42

ЕТНІЧНИЙ ХАРАКТЕР ЗБІРКОВИХ ФОНДІВМУЗЕЮ УКРАЇНСьКОЇ КУЛьТУРИ У СВИДНИКУ

Мирослав Сополига

УДК 39(=161.2):069.5(437.6)

Студія є частковим результатом наукового дослідження теми «Етнічність народної культури в Північно­Східній Словаччині» у зв’язку з твердженнями певних осіб, що бібліотечний та збірковий фонди СНМ – Музею української культури, «наперекір своєму русинському походженню, безпідставно трактуються як складова української культу­ри». Автор на основі докладного аналізу вищеназваних фондів, власних досліджень та інших достовірних фактів спростував ці твердження. До того ж заявив, що поділ предметного етносу на дві самостійні – незалежні – на­ціональності, тобто на «русинську» й українську, є безпідставним. Такий поділ шкодить цій спільності, знецінює її, зменшує її значення та статус у рамках громадянського суспільства. 

Ключові слова:  етнічність,  русини,  українці,  бібліотечний  фонд,  історичні  документи,  етнографічні  збірки,  етноідентифікаційні ознаки, культурні традиції, мова, конфесійна належність.

This  study  is  a  partial  solving  of  the  research  task  The Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern Slovakia  in  the connection with the statements of some individuals, that the library and collection funds of SNM – Ukrainian Culture Museum in spite of their Ruthenian origin are treated wrongly as a part of Ukrainian culture. 

The author has contested these assertions basing on the detailed analysis of the above­mentioned funds, his own studies and other reliable facts. He has also stated that the devision of the ethnos into two self­reliant and independent nationalities, i.e. Ruthenian and Ukrainian one,  is not correct. They are  just  two synonymous,  thus  identical denominations of  the same nationality, the same ethnic group respectively. Such separation  harms the society,  insults  it, diminishes  its  importance and position within the civil society.

Keywords:  ethnicity, Ruthenians, Ukrainians,  library  fund,  historical  documents,  ethnographic  collections,  ethnic  and identificational features, cultural traditions, language, confessional appliance.

Після падіння Берлінського муру 9 листо­пада 1989 року, коли всі зрозуміли, що Радян­ський Союз, зі своїм соціалістичним табором, уже  не  має  жодної  перспективи,  імперські  та реваншистські  сили  Москви,  Будапешта  й Праги  почали  усвідомлювати  реальну  небез­пеку  відродження  українства  та  виникнення Української  держави.  Щоб  запобігти  такій небажаній  ситуації,  антиукраїнські  сили, окрім  іншого,  «витягли»  на  світ  апробований у  минулому  проект  «русинів­неукраїнців»  [1, с.  11–12].  Стратегічну  роль  у  планах  реані­мації  русинства  (політичного русинізму) було відведено  українській  меншині  у  Словаччині. Сумнозвісна  «програма  деукраїнізації»  мала за  ціль  зліквідувати  передовсім  українські культурні установи. На порядку денному стала й ліквідація  українського музею у Свиднику, який  реалізатори  цього  абсурдного  проекту назвали останнім бастіоном українства у Сло­ваччині. Від 1991 року вісім разів офіційно мі­няли назву «Музей української культури», по­

стійно переслідували та кілька разів звільняли з  посади  директора,  усіляко  принижували  та ображали колектив. 

Музей  у  Свиднику  впродовж  існування (від 1956 р.) нагромадив власний арсенал спе­цифічної  «зброї»  –  історичних,  етнологічних та  інших  аргументів.  Завдяки  цьому  він  міг чинити опір довготривалим атакам і зумів від­стояти свої позиції. Це явний доказ того, що зберігання пам’яті в такий спосіб має неабияке значення,  що  українська  ідея  в  Карпатах  –  невмируща.

Музей  української  культури  зберіг  своє справжнє  обличчя.  Від  2002  року  він  став складовою Словацького національного музею. У 2007 році міністр культури Словацької Рес­публіки повернув Музею його первісну назву. Разом  з  іншими  музеями  етнічних  меншин Музей української культури у Свиднику про­вадить  діяльність,  яка  достойно  репрезентує національну  культурну  політику  Словацької Республіки. 

www.etnolog.org.ua

IMFE

лежність.

IMFE

лежність.

Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern Slovakia

IMFE

Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern Slovakiacol

IMFEcollection

IMFElection fun

IMFEfunds

IMFEds of

IMFEof SNM

IMFESNM

rt of Ukrainian culture

IMFErt of Ukrainian culture.

IMFE.det

IMFEdetailed

IMFEailed anal

IMFEanalysis

IMFEysis of

IMFEof the

IMFEthe abo

IMFEabove

IMFEve­

IMFE­men

IMFEmentioned

IMFEtioned

ision

IMFEision of

IMFEof the

IMFEthe eth

IMFEethnos

IMFEnos int

IMFEinto

IMFEo two

IMFEtwo sel

IMFEself

IMFEf­

IMFE­rel

IMFEreliant

IMFEiant

y

IMFEy are

IMFEare jus

IMFEjust

IMFEt two

IMFEtwo syn

IMFEsynonymous,

IMFEonymous, thu

IMFEthus

IMFEs ide

IMFEide

h

IMFEh sep

IMFEseparation 

IMFEaration  harm

IMFEharms

IMFEs the

IMFEthe soc

IMFEsociety,

IMFEiety, ins

IMFEinsults

IMFEults

ainians,

IMFE

ainians, lib

IMFE

library

IMFE

rary fun

IMFE

fund,

IMFE

d, hist

IMFE

historical

IMFEorical doc

IMFE

documents,

IMFE

uments,la

IMFE

language,

IMFE

nguage, co

IMFE

confessional

IMFE

nfessional ap

IMFE

appliance.

IMFE

pliance.

інського

IMFE

інського мур

IMFE

муру

IMFE

у 9 ли

IMFE

9 листо­

IMFE

сто­всі

IMFE

всі зро

IMFE

зрозуміли,

IMFE

зуміли, що

IMFE

що Рад

IMFE

Радян­

IMFE

ян­їм IM

FEїм соці IM

FEсоціалістичнимIM

FEалістичним табIM

FEтабором,IM

FEором,

ної IMFE

ної пер IMFE

перспективи,IMFE

спективи, імпIMFE

імперськіIMFE

ерські таIMFE

таМос IM

FEМоскви,IM

FEкви, БудIM

FEБудапештаIM

FEапешта

ідомлюватиIMFE

ідомлювати реаIMFE

реальнуIMFE

льнуаїнстваIM

FEаїнства таIM

FEта виникнIM

FEвиникн

запобIMFE

запоб

с

IMFE

стійно

IMFE

тійно

43

З історії та теорії науки

Однак ініціативи (скарги та заяви) перейме­нувати  Музей  на  «русинський»  не  вщухають донині.  Саме  тому  тема  «Етнічність  народ­ної  культури  в  Північно­Східній  Словаччині» 2014  року  була  включена  в  науково­дослідну програму  Словацького  національного  музею. Одним  з  результатів  рішення  цього  проекту  і є  аналіз  збірок  Музею  української  культури у  Свиднику,  які,  ніби­то,  «й  наперекір  своєму русинському походженню безпідставно тракту­ються як складова української культури» 1.

Збірковий  фонд  Словацького  національ­ного музею – Музею української культури у Свиднику (далі – СНМ – МУК) станом на січень 2016 року нараховував 72 416 одиниць збереження,  класифікованих  за  такими  спе­ціалізаціями:  історія  (47 442 од.),  етнографія (10  214  од.),  мистецтвознавство  (4500  од.), музикознавство  (10  261  од.).  На  ділянці  ду­ховної культури архів Музею містить 20 220 документаційних карт. Музейна бібліотека на­раховує 49 035 бібліографічних одиниць.

Коротка характеристика бібліотечного фонду СНМ – МУК. Бібліотечний  фонд СНМ – МУК – нараховує 49 035 бібліогра­фічних  одиниць.  Базовий  склад  та  характер бібліотеки  зумовлений  основним  профілем  та спеціалізацією  установи.  Оскільки  в  даному разі  йдеться  про  музей  української  етнічної спільноти  у  Словаччині,  то  й  бібліотека  вже від  початку  свого  заснування  систематично нагромаджує та опрацьовує передусім наукову літературу, пов’язану з  історією та культурою українців Словаччини,  історією матірного на­роду та  її держави – України  і, звичайно,  іс­торією своїх співгромадян – словаків та спіль­ної  батьківщини  –  Словацької  Республіки. Зважаючи  на  те,  що  всі  музейні  наукові  до­слідження  виконуються  в  ширших  міжетніч­них  взаємозв’язках,  у  бібліотеці  зберігається також  численна  колекція  фахової  літератури з  різних  країн,  зокрема  з  України,  Польщі, Угорщини, Сербії, США, Канади. Музей по­стійно  налагоджує  й  утримує  активні  робочі контакти  як  з  науковими  та  культурними  за­

кладами, так і з окремими місцевими фахівця­ми. Природно, що найінтенсивніша співпраця існує з установами і спеціалістами Словаччини (до 1993 р. – Чехословаччини) та України. 

Автономні  бібліотечні  колекції  СНМ  – МУК сформували колишні приватні бібліо теки визначних  науковців,  українських  письменни­ків та культурних діячів – громадян Словаччи­ни і Чехії (наприклад, О. Зілинський, А. Шле­пецький, Ю. Боролич, А. Кусько, М. Шмайда, Є. Бісс, М. Дубай, В. Коман, Б. Зілинський, І. Мацинський, І. Галайда, Ю. Бача, В. Фран­ко, М. Гулін, М. Роман,  І. Ванат, Й. Гривнак та ін.). Цінний подарунок – 730 книг – Музей отримав  від  провідного  словацького  етнолога професора, доктора філософії, доктора історич­них наук Яна Подолака 2.

У  бібліотеці  застосовується  універсальна класифікація  фондів  за  авторським  та  алфа­вітно­предметним  каталогами.  Предметний каталог  розподіляє  книги  за  окремими  галу­зями  знань  (історія,  етнографія,  мовознав­ство,  літературознавство,  мистецтвознавство тощо).  Мовна  структура  бібліотечних  фондів така:  українська  та  російська  література  – 95 %; «русинська» – 0,5 %; староукраїнський друк – 5 %; словацька – 18 %; угорська – 3 %; польська – 3,5 %; іншомовна (англ., нім. і т. д.) – 5 %.

Тут  слід  наголосити,  що  жодна  бібліотека (навіть  приватна)  не  будується  за  етнічним принципом. Бібліотека СНМ – МУК – осе­редок  духовності,  освіти  та  знань  з  історії  та культури  української  спільноти  в  найрізно­манітніших  міжетнічних  взаємозв’язках.  Ви­могу ініціаторів перевірки бібліотечних фондів СНМ  –  МУК,  які,  на  їхню  думку,  мали  б бути «русинськими», вважаємо абсурдними та дилетантськими. 

Загальна характеристика збірок фонду історії. МУК,  відповідно  до  свого  профілю, систематично  колекціонує  документи  про  іс­торичний,  соціально­економічний  та  націо­нально­культурний розвиток регіону, у якому, поряд зі  словаками  та представниками  інших  

www.etnolog.org.ua

IMFE20 2

IMFE20 220

IMFE20

іотека

IMFEіотека на­

IMFEна­

иниць.

IMFEиниць.

