МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Г. КОРОЛЕНКА

ЗАТВЕРДЖУЮ

ГОЛОВА ПРИЙМАЛЬНОЇ КОМІСІЇ

М.І.СТЕПАНЕНКО 27 березня 2017 року

ПРОГРАМА вступного випробування з культурології

для вступників на навчання за освітньою програмою зі спеціальності 034 Культурологія

на другому (магістерському) рівні вищої освіти

Полтава – 2017

Програма вступного випробування з культурології для вступників на навчання за освітньою програмою зі спеціальності 034 Культурологія на другому (магістерському) рівні вищої освіти / Укладачі: В.П. Титаренко, В.А. Дмитренко, А.І. Литвиненко. — Полтава, 2017. — 19 с.

Рецензенти: Погребняк М.М., кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хореографії ПНПУ імені В.Г. Короленка;Стрельніков В.Ю., доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки та суспільних наук ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки та торгівлі».

Програма схвалена на засіданні кафедри культурології та методики викладання культурологічних дисциплін.

Протокол №14 від 21 лютого 2016 року.

2

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Магістр – освітній ступінь фахівця, який на основі отриманої раніше кваліфікації бакалавра чи спеціаліста здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру у ВНЗ ІV рівня акредитації, має певний досвід їх застосування і продукування нового знання для вирішення фахових професійних завдань.

Мета вступного випробування для вступників за спеціальністю 034 «Культурологія» на освітній ступінь магістр – встановити рівень теоретичної та практичної підготовки культуролога освітнього ступеня «бакалавр» або освітнього рівня «спеціаліст» до здійснення професійної діяльності здобувачів у навчальних загальноосвітніх та культурно-мистецьких закладах, їх спроможність здобувати наступний освітній ступінь «магістр».

Програма вступних випробувань передбачає виявлення знань абітурієнтами методологічних, теоретичних і технологічних основ культуротворчості людини, тенденцій розвитку світової та української культури на різних етапах існування людства, ступеня сформованості вмінь аналізувати характерні закономірності становлення його матеріальної і духовної культури, розуміння конкретних творів мистецтва, літератури.

Вона враховує основні завдання підготовки магістра культурології:– опанування й творче осмислення поняттєвого апарату

культурологічної науки;– формування уявлень про особливості розвитку світової та

української культури на різних етапах її становлення; – аналіз характерних тенденцій творчості письменників, учених,

музикантів, архітекторів, художників, у роботах яких найбільш повно і яскраво розкриваються риси і стилі тієї чи іншої епохи;

– аналіз конкретних творів мистецтва, дослідження на їх основі стилістичної своєрідності відображення дійсності та найважливіших теоретичних питань культурологічних епох, художніх стилів, течій і напрямів;

– володіння формами і прийомами організації соціокультурної діяльності у сфері культури та формування комплексу дослідницьких умінь культуролога.

Програмою передбачено, що завдання професійної підготовки магістра-культуролога вирішуються через:

– комплекс гуманітарних, соціально-економічних і фундаментальних знань фахівця освітнього рівня «спеціаліст» та освітнього ступеня «бакалавр», які є основою високого професійного рівня підготовки фахівців;

– глибоке знання абітурієнтами культурологічних дисциплін, яке забезпечує формування необхідних якостей особистості, професійного світогляду, навичок володіння методологією наукових досліджень, методами аналітики в гуманітарній галузі, соціокультурній і дозвіллєвій сферах;

– залучення магістрів до науково-дослідницької роботи, володіння ними актуальними проблемами соціокультурних досліджень;

– формування у магістрів навичок організаційної та управлінської

3

діяльності у закладах культури.Іспит проводиться за трьома змістовими складниками підготовки

культуролога: теорія культури, історія світової та української культури.Вступні випробування проводяться відповідно до розкладу, складеного

приймальною комісією ПНПУ імені В.Г. Короленка. Тривалість іспиту – 2 години.

4

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Поняття культурології.Теоретичний фундамент культурології. Культурологія як інтегративне

знання, методологічна основа комплексу наук про культуру. Предмет і завдання культурології.

Методологічні принципи і методи вивчення культури.Поняття методологічних принципів. Принцип історизму. Принцип

взаємозв’язку між суспільним виробництвом та культурою. Методи дослідження: порівняльно-історичний, структурно-функціонального аналізу, системного аналізу.

Культурні регулятиви.Сутність культурних регулятивів. Поняття звичаю. Обряди, ритуали.

Стандарти, стереотипи та норми. Регістри культури.Регістри культури: світова, національна, домінуюча, субкультура, (малі

культурні світи), контркультура, маргінальна культура, культура організацій і організаційна культура.

Форми культури.Форми культури: елітарна, масова, народна. Концепція елітарної та

масової культур.Стиль у культурі.Поняття стилю, традиції, канону. Життєвий культурний стиль. Стиль

мислення. Моностильова та полістильова культури.Культурний простір.Поняття культурного простору, його виміри. Культурні форми:

парадигмальна; духовна (релігія, мистецтво, філософія); форми культури, які визначають соціальні відносини людей, їх взаємодію у суспільстві (моральна, правова та політична культура); технологічна (культура освоєння й обробки матеріалу, культура виконання, виготовлення, отримання чого-небудь).

Динаміка культури.Поняття динаміки культури. Типи культурної динаміки: фазовий

(етапний), циклічний, інверсія. Збагачення культури. Культурний занепад. Культурна криза. Культурний застій.

