинен демонструвати позитивне відношення до

відвідувача: вести бесіду неухильно ввічливо, доброзичливим голосом, ні в

якому разі не підвищуючи тон голосу, показувати повагу, не виявляти своє

незадоволення, зберігати витримку з агресивним клієнтом, демонструвати

гостю, що співробітник заклопотаний його проблемою;

- жоден працівник готелю не повинен сперечатися з клієнтом; якщо гість

повідомляє що-небудь працівникові, то співробітник готелю повинен

продемонструвати максимальне бажання зрозуміти гостя, доброзичливо

відповісти, а якщо працівникові незрозуміло бажання клієнта, то ввічливо

поставити питання;

- працівник готелю повинен уміти повно інформувати клієнта і

повідомляти йому будь-які навіть неприємні новини, наприклад про те, що гість

повинен доплатити певну грошову суму.

Проблеми гостя необхідно вирішувати швидко і чітко. Працівник готелю

повинен зробити усе можливе, щоб якнайскоріше заспокоїти гостя. Якщо

співробітник не може самостійно розв'язати виниклу проблему, то він повинен

направити гостя до менеджера готелю, який зможе вирішити питання.

Необхідно зробити усе можливе, щоб в майбутньому не втратити відвідувача.

Кожен співробітник готелю повинен: показувати компетентність і упевненість;

відповідати вимогам клієнта; гарантувати виконання стандартів на певній

посадовій позиції; виконувати доручені завдання і обов'язки, визначені у

бізнес-плані; знати запити зовнішніх і внутрішніх споживачів, уміти надавати

їм послуги, які вони чекають.

На сьогодні готельна індустрія є галуззю з високим рівнем конкуренції.

Все частіше ми стаємо свідками того, як відкриваються новий ресторан або

готель. Нові концепції створюються з метою максимально повного задоволення

потреб певних груп споживачів. Підприємства створюються, а через деякий час

частина з них не витримує конкуренції і виходить з бізнесу. Тому дуже важливо

знати, як утриматися на ринку. А для цього необхідно, щоб якість

обслуговування в готелях була високою і задовольняла усі потреби клієнтів.

76

Мостова Л.М., к.т.н., доц.



ОЗДОРОВЧІ ВЛАСТИВОСТІ ЕМУЛЬСІЙНИХ СОУСІВ З

ПРОРОСТКАМИ ПШЕНИЦІ

Харчування є одним із найважливіших чинників, що пов'язує людину

з навколишнім середовищем та сприяє здатності організму протидіяти

впливові шкідливих факторів довкілля. Тому продукти харчування повинні не

тільки задовольняти фізіологічні потреби організму людини в поживних

речовинах і енергії, але й мати оздоровче призначення.

Головним складовим здоров'я кожної людини є правильне формування

принципів раціонального харчування. Вирішення поставленої проблеми

можливе завдяки конструюванню продуктів харчування оздоровчого

призначення, які чинять на організм людини цілеспрямовану оздоровчу дію.

На сьогоднішній час для їх виробництва широко використовують

нетрадиційну рослинну сировину, яка має в своєму складі широкий комплекс

біологічно активних речовин (вітаміни, мінеральні речовини, харчові волокна,

антиоксиданти тощо). Наявність цих інгредієнтів сприяє поліпшенню багатьох

фізіологічних процесів в організмі, підвищенню його імунного статусу.

На сьогодні розв’язання проблеми здорового харчування є

найважливішим та актуальним завданням, пов’язаним із соціальною

стабільністю суспільства і здоров’ям населення. Сучасний розвиток науки про

харчування, яка визначає пріоритетом оздоровчі властивості харчових

продуктів, обґрунтовує необхідність конструювання інноваційних технологій

ресторанної продукції спеціального призначення з метою подальшого

впровадження у практичну діяльність підприємств.

Моніторинг асортиментної політики закладів ресторанного господарства

свідчить, що безмежні резерви щодо розробки інноваційних технологій

харчової продукції оздоровчого і спеціального призначення знаходяться в

області виробництва соусів з емульсійного структурою, наприклад майонезів.

У роботі розглянуті оздоровчі властивості соусів емульсійного типу, до

технології яких залучені пророщені зерна пшениці.

Серед складових елементів оздоровчого харчування значне місце займає

проблема збалансованого харчування, яка передбачає присутність в раціоні усіх

речовин, необхідних для життєдіяльності і підтримки здоров'я. Для вирішення

цієї проблеми вченими розроблені добавки до їжі із пророщених зерен

зернових, зернобобових, овочевих культур і багатолітніх бобових рослин. Вони

вміщують усі необхідні для організму людини харчові речовини білки, жири,

вуглеводи, ферменти,вітаміни, мікро- і макроелементи і можуть забезпечити

повноцінне харчування і збагатити його раціон. Ці речовини знаходяться в

гармонії з природою,тобто саме у тій формі,в якій вони краще всього

перетравлюються і засвоюються організмом.

Соуси емульсійного типу, наприклад майонез, користуються попитом

77

серед споживачів завдяки високій калорійності, однорідній текстурі, гарному

смаку. Між тим, аналізуючи рецептурний склад більшості майонезів бачимо,що

основна складова - це ліпіди (до 72 %), що тягне за собою, з одного

боку,підвищену калорійність, а з другого, незбалансованість основних

харчових речовини. Так, співвідношення між білками, жирами, вуглеводами у

майонезі «Провансаль» складає 1,1:26:1, що відрізняться від формули

збалансованого харчування. Крім того, ці соуси бідні на вітаміни, мінеральні

речовини.

Враховуючи сучасні тенденції щодо оздоровчого харчування, корегування

харчової цінності емульсійних соусів є актуальним і доцільним. Перспективним

напрямком, на наш погляд є збагачення проростками зернових, зокрема

пшениці. Зерно пшениці містить 11-15% білку; 0,08-0,17% цукрів; 2,2-2,8%

клітковини; приблизно 2,5% жиру; 1,8-1,98% мінеральних речовин; до 72%

крохмалю. Мінеральні речовини пшениці представлені калієм (0,52%); натрієм

(0,03%); кальцієм (0,05%); фосфором (0,79%); залізом (0,2%);магнієм (0,2%;)

сіркою(0,01%).

