1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.КОСТЮКА

ПАПУША ВЛАДИСЛАВ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 159.922: 343.988

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЧИННИКИ ЗАПОБІГАННЯ

ВІКТИМНІЙ ПОВЕДІНЦІ ПІДЛІТКІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2018

2

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному технічному університеті України «КПІ

імені Ігоря Сікорського», кафедра психології і педагогіки, м. Київ.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Ложкін Георгій Володимирович, Національний технічний університет України

«КПІ імені Ігоря Сікорського»,

кафедра психології і педагогіки, професор.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Павелків Роман Володимирович,

Рівненський державний гуманітарний університет,

перший проректор;

кандидат психологічних наук

Турініна Олена Леонтіївна,

Міжрегіональна Академія управління персоналом,

кафедра загальної психології, доцент.

Захист відбудеться 27 лютого 2018 р. о 13.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.453.02 в Інституті психології імені Г.С.Костюка

НАПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені

Г.С.Костюка НАПН України.

Автореферат розісланий 27 січня 2018 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я.М.Омельченко

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підлітковий вік – період інтенсивних змін, які виявляються

практично в всіх сферах психічної реальності – в когнітивній, емоційно-вольовій,

комунікативній та поведінковій, підвищуючи ступінь віктимної уразливості підлітка. Саме

у цей період схильність потрапляти в ситуації, пов’язані з небезпекою для життя і

здоров’я, найвища. Відомо, що підлітковий віковий період є найбільш емоційно

насиченим і відрізняється від інших вікових етапів глибиною і тривалістю переживань,

руйнуванням звичних, засвоєних раніше способів емоційного реагування, домінуванням

різноманітних емоційних станів, які з часом можуть закріпитися як стійкі емоційні якості

особистості (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, Л.М.Проколієнко).

Одна із найбільш яскравих характеристик даного періоду – особистісна нестабільність, яка

виявляється в емоційній лабільності, тривожності, суперечливості почуттів, моральній

нестійкості, коливаннях самооцінки (І.І.Вєтрова, М.М.Кідалова). За умови недостатніх

внутрішніх ресурсів і несприятливої загальної життєвої ситуації підліток стає найбільш

уразливим до стресу й тяжкі життєві умови можуть провокувати прояв віктимності

(Н.Ю.Волянюк, В.В.Папуша, Г.В.Ложкін).

Психологи, які розробляли проблему психічного розвитку у підлітковому віці

(Л.І.Божович, Т.В.Драгунова, Д.Б.Ельконін, Д.Й.Фельдштейн та ін.) показали, що

центральним новоутвором особистості підлітка, яке пов’язане з якісним зрушенням у

розвитку самосвідомості, є виникнення у них уявлення про себе уже не як про дитину.

Дієвою стороною уявлення є прагнення бути і вважатися дорослим. Якщо ставлення

дорослого до підлітка не відповідає цьому його новому сприйняттю, то підліток всіма

доступними йому засобами намагається утвердити себе самостійним суб’єктом, здатним

на незалежні прояви у поведінці, в окремих вчинках. При цьому протест і непокора

підлітків є засобом, за допомогою якого підліток хоче домогтися зміни попереднього типу

взаємин з дорослим на новий, специфічний для спілкування дорослих людей.

Отже, підлітковий вік є найбільш перспективним для дослідження різних типів

віктимної поведінки: це період життя людини, який відрізняється високою

інтенсивністю процесів соціалізації та індивідуалізації. Дорослішання характеризується

інтенсивними пошуками свого місця у світі, в суспільстві, в системі соціальних

стосунків, а також розширенням усвідомлення власних особливостей, здібностей з

точки зору відповідності вимогам соціуму. У зв’язку з цим підлітку необхідно

погоджувати свої потреби з очікуванням оточуючих та вимогами соціальних норм.

Необхідність такого погоджування часто пов’язана із значними труднощами, котрі й

стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка.

Аналіз наукових джерел з означеної проблеми дозволив виділити такі основні

напрямки, за якими відомі дослідження даного феномену: структурна організація віктимної

особистості (О.О.Клачкова); класифікація та типологія відхилень у розвитку і поведінці

підлітків (І.С.Кон, Н.Ю.Максимова, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.); психологічна

детермінація прояву віктимної поведінки (О.О.Андроннікова, М.П.Долгових,

В.С.Мінська); форми та причини виникнення віктимної поведінки підлітків (І.Г.Малкіна-

Пих); віктимогенні внутрішньоособистісні конфлікти у підлітковому віці (Г.В.Ложкін,

Л.І.Романова, Є.С.Фоміних); віктимогенні норми, правила поведінки віктимної і

протиправної субкультури (Л.В.Шабанов); віктимологічна ситуація, яка сприяє

особистісній вразливості підлітка (Н.Ю.Волянюк, Т.М.Матанцева); загальні проблеми

2

діагностики віктимної поведінки (О.О.Андроннікова). Абсолютна більшість авторів

наголошує на важливості ролі ситуаційної детермінації віктимної поведінки.

Інтерес дослідників до проблеми віктимної поведінки особистості пояснюється

тим, що вона з одного боку, заломлює і висвічує особливості сучасного життя і стан

суспільства, а з іншого – у цьому складному та інтенсивно досліджуваному напрямі

залишається чимало невирішених проблем. Серед них – питання про механізми, умови

і фактори віктимної поведінки, а також психолого-педагогічні чинники її запобігання.

Світовий досвід свідчить про те, що за допомогою освітніх технологій (психолого-

педагогічних, інформаційних, навчальних) можна вчасно здійснювати профілактику

різноманітних типів віктимної поведінки підлітків.

Актуальність дослідження зумовлена ще й практичною значущістю даної проблеми в

контексті необхідності удосконалення практики підготовки практикуючих психологів. Це і

зумовило вибір теми нашого дисертаційного дослідження: «Психолого-педагогічні чинники

запобігання віктимній поведінці підлітків».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне

дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень

Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за

темою «Теорія і практика психолого-педагогічного забезпечення розвитку людино-

центричних компетенцій майбутніх фахівців в умовах технічного університету» (номер

державної реєстрації – 0115U007213). Тему дисертаційної роботи «Психолого-

педагогічні чинники запобігання віктимній поведінці підлітків» затверджено на засіданні

Вченої Ради НТУУ «Київський політехнічний інститут» (протокол № 2 від 10.02.2014 р.)

та закоординовано рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень

з педагогічних і психологічних наук в Україні від 25.05.2014 року.

Об’єкт дослідження – віктимна поведінка підлітка.

Предмет дослідження: психолого-педагогічні чинники запобігання віктимній

поведінці підлітків.

Мета дослідження полягає у виявленні і обґрунтуванні особливостей детермінації

віктимної поведінки підлітків та експериментальному дослідженні психолого-

педагогічних чинників її запобігання.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що віктимна поведінка підлітка

зумовлюється сукупністю ситуаційних факторів (різні види насильства в школі (булінг) і в

родині, сімейна депривація, конфлікти і кардинальні зміни в значущих сферах

життєдіяльності підлітка, стереотипні вимоги, приписи і санкції в групі неформального

спілкування) та індивідуально-психологічних характеристик (бурхливий фізичний розвиток,

статеве дозрівання, психічні зміни, що ініціюють почуття дорослості, емоційна лабільність,

висока емоційна напруженість, агресивність, тривожність, неприйняття себе; відчуття

провини), які визначають частотність прояву її ознак. Процес запобігання віктимній

поведінці підлітка передбачає створення певних умов і організацію цілеспрямованих

впливів на психологічну реальність особистості. Превентивні і корекційні заходи щодо

прояву віктимної поведінки мають спрямовуватися на нівелювання деструктивного впливу

соціальних, педагогічних та психологічних детермінант на особистість підлітка.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз сучасних підходів до вивчення проблеми

віктимної поведінки.

3

2. Обґрунтувати та апробувати діагностичні засоби фіксації та оцінки ступеня

прояву підлітками віктимної поведінки та певного спектру властивостей особистості.

3. Емпірично дослідити основні типи віктимної поведінки, їх змістові

характеристики і чинники, що визначають її виникнення в підлітковому віці.

4. Визначити властивості особистості підлітка, які закономірно пов’язані зі

схильністю до прояву віктимної поведінки у цьому віці.

5. Розробити і апробувати програму запобігання та психокорекції віктимної

поведінки підлітків.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було застосовано

комплекс методів, відповідних предмету дослідження. Зокрема, застосовувались:

теоретичні методи – аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, який сприяв

виявленню, узагальненню, систематизуванню, моделюванню різноманітних аспектів

досліджуваної проблеми;

емпіричні методи – спостереження, бесіда, анкетування, тестування

(стандартизовані та проективні методики), експеримент;

статистичні – метод математичної статистики (обробка експериментальних

даних, аналіз результатів дослідження.

