Павло ГАЙ-НИЖНИК

ВІДЧУТТЯП О Е З І Я

УДК 82-143ББК 84 (4УКР-43АК) Г 48

Гай-Нижник Павло.Відчуття: Поезія. – К.: Крок, 2019. – 150 с.

Г 48

До нової збірки поезій лауреата Міжнародної літературної премії ім. І. Кошелівця П. Гай-Нижника увійшли вірші, написані автором у 2015–2019 рр. «Відчуття» – четверта особиста збірка поезій автора. Попередніми були поетичні збірки: «Згадуй мене… Лірика кохання» (Київ, 2006), «Смак свободи… Лірика життя» (Київ, 2009) та «Плинність» (Київ, 2015).

ISBN

© П.Гай-Нижник, 2019

ББК 84 (4УКР-43АК)

4

5

ВІЙНА

Війна – без краю, з усіма усіх…Там в танку́ смерті тріумфує злоІ править тризну цілковитий гріх,А очі ріже збагряніле тлоІ заливає сіллю… Сліз людських…Кривавий молот б’є життя як скло,Витро́щуючи душі з мук плотськи́х,Чави́ть диха́ння й розкида на дноКришталики буття. В війні німіє сміх,В ній навкруги все плачем розсіклоІ ціпеніє жах у вирвах втрат і лих…В горнилі бойовищ роджається й тепло́Героїв миру, жар сердець живихІ дух гартується. Любові джерелоЖивить нетлінність цінностей святихІ силу лицарів. В борні все верх брало́Лиш Світла Воїнство і Істин вікових.У вічній боротьбі мечем є лиш доброЙ кується щит замирень світових.

3 січня 2015 р.

6

7

ПОРА ВЕСНИ, КОХАНА…

Зорі́ють ночі, сяють дні…Нам би дожити до весни, кохана.Де во́ди гратимуть чудні́Й земля у квітах дивини зацілува́на.

В неопалимій купиніНам би любитись без війни, чека́на.Не попектися б у вогніСерцями, де згорять вони. Оса́нна.

Прозріти б й вийти з осені́Нам із коханням, без вини́, бажа́на.Там барви б віднайти ясні́Й купель любові, що у сни заколиха́на.

Летять сніги засріблені…Крізь час, як зможеш, зазирни, жада́на,Та попри ві́три крижаніРозгледь в хуртовині́ зими як зрана

Заграють сяйвом промені́.Як дзвін струни́ і сила нездоланнаЗвесе́лять щастям мовчазніТайни життя. Нам би сягнуть весни, кохана.

9 січня 2015 р.

8

9

МАТРИЦЯ

Наш Всесвіт – бульбашка в долонях Бога,А світ земний – кулька блакиті гри дітейЙого науки. Він диригент. Він – ноти і дорогаБуття щоденного, молекул, атомів, людейІ космосу зірок… Свята пересторога:Бурлінь життя закута в ланцюги смертейЄ світлом злуки. Все йде до порогаДо «до» і «після» злету ди́хання ідей,В останній крок. Насправді доля – вбога,Жертва спонуки вищих сил речейЗ роси, сльози і крові духу. Року перемога –Тріумф народження і праху апогей.

8 березня 2015 р.

10

11

СПОКУТА ЛЮДСТВА – УСМІШКА ДИТИНИ

У щебетанні куль не чутно плач дитини, А реготання вбивць – спів арій на закла́ння. Їх муза – кров й гарматні блювотини… В моралістичній діареї сенс – посла́ння Про зкурвлення любові. Тихі днини Живуть в труні́ облудного пізна́ння… Освітній декаданс у мареннях людини Живи́ть нігілістичне мавпування Й згодовує юрбі спотворені доктрини Про сенс речей і спосіб поглинання Часу і простору без відчуття провини… Який у смерті колір? Неживий. Конання, Прозоре і порожнє, вигляда з-за спини Невігластва пихи́. Шаленство руйнування В очах плете незримі павутини Хао́су й ла́ду... Там стало піснею волання, Убивство ж – тризною без сма́ку мертвечини, А почуттям вважається злягання Із совістю та честю. Це – нові цеглини Стовпів задуреного світу панування Новітніх індульгенцій. В тіні гільйотини Вже розпростерта істина. Її зчавля́ть діяння Псевдопророків і вождів. Першопричини Загубляться в словах про вищі побажання Й втопатимуть в трясовині духо-руїни Поки війна і блуд не вдавляться. Офірування Від Немовляти Світла виверне глибини І засурми́ть прозрінням в час стрічання Зорі́ споку́ти людства – у́смішки дитини.

17 березня 2015 р.

12

13

* * *

За Вітчизну хтось воює, хтось – Вітчизною торгує! Хтось за Неньку умирає, хтось – на смерті заробляє! Народ з військом жебракує, дехто – на війні лихвує! Люд крізь сльози дух гартує, кодло покидьків – панує! Коли ллються крові води – водить нечисть хороводи… Честі шлях пройде крізь броди, чин борні – ціна свободи! Час відплати-осолоди дзвоном б’є сокир в колоди… Слово-дух, щит-меч, клейноди – в злуці – зроджують Народи!

19 квітня 2015 р.

14

15

ПРО ЧОРНЕ І СІРЕ...

На тлі занадто чорного – і брудно-сіре Може набути білих барвників... Тріумф родже́нного – як свято світло-щире, Веде приречено до смертних кольорів…

20 липня 2015 р.

16

17

ГЕТЬ ІЗ ЮРБИ!

Вже бийте у дзвони, сокири точіть – Облуда з вогнем на подвір’ї стоїть! Жиди-напівкровки, мордор і хохли Зачали за НАШЕ криваві торги! З майданів сердець відплата сурмить Про сонячне злато і неба блакить, Що вмиється смертю в багрі боротьби У куряві чорній зло зрад ворожби І згине довіку! Люд, лікоть у лікть Вставайте за волю, мечі загостріть! Розправте покірні в догоді горби – Зродіться НАРОДОМ з отари юрби!

31 серпня 2015 р.

18

19

ДІАЛЕКТИКА (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)

З тобою – задиха́юсь я... Без тебе – навіть дихати не взмозі! З тобою – замала́ Земля… Без тебе – пустки шлях в дорозі! З тобою я – в вогні згоря́… Без тебе ж – прірва при порозі! Мені без тебе – не життя, В тобі́ – мій штамп у некролозі!

10 вересня 2015 р.

20

21

ПРО ЩАСТЯ

На свято в Бога щастя попроха́й!Омий ним долю й розплеска́й усюдиІ скро́плять ним серця усі нехайНавколо світу твого спраглі люди!

