СВІТЛО СВЯЩЕННОГО

КОРАНУ РОЗ'ЯСНЕННЯ І ТЛУМАЧЕННЯ

ТОМ I Друкується за виданням:

Світло Священного Корану: Роз'яснення і тлумачення. Том 3. Кум, 2002.

Автор: Сейєд Камал Факіх Імані Перекладач: Сейєд Аббас Садр Амелі

Редактор: Назім Зейналов

В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного!

ВСТУП

Воістину, цей Коран веде до того, що пряміше, і сповіщає звістку віруючим, які творять благії справи, що для них - велика нагорода (Перенесення вночі, 17: 9). У той день, коли Ми пошлемо в кожному народі свідка проти них і приведемо тебе як свідка проти цих, і послали Ми тобі книгу для роз'яснення всього і як керівництво до прямого шляху, мілосердя і звістка радості для мусульман (Бджоли, 16:89). І коли прийдуть до тебе ті, які вірують в Наші знамення, то кажи: Мир Вам! накреслив Господь ваш самому Собі милість, так що, якщо хто-небудь з вас зробить зло через незнання, а потім раскається після цього і стане благим, то Він - прощаючий і Милосердний (Худоба, 6:54). Наше століття, століття наукового прогресу і розвитку комп'ютерних технологій, спроб завоювання космічного простору і відкриття астрономами за допомогою сучасних інструментів нових зірок і галактик, знаходячищихся на видаленні більше 50 мільйонів світлових років, вік створення швидкодіючих засобів комунікації забезпечив можливість переміщення людей і матеріальних предметів з такою швидкістю, якої не могли навіть уявити собі колишні покоління людей. Це спричинило за собою істотні зміни в поглядах людей, посилило взаємний вплив релігійних поглядів та ідеологій. Сьогодні, незважаючи на запеклі протидії з боку урядів не тільки багатьох немусульманських країн, але також і деяких мусульманських держав, які, особливо після Ісламської революції в Ірані, намагаються обмежити права віруючих, світло Ісламу долає всі перешкоди і проникає в серця людей у всіх куточках світу. зростаючий вплив світла Істини, в поєднанні з прискоренням темпів життя в двадцятому столітті, викликає ще більше істотні зміни в світогляді і розширює вплив Священного Корану на сферу релігійної ідеології. Ось що сказав з цього приводу Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!): ... Коли нещастя оточують тебе подібно темної ночі, звернися до Корану, бо це посередник, чиє заступнічество приймається. Він розповідає про людські пороки. Тому, хто йому слід, він вкаже шлях на небеса; той же, хто відкидає його, потрапить в пекло. Коран - це найкращий провідник по вірному шляху. Ця Книга містить корисні пояснення, приписи і вказівки шляхів досягнення мети. Він допомагає відрізняти добро від зла ... (усуль аль-кафі, т. 2, с. 599). Однак, тут слід згадати, що звичайній людині буває нелегко зрозуміти все Слова

Аллаха. Для цього необхідно використовувати спеціальне тлумачення, так званий «тафсір». Бажають осягнути істину, міститься в Корані, повинні знати про існування деяких труднощів, які зустрінуться їм на цьому шляху, і постійно мати їх на увазі. Саме для того, щоб допомогти їм подолати ці труднощі, ми і підвили цей скромний працю - плід трирічних зусиль, який, по суті, став першою в своєму роді спробою перекладу зібраних з різних джерел коментарів всього лише одного з 30 розділів Священного Корану. В якості джерел інформації ми використовували в основному найбільш відомі коментарі, признанні мусульманськими вченими, звертаючись при цьому за консультаціями до сучасних знавців Корану і коранічних наук. Не всі іншомовні версії Корану прийнятні. Деякі, хоча і не всі перекладачі Священного Корану, а також окремі видавці літератури по Исламу на іноземній мові дотримуються антиісламських поглядів і, маючи на меті підриву ісламської ідеології, вдаються до спотворення фактів, що стосуються самої релігії Ісламу. Ці злостивці роблять все, що в їх силах, щоб очорнити Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і релігію Ісламу шляхом цілеспрямованих, добре продуманих, майже непомітних неточностей у перекладі, за допомогою помилкового тлумачення, підтасовування і недобросовісного викладу фактів. Ці прийоми майстерно маскуються яскравою завісою витонченого стилю і оманливої логіки, змушуючи легковірних шанувальників іскусного пера, мають дуже приблизне уявлення про істоту коранічних постулатів для їх віри, ставати жертвами обману, прихованого за красивою фразою, щоб, проковтнувши підсолоджену пілюлю отруйної брехні, служити в подальшому цілям, які переслідуються такого роду ворожими публікаціями. З доісторичних часів, з тих пір як на землі з'явилися люди, і протягом усього подальшого виторії людства аж до наших днів Зло постійно протистоїть Істині. Успіхи наших супротивників в справі активного поширення свого впливу на саму релігію Ісламу, його ідеологію і соціальні традиції вимагають від нас, щоб ми, виконуючи свій обов'язок перед Аллахом, Священним Кораном і мусульманською вірою, зробили все, що в наших силах, для того щоб надати кожному, хто душої прагне до Істини, правильний переклад хоча б обраних аятов Священного Корану, використовуючи при цьому наявні варіанти їх перекладів, найточніше передають зміст оригінального арабського тексту, а також «тафсір» - тлумачення цих аятів. Ми поділяємо переконання в тому, що наявний в наші дні текст Корану є священну книгу Аллаха, послану святому Пророку Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!), записану і прочитану йому за його життя,

і містить не більше і не менше того, що йому було послано в Божественном одкровенні. «Так, це - Коран славний в скрижалі збереженої!» (85:21, 22), і його нинішня компоновка відповідає вказівкам самого святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) щодо попослідовності розташування його сур і аятів. Це справжнє, неспотворене Слово Аллаха, який Сам ганю, що гарантуєься його збереження в справжньому вигляді: «Адже Ми - Ми послали нагадування, і адже Ми його охраняемое [від спотворення] »(15: 9). Крім того, російські переклади аятов, розташовані поруч з арабським текстом в даній книзі, обрані з різних варіантів російських перекладів Священного Корану. При цьому ми відбирали такі варіанти, які відрізнялися від інших найкращим стилем і найбільш точною передачею сенсу. Перекладач і редактор приклали всіх зусиль, щоб не допустити спотворення послання Господа при передачі сенсу постулатів Корану російською мовою. У деяких випадках перекладач і редактор заміняв окремі слова в уже існуючих перекладах на інші, більш точно відповідають оригіналу варіанти, взяті з інших джерел, що використовувалися при роботі над книгою. Що таке тлумачення? Бездоганно точний, правильний і відповідний мовним нормам переклад Корану, безумовно, необхідний, але іноді цього недостатньо для того, щоб читач міг в повному обсязі зрозуміти всі явні і таємні значення його аятов. Але ж кожен мусульманин, будь то чоловік або жінка, зобов'язаний читати і розуміти Коран і в міру своїх можливостей міркувати про прочитане: «... читайте ж, що легко вам з Кора- на ... »(73:20). Коран читається не тільки мовою, голосом і очима. Читання Корану - це не просто декламація. Воно повинно бути осяяне світлом нашого розуму, більш того - чистим світлом нашого серця і нашої звести. Але той, хто читає Священну Книгу самостійно, не завжди може повністю зрозуміти її сенс, як каже Аллах: «Воістину, це ж Коран благородний», «доторкатися до нього тільки очіщенні »(56: 77,79). Таким чином, виникає необхідність у додатковій інформації. Наприклад, іноді для розуміння тексту потрібно знати, за яких обставин був посланий той чи інший аят. Можуть виявитися корисною ними і відомості про те, які філологічні зміни зазнало те чи інше слово, що мало ходіння під час послання Корану і в попередній йому період, і що воно означає в сучасній арабській мові. Ще один приклад - це літерні символи, зміст яких носить, безсумнівно, таємничий, езотеричний характер, або що вважаються неясними аяти Корану (муташабихат). Розуміння цих віршів було доступно лише тим, хто був наділений особливим знанням (расіхуна філ 'ілм). При цьому навіть імена

зберігачів цього знання залишалися таємницею. Існують речі, які, крім самого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і його Ахл аль-бейт , Безпосередньо пов'язаних з божественним знанням (як каже Він: «... і навчили його Нашому знанню »(18:65), були доступні тільки обраним, праведникам, до кінця осягнув сенс Корану і який розповів про це в хадисах і переказах. На деякі питання, які задавали люди про значення окремих слів у посланих аятах або про подробицях деяких історичних подій та духовних проблем, відповіді давав сам Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Ці відповіді і пояснення, або, іншими словами, тлумачення, були зібрані сподвіжніками Пророка (Асхабов) і згодом записані у вигляді так званих хадисів. Святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) недвозначно заявляв в Хадіс ас-Сакалейн, що Коран нерозривно пов'язаний з членами його сімейства - Ахл аль-бейт, і що мусульмани, щоб не зійти з вірного шляху, повинні слідувати за ними обома. Пізніше роз'яснення і висловлювання членів сім'ї Пророка з тих чи інших питань були добавлени до тлумачень самого Посланника (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і в поєднанні з працями мусульманских вчених минулого і сьогодення лягли в основу самостійної науки - науки тлумачення Корану, що отримала назву «тафсір». Хоча дослівний переклад слова «Ахл аль-бейт» означає «домочадці», але в ісламських текстах постійно термінологічний еквівалент цього слова використовується як «сімейство або нащадки Пророка Ісламу», яке має певне значення. це сімейство було представлено в десятках переказів, які були сказані милостивим Пророком. У наведених нижче прикладах ви побачите, що його світлість Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Фатіма (нехай буде милостивий до Неї Аллах!), Хасан (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Хусейн (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І Імами від роду імама Хусейна (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) Були представлені як «Ахл аль-бейт »: 1. Сафійе бент Шійба наводить слова Айши, яка розповідає: «Одного разу Пророк вийшов з дому з накидкою на плечах і в цей час прийшов Хасан ібн Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Пророк взяв його під накидку. Після прийшов Хусейн ібн Алі (хай буде милостивий до Нього Аллах!) і Пророк також взяв його під накидку. Потім прийшла Фатіма (нехай буде милостивий до Неї Аллах!) І Пророк її також взяв під накидку. Потім прийшов Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Якого пророк, як і колишніх взяв під накидку і в цей час Пророк прочитав наступний аят з Корану: "Адже Аллах лише хоче зняти з вас скверну, (очистити) будинок його сім'ї, і всіх вас повним очищенням очистити "» (Сура Союзники 33:33) (сахих Муслім 4/1883/2424; Аль-мустадрак

Алас-Сахіхайн 3/159/4707; Тафсир Табари 12/22. Ч. 6; Ассунан аль-Кубра 2/212/2). 2. Іса ібн Абдаллах ібн Малик наводить слова Умар ібн аль-Хаттаба, який розповідає: «Чув, як Пророк зволив сказати: "О люди, я швидше вас покину цей світ, і потім ви в Судний день прийдете до мене ..." [в цьому хадисі Пророк радить про дотримання прав Корану і Ахл аль-бейта. Після, Умар ібн ал Хаттаб запитує:] "Про Пророк, хто є Вашим Ахл аль-Бейтом?", - на що Пророк відповідає: "Моїм Ахл аль-Бейтом є діти Алі (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) і Фатіми (нехай буде милостивий до Неї Аллах!) І дев'ять імамів від роду імама Хусейна (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), вони є моїм сімейством і моя кров тече в їх жилах "» (Кіфайат аль-асар. С. 91. Тафсир Аль-Бурхан 1/9). 3. Амр ібн Саїд ібн Абіл Ваккас наводить слова батька, який розповідає: «Пророку стало одкровення, в той час коли Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Фатіма (нехай буде милостивий до Неї Аллах!), Хасан (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і Хусейн (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) перебували під його накидкою, і Пророк тоді зволив сказати: "О Аллах, вони є моїм Ахл аль-бей- тому "» (Сахих Муслім: 4/1883/2424; Сунан Термез 5/225/2999; Муснад ібн Ханбал 1/391/1608; Аль мустадрак Алас-Сахіхайн 3/163/4719; Ассунан аль-Кубра 7/101/13). 4. Ібн Аббас про аяате «Клянуся небом, володарем зірок» (85: 1) говорить: «Пророк зволив сказати:" Я є небом і володарями зірок є Імами (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) від мого сімейства, першим з них є Алі (хай буде милостивий до Нього Аллах!) і останнім, дванадцятим - 'Махді' (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) "» (Йанабі аль маваддат 3/254/59). Тлумачення Корану дозволяє дізнатися конкретні обставини, при яких святому Пророку (та благозловить Аллах Його і рід Його!) був посланий окремий аят або група аятов, але які мають при цьому і узагальнюючий сенс. Окремий випадок або конкретні люди йдуть в минуле, але узагальнюючий сенс події зберігає свою актуальність на всі часи, висвітлюючи світ світлом істини. В цьому і полягає одне з чудес Корана, який кожне нове покоління за допомогою тлумачення відкриває для себе заново.

Як створювалася ця книга Вище ми вже говорили про те, що світло Ісламу доходить до найвіддаленіших куточків нашого світу, але кожний, хто в пошуках істини звертається до перекладів Священного Корану, незмінно виявляє, що нуждается в додатковому тлумаченні.

Багато з цих людей зверталися з проханнями про допомогу в бібліотеку імені Імама Алі (мир йому!) При Ісламському центрі наукових досліджень. Бібліотека отримала багато листів, автори яких хотіли б мати коротке тлумачення Священного Корану на численних мовах. З часу зародження Ісламу і до наших днів Священний Коран неодноразово переводився на багато мов. Деякі переклади були забезпечені короткими вибірковими коментарями у вигляді виносок. Однак, наскільки нам відомо, ці переклади рідко супроводжувалися розгорнутим тлумаченням тексту Корану іншою мовою, де читачі могли б знайти відповіді на всі свої питання. Тому і було прийнято рішення надавати їм такий коментар. Аятолла Хаджі Аллама Сейід Камал Факіх Імані, засновник і керівник Ісламського центру научних досліджень, виклав ситуацію ряду вчених, а також відповідним науковим товариствам. В результаті представників різних національностей, котрі володіли необхідною підготовкою в області філології іноземних мов і ісламської теології об'єдналися в численних перекладацьких групах. На своєму першом засіданні, яке відбулося 28 сафара (день кончини Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!)) 1412 г.х. (що відповідає 1370 сонячному році хіджри і 1991 році за християнським календарем) учасники групи прийшли до висновку про те, що тлумачення повного тексту Корану, як це планувалося спочатку, зажадає від перекладачів багаторічної роботи. Щоб задовольнити запити шукачів істини, які постійно говорили про необхідність такого тлумачення, учасники групи вирішили в якості пробної спроби підготувати коментар до останньої частини Корану, а після його публікації, осмислення конструктивних відгуків читачів і накопичення необхідного досвіду приступити до переведення тлумачення, починаючи з першої сури Священного Корану. Учасники групи вважали за доцільне розпочати свою першу книгу, яка має назву «Світло Священного Корана (роз'яснення та тлумачення) », з тлумачення сури« Людина », розташованої в кінці 29-го розділу. вони виходили з того, що Коран був посланий з метою вдосконалити людину. Дана ж сура присвячена члюдині і його створення з нижчого грудочки живої матерії, який в своєму розвитку зумів досягти найвищих вершин, недоступних ніякій іншій істоті. Деякі вимоги, пов'язані з роботою над підготовкою такого роду тлумачення Корана - робота над створенням цієї книги зажадала хорошого знання не тільки іноземного, але і арабського мови, а також обізнаності в області ісламської науки і культури, оскільки «тафсір» - це спроба проаналізувати і пояснити сенс

аятов Священного Корану. Сам Аллах говорить: «У той день, коли Ми пошлемо в кожному народі свідка для них і приведемо тебе як свідка для цих. І послали Ми тобі цю книгу для роз'яснення всього і як прямий шлях, милосердя і звістка радості для мусульман » (Бджола, 16:89). Крім того, авторам потрібно було володіти, щонайменше, загальним уявленням про всі науки і відгалузях знань, якими може зацікавитися читач при читанні даного коментаря. необхідно також враховувати, що фонетична система арабської мови має свої особливості в порівнянні з іншими язиками, а тому слід мати на увазі, що передача цитованих в даній роботі арабських слів з Корану позасобом іноземного алфавіту без додаткових спеціальних позначень передає лише пріблізітельве звучання оригіналу. Такі слова всюди в тексті виділені курсивом. Те ж саме відноситься і до не завинятком в дужки арабським і перським власним назвам і назв деяких джерел, які не прийнято давати в перекладі. Ми намагалися не привносити власні теорії і висновки в тлумачення тексту, яке і без того має бути досить ясно і зрозуміло. За допомогою Аллаха ми прагнули зробити все, що в наших силах, і використовували при цьому всі наші знання та досвід, накопичені на ниві служіння Священному Корану, для складання даного коментаря в надії на те, що Аллах прийме наші труди. Необхідно відзначити, що в тексті коментаря зустрічаються іноді один або кілька аятів, які не относящихся до обговорюваної сурі. Вони взяті з інших сур і використовуються в якості аргументу або для посилення якої-небудь думки. Текст таких аятів, а також хадисів і переказів, що належать святому пророкові (та благословить Аллах Його і рід Його!) або членам його сім'ї (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) набраний жирним шрифтом з тим, щоб з першого погляду можна було виділити його на тлі тексту. Тільки завдяки своєму милосердю всевишній Аллах звільнив нас від більшої частини турбот про матеріальних благах скороминущого мирського життя і направив по надійному шляху, що веде до скоєного, чистому, духовному винагороді в інший, вічного життя, якщо того побажає Аллах. Приступивши до переведення комментаріїв до Корану, ми немов занурилися в великий божественний океан світла і зрозуміли, що такий сприятливий поворот долі був дарований нам Самим Аллахом. Всі щасливі обставини і зміни в нашому житті безпосередньо залежать від Його волі, яка визначила наші плани і обдарувала нас розумом і інтуїцією, які і привели нас до нинішнього результату. Ми всією душею сподіваємося на те, що Аллах буде і надалі споспепростувати нашим справах і направляти нас на Свій шлях, щоб наша праця успішно завершився і була благосхильно прийнята Всевишнім.

В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного!,,

ЧАСТИНА I СУРА 1: АЛЬ-Фатіха

(Відкривається) (7 аятов) зміст сури

Священна фраза «В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного!» (Бісміллахір-рахманір-Рахім) вимовляється на самому початку Корану, а також на початку кожної з його сур, за винятком дев'ятої (сура «Ат-тау-ба »,« Покаяння »). А оскільки мета слова Божого, т. Е. Корану, полягає в тому, щоб направляти людей, як про це йдеться в сурі «Аль-Маіда» ( «Трапеза», 5:15, 16): «... Прийшли до вас від Аллаха світло і ясне писання, яким Аллах веде по шляхах світу тих, хто сприймає Його благовоління ... »- то й саме це слово, являющееся одночасно і благословенним даром, і основним принципом, починається зі святого імені Аллаха. Ця сура відрізняється від всіх інших сур Священного Корану своїм неповторним світлом, який вона випромінює завдяки своїм унікальним достоїнств. Загальна тональність сури У порівнянні з іншими сурами Корану, сура Аль-Фатіха має особливу тональність і мелодію звучаня, свій особливий стиль, абсолютно незвичайний і не схожий на інші. Якщо інші сури містять веління Аллаха, який наставляє і перестерігає своїх рабів, то в цій сурі Його слова вкладені в уста самих Його рабів. Інакше кажучи, за допомогою цієї сури Аллах вчить своїх рабів, як слід молитися Йому, як потрібно розмовляли вать з Ним безпосередньо і без будь-яких посередників. Аль-Фатіха - основа всього Корану. Переказ свідчить, що Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Якось сказав: «Клянуся ім'ям Того, Хто тримає в своїй руці мою душу, нічого подібного цієї сурі (відкривається) Аллах НЕ посилав: ні в Торі, ні в Євангелії, ні в Псалмах, ні навіть в самому Корані. Воістину вона Умм аль-Кітаб (мати всіх книг) », а це означає, що вона являє собою основу всіх основ і джерело досконалості. 2 Ця сура, крім вказівки на Воскресіння, містить свідоцтва єдності Божественної суті, єдинийства Божественних атрибутів, єдності Божественних діянь, єдності обрядів поклоніння. У ній - квінтессенція всього сенсу, вкладеного в Коран. Згідно з переказами, Володареві правовірних Алі (нехай буде милостивий до

Нього Аллах!) Належать такі слова: «Всі таємниці Аллаха приховані в Священних книгах, зміст всіх Священних книг укладено в Корані, весь сенс Корану зосереджений в відкривається, вся суть відкриває виражена в Бісміллах, а все, що містить в собі Бісміллах, виражено буквою б (першою літерою Бісміллах) ... ». 3 На одностайну думку найбільш авторитетних коментаторів, це висловлювання проливає світло на значення як Священного Корану в цілому, так і самої фрази бісміллахір-рахманір-Рахім, в якій заключєни все знання і вся мудрість від початку і до кінця часів. Тлумачем і вчителем цього знання був святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!), А слідом за ним його справжні спадкоємці, включаючи Повелителя правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). 4 Аль-Фатіха - найбільша честь, надана Пророку (Хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сура Аль-Фатіха була виявлена Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Як велика Божа ласка, набагато болеї значний, ніж інші сури. Вона стоїть нарівні з самим Кораном. Сім аятов цієї сури укладають в собі зміст всього Корану: «Ми дарували тобі сім повторювані ( аятов ) и великий Коран» (Ал-Хиджр, 15:87). Ця ж думка міститься і в словах Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Які пріводятся в передачі Повелителя правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Воістину, Всевишній Аллах облагодіяв мене, посланий мені відкривається, яку він поставив нарівні з усім великим Маджму 'аль-баян. Т 1. С. 17. 2 Коментар Махзан аль-'ірфан. Т. 1. С. 28; а також Масаба аль-Анвар. 3 Манхаджу аль-садикін. Т. 1. С. 90. 4 Кораном. Фатіхат аль-китаб (Відкриває Писання) є, поза всяким сумнівом, найбільшою драгоценностью Небесного престолу ». 5 Важливість проголошення цієї сури Необхідність проголошення цієї сури з огляду на її крайню важливість дуже часто підкреслюється в мусуль- манских переказах і хадисах. Що ж стосується відплати за її проголошення, то за словами святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Мусульманський, вимовляє суру Аль-Фатіха, буде винагороджений точно так же, як той, хто прочитав вголос дві третини Корану. Нагорода йому буде такою ж, як якщо б він обдарував добровільним пожертвуванням кожного правовірного мусульманина, будь то

чоловік або жінка ». 6 Назви цієї сури У переказах і в книгах, що містять тлумачення Корану, ця сура відома під десятьма різними загоСпритні це: Фатіхат аль-китаб, Умм аль-китаб, Умм аль-кур'ан, Саб 'аль-Масани, Аль-вафія, Аль-ка фія, Аль-Шафія, Аль-Асас, Аль-Хамді. 7 Аль-Бурхан фі тафсір аль-Куран. Т. 1. С. 21; а також Атйаб аль-баян. Т. 1. С. 83. 5 Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 17. 6 Абульфутух Рази. Коментар Рух аль-Джанан. Т. 1. С. 16.7

Сура Аль-Фатіха (Відкривається) Аяти: 1-7

رال U ا م سب﴾ رال نمح ١﴿میحر ال ﴾٢﴿ن ي م ال ع ال بر ه ل ل د م ح ال﴾ ر ال ن م ح ٤﴿ن ید ال مو ي ك ال م ﴾٣﴿م ي ح ن یذ ال طار ص ﴾٦﴿میقت سلما طار ص ال ا ند ھا ﴾٥﴿ینعت سن كا یإ و دبع ن كا یإ

٧﴿ینآل ضال الو مھیلع بو ضغلما ریغ مھیلع تمعنأ﴾1. В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного! 2. Хвала аллаху богу світів, 3. Всемилостивого, Милосердного, 4. Володарю дня Судного! 5. Тобі поклоняємося ми і до Тебе взиваємо про допомогу: 6. веди нас шляхом прямим, 7. шляхом тих, яких Ти облагодіяв, не тих, що викликали Твій Гнів, і не заблудших. * * * «В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного!» коментар У більшості народів світу є звичай вимовляти вголос ім'я будь-кого з великих або користуються загальною любов'ю людей, щоб тим самим надати більшої значущості і вага своїй справі. іншими словами, приступаючи до якого-небудь справі, вони з самого початку пов'язують його з ім'ям цієї людини. З усіх істот Аллах єдиний є безсмертним, а тому будь-яка робота, яка б вона не була, повинна починатися з проголошення Його Святого Імені. Вона повинна бути оточена ореолом Його світла, і тільки Його одного слід просити про допомогу у всіх справах. Отже, читаючи перший аят Корану, ми вимовляємо: «Бісміллахір-рахманір-Рахім» (В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного!). Ця дія потрібно здій вати не просто як акт мовлення, але з усією щирістю і усвідомленням його значущості, оскільки, зв’язавши свою справу з Аллахом, ми надаємо йому потрібну спрямованість, не дозволяємо йому ухилитися від мети, і тоді наше починання буде безсумнівно успішним і благословенним.

Святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Говорив: «Якщо те чи інше важливе справу починається без слів Бісміллах, воно приречене на невдачу ». 8 Навівши ці слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Повелитель правовірних (нехай буде милост до Нього Аллах!) додав: «Приступаючи до будь-якої справи, людина повинна вимовити бісміллахір-рах манір-Рахім. Це означало б, що він починає роботу з ім'ям Аллаха на устах, а справу, розпочату з именьому Аллаха, завжди благословенне ». 9 З приводу важливості і неперевершеного досконалості фрази Бісміллах Алі ібн Муса ар-Різа, згідно переказами, говорив: «Святі слова бісміллахір-рахманір-Рахім ближче до прекрасних імен Аллаха, ніж зіницю ока до його білку ». Ібн Аббас також цитує слова святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід 10 Його!), Який сказав: «Як тільки вчитель говорить дитині, щоб той прочитав бісміллахір-рахманір- Рахім, і дитина вимовляє ці слова, Аллах робить його, його батьків і вчителя невразливими (для ог- ненной геєни) ». Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорив: «Немає жодної Священної кнги, 11, ниспосланной людям з небес, яка не розпочиналася б словами бісміллахір-рахманір-Рахім ». 12 Шейх Садук з своїй книзі «Хісао» цитує такі слова імама Бакира (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): Біхар аль-Анвар. Т. 76. Гл. 58. С. 305 (в Тафсир аль-баян. Т. 1. С. 461). 8 Біхар аль-Анвар. Т. 76. Гл. 58. 9 Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 18. 10 Там же. 11 Барги. Аль-махасін. С. 40; а також Біхар аль-Анвар. Т. 92. 12 «Приступаючи до справи, неважливо, малому або великому, ми повинні вимовити бісміллахір-рахманір-рахім, щоб здобути цій справі благословення

згори ». 13 Іншими словами, тільки робота, освячена ім'ям Аллаха, буде просуватися рівно і без збоїв. Фраза бісміллахір-рахманір-Рахім, з якої починається сура, вчить нас просити в Аллаха допомоги Його чис тієї, бездоганною Сутності в будь-якому починанні. Саме тому Всевишній Аллах в перших же аятах, явлен- них святому Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), повелів, щоб він, приступаючи до поширення Ісламу, вершив свою велику справу в ім'я Аллаха: «Читай [Одкровення] в ім'я Господа твоего ... »(Аль-'Алак (Згусток), 96: 1). Згадаймо, що Ной (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Звертаючись під час Потопу до своїх сподвижників, сказав: «... Ідіть в ковчезі! Іменем Аллаха пливе він і останавється ... »(Худ, 11:41), а цариця Шеви, отримавши лист від Соломона (Сулеймана), говорить : « Воно адже від Сулеймана, і в ньому (йдеться): "В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного ..." »(Ан-Намль (Мурахи), 27:30). Дотримуючись цього принципу, все сури Корану (крім дев'ятої - Ат-Тауба) починаються з Бісміллах, завдяки 14 чому і досягається найважливіша мета: наставити людину на шлях істинний і привести його до успіху і достатку, не дозволяючи йому скуштувати гіркоту невдачі. Коли ми, приступаючи до якої-небудь справи, закликаємо на допомогу Всесильного Аллаха, чия могутність НЕ знає собі рівних, то психологічно відчуваємо приплив енергії, що надає нам велику впевненість в собі: ми намагаємося зробити більше, бути наполегливішими, сміливіше боротися з труднощами, бути оптимістами, відчуваючи при цьому, що наші наміри і сутність наших діянь стають чистішими. Проголошення імені Аллаха в начале будь-якої справи - запорука майбутнього успіху. Скільки б ми не говорили тут про значення цього аята, все одно цього буде недостатньо, бо, згідно з переказами, імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), коментуючи його, говорив про нього Ібн Аббасу з вечора до самого ранку, але все його роз'яснення не пішли далі букви б - першої літери фрази бісміллахір-рахманир-Рахім. 15 пояснення Чи є фраза Бісміллах частиною кожної сури? Майже всі мусульманські богослови сходяться в тому, що бісміллахір-рахманір-Рахім є, як говорілось вище, невід'ємною частиною сури Аль-Фатіха, а також всіх інших сур Корану (крім дев'ятої сури - Ат-Тауба). По суті справи,

включення Бісміллах в початок кожної сури, крім однієї, згаданої раніше, само по собі є доказом цього факту. Впевненість у правильності такого підходу настільки тверда, що з самого моменту послання Корану Пророку Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) в нього не було внесено жодних змін. Один із сподвижників імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Му'авія ібн 'Аммар, розповідівал, що одного разу він запитав імама, чи слід йому вимовляти фразу бісміллахір-рахманір-Рахім на початку сури Аль-Фатіха кожен раз, коли він приступає до молитви, на що імам йому відповів: «Так». Тоді він запитав його, чи потрібно вимовляти бісміллахір-рахманір-Рахім після сури Аль-Фатіха перед тим, як почати читання черговий сури, і знову імам відповів йому: «Так». 16 Відомий мусульманський вчений Дар Кутна, спираючись на достовірні джерела, наводить розповідь Повелітеля правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) про те, як якийсь чоловік запитав його одного разу: «Що таке ас-саб 'аль-Масани (сім аятів)?» - на що він (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Відповів йому: «Це сура Аль-Хамді». «Але сура Аль-Хамді містить лише шість аятов», - заперечив Володареві правовер- них (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) його співрозмовник. «БІСМІЛЛАХІР-Рахма-НДР-Рахім також является одним з аятов цієї сури », - відповів Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). 17 Крім того, мусульмани завжди при читанні Корану практикували проголошення аята бісміллахір-рахманір- Рахім на початку кожної сури (крім дев'ятої), і є чимало доказів того, що і святий Пророк (хай благо зловить Аллах Його і рід Його!) надходив таким же чином. Розповідають, що Повелителя правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Попросили висловити свою думку на рахунок того, чи є бісміллахір-рахманір-Рахім частиною сури Аль-Фатіха. «Посланник Ал-Лаха, - відповів він, - завжди читав цей аят і вважав його одним з аятов цієї сури. "Фатіхат аль-Ки-таб (Відкриває), - говорив він, - це те ж саме, що і Саб 'Масани (Сім аятов) "». 18 Тафсир ас-Сафі. Т. 1. С. 70; а також Аль-Мізан. Т. 1. С. 26 (на перс. Яз.). 13 Бісміллах є скороченням від бісміллахір-рахманір-Рахім. 14

Махзан аль-'ірфан. Т. 1. С. 28. 15 Аль-кафі. Т. 3. 16 Аль-ітка. Т. 1. 17 Атйаб аль-баян. Т. 1. С. 92. 18 Аллах - саме всеосяжне з імен Бога Слово ІСМ, «ім'я», в словосполученні Бісміллах, як кажуть фахівці з арабської літератури, проис- ходить від кореня сумувв, передає сенс чогось високого, піднесеного. По-арабськи ІСМ означає також «Іменник» і пояснюється це тим, що, коли якась річ називається конкретним «ім'ям» ІСМ, обнаружівается прихована сутність цієї речі і одночасно підвищується значення самого «імені», завдяки которому долається стан безіменності і безглуздості. У вираженні Бісміллах слово Аллах є найповніше і всеосяжне з численних імен Господа. І це дійсно так, оскільки кожне з імен Аллаха, які наводяться в священнийном Корані і в інших мусульманських джерелах, достовірно відображає лише один конкретний аспект, лише один з атрибутів Всевишнього. Іншими словами, єдине ім'я, яке охоплює всі атрибути Божесткої краси і пишноти, це - Аллах. В силу цього інші божественні імена найчастіше використося як уточнюючого епітета до імені «Аллах». Так, наприклад, слова «Аллах прощає, Мілостівий ... »(Аль-Бакара (Корова), 2: 226) вказують на великодушність Аллаха; вираз «Аллах Чує, знающий ... »(2: 227) говорить про те, що Він знає про все, що говориться і робиться; фраза «Аллах бачить те, що ви вершите »(Аль-Худжарат (Покої), 49:18) підкреслює, що Йому відкрито все, що творять люди; а аят, гласящий «Воістину, Аллах - Той, Хто дарує їжу, Він - Могутній, Сильний» (Аль-Заріат (Рассеівающіе), 51:58), свідчить про те, що Його милістю годується все живе на землі, що Він має силу й твердий у Своїх діяннях. Нарешті, сура Аль-Хашр (Збори, 59:23, 24) знайомить нас з ще декількома атрибутами Аллаха. імена«Творець» і «Творець» мають на увазі творче, творче Божественне начало, а визначення «Дарующий вигляд »показує нам Його як творця форм. Ось як про це йдеться в зазначених аятах: «Він - Ал-лах, немає бога, крім Нього. Він - Володар, Пресвятої, Дарує безпеку, Надійний, Хранитель, Велікій, Могутній, звеличення. Над Він того, чому поклоняються поряд з Ним ... Він - Аллах,Творець, Творець, Дарує вигляд. Йому належать найпрекрасніші імена ... »

Іншим переконливим свідченням всеосяжного характеру імені «Аллах» є те, що для прийняття Ісламу необхідно вимовити вголос фразу ля іляха илля Аллах (Немає божества, крім Аллаха), тоді як виголошення будь-якого іншого імені Всевишнього, як, скажімо, «всеведающего», «Творець», «Годувальник», і т. п., аж ніяк не досить, щоб засвідчити віру в єдиного Бога в Ісламі. Тому не випадково, верующие інших конфесій називають Бога мусульман Аллахом, бо тільки мусульмани називають ім'ям «Аллах» того, кому вони поклоняються. Милосердя Аллаха в широкому і вузькому сенсі слова Обидва прикметників ар-Рахман, «Всемилостивий» і ар-Рахім, «Милосердний» походять від кореня рахма, «милосердя», «жалість». Перше з цих визначень, «Всемилостивий», на думку багатьох комментаторів, має на увазі милосердя Аллаха, як загальне явище, яке поширюється на всі живі созданя, в числі яких і віруючі, і невіруючі, і праведники, і грішники. Адже, як ми можемо переконатися,Божественний дар життя розлитий всюди і всі сини людські користуються його безмежними благами. В ньому - джерело їх життєвих сил. Вони черпають їх з того океану благодаті, що оточує весь тлінний світ. Друге ж слово, ар-Рахім, «Милосердний», має на увазі милосердя Аллаха, що відноситься тільки до правовірним, тільки до Його смиренним рабам. Правовірні своєї істинної вірою, добрими справами, іскренностю і ревністю молитви заслужили особливого, виняткового поблажливості і співчуття, якого лішени все невірні. Звернення до цього питання тим більше виправдано, що слово Рахман завжди використовується в Корані в обобщенном значенні, тоді як слово Рахім нерідко використовується в конкретному, обмеженому сенсі, як, напризаходів, в аяті: «... і Він Милосердний до віруючих» (Аль-Ахзаб (Сонми), 33:43). Іноді, як це має місце в сурі Аль-Фатіха, воно може мати і широкий зміст. Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорив: «Аллах - Бог всього сущого. Він Милосердний до всіх. Своїм створінням і Він милостивий, особливо по відношенню до віруючих ». Тому, коли на початку какого-небудь справи ми вимовляємо ім'я Аллаха, ми повинні просити у Нього милосердя як в широкому, так і в більш вузькому сенсі цього поняття. Цікаво відзначити, що атрибут милосердя є в широкому сенсі слова силу, подібну до сили тяжіння, яка здатна зближувати серця людей. Він же може служити для встановлення більш тісного зв'язку між людиною і його Творцем. Цим пояснюється той факт, що істинно віруючі мусульмани, провиносячи священний аят бісміллахір-рахманір-Рахім перед тим, як вчинити будь-яку дію, відвертають свої серця від всього, крім Аллаха, сподіваючись на Нього одного,

бо Він єдиний здатний виявляти почуття всеосяжного милосердя до всіх Своїм створінням, що не обділяти Своєю милістю жодне з них. Ще один висновок зі слів Бісміллах полягає в тому, що діяння Аллаха завжди милосердними і що кара пануванняня - це акт винятковий, що має місце тільки в тих випадках, коли на це є конкретна вагома причину. Сказане стає особливо очевидним, коли ми вимовляємо молитву під назвою «Джаушан Кабір », де в розділі 20 говориться:« О, Господи, Чиє милосердя сильніше Його гніву ... »Людям слід приділяти більше уваги прояву милосердя і доброти в своєму повсякденному житті, вдаючись до насильства і грбБості лише в разі явної необхідності. На закінчення цих міркувань ми наводимо сповнені глибокого сенсу слова Пророка (хай благословіт Аллах Його і рід Його!), який, коментуючи різні аспекти Його всеосяжного милосердя, сказав: Кафи, Шейх Садук. Таухид, Ма'ані аль-Ахбар (відповідно до тлумачення Аль-Мізан). 19 «Воістину, у Аллаха сто милостей, з яких Він послав на землю тільки одну і розділив її серед всіх Своїх створінь. Вся милість і доброта, які у них є, відбуваються з неї. Він, Милосердний, оставіл інші 99 для Себе, щоб проявити поблажливість до Своїх рабів в день Воскресіння ». 20 "Хвала аллаху богу світів". Світ сповнений Його милості. Після того як ми сказали фразу бісміллахір-рахманір-Рахім, з якої починаємо читання цієї сури, ми повинні звернути свій погляд до Великого Творця і Покровителю світу буття і до безмірним благ, которими Він нас удосталь оточив. Це, з одного боку, покликане «направити» нас, тобто звернути нашу увагу на існування Божественного Промислу, а з іншого боку, - послужити «стимулом» до того, щоб продемонструвати свою готовність служити і поклонятися Йому. Це «стимул» в силу того, що будь-яка людина, що отримав благої дар, переймається бажанням якомога швидше дізнатися свого дарувальника, щоб висловити йому свою вдячність і вдячність. Це властивість человека виливається в певну внутрішню схильність, яка спонукає його заявити про своє визнання Бога . При розгляді релігійноїмотивации, викликає «потреба висловити подяку Дарувальнику», така внутрішня схильність представляється як один із стимулів поведінки людини. З іншого боку, це «направляє» людини до пізнання Господа і дарованих Ним благ, оскільки найкоротший і прямий шлях до визнання існування Витоку полягає у вивченні таємниць створення, і зокрема, таємниці походження благ, якими живий людський рід.

Може бути, саме в силу цих двох причин на початку сури Аль-Фатіха, після Бісміллах варто аят, який гласить: «Хвала Аллаху - Господу світів». Цей аят - «Хвала Аллаху - Господу світів» - вказує одночасно на Єдність Божественної Сутності та на Єдність Божественних атрибутів і Діянь. Визначення тут Аллаха як раббі аль-'аламін (Господа світів) являє собою, по суті, повернення до об'яснению факту після його констатації. Враження таке, що хтось запитує, чому вся хвала відноситься (только) до Аллаха, і у відповідь дізнається: тому, що Він - Пан світів. Такою є одна з характеристик Аллаха. В іншій сурі Корану про Нього говориться: «... зробив прекрасним все суще, створене Ним »(Ас-Саджда (челобітья), 32: 7). А сура Худ говорить: «Немає на землі ні єдиного живої істоти, якого Аллах не забезпечив би їжею »(11: 6). Слово аль-Хамді, «хвала», з якого починається цей аят, з усією очевидністю дає зрозуміти також, що Аллах створив всі ці блага і дарував все нагороди з власної волі, керуючись власним бажанням. Слід зазначити, що слова «Хвала Аллаху - Господу світів» корисно вимовляти не тільки на початку дела, але, як вчить нас Коран, і по його завершенні. Так, в сурі Йунус про доброчесних, що потрапили на Небеса говориться: «Там виголосять вони:" Хвала Тобі, о Аллах! ", там звернуться до них зі словами:" Мир [вам] ", завершатся же промові їх [словами]: "Слава Аллаху, Господу світів" »(10:10). Переваги цього аята З приводу достоїнств цього аята існує переказ в передачі імама Садика, (нехай буде милостивий до Не-му Аллах!) згідно з яким Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) якось сказав: «Коли правоверний раб скаже "Хвала Аллаху, Господу світів", славлячи Господа так, як Він того вартий, ангели не зможуть нічого записати йому з приводу цього вихваляння. Аллах запитає у них, чому вони не записали на рахунок вірного раба Його ніякої нагороди за сказані слова. І ангели, пояснюючи, чому вони не запіса- Чи жодної винагороди, запитають, як же вони можуть зрозуміти і яким мірилом виміряти найвищу цінність слів, що містять хвалу, якої може бути удостоєний тільки Він один? Тоді Аллах Всевишний скаже їм, щоб вони записали вимовлені слова, а Він обдарує Свого раба за похвалу, як Сам зочтет за потрібне ». 21 Слово рабб в своєму споконвічному значенні означає «господар чогось, що він покращує і вдосконалює». У своєму абсолютному значенні це слово можна застосувати лише до Аллаха, якщо ж в арабській мові воно використовується

стосовно будь-кого іншого, за ним незмінно слід доповнення, яке відповідає на питання «чого?», Як на- приклад, рабб ад-дар «господар будинки »або рабб ас-Сафіна« господар судна ». При цьому в будь-якому випадку значення цього слова включає в себе відтінок «вдосконалення», «виховання». У Маджму 'аль-баян наводиться і другаю версія, згідно з якою слово рабб означає «значна персона, чиїм наказам підкоряються люди». Проте цілком імовірно, що обидва варіанти значень мають спільне походження. Слово 'Аламін - це множина від' алам, «світ», і використовується воно тут в значенні «совокупность різноманітних живих істот, яких об'єднують спільні ознаки або загальне для них пространство і час ». Так, наприклад, ми говоримо: світ людини, світ тварин, світ рослин; або: східний світ, за- Падни світ; або: сьогоднішній світ, вчорашній світ. Таким чином, коли слово 'алам, яка сама по собі Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 21.20Ма'ані аль-Ахбар. С. 32. Переказ 8; Тафсир Фурат аль-куфі. Т. 1. С. 52.21 має на увазі множинність, вживається у множині, то його слід розуміти в значенні«Світобудову». Автор коментаря «Аль-Манар» говорить, що, за словами імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Ал-лах!), 'Аламін означає тільки «людство», і далі, вже від себе, додає, що в Корані це слово употребляется в цьому сенсі і в інших сурах, як, наприклад: «... щоб він став увещевателем для мешканців мирів »(Аль-Фуркало (Розрізнення, 25: 1). 22 Слово 'Аламін, безумовно, у багатьох випадках використовується в Корані в сенсі «людство», але інодівоно може набувати і більш широке значення, що включає і інші створення Аллаха, наприклад: «І лише Аллаху - Господу небес і землі, Господу [мешканців] світів - хвала! »(Аль-Джасім (Коленопреклоненні), 45:36), або: «Фір'аун запитав:" Хто ж Господь мешканців світів? " [Муса] відповів: "Господь небес і землі і того, що між ними "...» (Аш-Шу'ара (Поети), 26:23, 24). Цікаво, що імам Алі (хай буде милостивий до Нього Аллах!), як пише Садук в « 'Уюн аль-Ахбар», говорив, коментуючи цю фразу: «[Фраза] "Рабб аль-'аламін" відноситься до всього живого і неживого в створеному світі ». 23 Між цими двома висловлюваннями, природно, немає ніякого протиріччя, оскільки, незважаючи на те, що поняття 'Аламін володіє дуже широким значенням, людина, тим не менш, це - найважливіше з усіх речовин, що населяють світ, а тому часто розглядається в якості центральної фігури, від якої зависят і перед якою йдуть в тінь всі інші істоти. Тому, коли імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Тлумачить термін »в сенсі« людства », то

має на увазі, що людина серед всього бесчісленного сонму живих істот є метою і вінцем творіння. Заслуговує на увагу також той факт, що іноді поняттю 'алам ( «світ») надається двоякий сенс: «великий світ» (макрокосм) і «малий світ» (мікрокосм), де «малий світ» означає людину в тому сенсі, що в людській особистості зібрані всі ті ж сили, які керують і «великим світом». Людина втілює в собі, по суті, цілий Всесвіт. Повелитель правовірних (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) В одній зі своїх поем писав, звертаючись до людини: «Ти думаєш, що ти - лише малий згусток плоті, але знай, що весь великий світ [макрокосмос] в тобі, як у краплі, укладений ». 24 Однією з причин, що спонукали нас приділити таку пильну увагу багатогранному значенням слова 'Алам, є те, що слово це варто після фрази аль-хамдуліллах, що віддає всю хвалу одному тільки Ал- лаху, в вираженні Раббі-'аламін, покликаному аргументовано роз'яснити попередній теза. Ми говоримо що вся хвала віддається одному тільки Аллаху, бо тільки Йому, Пану і Покровителю, належать усі гідності, досконалості і блага світу. «Всемилостивого, Милосердного». Значення слів ар-Рахман, «Всемилостивий», і ар-Рахім, «Милосердний» в їх широкому і вузькому сенсі були детально розглянуті в коментарі до аяту Бісміллах, а тому немає потреби повертатися до них знову. До згаданого коментарю в зв'язку з поняттями ар-Рахман і ар-Рахім можна лише додати, що ці два атрі- буту, є одними з найголовніших атрибутів Аллаха, повторюються нами як мінімум тридцять разів протягом дня в п'яти щоденних молитвах: двічі в сурі Аль-Фатіха і один раз в сурі, яку ми проізносім після неї. Таким чином, ми шістдесят разів в день величаємо Аллаха як втілення «милості». У цьому, мабуть, найголовніший урок для всіх людей, який вчить їх необхідності виробляти в себе таке якість як милосердя і користуватися ним в своєму повсякденному житті і роботі. Крім того, він вчить нас тому, що якщо ми вважаємо себе вірними і покірними рабами Аллаха, то нам не слід в манері повоня зі своїм слугами наслідувати тиранам-рабовласникам. Історія рабовласництва містить чимало свідчень того, що жорстокі господарі вдавалися до самим дивовіщним знущанням в поводженні з своїми рабами. Якщо раб, наприклад, працював дуже повільно, то його карали найжорстокішим чином: били батогами, заковували в кайдани, приковували до жорен і заставлялі їх вирощують, примушували працювати в шахтах, садили в темні сирі ями, а за

більш серйозний проступок могли і повісити. Історія свідчить також, що іноді рабів кидали в клітки з дикими звірами, а якщо раб чекав звіра і залишався живий, то в клітку запускали нового хижака. Це лише кілька прикладів звернення рабовласників зі своїми рабами. Однак Аллах, Пан мирів, неодноразово підкреслює в Священному Корані, що Аллах прощаючий і Милосердний до Своїх рабів, покаявшімся в своєму непослуху Йому. Так, наприклад, в сурі Аз-зумар (Натовпи) говориться: «Скажи:" Про раби Мої, які ізлішествовать на шкоду самим собі, не втрачайте надії на милість Аллаха. Воістину, Ал-лах прощає повністю гріхи, бо Він - прощає, Милосердний "» (39:53). Слова ар-Рахман і ар-Рахім після фрази Раббі-'аламін, «Господа світів», підкреслюють ідею про те, що Він, володіючи абсолютною владою і могутністю, проте, щедрий і прощаючий по відношенню до тих, кого створив. Ця риса, притаманна Аллаху, привертає до Нього Його рабів, і вони з радістю в серці проізносят слова ар-рахманір-Рахім, «Всемилостивий, Милосердний». Коментар Аль-Манар. Т. 1. С. 51. 22 Коментар Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 17. 23 Збірка віршів Повелителя правовірних Алі ібн Абі Таліба (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). 24 Тут було б доречно звернути увагу на той факт, що поведінка Аллаха Всевишнього по відношенню до своїм створінням докорінно відрізняється від звернення панів зі своїми слугами, особливо в страшну епоху рабовласництва. Саме з огляду на вищесказане «віра в Аллаха» є першим з п'яти основополагающіх принципів Ісламу. * * * «Володарю дня Суду!» коментар Другий з принципів Ісламу: віра в Воскресіння У цьому аяті нашу увагу звернено на другий важливий принцип Ісламу - принцип Воскресіння і Інший життя. «Володарю дня Суду!» - говорить цей аят. Таким чином, ідея Почала і Кінця, що лежить в основі будь-якого шляху морального і соціального вдосконалення людини, отримує тут найвища і вдосконаленняшенное вираз. Слід звернути увагу також на те, що в цьому аяті міститься ідея влади Аллаха, Його панування, яка знаходить відображення в Його ролі Владики і Повелителя в День, коли всі люди постануть перед своїм істинним Паном для Великого Суду і розплати. Вони побачать всі свої діяння і думки в їх реальному масштабі,

ні на йоту не менше, ніж за життя, і ніщо з них не буде забуто. Їм доведеться навіть прийняти на себе частку відповідальності за звичаї, які вони, можливо, ніколи самі і не дотримувалися, але які складивать за їх участю. Панування Аллаха в день Суду не схоже на наше ілюзорне володіння належать нам речами матеріального світу. Його Панування щодо тлінного світу є справжнє володіння і влада. У ньому виражена особлива залежність Божих створінь від Господа і їх потреба в Ньому. Якщо потік Його благ припиниться хоча б на мить, всім їм загрожує неминуча загибель. Іншими словами, панування Господа є прямий наслідок Його творча і Святості. він творить живі суті, в кожен новий момент часу безперервно даючи їм життя, піклуючись про них, захищаючи і направляючи їх, і є їх істинним королем і паном. Він же є єдиним Володарем всіх сил, що діють в матеріальному світі. Немає і не може бути сумніву в тому, що Аллах - це «Пан світів». Єдине питання, яке може тут виникнути в якості реакції на наше твердження про те, що Він є «Володарем в день Суду », це питання: а хіба Аллах не є Абсолютним Владикою світу, взагалі? Відповіддю на це питання может послужити той факт, що «Панування Аллаха», хоча і поширюється на обидва світи, в потойбічному мире має більш широке прояв, оскільки всі матеріальні зв'язку і уявне володіння речами в Інший життя перестають існувати, і ніхто вже в день Суду не матиме нічого свого. Навіть якщо заступнічество і буде для кого-то мати місце, то тільки з веління Аллаха, бо, як то кажуть в Корані про День Розрахунки: «Це день, коли жодна людина не має влади нічим допомогти іншому, і веління в той день належить [Тільки] Аллаху »(Аль-Інфітар (Руйнування), 82:19). Іншими словами, якщо в цьому світі бувають випадки, коли одна людина своїми промовами, грошима, владою, зусиллями адвокатів, планами і розрахунками може допомогти іншій людині, то в день Суду (в Інший життя) нічого подібного не може бути і в помині. І тому, коли у людей запитують: «Кому належить пануватив той день? » - вони відповідають:« Аллаху, Єдиному, Могутньому »(Гафір (прощає), 40:16). Той, хто не вірить в Іншу життя і в день Розрахунки, має всі передумови до того, щоб стати самим аморальних з людей, найбільшим з тиранів, які здійснюють самі мерзенні і жахливі злочини, бо, як він вважає, ніхто не зможе закликати його до відповіді і покарати його, якщо тільки він буде себе вести достаточно розумно і не дозволить себе спіймати на гарячому. Поруч з такою людиною в цьому світі було б страшно, а то і неможливо жити. Тому віра в життя після смерті і в Судний день, яка є такою ж важливою частю Ісламу, як і молитва, грає дуже велику роль в утриманні людини від гріха. Важливо підкреслити Влада Аллаха в день Суду ще й тому, що це допомагає

боротися з невірою безбожніков в Іншу життя. З аятов Священного Корану можна зробити висновок, що віра в Аллаха була достаточно широко поширена навіть серед невіруючих в епоху невігластва (джахілії). На цей рахунок у сурі Лукман йдеться: «Якщо ти їх запитаєш:" Хто створив небеса і землю? " - то вони безсумнівно ответят: "Аллах" »(31:25). Але в той же час вони відкидали слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Про Воскресіння: «Ті, що не увірували, кажуть:" Назвати вам чоловіка, який віщає вам, що після того, як ви розпадеться на частинки, відродити в новому творінні? "вигадав він на Аллаха брехня, або ж він - одержимий? »(Саба, 34: 7, 8). Згідно з переказами, імам Саджаді (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Розповідав: «Алі ібн аль-Хусейн (Нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Почавши читати аят "Володарю дня Суду", став повторювати його знову і знову до тих пір, поки життя ледь не покинула його ». 25 Вираз йаумід-дин повторюється в Корані понад десяти разів і кожного разу в значенні потойбічного світу: «Звідки тобі знати, що таке Судний день? І ще раз - звідки тобі знати, що таке Судний день? Це день, коли жодна людина не має влади нічим допомогти іншому, і веління в той день принадлежит [тільки] Аллаху »(Аль-Інфітар (Руйнування), 82: 17-19). Коментар Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 19. 25

Вираз йаумід-дин вживається в значенні «Судний день», оскільки День той буде днем расплати: слово дин по-арабськи означає «нагорода», «відплата». Найяскравішою подією потойбічне життя будроздача винагород і визначення міри покарання. В цей День все завіси будуть зняті і всі дії будуть зважені до грана, і кожен пожне плоди своїх вчинків як добрих, так і злих. Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорив, що день Суду - це «день Розплата». Зауважимо 26 також, що деякі тлумачі вважають, що «Воскресіння» називається йаум-ід-дин, оскільки в цей День кожен отримає нагороду згідно з його релігії, якщо тільки він належним чином виконував її розпорядження. *** «Тобі ми поклоняємося і до Тебе взиваємо про допомогу …» коментар Людина перед лицем Аллаха З цього аята раб, що поклоняється Аллаху, починає благати Його дати йому те, чого він потребує. По суті, з цього моменту змінюється весь тон висловлювань.