Для виявлення ступеня прояву підлітками віктимної поведінки було використано

низку психодіагностичних методик. Для вимірювання потенційної віктимності

застосовано тест-опитувальник «Схильність до віктимної поведінки»

О.О.Андроннікової. Реалізована віктимність вивчалася за допомогою спеціально

розробленої анкети, що дозволяє з’ясувати трьохсторонню думку учнів, педагогів,

батьків щодо частотності прояву підлітками ознак віктимної поведінки.

Для визначення властивостей особистості підлітка, які закономірно пов’язані із

схильністю до віктимної поведінки використовувався комплекс стандартизованих

психодіагностичних методик: методика вимірювання рівня шкільної тривожності

Філіпса; опитувальник Басса-Дарки – для з’ясування таких показників та форм

агресивних і ворожих реакцій, як фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія,

негативізм, схильність до роздратування, підозрілість, образа, почуття провини;

колірний тест Макса Люшера – для вимірювання психофізіологічного стану підлітка та

його стресостійкості; опитувальник наявних акцентуацій характеру підлітків

(Г.Шмішека) та методика дослідження стилів поведінки в конфлікті (К.Томаса).

Для дослідження властивостей нервової системи використано адаптований

Н.М.Даніловою та О.Г.Шмельовим варіант опитувальника Я.Стреляу. За допомогою

опитувальника структури темпераменту, який розроблено В.М.Русаловим здійснено

дослідження властивостей темпераменту – ергічності, соціальної ергічності,

пластичності, соціальної пластичності, темпу, соціального темпу, емоційності,

соціальної емоційності. Задля виявлення особливостей дитячо-батьківських стосунків у

підлітковому віці застосовано методику П.Трояновської.

Для обробки одержаних емпіричних даних було використано методи математичної

статистики – перевірка достовірності відмінностей (критерій χ2, критерій φ – кутове

перетворення Фішера, t-критерій Стьюдента) та багатовимірної статистики

(кореляційний та факторний аналізи). Статистична обробка даних і графічна

презентація результатів здійснювалися за допомогою персонального комп’ютера на

базі пакета статистичних програм SPSS 18.0.

4

Організація і база дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2010-2017

років у декілька етапів, кожний з яких мав свою мету і завдання.

На першому етапі (2010 – перша половина 2012 рр.) здійснено теоретико-

методологічний аналіз проблеми та розроблено програму емпіричного дослідження.

Теоретичний підхід включав вивчення та аналіз літератури, узагальнення отриманої

інформації.

На другому етапі (друга половина 2012 – перша половина 2015 рр.) проведено

констатувальний експеримент, під час якого виявлено основні типи віктимної

поведінки, їх змістовні характеристики та чинники, що визначають її виникнення в

підлітковому віці; визначено властивості особистості підлітка, які закономірно

пов’язані зі схильністю до прояву підлітками віктимної поведінки. Аналітичний етап

дослідження включав у себе аналіз емпіричних даних шляхом застосування методів

статистичної обробки результатів дослідження; підведення підсумків, обґрунтування

висновків та розробку на їх основі програми запобігання та психокорекції віктимної

поведінки в підлітковому віці.

На третьому етапі (друга половина 2015 – 2017 рр.) проведено формувальний

експеримент, спрямований на розробку та впровадження програми запобігання та

психокорекції віктимної поведінки в підлітковому віці. В ході розробки програми

враховано вплив психологічних умов та детермінант на розвиток віктимної поведінки у

підлітковому віці.

Дослідженням було охоплено школи в Львівській, Рівненській та Тернопільській

областях України. Всього у дослідженні взяли участь 200 підлітків віком від 12 до 15 років.

Загальна кількість представників педагогічного складу, які взяли участь у

дослідженні – 90 осіб.

Для з’ясування впливу стосунків батьків і дітей на віктимність поведінки підлітків

у досліджені взяли участь 42 родини

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: принцип детермінізму

(О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); системний підхід до вивчення психічних явищ

(Л.С.Виготський, Б.Ф.Ломов, А.В.Петровський, М.Г.Ярошевський); науково-

психологічні уявлення про сутність і закономірності підліткового віку (Л.І.Божович,

М.Й.Боришевський, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, Л.М.Проколієнко та ін.); класичні

віктимологічні концепції (Л.В.Франк, Д.В.Рівман, В.Я.Рибальська, А.Л.Репецька,

В.О.Туляков); концептуальне положення про детермінанти та механізми поведінки, що

відхиляється від норм (В.П.Васильєв, Є.П.Ільїн, В.М.Оржеховська, Н.Ю.Максимова та

ін.); ідеї гуманізації освіти у рамках особистісно-розвивальної парадигми (Г.О.Балл,

О.Ф.Бондаренко, С.Д.Максименко, Ю.М.Швалб).

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає у

наступному: на основі узагальнення існуючих наукових підходів визначено сутність

віктимної поведінки, що трактується як свідомі або несвідомі легковажні, аморальні або

протиправні дії та вчинки підлітка, які можуть слугувати приводом для вчинення злочину;

теоретично обґрунтовані та емпірично виявлені ситуаційні фактори та індивідуально-

психологічні характеристики підлітка, які визначають частотність прояву ознак віктимної

поведінки; розроблено та експериментально апробовано програму запобігання та

психокорекції віктимної поведінки підлітків; уточнено та конкретизовано джерела

віктимізації сучасного підлітка. Конкретизовано можливості психокорекційного впливу

5

спільної психолого-педагогічної діяльності суб’єктів освітнього середовища –

загальноосвітньої школи та сім’ї, спрямовані на запобігання віктимній поведінці підлітка;

розширено та доповнено уявлення про методи й прийоми фіксації та оцінки властивостей

особистості, що обумовлюють прояв віктимної поведінки підлітка; набули подальшого

розвитку та узагальнення знання з проблематики віктимної поведінки підлітків, уявлення

про закономірні її зв’язки з широким спектром рис особистості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено і

апробовано систему превентивних заходів, спрямованих на формування адаптивних

способів взаємодії підлітка з соціумом, що зменшують ризик віктимізації особистості.

Впровадження результатів дослідження. Обґрунтовані автором теоретичні

положення і рекомендації апробовані та впроваджені для підготовки психологів у

навчально-виховному процесі Львівського державного університету внутрішніх справ

(довідка № 55 від 20 вересня 2011 р.), Відкритого міжнародного університету розвитку

людини «Україна» (довідка № 01/21-483 від 29.11.2011 р.), Приватного вищого

навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка

Степана Дем’янчука» (довідка № 031/227 від 12.10.2016 р.), Тернопільського

національного технічного університету ім. І. Пулюя (довідка № 2/28-3869 від

14.12.2016 р.), в практичну діяльність Реабілітаційного центру «Ваша Надія» Львівської

обласної благодійної організації (довідка № 22 від 06.10.2011 р.), Рівненського обласного

інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка 01-16/172 від 06.02.2017 р.).

Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані

емпіричні дані є самостійним внеском в розробку проблеми запобігання віктимній

поведінці підлітків (унікальність – 77 %).

Стосовно публікації у співавторстві, у статті «Віктимність як предмет психологічного

аналізу» (Н.Ю.Волянюк, Г.В.Ложкін, В.В.Папуша), автором самостійно здійснено

постановку проблеми та систематизацію різних поглядів щодо її вирішення. У методичних

рекомендаціях «Технологія підготовки педагогів до попередження насильства та агресії в

сім’ї» (Н.Ю.Волянюк, Г.В.Ложкін, В.В.Папуша та ін.) автором підготовлено розділ IV

«Умови та етапи організації діяльності педагога щодо попередження насильства та

агресії в сім’ї» [13, с. 94-109]. У навчальному посібнику «Віктимологія та агресологія» (за

заг. ред. Н.Ю.Волянюк, Г.В.Ложкіна) автором підготовлено тему 7 «Методи вивчення та

діагностики агресії і насильства у сім’ї» [12, с. 110-133] та тему 11 «Організація кризової

допомоги дітям, що постраждали від насильства та агресії у сім’ї» [12, с. 122-214]. У

науково-методичних рекомендаціях «Віктимологічні аспекти загальної профілактики

статевих злочинів в сім’ях, які вчиняються по відношенню до неповнолітніх потерпілих»

(Н.Ю.Волянюк, Г.В.Ложкін, В.В.Папуша та ін.) авторові належить підготовка підрозділу

1.6. «Поведінкові реакції дітей, що сприяють віктимній поведінці» [11, c. 34-47]; підрозділу

2.5. «Фактори та фази процесу насильства» [11, с. 81-84]; підрозділу 2.6. «Причини та

умови вчинення статевих злочинів щодо неповнолітніх» [11, с. 84-98] та підрозділу 2.8.

