К Р А Є З Н А В С Т В О..._ dhf g h\zgh h jmdm bq ghю jz hю Іgklblmlm іklhjії...

$: К Р А Є З Н А В С Т В О..._ dhf g h\Zgh h jmdm Bq ghю jZ hю Іgklblmlm іklhjії bdjZїgb \@\ bdjZїgb (протокол 10 вд18.12.2014 р.) FmjgZe aZj єkljh\Zgh$
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛЗаснований у квітні 1927 року Українським комітетом краєзнавства

Репресований у 1930 роціВідроджений 1993 року з ініціативи Національної спілки краєзнавців України

3/4 (88/89)'2014

Головний редакторОлександр Реєнт

Редакційна колегія:Олег Бажан

(перший заступникголовного редактора)Богдан Андрусишин

(заступникголовного редактора)

Лев БаженовВіль Бакіров

Олександр ГончаровВіктор Даниленко

Володимир ДмитрукОлександр Завальнюк

Віктор ЗвагельськийГригорій КлепакСергій Копилов

Олександр ЛисенкоМикола Литвин

Руслана МаньковськаАндрій Непомнящий

Олег РафальськийОлександр РубльовГригорій Савченко

Віктор Савчук(заступникголовного редактора)

Валерій СмолійТарас Чухліб

Ганна ШвидькоЗасновники:

Національна спілкакраєзнавців України

Інститут історії УкраїниНАН України

Виходитьщоквартально

ISSN 2222-5250

К Р А Є З Н А В С Т В О

З м I с т

Києвознавство:історичні та соціокультурні аспекти

Роман Шевченко (м. Київ). Інтерпретація дромоніміки міста Києва (кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Сергій Карамаш, Валентин Кобзар (м. Київ).Нові архівні джерела про зведення в Києві першої централізо-ваної каналізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Дмитро Малаков (м. Київ). Про втрачені частини Київської фортеці (спогади краєзнавця) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

До 100-річчя початку Першої світової війни

Олександр Реєнт (м. Київ), Тетяна Ковальчук (м. Маріуполь).Перша світова війна 1914-1918 рр.: український контекст . . . . . 21

Михайло Гаухман (м. Луганськ). Місто і криза: міськесамо врядування Луганська під час Першої російської революції та Першої світової війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

Краєзнавство в особах

Валерій Левченко (м. Одеса). Валентин Іванович Селінов (1876-1946): теоретик, практик та організатор краєзнавства . . . 35

Ігор Робак (м. Харків). Валентин Отамановський як один з фундаторів сучасного вітчизняного краєзнавства . . . . . . . . . . . . . 46

До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка

Олег Ночовний (м. Полтава). Святкування ювілейних дат у СРСР: на прикладі 150-річчя від дня народження Т. Шевченка . . . 57

Станіслав Дембіцький (м. Переяслав-Хмельницький).Садиба А. О. Козачковського в контексті переяславської шевченкіани . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Руслана Маньковська (м. Київ). «Україна Тараса Шевченка»:видавничий проект Національної спілки краєзнавців України . . . 66

Рекомендовано до друкуВченою радою Інститутуісторії України НАНУкраїни (протокол № 10від 18.12.2014 р.)Журнал зареєстрованоМіністерством юстиціїУкраїни (Свідоцтво продержавну реєстраціюдрукованого засобумасової інформації –серія КВ № 1722від 06.12.1995 р.)Постановою президіїВАК України № 05/2від 27.05.2009 р.журнал внесенодо переліку науковихфахових видань, у якихможуть публікуватисярезультати дисертаційнихробіт на здобуття науковихступенів доктораі кандидата наукза спеціальностями«Історичні науки»(Бюлетень ВАК України. –2009. – № 8).Усі права застережені.Передрук дозволенотільки за згодою редколегії.Адреса редакції:01001, м. Київ-1,вул. М.Грушевського, 4,кім. 212тел.: 278-02-38, 279-13-88E-mail:[email protected]Електронна версія:www.history.org.uawww.nbuv.gov.uawww.nsku.org.ua

© Національна спілка краєзнавців України, 2014 © Інститут історії України НАН України, 2014

Теоретико-методологічні засадиосвітянського краєзнавства

Ольга Травкіна (м. Чернігів). Заснування Чернігівськогоколегіуму в контексті церковно-політичного становища такультурно-освітньої діяльності чернігівських ієрархів кінця XVII – початку XVIII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

Віктор Саранча (м. Кременчук). Освітнє середовищеПолтавської губернії під час Першої світової війни . . . . . . . . . . . . 79

Джерелознавчі та біографічні студіїВолодимир Щербатюк (м. Київ). Топоніміка Лисянщини як джерело вивчення історії краю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

Віктор Соколов (м. Київ), Андрій Куций, Святослав Куций (м. Конотоп). До питання про родовід Огієвських . . . 97

Олег Бажан (м. Київ), Вадим Золотарьов (м. Харків)Безмежно відданий наркому Успенському (Олександр НіловичТроїцький . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

До 70-річчя вигнання нацистських окупантівз України

Олександр Лисенко (м. Київ). Черкащина на завершальномуетапі Другої світової війни (історіософські та методологічні нотатки) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

Надія Бойко (м. Переяслав-Хмельницький). Букринська наступальна операція очима очевидців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117

Павло Дрок (м. Переяслав-Хмельницький). Технічні розробкиакадеміка А. Люльки у роки Другої світової війни та їх вплив на військове літакобудування в СРСР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129

Національна спілка краєзнавців України:панорама сучасного життя

Павло Сацький, Олександр Гончаров (м. Київ). Всеукра -їнський конкурс студентських наукових робіт «МальовничаУкраїна – туристичний край» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133

Володимир Дмитрук (м. Київ). Виховання патріотизмупочинається з любові та вивчення рідного краю . . . . . . . . . . . . . . 135

Євген Букет (м. Київ). Лауреати Премії імені академікаПетра Тронька 2014 року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138

Тарас Нагайко (м. Переяслав-Хмельницький). Треті «Сікорські читання» у Переяславі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143

Микола Борщ (м. Черкаси). Краєзнавча Шевченкіана України . . 145

Олександр Завальнюк, Олександр Комарніцький (м. Ка м’я - нець-Подільський). Кам’янець-Подільська міська організаціяНаціональної спілки краєзнавців України у 2010-2014 рр.: основні результати діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147

Нові лауреати найпочеснішої премії в краєзнавстві . . . . . . . . . . . 153

К Р А Є З Н А В С Т В ОЗміст 3/4’2014

2

На першій сторінціобкладинки:Пам’ятник

Т. Г. Шевченку в Москві (скульптори М. Грицюк,

Ю. Сінькевич, А. Фуженко; архітектори А. Сницарєв

і Ю. Чеканюк)

Наукова інформація

Михайло Степаненко (м.Київ). Берестечко в Парижі . . . . . 155

Шаміль Акічев (м. Конотоп). V Конотопські читання . . . . . . 159

Валерія Цубенко, Людмила Латишева (м. Одеса). ІІ між на род -на науково-практична конференція «Південь України у вітчиз ня ній та європейській історії» (25-26 вересня 2014 р., м. Одеса) . . . 161

Огляди

Олександр Реєнт (м. Київ). 25-річчю Народного Руху України присвячується . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169

Ярослав Калакура (м. Київ). Закарпаття очима знаного історіографа та краєзнавця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

Людмила Мех (м. Київ). Краєзнавець макарівського гарту . . . 175

Олександр Коваленко, Тамара Демченко (м. Чернігів).«Корюківка назавжди залишилася в серці…» . . . . . . . . . . . . . . . . . 177

In memoriamПетро Скавронський (м. Бердичів). Для нас горить йогосвіча… (Світлій пам’яті члена Національної спілки краєзнавцівУкраїни Володимира Федоровича Шинкарука) . . . . . . . . . . . . . . . 181

Про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193

Вимоги щодо оформлення статей . . . . . . . . . . . . . . . . . 195

Зміст

3

Києвознавство:історичні

та соціокультурні аспекти

УДК 94:625(477.52)

Роман Шевченко (м. Київ)

Інтерпретація дромоніміки міста Києва(кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.)

У статті аналізуються формування дромонімічної мережі міста з кінця XIX ст. по нашчас. Висвітлюються історико-політичні та ідеологічні передумови формування семантичноїскладової назв дорожньо-вуличної мережі міста. Надається порівняльна характеристика назвосновних історичних вулиць старого міста і висвітлюється не простий процес поверненняісторичної дромоніміки на сучасну карту міста. Представлені пропозиції щодо однозначногосприйняття нових дромонімів та особливості повернення історичних назв.

Ключові слова: дромоніміка, ідеологічне підґрунття, перейменування та найменування,історичні топоніми, вулично-дорожня мережа, семантика назв.

Дослідження дромоніміки (від лат. «dro-mos» – що означає «шлях, дорогу») міста – цеприкладний напрямок історичної топоніміки,що акцентує увагу на час та причини виник-нення відповідної назви проспекту, вулиці,провулку, бульвару, площі тощо, визначає«міцність» назви в умовах соціально-політич-них та цивілізаційних змін в суспільстві.

Метою дослідження є проведення моніто-рингу дромоніміки м. Києва XIX-XXI ст., їїдинаміку іменувань та пропозиції щодо сталихдромонімічних назв, які позбавлені неодноз-начного відношення та політичного забар-влення.

Дромоніми як вид топонімів позначаютьвласне ім’я будь-якого внутріміського топог-рафічного об’єкта і належать до інструментівсимволічного управління міських територій.У комплексі вони утворюють вербалізованийзнаковий код геопросторової організації міста.Назви вулиць, площ, провулків, тобто дромо-німи, які ще мають синонім – урбаноніми, цеелементи адресного функціонування, які дужерідко обмежуються лише роллю нейтральнихміток (як то: вулиця Нова 17, 5-а Лінія тощо).Лаконічні за формою, вони можуть наповни-тись будь-яким змістом, який, завдяки необхід-ності частого вживання, міцно закріплюєтьсяу пам’яті мешканців.

Дромоніми адресного функціонуваннямають меншу опірність до результатів соціаль-них змін, порівняно з рештою урбанонімів чиматеріальними об’єктами. Ці властивості

сприяли тому, що в ХХ ст. годоніми (назвилінійних об’єктів) та агороніми (назви площ)все більше стали використовуватись держа-вою для утвердження власної ідеології усуспільстві.

Характерні риси впливу соціально-полі-тичної ситуації в державі на топонімічнийобраз міста, тобто відображення адреснимиурбанонімами основних ідей панівної ідеоло-гії, продемонструємо на прикладі переймену-вань вулиць і площ Києва у ХХ ст.

Для цього історію Києва минулого століттяподілимо на періоди, які б виявляли доситьзначні зміни у вербальному образі міста,спричинені соціально-ідеологічним впливом.Проаналізуємо набори адресних урбанонімівп’яти хронологічних зрізів, інформацію проякі можна віднайти у довідниках [2]: 1890-1916 рр. − фіксація дореволюційного урбано-німічного образу Києва; 1927 р. − період оста-точного встановлення радянської влади наУкраїні; 1960 р. − закінчення наймасовішої за-будови і найменування вулиць післявоєнногоКиєва; 1986 р. − час перед новою зміною ідео-логії; 1990 р. − початок формування урбаноні-мічний образу Києва в незалежній Україні.

Періоди 1916-1927 рр. та 1986-1997 рр. −час повалення старих і утвердження нових по-літичних режимів. Порівняння їх дозволитьз’ясувати залежність між характером ідеологіїта інтенсивністю використання нею урбаноні-мів як інструменту впливу на масову свідо-мість.

5

Виявляється, що разом із різкою зміноюідеології держави дійсно відбувається змінаідеологічного забарвлення дромоніміки, алетемпи останньої значно відстають від перебігуполітичних подій, тому ще певний час топоні-мічний образ нової держави несе в собі слідипопереднього ладу. На побутовому рівні вико-ристання дромоніміки цей зсув ще відчутні-ший − спостерігається значна інертність пе-реходу від вживання старої до нової назвивулиці.

Швидкість змін багато в чому залежить відагресивності ідеології нового політичного ре-жиму. У період 1916-1927 рр. було переймено-вано майже кожну десяту вулицю Києва. Всівони знаходились у центрі міста і мали назви,що дисонували із принципами диктатури про-летаріату. З центру процес перейменувань по-ширювався на периферію міста і до початку1960-х рр. він був уже повністю завершений.Дореволюційні назви зберегла лише четвертачастина адресних урбанонімів (або 7% їх за-гальної кількості станом на 1960 р.), та й маливони нейтральне ідеологічне забарвлення. Затакий же відтинок часу через 70 років – з 1986по 1997 рр. – відбулись зміни, які у кількіс-ному плані були б майже непомітними. Алеоскільки вони стосувались найбільш заідеоло-гізованих урбанонімів, розташованих у са-мому центрі міста (вулиця Карла Маркса,площа Жовтневої Революції, вулиця Калініната ін.), то, без перебільшення можна сказати,що комуністичне забарвлення столиці помітнонейтралізувалося.

З іншого боку, і це набагато важливішийчинник, – процес зміни ідеологічного духуміста, його динаміка визначається мірою опір-ності чи автономності урбанонімічної системина час переходу від одного до іншого політич-ного режиму. Рівень автономності протягомХХ ст. весь час зменшувався. Так, станом на1916 р. лише невелика частина адреснихурбанонімів була адміністративного поход-ження, решта ж була утворена «природнім»шляхом від мікротопонімів, від певних ознак,особливостей території та її мешканців(вулиці Соляна, Казарменна, провулок Чер-винський − за прізвищем землевласника) і від-значалась глибокою «закоріненістю» у міське

буття. Творцями і носіями назв вулиць у ХІХ ст.були корінні мешканці, вони ж були і голов-ними їх користувачами.

Внаслідок Першої світової війни, револю-ції, громадянської війни населення Києва за-знало великих змін, проте вплив закоріненостібув ще досить значним. «Після встановленняу місті радянської влади населення і чималослужбових осіб, незважаючи на щойно здій-снені численні перейменування вулиць, про-довжували користуватися старими їх назвами.Це змусило міськраду Києва видати у 1928 р.спеціальну постанову, в якій працівників від-повідних установ було попереджено про най-суворіші санкції у випадку подальшого вжи-вання колишніх назв» стверджує дослідникО.Різник [3].

Внаслідок уже активної «декиянізації»та маргіналізації міста значення дромоніміввсе менше пов’язувалося з власним досвідомгородян. Фізичне зруйнування багатьох ву-лиць під час війни також зменшувало дієвістьїх вербального означення, що полегшилоперейменування після реконструкції. Зведенадо мінімуму опірність урбанонімічного про-стору дала змогу у гранично стислі термінидовершити повальне перейменування всіххоч трохи ідеологічно непідхожих годонімівта агоронімів і ввести в обіг понад 900 назввулиць-новобудов (як то: вулиць Автопарко-вої, Селекціонерів, Герцена, провулка Фанер-ного).

У всіх п’ятьох хронологічних зрізах,інструментальна роль назв вулиць набувалавсе більшої ваги. Адресні урбаноніми вжевиникають не «природним» шляхом, як щестоліття тому, а організовано, за адміністра-тивною вказівкою і мають привнесенийсенс. Вони наповнюються змістом, щосприяє утвердженню ідей, які проповідуєдержава.

Не така вже й нова й ідея поділу вулицьміста за їх статусом, зазначає топонімісткаЛідія Пономаренко [5]. Вперше вона була реа-лізована ще в 1869 р., тоді Київ було умовноподілено на 4 розряди. До вулиць першогорозряду відносилась центральна частинаміста, на ній дозволялось зводити лишекам’яні, криті залізом будівлі, а на вулицях

3/4’2014Роман Шевченко К Р А Є З Н А В С Т В О

6

Інтерпретація дромоніміки міста Києва (кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.)

7

четвертого розряду можна було ставити будь-які халупи, навіть без фундаменту. І, зви-чайно, для увічнення імен високопоставленихдержавних осіб Російської імперії вибиралисьвулиці вищих (першого чи другого) розрядів:вулиця Катерининська за ім’ям російської ім-ператриці (тепер – вулиця Липська) чи Без-аківська в честь генерал-губернатора (тепервулиця Симона Петлюри). Зрештою, і самідромоніми дореволюційних міст європейськоїчастини Російської імперії часто повторюва-лись, що було викликане, очевидно, спільні-стю культурних впливів, найчастіше релігій-них. Та схожість деяких назв вулиць чи площусе ж не була такою значною, як за радянсь-ких часів тотального планування типовогопроектування.

Переважаючим типом урабнонімів на по-чатку ХХ ст. були описові назви як наслідокспонтанного найменування з використаннямхарактерних ознак території. Станом на 1960 р.різко зростає кількість топонімічних назв ву-лиць, що відображали неозорі простори СРСР

(вулиці Уральська, Курська, Єнісейська, Гроз-ненська). А в часи застою і на сучасному етапінайактуальнішими стають назви на честь пев-ної особи (вулиці радянського генерала Анд-рющенка, російського художника Сурикова,поета А.Малишка). Причина зростання при-хильності до увіковічення імен діячів партії,науки, культури не лише в граніті, а й у назвахвулиць та площ криється у психології політич-ного режиму 1970-1980-х рр., що опирався напідлабузницьке оточення, яке необхідно булозадобрювати нагородами. Таким чином, на-прикінці ХХ ст. адресні дромоніми все більшестали виконувати функцію топонімічних па -м’ят ників тогочасної епохи.

Ще одна тенденція, що неминуче супро-водила розглянуті процеси – зменшенняприв’я заності назв до місцевості, яку вонипозначають. Це не тільки послаблює закріп-лення вербалізованого образу території у сві-домості, але й ще більше підкреслює штуч-ність, привнесеність нової урбанонімічноїсистеми.

Зміна назв вулиць Старого міста у часі [5]1869–1919

1. Михайлівська2. Думська3. Інститутська4. Петрівська aлея (на ч. Петрі)5. Олександрівська6. Васильчикова7. Хрещатик8. Мерингівська9. Миколаївська (на ч. Мик. ІІ) 10. Ольгинська11. Фундуклеївська12. Анненковська13. пл. Миколаївська14. Банкова15. Садова 16. Левашовська 17. б. Бібіковський 18. Крутий узвіз19. Круглоуніверситетська20. Єлизаветинська21. Катерининська

1919–1944–19911. Паризької комуни2. пл. Жовтневої революції3. Жовтневої революції4. Петрівська алея5. Кірова6. Свердлова7. Хрещатик: (Воровського)8. Заньковецької (Фірдоусі)9. Карла Маркса 10. Маяковського11. Леніна12. Енгельса13. пл. І. Франка (Спартака)14. Орджонікідзе(Комуністична)15. Садова 16. ЛібкнехтаІ7. б. Т. Шевченка 18. Крутий узвіз19. Круглоуніверситетська20. Чекістів (Михайличенка) 21. Рози Люксембург

1991–20071. Михайлівська2. Майдан Незалежності3. Інститутська4. Петрівська алея5. М. Грушевського6. Прорізна 7. Хрещатик8. Заньковецької 9. Арх. Городецького 10. Ольгинська11. Б. Хмельницького12. Лютеранська 13. пл. І. Франка14. Банкова15. Садова16. Шовковична17. Т. Шевченка18. Крутий узвіз19. Круглоуніверснтетська20.Пилипа Орлика21. Липський пров.

У результаті завершення післяреволюційно -го процесу перейменувань та масового створен -ня нових урбанонімічних одиниць у 1960-х рр.Київ, здавалося, майже назавжди забув проімена колишніх земле- і домовласників, просоціальний статус перших поселенців, просвою багату мікротопонімію (назви місцево-стей, ярів, балок, шляхів, пустирів тощо), якіза часів першого офіційного впорядкуваннятериторій (у середині ХІХ ст.) стали основоюадресної дромоніміки міста. Натомість вулиціактивно нарікалися в честь осіб, чия діяль-ність майже не була пов’язана з Києвом, від-дзеркалювали індустріальні досягнення табагату географію Радянського Союзу. Ті жсамі тенденції спостерігаємо і в інших містахУкраїни. Урбанонімічний образ столиці, якнаслідок, втратив свою неповторну індивіду-альність, набув рис універсальності, став ти-повим для середньостатистичного радянсь-кого міста.

Міськвиконкому за період з 1952 по 1960-і рр.вдалося підігнати його до ідеологічно вивіре-ного шаблону: центральні вулиці та площіносять імена основоположників марксизму-ленінізму, керівників комуністичної партії тареволюції. Менш важливим територіям (сту-пінь важливості визначається за віддаленістювід центру та величиною) надавали імена про-славлених робітників, рядових революціоне-рів, присвоювали назви, що мали викликативідчуття величезних досягнень «радянськогонароду» на політичному та промисловомуфронті. Таке просторове структурування, вякому значимість статусу назви ставиться увідповідність зі статусом території, є вивіре-ним з дидактичної точки зору, оскільки у сві-домість радянської людини закладається вжеготова ієрархія «правильних» ідей. Аналогіч-ний порядок зустрічаємо у побудові бібліогра-фічних списків літератури тієї доби, де спершуподавались праці Маркса, Енгельса, Леніна;генерального секретаря ЦК, що саме був привладі; визначних революціонерів (Плеханова,Калініна, Крупської), а далі йшов перелік валфавітному порядку власне тематичної літе-ратури.

Як бачимо, будь-яка держава здавна нама-галася легітимізувати своє бачення світу,

нав’язуючи символічну ієрархію соціальноїзначимості простору у вигляді дромонімів,присвоєння особливих статусів територіям, за-кладання пам’ятників, встановлення меморі-альних дощок тощо, сприяючи становленнючи руйнації територіально-групових ідентифі-кацій городян.

Ще століття тому прозорість етимології ро-била найменування очевидними та функціо-нальними. Виникнення назв вулиць, площ, мо-стів та поселень було зумовлене необхідністювиконання інформативної, застережувальної,пояснювальної функцій, які тепер покладеніна дорожні знаки та путівники. Справді, селоГрузьке, містечко Конотоп нинішньої Сум-ської області відразу готували мандрівника дотруднощів подорожі, а вулиці Прорізна, Діа-гональна – розповідали про специфіку їх ви-никнення, містячи ще при цьому, «для тих,хто знає», додаткові конотації про специфікуорганізації простору міста у цьому місці: де-фіцитність землі, її інтенсивну забудову чи,навпаки – цілинність.

Більшість назв перших вулиць викону-вала роль вказівників, які своїми назвами, ну-мерацією вели подорожнього від одної ви-значного місця до іншого (це найчастішебули культові споруди, органи міської управи,торгівельні центри, великі міжміські шляхи).До суті означуваного урбанонімом завждиможна було дійти, якщо не власним розумом,то ногами.

Та вік будов не триваливий, вони далеконе завжди могли встояти під натиском стихіїта людей. Ті ж, що встояли, передавали, мовза естафетою, родове ймення місця – такодна і таж вулиця могла повністю видозміни-тися протягом століття. Ці постійні зміни зплином часу стали фатальними, бо, зрештою,більшість об’єктів (споруди, шляхи, специ-фіка рельєфу і т.д.) чи суб’єктів (жителі пев-ного суспільного стану, землевласники,визначні діячі, котрі тут мешкали...) імено-давців зникли, розчинилися поміж загалу но-вобудов та новоприбульців. Так зв’язок міжсимволікою вулиці і її денотатом безпово-ротно втрачається. І, навіть, якщо у поривівідродження традиції, чи просто стараннямиентузіастів істориків, він знову виринає на


8

Інтерпретація дромоніміки міста Києва (кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.)

9

поверхню, то лише як знак минувшини, ста-ровини виконуючи естетико-декоративнуфункцію, нада ючи більшої символічної вагиновим користувачам, то його інформаційнацінність у життєвому світі обивателя вже неактуалізується.

Нині дромоніми частково знаходять себе унових нетрадиційних зв’язках, відбуваєтьсядеетимологізація. Випадковим, але тим ціка-вішим стане зв’язок, який побачать непос-вячені у радянську поезію в адресі, магазину«Дитячий світ» – Малишка, 2 (вулиця названана честь Андрія Малишка); маркетингово вда-лою виявилося використання частини подвій-ного прізвища більшовика-ленінця Смирнова-Ласточкіна для одного з київських швейнихпідприємств, ім’я якого воно носило з ра-дянських часів, тепер на бирках костюмів таблуз, шкільних формах красується стилізованаластівка. Так само мало нагадує про буремніроки революції фірмовий пилосос «Артем»,але саме його виробник – завод імені Артема(професійного революціонера, одного з керів-ників першого уряду Радянської України) –дав назву і вулиці, на якій розташований.Після перейменування вулиці цей невеличкийреволюційний острівець розпадеться зовсім.

У ХХ ст. дромоніми аж надто вільно вини-кають та зникають, з’являються знову вико-нуючи лиш функцію демонстрації символічноїмогутності міських властей і ще назви длямісця з певним рівнем престижу.

Сьогоднішній процес перейменувань, щоздійснюється також з урахуванням статусу ву-лиці, поєднує в собі дві стратегії: відновленняпервісних назв, тісно пов’язаних з історієюпевної місцевості (вулиці Прорізна, Інсти-тутська, Липська), та увічнення пам’яті видат-них особистостей України (вулиці МихайлаГрушевського, Олени Теліги, Богдана Хмель-ницького). Він теж, як і сто років тому нара-жається на деякий спротив, пов’язаний іззвичкою до уже сформованого і закріпленогоу свідомості радянського образу міста.

Процес перейменування вулиць Києвапроходить досить складно [4]. Так, наприк-лад, 23 вересня 2005 р. комісія з найменуваньта пам’ятних знаків виконавчого органу Ки-ївської міської ради прийняла рішення про

підтримання пропозиції про перейменуваннявулиці Максима Горького на вулицю Володи-мира Антоновича, на честь українськогоісторика, археолога, етнографа, а вул. Черво-ноармійську – вул. Великою Васильківською.Однак рішення Київради про переймену-вання не було офіційно оприлюднено, тобтофактично перейменування не відбулося. Хочана початку непарної сторони вулиці Горькогона окремих будинках з’явилися покажчики зновою назвою (чим внесли додаткову плута-нину, бо на парній стороні старі таблички),а Київрада у власних рішеннях вживає якстару назву вулиці, так і нову (або ж обидвіодразу).

Ім’я Івана Мазепи на карті міста також впи-сується не без проблем, хоча він уже увічнивсвою пам’ять, розбудовуючи у свій час Києво-Печерську Лавру та щедро жертвуючи на їїрозвиток і процвітання. У 2007 р. міська радаперейменувала вул. Січневого Повстання наІ. Мазепи, але через деякий час в силу полі-тичного впливу Російської Православної Цер-кви, значана її частина, яка примикає доЛаври, була перейменована на Лаврську, ачастина шляхопроводу від Арсенальної пл. допл. Слави зберегла новоіменовану назву начесть гетьмана.

Таким чином, за весь час існування містаяк політичного центру, його дромоніміка за-знавала і зазнає впливу суспільно-політичнихтрансформацій суспільства, яке викликаєлише неоднозначне, а іноді і вороже сприй-няття нових дромонімів. Все це дозволяє зро-бити висновок щодо формулювання пропози-цій з методики процесуальних дій формуванняадресно-іменної семантики міста, яка б врахо-вувала ідентичність та автохтонність міськихтериторій, особливості їх історичного роз-витку та перспектив трансформації урболан-дшафтів.

Із вищевикладеного випливає, на наш по-гляд, перейменування вулично-дорожньої ме-режі міста повинно відповідати наступнимпринципам однозначного сприйняття назви:

– відповідність назви топографічному роз-ташуванню щодо історичних урочищ, колиш-ніх аквальних територій, з якими пов’язанаісторія міста;

– дромонім на честь видатного політич-ного, історичного та суспільного діяча та йогопостать в суспільстві повинна сприйматисяоднозначно;

– дромонім повинен відображати також фі-зико-топографічні особливості території роз-планованої вулично-дорожньої мережі;

– не допускається найменування чи пере-йменування дромоніму без урахуваннямдумки територіальної громади шляхом місце-вого добровільного плебесциту;

– відсторонення впливу політичних партійта еліт до процесу найменування в місті.

10

Вечерський В. Державний захист історико-культурної спадщини: начерк концептуальнихзасад // Культурна політика: методологічні, правовіта економічні проблеми: Зб. наук. праць. – К.,1985. – С. 31.

Рибаков М.О. Невідомі та маловідомі сторінкиісторії Києва. – К., 1997. – С. 42-43.

Різник О. Вулиці Києва на схилі імперії // Янус.Нерухомість: Інформаційний бюлетень. – К.,1999. – Вип. 22. – С. 12-14.

Малаков Д. До історії київської топоніміки //Вечірній Київ: сусп..-політ. газета. – К., 1997. –№ 128. – С. 10

Кудрицький А, Пономаренко Л., Різник О.Вулиці Києва. – К., 1995. – С. 32-33.

Різник О, Пономаренко Л. Вулиці Києва(60-90 рр. ХХ ст.) // Янус. Нерухомість: Інформа-ційний бюлетень. – К., 1998. – № 23. – С. 32.45; –1999. – № 1-6.

Роман Шевченко

ИНТЕРПРЕТАЦИЯ ДРОМОНИМИКИ ГОРОДА КИЕВА (кон. XIX - нач. ХХ вв.)

В статье анализируются формирования дромонимичной сети города с конца XIX в. до нашего вре-мени. Освещаются историко-политические и идеологические предпосылки формирования семантичес-кой составляющей названий дорожно-уличной сети города. Предоставляется сравнительная харак-теристика названий основных исторических улиц старого города и освещается не простой процессвозвращения исторической дромонимикы на современную карту города. Представлены предложенияпо однозначного восприятия новых дромонимов и особенности возвращения исторических названий.

Ключевые слова: дромонимика, идеологическое обоснование, переименование и наименование,исторические топонимы, улично-дорожная сеть, семантика названий.

Roman Shevchenko

INTERPRETATION OF DROMONIMICS OF KYIV (late XIX - early XXI ot.)

This article analyzes the formation of dromonimics network of the city from the late XIX century – in ourtime. Highlights the historical, political and ideological prerequisites for the formation of semantic componentnames traffic street network of the city. Available comparative characteristic names of the main streets of thehistorical old town and not a simple process highlights the historical return on dromonimiky modern city map.Presented proposals for a clear understanding of new dromonimiv and features the return of historical names.

Key words: dromonimics, ideological subsoil, rename and name, historical place names, street and roadnetwork, the semantics of names.

Джерела та література


11

УДК 38.761.2; 65.9(2)441

Сергій Карамаш, Валентин Кобзар (м. Київ)

Нові архівні джерелапро зведення в Києві

першої централізованої каналізаціїУ статті наводяться фрагменти архівних документів, в яких відображено нормативну

базу створення першої централізованої каналізації в м. Києві.Ключові слова: каналізація, Київ, М.В. Штейнгель, Є.І. Афанасьєв.

У поточному році виповнилося 120 років зчасу побудови і пуску в експлуатацію (21 січня1894 р.) першої централізованої системи гос-подарсько-побутової каналізації м. Києва. Зви-чайно в таких випадках згадують історію, проте, як створювалася ця досить складна інже-нерна інфраструктура міста на Дніпрі. Кажуть,що про ступінь цивілізованості суспільствасудять по розвитку систем каналізації. І тутслід відзначити, що Київ не «пас крайніх». Вінбув одним з перших шести міст Російської ім-перії, де було запроваджено централізованумережу каналізації з очищенням стічних водна куренівських полях зрошення. У місті булазреалізована так звана напірно-самоплинна(зважаючи на рельєф) Шонівська система ка-налізації. Шонівською вона названа тому, щона мережі в певних місцях були встановлені(під землею) помпові станції, так звані ежек-тори Шона (за ім’ям англійського винахід-ника, що їх винайшов).

На жаль місту не вдалося віднайти доситьзначні кошти для будівництва системи каналі-зації. Тому було вирішено будувати її за при-ватні кошти. Для цього було створено акціо-нерне товариство київської каналізації на чолі

з професором медициниЕ.І. Афанасьєвим, кот-рий був палким при-хильником цієї вкрайважливої справи для по-кращення санітарногостану міста. Далеко невсі, до речі, знають що вКиєві у Видубицькомумонастирі чудом зберег-лася могила з мармуро-

вим надгробком цієї унікальної людини.Таким чином місто може пишатися й тим, щоє добрим прикладом плідної співпраці місце-вої громади та приватного бізнесу.

При будівництві каналізаційних мереж таспоруд раз по раз вже тоді виникало безлічспірних питань, котрі треба було вирішуватишляхом певного нормування і врегулювання(До речі таке врегулювання здійснюється і доцього часу). Сподіваємося, що для читача будецікавим ознайомитися з тими нормативнимидокументами, що знайдені останнім часом і неувійшли в попередні видання з історії каналі-зації м. Києва [14, 16].

Цікавим, на наш погляд, буде матеріал пропевних діячів, що сприяли будівництву цен-тралізованої системи каналізації міста. Длякиєвознавців безперечно буде цікавим такожматеріал, де перераховано перші вулиці містаохоплені каналізаційною мережею, а також пе-релік перших установ і домовласників, що от-римали цей привілей цивілізації. Серед них мибачимо безліч поважних персон тих часів – такзваних «батьків міста».

У Державному архіві м. Києва нами вияв-лено нові унікальні документи [1] з історіїпрокладання першої централізованої каналіза-ції в місті Києві, яку звели за спільним проек-том інженерів К.Я. Балкіна і Р.П. Сабліна тавідкрили 21 грудня 1894 року. Її проклали ву-лицями Еспланадна, Єлизаветинська, Катери-нівська, Інститутська, Кріпосний провулокдо Олександрівської вулиці і далі по ній,Набережно-Хрещатицькій, Верхньому Валу,Житнєторзькій площі, Притиско-Микильськійвулиці, Олексанрівській площі, Андріївськомуузвозу, Десятинній і Великій ЖитомирськійЕ.І. Афанасьєв

3/4’2014Сергій Карамаш, Валентин Кобзар К Р А Є З Н А В С Т В О

12

вул., Бульварно-Кудрявській вул., Галицькійплощі, а також Львівській площі; уздовж вул.Жилянської, Прозоровської, Рогнєдинської,Мало-Васильківської, Басейної і Левашовськоїі до вул. Еспланадної [2].

Фахівці і каналізаційна комісія Київської мі-ської Думи обговорювали і редагували Проектобов’язкових для жителів м. Києва постанов,виданих Київською міською Думою 16 лип ня1893 р. згідно п. 4 і п. 11 103 ст. Городового По-

ложення 1886 р [3] про облаштування та чи-щення помийних ям і відхожих місць в частиніміста, де облаштовується каналізація.

Архів зберіг для нащадків «Особое мнениеПредседателя канализационной комиссии ба-рона М.В. Штейнгеля»1, який багато зробив усправі каналізації Києва. Штейнгель наполя-гав, щоб оплату за користування каналізацієюслід увести з 1894 року, а не з 1896 року як пе-редбачалося міською Думою [4, 5].

Машинний зал Подільської помпової станції (1894 р.)

Прокладання мулопроводу від відстійників під Лисоюгорою до полів зневоднення

1 Максим Васильович Штейнгель (Магнус Карл Олександр Вільгельмович (1837-після 1917) – барон,інженер шляхів сполучень, підприємець, банкір мав у Києві механічний завод з виготовлення дроту,цвяхів та ін.).

Ежектор Шона

13

Нові архівні джерела про зведення в Києві першої централізованої каналізації

Царська площа. Під цією клумбою був головний збірний резервуар міської каналізації (1894 р.)

План каналізації Києва (1894 р.)

3/4’2014Сергій Карамаш, Валентин Кобзар К Р А Є З Н А В С Т В О

14

Важливу інформацію з історії побудови ка-налізації містять листи Голови правління Київ-ського товариства каналізації лікаря Є. І. Афа-насьєва до Київської міської управи від 24квітня 1894 р. [6, 7, 8]

В архіві збережені зауваження і пропозиціїінженера В.П. Червінова [9], спрямовані до Ки-ївської міської управи від 25 квітня 1894 рокуза №18, що мають 7 положень і багато аркушівтексту [10]. Інженер піклувався, щоб твердийнепотріб не засмічував каналізацію, наголошу-вав на забороні скидання його у стічні будин-

кові і дощові труби і до відводів з ватерклозетівта ін. [11]. Зазначимо, що інженер В.П. Черві-нов вніс декілька поправок (змін) до обов’яз-кових правил 20 травня 1894 р., його лист доКиївської міської управи має №38 [12].

Вивчаючи архіви, автори дійшли висновку,що керівники м. Одеси допомогли киянам урозробці правил користування каналізацією.На прохання Київського міського голови мі-ський голова Одеси надіслав листа до Києва зпримірниками «Обов’язкових постанов про ут-римання у чистоті подвір’їв, про облаштуванняй очищення помийних ям і відхожих місць, за-тверджені міською Думою Одеси 1879 р. і на-друковані у місцевій топографії Шульце [13].З Одеси до Києва надійшли і зразки бланківпідписки з розробкою дозволів на прокладанняу подвір’ях відгалужень до централізованої ка-налізації; зобов’язань власників оперативносплачувати за невідкладні ремонтні роботи,включаючи ремонт хідників, бруківок і навітьз застереженнями не псувати дерева та ін. [14]Збереглися і малюнки «Тип відхожого місцяподвір’я зі сплавною системою з жолобом»,«Промивний колодязь,» «Розрізи одиночного іподвійного відхожого місця» [15]. Гадаємо, щоцей історичний наочний малюнок особливодоречний буде в експозиції Музею історії ка-налізації Києва.

Нами виявлені у архіві і прізвища першихдомовласників Києва, до садиб яких було про-кладено каналізацію: всього 120 осіб [16].Збереглися і їх власноручні автографи – роз-писки в отриманні «наставления» як правильнонею користуватися. Серед них ми вибірково на-зиваємо деяких (прізвища подаються не заалфавітом, а за послідовним їх записом у доку-

Прокладання каналізаційного колектора в районі Троїцької площі (нині – НСК «Олімпійський»)

Нові архівні джерела про зведення в Києві першої централізованої каналізації

15

менті): Рубінштейн, Чернявський, Мандель-штам, Демочані, Бродський, Зайцев, Микла-шевський, Мацон, Меринг, Дегтерев, Неєзе,Бернер, Савицький, Мирович, Лисенко, Шлей-фер, Клебановський, Зейферт, Рігельман, Тур-чанінов, Юзефович, Вагнер, Ландау, Гудим-Левкович, Гольштейн, Дзегановський, Розов,Коген, Носенко, Ніколаєв, Філіпов, Сергеев,Браницькі, Дюгот’е, Розенберг, Трепов, Янов-ська, Бунге, Афанасьєв та ін.

Першими під’єднали до централізованоїканалізації Удільну контору Генерал-губерна-тора, Благодійне товариство Сулими, Люте-

ранську церкву, будинок для бідних і училищепри ній, Духовне жіноче училище, Біржу, Кре-дитне товариство, Київський Земельний банк,Інститут шляхетних дівчат.

Нововиявлені архівні документ висвітлю-ють дійові процеси, що відбувалися навколорозробки положень і правил користуванняцентралізованою каналізацією Києва, що знач-ною мірою розширюють історичні знання зцієї теми. Безперечно документи стануть упригоді дослідникам історії Київської каналі-зації та києвознавцям.


1. Карамаш С.Ю., Кобзар В.В. Музей історії ка-налізації Києва: співпраця з Держархівом столиціУкраїни // Український технічний музей: історія,досвід, перспективи. Праці 2-ї Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції; Часів Яр-Київ,2003. – С.37.

2. Державний архів м. Києва (далі – ДАМК),ф.163, оп.7, спр.1362, арк. 24 зв., 30.

3. Киевские Губернские Ведомости. – 1893. –27 июля.

4. ДАМК,ф.163, оп.7, спр.1362, арк.3.

5. Там само, арк.5.

6. Петімко П.І, Царік М.Ф., Кобзар В.В.,Кириченко О.І. Водо-постачання Києва 1872-1997 рр. – К., 1997. – С. 172-173; Звід пам’яток

історії та культури України. – К., 1999. – Кн1. –Ч.І. – С. 244-245.

7. ДАМК, ф.163, оп.7, спр.1362, арк. 7-8.

8. Там само, арк. 23-23 зв.

9.Документ-автограф має типографський гриф,що засвідчує проживання інженера на Печерськув Інженерному дворі.

10. ДАМК. ф.163, оп. 7, спр.1362, арк.12-19 зв.11. Там само, арк. 13.12. Там само, арк. 34-35 зв.13. Там само, арк. 45-49.14. Там само, арк. 50-53,55.15. Там само, арк. 54.16.Там само, арк. 59-66.

Сергей Карамаш, Валентин Кобзарь

Новые архивные источники о строительстве в Киевепервой централизованной канализации

В статье представлены фрагменти архивных документов, в которых отражена нормативная базасоздания первой централизованной канализации в г. Киеве.

Ключевые слова: канализация, Киев, Штейнгель, Афанасьев.

Sergey Karamash, Valentin Kobsar

New archives sources about building in Kyiv opening unified sewerage system

The article research new archives documents Kyiv city archives, find authors, about historical problematicbuilding and use standard basis opening sewerage system in Kyiv.

Key words: sewage, Kiev, , Steingel, Afanasiev.

16

Дмитро Малаков (м. Київ)

Про втрачені частини Київської фортеці(спогади краєзнавця)

Цікавість до старовини рідного Києва при-щепив мені старший брат, згодом – заслуже-ний художник України Георгій ВасильовичМалаков (1928-1979). Навчаючись у повоєнніроки в Київській художній середній школіім. Т. Г. Шевченка, він брав мене (тоді ще учнямолодших класів звичайної школи) з собою«на етюди». То були улюблені місця його до-воєнного дитинства: Хрещатик, Липки, Лавра,Аскольдова могила, схили Дніпра. Одного разуми побували поблизу нижнього підпірногомуру Київської фортеці. Обравши мальовни-чий куточок, брат вмостився писати етюд.Поки він працював, я гасав по схилах, лазив надерева, розважаючись відповідно до віку. При-грівало сонечко, пурхали метелики, у високійтраві тріщали коники… Коли брат закінчив ро-боту, ми зійшли нижче, в затінок високихдерев. Там відкрився в усій суворій величі цег-ляний мур, увігнутий дугою, наче гребля Дніп-рогесу. Зверху, під потрощеним карнизом тяг-нулась вервечка декоративних стрільниць, азнизу, забігаючи на круті схили яру, чорніли от-вори справжніх рушничних бійниць обабічдвох широких артилерійських амбразур. Поде-куди під ногами валялись важкі жовті цеглиниз клеймами – з літерами й цифрами. Ми за-йшли всередину через стрільчасті готичнідвері, сторожко озирнулися. Круті цеглянісходи та склепінчасті стелі, таємничий холод-ний морок у глибині підземелля нагадували се-

редньовічні замки з лицарських романів Валь-тера Скотта, якими я на той час зачитувався.Відтоді на все життя закарбувалася і щемливалюбов до старовини взагалі, і шаноблива по-вага до її пам’яток, а зорово – до споруд Київ-ської фортеці як вперше усвідомлених у дитин-стві саме в цих романтичних рисах. До того ж,брат умів додати таємничості і велично нази-вав оті підпірні мури не інакше, як фортами.

У 1964-1977 роках як інженер я працювавна київському заводі «Арсенал» у відділі го-ловного енергетика. Службові обов’язки до-зволяли мені бувати в різних корпусах і з особ-ливим почуттям сприймалися старі арсенальнімайстерні (корпус № 1), кругла вежа № 5 (тамнад брамою ще зберігалася металева таблицяз літерою «Т» – первісна позначка споруди наплані фортеці) та довжелезна, дугою, колишня«Жандармська» казарма. Все це – з тої самоїжовтої цегли, із склепінчастими казематами йглибоких сутеренів, крізь анфілади яких тяг-нулися інженерні комунікації.

Завод розбудовувався, зводились нові кор-пуси, щезали старі віджилі споруди. Отак намоїх очах 1967 року зламали мало кому тепервідому четверту фортифікаційну споруду, щоопинилася в межах заводу «Арсенал». То буводноповерховий казематований верк, якийстояв на узвишші на розі Кловського узвозу ітеперішньої вулиці Гусовського (при мені – ге-нерального директора заводу «Арсенал»). За-носити на територію заводу фотоапарат та йще фотографувати - означало звинувачення вшпигунстві з усіма суворими наслідками, а«мобілок» тоді не існувало. Отож, збереглисялише спогади та кілька слів у нотатнику прооб’єкт тої руйнації. Не маючи рулетки та йправа на такі роботи, «метровими» крокамивстановив розмір: 39х9 метрів. У плані – па-ралелограм з непрямими кутами, обернутийшироким фронтом у бік Кловського узвозу, аколись – просто розлого яру – долини струмкаКлов. Коли я побачив той верк, половини вже

Човновий причал біля Подільських воріт.Фото 1950 р. З сімейного архіву А. Гриценко

та О. Липківського.

17

не було, працював екскаватор, один за однимпід’їжджали й від’їжджали самоскиди. Здо-гадно, там мало бути п’ять або шість типовихказематів розміром на одну гармату кожен, зістрілецькими бійницями по кутах каземату. Цо-коль був складений з бутового каменю, аззовні – з грубезних гранітних брил, з’єднанихміж собою чавунними скобами. В товщі фрон-тальної стіни було сховано сходи, які вели нагорище. Останнє з того ж таки фронту закривавтовстий мур-аттик з рушничними стрільни-цями. Дах із заломом нахилявся у бік двору. Набільшості цеглин, що валялися тоді на землі,стояло клеймо «КВ.61». Отже, цей артилерій-ський верк було споруджено не раніше 1862року, бо цегла тоді виготовлялася (отже, й клей-мувалася) влітку, випалювалася взимку, а в ро-боту йшла наступного будівельного сезону.

Одночасно з верком розібрали колишністайні Жандармського полку, що містилисяпоруч, вздовж тепер уже так само неіснуючогоКловського провулку.

Того ж 1967 року автор цих рядків ставчленом Українського товариства охоронипам’яток історії та культури, брав участь у ро-боті військово-історичної секції міського від-ділення Товариства.

1970 роком датована перша пам’яткоохо-ронна публікація автора – в газеті «Культура іжиття» під промовистою, як на тепер, назвою:«Біля лаврських стін».1

Дізнавшись чимало цікавого про Київськуфортецю та про старі арсенальські споруди зпрочитаних в Історичній бібліотеці в Лаврі книгМ. Закревського, Ф. Ернста, Д. Меньшоваавтор цих рядків не забарився поділитися здо-бутими знаннями з читачами-арсенальцями:оприлюднив статтю «Завод і фортеця» у кіль-кох номерах заводської багатотиражної газети«Арсеналець»2. Публікація мала успіх у чита-чів-заводчан.

Ще задовго до того, на початку 1961 року,прогулюючись в районі Васильківського укріп-лення Київської фортеці, звернув увагу на валий рови біля башти № 2. З її нижнього, підзем-ного ярусу в бік рову дивилися чотири артиле-

рійські амбразури з двох казематів. Ще далі, заповоротом рову, у вхідному куту попід земля-ним валом навпроти редюїту № 1 зачаївся му-рований капонір. Відповідно до конфігураціїтупого кута, під яким сходяться вали, він мавламаний під тим самим кутом план, що скла-дався з чотирьох бойових казематів. Про цесвідчило попарне розташування амбразур - таксамо, як у вежі № 2. Кожна половина дивиласячотирма артилерійськими амбразурами в одинбік рову, друга – в сусідній. У торцях було подві рушничні бійниці. Потрапити в цей капонірможна було тільки через потерну, яка вела втовщі валу до редюїту, тобто вежі № 1.

Того дня була похмура погода, насувалисьсутінки, що не дозволило зробити якіснішефото. Сподівався навідатись ще раз, але несклалося.

При подальшій розбудові цього району в1960-х роках і капонір, і амбразури нижньогоярусу вежі № 2 щезли в засипаному рові.

На жаль, неможливо було врятувати уні-кальну споруду Київської фортеці – так званийнабережний казематований верк літер «F»,більш відомий як Подільські набережні воротаабо просто «водокачка».

Верк на Дніпровській набережній побуду-вали у 1849-1853 роках за проектом архітектораПетра Таманського. Фортифікаційна спорудапризначалася для захисту підступів з півночі, збоку Подолу – до Ланцюгового мосту (тепермайже там – міст Метро). Артилерія розміщу-валася в казематах у два яруси і могла вести во-гонь вздовж Набережного шосе в обох напрям-ках та в бік акваторії Дніпра і лівого берега. Напершому поверсі містилися подвійні аркові во-рота. Верк сполучався з горішньою частиноюфортеці підземною галереєю, яка йшла черездві підпірні стіни до так званої «казарми на пе-решийку» з Микільською брамою.

Іншим призначенням верку було водопоста-чання фортеці та значної частини Печерську.Для цього верк був оснащений паровим котлом,який обігрівався дровами, та паровим насосомпотужністю 10 кінських сил. На широко відо-мих старих світлинах, зроблених з боку Дніпра,

1 Див.: Малаков Д. Біля лаврських стін // Культура і життя. –1970. – 6 серп. – С. 2. 2 Див.: Малаков Д. Завод і фортеця // Арсеналець. – 1972. – 21, 28 лют.; 6, 13 берез.

Про втрачені частини Київської фортеці

18

Дмитро Малаков у підвалах заводу «Арсенал».

Малюнок автора. 1969 р.

Правий берег Дніпра з Подільськими воротами. Фото 1950 р. З сімей-ного архіву А. Гриценко та О. Липківського. Публікується вперше.

Подільські ворота з трамваєм 28-го маршруту.

Фото 1930-х рр. З фондів ЦДКФФА

України.

Рештки підвалин Набережноговерку. Фото Д. Малакова. 1969 р.

Публікується вперше.

Капонір у рові Васильківськогоукріплення. Фото Д. Малакова.1961 р. Публікується вперше.

3/4’2014Дмитро Малаков К Р А Є З Н А В С Т В О

Стрілецький тир на Печерську всередині.

Фото Д. Малакова. 1969 р.

Про втрачені частини Київської фортеці

19

видно струмінь відпрацьованої пари на рівніцокольного поверху, яка викидається в повітря.Звідси дніпровська вода подавалася трубою,прокладеною в підземній галереї, до водонапір-ного баку, встановленого на горищі Микіль-ської казарми. З часом паровий насос помінялина електричний, а про розташування паровогокотла нагадувала цегляна труба над дахом.

Наприкінці ХІХ ст. Київська фортеця оста-точно втратила військове значення і 1897 рокубула переатестована на «фортецю-склад ІІІ роз-ряду». 1908 року було скасовано еспланадніправила і це дозволило 1912 року прокласти поНабережному шосе трамвайну колію. Вонапролягли через обидві арки Подільських ворітдо Ланцюгового мосту і далі – на лівий берегДніпра. Спочатку тут курсував мототрамвай –від Поштової площі до Броварів, а потім ходивтрамвай 28-го маршруту – з Подолу до Навод-ницького мосту (моста Патона ще не було).

На початку листопаду 1943 року, залиша ючиКиїв, німецькі сапери замінували, серед бага-тьох об’єктів, і Печерську водокачку. Про те, якїї розміновували, згадував колишній ко мандир207-го окремого батальйону інженерних заго-роджень старший лейтенант Олександр Не-мчинський, уродженець Києва, згодом – полков-ник, доктор економічних наук. Цитуймо:

«На другий чи третій день розмінуванняпідрозділ сержанта Салія знешкодив сюрприз,закладений у насос водокачки, розташованоїбіля Дніпра і призначеної для подачі води доПечерського району. Тільки великий досвід тавиняткова зібраність мінерів дозволили упере-дити вибух». Ще на підході до об’єкту, уважнороздивляючись місцевість, бійці знайшлитоненький гвинтик – запобіжну чеку відзнайомого їм німецького вибуховика. СержантА. Салій помітив, що двері водокачки відчи-няються назовні, отже за ними міг бути закріп-лений фугас натяжної дії, який мав спрацю-вати при відкриванні дверей. Командирнаказав підлеглим відійти в укриття, вибиввіконну раму і заліз всередину. За кілька хви-лин напруженого чекання вийшов з дверей,знешкодивши заряд двадцяти кілограмів вибу-хівки. Бійці зайшли всередину, уважно роздив-

ляючись навколо. Підозра впала на насос зелектродвигуном. Знов усім було наказановийти, а в приміщенні залишились сержант ірядовий Н. Амінов. І дійсно: другий вибух мігстатися при запуску двигуна. І цей заряд булознешкоджено. На жаль, обоє звитяжців не до-жили до кінця війни, хоча загинули не за роз-мінуванням, а у відкритому бою з ворогом»3.

Так уже сталося: те, що не вдалося зробитиз водокачкою ворогам, через вісім років зро-били… радянські сапери…

Одної глупої ночі у липні 1951 року Набе-режний верк або Подільські ворота було ви-саджено в повітря та розібрано на цеглу, ос-кільки споруда заважала все інтенсивнішомуруху по Набережному шосе. Останнє розши-рили та згодом реконструювали. Деякий часпопід горою ще залишалися на поверхні реш-тки споруди, але згодом їх засипали землею.

Варто згадати ще один зниклий об’єкт Ки-ївської фортеці допоміжного призначення –стрі лецький тир. Він був споруджений десьнаприкінці ХІХ ст. на Печерському плато крайсхилу до Неводницького яру між круглими ве-жами-казармами № 2 та № 4. Являв собою двіпаралельні цегляні стіни завдовжки близько300 метрів. Архітектурно імітував романтич-ний замковий мур з зубцями. З обох торців тапо центру стін височіли шатрові вежечки.Стрільці розміщувалися в північному торці,що був ближчий до вежі № 4. По центру та впівденному торці розміщувалися мішені длястрілецьких вправ на відстані, відповідно, в150 і 300 метрів. Щоб запобігти вильоту «слі-пих» куль за межі тиру, впоперек, спираючисьна стіни, лежали залізобетонні плити, одна-ково похилені під певним кутом так, щоб ви-падкова куля рикошетом падала на землю все-редині тиру. Тут пройшли вишкіл тисячівійськовослужбовців Київського гарнізонукількох поколінь.

Тир розібрали 1976 року при реконструкціїбульвару Лесі Українки.

Сподіваємось, ця публікація прислужитьсязбереженню пам’яті про зниклі спорудиКиївсь кої фортеці, доповнить деталями вжевідомі дані.

3 Див.: Немчинский А. Б. Осторожно, мины! – М.: Воениздат, 1973. «Военные мемуары». –С. 111-113. Ініціали подано за текстом видання, тобто за російським правописом

20

До 100-річчя початку Першої

світової війни

Олександр Реєнт (м. Київ), Тетяна Ковальчук (м. Маріуполь)

Перша світова війна 1914-1918 рр.:український контекст

Осмислити й описати війну – справжнє ви-пробування для інтелекту та морально-духов-них засад людини й історика. Тим більше,коли намагаєшся дотримуватися древнього фі-лософського правила – оповідати про будь-якісоціальні явища «без гніву, пристрасті та осуд-ження», що особливо важко робити, коли звер-таєшся до історії найкривавіших воєн в історіїлюдства, які припали на першу половинуХХ ст. і справедливо були названі, на проти-вагу усім іншим, «світовими».

Велика війна 1914-1918 рр., з початкомДругої світової названа Першою, як явище ци-вілізаційного розмаху та порядку стала пере-ломною подією для світової історії, справ-жньою гранню між епохами, визначивши, посуті, подальший розвиток людської цивіліза-ції. На слушну думку американського дипло-мата і політолога Дж. Кеннана, «все, що від-булося у світі в ХХ ст., спричинено Першоюсвітовою війною».

Водночас, вона стала логічним завершен-ням суперечливих процесів «довгого», в істо-ричному вимірі, ХІХ ст. Адже час, що переду-вав цій гуманітарній катастрофі, в країнахвтягнутих до неї був періодом небаченого ра-ніше економічного розвитку, стрімкого техніч-ного й наукового прогресу, освоєння новихтериторій, налагодження системи зв’язку татранспортного сполучення, інтенсивної тор-гівлі й обміну капіталами, розширення демо-кратичних інституцій, залучення все більшоїчастини суспільства до політичного життя, по-чатку формування громадянського суспіль-ства, зростання добробуту населення, знач-ного покращення умов праці та скорочення їїтривалості, розвитку різноманітних форм до-звілля, тощо. Саме тоді з’явилися й почалишвидко поширюватися речі, такі звичні намсьогодні – автомобілі, літаки, електротовари,вироби хімічної промисловості, нафтопро-дукти, телеграф, телефон, радіо. Життя сталозначно комфортнішим, і не лише для представ-

ників родової аристократії й буржуазної еліти,а й для широких верств суспільства. Пізнішесучасники назвуть період, який передував Ве-ликій війні, «прекрасною епохою». Й жоднакраїна, а тим більш її суспільство, здавалося,не були готові до тяжких випробувань затяж-ними й виснажливими воєнними діями.

У розпал літа 1914 р., вочевидь, майженіхто у світі не усвідомлював повною мірою(і виняток з цього не становили навіть безпо-середні учасники так званої «липневої кри -зи»), маховик якої руйнівної сили було запу-щено в рух одним лише пострілом у Сараєво,що обірвав життя спадкоємця австро-угор-ського престолу ерцгерцога Франца-Ферди-нанда й підвів риску під усталеним порядкомжиття.

Крах засадничих цінностей ХІХ ст., гло-бальність воєнної ситуації як засобу й інстру-менту міжнародної політики, радикальний пе-рерозподіл світу та сфер впливу, падінняімперій і поява на їхніх руїнах новостворенихдержав, вихід на історичну арену нових гео-політичних центрів світового тяжіння, неза-гоєні рани й реваншистські настрої, спричи-нені повоєнним устроєм, розпач від сподівань,яким не судилося справдитися, поглибленнягуманітарних проблем – все це принесла зсобою Велика війна.

Трагізм Першої світової війни особливопроявився в тотальному характері, який вонанабула, та стрімкому падінні вартості люд-ського життя. За своїми універсальними мас-штабами й демографічними втратами воназначно перевершила все, що відбувалося донеї у ході найбільших міжнародних воєннихконфліктів в історії людства. Лише за першийїї тиждень близько 900 млн жителів планети(а до кінця війни загалом 38 держав із насе-ленням у півтора мільярди осіб, що дорівню-вало трьом чвертям тогочасного населеннявсього світу) опинилися в стані протиборстваміж собою. За 4 роки, 3 місяці та 10 днів, які

21

тривала війна, загалом до війська було мобілі-зовано 73,5 млн осіб, з яких 10 млн – убито(для порівняння – стільки людей загинуло вусіх європейських війнах упродовж цілого ти-сячоліття до 1914 р.) та близько 20 млн – по-ранено, з яких 3,5 млн назавжди стали інвалі-дами.

Раніше небачені масштаби Великої війнита наслідків, що вона їх спричинила для світуй особливо – для народів Європи, сприяли за-карбуванню й збереженню історичної пам’ятіпро неї. На Заході саме так і було: Перша сві-това війна там стала невід’ємною складовоюкоду історичної пам’яті вже для декількох по-колінь людей. І навіть ще масштабніші, крива-віші й страшніші події, що їх принесла ізсобою людству Друга світова війна – не витіс-нили на узбіччя історичної пам’яті спогадипро Першу, чому сприяло й глибоке розумінняпричинно-наслідкового зв’язку між ними. Якнаслідок – ми можемо розглядати західнуісторіографію Великої війни як явище безпе-рервного, хай і неоднакового за інтенсивністю,розвитку довжиною у століття.

Зовсім інша доля спіткала пам’ять проПершу світову війну на успадкованій Радян-ським Союзом частині теренів колишньоїРосійської імперії, де вона стала «забутою».І справа тут не тільки і не стільки у певній ціл-ком природній історичній сублімації та витіс-ненні пам’яті про неї значно більш драматич-ним досвідом хронологічно наступних за неюГромадянської та Другої світової (як «ВеликоїВітчизняної») воєн. А у повному ідеологіч-ному розриві більшовицького режиму на опа-нованих ним теренах майже зі всім, що маломісце до «Великого Жовтня». З огляду на такувикривлену систему історичних координат,Велика війна (не інакше як під назвою «імпе-ріалістична») мала право на історичну пам’ятьлише як схематичне й позбавлене людськоговиміру явище, що стало придатним ґрунтомдля перемоги більшовицької революції і спробїї трансформації у революцію «Світову». Тожне дивно, що про скільки-небудь цілісну, не-упереджену й не закостенілу радянську істо-ріографічну картину Першої світової війниговорити не доводиться. Відповідно, системнета комплексне дослідження «українських

аспектів» цієї війни стало можливим лише зіздобуттям Україною державної незалежності.Історіографічні здобутки на цьому шляху ос-танніх вже майже двох з половиною десятирічсприяють доповненню коду історичної пам’ятіукраїнського народу важливою складовою проподії Великої війни, які не могли не залишитиглибокий слід в історії України.

Назвімо найголовніші «українські аспекти»Великої війни 1914-1918 років. Українськіетнічні землі, розділені між Російською імпе-рією та Австро-Угорщиною, будучи об’єктомгеополітичних зазіхань ворогуючих сторін, начотири роки перетворилися на театр запеклихбойових дій, а їх населення – опинилося порізні боки від лінії фронту цієї братовбивчоїдля українців, так само як і для поляків, війни.Через австро-угорські Галичину та Буковину іросійську Волинь неодноразово прокотивсястрашний каток бойових дій. На згаданих ук-раїнських землях відбулися одні з найбільшихі найкривавіших за історію Великої війни на-ступальних операцій: Галицька битва (1914 р.)і Брусиловський прорив (1916 р.), успішні дляросійської сторони; та стратегічний розвитокГорлицько-Тарновського прориву (1915 р.), дезі щитом вже були армії країн Четверногосоюзу. Про запеклість збройного протисто-яння сторін за кожен квадратний кілометр те-риторії промовисто вже самим своїм числомговорять хоча би тільки 6-ть (!) битв за Ковель.

Протиборчі у війні країни активно вико-ристовували у своїй геополітичній стратегії«українське питання» під гаслами визволення«русских подъяремной Руси из 600-летней не-воли» (Російська імперія) чи українців від «ро-сійської тиранії» (Австро-Угорщина та Німеч-чина). Більше того, захоплення та подальшеінкорпорування заселених українцями теренівАвстро-Угорщини до складу Російської імпе-рії, розглядалося владою та політикумомостанньої як радикальний спосіб розв’язанняпекучої внутрішньої проблеми імперії – подо-лання в ній українського руху.

На зайнятих воюючими сторонами «поправу війни» українських землях супротив-ника були влаштовані окупаційні режими (ро-сійський в Галичині та на Буковині й австро-німецький на Західній Волині), надто далекі у

3/4’2014Олександр Реєнт, Тетяна Ковальчук К Р А Є З Н А В С Т В О

22

Перша світова війна 1914-1918 рр.: український контекст

23

реальній політиці від публічно проголошува-них ними поміркованих гасел. Але навіть длятакого палкого «визволителя» та «об’єдну-вача» «исконно русских земель», як Російськаімперія, українські землі в кінцевому рахункубули розмінною монетою у великій геополі-тичній грі, про що свідчить дана нею згода навключення Буковини до складу Румунії завступ останньої до війни на боці країн Ан-танти.

У той же час треба відзначити, що під часВеликої війни вперше у новітній історії майжевсі землі сучасної України (за винятком Закар-паття) хоч і на короткий термін і без міжна-родно-правової санкції (остання була справоюповоєнного переділу кордонів за рішеннямкраїн-переможниць) опинилися під владою таадмініструванням одної держави – Російськоїімперії.

На відміну від чехів- та поляків-військово-полонених, з яких країнами-антагоністами увійні формувалися на доволі широкій основідобровольчі військові загони та легіони, щомали діяти проти країн, підданим яких бувїхній особовий склад, з українців різної полі-тичної орієнтації робилися лише окреміспроби формування таких загонів. Так, спроби1915–1917 рр. формування з біженців та вій-ськовополонених галичан-українців русофіль-ської орієнтації добровольчих підрозділів, щодіяли б спільно з російськими військами, небули доведені до стадії практичного втілення.Формування ж Німеччиною двох полків – Сі-рожупанного та Синьожупанного з військово-полонених-українців – було реалізовано вжепісля укладання Брестського мирного дого-вору між УНР та країнами Четверного союзу.

Водночас Велика війна поклала початокформуванню українських національних вій-ськових частин у складі армій протиборчихкраїн: Легіону українських січових стрільців(УСС) в Австро-Угорщині вже у 1915 р. та ук-раїнізованих військових з’єднань російськоїармії значно пізніше – влітку-восени 1917 р.,у складі яких кувалися кадри майбутньогоукраїнського війська часів національно-ви-звольних змагань.

Перша світова війна відкрила у ХХ ст.скриньку Пандори нових жахів і страшних ви-

пробувань для населення країн, які перебувалиу стані війни. Особливо болючим був цей ра-хунок на українських землях. До традиційнихдля будь-якої війни розорення і спустошення,інфляції та зростання цін, падіння виробниц-тва споживчих товарів і зниження рівня життянаселення додалися превентивні арешти та ін-тернування запідозрених у неблагонадійності:русофілів та їм співчуваючих – до таборів наЗаході Австрії; українофілів – в адміністра-тивне заслання до внутрішніх губерній Росій-ської імперії. Небачених раніше масштабівнабули практика санкціонованого взяття за-ручників і масових примусових виселень ци-вільного населення при відступі та з фронто-вої смуги, особливо чоловіків призовного віку.Подекуди такі виселення докорінно змінилипропорції етнічного складу населення окре-мих українських етнічних земель, як це трапи-лося, наприклад, на користь поляків на Хол-мщині та Підляшші. Сотні тисяч добровільнихбіженців і примусових виселенців, які потре-бували хоч якогось облаштування в місцяхсвого перебування, становили одну з найгос-тріших гуманітарних проблем, породженихПершою світовою війною.

Евакуація на схід влітку-восени 1915 р. ізприфронтових, що перебували під загрозоюзахоплення ворогом, Волинської, Подільськоїта Київської губерній частини промисловогопотенціалу, цінностей контор Державногобанку і навіть освітніх закладів включно з Уні-верситетом святого Володимира стала апроба-цією такого роду досвіду та передвісникоммасштабної евакуації часів Другої світовоївійни.

Мобілізація до війська мільйонів чоловіківна українських теренах (щонайменше 500тисяч з них загинули): Російської імперії (від3,5 до 4,5 млн) та Австро-Угорщини (не менше300 тис.) призвела до сутнісних демографіч-них змін у структурі зайнятості населення,значно збільшивши серед працюючих часткужінок і підлітків, що змушені були заступитивибулих на фронт чоловіків.

Переважно товарно-аграрний характер еко-номіки більшої частини українських земель ускладі Російської імперії, на тлі прогресуючоїпродовольчої кризи та зростання дорожнечі у

воюючих європейських країнах, значно посла-бив дію згаданих факторів на населення укра-їнських теренів, перетворивши їх на своєріднуоазу відносного продовольчого благополуччячи не до самого кінця Великої війни. Головнебагатство української землі – хліб – став най-важливішим «золотим» активом особливонаприкінці війни та ліг в основу міжнародно-правних договорів УНР із країнами Четвер-ного союзу.

Перша світова війна з її величезними жер-твами, сотнями тисяч калік, біженців і приму-сових виселенців, продовольчою кризою, не-ефективністю урядів та влади взагалі – сталапотужним каталізатором соціальних і націо-нальних революцій. А некерований стрімкийрозвал починаючи з літа 1917 р. шляхом само-чинної демобілізації величезної російськоїармії призвів до фактичного всезагального оз-броєння, за якого «людина з рушницею» пере-творилася на творця своєї долі, що особливодалося взнаки у роки визвольних змагань уформі анархії, отаманщини та «війни всіхпроти всіх».

Велика війна 1914-1918 рр. стала придат-ним ґрунтом, на якому значною мірою позбав-лені у довоєнні часи відчуття реальності мріїпро Українську державу доволі вузької ради-кальної частини українофільських еліт пообидва боки російсько-австрійського кордонудоросли за сприятливих внутрішньо- та зов-нішньополітичних обставин до порядку ден-ного практичної політики.

Вступивши у Першу світову війну у складіРосійської імперії та Австро-Угорщини, завер-шували її українські землі вже за зовсім іншоїгеополітичної реальності. Колишня підросій-ська Україна – як самопроголошена незалежнадержава у союзницьких зносинах з колишнімворогом – країнами Четверного союзу, втім,після Брестської мирного договору 27 січня(9 лютого) 1918 р. вже не як країна-учасник

війни, а підавстрійська – у повній готовностідо реалізації українського державницькогопроекту в передчутті неминучої дезінтеграціїмонархії Габсбургів. Особливо варто зазна-чити, що жодна з двох протиборчих держав,до складу яких перед початком Великої війнивходили українські землі, за наслідками війнине опинилася серед країн-переможниць, щозначно полегшувало практичну реалізаціюзавдання національно-державного будівниц-тва українського народу, до рук якого раптомпотрапили ключі від його власної долі. Попе-реду був час боротьби за Соборну УкраїнськуДержаву…

Минуло століття від початку Першої світо-вої війни. І несподівано світ усвідомив, що вінє свідком розгортання прямо на його очахнової, квазі-світової, війни, в епіцентрі якої, нажаль, знову судилося опинитися Україні.

Аналізуючи події 2014-го, ніяк не уник-нути промовистих паралелей з 1914-им.Схоже, ми є свідками другого у новітній істо-рії «видання» та наступу «русского мира» –цього агресивного політико-ідеологічного кон-цепту, що прагне до самовтілення. Перше, якодна із призвідних пружин до Великої війни,мало місце саме тоді, у далекому 1914-му. Які тоді, «русский мир» заперечує саме право нанаше, українців, самодостатнє існування позамежами встановлених ним кордонів «рус-скости». Як і тоді, наша внутрішня слабкість– незавершеність формування української якетнічної, так і політичної націй – ллє воду найого руйнівний млин. Як і тоді, пропагандист-ська машина повним ходом продукує отруй-ний чад «присоединения исконно-русских зе-мель», від якого вже настало запамороченнясвідомості більшості населення нашого сусіда.Багато що, як і тоді…

Але відтоді світ невпізнанно змінився, як ізмінилися ми самі, що дає нам надію, щоТепер не буде так, як було Тоді.

3/4’2014Олександр Реєнт, Тетяна Ковальчук К Р А Є З Н А В С Т В О

24

25

УДК 94:352(477.61)»1905/1918»

Михайло Гаухман (м. Луганськ)

Місто і криза: міське самоврядування Луганська під час Першої російської революції

та Першої світової війниРозглянуто дії органів міського самоврядування Луганська, пов’язані з подіями Першої ро-

сійської революції 1905–1907 рр. та Першої світової війни 1914–1918 рр. Доведено, що луган-ське самоврядування мало широкі повноваження щодо підтримання правопорядку на вулицяхміста під час революції та забезпечення боєздатності армії під час Великої війни.

Ключові слова: міське самоврядування, Перша російська революція, Перша світова війна.

Органи місцевого самоврядування покли-кані вирішувати нагальні проблеми, що сто-суються повсякденного життя людей у рамкахтериторіальних громад. Особливо важливими єдії місцевого самоврядування під час масштаб-них суспільних криз, викликаних революціямита війнами, коли від місцевої влади залежитьбезпека і добробут пересічних людей.

Доступної нам літератури з історії міськогосамоврядування доволі небагато, позаяк данатематика перебувала поза увагою радянськихучених і не стала надто «популярною» серед су-часних істориків з різних пострадянських дер-жав. Низку розвідок з історії місцевого самовря-дування опублікували українські науковці.

Питання соціально-економічної історії містЛівобережної України та їхнього самовряду-вання розглянуті Дмитром Чорним [1]. Авторвисвітлив особливості відносин між державноювладою та міським самоврядуванням, між мі-ським і земським самоврядуванням, соціальнийсклад «міської еліти» та напрями прибутків і ви-датків міських бюджетів [2].

Діяльність міського самоврядування з благо-устрою вулиць висвітлена у статті Тетяни Порт -нової про міське життя Катеринослава [3]. Автор -ка показала виняткову роль катеринославськоївлади у міському благоустрої, але відзначила, щомайже всі зусилля міського самоврядування булиспрямовані на облаштування центральних вулиць,залишаючи без необхідної уваги міські околиці.

Значна увага приділена органам місцевогосамоврядування в монографії Олени Прищепипро міста Волинської губернії в другій половиніХІХ – початку ХХ ст. [4]. Авторка висвітлилапитання формування міського бюджету, благо-устрою вулиць та розвитку народної освіти [5].

Місцеве самоврядування Російської імперіївивчається й російськими науковцями. Загальні

питання діяльності міського самоврядування напочатку ХХ ст. висвітлені в дисертаційному до-слідженні російського історика Андрія Ма-маєва, присвяченому міській владі в губерніяхцентральної Росії під час революційних 1917–1918 рр. [6]. Головну увагу автор приділив по-вноваженням міської влади за законодавством ів практиці правозастосування, а також форму-ванню міського бюджету [7].

Спеціальна монографія про міське самовря-дування присвячена Баку наприкінці ХІХ – на по-чатку ХХ ст. [8]. Автор, азербайджанський істо-рик Кямаля Оджагова, звертає головну увагу,по-перше, на порядок обрання та структуру орга-нів самоврядування [9], а по-друге – на реаліза-цію таких функцій міської влади, пов’язаних ізгуманітарною сферою, як розвиток народної про-світи та охорони здоров’я [10]. Однак відзначимо,що у Луганську, на відміну від Баку, питаннямиохорони здоров’я займалося не міське самовря-дування, а Слов’яносербське повітове земство.

В охарактеризованих вище працях показанадіяльність міського самоврядування з благоус-трою міст, розвитку народної освіти та меди-цини, що свідчило про важливий вплив міськоївлади на повсякденне життя пересічних містян.Однак поза увагою авторів опинилися періодиПершої російської революції 1905–1907 рр. таПершої світової війни 1914–1918 рр., коли мі-ська влада набула значення впливової громад-ської сили. Запропонована стаття присвяченадіям органів міського самоврядування Луган-ська в кризові часи початку ХХ ст.

Луганськ на початку ХХ ст. був промисло-вим центром Донецького басейну, а населенняміста стрімко зростало: наприклад, у 1910 р. Лу-ганськ замешкувало 42,7 тис. чол., а у 1911 р. –вже 61,4 тис. чол., тобто лише за 1 рік чисель-ність містян зросла майже в 1,5 рази (!) [11]. У

3/4’2014Михайло Гаухман К Р А Є З Н А В С Т В О

26

Луганську знаходилися два великі заводи: ка-зенний Патронний завод, розрахований на ви-пуск 100 млн. патронів на рік, і приватний па-ровозобудівний завод Гартмана. Докладний іпромовистий опис Луганська, з точку зору по-жежної безпеки, склав у 1916 р. уповноваженийправління «Російського союзу товариств взаєм-ного від вогню страхування»:

«Місто Луганськ, що являє собою найбіль-ший центр Донецького кам’яновугільного ба-сейну, розташований головною своєю частиноюпо правому берегу річки Лугані, а меншою час-тиною, під назвою «Кам’яний Брід», на лівомуберезі. Маючи корінних мешканців 85 тис., а зприйшлими та біженцями до 120 тис., місто роз-кинулося на розлогій площі (7,5 верст у головнійчастині та 3 у Кам’яному Броді) з великою кіль-кістю приватних садів, що тягнуться переважновздовж річки та по вулицях. Вулиці, почасти за-мощені та освітлювані електрикою, здебільшогоширокі від 10 до 12 і від 15 до 20 сажнів [тобтоприблизно від 21,3 до 25,6 і від 32,0 до 42,7 мет-рів. – М. Г.], будівлі відмінні, у центрі 2-3 і навіть4-поверхові та не скупчені…» [12].

Як бачимо з наведеної цитати, центр Луган-ська був доволі добре благоустроєний. А на по-штових листівках початку ХХ ст., присвяченихЛуганську, були зображені центральні вулиці зневеличкими будинками у стилі модерн, лініямиелектропередач і брукованим покриттям [13].

Перед розглядом діяльності органів місце-вого самоврядування Луганська під час Першоїросійської революції зупинимося на історіогра-фії цієї проблеми. Адже революція, особливоподії переломного 1905 р., помітно вплинула надіяльність міської влади. Революційні події уЛуганську були розглянуті в низці праць, напи-саних за радянських часів.

Перша доступна нам спеціальна робота прореволюційні події в Луганську, монографія І. Бер-хіна, представляє доволі докладну картину рево-люційного та робітничого руху в Луганську [14].Відповідно до стандартів радянської історіогра-фії, автор показав «керівну роль» Луганського ко-мітету Російської соціал-демократичної робітни-чої партії (РСДРП) в революційних виступах.Відтак революційний і робітничий рух були пока-зані істориком як два боки єдиного революційногопроцесу, оскільки І. Берхін не припускав можли-вість робітничих виступів без революційного ке-рівництва. Звісно, ці тези необхідно перевіритишляхом верифікації – нового вивчення джерел, щовиходить за рамки нашого дослідження.

Подіям 1905–1907 рр. приділена увага і в ко-лективній праці з історії комуністичної партії вЛуганській області [15]. Окрема глава видання,присвячена революції, написана з позицій, ана-логічних праці І. Берхіна [16].

Минуле робітничого руху на заводі Гартмана(сучасний Тепловозобудівний завод) в рокиПершої російської революції популярно викла-дено в праці Геннадія Жданова з історії заводу[17]. Подібно до вказаних вище праць, у книжціпідкреслена «керівна роль» більшовиків, на чоліз тодішнім робітником заводу – Климентом Во-рошиловим, в організації робітничого руху.

Радянські праці не висвітлюють сюжети,пов’язані з міським самоврядуванням, але міс-тять описи революційних подій. Це дозволяєзрозуміти контекст дій міської влади в револю-ційний час. Варто приділити увагу насамперед1905 р., оскільки в подальшому революційна ак-тивність знижувалася та помітно не впливала нароботу міської влади.

На початку 1905 р., за ініціативою міськоївлади, до Луганська ввели загони козаків для охо-рони правопорядку. У лютому Міська дума дору-чила Міській управі визначити вартість утриму-вання сотні козаків, що й було зроблено в березні[18]. А в тому ж березні 1905 р. на порядку ден-ному засідання Луганської думи були питанняпро видачу грошової допомоги сім’ї вбитого го-родового (вірогідно, постраждав у революційнихподіях) та створення «з обивателів дружини дляохорони мешканців міста та їхнього майна» [19].

Подібні питання, розглянуті Думою в лю-тому та березні 1905 р., були наслідком револю-ційних подій. Саме 17 лютого 1905 р. відбувсябагатотисячний страйк луганський робітників.Ініціаторами страйку були робітники заводуГартмана, які зранку відмовилися починати ро-боту, а вдень попрямували до залізничних майс-терень і Патронного заводу, щоб робітники цихпідприємств долучились до страйку. Ввечері ко-лона робітників пройшла вулицями Луганська[20]. Страйк продовжувався до 21 лютого, і в на-ступні дні до міста були викликані війська [21].Вірогідно, саме тоді й могли статися сутичкиміж робітниками та городовими.

Активісти робітничого руху планували про-вести новий страйк 1 травня, але цю ініціативубуло зірвано оперативними заходами державноївлади. Відтак 1 травня на вулицях Луганськабули розставлені городов, а частини піхоти ісотня козаків, розквартировані в місті, були при-ведені в бойову готовність [22].

27

Місто і криза: міське самоврядування Луганська під час Першої російської революції та Першої світової війни

Невдовзі після цього, у червні 1905 р., Думапостановила «визнати безумовно бажаним» за-лишити козаків у Луганську на зиму. Для їх-нього розміщення було вирішено підібратинове, більш зручне приміщення, а ближчимчасом збудувати нові казарми та стайні. При-чому витрати на утримання козаків надходили зміського бюджету. Однак «думці» попрохалиСлов’яносербського повітового справника (Лу-ганськ був із 1882 р. центром Слов’яносерб-ского повіту Катеринославської губернії) звер-нутися до адміністрації заводів і родовищЛуганська та околиць міста для того, щоб під-приємці взяли на себе частину витрат на утри-мання козацької сотні [23]. Вірогідно, козаківпрагнули спрямовувати й проти непокірних ро-бітників і шахтарів. Через місяць, у липні, Думавирішила будувати казарми та стайні для розмі-щення козацької сотні [24]. Саме у червні–липні1905 р. підприємствами Донбасу прокотилисястрайки, а 8 липня відбувся страйк на заводіГартмана, після якого з підприємства було звіль-нено близько 200 робітників [25].

Згодом Міська дума займалася вирішеннямпитання про перебування козаків у Луганську,що не всі «думці» вважали за доцільне. У ве-ресні 1905 р. відбулося екстрене засіданняЛуганської думи, на якому гласні доручили мі-ському голові звернутися до Катеринослав-ського губернатора, щоб він дозволив скликатинаступне екстрене засідання Думи – спеціально«для розгляду питання про те, чи існує наразінеобхідність у дальшому перебуванні в місті ко-заків і при негативному вирішенні цього пи-тання про виведення їх з міста» [26]. Певна річ,міська влада не могла самостійно вирішити цепитання, оскільки накази про введення військдавали органи державної влади.

Губернатор погодився із проведенням другогоекстреного засідання. У жовтні 1905 р. відбулосязасідання Луганської думи, на якому була відхи-лена заява кількох гласних про виведення козаківі було вирішено «доручити Міській управі неза-баром розпочати клопотання про наряд у містодля допомоги поліції нічних козачих роз’їздів дляохорони громадського порядку» [27].

Судячи з того, що питання про перебуваннякозаків ставилося, – і Луганська дума провеладва засідання, необхідних для його вирішення, –чимало гласних були противниками застосу-вання козаків для дотримання правопорядку. Го-товність губернатора вирішувати питання проперебування в місті військ спільно з міським са-

моврядуванням свідчила, по-перше, про значнийобсяг повноважень органів самоврядування, по-друге, про важливість для державної влади, вумовах революційної нестабільності, звертатисяза підтримкою до місцевої громадськості, пред-ставленої органами самоврядування.

Для характеристики революційної ситуації уЛуганську показовою є драматична подія – єв-рейський погром 21-23 жовтня 1905 р. Цей по-гром був складником хвилі «жовтневих погро-мів» євреїв та інтелігенції, що відбулася післявиходу Маніфесту 17 жовтня 1905 р. про «дару-вання» громадянських прав і свобод російськимпідданим [28]. Уряд і праві сили вбачали в по-громах стихійну відповідь «корінного» христи-янського населення на участь євреїв у револю-ційному русі [29]. А опозиційно налаштованісучасники вважали, що погроми були організо-вані урядом і проведені «чорносотенцями» –представниками міського простонароддя («чор-ною сотнею»), очолених монархістами [30].

Причинами виникнення уявлень про «чорно-сотенні погроми» було те, що погроми відбува-лися майже одночасно та за однаковим сцена-рієм: спочатку поширювалися чутки промайбутній погром, потім відбувалися «патріо-тичні маніфестації», після яких розпочинався по-гром, а лише на третій день погрому поліція тавійська зупиняли безлади [31]. Однак у сучаснійісторіографії теза про «чорносотенні погроми»,сплановані поліцією, була спростована, адже неіснувало наказів про погроми, а широка мережамонархічних – «чорносотенних» – організаційбула створена не раніше листопада 1905 р., тобтопісля піку революційного насильства у жовтні1905 р. [32]. Причини єврейських погромів у Ро-сійській імперії залишаються невивченими, ос-кільки для їхнього з’ясування потрібно зверну-тися до розгляду феномену натовпу, що виходитьза межі нашого дослідження [33].

Єврейському погрому в Луганську, як і решті«жовтневим погромам», передували зібраннямістян і революційні демонстрації. Вони розпо-чалися з вечора 17 жовтня, коли до луганців ді -йшли чутки про «дарування конституції», тобтопро підписання Миколою ІІ Жовтневого мані-фесту. Два дні потому, 20 жовтня, відбулися су-тички між євреями та монархічно налаштова-ними християнами («росіянами»). Наступногодня, після богослужіння в Миколаївському со-борі, вулицями пройшла «патріотична маніфес-тація» монархістів, яка переросла в напади на єв-рейські будинки. 22 жовтня групи погромників


28

вдиралися в єврейські будинки та лавки в різнихчастинах міста. Викликаний повітовим справни-ком взвод козаків не зміг зупинити безлад. На-ступного дня погром продовжувався в деяких час-тинах Луганська. Жертвами погрому стали трихристиянина і два єврея, убитих козаками. Полі-ція затримала 68 погромників [34]. Перебіг луган-ського погрому цілком відповідає жовтневим по-громам і в інших містах «смуги осілості» [35].

Єврейський погром є показовим для харак-теристики революційної ситуації, адже жовтень1905 р. став першим піком революційного на-сильства у Луганську. Як бачимо, у місті на тоймомент діяло три сили: натовп погромників, по-ліційні та військові загони, міське самовряду-вання. Дума та Управи були осторонь подій, ненамагаючись зупинити безлади, адже органи са-моврядування були призначені впорядковуватимирне життя, а не наводити лад у революційнійситуації. До того ж вони не мали у своєму роз-порядження якихось загонів міської самообо-рони. Певна річ, «думці» вирішили не допуститиповторення безладів і насильства, створивши оз-броєні загони для охорони правопорядку.

Невдовзі після єврейського погрому, у листо-паді 1905 р. Дума доручила Управі розділитимісто на «дрібні вартові ділянки». У кожній ді-лянці передбачалося призначити декількох по-печителів, для яких потрібно було скласти від-повідну інструкцію. Дільничні попечителіповинні були організувати «нічну варту» діля-нок, зібравши загони з місцевих мешканців – до-бровольців чи найманих осіб [36]. Наступногодня після думського засідання, службовці Уп-рави склали спеціальний бланк для «членів вар-тового комітету щодо охорони міста» [37]. Кло-потання «думців» про організацію міської варти,через катеринославського губернатора, було від-правлено міністру внутрішніх справ [38].

На тому ж самому засіданні Луганської думибуло вирішено виділити кошти для допомоги по-страждалим від погрому (1 тис. крб) і на ремонтбудівель, що згоріли, – жіночої гімназії (5 тис.крб) та міського училища (300 крб.). Для розпо-ділу грошей, виділених постраждалим, та отри-мання пожертв, за рішенням гласних, передбача-лося утворити спеціальний комітет, який очоливміський голова – Стефан Лутовінов [39]. Цей ко-мітет було створено, і він діяв до червня 1906 р.,коли був закритий за рішенням Міської думи [40].

Постраждалі від погрому оголосили просуму збитків у 600 тис. крб, що, на погляд пові-тового справника, вдвічі перевищувало реальну

суму збитків [41]. Так чи інакше, сума в 1 тис.крб була настільки мізерною, порівняно зі збит-ками від погрому, що радше могла забезпечитипостраждалих лише найбільш необхідними про-дуктами та медикаментами. Вірогідно, за пів-року існування міського комітету для допомогипостраждалим від погрому, луганській владівдалося надати постраждалим певні кошти. Мі-ська влада, на відміну від влади державної, на-дала хоч якусь допомогу постраждалим від по-грому, але останнім доводилося розраховувативинятково на власні можливості та сприяння збоку єврейської громади Луганська.

Після єврейського погрому ситуація в містіне заспокоїлася. Якраз у грудні 1905 р. в Москвівідбулося збройне повстання. Під впливом цієїподії, луганські соціал-демократи вирішили, щовлада в Луганську має перейти від Міської думидо Ради робітничих депутатів. Цю вимогу буловиголошено на тогочасних мітингах. Зрештою,10 грудня 1905 р. революціонери надали мі-ському голові, С. Лутовінову, свою резолюцію зтакими вимогами: 1. розпустити Міську думу таобрати – на засадах загального, рівного, таєм-ного та прямого голосування – новий складДуми; 2. замінити поліцію та козаків на «на-родну міліцію» для охорони порядку в місті;3. надати приміщення для «народних мітингів»;4. зупинити підвищення цін на продукти. Крімцього, революціонери вимагали провести від-крите, за участю представників новоствореноїРади робітничих депутатів та активістів робіт-ничого руху, засідання Луганської думи в На-родній аудиторії [42].

Через два дні, ввечері 12 грудня, відбулосявідкрите засідання Міської думи в Народній ау-диторії. Під час засідання сцена була розділенана дві частини: з одного боку розмістилися дум-ські гласні, а з іншого боку – революціонери таробітники. Останні перетворили це засідання навласний мітинг і виступали з промовами на під-тримку згаданих вище вимог, а гласні – мовчали.Кілька годин потому С. Лутовінов закрив засі-дання та призначив на 14 грудня нове відкритезасідання для розгляду резолюції з вимогами ре-волюціонерів. Натомість на наступне засіданняані думські гласні, ані сам міський голова нез’явилися. Відтак революціонери примусово до-ставили міського голову до Народної аудиторії,проте той заявив про неможливість законної від-ставки Міської думи та відсутність коштів для оз-броєння «народної міліції». Після цього велелюд-ний натовп робітників вирушив до в’язниці,


29

вимагаючи звільнення К. Ворошилова. Для того,щоб не загострювати ситуацію, тюремна адмініс-трація відпустила з-за ґрат революціонера [43].

Після другого піку революційних подій пи-тання про створення міської охорони, бодай не«народної міліції», втретє з березня опинилосяна порядку денному засідання Луганської думи.У грудні 1905 р. вона затвердила запропонова-ний кількома гласними проект «обов’язкової по-станови щодо питання про охорону міста», алерозгляд цього проекту вирішили відкласти [44].Вірогідно, ця «обов’язкова постанова» покли-кана була врегулювати діяльність згаданих вище«членів охоронного комітету», а тому розглядпроекту постанови необхідно було відкласти дорішення державної влади про дозвіл або забо-рону на створення міської варти Луганська. Уберезні 1906 р. Губернське в земських і міськихсправах присутствіє визнало Луганську думунекомпетентною видавати «обов’язкові поста-нови» про охорону міста, а міністр внутрішніхсправ відхилив клопотання «думців» про орга-нізацію міської варти [45].

Луганська влада не залишилася осторонь но-вого явища політичного життя – народження ро-сійського парламентаризму. 27 квітня 1906 р.відбулося врочисте відкриття Державної Думипершого скликання. Напередодні цієї події,25 квітня, луганські «думці» постановили «удень відкриття Державної Думи… відслужитиу Соборно-Миколаївській церкві божественнулітургію та потім благодарствений Господу Богумолебень, причому доручити міському головізвернутися до завідувачів навчальних закладівта училищ міста з проханням про припинення27 квітня занять у підвладних їм навчальних за-кладах та училищах і відвідування, разом із уч-нями, богослужіння і володарям торгівельнихзакладів у місті про припинення, бодай на часбогослужіння, торгівлі в їхніх закладах» [46].

Подібне ставлення до відкриття ДержавноїДуми свідчило про знаковість цієї події – як од-ного з найважливіших результатів революції. За-уважимо, що луганська влада могла зобов’язативзяти участь у літургії персонал навчальних за-кладів та учнів, але не мала змоги зобов’язатидо цього торговців, а лише попрохати їх «проприпинення, бодай на час богослужіння, тор-гівлі». Хоча торговці й працювали на торговель-них місцях на Базарній (або Новобазарній)площі, орендованих у міста, але вони були ціл-ком самостійні в своїх діях, на відміну від адмі-ністрації навчальних закладів.

Наслідком революційних подій був розглядЛуганською думою, у червні 1906 р., питанняпро будівництва казарм для козаків і флігеля длякозацьких офіцерів. Але рішення цього питаннябуло відкладено до отримання Міською упра-вою кредиту на будівництво [47]. Як бачимо, мі-ська влада прагнула того, щоб козацька сотняпостійно знаходилась у Луганську. Однак у на-ступних рішеннях Міської думи нам не вдалосязнайти згадку про цю ініціативу, що вказує навідмову від будівництва казарм через поліп-шення ситуації в Луганську.

Політичні симпатії представників міськоївлади нам невідомі. Адже, по-перше, міські го-лови мали статус державних службовців, які немогли бути членами партій, а по-друге – опози-ційні партії не могли навіть отримати офіційнуреєстрацію [48]. Відомо лише, що провідні гро-мадські діячі Луганська та Слов’яносербськогоповіту загалом, обрані до Державної Думи пер-шого скликання, – земський діяч Віктор Радакові народний учитель Семен Рижков, – були лібе-ральними політиками: В. Радаков увійшов дофракції «кадетів» (Партія народної свободи), абезпартійний С. Рижков – примикав до цієїфракції [49].