Традиційні технології похідних соусів типу майонез передбачають

використовувати білі соуси, що дає змогу зменшити жироємність, калорійність,

а також витрати дорогокоштуючої сировини. Білий соус, загущувачем якого є

борошно,виконує, крім того, технологічну функцію - він стабілізує емульсійну

структуру. Тому, в якості об'єкта дослідження виступає стабілізаційна система

на основі пророщених зерен пшениці.

Оскільки для технологи стабілізаційної основи особливе значення має

кількість і якість крохмалю, то важливим аспектом пророщування є гідроліз

крохмалю до ступеню високомолекулярних декстринів, здатних позитивно

впливати на процес емульсієутворення і стабілізації. Дослідження свідчать, що

оптимальний термін пророщування пшениці становить 12 годин при

температурі 18-20 С. Встановлено, що 5 % суспензія з проростків пшениці

через 3 доби зберігання відшаровує води в 2 рази менше, чим еквівалентна

суспензія із стандартного зерна. Між тим, здатність модельної системи з

проростків до емульгування навпаки нижче на 10-13% в порівнянні із

стандартним зразком. Це можливо пояснити зменшенням в'язкості модельної

системи, що пов'язано з гідролізом крохмалю і частковою втратою його

природних властивостей до загущування. Тому, пророщені зерна пшениці

доцільно використовувати в якості стабілізаційної системи для емульсійних

структур.

Практичні відпрацювання дали змогу встановити оптимальне

співвідношення між емульсією і стабілізаційною основою, що становить 2:1.

Присутність стабілізаційної системи на основі пророщених зерен пшениці

забезпечує підвищення харчової цінності за рахунок кращої збалансованості

між білками, жирами і вуглеводами, збільшення вмісту вітамінів С і гр. В,

макро- і мікроелементів, що є позитивним фактом з точки зору оздоровчих

властивостей продукту.

78

Невмивака Д.В., к.т.н.



ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ СТАБІЛІЗОВАНИХ МЯСНИХ

НАПІВФАБРИКАТІВ В РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ

М’ясними напівфабрикатами називають сирі м’ясопродукти, підготовлені

до термічного оброблення (варіння, смаження). Централізоване виробництво

напівфабрикатів у гігієнічній упаковці дає змогу знизити втрати сировини,

підвищити продуктивність праці і культуру обслуговування в закладах

ресторанного господарства. Крім того використання м’ясних напівфабрикатів

дозволяє полегшити і спростити роботу заготівельних цехів, скоротити час,

необхідний для приготування м'ясної страви або закуски, дозволяють

збільшити пропускну здатність підприємства.

Згідно зі статистичними даними, виробництво і споживання м'яса і

продуктів на його основі в нашій країні збільшується з кожним роком. За

прогнозами на найближчі кілька років цей ринок буде рости на 10% щорічно.

Причому найбільш високі темпи зростання відзначають саме в сегменті

охолоджених м'ясних напівфабрикатів. Приблизно 45% від загального обсягу

м'яса, виробленого в нашій країні або привезеного з-за кордону, надходить у

продаж в сирому вигляді. Близько 30% використовується для приготування

ковбас, близько 20% йде на приготування напівфабрикатів і решта 5% – для

виробництва консервів. Ринок ковбас протягом останніх кількох років майже не

зростає, а ось сегмент м'ясних напівфабрикатів стабільно збільшує свою частку

на 10-15% щороку. Проте сьогодні в Україні спостерігається кризове становище

щодо забезпечення населення повноцінними білковими продуктами.

Розв’язання проблеми ускладнюється зниженням якості вихідної м’ясної

сировини, зумовленим сучасними технологіями вигодовування

сільськогосподарських тварин. Тому актуальним є підвищення ступеня

використання вторинних білкових ресурсів.

Все це призводить до розширення асортименту напівфабрикатів. Зараз за

видом м’яса їх класифікують на яловичі, баранячі, свинячі, телячі та з м’яса

птиці. За способом попереднього оброблення і кулінарним призначенням

напівфабрикати поділяють на наступні групи: великошматкові, порційні,

дрібношматкові та січені із натуральної рубаної та котлетної маси.

Натуральні напівфабрикати з одного січеного м’яса виготовляють рідко з

технологічних причин, зокрема через незадовільну структуру фаршу, а також з

економічних міркувань. Інші компоненти, які застосовують для виготовлення

січених напівфабрикатів, зазвичай дешевші за м’ясо, що знижує собівартість

кінцевого продукту. Так використання субпродуктів призводить до економії

цінної м’ясної сировини, зниження собівартості готового продукту,

розширенню асортименту. Усунути недоліки м’ясної сировини, які пов’язані зі

змінами її фізико-хімічних і функціонально-технологічних властивостей,

79

дозволяє введення до рецептур різноманітних харчових добавок, що сприяють

поліпшенню складу, структурно-механічних властивостей, органолептичних

характеристик готового продукту. Поряд з кольором, ароматом і смаком однією

з важливих характеристик харчових продуктів є їх консистенція. М’ясний

фарш, який є основою більшості м’ясних напівфабрикатів, є полідисперсною

термодинамічно нестійкою емульсійною системою. Утворення стабільних

м’ясних емульсій визначається природою, складом (кількість солерозчинних

білків і ступінь їх участі в емульгуванні), функціонально-технологічними

властивостями рецептурних компонентів, послідовністю їх уведення під час

емульгування, співвідношенням компонентів основної сировини, їх стану

(ступінь подрібнення і гомогенізації м’ясної сировини, дисперсність жиру),

співвідношення білок:жир:волога в емульсії; дотриманням температурно-

тимчасових параметрів процесу; застосованим обладнанням. Питання

підвищення стабільності, поліпшення жироутримуючої здатності грубих

м’ясних емульсійних систем, до яких можна віднести фарш м’ясних січених

напівфабрикатів (грубо подрібнений, з частково зруйнованими м’язовими

волокнами) на часі залишаються актуальним.