Культура і цивілізація.Концепції інтерпретації поняття цивілізації. Співвіднесення понять

цивілізації і культури. Цивілізація і особистість. Типологізація цивілізацій в культурологічній думці. Техногенна цивілізація та її характерні риси. Криза техногенної цивілізації і шляхи її подолання.

Типологія культур.Різноманітність культурних форм і складна будова культури. Поняття

систематизації і класифікації культур, таксономії і типології. Структура культури (сфери культури, елементи та типи зв'язків між ними, поняття культурної цінності, “ядра” культури, елітарної і масової культури, “базової”

5

культури і субкультури, контркультури і маргінальної культури, культура організацій і організаційна культура).

Провідні концепції типологізації культур.Уявлення про складність структурної побудови культури. Способи

типологізації культур: за характером господарювання (М. Вебер), за культурно-історичною динамікою (М.Я. Данилевський, О. Шпенглер, М.О. Бердяєв, К.Ясперс), за родовою ознакою (Й. Бахофен, Л. Фробеніус), за міфологічними сутнісними началами (Ф. Ніцше), за світоглядною системою і характером пізнання (П. Сорокін, Ф. Нортроп).

Культурні процеси.Типи культурних змін. Історична зміна духовних фаз та етапів, що

пов’язані зі зміною основних типів соціальності Зміна духовних стилів, художніх жанрів і направлень, орієнтацій і мод. Збагачення і диференціація. Культурний застій. Занепад і деградація. Криза культури та шляхи її подолання. Основні фактори культурної динаміки.

Соціокультурна динаміка.Культура як процес. Традиції і новації. Фактори впливу на соціокультурні

зміни, характер цих змін. Моделі динаміки і теорії розвитку культури. Синергетичні ідеї у культурі. Короткий огляд європейської культури у різні історичні періоди. Зміна світоглядних настанов суспільства, основні новації у суспільному устрої, науці і мистецтві.

Культурні норми та їх види.Поняття культурної норми. Обряд. Ритуал. Етикет. Канон. Стандарт.

Загальнолюдські, національні, класові, групові, між індивідуальні норми та їх характеристика.

Людина у контексті культури.Людина з позицій культурології. Моделі соціокультурної природи людини.

Проблема смислу людського буття. Сучасні підходи до визначення духовності. Ціннісний компонент і мотивації особистості. Творчість як культурний потенціал особистості. Загальна і професійна культура особистості.

Поняття культури у сучасній культурологічній думці.Уявлення про багатомірність феномена культури. Навички порівняльного

аналізу культурологічної інформації шляхом зіставлення визначень культури, даних у працях Л. Уайта, П. Мьордока, Д. Бідні, А. Кафаньї та ін. Власне розуміння сутності поняття культура. Ігрова концепція культури (Й. Хьойзінга).

Моделі соціокультурної динаміки.Уявлення про динамічний характер культури, про складність та

багатонаправленість культурно-творчих процесів. Еволюційна модель соціокультурної динаміки (Е. Тайлор, П. Тейяр де Шарден), теорія культурних кругів (А. Тойнбі), теорія культурних циклів (О. Шпенглер), хвильові моделі (М.Д. Кондратьєв, П. Сорокін), синергетичні ідеї пояснення динаміки соціокультурних процесів (І.Р. Пригожин, Г. Хакен).

Особливості культурних змін періоду від Античності до Відродження.Прилучення до культурної скарбниці людства. Поглиблення знань про

закономірності і характер історичних змін у європейській культурі. Характерні

6

ознаки культурно-творчого процесу, акцентні події і явища у цьому процесі, їх загальнолюдське значення та вплив на наступний розвиток культури.

Особливості культурних змін періоду від Просвітництва до сучасності.Закономірності і характер історичних змін у європейській культурі,

характер суттєвих концептуальних змін у сучасній світовій і вітчизняній культурі. Характерні ознаки культурно-творчого процесу, акцентні події і явища у цьому процесі, їх загальнолюдське значення та вплив на наступний розвиток культури.

Культурна політика. Поняття культурної політики. Принципи культурної політики: єдності і

розмаїття культур, культурного виміру розвитку людства, культурної демократії, міжнародної культурної співпраці.

Субкультура.Підходи до визначення поняття «субкультура». Основні риси субкультури.

Типи субкультур них груп: всеохопна інституція та діяльність у суспільстві; естетична та опозиційна субкультура. Молодіжна субкультура.

Культурологія етносу.Етнос як одна з форм людського буття. Етнічний спектр культурології.

Ієрархія наук про етнос. Етнокультурологія в порівнянні з «етнографією», «етнологією», «культурною антропологією», «структурною антропологією» та ін. Сучасні підходи до визначення сутності етносу, зміст етнічності як складової культурного самовизначення.

Етнокультурна традиціологія.Усвідомлення «традиції» у філософії, соціології, історії, етнології.

Традиція як ключове поняття культурології. Основні підходи до класифікації традицій. Індивідуальний та надіндивідуальний рівні традиції. Структура культурної традиції.

Міфологія.Просвітницька концепція міфу. Еволюціоністський підхід до міфології.

Натуралістична версія міфу. Символістична теорія Е.Кассірера. Міфологія у творах представників ритуашстської школи. Психоаналітичне тлумачення міфів. Соціологічні підходи до сутності міфології. Міф у представників функціонального напрямку етнології. «Міфологічна свідомість» Л.Леві-Брюлля. Структуралістичний підхід до міфу. Міф і наука. Міф і релігія. Міф і мистецтво. Міф та історія.

