Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет математики та інформатики

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ

освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР»

ЧЕРНІВЦІ – 20151

(зворот)Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет математики та інформатики

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ

освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР»

за спеціальністю:

8.04030101 – Прикладна математика

ЧЕРНІВЦІ – 2015

2

Передмова

Магістр, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка магістра здійснюється на основі освітньо-професійної програми (ОПП), яка забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікацією. Освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну під-готовку.

Особи, які успішно виконали програму підготовки магістра та пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

У Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федько-вича основою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР» є нормативно-правова база освіти: Закон України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», Положення «Про ступеневу освіту», Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах», Положення «Про магістратуру Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича», Положення «Про організацію педагогічної практики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича».

Відповідно до Положення про магістратуру в ЧНУ від 31.08.2005 року, освітньо-професійна програма магістра (кожної спеціальності в університеті) передбачає теоретичну, практичну та наукову підготовку.

Теоретична підготовка визначається навчальним типовим (робочим) планом спеціальності, в якому зазначається перелік основних навчальних дисциплін (загально університетських та професійно-практичних (фахових), до кожної з яких розроблені навчальна та робоча програми.

Практична підготовка включає проходження студентами педагогічної (асистентської) практики, яка є завершальним етапом формування викладача

3

вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функці-ональних обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.

Практика має комплексний характер і передбачає забезпечення фахової діяльності за такими напрямами роботи:

1) викладацький – підготовка магістранта до забезпечення викладання базових, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності та методик їх викладання у ВНЗ;

2) організаційно-виховний – підготовка магістранта до організації виховної роботи в академічній групі (на посаді куратора академічної групи);

3) науково-дослідний – підготовка магістранта як науковця-дослідника.Завдання практики:

ознайомлення зі специфічними особливостями педагогічної діяльності викладача ВНЗ І-ІV рівнів акредитації;

оволодіння уміннями та навичками організації навчально-виховної, мето-дичної та науково-дослідницької роботи зі студентами;

організація науково-дослідної роботи в умовах педагогічної діяльності; виконання магістрантом функцій: викладача фахових дисциплін спе-

ціальності; молодого науковця; куратора студентської групи.

Наукова підготовка передбачає організацію самостійної дослідницької діяльності студента-магістранта, результатом якої є написання магістерської роботи.

Науково-дослідницький модуль включає: збір та опрацювання матеріалів з теми магістерського дослідження; підготовка тез на студентську наукову конференцію; підготовка наукової статті до фахового збірника; консультування студентів із написання наукових доповідей, повідомлень,

курсових робіт; аналіз та підготовка відзиву наукового керівника магістерської роботи

студента; узагальнення результатів власного наукового дослідження у формі руко-

пису магістерської роботи; подання науковому керівнику завершеного тексту магістерської роботи.

Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним доробком, що містить науково обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результати, висновки та рекомендації і свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Тематика магістерських робіт визначається випускною кафедрою,

4

затверджується її рішенням і доводиться до відома студентів на початку навчального року.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Теми магістерських робіт пов'язані з напрямами основних науково-до-слідних робіт кафедри.

Керівниками магістерських робіт є професори та доценти даної кафедри.Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальними

планами, схваленими кафедрою.Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засіданні Дер-

жавної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у встановленому Міністерством освіти і науки України порядку.

5

6

Програма підготовки фахівця ОКР «Магістр» 8.04030101 – Прикладна математика

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» Прикладна математика здійснюється на основі нормативно-правової бази освіти: Закону України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», Концепції педагогічної освіти в Україні, Національної доктрини розвитку освіти в Україні (ХХІ століття), Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах», Положення «Про магістратуру Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича», Положення «Про організацію педагогічної практики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича».

Мета програми підготовки фахівця ОКР «Магістр» – забезпечити фундаментальну теоретичну та практичну підготовку висококваліфікованих кадрів, які б набули глибоких міцних знань для виконання професійних завдань та обов’язків науково-дослідницького та інноваційного характеру в галузі сучасних інформаційних систем та комп’ютерного моделювання, здатності до самостійної науково-дослідної та педагогічної діяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

У результаті виконання даної програми студент-магістр має набути таких компетенцій:

Знання (магістр прикладної математики повинен знати): у повному обсязі опанувати основними розділами гуманітарних і

соціально-економічних наук, вивчення яких передбачено освітньо-професійною програмою вищої освіти за професійним спрямуванням Прикладна математика;

знати історію України, хронологію, етнологію, культурологічні, суспільно-економічні, політичні, державотворчі процеси історичного розвитку українського народу;

бути обізнаним із історією української та світової культури; знати основні положення сучасних економічних та політичних теорій; мати чітко сформоване філософське, економічне, політичне мислення; опанувати основами правознавства, особливо у сфері освіти і науки, знати

характер і зміст правових відносин у суспільстві; розумітися в соціальних, національних, історичних та демографічних

процесах розвитку суспільства;

7

мати активну життєву позицію; знати основи і категорії педагогіки, закономірності психічного розвитку і

пізнавальної діяльності людини, психологічні основи навчання і виховання;

володіти основними поняттями, концепціями і фактами прикладної математики;

глибоко опанувати математичну термінологію, виявити докладну обізнаність з джерелами літератури, вміти добувати сучасну математичну інформацію самостійно;

користуватися різними методами наукового дослідження; виступати з доповідями, повідомленнями на науково-практичних

зібраннях різних рівнів; робити висновки на основі аналізу конкретних наукових досліджень, користуватися різними методами наукового дослідження для пізнання

реальності засобами математики; досконало володіти двома іноземними мовами; володіти методикою майстерного викладання вищої математики та

програмування в загальноосвітніх, середніх спеціальних школах та вищих навчальних закладах, методикою виховної роботи, технологією організації творчої діяльності учнівського та студентського колективу;

використовувати в своїй діяльності сучасну наукову інформацію, бібліографію, комп’ютерні технології.

Уміння (магістр прикладної математики – викладач навчального закладу І-ІV рівнів акредитації – повинен уміти):

планувати свою діяльність на визначений період часу (чверть, семестр, півріччя, рік), вибирати оптимальні форми, засоби та методи навчання в кожній педагогічній ситуації;

здійснювати тематичне й поурочне планування навчального матеріалу; розробляти стислий та розгорнутий план уроку згідно з програмами

шкільних курсів вищої математики і програмування, план проведення практичного або лабораторного заняття у вищій школі;

добирати основну і додаткову літературу до практичних занять з цих дисциплін;

добирати і укладати дидактичний матеріал та визначати до нього відповідні завдання;

самостійно складати схеми, таблиці як узагальнення й систематизацію необхідної інформації з дисципліни;

8

раціонально добирати і використовувати сучасні технічні засоби навчання до окремих тем і розділів математичних курсів;

вільно володіти державною мовою на всіх рівнях, бути обізнаним з проблемою становлення української мови як державної;

знати методику викладання математики та інформатики в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, методику виховної роботи, технологію організації творчої діяльності колективу;

створити психолого-педагогічні умови для процесу навчання і виховання;

здійснювати керівництво науково-дослідною роботою студентів; скласти та підготувати до друку методичні вказівки, збірники вправ,

посібники тощо; використовувати фахову кваліфікацію для підвищення загальної і

філологічної культури громадян різних вікових категорій.