Для збільшення виходу готових виробів, підвищення їх соковитості,

ніжності велике значення має вологозв'язуюча здатність рубленого виробу. Так,

вологозв'язуюча здатність фаршу з остиглого або охолодженого м'яса вище, ніж

фаршу з розмороженого м'яса. Тому вироби з охолодженого м'яса соковитіше

виробів з розмороженого м'яса. Вологозв'язуюча здатність останнього тим

менше, чим довше воно зберігалося в замороженому стані. При цьому готовий

продукт повинен мати сталу якість незалежно від використаної сировини.

Використання харчових поверхнево-активних речовин дозволяє

підвищити стабільність м’ясних січених виробів з підвищеним вмістом вологи

та жиру. Завдяки своїй ефективності та нешкідливості найбільшого поширення

серед харчових емульгаторів набули моноацилгліцероли. Сьогодні їх частка в

загальному споживанні харчових емульгаторів становить близько 60%.

Моноацилгліцероли відносять до безпечних харчових добавок статусу GRAS

(Generally Regarded As Save – абсолютно безпечні), що можуть застосовуватися

без обмежень. Використання моноацилгліцеролів посилює вологоутримуючу,

емульгуючу, стабілізуючу здатність, що покращує структуру, консистенцію

м’ясних напівфабрикатів та інші технологічні властивості, скорочує втрати під

час теплової обробки, підвищує вихід продукту, сприяє стабілізації його якості

під час зберігання та транспортування. Крім того використання

моноацилгліцеролів дозволяє отримувати продукти сталої якості за умов

неоднорідності м’ясної сировини і коливань технологічного процесу.

З огляду на вищезазначене використання моноацилгліцеролів створює

перспективи одержання м’ясних січених напівфабрикатів високої якості, які

можуть бути використані для швидкого приготування м’ясних страв та закусок

в закладах ресторанного господарства.

80

Свідло К.В., д.т.н. доц., Жулінська О.В., ст.викладач

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного

торговельно-економічного університету

СТАН ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ

ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Останнім часом на товарних ринках з’явилась продукція, яка містить

генетично модифіковані організми (GMO – genetically modified organisms).

ГМО – результат застосування генної інженерії, що дозволяє вбудовувати гени

і сегменти ДНК з одного організму в інший з метою досягнення бажаних

властивостей [1]. Серед фахівців виникла дискусія щодо обов’язковості

інформування споживачів про наявність в продуктах генетично модифікованих

організмів. Відзначимо, що особливості дії генетично модифікованих продуктів

харчування на організм людини ще не до кінця досліджені. Однак вчені

застерігають, що вживання харчових продуктів, які містять ГМО може

призвести до появи алергічних реакцій, зниження імунітету, та порушення

обміну речовин. За наслідки рішень щодо регулювання виробництва і збуту

генетично модифікованих продуктів повністю відповідають уряди конкретних

країн. В Україні для запобігання потенційно небезпечних наслідків вживання

продукції із застосуванням ГМО і з метою гармонізації законодавства України з

нормами Європейського Союзу прийняті Закон України «Про державну

систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та

використанні генетично модифікованих організмів» (2007 р.), а також

Постанова Кабінету Міністрів України «Питання обігу харчових продуктів, що

містять «генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми».

Згідно законодавчих актів ввезення і реалізація харчових продуктів, які

містять генетично модифіковані організми в кількості більш як 0,9 %,

здійснюються за наявності відповідного маркування з визначенням якісного

складу таких продуктів. Проте, на жаль ці нормативні акти не виконуються

повною мірою, а носять більш декларативний характер, а також слід

констатувати, що наявна технічна база, яка дозволяє проводити експертизу

продуктів харчування на наявність в їх складі ГМО ще явно недостатня. З

метою удосконалення законодавства у сфері безпечності та якості харчових

продуктів, гармонізації вітчизняного законодавства з міжнародним у сфері

виробництва харчових продуктів створено Національну комісію України з

Кодексу Аліментаріус, основним завданням якої є аналіз міжнародного та

вітчизняного законодавства, розроблення пропозицій щодо його удосконалення

у сфері безпечності та якості харчових продуктів. В Україні харчова продукція

виробляється за державними стандартами України (ДСТУ), чинних

міждержавних стандартів (ГОСТів) та технічних умов України (ТУУ). Значна

частина національних стандартів гармонізована з міжнародними та

європейськими вимогами: у галузях харчової промисловості – понад 30 %, а у

галузях сільського господарства – майже половина. Одночасно з дією

81

державних стандартів на харчову продукцію використовується значна кількість

технічних умов (ТУ У). Наприклад, на ковбаси і ковбасні вироби розроблено

близько 1000 ТУ У, на м'ясні консерви – 200, м'ясні напівфабрикати – більше

300, пельмені – 160, на сири тверді – понад 350, кефіри, йогурти, масло

вершкове та сметану – по 40-60, молоко – більше 120 [2]. Не рідко технічними

умовами дозволяється заміна інгредієнтів, які входять до складу продукту,

збільшення терміну його зберігання, що призводить до погіршення якості,

невідповідності основним характеристикам і властивостям конкретного

харчового продукту. Суттєві проблеми виникають у випадках заміни в

молочній продукції молочного жиру на рослинні жири, а у м’ясній – м’яса на

білкові замінники. Нормативно-технічною документацією (ДСТУ 4436:2005

«Ковбаси варені. Загальні технічні умови.») заборонено присвоювати новим

видам ковбас традиційні назви, а спреди та жирові суміші називати маслом

(ДСТУ 4445: 2005 «Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови»). Нові

національні стандарти на м’ясні вироби (ковбаси) передбачають і виробництво

ковбасних виробів традиційного асортименту відомого ще за часів СРСР з

дотриманням рецептур відповідно міждержавним стандартам (ГОСТ) без

дозволу заміни інгредієнтів. У відповідності з ними вміст білку в ковбасних

виробах не повинен перевищувати 13%. Законом України «Про молоко і

молочні продукти» (редакція 2010 р.) передбачено зменшення допустимої

норми використання рослинних жирів з 75% до 50%, а виробники зобов’язані

проводити обов’язкове маркування готової продукції [3].