Скоріше за все, більшість міських діячівбули лібералами. Так, в експозиції Луганськогообласного краєзнавчого музея, у залі «Повітовемісто Луганськ», знаходиться «Список выбор-щиков, намеченных внепартийными прогрес-сивными группами», невідомого датування.У списку виборщиків, близьких за поглядами до«кадетів», наведений міський голова С. Лутові-нов. Виходячи із цього, припускаємо, що біль-шість міських діячів Луганська, подібно до біль-шості земських діячів Росії, були ліберальноналаштованими прихильниками конституційноїмонархії та демократичної правової держави[50]. Однак серед міських діячів були й послі-довники правих партій. Так, у лютому 1907 р.Дума вирішила безкоштовно надавати залувласних засідань для зібрань членів чорносотен-ної організації – Луганського відділу «Союзу іс-тинно російських людей», а час цих зібрань по-трібно було узгоджувати з Управою [51].

Отже, у революційному 1905 р. луганськавлада прагнула підтримувати правопорядок ібезпеку на вулицях міста, завдяки перебуваннюв ньому козачої сотні та впровадженню громад-ської охорони міста. Самоврядування допома-гало постраждалим від єврейського погромужовтня 1905 р. Міська влада, наскільки це було


30

можливо, залишалася осторонь революційнихподій, хоча намагалася протистояти революцій-ному руху, відмовившись виконувати вимогиреволюціонерів у грудні 1905 р.

Незважаючи на те, що уряд відхилив ініціа-тиву луганської влади щодо охорони міста, а до-помога постраждалим від погрому була незнач-ною, – всі ці спроби свідчили про намаганняміської влади виконати завдання щодо захистумешканців Луганська. До того ж, спроба місце-вих робітників зупинити погромників показала,що намір міських діячів створити варту мігзнайти підтримку серед луганців. Більшість мі-ських діячів, за нашими припущеннями, буланалаштована ліберально, а відтак – думськігласні були прихильниками перетворень, спри-чинених Першою російською революцією, алесупротивниками революційного насильства.

У роки Першої світової війни органи місь -кого самоврядування вирішували різноманітнісправи, пов’язані з тиловою роботою військовоївлади та призовом військовослужбовців, ос-кільки ці заходи фінансувалися з міського бюд-жету. Загалом на початку ХХ ст. 8,2% міськогобюджету витрачалося на утримання військовихчастин, розташованих у Луганську, але державакомпенсувала ці витрати самоврядуванню [52].

Відомо, що в 1915 р. на розгляді Думи опи-нилися такі питання: 1) «про обстеження сімей-ного становища нижніх чинів і ратників опол-чення, які вступили на військову службу»;2) «про спорудження будівлі для Управління вій-ськового начальника і місцевої піхотної коман -ди»; 3) «про утримання військових частин, роз-ташованих у м. Луганську»; 4) «секретна справапро введення нового мобілізаційного розкладудля призову нижніх чинів запасу армії та флотуна дійсну службу, утвердженого 28 жовтня1908 року» [53]. На жаль, рішення міської владищодо цих питань нам невідомі.

Додамо, що у передвоєнні роки, «думцям»доводилося вирішувати деякі питання, пов’язанііз забезпеченням військових сил у Луганську зок-рема та Слов’яносербському повіті загалом. Так,у серпні 1912 р. Дума доручила Управі купити у1913 р. «предмети обладнання» на випадок про-ведення загальної військової мобілізації, оскіль -ки необхідне устаткування «до дня оголошеннямобілізації буде, якщо не зовсім неможливо, аленадто важко придбати» [54]. А в 1913 р. думськігласні обрали помічника завідувача «Першоювійськово-кінною дільницею» Слов’яносерб-ського повіту на трирічний термін [55].

Невирішеним питанням для державної та мі-ської влади був статус підприємств, власникамияких були громадяни (чи піддані) тих держав, яківоювали проти Росії. Наприклад, у Луганськунайбільшим таким підприємством був паровозо-будівний завод Гартмана, більша частина акційякого належала німецькому промисловцю Гус-таву Гартману [56]. У серпні 1915 р. на порядкуденному засідання Думи знаходилося питанняпро накладення секвестру (заборони на реаліза-цію права власності) «на промислові підприєм-ства і нерухоме майно в м. Луганську, що нале-жать підданим держав, які воюють з Росією»,але розгляд питання відклали через відсутністьгласного, котрий готував доповідь про секвестр[57]. Залишається невідомим, чи ухвалила Думазгодом якесь рішення щодо секвестру, але ці-каво, що це питання, яке мало загальнодержавнезначення, розглядала міська влада. Можливо,уряд не зміг урегулювати проблеми секвеструвласності громадян (підданих) ворожих держав.

З початком війни міська влада взяла участьу гуманітарних ініціативах, покликаних допо-могти фронту. У вересні 1914 р. місто виділило10 тис. крб. на потреби лазарету, що йогоспільно утримували місцевий відділ Червоногохреста, міська і земська влада. Додаткова 3 тис.крб. луганська влада виділила для допомогисім’ям фронтовиків. Того ж часу, за рішеннямДуми, Луганськ увійшов до складу «Катеринос-лавського губернського міського району щодонадання допомоги пораненим воякам» [58].

У серпні 1914 р. була створена організація,що координувала гуманітарні проекти міст ім-перії та отримувала фінансування з державногобюджету, – «Всеросійський союз міст для допо-моги хворим і пораненим воякам» [59]. А в лис-топаді 1915 р. до Всеросійського союзу міствступив Луганськ [60]. За словами гласного,Миколи Стефановича, який виступив на засі-данні Міської думи, масштабність діяльностіСоюзу міст зробила неможливим для Луганськазалишатися поза організацією:

«Тепер Усеросійський союз міст розширивсвої дії в справі допомоги містам, особливо не-значним (малосоставным), і загалом поєднавміста Російської імперії в їхній праці щодо ор-ганізації закладів, викликаних війною; залиша-тися нині місту Луганську поза цим союзом ажніяк небажано та, відверто кажучи, зовсім не-зручно [курсив наш. – М. Г])» [61].

До того ж, як переконував своїх колегМ. Стефанович, вступ Луганська до Всеросій-


31

ського союзу міст дозволив би отримати фінан-сування на відкриття лазарету та закуповуватимедикаменти на складах союзу міст, що при-звело б до економії міських коштів [62]. Віро-гідно, М. Стефанович виходив з того, що Всеро-сійський союз міст, разом із Усеросійськимсоюзом земств, займався централізованою заку-півлею медикаментів на закордонних ринках, щодозволяло знизити закупівельну ціну в 1,5-2 рази[63]. У жовтні 1916 р. Дума обрала склад Луган-ського комітету Усеросійського союзу міст [64].

Невідомо, чи скористалася луганська владаз можливостей дешево закуповувати медика-менти та отримувати кредити, у чому Всеросій-ський союз також сприяв містам [65]. Однак мі-ську владу цікавили ініціативи організації зурегулювання продовольчого питання, а тому в1916 р. міський голова Луганська, Микола Вас-ньов, звернувся до керівництва союзу міст ізпроханням про перенесення наради з продо-вольчого питання через неможливість прибутина неї [66]. А необхідність своєї присутності напродовольчій нараді міський голова пояснивтим, що Луганськ був індустріальним центромДонбасу: «місто Луганськ є центром вугільноїпромисловості з масовим контингентом прий-шлого робітничого люду» [67].

Отже, під час Першої світової війни міськавлада займалася вирішенням різноманітних пи-тань, пов’язаних із утриманням органів військо-вого відомства, організацією призову на вій-ськову службу, утримуванням лазаретів таучастю в ініціативах Усеросійського союзу міст

щодо забезпечення міст продовольством і меди-каментами в умовах воєнного часу.

Новим етапом у міському житті, що потре-бує окремого дослідження, став революційний1917 р., коли паралельно з органами міського таземського самоврядування з березня 1917 р. роз-почали працювати Громадський виконавчий ко-мітет і Рада робітничих депутатів, в якій спершупереважали «меншовики» [68]. А вибори до Мі-ської думи у серпні 1917 р., проведені за новимзаконодавством, виграли «більшовики» [69].

Таким чином, «Луганське громадське управ-ління» мало досить широкі повноваження, якібули реалізовані міською владою в ініціативах зпідтримання безпеки та правопорядку під часподій Першої російської революції, хоча міськавлада й не могла протистояти ескалації насиль-ства під час єврейського погрому в жовтні 1905 р.та революційним протестам у грудні 1905 р. Підчас Першої світової війни важливою була спів-праця луганського самоврядування з державноювладою, спрямована на організацію призову вій-ськовим, та Усеросійським союзом міст, що вті-лював у життя різноманітні гуманітарні проекти.

Подальшим напрямком дослідження місце-вого самоврядування Луганського краю на по-чатку ХХ ст. може бути вивчення діяльності ор-ганів земської влади на теренах сучасноїЛуганської області: Катеринославського і Хар-ківського губернського земства, Слов’яносерб-ського та Старобільського повітового земства,зокрема – під час Першої російської революціїта Першої світової війни.


1. Чорний Д. М. По лівий бік Дніпра: проблемимодернізації міст України (кінець ХІХ – початокХХ ст.) / Д. М. Чорний. – Х. : Вид-во Харківськогонаціонального університету імені В. Н. Каразіна,2007. – 304 с.

2. Там само. – С. 137–202.

3. Портнова Т. Еволюція міського середовищаКатеринослава кінця ХІХ – початку ХХ ст. [Елек-тронний ресурс] / Тетяна Портнова. – Режим до-ступу : http://www.historians.in.ua/index.php/doslid-zhennya/144-tetiana-portnova-evolyutsiya-miskoho-seredovyshcha-katerynoslava-kintsya-khikh-pochatku-khkh-st (Розміщено 20 лютого 2012 р.).

4. Прищепа О. Міста Волині у другій половиніХІХ – на початку ХХ ст. / Олена Прищепа. – Рівне :ПП ДМ, 2010. – 287 с.

5. Там само. – С. 144–233

6. Мамаев А. В. Самоуправление городов Россиив условиях революционного процесса. 1917–1918 гг.(на материалах городов Московской, Тульской, Вят-ской губерний) : дисс. … канд. ист. наук / А. В. Ма-маев. – М., 2010. – 360 с.

7. Там само. – С. 49–90.

8. Оджагова К. Городское самоуправление Бакув конце ХIХ – начале ХХ вв. / Кямаля Оджагова. –Баку : Нурлан, 2003. – 135 с.

9. Там само. – С. 42–69.10. Там само. – С. 81–93.

11. Весь Луганск в кармане. Адрес-календарь исправочная книга города и окрестностей на1912 год. – К. : Изд-ие Е. Шнирлина, М. Кулашкина,1911. – С. 74.

12. Державний архів Луганської області (далі –ДАЛО), ф. 60, оп. 1, спр. 37, арк. 21.

13. Див. науково-художні видання: Башкина В. Я.Привет из Луганска. История Луганска на почтовыхоткрытках и фотографиях / В. Я. Башкина, А. И. По-болелов, Ю. С. Сумишин. – Луганск : Максим,2007. – 128 с.; Башкина В. Я. Луганск в трёх столе-тиях / В. Я. Башкина, А. И. Поболелов. – Луганск :Максим, 2012. – 140 с.

14. Берхин И. Луганская большевистская орга-низация в период первой русской революции /И. Берхин. – Л. : ОГИЗ; Госполитиздат, 1947. – 144 с.

15. Там само. – С. 29–53.

16. Очерки истории Ворошиловградской област-ной партийной организации / ред. колл.: Л. Г. Ша-раев (председатель) и др. – К. : Политиздат Укра -ины, 1979. – 470 с.

17. Жданов Г. В. Верность традициям : очерк ис-тории Ворошиловградского ордена Ленина и орденаОктябрьской революции тепловозостроительногозавода имени Октябрьской революции / Г. В. Жда-нов. – М. : Мысль, 1981. – 200 с.

18. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 7, арк. 3 зв.

19. Там само, арк. 10 зв.–11.

20. Берхин И. Луганская большевистская орга-низация в период первой русской революции. –С. 40–42.

21. Очерки истории Ворошиловградской област-ной партийной организации. – С. 32; Жданов Г. В.Верность традициям. – С. 32–33.

22. Берхин И. Луганская большевистская орга-низация в период первой русской революции. –С. 40–42; 26. Жданов Г. В. Верность традициям. –С. 36.


24. Там само, арк. 26 зв.

25. Берхин И. Луганская большевистская орга-низация в период первой русской революции. –С. 60–61; Очерки истории Ворошиловградскойобластной партийной организации. – С. 38–39; Жда-нов Г. В. Верность традициям. – С. 36–38.


27. Там само, арк. 31.

28. Lambroza Sh. The Pogroms of 1903–1906 //Pogroms: Anti-Jewish Violence in Modern RussianHistory / Shlomo Lambroza; ed. by J. B. Klier andSh. Lambroza. – Cambridge : Cambridge UniversityPress, 1992. – P. 227–232.

29. Всеподданнейший отчёт о произведённом се-натором Турау исследовании причин беспорядков,бывших в гор. Киеве // Материалы по истории рус-ской контрреволюции. – СПб. : Б. и., 1908. – Т. І. По-громы по официальным документам. – С. 296.

30. Див., напр.: В. Л. Внутреннее обозрение /В. Л. // Русская мысль. – 1905. – Кн. 11 (Ноябрь). –С. 237–240; Внутреннее обозрение // Вестник Ев-ропы. – 1905. – Т. VI. – Кн. 11 (Ноябрь). – С. 448–450.

31. (Лопухин А. А.). Правительство и контррево-люция / (А. А. Лопухин) // Материалы по историирусской контрреволюции. – СПб. : Б. и., 1908. – Т. І.Погромы по официальным документам. – С. LXXVI.

32. Степанов С. А. Чёрная сотня в России (1905–1914 гг.) / С. А. Степанов. – М. : Изд-во ВЗПИ, АО«Росвузнаука», 1992. – С. 49–85; Омельянчук И. В.Черносотенное движение на территории Украины(1904–1914 гг.) / И. В. Омельянчук. – К. : НІУРВ,2000. – С. 116–119.

33. Миллер А. Империя Романовых и евреи / Алек-сей Миллер // Миллер А. Империя Романовых и на-ционализм : эссе по методологии историческогоисследования / Алексей Миллер. – М. : Новое лите-ратурное обозрение, 2006. – С. 132–135; Humphrey C.Odessa: Pogroms in a Cosmopolitan City / Caro -line Humphrey // Ab Imperio. – 2010. – № 4. – P. 29–34.

34. ДАЛО, ф. П-2, оп. 1, спр. 72, арк.101–108.

35. Див., напр.: Хитерер В. М. Еврейские по-громы на Украине в октябре 1905 года [Электронныйресурс] / В. М. Хитерер. – Режим доступа : http://jhis-tory.nfurman.com/lessons9/1905.htm; Гаухман М. В.Єврейські погроми на Правобережній Україні в жов-тні 1905 р. (за матеріалами київської преси) /М. В. Гаухман // Історичні записки. – 2008. – Вип. 28.– С. 25–31.

36. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 7, арк. 32.37. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 9, арк. 1.38. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 10, арк. 5.39. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 7, арк. 32.40. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 10, арк. 19 зв.41. ДАЛО, ф. П-2, оп. 1, спр. 72, арк. 108.

42. Берхин И. Луганская большевистская орга-низация в период первой русской революции. –С. 77–80.

43. Ворошилов К. Е. Рассказы о жизни. – С. 197–198; Берхин И. Луганская большевистская организа-ция в период первой русской революции. – С. 80–82.

44. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 7, арк. 37.45. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 9, арк. 5–5 зв.46. Там само, арк. 5.47. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 10, арк. 19.

48. Чорний Д. М. По лівий бік Дніпра: проблемимодернізації міст України (кінець ХІХ – початокХХ ст.). – С. 149.

49. Див.: Башкина В. Луганский реформатор /Вера Башкина // Малая родина : сб. ст. Луганскогообластного краеведческого музея. – Луганск : Изд-


33

во «Шико» ООО «Виртуальная реальность», 2007.– С. 472–473; Белов Ю. Е. Алчевск. По публикациямгородских газет. (Страницы истории) / Ю. Е. Белов.– Донецк : Донеччина, 2008. – С. 90–91.

50. Леонтович В. В. История либерализма в Рос-сии (1762–1914) / В. В. Леонтович; пер. с нем.И. Иловайской; под общ. ред. А. Солженицына. –Изд. 2-е. – М. : Русский путь; Полиграфресурсы,1995. – С. 371–372.


52. Чорний Д. М. По лівий бік Дніпра: проблемимодернізації міст України (кінець ХІХ – початокХХ ст.). – С. 172, 178.

53. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 33, арк. 1 зв.–3.



56. Густав Гартман (1842–1910 рр.) – німецькийпромисловець і підприємець, який у 1895 р., разоміз російським банкіром Іваном Леонтієвичем Голь-дштандом, заснував «Російське товариство маши-нобудівних заводів Гартмана» та розпочав будівниц-тво паровозобудівного заводу. З 1896 по 1908 р.Г. Гартман був головою правління акціонерного то-вариства. Докладніше про Г. Гартмана і паровозобу-дівний завод на початку ХХ ст., див.: Жданов Г. В.Верность традициям. – С. 7–8; Луганск. Страницыистории. Конец XVIII – начало ХХ века : сб. / подобщ. ред. О. В. Приколоты, Л. Д. Скворцовой. – Лу-ганск : Полиграфический центр «Максим», 2012. –С. 315–316.

57. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 25, арк. 63.

58. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 36, арк. 10.

59. Див. докладніше про створення, напрями ро-боти та «політичне» обличчя Всеросійського союзуміст: Асташов А. Б. Всероссийский союз городов.1914–1918 гг. : автореф. дисс. ... канд. ист. наук :спец. 07.00.02 – «Отечественная история» / А. Б. Ас-ташов. – М., 1994. – 27 с.

60. ДАЛО, ф. 60, оп. 1, спр. 36, арк. 10.61. Там само, арк. 10 зв.62. Там само.63. Там само, арк. 19.64. Там само, арк. 15–15 зв.65. Там само, арк. 20.66. Там само, арк. 13–14.67. Там само, арк. 14.

68. Сумишин Ю. С. Свидетели времени : исто-рико-сфрагистический очерк / Ю. С. Сумишин,А. И. Поболелов. – Луганск : Виртуальная реаль-ность, 2004. – С. 5–8.

69. Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі: Укра-їнсько-російське прикордоння, 1870–1990-і роки /Гіроакі Куромія; пер. з англ. Г. Кьорян, В. Агеєв; пе-редм. Г. Немирі. – К. : Вид-во Соломії Павличко«Основи», 2002. – С. 139; докладніше див.: Мака-рова А. В. Выборы в Луганскую городскую думу в1917 г. / А. В. Макарова // Краеведческие записки :сб. научн. ст. – Вып. IV. – Луганск : Изд-во «Шико»ООО «Виртуальная реальность», 2008. –С. 385–386.

Николай Гаухман

Город и кризис: городское самоуправление Луганска в ходе Первой русской революциии Первой мировой войны

Рассмотрены действия органов местного самоуправления Луганска, связанные с событиями Первойрусской революции 1905–1907 гг. и Первой мировой войны 1914–1918 гг. Доказано, что луганское само-управление имело широкие полномочия по поддержанию правопорядка на улицах города в ходе револю-ции и обеспечения боеспособности армии в ходе Великой войны.

Ключевые слова: городское самоуправление, Первая русская революция, Первая мировая война.

Nikolay Gaukhman

Town and crisis: Lugansk’s municipality during the First Russian revolution and the First World War

The actions of Lugansk’s municipal authority, linked to events of the First Russian revolution 1905–1907and the First World War 1914–1918, are analyzed. We made conclusion that Lugansk’s municipality had wildcommissions in carrying order on the town’s streets during the revolution and in keeping battle worthy of Russ-ian army during the First World War.

Key words: town’s municipality, the First Russian revolution, the First World War.


34

Краєзнавство

в особах

35

УДК 94(477):929 Селінов

Валерій Левченко (м. Одеса)

Валентин Іванович Селінов (1876–1946):теоретик, практик та організатор краєзнавства

У статті на основі документальних матеріалів досліджено діяльність призабутого одесь-кого професора В. Селінова у галузі краєзнавства в період 20–40-х рр. ХХ ст. Здійснено ком-плексний аналіз краєзнавчої діяльності вченого на тлі суспільно-політичного та культурногожиття в СРСР, проаналізовано теоретичні та практичні аспекти його наукової спадщини.

Ключові слова: В. Селінов, краєзнавство, теорія, методика, практика.

Одним із пріоритетних завдань українськоїнауки є вивчення напрацювань вчених у галузікраєзнавства, яке займає провідне місце у роз-витку вітчизняної науки [1]. На сьогодні іменабагатьох представників когорти вчених-крає-знавців залишаються призабутими, а їх науко-вий доробок недослідженим. До числа такихвідноситься одеський історик В. Селінов, унауковій спадщині якого належне місце зай-мають краєзнавчі студії.

Серед плеяди краєзнавців 20–30-х рр. ХХ ст.В. Селінову належить особливе місце. Як по-казує історія, саме силами подвижників,відданих справі до кінця й розвивається крає-знавча галузь. Фахівець, переконаний при-хильник краєзнавчого руху, методист-практик,він зробив вагомий внесок у ґенезу теорії тапрактики краєзнавства в період 1920–40-х рр.,який визнано лише на початку ХХІ ст. переви-данням його двох краєзнавчих розвідок [2–3].Науковий доробок В. Селінова в цьому на-прямку складає понад тридцяти праць (див.дод.), але вони майже всі невідомі науковомузагалу. Подібна ситуація пов’язана з трагічноюдолею вченого, що потрапив у вир репресив-ної політики радянської влади в 1930–40-х рр.Унаслідок цього ім’я науковця та його працібули зазнали забуття. Доля вченого віддзерка-лює драматичну планиду багатьох представ-ників дореволюційної наукової інтелігенції,що продовжували працювати в умовах форму-вання тоталітарної держави.

Грані інтелектуальної біографії В. Селі-нова не ставали предметом комплексних нау-кових досліджень. Період 1940–80-х рр. харак-теризуємо відсутністю робіт зі згадками про

репресованого науковця. Виключенням сталаробота академіка В. Гордлевського, в якій є по-силання на одну з робіт науковця літературо-знавчого напрямку [4, с. 261]. Довгий час по-стать В. Селінова перебувала в тіні, на неї булапоширена негласна заборона, тому згадки провченого та посилання на його праці не з’явля-лися в науковій літературі.

Автори сучасних наукових публікацій по-чали поступово вводити в науковій обіг праціВ. Селінова. Його студії аналізуються науков-цями при вивченні питань культурно-історич-них реалій ХХ ст. [5], економічного розвиткуУкраїни в XIX ст. [6, с. 6], педагогіки [7, с. 90],історії античності [8], пушкінознавства [9], ар-хітектури [10–11]. У колективній «науковіймонографії» «Історико-містобудівні дослід-ження Одеси» [10, с. 2] автори через необізна-ність з інтелектуальною біографією В. Селі-нова, припустилися некоректного судження,назвавши його «аматором» [10, с. 32]. У дея-ких наукових працях автори, сподіваємосьчерез неуважність, припустились помилок принаписанні прізвища вченого – «Селиванов»[12], «Семенов» [13].

На сьогодні в наявності є перші розвідкибіографії В. Селінова, в контексті науково-пе-дагогічної діяльності [14–18] і репресивної по-літики більшовицької влади в 1930–40-ві рр.[19–20]. Також згадується його ім’я як співро-бітника Одеської державної наукової бібліо-теки імені М. Горького [21–22] і Одеськогоісторико-археологічного музею [23–24]. Пере-лічені праці не дають чіткого уявлення прожиттєдіяльність вченого, особливо в «крим-ський» (1876–1897) і «київський» (1897–1919)

3/4’2014Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О

36

періоди. Виняток складає «одеський» період(1919–1945), який у літературі описаний більшдокладно [15, 19–20]. Поверхнево вивчениййого внесок у розвиток краєзнавства, за вели-ким рахунком він не усвідомлений як один зпровідників краєзнавчого руху в Одесі та за-галом СРСР, не розглядався дослідникамипласт його напрацювань. В якості виключенняв цьому аспекті можна вважати дві спроби ав-тора даної статті [25–26]. Отже, краєзнавчаспадщина вченого не набула належного місцяв історіографії, її не використовують історики,краєзнавці.

Актуальність даної розвідки полягає в ос-мисленні теоретичної і практичної діяльностіВ. Селінова в розвитку краєзнавства в 1920–40-х рр. Особливий інтерес має його підхід до по-становки та вирішення проблем краєзнавства втеоретичній площині. Вивчення поглядів вче-ного на суть і призначення краєзнавства, наособливості формування та становлення діяча/учасника краєзнавчого руху, що сприяє відтво-ренню цілісної картини розвитку краєзнавствав СРСР в 20–30-ті рр. XX ст. Методичні напра-цювання В. Селінова, унікальність яких поля-гає в єднанні власного практичного досвіду звивченням накопичених теоретичних підходіврозвитку краєзнавства, є цінним для вдоскона-лення сучасної концепції краєзнавства. Звер-нення до наукового доробку В. Селінова важ-ливо для розуміння своєрідності його творчогошляху. Вчений вважав, що «...далеке минулеможе дати корисний матеріал для практичнихтем сучасності» [3, с. 8]. Загалом всі аспектийого творчості належною мірою ще недо-статньо оцінено. Тож метою статті є аналіз нау-кового доробку вченого в галузі краєзнавства:характеристика його історико-краєзнавчих тво-рів, зокрема теоретико-методичних поглядів.

До лона краєзнавчого руху В. Селінов увій-шов в Одесі, куди переїхав восени 1919 р. в 43-річному віці. Приєднання науковця до новогодля нього напрямку досліджень було зумов-лено сформованою традицією краєзнавчихрозвідок вчених міста, що була закріпленавикладачами Новоросійського університету(1865-1920), об’єкти досліджень яких відпові-дали парадигмі: Північне Причорномор’я –Одещина – Одеса [27].

До Одеси В. Селінов перебрався разом зкиївськими колегами (С. Дложевський та ін.).Він був серед тієї невеликої кількості пред-ставників наукової інтелігенції, яка відступалана південь з наближенням до Києва більшо-вицьких військ. У «матері міст руських»В. Селінов, який народився 1876 р. в багато-дітній родині міщан міста Карасубузар Таврій-ської губернії, опинився 1897 р., коли вступивна історико-філологічний факультет Київсь-кого університету. У період від 1901 р., час за-кінчення вишу, до 1919 р. (за виключенням1908-1910 рр., коли викладав російську мовута літературу в Катеринославському комерцій-ному училищі й 1909 р. – їздив в Париж, де вЛуврі впродовж двох місяців вивчав предметимистецтва античності) працював на приватнихкурсах, у середніх навчальних закладах.У 1917 р. після видання праці «Современныевопросы теории исторического знания в связис задачами методики истории» [28] його булозапрошено читати лекції з методики історії наВищих педагогічних курсах [8, с. 257]. Бувобраний членом Історичного товариства іменіНестора-Літописця [19, с. 90]. Отже, київсь-кий період життя В. Селінова сприяв отри-манню педагогічного досвіду та формуваннюнаукових інтересів – зацікавленням питаннямитеорії історичного знання.

Зі встановленням влади більшовиків вОдесі, в лютому 1920 р. В. Селінов почав пра-цювати у педагогічному відділі Губернськогокомітету професійно-технічної та спеціально-наукової освіти й організовував курси з підго-товки вчителів трудових шкіл. В. Селінов, якпедагог, прийняв ідею створення трудовоїшколи, яка була основним напрямком в педа-гогічній теорії та практиці організації загаль-ної освіти в ССРР в 1920-х рр., підтверджен-ням чого є низка його праць, присвячена ційтемі [29].

На початку 1921/22 навчального рокуВ. Селінова запросили до Одеського інститутународної освіти (ОІНО) [30]. Після проход-ження відбору в кваліфікаційній комісії був за-тверджений НКО УСРР викладачем четвертоїгрупи. В ОІНО він з успіхом навчав «проле-тарських» студентів низки гуманітарних наук.У перший рік йому було доручено вести курси


37

з методики суспільствознавства та історії. Від1924 до 1930 рр., часу реорганізації ОІНО, наукраїнському і російському відділеннях соці-ально-історичного відділу факультету профе-сійної освіти вів заняття з методики викла-дання суспільствознавства, практичнихпитань викладання історії, економічної історіїАнглії, загального курсу історії культури, екс-курсійного та образотворчого методу викла-дання історії [8, с. 257].

В. Селінов був одним із теоретиків і прак-тиків ОІНО з використання екскурсій як ме-тоду навчального процесу, впровадженого увиші в 1925/26 навчальному році. ВикладачіОІНО, як і всієї вищої школи УСРР, активноорганізовували для студентів тематичні екс-курсії/експедиції з навчально-виробничоюметою на підприємства, до культурно-освітніхустанов, міст і сіл [30, с. 226, 237-238]. В. Се-лінов особисто розробляв методику прове-дення екскурсій та був провідником екскурсій-ного методу навчання в вищій школі Одеси в1920-х рр., що за формою та методикою бувнаближений до одного з напрямків краєзнав-чого руху – туризму, який сприяв оволодіннюзнань про рідний край, його природу, історію,культуру, поширенню краєзнавства в цілому.

Одним із аспектів діяльності В. Селінова вОІНО була навчально-методична робота. Тео-рією методики викладання він почав цікави-тися ще під час викладання в Києві, де видавдві праці на цю тему [28; 31]. Він виступав закардинальну реорганізацію методики викла-дання в системі освіти, за впровадження новихметодів – наочного ознайомлення з предме-том, використання наочних посібників. Від-дано своїй справі, вчений вів курси з методикивикладання різних дисциплін, а також увійшовдо діючих в ОІНО комітетів і комісій. Він вхо-див до соціально-педагогічного комітету тапротягом чотирьох навчальних років його оби-рали заступником голови педагогічної пред-метної комісії.

Паралельно з методико-педагогічною ді-яльністю в ОІНО В. Селінов також активноприділяв увагу цій справі за межами вишу.У 1927 р. його було призначено головою осе-редку «Друзі дітей» при груповому комітетіспілки «Робітники освіти». У 1929 р. безкош-

товно читав лекції з краєзнавства у вечірньомуробітничому університеті та був завідувачемокружного методичного комітету. Редагувавекскурсійний відділ збірника «Одеса та Оде-щина» [8, с. 257-258].

Плідна методично-педагогічна роботаВ. Селі нова була відзначена 1927 р. присвоєн-ням йому звання професора. 27 липня 1927 р.на підставі пропозиції ОІНО та постановиКваліфікаційної комісії при Державному нау-ково-методичному комітеті НКО УСРР від13 липня, за розпорядженням Управління про-фесійно-технічної та спеціально-науковоїосвіти НКО УСРР з 1 жовтня 1926 р. йогобуло затверджено штатним професором дру-гої групи з методики суспільствознавства [8,с. 258]. У 1929 р. його науково-методичній ро-боті була дана позитивна характеристика вмосковському журналі «Обществоведение втрудовой школе» [19, с. 92].

Упродовж всієї педагогічної діяльностіВ. Селінов залишався наставником молоді. Ке-рував дипломними роботами студентів, темияких стосувалися краєзнавчого напрямку табули в руслі наукових інтересів вченого. Підйого керівництвом були підготовлені роботи:«Отдел Древне-Греческой культуры ОдесскогоОбластного Историко-Археологического Му -зея, как материал для экскурсий с учащимисяПрофшкол» (О. Варнеке), «Музей м. Одеси, якмісце історичних екскурсій, запроваджених зучнями профшкіл» (Ф. Співак), «Екскурсія вІстпарт підчас проробки 1905 р.» (Д. Ройтман)і «Екскурсія на цукрову фабрику в курсі сус-пільствознавства» (Р. Сігал) [32].

В. Селінов як талановитий науковець іорганізатор брав участь в діяльності різнихнаукових об’єднаннях: соціально-історичнасекція Одеської комісії краєзнавства (головаС. Дложевський) при Всеукраїнській акаде-мії наук (ОКК при ВУАН) [33, с. 2–3]; заступ-ник голови педагогічної секції Одеськогонаукового товариства (голова секції і това-риства М. Гордієвський) при ВУАН (1926–1930) [34]; історично-етнологічний відділ(голова О. Томсон) Одеської філії Всеукраїн-ської наукової асоціації сходознавства (1927–1930) [35], Художнє товариство іменіК. К. Костанді [36].

Особливо плідно наукова діяльність В. Се-лінова була пов’язана з ОКК при ВУАН. Вінбрав участь у багатьох засіданнях, на яких не-одноразово виступав. На засіданні 7 квітня1924 р. розповідав про краєзнавчу працю вССРР (тези або текст доповіді не віднайдено)[33, с. 115]. У 1929 р. його було обрано вченимсекретарем комісії та включено до редколегії«Вісника» ОКК при ВУАН [37]. Після смертіС. Дложевського 1930 р. завдяки своїм органі-заторським здібностям В. Селінов відігрававпомітну роль у формуванні концепції подаль-шої діяльності комісії. На тлі радикальнихзмін наукових інтересів учених в 1920-х рр.,пов’язаних з поступовим проникненням в іс-торичну науку марксистської ідеології, щопризвело до повороту в бік вивчення соці-ально-економічних проблем суспільства, істо-рії класової боротьби, революційного руху вінпропонував членам комісії дослідити питаннякультурної революції, колгоспного будів-ництва та історію заводів і фабрик Одеси. Підйого впливом новий голова комісії – І. Хмель-ницький підтримав ідею вивчення питань, ак-туальних для того часу, колгоспного руху, по-буту робітників, культурної революції [19,с. 93]. Отже, в житті В. Селінова відбувся злету кар’єрі, який стався завдяки поєднанню про-фесіоналізму, що зберігся від старої школи, таофіційному прийняттю зміни курсу в історич-ній науці на прорадянську направленість, по-кликану ідеологізувати уми і підпорядкуватиїх єдиній меті – будівництву соціалізму. Вра-ховуючи просоціалістичну направленість унауковій роботі ОКК при ВУАН наприкінці1920-х рр., не можна не зважати на позитивнімоменти в її діяльності. Краєзнавчі питання,що на той час цікавили дослідників, й сьогоднізалишаються актуальними, але в просторі роз-витку науки вони вивчалися з використаннямметодології та термінології того часу. Незва-жаючи на це ОКК при ВУАН залишалася про-відним осередком краєзнавчої діяльності напівдні України.

На зламі 1920–30-х рр. почала погіршува-тися ситуація не тільки в змісті науки, а й всамій її інфраструктурі. В умовах встанов-лення тоталітаризму, посилювався натиск нанауку і особливо на її представників, які від-

чували на собі тяжкість офіційної більшовиць-кої ідеології. Не оминуло це й В. Селінова,якому, як представнику дореволюційної нау-кової інтелігенції, не завжди вдавалося відпо-відати сучасному світосприйманню суспіль-ства. Наприклад, в останні роки викладання вОІНО студенти його звинуватили в «ідеологіч-них ухилах». Це сталося на лекції з методикисуспільствознавства, під час якої він викори-став термін «внутрішня наочність». Двоє сту-дентів заявили, що цей термін пов’язаний зістарою теологічною філософією та супер-ечить діалектичному матеріалізму як складо-вій марксизму. Свою «професійну придат-ність» В. Селінову довелося доводитидоповіддю на тему «Принцип наочності тадіалектичний метод» у «Гуртку войовничихбезбожників», після якої студентами було ви-знано розуміння професором діалектичногометоду – правильним. Також він написав листав інститутську газету «За пролетарскиекадры» з визнанням суті своїх помилок, недо-статнього володіння марксистською методоло-гією. Для усунення цих недоліків професорбув змушений просити додаткової громадськоїроботи, що дало б йому можливість «відчу-вати свій зв’язок з життям» та «стати на рейкимарксистсько-ленінського світоспоглядання»[19, с. 97–98]. В умовах формування тоталітар-ної держави це не могло врятувати вченого до-революційної генерації, за яким, не зважаючина всі його прагнення дотримуватися вимогдиктатури пролетаріату, залишався ярлик«старої» професури. Як наслідок 11 лютого1931 р. В. Селінова було заарештовано.

На зламі 1920–30-х рр. реорганізація не-марксистських установ та підрозділів історич-ної науки супроводжувалася репресіями, булоактивізовано переслідування та утиски від-носно національно орієнтованих істориків вУСРР. У рамках формування нового сус-пільно-політичного ладу та запровадженнямонопольного панування комуністичної ідео-логії десятки вчених були заарештовані і за-суджені. Навесні 1930 р. відбувся відкритийпроцес у справі «СВУ». На лаві підсудних опи-нилося 45 осіб, серед яких було двоє одеськихісториків М. Слабченко і Т. Слабченко. У цейперіод страждань зазнали також інші вчені


38

39

Одеси, у тому числі й В. Селінов, який був за-арештований органами ДПУ за підозрою в уча-сті у підпільній контрреволюційній діяльності«Української організації» в Одесі [19, с. 95]. Зацією справою того ж року були заарештовані –О. Рябiнiн-Скляревський (31 січня), Б. Комаров(12 лютого), Є. Загоровський (16 лютого),Ф. Петрунь (16 лютого) та ін. [38].

Зважаючи на вірмено-руське походження(батько – вірменин, мати – руська) та вихо-вання в дусі російської культури було б неко-ректно зачисляти В. Селінова до проукраїнсь-ких істориків (українською мовою лекції читавз 1929 р. [19, с. 103]). Матеріали архівно-слід-чої справи дають можливість дізнатися націо-нально-політичних поглядів вченого. Вінзаявляв, що у своїх судженнях відносносамостійності України не був «прихильникомГрушевського» (як і більшість одеських істо-риків – Є. Загоровський, М. Слабченко та ін. –В. Л.), а його погляд на геополітичне майбутнєУкраїни більше співпадав з концепцією Д. Ба-галія [19, с. 102], основу позицій якого в цьомупитанні складали федералістські погляди [39],чим й відрізнявся від більшості національноналаштованих колег. З останнім В. Селінов бувзнайомий особисто. Підтвердження цьогофакту є його участь в ювілейній збірці напошану академіка [40]. Отже, В. Селінов не на-лежав до кола одеських національно налашто-ваних вчених, а в контексті вирішення «укра-їнського» питання в політичній площині стоявна федералістських позиціях.

Стосовно сприйняття науковцем історіїукраїнської культури говорить зміст його, в пе-реважній більшості, російськомовних допові-дей та студій, в основі яких переважав науко-вий підхід. Так, в праці «Культуроведение вкраеведческой работе» характеризуючи розви-ток бароко в Україні він писав: «Стоит тольковспомнить после этого страницы эпохи, когдаразвернулся на Украине этот стиль, эпохи,полной драматической борьбы народа за своюнезависимость, и станет понятным, как чертыевропейского барокко в национальном претво-рении оказались столь подходящей формойдля воплощения исполненной трагизма рели-гиозно-национальной идеи посредством на-пряженного движения ввысь при цельном и

суровом облике всего архитектурного созда-ния» [41, с. 46]. Отже, будучи російськомов-ним вченим В. Селінов та бачачи майбутнєУкраїни у федеративному союзі розділяв по-гляди на осібний хід розвитку історії Україниокремо від Росії та існування власної історіїкультури українського народу.

Після семи місяців перебування під вар-тою, у вересні 1931 р. В. Селінова випустилиз одеської тюрми. Трохи пізніше були звіль-нені його колеги – Є. Загоровський (4 жовтня1931 р.), О. Рябiнiн-Скляревський (10 грудня1931 р.), Б. Комаров (5 березня 1932 р.),Ф. Петрунь (5 березня 1932 р.) [38]. У ціломув 1930–31 рр. в Одесі, унаслідок масових ре-пресій більшовиків, припинили функціону-вати всі наукові й просвітницькі товариства.У цей час умови й обставини почали зловіснозмінюватися, ідеологічний тиск дедалі відчут-ніше поширювався на науку. Зроста ючі тен-денції централізації і бюрократизації суспіль-ного життя негативно вплинули на стандосліджень науковців. Відбувалося вилучення«націоналістичної» наукової літератури, зміниу змісті викладання історичних дисциплін таорганізації підготовки кадрів істориків.

У таких умовах, після звільнення з підварти, В. Селінов не продовжив викладання увищій школі (до арешту в 1930/31 навчаль-ному році працював в інститутах Професійноїосвіти і Соціального виховання.). Він повер-нувся до роботи в Одеському історико-архео-логічному музеї, в якому з 25 жовтня 1930 р.за призначенням сектора науки НКО УСРРпрацював на посаді завідуючого відділу фео-далізму та торговельного капіталізму в Над-чорноморських країнах. Під час роботи вмузеї займався розробкою проблем місцевогоминулого та методологічними питаннями іс-торії [8, с. 259]. Проводив екскурсії для вчите-лів [19, с. 92].

Впродовж 1930-х рр. займатись виключнонаукою і залишатись осторонь кон’юнктурнихполітичних реалій ставало дедалі важче. Тема-тика і зміст наукових досліджень (особливотеоретичні аспекти) отримували більшовицькезабарвлення, що супроводжувалось посилен-ням адміністративного тиску на вчених і ба-жанням держави підкорити їх своєму дикта-


тові. Радянське керівництво швидко і безжа-лісно розправлялося з тими, хто не міг позбу-тися роками набутих моральних цінностей ідозволяв собі прояви вільнодумства. Саме вцей час В. Селінов зосередився на вивченніпроблем античної історії. 16 грудня 1940 р.Вища атестаційна комісія при Всесоюзномукомітеті у справах вищої школи допустилайого без наявності вченого ступеня кандидатанаук до захисту докторської дисертації на тему«Древние причерноморские поселения Се-веро-западного Причерноморья ІІІ–ІV столе-тия нашей эры» [8, с. 259]. Захист цієї роботивідбувся в інших політичних умовах.

У 1941–1944 рр., під час німецько-румун -ської окупації Одеси, В. Селінов залишився вмісті на посаді директора Історико-археологіч-ного музею. У відкритому для відвідувачів20 вересня 1942 р. музею він керував роботоювсіх відділів (стародавнього Єгипту, первіс-ного суспільства, давньогрецьких колоній Пів-нічного Причорномор’я, середньовіччя, нуміз-матики) та бібліотекою, що нараховувалапонад 20 000 томів. У музеї постійно йшла ро-бота з реставрації давніх ваз, теракотових ста-туеток та великої кількості керамічного мате-ріалу. Співробітники музею підтримувализв’язки з музеями й університетами Бухарестуі Ясс, звідки отримували наукову літературу.Під керівництвом В. Селінова співробітникимузею проводили дослідження. Сам він підго-тував праці «Филиал Ольвии на территорииОдессы», «Ольвийские монеты римского пе-риода» і «Древние причерноморские поселениямежду Бугом и Днестром периода торговогорасцвета Ольвии в 4-3 вв. до Рождества Хри-стова», яка стала основою дисертації [8, с. 260].

Був професором історико-філологічногофакультету Одеського університету. 28 серпня1943 р. його було призначено завідувачем ка-федри російської історії. Читав лекції з архео-логії та давньоримської історії. 7 січня 1944 р.після захисту дисертації на тему «Древниепричерноморские поселения между Бугом иДнестром в период расцвета Ольвии», якийвідбувся 30 жовтня 1943 р., Дирекція культурипримарії Одеського муніципалітету затвер-дила постанову Сенату університету про при-своєння В. Селінову вченого ступеня доктора

історичних наук. У вересні 1943 р. при універ-ситеті було поновлено діяльність ОдеськогоТовариства історії і старожитностей (діючогов 1839-1922 рр.), віце-президентом якого об-рали В. Селінова [8, с. 260].

Після призначення 1943 р. В. Селінова за-відуючим історичної секції науково-дослід-ницького інституту Трансністрії він активновключився до роботи з дослідження історіїрегіону. В інституті у співавторстві з асистен-тами підготовив до друку праці «Процессколонизации Транснистрии» та «Историко-эт-нографическая карта Транснистрии». У по-дальшому співробітниками інституту плану-валася розробка за архівними даними історіїмуніципального управління міста за весь часйого існування [8, с. 261].

Проводив активну наукову роботу в істо-рико-краєзнавчому напрямку в історичномуархіві, де спільно з асистентами обробляв ма-теріали фонду канцелярії Новоросійського таБессарабського генерал-губернатора часівМ. Воронцова (1823-1854 рр.). У підготовціювілейного видання до 150-річчяя ОдесиВ. Селінов готував розділ з історії будівництваміста в історико-архітектурному аспекті. Принаписанні нарису він використовував архівніматеріали Розпорядчої Думи, Міської Управи(відносилися до діяльності реформованогоміського Управління часів Г. Маразлі), будів-ничого комітету, митниці, канцелярії попечи-теля учбового округу під час діяльностіМ. Пирогова. Під його керівництвом в архівірегулярно проводились практичні заняття сту-дентів історико-філологічного факультету уні-верситету, які обробляли матеріали стосовноісторії одеського міського управління, зокремаміського магістрату початку ХІХ ст., та історіїдрукарства в місті. Одним із його учнів бувстудент четвертого курсу, майбутній вчений-енциклопедист П. Каришковський, що збиравматеріали до 60-річчя існування типографіїЮ. Фесенка [8, с. 261]. На нашу думку, самеВ. Селінов сприяв формуванню наукових ін-тересів молодого науковця в напрямку історіїантичності Північного Причорномор’я [42].

У часи окупації Одеси вчений редагувавнауково-історичну частину журналу «СтараяОдесса» та співробітничав з редакціями газет


40

«Литературная газета», «Одесская газета»,«Молва», «Одесса», на шпальтах яких розмі-щував публікації на краєзнавчу тематику (див.дод.). Отже, організаторські здібності В. Селі-нов проявив й в роки війни, коли займав низкукерівних посад. Його організаційна та нау-ково-аналітична діяльність принесла ціннийвнесок у розвиток краєзнавства.

У березні 1944 р. з відступаючими з Одесивійськами В. Селінов переїхав до Румунії, алеу січні 1945 р. повернувся до міста. У серпнітого ж року за співробітництво в період оку-пації з німецько-румунською владою був за-арештований органами НКВС. На допитахшістдесятидев’ятирічному професору заки-дали обвинувачування в тому, що залишив-шись у серпня 1941 р. (у віці 65 років) на по-саді директора Історико-археологічного музеювін не сприяв евакуації цінностей установи.У відповідь він доводив, що за допомогою длязбереження експонатів музею звертався докерівництва залізничної дороги (не надали ва-гонів), порту (не було відповідної тари), облас-ного відділу народної освіти, прокуратуриобласті, які ні яким чином не сприяли збере-женню цінностей. Основним же питаннямобвинувачення були опубліковані статті вмісцевій пресі. У цих працях він захопленорозповідав про історико-культурне значенняОдеси, про ваби архітектурних ансамблівміста та необхідність відновлення зруйнова-них пам’ятників. Тільки в змісті одній, здев’яти статей цього періоду (див. дод.), –«Родная Одесса», знаходимо антирадянськівисловлювання: «Бежавшие коммунистиче-ские правители оставили наш город без воды,электрической энергии и трамваев, без фабрики заводов, с мостовыми, изуродованными не-лепыми баррикадами, бездействующими куль-турными учреждениями. От былой красавицыОдессы остались полуразрушенные здания имноготысячное население, не знающее, чтоделать» [19, с. 126].

Незважаючи на аргументовані відповідіВ. Селінова відносно діяльності під час оку-пації Одеси 15 жовтня 1945 р. Військовий Три-бунал НКВС Одеської області засудив його до10 років виправних трудових колоній з позбав-ленням у правах на 5 років. Слідчими були ви-

лучені та спалені сім праць вченого: «Передзавесой новой жизни», «Одесские улицы»,«Один из архитектурных ансамблей Одессы»,«Очерки по истории Транснистрии и Одессы»,«Родная Одесса», «Памятник М. С. Ворон-цову», «Центр приморского бульвара» [19,с. 126]. Помер В. Селінов 16 лютого 1946 р. умісцях ув’язнення в Дніпропетровській обла-сті. Реабілітований 21 липня 1997 р.

Відмінною рисою наукової творчостіВ. Селінова були дослідження краєзнавчогохарактеру. Він стояв у витоків розвитку краєз-навства будучи представником дореволюцій-ної наукової генерації. Його роботи в цій сферіслушно розділити на два напрямки: теоретико-методичні та тематичні. До першого напрямкуслід віднести такі праці, як «Краеведческаябиблиография», «История и археология вкраеведческой работе», «Библиография покраеведению для учителя-комплексника»,«Культуроведение в краеведческой работе»(див. дод.). До тематичних праць решта (див.дод.). Головним для В. Селінова в просторікраєзнавчих досліджень було захоплення до-сягненнями вчених теоретиків у гуманітарнійгалузі та намагання збагатіти через творче ос-воєння культуру краєзнавчої науки. Саме такапарадигма стала основою краєзнавчої діяль-ність науковця протягом усього його життя.

Селінов-теоретик скрупульозно вивчав лі-тературу з краєзнавства. Він був одним із пер-ших, хто взявся за складну справу теоретичноїосвіти народу в галузі краєзнавства. Одним ізсамих діючих засобів, передбачених для роз-повсюдження освіти, він вважав екскурсії. Запоглядами на природу і сутність екскурсійностіналежав до школи І. Гревса, який заклав основиекскурсійного методу навчання історії та місь-кого краєзнавства, що активно застосовувавсяу викладацькій практиці ССРР в 1920-х рр.В. Селінову належить почесне право концепціїпосередництва вчителя-краєзнавства між при-родою та учнями, він сприяв розвитку добро-буту суспільства, романтично розповсюд-жуючи та популяризуючи все найкраще, щонакопичує людина. На його думку екскурсія –це «...желание воспринять ее не в виде фраг-ментов, как это делается в лабораториях и ка-бинетах, не в шорах логических схем, а


41

прежде всего... как живой организм», а зада-чею методики екскурсійної справи повиннобути «изучение тех путей, которые необхо-димы для того, чтобы взрастить и дать окреп-нуть этому чувству (чувствованию природы –В.Л.) в первые же годы школьной жизни, чтово всей последующей жизни поможет смот-реть на мир, как на живое многообразие, илисплетающееся в гармоническое единство, илитам, где его нет, – стремящееся к нему» [43].

Селінов-практик поступово накопичував іскладав прикладні знання допоміжних дисцип-лін історичної науки, які з часом дозволилийому перейти до педагогічної й просвітницькоїдіяльності на краєзнавчій ниві. Він виступав здоповідями на засіданнях різних комісій, кон-ференціях, з’їздах. Крім педагогічної діяльностіактивно публікував статі організаційно- ме-тодичного змісту, з теорії й практики екскурсій-ної справи, історико-краєзнавчого напрям ку,прикладних аспектів суспільствознавства. Вйого працях вражає поєднання широкої ерудиціїта високої професійної культури. Вчений за-вжди робив історіографічний аналіз в контекстіпоставленої проблеми. Він зробив вагомий вне-сок у вивченні краєзнавчої бібліографії. У пра-цях на цю тематику (див. дод.) ним була здій-снена важлива робота з огляду та систематизаціїкраєзнавчої літератури. У наслідок чого ці студіїотримали позитивні відгуки колег [44]. Отже, упрактичній і теоретичній краєзнавчій діяльностівчений не відступав від принципу просвіти, якастала головним в його службі й творчості.

В. Селінов вивчав культурологічний аспекткраєзнавства, в якому приділяв увагу ролі істо-рії й архітектури: «историзм в краеведческойработе оказывается очень важным условием вработе каждого интеллигентного труженика: ад-министратора, экономиста, учителя, врача и т.д.» [45]. Його книга «Культуроведение в крае-ведческой работе» була видана авторитетнимвидавництвом «Брокгауз-Ефрон» у серії «В по-мощь краеведу» під редакцією професорів

В. Буданова і С. Совєтова та відіграла важливуроль у розвитку історичної науки й отрималасхвальну оцінку одного з корифеїв у галузі крає-знавства І. Гревса: «Нельзя не рекомендоватьего книгу краевому культуроведу-историку ивсякому, кто любит вдумываться в развитие че-ловеческого общества, кто понимает связь меж -ду временами и представляет себе настоящее(новизну) детищем прошлого (старины)» [46].

Колеги високо оцінювали наукову діяль-ність В. Селінова в краєзнавчому напрямку.С. Боровой писав: «...он выполнил и опубли-ковал несколько работ, свидетельствовавшихо его большой эрудиции» [14], а В. Лазурськийнаголошував – «Он является знатоком историиОдессы» [19, с. 121].

Підсумовуючи можемо стверджувати, щоВ. Селінов – один із найяскравіших представ-ників історичної дореволюційної школи Росій-ської імперії, який був висококваліфікованимфахівцем у багатьох галузях гуманітарнихнаук: історія, археологія, архітектура, історіялітератури. Авторитет його у цих галузях єбезперечним, оскільки значущість доробку врізні напрямки (освітнє, екскурсійне, істо-ричне, археологічне) краєзнавства вражає.Всі публікації науковця з’являлися внаслідокретельного опрацювання великого комплексунововведених архівних джерел. Методологіядосліджень відповідала класичним позити-вістським шуканням. Подібно до поглядів іс-ториків-позитивістів дотримувався пара-дигми, що найкраще про історичні подіїсвідчать факти. Тому документальним під-ґрунтям майже всіх студій є матеріали фондівОдеського архіву. Ідейно-теоретичний спадоквченого потребує ретельного дослідженнятому, що в багатьох відносинах він не втративсвоєї значимості й в XXI ст. Величезний нау-ково-теоретичний і просвітницький досвід,який був накопичений ним за більш ніж двад-цятирічну діяльність у галузі краєзнавства невтратив практичної цінності.


42

1. К вопросу о сущности «экскурсионности» //Педагогическая мысль. – № 5. – 1923. – С. 33-38.

2. Экскурсия в Ольвию (Методические указа-ния) // Наша школа. – № 3. – 1924. – С. 36-39.

3. Ольвия. Пособие для экскурсий. – Одесса,1924. – 79 с. (у співавторстві з С. А. Семеновим).

4. Деревня как объект экскурсий обществоведче-ского характера // Наша школа. – № 1–2. – 1925. – С.87-91.

Додаток


43

5. Краеведческая библиография (история,фольклор, археология) // Вісник ОКК при ВУАН. –Ч. 2–3. – 1925. – С. 157-162.

6. Комплексная тема «Наш город» // Энцикло-педия комплексного преподавания / Под. ред. С. В.Иванова, Н. Н. Иорданского и И. С. Симонова. –Л.: Брокгауз-Ефрон, 1927. – С. 90-135 (у співав-торстві з В. Стратеном, Г. Потапенком, К. Щерби-ною).

7. Библиография по краеведению для учителя-комплексника // Энциклопедия комплексного пре-подавания / Под. ред. С. В. Иванова, Н. Н. Иордан-ского и И. С. Симонова. – Л.: Брокгауз-Ефрон,1927. – С. 209-237 (у співавторстві з Г. Потапен-ком).

8. Что хранят в себе строительные архивы про-винции (Материалы Строительного Комитета«Старой Одессы») // Краеведение. – Т. ІV. – № 3. –1927. – С. 347-358.

9. Культуроведение в краеведческой работе (ис-тория, археология, музейное дело). – Л.: Брокгауз-Ефрон, 1928. – 136 с.

10. Воронцовський палац, як культурно-істо-рична пам’ятка м. Одеси // Вісник ОКК при УАН.Секція соціально-історична. – Ч. 4-5. – 1929. –С. 22.

11. Воронцовский дворец, как культурно-исто-рический памятник г. Одессы // Вісник ОКК приУАН. Секція соціально-історична. – Ч. 4-5. – 1929. –С. 65-74.

12. Историко-экономический очерк каменно-угольной и железно-рудной промышленностиСтепной Украины // Вісник ОКК при УАН. Секціясоціально-історична. – Ч. 4-5. – 1929. – С. 75-113.

13. Воронцовский дворец как культурно-исто-рический памятник г. Одессы. – Одесса, 1929. –74 с.

14. Архітектурні пам’ятники старої Одеси. –Одеса, 1930. – 26 с.

15. Что дают для биографии Пушкина Бесса-рабского периода материалы Одесского краевогоисторического архива? // Slavia. Časopis proslovаnskou filologiі. – Ročnіk ХІ. Sešit 1. – Praze,1932. – С. 100-107.

16. Архітектурні пам’ятники старої Одеси //Чорноморська комуна. – 1936. – 9 грудня.

17. Одесская государственная научная библио-тека: (К 110-летию со дня основания) // Больше-вистское знамя. – 1939. – 28 ноября.

18. Основание Одессы // Большевистскоезнамя. – 1939. – 4, 5 января.

19. Одесса первых лет своего существования(1794-1801) // Большевистское знамя. – 1939. – 30января, 1 февраля.

20. Сокровищница культуры // Большевистскоезнамя. – 1940. – 28 апреля.

21. Раскопки Одесского историко-археологиче-ского музея под Одессой в 1936 // Советскаяархеология. – Вып. V. – М.-Л., 1940. – С. 239-263(у співавторстві з В. Ф. Лагодовською).

22. Одесская государственная научная библио-тека: исторический очерк. 1829-1917 // Одесскаягосударственная научная библиотека им. М. Горь-кого: Исторический очерк. – Одесса, 1941. –С. 15-82.

23. А. С. Пушкин в Одессе. – Одесса, 1941. –67 с.

24. Родная Одесса // Одесская газета. – 1941. –5 ноября.

25. Одесские улицы // Одесская газета. – 1941. –14 ноября.

26. Один из архитектурных ансамблей Одессы //Одесская газета. – 1942. – 14 января.

27. Центр приморского бульвара (к вопросу охарактерных чертах Одесской архитектуры) //Одесская газета. – 1942. – 5 февраля.

28. Александр Скарлатович Стурдза // Одесскаягазета. – 1942. – 24 февраля.

29. Памятник М. С. Воронцову // Одесская га-зета. – 1942. – 17 марта.

30. Перед завесой новой жизни // Молва. –1942. – 4 декабря.

31. Очерки по истории Транснистрии и Одессы //Молва. – 1943. – 24 января.

32. История колонизации территории междуДнестром и Бугом // Молва. – 1944. – 8 февраля.


1. Реєнт О. П. Програма розвитку краєзнавствав Україні на період до 2025 року // ІV міжнароднанаукова конференція «Південь України: етноісто-ричний, мовний, культурний та релігійний ви-міри». Програма. – Одеса, 26-27 квітня 2013 р.

2. Селинов В. Воронцовский дворец как куль-турно-исторический памятник г. Одессы // ВісникОдеського історико-краєзнавчого музею. – Спец-випуск до 50-річчя з дня заснування музею. –2005. – С. 48-54.


44

3. Селінов В. Архітектурні пам’ятники «СтароїОдеси» // Вісник Одеського історико-краєзнавчогомузею. – № 6. – 2008. – С. 8-19.

4. Гордлевский В. Л. Кто такой Кирджали? (Ис-торико-фольклорный комментарий) // А. С. Пуш-кин. 1799-1949. Материалы юбилейных торжеств. –M.-Л., 1951. – С. 261–281.

5. Лебедева Н. И. Памятники культового зодче-ства в динамике культурно-исторических реалийXX века: (На материалах Омского Прииртышья):Автореф. дис. ... канд. ист. наук. – Омск, 2000. –24 с.

6. Кочергін І. О. О. М. Поль і його місце всуспільно-політичному житті та економічномурозвитку Півдня України другої половини XIX ст.:Автореф. дис... канд. іст. наук. – Дніпропетровськ,2003. – 16 с.

7. Сікорський П. До проблеми класифікації ме-тодів навчання // Вісник Львівського університету.Сер.: Педагогічна. – Вип. 17. – 2003. – С. 89-98.

8. Папанова В. А. Урочище Сто могил – некро-поль Ольвии Понтийской: Монография. – К.,2006. – 278 с.

9. Мамсик Т. С. Российская империя и ееокраины в осмыслении А. С. Пушкина // Роль го-сударства в хозяйственном и социокультурномосвоении Азиатской России XVII – начала ХХвека. – Новосибирск, 2007. – С. 191-201.

10. Історико-містобудівні дослідження Одеси /Тимофієнко В. І., Вечерський В. В., Сердюк О. М.,Бобровський Т. А.; за ред. Вечерського В. В.; відп.за вип. Сердюк О. М. – К., 2008. – 156 с.

11. Письмак Ю. А. Синтез искусств в архитек-туре (традиции и инновации) // Ресурс доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Natural/vodaba/2009_33/index.files/St51_33.htm

12. Коробкова Е. Н. Образовательное путеше-ствие как педагогический метод: Дис. ... канд. пед.наук. – СПб., 2004. – 232 c.

13. Терно С. О. Теорія розвитку критичногомислення (на прикладі навчання історії): [посібникдля вчителя]. – Запоріжжя, 2011. – 105 с.

14. Боровой С. Воспоминания. – Москва-Иеру-салим, 1993. – С. 280-281.

15. Левченко В. В. Життя та науково-гро-мадська діяльність Валентина Івановича Селінова(до 130-річчя з дня народження) // Юго-Запад.Одессика. Историко-краеведческий научный аль-манах. – Вып. 2. – 2006. – С. 256-266.

16. Левченко В. В. Історія Одеського інститутународної освіти (1920-1930 рр.): позитивнийдосвід невдалого експерименту. – Одеса, 2010. –С. 43-44, 52, 219, 231, 273-274, 281–282, 309, 333,339, 347, 349, 355, 358, 368, 370, 382.

17. Остащук В. І. Деякі аспекти історичноїосвіти та науки в період румунської окупації вОдесі (1941-1944 рр.) // Наукові праці. Історія. –Випуск 108. Том 121. – 2010. – С. 40-44.

18. Левченко В. В. Діяльність вчених-істориківОдеси в період німецько-румунської окупації(1941-1944 рр.) та їх доля // Південь України: ет-ноісторичний, мовний, культурний та релігійнийвиміри. – Одеса, 2011. – С. 233-239.

19.Родная Одесса (По материалам дел №13964-Пи № 28242-П Селинова Валентина Ивановича) //Смирнов В. А. Реквием ХХ века. – Ч. ІV. – Одесса,2007. – С. 89-131.

20. Левченко В. В. Замовчуване життя // Реабі-літовані історією. Одеська область: Книга перша /Упорядники Л. В. Ковальчук, Е. П. Петровський. –Одеса, 2010. – С. 583-589.

21. Одеська державна наукова бібліотека іменіМ. Горького. 1829-1999. Бібліографічний покаж-чик. – Одеса, 2004. – С. 5, 29, 39.

22. Скарбниця культури: Зб. ст. Вип. 3 / ОДНБім. М. Горького; Редкол.: О. Ф. Ботушанська (відп.ред.) та ін. – Одеса, 2004. – С. 7.

23. Солодова В. В. Формування та розвиток до-кументальних колекцій у складі фондів одеськихмузеїв (1825-2003). – Одеса, 2010. – С. 58, 87.

24. Охотников С. Б. Археология в Одессе. 185лет Одесскому археологическому музею (1825-2010). – Одесса, 2010. – С. 65.

25. Левченко В. В. Селінов Валентин Іванович(1876-1946) // Одеські історики. Енциклопедичневидання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). –Одеса, 2009. – С. 342-345.

26. Левченко В. В. Історико-краєзнавчі студіїпрофесора В. І. Селінова (1876-1946) // ВісникОдеського історико-краєзнавчого музею. – № 10. –2011. – С. 199-202.

27. Попова Т. Н. Проблемно-дисциплинарнаяструктура исторических исследований в Новорос-сийском университете // Российские университетыв ХVІІІ-ХХ веках. – Вып. 7. – Воронеж, 2004. – С. 39.

28. Селинов В. И. Современные вопросы тео-рии исторического знания в связи с задачами мето -дики истории и состоянием нашей учебной исто-рической литературы. – Петроград, 1915. – 60 с.


45

29. Селинов В. И. Игра и труд в школе детства //Педагогическая мысль. – 1923. – № 4; Селинов В.Организация детского кооператива // Наша школа. –1925. – № 1-2. – С. 200-201 та ін.

30. Левченко В. В. Історія Одеського інститутународної освіти (1920-1930 рр.): позитивний до-свід невдалого експерименту. – Одеса, 2010. – 428 с.

31. Селинов В. К вопросу о приемах препода-вания истории в старших классах средней школы(Глава из методики истории) // Педагогическийсборник. – № 1. – 1917. – С. 64-89.

32. Левченко В. Краєзнавство в Одеському ін-ституті народної освіти (1920-1930 рр.): станов-лення, напрями, традиції // Краєзнавство. – № 2. –2011. – С. 19.

33. Вісник ОКК при ВУАН. – Ч. 2–3. – 1925. –270 с.

34. Звіт про діяльність Одеського наукового то-вариства за 1928-1929 рр. – 1930. – С. 3.

35. Всеукраїнська наукова асоціація сходознав-ства. Одеська філія. 1926-1930. – 1930. – С. 7.

36. Снежков В. П. Краткая история Художе-ственного общества имени Кириака Константино-вича Костанди // Дерибасовская-Ришельевская:Одесский альманах. – № 33. – 2008. – С. 234.

37. Вісник ОКК при УАН. Секція соціально-іс-торична. – Ч. 4-5. – 1929. – С. 152.

38. Левченко В. Організаційно-дослідницька ді-яльність вчених Одеси в наукових установах Все-української Академії наук // Записки історичногофакультету. – Вип. 18. – 2007. – С. 249.

39. Кравченко В. В. Д. И. Багалей: научная и об-щественно-политическая деятельность. – Харьков,1990. – С. 31, 36.

40. Селінов В. До питання про джерела повістиПушкіна «Кірджалі» (За архівними матеріалами)// Записки історично-філологічного відділу УАН. –Т. ІІ (Кн. ХІІІ–ХІV). Юбілейний збірник на по-шану академіка Д. І. Багалія. – 1927. – С. 97-110.

41. Селинов В. И. Культуроведение в краевед-ческой работе (история, археология, музейноедело). – Л.: Брокгауз-Ефрон, 1928. – 136 с.

42. Левченко В. В начале пути: формированиенаучных интересов Петра Осиповича Карышков-ского // Древнее Причерноморье. – Вып. Х. – 2013. –С. 380-387.

43. Селинов В. К вопросу о сущности «экскур-сионности» // Педагогическая мысль. – № 5. –1923. – С. 37-38.

44. Абрамов И. С. [Рецензія] Вісник Одеськоїкомісії краєзнавства при Всеукраїнській АкадеміїНаук. Ч. 2-3. // Краеведение. – Т. 4. № 1. – 1926. –С. 155.

45. Селинов В. И. Культуроведение в краевед-ческой работе (история, архитектура, музейноедело). – Л., 1928.

46. Гревс И. [Рецензия] Селинов В. И. Культу-роведение в краеведческой работе. (История, ар-хеология, музейное дело). Л. Брокгауз-Ефрон.1928. 136 стр. // Краеведение. – Т. 6. № 1. – 1929. –С. 56.

Валерий Левченко

Валентин Иванович Селинов (1876–1946): теоретик, практик и организатор краеведения

В статье на основе документальных материалов исследована деятельность призабытого одесскогопрофессора В. Селинова в области краеведения в период 20–40-х гг. ХХ в. Осуществлен комплексныйанализ краеведческой деятельности ученого на фоне общественно-политической и культурной жизнив СССР, проанализированы теоретические и практические аспекты его научного наследия.

Ключевые слова: В. Селинов, краеведение, теория, методика, практика.

Valery Levchenko

Valentin Ivanovich Selinov (1876–1946): theorist, practitioner regional studies and organizer

In the article of documentary materials investigated the activities of the Odessa when forgotten professorV. Selinov local lore during the 20’s and 40’s. the twentieth century. Carried out a comprehensive analysis ofregional studies scholar on the background of the socio-political and cultural life in the Soviet Union, analyzedthe theoretical and practical aspects of his scientific legacy.

Key words: V. Selinov, study of local lore, theory, method, practice.

46

УДК 908(092) Отамановський (477.54)

Ігор Робак (м. Харків)

Валентин Отамановський як один з фундаторівсучасного вітчизняного краєзнавства

Стаття присвячена внеску В.Д. Отамановського в теорію і практику сучасного вітчизня-ного краєзнавства. Аналізується його науково-практична діяльність на Поділлі в 20-ті рокиХХ століття. Розглядаються напрацювання щодо вивчення та поширення інформації про іс-торію регіону, його культуру, природу, населення, економіку, медицину. Підкреслюється їх но-ваторський характер. Доводиться, що В.Д. Отамановський був першопрохідником в розробцібагатьох теоретико-методологічних засад краєзнавства і застосуванні їх на практиці; щойого діяльність справила значний вплив на формування сучасного розуміння краєзнавства, за-кладала його підвалини, формува ла краєзнавче мислення. Отже, можемо вважати В.Д. Ота-мановського одним з фундаторів українського краєзнавства.

Ключові слова: В.Д. Отамановський, П.Т. Тронько, краєзнавство, галузі краєзнавства, кра-єзнавча бібліографія, «Кабінет виучування Поділля».

Виповнилося 120 років від народження Ва-лентина Дмитровича Отамановського (1893–1964) – відомого громадсько-політичногодіяча, героя українських національно-визволь-них змагань 1917–1918 рр., знаного вченого,дослідника широкого гуманітарного, прак-тично енциклопедичного спектру – краєзнавцяі пам’яткознавця, фахівця з історії та праваукраїнських міст середньовіччя, історії меди-цини й аптечної справи, історика науки, біб-ліографа, видавця і письменника, перекладачаі знавця багатьох мов, педагога, організаторанауки, просвітянина та освітянина, доктораісторичних наук, професора.

Представлена розвідка стосується краєз-навчої спадщини вченого. Чи віддається йомуналежне сьогодні в цій царині? Здається, щоні. Адже в сучасних підручниках, навчальнихпосібниках і теоретико-методологічних сту-діях з краєзнавства його ім’я навіть не згаду-ється. Це стосується, наприклад, посібниківз історичного краєзнавства М. Близняка [1]і О. Уривалкіна [2], курса лекцій з краєзнав-ства Л. Жванко [3], статей О. Кашаби [4], М. Костриці [5] тощо. Тільки у навчальномупосібнику з історичного краєзнавства ЛНУім. І. Франка [6, с. 88] та в статті Я. Верменичпро суб’єктивні межі та об’єктивні можли-вості історичного краєзнавства мимохідьцитується В.Д. Отамановський [7, с. 135].

А втім його роль у становлення сучасноговітчизняного краєзнавства, на наш погляд,заслуговує на значно більше.

Тому в даній статті ставиться мета проа-налізувати теоретичний доробок і практичнудіяльність В.Д. Отамановського на ниві кра-єзнавства й на підставі цього аналізу довестивагомість, значущість його внеску в станов-лення сучасного вітчизняного краєзнавствана рівні одного з фундаторів, а отже піднятивченого на належну йому в цьому планівисоту.

Як відомо, Валентин Отамановський в20-х рр. ХХ ст. вивчав Поділля. Ним вперше вУкраїні створено краєзнавчий центр – Він-ницьку філію Всенародної бібліотеки УкраїниВУАН [8]. Вона, за словами самого ВалентинаДмитровича стала «базою для розгортання до-слідно-краєзнавчої праці…, й основним зав-данням її поставлено – зібрати всю літературупро Поділля, всіма мовами» [9, с. 16].

Завдяки його енергії та винятковому енту-зіазму Вінницька філія бібліотеки ВУАН за-явила про себе як про дійову наукову та куль-турно-освітню установу республіки. Вже насередину 1920-х років її фонди налічувалипонад 110 тисяч томів, з яких 40 тисяч були за-каталогізовані. Гордість бібліотеки становили90 найменувань унікальних рукописів та старо -друків, а також відділ «Подоліка», де знайшла

47

Валентин Отамановський як один з фундаторів сучасного вітчизняного краєзнавства

своє місце різноманітна література про По-ділля, видана кількома мовами народів світу.Вперше в Україні під керівництвом В.Д. Ота-мановського було зібрано і впорядковановеличезний газетний фонд, у якому значнуцінність мали видання доби українськихвизвольних змагань. Подібного опрацюваннябазових фондів та їх комплектування не мавтоді жоден з регіонів України.

Окрім роботи, властивої універсальнійкнигозбірні, як крайова наукова книгозбірня,Філія виконувала такі завдання: а) збирала йкаталогізувала літературу про Поділля (вклю-чаючи й Галицьке Поділля), створювала базудля нового дослідження усього Поділля;б) здійснювала дослідно-книгознавчу працю,особливо вивчаючи часописи Поділля; в) черезсвій «Кабінет виучування Поділля» (про якийітиметься нижче) вела наукові дослідженнякраю та публікувала набуті матеріали з розмі-щенням при них вичерпної спеціальної біб-ліографії; г) здійснювала організаційно-краєз-навчі заходи, створюючи мережу краєзнавчихтовариств і видаючи спеціальний орган –«Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчоїпраці на Поділлі» [10, арк. 21; 11; 12].

На 1 жовтня 1926 року плідно працювалитакі відділи: 1) український з підвідділами:музичним, революції на Україні, І.Я. Франка,Т.Г. Шевченка, Буковини, Волині, Галичини,Донеччини, Закарпаття, Зеленого Клину, Кате-ринославщини, Київщини, Кубані, Поділля,Полтавщини, Таврії, Харківщини, Херсон-щини, Чернігівщини; 2) загальний відділ з під-відділом сільського господарства; 3) відділмарксизму з підвідділом ленінізму; 4) газетно-графічний відділ з підвідділом «Преса По-ділля»; 5) відділ стародруків і рукописів, уякому зберігались інкунабули, грамоти й листиХVІІ–ХVІІІ століть тощо. Тобто, маємо повнеправо сказати, що саме там і тоді В.Д. Отама-новським запроваджувались і виокремлюва-лись такі нові в Україні галузі краєзнавства, якмузичне, літературне, бібліотечне і бібліоло-гічне. А в інших регіонах нічого подібноготоді ще не існувало.

Серед множини матеріалів В.Д. Отама-новському вдалося винайти унікальні рари-тети [13, арк. 135]. Тому особливо важливого

значення Валентин Дмитрович надавав скла-данню наукової бібліографії краю. Про це віндоповідав на Першій конференції науковихбібліотек України в Києві 1925 року. ОсобистоВалентин Дмитрович склав серію бібліогра-фічних та наукових картотек і реєстрів, а саме:бібліографічні відомості про життя М.М. Ко-цюбинського, про місця та персоналії,пов’язані з Коцюбинським, картотеку замітокпро епоху, в яку жив письменник.

Упродовж одного 1926 року було доуком-плектовано й закаталогізовано пресу Поділля,що обіймала майже століття (1838–1926 рр.),мала понад 200 назв, приблизно 13000 окре-мих номерів.

Інтерес до історії книгодрукування спону-кав В.Д. Отамановського створити у 1928 роціМузей друку. Вчений також готував відкриттяФілії Природничо-господарського музею, вис-тупив ініціатором і консультував організаторівМузею Михайла Коцюбинського у Вінниці.В.Д. Отамановський забезпечував науково-методичне керівництво мережею краєзнавчихосередків, які жваво створювалися в населе-них пунктах Поділля, зокрема краєзнавчихмузеїв у Тульчині та Могилеві-Подільському.І все це також вперше в Україні.

Значною подією в розвитку вітчизняноїкраєзнавчої бібліографії став вихід у Вінниці«Часописів Поділля» [14]. Цей історично-бібліографічний збірник був задуманий якперший том матеріалів до історії друку та біб-ліографії Поділля. Він поділяється на три ча-стини, що належать окремим авторам, роботуяких поєднано загальною редакцією В.Д. От-амановського. Як додаток включено до збір-ника інформаційну замітку «Звідомлення Біб-ліографічної Секції Кабінету виучуванняПоділля Вінницької Філії Всенародної бібліо-теки України при Українській Академії наук з1-го квітня 1926 до 1-го квітня 1928 року» ав-торства самого Валентина Дмитровича [11].

Українська бібліографічна література,особливо та, що стосується періодики, за часівВ.Д. Отамановського була ще мало розроб-лена. Тому кожна праця на зразок збір ника«Часописи Поділля» вважалася за велике до-сягнення української бібліографії. Численніматеріали, які опрацьовував Отамановський

разом зі своїми співробітниками, тоді не булище бібліогра фічно вивчені й систематизовані,тож їх систематизація стала значним внескомв україн ську бібліографію.

З ініціативи В.Д. Отамановського у квітні1924 р. при Вінницькій філії Всенародної біб-ліотеки ВУАН було відкрито перший в Українікраєзнавчий науково-методичний центр«Кабінет виучування Поділля» [15, 3–3 зв.].Це слід вважати визначним досягненнямВ.Д. Отамановського. Фактично відкриттяцієї установи започаткувало систематичне ікомплексне дослідження краю та поширеннязнань з його історії, культури, природи, народ-ного господарства. Як напрям діяльності ви-окремилася методична робота. Для дослід-ницької роботи були згуртовані місцевінауковці, аматори-краєзнавці (усього близько30 осіб), об’єднані у колегію наукових кон-сультантів – керівний науковий орган Кабі-нету. Вони вивчали рідний край, створювалибібліотечно-бібліографічну базу для дослід-ників, здійснювали просвітницькі заходи.Працювали без будь-якого державного фінан-сування, на громадських засадах, на ентузі-азмі науковців з-поміж консультантів Кабі-нету і самого директора Філії В.Д. Отама-нов ського [16].

Від 1925 року й аж до свого арешту в 1929році В.Д. Отамановський очолював науково-координаційну діяльність Кабінету. Першо-черговим його завданням було об’єднаннязусиль як професійних вчених, так і аматорів-краєзнавців у всебічному вивченні краю. Доустанови переважно входили дослідники зВінниці та Кам’янця-Подільського, які скла-дали представницьку колегію наукових кон-сультантів.

«Кабінет виучування Поділля» складавсяіз секцій: бібліографії та історії друку, са-дово-городньої, історії Вінниці та її околиць,увічнення пам’яті Михайла Коцюбинського.Створений при Кабінеті книжковий відділ«Подоліка» мав величезний фонд літературий періодичних видань. Було опубліковано26 випусків праць Кабінету, які дали всебіч-ний опис Поділля, його природи, народногогосподарства, історії, пам’яток старовинитощо [17].

«Кабінет виучування Поділля», керованийОтамановським, тільки, скажімо, за 1926 рікпідготував до друку: 1) перший том «Бібліог-рафії Поділля»; 2) збірник праць «Преса По-ділля», який вийшов у світ з нагоди 150-літтяукраїнської преси і обіймав матеріали майжеза ціле сторіччя; 3) перший том праці С. Горо-децького «Сільське господарство Поділляперед першою світовою війною (1870–1914)»;4) працю Ю. Сіцінського (Січинського) «На-риси з історії Поділля», ч. 1; 5) матеріали профауну Поділля.

Того ж року за редакцією В.Д. Отаманов-ського вийшли з друку: праці В. Храневича«Ссавці Поділля», «Птахи Поділля», «Минулефауни Поділля» та «Нарис фауни Поділля»;фундаментальна праця В.Д. Отамановського«Краєзнавство на Поділлі»; монографія М. Бі-лінського «Вінницький Замок»; колективнапраця-плакат «Опис Вінницької округи».Всеукраїнська комісія преміювання науковихпраць відзначила доробок професора Хране-вича премією на конкурсі 1926 року.

Вінницька філія Всеукраїнської бібліотекита «Кабінет виучування Поділля» видавалищорічний журнал «Звідомлення». Було розпо-чато друкування циклу розвідок про Поділля:проф. Л. Данилова «Клімат Поділля», О. Са-востьянова «Дика рослинність Поділля»,Г. Махова «Ґрунти Поділля». Для зв’язку міжкраєзнавчими установами Кабінетом вида-вався «Інформаційний огляд дослідно-краєз-навчої праці на Поділлі». У рамках всебічногоопису краю було започатковано видання стис-лої «Енциклопедії поділлєзнавства». Спочаткупланувалося 16–18 випусків, але згодом у ційсерії за редакцією В.Д. Отамановського тайого авторства було видано 26 випусків. Середних слід назвати такі збірники: «Краєзнавчийчасопис» (1926), «Звідомлення Вінницької фі -лії Всенародної бібліотеки та Кабінету виучу -вання Поділля» (1926, 1927); «Вінниця, її око-лиці та Вінницька округа» (1927), «ЧасописиПоділля» (1927/1928), М. Білінського «Часо-писи Поділля в межах УСРР» (1927/1928);монографічні дослідження: А. Зекцера «1905рік на Поділлі» (1925), О. Бирулі «Ріка Бог таїї сточище: гідрологія ріки та використання їїенергії» (1928) та інші.

3/4’2014Ігор Робак К Р А Є З Н А В С Т В О

48

Про високий науковий рівень видань Ка-бінету свідчить той факт, що шість із них буливідзначені заохочувальними преміями навсеукраїнських конкурсах, а плакат «ОписВінницької округи» (1926), надрукований на-кладом 500 примірників для шкіл і державнихустанов, критика визнала як взірцеве видання.Плакат було підготовлено В. Отамановським,В. Самутіним за участі О. Савостьянова,Л. Тимошенка, Л. Данилова. У ньому місти-лася стисла інформація стосовно географіч-ного розташування, ландшафту, клімату, вод-них ресурсів і корисних копалин, рослинногоі тваринного світу, економіки, історії та куль-тури краю. У рецензії Костянтина Дубнякаплакат названий «першим на Україні проявомсправжнього краєзнавства» [18]. На цих при-кладах бачимо, що географічне краєзнавствотеж посідало чільне місце в діяльностіВ.Д. Отамановського.

Науковці-краєзнавці Вінниччини оголошу-вали результати своїх досліджень на засідан-нях, читали лекції для жителів міста, публіку-вали окремі книжки, які мали формувати такзвану «Енциклопедію поділлєзнавства» [16].

«Кабінет виучування Поділля» великуувагу приділяв питанням економічного роз-витку краю. Науковці Кабінету разом із Він-ницьким окрпланом здійснювали плановіекономічні дослідження, зокрема вивченнярічки Буг та її приток, фауни водоймищ, риб-ного господарства Вінницької округи – піднауковим керівництвом зоолога-іхтіологапрофесора Д.Є. Белінга. Також здійснюва-лось камерально-експедиційне обстеженнялісів Вінницької округи (експедиція працю-вала під керівництвом професора сільськогос-подарської економіки Київського сільськогос-подарського інституту В. Шевчука). У планахКабінету були й інші обстеження, зокремарозвитку скотарства, з’ясування причин ма-лого поширення бурякосіяння в краї на загаль-ному фоні інтенсифікації сільського господар-ства. Отже, і така галузь, як економічнекраєзнавство не залишилась поза увагою Ва-лентина Отамановського.

Водночас Кабінету відводилася роль коор-динаційного центру науково-дослідної роботицілого ряду місцевих установ і «притягнення

найширших верств громадянства, поширеннямережі краєзнавчих товариств та керівництваїх працею» [8, с. 1–2]. Так, саме за сприянняКабінету протягом 1925 року були заснованіВінницьке округове краєзнавче товариство таКам’янець-Подільське наукове товариство приВУАН. Останнє навіть на етапі становленнязарекомендувало себе як кваліфікована струк-тура, що взялася за планомірне вивчення й по-пуляризацію природи, історії, культури, народ-ного господарства краю [19, арк. 7 зв].

Завдяки В.Д. Отамановському в 1926 р.було створено Комісію для вивчення Вінниціта її околиць. За рік почало діяти Тульчинськекраєзнавче товариство. В.Д. Отамановськийвзяв участь у розробленні та публікуванні ма-совим тиражем типового статуту округового(районного) краєзнавчого товариства, орієн-товного плану його роботи, програм для зби-рання відомостей про край, рекомендованогопокажчика літератури про Поділля, які малидопомогти початківцям зробити перші крокина ниві краєзнавства. Видавалися інформа-ційні бюлетені, що узагальнювали й поширю-вали досвід краєзнавчої роботи в Поділь-ському регіоні. У практиці роботи «Кабінетувиучування Поділля» важливе місце займалиприлюдні доповіді за матеріалами досліджень,які відбувалися двічі на місяць і приверталиувагу численних слухачів [20, арк. 284; 21,с. 5, 11; 22, с. 72].

В.Д. Отамановський намагався удоскона-лювати організаційну структуру Кабінету, вва-жаючи, що його слід перетворити на науково-дослідний інститут з вивчення краю, який діявби у структурі ВУАН і мав у своєму розпоряд-женні лабораторії, музеї, метеорологічну стан-цію.

Діяльність «Кабінету виучування Поділля»отримала високу оцінку наукової громад-ськості [23, с. 57]. Влітку 1929 р. ПрезидіяВУАН ухвалила рішення про перетворенняйого на державну установу та виділення асиг-нувань на 1929/1930 рр. у розмірі 10 тисяч кар-бованців на проведення дослідницької роботи[17]. Президент ВУАН Д.К. Заболотний запро-понував В.Д. Отамановському узагальнити до-свід створення й діяльності Кабінету вивченнякраю для того, щоб перенести цей досвід на


49

Полтавщину, Житомирщину, Київщину таДонбас [9, с. 18]. Йому було доручено розро-бити план організації аналогічних кабінетів уЖитомирі, Полтаві, на Донбасі. Надісланаученим до Президії ВУАН з цього приводу до-повідна записка стала основою його ґрунтов-ної статті «Про потребу утворення кабінетіввивчення територій у культурно-економічнихосередках УРСР міжокружного (краєвого) зна-чення» (1929) [24], яка викликала значний сус-пільний резонанс. Отже, в ті роки науковаспільнота УСРР вважала В.Д. Отамановськогопершим і найкращим краєзнавцем України.

В.Д. Отамановський писав: «Утворення напериферії кабінетів вивчення відповіднихкраїв пов’яже ВУАН з периферією, щільнішепритягне ВУАН до соціалістичного будівниц-тва, висуне до науково-дослідних робіт кадримісцевих наукових робітників та притягне напереведення досліджень чималі кошти з ок-рбюджетів» [там само, с. 34]. Наведену тезупідтверджував приклад «Кабінету виучуванняПоділля» у Вінниці, що, існуючи від 1924 р. тане одержуючи ні від НКО, ні від ВУАН жоднихсубсидій, об’єднав для всебічного дослід-ження Поділля близько 30 дослідників, видав -ши 26 випусків праць, переважна більшістьяких є монографічною розробкою певних пи-тань, а деякі (вип. 1, 4–7, 18) навіть премію-валися на всеукраїнських конкурсах.

В.Д. Отамановський наголошував, щокабінети з вивчення певних країв слід утво-рювати тільки в культурно-економічних осе-редках міжокружного значення (наприкладЖитомирі, Полтаві тощо), які мають кадри на-укових співробітників та відповідні умови длярозвитку. Кабінети повинні бути державнимиустановами, а не громадськими організаціями;розвиток їх вимагає також створення в назва-них містах наукових книгозбірень державногозначення. Так, він писав у 1929 році: «У пи-танні про найкращі організаційні форми можевиникнути сумнів, чи не доцільніше замістькабінетів установи з такими ж завданнямистворити як товариства при ВУАН, однак цебула б помилка. Досвід багатьох таких това-риств показав, що вони є здебільшого органі-заційно кволі, а ця кволість криється в їхнійструктурі виборності та безплатності праці ке-

рівників. Даючи кошти, ВУАН, звичайно, по-винна мати право призначати та звільнюватикерівників кабінетів. Тому за досвідом Кабі-нету виучування Поділля подібні кабінети по-винні бути установами з пересічним держбюд-жетом 10.000 крб.» [там само, с. 35]. СамВалентин Дмитрович ладен був заради вті-лення в життя своїх ідей їхати на схід і пропо-нував академікові Д.К. Заболотному свої по-слуги щодо створення «Кабінету вивченняДонбасу» [23, с. 63].

В.Д. Отамановський вважав, що охопленняУкраїни кабінетами і взагалі розгортання вкрайових осередках науково-дослідних уста-нов та вищих шкіл доцільне у парі зі створен-ням мережі державних наукових книгозбірень.Основне завдання крайової державної науко-вої книгозбірні має полягати у збиранні всіхпублікацій та складанні бібліографії рідногокраю. Керівництво кабінетами належить зосе-редити в Комісії краєзнавства ВУАН, яка по-винна видавати свій орган. Слід уникати поми-лок, допущених під час заснування в 1925 р.Українського Комітету Краєзнавства, утворе-ного на зразок російського «Краеведения»,щоб керувати краєзнавчими організаціями,яких насправді не існувало. В УСРР краєзнав-чий рух тільки зароджувався. От чомуВ.Д. Отамановський головними завданнямиКомісії краєзнавства ВУАН визначав: а) керу-вання науково-дослідною працею кабінетів,пов’язування їхньої діяльності з роботоюВУАН та її окремих установ; б) створення кра-єзнавчого органу, підготовку кадрів перифе-рійних дослідників-краєзнавців через систе-матичне публікування їхніх матеріалів тазамовлення нових матеріалів; в) проведеннякрайових та окружних конкурсів на найкра-щий опис тогочасного села за розробленимитиповими програмами, оприлюднення премі-йованих описів як у часописах, так і окре-мими виданнями.

Учений стверджував, що Комісія краєзнав-ства аж ніяк не повинна стати адміністра-тивно-організаційним центром для мережі ни-зових краєзнавчих організацій, однак вона маєнауково і методично спрямовувати зусилля по-одиноких краєзнавців на всій території УСРР,залучати їх до праці в часописі та до всебіч-


50

ного опису своїх сіл. В.Д. Отамановський вва-жав також за потрібне координувати діяль-ність Краєзнавчої комісії з діяльністю Україн-ського географічного інституту і з цією метоюзапросити до її складу професора Рудниць-кого. Оскільки чимала частина роботи поля-гала у стимулюванні досліджень продуктив-них сил, В.Д. Отамановський закликавпоєднувати цю діяльність із працею Комісії звивчення продуктивних сил при ВУАН. А щобКомісія краєзнавства ВУАН мала тіснішийзв’язок з периферією, до її складу слід вклю-чити керівників усіх створених кабінетів [23].

У ті роки Валентин Дмитрович багатозробив для закладення підвалин сучасного віт-чизняного краєзнавства. Спрямовуючи діяль-ність Кабінету, він орієнтувався на науково-до-слідні методи, бо вважав краєзнавствокомплексною науковою дисципліною. Своєрозуміння ролі цієї науки Валентин Дмитро-вич пояснив на Першому Всеукраїнськомуз’їзді з вивчення продуктивних сил і народ-ного господарства України, що відбувся вКиєві у грудні 1924 – січні 1925 років. Радян-ська влада надавала краєзнавчій роботі ши-року підтримку, оскільки була зацікавлена воб’єктивних даних про стан виробничих сил.Тому на з’їзді й розгорнулася дискусія з кра-єзнавчих питань, у якій В.Д. Отамановськийвзяв активну участь. А делегати з’їзду підтри-мали його погляди на краєзнавство взагалі,розглянули можливості використання бібліо-течної мережі для налагодження активної ро-боти і окреслили перспективи розвитку краєз-навчої діяльності в радянській Україні.

У травні 1925 року в складі подільської де-легації В.Д. Отамановський взяв участь у ро-боті Першої Всеукраїнської краєзнавчої кон-ференції в Харкові [23, с. 62]. Повернувшисьдодому, розгорнув роботу з формування ме-режі краєзнавчих осередків на Вінниччині танауково-методичного забезпечення їх фун-кціонування. Так з’явилися праці В.Д. Отама-новського «Губбібліотека Поділля (Він. філіалВсенар. б-ки України при ВУАН): (Підсумкипраці 1923–24 рр.)» (1924) [25], «Бібліографіякраю. «Топобібліографія» як одне з основнихзавдань наукової бібліотеки та організація то-побібліографічної праці на Україні» (1926)

[26], «Вінницька Філія Всенародної БібліотекиУкраїни» (1926) [27], а також «Краєзнавствона Поділлі, найближчі його завдання та по-треби й роль в краєзнавчій праці Кабінета виу-чування Поділля» (1926) [21].