Коротка характеристика бібліотечного

IMFE

Коротка характеристика бібліотечного Бібліотечний

IMFE

Бібліотечний фонд

IMFE

фондаховує

IMFE

аховує 49 0

IMFE

49 035

IMFE

35 бібл

IMFE

бібліогра­

IMFE

іогра­овий IM

FEовий склIM

FEскладIM

FEад таIM

FEта харIM

FEхарактерIM

FEактер

овлений IMFE

овлений осн IMFE

основнимIMFE

овним проIMFE

профілемIMFE

філем таIMFE

таанови. IM

FEанови. ОскIM

FEОскількиIM

FEільки вIM

FEв данIM

FEданомуIM

FEому

ей IMFE

ей укрIMFE

українськоїIMFE

аїнської етнIMFE

етнто IM

FEто йIM

FEй біблIM

FEбібліотекаIM

FEіотека

нуванняIMFE

нування сисIMFE

сис

Цінн

IMFE

Ціннимав

IMFEимав від

IMFE

від пров

IMFE

провфесора,

IMFEфесора, докт

IMFEдоктора

IMFEора

них

IMFEних на

IMFEнаук

IMFEукнаукна

IMFEнаукна Ян

IMFEЯна

IMFEа По

IMFEПодолака 

IMFEдолака У  бібліотеці

IMFEУ  бібліотеці зас

IMFEзастосовується

IMFEтосовується

кла

IMFEкласифікація

IMFEсифікація фонд

IMFEфондів

IMFEів за

IMFEза

вітно

IMFEвітно­

IMFE­пред

IMFEпредметним

IMFEметним

кат

IMFEкаталог

IMFEалог роз

IMFEрозподіляє

IMFEподіляє

зями

IMFEзями зна

IMFEзнань

IMFEнь (іс

IMFE(іс

ство,

IMFE

ство, літ

IMFE

літературознавство,

IMFE

ературознавство,тощ

IMFE

тощо).

IMFEо). Мовн

IMFE

Мовнтак

IMFE

така:

IMFEа:

95 %

IMFE

95 %

ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018

44

національностей, мешкають громадяни русько­ українського  походження.  Багатьом  історич­ним  документам  властивий  універсальний характер, бо вони стосуються всіх обивателів регіону, незалежно від  їхньої етнічної чи кон­фесійної  належності.  Невід’ємною  частиною історичного  фонду  є  також  археологічні  зна­хідки, які походять з давніших періодів – кін­ця неоліту (2000–1700 рр. до н. е.) та пов’язані з приходом землеробсько­скотарських племен із  Закарпаття,  Галичини  та  інших  областей України. Інші археологічні предмети – робочі інструменти,  прикраси,  зброя  –  належать  до кам’яного або бронзового періоду, тому їх кла­сифікацію за принципом етнічності вважаємо ірелевантною [50,  s.  18]. З доісторичного пе­ріоду кам’яної доби походять, наприклад, і ра­ритетні  останки  мамонта  (кістяк,  ікла,  зуби). Хіба ж вони «русинські»?

Складовою  історичного  фонду  СНМ  – МУК є також збірки, які документують роз­виток природи (флори й фауни). Між ними є, наприклад,  дермопластичні  препарати  (чуче­ла, опудала) звірів, птахів, комах, які вистав­лені  в  головній  експозиції  –  частині  «Люди­на  та  природа».  Вести  дискусію  про  етнічну належність цих експонатів лише заради того, що вони походять з «русинських» сіл вважає­мо безглуздо. Те саме стосується й експонатів ботанічного характеру, зразків гірських порід і т. п. [50, s. 18].

Історичні  збірки,  які  належать  до  періоду феодалізму, характеризують прибуття слов’ян на територію сучасної Північно­Східної Сло­ваччини,  поступове  заселення  та  колонізацію на  так  званому  волоському  праві,  а  також прихід мадярів. Це – різні писемні пам’ятки, дарчі грамоти, у яких згадуються руські села, королівські дипломи про надання пільг деяким населеним  пунктам  і  т.  п.  Між  експонатами міститься  макет  Маковицького  (Зборівсько­го) замку, цінна картина невідомого автора – порт рет, виконаний олійними фарбами, князя Федора  Корятовича  (литовського  походжен­ня),  який  привів  на  закарпатську  територію декілька тисяч селян – колонізаторів з україн­

ського Поділля. Цим періодом також датовані різні  посудини,  робоче  знаряддя,  середньо­вічні монети,  зброя та  інші предмети,  які ма­ють  більш­менш  загальний  характер,  а  отже, стосуються всіх етнічних груп населення. Цін­ними є різні письмові документи – листи, ор­дери,  грамоти,  посвідчення,  виконавчі  листи, накази,  розрахунки,  що  характеризують  со­ціально­економічне становище в Східній Сло­ваччині загалом [2; 5; 27; 29; 48].

Вагому  частину  історичного  фонду  ста­новлять  документи,  які  характеризують  се­редньовічні культурні та літературні традиції, пов’язані, зокрема, з християнізацією населен­ня  цього  регіону.  Перші  датовані  закарпато­українські пам’ятки оригінальної та перекладної літератури походять з ХІ–XIV ст. Наприкін­ці XV ст. на західноукраїнську територію по­трапляють перші друковані слов’янські літур­гічні  книги.  Найбільш  поширеними  тут  були львівські  та  острозькі  видання,  які  знамену­вали  початок  українського  книгодрукування. У музейних збірках зберігається Остромирове євангеліє (1056–1057) – одна з найцінніших пам’яток письменства Київської Русі, а також факсиміле книги «Літописна повість про вбив­ство Бориса і Гліба» (ХІІ–ХІІІ ст.), мукачів­ські пергаментні уривки євангелія із XIV ст., мінеї із XVІ–XVІІІ ст. тощо.

Найбільше  пам’яток,  що  характеризують культурний  і  літературний  розвиток  населен­ня  Північно­Східної  Словаччини,  пов’язані з  поширенням  східного  християнства  з  тери­торії  сучасної  України.  Про  це  свідчать  ори­гінали  літургічних  книг:  Служебник  (Львів, 1646),  Апостол  (друкарня  М.  Сльозки; Львів,  1689),  Євангеліє  (Львів,  1722),  Лі­тургіон  (Почаїв,  1744).  З  погляду  етнічнос­ті  ці  пам’ятки  є,  безсумнівно,  українськими. У фондах СНМ – МУК зберігаються також регіональні  слов’янські  друковані  книги,  що слугували потребам західноукраїнського насе­лення:  «Букварь  Языка  Славенська...»  Івана Брадача  (Відень,  1770),  Біблія  Г.  Тарковича (Будін,  1804–1805)  та  інші  літургійні  книги. У  збіркових  музейних  фондах  зберігаються 

www.etnolog.org.ua

IMFE–

IMFE–

ментують

IMFEментують роз

IMFEроз­

IMFE­

Між

IMFEМіж ним

IMFEними

IMFEи є,

IMFEє,

арати

IMFE

арати (чу

IMFE

(чуче

IMFE

че­

IMFE

­кома

IMFE

комах,

IMFE

х, які

IMFE

які вис

IMFE

вистав­

IMFE

тав­позиції  –

IMFE

позиції  – час

IMFE

частині

IMFE

тині «Лю

IMFE

«Люди­

IMFE

ди­дис

IMFE

дискусію

IMFE

кусію про

IMFE

про етн

IMFE

етнічну

IMFE

ічнупонатів IM

FEпонатів лишIM

FEлишеIM

FEе зарIM

FEзарадиIM

FEади тогоIM

FEтого,IMFE

,з IM

FEз «ру IM

FE«русинських»IM

FEсинських» сілIM

FEсіл вваIM

FEвважає­IM

FEжає­

е IMFE

е сто IMFE

стосуєтьсяIMFE

сується йIMFE

й ексIMFE

експонатівIMFE

понатівзра IM

FEзразківIM

FEзків гірIM

FEгірськихIM

FEських

ежатьIMFE

ежать

зокр

IMFE

зокрцьог

IMFEцього

IMFE

о рег

IMFE

регіону.

IMFE

іону.аїнські

IMFEаїнськіпам

IMFEпам’ятки

IMFE’ятки

літ

IMFEлітератури

IMFEератури по

IMFEпоходять

IMFEходять

ці

IMFEці XV с

IMFEXV ст.

IMFEт. на

IMFEна зах

IMFEзахідноукраїнську

IMFEідноукраїнську

т

IMFEтрапляють

IMFEрапляють пер

IMFEперші

IMFEші дру

IMFEдруковані

IMFEковані

гічні

IMFEгічні книги

IMFEкниги.

IMFE. Най

IMFEНайбільш

IMFEбільш

льв

IMFEльвівські

IMFEівські та

IMFEта ост

IMFEострозькі

IMFEрозькі

вали

IMFEвали поч

IMFEпочаток

IMFEаток

У му

IMFE

У музейних

IMFE

зейнихєва

IMFE

євангеліє

IMFEнгеліє

пам

IMFE

пам’яток

IMFE’яток

фак

IMFE

фак

45

З історії та теорії науки

також книги латинською та угорською мовaми, якими навчалася місцева інтелігенція.

Численними  є  оригінали  документів  – пам’яток  урядової  та  місцевої  писемності  з русько­українських  сіл  (латинською  та  угор­ською мовами), оригінали церковних грамот з відображенням  різних  варіантів  українських говірок,  збірники  духовних  пісень,  пастор­ських  проповідей  старослов’янською  мовою або на місцевій говірці, цінні оригінали листів і  послань  єпископа  Мукачівської  греко­като­лицької  єпархії  А.  Бачинського  українською та латинською мовами.

На  увагу  заслуговують  пам’ятки,  які  за­свідчують  різні  форми  антифеодальної  бо­ротьби  закріпачених  селян  –  втечі  до  інших землевласників, розбійництво і т. п. (письмові документи,  зброя,  інструменти  для  тілесних покарань тощо). Ці пам’ятки однаковою мірою належать  і  до  історії  словаків  та  інших  меш­канців Карпат [38, s. 50].

Однозначно  український  характер  ма­ють  збірки,  які  документують  культурні взаємозв’язки  місцевих  українців  з  представ­никами  інших  українських  територій:  «Азбу­ка» Івана Федорова (Львів, 1578), «Грамати­ка»  Мелетія  Смотрицького  (1619),  оригінал рукопису­передмови Памва Беринди – слав­ного  українського  діяча  культури,  енцикло­педиста,  православного  ченця,  мовознавця, лексикографа, поета, письменника, гравера та  друкаря, автора «Лексикону» (Києво­Печер­ська  Лавра,  1626),  оригінал  книги  «Служеб­ник» (Львів, 1690), оригінал книги «Орологіон»  (Львів,  1692),  оригінал  книги  «Літургіон» (Почаїв, 1744) та багато інших, що їх протягом кількох століть застосовували в церковних об­рядах у русько­українських місцевостях Схід­ної Словаччини.

На  Закарпаття  та  у  Східну  Словаччину привозили з Києва, Галича та інших міст Укра­їни книжки, що їх переписували і підправляли в Мукачівському, Грушівському, Краснобрід­ському,  Буківському  та  інших  монастирях  і розповсюджували  між  місцевим  українським населенням. Свидницький музей зберігає різ­

ні фрагменти й цілісні євангелії, мінеї, тріоди, октоїхи,  псалтирі  і  т.  п.  З  уцілілих  найвідо­мішими  є  рукописні  євангелії  з  Острожни­ці  (1492),  Улича  –  від  дяка  Смерековського (1629). До того ж у збірках містяться так звані «толкові» євангелії та збірники, написані міс­цевою розмовною мовою. 

Визначним  осередком  культурного  жит­тя  русинів­українців  Східної  Словаччини  був Краснобрідський  монастир.  Тут  щорічно  ви­конувалися  прощі  і  відбувалося  інтенсивне шкільне  життя.  Окрім  монастирських  шкіл, існували також світські народні школи. З най­давніших часів майже в усіх школах навчалися з підручників, виданих в Україні. Доведено, що торгівці з України лише в 1752 році завезли в Маковицьке  володіння  близько  500  книг  [50, s. 22–25].

У музейних фондах СНМ – МУК зберіга­ються й іншомовні книги – латинські, німець­кі  та  угорські  навчальні  підручники  XVII–XVIII ст. 

Ділянка  літературознавства  історичного відділу Музею охоплює також цінні культурні, зокрема літературні, пам’ятки з періоду націо­нального  відродження  закарпатських  україн­ців (шкільні підручники, альманахи, календа­рі, літературні твори). Ці пам’ятки засвідчують і  мовний  хаос  у  згаданому  регіоні:  окрім  міс­цевого діалекту й так званого «язичія» – мі­шанини  старослов’янської,  української  та російської  мов,  з  другої  половини  ХІХ  ст. інтелігенція  користується  акомодованою  ро­сійською мовою, яка тимчасово функціонує як літературна мова. Музейні збірки містять ра­ритетні оригінали кореспонденції О. Духнови­ча, І. Вислоцького, А. Добрянського та інших культурно­громадських діячів, з яких довідує­мося  про  різні  проблеми  русинів­українців, включно з етнічною ідентифікацією. 