«Діагностика насильства: принципи та методи» [11, с. 111-116]. Розробки та ідеї, що

належать співавторам, у дисертаційному дослідженні не використовуються.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення

дисертаційного дослідження доповідались і отримали схвалення на Міжнародних та

Всеукраїнських наукових й науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах,

форумах: II Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та

6

науковців «Фінансово-економічні проблеми розвитку України в умовах ринку» (Рівне,

2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Психологія здоров’я людини»

(Луцьк, 2009); II Міжнародній науково-практичній конференції науковців, аспірантів,

магістрів та студентів «Освіта, наука та самореалізація молоді» (Рівне, 2009);

II Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічний супровід

фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації

освіти» (Київ, 2010); Всеукраїнській науковій конференції «Перші Сіверянські

соціально-психологічні читання» (Чернігів, 2010); Міжнародній науково-практичній

конференції «Україна: шляхи формування державно-національної цілісності суспільства

та утвердження духовної основи української цивілізації» (Ужгород, 2010);

Всеукраїнській науковій конференції «Другі Сіверянські соціально-психологічні

читання» (Чернігів, 2011); круглому столі «Профілактика соціального сирітства і

сімейного неблагополуччя» (Рівне, 2011); семінарі-практикумі методичного об’єднання

практичних психологів та соціальних педагогів ЗНЗ та ДНЗ району (Рівне, 2011);

навчально-методичному семінарі «Проблема віктимності (робота практичного психолога

з жертвами насилля)» (Рівне, 2011); навчально-методичному семінарі «Сучасні

психологічні технології інклюзивного супроводу дітей із особливими потребами» (Рівне,

2011); III Міжнародній науково-практичній конференції «Здоров’я, освіта, наука та

самореалізація молоді» (Луцьк, 2011); IV Міжнародній науково-практичній конференції

«Здоров’я, освіта, наука та самореалізація молоді» (Рівне, 2012); навчально-методичному

семінарі на тему: «Психологічні допомога дітям групи ризику» (Рівне, 2012); науковій

конференції науковців, здобувачів, дослідників, магістрів, керівників експериментальних

навчальних закладів «Роль і значення наукових шкіл та науково-дослідницьких

колективів у системі діяльності РОІППО» (Рівне, 2013); Конгресі послідовників ідей

А.С.Макаренка (Рівне, 2014); тематичному короткостроковому семінарі «Організація

діяльності державного службовця в контексті завдань центрів соціальних служб для

сім’ї, дітей та молоді» (Рівне, 2015); III Всеукраїнській науково-практичній конференції

«Людина і суспільство: економічний та соціокультурний розвиток» (Рівне, 2015);

науковій конференції аспірантів, здобувачів, педагогів-дослідників, керівників

експериментальних навчальних закладів «Науково-орієнтована освіта та практика

експериментальної педагогіки» (Рівне, 2016); науково-практичному семінарі

«Використання в умовах школи-інтернату технологій попередження насильницьких дій в

учнівському середовищі та родинному колі» (Рівне, 2017); науково-практичному

семінарі «Впровадження корекційних програм для осіб які вчинили насильство в сім’ї»;

Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток і виховання гімназиста в

єдиному сучасному європейському освітньому просторі» (Рівне, 2017); V Всеукраїнській

науково-практичній конференції «Людина і суспільство: економічний та

соціокультурний розвиток» (Рівне, 2017). Результати роботи доповідалися автором на

засіданнях кафедри психології та педагогіки НТУУ «КПІ» (Київ, 2012-2017).

Публікації. Зміст і результати дисертації відображено у 13 публікаціях автора: 5

статтях у фахових виданнях, включених до переліку, затвердженого МОН України, з

яких 1 стаття у науковому періодичному виданні іншої держави, включеного до

міжнародних наукометричних баз даних; 8 статтях в інших виданнях та збірниках

науково-практичних конференцій; 1 навчальному посібнику та 2 навчально-

методичних рекомендаціях, які додатково відображають наукові результати дисертації.

7

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Структура та обсяг дисертації зумовлені

логікою розв’язання поставленої мети дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох

розділів, висновків, списку джерел використаної літератури (248), серед яких 18 іноземною

мовою та додатків. Основний обсяг дисертації складає 270 сторінок й містить 11 таблиць (на

8 стор.) та 18 рисунків (на 10 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет та

методологічні засади, сформульовано мету, гіпотезу та завдання роботи, визначено наукову

новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його

результатів, а також описано структуру дисертаційного дослідження, виходячи з

послідовності розв’язання поставлених завдань.

У першому розділі – «Теоретичні основи дослідження віктимної поведінки

підлітків» – проаналізовано основні пошукові напрями досліджень природи та

детермінації віктимності особистості в роботах вітчизняних і зарубіжних науковців,

розкрито психологічну модель формування та основні типи віктимної поведінки

підлітка. Окремий параграф присвячено аналізу ситуаційних детермінант та внутрішніх

передумов, що обумовлюють прояв віктимної поведінки у підлітковому віці.

Узагальнення концептуальних підходів до проблеми віктимної поведінки дозволило

констатувати наявність трьох основних поглядів щодо її розуміння. Психодинамічний

підхід (А.Адлер, Р.Вудвортс, М.Кляйн, К.Левін, З.Фройд, К.Юнг) трактує віктимну

поведінку як синдром патологічного розвитку особистості. Передумовою її формування

виступає наявний неусвідомлюваний внутрішньо-особистісний конфлікт, з яким

особистість не в змозі впоратися. Представники динамічного напряму не відкидають ролі

факторів середовища, які можуть відігравати роль «пускового моменту», проте, головна

проблема, на їх погляд, знаходиться всередині особистості.

Представники соціально-когнітивного напряму в якості її передумов розглядають

певний набір поведінкових реакцій та дій, що сформувалися протягом життя. Характер

підкріплення, його цінність для особистості впливають на її поведінку (Дж.Роттер).

Відповідно до диспозиційної теорії, поведінку особистості характеризують три складові:

акт поведінки, спосіб поведінки та диспозиція поведінки. Згідно диспозиційного підходу

(Г.У.Олпорт), вагомими її передумовами виступають: особливості сімейного виховання, що

формують віктимні диспозиції особистості і самостигмацію себе в ролі жертви.

Віктимна поведінка (англ. victimal behaviour) є об’єктом дослідження одного з

розділів кримінології – віктимології (В.С.Мінська, В.І.Полубінський, Д.В.Рівман,

О.І.Резнікова, В.Я.Рибальська, В.О.Туляков, Л.В.Франк). Віктимологія виходить з того, що

поведінка людини за своєю природою може бути необачною, ризиковою, провокаційною,

тобто віктимною, що збільшує шанси людини стати жертвою злочину. Аналіз вітчизняної

та зарубіжної літератури свідчить про те, що поняття «віктимна поведінка» трактується

досить широко (О.О.Андроннікова, М.П.Долгових, Н.Ю.Максимова, І.Г.Малкіна-Пих,

В.С.Мінська, Д.В.Рівман, В.Я.Рибальська, А.Л.Репецька, В.О.Туляков, Л.В.Франк). Проте,

головною ознакою віктимної поведінки є здійснення певних дій або бездіяльність, які

сприяють тому, що людина опиняється в ролі жертви.

У дисертації розкривається поняття «віктимна поведінка» з огляду на свідомі або

несвідомі легковажні, аморальні або протиправні дії та вчинки підлітка, які можуть

слугувати приводом для вчинення злочину. Віктимною поведінка може бути як за

8

об’єктивним змістом, так і за її суб’єктивним сприйняттям злочинцем. Першу

називають віктимною, другу – квазі-віктимною.

Аналіз показав, що значна кількість психологічних праць (З.І.Белоусова,

В.В.Вандишев, С.П.Гиренко, І.Г.Малкіна-Пих, В.О.Туляков, Л.В.Франк та ін.) присвячені

проблемі структурування та класифікації основних форм, типів, моделей віктимної

поведінки. Встановлено, що у переважній більшості з них, виокремлюють дві форми

віктимної поведінки – сприяючу і провокуючу (М.Амір, Д.В.Рівман).