Розроблені заходи сприятимуть зменшенню фальсифікації продукції,

поліпшенню її якості, а також забезпеченню продовольчої безпеки. Об’єктивно

оцінити якість і безпечність м’ясопереробних підприємств дозволив

«Незалежний аудит м’яса та м’ясопродуктів», проведений у 2016 р. Інститутом

споживчих експертиз. На добровільний аудит своєї продукції погодились п’ять

відомих підприємств. Мета проекту – показати українським споживачам

безпечні і потенційно небезпечні вироби, спонукати виробників м’ясних і

ковбасних виробів кардинально поліпшити систему контролю якості. Перевірка

сукупності параметрів по всьому ланцюгу виробництва м’ясних продуктів

засвідчила, що в Україні є виробники спроможні випускати якісну

конкурентоспроможну продукцію на рівні сучасних стандартів.

Останніми роками проводиться робота щодо створення сучасної системи

контролю за безпечністю та якістю продукції, ринкового нагляду адаптованих

до вимог СОТ і ЄС.

Література:

1. Шевченко А. Поширення на території України продукції із вмістом ГМО

// Стандартизація сертифікація якість. – 2010. – № 5, С.48-51.

2. Хомічак Л. Продовольча безпека в Україні // Продовольча індустрія АПК.

- 2010. - №3 (4). – С.4-8.

3. Закон України «Про молоко і молочні продукти». [Електрон. ресурс]. –

Режим доступу: http://rada.gov.ua

http://rada.gov.ua/

82

Теодорович Л.В. к.геогр.н., доц. кафедри туризму

Національний університет “Львівська політехніка”

КОНКУРЕНТНОЗДАТНІСТЬ – ЗАПОРУКА УСПІШНОСТІ ЗАКЛАДІВ

РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

На сьогоднішній день сфера послуг є показником високого рівня розвитку

багатьох держав, регіонів, а також важливим фактором стабільного розвитку

індустрії гостинності. Це високорентабельна галузей економіки, один з провідних

напрямів економічного і соціального розвитку України. Ресторанний бізнес є

однією із найвагоміших складових індустрії гостинності. Це один з

найпоширеніший видів малого бізнесу у світі, тому заклади та підприємства

ресторанного господарства ведуть між собою постійну боротьбу за сегментацію

ринку, пошук нових та утримання постійних споживачів продукції та послуг. Крім

цього, ресторанне господарство займає важливе місце у реалізації соціально-

економічних завдань у суспільстві. Його основним призначенням є забезпечення

населення кулінарною продукцією та організація високого рівня обслуговування

відповідно до його потреб. Дотримуючись певних традиції гостинності, ресторани є

візитною карткою міста, регіону чи країни, певною формою проведення дозвілля і

спілкування, ознакою престижу і фінансового достатку, тому виступають

важливою складовою туристично-рекреаційної галузі. Сучасний ресторанний

бізнес пропонує широку номенклатуру послуг. Кожен ресторан відрізняється від

інших власним стилем та оформлення. Але основне, що складає престиж – це

смачні та якісні страви, комфорт та затишок, професійний рівень обслуговування

клієнтів? широкий асортимент послуг.

Вивчаючи основні тенденції розвитку ресторанного бізнесу за останні два

роки, можна зробити такі висновки:

- загальний обсяг ринку закладів громадського харчування в Україні постійно

збільшується (за даними компанії “Ресторанний консалтинг);

- в той же час, кількість місць у ресторанних закладах України, у порівнянні з

іншими європейськими країнами, поки що недостатня ( в середньому по Європі

одне місце в ресторані доводиться на 8 жителів, а у великих містах України 1 місце

– в середньому приблизно на 30 жителів);

-підйом виробництва спостерігається у закладів середнього цінового сегменту, а

відкриття нових елітних ресторанів значно загальмувалось;

- приріст великого бізнесу не такий активний, як у малого та середнього;

- у столиці і великих містах у ресторанному бізнесі нижній ціновий сегмент

поступається за темпами розвитку середньому;

- у невеликих містах простежується певний зв’язок між елітними і дешевими

закладами, середній сегмент ресторанних закладів просто “випадає”.

Сьогодні вигідніше відкривати ресторанні заклади із середнім чеком близько

150 – 200 грн. Розвиток середньоцінових ресторанів – хороший індикатор

економічного розвитку міста та рівня цивілізованості суспільства. Щоб закладу

швидкого харчування “наздогнати” середньоціновий ресторан, потік людей

83

повинен досягати півтисячі на годину. При неправильному місці розташування

необхідної кількості відвідувачів не досягти. З одного боку, кращі перспективи

розвитку ресторанного бізнесу склались у популярних туристичних центрах, з

іншого – загострюється їхня конкурентна боротьба. Особливо виділяються заклади

Києва, Львова та Одеси. Саме на ці три міста припадає дві третіх закладів із сотні

найкращих ресторанів України. І це не дивно, адже це популярні туристичні

центри.

Останнім часом приваблює рестораторів Львів. За підрахунками компанії

“Ресторанний консалтинг” за п'ять місяців цього року тут відкрилось близько 25

нових закладів, (за аналогічний період минулого року – близько 15). Стільки ж

відкрилось і в столиці. Але якщо в Києві деякі заклади закриваються, то у Львові –

ні. Сьогодні у Львові працює близько 800 різних закладів ресторанного

господарства. Лідерами ринку є дві великі компанії: “Системи швидкого

харчування” та “!Fest” (“Криївка”, “Гасова лямпа”, “Львівська майстерня

шоколаду” тощо). Нестабільність політичної та економічної ситуації в Україні

призвела до того, що значна кількість закладів на окупованих територіях припинила

свою діяльність, а більше половини підприємств ресторанного господарства є

збитковими. Досягнення прибутковості закладів ресторанного господарства стало

основною метою діяльності тих ресторанних підприємств, які працюють на

обмеженому сегменті споживчого ринку. Основними причинами, що гальмують

розвиток українського ресторанного бізнесу є низька купівельна спроможність

більшої частини населення, відсутність налагодженої системи постачання, високі

вимоги клієнтів щодо рівня сервісу, дефіцит висококваліфікованого персоналу.

Суттєво знижують прибутковість ресторанних закладів невиправдано завищені

ціни постачальників якісних продуктів та спиртних напоїв.

