ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС СТУДЕНТСЬКИХ...
TRANSCRIPT
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ РОБІТ ЗІ
СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»
Шифр: Укрфін
НАУКОВА РОБОТА
на тему:
«БОРГОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ, ЯК ЧИННИК МАКРОЕКОНОМІЧНОГО
ЗРОСТАННЯ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ
ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН)»
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА
ДЕРЖАВНОГО БОРГУ…………………………………………………………..4
1.1 Економічна природа державного кредиту і причини виникнення
державного боргу……………………………………………………………...….4
1.2 Боргова політика, як умова ефективного використання державного
кредиту……………………………………………………………………………..8
РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ, ТА
ЕФЕКТИВНОСТІ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ…………………….…11
2.1 Співвідношення державного боргу 5–топ країн та України в світовому
масштабі………………………………………………………………………….11
2.2 Аналіз державного боргу України протягом 2000 – 2017 рр……………..15
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ, ЯК
ЧИННИК ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ…………………………………....21
3.1 Висвітлення основних проблем України та перспективи їх розвитку на
прикладі інших країн…………………………………………………………….21
3.2 Шляхи досягнення фінансової стабільності за рахунок боргової політики
України…………………………………………………………………………...23
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….31
3
ВСТУП
Обсяг і структура державного боргу відіграють важливу роль в
макроекономічному розвитку країни, вирішенні соціальних проблем та
динаміці міжнародних відносин. Зокрема, державний борг здійснює прямий і
непрямий вплив на бюджетну політику, грошово–кредитний механізм,
податкову систему, рівень інфляції, обсяги і напрями використання
внутрішніх і зовнішніх заощаджень, залучення іноземних інвестицій та ін.
З метою досягнення позитивного впливу державного боргу на розвиток
економіки доцільно проводити зважене управління його обсягами,
структурою та динамікою. Треба враховувати, що державний борг завжди
має раціональні межі, перевищуючи які, він із стабілізуючого
перетворюється на фактор, який починає гальмувати розвиток фінансової
системи. Управління державним боргом без урахування об'єктивних вимог та
інтересів суб'єктів фінансових відносин нерідко призводить до негативних
наслідків. Результатом може стати зниження рівня боргової безпеки держави,
погіршення її фінансової стійкості, блокування зарубіжними інвесторами і
навіть банкрутство.
Отже, боргова політика – це діяльність, спрямована на визначення засад
та напрямів формування, використання, погашення та обслуговування
ресурсів, залучених за умов боргу. Проведення державної боргової політики
має за мету сприяння стабільному економічному розвитку, стимулювання
приросту ВВП та досягнення повної зайнятості, стримування інфляційних
процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування
достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької
діяльності, та залучення необхідних обсягів інвестицій[1]. Саме тому, дуже
важливо правильно обрати відповідну боргову політику, враховуючи поточне
положення країни, задля сприяння її макроекономічному зростанню.
4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА
ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
1.1 Економічна природа державного кредиту і причини виникнення
державного боргу
Державний кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають
між державою та фізичними або юридичними особами (фінансово–
кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами, міжнародними
фінансовими організаціями і приватними особами) стосовно питання
мобілізації додаткових грошових коштів на кредитній основі, тобто на
умовах зворотності, строковості та платності, в процесі формування
загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, в яких держава може бути
як позичальником, кредитором або гарантом [2].
За економічною сутністю державний кредит – форма вторинного
перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і
організацій. В данному випадку – кошти сусідніх країн.
Метою запозичення коштів може бути [2]:
– покриття бюджетного дефіциту;
– регулювання грошового обігу;
– залучення коштів для інвестиційних програм тощо.
Тобто державний кредит безпосередньо пов'язаний із бюджетним
дефіцитом, будучи джерелом його покриття. В окремих випадках за його
допомогою можуть мобілізовуватися кошти у фонди цільового призначення
або на цільові проекти. Крім того, до системи державного кредиту належать
позики, що надаються під державні гарантії або для поповнення валютних
резервів центрального банку від Міжнародного валютного фонду й інших
міжнародних фінансово–кредитних установ.
У сучасних умовах державний кредит виконує такі основні функції [2]:
5
–фіскальну, тобто сприяє акумуляції додаткових коштів до
централізованих і децентралізованих фондів держави;
–регулюючу – регулює грошовий обіг за допомогою здійснення
операцій наринку цінних паперів (купівля–продаж державних цінних паперів
Національним банком України з метою їх розміщення на відкритому
ринкові), що впливає на пропозицію грошей і відповідно на позичковий
процент.
Даний кредит слугує джерелом покриття дефіциту бюджету, тобто за
його рахунок збалансовуються доходи й витрати бюджету. У системі
державного господарства такий кредит за рахунок запозичених ресурсів
збільшує можливості держави для задоволення суспільних потреб, які не
можна й недоцільно фінансувати за рахунок податків. Державний кредит дає
змогу збалансувати в часі державні витрати та податкові
надходження.Визначаючи розмір податкового тягаря, держава повинна
керуватись як фіскальними, так і суспільно–політичними інтересами й
завданнями. Обсяг супільних благ, що надаються індивідам, повинен бути
співрозмірним із податковим тягарем, прийнятним для платників.
Отже, подолати бар’єр між наявними коштами і додатковою потребою в
них надає можливість державний кредит, який слугує джерелом покриття
дефіциту бюджету, тобто за його рахунок збалансовуються доходи й витрати
бюджету, розширюючи тим самим фінансові ресурси країни.
Наслідком державного кредиту є державний борг. Державний борг є
складовою частиною економічної системи, він виявляє прямий і побічний
вплив на її елементи, зокрема на державний бюджет, грошово–кредитну і
валютну системи, рівень інфляції, внутрішні і зовнішні заощадження,
іноземні інвестиції. Таким чином, борг впливає на економіку країни в цілому,
а можливості його ефективного використання визначаються загальним
рівнем розвитку економіки [3, с.14].
Державний борг можна поділити на [3, с.14]:
6
· капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань
держави на певну дату;
· поточний, що складається з платежів із зобов'язань, які позичальник
повинен погасити у звітному періоді.
За валютою залучення державний борг поділяється на борг у
національній та іноземній валюті
Внутрішній борг формується переважно у національній валюті. Для
залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на
внутрішньому фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає
в результаті запозичення коштів в іноземних банківських установах,
міжнародних фінансово–кредитних організаціях, розміщення державних
боргових зобов'язань на міжнародних фінансових ринках.
Формування та нагромадження внутрішнього та зовнішнього
державного боргу є органічною складовою функціонування економік
переважної більшості країн світу, потужним важелем макроекономічного
регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в
Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу
відбувалося значною мірою хаотично.
Зовнішній державний борг має дві складові [3, с.15]. Це:
• борг органів державної влади і управління, який виникає в результаті
залучення державою іноземних кредитів та випуску державних цінних
паперів, які розміщуються на міжнародних ринках капіталів. Ця частина
державного зовнішнього боргу погашається та обслуговується за рахунок
коштів державного бюджету та коштів Національного банку України в
частині кредитів, отриманих з метою підтримки платіжного балансу;
• борг підприємств, гарантований урядом. Погашає та обслуговує такий
борг підприємство–позичальник. Але у разі невиконання боргових
зобов'язань підприємством перед іноземним кредитором, набирає чинності
державна гарантія, і погашення та обслуговування таких кредитів
7
здійснюється Державним казначейством за рахунок коштів Державного
бюджету.