Абсолютна більшість дослідників (М.П.Долгових, І.Г.Малкіна-Пих, О.М.Матусевич,

Т.Н.Матанцева) до основних форм прояву віктимної поведінки у підлітковому віці

відносять п’ять основних різновидів: агресивну, саморуйнівну, ініціативну, пасивну та

некритичну, які характеризують різні стратегії неадаптивної поведінки. Така суголосність

позицій пошуковців, на наш погляд, пов’язана із застосуванням однієї і тієї ж методики

«Схильність до віктимної поведінки» О.О.Андроннікової, яка призначена для

вимірювання схильності підлітків до реалізації різних форм віктимної поведінки.

Констатовано, що психологічні особливості прояву віктимної поведінки підлітків

обумовлені широким спектром внутрішніх передумов та різноманітних факторів.

Показано, що індивідуально-особистісні характеристики виступають своєрідним

внутрішнім фільтром, що блокує чи, навпаки, інтенсифікує прояви віктимної поведінки

підлітком (Т.М.Вакулич, І.С.Кон, Н.Ю.Максимова, А.М.Матусевич, В.О.Татенко,

Т.М.Титаренко). До визначальних інтенцій, які слугують передумовами реалізації

віктимної поведінки у підлітковому віці, віднесено: довірливість, наївність, невпевненість,

нестійку та неадекватну самооцінку, максималізм, імпульсивність, агресивність,

тривожність, навіюваність, екстернальний локус контролю (О.О.Андроннікова,

І.І.Мамайчук, М.А.Одинцова, Л.І.Романова, О.В.Холічева, К.С.Фоміних та ін.).

Формування віктимної поведінки відбувається також під впливом ситуаційних

детермінант (В.Петросянц, Х.Ремшмідт, А.К.Рубченко, Н.Є.Харламенкова, Л.В.Шабанов).

Наявність об’єктивно життєвих негараздів: насильство в школі (булінг) і в родині, сімейна

депривація; конфлікти і кардинальні зміни в значущих сферах життєдіяльності підлітка

схиляє його до необачності своїх дій і фактично звужує можливість передбачити і

уникнути негативних наслідків.

Узагальнення наукових доробок та власний практичний досвід уможливлюють розгляд

та систематизацію об’єктивних та суб’єктивних психолого-педагогічних чинників, що

зменшують прояви підлітками віктимної поведінки. До найбільш важливих об’єктивних

чинників віднесено: соціальну, правову, психологічну підтримку (підтримка сім’ї,

позитивне спілкування в сім’ї, спілкування з іншими дорослими, сприятливий мікроклімат у

школі, участь батьків в учбовому процесі), делегування повноважень (можливість реалізації

соціальної активності підлітків, докладання зусиль до спільних справ та ініціювання

власних), обмеження та очікування (розумні та необхідні обмеження у школі та сім’ї),

творче використання часу (залученість у діяльність творчих об’єднань різного

спрямування). До суб’єктивних чинників, що зменшують прояви віктимної поведінки

підлітків, слід віднести: мотивація досягнення, активна участь в процесі навчання;

виконання домашніх завдань, читання для задоволення; гуманістичні цінності (оптимізм,

надія, вдячність, доброзичливість, відкритість досвіду, відповідальність, рівність та

соціальна справедливість); соціальне та правове виховання (здатність протистояти

негативному тиску однолітків та вміння уникати негативні ситуації, досвід вирішення

9

конфліктів мирним шляхом, а також правові знання та правова поведінка законослухняного

громадянина), позитивне сприйняття себе (володіння собою, впевненість у собі, позитивне

бачення власного майбутнього та життєздатність особистості).

Отже, формуванню віктимній поведінці підлітків сприяє комплексна дія як

соціокультурних, ситуаційних, так і індивідуально-психологічних чинників.

Другий розділ дисертаційного дослідження «Емпіричне дослідження віктимної

поведінки підлітків» присвячено визначенню процедури та методів емпіричного

дослідження, описанню доцільності використання обраного комплексу діагностичних

засобів фіксації та оцінки ступеня прояву підлітками віктимної поведінки та певного

спектру властивостей особистості, які вивчаються у співвідношенні з нею; емпіричному

дослідженню основних типів віктимної поведінки, їх змістових характеристик та чинників,

що визначають її виникнення в підлітковому віці; визначенню властивостей особистості

підлітка, які закономірно пов’язані зі схильністю до прояву підлітками віктимної поведінки.

Реалізація емпіричного дослідження віктимної поведінки підлітків здійснювалася

відповідно до мети та основних завдань роботи, виконання і доведення яких

проводилося поетапно відповідно до процедурно-методичної структури програми

аналізу й оцінки досліджуваного феномену.

Для виявлення ступеня прояву підлітками віктимної поведінки було використано

низку психодіагностичних методик. Для вимірювання потенційної віктимності

застосовано тест-опитувальник «Схильність до віктимної поведінки»

О.О.Андроннікової. Реалізована віктимність вивчалася за допомогою спеціально

розробленої анкети, що дозволяє з’ясувати трьохсторонню думку учнів, педагогів,

батьків щодо прояву підлітками ознак віктимної поведінки.

Емпіричний аналіз змістових характеристик основних типів віктимної поведінки

підлітків здійснено за двома, критеріями: реалізованої та потенційної віктимності.

Для вимірювання потенційної віктимності застосовано тест-опитувальник

«Схильність до віктимної поведінки» О.О.Андроннікової (містить набір

спеціалізованих психодіагностичних шкал, направлених на виявлення схильності до

реалізації окремих форм віктимної поведінки).

Виявлено, що за шкалою «реалізована віктимність» для третини підлітків (34,6 %)

властиві показники, що значно перевищують норму, а отже вони досить часто потрапляють

в неприємні або небезпечні для здоров’я і життя ситуації. За шкалою «схильність до

агресивної віктимної поведінки» (агресивний тип поведінки) показники вище норми

спостерігаються у 23,7 % досліджуваних. До даної групи відносяться досліджувані, схильні

потрапляти в неприємні і небезпечні для життя і здоров’я ситуації в результаті виявленої

агресії у формі нападу чи іншої провокуючої поведінки (образа, наклеп, знущання). Для них

характерні: або провокування конфліктної ситуації, схильність до антигромадської

поведінки, порушення соціальних норм, правил і етичних настанов та цінностей. Такі

підлітки легко піддаються емоціям, особливо негативного характеру, яскраво їх виражають,

домінантні, нетерплячі, запальні. При всіх відмінностях у мотивації поведінки характерна

наявність насильницької антигромадської установки особистості.

За шкалою «схильність до саморуйнівної поведінки» (активний тип поведінки)

показники вище норми зафіксовано у 18,4 % досліджуваних. За шкалою «схильність до

гіперсоціальної віктимної поведінки» (ініціативний тип поведінки) показники вище норми

спостерігаються у 42,1 % досліджуваних. За шкалою «схильність до залежної і безпорадної

10

поведінки (пасивний тип поведінки) показники вище норми зафіксовано у 9,3 %

досліджуваних. За шкалою «схильність до некритичної поведінки» (некритичний тип

поведінки) високі значення виявлені у 48,4 % досліджуваних.

Застосування методу профілів для виявлення гендерної складової віктимності

підлітків уможливило констатацію наявності статистично значущих розбіжностей у

профілях потенційної віктимної поведінки хлопців та дівчат.

Реалізована віктимність вивчалася за допомогою спеціально розробленої анкети,

що дозволяє з’ясувати трьохсторонню думку (учні, педагоги, батьки) щодо прояву

підлітками ознак віктимної поведінки. Аналіз результатів анкетування дозволив

виявити чотири групи досліджуваних за ступенем віктимності поведінки. Виявлено, що

до групи гіпервіктимних підлітків увійшло – 16,7 %, до групи віктимних – 15,1 %

досліджуваних, які найбільш часто опиняються в ролі жертви внаслідок дій як

однолітків, так і дорослих (вчителів, батьків). У групу маловіктимних підлітків, згідно

результатів анкетування, увійшли понад третини усіх досліджуваних (38,4 %). Групу

невіктимних підлітків (29,8 %) сформували здебільшого соціально активні учні, котрих

характеризують як відповідальних, добрих, старанних, порядних та захоплених дітей.

Виявлено, що сформованість типів акцентуацій характеру прямо пропорційна рівню

віктимності досліджуваних: чим сильніше виражені акцентуації, тим більше віктимогених

проявів спостерігається у поведінці підлітків. З’ясовано, що для гіпервіктимних та

віктимних підлітків характерними є демонстративний, гіпертимний, застряглий,

емотивний та циклотимний типи акцентуацій характеру. У підлітків, які увійшли до груп

маловіктимних та невіктимних, сформованими виявилися педантичний, екзальтований та

збудливий типи акцентуацій.