Здатність ефективніше і результативніше задовольняти потреби споживача,

порівняно з іншими такими ж закладами – основа конкурентоспроможності

ресторанного закладу. Конкурентоспроможність є відображенням рівня

обслуговування та якості продукції. Отже, підвищення рівня конкурентоздатності

ресторанних закладів – це підвищення якості продукції та послуг, що надаються.

Для досягнення поставлених цілей підприємство повинне враховувати всі

економічні, технічні (ергономічні, естетичні, нормативні, технологічні,

інноваційні), адміністративні і людські чинники, які впливають на якість продукції,

процес обслуговування та безпеку. Економічні параметри характеризується

структурою повних витрат споживача з придбання і споживання продукції, яка

визначається її властивостями, а також умовами та якістю процесу обслуговування.

Ергономічні параметри представляють продукцію з точки зору її відповідності

властивостям людського організму. Естетичні параметри характеризують

інформаційну виразність, раціональність форми, досконалість виробничого

виконання продукції, індивідуальність, а також дотримання норм етикету, та

правил та культури обслуговування. Крім цього, щоб залишатись

конкурентоспроможними ресторани повинні використовувати конкретні

маркетингові прийоми, бути провідними у своєму сегменті та йти на два кроки

попереду своїх конкурентів.

84

Шевченко А.А.



ПЕРСПЕКТИВИ РОЗШИРЕННЯ АСОРТИМЕНТУ БОРОШНЯНИХ

ВИРОБІВ ГЕРОДІЄТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Інтенсивне зростання кількості громадян старше 60 років у загальній

структурі населення України (23,5% загальної чисельності) зумовлює виділення

окремої категорії людей з особливими потребами. Вікові зміни в організмі

зумовлюють погіршення фізичного та психічного стану людей старшого віку,

збільшення серед них кількості інвалідів та самотніх, які потребують сторонньої

допомоги. Соціальна активність цієї вікової групи українців залежить від рівня

доходів, своєчасного та належного медичного обслуговування, стану фізичного

здоров’я та організації раціонального харчування. Стаціонарні заклади

Міністерства праці та соціальної політики України, які опікуються найстаршою

віковою групою населення та здатні забезпечувати харчування відповідно до

фізіологічних потреб, в основному представлені будинками-інтернатами

(загальними, психоневрологічними, спеціальними) та геріатричними пансіонатами.

Згідно з даними вчених Інституту геронтології Академії медичних наук

України, 75% людей старше 60 років харчуються неправильно: 17% з них

переїдають, 58% харчуються нераціонально, причому порушення харчування

частіше відзначаються у чоловіків. Визначено, що в раціонах людей старшого віку

переважають м’ясні та борошняні продукти з високим вмістом тваринного жиру,

солодощі, здоба і недостатньо страв, що містять біологічно активні речовини, -

молочних продуктів, овочів, фруктів, риби. Харчування осіб старшого віку має бути

не тільки повноцінним, але і збалансованим, з неодмінним урахуванням віку,

фізичної активності, статі, клімато-географічних умов, національних звичок,

вікових особливостей організму.

До теперішнього часу асортимент спеціалізованих продуктів вітчизняного

виробництва для осіб старше 60 років, в тому числі для тих, які знаходяться в

державних будинках престарілих, дуже обмежений як за кількістю найменувань

виробів, так і за обсягами їх виробництва. З погляду на це, існує велика перспектива

у створенні та виробництві нової групи спеціалізованих продуктів геродієтичного

харчування, що дозволяють призупинити залежні від віку патології. Результатами

діяльності науковців у цьому напрямку є інноваційні технології виробництва

молочної, м’ясної, рибної, хлібобулочної, кондитерської продукції, десертів та

напоїв, заморожених напівфабрикатів, що свідчить про можливість розширення

асортименту існуючої продукції або впровадження на ринку України нового

сегменту продукції.

За даними вітчизняних і зарубіжних досліджень, організація профілактичного

та лікувального харчування для осіб старше 60 років дозволяє істотно знизити

кількість вікових захворювань (діабет і артрит - на 50%, хвороби серця - 25%, судин

- 10%, органів зору - 20%) і значно скоротити ризик передчасного старіння. З цієї

85

причини необхідним та актуальним є створення індустрії продуктів для людей

старшого віку.

Раціонально організоване харчування в старості передбачає відповідність

наступним принципам: енергетична збалансованість харчування, відповідність

хімічного складу їжі віковим змінам обміну речовин і функцій організму при

старінні, збалансованість раціонів за незамінними факторами харчування, лужна

спрямованість харчування, збагачення раціонів продуктами, що нормалізують

кишкову мікрофлору, збагачення їжі аліментарними геропротекторами,

використання продуктів, що легко піддаються впливу травних ферментів. Зниження

фізичної активності, інтенсивності обмінних процесів та зменшення м’язової маси у

осіб старшого віку викликають зменшення потреби в енергії, і, відповідно, в

продуктах харчування, що призводить до обмеження надходження мікроелементів

та вітамінів. Внаслідок цього виникає потреба у продуктах, які містять комплекс

основних та ессенціальних речовин адекватних вимогам відповідної вікової

категорії.

Аналіз хімічного складу дієтичних добавок рослинного походження виявляє

перспективу використання вторинних продуктів переробки рослинної сировини,

таких як шроти, клітковина, дієтичні рослинні олії. Комплексне використання

сировини забезпечує ринок дієтичними добавками функціонального спрямування

місцевого виробництва та суттєво не впливає на собівартість нових виробів

функціонального призначення.

Клітковина насіння гарбуза, ядер волоського горіха та зародків пшениці

містить у своєму складі не тільки харчові волокна, але й вітаміни (ретинол,

токоферол, аскорбінова кислота, тіамін, рибофлавін, цианкобаламін, нікотинова

кислота, флавоноїди, каротиноїди), макро- і мікроелементи (кальцій, калій, фосфор,

магній, залізо, цинк, селен, йод), антиоксиданти. За рахунок вживання 100 г

борошняного виробу з додаванням вищеназваних дієтичних добавок

задовольняється потреба у харчових волокнах до 45%, у вітаміні В1 до 50%, у

вітаміні В2 до 17,3%, у вітаміні В9 до 48%, у вітаміні РР до 20,9%, мінеральних

речовинах – фосфорі до 39,1%, магнії до 53,3%, залізі до 39,7%, цинку до 32,8%,

надаючи виробам функціональних властивостей. Олія (насіння гарбуза, волоського

горіха та льону) є джерелом незамінних поліненасичених жирних кислот ω-3 та ω-

6, які подані в оптимальному співвідношенні та не синтезуються в організмі

людини.