Який у щастя колір? Як розма́й!Розба́рвлений, мов веселко́ві смуги!Він – промінни́й! Ти лиш його впіймайІ, щоб не стліло, зарозся́й навкру́ги

Укві́тчаним дощем. Нектару водограйВдихни замріяно, скуштуй у вільні грудиІ в душах краплями любові засівай,І щастя житиме в тобі́ і зі́йде всюди!

18 вересня 2015 р.

22

23

* * *

Твоя́ зухвалість роздягнула ніч...Зірвала млосність і здійняла вітерБез перемовок. Мов первинний клич!Прозорий як в сльози́, без літер.Підзаголо́вок впав у потойбічПалкої ніги, зко́ханої в витвірРозпу́сти наче в сховок. Віч-на-віч…А потім день усю цю творчість витер.

10 листопада 2015 р.

24

25

ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ. З ВІЙНИ…

Я лицар світла, що ввірвавсь в війнуЗа мир і за життя, за волю й честь козачу!Біда не в тім, що скоро я помру,А в тім, що більш Вас не побачу,Більш до душі не пригорну,Не засміюсь і не заплачу…Що вкотре знов не обійму́,Що очі милі назавжди́ вже втрачуІ їх не стріну ще раз. Що не обітруЗі щік сльозинку, що вже не збагачуСебе цілунками й усмі́шки не візьмуКудись в дорогу, в згадку і на вдачу.Я просто в вирій відійду. В пітьму…За обрій… Кров’ю борг свій спла́чуТобі народе мій! Я смерті зазирнуІ плюну в вічі! Твій тріумф відзначу!

15 листопада 2015 р.

26

27

ЧУТТЯ ВІЙНИ

Війна – зморщена нація!У венах – болісна акація!Війна – невроджена пульсація!Любов – життя і смерті ґрація...

Війна – до миру вакцинація,Сльози́ і крові ґенерація!Війна – інстинктів токсикація!Труна – людини коронація!

23 грудня 2015 р.

28

29

КРАСИ ТВОЄЇ МАЄСТАТ

В твоїй невичурній красіРозцілувались янголятаІ заквітни́ли в барвах святаСвіти навколишні усі.

Народжена з зорі в росіЙ розкішно небом обійня́та,Тебе, як витвір коловрата,Приніс на землю Бог з висі́

В долонці долі. У плесі́Священних вод душа крилатаМого́ сягнула маєстатаЗерном життєвим в Логосі.

27 лютого 2016 р.

30

31

* * * До ніг твоїх все небо прихилюЙ короною зірковою звінчаюТебе єдину. Світ свій розфарблюПензлем краси і барвами із раю!

Тендітними росинками cкроплюВуста сумирні, день заколихаю,Розбуджу ніч, блиск сонця ухоплюІ дам серцям. Вони живуть, я знаю,

Тобою й мною! Янголам звелюРозніжувати ніжність аж до краю,Аж до межі… Я й темінь засвітлюСуцвіттями вогню та водограю

І чарами тебе у собі розстелю.Нас в оберемок долі повплітаю…До смерті і по ній ти є моє «Люблю»,Між Богом і людьми я є твоє «Кохаю».

1 березня 2016 р.

32

33

МИ – ОБРАНІ!

Гідність палких сердецьІ велич геройського чинуНас кличе на вічний ґерць,До слави без страху загину!

Ми – леви, – народ-борець,Що долю творить без спочину!Ми – вічність, ми – люд-мудрець,Що пише новітню днину!

Палá в нас святий каганець –Містичний вогонь часоплину!Про нас сурмить янгол-співецьЙ веде в пантеонну царину!

Між націй земних ми – вінець!Чесноту плекаєм єдину,Обрав нас із честю ТворецьВ майбутнє вести Батьківщину!

3 березня 2016 р.

34

35

* * *

Вся наша лагідність пішла сльозами крові,А милосердя гордо ви́сить на гіллі́,Не варто каятись, зревілися доволі,Не плачмо, націє, гартуймося в борні!Ми просто йдем крізь хмари пурпурові,Через гаття́ гріха й любові, в млі,Ми всі вмремо́, поляжем в тризну долі,І переме́лимося в вічності жорніДля майбуття! Ми – квіти світанкові,Що залоскочуть смерть і на ЗемліЗведеться Рід наш і на крилах воліНестиме світло через труп війни!

20 липня 2016 р.

36

37

ДО БОГА В ХАТУ

Світ – спить... Лягаю демонів приймати...Смерть – вмрить? Встраши́лася вмирати!Життя... Конає... Щоб іще не здатиКраплей свої́х... Йому б не знатиЩо у Різдві сенс – Смерть узяти...Амінь... Аби вловити й цілуватиСвоїх... І не добіг... До Бога в хату...

9 вересня 2016 р.

38

39

ТИ – НАЙПРЕКРАСНІША ІЗ КВІТІВ!

В твоїх пелю́стках, у розма́їм світіЗемлі та неба заплели́сь графітіОдвічних істин й но́вих заповітів,Сумирних рос і барв у буйноцвіттіКраси первинної. Як сонце у зенітіВона є зпромені́нням самоцвітівЙ пестливої гри зна́дливих магнітівВроди чарівної. В твоєму оксамиттіВстелилась ніга й всі вогні сповитіУ оберемку див, що надиха піїтів,Героїв зводять й кличуть неофітівВклонятися коханню. В верховитті,У луках, у всесвітньому суцвіттіПід сяйвом зоряних софітівТи – найпрекрасніша із квітів!

10 жовтня 2016 р.

40

41

СЕРЦЕ ЗАКОХАНИХ

Серце закоханих знає – чуттів глибших більш не буває,Вони – то є світ навкруги́, гра ніжності, див і снаги́!Той всесвіт їм славні співає і зорями шлях устеляє,В якому, без зради і мли, в зцілу́ванні їх береги…

В любові – цвіт краю не має, вирує, барвить, устеляєСолодкою хвиллю нуги́ – життя, які прагнуть жагиДо щастя, що вічно буяє. До долі, яка обіймає,Сплітаються де райдуги, де двоє – безсмертні боги!

12 листопада 2016 р.

42

43

ІСПИТ ЖИТТЯМ

Щомить – твій вчинок сіяча, що залиша стерню́,І кожен день – іспит життя, незримого турніру.Ми в світ прийшли не тя́гати каштани із вогню,А розпалити іскру правди й полум’яну віруПосеред темені. Набат згадати дзвонарюІ з серця вирвати ще розголо́су ліру,Прозрінням вмити лик сліпцю-поводирюЙ подати руку спраглим на довіруТа й до душі… Буденної полови маячнюРозтерти в порох. Зерном зануритись в офіру.Усі на черзі… В пам’ять, в гній, в борню…На стежці до зірок чи у пащеку звіру…

5 лютого 2017 р.