Свято як первинна форма людської культури.Визначення святковості. Свято — будні: полюси сакральності в

традиційному житті. Архаїчна силто-сакральна картина світу. Святкове життя — ідеальний варіант існування. Час як визначальний чинник святковості. «Життя — смерть — життя» — драматична формула традиційних свят. Організаційний бік свят. Спеціалізований ритуал та масове свято. Діалектика сакрального і профанного в «природних» та «офіційних» святах.

Техніка і культура.Поняття техніки. Історія розвитку культурологічних аспектів техніки.

Поняття «техносфери». Взаємодія техніки з іншими елементами культури.

7

Техніка і економіка, техніка і влада, техніка і наука, техніка і мистецтво, техніка і система освіти. Роль техніки в розвитку культури. Природний і штучний інтелект. Техніка — людина — оточуюче середовище. Техногенній характер сучасної цивілізації. Криза техногенної цивілізації та перспективи її подолання.

Художня культура.Художня культура як поняття. Художня діяльність та її види: пізнавальна,

перетворююча, ціннісно-орієнтована, комунікативна Критерій художності. Художній образ. Відмінність художньої культури від естетичної.

Правова культура.Правова культура як поняття. Норми права. Поняття, ознаки і види

соціокультурних норм. Зміст правової культури: правосвідомість, правомірна поведінка і правомірне мислення, результати правомірної поведінки і правомірного мислення. Головні ознаки правових норм.

Екологічна культура.Поняття «екологічна культура». Проблеми екологічної культури:

взаємовідношення людини і суспільства з оточуючим середовищем; вплив виробничої діяльності і результати впливу на людину. Перша програма Д.П.Марша по збереженню навколишнього середовища. Дослідження географії людської діяльності. В.І Вернадський і вчення про біосферу та ноосферу. Діяльність Римського клуба (з 1968 р.) по дослідженню розвитку людства в епоху науково-технічного прогресу. Екологічна ситуація в світі. Проблема війни і миру. Створення етичних норм відновлення людства з оточуючим середовищем.

Естетична культура.Поняття естетичної культури. Основні елементи естетичної культури:

естетична свідомість, естетичне пізнання, естетична діяльність. Пошуки істини за законами краси. Спроби сформулювати принципи «краси». Формування уявлення про прекрасне і безобразне, піднесене і низьке, комічне і трагічне в історичному процесі розвитку культури.

Культура первісного суспільства. Головні ознаки первісної культури. Природа і суспільство. Людина як

«продукт» біологічної та культурної еволюції. Вирішальне значення культури у становленні людини.

Світогляд первісної людини.Особливості світосприймання первісної людини. Ранні форми релігії:

фетишизм, анімізм, тотемізм, магія, антропоморфізм.Первісний синкретичний художній комплекс.Печерне мистецтво первісної людини. Оздоблення печер Італії, Франції,

Іспанії. Скульптура та протоархітектура. Мегаліти. Кромлехи. Дольмени. Палеолітичні Венери.

Антична культура.Поняття Античності. Особливості античного суспільства та його культури.

Періодизація розвитку античної культури.Егейська (кріто-мікенська) культура (III — II тис. до н.е.).

8

Загальні риси. Ареал поширення. Мистецтво критян. Антропоцентризм мистецтва. Вплив егейської культури на розвиток мікенської культури.

Культура героїчного періоду Стародавньої Греції (XI — IX ст. до н.е.).Загальні риси. Будівництво храмів, палаців. Храм Атеміди в Спарті.

Розвиток героїчного епосу. Міфологічний світогляд давніх греків. Культура архаїчного періоду Стародавньої Греції (VIII — VI ст. до

н.е.).Загальні риси. Розвиток держав-полісів, грецьких колоній. Твори Гомера

«Іліада» та «Одіссея». Поеми Гесіода («Теогонія», «Роботи та дні»). Творчість Архілоха, Алкея і Сапфо, Анакреонта з Теосу. Особливості архітектурного мистецтва. Архітектурні ордери: доричний, іонічний, корінфський. Скульптура. Живопис. Філософія: Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт з Ефесу, Піфагор, Парменід, Зенон Елейський, Мелісс.

Культура класичного періоду Стародавньої Греції (V —IV ст. до н.е.). Загальні риси. Розвиток драматургії. Амфітеатри, театри. Творчість Есхіла,

Софокла, Еврипида, Арістофана. Розвиток риторики. Політичні оратори Ісократ та Демосфен. Філософія: Демокріт з Абдер, Протагор, Горгій, Сократ, Платон, Аристотель. Розвиток медицини: Гіппократ. Історична наука: Геродот і Фукідід. Мистецтво. Діяльність скульпторів Фідія, Поліклета, Скопаса, Праксітеля, Лісіппа. Парфенон — храм Афіни Парфенос. Ерехтейон на Акрополі. Живопис. Полігнот — автор картин міфологічного змісту.

Освіта і наука доби Римської республіки.Освіта. Сімейне виховання. Школа. Сім вільних мистецтв: граматика,

логіка, риторика, геометрія, арифметика, астрономія, музика. Типи шкіл: початкова, граматична і риторична. Наукові знання (Авл Корнелій Цельс (І ст. до н.е.) «Про медицину», Тит Лукрецій Кар (95-55 рр. до н.е.) «Про природу речей», перші трактати з права). Латинська мова як мова науки.

Література доби Римської республіки.Римська художня література. Лівій Андроник (? - бл. 204 р. до н.е.) і

переклад латинською мовою «Одіссеї». Комедія. Тит Макцій Плавт(250 - бл. 184 р. до н.е.) і його віршовані твори «Горщик», «Віслюки», «Хвалькуватий воїн», де висміюється сліпе наслідування грецьких зразків. Римська проза: Марк Порцій Катон (234-149 рр. до н.е.).