Вивчення впливу дієтичних рослинних добавок на структурно-механічні

властивості тіста визначило перспективу їх використання у виробництві

борошняних виробів. Використання клітковини зародків пшениці, насіння гарбуза,

ядер волоського горіха у кількості 10-15% до маси борошна дозволяє отримати

продукцію високої якості, уповільнює процес формування тістових

напівфабрикатів, проте отримання функціональних продуктів задовольняє заданим

якісним вимогам. Хлібобулочні вироби, борошняні кондитерські вироби,

борошняні страви (млинці, вареники, пельмені, ін.), тістові напівфабрикати

геродієтичного призначення сприятимуть формуванню здорового раціону людей

старшого віку відповідно до їх потреб.

86

Янковська Г.В., викладач

Хмельницький торговельно-економічний коледж Київського

національного торговельно-економічного університету

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

Розвитком туризму істотно впливає на розвиток індустрії гостинності.

Основні тенденції в цій галузі - розподіл сфери інтересів готельного бізнесу на

продукти і послуги, раніше виданих підприємствами інших. Розвитком таких

сегментів індустрії гостинності як індустрії розваг, в тому числі в сфері

грального бізнесу, трансформували раніше слабо привабливий курорт і

туристичні райони в модних туристичних напрямків.

Зростання демократизації готельної індустрії, яка сприяє підвищенню

доступності готельних послуг для масового споживача. Якщо раніше

відмінності між готелями різного класу були суттєвими, то тепер рівень

«найнижчого стандарту» значно підвищилася: навіть досить дешеві готелі

забезпечують якісне обслуговування і мінімальна кількість зручностей.

Зростаюче спеціалізації готельного бізнесу дозволяє орієнтуючись на певні

сегменти споживачів з урахуванням різних атрибутів. Так, відповідно до рівня

цін є три сегменти: низький (бюджетні), середній (економічний) і вищий

(перший клас). Крім того, сегментація проводиться з метою поїздки, віку, роду

трудової діяльності і так далі.

Розвитком нових видів туризму. Наприклад, екологічний туризм стимулює

будівництво готелів в екологічно чистих регіонах, формування «зелених»

поверхів і номерів у звичайних готелях міста. Створення цих чисел

застосовуються екологічно чисті матеріали, звертаючи особливу увагу на

економіку природних ресурсів і мінімальним вторгненням в природне

середовище.

Глобалізація і концентрація готельного бізнесу. Ця тенденція проявляється

в створенні великих корпорацій і готельних мереж, таких як Hilton. Це дозволяє

готельні підприємства переставити і залучати додаткові ресурси для розвитку

свого бізнесу. Вони зроблені через створення союзів або асоціацій, що не

порушують юридичну та економічну самостійність, але це дозволяє мати

загальні маркетингові програми, формування єдиної системи підготовки та

перепідготовки кадрів.

Глибокий персоніфікація обслуговування і повна концентрація на запитах і

потребах клієнтів. У дорогих готелях для цих цілей створюються карти

постійних клієнтів. У них є інформація про їх смаків, уподобань і звичок. Така

база даних дозволяє передбачати бажання відвідувачів. Для вирішення цих

завдань спецслужби створені в готелях.

Широкий прищеплення засобів зв’язку та інформаційних технологій, що

дозволяє зробити глибокий економічний діагностики. Результати цієї

діагностики дають можливості зробити аналіз конкурентів в області б і

маркетингової стратегії, проаналізувати ступінь активності на ринку, виявити

87

прибутковість розвиваються сегментів, для координації попиту і пропозиції на

готельні послуги. В результаті вона допомагає вирішувати проблеми

потенціалу готельних підприємств.

Прищеплення нових технологій в бізнес-стратегію готельних підприємств,

зокрема: широке використання Інтернету з метою просування продукції і

послуг готелю. Це знижує витрати і забезпечує споживачам підвищений

комфорт. Ці технології розширюють можливості по залученню нових клієнтів і

сегменти ринку, які займає фірма. Готелі пропонують своїм клієнтам

здійснювати екскурсії в готелях не виходячи з дому. Відвідувачі сайтів можуть

побачити внутрішні інтер’єри готелів, меню ресторанів і барів, отримувати

різну довідкову інформацію. Перераховані основні сучасні тенденції розвитку

індустрії гостинності спрямовані в результаті на вирішення основної завдання:

- пошук власних конкурентних переваг;

- створення стабільних клієнтів через вміння знаходити свого

клієнта;

- пошук і створення нових шляхів розвитку;

- постійне оновлення власної політики, дивлячись на динамічному

ринку готельних послуг. Готельний ринок характеризується зростанням

пропозиції (зі зниженням попиту, в той же час) на послуги розміщення. Така

ситуація призводить до вирощування конкуренції, що навіть без цього не

давали власникам готелів занурюватися спокійно протягом останньої чверті

двадцятого століття. Одним з основних напрямків формування стратегічних

конкурентних переваг в готельному бізнесі є надання більшої кількості послуг

високої якості в порівнянні з конкуруючими аналогами. Найголовніше тут є

маючи таких послуг, які задовольняли б і навіть перевершити очікування

клієнтів. Ці очікування формуються на основі досвіду, що вони вже мали, а

також на інформації, отриманої на прямий (особистий) або маси (безособових)

каналам маркетингових комунікацій. Виходячи з цього, споживачі вибирають

виробника послуг і після використання цієї послуги порівняти уявлення про

прийняту послуги з очікуваннями. Якщо уявлення даної послуги не відповідає

очікуванням, клієнти втрачають будь-який інтерес до цієї фірми, і якщо вона

відповідає або перевершує, вони можуть прийти до цього виробництва ще раз.