У  колекціях  СНМ  –  МУК  зберігаються оригінали книг та журналів: «Граматика русь­кої (малоруської) мови» Йосипа Лозинського (1846),  «Граматика  старослов’янської  цер­ковної  мови»  Адольфа  Добрянського  (1851), «Церковна  історія»  Михайла  Балудянського 

www.etnolog.org.ua

IMFEмеш

IMFEмеш­

IMFE­

актер

IMFEактер ма

IMFEма­

IMFE­

ментують

IMFE

ментують кул

IMFE

культурні

IMFE

ьтурніаїнців

IMFE

аїнців з

IMFE

з пре

IMFE

представ­

IMFE

дстав­тер

IMFE

територій:

IMFE

иторій: «Аз

IMFE

«Азбу

IMFE

бу­

IMFE

­(Ль

IMFE

(Львів,

IMFE

вів, 157

IMFE

1578),

IMFE

8), «Гр

IMFE

«Грамати­

IMFE

амати­трицького IM

FEтрицького (16IM

FE(1619),IM

FE19), ориIM

FEоригіналIM

FEгінал

едмови IMFE

едмови Пам IMFE

Памва IMFE

ва БериIMFE

Беринди –IMFE

нди – слаIMFE

слав­IMFE

в­дія IM

FEдіяча IM

FEча кулIM

FEкультури,IM

FEьтури, енцIM

FEенцикло­IM

FEикло­

вославного IMFE

вославного ченIMFE

ченця,IMFE

ця, мовоIMFE

мовознавця,IMFE

знавця,ьменника,IM

FEьменника, граIM

FEгра

(КиIMFE

(Ки

ручників,

IMFEручників,

гівці

IMFEгівці з

IMFEз Укр

IMFEУкраїни

IMFEаїни

Мак

IMFEМаковицьке

IMFEовицьке вол

IMFEволодіння

IMFEодіння

s. 22

IMFEs. 22–25].

IMFE–25].У музейних

IMFEУ музейних фонд

IMFEфондах

IMFEах СНМ 

IMFEСНМ 

ються

IMFEються й

IMFEй інш

IMFEіншомовні

IMFEомовні кни

IMFEкни

кі

IMFEкі та

IMFEта уго

IMFEугорські

IMFEрські нав

IMFEнав

XVIII ст.

IMFEXVIII ст.Діл

IMFEДілянка

IMFE

янкавід

IMFE

відділу

IMFEділу Муз

IMFE

Муззокр

IMFE

зокрнального

IMFE

нального

ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018

46

(Відень,  1851),  «Граматика  русского  языка» Кирила Сабова (1865) тощо. Ці та  інші пуб­лікації  є  свідченням  украй  складного  про­цесу  національної  чи  етнічної  ідентифікації східнослов’янської групи населення в Північно­ Східній  Словаччині,  який  триває  і  донині. В  історії  цього  населення  відомі  три  основні напрями  національної  орієнтації:  русофіль­ський,  українофільський  та  самостійний  кар­паторуський  (карпаторусинський).  В  інтересі єднання  та  консолідації  цієї  спільноти  для  її позначення  часто  вживають  термін  «русини­українці», що є актуальним і в наш час.

Загальний  характер  мають  збірки  –  до­кументи  та  трирозмірні  матеріали,  що  до­кументують  соціальне  становище  населення Словаччини в період Австро­Угорщини, масо­вої еміграції, Першої світової війни та першої Чехословацької Республіки. Вони стосуються як русинів­українців, так  і  словаків, а   також інших національностей. 

Фонди  СНМ  –  МУК  збагачуються  до­кументами  та  публікаціями,  які  пов’язані  з діяльністю  культурно­освітніх  організацій  – Товариства О. Духновича та Просвіти. З  їх­нім  активним  рухом  пов’язана  також  етнічна ідентифікація  населення  Північно­Східної Словаччини  та  його  культури.  Товариство О.  Духновича  репрезентувало  проросійський (не «русинський») напрям, а Просвіта – про­український [8, с. 248, 283–284].

Закономірно, що більшість збірок відділен­ня історії репрезентує період після 1948 року. Окрім загальних чехословацьких, словацьких, регіональних  документів  та  інших  матеріалів періоду  післявоєнної  відбудови  Східної  Сло­ваччини,  індустріалізації  та  колективізації, СНМ  –  МУК  містить  комплексну  збірку  з проблематики  українського  шкільництва  та української культури у Словаччині.

Ділянка  літературної  історії  нараховує 14 763 збіркових одиниць. Більшість із них – це  документи  про  заснування  та  діяльність поодиноких  колишніх  українських  установ: Українського  національного  театру,  Україн­ської студії Чехословацького радіо, Реферату 

українського  шкільництва,  Піддуклянського українського  народного  ансамблю,  Україн­ського відділення Дослідного інституту педа­гогіки,  Кабінету  української  мови  Крайового педагогічного  інституту  в  Пряшеві,  Кафедри української  мови  та  літератури  Університету ім.  П.  Й.  Шафарика  у  Пряшеві,  Відділення української  літератури  Словацького  педа­гогічного  видавництва,  Спілки  українських письмен ників  у  Словаччині,  Культурного  со­юзу українських трудящих (від 1990 р. – Со­юзу  русинів­українців  Словаччини),  а  також Музею  української  культури  у  Свиднику. Український  етнічний  характер  цих  збірок безсумнівний. У фонді  зберігається  численна кількість рукописів літературних та інших тво­рів  українських  авторів  Словаччини,  а  також цінні рукописи й книги української політичної еміграції,  яка  знайшла  свій притулок у Чехо­словаччині,  зокрема  у  Празі  після  більшо­вицької революції 1917 року [54].

Ділянка  мистецтвознавства  нараховує 4502 артефакти сакрального та світського ха­рактеру. Щодо національності авторів пооди­ноких творів, то лишень 111 з них – словаки, а 426 мистців – громадяни Чехії, Угорщини, Німеччини,  Польщі,  Болгарії  та  автори  не­ідентифікованої національної чи громадянської належності. 536 збіркових одиниць – пам’ятки сакрального  характеру  української  провінції. Отож, із загальної кількості – 4502 – збірко­вих артефактів, основна кількість – 3965 оди­ниць, тобто 88,1 % – української етнічної на­лежності [41, s. 167].

До  артефактів  сакрального  характеру  на­лежать  іконостаси,  самостійні  ікони,  царські двері,  хрести,  свічники,  чаші,  церковні  хо­ругви,  плащаниці,  кадильниці,  кропильниці, фрагменти  різьблених  рам  для  ікон,  архітек­турні  деталі  іконостасів  тощо.  Усі  вони  ко­лись  творили  інтер’єр  та  інвентар  унікальних дерев’яних церков східного обряду, які є най­оригінальнішим  утіленням  української  мону­ментальної архітектури загалом.

Музейна  збірка  світського  характеру  доку­ментує  розвиток  українського  образотворчого 

www.etnolog.org.ua

IMFEкож

IMFEкож

гачуються

IMFEгачуються до­

IMFEдо­

пов’

IMFE

пов’язані

IMFE

язаніпов’язаніпов’

IMFE

пов’язаніпов’ з

IMFE

зорг

IMFE

організацій  –

IMFE

анізацій  –та

IMFE

та Про

IMFE

Просвіти.

IMFE

світи. З  їх

IMFE

З  їх­

IMFE

­пов’

IMFE

пов’язана

IMFE

язанапов’язанапов’

IMFE

пов’язанапов’ так

IMFE

також

IMFE

ож етн

IMFE

етнічна

IMFE

ічнаелення IM

FEелення ПівнIM

FEПівнічноIM

FEічно­IM

FE­СхіIM

FEСхідноїIM

FEдної

його IMFE

його кул IMFE

культури.IMFE

ьтури. ТоваIMFE

ТовариствоIMFE

ристворезентувалоIM

FEрезентувало проIM

FEпроросійськийIM

FEросійський

рям, IMFE

рям, а ПрIMFE

а Просвіта –IMFE

освіта –3–284].IM

FE3–284].

ьшістьIMFE

ьшість збіIMFE

збірокIMFE

рок

сумнівний.

IMFEсумнівний.ькість

IMFEькість рук

IMFEрукописів

IMFEописів

рів

IMFEрів укр

IMFEукраїнських

IMFEаїнських авт

IMFEавторів

IMFEорів

цін

IMFEцінні

IMFEні рук

IMFEрукописи

IMFEописи й

IMFEй кни

IMFEкниги

IMFEги

емі

IMFEеміграції,

IMFEграції, яка

IMFEяка зна

IMFEзнайшла

IMFEйшла

словаччині,

IMFEсловаччині, зокр

IMFEзокрема

IMFEема

вицької

IMFEвицької ре

IMFEреволюції

IMFEволюціїДілянка

IMFEДілянка

450

IMFE

4502 артефакти

IMFE2 артефакти

р

IMFE

рактеру.

IMFE

актеру.ноких

IMFE

нокиха 42

IMFE

а 42

47

З історії та теорії науки

мистецтва Пряшівщини, зокрема, у післявоєн­ний  період.  Тут  з’явилася  ціла  плеяда  талано­витих  художників,  твори  яких  зберігаються  у фондах  та  окремих  експозиціях:  Орест  Дубай (1919–2004),  Єва  Бісс  (1920–2005),  Сте­пан  Гапак  (1921–1997),  Микола  Роговський (1923–2002), Павло Маркович (1924–2006), Іван­Нестор  Шафранко  (1931),  Андрій  Ґай (1932–2016),  Юрій  Кресила  (1932–2007), Микола Диць (1931), Михайло Чабала (1941–2002),  Степан  Цаповчак  (1941–1989),  Юрій Ґавула (1942), Микола Федькович (1945), Іван Хапчак (1947), Андрій Смоляк (1953), Павло Михалич (1962), Прокіп Колісник (1957), Бог­дан Гостиняк (1968) та ін. [50, s. 55].

Найвизначнішим  представником  україн­ського образотворчого мистецтва Словаччини післявоєнного  періоду  є  Дезидерій  Миллий (1906–1971). Він увійшов в  історію модерно­го образотворчого мистецтва в Словаччині як один з його основоположників. Д. Миллий був ректором  Вищої  образотворчої  школи  у  Бра­тиславі. За творчість, суспільну та педагогіч­ну діяльність  1971 року йому було присвоєно звання  «народний  художник  Словаччини». Більша  частина  його  художньої  спадщини  – 785  артефактів  –  міститься  в  Музеї  україн­ської культури у Свиднику. У 1983 році Музей відкрив окрему картинну експозицію – Гале­рею ім. Д. Миллого. Щодо етнічності, то тут немає жодних сумнівів, адже автор цієї колек­ції з походження – українець. Д. Миллий був активним  членом  Української  Національної Ради  Пряшівщини  та  завідувачем  Реферату українського  шкільництва.  Домінантними  в його творах є натюрморти «Кривого ярку» – природного утворення в околиці його рідного с. Київ 3 [41, s. 170–171; 50, s. 55–65]. У Га­лереї  ім.  Д.  Миллого  широко  представлена творчість основоположників так званої закар­патської  школи  мистецтва,  до  яких  належать Адальберт  Ерделі,  Йосип  Бокшай,  Федір Манайло, Войтєх Адальберт Борецький, Ан­дрій Коцка та ін. 