44

45

ОФІРУВАННЯ РАНКУ-СНІГОЦВІТУ

Офірування вранішнього світу –Лапа́тим снігом пе́ститься земля,Вальсує небо у зимо́вім квітуПід тиху музу вітра-скрипаля.

І вікову природа виграє́ сюїту,Пір’їнки хмар на обрій вистеля,Й сніжи́нковому тішиться зенітуЧарі́вна казка – білий цвіт кружля.

13 лютого 2017 р.

46

47

ПРИРЕЧЕНІСТЬ

Йдемо із океану у життя,Й розхлю́пуєм як краплі з калаба́ніСебе із ними. Так іде буття.Так ми зрікаємся і ду́ші розірва́ніЛетять лахміттям через небуттяУ згарище закінчення. В повстанніЗойку благанного і вже без вороттяДушу зціло́вують незба́гнення останні.Любов чіпляється ж за прірву каяттяКоли серця́ приречено до травлі.А ти ще дихаєш, Різдво i Смерть вмовля,І янголи рвуть-п’ють криваві плaвні!

24 лютого 2017 р.

48

49

НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ

У страчених незмріяних щоми́тяхЗлягли ми із світанками в будь-день.Там зорі згасли у життєвих жи́тахЙ понурилися в сіру коловеньШляху самотнього у мареві, у ски́тахДовічних перегонів. В них лишеньСховались сподівання. У тих квітах –Утаємничення незгаданих пісеньНа доленосних скрижалевих плитахІ тремт пилку нектару в зойку жмень,Що так і не зазорялись в орбітах,Не спалахнули сяянням знамень…

4 березня 2017 р.

50

51

НЕЗБАГНЕННІСТЬ

Журба ковтнула радість й усміхнулась,Та ж – блискавицею впірнула у сльозу,Дощем увись здійнявшися, грайнуласьІ порозки́дувала іскрами росуВ душі́ небес, що в зореблиск сяйнуласьЙ, в космічну заплідни́вшися грозу,Зродилася любов’ю! Спалахнулась,Намистом заплелася в цвіт-косуІ розкрапли́лася. Так милість пригорнуласьДо серця Всесвіту. Весе́лкову лозуРозхлюпала землею й доторкнуласьТаємних жнив життя, в розкві́тчану красу.

12 березня 2017 р.

52

53

СОН (МАРА)

За промені ніч й день веду,Незримо темінь розтуляю:Малює ма́ра тінь бліду,Що має ключ від пекла й раю.І я… Немилосердно йду,У смерть плюю, часи минаю,Чавлю́ буття, плету ходуІ пил з очей сліпих збиваю.

Без вороття. Десь упаду,Землі́ з’їм, трав наобіймаю.Каміння на свій хрест вкладу,Встаю і знов їх розкидаюУ порожнечу. РозкрадуВ природи квітів для розмаю,Про щастя, може й про біду,У їхніх пелюсто́к спитаю

І не повірю. В тім садуЯ вітра в груди наковтаюАж до зомління і знайдуСенс незбагненного. ВтопаюВ ріллі життєвій й до ладуСебе і душу причащаю,Прозріння схоплюю звіздуІ геть – в незвідане. Вмираю…

13 березня 2017 р.

54

55

КОЛИШНІ

І світ навколишній – не вже, а – лиш весна,Влови́ на спогад – мить – ми такі інші.Все наче як Любов… Незбещенні вустаБез дотику богів… Порожні. Переспілі вишніЙ блукальці вір. Цілуємо повітря. Хто ще знаПро вхоплений світанок в руки? Вищі!Ми є апостоли безвиході і джерела́ми дна,А може й позасвітні. Ми – колишніЛелеки душ, спотрошення зерна...

7 квітня 2017 р.

56

57

Я ПОЛУМ’Я В ТОБІ-ВОДІ!

Я полум’я в тобі-воді! Пірнай за виднокрай!Сягай за вінця іскр, вогонь з роси ковтай,Розбарв в своє́му кольорі й замріяно втопайУ чуттєграї двох, в глиби́ни чар! І виринайБагря́ними світанками жаги! Ніц не питай:Любові цвіт цілуй – смакуй до дна свій рай!Стелися небом з поміж зорь і прірву зколихай!Ми питимем нектар й розпе́стимо розмайДо воскресіння з забуття, замандрені у плайТихої ніжності… Вдихай мене! Кохай!

16 червня 2017 р.

58

59

НАТХНЕННЯ

Я натхненний тобою творитиВир вогню у воді та здійнятиСерця ґарт до небес і зорітиСеред темені тла. СпеленатиВ оберемок зорінь земні вітиІ нектаром життя малювати,У веселку його оповитиНаче в рай, в візерункові шати.

Я тобою натхненний чари́ти – Місяць й Сонце у єдність вінчатиШлюбом вічності. І устелитиВсі блаженства до ніг дитинчатиІ його людству в юнь присвятити.Щоби щастя заграло. Щоб матиЗ батьком долю могли запліднитиЙ з Роду в Рід майбуття себе дати.

Я натхненний тобою квітча́тиПустку душ й всі пустелі зрясніти,На хмаринках журбу колихатиЙ дивом усмішок з суму зцілити…І розніжити світ. Цілувати!У чуття тремт буття забарвити!Я тобою натхненний кохатиЙ навіть в пеклі Любов оселити!

31 липня 2017 р.

60

61

ТИ ЗА МЕНЕ В ТАЙНІ ПОМОВЧИ...

Ти за мене в та́йні помовчи,Тихо так, в собі́, аби богам не вчу́ди...І ще… Давай – без свідків. Спиначі́На нас очікують вніч-вдень, а їхні блу́диЛюбов на ґвалт кида́. Точи в душі мечі!Кров, позаяк, воскрешує! УсюдиЄ ми з тобою! Дві сльози́ в ночі́...Кривавою росою впа́дем в грудиНемов у небо нації, як першоорачіЗапалимо в ній серце! Нові людиНародяться із всесвіту борні! У мліЗгорі́мо ми, та іскра гарту всюдиВатру здійме́ світанку! Ти ж меніПо спа́лаху тепло́ дай! В зимні руди…

11 жовтня 2017 р.