Уміння (магістр прикладної математики – науковий співробітник – повинен уміти):

організовувати, кваліфіковано провести та представити наукові дослідження у галузі математики та інформатики;

розробляти та досліджувати складні математичні моделі; проектувати інформаційно-пошукові системи; розробляти та супроводжувати програмне забезпечення комп’ютерних

систем збору, обробки, аналізу даних; застосовувати в практичній діяльності різні методи та технології

математичного пізнання; планувати свою науково-дослідницьку діяльність, обираючи

оптимальні форми для її найкращого здійснення; аналізувати й оцінювати стан вивчення наукових проблем; будувати гіпотезу власного дослідження; вільно орієнтуватися у довідковій літературі; використовувати у своїй діяльності сучасну наукову інформацію,

бібліографію та ін.; самостійно добирати літературу до індивідуальних тем та завдань; використовувати сучасні електронні мережі з метою ефективної

комунікації; писати стислі й розгорнуті тези, статті, рецензії та анотації на

навчальну та наукову літературу, реферувати наукові праці; виступати з доповідями, повідомленнями на науково-практичних

9

зібраннях різних рівнів; організувати і провести наукову конференцію (семінар) з актуальної

наукової проблеми, презентацію наукового видання тощо.

Призначення: підготовка магістра є базою для продовження навчання в аспірантурі та підготовки професорсько-викладацького резерву для кафедри «Прикладної математики та інформаційних технологій» вищих навчальних закладах різного рівня акредитації.

10

ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ ОКР «МАГІСТР»

8.04030101 – Прикладна математика№п/п Назва дисципліни К-сть

годинК-сть

кредитів

1. Цивільний захист 36 1

2. Педагогіка і психологія вищої школи 108 3

3. Інформаційна безпека 162 4,5

4. Охорона праці в галузі 36 1

5. Методика викладання математики й інформатики у вищій школі 54 1,5

6. Теорія імпульсних систем 108 3

7. Нелінійні процеси та моделі 90 2,5

8. Методи верифікації та оптимізації програмного забезпечення 144 4

9. Сучасні технології програмування 162 4,5

10. Professional software development* 36 1

11. Вища освіта і Болонський процес 36 1

12. Інтелектуальна власність 36 1

13. Інформаційно-комунікаційні технології 162 4,5

14. Науковий семінар 54 1,5

15. Чинники успішного працевлаштування за фахом 36 1

11

Програми навчальних дисциплін для підготовки фахівця ОКР «Магістр»

8.04030101 – Прикладна математика

«ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»Всього 36 год (1,0 кредит)

Мета викладання дисципліни – це теоретична й практична підготовка студентів з питань організації захисту населення; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції: знати характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу; способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю;методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні НС; уміти практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження; оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку й обстановку, яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії; керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМ. І. Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах ; Надзвичайні ситуації

мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; Захист населення в надзвичайних ситуаціях.

ЗМ. ІІ. Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту. Організація і проведення заходів

12

щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

Основна література до курсу:1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004. 2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці:

Рута, 2008. – 152 с. 3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. -

К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

«ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»Всього 108 год. (3,0 кредити)

Метою навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями: знання: специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-

13

педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі. психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого- педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього.

вміння: проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу; організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Теоретичні основи педагогіки вищої школи.

НЕ 1.1. Педагогіка вищої школи як наука. Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.

НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів.

14

Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Педагогічний процес у вищій школі.НЕ 2.1. Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі. Сутність і

структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу.

НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації. Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі.

НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі. Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.

НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі. Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.

НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів. Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організаціїконтролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності

15

студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.

НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю. Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ. Управління вищою школою.

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу. Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: центр. Навчальної літератури,

2003. – 316 с. 2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-

рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

3. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

4. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.

5. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 6. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.:

Скорпіон, 2000. - 120 с. 7. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому

навчальному закладі. - К., 1996 8. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі

підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с. 9. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора

академгрупи. – К., 2007. – 304 с. 10. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль,

2001. 11. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. -

2002. - №3. 12. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с. 13. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.

16

«ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА»162 год. (4,5 кредити)

Мета викладання дисципліни: вивчення теоретичних основ криптозахисту даних, ознайомлення з предметом, методоми та завданнями захисту даних, ознайомлення з загальними принципами захисту мереж і баз даних, ознайомлення з основними методами математичного перетворення інформації та способи її відтворення;

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: засвоєння методики захисту важливої інформацію від несанкціонованого доступу, уміння застосовувати механізми шифрування інформації за допомогою існуючих методів шифрування, знати основні напрямки використання криптографічних методів.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Основні поняття і аспекти інформаційної безпеки та основи криптології.НЕ 1.1. Основні поняття і аспекти інформаційної безпеки.

Загальні поняття інформаційної безпеки, коротка історія її розвитку. Сучасні стандарти забезпечення інформаційної безпеки. Категорії атак, визначення і умови для їх здійснення. Розгляд механізму проведення хакреських атакк. Мотивація діяльності хакерів, історія методів злому, різні способи проведення атак. Види шкідливого програмного забезпечення.НЕ 1.2. Законодавство в області інформаційної безпеки.

Юридичні питання інформаційної безпеки. Питання судового переслідування, конфіденційність особистої інформації. Міжнародні і національні стандарти і специфікації в області інформаційної безпекиНЕ 1.3. Фізична безпека комп’ютера.

Утиліти блокування доступу. Загроза електронного шпигунства. Технологія TEMPEST. Захист жорсткого диску. Резервне копіювання. Архівація даних. Хакінг архівних даних. Моніторинг мережі. НЕ 1.4. Традиційне шифрування.

Основні поняття захисту інформації. Основні терміни і вимоги до криптосистем. Історія розвитку систем шифрування. Симетричні криптосистеми. Моноалфавітні підстановки. Підстановка Цезаря. Багатоалфавітні підстановки, системи шифрування Віженера. Багатокільцеві поліалфавітні підстановки. Криптоаналіз за методом ймовірних слів. Частотний аналіз. Метод Казискі. Шифросистеми на основі простої перестановки та перестановки за шляхами Гамільтона, табличні перестановки.НЕ 1.5. Сучасні алгоритми шифрування.

Блочне шифрування. Структура шифру Файстеля. Алгоритми традиційного шифрування. Стандарт шифрування даних (DES). Надійність

17

алгоритму DES. Криптозахист файлів, папок і дисків. Додаток PGP Desktop Security. Захист папок з допомогою програми PGP. Cтеганографія.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Криптографія з відкритим ключем і аутентифікація повідомлень.НЕ 2.1. Методи аутентифікації повідомлень.

Основні підходи до аутентифікації повідомлень. Код аутентичності повідомлення. Одностороння функція хешування. Аутентифікація повідомлень з допомогою односторонньої функції хешування.Захищена функція хешування SHA-1. НЕ 2.2. Принципи криптографії з відкритим ключем..

Алгоритми криптографії з відкритим ключем. Однобічна функція з секретом. Алгоритм RSA. Обмін ключами по схемі Діффі-Хеллмана. Гібридне шифрування. Надійність алгоритмів криптографії з відкритим ключем. Цифрові підписи. Управління ключами. Цифрові сертифікати. Реалізація криптографічних методів. Криптографічні протоколи. Основні завдання. Цілісність. Протоколи аутентифікації і електронного підпису. Невідслідкованість. Електронні гроші.НЕ 2.3. Захист мереж і баз даних та виявлення атак.