Попередні аяти містили вихваляння атрибутів Аллаха, свідоцтво віри в Його Единственность, нерозривно пов'язаною з вірою в День Воскресіння з мертвих. цей же аят, так само як і всі наступні за ним, створює враження того, що раб, що знайшов міцний фундамент Віри у всезнання Аллаха, бачить себе стоять перед Ним, перед обличчям Його Пречистої Сутності. Він звертається до Нього, кажучи, по-перше, про своє схилянні перед Ним, а потім про те, що він хотів би здобути допомоги Аллаха. «Тобі ми поклоняємося і до Тебе взиваємо про допомогу ... »- говорить він. Іншими словами, коли ідеї попередніх аятов зміцняться в душі людини і все його єство пронікнется світлом Аллаха, Благодійника обох світів, коли він визнає Милосердя Аллаха як в загальному, так і в частном значенні цього поняття, то людина цей - з точки зору його віри і релігійного почуття - превращается в досконалу особистість. Найважливішим плодом глибокої віри в Єдиного Бога є те, що людина, з одної сторони, стає чистим і щирим рабом Аллаха, вільним від поклоніння будь-яким кумирам і ідолам, відкинув тиранію і хтивість, а з іншого боку, починає викликати про допомогу, яку шукає тільки у Його Пречистої Сутності. Якщо перші аяти констатують Єдність Сутності і атрибутів Аллаха, то тут проголошується Єдність Об'єкта Поклоніння і Єдність Джерела Дій. «Єдність Об'єкту Поклоніння» означає, що ми не визнаємо як об'єкт гідного поклоніння нікого і нічого, крім Аллаха, чиїм велінням ми тільки і слідуємо і чиї закони ми тільки і дотримуємося, збігаючи проявів покірності і плазування перед будь-ким іншим, крім Нього, володаря Пречистої Сутності. «Єдність джерела дій» означає, що ми однозначно визнаємо Його як єдине джерело всіх причин в цьому світі. Це не означає, що ми відкидаємо існування «світу причин» і відмовляємося искати причини явищ. Це означає, що будь-який наслідок будь-якої причини підпорядковане Його волі. Саме Він дав жар вогню, світло сонця і жвавість водним струменів. Наслідком такої віри є те, що людина стане сподіватися на одного тільки Аллаха, усвідомлюючи, що вся влада і могутність знаходяться тільки у Нього одного. З цієї точки зору будь-якої, крім Нього, слабкий, вразливий і смертна. Аллах - це єдина Сутність, яка заслуговує на те, щоб довірити їй свою долю і поклоняться їй. Тільки Він єдиний гідний того, щоб людина довірився Йому в усьому. Такий образ думок і вірувань віддаляють людини від предметів і істот тлінного світу і з'єднують з одним тільки Аллахом. Він слухається Аллаха навіть тоді, коли прагне зайняти положення в «світі можливостей і засобів », тобто він

розуміє при цьому, що всі кошти знаходяться під Влада Аллаха, який є Причину всіх причин. Така віра підносить душу людини настільки високо, і розсовує горизонти його розуму так широко, що він досягає вічності і звільняється від будь-яких сковували його обставин. Повелитель правовірних, Предводітел праведників Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) говорив щодо Аллаха: «Я поклоняюся тебе не з боязні полум'я (Твого пекла) і не з спраги Твого раю, просто я переконався, що Ти гідний поклонання, і поклоняюся Тобі ». 27 Аллах - єдиний оплот надії Згідно з правилами арабської граматики, якщо в реченні додаток передує присудок, то на нього лягає основна смислове навантаження. У нашому аяте доповнення ійяка, «Тобі», передує словами на'буд, «поклоняємося», і наста'ін, «кличемо про допомогу», що передає сенс винятковості об'єкта мови і призводить нас до ідеї Єдності Об'єкту Поклоніння і Єдності Джерела Дій, про які ми говорили вище. Навіть в нашому власному відправленні обрядів поклоніння ми потребуємо Його допомоги, про яку повинні Його просити. Ми можемо впасти в самовпевненість, лицемірство, оману і в інші подібні вещі, які повністю зведуть нанівець всі наше поклоніння і служіння Аллаху. Тому у всіх справах і начинаніях вся увага слід зосередити виключно на Всевишнього Аллаха. Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 24; а також манхаджу ассадикін. Т. 1. С. 24. 26 Біхар аль-Анвар. Т. 72. 27 Іншими словами, все це, само по собі, є однією із ступенів єдинобожжя. Це - висока ступінь, про яку говорять, що це - «монотеїзм в думках». Під цим мається на увазі, що людина повинна завжди і при будь-яких обставин думати тільки про Аллаха. Він повинен сподіватися виключно на Аллаха. Він не повинен нічого боятися, крім Аллаха. Він повинен довіряти одному тільки Аллаху. Він не повинен нічого бачити, крім АлЛаха. Він не повинен нічого хотіти, крім Аллаха. Він нікого не повинна любити, крім Аллаха. Як свідчить Священний Коран: «Нікому Аллах не дарований двох сердець в тілі» (Аль-Ахзаб (Сонми), 33: 4). Соціальний аспект обрядів поклоніння Особовий займенник першої особи множини «ми», яке в злитий формі присутній в словосполученнях на'буд, «ми поклоняємося», і наста'ін, «ми кличемо про допомогу», а також і в інших словосочетанія, що зустрічаються в наступних аятах, вказує на те, що обряди

поклоніння, і особливо молитва, припускають множинність (моляться) і общинність. Здійснює поклоніння повинен почуттявать себе членом громади, навіть коли він постає перед Аллахом для молитви, не кажучи вже про інших повсе денних справах. Це означає, що в світлі положень Корану будь-який прояв індивідуалізму, відособленості і інших подібних форм поведінки не прийнятно для Ісламу. Особливо це відноситься до обов'язкової молитви, де все, починаючи від азана (призову приступити до молитви словами Хайа 'Алас-салат, «поспішайте до молитви»), включаю проголошення сури Ал-Хамді (Відкриває) на початку молитви і закінчуючи словами ас-Салам 'алайкум, «світ вам », якими завершується молитва, є доказом того, що даний обряд поклоніння має коллективную природу і відправляти його слід як груповий ритуал. Звичайно, індивідуальна молитва приймається в Ісламі, але вважається все ж молитвою другого сорту. Ми кличемо до Аллаха про допомогу, щоб протистояти силі У цьому світі нам доводиться мати справу з різними силами, як з силами зовнішньої природи, так і з дей ствующими всередині нас вродженими, стихійними силами. Для того щоб протистояти цим разрушітельвим, сбивающим нас з істинного шляху впливам, нам необхідна допомога. Ось чому ми і намагаємося укриться під рятівної покровом Божественного покровительства. Щоранку, прокидаючись від сну, ми вимовляємо аят ійяка на'буду ва ійяка наста'ін, «Тобі ми поклоняємося і до Тебе взиваємо про допомогу», щоб зізнатися в свою готовність служити і поклонятися Аллаху і попросити Його Пречисту Сутність допомогти нам досягти успіху на цьому великому терені. Те ж саме ми робимо і ввечері, перед тим як відправитися спати. ПросипаЯсь вранці, ми поминаємо Його ім'я, і ввечері, відходячи до сну, ми робимо те ж саме і всякий раз звертаємося до Його Пречистої Сутності про допомогу. Як чудово відчуває себе людина, що знаходиться на цьому ступені віри! Він ніколи не схиляє голову перед тираном. Він ніколи не витрачає себе в гонитві за матеріальними вироками. Ось які слова вкладає Коран в уста Святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Поістину, моя молитва, моє поклоніння [Аллаху], життя моя і смерть - у владі Аллаха, Господа мирів »(Аль-Ан'ам (Худоба), 6: 162). Читаючи вголос цю святу суру, ми знаходимо сили для вирішення всіх проблем, з якими зіштовхує нас життя. У ній укладено багато достоїнств, які оберігають нас від небезпеки. Прикладом тому може служити предание, розказане одним із сподвижників Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Одного разу під час битви він, за його словами, перебував поруч з Посланником Аллаха (хай

благословить Аллах Його і рід Його!). когда бій почало набувати важкий оборот, Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) підняв голову і вимовив: «Про Володар дня Суду! Тобі ми поклоняємося і до Тебе взиваємо про допомогу ». В цей же момент армія ворога почала програвати битву, багато хто з ворогів були вбиті, а Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і мусульмани здобули перемогу. 28 На цей рахунок є ще один вислів, яке говорить: «Коли правовірний раб Божий стикається з труднощами, він читає цей священний аят і все стає простим і легким ». 29

* * * «Веди нас прямим шляхом ...» коментар Після того як раб проголосив свою готовність підкорятися і служити Аллаху, досяг стадії поклоненя Йому і благав Його про допомогу, перше, з чим він звертається до Всевишнього, - це прохання наставити його на «прямий шлях», шлях праведників, шлях справедливості, шлях віри і чесноти. І ось тепер він просить свого Господа, Який дарував йому всі ці блага, облагодіяти його своїм «настановою». Людина, яка досягла такого рівня, є віруючим, який знайомий з Владою свого Господа. Однако може трапитися так, що через якогось гріхи цей дар Господа перестане виливатися на нього і він зб'ється з істинного шляху. Ось чому він повинен, як мінімум, десять разів на день охороняти себе від будь-яких відхилень від прямого шляху. Канзу-аль-'уммал. Т. 1. С. 36 (цит. За: Тафсир-і Бакаві і 'Амал-аль-йаум ва-л-лайла). 28 Коментар манхаджу ас-садикін. Т. 1. 29 Крім того, «прямий шлях», що втілює в собі саму Божественну ідею, має кілька етапів. Чи не всі люди мають однакову ступенем духовної готовності до подолання етапів цього шляху. При цьому на якому б етапі не знаходився віруючий, хоч би який щаблі він не досяг, для нього завжди знайдеться нова вершіна, на яку він може спробувати зійти, попросивши Аллаха вказати йому ведучий до неї шлях. Але тут виникає питання: чому ми завжди повинні просити Аллаха вказати нам «прямий шлях», як будто ми самі блукаємо, не бачачи перед собою дороги? Навіть якщо припустити, що друга частина цього пітаннясправедліва по відношенню до нас, простим віруючим, то як бути зі

святим пророком (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і безгрішними імама (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), що являють собою зразок досконалої людини? Ось як ми могли б відповісти на це питання. По-перше, не підлягає сумніву той факт, що людина, що йде по шляху, вказаному Господом, має схильність здійснювати кроки, що ведуть його з цього шляху. Тому він повинен сподіватися на Аллаха і просити Його твердо вести його по «прямому шляху». Не слід забувати, що наше буття, все наше життя і все блага, якими вона постійно обдаровує нас - все це від Нього. Цю думку можна пояснити на наступному прикладі. Всі істоти, включаючи людину, можна, в якомусь сенсі, уподібнити електричну лампочку. Ми бачимо, що світло лампочки, коли вона включена, постійний і однорідний. Це відбувається тому, що електричний струм від генератора надходить до лампочки безперервно. Електрогенератор постійно виробляє електричну енергію, частина якої по дротах досягає лампочки. Наше життя схожа на те, що відбувається з цією лампочкою. Незважаючи на те, що вона бачиться нам як самостійний безперервний процес, життя, насправді, являє собою постійно поновлюване буття, безперервно надходить до нас від Першоджерела - нашого Щедрого Творця. Тому, так само, як ми потребуємо безперервному надходженні поновлюваного буття, ми потребуємо і в постійно поновлюваному керівництві. Адже якщо станеться якийсь збій, якщо в ду духовно проводах, що пов'язують нас з Аллахом, виникне якийсь бар'єр, то пороки, гріхи, злочини і несправедливості порушать нашу зв'язок з дороговказом Початком. Ось в цей самий момент ми і можемо збитися з «Прямого шляху». Ми просимо Аллаха прибрати всі перешкоди, щоб вони не перегороджували нам дорогу, заважаючи нам твердо просуватися вперед по «прямому шляху». По-друге, отримання «настанов» дозволяє рухатися по шляху «розвитку», який веде людину від нижчих щаблів до все більш і більш високим. Відомо також, що шлях розвитку не має меж і націлений в «нескінченність». А тому не дивно, що навіть Пророки і безгрішні Імами (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) Просять Аллаха наставити їх на «прямий шлях», бо один тільки Аллах володіє якістю абсолютного досконалості, а ми все без винятку лише просуваємося по шляху вдосконалення. Так що, не слід від Ріца, що і вони теж просять Аллаха повести їх до нових висот. Ми часто підносимо свої вітання Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Вимовляючи для цьогоспециальную формулу, называемую салават . Чи не так?

А хіба салават не містить в собі прохання до Аллаха послати небесні блага Пророку Мухаммаду і його нащадкам (мир їм усім!)? Хіба не наводяться в Корані слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Який говорив: «Господи! Додай мені знання »(Таха, 20: 114)? І хіба не говорить Священний Ко р а н : «Ти х , х т о й д е п р ям им шл я хом , Ал л а х зм і ц н и т ь в праведності ...» (Марйам, 19:76), а також: «Тим, хто вступив на прямий шлях, Він примножив настанови Свої і дарував їм благочестя »(Мухаммад, 47:17)? Завдяки всім цим поясненням, стає очевидним відповідь на питання про молитву, в якій ми молимо Аллаха, щоб Він дарував Пророку і безгрішним Імамам (мир їм усім!) Вищий щабель совершенства. Для ілюстрації сказаного наведемо два висловлювання. Повелитель правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Тлумачив аят «веди нас прямою дорогою» наступним чином: «Він означає:" О Господи! Продовжуй дарувати нам Твої блага, як дарував Ти їх нам в колишні часи, щоб ми могли і надалі, як і раніше, коритися Тобі "». А імам Садик (нехай буде мені 30 Лост до Нього Аллах!) з приводу цього аята сказав: «Він означає:" О Господи! Покажи нам шлях, який приведе нас до Твоєї любові, введе нас в Твій райський сад і не дозволить нам йти на поводу своїх згубних бажань і наших власних помилкових і згубних рішень "». 31 Що таке «прямий шлях»? Читаючи аяти Корану, можна прийти до висновку про те, що під «прямим шляхом» в ньому мається на увазі «Доктрина єдинобожжя», релігія істини і віри в провідну роль Аллаха, як свідчить сура Ан'ам (Худоба): « Скажи: "Воістину, мій Господь вивів мене на прямий шлях за допомогою істинної релігії, віри Ібрахима (Авраама) - Ханіфа. А він не був багатобожники "» (6: 161). Тут «справжня релігія» і «монотеистический шлях Авраама як справжня віра», в якій він не молився ніякому іншому богові, крім Аллаха, представляються як «прямий шлях». Це той аспект «прямого шляху», которий пов'язаний з поняттям віри. З іншого боку, сура Йасін говорить: «Не карав чи Я вам, про сини Адама, не кланятись Шайтану? Адже він - ваш явний ворог. [І не велів чи] поклонятися Мені? Це і є прямий шлях »(36:60, 61). Тут ми маємо справу вже з «практичної» стороною «істинної релігії». Процитовані аяти закликають нас не здійснювати сатанинських діянь і не грішити. Коран вчить нас, що ключ до виходу на «прямий шлях» лежить в

сподіванні на Аллаха. «А той, хто полагается на Аллаха, вже на прямому шляху »(Алі Імран (Сімейство Імрана), 3: 101). Слід підкреслити, що «пря Біхар аль-Анвар. Т. 92. С. 254; а також Тафсир ас-Сафі. Т. 1. С. 72. 30 Ма'ані аль-Ахбар. 31 «Мій шлях »завжди один, іншого немає, бо найкоротша відстань між двома точками - одна пряма лінія. І якщо в Корані говориться про те, що «прямий шлях» - це щира віра в справжню релігію з усіма її нравчими і практичними аспектами, то як раз тому, що такий найкоротший шлях до встановлення духовної зв'язку з Аллахом. Точно так само і «справжня релігія» завжди одна: «Воістину, віра Аллаха - це Ислам »(Алі Імран, 3:19). Пізніше ми покажемо, що Іслам - це дуже широке поняття, яке охоплює всі монотеїстичні релігії, закономірно виникли свого часу, але втратили своє значення з появою Ісламу. А зараз відмітимо, що пропоновані різними коментаторами тлумачення поняття «прямий шлях» зводяться, в кінцевому рахунку, до одного і того ж. Іслам, Пречисте Єдність, Коран, Пророк і його послідовники (мир їм усім!) -ось ті значення, які вкладали різні тлумачі в поняття «прямий шлях». Але все це - суть частні прояви двох аспектів Небесної релігії - віри і практичних обрядів. Всі висловлювання і преданя, які цитуються в мусульманській літературі і які зачіпають різні сторони цього явленя, мають єдину сутність. Ось приклад деяких з таких висловлювань. Згідно з переказами, святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Говорив: «" Прямий шлях «- це шлях пророків, а пророки - це ті, кого Господь зазначив Своєю Милістю ». 32 Є три висловлювання імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), В яких він тлумачить рас розглядаються нами аят. Перше: «Це -" шлях "і" визнання "имамата». Друге: «Клянуся Аллахом, 33 "Прямий шлях" - це ми (Ахл аль-бейт) ». Третє: «" Прямий шлях "- це Повелитель правовірних 34 Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) ». 35 Сунітський богослов Ахмад ібн Мухаммад ібн Ібрагім ас-Салабі, передає слова Абу Бурейди аль-Аслами, одного із сподвижників святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), який одного разу сказал: «" Прямий шлях

"- це шлях Мухаммада і його нащадків». 36 Зміст всіх цих висловлювань в тому, що в основі шляху, про який говорять їх автори, лежить вчення Іслама, що складається в вірі в єдиність Аллаха, в справедливість, в пророків, в імамат і в життя після смерті. Не підлягає сумніву, що шлях членів сімейства Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) (Ахл аль-бейт) - це «прямий шлях», і що вірність цим шляхом несе людині достаток і порятунок душі, тоді як любій інший шлях веде до збитків і калічить душу. Ібн аль-магазині цитує слова святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Який говорив: «Мої домочадці - це як Ноїв ковчег. Той, хто вступив на його борт, був врятований (від загибелі в потопі), той же, хто не побажав зійти на нього, був приречений на загибель ». Інші висловлювання, що дійшли до нас в передачі самих членів сім'ї Пророка, також підтверджують цю ідею. Крім того, вона отримала підтримку і в відомому хадисі Ас-Сакалейн, висхідному до святого Пророка (Хай благословить Аллах Його і рід Його!). Він говорить: «Залишаю вам те, що допоможе вам після мого відходу ніколи не втрачати вірного шляху. Це - Книга Аллаха і члени сім'ї мого дому ». 38 Як говорилося вище, святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Імам Алі ібн Абі Таліб (та буде милостивий до Нього Аллах!) і всі інші пречисті імами (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) прізиваЧи людей прийняти релігію єдинобожжя - релігію Аллаха, щиро увірувати і сумлінно відправляти релігійні обряди, бо все це зводить людину на вершину його фізичного здоров'я, духовного розвитку, людської гідності і досконалості. Не слід забувати при цьому, що існує два види настанови: «божественне» і «релігійне». «Божественне повчання» втілюється в розумі, дарованому людині Аллахом. З його допомогою він познає різницю між добром і злом, правдою і брехнею, прибутком і збитком, радістю і тугою, чеснотою і пороком і т. д. Це, по суті, - індивідуальний посланник всередині людини. «Релігійне повчання» має на увазі, що Аллах направляє до людей пророків, Священні писання і небесні закони, щоб через них наставити їх на шлях розуміння всіх тих переваг і вад, насолод і страждань, які обіцяють йому обидва з світів. Коли людина отримує настанови понад і діє в соответності в цих настановою, він, природно, заслуговує винагороди в Інший життя, а домогтися цього він може, постійно виховуючи свою душу через набуття знань, корисних звичок, похвальних нравственних якостей, і тоді йому буде забезпечена щасливе

життя і безмірна милість Аллаха як в цьому, так і в Іншому світі. Ми назвали розум «провідником» в тому сенсі, що він відкриває людині очі і дозволяє йому побачити, що є добро, а що - зло. Пророки (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), Імами (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) І учені мужі також іноді іменуються «провідниками», оскільки вони ведуть людство до спасіння і радості в про Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 20. Переказ 86. 32 Там же. С. 21. Переказ 88. 33 Там же. Переказ 89. 34 Нур ас-сакалейн. Переказ 94. 35 Біхар аль-Анвар. Т. 24. С. 16; а також манхаджу ас-садикін. Т. 1. 36 Біхар аль-Анвар. Т. 23. С. 124. Передання 50. 37 Іхкак аль-хакк. Т. 9. С. 309. 38 їх світах. Однак насправді Вищим провідником є Аллах, а всі вони - лише інструмент в Його руках, призначений для настанови людей на шлях істинний.

*** «... шляхом тих, яких Ти облагодіяв, не тих, що викликали Твій Гнів, і не заблудших ». коментар Дві дороги неправедні Цей аят містить чітке роз'яснення того, чим є «прямий шлях», про який було розпочато розмову в попередньому вірші. У ньому говориться, що людина просить Аллаха вказати йому дорогу, по якій йшли ті, кого Він обдарував безліччю різноманітних благ (наставив на шлях істинний, дарував успіх, дав в керівники людей істини, наділив знанням, доброчесністю, навчив воювати за віру і мученицьки гинути за неї), але не дорогу тих, хто накликав на себе Його гнів своїми дурними вчинками або збився зі шляху істинного і впав в заблужденя. «... шляхом тих, яких Ти облагодіяв, не тих, що викликали Твій Гнів, і не заблукали». Адже ми не знайомі з тим, як здійснюється Божественне повчання, а тому Господь велить цим аятом, щоб ми просили Його вказати нам шлях пророків,

доброчесних і всіх тих, кому Аллах дарував своє благословення, прихильність і милість. А крім того, цей аят застерігає нас від двох доріг неправедних, що лежать перед нами: дороги тих, хто роздратував Його, і тих, хто, заблукавши, відступив від «прямого шляху».

*** пояснення Хто такі «ті, яких [Аллах] облагодіяв»? Опис таких людей ми зустрічаємо в сурі Ан-Ніса (Жінки): «А ті, хто кориться Аллаху і Посланніку, перебувають в числі тих, кого облагодіяв Аллах: з пророками, праведниками, [мученіками], загиблими в битві за віру, благочестивими мужами. Прекрасні це соратники »(4:69). Як ми бачимо, в цьому аяті наводиться опис тих, хто був обсипаний благами і Милістю Аллаха. Це щотире категорії людей: пророки, праведники, мученики і благочестиві. Зі сказаного можна зробити висновок про те, що для побудови здорового, прогресивного правовірного суспільства необхідно спиратися на пророків і духовних вождів. Слідом за пророками приходить черга щирих і праведних проповідників, чиї слова підтверджуються їх справами і чия місія - нести в люди вчення, посилає через пророків. У період складання таких товариств неминуче з'являються зловмисні люди, які намагаються восперешкоджати просуванню по шляху істини. З ними необхідно боротися. У цій боротьбі деякі з защитників правого справи можуть загинути, окропивши своєю кров'ю древо єдинобожжя, і знайти ореол мученика за веру. Боротьба і самовіддане служіння вірі народжують «благочестивих мужів», завдяки яким суспільство стано вітся чистіше, краще і вище духом. Саме тому святий сура Аль-Фатіха (Відкриває) заохочує нас постоянно, денно і нощно просити Аллаха вказати нам шлях тих, хто входить в ці чотири категорії. очевидно при цьому, що в ім'я найкращого виконання своїх обов'язків і завдань ми в кожному конкретному випадку виділялися ем для себе одну найбільш відповідну моменту групу з чотирьох згаданих і докладаємо максимум зусиль, щоб наслідувати її приклад. Що являють собою дві останні категорії людей, згадані в даномуаяте? Поділ людей в цьому аяті на дві категорії передбачає, що у кожної з них є свої характерні особливості. Щоб більш чітко показати ці особливості, ми пропонуємо вашій увазі три следующих коментаря. 1. З того, як вживаються слова Магдуб 'алайхім, «накликав на себе гнів», в різних сурах Корану, ми можемо зробити висновок про те, що їх становище

гірше, ніж у Даллін, «заблудлих». Іншими словами, «заблудшіе »- це просто вибрали неправильний шлях, а« накликав на себе [Його] гнів »- це ті, хто обрав неверний шлях і наполягає на своїй помилці. Сказане вище пояснює той факт, що Коран неодноразово призивает Гнів і Прокляття Аллаха на голови останніх. Для цього є чимало прикладів. Ось деякі з них. «Падає гнів Господа на тих, хто відрікся від Нього ...» (Ан-Нахла (Бджоли), 16: 106). «... Щоб покарати лицемірів - як чоловіків, так і жінок, а також многобожніков - і чоловіків і жінок, які думають погане про Аллаха. На них обрушаться удари долі, а Аллах розгнівався на них, прокляв їх і приготував для них пекло. Погана це обитель! »(Аль-Фатх (Перемога), 48: 6). Однак ця група, тобто «накликав на себе [Його] гнів», - це ті, хто крім відмови увірувати, вибрав для себе шлях упорствованія в своїй невірі і ворожості Аллаху, і всякий раз, коли для цього представлялась можливість, нападав і навіть наносив рани духовним лідерам і пророкам (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Як свідчить сура Алі-Імран (Сімейство Імрана): «Вражені вони гнівом Аллаха, спіткала їх бідність! І все це за те, що вони відкидали знамення Аллаха і вбивали незаслужено пророків, за те, що були неслухняних і злочинцями »(3: 112). 2. Ряд коментаторів вважає, що Даллін, «заблудлі», має на увазі, що збилися зі шляху християн, а під Магдуб 'алайхім, «накликав на себе гнів», маються на увазі збилися зі шляху іудеї. Така ідея виникла внаслідок різниці в реакції представників цих двох конфесій на запрошення прийняти Іслам. Так, в різних аятах Корану прямо говориться про те, що у відповідь на заклик взяти Іслам збилися зі шляху іудеї демонстрували недоброзичливість і ворожнечу, навіть незважаючи на те, що в самому начале саме їх вчені мужі і богослови принесли благу звістку про прийдешнє настання ери Ісламу. Однако дуже скоро під впливом помилкових ідей, уявлень і вірувань, а також зважаючи на загрозу їх фінансовим інтересам вони перетворилися в найбільш непримиренних ворогів Ісламу і робили все, що було в їх силах, щоб позаважати його поширенню. (І сьогодні сіонізм і сіоністи займають такі ж позиції щодо Ісламу і мусульман). Тому і визначення цієї групи людей як «накликав на себе [Його] гнів» можна вважати цілком вірним. Що ж стосується збилися зі шляху християн, які зустріли Іслам без прояву ворожості, а лише втратили вірні орієнтири через свого помилкового тлумачення Божественного вчення, що призвів їх до заперечення істини, то їх Коран називає «заблудлими». Замість того, щоб прийняти правдиве єдинобожжя і увірувати в єдиного Аллаха, вони продовжували вірити в Отця, Сина і Святого духа, а вже

одне це є найяскравішим прикладом «відходу» від правильного шляху і «помилки». У мусульманських хадисах і переказах вираз Магдуб 'алайхім, «накликав на себе гнів», також інтерпретіруется як таке іудеїв, а Даллін, «заблудлі», - заблукали християн. Підстави для такої інтерпретації ті ж самі, що і наведені вище. 3. Можна припустити також, що Даллін, «заблудлі», відноситься до тих, хто, збившись зі шляху, не намагається вперті, переконуючи і інших наслідувати його приклад, тоді як Магдуб 'алайхім, «накликав на себе гнів », це ті, хто, заплутавшись сам, ще намагається збити з пантелику і інших, тобто намагається активно вліять на інших, щоб зробити їх схожими на себе. Таке тлумачення цього виразу підкріплюється аятами, де йдеться про людей, які заважають іншим йти по прямому шляху і характеризуються в Корані як «збивають людей зі шляху Аллаха». Так, в сурі Аш-шура (Рада) говориться: «Доводи тих, які сперечаються про Аллаха, після того як вони визнали Його, беспомощни перед їх Господом, і на них [впаде] гнів Аллаха, і їм уготовано суворе покарання »(42:16). На цей рахунок є чимало переказів і висловлювань, серед яких є і висловлювання Повелителя правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), який говорив: «Всякий, хто не увірував в Аллаха, накликав на себе Його гнів, бо він збився з Його шляху ». 39 У книзі «Ма'ані» наводиться такий вислів Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Шііти [послідовники Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!)] - це ті, кому Аллах послав дар вілаят, "Любові", Алі ібн Абі Таліба. Немає на них гніву Аллаха, і не зійшли вони з прямого шляху ». 40 *** молитва Господи! Не зараховує нас до числа накликали на себе Твій гнів і заблукали, і вважай нас правовер- ними, послідовниками школи членів сім'ї Мухаммада (Ахл аль-бейт) (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Господи! Веди нас прямим шляхом у всіх наших справах, незважаючи ні на які обставини. Господи! Дякуємо Тобі за цей Божественний дар і говоримо: «Хвала Аллаху, і тільки йому одному, за те, що Він ввів нас в коло тих, кого веде непорушна любов до Алі ібн Абі Таліба і іншим непо грешімим Імамам (нехай буде

милостивий до Нього Аллах!) ». Кінець сури Аль-Фатіха Тафсир ас-Сафі. Т. 1. С. 74. 39 Ма'ані аль-Ахбар. С. 32. Переказ 8; а також Тафсир Фурат аль-Куфи. Т. 1. С. 52. 40 В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного!

СУРА 2: АЛЬ-Бакарі (КОРОВА) (286 аятів) зміст сури

Сура Аль-Бакара містить 286 аятів, що робить її найдовшою з сур Корану. Ніхто не заперечує того факту, що ця сура була явлена не за один раз, а посилає частинами в міру того, як цього вимагали змінювались з часом обставини життя мусульманської громади міста Медіни. Так само незаперечний і факт глибокого впливу цієї сури на питання віри і багато практичні сторони життя муСульман (соціальної, політичної, економічної і духовної). Адже в ній зачіпаються дуже багато потання, зокрема: У ній містяться деякі роздуми з приводу єдинобожжя і набуття знання про Аллаха, і в першу чергу, за допомогою осягнення таємниці створення світу. У ній є велика кількість висловлювань про Воскресіння після смерті і наводиться кілька ярких прикладів із цього приводу: історія Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), історія про те, як були ви Обертаючись до життя птиці, а також історія Езри. У ній наводяться деякі факти, що свідчать про неподражаемості Корану і важливості цієї Священної Книги. У ній детально розглядається і пояснюється тема іудеїв і лицемірів, їх особлива ненависть до Ісламу і Корану, що знайшла підтвердження в їх злісних випадах і підступи проти мусульман. У ній викладаються деякі епізоди історії Великих Пророків, включаючи Авраама (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) І Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). У ній формулюються деякі постулати Ісламу, що регулюють різні сторони життя мусульман, такі як молитва, піст, священна війна в ім'я Аллаха, паломництво в Мекку, перенесення Кібли (точка, до якої мусульманин проращается особою під час молитви) з Єрусалима в Мекку, шлюб і розлучення, торгівля і погашення задолженностей, а також міститься безліч приписів, що стосуються лихварства. Багато говориться в сурі про подаванні в ім'я Аллаха. Розглядаються в ній і проблеми відплати, і заборони вживати в їжу недоторие сорти м'яса, грати в азартні ігри, пити вино, а також ряд питань, пов'язаних зі складанням завещаний і розпоряджень на випадок смерті і т. п. Сура названа «Корова» по асоціації з історією про корову ізраїльтян, розказаної в аятах з 67 по 73, коментар і пояснення до яких наводяться нижче, в порядку тлумачення тексту сури. Користь від вивчення цієї сури Мусульманська література цитує чимало мудрих висловлювань та переказів щодо користі від вивчення цієї сури. Ми наведемо

лише деякі з них. Покійний Табарсі пише в «Маджму 'аль-баян», що Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Жди поставили запитання: «Яка з сур Корану є найкращою?» Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Відповів: «Аль-Бакара». Тоді його запитали: «А який із її аятов найкращий?» «Аят про троні (255) », - відповів він. 41 Перевага цієї сури над іншими пояснюється, очевидно, її всебічність, а аят про троні (255) своїм особливим місцем зобов'язаний тому, що в ньому підкреслюється думка про єдинобожжя, яка буде предметому окремого аналізу в нашому коментарі. Сказане вище не виключає того, що в якихось інших аспектах пріоритет може віддаватися іншим сурам, адже кожна з сур Корану розглядалася нами з різних точок зору. Алі ібн аль-Хусейн (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Передає слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), який сказав: «Той, хто вимовляє чотири перших аята сури Аль-Бакара, аят про троні (255) разом з наступними двома аятами (256, 257), а також три заключних аята, сам не знатиме горя, і не станеться нічого поганого ні з його сім'єю, ні з його багатством; Шайтан не посміє пріблізіться до нього, а він ніколи не забуде Коран (слідуючи йому в своєму повсякденному житті) ». 42 Убай ібн Кааб цитує слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Який сказав: «На того, хто вимовляє цю суру (Аль-Бакара), зійде прихильність та ласку Аллаха; Аллах винагородить його так ж, як воїна, протягом року безстрашно воював за віру ». До цих своїх слів Посланник Аллаха 43 (Хай благословить Аллах Його і рід Його!) Додав, що мусульмани зобов'язані вивчати цю суру, знати її і діяти в згоді з нею, щоб отримати в нагороду милосердя Аллаха як в цій, так і в Інший життя. Імам Джафар Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Згідно з переказами, говорив: «У день Суду над головою людини, який читав вголос при житті сури Аль-Бакара і Сімейство Імрана, з'являться дві цих Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 26; Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 32. 41 Саваба аль-а'маль (цит. За: Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 36). 42 Манхаджу ас-садикін. Т. 1. С. 120; Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 32. 43

сури, немов дві хмари, які кидають на нього свою тінь (захищаючи його, таким чином, від жару Судного дня) ». 44 Тут необхідно зробити одне дуже важливе зауваження: слова про нагороди і благах, обіцяних за читання Корану, якихось його сур або окремих аятов, аж ніяк не означають, що людині досить лише просто проговорить їх вголос як заклинання. Навпаки, Коран слід читати для того, щоб зрозуміти його, а зрозуміти його потрібно, щось б задуматися над прочитаним, міркувати ж над прочитаним потрібно для дії. До речі, характер блага, яке знаходить віруючий, читаючи ту чи іншу суру або аят, в дуже великій мірі визначається вмістом того, що він читає. Так, наприклад, людини, старанно вивчає і вимовляє вголос суру Ан-нур (Світло), а також його дітей Аллах захистить від подружньої зради і наклепу. А пов'язано це з тим, що в сурі Ан-нур висвітлено певну важливу приписи, що стосуються запобігання різного роду прегрешений в області сексуальних відносин, тобто приписи на рахунок неодружених людей, яким не слід відкладивает надовго одруження, приписи, що стосуються носіння паранджі (хіджаб), приписи, осуждающего занадто відверті і хтиві погляди, припис не поширювати чуток і не сплетнічать про інших людей і, нарешті, припис про покарання будь-кого, будь то чоловік або жінка, хто совершает перелюб або зраджує своєму чоловікові. Цілком очевидно, що члени сім'ї або громади, що дотримує норми, передбачені цією сурой, ніколи не вчинять гріха перелюбу. Це справедливо і по відношенню до згадуваним раніше аятам сури Аль-Бакара. Всі вони пов'язані з темою монотеїзму, віри в таємне (гайба), пізнання Аллаха і боротьби зі згубними спокусами. А людина, яка вимовляє ці аяти скрупульозно і щиро, від щирого серця слідуючи тому, про що в них йдеться, безумовно знайде всі ці достоїнства. Читання Корану, безсумнівно, заслуговує винагороди, але, крім безпосередніх благ, які дарує за це Господь, важливо ще й вплив цього процесу на власну поведінку людини, а таке воздействіє можливо лише тоді, коли читання є передумовою для подальшого роздуми і дії. Аль-Бурхан фі тафсір аль-Коран. Т 1. С. 52. 44

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 1-5

میحرال نمحرال U ا م سب ب یغالب نونمؤ ي نیذال (2)ینقتملل ٮده ھیف بیرال باتكال كلذ (1)مال

ل ز نا آم ب نون مؤ ي ن یذ الو (3) نوقفن ي م ھان قزر ام مو ةال ص ال نومیق یو ن م ٮد ه ٮل ع كئ لوأ (4) نون قو ي م ه ةر خالا بو كلب ق ن م لز نا آ مو كي إل

نو حلفلما مھ كئلوأو مھبر (5)В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного! 1. Аліф, лам, мім 2. Це Письмо - немає сумніву в тому - керівництво для богобоязливих, 3. тих, які вірують в таємне, здійснюють молитву і роздають милостиню з того, що Ми визначили їм на спадок, і 4. тих, які вірують в послане тобі, [о Мухаммад], і послане до тебе і переконані, що [існує] загробне життя. 5. Вони слідують за прямим шляхом, вказаним Господом, і вони - досягли успіху. * * * Аліф, лам, мім коментар Літерні скорочення в тексті Корану Текст двадцяти дев'яти сур Корану починається з схожих на скорочення окремих букв, так званих мукатта'ат, які зовні не пов'язані один з одним, тобто не утворюють ніяких значимих словоформ. однако всюди, де є такі літери, відразу за ними слідують висловлювання, присвячені Корану і його значенням. Уже сам цей факт вказує на наявність якоїсь зв'язку між цими літерами і походженням Корану. так, наприклад, в сурі Ан-Намль (Мурахи) говориться: «Та, син. Це - аяти Корану, ясного Письма »(27: 1). І таких прикладів в Корані - безліч. Зустрічаються в Корані окремі літери завжди залишалися загадкою. За словами богословів і толкователей Корану, букви в початкових рядках ряду сур, такі як Аліф, лам, мім і т. п., є «іносказательними виразами »Священної Книги. У них міститься таємниця, прихована від усіх, крім Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І його послідовників (нехай буде милостивий до Ним Аллах!),

Які залишили нам деякі думки і висловлювання з цього приводу. 1. Повелитель правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав: «У кожній книзі є квінтесенція. Квінтесенція цієї Книги [Корану] укладена в "буквених скороченнях" ». 45 2. Розповідають, що імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Якось сказав: «Аліф, лам, мім це частина букв одного з "прекрасних імен" Аллаха. Ці букви розкидані в безладді по всьому тексту Корану, і кожен раз, коли Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І безгрішні імами (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) називають Аллаха цим ім'ям, їх молитва приймається Всевишнім ». 46 3. Розповідають, що імам Алі ібн аль-Хусейн (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав одного разу: «Ку- райшіти і іудеї відкинули Коран зі словами: "Це всього лише фокус. Він сам його написав". тоді Аллах вимовив: "Аліф, лам, мім. Це [справжня] книга ...", іншими словами: "О Мухаммад! Ця книга, що послана тобі, складена з окремих букв і серед них Аліф, лам, мім. Це ті ж самі букви, що і букви алфавіту, який ви [люди] використовуєте в своїх словах. Якщо ви щирі, то створіть що-ли бо подібне "». 47 4. За переказами, Ібн Аббас і Акрама стверджували, що ці літери є «букви клятви» так само, як і «Ім’я Аллаха », яким Він поклявся. Причина того, що Аллах поклявся цими літерами, криється, ймовірно, в тому, що їм надається особливе значення і велич, оскільки в них виражені незрівнянне Пишність і недосяжна Висота Аллаха, а також Тафсир ас-Сафі. Т. 1. С. 78. 45 Коментар Махзан аль-'ірфан. Т. 1. С. 66. 46 Коментар Аль-Бурхан. Т. 1. С. 54. 47 всі таємниці створеного світу. Всі науки від початку і до кінця, вся повсякденна діяльність людей, организація суспільного життя, обмін інформацією в усьому світі, розвиток промисловості, торгових відносин між людьми, шлюби, норми і правила суспільної поведінки, релігійне право - все це залежить від букв, з яких складається алфавіт. Перехід древніх цивілізацій до наступних етапів свого розвитку став можливий тільки завдяки дарованої їм понад писемності, що

дозволило фіксувати досягнення думки. Навіть ця книга коментарів, в якій відображені положення Божественних законів і викладені постулати Корану, видається і поширюється у всьому світі на різних мовах, в тому числі і англійською, тільки завдяки існуванню букв алфавіту. Крім того, клянуться зазвичай чимось більшим і важливим. Літерні скорочення в Корані володіють такою важливістю і величчю. Ось чому Аллах Всевишній, клянучись буквою алфавіту, каже: «Нун. Клянуся каламом [письмовій тростиною] і тим, що пишуть »(Аль-Калам (Перо), 68: 1). У численних оригінальних тлумаченнях і в книгах переказів, складених видними мусульманскіми авторами, міститься більше сотні різних висловлювань з приводу буквених скорочень в Корані. Вартий уваги і погляд на це питання ряду авторитетних особистостей, які вважають, що за цими буквами стоїть думка про те, що ця Божественна книга, настільки славна і чудова, що викликає захоплення видатних ораторів - арабів і неарабов, книга, подібну до якої не під силу створити жодному з пісателей, не кажучи вже про решту людей, складається з тих самих літер арабського алфавіту, які доступні любому з смертних. Цей факт ще раз доводить, що Коран не є плодом людського розуму, а перед ставлять собою абсолютне одкровення і тому ніхто не може відтворити щось подібне йому. Імам Алі ібн Муса ар-Різа (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Згідно з переказами, говорив: «Воістину, Коран БУВ написаний тимі ж буквами, Якими Щодня корістуються всі араби ». Аллах славетніхі Всемогутній сказав: «Скажи, [о Мухаммад]:" Якби об'єднали зусилля люди і джини, щоб скласти щось, подібне Корану, це їм не вдалося б, якби навіть вони і допомагали один одному "» (Аль-Ис- ра '(Нічний перенесення), 17:88). *** «Це Письмо - немає сумніву в тому - керівництво для богобоязливих ...» коментар Слідом за літерним скороченням в сурі говориться про значення цієї Божественної Книги: «Це Письмо - немає сумніву в тому ...» Сенс цих слів можна зрозуміти так, що Аллах пообіцяв одного разу Своєму Пророку (хай благословить Аллах Його і рід його!) Послати книгу, щоб вона служила керівництвом людям, і ось тепер Він виконав обіцянку. Адже це - Книга, де містяться дороговказні настанови для шукачів істини, і ті, хто увірував, що не випроють на цей рахунок ніяких сумнівів. Коран говорить, що в цій Книзі немає сумнівів, і це не просто слова. Вони означають, що сама стилістика Корана вже свідчить про його справжності.

Іншими словами, знаки істинності, величі і непохитної впевненості, які поєднуються в ньому з глибиною і багатогранністю сенсу, елегантністю та вишуканістю викладу, красою стилю, настільки очевидні, що ніякі сумніви і спокуси не можуть перешкодити шукачеві иствані перейнятися безмежної переконаністю в його справжності. Примітно, що з плином часу Коран анітрохи не втратив своєї свіжості, більш того, його постулати ставали ще вагомішим в міру того, як наука розкривала все нові таємниці створеного світу. чим вище рівень розвитку світової науки і виробництва, тим очевидніше стає славу й красу віршів Корана. І це не просто дзвінка фраза, а реальний факт, про що і йтиметься, нехай буде на те воля Аллаха, в цій книзі. пояснення 1. Що таке керівництво? У Корані часто зустрічається поняття «керівництво», «повчання». Найчастіше воно тлумачиться в двох основних значеннях: Божественне керівництво і Релігійне керівництво. А). Божественне керівництво притаманне всім живим істотам створеного світу. (Іншими словами, Божественное керівництво означає вказівку Аллахом всього сущого вірного шляху відповідно до пристроєм створеного Ним світу, який, в свою чергу, регулюється твердими законами і таємними механізмами бку.) У Корані є кілька аятів, що мають безпосереднє відношення до цього питання. Так, в одному з аятов Коран проголошує вустами Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «... Наш Господь - Той, Хто створив все суще, а потім вказав йому прямий шлях »(Та ха, 20:50). Тут слід зазначити, що ті, кому бракує віри, діляться на дві категорії. До першої з них відносяться люди, які, загалом, не цураються істини і мають в своїй душі досить побожності, щоб при зустрічі з істиною прийняти її. А до другої належать вперті і розбещені фанатики, які не тільки не шукають істину, а й, зустрівшись з нею, всіляко намагаються погасити її світ. Цілком очевидно, що Коран, як і будь-яке інше Священне писання, завжди служив благу першої каТегор людей, тоді як друга категорія ніяк не бажає користуватися його світлом. Тому в Корані і говорится: «Ми посилає Коран як зцілення і милість віруючим, а грішникам він тільки додає шкоди »(Аль-Ісра '(Нічний перенесення), 17:82). Відомо, що на засоленої грунті гіацинт НЕ зацвіте і після тисячі дощів. Але якщо цю землю вспахать, удобрити і підготувати до сівби, то кожна крапля випав дощу буде їй на благо. Сказане вірно і для грунту людської душі. Вона повинна очиститися від впертості і ворожості, в іншому випадку насіння настанови не дадуть в ній сходів. Ось що Аллах говорить про Коран: «Це ... - керівництво для богобоязненних »(2: 2). Б). Релігійне керівництво здійснюється пророками і Священними писаннями. За

допомогою їх учений і повчань люди йдуть вперед по шляху самовдосконалення. Про це багато говориться і в самому Корані, як наприклад, в цьому аяті: «Ми поставили їх імамами (ватажками), які по Нашому велінням ведуть [людей] на прямий шлях ... »(Аль-Анбія (Пророки), 21:73). 2. Чому керівництво відноситься тільки до побожним? Коран, безсумнівно, був посланий в цей світ, щоб служити людям керівництвом і повчанням. але в І тут виникають питання: а чому це керівництво може бути застосовано тільки до «побожним»? Відповідь полягає в тому, що людина не може скористатися вказівками, що містяться в Священних пісаніях, до тих пір, поки не досягне певної міри смирення і поки в його душі не загориться світло набожності. Побожність в повсякденному і в релігійному сенсі Слово таква етимологічно і за своїм лексичним значенням пов'язано зі словом вікая, «захист від загрози». Всевишній Аллах говорить: «Охороняйте свої душі і свої сім'ї від вогню ...» (Ат-ТАХРОМ (Заборона), 66: 6). надовательно, побожність - це захист від того, що викликає страх. У релігійному сенсі побожні - це ті, хто оберігає свої душі від того, що може зашкодити їм у Інший життя. Сходинки побожності У побожності є кілька ступенів. Перший ступінь - це уникнути гріхів і відмова від совершеня поганих вчинків. Ніхто, за словами Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Не досягне (цієї ступені) побожності, якщо не буде уникати порушень закону. 48 Згідно з переказами, Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Ділив вчинки людей на три категорії: 1) абсолютно законні, тобто ті, законність яких очевидна для будь-якого; 2) 2) абсолютно протівозакінні, тобто ті, незаконність яких не викликає

сумніву; 3) 3) деякі сумнівні діяння, які розташовуються десь посередині між двома

першими. Вони в цілому відповідають закону, але зовні схожі на протизаконні. Людина, яка уникає здійснення навіть сумнівних вчинків, напевно ніколи не піде на будь-які було відверто незаконні дії.

49 Повелитель правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Згідно з переказами, говорив: «Набожний чоловік - це той, чиї вчинки не викличуть у нього сорому, навіть якщо їх виставити на загальний прозір ». 50 Другий ступінь побожності означає досягнення повного смирення і послуху того, що було явлено Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!).

Побожність тут, таким чином, складається з виконання обов'язково приписів ваджібат і уникнення всього, що суперечить закону (мухаррамат). Третій ступінь побожності полягає в тому, щоб очистити своє серце від усього, крім Аллаха. В цьому сенсі побожна людина - це той, хто відмовляється від тих зі своїх бажань, що не доставлять удовольствія Аллаху, і сподівається нема на людей, а тільки на Господа, тобто перестає пов'язувати свої надії з будь-ким з смертних, залишаючи собі єдину опору - Всевишнього. Він зосереджує всю свою увагу на созер ЦАНДІ Краси і Величі Всемогутнього Господа. Це - справжня побожність. На цей рахунок Коран говорить: «О ви, які увірували! Бійтеся Аллаха як має ... »(Алі Імран (Сімейство Імрана), 3: 102).

* * * «... тих, які вірують в таємне, здійснюють молитву і роздають милостиню з того, що Ми визначили їм на спадок ». коментар Вплив побожності на духовну і тілесну життя людини У самого початку цієї сури Корану ділить людей на три категорії відповідно їх відношенню до віри і практичним приписами ісламу. 1. Побожні муттакін, які приймають Іслам у всіх його аспектах. Махзан аль-'ірфан. Т. 1. С. 81. 48 Біхар аль-Анвар. Т. 2. 49 Махзан аль-'ірфан. Т. 1. С. 82. 50 2. Невірні, які представляють собою повну протилежність першим. Вони визнають своє невірії і не відмовляються від злісних висловлювань і ворожих дій по відношенню до Ісламу. 3. Лицеміри, в чиєму поведінці криється протиріччя. Коли вони серед мусульман, вони прикидаються мусульманамі, але, перебуваючи серед ворогів Ісламу, вони демонструють ворожість до правовірних. їх головною рисою є невіра, хоча зовні вони зображують любов до Ісламу. Третя категорія людей, безсумнівно, набагато небезпечніше для Ісламу, ніж друга. Тому і в Корані вони засуджуються суворіше. Таке явище характерне не тільки для Ісламу. Його можна виявити навколо будь-яких ідейних течій. Завжди є ті, хто щиро вірить тій чи іншій доктрині, ті, хто відкрито виступає проти неї, і ті, хто занітомить лицемірну консервативну позицію. Більш того, це явище не обмежена конкретними тимчасовими рамками: воно існувало в людському суспільстві в усі віки.

Перша категорія: побожні Аят, який ми зараз обговорюємо, стосується першої категорії людей. У ньому згадуються характерні ознаки небажаного відносини людини до віри і до практики Ісламу в п'яти питаннях: це - віра в сокровенве, молитва, роздача милостині з благ, якими наділив його Господь, віра в вчення всіх пророків і, нарешті, віра в день Воскресіння. 1. Віра в таємне Перше, що йдеться в аяті про небажаних людей, це: «... які вірують в таємне ...» «Світ потаємного» і «чуттєвий світ» - це два протилежні поняття. «Світ почуттів» - це фізичний, видимий світ, тоді як «світ потаємного» - це світ, який лежить за межами наших почуттів. Тому слово гайба має на увазі те, що приховано від нас. Коран говорить: «... відав таємне і очевидною. Він - Всемилостивий, Милосердний »(Аль-Хашр (Збори), 59:22). Отже, першою рисою, що відрізняє віруючих від невірних, є «віра в сокровенне». Саме цим викрен послідовники світових релігій відрізняються від тих, хто заперечує Бога, одкровення і Воскресіння, і саме тому «віра в сокровенне» стоїть на початку переліку рис, властивих побожним людям. Віруючі переступили межі «речового» світу і розірвали кайдани матеріального. Вони вийшли в просторний безмежний світ і, завдяки знайденому ними широкого погляду на дійсність, встановили зв'язок з цим великим царством незвичайного і надприродного. У той же час їх противники наполегливо питаються загнати людини, немов тварина, в тісне стійло матеріалізму. І цей регрес, це занепадницькі существование, виконане низьких пристрастей і надлишкової розкоші, вони називають розвиненою цивілізацією. Порівнюючи ідейні погляди цих двох категорій людей, приходиш до висновку про те, що «побожні» - це ті, хто вірить в «таємне», в світ, який набагато грандіозніше і величніше, ніж той відчутний бренний світ, який здатні сприйняти наші почуття. Творець Всесвіту Всезнающ і Всемогутній, Його Великолепіе і Прозорливість не знають кордонів. Він Вічний і нескінченний. Це Він додав світу настільки гармонійну, врівноважену і точно виміряну форму. У світі, де панує віра, людина, завдяки своїм духом, пішов дуже далеко від тварини. Для ньогосмерть - це аж ніяк не кінець. Навпаки, це - один із ступенів сходження до вершин досконалості. Смерть - це двері в більш величний і широкий світ. У той же час матеріалісти вважають, що світ бику обмежений тим, що ми бачимо навколо себе. Природничі науки, стверджують вони, довели, що наш світ склався без будь-якого попереднього плану або програми на основі природних закономірностей, що представляють собою ланцюг неминучих подій. За їхніми уявленнями, творче начало в нашому світі не володіє інтелектом навіть на рівні немовляти, а

людина - це частина природи, і коли він вмирає, все на цьому закінчується. Його тіло протягом декількох днів розкладається і знову повертається в природу як один з її компонентів. Вони приходять до висновку, що для людини не існує життя після смерті і що в цьому сенсі між людиною і твариною немає ніякої різниці. Так чи можна поставити на одну дошку двох осіб, що володіють настільки несхожими поглядами? Чи будуть вони поводитися абсолютно однаково в суспільстві собі подібних? Представник першої категорії не зможе обходитися без здійснення правильних, справедливих і мілосердньої вчинків, без того, щоб надати допомогу ближньому. А представник другої категорії позбавлений будь яких мотивів для такого роду вчинків. Він буде думати тільки про те, що корисно і вигідно для його нинішнього і подальшого фізичного існування. Тому в середовищі істинно віруючих людей ми бачимо бескористіе, братство, взаєморозуміння і співробітництво, а серед тих, в чиєму житті панує дух матеріалізма, - колоніалізм, експлуатацію, грабежі і вбивства. Тому не випадково Коран являє «віру в зкровеное »як перша ознака побожності. Серед тлумачів Корану немає єдності думок щодо того, чи означає «віра в сокровенне» лише «віру в Єдиного Бога» або ж вона має більш широкий зміст, що включає віру і в світ одкровення, і в Воскресіння, і в ангелів, і, взагалі, в надприродне, що лежить за межею наших почуттів. Як вже зазначалося вище, віра в «світ, який лежить за межею почуттів», є першою ознакою, отде- ляющим віруючих від невіруючих. Виходячи з цього, можна з упевненістю стверджувати, що слово «сокровенве »використовується тут в найширшому сенсі. Адже тлумачення цього слова в даному аяті нічим не ограничивается, тобто в тексті немає ніяких вказівок, які встановлювали б для нього якісь конкретні смиСлово рамки.В некоторых своих высказываниях члены семьи Пророка — Ахл аль-бейт (да будет милостив к Нему Аллах!) — относят слово «сокровенное» в этом аяте к «двенадцатому имаму (да будет милостив к Нему Аллах!)», який, згідно з нашим віруванням, зараз живий, але прихований від людських очей. Ця ідея не вступає в протиріччя з раніше сказаним, оскільки це теж один з аспектів «потаємного». Іншими словами, «зкровеное »- це щось таке, чого не можна побачити або почути з допомогою органів зору або слуху, не можна відчути за допомогою інших органів чуття. Буття Аллаха, безсумнівно, є таємним в силу ограніченний можливостей наших органів почуттів. Інше життя, тобто потойбічний світ, прихована від наших очей. У нинішній тяжкий час нам необхідні пророки і наші безгрішні імами (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), Але навіть Грядущий імам (нехай буде

милостивий до Нього Аллах!), Який потрібен нам, щоб стати на чолі і повести нас за собою, той, чий дороговказний світло покликаний допомогти нам подолати лежить перед нами оповиту мороком і повну небезпек дорогу, щоб досягти безпечного пристановища, - навіть він прихований від нас. Очевидно, що він знаходиться поза межами нашої досяжності. Але при цьому він - наш гідний імам (Нехай буде милостивий до Нього Аллах!) - ніколи не нехтує долею своїх істинних послідовників і все гда знає, як йдуть їхні справи. (Нижче ми повернемося до питання про «дванадцятому імама», нехай буде милостивий до Нього Аллах! - і розглянемо його більш всебічно.) З вищесказаного видно, як почесно положення людей, що володіють досконалою вірою в даний час, в цю найгіршу з епох! І у святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Були все основання, щоб сказати з приводу таких людей: «Про яке велике моє бажання побачити моїх братів (яким ще належить народитися) в "кінці часів" ». 52 Той факт, що Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Такий високий в своєму ранзі і гідність, висловив бажання побачити істинно віруючих людей нашої епохи, і назвав їх братами, змушує багато про що задуматиметься. 2. Спілкування з Аллахом Іншою відмітною ознакою побожної людини, як то кажуть в Корані, є молитва. Молитва, яка є ключем до спілкування з Аллахом, дозволяє віруючим перебувати в постійному контакті з великим Творцем. Їм відкривається шлях в потойбічний світ, в світ надприродного. вони склоють голови тільки перед Аллахом і висловлюють покірність одному лише великому Творцеві Світу Буття. В їхньому життю немає місця для смирення і боязкості перед обличчям гнобителів і тиранів. Такі люди відчувають, що стоять рангом вище всіх інших істот, бо удостоєні честі звертатися до Аллаху і безпосередньо говорити з Ним. Саме це необхідно в першу чергу для релігійного виховання. Людина, яка з відкритою душею і серцем п'ять разів на день звертається до Аллаха і щиро проізносит слова молитви, привносить в свої думки, вчинки й мови частку Божественного світла. І хіба може такой людина зробити що-небудь, що може викликати незадоволення Аллаха? Значення і необхідність молитви Молитва - це один із стовпів Ісламу, засіб зближення з Аллахом, вираз покірності Йому, благодарность за Його безмежну милість, проходження прикладу святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І непорочних імамів (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), Міцна нитка, що пов'язує людину з Богом, а також двері, яка постійно відкрита для вимагання та

отримання у Аллаха допомоги та настанови і закрита для помилок і гріхів. Молитва - це єдиний вихід, через який віра, живе в наших серцях, може вилитися в вчинки, обіцяючи вступ в світ вічного щастя і на землі, і на небі. Достоїнств обряду молитви присвячено чимало віршів у Священному Корані і безліч висловлювань, які цитують мусульманські джерела. Першорядне значення молитви підтверджують багато доводи як раціонального, так і релігійного плану.Ниже мы приводим мысли покойного автора книги «Джавахир аль-калам» (т. 7, с. 1). Його роздуми ґрунтуються на змісті коранічних віршів і ряду достовірних хадисів. «Молитва - це дія, що запобігає вчинення мерзенних і непристойних вчинків. підчас молитви остигає полум'я геєни, а чистий душею віруюча встановлює з Аллахом зв 'язок , блац ію яко ї отримує можлив ість духовного самовдосконалення. Подібно водної струмені, що змиває бруд з тіла, молитва змиває з віруючих їхні гріхи, а її вчинення п'ять разів на день можна сравнитка з багаторазовим зануренням під цим струменем. Адже і Ісусу (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), І іншим пророкам (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) Аллах повелів молитися протягом усього життя. Молитва - це один із стовпів Ісламу. Це найкращий з вчинків і найважливіший з обрядів (Запропонованих Ісламом). Вона служить мірилом всіх інших діянь людини. Так, тільки зробивши повний обряд молитви, людина отримує цілком відплата за свої інші вчинки, тому що всі його добрі справи приймаються Небом тільки з молитвою. Подібно центральному жердини, на якому тримається вся палатка, молитва є стовпом, що підтримує всі інші ритуали і обряди, і всі релігії в цілому. Тому перше діяння смертного, яке буде зважуватися в Інший життя і за яке з нього там спитають, - це "молитва". Якщо його молитва буде прийнята, то і всі інші його [добрі] дела, які він зробив на своєму земному шляху, будуть оцінені по достоїнству і прийняті. Але якщо вона буде відкинута, то інші його благі вчинки навіть не будуть розглядатися і, пропущені, повернуться до нього. З огляду на сказане, не варто дивуватися, коли той, хто нехтує молитвою, по- лучает прізвисько "невіруючий". І це відповідає істині, особливо, якщо причина відмови від молітви криється в неприйнятті самої релігії. За словами імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Він не знає нічого кращого, вище і милостиві для Аллаха, ніж молитва. Він (нехай буде милостивий до Нього Аллах! ) Навіть говорив, що вважає щоденну п'ятиразове молитву обов'язкової для мусульманина. Той, хто молиться все п'ять разів точно в належний час, в день Суду зустрінеться з Аллахом, адже у нього в руках знаходиться договір, за яким він,

завдяки щоденній молитві, має право на перебування Махзан аль-'ірфан. Т. 1. С. 99. 52 в раю. Але той, хто нехтує обов'язковою молитвою, або порушує її терміни, повинен буде дожідатися рішення Аллаха: пробачити його, або покарати. Така молитва краще, ніж двадцять хаджів, каждий з яких, в свою чергу, краще, ніж повна кімната золота, розданого як милостинюзаради Аллаха. Обов'язкова молитва краще, ніж тисяча хаджів, кожен з яких коштує більше, ніж весь світ з усім, що в ньому є. Воістину, покірність Аллаху є служба Йому на землі, а ніяка служба не може зрівнятися з молитвою. Тому ангел і приніс Захарії (нехай буде милостивий до Нього Аллах! ) Благу звістку саме під час молитви в святилище. Коли людина готується до вчинення моЛитви, Небеса обсипають його своїми дарами, а навколо нього збираються ангели. І ангел проголошує, що якби цей молиться раб знав, що містить в собі молитва, він ні за що не став би нею пренебрегать ... Восьмий святий його світлість імам Риза (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Писав з приводу проблем, що виникли у Мухаммада ібн сану, що значення молитви пояснюється тим, що вона являє собою визнання людиною Влада Аллаха, Всемогутнього і славетних, і заперечення існування рівного Йому. Творити молитву, значить смиренно, принижено і покірно постати перед Всевишнім Аллахом і просити у Нього прощення за скоєні гріхи. Під час молитви людина кілька разів стосується чолом землі в знак прославлення Всевишнього і постійної пам'яті про Нього. Звернена до Аллаха молитва оберігає веруюного від зла і допомагає йому уникнути будь-яких аморальних вчинків і гріхів ». 53. Відносини з людьми Крім постійного спілкування з Аллахом, побожна людина завжди тісно пов'язаний з іншими людьми - твореніямі Аллаха. Саме це варто за третьою ознакою побожності, який згадується в цьому аяті Корана: «... роздають милостиню з того, що Ми визначили їм на спадок». Примітно, що в Корані не говориться «роздають милостиню з того, чим вони володіють». Там сказано: «... з того, що Ми визначили їм на спадок». Завдяки такому формулюванні поняття милостині набуває настільки широкий сенс, що охоплює всі матеріальні і духовні блага, даровані Аллахом. Таким чином, побожні люди жертвують на благодійні цілі не тільки зі свого матеріального достояния, але і зі свого духовного багатства, тобто безоплатно

діляться відомостями, науковими знаннями, интелЛЕКТА, фізичною силою і громадським вагою, які Аллах визначив їм на спадок. Вони жертвують з принадлежачого їм капіталу на користь нужденних, не вимагаючи за це ніякого відшкодування. Зауважимо, що необхідність ділитися своїм надбанням з незаможними є загальним правилом для всього матеріального світу. Ця риса властива самій природі будь-якого живої істоти. серце людини б'ється не для самого себе, а ділиться всім, що у нього є, з кожною клітинкою організму. Мозок і легкі, так само як і інші органи тіла, постійно діляться з рештою організму життєвою енергією, яку вони вибативают в процесі своєї життєдіяльності. Та й взагалі, можна сказати, що без благодійності життя суспільства втрачає свій сенс. Щирі гармонійні відносини з оточуючими людьми означають, по суті, гармонію та постійніство в стосунках з Аллахом. Людина, пов'язаний з Аллахом і знає, що всі блага і всі засоби до його существованию походять від Нього і не є плодами лише його власних зусиль, ніколи не стане можража проти пожертвувань на благодійні цілі і з радістю буде ділитися Його дарами з Його рабами, наступними за Його шляху. Адже така людина, в кінцевому рахунку, залишається у виграші, отримуючи в результаті свою благодійність духовне і фізичне винагороду. (Значення благодійних пожертвований і винагороду за них докладніше розглядаються в коментарі до аятам 261 - 274 сури Аль-Бакара.) Як би там не було, такий розумовий настрій очищає душу людини від скнарості і заздрості. Завдяки йому світ, де панує «боротьба за існування», поступається місцем світу «гуманізму і цивілізованості», світу, де кожен зобов'язується ділитися своїм надбанням з незаможними членами суспільства подібно до того, як сонце дарить своє світло всього навколишнього, не вимагаючи нічого натомість. Варто зауважити, що з приводу фрази «... роздають милостиню з того, що Ми визначили їм на спадок» імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Згідно з переказами, говорив: «Вона означає, що люди діляться [і навчають тих, хто цього потребує] тими відомостями і науковими знаннями, яким навчив їх Аллах ». 54 Очевидно, що з цього висловлювання зовсім не випливає, що пожертвування робляться тільки у вигляді знань, але, оскільки, заводячи мову про благодійництво, ми, як правило, звертаємо увагу тільки на грошову сторону справи, імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) говорить про духовні пожертви, даючи тим самим зрозуміти, що явище благодійності має більш широке тлумачення.