Остання праця аргументовано доводить,що знання історії краю – необхідна умовагосподарювання. Він закликає до ліквідаціїкраєзнавчої безграмотності, а також вважаєнайактуальнішим питанням «підвищення ква-ліфікації в поділлєзнавстві кожного службовцяй адміністратора, кожного учителя, коопера-тора, робітника землі й лісу та всіх працівни-ків на Поділлі» [там само]. Валентин Дмитро-вич вважав, що краєзнавство у широкомурозумінні повинно посісти вагоме місце у по-літиці українізації. Дана праця мала і донинімає велике значення для організації краєзнав-чих осередків у різних місце востях, пропо-нуючи методичні рекомендації зі створення іроботи краєзнавчого закладу.

У 1929 р., незадовго до свого арешту,В.Д. Отамановський підсумував науково-кра-єзнавчу діяльність Вінницької філії Всенарод-ної бібліотеки України та «Кабінету виучу-вання Поділля» [17].

В.Д. Отамановський активно займався ви-вченням життя й діяльності та увічненнямпам’яті М.М. Коцюбинського. Зусиллями «Ка-бінету виучування Поділля» за постановоюВінницького окрвиконкому було взято підособливу охорону будиночок у Вінниці, де на-родився письменник, та створено в ньомумузей, а за постановою РНК в 1929 р. – про-ведено святкування 65-ї річниці з дня народ-ження письменника і споруджено у Вінниціпам’ятник. Саме Отамановський ініціювавстворення вінницької комісії з увічненняпам’яті М.М. Коцюбинського, де був відпові-дальним секретарем, генератором і провідни-ком у життя багатьох ідей: реставрації тавідкриття Будинку-музею Михайла Михайло-вича, публікування його творів (сам здійсню-вав ювілейне видання повісті «Тіні забутихпредків») і праць про нього, збирання коштіві закладення пам’ятника письменникові.У травні 1928 року Валентин Дмитрович по-рушив питання перед київськими організа-ціями про встановлення меморіальних дощок


51

у місцях перебування М.М. Коцюбинського[16, с. 264].

Турбувався він і про збереження могилиСтепана Руданського та квартири, де проживавсвого часу письменник-подолянин [28, с. 31–33]. Наведені приклади є яскравими ілюстра-ціями пам’яткоохоронної діяльності Вален-тина Дмитровича.

Подільський період був для В.Д. Отама-новського надзвичайно успішним і в планійого особистої наукової діяльності. Саме тодіувагу дослідника привернула історія ВінниціXIV–XVIII століть,

Документи актових книг Вінницького дер-жавного повітового архіву, на матеріалах якогоВ.Д. Отамановський пізніше виконав низкуфундаментальних історичних досліджень, під-штовхнули його до вивчення історії Вінниці.Валентин Дмитрович вивчав рукописні та дру-ковані першоджерела ХІV–ХVІІІ століть, на-писані німецькою, польською, давньоруськоюмовами та латиною, виявляючи не лише та-лант історика, але й глибокі знання лінгвіста.Адже актові документи того періоду, сповненіскорочень та індивідуальних особливостейстилістики давніх авторів, вимагали від до-слідника ґрунтовного знання лексики, орфог-рафії, морфології, синтаксису іноземних мов.У той час він працював над темами з історіїкраю – його цікавили правовий стан вінниць-кої міщанської громади, історія медицини йаптекарської справи Вінниці та Вінницькогоповіту у ХVІІІ ст., історія роду Степана Рудан-ського.

Працюючи упродовж 1924–1928 років в ар-хівосховищах у пошуках матеріалів про Він-ниччину, В.Д. Отамановський вперше наштов-хнувся на джерела з історії медицини тааптечної справи. Вони зацікавили дослідника.Відтоді історія медицини увійшла до кола йогонаукових інтересів. І першою студією вченого-краєзнавця у цій площині стала праця «До іс-торії медицини та аптечної справи у Вінниці йВінницькому повіті другої половини ХVІІІ ст.»,написана наприкінці 20-х років, а надрукованав 1930 р. [29].

Переглянувши сотні актових книг з ба-гатьма тисячами фактів, у цій роботі вченийнамалював картину розвитку медицини та ап-

течної справи на Вінниччині. Він тримав уруках рідкісні документи з історії медициниВінниці та Вінницького повіту, які, на жаль,були втрачені назавжди під час Другої світовоївійни. Таким чином, ми маємо всі підставистверджувати, що праця В.Д. Отамановського«До історії медицини та аптечної справи уВінниці й Вінницькому повіті другої половиниХVІІІ ст.» – це унікальне дослідження з істо-ричного і медичного краєзнавства.

Отже, бачимо, що роль В.Д. Отаманов-ського в становленні українського краєзнав-ства непересічна. Такий висновок нам дозво-ляють зробити всі вищенаведені факти.

Звернемося до класичного сьогодні визна-чення сучасного краєзнавства, даного академі-ком П.Т. Троньком 2000 р.: це сукупність на-укових дисциплін, різних за змістом і окремихза методами дослідження, які вивчають конк-ретний регіон, район, місцевості, в історич-ному, географічному, геологічному, етногра-фічному, археологічному та інших аспектах[30, c. 12].

Історичні джерела переконливо доводять,що В.Д. Отамановський виступив в Україніпершопрохідником в розробці багатьох теоре-тико-методологічних засад сучасного розу-міння краєзнавства і застосував їх в своїх до-слідженнях, присвячених Поділлю.

Теоретичні й методичні напрацюванняВ.Д. Отамановського справили значний впливна само формування сучасного розуміннякраєзнавства. Фактично, всі вони стали про-грамними для радянського і українського кра-єзнавства XX–ХХІ століть, у них закладавсяфундамент краєзнавства, формува лося краєз-навче мислення. Саме він започаткував систе-матичне синтетичне, інтегроване, комплекснедослідження краю, яке складалося з взаємоп-роникнення результатів досліджень різних ас-пектів (галузей краєзнавства). Діапазон йогодосліджень увібрав до себе вивчення та поши-рення знань щодо історії краю, його культури,природи, населення, економіки, медицинитощо. Вперше в українській науці виокремлю-валися музичне, літературне, бібліотечне і біб-ліологічне краєзнавство. Його праці (особливо«Краєзнавство на Поділлі») мали і досі маютьвеличезне значення для організації краєзнав-


52

чих осередків у будь-яких місцевостях, яв-ляючи собою методичні рекомендації щодостворення та роботи краєзнавчого закладу, атакож формування соціокультурного життя вУкраїні. Роль В.Д. Отамановського у краєз-навстві визначається ще й тим, що вінзапропону вав нові напрями у розробленні ме-тодики краєзнавчої праці, набагато випере-дивши фронт наукових пошуків своїх сучас-ників. Окрім цього, він багато працював надформуванням краєзнавчої бібліографії.

Далі за П.Т. Троньком краєзнавство – це на-уковий і громадський рух з популяризаціїзнань про край і збереження історико-культур-ної спадщини [там само], тобто це не тількитеорія, а й практика.

Так от краєзнавчий рух у певних організа-ційних формах започаткував в Україні самеВ.Д. Отамановський.

Надзвичайно важливу роль у гуртуваннікращих сил краєзнавців відіграв «Кабінет виу-чування Поділля», очолюваний ВалентиномДмитровичом. За його ініціативами були сфор-мовані нові краєзнавчі осередки – комісії, ко-мітети, музеї, товариства, гуртки та ін., підпо-рядковані Всеукраїнській академії наук,Українському комітетові краєзнавства, якийбув створений 1925 року при Народному комі-саріаті освіти.

Краєзнавчий рух на Поділлі набрав масо-вого характеру, охопив різні шари інтелігенції,представників інших верств населення, які помірі ліквідації неписьменності дедалі більшедолучалися до культурного надбання, турбу-валися про його популяризацію та примно-ження.

Таким чином, в діяльності В.Д. Отаманов-ського досить повно відобразилися всі сто-рони і напрями краєзнавства: вивчення краю;популяризація нових знань через публікації,діяльність бібліотек, виступи, виставки; роз-гортання музейної справи; пам’яткоохороннадіяльність; організаційно-методична робота.

Академія наук України неодноразово по-ширювала передовий досвід, рекомендуючидіяльність В.Д. Отамановського як взірецькраєзнавчої роботи. 20-ті роки винесли йогона гребінь краєзнавчого життя, і тоді ні в когоне виникало сумніву в тому, що він найкращийкраєзнавець в Україні. Вчений мав відкритикраєзнавчі кабінети й керувати їхньою робо-тою в Житомирі, Полтаві, на Донбасі.

Так чи не вартий він того, щоб його вва-жати одним з фундаторів сучасного вітчизня-ного краєзнавства? Питання, як на наш погляд,риторичне.


53


1. Близняк М. Історичне краєзнавство: навчаль-ний посібник / М. Близняк. – Острог : Видав-ництво Національного університету «Острозькаакадемія», 2011. – 236 с. ; іл.

2. Уривалкін, О. М. Історичне краєзнавство :Навчальний посібник. – 2-ге вид. , стереотип. –К. : КНТ, 2008. – 296 с.

3. Жванко, Л. М. Краєзнавство : Конспект лек-цій (для студентів усіх курсів денної і заочної формнавчання напрямів підготовки : 6.030504 «Еконо-міка підприємства» , 6. 030509 «Облік і аудит» ,6.030601 «Менеджмент») /Авт.: Жванко Л. М. ;Харк. нац.. акад. міськ. госп-ва. – Х. : ХНАМГ,2010. – 163 с.

4. Кашаба Ольга. Історичне краєзнавство якскладова національної освіти / О. Кашаба // Кра-єзнавство. – 2010. – № 1–2. – С. 96–104.

5. Костриця, М. Ю. Географічне краєзнавство в

системі загального краєзнавства / М. Ю. Костриця// Краєзнавство. – 2001. – № 1–4. – С. 44–47.

6. Голубко, В. Історичне краєзнавство. Навчаль-ний посібник. – Ч. І. / В. Голубко, С. Качараба,А. Середяк. – Львів : Видавничий центр ЛНУ іменіІвана Франка, 2005. – 130 с.

7. Верменич, Я. В. Суб’єктивні межі та об’єк-тивні можливості історичного краєзнавства: деякіміркування щодо осмислення шляхів місцевої іс-торії / Я. В. Верменич // Український історичнийжурнал. – 2008. – Вип. 2. – С. 129–144.

8. Отамановський, В. Д. Інформаційний огляддослідно-краєзнавчої праці на Поділлі. Т. 1, ч. 1 /В. Д. Отамановський. – Вінниця : [б. в.], 1926. –5 с.

9. Отамановський, В. Д. Автобіографія ув’язне-ного Валентина Отамановського // Подільська ста-ровина : наук. зб. на пошану вченого і краєзнавця

В. Д. Отамановського / відп. ред. В. А. Косаків-ський. – Вінниця, 1993. – С. 13–20.

10. Державний архів Вінницької області(ДАВО), ф. Р-521, оп. 2, спр. 84.

11. Отамановський, В. Д. Звідомлення Бібліог-рафічної Секції Кабінету виучування Поділля Він-ницької філії Всенародної бібліотеки України приУкраїнській академії наук з 1-го квітня 1926 до1-го квітня 1928 року / В. Д. Отамановський //

Часописи Поділля : іст.-бібліогр. зб. з нагоди150-ліття першої газети на Україні (1776–1926) та10-ліття існування УСРР / склали М. Білінський[та ін.]. – Вінниця, 1927–1928. – С. І–ІІІ.

12. Прокопчук, В. С. Чи були 20-ті роки ХХ ст.всуціль «зоряними» для українського краєзнав-ства? / В. С. Прокопчук // Велика Волинь : наук.зб. / Житомир. наук.-краєзнав. т-во дослідниківВолині [та ін.]. – Житомир, 2004. – Т. 31 : Жито-миру – 1120 (884 – 2004). – С. 147–152.

13. ДАВО, ф. 254, оп. 1, спр. 1203.

14. Часописи Поділля: Іст.-бібліогр. зб. з нагоди150-ліття першої газети на Україні (1776–1926) та10-ліття існування УСРР / За ред. Валентина Ота-мановського – Вінниця: б. в., 1927–1928. – VII, 31,146, 21, 4, ІІІ с.

15. Центральний державний архів вищих орга-нів влади та управління України (ЦДАВО Ук-раїни), ф. Р-166, оп. 12, спр. 1524.

16. Прокопчук, В. С. Творець Кабінету виучу-вання Поділля / В. С. Прокопчук // Наукові праціКам’янець-Подільського державного педагогіч-ного університету. Сер. Історичні науки. – 2003. –Т. 11. – С. 262–269.

17. Отамановський, В. Д. Праця та стан Він-ницької філії Всенародної бібліотеки України таКабінету виучування Поділля на 1 травня 1929року / В. Д. Отамановський // Вісті Всеукраїнськоїакадемії наук. – 1929. – № 5/6. – С. 126–130.

18. Опис Вінницької округи [Карти] / Каб. виу-чування Поділля Вінниц. філії Всенар. б-ки Ук-раїни при Укр. АН ; рисовник П. Колієвський ; авт.тексту: О. Савостіянов [та ін. ] ; ред.: Ф. Самутін,В. Отамановський. – 1:420000. – [Вінниця : б. в. ],1926. – 1 к. : 1 колір., текст, дод. пл., табл.

19. Державний архів Вінницького інститутународної освіти, ф. Р-5257, оп 1, спр. 8.

20. ДАВО, ф. Р-847, оп. 1, спр. 81.

21. Отамановський, В. Д. Краєзнавство на По-діллі, найближчі його завдання та потреби й рольв краєзнавчій праці Кабінета виучування Поділля /В. Д. Отамановський. – Вінниця : [б. в.], 1926. – 13,XV с. – (Вінниц. філія Всенар. б-ки України приВсеукр. акад. наук, Каб. виучування Поділля ;вип. 8).

22. Прокопчук, В. Краєзнавство на Поділлі : іс-торія і сучасність / В. Прокопчук. – К. : Рід. край,1995. – 204 с.

23. Савчук З. С. В. Д. Отамановський (1893 –1964) – вчений, педагог, організатор науки : дис. …канд. іст. наук : 07.00.07 : захищена 29.06.2006 /Савчук Зоряна Степанівна. – К., 2006. – 201 арк.

24. Отамановський В. Д. Про потребу утво-рення кабінетів виучування територій у культурно-економічних осередках УРСР міжокружного(краєвого) значення / В. Д. Отамановський // ВістіВсеукраїнської академії наук. – 1929. – № 7/8. –С. 31–35. 92

25. Отамановський В. Д. Губбібліотека Поділля: (Вінниц. філіал Всенар. б-ки України при ВУАН): (підсумки праці 1923–24 рр.) / В. Д. Отаманов-ський // Червоний край. – 1924. – 19 листопада.

26. Отамановський В. Д. Бібліографія краю(«топобібліографія») як одне з основних завданьнаукової бібліотеки та організація топобібліогра-фічної праці на Україні / Отамановський В. Д. //Бібліотечний збірник. – К., 1926. – Ч. 1. – С. 82–88.

27. Отамановський В. Д. Вінницька філія Все-нар[одної] бібл[іотеки] України / [В. Д. Отаманов-ський] // Бібліологічні вісті. – 1926. – №. 3. – С. 87.

28. Прокопчук В. С. В. Д. Отамановський –пам’яткоохоронець // Подільська старовина : наук.зб. на пошану вченого і краєзнавця В. Д. Отама-новського / відп. ред. В. А. Косаківський. – Він-ниця, 1993. – С. 31–33.

29. Отамановський В. Д. До історії медицинита аптечної справи у Вінниці й Вінницькому повітідругої половини ХУІІІ ст. / В. Д. Отамановський //Збірник пам’яті академіка Т. Г. Яновського / за ред.акад. Д. Заболотного, О. Корчак-Чепурківського таІ. Шмальгавзена. – К., 1930. – С. 322–334.

30. Тронько, П. Т. Історичне краєзнавство :Крок у нове тисячоліття : Досвід. Проблеми. Пер-спективи / П. Т. Тронько – К., 2000. – 271 с.


54


55

Игорь Робак

Валентин Отамановский как один из основоположниковсовременного отечественного краеведения

Статья посвячена вкладу В.Д. Отамановского в теорию и практику современного украинского крае-ведения. Анализируется его научно-практическая деятельность на Подолье в 20-е годы ХХ века.Рассматриваются наработки по изучению и распространению информации об истории регіона, егокультуре, природе, населении, экономике, медицине. Подчеркивается их новаторский характер. Дока-зывается, что В.Д. Отамановский был первопроходцем в разработке многих теоретико-методологи-ческих основ краеведения и применении их на практике; что его деятельность оказала значительноевлияние на формирование современного понимания краеведения, закладывала его фундамент,формирова ла краеведческое мышление. Таким образом, можем считать В.Д. Отамановского однимиз основоположников украинского краеведения.

Ключевые слова: В.Д. Отамановский, П.Т. Тронько, краеведение, отрасли краеведения,краеведческаябиблиография, «Кабинет изучения Подолья».

Igor Robak

Valentin Otamanovsky as One of the Founders of Modern Domestic Study of Region

The article is dedicated to V. D. Otamanovsky contribution to the theory and practice of contemporaryUkrainian study of region. His scientific and practical activity in Podillya region in 1920th was analyzed. Thecontribution of V. D. Otamanovsky to the development of study and dissemination of information about the his-tory of regіon, its culture, nature, population, economy, medicine was investigated. The innovations of his re-searches were highlighted. We prove that V. D. Otamanovsky was a pioneer in the development of many theo-retical and methodological foundations in the study of region and applying them in practice. His activity hashad a significant influence on the modern understanding of the study of region, its foundation and the formationof the study of region thinking. Thus, we can assume that V. D. Otamanovsky was one of the founders of Ukrain-ian study of region.

Key words: V. D. Otamanovsky, P. T. Tron’ko, study of region, branches of the study of region, the study ofregion bibliography, «The Cabinet of Podillya study».

56

До 200-річчявід дня народженняТараса Шевченка

УДК 94 (47+57):394.46

Олег Ночовний (м. Полтава)

Святкування ювілейних дат у СРСР:на прикладі 150-річчя від дня народження Т. Шевченка

У статті йдеться про святкування 150 років з дня народження Т.Г. Шевченка в СРСР.Автор звернув увагу на контроль радянськими органами влади підготовки і проведення юві-лейних заходів.

Ключові слова: ювілей, СРСР, Верховна Рада УРСР, газета «Радянська Україна», Т. Шевченко.

57

Святкування шевченківських днів сталосвоєрідною традицією не лише в Україні, а йв усьому світі. Шанування поета відзначаєтьсяна державному рівні та супроводжується низ-кою тематичних заходів. Зацікавленість цієюподією невипадкова, адже незабаром 200-річ-ний ювілей Тараса Григоровича Шевченка.

У даному контексті зосередимо увагу нарадянському досвіді святкування шевченків-ських днів. Метою нашого дослідження ба-чимо висвітлення основних заходів відзна-чення півтора сторіччя від дня народженняТ. Шевченка в СРСР та контроль державнихорганів за їх виконанням. На основі огляду ви-пусків газети «Радянська Україна» за 1964 рікспробуємо визначити загальну тенденцію,масштаби проведення і учасників святковихзаходів. На прикладі діяльності постійної ко-місії з питань освіти і науки Верховної РадиУРСР розглянемо ступінь зацікавлення цимпитанням з боку вищого органу державноївлади республіки.

Підготовкою і проведенням святкових за-ходів з шевченківської тематики у Радян-ському Союзі займалися спеціально створенідля цього органи. На союзному рівні таким ор-ганом став Всесоюзний Шевченківський юві-лейний комітет на чолі з відомим свого часурадянським поетом, тричі лауреатом Сталін-ської премії М. Тихоновим. В Україні ж підго-товку до святкування мали забезпечити Уря-довий республіканський Шевченківськийювілейний комітет очолюваний поетом-акаде-міком М. Бажаном та Урядовий республікан-ський комітет по преміях імені Т.Г. Шевченка.

Проводячи паралелі з сьогоденням слід за-уважити, що Указ Президента України «Про

додаткові заходи з підготовки та відзначення200-річчя від дня народження Тараса Шев-ченка» від 11 квітня 2012 року відповідаль-ність покладає переважно на виконавчу владу[1]. П’ятдесят років тому дане питання було уповноваженнях влади ще й законодавчої. Зок-рема, 24 березня 1964 року порядок деннийзасідання постійної комісії з питань науки ікультури Верховної Ради УРСР містив звітМ. Бажана про відзначення 150-річного юві-лею з дня народження Т. Шевченка [2].

Вшанування українського поета як тоді,так і зараз, не залишало осторонь і світовуспільноту. У листопаді 1963 року про ювілейукраїнського поета йшлося на засіданніЮНЕСКО. У рік святкування 150 річниціШевченка в журналах «Кур’єр ЮНЕСКО» та«Музеум» були опубліковані підготовлені ук-раїнськими авторами збірки матеріалів, при-свячені ювілею великого Кобзаря, а в «ХроніціЮНЕСКО» знайшла місце стаття М. Бажанапро заплановані заходи в Українській РСР. Дотого ж, міжнародна організація виділялакошти на покриття витрат для відвіданняКиєва закордонними делегаціями у рамкахМіжнародного конгресу діячів науки і куль-тури, запланованого на травень 1964 року [3].

Як же готувалися до святкування ювілеюпоета в Радянському Союзі? Засоби масовоїінформації чи не щодня з початку 1964 рокунагадували громадськості про прийдешні за-ходи та інформували про підготовку до шану-вання Кобзаря. Зокрема, одну зі сторінок га-зети «Радянська Україна» часто відводили длязаміток щодо ювілейних заходів. Матеріалівдля публікації було більше, ніж достатньо,адже ажіотаж навколо визначної дати було

створено такий, що будь-яка організація, під-приємство чи колектив з області, району, містаабо села намагалися зробити бодай малень-кий, але вклад у спільну справу шевченкіани.

Так, Всесоюзна студія грамзапису вигото-вила понад 20 довгограючих і багато звичай-них грампластинок із сотнями творів на словаі сюжети великого Кобзаря [4]. Із ЗахідноїУкраїни особливою активністю виділяласяЛьвівщина. Приміром, Львівське книжково-журнальне видавництво готувало ряд ювілей-них видань: «Кобзар», «Лірика Т.Г. Шевченка»та ін. Книжкова друкарня «Атлас» працюваланад випуском літератури про Шевченка длямаленьких читачів: повість С. Васильченка«В бур’янах», ілюстроване видання О. Іва-ненка «Маленьким про великого Тараса»,вірші В. Скомаровського «На Тарасовій горі»,Я Купали «Тарасова доля» тощо. Самодіяль-ний театр міста Самбір ставив оперу «Кате-рина» і драму «Назар Стодоля». Львівськіскульптори готувалися до республіканськоївиставки, створюючи свої вироби на шевчен-ківську тематику [5]. На протилежному боціреспубліки також працювали над вкладом увсенародну справу святкування 150-ї річниціукраїнського поета. Зокрема, донецькі самоді-яльні композитори написали близько тридцятимузичних творів на пісні Кобзаря [6].

У всіх містах і селах республіки читалисялекції, влаштовувалися тематичні вечори, де-монструвалися шевченківські кінофільми.Цими днями на екрани країни вийшов фільм-опера «Наймичка» із відомим діячем культуриБ. Гмирею у образі Трохима [7]. КолективЛуцького обласного драматичного театруімені Т. Шевченка готував ювілейний тижденьіз показом п’єс. Самодіяльні колективи давалибезкоштовні концерти. У обласних краєзнав-чих музеях відкривалися шевченківські експо-зиції, а в обласних, районних і міських бібліо-теках – книжкові виставки [8]. На батьківщиніпоета, що у с. Моринцях на Черкащині, добу-довували будинок культури на 500 місць [9].

Подібні заходи проходили у всіх союзнихреспубліках. У Російській Федерації на засі-данні Президії Академії мистецтв СРСР буловирішено відновити майстерню, де провівостанні роки свого життя Т. Шевченко [10].

4 березня 1964 року 150-річчю від дня народ-ження Кобзаря було присвячено сесію Відділусуспільних наук Академії Наук СРСР [11].

У Москві кипіла робота над виготовленнямбронзової скульптури Шевченка. Проект па -м’ят ника українському письменнику був на-стільки важливим, що процес його відливаннябув під безпосереднім контролем перших осібрадянської держави. 19 лютого 1964 рокуМ. Хрущов, А. Мікоян і М. Підгорний осо-бисто оглянули «бронзового Шевченка», кот-рого планувалося встановити на п’єдестал зукраїнського граніту в сквері біля готелю«Україна» в Москві [12].

Ленінградський монетний двір до урочис-тостей випустив ювілейну медаль. З одногобоку на ній було зображено Шевченка, на зво-роті – велетенську дугу греблі Дніпрогесу, відякої через вкриті колоссям ниви тягнулисялінії електропередач. Поруч – рядки одного зйого віршів українською мовою, а внизу –напис «Т. Шевченко» і дата «1814-1964» [13].Ленінградський композитор і диригент Ф. Бо-сенко створив поему пам’яті Шевченка і укра-їнську рапсодію [14].

У Баку було створено свій Шевченківськийювілейний комітет очолюваний першим сек-ретарем правління Спілки письменників Азер-байджану М. Гусейном, а «Вісті АкадеміїНаук Азербайджану» розміщували статті прожиття і творчість Т. Шевченка.

Казахстанська державна художня галереяімені Т.Г. Шевченка підготувала кілька виста-вок репродукцій картин Шевченка. Такожвийшла друком брошура Є. Вандровської«Т.Г. Шевченко – художник».

У Вірменській РСР іменем Шевченка на-звано кілька шкіл і вулиць Єревана та іншихміст республіки. Латвійське державне видав-ництво випустило спеціальне подарунковевидання «Гайдамаків». Окрім того, на всесоюз-ному рівні планувалося видавництво популяр-ного біографічного нарису про Шевченка ан-глійською, французькою та іспанською мовами[15]. Багатонаціональне населення Радян-ського Союзу мало змогу прочитати віршіТ. Шевченка не лише українською чи росій-ською, а й азербайджанською, калмицькою, аб-хазькою та іншими мовами [16].

3/4’2014Олег Ночовний К Р А Є З Н А В С Т В О

58

Святкування ювілейних дат у СРСР: на прикладі 150-річчя від дня народження Т. Шевченка

59

Значної уваги творчості українського Коб-заря приділяли освітні установи. Одне з цен-тральних місць у даному контексті займали за-гальноосвітні школи. Широко практикувалосядекламування учнями різних союзних респуб-лік віршів Шевченка мовою оригіналу. Це суп-роводжувалося часто комічними випадками ізмушувало вчителів, вихователів та всіх, хтоготував такі заходи, вдаватися до оригінальнихрішень. Про подібний досвід згадує В. Юхно,який у 1964 році був класним керівником 7-гокласу однієї зі шкіл районного центру Карабу-так Актюбінської області Казахстану: «Вирі-шили з дітьми вивчити і виконати «Реве тастогне Дніпр широкий». Мелодію діти освоїлишвидко, а ось слова не відразу. Українське«реве» вони вимовляли як «рєвє». Тоді я надошці написав: «Рэвэ та стогнэ Днипр шыро-кый». Допомогло, діти тепер правильно виспі-вували українські слова» [17].

Усі журнали і газети у шевченківські днівипускали ювілейні номери. «Радянська Ук-раїна» від 9 березня вийшла із портретомТ.Г. Шевченка за авторством відомого худож-ника В. Касіяна, до речі лауреата Шевченків-ської премії. Це був чи не єдиний випадок,коли на першій сторінці газети можна було по-бачити особу не з середовища партійної но-менклатури. Вище зображення письменникакрасувався напис «Сьогодні увесь світ відзна-чає 150-річчя з дня народження безсмертногоКобзаря» [18]. Цей і наступний номери булицілком і повністю присвячені Т.Г. Шевченку.Таку честь мав хіба що В.І. Ленін.

Понеділок 9 березня 1964 року став на-днасиченим на різноманітні заходи з відзна-чення ювілейної дати. Виділимо лише деякіз них. Так, у Києві відбулося урочисте засі-дання громадськості та керівництва країни,присвячене 150-річчю з дня народженняТ. Шевченка. П. Шелест, М. Рильський,О. Гончар та представники урядів союзнихреспублік ознайомили присутніх з творчістюпоета та оцінили внесок Т. Шевченка в укра-їнську культуру. По закінченні засідання від-бувся концерт, на якому звучали твори наслова Кобзаря [19]. Подібні ювілейні засі-дання відбувалися у Москві та столицяхінших союзних республік.

У Чернігові в приміщенні музично-драма-тичного театру ім. Т. Шевченка відбулося уро-чисте засідання громадськості міста, присвя-чене ювілейній даті. Учасники обговорилимісце поета в українській культурі [20].

Урядовий республіканський комітет попреміях імені Т. Шевченка присудив шевчен-ківські премії за видатні досягнення у галузілітератури й мистецтва М. Тихонову за попу-ляризацію творчості Т. Шевченка і перекладитворів української поезії на російську мову таА. Малишку за книгу лірики «Далекі орбіти».У галузі образотворчого мистецтва преміюотримав В. Касіян за багаторічну мистецькутворчість на шевченківську тематику. У га-лузі музики шевченківським лауреатом ставС. Людкевич за твори на слова Т. Шевченка[21].

В Академії наук Вірменії проведено юві-лейну наукову сесію. З доповідями виступиливчені-філологи, мистецтвознавці, історики, якіоцінили внесок Т. Шевченка у розвиток куль-тур країн СРСР [22].

Наступний день 10-го березня видався неменш багатим на події. «Радянська Україна»зустріла своїх читачів заголовком «Сім’янародів вільних шанує Кобзаря » та поруч ци-татою М. Хрущова: «Думи, якими жив Шев-ченко, перетворені нами в життя» [23]. У Ка-неві Черкаської області на могилі Т. Шевченкавідбувся мітинг, під час якого до могили поетапокладено вінки. На відзначення 150-річчю здня народження письменника представникиделегацій союзних республік посадили на Та-расовій горі молоді дубки [24].

Урядовий республіканський комітет УРСРпо преміях імені Т.Г. Шевченка ухвалив при-судити премію імені Т.Г. Шевченка за 1964рік. М. Хрущову за видатну громадсько-полі-тичну діяльність в УРСР, за великий вклад урозвиток і зміцнення української культури[25]. У ті дні, перша людина держави відпо-чивала на чорноморському узбережжі Кавказув Гаграх. До нього вирушила делегація ускладі секретаря ЦК КПУ О. Іващенко і укра-їнського письменника С. Олійника. Після сліввітання, Хрущову вручили ювілейну медаль,портрет Шевченка, виконаний мозаїчним спо-собом по дереву учнем Ужгородського ПТУ

Михайлом Бобелем, 6-томне видання творівШевченка, ювілейне видання «Кобзаря» таінші сувеніри. Новоспечений лауреат не бувбагатослівним і лиш сухо підсумував: «Я ра -дий, що одержав ці чудові пам’ятні пода-рунки…» [26].

Святкові заходи проходили і у наступнідні до кінця березня. За усталеною практи-кою радянської компартійної системи будь-яка подія не могла залишитися без підсумко-вої доповіді чи звіту про проведену роботу дотої чи іншої інстанції. Часто подібні мате-ріали збиралися органами на місцях і направ-лялися до Президії Верховної Ради для по-дальшого їх розгляду на засіданнях галузевихпостійних комісій.

Тема відзначення 150 річниці з дня народ-ження Т.Г. Шевченка в Україні з самого по-чатку приготувань була в розпорядженні по-стійної комісії Верховної Ради УкраїнськоїРСР з питань науки і культури. Це й не дивно,адже депутати-члени комісії були безпосеред-ньо причетні до шевченківських роковин.Зокрема, В. Касіян отримав Шевченківськупремію, а М. Бажан очолював уже згадуванийнами Урядовий ювілейний Шевченківськийкомітет. Саме Бажану було довірено підсуму-вати святкування шевченківських днів на рес-публіканському рівні. Після хвалебних слівМ. Хрущову М. Бажан наголосив на зустрічахгостей з усіх республік Радянського Союзу,серед яких особливо виділив почесних – зем-ляка-космонавта та депутата мандатної комісіїВерховної Ради УРСР П. Поповича [27] і ви-

конавця ролі Т.Шевченка із однойменногофільму, народного артиста СРСР С. Бондар-чука. Доповідач не оминув увагою і кількістьпримірників шевченківської літератури, якавийшла друком з республіканських видав-ництв [28].

Проте, схоже, що тисячних тиражів усеодно не вистачало. Так, перебуваючи в Москвіу дні шевченківських свят, депутат І. Наза-ренко відмічав, що в українських книжковихмагазинах до ювілею письменника не буловідповідної літератури, тоді як в Україні її ні-куди було діти [29]. Це можна пояснити абошвидкою реалізацією книжкового товару,пов’язаною із високою популярністю творівШевченка серед населення, або недостатньоюкількістю віддрукованої продукції, або жзникненням томиків Кобзаря із книжкових по-лиць за однією простою причиною – наяв-ністю у передмові цитувань Л. Берія та (або)Й. Сталіна. Остання причина досить віро-гідна, адже у 1964 році у Москві взяли курсна знищення книг, які так чи інакше булипов’язані з культом особи і втратили товарнийвигляд [30].

Як би там не було, але 150-ті роковини здня народження Т.Г. Шевченка в УРСР і СРСРбуло відзначено із притаманною радянськійсистемі помпезністю і розмахом, якому увесьзахідний світ міг хіба що заздрити. Аналіз ар-хівних справ і газетних матеріалів свідчатьпро значну увагу компартійної верхівки до по-статі Т. Шевченка і його вклад у розвиток ра-дянської культури.

3/4’2014Олег Ночовний К Р А Є З Н А В С Т В О

60

1. Указ Президента України № 257/2012 Про до-даткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка [Елек-тронний ресурс] / Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/14680.html

2. Центральний державний архів вищих органіввлади і управління України (далі – ЦДАВО Ук-раїни), ф. 1, оп. 22, спр. 159, арк. 157.

3. Петрачков М. Світова велич Кобзаря // Радян-ська Україна – 1964. – № 6. – С. 4.

4. Твори Т.Г. Шевченка в грамзапису // Радян-ська Україна. – 1964. – № 7. – С. 3.

5. Шевченківська хроніка // Радянська Україна. –1964. – № 18. – С. 3.

6. Музика на пісні Великого Кобзаря // Радян-ська Україна. – 1964. – № 27. – С. 3.

7. Бабишкін О. На екрані – «Наймичка» // Ра-дянська Україна. – 1964. – № 31. – С. 3.

8. До ювілейних днів // Радянська Україна. –1964. – № 33. – С. 3.

9. Корецька В. Онова моринців // Радянська Ук-раїна. – 1964. – № 48. – С. 3.

10. Тут творив Кобзар // Радянська Україна. –1964. – № 29. – С. 3.


Святкування ювілейних дат у СРСР: на прикладі 150-річчя від дня народження Т. Шевченка

61

11. Геніальний син українського народу // Ра-дянська Україна. – 1964. – № 55. – С. 3.

12. Булкін М., Васильєв О. Данина шани Вели-кому Кобзареві // Радянська Україна. – 1964. – №43. – С. 3.

13. Пам’ятна медаль // Радянська Україна. –1964. – № 51. – С. 1.

14. Симфонічна поема пам’яті Т.Г. Шевченка //Радянська Україна. – 1964. – № 57. – С. 7.

15. У визнанні людства – безсмертя // РадянськаУкраїна. – 1964. – № 34. – С. 3.

16. Всенародний уклін Великому Кобзареві //Радянська Україна. – 1964. – № 61. – С. 3.

17. Юхно В. Як ми відзначали 150-річчя ТарасаШевченка в Казахстані // Кримська світлиця. – 2012.– № 11. [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://svitlytsia.crimea.ua/section=article&artID=10037

18. Радянська Україна. – 1964. – № 59. – С.1.

19. Радянська Україна. – 1964. – № 60. – С. 1.

20. Деснянська правда. – 1964. – 10 березня. –С. 3.

21. ЦДАВО України, ф. 1, оп. 22, спр. 159,арк. 184.


23. Там само – С. 1.

24. Всенародний уклін Великому Кобзареві //Радянська Україна. – 1964. – № 61. – С. 1.

25. Україна: хроніка ХХ століття. Довідковевидання. Роки 1961-1975. Ч. 1. 1961-1965. – К.:Інститут історії України НАН України, 2005 –С. 187.



28. ЦДАВО України, ф. 1, оп. 22, спр. 159,арк. 182-186.

29. Там само, спр.160, арк. 148.

30. Там само, спр.160, арк. 142.

Олег Ночовный

Празднование юбилейных дат в СССР:на примере 150-летия со дня рождения Т. Шевченка

В статье идет речь о праздновании 150 лет со дня рождения Т.Г. Шевченка в СССР. Автор обра-тил внимание на контроль советскими органами власти подготовки и проведения юбилейных мероп-риятий.

Ключевые слова: юбилей, СССР, Верховная Рада УССР, газета «Советская Украина», Т. Шевченко.

Oleg Nochovny

The celebration of anniversary dates in the Soviet Union:tо 150 anniversary of the birth of Taras Shevchenko

The article examines with the celebration of 150 years since the birth of TG Shevchenko in the USSR.The author drew attention to the control of the Soviet government preparation and holding of the anniversaryevents.

Key words: anniversary, USSR, the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR, newspaper «Soviet Ukraine»,Taras Shevchenko.

УДК. 728.83 (477. 41)

Станіслав Дембіцький (м. Переяслав-Хмельницький)

Садиба А. О. Козачковськогов контексті переяславської шевченкіани

У статті розглядається історія садиби переяславського дворянина, лікаря А. О. Козачков-ського, друга Т. Г. Шевченка, в якого поет гостював в 1845 і1859 роках.

Ключові слова: садиба А. О. Козачковського, Т. Шевченко..

62

Квітень 2008 року. В древньому Переяс-лаві-Хмельницькому було відкрито черговиймузей Національного історико-етнографіч-ного заповідника «Переяслав». Експозиціяйого присвячена перебуванню на Переяслав-щині Українця з великої літери, геніальногоукраїнського народного поета, художника Та-раса Григоровича Шевченка, 200-річчя з днянародження якого відзначає нині вся Україна.Музей має 12 залів. Структурно вони поділя-ються на такі підрозділи: меморіальні, літе-ратурно-мистецькі, історичні, а також вистав-ковий зал. Відвідувачі висловлюють щирезахоплення створеною експозицією. Музейрозташований в колишньому будинку при-ятеля Т. Г. Шевченка, лікаря, дворянина Ан-дрія Осиповича Козачковського, з яким поетпознайомився в 1841 році в Санкт-Петер-бурзі, а був Кобзар в Переяславі чотири рази:двічі в 1845 і двічі в 1859 роках, після за-слання. Вперше поет прибув у наше місто напочатку серпня 1845 року. Він завжди зупи-нявся в будинку А. О. Козачковського. Ось якзгадує про це останній у своїх спогадах: «Неможу не згадати вечір 19 серпня 45 року. То-вариство, переважно молодь, гамірно бенке-тувало за столом, Шевченко був у справ-жньому натхненні; навпроти нього, напротилежному кінці столу, стояв, не зводячипогляду з поета, з келихом у руці пан поваж-ного віку, походженням німець, віросповідан-ням протестант. «Оце – батько! Їй Богу,хлопці, батько! Будь здоров, батьку! – високопідіймаючи келих. Проголосив німець, і потімми всі називали його батьком» [5]. Надаємодалі слово А. О. Козачковському: «У жовтнітого ж року Шевченко приїхав до мене знову,хворий, і прожив у мене близько двох місяців.

Уранці він звичайно писав, зовсім не праг-нучи залишатися наодинці. Він писав нібиграючись. Я саме тоді мав справу з євреями, івони часом заповнювали мою вітальню, в якійШевченко найчастіше працював, але цей га-мірний кагал не тільки не заважав йому (хочавін міг би піти до кабінету), а навпаки, про-довжуючи писати, він прислухався до розмовєвреїв, втручався в них і, розсмішивши чи-мось кагал, сам реготав, продовжуючишвидко і безупинно свою справу, без будь-яких виправлень» [5].

В 1859 році, після заслання, ВеликийКобзар побував в нашому місці ще двічі: вчервні і в серпні. І знову зупинявся в будинкусвого друга. Повертаємось до вищезгаданихспогадів: «У червні 59 року, вранці, у двір, дея жив, в’їхав поштовий візок. Той, хто сидіву ньому, здався мені схожим на Шевченка.Я не помилився; мовчки ми привіталися, мов-чки він привітав мою сім’ю, мовчки кількаразів, помітно хвилюючись, пройшов покімнаті, потім глянув у вікно на ярмарськуметушню і висловив бажання подивитисяярмарок; ми пішли… Другого дня вранці вінна дубі вирушив до М. О. Максимовича вПрохорівку [6 ].

Влітку 1859 року поет мандрує ріднимимісцями. Направляючись в Кирилівку, заїж-джає до Городища та Млієва, в яких колишнікріпаки брати Яхненки та Симиренки збуду-вали тоді цукроварню та механічний завод, а27 червня виїхав у свою Кирилівку, де зус-трівся з братами та сестрою Яриною. Вінпрагне збудувати хату над Дніпром та завестисім’ю. Одначе, 12 липня з ним трапилась при-кра подія. На нього було складено рапорт зем-ського справника Табачникова, на основі

Садиба А. О. Козачковського в контексті переяславської шевченкіани

63

якого Т. Г. Шевченка було заарештовано.Врешті-решт звинувачення з нього булознято. Поет дістав можливість відправитись вПетербург [3 ].

По дорозі в Петербург він заїздить в Пере-яслав. Згадує А.О. Козачковський : «По дорозіз Києва Шевченко заїхав до мене, пробув умене близько двох діб. Помітно похмурий на-стрій був наслідком відомого неприємного ви-падку з ним у Київській губернії…

Під час цього останнього побачення вінрозповів мені про свій намір через два рокивзяти в оренду невеликий клаптик землі надніпровських горах навпроти Прохорівки, по-будувати невеликий будиночок і там провестирешту життя» [7].

Перебуваючи востаннє в гостях у свогоприятеля, поет написав тут свій останній вірш:«Якби – то ти, Богдане п’яний», в якому про-читується різка критика гетьмана БогданаХмельницького за Переяславську Раду, заспілку з Москвою:

Якби – то ти, Богдане п’яний,Тепер на Переяслав глянув!Та на замчище подививсь!Упився б! здорово упивсь!І препрославлений козачийРозумний батьку!.. і в смердячійЖидівській хаті б похмеливсьАбо в калюжі утопивсь,В багні свинячім.

Амінь тобі, великий муже!Великий, славний! та не дуже…Якби ти на світ не родивсьАбо в колисці ще упивсь…То не купав би я в калюжіТебе преславного. Амінь [14].

У цьому будинку він написав поеми «Кав-каз», «Наймичка», вступ до поеми «Єретик»,а 25 грудня 1845 року, будучи тяжко хворим,Т. Г. Шевченко, написав свій безсмертний«Заповіт»:

Як умру, то поховайтеМене на могиліСеред степу широкогоНа Вкраїні милій,…

І мене в сем’ї великій,В сем’ї вольній, новій,Не забудьте пом’янутиНезлим тихим словом [13].

Писав він його у кімнаті для гостей.

Садиба А. О. Козачковського розташованана південному сході центральної частиниміста, біля Троїцької церкви. Як свідчать ста-ровинні плани, садиба була окрасою Троїць-кого комплексу. Садиба ніби доповнювалаТроїцьку церкву, чим створювала неповторнедуховне єднання. У регулярній розплануваль-ній системі міста об’єкт розташований в істо-ричному середмісті [10].

Центральним об’єктом садиби був жит-ловий будинок. Ми не маємо достовірних ві-домостей про будівельні роботи по створеннюсадиби. Ймовірно, у 20-х роках ХIХ ст. на ційділянці споруджується комплекс садибногожитлового будинку Козачковських. У першійчверті ХIХ ст. спадкоємцем садиби й будинкустає Андрій Осипович Козачковський. У сфор -мованому вигляді на період першої чвертіХIХ- першої чверті ХХ ст. по вул. Троїцькійсадиба являла собою характерний для Пере-яслава малоповерховий комплекс з житловимбудинком, оперезаним цегельним цоколем,розташованому на подвір’ї садиби з допо-міжними господарськими спорудами, оточе-ними садами і городами, що тяглися аж дорічки Трубіж. Садибний будинок був однимз перших житлових будинків середніх верствнаселення. За планувальним рішенням і зов-нішнім виглядом нагадує будівлі першоїполовини ХIХ ст. Будівничі не встановлені.Будівля дерев’яна, одноповерхова, прямо-кутна в плані, перекрита високим чотирисхи-лим залізним дахом. Витягнута по вісі півден-ний захід-північний схід по головномуфасаду, що виходить на вулицю Т. Г. Шев-ченка ( колишня Троїцька ). Головний симет-ричний фасад відіграє головну роль у сприй-нятті композиції будівлі. В центрі його булорозташовано головний вхід зі скляним дахом,до якого вели дерев’яні сходи. В будівлі збе-реглися добудовані під час реконструкції1920-1930-х років входи з піддашшям по кутахголовного фасаду. Вікна фасаду прямокутні,

оздоблені лиштвами. В 20-х роках ХХ ст. напівденно-західному куті тильної сторони бу-динку було здійснено прибудову [9].

У 20-х роках ХХ ст. садиба А. О. Козачков-ського згідно наказу Наркомосвіти УРСР від25. 02.–01. 08. 1919 року «Про передачу помі-щицьких маєтків, дач і монастирських будин-ків в користування дитячої колонії» [8] буланаціоналізована. Пізніше тут розташовува-лись дитбудинок, різні держустанови та жит-лові квартири. Згідно рішення уряду в 1946році в колишньому будинку А. О. Козачков-ського було відкрито історико-краєзнавчиймузей [12].

З 1 вересня 1951 року на посаду директорамузею призначається Михайло Іванович Сі-корський, випускник історичного факультетуКиївського державного університету іменіТ. Г. Шевченка. Він мав створити повноціннийісторичний музей в зв’язку з 300-річчям Пере-яславської Ради. Через відсутність житла мо-лодий директор і жив у приміщенні музею,поки йому не надали квартиру в 1960-х роках.Завдяки його енергії й ентузіазму музейшвидко поповнювався цінними експонатами.У звіті за 1952 рік вказується, що музейна екс-позиція складається з 12 залів :

1.Київська Русь.2.Визвольна війна українського народу

1648 - 1654 років.3.Вітчизняна війна 1812 року і декабристи.4.Поява марксизму в Росії.5 і 6. Революція 1905-1907 років, перша

світова війна, лютневареволюція 1917 року. 7. Велика Жовтнева революція і громадян-

ська війна.8 і 9. Соціалістичне будівництво в 1920-

1941 роках.10. Велика Вітчизняна війна Радянського

народу 1941-1945 років.11.Відбудова народного господарства в піс-

лявоєнні роки.12.Сталінський план перетворення при-

роди, великі будови комунізму.З 1954 року за рішенням Ради Міністрів

УРСР музею було присвоєно III-ю республі-канську категорію і він дістав назву : Переяс-лав-Хмельницький державний історичний

музей. В дванадцяти залах музею розміщено3824 експонатів. З’явився в музеї і зал, присвя-чений перебуванню Т. Г. Шевченка Переяс-лавщині [11]. Пізніше в музеї стало вже двашевченківських зали.

Наступні зміни інтер’єру будинку були ви-кликані музейними потребами.

У вересні 2004 року експозиція історич-ного музею була знята. З осені 2004 року доосені 2007 року в будинку було проведено ка-пітальний ремонт. Кількість кімнат було змен-шено, було викинуто пічне опалення, було змі-нено прибудову з північного боку. Зміцненофундамент, стіни, замінено лаги під підлогою,ремонт якої обійшовся в 52700 гривень [4].

У 2008 році було проведено реконструкціюприбудинкової території, подвір’я вимощеноплитками, замінено огорожу, поставлено но -вий ганок-вхід до будинку, значно більший запопередній.

На фасаді будинку встановлено меморі-альну дошку з написом: «В цьому будинку в1845 і 1859 роках перебував великий поетукраїнського народу Т. Г. Шевченко. Тут віннаписав твори : «Заповіт», «Кавказ» і «Най-мичка». З 1949 року на подвір’ї тодішньогоісторичного музею встановлено бронзове по-груддя Т. Г. Шевченка, скульптор О. П. Олій-ник [2], поставлене в 1953 році на гранітнийпостамент [1]. Архітектор М. К. Вронський.Праворуч від музею, вздовж асфальтованої до-ріжки, розміщені скульптурні герої творівТ.Г.Шевченка.

На сьогоднішній день колишня садибаА. О. Козачковського належить НІЕЗ «Переяс-лав». Її територія – 4419 кв. м. З північно -східної та північно-західної сторін – житловазабудова, з південно - східної сторони терито-рія прилягає до вул. Шевченка, з південно - за-хідної сторони – комунальна власність міста.На території садиби розташовані фонди НІЕЗ«Переяслав», господарські споруди, альтанка.Довкола будинку ростуть вічнозелені, листо-падні, листяні та шпилькові дерева, чагарники.Поруч з садибою, перед будинком, де ниніМузей Заповіту Т. Г. Шевченка, ростуть віко-вічні дерева. Серед них акація біла, посад-жена Т.Г.Шевченком та А. О. Козачковськимвосени 1845 року на честь дружби [ 15].

3/4’2014Станіслав Дембіцький К Р А Є З Н А В С Т В О

64

1.Анкета пам’ятки історії, мистецтва. Архітек-тури. м. Переяслав-Хмельницький, 2006 рік.

2.Архівний відділ Переяслав-Хмельницької мі-ської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 37, 119 арк.75.

3.Дзюба Іван. Тарас Шевченко. − К. : Видавни-чий Дім » Альтернативи», 2005. − С. 563-569.

4.Договір №1між Товариством з обмеженоювідповідальністю » Гарант −сервіс» та НІЕЗ «Пе-реяслав» про капітальний ремонт підлоги меморі-ального будинку лікаря А. Й. Козачковського.м.Переяслав-Хмельницький, 20 лютого 2007 року. −С. 1.

5. Козачковський А. О. Із спогадів про Т. Г. Шев -ченка.// «Я дуже щиро вас люблю…» Шевченко урозповідях сучасників. Харків. «Прапор», 2004. −С. 91.

6. Там само. − С. 93.

7. Там само. − С. 94.

8. Пам’ятка історії першої половини ХIХ ст.(Охор. № 1235 ). Будинок лікаря А. О. Козачков-ського 1820 р., в якому мешкав поет Т. Г. Шев-ченко. 1845, 1859, Державний історичний музейДержавного історико-культурного заповідника.Вул. Т.Г.Шевченка, 8. м. Переяслав-Хмельниць-кий Київської області. Історична записка. Київ,2004 р. − С. − 1.

9. Там само. − С. − 3.

10.Паспорт пам’ятки історії першої половиниХIХ ст. Будинок А. О. Козачковського. Національ-ний історико-етнографічний заповідник «Переяс-лав». − Київ, 2005. − С. 3.

11.Переяслав-Хмельницький державний істо-ричний музей. Короткий довідник. − Переяслав-Хмельницький, 1958. − С. 3.

12.Ткаченко В. М. НІЕЗ «Переяслав»: від істо-ричного музею до національного заповідника. //Могилянські читання 2006 року : Зб. наук. пр. :Доля музейних зібрань /.Нац. Києво-Печер. іст.-культ. Заповідник. − К. : Фенікс. − Ч. − 2 − С. 308-319.

13.Шевченко Тарас. Повне зібрання творів удванадцяти томах. Том 1. − К. : Наукова думка,2001. − С. 371.

14. Шевченко Тарас. Повне зібрання творів удванадцяти томах. Том 2. − К. : Наукова думка,2001. − С. 308.

15. Шевченко Тарас. Повне зібрання творів удванадцяти томах. Том 6. − К. : Наукова думка,2003. − С. 78.

Садиба А. О. Козачковського в контексті переяславської шевченкіани

65


Станіслав Дембіцький

Усадьба А. О. Козачковского в контексте переяславской шевченкианы

В статье рассматривается история усадьбы переяславского дворянина, врача А. О. Козачковского,друга Т. Г. Шевченко, в которого поэт был в гостях в 1845 и 1859 годах.

Ключевые слова : усадьба А. О. Козачковского, Т. Шевченко.

Stanislav Dembitskyi

A. O. Kozachkovskyi’s Mansion in the Context of T.Shenchenko’s Visit to Pereyaslav

The article considers history of the estate of Pereyaslav of a nobleman, and the doctor A O Kozachkovskiy,the frend of T. G, Stevchenko, who visited the poet in 1845 and 1859 years.

Key words: nobleman, of the doctor A O Kozachkovskiy, T. G, Stevchenko.

Руслана Маньковська (м. Київ)

«Україна Тараса Шевченка»: видавничий проектНаціональної спілки краєзнавців України

66

Краєзнавча громада України жваво відгу-кується та долучається до всіх визначнихподій, що відбуваються в українському суспіль-стві, виступає ініціатором і бере активнуучасть у державних і регіональних заходах ізвідзначення знаменних історичних дат і вша-нування пам’яті видатних постатей нашої іс-торії та культури. Останнім часом краєзнавціздійснили велику роботу із увічнення імені ве-ликого українця Івана Франка, заснувавши Лі-тературний музей у селі Халеп’є на Київщині;на Волині постав музей українського діяча В.Липинського; відбулися науково-краєзнавчі екс-педиції, присвячені 300-річчю ОлешківськоїСічі на Херсонщині, 1000-літтю ЛядовськогоУсікновенського скельного чоловічого монас-тиря на Вінниччині та низка інших краєзнав-чих проектів у всіх регіонах України.

У 2014 р. Україна і світ відзначили 200-іроковини з дня народження українськогогенія і пророка Тараса Шевченка. Саме циві-лізаційному змісту постаті Шевченка 5 бе-резня 2014 р. були приурочені у ВерховнійРаді України парламентські слухання натему: «Тарас Шевченко як постать світовогозначення (до 200-річчя з дня народження)».Приєдналась до відзначення ювілею Кобзаряі міжнародна спільнота, включивши Шевчен-кове свято до Календаря пам’ятних дат на ге-неральній конференції 37-ї сесії ЮНЕСКО.Традиції вшанування та увічнення пам’яті Т.Г. Шевченка в Україні зародилися відразупісля його смерті і в подальшому набули все-народного розмаху, започаткувавши твореннявсенародної Шевченкіани: збереження і по-ширення безцінної творчої спадщини україн-ського мислителя, проведення глибокихнаукових шевченкознавчих досліджень, ві-дображення шевченківської тематики у літе-ратурних та мистецьких творах, музейних тавиставкових експозиціях, громадських ініціа-тивах.

До 200-річного ювілею Т. Г. ШевченкаНаціональна спілка краєзнавців України при-урочила ХІІІ Всеукраїнську наукову історико-краєзнавчу конференцію «Краєзнавча Шев-ченкіана України», яка відбулася 24–25 жовтня2014 р. у Шевченківському національному за-повіднику в Каневі. У краєзнавчому форумівзяли участь члени регіональних організаційСпілки, науковці, освітяни, музейники, архі-вісти, представники громадських організацій.З ініціативи та за підтримки НСКУ світ поба-чила книга «З «Кобзарем» у серці» за матеріа-лами фондів унікального Музею однієї книги«Кобзаря» Т. Г. Шевченка у Черкасах, а такожвсі краєзнавчі організації провели тематичнінаукові та культурно-мистецькі заходи.

Знаковою подією для української громад-ськості стала поява документально-публіцис-тичного видання, підготовленого Національ-ною спілкою краєзнавців України – «УкраїнаТараса Шевченка». Ще за кілька років до юві-лею на розширеній Президії правління Спілки(Черкаси, 2012 р.) за пропозицією краєзнавцівприйнято рішення систематизувати, проаналі-

«Україна Тараса Шевченка»: видавничий проект Національної спілкикраєзнавців України

67

зувати та узагальнити краєзнавчий матеріал,пов’язаний із іменем Тараса Шевченка, щобколективно здійснити давноочікуваний проектпро краєзнавчу Шевченкіану України. На тойчас були опубліковані окремі дослідження проперебування Тараса Шевченка у Києві, на Чер-кащині, Полтавщині, Чернігівщині, Сумщині,Волині. В академічному виданні 1957 р. «Шев-ченківські місця України» вміщено матеріалипро перебування Тараса Шевченка у понад со-рока населених пунктах України з їх корот-кими історичними довідками, однак книга нерозкриває повну картину подорожей та відві-дин поетом України. Окремим подіям із життяТараса Шевченка під час його перебування вУкраїні присвячена низка інших наукових до-сліджень та публікацій.

Як відомо, Тарас залишив Україну у 15-річ-ному віці, і лише через чотирнадцять років змігвідвідати Батьківщину. Згадаємо одну з йоговершинних поезій: «І виріс я на чужині, і сивіюв чужому краю…». Він тричі приїжджав до Ук-раїни: у 1843–44 рр., 1845–47 рр., 1859 р., по-бував у понад 100 українських містах і селах.У 2012 р. Державне науково-виробниче підпри-ємство «Картографія» видало туристичну карту«Україна. Шляхами Великого Кобзаря», де ві-дображено українські маршрути та населеніпункти перебування Т. Шевченка, меморіальніоб’єкти, пов’язані з його іменем, національнізаповідники та музеї, державні та громадськізаклади, присвячені поету, проте, неохопленоюзалишилася значна частина України, в якійТарас Григорович не був, але й там сформованіглибокі традиції вшанування його імені.

У книзі «Україна Тараса Шевченка» упер -ше реалізовано проект, у якому висвітлюєтьсяприсутність Кобзаря у всіх аспектах народноїпам’яті: історичні місця, музеї державні і гро-мадські, пам’ятники, народні перекази, ху-дожня творчість, громадські заходи. Унікаль-ність видання якраз і полягає в тому, що досіне розглядався краєзнавчий аспект Шевчен-кіани у всеукраїнському контексті. На основіширокого комплексу джерел – архівних доку-ментів, наукової літератури, періодичноїпреси, усної історії та ілюстрацій – висвітлю-ється творення всенародної Шевченкіани, роз-повідається про місця перебування Кобзаря в

різних куточках України. Об’єднавши потуж-ний науковий потенціал учених-краєзнавців,книга на основі зібраних та опрацьованих ре-гіональними організаціями НСКУ матеріаліввідтворює шлях Тараса Шевченка українськи -ми містами і селами, середовище його спілку-вання і творчості, характеризує процес зарод-ження та розвитку традицій пошанування геніяукраїнського народу. Підготовлена масштабнаколективна праця є гідним свідченням шаникраєзнавчого загалу Кобзареві.

Творилась книга під вибухи «Революціїгідності», на вулиці М. Грушевського, у робо-чій кімнаті Національної спілки краєзнавцівУкраїни. Ще лунав у серцях українців голосубитого поблизу Сергія Нігояна: «Борітеся,поборете…». Так пломенистим словом ТарасШевченко піднімав людей на барикади, своюоборону тримали і краєзнавці. Поет був поручі вчив мужності: «І тепер я розбитеє / Серцеядом гою – / І не плачу, й не співаю / А виюсовою» – майже 170 років тому Шевченко утворі «Три літа» відобразив весь біль україн-ців у трагічні дні народних випробувань. «Ге-ніальним організатором свідомості свого на-роду» назвав Тараса Шевченка польськийписьменник Єжи Єнджеєвич у біографічномуромані «Українські ночі, або Родовід генія»(1966 р.). Постать Шевченка для усіх поколіньукраїнців завжди буде Провідником нації,взірцем твердості духу та вірного служіннясвоєму народові. Неоцінимим є внесок Шев-ченка у процес національного відродження,утвердження у народній свідомості звитяжнихідей грядущої державності України.

До видання увійшли 26 нарисів, підготов-лені дослідниками з усіх областей України, АРКрим, м. Севастополя та м. Києва, кожен з якихвисвітлює місця, пов’язані з життям та твор-чістю Т. Шевченка, його перебування в Україні,а також людей, з якими спілкувався поет, творинаписані ним у краї, увічнення пам’яті Кобзаряу діяльності музеїв, музейних кімнат, світлиць,відкриття пам’ятників і пам’ятних знаків, при-свячених поету. Всенародну шану Кобзаревівисвітлено через роботу шевченкознавчихтовариств, клубів, студій, присвяту творів об-разотворчого, монументального, музично-пі-сенного, театрального та кіномистецтва, прове-

дення тематичних культурологічних акцій.Особливе місце належить образу Кобзаря у на-родній творчості, тому зібрані легенди, пере-кази, бувальщини, пісні збагатили зміст книги,а назви населених пунктів та соціокультурнихоб’єктів на честь Т. Г. Шевченка, засвідчуютьпро глибоку народну любов та повсякчаснуприсутність поета у національній пам’яті укра-їнців. Невід’ємною складовою проекту є дже-рельна база видання, яка нараховує близько 600позицій архівних документів, видань творівТ. Г. Шевченка та наукової Шевченкіани, кра-єзнавчих досліджень, публіцистики.

Структуру книги складають передмова, трирозділи, побудовані за біографічно-хронологіч-ним принципом (мала батьківщина ТарасаШевченка, шевченківські місця в Україні, вша-нування пам’яті Кобзаря у кожному країУкраїни), післямова, список джерел та літера-тури, ілюстративний матеріал, до якогоувійшли репродукції, архівні документи, світ-лини пам’ятників, твори мистецтва, фрагментимузейних експозицій тощо. У межах розділунариси розміщені за алфавітом областей.

Творчий колектив книги нараховує близь -ко ста відомих учених, шевченкознавців, кра-єзнавців, музейників, бібліотекарів, журналіс-тів, фотохудожників. До редакційної колегії,яку очолив голова Національної спілки краєз-навців України, член-кореспондент НАНУкраїни О. П. Реєнт, (голова редакційної радиЛ. М. Новохатько), увійшли В. М. Даниленко(заступник головного редактора), Л. В. Баже-нов, Г. В. Бондаренко, С. Д. Гальчак, О. П. Гон-чаров, М. Ю. Косило, М. Р. Литвин, Р. В. Мань -ковська, В. М. Мельниченко, О. В. Романцов,Г. П. Савченко. Упорядники видання – канди-дати історичних наук Р. В. Маньковська таВ. М. Мельниченко.

Відкриває книгу знаменита «Присвята»Івана Франка Тарасу Шевченку: «Він бувсином мужика – і став володарем в царствідуха. Він був кріпаком – і став велетнем у цар-стві людської культури... Найкращий і найцін-ніший скарб доля дала йому по смерті – не-вмирущу славу і все розквітаючу радість, якув мільйонів людських сердець все нановозбуджуватимуть його твори. Отакий був і є длянас, українців, Тарас Шевченко».

У передмові голови НСКУ, член-кореспон-дента НАН України О. П. Реєнта та професораЛ. М. Новохатька «Краєзнавча ШевченкіанаУкраїни» висвітлюється зародження традиційтворення всенародної Шевченкіани, внесок упопуляризацію творів Т. Шевченка родини ме-ценатів Симиренків, редактора журналу «Ки-евская старина» Ф. Г. Лебединцева, літерату-рознавця і критика Ф. П. Матушевського,історика літератури, громадсько-політичного ідержавного діяча С. О. Єфремова, одного з пер-ших біографів Т. Шевченка, громадсько-куль-турного діяча М. К. Чалого, поета і перекла-дача, члена Кирило-Мефодіївського братстваО. О. Навроцького, вченого-енциклопедиста,першого ректора Київського університетуМ. О. Максимовича, письменника, театраль-ного і культурного діяча М. П. Старицького.

Автори передмови розкривають дослід-ження шевченківської тематики діячами «ук-раїнського відродження» 1920-х рр., митцями1930-х рр., більшість з яких була репресована,розповідають про широке визнання мистець-ких творів про Шевченка художників І. С. Їжа-кевича, Ф. С. Красицького, В. І. Касіяна, скуль-птора І. М. Гончара. Шевченківська тематикавідображена у багатій і різноманітній палітрітворів сучасних українських майстрів живо-пису, графіки, скульптури, у народних розпи-сах, вишивках тощо. Унікальною і всесвітньовідомою є музично-пісенна Шевченкіана ви-датних композиторів М. В. Лисенка, Д. М. Ре-вуцького, Б. М. Лятошинського, С. П. Людке-вича, Є. Ф. Станковича. Автори наголошують,що, пройшовши нелегкі випробування часом,Шевченкіана в роки незалежності України на-була нового розвитку, великий поет, художникі мислитель Т. Шевченко через століття постаєперед нами у всій своїй величі.

У першому розділі книги «Народився, щобосяяти Україну» висвітлюються традиції вша-нування та увічнення пам’яті духовного про-рока на Черкащині, землі, на якій, як писавписьменник Олесь Гончар «у темній від горякріпацькій хаті він народився, щоб осяяти всюУкраїну! Щоб стати тим, у кому найповнішевиявив себе творчий геній українського на-роду». Голова правління Черкаської обласноїорганізації НСКУ, професор В. Мельниченко

3/4’2014Руслана Маньковська К Р А Є З Н А В С Т В О

68

«Україна Тараса Шевченка»: видавничий проект Національної спілкикраєзнавців України

69

у нарисі «Шевченка шанує його батьківщина»розповідає про родину поета, його відвідинималої батьківщини, торкається історії шевчен-ківських ювілеїв, формування музейно-краєз-навчої, літературно-мистецької Шевченкіанина Черкащині.

Матеріали про місця перебування Т. Шев-ченка в Україні увійшли до другого розділу«Земля, яку сходив Тарас», де розкривається іс-торія творення Шевченкіани у регіонах: Київ(автори нарису О. Гончаров, А. Коваль) та Ки-ївщина (Є. Букет, Г. Савченко, Я. Синявський),Вінничина (С. Гальчак), Волинь (Г. Бондаренко,М. Філонюк), Дніпропетровщина (О. Аліван-цева, І. Кочергін, М. Чабан), Житомирщина(С. Ігруніна, Г. Мокрицький, О. Тарабукін), За-поріжжя (С. Моісенко), Полтавщина (О. Білоу-сько, Т. Пустовіт), Рівненщина (П. Кралюк),Сумщина (О. Охріменко, П. Охріменко) Терно-пільщина (І. Дуда, Б. Мельничук), Хмельнич-чина (Л. Баженов, С. Баженова), Чернігівщина(О. Коваленко, С. Лаєвський, Л. Линюк, С. По-ловникова, І. Ральченко). Визнані науковою такраєзнавчою спільнотою дослідники відобра-зили цілісну картину від українських міст і сілдо окремої садиби чи будинку, з якими пов’язаністорінки біографії та творча діяльність поета,відтворили історико-культурне тло ХІХ ст., со-ціальне, інтелектуальне оточення Шевченка тайого вплив на українську інтелігенцію. Авторизалучили різноманітний пласт джерел, що увіб-рав спогади і листи сучасників Кобзаря, його«Щоденник», автобіографії, прозові, поетичніта малярські твори, а також, що надало особ-ливу цінність книзі, досі збережені в народнійпам’яті усні перекази про духовного пророканації. У розділі вміщено матеріали про меморі-альні музеї та кімнати, пам’ятники, вулиці танаселені пункти, присвячені Тарасу Шевченку.

Третій розділ «Жива слава Кобзаря»склали нариси про регіони, у яких Т. Шев-ченко не перебував, але де створено широку ібагатогранну Шевченкіану: АР Крим та м.Севастополь ( автори нарису А. Непомнящий,В. Акімченков), Донеччина (В. Романько), За-карпаття (С. Федака) , Івано-Франківщина (П.Арсенич, Б. Гаврилів, М. Косило), Кіровоград-щина (О. Бабенко, О. Салоїд), Луганщина (А.Климова, О. Неживий, І. Савенкова), Львів-

щини (Д. Каднічанський, М. Литвин, І. Орле-вич, О. Середа, Ф. Стеблій), Миколаївщини (І.Александренко, О. Тригуб), Одещини (О. Му-зичко), Харківщини (О. Павлова), Херсон-щини (Є. Сінкевич), Буковини (О. Меленчук).Факти та події, викладені у розділі, засвідчу-ють безмежну народну любов до Кобзаря вусій Україні. Автори відтворили атмосферутих епох, коли поставали перші пам’ятники Т.Г. Шевченку у найвіддаленіших куточкахнашої країни, видавалися його твори, здійсню-валися театральні вистави, створювалися мис-тецькі полотна, формувалися музейні експози-ції, облаштовувалися шевченківські місця.

Ім’я поета, як і його слово, у різні часи на-магалися заборонити, спекулятивно викорис-тати, піддати цензурі, викривити, або вилучитиіз національної свідомості українців. Відобра-жена на сторінках книги історія творення все-народної Шевченкіани переконливо підтвер-джує, що для українців Т. Г. Шевченко був ізалишається Велетом духу, незламним і непри-миренним борцем за найвищі людські ідеалисвободи, гуманності і демократії, уособленнямнаціональних прагнень і сподівань. Матеріаликниги аргументовано доводять, що історія ітрадиції вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка вУкраїні виразно відображають процес форму-вання та утвердження національної свідомостіукраїнського народу, консолідації суспільстванавколо стрижневої ідеї творення і розбудовисамостійної державності.

Шевченківська тема – невичерпна. Авторикниги, представляючи всю Україну, розкрилисамобутню і неповторну палітру історії вшану-вання та увічнення пам’яті геніального поета,художника і мислителя Т. Г. Шевченка, склалисвоєрідний краєзнавчий літопис українськоїШевченкіани, показали винятково важливе зна-чення Шевченка у житті кожного громадянинанашої держави. Книга є вагомим внеском кра-єзнавців України до 200-річчя від дня народ-ження Т. Г. Шевченка, зацікавить дослідників ішанувальників української культури та історіїв Україні та за її межами. Видавничий проектНаціональної спілки краєзнавців України за-свідчує – на початку ХХІ ст. Кобзар своєю свя-щенною заповіддю єднає Україну в боротьбі засоборну та незалежну державу.

70

Теоретико-методологічні засади

освітянськогокраєзнавства

УДК 94:2-756:37] (477,51) «16/17»

Ольга Травкіна (м.Чернігів)

Заснування Чернігівського колегіумув контексті церковно-політичного становища

та культурно-освітньої діяльності чернігівських ієрархівкінця XVII – початку XVIII ст.

Висвітлюються причини та передумови заснування Чернігівського колегіуму на рубежіXVII–XVIII ст., виходячи з церковно-політичного становища чернігівських архієпископів, яківиступили ініціаторами його створення. Розглядаються обставини заснування Чернігівськогоколегіуму, зокрема, наголошується на державній підтримці гетьмана Івана Мазепи та спри-ятливій обстановці у Москві у зв’язку з призначенням освіченого українця Стефана Яворськогомісцеблюстителем патріаршого престолу.

Ключові слова: Чернігівський колегіум, чернігівські архієпископи Лазар Баранович, ІоаннМаксимович, гетьман Іван Мазепа, Борисоглібський кафедральний монастир.

71

У роки незалежності України відбулосязначне пожвавлення в дослідженні питань за-снування та діяльності навчальних закладів ви-щого рівня в Лівобережній Україні XVIII ст., асаме Чернігівського, Харківського, Переяслав-ського колегіумів. З’явилися не лише окремірозвідки, статті, але і монографії з історії Чер-нігівського колегіуму (О. Травкіна) [1], Хар-ківського колегіуму (Л. Посохова) [2], Переяс-лавський колегіум вивчали В. Дем’янчук,В. Лоха, Т. Багрій [3]. У 2012 р. вийшла моног-рафія Л. Посохової «На перехресті культур,традицій, епох: православні колегіуми Українинаприкінці XVII – на початку XIX ст.» [4], вякій узагальнені результати досліджень з істо-рії Чернігівського, Харківського та Переяслав-ського колегіумів. У дослідженнях з історії на-вчальних закладів підкреслювалися спільніриси у їх заснуванні (вони були засновані ви-пускниками Києво-Могилянської академії),вказувалося на однакові в основному на-вчальні програми, які були запозичені у єзуїт-ських колегіумах та пристосовані до потребправославної спільноти, схожість в управ-лінні, методах виховання тощо.

У той же час треба зазначити, що історіявиникнення Чернігівського колегіуму істотновідрізняється від обставин заснування Харків-ського та Переяславського колегіумів. На від-міну від Харківського та Переяславського ко-

легіумів, котрі були засновані відповідно до«Духовного регламенту» 1721 р., згідно з якимзобов’язувалося при єпископських кафедрахстворювати школи для навчання дітей духо-венства, Чернігівський колегіум був заснова-ний на початку XVIII ст. з власної ініціативичернігівських архієпископів, так би мовити«без вказівки згори». Чернігівський колегіумбув створений у період, коли в Гетьманщиніще збереглася більшою мірою автономія, втому числі і в церковній сфері, коли чернігів-ські архієпископи могли самостійно вирішу-вати питання про відкриття, наприклад,друкарні, зокрема, приймати рішення про за-снування колегіуму. З огляду на ці обставини,історія виникнення Чернігівського колегіумувіддзеркалює ще відносну незалежність тасвободу українських ієрархів у прийнятті важ-ливих рішень. Хоча, як це буде показанонижче, у вирішенні питання заснування на-вчального закладу вищого рівня, вони немогли обійтися без підтримки державноївлади в особі гетьмана та повинні були зва-жати на церковну політику в Москві. В той жечас історія виникнення Чернігівського коле-гіуму засвідчила, що створення закладу ви-щого рівня на той час було важливою, неорди-нарною подією, з огляду на те, що це неабиякмало підвищити авторитет чернігівських архі -єпископів.

Історія заснування Чернігівського коле-гіуму є цікавою у контексті церковно-політич-ного становища чернігівських ієрархів кінцяXVII – початку XVIII ст., оскільки вони вис-тупили самостійними ініціаторами його ство-рення. Тут напрошуються паралелі з митропо-литом Петром Могилою, який також з власноїініціативи заснував Києво-Могилянську коле-гію. Чернігівський архієпископ Лазар Барано-вич, будучи протектором київської колегії якмісцеблюститель Київської митрополії, праг-нув в Чернігові, де була його резиденція, за-снувати заклад вищого рівня, оскільки під часРуїни Києво-Могилянська колегія занепала.Очевидно, чернігівський архієпископ ЛазарБаранович, наслідуючи Петра Могилу, плану-вав в Чернігові відкрити заклад на кшталт ки-ївської колегії. З першої історичної згадки прозаснування Чернігівського колегіуму, яка міс-титься у передмові до книги «Зерцало от пи-санія Божественнаго», виданої 1705 р. в Чер-нігові, дізнаємося, що через занепад тазапустіння шкіл Києво-Могилянських ЛазарБаранович вирішив «потщася воздвыгнути оу-ченіе» [5, арк.11 зв., НН], а саме у Черніговіпри архієрейському домі, тобто у кафедраль-ному Борисоглібському монастирі.

Тут слід зупинитися на церковно-політич-ному становищі чернігівських ієрархів, їх роліта місці в церковному і політичному життіГетьманщини у кін. XVII ст. на поч. XVIII ст.Піднесенню та розквіту Чернігова у цей пе-ріод сприяла діяльність відомого церковногоі культурного діяча, впливового політика, чер-нігівського і новгород-сіверського архієпис-копа Лазаря Барановича (1616–1693 рр.), якийі виступив ініціатором заснування Чернігів-ського колегіуму. Випускник Києво-Могилян-ської колегії, а потому її викладач та ректор,Лазар Баранович уже незабаром після висвя-чення у 1657 р. на чернігівського і новгород-сіверського єпископа, був призначениймісце блюстителем київської митрополії в Лі-вобережній Україні. На цій посаді він пере-бував майже 20 років з перервами (1657 р.,1659–1661 рр, 1670–1685 рр.). РезиденцієюЛазаря Барановича спочатку був Спасо-Преображенський монастир у м. Новгород-Сіверському, а згодом Борисоглібський мо-

настир у Чернігові. Отримавши у 1667 р. санархієпископа, перевівши 1672 р. із Новгород-Сіверського в Чернігів кафедру, друкарню,школу, Лазар Баранович намагається виви-щити Чернігів, перетворити його на впливо-вий духовний осередок Лівобережжя. Вінпрагнув підняти його до рівня Києва, а той пе-ревищити.

Лазар Баранович активно займався духов-ним відродженням краю: відновленням церковта монастирів, заснуванням шкіл, поширен-ням проповідництва, розвитком хорового мис-тецтва. Навколо знаменитого владики гурту-валися талановиті літератори та митці тогочасу: Йоаникій Ґалятовський, Антоній Ради-виловський, Дмитро Туптало (Ростовський),Тимофій Богданович, Лаврентій Крщонович,Іван Величковський, Іван Орновський. Череззанепад Києво-Могилянської колегії Лазар Ба-ранович як місцеблюститель митрополичої ка-федри, резиденція якого знаходилася в Черні-гові, вирішив в цьому місті заснувати закладвищого рівня. Проте, як зазначалося в «Зер-цалі», за короткий час Київський колегіум роз-квітнув, а в Чернігові школи «малыхъ радиименій, пространства и скудности невозмо-гоша разширенны и оутвержденны быти» [5,арк.11 зв., НН]. Можливо, то були школи, якіскладалися лише з нижчих граматичних кла-сів, які Лазар Баранович перевів з м. Новго-род-Сіверського. Переїхавши до Чернігова,Лазар Баранович був змушений заново облаш-товувати архієрейську кафедру. Архієпископдоклав чимало зусиль та коштів, аби відбуду-вати кафедральний Борисоглібський монас-тир.

Ще однією причиною, яка унеможливлю-вала в цей час створення колегіуму, могла бутиі та, що московські патріархи, під зверхністьяких перейшов чернігівський архієпископЛазар Баранович 1688 року, були противни-ками освіти європейського типу, яка ґрунтува-лася на латинській мові, звинувачували укра-їнське духовенство у єресі, католицькихсимпатіях. Баранович змушений був виправ-довуватися перед московським патріархом пройого ставлення до Флорентійського собору,про час перетворення (пресуществлення) свя-тих дарів, бо той звинувачував українських

3/4’2014Ольга Травкіна К Р А Є З Н А В С Т В О

72

Заснування Чернігівського колегіуму в контексті церковно-політичного становища та культурно-освітньої діяльності чернігівських ієрархів кінця XVII – початку XVIII ст.

73

ієреїв, що вони у цих питаннях стоять на по-зиціях католицької церкви. Патріарх Йоакимпогрожував Лазарю Барановичу навіть цер-ковним судом. Московські патріархи заборо-няли українські книги, в тому числі й книгисамого Лазаря Барановича, знаходячи в них«латинську єресь».

Лазар Баранович розумів, що консерва-тивні патріархи не підтримають його ідеюстворення в Чернігові колегіуму – закладу єв-ропейського типу. Очевидно, Лазар Барановичне міг розраховувати на підтримку і з бокугетьмана Івана Самойловича, бо той утискавйого і забороняв йому писати царям. ГетьманІван Самойлович покровительствував своємуставленику київському митрополиту ГедеонуЧетвертинському – супернику чернігівськогоархієпископа. Самойлович клопотався передцарями Петром та Іоанном про підтвердженняправ саме для київської колегії, яка здавна булапід протекцією київських митрополитів [6,с. 193]. Про привілеї Києво-Могилянській ко-легії клопотався і гетьман Іван Мазепа, якийпокровительствував навчальному закладу.Тобто, основна увага в цей період і з боку цер-ковної, і з боку світської влади приділяласязміцненню стану Києво-Могилянській колегії.І вона була відроджена та утверджена у своїхправах. А створення на той час у Чернігові щеодного колегіуму, який міг стати конкурентомКиєво-Могилянській колегії, підвищити авто-ритет чернігівського архієпископа Лазаря Ба-рановича на противагу київському митропо-литу було, очевидно, не на часі.

З вищеназваних причин Лазарю Барано-вичу, певно, не вдалося створити у Черніговіще один навчальний заклад вищого рівня з по-вним комплектом класів та відповідним обся-гом предметів.

У передмові до «Зерцала» зазначалося, щонаступник Лазаря Барановича, архієпископФеодосій Углицький (1692–1696 рр.) через«краткостію времени возбранеи» [5, арк.11 зв.,НН] (він був на кафедрі лише три роки ) тежне зміг розширити ці школи. Наміри ЛазаряБарановича втілив у життя чернігівський ар-хієпископ Іоанн Максимович (1697–1712 рр.),випускник Києво-Могилянської колегії, якийпродовжив курс Лазаря Барановича на виви-

щення Чернігова та чернігівської архієписко-пії, в якійсь мірі і на противагу київській мит-рополії. Заснування колегіуму в Черніговімало б підвищити авторитет чернігівських ар-хієпископів. Разом з тим виникнення коле-гіуму було б неможливе без державної під-тримки. Найстаріший навчальний заклад уЛівобережній Україні відкривається 1700 р. засприяння та фінансування гетьмана Івана Ма-зепи. Гетьман дав дозвіл на відкриття Черні-гівського колегіуму [5, арк.8, НН]. Маючинамір реорганізувати школи Лазаря Барано-вича в колегіум, Іоанн Максимович у 1700 р.за сприяння та фінансування гетьмана ІванаМазепи розпочав у Борисоглібському кафед-ральному монастирі будівництво цілого ком-плексу приміщень, що складався з монастир-ської трапезної, дзвіниці та корпусу шкільнихприміщень. На дзвіниці була влаштована за-кладна дошка, яка збереглася до нашого часу,з гербом Івана Мазепи, монограмою та запи-сом про пожертвування гетьмана: «Сей храмсозданъ Божіим Благословеніемъ прещед-римъ даяніемъ и іждивеніемъ от ясне Вель-можнаго Пана Іоанна Мазепы славнаговойскъ Росийских Гетмана надтисяща всемсотомъ року здат начася, а в второмъ поспе-шествомъ Божимъ скончася». Дзвіниця малацеркву, названу на честь патронального свя-того Івана Мазепи Іоана Предтечі, (а не ІоаннаБогослова), як вважали краєзнавці XIX ст. До-слідники XIX ст. М. Марков, [7, с.17], М. Мар-кевич [8, с.95] стверджували, що у дзвіницізнаходилися класи колегіуму та колегіумськацерква.

Як бачимо, у справі заснування Чернігів-ського колегіуму важливе значення мало нелише бажання та зусилля чернігівських архіє-пископів, які виступили ініціаторами його від-криття, але і підтримка як фінансова, так іюридична з боку державної влади, гетьманаІвана Мазепи. Що стосується підтримкисправи організації колегіуму з боку церковноївлади, то як відомо, чернігівські архієпископизнаходилися під зверхністю московських па-тріархів, і в ставленій грамоті 10 січня 1697 р.патріарха Адріана Іоанн Максимович отримавформальне благословення: «Таже да имать... ио школах промышление, яко да учатся боже-

ственных письмен чтению и свободных наукво вразумительное ведрство мнози подщаниемего. А еже ныне тамо обретается во граде Чер-нигове, в монастыре Ильинском типография,и в ней да печатаются церковныя книги почину, преданию же и мудрствованию Восточ-ныя Церкве, за его архиепископским благосло-вением и досмотром» [9, с. 67–68.]. Але требазазначити, що Адріан був консервативним па-тріархом, який не підтримував реформатор-ської діяльності Петра I. Той йому докоряв, щовін не турбується про створення в Росії на-вчальних закладів, зокрема, європейськоготипу, і батьки віддають своїх дітей на навчаннядо іноземців. За часів Адріана Московська ака-демія переживала не найкращі часи, знаходи-лася в занедбаному стані. Тож, благословенняпатріарха стосовно навчання «свободныхнаук» (система семи вільних наук склалася всередньовічній Європі і включала тривіум:граматику, риторику, діалектику та квадріум:геометрію, арифметику, астрономію, музику)носило формальний характер і може розгляда-тися як данина часу, як поступка реформатор-ським прагненням царя. Проте, 16 жовтня1700 р. патріарх Адріан помер. Перед цим, асаме 7 квітня 1700 р. за наказом Петра I патрі-арх Адріан висвятив відомого освіченого ук-раїнця Стефана Яворського митрополитом Ря-занським. Він став протектором Московськоїакадемії. 7 червня 1701 р. виходить наказ царя«завесть в Академии учения латинския».16 грудня 1701 р. Стефан Яворський був при-значений місцеблюстителем патріаршогопрестолу і як протектор академії, реформувавїї за зразком Києво-Могилянської, забезпечивмосковську академію викладацькими кадрамиз Києва.

Іоанн Максимович, як досвідчений ієрарх,чутливо реагуючи на зміни, які відбувалися вМоскві, зрозумів, що це був сприятливий мо-мент для відкриття і в Чернігові колегіуму.Заснування в Чернігові навчального закладувищого рівня зміцнило б авторитет чернігів-ських архієпископів, з огляду й на те, що ки-ївські митрополити були незадоволені висо-ким статусом чернігівських архієпископів,добивалися позбавлення їх архієпископства,зокрема, свого часу київський митрополит

Гедеон Четвертинський, прагнув залишити їхв ранзі єпископів та підпорядкувати безпосе-редньо київському митрополиту, а не москов-ському патріарху. Київський митрополитВарлаам Ясинський 1692 р. забрав у черні-гівського архієпископа три протопопії: глу-хівську, борзенську, конотопську, переданіЛазарю Барановичу 1658 р. київським мит-рополитом Діонісієм Балабаном [10, с. 336–337].

Про те, що призначення Стефана Явор-ського місцеблюстителем патріаршого прес-толу, реорганізація Московської слов’яно-греко-латинської академії та забезпечення їївчителями з Києво-Могилянської академіїстали сигналом на початку XVIII ст. для ство-рення навчальних закладів європейськоготипу в інших регіонах свідчить той факт, щотакі «школи», як їх називали, окрім Черні-гова, були засновані українцями також в Рос-тові (1702 р., засновник Дмитрій Ростов-ський), в Тобольську (1703 р., засновникФілофей Лещинський), Смоленську (1714 р.,засновник Дорофей Кроткевич – випускникКиєво-Могилянської академії), лише у вели-кому Новгороді була заснована греко-слов’янська школа росіянином митрополи-том Іовом. Ці перші школи в Росії, на відмінувід Чернігівського колегіуму, проіснувалиспочатку недовго. Дослідники XIX ст. М. До-кучаєв та В. Литинський, які вивчали історіюЧернігівського колегіуму, датою його засну-вання вважали 1700 р. [11]. Про започатку-вання Чернігівського колегіуму саме в цьомуроці свідчив чернігівський архієпископ Іро-діон Жураковський у своєму донесенні доСиноду 1727 р.: «Школы в Чернигове при мо-настыре кафедральном обретаются с начала1700 г.» [12, с. 215]. Його наступник ІларіонРогалевський у звіті наданому відповідно доуказу Синоду 1737 р. також стверджував, щошколи були засновані Іоанном Максимови-чем 1700 р. [13. с. 281]. Процес становленняЧернігівського колегіуму як навчального за-кладу розтягнувся на декілька років. Почи-наючи з 1700 р. відбувалося поступове роз-ширення класів: до 1705 р. упродовжчотирьох років у Чернігівському колегіумібуло відкрито чотири класи: три граматичні


74


75

та, ймовірно, наступний за ними клас по-етики, тобто кожного року з переходом учнівдо вищого курсу відкривався новий клас.

У збірнику «Зерцало от писанія Божес-твеннаго», який був піднесений у 1705 р. геть-ману Івану Мазепі як патрону Чернігівськогоколегіуму, повідомлялося, що за допомогою,ймовірніше всього, самого Івана Мазепи булипобудовані приміщення колегіуму: «…оучи-лищъ каменных шестъ за скудостъ мейсца,под єдиным покровом» [5, арк.11 зв., НН.]. Цедало можливість відкрити ще один клас рито-рики: «Живы будем в настоящий год (тобто в1705 р. – О. Т.) риторицкому оучению началоположенно буде» [5, арк.11 зв., НН.].

Побудувавши за допомогою гетьмана при-міщення, Іоанн Максимович забезпечив роз-ширення класів, що стало однією з головнихумов набуття закладом статусу колегіуму, за-проваджуючи викладання наступних класів –поетики та риторики. Архієрей підібрав та за-безпечив колегіум викладацькими кадрами.Чернігівські ієрархи забезпечили матеріальнеутримання колегіуму, який розташовувавсяпри кафедральному Борисоглібському монас-тирі, за рахунок архієрейської казни та гро-мадських пожертвувань. Навчальний закладцього періоду називався на честь свогозасновника («Collegium Archіepіscopo Maxi-mowitano Chernіhowіa») «Колегіумом Архіє-пископським Максимовичівським Чернігів-ським» [14, с. 289].

Заснувавши Чернігівський колегіум, архіє-пископ Іоанн Максимович, залучаючи викла-дачів колегіуму, розгорнув бурхливу літера-турну і видавничу діяльність. Ними буластворена ціла низка прозових, віршованих тво-рів, здійснені переклади праць європейськихбогословів та письменників. У 1705 р. у спі-вавторстві архієпископа Максимовича і пре-фекта Стаховського та інших викладачів ви-йшло три книги від імені Чернігівськогоколегіуму. Це збірник «Зерцало от писанія Бо-жественнаго», особливий примірник якого бувпіднесений гетьману Івану Мазепі, інше ви-дання з такою ж назвою було присвячене ге-неральному судді Василю Кочубею. Цього ж1705 р. виходить віршований переробленийпереклад «Алфавіт собранный рифмами сло-

женный», присвячений царевичу ОлексіюПетровичу. У 1707 р. побачив світ твір «Бого-родицє Дєво», писаний силабічними віршами,у 1709 р. – «Молитва Отче наш на «седьм бо-гомыслей расположенная» та віршований –«Осм блаженств євангельских», 1710 р. – «Си-наксар» про перемогу під Полтавою, пере-кладні: (Іоан Златоуст) «Псалом пятидесятый»(1707 р.), «Феатрон или позор нравоучитель-ный» (1708 р.), переклад книги римського ка-ноніка Амвросія Мерліана «Theatrum politi-cum» (1655 р.), «Царскій путь крестаГосподня» (1709 р.), переклад католицькогобогослова Бенедикта Хефтена «Regia Via cru-cis» (1635 р.), «Богомисліє» (1710, 1711 рр.),переклад книги протестантського богословаЙогана Герхарда «Medіtatіones sacra» (1627 р.),(«Богомисліє» заборонено 1720 р.), «Іліотро-піон» (1714 р.), переклад єзуїтського письмен-ника Єремії Дрекселя «Heliotropium» (1627 р.).Всі твори вийшли в друкарні чернігівськогоТроїцько-Іллінського монастиря, окрім ви-дання «Псалом пятидесятый» (друкарняКиєво-Печерської лаври).