Вразливості і події безпеки. Вразливі компоненти інформаційної системи. Класифікація вразливостей комп’ютерних систем. Концепція атаки. Сканування мережі. Класифікація атак. Сканери виявлення атак. Управління безпекою. Брандмауери. Компоненти брандмауера. Правила фільтрації пакетів. Недоліки брандмауерів.Шифрування трафіку. Методи захисту баз даних. Мережний сніффінг. Мережі VPN. Поняття адміністративної безпеки. Рекомендації по організації роботи служби безпеці на підприємстві. Аналіз засобів технічної безпеки. Позитивні і негативні сторони використання стандарту ISO 17799. НЕ 2.4. Комплексні антивірусні системи.

Комп’ютерні віруси. Шляхи проникнення вірусів Типи вірусних атак. Антивірусна система захисту організації. Віруси і інсталяція програм. Сучасні антивірусні програми.

Література до дисципліни:1. Грайворонський М.В., Новіков О.М. Безпека інформаційно-комунікаційних систем. –

К.: Видавнича група BHV, 2009.-608 с.:іл.2. Остапов С.Е., Валь Л.О. Основи криптографії: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги

– ХХІ, 2008.-188с.3. Глущаков С.В., Бабенко М,И,., Тесленко Н.С. Секреты хакера. Защита и атака.

Учебный курс, -изд.2-е, доп. и перераб. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2008.- 544с.

4. Яремчук С.А. Защита вашего компьютера от сбоев, спама, вирусов и хакеров на 1000%. –СПб.: Питер, 2007.-288с.: ил.

5. Столлингс В. Основы защиты сетей. Приложения и стандарты: Пер. с англ.-М.: Изд. Дом “Вильямс”, 2004.-432с.:ил.

18

6. Глущаков С.В., Хачиров Т.С., Соболев Р.О. Секреты хакера. Защита и атака. Учебный курс.-Харьков: «Фолио», 2006.- 414с.

7. Задірака В., Олексюк О. Комп’ютерна криптологія. Підручник.-Київ: 2002,-504с. 8. Alex JeDaev. Я люблю компьютерную самооборону. Учебное пособие.-М.: Только для

взрослых, 2004.-432с.9. Бабан А.В., Шапкин Г.Г. Криптография.-М.: СОЛОН-Р, 2002, 512с. (серия книг

“Аспекты защиты”).10. Мамаев М., Петренко С. Технология защиты информации в Интернете. Специальный

справочник.- СПб.: Питер. 2002.- 848с.11. Бэнкс М.А. Информационная защита ПК.: Пер. с англ.-К.: ВЕК+, М.:Энтроп, СПб.:

Корона-Принт, 2001.-272с.12. А.В. Лукацкий. Обнаружение атак. -2-е изд., переб. и доп.- СПб.: "БХВ-Петербург",

2003. - 608 с.: ил.13. С. Мак-Клар, Д. Скембрей, Д. Курц. Секреты хакеров. Безопасность сетей – готовые

решения, 2-е изд.: Пер. с англ. - М.: Издательский дом "Вильяме", 2001.- 656 с.: ил. - Парал. титл. англ.

14. Д.А. Козлов, А.А. Парандовский, А.К. Парандовский "Энциклопедия компьютерных вирусов" - М.: "Солон-Р", 2001. - 457 с.: ил.

15. К. Касперски. Техника сетевых атак. -М.: Солон-Р, 2001. - 396 с.: ил.16. Донцов Д.А. Самые нужные программы для Windows. Популярный самоучитель. Спб.:

Питер, 2006.- 400 с.: ил.

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ»36 год. (1,0 кредит)

Мета викладання дисципліни: формування у майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці в галузі, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами; здобуття студентами знань з охорони праці та застосування їх на рівні організації, підприємства різних галузей народного господарства; розвиток у майбутніх спеціалістів навичок розв’язання завдань і ситуацій щодо безпеки праці; формування в майбутніх фахівців потрібного рівня знань і вмінь з організаційних, правових і технічних питань охорони праці, основ виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання – основні поняття, означення, властивості об’єктів, які вивчає

дана дисципліна; уміння – вільно оперувати основними поняттями, вміти визначати вимоги

норм, вимірювати і розраховувати фактичні величини виробничих небезпек і шкідливостей, шляхи зниження їх від’ємного впливу на працюючих; організувати розслідування нещасного випадку на виробництві; визначати коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму, напрями робіт та заходи щодо профілактики виробничого травматизму; проводити атестацію робочих місць відповідно до встановленої методики, визначати оптимальні рішення по поліпшенню умов праці; оцінити

19

безпечність технологічного обладнання та виробничих процесів за окремими чинниками; оцінювати виробничі чинники забруднення навколишнього середовища, визначати необхідні заходи по її захисту.

Вивчення дисципліни здійснюється за двома змістовними модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Система управління охороною праці.НЕ 1.1. Управління охороною праці в державі та на підприємствах.

Предмет, місце і значення курсу “Охорона праці в галузі”. Означення понять “охорона праці”, “управління охороною праці”. Стан охорони праці в умовах ринкової економіки. Концепція управління охороною праці. Система управління охороною праці. Органи державного управління охороною праці та їх повноваження. Управління охороною праці на виробництві.НЕ 1.2. Правове та нормативне регулювання охорони праці.

Законодавство України з охорони праці. Державні нормативно-правові акти про охорону праці. Стандартизація та нормативно-технічна документація щодо охорони праці. Міжнародна організація праці. Міжнародні нормативно-правові акти з охорони праці. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці. Особливості охорони праці молоді та жінок.

 ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Проблеми випобничої санітарії та безпеки в галузі. НЕ 2.1. Умови праці та безпека на виробництві.

Умови праці як соціально-економічна категорія. Класифікація умов праці. Фактори, що впливають на умови праці. Вплив виробничих шкідливостей на безпеку та працездатність. Санітарні норми, їх види та класифікація. Гранично допустимі рівні (ГДР) виробничих факторів. Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі. Методи захисту людини від негативного впливу виробничих шкідливостей. Допустимий рівень виробничих чинників.НЕ 2.2. Профілактика травматизму та професійних захворювань.

Основні причини травматизму та професійних захворювань, показники для оцінки. Класифікація нещасних випадків. Розслідування й облік нещасних випадків на виробництві. Соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань. Заходи запобігання травматизму та захворюванням на виробництві. Методи аналізу наслідків травматизму та профзахворювань. НЕ 2.3. Особливості праці користувачів ЕОМ

Поняття та завдання техніки безпеки. Мотиваційні аспекти техніки безпеки в галузях економіки. Гарантування безпеки під час експлуатації обладнання й устаткування в галузях. Електробезпека. Вплив статичної електрики на здоров’я працівників і безпеку в різних галузях. Вимоги пожежної безпеки. Відповідність технологічного процесу, обладнання,

20

устаткування, інструментів вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці. 