Сказане вище чітко вказує на те, що слово «милостиня» в розглянутому аяте означає не тільки «обов'язкове милостиню» захід, а має на увазі пожертвування на благодійні цілі в цілому, поза Залежно від того, чи є це обов'язковою нормою поведінки або просто рекомендованим вчинком. Отже, дане слово означає тут будь-який вид допомоги, наданої безоплатно. «... тих, хто вірує в послане тобі, [Мухаммад], і послане до тебе [іншим пророкам], і переконані, що [існує] загробне життя ». коментар Ще однією ознакою побожності людини є його віра в усіх пророків і в Божественне Провіденя. Коран говорить, що побожний - це той, хто вірує в послане Пророку Мухаммаду (хай благословить Джавахір аль-калам. Т. 7. С. 1. 53 Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 39; Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 32. 54 Аллах Його і рід Його!) (Т. Е. В Коран) і послане до нього (іншим пророкам, т. Е. В Тору, Євангеліє, Псалми Давида і інші Писання). Таким чином, побожні люди не просто відчувають відсутність відмінностей між основними положеннями навчань всіх пророків, але знають, що всі пророки були вчителями істини, справжніми наставниками в цій ве Лікою школі людства, куди вони по черзі приходили і переконували людей встати на шлях самосовершенствовання. Більш того, побожна людина не тільки не вважає існування інших світових релігій приводом для розбрату і лукавства, але, з огляду на їх принципову єдність, бачить в них засіб для встановлення зв'язків і щирого спілкування між народами різних країн. Ті, хто не згоден з цим, повинні очистити свої душі і уми від скверни впертості і увірувати в те, що несли людям пророки Аллаха, щоб наставити людство на шлях Господа, шлях самовдосконалення. Человек пристало поважати всіх «наставників», які вказували шлях до «єдинобожжя». Віра в вчення пророків минулого (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), Природно, не означає відмови від необхідності приводити свої думки і вчинки у відповідність з постулатами релігії останнього з пророков (хай благословить Аллах Його і рід Його!), яка являє собою останнє, завершальна ланка в ланцюзі релігійних навчань. Така відмова означав би, по суті, крок назад на шляху вдосконалення і розвитку. Віра в Воскресіння з мертвих згадується тут як останній з ознак побожності. 55 «... і переконані, що [існує] загробне життя». У цій фразі, яка звучить по-арабськи як ва біль-ахіраті хум йукінун, слово

йукінун, що є похідним від йакін, означає стан переконаності і впевненості, досягнуте муттакін, «набожними », завдяки отриманим ними безсумнівним доказам і незаперечним свідченням. Одною з відмінних рис муттакін є їх непохитна переконаність і впевненість в тому, що кінцева мета життя тут полягає в русі до Абсолюту і в досягненні миру, який знаходиться за межами земного буття. Вони впевнені в тому, що людина створена не без мети і призначення. При створенні для нього був намічений маршрут, який ніколи не закінчується зі смертю. Всі великі ідеї, грандіозні події і катаклізми, що відбуваються в світі, були б марною суєтою, будь вони призначені тільки для короткого миті бренной жизні. Побожна людина вірить в те, що все людство чекає Абсолютна Справедливість Вищого Суду і що не можуть наші діяння в цьому світі зникнути безслідно, залишившись без розплати і відплати. Ця віра зберігає спокій і рівновагу духу. Він не тільки не відчуває ніяких стресів в зв'язку з виконанням покладених на нього обов'язків, але, навпаки, відчуває радість від їх відправлення. Він твердий перед обличчям невдач. Він не мириться, стикаючись з несправедливістю. Він упевнений в тому, що йому мож дасться за будь-який, навіть самий незначний вчинок як поганий, так і хороший, а після смерті він Перенесені сется в інший, більш досконалий світ, де не буде ні жорстокості, ні гноблення, але де його чекає нескінченна прихильність і милість справедливості Аллаха. Вірити в Інший світ - значить зламати стіни матеріалізму і вийти в світ щастя, який краще і више, ніж той, в якому ми живемо. Наш нинішній світ - це як школа, де людина повинна проявити максимум старанності, щоб підготувати себе до життя в прийдешньому світі. Життя тут - це не кінцева мета, а лише підготовка до вічного життя в іншому світі. Життя в матеріальному світі дуже схожа на внутрішньоутробний період розвитку людського плоду. Цей період, природно, не є метою створення людини, а являє собою лише еволюційну ступень напередодні наступного етапу його буття. І тим не менше, якщо плід не пройде цей ступінь, залишаючись неушкодженим аж до повного визрівання і появи на світло, його подальше життя не буде ні благополучної, ні щасливою. Віра в Іншу життя надає глибоке вплив на поведінку людини. Вона наділяє його мужест- вом і відвагою, а «мученицька смерть» в ім'я святої мети є вершиною гордості і слави, самої желанної нагородою в житті віруючого. Адже для нього мучеництво - це початок іншої, вічного життя.

Віра в Іншу життя оберігає людину від гріха. Можна сказати, що кількість скоєних гріхів проратно пропорційно силі нашої віри в Аллаха і в Іншу життя. Чим міцніше і непоколебимее наша віра, тим менше на нас гріха. Керівництвом для нас тут служать слова Аллаха, звернені до Давида (нехай буде миЛост до Нього Аллах!): «... суди ж серед людей по справедливості і не піддавайся почуттям, бо вони зб'ють тебе зі шляху Аллаха. Воістину тим, хто сходить зі шляху Аллаха, уготовано суворе покарання за те, що забули про день розплати »(Сад, 38:26). Так, забудькуватість людини, що не пам'ятає про «дні Розрахунки», є джерелом всілякої норовистість, жорстокості та розпусти, які в сукупності і стягнуть на нього суворе покарання.

*** «Вони йдуть по прямому шляху, вказаному Господом, і вони - досягли успіху ». коментар Останній з групи розглянутих аятов говорить про мету, до якої йдуть побожні люди, які здобули всі п'ять згаданих якостей, і про результат, до якого вони прийшли. Справжня віра невіддільна насправді від йакін, «переконаності». Стан переконаності має кілька різновидів і 55 градацій в залежності від рівня, досягнутого віруючим. Найважливішою з її різновидів є «переконаність в знанні», яка має три рівні. Більш докладно про це див. «Світло Священного Корану». Т. 20 (коментар до сурі Ат-Такасур (Пристрасть до примноження),102: 8). «Вони йдуть по прямому шляху, вказаному Господом, і вони - досягли успіху ». По суті справи, а наука їх на шлях істинний, і їх успіх на цьому шляху Аллахом для них гарантірован. Так що, можна сказати, що єдиний шлях до порятунку і щастя - це шлях, яким йдуть люді, які отримали, завдяки отриманню п'яти згаданих достоїнств, повчання Аллаха. Займенник уля'іка, «Ті», має обмежувальний сенс і підкреслює, що мова йде тільки про небажаних людей, оскільки, хоча керівництво і повчання Аллаха завжди мало і має загальний характер, тільки люди, що володіють такими достоїнствами і обрали вузьку стежку, по якій їх веде Аллах, зможуть скористатися благами, які обіцяє цей шлях, і домогтися успіху в житті в цьому і іншому світі. Раніше вже говорилося, що термін Хідаят, «керівництво», «повчання» має широке значення і включає в себе всі види керівництва, яке здійснюється тільки Їм одним. Це - і Божественне, і релігійніозное, і природне керівництво. Окремі сторони поняття «керівництва» вже розглядалися раніше в комкоментарями до аяту 6 сури Аль-Фатіха.

56 Коментар до кожного з початкових п'яти аятов цієї сури передує тестом відповідного аята як на арабському, так і на 56 російською мовами, точно так же, як це робилося в коментарі до сурі Відкриває. Це пояснюється великим обсягом подальшого коментаря. Далі в тексті в аналогічних випадках буде використовуватися тільки російський переклад аятов.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 6-7

م تخ (6)نونمؤ ي ال مھرذنت مل مأ مھترذنأء مھیلع ءآو س اورفك نیذال نإ مي ظع باذ ع مھ لو ةواش غ م ھرا ص بأ ٮل عو مھعم س ٮل عو مھ بول ق ٮل ع ھل ال

6. Воістину, ті, які не увірували, їм все одно, вмовляв ти їх чи не вмовляв, [Вони] не впевнений [в Аллаха]. 7. Аллах запечатав їх серця і слух, а на очах у них - пелена, і [уготовано] їм велике наказань. коментар Друга категорія: невіруючі Ті, хто включається в цю категорію, є повною протилежністю «побожним». їх характеристики дуже стисло викладені в наведених вище двох аятах. Перший з них говорить: «Воістину, ті, які не увірували, їм все одно, вмовляв ти їх чи не вмовляв, [вони] НЕ увірують [в Аллаха] ». Перша категорія, тобто люди побожні, готові застосувати всі свої сили і здібності, щоб прийняти істину і, знайшовши її, слідувати за нею. У той же час друга категорія, тобто ті, хто не повірив, упертість в своїх помилках до такої ступеня, що не бажають виявляти жодних схильність увірувати в істину, навіть якщо вона для них вдосконаленняшенно очевидна. Коран, який є путівником для небажаних людей, не робить на невіруючих ніякого впливу. Для них байдужі опису, застереження, благі вести так само, як і їх отсутствіє. В принципі, вони духовно не готові до того, щоб встати на «прямий шлях» і слідувати йому. У другому аяті йдеться про причини їх впертості і фанатизму. У ньому вказується, що вони настільки погрязлі в безбожництві, невірі і ворожості, що втратили здатність що-небудь бачити і чути. «Аллах запечатав їх серця і слух, а на очах у них - пелена …» В силу цього, наслідком їх діянь буде велика кара, і вони заслуговують її. Аллах застерігає: «... і уготовано їм велике покарання». Таким чином, очі, якими побожні бачать знамення Аллаха, вуха, якими вони чують слова істіни, серця (і уми), за допомогою яких вони сприймають реальність, - все це не приносить користі людям з другої групи. Так, у них є очі, вуха і розум, але, коли справа доходить до реальності, вони не здатні ні бачити, ні чути, ні розуміти те, що відбувається з-за своїх ганебних вчинків, свого впертості і враждебності, які постають перед ними, немов пелена, заважаючи

визнати істинну реальність. Людина, безсумнівно, заслуговує на те, щоб йому вказали шлях до досягнення стану побожності, навіть якщо він дуже далеко відхилився від вірного курсу. Але якщо він втратив здатність до розрізнення навколишнього, шлях до досягнення щастя для нього закритий, бо він позбавлений засобів розпізнавання істини. Тому, природно, йому «уготовано велике покарання». Це схоже на випадок з недбайливим учнем, який через свою дурниці відмовляється старанно вчитися, викликаючи тим самим на себе неприємності, які чекають на нього в зв'язку з неписьменністю і відсутністю документа про завершення освіти. Тут важливо зазначити, що людині слід з великою обережністю ставитися до своїх гріхів, а якщо йому трапляється все ж впасти в гріх, то він повинен якомога швидше покаятися і постаратися змити його позасобом благих справ. Не можна допускати, щоб гріх як незмивна пляма залишився на його совісті, «запечатав» йому серце. У Священному Корані слово «запечатати» має на увазі відвернути серце і розум від «реального» і поповернути їх до «ілюзорного, нереальному». Згідно з переказами, імаму Бакіру (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Належать такі слова: «У каж дого правовірного раба є на серці сліпучо-біла поверхня. Коли він чинить гріх, на ній з'являється чорна точка. Коли він кається, чорна точка зникає. Але якщо він продовжує грішити, то чорна точка зростає, поки не закриє всю цю білу поверхню. Якщо вся біла поверхня покрита чорнотою, господар такого серця ніколи не зможе повернутися в лоно чесноти. Таким є зміст слів Всевишнього і Всемогутнього Аллаха, який сказав: "Так немає ж, діяння огорнули [пеленою] їх серця" »(Аль-Мутаффіфін (обважують), 83:14). 57 Усул аль-кафі. Т. 2. С. 209. Передання 20. 57 Безбожництво і значення цього слова Лексичне значення слова куфр - це «покриття», «приховування». У релігійному ж сенсі воно означає «Заперечення Існування Аллаха і Його милості, Його посланців, пророкувань пророків і воскресіння з мертвих ». Той, хто відкидає ці релігійні принципи, або хоча б один з них, той, на одностайну мені- нію всіх мусульман, випадає з кола послідовників Ісламу і вважається невіруючою. Як би там не було, безбожництво - це «гниле дерево», корінням якого служать помилкові ідеї, його стовбур - це аморальність, а гілки і листя - суть гріхи і пороки. Плодами такого дерева можуть бути тільки ганьба в цьому світі і покарання в майбутньому житті. Віра ж - це «здорове дерево», у якого коріння - це справжня переконаність, стовбур - прекрасне доброзвичайність, гілки та

листя - добрі справи, а плоди - щастя і багатство в цьому світі і вічне спасіння в світі Іншому. Сура Ібрахім говорить: «Хіба ти не знаєш, що Аллах як притчі призводить прекрасне слово, подібне прекрасного дереву, коріння якого міцні, а гілки [тягнуться] до небес? Воно плодоносить не- спинилася з дозволу Господа свого. Аллах призводить людям притчі - можливо, вони образумят- ся. А погане слово, згідно притчі, - це погане дерево, які виривають з землі, так як [кор-ні] його слабкі »(14: 24-26).

СУРА АЛЬ-БАКАРА (КОРОВА) АЯТЫ: 8—16

٨﴿ نین مؤ مب م ه ا مو ر خالا مو ي ال بو ھل ال ب ان ماء لوق ي ن م سان ال ن مو﴾ ي ف ﴾٩﴿ نورعش ي ا مو مھ سفنأ آل إ نو عد خي ا مو اون ماء ن یذ الو ھل ال نو عداخ ي ١٠﴿ نو بذك ي او نا ك ام ب مي أل باذ ع مھ لو ا ضر م ھل ال م ھداز ف ضر م مھ بول ق﴾إو مھ نإ آلا ﴾١١﴿ نوحل ص م نح ن ام ن إ او ال ق ضرألا ي ف اود سفتال مھ ل لي ق اذ س ان ال ن ماء آم ك اون ماء مھ ل لي ق اذإ و ﴾١٢﴿ نورعش ي ال نك لو نود سفمال م ه ١٣﴿ نوملع ي ال نك لو ءآھف س ال م ه مھ ن إ آلا ءآھف س ال ن ماء آم ك ن مؤ نأ او ال ق﴾

م كع م ان إ او ال ق مھني طاي ش ى إل او ل خ اذإ و ان ماء او ال ق او ن ماء ن یذ ال اوق ل اذإ و م ه نایغ ط ي ف م ھد م یو مھ ب ءٮزھت سي ھل ال ﴾١٤﴿ نو ئزھت سم نح ن ام ن إ

ا مو مھتراج ت تح بر ام ف ٮد ھال ب ة لال ض ال اورت شا ن یذ ال كئ لوا ﴾١٥﴿ نوھمع ي ١٦﴿ نیدتھم اوناك﴾

8. Серед людей є такі, які стверджують: «Ми увірували в Аллаха і в Судний день». Але вони - не віруючі. 9. Вони тщатся обдурити Аллаха і тих, що повірили, але обманюють лише самих себе, не відаючи [Цього]. 10. В їхніх серцях - недуга. Так посилить Аллах їх недуга! Їм уготовано болісне покарання за то, що вони брехали. 11. Коли ж їм кажуть: «Не творіть нечестя на землі!» - вони відповідають: «Ми творимо тільки добрі справи ». 12. Щоб ти певно знав, що вони-то і є нечестивці, але самі не відають [того]. 13. Коли ж їм кажуть: «Повірте, подібно до того як увірували [інші] люди», - вони отве- ють: «Невже ми повіримо, як увірували дурні?» Так буде тобі відомо, що вони-то і є дурні, але не відають [про це]. 14. Коли вони зустрічають тих, хто увірував, то кажуть: «Ми увірували». Коли ж залишаються наодинці зі своїми шайтанами, вони кажуть: «Воістину, ми з вами, і, воістину, ми тільки сміємося [Над віруючими] ». 15. Аллах сам насміється над ними і залишає їх у непокорі, в якому вони бредуть

наосліп. 16. Вони - ті, які ціною істинного шляху купили оману. Але угода не принесла їм прибутку, і не зараховані вони до тих, хто ведений шляхом прямим. коментар Третя категорія людей: лицеміри Наведені вище аяти пропонують короткий, але дуже виразний опис «лицемірів» з прісущіми їм душевними якостями, які проявляються в практичних вчинках. У зв'язку з цим не слід випускати з уваги такий факт: в один з періодів своєї непростої історії Іслам зіткнувся з позицією певної групи людей, які, з одного боку, не мали мужності відкрито прийняти вчення Ісламу, а з іншого боку, не наважувалися відверто виступити проти нього. Ця група, яку ми кваліфікуємо тут як третю категорію людей, називається в Корані по-арабськи мунафикун, «лицеміри», або «лукаві». Вони проникають в ряди віруючих мусульман і, живучи всередині їх общіни, представляють дуже велику небезпеку і для Ісламу, і для його послідовників. Віруючому часто бивает важко впізнати їх, оскільки на людях їх поведінка не відрізняється від поведінки правовірних. Але Коран указивает виразні ознаки і особливості поведінки, за якими завжди і всюди можна виявити їх приховані вчинки. Ці ознаки служать істинним мусульманам критерієм для виявлення лицемірів. Отже, на початку мова йде про лицемірство, як такому: «Серед людей є такі, які стверджують:" Ми увірували в Аллаха і в Судний день ". Але вони - невіруючі ».

*** Лицеміри уявили, що надходять дуже розумно, сподіваючись при цьому витягти для себе якусь вигоду, і тому «Вони тщатся обдурити Аллаха і тих, що повірили …» Але насправді все не так, як вони собі це уявляють: «... але обманюють лише самих себе, не відаючи [цього] ». Збившись з прямого шляху, вони все життя приречені на блукання. Всі свої сили і способності вони витрачають на задоволення власного марнославства, але замість них чекають лише невдачі, ганьбу і мучительная небесна кара.

*** У наступному аяті йдеться про те, що лицемірство - це, по суті, хвороба. Здорова людина в здравом глузді не може мати двох осіб. Здоровій людині властива повна гармонія духу і тіла, оскільки його внутрішній і зовнішній світ так само, як душа і тіло, взаємно доповнюють один одного. Якщо людина увірував, то все його єство випромінює віру і висловлює його переконаність у ній. Якщо ж він збивається зі шляху, то його заблуждення неминуче виявляється

як всередині нього, так і зовні. Притаманне лицемірів незгоду між духом і плоттю - це не що інше, як ще одна хвороба. Вона проявляється у вигляді протиріччя в особистості людини, її подвійності, втрати її цілісності. Наступний аят починається словами: «В їхніх серцях - недуга». Відповідно до законів, що лежать в основі створення світу, кожен сам вибирає собі дорогу життя, обзаводячись необхідним інструментом для її будівництва, і далі все життя йде по цій самій дорозі. Іншими словами, чим більше активності і уяви проявляє людина в просуванні по обраному ним шляху, тим більш яскравим і безпечним буде його подорож. Далі цей же аят говорить: «Так посилить Аллах їх недуга!» Капітал лицеміра - «брехня». Лицеміре намагається в міру своїх сил згладити виникло в його житті противоречие, а тому вдається до брехні, щоб якось виправдати себе. Тому в ув'язненні аята йдеться: «Їм уготовано болісне покарання за те, що вони брехали ».

*** У Корані говориться про характерні риси лицемірів, першою з яких є їх претензія на роль «Вершителів добра», хоча насправді вони є лише руйнівників порядку. «Коли ж їм кажуть:" Не чиніть беззаконня на землі! " - вони відповідають: "Ми творимо тільки добриє справи "».

*** «Хай буде тобі відомо, що вони-то і є нечестивці, але самі не відають [того] ». Їх завзятість в своєму лицемірстві і звичка до свого огидному і ганебного поведінки поступово породжують у них уявлення про те, що їх дії творчі і корисні. Адже, як уже зазначалося, коли кількість гріхів переходить певну межу, людина втрачає здатність відрізняти хорошиї від поганого, а то і переставляє їх місцями в своєму сприйнятті, і тоді гріховність і безбожність превращаются в його другу натуру.

*** Іншою характерною рисою цієї групи людей є те, що себе вони уявляють великими розумниками і мудрецамі, а віруючих вважають простак і довірливими дурнями. У Корані про це говориться так: «Коли ж їм кажуть: "Повірте, подібно до того як увірували [інші] люди", - вони відповідають: "Невже ми увірували, як увірували дурні? «» Ось так вони звинувачують в дурості людей, чистих душею і спраглих істини за те, що вони, побачивши свидетва справжності і вірності вчення Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), смиренно прийняли його. Лицеміри вважають, що аморальність, брехня і лицемірство є вираз розуму і мудрості. Так, якщо слідувати їх логіці, то дурість і розум повинні помінятися місцями.

Але Коран відповідає на їх вигадки словами: «Хай буде тобі відомо, що вони-то і є дурні, але не відають [про це] ». Та хіба це, і справді, чи не дурість, коли людина, не зумівши визначитися в своїх переконаннях, змінює окраск, підлаштовуючись під тих, з ким він спілкується зараз? Хіба це не дворушництво, що не бесхребетность? Чи не безглуздо витрачати свої сили і здібності на вчинення злочинів, на підлі підступи і змови, і при цьому вважати себе розумною людиною?

*** Третьою рисою їх є щоденна зміна забарвлення, миттєва зміна курсу на догоду тій групі людей, в якій вони знаходяться в даний момент. У Корані про це йдеться: «Коли вони зустрічають уверовавших, то кажуть: "Ми увірували" ... » Своїм же однодумцям вони кажуть, що їх запевнення у вірі є не що інше, як насмішка над истінно віруючими: «... ми тільки сміємося [над віруючими]». Вони обдурили віруючих, бо насправді продовжують підтримувати своїх однодумців і друзів, зберігаючи в глибокій таємниці свої секрети.Далі в Корані в їх адресу звучать дуже різкі і рішучі слова: «Аллах сам насміється над ними і залишає їх у непокорі, в якому вони бредуть наосліп ».

*** Заключний аят розглянутого фрагмента присвячений плачевного скуштують цих людей, яких чекає болісний, похмурий і безславний кінець: «Вони - ті, які ціною істинного шляху купили оману. Але угода не принесла їм прибули, і не зараховані вони до тих, хто ведений шляхом прямим ». Ось чому їх угода не тільки не принесла їм прибутку, але навіть і не повернула вкладених коштів.

*** пояснення Зовнішні прояви лицемірства і його коріння Коли в суспільстві відбувається революція, особливо така як Ісламська революція, в основі якої лежать право і справедливість, егоїстичні інтереси деспотичного, тиранічного класу піддаються небезпеки і, часом, досить серйозною. Спочатку представники цього класу висміюють її, а потім починають вдаватися до сили зброї, до методів економічного тиску в поєднанні з безперервною пропагандистської работой, спрямованої на підрив її завоювань. Але коли для всіх сил і урядів в регіоні тріумф революції стає очевидним, деякі з її колишніх супротивників змінюють свою опозиційну тактику, роблячи вид, що відмовилися від боротьби, а насправді переходять до організації прихованого опору революціонному режиму. Саме вони, ці лиходії, яких за їх лукавство ми називаємо «лицемірами», і є найбільш опасними ворогами революції, оскільки їх позиція розмита, і

революціонерам буває нелегко впізнати їх і унижати їх підступів. Вони прикидаються віруючими, обманом входять у довіру до правовірних і домагаються видних громадських постів в рядах щирих і побожних мусульман. Часом їм навіть вдається зайняти досить впливове становище. До відходу святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) З Мекки до Медіни у мусульман не було урядових структур. Перші принципові засади мусульманського уряду були закладені лише після того, як Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) прибув в Медину. Подальший розвиток цей процес отримав після тріумфальної перемоги в битві при Бадрі, коли було офіційно створено небольшое прогресивне уряд. У той самий час доходи багатьох впливових людей, і в першу чергу, членів іудейської громади, польпоклику повагою у арабів, опинилися під загрозою. Іудеї тоді були дійсно шанованими людьми і перш за все тому, що були «людьми Писання». Вони були добре освічені і займали міцне 58 економічний стан. Саме вони ще до пришестя Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Повідомили благу звістку про прийдешнє посланця Аллаха. Були й інші, хто прагнув зайняти лідируюче положення в Медині, а тому був незадоволений приходомтуди Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Жорстокі і егоїстичні мединские правителі і їх поРовато поплічники бачили, що люди, серед яких були і їхні родичі, тягнуться до Ісламу, у всьому доверяясь Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Після недовгого опору вони переконалися в тому, що їм нічого не залишається, окрім як самим, хоча б зовні, прийняти Іслам. Вони розуміли, що протіводействіє новому може привести до війни, яка загрожує для них втратами, економічними збитками і навіть їх повним винищуванням, адже сила араба завжди була в його племені, а їх одноплемінники в своїй більшості відвернулися від них. Але вони затаїли злобу і ненависть до святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І його вченню. Став виникати таємна змова з метою дискредитувати Іслам, для чого був обраний третій шлях. ці ліцезаходи вирішили прийняти вчення Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), але тільки зовні, продовжуючи в Водночас таємно плекати свої нечисті задуми. 59 Підводячи підсумок, можна сказати, що лицемірство в суспільстві є наслідком однієї з двох ніжеследующих причин. Це - або перемога і піднесення існуючої в суспільстві революційної ідейної школи, либо малодушність і брак благородства і мужності для того, щоб кинути відкритий виклик цій новій силі.

Необхідність розпізнання лицемірів Існування лицемірства і лицемірів не обмежується епохою Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід його!). Їх можна виявити в будь-якому суспільстві і в будь-які часи. А щоб розпізнати їх і тим самим убезпечити себе від їх підступів, слід керуватися тими критеріями, які дає нам в руки Священний Коран. У розглянутому нами фрагменті згадується чимало рис, властивих лицемірів. Говориться про них і в сурі Аль-мунафикун (Лицеміри, 63), а також в численних мусульманських переказах. Ось деякі з таких рис. Більш детально про поняття «люди Писання» див. Нижче, в коментарі до аяту 62. 58 Подібна ситуація склалася і в ході Ісламської революції в Ірані, де лицеміри діяли аналогічним чином. Але, до 59 щастя, завдяки Милості Аллаха і пильності благородного народу Ірану, вони зазнали невдачі. 1. Гучні публічні акції, супроводжувані сповненими вихваляння амбітними заявами, при відсутності реальних справ, які виправдовували б ці претензії. 2. Готовність переметнутися на будь-яку сторону, пристосуватися до будь-якому середовищі, будь-яким груповим интересам. Уміння виступати, перебуваючи серед прихильників певної школи думки, з позицій цієї школи, дестрували свою захопленість її ідеями і одночасно співпрацювати з опозиційними силами. 3. Прагнення триматися особняком від інших людей, схильність до створення таємних товариств зі своіми цілями і планами. 4. Використання нечистоплотних методів брехні, обману і лестощів, а також віроломства і зради. 5. чванливість і зарозуміле поведінку на людях, ставлення до інших людей, як до дурням, простакам, недоумків при переконаності в своїй мудрості і непогрішності. Двоїстість натури, протиріччя зовнішньої поведінки і внутрішньої суті, наочно характеризують плем'я лицемірів, знаходять прояв в різних рисах їх індивідуального і суспільної поведінки, що відразу стає помітним оку уважного спостерігача. Це блискуче виражено в Священному Корані словами «... в їх серцях недуга ...» Який недуга може бути гірше, ніж недуга подвійності і розладу між зовнішнім і внутрішнім світом людини? Який недуга причиняет більше страждань, ніж зарозумілість або нестача мужності відкрито виступити проти того, у що ти не верішь? Діагноз хвороби лицемірства, навіть якщо вона протікає в прихованій формі, можна поставити за багатьма симптом. Вона подібна до захворювання серця, яке не можна повністю приховати, оскільки, незважаючи на його скритое

протягом, сліди його обов'язково будуть помітні і на обличчі, і на кінцівках хворого. Лицемірство в одному зі своїх конкретних значень має на увазі поведінку невіруючого, якого внешне зараховує до кола мусульман, але який насправді віддав своє серце безбожництва. Це одна з найлеї небезпечних категорій людей не тільки для Ісламу, але і для революційних прогресивних ідейних навчань. Лицеміри проникають в мусульманські громади і користуються будь-якою можливістю, будь-яким зручним приводом, щоб нашкодити її інтересам. Саме в силу своєї крайньої ворожості вони піддаються в Корані самому різкому засудженню і осуду. У Корані є сура, що її названо «Лицеміри», яка цілком присвячена характеристиці цього типу людей. У висловлюваннях Ахл аль-бейт також містяться закиди і засудження в їх адреса. А ось як, за словами імама Садика (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Характеризував лицемірів сам Пророк (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Є три риси, які, якщо вони є в наявності у людини, свідчать про його лицемірстві, навіть при тому, що він буде дотримуватися посту, здійснювати молитву і називати себе мусульманином: отримавши на довірче зберігання річ, він обдурить, сказавши - збреше, а пообіцявши - не дотримає обіцяного ». 60 Заслуговують на увагу також і інші, виконані благородства слова Повелителя правовірних Алі (так буде милостивий до Нього Аллах!), висловлені ним на адресу лицемірів: «Про творіння Аллаха! Попереджаю вас: остерігайтеся лицемірів. Вони заблукали самі і вкинуто вас в пучину помилок. Вони заплуталися в лабіринті гріха й пороку і в своєму безпутності захоплять і вас з вірного шляху. Вони змінюють забарвлення, підробляючись під колір навколишнього середовища, а їх слова завжди мають подвійний сенс. Вони не побрезгал ніяким облудою і обманом, використовують будь-які вигадки і уго- злодії, підуть на будь-яку хитрість і спокуса, щоб звернути вас в свою віру і схилити ваші симпатіїна свою сторону. Вони претендують на щирість і чесність, але серця їх повні лицемірства та зла. Їх звичка дуже вкрадливим. Щоб збити вас з пантелику, вони будуть діяти настільки майстерно і хитро, що вам не легко буде розпізнати їх справжні наміри. Ви навіть не помітите, як вони отруять ваш розум. Це - як хвороба, яка непомітно для вас поступово опановує вашим тілом. Вони поводяться так, немов пригощають вас цілющим зіллям. Вони кажуть так, ніби співчувають вашому нещастю, але результати їхньої дій і умовлянь буде для вас те саме смертельного недугу.

Щастя і благополуччя інших викликають у них заздрість і озлобленість. Вони підуть на будь-яку гидоту, щоб накликати на людину біду, неприємності та негаразди. Вони лізуть зі шкіри геть, щоб обратить надії людини в розчарування і відчай. Їхньою жертвою може стати людина будь-якого кола. Вони знають, як зачепити струни вашої душі, ніж привернути вашу увагу. У них в достатку крокодилів лових сліз на кожну вашу біду, на кожну вашу біль у них завжди є бальзам, який на перевірку оказиваєтся марним, а то і отруйним зіллям. Коли вони вас хвалять, то роблять це в надії услишать у відповідь ще більші похвали. Коли вони хочуть від вас що-небудь отримати, то осаджують вас своіми нескінченними проханнями. Якщо вони захочуть кого-небудь знеславити, то роздягнуть його догола. А виносячи приговір, забувають про те, що на світі існують справедливість і рівноправ'я ». 61 Сафінат аль-Біхар. Т. 2.60 Нахдж аль-Балага. Проповідь 194 (арабське видання) або проповідь 199. С. 172 (англійське видання). 61

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 17-20

م ھرون ب للھا ب ھذ ه لو ح ا م تءآ ضأ آمل ف ارا ن د قو ت سا یذ ال لثم ك مھلث م ١٨﴿ نوع جر یال مھ ف ي م ع مك ب م ص ﴾١٧﴿ نورصب یال تامل ظ ي ف مھ كر تو﴾ ي ف مھع با صأ نولعج ي قر بو د عرو تامل ظ ھي ف ءآم س ال ن م بي ص ك وأ

ق رب ال داك ي ﴾١٩﴿ ن یر فاك ال ب طیح م للھاو تو لما رذ ح ق عاو ص ال ن م مھ ناذاء و لو او ما ق مھیل ع مل ظأ اذإ و ھي ف او ش م مھ ل ءآ ضأ آمل ك م ھرا ص بأ فط خي

٢٠﴿ریدق ءي ش لك ٮلع U ا نإ مھرا صبأومھعم سب بھذل للھا ءآش﴾17. Вони схожі на тих, хто запалив вогонь; коли ж вогонь осяяв все кругом, Аллах прибрав світло і залишив їх у непроглядній темряві. 18. Глухі, німі, сліпі, щоб вона не вернулася вони [з помилкового шляху]. 19. Або ж подібні вони [які опинилися під] дощової хмарою, що в небі. Несе вона морок, грім і блискавку, вони ж в смертельному страху, щоб не чути грому, затикають пальцями вуха. Але Аллах обіймає [Своїм могутністю] невіруючих. 20. Вони майже сліпнуть від блискавки. Коли вона спалахує, вони пускаються в

шлях при її світлі, коли ж покриє їх морок, вони зупиняються. Якби Аллах побажав, Він позбавив би їх слуху і зору. Воістину, Аллах владний над усім сущим. коментар Два алегоричних прикладу, що ілюструють поведінку лицемірів Після того як були названі і описані відмітні риси лицемірів, Священний Коран пропонує нам два виразних прикладу, де за допомогою порівняння показується доля лицемірів. 1. У першому прикладі вони уподібнюються людині, який в темряві ночі запалює вогонь, щоб побачити, де пролягає вірний шлях, який приведе його до мети, і відрізнити його від помилкового. У ньому йдеться: «Вони схожі на тих, хто запалив вогонь; коли ж вогонь осяяв все кругом, Аллах прибрав світло і ос тавіл їх в непроглядній темряві ». Їм здається, що вони зможуть розігнати морок своїм тьмяним вогником. Але може трапитися так, що неожіданно налетить буря, або обрушиться злива, або закінчиться паливо; вогонь охолоне і згасне, і вони, беспопотужні, будуть приречені блукати в лякаючою темряві.

* * * Наступний аят продовжує: «Глухі, німі, сліпі, щоб вона не вернулася вони [з помилкового шляху]», бо у них вже не залишилося коштів для того, щоб сприйняти істину, яка знаходиться від них на відстані витягнутої руки. Всевишній Аллах, кажучи про долю лицемірів і тих, хто не повірив, повідомляє Своєму Посланнику, що вони повністю витратили свій внутрішній потенціал. Вони зловживали їм і зруйнували той талант, який Господь спочатку вклав в них при створенні. Тепер же їм слід повернути його собі, щоб потім праале їм розпорядитися. Вони повністю позбавили себе даних їм від Бога здібностей: слуху, зору і мови. Відповідаю їм органи чуття виявилися для них практично непотрібними і марними. 2. У другому прикладі обставини, що оточують лицемірів, зображуються в іншому світлі. Кругом лякає непроглядна ніч, повна небезпек і загроз. Йде проливний дощ, далеко на горипарасолі раз у раз спалахують блискавки. Жахливі удари грому готові, здається, розірвати барабанні перетинки. Беззахисна людина, розгублений перед обличчям цієї оповитою мороком і грізної пустелі, безсилий що-небудь зробити. Для нього, переляканого, наскрізь мокрого під дощем, немає притулку, де він міг би сховатися від непо роки, а навколишня його темрява не дозволяє йому рухатися вперед до шуканої мети. Ось як Священний Коран в одному невеликому аяте описує стан цього заблукав путешестВеніка: «Або ж подібні вони [які опинилися під] дощової хмарою, що в небі. Несе вона морок, і грім, і блискавка ... »

І далі: «... вони ж в смертельному страху, щоб не чути грому, затикають пальцями вуха». А завершується аят нагадуванням про те, що Аллах невідривно і пильно стежить за невірними, куди б вони не йшли: «Але Аллах обіймає [Своїм могутністю] невіруючих». Час від часу небі видно блискавкою. «Вони майже сліпнуть від блискавки». Всякий раз, коли блискавка розсіює морок лежить перед ними пустелі, вони, користуючись її світлом, роблять кілька кроків вперед, але вже через мить знову опиняються в темряві: «Коли вона спалахує, вони пускаються в шлях при її світлі, коли ж покриє їх морок, вони зупиняються ». І кожен раз ці люди відчувають, що попереду їх чекає небезпека, бо перед ними пустеля, де немає ні гори, ні дерева, ні якогось іншого притулку, де вони могли б сховатися від спалахів блискавки і гуркотів грому. У будь-який момент вони можуть стати жертвою розряду блискавки і в одну мить перетворитися на попіл! Гуркіт грому загрожують розірвати їх барабанні перетинки, а сліпучі спалахи блискавки - ли шити зору. І це дійсно так: «Якби Аллах побажав, Він позбавив би їх слуху і зору. Воістину, Аллах владний над все сущим ». Що почалося за життя Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Швидке поширення Ісламу немов блискавка засліпило погляди лицемірів, і з такою ж блискавичною швидкістю їх оточили аяти Корану, оголили світу їх приховану суть. Опинившись в такому положенні, вони злякалися, що можуть бути виявлені і інші аяти, які розкриють всі інші їхні таємні пороки, прирікаючи на ще більший сором в очах людей. Саме це мається на увазі в Корані, коли йдеться: «Лицеміри висловлюють побоювання, що про них будет послана сура, яка сповістить про [сокровенне] в їх серцях. Скажи [їм, Мухаммад]: "Що ж, смійтеся! Але ж Аллах здійснить те, чого ви побоюєтеся "» (Ат-Тауба (Покаяння), 9:64). Лицеміри завжди боялися того, що, коли виявиться їх таємна суть, Аллах велить правовірним об'явити їм війну і знищити їх як найстрашнішого внутрішнього ворога Ісламу, і на підтвердження цього в Корані говориться: «Якщо лицеміри і ті, чиї серця порочні, і розповсюджувачі [неправдивих чуток] в медиНЕ не перестануть [злословити], то ти здолаєш їх завдяки Нашої підтримки, і недовго вони будуть зседствовать з тобою тут [т. е. в Медині], будучи проклятими [Аллахом]. Де б їх ні виявили, їх будуть хапати і бити смертним боєм »(Аль-Ахзаб (Сонми), 33:60, 61). У мусульманській літературі, як уже говорилося раніше, є величезна кількість переказів і висказиваній з приводу лицемірів. Одне з таких висловлювань дійшла до нас в передачі імама Садика (нехай буде милостивий до Нього

Аллах!), який чув його від свого батька, а той, у свою чергу, - з вуст самого Посланника Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!), який сказав, звертаючись до Алі ібн Абі Таліба (нехай буде миЛост до Нього Аллах!): «Існує три ознаки, що відрізняють правовірного: молитва, піст і милостиню. Існують і ознаки, що видають лицеміра: якщо він скаже, то збреше, якщо пообіцяє, то порушить обіцянку, а якщо йому нададуть довіру, він його обдурить ». 62 В іншому випадку Абдулла Умар цитує висловлювання святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Де він вказує на чотири ознаки лицемірства: це - брехня в промовах, відмова від обіцянок, підлість в бобе і обман довіри. 63 Біхар аль-Анвар. Т. 77. С. 53. Переказ 3. 62 Ахмад ібн Ханбал. Муснад. Т. 2.

СУРА АЛЬ-БАКАРА (КОРОВА)

АЯТЫ: 21—22 لع ل مكلب ق ن م ن یذ الو مكقل خ یذ ال مك ب ر اودب عا سان ال اه ي أ آ ي ن وقت ت مك ﴿ءا م ءآ م س ال ن م لز نأو ءآن ب ءآ م س الو ا شار ف ضرألا مك ل لع ج یذ ال ﴾٢١ ٢٢﴿ نوملعت متنأو ادادنأ ھلل اولعجت الف مكل اقزر تارمـث ال نم ھب ج رخاف﴾

21. О люди! Поклоняйтеся вашому Господу, який створив вас і тих, хто жив перед вами; і тоді щоб ви були богобоязливі. 22. [Поклоняйтеся Господу], Який зробив землю ложем вашим, а небо - дахом вашим, Який звів з неба воду дощів і виплекав на землі плоди для вашого прожитку. Чи не рівняйте [ідолів] з Аллахом, адже вам відомо, [що вони не рівні]. коментар Поклоняйтеся Аллаху! У попередніх аятах Аллах описує доля трьох категорій людей (правовірних, невіруючих і ліцемерів) і роз'яснює, що правовірні знаходяться всередині Сфери Божественного керівництва і направляє їх Священний Коран, тоді як серця невіруючих несуть на собі печатку невігластва, а їх вчинки привели до того, що і погляди їх застелила пелена зневаги знанням, позбавляючи їх здатності до сприйняття істини. Ліцезаходи же - це люди з хворими душами, чиї

недобрі вчинки лише посилюють їх недугу. У розглянутих аятах, яким передує наведене вище вельми наочне порівняння, кажеся про шляхи щастя і порятунку для праведників: «О люди! Поклоняйтеся вашому Господу, який створив вас і тих, хто жив перед вами; і тоді ви були богобоязливі ». Що таке поклоніння і служіння Аллаху? Слово «служіння» в словнику визначається як «стан підпорядкування, покори і послуху раба свойому пану ». У свою чергу, «поклоніння» являє собою вищу ступінь покірності Тому, Хто є при ляется носієм найвищого ступеня чесноти, поблажливості, доброти і великодушності. Ось чому Він недвозначно і прямо наказує: «Твій Господь наказав вам не поклонятися нікому, крім Нього …» (Нічний перенесення, 17:23). Людина, маючи навіть саме елементарне поняття про віру, може за допомогою власного розуму пізнати себе і свого Господа. Коли він пізнає себе як істота, спочатку призначене бути самим благородвим з творінь, він зможе пізнати і свого Пана і Благодійника. Мудрість, яка говорить, що людина, познавая себе, пізнає свого Господа і Благодійника, добре відома всім. Ключ до пізнання Аллаха лежить, таким чином, в пізнанні себе. Коли людина усвідомлює свою готовність до служіння, з одного боку, і Святість Божественной Сутності, з іншого боку, він починає розуміти, що йому слід звернути свій послух, смиренність, підпорядкування і раболіпство на Того, Хто тримає у Своїй руці його душу і тіло, Хто щодня дає йому його хліб насущний. Адже якщо еманація буття з Абсолютного невичерпне джерело припиниться хоча б на одну мить, він тут же втратить дару життя. пояснення У зв'язку з розглянутими аятами необхідно звернути увагу на наступні моменти. 1. Фраза йа айухан-нас, «О люди!», Яка зустрічається в Священному Корані двадцять разів, має всеоб’емлющій сенс, маючи на увазі всіх людей незалежно від роду, племені, раси і кольору шкіри. Це зайвий раз переконує нас в тому, що Коран не був призначений для якоїсь особливої, окремої групи людей, а, навпаки, закликає під свої прапори все людство взагалі, і кожної людини окремо. Він переконує всіх прийняти єдинобожжя, відмовитися від ідолопоклонства і покинути помилковий шлях, що веде від Бога. 2. Для того щоб пробудити в людині почуття подяки і зосередити його увагу на поклоне- ванні Аллаху, мова з самого початку йде про великого благодіяння Аллаха - про створення людини. це благо діяння свідчить, крім Милосердя Аллаха в широкому і у вузькому сенсі слова, про його могутність і Усевіданні, бо в створенні людини, найвищого з усіх живих істот, що населяють тлінний світ, воплощен Його щедрий дар і чітко проявляються знаки Його

нескінченного Знання і могутності. Причина того, що деякі люди не схиляють голову перед Аллахом і не поклоняються Йому, полягає в їх небажанні задуматься над своїм власним створенням і створенням своїх попередників. Вони не хочуть зрозуміти, що було б неправильно зводити великий акт створення людини до сліпого дії природних сил. Адже і в самому справі, неможливо собі уявити іншого джерела того досконалого, життєстійкого і ні з чим не порівняно-го дара, що так яскраво втілився в душі і тілі людини, крім Аллаха, який є носієм усілякого знаня і могутності. Пам'ять про цей дар є, таким чином, і одним з джерел розвитку богослов'я, істимулом для подяки і схиляння перед Аллахом. 3. Плодом поклоніння Аллаху є побожність і праведність: «... і тоді ви станете богобоязненни-ми ». Наші піклування і молитви нічого не можуть додати до Належно і Славі Всевишнього точно так же, як відмова від них анітрохи не применшує його Краси і Досконалості. Вчинення релігійних ритуалів і обрядів -це школа, де людина вчиться побожності, яка є ні що інше, як почуття відповідальності і критерій доброзвичайності людської особистості. Нарешті, саме завдяки обрядам поклоніння людина знаходить состояня побожності - то блаженний стан духу, яке приходить до нього в результаті поклоніння і служіння Аллаху. 4. Вказівка на «... тих, хто жив перед вами» в цьому аяті, можливо, має на меті підкреслити, що якщо ви прямуєте звичаям своїх предків і вклоняєтеся ідолам, то майте на увазі, що саме Аллах створив і вас, і ваших предків, що і для них, і для вас Він є Господом і Благодійником, а тому поклоніння ідолам і Зараз і тоді було і є не що інше, як обман і оману. Небо і земля це благі дари У наступному аяті йдеться про деякі з тих благих дарів Аллаха, які можуть сприяти віз проникненню почуття подяки в душі людини. На початку в ньому згадується створення Землі і Того, Хто її створив: «... Який зробив землю ложем вашим ...» Земля подібна горе, що несе нас на своїй спині. Вона безперервно переміщується в просторі з поразікотельної швидкістю, здійснює найрізноманітніші руху, але ми цього не відчуваємо. Так що, Земля є одним з великих благ, дарованих Аллахом. Ще одним благим даром є земне тяжіння, яке дозволяє нам ходити, лежати, будувати дома, обробляти сади, поля, застосовувати для власної користі різного роду машини й прилади і т.д. Задумивалісь ви коли-небудь про те, що якби не тяжіння Землі, що виникає в результаті її обертання, то всі ми разом з будинками і меблями, та й всі предмети, що знаходяться на поверхні Землі, миттєво оказались би у відкритому космосі?

Слово фіраш, «ложе», пробуджує асоціації не тільки зі спокоєм і відпочинком, а й з чимось м'яким і приємно-теплим. Зауважимо, що вичерпне тлумачення цього аяту дав четвертий шиїтський імам Алі ібн аль-Хусейн (Нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Який сказав: «Аллах створив землю і пристосував її до вашої природі, зробивши її зручною для вашої плоті. Він створив її не надто спекотною, щоб вас не спалив спеку, і не занадто холодної, щоб вас не заморозила холоднеча. Він створив її не надто запашної, щоб її аромат не викликав у вас головного болю, і не дуже смердючої, щоб ви не померли від мерзенних миазмов. Він зробив її не дуже м'якою, щоб ви не провалювалися в неї і не тонули в ній, як у воді, але і не занадто твердої і непоступливого, щоб ви не могли на ній будувати і рити могили своїм померлих (Непохованих тіла можуть стати причиною багатьох нещасть) ... Саме в цьому сенсі він "зробив землю ложем вашим ... "». 64 Слово біна ', «будова», мається на увазі тут в поєднанні з опущеним в тексті словом' алайкум, «над вами », що мало б означати, що небо було споруджено над вами у вигляді зводу. Ця ж думка проводиться і в інший сурі Священного Корану, де говориться: «... Ми спорудили небо міцним дахом [над ними]» (Аль-Ан- б'ючи (Пророки), 21:32). Подібні слова можуть викликати здивування у тих, хто знайомий з внутрішньою будовою землі і неба з точки зору сучасної астрономії. Вони можуть запитати: а як же влаштований цей звід? Чи не викликає ця ідея асасоціації з теорією Птолемея, який вважав, що планети розташовуються один над одним шарами, подібно луковиття шкірці? Наведена роз'яснення частково допоможе нам розібратися в цьому питанні. Слово сама ', «небо», багаторазово зустрічається в Корані, і часткову відповідь на поставлене запитання можале знайти, узагальнивши всі ті значення, які вкладаються в це слово в різних місцях Священної Книги. Одним з таких місць є розглянутий нами аят, де воно означає саму атмосферу, навколишнє землю, тобто потужний повітряний шар, що складається з різних газоподібних речовин, який огортає земної куля. Висота цього шару досягає приблизно декількох сотень кілометрів, при тому що щільність складовного його речовини змінюється в залежності від висоти підйому. Якщо уважно розібратися з тією життєво важливою роллю, яку відіграє ця з усіх боків огортає нашу планету повітряна маса, звана зазвичай атмосферою, то можна переконатися, наскільки ефективно цей міцний і непорушний звід, або кров, захищає життя людей.

Цей цілком певний об'єм повітря, який, немов кришталевий купол, оточує нас, жителів землі, захищає планету надійніше, ніж багатометрові сталева плита, і в той же час не перешкоджає пропроникненню до нас життєдайних і ласкавих променів сонячного світла. Не будь над нами такого притулку, поверхня Землі піддавалася б ударам безперервних потоків метеорітов і живе на ній людина не знала б ні хвилини спокою. Однак ця багатокілометрова повітряна оболочка спалює, практично, всі метеорити перш, ніж вони досягнуть поверхні планети, і лише деякі з них проникають крізь атмосферу і вдаряються об землю, немов набат попереджаючи жителів землі про загрозу Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 41. 64 їм небезпеки. Це мале число небесних каменів ніколи досі не було згубним для життя людини, за винятком тих випадків, коли Аллах хотів покарати таким чином наших предків за їх злодіяння. Атмосфера як велика і складна фізична система відіграє основну роль в екології людей, тварин і рослин Землі. Одним із доказів того, що арабське слово сама 'має значення «атмосфера Землі», може служити вислів шостого імама - імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), який, описуючи колір неба, говорив одному зі своїх послідовників Муфаддалу: «Про Муфаддал! Поглянь на колір неба. Аллах, создавая його, зробив так, що воно здається блакитним, а адже це - найсприятливіший колір для очей, поскольку він покращує зір дивиться на нього ». 65 Сьогодні будь-хто знає, що своїм блакитним кольором небо зобов'язана відображенню сонячного світла в товщі атмосферного шару. Тому ми і говоримо, що слово сама 'в даному випадку означає «земну атмосферу». 66 «Невже вони не бачили птахів, що літають в небі?» - йдеться в сурі Ан-Нахла (Бджоли). У розглянутому нами зараз аяте так говориться про дощ: «... Я знизив з неба воду дощів …» Воду, але яку! Це - дарувальник життя, найважливіше джерело життєвої енергії, головний фактор заселеня всіх багатих ресурсами районів землі. Фраза «... Я знизив з неба воду дощів ...» ще раз підтверджує, що під словом сама 'тут мається на увазі земна атмосфера. Адже нам відомо, що дощ випадає з хмар, а хмари представляють собою ширяють у атмосфері над поверхнею землі скупчення водяної пари. Коментуючи дар дощу, виливається з небес, Алі ібн аль-Хусейн, імам Саджаді (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Призводить вельми цікаву думку:

«Аллах посилає з небес дощ, щоб окропити вершини гір, пагорби, яри і взагалі всі землі, піднесені і низькі (і наситити їх водою). За Його задумом, дощ повинен поливати їх регулярно і помірно і краплі його повинні падати окремо один від одного. Іногда Він посилає дощ як дрібну мряку, а іноді - як злива, щоб досхочу напоїти землю водою, але ніколи не дозволяє йому виливатися у вигляді потоку, який змив би грунт і дерева, знищуючи злаки і плоди ». 67 Далі йде згадка тих корисних і поживних плодів, які ростуть, завдяки дощу, і даруються людині для підтримки життя. «... І зростив на землі плоди для вашого прожитку», - говориться в аяті. Процес зростання плодів є одним з найцінніших свідоцтв Його Існування, бо, з одного боку, він демонструє безмірну милість Аллаха, яка простягається над усіма живими созданями, а з іншого боку, він конкретно вказує на ту Його Силу, за допомогою якої Він з безбарвною води творить плоди і злаки, пофарбовані в тисячі квітів і володіють різноманітними властивостями, корисними для людини і тварин. Саме в силу цього відразу за цією фразою слідують слова: «Не рівняйте [ідолів] з Аллахом, адже вам відомо [що вони не рівні]». І справді, адже вам же відомо, що ідоли і боги, що існують лише у вашій власній фантазії, які не брали участь в вашому створенні і не дарували вам їжу і інші земні блага. Тоді чому ж ви надуеті цим лжебогам? Не шукайте ровни Аллаху, зберігайте Йому вірність і втілюйте Його Волю в реальні справи. Це поняття набагато ширше. Забобони, власне «Я» людини, такі престижні і привлекательние для нього речі, як звання, посади, твори поезії та мистецтва, наукові відкриття, або, взагалі, будь-який предмет гордості, доведений до обожнювання, який перетворюється в таємного ідола - все це разом узяте і є ті фальшиві кумири, яким часом поклоняється людина. Так що, в цілому, навіть сама думка про те, що, крім Аллаха, існує ще щось, що робить вирішальний вплив на хід нашої життя, вже є форма прояву ідолопоклонства.

*** Наукові відомості про земній атмосфері Коранічний термін сама ', «небо», звідки, наприклад, проливається дощ, може, як уже говорилося, в певному контексті означати атмосферу Землі, яка в енциклопедії визначається наступним чином. Атмосфера - це оточує Землю повітряна оболонка, товщина якої досягає декількох сотень кілометрів. Вона здається прозорою і невагомою, але насправді маса її величезна. Атмосфера - це не просто аморфне газоподібне тіло: вона складається з декількох шарів, кожен з яких має собственни- Таухид аль-Муфаддал (Теїзм). С. 1 (на перс. Яз.). 65

Інші значення цього слова ми розглянемо при аналізі аята 29 цієї сури. Заслуговують на увагу також зауваження 66 з приводу атмосфери в коментарі до аяту 22. Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 41 67 ми електромагнітними і метеорологічними характеристиками. Таких шарів три: тропосфера, стратосфера і іоносфера. Тропосфера - це шар повітря, що безпосередньо прилягає до поверхні землі. Висота тропосферного шару змінюється від полюсів до екватора: від чотирьох-п'яти миль на полюсах до десяти миль на екваторі. Термін «стратосфера» раніше застосовувався по відношенню до всього повітряному прошарку, який лежить вище тропосфери. Пізніше було виявлено, що в міру підйому температура повітря зазнає вельми значної ні зміни, що вимагають більш дрібного поділу верхніх шарів атмосфери. Деякі вчені прібегають до численних додатковим термінам для позначення цих шарів атмосфери, мають повишающуюся, що знижується і постійну температуру, а також її озонового шару. Але ми обмежимося виділенням ще лише двох атмосферних шарів: стратосфери, яка простягається вгору від верхньої межі тропосфери до іоносфери, і іоносфери, нижня іонізована прошарок якої виявляється на висотах порядку 35 - 40 миль. Стандартне атмосферний тиск на землі (760 мм ртутного стовпа) дорівнює приблизно 1 мільйону дин на см 2 і називається «бар». 1/1000 бару називається «миллибар» і за рішенням однієї з Всесвітніх метеорологіческіх конференцій є стандартною одиницею барометричного тиску. Якщо умовно вважати, що атмосфера однорідна за своєю щільності, то при стандартному тиску 760 мм і при температурі 0 о С можна без праці розрахувати товщину повітряної оболонки, враховуючи, що вага одного кубіческім сантиметра повітря становить 0,0012928 грама. Висота такої ідеальної атмосфери становить 7,99 кілометра (4,7 милі) і відома як «висота гомогенної атмосфери». Ця величина зручна для проведеня розрахунків деяких фізичних параметрів. Реальну ж висоту атмосферної оболонки визначити досить важко в силу її дуже сильною разреності на великих висотах. Однак опосередковано її можна вивести на підставі наступних явищ: (1) протривалість сутінків, яка залежить від наявності в висотних шарах атмосфери частинок, що розсіюють соннечний світло; (2) висота, на якій починають світитися метеорити; (3) висота стовпів північного сяйва. сумірки, згідно з даними спостережень, тривають до тих пір, поки Сонце не опуститься до позначки 18 про нижче лінії горизонту, що на

широті 45 про вказує на наявність достатньої кількості атмосферних частинок, розсеівающіх сонячне світло, на висоті понад 60 км (37 миль). Метеорити починають світитися на висоті близько 300 км (186 миль). Стовпи північного сяйва можуть досягати висоти 1100 км (680 миль). Верхню межу атмосфери визначити дуже важко. Атмосферне газ в дуже розрідженому стані можна виявити на висоте сотень, якщо не тисяч кілометрів над поверхнею землі. 68 Див. Encyclopedia Americana. Vol. 2. P. 508, і Encyclopedia International. Vol. 2.68

СУРА АЛЬ-БАКАРА (КОРОВА)

АЯТЫ: 23—24 او عداو ھلث م ن م ةرو س ب او تأ ف ا ندب ع ٮل ع ان لز ن ام م ب یر ي ف متن ك نإ و اولعف ت ن لو اولعف ت م ل نا ف ﴾٢٣﴿ین قدا ص متن ك نإ U ا نود ن م م كءآد ه ش

٢٤﴿ نیرفاكلل تدعا ةرا جحالو سانال اھدوقو یتال رانال او قتاف﴾23. І якщо ж ви сумніваєтеся в [істинності] того, що Ми послали рабу Нашому, то явіте суру, рівну сурі Корану, і покличте своїх свідків крім Аллаха, якщо ви [люді] правдиві. 24. Так якщо ж ви цього не зробите, - а вам ні за що так не зробити, - то бійтеся пекельного вогню, в якому горять люди і камені [і який] уготований невірним. коментар Після того, як Аллах роз'яснив нам, хто такі лицеміри і невіруючі, а потім на прикладі створення неба і землі, послання дощу і зростання на грунті рослин довів існування Творця і Покрові- теля Всесвіту, Він приступає до доказу автентичності Священного Корану і правдивості промов Свого Посланника. Щоб переконливо продемонструвати всім людям нерукотворность Корану за допомогою доводів, враховують вающих рівень розуміння і сприйняття кожного з тих, що слухають, Аллах для підтвердження пророчої мисці Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і автентичності Священної Книги кидає прямий виклик не тільки сучасникам Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), а й усім прийдешнім поколінням людей. «І якщо ж ви сумніваєтеся в [істинності] того, що Ми послали рабу Нашому [Мухаммаду] ... » Він звертається до всіх скептикам з пропозицією провести конкретний досвід, кажучи їм, що якщо ви позвертатись до організаторів, ніби Коран, посланий Пречистим і Пресвятим обраному Їм рабу Божому у вигляді фраз і слів, складених з поєднань літер звичайного алфавіту, яка не від Нього, а складений простим смертним, то і ви, нічим як люди не відрізняючись від Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), повинні зуміти сочинитка суру, рівну сурам Корану, а в свідки можете закликати таких же невіруючих скептиків, як і ви. Порівняйте потім своє творіння з будь-якої з сур Корану, нехай навіть такої маленької, як, наприклад, сура Аль- Каусар (Достаток) - Якщо вони виявляться рівними один одному за всіма своїми

якостями, достоїнств і свойствам, то ви будете вправі відмовитися визнати нерукотворность Корану. Невіруючі і араби-язичники, які славилися своїми літературними талантами і красномовством, відздавалися прийняти цей виклик, хоча і хизувалися своїм ораторським мистецтвом, і не стали змагатися, превратив літературне змагання, як і слід було очікувати, в криваве побоїще. Загинути для них було легше, ніж зганьбитися, програвши змагання в літературній творчості. Вся арабська література виявилася жалюгідною і безсильною перед лицем Корану. Ніхто з тих, хто жив в епоху послання Корану і в усі наступні століття, що не зміг створити нічого подібного цієї Священної Книзі, так само як ніхто, незважаючи на всі спроби, не зміг бороться з нею. Той, хто намагався це зробити, незмінно відступав, витративши всі свої сили. Чому Священний Коран є дивом? Будучи досконалим істинним одкровенням, Коран сам по собі є дивом. Достовірно відомо, що, як говорилося вище, в період послання Корану літературна творчість і мистецтво риторики в арабському суспільстві перебували на вершині розквіту. Однак чудо Корану полягає не тільки в його неподражаемих літературні чесноти і вишуканості стилю. Він займає особливе місце в силу цілого ряду інших своїх якостей, багато з яких були в повній мірі не збагненна навіть для літературних геніїв арабського світу. Йому притаманна така досконалість стилю, така переконливість викладу, що викладені в ньому погляди і що міститься в ньому знання можуть бути зрозумілі і гідно оцінені будь-яким розумним людиною, незалежно від освіти, походження і віку. Той, хто коли-небудь отримає можливість познайомитися зі Священним Кораном, заключающем в собі все необхідне знання для того, щоб вичерпно аргументировать ту чи іншу позицію, винесе з нього переконання в справедливості прочитаного. величезний обсяг знань, укладений в Корані, і неймовірна виразність його мови говорять про те, що людині з його огзпечних можливостями було б не під силу створити подібний працю. Навіть самі грамотні з арабів - а в епоху послання Корану, як уже говорилося, арабомовна література переживала пік свого расцвета - не наважиться скласти суру, рівну навіть найкоротшої з сур Корану. Але і це все становить лише найменший аспект чуда явища Корану. Не може бути сумнівів у тому, що якби Коран був словом людським і був би складений самим Пророком (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Який, як відомо, був людиною неписьменним, то таких Коранів було б написано безліч, і тоді не було б недоліку в доказах того, що Коран не їсти слово Боже, явлене Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Крім того, вороги Ісламу в цьому випадку в усі віки зберігали б свої власні твори і всюди поширювали б їх,

щоб оклеветать і зганьбити справжній Коран, проте цього не відбувається. Крім своїх неперевершених літературних достоїнств, Священний Коран, який має і інші названня, такі як «Фуркан» ( «Розділяючий добро і зло») або «Тібьян» ( «роз'яснює»), що показують конкретні аспекти його призначення, пропонує людству ряд певних пророцтв, частина з кото яких вже підтвердилася, а інша ще чекає свого, часом неблизького, години. У ньому містяться деякі факти, стосуються тих таємниць природи, які людської науці ще належить відкрити і зрозуміти, щоб продовжити свій рух по шляху прогресу. Коран настільки досконалий, що завжди, аж до настання Інший життя, залишатиметься останнім словом у розвитку духовного життя, релігійного і світського законодавства, науки і багатьох інших сторін життя людини, які зачіпаються на його сторінках. Універсальна істина, укладена в ідеях Корану, в красі і привабливою силі його мови, преісполнена такої святості, що, як уже говорилося раніше, висловити її було б не під силу жодній живій существу, неминуче обмеженого в своїх здібностях. Саме з цієї точки зору Священний Коран є не тільки неперевершеним словом Аллаха, а й Його Останнім Словом в справі істини і справедливості -ніхто і ніколи не зможе зробити що-небудь краще, або хоча б рівна йому. При цьому ми не погрішили б проти істини, сказавши для стислості, що диво Священного Корану полягає в тому, що його зміст є джерело, При цьому ми не погрішили б проти істини, сказавши для стислості, що диво Священного Корану полягає в тому, що його зміст є джерело, що живить всі сфери знання і науки. Ось як говорить- ся про це в самому Корані: «Скажи:" Якби море стало чорнилом для [написання] слів мого Господа, то воно вичерпалося б до того, як вичерпалися слова мого Господа, якби навіть до нього додали ще одне море "» (Аль-Кахф (Печера), 18: 109). Ці слова самі по собі є важливим документом, який підтверджує вірність сказаного вище . Для чого Пророки творять чудеса? Відомо, що пророк, наділений Божественною місією, - це найвище звання, якого удостаіва- ються лише обрані, відмічені особливою праведністю представники людського роду. відповідальність, яка лягає на плечі пророка, неймовірно важка, оскільки мета його пророчої місії полягає в тому,

щоб дати кожній людині окремо і всьому суспільству в цілому всебічне вчення, що направляє всю їх духовну і тілесну життя на досягнення досконалості, що встановлює принципи правової систе- ми і соціальної організації життя людей. Така місія вимагає величезного запасу сил та енергії. Тому Аллах покладає тягар пророцтва на тих, хто має силу і наділений даром сприймати світло одкровення і нести його далі. Унікальність і обраність пророків проявляється також у властивій всім їм можливості творити дива. Для того щоб не дозволити брехливим самозванців оголошувати себе пророками, справжні проро- ки, крім посилає їм одкровень, повинні володіти і іншими доказами істинності своїх слів і своєї богообраності. Іншими словами, пророк повинен вміти вимовляти такі слова і здійснювати такі вчинки, які не під силу вимовити і зробити простому смертному з його обмеженими есте- чими можливостями. Наприклад, оживляти мертвих, розмовляти з тваринами і неживими предметами і т.д. Такі надприродні діяння називаються чудесами. Пророк, здатний творити чудеса, повинен явити їх людям і запропонувати їм повторити їх. якщо нічого подібного повторити ніхто не зможе, то пророк, таким чином, за допомогою чуда доведе людям істинність своїх промов. Священний Коран Вічне диво Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!)! Серед чудес, явлені пророком Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Коран служить найкращим з існуючих свідчень його правоти. Ми, природно, знаємо, що, згідно з думкою провідних мусульман ських богословів, всього Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) створили 4440 чудес. Однак Коран - це Книга, створити яку було б не під силу розуму та вмінню простого смертного. До сих пір ні- хто нічого подібного не створили, бо Коран - це велике чудо, дароване небесами.