Отже, вже в перші роки свого існуванняЧернігівський колегіум завдяки зусиллям йогозасновника Іоанна Максимовича, першогопрефекта Антонія Стаховського, інших викла-дачів перетворився у значний центр просвітита культури в Лівобережній Україні. ІоаннМаксимович разом з викладачами колегіумуактивно видавав численні праці, які за тради-ціями того часу присвячувалися гетьмануІвану Мазепі, царю Петру I, його сину Олек-сію Петровичу, гетьману Івану Скоропад-ському, Стефану Яворському. Чернігівськийархієпископ ніколи не пропускав нагоди при-урочити до тієї чи іншої події випуск книги тапіднести можновладцям, добиваючись їх при-хильності, пропагуючи створений ним коле-гіум, літературну творчість. Це були збірники,які містили як прозові, так і віршовані твори,як оригінальні, так і авторизовані переклади.Вперше Іоанн Максимович наважується нелише перекласти, але й видати твори єзуїтівта протестантів, правда не вказуючи ім’я ав-торів. Думається, що бурхлива видавнича ді-яльність чернігівського архієпископа, насам-перед, була обумовлена двома факторами:

по-перше – залученням до літературної твор-чості викладачів колегіуму, по-друге тим, щоМаксимович мав друкарню в чернігівськомуТроїцько-Іллінському монастирі і міг, на влас-ний розсуд, без попередніх узгоджень та цен-зури друкувати в ній книжки. Остання обста-вина була чи найважливіша. Загальновідомо,що друкарня Києво-Печерської лаври зазна-вала чималих утисків та цензури з боку мос-ковських патріархів. Максимович здійснювавсвою видавничу діяльність в період, коли міс-цеблюстителем патріаршого престолу бувСтефан Яворський, і перешкод у друкуваннікниг не було. Твори, написані у стінах коле-гіуму, переклади праць європейських пись-менників, богословів, здійснені Іоанном Мак-симовичем, викладачами колегіуму залишилипомітний слід в літературі XVIII ст., вони зай-няли поважне місце серед творів моралістич-ної, богословської літератури. Про їх значенняговорить той факт, що вони були актуальнимиі у XIX ст. Про це свідчать перевидання«Иліотропіона», «Царского пути креста Гос-подня» в цьому столітті і в наш час. Слід ви-словити думку, що ці переклади були здійс-нені, скоріш за все, на вимогу петровськогочасу, на потребу, перш за все, російського за-галу, бо українські інтелектуали, не мали вних особливої потреби, так як, правило, во-лоділи латиною, з якої вони були перекладені.Перекладаючи та переробляючи твори іно-земних авторів, і випустивши їх у світ, Мак-симович не зазначав авторів цих праць, доречі як і інших своїх співпрацівників і, такимчином, авторство, в більшості із них, припи-сували чернігівському архієпископу. Проте,що така практика траплялася у XVIII ст. свід-чить відомий церковний діяч, письменник,перекладач петровського часу, вихованецьКиєво-Могилянської академії Гаврило Бу-жинський: «Преведехом же сию книгу, яко жеот самого автора сложена есть, ничтоже при-менше, ничтоже приложивши или убавивши,да не таковая творяще, явимся чуждые труды(яко же мнози творять) себе присвояти и чуж-дою славою (что есть грех против осмыя идесятыя заповеди божия) себе прославляти ивеличати» [15, c. 330]. Все ж зазначимо, щоякби Іоанн Максимович зазначав імена авто-

рів – єзуїтів, протестантів – твори, найімовір-ніше, були б заборонені. На той час це бувсміливий крок – перекласти та друкувати тео-логічні твори представників інших конфесій.Так, про те, що автором твору Йогана Ґер-гарда «Богомысліє» був протестант, довіда-лися випадково, від самих протестантів, які«радовалися тому, что их книге отдали честьрусским переводом», «сенаторы раззинулирот», дізнавшись про переклад книги Ґер-гарда та присвяту її Стефану Яворському[16, с. 211–213.]. Довідавшись, що авторомкниги, перекладеної Максимовичем та викла-дачами колегіуму, був протестант, Сенат1720 р. заборонив її, розпочалося гоніння начернігівську друкарню (сюди долучилосязвинувачення про друкування книг на замов-лення старообрядців), що привело фактичнодо припинення її функціонування до 1743 р.

Розглядаючи питання заснування Чернігів-ського колегіуму, необхідно підкреслити вели-кий вплив на його виникнення головногоосвітнього центру України – Києво-Могилян-ської академії. Загальновідома провідна рольакадемії у поширенні освіти та заснуванні їївипускниками шкіл, колегіумів, починаючище з XVII ст. Першою «училищною колонією»академії у XVIII ст. став Чернігівський коле-гіум. Його заснували вихованці академії накшталт київської alma mater. Виникнення назламі XVII–XVIII ст. ще одного навчальногозакладу вищого рівня свідчило про якісноновий етап у розвитку освіти в Гетьманщині –створення навчальних установ в окремих ре-гіональних осередках за зразком головногоакадемічного центру. Можна говорити пропочаток формування загальнонаціональноїсистеми освіти.

Надалі у зв’язку з поступовою ліквідацієюавтономії Гетьманщини, створенням Синоду,який контролював всі сторони релігійногожиття, в тому числі і розвиток освіти, преро-гатива заснування навчальних закладів пере-ходить до цього централізованого органу.Синод, згідно з «Духовним регламентом»,яким він керувався у своїй діяльності, видавнизку указів про створення при єпископськихкафедрах архієрейських шкіл. Треба зазна-чити, що організаційна структура, навчальні


76


77

програми цих шкіл, які були викладені у «Ду-ховному регламенті» Феофаном Прокопови-чем, ґрунтувалися на узагальненому досвіді,як європейських навчальних закладів, такі Києво-Могилянської академії. Можнаприпустити, що досвід засновників Чернігів-ського колегіуму також міг бути використа-ним Феофаном Прокоповичем для вироб-лення програм цих шкіл в Росії. Вони буливзоровані на зразок Києво-Могилянської ака-демії, Чернігівського колегіуму: основнаувага у них також приділялася вивченню ла-тинської мови, гуманітарним наукам. Заснов-никами та викладачами у них, як правило,були українці. Як уже зазначалося ці першішколи в Ростові, Смоленську, Тобольську, навідміну від Чернігівського колегіуму, проіс-нували недовго. З прийняттям «Духовногорегламенту» почався більш інтенсивний про-

цес створення єпископських шкіл українцямив Росії. Проте він відбувався зі значнимитруднощами, особливо, після смерті Петра I.Найбільшого розвитку досяг Харківський ко-легіум, заснований у цей період у Слобід-ській Україні. Лише починаючи з 30-х роківXVIII ст. створення та діяльність духовнихсемінарій (як стали називатися ці школи) вРосії набули системного та стабільного ха-рактеру, багато в чому завдячуючи невтомнійдіяльності українців. Ця мережа навчальнихзакладів, заснованих переважно українцями,відіграла велику роль у розповсюдженні ос-віти та культури в Росії. Діяльність Чернігів-ського колегіуму, заснованого на початкуXVIII ст. в Лівобережній Україні і успішнейого функціонування упродовж століття,могли слугувати взірцем та прикладом длянаслідування.


1. Чернігівський колегіум /Нац. архіт.-іст. запо-відник «Чернігів стародавній»; [авт. кол.: ОльгаТравкіна (кер.) та ін. – Чернігів: Видавець ЛозовийВ.М., 2012. – 237 с.

2. Посохова Л. Харківський колегіум (XVІІІ –перша половина XIX ст.). /Л. Посохова – Х.: БізнесІнформ, 1999. – 168 с.

3. Дем’янчук В. З історії Переяславського ко-легіуму /В. Дем’янчук //Сковорода Григорій. До-слідження, розвідки, матеріали : зб. наук. пр. – К.:Наук. думка 1992. – С. 364–376; Лоха В. А. Духо-венство, церкви та колегіум міста Переяслава се-редини XVII–XIX ст. /В. А. Лоха – К.: Міленіум,2006. – 114 с.; Багрій Т. В. Розвиток освіти і педа-гогічної думки на Переяславщині (початокXVIII – перша чверть XX століття) : автореф. дис.канд. пед. наук. – Переяслав-Хмельницький,2011. – 20 с.

4. Посохова Л. Ю. На перехресті культур, тра-дицій, епох: православні колегіуми України напри-кінці XVII – на початку XIX ст. /Л. Ю. Посохова –Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 400 с.

5. Зерцало от писанія Божественнаго. – Черні-гів: Друк. Троїц. – Іллін. Монастиря. 1705. – 71 арк.

6. Харлампович К. В. Малороссийское влияниена великорусскую церковную жизнь /К. В. Хар-лампович. – Казань: Изд. Книж. Магазина М. Г. Го-лубева, 1914. – Т. 1. – 878 с.

7. Марков М. О достопамятностях Чернигова/М. Марков – М.: Универ. тип., 1847. – 27 с.

8. Маркевич Н. А. Историческое и статистичес-кое описание Чернигова / Н. А. Маркевич //Черни-говские губернские ведомости. (Ч. неофиц.). –1852. – № 10. – С. 95.

9. Юрьевский А. К жизнеописанию СвятителяИоанна Максимовича / А. Юрьевский //ТрудыКиевской духовной академии. – 1916. – № 5–6. –С. 62–94.

10. Архив Юго-Западной России. Акты, отно-сящиеся к делу о подчинении киевского митропо-лита московскому патриарху (1620–1694 гг.). – К.:в губерн. тип. 1873. – Ч. І. – Т. 5. – 488 с.

11. Докучаев Н. Первые годы существованияЧерниговской семинарии (1700–1712 гг.) /Н. До-кучаев // Прибавление к Черниг. епарх изв.: Ч.неофиц. – 1870, № 15. – С. 281; Литинский В.Картинки из прошлого Черниговской духовнойсеминарии / В. Литинский // Прибавление кЧерниг. епарх изв.: Ч. неофиц. – 1896, № 6. –С. 215.

12. Литинский В. Картинки из прошлого Чер-ниговской духовной семинарии /В. Литинский//Прибавление к Черниг. епарх изв.: Ч. неофиц. –1896, № 6. – С. 215.

13. Докучаев Н. Первые годы существованияЧерниговской семинарии (1700—1712 гг.) /Н. До-

Ольга Травкина

Основание Черниговского коллегиума в контексте церковно-политического положения икультурно-образовательной деятельности черниговских иерархов конца XVII – начала XVIII вв.

Освещаются причины и предпосылки основания Черниговского коллегиума на рубеже XVII—XVIII вв.,исходя из церковно-политического положения черниговских архиепископов, которые виступили инициа-торами его создания. Рассматриваются обстоятельства основания Черниговского коллегиума, в час-тности, акцентируется внимание на государственной поддержке гетмана Ивана Мазепы и благопри-ятной обстановке в Москве в связи с назначением образованного украинца Стефана Яворскогоместоблюстителем патриаршого престола.

Ключевые слова: Черниговский коллегиум, черниговские архиепископы Лазарь Баранович, ИоаннМаксимович, гетман Иван Мазепа, Борисоглебский кафедральный монастырь.

Olga Travkina

The foundation of Chernigov Collegium in the context of the ecclesiastical and political position andof the cultural and educational activities of the Chernigov hierarchy in the late seventeenth and early

eighteenth centuries

This article describes the causes and preconditions of the foundation of Chernigov Collegium at the turn ofthe seventeenth and eighteenth centuries, based on the ecclesiastical and political position of the archbishopsof Chernigov who initiated its creation. The author discusses the circumstances surrounding the foundation ofChernigov Collegium and, in particular, focuses on state support from Hetman Ivan Mazepa, and a favourablesituation in Moscow as a result of the appointment of a well-educated Ukrainian, Stephen Yavorsky, as the Pa-triarchal Locum Tenens.

Key words: Chernigov Collegium, Lazarus Baranovich, John Maksymovych, Hetman Ivan Mazepa, MotherMonastery of SS Boris and Gleb.

кучаев // Прибавление к Черниг. епарх изв.: Ч. не-офиц. – 1870, № 15. – С. 281.

14. Докучаев Н. Первые годы существованияЧерниговской семинарии (1700–1712 гг.) /Н. Доку-чаев /Прибавление к Черниг. епарх изв.: Ч. неофиц.– 1870, № 16. – С. 289.

15. Пекарский П. Наука и литература в Россиипри Петре Великом /П. Пекарский – Спб.: Тип. т-ва «Общественная польза», 1862. – Т. 1. – 577 с.

16. Гумилевский Ф. Обзор русской духовнойлитературы /Ф. Гумилевский – 3 е изд. – Спб.:Изд.: Книгипродавца И. Л. Тузова, 1884. – Кн. I. –273 с.


78

79

УДК 371(477.53): 355.433.5 «1914/18»

Віктор Саранча (м. Кременчук)

Освітнє середовище Полтавської губерніїпід час Першої світової війни

У статті розглянуто розвиток народної освіти на Полтавщині під час Першої світовоївійни, визначено складові частини освітнього середовища губернії, досліджено заходи губерн-ського земства, спрямовані на розвиток початкової та позашкільної освіти у 1914-1917 рр.

Ключові слова: Перша світова війна, освітнє середовище, Полтавська губернія, земство.

«Освіта − основа інтелектуального, культур-ного, духовного, соціального, економічного роз-витку суспільства і держави» [1]. Законодавчабаза України визначає пряму залежність про-гресивного розвитку нашої країни від станусправ у галузі освіти, акцентує увагу на необ-хідність взаємозв’язку між станом системи за-гальної середньої освіти та вільним розвиткомлюдської особистості, формуванням цінностейправового демократичного суспільства в країні[2]. Визнання на законодавчому рівні пріоритет-ності розвитку освіти для розбудови українськоїдержави значно актуалізує наукові дослідженняз даної проблематики, в тому числі й історичні.

З початку ХХІ ст. реформування системи ос-віти в європейських країнах відбувається з ура-хуванням сучасних глобалістичних тенденційта найкращих національних традицій. Зва-жаючи на багатовіковий історичний досвід роз-витку української національної освіти існує ве-лика ймовірність того, що такий шлях реформможе стати цілком прийнятним і для нашоїкраїни. З огляду на це освітянські краєзнавчістудії набувають практичного значення. Однимз найменш досліджених етапів в історії вітчиз-няної освіти є період Першої світової війни.

Варто відмітити той факт, що одним з най-перспективніших напрямів в сучасній європей-ській історіографії Першої світової є дослід-ження «культури війни»*, складовою частиноюякої є функціонування освітнього середовища**.

Досягнення максимальної об’єктивностіпри реконструкції загальноукраїнської картини

стану освіти під час Великої війни неможливебез урахування регіональних аспектів. Вихо-дячи з цього об’єктом дослідження було об-рано освітнє середовище Полтавської губернії.

Мета даної роботи полягає в дослідженніосвітньої складової провінційного соціокуль-турного середовища Полтавщини в періодПершої світової.

У відповідності до мети вирішуються такідослідницькі завдання:

– визначення основних етапів формуванняосвітнього середовища на Полтавщині у др.пол. XVIII – поч. ХХ ст.;

– визначення структури та основних показ-ників, які характеризують стан освітнього се-редовища губернії у 1914 – 1917 рр.;

– визначення основних напрямів діяльностіПолтавського губернського земства в галузі на-родної освіти під час війни.

З огляду на загальні умови розвитку вітчиз-няного історіографічного процесу можна ви-окремити чотири етапи в дослідженні стануосвіти на українських землях під час Першоїсвітової війни:

І період – дореволюційний (1914-1917). Дляпершого періоду характерні наявність великоїкількості фактичного регіонального матеріалу.При написанні даної роботи було опрацьованотри групи джерел дореволюційного періоду.

Першу групу складають інформаційні до-кументи органів земського самоврядування(зібрань та управ). До них відносяться жур-нали засідань земських зібрань, доповіді та

* «Культура війни» - поняття, що охоплює широкий спектр різних аспектів духовного життя, що виниклиабо трансформувалися під впливом Першої світової на всі сторони буття – освіту, виховання, релігію, формиіндивідуального та колективного побуту, тощо [20].

** Освітнє середовище – частина соціокультурного простору, зона взаємодії освітніх систем, їх елементів,освітнього матеріалу та суб’єктів освітніх процесів [8].

звіти земських управ і ревізійних комісій. По-дібні документи дають можливість дослідитиорганізаційно-розпорядчу діяльність земств усправі народної освіти в губернії.*

Статистичні видання. Під час війни статис-тичне бюро Полтавського губернського земствапродовжує видавати «Статистичні щорічникина…рік» (останній вийшов у 1919 році), які слу-гують джерелом для дослідження динаміки ос-новних показників, які характеризують розвитокпочаткової народної освіти. У 1916 році вихо-дить «Огляд Полтавської губернії за 1914 рік»,який містить зведену відомість про навчальні за-клади губернії. «Пам’ятні книжки Полтавськоїгубернії» за 1914-1916 рр. є джерелом біографіч-ної та географічно-хронологічної інформації.

Періодичні видання. У жовтні 1914 року зу-силлями Полтавського губернського земства усвіт вийшов перший номер «Педагогическогожурнала для учащих народных школ Полтав-ской губернии», на сторінках якого протягом1914-1917 рр. друкувалися матеріали статистич-ного, нормативно-правового, науково-педагогіч-ного та публіцистичного характеру**. У цей жеперіод у «Полтавських єпархіальних відомос-тях» з’являються публікації присвячені як за-гальному стану навчання в духовних школах, такі патріотичному вихованню молоді, благодій-ницькій діяльності церковнопарафіяльних шкіл,мовним проблемам в початковій школі, тощо.

ІІ період – міжвоєнний (1918-1939).

У між воєнний період у наукових працях радян-ських і західних учених Перша світова розгля-дається лише в контексті військово-політичноїісторії. У цей час формуються український на-ціональний та радянський наративи, у якихрозвиток освіти в Росії на початку ХХ ст.мають загальну негативну оцінку.

У своїй праці «Історія освіти на Україні»видатний українській педагог-емігрант С.О.Сі-рополко визнає зусилля земств і окремих про-гресивних громадських діячів у справі народ-

ної освіти, але робить такий висновок: «Чужа(російська – В.С.) для українського народушкільна та позашкільна освіта неминуче веладо послідовного підупаду української куль-тури» [21, с.459].

У радянському наративі, детермінованомукласовим підходом і «нищівною критикою під-лості та зрадництва панівних класів в справінародної освіти», період 1915-1917 рр. харак-теризується як «ганебний підсумок другого пе-ріоду шкільно-буржуазного реформаторства»[29, с.256].

ІІІ період – ІІ Світова і повоєнний час

(1939-1991). Практично до середини 1950-х рр.розвиток освіти під час Першої світової війнибули поза увагою радянських істориків. У дру-гій половині 1950-х–1970-х рр. видаютьсяпраці Г.І.Шигаліна, А.Л.Сидорова, О.К.Кошиката інших радянських вчених, присвячені еконо-мічному та фінансовому положенню Російськоїімперії під час Першої світової, діяльності біль-шовицької партії, робітничому рухові тощо[30]. Вплив війни на процеси, які відбувалисяу цей час у соціокультурній сфері, залишалисяпоза сферою наукових інтересів радянськоїісторичної школи.

З середини 1960-х рр. нового розвитку на-бувають історичне краєзнавство та дослід-ження регіональної історії. Визначним явищему радянській історіографії стало видання бага-тотомної «Історії міст і сіл України». Так, момцієї енциклопедії, присвячений Полтавщині,містить в собі інформацію про історію освітив містах і селах області з характерними для ра-дянського періоду ідеологічними штампами***,а Першій світовій війні відводиться роль ката-лізатора всіх негараздів у «злиденному життіполтавського села».

Під час «перебудови», не зважаючи напевні зрушення в галузі державної ідеології,кардинальних змін у проблематиці дослідженьПершої світової не відбувається.

3/4’2014Віктор Саранча К Р А Є З Н А В С Т В О

80

* У першу чергу це пов’язано з фінансуванням освітніх закладів, зміною їх статутів, проведенням учи-тельських з’їздів тощо.

** Так, у журналі друкували кошториси і звіти земств з народної освіти, кількість бібліотек тощо. Окрімтого особлива увага приділялася законам, циркулярам, розпорядженням органів центральної та місцевоївлади в сфері народної освіти.

** Такими як «злидні і темрява панували в селянських хатах», «похмуре життя повітового міста» тощо[10, с. 824].

IV період – сучасний (з 1991 року). Сучаснийперіод в історіографії Першої світової війни ха-рактеризується багатовекторністю досліджень тавідсутністю ідеологічного тиску з боку держави.У центрі уваги сучасних дослідників залиша-ється військово-політична проблематика, з’явля-ються студії в яких розглядаються соціогумані-тарні та соціокультурні аспекти Великої війни.

Так, у монографії О.П.Реєнта та О.В.Сер-дюка «Перша світова війна і Україна» (2004)на широкому колі архівних джерел, періодич-них видань та фахової літератури розкрито зна-чення економічного потенціалу України дляРосійської імперії, показано вплив війни надолю українського народу.

На сучасному етапі розвитку історіографіїукраїнської освіти помітне намагання пов’я -зати наукові дослідження з вирішенням прак-тичних завдань. З’являються студії в яких роз-глядається просвітницька діяльність земств вУкраїні, народна освіта в добу національно-ви-звольних змагань, жіноча та приватна освіта вРосійській імперії тощо [28].

У 1992 році виходить у світ енциклопедич-ний довідник «Полтавщина»: позбавленийідеологічного нашарування, він містить у собістатті з історії навчальних закладів області.

Отже, ми можемо говорити про відсутністьу вітчизняній історіографії спеціальних до-сліджень, присвячених функціонуванню освіт-нього середовища України під час Великоївійни. Усе вищевикладене робить дане дослід-ження актуальним як у теоретичному так і упрактичному плані.

Майже до останньої чверті XVIIІ ст. на-родна освіта залишалася поза увагою урядовихкіл Російської імперії. Розвиток цієї важливоїскладової духовної культури було покладенона церкву, яка бачила основну місію школи врелігійно-моральному вихованні населення тапоширенні елементарної грамотності.

Незважаючи на те, що визвольна війна1648-1654 рр. сприяла «піднесенню грамот-ності трудящих, а у великих селах були створеніпочаткові і дяківські школи, де вчилися діти ко-заків, селян, духівництва» [10, с.16] рівень ос-віченості в Гетьманщині в другій половині XVIIст. був на достатньо низькому рівні навіть середкозацької старшини [15, с.205-206]. Позитивнізрушення у галузі освіти на Полтавщині припа-

дають на другу чверть XVIIІ ст. і пов’язані з від-криттям у 1738 році Переяславської семінарії тазростанням кількості парафіяльних шкіл [14].

Адміністративне піднесення Кременчука(1764) сприяло відкриттю у ньому цілої низкинавчальних закладів, характерних для губерн-ських міст Російської імперії другої половиниXVIIІ ст. Так на початку 1780-х рр. у Кремен-чуці існували міська школа для «бідних шляхет-них дітей», «пансіон шляхетних дітей», пансіон«шляхетних сиріт», приватні чоловіче та жіночеучилища. Пізніше з’являються казенні чоловічеі жіноче училища, в яких у 1788 році навчалося55 та 42 учні відповідно [9, с.216-217].

Реформа освіти 1782 року передбачала від-криття головних і малих народних училищ якіб мали стати безстановими початковими на-вчальними закладами. У цей період розвитокнародної освіти поступово стає складовою час-тиною внутрішньої державної політики Росій-ської імперії, але відсутність чітких механізмівїї реалізації гальмує даний процес.

На початку ХІХ століття створюється Мі-ністерство народної просвіти і з’являютьсянові адміністративно-територіальні одиниці –учбові округи. Створена у 1802 році Полтав-ська губернія входить спочатку до Харків-ського, а з 1839 до Київського учбового округу.Згідно з «Попередніми правилами народної ос-віти», складеними у 1803 році першим мініс-тром освіти П.В.Завадовським в імперії булозапроектовано чотири типи навчальних закла-дів: початкова школа, повітове училище, гім-назія та університет.

На Полтавщині початку ХІХ ст. із зазначе-них вище закладів існувало лише одне пові-тове училище, відкрите у 1799 році у Полтаві.У 1803 році за наказом малоросійського гене-рал-губернатора А.Б.Куракіна було зібрано ін-формацію про стан освіти в містах та повітах,при цьому особлива увага приділялася наяв-ності в губернії старих парафіяльних шкіл.Перепис показав наявність подібних шкіл уХоролі (4), Переяславі і Кременчуці (по 3 вкожному місті), у Ромнах (2) та Пирятині (1).Окрім вищезгаданих міст парафіяльні школифункціонували і у сільській місцевості: у Пе-реяславському повіті – 18, Золотоніському –16, Полтавському – 6, Хорольському – 8 [14,с.38-39]. Підставою для занепокоєння губерн-

Освітнє середовище Полтавської губернії під час Першої світової війни

81

ського керівництва була незначна кількістьдітей, які навчалися у таких школах − 504 учні.

У подальшому розвитку освіти в Полтав-ській губернії у ХІХ ст. можна виокремити на-ступні ключові події:

– 1806-1820 рр.: у 14 містах губернії від-крилися повітові училища;

– у 1808 році на базі Полтавського голов-ного народного училища відкривається першав губернії гімназія;

– у 1833-1834 рр. у губернському та повіто-вих містах відкриваються парафіяльні учи-лища (2-річні за Статутом 1828 р.), в цей жечас у Полтаві та Кременчуці відкриваютьсяучилища для дітей німецьких колоністів;

Слід зазначити, що до середини ХІХ сто-ліття середні навчальні заклади функціонувалитільки у Полтаві: так, у 1846 році в губерн-ському центрі працювали Петровський Полтав-ський кадетський корпус (відкрито у 1840 році),інститут шляхетних панянок та чоловіча гімна-зія. За даними на цей же рік на Полтавщині пра-цювали 15 повітових училищ, 32 парафіяльнихучилища, семінарія у Переяславі, 4 повітових і4 парафіяльних духовних училища та 87 пара-фіяльних училищ, які були підпорядковані Ві-домству державного майна. Діти єврейськогонаселення* отримували освіту в талмуд-торах,хедерах та у меламедів. Всього в освітніх закла-дах губернії у 1846 році навчалося лише 8928хлопців та 291 дівчина, а співвідношення кіль-кості учнів до загальної чисельності населеннястановило 1:90 [4, с.75-80].

Невідповідність темпів зростання населенняз кількістю шкіл призводить до погіршення да-ного показника: у 1859 році це співвідношеннястановить 1:172. Наприкінці 1850-х рр. посту-пово зростає кількість дівчат, які сідали зашкільні парти. За даними на 1859 р. загальнакількість учнів в губернії становила 10344особи, серед яких 9258 хлопців та 1083 дів-чини. [23, с.29].

Якісно нові зміни в розвитку освіти припа-дають на період 1860-1870 рр. і пов’язані як ізреформами у даній галузі, так і з впроваджен-

ням у губернії земського самоуправління. На-ступні цифри дають змогу оцінити внесокземств у справу народної освіти за перші 25років їх існування:

– на 1864 рік (початок земської реформи) уПолтавській губернії існувало 677 шкіл, в якихнавчалося 13182 хлопців та 1671 дівчина;

– у 1882 році на Полтавщині функціонує786 шкіл у яких навчається 34848 хлопці і 3459дівчат. Тобто, при збільшенні кількості шкіл на16% число учнів-хлопців у них зросла на165%, а дівчат на 107% [3, с.106-107].

Не менш вагомим були здобутки земств урозбудові системи середньої освіти. Так, до 1864року в губернії існувало лише 4 середніх на-вчальних заклади, а за 25 років діяльності земств(1866-1891) на Полтавщині з’явилося 2 чоловічігімназії (у Лубнах та Прилуках), 3 реальних учи-лища (у Полтаві, Кременчуці та Ромнах), 5 жі-ночих гімназій та 6 прогімназій. За даними на1891 р. в них навчалося 2796 учнів (968 хлопцівта 1788 дівчат), а загальна сума утримання се-редніх освітніх закладів складала 400 тис. крб,з яких 1/5 сплачували земства [3, с.109-110].

Незважаючи на достатньо високі темпизростання кількості освітніх закладів у 1870-1890 рр. І Всеросійський перепис населення1897 р. виявив достатньо низький відсоток гра-мотності серед населення Полтавської губернії– 16,9%**. Грамотність серед корінного насе-лення губернії – українців була найнижчою впорівнянні з представниками інших національ-ностей і становила лише 14,6%. У той же часзавдяки зростанню кількості шкіл та училищ у1870-1890 рр. помітно зростає рівень грамот-ності серед населення губернії у віковій катего-рії від 10 до 30 років. У середньому по губерніїцей показник становив 46,11%- 49,86%***, а умістах сягав 66,65% – 74,84%.

Найбільший відсоток грамотних було за-фіксовано серед духовенства, трохи нижче цейпоказник був у дворянства й міських станів.У той же час лише 24,41% селян-чоловіків і2,84% селянок були грамотними [17, с.30-31].Вищенаведені показники викликали занепоко-


82

* У 1846 році в єврейських училищах навчалося 1929 учнів.** За статевою ознакою цей показник мав наступний вигляд: грамотними були 27,78% чоловіків і лише

6,31% жінок.*** Загальноімперські показники для цієї групи населення були 44,9-45,5% [29, с.233].

єння серед земської інтелігенції, призводилодо гострих дискусій в зібраннях. На губерн-ських і повітових земських зборах піднімалисяпитання щодо необхідності розширення ме-режі освітніх закладів, в тому числі й для до-рослих, про запровадження викладання укра-їнською мовою у початковій школі.

На кінець ХІХ-початок ХХ ст. припадаютьспроби російського уряду реформувати системуосвіти, постає питання про необхідність ство-рення єдиної загальноосвітньої середньої шко -ли. З новою силою освітня проблематика постаєпісля першої російської революції: 1 листопада1907 р. до Державної Думи надходить законоп-роект Міністерства народної освіти про запро-вадження в імперії загальної початкової освіти,який з цілої низки причин не було прийнято.Наступна спроба реформ в галузі народної ос-віти припадає на період Першої світової війни,але і її спіткала така ж сумна доля.

Функціонування освітнього середовищаПолтавської губернії залежало, в першу чергу,від його структури: суб’єктів і об’єктів, їх кіль-кісних та якісних характеристик. Під суб’єк-тами освітнього середовища слід розумітиучнів і викладачів, а під об’єктами – засоби на-вчання, методику й матеріальну базу, управ-ління педагогічним процесом тощо.

У 1914 році на Полтавщині функціонувало3147 навчальні заклади (початкові, середні,спеціальні та технічні) в яких навчалося232583 учнів.

Різновекторність у розвитку освіти в Росій-ській імперії у ХІХ ст. призвела до співіснуваннявеликої кількості організаційних форм й підпо-рядкування навчальних закладів. На початку ХХст. така висока диференціація гальмувала мож-ливість проведення кардинальних реформ тастворювала дисбаланс в освітньому середовищі.Характерною ознакою став розрив між серед-ньою та початковою школою та між вищими танижчими початковими навчальними закладами.

Внаслідок особливостей розвитку в освіт-ньому середовищі Полтавщини напередодніПершої світової можна виділити наступні соці-альні типи педагогічних працівників: викладачісередніх навчальних закладів, вчителі вищихпочаткових училищ (ВПУ), вчителі земських та

церковнопарафіяльних початкових шкіл. Ок-рему соціальну групу складали законовчителіта викладачі духовних навчальних закладів.

Особливо високий рівень диференціаціїспостерігався серед початкових навчальнихзакладів. Так в Полтавської губернії у 1914 р.існували:

1. Заклади Відомства православного спові-дання (ВПС), до яких відносилися: зразковішколи (однокласні та двокласні), церковнопа-рафіяльні школи (однокласні та двокласні) ташколи грамоти.

2. Вищі початкові училища, які знаходилисяв підпорядкуванні дирекції народних училищ.

3. Училища, які знаходилися в підпорядку-ванні дирекції та училищних рад: міські пара-фіяльні за Статутом 1828 р. (однокласні тадвокласні), міністерські за Положенням 1875 р.(однокласні та двокласні), земські двокласні запрограмою міністерських, однокласні почат-кові за Положенням 1874 р.(міські та сільські)і приватні підготовчі училища.

Найбільш поширеною формою серед зга-даних вище закладів були сільські однокласні(1564 одиниці) та однокласні церковнопарафі-яльні школи (866 одиниць), в яких навчалося,відповідно, 122973 та 45802 учні*.

Середні учбові заклади губернії напередодніПершої світової війни були представлені 5 ре-альними училищами (1555 учнів), 12 чолові-чими гімназіями (3233 учні) та 21 жіночоюгімна зією (7509 учениць). Окрім того діяли 2 жі-ночі прогімназії, кадетський корпус й інститутшляхетних панянок. Склад спеціальних та тех-нічних училищ мав наступний вигляд: комер-ційні училища (4 одиниці), Полтавські музичнеі землемірне училища та фельдшерська школа,4 ремісничих училища та 11 шкіл рукоділля, 5сільськогосподарських шкіл та стільки ж шкілсадівництва та огородництва. У Кременчуціфункціонували фельдшерсько-акушерська шко -ла й залізничне технічне училище, а у Полтавіта Миргороді – художньо-промислові школи.Також у губернському центрі діяли дворянськийпансіон-притулок та училище для сліпих дівчат.

Відомству православного сповідання підпо-рядковувалися Духовна семінарія (580 учнів),4 духовних училища (887 учнів), 4 жіночих єпар-


83

* Разом в цих школах навчалося 72,57% від загальної кількості учнів у губернії.

хіальних училищ (1739 учениць) та залізничнедвокласне училище (502 учні). Переважну біль-шість учнів даних навчальних закладів (окрім за-лізничного училища) складали діти духовенства.

Єврейські навчальні заклади поділялися надвокласні училища, талмуд-тори, хедери, тапочаткові училища 3 розряду. В 244 хедерахПолтавської губернії навчалося 3394 дітей, щоскладало 60,74% від загальної кількості учнівюдейського віросповідання [11].

Конфесійний та соціальний склад учнів серед -ніх навчальних закладів Полтавської губернії.*Переважну більшість у подібних закладах скла -дали учні православного віросповідання: їх кіль-кість коливалася від 94,6% у ремісничих учили-щах до 60,2% у жіночих гімназіях. Щодо чисель-ності учнів юдейського віросповідання, то про-тягом 1901-1911 рр. вона збільшилася у гімназіях(чоловічих і жіночих) і реальних училищах тазменшилася у технічних і ремісничих училищах.

На початку 1910-х рр. лише чоловічі гімназіїзалишалися єдиним навчальним закладом дечастка дворян була найбільшою – 37,8%**. Най-менша ж кількість дітей дворян та чиновниківнавчалася у ремісничих (4,9%) та технічнихучилищах (17,7%). У жіночих гімназіях, реаль-них та технічних училищах найбільшу часткускладали учні – вихідці з купецького і міщан-ського станів та діти почесних громадян: від52% до 38,1%. На початку ХХ ст. православнедуховенство зберегло ознаки кастовості, що ві-дображалося й на виборі навчальних закладів,у яких отримували освіту діти священників.Діти духовенства складали лише 7,2% учнів чо-ловічих гімназій, а у ремісничих училищах їхчастка була ще нижчою – 1,1%. З початку ХХ ст.зростає кількість дітей селян та козаків, які на-вчалися у чоловічих гімназіях (з 8,7% у 1901 р.до 19,6% у 1911 р.), подвоюється їх відсоток уреальних училищах та жіночих гімназіях, а уремісничих училищах їх частка складає 58,7%[22, сс.8-11, 22-25, 36-39, 46-49].

Конфесійний склад учнів міських училищПолтавської губернії на початку 1910-х рр. мавтакий вигляд: православні – 92,5%, юдеї –

6,3%. За соціальним походженням 65,7% учнівміських училищ Полтавщини складали дітиселян та козаків, в той час як дворяни складалилише 4,4% (відповідно найвищий та найниж-чий показники для Київського навчального ок-ругу). У свою чергу 99,1% хлопчиків і 94,6%дівчинок, які навчалися у початкових школахбули православного віросповідання, а 0,6% і4,8% учнів відповідно сповідували юдейськурелігію [22, с.64-67, 75].

Урядовий перепис, проведений 18.01.1911 р.виявив, що за абсолютною кількістю початко-вих шкіл Полтавська губернія посідає третємісце в Росії, за кількістю вчителів у них – п’ятемісце, а за кількістю учнів – шосте. У той же часу відсотковому відношенні учнів до загальноїкількості дітей шкільного віку (45%) Полтав-щина займала одне з останніх місць в імперії[25, с.227]. Ці показники були досягнуті, упершу чергу, завдяки грамотній діяльності гу-бернського земства в справі народної освіти.

Аналіз розвитку народної освіти на По-лтавщини напередодні Першої світової війнидає можливість виділити два основних зав-дання, які стояли перед земствами губернії: бу-дівництво нових початкових шкіл і забезпе-чення їх кваліфікованими кадрами. На 1 січня1915 р. в початкових школах Полтавської гу-бернії працювали 4017 осіб педагогічного пер-соналу: 2669 вчительок (66 %) та 1348 вчителів(34 %), професійна підготовка яких була на до-статньо низькому рівні (Діаграма 1)[26, с.214].

Діаграма 1

Вирішенню проблем у галузі освіти малосприяти Педагогічне бюро, підпорядковане По-лтавській губернській земській управі. Основ-


84

* Показники для середніх навчальних закладів розраховані для всього Київського навчального округу,до якого входили Волинська та Подільська губернії, в яких нараховувався значний відсоток католиків ташляхтичів. Для початкової школи відповідні показники розраховувалися для кожної губернії окремо.

** У 1901 р. кількість дітей дворян та чиновників у чоловічих гімназіях становила 52%.

ними функціями бюро були: розповсюдженнякниг педагогічного змісту серед викладачівшкіл, видання педагогічного журналу, органі-зація загальноосвітніх та педагогічних курсів.Так, у 1914 р. Педагогічною бібліотекою, якадіяла при бюро, скористувалося 103 викладачіта 68 службовців, за цей період їм було видано1592 книги [12, с.116].

Підготовка педагогічних кадрів у губерніїздійснювалася у церковній учительськійшколі, 5 учительських другокласних школах іна педагогічних курсах. Дворічні педагогічнікурси функціонували у Полтаві і Зінькові, атрирічні − у Костянтинограді.

З вересня 1914 р. зусиллями губернськогоземства у Полтаві почав функціонувати Педа-гогічний інститут для студентів якого в кошто-рис земських витрат на 1915 рік було закладено15 стипендій, кожна по 200 крб. [5, с.42-43].

Згідно до постанови губернських земськихзборів від 13.12.1913 р. у двох населених пунк-тах Полтавської губернії щорічно проводилисяодномісячні педагогічні курси. Метою курсівбуло підвищення кваліфікації вчителів шляхомлекцій, практичних занять та обміну досвідом.Під час курсів, також, відбувалося розповсюд-ження педагогічної літератури, яку для цієїмети закуповувало Педагогічне бюро. Окрімтого влітку у губернському центрі проводилисязагальноосвітні курси для педагогів.

Перші подібні курси відбулися у 1913 р., ау червні-липні 1914 р. діяли як загальноос-вітні, так і педагогічні курси у Кременчуці таРомнах. Загальна сума витрат губернськогоземства на курси 1914 р. склала 14008,02 крб.Слід відзначити величезну зацікавленість пе-дагогів губернії у подібних заходах. Так, кіль-кість слухачів на Кременчуцьких курсах 1914р. перевищила заплановану вдвічі (211 викла-дачів замість 100): на Роменських були при-сутні 111 слухачів, на Полтавських загально-освітніх – 298 педагогів [12, с.121-125]. Курси1914 року були першими і останніми для над-дніпрянського міста: внаслідок війни Кремен-чук перетворюється на величезний шпиталь іказарму, а дорожнеча житла та харчування недали можливості йому приймати подібні за-ходи. Не зважаючи на обставини військовогочасу у 1915-1916 рр. курси проводяться в Ко-беляках та Пирятині. На заходах 1916 р. були

присутні 348 слухачів, з яких 86,8% – жінки[27, с.179], на літо 1917 року місцем прове-дення курсів обираються Зіньків та Лохвиця.

Протягом 1915-1916 рр. в Полтавській гу-бернії на 37,4% збільшилася кількість викла-дачів початкових шкіл. Так, станом на01.01.1917 р. у початкових школах Полтав-щини працював 5591 вчитель, при чому жінкискладали 70,3% від цієї кількості. Відсотоквчителів з вищою освітою залишається незмін-ним (0,1%), до 49% збільшується кількість пе-дагогів, які мали спеціальну підготовку, а час-тка викладачів без освіти зменшується до 2,5%[27, с.174]. З огляду на структуру показників вдіаграмі 1 можна припустити, що чинниками,які вплинули на зростання освітнього рівня пе-дагогів губернії під час війни були:

– підвищення кваліфікаційного рівня ви-кладачів (в першу чергу жінок) за рахунок за-ходів, які проводили земства (відкриття педа-гогічного інституту, літні курси, виданняспеціалізованого журналу);

– вибуття зі складу педагогічного контин-генту чоловіків з низьким рівнем освіти.


85

Другий з вищеозначених чинників став на-слідком мобілізацій 1914-1916 рр., внаслідокяких частка чоловіків-учителів загинула абовнаслідок інвалідності не мала можливості по-вернутися до педагогічної роботи. Допомогу ібезвідсоткові позики вчителям-інвалідам війнита сім’ям загиблих педагогів надавало Філаре-тівське товариство народної освіти [18, с.6-8].Слід зазначити, що низький рівень заробітноїплатні вчителів на тлі підвищення рівня цін натовари першої необхідності в 1,5-2 рази спо-нукав педагогів-чоловіків шукати іншу роботу.Питання підвищення заробітної платні вчите-лям початкових шкіл та законовчителям підні-малися в пресі та на земських зібраннях, від-повідні клопотання направлялися до органівдержавної влади [6, с.214-215].

За кількістю асигнувань на розвиток народ-ної освіти у 1911 році (3650900 крб.) Полтавськагубернія посіла перше місце у Російській імперії[24, с.13]. Джерелом коштів, які використовува-лися на розвиток народної освіти на Полтавщинібули як власні кошти земств, так і допомога йпозики від казни. Так, у кошторис видатків зем-ства на народну освіту на 1913 рік було закла-дено суми допомоги від казни у розмірі:

– на потреби початкової освіти − 3115,1тис. крб;

– на професійну освіту – 66,9 тис. крб;– на середню освіту – 17 тис. крб [24, с.4].У 1914 році на потреби народної освіти було

витрачено 5427991 крб, з них 2793582 крб от-римали початкові училища Полтавської дирек-ції, а 599583 крб церковні школи. Таким чином,у 1914 р. 62,51% коштів, витрачених на народнуосвіту пішло на потреби початкових шкіл[12, с.114, 116]. З початком війни відбулося по-мітне скорочення асигнувань на народну освіту.Так, у 1915 році на розвиток народної освітибуло виділено на 1290476 крб (31,2%) меншеніж у 1914 р., скорочення асигнувань торкну-лося, в першу чергу такої статті видатків як «бу-дівництво та ремонт шкільних будинків». При-чиною зменшення витрат стали скороченняобсягу допомоги та позик від казни більшеніж на 1 млн. крб. та виконання деякими пові-тами власних програм шкільного будівництва[13, с.2]. Слід зазначити, що протягом війнизагальна кількість початкових шкіл зростає, але

відбувається погіршення показників забезпече-ності* ними населення губернії (Діаграма 2).

За період 1915-1916 рр. на 16% зросла за-гальна кількість дітей, які навчалися у початко-вих школах Полтавської губернії, на 01.01.1917 р.вона становила 229762 учня. У цей же періодкількість дівчат-учениць збільшується з 32% до37% [27, с.171].

Діаграма 2

Окрім 80 початкових шкіл відкритих у гу-бернії протягом 1914-1916 рр., під час війнипочинають працювати два вищих початковихучилища та комерційне училище у Золото-ноші, а до Полтави із західних губерній булоевакуйовано Грубешівську чоловічу гімназію,Сувалкську жіночу гімназію та Віленське вій-ськове училище [16, с.9].

В умовах зростаючої економічної кризи гу-бернське земство призначає нові та підвищуєрозміри існуючих стипендій у навчальних закла-дах. Так, у 1915 р. для учнів Дігтярівської ткаль-ної майстерні було призначено 20 стипендій врозмірі 120 крб кожна від Романівського комі-тету [19, с.10-11], а з 1917 р. підвищувалисямайже всі існуючі стипендій від губернськогоземства. Найбільші за розміром стипендії – 375крб, отримували уродженці Полтавської губер-нії, які навчалися в Московському Строганів-ському та Петроградському барона Штигліцяучилищах, такий же розмір мала стипендія іменіМ.В.Лисенка для полтавців-учнів Київськогомузичного училища. Під особливим патронатомгубернського земства знаходилася Лохвицькашкола глухонімих, субсидії на утримання якої,починаючи з 1903 р. постійно зростали: ця прак-тика продовжувалася і під час війни [7, с.18-21].

Водночас з піклуванням про підвищеннярівня освіти педагогів губернське земство при-діляло велику увагу покращенню матеріально-технічної бази шкіл, придбанню наочнихпосібників, відкриттю районних музеїв, вико-


86

* Під забезпеченістю розуміється кількість дітей шкільного віку яка припадає на 1 школу.

ристанню кінематографа у навчальних цілях.За клопотанням Полтавського повітового зем-ства до кошторису на 1917 р. було внесено ви-датки у розмірі 1710 крб на придбання наочнихпосібників та двох пересувних музеїв вартістюпо 600 крб кожний для задоволення потребвчителів віддалених сільських шкіл. З оглядуна обставини військового часу, які могли зава-дити придбанню посібників та музеїв, кошти,які виділялися на них мали бути перерахованідо спеціального фонду [7, с.34].

У 1914 р. на Губернському земському зіб-ранні постало питання про необхідність ство-рення земського кінематографа, який мав слугу-вати для просвітницьких цілей. Планувалося дваваріанта його впровадження: «земський кінема-тограф», з великим апаратом на бензиновомудвигуні та механіком для його обслуговуваннята «шкільний» з апаратом типу «Кок» фірми«Пате», яким міг би управляти пересічний вчи-тель. «Великий» кінематограф мав би функціо-нувати при земських управах, а «шкільний» мо-більно пересуватися по селах того чи іншогоповіту. Для реалізації проекту планувалося за-лучати кошти повітових земств, так як при-дбання апаратів, оплата праці механіків та при-дбання кінострічок вимагали великих витрат*.

Заходи зі створення «земського кінематог-рафа» є складовою одного з аспектів розвиткуосвітнього середовища на Полтавщині − ство-рення в губернії системи позашкільної освіти.Під час Першої світової зростає зацікавленістьдорослого населення в отриманні додатковихзнань, пов’язаних як з військовою проблемати-кою (причинами війни та її можливими наслід-ками), так і з потребою зрозуміти місце людиниу природі і суспільстві. У цей час стає поміт-ним бажання дорослих жінок, чоловіків та літ-ніх людей ознайомитися з історією і життямбатьківщини, культурним розвитком людства[7, с.228-229]. Безумовно, що існуюча в губер-нії кількість бібліотек-читалень – 89 у 8 повітахз 15 не задовольняла існуючого попиту.

Розробку питання щодо побудови «народ-них будинків» на Полтавщині було дорученогубернській земській управі ще у 1912 році.Але нагальним це питання стає з початком

війни та забороною продажу алкогольних на-поїв: тверезе село мало знайти альтернативугорілці саме у «народних будинках», саме вонимали стати осередком для всіх видів поза-шкільної освіти. За задумом ініціаторів у та-кому будинку повинні були бути бібліотека-чи-тальня та проводитися різноманітні навчальнікурси, заняття, лекції й читання, організовува-тися музеї, виставки, літературні вечори тощо.

Губернське земство розробило перспектив-ний план побудови «народних будинків» на1916-1928 рр., та визначило суми, які до відпо-відного фонду мали вносити повітові земства.На повітових земських зібраннях 1915 р. допо-віді про позашкільну освіту та «народні бу-динки» були заслухані у 10 повітах, але відпо-відні суми на їх побудову до своїх кошторисіввнесли тільки Кременчуцьке (6000 крб.) та Пе-реяславське (10000 крб.) зібрання, Полтавськета Золотоніське зібрання вирішили відкластивідповідні асигнування до кінця війни [6,с.205]. Таким чином війна підняла проблемунеобхідності розбудови принципово новоїструктури позашкільної освіти і у той же часзавадила її становленню. Тому протягом 1916року уроки для дорослих відбувалися лише уКременчуцькому, Лубенському, Пирятинськомуі Хорольському повітах, окрім того у Полтав-ському та Хорольському повітах діяли недільнішколи. У 1916 р. 486 особи відвідали вищеназ-вані уроки та школи [27, с.178-179].

Таким чином, в історії розвитку освіти наПолтавщині в др. пол. XVIII – поч. ХХ ст.можна такі виділити періоди:

– (1738-1782 рр.) – відкриття Переяслав-ської семінарії, невтручання влади у справу на-родної освіти та зростання кількості парафі-яльних шкіл;

– (1782-1802) – освіта на колишній Гетьман-щині розбудовується на загальноімперських за-садах, у Кременчуці та Полтаві відкриваютьсянавчальні заклади нового типу, відбуваєтьсяпоступовий занепад парафіяльних шкіл;

– (1802-1864) – низка освітніх реформ пер-шої половини ХІХ ст. призводить до повноїінкорпорації Полтавщини до освітнього про-стору Російської імперії, у Полтаві функціону-


87

* Так, великий бензиновий апарат коштував 1500-1800 крб., оплата послуг кваліфікованого кіномеханікавід 720 до 900 крб., стрічки ж, за відсутності власного виробництва та державної підтримки планувалосябрати на прокат у підприємців[5, с.49-51].

1. Закон України «Про освіту». [Електронний ре-сурс]. − Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Закон України «Про загальну середню ос-віту». [Електронний ресурс]. − Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua

3. Велецкий С.Н. Двадцать пять лет деятельно-сти земства в Полтавской губернии, с 1866 по 1892год. − Полтава, 1894. − 144 с.

4. Военно-статистическое обозрение Российскойимперии, т.12, ч.3. Полтавская губерния. − Санкт-Петербург, 1848. − 118 с.

5. Доклады Полтавскому Губернскому земскомусобранию 50 очередного созыва Полтавской Гу-бернской земской управы. – Полтава: Типо-лито-графия И.Л.Фришберга, 1914. – 345 с.

6. Доклады Полтавскому Губернскому земскомусобранию 51 очередного созыва Полтавской Гу-бернской земской управы. – Полтава: Типо-лито-графия И.Л.Фришберга, 1915.

7. Доклады Полтавскому Губернскому земскомусобранию 52 очередного созыва Полтавской Гу-бернской земской управы. – Полтава: Типо-лито-графия И.Л.Фришберга, 1916.

8. Див., напр., Дрофа В.М. Образовательная се-реда как объект управления. [Електронний ре-сурс].− Режим доступу: http://gcon.pstu.ru/pedso-vet/programm/-section=13_5_4_2.htm

9. Зуев В. Путешественные записки ВасильяЗу ева от С.-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 го -ду /Академия наук. − Санкт-Петербург, 1787. − 275 с.

ють освітні заклади, які надають початкову тасередню освіту, в повітах – лише початкову;

– (1864-1917) – внаслідок реформи системиосвіти та введення в губернії земського управ-ління щороку відбувається зростання кількостінавчальних середніх, технічних та початковихнавчальних закладів; сфера народної освіти стаєпріоритетним напрямком в діяльності земства.

До структури освітнього середовища По-лтавської губернії напередодні війни входилинижні та вищі початкові училища, гімназії, ре-альні, ремісничі, спеціальні та технічні учи-лища. Для навчальних закладів губернії булахарактерна висока внутрішня диференціація(за формою організації, за підпорядкуваннямтощо). Суб’єктами освітнього середовища вис-тупають учні та вчителі Полтавської губернії.На початку 1910-х рр. більшість учнів у серед-ній та нижчий школах складають діти правос-лавного населення, вихідці з міщанських, ку-пецьких, селянських та козацьких родин, ачастка дворян поступово зменшується.

За цілою низкою показників, які характери-зували стан початкової освіти, Полтавськагубернія на початку 1910-х рр. займала одне зперших місць в Російській імперії.

Основними напрямками діяльності Полтав-ського губернського та повітових земств в га-лузі народної освіти під час Першої світовоївійни були:

– побудова нових навчальних закладів тапідтримка інфраструктури існуючих;

– підвищення освітнього рівня викладачівпочаткових шкіл;

– створення сучасної матеріально-технічноїбази навчальних шкіл;

– створення максимально сприятливих еко-номічних умов для вчителів та учнів, які отри-мували стипендії від земства;

– розбудова мережі закладів позашкільноїосвіти.

Обставини військового часу вплинули наскорочення видатків на будівництво нових на-вчальних закладів, що погіршило показникизабезпеченості населення губернії початко-вими школами, а програма із побудови «народ-них будинків» не була розпочата у повномуобсязі. У той же час заходи, спрямовані на під-вищення освітнього рівня вчителів початковоїшколи мали позитивні наслідки.

Безумовно, розвиток такої складної системи,якою є освітнє середовище потребує більшґрунтовних досліджень. Поза увагою у данійроботі залишилися благодійницька діяльністьвчителів та учнів, особливості виховання моло-дого покоління під час війни, проблема мовивикладання у початкових школах Полтавщини.Достатньо цікавими можуть стати дослідження,в яких проблематика функціонування освіт-нього середовища під час війни буде досліджу-ватися з використанням історико-антропологіч-ного підходу. Найбільш перспективними вцьому напрямку є студіювання, пов’язані зістворенням соціально-історичного портрету пе-дагогів Полтавщини під час війни, визначенням«горизонту сподівань» вчителів губернії та до-слідженням історії повсякденності.


88



89

10. Історія міст і сіл Української РСР. Полтавськаобласть. − К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР,1967. − 1025 с.

11. Обзор Полтавской губернии за 1914 год. –Полтава: Типография Губернского правления, 1916.

12. Отчет Полтавской Губернской ЗемскойУправы за 1914 год. – Полтава: Типо-литографияИ.Л.Фришберга, 1915.

13. Отчет Полтавской Губернской ЗемскойУправы за 1915 год. – Полтава: Типо-литографияИ.Л.Фришберга, 1916.

14. Павловский И. Ф. Приходские школы в ста-рой Малороссии и причины их уничтожения //Киевская старина. − 1904, №1. − С.1-40.

15. Памятная книжка Полтавской губернии за1865 г.− Полтава, 1865. − 1312 с.

16. Памятная книжка Полтавской губернии на1916 год. − Полтава: Типография Губернского прав-ления, 1916.

17. Первая всеобщая перепись населения Рос-сийской империи 1897 г. / под ред. Н. А. Тройниц-кого. – СПб.: ЦСК МВД,. 1904. – Т.ХХХІІІ: Полтав-ская губерния. − 315 с.

18. «Полтавские епархиальные ведомости» −1915−№ 1.

19. 53-му Черговому Полтавському Губернсько -му Земському Зібранню Губернської ЗемськоїУправи Доклади, Випуск ІІ. − Полтава: ДрукарняГуберніяльного правління, 1918.

20. Реєнт О. П., Янишин Б. М.. Україна в періодПершої світової війни: історіографічний аналіз //УІЖ. – 2004. – № 4. – С.3-35

21. Сірополко С.О. Історія освіти в Україні. /Степан Сірополко; підгот. Ю. Вільчинський. – 2-евид. – Львів: Афіша, 2001. – 664 с.

22. Состояние учебных заведений Киевскогоучебного округа с 1901 по 1911 год. − К.: Типогра-фия Т-ва Кушнерев и К, 1913. − 103 с.

23. Список населенных мест по сведениям 1859года, т. ХХХІІІ Полтавская губерния. − Санкт-Пе-тербург, 1862.

24. Статистический ежегодник Полтавского гу-бернского земства на 1913 год. – Полтава: Типогра-фия Т-ва Печатного дела, 1916.

25. Статистический справочник по Полтавскойгубернии на 1915 год. – Полтава: Типография Т-ваПечатного дела, 1915. − 239 с.

26. Статистический справочник по Полтавскойгубернии на 1916 год. – Полтава: Типография Т-ваПечатного дела, 1916. − 241 с.

27. Статистичний справошник по Полтавськійгубернії на 1918-19 рр. – Полтава: Друкарня Т-ваПечатного діла, 1919. – 185 с.

28. Див., напр.: Жіноча середня освіта в Україні(XIX - початок XX ст.): Автореф. дис. канд. іст. наук:07.00.01 / Т.В. Сухенко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шев-ченка. – К., 2001. – 20 с.; Народна освіта України вдобу національно-демократичної революції 1917 -1920 рр.: Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / В.Г.Богуславська; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2001. – 19с.; Церковнопарафіяльна освіта в Харківській єпархії(1799 - 1917 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук:07.00.01 [Електронний ресурс] / Г.Г. Яковенко; Харк.нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2006. – 20 с.

29. Хрестоматия по истории педагогики. – Т. IV.История русской педагогики с древнейших времендо Великой пролетарской революции: Для высшихпед. уч. завед., Автор – сост. Н. А. Желваков. – М.:Гос. уч.-пед. изд-во, 1936. − 516 с.

30. Див., напр., Шигалин Г.И. Военная эконо-мика в первую мировую войну. − М., 1956. − 332 с.;Сидоров А. Л. Финансовое положение России вгоды первой мировой войны (1914-1917). − М.,1960; Кошик А.К. Рабочее движение на Украине вгоды первой мировой войны и Февральской рево-люции. – К., 1965.

Виктор Саранча

Образовательная среда Полтавской губернии во время Первой мировой войны

Аннотация: В данной статье рассмотрено развитие народного образования на Полтавщине вовремя Первой мировой войны, определены составные части образовательной среды губернии, исследо-ваны мероприятия губернського земства, направленные на развитие начального и внешкольного обра-зования в 1914-1917 гг.

Ключевые слова: Первая мировая война, образовательная среда, Полтавская губерния, земство.

Viktor Sarancha

Poltava province educational environment during the First World War

Annotation: The article deals with the development of education in the Poltava region during the FirstWorld War. The elements of the educational environment of the province are defined. The district councilactivities aimed at the development of primary and non-formal education in the 1914-1917 are investigated.

Key words: World War, educational environment, Poltava province, district council.

90

Джерелознавчі та

біографічні студії

91

УДК 413.11(477.46)

Володимир Щербатюк (м. Київ)

Топоніміка Лисянщини як джерело вивчення історії краюУ статті, спираючись на архівні джерела, сучасні наукові праці та місцевий пошуковий

матеріал досліджено топоніміку Лисянщини в контексті вивчення історії краю та певногопереосмислення співвідношення краєзнавства й регіональної історії. Акцентовано увагу на ви-користанні походження географічних назв краю у створенні місцевої геральдики.

Ключові слова: Лисянщина, топоніміка, населені пункти, версії походження назв, місцевасимволіка

Лисянщина – окремий історичний регіон,виділений академіком І. Крип’якевичем [1]. Іс-торична Лисянщина займала значні терени пів-денної Київщини – історико-географічногокраю, зокрема східна частина розташована убасейні р. Гірський Тікич (притоки Срібна, По-житочна, Рубанка), центральна і північна – убасейні р. Гнилий Тікич, північно-східна – час-тково на вододілі Південного Бугу й Дніпра тав басейні р. Рось (притока Хоробра). З 1954 р.більша частина історичного краю входить доЛисянського району Черкаської області, якийнині охоплює 39 населених пунктів: селище мі-ського типу (Лисянка), 35 сіл та три селища*.

Топоніміка – розділ ономастики**, який ви-вчає топоніми (з грецької мови Τόπος – місце,місцевість і ὄνομα (onoma) – ім’я, назва), щооб’єднують власні назви будь-яких географіч-них об’єктів. Топоніміка досліджує поход-ження географічних назв, їх смислове зна-чення, розвиток, сучасний стан, написання тавимову, а також природні та соціальні умовиминулого, за яких дані назви виникли. Залежновід типу позначуваних географічних об’єктів ускладі топонімів розрізняють: ойконіми –власні назви населених пунктів (напр.: м. Чер-каси, с. Почапинці), гідроніми – власні назвиприродних або створених людиною воднихоб’єктів (р. Гнилий Тікич, Діхтярівський став),

омоніми – власні назви підвищень, гірських ут-ворень, у широкому розумінні – власні назвибудь-яких об’єктів рельєфу земної поверхні(Чернеча (Тарасова) гора, Середня гора), хоро-німи – власні назви територій, регіонів, адмі-ністративно-територіальних одиниць (Подніп-ров’я, Замостя, Слобідський куток), дрімоніми– власні назви будь-якої порослої деревами ді-лянки, лісу, частини лісу,бору, гаю (ХолоднийЯр (у значенні лісового масиву), Чорний ліс,Губський ліс) та ін.

Дана публікація має на меті не лише дослі-дити географічні назви населених пунктів за-значеного краю, їх походження, смислове зна-чення та розвиток, йдеться водночас й провивчення в конкретно-науковому напрямі (то-поніміці) окремо взятого мікрорегіональногопростору на порівняно невеликій території.Цим ми продовжуємо процес певного переос-мислення співвідношення краєзнавства й регіо-нальної історії, розпочатий виходом з друку в2002 р. дослідження «Історія регіонів України:Лисянщина» [2]. Тоді ж започатковано серіювидань в історичній науці – «Історія регіонівУкраїни». За оцінкою сучасних вітчизняних до-слідників проблем історичної регіоналістикиУкраїни це засвідчило появу нового напряму іс-торичних досліджень – мікрорегіональної істо-рії [3]. Підкресливши цей факт, український

* В українському законодавстві не існує чіткого визначення терміну селище на відміну від селища мі-ського типу. Відсутні й критерії, які б відрізняли селище від села. Раніше такі селища, тобто невеликі по-селення, мали історичну назву – хутір, куток, рибальські та дачні селища тощо. Нині вони здебільше ад-міністративно приєднані до сільської ради найближчого села. У проекті нового адміністративногозаконодавства пропонується повернути цим невеликим поселенням назву хутір.

** Ономас́тика (від грец. Óνομα – «ім’я», «назва») – наука, розділ мовознавства про сукупність власних(у більш вузькому сенсі – особистих) імен (онімів) об’єктів. Ономастика вивчає історію та закономірностіїх виникнення, розвитку і функціонування, зміни, поширення і структури власних імен у мові і мовленні,в літературній і діалектичній сферах.

історик Я. Верменич відзначила: «продемон-стрований у такий спосіб відхід від фрагмен-тарності краєзнавчих пошуків дав виразнийефект максимального наближення до територіїі життя простих людей з одночасним розши-ренням можливостей проникнення у складнийсвіт ментальності, ідентичностей, формуваннянаціональної ідеї» [3,216]. Наочно і перекон-ливо це продемонстровано в одному з наступ-них видань зазначеної серії – історико-етногра-фічному дослідженні «Шевченків край» [4].Тож для досягнення зазначеної вище мети мизнову ставимо одним із завдань відхід від емо-ційно-оціночних домінант у висвітленні історіїкраю та певною мірою витворення на основінових парадигм і підходів мікрорегіональногодослідження Лисянщини, у даному випадкучерез її топоніміку.

Питанням топонімів Лисянщини у різнийчас займалися історики, краєзнавці, фолькло-ристи, філологи та ін. Серед них – ЛаврентійПохилевич, Олександр Вдовиченко, Ілля Шуль - га, Микола Лубко, Михайло Лаврега, МиколаКотенко, Всеволод Сабадин, Володимир Гонча-ренко, Олег Березовський, Віктор Жадько, Ми-кола Демчук, Володимир Щербатюк, Н. Охрі-менко та ін. Однією з найбільш повнихостанніх досліджень, де висвітлюються топо-німи населених пунктів краю є праця В. Щер-батюка та М. Щербини «Топоніміка Черка-щини: Лисянський район», що побачила світ усерпні 2014 р. на сторінках Черкаського ви-дання «Нова доба» [5]. Значна частина нашихдосліджень, що ми їх накопичили з 1992 р.увійшла до публікації на сторінках цієї газети.

Найдавніша писемна згадка з числа посе-лень Лисянщини стосується села Журжинці –1480 р. Вони згадуються як поселення Джу-ринці – вотчина Баглаїв [6,265,552]. Сусіднєсело Хижинці згадується 1599 р. У дослідженні«Край козацький» 2004 р. ми зазначали, що задозволом короля Сигизмунда ІІІ (відповіднаграмота від 28 травня 1599 р.) село у складіБрацлавського староства було передане Він-ницьким і Брацлавським старостою Ю. Стру-сем шляхтичу О. Калиновському [7,73,289]. Цідва села Лисянщини виникли на основі посе-лень, що, входили до Журжинсько-Хижинсь когогородища, датованого VІ ст. до н. е. [7,92,93]Наприкінці ХVІ ст., зокрема 1593 р. польський

історик О. Яблоновський згадує містечко Ли-сянка з існуючим уже на той час замком [8,89].До ХVІІ ст. відносимо першу згадку про посе-лення Рубаний Міст [7,242], Орли [7,185,283].Зокрема, в Універсалі Б. Хмельницького від20 вересня 1656 р. про село Орли йдеться, щопоселення передавалось у власність ІрдинськомуВиноградському монастирю. За тим же роком вУніверсалі згадуються й села Смільчинці таБудища Лисянські [7,283]. В цілому слід зазна-чити, що більшість поселень краю вперше зга-дуються за козацької доби у ХVІІ – ХVІІІ ст. [5]

Матеріали опублікованих документів та ар-хівів дають нам можливість твердити про поход-ження назв поселень краю. Однак значна кіль-кість інформації все ж базується на переказах талегендах і тому потребує подальшого дослід-ження та уточнень. Сьогодні ми можемо, гово-рити, що значна частина топонімів Лисянщинипоходить від імен чи прізвищ (інколи прізвиськ)перших поселенців або перших власників посе-лення. Так, на думку історика з Черкас М. Щер-бини від імен, прізвищ та прізвиськ утворилисятакі назви сіл Лисянщини: Вотилівка (від пер-шопоселенця Вотили) Мар’янівка (від іменіпоміщиці Мар’яни), Михайлівка (від осадникаМихайла Дробота), Петрівка-Попівка (від пер-шого власника попа Петра), Семенівка (від Се-мена), Тихонівка (від Тихона), Ганжалівка (відГанжі), Ріпки (від козака Ріпки, хоча є й версія,що від звичайної ріпи – дворічної трав’янистоїрослини з родини капустяних), Розкошівка (відкозака Розкоша), Чаплинка (від пана Чаплин-ського), Чеснівка (від Чесного), Шушківка (відШушка), Яблунівка (від поміщика Яблонов-ського) [9]. Добавимо, що с. Федюківка маєназву від власника хутора Федора Моро-зова [2,54]. До цієї категорії назв віднесемо йназву села Шестеринці, яка утворена найімо-вірніше від прізвища або прізвиська, яке ще по-требує окремого дослідження. Проте історик ікраєзнавець із с. Почапинці Лисянського районуМихайло Лаврега висунув версію походженняназви поселення від наявних там у свій часшести ринків і виголосив її в одній із телепере-дач Черкаської телекомпанії «Рось». На нашудумку версія чекає на своє обґрунтування.

Ряд населених пунктів походять від воднихоб’єктів, їх водно-ландшафтних особливостей,берегів тощо. Це, зокрема: Босівка (від річки

3/4’2014Володимир Щербатюк К Р А Є З Н А В С Т В О

92

Босівка), Бужанка (від річки Буржа), Виноград(від річки Виноград, а вона – від дикого виног-раду, що ріс по її берегах), Дубина (від річкиДубинка, що протікала дубовим гаєм, [за іншоюверсією – від однойменної назви хутора –В.Щ.], Жаб’янка (від річки, правої притокиГнилого Тікича), Кам’яний Брід (від кам’я -нистих берегів річки Гнилий Тікич, що проті-кає повз село, або ж від місцевих переходів(бродів) через цю ж річку), Шубині Стави (відкозака Шуби і численних місцевих ставків, ні-бито ним викопаних) [9]. Особливу увагу насебе звертає в цьому контексті поселення Жур-жинці, яке згадується 1480 р. як вотчина Баг-лаїв [6,265,552.]. Першоназва села – Джуринці,Джурджинці [10, арк. 35]. Походить від дже-рел, в яких журчала (джурчала) вода: поблизупоселення починалися дві річки Зубря та Ли-сянка – притоки Гнилого Тікича, що протікалигористою й лісовою місцевістю[11, арк. 36,37];водночас не виключаємо походження назви йвід іменника на позначення роду занять джура –зазвичай у ХVІ–ХVІІІ ст. молоді хлопці-зброє-носці, помічники козацької старшини) [9].

Декілька сіл названі за рослинним і тварин-ним світом. Серед них: Дібрівка (від наявностіз поселенням численних дібров – типу лісів здомінуванням дуба серед деревостану), ТовстіРоги, (від добротних (товстоногих) волів, якихмав першопоселенець (поселенці) або місцевіселяни) [9].

Частина назв поселень пов’язана з фахомосадчих чи промислами, якими вони займа-лися, або ж широко були розвинуті у даній міс-цевості). Серед них: Будище, першу згадку, якзазначено вище відносимо до 1656 р., (такожзастосовується назва Будища; для виокрем-лення з поміж інших однойменних назв (Бу-дища Глухівського району Сумської області,Будище Звенигородського району Черкаськоїобласті, Будища Диканського району Полтав-ської області та ін.) поселення називають як Бу-дище (Будища) Лисянські. Тарас Шевченко, зу-пиняючись у Будищах уточнював назву у праці«Прогулянка із задоволенням і не без моралі»– «Гнилі Будища» [12,250], тобто Будища, якірозташувались на р. Гнилий Тікич; назва селапоходить найімовірніше від поташного про-мислу, тут була «буда», тобто поташний завод),Петрівська Гута (в історії зустрічалась й назва

Барська Гута, Циганська Гута); назва походитьвід гутництва – промислу з виробництваскла) [2, 48], Писарівка (раніше поселеннямало назву Дучино [13, 630.], яка походила відмісцевого землевласника Дучинського; нованазва можлива від наявності у даній місцевостіписарів, писарчуків [9]).

За особливостями географічного місцероз-ташування назване село Кучківка (від куч (па-горбів), на яких виникло поселення) [9].

Ряд населених пунктів отримало назву відісторичних подій, переважна частина з яких пе-реросли у легенди, перекази тощо. Останні, хочі потребують певних уточнень та досліджень,все ж являються історичним джерелом у топо-німіці.

Так, назва села Рубаний Міст походить,скоріш за все, від створеного поблизу чи без-посередньо у поселенні дерев’яного (рубаного)мосту. Це й стало основоположним фактом узображенні на геральдичному щиті гербасела [14, 5]. Також, можливий варіант поход-ження назви від бою (битися, тобто рубатися)на одному з місцевих мостів [9].

Цікавою є легенда щодо походження селаПогибляк. Складова назви походить від слів«погиб» і «лях». За легендою, яку у свій час за-писали від місцевих старожилів і оприлюднилиісторики М. Лубко та О. Вдовиченко, козакиСемена Палія поблизу села розгромили по-льське військо: «побили ляхів, покидали їх уТікич. А котрі хотіли втекти… потопилися, боТікич – глибока річка… Отож ж і село зветься«Погиб лях» [15,20;16,10,11].

Не з’ясованою до кінця залишається назвасела Почапинці. Одну із версій нам переповівмісцевий краєзнавець Микола Котенко: «в уро-чищі Могила, що за тири кілометри від сучас-ного села є урочище Могила, де у давнину роз-ташовувалось поселення, жителі якого з часомзалишили його… і заснували неподалік новемісце проживання. Згодом новому поселеннюдали назву Почапинці, нібито від слова «поча-пати», тобто піти. Ті, хто прийшли на новемісце, стали називатися почапинці, тобто люди,які прийшли (пришлі люди). Звідси й назва по-селення» [7,132]. Інший місцевий історик і кра-єзнавець Михайло Лаврега виводить назву віддвох слів «поча» і «ченці», тобто монахи на бо-лоті. Він розповів давню легенду, згідно якої

Топоніміка Лисянщини як джерело вивчення історії краю

93

під час набігу монголо-татар ченці одного ізмісцевих монастирів залишили його і подалисяу недоступні місця, у заліснені місцеві болота,заснувавши там поселення [17].

З другої версії, на наш погляд, можемо ви-окремити раціональне зерно. Перша складованазви – «поча» є коренем давньослов’янськогослова «почайна», що означає вода, волога. Ос-таннє вже утвердилось в українській історіог-рафії при дослідженні назви річки Почайни,притоки Дніпра. Тому назва «Почаченці», яка зчасом трансформувалась у «Почапинці» і, вра-ховуючи зазначені вище лінгвістичні уточ-нення, може значити монахи на воді. Взявши доуваги, що поселення Почапинці, як писав відо-мий український краєзнавець Лаврентій Похи-левич, «розташовані над ставками» та наявністьколишньої однієї із судноплавної річки притокиГнилого Тікича (нині на її місці великий став зпідводними течіями у с. Верещаки [2,45]) цяверсія може відповідати реаліям.

Звертають увагу й версії щодо походженнясела Боярка. Так, місцевий географ і краєзна-вець М. Демчук та історик і краєзнавець з Чер-кас М. Щербина назву виводять за кількома вер-сіями: 1) від словосполучення частки «бо» зіменником «ярки». На запитання: «Чому поганідороги у вас?» Тут відповідали: «Бо ярки». Ро-бити кращими дороги заважали «ярки», тобторельєф місцевості; 2) в основі назви лежитьпрізвище першопоселенця – Бояр, яке частозустрічається на Черкащині; 3) назва ймовірноє видозміненим словом «байрак» і вказує наскладний рельєф цієї місцевості [16; 9]. ВідМ. Демчука нами записана ще одна версія, якає досить поширеною серед місцевого насе-лення, проте, як на наш погляд, потребує під-твердження історичними джерелами. За цієюверсією назва поселення походить від слова«бояри»: згідно з народними переказами посе-лення існувало в часи розквіту Київської Русі –на лівому березі Гнилого Тікича підносилосягородище Китайгорода. По річці Гнилий Тікичта її притоці – річці Боярка сюди припливалибояри на торги та полювання, лишивши по собіназву річці і селу. З повідомлень М. Демчукадізнаємось ще одну думку – назва села похо-дить від тамтешньої річки Боярки, яка впадає вГнилий Тікич [16]. Вважаємо, що саме останнядумка є найбільш вірогідною щодо походження

назви поселення. Наукове обґрунтування цихверсій у контексті дослідження історії села тавихід з друку відповідного наукового видання,над чим нині й працює відомий краєзнавецьМ. Демчук, доповнило б перелік новітніх сучас-них праць з історії міст і сіл України та сприялоб більш глибшому вивченню минувшини краю,розвитку мікрорегіональної історії.

Село Верещаки відоме у писемних джере-лах з 1645 р. [2,45;] Стосовно його назви існу-ють три версії. За першою – вона походить відквітучого вересу; за другою – від слова «вере-щати»; за третьою – від прізвища осадника абознаного козака Верещаки. Серед місцевих кра-єзнавців дискусії розгортаються між прихиль-никами першої і третьої версії. Однак самеверес звичайний (Calluna vulgaris) зайняв цен-тральне місце у гербі села [14,2].

Про назву села Дашуківка, перша писемназгадка якого датується 1774 р. [7,78], також свід-чать три версії. Перша з них стверджує, щоназва утворилася від імені доньки польськогомагната Дашутки. Друга – від першопоселенцяДашка (Данила) [19]. В основі третьої, яку надавнам місцевий краєзнавець, уродженець с. Дашу-ківка В. Костенко, лежить героїчна легенда про«душу Кивки», місце поховання осадника, якийзагинув тут у боротьбі з татарами. [20].

Три версії розповідають й про походженняназви села Орли, відомого із 1656 р. [7, 283].Довгий час поселення існувало як хутір і нази-валось Орлов. Версії дещо перегукуються зазмістом. Так, за першою, назва походить відстепових орлів, які водилися в цій місцевості;за другою – від засновника поселення – чоло-віка, який отримав ймення Орел від того, щобив орлів, адже вони заважали йому вести гос-подарство [2, 51; 7, 185]; за третьою – від осад-ників – братів Орлів [19].

Село Смільчинці згадується в історичнихджерелах 1656 р. [7, 264, 283] і мало назвуСмольчинці [2, 54; 7, 264]. Про походженняназви свідчать також три версії. Дві з них ви-водять основу від слова «сміливі», проте дещорозходяться за змістом. За першою версією –це сміливі ченці, які самовільно залишили Ір-динський монастир і звели свої хати на пустці;в основу іншої версії ліг факт про те, що міс-цеве населення проявляло сміливість у бо-ротьбі проти турецько-татарських нападів; за


94

третьою версією назва походить від того, щомісцеве населення добувало із деревинисмолу [19].

Село Хижинці, що вперше згадується в іс-торичних джерелах 28 травня 1599 р. [7, 73,289], стосовно свого походження має чотириверсії. За першою – назва могла утворитися відхижих звірів, яких було багато у навколишніхлісах; за другою – від хижих ченців, які заги-нули тут обороняючись від татар; за третьою –від слова «хижа» – убога хатина, халупа; за чет-вертою – від прізвища осадника – козака Хиж-няка чи Хижинця [21]. Третя версія й лягла воснову герба села [14, с. 2]

Окремо зупинимося на назві центру краю.Першу згадку про містечко Лисянка (нині маєстатус селища міського типу) польський історикО. Яблоновський відносить до 1593 р. [8, 89].Щодо походження назви існують різні думки.Краєзнавець М. Лубко, посилаючись на слов-ник української мови Б. Грінченка, виводивназву поселення від іменника лисина, зменшу-вальне – лисинка, пояснюючи, що місцевістьвирізнялась певною пустинністю серед навко-лишніх густих лісів. У публікації «Звідки по-ходить назва Лисянки» він стверджує, що по-селення мало назву Лисинка, а згодом вонатрансформувалось у Лисянка [22].

За версією укладача топонімічного слов-ника М. Янко назва Лисянка походить від оро-німа, неподалік розташованої гори, яка маланазву Лиса гора. На його думку у давнину їїгола вершина піднімалась серед густих навко-лишніх лісів. Ця версія безпідставно перекочу-вала до багатотомної «Історії міст і сіл Укра -їни». З нею не погоджуються ні М. Лубко,називаючи її неправомірною, ні сучасні вчені.Так, М. Лубко справедливо зазначав, що назв«Лиса гора» в Україні багато – майже біля кож-ного населеного пункту, мешканці яких у дав-нину вказували на таке місце, де нібито збира-лася нечиста сила [22]. У дослідженні «Крайкозацький» автори дотримуються думки, щоназва Лисянка походить від назви однойменної

річки – притоки Гнилого Тікича, яка впадаєу неї в північно-східній частині поселен ня[7, с. 44]. Автор даного дослідження ще в1999 р. в статті «Знову про походження назвиселища Лисянки», не відкидаючи тлумаченняслова «лисина» за Б. Грінченком, вважав мож-ливим застосування слова до ділянки річки, якамогла б відрізнятися своєю ділянкою у посе-ленні: бути оголеною від лісу, або ж відрізня-тися кольором води чи дна тощо і бути схожоюна «лисину» чи у зменшувальній формі на «ли-синку». Назва могла дійсно трансформуватисьзгодом у «лисянку». Нині на місці колишньоїрічки Лисянка збереглись два ставки, водиякого живляться з колишнього верхів’я річки істікають до Гнилого Тікича [23].

Отже топонімія Лисянщини є значним дже-релом у вивченні історії краю, надзвичайно ці-кава і до кінця не досліджена, дає нам вагомуінформацію про той чи інший населений пунктрегіону. Водночас топонімічні відомості спри-яють розвитку місцевої геральдики, що нині впроцесі зростання ролі місцевих громад, є на-дзвичайно актуальним. На даний час Лисян-ською районною організацією «Витоки» Націо-нальної спілкою краєзнавців України за участімісцевих краєзнавців М. Демчука, В. Саба-дина, В. Костенка, М. Лавреги, Р. Павленка тафахівців у галузі спеціальних історичних дис-циплін, зокрема В. Щербатюка та відомого йзнаного фахівця геральдики і вексилологіїЮ. Савчука розроблена символіка (герб і пра-пор) усіх сіл Лисянського району. Проте для їїзатвердження, виготовлення і впровадження вжиття потрібна більша увага та зусилля з бокурайонної та сільських влад. Здійснення цьогопроекту сприяло б не лише ідентифікації насе-лених пунктів краю у відповідності з їх істо-ричним минулим, а й запобігало б перекручу-ванню історичного фактажу минувшини тарізним містичним інсинуаціям щодо місцевоїсимволіки, виховувало б почуття патріотизму вмісцевого населення, що є надзвичайно важли-вим в сучасних історичних обставинах часу.

Топоніміка Лисянщини як джерело вивчення історії краю

95


1. Крип’якевич І.П. З минулого Шевченковоїбатьківщини / І.П. Крип’якевич // Записки історич-ного та філологічного факультетів Львівського дер-жавного університету. – Львів, 1940. – С. 139–147.

2. Щербатюк В.М. Історія регіонів України: Ли-сянщина. – К.: Логос, 2002. – 428 с.

3. Верменич Я.В. В. Щербатюк. Шевченків край.Історико-етнографічне дослідження / В. Щербатюк,

О. Березовський, С. Верговський та ін. – К.: На-укова думка, 2009. – 546 с. [Рецензія] / Я.В. Верме-нич // Укр. істор. журн. – 2009. – № 6. – C. 215–217.

4. Щербатюк В., Березовський О., ВерговськийС. та ін. Шевченків край: історико-етнографічне до-слідження. – К.: Наук. думка, 2009. – 546, VІІІ с.: іл.

5. Щербатюк В. Цікаві топоніми Черкащини:Лисянський район / В. Щербатюк, М. Щербина //Нова доба. – 2014. – № 58. – 5 серпня; № 59. –7 серпня; № 68. – 9 вересня.

6. Любавский М. Областное деление и местноеуправление Литовско-русского государства а вре-мени издания первого Литовского Статута. – М.:Универ. типогр., 1892.– 884 с.

7. Щербатюк В. Край козацький. Довідник з іс-торії Лисянщини / В. Щербатюк (кер. авт. кол.),О. Беззубець, К. Безрідна та ін. [керівник проектуВ. Смолій, упорядник В. Щербатюк, науковий ре-дактор О. Гуржій]. – К.: Наукова думка, 2004. –408 с.

8. Jablonowskie A. Zrodla dzijowe. – T. XXII. –Warsawa, 1897. – 736 с.

9. Щербатюк В. Цікаві топоніми Черкащини:Лисянський район / В. Щербатюк, М. Щербина //Нова доба. – 2014. – № 58. – 5 серпня.

10. Інститут Рукопису Національної бібліотеки(ІР НБ) України ім. В.І. Вернадського, ф. 10, спр. 680.

11. ІР НБ України ім. В.І. Вернадського, ф. 10,спр. 11712.

12. Шевченко Т. Прогулка с удовольствием и небез морали // Зібрання творів: У 6 т. – К., 2003. –Т. 4: Повісті. – С. 208–326.

13. Список населенных мест Киевской губернии/ Изд. Киев. губерн. стат. ком. – К.: ТипографияИвановой, 1900. – 1896 с.

14. Демчук М. Атлас Лисянського району Чер-каської області / М. Демчук, В. Ніщименко,В. Щербатюк. – К.: Синопсис, 2008. – 32 с.

15. Лубко М. Знаменитий і многолюдний град /М. Лубко. – Полтава: Вісті, 1998. – 264 с.

16. Вдовиченко О. Село на нашій Україні: ко-ротка історія села Погибляк за матеріалами експо-зиції Погибляцького Народного краєзнавчогомузею. – К.: Синопсис, 2009. – 116 с.

17. Пошукові експедиції автора: з розповіді іс-торика і краєзнавця із с. Почапинці Лисянськогорайону Черкаської області . – М. Лавреги, 1954 р. н.

18. Пошукові експедиції автора: з розповідігеографа і краєзнавця із с. Боярка Лисянськогорайону Черкаської області М. Демчука, 1962 р. н.

19. Щербатюк В. Цікаві топоніми Черкащини:Лисянський район / В. Щербатюк, М. Щербина //Нова доба. – 2014. – № 59. – 7 серпня.

20. Пошукові експедиції автора: з розповіді кра-єзнавця із с. Дашуківка Лисянського району Чер-каської області В. Костенка, 1951 р. н.

21. Щербатюк В. Цікаві топоніми Черкащини:Лисянський район / В. Щербатюк, М. Щербина //Нова доба. – 2014. – № 68. – 9 вересня.

22. Лубко М. Звідки походить назва Лисянки /М. Лубко // Лисянщина. – 1999. – № 4. – 20 січня.

23. Щербатюк В. Знову про походження назвиЛисянка / В. Щербатюк // Лисянщина. – 1999. –№ 19. – 17 березня.


96

Владимир Щербатюк

Топонимика Лысянщины: как источник изучения истории края

В статье, опираясь на архивные источники, современные научные труды и местный поисковый ма-териал исследована топонимика Лысянщины в контексте изучения истории края и определенного пе-реосмысления соотношения краеведения и региональной истории. Акцентировано внимание на исполь-зовании происхождения географических названий края при создании местной геральдики

Ключевые слова: Лысянщина, топонимика, населенные пункты, версии происхождения названий,местная символика.

Volodymyr Shcherbatyuk

Toponymy of Lysyanshchyna as a source of studying the history of the region

On the basis of the archival sources, the modern scientific works and the local researches the article studiesthe toponymy of Lysyanshchyna within the context of its history and a certain reconsideration of the correlationbetween the local history studies and the regional history. The attention has been concentrated on using theorigin of place-names in the region in the course of local heraldry creation.

Key words: Lysyanshchyna, toponymy, settlements, versions of place-names origin, local symbolism.

97

УДК 930.2:929.5

Віктор Соколов (м. Київ), Андрій Куций, Святослав Куций (м. Конотоп)

До питання про родовід ОгієвськихВ матеріалі йдеться про знайомство сім’ї Огієвських з Кролевця з Т. Г. Шевченком. Пока-

заний їх родинний зв’язок з Лазаревськими і Рубісовими з Конотопщини та Грузиненками зКролевця. Висвітлений внесок Огієвських в розвиток української науки. Вперше доведено спів-працю Володимира Васильовича Огієвського і гідрометслужби України.

Ключові слова: Т. Г. Шевченко, Кролевець, Огієвські, Лазаревські, Конотоп, КПІ, гідромет-служба.

Географічне розташування Кролевця обу-мовило перебування в місті багатьох відомихособистостей. Двічі відвідував місто, в 1845 і1859 роках, Тарас Григорович Шевченко.В 1861 році через Кролевець проходив остан-ній шлях поета.

Перебування Шевченка в Кролевці в 1859 ро -ці пов’язано з подружжям Дмитра Петровича іГла фіри Матвіївни Огієвських [1], [2]. Авторамвидалась цікавою тема походження родини, якадала Україні видатного гідролога Анатолія Воло-димировича Огієвського, 120-та річниця від днянародження якого відзначатиметься в поточномуроці, та мала стосунки з Тарасом Шевченком.

Анатолій Володимирович народився в Ста-родубі 31 серпня 1894 року. Випускник КПІ,доктор технічних наук, професор [3], [4]. Доляпов’язала Анатолія Володимировича, насампе-ред, зі столицею України. Але в Кролевці за-лишився батько, Володимир Дмитрович.

У 80-х роках XIX століття його, студента уні-верситету, покарали за участь у заворушеннях івислали з Києва. Згодом В. Д. Огієвський закін-чив природничий факультет Одеського універ-ситету. Працював спочатку мировим суддею, азгодом і головою з’їзду мирових суддів. Родинапроживала в Тобольській, Чернігівській, Вілен-ській, Ковенській та Мінській губерніях. Після1917 року сім’я повернулась, з зупинкою в Києві,до Кролевця. Володимир Дмитрович працювавв радянських установах до 1924 року, коли вий-шов на пенсію. Помер в 1935 році [5], [6].

Огієвські – давній кролевецький рід. Прап-радід Володимира Дмитровича, Григорій Па-влович, з 1741 по 1767 роки був кролевецькимсотником. Прадід, Максим Григорович, також.Дід, Петро Максимович, служив колезьким ре-

єстратором. Батько, Дмитро Петрович Огієв-ський, народився в 1810 році. Мав п’ятеродітей: Олену, Михайла, Василя, Володимира,Афанасію (Опанасію). В 1859 році, на час від-відин Шевченком, він займав посаду «Уполно-моченого по полюбовному размежеваниюземель» в Глухівському повіті. Огієвський по-ступово підіймався кар’єрними щаблями і за-кінчив службу на посаді Старшого чиновниказ особливих доручень при чернігівському гу-бернаторі. Помер 2 жовтня 1871 року [7].

Будинок Огієвських був останнім місцемночівлі Шевченка в Україні. Деякі дослідникивважають, що Д. П. Огієвський став останнім,з ким розмовляв Шевченко на українськійземлі в 1859 році [8].

В цілому, історія роду Огієвських детальновисвітлена в працях кролевецьких краєзнавців.Автори пропонують зупинитись на конотоп-ській гілці роду – Лазаревських.

Повітовий суддя Матвій Ілліч Лазаревськийі його дружина Опанасія, в дівоцтві Лащин-ська, мали шістьох синів: Василя, Михайла,Федора, Якова, Олександра, Івана і двох доньок– Марію і Глафіру. Глафіра Матвіївна сталадружиною Дмитра Петровича Огієвського.

Будинок Огієвських в Кролевці. Фото 2014 року.

Шевченко був знайомий з Лазаревськими з1847 року. Довірливі стосунки були з усією ро-диною, але в щоденнику від 2 липня 1857 рокуособливо теплі слова він присвятив МихайлуМатвійовичу: «Пошли, господи, всем людямтакую дружбу и такого друга, як Лазарев-ський...».

Родина Лазаревських впродовж багатьохроків була однією з найближчих до Шевченка,надавала йому допомогу. Шевченко називавЛазаревських «братами», в 1848 році присвя-тив Федору вірша «Згадай мене, брате.» Піз-ніше Шевченко написав парний портрет братівФедора і Михайла.

Під час повернення в серпні 1859 року зУкраїни до Петербурга, Тарас Григорович натри дні зупинявся в маєтку Лазаревських в селіГирявці (нині Шевченкове Конотопськогорайону). В маєтку на той час проживала матибратів Лазаревських, Опанасія Олексіївна, якуШевченко називав «рідною, небаченою і щиролюбимою матір’ю.» Під час перебування в Гі-рявці Шевченко написав її портрет.

25 серпня 1859 року, в супроводі Івана і Фе-дора Лазаревських, Шевченко приїхав до Кро-левця, де зупинявся на ніч в будинку Огієв-ських. Поета приймала Глафіра Матвіївна, богосподар, Дмитро Петрович, по службі перебу-вав в Глухові. Переночувавши, Шевченко виру-шив до Глухова, де зустрівся з Д. П. Огієвським.В 1860 році Глафіра Матвіївна отримала відпоета «Кобзар» з дарчим написом: «ГлафириМатвеевне Огиевской на память. Т. Шевченко.»Померла Глафіра Матвіївна в 1902 році [9].

На жаль, сьогодні сліди книги загубились.Але краєзнавець Михайло Сереженко зробивфотокопію автографа поета ще в той час, коликнига була в Кролевці [10].

В 1964 році на будинку було встановлено ме-моріальну дошку з написом: «Тут був Тарас Гри-горович Шевченко 25-26 серпня 1859 року».

Вдруге доля пов’язала поета з Огієвськимиі їх садибою в 1861 році, коли тут зупиняласьжалобна процесія, яка супроводжувала труну зпрахом поета. Глафіра Матвіївна зняла з трунималенький віночок квітів, який потім довго збе-рігався в родині.

До рішення перевести тіло поета на бать-ківщину брати Лазаревські мали безпосереднійстосунок, а один з них, Олександр Матвійович,супроводжував його. Є свідчення, що певнийчас обговорювалось питання про похованняШевченка в Гирявці [11]. Останні роки життяШевченка його фінансові справи вів МихайлоЛазаревський, який і став розпорядникоммайна поета в березні 1861 року.

3/4’2014Віктор Соколов, Андрій Куций, Святослав Куций К Р А Є З Н А В С Т В О

98

Рис. 5. Кролевець. Родина Огієвських. Фото близько 1900 року.

Перший ряд: Володимир Володимирович, його мати Кате-рина Григорівна, у неї на руках Дмитро Володимирович.Далі: Марія Василівна і Василь Васильович (діти ВасиляДмитровича і Марії Федотівни). Другий ряд: Тамара Володимирівна і Анатолій Володимиро-вич (діти Володимира Дмитровича і Катерини Григорівни). Третій ряд: Марія Федотівна, Володимир Васильович,Глафіра Матвіївна, Афанасія (Опанасія) Дмитрівна.Четвертий ряд: Володимир Дмитрович, Мельников (?)(чоловік померлої Олени Дмитрівни), Василь Дмитрович.

Глафіра Матвіївна і Дмитро Петрович Огієвські.

Бюст Т. Шевченка в Кролевці.

До питання про родовід Огієвських

99

Крім Анатолія Володимировича, родинаОгієвських дала науці ще декілька визначнихвчених:

1. Василь ДмитровичОгієвський. Один з за-сновників лісової дослід-ної справи. Народився1861 року. В 1912-1918роках завідував кафедроюПетроградського Лісовогоінституту. В 1919-1921роках – професор кафедрилісівництва агрономіч-ного відділення Київ-ського політехнічного ін-ституту. Автор методики визначення якостінасіння за допомогою приладу, що отримавназву «склянка Огієвського». Досьогодні зберег-лось урочище «Великий бір» в Собицькому ліс-ництві, де в 1910-1916 роках було висадженопонад 200 географічних варіантів сосни.