Основна література до курсу:1. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навчально-методичний посібник для самостійного

вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001. – 252 с.2. Охрана труда в машиностроении: Уч. для вузов. Под ред. Е.Я.Юдина. – М.:

Машиностроение, 1993. – 432 с.3. Справочная книга по охране труда в машиностроении. Под ред. О.Н.Русака. – Л.:

Машиностроение, Ленингр. отд-ние, 1989. – 541 с.4. Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп’ютерів. - Львів: Афіша, 2000.–

176 с.5. Методические указания к выполнению контрольных работ по курсу «Охрана труда в

отраслиі» для студентов технических специальностей заочной формы обучения / Сост. Л.В. Дементий, В.А. Зеленская - Крама-торськ: ДГМА, 2003. – 32 с.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ ТА ІНФОРМАТИКИ У ВНЗ»

54 год. (1,5 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрантів про закономірності, закони, принципи, форми, методи, прийоми викладання теоретичного та практичного курсу «Інформатика» в умовах вищої педагогічної школи.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про сутність педагогіки як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки вчителя; особливості та вимоги до створення навчально-методичного забезпечення курсу «Інформатика» в умовах вищої школи; теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викладанні «Інформатики»; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення інформатики; особливості та специфіку викладання окремих розділів інформатики; уміння підбирати на основі аналізу зміст лекційного чи семінарського заняття з курсу «Інформатика»; розробляти структуру лекційних занять та семінарських занять з курсу «Інформатика»; здійснювати систему оцінювання педагогічних знань, умінь та навичок студентів у процесі вивчення курсу «Інформатика» в умовах ВНЗ

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Теоретичні основи викладання курсу «Інформатика у ВНЗ»НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика викладання інформатики у ВНЗ»

Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр статистики» як початковий етап формування викладача економіко-математичних та статистичних дисциплін у ВНЗ. «Методика викладання інформатики у ВНЗ» в системі

21

підготовки магістрантів напряму «Математика». Педагогічна наука та інформатика як основа формування компетенцій майбутніх викладачів ВНЗ щодо викладання курсу «Інформатика» у вищій школі.НЕ 1.2. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу «Інформатика». Створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Інформатика».

Інформатика як фундаментальна дисципліна блоку професійного спрямування в навчальному плані напряму «Математика». Вимоги та особливості створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Інформатика». Аналіз сучасних підручників з «Інформатики».НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системі вивчення курсу «Інформатика»: лекція, практичне заняття, лабораторний практикум, обчислювальна практика.

Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі. Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знань майбутніх вчителів інформатики при вивченні курсу «Інформатика». Лабораторні та практичні заняття з курсу «Інформатика» як основа поглиблення теоретичних знань та формування практичних умінь майбутніх вчителів. Типологія та характеристика методів вивчення курсу «Інформатика». Комплексні форми організації навчання студентів у процесі вивчення курсу «Інформатика». Засоби навчання в системі викладання курсу «Інформатика»: види, вимоги до використання. НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченні курсу «Інформатика», активізація їх навчально-пізнавальної діяльності в процесі навчання. Перевірка та оцінювання знань, умінь студентів з курсу «Інформатика».

Теоретико-методичні засади самостійної роботи студентів у навчально-виховному процесі ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної студентів у процесі вивчення курсу «Інформатика». Основи педагогічного контролю у ВНЗ та основні форми його здійснення при формуванні знань студентів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Методичні аспекти викладання курсу «Інформатика у ВНЗ».НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання розділу «Основи алгоритмізації»: аналіз змісту та особливостей вивчення.Аналіз змісту розділу як основи його викладання. Методика пояснення студентам загально педагогічних понять. Методика ознайомлення студентів з основними алгоритмами. Аналіз можливих засобів навчання при викладанні розділу. НЕ 2.2. Методичні рекомендації до викладання розділу «Процедурне та об’єктно-зорієнтоване програмування»: аналіз змісту та особливостей вивчення.

22

Аналіз змісту розділу як основи його викладання. Методика пояснення студентам понять та сучасних підходів процедурного програмування. НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання розділу «Системне та прикладне програмне забезпечення»: аналіз змісту та особливостей вивчення.

Аналіз змісту розділу як основи його викладання. Методика пояснення студентам дидактичних понять. Аналіз можливих засобів навчання при викладанні розділу.НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання розділу «Структури даних»: аналіз змісту та особливостей вивчення.

Аналіз змісту розділу як основи його викладання. Методика пояснення студентам дидактичних понять. Аналіз можливих засобів навчання при викладанні розділу. НЕ 2.5. Особливості формування знань та умінь студентів у процесі проходження обчислювальної практики.

Обчислювальна практика в системі професійної підготовки. Аналіз організації різних видів практики в умовах ВНЗ з метою формування у студентів практичних умінь. Складання програми практики. Оцінювання навчальної діяльності студентів у процесі обчислювальної практики.

Основна література до курсу:1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти в Україні. – К.: Либідь, 1998.2. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник

для викладачів, аспірантів, студентов магістратури. – К.: Кондор, 2008. – 272 с.3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. – К., 1997. –

63 с.4. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: Навчальний посібник. – К.:

Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с. 5. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник. – К.: Центр

учбової літератури, 2007. – 232 с.6. Мороз А.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи:

Навчальний посібник. – К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2003. – 267 с.7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний

посібник. – К.: Вища школа, 2005. – 239 с.8. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Економічна інформатика: теорія, лабораторний практикум.

Навчальний посібник.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с.9. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: От деятельности к

личности. – М., 2001. – 304 с.10. Симонович С., Евсеев Г. Практическая информатика: универсальный курс.– М.: АСТ–

ПРЕСС; Инфорком–Пресс, 1999.– 480 с. 11. Симонович С.В. и др. Информатика. Базовый курс.– СПб.: Питер, 2002.– 640 с.

«ТЕОРІЯ ІМПУЛЬСНИХ СИСТЕМ»108 год. (3,0 кредити)

23

Мета викладання дисципліни: Метою дисципліни “Теорія імпульсних систем” є якісне дослідження динамічних систем з розривними траєкторіями та вивчення методів розв’язування задач, математичними моделями яких є системи звичайних диференціальних рівнянь з імпульсною дією. Завданням курсу, зокрема, є застосування можливостей програмування в системі МаthCad для числового розв’язування початкової та крайової задач для систем з фіксованими моментам імпульсної дії.У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:Студент повинен знати:

класифікацію рівнянь з імпульсною дією; методи числового розв’язування задач Коші для систем з імпульсною

дією; методи побудови фундаментальних розв’язків; методи дослідження лінійних систем з імпульсною дією;

Студент повинен уміти: розв’язувати задачі Коші з фіксованими моментами імпульсною дії; досліджувати на стійкість розв’язки імпульсних систем; застосовувати систему MatCad для числового розв’язування початкової

задачі для нелінійних рівнянь з імпульсною дією; застосовувати систему MatCad для числового розв’язування початкової

та крайової задач для систем лінійних рівнянь з імпульсною дією.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Загальна характеристика звичайних диференцiальних рiвнянь з iмпульсною дією.НЕ 1.1. Основні поняття, означення теорії систем диференціальних рівнянь з імпульсною дією.

Означення диференціального рівняння з імпульсною дією у фіксовані моменти часу. Приклади. Геометрична інтерпретація розв’язку початкової задачі. Зведення рівняння з імпульсною дією до інтегро-сумарного рівняння.НЕ 1.2. Класифікація рівнянь з імпульсною дією.

Властивості інтегральних кривих. Системи з фіксованими і нефіксованими моментами імпульсної дії. Аналіз поведінки розв’язків систем з нефіксованими моментами імпульсної дії. Продовження розв’язку та умови “биття”. Достатні умови, що гарантують відсутність биття. Розривні динамічні системи. Приклади.НЕ 1.3. Дослідження залежності розв’язків від початкових умов і правих частин рівнянь.

Інтегро-сумарні нерівності. Аналог леми Гронуолла-Беллмана для кусково-неперервних функцій. Теорема про неперервну залежність розв’язків від початкових умов і правих частин рівнянь. НЕ 1.4. Застосування системи МаthCad для числового розв’язування початкової імпульсної задачі для нелінійних рівнянь.