У музейних фондах зберігається надзвичай­но цінна колекція творів Івана Кулеця, для яких 

притаманна спочатку сецесійна, а згодом пост­кубістична  орієнтація.  У  60­х  роках  ХХ  ст. Музей української культури у Свиднику прид­бав  колекцію  художніх  творів  з  колишнього Музею  визвольної  боротьби  України  в  Празі (1925–1945). У колекції – портрети визначних особистостей  української  історії  та  культури: Володимира  Великого,  Михайла  Грушевсько­го,  Данила  Галицького,  Івана  Мазепи,  Федо­ра  Корятовича,  Гетьмана  Орлика,  Івана  Кот­ляревського,  Лесі  Українки,  Івана  Франка  та 14 художніх зображень Тараса Шевченка. До колекції  художніх  робіт  українських  авторів­емігрантів, які жили й творили в Чехословаччи­ні, зокрема у Празі, належать і 26 творів Павла Громницького,  13  графічних  робіт  та  портрет Івана Франка від Василя Касіяна, 172 худож­ні  роботи  (графіка,  портрети,  ілюстрації)  від Юрія  Вовка.  У  90­х  роках  ХХ  ст.  учениця Івана Кулеця Анежка Ржечинська подарувала Музею  української  культури  у  Свиднику  229 його художніх творів;  1980 року Музей само­стійно  придбав  одну  його  картину.  У  Музеї зберігаються цінні художні роботи, автори яких живуть і творять в Україні (наприклад, 33 кар­тини Миколи Стратілата, придбані 1988 р.). На рік пізніше Музей придбав ще 25 творів київ­ських художників. 

У 2015 році приятель і меценат Музею укра­їнської  культури  у  Свиднику  Дмитро  Рипела придбав  і  подарував  Музею  дві  нетрадиційні роботи української художниці Наталії Волебує­вої –  ікони «Боже, храни Україну» й «Недрі­манне око», виконані на ящиках від амуніції в зоні АТО на Сході України [41, s. 176].

Ця  коротка  характеристика  мистецтво­знавчого  фонду  свідчить  про  те,  що  Музей української культури у Свиднику намагається в міру своїх фінансових та інших можливостей документувати розвиток образотворчого мис­тецтва українців Пряшівщини в ширших між­етнічних взаємозв’язках та, зокрема, у контек­сті загальноукраїнської культури. 

Характеристика етнографічних фондів (матеріальна культура). У збіркових фондах 

www.etnolog.org.ua

IMFEяк

IMFEяк

лий

IMFEлий був

IMFEбув

ли

IMFEли у

IMFEу Бра

IMFEБра­

IMFE­

та

IMFE

та пед

IMFE

педагогіч­

IMFE

агогіч­бул

IMFE

було

IMFE

о при

IMFE

присвоєно

IMFE

своєноожник

IMFE

ожник Сло

IMFE

Словаччини».

IMFE

ваччини».худ

IMFE

художньої

IMFE

ожньої спа

IMFE

спадщини  –

IMFE

дщини  –міс IM

FEміститься IM

FEтиться вIM

FEв МузIM

FEМузеїIM

FEеї укрIM

FEукраїн­IM

FEаїн­

Сви IMFE

Свиднику. IMFE

днику. У 19IMFE

У 1983 роціIMFE

83 році МузIMFE

МузейIMFE

ейтинну IM

FEтинну ексIM

FEекспозицію –IM

FEпозицію – ГалIM

FEГал

Щод IMFE

Щодо IMFE

о етнIMFE

етнічності,IMFE

ічності,же IM

FEже авIM

FEавторIM

FEтор ціIM

FEці

аїнець.IMFE

аїнець. Д. МилIMFE

Д. Мил

ема

IMFE

ема у

IMFE

у Пра

IMFE

ПраГромниц

IMFEГромницького,

IMFEького, 13 

IMFE13 

Іва

IMFEІвана

IMFEна Фра

IMFEФранка

IMFEнка від

IMFEвід Вас

IMFEВас

ні

IMFEні роб

IMFEроботи

IMFEоти (гр

IMFE(графіка,

IMFEафіка, пор

IMFEпор

Юрі

IMFEЮрія

IMFEя Вовк

IMFEВовка.

IMFEа. У  90

IMFEУ  90­

IMFE­х

IMFEх

Іва

IMFEІвана

IMFEна Кул

IMFEКулеця

IMFEеця Ане

IMFEАнежка

IMFEжка

Муз

IMFEМузею

IMFEею укр

IMFEукраїнської

IMFEаїнської

його

IMFEйого худ

IMFEхудожніх

IMFEожніх

стійно

IMFE

стійно при

IMFE

придбав

IMFE

дбавзбер

IMFE

зберігаються

IMFEігаються

жив

IMFE

живуть

IMFEуть

тини

IMFE

тини

ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018

48

СНМ  –  МУК  зберігається  10  214  етногра­фічних  предметів,  які  документують  матері­альну  культуру  населення  Північно­Східної Словаччини, його побут, традиційні заняття та спосіб життя загалом. Ця проблематика стала предметом  досліджень  наукових  працівників СНМ – МУК, результати яких оприлюднені в багатьох публікаціях [14–17; 42–53]. Нара­зі  спробуємо  сформулювати  лише  узагальне­ні  висновки  довготривалих  наукових  студій  у руслі визначеної мети даної праці та сучасних тенденцій розвитку етнологічних досліджень. 

Предметом нашого дослідження є культура національної меншини, яка під тиском складних історичних  обставин  була  відділена  від  решти своїх  одноплемінників  державним  кордоном. Факт,  що  представники  цієї  меншини  ніколи не жили в єдиній національній державі,  тобто ніколи не брали участі у створенні власної по­літичної  надбудови,  зумовив  складність  етніч­них процесів. Це означає, що на досліджуваних теренах формування  етнічної  або національної свідомості,  порівняно  з  іншими  материковими регіонами, відбувалося значно складніше та по­вільніше. Однак, на диво, саме в цьому регіоні українці  дотепер  зберегли  свої  старожитні  на­зви ще з доби України­Русі – «русини», «русь­кі  люди».  Культура  закарпатських  українців мусила  постійно  долати  асиміляційні  впливи. Лише  глибока  повага  до  традицій  та  усвідом­лення власної гідності допомогли нашим пред­кам зберегти національний характер, тобто все те, що вони успадкували від своїх батьків та на підставі  чого  їх  відрізняють  від  представників інших етнічних груп. Це передусім мова, віро­сповідання, культура, національна свідомість та національна назва. Завдяки всьому цьому ру­сини­українці,  разом  з  іншими  національними меншинами, є елементом строкатої, але водно­час міцної етнокультурної структури Словаччи­ни, форма якої увиразнює та робить її впізнава­ною і в ширшому європейському співтоваристві. 

У  Північно­Східній  Словаччині  збереглися визначні пам’ятки традиційної народної культу­ри. Чимало з них містять рідкісні прикмети, що документують  основні  етапи  історичного  роз­

витку  слов’янської  спільноти  загалом,  а  також процеси  культурної  інтеграції  мультиетнічного населення на теренах карпатського регіону. 

Цей регіон розміщений у зоні, де впродовж багатьох  століть  співіснують  дві  основні  єв­ропейські  культурні  течії  –  одна  спрямована на Захід, друга – на Схід. Ці течії залишили свої помітні сліди як на пам’ятках матеріальної культури словацьких українців, так і на укладі їхнього життя загалом.

З  географічного  погляду  Словаччина  ле­жить на межі двох європейських зон – низин­ної  та  гірської.  Якщо  низинна  зона  тяжіє  до Паннонсько­Потисянського  регіону,  що  роз­кинувся на теренах південної частини Словач­чини, Моравії, Австрії, Угорщини, Хорватії та Сербії, то гірська, тобто північна зона, простя­гається на більшу частину території Словаччи­ни. Вона входить до карпатської дуги, а її куль­турні впливи сягають від території Моравії до Польщі та України. Саме до цієї гірської смуги і належить досліджуваний регіон, розміщений на  словацько­польсько­українському  погра­ниччі. Специфічні карпатські природно­кліма­тичні умови спричинилися до того, що місцеві мешканці  займалися  не  лише  хліборобством, а  й  тваринництвом,  скотарством,  дерево­обробництвом та пов’язаними з ним домашніми промислами.  Ліси  давали  достатню  кількість якісної деревини, що найдужче позначилося на народному будівництві. Багатство лісових ре­сурсів стало базою для розвитку деяких видів ремесел  і народного мистецтва, зокрема різь­бярства. Несприятливі кліматичні умови спо­нукали  місцевих  мешканців  до  використання спеціальних видів одягу, а це своєю чергою – до  переробки  вовни,  льону,  конопель  тощо. Загалом уклад життя в досліджуваному регіо­ні мав натуральний характер [16, с. 27–32; 19].

Наші дослідження категорично спростову­ють відомі теорії про первісне пастуше, кочівне (номадське)  або  якесь  аморфне  слов’янсько­романське походження культури цього регіону. У цьому краї споконвіку займалися хлібороб­ством,  про  що  однозначно  свідчать  численні факти матеріальної культури, зокрема їх зміст, 

www.etnolog.org.ua

IMFEетн

IMFEетніч

IMFEіч­

IMFE­

ліджуваних

IMFEліджуваних

нац

IMFEнаціональної

IMFEіональної

мат

IMFE

материковими

IMFE

ериковимискл

IMFE

складніше

IMFE

адніше та

IMFE

та по

IMFE

по­

IMFE

­сам

IMFE

саме

IMFE

е в

IMFE

в цьом

IMFE

цьому

IMFE

у рег

IMFE

регіоні

IMFE

іонірегли

IMFE

регли сво

IMFE

свої

IMFE

ї ста

IMFE

старожитні

IMFE

рожитні на

IMFE

на­

IMFE

­­ IM

FE­Рус IM

FEРусі –IM

FEі – «руIM

FE«русини»,IM

FEсини», «руIM

FE«русьIM

FEсь­IMFE

­ьтура IM

FEьтура зак IM

FEзакарпатськихIM

FEарпатських укрIM

FEукраїнцівIM

FEаїнців

ати IMFE

ати асиміIMFE

асиміляційніIMFE

ляційні вплIMFE

впливи.IMFE

иви.до IM

FEдо тра IM

FEтрадиційIM

FEдицій таIM

FEта усвIM

FEусв

допом IMFE

допомоглиIMFE

огли нашIMFE

нашхарIM

FEхарактер,IM

FEактер,

кинувся

IMFE

кинувся на

IMFE

на те

IMFE

теренах

IMFE

ренахчини,

IMFEчини, Мор

IMFEМоравії,

IMFEавії, Ав

IMFEАв

Сер

IMFEСербії,

IMFEбії, то

IMFEто гір

IMFEгірська,

IMFEська, тоб

IMFEтоб

гається

IMFEгається на

IMFEна біл

IMFEбільшу

IMFEьшу час

IMFEчастину

IMFEтину

ни.

IMFEни. Вона

IMFEВона вхо

IMFEвходить

IMFEдить до

IMFEдо кар

IMFEкар

турні

IMFEтурні впл

IMFEвпливи

IMFEиви сяг

IMFEсягають

IMFEають

Пол

IMFEПольщі

IMFEьщі та

IMFEта Укр

IMFEУкраїни.

IMFEаїни.

і

IMFEі нал

IMFEналежить

IMFEежить дос

IMFEдос

на

IMFE

на слов

IMFEсловацько

IMFE

ацькониччі.

IMFE

ниччі. Спе

IMFE

Спетичні

IMFE

тичнімеш

IMFE

меш

49

З історії та теорії науки

форми,  функції  та  номенклатура.  Неперерв­ний  розвиток  цієї  культури  сягає  корінням праслов’янського  періоду.  Основні  характерні риси,  а  особливо  найменування  переважної більшості матеріальних артефактів, пов’язаних з  укладом  життя  досліджуваного  етносу,  за­свідчують їх належність до староукраїнського (староруського, руського) культурного просто­ру. Спільну основу цієї культури виявляють  і асортимент  та  спосіб  вирощування  сільсько­господарських культур, і особливості розвитку тваринництва,  і  форми  поселень,  упорядку­вання  дворів,  і  конструкції  та  форми  житло­вих,  господарських  та  сакральних  будівель, і основ ні форми традиційних меблів, і матеріа­ли, технологія пошиття одягу та його оздоблен­ня, і особливості харчування тощо. Отже, ма­теріальна культура населення досліджуваного регіону  має  різносторонні  історичні  зв’язки  з культурою українців  інших регіонів,  зокрема, найближчих  сусідів  із  Закарпатської  області України. Звичайно, окремі явища, пов’язані з господарською діяльністю, мають паралелі і в інших  районах  Центральної  та  Західної  Єв­ропи, що, зрештою, лише підтверджує відому тезу  про  поширення  однакових  явищ  в  одна­кових або схожих життєвих умовах [4; 9; 36; 52, s. 72–73].