Василь Дмитрович літо проводив в опорнихпунктах, створених в лісових масивах, а взимкуобробляв накопичений матеріал в родинномубудинку в Кролевці.

Як згадував старший син, Володимир Васи-льович, взимку в помешканні було прохолодно,кутки брались інеєм, бо груби топились соло-мою. За спогадами меншого сина, Василя Ва-сильовича, батько був надзвичайно вимогли-вим до роботи, тому приділяв мало увагивласному одягу і постійно ходив в мундирі лі-сового відомства. Коли щось обмірковував, тошвидко ходив взад-вперед по кімнаті.

Василь Дмитрович написав багато науковихпраць, підручників. Особливу увагу приділявпроблемі природного поновлення лісу залежновід різних варіантів його вирубки, а також ме-тодам боротьби з хрущами [12], [13]. У періодУСРР організував курси підготовки працівни-ків лісової галузі, працював в сільськогоспо-дарському лісовому комітеті, був членом комі-сії з вивчення природних багатств України приАкадемії наук. Помер в 1921 році [14].

Тісні родинні зв’язки у лихоліття Першоїсвітової війни визначили вектор повернення ро-дини Анатолія Володимировича, не без порадиі допомоги дядька, в Україну. Сам Анатолій Во-лодимирович отримав щасливу можливістьпов’язати долю з КПІ та гідрологічною наукою.

2. Василь Васильович Огієвський, молод-ший син Василя Дмитровича. Вчений-лісівник,продовжувач справи батька. Народився в Кро-левці в 1892 році. В 1949–1952 роках бувдеканом лісогосподарського факультету Лісо-технічної академії. Професор, доктор сільсько-господарських наук. Спеціалізувався на агролі-сомеліорації, вивчав проблему залісення пісків,автор підручників [15], [16], [17]. Його син,також Василь Васильович, продовжив династіюлісівників: доктор сільськогосподарських наук,завідувач кафедрою лісових культур Сибір-ського технологічного інституту [18].

3. Володимир Васильович Огієвський, стар-ший син Василя Дмитровича. Народився 1890року на Курщині. Засновник радіотехнічної спе-ціальності в КПІ, професор, доктор технічнихнаук, заслужений працівник вищої освіти УРСР.У роки Першої світової війни служив начальни-ком радіостанції 8 армії та Південно-західногофронту [19]. В той же час відповідні посади вметеослужбі обіймав Олексій Вангенгейм, вмайбутньому організатор метеослужби СРСР.Очевидно, що вони були знайомі. Це симво-лічно, зважаючи на конотопське коріння обох.

В 1921 році Володимира Васильовича пере-вели до Києва на посаду начальника військовоїрадіостанції з відповідної посади у Москві.Цього ж року він почав викладати у військо-вому училищі зв’язку та на електротехнічномуфакультеті КПІ.

Працюючи з архівними документами по-чатку діяльності метеорологічної служби авториз’ясували, що Володимир Васильович мав до неїбезпосередній стосунок. У списку посадовогоустрою на додаткове підвищення зарплатні спів-робітників Сільськогосподарського науковогокомітету України (СГНКУ) в 1923-1924 рокахзгадується Агієвський (Огієвський), завідуючийрадіостанцією, доцент, який мав ставку по 16розряду. Метеорологічний відділ входив доСГНКУ. Пізніше він перетворився на метеороло-гічну секцію, а згодом на Українську метеороло-гічну службу (Укрмет) [20]. Автори вважають,що Володимир Васильович та Анатолій Володи-мирович певний час разом працювали в Укрметі.

В 1930 році на базі електротехнічного фа-культету був створений Київський енергетичнийінститут, деканом радіотехнічного факультетуякого став В. В. Огієвський. З 1944 до 1962 року

Василь ДмитровичОгієвський.

Фото 1903 року.

Володимир Васильович очолював відповіднийфакультет вже в складі КПІ. В. В. Огієвський –кавалер як ще російських, так і радянськихорденів: Св. Станіслава 2-го та 3-го ступенів,Св. Анни 3-го і 4-го ступенів, Леніна, ТрудовогоЧервоного прапора. Помер в 1979 році.

4. Ія Володимирівна Огієвська, кандидатмистецтвознавства, донька Володимира Васи-льовича.

Як згадувала Ія Володимирівна, ГлафіраМатвіївна Огієвська розповідала своєму внукуВолодимиру про зустріч з Шевченком і показу-вала квіти з його домовини.

Цікаво, що й ця гілка роду Огієвських маєконотопське коріння. Баба Ії Володимирівни полінії матері, Катерина Костянтинівна, була зроду конотопських дворян Рубісових. Рубісови,проживаючи взимку в Києві, що було викликанонеобхідністю отримання дітьми освіти, здавалипомешкання студенту-медику Олександру Па-вловичу Грузиненку з Кролевця [21]. КатеринаКостянтинівна, ставши дружиною лікаря, всежиття мешкала в Кролевці, хоча й була однією знайкращих учениць-піаністок М. Лисенка та за-кінчила школу малювання М. Мурашка.

За спогадами Ії Володимирівни, її прадід іпрабаба, Катерина Михайлівна і КостянтинМиколайович, мали в Конотопі просторий бу-динок з садом. В родині було чотири доньки ідвоє синів: Софія, Олена, Катерина, Ганна,Олексій та Микола.

Костянтин Миколайович Рубісов був чи-новником акцизного відомства. Захоплювався

питаннями філософії і математикою. Власнимкоштом видавав в Конотопі брошури («Мыслио религии, о смерти и доброй жизни», Конотоп,типография кооператоров, 1918). Був авторомпідручників з математики [22], [23], [24]. Писавна професійну тематику. Ймовірно, був знайо-мий з Д. Менделеєвим [25]. Помер в першіроки радянської влади в Конотопі.

Сини та двоє зятів (чоловіки Катерини іГанни) були лікарями. Одного з них, ОлексіяРубісова, розстріляли більшовики, а другий,Микола, помер від тифу.

Микола Рубісов впродовж 12 років очолювавзалізничну лікарню в Конотопі (1905-1917 рр.)[26], був непересічною особистістю і представ-ляв Конотопщину в Другій Державній думі[27]. Весною 1917 року входив до складу Ук-раїнської Центральної Ради [28].

В 1922 році Володимир Васильович Огієв-ський одружився на Валентині Грузиненко, якузнав з дитинства. Таким чином, в крові Ії Во-лодимирівни тече кров як Лазаревських, так іРубісових – конотопських дворян.

P.S. В листопаді 2011 року в будинку Огієв-ських був відкритий музей ткацтва [29]. Від бу-динку, в якому зупинявся великий поет і в якомужило не одне покоління Огієвських, залишиласьлише назва. Реставраційні роботи були прове-дені з використанням сучасних матеріалів [30].

Автори висловлюють окрему подяку Ії Во-лодимирівні Огієвській за надані з сімейногоархіву фотодокументи та цінні історичні свід-чення.

3/4’2014Віктор Соколов, Андрій Куций, Святослав Куций К Р А Є З Н А В С Т В О

100

1. Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчостіТ. Г. Шевченка. / К.: Дніпро? 1976. – С.214–329.

2. Жур П. Третя зустріч. Хроніка останньої ман-дрівки Т. Шевченка на Україну. / К.: Дніпро,1970. – С. 307.

3. Огієвська І. В., Серебряков О. В., Соколов В. В.Пам’яті Анатолія Володимировича Огієвського //Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Окремий від-биток. – К. – 2012. – Том 1 (26). – С.12.

4. Огієвська І. В. Життєвий і творчий шлях Ана-толія Володимировича Огієвського. До 55-річчя віддня смерті. // Праці Центральної геофізичної обсер-ваторії. – 2007. – №3(17) – С.92 – 101.

5. Огієвський Анатолій Володимирович: Бібліог-рафічний показник. / Уклад. Є. О. Філіпович.

Редкол. А. В. Крива (голова), Є. О. Філіпович,О. С. Дерлюк, В. Є. Перелигіна / Рівне: НУВГП. –2011. – С.159.

6. Косовець О. О., Довгич М. І., Соколов В. В.Політичні репресії співробітників гідрометслужбиУСРР – УРСР у 1930 – 1940-х рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД- КГБ. – Київ-Харків. 2010, №2(35). –С.180–212.

7. Карась А. З історії Сумщини. Історичні на-риси / К.: СМП «АВЕРС» – 2006. – С.104.

8. Тарас Шевченко і Сумщина: Збірник. / Суми:Ред. – вид. відділ облуправління по пресі. – 1993. –С. 104.

9. Лазаревський О.О. Pro domo sua (Про доммой). / М.: Мегалон. – 1999. – С. 148.


До питання про родовід Огієвських

101

10. Карась А. Вказ. праця.11. Забіяка І.М. Шевченко та Лазаревські / Елек-

тронний ресурс. Режим доступу: http://konotophi-story.com.ua/history/spogadi5.php

12. Огиевский В. Д. Возобновление дуба посред-ством густой культуры местами. / С.-Пб.: тип. М.Квара, 1912. – С.37.

13. Огиевский В. Д. Наставление к борьбе с май-ским хрущем / С.-Пб.: тип. «Сел. вестн.». – 1912. –С.30.

14. Нестеренко П. Сосни професора Огієвського// Сільські вісті. – 2010. – № 61.

15. Огиевский В. В. Лесные питомники и куль-туры / М. – Л.: Сельхозгиз, 1954. – С.332.

16. Огиевский В. В. Технические и пищевыелесные деревья и кустарники / М. – Л.: Гослесбу-миздат. – 1949. – С. 76.

17. Марийская история в лицах. Електроннийресурс. Режим доступу: http://marihistory.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=483:2011-04-17-14-39-54&catid=48:2011-01-01-15-41-23&Ite-mid=156

18. Огиевский В. В. Искусственное лесоразведе-ние в Сибири / М.: Гослесбумиздат, 1962. – С. 175.

19. Ільченко М. Ю. Огієвський Володимир Ва-сильович. Платан професора. / Електронний ре-сурс. Режим доступу: http://kpi.ua/ogiyevsky

20. Державний архів вищих органів влади і уп-равління України, ф. 27, оп. 4, арк. 32.

21. Огієвська І. В. Подорож до Кролевця. / Елек-тронний ресурс. Режим доступу: dspace.nbuv.gov.ua›bitstream/handle…Ogievska.pdf?…

22. Рубисов К. Пособие для нагляд. преподава-ния арифметики. / С.-Пб.: тип. А. Головачова, 1868.– С.148.

23. Рубисов К. Теория пропорциональных вели-чин для учеников гимназий / Чернигов: тип.М. Б. Шапиры, 1864. – С.22.

24. Рубисов К. Арифметика. Систематич. общ.Курс / С.-Пб.: Черкесов, 1873. – С.191.

25. Основные данные практической алкоомет-рии и их применение. По науч. исслед. удел. Весоврастворов спирта Д.И. Менделеева. [Сост. К.Н. Ру-бисов]. – С.- Пб.: тип. М. М. Стасюлевича. – 1897. –С.195.

26. Нікітін В., Драло П. Відділкова лікарня /Електронний ресурс. Режим доступу: http://kono-tophistory.com.ua/history/likarnya1.php

27. Бойович М.М. Члени Державної думи (по-ртрети і біографії). Друге скликання. (1907-.) / М.:Типография Т-ва И. Д. Сытина. – 1907. – С. 519.

28. Українська Центральна Рада. Документи іматеріали. У двох томах. Том 1. 4 березня – 9 грудня1917 року. / Упор.: В. Ф. Верстюк, О. Д. Бойко,Ю. М. Гамрецький, Г. М. Михайличенко та ін. / К.:Наукова думка. – 1996. – С. 586.

29. У Кролевці урочисто відкрито музей ткацтва /Електронний ресурс. Режим доступу: http: // www.oblrada.sumy.ua/images/stories/ galleries/ 20111121-bo/01.jpg

30. Обновляем уничтожая? / Електронний ре-сурс. Режим доступу: http://www.shans.com.ua/?m=nr&id=41637&in=377

Виктор Соколов, Андрей Куцый, Святослав Куцый

К вопросу о родословной Огиевских

В материале идет речь о знакомстве семьи Огиевских из Кролевца с Т. Г. Шевченком. Показаны ихродственные связи с Лазаревскими и Рубисовыми с Конотопщины и Грузиненками из Кролевца. Освещенвклад Огиевских в развитие украинской науки. Впервые показано сотрудничество Владимира Василь-евича Огиевского и гидрометслужбы Украины.

Ключевые слова: Т. Г. Шевченко, Кролевец, Огиєвськие, Лазаревские, Конотоп, КПИ, гидромет-служба.

Viktor Sokolov, Andriy Kutsy, Svyatoslav Kutsy

To the question of the Ogievskiys ancestry

The article represents the acquaintance of the Ogievskiys from Krolevets with T.G. Shevchenko, shows theirrelationship with the Lazarevskiys and the Rubisovs from Konotop District and the Gruzinenkos from Krolevets.It depicts the contribution made by the Ogievskiys to the development of Ukrainian science. For the first timehere is described the cooperation of Vladimir Vasilyevich Ogievskiy with the Hydrometeorological Service ofUkraine.

Key words: T.G. Shevchenko, Krolevets, the Ogievskiys, the Lazarevskiys, Konotop, KPI, Hydrometeoro-logical Service.

102

УДК94(476)"1937-1939"

Олег Бажан (м. Київ), Вадим Золотарьов (м. Харків)

«Безмежно відданий наркому Успенському»(Олександр Нілович Троїцький)

У дослідженні відтворено основні етапи життя О.Н. Троїцького та його діяльність навідповідальних посадах в структурах наркомату внутрішніх справ РСФРР та УРСР в1920–1930-ті роки.

Ключові слова: Троїцький Олександр Нілович, НКВС СРСР, «великий терор», Оренбурзькаобласть, Іркутська область, м. Київ.

У ході розслідування прокуратурою УРСРнаприкінці 1980-х років злочину в Биківні(у Биківнянському лісі знаходиться найбільшев Україні місце поховання жертв масових по-літичних репресій) було встановлено ряд осіб,причетних до «конвеєру смерті» в часи «Вели-кого терору». Серед оприлюдненого громад-ськості списку співробітників органів НКВСУРСР, які мали стосунок до фальсифікації кри-мінальних справ на «розстрільних осіб», зна-ходимо заступника начальника УправлінняНКВС Київської області Олександра НіловичаТроїцького [1]. Використовуючи недоступніраніше й унікальні за своїм змістом архівні до-кументи автори даного дослідження прагнутьвідтворити основні етапи життя старшого лей-тенанта держбезпеки Олександра Троїцькогота його роль в організації масових необґрунто-ваних арештів на території Росії та України в1920–1930- ті роки.

Матеріали особової справи співробітникаНКВС, спогади онука Сергія ВладиленовичаТроїцького [2], листи дружини Ганни Гаври-лівни Троїцької-Карамишевої до вищих орга-нів влади дозволяють відтворити досить фраг-ментарно дитячі та юнацькі роки ОлександраТроїцького та простежити його кар'єру врадянських органах держбезпеки.

Народився Олександр Нілович Троїцький1 серпня 1898 р. у місті Торопець Торопець-кого повіту Псковської губернії. Батько служивконторником у торопецького нотаріуса, згодомвтратив роботу та заробляв на життя написан-ням різноманітних прохань для тамтешніхселян, отримуючи платню переважно продук-тами. Мати, колишня селянка, працювала при-слугою. Втім своїх батьків майже не пам’ятав,

бо у 1,5 річному віці втратив маму, яка померлачерез сухоти, а у 4-х річному віці від цієї ж хво-роби пішов із життя і батько. МаленькогоСашка та його 2-х сестер взяли на виховання2 тітки, але прогадувати дітей вони не могли тазмушені були віддати до дитячих притулків.Після майже п’ятирічного навчання у дитячомупритулку «Дім працелюбства» у Торопці нашгерой завдяки відмінним оцінкам та клопо-танню тіток був прийнятий до місцевого духов-ного училища, у якому навчався у 1908–1912 рр.за казенний рахунок у Торопецькому духов-ному училищі, потім продовжив навчання(1912–1915 рр.). у якості семінариста у Торо-пецькій духовній семінарії. Потім через погануповедінку (куріння, карти, брехня) він втративперспективи на безплатне навчання та кинувсемінарію. Упродовж 1915–1916 років жив утітки в Торопці та заробляв на життя випадко-вими заробітками – переписуванням докумен-тів і репетиторством. 1915 року склав іспити названня сільського вчителя та після довгих по-шуків знайшов роботу за фахом у селі ГагриноВолдайського повіту Новгородської губернії,

«Безмежно відданий наркому Успенському» (Олександр Нілович Троїцький)

103

де у 1916–1917 рр. заміняв мобілізованого нафронт вчителя. Після повернення останньогоз фронту Олександр знову став безробітним іперебивався випадковим заробітчанством та уквітні 1918 р. перебрався до Самари, де наступ-ного місяця добровільно вступив рядовим до3-го Омського партизанського загону та відразупройшов бойове хрещення в боях з чеськимилегіонерами.

Потім була участь у громадянській війні натериторії Сибіру: у червні – серпні 1918 р. – ря-довий Уфимського стрілецького полку у бояхпід Уфою, станцією Чишма, Симбірськом, Ка -зан ню; у серпні – вересні 1918 р. – рядовийКазан ського полку; у серпні – вересні 1918 р. –боєць 1-го батальйону 3-го Курського полку, бувконтужений та поранений під Казанню післячого два місяці лікувався у госпіталі; по оду-жанню півтора роки служив рядовим, а згодомротним писарем у 3-му Курському (згодом ре-формованого у 239-й) полку 27-ї дивізії; у травні1920 р. – серпні 1921 р. – служив у Єнісейськомуприкордонному полку, м. Мінусинськ та Уран-хай (переписувач, вчитель у червоноармійськійшколі, рядовий, член полкового суду, головакультпросвіти, помічник з політчастини військ-кома та комісара батальйону). У 1920 р. О. Тро-їцького обрано головою Усинського волосногокомітету ВКП(б) за сумісництвом [3].

Кар'єру в радянських органах держбезпекирозпочав 10 жовтня 1921 р. у якості праців-ника політвідділу секретаріату військ ВЧК Си-біру в Ново-Миколаївську. З 9 грудня 1921 р.по 17 червня 1922 р. був інструктором-органі-затором у цьому ж підрозділі.

Згодом служив в політвідділі секретаріатувійськ ДПУ України та Криму (з 3 липня1922 р. – інструктор-організатор і за сумісниц-твом т.в.о. начальника агітаційно-пропаган-дистської частини, а з вересня 1922 р. – началь-ник агітаційно-пропагандистської частини).У вересні – жовтні 1922 р. – військовий комі-сар 95-го Кременчуцького окремого дивізіонуДПУ УСРР. Наприкінці 1922 р. службу про-довжив на території Росії в якості співробіт-ника політвідділу військ ДПУ РРФСР. З 1-голютого 1923 р. – інспектор політінспекції військОДПУ. Протягом травня – жовтня 1924 р. – ін-спектор агітпропінспекції відділу прикордон-ної охорони та військ ОДПУ СРСР. Служив у

Транспортній школі ОДПУ СРСР (з 22 жовтня1924 р. – завідувач клубом, з 15 грудня 1926 р. –викладач, з 1 вересня 1927 р. – завідувач агіт-пропу. З грудня 1928 р. по листопад 1929 р. –відповідальний секретар осередку ВКП(б).Служив у Самарі у повноважному представ-ництві ОДПУ / УНКВС по Середньо-Волзь-кому краю (з 1 грудня 1929 р. – уповноваженийсекретного відділу, з 1 жовтня 1930 р. – стар-ший уповноважений секретного відділу, з1 квітня 1931 р. – оперуповноважений 2-говідділку секретно-політичного відділу, з 1 січня1932 р. по 1 лютого 1935 р. – начальник 2-говідділку секретно-політичного відділу, з 1 сер-пня 1933 р. по 1 лютого 1935 р. – за сумісниц-твом помічник начальника секретно-політич-ного відділу) [4].

У період суцільної колективізації О. Тро-їцький брав активну участь у чекістських опе-раціях по виселенню куркулів. У 1929 р. ста-раннями О.Троїцького у Ставропольськомурайоні було виявлено контрреволюційне угру-повання, яке налічувало 11 осіб, 8 з яких за ви-роком суду було розстріляно. У 1930 р. під ору-дою О. Троїцького успішно проведено слідствонад 120-ма учасниками Абдулінської монар-хічної контрреволюційної організації. У 1934році поряд з десятком дрібних справ О. Тро-їцький провів слідство по викриттю у м. Улья-новську терористичної фашистської організа-ції (всього 16 осіб), яка нібито ставила за метувбивство вождів правлячої партії, збір секрет-ної інформації про Червону армію.

З лютого 1935 року продовжив службу вУправлінні НКВС Оренбурзької області. Напосаді начальника 2-го відділку та помічниканачальника секретно-політичного відділу ке-рував слідством по так званій «сільській контр-революції». Серед успішно реалізованих кри-мінальних проваджень 1935 року: викриттятерористичної групи (4 чол.) в Покровськомурайоні; справа «Народники» ( 11 осіб) в Бура-ному районі; молодіжна терористична органі-зація в Ново-Покровському та Кувандикськомурайонах Оренбурзької області.

Починаючи з 1936 року УНКВС Орен-бурзької області започаткувало репресивнукампанію стосовно осіб, нібито причетних дотроцькістської диверсійно-шкідницької та те-рористичної організації. У грудні 1936 р. за

ґратами опинився начальник «Нікельбуду»С.М. Франкфурт, якого підозрювали у керів-ництві троцькістською організацією. Під часдопитів, які провадив лейтенант державноїбезпеки (02.03.1936 р.) О. Троїцький в якостізаступника начальника секретно-політичноговідділу (на посаді з 1.06.1936 р.), вдалосядомогтися від заарештованого видуманих по-казів. Опираючись на свідчення С.М. Франк-фурта, О. Троїцький виніс постанови про ви-ділення зі справи матеріалів на 41 особу тапродовження терміну слідства на 63 особи.

Призначення 16 березня 1937 року стар-шого майора державної безпеки ОлександраІвановича Успенського начальником УНКВСОренбурзької області, як з'ясується згодом, фа-тально позначиться на подальшій долі О. Тро-їцького. Маючи особисте завдання наркомавнутрішніх справ СРСР М.І. Єжова «не рахую-чись із невинними жертвами, без чого прак-тична робота органів НКВС неминуча, на-нести повний оперативний удар по місцевимворожим кадрам, та показати ефективністьсвоєї роботи, гарні результати, блиснути пере-конливою цифрою арештів» [5], О. Успенськийперш за все зосередився на формуванні своєїкоманди, членом якої став і О. Троїцький, при-значений 5 травня 1937 р. начальником 3-го(контррозвідувального) відділу.

Чим саме сподобався новому начальникуУНКВС заступник начальника 4-го (секретно-політичного) відділу Троїцький ми достеменновже ніколи не дізнаємось. Скоріш за все своїмиоперативними показниками. Вже напередодні1-го травня О. Успенський писав першомусекретарю Західно-Сибірського краю Р.І. Ейхе,що йому: «вдалося протягом кількох днів ви-крити троцькістсько-шпигунську організаціюна Орських новобудовах» [6]. А цей успіх бувдосягнений завдяки співробітникам секретно-політичного відділу.

На одній з оперативних нарад О.І. Успен-ський зачитав директиву, якою дозволялосябити заарештованих, та наказав домагатисявід обвинувачених зізнань будь-якими мето-дами та засобами. При цьому зауважив, щотих, хто не буде так вести слідство, він буде за-арештовувати та притягати до відповідаль-ності як ворогів народу. Відразу зауважив, щоза відмову застосовувати нові методи слідства

заарештований начальник відділку 4-го (сек-ретно-політичного) відділу К.Ф. Шарапов.Після цієї наради арештованих нещадно били,вимагаючи потрібних зізнань. Допитували їхна «стійках» по кілька діб, позбавляючи сну таїжі, доводили до такого стану, що вони падалина допитах і їх відносили до камер. Від в'язнівсвідчень не вимагали, а змушували підписати«декларацію», в якій обвинувачений визнавав,що він член контрреволюційної організації, апотім йому давали на підпис сфальсифікова-ний протокол [7].

За наказом О. Успенського О. Троїцький роз-робляв так звану «військово-козацьку справу»,фігурантами якої були керуючий Оренбурзь-кою обласною конторою комунального банкуП.Д. Ка ширін та його брат – начальник мобі-лізаційного відділу наркомату лісової промис-ловості І.Д. Каширін. Брати Каширіни звину-вачувалися у створенні антирадянськоївійськово-козачої організації, яка складалася із«залишків білого офіцерства, куркульських еле-ментів, окремих червоних партизанів, що мо-рально розклалися», та готувала збройне по-встання під керівництвом японської розвідки.У ході кримінального провадження О. Троїць-кий дотримувався порад О. Успенського, а саме:«справа повинна бути зроблена «у світовомумасштабі», до справи повинні бути приєднанівсі наявні формування на селі, в ній повиннібути всі лінії іноземних розвідок в цих справахповинен бути об'єднаний весь контингент, якийпідлягає репресуванню за наказом № 438» [8].Загалом у цій справі в Оренбур зь кій області булозаарештовано 85 осіб [9]. Причому підставоюдля арешту служив лише факт перебування тогочи іншого громадянина у військах білого ота-мана генерал-майора О.І. Ду това або «чуже со-ціальне походження» [10].

Точно у відповідності з рекомендаціямиО. Успенського О. Троїцький сфальсифікувавспра ву РОВС – «Русского Общевоинского Со -юза». За напоумленням О. Успенського співпро-бітниками 3-го відділу всі адміністративно-висе-лені, які знаходилися в Оренбурзі (близько 800осіб) були «змонтовані» в одну справу РОВС [11].

Про успіхи оренбурзьких контррозвідни-ків, або «крокістів» на тогочасному чекіст-ському сленгу, під керівництвом Троїцького,Успенський розповідав на нарадах в Москві,

3/4’2014Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О

104

про що пізніше згадував так: «Я вихвалявсясвоїми успіхами, доповідав про те, що в Орен-бурзькій області виявив велику білогвардійськуорганізацію, що зберегла до останнього часувійськову структуру (роти, батальйони, полки)і заарештував кілька тисяч чоловік, які скла-дали ледве не цілий білогвардійський корпус».Один із учасників цієї наради помічник началь-ника відділку 4-го відділу ГУДБ НКВС СРСРА.І. Єгоров згадував, що начальник УНКВС поОренбурзькій області розповідав про викритуним групу цивільних змовників, яка «готува-лася оточити і захопити артилерійську частинута важкі гармати». Ці слова викликали сміх узалі, але М.І. Єжов багатозначно мовчав [12].

Робота начальника контррозвідки подоба-лася начальнику УНКВС, який заохочувавйого як тільки міг. 27 травня 1937 р. Троїць-кому було присвоєно звання старшого лейте-нанта державної безпеки [13], 23 серпня 1937р. він був нагороджений знаком почесного пра-цівника ВЧК-ДПУ (XV) [14].

3 вересня 1937 року О.Троїцький отримавнаказ продовжити службу начальником 3-го від-ділу УДБ УНКВС по Східно-Сибірській об-ласті. Переведення О. Троїцького до Іркутськадосить болісно сприйняв начальник УНКВС поОренбурзькій області О. Успенський. У приват-ній розмові з колегами О. Успенський не прихо-вував свого жалю: «Ми з ним (з О. Троїцьким –авт.) міцно попрацювали в Оренбурзі. Спочаткуйому міцно від мене попадало, а потім він на-вчився як потрібно працювати і його тепер від-командирували до м. Іркутська... Відкоманди-руванням його відрізають у мене частину моготіла» [15].

29 вересня 1937 р. Східно-Сибірська об-ласть була поділена на Іркутську та Читинську.Упродовж жовтня 1937 – середини травня 1938року на посаді тимчасово виконуючого обов'яз -ки начальника 3-го відділу УДБ УНКВС Іркут-ської області О. Троїцький (за власним визна-ченням) провадив слідчі дії в «дусі Оренбургу».Пригадуючи напрацьовані схеми О Успен-ського, О. Троїцький по лінії 3-го відділу сфаб-рикував білогвардійську організацію РОВС(в одну справу було об'єднано весь білогвар-дійський облік, який зберігався в архіві облі-ково-статистичного відділу та наявні спискикуркулів по райцентрах), до якої нібито вхо-

дило 116 осіб. Відзначився О. Троїцький і вході розробки «Пан-монгольської справи». Насвій розсуд він об'єднав в одну кримінальнусправу матеріали право-троцькістської орга-нізації в Бурят-Монгольській республіці начолі з секретарем обкому Єрбановим та анти-радянського угруповання під орудою пан-мон-гола Ринчино, а також всі «куркульські та лам-ські елементи», які проходили по чекістськимоблікам. У результаті у такій «роздмуханій»справі фігурувало декілька тисяч осіб [16].

За наказом т.в.о. начальника 3 відділу на по-чатку 1938 року в Іркутську відбулися масовачекістська операція по нейтралізації так званих«східняків». Осіб «китайської» та «корейської»національності співробітники НКВС заарешто-вували при першій появі на базарі чи на вулиці( всього 110 чол.). Лише згодом в процесі допи-тів у арештованих були отримані покази, щовони є агентами японської розвідки [17].

За роботу в Іркутську О.Н.Троїцький 19 груд -ня 1937 р. був нагороджений орденом ЧервоноїЗірки [18]. За що? Про це можна судити ізйого розмови по телеграфу із своїм заступни-ком старшим лейтенантом державної безпекиБ.П.Куль вецом, відрядженим в тайгу для ка-ральних акцій. «Троїцький: Розгортайте заку-півлю по всім лініям ширше.

Кульвец: Прибув для переговорів. Закуп-лено 900 голів худоби (тобто заарештовано 900осіб – авт.). Забито на м’ясо 280 справ (тобтосфабриковано 280 розстрільних справ – авт.).Худоба продовжує з місць прибувати. Мабутьнайближчими днями буде тисяча з гаком голів.Отже, до 10 березня здійснити забої закупленоїмною худоби не встигну. Як бути?

Троїцький: Вам вислали вироки трійки на326 чоловік за першою категорією. Втілюйте їху життя – ось вам деяке розвантаження» [19].

20 травня 1938 року за рекомендацієюОлександра Успенського О. Троїцького булопризначено на посаду заступника начальника3 відділу УДБ НКВС УРСР [20]. У пам'ятіО. Троїцького чітко закарбувалися обставинипереїзду до України і його розмова з наркомомвнутрішніх справ УРСР О. Успенським: «Я при -їхав в Київ 21/VІ-1938 р. і мене в той самийдень прийняв Успенський у своєму кабінеті уприсутності помічника Гречухіна (майор дер-жавної безпеки Д.Д. Гречухін обіймав на той


105

час посади т.в.о. заступника наркома внутріш-ніх справ НКВС УРСР і начальника Особливоговідділу НКВС Київського військового округу –авт.). Успенський мені повідав, що домігся могопереводу на Україну, маючи на увазі, що я прой-шов його школу і сповна засвоїв його методироботи, а тому такі працівники нині дуже по-трібні. Успенський сказав мені, що на Українівін проводить в роботі таку саму лінію, як і вОренбурзі, тільки в більш широкому масштабі,і що я повинен швидше зорієнтуватися в об-становці і увійти в курс нашої роботи. Прицьому Успенський запропонував Гречухіну оз-найомити мене з основними справами 3 та 4відділів Наркомату, сказавши мені: це допоможеВам розширити кругозір і зрозуміти, що у настут відбувається» [21].

Відзначимо, що О.І. Успенський ніяк не мігвизначитися з начальником контррозвідуваль-ного відділу і за 5 місяців його наркомства на ційпосаді змінилося щонайменше 6 осіб (майордержавної безпеки С.І. Самойлов-Бесидський;капітан державної безпеки С.М.Деноткін; майордержавної безпеки Л.Й. Рейхман; капітан дер-жавної безпеки В.Л. Писарєв-Фукс; капітан дер-жавної безпеки М.Б. Спектор; капітан державноїбезпеки А.М. Ратинський-Футер) [22].

А.М. Ратинський офіційно був призначе-ний начальником відділу 20 травня 1938 р.[23], але вже 23 липня того ж року він був за-арештований як «учасник троцькістської орга-нізації» [24]. З тих пір відділом почав керуватиО. Троїцький, який офіційно був затвердженийна цій посаді лише 28 серпня 1938 р. як «вико-нуючий обов’язки 3 відділу І-го УправлінняНКВС УРСР» [25] (так з серпня 1938 р. ставназиватися контррозвідувальний відділ – авт.).

Першочерговим у роботі нового начальника3 відділу стало оформлення кримінальнихсправ на декілька сотень осіб, які перебувалипід арештом з січня 1938 року. Як пригадувавО. Троїцький: «У 3-му відділі, починаючи зсічня, було заарештовано більше 300 осіб, з нихбагато людей без всяких показів. Заарештованіне допитувалися, а на допитаних складанняпротоколів умисно затягувалося. Були лишеконспективні записи, по деяким складалисяокозамилювальні записки в Москву про «ви-криті організації». Оформлення протоколів від-бувалося декількома місяцями поспіль» [26].

За наказом О.Троїцького начальником1-го від ділку лейтенантом державної безпекиЛ.Й. Качановським та його помічником мо-лодшим лейтенантом державної безпекиІ.М. Обо лянським спішним порядком сталанаповнюватися справа «Всеукраїнського вій-ськово-повстанського партизанського штабу»[27], про викриття якої нарком внутрішніхсправ УРСР О. Успенський повідомив Луб'ян -ку ще 27 травня 1938 року. По так званій «пар-тизанській справі» за свідченнями О. Троїць-кого «з окремих антирадянських груп булоштучно створені повстанські армії та дивізії».Під орудою О.Троїцького у червні 1938 рокувідбувалася фальсифікація протоколів у справі«німецького фашистського націоналістичногопідпілля». Виконуючи вказівки О. Успенсь -кого, Троїцький та його підлеглі до так званої«німецької справи професора Федорова» малипритягнути академіка Академії наук Україн-ської РСР Олександра Олександровича Бого-мольця як «особу, яка очолювала диверсії вобласті переливання крові». Проте згодомвнаслідок отриманих інструкцій «згори» «ли-пові» покази стосовно академіка О. Богомоль -ця були вилучені.

У липні 1938 року О. Троїцький отримаврозпорядження від наркома внутрішніх справУРСР О.Успенського сфальсифікувати «справуукраїнських націоналістів», фігурантами якоїмали бути представники наукової інтелігенції.Осердям справи послужили свідчення заареш-тованого у лютому 1938 р. органами НКВСпрофесора історії Київського університетуКостянтина Теодосійовича Штепи. На підставіпоказів К.Штепи у першій декаді липня 1938 р.О. Троїцький особисто здійснив арешт Кате-рини Грушевської [28] (доньки Михайла Гру-шевського), яку було звинувачено в участі в«антирадянській українській організації».Слідству вдалося змусити К.Грушевську ви-знати себе винною «у сприянні антирадянськійдіяльності української націоналістичної орга-нізації з метою «встановлення фашистськоїдиктатури» після чого О.Троїцький оформивкримінальну справу і направив її на розглядвійськового трибуналу [29]. 21 липня 1938 рокузаступник начальника 3 відділу УДБ НКВСУРСР Троїцький склав довідку на арешт колиш -нього царського генерала, бібліофіла, дирек-


106

тора Музею при Києво-Печерській ЛавріПавла Платоновича Потоцького ( помер під часслідства у Лук’янівській тюрмі – авт.), якогооргани держбезпеки підозрювали у приналеж-ності до антирадянської повстанської офіцер-ської організації «РОВС» [30].

Одночасно з нанесенням удару по україн-ським націоналістам, очолюваний О. Троїць-ким 3 відділ УДБ НКВС УРСР влітку 1938року курував в масштабах республіки «вияв-ленням» розгалуженої антирадянської «По-льської організації військової» [31].

Опираючись на набутий специфічний до-свід О. Н. Троїцького у проведенні слідчої опе-ративної роботи О.І. Успенський у серпні 1938року доручив йому досить делікатне завдання,яке стосувалося заарештованих колишніх спів-робітників НКВС. За свідченнями О. Троїць-кого «більше ста осіб з колишніх співробітни-ків були арештовані на початку 1938 року. Всісправи по ним були сконцентровані в руках на-чальника 1 спецвідділу, він же – оперуповно-важений Назаренко (мова йде про старшоголейтенанта державної безпеки А.Г.Назаренка,який у червні-серпні 1938 р. був в.о. особли-воуповноваженого НКВС УРСР, та за суміс-ництвом у квітні-вересні 1938 р. очолював 8-й(обліково-реєстраційний) відділ (пізніше ре-формований у 1-й спецвідділ НКВС УРСР –авт.) Більшість цих справ пролежало без рухудо серпня місяця... В серпні місяці Успенськийвикликав мене і Яралянца (капітан державноїбезпеки А.А. Яралянц був на той час начальни-ком 4-го (секретно-політичного) відділу НКВСУРСР – авт.) та сказав: «Можливо неприємнакартина вийти з колишніми співробітниками,далі тягнути не можна, так як при нових уста-новках в судах може бути викрита ворожалінія». Потім Успенський викликав Назаренкозі списком арештованих і передав 80 справЯралянцу та 52 справи мені з установкою за-вершити справи в 10 денний термін. Справи назмовників та шпигунів особливо не розгортатиаби оформити, а справу на тих, які заарешто-вані без матеріалів також оформити хоча б наОсобливу нараду» [32].

У жовтні 1938 р. О.Троїцький став заступ-ником начальника УНКВС по Київській об-ласті. Нам не вдалося поки що відшукати офі-ційний документ про це призначення ні серед

наказів по особовому складу НКВС УРСР, нісеред наказів по особовому складу НКВССРСР. Не має даних і про призначення новогоначальника 3-го відділу 1-го Управління НКВСУРСР за цей період, але це звичайна практикадля кадрових перестановок в українському на-ркоматі в цей період.

Це призначення, безперечно, було суттєвимпониженням в «табелях про ранги» і зараз важкоз’ясувати його причини. Можливо Троїцькийрозчарував наркома своєю роботою; можливоУспенський був змушений прибрати свого про-теже під тиском Луб’янки, яка ніяк не бажалазатверджувати його на посаді. Не слід відкидативерсію про те, що нарком був незадоволенийдіями начальника УНКВС по Київській областікапітана державної безпеки О.Р. Долгушева тазбирався його замінити О.Н. Троїцьким.

На новому місці Троїцький виявив себепротивником масового звільнення заарештова-них та заявляв підлеглим, що якщо людинапросиділа під арештом півроку, то звільняти їївзагалі неможна, та наказував шукати новихсвідків і нових доказів провини [33].

Втеча наркома внутрішніх справ УРСРО. Успенського увечері 14 листопада 1938 рокувикликала низку арештів серед його підлеглих.15 листопада 1938 року заступник начальника4 відділення Особливого відділу КОВО лей-тенант державної безпеки О.М. Мар тиноввидав ордер на арешт Олександра Троїцького,підозрюваного у злочинах, передбаченихст. 54-1 п. «б», 54-8 та 54-11 КК УРСР.

На першому допиті, який відбувся 18 лис-топада 1938 року, Троїцький відмовився визна-вати себе учасником право-троцькістської ор-ганізації, яка «проводила підривну діяльність,націлену на ослаблення могутності Радян-ського Союзу», всіляко підкреслюючи що він«безмежно відданий наркому Успенському і всійого установки виконував беззаперечно» [34].Вже наступного дня Троїцький погодився спів-працювати зі слідством і попросив дозволу на-писати заяву на ім'я М. Єжова, в якій розповівпро існування змовницької організації у лавахНКВС, до якої входили помічник начальникасекретаріату НКВС УРСР М. Тушев, начальник2 відділку 2-го відділу С.Г.Колесов, помічникначальника УНКВС Київської обл. К.Й. Козь-миних, начальник УНКВС по Житомир ській


107

області Г.М. Вяткін, начальник УНКВС Київ-ської області О.Р. Долгушев, начальникУНКВС Одеської області П.П. Кисельов,начальник УНКВС Кам'янець-Подільськоїобласті І. А. Жаб рєв, начальник УНКВС Во-рошиловградської області Г.І. Коркунов, за-ступник начальника особливого відділу НКВСКиївського військового округу В.Р. Грабар.«Шкідницьку діяльність» керівного складу Уп-равління НКВС по Київській області О. Троїць-кий вбачав у частковому розгромі націоналіс-тичних формувань. Для прикладу О. Троїцькийнавів наступні аргументи: «По обліковим спра-вам одного денікінського офіцерства на Українінараховувалося понад 20.000. Вилучено всьогодекілька тисяч. При величезній польській базів м. Києві вилучено польських націоналістівнікчемна кількість» [35].

«Підривна робота» в органах НКВС надумку О. Троїцького була пов'язана також зфальсифікацією справ та дезінформацією цен-тральних органів про соціальний та національ-ний склад заарештованих: «Для того, щоб при-ховати ворожу лінію, яка проводилася воперативно-слідчій роботі на Україні і дезор-ганізувати директивні органи широко було роз-винуте окозамилювання. Особливо яскравовоно простежувалося в області представленнядоповідей про оперативні заходи за 1938 рік.По цифрам, зведеними апаратами першихспецвідділів обласних управлінь УНКВС, вскладі заарештованих був високий процентпритягнутих з числа осіб близького прошарку.Так як ці цифри могли хоча б частково викритишкідницьку лінію Успенського було дорученоЯралянцу підготувати звітну доповідь. Зроб-лено це було наступним чином: Яралянцзв'язався з усіма начальниками УНКВС та за-пропонував їм змінити цифри. При цьому, щобспонукати деяких начальників УНКВС доцього (а деякі наполягали на попередніх циф-рах і не бажали виправляти... Яралянц вдававсядо методів залякувань і говорив, що якщоцифри не будуть змінені, то буде надіслана намісця комісія, яка займеться питанням – чомуви заарештували так багато осіб близького про-шарку. В результаті цього цифри, під приводом,нібито уточнення анкетних даних, а насправдіцього не відбувалося так як нові цифри направ-лялися від обласних управлінь буквально через

півгодини, через годину звітність докоріннобула змінена. Другим методом окозамилю-вання були записки по проводу. В них наводи-лися дані про викриті організації та іншісправи, які не відповідають дійсності... Прицьому перевірити – наскільки та чи інша за-писка по проводу відповідає дійсності – дужеважко так як частенько вони складалися на ос-нові телефонних розмов з начальниками облас-них управлінь НКВС, на підтвердження якихпотім документи у вигляді протоколів допитівчи агентурних повідомлень не вимагалися.

Дуже серйозна шкідницька та ворожа ро-бота була проведена на Україні у справахОсобливого відділу (по військовим працівни-кам). Сам я до цього прямого відношення немав, але будучи призначеним у Київську об-ласть, я зіштовхнувся з групою цих справ іразом з іншими, брав участь у покритті цьогошкідництва. У чому суть цих справ? 1. Припроведенні операції по змові, очолюваній Які-ром було заарештована значна кількість вій-ськових працівників абсолютно без всяких ма-теріалів. Справи на них, які велися з січня талютого місяців являють собою прості папки занкетою заарештованого. 2. Всі ці справи малибагато липи та фальсифікувалися. Ця фальси-фікація і липа базувалися на вказівках, які от-римувалися від керівництва Особливого від-ділу (дані вже в березні та квітні місяцях)...Заарештовані змовники штучно робилися шпи-гунами, членами «ПОВ» і т. ін. З цією метоюфальсифікувалися національність звинуваче-них: білоруси та росіяни в анкетних даних і попротоколу писалися як поляки... Справи на вій-ськових працівників лежали без всякого руху зсічня-лютого місяців аж до останнього часу –вересень-жовтень місяці і заарештовані по 5-6місяців ні разу не допитувалися» [36].

Слідство у справі О. Троїцького розпочатеу Києві було продовжено у Москві і завершененаприкінці зими 1939 року. Колишньому че-кісту інкримінувалося участь з 1936 року узмовницькій терористичній організації в лавахНКВС, виконання злочинних наказів керівникаантирадянської організації Олександра Успен-ського по фальсифікації слідства, арештів не-винних громадян. 7 березня 1939 року Вій-ськова колегія Верховного Суду СРСР напідставі ст.58-1а, 58-8 та 58-11 КК РСФРР


108

засудила О.Н. Троїцького до вищої міри пока-рання – розстрілу. Смертний вирок було вико-нано того ж дня у Москві.

Цікаво, що наказ про звільнення началь-ника 3-го відділу УДБ НКВС О.Н. Троїцькогоз органів держбезпеки за статтею 38«б» з’явив -ся лише через тиждень після його смерті [37].

Жорстокість радянської репресивної систе -ми відчула на собі і родина Олександра Троїць -кого. Дружина Ганна Гаврилівна Троїцька-Ка-рамишева була засуджена Особливою нарадоюза ст. 58-12 на 5 років заслання у Казахстані.Після арешту батька та матері братів Влади-лена (13 років) та Фелікса (7 років) у 1938 роцівідправляють до дитячого спецбудинку [38].

Після смерті Й Сталіна та арешту Л. БеріяГанна Троїцька почала домагатися правди проподальший життєвий шлях чоловіка. У вересні1953 року МВС СРСР повідомило Г. Троїцьку,що її чоловік продовжує відбувати покарання, авже у листопаді 1953 р. сім'ю Троїцьких спові-стили, що Олександр Нілович Троїцький по меру таборі 14 квітня 1945 року. Діаметрально про-тилежна інформація про долю чоловіка, якийза період служби мав ряд заохочень [39], спо-нукала Г. Троїцьку у квітні 1954 року зверну-тися з листом до Генерального прокурораСРСР Р. Руденка з проханням встановити іс-тину та переглянути справу опального чекіста:«Я знаю Троїцького О.Н з 1912 р як товаришата з 1924 р. як чоловіка. Він ріс без батьків, узлиднях. Не прийнятий на військову службу послабкості здоров’я під час війни в 1914-1918 р.він пішов добровольцем на громадянськувійну, на якій був до повної перемоги Жовтне-вої революції. В інший час до арешту працю-вав в органах МВС. Член партії з 1918 р.(у особовій справі членство у ВКП(б) позна-чено 1920 р. – авт.) Троїцький був завжди чес-ним, справедливим, скромним у побуті, дале-ким від зарозумілості завжди працелюбним усвоїй справі і завжди підвищував свій партій-ний рівень. Я вважаю, що я не могла проґавитиу своєму чоловікові ворога народу, що не мігвін мати другої підлої душі. Оскільки в засуд-женні Троїцького безпосередню участь бравБерія, і тому що мені дорога честь мого чоло-віка, моїх синів, я вирішила написати Вам листз проханням проглянути питання про засуд-ження мого чоловіка в порядку що воно було

помилковим» [40]. У зв'язку зі зверненням дру-жини засудженого в 1955-1956 роках у справіО.Н Троїцького проводилось розслідування.У ході перевірки військовим прокурором відділуГоловної військової прокуратури підполковни-ком юстиції І.Коренєвим було встановлено на-ступне: «Троїцький виконував вказівки колиш-нього начальника УНКВС по Чкаловськійобласті (у період з 1938 по 1957 р. Оренбурзькаобласть була перейменована у Чкаловську об-ласть – авт.) Успенського про створення так зва-них «масових справ»; «...в 3 відділі УНКВСЧкаловської області, начальником якого бувТроїцький широко застосовувалось побиття за-арештованих»; «будучи начальником 3 відділуНКВС УРСР Троїцький також допускав грубіпорушення соц.законності... домігся арештуколишньої стенографістки НКВС УРСР При-мак- Молдавської і на допитах застосовував донеї фізичні засоби впливу». Зібрана доказовабаза стала підставою для відмови у проханніГ.Г. Троїцької реабілітувати її чоловіка [41].

23 січня 1965 р. Г.Г. Троїцька знову зверну-лася зі скаргою до правоохоронних органів, вякій вказувала, що «можливо справа чоловікане розслідувана в 1955-1956 роках тому, що вмомент його арешту в 1938 р. в Києві першимсекретарем ЦК КП(б)У був М.С. Хрущов іне хотів, щоб факти необґрунтованих репресійв підвідомчому йому місті кидали на ньоготінь», і тому прошу провести ретельне розслі-дування і усьому розібратися».

В 1965 р. у справі знову було проведено до-даткове розслідування, в ході якого встанов-лено, що звинувачення О. Троїцького в прина-лежності до змовницької антитерористичноїорганізації є безпідставними [42], проте під-твердилися факти його участі в проведенні1937-1938 роках масових необґрунтованихарештів громадян і фальсифікації на них кримі -нальних справ. На підставі зібраних матеріалівГоловною військовою прокуратурою РРФСРбуло визнано, що міра покарання О.Н. Троїць-кого є правильною, тому скаргу Г.Г. Троїцькоїслід залишити без задоволення.

Курс на «перебудову», розширення глас-ності в СРСР спонукало сина О. Троїцького –інженера-гідрографа, кандидата географічнихнаук, автора багатьох популярних науковихпублікацій з історії та географії Таймиру

«Безмежно відданий наркому Успенському» (Олександр Нилович Троїцький)

109

1. Музиченко Я. Кількість биківнянських жертвдостеменно не визначена, але названі прізвищазлочинців // Україна молода. – 2009. – № 38. –28 лютого.

2. Режим доступу: http://dikson.narod.ru/aticle/troitskyi.html

3. Галузевий державний архів Служби безпекиУкраїни, (далі – ГДА СБУ), ф.64, спр. 3108,арк. 10-11.

4.Там само, арк. 14зв. – 15.

5.Федосеев С. Фаворит Ежова // Совершенносекретно. – М, 1996. – № 9.

6. Тепляков А.Г. Персонал и повседневность Но-восибирского УНКВД в 1936-1946 // Минувшее.Исторический альманах. Вып. 21. – М.-СПб, 1997.– С. 248.

7.Савельзон В. Черный 37-й //Оренбуржье. –Оренбург, 2012. – 30 октября.

8. ГДА СБУ, спр.65592, т. 1, арк. 209.

9. Южный Урал. – 1988. – 5 августа.

10. О масштабах репрессий в Красной Армии впредвоенные годы // Военно-исторический журнал.– 1993. – № 2. – С. 75.

11. ГДА СБУ, спр.65592, т. 1, арк. 211.

12. Золотарьов В. Фаворит Єжова: сторінки біо-графії наркома внутрішніх справ УРСР О.І.Успен-ського // Політичні репресії в Українській РСР: до-слідницькі рефлексії та інтерпретації. До 75-річчя«Великого терору» в СРСР. Матеріали Всеукраїн-ської наукової конференції. – м. Київ. 15 березня2012 р. – К.: Інститут історії України НАН України,2013. – С. 174-175.

13.Архів Управління Міністерства внутрішніхсправ по Харківській області (далі – АУМВС ХО).Колекція документів. Наказ НКВС СРСР № 792 від27 травня 1937 року.

14. АУМВС ХО. Колекція документів. НаказНКВС СРСР № 409 від 23 серпня 1937 року.

15. ГДА СБУ, спр.65592, т. 2, арк. 62.

16.Там само, т.1, арк. 225.

17. Там само, т. 2, арк. 208.

18.Правда. – 1937. – 20 грудня.

19. Комаров А. Исполнитель. О праздниках ибуднях обыкновенного палача // Труд. – 1992. –6 серпня.

20.АУМВС ХО. Колекція документів. НаказНКВС СРСР № 1189 від 20 травня 1938 року.

21. ГДА СБУ, спр. 65592, т 1, арк. 340.

22. Україна в добу «Великого терору»: 1936-1938 роки / авт.-упоряд. С.Богунов, В.Золотарьов,Т.Рафальська, О.Радзивілл, Ю.Шаповал. – К.: Ли-бідь, 2009. – С. 108-109.

23.АУМВС ХО. Колекція документів. НаказНКВС СРСР № 1189 від 20 травня 1938 року.

24.ОГА СБУ, спр. 47838 – ФП, арк. 333-336.

25. АУМВС ХО. Колекція документів. НаказНКВС СРСР № 561 від 28 серпня 1938 року.

26. ГДА СБУ, спр.65592, т. 1, арк. 61.

27. До складу підпільної організації під назвою«Всеукраїнського військово-повстанського парти-занського штабу» входили: «ДУБОВОЙ Наум, за-меститель председателя Всеукраинской партизан-ской комиссии, в прошлом командир партизанскогосоединения на Киевщине (находится в Сочи, коман-дированы работники для ареста); КРАПИВЯН-СКИЙ, работник Гулага НКВД, в прошлом органи-затор партизанских отрядов на Черниговщине (неарестован); ПРОКОПЧУК, командир 51 стрелковойдивизии, в прошлом командующий Волынскойпартизанской армией (арестован); БАГИНСКИЙ,старший военрук Харьковских ВУЗ’ов, один из ор-ганизаторов «Червоного казацтва» (арестован);КРИВОРУЧКО – бывший помощник командую-щего войсками Киевского Военного Округа, в про-шлом командир отряда бессарабцев партизан (аре-стован в Москве); МАЩЕНКО, директор сахарногозавода, бывший секретарь Всеукраинской парти-

Владилена Троїцького [43] у лютому 1990року звернутися до КДБ при РМ СРСР зароз'ясненнями про мотиви розстрілу батька тамісце його захоронення. У відповідь радян-ські органи держбезпеки надіслали 75-річ-ному Владилену Троїцькому свідоцтво просмерть батька [44]. Прикінцеву крапку усправі О. Троїцького було поставлено Верхов-ним Судом України. Постановою ВСУ від2 червня 2000 року вирок військової колегії

Верховного Суду СРСР від 7 березня 1939 р.щодо Троїцького О.Н. було змінено: «У час-тині засудження його за ст. ст. 58-8 і 58-11 ККРФСР судові рішення скасувати, а справу за-крити на підставі п. 2 ст.6 КПК України завідсутністю в його діях складу злочину. Пе-рекваліфікувати його дії зі ст. 58-1-а ККРРФСР на ст. 193-17 п. «б» КК РРФСР і вва-жати його засудженим до обраної судом мірипокарання».


110



111

занской комиссии, в прошлом командир партизан-ского соединения на Волыни (арестован); ЯКО-ВЕНКО, председатель инвалидной кооперации,член Всеукраинской партизанской комиссии, орга-низатор партизанских соединений на Луганщине(арестован); ВОЙНОВ – бывший секретарь парти-занской комиссии, директор радиовыставки вКиеве, в прошлом командир партизанского соеди-нения на Волыни (арестован); БОГДАНОВ, быв-ший член Всеукраинской партизанской комиссии,председатель Осоавиахима УСР, в прошлом коман-дир партизанских соединений на Харьковщине(осужден); ВОЙЦЕХОВСКИЙ Юрий, бывшийсекретарь ЦИК’а УССР, председатель Всеукраин-ской партизанской комиссии (осужден)» (ДА СБУкраїни, ф. 16, оп. 31, спр. 4 (1951 р.), арк. 242-265).

28. ГДА СБУ, спр.65592, т. 1, арк. 226.

29. У квітні 1939 р. рішенням Військового три-буналу КОВО К. Грушевську позбавлено волі у ви-правно-трудовому таборі терміном на вісім років.

30. Білокінь С. Музей України: Збірка П. Потоць -кого: Дослідження, матеріали. – 3-є вид., доп. – К.,2006. – 476 с.

31. ГДА СБУ, спр.65592, т. 1, арк. 64.

32. Там само.

33. Там само, ф. 16, оп. 31, спр. 95, арк. 179.

34. Там само, спр. 65592, т. 1, арк. 28-29.

35. Там само, т. 1, арк. 200.


37. АУМВС ХО. Колекція документів. НаказНКВС СРСР № 480 від 13 березня 1939 року.

38. ГДА СБУ, спр.65592, т. 2, арк. 4.

39. Зокрема з 1927 р по 1938 р. О. Троїцькийп'ять разів був відзначений колегією ОДПУ. На де-

сятиліття ВЧК йому було вручено збірку творів Ле-ніна. За хороші показники у стрільбі з особовоїзброї Троїцькому у червні 1931 року було оголо-шено подяку. На 15-річчя ВЧК -ОДПУ йому вру-чено грамоту від Колегії ОДПУ СРСР (1932).У день святкування 10-річчя спортивного товарис-тва «Динамо» Троїцький отримав комплект шахіввід Особливого відділу ПП ОДПУ Середньо-Волзь-кого краю. У серпні 1937 р. Троїцький отримав знак«Почесний працівник ВЧК-ДПУ» (XV) 19 грудня1937 р. за виконання завдання партії та уряду» ЦВКСРСР нагородив Троїцького орденом ЧервоноїЗірки (ГДА СБУ, спр.65592, т. 2, арк. 418-419).

40. ГДА СБУ, спр.65592, т. 2, арк. 4-4зв.

41. Там само, арк. 108-110.


43. Троїцький Владилен Олександрович (1925-1991). Народився в 1925 р. у Москві. Після закін-чення гідрографічного факультету Вищого арктич-ного морського училища імені С. О. Макароваупродовж 1954-1966 років працював на Діксоні ін-женером-гідрографом, начальником партій, загонів,експедицій, заступником начальника Штабу морсь-ких операцій західного сектора Арктики. З 1974 р. –головний інженер Хатангської гідрографічної бази.У 1975 р. В.О. Троїцький захистив дисертацію«Розвиток географічних уявлень про півострів Тай-мир XVII-XX століть». Опублікував близько 40 нау-кових та науково-популярних статей з історії осво-єння Арктики. Автор книг «Остров Диксон.Историко-географический очерк» та «Топонимикаморей Советской Арктики» (спільно з С. В. Попо-вим). Помер у Санкт-Петербурзі.

44. ГДА СБУ, спр. 65592, т. 2, арк. 432.

Олег Бажан, Вадим Золотарьов

«Беспредельно предан наркому Успенскому» (Александр Нилович Троицкий)

В исследовании отражено основные этапы жизни А.Н.Троицкого и его деяльность на ответствен-ных должностях в структурах наркомата внутренних дел РСФСР и УССР в 1920-1930- е годы.

Ключевые слова: Троицкий Александр Нилович, НКВД СССР, «большой терор», Оренбургскаяобласть, Иркутская область, г. Киев.

Oleg Bazhan, Vadym Zolotariov

Boundlessly Loyal to Commissar Uspenskiy (Alexander Nilovich Troitskiy)

The article represents the main steps in A.N.Troitskiy’s life and his activity in the responsible positions inCommissars’ Committee of Inner Affairs in Russian Soviet Federation of Socialist Republics and in UkrainianSoviet Socialist Republic in the 1920-1930-ies.

Key words: Alexander Nilovich Troitskiy, NKVD (Commissars’ Committee of Inner Affairs, «great terror»,Orenburg region, Irkutsk region, Kiev.

112

До 70-річчя вигнання нацистських

окупантів з України

113

УДК 93/94(477.46)005 «1943/1944»

Олександр Лисенко (м. Київ)

Черкащина на завершальному етапі Другої світової війни(історіософські та методологічні нотатки)

У статті висвітлюються деякі аспекти протистояння на радянсько-німецькому фронтів період 1943–1944 рр. Розкриваються особливості соціально-економічної ситуації, морально-психологічного стану різних категорій населення. Аналізуються гуманітарні наслідки війни.

Ключові слова: Друга світова війна, Україна, Черкащина, окупаційний режим, матеріальніі людські втрати, гуманітарні наслідки війни.

Невмирущі рядки вічного й завжди акту-ального Кобзаря, чий 200-літній ювілей нинісвяткує людство, щоразу постають у новійіпостасі, коли заходить мова чи то про істо-ричні перипетії, чи то про сучасні виклики.Напевно, жодна група, окрім хіба-що євреїв,не виявляла на теренах сучасної України біль-шої готовності до співжиття зі своїми сусідамина засадах дружби і порозуміння. Та щоразуособисті та корпоративні амбіції політиків, ім-персько-шовіністичні сили на історичних кру-тозламах виявлялися сильнішими за здоровийглузд, здорову конкуренцію та повагу до правана самовизначення українського народу.

Після славної епохи Козаччини, кількохроків на початку ХХ ст. та трохи більше20 років на рубежі ХХ і ХХІ ст. українці отри-мували шанс на розбудову суверенної держави.

Віковічна мрія стати рівними серед рівних«в сім’ї вольній, новій», здається набула реаль-ного втілення, однак недолугі політики і зов-нішні вороги зробили все, аби поставити підсумнів це наше природне право. Напевно,такою вже є доля нашого народу – за власнусвободу платити своєю кров’ю.

У роки Другій світовій війни йшлося нетільки про національну державність, а саме іс-нування українства як етнічної, соціальної, по-літичної спільноти.

Нацистський окупаційний режим у най-брутальніший спосіб знищував соціальнуструктуру, господарську інфраструктуру і тра-диції, а головне, – людей, які заважали Гітлеруі його помічникам втілювати в життя доктрину«життєвого простору» для німців. Черкащиназазнала величезних збитків від бойових дій та

окупації. Лише у м. Золотоноша гітлерівці роз-стріляли 12 750 осіб єврейської, української таінших національностей з Золотоніського, Чор-нобіївського, Драбівського, Іркліївського рай-онів [1, с.159-160].

У Київській області було знищено майже270 тис. цивільних громадян, Полтавській –майже 113 тис. [2, с. 552]. На примусові ро-боти до Райху було вивезено майже 170 тис.мешканців Київщини і 175 тис. – Полтавщини,з районів Черкащини – 85 тис. [3, с. 149-150].

Загальна кількість населення Київськоїобласті з 1 січня 1941 р. до 1 січня 1945 р.скоротилося з 3 млн 694 тис. до 2 млн 456 тис.(на 33,5%), Полтавської – з 2 млн 226 тис. до1 млн 591 тис. (на 28,5%) [4, с. 772].

Війна спричинила деструктивні демогра-фічні та соціальні явища. На початок 1946 р.на 100 жінок 1928–1917 р.н. припадало тільки36,4 чоловіків у віці від 30 до 39 р. – 52,2, від40 до 49 р. – 60,7 [5, 18].

Різка зміна статевих пропорцій у складінаселення ускладнила ситуацію з народжува-ністю.

Станом на 1 вересня 1945 р. в УРСР на-лічувалося 377 889 інвалідів війни. Руйну-вання системи охорони здоров’я надзвичайноперешкоджали надання їм повноцінної медич-ної допомоги, реабілітації і соціальної реадап-тації. Так, упродовж усього 1944 р. у Пол-тавської області лише 5727 інвалідів отрималистаціонарну й амбулаторну спеціалізовану до-помогу [6].

Руйнування житлової площі у листахКиївської області становило 33,2%, Полтавсь-кої – 42,9%, у сільській місцевості було зруй-

новано на Полтавщині 106 тис. 823 будинків,а на Київщині 800 тис. осіб залишилося бездаху над головою [7, 95].

Надзвичайно складною була санітарно-епі-деміологічна ситуація на щойно визволенихтериторіях. Тиф і шлунково-кишкові хворобистали найбільшою бідою, а відсутність оку-пантами перешкоджали зменшенню загрозипоширення небезпечних інфекцій.

Надзвичайний стан, що склався в цей час,характеризують дані про захворюваність насе-лення на дистрофію та смертність від неї.Внаслідок економічної політики окупантів таголоду 1946–1947 р. на 20 червня 1947 р. кіль-кість хворих на дистрофію в Київській областістановила понад 83 тис. осіб у Полтавській –60 тис., а померло від неї – відповідно 1422і 1282 особи. А всього в Україні в цей час на-лічувалося 1 млн 154 198 дистрофіків, 46,5 тис.яких померли [8, с.279].

Війна та окупація різко погіршили матері-альне становище цивільного населення, яке ідо того було невисоким. Зруйнувала легкапромисловість не мала можливості задоволь-нити навіть мінімальні потребам у одязі,взутті, предметах першої необхідності. Томуоргани соціального забезпечення з нетерпін-ням очікували на гуманітарну допомогу з за-кордону. Наприкінці 1943 – на поч. 1944 р. набази «Різноекспорту» почали надходити зі-брані представниками США, Канада та іншихкраїн промисловості товари, які розподілялисясеред мешканців республіки.

РНК УРСР ухвалив постанов, згідно з якимиці подарунки мали бути передані насамперед ін-валідам, родинам фронтовиків, партизанам тачленам їх сімей, дітям-сиротам, робітникам,службовцям та інженерно-технічним працівни-кам, які постраждали від німецької окупації,науковцям і творчій інтелігенції похилого віку.

20 квітня 1943 р. до Києва прибуло 13 ва-гонів з речами, але їх не було кому розванта-жувати. Один «Студебекер» повільно вивозиввелику кількість танків на базу, що перебувалаза 6 км від залізниці. Як завжди, найбільше по-терпали від нерозпорядливості найменш захи-щені категорії населення. Восени 1944 р. вКиєві знову не було кому розвантажити 5 ва-гонів речей, що призначалися дітям-сиротам.

А в цей час Київський приймальник-розпо-дільник змушений був припинити прийманнядітей унаслідок відсутності постільної бі-лизни, матраців і ковдр. Для тих вихованців,які вже перебували у будинках, яслах і дитячихлікувальних установах, ще в липні видали80 тис. м тканин, 6000 комплектів взуття аме-риканської гуманітарної допомоги [9, с. 85–86].

Тому, які б політичні вітри не віяли над-ворі, для кожної відповідальної і тверезо мис-лячої людини вирішальна роль радянськихЗбройних сил у розгромі нацизму і фашизмузалишатиметься незаперечною істиною. Від6 до 7 млн наших співвітчизників за роки війнивоювали у складі них боягузи і зрадники, ма-родери і шкурники, та це не може спростуватитой факт, що ця військова сила винесла на собінайважчий тягар війни, хоча нелегко було всім:і трудящим тилових районів і тим, хто зали-шався на окупованій території, і тим, кого ви-везли на примусову працю до Райху.

Вдруге за війну військові дії на територіїЧеркащини відбувалися вже в ході епічної«битви за Дніпро». Донині серед вітчизнянихі зарубіжних фахівців відсутня єдність у тому,які стратегічні та фронтові операції охоплюєцей термін. Одні схильні вважати, що вона по-чалася ще Донбаською стратегічною опера-цією, інші – Чернігівсько-Полтавською.

Та все ж основні події на сучасних земляхЧеркащини відбувалися в ході Київської стра-тегічної наступальної операції 3–13 листопада1943 р. Не вдаючись до її характеристики, за-значимо лише, що у складі 1-го Українськогофронту (УФ) в цій операції було задіяно 42 стрі -лецькі, 3 кавалерій дивізії, 1 механізований і5 танкових корпусів, 4 окремі танкові та 2 стрі-лецькі бригади, всього – 671 тис. чол. Якщо ла-конічно підвести підсумки операції, то голов-ними серед них стали: визволення столиціУкраїни і створення стратегічного плацдармуна правому березі Дніпра по фронту понад300 км і на глибину 50 км, що відіграло важ-ливу роль у проведенні наступних операцій натеренах Правобережної України.

Сучасні спеціалісти воєнної історії вио-кремлюють дві самостійні фронтові операції вході наступу на Київ – Лютізьку (1 жовтня –2 листопада 1943 р.) і Букринську (12–24 жовт -

3/4’2014Олександр Лисенко К Р А Є З Н А В С Т В О

114

ня 1943 р.). У першій з них було задіяно253,8 тис. військовослужбовців, у другій –186 тис. того ж 1-го УФ та 2-ї повітряної армії.Однак у авторського колективу під керівницт-вом Г. Кривошеєва бракує внутрішньої логіки.Якщо ці дві операції подаються у списку са-мостійних фронтових операцій, проведенихпоза межами стратегічних, то чим булаКиївська стратегічна наступальна операція.Ще більше запитань виникає, коли мова захо-дить про втрати. За всю Київську стратегічнунаступальну операцію радянські війська без-поворотно втратили 6491 особу (30569 зага-лом). Втрати в ході Букринської операції ста-новлять відповідно 6498 (27938), Лютізької –24422 (60642) [10, с. 136, 181].

Та в обох випадках видаються заниженимивтрати наступаючих військ. Про надзвичайнунапругу боїв за Дніпро свідчать практично всіїї учасники. Так, фронтовик Віктор Білодідзгадував: «Важчих боїв, ніж за Дніпро, я небачив. Був вихід на Воронеж, був прорив підВоронежем, була Курська дуга…

Дніпро! За силою вогню, за настирливістюворожих атак, за жорсткістю ведення бою – за-хопити хоч метр, хоч хату… – таких боїв я незустрічав до кінця війни.

Рівень напруги боїв на Дніпрі можна зіста-вити хіба з тим, що було в Сталінграді…»[11, с. 36]. До речі, Н. Бойко, яка записала цеінтерв’ю (ст. п.с. НІЕЗ «Переяслав» вважає,що на Букринському плацдармі загинуло55 тис. радянських воїнів [11, с. 40].

Однією з найбільших операцій на оточеннястала Корсунь-Шевченківська битва (24 січня –19 лютого 1944 р.) І хоча військові історики ідонині дисктують з приводу її перебігу і ре-зультатів, вона увійшла до переліку тих гран-діозних бойовищ, у ході яких гітлерівськаармія зазнавала дошкульних втрат і відступалаз загарбаних територій.

Держава високо оцінила самовідданість івідвагу радянських солдатів та офіцерів,210 тис. з яких полягли в боях за визволеннякраю. 22 з’єднанням і частинам було при-своєно звання «Черкаських», 23 – «Корсунсь-ких», 20 – «Уманських», 6 – «звенигородсь-ких», 160 черкащан удостоєні звання герояРадянського Союзу, а І. Черняхівський і

Н. Степаненко – двічі нагороджувалися Золо-тою Зіркою Героя.

Значну допомогу у розгромі нацистів нада-вали учасники руху Опору. Так, група канівсь-кого лікаря Олексія Крячка брала участь у фор -сування Дніпра поблизу с. Зарубинці у вересні1943 р., забезпечивши човнами кілька регуляр-них підрозділів. Партизанська група чапаєвцівна чолі з О. Танком сподіяла з мотострільцямипід час штурму с. Григорівка, розгромила штабнімецького гарнізону, захопила радіостанцію,кілька вантажівок і зброю [12, с. 194].

Саме до партизанських лав приєдналасьуціліла половина невдалого з 7-тисячного де-санту на Букринському плацдармі.

Внесок черкаських «народних месників» урозгром ворога міг бути більшим, якби ра-дянське керівництво приділяло матеріально-технічному забезпеченню антинацистськогоруху опору належну увагу.

1 квітня 1942 р. вийшла постанова ДКО«Про організацію обліку і поховання полеглихвоїнів, виявлених на звільненій території»Поряд з тим, що цей документ з’явився з оче-видним запізненням, звертає на себе увагу йте, що органам влади на місцях зобов’язалисязалучати до санітарних поховань місцевихмешканців, причому вони здійснювалися безвстановлення імен та фіксації місць похо-вання, тобто з порушенням передбачених по-становою приписів.

12 квітня 1942 р. у війська надійшов наказНКО СРСР від 12 квітня 1942 р. про персональ-ний облік втрат особового складу. Однак наказвиконувався вкрай незадовільно. Автори книги«Народная война» з цього приводу пишуть:«Фронтовикам запам’яталась, як «знамениті»похоронні команди більше часу проводили завивертанням кишень убитих, ніж похованням.Трупи засипали землею там же, де їх виявили:у траншеях, щілинах, вирвах. Робили це по-гано: виднілися руки, ноги, голови мерців. Надмогилою навіть палиці не ставили. Солдати таофіцери, які бачили процедуру похоронів»,скаржилися командирам: «Ці похороннікоманди краще надіслати на передову, під во-гонь, ніж допускати їх до святої справи від-дання почестей загиблим!» обурювалися, щоніхто цим не керує по-справжньому: «Коли ми

Черкащина на завершальному етапі Другої світової війни(історіософські та методологічні нотатки)

115

1. Коваль М.В. Україна в Другій світовій та Ве-ликій Вітчизняній війнах 1935–1945 рр. – К., 1999.

2. Безсмертя. Книга Пам’яті України. – К., 2000.

3. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Ра-дянського Союзу. 1941–1945 р. – В 3 т. – К., 1969. –Т. 3.

4. Лисенко О., Перехрест О., Перехрест І., Іржав -ська А. Демографічні втрати України в роки Другоїсвітової війни. – У кн.: Україна в Другій світовійвійні: погляд з ХХ ст. – У двох кн. Кн. друга. – К.,2011.

5. Перковський А.Л., пирожков С.І. Демогра-фічні втрати народонаселення Української РСР у40-х рр. // Укр. іст. журн. – 1990. – № 2.

6. УДАВО України. – Ф. 342, оп. 14, спр. 1637,арк. 23.

7. Марзеей А.Н. Санитарные последствия разру-шения городов Украины в период войны и оккупа-ции. 1941–1945 гг. // Медико-санитарные последст -вия войны и мероприятия по их ликвидации (Труды

второй конференции (17–19 декабря 1946 г.) – Т. 1. –М., 1948.

8. Добров П., Перехрест І. Медико-санітарні на-слідки Великої Вітчизняної війни для населенняУкраїни та їх ліквідація в період відбудови (1943–1950 рр.) – Донецьк, 2007.

9. Вронська Т.В., Лисенко О.Є. Українські гро-мади зарубіжжя в роки Другої світової війни: акціїдопомоги народу України. – К., 1997.

10. Великая Отечественная война без грифа сек-ретности. Книга потерь. – М., 2009.

11. Цит. за: Бойко Надія. Букринська епопея, абонаша помилка // Українська культура. – 2007. – ве-ресень.

12. Дорошенко Т.Є. Партизанський і підпільнийрух на Канівщині в період Великої Вітчизняноївійни. // Черкащина в контексті історії України. –Черкаси, 2005.

13. Народная война. К 70-летию начала ВеликойОтечественной войны 1941–1945 гг. – М.: Обще-ственный фонд «Патриот», 2011.

відступали, ще було важко зробити, а теперцілком можливо. Винести трупи до дороги іпоховати на видному місці, з пам’ятником.Мине війна рідні захочуть приїхати, подиви-тися на могили героїв. І що вони знайдуть?»[13, с. 393–394].

В одному з інтерв’ю 75-річний фронтовикна запит молодого кореспондента «Чи було увас на війні щось захоплююче і веселе?» від-

повів: «Ні, такого не припам’ятаю. Це буладуже важка робота». І зовсім неочікуваноюбула відповідь на друге питання, що стосува-лось друзів-побратимів: «Ні, друзів не було,тому що я служив у піхоті. Через 2–3 тижнявід роти залишилося кілька осіб. Нас попов-нювали за рахунок мобілізованих солдатів. Мине встигали як слід познайомитися один зодним…» [13, с. 394].

3/4’2014Олександр Лисенко К Р А Є З Н А В С Т В О

116

Александр Лысенко

Черкасщина на завершающем этапе Второй мировой войны (историософские иметодологические заметки)

В статье освещаются некоторые аспекты противостояния на советско-германском фронте в пе-риод 1943–1944 гг. Раскрываются особенности социально-экономической ситуации, морально-психо-логического состояния различных категорий населения. Анализируются гуманитарные последствиявойны.

Ключевые слова: Вторая мировая война, Украина, Черкасщина, оккупационный режим, матери-альные и человеческие потери, гуманитарные последствия войны.

Oleksandr Lysenko

Cherkasy region on the final stages of World War II (historiosophical and methodological notes)

This article highlights some aspects of the confrontation on the Soviet-German front in 1943-1944. Peculi-arities of socio-economic situation, morale and psychological stance of different groups of people are exposed.Humanitarian consequences of the war are analyzed.

Key words: World War II, Ukraine, Cherkasy region, occupation regime, material and human losses,humanitarian consequences of war.


117

УДК 94 (477.46) «1943»

Надія Бойко (м. Переяслав-Хмельницький)

Букринська наступальна операція очима очевидцівПодано розгорнуту картину боїв на Букринському плацдармі восени 1943 року, дається їм

аналітично-критична оцінка. Дослідження проводиться на основі документальних матеріаліві свідчень очевидців та учасників битви.

Ключові слова: Велика Вітчизняна війна, Букринський плацдарм, Дніпро, Київ.

Аналіз стану наукових досліджень, котрі ви-світлюють бої на Букринському плацдармі,свідчить про доволі обмежене висвітлення про-блеми у вітчизняній та зарубіжній історіогра-фії. Історична література однобоко і дуже скуповисвітлює ці події, внаслідок чого створюєтьсязавуальована картина. Найповніше бої на Бук-ринському плацдармі описуються у фундамен-тальній праці «Украинская ССР в ВеликойОтечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.» (Т. 2), яка була видана в 1975 році. Аленавіть тут Букринська битва не виділяється а ніокремим розділом, а ні окремим абзацом, їйвідвели лише кілька сторінок у розділі «Форси-рование Днепра советскими войсками». Зовсіммало інформації можна дізнатися і з мемуарів.Свої спогади лишили Г. К. Жуков, С. М. Ште-менко, К. К. Рокоссовський, О. М. Василев-ський, І. С. Конєв, К. С. Москаленко, але вонипройшли через таку цензуру, що для дослідни-ків втратили інтерес. Вiйськова мемуаристикамала цiлком контрольований характер, авто-рами були генерали, iнколи полковники, але несолдати. А саме вони винесли на собi основнийтягар вiйни й здобули перемогу.

Хоча останні 10-15 років вітчизняні дослід-ники почали приділяти значну увагу роз-криттю багатьох проблем минулої війни, але йдосі не можемо сказати, що ми багато про неїзнаємо. Більше того, навіть сучасна історіогра-фія часто-густо загалом сором’язливо замовчуєБукринську операцію. Видана у Москві в 2001році праця «Россия и СССР в войнах ХХ века.Потери вооруженных сил. Статистическое ис-следование» (під редакцією генерал-полков-ника Г.Ф. Кривошеєва) взагалі не розглядає пе-ріод з 20-х чисел вересня до початку листопада1943 року, там є лише відомості щодо втрат по-чинаючи з 1-го листопада – тобто під час на-

ступу з Лютізького плацдарму. Виходить, тра-гічної епопеї Букринського плацдарму, де по-лягло понад 250 000 людей, немовби зовсім небуло. Видане у 2005 році вітчизняне дослід-ження «Україна в полум’ї війни 1941-1945»(П. П.Панченко, О. І. Уткін, В. І. Горелов та ін.)також оминає Букринські події. Дослідникитут більш детально описують визволенняКиєва із Лютізького плацдарму. Пояснититакий стан справ можна лише одним, навітьчерез десятиліття, військовим історикам со-ромно визнавати злочинні прорахунки радян-ського командування.

СВІДЧАТЬ ОЧЕВИДЦІ ТА УЧАСНИКИБИТВИ ЗА ДНІПРО

Федось Степанович Зуй:«Багато дніпровських бур я перечув на

своєму віку, а такої другої, як під час форсу-вання, не було. Та й він, старий, не переживбільше такої за весь період своєї історії» [1].

Віктор Володимирович Білодід: «Більш тяжких боїв, ніж, ці, за Дніпро, я не

бачив. Був відхід на Воронеж, був прорив підВоронежем, була Курська дуга…

Дніпро! За силою вогню, за настирливістюворожих атак, за жорстокістю ведення бою –захопити хоч метр, хоч хату…– таких боїв я незустрічав до кінця війни.

Рівень напруги боїв на Дніпрі можна зіста-вити хіба з тим, що було в Сталінграді…» [2].

У розмові з автором статті Микола Васи-льович Волков, учасник Сталінградської і Кур-ської битв, Берлінської операції сказав: «Я та-кого пекла, як на Букрині, не бачив ніде».

Розповідає Мансур Гізатулович Абдулін:«Горечь непреходящую и поныне оставила пе-реправа через Днепр. Что там было! На брев-нах, на снопах, обшитых плащ-палатками, на

всем, что может держать человека, стали мыночью переправляться с левого берега на пес-чаный остров посредине Днепра, чтобы потомзанять плацдарм на правобережье. Немцы, ко-нечно, ждали, что именно тут мы станем пе-реправляться. И с крутого берега обрушили нанас такое море огня, какого не видел я ни вСталинграде, ни на Курской дуге» [3].

Із листа Ії Вікторівни Угланової, хірурга-ординатора 3 гвардійської танкової армії: «ПроКозинці і Букринський плацдарм забути не-можливо. Навіть серед загальних спогадів протяготи війни – це був один із найтяжчих і най-страшніших…» [4].

Зі спогадів Миколи Петровича Скалиги:«На Букринському плацдармі розгорілися ве-ликі бої. Кожний клаптик землі, яр,бугор, кущ,кожне дерево, кожна балка, гора – бралися збоєм. Інколи вони переходили з рук у руки покілька разів. Щоденно на голови воїнів Черво-ної Армії падали тисячі тонн бомб, снарядів,мін. Навколо все гуло, тріщало, палало, ту-жило. Це було справжнє пекло»[5].

Букринський плацдарм… Чому ця битвазалишила в людській пам’яті такий глибокийі страшний слід, душевний дискомфорт, мо-ральне невдоволення, пригніченість, гіркотута біль? Чому очевидці ставлять її в один рядзі Сталінградом, а то й вважають її ще запек-лішою? Пригадуєте – «…не бачив ні в Сталін-граді, ні на Курській дузі…»? Чому порівню-ють з пеклом? Чому ж тоді цю битву невиділено в історії Великої Вітчизняної війни?Чому про неї так мало написано?

На деякі з цих запитань автор спробує дативідповіді.

Після аналізу почутого і написаного вини-кає переконання в правомірності того, щоБукринську битву слід ставити в один ряд зіСталінградською і Курською. Але і в Сталін-градській битві, і на Курській дузі було здо-буто яскраві перемоги. А Букринську битву –програно. Тупо і безславно.

У Переяславському районі Київської об-ласті (точніше, на правобережжі Дніпра) від-булася одна із найжорстокіших, кривавих,запеклих і бездарних операцій Великої Вітчиз-няної війни. Вона ввійшла в історію під на-звою «Битва на Букринському плацдармі».

«9 сентября заместитель Верховного Глав-нокомандующего Маршал Советского СоюзаГ. К. Жуков и командующий Воронежскимфронтом генерал Н. Ф. Ватутин на основанииранее полученных указаний Ставки разрабо-тали план наступательной операции фронта накиевском направлении. Вскоре его утвердилВерховный Главнокомандующий. Воронеж-скому фронту предстояло нанести удар вобщем направлении на Киев» [6].

План наступу на Київському напрямку,який розробили Г. К. Жуков та М. Ф. Ватутін,затверджений Й. В. Сталіним. Події ж розгор-таються в такій послідовності.

Згадує командуючий Центральним фрон-том К. К. Рокоссовський: «15 сентября послекороткого боя войска Черняховского освобо-дили Нежин. Дорога на Киев была открыта.

Я побывал у Черняховского после того,как его войска освободили Нежин. Солдаты иофицеры переживали небывалый подъем. Онизабыли про усталость и рвались вперед. Всежили одной мечтой – принять участие в осво-бождении столицы Украины. Такое настрое-ние, конечно, было и у Черняховского. Все егодействия пронизывало стремление быстреевыйти к Киеву. И он многого достиг. Войска60-й армии, сметая на своем пути остатки раз-громленных вражеских дивизий, двигалисьстремительно, они уже были на подступах кукраинской столице» [7].

Війська Воронезького фронту наступалине настільки стрімко. Цитата зі спогадів К. К.Рокоссовського: «В это время правофланговыеармии соседа слева – Воронежского фронтавели еще бои на рубеже Ромны, Лохвица, от-став от нашего левого крыла на 100-120 кило-метров» [8].

Не дивлячись на те, що Центральний фронт,яким командував К. К. Рокоссовський, наступавдосить успішно і був на підступах до Києва,було прийняте рішення про визволення Києвавійськами Воронезького фронту. Можна смі-ливо стверджувати, що при прийнятті такого рі-шення здоровий глузд був повністю відсутній,а домінували лише амбіції воєначальників.К. К. Рокоссовський був дуже розчарований, незрозумів, що відбувається, і зателефонувавЙ. В. Сталіну з надією отримати роз’яснення.

3/4’2014Надія Бойко К Р А Є З Н А В С Т В О

118

Букринська наступальна операція очима очевидців

119

Ось як про все це згадує К. К. Рокоссовський:«Каково же было наше разочарование, когда вовторой половине сентября по распоряжениюСтавки разграничительная линия между Цент-ральным и Воронежским фронтами была ото-двинута к северу и Киев отошел в полосу со-седа. Нашим главным направлением теперьстановилось черниговское.

Я счел своим долгом позвонить Сталину.Сказал, что не понимаю причины такого изме-нения разграничительной линии. Ответил онкоротко: это сделано по настоянию товарищейЖукова и Хрущева, они находятся там, имвиднее. Такой ответ никакой ясности не внес.Но уточнять не было ни времени, ни особойнеобходимости» [9].

К. К. Рокоссовський зрозумів, що Г. К. Жу -ков використав своє службове становище якзаступник Верховного Головнокомандувача,який до війни командував Київським військо-вим округом. Г. К. Жуков і член Військовоїради М. С. Хрущов (був до війни першим сек-ретарем ЦК КПУ) наполягли на прийняттітакого рішення в особистих інтересах, а не вінтересах ситуації, що склалася на Централь-ному і Воронезькому фронтах. Вони вважали,що тільки під їхнім командуванням повиненбути визволений Київ.

На жаль, мрія К. К. Рокоссовського – ви-зволити Київ – не здійснилася.

Прийнято вважати, що історія не знаєслова «якби». Це хибно. Завжди потрібно роз-глядати можливість альтернативи. І якби далиК. К. Рокоссовському визволити Київ, втратине були б такими колосальними і безглуздими.

«Перед войсками Воронежского фронтастояла трудная задача. Наступать на Киев, рас-положенный на высоком берегу Днепра, наносяпо врагу лобовые удары, было нецелесооб-разно. Поэтому генерал Н. Ф. Ватутин решил,используя внезапность, достигнутую стреми-тельным форсированием Днепра, разгромитьврага и освободить столицу Украины нанесе-нием главного удара с Букринского и вспомо-гательного – с Лютежского плацдармов» [10].

Отже, на головному – Київському – напрям -ку просувався Воронезький фронт (20 жовтня1943 року перейменований на 1-й Український)під командуванням генерала армії М. Ф. Вату-

тіна. До складу Воронезького фрон ту на Бук-ринському плацдармі входили: 40 ар мія –командуючий генерал-полковник К. С. Мос ка -лен ко, 3 гвардійська танкова армія під команду-ванням генерал-лейтенанта П. С. Рибалка,27 армія – командуючий генерал-лейтенантС. Г. Трофименко, 47 армія під командуваннямгенерал-лейтенанта П. Ф. Жмаченка. У повітря-них боях брала участь 2 повітряна армія під ко-мандуванням генерал-лейтенанта С. А. Красов-ського.

Їм протидіяли 10 добірних фашистськихдивізій, із них 3 танкові, 2 моторизовані і 5 пі-хотних. 2 танкові есесівські дивізії – «Рейх» і«Вікінг» – були в резерві.

Надто серйозні труднощі постали перед на-шими військами. Правий берег Дніпра – висо-кий і крутий, порізаний балками і ярами.Висота його досягала 60-80 м, а біля Григо-рівки – 150 м. Саме на високі кручі правого бе-рега Дніпра мала опертися, за розрахункамигітлерівців, система укріплень «Східноговалу», наказ про будівництво яких був виданий11 серп ня 1943 року. Виступаючи в Берліні,Гітлер заявив: «Скоріше Дніпро потече назад,ніж росіяни перетнуть його – цю могутнюводну перешкоду завширшки 700-800 метрів,правий берег якої – це ланцюг безперервнихдотів, природна неприступна фортеця».

Нашим військам потрібно було форсуватиДніпро з ходу. Гітлерівське командування вва-жало, що жодна армія в світі не зможе з ходуперетнути таку велику водну перешкоду, і роз-раховувало, що радянським військам потрібнобуде для підготовки до форсування Дніпра що-найменше кілька місяців [11]. Насправді ж вій-ськам Червоної Армії відводилося на цю під-готовку трохи більше десяти днів. Порівняйте:кілька місяців – за планами гітлерівців і десятьднів – за планами нашого командування! «Наподготовку нам дали десять дней», – конста-тував командуючий Центральним фронтом К.К. Рокоссовський [12]. Основну підготовку дофорсування Дніпра треба було вести в процесінаступу [13].

«Однако преодоление мощной водной пре-грады представляло большие трудности. Пе-редовые части вышли к Днепру без табельныхпереправочных средств, тылы сильно отстали.

Войскам приходилось действовать в условияхлесисто-болотистой местности, начавшиесядожди сделали дороги малопроходимыми длятранспорта. Трудности были огромны, а оста-новить наступающие соединения перед Дне-пром, начать подтягивание и перегруппировкивойск, переправочных средств и заняться пла-номерной подготовкой форсирования реки непредставлялось целесообразным. Время, кото-рое потребовалось бы на проведение этих ме-роприятий, могло быть использовано коман-дованием вермахта для усиления обороны наДнепре. На это оно и надеялось. Единственноправильным в таких условиях оставалось ре-шение форсировать Днепр с ходу» [14].

Виникає дуже великий сумнів, що це єдиноправильне рішення. А от що воно авантюрнесумнівів немає.

Успіх форсування мали вирішити рапто-вість і високий моральний дух радянських вої-нів [15]. Раптовість і моральний дух. Не танкита авіація, не боєприпаси й гармати, а мораль-ний дух! Форсувати річку необхідно було від-разу в кількох місцях з метою дезорганізаціїоборони фашистів [16]. На правому березібуло створено 23 плацдарми [17], головний ізних – Букринський.

«Форсування Дніпра і дальший розвитокнаступу намічалося з ходу на південь від Києвав крутому завороті ріки, що був звернений унаш бік. Там були розташовані населені пунктиМалий і Великий Букрин, а тому і плацдарм, за-хоплений тут пізніше, називався Букринським.Не завадило б, звичайно, намітити і другийваріант подолання Дніпра в районі Києва на ви-падок невдачі наступу з Букринського плац-дарму. Але ні Генеральний штаб, ні команду-вання фронту своєчасно цього, на жаль, незробили,» – постфактум констатує помилку на-чальник Оперативного відділу Генштабу Чер-воної Армії генерал армії Сергій МатвійовичШтеменко [18]. Отже, розглядався тільки одинваріант визволення Києва – Букринський.

Хоча була й інша пропозиція, яку проігно-рували. Командуючий Центральним фронтомК. К. Рокоссовський запропонував наступне:«Глубокое продвижение 60-й и 13-й армий начерниговском и киевском направлениях от-крывало перед нами заманчивые перспективы:

мы могли нанести удар во фланг вражескойгруппировке, которая вела бои против войскправого крыла Воронежского фронта и сдер-живала их продвижение. Тем самым мы недали бы врагу отводить войска за Днепр, спо-собствовали бы продвижению соседа, воз-можно, совместными усилиями нам удалосьбы овладеть Киевом. Мое предложение обсуж-далось, но не было принято» [19].

К. К. Рокоссовський дуже шкодував, що дойого думки не дослухалися. Він зазначив у спо-гадах: «Быстрое продвижение войск нашего ле-вого крыла на киевском направлении заставилопротивника поспешно отводить свои дивизии,действовавшие против Воронежского фронта.Это, конечно, помогло соседу. И все-таки жаль,что нам не разрешили нанести удар во фланг итыл вражеским войскам, используя нависаю-щее положение частей 60-й армии. В этом слу-чае мы смогли бы не только более эффективнопомочь соседу, но и не дали бы противнику от-вести войска за Днепр» [20].

«Командуючий Центральним фронтомК. К. Рокоссовський пропонував наступати наКиїв із тих плацдармів, які були захоплені йоговійськами ще у вересні 1943 р. в районі с. НовіПетрівці, Лютежа, Вишгорода. Але Ватутіні Жуков переконали Сталіна, що наступ зБукрина доцільніший, що спричинило великівтрати» [21], – зазначає доктор історичнихнаук Віктор Юхимович Король.