Пояснення того факту, що з усіх чудес, явлені Посланником Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Саме Коран був обраний служити найбільшим з існуючих доказів автентичності його мис- ці, полягає в тому, що це - чудо «емоційний», «неминуще», «вселенський» і «духовне». Коли будь-який з попередніх пророків (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) Творив диво, він повинен був особисто при цьому бути присутнім, щоб довести його неповторність, пропонуючи своїм опонентам зробити що-небудь по- добное. По суті, їх чудо або чудеса не могли говорити самі за себе, і тільки роз'яснення самого пророка при- давали їм закінчений вигляд. Те ж саме можна сказати і про чудеса, явлені пророком Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), За винятком Священного Корану. Коран - це безсумнівне чудо, яке не потребує представлення. Він сам привертає до себе людей, самостійно кидає виклик тим, хто не бажає його визнавати, і, трощачи своїх супротивників, сам - неиз- Саме переможний - виносить їм вирок. Ось чому протягом століть після смерті Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) аж до наших днів він залишається настільки ж привабливим, як і при жиз- ні Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Це - одночасно релігія і диво, закон життя і звід законів. Священний Коран - всесвітній і вічний Слава Священного Корану рве кайдани часу і простору, долає їх межі. чудеса пророків (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), що передували Пророку Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), та й чудеса самого Посланника Аллаха відбувалися в певний період часу, в певному місці в присутності певної групи людей. Наприклад, слова, сказані малолітнім сином діви Марії, або воскресіння Ісусом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) мертвих - все це співвідноситься з конкретним часом і місцем, а також з конкретною групою очевидців. Але, як відомо, явища, зависи-

мие від часу і простору, стають тим менше виразними, чим більше ми від них віддаляємося. це - властивість за все, що існує в часі і залежить від нього. Однак Священний Коран вільний від впливу часу і простору. Сила його впливу нітрохи не ослабла, а світло його, осяяв занурену в морок невігластва Аравію чотирнадцять століть назад, про- должает сяяти і донині, нітрохи не втративши своєї первозданної яскравості і пишності. Більш того, по про- ході часу, з розвитком науки і ростом інформованості людства ми стали глибше розуміти його і черпати з нього для себе більше, ніж ті, хто жив за кілька століть до нас. Для нас цілком очевидно, Дорогий читач! Чи замислювався ти про те, що, якщо взяти всю морську воду, яка покриває дві третини поверхні нашої планети, подвоїти її кількість, а потім всю її перетворити в чорнило, щоб записати ними все наукові ідеї і секрети Корану, тобто Слова Аллаха, то весь цей величезний океан чорнила вичерпається раніше, ніж слова Аллаха, що містять у собі наукові ідеї і секрети Корану? А тепер спробуйте уявити собі всю велич Священного Корану! що річ, над якою не владний час і простір, щоб повна повсюдно на віки віків. Очевидно також, що вічна світова релігія повинна мати в своєму розпорядженні загальний неминущий документ, подтвер- ждающего її божественний статус. Таким чином, обговорюючи зміст Священного Корану, ми можемо вийти, в тому числі, і на такі вопро- си, як: - розвиток сучасної науки; - наукові дослідження; - обертання Землі; - розмноження рослин; - загальна теорія розмноження живих організмів; - всесвітнє тяжіння; - звернення Сонця і Місяця; - таємниці формування гірського рельєфу; - виникнення матеріального світу; - існування життя на інших планетах;

- вітер, як засіб запилення рослин; - питання про кулястість Землі . 2 Крім цього в Корані можна зустріти чимало інших наукових фактів і відомостей про навколишній світ. Детальніше див .: Священний Коран і останній з пророків (Так благословить Аллах Його і рід Його!). С. 147 (на перс. Яз.).

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 25

اھتحت ن م یر جت تان ج مھ ل نأ تاح الص ال اولم عو اون ماء ن یذ ال ر شبو او تأو لب ق ن م ان قزر یذ ال اذ ه او ال ق ا قزر ةرم ث ن م اھن م او قزر امل ك راه نالا

نودالخ اھیف مھو ةرھطم ج اوزأ آھیف مھلو اھبا شتم ھب(25)25. І звести благу звістку всім тим, які увірували і вершили добрі справи, адже їм уго- Това райські сади, де знизу їх течуть струмки. Кожен раз, коли там подають обітате- лям плоди для прожитку, вони кажуть: "Це те ж саме, що було нам даровано рань- ше ". Насправді їм дають таке, чого лише подобою [було те, дане перш]. І в тих садах їм будуть надані пречисті подружжя. І будуть вони перебувати там вічно. коментар Особливі властивості благ, дарованих на Небесах Попередній аят містив суворе попередження ворогам Корану про майбутню суворої каре. Тепер же, для того, щоб усунути за допомогою наочного порівняння залишки сумнівів, як це властиво стилю Ко- рана взагалі, мова заходить про майбутню долю правовірних мусульман, яка протиставляється тут горе- стному скуштують тих, хто не повірив. Так, на початку аята йдеться: «І звести благу звістку всім тим, які увірували і вершили добрі справи, адже їм уготова- ни райські сади, де знизу їх течуть струмки ... » Відомо, що сад, який не має постійного джерела води для поливу, не може бути дуже плодонос- вим і красивим в силу тих труднощів, з якими пов'язаний догляд за ним. Сад наповнюється свіжістю тільки тоді, коли де-небудь поблизу є джерело води. Якщо вода з джерела тече постійно, то сад не потребують додаткового поливу і догляді. Йому не загрожують засухи і безводдя. Саме такі сади в небес-

ном раю. Далі, щоб підкреслити різноманітність плодів у цих садах, Коран говорить: «Кожен раз, коли там подають мешканцям плоди для прожитку, вони кажуть:" Це те ж саме, що було даровано нам раніше "». Коментатори висловлюють різні думки з приводу тлумачення цієї фрази. Деякі з них стверджують, що об'єктивний сенс її полягає в тому, що ці плоди даруються людям в Як винагорода за добрі справи, скоєні ними в минулому житті. Добрі справи раніше їх досягли Іншого світу і вистелена їм шлях до райських садах. Інші вважають, що коли людям вдруге підносять плоди Небесних садів, то вони починають гово- рить, що це ті ж самі плоди, якими їх пригощали в минулий раз, однак, спробувавши їх, вони обнаружіва- ють в них свіжий смак, від якого випробовують новий задоволення. Коли ми тут, на землі, їмо, наприклад, виноград чи яблука або п'ємо соки з них, то кожен раз відчуваємо знайомий смак, який, по суті, чи не змінюється. На відміну від цього, плоди Небесних садів, будучи зовні незмінними, кожен раз мають но вим смаком. У цьому - одна з приємних особливостей Іншого світу, який не знає одноманітності! Не слід шукати протиріччя в тому, що сенс цієї фрази тлумачиться по-різному. Більш того, крім наведених тут думок, існують і інші підходи до її тлумачення. Вся справа в тому, що слова Корану можуть іноді мати кілька значень. Далі текст аята говорить: «Насправді їм дають таке, чого лише подобою [було те, дане перш] ». Іншими словами, всі плоди Небесних садів незвичайно красиві і корисні, і неможливо сказати, який з них краще. На землі фрукти можуть бути переспілими або занадто пахучими, зеленими або вдосконалення- шенно несмачними. Але в Небесних садах, якщо порівнювати їх з земними, вони завжди мають приємний аро- матом, смачні, корисні і привабливі за формою.

Нарешті, останній дар, який згадується в цьому аяті, це - чисті дружини. «... їм будуть надані пре- чисті дружини », - йдеться в ньому. Подружжя чисті, їх тіла і душі вільні від найменшого вади, від самого крихітного плямочки з тих, що мо- гут забруднити їх в цьому світі. Одна з проблем, яка постає перед людиною в зв'язку з багатствами цього світу, полягає в тому, що, про- ладая деякою кількістю благ, він не може позбутися думки про їх можливу втрату, його постійно гнітить страх того, що може наступити момент, коли він позбудеться свого надбання. З цієї причини блага тлінного світу не можуть принести людині спокою. Блага ж небесні - вічні. Їх не можна втратити або вичерпати, бо їм немає кінця. Вони рясні, досконалі і несуть в собі спокій і радість. На підтвердження цього аят далі говорить: «І будуть вони перебувати там вічно».

*** обставини послання З приводу обставин послання цього аята багато провідних тлумачі цитують Ібн Аббаса (та буде милостивий до Нього Аллах!), який сказав: «Цей аят був виявлений на славу достоїнств його світлості Алі Ібн Абі Таліба (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І справжніх віруючих » (Бо їм притаманні і віра,і чеснота). пояснення 1. Віра і добрі справи У багатьох аятах Корану віра і добрі діяння так тісно пов'язані один з одним, що часом їх важко отде- лити один від одного. Так воно і є насправді, оскільки віра і практичну поведінку взаємно доповнюють один одного. Якщо віра глибоко проникає в душу людини, то це незмінно проявиться в його вчинках, перетворить його діяння в благі справи. Це - як кімната, де горить яскраве світло і промені його пробиваються крізь вікна і двері на-

ружу. Так само і промені світильника віри, коли він яскраво сяє в осяяного серце віруючого, відображаються у всьому, що роблять його очі, вуха, язик, кінцівки. Сура Ат-Таляк (Розлучення) говорить: «... тих, хто увірував і творив добро, Він введе ... в сади з струмками те- кучімі для вічного перебування там ... »(65:11). А в сурі Ан-Нур (Світло) говориться: «Тим з вас, хто увірував і вершив добрі справи, Аллах обіцяв, що неодмінно зробить їх наступниками на землі ... »(24:55). Віра, по суті, - це корінь дерева, а добрі справи - його плоди. Урожай стиглих солодких фруктів є свідоцтво здорових коренів, що дають початок всьому дереву разом з його їстівними плодами. Деякі невіруючі теж можуть час від часу здійснювати благі вчинки, але справжнє благодіяння не повинно перериватися. Благородне початок, яке неодмінно народжує добрі вчинки, втілено в вірі, проникла в глибини душі людини і народжує у нього / неї почуття відповідальності. 2. Пречистої подружжя Примітно, що для характеристики Райських дружин в цьому аяті використовується один-єдиний епі- тет - «пречисті». У цьому знаходить своє відображення думка про те, що перше і найголовніше якість в супру- ге - це її чистота, яка геть затьмарює все її інші чесноти. Ця ідея з усією виразністю простежується в словах Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), який на прохання пояснити, що оз- начает фраза «зелень виросла на купі гною», відповів: «Це - красиві жінки, які виросли в брудній сім'ї ». 4 Слово азвадж - це множина слова «дружина» або - по відношенню до жінки - «чоловік». Їм має право називатися вірні дружини вірних подружжя, тобто жінки, які щиро і віддано вірили в істину і були дружинами істинно віруючих чоловіків. Однак Небесні жінки, будь це «гурії» (ангели) або «людські істоти», позбавлені всього,

що є нечистого як в тілесному сенсі (крові, сечі, фекалій, чоловічого сім'я, місячних виділень, бруду і т. п.), так і в духовному (проявів поганого настрою, непривабливих рис характеру, таких як злість, раз- дражітельность, заздрість, сварка і т. п., не кажучи вже про настільки мерзенних вчинках, як перелюбство, блуд і інші пороки). Отже, вони повністю позбавлені всілякої бруду і пороків в будь-якому сенсі цього слова і мають чистотою в її найдосконалішою формою. Саїд ібн Амір цитує слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Який говорив: «достатній точно однією з Небесних дружин глянути вниз на землю, як весь світ наповниться ароматом мускусу, а промені що виходить від неї світла затьмарять Місяць і Сонце ». 3. Матеріальні і духовні блага, даровані на Небесах У Корані часто говориться про Небесних дарах і радощах, таких як сади, що розкинулися на берегах річок, палаци, пречисті дружини, різноманітні плоди, вірні й віддані товариші і т. д. Тафсир ас-Сафі. Т. 1. С. 89; Тафсир аль-Бурхан. Т. 1. С. 70. Васа'іль аш-ши'а. Т. 14. С. 19. Манхаджу ас-садикін. Т. 1. Однак крім цих благ, згадуються і інші, пишність і розкіш яких неможливо оцінити земними мірками. Так, в сурі Ат-Тауба (Покаяння) говориться: «Аллах обіцяв віруючим, і чоловікам і дружин- щінам, райські сади, де течуть струмки, і вони вічно перебуватимуть там, а також прекрасні житла в садах вічного [блаженства], а милість Аллаха понад [всього згаданого]. Це і є велике преуспея- ня »(9:72). А в сурі Аль-Баїна (Ясна знамення) після згадки деяких з тілесних радостей Небесних садів йдеться: «Аллах буде задоволений ними, і вони будуть задоволені Їм» (98: 8). І справді, досягнувши положення, коли він відчуває, що Господь їм задоволений, і сам він задоволений Господом, че- ловек відмовиться від всіх інших задоволень. Всі його помисли будуть звернені тільки до Нього одному, і ні про

кого іншого він не стане і думати. Таке духовне блаженство, яке не піддається опису словами ні на одному з мов світу. Нарешті, оскільки у Воскресіння є як «духовний», так і «фізичний» аспект, то і дари в світі блаженства також мають обидва ці аспекти, бо кожен / кожна має насолодитися відповідної його заслу- гам часткою Небесних благ у всьому їх різноманітті.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 26

ن یذ ال ا ما ف اه قو ف ام ف ة ضوع ب ا م الث م بر ض ي نأ ي حت سي ال U ا نإ د ارأ آذا م نو لوقي ف اورف ك ن یذ ال ا مأو مھ بر ن م ق حال ه نأ نوملعي ف اون ماء

ین ق ساف ال الإ ه ب ل ض ي ا مو اریث ك ه ب ید ھیو اریث ك ه ب ل ض ي الث م اذ ھب U ا

Воістину, Аллаху не соромно наводити як приклад комара і навіть те, що менше його. І ті, які увірували, розуміють, що цей приклад - істина, послана їх Держподом. Ті ж, що не увірували, скажуть: "Чого хотів Аллах, наводячи цей при заходів? "[А того, що] нею Він одних вводить в оману, а інших веде прямим шляхом. Але Він кидає в оману тільки нечестивців. коментар Мета прикладу полягає в тому, щоб більш чітко висловити сенс абстрактної ідеї за допомогою будь то конкретних речей, щоб допомогти розуму вловити суть ідеї шляхом осмислення цього прикладу. чим сильніше мислення людини прив'язане до простих, приземлених речей, тим менше він схильний до сприйняття ду духовно аспектів і реального сенсу речей, що вимагає роботи уяви. З цієї причини в Священної Книзі, а також у висловлюваннях мудреців сутність речей часто виражається через притчу, щоб предста- вити складні поняття в досить простому вигляді, а потім за допомогою логічних умовиводів підвести чи- тателя до розуміння філософського сенсу явища. Комар - це маленька комаха, видиме неозброєним оком. В даному аяті мова заходить про комарі, мабуть, для того, щоб показати, що уподібнення малим речам або навіть чогось і зовсім несуттєвому, аж ніяк не соромно для Всемогутнього Аллаха , а лише підтверджує, що влада Аллаха в рівній мірі распро- рюється на всі Його творіння: малі і великі, високі і низькі, і всі вони в рівній мірі охоплені Його нескінченної милістю і милосердям. Більш того, якщо уважно придивитися, то можна переконатися в тому,

що всі істоти, і прості і складні, пов'язані один з одним, як ланки одного ланцюга. Вони настільки взаємно пов'язані один з одним і здійснюють покладені на них дії в такою вражаючою гармонії та злагоді, що можна подумати, що вони становлять частини єдиного механізму, що виконує якусь загальну для всіх прату. За словом «комар» тут, можливо, ховаються велич і краса, властиві витворення навіть такий малости, як це крихітне комаха. З цього приводу є висловлювання імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Який говорив: « Воістину, Аллах призводить нам алегоричний приклад з комаром, щоб показати, що, створюючи крохот- ного "комара", Він наділив його всіма тими ж органами, які є і у величезного "слона", а щоб обра- тить увагу віруючих на витонченість і крихкість свого дивовижного творіння, додав йому ще пару но жек » . В іншій сурі Корану Аллах говорить: « Невже вони не подумають про те, як створений верблюд ...» (Аль-Га- шия (покривало), 88:17). З приводу інтригуючою проблеми створення живих істот Повелитель правовірних Алі (хай буде ми- Лост до Нього Аллах!) в одній зі своїх проповідей сказав: « ... Як же так? Адже навіть якщо б всі живі тва- ри на землі: птахи і звірі, худоба всіх видів, жує в стійлі і пасеться на лузі, і люди - дурні і мудре- ци - все разом спробували створити хоча б "комара", їм би не вдалося не тільки цього зробити, але і навіть зрозуміти, як він зроблений. Їх розум спіткає подив і розгубленість. Їм не вистачить сил, їх чекають лише втома і розчарування від усвідомлення своєї поразки. Вони змушені будуть визнати, що безсилі не тільки створити [ комара ] , а й знищити його ... » А далі в даному аяті йдеться: «І ті, які увірували, розуміють, що цей приклад - істина, послана їх Господом » . Ті, хто вірує в Іслам і приймає для себе Слово Аллаха, знають, що ці чудові слова лунають із боку само-

го Джерела одкровення. Вони дуже добре розуміють, що всі ці приклади і іносказання є живою і Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 46. Переказ 65. Нахдж аль-Балага. точною ілюстрацією до того, що явлено їх Господом. І це стає доступним їхньому розумінню завдяки тому, що їх серця чисті від заздрості, гордині і образ, а душі сповнені світла осяяння і знання. «Ті ж, що не увірували, скажуть: "Чого хотів Аллах, наводячи цей приклад?" » Отже, ті, які не увірували і заслін від світла віри завісою невіри, в кінцевому рахунку, самі ліші- Чи себе внутрішнього зору. Вони зробили глухими свої вуха, які могли б почути словами Божественного Писання. Вони, по дурості або глузування заради, запитують: а чого хотів Аллах, приводячи це алегорія, кото рої когось вводить в оману, а багатьох інших виводить на шлях істини? Шейх Тусі в своєму коментарі «Тафсир ат-тібьян» (том 1, стор. 19) говорить: « Тут якась людина як би задає питання про те, чого домагався Аллах цим прикладом, який одних вводить в оману, а інших виводить на вірний шлях. У відповідь на це питання Аллах говорить, що в оману впадають тільки грішники, а перед віруючими відкривається шлях до вершин розуміння і сприйняття знання і істин- ної віри » . обставини послання Коли були виявлені попередні аяти, тобто ті, в яких говориться: « Вони схожі на тих, хто запалив вогонь ... » і« Або ж подібні вони [ які опинилися під ] дощової хмарою ... » (2:17, 19), лицеміри заявили, що Аллах не став би принижуватися до притч. Щоб викрити їх і спростувати такі твердження, наступний аят говорить: «Воістину, Аллаху не соромно наводити як приклад комара і навіть те, що менше його » . пояснення

Деякі коментатори висловлювали і інші свої міркування з приводу обговорюваних аятов. Так, в Зокрема, вони стверджують, що арабське слово йудиллу , що означає «вводити в оману», використовується в Корані стосовно Аллаху тоді, коли Він позбавляє людину своєї милості і в якості покарання за відмову від Божественного керівництва надає йому право самому вибирати свій шлях. Для використання в Священному Корані алегоричних прикладів і притч є всі підстави, бо вони будять розум і серце людини. А результат очевидний: здоровий розум вловлює в іносказання істину, тоді як збочений розум лише глибше тоне в сумнівах з приводу того, що мав на увазі Аллах своїми прітча- ми . Ось так один і той же вираз призводить до протилежних результатів. Правильне сприйняття являє- ся відображенням Хідаят , «керівництва», яке дається лише муттакін , «побожним», а хибне сприйняття - це далалат , «оману», яке дістається в спадок недостойних злочинців. Саме про нього і йдеться в наступному ая- ті. Дві найважливіші риси поведінки грішника - це порушення Завіту Аллаха, після того як він був заклю чен - ката'а ма амарахаллах , тобто розривання того, що Аллах повелів з'єднати, і скоєння вчинків, порушують згоду і гармонію в житті людей на землі.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 27

ن أ ه ب U ا ر مأ آ م نوعطق یو ه قاثي م دع ب ن م U ا د ھع نو ضقن ي ن یذ ال نورساخالمھ كئلوا ضرألا یف نودسفیو ل صوي (27)

які порушують завіт з Аллахом, після того як уклали його, розривають те, що Аллах велів з'єднати, і вершать нечестя на землі. Вони і будуть в збитку. коментар Істинно потерпілі збиток! У наведеному вище аяті мова, переважно, йде про грішників і їх нечестивих вчинках. У ньому, в Зокрема, йдеться про три характерні риси, які притаманні цим людям. З приводу першої з них в аяті йдеться: «... які порушують завіт з Аллахом, після того як уклали його ...» Далі йде опис другої риси їхньої поведінки: «... розривають те, що Аллах велів з'єднати ...» Багато тлумачі стверджують, що в даному аяті мається на увазі, в першу чергу, відмова від своїх з- племенников і розрив зв'язків з родичами. Однак при більш уважному вивчення змісту цього аята в ньому можна побачити більш широкий зміст, по відношенню до якого розрив відносин з родичами яв- ляется не більше ніж окремим випадком. Ця думка знаходить своє підтвердження в словах про те, що вершителі нечестя порвали пута, які Ал- лах повелів зберігати і зміцнювати. А ці узи охоплюють і родинні зв'язки, і спілкування з друзями, і соціальну ні контакти, і відносини з духовними лідерами, і прихильність до Аллаха. Так що, не слід звужувати сенс цього аята, обмежуючи його одним окремим випадком. З іншого боку, в деяких з переказів фраза «... розривають те, що Аллах велів з'єднати ...» тракту- ється стосовно до Повелителя правовірних імаму Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і всім пречіс- критим членам сім'ї Пророка - Ахл аль-бейт (нехай буде милостивий до Ним Аллах!).

І, нарешті, третя характеристика поведінки нечестивців, яка дається в цьому аяті: «... і вершать нечестя на землі» . Цілком очевидно, що ті, про кого йде тут мова, знехтували шляхом Аллаха і не послухалися Його. ці не- вірні нездатні проявити милосердя навіть до власних родичів, а до чужинців і поготів будуть жорстоких ки. Їх турбують лише власне задоволення і особиста вигода. Їм байдуже, куди все це може завести суспільство. Їх головна мета - збільшення прибутку і задоволення своїх бажань. Для досягнення цієї мети вони без вагань зроблять будь-яке зло, підуть на будь-який злочин. Згубність ж такого способу мислення і поведінки для суспільства очевидна. Завершується цей аят Священного Корану словами: «Вони і будуть в збитку» . І це дійсно так. Чи можна уявити собі більший збиток ніж той, який несе людина, вло- жив весь свій духовний і фізичний капітал у справу руйнування і знищення власного життя! Чи може їх чекати інша доля, крім тієї, що уготована переступили грань смирення перед волею Ал- Лаха і зайшов при цьому так далеко , що його справи названі «нечестием» фиск ? Нечестя вважається в Ісламі одним з найбільш згубних гріхів. У Священному Корані сказано: « [ Не- честівий ] бунт - більше, ніж вбивство ... » (2: 217) . Крім іншого, в цих словах міститься ще одне з безлічі свідчень того, що Іслам виступає за мир на землі і не терпить нічого, що може його порушити.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 28-29

ه ي إل مث مكییح ي مث مكتیم ي مث م كاي حا ف ا تاو مأ متن كو U ا ب نورفك ت في ك ى إل ٮو ت سا م ث اعیم ج ضرألا ي ف ا م مك ل ق ل خ یذ ال و ه (28) نوع جر ت

میلع ءي ش لكب و ھو تاوا م س ع ب س نھاو سف ءآم سال (29)28. Як ви [ смієте ] не вірити в Аллаха? Ви були мерцями, і Він оживив вас. потім Він [ Знову ] вб'є вас, знову оживить, а потім ви будете повернуті до Нього. 29. Він - Той, Хто створив для вас все, що на землі, потім взявся за небо і додав йому форму семи небес. Відомо йому все суще. коментар Таємничий дар життя! У наведених вище двох аятах Священний Коран, розкриваючи окремі моменти чуда створення, при- залучати увагу людини до Пану світів і Його верховенство. Ці моменти дуже переконливо доповнюють інші безперечні свідчення Всемогутності Аллаха, про які, зокрема, говорилося в аятах 21 і 22. Не слід забувати, що правильне уявлення про Аллаха є основоположним умовою ви- тинной віри. А справжня віра відіграє роль дороговказною вогню, запаленого Першоджерелом всього сущого (Алла- хом), на який орієнтується вся релігійна система в цілому. Найефективніший метод отримання першо- початкового знання про існування Божественної Сутності Аллаха - це уважне вивчення і вдумчі- ше осмислення явищ створеного світу, які проходять перед нашими очима. Це положення ніхто не може заперечувати або ставити під сумнів. У Священному Корані неодноразово підкреслюється необхідність слідувати цим методом пізнання. Методика навчання людини, яку пропонує Коран, є найбільш науч- ної і сучасної, так як передбачає рух від конкретного до абстрактного.

Отже, починається наведений фрагмент питанням: « Як ви [ смієте ] не вірити в Аллаха? Ви були мерцями, і Він оживив вас » . Коран нагадує всім нам про те, що спочатку люди були неживими предметами, подібно облом- кам каменю, шматках дерева і т. п. Життєдайна волога не зрошувала їх члени, і вітер житті не ворушив дерева в саду їх буття, змушуючи розпускатися квітка їх народження для тлінного світу. Тепер же їм даровано благо життя, і вони живуть, живуть насправді. Їм дано кінцівки і многочис- лені інші органи, а різноманітні, але пов'язані між собою системи чуттєвого сприйняття, позво- ляють їм відчувати світ і на цій основі формувати поняття. Так хто ж вручив їм цей благословенний дар життя? Невже людина сама зумів так облагодіяти себе? Будь-яка розсудлива людина без коливань визнається, що цей дар не від нього, а від якогось виконаного знання, могутнього Джерела, який Один знає всі таємниці найскладніших механізмів буття і якому єдиному під силу скласти від початку і до кінця весь план створення життя. але то- гда виникає інше питання: чому ж ви в такому випадку заперечуєте Того, хто дарував вам життя? На сьогоднішній день вченими всього світу доведено, що немає на світі нічого складнішого, ніж феномен життя. Людина зумів домогтися дивного прогресу в розвитку науки в цілому, і експериментальної есте- жавної науки зокрема, але загадка життя так до сих пір і не розкрита. Покров таємниці настільки щільно огортає цей феномен, що перед ним виявилися безсилі уми мільйонів вчених людей, марно питавшіх- ся розкрити його секрет. Може бути, в майбутньому в світлі подальшого розвитку науки людина зуміє ближче по- дійти до його розгадки. Але як і раніше буде залишатися все те ж питання: чи можна приписувати ірраціональності ної природі, позбавленої самостійного внутрішнього джерела життя, створення такого тонкого і неймовірно

складного явища, яке містить в собі стільки таємниць, що вникнути в них можна, тільки володіючи високим знанням і владою над природою. Ось чому ми говоримо, що феномен життя в світі природи є найважливішим свідченням сущест- вования Аллаха. Цій проблемі присвячено безліч книг. І саме про це йдеться в наведеному тут аяте Священного Корану. Далі, від дару життя Коран адресує нас до іншого явища - смерті. Він говорить: «Потім Він [ знову ] вб'є вас ...» Людина зазвичай бачить, як один за іншим його родичі, близькі, знайомі, друзі, соратники уміра- ють і мертві тіла їх віддаються землі. Ці події реальної дійсності також створюють привід для роздумів: а хто відняв у них життя? Якби вони самі були джерелом власного буття, то вони жили б вічно. Але якщо вони позбавляються життя, то це зайвий раз свідчить про те, що життя це була дарована їм кимось іншим. Дійсно, «Дарує життя» одночасно є і «дарує смерть». Як свідчить Коран: « ... кото рий створив смерть і життя, щоб піддати вас випробуванню і побачити, хто ж краще з вас по деяні- ям » (Сура Аль-Мульк (Влада), 67: 2). Після цих двох висловлювань, що містять переконливі докази існування Аллаха і подго- товівшіх душу читача до сприйняття нового знання, мова в аяті заходить про Воскресіння і повернення до життя після смерті. « ... знову оживить ...» - говорить Коран. У житті після смерті немає нічого дивного. Це явище знайоме людині: адже він і раніше мав мож вість спостерігати щось подібне в живій природі. Тому, якщо ми зуміли сприйняти попередню думка про «пожвавлення неживого», то для нас не складе труднощів прийняти ідею воскресіння померлих, після того як тіла їх розсипалися на порох. Це завдання легше тієї, що стояла перед Аллахом при створенні людини (хоча

по відношенню до Нього поняття «важко» і «легко» втрачають свій сенс, бо Могутність Його безмежно). Навпаки, дивним здається сумнів деяких людей в житті людини після смерті. Значить, вони вірять, що джерело життя лежить в неживій природі. Розглянутий аят розгортає перед читачем всю картину того, що відбувається від початку і до кінця. В короткому вислові він показує йому зародження життя, її кінцевий пункт в тлінному світі - смерть, а потім - Воскресіння. Вираз «... а потім ви будете повернуті до Нього» знову повертає нас до благ, дарованих нам Ал- Лахомов . Воно означає, що в Інший життя людина повернеться до Небесних благ. Таке тлумачення знаходить своє підтвердження в сурі Аль-Ан'ам (Худоба), де йдеться: « А тих же, хто мертвий, Аллах воскресить. А потім до Нього вони повернуться » (6:36). За словами «А потім перед Ним вони постануть» може стояти набагато більш тонкий сенс, ніж здається на перший погляд. Під ними мається на увазі, що процес розвитку всіх живих істот починається з небуття, з якоїсь нульової точки і рухається в напрямку «нескінченності», яка виражається в Пречистої Сутності Аллаха. Таким чином, шлях розвитку не обривається смертю. Там, в Інший життя, людина продовжує жити, в злиднях або в розкоші, але продовжує жити, йдучи далі по шляху свого розвитку. висновок Арабська дієслово кунтум (множина другої особи дієслова «бути»), який зустрічається в роз- розглядати аяте, можливо, звернений до людського «Я», яке знаходилося в стані, відмінному від його нинішнього свідомого буття. Цей стан можна назвати «безжиттєвістю», яка за допомогою Боже- ного «одухотворення» перетворюється в життя. Відділення індивідуальної свідомості від тіла називається смертю, яка призначається Аллахом. Стан свідомого людського «Я» після його відділення від те-

лісової оболонки називається «одушевленою» і залишається таким на всіх подальших етапах буття, аж до того моменту в нескінченності, коли воно постане перед Аллахом. Звідси видно, що життя, одного разу на- чавшісь, не знає руху назад. Це - безперервний процес переходу з одного стану в інший: уми- Ранія в колишньому стані і набуття життя в новому. Чи буде новий стан радісним або мучитель вим, залежить від того, яким було попереднє стан. Це всього лише один аят, але він відображає безперервне еволюційний розвиток і сходження человеческо- го «Я» до нескінченності, проте не як розчинення або зникнення кінцевого в нескінченному, а як усвідомлення того, що єдина реальність в світі є Він, Причина всіх причин, Єдина Сутність - Всевишній Ал- лах.

*** Після згадки Божественного дару життя і короткої розмови про «Початку і Кінця» в аяті йдеться ще про одне з невичерпних благ, які дарує нам Аллах: «Він - Той, Хто створив для вас все, що на землі ...» Цими словами Коран підкреслює важливість існування людини і його перевага над усім су- щим на землі. Завдяки їм стає ясно, що Аллах створив людину для високої і гідної мети. адже все на землі створено заради нього! А для чого створений він сам? Людина створена як найвище і саме гідне су- щество в створеному світі. Це питання частково порушується також в коментарі до аятам 30-33 рассмат- Ріва сури. Цей аят не єдиний в Корані, де говориться про велич людини і висоті його положення. Є багато інших аятів, присвячених цій темі і малюють людини як вершину творіння, наприклад: «Своєю волею Він підпорядкував вам те, що на небесах, і те, що на землі »(Аль-Джасім (Уклінні), 45:13). Інші приклади: «... Хто ... підпорядкував вам кораблі ...» (Ібрахім, 14:32).

«... підпорядкував вам річки ...» (Ібрахім, 14:32). «... підпорядкував вам ніч і день ...» (Ібрахім, 14:33). «Аллах - Той, Хто підкорив вам море ...» (Аль-Джасім, 45:12). «... підпорядкував вам ... невпинно знаходяться в русі сонце і місяць ...» (Ібрахім, 14:33). Ми повернемося до роз'яснення цього питання пізніше в коментарях до сурам Ар-ра'д (Грім), 13: 2) і Ібрахім (14:32, 33). Нарешті, ми знову повертаємося до ідеї єдинобожжя, коли читаємо в нашому аяте: «... потім взявся за небо і додав йому форму семи небес».

*** сім небес Слово сама 'як антонім ард, «земля», є похідним від кореня, який тлумачиться словниками як «Бути високим, піднесеним». Це загальне значення, яке може мати безліч різних граней, одну з яких ми вже розглядали раніше . Але що насправді означає тут вислів «сім небес»? мусульманскіе мислителі і тлумачі Корану пропонували різні трактування цього виразу, але найбільш вірною видається ідея про те, що «сім небес» мають на увазі «сім небесних сфер». Дійсно, з аятов Корану стає зрозумілим, що всі небесні тіла: планети і відомі нам зірки - розташовані на першому з небес. Але крім цього, існує ще шість інших небес, які ми не можемо бачити навіть з допомогою новітніх наукових приладів. Таким чином, в цілому, над нами располага- ються сім небесних сфер, які і складають «сім небес». На підтвердження вищесказаного можна навести слова з Корану, де говориться: «Ми прикрасили нижнє небо світильниками ... »(Фуссілат (роз'яснення), 41:12). Можна навести й інший аят, де сказано: «Ми прикрасили найближчим небо прикрасами із зірок ...» (Ассаффат (Ті, хто стоїть в ряди), 37: 6). Наведені цитати зі Священного Корану недвозначно вказують на те, що всі світила, які ми бачимо на небі і які в побуті прийнято називати зірками, знаходяться на першому небі. Вище нього распо-

ложени ще шість небес, про які у нас до сих пір немає ніяких достовірних відомостей. Ми говоримо про існування ще невідомих нам інших шести небес, яких наука майбутнього, бути мо- жет, зуміє досягти. Адже знання людини недосконале. Чим далі розвивається наука, тим більше вона рас кривает нових дивовижних фактів про створеної Всесвіту. Наприклад, астрономічна наука в своєму роз- Див. Аналіз слова сама 'в значенні «атмосфера» в коментарі до аяту 22 сури Корова. Аналогічний образ можна зустріти і в творі Д. Мільтона «Втрачений рай». С. 56, 481, а також у Данте.вітіі досягла такого етапу, коли потужності наземних телескопів вже недостатньо і замість них використовують- ся супутники, оснащені потужними радіотелескопами і іншими спеціальними приладами. найсучасніше обладнання , що використовується найбільшими астрономічними обсерваторіями, а також супутникові системи спостереження дозволили сьогодні досягти відстані в мільярд світлових років, де в районі Чумацького шляху обна- ружілось незліченну кількість інших сонячних систем. Самі астрономи зізнаються, що це далеко не до- нець, а тільки початок шляху, що веде в глиб Всесвіту, і що з розвитком нинішніх засобів спостереження і з винаходом нових, більш потужних телескопів відкриття нових таких систем буде тривати. І немає ні ма Лейша сумніви в тому, що з розвитком астрономії та інших наукових дисциплін будуть відкриватися нові га- лактики, нові далекі небесні сфери.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 30-33

اھي ف لعج تأ او ال ق ةفیل خ ضرالا ي ف ل عا ج ي نإ ةك ئآلمل ل ك بر ال ق ذإو ي نإ ال ق ك ل سدق نو كدم حب ح ب سن نح نو ءآ مد ال كف س یو اھي ف د سفي ن م ة ك ئآللما ٮل ع مھ ضر ع مث اھل ك ءآم سألا مداء مل عو (30) نوملعت ال ا م مل عأ م لع ال كنا حب س اوالق (31) ینقدا ص متنك نإ ءآلؤ ه ءآ م ساب ینوئبنأ القف مھئب نأ مداء آ ي ال ق (32) میك ح ال میلع ال ت نأ ك نا آنتمل ع ا م الإ آن ل

ب ي غ مل عأ ي نإ مك ل ل قأ م أل ال ق مھ ئآم سا ب م ھأب نأ امل ف مھ ئآم سا ب نومتكت متنك امو نودبتام ملعأو ضرألاو تاوامسال (33)

30. І сказав твій Господь ангелам: «Я поставлю на землі намісника». Вони запитали: «Поставиш чи Ти на землі того, хто буде вершити безбожність і проливати кров, тоді як ми прославляємо Тебе хвалою і святим Тебе? »Аллах відповів:« Воістину, Я відаю про тому, що вам невідомо ». 31. І Аллах навчив Адама всім іменам, потім запитав про них ангелів і велів їм: «Роз'ясніть мені [суть] цих імен, якщо ви щирі ». 32. Ангели відповіли: «Хвала Тобі! Ми знаємо тільки те, чого Ти навчив нас. Воістину, Ти - Всезнаючий, Мудрий ». 33. Аллах сказав: «Про Адам! Роз'ясни їм [суть] імен ». Коли Адам роз'яснив ангелам [суть] імен, Аллах сказав: «Хіба Я не говорив вам, що знаю таємне на небесах і на землі, знаю, що ви робите явно і що ви приховуєте? » коментар Людина - намісник Аллаха на землі! З попередніх аятов ми дізналися, що Аллах створив для людини все необхідне для життя на землі. В новому фрагменті безпосередньо проголошується верховенство людини серед всіх істот і його намісник

статус на землі. Таким чином, тут розкривається духовний статус людини і його високі гідності. Аяти з тридцятого по тридцятого й дев'ятого відносяться до створення Адама (першої людини) і укладають в собі три основних сюжету. 1) Аллах повідомляє ангелам про те, що людина стане Його намісником на землі, і вони задають Йому питання з цього приводу. 2) Ангели отримують команду впасти ниць перед Адамом. До цієї події з різних приводів Коран повер щается неодноразово. 3) Описуються обставини життя Адама в раю, події, які привели до його вигнання з раю, а за- тим його каяття і наказ про те, щоб він і його нащадки жили надалі на землі. Розглянуті аяти відносяться до першого сюжету. Аллах створює істота, яка має стати Його наме- стніком на землі, - така Його Воля. Риси, якими наділяється цей намісник Аллаха, є отражені- ем світла, випромінюваного атрибутами самого Аллаха, а за своїм становищем він стоїть навіть трохи вище анге- лов. За Його велінням земля з усіма властивими їй благими дарами, тобто силами природи, її скарбами, її мінеральними ресурсами та іншими багатствами, підпорядкована владі людини. Людина повинна в достатку володіти мудрістю, розумом, здатністю до чуттєвого сприйняття, а також мати якісь особливі якості, які роблять його господарем землі і її мешканців. Отже, перший аят говорить: «І сказав твій Господь ангелам:" Я поставлю на землі намісника "». На думку провідних мусульманських вчених і мислителів, а також фахівців в області тлумачення Ко- рана, арабське слово халіфа, «намісник» означає тут намісника Аллаха на землі, що підтверджується по- наступним питанням, яке ангели задають Богу, кажучи про те, що поки вони (ангели) вихваляють Аллаха, людський рід на землі може почати творити безчинства і проливати кров, тим самим побічно підтверджуючи

його ранг намісника Аллаха, який несумісний з подібними справами. Іншим переконливим доказом наместнического рангу людини є те, що Аллах вчить Адама назвами речей, про що ми дізнаємося з наступних аятов. Тій же меті служить і факт смирення ангелів і їх поклоніння Адаму. Отже, Аллах був задоволений тим, що створив істота, що стоїть вище всіх інших живих істот в ми- ре, - своє найкраще творіння, гідне того, щоб стати Його Благословенний намісником на землі. У своєму коментарі до цього аяту імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Дотримується того ж думки. Він тлумачить його так, що ангели визнали високе положення Адама і зрозуміли, що він і його нащадки гідні бути намісниками Аллаха на землі, несучи іншим людям Його Божественне вчення . 3 Далі в цьому ж аяте ангели - не для того, щоб заперечити, а щоб усвідомити сказане - задають питання: «Поставиш чи Ти на землі того, хто буде вершити безбожність і проливати кров, тоді як ми прославляємо Тебе хвалою і святим Тебе? » У цьому аяті Аллах не дає їм прямої відповіді, а відповідає фразою, сенс якої розкривається в подальші- щих аятах. Він каже: «Воістину, Я відаю про те, що вам невідомо». Як можна зрозуміти з питання, заданого ангелами, останні зрозуміли, що створене істота далеко від смирення: воно буде бешкетувати, проливати кров, грішити і т. д. Але як вони про це дізналися? Дехто вважає, що Аллах заздалегідь коротко змалював ангелам майбутнє людства. Інші вважають, що ангели могли самі прийти до такого висновку, виходячи з тлумачення слів філь-'ард, «на землі». вони зна Чи, що людина буде створений з глини, а складність «матеріалу» для його створення цілком природно предпо- лагает, що він стане центром протиріч і конфліктів. Біда вся в тому, що жадібна природа людини не мо-

жет насититися тим, що дає їй цей обмежений матеріальний світ. Навіть якщо все багатства світу віддати од- ному людині, він все одно буде відчувати незадоволеність. Такий стан речей часто буває головною причиною ворожнечі і кровопролиття, особливо в умовах дефіциту почуття відповідальності. Деякі інші коментатори вважають, що подібне провидіння ангелів пояснюється тим, що Адам був не першим людським створенням на землі і що до нього на землі нібито жили інші люди, які з- вершать гріхи і проливали кров. Саме це сумне минуле і породило у ангелів сумніви відноси тельно самого Адама і його нащадків. Всі три тлумачення мають право на існування і не заперечують одна одну. Більш того, цілком можна допустити, що всі ці фактори разом узяті спонукали ангелів звернути особливу увагу на цю проблему. До речі сказати, в своїй відповіді їх Господь не став спростовувати виникли у них сумніви, а тільки сказав, що є інші, більш важливі речі, що стосуються людини і закладених в ньому здібностей, про які ангели і не підозрюють. Вони-то думали, що якщо мова йшла тільки про поклоніння і служіння, то краще їх нікого не знайти, посколь- ку вони тільки те й робили, що вихваляли Його, а тому і немає більш достойним намісників, ніж вони! Але вони не врахували, що їх душі і вчинки не схильні до впливу гніву, спокус і пристрастей, а тому і їх поклоніння - це зовсім не те, що служіння і поклоніння людини, снідати пристрастями і бажаннями, з усіх боків навко- женного спокусами, якими тримає в облозі його Сатана. І як же далекі один від одного послух цього дрожаще- го творіння і обожнювання святих пречистих ангелів! Не відали вони, що з насіння Адама вийдуть великі пророки: Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Ной (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Мойсей (нехай буде

милостивий до Нього Аллах!), Ісус (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), дванадцять безгрішних імамів (Ахл аль- бейт) (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), а також численна армія праведників, мучеників за віру і ог- ромное число простих чоловіків і жінок, які з радістю жертвували всім своїм надбанням в ім'я Алла- ха. Серед нащадків Адама будуть такі, чия годинна медитація буде дорівнювати років поклоніння ангелів. П р и м і т н о , щ о а н г е л и р о б л я т ь у п о р н а т р ь о х ф о р м а х поклоніння: тасбіх, «глорифікація», Хамді, «Вихваляння», і такдіс, «освячення». Перше і друге не викликають сумнівів і означають віддання Йому хва- ли і визнання того, що Він Сам і ореол Його слави абсолютно чисті, досконалі і бездоганні. Але що може означати «освячення» - такдіс? На думку деяких тлумачів, сенс цього слова - в очищенні Алла- ха від будь-якого недосконалості, що, по суті справи, збігається з поняттям тасбіх. Інші вважають, що слово такдіс має своїм коренем Кудс, який передає значення «очищення землі від негідників і злочинців »або« очищення самого себе від усього поганого, злого і аморального, щоб бути чистим і душею і тілом перед Аллахом ». В якості підтвердження своєї точки зору вони посилаються на сло- восочетаніе лаку, «для тебе», в вираженні нукаддісу лаку, тобто «ми прославляємо Твою Святість для тебе». Іншими словами, ангели не говорять: «Ми славимо Тебе». Вони кажуть: «Ми очищаємо себе і допомагаємо тим, хто кориться Тобі, для Тебе чи заради Тебе ». Вони як би хочуть сказати: якщо мета полягає в тому, щоб коритися і служити, і наша є сміре- ня і покори; якщо мета в тому, щоб поклонятися, ми готові поклонятися день і ніч, якщо мета в очі- щении себе або всієї землі від краю до краю, то ми і це готові робити. Але ось цей зроблений з матерії чоло століття забув совість і творить беззаконня, на землі. Щоб до кінця прояснити для ангелів це питання, Аллах піддає їх випробуванню, щоб вони самі при-

знали величезну різницю між собою і Адамом. випробування ангелів Адам, наділений милістю Божою неабиякими здібностями, володів надприродним даром засвоєння фактів земного життя. Як свідчить Коран: «І Аллах навчив Адама всім іменам ...» Тафсир аль-Мізан. Т. 1. Тлумачі Корану в залежності від підходу по-різному трактували вираз «навчив всім іменам». Однак залишається безсумнівним той факт, що мова, звичайно ж, не йде про навчання якимось незначним словами або безглуздим назвам, бо в цьому б було мало честі для Адама. Мета полягала в тому, щоб навчити його розуміти природу цих імен, природу понять і речей, які за ними стоять. Природно, що пізнання навколишньої природи, фактів створеного буття і таємниць тлінного світу зі все- ми населяють його істотами у всіх їх різноманітних проявах було для Адама великим і почесним звершенням. Згідно з переказами, імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) У відповідь на прохання витлумачити сенс цього аята сказав: «Імена призначалися землям, горам, долинам, руслах річок (І всіх речей в світі) ». Після цього він глянув на розстелений під ним килим і додав, що навіть цей килим був серед тих ве- щей, яким Він навчив Адама . Таким чином, «навчання іменах» має на увазі не навчання словами, а відноситься скоріше до філософії і до таємниць сил природи і їх якостей. Він навчив Адама цього знання, щоб той на шляху до досягнення вдосконалення- шенства міг користуватися перевагами і перевагами речового світу. Господь вселив йому також здатність до мов і мистецтва письма, щоб всякий раз, коли йому потрібна була річ, він міг назвати її відповідним ім'ям замість того, щоб вказувати на неї жестом. Це - ве-

лікій дар від Господа людині. Зрозуміти всю велич цього дару нам допомагає вже той факт, що вся сучасна наука, все людське знання існують тільки завдяки наявності мови і писемності. Все наукове, культурне та історичне надбання людства накопичувалося і передавалося з покоління в покоління саме в письмових працях. Якби людина не вмів користуватися мовою і пером, то не зміг би передати нащадкам накопичені їм теоретичні та експериментальні знання. «... потім питав них ангелів і велів їм: "Роз'ясніть мені [ суть ] цих імен, якщо ви щирі" » . Ангелам ж ніхто не давав такого знання, і вони не витримали випробування, не змогли скласти іспит, якому піддав їх Аллах. А тому відповідали: «Хвала тобі! Ми знаємо тільки те, чого Ти навчив нас. воістину, Ти - Всезнаючий, Мудрий ». Вони сказали, що нічого не знають про це, а питання їх - наслідок власного невігластва. Вони не име- Чи ні найменшого уявлення про те, якими чудовими талантами і здібностями по милості Аллаха Наді- льон Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). В цьому і було його величезну перевагу перед ангелами. І вони погодилися з тим, що Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) дійсно гідний сану намісника Алла- ха на землі, в світі живих істот, який без нього був би недосконалий. А потім за велінням Аллаха настала черга Адама заговорити і в присутності ангелів пояснити імена і таємниці істот, що населяли створений Ним світ, показавши одночасно своє знання їх реальної суті, їх глибинних властивостей і властивих їм прихованих вроджених здібностей. «Аллах сказав:" Про Адам! Роз'ясни їм [ суть ] імен ". Коли Адам роз'яснив ангелам [ суть ] імен. Аллах сказав: "Хіба Я не говорив вам, що знаю таємне на небесах і на землі, знаю, що ви робите явно і що ви приховуєте? "» Аллах, якому відомо все, що приховано на небесах і на землі, знав навіть те, що ангели приховують в своєму по-

розуміннях, малюючи себе найбільш гідними рангу намісника Аллаха серед всіх Його творінь. Саме ці перед- ставления ангелів спонукали їх засумніватися в Божественній волі, яка призначила намісником Адама. Але коли Адам заговорив і ангели побачили навколо нього дивовижний ореол слави і величі, вони проник- лись повагою до його величезному знанню, неймовірною ерудиції та високому гідності, яке, каза- лось, випромінював весь його вигляд. Ось так їм була нав'язана переконаність в тому, що тільки Адам гідний того, що- б стати Його намісником на землі. Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 76.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 34-36

ن ا كو ربكت ساو ى بأ سیل بإ آلإ اود ج سف مدال اود ج سا ةك ئآلمل ل انل ق ذإ و اد غر اھن م ال كو ةن ج ال ك جوزو ت نأ نك سا مداء آ ي انل قو (34)ن یر فاك ال ن م امھ لزا ف (35) ین لماظ ال ن م ا نوكت ف ةر جشال ھذ ه ا برق ت الو امتئ ش ثي ح

و د ع ضعب ل مك ضع ب اوطب ھا انل قو ھي ف انا ك ام م امھ جر خا ف اھن ع ناطي ش ال ینح ٮإل عاتمو رقت سم ضرألا یف مكلو (36)

34. І тоді Ми повели ангелам: «Поспадайте ниць перед Адамом». Всі впали ниць, крім Ібліса, [ Який ] відмовився [ впасти ниць ] , загордився і став невіруючим. 35. Тоді Ми сказали: «О Адам! Поселись разом зі своєю дружиною в райському саду, їжте там досхочу, чого б вам не захотілося, але не наближайтеся до цього дерева, а не те опинитеся в числі нечестивців ». 36. Але за намовою Шайтана вони зробили помилку в раю і були змушені покинути його. І тоді Ми повели: «Вийди, і щоб між вами [ і нащадками вашими ] ворожнеча! Земля нехай стане вам тимчасовим місцеперебуванням, і від неї ви будете отримувати сред- ства до існування ». коментар Адам в райському саду Раніше ми говорили про високий ранг і гідність людини. У цьому уривку розглядається інший ас- пект людської природи. Перший аят повертає нас до попередньої теми: «І тоді Ми повели ангелам:" Поспадайте ниць перед Адамом ". Всі впали ниць, крім Ібліса, [ ко торий ] відмовився [ впасти ниць ] , загордився ... » Так, він був зверхником і саме через свою гординю «... став невіруючим». Слід зазначити, що наведений вище аят є найбільш достовірне і виразне сви- детельство величі і благородства людини, і навіть ангелам було наказано почитати цей досконалий

зразок творіння, віддавати йому данину поваги і поклонятися йому. Він дійсно був гідний рангу наме- стніка Аллаха на землі. Людина, чиї достоїнства були настільки чудові, а насіння якого було настільки благо- родно, що в числі його нащадків були навіть пророки, заслуговував того, щоб його шанували і поважали. Подумайте, якою повагою користується серед нас будь-яка освічена людина - і це тільки тому, що він знає якісь конкретні формули, які стосуються певної галузі науки - і тоді вам стане ясно, наскільки високо було становище Адама з його благородством і великими знаннями про навколишній ми- ре. пояснення Чому Ібліс не послухався Господа? Ми знаємо, що слова «шайтан», «сатана» мають на увазі як першого Сатану, так і всіх інших дьяво- лов. Але «Ібліс» - це власна назва, яке носив той, хто спокусив Адама. Згідно з Кораном, Ібліс про- виходив від іншого кореня, ніж ангели. Він був одним з джинів, який був поміщений серед ангелів. В од- ном з аятов про Ібліса йдеться як про джин наступними словами: «... Ми сказали ангелам:" Поспадайте ниць перед Адамом! "Все вклонилися, крім Ібліса. Він був з джинів ...» (Аль-Кахф (Печера), 18:50) . Непоступливість Ібліса була наслідком гордині і небувалого впертості, яким визначалося все його поведінка. Він уявляв, що стоїть вище Адама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І що не слід прікази- вать йому падати ниць перед ним. Навпаки, він думав, що Адам буде йому поклонятися. Більш докладно ця думка аналізується в коментарі до сурі Аль-А'раф (Огорожі, 7:12). І святотатствувати він став теж через те, що уявив, ніби мудрий наказ Аллаха не для нього. він збунтувався не тільки у вчинках, але і в думках. Ось так через своє зарозумілості і гордині все, що він зробив протягом життя на ниві служіння і поклоніння Аллаху, миттєво звернулося в ніщо! так

бережися ж і ти, людина, гординя таїть в собі безліч несподіванок такого роду! Слова «... і став невіруючим» вказують на те, що ще до цього наказу Ібліс покинув стезю анге- лов - стезю смирення перед волею Аллаха і в голові його вже бродили думки, народжені гординею. може бути, вже тоді він сказав собі, що ніколи не стане підкорятися наказу почитати Адама. Фраза «... що ви приховуєте »в аяті 33, можливо, містить натяк саме на цю обставину. Така думка міститься в ви- сказиванія одинадцятого імама Хасана аль-Аскарі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), яке наводиться в коментарі «Тафсир аль-Кумма» . Призначалося це колінопреклоніння Аллаху або Адаму? Немає жодного сумніву в тому, що Аллах - єдиний, хто гідний саджда, тобто ритуального колінопреклоніння, і що «єдність поклоніння» означає саме те, що ми шануємо і славимо одного тільки Аллаха і нікого іншого. В іншому випадку це буде ширк (т. Е. Поклоніння іншому богу перед лицем Аллаха). по- цього ці невинні істоти, ангели, впали ниць перед Аллахом, а створення Їм чудового Адама було лише приводом для накази впасти ниць, якому вони підкорилися. Або якщо вони все ж зробили колено- схиляння перед Адамом, то в знак 'поваги', а не поклоніння. У книзі « 'Уйун аль-Ахбар» шейха Садук наводяться слова імама Алі ібн Муси ар-Ризи (нехай буде міло- Стів до Нього Аллах!), який сказав: «Колінопреклоніння ангелів означало, з одного боку, поклоніння Аллаху, а з іншого боку - данина поваги Адаму (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Бо ми (Ахл аль- бейт) вже жили в його насінню ». 1 Після епізоду з Ібліса і випробування ангелів Адаму було наказано жити разом з дружиною в раю. «Тоді Ми сказали:" Про Адам! Поселись разом зі своєю дружиною в райському саду, їжте там вво- лю, чого б вам не захотілося, але не наближайтеся до цього дерева, а не те опинитеся в числі нечестивців "».