Етнографічні  дослідження  підтверджу­ють,  що  на  крайньому  сході  території  су­часної  Словаччини  заселення  за  волоським правом  мало  переважно  саме  український етнічний  характер.  Водночас  таким  твер­дженням ми зовсім не заперечуємо поширен­ня  і  чужо етнічних впливів на досліджуваній території  –  румунських,  угорських,  німець­ких,  польських  і,  звичайно,  словацьких.  На жаль,  цей  факт  провокує  деяких  авторів  до тенденційних  намагань  цілком  заперечити українську природу культури досліджувано­го регіону. Із цією метою вони ідентифікують місцеву культуру або її окремі пам’ятки озна­ченням «карпатський»: карпатська ікона, кар­патські  костелики  (церковки),  карпатський одяг,  карпатський  хліб,  карпатська  писанка тощо.  Звісно,  досліджуваний  регіон  є  час­

тиною карпатського ареалу, який став зоною інтенсивних  інтеркультурних  взаємовпливів, зокрема, між романським та слов’янським на­селенням. Проте регіон Карпат як географіч­не  поняття  та  геологічне  утворення  не  може сам по собі детермінувати, отже,  і заперечу­вати  етнічний  характер  культури.  Карпати як  географічне  поняття  можуть,  але  тільки до  певної  межі,  впливати  на  її  формування з  аспекту  природно­кліматичних  умов.  А  це означає, що  і в Карпатах творцями та носія­ми  культури  є  конкретні  етноси  –  словаки, поляки,  українці.  Тому  цілком  логічно,  що західноукраїнське населення (русини, русна­ки, лемки) є  творцями й носіями культури з її специфічними карпатськими рисами, тобто вони є носіями української карпатської куль­тури. 

Помітне  місце  серед  ідентифікаційних ознак української меншини на теренах Східної Словаччини посідає мова, яка є не лише засо­бом  комунікації,  а  й  одним  з  основних  носіїв етнокультурних  традицій.  Українці  Східної Словаччини  розмовляють  дуже  цікавим  діа­лектом, який, незважаючи на численні архаїч­ні та чужомовні елементи, зокрема словацькі, польські,  угорські,  німецькі,  румунські  тощо, не  втратив  свого  первісного  українського  ха­рактеру.  Цей  діалект  на  фонологічному,  мор­фологічному,  синтаксичному  та  лексичному рівнях  зберігає  характерні  східнослов’янські риси, що переконливо засвідчує «Атлас укра­їнських говорів Східної Словаччини» В. Лат­ти, виданий 1991 року СНМ – МУК. Наші спостереження також однозначно виявляють, що  основна  лексика  місцевих  сільських  меш­канців,  зокрема  одиниці  тих  лексико­семан­тичних  груп,  які  пов’язані  з  традиційними заняттями, – назви знарядь, окремих частин житлових, господарських, культових та інших споруд,  народного  одягу,  кухонного  начиння, традиційних  страв  і  т.  д.,  –  є,  безперечно, українською.  Більшість  представників  до­сліджуваної  етнічної  меншини  донині  визнає українську (руську, лемківську) мову як рідну, яка є основним засобом комунікації  в родин­

www.etnolog.org.ua

IMFEема,

IMFEема,

обла

IMFEобласті

IMFEсті

пов’

IMFEпов’язані

IMFEязаніпов’язаніпов’

IMFEпов’язаніпов’ з

IMFEз

пар

IMFE

паралелі

IMFE

алелі і

IMFE

і в

IMFE

вта

IMFE

та Зах

IMFE

Західної

IMFE

ідної Єв­

IMFE

Єв­під

IMFE

підтверджує

IMFE

тверджує від

IMFE

відому

IMFE

омуодн

IMFE

однакових

IMFE

акових яви

IMFE

явищ

IMFE

щ в

IMFE

в одн

IMFE

одна­

IMFE

а­жит IM

FEжиттєвих IM

FEтєвих умовIM

FEумовах [4;IM

FEах [4; 9;IM

FE9; 36;IM

FE36;

дос IMFE

дослідженняIMFE

лідження підIMFE

підтверджуIMFE

тверджуйньому IM

FEйньому схоIM

FEсходіIM

FEді терIM

FEтериторіїIM

FEиторії

еленняIMFE

елення заIMFE

за волIMFE

волсамIM

FEсамеIM

FEе

ідноукраїнське

IMFEідноукраїнське

ки)

IMFE

ки) є тв

IMFE

є твспе

IMFEспецифічними

IMFEцифічними кар

IMFEкар

вони

IMFEвони є

IMFEє нос

IMFEносіями

IMFEіями укр

IMFEукраїнської

IMFEаїнської

тури.

IMFEтури.Помі

IMFEПомітне

IMFEтне міс

IMFEмісце

IMFEце сер

IMFEсер

озн

IMFEознак

IMFEак ук

IMFEукраїнської

IMFEраїнської ме

IMFEме

Слов

IMFEСловаччини

IMFEаччини пос

IMFEпосідає

IMFEідає

бом

IMFEбом кому

IMFEкомунікації,

IMFEнікації,

етн

IMFE

етнокультурних

IMFEокультурних

Слов

IMFE

Словаччини

IMFE

аччинилектом,

IMFE

лектом,ні

IMFE

ні

ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018

50

ному колі та у приватному спілкуванні, зокре­ма, по селах. 

Ще  однією  етноідентифікаційною  озна­кою,  яку  донедавна  ігнорували,  є  релігійно­ конфесійна  належність.  Адже  саме  в  укра­їнському  середовищі  на  теренах  Східної Словаччини  належність  до  східного  хрис­тиянського  обряду  –  греко­католицької  або православної  конфесій,  які  називали  ще  й руською вірою, – так тісно пов’язана з етніч­ним походженням, що їх часто ототожнюють. Це  зумовлено  тривалою  традицією,  завдя­ки  якій  постало  чимало  артефактів  матері­альної  культури  (християнська  символіка  у традиційному житлі  та на різних ужиткових предметах, а особливо, сакральні пам’ятки – церкви, хрести,  ікони тощо). Конфесійна на­лежність  донині  залишається  однією  з  го­ловних  диференційних  ознак,  притаманних українцям  Східної  Словаччини.  Українці відрізняються  від  словаків,  угорців  та  по­ляків, які належать до римо­католицької або протестантської  конфесій.  До  того  ж  кожна конфесія має свою обрядовість та специфічні звичаї, що, очевидно, також є одним з важли­вих етноідентифікаційних знаків. 

У  результаті  сильного  впливу  культурних традицій, а також інших факторів чимало арха­їчних  виявів  традиційної  культури  досліджу­ваного регіону збереглися значно довше, аніж в інших, економічно успішніших, регіонах. 

Через  відносну  однотипність  місцевості, заселеної  українцями,  словаками,  поляками, чимало рис традиційної культури цих народів є  спільними.  Часто  при  контактуванні  однієї культури з  іншою виникали нові цінності, які були симбіозом різнотипних елементів. Особ­ливо  наочно  це  виявляється  в  селах  на  сло­вацько­українському  етнічному  пограниччі, тобто на півдні  та  заході  досліджуваного ре­гіону. Саме тут у народній матеріальній куль­турі  українців  та  словаків  майже  немає  сут­тєвих  відмінностей,  а  їх  розрізняє  передусім  мова.  У  селах,  розміщених  на  заході,  інтен­сивнішими були й польські та німецькі впливи. Найменше впливів ми зафіксували в селах на 

півночі  та  сході  досліджуваного  регіону,  які донині межують з населенням спільного етніч­ного походження – бойками та лемками  [5; 6; 9; 13; 22; 30; 33; 36; 39; 40; 42; 43; 54].

Збережені традиції матеріальної культури, їх основні риси та компоненти є беззаперечним свідченням того, що культура досліджуваного етносу  має  східнослов’янську,  або,  точніше, українську основу. Таких висновків ще раніше дійшли  численні  словацькі  та  чеські  фахівці, на  що  ми  звертали  увагу  у  вищезазначених пуб лікаціях. 

Особливості традиційної матеріальної куль­тури українців Східної Словаччини стають ще виразнішими, якщо  їх аналізувати в ширшому контексті,  зокрема,  у  зв’язку  із  суспільними відносинами, родинними й календарними зви­чаями  та  пов’язаним  з  ними  цілим  комплек­сом  духовних  і  фольклорних  традицій  [3;  18]. Багаторічні  дослідження  науковців  у  сфері традиційної  народної  культури  «однозначно стверджують, що ця культура має український етнічний характер» [3, с. 82].

У результаті тривалих акультураційних про­цесів в українському етнічному середовищі по­мітні певні зміни етнокультурних характеристик досліджуваної меншини, що виявляється в ні­велюванні її типових етнічних ознак та поступо­вому ототожнюванні чи злитті її зі словацьким населенням. Отже, очевидною є асиміляція. 

Негативну  роль  у  цьому  процесі  відіграє нігілістичне ставлення самих носіїв до власних традицій народної культури, яке сформувалося в результаті різних ідеологічних впливів, особ­ливо  через  недостатній  рівень  гуманітарної освіти місцевого населення. Вкрай негативний вплив на формування ставлення до традицій­них  цінностей  мають  міжконфесійні  чвари  та підтримка  штучних  сепаратистських  тенден­цій у рамках самого етносу. Наше досліджен­ня підтверджує, що в Північно­Східній Сло­ваччині маємо справу з єдиною культурою, яку неможливо розділити на якісь дві окремі час­тини. Її творцем є один народ, незалежно від того,  як  називають  себе  його  представники. Отже,  поділ  цієї  спільноти  на  дві  окремі  на­

www.etnolog.org.ua

IMFEаїнці

IMFEаїнці

та

IMFEта по

IMFEпо­

IMFE­

олицької

IMFEолицької або

IMFEабо

того

IMFE

того ж

IMFE

ж кож

IMFE

кожна

IMFE

надовість

IMFE

довість та

IMFE

та спе

IMFE

специфічні

IMFE

цифічнікож

IMFE

кож є

IMFE

є од

IMFE

одним

IMFE

ним з

IMFE

з ва

IMFE

важли

IMFE

жли­

IMFE

­ноідентифікаційних

IMFE

ноідентифікаційних зн

IMFE

знаків.

IMFE

аків.ьного IM

FEьного вплIM

FEвпливуIM

FEиву кулIM

FEкультурнихIM

FEьтурних

ін IMFE

інших IMFE

ших фа IMFE

факторівIMFE

кторів чиIMFE

чималоIMFE

мало арIMFE

архаIMFE

ха­IMFE

­диційної IM

FEдиційної кулIM

FEкультуриIM

FEьтури дослIM

FEдосліджуIM

FEіджу

реглися IMFE

реглися знаIMFE

значноIMFE

чно довшIMFE

довше,IMFE

е,пішніших,IM

FEпішніших, реIM

FEрегіонах.IM

FEгіонах.

отипністьIMFE

отипність

аїнців

IMFE

аїнцівазнішими,

IMFEазнішими, якщ

IMFE

якщексті,

IMFEексті, зокр

IMFEзокрема,

IMFEема,

від

IMFEвідносинами,

IMFEносинами, родинними

IMFEродинними

ч

IMFEчаями

IMFEаями та

IMFEта пов’

IMFEпов’язаним

IMFEязанимпов’язанимпов’

IMFEпов’язанимпов’ з

IMFEз

сом

IMFEсом дух

IMFEдуховних

IMFEовних і

IMFEі фол

IMFEфольклорних

IMFEьклорних

Баг

IMFEБагаторічні

IMFEаторічні дос

IMFEдослідження

IMFEлідження

тра

IMFEтрадиційної

IMFEдиційної нар

IMFEнародної

IMFEодної

ств

IMFEстверджують,

IMFEерджують,

етн

IMFE

етнічний

IMFEічний ха

IMFE

хаУ результаті

IMFEУ результаті

ц

IMFE

цесів

IMFE

есівміт

IMFE

міт

51

З історії та теорії науки

ціональності, тобто «русинську» й українську, є  хибним.  «Русини»  і  «українці»  –  це  лише дві  синонімічні  або  рівнозначні  назви  одного й того самого етносу. Такий штучний поділ є украй  шкідливим  для  цього  етносу,  бо  при­меншує та принижує його значення і статус у рамках громадянського суспільства Словаць­кої Республіки. Відтак необхідно змінити та­кож державну політику у  сфері національних меншин  так,  щоб  вона  була  на  користь  цій національній  меншині  та  сприяла  добросу­сідським  словацько­українським  відносинам. Зловживати таким становищем, маніпулювати 

низьким рівнем етнічної та національної само­свідомості місцевих мешканців є аморальним. Своє вагоме слово тут має сказати саме етно­логічна наука [9; 14; 17, с. 309–317; 21; 23; 25; 32; 33; 47].