Г. К.Жуков у мемуарах «Спогади і роз-думи» обмежився загальними фразами про ви-зволення Києва та бої на Букринському плац-дармі, без конкретики й аналізу, без визнаннясвоєї помилки, навіть ні разу не згадав пріз-вища командуючого Центральним фронтомК. К. Рокоссовського. Показовою в цьому кон-тексті є цитата: «Вначале предполагалось раз-громить киевскую группировку и захватитьКиев, нанося главный удар с букринскогоплацдарма. Затем от этого плана пришлось от-казаться, так как противник стянул сюда круп-ные силы киевской группировки. Оставив этонаправление для вспомогательных действий,мы перенесли главный удар севернее Киева слютежского плацдарма, поскольку там не-мецко-фашистские войска ослабили свой се-верный участок» [22].


120


121

У боротьбі за перемогу радянські військадіяли з величезним напруженням усіх своїхфізичних і моральних сил. Солдати більшостічастин і з’єднань по кілька тижнів не виходилиз боїв. Тили наступаючих військ відстали, за-лізниці були зруйновані ворогом, автотранс-порту не вистачало. У багатьох частинахнадзвичайно гостро відчувалася нестача боє -припасів, а іноді й продуктів харчування.

Смертельно втомлені, фізично ослаблені,змучені хронічним недосипанням, голодні й«вошиві» наші воїни підійшли до Дніпра. Тапопри ці колосальні труднощі, всі – і солдати,і офіцери – горіли бажанням швидше пере-тнути Дніпро, вступити на його правий берег.

ФОРСУВАННЯ ДНІПРА. ПЕРШІ БОЇНА БУКРИНСЬКОМУ ПЛАЦДАРМІ21 вересня 1943 року 178 і 183 танкові бри-

гади 40 армії визволили Переяслав. Цього ждня передові частини 3 гвардійської танковоїармії підійшли до Дніпра і розпочали йогофорсування в ніч з 21 на 22 вересня. Першимна правий берег у районі села Зарубинці виса-дився батальйон під командуванням гвардіїкапітана Г. Ш. Балаяна. Німців тут не було. За-пеклі бої в районі села Зарубинці розгорну-лися в другій половині дня 22 вересня.

Ось як про це згадує Герой РадянськогоСоюзу Павло Антонович Горошек: «И тут загу-дело, загремело… Вражеская авиация эскадри-лья за эскадрильей пикирует на село, пере-праву, наше расположение на высотах; бомбит.Истребители штурмуют нас по головам. Зару-бинцы пылают. Мы залегли, спешно окапыва-емся. Весь батальон – без артиллерии, тылов,без воздушного прикрытия – на плацдарме.Даль нейшая переправа сил невозможна, прек-ратилась. Противник волна за волной налетаети бомбит. Пикирует даже на плывущие по водепредметы солдатского обмундирования, брев -на или доски. Село разрушено. Самолеты врагане дают высунуться из окопов. Отогнать их не-кому. Наша авиация отстала и не может нам по-мочь. Лишь во второй половине дня стали появ-ляться по паре наши истребители, и то, когдапротивник ушел на дозаправку, сделав свое чер -ное дело. И так весь яркий день. Как мы молили,чтобы солнце закрыли сплошные облака!» [23].

За участь у боях зі створення Букринськогоплацдарму 32 воїнам із батальйону Г. Ш. Ба-лаяна було присвоєно звання Героя РадянськогоСоюзу. Тридцять два Герої в одному батальйоні!

Масове форсування Дніпра розпочалося о9 годині ранку 23 вересня. У перші дні пере-правлятися через річку довелося на підручнихзасобах: човнах, плотах, бочках, автомобіль-них камерах, воротах, дверях, плащ-наметах,напханих сіном, соломою, сухим очеретом...Гітлерівці під час відступу знищили за собоювсі мости і переправи. А також «все сожгли:дома, сараи, плетни, бочки…» [24]. Спорудилипереправи радянські воїни тільки через кількаднів. Отже, раптовість – складову успіху фор-сування – було втрачено.

Незрозуміло, чому було вирішено форсуватиДніпро саме в районі Букрина і звідси наступатина Київ? Місцевість висока, крута, дуже погор-бована, отже, незручна для дій танків.

З цього приводу начальник Оперативноговідділу Генштабу Червоної Армії генерал арміїСергій Матвійович Штеменко зазначає: «Дужевелике значення для полководницьких задумівмає місцевість. Тому перша турбота воєна-чальника чи командира – виявити, чи сприяємісцевість виконанню завдання, чи перешкод-жає, що являють собою ці перешкоди і як їхможна подолати.

Всі дані про місцевість збере штаб, але по-лководець повинен, якщо так можна вислови-тися, мати відчуття місцевості і талант бачитиза безліччю топографічних символів на картіживу природу, а не мертвий папір. Це значить,що, глянувши на карту, він має яскраво уяв-ляти реальні гори, ліси, ріки, болота. Не кож-ному це дано, але багато хто таким талантомобдарований. Цим людям легко вивчати місце-вість по карті, і вони одразу бачать її позитивніта негативні сторони» [25].

Цікаво як стратеги радянського війська оці-нювали поблизу Букрина?

Побічну відповідь на це запитання дав ко-мандуючий 40 армією Кирило Семенович Мос-каленко: «Військам 40-ї і 3-ї гвардійської тан-кової армій належало форсувати Дніпро врайоні букринського вигину. Обернений у нашбік, він уже з цієї причини був вигідний для насу тактичному плані: ми могли артилерійським

вогнем з лівого берега з трьох боків прострілю-вати майже всю територію вигину і такимчином дещо полегшити первісні дії по захоп-ленню плацдармів на правому березі» [26].

Гіпотетично – так, могли! Але ж артилеріїне було на лівому березі – вона відстала [27] .

Ще один кричущий факт. Німецьке коман-дування було поінформоване про те, що радян-ські війська прагнуть просуватися на Київ,опираючись на Букринський плацдарм. Провитік секретної інформації Наші, знаючи провитік інформації, все ж уперто наступали самезвідси.

Про підслуховування наших переговорівпротивником та результати вжитих заходів Ки-рило Семенович Москаленко писав: «Повідо-мивши, що за даними штабу фронту, против-ник підслуховував наші переговори, М. Ф.Ватутін поставив вимогу вжити необхідних за-ходів у цьому напрямку, а також провести за-ходи по дезінформації ворога.

Як стверджує у своїх спогадах командую-чий 40 армією К.С. Москаленко було вжитовсіх необхідних заходів для усунення підслу-ховувань противником телефонних розмов.Що ж до головного – дезінформаційних дій, товони проводилися у вузьких масштабах і недосягли своєї мети [28].

Щоб полегшити форсування Дніпра, пе-редбачалося висадити на правий берег потуж-ний повітряний десант – дві бригади.

Десантування проводилося в ніч на 24 ве-ресня. Одна бригада була десантована по-вністю, друга – частково. При цьому через не-достатню підготовку було допущено цілу серіюфатальних помилок: десант розсіявся по дужевеликому району, через втрату орієнтуваннячастина десантників потрапила в розташуваннясвоїх військ, частина – у воду Дніпра, а іншіопинилися поміж ворожими дивізіями. Десан-тники не виконали поставленого завдання. Й.В. Сталіна розлютила невдача з використаннямв операції повітряно-десантних військ. У спе-ціальному наказі з цього приводу зазначалося:«Скидання масового десанту в нічний час свід-чить про неграмотність організаторів цієїсправи, бо, як свідчить досвід, скидання масо-вого нічного десанту навіть на своїй територіїпов’язане з великими труднощами» [29].

Подолання Дніпра головними силами Ра-дянської армії ускладнювалося. На світанку 24вересня ворог зосередив проти ржищівськогоі букринського плацдармів кілька дивізій, утому числі одну танкову.

«Старанно проаналізувавши обстановку,що склалася, ми, – пише С. М. Штеменко, –у Генеральному штабі зійшлися на тому, щонаступ з Букринського плацдарму навряд чиможе розраховувати на успіх. Раптовість булавтрачена. Ворожий опір зріс. Місцевість тутзовсім незручна для дій танків – дуже яриста ісильно погорбована. На такій місцевості мож -на було добре сховати війська, але маневр їхбув утруднений. Тут усі й зрозуміли, що неможна було обмежуватися одним варіантомфорсування Дніпра, а слід було мати їх кілька.

25 вересня Г. К. Жуков теж доповівЙ. В. Ста ліну про труднощі наступу з Букрин-ського плацдарму, про гостру нестачу боєпри-пасів і висловив думку про необхідність захоп-лення нового плацдарму. Його точка зоруцілком збіглася з думкою Генштабу. Верхов-ний Головнокомандуючий не став спростову-вати наших доказів, але й не погодився з ними.Сталін сказав:

– Ще не пробували наступати по-справ-жньому, а вже відмовляєтесь. Треба здійсню-вати прорив з наявного плацдарму. Невідомопоки що, чи зможе фронт створити новий» [30].

І якщо генерали свої трагічні прорахункиусвідомили вже на третій день боїв на Букрин-ському плацдармі, переконати Сталіна в по-милковості вибору вони так і не змогли.

БОЇ ТРИВАЛИ ПОНАД МІСЯЦЬРівень напруження на Букринському плац -

дармі передають спогади очевидців.Віктор Володимирович Білодід: «…І на-

став ранок. Те, що ми побачили вранці, важкособі уявити!..

Я думаю, що це ранок на 24, може, на 25вересня, трудно сказати. Перше, що ми поба-чили над Щучинкою, над Ходоровим, – рійлітаків. Щучинку, Букринський плацдарм, денемає ніяких будівель, ніяких підвалів, атаку-вала авіація з інтенсивністю від тисячі шести-сот до двох тисяч двохсот літако-вильотів задень протягом дванадцяти днів» [31].


122


123

Валентина Григорівна Бідна з Балико-Щучинки, як свідок, знайшла влучне порів-няння німецького бомбардування: «Бої страш -ні – летять бомби на тебе, куди ж ти дінешся!У льоху так кидає, що б’єшся об стіни, мовязик у дзвоні…» [32].

Іван Йосипович Бідний: «29 вересня з ру-бежа села Козинці наша 27 армія почала фор-сувати Дніпро в районі сіл Григорівки, Зару-бинець, Трахтемирова. Як тільки ми підійшлидо Дніпра, подали команду: тягнути до водихто що може, все, що може триматися на воді:колоди, хмиз, діжки, каністри, дошки та інше.І закипів від розривів мін, бомб і снарядів нашсивий Дніпро. Хто форсував його, той прига-дує, що суцільний грім стрясав все довкруж.Німці били з крутого правого берега з чоготільки могли. Високі фонтани здіймалися надрічкою, а потім, як підрубані, падали важкимхолодним дощем на голови сміливців, багатоз яких до правого берега Дніпра так і не діста-лися» [33].

Микола Петрович Скалига:«Вся дніпровагладь вкрита плотами і човнами. На них з лівогоберега Дніпра пливуть бійці. По них фашистиведуть шалений вогонь. Як смерч, піднімаютьсявисоко вгору стовпи води, вона кипить… Ги-нуть, тонуть воїни, але ті, хто залишаються жи-вими, поспішають до правого берега. І досяг-нувши його, зразу ж кидаються в бій» [34].

Очевидець цього форсування, письменник-фронтовик Віктор Петрович Астаф’єв до-повнює: «Двадцять п’ять тисяч входить у воду,а виходить на тому березі три тисячі, макси-мум п’ять» [35].

Холодні води Дніпра стали могилою длядесятків тисяч радянських воїнів. Скільки жнасправді – ми, очевидно, так ніколи і не діз-наємося. У журналах архіву колишнього Мі-ністерства Оборони СРСР з приводу цього на-впроти прізвищ загиблих – лаконічний напис:«Тело утонуло в реке!!!»

Микола Васильович Ряковський прига-дує: «На плоту я один залишився живий.А було півсотні чоловік» [36].

Іван Йосипович Бідний: «Ну а потім пе-рекинули 3 танкову армію туди. Дуже багатотанків було – на такий виступ танкову арміювперли туди… Танків було, як ото кіп раніше

на полі. І наших, і німецьких набитих було.Там розвернутися танком ніяк неможливобуло. Ви щоб глянули на місцевість – у двад-цять разів крутіша за нашу. Страшні кручі.Танки зіштовхувалися лобами, зривалися упровалля» [37].

Зі статті Тетяни Костянтинівни Барабаш:«Більше місяця, ні вдень, ні вночі не затихаликровопролитні бої в Григорівці. Ріділи підроз-діли нашої піхоти. З полків залишалися бата-льйони, з них – слабенькі роти. А з лівого бе-рега переправлялося свіже, необстріляне,ненавчене поповнення. «Свіжі сили», часом усвоїх старих піджаках, а іноді без зброї, з ходувступали в бій. І часто перший бій був і остан-нім… Чи пам’ятаєте ви, мої дорогі побратими-однополчани, оте «Добути зброю в бою»? І до-бували – дуже дорогою ціною» [38].

Як відомо, після звільнення від гітлерівцівЧернігівської, Сумської, Харківської, Полтав-ської, частини Київської та Черкаської облас-тей районні військкомати мобілізували 300тисяч чоловіків. Їх називали «чорносвитни-ками», бо були вони в домашньому і не най-кращому одязі – свитках. Не обмундированих,не навчених військовій справі, з однією гвин-тівкою зразка 1891 року на трьох погнали за-городжувальні загони українських чоловіків уводи Дніпра – під німецькі кулі.

Отак і воювали. Без форми і без зброї. Безпідтримки авіації та артилерії. І не дуже тоді пе-реймалися – загинула сотня чи тисяча чоловік.

Не обходилося на Букринському плацдарміі без курйозів. Один із них.

На третій день боїв на плацдармі старшийлейтенант Чирва провів таку «операцію».У лісі сапери виявили близько двох десятківкорів, яких залишили німці, поспішно відхо-дячи за Дніпро.

– Що робити будемо? – запитав хтось ізбійців старшого лейтенанта.

– Як що? – здивувався Чирва. – Там, наплацдармі, хлопцям важко доводиться. По-трібно їх підгодувати м’ясом. – І, посміхаю-чись, наказав: – Заганяй корів у річку і поясни,щоб на той берег пливли. А якщо не зрозумі-ють – супроводжувати будеш.

– Є! – весело вигукнув солдат і став зага-няти стадо в річку.

У цей час розривом важкого снаряда пере-вернуло пліт, що тільки відплив від берега. Сол-дати, які переправлялися на ньому, попадали уводу. Чирва з хвилину спостерігав за бійцями,які борсалися у воді, і раптом закричав:

– Хапайтеся за коров’ячі хвости! За роги!Не хвилюйтеся, вони плавати вміють…

І дійсно – через Дніпро поплив незвичай-ний десант: ухопивши корів за хвости і роги,бійці швидко наближалися до правого берега.Сапери, які спостерігали за цією картиною, ка-чалися від сміху. Якийсь гострослов тут же ох-рестив цю переправу «коров’ячим десантомЧирви», і потім в усій 40 армії солдати з по-смішкою довго згадували «десант» інженера.Винахідливість Чирви врятувала тоді життядесяткам бійців, а батальйони, які воювали наплацдармі, були забезпечені калорійними хар-чами [39].

«Часто происходило повреждение связимежду наблюдательным пунктом и батареей.И вот уже под вечер на батарею прибежалмайор со штаба пехотного полка и начал кри-чать: «Почему прекратили огонь?!». У майорав руке – пистолет. Он был вне себя от ярости:«Люди гибнут! 13-ю атаку отбивают! Давайтеогонь!!!». Вскоре связь наладили, и мы началистрелять», – ділиться спогадами ТимофійПетрович Вялков [40].

«Відчайдушно захищали плацдарм бійці, –згадує жителька с. Григорівки КатеринаДмитрівна Зубенко. – Село іноді переходилоз рук у руки на день по 4 рази. Ворог горів ба-жанням будь-якою ціною скинути наші з’єд-нання в Дніпро, вступаючи навіть у рукопашнібої. В одному з таких боїв наш лейтенант змоста, що висів посеред села над урвищем,скинув вісім фашистів» [41].

Німецько-фашистське командування мобілі-зувало всі свої резерви, щоб скинути радянськівійська з плацдарму. Всім гітлерівським солда-там і офіцерам було обіцяно нагороди та відпус-тки у випадку ліквідації плацдарму на правомуберезі. Позаду фашистських військ розташува-лися есесівські частини, які підганяли солдатівв атаку і розстрілювали тих, хто відступав [42].

У тилу радянських військ виставлено за-городжувальні загони. Зі спогадів М. В. Пер-вова: «Вночі німці були вибиті з висоти.

Цілий день ми укріплювали цю висоту. Черездобу ми передали її загороджувальному за-гону, а полк перейшов до оборони правіше.А через добу цю ж висоту німці знову спалилиі зайняли» [43].

Наші бійці з великими труднощами утри-мували Букринський плацдарм. Очевидці зга-дували, що в дні боїв зі струмка не можна булонапитися: текла суцільна кров. Червоним буві Дніпро.

Ось що згадує Мансур Гізатулович Абду-лін: «Я плыл с просаленным вещмешком, наби-тым мякиной (полова – авт.). Ума не приложу,как уцелел в месиве из воды, соломы, бревен ичеловеческих тел. Оказывался то поднятым ввоздух, то подобно глушеной рыбе – в воде.

С огромными потерями наш корпус все жевысадился на низком песчаном острове. И оноказался для нас ловушкой. Немцы с крутогоберега расстреливали нас, как муравьев. Рас-сеется дым – снова стреляют. Автоматы у насзаклинило, гранаты не действовали, еды нет,укрыться негде и не на чем двигаться дальше.

Никогда за все время, проведенное навойне, я не чувствовал себя таким беспомощ-ным. Ослепшие от песка, оглохшие от взрывов,мы зарывались в вязкий и мокрый грунт – одниголовы наружу. А после нового шквала огняглянешь – нет и голов» [44].

Кожний день, кожна година, кожна хви-лина боїв на Букринському плацдармі народ-жувала героїв. Але героїзм одних не виправ-довує головотяпства інших.

На землі, розкваслій од крові, ковзалисялюди. А бій тривав без кінця-краю.

«І все-таки були хвилини, коли вже хоті-лося сказати: «Годі! От якби вбило – то славаБогу!» Вже просто не витримували нерви…»,– ці слова належать Віктору ВолодимировичуБілодіду [45].

«А нас, мирних жителів, – згадує КатеринаДмитрівна Зубенко, – дуже турбувало те, щоці люди, молоді і старші, всю ніч не спали іцілий день не їли, і немає їм чого їсти, бо їхнікухні і машини з продуктами – там, за Дніп-ром, за стіною смертоносного вогню. Вирі-шили варити у хаті, в глибокому яру, де без-печніше. Одного бійця залишили виконуватиобов’язки кухаря.


124


125

– За обідом відправимо з кожного взводубійця, – кинув капітан і зник за дверима.

Ми допомагали кухареві. Закололи порося(чималеньке, звичайно), зварили в котлі суп зм’ясом, спекли в печі 18 великих запашних па-ляниць.

Але за весь день так і не взяв їжі жоденвзвод. Становище було до краю напруженим.Ворог насідав, не давав навіть підняти го-лови. Бій не припинявся і вночі, а на світанкуворог прорвав-таки фронт і потіснив нашихбійців.

Так і залишився стояти в котлі суп. На на-меті лежали духмяні осиротілі 18 паляниць.Боляче вразило те, що за всю добу до їжі недоторкнувся навіть той, хто її готував» [46].

Микола Петрович Скалига: «Продуктине надходять. Голодуємо. Нас мучить спрага.Вода під боком, але до неї ні вдень, ні вночі пі-дійти не можна: вся прибережна смуга безпе-рервно обстрілюється противником» [47].

Микола Васильович Первов: «Ми про-довжили готуватися до наступу. Це відчува-лося з усього. Оглушені денними боями, миоживали до ночі. Старшини привозили їжу, бо-єприпаси; торохтіли ззаду танки; лунали різнікоманди. Було чути, як німці грали на губнихгармошках. Солдати йшли до Дніпра, щоб на-брати води. Повсюди рили землю, ховали за-гиблих. На плацдармі накопичилося дуже ба-гато техніки та людей.

І ось 12 жовтня почався штурм позиції суп-ротивника. Він почався потужною артилерій-ською підготовкою. Била артилерія та «ка-тюші» і з плацдарму, і з лівого берега Дніпра.Земля ходила, як під час землетрусу. Суціль-ний гул. На душі повеселішало. Так тривалобіля години. Тепер я бачу, як наша артилерія«переорює» передній край фріців. Ми задово-лені: отримуйте, гади, за наші муки і страж-дання! Перша траншея німецької оборонибула повністю зрівняна з землею. Живому вній залишитися неможливо» [48].

Бої тривали понад місяць…Багаторазові спроби наступу в жовтні

(12-15 і 21-24) закінчилися безрезультатно.Причин невдачі багато. Це і особливості міс-цевості, і незначні розміри плацдарму (11 кі-лометрів по фронту і 6 кілометрів у глибину),

і недостатня кількість переправних засобів, імала ефективність артвогню з лівого берега, іпанування в повітрі ворога…

Нарешті пізньої ночі на 25 жовтня Й. В. Ста -лін підписав директиву, в якій зазначалося:

«1. Ставка Верховного Головнокоманду-вання вказує, що невдача наступу на Букрин-ському плацдармі сталася тому, що не булисвоєчасно враховані умови місцевості, які ут-руднювали тут наступальні дії військ, особ-ливо танкової армії…

2. Ставка наказує провести перегрупу-вання військ 1-го Українського фронту зметою посилення правого крила фронту,маючи найближчим завданням розгром київ-ського угруповання противника і оволодінняКиєвом» [49].

ПЕРЕГРУПУВАННЯ ВІЙСЬКІ ВИЗВОЛЕННЯ КИЄВА

З ЛЮТІЗЬКОГО ПЛАЦДАРМУТепер головний удар по київському угру-

пованню фашистів вирішено було нанести зЛютізького плацдарму. Але, щоб це здійснити,треба в стислі строки і непомітно для гітлерів-ців перегрупувати війська. Перегруповуванняпочалося 25 жовтня під керівництвом заступ-ника командуючого фронтом А. А. Гречка.

«Получив директиву Ставки, штаб фронтаначал усиленную подготовку операции. 25 ок-тября были отданы распоряжения по пере-группировке войск на правое крыло фронта,уточнены маршруты и места переправ. Пере-группировке подлежали 3-я гвардейская тан-ковая армия, 7-й артиллерийский корпус про-рыва, 23-й стрелковый корпус, а также рядинженерных, артиллерийских соединений ичастей. Одновременно с севера на юг из 13-йармии передислоцировались две стрелковыедивизии, танковая бригада и артиллерийскиечасти. Задача была сложной. Предстояло сна-чала в короткий срок скрытно переправить сБукринського плацдарма сотни танков и само-ходно-артиллерийских установок, орудий,бронетранспортеров и автомобилей, потом со-вершить почти двухсоткилометровый маршвдоль фронта и, наконец, преодолеть Десну иснова переправиться через Днепр на Лютеж-ский плацдарм» [50].

Ось як згадував про цю гігантську рокі-ровку двічі Герой Радянського Союзу маршалбронетанкових військ Павло Семенович Ри-балко:

«З метою прихованого відходу 3 гвардій-ської танкової армії з Букринського плац-дарму і перекидання її в район зосередженнябули вжиті заходи ретельного маскування. Наплацдармі були залишені командні пунктиармії і декілька радіостанцій. Усі вони про-довжували свою звичну роботу, дезінфор-муючи противника. Замість знятих із зайня-тих позицій танків побудували макети здерева і землі. На вогневих позиціях булизроблені макети гармат. Рух танків і автома-шин дозволявся тільки в нічний час зі збере-женням світломаскування. Суворе маску-вання проводилося і в районі новогозосередження. Нельотна погода в дні нашогоперекидання сприяла збереженню в таємниціпідготовки нового наступу. Вжитими захо-дами ми обманули противника, змусившийого авіацію протягом тижня бомбити нашізалишені позиції» [51].

Щоб уявити, яким складним було це пере-груповування, достатньо сказати, що в арміїтоді налічувалося 400 танків і самохідно-арти-лерійських установок, 3 500 колісних машинз вантажем, 500 тракторів-тягачів і близько800 гармат. І вся ця грандіозна армада пере-правилася по мосту і на понтонах з правого бе-рега на лівий без єдиного сигналу, з погаше-ними фарами, і потягнулася вздовж лініїфронту, грузнучи в розмитому осінніми до-щами ґрунті і вириваючись із трясовинитільки завдяки високій майстерності механі-ків-водіїв. І так майже 200 кілометрів уздовжДніпра.

Погода стояла дощова. З одного боку, цебуло на руку нашим військам – авіація німцівне могла вести розвідку, а тумани і дощі при-глушували шум тисяч машин, що рухалися.Але з іншого – дощі розм’якшили дорожнійгрунт, війська пересувалися повільно, груз-нучи в багні. Не можна було розпалити навітьмаленького вогнища і висушити обмундиру-вання – на правому березі був ворог. Але нашівоїни витримали і це випробування на стій-кість.

Наскільки вдалося ввести в оману против-ника, можна судити з того, що коли армія Ри-балка уже зосередилася на Лютізькому плац-дармі, гітлерівське командування відвелоз-під Києва в район Кагарлика 7 танкову ди-візію [52].

Шлях до Дніпра танкістам перегороджу-вала Десна – широка, з нерівним руслом ішвидкою течією. Щоб подолати її, потрібнібули важкі пороми або мости, будівництвояких затягнулося б на декілька днів. Вирішенобуло переправляти танки по дну річки. Гли-бина броду майже вдвічі перевищувала норму,встановлену для танків Т-34. Ще ніколи і нідетанкові війська не перетинали вбрід такихводних перешкод. Танкісти-гвардійці ретель -но готувалися до цієї небувалої переправи. Усіщілини, люки, жалюзі танка затулялися клоч-чям із солідолом або смолою і промасленимибрезентовими килимками. Вихлопні труби по-довжили промасленими брезентовими рука-вами, що забезпечило вихід відпрацьованихгазів. Для доступу повітря залишався відкри-тим люк башти, через який командир екіпажуміг вести спостереження і указувати маршрутмеханіку-водієві, який керував машиною на-осліп. Брід був позначений двома рядами віх.Рух танків по цьому своєрідному підводномукоридору здійснювався на першій передачі.Коли танк досягав середини річки, вода під-ходила до самого верху башти, бризки і хвилічасом лилися через люк. Вода пробиваласякрізь клоччя, піднімалася до сидіння, потімвище, заливала людей. Проявивши мужність,витримку і стійкість, учасники переправи за8 годин провели по дну Десни на західнийберег річки понад 70 бойових машин. Тількиу трьох танків посеред річки заглохлидвигуни, і машини довелося витягувати набуксирі.

Потім було форсування Дніпра, і наші вій-ська опинилися на Лютізькому плацдармі. НаБукринському плацдармі залишилися деякічастини 40 і 27 армій, приречені на смерть.«У ніч на 26 жовтня почалася прихована пе-редислокація військ із Букринського плац-дарму на Лютізький, північніше Києва. Нашполк у складі дивізії був виведений з плац-дарму, при цьому весь рядовий склад ми пе-


126


127

редали частинам, які залишилися на плац-дармі», – згадує М. В. Первов [53]. Вони на-дзвичайно гостро відчували нестачу боєпри-пасів і продуктів харчування. Це вони булиобдурені командуванням, яке обіцяло під-тримку вогнем. Це вони просили вогню. Па -м’я таєте фільм «Батальйони просять вогню»за однойменною повістю Юрія Бондарєва?Але 1 листопада пішли в наступ, який гітле-рівці сприйняли як головний і ввели в дію своїрезерви: 3 дивізії (2 піхотні і 1 танкова СС«Рейх» ) [54].

3 листопада радянські війська розпочалинаступ з Лютізького плацдарму. Тільки теперкомандуючий групою армій «Південь» фель-дмаршал Манштейн здогадався, що головний

удар буде здійснено саме з цього плацдарму, ане з Букринського. О 4 годині 6 листопада1943 року Київ було визволено від німецько-фашистських загарбників.

Таким чином Букринський плацдарм зіг-рав важливу роль у створенні сприятливихумов для нового наступу. По-перше, бойовідії радянських військ у цьому районі відвер-нули основні сили київського угрупованняпротивника; по-друге, ворог поніс на Бук-ринському плацдармі великі втрати (до 55тисяч солдатів і офіцерів), що значно осла-било його сили. Проте втрати на Букрин-ському плацдармі радянських військ більшів кілька разів і обчислюються сотнями тисяччоловік.

1. Кравченко І. Є. Коралові краплі після дощу /І. Є. Кравченко – К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ«Молодь», 1986. – С.70.

2. Там само. – С. 29-30.

3. Песков В. М. Шел солдат / В. М. Песков //Комсомол. правда. – 1990.– 28 апреля.

4. Лист Угланової Ії Вікторівни від 10 червня1991 р./ Особистий архів автора

5. Спогади Скалиги Миколи Петровича від 3 бе-резня 1983 року./ Особистий архів автора

6. История второй мировой войны 1939-1945 –М.: Военное изд-во Министерства обороны СССР,1976. – Т. 7 – С. 200.

7. Рокоссовский К. К. Солдатский долг / К. К. Ро -коссовский – М.: Воениздат, 1985. – С. 225–226.

8. Там само. – С. 225.

9. Там само. – С. 226.


11. Украинская ССР в Великой Отечественнойвойне Советского Союза 1941-1945 гг. – К.: Изд-вополит. лит. Украины,1975. –Т. 2. – С. 321.

12. Рокоссовский К. К. Солдатский долг / К. К. Ро -коссовский – М.: Воениздат, 1985. – С. 221.

13. Украинская ССР в Великой Отечественнойвойне Советского Союза 1941-1945 гг.. – К.: Изд-вополит. лит. Украины,1975. – Т. 2. – С. 322.



16. Там само. – С. 322.


18. Штеменко С. М. Генеральний штаб у рокивійни. /С. М. Штеменко – К.: Вид-во політ. літ.України, 1987. – С. 229.

19. Рокоссовский К. К. Солдатский долг / К. К. Ро -коссовский – М.: Воениздат, 1985. – С.225.

20. Там само. – С. 228.

21. Король В. Ю. Історія України / В. Ю. Король. –К.: Вид. центр «Академія», 2005. – С. 388.

22. Жуков Г. К. Воспоминания и размышления /Г. К. Жуков – М.: Издательство Агенства печатиНовости, 1974. – Т. 2. – С. 202.

23. Спогади Героя Радянського Союзу ГорошкаПавла Антоновича. 17 листопада 1983 р. / Особис-тий архів автора

24. Мельников С.И. Маршал Рыбалко / С.И. Мель - ников. – К.: Изд-во полит. лит. Украины, 1980. – С.128.

25. Штеменко С. М. Генеральний штаб у рокивійни. /С. М. Штеменко – К.: Вид-во політ. літ. Ук-раїни, 1987. – С. 861–862.

26. Москаленко К. С. На південно-західному на-прямі. 1943-1945. Спогади командарма / К. С. Мос-каленко. – К.: Вид-во політ. літ. України,1984. –Кн. 2. – С. 132.



128


28. Москаленко К. С. На південно-західному на-прямі. 1943-1945. Спогади командарма / К. С. Мос-каленко. – К.: Вид-во політ. літ. України,1984. –Кн. 2. – С. 152.

29. Штеменко С. М. Генеральний штаб у рокивійни. /С. М. Штеменко – К.: Вид-во політ. літ. Ук-раїни, 1987. – С. 230.

30. Там само. – 230.

31. Кравченко І. Є. Коралові краплі після дощу/І. Є. Кравченко – К.:Видавництво ЦК ЛКСМУ«Молодь», 1986. – С.26.

32. Там само. – С. 27.

33. Там само. – С. 27.

34. Спогади Скалиги Миколи Петровича від 3березня 1983 року./ Особистий архів автора

35. Король В. Ю. Історія України / В. Ю. Король. –К.: Вид. центр «Академія», 2005. – С. 388.

36. Киев чествовал ветеранов. Дай Бог им встре-титься здесь не в последний раз // Киевские ведо-мости. – 1993. – 10 ноября.

37. Кравченко І. Є. Коралові краплі після дощу/І. Є. Кравченко – К.:Видавництво ЦК ЛКСМУ«Молодь», 1986. – С.43.

38. Барабаш Т. К. Ой Дніпро, Дніпро…/ Т.К. Ба-рабаш // Комуністична праця. –1990. – 16 жовт.

39. Кузминов М. Я. О боях-пожарищах, о дру-зьях-товарищах…/ М. Я. Кузминов. – К.: Изд-вополит. лит. Украины, 1983. – С. 122–123.

40. Лист Вялкова Тимофія Петровича від 2 квіт -ня 1983 року. / Особистий архів автора.

41. Спогади Зубенко Катерини Дмитрівни.15 квітня 1985 року. / Особистий архів автора.


43. Спогади Первова Миколи Васильовича до40-річчя форсування Дніпра і битви на Букрин-ському плацдармі. 1983 р. / Особистий архів автора.

44. Песков В. М. Шел солдат / В. М. Песков //Комсомол. правда. – 1990.– 28 апреля.

45. Кравченко І. Є. Коралові краплі після дощу/І. Є. Кравченко – К.:Видавництво ЦК ЛКСМУ«Молодь», 1986. – С. 31.

46. Спогади Зубенко Катерини Дмитрівни.15 квітня 1985 року. / Особистий архів автора.

47. Спогади Скалиги Миколи Петровича від 3березня 1983 року./ Особистий архів автора.


49. Штеменко С. М. Генеральний штаб у рокивійни. /С. М. Штеменко – К.: Вид-во політ. літ. Ук-раїни, 1987. – С. 231.


51. Курист Л. И. Атакуют танкисты / Л. И. Ку-рист. – К.: Политиздат Украины, 1981. – С. 80–81.

52. Там само. – 81.



Надежда Бойко

Букринская наступательная операция глазами очевидцев

Дана развернутая картина боев на Букринском плацдарме осенью 1943 года, дается им аналити-чески- критическая оценка. Исследование проводится на основе документальних материалов, свиде-тельств очевидцев и участников битвы.

Ключевые слова: Великая Отечественная война, Букринский плацдарм, Днепр, Киев.

Nadiya Boyko

Bukrinskaya Offensive Operation as Seen by Witnesses

The author of the article gives the complete picture of the fighting on the Bukrin beachhead autumn in 1943and gives it’s analytic-critical estimation Such investigation is advanced for the first time on reason of docu-mentation, evidences of the eye-witnesses and participants of the battle.

Key words: Great World War, Bucrin bridgehead, Dnieper, Kyiv.

129

УДК 364.46+321.02 А.Люлька

Павло Дрок (м. Переяслав-Хмельницький)

Технічні розробки академіка А. Люльки у роки Другоїсвітової війни та їх вплив на військове літакобудування в СРСР

У статті висвітлено вклад відомого українського вченого Архипа Люльки у розробку реак-тивних двигунів, розкрито роль цього технічного винаходу для розвитку військової авіації СРСРв роки Другої світової війни.

Ключові слова: Друга світова війна, Архип Люлька, реактивний двигун, РД-1, штурмоваавіація, винищувачі.

Радянсько-німецька війна 1941–1945 рр.,поразки Червоної армії у 1941 р., окупація гіт-лерівцями значної частини СРСР обумовилинеоб хідність якнайскорішої розробки та впро-вадження новітніх наукових розробок у сферівійськово-промислового комплексу, створеннянових, більш досконалих, зразків військової тех-ніки та озброєння. Одним із пріоритетних на-прямків стала «боротьба за небо». Винищу-вальна, штурмова авіація в роки Другої світовоївійни набирала все більшої ваги у проведені яктактичних, так і стратегічних військових опера-цій. Це чітко розуміло вище державно-партійнекерівництво та військове командування радян-ського союзу. Втілювати надважливе завданнямали радянські науковці, серед яких значна рольвідводилася науковому потенціалу українця Ар-хипа Михайловича Люльки (1908–1984).

Біографії нашого видатного земляка при-свячено декілька праці [2; 5; 7], однак йоговклад у розробку реактивних двигунів для вій-ськових літаків у наукових студіях розкритолише частково [4; 8].

Над проблемою турбореактивного двигуна(ТРД–1) Архип Люлька працював ще у 1930-хрр., але тоді через нестачу фінансування таінші бюрократичні перепони він не зміг завер-шити дослідження та інженерне конструю-вання свого задуму. Якщо коротко і не фахівцювдатися до технічних характеристик, то у про-екті «pеактивного турбодвигуна» РТД-1 забез-печувалося швидше згорання палива, а отжезростала потужність двигуна, у рази збільшу-валася швидкість літальних апаратів на які пла-нувалося їх встановлення [3].

Проект РТД-1 був схвалений наpкоматомавіапромисловості, А. Люлька був переведенийу Ленінград у спеціальне конструкторське

бюро (СКБ–1) на Кіровському заводі. Його кон-структорська група була посилення ще рядомвизначних учених. У 1940 р почалося виготов-лення та випробування моделей туpбіни, комп-pессоpа і камер згорання ТРД-1 [4].

У квітні 1941 р в заявці на винахід А.М. Лю -ль ка вперше запропонував новий тип ТРД –двоконтурний (ДТРД), який «... має перевагу векономічності перед одноконтурним турбореак-тивним авіаційним двигуном при помірнихшвидкостях польоту». До серпня 1941 РД-1 гото-вий в металі на 75%. Довести розробку до логіч-ного завершення не вдалося через напад нацист-ської Німеччини на СРСР та необхідністьевакуації наукових установ. Архип Люлька отри-мав наказ надій но сховати проект випробовува-ного двигуна та усю технічну документацію, асамому вилеті ти в евакуацію на Урал. Авіакон-структор з ко легами переїхав до Челябінська натракторний завод, де, виконуючи військове за-мовлення, по ринув у роботи, пов’язані з розроб-кою танкової техніки. Лише наприкінці лютого1942 р. на по рядок денний було знову поставленепитан ня про відновлення розробок реактивногодви гуна. Учений разом зі своєю групою, що налі -чувала п’ятнадцять учених, з Челябінська пере -брався до міста Білімбай Свердловської області,де тоді розташовувалось евакуйоване ще у жов -тні 1941 р. конструкторське бюро заводу № 293.Директором заводу й головним його конструкто -ром в той період був В.Ф. Болховітінов, котрийактивно займався розробкою літака БІ-1 з рідин -ним реактивним двигуном. Він, наскільки буломожливо, допомагав колезі й створив максималь -но сприятливі умови для продовження робіт наддвигуном РД-1. Наприкінці 1942 р. А.М. Люлькабув направлений до блокадного Ленінграда на Кі-ровський завод за технічною документацією, що

була ретельно схована дослідником на початку ві -йни перед відправкою у евакуацію, а також вуз-лами до створюваного двигуна, закопаними натериторії заводу. По Ладозі, під по стійними об-стрілами, ризикуючи життям, дослід ник спро-мігся вивезти цінний вантаж й доставити його запризначенням. Проте час було згаяно [8].

На продовження робіт над двигуном РД-1 іс -тотно вплинув головний конструктор літаків йодночасно головний інженер одного з главківНаркомату авіаційної промисловості М.І. Гудков,котрий прийняв рішення встановити на свій лі -так ЛаГГ-3 двигун РД-1 замість поршневого мо-тора М-105 з реактивним прискорювачем, як цепланувалось раніше. Спільними зусиллями бу ларозроблена компоновка винищувача ЛаГГ-3 зтурбореактивним двигуном РД-1. Відповіднийпроект було направлено до Центрального аеро -гідродинамічного інституту, який, у свою чергу,підтвердив точність проведених розрахунків йреальність заявлених у ньому параметрів [5].

Після схвалення проекту М.І.Гудков звер-нувся до Й.В.Сталіна з клопотанням про розглядпитання про створення реактивного винищу-вача. У травні 1943 р. дане питання було роз -глянуто й обговоре но на засіданні спеціальноїкомісії, котра й прийня ла рішення про передчас-ність побудови реактивно го винищувача й у тойже час визнала перспектив ність створен ня та-кого літака й рекомендувала про довжити роботинад турбореактивним двигуном.

Після повернення з евакуації до Москви,Архип Люлька разом зі своєю групою 1943 р. пе-рейшов на роботу до Центрального інститу туавіаційного машинобудування, де був при зна -чений начальником лабораторії з досліджен ня й

розробки реактивних двигунів. На той час сталовідомо, що в Німеччині з’явились літа ки «Хейн-кель» та «Мессершмітт» з реактивни ми двигу-нами, котрі розвивали значну швидкість. Зок-рема, швидкість «Мессершмітга-262», досяга ла860 км/год., в той час як Архип Люлька ще 1937р. пропонував довести швидкість літаків, наддвигу нами яких він працював, до 900 км/год [6].

Незаперечна перевага цих літаків спонукалаСРСР форсувати розробки турбореактивнихдви гунів та реактивних літаків. В 1944 р булипри йняті постанови Державного комітету обо-рони «Про створення авіаційних реактивнихдвигунів» й «Про створення літаків з реактив-ними двигунами». Тимчасом група учених підкерівництвом Архипа Люльки розробила проектмодернізованого турбо реактивного двигуна М-18, перейменованого піз ніше на С-18 (стендо-вий). Основою для його роз робки стали розра-хунки та креслення РД-1. На спе ціальній фаховійнараді, скликаній у Міністерстві авіаційної про-мисловості, проект було затверджено, прийнятоу виробництво й визначено заводи, на яких малорозгорнутися виробництво нового двигуна.

Тоді ж авіаконструктора перевели на робо -ту до НДІ-1 й призначили начальником відділу№ 21 по турбореактивних двигунах. Разом зним до НДІ перейшла працювати і групаконструкто рів, що до того займалась розроб-ками під його керівництвом. Уже в серпні 1944р. було виготов лено перший комплект вузлів йагрегатів двигу на С-18 з восьмиступеневимосьовим компресором. На початку 1945 р. буловиготовлено ще п’ять двигунів, що дозволилорозпочати їх випробування, в ході яких їхтворці вперше зустрілися з таким невідомим

3/4’2014Павло Дрок К Р А Є З Н А В С Т В О

130

Бомбардувальник Іл-22 з чотирма ТР-1

Винищувач Су-11 з двома ТР-1Двигун ТРД–1

раніше явищем, як помпаж. При виведенні пер-шого примірника двигуна на режим підвище-ної тяги виникла нестійкість роботи, що супро-воджувалася різким некерованим зростаннямтемператури газу і викидом його через компре-сор, через що у лічені секунди випробовуванийдвигун швидко виходив з ладу. Однак дана про-блема досить швидко була вирішена завдякитому, що Архип Люлька не лише вважав своїмобов’язком особисто бути присутнім на випро-буваннях, а й постійно надавав значної ваги до-сягненням своїх зарубіжних колег. Так, коли вНДІ надійшли турбореактивні двигуни Jumo зізбитого німецького літака і два трофейнихзразка в справному стані, авіаконструктор ре-тельно проаналізував їх параметри. З’ясува-лось, що тяга Jumo була значно меншою, ніж уС-18, а вага та питома витрата палива – біль-шими; крім того німецький двигун мав більшдосконалу і багатофункціональну систему ав-томатичного управління. Завдяки цьому труд-

нощі, що виникли, були подолані, а роботи звдосконалення нового двигуна, що продовжу-вались до листопада 1945 р., вершились успіш-ними випробуваннями [6].

У липні 1946 р. за успішні стендові випро-бовування вітчизняного турбореактивного дви-гуна С-18 авіаконструктор та його найближчісподвижники отримали державні нагороди.

28 травня 1947 р. було здійснено першийпуск літака Су-11 з двигунами ТР-1. В ході по-даль випробувань Су-11 досяг швидкості у 900км/год. Ще одним літаком, на якому в липні-серпні ж року випробовувалися двигуни ТР-1,був Іл-22. Справжнім тріумфом вітчизняної ре-активної авіації став повітряний парад в Ту-шино у 1947 р., і реактивні літаки різних марок,у тому числі Су–11 та Іл-22, з оригінальної кон-струкції реактивними двигунами демонстру-вали досягнення радянської авіації, неоцінен-ний внесок у розвиток якої зробив українськийавіаконструктор Архип Люлька [8].

Технічні розробки академіка А. Люльки у роки Другої світової війнита їх вплив на військове літакобудування в СРСР

131


1. Евтифьев М.Д. Огненные крылья. Историясоздания реактивной авиации СССР (1930–1946). –М., 2005.

2. Згуровский М. Киевскийе политехники – пио-неры авиации, космонавтики, ракетостроенияю –К., 2011.

3. Кудрявцев В.Ф. Авиационные двигателиА.М. Люльки. // Авиация и космонавтика – 1993. –№ 11–12.

4. Кузьмина Л.М. Огненное сердце: О созданиипервого отечественного турбореактивного двига-теля, Герое Социалистического труда, лауреате Ле-нинской и Государственной премий генеральномконструкторе академике А.М. Люльке. – М., 1988;

її ж. Неизвестный Люлька: Пламенное сердцегения. – М., 1997.

5. Петренко М. Вшанування пам’яті АрхипаЛюльки. // Київський політехнік. – 2008. – № 13(2829) – 10 квітня.

6. Пономарев А.П. Советские авиационные кон-структоры. – М., 1990.

7. Саркисов А.А. Пионер отечественного реак-тивного двигателестроения. К 100-летию со днярождения академика А.М. Люльки. // Вестник Рос-сийской Академии Наук – 2008. – Т. 78. – № 4. –С. 346–352.

8. Шендеровський В. Архип Люлька // Нехай незгасне світ науки. Книга 2. – К., 2006.

Павел Дрок

Технические разработки академика А. Люльки в годы Второй мировой войныи их влияние на военное самолетостроение в СССР

В статье освещен вклад известного украинского ученого Архипа Люльки в разработку реактивныхдвигателей, раскрыта роль этого технического изобретения для развития военной авиации СССР вгоды Второй мировой войны.

Ключевые слова: Вторая мировая война, Архип Люлька, реактивный двигатель, РД-1, штурмоваяавиация, истребители.

Pavlo Drok

Technical developments academician Arkhyp Liulka during World War IIand its impact on military aircraft in the USSR

The article highlights the contribution of the famous Ukrainian scientist Arkhip Liulka in the developmentof jet engines; the roles of technical invention of Soviet Air Force during the Second World War have shown.

Key words: World War II, Arkhyp Liulka jet engine, the RD-1, assault aircraft, fighter.

132

Національна спілкакраєзнавців України:

панорамасучасного життя

133

Павло Сацький, Олександр Гончаров (м. Київ)

Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт«Мальовнича Україна – туристичний край»

23 травня 2014 року в ДВНЗ «Київський на-ціональний економічний університет імені Ва-дима Гетьмана» відбулося урочисте підведенняпідсумків Всеукраїнського конкурсу студент-ських наукових робіт «Мальовнича Україна –туристичний край». Конкурс організований Ін-ститутом історії українського суспільства ДВНЗ«КНЕУ імені Вадима Гетьмана» у партнерствііз Національною спілкою краєзнавців Українита Спілкою сприяння розвитку сільського (зеле-ного) туризму в Україні за підтримки Держав-ного агентства України з туризму та курортів.

Восени 2013 року створено організаційнийкомітет, до складу якого увійшли представникикерівництва ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Геть-мана», викладачі та співробітники кафедри по-літичної історії. Оргкомітет визначив мету тазавдання заходу, розробив методичні рекомен-дації з оформлення конкурсних робіт, здійснивнеобхідну організаторську роботу.

Мета конкурсу – виявлення силами ініціатив-них студентів в регіонах України пам’яток історії,культури, природи, побуту тощо і їх дослідженняв якості перспективних туристичних об’єктів.

Завдання конкурсу: заохотити студентськумолодь до вивчення рідного краю, його історії,культурних особливостей і його популяризації.Крім того, захід мав стимулювати студентів допошуку шляхів економічного розвитку регіонівУкраїни, їх рідного краю, села чи містечка.Конкурс водночас має сприяти збереженнюмісцевого колориту українських регіонів нафоні глобалізації. Очевидно, що саме розвитоктуризму дає можливість поєднати блага еконо-мічної та інформаційної глобалізації і затишокмісцевого колориту.

До участі у конкурсі запрошувались студентибудь-якої спеціальності всіх вищих навчальнихзакладів. Кожен учасник мав готувати роботу піднауковим керівництвом особи, яка працює усфері освіти, науки, краєзнавства тощо.

На конкурс представлено 65 робіт, які при-свячені пам’яткам, котрі становлять інтерес якперспективні туристичні об’єкти. В своїх робо-тах конкурсанти також розробили бізнес-плани

експлуатації цих об’єктів у туристичній сфері. Увідборі конкурсних робіт головний акцент зроб-лено на маловідомі об’єкти. Захід покликанийрозробляти інновації для туристичної галузі, якімають також враховувати необхідність збере-ження цікавих пам’яток та їх популяризацію.

Студентські наукові роботи оцінювало журіна чолі з О.П. Реєнтом – доктором історичнихнаук, професором, членом-кореспондентомНАН України, головою Національної спілкикраєзнавців України. До складу журі увійшливчені з різних вузів України, представники гро-мадських організацій і туристичних фірм.

Від імені віце-прем’єр-міністра УкраїниСича О. М. конкурсантів привітав керівникслужби віце-прем’єр-міністра ОсмоловськийА. О. Вітання конкурсантам також висловилизаступник голови Державного агентства Ук-раїни з туризму та курортів Шенін А. О. та пре-зидент Всеукраїнської асоціації туристичнихоператорів Голубаха І. А.

Конкурсантам-фіналістам і переможцямбуло вручено відзнаки директором Інститутуісторії українського суспільства Дудко І. Д. і го-ловою правління Київської міської організаціїНаціональної спілки краєзнавців України Гон-чаровим О. П.

До нагородження конкурсантів долучиласькомпанія «СолоМія» і відзначила три роботиспеціальними призами. Представниками компа-нії було підкреслено вагому пізнавальну скла-дову конкурсу і соціальне значення пізнання іс-торії та культури рідного краю, зокрема, увихованні української інтелектуальної еліти. Ви-явлені пам’ятки, на думку спонсорів конкурсу,можуть стати брендами для вітчизняних продук-тів, а також стимулювати інтерес до пізнаннярідного краю, його багатої культурної спадщини.

Перше місце на конкурсі зайняла робота сту-дента Київського національного торговельно-економічного університету Туника Олександрана тему «Українське Кіото – унікальне поєд-нання культур». Роботу присвячено розробці ту-ристичних та рекреаційних перспектив паркуКіото в місті Києві, який розташовано на лівому

березі Дніпра. Лівий берег у Києві традиційновважається не туристичним, проте, конкурсанту своїй роботі робить спробу зруйнувати цейстереотип. Адже на сьогодні парк Кіото є неве-ликим куточком японської культури в Києві, алеможливості його розвитку не вичерпано.У ньому може розвиватися, як оглядовий так іподієвий туризм, а відвідувачі, на думку О. Ту-ника, зможуть зануритись у світ японської ма-теріальної культури, світогляду, філософії.

Два других місця здобули роботи студентаХарківського національного економічного уні-верситету імені Семена Кузнеця Лазарєва Ми-хайла «Шляхом Григорія Савича Сковороди.Оазис у місті: Савкін яр» та студентки Львів-ського національного аграрного університетуМачіхи Ірини «Туристичний спортивно-куль-турний комплекс Петра Нестерова». РоботаМихайла Лазарєва відкриває нам Харків таким,який мало відомий широким колам суспіль-ства. Власне, Харків видатного філософа іспівця духу свободи Григорія Сковороди – цесправжня душа української нації в місті, яке,здебільшого, згадують як першу столицю ра-дянської України. На місці, яке сьогодні сталосміттєзвалищем, за розробкою М. Лазарєва,люди зможуть пройти стежками, якими ходиввидатний український мислитель, зануритись вколорит романтичної України 18 століття. Назахід України переносить нас робота Ірини Ма-чіхи, в якій конкурсантка представила роз-

робку туристичного комплексу Петра Несте-рова, нашого співвітчизника, який першимздійснив «мертву петлю».

Три третіх місця вибороли роботи студентокЧорноморського державного університету іменіПетра Могили – Котляр Оксани «Брама Микола-ївського Адміралтейства» та Щербини Юлії«Приінгульська садиба Тропіних», а також ро-бота студентки Криворізького економічного ін-ституту ДВНЗ «Криворізький національний уні-верситет» Марії Моргун на тему «Історичне колоКривого Рогу». Представлені на конкурс роботиохоплюють пам’ятки всієї території України.

Інститут історії українського суспільстваДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» планує інадалі проводити конкурс «Мальовнича Україна– туристичний край», стимулюючи студентськумолодь до пошуку нових цікавих пам’яток тарозробку інновацій для туристичної галузі.Також, на думку організаторів конкурсу, важливозабезпечувати умови спілкування талановитихстудентів, які виявляють любов і прагнення допізнання рідного краю, між собою та із представ-никами туристичної та інших галузей бізнесу. Цеможе стимулювати студентів до розробки новихтуристичних напрямків із урахуванням збере-ження пам’яток та місцевого колориту.

Вже оголошено конкурс на наступний рік,підведення підсумків якого відбудеться 22травня 2015 р. на День Святого Христофора ‒покровителя мандрівників.

3/4’2014Павло Сацький, Олександр Гончаров К Р А Є З Н А В С Т В О

134

Володимир Дмитрук (м. Київ)

Виховання патріотизму починається з любовіта вивчення рідного краю

135

7 липня 2014 р. в конференц-залі Полтавсь-кого університету економіки і торгівлі відбу-лося засідання Президії правління НСКУ таголів правлінь регіональних організацій.

У ході засідання було заслухано інформаціюпро діяльність Спілки за перше півріччя 2014 р.,яку виголосив голова Спілки, член-кореспондентНАН України О.П. Реєнт. Зокрема, повідомленопро засідання авторського колективу підручникадля студентів вищих навчальних закладів «Ос-нови краєзнавства», на якому обговорювалисяостаточні варіанти авторських рукописів. НСКУпродовжує один із напрямів своєї діяльності –науково-краєзнавчі експедиції. 22-23 квітня від-булася науково-краєзнавча експедиція «Музейнекраєзнавство Житомирщини: суспільно-інтегра-ційні тенденції та комунікаційні інновації». Екс-педиція відвідала провідні музейні заклади вЖитомирі, Бердичеві, Попільнянському і Коро-стишівському районах, зустрілася з науковим ікраєзнавчим активом. 27 березня 2014 р. на істо-ричному факультеті Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка відбуласяМіжнародна науково-практична конференція«Києвознавчі читання: історичні та етнокуль-турні аспекти», присвячена 200-річчю від дня на-родження Тараса Шевченка та 250-річчю від днянародження Максима Берлинського. Ви йшлидруком видання НСКУ:

− Україна Тараса Шевченка: іст.-краєзнав.нариси / упоряд.: Р.В. Маньковська, В.М. Мель-ниченко; голов. ред. О.П. Реєнт; – Харків:Фоліо, 2014. – 575 с.: іл.;

− Джерела духовності: Науково-краєзнавчіекспедиції Національної спілки краєзнавцівУкраїни 2009–2013 рр. Документи та матеріали/ Нац. спілка краєзнавців України; за заг. ред.О.П. Реєнта; упоряд.: Є.В. Букет, С.Д. Гальчак,В.І. Дмитрук, Р.В. Маньковська. – Вінниця: ППБалюк І.Б., 2014. – 340 c.: 8 с. іл.;

− Материк Краєзнавства: Збірник присвяче-ний лауреатам Премії імені Дмитра Яворниць-кого Національної спілки краєзнавців України.– Донецьк: ТОВ «Видавничо-поліграфічне під-приємство «Промінь», 2013. – 134., іл.;

− побачив світ перший номер журналу«Краєзнавство» 2014 року;

− Бібліотечне краєзнавство у культурномупросторі України / Збірник матеріалів Всеукра-їнської науково-практичної конференції, щовідбулася 20 листопада 2013 року у рамкахДругих краєзнавчих читань пам’яті П. Тронька.

Спілка спільно з ГО «Вікімедіа Україна» ви-дала фотоальбом «Вікі любить пам'ятки −2013» − альбом найкращих фотографій кон-курсу «Вікі любить пам'ятки − 2013» в Україні.

На засіданні також було визначено лауреатівПремії імені академіка Петра Тронька НСКУ

2014 р., прийнято рішення про проведення Уро-чистого вручення Премії імені академіка ПетраТронька НСКУ 2014 р. 15 липня 2014 р.

Разом із тим, заслухано інформацію членаПрезидії правління, голову правління Черкась-кої ОО НСКУ В.М.Мельниченка про підготовкуХІІІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнав-чої конференції «Краєзнавча ШевченкіанаУкраїни», присвяченої 200-річчю від дня народ-ження Т.Г.Шевченка, в жовтні 2014 р. у Шевчен-ківському національному заповіднику в Каневі.

Також із доповіддю «Краєзнавство Полтав-щини: завдання на перспективу» виступив го-лова правління Полтавської ОО НСКУ, ректорПолтавського університету економіки і торгівліО.О. Нестуля, про полтавські краєзнавчі ви-дання розповів керівник Центру по дослід-

женню історії Полтавщини Полтавської об-лдержадміністрації О.А. Білоусько.

Заслухано доповідь заступника головиСпілки Р.В. Маньковської про концепцію таструктуру «Літопису Національної спілки крає-знавців України (2008−2014)». Прийнято рі-шення підготувати і подати тексти розділів «Лі-топису» головам правлінь регіональнихорганізацій до 1 листопада 2014 р. на затверд-ження Президією правління НСКУ.

Президія правління НСКУ затвердила планзаходів НСКУ на 2015 р. Також головам прав-лінь регіональних організацій НСКУ до 1 жовт -ня 2014 року необхідно підготувати на розглядПрезидії правління НСКУ пропозиції заходівщодо відзначення 2015 року 90-річчя НСКУ та100-річчя від дня народження П.Т. Тронька із за-

3/4’2014Володимир Дмитрук К Р А Є З Н А В С Т В О

136

Історія приміських трамвайних ліній Києва

137

значенням місця проведення, орієнтовні дати тавідповідальних організаторів і виконавців.

Щодо інших питань порядку денного допо-вів відповідальний секретар НСКУ В.І. Дмит-рук. Зокрема, затверджено обов’язковий перелікбібліотек і установ, за яким розповсюджувати-меться журнал «Краєзнавство» та інші виданняНСКУ. Відповідальність за розповсюдження ви-дань покладено на голів правлінь регіональнихорганізацій НСКУ та членів редколегії журналу«Краєзнавство» у відповідності до затвердже-ного переліку.

На завершення за поданнями обласних ор-ганізацій було прийнято рішення про прийомнових членів Спілки та відзначення активістівкраєзнавчого руху.

Після засідання учасникам заходу було за-пропоновано екскурсію університетом із відві-дуванням музею та оглядову екскурсію по іс-торичних пам’ятках м. Полтави.

8 червня в ОКІА «Новини Полтавщини»відбулася прес-конференція голови НСКУО.П. Реєнта та голови правління Полтавськоїобласної організації НСКУ О.О. Нестулі прорезультати засідання Президії правління НСКУта голів правлінь регіональних організацій,розвиток краєзнавчого руху в Україні та наПолтавщині.

У Полтавському краєзнавчому музеїім. В. Кричевського відбулася презентаціяжурналу «Краєзнавство», видань НСКУ таполтавських краєзнавчих видань.

Євген Букет ( м. Київ)

Лауреати Премії імені академіка Петра Тронька 2014 року5 липня 2014 р. відбулося покладання квітів до могили доктора історичних наук, академіка

НАН України, Героя України П. Т. Тронька на Байковому цвинтарі. Також цього дня у залі засі-дань НСКУ урочисто вручили краєзнавчу премію його імені. Цього річними лауреатами стали:

138

1 НОміНація:

За висвітлення науково-краєзнавчоїта громадської діяльності академікаПетра Тронька (дослідження проблемісторії міст і сіл України, теоретичногота практичного краєзнавства)

Хмельницька обласна організаціяБаженов Лев Васильович – голова прав-

ління Хмельницької обласної організації,доктор історичних наук, професор кафедривсесвітньої історії Кам’янець-Подільськогонаціонального університету імені Івана Огі-єнка. Почесний краєзнавець України, лауреатпремії імені Дмитра Яворницького НСКУ. Го-лова редколегій періодичних науково-крає-знавчих збірників «Хмельниччина: Дивок-рай», «Краєзнавець Хмельниччини».Членредколегії 12 серійних наукових збірників з іс-торичних наук.Організатор понад 60 міжна-родних, всеукраїнських та регіональних нау-ково-практичних, краєзнавчих конференцій,

симпозіумів, круглих столів і читань тощо.Має доробок близько 400 нарисів, статей таінших публікацій, у тому числі 15 окремих ви-дань.Упорядник 18 збірників документів і ма-теріалів, антологій.

Київська обласна організаціяЗиль Андрій Степанович – почесний гро-

мадянин м.Борисполя, лауреат премії ім. П.Чу-бинського, автор книг «Народознавець.П.П.Чубинський і його доба», «Сулимівськийпантеон», «Бориспільщина – край добра і лю-бові (у співавторстві). Загалом понад 400 пуб-лікацій, наукових досліджень.

Харківська обласна організаціяШакін Микола Іванович – відомий сло-

божанський краєзнавець і меценат. Завдякийого ініціативам та коштам в Харкові та обла-сті було встановлено 18 меморіальних дощок,зокрема, діячам науки, культури і техніки(Є. Редіну, М. Євсеєву, В. Мисику та ін.), Ге-роям Радянського Союзу (І. Камишеву та ін.).

Лауреати Премії імені академіка Петра Тронька 2014 року

139

Кандидат технічних наук, художник, авторблизько 100 наукових і краєзнавчих публіка-цій. Він є членом Національної спілки крає-знавців України, Почесним членом Національ-ної спілки письменників України, а такожзасновником Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Василенка(2013 р.). Серед досягнень – розробка гербівнаселених пунктів Харківщини, встановленняпам'ятних знаків. Веде активну роботу щодоувічнення на Харківщині пам'яті Героя Укра -їни Петра Тронька.


За науково-організаційну тапросвітницьку діяльність в краєзнавстві(проведення конференцій, круглихстолів, лекцій, семінарів, читань,експедицій, краєзнавчих заходів іпроектів, популяризація краєзнавствапрацівниками наукових, освітянських,туристичних, бібліотечних, архівнихустанов, засобів масової інформації)

Сумська обласна організаціяЗвагельський Віктор Борисович – канди-

дат філологічних наук, старший науковий спів-робітник, доцент, професор Російської академіїприродознавства, відмінник освіти України,Почесний краєзнавець України, член редколе-гії журналу «Краєзнавство», член правлінняСумської ОО, член Національних спілок крає-знавців, журналістів, археологів, лауреат пре-мії у галузі україністики Фонду Воляників-Швабінських Фундації Українського ВільногоУніверситету в Нью-Йорку, лауреат преміїімені О.Лазаревського Конотопської міськоїради. Автор понад 200 наукових та близько1000 науково-популярних та публіцистичнихпраць. Організатор та начальник археологіч-них експедицій у м.Глухів, м.Конотоп, м.Кро-левець, м. Путивль, м.Суми. Ініціатор і органі-затор 12-ти наукових історико-краєзнавчихконференцій у м.Путивль, м.Ромни, м.Конотоп,м.Суми. Учасник багатьох наукових міжнарод-них та всеукраїнських конференцій.Рецензентчисленних видань краєзнавчого спрямування.Відзначений багатьма дипломами та почес-ними відзнаками України.

Харківська обласна організаціяРобак Ігор Юрійович – доктор історич-

них наук, професор. Автор п’яти монографій,близько 80 наукових і науково-популярнихпрофільних праць, краєзнавчих праць бібліо-графічного характеру, а також публікаційчисленних студій з історії охорони здоров’я,медичної служби Харківщини.

Донецька обласна організаціяРоманько Валерій Іванович – голова До-

нецької обласної організації НСКУ, доцент ка-федри історії та теорії літератури Донбаськогодержавного педагогічного університету, канди-дат педагогічних наук м. Слов’янськ, член На-ціональних спілок журналістів, письменників,краєзнавців України. Лауреат регіональної лі-тературної премії ім. Володимира Сосюри.Член Донецького відділення НТШ з 2005 р.

Житомирська обласна організаціяТіміряєв Євген Романович – завідувач

науково-редакційної групи, відповідальнийсекретар книги «Реабілітовані історією. Жито-мирська область». Ініціатор встановлення 6 ме-моріальних дощок. Автор книги «Шляхомчесті і слави», упорядник книги КостянтинаРоше «Поема душі» (друге видання), співавторкниги про життя і діяльність єпископа Аркадія(Остальського). Організатор виставок худож-ника-графіка Юрія Бірюкова, живописця ЮріяКамишного, графіка Василя Вознюка. Головагромадської національно-культурної організації

3/4’2014Євген Букет К Р А Є З Н А В С Т В О

140

«Руська співдружність». За сумлінну працю таактивну творчу, культурну і громадську діяль-ність неодноразово заохочувався. Нагородже-ний грамотами облдержадміністрації, обласноїради, має Подяку від Президента України, По-чесний краєзнавець України.


За внесок у музейну тапам’яткоохорону справу: діяльністьу сфері збирання, збереженнята охорони історико-культурноїспадщини України

Івано-Франківська обласна організаціяАрсенич Петро Іванович – один із за-

сновників обласного Товариства охоронипам'яток історії та культури, Товариства укра-їнської мови імені Т.Шевченка «Просвіта»,«Меморіалу», НРУ. В 1990-2006 рр. завідувавнауково-редакційним відділом «Звід пам'ятокісторії та культури України. Івано-Франківськаобласть». У 2006-2009 р. – голова Івано-Фран-ківського ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченкаплідно працює на просвітянській ниві, як нау-ковець досліджує маловідомі сторінки історіїта культури Прикарпаття. Співорганізатор таучасник міжнародної наукової конференції«Українці в Канаді», Першого світового кон-гресу гуцулів і Міжнародної наукової конфе-ренції в рамках роботи конгресу. Член Науко-

вого товариства імені Т. Шевченка у Львові,Республіканської асоціації українознавців, По-чесний член Всеукраїнської спілки краєзнав-ців. Обирався депутатом міської та обласноїрад першого демократичного скликання.Видав 25 книг, організував понад 100 виста-вок, постійно виступає з доповідями, лекціямиперед громадськістю міста і краю, радіо і те-лебаченні.За його дослідженнями і участювстановлено в області ряд пам'ятних знаків,меморіальних дощок, проведено археологічнірозвідки. Він є співавтором книги «НекропольПрикарпаття», багатьох статей про історичніпам'ятки області. З його ініціативи перевиданакнига В.Шухевича «Гуцульщина», до якої віннаписав обширне дослідження «Народознав-ство Володимира Шухевича». За плідну пра -цю він нагороджений багатьма грамотами, ме-далями, почесними нагородами.

Київська обласна організаціяЗінченко Петро Федорович – засновник

та керівник Іванківського районного народ-ного краєзнавчого музею, автор ряду краєзнав-чих книг та буклетів з історії та археологіїКиївщини, упорядник двох буклетів – «Народ-ний істотко-краєзнавчий музей» і «Селу Іван-ків-800». Нагороджений Почесними грамо-тами Національної спілки краєзнавців Українита Київської облдержадміністрації, Бориспіль-ської районної ради.

Лауреати Премії імені академіка Петра Тронька 2014 року

141

Житомирська обласна організаціяСкавронський Павло Степанович – го-

лова Бердичівської регіональної організації,директор музею історії м. Бердичів. Авторпонад 140 публікацій краєзнавчої тематики вперіодичній пресі та 180 наукових публікаційкраєзнавчого змісту в наукових журналах танаукових збірниках конференцій. Автор книги«Мила моя сторона».


За видання краєзнавчої літератури:монографій, нарисів, описів, путівників,довідників, окремих публікацій, циклівстатей тощо.

Вінницька обласна організаціяГальчак Сергій Дмитрович – завідувач ка-

федри журналістики Вінницького державногоуніверситету ім. М. М. Коцюбинського, докторісторичних наук, доцент, Заслужений праців-ник культури України, Почесний краєзнавецьУкраїни, голова правління Вінницької ОО.

Черкаська обласна організаціяАвторський колектив книги «Шевченків

край. Історико-етнографічне дослідження»:Конончук Тетяна Іванівна – професор

Академії адвокатури України, головний редак-тор видавництва «Твій інтер», член редколегіїнаукового збірника «Вісник Академії адвока-тури», член Національних спілок журналістів,письменників, краєзнавців України. Авторпонад 100 наукових публікацій.Нагородженаорденом « За заслуги »Ш ступеня.

Кузьминець Олександр Васильович –професор, Відмінник народної освіти України,академік Української академії історичнихнаук. Автор та співавтор понад 150 наукових,

навчальних і науково-публіцистичних праць.Член редакційних колегій наукових фаховихвидань.

Щербатюк Володимир Михайлович –доцент, доктор історичних наук, професоркафедри історії держави і права Київськогонаціонального університету внутрішніх справ.Голова Лисянської районної організації НСКУ,лауреат Черкаської обласної краєзнавчої пре-мії ім. М.Максимовича.Громадський редакторнауково-публіцистичного краєзнавчого ви-дання «Добридень», автор понад 150 науко-вих, навчальних і науково-публіцистичнихпраць.

Загальноукраїнська Премія імені академікаПетра Тронька Національної спілки краєзнав-ців України присуджується з 2013 року що-річно окремим краєзнавцям за вагомий внесоку справу вивчення, дослідження і популяриза-ції історико-культурних і природних багатстврідного краю у чотирьох номінаціях.

Особам, які відзначені премією, при-своюється звання «Лауреат Премії імені ака-деміка Петра Тронька» з врученням Диплома,почесного знака і грошової премії у розмірі500 грн. за кожну номінацію. Минулого року,під час першого вручення, лауреати преміїмайже всі грошові винагороди передали дочціакадеміка Ларисі Петрівні Тронько на потребиблагодійної Фундації Петра Тронька.

Цього року, у тяжкий для країни час Пре-зидія правління НСКУ ухвалила рішення пе-реказати кошти, передбачені на грошові вина-городи лауреатам Премії Петра Тронька, напідтримку сил АТО. Таким чином була про-довжена започаткована минулого року благо-дійна традиція.

3/4’2014Євген Букет К Р А Є З Н А В С Т В О

142

УДК : 096 (1-4) (477.41) : 929 Сікорський

Тарас Нагайко (м. Переяслав-Хмельницький)

Треті «Сікорські читання» у Переяславі

143

ІІІ Всеукраїнський історико-культурологіч-ний форум «Сікорські читання» відбувся в деньнародження Героя України Михайла Сікорсь-кого – 13 жовтня. Захід, присвячений пам’ятівидатного музейного діяча, покликаний розви-вати наукові, культурні та творчі зв’язки між іс-ториками, краєзнавцями, культурологами, му-зеєзнавцями, діячами мистецтва, зібрав яскравуплеяду учасників – від студентської молоді довідомих політиків. На форум завітали поважнігості з різних областей України та місцева ін-телігенція. У складі делегації Національноїспілки краєзнавців України його відвідалиОлександр Реєнт, Руслана Маньковська, Григо-рій Савченко, Євген Букет, Володимир Дмит-рук, Валентина Гончарова, Олександр Заваль-нюк, Ярослава Ткачук. Гостями зібрання булочимало колишніх та діючих працівників Націо-нального історико-етнографічного заповідника«Переяслав» – друзів та колег М.І. Сікорського.

Співзасновники форуму ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний уні-верситет імені Григорія Сковороди» та гро-мадська культурно-просвітницька організація«Переяславський Скарб» разом з Національ-ною спілкою краєзнавців України традиційнозапропонували учасникам та гостям форумузмістовне наповнення. Це культурно-мистецькіта наукові ініціативи, що об’єднали відомих вУкраїні діячів науки, культури, освіти, пред-ставників журналістської справи. Зокрема, про-грама цьогорічних заходів включила триосновні частини: урочисту (заходи по вшану-ванню пам’яті М.І. Сікорського), виставково-експозиційну та науково-презентаційну. Зо-крема, основною подією урочистої частини, щозібрала учасників форуму та широку громадсь-кість у актовій залі переяславського універси-тету стало друге за ліком вручення Премії іменіГероя України Михайла Сікорського Націо-нальної спілки краєзнавців України. За вагомийвнесок у дослідження і збереження культурноїспадщини України та розвиток музейноїсправи її було вручено цьогорічним лауреатам

які були визначені рішенням Президії прав-ління НСКУ 1 жовтня 2014 року. Ними стали:

Завальнюк Олександр Михайлович – про-фесор кафедри історії України Кам’янець-По-дільського національного університету іменіІвана Огієнка, доктор історичник наук, членпрезидії правління НСКУ;

Козій Ганна Іванівна – соратник М.І. Сі-корського, співавтор наукової концепції таструктурного плану Музею народної архітек-тури та побуту Середньої Наддніпрянщини вПереяславі-Хмельницькому;

Ткачук Ярослава Юріївна – директор Коло-мийського музею народного мистецтва Гуцуль-щини та Покуття імені Й. Кобринського Івано-Франківської області;

Томенко Микола Володимирович – народ-ний депутат України, засновник фонду МиколиТоменка «Рідна Країна», доктор політичнихнаук.

Цього ж дня в урочистій атмосфері заходуректору університету, академіку НАПН України,доктору історичних наук Віктору Коцуру булавручена Премія імені Дмитра ЯворницькогоНаціональної спілки краєзнавців України. Цієювисокою нагородою було підкреслено його ва-гомий внесок у справу вивчення, дослідженняі популяризації історико-культурних і природ-них багатств рідного краю.

Нагороджував та вітав лауреатів головаНСКУ Олександр Реєнт.

Зі сцени актової зали лунали вітальні ви-ступи міського голови м. Переяслава-Хмель-ницького Тараса Костіна, культуролога, багато-річного друга та соратника М.І. СікорськогоБориса Войцехівського, племінниці ВалентиниСікорської та інших гостей. Справжньою ми-стецькою окрасою урочистої частини форумустав виступ народного артиста України лау-реата Державної премії імені Тараса Шевченка,народного співака, кобзаря Василя Нечепи. Підчас урочистого зібрання усім присутнім булопредставлено авторську трилогію заслуженогожурналіста України, краєзнавця, прижиттєвого

біографа Михайла Івановича Сікорського Ми-коли Махінчука «Мереживо мінливого часу».

У форматі читань Університетська бібліо-тека запропонувала відвідувачам виставку книг«Музейні барви України». Відбулися науковікруглі столи: «Краєзнавство Переяславщини»:дослідження, проблеми, постаті» та «Музейнасправа на Переяславщині» організовані та про-ведені за участі науковців університету, студен-тів та учнів шкіл.

За усталеною традицією, складовою части-ною форуму стали презентації, виставки, та май-стер-класи. Зокрема, експозиція художніх творів«Мистецькі обереги» об’єднала низку окремихвиставок з художнього мистецтва. Одна з най-більш масштабних, де закарбоване дітище М.І.Сікорського – переяславські музеї, виставкаробіт художника Сергія Сороки «ПереяславськаМнемосіна». На ній колегами та друзями митцяпрезентовано авторські графіку та живопис.Упродовж форуму проводила роботу мистецькамайстерня під назвою «Даруємо добро і надію»– дев’ять різноманітних майстер-класів з різнихмистецьких технік. Усі бажаючі могли не лишепобачити як виникають невеличкі шедеври, а йособисто прийняти участь у їх створенні.

На завершення форуму його учасники від-відали Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка, де роз-ташована меморіальна кімната М.І. Сікорсь-кого. У виставковому залі експонуваласьавторська виставка переяславської мисткині,члена Спілки дизайнерів України Ольги Стрі-лець «Квітка-Душа» присвячена пам’яті музей-ного патріарха України.

Результатом роботи ІІІ Всеукраїнського істо-рико-культурологічного форуму «Сікорські чи-тання» стало пошанування науковою та твор-чою громадою України пам’яті її Героя МихайлаСікорського, а також налагодження тісних зв’яз-ків між учасниками зібрання. Реалізація задумівта ініціатив, що народилися на третіх «Сікорсь-ких читаннях» вартує значних зусиль та повсяк-часної спільної роботи. Найбільшої ж уваги збоку культурної спільноти України сьогодні по-требує збереження тих надбань, що залишилипо собі такі подвижники як П.Т. Тронько,М.І. Сікорський, Б.Г. Возницький, І.М. Гончарта багато інших діячів вітчизняної культури. Їхвнесок не можливо переоцінити поруч із зусил-лями тих соратників та однодумців, хто допома-гав їм у нелегкій справі – творенні та збереженнінаціонального культурно-історичного скарбу.

3/4’2014Тарас Нагайко К Р А Є З Н А В С Т В О

144

Голова Національної спілки краєзнавцівУкраїни Олександр Реєнт вручає премію імені Героя України Михайла СікорськогоЯрославі Ткачук

Учасники ІІІ Всеукраїнського історико-культурологічного форуму

«Сікорські читання»

Фото Ігоря Гайдаєнко

145

Микола Борщ (м. Черкаси)

Краєзнавча Шевченкіана України24–25 жовтня 2014 року в Шевченків-

ському національному заповіднику у Каневівідбулася ХІІІ Всеукраїнська наукова істо-рико-краєзнавча конференція «КраєзнавчаШевченкіана України», присвячена 200-річчювід дня народження Т.Г. Шевченка. Її організа-тори – Національна спілка краєзнавців Ук-раїни та її обласна організація, Інститут історіїУкраїни НАН України, ННІ історії і філософіїЧеркаського національного університету іменіБогдана Хмельницького.

Цією конференцією Національна спілкакраєзнавців України та її обласні організаціїпродовжили заходи ювілейного Шевченків-ського року. На конференції у доповідях та по-відомленнях було охарактеризовано процесзародження та розвиток шевченківських тра-дицій в різних куточках України, розкритоаспекти життя і творчості Т.Г. Шевченка.

На основі використання широкого ком-плексу джерел (архівних документів, науковоїлітератури, матеріалів періодичної преси і тво-рів мистецтва) учасники конференції висвіт-лили історію творення всенародної Шевчен-кіани в Україні, розкрили широку палітруформ і художньо-мистецьких засобів вшану-вання пам’яті Т.Г. Шевченка та популяризаціїйого творчої спадщини в регіонах держави.

Вітаючи учасників конференції, в.о.рек-тора Черкаського національного університетуімені Богдана Хмельницького, доктор еконо-мічних наук О.В. Черевко зазначив: «Нинішняконференція відбувається в унікальний істо-ричний час творення нової України, яку запо-вів нам Шевченко. Глибоко переконаний, щовона стане важливою віхою у справі дослід-ження і наукового осмислення феномена Та-раса Шевченка, розкриттю нових граней йоготворчості, зарядженої потужною енергетикоюзагальнолюдських гуманістичних цінностей».

У своєму зверненні до всеукраїнського на-укового форуму, голова Національної спілкикраєзнавців України, доктор історичних наук,професор, член-кореспондент НАН України,заступник директора Інституту історії України

НАН України О.П. Реєнт наголосив: «Особли-вість конференції не тільки у широкому коліпорушених проблем шевченкознавства, а й утому, що зроблена успішна спроба розширитимежі пізнання Т.Г. Шевченка. Не обмежую-чись аналізом його літературної творчості,учасники конференції акцентували увагу на іс-торико-краєзнавчих, мистецтвознавчих, філо-софських аспектах Шевченкіани. І не меншважливо, що бачення проблеми висвітлюва-лося крізь призму самобутності різних куточ-ків України, де знають і шанують ВеликогоКобзаря. Конференція засвідчила великий ін-терес науково-краєзнавчої громадськості дошевченківської тематики. Її учасники – на-уковці, працівники музеїв, освітніх закладів,архівів, історико-культурних заповідниківпредставляли Київ, Харків, Львів, Запоріжжя,Дніпропетровськ, Луганськ, Слов’янськ,Івано-Франківськ, Чернігів, Одесу, Переяславта інші міста України».

Голова Національної спілки краєзнавцівУкраїни О.П. Реєнт передав науковій бібліо-теці Шевченківського заповідника 10-томнуенциклопедію історії України та бібліотечкунаукових видань. Свої видавничі доробки за-повіднику передали також учасники конфе-ренції з Донеччини, Тернопільщини, Чернігів-щини та інших областей України.

Доктор історичних наук, професор кафедриархівознавства та спеціальних галузей історич-ної науки Київського національного універси-тету імені Тараса Шевченка, член НСКУ Ярос-лав Калакура вважає, що творча спадщинаТараса Шевченка виступає не тільки історич-ним, історіографічним, але й історико-краєз-навчим джерелом, оскільки містить винятковоцінну інформацію про оцінку ним конкретнихфактів, подій і явищ у рідному краї, на україн-ській землі. Краєзнавчу спрямованість у тій чиіншій формі має вся спадщина поета, насампе-ред його соціальна та пейзажна лірика, істо-ричні поеми, художні твори, а також його без-посередня краєзнавча діяльність під часекспедицій за дорученням Київської археогра-

фічної комісії, що відкрило можливість подо-рожувати Київщиною, Черкащиною, Чернігів-щиною, Поділлям та Волинню, взяти участь вархеологічних розкопках.

Кандидат історичних наук, доцент, старшийнауковий співробітник відділу історичної регіо-налістики Інституту історії України НАН Ук-раїни, заступник голови Національної спілкикраєзнавців України Руслана Маньковська тор-кнулася теми музейної шевченкіани. Основнуувагу вона зосередила на музеях ШевченкаЧеркащини, Києва, Київщини, Чернігівщини,приватних шевченківських колекціях та народ-них музеях. Водночас зауважила, що майже всіісторичні та краєзнавчі музеї в Україні, зокремау Харкові, Полтаві, Ромнах, Одесі, Львові збе-рігають автентичні пам’ятки, присвячені Коб-зареві. Поширення отримали музейні кімнатипри вищих і середніх навчальних закладах.

Серед виступаючих на конференції викла-дачі ЧНУ: д.і.н., професор А.Ю. Чабан, к.і.н.,професор В.М. Мельниченко, д.і.н., професорС.В. Корновенко, д.ф.н., професор Л.І. Рома-щенко, к.і.н., доцент Г.М. Голиш, к.і.н., доцентТ.А. Клименко, к.і.н., доцент А.П. Іржавська,к.і.н. О.М. Абразумова.

Під час конференції відбулося врученнявсеукраїнської краєзнавчої премії іменіДмитра Яворницького 2014 року. Її лауреатомстав голова правління Черкаської обласної ор-ганізації НСКУ, професор Черкаського націо-нального університету імені Богдана Хмель-

ницького Василь Мельниченко – автор книги«Шевченкіана Черкащини» та низки іншихшевченкознавчих праць. Премію імені ПетраТронька отримав у Каневі голова правлінняДонецької обласної організації НСКУ В.І. Ро-манько (м. Слов’янськ). Учасники конференціїсхвально сприйняли повідомлення про те, щогрошовий еквівалент премій перераховано уфонд Збройних сил України.

Учасники конференції поклали квіти до мо-гили Великого Кобзаря, здійснили екскурсіюмузеєм Т.Г. Шевченка та мали можливість оз-найомитися з книгами черкаських авторів, при-свячених Т.Г. Шевченку, які представило черка-ське видавництво «Брама-Україна». На згадкупро перебування на Черкащині гості отрималивід університету та спілки краєзнавців підбіркупрезентаційної літератури про Шевченків край.

3/4’2014Микола Борщ К Р А Є З Н А В С Т В О

146

Олександр Завальнюк, Олександр Комарніцький (м. Камянець-Подільський)

Кам’янець-Подільська міська організаціяНаціональної спілки краєзнавців України у 2010-2014 рр.:

основні результати діяльностіКам’янець-Подільська міська організація Національної спілки краєзнавців України нині

налічує 51 особу, у т.ч. 14 докторів наук, професорів, 23 кандидати наук, доценти. У 2010 р.осередок об’єднував 41краєзнавця, у т.ч. 11 докторів наук, професорів, 19 кандидатів наук,доцентів. За кількісними та якісними показниками він є найбільшим в області. Найчисельнішоює історична секція.

147

Впродовж 2010-2014 рр. докторські дисер-тації захистили С.Е. Баженова, В.С. Лозовий,О.М. Завальнюк, А.Г. Філінюк, кандидатські –І.С. Підгурний, А.Г. Шулик, В.А. Віштаченко,О.А. Чеканська.

Ряди міської організації поповнили 10 кра -єзнавців, у т.ч. проректор з наукової роботиК-ПНУ імені Івана Огієнка, доктор фізико-ма-тематичних наук, професор І.М.Конет, завіду-вач кафедри, кандидат педагогічних наук,професор цього ж вишу М.А.Печенюк, ди-ректор Кам’янець-Подільського державногоісторичного музею-заповідника В.С.Травін -ський та ін.

Впродовж звітного періоду краєзнавці міс -та працювали над втіленням у життя рішеньІV з’їзду НСКУ, пленумів обласної організаціїСпілки. Відповідно до плану проводилися за-сідання правління міської організації з поточ-них проблем, регулярно скликалися загальнізбори осередку. Члени міської організаціїпідтримували товариські, дружні взаємини зколегами з інституту історії, політології іетнології Вінницького державного педагогіч-ного університету імені Михайла Коцюбинсь-кого, історичного факультету Чернівецькогонаціонального університету імені Юрія Федь-ковича, науковцями Державних архівів Він-ницької, Хмельницької та Житомирської обла-стей, Хмельницького історичного музею,Державного історико-культурного заповід-ника «Меджибіж» (смт. Меджибіж Летичівсь-кого району), Кам’янець-Подільським дер-жавним історичним музеєм-заповідником,Національним історико-архітектурним запо-відником «Кам’янець», Кам’янець-Поділь-

ськими міською організацією Національноїспілки журналістів України, міським об’єд-нанням Товариства «Просвіта» імені ТарасаШевченка.

Осередок гідно представлений в органахмісцевого самоврядування. Так, професорО.М. Завальнюк є депутатом Хмельницькоїобласної ради. Доценти О.Б. Комарніцький іС.В. Олійник на громадських засадах вико-нують обов’язки помічників-консультантів.Перший з них є членом архітектурно-містобу-дівної ради, а також комісії із встановленнямеморіальних знаків виконавчого комітету Ка -м’я нець-Подільської міської ради. О.В. Будзейі Г.Б. Ківільша плідно працюють у складі місь-кої топонімічної комісії. Г.Б. Ківільша входитьдо складу координаційної ради з туризму місь-квиконкому, а А.Б. Задорожнюк і С.В. Труб-чанінов – геральдичної комісії.

О.М. Завальнюк є членом Президії НСКУ.До складу Правління НСКУ входять Л.В. Ба-женов, В.С. Прокопчук, В.О. Савчук.

Впродовж 2010-2014 рр. міській організа-ції вдалося провести 28 міжнародних, всеукра-їнських, регіональних наукових конференційта круглих столів. Серед них – міжнародні нау-кові форуми: науково-краєзнавча конференція«Кам’янець-Подільський у контексті укра-їнсько-європейських зв’язків» (2012 р.), нау-ково-практичний семінар «Мистецька спад-щина Поділля у контексті полікультурногоєвропейського простору» (2010-2013 рр.), сту-дентська археологічна конференція «Археоло-гічні дослідження в Україні: здобутки і пер-спективи» (2010 р.); всеукраїнські науковіконференції «Археологія і фортифікація

Середнього Подністров’я» (2012-2014 рр.),«Подільська «Просвіта»: історія і сьогодення»(2011 р.), регіональні наукові конференції,круглі столи «Чемерівці: сторінки історії»,«А рідна мова, як сонце», присвяченому175-річ чю від дня народження П.Г. Житець-кого, «Воєнні компанії на Поділлі серединиХVІІ століття (до 360-річчя Батозької битви)»(всі у 2012 р.), «Вища освіта на Поділлі»,«Кам’янець-Подільський – тимчасова столицяУНР», «Міжетнічні та міжконфесійні відно-сини у Правобережній Україні», «Українізація:сутність, наслідки та уроки», конференції,присвячені 145-річчю створення товариства«Просвіта», 95-річчю створення УкраїнськоїДержави та 140-річчю від дня народження геть-мана Павла Скоропадського, 120-річчю від днянародження Микити Годованця (всі у 2013 р.),«Самоврядування в місті Кам’янці-Поділь-ському: історія та сучасність», «Юхим Сі-цінський – визначний дослідник Подільськоїземлі», «Незалежність України: здобутки, ви-клики та втрати», науково-практична конфе-ренція, присвячена 70-річчю з дня визволенняКам’янця-Подільського від німецько-фашист -ських загарбників (всі у 2014 р.) та ін. За ре-зультатами більшості цих форумів були опуб-ліковані відповідні збірники наукових праць.Члени осередку були організаторами чи спі-ворганізаторами десятків різного рівня нау-ково-практичних і краєзнавчих конференцій,симпозіумів, круглих столів,

У 2010-2013 рр. кам’янецькі краєзнавцівзяли участь у роботі 121 міжнародної науко-вої конференції. Чималим було їх представ-ництво на всеукраїнських та регіональних нау-кових конференціях. Вони були учасникамиблизько 139 форумів такого рівня.

Члени осередку провели велику видавничуроботу. Зокрема, у 2010-2013 рр. вдалося опуб-лікувати 30 монографій, 65 брошур, книг тапокажчиків, 61 навчальний посібник, 1464статті, у т.ч. 420 статей у фахових журналах інаукових збірників, 948 – в інших науковихвиданнях, 96 – у закордонних виданнях. Вио-кремимо грунтовні монографічні виданняА.Г. Філінюка «Правобережна Україна напри-кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття: тенден-ції розвитку і соціальні трансформації»,

А.Л. Глушковецького «Демократія в провінції:вибори та діяльність депутатів Подільської гу-бернії у Державних Думах Російської імперії»,І.В. Рибака «Зіньків від найдавніших часів досьогодення», Ю.А. Хоптяра «Селянський рухв Лівобережній Україні (березень 1917 – січень1918 рр.)» (всі у 2010 р.); О.М.Завальнюка«Утворення і діяльність державних українсь-ких університетів (1917-1921 рр.)», В.С. Лозо -вого «Правосвідомість селянства в періодУкраїнської революції 1917-1920 рр.: історич-ний аспект», І.В. Рибака «Здійснення насиль-ницької політики розселянювання на Поділліта Південно-Східній Волині (друга половина20-х – перша половина 30-х рр.)», А.Ю. Скрип -ника «Державні установи Подільської губернії(1793-1914 рр.)» (всі у 2011 р.); С.Е. Баженової«Ю.І. Крашевський і Україна», В.А. Дубінсь-кого «Аграрне питання в політичних концеп-ціях українських партій і громадських органі-зацій Наддніпрянщини наприкінці ХІХ – напочатку ХХ ст.», О.М. Завальнюка «Нацистсь-кий окупаційний режим в генеральній окрузі«Волинь-Поділля» у 1941-1944 рр.», Н.О. Урсу,І.С. Підгурного «Культурно-мистецька спад-щина Поділля у художніх фотографіях Ми-хайла Грейма» (всі у 2012 р.); О.М. Завальнюкаі С.В. Олійника «Українська Галицька арміяна Поділлі (липень 1919 –травень 1920 рр.)»,В.А. Нестеренка «Злочин проти розуму і сові-сті: репресії сталінізму проти української інте-лігенції та церкви на Поділлі», В.С. Прокопчу -ка «Дунаєвеччина: край і люди» (всі у 2013 р.);книги – О.М. Завальнюка, О.Б. Комарніцького«Кам’янець-Подільський національний уні-верситет імені Івана Огієнка» (2010-2012 рр.),О.М. Завальнюка, В.С. Прокопчука, А.П. Гав-рищука «Кам’янець-Подільський державнийучительський інститут у роки Великої Вітчиз-няної війни», А.Б. Задорожнюка «Подільськіпечатки кінця ХVІІІ – cередини ХХ ст. (за ма-теріалами сфрагістичної колекції музеюШереметьєва)» (всі у 2010 р.); В.С. Прокоп-чука, О.Б. Комарніцького «Від університетупедагогічного – до університету національ-ного», М. Завальнюка, О.Б. Комарніцького«Кам’я нець-Подільський: історія і сучас-ність», С.А. Ко пилова, А.Б. Задорожнюк«Описи Подільської губернії кінця ХVІІІ –

3/4’2014Олександр Завальнюк, Олександр Комарніцький К Р А Є З Н А В С Т В О

148

Кам’янець-Подільська міська організація Національної спілки краєзнавцівУкраїни у 2010-2014 рр.: основні результати діяльності

149

початку ХІХ ст.» (всі у 2011 р.), М.А.Печенюк«Послідовники великого Подолянина. Пісні зПоділля» (2012 р.), І.М. Конета, В.С. Прокоп-чука «Доктори наук, професори Кам’янець-Подільського національного університетуімені Івана Огієнка» (2013 р.), Г.О. Осетрової«Латинські написи в пам’ятках архітектуриКам’янця», О.Б. Комарніцького «Кам’янець-Подільська міська організація Національноїспілки краєзнавців України у 2010 – квітні2014 рр.: основні результати діяльності» (всі у2014 р.)»; бібліографічний покажчик «Істо-ричне краєзнавство і проблеми регіональноїісторії Правобережної України (науковашкола)» (2011 р.); навчальні посібники –О.М. Завальнюка, О.Б. Комарніцького «Кам’я -нець-Подільський в Українській революції1917-1920 рр.», А.Б. Задорожнюка «Історичнекраєзнавство», С.В. Олійника «Поділля в добуЦентральної Ради» (всі у 2010 р.); В.С.Прокоп-чука «Шкільне краєзнавство», А.Г. Філінюка«Правові основи вищої школи», Ю.А. Хоп тяра«Історія Росії (ХVІІ ст.)» (всі у 2011 р.);О.М. Завальнюка, С.В. Олійника, С.В. Трубча-нінова «Україна в період Другої світовоївійни», Н.О. Урсу. «Нариси з історії образо-творчого і декоративно-прикладного мистец -тва Хмельниччини» (всі у 2012 р.); С.В. Труб-чанінова «Історична географія України»(2013 р.) та ін.