Погашення та обслуговування державного зовнішнього боргу в Україні
забезпечують Міністерство фінансів України, Державне казначейство
України, Національний банк України, Укрексімбанк як банк–агент уряду та
уповноважені банки України. Погашення зовнішнього боргу проводиться з
трьох основних джерел: із бюджету; за рахунок золотовалютних резервів,
приватизації власності; із нових запозичень.Розмір державного боргу
розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих
боргових зобов'язань держави. Залишаючись достатньо високим, рівень
державного боргу України водночас не є критичним. Згідно з міжнародними
стандартами (Маастрихтською угодою) критичними вважаються боргові
зобов'язання держави, які перевищують 60% від ВВП [3, с.16].
Борговою політикою держави, управлінням зовнішніми запозиченнями,
та визначенням впливу державних запозичень на макроекономічну
стабільність України займалися такі видатні науковці, як Барановський О.І.,
Зражевська Н.В. [4], Кучер Г.В. [5], Лютий І.О. [4], Міщенко В.І., Рак Р.В.,
Рожко О.Д. [4], та ін.
Боргова політика держави та управління зовнішніми запозиченнями
також знаходяться в колі наукових інтересів сучасних вітчизняних і
зарубіжних авторів, серед яких Т.Бондарук, С.Буковинський, А.Вавілов,
Ю.Пасічник та інші.На їх думку, щоб удосконалити боргову політику
держави потрібно сформувати цілісну систему законодавчого забезпечення
регулювання витрат з обслуговування і погашення державною боргу;
визначити величини, склад та структурні параметри державного боргу, на
які повинна орієнтуватись відповідна політика; встановити межі
заборгованості (в тому числі визначення загального обсягу бюджетного
дефіциту і відповідно обсягів запозичень, необхідних для їх
8
фінансування); оптимізувати основні напрями використання запозичених
коштів і визначення їх впливу на мікро– і макроекономічні показники [6,7].
Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи
погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони
економічного життя країни: дефіцит державного бюджету, розмір грошової
маси в обігу, що визначає темпи інфляції, звуження чи розширення
сукупного попиту і пропозиції тощо.
Компанії не в змозі приймати обгрунтовані рішення, коли рівень
інфляції високий, а державний бюджет виходить з–під контролю. Фінансовий
сектор не здатен функціонувати, якщо в державі спостерігається гігантський
дефіцит. Держава не ефективно надає послуги, якщо вона вимушена
виплачувати величезні відсотки за колишні борги. А економіка не зростає,
якщо макроекономічне середовище не є стабільним і сприятливим. Це робить
державний борг не просто засобом залучення коштів для фінансування
державних потреб, але й важливим інструментом фінансової політики
держави, не вірне використання якого може призвести до суттєвих
ускладнень чи навіть до фінансової кризи[8].
1.2 Боргова політика, як умова ефективного використання
державного кредиту
Задля ефективного використання державного кредиту необхідна
правильна боргова політика. Під управлінням державним боргом слід
розуміти сукупність державних заходів, що пов'язані з випуском і
погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів
і виплатою доходу за державними цінними паперами, встановленням ліміту
боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов
випуску нових державних цінних паперів.
Дослідивши механізм управління державного боргу України, треба
зазначити, що загрозу економіці становить не стільки державний борг як
9
такий, особливо якщо він не дуже відхиляється за своїми параметрами від
узагальнених макроекономічних показників, скільки зростання суми витрат
на його обслуговування. В данному випадку, частка витрат в бюджеті
України на обслуговування державного боргу кожного року лише зростає,
що негативно впливає на розвиток економіки (докладніше в розділі 2).
Мінімізація вартості обслуговування державного боргу є стратегічним
завданням управління державним боргом, а в ширшому розумінні – всієї
бюджетно–податкової політики. Це завдання узгоджується не лише з чисто
фіскальними інтересами, а й з потребами стимулювання інвестиційної
активності, а також із довгостроковим поліпшенням добробуту населення,
адже економія поточних витрат на обслуговування боргу знижує податковий
тягар для майбутніх поколінь.
Державний борг можна розглядати з двох позицій: з одного боку,
державне запозичення сприяє економічному зростанню; з іншого – борг
збільшує навантаження на державний бюджет. Тому необхідно знайти
оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням та
внутрішнім і зовнішніми запозиченнями.
У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання[9]:
1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації
вартості боргу;
2) недопущення неефективного та нецільового використання
запозичених коштів;
3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та
нарахованих відсотків;
4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та
зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в
країні;
5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку
країни.
10
У процесі управління державним боргом необхідно враховувати
економічну та політичну ситуацію в країні; рівень інфляції; ділову активність
суб'єктів підприємницької діяльності; ступінь ризику країни щодо
неповернення боргу. Одним із найпоширеніших методів ефективного
управління державним боргом є рефінансування державного боргу, тобто
погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів,
отриманих від розміщення нових позик [9]. Проте, для успішного
застосування механізму рефінансування необхідно, щоб держава мала високу
репутацію держави–позичальника. її досягнення та підтримка являється
важливим фактором для успішного управління державним боргом. На жаль,
Україна не може пишатися рівнем своєї поточної репутації держави–
позичальника. Саме тому, реструктуризація через пролонгацію, зміну умов
погашення боргу, та введення тимчасового мораторію на виплату процентів,
або частини основного боргу є одним з найкращих варіантів.
11
РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ, ТА
ЕФЕКТИВНОСТІ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
2.1 Співвідношення державного боргу 5–топ країн та України в
світовому масштабі
Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи
погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони
економічного життя країни: дефіцит державного бюджету, розмір грошової
маси в обігу, що визначає темпи інфляції, звуження чи розширення
сукупного попиту і пропозиції тощо.
Розглянемо п’ятірку найбільших країн–боржників та Україну в
світовому борзі. Для порівняння державного боргу країн у відсотковому
співвідношенні на тлі світового масштабу, звернемося до рис 1. Згідно даних
Міжнародного валютного фонду, станом на листопад 2017, загальний
світовий борг складає $ 63 трилліони. З яких, найбільший державний борг
належить США – $ 20 трлн, що становить 31,8% світового масштабу, та
106,1% по відношенню до ВВП (в 2001 році цей показник складав лише $6,9
трлн, та 54% ВВП); Японії – $ 12 трлн, 18,8% світового боргу, та 239% ВВП;
Китаю – $ 5 трлн, 7,9%, та 44,3% ВВП; Італії – $ 2,5 трлн, 3,9%, 132,6% ВВП;
Франції – $ 2,4 трлн, 3,8%, 96,3% до ВВП. Тільки разом ці 5 країн з
найрозвиненішою економікою в сумі складають 66% світового боргу і
являються найбільшими боржниками світу. Станом на грудень 2017 року,
держборг України склав 0,12%, а саме $ 76 млрд, $ 49 млрд з якого –
зовнішній, що становить 64,5% боргу України, та 0,078% світового боргу
[10].