62

63

ЛЮБОВ

У щирої Любові – серце Бога,Нектарний смак і пульс із феєрійУ зореквітті почуттів. Без некрологаІ без свідоцтва смерті. В ній – напійІ спрага творення, із полум’я волога,Журби глибінь і неозорість мрійУ просторі безмежності – облогаЦілунків милості, звитяги та надій.

Любов – є рай, книга волінь розлога,Спокута доль, жнива життя й сувій,Що пише шлях незримого порогаМіж Небом і Землею в світовійГрі Розуму у вічнім: де дорогаДо миру душ і благочинних дій?Буття – рух вій, Любов – є перемогаНад тлінністю його! Бог – в Ній!

22 жовтня 2017 р.

64

65

ТОБІ – ПЕРВІСНІЙ

Ти пахнеш квітами і вранішнім тепломЗ яких рясніє первозданність мітуІ в заколиссі цім, мов неземним плодом,Смакуєш медом ти мені й нектаром цвітуЗ садів раєвих всіх. Розніженим криломВкриває нас любовограй й в сюїтуЧарівних нот занурює усладовим виномЯк в доісторію Буття, в світанки Алфавіту.Де Альфа та Омега пе́рвісним різдвомЗапліднюють природи суть, сповитуІз нас та цнотою й неначе першим сномВкида у пристрасть див несамовиту.І ти, з роси постала, м’ятним ясмино́мКохальні пишеш перли заповіту. Світу.

17 листопада 2017 р.

66

67

ОКЕАН (ЖИТТЯ)

Цей океан – шириною в життяІ прірва його – глибінь долі,На хвилях незвіданих човен буттяПливе крізь роки і літа мимоволіУ штиль і у шторм. Вітри́ вороттяНе дихають тут. У полоні сваволіЛюдину несе течія в відкриттяНезнаних вершин у новім видноколіБезкраїх просторів. Там часобиттяПульсує крізь Тебе і вже сивочоліВидніються десь береги спокуттяІ мандрів вінець на одрі в ореолі.

9 грудня 2017 р.

68

69

ВЕЛИКА ГОДИНА

Велика година – нескорених мить!На Поступу крилах зліта́ нова Днина,У гарті розвою німіє блакитьІ спалахом голосу рве вись Дитина,Аби неофітів збудити й зродитьМіць Духу у зрив. Упа́де зернина,Що з темені сяйво із Знань заіскритьПромінням світанку часів і ЛюдинаЗорею природу Буття осінить.Із Думки і Чину воскресне Нови́наЙ епоха Героїв й Творців засурмить:Зача́лася в світі новітня Родина!

23 грудня 2017 р.

70

71

СЕНС

У вічних пошуках краси,До світла щирої любові,Йдучи́ крізь себе і часиУ життєрадісній діброві,Ти чуєш тихі голосиІ гуркіт зкам’янілий крові?

То з пекла брязкають списиІ стогнуть батоги шовковіУ темних сховах. Чорні псиРоздерти рвуться веселко́віЧекання мрій. З краплин росиЧи спрагнуть вени джерело́ві,

Щоб не зотліти й до весниПробігти осінь? Не в півсловіСебе вшкребти в літопис й сни,В життєві зорі світанко́ві.Взнай сенс таємний й затисниВ дум зойки серця колискові.

12 січня 2018 р.

72

73

ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)

Великий вибух – то оргазм Любові,Божественного прагнення життяУ задзеркальній духовій вимові З Омеги в Альфу Сло́ва майбуття Космічної спіралі – в часи но́ві.Екстаз народження небесного буттяІз порожнечі форми в світоснові,Зі смерті в дерть, у коло зачаття́Матерії живої, в ква́нти просторовіПологів Всесвіту. Він – таємне́ дитяРозлучення Галактик й сили воліКоду Енергії. Зіро́к серцебиттяІ апогей Нуля у Ма́ксимі. В цім лоніЄ прірва Усього́ і чрево сповиттяРеліктів Ха́осу і Ладу, пульс сваволіЗапліднення Шляху́, земного сум’яття!

14 січня 2018 р.

74

75

МОЗАЇКА АПОФЕОЗУ О, Ви – мозаїка очей двоногих душ, вінець природи!Гра рас, вся райдуга людей і Божий куш! Усі породиНародів різних і племен. Cобі подібні й антиподи,Чому серед благи́х ідей творіння Ваше – світ незгоди!

Мільйони сльо́зових калюж й кривавих оргій хороводиВи славословите чимдуж? Чом не митці, а ляльководиНа п’єдесталах дум дітей, а в вас в пророках – воєводиІ лихварі оман. Зі скрижалей коли ви стерли дух свободи

Та право думки? Є дурман коней у гоні табуна і насолодиЗ облуд юрби. Люд п’є гріх із долоні. А де ті праведні угодиПро Рівність і Любов? Гряде бо кари час чи благо нагородиЗа Шлях Діянь! І кров тавром вже пише вирок на клейноди!

8 квітня 2018 р.

76

77

ПІД ВЕЛЯНОМ НЕБЕС

Під веляном небес вінчала їх любов,В обітниці вслухались роси-водиІ омивали першу спільну кров,А хмарки все водили хороводиПід ледве чутні співи молитовВітрів далеких. В цáрині природиОсяяв місяць тайну між дібровВ тисячосвіччі зоряної згодиНа шлюб сердець і з’єднання основДвох в оберемку втіх. Їм щебетали одиВ світанку солов’ї всі знов і зновЙ кохання заквітчáло з осолоди!

16 квітня 2018 р.

78

79

ПІСНЬ ЗА ПОЛЕГЛИМИ

Заспівала тужну пісню залізна трояндаЙ полетіла з нею в за́світ героїв команда.Засвітилися у небі їхні серця-квіти:Десь поділися у вирі людей земних діти.

Пелюсто́чками дощу сльози з висі па́да – Освящається журбою новітня балада:Янгол чорний в крила болю устиг їх сповити;Білий янгол пір’ям згадки вічно буде гріти

Душі кращих-наймиліших від криги Вола́нда.Гру скорботи життя з смертю тризну п’є іздавнаЩоби грішні ще живії могли серця вмити,Аби жертвою безсмертних світ свій відмолити.

Час – не вбити, не згубити вогники з свічада,І запалить Милість в млі тій Любові розрада.Чин Життя у Вічність кулі безсилі спинити,Майбуття плин в вирій вої пішли боронити!

23 квітня 2018 р.