Найбільший науковий доробок маютьВ.С. Прокопчук (167 публікацій), О.М. Заваль-нюк (164), О.Б. Комарніцький (118), Л.В. Ба-женов (91), В.О. Савчук (87), Н.О. Урсу (83),А.Г. Філінюк (67).

Низку публікацій краєзнавці опублікували умісцевих газетах. Зокрема, О.В.Будзей регу-лярно вів рубрику «Історія» в газеті «Подоля-нин». У цьому ж виданні з 2013 р. щоп’ятниціпублікувалася краєзнавча сторінка «Кам’я -нецькі перехрестя» та рубрика «Видано вКам’янці». В останній представлено чимало ви-дань, присвячених історії краю. На сайті грома-дянської журналістики «ХайВей» (http://h.ua/art_geld.php?id=64539) упродовж 2013 рокукраєзнавець розмістив понад 200 матеріалів, восновному краєзнавчої тематики. На сайті «Віч-ний Кам’янець» упродовж року представленопонад 90 матеріалів краєзнавчої тематики

(http://kampod.at.ua/publ/ znakhidki_vid_o_bud-zeja/33). Крім того, на цьому ж сайті було ор-ганізовано конкурс – тематичне краєзнавчефотополювання за матеріалами книги ОлегаБудзея «Вулицями Кам’янця-Подільського».

Ряд членів міської організації були відпо -відальними редакторами, секретарями, чле намиредколегії 223 наукових збірників та покаж -чиків. У 2011-2013 рр. краєзнавці виступилирецензентами 126 наукових та навчальнихвидань.

Члени осередку працювали у складі спе-ціалізованих вчених рад по захисту дисертаційКам’янець-Подільського національного універ-ситету імені Івана Огієнка (О.М. Завальнюк,Л.В. Баженов, С.А. Копилов, В.С. Прокопчук,І.В. Рибак, В.О. Савчук, А.Б. Задорожнюк), Чер-нівецького національного університету іменіЮрія Федьковича (Л.В. Баженов), Східноукра-їнського національного університету імені Во-лодимира Даля (О.С. Каденюк), Прикарпатсь-кого національного університету імені ВасиляСтефаника (Н.О. Урсу), Львівської національ-ної академії мистецтв (Н.О. Урсу). Остання єчленом експертної ради Міністерства освіти інауки України.

У 2010-2013 рр. краєзнавці провели 62 ре-цензування, опонували 24 дисертації, напи-сали 122 відгуки на автореферати дисертацій.У 2010-2014 р. захистили кандидатські дисер-тації аспіранти М.А. Печенюк (Л.М. Гаври-ленко, М.В.Стесюк, Т.П.Карпенко, М.В. Ярова),Л.В. Баженова (В.І. Петренко, С.М. Єсюнін,Ж.Б. Касап), Н.О. Урсу (І.С. Підгурний,Д.В. Кос тюк, І.А. Гуцул), О.М. Завальнюка(Ю.В. Олійник), С.А. Копилова (В.Д. Коцюк),А.Г. Філінюка (С.А. Сидорук), О.С. Каденюка(О.М. Палилюлько), В.О. Савчука (О.А. Посві-стак), В.С. Лозового (А.І. Машталір), І.В. Ри-бака (О.М. Свідерська), В.С. Прокопчука(І.А. Ісакова).

Значна увага в осередку приділялася гро -мадсько-науковій діяльності її членів. Зокре -ма, члени організації брали участь у рецензу-ванні конкурсних робіт членів МАН Ук ра їни,були членами журі цього конкурсу (І.В. Бере-зіна, І.М. Конет, Н.О. Урсу, А.Л. Глуш ко вець -кий, В.А. Дубінський, В.С. Лозовий, Л.А. Во -ронюк, Ю.А. Хоптяр, А.Б. Задорожнюк,

О.Б. Комарніцький, О.Л. Баженов, С.В. Олій-ник. В.В. Щегельський, В.А. Нестеренко,А.Г. Шулик).

У 2010 р. членами журі Всеукраїнськоготурніру юних істориків (м. Славута) висту-пили В.С. Лозовий, О.Б. Комарніцький,А.Л. Глушковецький, А.Ф. Гуцал, ІІ етапуВсеукраїнської шкільної олімпіади з історії –І.В. Рибак, Ю.А. Хоптяр, В.А. Дубінський.У 2011 р. головою журі історико-географіч-ного відділення Хмельницького територіаль-ного відділення МАН України був В.С. Про-копчук, а Н.О. Урсу очолювала журі секції«Мистецтвознавство і журналістика». Крімтого, В.А. Дубінський був членом журі ІІетапу Всеукраїнської олімпіади з історії, аІ.В. Рибак – ІV-го етапу. І.В. Березіна входиладо складу журі конкурсу дитячих творчихробіт, приуроченому Дню захисту дітей.Ю.А. Хоптяр оцінював, як член журі, роботиучасників обласного конкурсу наукових робіт,присвяченого 20-річчю Незалежності України.У 2012 р. головою журі секції «Мистецтво-знавство» Хмельницького територіальноговідділення МАН України була Н.О. Урсу.Вона також очолювала журі міжшкільногоконкурсу «Світ очима дітей» учнів художніхкласів районних шкіл мистецтва. І.М. Конетбув членом журі ІІ етапу Всеукраїнської олім-піади з математики студентів педагогічнихуніверситетів, ІV етапу ХХ Всеукраїнськоготурніру юних математиків, заступником го-лови конкурсної комісії обласного конкурсунауково-дослідних робіт.

Варто відзначити потуги у напрямкушкільного краєзнавства В.С. Прокопчука,якому вдалося на початку 2011 р. у київськомувидавництві «Кондор» видати навчальний по-сібник «Шкільне краєзнавство», що має грифМіністерства освіти і науки, молоді та спортуУкраїни. У травні 2011 р. це видання здобулодиплом переможця регіонального конкурсу накраще наукове дослідження в номінації «Мо-нографії, підручники». Віктору Степановичувдалося також впродовж року завершити роз-робку проблеми теорії і методики шкільногокраєзнавства, результатом якого стала відпо-відна стаття у журналі «Краєзнавство» (2011.– №3. – С. 29-35). Стан, проблеми і пропозиції

щодо діяльності МАН України подані у публі-кації в науковому збірнику «Шості педагогічнічитання пам’яті М.М.Дарманського» (2011. –С. 115-117). Крім того, у 2010 р. В.С. Прокоп-чук брав участь у роботі круглого столу з про-блем краєзнавства на базі Маківського НВК«ЗОШ І-ІІІ ступенів, колегіум» (2 листопада),відкритті музеїв письменника М. Магери уДунаєвецькій районній бібліотеці (10 ве-ресня), професора М.П. Чорнобривого в Не-стеровецькій сільській бібліотеці Дунаєвець-кого району (17 вересня). У 2012 р. І.М.Конетта В.С. Прокопчук брали участь в організаціїта проведенні семінару «Учнівська науково-дослідна праця: форми і методи», яка відбу-лася 19 червня на базі Малієвецької ЗОШ Ду-наєвецького району. Останній з них 26 квітняорганізував у м. Дунаївці семінар «Науково-методичні засади учнівського дослідництва».У 2011 р. В.С. Прокопчук і Л.В. Баженов ви-ступили з доповідями на обласному семінаріорганізаторів манівського руху.

В.В. Гудима і В.В. Щегельський допома-гали учням і вчителям шкіл, студентам, аспі-рантам, докторантам у підборі джерел талітератури із фондів навчально-наукової лабо-раторії етнології Кам’янець-Подільського на-ціонального університету імені Івана Огієнка.Ці ж краєзнавці організували і проводили літнідвотижневі етнологічні експедиції за маршру-тами с. Смотрич Дунаєвецького району – с.Велика Яромирка Городоцького району (2010р.), с. Велика Кужелова – с. Морозів (2011 р.),с. Рахнівка – с. Великий Жванчик (2012 р.),с. Голозубинці – с. Гута Яцковецька Дунає-вецького району (2013 р.) Хмельницької обла-сті. Вони проводили також заходи на відзна-чення календарних свят Катерини, Андрія,Наума, Миколая, «Вертеп». У 2012-2014 рр.краєзнавці організували виставку натільногоодягу подолян (домоткані вишиті чоловічі тажіночі сорочки). В.В. Щегельський у 2011-2014 рр. брав участь в організації та прове-денні майстер-класу із виготовлення «Різдвя-ної зірки», свята «Подільська Масляна», яківідбулися на базі готельного комплексу «Сімднів». Спільно з бібліотекою університетукраєзнавець 19 квітня 2011 р. провів літера-турно-краєзнавче свято «Дух українства у


150

Кам’янець-Подільська міська організація Національної спілки краєзнавцівУкраїни у 2010-2014 рр.: основні результати діяльності

151

предковічних звичаях та обрядах». 18 жовтнятого ж року в експозиційній залі навчально-наукової лабораторії етнології було організо-вано урочистості з нагоди 15-річчя її науково-творчої діяльності. В.В. Щегельський бувтакож учасником практичного семінару з укра-їнського автентичного фольклору, який від-бувся 7 жовтня 2012 р. у межах проведенняХмельницького обласного відбіркового кон-курсу ХІІІ Всеукраїнського фестивалю сучас-ної та популярної музики «Червона рута». Назапрошення дирекції фестивалю працював ускладі журі, оцінюючи конкурсантів у жанріукраїнського автентичного фольклору.

Краєзнавці А.Ф. Гуцал, В.А. Гуцал,В.П. Ме гей, П.А. Болтанюк, І.О. Старенькийрозробляли тему «Культура населення Серед-нього Подністров’я епохи раннього заліза».У липні-серпні 2011 р. вони провели дослід-ження археологічних пам’яток VІІІ-VІ ст. дон.е. у районі сіл Іванківці, Спасівка, смт. Сата-нів Городоцького району, проводилися архео-логічні розвідки у Кам’янець-Подільському іЧемеровецькому районах. Виявлено 9 новихпоселень, які датуються епохами енеоліту іраннього залізного віку. П.А. Болтанюк прово-див також археологічні розвідки в урочищіТатариська, а також на ділянці по вул. Пол-ьський ринок біля будинку №3. У серпніспільно з науковцями Львівського національ-ного університету імені Івана Франка він про-водив обстеження фундаменту вежі Нова За-хідна Старого замку. Тоді ж краєзнавецьпровів попереднє обстеження укріплень замкусмт. Сатанів. П.А. Болтанюк надав інтерв’ютелеканалам «ТVІ» і «ІСТV» про історію ар-хеологічних досліджень Старого замку, бравучасть у зйомках відеоролика про нічну екс-курсію по замку, передачі «П’ять причин від-відати Кам’янець» телеканалу «1+1».

У 2012-2013 рр. А.Ф. Гуцал, В.А. Гуцал,В.П. Мегей, П.А. Болтанюк, І.О. Старенькийпроводили дослідження археологічних пам’я -ток м. Кам’янець-Подільського, археологічнурозвідку в околицях с. Смотрич Дунаєвець-кого району, с. Рихта та с. Теремці Кам’янець-Подільського району.

Краєзнавець Г.Б. Ківільша брала участь упідготовці матеріалів до опорного історико-ар-

хітектурного плану міста, зокрема, були ви-значені охоронні зони пам’яток архітектури натериторії НІАЗ «Кам’янець», внесено зміни тадоповнення до переліку пам’яток Кам’янця-Подільського. Г.Б. Ківільша і Г.О. Осетровабрали участь у роботі по виявленню пам’ятокархітектури міста та області. Зокрема, у 2011р. вони оформили документацію для взяття надержавний облік будинку волосної управи смт.Деражня, Аріанської каплиці с. ТихомельБілогірського району, палаців у с. ВодичкиХмельницького району, Пшездецьких (смт.Чорний Острів Хмельницького району). Ці жкраєзнавці регулярно надавали консультації зісторії архітектурних споруд НІАЗ «Кам’я -нець».

Велику краєзнавчу роботу серед учнівськоїмолоді проводила Л.А. Воронюк. Зокрема, у2010 р. їй вдалося створити електронні засобинавчального призначення («Оборонні спорудиКам’янця-Подільського», «27 років ТурецькоїПорти в Кам’янці-Подільському», «Вірмен -ська община Кам’янця-Подільського»), відео-презентації про споруди Старого міста(«Католицькі святині міста», «Архітектурніпам’ят ки ХVІІ-ХVІІІ ст. м. Кам’янця-Поділь -ського», «Життя Софії Потоцької в Кам’янці-Подільському»). Краєзнавець розробила іописала екскурсійні маршрути в рамках екс-педиції «Історія міст і сіл України», а саме –м. Кам’янець-Подільський – с. Княгинин –с. Сімаківка («У вирі сторіч»), м. Кам’янець-Подільський – с. Китайгород. У 2011 р.Л.А. Воронюк була керівником учнівської екс-педиції по дослідженню біографій видатнихукраїнців, що проживали за кордоном. У 2011-2014 рр. керувала учнівською командою назмаганнях «Фут-квест», темою яких була«Спадщина Старого міста». У 2011 р. краєзна-вець Л.А. Воронюк створила учнівсько-учи-тельські проекти «Видатні кам’янчани», «Ві-дома землячка Недільська Уляна Іванівна»,«Т.Н. Яблонська і Кам’янець-Подільський».Л.А. Воронюк є автором фільму «Врятувативід забуття» про воїнів-афганців Кам’янеч-чини, який представила на Всеукраїнськомуконкурсів мультимедійних проектів. Вонавзяла участь у телевізійній передачі ТРК«Поділля-центр», присвяченій подіям Великої

Вітчизняної війни на Хмельниччині. У 2012р. Л.А. Воронюк створила власний сайт зпортфолю досвіду роботи по залученнюучнів до вивчення історії рідного краю«Славлю місто своє». Розробила навчальнийпроект з спецкурсу «Моє місто у ХХ – на поч.ХХІ ст.», була керівником і редактором пошу-ково-дослідницької роботи «А пам’ять –вічна, не вмируща», присвяченої 70-річчювизволення України, Кам’янця-Подільського.У квітні краєзнавець провела семінар длявчителів суспільних дисциплін міста «Інно-ваційна діяльність, як фактор самореалізаціїпедагога» з елементами презентації досвідукраєзнавчої роботи серед учнівської молоді.У 2013 р. виступила керівником проекту«Війни закінчуються, а історія вічна» в рам-ках історичного конкурсу, організованогоЛьвівським католицьким університетом наприкладі життя і діяльності воїна-інтернаціо-наліста, кам’янчанина В.М. Кудрі, розробилакомплексний історико-краєзнавчий, на-вчально-виховний проект «Ехо Перемоги»,присвячений 70-річчю Перемоги на матеріа-лах учнівських досліджень на тему «Нашкрай не оминула війна». Л.А. Воронюк керу-вала творчими групами по створенню блогівучнями 7-х кл. на тему «Християнські свя-тині міста», «Національні громади міста»,провела похід вихідного дня в рамках туріадина Кармелюкову гору, у якому взяли участьучні 5-6-х класів.

П.А. Болтанюк у 2013 р. провів лекцію-екскурсію для учнів НВК №3 на тему «Ар-хеологія Подільського краю». Крім того,краєзнавець підготував та провів майстер-клас «Давні ремесла», прийняв участь у під-готовці та проведенні міні-фестивалю експе-риментальної археології «Археологічнийпікнік, брав участь в обговоренні нової редак-ції договору міської Ради по землекористу-ванню. Того ж року О.В. Будзей був учасни-ком (виступив, відповідав на запитання)підсумкового заняття з навчальної практикистудентів 350 групи спеціальності «Бібліо-течна справа» у коледжі культури й мистецтв(12 грудня 2013 року). Крім того, краєзнавецьпоповнював фонди українського інтернет-ви-дання «Вікіпедія». Досвід його роботи у

цьому напрямку став корисним і популяризу-вався на сторінках газети «Комсомольскаяправда в Украине».

Краєзнавець З.М. Климишина надавалаконсультації щодо виконання тематичних за-питів з генеалогії представникам США, Ізра -їлю, Польщі, Росії, України, співробітникамКам’янець-Подільського міського архіву таДержавного архіву Хмельницької області,Хмельницького обласного осередку Всеукра-їнського Товариства «Меморіал» імені ВасиляСтуса. У 2010 р. вона брала активну участь увідзначенні Дня Перемоги у благодійномуцентрі «Надія», а також у с.Косиківці Ново-ушицького району, здійснила краєзнавчі описисіл Косиківці, Шелестяни, Струга, БорсукиНовоушицького району, смт. Нова Ушиця.У 2011 р. консультувала з питань історії По-ділля вчителів шкіл сіл Струга і Косиківці Но-воушицького району, працівників бібліотекиНовоушицького коледжу механізації сіль-ського господарства, лікарів швидкої допомогисмт. Нова Ушиця, викладачів Кам’янець-По-дільського коледжу харчової промисловості,вчителів Кам’янець-Подільської ЗОШ № 8.

У 2010 р. завдяки старанням, насампередВ.А. Дубінського і Л.А. Воронюк було започат-ковано інтернет-сайт «Кам’янець-Подільськийісторичний», на сторінках якого публікувалисяцікаві матеріали з історії міста. На сайті регу-лярно оголошувалися конкурси учнівських істудентських наукових робіт на історико-крає-знавчу тематику, кращі з яких відзначалисяпризами (у нагородженні брали участь В.А. Ду-бінський, О.Б. Комарніцький, В.В. Пагор). За їхрезультатами опубліковано 7 збірників.

У квітні 2010 р. було реалізовано ідею простворення І Кам’янець-Подільської історичноїекспедиції, ініціатором якої став заступникміського голови С.В. Бабій. Її здобутком слідвважати перевезення язичницького ідола з с.Пижівка Новоушицького району до Кам’янця-Подільського. Він поповнив колекцію історич-ного музею-заповідника.

Отже, за короткий час осередок краєзнав-ців із Кам’янця-Подільського провів чималукорисну роботу, яка влилася у загальний ве-личезний доробок Національної спілки крає-знавців України.


152

153

Нові лауреати найпочеснішої премії в краєзнавстві1 жовтня відбулося засідання Президії прав-

ління Національної спілки краєзнавців України.Серед іншого, на засіданні визначені Лауреатипремії імені Дмитра Яворницького Національноїспілки краєзнавців України 2014 року.

Нагороди Спілки краєзнавців – премія іменіДмитра Яворницького, премія імені академікаПетра Тронька і премія імені Героя України Ми-хайла Сікорського – цього року вручаються безгрошової винагороди. У додаток до дипломів івідзнак йдуть квитанції про переказ коштів на по-треби Збройних сил України. Також члени Пре-зидії правління вирішили цього року не прово-дити гучних урочистостей з нагоди врученняголовної краєзнавчої відзнаки: приїхати на місця,вручити премії в робочій атмосфері, серед трудо-вих колективів. І в цьому були одностайні.

Лауреатами премії імені Дмитра Яворниць-кого Національної спілки краєзнавців України2014 року стали:

Володимир Атаназійович Качкан – завідувачкафедри українознавства, доктор філологічнихнаук, професор, академік, Заслужений діяч науки ітехніки. Член ради обласного об’єднання Всеукра-їнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шев-ченка; правління обласної організації Національноїспілки краєзнавців України, редколегій журналів«Українознавець», «Галичина», «Обрії», «Пере-вал», «Літопис Бойківщини» (США-Україна),низки серійних видань енциклопедичного харак-теру, зокрема «Українська журналістика в іменах».

Автор 80 книжкових видань: монографій, ху-дожніх і докумен тальних творів, новел, опові-дань, есеїв, повістей, романів, поезій, понад двохтисяч публікацій у журнально-газетній періо-диці в Україні, інших країнах.

Упорядник кількох фольклорних збірок народ-них пісень (у записках М. Павлика, О. Маковея),тематичних збірників, антологій з української лі-тератури, зокрема про творчість М. Павлика. Ви-пустив у світ книгу «Журавлі повертаються.:З епістолярної спадщини Богдана Лепкого».

Віктор Петрович Коцур – ректор Держав-ного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний універ-ситет імені Григорія Сковороди», член Президіїправління Національної спілки краєзнавців Ук-раїни, Заслужений працівник освіти України.

Автор численних історико-краєзнавчих роз-відок, майже 500 наукових та науково-публіцис-тичних праць. До кола наукових інтересів

В. П. Коцура входять історія та історіографія іс-торії України 1920-30-х рр., актуальні проблемипедагогіки, навчання і виховання студентської таучнівської молоді.

Його статтям та монографічним досліджен-ням завжди притаманний історико-краєзнавчийконтекст – це стосується історії окремих вулиць,проблеми краєзнавчої підготовки майбутніх учи-телів історії, освіти і культури Переяславщинита Київщини, переяславського соціуму на різнихвідтинках історичного розвитку міста і регіону,особистості останнього запорізького кошовогоПетра Калнишевського, тощо.

Одним із аспектів краєзнавчої роботи В.П. Ко -цура була його тісна співпраця з видатним кра-єзнавцем, Героєм України, директором Націо-нального історико-етнографічного заповідника«Переяслав» М.І. Сікорським. Завдяки їх спіль-ним зусиллям народилася ціла низка проектів,що були успішно втілені в життя.

Завдяки В.П. Коцуру знайшло належне увіч-нення пам’яті М.І. Сікорського. Незаперечноюзаслугою В.П. Коцура перед краєзнавчим зага-лом, українським суспільством є заснуванняпремії імені Михайла Сікорського Національноїспілки краєзнавців України, якою за активну,плідну роботу відзначаються краєзнавці, музей-ники, пам’яткоохоронці України.

За ініціативи В.П.Коцура започатковано про-ведення історико-культурологічного форуму«Сікорські читання» (7 листопада 2012 р.) на по-шану пам’яті видатного охоронця українськоїстаровини, Героя України М.І. Сікорського.

Василь Миколайович Мельниченко – про-фесор кафедри архівознавства, новітньої історіїта спеціальних історичних дисциплін Черка-ського національного університету ім. БогданаХмельницького, кандидат історичних наук, го-лова правління Черкаської обласної організації,член Президії правління НСКУ.

Впродовж тривалого часу проводить дослід-ницько-пошукову роботу з питань історичногокраєзнавства. Приділяє увагу пам’яткоохорон-ним та історико-географічним аспектам.

Автор книги «Шевченкіана Черкащини»,шевченкознавчих праць, циклу газетних матеріа-лів про діяльність Черкаської Думи у XIX ст.,історію Черкас від найдавніших часів, розвитокчумацтва в краї понад 100 наукових та науково-методичних публікацій.

Євген Букет

154

Наукова інформація

155

Михайло Степаненко (м. Київ)

Берестечко в Парижіі

У 1700 році в Кельні були опубліковані«Мемуари месьє Шарля де Баатца сеньйораД’Артаньяна, капітан-лейтенанта першої ротимушкетерів короля», які стали документаль-ною основою для всесвітньовідомого романуОлександра Дюма «Три мушкетери».

Серед багатьох зафіксованих в «Мемуа-рах» подій (до речі, значно відмінних від подійописаних в романі) є досить цікава новела проперебування в Парижі однієї з головних дію-чих осіб українсько-польської війни серединиХVII ст., а саме Короля Польщі Яна ІІ Кази-мира (1609-1672).

Почнемо цитатою з мемуарів: «Казимир,Король Польщі з дому Палатин, зрікся коронитак само, як і королева Швеції. Вони до цьогобули примушені, хоча й намагались зробитисобі честь цим зреченням… Перед тим, якстати королем він був єзуїтом, потім Кардина-

лом, а ці дві іпостасі не такі вже й протилежнісану Короля, тому що бути єзуїтом або Карди-налом означає, звичайно, бути переповненимпихою, а часто й схильністю до різноманітнихінтриг… Казимир, увірувавши, що Дім Кондейому зобов’язаний за його попередні послугицьому Дому, звернувся до месьє Принца з про-ханням надати йому захисток у Франції.Принц де Конде … домігся від Короля нетільки те, що просив його Казимир, але ще йдва значних абатства для нього, зокрема й такеяк Сен-Жермен-де-Пре, що давало не менше80 тисяч ліврів ренти на рік».

Після зречення від польської корони Кази-мир у 1668 р. переїхав до Парижу, де і померна початку 1672 року. Похований він був вабатстві Сен-Жермен-де-Пре в самому центріфранцузької столиці. Саме це поховання і будеоднією з тем пропонованого дослідження.

іі

Після смерті Казимира в каплиці абатства,де відбулось його поховання було зведено на-дгробок у вигляді скульптурної композиції,яка складалась з пам’ятника королю та мета-левого барельєфу з зображенням моментубитви між козаками і поляками під Берестеч-ком. По обидві сторони барельєфу знаходятьсямармурові стели з текстом панегіричної епіта-фії, присвяченої життю Казимира.

Наводимо цей текст в перекладі з латини: Дарунок божественним тіням.

Вічній пам’яті короля Казимира.

Після всіх щаблів слави і здійснених героїч-них звершень нехай навіки спочине тут шляхет-ний Йоган-Казимир – король Полонії та Швеції.

Наймолодший з родини Вазатенсів могут-ньої династії Ягелонів він був високоосвіче-ним, хоробрим, благочесним. Знав мови бага-тьох народів, в битвах перемагав, доля була донього прихильною. В сімнадцяти боях і сутич-ках з ворогами отримував перемоги: підкоривмосковітів, шведів, бранденбуржців, татар, ко-заків та інших заколотників.

Всі двадцять років свого правління був ми-лостивим і поблажливим батьком для підданихі всі двадцять років був творцем своєї долі.

Він відзначався хоробрістю і щирим благо-честям, більш завзято служив Небу ніж Землі.Був покровителем і захисником монастирів і лі-карень Варшави. Його діти народжувались в за-конному шлюбі. На жаль, всі вони померли. Самще не був великим, коли помер старший син, безмолодшого його славетний рід скінчився.

Щоб його не вважали королем, який нешанує Бога Христа, ним в Литві були зруйно-вані святині кальвіністів, а їх спільників ви-гнано.

Сенат Полонії повернув до католицькоївіри аварійські секти, упорядкував церковніобщини, щоб вони притримувались Законів,які Король проголосив «правом народів».

За його благочесні дії Папа Олександр сьо-мий надав Казимиру священе ім’я «Правовір-ний».

Своїми подвигами він досяг найвищоїслави, але після всіх звершень вирішив у 1668році відмовитись від престолу.

Сльози прощання текли по обличчю Ко-роля. Він оплакував долю свого батька, який вкінці життя був відсторонений від влади.Таким віщим було почуте пророцтво.

Він залишився в пам’яті живих не таксвоїми перемогами в битвах як повагою і лю-бов’ю до Вітчизни.

Як абат він правив службу з натхненням,його королівське серце стало для ченців свя-тинею.

Помер Король від ран на 17 день січневихкаленд у 1672 році. В Заповіті сказано, що мо-гильний притулок йому збудують Мойри».

Автором цієї надзвичайно цікавої латино-мовної епітафії був чернець абатства Дельфо.

Щодо творців скульптури Короля та баре-льєфу то ними були відповідно скульпториСієр де Марсі та Жан Тібо – фахівці найви-щого класу. Фінансування робіт забезпечувалинайближчі родичі Яна-Казимира Анна Гонзагота герцог д’Енгієн.

ііі

А тепер повернемось на двадцять чотирироки назад у незабутній 1648 рік. Незабутнійдля Яна-Казимира, тому що саме цього рокуйого було обрано королем Польщі. Але цей рікнезабутній також і для України. 1648 року по-чалось козацьке повстання під проводом Бог-дана Хмельницького за визволення Українивід польсько-шляхетського панування.

Слід зазначити, що попередником Яна ІІ Ка-зимира на польському престолі був його ріднийбрат Владислав IV Ваза (1595-1648), який на-магався залагоджувати конфлікти між правос-лавними і католиками, уникати загостренняміжнаціональних протиріч в Речі Посполитій.

В зв’язку з цим, цікавою сторінкою історії єйого взаємини з Богданом Хмельницьким. Самеза сприяння Владислава у 1644 році відбулисяперемовини Богдана Хмельницького з фран-цузьким послом при варшавському дворі гра-фом де-Брежі щодо запрошення запорозьких ко-заків на французьку службу. У вересні 1644року він сповістив першого міністра Франціїкардинала Мазаріні, що «у запорожців є нинідуже здібний полководець Хмельницький, йоготут при дворі поважають, я буду бачитися зним». Ще через місяць де-Брежі повідомляє:«Цими днями був у Варшаві один з старшин ко-зацької нації, полковник Хмельницький, проякого я писав Вашій емінеції. Він був у мене, ямав з ним дві розмови. Це людина освічена, ро-зумна, сильна в латинській мові. Що стосуєтьсяслужби козаків у його величності1, то, якщовійни з турками не буде, Хмельницький готовийдопомогти мені в цій справі».

У квітні 1645 року Богдан Хмельницькийприбув до Франції, де вів перемовини з місце-вим командуванням щодо запрошення нафранцузьку службу 2500 запорозьких козаків.Як окремий підрозділ козаки брали участь воблозі та штурмі Дюнкерка під керівництвом

3/4’2014Михайло Степаненко К Р А Є З Н А В С Т В О

156

1 Мається на увазі король Франції Людовик XIV.

герцога д’Енгієна (який після смерті батька у1646 році став носити титул принца Конде).Тому не дивно, що у 1655 році під час зустрічіз французьким агентом, який приїхав до Ук-раїни, Хмельницький з приємністю згадувавдні, які провів у Франції, розпитував про при-нца Конде, як про «свого старого вождя».

На відміну від Короля Владислава ІV, якийвважався мудрим політиком, Ян-Казимир мавпогану репутацію, «як чоловік безголовий, нідо чого нездатний, в учинках своїх непрогно-зований, по теперішньому кажучи – справжнійпсихопат»2. Але серед багатьох польських маг-натів була надія, що іменем такого нездатногокороля, можна буде правити далеко легше,«ніж іменем його серйозного, ділового брата,що мав репутацію чоловіка дуже ощадного,рахункового і доброго господаря»3.

іV

Незважаючи на те, що запорозьке козацтвоу 1648 році на виборах Короля Польщі підтри-мало кандидатуру Яна ІІ Казимира, покладаю-чись на його обіцянки рахуватись як зсоціальни ми, так і з релігійними прагненнямиукраїнського суспільства, сподівання ці вияви-лись марними4.

Подальші події показали, що справжньоюметою польської влади в особі Яна ІІ Кази-мира та його оточення (в першу чергу впливо-вих магнатів та верхівки католицького духо-венства) було знищення козацтва, ліквідаціяправослав’я і подальше нещадне поневоленняукраїнського народу.

Тому наступна польсько-українська війнабула неминучою, а битва під Берестечкомстала однією з найзапекліших і найграндіозні-ших баталій як цієї війни так і всієї європей-ської історії ХVІІ століття.

І дійсно, в битві під Берестечком в червні1651 року зійшлись дві величезні армії (укра-їнсько-татарське військо налічувало більше

160 тисяч чоловік, польське біля 200 тисяч) і,незважаючи на поразку і відступ українськихвійськ (обумовлених втечею татар), подальшепросування поляків на українські землі булопризупинене і боротьба за незалежність про-довжувалась ще з більшим завзяттям.

V

В ХХ століття на честь полеглих на берес-тецькому полі козаків було побудовано мемо-ріальний комплекс «Козацькі могили»5.

Головною частиною цього меморіальногокомплексу стала Георгіївська церква, збудованаяк храм-мавзолей. Тут у саркофазі та в нішахстін підземної частини церкви знайшли свій ос-танній спочинок сотні полеглих в битві козаків.

Розписані на біблейні теми інтер’єри цер-кви (художник Іван Іжакевич (1864-1962) таживописці Києво-лаврської художньої майс-терні) викликають естетичне захоплення. Нажаль, не збереглись картини І.Їжакевича при-свячені самій битві.

На відміну від меморіалу «Козацькі мо-гили» меморіал Яна ІІ Казимира в абатствіСен-Жермен-де-Пре в Парижі присвяченийлише одній особі – самому монарху. В той жечас, барельєф, на якому реалістично зобра-жено битву під Берестечком, є не тільки тво-ром образотворчого мистецтва, але й унікаль-ним історичним документом ХVІІ століття,свідоцтвом боротьби українського народу засвободу і незалежність. Документом, якиймайже невідомий як в історичній так і в мис-тецтвознавчій українській літературі.

Vі

Батальний жанр в творчості французькиххудожників і скульпторів ХVІІ століття був на-дзвичайно популярним. Після приходу довлади у 1661 році Людовика ХІV і створенняКоролівської Академії живопису і скульптуриголовною вимогою до професійних митців

Берестечко в Парижі

157

2Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т. VІІІ. – К., 1995- С.102.3 Там само.4 Симптоматично, що в українських православних Літургіях в 50-х роках ХVІІ століття обов’язково співа-

лась «здравиця» Королю Казимиру: «Утверди, Боже православную християнськую віру, соблюдай, Господиво здравії Великого Короля Казимира». (На ці «Літургії» звернула мою увагу музикознавець Олена Шевчук).

5 В червні 1991 року на відзначення 340-річчя Берестецької битви на цьому полі вперше зібрались сотнітисяч українців для вшанування козацьких героїв.

1. Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой Рос-сии от водворения славян в сей стране до уничто-жения гетманства. – История Малой России. – К.,1993. – 625 с.

2. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т.,12 кн. – Т. VІІІ. – К., 1995. – 856 с.

3. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – 2-евид., випр. і доп. – Львів, 1990. – 408 с.

4. Літургія св. Йоана Златоустого. – Львів, 2008.5. Літопис Самовидця. Видання підготував

Я.І.Дзира. – К., 1971. – 208 с.6. Мемуары мессира Д’Артаньяна. – М., 1995.

7. Рославец Е.Н. Живопись Франции ХVІІ–ХVІІІвеков. – К., 1990.

8. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельниць-кий. – 2-е вид., доп. и перероб. – К., 1995. – 623 с.

9. Українське козацтво. Мала енциклопедія. – К.,2002.

11. Polak Zwiedza Paryz, Winczakiewicz Jan, edi-teur librairie polonaise a Paris, 1992.

10. Saint-Germain des-Prés, Alain Erlande – Bran-denburg – Anne – Bénédicte Mérel – Brandenburg, edi-tions Gisserot. 2001.

стає обов’язкове прославляння державницькихдіянь Короля і його військових перемог. Під ке-рівництвом Директора Королівської АкадеміїШарля Лебрена (1619-1690), який водночас бувголовним художником і декоратором Версалю,працювало біля 250 живописців, скульпторів,граверів і майстрів художніх ремесел. СамШ.Лебрен супроводжував Людовіка ХІV вйого військових походах і відобразив батальніподії з участю короля в своїх картинах і гобе-ленах. На мій погляд, саме з цієї школи «офі-ціозного класицизму» Ш.Лебрена і вийшов та-лановитий французький скульптор ХVІІстоліття Жан Тібо – автор барельєфу «Битвапід Берестечком». Хоча в його творчості про-стежуються і впливи інших майстрів: від вели-кого Леонардо до видатного французькогоскульптора П’єра Пюже (1622-1694).

Vіі

Тепер про сам твір. Складна, багатофігурна композиція баре-

льєфу була виконана автором з професійноюретельністю і відмінним смаком. Ж.Тібо орга-нічно поєднав масштабність панорами бою зувагою до найдрібніших художніх деталей(реалістичних зображень людських тіл, зброї,коней, одягу, порохового диму, прапорів, му-зичних інструментів). Драматичний контрастміж пафосом наступаючої польської кавалерії інепохитним протистоянням цьому наступу ко-зацької піхоти, втеча татарського війська і тра-гізм гинучих людей і коней – весь цей комплексподій майстерно переданий автором барельєфуі об’єднаний ним в єдине гармонійне ціле. Фа-хова досконалість і реалістичне відображення

героїки і трагедії битви ставить цей барельєф водин ряд з найкращими творами європейськогообразотворчого мистецтва ХVІІ століття.

Vііі

P.S. Тепер повернемось до історії самогоабатства. Його заснування пов’язане з іменемфранкського короля Хільдеберта (511–558) –сина засновника держави франків КороляХлодвіга (481-511). У 542 році під час війни звестготами в Іспанії Хільдеберт вивіз з Сара-госи унікальну християнську реліквію – Тунікусвятого Вінценція, який був замордований підчас переслідування християн при римськомуімператорі Діоклетіані. На честь цього святогоХільдеберт побудував в Парижі базилікусв.Вінценція, в якій і був похований 558 року.Ця базиліка стала основою абатства Сен-Жер-мен-де-Пре. В різні часи абатство було місцемпоховань не тільки королів, але й видатнихфранцузьких вчених і діячів культури. Тому недивно, що поряд з надгробком Яна-Казимиразнаходяться меморіальні плити філософа РенеДекарта та поета Ніколя Буало. Щодо Яна-Ка-зимира, то його тлінні останки пізніше було пе-ревезено до Кракова і перепоховано на Вавелів усипальні польських королів. В історії По-льщі він залишився як один з найневдаліших інайбездарніших керівників держави. Як зазна-чає історик Д. Бантиш-Каменський «під йоговладою Польща понесла величезні втрати: ко-заки приєднались до Росії, Бранденбургу від-дана верховна влада над Прусією, втрачені Ліф-ляндія, Естляндія та Смоленське, Сіверське,Чернігівське князівства». А все починалось знемовби переможної битви під Берестечком.

3/4’2014Михайло Степаненко К Р А Є З Н А В С Т В О

158


159

Шаміль Акічев (м. Конотоп)

V Конотопські читання26 вересня 2014 р. у великій виставковій

залі Конотопського міського краєзнавчогомузею ім. О.М. Лазаревського відбулася важ-лива для науковців, краєзнавців і широкоїгромадськості подія – П’яті «Конотопські чи-тання», присвячена 180 річчю від дня народ-ження нашого земляка, видатного історикаЛівобережної України О.М. Лазаревського та355-річниці Конотопської битви 1659 року.У заході взяли участь не тільки зацікавленіособи з Конотопа, але й науковці, співробіт-ники музеїв та бібліотек з Києва, Батурина,Ніжина, Сум, Глухова, Чернігова,Чугуєва,Путивля, Бахмача. Обговорювалися різнома-нітні питання археології, етнографії, історії такультури Північно- Східної України.

З привітальним листом до учасників науко-вої конференції звернувся голова Сумської об-ласної організації Національної Спілки краєз-навців України О.М. Корнієнко. Розпочалосязасідання з виступу директора Конотопськогоміського краєзнавчого музею ім. О.М. Лаза-ревського А.І. Мокроусова. Доповідач розпо-вів про історію місцевого краєзнавчого музеюта історію проведення «Конотопських чи-тань». Започатковані у 2009 році відділомкультури і туризму Конотопської міської радита Конотопським міським краєзнавчим музеємім. О.М. Лазаревського «Конотопські читан ня»були присвячені питанням дослідження історії,археології, музеєзнавства, етнографії, краєз-навства, культури та природи Лівобережної Ук-раїни та Конотопщини. За п’ять років роботицих наукових конференцій в них взяли участьі виступили науковці, музейники, краєзнавці,педагоги, студенти з різних міст України.Цього року майже 30 учасників читань висту-пили з доповідями з історії науки і техніки,культури і історії, мистецтва та історії меди-цини. Наукові читання відкрила заступник Ко-нотопського міського голови Шерудило Т.М.,привітала учасників читань, підкреслила їхзначення для розвитку краєзнавства і культурина Сумщині та Конотопщині і вручила дирек-тору ТОВ «ТК «Зурбаган» Рошковану А.Г.

подяку заступника міського голови за фінан-сову підтримку у виданні збірки доповідейучасників цьогорічних читань. Завідувач від-ділу культури і туризму Конотопської міськоїради Шинкаренко О.В. також привітала гостейі запропонувала брати участь у подальших чи-таннях. Серед гостей цьогорічних читань булинауковці, бібліотекарі, музейники, журналістиі краєзнавці, педагоги та учні гімназії – члениКонотопського відділення МАНУ.

Були виголошені наступні доповіді: АкічевШ.М. (м. Конотоп) «Наш край напередоднівійни»; Гамалія В.М. (м. Київ) «Роль громадів-ського руху на Лівобережній Україні у роз-робці української наукової мови»; ГончаровО.П. (м. Київ), Петровський А.І. (м. Київ)«Видатний вчений, педагог, особистість: до250-річчя від дня народження М.Ф. Берлин-ського»; Калашник Є.С. (м. Київ) «Козацькімістечка Полтавського полку: проблеми ан-тропогенного впливу на пам’ятки історії такультури»; Костюк Г.Г. (м. Київ), ЛуговськийА.Г. (м. Київ), «А.М. Утевський – заслуженийдіяч науки УРСР»; Кривобок О.П. (м. Ніжин),Мазурик О.В. (м. Ніжин), Марченко В.С.(м. Ніжин) «Замощення вулиць Ніжина напри-кінці ХІХ – на початку ХХ ст.»; Куций А.В.(м. Конотоп), Куций С.А. (м. Конотоп) «Коно-топщина на Всеросійській виставці 1896 р. таВсесвітній виставці 1900 р.»; Лєпьошкіна О.М.«Путивльська сторожова служба в XVI-XVIIстолітті»; Несвідоміна Н.В. (м. Конотоп),Капустіна І.М. (м. Конотоп) «З історії Возне-сенської (Сорокосвятської) церкви м. Коно-топ»; Нікітін В.Г., Нікітін Ю.В. (м. Конотоп)«Лікарі Конотопщини – ініціатори но вихформ і методів підготовки медиків середньоїланки»; Побожій С.І. (м. Суми) «Грищенко якхудожник і теоретик мистецтва»; Подоляка Н.С.(м. Суми) «Приватні бібліотеки Сумщини якретранслятори культурної спадщини регіонута його історичної пам’яті»; Пушенко В.О.(м. Бахмач) «Млинарство як основа етнокуль-турної спадщини українського народу»;Рева Л.Г.(м. Київ) «Олександр Матвійович Лазаревський.

Біографічні відомості»; Руда С.П. (м. Київ),Гамалія К.М. (м. Київ) «Становлення садово-паркового будівництва у Лівобережній Укра -їні»; Руденок В.Я. (м. Чернігів), Новик Т.Г.(м. Чернігів) «Зникла печерна обитель. До про -блеми існування давньоруського Онуфрієв-ського печерного монастиря на Болдинихгорах у Чернігові»; Соколов В.В. (м. Київ),Куций А.В. (м. Конотоп), Куций С.А. (м. Ко-нотоп) «Технічне оснащення хат-лабораторійв працях М. Кудлая»; Стрикун Т.М. (м. Бах-мач) «Технічно-конструктивні характеристикистовпових вітряків та термінологія борошно-мельного виробництва Бахмаччини у І пол.ХХ ст.»; Терех М.І. (м. Батурин), Нікітін В.Г.(м. Конотоп) «Роль лікарів у проведенні земськоїмедичної реформи 1864 року у Конотопськомуповіті Чернігівської губернії»; Тригуб О.О.(м. Чернігів) «З історії ліквідації Чернігівськоїфортеці. Розкопування фортечного валу в1804-1807 рр.»; Часницький М.М. (м. Глухів)«Герої Радянського Союзу – наші земляки»;Шевченко О.О. (м. Чугуїв) «Репин и Драгоми-ров – история взаимоотношений»; Шульга В.І.(м. Конотоп) «Матеріали по особливості місце-вої лексики Конотопського району»; Шут-ко С.Ю. (м. Батурин) «До вивчення батурин-ської артилерії»; Юрченко А.В. (м. Чугуїв)«Популяризація збірки «Археологія» з фондівКЗ «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рє-піна» через виставки та музейні заняття з циклу«Найдавніше минуле краю»; Якубова Т.А.(м. Київ) «Конотопська битва в польській іс-торіографії (За матеріалами польського фондуНБУВ)»; Яловець І.С. (м. Путивль) «Серед-

ньовічний меч з експозиції Путивльського кра-єзнавчого музею».

Ці доповіді і документальні матеріалиувійшли до збірника накладом 100 примірни-ків, якій отримали того ж дня учасники кон-ференції. Значна частина опублікованих ста-тей узагальнює досвід краєзнавчої та науковоїроботи. Видання розраховане, як на фахівців:істориків, археологів, пам’яткознавців, музе-єзнавців, вчителів історії тощо, так і на ши-роке коло читачів – усіх, хто цікавитьсяпам’яткознавством, музеєзнавством, історієюі культурою України і рідного краю

Матеріали збірника будуть корисними на-уковцям і краєзнавцям з метою подальшогодослідження у галузі історичного краєзнав-ства, вчителям історії, студентам, учням тавсім, хто шанує історичне минуле України.

Конференція засвідчила значний інтересісториків до історії рідного краю і України вцілому. Учасники конференції висловилидумку про доцільність традиції проведення«Конотопських читань». Було вирішено про-вести у жовтні 2015 року наступні «VI Коно-топські читання» і присвятити їх 185-річчювід дня народження нашого земляка, генералаМ.І. Драгомирова та 115-річчю створенняКонотопського міського краєзнавчого музеюім. О.М. Лазаревського.

Всі учасники читань відзначили високийрівень організації конференції і висловили по-дяку її оргкомітету. Після офіційного закриттяконференції учасники читань мали змогу ог-лянути оновлену експозицію краєзнавчогомузею.

3/4’2014Шаміль Акічев К Р А Є З Н А В С Т В О

160

УДК 94 (477.7) (063)

Валерія Цубенко, Людмила Латишева (м. Одеса)

ІІ міжнародна науково-практична конференція«Південь України у вітчизняній та європейській історії»

(25–26 вересня 2014 р., м. Одеса)

161

У сучасній історичній науці все більшого зна-чення набуває вивчення особливостей політич-ного, соціально-економічного та культурного роз -витку окремих регіонів країни. У цьому зв’яз кунаукові дослідження Півдня України у своїй су-купності дають глибоке і всебічне пізнання краю,уявлення про проблеми, які потребують вирі-шення. Усвідомлення важливості окремих регіо-нів, їх історії у загальному контексті зумовлюютьактуальність даної проблематики для сьогодення.

Розгляду та обговоренню цих складних, інодідискусійних, питань було присвячено ІІ міжна-родну науково-практичну конференцію «ПівденьУкраїни у вітчизняній та європейській історії»,яка відбулася в одеському Будинку вчених набазі Одеської державної академії будівництва таархітектури (ОДАБА) 25–26 вересня 2014 року.Дана конференція мала широкий науковий резо-нанс. Серед дослідників – провідні фахівці віт-чизняної та зарубіжної науки ближнього і даль-нього зарубіжжя: представники Азербайджану,Китаю, Молдови, Польщі, Росії. Україна пред-ставлена науковцями з Дніпропетровська, Із-маїла, Києва, Кіровограда, Миколаєва, Одеси,Полтави, Харкова, Херсона, Хмельницька таінших міст. У роботі конференції взяли участьблизько 70 вчених, серед яких представникипровідних науково-дослідницьких центрів, за-служені діячі науки і техніки, 7 членів-кореспон-дентів, провідних наукових співробітників ака-демій наук Азербайджану, Росії, Молдови,України; 17 докторів історичних, технічних,юридичних наук; 26 кандидатів історичних, фі-лологічних, педагогічних наук, архітектури, мис-тецтвознавства; аспіранти, магістри, студентивищих навчальних закладів і наукові працівникимузеїв і бібліотек (Національної бібліотеки Ук-раїни імені В. І. Вернадського, Одеської націо-нальної наукової бібліотеки імені М. Горького),керівники адміністративних установ. Ініціато-ром і організатором проведення заходу висту-пила кафедра українознавства ОДАБА (завіду-вач кафедри, д. і. н., проф. В. Л. Цубенко).

Програму конференції було розміщено на ін-формаційних сайтах у мережі Інтернет. Основнітеми, які були розглянуті в рамках конференції,пов’язані з актуальними проблемами історії роз-витку Півдня України.

Конференція відкрилася привітаннями до їїучасників проректора з науково-педагогічної ро-боти ОДАБА, д. т. н., проф., Заслуженого діячанауки і техніки України І. В. Барабаша і д. і. н.,проф., члена-кореспондента Національної ака-демії наук України, заступника директора з на-укової роботи, завідувача відділу історії УкраїниХІХ – початку ХХ ст. Інституту історії УкраїниНАН України, голови національної спілки кра-єзнавців України, Заслуженого діяча науки і тех-ніки України О. П. Реєнта.

Серед почесних гостей з вітальним словомвиступили О. Ф. Ботушанська – Заслужений пра-цівник культури України, повний кавалер орденакнягині Ольги, директор Одеської національноїнаукової бібліотеки імені М. Горького, Ю. А. Ра-ботін – голова Одеської регіональної організаціїНаціональної спілки журналістів України, Заслу-жений журналіст України. На пленарному засі-данні було розглянуто широке коло актуальнихнаукових проблем. Пленарне засідання відкрилазмістовна й цікаво подана доповідь «Перша Сві-това війна і наслідки геополітичних катаклізмівпочатку ХХ ст. для України» одного з авторитет-ніших сучасних дослідників цієї проблеми,д. і. н., проф., член-кор. НАН України О. П. Ре-єнта (Київ). Він проаналізував універсальні мас-штаби й демографічні втрати Великої війни1914–1918 рр., виділив найголовніші «українськіаспекти». Аналізуючи ті події, доповідач провівпаралелі з сучасною політикою наступу «росій-ського миру», обумовленого нашою внутріш-ньою слабкістю, незавершеністю формуванняукраїнської як етнічної, так і політичної нації.

Першій світовій війні присвячена також до-повідь «Мемуаристичні образи боротьби за фор-тецю Пшемишль у період І Світової війни, втрактуванні суспільств міст західної Галичини:

Тарнова, Жешува і Ярослава» ректора Держав-ної вищої економіко-технічної школи імені Бро-ніслава Маркевича в м. Ярославі (Польща), про-фесора Вацлава Вєржбєнєца та доктора наукІренеуша Томаса.

Завідувач кафедри українознавства ОДАБА В.Л. Цубенко і Д. В. Цубенко (Одеська гімназія №8) у доповіді «Соціальний склад та чисельністьучнів Одеської школи десятників будівельноїсправи (1891–1917)» на основі багатого архівногоматеріалу доводять наукове, освітнє та соціальнезначення досліджуваної теми, її актуальність.

«Про історіографію Народного Руху Украї ни»,якому в цьому році виповнилося 25 років, доповівд. і. н., проф., Заслужений діяч науки і техніки Ук-раїни, завідувач кафедри історії та етнографії Ук-раїни Одеського національного політехнічногоуніверситету Г. І. Гончарук. Кафедра стала науко-вим центром досліджень історії Руху в Україні.Головним висновком цих досліджень стало твер-дження, що незалежність України – най важ -ливіше досягнення Народного Руху України.

Одеський історик, д. і. н., проф., проректор знауково-педагогічної роботи, завідувач кафедриісторії України ОНУ імені І. І. Мечникова В. М.Хмарський у своїй доповіді «Випускники істо-ричного факультету ОДУ імені І. І. Мечникова –співробітники Інституту історії України НАНУкраїни» називає багатьох видатних українськихісториків, які працювали лише в Інституті історіїУкраїни НАН України (багато випускниківістфаку ОДУ імені І. І. Мечникова працювали і вінших Інститутах НАН України). Серед яких най-титулованіші – І. О. Гуржій, С. В. Кульчицький.

З цікавою доповіддю «Табори НКВС СРСРдля іноземних військовополонених на Одещині(липень 1944-го – травень 1945 р.)» виступивд. і. н., проф., завідувач кафедри дже релознавствата спеціальних історичних дисциплін Інститутуісторичної освіти Національного педагогічногоуніверситету імені М. П. Драгоманова О. В. По-тильчак. На основі великих архівних матеріалівНКВС СРСР та їх аналізу він довів, що на тери-торії Одещини в завершальний період війнибуло організовано два стаціонарні виробничі та-бори для військовополонених. На відбудові про-мислових, оборонних та інших об’єктів працю-вало близько 16 тис. їх контингенту.

Про «Етапи та особливості забудови Куяль -ницького курорту у ХІХ – на початку ХХ ст.» до-повів к. і. н., виконувач обов’язків начальника

управління охорони об’єктів культурної спад-щини Одеської обласної державної адміністраціїФ. Ф. Стоянов.

Начальник управління з питань охорониоб’єк тів культурної спадщини виконавчого комі-тету Одеського міської ради А. І. Шелюгін розпо-вів про проблеми реставрації карантинної аркадиі башт у парку імені Т. Г. Шевченка м. Одеси.

Актуальній тематиці – збереженню архітек-турної спадщини Одеси як цінної частини євро-пейської культурної спадщини, заходів щодо їїконсервації та наукової реставрації присвяченадоповідь «Перлина архітектурної спадщиниОдеси» − д. т. н., проф., член-кор. Академії архі-тектури України, дійсного члена Нью-Йоркськоїакадемії наук, завідувача кафедри архітектурнихконструкцій, реставрації і реконструкції будівель,споруд та їхніх комплексів Одеської державноїакадемії будівництва та архітектури В. А. Лісенкаі асистента тієї же кафедри Ю. О. Письмака.

Майже всі доповіді супроводжувалися де-монстрацією ілюстративного матеріалу. Обгово-рення доповідей дискусії продовжувалися і підчас перерви на відпочинок і брейк-каву в затиш-ному садочку Будинку вчених.

Подальша робота конференції продовжува-лася у 4-х секціях, тематика яких охоплювала ши-рокий спектр актуальних наукових проблем соці-ально-економічної, політичної та військової істо-рії Півдня України; охорони і збереження куль-турно-історичної спадщини регіону. Окрема увагаприділялася видатним постатям минулого, а та -кож питанням історії та сучасності мовознавства.

Коло тем, які було розглянуто в процесі ро-боти найбільш представницької першої секції:«Дискусійні питання соціально-економічної, по-літичної та військової історії Півдня України»,охоплювало велику кількість проблем, викладе-них у 27 доповідях провідних вітчизняних і іно-земних науковців.

Їх можна згрупувати за трьома основниминапрямками:

1) соціально-економічні; 2) суспільно-політичні та військові; 3) національно-культурні і етнічні аспекти

розвитку Півдня України з давніх часів і до сьо-годення.

Дослідження соціально-економічного на-прямку головним чином торкаються розвиткуПівдня України ХVІІІ − початку ХХ ст. Середдоповідачів багато молодих учених. «Норма-

3/4’2014Валерія Цубенко, Людмила Латишева К Р А Є З Н А В С Т В О

162

ІІ міжнародна науково-практична конференція «Південь України у вітчизняній та європейській історії» (25–26 вересня 2014 р., м. Одеса)

163

тивно-правова база регулювання фіскальної по-літики російського царату на півдні України(друга половина ХVІІІ – початок ХХ ст.) зна -йшла відображення в наукових розвідках аспі-ранта кафедри суспільних наук та документознавства Кіровоградського національного тех-нічного університету І. П. Чайки.

Про багатогранну плідну діяльність відомогоодеського діяча, вченого- економіста, демографа,статистика-просвітника А. С. Бориневича, якийактивно сприяв розвитку Одеського регіону, роз-повіла в своїй доповіді «Розвиток Одеського ста-тистичного бюро під керівництвом А. С. Борине-вича» О. І. Ісаєва – аспірант Дніпропетровськогонаціонального університету імені Олеся Гончара.

З процесом активного економіко-демографіч-ного освоєння Півдня України пов’язаний періодстановлення тут митної справи. Про її плідну ді-яльність протягом століття розповіли в роботі«Митне відомство Одеси» А. В. Каленська – к.і. н., викладач кафедри суспільних дисциплінХмельницької гуманітарно-педагогічної акаде-мії, і А. Ю. Каленська – бакалавр обліково-еко-номічного факультету Національного універси-тету державної податкової служби України.

Цікавий матеріал представила в своїй допо-віді «Дослідження Півдня України в роботахА. Скальковського» В. І. Ковальчук – студенткаІнституту соціальних наук ОНУ імені І. І. Меч-никова. Вона розкрила визначну роль А. Скаль-ковського в створенні комплексної історії краю.

Питання благоустрою Одеси, замощення ву-лиць, спорудження тротуарів у першій половиніХІХ ст. знайшли висвітлення у праці І. М. Гуля-новича «Будівництво доріг в Одесі в дореформе-ний період: загальні тенденції».

Проблемам, пов’язаним з історією сільськогогосподарства, присвятили доповіді: доктор наукПетро Мазіаж − Державний коледж технологіїта економіки в м. Ярославі (Польща) «Деякіособливості І етапу процесу зміни аграрноїструктури в Польщі в історичному трактуванні»,а також І. М. Мєзєнцева – старший викладач ка-федри українознавства ОДАБА «Періодизаціядіяльності Товариства сільського господарстваПівденної Росії та його роль у суспільному роз-витку Південної України».

Стрімкий розвиток торгівлі, транспортноїсистеми, іноземних інвестицій на Півдні Україниу пореформений період, викликані зростаючимипотребами ринку, стали темою дослідження

«Індустріальні підприємства Херсонської губер-нії другої половини ХІХ – початку ХХ ст.» ви-пускниці аспірантури ОНУ імені І. І. МечниковаВ. В. Сугак.

Про «Проблеми введення та діяльність інсти-туту податних інспекторів на Півдні України(1885–1914 рр.)» розповіла аспірант кафедрисуспільних наук та документознавства Кіровог-радського національного технічного універси-тету Л. В. Годунова.

К. е. н., доцент кафедри суспільних наук тадокументознавства Кіровоградського національ-ного технічного університету С. В. Орлик допо-віла про «Особливості оподаткування в півден-ній Україні в роки Першої світової війни».

Виступи, які стосувалися суспільно-політич-ної та військової тематики, охоплювали періодвід Х ст. до Першої світової війни. Серед них до-повідь д. ю. н., професора кафедри адміністра-тивного права Класичного приватного універси-тету (Запоріжжя) С. В. Пєткова «СвятославІгорович: питання, загадки, гіпотези, життєписивеликого князя». Дослідник історії раннього се-редньовіччя у Північному Причорномор’ї плануєнові експедиції на славетний острів Хортицю,щоб найти відповідь на питання: чи існував у ре-альності князь Святослав; як він виглядав; чи мо-жемо ми використати твори мистецтва для від-творення образа князя-воїтеля Святослава.

К. і. н., доцент кафедри історії України Ми-колаївського національного університету іменіВ. О. Сухомлинського В. А. Пархоменко наматеріалах мемуаристики показав «Суспільно-політичне становище в Галичині на початкуПершої світової війни (за матеріалами мемуа-ристики)» − марне сподівання українського на-селення імперії Габсбургів отримати автономію,не кажучи вже про незалежність.

Цікавий матеріал про діяльність німецькоїрозвідки напередодні і в ході Першої світовоївійни на Чорноморському флоті Росії містила до-повідь д. і. н., проф., завідувача кафедри історіїЧорноморського державного університету іменіП. Могили Ю. В. Котляра «Справа інженера Вер-мана: знищення лінкора «Імператриця Марія»».

З доповіддю «Фортеця Очаків на сторінкахфранцузької історіографії та Записок Одеськоготовариства історії та старожитностей (1788 рр.):(За матеріалами французького фонду, фонду від-ділу бібліотечних зібрань та історичних колекційНБУВ)» виступила к. і. н., науковий співробітник

Національної бібліотеки України імені В. І. Вер-надського Т. А. Якубова (Київ). Вона розповілапро унікальний фонд французької літературибібліотеки, фонд бібліотечних зібрань, історич-них колекцій, в якому зберігаються маловивченіматеріали про російсько-турецьку війну 1787−1791 рр. і фортецю Очаків. Перспективне ви-вчення цих матеріалів має бути продовженим.

Революція і Громадянська війна спровоку-вали процес національного самовизначення,появу нових державних утворень. У доповіді д.і. н., проф., головного наукового співробітникаІнституту соціально-економічних і гуманітарнихдосліджень Південного наукового центру Росій-ської академії наук (Росія) Т. П. Хлиніної «Пів-нічно-Східне Приазов’я в 1920−1930-і рр.» роз-повідається про утворення Донської радянськоїреспубліки як «заслону українського самовизна-чення», що спирається на «німецькі і австрійськівійська». Науковець підкреслює необхідність ви-вчення історичного досвіду, компромісних рі-шень, політико-адміністративної діяльностівладних структур.

Неоціненним джерелом для історії є мему-арна література, в якій так звана солдатськаправда, спогади рядових бійців (що дуже рідкотрапляється) відіграє особливу роль. Тому допо-відь к. і. н., доцента кафедри історії України Кі-ровоградського державного педагогічного уні-верситету імені Володимира Винниченка О. В.Чорного «Битва за Дніпро в спогадах МансураГізатуловича Абдуліна» − старшого сержанта193-го гвардійського стрілецького полку 66-їгвардійської стрілецької дивізії викликала жва-вий інтерес.

Наступним напрямком досліджень, представ-леним на першій секції, були національно-куль-турні та етнічні аспекти розвитку Південної Ук-раїни. У своїй праці «До історії «паперовоїукраїнізації» на Ставропіллі в 1920−1930 роки»к. і. н., проф., завідувач кафедри історичних і со-ціально-філософських дисциплін, сходознавствата теології П’ятигорського державного лінгвіс-тичного університету, член-кор. Російської гума-нітарної академії наук В. П. Єрмаков і к. і. н.,доцент тієї ж кафедри В. З. Акопян довели, щоспільне проживання на Ставропіллі та етно-мовна близькість російського та українського на-родів інтенсифікували етнотрансформаційнийпроцес переходу значної кількості українськогонаселення в російську етнічну спільноту.

Про «Єврейський елемент в етнічному ком-поненті міст півдня середньовічної Молдови»йшлося в історіографічному дослідженні к. і. н.,доц., провідного наукового співробітника Інсти-туту історії Академії наук Молдови Л. П. Забо-лотної.

К. і. н., доцент кафедри суспільствознавчоїосвіти Миколаївського обласного інституту піс-лядипломної педагогічної освіти О. М. Кара-ульна у своїй доповіді «Культурно-національнестановлення Півдня України кінця ХІХ − по-чатку ХХ ст.» показала значення українськогокультурно-національного відродження в підго-товці політичного та ідеологічного ґрунту дляздобуття державної незалежності.

Про «Національний склад населення Кіро-воградщини у 20−30-х роках ХХ століття(за матеріалами Державного архіву Кіровоград-ської області)» йшлося в доповіді Л. В. Маре-нець – заступника директора, головного збері-гача фондів Державного архіву Кірово градськоїобласті.

«Благодійницька діяльність польських жі нокв Одесі наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.»знайшла своє відображення у доповіді к. і. н.,доц., докторанта кафедри історії України Харків-ського національного університету імені В. Н.Каразіна О. О. Ніколаєнко, яка показала значнуроль в цьому різноманітних філантропічних ор-ганізацій, діючих під егідою католицької церкви.

Дослідженню етнічного складу та клановоїструктури конфедерації «лукоморських кипча-ків» присвятив свою студію «Етнічна структуравождівства «лукоморських кипчаків» Я. В. Пи-липчук – к. і. н., молодший науковий співробіт-ник Інституту сходознавства імені А. Ю. Крим-ського Національної академії наук України.

Директор Державного архіву Кіровоград-ської області О. О. Бабенко в своїй доповіді«Діячі національно-культурних товариств Кіро-воградщини у 20−30-х роках ХХ століття (за ма-теріалами архівно-слідчих справ УСБУ в Кіро-воградській області, що зберігаються уДержавному архіві Кіровоградської області)»розкриває трагічну долю української інтелігенціїв часи тоталітарного режиму.

Ставлення Росії до долі балканських народіву другій половині ХVIII – на початку ХІХ ст.знайшло своє відображення у доповіді «Вплив«політики покровительства» на імміграційну по-літику Російської імперії на Півдні України (на


164


165

прикладі грецьких переселенців)» к. і. н., до-цента кафедри суспільних наук Одеського націо-нального медичного університету О. О. Уварової.

Актуальній проблемі появі біженців в Ук-раїні присвятив свою роботу «Газета «Одесскійлистокъ» як джерело вивчення перебування сер-бів у Причорномор’ї на початку 1917 р.» к. і. н.,доцент кафедри всесвітньої історії Кіровоград-ського державного педагогічного університетуімені Володимира Винниченка С. І. Шевченко.

К. і. н., доц., завідувач кафедри історії УкраїниІзмаїльського державного гуманітарного універ-ситету Л. В. Чорна в роботі «Краєзнавчі дослід-ження в Україні в середині ХІХ ст.» проводитьаналіз діяльності заснованої у 1851 р. при універ-ситеті Св. Володимира Комісії для опису губернійКиївської навчальної округи, показує її значенняв активізації краєзнавчого руху в Україні.

Засідання другої секції «Історія розвитку ос-віти, науки і техніки Півдня України в іменах:здобутки та перспективи» було в основному при-свячено видатним постатям, які відіграли значнуроль в розвитку науки і культури України.

На секцію було представлено матеріали про«Полтавський період діяльності археологаО. К. Тахтая». Магістр історії, асистент кафедриісторії Полтавського національного технічногоуніверситету імені Юрія Кондратюка С. М.Капко і старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу археологіїПолтавського краєзнавчого музею імені ВасиляКричевського І. С. Мельникова ознайомилиучасників конференції з дослідженнями зв’язківукраїнської культурної спадщини з античнимита середньовічними світовими цивілізаціями.

Викладач кафедри медико-біологічної фізикий інформатики Дніпропетровської медичної ака-демії МОЗ України Т. О. Кисільова представиламатеріал «Петро Антонович Талько-Гринцевич:невідомі сторінки біографії», у якій висвітлюємаловідомий харківський період роботи вченогов наукових закладах і участь у розбудові Україн-ської Рентгенологічної Академії (УРА) в 20-тіроки минулого століття.

Про нелегку долю української письменниціЗ. Тулуб розповіла в своєму цікавому дослід-женні «Трагічна повість її життя: до 50-ї річниціпам’яті Зінаїди Тулуб (1890−1964)» к. і. н., до-цент кафедри українознавства ОДАБА Л. С. Со-колова. Онука Кирило-Мефодіївського братчикаОлександра Тулуба Зінаїда Павлівна Тулуб до

останнього залишалася глибоким дослідникомславетної історії українського народу.

К. пед. н., доцент кафедри прикладної мате-матики, статистики та економіки Кіровоград-ського державного педагогічного університетуімені Володимира Винниченка Н. О. Пасічник удоповіді «І. І. Патлаєвський про інтегративні ас-пекти розвитку фінансової науки» охарактеризу-вала ґрунтовну і систематизовану працю знаногонауковця в становленні фінансової і фінансово-правової науки.

«Внесок Є. С. Бурксера в розвиток дослід-жень природних лікувальних факторів на Пів-дні України» став темою наукових розвідокО. Л. Якимюк – аспіранта Дніпропетровськогонаціонального університету імені Олеся Гончара.

Крім персоналій, на секції розглядалися та -кож проблеми розвитку освіти, науки і технікина Півдні України. Про «Становлення єврей-ської національної школи на Миколаївщині(20−30-ті рр. ХХ ст.)» доповіла д. і. н., проф.,завідувач кафедри археології, давньої та серед-ньовічної історії Миколаївського національ-ного університету імені В. О. СухомлинськогоН. О. Рижева.

«Створення та функціонування Південногорегіонального вузла науково-освітньої комп’ю -терної мережі закладів вищої освіти та наукиУкраїни» стало темою дослідження к. пед. н.,доцента, професора кафедри математики Кі ро -воградського державного педагогічного універ-ситету імені Володимира Винниченка Р. Я. Ріж-няка. Створення вузла мережі УРАН в Одесідало можливість науковцям проводити дослід-ження в галузі супер-комп’ютерів та грід-техно-логій, реалізувати доступ до світових електрон-них баз даних, наукових порталів тощо.

Питання охорони і збереження культурно-іс-торичної спадщини Півдня України: проблемита перспективи знайшли відповідь в науковихпрацях, представлених на третій секції конфе-ренції. Серед доповідачів були декілька голов-них спеціалістів управління охорони об’єктівкультурної спадщини Одеської обласної держад-міністрації, д. т. н., провідних будівельників таархітекторів України, науковців, музейні праців-ники. Головною проблемою є збереження істо-ричних пам’ятників Одеси. Доповідь на цю темупредставив доктор технічних наук, професор,Заслужений діяч науки і техніки України, заві-дувач кафедри будівельних конструкцій ОДАБА

Є. В. Клименко. Авторитетний науковець, екс-перт у статі «Проблеми збереження історичнихпам’ятників Одеси» висловив занепокоєння ста-ном багатьох пам’ятників зодчества, збереженняяких лежить у площині як технічних, так і юри-дичних проблем.

Збереженню архітектурно-історичної спад -щини, вивченню технічного стану пам’ятниківнаціональної культури присвячена доповідь«Пам’ятник містобудування і архітектури націо-нального значення – Потьомкінські сходи: до-свід і результати обстеження технічного стану(проблеми, завдання, рішення)» д. т. н., проф.,директора Будівельно-технологічного інститутуОДАБА, наукового керівника науково-виробни-чого центру «Екострой» В. Г. Суханова.

«Концепція збереження культурно-історич-ної спадщини України на прикладі міста Одеси»,комплексне відродження цієї спадщини, адапта-ція до сучасних соціально-економічних умов єтемою дослідження кандидата архітектури, до-цента кафедри міського будівництва і господар-ства ОДАБА Н. Ю. Мержиєвської.

Значення складання облікової документаціїна об’єкти культурної спадщини розкрито в до-повіді «Цінні елементи в інтер’єрах та ек-стер’єрах пам’яток культурної спадщини. Досвідскладання облікової документації» головногоспеціаліста відділу державного обліку та науко-вого дослідження пам’яток управління охорониоб’єктів культурної спадщини Одеської обласноїдержавної адміністрації Є. С. Самойлової.

В одному проблемному полі обговорювалисяповідомлення, присвячені культовим об’єктам –«Підземний монастир в урочищі «Гефсиман-ський сад» − унікальний об’єкт культурної спад-щини Півдня України» В. В. Бурлаки та «Свято-Покровська церква в с. Старокозаче – яскравийзразок культового зодчества Одещини» Д. Д.Пєткова – головних спеціалістів відділу органі-зації використання пам’яток Управління охо-рони об’єктів культурної спадщини Одеської об-ласної державної адміністрації.

Про «Парк Перемоги як об’єкт садово-паркового мистецтва м. Одеси» розповілаМ. А. Діброва – головний спеціаліст того ж уп-равління Одеської облдержадміністрації, що йпопередні учасники секції.

Цікавий матеріал було висвітлено у доповідід. і. н., проф., завідувача кафедри суспільнихнаук та документознавства Кіровоградського на-

ціонального технічного університету В. М. Ор-лика – «До питання знахідок в Південних регіо-нах України монет Едеського графства (1098–1146 рр.)».

Кандидат мистецтвознавства, доцент, дирек-тор Миколаївського обласного художньогомузею імені В. В. Верещагіна С. М. Росляковзробив дуже цікаву доповідь «Горизонтальнікам’яні стели, як перший етап похоронної кім-мерійської скульптури». Доповідь супроводжу-валася багатим ілюстративним матеріалом.

На цінному архівному матеріалі побудованадоповідь «Становлення музейної справи в Одесів 20-ті роки ХХ ст.» к. і. н., доцента кафедри ук-раїнознавства ОДАБА Л. П. Латишевої. У допо-віді показана невтомна діяльність талановитихмитців, художників, найкращих інтелектуалівміста, які в буремні роки збирали безцінніскарби, створювали музеї. Багато з них стали вподальшому професорами ОДАБА.

Різні аспекти мовознавства, формування ког-нітивної структури мовної особистості булипроаналізовані у виступах учасників четвертоїсекції «Проблеми мовознавства: історія та сучас-ність».

Актуальній темі − «Роль державної мови в на-ціональній інтеграції та зміцненні єдності дер-жави» присвятила свою доповідь Г. П. Євсєєва –д. н. держ. управл., проф., завідувач кафедри ук-раїнознавства Придніпровської державної акаде-мії будівництва та архітектури. Єдина державнамова має урівноважувати етнічні та культурно-господарські відмінності між певними регіонами,бути гарантом територіальної цілісності України.

Серед доповідей і повідомлень достатньочітко вимальовуються три основні групи питань.

Так, різним аспектам формування когнітив-ної структури мовної особистості були присвя-чені доповіді «Когнітивно-діяльний підхід доформування полікультурної мовної особистостіінофона у вивченні російської мови як інозем-ної» старшого викладача кафедри загальних дис-циплін та мовної підготовки іноземних громадянПівденноукраїнського національного педагогіч-ного університету (ПУНПУ) імені К. Д. Ушин-ського Л. М. Барінової, викладача тієї ж кафедриА. М. Сарієвої, а також аспіранта ПУНПУ іменіК. Д. Ушинского Джоу Цун (Китай); та «Когні-тивна лінгвістика у сучасній лінгвістичній тео-рії» старшого викладача кафедри українознав-ства ОДАБА А. Л. Старунової.


166


167

Другим напрямком роботи секції були до-слідження термінологічної лексики на словот-ворчому рівні. Тут, перш за все, слід назвати на-укові розвідки старшого викладача кафедриукраїнознавства ОДАБА Л. Б. Думанської «Де-риваційні процеси в українській архітектурнійтермінології»; «Назви будівель та їх частин уфразеологічній системі української мови» стар-шого викладача кафедри мовної підготовки Цен-тру підготовки спеціалістів для зарубіжних країнОДАБА В. С. Коваленко; «Становлення дизайнуяк наукової галузі з власною терміносистемою»к. філол. н., доцентів кафедри іноземних мовОДАБА Я. Г. Мар’янко і Г. В. Сивокінь; «Специ-фіка засвоєння фахової термінології у процесівивчення дисципліни «Українська мова (за про-фесійним спрямуванням)» к. філол. н., старшоговикладача кафедри документознавства та інфор-маційної діяльності Одеського національногополітехнічного університету С. М. Мельник;«Методи та прийоми формування термінологіч-ної компетенції студентів-нефілологів у процесівивчення української мови за професійним спря-муванням» к. філол. н., доцента кафедри доку-ментознавства та інформаційної діяльностіОНПУ В. Ю. Сікорської.

Третій напрямок роботи секції торкався ши-рокого кола питань взаємозв’язку та взаємодіїмови і культури: універсального і національного,прецедентних і етнопрецедентних феноменів,концептів, елітарного і просторічного типів мов-леннєвої культури, топонімів і омонімів як іменкультури, мови, релігії і відображення цього вукраїнській мовній картині світу. Відзначимо до-слідження к. філол. н., доцента кафедри україн-ської та зарубіжної літератури ПУНПУ імені К.Д. Ушинського Е. В. Боєвої «Концепт «Хліб» вукраїнському етнолінгвістичному дискурсі»;«Особливості структури концепту «Луг» україн-ської поетичної МКС» к. філол. н., старшоговикладача кафедри лінгвістичної підготовкиОдеської національної академії зв’язку іменіО. С. Попова І. І. Рогальської-Якубової; «Кон-цепт «вогонь» в міфологічній картині світу»А. М. Сарієвої – викладача кафедри загальнихдисциплін та мовної підготовки іноземних гро-мадян ПУНПУ імені К. Д. Ушинського.

Підсумки конференції підвів Олександр Пет-рович Реєнт. Він підкреслив високий науковийрівень конференції, актуальність і серйозністьпроблем, які розглядалися, перспективність про-

ведення наукових досліджень у даному напрямку.За значний внесок у розвиток краєзнавчого руху,збереження національної історико-культурноїспадщини, за вагомий внесок у справу науковоговивчення і пропаганди історії Півдня України д.і. н., проф. О. П. Реєнт оголосив про присвоєннязвання «Почесний краєзнавець України» органі-затору конференції В. Л. Цубенко.

У заключному слові д. і. н., проф. В. Л. Цу-бенко висловила подяку всім учасникам конфе-ренції за плідну роботу. Окрема подяка за під-тримку і спонсорську допомогу в проведенніконференції була висловлена науково-виробни-чому центру «Екострой» і його науковому керів-нику, д. т. н., проф. В. Г. Суханову.

Матеріали доповідей, повідомлень, дискусійконференції вийшли друком до початку роботиконференції обсягом понад 20 друкованих арку-шів.

Однією з особливостей наукової конференціїбуло не лише місце проведення (Будинок вче-них), а, головним чином, шаноблива, добро-зична, приємна атмосфера, що панувала ісприяла можливості неформального, душевногоспілкування, обміну науковими ідеями, проек-тами і розробками. Гості конференції відвідалибагатий музей етнографії України, створений накафедрі українознавства ОДАБА. Спілкуванняпродовжилося під час дружньої вечері у ресто-рані «Моцарт». На другий день роботи конфе-ренції відбулася поїздка до міста Білгород-Дніс-тровський, де було проведено екскурсію доАккерманської фортеці.

За результатами роботи конференції булоприйнято резолюцію, в якій викладені рекомен-дації вищим навчальним закладам, оргкомітетуі державним установам щодо подальшої науко-вої роботи. Зокрема рекомендовано проводитинаукові конференції на базі кафедри україноз-навства ОДАБА кожні два роки, розширити колоактуальних питань як в проблемному, дискусій-ному, так і в тематичному і хронологічному ас-пектах.

ІІ міжнародна науково-практична конферен-ція «Південь України у вітчизняній та європей-ській історії» викликала жваве зацікавлення збоку науковців, громадськості та місцевих засо-бів масової інформації (її роботу висвітлювалиодеські телеканали та провідні періодичні ви-дання міста).

168

Огляди

Олександр Реєнт (м. Київ)

25-річчю Народного Руху України присвячуєтьсяРец. на Гончарук Г. Народний Рух України. Історія. 1989–1996 рр. Видання друге, допов-

нене. – Одеса: «Астропринт», 2014. – 336 с.: іл.

169

На початку липня 2014 року Верховна РадаУкраїни прийняла постанову «Про 25-річчяНародного Руху України за перебудову», уякій рекомендувала державним структурамвідмітити цей ювілей низкою заходів. За на-шими даними чи не наймасовішими були зі-брання у Миколаєві. У святі взяли участь, крімрухівців, голова обласної ради Тарас Кремінь,заступник губернатора Микола Романчук тачисленні жителі міста. В офісіНРУ в Києві відбулася X Між-народна науково-практичнаконференція «Історична роль«Народного Руху України» увідновленні української дер-жави та побудові громадянсь-кого суспільства», у якій взялиучасть до двадцяти виступаю-чих. На жаль, про попереднідев'ять конференцій ніхто зга-дати не міг, бо їх, начебто, небуло в реальності. Не зрозу-міло, чому «Народний РухУкраїни» організатори конфе-ренції затиснули в лапки.

По-своєму відмітили ювілей НРУ в Одесі,яка визнана центром дослідження минулогоРуху. В Одеському національному політехніч-ному університеті, точніше, на кафедрі історіїта етнографії України, захищено вісім канди-датських дисертацій з одинадцяти по всійУкраїні, написано низку монографій на ру-хівську тематику.

І цього разу саме 9 вересня 2014 року у Бу-динку вчених відбулася презентація книгипрофесора Григорія Гончарука «Народний РухУкраїни, історія» (видання друге, доповнене)та прес-конференція за участю керівників,організаторів Руху на Одещині.

Перше видання побачило світ в 1997 році.Воно знайшло позитивні оцінки серед фахів-ців як в Одесі, так і в Києві та в інших науко-

вих центрах України. Що ж нового запропону-вав автор цього разу? По-перше, ще більшеуваги приділено крайовим, обласним органі-зація цієї першої і найпотужнішої громадсько-політичного (пізніше партії) опозиційногоугрупування України. І це правильно. Без ма-сової підтримки в регіонах ініціатива, переду-сім київських письменників по створеннюНРУ, не досягала б мети. Названі місця (не

кожна організація мала можли-вість провести установчі кон-ференції у своєму рідномумісті), уточнені дати створеннятаких структур, а перші керів-ники організацій не тільки на-звані і установлені терміни їхголовування, а навіть розмі-щені їх фотографії. Таких 61світлина.

По-друге, ще більше увагиприділено значенню Руху в ви-борюванні незалежності Ук ра -їни. З’явився розділ «незалеж-ність України – найяскравішедосягнення Руху…». Автор до-

водить: не тільки безпосередньо рухівці ускладі «Народної Ради» у Верховній РадіУкраїни боролись за прийняття «Акту прого-лошення незалежності України», але й опосе-редковано: «… сам факт виникнення Народ-ного Руху України як опозиційної масовоїорганізації, його Програма, підготовка доУстановчого з’їзду, боротьба за створенняобласних структур, рішення з’їздів та дія На-родної Ради У країни створили стійку неза-лежницьку атмосферу, патріотичне зрушенняу свідомості і почуттях громадян, у тому числіу більшості української еліти, що врешті-рештінтегрувалась в проголошення незалежностіУкраїни» (стор. 136).

По-третє, у книзі знайшов обіцяний складкерівних органів Руху. Читачу буде цікаво

знайти прізвища осіб, які пройшли свій шляхпо-різному: одні залишились відданимиідеями Руху, другі знайшли свою політичнудолю в інших політичних структурах, а третітак захопились кар’єрним ростом, що опини-лись в Партії регіонів (стор. 67–69).

Хочеться віддати належне автору за те, щозбережений науково-популярний стиль книги.Рецензенти відмічали цей стиль першого ви-дання, а нині він навіть посилений. Тут є все:і образність, і вдалі аналогії, і порівняння,метафори, і влучні, небагатослівні характери-стики персонажів. Про значення Установчогоз'їзду, зокрема говориться: «саме з'їзд і те, щовідбувалося навколо нього, у результаті вия-вився національним, соціально-історичним,політичним землетрусом, який зрушив коло-ніальний світогляд, свідомість українців, запо-чаткував наростання національного мислення,гідності, достоїнства, впевненості у своїхсилах та незворотності процесу визволення,відродження України. То був початок кінця ім-перського панування на землях України і по-чаток великого Руху за незалежність. Відбувсявибух надії українців за свободу (стор. 74–75).

Достоїнством книги є також і те, що жоднаособа, яка брала участь у виступах, дискусіяхна з'їздах, не забута, знайшла своє місце у мо-гутній ході рухівців за незалежність України.Серед додатків знаходимо найоб'ємнішим«Форуми НРУ в особистостях та документах».Кожен при бажанні знайде себе. Та чи буде ці-кавим шукати себе тим, хто заради кар'єри зра-див ідеям Руху, а значить і незалежностіУкраїни і опинився в стані проросійських пар-тій. Автор віддає належне активним організа-торам Руху, цитує їх виступи, аналізує пове-дінку, а також нищівно критикує їх помилки,некоректні політичні висловлювання. Переду-сім це Іван Драч, названий в книзі батькомНРУ, Дмитро Павличко, Володимир Яворівсь-кий, В'ячеслав Чорновіл. Безжалісний автордо помилок рухівців. Про це свідчать навітьназви розділів: «Перемога, яка засвідчила по-

разку», «Тупцювання на місці», «Назустріч за-гибелі», «З'їзд амбіцій, ілюзій», «Стратегіярозгубленості» та інші.

Не можна не помітити, скажімо так, нова-торський підхід до аналізу історіографії НРУ.Молоді автори, особливо дисертанти, щобприхилити, задобрити впливових осіб, автори-тетів в історії притягують їх праці, особливопідручники, прямо таки за вуха до своїх праць,забуваючи про те, що підручники не є науко-вим дослідженням, а вони пишуться на базіуже здійснених досліджень. В книзі бачимоінше: називаються автори і їх публікації тількипо заслугам перед темою. Це справедливо. Іс-торіографія – наука, а не політика.

При порівнянні першого і другого виданнячитач, на перший погляд, здивується. Мовляв,друге видання пишеться доповненим, а закількістю сторінок значно поступається пер-шому: 336 до 378. То де доповнення? На-справді доповнення є за рахунок скороченняемоційних сторінок про тяжбу з керівництвомНРУ, яке намагалося привласнити рукописпершого видання в 1997 році, але суд приму-сив повернути рукопис автору. Г.І. Гончарукпоступив по-християнськи: пробачив, забув,не став писати про недобрі справи вдруге. Узв’язку з цим назву книги можна було зробитиінтригуючою: … Видання друге, скорочене ідоповнене.

Про недоліки книги теж слід сказати. Вва-жаю невдалим позбавлення другого виданняемоційних світлин про з’їзди Руху, осіб групо-вих сюжетів. А видавництво «Астропринт»чомусь позбавляє книжок, утому числі і рецен-зуємої, іменного покажчика.

Надихаючим для істориків, особливо мо-лодих, є висновок у розділі «Гідний дослід-жень»: «Отже, маємо підстави сподіватись, щонаписане про минуле Народного Руху України– не завершення досліджень, а тільки поча-ток». Це правильно: до минулого Руху, як і доісторії незалежності України, стежина дослід-ників не заросте.

3/4’2014Олександр Реєнт К Р А Є З Н А В С Т В О

170

171

Ярослав Калакура (м. Київ)

Закарпаття очима знаного історіографа та краєзнавцяРец. на: Данилюк Дмитро. Історія Закарпаття: навч. посібн. /Д.Д. Данилюк. – Ужгород:

Подяка, 2013. 304 с.

1 Данилюк Д.Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.). – Ужгород:УДУ, 1997. – 289 с.

2 Троян М.В. Хустський замок: Історико-краєзнавчий нарис. – Ужгород, 1980; його ж. Мукачевскийзамок: Историко-краеведческий очерк / Изд. 2-е. – Ужгород, 1982 та ін.

Однією з тенденцій розвитку новітньої ук-раїнської історіографії є збільшення питомоїваги історико-краєзнавчих досліджень, підви-щення їх ролі як у примноженні знань з історіїобластей, міст, сіл, так і в збере -женні та поширенні національ-ної пам’яті. Свідченням цієїтенденції може слугувати не-давня поява книги знаного ук-раїнського історіографа, док то -ра історичних наук, Почесногопрофесора Ужгородського наці -онального університету ДмитраДанилюка. Це вже не першаісторико-краєзнавча праця вче-ного. Свого часу була оприлюд-нена його книга «Історія Закар-паття в біографіях і порт ретах»1,яка впродовж п’ятнадцяти ро -ків слугує навчальним посібни-ком для студентів і учителів. Нова праця – цеі набагато ширший хронологічний і тематич-ний діапазон дослідження, і нова якість, іновий, набагато вищий науково-теоретичний іметодичний рівень посібника. Автор присвя-тив рецензовану працю світлій пам’яті свогоучителя, визначного українського вченого-пе-дагога Михайла Васильовича Трояна, якийсвоєю невтомною працею заклав науковушколу українського угорськознавства і ство-рив низку краєзнавчих досліджень2.

Можна без перебільшення стверджувати,що книга Д. Данилюка – знакове явище в но-вітньому українському історичному краєз-навстві, підготовлене як навчальний посіб-ник. Вона задумана як науково-методичнедослідження з регіоналістики, створена намежі історичного, географічного, економіч-

ного, культурологічного знання про Закар-паття в контексті загальноукраїнської історіїі побудована за хронологічно-проблемнимпринципом.

Посібник відкривається Зо-шитом кольорових ілюстрацій,які зафіксували дивовижну інеповторну красу Закарпаття,не тільки його унікальні архі-тектурні шедеври – Ужгород-ський, Невицький і Мукачів-ський замки, Реформаторськуцеркву ХІІІ-ХІV ст. в м. Хусті,дерев’яну церкву ХVІІІ ст. вс. Колочава-Горб Міжгірськогорайону, Ужгородський греко-католицький собор, але й рідкіс -ні пам’ятки природи на кшталт1300-річного дуба-велетня з об-хватом стовбура біль ше 9 м,

озеро Синевир у Міжгір’ї, Долину нарцисів,що входить до Карпатського біосферного за-повідника, та ін. Текстуальній частині книгипередує «Слово до читача», в якому Д. Дани-люк формулює своє кредо як вчений-краєзна-вець і громадянин: «Батьківщина починаєтьсяз місця твого народження. Її історія – це часткадуші твоєї, частина пам’яті, яка передається зпокоління в покоління про минуле землі, наякій ти народився, виріс і пішов у світ широ-кий…Пізнаймо свій народ! Вивчім його ми-нувшину. Вона розповість як жили діди, пра-діди, розбудить у нас національну честь іскаже нам, хто ми є такі між іншими наро-дами» (с. 25, 28).

Книга містить визначення топоніму «За-карпаття» як землі за Карпатами, а з поглядуісторичної ретроспективи – як «Карпатську

Русь». Слово «Карпати» має слов’янськепоходження і означає «горб», нерівний, тобтогористу місцевість. Це найзахідніша частинаУкраїни, її неповторна перлина, казковийкуточок, що охоплює південне узбіччя україн-ських Карпат та прилеглу до них низовину відджерел р. Тиса на сході до витоків р. Уж на за-ході. Ця територія за основними контурамизбігається з межами сучасної Закарпатськоїобласті, яка є прикордонною і межує з Руму-нією, Угорщиною, Словаччиною і Польщею.

Архітектоніка посібника, його хроноло-гічна складова наближені до нині діючої на-вчальної програми з історії України. Автор ви-ділив 14 тем, кожна з яких включає комплексключових питань історії краю у межах того чиіншого часового періоду або проблеми. Ви-світлюючи прадавню і давню історію Закар-паття, автор апелює до надбань новітньої ар-хеології, яка нагадує, що саме тут, на теренахнинішнього селища міського типу КоролевоВиноградівського району, виявлено одне з най-давніших поселень первісних людей, якомублизько мільйона років. Усі знахідки, вклю-чаючи поховання, знаряддя праці, зброю, уні-кальний бронзовий скарб, виявлений у 1980 р.у с. Чинадієво на Мукачівщині, переконливозасвідчують, що Закарпаття було заселене щев період кам’яного віку, а його історія зберегласліди і всіх наступних епох, різних племен,починаючи від фракійців, кельтів, готів і закін-чуючи антами, слов’янами та русинами-укра-їнцями. Автор схиляється до думки тих до-слідників, які розглядають давніх слов’ян якіндоєвропейців і виводять їх із Карпато-Ду-найсько-Балканського регіону. Звідси в сере-дині І тисячоліття вони почали освоювати те-риторію між басейнами р. Тиса та головнимхребтом Карпат, тобто Закарпаття.

Звертаючись до праці відомого закарпат-ського історика першої половини ХІХ ст.М. Лучкая «Історія карпатських русинів»,Д. Данилюк стверджує, що перші слов’янськіпоселення у підніжжі Карпат називали себекарпами. Вони залишили дивовижну культурукарпатських курганів та давніх поселень. На-щадками карпів були білі хорвати, згадуваніНестором у «Повісті минулих літ». Карпатськіслов’яни формувалися як частина руського

населення Києво-Руської держави, вони по-слуговувались руською мовою, сповідувалируську віру і прийняли християнство. Цейкрай входив до Київської Русі, мав зв’язки зГалицько-Волинською державою, перебував уУгорському королівстві, піддавався численнимнападам різних завойовників, а з ХІV ст. на-довго опинився під владою Угорщини. Тим неменше, карпатським русинам удалося збе-регли свою українськість, яка яскраво вирази-лась у мові, культурі, релігії, звичаях, тради-ціях і в ментальності, а їх зв’язки з українцямиНаддніпрянщини, Волині та Галичини ніколине переривалися, незважаючи на перебуванняцих земель у складі різних держав.