З тексту Корану випливає, що Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Був створений, щоб жити на землі, на цьому самому земній кулі. Однак спочатку Господь тимчасово поселив його (разом з дружиною) в прекрасних і рясних, сповнених усіляких радощів райських садах, далеко від печалей і негараздів. Можливо, Господь так розпорядився тому, що Адам ще не знав, як потрібно жити на землі. йому було б важко впоратися відразу з усіма земними проблемами. Для цього йому спочатку потрібно було побільше дізнатися про те життя, яка чекала на нього в земному світі. Так що елементарне розсудливість підказувало, що йому не- обходимо пожити досить довгий час в райських садах, щоб навчитися необхідним навичкам і зрозуміти, що життя на землі пов'язана з прийняттям на себе низки зобов'язань, виконання яких обіцяє йому ра- дость, сходження до досконалості і невичерпний потік небесних дарів, тоді як їх невиконання приве- дет до прикростей і страждань. Йому потрібно було дізнатися, що незважаючи на те, що він був створений вільним, його свобода має свої МЕЖАХ ли, що він не може творити все, що йому заманеться, що на землі є речі, без яких йому доведеться обійтися, якщо, звичайно, він бажає собі добра. Йому також слід дізнатися, що помилка або гріх не закриють перед ним двері у світ радості і щастя. Адже він може повернутися назад і покаятися, пообіцявши, що більше не буде суперечити волі Аллаха, і то- гда, якщо його покаяння буде прийнято, до нього повернуться небесні дари. Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Мав пожити на небесах і набратися досвіду, щоб надалі відрізняти одного від ворога, щоб навчитися жити на землі. Адже перш ніж вступити на землю, йому потрібно було придбати цілий ряд необхідних навичок. Все це повинно було знадобитися Адаму (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І його нащадкам для майбутньої життя. Так що той, хто був створений для життя намісником Аллаха на землі, міг, ймовірно, пожити деякий

час в райських садах, щоб отримати необхідні знання та засвоїти практичні настанови. У трактаті «Аль-Мізан» є на цей рахунок глибока і повчальна думка, яка буде тут вельми до речі: «Не слід випускати з уваги той факт, що Аллах, простивши пару після їх покаяння, не повернув їх в райський сад, а відправив жити на землю. Якби поїдання плода з дерева [пізнання], пояси стегон і мирська життя не були частиною заздалегідь складеного Божественного плану, якби всі ці події не були спочатку визначені невблаганною волею [Творця], то відразу ж після того, як їх гріх був про- щен, вони були б негайно повернуті на своє колишнє місце в раю. Іншими словами, відповідно з промислом Божим вони повинні були якийсь час провести в раю, щоб підготуватися до життя в тлінному світі, а вже в світлі встановлених Господом причинно-наслідкових зв'язків їх вигнання з раю виглядало як результат куштування ними забороненого плоду і усвідомлення ними своєї наготи, що в свою оче- гу стало наслідком почутих ними підбурювання Сатани ». 2 У тому становищі, в якому опинився Адам, йому краще було б слідувати повчанням Аллаха і не є плодів із забороненого дерева. Лукавий спокусник Сатана поклявся, що не припинить своїх нашепти до тих пір, поки не зіб'є Адама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і його нащадків з істинного шляху. В інших ая- тах Корану розповідається, що Сатана переконував Адама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і його дружину в тому, що, поївши плодів цього дерева, вони перетворяться в ангелів і навічно залишаться жити в райському саду. Сатана клявся їм обом в щирості своїх рад: «... І він поклявся їм:" Воістину, я для вас - добрий порадник "» (ог- раді, 7:21). «Але за намовою Шайтана вони зробили помилку в раю і були змушені покинути його ... » Отже, вони були вигнані з райського саду, де перебували в млості і спокої, не відаючи ні горя, ні печалі. це

подія була прямим наслідком сатанинського лукавства. Далі Коран говорить: «І тоді Ми повели:" Вийди і щоб між вами [і нащадками вашими] ворожнеча! ... "» Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 58; Біхар аль-Анвар. Т. 11. Аль-Мізан. Т. 1. С. 181 (англійський переклад). У цій ворожнечі на одному боці виявився Сатана, а на іншій - Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І його дружина. «Земля нехай стане вам тимчасовим місцеперебуванням, і від неї ви будете отримувати гроші на прожиття ». Саме тоді Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І усвідомив, що сам завдав собі шкоди, бо, послушав- шись наущений Сатани, був вигнаний з раю в світ, де панують борошна, біль і тяжка праця. Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), безсумнівно, був пророком і пресвятим праведником, але, як буде показано нижче, якщо про- рок робить помилку, Аллах відповідає на неї так само суворо, як і на проступок простого смертного. його чекає то ж, що і звичайного грішника. Тяжка розплата Адама Покійний аятолла алляма Табатабаі, висловлюючи свою думку з приводу того, що сталося з Адамом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і його дружиною, писав: «Досконалий ними проступок завдав шкоди тільки їм са- мім. Це не було гріхом (в тому сенсі, в якому цей термін використовується в шаріаті - мусульманському право), як не було провиною, спрямованим проти Аллаха. Очевидно, що заборона була в самій суті даного ним ради, в якому говорилося про те, що буде добре для їх власного блага. У ньому не би- ло сили обов'язкового закону. Адам і його дружина завдали шкоди лише самим собі, бо забуття божественно- го ради призвело до їх вигнання з раю. Здійснюючи гріх (тобто переступаючи закон з точки зору шаріату), людина несе покарання. Якщо він за- тим кається і його покаяння приймається, то покарання повністю скасовується і він повертається в своє

попереднього стану, як ніби гріха і зовсім не було. Якби Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І його дружина були винні в такому гріху, то негайно після того, як було б прийнято їх покаяння, вони були б повернуті назад в рай. Але цього не сталося. З цього випливає, що заборона не мав сили встановле- ного закону. Це був лише рада. Але навіть якщо це і так, то все одно нехтування радою здобуло свої природні наслідки, в результаті чого вони були змушені покинути рай. І все ж вигнання з раю нічого було покаранням за гріх або злочин. Це було лише природним результатом проступку, який вони зробили проти власного блага ». 3 Для більш детального знайомства з цією проблемою можна звернутися до цікавого висловом восьмого імама Ризи (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), яке наводиться в « 'Уйун аль-Ахбар» (стор. 108- 109) і згадується в «Біхар аль-Анвар» (том 11, стор. 78, 104), а також до висловлення імама Бакира (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), яке цитує цей же джерело на стор. Це ж питання досить детально роз- ється також у відомому коментарі Мухаммада Джавада Мукнійі «Ат-тафсір аль-Кашіф» (том 1, стор. 84 -86). Всі згадані висловлювання можуть допомогти читачеві ясніше розібратися з даною проблемою. Аль-Мізан. Т. 1. С. 185, 186 (англійський переклад).

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 37-39

مي حر ال باو ت ال و ه ه نإ ھیل ع بات ف تامل ك ه بر ن م مداء ٮقلت ف (37) ال ف یاد ه ع ب ت نم ف ٮد ه ین م مكني تأ ي ا مإ ف اعیم ج اھن م اوطب ھا انل ق ك ئ لوا آن تا یا ب او بذ كو اورف ك ن یذ الو (38) نو نز حي م ه الو مھیل ع فو خ

نودالخ اھیف مھ رانال باح صأ (39)37. Адам прийняв від Господа свого слова, і Він простив йому, бо Він - прощає, Милосердний. 38. Потім Ми повели: «Вийди з раю все. А якщо прийде до вас вказівку від Мене на прямий шлях, то тим, хто буде слідувати йому, нічого боятися, бо вони не зазнали горя ». 39. А ті, які не увірували і заперечували Наші знамення, будуть [горіти] в пекельному вогні, навіки вони там перебуватимуть. коментар Повернення Адама до Аллаха Спокушений Ібліса і вигнаний з раю Адам розуміє, що він дійсно вчинив собі на шкоду: адже через диявольського спокуси він був змушений покинути рясну і спокійну обитель і піти в горест- ний світ тлінних праць і печалей. Він щосили намагається спокутувати свою провину і від всієї своєї ду ши, виконаної почуття щирого жалю і каяття, звертається з благанням до Аллаха. Аллах дарує йому прощення і вимовляє слова, що означають, що Адам покаявся і Він милостиво прини- томить його покаяння. Ось як про це говориться в Корані: «Адам прийняв від Господа свого слова, і Він простив йому ...» А простив Він йому його проступок - «... бо Він - прощає, Милосердний». Первісне значення слова Тауба - «повернення». У коранічних текстах воно набуває сенсу

«Повернення від гріха». В такому значенні воно вживається стосовно грішників. Але іноді воно употреб- ляется в одному контексті з ім'ям Аллаха, і тоді його слід тлумачити як «повернення до Його милосердя», тобто до того милосердя, якого людина позбувся, зробивши гріх. Коли той, хто згрішив повертається знову на стезю смирення і поклоніння Аллаху, Він повертає йому Свою милість. Тому Його нерідко називають також «повертається». Слід зазначити, що арабське слово Тауба, яке сьогодні означає «покаяння», аж ніяк не подразумева- ет просто словесну благання. Покаяння вимагає від людини реального і активного зміни своєї поведінки, заняття активної позиції в тому, що стосується чистоти його життєвого шляху. Воно вимагає від того, хто кається мораль- ного очищення і твердої рішучості ніколи не повторювати колишніх помилок або гріхів. Таким чином, слово Тауба, «покаяння», використовується як в поєднанні з ім'ям Аллаха, так і прімені- кові до тих, хто Йому поклоняється. Якщо мова йде про рабів Господніх, то мається на увазі, що вони «повертаються до свого Господа », оскільки людина, грішачи, по суті, забуває свого Господа, а каючись, знову повертається до Не- му. Коли раб перестає слухатися свого Господа, то він тим самим як би відвертає Його від себе. Так що якщо цей термін застосовується в поєднанні з ім'ям Аллаха, то його слід розуміти як те, що Він повертає по- каянному рабу Свою прихильність і милосердя. Адам дійсно не зробив нічого протизаконного, не повставав проти Аллаха, але його провина була оцінений як «порівняно непорядний». Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Тут же відчув вимірюв- ня в своєму статусі і повернувся до свого Господа. Він розкаявся в скоєному словами, отриманими від Алла- ха, і його покаяння було прийнято. Про те ж, які саме «слова» він отримав, ми розглянемо в розділі пояс- ня.

Отже, покаяння Адама було прийнято, проте куштування забороненого плоду, що володів певними внутрішніми властивостями, вже здобуло свою дію, і Адам, в кінцевому рахунку, був змушений спуститися на землю. Райська подружжя так і не звільнилася від слідів цього впливу, і, як свідчить Коран: «Потім Ми повели:" Вийди з раю все. А якщо прийде до вас вказівку від Мене на прямий шлях, то тим, хто буде слідувати йому, нічого боятися, бо вони не зазнали горя ". А ті, що не увірували і заперечували Наші знамення, будуть [горіти] в пекельному вогні, навіки вони там пребу- дуть ». пояснення Слова, які Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Отримав від Господа Тлумачі висловлюють різні припущення з приводу того, яким саме «словами» Аллах навчив Адама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Здоровий глузд підказує, що Всезнаючий і Милосердний Господь не міг послати Адаму просто молитву. Якщо вже сам Всемилостивий дарував Адамові (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Такі слова, посредст- вом яких і сам Адам, і будь-який інший віруючий міг, не послухавшись Аллаха, гарантовано повернути собі потім Його милість, то цей дар повинен був представляти собою щось зовсім особливе, незвичайне. Згідно широко поширеній думці «слова» означають те, про що йдеться в сурі Аль-А'раф (ог- раді, 7:23): «Вони відповіли:" Господи наш! Ми покарали самі себе, і, якщо Ти їм не даруй нас і не ЗМІ- лостівішься над нами, ми обов'язково опинимося в числі потерпілих шкоди "». Є ціла група тлумачів, які вважають, що під «словами» мається на увазі молитва: "О Боже! Немає Бога, крім Тебе! Слава Тобі і хвала! О Боже! Воістину, я згрішив проти себе! так прости ж мене! Бо Ти Найбільший з усіх прощають! »Або:« ... змилостивився наді мною, бо Ти наілуч-

ший з милостивих! »Або:« ... Зверни ж на мене [Своє милосердя], бо ти, воістину, Всемилостивий і Все- прощає! » Ця ідея висловлюється в одному з переказів, наявному в передачі п'ятого імама - імама Бакира . 4 У Корані зустрічаються вирази, схожі з тими, що були наведені вище. Так, наприклад, Йунус (Іона) (да буде милостивий до Нього Аллах!), просячи Аллаха про прощення, каже: «Немає бога, крім Тебе. Пречистий Ти! Воісті- ну, я був грішником! »(Аль-Анбія (Пророки), 21:87). А ось як розповідається в Корані про Мусі (Мойсея): «Він про- должал: "О Господи! Я згрішив проти самого себе. Так прости ж мене!" І Він простив його ... »(Аль-Касас (Розповідь), 28:16). У багатьох мусульманських переказах, висхідних до Ахл аль-бейт (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), Кото риє наводяться, зокрема, в коментарі «Тафсир Дурр аль-Мансур», вказується, що «слова», які Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Прийняв від Аллаха, укладали в собі сакральні імена Святий Пятер- ки: святого Пророка Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!), його двоюрідного брата і зятя його світло- лости Алі, його дочки Фатіми і його онуків Хасана і Хусейна (нехай буде милостивий до Ним Аллах!). Адам вос- користувався цими «словами» і попросив пробачити його. Аллах прийняв його молитву і простив. У цих тлумаченнях немає протиріччя, бо Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Міг отримати всі ці «Слова» разом узяті, щоб за допомогою їх таємного, глибинного сенсу домогтися повного духовного очіще- ня і досконалості, за що Аллах щедро дарував би йому свою прихильність і напучував його. Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 89.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 40

ف وا ید ھعب او فوأو مكیل ع تمعنأ یت ال ي تمع ن اور كذا لي ئآر سإ ین ب ا ي نوبھراف یایإو مكدھعب (40)

40. Про сини Ізраїля! Пам'ятайте милість, яку Я надав вам. Будьте вірні заповіту, який [Ви Мені] дали, і Я буду вірний завіту, даним вам. І тільки Мене бійтеся. коментар Пам'ять про милість Аллаха З попередніх аятов ми дізналися про призначення Адама намісником Аллаха на землі, про шанування його ангела- ми, про зарозумілість Ібліса, про порушення Адамом його заповіту з Аллахом і подальшому вигнання з раю, а також про його покаяння. Всі ці події підкреслюють одну основоположну істину: в земному світі є два начала - добре і зле, праве і неправе, які постійно протистоять один одному. Той, хто піддається спокусі Сата- ни, вибирає неправий шлях, який веде його все далі і далі від обителі щастя і порятунку, приводячи його в страждання і муки і несучи йому лише докори сумління і співчуття про скоєне. Але ті, хто, не звертаючи уваги на сатанинський спокуса і намови злих людей, вибирають для себе шлях покори Аллаху, знаходять щастя в житті і не відають душевних терзань і мук. Можна знайти чимало спільного між історією Адама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І історією Витра- Ільтяй, які, перш ніж стати богообраним народом, були врятовані від переслідування Фараона, а потім порушили свою урочисту клятву, дану Господу, за що зазнали муки і страждання. Їх доля не тільки зовні схожа з долею Адама, але і по своїй суті висловлює все ту ж основну ідею. Таким чином, справжній аят і кілька наступних аятов, де розповідається про різні сторони життя синів

Ізраїлю і про їх скорботному кінці, служать доповненням до того наочного уроку, якого вчить нас Аллах, почавши з розповіді про долю, яка спіткала Адама. Він звертається до ізраїльтян зі словами: «О сини Ізраїлю! Пам'ятайте милість, яку Я надав вам. Будьте вірні заповіту, який [ви Мені] дали, і Я буду вірний завіту, даним вам. І тільки мене бійтеся ». Ці три заповіді (пам'ять про велику милість Аллаха, вірність даному Йому завіту і страх тільки перед Ним) складають, по суті справи, основу будь-якої релігійної системи. Пам'ять про милість Аллаха веде людину до пізнання Бога і породжує в його душі почуття подяки. Слідом за цим віра в те, що ця милість явлена йому на певних умовах і що він дав замість определен- н и й о б і т н и ц ю , з м у ш у є л юд и н у у с в і д о м и т и с в і й б о р г і відповідальність. Наступним кроком людина звільняється від страху перед будь-якими особами та урядами у всьому, що стосується відправлення його релігійних обов'язків, і тим самим усуває бар'єри і перешкоди, що заважають йому щиро слідувати укладеним завіту, бо страх - це одне з головних перешкод на шляхах віри, що добре видно на прикладі ізраїльтян, які так довго перебували під владою Фараона, що страх, в кінцевому рахунку, став невід'ємною частиною їхнього життя. пояснення Іудеї в Медині Цікаво відзначити, що, згідно з думкою істориків Корану, сура Аль-Бакара була першою з сур, явлен- них в Медині. У цій сурі говориться переважно про іудеїв, оскільки вони були найбільшою громадою так званих «людей Писання». Відштовхуючись від пророцтва, що містився в їх релігійних книгах, вони передбачали появу Посланника Божого ще до приходу Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і несли іншим цю благу звістку. Це були досить заможні люди, які надавали глубо- дещо вплив на все суспільне життя Медіни.

Однак в період виникнення Ісламу багато з них відмовилися слідувати заклику прийняти нову релігію і виступили - хто приховано, хто явно - проти неї, оскільки Іслам позбавляв їх можливості незаконної натисніть і швидко ви і перешкоджав проведенню в життя їх антигромадських задумів. Сьогодні, після більш ніж чотирнадцяти століть, вони продовжують зберігати свою ворожість Ісламу. Тоді, під час послання цих та кількох наступних аятов, що містяться в них різкі закиди в адреса іудеїв і розповідь про деяких делікатних моментах їх історії надали на них настільки сильне воздей- ствие, що ті з них, хто їм жило хоч трохи почуття справедливості і прагнення осягнути істину, прозріли і прийняли Іслам. Крім того, вся ця повчальна історія служить хорошим уроком і для всіх мусульман. Нижче ми поговоримо про деякі вельми визначні події в історії цього народу: про його освобож- ження з-під влади Фараона, про те, як розступилося море і поглинуло Фараона і його військо, про заборону Мойсеєві (Мусі) (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Піднятися на гору Синай (Тур), про золотого тельця, якого стали поклонятися ізраїльтяни під час відсутності Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), за що їм довелося за- платити кров'ю, про блага, які потім були послані їм з Небес, і про інші події, в яких міс- жится багато корисного і повчального для всіх нас. Дванадцять заповідей, даних Аллахом іудеям Як випливає з тексту Священного Корану, заповіт, згаданий в попередньому аяті, - це не що інше, як заповіт поклоніння Аллаху. Він наказує виявляти доброту до батьків, родичів, сиротам і неіму- щим; бути люб'язним по відношенню до людей; неухильно здійснювати обов'язкові молитви; платити милостиню (Захід); не завдавати нікому шкоди і уникати кровопролиття. На підтвердження цього можна послатися на аяти 83 і 84 сури Аль-Бакара, де говориться: « [ Згадайте, ] як уклали Ми Завіт з синами Ізраїля, [ який проголошував ] :" Не будете вклонятися нікому,

крім Бога [ Єдиного ] , почитайте батьків і добро творіть родичам, сиротам і біднякам. говоріть лю- дям приємне, робіть молитву, вносите суми певні на користь нужденних ". Але, за ви- чением небагатьох, порушили ви [ Договір цей ] , бо народ ви - впертість. Ці два аята нагадують нам про десять заповідей, даних Аллахом іудеям. Якщо до цього додати ще дві заповіді, згадані в сурі Аль-Маіда (Трапеза, 5:12), які наказують вірити в духів пророчих, по- читати їх і допомагати їм, то вийде, що ізраїльтяни уклали з Богом декілька договорів, а натомість напів- чилі описані вище блага. Більш того, Він обіцяв їм поселити їх в райських садах, де серед зелені і двір- цов течуть прохолодні річки, якщо тільки вони дотримають свою обіцянку. «Аллах узяв договір з синів Ізраїлю ... і сказав Аллах: "Я - з вами. Якщо ви будете вистоювати молитву і вносити захід, повірите в Моїх по- сланніков, допоможете їм і зробите Аллаху прекрасне послугу ... введу вас в райські сади, в яких течуть струмки ... "» Однак, на жаль, не дивлячись на всі прогнози, що містилися в Священних книгах іудеїв, вони, в кінцевому рахунку, не зуміли стримати жодного зі своїх обіцянок і продовжували запекло боротися проти Ісламу, безжально переслідуючи його прихильників - мусульман, не тільки в епоху його становлення, але і після неї аж до теперішнього часу. В результаті цих злодіянь вони перетворилися в народ-вигнанець і будуть залишатися в такому положенні до тих пір, поки не зникнуть з лиця землі. Якщо ж при підтримці з тієї чи дру- гой боку вони за рахунок пригнічення інших народів на короткий термін домагаються благополуччя і процвітання, то це ніяк не можна вважати свідченням їх остаточної перемоги. Адже ми знаємо, що справжні последова- ки Ісламу, звільнившись від усіх племінних і расових уподобань і забобонів, ведені тільки світлом Священного Корану, піднімуться і покладуть край цим пихатим ілюзіям.

Аллах виконає свій заповіт! Аллах ніколи не дарує своїх благ безоплатно: будь-який подарунок супроводжується яким-небудь умовою, на- лага певні зобов'язання. Відповідно до висловом імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Фраза «Я буду вірний завіту, даному вам ... »в розглянутому аяте означає, що Він виконає обіцянку ввести їх в райські сади Не варто дивуватися тому, що згадане висловлювання в якості одного з елементів цього завіту перед- вважає і віру в видатну роль його світлості Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), оскільки Господь серед іншого заповідає синам Ізраїля вірити в пророчу місію Небесних посланників і допомагати їм. Очевидно також, що віра в їх лідерство і перевагу має на увазі також і віру в їх наступників і після- дователей, кожен з яких приходить в призначений йому термін. Свого часу таким посланцем був Мойсей (Нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Настав час - з'явився Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!), А справа його продовжив його світлість Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Слід звернути увагу також на те, що фраза «І тільки мене бійтеся», де мається на увазі страх перед покаранням за порушення заповідей Господніх, підкреслює, з іншого боку, що, виконуючи свій до- говір з Богом, віруючий не повинен відчувати страху ні перед людьми, ні перед оточуючими обставину ствами.

*** Чому іудеїв називають синами Ізраїля? «Ізраїль» - це друге ім'я батька Йусуфа (Йосипа), Якова. Відомі тлумачі Корану Табарсі в його трактаті «Маджму» аль-баян »(том 1, стор. 29) і шейх ат-Таїф Тусі в книзі коментарів« Ат-тіб'ян фі таф- сир аль-Куран »(том 1, стор. 180) обидва сходяться на тому, що« Ізраїль - це не хто інший, як Яків син Ісаака

(Исхака), сина Авраама (Ібрахіма) (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) ... » . Обидва видатних тлумача вважають, що слово ісра'іл є складним словом, об'єднуючим два кореня ІСР , тобто 'Абд , що означає «Раб», і 'мул - «Аллах». Таким чином, на івриті це слово означає «раб божий». Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 73.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 41-43

اورت شت الو ه ب ر فا ك لوأ اونوكت الو مكع م الم ا قد ص م ت لزنأ آم ب او ن ماءو ل طاب ال ب ق حال او سبل ت الو (41) نوق تا ف یا یإو الیل ق انم ث ي تا یا ب ة ا كز ال او تاءو ةال ص ال اومي قأو (43) نوملع ت مت نأو ق حال اومتك تو

ینعكارال ع م اوعكراو (42)41. Повірте в те, що послав Я на підтвердження того, що є у вас, і не поспішайте від- піддати це раніше за всіх. Не продавайте Мої знамення за мізерну ціну і тільки мене бійтеся. 42. Не плутайте істини з брехнею, що не приховуйте істини, якщо ви знаєте її. 43. Здійснюйте молитву, давайте милостиню [ захід ] і прихиляється разом з прекло- няющих. коментар Господь велить юдеям повірити в його одкровення, в Коран і прийняти його, бо прийняти Коран - це те ж саме, що прийняти Тору. «Повірте в те, що послав Я [ Коран ] на підтвердження того, що є у вас [ Святе Пі сание ] ... » Ці слова свідчать про те, що вже Тора, в яку вони вірять, несе благу вість про майбутнє про- рок, його світлості Мухаммада (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і дарування йому Священного Корану. «... і не поспішайте відкинути це раніше за всіх» . Цей аят адресований іудеям. Він покликаний сказати їм, що люди Писання, серед яких чимало вчених му- жей і знаючих людей, віруючих в Бога і святих пророків, не повинні стати першими, хто відкине Коран і не визнає його Божественного походження. Адже коли їх вчені відкинуть Коран, багато хто з простих лю-

дей наслідуватимуть їх приклад і теж відштовхнуть його. «Не продавайте мої знамена за мізерну ціну ...» У деяких достовірних хадисах відзначається, що багато іудейські богослови і рабини продавали бога критим євреям уривки тексту з давнього писання - Тори - з описом рис, якими буде наділений гряду- щий пророк, тобто його світлість Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!), а іноді, прагнучи напів- чить побільше грошей, вдавалися до спотворення оригінального тексту. В даному аяті Аллах засуджує їх і забо- щает їм творити ці гидоти і спотворювати текст Святого Письма, беручи за це мізерну плату. Гроші, ко торие вони брали, були насправді не такі вже маленькі, проте в порівнянні з вагою їх проступку сума була незначною. Знамення Аллаха коштують набагато більше, ніж могла їм підказати вся їх зневажена жадібність, а спотворення і перекручення Божественних знамень - це тяжкий гріх, на тлі якого і золото, і срібло, і навіть саме престижне становище в суспільстві втрачають всіляку цінність. І Він каже їм: «... і тільки мене бійтеся » . «Не плутайте істини з брехнею, що не приховуйте істини, якщо ви знаєте її». Цією аят ще раз підтверджує сказане раніше. Іудейським богословам рекомендується не плутати істину з брехнею, не перекручувати тексту Тори, намагаючись приховати одкровення, що стосуються Пророка Ісламу (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!), тоді як насправді їх борг - роз'яснювати їх. Адже їм відомі ці одкровення, і вони добре знають, де істина, а де брехня в цьому питанні. «Здійснюйте молитву, давайте милостиню [ захід ] і прихиляється разом з преклоняющі- ми » Молитва і милостиню ( захід ) є, поряд з вірою в Аллаха, в Його Посланника і Воскресіння, столпа- ми релігії Ісламу, без яких неможливе становлення і збереження віри. Обов'язковість молитви з дотриманням встановленого часу її здійснення, а також регулярне виді-

ня частини доходу на потреби бідняків неодноразово і наполегливо підкреслюється у відповідних аятах Священного Корану, в мусульманських переказах і хадисах. Раніше про важливість і цінність молитви говорилося в коментарі до аяту 3 цієї сури. пояснення Іслам як релігія явив людям знання у всьому його досконало, настільки необхідному для того, щоб нау- чить і виховати людей, дати поштовх сходження людства з глибин матеріального животіння до вільний і все діловою висот духовної величі, коли кожна людина могла б вважати себе його послідовником, прибли- жаясь до Божественної благодаті, яка доступна кожному щиро її спраглому рівно в тій мірі, в якій він сам того бажає. Приборкання плотських бажань людини незмінно призводить до їх природної сублімації в область моралі, яка поступово виводить людський розум на шлях сприйняття і розуміння більш висо- ких життєвих цінностей. Для того, щоб увійти в світ духовного блаженства людина зобов'язана досягти визна ленной ступені побожності і смиренності. Всі попередні релігійні доктрини, особливо вчення іудеїв і християн, обмежувалися, як правило, якимись екстремальними формами добровільного подвижництва і аскетизму, які виходили за межі відповідності природних умов суспільного життя людей. такого роду екстремальні форми поклоніння, навіть при свободі їх вибору, могли стати надбанням лише тих немно- гих, хто заради поставленої мети зважився повністю відмовитися від свого земного життя. Більшість же в це час продовжувало занурюватися в трясовину лицемірного формального дотримання релігійних приписів і обрядів. Іслам як практична релігія, всебічно регулююча життя людини, грунтується, в першу чергу, на смирення людської душі шляхом навіювання їй розуміння її залежності від Творця і, таким чином,

спонукання її повністю підкоритися Його волі, щоб вона могла поклонятися йому в повній відповідності з її скромним становищем. Тим самим Іслам переносить людини в присутність його Господа. першим основопола- гающих приписом Ісламу є салат , «молитва», завдяки якій у людини формується необ дімое відчуття своєї пов'язаності з Богом і встановлюється прямий контакт з атрибутами Абсолютного Божества.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 44

ن ولقع ت ال فأ باتك ال نولت ت مت نأو مك سف نأ نو سن تو رب ال ب سان ال نور مأ تأ(44)

44. Невже ви станете закликати людей до чесноти, зрадивши забуттю свої [діяння], адже ви ж [самі] читаєте Писання? Невже ви не хочете задуматися? коментар Цей аят, очевидно, звернений з докором до тих учених іудеям, які закликали людей прийняти Іслам ще до того, як його почав проповідувати Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Вони переконували їх жертвувати на благодійні цілі, по-доброму ставитися один до одного, але самі уникали цих благих діяль ний. Вони не захотіли прийняти Іслам, щоб зберегти свій вплив, і відмовилися займатися благотворітель- ністю, боячись самим перетворитися в бідняків. У той же час можна сказати, що цей аят служить умовлянням всім тим, хто звик вчити побожності інших, нехтуючи при цьому порятунком власної душі. «Невже ви станете закликати людей до чесноти, зрадивши забуттю свої [діяння] ... » Людина, що переконує інших бути побожними і платити людям добром, але сам в той же час не соблю- дає власних порад, надходить врозріз з елементарною логікою. Тому кінець цієї фрази звучить так: «... адже ви ж [самі] читаєте Писання? Невже ви не хочете задуматися? » У ньому можна почути запитання: як же ви не розумієте, що вам слід самих себе закликати до чесноти і поки- зать приклад своїми власними вчинками, перш ніж очікувати від інших щирого виконання ваших порад. Досвід показує, що слова, вимовлені лише мовою, як простий акт мови, йдуть не далі вух

слухачів, щоб потім назавжди зникнути, тоді як слова переконання, що йдуть з глибини душі, надовго по- селян в душах і глибоко зачіпають серця людей.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 45-46

ینع شاخ ال ٮل ع الإ ةریبك ل اه نإو ةال ص الو رب ص ال ب او نیعت ساو (45) نوعجار ھیإل مھناو مھبر اوقالم مھنأ نونظي نیذال(46)

45. Шукайте підмогу [у Аллаха] терпінням і молитвою. Воістину, молитва - тяжкий тягар [Для всіх], крім смиренних, 46. які знають, що постануть перед Господом своїм і що до Нього повернуться вони [в Судний день]. коментар Щоб людина могла подолати свої приховані ниці бажання і очистити свій розум від прагнення піднятися в суспільстві, Коран йому радить: «Шукайте підмогу [у Аллаха] терпінням і молитвою. Воістину, молитва - тяжкий тягар [для всіх,] крім смиренних ... » Як подолати труднощі Існує два принципових способу подолати труднощі і вирішити виникаючі проблеми. пер- вий з них - опора на сильну власну волю, а другий - надійний прихисток зовні. Саме ці два підходу і маються на увазі в даному аяті, де йдеться про «терпінні» і «молитви». терпіння потрібно розуміти тут як «пост» і «завзятість» в боротьбі з труднощами, тоді як молитва - це зв'язок з Аллахом і засіб отримати у Нього притулок і допомогу. З приводу слова Сабрі, «терпіння», в одному з коментарів до Корану йдеться, що це - природне і добре всім відоме явище, коли для виховання укладеної в фізичну оболонку людської ду ши для її очищення і звільнення з обіймів тлінних пристрастей і бажань потрібно досягнення определен-

ної ступені умертвіння плоті. В іншому випадку вона глибоко загрузне в своїх оманливих егоістіче- ських бажаннях. Дуже важливо підняти душу до висот духовного світу. Релігія, суть якої складають чисто формальні обряди, ритуальні співи і словесні звернення і молитви і яка не вимагає при цьому від людини підпорядкувати собі таїться в його душі тварина початок, навряд чи чогось варта. Істина, від- БЕЗПЕЧУЮТЬ людині, або духовна сила, яку він знаходить через подолання своїх низьких пристрастей, - тема занадто велика, щоб її можна було вичерпати в цьому короткому коментарі, завдання якого обмежуються ється поясненням лише деяких аспектів значень слів і виразів, що містяться в Божественних корані- чеських аятах. Зауважимо лише, що, згідно з переказами, імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Однаж- ди попросили пояснити сенс слова Сабрі, «терпіння», і він відповів: «Терпіння означає пост». Інші провідні коментатори, тлумачачи цей аят, відзначали, що кожен раз, коли Пророк Ісламу (та благо- зловить Аллах Його і рід Його!) стикався з труднощами, він вдавався до «посту» і «молитви» . Так само чинив і Повелитель правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) .Переказ свідчить, що імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Якось сказав: «Не біда, коли хтось небудь з вас, охоплений скорботою, зробить обмивання і увійде в мечеть. Він прочитає молитву і воззо- вет до Аллаха, бо я знаю, що Він наказав: "Шукайте підмогу [у Аллаха] терпінням і молитвою" ». За допомогою молитви людина дійсно встановлює зв'язок з Вічної Силою, тобто з Аллахом, для якого немає складних проблем і складних ситуацій. Саме відчуття цього заспокоює людину, надає йому сили і стійкість в боротьбі з невдачами. Чи може бути для слабкого і безпорадну людину більш надійний і короткий шлях до Всемилостивого і Всемогутньому Аллаху, ніж прохання про допомогу, піднесена за допомогою молитви?

*** У наступному аяті, де Священний Коран являє нам смиренних, йдеться: Священний Коран. Арабська текст з паралельним англійським перекладом і коментарем. С. 98. Аль-Бурхан фі тафсір аль-Коран. Т. 1. С. 14; Тафсир ас-Сафі. Т. 1. Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 99. Там же. Усул-і Кафи. Т. 3. «... які знають, що постануть перед Господом своїм і що до Нього повернуться вони [в Судний день] ». Згідно з переказами, Повелитель правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорив, що однією з відмінних рис тих, кого називають смиренними (вони ж віруючі), є їх переконаність в тому, що в Інший життя їм неодмінно має бути зустріч з Аллахом . Що таке зустріч з Аллахом? Неодноразово зустрічається в Корані вираз «зустріч з Аллахом» має на увазі, в загальному і цілому, «Прихід в світ Інший». Зайве говорити про те, що «зустріч з Аллахом» не має нічого спільного з тими встре- чами, які відбуваються з людьми в матеріальному світі. Нам відомо, що Аллах не є матеріальною сутністю, яка має кольором, об'ємом і видимої зовнішністю. Тому сенс цієї фрази, на думку ря- да тлумачів, такий, що людина, потрапляючи в світ Інший, спостерігає там прояви Його могутності: Його дари, нагороди, покарання. Можливо також, що під цими словами мається на увазі притаманна серця або душі таємна інтуїція, з допомогою якої людина здатна споглядати Аллаха очима своєї душі, позбавляючись при цьому від останніх залишків яких би то ні було сумнівів. Деякі з живучих в цьому світі здатні досягти такого стану за допомогою побожності, молитви і очищення своєї тілесної душі. На підтвердження цієї думки можна навести такий розповідь з книги «Нахдж аль-Балага».

Один із сподвижників Повелителя правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Досить вчений людина Діліб аль-Йамані запитав його якось, чи бачив той (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Аллаха, свого Господа на власні очі, на що він (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Відповів: «Чи можу я поклонятися тому, кого не бачив? »Коли ж він попросив більш докладно викласти свою думку, Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Додав: «Очі не можуть побачити Його обличчя, але серця (душі) сприймають Його в [світлі] ре- альностей віри ... » Але в іншому світі все люди знайдуть таємну інтуїцію, оскільки там прояви Слави і могутності Ал- Лаха стануть настільки очевидні, що ніхто вже не зможе їх заперечувати і кожен виповниться непохитною ве- ри.Ат'яб аль-баян. Т. 2. С. 21.Нахдж аль-Балага.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 47-48

ٮل ع مكتل ض ف ینأو مكیل ع تمعنأ یت ال ي تمع ن اور كذا لي ئآر سإ ین ب ا ي اھن م لبق ي الو ائي ش سف ن ن ع سف ن یز جت ال ا مو ي اوق تاو(47) ین لماع ال

نور صني مھ الو لدع اھنم ذخؤ ي الو ةعاف ش (48)47. Про сини Ізраїля! Пам'ятайте про милість, яку Я надав вам, а також про те, що Я возви- сил вас над [іншими] народами світу. 48. Бійтеся дня, коли жодна людина не прийме покарання за іншого, коли нікому з людей не буде дозволено заступництво, коли людині не можна буде відкупитися [від з- вершать гріхів] і не буде йому допомоги [ззовні]. коментар Марні мрії іудеїв У цих аятах Господь знову звертається до Ізраїлевих синів нагадує їм про ті милості, якими він їх щедро обдарував. «О сини Ізраїлю! Пам'ятайте про милість, яку Я надав вам ... » Милість, про яку йде мова, була багатогранна, бо включала і віру, і Божественне керівництво, і з- додану від переслідування Фараона, завдяки чому цей народ повернув свою незалежність і процвітання. Далі, до згадки всіх інших милостей Він додає ще одну: піднесення цього народу над осталь- ними народами світу, що само по собі є ціла сукупність благ. «... Я підняв вас над [іншими] народу- ми світу », - каже Він. Дехто може подумати, що сенс фрази «... Я підняв вас над [іншими] народами світу» полягає в тому, що Він встановив цю перевагу над іншими раз і назавжди. Однак зміст деяких інших аятів Корану переконливо свідчить про те, що займенник «Вас» має на увазі тільки тих, хто безпосередньо при цьому присутній в даний час і в даному місці.

Так, в сурі Алі Імран (Сімейство Імрана) Коран, звертаючись уже до мусульман, говорить: «Ви були кращою з громад, створена на благо людей ... »(3: 110). Ще один аят, присвячений ізраїльтянам, говорить про них так: «Ми дарували в спадщину тим, які б- Чи до того в нехтуванні, краю східні і західні землі ... »(Аль-А'раф (Огорожі), 7: 137). достовірно відомо, що в той час сини Ізраїля успадкували далеко не весь світ. Тобто вони отримали в спадщину вос- точні і західні краю, але тільки своєї землі. Точно так само і піднесення їх означає набуття ними преиму- щественного положення по відношенню до народів жили по сусідству з ними в ту історичну епоху.

*** Коран спростовує марні мрії іудеїв. Вони сподівалися, що в Судний день їх предки, які були посланниками Аллаха, заступляться за них, або заплатять викуп за їхні гріхи, подібно до того як деякі з них одноплемінників в цьому світі звикли відкуповуватися за допомогою хабарів. У Корані говориться: «Лякайтеся дня, коли жодна людина не прийме покарання за іншого, коли нікому з людей НЕ буде дозволено заступництво, коли людині не можна буде відкупитися [від скоєних гріхів] і не буде йому допомоги [ззовні] ». Таким чином, «Суддею» в цей День буде Той, Хто приймає від своїх рабів тільки найчистіші благі діяння, вчинені в істинній вірі, як про це говорить Священний Коран: «... в той день, коли не приго- дяться ні багатство, ні сини, окрім як тим, які постануть перед Аллахом з чистим серд цем »(Аш-Шу'ара (Поети), 26:88, 89). Розглянутий аят - це, по суті, натяк на те, що в земному світі спроби будь-яким способом убе- мова того, хто згрішив від покарання стали звичайною справою. Іноді людина намагається відкупитися грошима і це йому вдається. Якщо немає, то він може вдатися до заступництва когось із впливових осіб, які ви-

товують свою вагу в суспільстві, щоб захистити провинився. Якщо не допомагає і заступництво, то він пи- тается відбутися штрафом. А якщо і тут його підстерігає провал, то він кидається до своїх друзів і товарі- щам, благаючи хоч як-небудь допомогти йому уникнути покарання. У цьому світі є багато різних шляхів, щоб піти від відплати, але Коран говорить, що кара, яка очікує че- ловека в іншому світі, зовсім інша, ніж тут, і що жоден зі згаданих способів її уникнення там неприйнятний. Єдиний шлях врятувати свою душу - це сховатися під покровом віри і праведності, сподіваючись на допомогу і милосердя Всемилостивого Аллаха. молитва Господи! Творець наш і піклувальників про! Смиренно благаємо Тебе направити нас на шлях, який приведе нас врешті-решт туди, де Ти будеш нами задоволений, а ми знайдемо успіх і добробут.

*** Заступництво в Корані і в переказах Слово шафа'ат, «заступництво», з усіма його похідними зустрічається в Корані близько тридцяти разів. Один цей факт вже свідчить про важливість даного питання. Очевидно, що покарання, що накладаються Господом, будь то в цьому світі або в наступному житті, продіктова- ни аж ніяк не помстою, а прагненням, по суті, забезпечити дотримання релігійних приписів і, слідів- вательно, сприяти прогресу і розвитку людської особистості. Тому слід уникати всього, що може послабити дієвість цього засобу, щоб у людей було менше спокуси впасти в гріх і порок. З іншого боку, той, хто згрішив не може бути раз і назавжди позбавлений можливості покаяння і возвраще- ня на шлях праведності і самовдосконалення. У нього повинна бути можливість виправитися і, знайшовши на- божность, повернутися знову на шлях, вказаний Аллахом. Заступництво, таким чином, означає, що в Судний день пророки, святі і ті, хто відзначився особливою праведністю, з дозволу Аллаха зможуть виступити на захист тих, хто не порвав зв'язки віри, що зв'язують їх з

Аллахом, і зберіг до кінця духовний зв'язок з Ним і Його посланниками. Іншими словами, заступництво в його правильному розумінні існує для того, щоб підтримати су- ществить рівновагу. Воно є засобом повернення грішників і тих, хто заплямував себе дурними де- лами, з кривою доріжки на шлях послуху і смирення. Слід особливо підкреслити, що теорія заступництва є цілком природною, розумною і ло- гічної. Вона дозволяє природним чином, виявляючи справедливість і милосердя, класифікувати душі за подібністю їх природних якостей, за ступенем їх відданості та безкорисливої любові до вірних слуг Аллаха, тобто до святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і до Ахл аль-бейт (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), Чия духовна чистота, бездоганність поведінки і душевного складу, чиє самозабутнє служіння ис твані і готовність до самопожертви заради неї є факторами глобального значення і чия праведність беззастережно визнається як мусульманами, так і немусульманами. Однак, як уже говорилося вище, поняття «заступництво» фігурує в багатьох аятах Священного Ко- рана. Щоб правильно і вичерпно зрозуміти сенс цих аятів, їх треба уважно вивчити і простежити то загальне, що об'єднує їх з точки зору змісту цього поняття. Прагнучи довести ту чи іншу думку, було б абсолютно неправильно виходити з тлумачення лише од- ного з багатьох аятів, які зачіпають тему заступництва, ігноруючи при цьому інші. Помилки, що виникли в зв'язку з тлумаченням поняття заступництва, так само як і інших термінів, є наслідком саме тако го недосконалого підходу до дослідження предмета. Метод, при якому увага зосереджується на ка- комусь одному аяте, а всі інші, не дивлячись на їх пізнавальну цінність і на можливість їх использова- ня в якості смислових координат даного поняття, відставляють убік, не має нічого спільного з пра- вільной методикою дослідження.

Отже, по-перше, всі аргументи на користь правомірності заступництва, засновані на тексті різних аятов Корану, які зачіпають цю тему, і отримали згодом додаткове підтвердження в хадисах святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), змушують нас прийти до природного і логічного висновку про те, що допустимість заступництва в день Останнього Суду є незаперечним фактом. те є повага Аллаха до своїх вірних слуг повинно сприйматися як логічний і природний фактор буття. По-друге, в тексті Священного Корану, в тому числі і в тих аятах, про які піде мова нижче, неоднократ- але підкреслюється дієвість заступництва в Судний день з боку тих, кому Аллах дає таке право, при наявності ряду необхідних умов. Коран говорить: «В той день не допоможе [нічиє] заступництво, крім тих, кому Милостивий дав [таке] право і чиїми промовами Він буде задоволений »(Та ха, 20: 109). «Нічиє хо- датайство не має ваги перед Ним - лише того, кому дозволено »(Саба, 34:23). «Не можуть надати вам заступництво ті, до яких ви волаєте замість Нього, хіба лише ті, які визнали істину і зна- ють про це »(Аз-Зухруф (Прикраси), 43:86). Додаткові відомості по проблемі заступництва можна почерпнути також у наступних аятах: 26: 100; 2: 123 і 255; 74:48, 21:28 19:87. У мусульманській літературі як сунітського, так і шиїтського толку, а також у багатьох переказах і хадисах міститься чимало висловлювань, які посилаються на існування заступництва в іншому світі, які служать по яснення того, що сказано на цю тему в згаданих вище аятах Священного Корану. Ось назви деяких з таких джерел: «Біхар аль-Анвар», «Маджму» аль-баян »,« Тафсир аль-Мізан »,« Ат-тіб'ян фі тафсір аль-Ку ран »,« Аль-Бурхан фі тафсір аль-Куран »,« Аль-Хісао »шейха Садук,« усуль аль-Кафи »,« Сунан ібн Маджі »,«

Муснад Ахмад »,« Муватта »Малик», «Сунан ат-Тармазі», «Сунан ад-Дарма», «Сахих аль-Муслім», «Сахих аль- Бухарі ». Вот некоторые из множества высказываний на этот счет, которые приводятся в упомянутых источниках: 1. Святой Пророк (да благословит Аллах Его и род Его!) сказал: « Я буду первым из ходатаев и первым из тех, чье ходатайство будет принято [ Аллахом ] » . 2. Его светлость имам Али (да будет милостив к Нему Аллах!) сказал: « ...Мы заступимся, и те (из наших последователей), кто любит нас, поступят так же...» . 3. Святой Пророк (да благословит Аллах Его и род Его!) сказал также: « ...Мне было дано [ пять привиле- гий, и первая из них — ] «заступничество», которым я воспользуюсь для блага моих последователей [ Ум- мы ] . Заступничество [ позволено ] тому, кто не поклоняется никому, кроме Аллаха...» . 4. Святой Пророк (да благословит Аллах Его и род Его!) сказал также: « ...Больше всего выиграют от моего заступничества в день Суда те, кто искренне, от всей души произносил: "Нет бога, кроме Аллаха" (то есть искренне верил в Аллаха)» . 5. Святой Пророк (да благословит Аллах Его и род Его!) сказал также: « Я буду ходатайствовать за всех [ истинных ] мусульман» . 6. Фирдаус ад-Дейлами, известный также как Абу Хурейра, цитирует слова святого Пророка (да благосло- вит Аллах Его и род Его!), который сказал: « [ В мире Ином ] будет пять заступников: Коран, родственные узы, доверие, ваш Посланник и члены семьи вашего Пророка (Ахл аль-бейт)» . 7. Согласно преданию, имаму Садыку (да будет милостив к Нему Аллах!) принадлежат следующие слова: « Никто из тех, кто жил в древние времена и кто жил после них, не сможет обойтись в день Суда без за- ступничества Мухаммада» . 8. В книге «Усул аль-кафи» приводится предание, согласно которому имам Садык (да будет милостив к Не- му Аллах!) сказал: « Тот, кто желает воспользоваться заступничеством ходатаев перед Аллахом, должен

добиваться Его расположения» . Мы связываем наши надежды с тем, что Милостивый Аллах дарует нам смирение и покорность на пути служения Ему и убережет нас от ошибок и прегрешений. Да не лишит он нас в день Расплаты заступничества святого Пророка (да благословит Аллах Его и род Его!) и Ахл аль-бейт (да будет милостив к Нему Аллах!). Аминь, о Господин миров! Сунан ат-Тармази. Т. 5. С. 24; Сунан ад-Дарми. Т. 1. С. 26, 27. Шейх Садук . Аль-Хисал. Муснад Ахмад. Т. 1. С. 301; Сунан Ниса'и. Т. 1. Сахих аль-Бухари. Т. 1. С. 36. Сунан ибн Мадже. Т. 2. С. 1444. Предание 4 Бихар аль-анвар. Т. 8. С. 43. Бихар аль-анвар. Т. 8. С. 38. Предание 16. Усул аль-Кафи. Т. 8. С. 11; Бихар аль-анвар. Т. 8. С. 53.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 49

م كءآن بأ نو ح بذ ي باذع ال ءو س مك نو مو س ي نو عر ف الء ن م م كاني ج ن ذإ و میظع مكبر نم ءآلب مكلذ یفو مكءآ سن نوي حت سي و (49)

49. [Згадайте], як Ми врятували вас від поплічників Фір'ауна. Вони піддавали вас наіхудше- му покаранню: вбивали ваших синів і залишали в живих ваших жінок. У цьому для вас - велике випробування від вашого Господа. коментар У цьому аяті розповідається ще про один великий дар з тих, що Аллах послав синам Ізраїля, кото риє по милості Господньої були вирвані з лап злочинців. Це було найбільшим з благ, дарованих їм Аллахом, і Він нагадує їм про це словами: «[Згадайте,] як Ми врятували вас від поплічників Фір'ауна. Вони піддавали вас найгіршого покаранню: вбивали ваших синів і залишали в живих ваших жінок ». Вони залишали в живих ваших жінок і змушували їх працювати на себе як прислугу. «У цьому для вас - велике випробування від вашого Господа». Щоб наочніше показати, скільки страждань довелось синам Ізраїля зазнати від рук Фараона (Фір'ау- на), дієслово йасумун, «піддають», використовується в Корані в формі теперішнього тривалого часу, що долж- але передавати тривалість і безперервність жахливих мук, які випали на їхню долю. У них на очах вбивали їхніх невинних синів, а дочок відбирали, щоб зробити служницями в будинках єгиптян. для останніх це теж було джерелом постійних мук. Адже вони ставали служницями, робітницями, рабинями в коптських сім'ях Єгипту і у наближених Фараона. Знаменно, що в Корані ці події малюються як велике і тяжке випробування для синів Ізраїлю,

адже всі ці страждання і біди й справді були для них найбільшим випробуванням. Не виключено також, що слово балу, яке ми переводимо як «випробування», має тут також сенс «Покарання». Таке припущення ґрунтується на тому, що до згаданих подій ізраїльтяни буквально купалися в достатку, мали величезний могутністю і владою. Але вони проявили невдячність по відно шению до Бога, і Він покарав їх. Але як би там не було, день позбавлення синів Ізраїлю від тиранічного панування єгипетського правителя, Фараона, був дуже важливою подією в їх історії, що неодноразово підкреслюється в Священному Корані. Рабське становище жінок вчора і сьогодні В історії ізраїльтян єгипетський полон знаменує період дійсно страшних випробувань. навіть прагнення єгиптян, як говорить Коран, зберегти життя ізраїльським жінкам, коли вирізувалося чоловіче по- потомство, лише додавало їм скорботи. Тому позбавлення від всієї цієї жорстокості було дійсно благо Словенія даром. Коран тим самим як би підказує всім людям, що, незважаючи на всі труднощі, треба домагатися сво- його законного права на свободу і захищати його. В одній зі своїх проповідей його світлість імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав з цього пово- ду: «... Справжня смерть - це життя в неволі, а справжнє життя - це смерть в боротьбі за свободу ...» . 1 Але сучасний світ в цьому сенсі дуже відрізняється від стародавнього. В ту епоху, наприклад, Фараон зі свойст- кої йому жорстокістю знищував чоловіків ворожого йому народу, але зберігав життя жінкам, які повинні були прислуговувати єгиптянам. Сьогодні, в сучасному нам світі, вже при інших обставинах унич- тоженіе часто піддається сам чоловічий дух чоловіки, а його жінки перетворюються на рабинь, які змушені задовольняти хтиві бажання групки брудних самців. Сьогоднішні фараони часом не жале-

ють ні жінок, ні чоловіків, ні їх синів, ні дочок, безжальні і до дорослих, ні дітей. підтвердженням цьому служать ті бойні, які вони влаштовували в ряді мусульманських, і не тільки мусульманських, країн, ви- користуючись для цього хімічне і інше подібне зброю. Іноді вони надходять гірше, ніж єгипетські фараони. Так чому ж Фараон вирішив убити синів ізраїльтян, залишивши в живих їх жінок? деякі толкова- ки вважають, що причиною цього злочинного рішення був сон, який побачив Фараон. Але більш достовер- вим видається відповідь на це питання, який приводиться в коментарі до сурі Аль-Касас (Розповідь, 28: 4), де сказано, що причиною різанини став не тільки сон Фараона, але і побоювання, які почали виникати у нього самого і у його кліки в зв'язку з ростом числа синів Ізраїлю, що могло призвести до посилення їх позицій в загально- Нахжд аль-Балага. Проповідь 51. стве і, в кінцевому рахунку, до повалення ними влади Фараона. Саме цей фактор підштовхнув їх до прийняття та- кого жорстокого рішення. Більш докладний опис плачевної долі ізраїльтян, що опинилися в полоні у Фараона, і про їх порятунок можна знайти в книзі Вихід Старого завіту Біблії.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 50

ن ورظن ت مت نأو نو عر ف الء آن قر غأو م كانیج نا ف ر حبال مك ب ان قر ف ذإ و(50)

50. [Згадайте], як Ми розверзлася заради вас море і втопили поплічників Фір'ауна, і ви са- ми на власні очі бачили це. коментар Порятунок від Фараона (Фір'ауна) У попередньому аяті ми бачили коротка згадка про те, як ізраїльтяни були визволені з полону КГІ- петскій тирана - Фараона. Тепер же про їх порятунок, яке саме по собі є даром Аллаха синам З- Раиля, йдеться більш детально. «[Згадайте], як Ми розверзлася заради вас море і втопили поплічників Фір'ауна, і ви самі по- очию бачили це ». Події, пов'язані з загибеллю Фараона і його вершників в морській безодні і позбавленням Ізраїлевих синів від Господньої жорстокої неволі, описуються в декількох сурах Корану, зокрема, в сурах Аль-А'раф (Огорожі, 7: 136), Аль-Ан- фал (Військові трофеї, 8:54), Аль-Ісра '(Нічний перенесення, 17: 103), Аш-Шу'ара (Поети, 26:63, 66), Аз-Зухруф (Укра- шення, 43:55), Ад-Духан (Дим, 44:17) і т. д. У перерахованих сурах ця історія розказана більш-менш докладно, а в розглянутому аяте це з- буття лише називається як один з прикладів милості, яку Аллах надав синам Ізраїля, щоб звернути їх увагу на вчення релігії порятунку, Ісламу, і закликати їх повірити. Як ви дізнаєтеся з докладного викладу цих подій в перерахованих вище сурах, Мойсей (нехай буде ми- Лост до Нього Аллах!) довгий час проповідував Святу віру, закликаючи Фараона і його поплічників при- нять її, демонстрував їм усілякі дива, але відгуку з їх боку так і не домігся. І тоді йому було ні-

спослано веління серед ночі покинути разом з синами Ізраїля землю єгипетську. Але коли він на чолі з- раільтян досяг морського узбережжя, то виявив, що їх переслідують по п'ятах Фараон і його вершники. жах охопив синів Ізраїлю. Перед ними розстилалося страшне море, а позаду насідають військо Фараона, протистояти якому у них не було сил. У цей момент Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Підкоряючись велінням Господнім, вдарив по воді своїм посохом і море розступилося, відкривши прохід для Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!) і його одноплемінників. Коли ж вони, оточені стінами води, досягли другого берега, в відкрився прохід вступив Фараон зі своїм військом. Однак як тільки він досяг середини шляху, стіни води зімкнулися і поглинули його і його воїнів. Їх тіла плавали на поверхні води, а сини Ізраїля, стояли і дивилися на своїх колишніх ворогів, на власні очі переконуючись в їх безпорадності. Чудесний порятунок на тлі тієї жахливої тривоги і смертельного страху, який їм довелося пережити, по здорового роздуму мало б змусити ізраїльтян перейнятися вдячністю до Аллаха. Коран тим самим як би говорить іудеям: Аллах явив вам свою милість, позбавивши від тривоги і страху, так чому ж тоді ви відкидаєте Пророка Ісламу, Посланника Аллаха, і не бажаєте прийняти Іслам? Крім усього іншого, розглядається аят вчить людей сподіватися на Аллаха, довіряючи своє життя Його беско- нечному Могутності. Людина повинна намагатися з усіх сил і не залишати спроб домогтися Його допомоги, по- тому що навіть в найважчий момент життя Він прийде до нього на допомогу.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 51-54

م ت نأو ھدع ب ن م ل جعال م تذ ختا م ث ةلي ل ینع برأ ى سو م ا ند عاو ذإ و ذ إ و (52) نورك ش ت مكلع ل ك لذ دع ب ن م مكن ع ا نو ف ع م ث (51) نو لما ظ ى سو م ال ق ذإو (53) نودت ھت مكلع ل نا قرف الو باتك ال ى سو م اني تاء

م ك ئرا ب ى إل او بوت ف ل جعال م كذاخ تا ب مك سف نأ متمل ظ مك نإ مو قا ي ه مو ق ل ب اوت ال و ه ه نإ مكیل ع بات ف مك ئرا ب دن ع مك ل ري خ مك لذ مك سف نأ اولت قا ف

میحرال (54)51. [Згадайте], як Ми закликали [до Себе] Мусу на сорок днів, як ви після його відходу стали поклонятися бичка та впали в нечестя. 52. А потім після всього, що відбулося Ми пробачили вас, сподіваючись, що ви будете благодарни- ми. 53. [Згадайте], як Ми дарували Мусі Писання і [здатність] розрізняти, сподіваючись, що ви підете прямим шляхом. 54. [Згадайте], як сказав Муса свого народу: «Про народ мій! Ви образили самі себе, покло- н і в ш і с ь б и ч к а . П о к а й т е с я ж п е р е д Т в о р ц е м , і нехай [благочестиві] вб'ють [грешні- ков] серед вас. Це найкраще для вас перед Творцем. І Він простить вас, воістину, Він - прощає, Милосердний ». коментар Найбільше відступництво ізраїльтян У цих чотирьох аятах Корану міститься розповідь про один з епізодів повної перипетій історії синів Ізраїлю, який покликаний нагадати іудеям про деякі з її разючих подій. Тут розповідається про випадок найбільшого відступництва у всій історії Ізраїля, коли вони, по-

кинувши шлях єдинобожжя, почали поклонятися бичка. Коран попереджає їх про те, що одного разу в своїй істо рії під впливом спокуси, посіяного нечестивцями, вони вже збивалися з вірного шляху. Тепер їм потрібно бути обережними і не повторювати колись зробленої помилки. Їм слід звернути увагу на те, що шлях найчистішого єдинобожжя, тобто шлях Ісламу і Корану, відкритий перед ними, і їм не слід віддалятися від нього. У першому з розглянутих нами аятов йдеться: «[Згадайте], як Ми закликали [до Себе] Мусу на сорок днів ...» Але коли Муса (Мойсей) покинув вас і його відсутність затягнулося до сорока днів замість обіцяних три- дцати, «... ви після його відходу стали поклонятися бичка та впали в нечестя». Ця подія буде розглянуто більш докладно в коментарях до сурі Аль-А'раф (Огорожі, 7: 142) і до сурі Та-ха, 20:86, і далі. Ось його короткий виклад. Після позбавлення ізраїльтян від Фараона і його війська, які потонули в морі, Мойсею (нехай буде міло- Стів до Нього Аллах!) було від Господа наказ піднятися на гору Синай і перебувати там тридцять днів і но- чий. Там Господь мав послати йому написаний на скрижалях Закон Божий, або Тору. Але для того щоб випробувати народ ізраїльський, його бдіння було продовжено до сорока днів і ночей. Запізнення Мойсея з поверненням до свого народу на десять днів проти обіцяних тридцяти було досить, щоб ізраільтя- ні, з одного боку, засумнівалися в достовірності пророчою місії Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!), а з іншого боку, піддалися на прийом лукавого самаритянина, який у спокусу синів Ізраїлю відлив їм золотого тільця, що видавав мукання. Так вони були вкинути в спокуса поклоніння золотому Тель цу. До ідолопоклонникам приєдналося більшість синів Ізраїлю. Тільки заміняв Мойсея (нехай буде міло- Стів до Нього Аллах!) його брат Аарон (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) з меншістю ізраїльтян зберегли

відданість вірі в Єдиного Бога. Вони робили все, що було в їх силах, щоб утримати інших від великого омани, але безуспішно. Коли Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Повернувся з гори Синай і побачив, що сталося, то раз- гнівався і обрушився на свій народ з жорстокими докорами. Тут люди зрозуміли, що вчинили гріх і вирішили покаятися. За наказом Господню Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Запропонував їм особливу форму покаяння, про що піде мова в наступних аятах.

*** Наступний аят говорить: «А потім після всього, що відбулося Ми пробачили вас, сподіваючись, що ви будете вдячними ». Далі триває нагадування про ланцюг подій, що мали місце раніше: «[Згадайте], як Ми дарували Мусі Писання і [здатність] розрізняти, сподіваючись, що ви підете прямим шляхом ».