12
Рис. 1. Відсоток світового боргу країн, листопад 2017
Джерело: побудовано автором на основі [10] Порівнюючи дані показники з 2015 роком, рис.2 [11], бачимо, що в 2017
році відсоткові частки лише зросли. Це стосується США, показник частки боргу зріс на 2,75%, та Китаю, відсоток підвищився на 1,65%. Проте, інші три масштабні боржники зменшили свою частку за 2 роки, але не змінили позицій, а саме: Японія знизилася на 1,19%; Італія на 0,71%, та Франція на 0,55%. Що стосується України, то відсоток держборгу зріс на 0,01%, що не є критичним для світу, але є суттєвим для економіки нашої країни.
Рис. 2. Відсоток світового боргу країн, 2015
Джерело: побудовано автором на основі [11] Для розуміння справжньої картини заборгованості країни, її показники
державного боргу порівнюють з ВВП. Проте, даний показник не завжди є точним і відображає реальне положення речей. Згідно даних TradingEconomics, найбільше світове відсоткове відношення
США
Японія
Китай Італія Франція
Україна
Інші
Інші США
Японія Китай ІталіяФранція
Україна
13
державного боргу до ВВП за 2015–2016 роки відображено в таблиці 1 [12, 13].
Таблиця 1 Найбільше світове відношення державного борг до ВВП
у 2015–2016 рр., %
Країна Відношення державного боргу до ВВП, %
2016 2015 Найвищий 1980–2017
Найнижчий 1980–2017
Японія 250,4 248,0 250,0 50,6 Греція 179,0 177,0 180,0 22,6 Ліван 146,0 140,0 183,0 131 Італія 132,6 132,0 133,0 90,5 США 106,1 101,0 119,0 31,7
Франція 96,0 95,6 96,0 20,7 Джерело: побудовано автором на основі [12,13] З даної таблиці бачимо, що безумовним лідером є Японія, проте
безупинний розвиток економіки дає змогу країні витрачати на обслуговування боргу порівняно невеликі відсотки. Згідно джерелу [14], уряд Японії в даний час витрачає близько половини загальних податкових надходжень на обслуговування свого боргу. Незважаючи на це, прибутковість 10–річних японських облігацій залишається на дивно низькому рівні, не більше 1 %. Однак в даний час Японія вирішила спробувати збільшити борг і почати реалізовувати найбільший за будь–яку країну експеримент. Банк Японії планує надрукувати гроші вартістю близько 60 трлн єн і використати їх для купівлі державних облігацій. Японський уряд розраховує на те, що інвестори купуватимуть облігації, незважаючи на те, що країна планує майже подвоїти свою грошову базу, фактично зменшивши вдвічі купівельну спроможність. На даний момент це, як видається, працює, але зміна ставлення покупців та підвищення процентних ставок можуть мати катастрофічні наслідки для Японії.
Греція ж навпаки, продовжує перебувати на особливо нестійкому шляху і зовнішні кредитори стають все більш стриманішими в своїх траншах. Шлях Італії на сьогоднішній день, на жаль, може нагадувати Грецію. Крім того, порушення балансу в рахунках країни також може мати наслідки для
14
єврозони. Італія також включена в список країн, які можуть порушити «Пакт стабільності» в 2018 році, правила якого передбачають, що держави–члени ЄС повинні підтримувати співвідношення борг / ВВП в межах 60%, показник скорочення повинен становити 1/20 в рік в середньому за попередні три роки. У період з 2016 по 2017 рік він не зменшився, проте, згідно з останніми оцінками Брюсселя, в 2018 році Італія повинна скоротити свій борг до 130,8% (–1,3%), що спричинить ухилення від катастрофи. ЄС також вимагає корекції бюджету від Італії на 3,5 млрд. євро на 2018 рік, та продовжувати пенсійну реформу, яка передбачає підвищення пенсійного віку до 67 років [15,16].
Розглядаючи наймасштабнішого боржника, згідно рисунків 1 і 2, треба відмітити, що борг США зростав щороку з 2009 року на $ 1 трлн протягом восьми років. Причиною останнього зростання була потреба в усуненні наслідків природних катастроф, а саме $ 15 млрд на відновлення після урагану Гарві. Проте, лише третина існуючої на сьогоднішній день суми боргу США являється боргом перед іноземними організаціями і урядами. Більша частина виступає внутрішнім запозиченням у власних громадян, урядових організацій, та компаній [15,17].Отже, шокуючі, на перший погляд, відсотки не є на стільки трагічними, як здається на перший погляд. Справа в тім, що щороку ВВП США зростає приблизно на 3% [17]. Це дає можливість підтримувати рекордно низькі ставки Федеральної резервної системи (ФРС).До 2016 року обслуговування боргу вимагало ставку у розмірі 0,25–0,5% за рік. Проте, наприкінці 2016 року ФРС підвищили ставку до 1–1,25% річних. Крім того,США розмістили на біржі рекордну кількість облігацій, тобто, збільшили попит на долар [17].А саме це і є однозначною перевагою США, адже держборг номінований в доларах, тобто, за потреби необхідну суму можна «додрукувати».
У Франції хронічний дефіцит бюджету, однак він постійно скорочується. Це підтверджує рисунок 1, по відношенню до рисунка 2. В основному він покривається за рахунок випуску облігацій, а обслуговування
15
боргу є второю статтею бюджетних витрат Франції. В Україні ж вона перша, що суттєво негативно впливає на розвиток країни [15, 16].
Повертаючись до США, обслуговування боргу щорічно складає приблизно $ 400–500 млрд, що становить 2,2–2,6% від ВВП. Державний борг України менший від боргу США в 263 рази. На його погашення і обслуговування щорічно витрачається 3–4% від ВВП [18]. Проте, як вже було зазначено, основний відсоток боргу США належить до внутрішніх запозичень, в Україні ж навпаки, до зовнішніх. Порівнювати нашу країну з США навіть в цьому не має сенсу, не говорячи вже про різні економіки даних країн.
2.2 Аналіз державного боргу України протягом 2000 – 2017 рр
Згідно проекту державного бюджету на 2018 рік, витрати на обслуговування держборгу досягнуть 130 млрд грн, що на 16 млрд грн більше ніж в 2017 році, та складає 4% від ВВП. Ця сума порівнянна з величиною всіх витрат бюджету на економічний розвиток, включаючи АПК, транспорт і енергетику. А загальні виплати за державним боргом (погашення + обслуговування) складуть 306 млрд грн, або 9,4% ВВП. В проекті також передбачено зростання реального ВВП на 3%, збільшення номінального ВВП до 3247,7 млрд грн, індекс споживчих цін (грудень до грудня 2017) на рівні 107%. У проекті державного бюджету на 2018 рік розрахунки здійснені з використанням прогнозного курсу на кінець року 30,1 грн / долар [19].
Станом на перше півріччя 2017 року державний борг України оцінюється в $74,3 млрд. Виходить, що кожен українець був винен $1754. На кінець року, згідно зі змінами в кількості населення, та сумі боргу, дана сума зросла на $ 34,23 [19].Державний борг України зростає щороку. Лише за період 2008–2010 років борг зріс вдвічі: з $25,4 млрд до $54,3 млрд. [20].
Динаміку зовнішнього державного боргу України та її ВВП за останні 5 років відображено в таблиці 2 [20, 21]. Як видно з таблиці 2, зовнішній державний борг України динамічно зростає. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу;
16
високою залежністю України від імпорту енергоресурсів; неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом; несприятливим інвестиційним кліматом [22].