80

81

ІЛЮЗІЯ

В рок гли́боко пірнають сум і ним непещена самотність…В безодню прірв і хаос дум, крізь заіржавлену кислотністьІ рваний пульс, в убивчий струм. У божевільну ілюзорність,Де світ оман п’є опіум облудних лун. Його потворністьПлекає середлюдний тлум, а заніміла невимовністьКовтає первородний глум і тво́рить п’яну богородністьГріха істоти. Вакуум вдихнув незайману природністьЙ огидно сплюнув в подіум і на удавану вельможність.

13 травня 2018 р.

82

83

ЗОЙК

Ми розкохалися як серця зойк – миттєво.Пропульсували марафон той, наче спринт.Зірвали спільні вени враз і пожиттєво,Розтро́щивши любовний лабіринтДо підмурівка. Біль – це не суттєво!Вона як перша кров, як вічна гра у фліртРіздва зі Смертю – ось, що є чуттєво,А не оманливий і пристрасний репринт!

5 червня 2018 р.

84

85

ТИ – ЕВОЛЮЦІЯ!

Поки живеш – дихай екстазом, пийБуття вир з творчістю Себе у жни́віДуші́ Роси і Неба. Люд нехай скупийСпотвориться в гримасі. ГавкітливіУ ступорі заклякнуть. Світ чудни́й:Крихти від хліба – не зерно на ниві!

Любов – Життя, але – не Дух Святий!Ти – Еволюція! Ковтай світанки хтивіДо Знань таємних. В вечір мрійови́йНектар народжуй й по́мисли цнотливі,А не з буденністю злягайся і відкрийСерце Митця! Дні вічності – мінливі!

19 червня 2018 р.

86

87

МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ…

Мені не ба́йдуже, коли в мої́й країніПравду на блуд звели́, а трелі солов’їніУ спів Сирен спотворили й ЛюдиніДолі шляхи плетуть облудливо причинні.

Мені не ба́йдуже як на народній спи́ніХліви́ із бісеру лаштують собі свиніВ людській подобі й ро́хки блювотинніВдають за мову й су́рми янголи́ні.

Коли ґвалтують совість в свят-ряднині,А честь запродують й глузують з милостиніМені не байдуже… Я ігрища тваринніНе перевтілю в цінності родинні

Й у сенс буття. Коли хтось в серцевиніГлумом гризе життя і шмарклі жабуринніВ Любов жбурля – не гріх? Чи у стерниніЩе є зерно? Чи є дух в мертвечині?

Мені не ба́йдуже, коли мінливоплинніБожки́ удавані віщують БатьківщиніОманливі дива́ і в злидні баговинніЦей рай занурюють, в тенета хомутинні.

Я зневажаю ниць (там ду́ші – в комірчині),Блюзнірство, рабство дум і волю в домовині.Не ба́йдуже мені як у майбутній дниніЙтися крізь час буде́ мої́й й твої́й дитині…

19 липня 2018 р.

88

89

ТРІУМФ

Плин По́ступу крізь тіні прозирнув З-під зо́рей покрови́: чи все іще квітуєЖиття в земній долині й осягнувЄством чуття́, що в тих краях чаклуєЧад перевтілень дивних. ОгорнувВін геть усе. Людина гетьманує!А вир ома́нних хтінь вже проковтнувГлузд Пізнання́. Невігластво царюєУ шатах Мудрості. Час небеса зімкнув.Ніщо вбра́лось у сенс і рве його, шельмуєУ марнославстві. Милість глум припнув.Слова зніміли там, рій голосів гарцюєНа троні юрбоправства обраних і ткнувБлуд очі в марево безтямства. Гріх цілуєДу́ші некаянних спокусою й жбурнувУ прірву благочестя – ґонор ним торгує.Бог став міняйлом, в гаслах чин втонув,Лиш манівцями дум десь Істина плазує…Скривився Світ в гримасі і зітхнув –В льохах Його вже Людство тріумфує!

24 липня 2018 р.

90

91

ЦІЛУНОК

Зціли́ мене отруйним поцілунком, Що самозгу́би зойк лишає на губахІ поглинає зпе́щеним грабункомТвердиню волі й первородний страх.

Зп’яни́ собою, мов медо́вим тру́нком,Що захмели́ть табу і зна́дить на чата́хВарто́вих цноти. Тремт заграє в’ю́нкомДесь за свідомістю, у незбагненних снах.

І обійми́. Як пензля геній, що малюнкомМилується у барвах, засмакуй в вустахНектар розніженого світу. ВізерункомВін закарбується в кохання скрижалях.

10 серпня 2018 р.

92

93

AVE GNOSIS!

Все найщиріше Світло – суть пітьма!Навколо марить блуд і гра буття убога,Що здатні засліпити! Не думок тюрмаТи є, а благість Самопізнання. Дорога,Що в Дух встеляється! Ужиті крадькомаДихання Вічності і чистий Пломінь БогаЯк сховок Непорочності. Знання усі тримаУ відображенні Себе. Світогляд некрологаЛюдини-тіла й Сяйво-нагорода, де немаГріха прокляття Істини. Шлях від порога Різдва Душі в Осанну Пізнання! Ти є прямаЗоря Просвітлення й Прозріння перемога!

17 серпня 2018 р.

94

95

ЧАРІВНОСТІ

Ти Богом всяяна осінньою весною,Запліднена в розкішний цноти лан.Ним рясно так забарвлена красою,Неначе краплями морськими океанУ хвилях муз. Грайливою журбоюМелодій шедевральних нотний станТвій заколиханий. Первинною росоюЙ світанком зорь народжений романМіж небом і землею є в тобі́ зі мною,Зілля спокуси й наш терпкий євшанЧаклунства долі. Квітне світ луною:Всевишній накохав чарі́вності талан.

16 вересня 2018 р.

96

97

СМЕРТЬ

Смерть – ненаситна, харч її – життя...Підступна гра і круговерть природи.Тóчить ножі довічні в схованці буттяПітьми глибінь на світанкові вродиЙ всесвітня пастка – шлях невороття.З праху у прах. Довічний сенс угодиМіж Тризною й Різдвом (без каяття).Лиш вічний Дух пульсує з осолодиЙ наспівує святе й нечутне напуттяПриреченим. І ще – Божественії оди.

17 вересня 2018 р.

98

99

ВЛАДА

Влада звагітнює уся нестерпну спрагу,Що вгамувати кличе досхочу́ свавілляЛюдино-трону чи юрби, і варить брагуДурману пустки душ та пастки ошалінняВід марева оман. Розпутство пише сагуП’янкого божества, а приворотне зілляБодяжить гріх гріха! Спокуса п’є наснагуЗ сліпих блаженних й зрячого підпілляПривладних пестуні́в й відригує зневагуДо матки-трутня в ній. Липке недопадінняПлазунів гидких ширяє ницість і відвагуУ простір несвідомого. Волає божевілляУ вирі ненаситності до панівного змагуЗ природою вінця жаги́! Терпке похмілляЧави́ть задухою єство, згодовує виснагуІ зці́дить врешті в ніц всевладне породілля..