Покупець завжди намагається знайти відповідність ціни послуги за своїми

якостями. Цікаво відзначити, що, як правило, покупець послуги скаржиться на

її високу ціну рідше, ніж покупець фізичних товарів. Якщо клієнт вважає, що

ціна занадто висока, то він або вона буде просто залишити місце без будь-якої

покупки. Незадоволеність обслуговуванням веде, як правило, до великих втрат

в частці ринку. З цієї причини виробник послуг повинен виявити потреби і

очікування своїх клієнтів, як більш точно так, як він може.

88

№

з/п ЗМІСТ Стор.

СЕКЦІЯ 1

«ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА КЛАСТЕРИЗАЦІЇ В ТУРИЗМІ»

1. Бабаєва О.В., к.геогр.н., ХТЕІ КНТЕУ. ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО КЛАСТЕРУ

ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

3

2. Боровський С. В., ХТЕІ КНТЕУ. СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ ТУРИЗМ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ОСВІТНЬОГО І КУЛЬТУРНОГО РІВНЯ ЛЮДИНИ

5

3. Вольфсон-Гаршина Н. В., завідувач лабораторії кафедри туризму та

соціальних наук, аспірант, ХТЕІ КНТЕУ. МОДЕРНІЗАЦІЯ НАУКИ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ КАДРІВ ДЛЯ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ

6

4.

Галямар В.О., викладач комерційних дисциплін, Криворізького

державного комерційно-економічного технікуму. КЛАСТЕРИЗАЦІЯ

В ТУРИЗМІ М. КРИВОГО РОГУ – СТАН СПРАВ ТА

ПЕРСПЕКТИВИ

8

5. Добровольська Н.В., к. геогр. н, доц., ХТЕІ КНТЕУ. ТУРИСТИЧНІ

ПОТОКИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЯК ПОКАЗНИК

ФУНКЦІОНУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО КЛАСТЕРУ

10

6.

Дубовицка Ленка, Ing. PhD., Центрально-европейский университет,

г. Скалица, Словакия, Вархола Михал, Dr.h.c. mult. prof.h.c. mult.

Ing. PhD. Академическое сообщество Михала Балудянского, г.

Кошице, Словакия. ТУРИСТИЧЕСКИЕ КЛАСТЕРЫ КАК ОДИН ИЗ

ФАКТОРОВ РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ

11

7. Жукова А.І., к.філос.н., ст.викл., ХТЕІ КНТЕУ. НЕОБХІДНІСТЬ

ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ 13

8.

Казарова Г. М., к. психол. н., ст. викл., ХТЕІ КНТЕУ. СОЦІАЛЬНО-

ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ ТУРИСТИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ КЛАСТЕРІВ

15

9.

Кравченко Л.Н., к.э.н., доц.; Шевченко М.В., ст. преп., Белгородский

государственный технологический университет им. В.Г. Шухова.

ТУРИСТИЧЕСКАЯ ОТРАСЛЬ КАК ОДНО ИЗ ПЕРСПЕКТИВНЫХ

НАПРАВЛЕНИЙ РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ БЕЛГОРОДСКОЙ

ОБЛАСТИ

17

10. Павлова Т. Г., к.і.н, доц., ХТЕІ КНТЕУ. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО КЛАСТЕРУ

ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ (ДЕЯКІ АСПЕКТИ)

19

11. Паньків М.М., к.і.н., ХТЕІ КНТЕУ. СВІТОВИЙ ДОСВІД

СТВОРЕННЯ І РОЗВИТКУ КЛАСТЕРІВ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ 21

12.

Peзкин П. E., Пoлoцкий гocудapcтвeнный університет. ЭВOЛЮЦИЯ

ПOНЯТИЯ «ЦEПOЧКA COЗДAНИЯ CТOИМOCТИ» КAК

CEТEВOЙ CТPУКТУPЫ

23

89

№


13.

Решетченко С. І., к.геогр.н., Лисенко О. Г., Харківський

національний університет ім. В. Н. Каразіна. ВПЛИВ ПОГОДНИХ

УМОВ НА РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25

14. Святокум О.І., ХТЕІ КНТЕУ . ПРО ДЕЯКІ УМОВИ ДОСЯГНЕННЯ

СИНЕРГЕТИЧНОГО ЕФЕКТУ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО

РЕГІОНАЛЬНОГО КЛАСТЕРУ

27

15. Топоркова М.М., к.ю.н., доц., ХТЕІ КНТЕУ. ПРАВОВЕ

РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ 29

16. Федотова О. В., к. філос. наук, доцент., ХТЕІ КНТЕУ. ДЕЯКІ

РАКУРСИ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТУРИСТИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

31

17.

Целикова Л.В., к.э.н, доц., Богуцкая Л.Г., ст.преподаватель, УО

«Белорусский торгово-экономический университет потребительской

кооперации», г. Гомель, Республика Беларусь.

ПОТРЕБИТЕЛЬСКИЕ ПРЕДПОЧТЕНИЯ КАК КОММЕРЧЕСКАЯ

ОСНОВА ОЦЕНКИ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ТОВАРОВ

32

18. Шайхлісламов З.Р., к.психол.н., с.н.с., ХТЕІ КНТЕУ. ПОТРЕБА У

ВІДНОВЛЕННІ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ЗДОРОВ'Я ЯК ФАКТОР

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

34

19. Яковчук О.В. к.геогр.н., доц., ХТЕІ КНТЕУ. КЛАСТЕРНА МОДЕЛЬ

РОЗВИТКУ ХАРКІВСЬКОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДЕСТИНАЦІЇ 36

20. Янушкевич Д.А., к.т.н., доц., ХТЕІ КНТЕУ. ЗАСТОСУВАННЯ

«ЄДИНОГО ВІКНА» ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МИТНИХ

ФОРМАЛЬНОСТЕЙ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

38

СЕКЦІЯ 2

«МЕТОДОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТОВАРІВ

НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ»

21. Афанасьєва В. А., к. т. н., доцент, Шубіна Л.Ю., ., к. т. н., доцент,

ХТЕІ КНТЕУ. ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛЯНОЇ

ТАРИ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ

40

22.