Таблиця 2 Зовнішній державний борг та ВВП України у 2012–2016 рр.
Рік Державний борг, млрд грн ВВП України, млрд грн
31.12.2012 308.999 1408.889 31.12.2013 300.025 1451.876 31.12.2014 611.697 1566.728 31.12.2015 1042.719 1979.458 31.12.2016 1240.028 2261.886 Джерело: побудовано автором на основі [20,21] Також на збільшення державного боргу в Україні вплинули такі
чинники, якструктурна розбалансованість національної економіки; надмірне збільшення видаткової частини бюджетів за рахунок дотацій, які надає держава певним галузям (енергетика, вугільна промисловість та ін.);збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що дотуються;значний обсяг тіньової економіки;структура бюджетних видатків, що не відповідає наявним фінансовим можливостям уряду; прийняття державою боргів підприємств [23]; прихований дефіцит бюджету – накопичення заборгованості бюджетними установами;нецільове використання бюджетних коштів;нерозвиненість фондового ринку [24]. Крім того, зростання у 2016 році обсягу державного та гарантованого державою боргу обумовлено девальвацією національної валюти, забезпеченням фінансування дефіциту державного бюджету, капіталізацією державних банків, в тому числі у зв'язку з переходом у державну власність ПАТ КБ «ПриватБанк», та наданням кредиту ФГВФО [25]. Проте, зовнішні борги мають як негативний, так і позитивний вплив на фінансову безпеку держави. У зв'язку з браком коштів міжнародна фінансова допомога сприяє вирішенню нагальних потреб держави, що поліпшить стан її фінансової безпеки.Аналіз безпеки держави у сфері зовнішньої заборгованості здійснюється шляхом експертного оцінювання, а саме порівнюються боргові індикатори
17
конкретної держави з їхніми граничними значеннями, що використовуються у світовій практиці. Безпечним вважається зовнішній державний борг, що не перевищує 60 % ВВП [25]. Згідно даних таблиці 1, отримуємо такі розрахунки: співвідношення зовнішнього державного боргу до ВВП України в 2012 році склало 21,9%; в 2013 – 20,7%; в 2014 – 39,0%; 2015 – 52,7%; 2016 – 54,8%.
Дані розрахунки свідчать про те, що наявні зовнішні державні борги України за період 2012–2016 не є критичними для її фінансового положення, проте, значні «стрибки» даного показника, та тенденція зростання відношення зовнішнього державного боргу до ВВП України останніх років є досить загрозливими для макрофінансової стабільності країни.
Отже, зовнішні державні запозичення мають значний вплив на макроекономічну стабільність України. Вони надають державі можливість інвестувати і споживати понад те, що виробляє її економіка. Сприяє вирішенню нагальних потреб держави, що поліпшує стан її фінансової безпеки. Ефективне використання зовнішніх запозичень для фінансування капітальних вкладень стимулює економічний прогрес. Проте, є й негативний аспект зовнішніх державних запозичень – це державний борг, який утворюється в наслідок отримання державного кредиту. Наявна тенденція, за останні 5 років, його динамічного зростання має негативне значення з позиції фінансової незалежності, та безпеки України, що ставить під загрозу її макрофінансову стабільність. Для покращення нинішнього фінансового становища, необхідно переглянути політику формування боргової політики, та удосконалити механізм управління зовнішніми державними запозиченнями нашої країни, особливу увагу приділивши виконанню цільового використання запозичених державою коштів.
Державний борг взаємопов'язаний з інструментами грошово–кредитної політики. Зростання державного боргу є однією з причин швидкого зростання пропозиції грошей та поглиблення інфляції. На сьогоднішній день велика кількість досліджень в основному стверджує взаємозалежність зростання державного боргу та інфляції. Зокрема, Т. Сарджент та Н. Уоллас у
18
статті "Someunpleasant monetarist arithmetic" (Thomas J. Sargent, 1981) [26] висунули гіпотезу про те, що в довгостроковій перспективі обслуговування боргу призведе до зростання інфляції, ніж фінансування дефіцит через видачу кредитів центральним банком. Тобто, на їхню думку, інфляція стає феноменом фіскальним, а не грошовим, як стверджував М. Фрідман.
Незважаючи на протиріччя в поясненні динаміки інфляції (монетарного чи немонетарного походження), сучасні теоретичні підходи до аналізу взаємовідносин між фіскальною, монетарною та кредитною політикою дозволили сформувати досить послідовний напрямок економічної науки стосовно фіскальна дисципліна як передумова для грошової стабільності. Сьогодні загальновизнано, що для запобігання надмірним витратам на обслуговування боргу необхідна інституційна узгодженість між центральним банком та міністерством фінансів щодо обсягу монетизації державного боргу.
Як вже було зазначено вище, державний борг України за третій квартал 2017 року становить 74.31 млрд. дол. США. (З яких 47,51 млрд. дол. США зовнішнього боргу та 26,8 млрд. дол. США внутрішнього боргу), що на 19,3% більше, ніж у попередньому році та на 18,3% більше, ніж у 2014 році. Таблиця 3. [27].
Таблиця 3 Державний та гарантований державою борг України, 2000–2016, $ млрд
2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012 2014 2016 Державний
борг 11,8 12,1 12,8 13,1 17,8 40,6 49,9 60,1 60,7
Гарантований державою
борг 2,4 2,1 3,3 2,9 7,6 13,7 14,5 9,8 10,3
Джерело: побудовано автором на основі [27] Що стосується поточних показників обслуговування державного боргу,
відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», який було оголошено на веб–сайті Верховної Ради України (Верховна Рада України), [28] сума платежів за погашення державного боргу на 2018 р. становитиме 175 725,5 млн. грн., що на 46 166,5 млн. більше, ніж у 2017 році.
19
У тому числі: погашення зовнішнього державного боргу – 61 701,3 млн. грн., або на 30 763,3 млн. грн. більше було плановано на 2017 рік погашення внутрішнього державного боргу – 114 024,2 млн. грн., або на 15 403,2 тис. грн більше, ніж планувалося на 2017 рік [29]. Частка витрат на обслуговування боргу в державному бюджеті за попередні роки показана нарисунку3. [27].
Рис. 3. Частка витрат з державного бюджету на обслуговування боргу
України, 2007–2016, %
Джерело: побудовано автором на основі [27] Таким чином, ми спостерігаємо негативну динаміку збільшення витрат
на обслуговування державного боргу на 26,3%, що пов'язано насамперед із неефективним використанням запозичених ресурсів, державні запозичення не спрямовані на модернізацію економіки, та переобладнання підприємств, що сприяє економічному зростанню. Дана тенденція може спричинити ситуацію, при якій погашення боргів буде важким тягарем для української економіки[30]. Саме тому, уряд, як ніколи, має завдання розробляти боргову стратегію, в якій державний борг буде розглядатися не з точки зору боргового навантаження на національну економіку, а як інструмент, механізм забезпечення стабільного економічного зростання країни, забезпечення необхідних темпів зростання ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності та залучення необхідні обсяги іноземних інвестицій.