24

Вбудовані функції МаthCad для розв’язування систем звичайних диференціальних рівнянь без імпульсної дії. Огляд Dll-бібліотек з функціями користувача (спеціалізоване розширення системи МаthCad) для розв’язування імпульсних систем. Програмування у системі МаthCad Приклади розробки програм для числового розв’язування нелінійних імпульсних рівнянь. Побудова графіків розв’язків початкової імпульсної задачі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Диференціальні системи з імпульсною дією.НЕ 2.1. Лінійні системи з фіксованими моментами імпульсної дії.

Означення лінійної системи з імпульсною дією. Зведення лінійного рівняння n-го порядку з імпульсною дією до системи n лінійних рівнянь першого порядку з імпульсною дією. Теорема про існування і єдиність розв’язку лінійної імпульсної системи. Лінійні неоднорідні системи. Стійкість і асимптотична стійкість. Лінійні системи зі сталими і майже сталими матрицями. Критерій стійкості за першим наближеннямНЕ 2.2. Матрицант лінійної системи з імпульсною дією.

Фундаментальна система розв’язків. Властивості розв’язків лінійних однорідних систем. Визначник Вронського. Лінійні системи з імпульсною дією зі сталими коефіцієнтами. Нормальна фундаментальна матриця лінійної системи. Зв’язок матрицанта з фундаментальною матрицею. Побудова матрицанта лінійної системи з імпульсною дією. Властивості матрицанта лінійної імпульсної системи. НЕ 2.3. Періодичні та гамільтонові системи з імпульсною дією.

Означення періодичних систем з імпульсною дією. Матриця монохромії, мультиплікатори. Звідність періодичної системи до системи зі сталими коефіцієнтами. Стійкість періодичної системи. Лінійні гамільтонові системи диференціальних рівнянь з імпульсною дією та їх властивості. Лінійні неоднорідні системи. Метод варіації сталих. Функція Гріна і періодичні розв’язки.НЕ 2.4. Застосування системи МаthCad для числового розв’язування початкової та крайової задач для лінійних систем диференціальних рівнянь з імпульсною дією.

Приклади розробки програм для числового розв’язування лінійних імпульсних систем. Використання вбудованих функцій користувача (спеціалізоване розширення системи МаthCad) для тестування програм. Побудова графіків розв’язків початкової та крайової імпульсних задач для системи лінійних диференціальних рівнянь.

Основна література до курсу:1. Самойленко А.М., Петришин Р.І. Математичні аспекти теорії нелінійних коливань. –

К.: Наукова думка, 2004. – 474 c.2. Самойленко А.М., Перестюк Н.А. Дифференциальные уравнения с импульсным

воздействием.– К.: Вища шк.,1987. – 288 c.

25

3. Петришин Р.І., Сопронюк Т.М. Звичайні диференціальні рівняння з імпульсною дією: Методичні рекомендації та завдання для лабораторних робіт. – Чернівці: ЧНУ, 2003 – 37 с.

4. Импульсные дифференциальные уравнения с многозначительной и разрывной правой частью / Перестюк Н.А., Плотников В.А., Самойленко А.М., Скрипник Н.В. – Киев: Ин-т математики НАН Украины, 2007. – 428 с.

5. Самойленко А. М., Кривошея С. А., Перестюк Н. А. Дифференциальные уравнения. Примеры и задачи. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1984. – 408 с.

6. Диференціальні рівняння: Методичні вказівки для студентів математичного факультету. Ч 2/ Укл. М.П. Ленюк, Р.І.Петришин, І.П. Лусте. – Чернівці: Рута, 2002.– 59 с.

7. Mathcad 6.0 PLUS. Финансовые, инженерные и научные расчеты в среде Windows 95. – М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, 1997. –712с.

8. Кирьянов Д.В. Самоучитель Mathcad 11. – СПб.:БХВ-Петербург, 2004. –560с.

«НЕЛІНІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА МОДЕЛІ»90 год. (2,5 кредити)

Мета викладання дисципліни: набуття студентами знань і навиків дослідження динамічних систем, застосування до математичних моделей явищ і процесів, що відбуваються у природі, науці та техніці, освоєння асим-птотичного методу Крилова – Боголюбова; вивчення задач переслідування і втеч в задачах конфліктно керованих процесів.Завдання вивчення дисципліни: Засвоїти фундаментальні поняття і методи, які використовуються при

заданні і дослідженні динамічних систем. Отримати досвід дослідження біфуркацій динамічних систем. Здобути навики застування асимптотичного методу Крилова-Боголюбова

для рівнянь з малим парвметром. Ознайомитися з методами розв’язання задачі переслідування у випадку

простого руху. Використовувати одержані знання для дослідження моделей Лоренца,

Дюффінга, Зімана, Кермака МакКендрика та ін.У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

В результаті вивчення дисципліни магістр повинен знати: основні поняття теоріїї динамічних систем; види атракторів та дослідження їх стійкості; елементи теорії біфуркацій, теорему Хопфа; методику побудови першого і другого наближень в методі Крилова-

Боголюбова; перший прямий метод Понтрягіна і методу розв’язуючих функцій для

задачі переслідування у випадку простого руху.

26

В результаті вивчення дисципліни магістр повинен вміти: будувати фазовий портрет динамічних систем в одно- і двовимірному

випадках; досліджувати однопараметричні біфуркації; будувати перше і друге наближення методом Крилова-Боголюбова для

слабколінійних осциляторів; реалізувати алгоритми погонної кривої, першого прямого методу

Понтрягіна і методу розв’язуючих функцій для задачі переслідування у випадку простого руху.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулямиЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Динамічні системи та їх дослідження.НЕ 1.1. Основні поняття, означення теорії динамічних систем

Означення динамічної системи. Приклади динамічних систем. Траєкторії. Атрактори і репелери.НЕ 1.2. Елементи теорії біфуркацій.

Локальні біфуркації одновимірних систем. Біфуркація народження циклу. Теорема Хопфа. Приклади.НЕ 1.3. Динамічна модель Лоренца.

Властивості моделі. Приклади застосувань. Положення рівноваги та їх стійкість. Біфуркації. Дивний атрактор. Розробка програм для числового моделювання системи Лоренца. НЕ 1.4. Метод Крилова-Боголюбова.

Метод Пуассона побудови асимптотичного наближення розв’язку неліній-ного осцилятора. Ідея методу Крилова-Боголюбова. Перше наближення і друге наближення методу Крилова-Боголюбова. Метод усереднення. Засто-сування до моделей Дюффінга, Ван дер Поля. Числове моделювання

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Конфліктно керовані процеси.НЕ 1.1. Задача переслідування у випадку простого руху. Основні поняття, означення теорії динамічних систем.

Постановка задачі переслідування у випадку простого руху. Метод погонної кривої. Метод паралельного переслідування. Метод пропорційної навігації.НЕ 1.2. Елементи теорії конфліктно керованих процесів.

Поняття відстані між множинами по Хаусдорфу та геометричної різниці Мінковського. Поняття матричної експоненти та багатовимірного відображення. Селектор багатовимірного відображення.

27

НЕ 1.3. Перший прямий метод Понтрягіна.Умова Понтрягіна. Основна схема першого прямого методу Понтрягіна.

Зас-тосування методу розв’язуючих функцій для роз’язування задачі перес-лідування у випадку простого руху. Застосування першого прямого методу Понтрягіна для роз’язання задачі переслідування для контрольного прикладу Понтрягіна. Приклад задачі переслідування: “Хлопчик і крокодил”.НЕ 1.4. Метод розв’язуючих функцій Чикрія.