Архітектура доби Римської республіки.Вплив грецької архітектури. Використання міцного з'єднувального

вапнякового розчину, винайдення бетону. Застосовування арок. Будівництво театрів, цирків, амфітеатрів для гладіаторських боїв, цькування диких звірів. Базиліки — великі криті зали для зборів.

Освіта і наука доби Римської імперії.Освіта. Контроль імперією системи освіти. Грецькі осередки ученості:

афінські Академій і Лікей, школи в Александрії Єгипетській. Наукові знання. Пліній Старший (23(24)-79 рр.) і його праця «Природнича історія». Розвиток географії — Страбон. Твори Клавдія Птолемея (бл. 90 - бл. 160 рр.). Правничі школи — Сабініанська і Прокуліанська. Розвиток філософії — Луцій Анней Сенека (бл. 4 р. до н.е. – 65 р.). Історичні праці Юлія Цезара «Записки про

9

галльську війну», Тита Лівія «Історія Риму від заснування міста», Плутарха «Порівняльні життєписи», Тацита «Історія» та «Аннали».

Література доби Римської імперії.Марон Публій Вергілій («Енеїда», «Поема про землеробство», «Пастуші

пісні»). Публій Овідій Назон («Метаморфози», «Фасти»).Архітектура та образотворче мистецтво доби Римської імперії. Розквіт архітектури. Терми імператора Діоклетіана, Каракалли. «Золотий

будинок» Нерона. Будівництво Пантеона — храму на честь усіх богів. Будівництво доріг. «Аппієва дорога». Міст Траяна (98-117 рр.) через р.Дунай. Образотворче мистецтво. Фресковий живопис і мозаїка.

Основні риси середньовічної культури Західної Європи.Основні процеси й напрями суспільно-політичного, наукового й

релігійного життя Західної Європи. Світогляд середньовічної людини. Схоластика. П’єр Абеляр. Бернар Клермонський. Фома Аквінський (1225–1274). Середньовічне лицарство. Архітектура: романський та готичний стилі.

Основні субкультури середньовічного суспільства.Церковно-спіритуалістична (аскетична спрямованість, канонізованість,

тяжіння до символізму), міська, селянська (низова), куртуазна (придворно-лицарська) культури.

Культура Італії нового часу.Природничо-наукові дослідження (Г. Галілей, Е. Торічеллі). Виникнення

опери. Образотворче мистецтво: Франческо Борроміні, Лоренцо Берніні, Мікеланджело Мерізі да Караваджо. Література. Комедія дель арте. Рісорджіменто. Веризм.

Культура Іспанії нового часу. Поезія, проза, драматургія. Мистецтво: Хосе Рібера, Дієго Веласкес.

Творчість Сервантеса. Ф.Гойя.Культура Фландрії і Голландії нового часу.Природничо-наукові дослідження. Образотворче мистецтво Голландії XVІІ

ст. Франс Хальс, Рембрандт Харменс Ван Рейн. Культура Фландрії XVІІ ст. Розквіт фламандського мистецтва, його зв’язок з традиціями народної культури (Пітер Пауль Рубенс, Антоніс Ван Дейк).

Культура Франції нового часу.Філософія і теологія (Рене Декарт, Блез Паскаль, Венсан де Поль).

Становлення класицизму, його історико-культурний зміст та естетичні принципи. Драматургія класицизму (Корнель, Расін, Мольєр). Рококо і класицизм у літературі Франції XVІІ ст.: Жан де Лафонтен, Ніколя Буало, Марі де Лафайєт, Франсуа де Ларошфуко. Образотворче мистецтво Франції XVІІ ст.: Луї Лево, Жорж де Латур, Ніколя Пуссен, Клод Лоррен. Розвиток науки і техніки. Філософія, соціологія, культурологія, історіографія. Романтизм. Віктор Гюго, Жорж Санд. Реалізм: Фредерік Стендаль, Оноре де Бальзак, Проспер Меріме. Класицизм, романтизм, реалізм в архітектурі й образотворчому мистецтві (Давід, Жерар, Енгр, Жеріко, Делакруа, Руссо). Література 1870-1880-х рр.: натуралізм і символізм (Еміль Золя, Гі де Мопассан, Артюр Рембо, Поль Верлен,). Імпресіонізм й символізм в мистецтві другої половини XIX ст.:

10

Едуард Мане, Едгар Дега, Клод Моне, Каміль Піссарро, Огюст Ренуар, Огюст Роден. Постімпресіонізм у мистецтві останньої третини XIX ст. (Вінсент Ван Гог, Поль Гоген). Культура Франції кінця XІX – початку XX ст. Філософські науки. Література (Анатоль Франс, Ромен Ролан). Мистецтво: фовізм, кубізм, Паризька школа.

Культура Англії нового часу.Емпірична філософія Томаса Гоббса. Поезія бароко і класицизму.

Утвердження палладіанського класицизму в архітектурі. Поєднання центрально-купольного й базилікального типів композиції у конструкції собору св. Павла у Лондоні (1675-1709, архітектор Крістофер Рен). Розвиток науки і техніки (Фарадей, Джоуль, Бессемер, Дарвін). Культура романтизму в Англії. Вальтер Скотт. Джорж Гордон Байрон. Реалізм в культурі Англії XIX ст. Шарлотта Бронте. Чарльз Діккенс. Вільям Теккерей. Романтизм у мистецтві. Неоромантизм і символізм в літературі Англії другої половини XIX ст. Льюїс Керролл. Роберт Льюїс Стівенсон. Артур Конан Дойл. Редьярд Кіплінг. Оскар Уайльд. Реалізм і натуралізм у літературі Англії. Пізній Діккенс. Пізній Теккерей. Джордж Мередіт.