Основним  постулатом  об’єктивного  та  на­уково обґрунтованого рішення сучасної вкрай незадовільної  ситуації  –  штучного  розколу русько­української  національної  меншини  – мала  б  стати  теза:  русини  /  українці  у  Сло­ваччині становлять єдину, неподільну етнічну спільноту з подвійною – синонімічною – іден­тифікацією. 

Джерела та література

1. Белей Л. «Русинський» сепаратизм. Націє-творення in vitro. Київ : Темпора, 2017. 390 с.

2. Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. Пряшів, 1985. Т. 2 (1938–1948) ; 1990. Т. 1 (1918–1928).

3. Вархол Й., Вархол Н. Духовна культура в області північно-східної Словаччини в етніч-ному аспекті. Науковий збірник Музею україн-ської культури у Свиднику. Свидник, 2017. № 28. С. 56–86.

4. Ганудель З. Лінгвістичний атлас україн-ських говорів Східної Словаччини. Пряшів, 1981. Т. 1 : Назви страв, посудин і кухонного начиння ; 1989. Т. 2 : Ткацька лексика ; 2001. Т. 3 : Назви бу-дівництва і транспорту ; 2010. Т. 4 : Анатомічна та експресивна лексика.

5. Гошко Ю. Населення Українських Карпат XV–XVIII ст. Київ, 1976.

6. Грацианская Н. Типы крестьянского жили-ща украинских Карпат ХІХ – начала ХХ в. Ľudo-

vé staviteľstvo v Karpatskej oblasti. Bratislava, 1974. S. 135–159.

7. Ковачовичова-Пушкарова Б., Пушкар І. Дерев’яні церкви східного обряду на Словаччині. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Свидник, 1971. № 5.

8. Краєзнавчий словник русинів-українців Пряшівщини. Пряшів, 1999.

9. Латта В. Атлас українських говорів Східної Словаччини. Пряшів, 1991.

10. Лемківщина. Львів, 1999. Т. 1 : Матеріальна культура ; 2002. Т. 2 : Духовна культура.

11. Маркович П. Українські народні хрестикові вишивки Східної Словаччини. Пряшів, 1964.

12. Маркович П. Українські писанки Східної Словаччини. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Свидник, 1972. № 6/2.

13. Павлюк С. Народна агротехніка українців Карпат другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Київ, 1986.

1 Див.: «Závery z 8. zasadnutia Okrúhleho sto-la Rusínov Slovenska a Zoznam členov komisie na posúdenie zbierkového a knižničného fondu SNM – Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku zo dňa 9.12.2013», пред’явлений генеральному директору Словацького національного музею (Архів СНМ – МУК).

2 Вважаємо за честь повідомити, що такий ве-ликодушний почин Я. Подолака відбувся тоді, коли автор цієї статті був у вченого в науковій аспіранту-рі – в Університеті Я. А. Коменського у Братиславі.

3 Д. Миллий народився в селі Кийов, або Київ, Кіїв (словац. Kyjov), що розташоване в Старолюбов-няському окрузі Пряшівського краю Словаччини.

Примітки

www.etnolog.org.ua

IMFE

ДжеIMFE

Джерела та література IMFE

рела та література

усинський» сепаратизм. НацієIMFE

усинський» сепаратизм. Націємпора, 2017. 390IM

FEмпора, 2017. 390

ариси новітньої історії українців IMFE

ариси новітньої історії українців

nam členov komisie na

IMFEnam členov komisie na

žničného fondu SNM

IMFEžničného fondu SNM –

IMFE–

ea ukrajinskej kultúry vo Svidníku zo dňa

IMFEea ukrajinskej kultúry vo Svidníku zo dňa

9.12.2013», пред’явлений генеральному директору

IMFE

9.12.2013», пред’явлений генеральному директору Словацького національного музею (Архів СНМ

IMFE

Словацького національного музею (Архів СНМ –

IMFE

–

2

IMFE2 Вважаємо за честь повідомити, що такий ве

IMFE Вважаємо за честь повідомити, що такий ве

ликодушний почин Я.

IMFEликодушний почин Я.

автор цієї статті був у вченого в науковій аспіранту

IMFEавтор цієї статті був у вченого в науковій аспіранту

рі

IMFEрі – в

IMFE– в Ун

IMFEУніверситеті Я.

IMFEіверситеті Я.

3

IMFE

3 Д.

IMFE Д. Миллий народився в селі Кийов, або Київ,

IMFE

Миллий народився в селі Кийов, або Київ, К

IMFE

Кіїв (

IMFE

іїв (словац.

IMFE

словац.іїв (словац.іїв (

IMFE

іїв (словац.іїв (няському окрузі

IMFE

няському окрузі

Примітки

IMFEПримітки

ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018

52

14. Скрипник Г. Етнічність й етнокультура українців Східної Словаччини у дослідженнях видатного етнолога й музеолога М. Сополиги. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Свидник, 2017. № 28. С. 197–212.

15. Сополига М. До питань ідентифікації та су-часних етнічних процесів українців Пряшівщи-ни. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Пряшів, 2001. № 22.

16. Сополига М. Народна архітектура україн-ців Словаччини. Свидник, 2016. 352 с.

17. Сополига М. Українці Словаччини: мате-ріальні вияви народної культури та мистецтва. Київ : Темпора, 2011. 330 с.

18. Шмайда М. А іші вам вінчую. Календарна обрядовість русинів-українців Чехо-Словаччини. Пряшів, 1992.

19. Beňušková Z. a kol. Tradičná kultúra regiónov Slovenska. Prehľad charakteristických znakov. Brati-slava, 1998.

20. Botík J. Etnicita ako základná kategória národo pisnej vedy. Slovenský národopis. 1991. № 39.

21. Botík J. Etnická história Slovenska. K prob-lematike etnicity, etnickej identity, multietnického Slovenska a zahraničných Slovákov. Bratislava, 2007.

22. Brykowski R. Łemkowska drewniana archi-tektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i Rusi Zakar-patskiej. Wrocław ; Kraków ; Gdaňsk ; Lodž, 1986.

23. Encyklopédia ľudovej kultúry. Bratislava, 1995. Т. 1–2.

24. Etnografický atlas Slovenska. Bratislava, 1990.

25. Gajdoš M. Otázky identity Rusínov (Ukrajin-cov) na Slovensku v 90. rokoch. Slovensko-ukrajinské vzťahy v oblasti národnostných menšín. Acta Faculta-tis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. Slavis-tický zborník. Prešov, 1999. S. 91–105.

26. Galéria Dezidera Millyho Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku / еd. M. Sopoliga. Svidník, 1989.

27. Granjala D. Rumunské vlivy v Karpatech. Pra-ha, 1938.

28. Grešlík L. Ikony Šarišského múzea v Bardejo-ve. Bratislava, 1994.

29. Haraksim Ľ. K sociálnym a kultúrnym deji-nám Ukrajincov na Slovensku do roku 1867. Brati-slava, 1961.

30. Horná C. Vlastivedná monografia zátopovej oblasti / red. Ján Podolák. Košice, 1985.

31. Chaloupecký V. Valaši na Slovensku. Praha, 1947.

32. Koma J. Drotárstvo na Spiši. Nové obzory. Ko-šice, 1991. № 3. S. 263–284.

33. Koma J. Spoločné a diferenciačné rysy ľudovej kultúry Slovákov a Ukrajincov. Věstník národopisné společnosti pri ČSAV a SNS. 1968. Č. 1–2. S. 10–16.

34. Kоžminová A. Podkarpatská Rus. Praha, 1922.

35. Langer J., Kuča K. Dřevěné kostely a zvonice v Evropě. Litomyšl, 2009.

36. Łemkowie w historii i kulturze Karpat / red. J. Czajkowski. Rzeszów, 1992. Т. 1 ; Sanok, 1994. Т. 2.

37. Lidová stavební kultúra v československých Karpatech a přilehlých územích / red. V. Frolec. Brno, 1981. (Lidová kultura a současnost, sv. 7).

38. Melicherčík A. Jánošíkovská tradícia na Slo-vensku. Bratislava, 1952.

39. Podolák J. Tradičné ovčiarstvo na Slovensku. Bratislava, 1982.

40. Podolák J. a kol. Zamagurie. Národopisná mo-nografia oblasti. Košice, 1972.

41. Puškár L. Umlecké zbierky SNM – Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku z pohľadu etnicity. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svid-níku. Svidník, 2017. № 28. S. 167–178.

42. Sopoliga M. Drevené chrámy na východnom Slovensku (etnologický aspekt). Kresťanstvo v deji-nách Zemplína : zborník z rovnomennej celosloven-skej vedeckej konferencie, konanej 17–18. Septembra 2010 v Michalovciach.

43. Sopoliga M. Etnoidentifikačné znaky v tradič-nej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov severový-chodného Slovenska. Łemkowie, Bojkowie, Huculi, Rusini – historia, wspólczesność, kultura materialna i duchowa. Zielona Góra ; Słupsk, 2009. T. 2. S. 212–222.

44. Sopoliga M. Historicko-politické kontexty asi-milácie Ukrajincov na Slovensku. Dynamika akultu-rácie na etnickej hranici / ed. Boris Michalek. Filozo-fická fakulta Univerzity Konštantína Filozora v Nitre. 2011. S. 58–71.

45. Sopoliga M. K problematike etnicity zbierko-vých predmetov a knižničných fondov SNM – Mú-zea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Vedecký sbor-ník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník, 2017. № 28. S. 213–227.

46. Sopoliga M. K problematike etnickej histórie a národnostnej identifikácie Ukrajincov na Sloven-sku. Etnologické rozpravy. Bratislava, 2002. № 2. S. 57–73.

47. Sopoliga M. K problematike etnickej identi-fikácie Ukrajincov na Slovensku. Slovensko-ukra-jinské vzťahy v oblasti národnostných menšín. Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. Slavistický zborník. Prešov, 1999. S. 76–78.

48. Sopoliga M. K problematike vývoja etnickej menšiny Rusínov-Ukrajincov na Slovensku. Etnolo-gické rozpravy. 1997. № 1/2. S. 88–97.

49. Sopoliga M. Kultúrno-etnické procesy vo vý-chodnej časti slovensko-poľského pohraničia. Polska –

www.etnolog.org.ua

IMFElematike etnicity, etnickej identity, multietnického

IMFElematike etnicity, etnickej identity, multietnického

hraničných Slovákov. Bratislava, 2007.

IMFEhraničných Slovákov. Bratislava, 2007.

kowski R. Łemkowska drewniana archi

IMFEkowski R. Łemkowska drewniana archi-

IMFE-

tektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i

IMFE

tektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i Rus

IMFE

Rusi Zakar

IMFE

i Zakar-

IMFE

-i Zakar-i Zakar

IMFE

i Zakar-i Zakar; Lo

IMFE

; Lodž, 1986.