27 вересня 2018 р.

100

101

ТЛО

Всмак доля взя́ла нас і ви́чавлаЗцілована у прірві. Хай – пролог!Весь рай уяв – дарма́. Вона тягла́Між пустки зорь на дні перестогЄство людське. Ніч п’яна вибіглаУ пастку тиші (здичавілий смогНавколишньої мряки). Людська граВ зойк впала мить удаваних вимогІ згинула у ній. Душа! ПеремоглаПологи таїнства й любов? Є БогВ пелю́стках офірованого дна?Чи в тлі кохання – вічний епілог.

30 листопада 2018 р.

102

103

НЕОФІТКА-КВІТКА

Спустились ця́точки зоріВеснянками на личко кві́тки.Осіннім сонцем десь вгоріЗмило́вує хтось світ нізвідкиВ останніх пестощах. У гріСніжинок пе́рвісних сусідкиВже мерехтять, мов ліхтарі,Зірки́ – небесні маргариткиІ доцвітають хтивісто. В поріОбіймів зимних ворожбиткиЧаклують з неба. Й байкаріВітри́ шепочуть оповідкиПро дні останні в кольорі.Холодних поцілунків свідкиВони в засніженій журіЧека́ воскре́сність неофітки.

12 грудня 2018 р.

104

105

НЕ ПИТАЙ

Не питай де цілунком з’єднав небокрайПоміж нами серця́ в оберемок любові.Погортай весен сяйв й променево читайЗатамовані думи легенд смарагдо́віПро наш рай і гру доль. Уві сні пригадайМрій офі́ри й зорінь світу душ волошкові.Розплітай візерунки, в барвах таїн пізнайСенс кохання й життя, схо́ви щастя казкові.

15 грудня 2018 р.

106

107

ЕПІКА ЖИТТЯ

Між видимим й незна́ним меж немає –Жеврі́є лиш ілюзія, епічність тла БуттяЙ клоака будуарних хтив куцо горлаєПро велич ницих. Гра в блу́дне сповиттяТваринної феєрії задухою волає і конаєУ тому зашморзі душа. Пізна́ння ж окуттяВир розуму в кайданах скутих дум тримаєЙ в розпусті мрій. Шлях світосприйняттяЗгубився в буднях й златі. Мудрість вимирає,Вбива у метушні любов, рве боговідчуттяПрироди Людства. Знань глибінь здолаєСакральність Неба тайн, земного сенс Життя.

16 грудня 2018 р.

108

109

ЦНОТА РОСИ

На пальців кінчиках трима́ цноту роси І пещу світ джерельних див. ГосподніСвітанки Всесвіту у ній і пе́рвісні часиЗлилися в краплю Бога. В цій безодніТремтять віки́ таїн буття і Неба епосиВчаровані в прозорий перл. ПриродніСмаки життя і геном чистоти красиВ ній закодовані, всі ча́ри первородні.

9 січня 2019 р.

110

111

ДУХ СУЩОГО Злетів з небес він, струшуючи вись,Аж Небо спорожніло й завиття́Блукало схоластично як колись,Ще за часів світанків сповиття…У хаосі ж отім вже зародко́ва вісьБездумно теліпа́ла майбуттяРозпо́між зорь і пилу. УхопивсьЗа краплю Всесвіту і долі маяття, Таємний дух Всевишнього і чийсьБезмежний подих з свого окуттяЗанурив Землю в шлюб. І зачалисьВ лоні її пологи. Тремт серцебиттяІ велич Сущого пройня́ли все наскрізь.Безодні морок згинув. Паростки буттяРозмаєм барв розси́пли й запліднивсьВ ній гріх й любов, дар смерті і життя.

30 січня 2019 р.

112

113

ТЕЧІЯ ЖИТТЯ

Пливти́ за течіє́ю крізь буття – мандр насолода,І проти спаду вод гребти – не за́вжди вороття,А й творення крізь чин – пуття його. Свобода…Довільність вибору і напрямок мети як відчуттяРуху вперед, у світосприйняття. Із долею угодаПро сенс його. У коловерть ввійти для бороттяНе штука кволих, а биття; зухвальців нагородаІ шана ґонору. Себе між берегів знайти – гаття,Шлях усвідомленої волі й сіль знаття. ПриродаВсіх обраних човна порогами вести у плин життяІ веслувати крізь завороття, за хвилею, де згода…Та й проти гри її – натхненно. Поміж сум’яття́Чи у блаженстві суцвіття́, чи в гарті – все дорога,Стежина мудрості, нагода утекти від самозабуттяУ тихе сповиття дум плес журливих, сяяна нагодаВир водограїв здужати і дух, де гавань майбуття.

10 лютого 2019 р.

114

115

ПРИВІЛЕЙ

Мій привілей – тебе кохати вічно,Для зірки небом стати і плекатиЛюбов її як бога. Віддано й епічно.Аж до краї́в безмежжя. І вінчатиЦвіт неземний ося́янням. ВеличноЙого в розніжні чари зцілуватиЧуттями раю. Палко й аскетично.У стузі днів тебе в собі́ плекатиЯк віру щиро. Ревно й потойбічно.І жити щастям див, лілеяти і знати:Нам долю світ начаклував магічноУ привілей для обраних – кохати.

3 березня 2019 р.

116

117

ВИДІННЯ

День ночі настає пророчий,Враз вимкне світло в небесахУ мить одну таємний кормчий,Росте бо пліснява в серцяхРясною пошестю. ОхочийТорує люд примарний шляхІ ліпить пустку сліпий зодчийПід оплески юрби в потьмахМізків отруєних. Дім отчийДіти знебожать, зтруть у прах.Зів’яне в душах сад урочийЙ страху́ не буде у гріхах…Лиш глас знімілий і співочийВіщатиме про тихий жах…

5 березня 2019 р.

118

119

РЕКВІЄМ

Я все ще бачу погляд твій й рух війІ зачаровано у снах зливається вустамиБуревій! Незнаний більше. Зчитано сувій!Ми вже ніколи не зустрінемося. СнамиЯ ще цілую образ твій. З небес мене зігрійІ сніг навколо двох. Тінь мертва є із намиУ надземельній прірві! В сутінь сльозові́йЛюбові чистої. Ми – впали пелюстка́ми…

Коханий! Уятрено в душі́ заламану галу́зку.Не знаю я. Здолати як над тугою борнюІ зду́шливу розвіяти приреченості згусткуЙ прошепотіти сповіддю: увічнено люблю́.