Не оминув автор і ролі Федора Корятовича –литовського князя, онука Гедиміна, в історіїЗакарпаття, якому угорський король подарувавМукачівську домінію і завдяки якому булоспоруджено Мукачівський замок, заснованомонастир на Чернечій горі. Торкаючись Ужго-родської церковної унії 1648 р., її двоякоготрактування, дослідник вказав, що вона, зодного боку, зняла духовну блокаду Закар-паття, відкрила шлях для інтеграції в Європу,сприяла зближенню з Українською греко-католицькою церквою, а з другого, посилилапротистояння з православними русинами.

Із посібника стає ще зрозумілішим при-родне підґрунтя тісних зв’язків Закарпаття зУкраїною в козацько-гетьманську добу, під-тримка закарпатцями Визвольної війни укра-їнського народу середини ХVІІ ст. і утвореннякозацької держави. Окремий параграф 3-горозділу присвячений діяльності послів Бог-дана Хмельницького, укладанню договору провзаємодопомогу з семигородськими князями уборотьбі проти Польщі. З кінця ХVІІ ст. Закар-паття, як і все Трансільванське князівство, пе-рейшло під владу Австрії, а через 100 роківтака ж доля спіткала й галичан, де вони й зус-трілися із закарпатцями. Мешканці краюбрали участь у визвольній війні угорського на-роду 1703–1711 рр., в опришківському русі підпроводом Олекси Довбуша та інших виступахна захист інтересів народних мас.

У посібнику показано позитивний впливна суспільно-політичне життя і на розвитокпродуктивних сил в краї реформ Марії Терезії,

3/4’2014Ярослав Калакура К Р А Є З Н А В С Т В О

172

Закарпаття очима знаного історіографа та краєзнавця

173

її сина імператора Йосифа ІІ, їх просвітниць-кої політики. Закарпатці брали участь в рево-люції 1848–1849 рр. в Угорщині, яка розгорну-лася і в інших країнах Західної і ЦентральноїЄвропи, була спрямована проти монархічногоправління і відома під назвою «Весна наро-дів». Аналізуючи соціально-економічне іполітичне становище Закарпаття у складі Ав-стро-Угорської монархії (1867–1918 рр.), авторзвернув увагу на політику імперської владищодо уповільнення розвитку промисловостіта сільського господарства, що призвело добезробіття, ущемлення політичних і націо-нальних прав українців, і, як наслідок, спри-чинило першу хвилю трудової еміграції укра-їнства, масовий протестний і революційнийрух, який синхронно перегукувався з револю-ційними подіями на Наддніпрянщині та вГаличині.

У книзі виокремлено події на Закарпаттіперіоду Української революції 1917–1921 рр.,проголошення Гуцульської республіки, ство-рення Центральної Ради в Ужгороді, показаноінтеграцію краю до складу ЧехословацькоїРеспубліки на підставі Сен-Жерменськогомирного договору і формування Підкарпат-ської Русі як адміністративної одиниці дер-жави. Шукаючи відповідь на питання, чимбула Підкарпатська Русь за чехословацькоївлади, дослідник зазначив, що уряд прибравдо своїх рук всі наявні в краї промисловіоб’єкти, у своїх інтересах провів аграрну ре-форму, намагався надати економіці колоніаль-ного характеру, декларативною була й куль-турна та національна політика (с. 177–178).Разом з тим, Конституція ЧСР, діяльність Пре-зидента Т. Масарика відкривали шлюзи длядеяких демократичних зрушень, розвитку ук-раїнського шкільництва, появи українськихполітичних партій, активізації українськогоруху, що призвело до часткової автономізаціїкраю і створення восени 1938 р. уряду Карпат-ської України спочатку на чолі з А. Бородієм,а відтак А. Волошином. Однак ці процесибули перервані поступовою окупацією Закар-паття сателітом гітлерівської Німеччини – гор-тівською Угорщиною, яка почалася з листо-пада 1938 р. За таких умов були заснованіОрганізація народної самооборони та військо-

вий штаб «Карпатської Січі» під проводомОрганізації українських націоналістів. У лю-тому 1939 р. відбулися вибори Сойму Карпат-ської України, а вже 15 березня Сойм прийнявконституційний закон про Карпатську Українуяк незалежну державу, затвердив її символи іобрав уряд. Кульмінацією супротиву угор-ським окупантам став збройний виступ «Кар-патської Січі», але сили виявились нерівними,що й дозволило Угорщині при сприянні гітле-рівців окупувати всю територію Закарпаття.Автор показує широкомасштабну антифа-шистську боротьбу патріотичної частини на-селення, яка завершилась звільненням краю тайого возз’єднанням з Українською РСР. На ос-нові Договору між СРСР і Чехословаччиною,підписаного 29 червня 1945 р. Закарпаття при-єднане до СРСР у складі УРСР як Закарпат-ська область.

Посібник містить великий масив знань просоціально-економічний, політичний і культур-ний розвиток краю, його суперечливий харак-тер упродовж радянських років. Звернутоувагу на негативні наслідки політики тоталі-тарного режиму, обмеження прав і свободгромадян, ізольованість від надбань західноїцивілізації, показано участь закарпатців у ди-сидентському та правозахисному русі.

Заключна, 14 тема посібника всеціло при-свячена розвитку Закарпаття в умовах держав-ної незалежності України. Її епіграфом сталиактуалізовані слова Августина Волошина, ска-зані ще в січні 1939 р.: «…ми українці не єпроти росіян, ми шануємо їхню літературу такультуру. Але ми хочемо жити своїм власнимжиттям» (с. 257). Автор намагався об’єктивновисвітлити глибинні зміни в усіх сферах за дваостанні десятиріччя, трансформаційні та євро-інтеграційні процеси, збереження національ-них традицій, утвердження демократичнихзасад, загальнолюдських цінностей. Водночасвін не оминув і кризових явищ у економіці таінших сферах суспільного життя.

Примітною особливістю посібника є те, щов ньому велику питому вагу посіли питання ос-віти, науки і культури. Безпосередньо цій про-блематиці присвячені четверта (ІХ–ХVІІІ ст.),шоста (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.),восьма (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

і десята (1920–1930-ті рр.) теми. Крім того, ціпитання розглядаються і в інших темах, при-свячених давній історії, радянському періоду тадобі незалежності. Наведені автором відомостіпро розвиток освіти, науки, літератури і мис-тецтва, про народну творчість і духовне життякраю загалом вражаючі. Будучи найменшою зачисельністю населення, Закарпаття перетвори-лося в економічно розвинуту високоінтелекту-альну область України з великим науковим ікультурним потенціалом. Закарпатці збереглиукраїнську ідентичність, збагатили етнокуль-турну і етнографічну самобутність. Дослідникзазначає, що тут у мирі і злагоді проживають80,5% українців, 12,1% угорців, 2,6% румунів,2,5% росіян, 1,1% ромів, 0,5% словаків, 0,3%німців, сотні білорусів, євреїв, поляків, вірме-нів, чехів, азербайджанців та ін. (с .271). У за-гальноосвітніх школах викладання ведетьсяокрім української як державної, мовами націо-нальних меншин – угорською, російською,румунською, словацькою та ін.

Підсумовуючи, вважаємо доречним підкрес -лити, що посібник носить яскраво вираженийдокументально-джерелознавчий характер зпевними історіографічними та джерельнимивикладками по кожній темі. Суттєвим допов-ненням книги є численні архівні та інші доку-менти, репродукції унікальних фотографійборців за волю і незалежність Закарпаття і йоговозз’єднання з Україною, трудівників промис-ловості, сільського господарства, працівниківохорони здоров’я, культури і мистецтва, реп-ресованих діячів культури, науки, освіти і цер-кви, понищених пам’яток архітектури, втраче-них музейних експонатів тощо, а такожґрунтовний іменний покажчик. Читач неми-нуче зверне увагу на численні зображення тасвітлини людей, які представляють різні поко-ління закарпатців, яскраві постаті інтелекту-альних і духовних світочів нації, починаючи ізраннього середньовіччя і закінчуючи добоюнезалежності. Довідково-інформаційну цін-ність має також Перелік вищих керівних осіб,які управляли територією історичного Закар-паття з середини ХVІІ ст. до 2010 року.

Нарешті, віддамо належне поліграфії тахудожньому оформленню видання, про щопотурбувалося ужгородське видавництво

В. Подяка, правда, за власні кошти автора.Зважаючи на невеликий наклад видання (500примірників), видається доцільним розміс-тити його електронну версію в соціальнихмережах Інтернету.

Високо оцінюючи посібник, вважаю до-цільним звернути увагу на деякі недоліки.Сумнівним є виокремлення історії культури вокремі теми, що призводить до порушення за-гальної структури і деяких смислових повто-рень. З погляду цивілізаційного підходу, соціо-культурні процеси доцільніше розглядати укомплексі з іншими сферами суспільного роз-витку та життєдіяльності людей. Трапляютьсядеякі некоректні твердження, наприклад, ніби«революція 1848–1849 рр. зазнала поразки»(с. 95). Між тим, в Австрії імператор Ферди-нанд І зрікся престолу, був даний поштовхлібералізму, сталися структурні зміни у системідержавного управління, почався частковий пе-рехід до конституційного устрою, скасовува-лось кріпосне право. У Франції була прийнятаКонституція ІІ Республіки, в Німеччині – Імпер-ська Конституція, відбулися деякі поступки на-ціональним рухам, включаючи й український.Не обійшлося й без друкарських огріхів, зок-рема, на с.189 замість 1939 р. названо 1938 р.Однак, зазначені недогляди аж ніяк не вплива-ють на загальну високу оцінку праці, не знижу-ють її науково-теоретичний рівень.

Отже, начальний комплекс з історії Українита історичного краєзнавства збагатився оригі-нальним посібником підсумково-узагальнюю-чого характеру з історії Закарпаття, який євагомим внеском у вивчення маловідомихсторінок історії краю на тлі історії України ісусідніх держав – Угорщини, Чехії, Словаччинита Польщі. Воно переконливо доводить істо-ричну і природно-географічну нерозривністьЗакарпаття і України, спільну історію і спільнудолю закарпатських українців і всього україн-ського народу. Немає сумніву, що професорДмитро Данилюк як досвідчений і фаховий до-слідник історії та історіографії продовжить звластивою йому наполегливістю, цілеспрямо-ваністю і скрупульозністю пошук, виявлення,вивчення та оприлюднення нових свідчень проминувшину Закарпаття і порадує читачів ще ба-гатьма новими працями.

3/4’2014Ярослав Калакура К Р А Є З Н А В С Т В О

174

175

Людмила Мех (м. Київ)

Краєзнавець макарівського гартуРец. на: Букет Є. Іван Бондаренко – останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. –

Київ: Видавництво «Стікс», 2014. – 320 с.

Минувшина Макарівського району, її героїч -ні сторінки, знані особистості, які тут народили -ся – це улюблені теми краєзнавчих дослідженькиянина Євгена Букета. Відомийжурналіст і громадський діяч єавтором низ ки книжок і газетно-журнальних публікацій, пов’яза-них з Макарівщиною. І найно-віша його дру кована праця «ІванБондаренко – останній полков-ник Коліївщи ни», що побачиласвіт у київському видавництві«Стікс», розповідає про урод-женця села Грузького, ватажкагайдамацького загону, одного зкерівників селянсько-козацькогоповстання на ПравобережнійУкраїні. Автор передмови до книги – директорНауково-дослідного інституту козацтва Інсти-туту історії України НАН України, докторісторичних наук Тарас Васильович Чухліб,рецензент – доктор історичних наук, професор,член-кореспондент Національної Академії Наук

України, заступник директора з наукової ро-боти, завідувач відділу історії України XIX –початку XX ст. Інституту історії України НАН

України, голова Національноїспіл ки краєзнавців УкраїниОлександр Петрович Реєнт.

Науково-популярну новинкуїї автор презентував цьогоріч удень свого народження – 23жовт ня – в клубі столичної кни-гарні «Наш формат». Опрацю-вавши багато архівних джерел,Євген зібрав у книжці багатийісторичний матеріал і фольклор,навів цікаві, подекуди унікальніподробиці як із життя самогополковника Бондаренка, так і з

перебігу повстання надвірних козаків на Ки-ївщині. Про видання схвально відгукнулисянауковці Володимир Дмитрук – відповідаль-ний секретар Національної спілки краєзнавцівУкраїни, Сергій Коваленко – директор видав-ництва «Стікс», Лариса Кулаковська – дирек-

тор відділу «Археологічний музей» Інститутуархеології НАН України. Остання наголосила,що дослідник робить дуже важливу справу, пра-цюючи з першоджерелами: «Євген в архіві –як у себе вдома... Для Макарівщини це простознахідка, якийсь феномен. Слава Богу, щозараз з’являються краєзнавці – такі, як ЄвгенБукет. Вони відкривають історію, невідомісторінки свого краю, своєї малої батьків-щини». Лариса Кулаковська переконана, що набатьківщині ватажка і автора книги, у Грузь-кому, видання про Івана Бондаренка має про-читати кожний, особливо школярі.

Оцінив творчий доробок талановитого кра-єзнавця й директор Науково-дослідного інсти-туту козацтва Інституту історії України НАНУкраїни, доктор історичних наук Тарас Чух-ліб: «Видання такої книги – справді подія. Нетільки в українській історичній науці, а й в ук-раїнському культурному житті. Звичайно, мисьогодні актуалізуємо військову проблематику,тому що козаки, гайдамаки були військови-ками. З одного боку, вони були цивільними, уних були сім’ї, діти. З другого боку, коли при-ходила небезпека як внутрішня, так і зов-нішня, вони брали до рук зброю і воювали.

Це важлива тема і в міжнародних відноси-нах, тому що і польські, і єврейські, і російськіісторики пишуть у своїх працях, що гайдамакибули різунами, просто так брали до рук зброюі вбивали своїх противників. Але ми знаємо,хто їх спонукав до цього своїми діями: і по-льська шляхта, і орендарі, і економи, які булипереважно єврейського походження. Це неозначає, що гайдамаки воювали з усім єврей-ським народом. Вони воювали з представни-ками єврейства, які не давали жити україн-цям...

Здавна точиться дискусія про те, як оціню-вати ці події: як релігійну війну чи як етнічнівійни? Подібні повстання були у XVIII сто-літті не тільки в Україні, а й у Європі, тож Ко-ліївщина продовжувала традиції європейськихміжетнічних воєн. Чи це було продовженнямтого, що українці збудували свою козацькудержаву, і, як написав пан Євген, це була ос-тання спроба її відродження? Так. Хоча я вва-жаю, що однією з останніх була спроба укра-їнського Гетьманату й Української Народної

Республіки на початку ХХ століття, коли тежапелювали до козацької доби.

І сьогодні ми боремося за свою країну, засвою незалежність. І сьогодні можна називатинаших хлопців (очевидно, що їх так називаютьу сусідній російській державі) «різунами»,«бандерівцями», «фашистами». Як тільки їхтам не називають! Але ми знаємо, що вони бо-рються за українську свободу, за українськуідею так, як колись боровся Іван Бондаренко.Тому коли ми валимо пам’ятники Леніну і за-питуємо себе, що ставити на цих постаментах,відповідь проста – на них потрібно звестипам’ятники Іванові Бондаренку, МаксимовіЗалізняку, Івану Ґонті, Івану Мазепі, ІвановіСірку – нашим справжнім героям».

Привітати колегу з виходом книжки прий-шли друзі, письменники Анна Багряна, ЮрійШеляженко, поетеса Тетяна Іванчук, публі-цист Сергій Шевченко, якого нещодавно вису-нуто на здобуття Шевченківської премії 2015року за збірку історичних нарисів і статей«Соловецький реквієм».

Модерував презентацію громадський діяч,засновник громадської організації «ВікімедіаУкраїна», член НСКУ Юрій Пероганич.А родзинкою заходу стало музичне вітання увиконанні відомого українського бандуриста,композитора, аранжувальника, лауреата все -українських та міжнародних конкурсів Ярос-лава Джуся.

Підсумував думки колег історик, шеф-ре-дактор журналу «Пам’ятки України» ІгорГирич. Він зазначив, що пан Євген небагатоговорить, але багато робить – книжку за книж-кою щороку пише і друкує. На ділі «Макарів-щина має в Букеті таку людину, яка її прослав-ляє». Отож і нова його книжка виконує кількафункцій, вважає вчений: «Вона і краєзнавча, інаукова, і популярна. Це зразок того, яким маєбути краєзнавство. А чи Букет у нас простокраєзнавець? Гадаю, що ні. Він насправді іс-торик високого польоту. На таких краєзнавцяхтримається вся історична наука на місцях».

І це справді так. Мені не раз траплялися на-годи співпрацювати з Євгеном Букетом як ізкраєзнавцем і журналістом. Завжди він спря-мований на творчий пошук і прагне досягативисокої мети.

3/4’2014Людмила Мех К Р А Є З Н А В С Т В О

176

Олександр Коваленко, Тамара Демченко (м. Чернігів)

«Корюківка назавжди залишилася в серці…»Рец. на: Устименко В. У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка: довічний біль. – К.:

Україна, 2013. – 440 с.: іл., портр.

177

Напередодні та в рік семидесятиріччя гума -нітарної катастрофи, що стерла з лиця землі по-ліське місто Корюківка, з’явилося чимало видань,присвячених цій трагедії1. З-поміж них привертаєувагу книга з дещо нестандартною назвою –«У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка:довічний біль». Автором її є уродженець Корю -ків ського району, активний громадський діяч,член Чернігів ського земляцтва уКи єві й беззмінний керівник Ко рю -ків ського відділення цього товари-ства В. Є. Устименко. Перше, щовпа дає у вічі, коли відкриваєш кни -гу, – посвята, варта того, щоб наве-сти її повністю: «Присвячуєтьсятримісячному Колі Мойсєєнку(ХІІ. 1942 – ІІІ. 1943), стошестиріч-ній Єфросинії Юхимівні Доропій(1837–1943), понад семи тисячамкорюківців, беззахисно, без виннорозстріляних, замучених, спаленихнімецько-фашистськими окупантами та їхніминайманцями у перші березневі дні 1943 року, атакож понад ста двадцяти семи тисячам мирнихжителів Чернігівщини, безвинно знищених фа-шистськими загарбниками з вересня 1941-го повересень 1943 року у містах і селах практичнокожного району області». Тим самим визнача-ється лейтмотив праці: щире прагнення автора йупорядника добірки документів, спогадів очевид-ців, фрагментів художніх і публіцистичних творіврозібратися у причинах трагедії, виявити привід,показати страждання земляків, їхній невщухаю-чий біль і змусити увесь світ поділити його.

Цій меті підпорядковується і структуракниги. Вона включає «Освідчення» [с. 8–10]1* –своєрідне обґрунтування непроминального інте-ресу до минулого й сьогодення, всепоглинаючоїлюбові автора до малої батьківщини – та шістьрозділів, у яких викладається авторська позиціящодо історії Великої Вітчизняної війни взагалі,окупаційного режи му, формування партизансь-

кого руху на півночі Чернігівщинизокрема, з’ясування передумов,перебігу та наслідків кривавої ка-ральної акції проти мирного насе-лення Корюківки 1–2 та 9 березня1943 р. Чимало місця відведенотакож історії дослідження трагедіїспаленого міста. Автор дотриму-ється концепції про існуваннядвох Корюківок. Історію першої –до початку березня 1943 р. роз-крито у першому розділі книги

[с. 21–21]: «Корюківка, насе-лення якої у передвоєнний рік становила 13,6тис. жителів, водночас зникла з Планети, забрав -ши з собою практично усіх своїх мешканців. За-лишилася лише територія з частоколом задимле-них цегляних димарів» [с.138]. Друге містоважко й повільно відроджувалося з попелу руїн.

У книзі на основі документів та свідчень оче-видців розгортається панорама його віджив-лення, яке творилося в рамках доби, тобто на цюначебто прозору як сльоза невинної дитини істо-рію – знищення населення хай і невеликого, алеміста – накладалася та чи інша, пануюча в данийісторичний момент ідейна установка. Безумовно,

1 Корюківка: злочин проти людяності. Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: С. В. Бутко, Т. В. Макаренко. –Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2010. – 88 с.; Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Українів роки Великої Вітчизняної війни: Матеріали міжнародної конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р. /Упоряд. С. В. Бутко, Р. І. Пилявець. – Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2012. – 144 с.; Мартиролог вста-новлених жертв Корюківської трагедії 1943 року. Довідник / Упоряд.: С. В. Бутко, О. О. Толкачова; відп.ред. Р. І. Пилявець. – Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2011. – 220 с.; Мартиролог встановлених жертвКорюківської трагедії 1943 року. Довідник / Упоряд.: С. В. Бутко, О. О. Толкачова; відп. ред. Р. І. Пилявець.– 2-ге вид., переробл., випр. і доп. – Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2013. – 280 с.; Спалені села і селищаЧернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення: Збірник док. і матеріалів / Упоряд.:С. В. Бутко, О. В. Лисенко; відп. ред. Р. І. Пилявець. – Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2013. – 224 с.

* Тут і далі в квадратних дужках посилання на рецензовану книгу.

велике наукове та історичне значення має опри-люднення оригінала складеного в Корюківці 31травня 1944 р. документа під назвою «Акт… озлодеянии и зверствах немецко-фашистских за-хватчиков над мирными советскими гражда-нами…» [с. 212–213]. У ньому зафіксовано даніпро 1482 жертви нацистського терору. Однакяким холодом віє від цих похмурих рядків: понад400 страчених осіб позначені як «иждивенец»або «иждивенка» – між тим, виходячи з їхньоговіку, це в основному діти, які ще навіть не ходилидо школи [с. 213–287]. Чи не в цій владній бай-дужості до потерпілих можна вба чати джерело«забуття» трагедії, небажання її досліджувати,інформувати про неї і радянських людей, і сві-тову громадськість. Безумовно, у Корюківці не-можливо знайти людину, яка б про неї не знала.Але чи хоч щось чули про це в Україні? Навесніминулого року студенти-історики Чернігівськогонаціонального педагогічного університету іменіТ. Г. Шевченка брали участь в науковій конфе-ренції у Львові, організованій Українським като-лицьким університетом. Один з них підготувавповідомлення про Корюківську трагедію. Повер-нувшись, юнак розповів, що учасники секціїнічого про неї не знали. До речі, саме гостра по-треба в інформаційній підтримці, забезпеченнігромадськості достатньою кількістю друкованихвидань, де б висвітлювалася ця подія, робитькнигу В. Устименка актуальною й навіть злобо-денною. Однак поширенню її стоїть на заваді не-значний наклад – 500 примірників.

Доречно, на нашу думку, виглядають і вмі-щені на сторінках видання державні документи,дотичні до заходів по вшануванню пам’яті жертвКорюківської трагедії з нагоди 70-річчя. У книзітакож висвітлюються конкретні кроки новоство-реного Організаційного комітету. До речі, один зйого членів Віктор Майко долучився до виданняпраці В. Устименка, надавши необхідні кошти.

Автор широко використав також свідченняочевидців трагедії, яких він назвав «врятова-ними Богом», оскільки якихось раціональних ар-гументів щодо порятунку окремих людей наве-сти не можна. Усього таких осіб було 26 [с. 296].На жаль, далеко не всі дожили до наших днів,коли нецензуровані спогади стали записуватисяі популяризуватися, набув поширення методусної історії. Проте дещо збереглося. Подібні ма-теріали були підготовлені до друку й оприлюд-нені журналістами Юрієм Поташним, І. Листо-падом, Олексієм Сунком, Зоєю Назаровою, Зоєю

Шматок та іншими. Ці людські документи по-збавлені ідеологічної заанґажованості, прості йщирі. Вони об’єктивно відображають у своїй су-купності позицію третьої сторони – людей, якібули нездатні боротися з ворогом, до чого їх не-впинно закликали, й прагнули тільки одного –жити. Життя в умовах окупайного режиму най-частіше зводилося до однієї форми – виживання.

Привертає увагу і широке використання пуб-ліцистики, спогадів (як правило, партизанськихкомандирів) та написаних на їх основі художньо-документальних творів. Завдяки їх залученнюкнига набуває ознак хрестоматії, головна метаякої полягає у виявленні правди про подію да-леко не місцевого масштабу, як з’ясувалосямайже через сімдесят років по тому.

Важливим і логічно вмотивованим сегмен-том книги виступає і висвітлення внеску Черні-гівського земляцтва у Києві у дослідження Ко-рюківської трагедії. Доречним виглядає івключення спогадів «земляків з Києва», котрітепер мешкають у столиці, а замолоду жили йпрацювали на Корюківщині.

На нашу думку, головною інтригою рецензо-ваної книги стало висвітлення ролі радянськихпартизанів у Корюківській трагедії. Авторові,народженому в партизанському краї, вихованомув дусі традиційної поваги до народних месниківта їхніх ватажків (так, він знайшов теплі словапро О. Федорова) [с. 199–200], багатьох іншихучасників партизанського руху, мабуть, нелегкодалися критичні закиди на їхню адресу.

Проте В. Устименко сповідує історичну спра-ведливість, а отже, його цікавить міра особистоївідповідальності усіх, прямо чи опосередкованопричетних до злочину. І йдеться, навіть не пробезпосередніх виконавців катівської роботи. Вій-ськові злочини нацистів були засуджені на Нюрн-берзькому процесі ще в 1945–1946 рр., і відтодісвітова громадськість й уряди переважної біль-шості європейських держав свято дотримуютьсярішень трибуналу, як і резолюцій ООН про за-судження геноциду як найтяжчого злочину протилюдства й людяності. Питання щодо дій радянсь-ких партизанів набагато складніше. Впер ше,понад 10 років тому, питання про ступінь їхньоївини порушив відомий журналіст й історикС. Павленко. Його стаття «Чорний понеділок»,повністю передрукована у даній книзі [с. 144–151], викликала багато відгуків, породила жвавеобговорення. Яскравим зразком різко негативноїкритики є стаття колишнього партизана, покій-

3/4’2014Олександр Коваленко, Тамара Демченко К Р А Є З Н А В С Т В О

178

«Корюківка назавжди залишилася в серці…»

179

ного члена-кореспондента Національної Акаде-мії наук України В. Клокова з красномовною на-звою «Народ избрал путь борьбы», також вміще-на у книзі [с. 151–154]. Автор переконує у правіпартизанів на боротьбу проти окупантів, наво-дить численні дані про їхні бойові успіхи. Однаксуть дискусії лежить в іншій площині, вона ви-значається питанням, чи повинні були радянськіпартизани захищати мирне/цивільне населення,так планувати й провадити свої військові опера-ції, щоб не наражати мешканців сіл і міст на від-платні акції. Відповідь сучасних істориків одно-значна: такі розрахунки не входили до пріори-тетів партизанського командування. Французь-кий історик українського походження В. Косикписав: «Існування збройного опору і партизансь-кого руху в Україні, яке безперечно спричини-лося до приспішення розгромлення німецько-гітлерівських окупантів, було одночасно претекс-том для збільшення німецьких репресій»2. Доречі, дослідник назвав у Чернігівській областіспалені разом із жителями села Козари й Сріб -не3. Ймовірно, даних про Корюківку він не мав.

Інший автор – А. Козицький стверджує: «Піс -ля того як фронт пройшов через землі України таБілорусії, головним приводом до репресій протимирного населення стали дії партизанів. Ще 16липня 1941 р. А. Гітлер заявив: “Партизанськавійна дає нам одну перевагу: вона дозволить ви-нищити всіх тих, хто чинить нам спротив”. НаНюрнберзькому процесі захисники військовихзлочинців указували на потребу опору парти-занському рухові як на причину репресій насхідно словʼянських землях»4. Російський історикО. Ґоґун так сформулював головні цілі радян -ського партизанського руху: «Від самого початкузбройної боротьби проти гітлерівських загарбни-ків на окупованій території СРСР радянське вій-ськово-політичне керівництво ставило перед пар-тизанами три основні завдання: усіма доступ-ними засобами знищувати інфраструктуру тилунімецької армії, її комунікації і живу силу; орга-нізувати активну розвідувальну діяльність на ко-

ристь Червоної армії; провадити масову партійно-політичну роботу серед місцевого населення зметою його втягнення в усі форми опору окупан-там, поповнення рядів партизанів»5. Отже, про за-хист місцевого населення від каральних акцій нейшлося. Власне, й один з відомих знавців страте-гії й тактики радянських партизанів у роки Другоїсвітової війни, вже згадуваний В. Клоков у спеці-альній праці жодним словом не згадує про на-явність подібних цілей, хоча й визнає: «Головнимвирішальним фактором успішних партизанськихдій в усіх війнах і воєнних конфліктах було став-лення до партизанів місцевих жителів. Від на-явності або інертності й відсутності такої підт-римки партизанів основною масою населеннязалежав успіх партизанських дій… 6.

В. Устименко, посилаючись на ґрунтовне до-слідження провідних українських істориків «Ук -раїна в Другій світовій війні: Погляд з ХХІ ст.»(К., 2011), праці наукових співробітників Укра-їнського інституту національної пам’яті, численністатті журналістів, приходить до висновку прочастку вини в трагедії Корюківки й радянськихпартизанів та очильників Радянської держави, якіне дуже переймалися долею радянських грома-дян, котрі не з своєї вини опинилися на окупова-ній території. «То чи могла, чи мала бажання дер-жава у таких умовах думати і діяти щодо захистукількох тисяч мирних жителів столиці парти-занського краю на Чернігівщині?» – ставить вінриторичне запитання, розгорнутою відповіддю наяке є уся його книга. Водночас автор, посилаю-чись на ті ж джерела, наукові й науково-публіци-стичні праці, застерігає від зображення парти-занського руху «у чорно-білих кольорах» [С. 323],закликає усіх небайдужих долучитися до збиран -ня коштів на спорудження в Корюківці пам’ят -ника-меморіала спаленим селам України [с. 186].

Книга В. Устименка вийшла змістовною, пе-реконливою, людяною. Безсумнівно, вона зіграєпозитивну роль у поширенні правдивої інформа-ції про Корюківську трагедію не тільки вУкраїні, а й поза її межами.

2 Косик В. Втрати України під час Другої світової війни // Український історик. – 2005. – № 2–4. – С. 198. 3 Там само. – С. 201.4 Козицький А. Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особ-

ливості, наслідки): навч. посібник. – Львів, 2012. – С. 391. 5 Родня. Полиция и партизаны, 1941–1944. На примере Украины / Авт.-сост.: А. Гогун, И. Дерейко,

А. Кентий. – К., 2011. – С. 30.6 Клоков В. И. О стратегии и тактике советских партизан в борьбе против фашистских оккупантов на

Украине (1941–1944). – К., 1994. – С. 71–72.

180

In memoriam

181

Павло Скавронський (м. Бердичів)

Для нас горить його свіча…Світлій пам’яті члена Національної спілки краєзнавців України

Володимира Федоровича Шинкарука

Аніж проклинати темряву, краще запалити одну маленьку свічку…

(Володимир Шинкарук)

Краєзнавець, автор і виконавець власних пісень, ведучий і режисер, професор та Почеснийпрофесор Житомирського державного університету ім. І. Франка, почесний громадянин містаЖитомира, Заслужений працівник культури України Шинкарук В.Ф. помер після довготривалоїхвороби 6 грудня 2014 р. Житомирщина, і не лише Житомирщина, а напевно і вся Україна,втратила в його особі дійсного патріота України, патріота рідної української землі.

Володимир Федорович Шинкарук наро-дився 19 серпня 1954 р. в селі Вчерайше Ру-жинського району Житомирської області в ро-дині медиків. В 1958 р., у період хрущовського«укрупнення районів», батьки переїхали наХмельниччину – спершу в селище Теофіполь,де прожили чотири роки, а потім – у містоКрасилів (1962-1967 рр.) [134; 137].

В 1967 р. родина Шинкаруків повертаєтьсяна Житомирщину і оселяється в селищі Чер-воному Андрушівського району.

Зі шкільних років література, музика іспорт йшли з Володимиром поруч. Йому водин і той же час хотілося бути то спортсме-ном, то музикантом, то письменником. Навітьпісля закінчення десяти класів, Володимир щене мав чіткого уявлення про те, чому присвя-тити своє життя. Одне лише було очевидно:йому близька гуманітарна сфера [137].

У 1971 р. після закінчення Червоненськоїсередньої школи із Золотою медаллю і «невступу» до Київського університету, Володи-мир став працювати завідувачем клубу Черво-ненського цукрового комбінату. Ця роботавідкрила Володимиру перспективи професіїкультпрацівника, і в 1972 р. він вступив доЖитомирського державного педагогічногоінституту ім. І. Франка на філологічний фа-культет. В 1976 р., після закінчення інституту,залишився викладати на кафедрі російської тазарубіжної літератури. Згодом була служба увійську, де Володимир потрапив до ансамблюпісні і танцю Прикарпатського військового

округу (для нього це була справжня школа ху-дожньої творчості). Далі було навчання в ас-пірантурі Київського державного педагогіч-ного інституту ім. М. Горького, під час якого збільшим захопленням Володимир ходив на за-писи програми «Телевізійний клуб авторськоїпісні», ніж на консультації до свого науковогокерівника професора Івана Крука [134; 137].

Він працював на посадах асистента, стар-шого викладача, доцента, професора Житомир-ського державного університету ім. І. Франка,а також у Київському національному універси-теті культури та мистецтв (2000-2002 рр.). Йогонаукові інтереси стосувались сфери історії лі-тератури та мистецтва, літературного краєзнав-ства. Він написав «Методичні поради, кон-трольні завдання, теми творів з російськоїлітератури (для слухачів заочних підготовчихкурсів)», які витримали три видання [85; 86;87], уклав біобібліографічний довідник «Літе-ратурна Житомирщина» (1993) [11; 13; 23],є автором навчальних посібників з грифом Мі-ністерства освіти і науки України «Давня літе-ратура. Практикум» (2003, у співавторстві зП. Білоусом) [3], «Українська література.ХІ–ХVІІІ ст. Практикум» (2006, у співавторствіз П. Білоусом) [4], майже сто наукових статей[134; 137].

Шинкарук В.Ф. брав участь в численнихнауково-практичних конференціях, де висту-пав з актуальними в той час доповідями: «Провивчення патріотичних, інтернаціональнихрис багатонаціональної радянської літератури

3/4’2014Павло Скавронський К Р А Є З Н А В С Т В О

182

і її позитивного героя в 10 класі» (Житомир,1981) [95], «Тема творчої праці на заняттях зросійської радянської літератури та її значенняв справі виховання майбутніх учителів» (Жи-томир, 1987) [118], «Вивчення соціально-кри-тичного роману В. Ліпатова «І це все пронього» в ХІ класі» (Житомир, 1990) [68], «Жи-томирщина в житті та творчості М. Риль-ського» (Житомир, 1995) [61].

Володимир Шинкарук був учасником на-уково-краєзнавчої конференції «Звягель древ-ній і вічно молодий» присвяченої 200-річчюутворення Волинської губернії, 200-річчюВолинської єпархії та 200-річчю наймену-вання міста Звягеля Новоградом-Волинським(1-16 вересня 1995 р. – Новоград-Волинський)[103], науково-краєзнавчої конференції «Горо -

хівщи на крізь призму століть», присвяченої450-річчю Володарськ-Волинська (28-30 ве-ресня 1995 р. – Володарськ-Волинський) [40],науково-краєзнавчої конференції «Малинщинау просторі і часі» (25-27 вересня 1996 р. – Ма -лин) [84], наукової конференції «Твоєму ймен -ню вічно поломеніти» присвяченої 125-річчявід дня народження Лесі Українки (24 лютого1996 р. – Новоград-Волинський) [48], обласноїнауково-практичної конференції «БібліотечнаЖитомирщина» (26-27 вересня 2006 р – Жито-мир) [83] та багатьох інших.

Чимало своїх науково-краєзнавчих дослід-жень з літературного краєзнавства ШинкарукВ.Ф. опублікував в історико-філологічномузбірнику з регіональних проблем «Волинь-Житомирщина». Це – «Житомирщина в житті

Для нас горить його свіча…

183

та творчості Максима Рильського» (1997) [60],«Міра життя земного… До 90-ліття М. Тала-лаєвського» (1998) [88], «Олесь Бабій – спі-вець слави січових стрільців» (2001) [97],«Спогади Леоніда Карума про Василя Крав-ченка» (2002) [113], «Зустріч, яка не відбуласьв Житомирі» (2003) [67], «Особистість МарусіЧурай і пісенна традиція Житомирщини»(2005) [99], «Спочатку було слово: ІвановіСльоті – 70!» (2007) [114], «Свіча таланту Кос-тянтина Яновського» (2007) [111], «Зірка ісмерть Леоніда Венгерова» (2008) [64] та«Ніна Матвієнко. Голосом цієї жінки співає йплаче Україна» (2008) [94].

Вніс свій посильний внесок Шинкарук В.Ф.і в створення «Енциклопедії сучасної Ук-раїни». Ним опрацьовані архівні джерела талітературні матеріали і опубліковані в цьомувиданні біографічні відомості про відомі по-статі сучасності: Білоконського І.П. [37], Бур-катова Б.А. [38], Демарина І.Б. [42], ДемчукаА.В. [43], Драпака Г.М. [49], Ерка (Палидо-вича С.М.) [50], Євдокімова Я.О. [51], Євту-шенка О.М. [52], Єрмакової Л.З. [53], ЄфімоваВ.В. [54], Жака І.С. [55], Жарова С.О. [56],Жданкіна В.О. [57], Желєзняка А.О. [58],Заславського С.А. [62], Засухіна В.Ф. [63],Зиріна О.А. [65], Зубка Є.М. [66], Інеш (Кди-рову І.О.) [69], Каденка В.М. [70], Карпу Н.С.[71], Карпенка А.Г. [72], Картавого П.В. [73],Квеленкова Ю.О. [74], Кіркорова Ф.Б. [76],Кобзара А.Ф. [77] та Козловського В.В. [78].

У всеукраїнських науково-методичнихжурналах опубліковано наукові праці Володи-мира Шинкарука «Щасливі люди: Тема праціна уроках літератури» (1982) [115], «Радян-ський характер: Матеріали уроку по темі «Ра-дянська література 50-80-х років» (1984) [112],«Особистість і колектив в радянській прозі 60-70-х років» (1985) [81], «Художньо-естетичніособливості прози Лесі Українки» (2001) [122]та інші.

Численні наукові статті Шинкарука В.Ф.опубліковані в наукових збірниках [39; 82; 96],методичних посібниках [110; 116; 117], всеук-раїнських журналах «Дніпро» [107] і «Київ»[75; 41]. У співавторстві з головою Житомир-ського науково-краєзнавчого товариства до-слідників Волині Кострицею М.Ю. ним було

написано статтю «Хресний шлях поета (Мат-вій Аронович Талалаєвський)», яку було опри-люднено у відомій нам усім книзі «Реабіліто-вані історією» [19; 135].

Володимир Федорович постійно поєднувавнауково-педагогічну діяльність з концертнимивиступами. Музична освіта Володимира обме-жилась двома класами музичної школи, у ційсфері він – «самоук», музичної грамоти, атакож гри на кількох інструментах навчавсясамотужки, постійно слухав музику – естрад -ну, класичну народну... Його кумирами були«Бітлз», «Дорз», Енріко Масіас, «Червонігітари», Чеслав Неман, «Омега», «Песняри»...В авторській пісні його учителями були ЮрійВізбор, Булат Окуджава, Володимир Висоць-кий... Як автор і виконавець він був перемож-цем багатьох музичних фестивалів і конкурсів,виступав з концертами у Польщі, Словаччині,Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записаві видав два магнітних альбоми «Дім для душі»(сoll. 1, 1998) [46], «Дім для душі» (сoll. 2,2001) [47], компакт-диски «Дім для душі»(2002) [45], «Колір тиші» (2008) [80], «Пере-коти-НЕБО» (2009) [100], «Шестиструннийдощ» (2010) [123], «Прислухаюсь до серця»(2013) [108], «Дороже крови» (2013), «Щобсерцем бути молодим» (2014) [124; 134; 137].

Успіх, яким користувався ВолодимирШинкарук у слухачів та глядачів, забезпечу-вали притаманні йому стримана манера вико-нання, чудові вокальні і акторські дані, худож-ній смак, майстерне володіння музичнимиінструментами. Його пісні постійно звучать упрограмах Національного радіо і телебаченняяк в авторському виконанні, так і у виконанніпопулярних українських співаків [35].

«Пісні, вірші, коротка проза – то найкраще,що є у мене, – говорив В.Ф. Шинкарук. – I цимнайкращим я з Вами радо поділюся. Буду щас-ливий, якщо хтось захоче погортати елек-тронні сторінки моїх книг, послухати мою му-зику» [133].

В. Шинкарук був постійним ведучим най-більших культурно-масових заходів не лише вЖитомирській області, а й в Україні загалом.Він був режисером і ведучим великого гас-трольного турне лауреатів Всеукраїнського фес-тивалю «Червона рута» по містах Німеччини,


184

Польщі, Словаччини, Угорщини, Франції, вівконцерти учасників культурно-мистецької акції«Лишається надія», яка проходила в дев’яти об-ласних центрах України. Його також залучалидо ведення таких великих масових заходів наМайдані Незалежності в Києві, як День Неза-лежності України, День Києва, Свято козаць-кого мистецтва, Всеукраїнський фестиваль са-тири і гумору «Вишневі усмішки» тощо [35].

Мистецьким кредом Володимира Шинка-рука було переконання, що талант повиненбути відкритим до людей. Тому від першихднів аварії на Чорнобильській АЕС він праг-нув своєю творчістю допомогти ліквідаторамі потерпілим, підтримати їх і надихнути. В Ко-ростенському, Лугинському, Народицькому,Овруцькому районах Житомирської обл., щонайбільше потерпіли від аварії, ВолодимирШинкарук дав майже сто сольних концертів[35; 129].

Драматичне обдарування В. Шинкаруканайяскравіше проявилось у створених ним му-зично-драматичних композиціях «Вічний спо-гад про війну» (1995), «Слово про ріднуматір» (1999), «Дім для душі» (2002), моноспектаклі «Історія однієї любові» (2006) тапубліцистичній виставі «Голодомор» (2008).Поява цих драматичних творів і їх оригінальнесценічне втілення, на думку фахівців, сталосправжньою подією не тільки в культурно-мистецькому житті Житомирщини, а й Ук-раїни в цілому [35; 129].

Володимир Шинкарук був членом Націо-нальної спілки письменників України (з 2007р.) та Національної спілки краєзнавців Ук-раїни (з 2011 р.). Друкувався в журналах«Київ» [44] «Перець» [59; 92; 105], «Дніпро»[93; 104; 106; 109; 121]. Його перу належатькниги поезій та пісень: «Moderatо синіх сутін-ків» (1994) [125], «На відстані ночі» (1996)[90], «Перелітні дощі» (1999) [101], «Пере-хрестя розлук» (2004) [102], «Колискова дляосені» (2009) [79], «У затінку сонця» (2012)[120], збірки прози «Оповідання» (2003) [98],«Нестандартний підхід» (2006) [92], прозово-поетична книга «На два життя одразу» (2010)[89], роман «Тренер» (2011) [119; 137]. Вінздійснив літературний запис автобіографічноїкниги В. Парія «Під щасливою зіркою» (2013),

переклав українською мовою поетичні п’єсиГригорія Горіна «Чума на ваші дві родини» таКарло Гоцци «Король-олень» (поставлена вЖитомирському академічному українськомумузично-драматичному театрі імені Івана Ко-черги в 2001 р., режисер Петро Авраменко),ліричну комедію Біла Маноффа «Сич і кі-шечка» (поставлена в театрі Житомирськогомузичного училища імені Віктора Косенка в2012 р., режисер Григорій Артеменко) [134].

Позитивними були і відгуки на його виданіпоетичні збірки Єршова В. [14], Косичука В.[18], Лецкіна М. [21] та Мостового Ю. [28].

Багато художніх творів Володимира Шин-карука було опубліковано в періодичній пресі[134].

Про творчу та педагогічну діяльність са-мого В.Ф. Шинкарука написано чимало. Най-більш яскравими про нього є публікації Артем-чука А. «Вишиває пісня долю» (1996) [1],Скрябіної С. «Рух зірок по магістралях» (1998)[32], Божко С. «Хочешь познакомиться с Ирой –понрався ее папе» (1998) [5], Голованової І.«Весь вечір співав В. Шинкарук» (1998) [8],Козаченко І. «Генії живуть у провінції, щобжити довго…» (1998) [17], Данчука Л. та Де-рев’янка Ф. «Шинкарук Володимир Федоро-вич» (1999) [12], Монастирецького Л. «Щин-карук Володимир Федорович» (2003) [27],Гуцалюка О. «Володимир Шинкарук: Я відда-вався повністю тільки сімейному життю»(2004) [10], Кавуна О. «Дім для душі» приймаєдрузів» (2004) [15], Ткаченко Г. «Дім для душі»Володимира Шинкарука» (2004) [33], ВласюкТ. «З родиною Шинкаруків» (2005) [7], Мали-новської В. «Володимир Шинкарук – одруже-ний та безмежно щасливий» (2006) [24], Ми-ронець В. «Приємна несподіванка» (2006) [26],Яблуневої О. «Люблять бардів у Прилуках»(2006) [126], Красновської Л. «НестандартнийШинкарук» (2007) [20], Миколаєнко Н. «Доляна виріст» (2008) [25], Болгова В.В. та БолговаІ.В. «Володимир Шинкарук» (2009) [6], Му-зики Л. «Психобіографічні студії з Володими-ром Шинкаруком» (2009) [29], Позняк-Хо-менко Н. «Володимир Шинкарук: Я виграю цюстрашну боротьбу, і треба буде віддячувати»(2010) [30], Литвинчук С. «Перехрестя доріг»(2012) [22], Якухна І.І. та Денисенка В.Ф. «Пе-


185

дагогічна династія Шинкаруків» (2012) [127],Чернюк С. «Складна простота контрасту тадуші: Володимир Шинкарук. У затінку сонця»(2012) [34], Бездітко А. «Володимир Шинка-рук: «Привід для радощів можна і треба знахо-дити завжди» (2013) [2], Позняк-Хоменко Н.«Щоб серцем бути молодим» (2014) [31], Го-лованової І. «Володимир Шинкарук: І свято ві-рити у життя» (2014) [9] та Кавуна О. «…юві-ляр прозвітував «Дідовим літом» (2014) [16].

Про наукову, творчу та педагогічну діяль-ність Володимира Шинкарука багато хорошихслів сказано і в ювілейному виданні до 90-річ -чя Житомирського державного університетуімені Івана Франка, де подано біографії видат-них випускників університету, що своїми до-сягненнями примножують надбання Українита звеличують славу alma-mater, як одного знайпотужніших центрів освіти України [35].

Знайшлось місце для розповіді про Воло-димира Шинкарука і у щорічному всеукраїн-ському виданні «Науково-освітній потенціалУкраїни» за 2011 рік [36].

Володимир Федорович виховав плеядуталановитих митців, серед яких заслужені ар-тисти України Павло Мрежук та Ірина Шин-карук, популярні телевізійні диктори і журна-лісти Юрій Кот, Костянтин Ігнатчук, СергійКудімов, Наталія Мосейчук та ін. Педагогічнадіяльність Володимира Шинкарука ще раз під-тверджує, що талант і щастя вчителя – у йогоучнях [35; 129; 137].

Володимир Шинкарук був лауреатом об-ласної комсомольської премії імені МиколиШпака (1986), Всеукраїнської премії ім. І. Огі-єнка (2008). Має безліч грамот і подяк та по-чесних відзнак, державну нагороду – почеснезвання «Заслужений працівник культури Ук-раїни» (1991). Лише після отримання цьогопочесного звання Володимир зрозумів, що не-помітно для себе в цій сфері став професіона-лом, до того музика і поезія сприймалися нимяк хобі. Має він орден «За заслуги» ІІІ ступеня(2009) та Почесну грамота Верховної Ради Ук-раїни (2014) [134; 137].

Володимир Федорович протягом своєїтвор чої, педагогічної та наукової діяльності от-римав такі Почесні відзнаки: знак ЦК ВЛКСМ«За отличную учёбу» (1974), «Золота ознака»

Спілки соціалістичної молоді Польщі» (1985),знак «За активну роботу» Всесоюзного това-риства «Знання» (1991), знак «Відмінник ос-віти України» (1999), почесний знак «ГордістьЖитомирського державного університету іменіІвана Франка» (2007), почесна відзнака Жито-мирської міської ради «За заслуги» (2009), ме-даль «Древляни» Міжнародної громадської ор-ганізації «Земляцтво житомирян» (2009),почесний знак «70 років Південного оператив-ного командування – Одеського військовогоокругу» (2009), почесний знак Міністерстваосвіти і науки України «Петро Могила» – зарозвиток вищої освіти (2009), почесний знакМіністерства внутрішніх справ «За сприянняорганам внутрішніх справ України» (2009), по-чесна відзнака Житомирської обласної адмініс-трації та Житомирської обласної ради «За за-слуги» (2010), почесне звання «Почеснийгромадянин міста Житомира» (2011), орденСвятого великомученика Георгія ПобідоносцяУкраїнської православної церкви (2013), від-знака Житомирської обласної ради «Честь іслава Житомирщини» (2013), почесна відзнакаМіністерства культури України «За багато-річну плідну працю в галузі культури» (2013),кришталевий пам’ятний знак «Серце віддаюдітям» Дитячого фонду України (2014), медаль«Почесна відзнака» Національної спілки пись-менників України (2014), звання Почеснийпрофесор Житомирського державного універ-ситету імені І. Франка (2014) [134].

Численні грамоти і подяки, якими нагород-жувався В.Ф. Шинкарук протягом багатьохроків, лише підтверджують його працелюб-ність та відданість справі, якій він присвятиввсе своє життя. Він нагороджений: Почесноюграмотою Міністерства освіти України (гру-день, 1994), Подякою Житомирської обласноїдержавної адміністрації (жовтень, 1999),Подякою Міністерства культури і мистецтв Ук-раїни, Центрального комітету профспілки пра-цівників культури України (травень, 2000), По-чесною грамотою Міністерства освіти і наукиУкраїни (серпень, 2004), Почесною грамотоюЖитомирської обласної державної адміністра-ції (серпень, 2004), Почесною грамотою Жито-мирської обласної державної адміністрації(листопад, 2007), Почесною грамотою Жито-


186

мирської обласної державної адміністрації(жовтень, 2008), Почесною грамотою Міністер-ства культури і туризму України (серпень,2009), Подякою Житомирської обласної ради(вересень, 2012), Подякою Житомирської об-ласної державної адміністрації (вересень,2012), Подякою голови Державної служби Ук-раїни з надзвичайних ситуацій (травень, 2013),Почесною грамотою Житомирської обласноїради із занесенням у Книгу Пошани Житомир-ської обласної ради (2014) [134].

Творчі здобутки Шинкарука В.Ф. простовражають. Він лауреат ІІ Всесоюзного міжву-зівського фестивалю політичної пісні (І місце,Вінниця, 1975), переможець Республікан-ського телевізійного конкурсу «Сонячні клар-нети» (Київ, 1983 та 1988), лауреат Всесоюз-ного огляду самодіяльної художньої творчості,присвяченого 40-літтю Перемоги радянськогонароду у Великій Вітчизняній війні (1985),лауреат ІІ Всесоюзного фестивалю народноїтворчості, присвяченого 70-літтю ВеликоїЖовтневої соціалістичної революції (1987),дипломант Всеукраїнського фестивалю авто-рської пісні та співаної поезії «Оберіг» (Луцьк,1992), лауреат Міжнародного фестивалю«Доля» (краща пісня фестивалю – «Свіча»,муз. К. Яновського, сл. В. Шинкарука, викона-виця С. Зайченко, Чернівці, 1993), лауреатВсеукраїнського фестивалю «Червона рута»(краща пісня фестивалю – «Місячний оберіг»,муз. О. Ходаківського, сл. В. Шинкарука, ви-конавиця І. Шинкарук, Донецьк, 1993), лау-реат Міжнародного фестивалю «Голос Азії»(краща пісня фестивалю – «Місячний оберіг»,Алмати, 1994), лауреат Національної про-грами «Мистецький олімп України» (Київ,2009), лауреат першої премії Х Всеукраїн-ського літературного конкурсу у номінації«Пісенна лірика про кохання» (Київ, 2010), пе-реможець обласного літературного конкурсу«Книга року» в номінації «Проза» (книга «Надва життя одразу», 2010), лауреат Всеукраїн-ського конкурсу «Улюблений викладач» (ІVмісце), проведеного газетою «Все про бухгал-терський облік» серед викладачів вищих на-вчальних закладів України (2010) [131; 134].

У присвяченому Володимиру Шинкарукурозділі книги «Мистецький олімп України»,

наводиться цитата відомого українського пси-холога Олександра Музики: «Ми підсвідомотягнемось до таланту і потаємно заздримойому. А він завжди здивований тим, що ми неможемо так яскраво переживати, так безог-лядно радіти й так повноцінно жити. Його вра-жає, що ми не обов’язкові, що лінуємося вчи-тися, що ми не творчі, що у нас все – колисьчи потім, що ми не живемо реальним життям,а плекаємо самозаспокійливі ілюзії. Він поди-вований, але все одно іде до нас, бо хоче, щобі ми відчули незмірну радість творчості. Вінзнає, що радість творчості множиться від кіль-кості людей, які живуть нею одночасно. ...Вінживе так, як ми хотіли б жити. У нас не вихо-дить, бо ми – ліниві, бо ми – незібрані, бо ми –мрійники. А він – творець, тому повнокровно,повно і яскраво живе для нас!» [131].

Для Володимира Шинкарука літературна імузична творчість були потребою, важливоюскладовою життя, він займався б ними, навітьякби вони не приносили ніякого зиску. Йоговірші і проза народжувались із душевної схви-льованості, сердечної небайдужості. Було«щось», що стимулювало його душевну та інте-лектуальну роботу – слово, зустріч, епізод... Віннічого не писав в стані абсолютного спокою абощастя (він насолоджувався цими короткимимиттєвостями)... Простіше з малими формами,тому що вірші легко запам’ятовуються. А на-роджувались вони по дорозі на роботу (вінлюбив ходити пішки), в метро, під час теле-трансляції футбольного матчу, навіть під час за-стілля. З прозою важче. Проза «вимагає пись-мового столу» і часу. Прозу не напишеш закермом авто, а Володимир півжиття – в дорозі...Намагався дотримуватись певних принципів: нелюбив силабо-тонічну систему віршування; від-давав перевагу тонічній; любив афористичністьі лаконізм. В основі його прози завжди – реаль-ний факт. Рухав розповідь не опис, а діалог. За-вершував твір неочікуваний фінал. Також нама-гався уникати літературних «красивостей».Володимир Шинкарук писав для себе і для своєїдочки – заслуженої артистки України ІриниШинкарук. Але його пісні також виконують за-служені артисти України – Павло Мрежук,Юрій Градовський, Зеновій Гучок, дует «Сві-тязь», Софія Ротару («Вино разлук») [131].


187

Спочатку Володимир Шинкарук став відо-мим і популярним в якості барда. Згодом – вякості батька Ірини Шинкарук. Для дочки вінбагато років поспіль писав і слова, і музику –власне, допомагав і у створенні та виданні за-писів. Минув ще деякий час, Ірина поринулау хвилі популярної музики – а ВолодимирШинкарук зберіг вірність своїм основам. Томучас від часу з’являлись його нові платівки, наяких він знову поставав у колишній іпостасі –барда. Поезія, голос, гітара – от, власне, і май -же все. Але сказати, що цього мало – немож-ливо, бо насправді всього вистачає. Комусь,мабуть, така вірність може видатись дещо див-ною – адже життя минає, все змінюється. Алеу таких поверненнях завжди розкриваєтьсяновий сенс пройдених шляхів – адже не ви-падково вони, ці повернення, стаються у життічи не кожної людини. Які плоди ми з цього ви-носимо – то вже інша справа, але виносимо миїх у повній тиші. Тут вже кожен залишаєтьсянаодинці із власною історією. Кожен отримуєсвоє уповні... [130].

Володимир Федорович був одружений:дружина Людмила – за фахом вчитель матема-тики, донька Ірина – заслужена артисткаУкраїни, син Федір – головний економіст дер-жавного підприємства «Національний турис-тичний офіс» [137].

Довгий час Володимир Шинкарук боровсяз важкою онкологічною хворобою. Він перенісдекілька операцій, численні сеанси перели-вання крові та сеанси переливання плазми. Лі-кування потребувало великих коштів, яких вродини просто не було. Тоді було створеноблагодійний фонд і на банківську картку Во-лодимира Федоровича небайдужі громадяниперераховували кошти, які і використовува-лись на його лікування. До благодійної акціїдолучилося багато знайомих і навіть незнайо-мих йому осіб: наприклад, родина Василя Бло-щицького (Донецьк), родина завідувача кафед-рою теорії та історії світової літератури,доктора філологічних наук, професора Воло-димира Єршова, родина О. Музики, І. Лубків-ської, Сергія Кутішенка, Анатолія Остапюка,Артема Кондратюка, Лариси Іваненко, ІриниЄфімової, Марія Кльон (Москва), АнгелінаСингаївська, Юрій Грабовський, Олена Они-

щук, колектив кафедри теорії та історії світо-вої літератури Житомирського національногоуніверситету імені Івана Франка та колективзагальноосвітньої школи № 20 м. Житомира табагато-багато інших [136].

6 грудня 2014 року Володимир ФедоровичШинкарук пішов з життя. «Це втрата не лишедля Житомира, це втрата для всієї України» –написав політик Олександр Бригінець [138].

«…Його пісні ми слухали ще в шкільнихтуристських походах. Потім доля вже звеласпочатку з Іриною (його дочкою, співачкою),а потім і з самим Володимирем Федоровичем.Усмішка і талант. Талант і усмішка – ось двіречі, які асоціюються з Шинкаруком. На пи-тання про здоров’я, і то відповідав зі своєюм’якою усмішкою. Ми всі його знайомі так ра-діли, що ще перший раунд в боротьбі з важкоюхворобою він виграв. Але хвороба відійшлалише на час. А пісні Шинкарука будуть жити.Якщо говорити про українську бардовськупісню, то перші асоціації в мене саме з Шин-каруком. Теплі, дивно позитивні пісні. Хайземля буде пухом, пане Володимир!» – повідо-мив на своїй сторінці в Facebook українськийполітик, громадський і культурний діяч ОлесьДоній [132].

А для нас залишилась його творчість, по-зитивний приклад життєлюбства та життєді-яльності. Нам усім Володимир Шинкарук по-дарував, як спомин про себе, ось цей вірш«Моя свіча»:

Туманний вечір ближче, ближче…Та я його у серце не впущу!Відправлю сонце спати на горище,Тихенько встану й запалю свічу

І на своє поставлю підвіконня,Щоб осявала радісно вікно…А вітер тихо бубонить спросонняПро те, що не збулось, чи вже збулось давно.

Весняним громом північ відгуркоче,І місяць клюне зорі, як курча…Хай знають люди – десь посеред ночі Горить свіча… Для них горить моя свіча!

(Володимир Шинкарук)


188

1. Артемчук А. Вишиває пісня долю // Київ. –1996. – № 9-10. – С. 187-189.

2. Бездітко А. Володимир Шинкарук: «Привіддля радощів можна і треба знаходити завжди» //Місто. – 2013. – № 35. – 5 вересня.

3. Білоус П.В., Шинкарук В.Ф. Давня укра -їнська література. Практикум. Науковий посіб -ник. – Житомир: Житомирська типографія, 2003. –164 с.

4. Білоус П.В., Шинкарук В.Ф. Українська літе-ратура ХІ – ХVІІІ ст. Практикум. Науковий посіб-ник. – Житомир: Житомирська типографія, 2006. –128 с.

5. Божко С. Хочешь познакомиться с Ирой – по-нрався ее папе // Рабочая газета. – 1998. – 30 липня.

6. Болгов В. В., Болгов І. В. ВолодимирШинкарук // Мистецький олімп України. – Київ:Український видавничий консорціум, 2009. –С. 156-157.

7. Власюк Т. З родиною Шинкаруків // ВласюкТ. Від джерел. – Київ: Вид-во газети «Вісті…»,2005. – С. 250-258.

8. Голованова І. Весь вечір співав В. Шинкарук //Житомирщина. – 1998. – 19 вересня.

9. Голованова І. Володимир Шинкарук: І святовірити у життя // Житомирщина. – 2014. – № 85-86. – 19 серпня.

10. Гуцалюк О. Володимир Шинкарук: Я відда-вався повністю тільки сімейному життю // Жито-мирський телеграф. – 2004. – № 50. – С. 5.

11. Давидюк В. Літературна Житомирщина //Вісті (Червоноармійськ). – 1994. – 12 квітня.

12. Данчук Л. Дерев’янко Ф. Шинкарук Воло-димир Федорович // Таланти Житомирськогокраю: Життя і творчість митців. – Житомир, 1999. –С. 84.

13. Дерев’янко Ф. Довідник уклав педагог // Ра-дянська Житомирщина. – 1993. – 16 березня.

14. Єршов В. До вічного – через очищення //Авжеж! – Кн.: ХХVІІІ. – № 32. – 1996. – 12-13(28-29).

15. Кавун О. «Дім для душі» приймає друзів //Голос України. – 2004. – 26 серпня.

16. Кавун О. …ювіляр прозвітував «Дідовимлітом» // Голос України. – 2014. – № 160. – 22 сер-пня.

17. Козаченко І. Генії живуть у провінції, щоб жи -ти довго… // Говорить і показує Україна. – 1998. –12 жовтня.

18. Косичук В. Модерато синіх сутінок // Прес-форум (Житомир). – 1991. – 15 липня.

19. Костриця М.Ю., Шинкарук В.Ф. Хреснийшлях поета (Матвій Аронович Талалаєвський) / Реа-білітовані історією. – Житомир: Полісся, 2011. –С. 96-98.

20. Красновська Л. Нестандартний Шинкарук //РІА плюс (Тернопіль). – 2007. – № 3. – 17 січня. –С. 20.

21. Лецкін М. Віч-на-віч із собою // Лецкін М.Я ін ших не сповідую знамен. – Житомир, 2004. –С. 53-58.

22. Литвинчук С. Перехрестя доріг // Люблюслово. – 2012. – № 1. – С. 166.

23. Літературна Житомирщина. Біобібліогра-фічний довідник / Укладач В.Ф. Шинкарук. – Жи-томир: Льонок, 1993. – 120 с.

24. Малиновська В. Володимир Шинкарук – од-ружений та безмежно щасливий // 20 хвилин (Жи-томир). – 2006. – № 6. – 8 лютого. – С. 13.

25. Миколаєнко Н. Доля на виріст (про Володи-мира Шинкарука) // Миколаєнко Н. Літературніпортрети сучасних українських письменників. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2008. –С. 83-88.

26. Миронець В. Приємна несподіванка // ЗемляРужинська. – 2006. – № 23. – 21 березня.

27. Монастирецький Л. Щинкарук ВолодимирФедорович // Видатні педагоги Житомирщини. –Житомир: Полісся, 2003. – С. 663-664.

28. Мостовий Ю. Поетично-прозовий мікс згумористичним відтінком // Друг читача. – 2010. –№ 14.

29. Музика Л. Психобіографічні студії з Володи -миром Шинкаруком // Волинь – Житомирщина. –2009. – № 19. – С. 256-273.

30. Позняк-Хоменко Н. Володимир Шинкарук:Я виграю цю страшну боротьбу, і треба буде від-дячувати // Україна молода. – 2010. – 19 серпня.

31. Позняк-Хоменко Н. Щоб серцем бути моло-дим // Україна молода. – 2014. – 19 серпня.

32. Скрябіна С. Рух зірок по магістралях // Га-лицькі контракти. – 1998. – № 11. – Березень. –С. 64.

33. Ткаченко Г. «Дім для душі» ВолодимираШинкарука // Житомирщина. – 2004. – 26 серпня.

34. Чернюк С. Складна простота контрасту тадуші: Володимир Шинкарук. У затінку сонця. –Київ. – 2012. – № 6. – С. 186-187.



189

35. Шинкарук Володимир Федорович // Жито -мир ський державний університет імені ІванаФранка. – Київ: Логос Україна, 2009. – С. 180.

36. Шинкарук Володимир Федорович // На-уково-освітній потенціал України. – Київ: Україн-ський рейтинг, 2011. – С. 286.

37. Шинкарук В.Ф. Білоконський Іван Петро-вич // Енциклопедія сучасної України. – Т. 2. –Київ: Поліграфкнига, 2003. – С. 814.

38. Шинкарук В.Ф. Буркатов Борис Абрамович //Енциклопедія сучасної України. – Т. 3. – Київ: По-ліграфкнига, 2004. – С. 615.

39. Шинкарук В.Ф. Василь Земляк: першікроки на Житомирщині // Творчість В. Земляка вконтексті вітчизняної та світової літератури.Збірник наукових праць. – Житомир, 1998. –С. 42-46.

40. Шинкарук В.Ф. Василь Земляк: штрихи добіографії // Горохівщина крізь призму століть.Тези науково-краєзнавчої конференції, присвяче-ної 450-річчю Володарськ-Волинська (28-30 ве-ресня 1995 р.). – Володарськ-Волинський-Жито-мир, 1995. – С. 96-98.

41. Шинкарук В.Ф. Вишиває пісня долю //Київ. – 1996. – № 9-10. – С. 187-189.

42. Шинкарук В.Ф. Демарин Ігор Борисович //Енциклопедія сучасної України. – Т. 7. – Київ: По-ліграфкнига, 2008. – С. 323.

43. Шинкарук В.Ф. Демчук Анатолій Васильо-вич // Енциклопедія сучасної України. – Т. 7. –Київ: Поліграфкнига, 2008. – С. 362.

44. Шинкарук В.Ф. День відкритих душ. По-езія // Київ. – 2013. – № 6. – С. 125-130.

45. Шинкарук В.Ф. Дім для душі / Компакт-диск. – Київ: Караван СД, 2002.

46. Шинкарук В.Ф. Дім для душі» coll. 1 / Аудіоальбом. – Київ: Музика на всі смаки, 1998.

47. Шинкарук В.Ф. Дім для душі» coll. 2 / Аудіоальбом. – Київ: Музика на всі смаки, 2001.

48. Шинкарук В.Ф. До історії написаннядрами-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» //Твоєму йменню вічно поломеніти. Матеріали на-укової конференції до 125-річчя від дня народ-ження Лесі Українки (м. Новоград-Волинський,24 лютого 1996 р.). – Новоград-Волинський,1997. – С. 38.

49. Шинкарук В.Ф. Драпак Григорій Мироно-вич // Енциклопедія сучасної України. – Т. 8. –Київ: Поліграфкнига, 2008. – С. 387.

50. Шинкарук В.Ф. Ерко (Палидович СеверинМстислав) // Енциклопедія сучасної України. –Т. 9. – Київ: Поліграфкнига, 2009. – С. 233.

51. Шинкарук В.Ф. Євдокімов Ярослав Олек-сандрович // Енциклопедія сучасної України. –Т. 9. – Київ: Поліграфкнига, 2009. – С. 312.

52. Шинкарук В.Ф. Євтушенко ОлександрМиколайович // Енциклопедія сучасної України. –Т. 9. – Київ: Поліграфкнига, 2009. – С. 353.

53. Шинкарук В.Ф. Єрмакова Людмила Заха-рівна // Енциклопедія сучасної України. – Т. 9. –Київ: Поліграфкнига, 2009. – С. 436.

54. Шинкарук В.Ф. Єфімов Володимир Воло-димирович // Енциклопедія сучасної України. –Т. 9. – Київ: Поліграфкнига, 2009. – С. 469.

55. Шинкарук В.Ф. Жак Ілля Семенович // Ен-циклопедія сучасної України. – Т. 9. – Київ: Полі -графкнига, 2009. – С. 491.

56. Шинкарук В.Ф. Жаров Сергій Олексійович //Енциклопедія сучасної України. – Т. 9. – Київ: По-ліграфкнига, 2009. – С. 504.

57. Шинкарук В.Ф. Жданкін Василь Олексан-дрович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 9. –Київ: Поліграфкнига, 2009. – С. 516.

58. Шинкарук В.Ф. Желєзняк Артур Юрійович //Енциклопедія сучасної України. – Т. 9. – Київ:Поліграфкнига, 2009. – С. 529.

59. Шинкарук В.Ф. Житейська історія // Пе-рець. – 2008. – № 5. – С. 6-7.

60. Шинкарук В.Ф. Житомирщина в житті татворчості Максима Рильського // Волинь-Житомир-щина. Історико-філологічний збірник з регіональнихпроблем. – № 1. – Житомир, 1997. – С. 5-16.

61. Шинкарук В.Ф. Житомирщина в житті татворчості М. Рильського // М. Т. Рильський і укра-їнська література ХХ століття. Матеріали та тезидоповідей науково-теоретичної конференції, при-свяченої 100-річчю з дня народження М.Т. Риль-ського (14 березня 1995 р.). – Житомир, 1995. –С. 29-31.

62. Шинкарук В.Ф. Заславський Семен Аркаді-йович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 10. –Київ: Поліграфкнига, 2010. – С. 347-348.

63. Шинкарук В.Ф. Засухін Володимир Фроло-вич // Енциклопедія сучасної України. – Т. 10. –Київ: Поліграфкнига, 2010. – С. 355.

64. Шинкарук В.Ф. Зірка і смерть Леоніда Вен-герова // Волинь-Житомирщина. Історико-філоло-гічний збірник з регіональних проблем. – № 18. –Житомир, 2008. – С. 27-33.

65. Шинкарук В.Ф. Зирін Олександр Альберто-вич // Енциклопедія сучасної України. – Т. 10. –Київ: Поліграфкнига, 2010. – С. 581.

66. Шинкарук В.Ф. Зубко Євген Михайлович //Енциклопедія сучасної України. – Т. 11. – Київ: По-ліграфкнига, 2011. – С. 26.

67. Шинкарук В.Ф. Зустріч, яка не відбулась вЖитомирі. (Спогади про Роберта Рождествен-ського // Волинь-Житомирщина. Історико-філоло-гічний збірник з регіональних проблем. – № 11. –Житомир, 2003. – С. 30-35.

68. Шинкарук В.Ф. Изучение социально-крити-ческого романа В. Липатова «И это все о нем» в ХІклассе // Обласна науково-практична конференціяна тему: «Інститут – школі». Повідомлення і тезиконференції. – Житомир, 1990. – С. 120-121.

69. Шинкарук В.Ф. Інеш (Кдирова Інеш Осерба-ївна) // Енциклопедія сучасної України. – Т. 11. –Київ: Поліграфкнига, 2011. – С. 392.

70. Шинкарук В.Ф. Каденко Володимир Михай-лович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 11. –Київ: Поліграфкнига, 2011. – С. 661.

71. Шинкарук В.Ф. Карпа Наталія Семенівна //Енциклопедія сучасної України. – Т. 12. – Київ: По-ліграфкнига, 2012. – С. 354.

72. Шинкарук В.Ф. Карпенко Анатолій Григо-рович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 12. –Київ: Поліграфкнига, 2012. – С. 375.

73. Шинкарук В.Ф. Картавий Петро Васильо-вич // Енциклопедія сучасної України. – Т. 12. –Київ: Поліграфкнига, 2012. – С. 405.

74. Шинкарук В.Ф. Квеленков Юрій Олексан-дрович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 12. –Київ: Поліграфкнига, 2012. – С. 562.

75. Шинкарук В.Ф. Кінь і патефон у доліВасиля Земляка // Київ. – 1995. – № 11-12. –С. 146-147.

76. Шинкарук В.Ф. Кіркоров Філіп Бедросо-вич // Енциклопедія сучасної України. – Т. 13. –Київ: Поліграфкнига, 2013. – С. 215.

77. Шинкарук В.Ф. Кобзар Анатолій Федоро-вич // Енциклопедія сучасної України. – Т. 13. –Київ: Поліграфкнига, 2013. – С. 404.

78. Шинкарук В.Ф. Козловський Віталій Віталі-йович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 13. –Київ: Поліграфкнига, 2013. – С. 675.

79. Шинкарук В.Ф. Колискова для осені. – Жи-томир: Полісся, 2009. – 124 с.

80. Шинкарук В.Ф. Колір тиші / Компакт-диск.– Київ: Укрмюзік, 2008.

81. Шинкарук В.Ф. Личность и коллектив в со-ветской прозе 60 – 70-х годов // Вопросы русскойлитературы. – 1985. – № 2. – С. 34-40.

82. Шинкарук В.Ф. Літературно-краєзнавча ро-бота в школі // Вивчення нових тем у шкільномукурсі української літератури: Методичний збір-ник. – Житомир: Видавництво газети «Житомир»,1998. – С. 179-188.

83. Шинкарук В.Ф. Максим Рильський і пись-менники Житомирщини // Бібліотечна Житомир-щина. Збірник матеріалів обласної науково-прак-тичної конференції, 26-27 вересня 2006 р. –Житомир: Полісся, 2006. – С. 166-177.

84. Шинкарук В.Ф. Максим Рильський і творчаінтелігенція Житомирщини // Малинщина у про-сторі і часі: Матеріали Всеукраїнської науково-кра-єзнавчої конференції 25-27 вересня 1996 р. –Малин, 1996. – С. 154-156.

85. Шинкарук В.Ф. Методические советы, кон-трольные задания, темы сочинений по русской ли-тературе (для слушателей заочных подготовитель-ных курсов). – Житомир, 1989. – 10 с.

86. Шинкарук В.Ф. Методические советы, кон-трольные задания, темы сочинений по русской ли-тературе (для слушателей заочных подготовитель-ных курсов). – Житомир, 1992. – 10 с.

87. Шинкарук В.Ф. Методические рекоменда-ции, контрольные и творческие задания по русскойлитературе (для слушателей заочных подготови-тельных курсов). – Житомир, 1994. – 12 с.

88. Шинкарук В.Ф. Міра життя земного… До90-ліття М. Талалаєвського // Волинь-Житомир-щина. Історико-філологічний збірник з регіональ-них проблем. – № 3. – Житомир, 1998. – С. 8-18.

89. Шинкарук В.Ф. На два життя одразу. – Жи-томир: Полісся, 2010. – 158 с.

90. Шинкарук В.Ф. На відстані ночі. – Жито-мир: Авжеж, 1996. – 42 с.

91. Шинкарук В.Ф. «Нестандартний підхід» –Житомир: ОП Житомирська облдрукарня, 2006. –128 с.

92. Шинкарук В.Ф. Нестандартний підхід // Пе-рець. – 2011. – № 5. – С. 6-7.

93. Шинкарук В.Ф. Ніжний дотик теплих рук //Дніпро. – 2011. – № 2. – С. 87.

94. Шинкарук В.Ф. Ніна Матвієнко. Голосомцієї жінки співає й плаче Україна // Волинь-Жито-мирщина. Історико-філологічний збірник з регіо-нальних проблем. – № 18. – Житомир, 2008. –С. 48-54.


190


191

95. Шинкарук В.Ф. Об изучении патриотичес-ких, интернационалистских черт многонацио-нальной советской литературы и ее положитель-ного героя в 10 классе // Формы и методысовершенствования преподавания русского языкаи литературы в школах и дошкольных учрежде-ниях Житомирской области: Сообщения и тезисыобластной научно-практической конференции(январь 1981г.). – Житомир, 1981. – С. 86-89.

96. Шинкарук В.Ф. Образи земляків у творчостіМаксима Рильського // Актуальні проблеми історіїі літератури Волині та Київщини. Збірник науковихпраць: У 2 ч. – Ч. 1. – Житомир: Волинь, 1999. –С. 194-202.

97. Шинкарук В.Ф. Олесь Бабій – співець слависічових стрільців // Волинь-Житомирщина. Істо-рико-філологічний збірник з регіональних про-блем. – № 7. – Житомир, 2001. – С. 57-60.

98. Шинкарук В.Ф. Оповідання. – Житомир:ОП Житомирська облдрукарня, 2003. – 48 с.

99. Шинкарук В.Ф. Особистість Марусі Чурайі пісенна традиція Житомирщини // Волинь-Жи-томирщина. Історико-філологічний збірник з ре-гіональних проблем. – № 13. – Житомир, 2005. –С. 62-74.

100. Шинкарук В.Ф. Перекоти-НЕБО / Ком-пакт-диск. – Київ: Укрмюзік, 2009.

101. Шинкарук В.Ф. Перелітні дощі. – Жито-мир: Авжеж, 1999. – 68 с.

102. Шинкарук В.Ф. Перехрестя розлук. – Жи-томир: Волинь, 2004. – 172 с.

103. Шинкарук В.Ф. Поет-воїн Леонід Левиць-кий // Звягель древній і вічно молодий: Тези Всеук-раїнської науково-краєзнавчої конференції з на-годи 200-річчя утворення Волинської губернії,200-річчя Волинської єпархії та 200-річчя найме-нування міста Звягеля Новоградом-Волинським(1–16 вересня). – Новоград-Волинський, 1995. –С. 164-165.

104. Шинкарук В.Ф. Поліські коломийки //Дніпро. —2010. – № 2. – С. 153.

105. Шинкарук В.Ф. Поліські коломийки // Пе-рець. – 2013. —№ 4. —С. 10.

106. Шинкарук В.Ф. Поліські коломийки «набіс» // Дніпро. – 2010. – № 10-11. – С. 72.

107. Шинкарук В.Ф. Правда життя і образу: По-шуки робітничої теми в прозі останніх років //Дніпро. – 1982. – № 7. – С. 131-135.

108. Шинкарук В.Ф. Прислухаюсь до серця /Компакт-диск. – Тернопіль: Гроліс, 2013.

109. Шинкарук В.Ф. Проблема. За В. Федоро-вим. Ти хто і звідки? Середній вік. Собі на п’ятде-сятиліття. Еротичний етюд // Дніпро. – 2011. –№ 9. – С. 112-113.

110. Шинкарук В.Ф. Прожив з весною. Творчийпортрет М. Клименка // Поліський дивосвіт. Літе-ратура рідного краю: Житомирщина: Посібник-хрестоматія: В 2 ч. – Ч. І. Критичний огляд. – Жи-томир, 2000. – С. 425-429.

111. Шинкарук В.Ф. Свіча таланту КостянтинаЯновського // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. –№ 17. – Житомир, 2007. – С. 177-180.

112. Шинкарук В.Ф. Советский характер: Ма-териалы урока по теме «Советская литература 50–80-х годов» // Русский язык и литература в сред-них учебных заведениях УССР. – 1984. – № 5. –С. 47-52.

113. Шинкарук В.Ф. Спогади Леоніда Карумапро Василя Кравченка // Волинь-Житомирщина.Історико-філологічний збірник з регіональнихпроблем. – № 8. – Житомир, 2002. – С. 67-72.

114. Шинкарук В.Ф.Спочатку було слово: Іва-нові Сльоті – 70! // Волинь-Житомирщина. Істо-рико-філологічний збірник з регіональних проблем.– № 16. – Житомир, 2007. – С. 27-33.

115. Шинкарук В.Ф. Счастливые люди: Тематруда на уроках литературы // Русский язык и ли-тература в средних учебных заведениях УССР. –1982. – № 6. – С. 36-42.

116. Шинкарук В.Ф. Творчий ужинок поетів су-часної Житомирщини // Поліський дивосвіт. Літе-ратура рідного краю: Житомирщина: Посібник-хрестоматія: В 2 ч. – Ч. І. Критичний огляд. –Житомир, 2000. – С. 417-425.

117. Шинкарук В.Ф. Тема історичного мину-лого народу в давній українській літературі та ге-роїчний епос народів Європи // Взаємозв’язки ук-раїнської і зарубіжної літератури у шкільномукурсі: Методичний посібник. – Житомир, 2002. –С. 23-39.

118. Шинкарук В.Ф. Тема творческого труда назанятиях по русской советской литературе и еезначение в деле воспитания будущих учителей //Обласна науково-практична конференція на тему:«Шляхи і форми вдосконалення підготовкивчителя в сільській школі в світлі рішеньХХVІІ з’їзду КПРС, Основних напрямів реформизагальноосвітньої і професійної школи». Пові-домлення і тези конференції. – Житомир, 1987. –С. 108-110.

119. Шинкарук В.Ф. Тренер. Роман. – Київ:Ніка-Принт, 2011. – 128 с.

120. Шинкарук В.Ф. У затінку сонця. Вибрані по-езії та тести пісень. – Житомир: Полісся, 2012. –272 с.

121. Шинкарук В.Ф. Улюблений коньяк Напо-леона. Психологічне оповідання // Дніпро. – 2009. –№ 3. – С. 46-57.

122. Шинкарук В.Ф. Художньо-естетичніособливості прози Лесі Українки (на прикладіоповідання «Жаль») // Вісник Житомирськогопедагогічного університету. – Вип. 7. – 2001. –С. 156-157.

123. Шинкарук В.Ф. Шестиструнний дощ /Компакт-диск. – Київ: Укрмюзік, 2010.

124. Шинкарук В.Ф. Щоб серцем бути молодим/ Компакт-диск – Тернопіль: Гроліс, 2014.

125. Шинкарук В.Ф. Moderato синіх сутінків. –Житомир: Авжеж, 1994. – 40 с.

126. Яблунева О. Люблять бардів у Прилуках //Прилуччя (Прилуки). – 2006. – № 49. – 11 листо-пада.

127. Якухно І.І., Денисенко В.Ф. Педагогічнадинастія Шинкаруків // Енциклопедія педагогічнихдинастій Житомирщини. – Житомир: ЖОІППО,2012. – С. 5-9.

128. http://bukvoid.com.ua/events/sum/2014/12/06/ 234716.html

129. http://logos-ukraine.com.ua/project/index.php?project=gdum&id=352

130. http://nashe.com.ua/artist/903

131. http://www.pisni.org.ua/persons/453.html

132. http://pressorg24.com/news?id=107655

133. http://shynkaruk.com.ua/

134. http://shynkaruk.com.ua/?page_id=7

135. http://shynkaruk.com.ua/?page_id=13

136. http://studclub.org.ua/new_sh.html

137. http://www.pisni.org.ua/persons/453.html

138. http://zhzh.info/news/2014-12-07-21770


192

193

ПРО АВТОРІВ

Акічев Шаміль Мулламович – науковий співробітник Конотопського міського краєзнавчогомузею імені О. М. Лазаревського.

Бажан Олег Григорович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітниквідділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України, член правління НСКУ.E-mail: [email protected]

Бойко Надія Андріївна – старший науковий співробітник Музею-діорами «Битва за Дніпров районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національногоісторико-етнографічного заповідника «Переяслав». E-mail: [email protected]

Борщ Микола Іванович – науковий працівник Черкаського обласного краєзнавчого музею,заступник голови правління Черкаської обласної організації НСКУ.

Букет Євген Васильович – заступник головного редактора газети «Культура і життя», заступ-ник голови правління Київської обласної організації НСКУ. E-mail: [email protected]

Гаухман Михайло Володимирович – кандидат історичних наук, провідний науковий співро-бітник Луганського обласного краєзнавчого музею. E-mail: [email protected]

Гончаров Олександр Петрович – кандидат історичних наук, доцент кафедри етнології такраєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова правлінняКиївської міської організації НСКУ. E-mail: [email protected]

Дембіцький Станіслав Семенович - старший науковий співробітник науково-дослідного від-ділу «Музею Заповіту Т. Г. Шевченка» Національного історико-етнографічного заповідника«Переяслав».

Демченко Тамара Павлівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археологіїУкраїни Інституту історії, етнології і правознавства імені О. М. Лазаревського Чернігівськогонаціонального педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка.

Дмитрук Володимир Іванович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітниквідділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України, відповідальний секре-тар НСКУ. E-mail: dmytruk_v @ukr.net

Дрок Павло Валерійович – викладач кафедри економіки підприємства і економіко-математичнихдисциплін Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди.

Завальнюк Олександр Михайлович – доктор історичних наук, професор кафедри історіїУкраїни Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Золотарьов Вадим Анатолійович – кандидат технічних наук, доцент Харківського національ-ного університету радіоелектроніки. E-mail: [email protected]

Калакура Ярослав Степанович – доктор історичних наук, професор кафедри архівознавствата спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка.

Карамаш Сергій Юрійович – старший науковий співробітник Державного архіву м. Києва.Кобзар Валентин Володимирович – співробітник КП «Водно-інформаційний центр»

(м. Київ).Коваленко Олександр Борисович – кандидат історичних наук, директор Інституту історії,

етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічногоуніверситету імені Т. Г. Шевченка, голова правління Чернігівської обласної організації НСКУ.

Ковальчук Тетяна Вікторівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри природничо-наукових та гуманітарних дисциплін Азовського морського інституту Одеської національноїморської академії.

Комарніцький Олександр Борисович – кандидат історичних наук, доцент кафедри історіїУкраїни Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Куций Андрій Володимирович - начальник метеорологічної станції Конотоп. Е-mail: [email protected]

Куций Святослав Андрійович – учень 10 класу Конотопської спеціалізованої школи I-IIIступенів № 3.

Латишева Людмила Павлівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавстваОдеської державної академії будівництва та архітектури.

Левченко Валерій Валерійович – кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства таіноземних мов Одеського національного морського університету. Е-mail: [email protected]

Лисенко Олександр Євгенович – доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історіїУкраїни періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України, член правлінняНСКУ. E-mail: [email protected]

Малаков Дмитро Васильович – член Національної спілки краєзнавців України, лауреат Преміїімені Дмитра Яворницького. Е-mail: [email protected]

Маньковська Руслана Вікторівна – кандидат історичних наук, старший науковий співробіт-ник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України, заступник головиНСКУ. E-mail:[email protected]

Мех Людмила Григорівна – Президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістськаініціатива».

Нагайко Тарас Юрійович – кандидат історичних наук, керівник навчально-наукового центруусної історії ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Гри-горія Сковороди». E-mail: [email protected]

Ночовний Олег Володимирович – аспірант кафедри історії України Полтавського національ-ного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, науковий співробітник Полтавського кра-єзнавчого музею імені Василя Кричевського. E-mail: [email protected]

Реєнт Олександр Петрович – заступник директора Інституту історії України НАН України,член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, голова НСКУ. E-mail:[email protected]

Саранча Віктор Іванович – асистент кафедри українознавства Кременчуцького національногоуніверситету імені Михайла Остроградського. E-mail: [email protected]

Сацький Павло Вікторович – кандидат історичних наук, доцент кафедри політичної історіїДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

Скавронський Павло Степанович – директор Музею історії міста Бердичева. Е-mail:[email protected]

Соколов Віктор Володимирович – член Національної спілки краєзнавців України (м. Київ).Е-mail: [email protected]

Степаненко Михайло Борисович – професор Національної музичної академії України іменіП. І. Чайковського, народний артист України.

Травкіна Ольга Іванівна – кандидат історичних наук, завідувач відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».E-mail: [email protected]

Цубенко Валерія Леонідівна – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри україноз-навства Одеської державної академії будівництва та архітектури. E-mail: [email protected]

Шевченко Роман Юрійович – кандидат географічних наук, генеральний директор компанії"Київтурініціатива", доцент кафедри туризму Київського міжнародного університету. E-mail: [email protected]

Щербатюк Володимир Михайлович – доктор історичних наук, професор кафедри історіїдержави та права Національної академії внутрішніх справ. E-mail: [email protected]

3/4’2014Про авторів К Р А Є З Н А В С Т В О

194

195

Вимоги щодо оформлення статей у журналі«КРАЄЗНАВСТВО»

У журналі «Краєзнавство» публікуються статті, присвячені історико-краєзнавчому рухові вУкраїні в ХІХ–ХХ ст., історії міст і сіл, збереженню, використанню, популяризації пам’яток історіїта культури, теорії та практиці українського музейництва, питанням історичної регіоналістики.

Оформлені згідно з вимогами ВАК України до публікацій у фахових виданнях (структура,науковий апарат тощо) матеріали – (роздрук (бажано) і електронну версію (обов’язково)) –прохання надсилати на поштову та електронну адресу Національної спілки краєзнавців України,або подавати особисто до редакції за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, кімн. 212;тел. +380 442791388; +38 0442780238; e-mail: [email protected]

Обсяг матеріалу – до 1 авт. арк.

Інформацію про автора (авторів) необхідно розмістити перед заголовком дослідження без ско-рочень за таким алгоритмом: прізвище, ім’я (повністю), по батькові (повністю); науковий ступінь,наукове звання; посада й місце роботи – обов’язково (для непрацюючого пенсіонера – науковийфах); електронна адреса (обов’язково; за відсутності такої вказати поштову адресу); телефон(бажано).

Електронну версію надавати на будь-якому з оптичних або цифрових носіїв. На e-mail бажанонадсилати в заархівованому вигляді (архів із розширенням *.rar або *.zip). Архів має бути звичай-ний, без формату саморозпакування!

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ВАРІАНТУ– ТЕКСТ: виконаний у будь-якому текстовому редакторі чи процесорі, але збережений у форматі

звичайного тексту виключно із розширенням *.txt (режим блокнота); гарнітура Times New Roman(розмір кеглю, міжрядкового інтервалу значення не має);

– ПОСИЛАННЯ, ЗАУВАЖЕННЯ, ПРИМІТКИ: винятково післятекстові з нумерацією за зро-станням (гарнітура Times New Roman Cyr; індекси посилань у тексті у квадратних дужках звичай-ними цифрами (напр.: [15] тощо). УВАГА! В одних дужках має бути лише один номер посилання;

у тексті посилання – одне чи кілька джерел (або текст зауваження чи примітки). Текст поси-лань наприкінці тексту статті після заголовку «Джерела та література» у вигляді нумерованогосписку (форму посилання оформляти згідно з вимогами ВАК України – див.: Бюлетень ВАКУкраїни, № 3 за 2010 р. (для архівних джерел) та № 10 за 2007 р. (для друкованих джерел).

ІЛЮСТРАЦІЇ: у режимі «градації сірого» (тобто чорно-біле зображення), окремим файлом кож-на, на тому ж або окремому носієві; розширення 200 dpi, формат *.JPEG або *.TIFF, розмір 10.15см (де 10 см – базова (менша) сторона, інша сторона – за пропорціями).

ТАБЛИЦІ, СХЕМИ, ДІАГРАМИ: у вигляді графічного файлу або віртуального роздруку у фор-маті *.pdf у масштабі 1:1, максимальна ширина зображення – 10 см.

Згідно з вимогами ВАК України до фахових видань ОБОВ’ЯЗКОВОЮ УМОВОЮ для публі-кації матеріалу є наявність УДК, а також анотацій і ключових слів українською, російською й

англійською мовами (до 400 друк. знаків кожна; переклад прізвища, ініціалів автора та заголовкапублікації обов’язковий).

Адреса редакції: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4, кім. 212Телефони: +380-44-2780238; +38 0442791388Електронна пошта: [email protected]

196

Наукове видання

К Р А Є З Н А В С Т В ОНауковий журнал

№ 3/4 (88/89), 2014 р.

Макетування – Леонід МигальКоректор – Світлана Ленська

Редакція залишає за собою право на відбір найцікавіших,оригінальних, художньо досконалих і суспільно значимих матеріалів.За точність викладених фактів і цитат відповідальність несуть автори.

При передруку посилання на журнал обов’язкове.

Видано Національною спілкою краєзнавців Українита Інститутом історії України НАН України

м. Київ, вул. М.Грушевського, 4,тел./факс: +380 (44) 278 02 38,

e-mail: [email protected]

Надруковано ПФ «Фоліант»00121, м. Київ, вул. Семенівська, 13

тел. (098) 513-54-49

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

серія ДК № 4631 від 14.10.2013 р.

Підписано до друку 23.12.2014 р.Формат 60х84 1/8. Друк офсетний. Папір офсетний.

Ум. друк. арк. 23,0. Обл.-вид. арк. 19,58. Наклад 300 прим.Зам. № 14-2014

К Р А Є З Н А В С Т В О..._ dhf g h\zgh h jmdm bq ghю jz hю Іgklblmlm іklhjії...

Documents