Культура Німеччини нового часу. Якоб Беме. Готфрід Лейбніц. Мартін Опіц, Андреас Гріфіус, Ганс

Гріммельсгаузен. Культура романтизму, культура пізнього романтизму в Німеччині (Ернст Теодор Амадей Гофман, Генріх Гейне). Класицизм, неоготика і неоренесанс у архітектурі. Стиль бідермеєр у живопису й декоративно-ужитковому мистецтві. Експресіонізм. Філософські науки. Література. Мистецтво.

Культура США XIX ст. Розвиток науки і техніки (Белл, Едісон). Філософська думка. Романтизм:

Вашингтон Ірвінг, Джеймс Фенімор Купер, Едгар Аллан По. Марк Твен. Розвиток архітектури і мистецтва. Поетичний ренесанс. Теодор Драйзер.

Загальні риси культури XX ст.Історичні умови та основні тенденції розвитку. Науково-технічна та

інформаційна революція, її відображення у філософській та культурологічній думці.

Мистецтво і література ХХ ст.Загальні риси. Школа Баухауз; експресіонізм і школа «нової речовності».

Мистецтво і література авангардизму: дадаїзм, сюрреалізм, пуризм. Мистецтво: Антоніо Гауді, Пабло Пікассо, Сальвадор Далі. Постмодернізм у літературі.

Зміна векторів світогляду у ХХ ст.Техногенний розвиток людства і криза сучасної цивілізації.

Постмодерністська критика раціоналізму й «релігійний ренесанс» кінця XX — початку XXІ ст.

Постмодернізм.Становлення концепції постмодернізму у працях Ролана Барта, Мішеля

Фуко, Жана Бодріяра, Жана-Франсуа Ліотара, Жака Дерріда.Субкультури другої половини ХХ ст.

11

Критика основ західної цивілізації у рамках «альтернативної культури» другої половини XX ст. Молодіжні субкультури 1950-1970-х років. Екологічні й етнічні рухи кінця XX ст.

Масова культура.Витоки масової культури. Масове суспільство і масова культура. Масове і

популярне мистецтво.Мистецтво кінематографу ХХ ст.Зародження та еволюція кіномистецтва. Кіностудія братів Люм’є.

Кіностудія Пате у Франції. Творчість Чарлі Чапліна. Кінофестивалі та кіно премії: Канський, Берлінале, Оскар, Ніка, Тріумф.

Популярна музика кінця ХХ — початку ХХІ ст.Нові музичні стилі: інді, хаус, рок-н-рол, панк, рок, соул. Неокласика

(Ф.Гласс, Ейнауді). Музика в кінематографі. Саунтреки (А.Депла, Х.Ціммер, Дж. Вільямс).

Культура на українських землях періоду палеоліту.Поява перших людей. Найдавніші стоянки: Королеве на Закарпатті,

Мізинська стоянка на Десні (Чернігівщина), Кирилівська на території сучасного Києва, Лука-Врублівецьку на Десні (Житомирщина), Амвросіївська на Донбасі, печера Киїк-Коба в Криму. Новий тип людини — неандерталець. Пізній палеоліт. Поява сучасного типу людини — «гомо сапієнс» (кроманьйонець). Пізньопалеолітичні стоянки в селах Мізин на Чернігівщині, Добраничівці на Київщині, Кирилівська в Києві.

Мезолітична культура на українських землях.Кардинальні зміни в сфері виробництва знарядь праці (мікроліти).

Винайдення луку і стріл. Приручення диких тварин (собаки, свині). Поява парної сім'ї. Релігійні вірування — тотемізм і магія. Пам'ятка духовного життя мисливців мезоліту — Кам'яна Могила поблизу Мелітополя Запорізької області.

Неолітична революція та її вплив на розвиток культури на українських землях.

Зародження й поширення скотарства й землеробства. Перехід до свідомого виробництва продуктів харчування. Поява нових типів кам'яних сокир, ножів, тесел. Нові способи обробки каменю — шліфування, розпилювання, свердління. Початок виготовлення керамічного посуду. Дві культурно-господарські зони: південно-західна (землеробсько-скотарська) і північно-східна (мисливсько-риболовецька).

Трипільська культура.Проблема походження трипільців. Господарство трипільців. Виробництво

глиняного посуду, крем'яних знарядь, прядіння і ткацтво. Духовна культура трипільців (космогонічні уявлення, культ матері-землі, домашніх тварин (здебільшого бика), вогню). Мистецтво: розпис мінеральними фарбами приміщень, глиняного посуду, лінійно-заглиблений, шнуровий і заглиблений орнаменти. Мікроскульптура: фігурки жінок, тварин, моделі жител. Трипільські поселення — Майданецьке, Тальянки, Доброводи (Черкаська обл.) та інші.

12

Культура кіммерійців на українських землях.Походження та етнічний склад кіммерійців. Матеріальна культура

кіммерійців. Духовна культура кіммерійців. Типи культури: чорногорівський та новочеркаський.

Скіфська культура на території України.Поява скіфів на території України, їх етнічний склад. Походження скіфів.

Райони скіфської культури. Скіфські поховання. Городища скіфської доби: Кам'янське, Пастирське, Немирівське. «Звіриний стиль».