Емпіричним шляхом виявлено, що для підлітків з ознаками віктимної поведінки

властиві підвищений рівень основних форм прояву шкільної тривожності та агресивності.

Порівняльний аналіз показників властивостей гіпервіктимних та невіктимних підлітків за

t-критерієм Стьюдента засвідчив, що ті підлітки, які увійшли у групу гіпервіктимних та

віктимних, відрізняються доволі високими показниками рухливості нервових процесів

(Р<0,01), соціальної емоційності (Р<0,01) та соціальної пластичності (Р<0,01). У підлітків,

які увійшли до групи маловіктимних та невіктимних виявлені високі показники сили

процесів гальмування (Р<0,01) та врівноваженості нервових процесів (Р<0,01).

Для більш якісної характеристики отриманих даних застосовано факторний аналіз

окремо в групі гіпервіктимних й віктимних та в групі маловіктимних і невіктимних

підлітків. Виокремленні фактори інтерпретувалися нами як різні форми прояву

віктимності. Результати факторного аналізу подано у табл.1.

У перший фактор із додатним знаком увійшли: сила процесів збудження та

врівноваженість нервових процесів, емоційність, соціальна емоційність, непряма агресія та

роздратованість; з від’ємним знаком – сила гальмування та соціальний темп. Максимальне

навантаження за фактором має емоційність, соціальна емоційність та сила процесів

гальмування, вербальна агресія та суперництво. Ядром фактору (показники, що мають не

лише високе факторне навантаження, але й високу щільність кореляційних зв’язків з

показниками окресленого фактору) в даному випадку є слабкість процесів гальмування,

емоційність і спрямованість на суперництво. Очевидно, що даний симптомокомплекс

визначає прояв віктимності на поведінковому рівні і може бути позначеним як сприяючий

її прояву.

11

У другий фактор із додатним знаком увійшли: сила процесів гальмування,

демонстративність, збудливість, екзальтованість, негативізм та підозрілість; з

від’ємним знаком – врівноваженість нервових процесів. Найбільшу факторну вагу

мають демонстративність, екзальтованість (емоційна лабільність) та негативізм.

Схема кореляційних зв’язків індивідуальних властивостей даного фактору з

найбільшим коефіцієнтом кореляції демонструє, що ядром фактору виступає

демонстративність, що має максимальну факторну вагу, а також високі і помітні

коефіцієнти кореляцій з неврівноваженістю, екзальтованістю, негативізмом та

підозрілістю. Демонстративність опосередковано через неврівноваженість пов’язана з

силою гальмування та врівноваженістю нервових процесів: чим більш виражені

процеси гальмування, тим більш неврівноважена особистість (акцентуація характеру) і

тим більш демонстративний тип, і навпаки. Таблиця 1

Факторне відображення структури індивідуальності

гіпервіктимних та невіктимних підлітків

Показники Віктимогенні фактори Невіктимогенні фактори

1 2 3 1 2 3

Сила збудження нервових процесів 0,587

Сила гальмування нервових процесів -0,779 0,612

Рухливість нервових процесів 0,606 0,546

Врівноваженість нервових процесів -0,564 0,869

Ергічність

Соціальна ергічність 0,902

Пластичність 0,852

Соціальна пластичність

Темп

Соціальний темп -0,618

Емоційність 0,892

Соціальна емоційність 0,912 0,700

Гіпертивний 0,487

Збудливий 0,713

Емотивний 0,712

Тривожний 0,833

Циклотимний

Демонстративний 0,926

Екзальтований 0,812

Застрягаючий

Педантичний 0,864

Дистимний

Фізична агресія 0,893

Образа -0,472

Індекс агресивності 0,629

Непряма агресія 0,524

Підозрілість 0,523 -0,432

Індекс ворожості 0,848

Роздратованість 0,498

Вербальна агресія 0,718

Негативізм 0,719 -0,518

Почуття провини

Суперництво 0,618

Співробітництво 0,842

Компроміс 0,612

Уникнення 0,731

Пристосування

Частка пояснюваної дисперсії, % 34,63 18,22 12,09 30,18 19,47 11,94

12

Другий фактор можна охарактеризувати як симптомокомплекс властивостей, що

сприяють прояву поведінкової віктимності, що детермінована нейродинамічними

властивостями.

До складу третього фактору з додатним знаком увійшли: фізична агресія, індекс

агресивності, індекс ворожості, вербальна агресія та гіпертивність. Найбільша факторна

вага припадає на фізичну агресію та індекс ворожості. Ворожість як негативна установка

до іншої людини чи групи людей, знаходить своє вираження у надзвичайно несприятливій

оцінці будь-якого об’єкту. Слід зазначити, що особистісні механізми спрямовані на

стримування ворожості всередині особистості без прямого прояву ворожих дій стосовно

інших. Третій можна охарактеризувати як симптомокомплекс властивостей, які сприяють

прояву поведінкової віктимності, що детермінована агресивністю. За таких внутрішніх

передумов, агресивність виступає щонайперше, як мотиваційна тенденція, внутрішнє

спонукання до здійснення агресивних дій, по-друге, відображає відносно стабільну

готовність до агресивних дій в самих різноманітних ситуаціях за наявності потенційно

агресивного сприймання та потенційно агресивної інтерпретації, по-третє, характеризує

наявність деструктивних тенденцій у стосунках з іншими людьми.

Таким чином, фактори у групі гіпервіктимних та віктимних підлітків репрезентують

собою 3 симптомокомплекси індивідуальних властивостей, різних за своєю структурою і

зв’язком між собою, позначаючи різні форми прояву віктимності підлітків.

У групі маловіктимних та невіктимних підлітків із матриці кореляцій 25

показників було відібрано 3 значущих фактори.

До складу першого фактору увійшли такі показники як соціальна емоційність,

емотивність, педантичність та тривожність, які утворюють симптомокомплекс

властивостей, що сприяє прояву латентної віктимності.

До складу другого фактору увійшли із додатним знаком врівноваженість нервових

процесів та співробітництво, а з від’ємним знаком – образа, підозрілість та негативізм.

Низька факторна вага особистісних властивостей образливість, підозрілість та

негативізм, а також входження їх у фактор з від’ємним знаком, дозволяє припустити,

що вибір стратегії виходу із конфлікту – співробітництво пов’язаний із мінімальним

проявом означених властивостей, а також врівноваженістю нервових процесів.

До складу третього фактору увійшли наступні показники: рухливість нервових

процесів, соціальна ергічність, пластичність, уникнення та компроміс. Соціальна

ергічність та пластичність, які мають найбільшу факторну вагу утворюють його ядро. В

цілому цей фактор можна віднести до симптомокомплексу індивідуальних

властивостей, що характеризують маловіктимних та невіктимних підлітків, як таких,

які відкриті для спілкування, для контактів та поводяться природно у процесі взаємодії.

Виявлено, що між основними формами прояву схильності до віктимної поведінки та

показниками дитячо-батьківських стосунків існує 16 статично значущих зв’язки, з них 13

додатних та 3 від’ємних. Реалізована віктимність знаходиться у тісному зв’язку із

конфліктністю із мамою чи батьком. Емоційна дистанція з матір’ю чи з батьком,

відсутність ніжних, теплих стосунків, необхідність пригнічувати свої почуття і ховати свої

переживання зумовлює прояв віктимності у підлітка. Непостійність, непередбачуваність

та хаос, що панують в сім’ї, зумовлюють і відсутність чітких обмежень для дитини, а

відтак і прояв нею віктимної поведінки. Розмитість, нечіткість меж, які визначають

поведінку дитини, відсутність традицій, норм та правил в сім’ї, суперечливі стосунки

13

батьків – все це позбавляє підлітка твердої психологічної основи, стабільності, моральних

орієнтирів поведінки. Ступінь адекватності образу дитини значно варіюється і суттєво

впливає на зростання схильності до агресивної віктимної поведінки підлітка. Батьки, які не

спроможні адекватно оцінити власних дітей (їх недооцінюють, або переоцінюють) не

здатні підібрати оптимальний варіант міжособистісної взаємодії, обрати найбільш дієві

виховні стратегії.

Переважна більшість опитаних вчителів вважають, що нині серед підлітків

загострилася проблема насилля, яке здійснюється самими дітьми у середовищі

однолітків. Навмисне, непередбачене нормативно-правовими актами держави та

невизначене морально-етичними нормами суспільства насильство в освітньому

середовищі має свої форми прояву та певну внутрішню структуру. Найпоширенішими

серед підлітків видами третирування в освітньому середовищі, на думку опитуваних

вчителів, є: кібербулінг, вербальний, соціальний та фізичний булінг. До основних причин

булінгу в первинному колективі, досліджувані вчителі віднесли: боротьбу за лідерство

(27 %); зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів та інтолерантність до них

(23 %); агресивність (19 %); відсутність предметного дозвілля (17 %) та заздрість (14 %).