20
В проекті державного бюджету 2018 року на обслуговування державного боргу закладено 130 млрд грн ($4,95 мрдр за поточним курсом) [28]. Це приблизно 5,3% від закладеного в бюджеті рівня ВВП – $93 млрд. Навіть, якщо ВВП за рік зросте на 3%, як це прогнозує уряд, обслуговування боргу «з’їсть» це зростання.Крім того, показники багатства України за міжнародними стандартами залишаються слабкими, хоча економіка країни продемонструвала деяке відновлення, показавши зростання в 2016 році на 2,2% після падіння в 2015 році на 9,9%.
Отже, потрібно обрати таку боргову політику, яка спрямована на стабільне економічне зростання, забезпечення необхідного зростання ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатньої кількості кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів іноземних інвестицій. Необхідно, щоб стратегія формування та підтримки державного ринку позик ґрунтувалася на науково обгрунтованих принципах. Структуру та розмір державного боргу слід прогнозувати з інтервалом в кілька років і навіть десятиліть, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання та міцну фінансову систему. Проблеми державного боргу повинні стати окремою сферою досліджень у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, економічного права. Ключовим моментом є зосередження уваги на тому, що при розробці стратегій управління боргом слід включати чітко визначений граничний розмір частки зовнішнього та внутрішнього боргу та вартість їх утримання у структурі державних витрат; подальше зниження вартості обслуговування державного боргу та подовження термінів погашення запозичень, поєднання ринкових та інституційних механізмів управління державним боргом, використання світового досвіду врегулювання боргу.
21
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ, ЯК
ЧИННИК ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ
3.1 Висвітлення основних проблем України та перспективи їх
розвитку на прикладі інших країн
На початку 90–х років, дивлячись на рекордні темпи приросту ВВП, Україну за аналогією з новими азіатськими економіками називали східноєвропейським «тигром», та пророкували світле майбутнє. Проте, з роками головною проблемою внутрішньої політики було подолання глобальної бідності, коли 30–40% населення перебувало за межею мінімального доходу. Основними перешкодами на шляху вирішення даної проблеми були: технічна відсталість, депресивний стан інфраструктури, недостатнє фінансування науки і освіти, а також необхідність системної реструктуризації базових галузей економіки [31]. Крім того, Україна стала черговою жертвою «сировинної пастки». Якщо країна не виробляє складної продукції і продає тільки сировину, обов'язково станеться криза. Не важливо, що це за сировина: нафта, газ, зерно, метал. Звернемося до історії. «Золотий вік» обернувся для Іспанії майже повним знищенням промисловості. Могуча імперія не прагнула змінюватися, а саме розвиватися в сфері винаходів. Простіше було просто заплатити за готові товари американським золотом. Без підтримки держави іспанські виробники розорялися через зростання цін і податків. За їх рахунок королівський двір давав пільги дворянам–землевласникам. Так, Іспанія свідомо знищувала промисловість заради виробників зерна, вовни і предметів розкоші. З 1596 по 1653 рік Іспанія 5 разів ставала банкрутом. Часто ініціативні іспанці шукали кращого життя за океаном – в метрополії панував застій. В кінцевому рахунку, Іспанія виявилася без промисловості, грошей і з архаїчною системою влади. «Наздогнати» іншу Європу вдалося лише через 300 років, в наш час [32]. В даному випадку минулий шлях Іспанії нагадує Україну сьогодні. Не
22
найкращі перспективи для нашої країни. Проте, можна скористатися прикладом Англії, яка перебувала в подібній ситуації.
На відміну від Іспанії, Англія в XV столітті взагалі не мала промисловості. Англійці розводили вівець і продавали за кордон шерсть і глину. Землевласників таке життя влаштовувало, але король Генріх VII розумів, що за рахунок його королівства багатіють інші країни – виробники тканин з англійської вовни. Король не побоявся розвивати обробну промисловість. По–іншому маленька і бідна Англія не могла досягти успіху. Влада зробила переробку вовни вигідніше експорту: дала пільги виробникам тканин і ввела податки для експортерів сировини. Вже через 100 років необхідність в продажах за кордон відпала, адже всю шерсть використовували в Англії. Англія вела торгові війни з конкурентами і переманювала до себе зарубіжних майстрів. Разом з виробництвом в Англії розвивалися і його супутники: торгівля, банківська справа, морські перевезення, накопичувалися гроші, та знання. Країна ставала ліберальніше, і це допомагало вести бізнес. Коли технічний прогрес дозволив перейти до машинного виробництва, саме англійці володіли капіталом, вміннями і досвідом, щоб провести індустріалізацію країни [32].
Ще одним прикладом для України може бути Польша. В XVII столітті аграрної наддержавою в Європі намагалася стати Річ Посполита. Європейська промисловість в той час вимагала все більше сировини. Експортувати зерно, шерсть, дерево і подібні товари було надвигідно, і про диверсифікацію економіки в Варшаві не думали. Але землею володіла шляхта, а не уряд. Аграризація економіки вела до ще більшої залежності від власників угідь. Центральна влада була слабкою і не подбала про розвиток міст і промисловості. Так магнати отримали контроль над економікою, а місця в сеймі дали їм контроль над політикою. Це дозволило землевласникам блокувати модернізацію Польщі. Навколо країни за цей час виникли потужні централізовані держави – в тому числі за рахунок ресурсів Речі Посполитої[32]. Зіткнення з ними закінчилося поділом країни. Знову ж таки, приклад нагадує нинішнє положення української політики.
23
Цікавим прикладом для України є також Аргентина [32, 33]. Країна відставала в розвитку від Європи, зате була важливим експортером аграрної продукції, а ціни на неї в кінці XIX століття різко виросли. Аргентинське м'ясо, зерно і шкіри приносили надприбутки на європейських ринках. За обсягом ВВП країна випереджала Італію, Францію і Японію. У Старому Світі існувала приказка: «Багатий як аргентинець». За рахунок експортних доходів уряд намагався створити промисловість, але лише спробами все і закінчилося. Така економіка виявилася залежною від світового ринку. Ринок сировини коливався регулярно, на відміну від ринку готових товарів, і розвиток країни більше нагадувало американські гірки. У 1929 році сталася криза, ціни на зерно і м'ясо почали падати і потягнули за собою економіку країни. Під час Другої світової війни сировина знову подорожчала, а пізніше знову впала в ціні. Аргентина фактично втратила можливість планувати розвиток. Всі проекти зводилися до спроб вгадати, скільки буде коштувати зерно через рік і надіям на Третю світову – тоді їжа знову буде дорогою. Нестабільність змушувала брати все більше кредитів, і в кінцевому рахунку Аргентина отримала дефолт. Хоч країна все ж провела індустріалізацію, наслідки кризи вдалося подолати тільки в наш час.
Отже, як бачимо, бути лише країною–постачальником сировини, з прив’язкою тільки до експорту зерна, призведе до неминучих руйнівних наслідків. Приклад цих країн підтверджує вислів: «Змінись, або програєш.». Саме тому, для України настав найкращий час для змін, задля виведення нашої країни на новий, гідний рівень. Зміна політики, деолігархіація, та оновлення схеми необхідні задля розвинутого майбутнього.