IMFE

dž, 1986.yklopédia ľudovej kultúry. Bratislava,

IMFE

yklopédia ľudovej kultúry. Bratislava,

ografický atlas Slovenska. Bratislava,

IMFE

ografický atlas Slovenska. Bratislava,

tázky identity Rusínov (UkrajinIMFE

tázky identity Rusínov (Ukrajin-IMFE

-90. IM

FE90. rokoch. IM

FErokoch. Slovensko-ukrajinské IM

FESlovensko-ukrajinské

lasti národnostných menšín.IMFE

lasti národnostných menšín. Acta FacultaIMFE

Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. SlavisIM

FEtis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. Slavis

91 IMFE

91–105.IMFE

–105.éria Dezidera Millyho Múzea ukrajinskej IM

FEéria Dezidera Millyho Múzea ukrajinskej

liga. Svidník, 1989.IMFE

liga. Svidník, 1989.

kár

IMFE

kárukrajinskej kultúry vo Svidníku z

IMFE

ukrajinskej kultúry vo Svidníku zVedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svid

IMFE

Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku

IMFEníku. Svidník, 2017. №

IMFE. Svidník, 2017. №42.

IMFE42. Sopo

IMFESopoliga

IMFEliga M. D

IMFEM. Drevené chrámy na východnom

IMFErevené chrámy na východnom

Slovensku (etnologický aspekt).

IMFESlovensku (etnologický aspekt).

nách Zemplína

IMFEnách Zemplína :

IMFE: z

IMFEzborník z

IMFEborník z

skej vedeckej konferencie, konanej 17–18. Septembra

IMFEskej vedeckej konferencie, konanej 17–18. Septembra

2010 v

IMFE2010 v Mi

IMFEMichalovciach

IMFEchalovciach43.

IMFE43. Sopo

IMFESopoliga

IMFEliga M. E

IMFEM. E

nej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov severový

IMFE

nej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov severovýchodného Slovenska.

IMFE

chodného Slovenska. Rusini

IMFE

Rusini – hi

IMFE

– hii

IMFE

i du

IMFE

duchowa

IMFEchowa

222.

IMFE

222.

53

З історії та теорії науки

Słowacja. Pogranicze kulturowe i etniczne / red. Rastislava Stoličná, Agneszka Pieńczak i Zigmund Kłodnicki. Wrocław ; Cieszyn, 2009. S. 15–29. (Ar-chiwum etnograficzne, 49).

50. Sopoliga M. Múzeum ukrajinsko-rusínskej kultúry vo Svidníku. Sprievodca. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník, 2006.

51. Sopoliga M. Perly ľudovej architektúry. Pre-šov, 1991. 128 s.

52. Sopoliga M. Tradície hmotnej kultúry Ukra-jincov na Slovensku. Bratislava : Veda, 2006. 294 s.

53. Sopoliga M. Ukrajinci na Slovensku. Etnokul-túrne tradície z aspektu osídlenia, ľudovej architektúry a bývania. Komárno ; Dunajská Streda, 2002. 176 s.

54. Vedecký zborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kul-túry vo Svidníku. Svidník, 1965–2016. Č. 1–28.

55. Vydra J. Ľudová architektúra na Slovensku. Bratislava, 1958.

56. Zbojníctvo na Slovensku. Zborník z vedeckej konferencie. Liptovský Mikuláš, 4.11.2013 / zostavili Miroslav Nemec, Peter Vítek. Vydal Spolok Slovákov v Poľsku, 2014.

References

1. Beley L. (2017) «Rusynskyi» separatyzm. Na-tsiyetvorennia in vitro [«Rusyn» Separatism. Nation-Building in Vitro]. Kyiv: Tempora, 390 pp.

2. Vanat I. (1985, 1990) Narysy novitnioyi istoriyi ukrayintsiv Skhidnoyi Slovachchyny [Essays on the Newest History of Eastern Slovakia’s Ukrainians]. Priashiv, Vol. 2 (1938–1948), Vol. 1 (1918–1928).

3. Varkhol Y., Varkhol N. (2017) Dukhovna kultu-ra v oblasti pivnichno-skhidnoyi Slovachchyny v et-nichnomu aspekti [Spiritual Culture in the Area of Northeastern Slovakia in an Ethnic Aspect]. Nauko-vyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrai-nian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 28, pp. 56–86.

4. Hanudel Z. (1981, 1989, 2001) Lingvistychnyi atlas ukrayinskykh hovoriv Skhidnoyi Slovachchyny [Linguistic Atlas of East Slovakia’s Ukrainian Dia-lects]. Priashiv, Vol. 1 (Names of Dishes, Vessels, and Kitchen Utensils), Vol. 2 (Weaving Lexicon), Vol. 3 (Anatomic and Expressive Dictionaries).

5. Hoshko Yu. (1976) Naselennia Ukrayinskykh Karpat XV–XVIII st. [The Population of the Ukrainian Carpathians in the XVth to XVIIIth Centuries]. Kyiv.

6. Gratsianskaya N. (1974) Tipy krestyansko-go zhylishcha ukrayinskykh Karpat XIX – nachala XX v. [Types of Peasant’s Dwellings of the Ukrainian Carpathians through the XIXth to XXth Centuries]. Ľudové staviteľstvo v Karpatskej oblasti. Bratislava, pp. 135–159.

7. Kovachovychova-Pushkarova B., Pushkar I. (1971) Derevyani tserkvy skhidnoho obriadu na Slo-vachchyni [Wooden Churches of the Eastern Rite in Slovakia]. Naukovyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 5.

8. (1999) Krayeznavchyi slovnyk rusyniv-ukrayintsiv Priashivshchyny [A Local History Glossary of the Priashivshchyna Rusyns-Ukrainians]. Priashiv.

9. Latta V. (1991) Atlas ukrayinskykh hovoriv Skhidnoyi Slovachchyny [The Atlas of Ukrainian Dialects in East Slovakia]. Priashiv.

10. (1999, 2002) Lemkivshchyna [Lemkivshchyna]. Lviv, Vol. 1 (Tangible Culture), Vol. 2 (Intangible Culture).

11. Markovych P. (1964) Ukrayinski narodni khrestykovi vyshyvky Skhidnoyi Slovachchyny [Ukrainian Folk Cross-Stitches of East Slovakia]. Priashiv.

12. Markovych P. (1972) Ukrayinski pysanky Skhidnoyi Slovachchyny [Ukrainian Easter Eggs of East Slovakia]. Naukovyi zbirnyk Museyu ukrayin-skoyi kultury u Svydnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 6/2.

13. Pavliuk S. (1986) Narodna ahrotekhnika ukrayintsiv Karpat druhoyi polovyny XIX – pochatku XX st. [Folk Agricultural Engineering of the Carpathians’ Ukrainians in the Second Part of the XIXth to Early XXth Centuries]. Kyiv.

14. Skrypnyk H. (2017) Etnichnist y etnokultura ukrayintsiv Skhidnoyi Slovachchyny u doslidzhen-niakh vydatnoho etnoloha y muzeoloha M. Sopoly-hy [Ethnicity and Ethno-Culture of East Slovakia’s Ukrainians in Studies of the Prominent Ethnologist and Museologist M. Sopolyha]. Naukovyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [The Scien-tific Collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 28, pp. 197–212.

15. Sopolyha M. (2001) Do pytan identyfikatsi-yi ta suchasnykh etnichnykh protsesiv ukrayintsiv

www.etnolog.org.ua

IMFENarysy novitnioyi istoriyi

IMFENarysy novitnioyi istoriyi

[Essays on the

IMFE [Essays on the

Newest History of Eastern Slovakia’s Ukrainians].

IMFENewest History of Eastern Slovakia’s Ukrainians].

918–1928).

IMFE918–1928).

3. Varkhol Y., Varkhol N. (2017) Dukhovna kultu

IMFE

3. Varkhol Y., Varkhol N. (2017) Dukhovna kultu-

IMFE

-asti pivnichno-skhidnoyi Slovachchyny v

IMFE

asti pivnichno-skhidnoyi Slovachchyny v et

IMFE

et-

IMFE

-chnomu aspekti [Spiritual Culture in the Area of

IMFE

chnomu aspekti [Spiritual Culture in the Area of Northeastern Slovakia in an Ethnic Aspect].

IMFE

Northeastern Slovakia in an Ethnic Aspect]. Nauko

IMFE

Nauko-

IMFE

-vyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u

IMFE

vyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svy

IMFE

Svydnyku

IMFE

dnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrai

IMFE

[The Scientific Collection of the Museum of Ukrai-

IMFE

-nian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 28, pp.IM

FEnian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 28, pp. 56–IM

FE56–86.IM

FE86.

4. Hanudel Z. (1981, 1989, 2001) IMFE

4. Hanudel Z. (1981, 1989, 2001) Lingvistychnyi IMFE

Lingvistychnyi atlas ukrayinskykh hovoriv Skhidnoyi SlovachchynyIM

FEatlas ukrayinskykh hovoriv Skhidnoyi Slovachchyny[Linguistic Atlas of East Slovakia’s Ukrainian DiaIM

FE[Linguistic Atlas of East Slovakia’s Ukrainian Dia

ames of Dishes, Vessels, and IMFE

ames of Dishes, Vessels, and eaving Lexicon), Vol.IM

FEeaving Lexicon), Vol.

8. (1999)

IMFE8. (1999) Krayeznavchyi slovnyk rusyniv-

IMFEKrayeznavchyi slovnyk rusyniv-

ukrayintsiv Priashivshchyny

IMFEukrayintsiv Priashivshchyny

Glossary of the Priashivshchyna Rusyns-Ukrainians].

IMFEGlossary of the Priashivshchyna Rusyns-Ukrainians].

Priashiv.

IMFEPriashiv.

9. Latta V. (1991)

IMFE9. Latta V. (1991)

Skhidnoyi Slovachchyny

IMFESkhidnoyi Slovachchyny

Dialects in East Slovakia]. Priashiv.

IMFEDialects in East Slovakia]. Priashiv.

10. (1999, 2002)

IMFE

10. (1999, 2002) Lviv, Vol.

IMFE

Lviv, Vol.Culture).

IMFE

Culture).11. Markovych P. (1964)

IMFE

11. Markovych P. (1964) khrestykovi vyshyvky Skhidnoyi Slovachchyny

IMFE

khrestykovi vyshyvky Skhidnoyi Slovachchyny

ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018

54

Priashivshchyny [To the Issue of Identification and Modern Ethnic Processes of Priashivshchyna Ukrai-nians]. Naukovyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Priashiv, № 22.

16. Sopolyha M. (2016) Narodna arkhitektura ukrayintsiv Slovachchyny [Folk Architecture of Slovakia’s Ukrainians]. Svydnyk, 352 pp.

17. Sopolyha M. (2011) Ukrayintsi Slovachchyny: materialni vyyavy narodnoyi kultury ta mystetstva [Slovakia’s Ukrainians: Material Manifestations of Folk Culture and Art]. Kyiv: Tempora, 330 pp.

18. Shmayda M. (1992) A ishi vam vinchuyu. Kalendarna obriadovist rusyniv-ukrayintsiv Chekho-Slovachchyny [A ishi vam vincuyu. Calendar Rituals of Czechoslovakia’s Rusyns-Ukrainians]. Priashiv.

19. Beňušková Z. a kol. (1998) Tradičná kultúra regiónov Slovenska. Prehľad charakteristických zna-kov. Bratislava.

20. Botík J. (1991) Etnicita ako základná kategória národopisnej vedy. Slovenský národopis. № 39.

21. Botík J. (2007) Etnická história Slovenska. K problematike etnicity, etnickej identity, multietnické-ho Slovenska a zahraničných Slovákov. Bratislava.

22. Brykowski R. (1986) Łemkowska drewniana architektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i Rusi Zakarpatskiej. Wrocław, Kraków, Gdaňsk, Lodž.

23. (1995) Encyklopédia ľudovej kultúry. Bratisla-va, Т. 1–2.

24. (1990) Etnografický atlas Slovenska. Bratislava.

25. Gajdoš M. (1999) Otázky identity Rusínov (Ukrajincov) na Slovensku v 90. rokoch. Slovensko-ukrajinské vzťahy v oblasti národnostných menšín // Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Prešo-viensis. Slavistický zborník. Prešov, pp. 91–105.