Сарматська культура на території України.Ареал поширення. Окремі сарматські племена: царські сармати, язиги,

роксолани, аорси, сираки, алани. Сарматські поховальні споруди. Військове мистецтво сарматів. Релігійні вірування. Вплив зороастризму.

Греко-римська культура на території УкраїниГосподарство (металообка, залізообробка, керамічне виробництво,

будівельна справа, чинбарство й продукування шкіряних виробів, ткацтво, прядіння, плетіння, косторізне ремесло, склоробство. Освіта і наука. Гімнасії в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Фанагорії, Горгіппії, Танаїсі. Відомі науковці: філософ-кінік Біон Борисфеніт, філософ Сфер Боспорський, софіст та історик Посідоній Ольвіополіт, боспорянин Ісіл, філософ Діфіл, історик Сіріск із Херсонеса, філософ Смікр із Боспора, філософ або письменник Стратонік. Релігія.

Мистецтво й архітектура міст-держав Північного Причорномор’я.Монументальний живопис у техніці фрески або енкаустики. Розписи

поховальних стел і кам’яних склепів. Живопис храмових споруд. Міфологічна тематика в живописі (зображення Деметри у склепі кургану Великої Близниці (Керч). Жанрові сцени з реального або потойбічного життя (зображення майстерні живописця й музиканта на саркофазі з Керчі, сцени потойбічної трапези у склепі Сорака, укріплень Херсонеса на стіні пізньоантичного склепу, юрти, вершників і жінки з прислужниками у склепі Анфестерія, кораблів, тварин, сцен полювання у святилищі Німфея тощо). Живописні портрети (голова юнака на надгробній стелі з Херсонеса) та зображення тварин (розписи Стасівського склепу на Боспорі). Архітектура.

Поняття та етапи «великого переселення народів» на українських землях.

Підходи до визначення поняття «Велике переселення народів» («германське вторгнення» у французькій історіографії, «період варварських навал» — в англійській, «міграція народів» — в німецькій). Етапи «великого переселення народів» на українських землях: перший — III-V, другий — V-VII століття.

Матеріальна культура слов’ян.Господарство. Обробіток землі. Металообробка. Ковальська справа.

Слов’янське житло. Харчування. Посуд.Світоглядні уявлення слов’ян.

13

Язичництво. Культ Рода. Перун. Велес (Волос). Сварог, Сварожич, Симаргл, Ярило, Лада, Лель тощо. Пам’ятки культової скульптури («Збруцький ідол», знайдений 1848 р. біля м. Гусятина). Час і календар. Свята (масляна (масниця), Купала, зимові свята).

Культура людей Київської Русі.Культура людей церкви (митрополитів, єпископів, чернецтва) Культура

людей війни (воїнів княжої дружини). Культура людей праці (ремісників, купців, торговців, смердів тощо).

Архітектура Київської Русі.Містобудування та житло. Дитинець та «окольний град». Однокамерні

житла. Хороми. Культові споруди. Десятинна церква. Софійський собор у Києві, Спаський собор у Чернігові, собор Дмитріївського монастиря у Києві, Успенський собор Печерського монастиря, собор Михайлівського Золотоверхого монастиря, собор Михаїла у Переяславі та ін.

Книжкова мініатюра (графіка) у Київській Русі.Оздоблення книг. Витвори книжкової графіки: «Остромирове Євангеліє»

(1056–1057), «Ізборник Святослава» (1073), «Трірський псалтир» (або «Кодекс Гертруди»; 1078–1087), «Юр'ївське Євангеліє» (1120–1128), «Добрилове Євангеліє» (1164), «Галицьке Євангеліє» (XIII-XIV ст.), «Київський псалтир» (1397).

Іконопис у Київській Русі.Найдавніші збережені руські ікони — Холмська й Володимирська ікони

Божої Матері. Іконописці: Алімпій (або Аліпія, якщо використовувати церковні писання), Григорій. Роботи XI-XIII ст.: ікона Ярославська Оранта, ікона Устюжского Благовіщення, ікона Свенської (або Печерської) Богоматері. Особливості іконописання на Русі.

Розвиток освіти і письменства у Галицько-Волинській державі.Центри освіти: Володимир (писався літопис, створювались твори

рицарської поезії, які прославляли подвиги князів); Галич (на початку XIII ст. жив «премудрий книжник» Тимофій); Перемишль (походив уславлений співець Митуса); Холм. Школи. Книги. Літописання: Галицько-Волинський літопис.

Архітектура, скульптура і малярство у Галицько-Волинській Русі.Замки і храми. Культові споруди: Мстиславів, або Успенський собор

(1160) у Володимирі, Церква Іоанна Златоустого у м. Холм, Львівська церква св. Миколая (1292 р.), Онуфріївська церква у м. Львів. Оборонні споруди: башти, стіни, фортеці. Замки: Луцький, Олеський. Скульптура. Шиферний рельєф. Малярство.

Культура українських земель у складі Королівства Польського.Пeрeдумoви зближeння Гaлицькoї Русi з пoльським світом. Формування

спeцифiчного стeрeoтипу людини – gente Ruthenus natione Polonus. Духовне життя. Роль міст. Матеріальна культура.

Культура українських земель у складі Великого Князівства Литовського.

Історичні умови розвитку. Духовне життя. Литовські статути.Барокове мистецтво в українській культурі.

14

Особливості барокового стилю в архітектурі. Зразки барокової архітектури. Особливості барокового живопису. Графічне мистецтво. Особливості барокової музики (Семен Климовський, Максим Березовський, Артемій Ведель, Дмитро Бортнянський).