3.2 Шляхи досягнення фінансової стабільності за рахунок боргової
політики України
Як вже вдалося з’ясувати на початку статті, державний борг не завжди є проблемою для економіки країни. Зрештою, в борг живе увесь світ. Вирішальне значення має, як країна витрачає позичені гроші.В книжці
24
«Державний кредит та боргова політика України» розглянуто деякі пропозиції, щодо вдосконалення використання державного кредиту України, а саме: «дефіцит бюджету повинен використовуватися не на соціальні програми, а на інноваційні та інвестиційні програми, тобто на розвиток економіки, що забезпечить бюджету статус інвестиційно–інноваційного спрямування» [4, с.328]. Я погоджуюся з даним твердженням, адже якщо позичені гроші йдуть на поповнення золотовалютних резервів, розвиток економіки, створення робочих місць та впровадження інновацій – лякати таку країну дефолтом через державний борг– марно.
На жаль, на сьогоднішній день Україна на світовій арені вважається країною з високими ризиками для інвестора. Це сильно обмежує приплив інвестицій. З іншого боку, прибутковість вкладень в Україні може досягати показників в кілька разів вище, ніж в країнах з розвиненою економікою. Найпривабливішою сферою для інвестування, в першу чергу, все ж таки, залишається аграрна сфера. На відміну від більшості розвинених європейських країн, сільське господарство в Україні – найбільш ємна галузь для залучення іноземних інвестицій в економіку. Цьому сприяють як ринкові переваги, так і проблеми інших галузей. Серед позитивних факторів – сприятливі природні умови і виграшне розташування країни на карті світового агробізнесу, дешевизна локальних ресурсів і історична схильність до сільського господарства, наявність розвиненої інфраструктури та сільськогосподарського машинобудування, сусідство з провідними світовими ринками–споживачами: країнами ЄС і Близького Сходу. За даними Інституту аграрної економіки, в 2016 році в український АПК надійшло 44,2 млн грн капітальних інвестицій. Елеваторні потужності, перевалочні термінали, цілі логістичні комплекси – напрямок, в якому активно працюють прийшли в Україну глобальні трейдери[34].
Другий з найбільш багатообіцяючих секторів для мільярдних капіталовкладень – це інфраструктура. Поки інвестицій в цьому секторі не так багато. Головним чином, гроші приходять в проекти з уже відпрацьованими бізнес–моделями, майбутнє яких легко спрогнозувати.
25
Найбільш показовий приклад – сектор зв'язку. На початку 2015 року Київстар, МТС Україна (Vodafone) і lifecell на 3G–аукціоні заплатили державі за нові ліцензії 8,7 млрд грн. З цього часу компанії інвестували в інфраструктуру нового покоління більше 20 млрд грн. Виходить, що з урахуванням ліцензій, обсяг іноземних інвестицій (акціонери всіх трьох компаній – не українські структури) вже склав в цілому близько 30 млрд грн. Або трохи більше $ 1 млрд [34].
Третім найбільш привабливим сектором для інвестування є альтернативна енергетика. Після того як парламент в 2015 році встановив на ринку альтернативної енергетики зрозумілі і прогнозовані правила гри, в галузь буквально рікою потекли нові гроші. Зелений тариф в Україні буде щорічно знижуватися до 2025 року, а скасують його тільки в 2030–му як тимчасовий стимул розвитку відновлюваних джерел енергії. Це дозволяє прорахувати терміни окупності таких популярних в останні роки проектів, як сонячні станції. Головним стимулом для розвитку цього ринку в нашій країні стало стрімке здешевлення сонячних панелей. Як вважає директор Солар Стальконструкція, сонячної активності в Україні достатньо, щоб забезпечувати окупність інвестицій за 6–7 років з використанням зеленого тарифу і за 13–15 років – без нього. Цей термін можна порівняти з окупністю класичної ТЕС [34].
Що стосується вибору боргової політики, на мій погляд, вдалим прикладом для України є Японія сьогодні, які обрали шлях внутрішнього залучення, що описувався на початку статті. Здавалося б, «дурне» питання, чому не можна надрукувати собі потрібну суму грошей, проте, іншими словами, дана політика і є «друкуванням потрібної суми». Найдивовижніше те, що ясну і чітку відповідь на це питання не може дати ніхто. Всі високопоставлені політики хором твердять завчену фразу про те, що якщо друкувати гроші – буде інфляція. При цьому, ніхто з них не може пояснити в чому різниця: взяти $ 10 млрд. в міжнародному банку (продати облігації якоїсь іноземної інвестиційної компанії), або запозичити їх у внутрішнього споживача шляхом випуску облігацій на вигідних умовах, гарантом якого є
26
сама держава з його незліченними природними ресурсами і землею. Адже ефект для економіки один – в неї потрапить $ 10 млрд. До речі, гроші можна в будь–який час вилучити з економіки, при необхідності. Інфляція ж визначається співвідношенням обсягу грошової маси і обсягу товарообігу, а звідки взялася грошова маса – це не має ніякого значення, як не мають значення пропорції складових товарообігу.
Лютий І.О., Зражевська Н.В, та Рожко О.Д. [4, с.327] зазначали, що пріоритети боргової політики треба змінити у бік переорієнтації на внутрішній ринок запозичень. Як бачимо з аналізу країн на початку статті, більшість з них наслідує саме таку ідею, адже, як правило, частка їх внутрішніх запозичень значно більша за частку зовнішніх у загальній сумі державного боргу.
Отже, фінансова стабільність країни напряму залежить від ефективності боргової політики, саме тому треба ретельно підходити до питання її формування.
27
ВИСНОВКИ
Розвиток української економіки сьогодні відбувається в складних, надзвичайних умовах кризи державних фінансів та грошово–кредитної системи, суттєвого послаблення фінансової стабільності та рівноваги, серйозних внутрішніх та зовнішніх проблем. Все це відображається в падінні ВВП, загального дефіциту торгівлі та платіжного балансу, фінансових ресурсів на макро та мікрорівні, інфляції, дефіциту бюджету та державного боргу.Державний борг, внаслідок руху запозиченого капіталу в системі державного кредиту, став постійною складовою української економіки. Таким чином, державний борг перетворився на значний фактор ризику для макрофінансової стабільності та подальшого розвитку нашої країни.Адже тягар державного боргу безпосередньо призводить до додаткового оподаткування, необхідного для оплати та обслуговування державного боргу. У свою чергу, цей процес загострює переміщення приватних інвестицій.
Станом на грудень 2017 року, держборг України склав 0,12% світового боргу, а саме $ 76 млрд, $ 49 млрд з якого – зовнішній, що становить 64,5% загального боргу України, та 0,078% світового боргу. Співвідношення зовнішнього державного боргу до ВВП України с кожним роком лише зростає, так в 2016 році цей показник склав 54,8%, що на 2,1% більше ніж в попередньому році, та на 34,1% більше ніж в недалекому 2013 році.Дані розрахунки свідчать про те, що наявні зовнішні державні борги України за період 2013–2016, звичайно ж, не є критичними для її фінансового положення, проте, значні «стрибки» даного показника, та стрімка тенденція зростання відношення зовнішнього державного боргу до ВВП України останніх років є досить загрозливими для розвитку, та макрофінансової стабільності країни.
В проекті державного бюджету 2018 року на обслуговування державного боргу закладено 130 млрд грн ($4,95 мрдр за поточним курсом) [28]. Це приблизно 5,3% від закладеного в бюджеті рівня ВВП – $93 млрд. Це
28
свідчить про те, що навіть якщо ВВП за рік зросте на 3%, як це прогнозує уряд, обслуговування боргу «з’їсть» це зростання.