Дослідження індивідуальності у групах підлітків дозволило виокремити

симптомокомплекси нейродинамічних та психодинамічних властивостей, що сприяють

прояву віктимної поведінки підлітків. На підставі результатів факторного аналізу

експериментально підтверджено теоретичну модель психологічного конструкту

формування віктимної поведінки особистості, уточнено її окремі особистісні

детермінанти. Отримані в ході дослідження зв’язки між показниками та результати

факторного аналізу в цілому засвідчують, що віктимність є складним, багаторівневим

утворенням, яке детерміноване нейродинамічними, психодинамічними і особистісними

властивостями. Різна ступінь вираженості віктимності пов’язана із різним рівнем

сформованості абсолютних показників нейродинамічних, психодинамічних і

особистісних властивостей, а також характером взаємозв’язків між ними.

Одержані результати були покладені в основу авторської програми, мета якої

полягала у запобіганні та психокорекції деструктивних форм поведінки і спілкування,

особистісних установок та стереотипів; підвищенні рівнів самопізнання,

самоприйняття; набутті навичок ефективної взаємодії в соціумі.

У третьому розділі дисертації «Концепція запобігання та психолого-педагогічної

корекції віктимної поведінки підлітків» представлено результати формувального

експерименту, присвяченого визначенню та експериментальній перевірці дієвих форм і

методів запобігання та психокорекції віктимної поведінки підлітків.

Розроблена нами програма, спрямована не лише на попередження, раннє

виявлення, але й на запобігання віктимізації підлітка.

Авторську програму психолого-педагогічної корекції та запобігання віктимної

поведінки у підлітків реалізовано у формі тренінгу. Програма була розрахована на 11

групових занять, які проводилися двічі на місяць протягом року. Тривалість кожного

заняття 2 години. Загальна тривалість програми – 22 години.

Визначальним завданням програми психолого-педагогічної корекції та

запобігання віктимної поведінки у підлітків, є вироблення стійкого психологічного

імунітету до патогенного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, що сприяють такій

поведінці, й формування нових, соціально схвальних установок і норм поведінки.

14

Ефективне забезпечення психолого-педагогічної корекції та запобігання віктимної

поведінки у підлітків передбачало не тільки роботу з учнями, але й батьками,

учителями, адміністрацією та навчання їх профілактичним стратегіям.

Тренінг складався з чотирьох етапів.

1 етап – створення єдиного психологічного простору та зворотного зв’язку між

окремим учасником і групою та інформування про віктимну поведінку.

2 етап – проведення дискусій, ігор, інтерв’ювання для створення ситуації рефлексії.

3 етап – вирішення завдань оволодіння навичками і вмінням у спілкуванні,

поведінці, що попереджають розвитку віктимності.

4 етап – релаксаційні відновлювальні вправи для зняття психологічної напруги і

підведення висновків заняття.

З метою перевірки ефективності авторської програми в 2015-2017 рр. проведено

формувальний експеримент на базі Острозького навчально-виховного комплексу «Школа

І-ІІІ ступенів-гімназія», Дядьковицької ЗОШ I-III ст., Рівненської ЗОШ I-III ст. № 18,

ЗОШ № 12 м. Рівне. У дослідженні взяло участь 60 осіб підліткового віку. З них 30 осіб

утворили експериментальну групу у якій було впроваджено авторську програму, а інші 30

були включені до контрольної групи, у якій не застосовувалася дана програма.

Аналіз результатів упровадження авторської програми засвідчив її ефективність

щодо запобігання реалізованої віктимної поведінки підлітків. Це проявилось, зокрема, в

зменшенні кількості досліджуваних експериментальної групи з показниками

реалізованої віктимної поведінки вище норми і збільшенні з показниками, що

відповідають нормі. Разом з тим, у контрольній групі відмітних зрушень у показниках

реалізованої віктимної поведінки зафіксовано не було (табл.2).

Таблиця 2 Ступінь прояву реалізованої віктимної поведінки учасників експериментальної

і контрольної груп до (1 зріз) і після (2 зріз) формувального експерименту Ступінь прояву

реалізованої віктимної поведінки

Експериментальна група, кількість досліджуваних у %

Контрольна група, кількість досліджуваних у %

1 зріз 2 зріз 1 зріз 2 зріз Норма 53,3 76,6 50,0 53,3

Нижче норми 10,1 10,1 16,7 16,7 Вище норми 36,6 13,3 33,3 30,0

Примітка * – відмінності статистично значущі на рівні р< 0,01.

Так, в експериментальній групі виявлено статистично значущі відмінності між

початковими (до проведення тренінгової програми) і кінцевими показниками реалізованої

віктимної поведінки (після проведення тренінгової програми) за критерієм φ* – кутове

перетворення Фішера на рівні р< 0,01. У контрольній групі позитивних, статистично

значущих змін у показниках реалізованої віктимної поведінки досліджуваних зафіксовано

не було. Як видно з табл. 2, якщо на початку експерименту в експериментальній групі

36,6 % досліджуваних виявили показники реалізованої віктимної поведінки вище норми,

то після експерименту таких осіб стало уже 13,3 %, а кількість досліджуваних з

показниками, що відповідають нормі збільшилася з 53,3 % до76,6 % (р< 0,01).

Щодо контрольної групи, за результатами 1-го та 2-го зрізів зафіксовані лише

незначні зміни, які в цілому істотно не змінюють ситуацію із проявом підлітками

реалізованої віктимної поведінки: ступінь прояву реалізованої віктимної поведінки

вище норми виявлено у 33,3 % і 30 %.

15

Завдяки тому, що сам процес запобігання віктимної поведінки включає вироблення у

підлітків умінь аналізувати власні переживання та поведінку, у них поступово зростає

рівень усвідомлення емоційних станів, розуміння причин, що викликають ті чи інші

переживання, почуття. Внаслідок цього підліток починає більш свідомо ставитися до себе,

що в свою чергу, актуалізує його здатність і потребу у належному прийнятті інших, а

також утворенні адекватної реальній ситуації настанови поводитись належним чином.

Досвід переживань, отриманий в процесі роботи з групою, стає важливою

складовою цілого ряду ефектів. На етапі засвоєння знань учасники трансформували

свою поведінку під впливом нових знань. Як позитивний ефект особистісних змін,

також, констатуємо підвищення толерантності до зворотного зв’язку як способу

отримання додаткової інформації про себе та навколишній світ. Крім того,

індивідуальні бесіди засвідчили у досліджуваних експериментальної групи збільшення

незалежності від обставин та оціночних суджень оточуючих; зростання впевненості у

критичних ситуаціях. Успішне виконання членами експериментальної групи завдань

тренінгу доводить, що це ефективний спосіб, завдяки якому підлітки долають усталені

психологічні бар’єри у поведінці, а також формують нове і більш конструктивне

розуміння проблемних ситуацій та шляхів їх вирішення. Таким чином, отримані

результати підтвердили можливість корекції реалізованої віктимної поведінки

досліджуваних, довели ефективність використання авторської програми.

ВИСНОВКИ

Дисертація містить теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми

запобігання віктимній поведінці підлітків, зокрема в ній здійснено: експериментальне

вивчення потенційної віктимності та її реалізації у поведінці підлітків; виявлено

особистісну детермінацію віктимної поведінки підлітків, побудовано факторну

конфігурацію індивідуально-психологічних властивостей гіпервіктимних та невіктимних

підлітків; проведене експериментальне дослідження впливу дитячо-батьківських стосунків

на віктимність підлітків; описано основні форми прояву насильства в освітньому

середовищі школи; теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено дієвість

психолого-педагогічних чинників запобігання віктимній поведінці підлітків; розроблено

та апробовано авторську програму запобігання та психокорекції віктимної поведінки.

1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що поняття

«віктимна поведінка» трактується досить широко. Проте, головною ознакою віктимної

поведінки є здійснення певних дій або бездіяльність, які сприяють тому, що людина

опиняється в ролі жертви. У дисертації розкривається поняття «віктимна поведінка» з

огляду на свідомі або несвідомі легковажні, аморальні або протиправні дії та вчинки

підлітка, які можуть слугувати приводом для вчинення злочину.