Культура України першої половини ХІХ ст.Сутність процесу громадсько-політичного життя України. Особливості

розвитку освіти і науки в Україні. Література. Театр. Українське мистецтво ХІХ століття.Провідні художні течії в мистецтві XIX століття: класицизм. Романтизм в

українському мистецтві. Реалізм і натуралізм в українському мистецтві другої половини ХІХ століття. Еклектика в архітектурі середини ХІХ століття. Модерн як художній стиль.

Освіта і наука в Україні другої половини ХІХ — початку ХХ ст.Особливості розвитку освіти. Основні напрямки наукових досліджень

(М.Максимович, М.Костомаров, Д.Антонович, М.Драгоманов, І.Пулюй, І.Мечніков).

Український театр другої половини ХІХ — початку ХХ ст.Український народний театр. Український професійний театр

(І.Котляревський, Карпенко-Карий, Садовський, Саксаганський, Кропивницький).

Українська культура 20-30-х рр. ХХ ст.Характеристика діяльності М.Грушевського, А.Кримського,

В.Кричевського, Г. Нарбута, М. Бойчука. Створення УАН. Українізація освіти. Політика «українізації» та її вплив на розвиток культури.

Культура України в умовах тоталітаризму.Соцреалізм: його характерні риси та представники. «Розстріляне

Відродження». Знищення архітектурних пам’яток в Україні. Друга світова війна та її вплив на українську культуру.

Культура України під час «відлиги» та десталінізації.«Відлига» і десталінізація. Шестидесятники та дисиденти в українській

культурі: Ліна Костенко, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Іван Драч, Василь Стус, Ігор Калинець. Феномен поетичного кіно: С.Параджанов, Ю.Ільєнко, Л.Биков. Розвиток науки.

Культура України кінця XX ст.Культура України в умовах кризи радянського суспільства і становлення

української державності. Громадсько-культурні і суспільно-політичні організації, угруповання і рухи, їх значення в культурному житті українців. Освіта, образотворче мистецтво, кіномистецтво і театр.

Постмодернізм та масова культура.Постмодернізм як напрям та стан у культурі. Характерні риси

постмодернізму. Його прояви в українській культурі. Масова культура в Україні.

15

ВИМОГИ ДО РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

На вступних випробуваннях абітурієнти мають:– знати: основні поняття культурології; історію розвитку світової та

української культури, стилістичні особливості зарубіжного та українського мистецтва різних часів, визначні мистецькі твори;

– вміти: аналізувати характерні тенденції розвитку явищ і процесів культури творчості зарубіжних та українських майстрів; оцінювати значущість українського мистецтва в розвитку національної культури; аргументувати судження щодо значення української культури; використовувати спеціальну термінологію; вести дискусію з питань української художньої культури, самостійно знаходити джерела для збагачення знань і виконання наукових досліджень; аналізувати особливості розвитку культури в різні історичні періоди на прикладі конкретних мистецьких явищ; описувати діяльність представників класичної української культури, митців української діаспори; пояснювати тенденції розвитку української художньої культури минулого і сучасності; порівнювати зразки творів різних видів мистецтва, факти та явища української і світової культури; класифікувати мистецькі стилі, види і жанри мистецтва; аналізувати й інтерпретувати стиль, зміст та художньо-мовні особливості творів мистецтва; аналізувати центри українських народних ремесел, міста, які стали центрами української культури в діаспорі; виконувати українські народні пісні та авторські твори, брати участь у народних обрядах, вести дискусію з питань національних пріоритетів у галузі культури, самостійно знаходити джерела та застосовувати культурологічну інформацію для самоосвіти; пропагувати національну культурно-мистецьку спадщину; відстоювати національно-культурні пріоритети у суспільному житті.

16

ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ СКЛАДАННЯ ЕКЗАМЕНУ

Критерії оцінювання знань, умінь і навичок абітурієнта за результатами відповіді на питання та виконання завдань екзаменаційного білета визначаються у загальному вигляді університетом та конкретизуються випусковими кафедрами. Відповідь на вступному екзамені оцінюється за двохсотбальною шкалою з обов'язковим переведенням у національну шкалу.

Абітурієнт має право брати участь у конкурсі якщо набирає від 124 до 200 балів і втрачає його, якщо набирає менше ніж 124 балів.

Порядок обрахунку підсумкового балу за результатами складання вступного атестаційного екзамену.

Підсумковий бал (ПБ) за відповідь студента на атестаційному екзамені є сумою балів, одержаних за відповідь на кожне окреме питання чи виконане завдання (Б1, Б2, Б3): ПБ = Б1 + Б2 + Б3. Підсумковий бал переводиться у національну шкалу.

Методика підрахунку підсумкового балу (ПБ) за відповідь абітурієнта.

Зміст оцінки

Оцінка за національн

оюшкала

Оцінка відповіді на питання (виконання завдань) за 200-

бальною шкалоюОцінка

відповіді на І

питанняБ1

Оцінка відповіді

на ІІ питання

Б2

Оцінка відповіді

на ІІІ питання

Б3Високий рівень компетентності з незначними недоліками, які не мають принципового значення

відмінно 58-66 58-67 59-67

Добрий рівень компетентності

добре 50-58 50-58 50-58

Достатньо-мінімальний рівень компетентності, допустимий для професійної діяльності

задовільно 41-49 41-50 42-50

Відсутні елементи правильної відповіді. Низький рівень компетентності, недопустимий для професійної діяльності

незадовільно

41 41 41

Білет вступного випробування з культурології містить 3 питання:1–з теорії культури,2–з історії світової культури3 – з історії української культури.