На жаль, економіка України стала жертвою єврореформ: різка зміна вектора зовнішньоекономічної інтеграції привела до спаду промислового виробництва, обвалу експорту, відтоку інвестицій, масового закриття підприємств, скорочення малого і середнього бізнесу, зростання безробіття і, як наслідок, зниження рівня життя українців. Показники багатства України за міжнародними стандартами залишаються слабкими, хоча економіка країни продемонструвала деяке відновлення, показавши зростання в 2016 році на 2,2% після падіння в 2015 році на 9,9%. Як бачимо, потрібно вибрати таку боргову політику, яка спрямована на стабільне економічне зростання, забезпечення необхідного зростання ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатньої кількості кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів іноземних інвестицій. Необхідно, щоб стратегія формування та підтримки державного ринку позик ґрунтувалася на науково обгрунтованих принципах. Структуру та розмір державного боргу слід прогнозувати з інтервалом в кілька років і навіть десятиліть, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання та міцну фінансову систему.
Як вже вдалося з’ясувати на початку статті, державний борг не завжди є проблемою для економіки країни. Зрештою, в борг живе увесь світ. Вирішальне значення має те, як країна витрачає позичені гроші, адже якщо вони йдуть на поповнення золотовалютних резервів, розвиток економіки, створення робочих місць та впровадження інновацій, то у такої країни є майбутнє без дефолту через державний борг.
Отже, щоб боргова політика України дійсно стала чинником її макроекономічного зростання, вона повинна включати наступні пункти:
1. Використання світового досвіду врегулювання боргу, а саме переорієнтація боргової політики України на внутрішній ринок запозичень. Як бачимо з аналізу країн на початку статті, більшість з них наслідує саме
29
таку ідею, адже, як правило, частка їх внутрішніх запозичень значно більша за частку зовнішніх у загальній сумі державного боргу. Це надає їм можливість бути незалежними (у сенсі боргу) відносно інших країн, проте вирішувати питання дефіциту власного бюджету. Японія та США тому яскравий приклад.
2. Забезпечення розвитку ринку облігацій внутрішньої державної позики та сприяння здешевленню вартості грошових ресурсів для економіки. Для цього передбачається здійснити перетворення державних цінних паперів на універсальний та надійний інструмент управління ліквідністю фінансових установ, зокрема випуск облігацій внутрішньої державної позики на постійній основі, забезпечення постійного двостороннього котирування облігацій внутрішньої державної позики, випуску їх для некомерційних інвесторів.
3. Реструктуризація існуючого державного боргу за рахунок його пролонгації, та зміни умов погашення, або введення тимчасового мораторію на виплату процентів чи частини основного боргу.
4. Використання запозичених коштів на інновації та інвестиції країни, що забезпечить розвиток економіки України, а не механічне «латання бюджетних дірок». Найперспективнішими сферами інвестування в Україні є:
–аграрна сфера. На відміну від більшості розвинених європейських країн, сільське господарство в Україні – найбільш ємна галузь для залучення іноземних інвестицій в економіку. Сприятливі природні умови і виграшне розташування країни на карті світового агробізнесу, дешевизна локальних ресурсів і історична схильність до сільського господарства, наявність розвиненої інфраструктури та сільськогосподарського машинобудування, сусідство з провідними світовими ринками–споживачами: країнами ЄС і Близького Сходу;
–альтернативна енергетика. Сонячної активності в Україні достатньо, щоб забезпечувати окупність інвестицій за 6–7 років з використанням зеленого тарифу і за 13–15 років – без нього;
– інфраструктура.
30
5. Позбавлення «сировинної пастки», адже якщо країна не виробляє складної продукції і продає тільки сировину, обов'язково станеться криза. Не важливо, що це за сировина: нафта, газ, зерно, метал. Підтвердженням цього є приклади Іспанії, та Аргентини.
6. Диверсифікація економіки, задля усунення ризику «блокування» модернізації країни.
Проте, крім інвестування ресурсів в розвиток країни, треба налагодити її політичний фон, задля безпеки тих самих інвестицій в кордонах нашої держави. Найпершим і найважливішим пунктом є грамотне подолання корупції. Необхідно не тільки написання плану стосовно її усунення, який «допоможе», а саме жорстко, можливо навіть тоталітарно, прослідкувати за його виконанням задля блага України. Вирішення цієї єдиної проблеми значно вплине на розвиток нашої країни. Адже інвестовані гроші в проекти дійсно будуть потрапляти за призначенням, та давати свої «плоди», що приверне нових інвесторів, які не будуть боятися вкладати кошти. Усунеться і інша проблема – «braindrain». Наші кваліфікаційні спеціалісти, на навчання яких було витрачено кошти держави, не будуть втікати за кордон в пошуках місць самореалізації, бо новим стартапам буде призначено реалізуватися в межах України, що безумовно призведе до розвитку занедбаних сфер медицини, IT–технологій (за якими майбутнє), машинобудування і т.д. Відтягувати вже нема куди. Ми стоїмо на порозі кардинальних змін. І якими ці зміни будуть: крок в залежну порожнечу, яка зруйнує нашу країну, та знищить існування навіть її ім’я; або тяжкий вихід із існуючої, складеної політиками, «зони комфорту» нашого життя. Усе залежить тільки від нашого вибору.
Отже, як бачимо в України є майбутнє. Варто лише правильно сформувати її боргову політику, яка стане чинником макроекономічного зростання.
31
1.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Вільний науковий портал: «Pidruchniki» – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://pidruchniki.com/15950210/finansi/borgova_politika_upravlinnya_d
erzhavnim_borgom
2.Вільний науковий портал: «Pidruchniki» – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://pidruchniki.com/12920522/finansi/derzhavniy_kredit
3. Бондарук Т. Механізм управління та обслуговування державного боргу //
Фінанси України. - 2003. - № 4. - С.14-18
4.Державний кредит та боргова політика України. 2-ге видання:
[монографія]/ [Лютий І.О., Зражевська Н.В., Рожко О.Д.]; за ред. І.О. Лютого;
Київ. – К.: ЦУЛ, 2008. - 352 с
5. Кучер Г.В. Управління державним боргом: Дис..канд.екон.наук:08.01.04/
Кучер Галина Вікторівна; Київський національний економічний ун-т. – К.,
2002. - 257 арк.
6. Ходжаян А.О. Боргова політика та її роль у забезпеченні макроекономічної
стабільності / Ходжаян А.О. //Актуальні проблеми економіки. – 2010-№2.
7. Борисюк /Управління зовнішнім державним боргом: проблеми та
напрямки їх вирішення // – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/10627/10/%D0%A71%20%D0%A
08%20%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%8E%D0%BA.pdf
8.Вільний науковий портал: «Rusnauka» – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/67834.d
oc.htm
9.Барановський О. Державний борг України в системі економічної безпеки//
Вісник Національного банку України. - 2007. - № 4. - C. 42-46
32
10.JEFFDESJARDINS “Unitednationsofdebt” /VisualCapitalist (2017) –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.visualcapitalist.com/63-
trillion-world-debt-one-visualization/
11.Вільний науковий портал: «BusinessInsider» – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу:http://www.businessinsider.com/graph-worlds-debt-share-by-
country-2015-8
12.Офіційний веб-портал: «TradingEconomics» – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://tradingeconomics.com/country-list/government-debt-to-
gdp?continent=g20
13.Офіційний веб-портал: «TradingEconomics» – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу:https://tradingeconomics.com/country-list/government-debt-to-
gdp
14.Офіційний веб-портал: «StatisticsPortal» – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.statista.com/statistics/268177/countries-with-the-highest-
public-debt/
15.Офіційний веб-портал: «Bloomberg» – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:https://www.bloomberg.com/news/articles/2017-01-28/imf-warns-
eurogroup-loan-measures-not-enough-for-greek-debt
16.Веб-портал інформаційного агентства: «Regnum» – [Електронний ресурс].