Основна схема методу розв’язуючих функцій Чикрія. Приклади задачі переслідування: контрольний приклад Понтрягіна.

Основна література до курсу:

1. Боголюбов Н.Н., Митропольский Ю.А. Асимптотические методы в теории нелинейных колебаний.- М.: Наука, 1974. – 504 с.

2. Кузнецов С. П. Динамический хаос. – М .: Изд-во физико-математической литературы, 2001. – 296 с.

3. Митропольский Ю.А. Метод усреднения в нелинейной механике. – К.:Наук. думка, 1971. – 440 с.

4. ЧикрийА.А. Конфликтно управляемые процессы. – К.:Наук. думка, 1992. – 384 с.5. Найфэ А. Введение в методы возмущений. – М. – Мир, 1984. – 535с.1. Самойленко А.М., Петришин Р.І. Багаточастотні коливання нелінійних систем. –

К.: Ін-т математики НАН України, 1998. – 340 с.2. Шустер Г., Детерминированный хаос: Введение. – М.: Мир, 1988.3. Кроновер Р.М., Фракталы и хаос в динамических системах. Основы теории. –

Москва: Постмаркет, 2002.4. Брур Х.В., Дюмортье Ф., Стрин ван С., Такенс Ф., Структуры в динамике.

Конечномерные детерминированные системы. – Москва, Ижевск: Институт компьютерных исследований, 2003.

«МЕТОДИ ВЕРИФІКАЦІЇ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ»

Всього 144 год (4,0 кредит)

«СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОГРАМУВАННЯ»162 год. (4,5 кредити)

Мета викладання дисципліни. Метою курсу є вивчення Embarcadero RAD Studio (середовище швидкої розробки додатків для Microsoft Windows фірми Embarcadero Technologies). Embarcadero® C ++ Builder® XE являє собою засіб розробки на основі стандарту C++ для різних пристроїв. З його

28

допомогою створюються високопродуктивні «нативні» додатки для Windows, Mac, iOS і Android.

У курсі детально розглядається практичне застосування принципів узагальненого програмування на прикладі засобів стандартної бібліотеки шаблонів STL та бібліотек шаблонів BOOST, MTL.

Візуальні технології програмування вивчаються при побудові проектів як під Windows засобами VCL (Visual Component Library), так і на платформі FireMonkey (для створення додатків під різні пристрої, включаючи мобільні).

Вивчаються методи побудови власних компонентів, інсталяція їх на палітру компонентів, створення інтерфейсів SDI та MDI, динамічне переключення обробників подій, динамічне створення компонентів VCL і FMX, засоби підключення форм Delphi, використання технологій FireDAC для високопродуктивного доступу до баз даних і LiveBindings для зв’язування елементів управління інтерфейсу з об'єктами або базами даних та інші нетривіальні аспекти програмування в Embarcadero RAD Studio XE.У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: Студент повинен знати:

ієрархію бібліотеки візуальних компонентів VCL (Visual Component Library) і VCL-FMX (платформа FireMonkey);

основні можливості стандартної бібліотеки С++ і засоби стандартної бібліотеки шаблонів STL (контейнери, алгоритми й ітератори), бібліотек шаблонів BOOST, MTL;

схему створення нового компонента для бібліотеки візуальних компонентів VCL

використання динамічно створених компонентів (FMX); основні властивості і методи класу TCanvas для розробки графічних

додатків та способи створення анімації для мультиплатформених додатків на платформі FireMonkey;

механізми доступу до даних із середовища Embarcadero RAD Studio, зокрема, використання технологій FireDAC для високопродуктивного доступу до баз даних і LiveBindings для зв’язування елементів керування інтерфейсу з базами даних.

Студент повинен уміти: застосовувати стандартні шаблони з бібліотеки шаблонів STL, BOOST,

MTL, викорисовувати ітератори і алгоритми бібліотеки STL; динамічно створювати компоненти і форми під час виконання

програми; створювати власний компонент і вбудовувати його на палітру

компонентів; організовувати інтерфейси SDI та MDI і динамічно переключати

обробники подій під час виконання програми; будувати графічні додатки з використання анімації засобами FMX; використовувати технології FireDAC для доступу до баз даних і

LiveBindings – для зв’язування елементів керування інтерфейсу з 29

базами даних; створювати «нативні» додатки для iOS і Android.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Сучасні технології програмування та C++ BUILDER.НЕ 1.1. Огляд основних можливостей Embarcadero RAD Studio XE.

Історія розитку і нові можливості середовища розробки. Класи, компоненти й об’єкти. Об’ява базового і похідного класу. Специфікатори доступу. Властивості, методи і події компонентних класів. Поняття компонентного класу. Типи проектів Embarcadero RAD Studio. Розширення і доповнення мови С++ в інтегрованому середовищі Embarcadero RAD Studio. Складові частини проекту VCL-проекту в Builder C++. Створення проектної групи з кількох різнотипових складових, включаючи Dll. НЕ 1.2. Узагальнене програмування.

Стандартна бібліотека С++ (SCL). Простори імен. Узагальнене програмування і стандартна бібліотеки шаблонів STL. Огляд можливостей бібліотек STL, BOOST, MTL. Контейнери. Конструктори та члени-функції контейнерів. Ітератори. Алгоритми. Приклади використання контейнерів, ітераторів, алгоритмів і предикатів. Робота з рядками засобами стандартноїбібліотеки та без них. Приклади використання бібліотеки STL, BOOST, MTL.НЕ 1.3. Бібліотеки візуальних компонентів VCL і платформа FireMonkey.

VCL для прикладних програмистів. VCL для системних програмистів. Ієрархія класів VCL та FMX. Класифікація компонентів. Динамічні компоненти (VCL та FMX). Переключення обробників подій під час виконання програми. Використання форм Delphi в проекті Builder C++. НЕ 1.4. Створення багатовіконного інтерфейсу (MDI).

Характиристика багатодокументного додатку. SDI та MDI інтерфейси. Батьківське і дочірнє вікна. Автоматичнее і динамічне створення форм.

Динамічне створення дочірніх вікон. Bключення модуля або VCL-форми Delphi в проект CB. Переключення обробників подій під час виконання програми (CB XE6). Оператори static_cast i dinamic_cast. MDI-властивості. MDI-події. MDI-методи. Приклад проекту з багатовіконним інтерфейсом. Задачі асоціації та їх розв’язання. Організація реакції на розширення файлу-документу. Створення інтегрованого середовища розробки SPL-програм.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Побудова спеціалізованих проектів різного призначення.

НЕ 2.1. Графіка і анімація в Embarcadero RAD Studio.

30

VCL – надбудова над GDI. Використання канви (Об’єктний клас Canvas). Графічні методи і властивості. Графічні файли. Подія OnPaint. Основні графічні об’єктні класи VCL. Створення анімації (FMX)НЕ 2.2. Побудова власних компонентів.

Етапи побудови компонентів. Типи властивостей компонентів. Створення власних властивостей і оголошення успадкованих. Методи запису і читання властивостей. Створення власних методів і оголошення успадкованих. Створення власних подій і оголошення успадкованих. Регістрація власних компонентів. Тестування компонентів та інсталяція їх на вкладинку палітри компонентів. Зберігання файлів нового компонента. Приклад створення власного графічного компонента. НЕ 2.3. Організація роботи з базами даних в С++Builder (Embarcadero).