Узагальнення концептуальних підходів до проблеми віктимної поведінки дозволило

констатувати наявність трьох основних поглядів щодо її розуміння. Перший

(психодинамічний) підхід трактує віктимну поведінку як синдром патологічного розвитку

особистості. Передумовою її формування виступає наявний неусвідомлюваний

внутрішньо-особистісний конфлікт, з яким особистість не в змозі впоратися.

Представники другого (соціально-когнітивного напряму) в якості її передумов

розглядають певний набір поведінкових реакцій та дій, що сформувалися протягом життя.

В межах третього (диспозиційної теорії) підходу, віктимна поведінка аналізується крізь

16

призму впливу батьків на дітей, особливостей сімейного виховання, які породжують

віктимні диспозиції особистості і самостигмацію себе в ролі жертви.

2. Емпіричний аналіз змістових характеристик основних типів віктимної поведінки

підлітків здійснено за двома критеріями: реалізованої та потенційної віктимності.

Виявлено, що за шкалою «реалізована віктимність» для третини підлітків (34,6%) властиві

показники, що значно перевищують норму. За шкалою «схильність до агресивної

віктимної поведінки» (агресивний тип поведінки) показники вище норми спостерігаються

у 23,7 % досліджуваних. За шкалою «схильність до саморуйнівної поведінки» (активний

тип поведінки) показники вище норми зафіксовано у 18,4 % досліджуваних. За шкалою

«схильність до гіперсоціальної віктимної поведінки» (ініціативний тип поведінки)

показники вище норми спостерігаються у 42,1 % досліджуваних. За шкалою «схильність

до залежної і безпорадної поведінки (пасивний тип поведінки) показники вище норми

зафіксовано у 9,3 % досліджуваних. За шкалою «схильність до некритичної поведінки»

(некритичний тип поведінки) високі значення виявлені у 48,4 % досліджуваних.

Реалізована віктимність вивчалася за допомогою спеціально розробленої анкети.

Аналіз результатів анкетування дозволив виявити чотири групи досліджуваних за

ступенем віктимності поведінки.

3. Виявлено, що сформованість типів акцентуацій характеру прямо пропорційна

рівню віктимності досліджуваних: чим сильніше виражені акцентуації, тим більше

віктимогених проявів спостерігається у поведінці підлітків. З’ясовано, що для

гіпервіктимних та віктимних підлітків характерними є демонстративний, гіпертимний,

застряглий, емотивний та циклотимний типи акцентуацій характеру. У підлітків, які

увійшли до груп маловіктимних та невіктимних, сформованими виявилися педантичний,

емотивний, екзальтований та збудливий типи акцентуацій. Емпіричним шляхом

встановлено, що для підлітків з ознаками віктимної поведінки властиві підвищений

рівень основних форм прояву шкільної тривожності та агресивності.

4. Узагальнення наукових доробок та власний практичний досвід уможливлюють

розгляд та систематизацію об’єктивних та суб’єктивних психолого-педагогічних

чинників, що зменшують прояви підлітками віктимної поведінки.

Констатовано, що психологічні особливості прояву віктимної поведінки підлітків

обумовлені широким спектром внутрішніх передумов та різноманітних факторів.

Показано, що індивідуально-особистісні характеристики виступають своєрідним

внутрішнім фільтром, що блокує чи, навпаки, інтенсифікує прояви віктимної поведінки

підлітком. До визначальних інтенцій, які слугують передумовами реалізації віктимної

поведінки у підлітковому віці, віднесено: довірливість, наївність, невпевненість, нестійку

та неадекватну самооцінку, максималізм, імпульсивність, агресивність, тривожність,

навіюваність, екстернальний локус контролю. Формування віктимної поведінки

відбувається також під впливом ситуаційних детермінант. Наявність об’єктивно життєвих

негараздів: насильство в школі (булінг) і в родині, сімейна депривація; конфлікти і

кардинальні зміни в значущих сферах життєдіяльності підлітка схиляє його до необачності

своїх дій і фактично звужує можливість передбачити і уникнути негативних наслідків.

Отже, формуванню віктимній поведінці підлітків сприяє комплексна дія як

соціокультурних, ситуаційних, так і індивідуально-психологічних чинників.

5. Авторську програму запобігання та психокорекції віктимної поведінки у підлітків

реалізовано у формі тренінгу. Визначальним завданням програми є вироблення стійкого

17

психологічного імунітету до патогенного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, що

сприяють такій поведінці, й формування нових, соціально схвальних установок і норм

поведінки. Доведено її ефективність, що проявляється у позитивних змінах: кількість

досліджуваних з показниками, що відповідають нормі збільшилася. Отримані результати

засвідчують зменшення у досліджуваних експериментальної групи фізичної, вербальної та

непрямої агресії, а також роздратованості.

Результати апробації авторської програми показали, що, по-перше, з технічної

точки зору запропонований тренінг є доступним для більшості осіб підліткового віку і

може бути використаний для розвитку поведінкового потенціалу та життєздатності

підлітків. По-друге, встановлено, що найбільший вплив на процес корекції здійснили

заняття, основними цілями яких були нівелювання оціночного судження щодо себе та

інших, що дозволило розширити діапазон сприйняття, розуміння та прийняття

множинності вчинків і стосунків.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної теми.

Перспективним може бути емпіричне дослідження внутрішніх передумов реалізації

віктимної поведінки у підлітковому віці залежно від соціального статусу родини.

Важливим є дослідження проблеми психологічної готовності психологів до запобігання

та нівелювання негативних наслідків віктимізації особистості, відновлення її

когнітивного, емоційного та поведінкового ресурсу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Статті, опубліковані у фахових виданнях, включених до переліку,

затверджених МОН України:

1. Папуша В.В., Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В. Віктимність як предмет

психологічного аналізу / Н.Ю. Волянюк, Г.В.Ложкін, В.В.Папуша // Вісник

післядипломної освіти: зб. наук. праць / Ун-т менедж. освіти АПН України, Асоц.

безперерв. освіти дорослих: голов. ред. В.В.Олійник; редкол.: О.Л.Ануфрієва [та ін.]. –

Вип.11. – Ч.2. – К.: Геопринт, 2009. – С.62-70.

2. Папуша В.В. Віктимні аспекти проблемної поведінки підлітків / В.В. Папуша //

Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. – Вип. 82. – Том ІІ. –

Серія : Психологічні науки. – Чернігів, 2010. – С. 119- 121.

3. Папуша В.В. Теоретичне та емпіричне дослідження колірного профілю як

чинника віктимної поведінки / В.В. Папуша // Освіта регіону : Політологія. Психологія.

Комунікація. – № 3. – 2011. – С. 248-252.

4. Папуша В.В. Агресивна поведінка підлітків як фактор віктимізації /

В.В. Папуша // Психологічні перспективи. – Вип. 19. – Луцьк : Волинський нац. ун-т

ім. Лесі Українки. – 2012. – С. 190-195.

5. Папуша В.В. Віктимна поведінка підлітка: форми прояву та їх аналіз /

В.В.Папуша // Наука і освіта : Науково-практичний журнал Південноукраїнського

національного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського. – № 11. – 2016 /

CXXXXXII. – с. 60-66.

6. Папуша В.В. Внутрішні передумови проявлення віктимної поведінки у

підлітковому віці / В.В. Папуша // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. пр. / НАПН

України, Ун-т менедж. освіти : голов. ред. В.В.Олійник; редкол.: О.Л.Ануфрієва [та

ін.]. – К.: АТОПОЛ ГРУП, 2016. – С.76-86.

18

Статті у міжнародних виданнях:

7. Папуша В.В. Ситуационная детерминация виктимного поведения подростков /

В.В.Папуша // Научный журнал «Общество : социология, психология, педагогика». –

2016. – № 10. – С. 58-61.

Статті апробаційного характеру, опубліковані у спеціалізованих наукових журналах,

збірниках матеріалів наукових конференцій:

8. Папуша В.В. Поведінкові реакції підлітків, що спричиняють віктимну

поведінку / В.В.Папуша // Актуальні напрямки психологічних досліджень на сучасному

етапі розвитку суспільства: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції молодих

учених та студентів [22-23 жовтня 2010]. – Тернопіль, 2010. – С. 155 -163.

9. Папуша В.В. Влив батьківсько-сімейного виховання на віктимну поведінку підлітків

/ В.В.Папуша // Зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції «Дитинство без

насилля: суспільство, школа і сім’я». – Тернопіль: Стереоарт, 2014. – С. 357-359.

10. Папуша В.В. Гендерні особливості сприймання конфліктних ситуацій в

юнацькому віці / В.В.Папуша // Зб. Матеріалів Всеукраїнської науково-практичної

конференції : Рівність, лідерство, спілкування в європейських прагненнях української

молоді; Гендерний дискурс 5-7 жовтня 2016 р. – Тернопіль, 2016. – С. 83-84.