Приречено малюю вкотре погляд твійВ картині пам’яті, розхристаній роками.Незречено живу в минулім наших мрійЙ гортає спогад долесвіту вітрякамиСвітлин калейдоскопи. Без нових надій.Вони розвіялися світлом й небесами,А я несамовито тужу в самоті німійПо смутку й радощам на двох. За нами.

Коханий! На серці маю зі́рвану пелюстку.Не знаю. Як оминути ночі чи радіти дню,І сил немає домолитися крізь пусткуПро те, хоч раз іще, що я тебе люблю́…

15 березня 2019 р.

120

121

ГЕНОЦИД

Відчуй присутність зла,Ми – в землю врощені,І впа́дем перегноєм тлаНімі заме́ртво й зморщеніУ плоть її. Стиглі тіла…А душі, в до́бре зрошені,Чи є насінням? Для гріхаТам сіячем зпорошеніЗерна чого? І хто це зна?Всі до життя запрошені…Любов зколуплена булаЗ сердець дитячих і в вогніНа долю попелом ляглаСмерть обійняти у різдві.

А блуд на пошук нареклаСпрага наживи. І в борніЗа істину оман зрослаКвітка буття чи лан стерні?Світанок зорь ніч заплела.Та вже не кожен у весніЗустріне сяйво. ВідцвілаЙ зів’яла іскра. Згасли дні.Людина в морок відійшла…В несамовитій цій війніДолає світ безмежна мла.Добро ж і зло ведуть пісні,Що вічність людству замалаЙ колиску вбо́жено в труні.

6 квітня 2019 р.

122

123

ЧАД

За гаслами величними добиЛюдинки поховалися дрібніІ скавулять пихато про журби́Вівців заблеяних. У ницій галасні́Розлунюються оди і хвальбиПро вівчарів отарних. І німіПриречені пасуться. Не раби,А безголосі у кошарі та в теплі,Чекаючи на постриг, гнуть горбиЗ погордою. Немовби нарівніІз різунами душ, без боротьбиЙдуть на закла́ння, що́би у вогніСакрально харчом стати худоби́В людській подобі. Чудні дніНастали в світі. Виявом ганьбиСтав думки дух й у шати маячніМудрість одягнуто. У чаді ворожбиЗкума́рів ґлузд й паркани розписніЗа скрепи вдавано. Поводирі ж юрбиВіщують здуреним у прірвовому дні.

14 квітня 2019 р.

124

125

ЗЕМЛЯ

Блакитне я́бко древа Всесвіту – Земля.Під скронями чіпля за Галактичне гі́лля,Ультрамарин життя у Космосі кружляЙ шлюбним танко́м вінча́ вічне ВесілляЗ духом Всесущого. Маре́нго кришталяВідблискує росою в мороку довкілляБезодні мертвих зорь. Дар Розуму вселяУ хаос гри матерій і в Закон свавілляЕнергії Початку і Кінця. У прірві віддаляВона – цятка зерна, таємне райське зілляНеусвідомленої Істини нектару Пізнання,Сузір’я Божого обручка і святе похмілля.

16 квітня 2019 р.

126

127

ДИТЯ І ВІВТАРІ ЮРБИ

У пошуках одвічних манівців,Де порожнечі кухоль повний п’ється,Дитя навколішки посе́ред вівтарів Стоїть собі і серце його б’єтьсяВідгомоном луни гласу людців Із пусткою у ду́шах. Гріх плюється,Що на долонцях тих крихти хлібців Та сіль сльози для світу подається.

А він ся дивить й тягне з гаманців Маляті гріш. Сумління продаєтьсяЙ купується на гульбищі співцівМарнот життя. Трясовиною ллєтьсяУ венах смак вина у пастку блуду слівІ в чрева харч. Телець злотий пасетьсяНа луках дум. А з агнців та женцівЗажерливість презирливо сміється,

Паскудить та зживає. Час жерців Божків земних удавано святитьсяУ доброчин гордині й блиск творцівХтивості благ. Дух істини цькується,Любов жевріє, став в чесно́ті гнів, А милосердя слабкістю зоветься.Безликий люд пророцтва ж не узрів,Юрбою дар дитяти не збагнеться.

30 квітня 2019 р.

128

129

ТИША

Буває, Тиша стогне, мов могилаІ рве безодню, наче долі крик.У згустку пустки причаїлась силаГрому подібна, скуті сміх і рикДиха́ння Незбагненного й вітрилаПрірви страхі́в. Розп’ятий єретикМолитви чрева Бога. СпорожнілаУява розуму, де часу лік враз зник.Осяжне зчавлено в Ніщо, уже зави́лаМить жаху спів як мовчазний різник.В ній смерть себе вродила і зніміла:Нову симфонію там пише Чарівник.

5 травня 2019 р.

130

131

ВСЕ В СВІТ ЗГУСТИ́ЛОСЯ

Все в світ згусти́лося у виворіт з безодні,Повз сяйво і чрез тло. Без зламаної тіні.Примарні зло й добро в єстві єдинородніЗ безчасся віку. Прірви пульс в склепінніМережива незнаного. Такі ігри Господні:В зляганні смерті і життя. Епічні і нетлінніЙ без сентиментів. Ввічнено природні…Чуття ж і дух чомусь у дар – лише людині.

30 червня 2019 р.

132

133

ГОЛОДОМОР

Неосягне́нний, терпко-згні́тний солод,Застиглий, мов в воланні сказу хор.Тхне гласом оніміння й скону морокЗ істот земних – поко́рчених потвор,Й нутро їсть хробаком недбало. ХолодВіє задушливо, весь світ – наче декор.Лише іржа скрегоче тілом, сотні го́локВ життя встромляє чорний матадорІ душу п’є недбало з пульсу жаху голод.Грає у пі́жмурки з свідомістю в терорДо божевілля розум. Дух зжирає сховокЙ висмоктує тремт серця смертний мор.

19 липня 2019 р.

134

135

ЛЮДИНА

Скарби всі світу – розум і любов,Мозок й душа – початок і кінець.Людина як сплетінь першоосновСумління і гріха. Блаженний мрецьЗ народження. Оман та молитовКрізь час і простір чадо та творець.Створіння думки й мрії, богослов,Руїнник і буття наріжний камінець.Єдина між істот, натхненна до будовПрекрасного. Мистецтва промінецьІ духу співчуття. Вигадник вір й обмов.Вир протиріч. Природи дар й вінець.