Від процесора баз даних фірми Borland BDE (Borland Database Engine) до універсальної бібліотеки доступу до даних FireDAC (Embarcadero). Взаємодія компонентів доступу до даних з інтерфейсними компонентами. Етапи проектування додатка CКБД в середовищі Embarcadero RAD Studio XE. Основні компоненти доступу до даних (data access control).

Доступ до баз даних через BDE, ADO i FireDAC використовуючи псевдоніми. Створення SQL-запитів. Додавання в таблицю нових полів, що обчислюються. Використання фільтрів і динамічних запитів у проектах С++ Builder. Взаємодія компонентів доступу до баз даних в технології FireDAC. Механізм зв’язування Visual LiveBindings.Використання фільтрів і динамічних запитів у проектах Embarcadero С++ Builder (FMX).НЕ 2.4. Cтворення «нативних» додатків для ios і Android.

Створення ios-додатку в середовищі програмування Embarcadero RAD Studio XE7 (C++Builder). Цикл розробки мобільних додатків. Інструкція запуску додатків під Windows x86/64. Інструкція запуску додатків під OS X x86/64 та

під iOS x86/64. Публікації додатків під iOS x86/64 в Ad Hoc Distribution та під iOS x86/64 в Apple Store. Запуск ios-додатку (на прикладі застосування примітивної анімації).

Створення Android-додатку в середовищі програмування Embarcadero RAD Studio XE5 (Delhi). Інструкція запуску додатків під Android. Основні поняття і налаштування середовища (SDK, NDK). Створення БД SQLiteStudio для використання в Android додатку. Підключення БД і створення необхідних компонентів. Використання LiveBinding. Створення apk файлу. Публікація додатку. Запуск Android-додатку (на прикладі створення списку студентів з можливістю виконання дзвінків з мобільного телефону).

Основна література до курсу:1. Архангельский А.Я. Программирование в C++Builder 6.– М.: ЗАО ”Издательство

БИНОМ”, 2002.–1152с.2. Архангельский А.Я. C++ Builder 6. Справочное пособие. Книга 1. Язык С++. – М.:

Бином-Пресс, 2004 г.– 544 с.

31

3. Мєтт Теллес. Borland C++Builder: библиотека программиста. – СПб: ПитерКом,1998. – 512с.

4. Кент Рейсдорф, Кен Хендерсон. Borland C++Builder: Освой самостоятельно. – Москва: Бином, 1998.–702с.

5. Буч Г. Объектно-ориентированное проектирование с примерами применения.– М.: "Конкорд", 1992. – 367 с.

6. Шамис В.А. С++Bulder 4. Техника визуального программирования. Издание второе, переработанное и дополненное.– М.: “Нолидж”, 2000. – 656 с.

7. Шамис В. C++ Builder Borland Developer Studio 2006. – СПб: Издательство "Питер", 2007. – 784 с.

8. Алексанкин В. Г., Елманова Н. З. Среда разработки С++ Builder. –СПб: Издательство "Питер", 1999. – 312 с.

9. Тимофеев В.В. Язык C/C++. Программирование в C++Builder 5. – Москва: Бином, 2000. – 368 с.

10. Кошель С.П., Елманова Н.З. Введение в Borland C++ Builder. – М.: Диалог-МИФИ, 1997.– 252 с.

11. Страуструп Б. Язык программирования С++. – Киев: "ДиаСофт", 1993. – 256 с.12. Страуструп Б. Язык программирования С++. – СПб.: ”Невский Диалект”, 2002.–

1099 с.13. Страуструп Б. Дизайн и эволюция C++. – СПб: Издательство ''Питер'', 2006.– 448c.14. Скотт Мейерс. Эффективное использование STL. Библиотека программиста. – СПб:

Издательство "Питер", 2003. – 400 с.Мэтью Г. Остерн. Обобщенное программирование и STL. Использование и наращивание стандартной библиотеки шаблонов C++. – СПб.: ”Невский Диалект”, 2004. – 544 с.

15. https://ru.wikipedia.org/wiki/Embarcadero_RAD_Studio16. Embarcadero RAD Studio – офіційний сайт17. Embarcadero RAD Studio – детальна інформація18. http://docs.embarcadero.com/products/rad_studio/19. Mobile Tutorials: Mobile Application Development (iOS and Android).20. Чикрий А.А., Чикрий Г.Ц. Матричные разрешающие функции в игровых задачах

динамики // Труды Института математики и механики Ур О РАН – 2014,№ 4. – С. 324–333.

«PROFESSIONAL SOFTWARE DEVELOPMENT*»Всього 36 год (1,0 кредит)

«ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС»Всього 36 год (1,0 кредит)

Мета курсу «Вища освіта і Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої

32

освіти та її інститути; хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; зміст основних документів Болонського процесу, механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле; основні засади науково- технічного співробітництва України та ЄС; специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти; характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента; особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS; принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України; заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен уміти: аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку держави; аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами; аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії; здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу; формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента; визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Загальні засади формування зони Європейської вищої освіти.

НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне

33

співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно- технологічного та культурного розвитку.

НЕ 1.2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки. Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.

НЕ 1.3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу: - Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.). - Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.). - Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.). - До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.). - Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ 1.4. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти. Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і

34

викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти. Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприянняєвропейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Європейська система перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищій освіті України.

НЕ2.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS). Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін. Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

НЕ 2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України. Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої

35

освіти України і Європейських держав. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації. Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування нанавчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо- кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).

НЕ 2.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України. Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно- модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального

36

процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові. Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента. Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

Для засвоєння курсу пропонуються наступні джерела:1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон,

Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с. 2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред.

В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с. 3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження

в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

37

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

«IНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»36 год. (1,0 кредит)

Мета викладання дисципліни: Метою дисципліни “Інтелектуальна власність” є вивчення основних понять інтелектуальної власності, її ролі для розвитку економіки, авторського та суміжного права, патентного права, захисту прав патентовласника, правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:Студент повинен знати:

Поняття та об’єкти інтелектуальної власності; Умови здійснення суміжних прав; Поняття та об’єкти суміжного права; Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

та їх види; Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Студент повинен уміти: Визначати суміжні права та їх об’єкти; Застосовувати методи захисту прав патентовласника; Застосовувати методи захисту прав на знаки для товарів і послуг; Застосовувати методи правової охорони інтелектуальної власності на

комп’ютерні програми в Україні.

Вивчення курсу здійснюється за одним змістовим модулем:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

НЕ 1.1. Інтелектуальна власність: поняття та її роль для розвитку економіки. Авторське та патентне право.

Поняття та об’єкти інтелектуальної власності. Діяльність міжнародних організацій у сфері ІВ. Всесвітня організація інтелектуальної власності. Авторське право та суміжні права. Поняття та еволюція розвитку авторського права. Визначення суміжних прав та їх об’єкти. Умови здійснення суміжних прав. Міжнародно-правова охорона авторського права.

38

Поняття та об’єкти патентного права. Права і обов'язки патентовласника. Захист прав патентовласника. Об'єкти винаходів. Державна експертиза винаходів. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах.НЕ 1.2. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види. Захист прав на знаки для товарів і послуг. Правова охорона інтелектуальної власності на комп'ютерні програми в Україні. Набуття та передача прав на комп'ютерні програми. Захист авторських прав на комп'ютерні програми. Підтвердження правомірності використання комп'ютерних програм. Практичні рекомендації щодо правомірного придбання комп'ютерних програм. Візуальні ознаки контрафактності примірників комп'ютерних програм «широкого вжитку».