26. Sopoliga M. (ed.) (1989) Galéria Dezidera Mil-lyho Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník.

27. Granjala D. (1938) Rumunské vlivy v Karpatech. Praha.

28. Grešlík L. (1994) Ikony Šarišského múzea v Bardejove. Bratislava.

29. Haraksim Ľ. (1961) K sociálnym a kultúrnym dejinám Ukrajincov na Slovensku do roku 1867. Bra-tislava.

30. Horná C. (1985) Vlastivedná monografia záto-povej oblasti (ed. Ján Podolák). Košice.

31. Chaloupecký V. (1947) Valaši na Slovensku. Praha.

32. Koma J. (1991) Drotárstvo na Spiši. Nové ob-zory. Košice, № 3, pp. 263–284.

33. Koma J. (1968) Spoločné a diferenciačné rysy ľudovej kultúry Slovákov a Ukrajincov. Věstník náro-dopisné společnosti pri ČSAV a SNS, p. 1–2, pp. 10–16.

34. Kоžminová A. (1922) Podkarpatská Rus. Praha.

35. Langer J., Kuča K. (2009) Dřevěné kostely a zvonice v Evropě. Litomyšl.

36. Czajkowski J. (ed.) (1992, 1994) Łemkowie w historii i kulturze Karpat. Rzeszów, Т. 1; Sanok, Т. 2.

37. Frolec V. (1981) Lidová stavební kultúra v československých Karpatech a přilehlých územích. Brno, Sv. 7: Lidová kultura a současnost.

38. Melicherčík A. (1952) Jánošíkovská tradícia na Slovensku. Bratislava.

39. Podolák J. (1982) Tradičné ovčiarstvo na Slovensku. Bratislava.

40. Podolák J. a kol. (1972) Zamagurie. Národo-pisná monografia oblasti. Košice.

41. Puškár L. (2017) Umlecké zbierky SNM – Mú-zea ukrajinskej kultúry vo Svidníku z pohľadu etni-city. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník, № 28, pp. 167–178.

42. Sopoliga M. (no date) Drevené chrámy na východnom Slovensku (etnologický aspekt). Kres-ťanstvo v dejinách Zemplína: zborník z rovnomennej celoslovenskej vedeckej konferencie, konanej 17–18. Septembra 2010 v Michalovciach.

43. Sopoliga M. (2009) Etnoidentifikačné znaky v tradičnej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov severovýchodného Slovenska. Łemkowie, Bojkowie, Huculi, Rusini – historia, wspólczesność, kultura materialna i duchowa. Zielona Góra, Słupsk, T. 2, pp. 212–222.

44. Sopoliga M. (2011) Historicko-politické kon-texty asimilácie Ukrajincov na Slovensku. Dynamika akulturácie na etnickej hranici (ed. Boris Michalek) // Filozofická fakulta Univerzity Konštantína Filozora v Nitre, pp. 58–71.

45. Sopoliga M. (2017) K problematike etnicity zbierkových predmetov a knižničných fondov SNM – Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svid-ník, № 28, pp. 213–227.

46. Sopoliga M. (2002) K problematike etnickej histórie a národnostnej identifikácie Ukrajincov na Slovensku. Etnologické rozpravy. Bratislava, № 2, pp. 57–73.

47. Sopoliga M. (1999) K problematike etnickej identifikácie Ukrajincov na Slovensku. Slovensko-ukrajinské vzťahy v oblasti národnostných menšín. Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Prešo-viensis. Slavistický zborník. Prešov, pp. 76–78.

48. Sopoliga M. (1997) K problematike vývoja etnickej menšiny Rusínov-Ukrajincov na Slovensku. Etnologické rozpravy, № 1/2, pp. 88–97.

49. Sopoliga M. (2009) Kultúrno-etnické procesy vo východnej časti slovensko-poľského pohraničia. Polska – Słowacja. Pogranicze kulturowe i etniczne (eds. Rastislava Stoličná, Agneszka Pieńczak i Zig-

www.etnolog.org.ua

IMFEŁemkowska drewniana

IMFEŁemkowska drewniana

architektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i

IMFEarchitektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i Rus

IMFERusi

IMFEi

. Wrocław, Kraków, Gdaňsk, Lodž.

IMFE

. Wrocław, Kraków, Gdaňsk, Lodž.Encyklopédia ľudovej kultúry

IMFE

Encyklopédia ľudovej kultúry. Bratisla

IMFE

. Bratisla-

IMFE

-

Etnografický atlas Slovenska

IMFE

Etnografický atlas Slovenska.

IMFE

.

1999) Otázky identity Rusínov

IMFE

1999) Otázky identity Rusínov (Ukrajincov) na Slovensku v IM

FE(Ukrajincov) na Slovensku v 90. IM

FE90. rokoch. IM

FErokoch. Slovensko-IM

FESlovensko-

obl IMFE

oblasti národnostných menšín // IMFE

asti národnostných menšín // Acta Facultatis Philosophicae Universitatis PrešoIM

FEActa Facultatis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. Slavistický zborník IM

FEviensis. Slavistický zborník. Prešov, pp.IM

FE. Prešov, pp. 91IM

FE91–105.IM

FE–105.

26. Sopoliga M. (ed.) (1989) IMFE

26. Sopoliga M. (ed.) (1989) Galéria Dezidera MilIMFE

Galéria Dezidera Millyho Múzea ukrajinskej kultúry vo SvidníkuIM

FElyho Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku

Rumunské vlivy IMFE

Rumunské vlivy

Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo

IMFEVedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo

. Svidník, №

IMFE

. Svidník, №42. Sopoliga

IMFE

42. Sopoliga M. (

IMFE

M. (východnom Slovensku (etnologický aspekt).

IMFEvýchodnom Slovensku (etnologický aspekt).

ťanstvo v

IMFEťanstvo v dej

IMFEdejinách Zemplína

IMFEinách Zemplína

celoslovenskej vedeckej konferencie, konanej 17–18.

IMFEceloslovenskej vedeckej konferencie, konanej 17–18.

Septembra 2010 v

IMFESeptembra 2010 v Mi

IMFEMichalovciach.

IMFEchalovciach.

43. Sopoliga

IMFE43. Sopoliga M. (

IMFEM. (2009) Etnoidentifikačné znaky

IMFE2009) Etnoidentifikačné znaky

v

IMFEv tra

IMFEtradičnej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov

IMFEdičnej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov

severovýchodného Slovenska.

IMFEseverovýchodného Slovenska.

Huculi, Rusini

IMFE

Huculi, Rusinimaterialna i

IMFE

materialna ipp

IMFE

pp.

IMFE

. 21

IMFE212–222.

IMFE

2–222. 44. Sopoliga

IMFE

44. Sopoligatexty asimilácie Ukrajincov na Slovensku.

IMFE

texty asimilácie Ukrajincov na Slovensku.

55

З історії та теорії науки

Summary

This study  is a partial  solving of  the  research  task The Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern Slovakia in the connection with the statements of some individuals, that the library and collection funds of SNM – Ukrainian Culture Museum in spite of their Ruthenian origin are treated wrongly as a part of Ukrainian culture. 

The author has contested these assertions basing on the detailed analysis of the above­mentioned funds, his own studies and other reliable  facts. He has also stated that  the devision of  the ethnos  into two self­reliant and independent nationalities, i. e. Ruthenian and Ukrainian one, is not correct. They are just two synonymous, thus identical denominations of the same nationality, the same ethnic group respectively. Such separation  harms the society, insults it, diminishes its importance and position within the civil society.

The  culture  of  national minority, which has been  separated  from  the others with  the  state boundary because of the enforcement of complicated historical circumstances, is the subject of our investigation. The fact that the representatives of this minority has never lived in the united national state,  i. e. they haven’t taken part in the creation of their own political superstraction, has caused the ethnic processes complication. It means that the formation of ethnic or national consciousness has happened complexly and slowly to a great extent on the investigated terrains in comparison with the other continental regions. Nevertheless just in this region the Ukrainians have preserved their denominations from the period of Rus­Ukraine – Ruthenians, Ruthenian people – till  the present day. The culture of Transcarpathian Ukrainians has been forced to overcome the assimilation effects constantly. Only a deep respect to the traditions and the understanding of the own dignity have assisted our ancestors to keep the national character. It means everything they have inherited from their fathers and owing to which they are different from the representatives of the other ethnic groups. These are  first  and  foremost  the  language,  religion,  culture, national  consciousness and national denomination. Owing to these facts, the Ruthenians­Ukrainians together with the other national minorities, are  the elements of mixed and hard at  the same  time ethnic and cultural  structure of Slovakia.  Its  form  makes it more distinct and recognizable in the European society.    

The prominent monuments of traditional folk culture have been preserved in the North­Eastern Slovakia. A good few of them contain rare signs, documenting the main stages of the historical development of Slavic community in general and also the processes of the cultural integration of the multiethnic population in the Transcarpathian region. 

Keywords:  ethnicity,  Ruthenians,  Ukrainians,  library  fund,  historical  documents,  ethnographic collections, ethnic and identificational features, cultural traditions, language, confessional appliance.

mund Kłodnicki). Wrocław, Cieszyn (Archiwum etnograficzne, 49), pp. 15–29.

50. Sopoliga M. (2006) Múzeum ukrajinsko- rusínskej kultúry vo Svidníku. Sprievodca. Vedec-ký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník.

51. Sopoliga M. (1991) Perly ľudovej architektúry. Prešov, 128 pp.

52. Sopoliga M. (2006) Tradície hmotnej kultúry Ukrajincov na Slovensku. Bratislava: Veda, 294 pp.

53. Sopoliga M. (2002) Ukrajinci na Slovensku. Etnokultúrne tradície z aspektu osídlenia, ľudovej

architektúry a bývania. Komárno, Dunajská Streda, 176 pp.

54. Vedecký zborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kul-túry vo Svidníku. Svidník, 1965–2016. Č. 1–28.

55. Vydra J. (1958) Ľudová architektúra na Slo-vensku. Bratislava.

56. Nemec M., Vítek P. (comp.) (2014) Zbojníctvo na Slovensku. Zborník z vedeckej konferencie. Lip-tovský Mikuláš, 4.11.2013 (vydal Spolok Slovákov v Poľsku).

www.etnolog.org.ua

IMFEThe

IMFEThe Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern

IMFEEthnicity of Folk Culture in North-Eastern

indi

IMFEindividuals,

IMFEviduals, tha

IMFEthat

IMFEt the

IMFEthe lib

IMFElibrary

IMFErary

pite of their Ruthenian origin are treated wrongly as a

IMFEpite of their Ruthenian origin are treated wrongly as a

bas

IMFEbasing

IMFEing on

IMFEon the

IMFEthe det

IMFEdetailed

IMFEailed ana

IMFEanalysis

IMFElysis

He

IMFEHe has

IMFEhas als

IMFEalso

IMFEo sta

IMFEstated

IMFEted tha

IMFEthat

IMFEt the

IMFEthe dev

IMFEdev

i. e

IMFE

i. e.

IMFE

. Rut

IMFE

Ruthenian

IMFE

henian and

IMFE

and Ukr

IMFE

Ukrainian

IMFE

ainianominations

IMFE

ominations of

IMFE

of the

IMFE

the same

IMFE

same nat

IMFE

nationality,

IMFE

ionality,in

IMFE

insults

IMFE

sults it

IMFE

it,

IMFE

, dim

IMFE

diminishes

IMFE

inishes it

IMFE

its

IMFE

s im

IMFE

importance

IMFE

portancemin

IMFE

minority,

IMFE

ority, whic

IMFE

which

IMFE

h has

IMFE

has bee

IMFE

been

IMFE

n sep

IMFE

separated

IMFE

aratedrcement

IMFE

rcement of

IMFE

of com

IMFE

complicated

IMFE

plicated hist

IMFE

historical

IMFE

orical cir

IMFE

cirresentatives IM

FEresentatives of IM

FEof thisIM

FEthis minIM

FEminorityIM

FEority hasIM

FEhas nevIMFE

nevtion IM

FEtion of IM

FEof the IM

FEtheirIM

FEir ownIM

FEown poliIM

FEpoliticalIM

FEtical supeIM

FEsupe

mation IMFE

mation of IMFE

of ethniIMFE

ethnicIMFE

c orIMFE

or natIMFE

nationalIMFE

ionalrainsIM

FErains inIM

FEin comIM

FEcomparisonIM

FEparisonIM

FEervedIM

FEerved theIM

FEthe