29 липня 2019 р.

136

137

КАМІННЯ

Я знаю: ка́мені уміють говорити,Кричати, плакати і зтужено молити.Вони – як вічність, часу варта й злам,Як оповідь і сповідь про землян богам.Розкидані між душ, наче могильні плити,Скрижалі сенсу в них і заповіт творитиПриречено й нетлінно мудрих істин храм.Каміння не мовчать. Нагадують гріхам,Що люди – праху дух, дар пізнання і жити,А світ під небом – метушня й сповитийКлубок марнот. Плинність святих оман.І кожен камінь – монумент всім нам.

18 серпня 2019 р.

138

139

ПОШЕСТЬ

Посеред зрячих, іноді, заці́джено сліпців, Або ж засліплених прозрінням надиба́єшЙ вжахаєшся від пошесті убогості людців,Надщерблених зсере́дини, і наче застигаєшМов тінь між сонць й з коптіння каганців.Б’ють сказом праведним і вже собі гадаєш:Притомність де буття, а де театр ловцівЗа смертними? Себе і ґлузд втрачаєш.

Де, часом, біль знайти, на дні яких рубців,Коли із ним на сам чи стогнеш, чи волаєшПоміж сумління й відчаю, між манівців?Кришталики зі сліз рвуть душу і вже краєшЗ вен візерунок ту́ги. В тро́мбах почуттівДе ту́литься у пастці самота? Її, бува, шукаєшАби вдушити. Епіка любові й трагіка віків!Її ти не сповідуєш! Не віриш! Не читаєш!

Чи ти – лиш блуд? О, так! Гра марень засвітів,Чернетка непочатого роману. Геть не сяєш…Мов долі вість. В руко́писах її є злагода рядків,Єле́єм творена для серця, нею причащаєшЖиття від ґвалту бруду? Хтось бо плодить гнів,Все штрикає ним рану. Й душу теж. Не знаєш?Чи ти і є той хміль й питво́ п’янки́х трункі́в.Без лірики дурман. Зцілю́сь. Благословляєш?

2 вересня 2019 р.

140

141

ТЕАТР

Ми в світ ввійшли, аби зіграти ро́люВ виставі велетенській і в цій гріТрагікомедію, гримаси сміху й болюЧорнилами хтось розписав вгорі Окремо всім. І кожному дав волюМиттєвий епізод зверши́ти у поріНа сцені вічності. І генію й герою,Людині праці й покидьку. СтаріТакі вони як шлюб зла з добротою.Запа́ляться десь й згаснуть ліхтаріТріумфу лицедія й лицеміра. ДолюЗемних акторів зці́дять вищі гробаріГеть за лаштунки – у ефір спокою.В театрі зміна п’єси. Й інші дзиґарі.

23 жовтня 2019 р.

142

143

НЕОСЯЖНЕ

В житті буває дещо гірше, аніж смерть…Існує й ліпше за життя, непі́знане ще нами.Людство на обрії, де вічна коловерть,Крокує самовіддано незнаними шляхамиКрізь гріх первинний, знурений у тремтЙ в холодну цноту жаху, всіяну страхамиІ зернами оновлення. Приреченість ущентБуття розча́вить кожного розпо́між небесамиІ облизнеться враз. Земне ж все – в шкеребертьНевідворотно у незвідане. І зчезне манівцямиУ космос несвідомого. Змолочене на дертьОсяжне в час згодується. У млі із забуттями…

7 листопада 2019 р.

144

145

ПЛИН

Вічне вчора...Життя... Буде...Завжди завтра...Навіть без нас...

17 листопада 2019 р.

146

147

ЖНИВА ДОВІЧНІ

Через часи, крізь вічність між життямиМандрує доля в ниву власних жнив,У свято тризни неосяжними шляхамиВ мить нескінченну. Янгол засурмивУ чреві Альфи знов різдва глоса́ми,Й в луні́ Омеги вій рух вже убивЗаздалегідь призначено. Страстями.Наріжне втілене не в рай, що уявивРозум, уятрений страха́ми й манівцями,А в незбагненному, що мав і загубив:Хто годівничий пса? Що є за каяттями?Де по́тайки у лабіринті сенс спочив?І чи він був у коловерті між смертями…Хіба на мить. Враз сплив й благословивУсіх цілованих і обережених чуттями.І не кажіть: він нас колись любив…Я вас кохатиму довічно й до безтями,Так, наче знов мій дух Бог воскресив.

13 грудня 2019 р.

148

ЗМІСТ

Війна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5Пора весни, кохана… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7Матриця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .9Спокута людства - усмішка дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11За Вітчизну хтось воює, хтось – Вітчизною торгує! . . . . . . . . .13Про чорне і сіре . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .15Геть із юрби! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17Діалектика (з тобою / без тебе) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19Про щастя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21Твоя́ зухвалість роздягнула ніч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23Прощальний лист. З війни… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25Чуття війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27Краси твоєї маєстат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29До ніг твоїх все небо прихилю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31Ми – обрані! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33Вся наша лагідність пішла сльозами крові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .35До Бога в хату . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37Ти – найпрекрасніша із квітів! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39Серце закоханих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41Іспит життям . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .43Офірування ранку-снігоцвіту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .45Приреченість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47Незазоряні зо́рі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49Незбагненність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .51Сон (Мара) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53Колишні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55Я полум’я в тобі-воді! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57Натхнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59Ти за мене в тайні помовчи… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .61Любов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .63Тобі – первісній . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .65Океан (Життя) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67Велика година . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .69Сенс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .71Експресія (Оргазм Небес) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .73Мозаїка Апофеозу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .75

149

Під веляном небес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77Піснь за полеглими . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79Ілюзія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81Зойк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83Ти – Еволюція! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85Мені не байдуже… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87Тріумф . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89Цілунок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91Ave Gnosis! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93Чарівності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95Смерть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97Влада . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99Тло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101Неофітка-квітка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103Не питай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105Епіка Життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107Цнота роси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109Дух Сущого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111Течія Життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113Привілей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115Видіння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117Реквієм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119Геноцид . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121Чад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123Земля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125Дитя і вівтарі юрби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127Тиша . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129Все в світ згусти́лося . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131Голодомор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133Людина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135Каміння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137Пошесть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139Театр долі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141Неосяжне . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143Плин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145Жнива довічні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147

Літературно-художнє видання

Гай-Нижник Павло Павлович

ВІДЧУТТЯпоезія

Оригінал-макет та обкладинка Ольги Гай-Нижник