*** «[Згадайте], як сказав Муса свого народу: "Про народ мій! Ви образили самі себе, поклонившись до теляти" ». «Покається ж перед Творцем ...» і ваше покаяння буде прийнято, але покаяння це буде особливим: «і нехай [благочестиві] вб'ють [грішників] серед вас ». Отже, побожні повинні були віддати на смерть нечесті- вих. Ті, хто не став поклонятися бичка, природно, не були засуджені на смерть. Навпаки, їм було поруче- але вбити вклонилися кумиру, навіть якщо вони були їх родичами, яких вони любили більше всіх ос- тальних. Адже вони поставили ідола, тільця, врівень з самим Господом, Єдиним Істинним Богом . «Це найкраще для вас перед Творцем. І Він простить вас, воістину, Він - прощає, Ми- лосердний ». Атйаб аль-баян. Т. 2. С. 34.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 55-56

م ك تذ خا ف ةر ه ج U ا ٮر ن ٮت ح ك ل ن مؤ ن ن ل ى سو م ا ي متل ق ذإ و ن ورك ش ت مكلع ل مك تو م دع ب ن م م كانثع ب م ث (55) نورظن ت مت نأو ةق عا ص ال

(56) 55. [Згадайте], як ви кликали: «Про Муса! Ми не станемо вірити тобі, поки не побачимо Аллаха на власні очі ». І вас вразила блискавка, і ви побачили це на власні очі. 56. Потім Ми повернули вас до життя після вашої смерті, щоб дякували [Нас]. коментар Несправедливий вимога! Ці два аята нагадують синам Ізраїля ще про один великий дар з тих, що послав їм Аллах. вони показують, наскільки вперті й неслухняні були ці люди і як їх невиправдані вимоги обернулися для них болісним покаранням Господнім. Хоча згодом їх знову врятувала милість Аллаха. У першому аяті цього фрагмента йдеться: «[Згадайте], як ви кликали:« Про Муса! Ми не станемо вірити тобі, поки не побачимо Аллаха во- очию »». Така вимога могло бути продиктовано їх «невіглаством», оскільки розум невігласи не здатний, як правило, вийти за грань того, що говорять йому його почуття, його розум не може уявити собі того, що не бачать його очі. Тому вони і зажадали побачити Бога на власні очі. Але, можливо, що причиною їх вимог було властиве їм впертість і притаманна їм звичка завжди шукати привід для виправдання своєї позиції. Як би там не було, вони відверто заявили Мойсеєві (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Що ніколи не по- вірять йому, якщо на власні очі не побачать Господа. Отже, вони наполягали на тому, щоб споглядати Його, ніж поставили Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Ал-

лах!) в безвихідне становище. Так що, замість Бога їм було явлено одне з Його творінь, видовища якого очі їх не змогли перенести. Ця подія була покликана вселити їм, що розташовані у них в голові орга- ни зору не здатні побачити багато з творінь Аллаха, не кажучи вже про те, щоб розглянути саму Пре- чисту Сутність Всевишнього. Блиснула блискавка і вдарила в гору. Спалахнув сліпуче світло, пролунав ог- лушітельний удар грому, який струсонув все навколо, і люди від охопила їх жаху впали мертвими. Про це Коран говорить: «І вас вразила блискавка, і ви побачили це на власні очі». Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Був дуже стурбований цією подією. сімдесят людей з найвизначніших керівників ізраїльтян загинули під час цих подій. Синам Ізраїлю було б нелегко ЗМІ- риться з настільки трагічним поворотом в своїх справах, і Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) чекали великі неприємності. Тоді він звернувся до Аллаха з проханням повернути людей до життя. Його благання було прийнято і, як говорить Коран: «Потім Ми повернули вас до життя після того, як ви втратили свідомості, щоб дякували [Нас] ». До тлумачення цих двох аятов ми повернемося ще раз більш детально при розгляді сури Аль-А'раф ( Огорожі, 7: 155) і сури Ан-Ніса (Жінки). У Біблії ж з приводу можливості споглядати Бога сказано так: «... Особи Мого Ти не зможеш побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих» (Вихід, 33:20). Там же, в Біблії, в главі 19 книги Вихід говориться: 16. На третій день, коли ранок настав, були громи, і блискавки, і густа хмара над горою [Синайському], і сильний голос сурми; І затремтів увесь народ, що був у таборі. 17. І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою. Ця історія говорить про те, що великим пророкам Аллаха в їх прагненні вивести неосвічених і уп-

рямих людей на шлях істинний доводилося долати численні вельми непрості проблеми. іно гда люди просили пророків тут же, негайно створити якесь диво, а часом йшли ще далі, тре буя показати їм самого Господа, щоб вони могли побачити Його своїми власними очима. При цьому вони ре- рішучо заявляли, що до тих пір, поки це не відбудеться, вони їм не повірять. Вони продовжували наполягати на своїх нікчемних вигадках і висувати все нові відмовки, навіть зіткнувшись віч-на-віч з самою жорсткої відповіддю з боку Господа. Однак пророкам на їх шляху завжди супроводжували милосердя та мілосер- дие Аллаха, інакше їм було б важко зберегти непохитність і твердість, чуючи всі ці надумані приводи і відмовки. Склонностью к требованию чудес и сверхъестественных деяний грешили и противники святого Пророка Ислама (да благословит Аллах Его и род Его!) (См. Коран, 4:153 и 17:90—96). Заметим попутно, что данный аят является одним из тех, что свидетельствуют в пользу возможности «возвращения к жизни» в этом мире, а если это возможно здесь, то, значит, возможно и в Ином мире.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 57

ا م تابي ط ن م اول ك ٮو ل سالو ن لما مكیل ع ان لز نأو مامغ ال مكیل ع انلل ظو نوملظي مھ سفنأ اوناك نكلو انوملظ امو مكانقزر (57)

57. [Потім] Ми осяяли вас хмарою і послали вам манну і перепелів [з наказом]: «Скуштуйте від благ, які Ми дарували вам у спадщині». [Але вони повстали] і завдали цим образу не Нам, а самим собі ». коментар Рясні блага! У сурі Аль-Маіда (Трапеза, 5: 20-22) розповідається про те, що після того як сини Ізраїля були ізбав- лени від злого Фараона і його війська, Аллах наказав їм вступити на священну землю Єрусалиму. але Витра- ільтяне були неслухняні наказу, сказавши: «... на цій землі живуть велетні. Ми ні за що не ступимо на цю землю, поки вони не покинуть її. Якщо велетні залишать її, ми вступимо туди »(Аль-Маіда (Трапеза), 5:22). Більш того, ці бунтарі в своїй норовистість пішли ще далі. Вони заявили Мойсеєві (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Іди і разом зі своїм Господом бийся [там]. Ми ж перебуватимемо тут »(Аль-Маіда (Тра Пеза), 5:24). Мойсея ці слова глибоко обурили, і він поділився своїми негараздами з Господом. І тоді синам Ізраїлю було призначено поневірятися сорок років по (Синайській) пустелі. Частина людей перейнялася жалем в зв'язку зі своїм непристойною поведінкою і розкаялася в гріху. І Господь в нагороду знову послав їм блага небесні, про які частково згадується в розглянутому фрагменті: «Ми осяяли вас хмарою ...» Чи потрібно говорити, яке щастя відчуває мандрівник, вимушений з ранку до вечора брести по пустелі під палючим сонцем, від якого ніде немає порятунку, коли його раптом осіняє благословенна тінь від набігли хмар!

Хмари, дійсно, іноді з'являються в небі над пустелею, але в даному аяті підкреслюється, що для синів Ізраїлю ця подія носило далеко не ординарний характер. Це було одне з благ, якими Аллах перш щедро обсипав їх і якими вони звикли користуватися. У той же час йдуть так довго по спекотній пустелі потребували прожиток, щоб підтримати свої си ли. Милосердний Творець вирішив для них і цю проблему. Як далі йдеться в цьому ж аяте: «... і послали вам манну і перепелів з [наказом]:« Скуштуйте від благ, які Ми дарували вам в доля », тобто їсти цієї корисної та поживної їжі, і надалі не проявляйте непослуху Йому. Однак вони не дякували Його. «[Але вони повстали] і завдали цим образу не Нам, а самим собі». Слова манна і сальва по-різному трактуються різними філологами і тлумачами Корану. Однак факт залишається фактом: під манна і сальва мається на увазі небесна їжа, набута ізраїльтянами без ма- Лейша зусилля з їх боку.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 58-59

اول خداو اد غر متئ ش ثي ح اھن م او لك ف ة یرق ال ھذ ه اول خدا انل ق ذإ و ینن س ح لما د یزن سو م كا یاط خ مك ل رفغ ن ةط ح او لو قو اد ج س باب ال (58)

از جر اومل ظ ن یذ ال ٮل ع ان لز نا ف مھ ل لي ق یذ ال ري غ الو ق اومل ظ ن یذ ال لدب ف نوق سفي اوناك امب ءآ م سال نم (59)

58. [Згадайте], як Ми сказали: «Увійдіть в цей град і їжте досхочу, де б ви не захоте- Чи ». Увійдіть в Його брами, схиливши [главу], і кличте: «Прости нам [наші гріхи]». [І то- гда] Ми пробачимо ваші гріхи і помножимо [блага] творить добро. 59. Нечестивці заповідану ним слово [Боже] замінили іншим, і Ми послали на них з не- біс кару за те, що вони стали несправедливі. коментар упертість ізраїльтян Тут перед нами постає ще один момент із життя синів Ізраїлю, пов'язаний з їх вступом в свя- щенную землю. «[Згадайте], як Ми сказали:" Увійдіть у цей град ... "» У звичайному контексті слово Карья означає село, маленьке містечко, але в Корані це назва при- змінюється до будь-якого місця проживання людей, будь то село, селище або місто. Тут, безсумнівно, є в увазі Єрусалим і Священна земля. Далі аят говорить: «" ... і їжте досхочу, де б ви не захотіли ". Увійдіть в Його брами, схиливши [главу], і кличте: "Прости нам [наші гріхи]". [І тоді] Ми пробачимо ваші гріхи і помножимо [блага] творить добро ». Слід зауважити, що слово Хітті, що означає «покласти, скласти», в даному випадку означає «просити Аллаха зняти з них тягар гріхів і пробачити їх ».

Господь звелів ізраїльтянам вимовити цю фразу, вклавши всю свою душу і серце в благання про освобо- дженні їх від тяжкого тягаря, перш ніж вони набудуть землю обітовану. І їм було обіцяно, що якщо вони виконають належним чином дане їм повеління, то гріх їх буде прощений. Може бути саме в цій свя- зи одні з небесних воріт називаються баб аль-Хітті, «врата вибачення». З іншого боку, Абу Хаян Андалу- сі вважає, що під словом баб, «врата», тут маються на увазі одні з воріт Єрусалима, які навіть з- Вестн під назвою баб аль-Хітті. В останній фразі цього аята йдеться, що доброчесні, крім відпущення гріхів, будуть вознаграж- дени додатковими благами: «... і помножимо [блага] творить добро».

*** Отже, Аллах наказав їм вимовити ці слова щиро в знак їх каяття і благання про прощення, а так- само як свідчення їх смирення перед волею Господньою. Він обіцяв їм, що простить їхні гріхи, якщо вони ви- повнять Його повеління. А тим з них, хто творить добро, Він, крім відпущення гріхів, дарує додаткову на- граду. Але сини Ізраїля, як відомо, були вперті й непоступливі, і деякі з них відмовилися вимовити потрібне слово, а замість нього глузливо сказали хинта, «пшениця». Ось як описується ця подія в Ко- рані: «Нечестивці заповідану ним слово [Боже] замінили іншим, і Ми послали на них з небес кару за те, що вони стали несправедливі ». Ті, хто за своєю примхою або заради користі підміняє слова Аллаха і Його заповіти іншими, такими, що спотворюють споконвічний текст, будуть піддані Небесної каре. Ат-тафсір аль-Кашіф. Т. 1.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 60

ه نم تر جفناف رجحال كا صعب بر ضا انلقف ھمو قل ى سوم ٮق ست سا ذإو ال و U ا ق زر ن م او بر شاو اول ك مھ بر شم سا نا ل ك مل ع د ق اني ع ةر شع اتن ثا

نید سفم ضرألا یف او ثعت (60)60. [Згадайте], коли Муса попросив води для свого народу, то Ми повели: «Вдар своїм посохом об скелю ». І забили з неї дванадцять ключів, і кожне плем'я знало, де йому пити воду. [І було їм сказано]: «Смакуйте те, що дарував вам Аллах на спадок, і виставляти свою на землі нечестя ». коментар Чудо ключів, які забили в пустелі! У цьому аяті Аллах знову нагадує про ті блага, які Він дарував синам Ізраїля, кажучи: «[Згадайте], коли Муса попросив води для свого народу ...» Коли Мойсей звернувся до Бога, просячи у Нього води, Він прийняв його благання. Як розповідається в Корані: «... то Ми повели:« Вдар своїм посохом об скелю ». І забили з неї дванадцять ключів ... » Кожен з цих ключів був призначений для одного з ізраїльських племен, «... і кожне плем'я знало, де йому пити воду ». Є безліч думок з приводу того, з якого каменю була скеля, як Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Повинен був вдарити по ній своєю палицею і як з неї хлинула вода. У Корані лише говориться, що Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) вдарив палицею об скелю і з неї забили дванадцять ключів. Це ж подія описується в Біблії, в книзі Вихід (17: 1-6), з тією лише різницею, що там не говориться про дванадцять ключах. Таким чином, Господь, з одного боку, послав їм манна, «манну», і сальва, «приплив», а з іншого

боку, забезпечив їх доступним джерелом води і сказав: «... Смакуйте те, що дарував вам Аллах на спадок, і виставляти свою на землі нечестя ». По суті, Аллах застерігає їх в знак подяки за ці багаті дари залишити свою впертість і хо- тя б перестати переслідувати пророків (нехай буде милостивий до Нього Аллах!).

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 61

ان ل ج ر خي ك بر ان ل عدا ف د حاو ماع ط ٮل ع رب ص ن ن ل ى سو م ا ي متل ق ذإ و ل ا ق اھل ص بو اه سد عو اه مو فو اه ئآث قو اھلق ب ن م ضرألا تبن ت ام م ا م مك ل نإ ف ار ص م اوطب ھا ري خ و ه یذ ال ب ى ندأ و ه یذ ال نو لدبت ستأ

م ه نأ ب ك لذ U ا ن م ب ضغ ب اوءآ بو ةنك س لماو ة لذ ال مھیل ع ت بر ضو مت ال س او ص ع ام ب ك لذ ق حال ریغ ب ینیبن ال نولتق یو U ا تا یا ب نورفك ي او نا ك

نودتعي اوناكو (61)61. [Згадайте], як кликали ви: «Про Муса! Ми не можемо терпіти завжди є одне і те ж. Помолися заради нас твого Господа. Нехай Він накаже рости з землі овочам: огур- цям, часнику, сочевиці і цибулі ». Сказав Муса: «Невже ви просите замінити краще низ- ким гідно? Повертайтеся до Єгипту, там знайдете те, про що ви просите ». І вони зазнали приниження, бідність і гніву Аллаха за те, що вони спростовували знамення Аллаха і вбивали без будь-якої причини пророків, за те, що не послухалися Аллаха і преступі- Чи [закон]. коментар Вимога різноманітності їжі В продовження розпочатого в попередніх аятах розмови про численні блага, дарованих Аллахом синам Ізраїля, в цьому аяті демонструється невдячність ізраїльтян перед лицем цих великих дарів. В аяті підкреслюється, наскільки вперті були ізраїльтяни. Мабуть жоден народ в історії людства не виявляв такої непоступливості, що межує з невдячністю, за даровані йому Небесні блага. Починається аят словами: «[Згадайте], як кликали ви:" Про Муса! Ми не можемо терпіти завжди є одне і те ж. Помолися заради нас твого Господа. Нехай Він накаже рости з землі овочам: огіркам, часнику,

сочевиці і цибулі "». Але у відповідь на це Мойсей сказав їм: «Невже ви просите замінити краще низьким гідно? Повертайтеся до Єгипту, там знайдете те, про що ви просите ». А потім Коран додає: «І вона відчула приниження, бідність і гніву Аллаха за те, що вони спростовували знамення Ал- Лаха і вбивали без будь-якої причини пророків, за те, що не послухалися Аллаха і переступили [за- кін] ». Чому ізраїльтяни зазнали приниження і бідності? Як випливає з розглянутого аята, причиною їх приниження і бідності стали дві речі: по-перше, вони порушили веління Аллаха і покинули шлях єдинобожжя, скотившись до ідолопоклонства, а по-друге, вони вбивали праведників і посланників Аллаха. Безсердечність і презирство не тільки до Закону Небесному, а й до більшості людських законів, свойст- венное іудеям і донині, цілком могли послужити причиною приниження і бідності. У той самий момент, коли пишуться ці рядки, територія Лівану піддається нападам цього бессер- дечний племені, без жалю і без розбору зрадника болісної смерті ні в чому не винних людей похилого віку, хворих і немовлят. Земля вкрита їх млявими тілами, які очікували поховання. Ми переконані в тому, що настане день і це плем'я спіткає розплата за його жорстокість.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 62

U ا ب ن ماء ن م ینئ با ص الو ٮرا صن الو اودا ه ن یذ الو اون ماء ن یذ ال نإ م ه الو مھیل ع فو خ الو مھ بر دن ع م ھر جأ مھل ف اح ال ص لم عو ر خالا مو ي الو

نونزحي (26)62. Воістину, що увірували, а також іудеям, християнам і сабе - всім тим, хто увірував в Бога [Єдиного] і в день Судний, хто добро творив, уготовано їм заплата від Господа [Благе], нічого боятися їм, і не зазнавши вони горя. коментар Загальний принцип порятунку У цьому аяті Корану розкривається загальний, всеосяжний принцип, згідно з яким віруючий повинен в сво- їй життя спиратися перш за все на такі поняття, як «істина» і «реальність». Аллах приймає тільки «справжню віру »і« добрі діяння ». «Воістину, що увірували, а також іудеям, християнам і сабе - всім тим, хто увірував в Бо- га [Єдиного] і в день Судний, хто добро творив, уготовано заплата від Господа [благе] ... » Отже, їм не доведеться боятися свого майбутнього і шкодувати про минуле: «... нічого страшіть- ся їм, і не зазнавши вони горя » Ця ж думка, майже слово в слово, повторюється в сурі Аль-Маіда (Трапеза, 5:69), а аят з сури Хадджа (22:17) являє собою ще одну варіацію на ту ж тему. Уважно вчитавшись в текст сури Аль-Маіда (Трапеза), наступний за процитованих вище аятом, неважко помітити, що іудеї, так само як і християни, були не проти похвалитися своєю вірою, вважаючи її краще будь-який інший з релігій. Вони уявляли, що рай буде належати тільки їм одним. Т а ко г о р о д у г о р д и н я б ул а , м ож л и в о , в л а с т и в а і д е я к и м мусульманам. Розглянутий аят свідок-

ствует про те, що показна віра - віра, за якою не стоять добрі справи, не вартий і виїденого яйця. При цьому не має значення, від кого вона виходить: від мусульманина чи, іудея, християнина, Сабі або прихильника будь-який інший релігії. В очах Аллаха, віра в Нього і в Судний день чогось варта тільки тоді, коли вона безкорислива, чиста, щира і супроводжується благими діяннями. Саме таке ставлення до релігії заслуговує возна- гражденія і дарує віруючому умиротворення, безпеку і порятунок душі. Хто такі сабеї? Існує багато думок з приводу того, хто такі сабеї. Нижче наведені найбільш поширені версії. Наприклад, «Арабсько-англійський словник» Едварда Вільяма Лейма (частина 4, стор. 1640) пропонує таке визначення: У Корані слово сабі'ун означає тих, хто переходить з однієї релігії в іншу. ... Кажуть, що сабеї тай- але поклоняються зірок, хоча на людях оголошують себе послідовниками християнства. Їх називають ас-сабі'а і ас-сабі'ун. Сабеї вважають засновником своєї релігії Сабі, сина Сифа, сина Адама. Їх назву можна по- зносити також як ас-сабійун. ... сабеї - це певна група людей, що володіють богооткровенной кни- гой і сповідують релігію, схожу з християнством, з тією лише різницею, що при молитві вони зверталися ються в сторону, звідки віє вітер південний - Джануб. Деякі, однак, вважають, що кіблой їм служить Каа- ба, а основоположником своєї релігії сабеї вважають Ноя. За однією з версій, назва сабе пов'язано з име- ньому Сабі, сина Ламак (Ламеха), брата Ноя. Деякі дослідники говорять, що вони поклоняються ангелам, інші ж предметом їх поклоніння називають зірки. Припускають, що назва сабе походить від араб- ського дієслова саба ', «він відійшов від релігії», або від саба, «він схильний», маючи на увазі при цьому схильність сабе- ів до помилкових вірувань і відмови від істинної віри. Ще одне міркування з приводу слова «сабеї», згадуваного в Священному Корані, викладається в книзі Ракіба

«Муфрадат». Ракіб каже: «Вони представляють собою групу послідовників Ноя (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), А згадка їх поряд з правовірними, іудеями і християнами, свідчить про те, що сабеї представляли собою релігійну секту, члени якої сповідували одну з небесних релігій, вірили в Бога і в загробне життя ». Деякі коментатори вважають помилковим вважати прихильників цього релігійного напряму язичниками, звездопоклоннікамі або ж зороастрійцями, оскільки сабеї вірять, що священні книги були послані спочатку Адаму (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), потім Ноя (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і далі - Саму (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Раму (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Аврааму (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Мойсею (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і Івану (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!), сину Захарія; при цьому всі книги мають справді небесне походження. Хто такі «люди Писання»? Вираз 'ахлул китаб, «люди Писання», зустрічається в різних аятах Корану понад тридцять разів і в більшості випадків має на увазі іудеїв і християн разом або окремо. Згадуваний вище «Арабсько-англійський словник» наступним чином трактує вираз 'ахлул китаб ( «Люди Писання, або Біблії»): «читачі або читці Мойсеевих законів і Євангелія» (частина 1, стор. 121). Очевидно, що всі прихильники пророків, яким через одкровення були послані священні книги (перш за все іудеї і християни), можуть бути названі «людьми Писання». У зв'язку з цим заслуговує на увагу вислів Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), який у відповідь на питання з приводу кількості книг, посланих Аллахом, сказав: «Було послано 104 книги: десять книг було явлено Адаму (нехай буде милостивий до Нього Аллах! ), П'ятдесят книг - Сіфу, тридцять книг - Енох, який першим з пророків записав їх пером, десять книг - Аврааму. Мойсеєві була послана Тора, Ісусу-Євангеліє, Давиду - Псал-

ми, Мухаммаду (Пророку Ісламу) - Коран ». Маджму 'аль-баян. Т. 10.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 63-64

ةوق ب م كاني تاء آ م اوذ خ روط ال مك قو ف انع فرو مك قاثي م ا نذ خأ ذإ و U ا ل ض ف الو ل ف ك لذ دع ب ن م متي لو ت م ث (63) نوقت ت مكلع ل ھي ف ا م اور كذاو

نیر ساخال نم متنكل ھتمحرو مكیلع (64)63. [Згадайте, іудеї], як взяли Ми обіцянку з вас, спорудили над вами гору [Синайську і сказали]: «Тримайтеся міцно того, що даровано вам (т. е. Тори), пам'ятайте те, що міс- жится в дарованому, і, можливо, тоді станете ви благочестивими ». 64. І відвернулися ви після всього цього [від Творця]. И если бы не благоволение Его к вам и не милосердие Его, непременно понесли бы урон вы. коментар Тримайтеся міцно того, що даровано вам! У наведених вище аятах мова йде про заповіт синів Ізраїлевих, що зобов'язалися дотримуватися приписи То- ри, і про порушення ними цього завіту. Ось слова першого з двох аятов: «[Згадайте, іудеї], як взяли Ми обіцянку з вас, спорудили над вами гору [Синайську і сказа- Чи]: "Тримайтеся міцно того, що даровано вам (т. е. Тори), пам'ятайте те, що міститься в да- рованном, і, можливо, тоді станете ви благочестивими "».

*** Але ви порушили свою обіцянку: «І відвернулися ви після всього цього [від Творця]. І якби не бла- говоленіе Його до вас і не милосердя Його, неодмінно понесли б шкоди ви ». Мета завіту, про який тут розповідається, та ж, що згадана в аяті 40 даної сури і ваятах 83 і 84,

які ми розглянемо пізніше. У ньому йшлося про те, щоб поклонятися тільки Аллаху; шанувати батьків, творити добро родичам, сиротам і всім біднякам; говорити людям приємне і ставитися до них по-спра- ведлівого; строго дотримуватися обов'язкову молитву, вносити гроші на допомогу нужденним, уникати крово- пролиття - тобто про те, про що йдеться і в Торі. У сурі Аль-Маіда (Трапеза, 5:12) також згадується про те, що Всевишній зробив висновок з іудеями заповіт, з- гласно якому вони зобов'язалися повірити в посланників Господа і допомагати їм, а також регулярно надавати допомога нужденним в ім'я Господа. В кінці цього аята Всевишній обіцяє райські сади тим, хто буде вірно виконувати записані в завіті зобов'язання.

*** Як Синайська гора була занесена над головами іудеїв? Табарсі, найвідоміший з коментаторів Корану, писав, посилаючись на Абу Зейда, наступне: коли Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Повернувся з Синайській гори і приніс з собою Тору, то оголосив сво- йому народу, що володіє священною книгою, що містить релігійні настанови і відомості про дозволи та заборонах, що стосуються різних сторін життя. Він звелів юдеям прийняти Божественні настанови і не- укоснітельно їх виконувати в повсякденному житті . Однак іудеї, виправдовуючись тим, що він (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Нав'язав їм надто обремені-

тільні обов'язки, відмовилися коритися і порушили заповіді. Тоді Господь наказав ангелам підняти над головами ізраїльтян Синайську гору. Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав юдеям, що, якщо вони пообіцяють виконувати Божествен- ні заповіді і покаються в своїх гріхах, покарання буде скасовано. В протилежному випадку вони будуть знищені. Іудеї, які очікували, що гора в будь-який момент обрушиться на них, підкорилися, взяли Тору і впали ниць пе- ред Господом. Врешті-решт вони покаялися, і тим врятували себе від кари. Ця історія, з невеликими варіаціями, згадується в 96 аяті розглянутої сури, а також в сурах Ан- Ніса (Жінки, 4: 104) і Аль-А'раф (Огорожі). Маджму 'аль-баян. Том 1. З приводу того, яким чином гора могла висіти над головами ізраїльтян, доречно навести думка недо- торих коментаторів, які вважають, що з волі Господа Синайська гора була зрушена з місця і піднята над ними, як балдахін. Більш детальне пояснення цієї події буде викладено в коментарі до 171 аяту сури Аль-А'раф (Огорожі). Ця подія, описане в Корані, було добре відомо іудеям ще з Тори. Крім того, воно відображено і в трактаті Абода-зара 1: 2 Талмуда, де говориться: «Я поставлю над вами гору, подібну даху ». Там же.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 65-66

و لقدعلمتمالذي ناعتدوا منكمفي السبتفقلنا لھمكونوا قردة خ اس ني)65( فجعلناھا نكاالمال بنییدیھا وما خلفھا وموعظةللمتقني

(66) 65. Ви, звичайно, знали тих з вас, хто порушив [заборону] суботній. Ми ж веліли їм [в нака- пізнання]: «Перебувайте мавпами нікчемними». 66. І [покарання] це зробили ми прикладом наочним для сучасників і поколінь буду- щих і повчанням для богобоязливих. коментар Ті, хто порушив заборону суботній! У цих двох аятах, як і в попередніх, мова йде про ховалася в душах іудеїв тязі до Непокори волі Господа і порушення Його заборон, а також про їх пожадливому прагненні до матеріальної вигоді. Спочатку сказано: «Ви, звичайно, знали тих з вас, хто порушив [заборону] суботній». Знали іудеї і про те, що - «Ми ж веліли їм [в покарання]:" Перебувайте мавпами нікчемними "». Дехто може вважати, що ці слова більш не відповідають нинішньому стану євреїв і неоспорі- мому прогресу, якого вони добилися в період після двох світових воєн, а також після незаконною оккупа- ції Палестини. І все ж більшість народів ненавидить євреїв, яким так і не вдалося знайти спокою в повному розумінні цього слова. Слово «єврей» увійшло в приказку і означає скупого, скупої людини. Це- му сприяли і властиві євреям марнославство і неприязнь до інших народів - якості, які вони за

Останніми роками, де явно, а де завуальовано, продемонстрували в багатьох місцях, в тому числі в Палестині і в Лівані.

*** «І [покарання] це зробили ми прикладом наочним для сучасників і поколінь майбутніх і повчанням для богобоязливих » Слід зазначити, що коментатори часто посилаються на думку імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І імама Бакира (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Які так визначали сенс цього аята: «Вира ються ма байна йадайха, «для сучасників», має на увазі покоління того часу, а вираз ма халфаха, «поколінь майбутніх», - живуть нині мусульман ». Тобто мова йде про наочному прикладі не тільки для іудеїв, а й для нас, мусульман. У той же час тут можуть матися на увазі все майбутні покоління аж до Судного дня, коли б випало їм вчинити так само, як їх предкам. пояснення Чудеса, явлені Мойсеєм (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Кожен раз, коли пророк хотів переконати своїх одноплемінників в тому, що є істинним посланником Господа, він повинен був доводити це за допомогою чудес, творити які йому допомагав Господь. Нагадаємо, що перераховані нижче надприродні події, викликані до життя божественними си лами, описані в Священному Корані як чудеса, які Мойсеєві (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Дано було створити в доказ його пророчої місії. Кожне з цих чудових подій буде потім докладно

розглянуто у відповідному коментарі. Ось перелік цих чудес. 1. Палиця Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Перетворився на змію (7: 107, 26:32). 2. Засмага руки Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Стала білою (7: 108, 26:33). 3. Удар палиці розсунув води моря (2:50). Маджму 'аль-баян. Т 1. 4. З скелі забили джерела (2:60, 2:74). 5. Дарування манни і перепелів (2:57). 6. Послання хмари, що осяяла іудеїв (2:57, 2:93). 7. Воскресіння мертвих (2:56, 2:73). 8. Синайська гора, занесена над головами іудеїв (2:63). 9. Перетворення порушників заборон в мерзенних мавп (2:65, 7: 166).

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 67-74

وإذقالموسى لقومھإنا للھیأمركمأن تذبحوا بقرةقالوا أتتخذنا ه زواقالأعوذبا للھأنأكونمنالجاھلني )67( قالوا ادعلنا ربكیبني لنا ما ھیقالإنھیقو إلنھا بقرةالفار ضوالبكرعوانبنیذلكفافعلوا ما تؤمرو ن)68( قالوا ادعلنا ربكیبنیلنا ما لونھا قالانھیقو النھا بقرةصفرآءفاقعلونھا ت سرال ناظري ن)69( قالوا ادعلنا ربكیبنیلنا م ا ھیإنالبقرت شابھعلینا وإنآ إنشآءا للھملھتدون)70( قالإنھیقو ل إنھا بقرةالذلولتثیراألر ضوالتسقي ال حرثم سلمةال شیةفیھا قالوا االنج تبال حقفذبحوھا وما كادوا یفعلو ن)71( وإذقتلتمنف سا

فادارأتمفیھا وا للھمخرجما كتنمتكتمو ن)72( ف قلنا اضربوھببع ضھا ك ذلكي حیا للھالموتى ویریكمءایاتھلعلكمتعقلو ن)73( ثمق ستقلو بكم م نبعدذلكفھیكالح جارةأوأ شدقسوةوإنمنالح جارةمال یتف جرمنھ األنھاروإنمنھا مال ي شققفیخرجمنھالمآءوإنمنھا مال یھبطمنخشیة

74( ا للھوما ا للھبغافلعما تعلمو ن)67. [Згадайте], як сказав Муса народу своєму: «Воістину, велить вам Бог заколоти ко рову ». Запитали вони: «Не жартуєш ти з нами?» Відповів він: «я надіюся на Бога, щоб не опинитися в числі невігласів, [над людьми знущаються] ». 68. Сказали вони: «Поклич до нас Господа твого, щоб пояснив він нам, яка вона, [корова ця] ». Відповів Муса: «Каже Він, що не стара і не теличка, щось середнє між тим і іншим. Чиніть же так, як велено вам ». 69. Сказали вони: «Поклич до нас Господа твого, хай вкаже він нам, якого кольору вона». Відповів Муса: «Воістину, каже Він, що жовта корова ця, без плям, радує тих, хто дивиться [на неї] ». 70. Сказали вони: «Поклич до нас Господа твого, щоб пояснив Він нам, яка ж вона, адже схожі для нас все корови одна на іншу. І тоді, якщо зволить Всевишній, непремен-

але будемо ми на шляху вірному ». 71. Відповів Муса: «Воістину, каже Він, що корова цей не привчена орати ниву або крутити колесо зрошувальне, не має вад і без відмітини [будь-якої] ». сказали вони: «Тепер ти, [схоже], правду кажеш». Закололи вони її, але ж мало не уклоні- лись вони від [жертвопринесення] цього. 72. [Згадайте], як убили ви людини і сперечалися щодо вбивці. Але ж раскрива- ет Всевишній то, що приховуєте ви. 73. Наказав Ми: «Вдарте по вбитому будь-якої частиною корови заклать [і після того, як воскресне він, дізнаєтеся ви імена душогубів] ». Так воскрешає Творець мертвих і являє вам знамення Свої, - можливо, привела до тями ви. 74. Опиралися потім серця ваші і стали як камінь і навіть ще жорсткіше. І, воістину, є камені, з яких б'ють джерела, є такі, які розколюються і воду істор- -гают, і є такі, які від страху перед Богом падають [з вершин гірських]. Веда- ет Він про те, що вершите ви. коментар Історія про корову іудеїв Все, що ми дізналися досі про синів Ізраїлевих з сури Аль-Бакара, було викладено дуже коротко і скупо. Випадок же з коровою іудеїв, про який йдеться в розглянутих аятах, в протилежність всім інших подій, описаний досить докладно. Можливо, це пояснюється тим, що історія з коровою згадуючи- ється в Корані тільки один раз. Крім того, в цій історії є багато повчальних моментів, які потребують докладному об'ясне- ванні. Одним з таких моментів, який чітко простежується на всіх етапах цієї

історії, є та на- наполегливість, з якою іудеї шукали виправдання своєму небажанню слідувати Божественним приписами. Що також демонструє ступінь їхньої віри в одкровення Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). але саме важливе у всій цій історії - це яскраве і переконливий доказ можливості Воскресіння. З тексту самого Корану і з коментарів до нього ясно, що мова йде про таємниче вбивстві одного з іудеїв, вбивця якого був невідомий. Між племенами іудеїв виникла суперечка з приводу того, хто міг скоїти цей злочин. кожне плем'я звинувачувало сусідів і наполягало на невинності своїх членів. Розв'язати проблему і розсудити, що сперечаються по- просили пророка Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). З одного боку, злочин було скоєно таємно і знайти вбивцю з використанням засобів, звичайних для того часу, було неможливо. З іншого сторо- ни, взаємні звинувачення могли привести до серйозного неспокою і заворушень серед іудеїв. В кінці кінців, милістю Божою і за допомогою чуда, сенс якого буде розкритий нижче, Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Вирішив цю складну проблему. Початок цієї історії описується в Корані наступним чином: «[Згадайте,] як сказав Муса народу своєму:" Воістину, велить вам Бог заколоти корову ". спро- сили вони: "Не жартуєш ти з нами?" Відповів він: "я надіюся на Бога, щоб не опинитися в числі невігласів, [Над людьми знущаються] "».

Сенс відповіді Мойсея в тому, що сіяти розбрат і сміятися над людьми-справа невігласів і дурнів, а послан- нік Аллаха не може належати до числа таких людей.

*** Коли юдеї усвідомили, що Мойсей (Муса) не насміхались над ними, а говорить цілком серйозно, то «... Сказали вони:" Поклич до нас Господа твого, щоб пояснив Він нам, яка вона [корова ця] "». Фраза «Поклич до нас Господа твого», яку іудеї повторили кілька разів, містить в собі свого роду замасковане образу і насмішку. Створюється враження, що, на їхню думку, Бог Мойсея (та бу- дет милостивий до Нього Аллах!) відрізняється від їх власного Бога. Однак у відповідь на їх вимогу - «... Відповів Муса:" Говорить Він, що не стара і не теличка, щось середнє між тим і другим "». Щоб не дати їм можливість придумувати все нові відмовки і відкладати виконання веління Аллаха, Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Додає: «Робіть же так, як велено вам». Але юдеї продовжують стояти на своєму: «Сказали вони:" Поклич до нас Господа твого, хай наставить його нам, якого кольору вона ". отве- тил Муса: "Воістину, каже Він, що жовта корова ця, без плям, радує тих, хто дивиться [на неї]"". У будь-якому випадку, це повинна була бути дуже хороша корова красивою масті. її прекрасна яскрава рас квітки мала викликати загальне захоплення. Дивно, що юдеї не задовольнилися і цією відповіддю і продовжували шукати відмовки,

кожна з которих робила виконання ними свого обов'язку все більш важким. Існує переказ, згідно з яким імам Риза (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Якось то сказав, що для заклання підійшла б будь-яка корова, але іудеї все глибше і глибше грузли в непотрібних дрібницях. І чим більше вони вдавалися в деталі, тим більше Аллах звужував поле їх дій, караючи за впертість в виясне- ванні несуттєвих подробиць. Мойсей же (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Діючи з натхнення понад, весь цей час поступово підводив їх до того, щоб вони купили корову у дуже побожного і праведного чоло століття, який цілком заслуговував такої шани. Їм довелося заплатити величезні гроші, оскільки тільки у цієї людини була корова, яка відповідала всім умовам, причому сума була настільки велика, що ледь не від- брехати їх від скоєння жертвопринесення .

*** Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 88-89. «Сказали вони:" Поклич до нас Господа твого, щоб пояснив Він нам, яка ж вона, адже похо- жи для нас все корови одна на іншу. І тоді, якщо зволить Всевишній, неодмінно будемо ми на шляху вірному "».

*** І знову: «Відповів Муса:" Воістину, каже Він, що корова цей не привчена орати ниву або кру крутити колесо зрошувальне, не має вад і без відмітини [будь-якої] ". Сказали вони: "те-

перь ти, [схоже], правду кажеш "». Витративши багато зусиль, вони знайшли, нарешті, потрібну корову: «Закололи вони її, але ж мало не ухилилися вони від [Жертвопринесення] цього ».

*** Слідом за докладним переказом усієї історії з коровою Коран пропонує її повторне короткий виклад ня, що вмістилося буквально в двох аятах. «[Згадайте], як убили ви людини і сперечалися щодо вбивці. Але ж розкриває Всевишній то, що приховуєте ви ».

*** «Наказав Ми:" Вдарте по вбитому будь-якої частиною корови заклать [і після того,як воскресне він, дізнаєтеся ви імена душогубів] ". Так воскрешає Творець мертвих і являє вам Він знамена Свої, - можливо, привела до тями ви ».

*** В останньому аяте розглянутої частини сури розповідається про жорстокосерді іудеїв. В ньому йдеться про те, що всі ті ознаки Аллаха, все чудеса, створені для них Мойсеєм (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Нітрохи не пом'якшив серця іудеїв, які залишалися твердими як камінь і навіть твердіше каменю, адже через страх пе- ред Всевишнім навіть скелі іноді віддираю воду або розколюються на частини. «Запеклим свого потім серця ваші і стали як камінь і навіть ще жорсткіше. І, воістину, є камені, з яких б'ють джерела, є такі, які розколюються і воду віддираю, і є такі, які від страху перед Богом падають [з вершин гірських] ». Отже, серця ваші жорсткіше каменю, оскільки не закінчується з них навіть тоненька цівка пристрасті, любові або знання, і не тремтять вони від страху перед Аллахом. Завершальні слова аята свідчать: «Розповідає Він про те, що вершите ви».

У них - прихована загроза синам Ізраїлевим і всім тим, хто уподібнюється їм в своїх справах і вчинках.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 75-77

م ث U ا مال ك نو ع م س ي مھن م ق یر ف نا ك د قو مك ل اون مؤ ي نأ نوعمطت فأ اون ماء ن یذ ال اوق ل اذإ و (75)نوملع ي م ھو ھولق ع ا م دع ب ن م ه نو فر حي U ا ح ت ف ام ب مھ نو ثد حتأ او ال ق ضع ب ى إل مھ ضع ب ال خ اذإو ان ماء او ال ق م لع ي U ا نأ نوملع ي الوأ (76) نولقعت ال فأ مك بر دن ع ه ب م كو جآ حي ل مكیل ع

نونلعي امو نورسي ام(77)75. Невже, [о мусульмани], сподіваєтеся ви, що увірують вони [в те, що говорите] ви? були серед них такі, які чули Слово Господнє, а після того, як зрозуміли сенс його, ис Кажан його. 76. Коли зустрічали тих, що повірили, запевняли вони: «увірували ми». Але коли залишалися вони од- ні, то говорили [один одному]: «Навіщо розповідаєте ви їм те, що повідав вам Бог? адже не заради ж того, щоб приводили вони це в якості аргументу проти вас перед Господом ва- шим? Хіба не зрозумієте ви цього? » 77. І невже не знають вони, що відомо Йому і таємне і явне їх? обставини послання Досліджуючи обставини послання перших двох аятов розглянутої частини сури, деякі коммен- татори посилаються на імама Бакира (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), який сказав: «Деякі іудеї з тих, хто не відчував ворожості до істини, при зустрічі з мусульманами розповідали їм про те, що говори- лось в Торі про риси особистості пророка Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Вожді юдеїв, поні травня про що йде мова, розпорядилися заборонити своїм одноплемінникам розповідати мусульманам про свідетельст- вах обраності Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!), описуваних в Торі, щоб вони не змогли

використовувати їх в якості аргументу в суперечці з іудеями, закликаючи в свідки їх власного Бога. У цих про- обставинами і були послані два розглянутих аята » . коментар марні надії Як видно з тексту нового уривка, розповідь про іудеїв на цьому закінчується, а Коран звертається вже до правовірним мусульманам з наступними словами: «Невже, [о мусульмани], сподіваєтеся ви, що увірують вони [в те, що говорите] ви? були серед них такі, які чули Слово Господнє, а після того як зрозуміли сенс його, спотворювали його ». Тому не слід дратуватися, коли ви бачите, що вони відкидають натхненні слова Корану і не ве- рят в чудеса, творені святим пророком Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Адже вони діти тих, хто, будучи обраним своїм народом, відправився на Синайську гору, почув слова Аллаха, зрозумів Його наставле- ня, але після повернення все спотворив. З слів «були серед них такі» випливає, що не всі іудеї, які повернулися з Синайській гори (хоча, ймовірно, велика їх частина), спотворили слова Аллаха. У «Асбаб ан-нузуль» розповідається про те, що після повернення з Синайській гори деякі іудеї сообщі- Чи своєму народу наступне: «Ми чули, як Аллах наказував Мойсеєві:« Виконуй Мої заповіді по міру сил і можливостей, а якщо такої можливості немає, то залиш їх »». Це було перше викривлення слів Аллаха. Очікувалося, що з появою Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Іудеї раніше інших сприймуть нову релігію, оскільки вони, на відміну від язичників, були людьми Писання. Крім того, з сво їх священних книг вони вже знали про ті риси, які повинні були відрізняти Пророка Ісламу (та благосло- віт Аллах Його і рід Його!). Але, як свідчить Священний Коран, очікування ці були абсолютно безпідставні,

тим більше, якщо врахувати колишню недобру славу цього племені. Справа вся в тому, що деякі погані наклон- ності, притаманні національному характеру іудеїв, привели їх до відмови від істини, незважаючи на те, що у них були всі умови і можливості для того, щоб прийняти її з розпростертими обіймами. Наступний аят розкриває ще один гіркий факт з історії цих лукавих лицемірів. Маджму 'аль-баян. Т. 1. «Коли зустрічали тих, що повірили, запевняли вони:" увірували ми ". Але коли залишалися вони одні, то говорили [один одному]: "Навіщо розповідаєте ви їм те, що повідав вам Бог? Адже не заради ж то- го, щоб приводили вони це в якості аргументу проти вас перед Господом вашим? Невже ніяк не зрозуміє ви цього? "». У коментарях до цього аяту висловлюється припущення, що його перші фрази мають на увазі ліце- мірних іудеїв, які в присутності мусульман вдавали віруючими, а в розмовах між собою від- Вергал істинну віру. Більш того, тих зі своїх одноплемінників, які щиросердно розповіли мусульманам про що містяться в Торі свідченнях посланницької місії Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Вони піддавали презирливому приниженню і глузуванням. У будь-якому випадку, цей аят підтверджує висновки попереднього про марність очікування істинної віри від тих, в чиїх душах панує схильність до такого роду вчинків. Вираз фатахаллаху 'алейкум, «що повідав вам Бог», може означати «Божественне веління, ні- спосланное синам Ізраїлевим ». Сенс його може складатися і в тому, що Аллах розкрив їм Божественні тай- ни і пророцтва, які стосуються нової релігії. Цікаво відзначити ще одну обставину. Даний аят наочно показує, що віра цих лицемірів в Аллаха була вельми нестійкою і поверхневої, і вони ставилися до Нього як до звичайної людини, вважаючи, що якщо їм вдалося приховати якийсь факт від мусульман, то значить, вони приховали його і від самого Аллаха.

Останній аят з розглянутого уривка розвіює надії лицемірів. «І невже не знають вони, що відомо Йому і таємне і явне їх?»

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 78-79

نونظ ي الإ م ه نإ و ي نا مأ آلإ باتك ال نوملع یال نوي ما مھن مو (87) اورت شیل U ا دن ع ن م اذ ه نو لوق ي م ث مھ ید یا ب باتك ال نوبتك ي ن یذل ل ل یو ف

نوب سكي امم مھل لیوو مھیدیأ تبتك امم مھل لیو ف الیلق انمث ھب (79)78. [Зустрічаються] серед них невігласи, які не знають Писання, в ньому їм відомо лише [те, що відповідає] сподіванням [їх] порожнім. Але ж це ж - тільки домисли їх. 79. Горе тим, хто переписує Письмо руками власними, а потім затверджує: «Від Бога це », - щоб отримати за [підробку] плату незначну. Горе їм за те, що перепіса- Чи [вони] руками своїми, горе їм за те, що витягають вони вигоду з цього. обставини послання Група вчених-іудеїв змінила опис рис святого Пророка, наведене в Торі. Вони пішли на таке спотворення з метою зберегти своє становище в суспільстві і матеріальні вигоди, які вони отримували, на Протягом багатьох років експлуатуючи простий народ. Коли Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Оголосив про свою пророчої місії і стало ясно, що риси його особистості збігаються з тими, що були описані в Торі, ці люди відчули загрозу сво- їм привілеям, в разі якщо правда вийде назовні. Тому вони спотворили Тору, вписавши в неї деякі ха- рактеристики, в корені відмінні від того, що було записано в оригінальному тексті. Прості іудеї, вже обізнані в якійсь мірі про ті якості, якими повинен був бути наді- льон Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), постійно запитували своїх знавців Священного писання, чи є Мухаммад тим самим пророком, про прийдешнє появі якого ті їм говорили. щоб заспокоїти народ, іудейські вчені мужі вирішили оголосити спотворені ними тексти Тори.

коментар Змова іудейських жерців проти простого люду Вище вже було розказано про недобрі справах іудеїв. Наведені тепер аяти ділять всіх ізраїльтян на дві виразні групи: прості миряни і лукаві жерці. При цьому не можна, звичайно, заперечувати того факту, що деякі з учених іудеїв взяли справжню релігію Ісламу і приєдналися до мусульманської громади. Отже, аят говорить: «[Зустрічаються] серед них (т. Е. Іудеїв) невігласи, які не знають Писання (т. Е. Тори), в ньому їм ведо- мо лише [то, що відповідає] сподіванням [їх] порожнім ». Вираз уммійун, «невігласи», являє собою форму множини від слова уммій, кото рої в даному контексті означає неосвіченого людини, який залишився таким же, яким був при рож- ження, не отримавши за своє життя жодного освіти і не побувавши в навчанні, то є нікчемним. така доля осягає іноді тих, кого рідна мати, захоплена сліпий любов'ю до свого чада, не відпускає від себе навіть для навчання в школі. Слово 'аманіййу (форма множини від' умніййа, «бажання», «мріяння») може мати на увазі тут уявні привілеї, пихаті фантазії, ілюзорні уявлення про власне майбутнє, якими тішили себе іудеї.

*** Другу групу становили іудейські мудреці і священнослужителі, які підміняли факти в пошуках особистої вигоди. Ось що говорить про них Коран: «Горе тим, хто переписує Письмо руками власними, а потім затверджує:" Від Бога це », - щоб отримати за [підробку] плату незначну. Горе їм за те, що переписали [вони] ру- ками своїми, горе їм за те, що витягають вони вигоду з цього "». З цих слів можна зробити висновок, що іудеї, використовуючи порочні кошти для досягнення своїх цілей, по- лучілі плачевний результат.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 80-82

ن ل ف اد ھع U ا دن ع م تذ ختأ ل ق ةدودع م ا ما یأ آلإ ران ال ان س م ت ن ل او ال قو ب سك ن م ٮل ب (80) نوملع ت الا م U ا ٮل ع نو لوق ت مأ ھد ھع U ا فل خي

نود ال خ اھي ف م ه ران ال با ح صأ كئ لوأ ف ھتئیط خ ه ب ت طا حأو ةئي س (81) ن ود ال خ اھي ف م ه ةن ج ال باح صأ كئ لوا تاح الص ال اولم عو اون ماء ن یذ الو

(82) 80. Твердять вони: «Не торкнеться нас вогонь пекельний ні в якому разі, хіба що на дні счітан- ні ». Відповідай їм: «Чи отримали ви на те обіцянку Господнє, - а слову Своєму ніколи не змінить Він, - або ж зводите через незнання наклеп на Бога! » 81. Ті, хто вершив зло і загруз в гріхах, - мешканці пекла на віки вічні. 82. А ті, хто увірував і творив добрі діла, - мешканці раю на віки віків. коментар Ці аяти відтворюють одне з брехливих тверджень іудеїв, які лягли в основу їх гордині, послу- жила, почасти, причиною їх помилки. «Твердять вони:" Не охопить нас вогонь пекельний ні в якому разі, хіба що на дні лічені ". Відповідай їм:" Чи отримали ви на те обіцянку Господнє, - а слову Своєму ніколи не змінить Він, - або ж зводите через незнання наклеп на Бога! "» Однією з найбільш очевидних причин впертості і егоїзму цього народу є його віра в «Перевагу іудейської раси над усіма іншими расами», в те, що «вони відрізняються від інших народів», в то, що «навіть їх грішники в розплату за свої гріхи будуть зазнавати тортур пекла протягом лише не- скількох днів, і рай, таким чином, назавжди буде належати їм і тільки їм ». Ці претензії на привілеї не мають ніякого логічного обгрунтування, оскільки, винагороджуючи або караючи за вчинені діяння, Аллах не проводить відмінності між людьми різних національностей.

А які зі своїх діянь можуть привести іудеї в виправдання своїх претензій на виключне положе- ня серед інших народів, яке давало б їм право на особливе ставлення в рамках загального закону небес- ного відплати? Вищенаведений аят своєї незаперечною логікою руйнує їхні порожні домисли і показує, що у їх претензій може бути тільки два джерела: або вони отримали конкретну обіцянку від Аллаха на цей рахунок (а вони його не отримували), або вони брешуть і брешуть на Нього. *** Наступний аят висловлює загальний універсальний закон, бездоганний з точки зору його логічного обгрунтування: «Тим, хто вершив зло і загруз в гріхах, - мешканці пекла на віки вічні». Це загальне правило для грішників будь-якого віросповідання всіх часів і народів. *** В останньому з розглянутих в даному уривку аятов сформульований інший загальний універсальний закон, який відноситься до побожним віруючим: «А ті, хто увірував і творив добрі діла, - мешканці раю на віки вічні". пояснення Плоди зла Арабські слова Касба і іктісаб обидва означають «отримувати дохід», «заробляти що-небудь за допомогою созна- тільних цілеспрямованих дій ». Заробіток дістається людині в обмін на працю, який витрачається їм з метою отримання доходу. І це зовсім не означає, що ця людина впав у зло. Зло здійснює той, хто егоїстично переслідує свої корисливі інтереси. Одне гріх тягне за собою інше, і поступово совість людини атрофується до такої сте- пені, що вчинення грішних справ стає для нього природним і нормальним станом. людина пів ністю грузне в пороці і перестає віддавати собі звіт в тому, що своїми справами він заслуговує вічних

мук. Закон причинно-наслідкового зв'язку проявляє себе по відношенню до гріхів точно так же, як і в відно шеніі чесноти. Ті, хто повністю віддається злу, абсолютно закономірно виявляються оточеними з усіх боків згубними наслідками своїх власних злих діянь. Тих же, хто всіма силами своєї душі протистоїть злу, хто, не рахуючись з часом, бореться зі своїми хибними схильностями, не можна ставити на одну дошку з безбожників, які самі накликають на себе біду. Ті, хто бореться зі злом, відчувають до нього нена- Віста і огиду, а щирі, що йдуть з глибини серця зусилля з подолання зла завершується, естест- венно, тріумфом добра в людській душі. Тому закономірним результатом наполегливої боротьби добра зі злом завжди буде посилення почав благородства і чесноти в людській натурі. Однак свідома ус- тупка злу з яких би то не було корисливих мотивів, заради власної наживи поступово зводить во- коло людини стіну зла, яка все більше ускладнює йому доступ до будь-яких проявів добра і, в кінці кон- цов, повністю позбавляє його можливості доторкнутися до блага. Коли людина остаточно і без залишку отда ється злу, він прирікає себе на вічні муки від наслідків своїх же власних діянь. Такі ті люди, про яких нижче (2:86) буде сказано: «Віддали перевагу вони життя в світі цьому житті загроб- ної, що не будуть полегшені борошна їх, і не буде допомоги їм ».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 83-86

ا نا س حإ ن ید الو ال بو U ا الإ نودبع تال لي ئآر سإ ین ب ق اثي م ا نذ خأ ذإو ة ال ص ال اومي قأو ان س ح سانل ل او لو قو ین كا س لماو ى ماتي الو ى برق ال یذو ا نذ خأ ذإ و (83) نو ضرع م مت نأو مكن م الیل ق الإ متي لو ت م ث ةا كز ال او تاءو م تنأو متررقأ مث مكراید نم مك سفنأ نوجرخت الو مكءآمد نوكف ستال مكقاثیم

ن م مكن م اق یر ف نو جر ختو مك سف نأ نولتق ت ءآلؤ ه مت نأ م ث (84) نود ه شت و ھو م ھودافت ٮرا سا م كوتأ ي نإو ناودع الو مثإلا ب مھیل ع نور ھاظت م ھرا ید ام ف ضعب ب نورفك تو باتك ال ضعب ب نون مؤ تفأ مھ جار خإ مكیل ع مر حم

ن ودر ي ة مایق ال مو یو اي ند ال ةاي ح ال ي ف یز خ الإ مكن مك لذ لعف ي ن م ءآز ج اورت شا ن یذ ال كئ لوا (85) نولمع ت ام ع ل فاغ ب U ا ا مو باذع ال د شأ ى إل

نور صني مھ الو باذعال مھنع ففخي الف ةرخالاب ایندال ةایحال (86)83. [Згадайте], як уклали ми Завіт з синами Ісра'іла, [який проголошував]: «Не будете вклонятися нікому, крім Бога [Єдиного], почитайте батьків і добро творіть родичам, сиротам і біднякам. Говоріть людям приємне, робіть молитву, вносите суми визначені у користь нужденних ». Але , за винятком небагатьох , порушили ви [цей Завіт], бо народ ви впертість. 84. [Згадайте], як уклав Я з вами Завіт про те, що не будете ви проливати крові вашої і виганяти один одного з помешкань. Визнали ви [цей Завіт] і самі засвідчили його. 85. Але [саме] ви стали вбивати і виганяти один одного з жител, об'єднуючись з одними про- тив інших в гріху і ненависті. Якщо ж захоплюєте ви полонених, то берете викуп за них. А адже заборонено вам виганяти їх. Чи не станете ж визнавати ви одну частину Піса- ня, а відкидати іншу? Заплата того, хто вершить подібне, буде ганьба в світі цьому, а в день Судний - покарання жорстоке саме. Відає Господь про те, що вершите

ви. 86. Вважали за краще вони життя в світі цьому житті загробному, що не будуть полегшені борошна їх, і не бу- дет допомоги ім. коментар порушники Завіту У попередніх аятах побіжно говорилося про Завіті, або Договорі Бога з синами Ізраїля, але без упо- мінанія яких би то ні було подробиць. У аятах ж даного уривка Аллах нагадує іудеям про некото- яких з положень цього Завіту. Більшість, якщо не всі, з цих положень можна розглядати в якості фундаментальних принципів і непорушних законів, що лежать в основі всіх світових релігій, оскільки в ка- ждой з них в тій чи іншій формі містяться всі цілком положення цього Завіту, всі його розпорядження. У розглянутих аятах іудеї піддаються безжалісного осуду. Коран звинувачує їх у тому, що вони порушили Договір, і загрожує їм ганьбою в земному житті і найжорстокішим покаранням в іншому світі. Договір, який визнали і засвідчили іудеї, містить наступні положення. 1. Єдинобожність і поклоніння Аллаху, що виражено в наступній формі: «[Згадайте], як заключі- Чи ми Завіт з синами Ісра'іла, [ який проголошував ] : «Не будете вклонятися нікому, крім Бога [ Єдиного ] , 2. почитайте батьків 3. і добро творіть родичам, сиротам і біднякам. 4. Говоріть людям приємне, 5. робіть молитву, 6. вносите суми певні на користь нужденних ». Але, за винятком небагатьох, порушили ви [ цей Завіт ] , бо народ ви впертість. 7. [ Згадайте ], як уклав Я з вами Завіт про те, що не будете ви проливати крові вашої 8. і виганяти один одного з помешкань. 9. Визнали ви [ цей Завіт ] і самі засвідчили його. »

(Та ж думка простежується і в інший фразі: « Чи не станете ж визнавати ви одну частину Писання, а від- Вергал іншу? » ) Однак ви порушили багато з того, про що домовилися з Аллахом: «Але [ саме ] ви стали вбивати і виганяти один одного з жител, об'єднуючись з одними проти інших в гріху і ненависті » . Все це - порушення вашого Договору з Аллахом . «Якщо ж захоплюєте ви полонених, то берете викуп за них. А адже заборонено вам виганяти їх ». Дивно, що, сплачуючи викуп і звільняючи полонених, ви поступаєте відповідно до Торою і дого злодієм. «Не станете ж визнавати ви одну частину Писання, а відкидати іншу? Заплата того, хто вершить подібне, буде ганьба в світі цьому, а в день Судний - покарання жорстоке саме. Веда- ет Господь про те, що вершите ви ». Він, наисправедливейшим, врахує всі ваші діяння, і будете ви судимі за вчинками вашими Божественним су- хата.

*** В останньому з обговорюваних аятов викладені причини, за якими іудеї повели себе настільки непоследова- кові: «Віддали перевагу вони життя в світі цьому житті загробному ...» . І тому - «... не будуть полегшені борошна їх, і не буде допомоги їм» . пояснення Найкращий шлях для порятунку народів Наведені вище аяти були послані в зв'язку з історією синів Ізраїлевих, але в той же час в них міститься ряд законів, універсальних для всього людського роду. Ці закони містять в собі наставле- ня народам про те, як вижити і досягти успіху, а також розкривають причини невдач і загибелі націй. З точки зору Корану, народи тільки тоді зможуть жити довго і щасливо, коли кожна людина в окремо-

сти, відмовляючись від гріховних діянь, міцно зв'яже себе з великої Божественною силою і при будь-якому повороті з- битій буде завжди сподіватися на допомогу і підтримку Вічного джерела життя. Джерело життя - це, звичайно ж, Аллах, Всевишній. Людина повинна коритися Аллаху і поклонятися тільки Йому і тільки Йому одному викази- вать щире смиренність. Народу, соблюдающему цей закон, не страшні ніякі випробування. Щирість і чисто- та помислів кожного, хто поклоняється Аллаху, несумісні з підпорядкуванням комусь або чомусь, крім едінст венного Істинного Бога, яким є Аллах . В іншому випадку це означало б поступку своїм власним егоїстичним прагненням, що рівнозначно капітуляції перед Сатаною, а отже - поклоніння йому. Як уже зазначалося, єдиним засобом порятунку для цілого народу, тобто засобом для нього ви- стояти і жити, служить непохитна вірність кожної людини Божественному Заповіту, відданість Послан- никам Божим і віра в їх указующее слово. Очевидно, що, з іншого боку, злидні і гріхи послаблюють ве- ру і прихильність чесноти, приводячи, в кінцевому підсумку, до повного розриву з Господом і занурення че- ловека в пучину безбожництва. Немає порятунку такому народу ні на землі, ні на небесах, і в іншому світі чекають його вічні муки. При уважному і неупередженому підході досить прочитати наведені вище аяти Священного Ко- рана, щоб зрозуміти основну ідею Ісламу, уявити собі, до якого життя закликає він своїх последовате лей і всі народи на землі. Яка прекрасна, мирна, повна радощів життя запанує на землі, якщо все лю ді діятимуть відповідно до Божественними заповідями! З іншого боку, таємниця невдач і поразок цілих народів, що призводять, врешті-решт, їх до загибелі і пів ному зникнення з лиця землі, криється в ненависті і ворожнечі як між різними націями, так і всередині їх самих, тобто в забутті ними Божественних заповідей. Якщо люди не виконують Завіт Аллаха і перестають

сподіватися на Нього, не шанують батьків, відмовляють у допомозі членам своїх сімей, родичам, сусідам, одноплемінникам, проливають кров, виганяють один одного з жител і з землі, щоб привласнити чуже имущест- во, то їх народу загрожує неминуча загибель. «... не будете ви проливати крові вашої і виганяти один одного з помешкань» І, нарешті, ще однією причиною загибелі народів є корисливість і свавілля при виконанні зако нов, коли люди дотримуються ті з них, які захищають їх особисту вигоду, але нехтують тими, які корисні для суспільства в цілому. «Не станете ж визнавати ви одну частину Писання, а відкидати іншу? » Такі з точки зору Корану деякі з причин процвітання або краху цивілізацій.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 87-88

ن با ى سي ع انیتاءو ل سر ال ب ھدع ب ن م انیف قو باتك ال ى سو م انیتاء دق لو ٮو ه ت ال ام ب لو سر م كءآ ج املك فأ سدق ال ح ور ب ھا ند یأو تانیب ال م یر م

ف ل غ ان بول ق او ال قو (87) نولتق ت اق یر فو مت بذ ك اق یرف ف م تربكت سا مك سف نأ نونمؤ ي ام الیلقف مھرفكب U ا مھنعل لب (88)

87. Мусі дарували Ми Письмо, а й слідом за Мусою направляли [до людей інших] посланників. « І с і , с и н о в і М а р й а м , д а р у в а л и М и з н а м е н н я я с н і і зміцнили [волю] його [через] Духа Свято- го. Але кожен раз, коли приходив до вас, [о люди], посланник [будь-якої] з тим, що не по д у ш і в а м , о х о п л ю в а л и в а с г о р д и н я і о г о л о ш у в а л и в и одних [посланців] брехунами, а інших вбивали. 88. Відповідали вони: «Серця наші недоступні вірі». Як би не так! Це Всевишній прокляв їх за невір'я, адже незначна віра їх. коментар Їх серця недоступні вірі Аяти цього розділу також звернені до юдеїв, але закладені в них підходи і критерії носять загальний і універсальний характер. Спочатку сказано: «Мусі дарували Ми Письмо, а й слідом за Мусою направляли [до людей інших] посланників». Слідом за Мойсеєм (Мусою) прийшли Давид, Соломон, Ісус, Захарія і Іоанн. « І с і , с и н о в і М а р й а м , д а р у в а л и М и з н а м е н н я я с н і і зміцнили [волю] його [через] Духа Святого. але кожен раз, коли приходив до вас, [о люди], посланник [будь-якої] з тим, що не до душі вам, охоплювали вас гординя ... » Ваше свавілля було настільки сильно, що - «... оголошували ви одних [посланців] брехунами, а інших вбивали».