Навчально-методичні матеріали

11. Віктимологічні аспекти загальної профілактики статевих злочинів в сім’ях,

які вчиняються по відношенню до неповнолітніх потерпілих: науково-методичні

рекомендації / [Н.Ю. Волянюк, Г.В.Ложкін, В.В.Папуша та ін.]; за заг. ред.

Н.Ю.Волянюк. – К – Р. : «Принт-Хауз», 2009. – 153 с.

12. Віктимологія та агресологія: навчальний посібник / [Н.Ю.Волянюк Г.В.Ложкін;

В.В.Папуша]; за заг. ред. Н.Ю.Волянюк, Г.В.Ложкіна. – Р.: «Прінт Хауз», 2010. – 265 с.

13. Технологія підготовки педагогів до попередження насильства та агресії в сім’ї:

методичні рекомендації / [Н.Ю.Волянюк (розділ I; тема 1); Г.В.Ложкін (розділ II; тема 1);

В.В.Папуша (розділ IV); В.А. Бараннік (розділ I; тема 2); В.І.Карамушка (розділ III);

О.П.Щотка (розділ II; тема 2)]; за заг. ред. Н.Ю. Волянюк. – Р.: «Прінт Хауз», 2011. – 146 с.

АНОТАЦІЇ

Папуша В.В. Психолого-педагогічні чинники запобігання віктимній поведінці

підлітків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за

спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології імені

Г.С.Костюка НАПН України, Київ, 2017.

Дисертація містить теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми

запобігання віктимній поведінці підлітків, зокрема в ній здійснено: експериментальне

вивчення потенційної віктимності та її реалізації у поведінці підлітків; виявлено

особистісну детермінацію віктимної поведінки підлітків, побудовано факторну

конфігурацію індивідуально-психологічних властивостей гіпервіктимних та

невіктимних підлітків; проведене експериментальне дослідження впливу дитячо-

батьківських стосунків на віктимність підлітків; описано основні форми прояву

насильства в освітньому середовищі школи; теоретично обґрунтовано та

експериментально перевірено дієвість психолого-педагогічних чинників запобігання

віктимній поведінці підлітків; розроблено та апробовано авторську програму тренінгу

психолого-педагогічної корекції і профілактики віктимної поведінки.

19

Емпіричний аналіз змістових характеристик основних типів віктимної поведінки

підлітків здійснено за двома, критеріями: реалізованої та потенційної віктимності. Виявлено,

що за шкалою «реалізована віктимність» для третини підлітків властиві показники, що

значно перевищують норму. З’ясовано, що віктимність у підлітковому віці є складним,

багаторівневим утворенням, яке детерміноване нейродинамічними, психодинамічними і

особистісними властивостями. Різна ступінь виразності віктимності пов’язана із різним

рівнем сформованості абсолютних показників нейродинамічних, психодинамічних і

особистісних властивостей, а також характером взаємозв’язків між ними.

Доведено ефективність авторської програми психолого-педагогічної корекції і

профілактики прояву підлітками віктимної поведінки, яка проявляється у позитивних

змінах: кількість досліджуваних з показниками, що відповідають нормі збільшилася з

53,3 % до 76,6 %.

Ключові слова: віктимна поведінка, підлітковий вік, чинники, детермінація,

внутрішні передумови, реалізація, корекція.

Папуша В.В. Психолого-педагогические факторы предотвращения виктимного

поведения подростков. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по

специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт

психологии имени Г.С.Костюка НАПН Украины, Киев, 2017.

Диссертация содержит теоретическое обобщение и новое решение проблемы

предотвращения виктимного поведения подростков. В частности в ней осуществлено:

экспериментальное изучение потенциальной виктимности и ее реализации в поведении

подростков, обнаружено личностную детерминацию виктимного поведения

подростков, построена факторная конфигурация индивидуально-психологических

свойств гипервиктимных и невиктимных подростков; проведенно экспериментальное

исследование влияния детско-родительских отношений на виктимность подростков;

описаны основные формы проявления насилия в образовательной среде школы,

теоретически обоснованно и экспериментально проверено действенность психолого-

педагогических факторов предотвращения виктимного поведения подростков;

разработана и апробирована авторская программа тренинга психолого-педагогической

коррекции и профилактики виктимного поведения.

Анализ отечественной и зарубежной литературы свидетельствует о том, что

понятие «виктимное поведение» трактуется достаточно широко. Однако главным

признаком виктимного поведения является осуществление определенных действий или

бездеятельность, которые способствуют тому, что человек оказывается в роли жертвы.

В диссертации раскрывается понятие «виктимное поведение», учитывая сознательные

или несознательные легкомысленные, аморальные или противоправные действия и

поступки подростка, которые могут служить поводом для совершения преступления.

Констатировано, что психологические особенности проявления виктимного

поведения подростков обусловлены широким спектром внутренних предпосылок и

разнообразных факторов. Отмечено, что индивидуально-личностные характеристики

выступают в качестве своеобразного внутреннего фильтра, который блокирует или,

наоборот интенсифицирует проявления виктимного поведения подростком.

Формирование виктимного поведения происходит также под воздействием ситуационных

20

детерминант. Наличие объективно жизненных неурядиц: насилие в школе (булинг), в

семействе, семейная депривация; конфликты и кардинальные изменения в значимых

сферах жизнедеятельности подростка, склоняет его к неосмотрительности своих действий

и фактически суживает возможность предусмотреть и избежать негативных последствий.

Эмпирический анализ смысловых характеристик основных типов виктимного

поведения подростков осуществлен за двумя, критериями: реализованной и

потенциальной виктимности. Обнаружено, что по шкале «реализованная виктимность»

у трети подростков показатели значительно превышают норму.

Доказана эффективность авторской программы психолого-педагогической

коррекции и профилактики проявления подростками виктимного поведения, которое

проявляется в позитивных изменениях: количество исследуемых с показателями,

которые отвечают норме увеличилась из 53,3 % до 76,6 %.

Ключевые слова: виктимное поведение, подростковый возраст, факторы,

детерминация, внутренние предпосылки, реализация, коррекция.

Papusha V.V. Psychological and pedagogical factors of victimization prevention of

teenagers. – Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Psychological Sciences with a specialization

19.00.07- Pedagogical and Developmental Psychology.- Institute of Psychology named after

H.S.Kostiuk of the National Academy of Pedagogical Sciences, Kyiv, 2017.

Dissertation includes theoretic generalization and new solution of the problem of

victimization prevention of teenagers, in particular, in this dissertation an experimental study of

potential victimhood and its realization in teenagers behavior are implemented; personal

determination of victimization of teenagers is identified, factor configuration of individual and

psychological qualities of hyper-victimized and non-victimized teenagers is developed;

experimental study of influence of child-parent relations on teenagers’ victimhood is carried out;

basic forms of violence expressions in educational environment of school are described;

efficiency of psychological and pedagogical factors of victimization prevention of teenagers are

theoretically based and experimentally-verified; authorial program of training of psychological

and pedagogical correction and preventive measures of victimization is developed and certified.

Empirical analysis of content-related characteristics of basic types of victimization of

teenagers is carried out according to two criteria: realized and potential victimhood. It is

identified that according to “realized victimhood" scale, indicators which far exceed norm are

common to the third part of teenagers. Victimhood in teen age is found to be complicated,

multilevel formation which is determined by neurodynamic, psychodynamic and personal

qualities. Various levels of victimhood expressions is connected with different level of

maturity of absolute indicators of neurodynamic, psychodynamic and personal qualities and

also with the character of interconnection between them.

The efficiency of authorial program of training of psychological and pedagogical

correction and preventive measures of victimization expressed by teenagers which appears in

positive changes are proved: number of persons under study with indicators which meet norm

increases from 53,3% to 76,6%.

Key words: victimization, teen age, factors, determination, internal prerequisites,

realization, correction.

21

Підписано до друку 25.01.2018 р. Формат 60х84 1/16.

Папір офсет. Ґарнітура «Times». Друк офсет.

Ум. друк. арк. 2,09. Обл.-вид. арк. 1,9. Наклад 100 пр. Зам. 9.

Друкарня видавництва «Волинські обереги».

33028 м. Рівне, вул. 16 Липня, 38; тел./факс: (0362) 62-03-97.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта

видавничої справи ДК № 270 від 07.12.2000 р.

33028 м. Рівне, вул. 16 Липня, 38; тел./факс: (0362) 62-03-97.