Отже, ПБ (підсумковий бал) = Б1 + Б2 + БЗ

17

Оцінка Знання Уміння1 2 3

Відмінно (високий рівень

професійної компетентності)

175-200 балів

Абітурієнт свідомо відтворює матеріал у цілому, вміє обирати правильне рішення, на основі набутих знань може знаходити вирішення проблем, які виходять за рамки програми.

Абітурієнт осмислено та послідовно застосовує необхідні уміння розв'язувати нетипові завдання, діє самостійно, виявляє навички самоконтролю та самовдосконалення, демонструє навички пошуку інформації із додаткових джерел.

Добре (достатній

рівень професійної

компетентності)

150-174

Абітурієнт відтворює матеріал у цілому, свідомо приймає рішення в межах опанованих теоретичних знань, володіє необхідними знаннями для виконання практичних завдань.

Абітурієнт частково застосовує необхідні уміння, але в цілому діє самостійно, виявляє навички самоконтролю та самовдосконалення, вміє знаходити із додаткових джерел необхідну інформацію.

Задовільно (середній

рівень професійної

компетентності)

124-149 бали

Абітурієнт має знання лише основного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання, ознайомлений з основною літературою, допускає помилки у відповідях на теоретичні питання, але володіє необхідними знаннями для виконання

Абітурієнт допускає неточності при виконанні практичних питань в допустимих межах програмних вимог, виявляє труднощі при застосуванні знань у практичній діяльності.

Незадовільно (низький рівень

професійної компетентності

)100-123 бали

Абітурієнт не володіє систематичними знаннями з дисциплін, допускає помилки у відповідях на поставлені запитання, демонструє недостатню підготовку самостійного оволодіння потрібним матеріалом.

Абітурієнт не вміє вирішувати передбачені змістом теми завдання, допускає принципові помилки у їх виконанні, демонструє помилки та неточності при розв'язуванні практичних завдань, не вміє самостійно працювати з інформаційними джерелами.

Програма базується на розроблених кафедрою культурології ПНПУ імені В.Г. Короленка програмах:

- Комплексний кваліфікаційний екзамен з культурології. Програма державного екзамену, напрям підготовки 6.020101–Культурологія, галузь знань–0201 Культура / Укладачі Л.М.Кравченко, А.І. Литвиненко, Г.М. Полянська. – Полтава, 2011.–26 с.;

- Програма обов’язкової навчальної дисципліни підготовки бакалавра спеціальності 034 Культурологія «Історія української культури», затверджена Вченою радою ПНПУ імені В.Г.Короленка 31 серпня 2016 р., протокол №2;

- Програма обов’язкової навчальної дисципліни підготовки бакалавра спеціальності 034 Культурологія «Історія світової культури», затверджена Вченою радою ПНПУ імені В.Г.Короленка 31 серпня 2016 р., протокол №2;

- Програма обов’язкової навчальної дисципліни підготовки бакалавра спеціальності 034 Культурологія «Теорія культури», затверджена Вченою радою ПНПУ імені В.Г.Короленка 6 лютого 2017 р., протокол №9.

18

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ З ТЕОРІЇ КУЛЬТУРИ

1. Культурология / Под ред. Г. В. Драч. – М., 1998. 2. Культурология / Под ред. Ю. Н. Солонина, М. С. Кагана. – М., 2003. 3. Культурология в вопросах и ответах / Г. В. Драч и др. — М., 2002. 4. Культурология. XX век. Словарь. – СПб., 1997. 5. Культурология. XX век. Энциклопедия. Т. 1-2. – СПб., 1998. 6. Культурологія / За ред. В. М. Пічі. — Л., 2003.7. Культурологія / За ред. І. Тюрменко, О. Горбула. — К., 2004. 8. Культурологія / С. Абрамович та ін. — К., 2005. 9. Культурологія: теорія та історія культури / За ред. І.І. Тюрменко. – К.:

Центр навчальної літератури, 2005. – 368 с.10. Шевнюк О.Л. Культурологія / О.Л. Шевнюк . – К.: Знання-Прес, 2007. –

258 с.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ З ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

1. 1. Андріяненко В.І. Історія і теорія української і зарубіжної культури: навчальний посібник / В.І.Андріяненко. — Луганськ, 2007. — 176 с.

2. Історія світової культури: Культурні регіони: навчальний посібник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти / Гол. ред. С.В.Головко. – К.: Либідь, 2000. – 519 с.

3. Історія світової культури: навчальний посібник / Л.Т.Левчук, В.І.Панченко, О.В.Шинкаренко. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.

4. Історія світової та української культури: підручник для вищих закладів / В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера, 2000. – 463 с.

5. Історія світової та української культури: підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера, 2002. – 463 с.

6. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 507 с.

7. Лобас В.Х. Українська і зарубіжна культура: навчальний посібник / В.Х.Лобас. – К., 2000. – 221 с.

8. Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття: навчальний посібник. – К.: Знання, 2002. – 214 с.

9. Художня культура світу / Н.Є.Миропольська, Е.В.Бєлкіна, Л.М.Масол, О.І.Оніщенко. – К.: Вища школа, 2001. – 191 с.

10. Юрій М.Ф. Історія світової та вітчизняної культури: навчальний посібник / М.Ф.Юрій. — К.: Дакор, 2007. — 455 с.

Голова фахової комісіїдекан факультету технологій та дизайнукандидат педагогічних наук,професор В.П.Титаренко

19