З цих слів стає очевидним той факт, що Божественні посланці, проповідуючи людям Слово Ал- Лаха, не звертали уваги на підступи безбожників. Так і личить поводитися справжнім лідерам. Бо, якщо пророк схильний йти на поводу у натовпу і потурати егоїстичним прагненням людей, то, замість того щоб стати на чолі шукачів істини, він сам ризикує перетворитися в послідовника «заблудлих». «Відповідали вони:" Серця наші недоступні вірі ". Як би не так! Це Всевишній прокляв їх за невір'я » З тієї ж самої причини «незначна віра їх». Ці слова можна віднести до тих юдеїв, які раніше відкидали пророків (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!) або вбивали їх. Можна також припустити, що мова йде про іудеїв, що жили в один час зі святим Пророком (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Які злісно і вперто виступали проти його пророчою місії. Однак в більш широкому сенсі ідея цього висловлювання полягає в тому, що людина, піддавшись сво- їм пристрастям, може дійти до того, що Аллах прокляне його і позбавить Своєї милості і тоді серце його огорне покривало невіри настільки щільне, що істина лише зрідка зможе торкнутися його.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 89-90

ل ب ق ن م او نا كو مھع م ا لم ق د ص م U ا دن ع ن م بات ك م هءآ ج ا لمو U ا ةنعل ف ه ب اورف ك او فر عا م م هءآ ج امل ف اورف ك ن یذ ال ٮل ع نو حتفت سي U ا لز نا آم ب اورفك ي نأ مھ سف نأ ه ب اورت شا ا م سئ ب (89) ن یر فاك ال ٮل ع

ٮل ع ب ضغ ب وءآب ف ھداب ع ن م ءآش ي ن م ٮل ع ھل ض ف ن م U ا لزن ي نأ ایغ ب ینھم باذع نیرفاكللو ب ضغ(90)

89. Коли ж до них (т. Е. Іудеям) стало Писання, яке підтверджує істинність тих [піса- ний], якими володіли вони, - але ж раніше просили вони перемогу над невірні [в Бога Єдиного], - отже, коли стало до них те, про що заздалегідь було відомо, відкинули вони його. Так простягне над невірні прокляття Аллаха! 90. Незначна плата, за яку продали вони душі свої, відкинувши послане Всевишнім і обурюючись тому, що обдаровує Він милістю тих з рабів Своїх, кого забажає. І вдвой- НЕ зазнали вони гніву [Господню] великому. Воістину, уготовано многобожникам нака- пізнання принизливе. коментар Віруючий і безбожник У двох наведених вище аятах мова, як і раніше, йде про іудеїв і історії їхнього життя. Вони давно з не- терпінням і пристрастю чекали приходу Ісламу і пророка Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Саме заради цього оселилися вони в Медині, очікуючи побачити там ознаки та свідоцтва пришестя нового Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), про який прочитали в своїй Божественній книзі - Торі. З давніх-давен вони звикли обговорювати благу звістку про майбутнє явище Пророка (хай благословить Аллах Його і рід його!), Який, як вони сподівалися, допоможе їм здолати своїх ворогів. Але, отримавши від Аллаха Коран,

містив той же послання, що було і в Священному писанні іудеїв - Торі, вони відкинули його. «Коли до них (т. Е. Іудеям) стало Писання, яке підтверджує істинність тих [писань], коі- ми володіли вони, - але ж раніше просили вони перемогу над невірні [в Бога єдино- го], - отже, коли стало до них те, про що заздалегідь було відомо, відкинули вони його. Так распро- стрет над невірні прокляття Аллаха! » Так, таке іноді трапляється, коли людина пристрасно прагне до будь-якої мети, але добившись її, обна- ружівает, що досягнутий успіх вже не відповідає його особистим інтересам. І тоді він, піддавшись дрібним, сует- вим міркувань, відмовляється від отриманого результату, а часом стає на сторону ворогів собственно- го дітища.

*** Іудеї ж охоче примирилися зі своєю поразкою. Ті ж самі люди, які заради того, щоб зустрів тить нового Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і піти за ним, покинули рідну оселю і, пре- здолавши безліч труднощів, оселилися в Медині, в кінцевому підсумку стали заодно з ворогами Ісламу - язич- никами і невірні. Тому Коран говорить: «Мізерно плата, за яку продали вони душі свої, відкинувши послане Всевишнім і обурюючись тому, що обдаровує Він милістю тих з рабів Своїх, кого забажає ... » Схоже, вони очікували, що обіцяним пророком (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Стане один з синів Ізраїлевих. Іудеї розчарувалися тим, що Коран був посланий людині не з їхнього племені. снідати заздрістю до Святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), вони впали в безбожництво і ухилилися від ис істинного шляху. Тому аят завершується такими словами: «... І подвійно піддалися вони гніву [Господню] великому. Воістину, уготовано многобожникам покарання принизливе ».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 91-93

ن ورفك یو انیل ع لز نا آم ب ن مؤ ن او ال ق U ا لز نا آم ب اون ماء مھ ل لي ق اذإ و ن إ لب ق ن م U ا ءآیبنأ نولتقتمل ف ل ق مھع م الم ا قد ص م ق حال و ھو هءآرو ام ب ن م ل جعال م تذ ختا م ث تانیب ال ب ى سو م م كءآ ج دق لو (91) ینن مؤ م متن ك اوذ خ روط ال مك قو ف انع فرو مك قاثي م ا نذ خأ ذإو (92) نو لما ظ مت نأو ھدع ب م ه بول ق ي ف او بر شاو اني ص عو انعم س او ال ق اوعم ساو ةو ق ب م كاني تاء آ م

یننمؤ م متنك نإ مكنامیإ ھب مكرمأي ا م سئب لق مھرفكب لجعال (93)91. Коли говорять їм: «Повірте в те, що послав Аллах», - відповідають вони: «Віруємо ми в то, що було послано нам », - але не вірують ниспосланному після цього. Але ж [Ко- ран] - Істина, що підтверджує [Писання], яким вже мають у своєму розпорядженні вони. А запитай-ка їх, [Мухаммад]: «Чому ж раніше вбивали ви пророків Божих, коли віруючі ви лю ді? » 92. Прийшов до вас Муса зі знаменнями ясними, але за відсутності його стали ви поклонятися бичка та перетворилися в нечестивців. 93. [Згадайте], як взяли Ми клятву з вас і спорудили перед вами гору Синайську і веліли: «Тримайтеся міцно того, що дарували Ми вам, і слухайте». Відповіли вони: «Чули ми, але не виконуємо ». Сповнилися через зневіру серця їх любов'ю до бичка. скажи, [Про Мухаммад]: «Бридко те, що велить вам ваша віра, якщо бажаєте ви бути [істинно] ве- рующими ». коментар Расова нетерпимість іудеїв У коментарі до попередніх аятам вже говорилося про те, що іудеї зазнали безліч бід і муче- ний, щоб зустріти Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), обіцяного їм в Торі. Але коли він (та

благословить Аллах Його і рід Його!), нарешті, прийшов, вони не повірили йому чи то через заздрощі, чи то через те, що він не був іудеєм, чи то тому, що відчули загрозу своїм особистим інтересам. В даному уривку Коран звертається до проблеми відомої всьому світу расової нетерпимості іудеїв. сказано: «Коли говорять їм:" Повірте в те, що послав Аллах ", - відповідають вони: "Віруємо ми в то, що було послано нам", - але не вірують ниспосланному після цього ». Юдеї проте йому не вірили ні в Євангеліє, ні в Коран. Для них важлива була тільки проблема расової прінадлежно- сти, а також їх особиста вигода. Вони стверджували, що вірять тільки в ті одкровення, які послані іудейським пророкам (нехай буде ми- Лост до Ним Аллах!), а одкровення, послані неіудеї Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!), не уявляють для них ніякої цінності. Відповіддю на ці зарозумілі затвердження послужив аят рассмат- Ріва уривка, в якому говориться, що послані Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!) від- кровеное істинні і підтверджують те, що сказано в Священній книзі іудеїв, тобто пророцтво, що міститься в трактаті Дует (18: 15-18). «Але ж [Коран] - Істина, що підтверджує [Писання], яким вже мають у своєму розпорядженні вони » Потім Священний Коран розкриває їх брехливість і каже, що іудеї виправдовують своє невір'я тим, що Пророк Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Не належить до їх числа. «А запитай-ка їх, [Мухаммад]:" Чому ж раніше вбивали ви пророків Божих, коли віруючі ви люди? "» Якби іудеї щиро вірили в свою Священну Книгу, Тору, де вбивство названо найбільшим гре- хом, вони не стали б вбивати посланників Аллаха. Крім того, їх слова «Віруємо ми в то, що було послано нам» незаперечно доводять їх відхід від еди-

нобожія і є, по суті справи, богохульством і своєрідним проявом як індивідуального, так і на- ционального зарозумілості і егоїзму. Мета єдинобожжя полягає в тому, щоб викорінити ці ганебні явища з життя людського спільнота- ства і допомогти людям усвідомити і прийняти заповіді Аллаха вже з тієї простої причини, що вони є наслідком Найвищого Джерела. Іншими словами, якщо ми сприймаємо Божественні настанови тільки на тій умові, що вони будуть послані саме нам, то це, по своїй суті, буде скоріше проявом невіри, ніж віри, свідченням за- блужденія, ніж слідування Ісламу. Слід підкреслити, що слова «Коли говорять їм (т. Е. Іудеям):" Повірте в те, що послав Аллах "" не слід відносити ні до Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!), ні до Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Ні до Ісуса (нехай буде милостивий до нього Аллах!). Просто сказано: «Повірте в те, що послав Аллах».

*** Наступний аят представляє ще кілька свідчень брехливості іудеїв: «Прийшов до вас Муса зі знаменнями ясними, але за відсутності його стали ви поклонятися бичка і перетворилися в нечестивців ». Коран говорить іудеям, що якщо вони не брешуть і щиро вірять своєму пророку, то чому тоді вони стали поклонятися бичка після того, як їм були виявлені чіткі ознаки та докази існування Єдиного Бога? Що ж це за віра така, що після відходу Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) На Синайську гору вона тут же покидає їх серця, змінюючись безбожництво, а місце Єдиного Бога займає ідол - тілець? Так, своїм нечестивим діянням ви, іудеї, створили несправедливість як по відношенню до самих себе і всьому своєму народу, так і до своїх майбутнім поколінням.

***

У наступному аяті Коран наводить ще один приклад, який доводить неспроможність претензій іудеїв. Йдеться про заповіді, посланих на горі Сінай: «[Згадайте], як взяли Ми клятву з вас і спорудили перед вами гору Синайську і веліли: "Тримайтеся міцно того, що дарували Ми вам, і слухайте". Відповіли вони: "Чули ми, але НЕ покоряємося ". сповнена через зневіру серця їх любов'ю до бичка. Скажи, [про Мухам- мад]: "Бридко те, що велить вам ваша віра, якщо бажаєте ви бути [істинно] віруючими" ». Так, богохульство і жадібність, втіленням яких став відлитий самаритянином золотий тілець, пустили глибоке коріння в серцях і душах іудеїв. Ось чому вони забули свого Бога. Дивна це віра, яка дозволяє вбивство пророків і поклоніння золотому теляті і допускає пре- небрежітельное ставлення до дотримання непорушних заповідей Господніх. «Скажи, [о Мухаммад]:" Бридко те, що велить вам ваша віра, якщо бажаєте ви бути [істинно] віруючими "».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 94-101

اونمت ف سان ال نود ن م ة ص ال خ U ا دن ع ةر خالا راد ال مك ل ت نا ك نإ ل ق U او مھ ید یأ ت مد ق ام ب اد بأ ھو نمت ي ن لو (94) ین قدا ص متن ك نإ تو لما ن یذ ال ن مو ةاي ح ٮل ع سان ال صر حأ مھ ند جتلو (95) ین لماظ ال ب میل ع

ن أ باذع ال ن م ه حز حزم ب و ه ا مو ةن س ف أل رم ع ي و ل م ھد حأ دو ي او كر شأ ه لز ن ه نإ ف ل یربج ل او د ع نا ك ن م ل ق (96) نولمع ي ام ب ریص ب ھل الو رم ع ي

ینن مؤ ملل ٮر شبو ٮد ھو ه ید ي ین ب ا لم ا قد ص م U ا نذإ ب كبل ق ٮل ع (97) و د ع U ا نإ ف الكي مو ل یرب جو ھل سرو ھتك ئآل مو U او د ع نا ك ن م

نوق ساف ال الإ اه ب رفك ي ا مو تاني ب تا یاء كي إل آن لز نأ دق لو (98)ن یر فاكل ل نون مؤ ي ال م ھرث كأ ل ب مھن م ق یر ف ھذب ن اد ھع اود ھا ع امل كوا (99) (100) اوتوا ن یذ ال ن م ق یر ف ذبن مھع م ام ل ق د ص م ھل ال دن ع ن م لو سر م هءآ ج ام لو

نوملعي ال مھن اك مھروھظ ءآرو ھلال باتك باتكال (101)94. Скажи: «Якщо світ майбутній, що у Аллаха, призначений таким як ви, а не іншим людям, то, коли говорите ви правду, хто забажав ж смерті [собі] ». 95. Але не забажає вони її ніколи через тих [вчинків], що здійснювали вони самі. А адже ве- дає Всевишній про [справах] неправедних. 96. Неодмінно переконаєшся ти, що більше всіх інших жадають вони життя, перевершуючи в цьому да- ж многобожників. Бажав би кожен з них прожити тисячу років. Але навіть якщо і обре- тет він довголіття, не врятуватися йому від покарання, бо бачить Аллах то, що вершать вони. 97. Скажи, [Мухаммад]: «Хто б не був ворогом Джибрілю», - але ж [саме] він звів Ко- ран з дозволу Аллаха в серце твоє на підтвердження істинності писань колишніх, в як шлях істинного і вести радісною віруючим, - 98. «хто б не був ворогом Всевишньому і ангелам Його, посланцям, Джибрілю, Микаілов,

[Нехай знає], що, воістину, і Бог - ворог невіруючих ». 99. І раніше посилає Ми тобі знамення ясні, - не вірять в них тільки нечестивці. 100. І щоразу, як дають [іудеї] клятву Господу, хіба не порушують її деякі з них? Більш того, більшість з них не вірить [в Бога Єдиного]. 101. Коли приходив до іудеїв черговий посланник Божий, дає підстави стверджувати істинність того, що з ними, частина тих, кому даровано було писання, відкидали писання Аллаха за свої спини, як ніби-то вони не знають. коментар «Скажи:" Якщо світ майбутній, що у Аллаха, призначений таким, як ви, а не іншим людям, то, коли говорите ви правду, хто забажав ж смерті [собі] "». З попередніх аятов відомо, що іудеї стверджували, ніби якщо вони і потраплять в пекельне полум'я, щось не бо- леї ніж на кілька днів. Поклоняючись бичка, вони твердили: «Не охопить нас вогонь пекельний ні в якому разі, хіба що на дні лічені ». Крім того, коли іудеям було запропоновано повірити в послані Аллахом від- кровеное, вони відповіли, що вірити будуть тільки тому, що написано в їх Священній Книзі, Торі: «Віруємо ми в то, що було послано нам ». Іудеї уявили, що тільки їх народ гідний порятунку і райського блаженства, в той час як інші народи будуть піддані нескінченним карам і вічним мукам в Інший життя. І тоді, щоб розвіяти ці ілюзії і довести, що все виглядає зовсім інакше, їм було сказано: «... коли говорите ви правду, хто забажав ж собі смерті». Аллах повелів Своєму Посланнику передати їм, що якщо світ Інший з усіма його небесними благами призначений таким як вони, то тоді іудеям слід прагнути до цих блаженства і бажати якнайшвидшої смерти, щоб позбутися від бід і нещасть земного життя. Саме таким способом зможуть вони знайти вічне сча- стье, яке, як вони помилково вважають, належить тільки їм. *** «Але не забажає вони її ніколи через тих [вчинків], що здійснювали вони самі. Але ж відає

Всевишній про [справах] неправедних » Спростування поглядів іудеїв міститься ще в одному місці Корану, де говориться: «... Якщо утверждае- ті ви, що ближче ви інших людей до Бога, то побажайте собі смерті [якнайшвидшої], якщо вже [вважаєте] ви себе правими »(Аль-джум'а (П'ятнична), 62: 6). Дійсно, щирий у своїх дружніх почуттях людина прагне бути поруч з одним, влюблен- ний тягнеться до коханої, а шукач своєї мети пристрасно бажає отримати те, що шукає. Мирська суєта і меркантильні міркування часто стають бар'єром, що відділяє Аллаха від Його рабів. Цей бар'єр не дозволяє людині наблизитися до Бога і гідним чином постати перед своїм Творцем. Адже справжня щирість у ставленні до Бога має на увазі бажання смерті. І тоді для развен- чания брехливих тверджень іудеїв Аллах оголошує, що якщо вони дійсно вірять в своє виняткове право на перебування в іншому світі поряд з Ним і в свою богообраність, заперечуючи таке право для інших на- пологів, тоді вони, щоб змести все тілесні перешкоди і оселитися поруч з Ним, повинні словом, справою і всієї своєю душею волати про смерть. «Безумовно переконаєшся ти, що більше всіх інших жадають вони життя, перевершуючи в цьому да- ж многобожників ». Але вони ніколи не побажають собі смерті, оскільки більше за всіх інших прихильні тлінному світу і прагнуть продовжити своє земне життя ще більш несамовито, ніж роблять це ідолопоклонники. «Хотів би кожен з них прожити тисячу років».

Кожен з них, здійснюючи свої нечестиві діяння і відмовляючись шукати смерті заради зустрічі зі своїм Держ- ПОДИНА, хотів би при цьому продовжити час свого перебування на землі до тисячі років. Метафора «тисяча років» передає їх прагнення до довгої земного життя. це свідоцтво їх брехливості, адже вони знають, що вічне перебування поруч з Аллахом - не для них, і не вони справжні шанувальники Аллаха. Мета їх зарозумілих, виконаних національної нетерпимості претензій в тому, щоб сказати мусульма- нам: правда на нашому боці і справжня релігія - це релігія наших прабатьків, а ви помиляєтеся і релі- гия ваша невірна. Потім Аллах, щоб ще переконливіше показати брехливість іудеїв, говорить, що люблячі Алла- ха готові на смерть заради досягнення своєї мети. «Але навіть якщо і знайде він довголіття, не врятуватися йому від покарання, бо бачить Аллах то, що вершать вони ». Іншими словами, іудеї ніколи не забажає своєї смерті, але для чого тоді це прагнення довго жити, адже довге життя не врятує їх від Небесної кари. І при цьому вони більше за інших жадають продовження цієї су- етной земного життя, яка може стати непереборною перешкодою, що відокремлює їх від вічного блаженст- ва Іншого світу. Більш того, іудеї, вірячи в потойбічне життя і в Інший світ, чіпляються за земне життя сильніше, ніж язичники і богохульники, які в своєму невігластві вважають, що людське життя не має

продовження після смерті. «Скажи, [Мухаммад]:" Хто б не був ворогом Джибрілю "...» Коментатори, в тому числі Абдулла ібн Аббас, вважають, що обставини послання цього аята були такі. Один з іудейських богословів, Ібн Сурійа, разом з групою одноплемінників з Фадак відвідав Святого Пророка (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і поставив йому кілька запитань, щоб упевнитися в істинності його пророчого дару. Переконавшись в тому, що Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) дійсно пророк Аллаха, Ібн Сурійя запитав, хто з ангелів передавав йому Божественні послання. пророк (хай благословить Аллах Його і рід його!) Відповів, що це був Джибріл (Гавриїл). Ібн Сурійа сказав, що не вірить цьому, оскільки Джибріл - ворог іудеїв і є ангелом покарання, роздратування, обурення і страти, в той час як Микаил (Михайло), навпаки, зовсім не такий, і якби носи телем послань Аллаха був Микаил, то вони повірили б в пророчу місію Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Тоді Аллах і послав цей аят і велів Святому Пророку (та благословить Аллах Його і рід Його!) передати людям, що ворог Джибріла - це ворог того, хто: «... Я знизив Коран з дозволу Аллаха в серце твоє на підтвердження істинності писань колишніх, як шлях істинного і вести радісною віруючим ... » Таким чином, Коран підтверджує істинність всіх Божественних книг, включаючи Тору, Євангеліє, Псал- ми Давида, біблійні писання і все те, що Аллах послав іншим пророкам (нехай буде

милостивий до Нього Ал- лах!). Слово Худа, «керівництво», в даному контексті може означати направляючу і керівну роль Корану по відношенню до всіх віруючих з числа людей і джинів. Керівництво посилається саме віруючим в силу того, що тільки вони можуть в повній мірі скористатися благом Священного Корану. З тієї ж причини саме їм адресовані і благі вісті.

*** Наступний аят повторює тему попереднього, але містить більший емоційний заряд, посилений словами попередження і погрози: «... хто б не був ворогом Всевишньому і ангелам Його, посланцям, Джибрілю, Микаілов, [нехай знає], що, воістину, і Бог - ворог невіруючих ». З цих слів випливає, що Аллах невіддільний від Своїх Посланців, від Джибріла і Мікаіла і всіх інших ангелів. Тому вороже ставлення до одного з них означає неприйняття і всіх інших. Іншими словами, веління Аллаха, що сприяють удосконаленню людського роду, були пе- Реда пророкам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) через ангелів. Так що, якщо і є якесь відмінність між місіями цих ангелів, воно є наслідком поділу повноважень, а не протиріч в суті довірених їм послань. Отже, ворожнеча до одного з них є прояв ворожнечі до Аллаха.

*** Ібн Аббас так описує обставини послання аята 99: «Іудейський богослов Ібн Сурійа сказав Пророку: "О Мухаммад, ми нічого не зрозуміли з твоїх слів, а Господь не дарував тобі ясного знамена, щоб ми йшли за тобою ". І тоді Аллах послав цей аят, який став живим

і ісчерпиваю- щим відповіддю на ці слова ». 1 У Божі знамення не вірять тільки нечестивці! Цей аят Корану містить вказівку на те, що Аллах надав Пророку Ісламу (та благословить Аллах Його і рід його!) Настільки ясні і однозначні докази і знамення, що вже ніхто не в силах їх отри- цять. Тому навіть ті, хто відкидає їх, визнають в глибині душі істинність вчення Мухаммада (хай благосло- віт Аллах Його і рід Його!), проте з зловмисності продовжують протидіяти йому. «І раніше посилає Ми тобі знамення ясні, - не вірять в них тільки нечестивці». Роздуми над аятами Корану відкриють шлях до істини всякому, хто з відкритою душею прагне її по- стичь, а читання їх вголос допоможе йому усвідомити реальність і істинність призову Пророка Ісламу (та благосло- віт Аллах Його і рід Його!), а також перейнятися величчю Священного Корану. але таке знання відкривається тільки тому, чиє серце не заплямоване гріхом. Тому не дивно, що грішники і всі ті, хто зганьбив себе непокорою заповідей Аллаха, не здатні повірити в Іслам.

*** «І всякий раз, як дають [іудеї] клятву Господу, хіба не порушують її деякі з них? більш того, більшість з них не вірить в Бога [Єдиного] ». Продовжуючи розпочату тему, цей аят також є виразом протесту проти нечестивого пове- дення деяких іудеїв, які не дотримуються договір з Аллахом. Вони не тільки порушують договір, але і по- загально позбавлені віри. Даний аят дозволяє припустити, що якби іудеї вірили в Аллаха і Його пророків

(хай благословить Аллах Його і рід Його!), вони ніколи не порушили б договір і не відмовилися б від своїх обидві- щаній.

*** «Коли приходив до іудеїв черговий посланник Божий, дає підстави стверджувати істинність того, що з ними ... » Слово «посланник» тут може означати Останнього Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), а мо жет ставитися до всіх пророкам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), що послідував за Мойсеєм (нехай буде ми- Лост до Нього Аллах!), оскільки, як видно з попередніх аятов, Коран засуджує юдеїв, відмовилися при- знати всіх пророків, що з'явилися після Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). ці пророки (нехай буде міло- Стів до Нього Аллах!), наділені Божественної місією, скасовували релігію Мойсея, але в той Водночас подтвер- чекали істинність Тори, якою володіли іудеї. І все ж деякі з юдеїв відмовлялися прийняти цю кни- гу Аллаха. «... частина тих, кому даровано було писання, відкидали писання Аллаха за свої спини ...» Деякі іудейські вчені-богослови відкидали Книгу Аллаха, Тору, що містить свідоцтва про- роческой місії Останнього Посланника Аллаха, Пророка Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!) «За свої спини», тобто закривали очі на що міститься в Торі чіткий і докладний опис Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), а відмовившись від частини своєї Священної Книги, вони тим

самим отказива- лись і від всього іншого, що було в ній записано. Маджму 'аль-баян. Т. 1. «... як ніби-то вони не знають …»

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 102-103

ن ك لو نامیل س رف ك ا مو نامیل س كل م ٮل ع ین طاي ش ال اولت ت ا م اوعب تاو ل باب ب ینكل لما ٮل ع لز نا آ مو ر ح سال سان ال نوملع ي اورف ك ین طاي ش ال

ر فك ت ال ف ةنت ف ن ح ن ام نإ آلوق ي ٮت ح د حأ ن م ناملع ي ا مو تورا مو تورا ه ن م ه ب ن یرآ ض ب م ه ا مو ه جوزو ءر لما ین ب ه ب نو قرف ي ا م امھن م نوملعتي ف ه ارت شا ن لم اومل ع دق لو مھعفن ي الو م ھر ض ي ا م نوملعت یو U ا نذإ ب الإ د حأ ن وملع ي او نا ك و ل مھ سف نأ ه ب اور ش ا م سئب لو ق ال خ ن م ةر خالا ي ف ه ال م ن وملع ي او نا ك و ل ري خ U ا دن ع ن م ة بوث لم او ق تاو اون ماء مھ نأ و لو (102)

(103) 102. І пішли вони за тим, чого вчили шайтани в царстві Соломона. Чи не був Соломон не- вірним, були невірними шайтани, і навчали вони людей чаклунства, а також тому, що було послано двох ангелам у Вавилоні - Харута та Марута. Але ніколи не навчали два ангела ці чаклунства, не попередивши заздалегідь: «Воістину, тільки спокушав ми, не будь же невірним ». І вчилися люди у них, як розлучати чоловіка з дружиною. Але не могли Ха рут і Марут заподіяти шкоди кому-небудь без дозволу Божого. І вчилися люди того, що було шкідливо і марно для них, хоча і знали, що не частки [щасливою] в життя майбутньої тим, хто опанував чаклунством. Дешево ж продали вони життя своє? О, якщо б знали вони це! 103. Якби увірували вони і були благочестивими, то винагородив би їх Господь заплата кращим, [ніж блага мирські]. О, якби знали вони! коментар Соломон (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І вавилонські чаклуни Ісламська література містить відомості про те, що за часів правління царя Соломона (нехай буде міло- Стів до Нього Аллах!) деякі з його одноплемінників практикували мистецтво чаклунства. Цар наказав з-

брати все їх магічні книги і приналежності і замкнути в надійному місці. (Рішення зберегти книги б- ло викликано, ймовірно, тим, що деякі з них могли згодом знадобитися для того, щоб знімати за- клятий, накладені чаклунами і магами.) Після смерті Соломона (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Якісь люди заволоділи книгами і взялися знову вчити людей чаклунства. Дехто, скориставшись слушною нагодою, став обмовляти на Соломона (так буде милостивий до Нього Аллах!), стверджуючи, що він зовсім не був пророком, а його надприродна влада над силами природи була досягнута їм за допомогою магії, яка дозволяла йому правити країною і творити чуде- са. Повіривши цим словам, деякі іудеї вдарилися у вивчення магії і настільки захопилися нею, що зовсім забули про Тору. Коли Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сповістив про свою місію і через аяти Корану оголосив про те, що Соломон (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) був одним з посланників Аллаха, деякі з іудейських рабинів стали говорити своїм одноплемінникам: «Хіба не дивно, що Мухаммад назвав Со Ломон посланником Божим? Адже він був чаклуном! » Такі слова сприймалися як, серйозне звинувачення на адресу Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), оскільки твердження про те, що Соломон - чаклун, мало на увазі, що Мухаммад (хай благосло- віт Аллах Його і рід Його!) бреше, а брехун не може бути істинним пророком. Завдяки підступам іудеїв він ви- дивився, як богохульник. Тоді то й були послані наведені вище аяти. Перший з цих двох аятов розкриває ще одну сторону огидних вчинків іудеїв. сказано: «І пішли вони за тим, чого вчили шайтани в царстві Соломона». Злите займенник «вони» в арабському вираженні ваттаба'у, «вони пішли», може ставитися до іудеям, які жили в один час з Пророком Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), або до сучасників

Соломона (хай благословить Аллах Його і рід Його!), А може мати на увазі і тих, і інших одночасно. Слово шайатин може означати злих людей, дияволів з числа джинів або і тих, і інших. За нею йдуть такі слова: «Не був Соломон невірним ...» Соломон (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Ніколи не займався чаклунством і не користувався ним для досягнення своїх цілей. «... були невірними шайтани, і навчали вони людей чаклунства, а також тому, що було ніспос- лано двом ангелам у Вавилоні - Харута та Марута ». Так, люди тягнулися до магії з двох сторін. З одного боку, магію насаджували шайтани за часів Соло мона (хай благословить Аллах Його і рід Його!), з іншого - Харута та Марут, які вчили людей за допомогою ма- гии руйнувати чари чаклунів. «Але ніколи не навчали два ангела ці чаклунства, не попередивши заздалегідь:" Воістину, тільки спокушав ми, не будь же невірним "». Коли ці два ангела вирушили на землю, чаклунство вже набуло широкого поширення в общест- ве і чаклунів вдалося залучити у свої тенета більшість людей. Ангели Харута та Марут стали вчити людей ис кусства захисту від заклинань чарівників. Але осягнення цього мистецтва вимагало перш вивчити саму ма- гію, все ті прийоми і способи, які дозволяли знімати чаклунські закляття за допомогою магічних заклі- наний, тобто самому стати майстерним чаклуном. Однак злі інтригани з числа іудеїв використовували це, щоб з ще більшою ретельністю насаджувати ма гію. Справа дійшла до того, що вони назвали чаклуном самого пророка Соломона (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!) і заявили, що природа, джини і люди слухали його тільки завдяки чарам. Так, це излюб- ленний прийом всіх нечестивців: зараховувати до своїх однодумців великих людей, щоб тим самим додати ваги своїм учень і поглядів.

Але як би там не було, їм не вдалося витримати Божественне випробування і утриматися на шляху істинної ве- ри. «І вчилися люди у них, як розлучати чоловіка з дружиною». Однак ніщо не може перевершити влади Аллаха: «Але не могли Харута та Марут заподіяти шкоди кому-небудь без дозволу Божого. І вчилися люди того, що було шкідливо і марно для них ... » Так, вони пішли наперекір Божественному задуму. Замість того щоб удосконалювати своє суспільство і осягати науку захисту від чаклунства, вони використовували отримані знання, щоб творити зло. «... хоча і знали, що не частки [щасливою] в житті майбутньої тим, хто опанував колдовст- вом. Дешево ж продали вони життя своє? О, якби знали вони це! »

*** Вони втратили своє щастя і щастя свого народу, і вир беззаконня поглинув їх. «Якби увірували вони і були благочестивими, то винагородив би їх Господь заплата промінь- шим, [ніж блага мирські]. О, якби знали вони! »

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 104-105

اوعم ساو ا نرظ نا او لو قو ان عار او لوق ت ال اون ماء ن یذ ال اه یأ آ ي ال و باتك ال ل ھأ ن م اورف ك ن یذ ال دو ي ا م (104) مي أل باذ ع ن یر فاكل لو

ء آ ش ي ن م ھتم حر ب صتخ ي U او مك بر ن م ري خ ن م مكیل ع لزن ي نا ین كر شلما میظعال ل ضفال وذ U او (105)

104. Про віруючі! Не кажіть [Пророку]: «Дивись за нами», - а говорите: «Подивися на нас» - і слухайте. Адже уготовано невірним покарання болісне. 105. Ні ті з людей Писання, хто не увірував в [Пророка Мухаммада і Коран], ні многобожні- ки не хотіли б, щоб посилати вам благо від Господа вашого. Аллах же зазначає милістю Своєю, кого забажає, бо безмірна милість Його. обставини послання За словами Ібн Аббаса, найбільш відомого коментатора Корану, коли Пророк (хай благословить Аллах Його і рід його!) Починав проповідувати, навчаючи перших мусульман Божественним аятам і заповідям, вони часто просили його говорити повільніше, щоб краще вникнути в почуте і мати можливість задавати вопро- си. У цих випадках слухачі зверталися до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Використовуючи виражений- ня ра'іна, утворене від кореня ра'а, «враховувати», «брати до уваги», і що означає «врахуй наше по- -ложении, почекай » . Однак іудеї спотворили сенс сказаного, скориставшись його схожістю з іншим арабським словом - ар-ра'унах, «безрозсудність», «безпечність», «дурість», і в їх інтерпретації це Вира ються стало звучати як «обдурити нас», що мало дуже образливий відтінок . Тобто іудеї знайшли, таким чином, спосіб висміяти і поставити в незручне становище Пророка (хай бла Богослов'я Аллах Його і рід Його!) і мусульман. Перший з двох аятов даного уривка був посланий з метою по- заважати юдеям надалі використовувати цей знущальний каламбур. Аят наказував віруючим вимовляти сло-

у унзурна замість ра'іна, оскільки воно має те ж значення, але дозволяє уникнути двозначності, позбавляючи ворогів можливості зловживання грою слів. Інші коментатори вважають, що іудеї вхопилися за вираз ра'іна, яке нагадувало на слух лайливе слово в їхній мові, і стали на всі лади його повторювати. Існує також тлумачення, згідно з яким іудеї, бажаючи висміяти Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід його!), При зверненні до нього замінювали вираз ра'іна на схоже на нього за звучанням ра'ііна, кото рої означало «наш пастух». Всі наведені тлумачення не суперечать одне одному і мають право на існування. коментар Чи не давай ворогам приводу! Тепер, коли нам відомі обставини послання, розглянемо перший з двох аятов прочитаного вище уривка: «Про віруючі! Не кажіть Пророку: "Дивись за нами", - а говорите: "Подивися на нас", - і слухайте [йому]. Адже уготовано невірним покарання болісне ». З цих слів стає ясно, що мусульманам слід бути обережними і не давати своїм ворогам ні найменшого приводу для лихослів'я, адже тим досить часом однією короткої фрази, щоб скористатися нею на шкоду правовірним. Коран застерігає мусульман не вимовляти вголос навіть найкоротших повсякденних слів, я кщо і уд е ї можу т ь п е р е т в о р и т и ї х в о б р а зу, р а ни т ь д ушу віруючого. Мусульманам слід уникати мно- гозначних слів, які можуть бути використані недоброзичливцями як привід для передразнивания і іздев- ки , а користуватися словами , не допускають двозначно ст і в тлумаченні. Мусульмани повинні захищати себе від цинічних прийомів противника, який використовує слова, зовні цілком милозвучні, але таять в се- бе приховану насмішку. Дурр аль-Мансур. Т. 1. С. 252. Мухаммад ібн Джарір Табари. Джамі 'аль-баян. Т. 1. С. 469.

Якщо навіть в таких дрібницях Іслам рекомендує віруючим бути обачними і не давати ворогові осно- ваний для лихослів'я і глузувань, то в більш серйозних ситуаціях, будь то внутрішні справи або міжнародні відносини, мусульмани повинні бути тим більш обережні. Слід також зазначити, що вираз ра'іна, крім того що говорилося раніше, має також деякий відтінок неввічливості, оскільки може бути похідним від слова мура'ат, яке означає «дивись за на- ми, а ми будемо дивитися за тобою ». З урахуванням цих обставин, а також беручи до уваги схильність іу- деїв зловживати його двояким тлумаченням, Коран рекомендує мусульманам надалі не використовувати це слово. точний зміст Надихаюче, сповнене поваги звернення йа 'айухаллазіна' аману, «про що увірували!», Адресуе- моє правовірним мусульманам, зустрічається в Корані 80 разів, причому перший раз - в наведеному вище аяті. Цікаво, що цю фразу можна бачити тільки в сурах, посланих в Медині, тоді як в мекканских сурах вона відсутня. Причина може бути в тому, що після переїзду Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) В Медину мусульмани об'єдналися і положення громади усталилося, особливо в зв'язку з утворенням потужної, розвинутої державної структури. Тому Аллах і звернувся до мусульман в такій формі: «Про віруючі!» Це звернення має ще один сенс. Сформулювати його можна таким чином: тепер, коли ви знайшли віру і встали на шлях істини, тобто уклали договір з Аллахом, ви повинні коритися Йому в з- відно до Його заповідями, які є невід'ємною частиною цього договору. Іншими словами, ваша віра вимагає виконання Божественних встановлень. Слід також зазначити, що в творах ісламської літератури, в тому числі сунітської, неоднократ- але наводяться слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), який сказав: «Немає жодного аята з обра-

щением "Про віруючі!", посланого Аллахом, де б в якості першого і найголовнішого з віруючих не має на увазі Алі ».

*** У наступному аяті оголюється суть ворожого ставлення язичників і людей Писання до істинно верую- щим: «Ні ті з людей Писання, хто не увірував в [Пророка Мухаммада і Коран], ні многобожники НЕ хотіли б, щоб посилати вам благо від Господа вашого. Аллах же зазначає милістю Своєю, кого забажає, бо безмірна милість Його ». Живляться заздрістю і злістю, вороги Ісламу не могли спокійно бачити пошани і слави, що випали на долю мусульман, і не бажали примиритися з тим, що великий Пророк разом з дарованої Аллахом Божественної книгою посланий не ним, а мусульманам. Однак вони були не в силах нічого вдіяти з дарованої мусульманам Милістю Аллаха. Тафсир Фурат аль-Куфи. С. 49. Переказ 7; Ібн Асакир. Таріх-і Дамешк. Т. 2.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 106-107

U ا نأ ملع ت م أل اھلث م وأ اھن م ریخ ب تأ ن اه سن ن وأ ة یاء ن م خ سن ن ا م ا مو ضرألاو تاوام س ال كل م ه ل U ا نأ ملعت م أل (106) ر ید ق ءي ش ل ك ٮل ع

ري صن الو ي لو نم U ا نود نم مكل (107)106. Чи не скасовуємо Ми і не забуваємо жоден аят, не навівши кращого його або рівного йому. Хіба не знаєш ти, що владний Всевишній над усім сущим? 107. Хіба невідомо тобі, що належить Богу влада над небесами і землею, і що немає у вас, [о люди], ні покровителя, ні помічника, крім Нього? коментар У чому сенс скасування аятів Ці два аята, як і попередні, пов'язані, в основному, з ворожими випадами іудеїв проти мусульман. Іудеї стверджували, що тільки їхня релігія істинна, а справжня кибла знаходиться там, куди вони звертаються при здійсненні своїх молитов. На доказ вони наводили той факт, що і Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Також звертався при молитві в сторону Єрусалиму. Але коли було послано повеле- ня змінити киблу з Єрусалиму на Каабу, як про те говориться в аяті 144 даної сури, іудеї втратили це- го аргументу. Однак вони знайшли новий привід для нападок і стали говорити, що якщо перша кибла була пра- вільной, то навіщо знадобилося її міняти? А якщо веління про зміну Кібли обґрунтовано, тоді все перед- дущіе молитви мусульман, звернені до Єрусалиму слід вважати недійсними. У наведених вище аятах Коран відповідає на ці вигадки, просвічуючи мусульман і заспокоюючи їх серця: «Не скасовуємо Ми і не забуваємо жоден аят, не навівши кращого його або рівного йому». А зробити це не становить жодних труднощів для Аллаха: «Чи знаєш ти те, що владний Всевишній над усім сущим?»

***

«Хіба невідомо тобі, що належить Богу влада над небесами і землею ...» Аллах вправі змінювати Свої веління будь-яким чином на Свій розсуд, і ніхто не зрівняється з Ним в знанні того, що несе благополуччя Його рабам. «... і що немає у вас, [о люди], ні покровителя, ні помічника, крім Нього?» Фактично, перша частина цього аята говорить про безумовне суверенітет Аллаха в області релігійних приписів і про те, що Він, маючи для цього всі необхідні знання, здатний Сам вирішувати, що добре для його творінь, а що ні. Отже, віруючі не повинні прислухатися до суєтним промов самовдоволених егоїстів, які висловлюють сумніви з приводу скасування тих чи інших релігійних приписів. Друга частина аята - це попередження тим, хто шукає опори і підтримки не у Аллаха, в той час як ні- хто в світі, крім Нього, не здатний реально допомогти людині. Слід також зазначити, що слово насх, «скасування», в релігійному сенсі означає «скасування правила і за- мену його іншим ». Більш докладні пояснення з цього приводу будуть дані нижче.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 108

ل دبت ي ن مو لب ق ن م ى سو م لئ س ام ك مك لو سر او أل س ت نأ نود یر ت مأ لیب سال ءآو س ل ض دقف نامیإلاب رفكال (108)

108. Або ж бажаєте ви запитувати Посланника вашого, як раніше запитували Мусу? але хто б ні перейшов від Віри до невіри, зійшов він зі шляху прямого. обставини послання У різних коментарі можна знайти опис абсолютно різних обставин послання цього аята, проте висновки з них зроблені майже однакові. Ось кілька прикладів. Одне з описів обставин послання наводиться в переказі Ібн Аббаса, який розповідає, що одного разу Ваххаб ібн Зайд і Рафі ібн Харман прийшли до святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І попросили показати їм послання від Аллаха, яке вони змогли прочитати своїми очима, щоб оконча- кові увірувати. В іншому варіанті йдеться про те, що якісь люди стали просити Мухаммада (хай благо зловить Аллах Його і рід Його!) вивести з-під землі річки і змусити їх текти для них, тоді, мовляв, вони підуть за ним і визнають його Посланником Божим. Інші коментатори розповідають, що група арабів звернулася до Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!) з проханням, аналогічної тій, з якої приходили до Мойсея (хай благословить Аллах Його і рід Його!) іудеї. Вони попросили показати їм Господа, щоб вони могли побачити Його своїми власними очима і уве- ровать в Нього. У відповідь на це прохання і був посланий розглянутий аят. коментар неспроможні відмовки Даний аят звернений до деяких нестійким у своїй вірі мусульманам або до поган. Іудеї в ньому на- пряму не згадуються, але, як буде показано нижче, його зміст досить тісно пов'язане з історією це-

го народу. Можливо, саме після зміни Кібли деякі мусульмани і язичники за намовою іудеїв пред'я- вили святому Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) порожні і безглузді вимоги, як, напри- заходів, ті, що були згадані вище. Всемогутній Аллах заборонив їм ставити такі питання. У Корані сказано: «Або ж бажаєте ви запитувати Посланника вашого, як раніше запитували Мусу?» Насправді ж ви за допомогою безпідставних відмовок вирішили ухилитися від істинної віри. Оскільки подібні дії є нічим іншим, як спосіб відходу від віри до богохульства, в кінці аята ска зано: «Але хто б не перейшов від Віри до невіри, зійшов він зі шляху прямого» . Слід зазначити, що Іслам ніколи не забороняв людям задавати логічні і науково обгрунтовані во- тання, так само як і просити Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) явити чудо для доказу Бо- жественной істинності його пророчої місії, оскільки і розуміння будь-якої проблеми і набуття ве- ри досягаються одними і тими ж засобами. І все ж зустрічалися люди, які продовжували ставити глу- пие питання і придумувати найнеймовірніші приводи для того, щоб відкинути заклик святого Пророка (Хай благословить Аллах Його і рід Його!) Примкнути до істинної віри.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 109-110

ن م اد س ح اراف ك مك نام یإ دع ب ن م مك نودر ي و ل باتك ال ل ھأ ن م ریث ك دو U ا ي تأ ي ٮت ح او حف صاو اوف عا ف ق حال مھ ل ینب ت ا م دع ب ن م مھسف نأ دن ع ة ا كز ال او تاءو ةال ص ال اومي قأو (109) ر ید ق ءي ش ل ك ٮل ع U ا نإ ھر ما ب

ر ي ص ب نولمع ت ام ب U ا نإ U ا دن ع ھود جت ري خ ن م مكسف نال او مدق ت ا مو(110)

109. Після того як прояснилася їм Істина, багато хто з власників Писання (т. Е. Тори) хоте- Чи б через заздрощі, властивою їм, відвернути вас від Віри, коли вже прийняли ви її. про- тіть їх і відверніться від них, поки не виявить вам Господь веління Своє. Воістину, треба всім сущим Він владний. 110. Здійснюйте молитву, платите закят - що доброго ви уготована для самих себе, найде- ті то у Аллаха: адже Аллах бачить, що ви робите! коментар Заздрість і впертість Серед людей Писання, особливо серед іудеїв, було багато таких, хто не тільки сам не вірив в Іслам, але і підштовхував мусульман порвати зі своєю вірою. Причиною такої поведінки було не що інше, як заздрість. У наведених вище аятах Коран так коментує цю ситуацію: «Після того як прояснилася їм Істина, багато хто з власників Писання (т. Е. Тори) хотіли б через заздрощі, властивою їм, відвернути вас від Віри, коли вже прийняли ви її ». Цими словами Коран закликає віруючих пробачити ворогам їх ворожі помисли, спрямовані на руйнування істинної віри, поки Аллах не пошле їм Своє повеління: «Вибачте їх і відверніться від них, поки не виявить вам Господь веління Своє. Воістину, треба всім сущим Він владний ». Ці слова є, по суті справи, тактичним наказом мусульманам не відступати перед натиском ворога,

використовувати в даній конкретній ситуації зброю вибачення, а виграний час присвятити тому, щоб з- сфокусувати сили для духовного самовдосконалення і побудови мусульманського суспільства, і чекати по- веління Аллаха. Як стверджують численні коментатори, сенсом вираження «веління Аллаха» є «Веління вести священну війну», яке в той час ще не було послано. Причиною зволікання б- ло, можливо, те, що ісламське суспільство до цього часу ще не дозріло для цього завдання. Саме тому, з- гласно думку багатьох коментаторів, ідея, вкладена в цей аят, була в подальшому трансформована, що на- йшло відображення в наступних аятах на тему «священної війни», про що буде сказано нижче.

*** Наступний аят даного уривка закликає віруючих виконувати дві великих релігійних заповідей. одна з них - це «молитва», за допомогою якої встановлюється міцний зв'язок між Господом і Його рабом. дру раю - це роздача милостині, яка є основою згуртування членів суспільства. Виконання цих двох за- Повівши є необхідною умовою перемоги над ворогами. сказано: «Здійснюйте молитву, платите закят ...» Ці два діяння допоможуть зміцнити душу і тіло. Потім в аяті йдеться, що людині не слід думати, що здійснювані ним добрі справи і матеріальна допомога, яка надається малозабезпеченим в ім'я Аллаха, зникають без- останньої. «... що благого ви уготована для самих себе, знайдете то у Аллаха: адже Аллах бачить, що ви де- гавкаєте! » Тобто Він напевно знає, які вчинки ви зробили заради Нього, а які - заради чогось або когось іншого.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 111-112

ل ق مھي نا مأ كل ت ٮرا ص ن وأ ادو ه نا ك ن م الإ ةن ج ال ل خد ي ن ل او ال قو و ھو U ھھ جو مل سأ ن م ٮل ب (111) ین قدا ص متن ك نإ مك نا ھر ب او تا ه

نونز حي مھ الو مھیلع فو خ الو ھبر دنع ھر جأ ھلف ن س حم (112)111. Вони кажуть: «Ніхто не увійде в рай, крім юдеїв і християн». Це [всього лише] мрії їх [порожні]. Скажи: «Наведіть аргументи ваші, коли говорите ви правду». 112. Так! Тим, хто звернув до Бога лик свій, хто добро творить, буде нагорода для нього від його Господа і немає їм потреби побоюватися [кари], і не будуть засмучені вони. коментар У наведених вище аятах Коран звертається до ще одного марнославному і брехливим твердженням некото- яких іудеїв і християн і пропонує відповідь, який не залишає від нього каменя на камені. Ось як це виглядає: «Вони кажуть:" Ніхто не увійде в рай, крім юдеїв і християн "». У відповідь ми читаємо: «Це [всього лише] мрії їх [порожні]». З цих слів стає ясно, що бажання їх нездійсненні. Потім слідує звернення до Пророка (та благо- зловить Аллах Його і рід Його!): «Скажи:" Приведіть аргументи ваші, коли говорите ви правду "».

*** Будь-яке твердження потребує доказу. Коли стало ясно, що ці їхні порожні мрії не мають під собою ні найменшої підстави, а претензії на рай є не більше, ніж благі побажання, був посланий го- ний критерій, який став загальним законом для будь-якого, хто збирається вступити в рай: «Так! Тим, хто звернув до Бога лик свій, хто добро творить, буде нагорода для нього від його госпо- да ... » Тому - «... немає їм потреби побоюватися [кари], і не будуть засмучені вони».

Коротше кажучи, суть полягає в тому, що входження в рай і отримання блаженства і порятунку в майбутній вічного життя як нагорода, що дарується Аллахом, не є винятковим привілеєм ніякого народу або племені. Це - право, яке належить тим, хто володіє двома наступними якостями. Перше з них полягає в тому, що людина повинна повністю підкоритися заповідей Аллаха і виконувати їх, не звертаючи уваги на здаються відмінності між ними. Не повинно бути так, що він приймає тільки то, що вважає вигідним для себе і відмовляється виконувати те, що суперечить його бажанням. Люди повинні беззаперечно змиритися перед Божественною волею. Друга якість полягає в тому, що віра повинна проявлятися в конкретних благих справах. У будь-яких життєвий- них ситуаціях віруюча людина повинна бути доброзичливим до всіх, хто його оточує. Цими словами Коран переконливо демонструє неспроможність ідей расової переваги і пів ністю розвінчує твердження про виключне право окремих народів на порятунок і щастя в загроб- ного життя. Підводячи підсумки сказаного, слід ще раз підкреслити, що розглянутий аят називає справжню віру і добрі діяння в якості критерію досягнення справжнього блаженства.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 113

ت سیل ٮرا صن ال ت ال قو ءي ش ٮل عٮرا صن ال ت سیل دوھي ال ت ال قو ل ث م نوملع ي ال ن یذ ال ال ق ك لذ ك باتك ال نولت ي م ھو ءي ش ٮل ع دوھي ال

نوفلتخي ھیف اوناك امیف ةمایقال مو ي مھنیب مكحي U اف مھلو ق (113)113. Кажуть іудеї: «Християни - ні на чому (т. Е. Не мають основи і не мають у своєму розпорядженні ника- ким становищем близько Бога) ». Християни ж заявляють: «Іудеї - ні на що», - тоді як вони [обидва] читають Писання. Вторять їм також і ті, кому не відомі писання, подібні [Торі і Євангелію]. Розсудить їх Господь в день Воскресіння в тому, в чому розходилися вони. обставини послання Деякі з коментаторів, посилаючись на Ібн Аббаса, розповідають, що якось група християн з Над- жрана була присутня на проповіді Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), де серед інших знаходь- лись і деякі вчені іудеї. У присутності Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Між ними раз- горіла суперечка. Один з іудеїв, Рафі ібн Харман, заявив християнам, що їхня релігія грунтується ні на чому, отри- Цая тим самим пророчу місію Ісуса (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і його Божественну Книгу. У такому ж дусі йому відповів один з християн, сказавши, що релігія іудеїв створена на порожньому місці, заперечуючи зі свого боку пророчу місію Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і Тору. Тоді і був посланий Наведений вище аят, що містить докір і тим і іншим за необґрунтовані твердження . 1 коментар Претензії на винятковість - плід невігластва У попередньому аяті ми познайомилися з деякими бездоказовими твердженнями іудеїв і христи- ан. Розглянутий тут наступний аят показує, що такі твердження породжують претензії на исклю-

ве, а потім і всілякі суперечності і конфлікти. «Кажуть іудеї:" Християни - ні на що ». Християни ж заявляють:« Іудеї - ні на чому "...» Вираз «ні на чому» може означати, що вони ніщо в очах Аллаха або що їх релігія незначна. Думка завершується такими словами: «... тоді як вони [обидва] читають Писання». Іншими словами, і ті й інші мають Святим Письмом - вірним і надійним засобом для ре- шення подібних проблем, і в той же час, як не дивно, вимовляють слова, які породжені не чим іншим, як забобонами і ворожнечею. Далі в Корані говориться: «Вторять їм також і ті, кому не відомі писання, подібні [Торі і Євангелію]». (Хоча перші - це люди Писання, а останні - язичники або ідолопоклонники.) Цей аят вказує на невігластво як на джерело нетерпимості і забобонів, оскільки невежест- ються люди звикли замикатися у власному маленькому світі і сприймають тільки те, що вже знають. Вони вірять лише в те, що втовкмачує їм з дитинства, навіть в тому випадку, якщо ця віра помилкова і пройнята марновірством. поет- му вони відкидають всі, що не узгоджується з їх переконаннями. В кінці аята сказано: «Розсудить їх Господь в день Воскресіння в тому, в чому розходилися вони». Саме в іншому світі все таємне стане явним і всі події отримають свою справжню оцінку. Ніхто не зможе заперечувати правду, і всі суперечки і розбіжності втратять сенс. Так, одна з особливостей дня Воскресіння полягає в тому, що в цей день вичерпуються всі розбіжності. Крім того, розглядається аят нагадує мусульманам, що, незважаючи на запеклу боротьбу з Ис- Ламом іудеїв і християн, їм нема про що турбуватися, оскільки і ті й інші відмовляються визнавати релігію один одного. Прихильники юдейства і християнства заперечують віру один одного, доводячи тим самим своє неві- дружність, яке і породжує нетерпимість - джерело претензій на винятковість. Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 188; Тафсир Картабі; Тафсир аль-Манар.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 114

آه بار خ ي ف ٮع سو ھم سا اھي ف ر كذ ي نأ U ا د جا س م ع ن م نم م مل ظأ ن مو ي ف مھ لو یز خ اي ند ال ي ف مھ ل ینف ئآ خ الإ آ ھول خد ي نأ مھ ل نا ك ا م كئ لوا

میظع باذع ةرخالا (114)114. Хто ж більший грішник, ніж той, хто забороняє поминати ім'я Його в храмах Божих і хто прагне руйнувати [храми] ці? Чи не варто було б таким ходити туди без почуття страху. Ганьба їм у світі цьому, а в світі майбутньому - муки великі. обставини послання У трактаті «Асбаб ан-нузуль» наводиться висловлювання Ібн Аббаса, який вважав, що в цьому аяті мова йде про римлян на чолі з Фатлусом ар-Румі, які воювали з ізраїльтянами і спалили Тору. В резуль- таті цієї війни сини Ізраїлеві були полонені, а Єрусалим зруйнований і завалений тілами загиблих. Знаменитий коментатор Табарсі, посилаючись на Ібн Аббаса, пише в своїй книзі «Маджму» аль-баян »про тому, що спроби зруйнувати Єрусалим тривали до тих пір, поки Свята Земля не була підкорена мусуль- Манамі . У переказі від імам Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Йдеться про те, що цей аят був посланий в зв'язку з діями курайшитів, які завадили святому Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) увійти в Мекку і відвідати Каабу . Існує і третя версія обставин послання, згідно з якою в аяті йдеться про ті місця в Мецці, де мусульмани зазвичай молилися і які язичники повністю зруйнували після втечі Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) з міста . Немає ніякого протиріччя в тому, що кожне з описаних вище обставин послання співвідноситься з конкретною ситуацією, кожна з яких характеризує один з аспектів ідеї, закладеної в цьому аяті. коментар

самі несправедливі Обставини послання даного аята дозволяють зрозуміти, що мова в ньому йде і про іудеїв, і про хрістіа- нах, і про язичників, в той час як в попередньому аяті говорилося, в основному, про іудеїв і лише зрідка - про християн. У будь-якому випадку, іудеї, які підняли шум навколо питання про кибла, намагалися змусити мусульман здійснювати молитви, звертаючись особою, як і раніше, в сторону Єрусалиму, в надії продемонструвати членам му- сульманской громади свою перевагу і одночасно кинути тінь на виконаний світла і величі образ Священної Мечеті і Кааби . Мекканські язичники, які перешкоджали святому Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І іншим му- сульманам відвідати Каабу і здійснити обряд паломництва, фактично спробували приректи цей Священний будинок на забуття і руйнування. Після завоювання Єрусалиму і християни намагалися зруйнувати цей священний місто, що, за словами Ібн Аббаса, і послужило приводом для послання даного аята. Коран попереджає послідовників цих трьох релігійних напрямків, а також всіх тих, хто побажає наслідувати їхній приклад, такими словами: «Хто ж більший грішник, ніж той, хто забороняє поминати ім'я Його в храмах Божих і хто прагне руйнувати [храми] ці? » Таким чином, Коран називає тих, хто не дозволив мусульманам відвідати Каабу, самими рації з усіх людей. Дійсно, хіба можна придумати більший гріх проти правди, ніж прагнення зруйнувати центри єдинобожжя і не дозволити людям поминати ім'я їх, і що привело б до поширення багато- божа і розкладання суспільства? Асбаб ан-нузуль. С. 22 (на араб. Яз) Маджму 'аль-баян. Т. 1. Там же.

Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 189; а також Аль-Мізан, коментар до даного аяту. Тафсир Фахр Рази. Т. 4. С. 9. Далі в аяті йдеться: «Не варто було б таким ходити туди без почуття страху». Тобто мусульмани і все в світі, хто вірить в Єдиного Бога, повинні твердо виступити проти цих богоот- Ступніков і щоразу давати рішучу відповідь їх зазіханням на святі місця, щоб ніхто з них не смів входити туди вільно і без страху. Зміст даного аята можна витлумачити так, що неправедним людям, плекають подібні задуми, Ми- гда НЕ панувати безроздільно над нашими святими храмами та місцями поклоніння. В кінцевому рахунку, каж- дий раз, вступаючи в них, вони будуть відчувати страх. Їм відведено така ж доля, що і язичникам Мекки, по- сягнувшім на Священну мечеть. І, нарешті, в завершальній частині аята Коран суворо попереджає цих грішників про покарання і в зем- ного життя, і після смерті: «Ганьба їм у світі цьому, а в світі майбутньому - муки великі». Така доля тих, хто хоче відвернути віруючих від їх Господа. пояснення руйнування мечетей Немає ніякого сумніву в тому, що даний аят має широкий узагальнюючий сенс і не обмежений якимось яким конкретним часом або місцем. З цієї точки зору він подібний до інших аятам Корану, які були послані в зв'язку з певними обставинами, але містять в собі повчальний зміст, сохраняю- щий свою актуальність в усі часи. Тому будь-який, будь то одна людина або група людей, хто буде так або інакше намагатися зруйнувати мечеті Аллаха або заважати поминання в них імені Господа і здійсненню про- рядів поклоніння Йому, буде приречений на ганьбу і велике покарання, про які йдеться в цьому аяті. Слід також звернути увагу на ту обставину, що коли мова йде про недопущення віруючих в

Священну мечеть і заборону їм поминати ім'я Аллаха і поклонятися Йому, а також про спроби зруйнувати її, то мається на вигляді не тільки прагнення руйнувати мечеті в буквальному сенсі слова, за допомогою кирки і лопати, але і будь-яка дія, що заподіює шкоди їх красі, авторитету і слави. У коментарі до сурі Ат-Тауба (Покаяння, 9:18) пояснюється, що використана в даному аяті кораніче- ська фраза йа'муру масаджід означає, як це випливає з цілого ряду мусульманських переказів і хадисів, які не просто «будувати чи ремонтувати мечеті». Одним з найважливіших способів зберегти мечеть і підтримати в ній життя це - відвідування цих святих храмів, поминання там Імені Аллаха і поклоніння Йому. І навпаки, все, що може змусити віруючих відмовитися від поминання Імені Аллаха і відвернути їх від відвідування мечеті, є прояв найбільшої неправедності і несправедливості.