Основна література до курсу:1. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності / П. М. Цибульов. - К.: ЗАТ

"Інститут інтелектуальної власності і права", 2002. - 104 с.2. Промислова власність / За ред. О. Д. Святоцького, В. Л. Петрова. - К.: Видав-ничий

дім „Ін Юре", 2000. - 272 с.3. Дахно І. І. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. / І. І. Дахно. – К.: Ли-бідь,

2003. – 200 с.4. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: підруч-ник /

[за ред. проф. М. В. Вачевського]. – К.: ВД "Професіонал", 2005. – 448 с.5. Право інтелектуальної власності: академ. курс: підручник [для студентів ви-щих

навч. закладів] / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. – 672 с.

6. 11. Мікульонок І. О. Основи інтелектуальної власності: навч. посібник / І. О. Мікульонок – К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка", Ліра, 2005. – 232 с

7. Інтелектуальна власність в Україні: правові основи і практика. У 4-х томах/ За заг. ред. О.Д.Святоцького. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999.

8. Цибульов П.М. Введення до інтелектуальної власності: конспект лекцій. - К.: УкрІНТЕЇ, 2000.-104с.

9. Законодавство України про інтелектуальну власність. - X.: «Одиссей», 1998.10. Збірник нормативних актів з питань промислової власності. /Під ред. В.Л. Петрова,

В.А. Жарова. - К.: Вища шк., 1998.11. Авторське право України: Збірник нормативно-правових актів / Під ред.

В.В.Ситцевого.-К., 1996.12. Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» / ВВРУ. - 1994. - №7.13. Закон «Про охорону прав на промислові зразки» / ВВРУ. - 1994. - № 714. Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» / ВВРУ. - 1994. - №7.

39

15. Закон «Про авторське право і суміжні права» / ВВРУ. - 1994. - № 13.16. Закон «Про захист від недобросовісної конкуренції» / ВВРУ. - 1996. - № 36.17. Цивільний кодекс України.18. Кодекс про адміністративні правопорушення.19. Кримінальний кодекс України.20. Положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на

винаходи, корисні моделі, промислові зразки і знаки для товарів і послуг. - СПУ, 1995,№ 1.

«ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ»162 год. (4,5 кредити)

Необхідність невідкладних заходів із впровадження ІКТ у сферу освіти і науки зумовлена сучасною світовою тенденцією створення глобальних відкритих освітніх та наукових систем, які дозволяють, з одного боку, розвивати систему накопичення і поширення наукових знань, а з другого боку – надавати доступ до різноманітних інформаційних ресурсів широким верствам населення.

Мета курсу: забезпечення підготовки студентів 5-го курсу до ефективного застосування комп’ютерних технологій при навчанні математики в школі; розширення можливості навчального процесу, використовуючи комп’ютер для спілкування, проведення досліджень, створення різноманітних дидактичних та методичних матеріалів, публікацій, презентацій, веб-сайтів, пошуку додаткової інформації тощо; використання ІКТ в навчальних проектах для розвитку в учнів навичок мислення високого рівня, що відповідають потребам ХХІ століття та вимогам епохи інформатизації.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання: основні поняття, означення, властивості об’єктів, які вивчає дана дисципліна; уміння: вільно оперувати основними поняттями, створювати Портфоліо, яке міститиме такі складові: План проекту, навчальні цілі якого враховуватимуть вимоги

державних освітніх стандартів та державних навчальних програм. Приклади робіт, підготовлених у ролі учня за допомогою

комп’ютера: учнівської мультимедійної презентації, учнівської публікації (інформаційного бюлетеня чи буклета), учнівського веб-сайта.

Форми та критерії оцінювання діяльності учнів по створенню мультимедійної презентації, публікації, веб-сайта.

Дидактичні матеріали для учнів: роздавальні матеріали, тести, шаблони документів.

Методичні матеріали для вчителя: учительська мультимедійна презентація, публікація (інформаційний бюлетень або буклет) чи веб-

40

сайт; інструкції по організації роботи в проекті, правила роботи з різним обладнанням тощо.

План реалізації проекту. Список інформаційних джерел.

Вивчення дисципліни здійснюється за трьома змістовними модулямиЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Створення портфоліо проекту.НЕ 1.1. Портфоліо проекту.Метод проектів. Структура Портфоліо. Вибір теми проекту.НЕ 1.2. План навчального проекту.Ключове та Тематичне питання Проекту. Розробка плану проекту.НЕ 1.3. Пошук ресурсів для навчального проекту.Створення списку інформаційних джерел. Пошук ресурсів для Портфоліо проекту.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Організація роботи учнів.НЕ 2.1. Створення учнівської мультимедійної презентації.

Створення учнівської презентації. Оцінювання учнівської презентації.НЕ 2.2. Створення учнівської публікації.

Створення учнівської публікації. Оцінювання учнівської публікації.НЕ 2.3. Створення учнівського веб-сайта.

Створення учнівського веб-сайта. Оцінювання учнівського веб-сайта.НЕ 2.4. Створення дидактичних матеріалів для учнів за допомогою Microsoft Word.

Створення дидактичних матеріалів для учнів.НЕ 2.5. Створення дидактичних матеріалів для учнів за допомогою Microsoft Excel.

Створення дидактичних матеріалів для учнів.НЕ 2.6. Створення методичних матеріалів для вчителя.

Використання Microsoft Excel для створення методичних матеріалів для вчителя. Перегляд плану навчального проекту.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ. Реалізація проекту.НЕ 3.1. Розробка плану реалізації проекту.

Створення плану реалізації проекту. Розробка інструктивних матеріалів для організації роботи за проектом.НЕ 3.2. Компонування Портфоліо навчального проекту.

Впорядкування вмісту Портфоліо.НЕ 3.3. Демонстрація Портфоліо навчального проекту.

Підготовка файлів Портфоліо. Демонстрація Портфоліо навчальних проектів.

Основна література до курсу:

41

1. Intel Навчання для майбутнього. Навчальний посібник / Під ред. Тетяни Нанаєвої.—К.: Видавництво «Нора-прінт», 2006.

2. Бевз Г.П. Методика викладання математики. – К.: Вища школа, 1989. – 367 с.3. Шестопалов Є.А. Інформатика, базовий курс. Посібник. Книга 1.– Шепетівка:

Аспект, 2004.– 288 с.4. Шестопалов Є.А. Інформатика, базовий курс (варіант Windows). Частина 1.

Посібник “Основи інформатики та обчислювальної техніки”.– Шепетівка: Аспект, 2001.– 112 с.

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ

Підсумки проходження педагогічної практики студентами-магістрами підводяться у вигляді складання заліку комісії, що призначається завідувачем кафедри і результати заліку затверджуються протоколом засідання кафедри. Залік виставляється диференційовною оцінкою, яка враховується нарівні з іншими оцінками, що характеризують успішність студентів.

Результат складання заліку з практики заноситься в екзаменаційну відомість, проставляється в заліковій книжці та в журналі обліку успішності студентів у деканаті.

Проходження педагогічної практики магістрами оцінюється позитивно при виконанні таких вимог:

1) отриманні позитивного відгуку керівника практики та керівника магістерської роботи;

2) належному оформленню звітної документації;3) успішному проведенні не менше 75% запланованих у календарному

графіку занять;4) підготовка доповіді на наукову конференцію і наукової публікації. Студент, який не виконав програму педагогічної практики, або отримав

незадовільну оцінку при здачі заліку відраховується з навчального закладу.Керівник практики кафедри інформує про підсумки асистентської

практики магістрів на засіданні вченої ради факультету.

42