Бачинська Я.О., к. с.-г. н., доцент, ХТЕІ КНТЕУ. ПЕРСПЕКТИВИ

ВИРОБНИЦТВА ХЛІБОБУЛОЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ З

ДОДАВАННЯМ НЕТРАДИЦІЙНИХ РОСЛИННИХ

КОМПАНЕНТІВ

42

23.

Бреусова С. В., к. фарм. н., доц., Старжинська А. О., Національний

фармацевтичний університет. ДОСЛІДЖЕННЯ РІЗНОВИДІВ І

СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ФІЛЬТРІВ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ

ВОДИ

44

24. Доманова О. В., Закоморна К. І., ХТЕІ КНТЕУ. ВИЗНАЧЕННЯ

ВІДПОВІДНОСТІ СОРТУ ДИТЯЧИХ ШКАРПЕТОК

46

90

№


25. Іванов Л.С., к.т.н., доц., Рогос А.О., ХТЕІ КНТЕУ. ВПЛИВ ФІЗИКО-

ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ БЕНЗИНУ НА

ЕКСПЛУАТАЦІЮ ДВИГУНІВ ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРЯННЯ

48

26. Непочатих Т. А., к.т.н., доц., ХТЕІ КНТЕУ. ФОРМУВАННЯ

ЯКОСТІ ФЕРМЕНТОВАНОЇ КАПУСТИ 50

27. Осадча І. А., викладач, Криворізький державний комерційно-

економічний технікум. ВИВЧЕННЯ СПОЖИВНИХ

ВЛАСТИВОСТЕЙ МАКАРОННИХ ВИРОБІВ

52

28.

Чорна Т. О., к. х. н., доц., ХТЕІ КНТЕУ. ДЕЯКІ АСПЕКТИ

ТОВАРОЗНАВЧОГО ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МАСЛА

ВЕРШКОВОГО, ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ В ТОРГОВЕЛЬНІЙ МЕРЕЖІ

М. ХАРКОВА

53

29. Чуйко М.М., к.т.н., ХТЕІ КНТЕУ. СЕНСОРНІ МЕТОДИ

ДОСЛІДЖЕННЯ В ОЦІНЦІ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

55

30. Шубіна Л.Ю., к.т.н., доц., Кучеренко М.А., асист., ХТЕІ КНТЕУ.

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЯЄЦЬ В УКРАЇНІ 56

СЕКЦІЯ 3

«ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ КЛАСТЕРНОЇ

МЕРЕЖІ ГОСТИННОСТІ»

31. Анісімов Г.Г., ст. викладач, ХТЕІ КНТЕУ. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ

РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЗАКЛАДІВ ХАРЧУВАННЯ 58

32. Березенська С.М., ХТЕІ КНТЕУ. ХМАРНІ ОБЧИСЛЕННЯ ЯК

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНИХ

КОМПЛЕКСІВ

60

33. Гуторов О. С., викладач-стажист, ХТЕІ КНТЕУ. НАСИЧЕНІ ІНТЕРНЕТ-

ДОДАТКИ ДЛЯ РОЗРОБКИ ПОВЕРХОВИХ ПЛАНІВ ЗАКЛАДІВ

ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА. AUTODESK FLOOR

PLANNER.

62

34. Жолинська Г.М., старший викладач, Львівський інститут економіки і туризму. ПЕРЕВАГИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

63

35. Жуков Є.В., к.т.н., ХТЕІ КНТЕУ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ

СИСТЕМИ НАССР У ГОТЕЛЯХ 65

36. Зміївська І.В., ст. викл., Обоянська Л.А. ст. викл., ХТЕІ КНТЕУ.

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У

ЗАКЛАДАХ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

66

37. Кожухівська Р.Б. к.е.н., доцент, Уманський національний

університет садівництва. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСІВ

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І КОНЦЕНТРАЦІЇ У СФЕРІ ГОТЕЛЬНОГО

БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

68

91

№


38. Коробейникова Я.С.,к.геол.н., доцент, Івано-Франківський

національний технічний університет нафти і газу. ПРІОРИТЕТНІ

НАПРЯМКИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЗАКЛАДАХ

ГОСТИННОСТІ

70

39. Куниця К.В., к.т.н., ХТЕІ КНТЕУ, Литвиненко О.А., к.т.н., с.н.с,

Національний технічний університет «Харківський політехнічний

інститут». ЖИРИ ХЛІБОПЕКАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ НА

ОСНОВІ ТРОПІЧНОЇ СИРОВИНИ

72

40. Липовий Д.В. викладач., ХТЕІ КНТЕУ. КУЛЬТУРА

ОБСЛУГОВУВАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОЇ

ІНДУСТРІЇ

74

41. Мостова Л.М., к.т.н., доц., ХТЕІ КНТЕУ. ОЗДОРОВЧІ

ВЛАСТИВОСТІ ЕМУЛЬСІЙНИХ СОУСІВ З ПРОРОСТКАМИ

ПШЕНИЦІ

76

42. Невмивака Д.В., к.т.н., ХТЕІ КНТЕУ. ПЕРСПЕКТИВИ

ВИКОРИСТАННЯ СТАБІЛІЗОВАНИХ МЯСНИХ

НАПІВФАБРИКАТІВ В РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ

78

43. Свідло К.В., д.т.н. доц., Жулінська О.В., ст.викладач, ХТЕІ КНТЕУ.

СТАН ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ

ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

80

44. Теодорович Л.В. к.геогр.н., доц. кафедри туризму, Національний

університет “Львівська політехніка”. КОНКУРЕНТНОЗДАТНІСТЬ

– ЗАПОРУКА УСПІШНОСТІ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО

ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

82

45. Шевченко А.А., ХТЕІ КНТЕУ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗШИРЕННЯ

АСОРТИМЕНТУ БОРОШНЯНИХ ВИРОБІВ ГЕРОДІЄТИЧНОГО

ПРИЗНАЧЕННЯ

84

46. Янковська Г.В., викладач, Хмельницький торговельно-економічний

коледж Київського національного торговельно-економічного

університету. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

86

92

Наукове видання

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ,

ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

Збірник тез доповідей

Міжнародної науково-практичної

інтернет-конференції, присвяченої 70-річчю


24-25 листопада 2016р.

Відповідальний за випуск – Н. Ю. Олійник

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО...

Documents