– Режим доступу:https://regnum.ru/news/2348378.html
17.Офіційний веб-портал: «TradingEconomics» – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://tradingeconomics.com/united-states/gdp-growth
18.Офіційний сайт Світового Банку: «Worldbank» – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу:
https://data.worldbank.org/indicator/GC.DOD.TOTL.GD.ZS?locations=JP-
UA&view=chart&year_high_desc=true
19.Офіційний веб-портал Верховної Ради України: «Верховна Рада України»
– [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62551
33
20.Офіційний сайт Міністерства фінансів України: «Мінфін» – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://index.minfin.com.ua/index/debtgov/?2015
21.Офіційний сайт Міністерства фінансів України: «Мінфін» – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://index.minfin.com.ua/index/gdp/?2017
22. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний
ресурс]. - Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua
23. Акмаєва Н.В., Відоняк Н.В.Проблема зростання боргової
залежності України// Економічні науки: зб. наук. праць/ Донбаський
державний технічний університет– [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/67834.doc.htm
24.Офіційний сайт Міністерства фінансів України: «Мінфін» – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:https://www.minfin.gov.ua/news/view/statystychni-
materialy-shchodo-derzhavnoho-ta-harantovanoho-derzhavoiu-borhu-
ukrainy_2016?category=borg&subcategory=statistichna-informacija-schodo-borgu
25.Вільний науковий портал, навчальний посібник: «Фінанси: курс для
фінансистів» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://westudents.com.ua/glavy/102734-173-vpliv-derjavnih-borgv-na-fnansovu-
bezpeku.html
26. Thomas J. Sargent, N. W. (1981). “Some unpleasant monetarist arithmetic”
[Electronic resource]. – Access:
https://ideas.repec.org/a/fip/fedmqr/y1981ifallnv.5no.3.html
27.Офіційний сайт Міністерства фінансів України: «Мінфін» – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://index.minfin.com.ua/index/debtgov/
28.Офіційний веб-портал Верховної Ради України: «Верховна Рада України»
– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iportal.rada.gov.ua/en
29. Офіційний веб-портал: «Укрінформ»– [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/2307431-na-pogasenna-
derzborgu-v-2018-roci-vidilat-1757-milarda-zi-specfondu.html
34
30.Офіційний веб-портал: «UAEconomic»– [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.uaeconomic.com/ulen-1698.html
31.Інформаційний веб-портал: «112.ua» – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://112.ua/mnenie/ekonomika-monopolnyh-fpg-chemu-ukraina-
mozhet-pouchitsya-u-yuzhnoy-korei-428916.html
32. Офіційний веб-портал: «BusinessViews» – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://businessviews.com.ua/ru/studies/id/istorija-syrevyh-stran-1029/
33.Вільний науковий портал: «Энциклопедия вещей» – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.thingshistory.com/most-iz-serebra-ili-
skolko-bogatstva-vyvezli-iz-ameriki/
34.Веб-портал інформаційного агентства: «Ліга.Бізнес» – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
http://biz.liga.net/ekonomika/prodovolstvie/novosti/3618370-kapitalnye-investitsii-
v-selskoe-khozyaystvo-vyrosli-v-1-5-raza.htm
35
АНОТАЦІЯ на роботу під шифром «Укрфін»
Розвиток української економіки сьогодні відбувається в складних,
надзвичайних умовах кризи державних фінансів та грошово-кредитної системи, суттєвого послаблення фінансової стабільності та рівноваги, серйозних внутрішніх та зовнішніх проблем. Все це відображається в падінні ВВП, загальному дефіциті торгівлі та платіжного балансу, фінансових ресурсів на макро та мікрорівні, інфляції, дефіциту бюджету, джерелом покриття якого виступає державний кредит. Наслідком державного кредиту є державний борг. Державний борг є складовою частиною економічної системи, він виявляє прямий і побічний вплив на її елементи, зокрема на державний бюджет, грошово-кредитну і валютну системи, рівень інфляції, внутрішні і зовнішні заощадження, іноземні інвестиції. Таким чином, борг впливає на економіку країни в цілому, а можливості його ефективного використання визначаються загальним рівнем розвитку економіки. Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони економічного життя країни: дефіцит державного бюджету, розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляції, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції тощо.
Управління державним боргом без урахування об'єктивних вимог та інтересів суб'єктів фінансових відносин нерідко призводить до негативних наслідків. Результатом може стати зниження рівня боргової безпеки держави, погіршення її фінансової стійкості і навіть банкрутство.Саме тому, дуже важливо побудувати і наслідувати правильну політику обслуговування державного боргу, враховуючи нинішній стан економіки України, яка призведе до її розвитку, а не до занепаду.
Задля того щобборгова політика нашої країни стала чинником її макроекономічного зростання, потрібенпопередній глибокий порівняльний
36
аналіз держборгу.Проте, на сьогоднішній день загрозливе положення для України займає не сам борг, а зростаюча з кожним роком сума витрат на його обслуговування, що може призвести до фатальних наслідків для нашої держави. Отже, актуальність даної роботи очевидна.
Об’єкт роботи: державний кредит, та боргова політика України. Предмет роботи: теоретичні і практичні засади боргової політики, як
чинник макрофінансової стабільності країни. В роботі розглянутаекономічна природа державного кредиту і причини
виникнення державного боргу; особливості формування боргової політики країни; проаналізовано держборг 5–топ країн та України в світовому масштабі;проаналізовано нинішнє економічне положення України, стан держборгу, та проведено порівняльний аналіз України з п’ятьма іншими країнами-боржниками; виявлено основні критичні проблеми економіки та політики України, проаналізовано їх перспективи розвитку в нашій державі на прикладі інших країн; впроваджено шляхи досягнення макроекономічного зростання за рахунок боргової політики України.
Основною метою роботи є аналіз поточного стану державного боргу України, та впровадження ідей стосовно її боргової політики.
Завданнями роботи є розгляд держборгу Українита 5–топ країн боржників на тлі світового масштабу; порівняльний аналіз поточного стану держборгу; впровадження ідей макроекономічного зростання України завдяки її боргової політики.
В ході роботи було використано емпірико-теоретичний метод дослідження, а саме аналіз і синтез даних, інформаційне моделювання, дослідження документів.
Робота складається зі змісту, вступу, 3 розділів з 2 підрозділами в кожному, висновків, та списку використаних джерел. Містить 36 сторінок (включаючи титульний аркуш, зміст, та список використаних джерел),3 схеми, 3 таблиці 34 джерела.
37
КЛЮЧОВІ СЛОВА: державний кредит, державний борг,державні запозичення,ВВП, боргова політика, макрофінансова стабільність.