*** молитва Господи! Боронь нас від будь-яких помилок і спини на шляху істинного!

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 115

م یل ع ع ساو ھل ال ن إ ھل ال ه جو م ث ف او لو ت امن یا ف برغم الو ق ر شمال ھل لو(115)

115. І схід і захід належать Богу. І куди б не повернулись ви, [все одно] зверніться до Самому Всевишньому. Воістину, Всеохоплюючий Він, [все] Знаючий. обставини послання Існують різні перекази, пов'язані з обставинами послання даного аята. В одному з них Ібн Аббас стверджує, що мова тут йде про зміну Кібли. Коли кибла мусульман була переміщена з Єрусалиму на Каабу, іудеї спробували перешкодити цьому, заперечуючи мусульманам і по- Прошу: як це можливо, щоб відбулася зміна Кібли. У відповідь на їхні протести і був посланий цей аят, в якому говориться, що і схід і захід належать Аллаху . В іншому переказі говориться, що аят був посланий в зв 'язку з «заохочувальними» молитвами. це толко- вання виходить з того, що знаходиться в дорозі віруючий може здійснювати необов'язкову молитву, звернувшись шись в будь-яку сторону, збігається з напрямком його руху, навіть якщо він повернуть спиною до Каабі . Ще один переказ, що походить від Джабіру, розповідає про те, як одного разу Пророк (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!) відправив загін мусульман у військовий похід. Опустилася тьма і прийшов час нічної мо- Литви, однак ніхто з них точно не знав напрямки на киблу. Зрештою кожен визначив його соглас- але власним розумінням і підніс молитву. На світанку вони виявили, що напрямок було обрано не- вірно. Після повернення вони повідомили про те, що трапилося Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Після че го і був посланий даний аят, в якому йдеться про те, що в обставинах, що склалися всі їхні молитви були правильні .

(Цей аспект релігійної практики обумовлений деякими деталями, які можна знайти в спеціальній богословській літературі.) Можна стверджувати, що всі наведені вище обставини послання застосовні до даного аяту. те Тобто цей аят роз'яснює проблеми зміни Кібли, здійснення додаткової молитви для тих, хто зна диться в дорозі, а також обов'язкової молитви в ситуації, коли правильне місцезнаходження Кібли визначити неможливо. Крім того, слід мати на увазі, що немає жодного аята, значення якого обмежувалося б лише конкретними обставинами його послання. Навпаки, будь-який аят слід розглядати як обоб- щающую керівництво до дії в самих різних життєвих ситуаціях. коментар всюдисущий Аллах Попередній аят був посланий в зв'язку з діями тих, хто не дозволяв мусульманам здійснювати покло- ня в мечетях і прагнув їх зруйнувати. Обговорюваний аят продовжує розпочату тему. У ньому йдеться: «І схід і захід належать Богу. І куди б не повернулись ви, [все одно] зверніться до Са- мому Всевишньому ». Не слід думати, що, заважаючи вам відвідувати мечеть, позбавляючи можливості поклонятися в храмі Єдиного Бо- га, нечестивці повністю перекривають вам шлях до Аллаха. Йому належать і схід і захід. Куди б ви не повернулись - Він там. Крім того, зміна Кібли, викликана специфічними обставинами, ні в ма- Лейша ступені не вплинула на глибину наших почуттів до Нього. Чи можна знайти місце, де не було б Аллаха? В принципі, місцеперебування Аллаха не має просторових меж. (Більш докладні пояснення на цю тему будуть дані нижче в коментарі до аяту.) Ось чому в кінці аята йдеться: «Воістину, Всеохоплюючий Він, [все] Знаючий». Тут необхідно зазначити, що згадані в аяті схід і захід не слід сприймати в буквальному

сенсі слова як сторони світу, де сходить і заходить сонце. У цьому контексті вони використовуються іносказа- Маджму 'аль-баян. Т. 1. Манхаджу ас-садикін. Т. 1. С .. 348; а також Абульфутух Рази. Т. 1. Тафсир ат-тіб'ян. Т. 1. С. 424; а також Тафсир немуне. Т. 1. кові. Можливо, це обумовлено тим, що саме схід і захід є природними для людини на- наочно орієнтирами, а уявлення про інші країни світу формується на основі логічних виводи- дов. У Корані є ще одна згадка цих двох напрямків: «У спадщину тим, хто раніше був у небре- жении, дарували Ми на землі краю від сходу до заходу »(Огорожі, 7: 137).

*** Філософія Кібли Перше питання, яке виникає в зв'язку з цим, такий: якщо вираз «куди б не повернулись ви, [все одно] зверніться до Самому Всевишньому »справедливо, тоді навіщо дотримуватися напрямок Кібли? Нижче ми повернемося до питання про те, чому дотримання Кібли не означає обмеження присутності Алла- ха одним напрямком. Тут же обмежимося наступними міркуваннями. Оскільки людині властиво мислити і діяти конкретно, він повинен молитися, звернувшись в тому напрямку, який вказано в Боже- ственном повелении. Вимога дотримуватися єдине для всіх напрямок під час молитви викликано необхід мостью впорядкувати ряди тих, хто молиться і уникнути розброду і безладу. Уявіть собі, скільки непрігляден буде вид моляться, якщо вони розбредуться по мечеті хто куди і каж- дий стане молитися в свою сторону. Зауважимо, до речі, що, звертаючись до кибла (тобто в бік Кааби), що молиться повертається обличчям до священному і найстародавнішому центру єдинобожжя, з яким пов'язано безліч подій з історії станів- лення монотеїзму. Вираз ваджхулла в розглянутому аяте має на увазі не «обличчя Аллаха», як вважають деякі, а «Єдність або Присутність Аллаха».

Як вже говорилося раніше при викладі обставин послання і як підтверджують багато мусуль- Манський перекази, цей аят є основним аргументом на користь виправданості дій тих віруючих, ко торие помилково або в силу неможливості правильно визначити киблу, здійснюють молитву в напрямку, що не співпадає з Кааба. Він виправдовує також подорожніх, які, пересуваючись верхом і молячись на ходу, не в стані звернутися до Каабі. (Тим, хто побажає детальніше вивчити цю проблему, рекомендуємо обра- титься до таких богословським книгам, як «Васа'іл аш-ши'а», «Кітаб ас-салат» і «абваб ал-кибла».) А тепер ми хочемо звернути вашу увагу на три достовірних перекази, пов'язаних з тлумаченням Вира ються ваджхулла. 1. У книзі «Ат-таухид» з посиланням на Салмана Фарсі наводиться переказ про християнина на ім'я Джат- лик, який задав Володареві правовірних імаму Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) кілька вопро- сов і отримав на них вичерпні відповіді. Так, наприклад, він запитав його: «В якому напрямку знаходиться твій Господь? »У відповідь його світлість імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) попросив Ібн Аббаса при- нести трохи хмизу. Прохання була виконана. Хворост підпалили, і коли полум'я розгорілося, його світлість імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) попросив Джатліка визначити, де знаходиться лицьова сторона полум'я. Християнин відповів, що будь-яку зі сторін можна вважати особою. Тоді Алі ібн Абі Таліб (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) сказав такі слова: «Навіть це полум'я, будучи матеріальним об'єктом, що не має конкретної особи. Що ж тоді говорити про Аллаха, створив його. "І схід і захід принад- лежать Богу. І куди б не повернулись ви, [все одно] зверніться до Самому Всевишньому "». 2. Пам'ятаючи про те, що веління, передані людям святим пророком (хай благословить Аллах Його і рід

Його!), Отримані ним від Аллаха, пошлемося на що дійшли до нас слова Повелителя правовірних Алі (хай буде ми- Лост до Нього Аллах!) про те, що прояв Аллаха - це Ахл аль-бейт (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), які є ватажками і імамами для людей, і покора їм - це таке ж розпорядження Алла- ха, як і обов'язок коритися Йому Самому і Його Посланника (хай благословить Аллах Його і рід Його!). те є єдиний спосіб пізнати ваджхуллах «присутність Аллаха» і Божественна велич, - це прібег- нуть до свідоцтва Ахл аль-бейт . Можливо, саме тому вони (імами) сказали такі слова: «Імен але завдяки нам люди дізнаються Аллаха і через наше посередництво (під нашим керівництвом) вони поклоня- ються Аллаху ». 3. Тарік ібн Шахаб в одному з переказів про його світлості імама Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) навів такий вислів імама: «Про Тарік! Імам - це слово Аллаха, доказ існування Аллаха, присутність Аллаха, світло Аллаха ». У книзі «Біхар аль-Анвар» (т. 93, стор. 228) можна знайти багато інших глибоких висловлювань з цього приводу. Шейх Садик. Ат-таухид. Біхар аль-Анвар. Т. 93. С. 118; а також Табарсі. Аль-іхтіджадж. Біхар аль-Анвар. Т. 23. С. 102. Передання 1. Біхар аль-Анвар. Т. 25.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 116-117

ه ل ل ك ضرألاو تاوام س ال ي ف ا م ه ل ل ب ه نا حب س اد لو U ا ذ ختا او ال قو ه ل لوق ي ام نإ ف ار مأ ى ض ق اذإ و ضرألاو تاوا م س ال ع ید ب(116) نوت نا ق

نوكیف نك (117)116. Стверджують [деякі]: «Знайшов Бог дитину для Себе». Пречистий Він! Так, належить Йому те, що на небесах і на землі, і все поклоняються йому. 117. Він - Творець небес і землі. І коли вирішує Він, щоб [здійснилося] щось, то каже: «Сталося!» - і здійснюється воно. коментар Забобони іудеїв, християн і язичників Християни, а також деякі іудеї і язичники поділяють забобонне переконання в тому, що Аллах мав сина. У сурі Ат-Тауба (Покаяння, 9:30) сказано: «Стверджували іудеї:" Узайр - син Божий ". стверджували х р и с т и я н и : "Ме с і я - с и н Б ожи й " . А л е ц е - в с ь о г о л иш е словеса [легковагі], вислови устами [їх], нагадують те, що говорили задовго [до них] невірні [в Бога Єдиного]. Так вразить їх Всевиш- ний! Наскільки далекі вони [від істини]! » А про них же в сурі Йунус (10:68) сказано наступне: «Вони кажуть:" Бог здобув Собі дитини ". Пречистий Він [і ні в чому] не потребує. Належить Йому [все] то, що на небесах і на землі. Немає у вас, [про невер- ні], жодного доказу того, [що стверджуєте ви]. Як же зводите ви на Бога те, чого не знае- ті? » І в багатьох інших місцях Корану є аяти, які засуджують ці недоречні фантазії. На початку першого аята звучить осуд цього марновірства: «Стверджують [деякі]:" Здобув Бог дитину для Себе ". Пречистий Він! » Навіщо Аллаху знадобився син? Хіба Він його потребує? Хіба Він обмежений у своїх можливостях? Хіба потрібен Йому помічник? Хіба необхідно Йому мати нащадків?

«Так, належить Йому те, що на небесах і на землі, і все поклоняються Йому ». Він Володар всього мертвого і живого в земному світі. Крім того, «Він - Творець небес і землі». Він створив все суще в світі без будь-якого попереднього плану, не потребуючи для цього ні в якому результат- ном матеріалі. Так яка ж необхідність могла змусити Його отримати сина, якщо у Нього і так все є? «І коли вирішує Він, щоб [здійснилося] щось, то каже:" Сталося! " - і здійснюється воно ». пояснення Крім процитованого аята, вираз кун файакун, «" Сталося! " - і здійснюється воно », зустрічається ще в декількох місцях Корану. Це, зокрема: 1. Сура Аль Імран (Сімейство Імрана) - 3:47. 2. Сура Аль Імран (Сімейство Імрана) - 3:59. 3. Сура Аль-Ана »м (Худоба) - 6:73. 4. Сура Ан-Нахла (Бджоли) - 16:40. 5. Сура Марйам - 19:35. 6. Сура Йасін - 36:82. 7. Сура Гафір (прощає) - 40:68. Цей вислів свідчить про волю Аллаха і про Його Абсолютною Незалежності в питаннях творіння. Щоб добре уявляти собі про що йде мова, ми повинні зрозуміти, що воля Аллаха - це єдина сила, що творить все суще. Для виконання своїх дій Він не потребує ніякої допомоги і ні в якому помічника, крім Себе Самого. Навіть якби Він використовував в процесі творення якісь інструменти, то і вони були б створені і використані Ним Самим. Йому не потрібна допомога ззовні, не пов'язана з Ним Самим і вноситься звідкись з боку. Якби це було так, Аллах був би позбавлений можливості створювати все, що Він Сам забажає. Все виглядає зовсім інакше. Аллаху ніхто не потрібен, крім Нього Самого, і у всіх своїх діяннях Він керується лише власною Волею.

Пояснення тут таке: сенс фрази кун файакун, «" Сталося! " - і здійснюється воно », полягає не в тому, що Аллах дійсно вимовляє веління «Сталося!», а в тому, що якщо Він бажає викликати до життя щось то, то це відбувається. Причому між появою такого бажання і його реалізацією немає навіть миттєвого про- Повільно. Іншими словами, призначення фрази кун файакун, «" Сталося! " - і здійснюється воно », полягає в тому, щоб донести до свідомості людини існування Всемогутній Волі, яка, якщо бути точним, не може бути виражена у жодній словесній формі. Повелитель правовірних Алі ібн Абі Таліб (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Про якого святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «Я (тобто сам свя- тієї Пророк) є містом знання, а Алі - ворота в це місто », - коментуючи цю фразу з точки зре- ня Всемогутності Аллаха і виконання Його Волі, сказав: «Його слово, що не втілене в звук і ніким не ус- Лиша, вже саме є дія, що виникає від Нього, нехай буде благословенне ім'я Його ». Подібна ідея викладена і в переказі, яке наводиться в «Аль-Кафи» і в «Таухид» Садук в передачі сьомого імама його світлості Муси ібн Джафара (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) . Таке ж тлумачення з невеликими змінами міститься і в «Тафсир Бурхан». Нахдж аль-Балага. Араб. текст під ред. Субхи Салиха. Тафсир ас-Сафі. Т. 1.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 118-119

ن م نیذال الق كلذك ةیاء آنیتأت وأ U ا انملكي الو ل نوملعي ال نیذال القو انإ (118)نون قو ي مو ق ل تا یالا اني ب د ق مھ بول ق ت ھبا شت مھ لو ق لث م مھلب ق

میحجال باح صأ نع أل ست الو اریذنو اري شب ق حالب كانل سرأ(119)118. нарікають неведано: «Чому не заговорить Аллах з нами, чому не дав би Він нам прапор- ня? »І до них вимагали того ж [деякі], - схожі серця тих і інших. Але ж раніше роз'яснили Ми знамення тим, хто вірує! 1 1 9 . В о і с т и н у , п о с л а л и М и т е б е в і с н и к о м д о б р и м , Істину [сповіщає], увещевателем, і не будеш ти у відповіді за тих, кому горіти в полум'ї пекельному. коментар Ще один надуманий привід Якщо в попередніх аятах, присвячених даній темі, говорилося про відмовки іудеїв, то зараз мова піде ще про одну групу любителів шукати надумані приводи, під якими, очевидно, подразумевают- ся арабські язичники. сказано: «Нарікають неведано:" Чому не заговорить Аллах з нами, чому не дав би Він нам знамення? "» Ця група невірні, яких Коран називає аллазіна ла йа'ламуна, «неведано», задавала два абсолютно безглуздих питання: 1. Чому Аллах не заговорить з ними? 2. Чому Він же не дав би їм знамення? У відповідь на ці егоїстичні претензії Коран говорить: «І до них вимагали того ж [деякі], - схожі серця тих і інших. А адже раніше раз'яс- нили Ми знамення тим, хто вірує! » Якщо вони дійсно мають намір осягнути істину, то саме ці слова Аллаха, послані Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), повинні стати для них однозначним і ясним підтвердженням Його При- зувати. Чому якісь аяти повинні безпосередньо надсилатися кожній людині? І як слід ставитися до тре-

бованіям людини, щоб Аллах безпосередньо звернувся особисто до нього? Аналогічне питання піднімається і в сурі Аль-Муддассір (загорнувшись, 74:52): «Ось так! хоче ка ждий з них, щоб вручили йому свитки розгорнуті ». Такий підхід, крім своєї повної неспроможності, контрастує з Божественною мудрістю тому, по-перше, що істинність пророчою місії багатьох пророків доведена всім людям за допомогою аятов, яв- ленних цим пророкам. По-друге, аяти і чудеса не можуть бути виявлені кожній людині, оскільки це вима- ет особливої підготовки, очищення душі і випадає тільки на частку обраних. Все це дуже схоже на те, як якби нам раптом захотілося, щоб і товсті кабелі, і найтонші дроти розгалуженої міської систе- ми електропостачання отримували один і той же кількість електроенергії, яка виробляється електричним генератором. Таке бажання було б настільки ж нерозумним, як і нереальним. Інженер, який створював цю мережу і використав різні дроти для різних її ланок, заздалегідь розрахував провідність кожного ділянки ланцюга. Від генератора електроенергія надходить спочатку на кабель, а від нього передається по більш тонким проводам, розрахованим на різну напругу.

*** Наступний аят з розглянутого уривка звернений до святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І визначає його обов'язки по відношенню до тих, хто вимагає явити їм диво, а також висуває інші приводи, виправдовуючи ними своє небажання пізнати істину. « В о і с т и н у , п о с л а л и М и т е б е в і с н и к о м д о б р и м , Істину [сповіщає], увещевателем ...» Іншими словами, «ти, Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Повинен передавати Наші запове- ді всім людям, розкривати суть чудес і пояснювати факти за допомогою логіки і простих, зрозумілих слів. це надихне і переконає тих, хто творить добро, і послужить застереженням грішникам. У цьому твоє предназначе- ня ».

«... І не буде вже в ответе за тех, кому горіти в полум'ї пекельному». пояснення Схожі серця тих і інших З прочитаних в даному уривку аятов ми дізналися слова Корану: «І до них вимагали того ж [некото- риє], - схожі серця тих і інших ». Суть їх у тому, що хід часу і настанови пророків (нехай буде міло- Стів до Ним Аллах!) повинні були б розширювати коло знань кожного наступного покоління і способство- вать того, щоб люди поступово відмовлялися від суєтних вимог, які є ознакою невеже- ства. Але, на жаль, на людей, про яких йде мова, ні розвиток, ні прогрес не роблять свого положи- ного впливу. Всі їхні помисли постійно звернені в минуле, і здається, що вони належать ушед- шим епох, віддаленим від нас на багато тисяч років, а протягом часу ніяк не змінює їх поглядів на світ. Два повчальних принципу Поєднання «благих вістей» і «умовлянь», тобто «заохочення» і «загрози покарання», грає важливу роль у вихованні людей і мотивації їх суспільної поведінки. Людину слід заохочувати за добрі справи і карати за проступки, щоб він обирав шлях добра і уникав помилок. Одного заохочення недостатньо для того, щоб змінити на краще окремої людини або все загально- ство в цілому, оскільки при такому підході людина упевниться в тому, що вчинення гріха не принесе йому вре- да. Сучасні християни, наприклад, вірять в «спокута». Вони вважають, що Ісус Христос (так буде ми- Лост до Нього Аллах!) приніс себе в жертву за їхні гріхи. Християнські священнослужителі, кажучи від імені Господа, часом навіть обіцяють своїм одновірцям рай небесний і відпущення гріхів. Очевидно, що людина з такими поглядами може легко впасти в гріх. У Повчанні для християнських місіонерів Нової Американської стандартної Біблії на сторінці тисячі двісті дев'яносто п'ять сказано про Христа (нехай буде милостивий до Нього Аллах!):

«Він скуштував смерть за мене, зазнавши найбільше покарання за мої гріхи». Цей помилковий постулат безсумнівно заохочує послідовників Христа на злочини та аморальні вчинки. Коротше кажучи, ті, хто вважає, що простого заохочення досить для виховання людини (будь то ребе- нок або дорослий), а від загроз, покарання і відплати слід повністю відмовитися, глибоко помиляються. З іншого боку, не мають рації і ті, хто, нехтуючи заохоченням, вважає, що виховання повинно грунтуватися виключно на погрози і страху. І ті й інші неправильно уявляють собі сутність людини, вони не враховують, що людина - це со четаніе надії і страху, любові до життя і ненависті до смерті. Йому властиве прагнення здобувати і небажання втрачати. Дотримання рівноваги між цими двома принципами особливо важливо з огляду на те, що надмірне по- ощреніе і запевнення людини штовхають його до зухвалості і нехтування своїм обов'язком. А надмірні уг- троянди і покарання породжують відчай і гасять в людині вогонь любові і надії. Саме з цієї причини в аятах Корану вираження «благі вісті» і «напучування» вживаються сумісного стно. Іноді слова «благі вісті» передують слову «напучування», як це видно з розглянутого отрив- ка. Іноді - навпаки, як наприклад, в сурі Аль-А'раф (Огорожі, 7: 188), де йдеться: «Адже лише увещеватель я і вісник для тих, хто вірує» . Фактично , в більшості аят ів Корану «добрі віст і» передують «умовляння». Можливо це пояснюється тим, що, загалом, Милосердя Аллаха передує Його гніву і покарання, як про те сказано в молитві: « Про Той, Чиє Милосердя швидше Його гніву» .

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 120-121

U ا ٮد ه نإ ل ق مھتل م ع بتت ٮت ح ٮرا صن ال الو دوھي ال كن ع ى ضرت ن لو U ا ن م ك ل ا م ملع ال ن م كءآ ج یذ ال دع ب م هءاو ھأ تعب تا نئ لو ٮد ھال و ه ه توال ت ق ح ه نولت ي باتك ال م ھاني تاء ن یذ ال (120) ري ص ن الو ي لو ن م

نور ساخال مھ كئلواف ھب رفكي نمو ھب نونمؤ ي كئلوا(121)120. Ніколи не будуть задоволені тобою ні іудеї, ні християни, якщо не підеш ти за учені- ем ї х . Скажи , [о Мухаммад ] : «Тільки кер і вництво Аллаха - [вірне] керівництво». А якщо поддашься ти спокусам їх, після того як стало тобі Знання [Божественне], то ми не бу- дет Аллах ні покровителем тобі, ні помічником. 121. Ті, кому дарували Ми Письмо і хто вірно слід йому, - вони-то і увірували в нього (т. Е. В Писання). А ті, хто відкидає його, - вони-то і потерплять збиток. обставини послання За словами Ібн Аббаса, обставини послання першого з двох наведених вище аятов такі: ме Дінської іудеї і християни з Наджрана очікували від Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), що у вре- мя молитви він буде за традицією звертатися до тієї ж кибла, що і вони. Коли ж Аллах повелів змінити кіб- лу і звертатися обличчям не до Єрусалиму, а до Каабі, їхнє ставлення до Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) дуже сильно охолов. (Можливо, що і деякі мусульмани були незадоволені таким нововве- дением, так як аж ніяк не хотіли ображати почуття іудеїв і християн.) І тоді послав Господь цей аят і повідомив Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Що цю частину іудеїв і християн НЕ наповнить ні вирішення питання про кибла, ні інші поступки. Вони будуть задоволені тільки тоді, коли він прийме їхню віру . За іншими свідченнями, Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Доклав багато зусиль, з тим

щоб переконати іудеїв і християн прийняти Іслам. Розглянутий аят був посланий йому (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!) як веління відмовитися від цієї думки, оскільки вони будуть задоволені тільки в тому випадку, якщо він перейде в їх віру . Існують також різні перекази, що розповідають про обставини послання другого аята. Деякі коментатори вважають, що він був посланий в зв'язку з приходом з Ефіопії в Медину групи лю- дей на чолі з Джафаром ібн Абі Талібом, які прийняли Іслам. У цій групі було сорок чоловік: три- дцять два ефіопа і вісім сирійських монахів, серед яких знаходився відомий християнський монах по імені Бахіра . Згідно з деякими іншими версіями, другий аят був посланий після того, як кілька іудеїв, в тому числі Абдулла ібн Салам, Шуубат ібн Амру, Тамам ібн Йахуда і деякі інші, відгукнулися на заклик Проро- ка Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і прийняли істинну віру . коментар незадоволені В аяті, який ми прочитали в попередньому розділі, Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Освобо- Чекав від відповідальності за дурнів, які наполягають на своїй помилці. Перший з двох розглядає- мих аятов, викладаючи цю думку, розкриває Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) причини такого поло- вання: «Ніколи не будуть задоволені тобою ні іудеї, ні християни, якщо не підеш ти за вченням їх. Скажи, [о Мухаммад]: "Тільки керівництво Аллаха - [вірне] керівництво" ». Керівництво Аллаха не схильне до впливу забобонів і помилок невігласів. І саме цього істинного Абульфутух Рази. Коментар. Т. 1. Маджму 'аль-баян. Т. 1. Маджму 'аль-баян. Т. 1. Там же; а також Тафсир Абульфутуха Рази. Т.

і благородному керівництву ми повинні себе підпорядкувати. Потім сказано: «А якщо поддашься ти спокусам їх, після того як стало тобі Знання [Божественне], то чи не буде Аллах ні покровителем тобі, ні помічником ». Але оскільки деякі шукачі істини з числа іудеїв і християн почули заклик Пророка (хай благо зловить Аллах Його і рід Його!) і прийняли Іслам, то Священний Коран віддає їм належне, засуджуючи при цьому тих, хто наполягає на своїх помилках: «Ті, кому дарували Ми Письмо і хто вірно слід йому, - вони-то і увірували в нього (т. Е. В Пі сание). А ті, хто відкидає його, - вони-то і потерплять збиток ». Цими людьми були ті, хто зумів правильно прочитати даровану їм Божественну Книгу і пішов її звичаями. Їх зусилля принесли свої плоди: вони знайшли керівництво. З Книги вони дізналися «благу вість »про прихід обіцяного пророка і зробили висновок про те, що його опис відповідає тим якостям, ко торимі мав Мухаммад, пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Тому вони прийняли ис тінную віру і отримали за це благословення Аллаха. пояснення Вираз ва ла'ін іттаба'та 'ахва'ахум, «а якщо поддашься ти спокусам їх», може викликати у чітате- ля питання про те, а чи було можливо, щоб Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!), непогрішний істинний Пророк, пішов на поводу у тих, що заблукали іудеїв? У відповідь на це можна сказати, що такі слова, часто зустрічаються в Корані, жодним чином не проти- речат ідеї непогрішності пророків (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), оскільки, з одного боку, ця фраза побудована в формі умовного пропозиції, яке аж ніяк не має на увазі обов'язкового виконання Вира женного в ньому умови. З іншого боку, повна відмова від гріховних вчинків аж ніяк не виключає можливості здійснення пророками (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) гріха або помилки. Хоча пророки і імами (нехай буде милостивий до

Ним Аллах!), Як і всі люди, володіючи свободою волі, можуть згрішити, вони, тим не менш, ніколи не заплямують себе аморальним вчинком або навіть єдиним гріхом. Іншими словами, вони можуть зробити гріх, але їхня віра, знання і доброчесність настільки сильні, що не дозволять їм навіть наблизитися до гріха. Тому наведені вище застереження і вмовляння абсолютно доречні і по відношенню до них. По-третє, ці слова, хоч вони і адресовані Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Можуть відно ситься абсолютно до всіх віруючих. Домовлятися з ворогом можна тільки до певної міри Справедливо кажуть, що необхідно шукати можливості залучити противника на свою сторону, викорис чаплі при цьому притягальну силу благородства і моральної переваги, але є такі, хто не здатний сприйняти істину. Вони не варті уваги, бо ніколи не повірять в істинний шлях, а тому всі спроби до- говоритися з ними - марна трата часу. Єдино правильне керівництво - це керівництво Аллаха З вищенаведених аятів можна також зробити висновок про те, що єдиним законом, яким повинен керуватися людина на шляху до порятунку і щастя, є закон, даний Аллахом. Адже хоч би які були широкі зростаючі пізнання людини, вони завжди будуть переплітатися з невіглаством і сумнівами і ні- і не будуть вільні від будь-якого роду прогалин і вад. А керівництво, засноване на недосконалому зна ванні, не може бути досконалим. Єдиний, Хто може забезпечити «Досконале керівництво» - це Той, Хто володіє «Абсолютним знанням", не обтяженого невіглаством або вадами. Таке знання властиве тільки Аллаху. Як слід читати Коран? Правильна відповідь на це питання буде служити нам орієнтиром, за допомогою якого можна виробити вірний підхід до вивчення Божественної Книги. Отже, тих, хто читає аяти Священного Корану, можна услов-

але розділити на кілька категорій. До першої належать ті, хто приділяє основну увагу вимові і артикуляції окремих звуків, а також загальної інтонації аятов. Вони строго дотримуються лінгвістичних правил арабського вимови, дотримуються вивіреності, усічені закінчення і тривалі голосні, враховують, нарешті, значення в Корані спе- ціальних букв, або, як кажуть араби, йармалун. Ці читці, як правило, не дуже переймаються здоровим глуздом і з- триманням аятов. У самому Корані про таких людей сказано, що вони «... подібні ослу, книгами навьюченно- му »(П'ятнична молитва, 62: 5). Друга група - це ті, хто, крім правильного проголошення тексту Корану, приділяють велику увагу змістом аятов і розмірковують над витонченістю і витонченістю Божественної Книги. Вони намагаються осягнути мудрість, укладену в Книзі, проте в своїх повсякденних справах не надто дотримуються її установле- ний. Третя група - це істинно віруючі, які сприймають Коран як керівництво до дії і ви- товують його як всеосяжну програму для свого життя. Вони вважають, що читання вголос цієї великої Книги, роздуми над її змістом і усвідомлення тих цілей, які вона ставить перед людиною, служать лише попередньою основою для практичних справ. Ось чому кожен раз, коли істинно віруючі чита- ють вголос Коран, їх душі відчувають прилив енергії та радості, що дозволяє їм приймати нові рішення і бути готовим енергійно втілювати їх в життя. Це - нагорода тим, хто читає Коран належним чином. У переказі від імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Що містить коментар до рассматри- ваємому аяту, йдеться: «Вони читають аяти Корану повільно, осягають їх зміст, надходять відповідно до його заповідями, сподіваються на виконання того, що в ньому обіцяно, відчувають страх перед його погрозами, извле-

кают уроки з його історій, коряться його приписами, уникають того, що він забороняє. Клянуся Аллахом, це ні в якому разі не має на увазі запам'ятовування напам'ять його аятов, вивчення кожної його букви і заучіва- ня його десятої або п'ятої частини. Люди запам'ятовують слова, не звертаючи уваги на їх значення. Я ж маю на увазі, що слід міркувати над сенсом аятов і чинити так, як вони велять. Всевишній Аллах сказав: "[Коран цей -] Письмо благословенне, послали Ми його тобі, щоб роздумували [люди] над аята- ми його ... "(Сад, 38:29)». ( «Иршад аль-кулуб», ад-Дейл .) Аль-Мізан. Т. 2. С. 70 (англ. Пер.).

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 122-123

ٮل ع مكتل ض ف ینأو مكیل ع تمعنأ یت ال ي تمع ن اور كذا لي ئآر سإ ین ب ا ي اھن م لبق ي الو ائي ش سف ن ن ع سف ن یز جت ال ا مو ي اوق تاو (122) ین لماع ال

نور صني مھ الو ةعاف ش اھعفنت الو لدع (123)122. Про сини Ісра'іла! Згадайте благодіяння, даровані Мною. Воістину, підніс Я вас над іншими народами. 123. Лякайтеся ж дня, коли не зможе жодна людина нічим допомогти іншому, коли НЕ бу- дет ні від кого прийнято викуп, коли марним виявиться чиєсь заступництво і не- звідки буде чекати допомоги. коментар У цих аятах Аллах знову звертається до синів Ізраїлевим і нагадує їм про милості, які Він їм да- рова, зокрема те, що Він свого часу вважав за краще їх усім іншим народам. «О сини Ісра'іла! Згадайте благодіяння, даровані Мною. Воістину, підніс Я вас над дру- шими народами ». Однак кожне благо тягне за собою певну відповідальність. І Аллах покладає на людину борг, відповідальність за кожне дароване йому благо. Тому в наступному аяті звучить суворе попередження: «Лякайтеся ж дня, коли не зможе жодна людина нічим допомогти іншому, коли не буде ні від кого прийнято викуп, коли марним виявиться чиєсь заступництво ... » А якщо ви думаєте, що в цей день хтось, крім Аллаха, зможе надати вам допомогу, то ви ошібае- тесь, оскільки Він говорить: «... і нізвідки буде чекати допомоги». Тому жодне з тих коштів порятунку, до яких людина звертається в земному житті, чи не буде доступ- але в іншому світі. Є тільки один спосіб врятуватися - встати на шлях Віри, добрих справ, каяття в гріхах і са- мосовершенствованія.

Два аята з цього уривка дуже схожі на аяти 47 і 48 даної сури, в коментарях до яких було да- але докладне пояснення ідеї заступництва. Тут ця тема зачіпається знову, як би нагадуючи, що пре- дупреждения про те, що «заступництво виявиться марним», зовсім не означає, що таким же непотрібним в Судний день буде і заступництво святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) або будь-якого дру- гого з його духовних сподвижників. Це попередження адресовано безбожникам, які уявляють, ніби Їхні божки-охоронці, боги або богині прийдуть їм на допомогу, або іудеїв і християн, які вперто вірять в заступництво Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) або в те, що кров Христа (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Стане викупом за гріхи його послідовників. Розглянутий аят рішуче відкидає можли- ність такого викупу або заступництва за грішників, які не вірять в обіцяного Небесами Останнього По- сланніка Аллаха - Мухаммада Мустафу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і відкидають правдиву віру, яку він проповідував. Але, як вже говорилося вище, заступництво святого Пророка (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!) та інших святих (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) буде, по волі Аллаха, прийматися.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 124

ا ما مإ سانل ل كل عا ج ي نإ ال ق نھم تا ف تاملك ب ه بر مي ھار بإ ٮلت با ذإو ینلماظال یدھع الني ال الق یتیرذ نمو الق (124)

124. [Згадай], як відчув Господь Авраама повелениями, і як той виконав їх. тоді ска зал Він: «Воістину, Я зроблю тебе імамом (предводителем) для людей». Запитав Авраам: «А потомство моє?» Відповів Він: «Заповіт Мій не поширюється на тих [з них], хто нечестивий ". коментар Звання імама - найвища нагорода для Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Починаючи з цього аята, далі мова піде про Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Шанованому про- рок Аллаха і герої боротьби за єдинобожжя, а також про священному місці поклоніння, Каабі, і про роль, яку відіграє цей центр монотеїзму. Цим питанням присвячуються наступні вісімнадцять аятов, які вирішують три основних завдання. Перша з них - підготувати віруючих до зміни Кібли і оголосити мусульманам про те, що Кааба - це спадок Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), руйнівника ідолів. Якщо язичники і использова- Чи цей Священний будинок як свою капище, то лише тимчасово, і це жодним чином не зменшило найвищий статус головного святилища Ісламу. Друга - знову звернутися до теми іудеїв і християн, які вважали себе послідовниками Авраама (та буде милостивий до Нього Аллах!), руйнівника ідолів, і його релігії. Ці аяти, продовжуючи розмову про іудеїв, розпочатий в численних попередніх аятах, дозволяють зрозуміти, наскільки далекі були ці люди від вероуче- ня Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!).

Третє завдання була пов'язана з тим, що арабські язичники були переконані в тому, що є прямими по- Томка Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). І їх також треба було переконати в тому, що ісповедовав- шиеся ними вірування і норми поведінки не мали нічого спільного з релігією Авраама (нехай буде милостивий до Не- му Аллах!), пророка-борця з язичницькими забобонами. Отже, початок аята говорить: «[Згадай], як відчув Господь Авраама повелениями, і як той виконав їх». Ці слова нагадують про важливі події в житті Авраама, про що випали на його долю тяжких іспитані- ях, з яких він з честю вийшов, продемонструвавши при цьому бездоганні особисті якості. Коли Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Успішно пройшов випробування, Аллах порахував його гідну вим нагороди. Тому, звертаючись до нього, «... сказав Він:" Воістину, Я зроблю тебе імамом (предводителем) для людей"". Щоб Божественний дар отримав продовження в нащадках, а пророча місія і імамат на закінчилися з його смертю, - «Запитав Авраам:" А потомство моє? "» Відповідь була така: «Заповіт Мій не поширюється на тих [з них], хто нечестивий". Іншими словами: Я задовольню твоє прохання, але тільки по відношенню до тих з твоїх нащадків, кого бу- дуть відрізняти благі справи, душевна чистота і безгрішний, тобто до тих, хто гідний такої честі. пояснення Що значить «веління»? Вивчаючи аяти Корану, що розповідають про вчинені Авраамом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Великих діяннях, завдяки яким з волі Аллаха він став імамом, ми неминуче приходимо до висновку, що термін ка Лімат, «слова», або Божественні заповіді, за допомогою яких Бог випробовував Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Має на увазі аж ніяк не звичайні слова. Адже випробування Авраама (нехай буде милостивий до Нього

Аллах!) Не мали нічого спільного з повсякденним розумом або вірою і не були чимось звичним і знайомим. «Слова» покладали на пречистого пророка Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Цілий ряд важких, з- нурітельних, великотрудних обов'язків, і тільки йому одному було під силу їх успішно виконати. В якос- стве прикладу наведемо кілька епізодів. Одне з випробувань стосувалося твердості віри Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) В Аллаха. Однаж- ди уві сні Господь звелів йому вбити свого сина Ісмаїла. Прокинувшись, він без коливань приступив до ви- рівняно Божественної волі (37: 105-108). Це свідчить про те, що Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Вже тоді усвідомлював себе пророком Аллаха і знав, що його сон є не що інше, як веління Аллаха. Володіючи такою впевненістю, він був готовий, по волі Аллаха, виконати те, на що не здатний жоден люблячий і розумний батько - убити власного сина. В іншому випадку він, підкоряючись Божественному велінню, залишив свою дружину і малолітнього сина без їжі і пиття в безлюдній пустелі. Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Виступив проти ідолопоклонників Вавилона, розбив їх ідо- лов, а потім на суді відважно захищав принцип єдиного Бога. Він не зрікся своєї віри, навіть будучи кинутим в вогонь, проявивши при цьому неймовірну стійкість і терпіння. Незломлений, він покинув землю ідолопоклонників і пішов в далекі краї, щоб нести людям свої про- рочества. Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Зробив ще безліч подібних діянь, кожне з яких було не під силу звичайній людині. Однак віра його була настільки сильна, що дозволила йому успішно пройти всі випробування і довести, що він гідний бути релігійним лідером - «імамом». Переваги, якими повинен володіти імам Строго кажучи, з прочитаного вище аята випливає, що ранг імама, якого Авраам (нехай буде милостивий до

Нього Аллах!) Був удостоєний Аллахом тільки після численних і важких випробувань, вище рангу пророка. У вихідному сенсі слова імам означає «стоїть попереду», проте в нього може вкладатися різний конкретного змісту, зокрема: а) світський керівник, який розпоряджається справами громади (згідно сунітської концепції); б) глава верховної релігійної влади (як вважає частина сунітів); в) особа, відповідальна за практичне здійснення релігійних обов'язків, будь то шляхом створення системи управління в широкому сенсі слова або за допомогою втілення в життя заповідей і наказів Ал- Лаха і забезпечення соціальної справедливості поряд з духовним вихованням віруючих. Ранг імама вище рангу пророка, оскільки пророк і посланець тільки отримують від Аллаха веління і несуть їх людям як добру звістку або попередження. Все це властиво і імамів, які, крім того, втілюють в життя Божественні заповіді і виховують душі людей як ззовні, так і зсередини. (Очевидно, звичайно, що багато з пророків були також і імамами.) По суті справи, призначення імама - показати людям на практиці мета релігії, направляти їх до «Досягненню ідеалу», а не просто «вказувати шлях». Крім цього, імамат має на увазі також і «Божественне керівництво», яке обумовлено наявністю у імама вроджених здібностей духовно впливати на людей, залучаючи їх до себе ореолом безгрішний і чисто- ти, умінням зачепити серця людей, які довіряють себе його духовному керівництву. В цьому відношенні імам подібний до сонця, яке своїм життєдайним світлом дає енергію всьому живому. Імам значить для духовного світу людини те ж саме, що сонце - для його фізичного буття. У Святому Корані сказано: « Він, і ангели Його благословляють вас, щоб вивести вас із темряви до світла, і Милосердний Він до віруючих » (Сонми, 33:43).

З цього аята видно, що милість Аллаха і допомогу Його ангелів можуть вивести віруючих, всіх, хто сподівається на Нього, з «пітьми» до «світла». Те ж саме можна сказати і про імамів. Властивий імамів і великим пророкам (нехай буде милостивий до Ним Ал- лах!), що володів рангом імама, а також їх наступникам дар підкоряти і вести за собою людей надавав глубочай- шиї вплив на сприйнятливі душі, виховуючи їх і виводячи з прірви невігластва і помилок до світла істини. Немає сумнівів в тому, що даний аят на увазі третє значення поняття «імам», оскільки, як явству- ет з багатьох інших аятів Корану, ідея «наставництва, керівництва» являє собою один з елементів концепції имамата, про що, зокрема, сказано в сурі Ас-Саджда (Земний уклін, 32:24 ) : « З них висунули Ми імамів, які вели [ людей ] за велінням Нашому на шлях прямої, оскільки були вони ( т. Е. Пророки ці ) стійки і увірували в знамення » . Наставництво означає не просто «вказівку шляху», як можна було б припустити, виходячи з того, що Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Був пророком і посланцем, покликаним «вказати шлях», і до то- го, як став імамом. Однак Коран переконливо свідчить про те, що обов'язки імама були покладені на Авраама (та буде милостивий до Нього Аллах!) після того, як він зумів проявити твердість і терпіння перед лицем усіх труд- ностей і тягот, що випали на його долю в боротьбі за зміцнення віри, і успішно подолав найтяжчі випро- тания. Цей ранг був вище рангу наставника, який передбачає донесення до людей благих вістей і увещева- ний. Тому керівництво, згідно з концепцією имамата, є не що інше, як сприяння «досягнення ідеа- ла », збереження чистоти релігії і підготовка програм духовного виховання для тих, хто готовий слідувати за наставником.

Ця ідея чітко простежується в переказі від імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Де гово- риться: « Воістину, Всевишній Аллах зробив Авраама ( нехай буде милостивий до Нього Аллах! ) Своїм рабом перш, ніж зробив його Своїм пророком. Воістину, Аллах зробив його Своїм пророком перш, ніж зробив його Своїм по- сланніком. Аллах зробив його Своїм посланником перш, ніж зробив Своїм наперсником. Аллах зробив його сво їм наперсником перш, ніж зробив імамом. Коли ж Він об'єднав в ньому всі ці якості, то сказав: "Воістину, Я зроблю тебе імамом для людей" » . Далі імам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Продовжує: « Так як для Авраама це було надзвичайно важливо, він сказав: "А потомство моє?". Аллах відповів: "Заповіт Мій не поширюється на тих з них, хто неушановувавши "» . На закінчення імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорить: «Дурень не може бути імамом на- Божний ». Звідси висновок, що тільки ті з нащадків Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Були гідні стати імамами, хто був чистий душею і непогрішний. Усул аль-Кафи. Т. 1. Гл. 2 с изложением рангов пророков ( наби ), посланников ( расул ) и имамов (да благословит Аллах Его и род Его!). У чому різниця між пророчою місією, посланницької місією і імаматом? Як випливає з аятов Корану, а також з різних мусульманських джерел і переказів, ті, на кого Ал- лах покладав високу місію, мали різні ранги. А. Пророк - це той, хто здатний сприймати одкровення від Аллаха. Отримані Божественні откро- вения він передає людям. Б. Посланник - це той, хто проповідує Божественні одкровення, несе людям повеління Аллаха і вос- пітивает їх душі і уми допомогою проповіді і переконання. Отже, посланник покликаний своїми усі- ліямі і стараннями, використовуючи будь-які доступні йому прийнятні засоби, закликати людей в лоно віри в

Аллаха і в Його заповіді, домагаючись змін в їх ідеології, переконаннях і світосприйнятті в цілому. В. Імам - це той, хто спрямовує і веде за собою людей. Фактично, діяльність імама спрямована на втілення в життя наказів Аллаха шляхом придбання авторитету і впливу, які дозволили б йому встановити богоугодне систему правління. Якщо ж йому не вдається створити систему офіційної влади, то він робить все можливе, щоб втілювати в життя заповіді Аллаха як в особистому житті, так і в сфері громадськості них відносин. Іншими словами, імам покликаний проводити в життя веління Аллаха і забезпечувати їх здійснення, в той час як посланник лише проповідує ці веління. Тобто посланник вказує шлях, а імам, крім виконання інших своїх відповідальних обов'язків, які були змальовані вище, прокладає шлях до «Досягненню ідеалу». Слід також підкреслити той незаперечний факт, що багато хто з пророків, подібно Пророку Ісламу (та благословить Аллах Його і рід Його!), володіли всіма трьома рангами. Вони отримували Божественні одкровення, проповідували веління Аллаха і докладали практичні зусилля до організації богоугодним влади, яка слідувала б Його заповідями, одночасно займаючись духовним вихованням людей відповідно до своі- ми релігійними вченнями. Коротше кажучи, імамат - це всебічне керівництво мусульманською громадою: матеріальне і духів ве, світське і релігійне, явне і таємне. Імам є главою виконавчої влади, лідером суспільства, наставником в питаннях релігії і вихователем моральності. Саме імам, володіючи містичної духовною силою, направляє людей на шлях самовдосконалення, з допомогою даних йому знань і наставницького дару просвіщає невігласів, а за допомогою свого уряду, або інших доступних йому важелів влади втілює в життя принципи справедливості.

Імам - найвища з звань Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) З визначень концепції имамата випливає, що людина може бути пророком або посланником, не буду чи при цьому імамом. Щоб досягти положення імама, необхідна наявність особливих якостей. Так наприклад, Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Щоб подолати останній етап сходження до цього високого званню, повинен був винести ряд великотрудних випробувань і довести, що такими якостями він действитель- але володіє. Може виникнути враження, що для імама досить бути «гідним і зразковим». Але при цьому не враховується той факт, що Авраам був таким вже на самому початку своєї пророчої місії. Крім того, не тільки Авраам, але і всі пророки і посланники володіли цими якостями з самого початку свого служіння Господу. Уже Пророк повинен бути безгрішним, оскільки всі його діяння сприймаються як зразок для під- ражанія. Тому Аврааму (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Пророку і посланнику Аллаха, ранг імама був дарований тільки після того, як він успішно пройшов всі випробування, довівши своє право на це звання.

*** Хто такий «нечестивець»? Використане в даному аяті арабське слово «нечестивець» ( «Заповіт Мій не поширюється на тих [з них], хто нечестивий ") може бути застосовано не тільки до тих, хто вступає неправедно, несправедливо по від- носіння до оточуючих. Поняття «несправедливість», протиставляє в філософському сенсі поняттю «Справедливість», що має на увазі відповідність належному порядку речей, в даному контексті трактует- ся більш широко, і вчинення несправедливого, нечестивого вчинку означає тут, що людина, дія або річ виявляються в ситуації, що не відповідає належному порядку. Оскільки високе положення імама, який очолює як духовну, так і світську життя людей, вельми

відповідально і передбачає виконання безлічі важливих обов'язків, то вчинення найменшого гріха або проступку позбавляє людину права займати цю посаду. Тому в переказах від Ахл аль-бейт ми бачимо, що для підтвердження права його світлості імама Алі (так буде милостивий до Нього Аллах!) стати наступником Святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) відразу ж після його кончини члени сім'ї Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) в якості підтвердження своєї правоти посилалися саме на цей аят і вказували на те, що інші претенденти до виникнення Ис- лама, за часів джахілії, були ідолопоклонниками, а єдиною людиною, яка ні разу не впав ниць перед ідолами, крім Пророка Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!), був Алі ібн Абі Таліб (та буде милостивий до Нього Аллах!). Хто може бути більше від людини, поклоняється ідолу! Хіба не сказав Лукман своєму синові : «Про синок мій! Не вклоняйся поряд з Богом [Єдиним] іншим [богам], бо многобо- жиє - гріх великий »? (Лукман, 31:13). Хішам ібн Салім як приклад наводить слова імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), який сказав: «Звичайно, Авраам був пророком, але він не був імамом до тих пір, поки Аллах не сказав: "Воістину, Я зроблю тебе імамом для людей". Запитав Авраам: "А потомство моє?" Відповів Він: "Заповіт Мій не поширюється на тих [з них], хто неушановувавши". Ті, хто поклонявся ідолам, не стануть імамами » . Ще в одному переказі Абдулла ібн Мас'уд посилається на думку Святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід його!), Який сказав: «Аллах сказав Аврааму:" Я не дам свого завіту [имамата] тим з твоїх дітей, які будуть безбожні ". Авраам же промовив:" Хто ці нечестивці з моїх нащадків, що не зможуть отримати Твого завіту? "Аллах відповів:" Того, хто поклонявся ідолу, відвернувшись від Мене, Я не зроблю імамом, бо він не гідний бути імамом ... "».

Імам волею Аллаха Зі змісту даного аята ясно також, що імамом, безгрішним лідером, який відповідає за всі сторони життя віруючих, можна стати тільки з волі Аллаха. Це пояснюється тим, що, по-перше, імамат - це своє- подібний заповіт, пропонований Аллахом, і очевидно, що імам повинен призначатися Тим, Хто склав цей заповіт. По-друге, ті, хто хоча б раз в житті заплямував себе навіть найменшим гріхом, якщо буде здійснено проти самого себе або проти інших людей, або був, навіть дуже короткий термін, ідолопоклонником, що не досто- ін звання імама. Щоб стати імамом, людина повинна бути абсолютно безгрішним. Для Аллаха немає таємниць у душах і серцях своїх рабів, і саме Він дав нам критерії оцінки людей. пізніше ми більш детально розглянемо це питання. Якщо ми спробуємо визначити, хто ж відповідно до наведеного вище критерієм повинен був стати наступником Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), то прийдемо до висновку, що цією людиною повинен був стати не хто інший, як Повелитель правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Примітно, що автор трактату «Аль-Манар» наводить думку Абу Ханіфа, який вважав, що суще- ствовала в той час державна система була виключно сприятливою для Алідів. Саме поет- му він схвалив повстання проти правлячої верхівки, на чолі якої стояв Мансур з династії Аббасидів. за цієї ж причини він відмовився очолити Верховний суд при Аббасідском режимі. Далі автор «Аль-Манара» додає, що чотири халіфа, які сповідували сунітський толк, були з- Голосні з тодішніми урядами, які вони вважали негідними того, щоб керувати мусульма- нами, тому що правителі були жорстокі і несправедливі . За іронією долі в наш час деякі сунітські богослови схвалюють і підтримують тиранічні режими, які заплямували себе злочинами і мають тісні зв'язки з ворогами Ісламу. Але все це блідне на фо-

не того, що ці богослови вважають правителів-тиранів 'покращує з-ль'амр, «володарями політичної і религиоз- ної влади », і ваджіб аль-'іта'а,« тими, кому слід коритися ».

*** Два питання Необхідно також відзначити, що концепція имамата зовсім не має на увазі, що імам нібито насильно на- ставлять всіх на шлях істини. Навпаки, ця концепція виходить з того, що люди, володіючи свободою волі і пра- вом вибору, можуть, кожен відповідно до своїх здібностей і нахилів, скористатися віз тю і довірити імаму керівництво своїм мирським і духовним вихованням. Як ми вже говорили раніше, імама можна уподібнити сонця, яке служить джерелом світла, тепла і енергії для всіх живих істот, що володіють здатністю сприймати їх і з їх допомогою рости і роз- тися. У зв'язку з попереднім коментарем може також виникнути враження, що кожен імам, перш ніж удостоїтися свого високого звання, повинен був спочатку бути пророком або посланником, в той час як без- грішні наступники Святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) такими не були. Відповідаючи на це питання, слід зауважити, що не існує обов'язкової умови, згідно з яким ка ждий, хто претендує на звання імама, повинен бути пророком або посланником. Якщо його попередник був пророком, посланцем і імамом, як Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), то володіє належними якостями наступник, не будучи сам пророком або посланником, може продовжити виконувати обов'яз- занности свого попередника як імама. Така ситуація виникає, коли вже немає необхідності в новому посланнику, як це сталося після Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), последне- го з пророків. Іншими словами, якщо процес отримання Божественних одкровень і передачі всіх наказів був ра-

неї завершений і завдання полягає лише в тому, щоб втілити їх в життя, то справжні наступники пророка мо- гут продовжувати розпочату їм практичну роботу, не будучи самі пророками або посланниками.

*** Усул аль-Кфи. Т. 1. Гол. «Пророки і посланці». Переказ 1. Шейх Тусі. Аль-Амали. С. 379 (опубл. В 1414 г.). Аль-Манар. Т. 1. С. 457. Видатна особистість Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Ім'я Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Згадується 69 разів в двадцяти п'яти сурах Корану. цей Великий Пророк з'явився (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) нагороджений в них самими втішними епітетами і удостоєний найвищих похвал Аллаха. Він був прообразом, живим зразком досконалої людини. Його виняткові знання про Аллаха, логічно бездоганно побудовані мови, що викривали ідолопо- клонніков, активна боротьба проти тиранів своєї епохи, відданість і терпіння у виконанні наказів Ал- Лаха, небачена стійкість у всіх життєвих перипетіях і важких випробуваннях служать взірцем для подра- жания і гідним прикладом для всіх мусульман, а також для тих, хто ще тільки шукає свій шлях до Аллаха. Говорячи словами Корану, Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Був «обраним» і «доброчесним» , «В числі праведників» , «Ватажком», «праведником», «смиренним, лагідним». Крім того, він був не Порівняння хоробрий і надзвичайно великодушний. Більш детально, якщо буде на те воля Аллаха, ми обговоримо це питання в коментарях до аятам сури Ібра- хім, 14, особливо її останньої частини. Сура Сад, 38:47. Сура Ан-Нахла (Бджоли), 16. Там же, аят 20. Сура Марйам, 19:41. Сура Ат-Тауба (Покаяння), 9.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 125

ٮل ص م مي ھار بإ ماق م ن م اوذ ختاو ان مأو سانل ل ة باث م تیب ال انلع ج ذإ و ع كر الو ینف كاع الو ینف ئآطل ل ي تي ب ار ھط نأ لي عام سإو مي ھار بإ ى إل ا ند ھعو

دوج سال (125)125. [Згадай], як перетворили Ми Будинок [мекканского] в місце збору і притулок для людей. Зробіть же місце стояння Авраама місцем здійснення молитви. Наказав ми Аврааму і до Ізмаїла: «Тримайте в чистоті Будинок Мій для вчиняють обхід кругом нього, для уеді- няющих, які схиляються і ниць падають ». коментар пишність Кааби За поясненнями, наведеними в попередньому аяті з приводу високого рангу Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), слід аят, мета якого - привернути увагу читача до пишності Священного будинку Мекки - Кааби, який був зведений Авраамом і його сином (нехай буде милостивий до Ним Аллах!). сказано: «[Згадай], як перетворили Ми Будинок [мекканского] в місце збору і притулок для людей». Кааба є центром, куди щорічно стікаються натовпи правовірних, і можна припустити, що саме це послужило підставою для використання в даному аяті слова Масаба (похідне від сауб), що означає «Місце, куди повертаються» або «місце, де збираються». Збираючись в Каабі, правовірні духом і тілом віз обертаються до Єдиного Творця, до витоків своєї істинної внутрішньої сутності. Ось чому це слово - маса- ба (притулок, житло, будинок) використано тут для позначення Будинки Аллаха. Будинок людини - це те місце, куди його мешканці постійно повертаються після завершення своєї праці, знаходячи в ньому спокій і отдох- новение, і слово Масаба передає саме це стан безтурботності і спокою. Крім того, воно дуже добре

відтіняє значення наступного слова аята - Амна, «безпечний притулок», особливо стосовно до слова «Люди», оскільки воно підкреслює, що це безпечне місце служить притулком для людей всього світу. Це фактично висловлює згоду Аллаха прийняти одну з прохань Авраама (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!). (Цю тему ми обговоримо в коментарі до 126 аяту.) Потім звучать такі слова: «Зробіть же місце стояння Авраама місцем здійснення молитви». Існують різні точки зору щодо того, що означають слова «місце стояння Авраама». не- які коментатори вважають, що «стояння Авраама» символізується виконанням всіх обрядів хаджу. Інші ж призводять такі варіанти, як 'Арафа, «гора визнання», маш'ар аль-харам, «священний монумент», а також Джамарат, «побиття камінням». Є також думка, згідно з яким це слово означає всі святі місця Мекки. Однак багато ісламських перекази вказують на те, що в аяті йдеться про місце стояння Авраама, распо- лежання поруч з Кааба, де паломники здійснюють свою молитву після ритуального ходіння навколо Свя- щенного будинку. Цю точку зору поділяють і багато коментаторів. Звідси і слово мусалла, використане в даному аяті і що означає «місце здійснення молитви». Якщо це так, то розглянутий аят відноситься до договору, який Аллах уклав з Авраамом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і Ісмаїлом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) про зміст Кааби в чистоті: «Наказав ми Аврааму і Ізмаїла:" Тримайте в чистоті Будинок Мій для вчиняють обхід кругом нього, для усамітнюватися, які схиляються і ниць падають "». Що означають слова «тримайте в чистоті»? Деякі вважають, що мова тут йде про винесення ідолів і очищенні Кааби від їх перебування. Інші вважають, що цей вислів має на увазі очищення від бруду і нечистот, наприклад, від крові і

нутрощів тварин, яких приносили тут в жертву деякі віруючі, не піклуючись про те, щоб уб- рать бруд, що залишалася після жертвопринесення. Є також думка, згідно з яким аят закликає до «чистоті намірів» при будівництві священно го будинку Єдиного Бога. Нам не варто тут обмежуватися якимось одним варіантом, виключаючи при цьому всі інші. злагоди- сімся з тим, що Будинок єдинобожжя повинен бути чистий від будь-якої скверни, як фізичної, так і духовної. Саме такий підхід дозволяє зрозуміти, чому в деяких переказах цей аят використовувався як об- вання для очищення Кааби від язичників, а в деяких інших - для обмивання і змісту тіла людини в чистоті. пояснення Соціальне і виховний вплив Безпечного Притулку Як сказано в аяті, Кааба була обрана і проголошена «притулком для людей» Самим Аллахом. ми знаємо, що в Ісламі існують суворі правила, які веліли віруючим уникати будь-яких сварок, сканда- лов, сутичок і кровопролиття на Святій землі, в Мецці. Це означає, що не тільки люди, незалежно від національності, раси, статі або якихось інших відмінностей, повинні відчувати себе там в цілковитій безпеці, але і всі звірі й птахи також знаходяться під захистом, і нікому не дозволено завдавати їм шкоди. У нашому світі з його безперервними конфліктами і війнами існування такого центру світу і з- Глас покликане служити оплотом для взаєморозуміння, де зможуть знайти своє вирішення проблеми багатьох на- пологів. Безпека цього місця дозволяє самим різним людям, незважаючи на протиріччя і ворожнечу, собрать- ся разом, мирно посидіти, поговорити і знайти вихід зі скрутного становища. Це дає можливість вирішити одну з найважчих проблем, яка, як правило, виникає, коли потрібно посадити представите-

лей протиборчих сторін лицем до лиця і змусити почати пряму розмову про шляхи вирішення противоре- чий і ослаблення напруженості у відносинах між їх країнами. Часто бывает, что две стороны конфликта или враждующие правительства были бы готовы вступить в пере- говоры и положить конец противоборству, но не могут найти надежного и достойного места, где они могли бы спокойно, без опасений и тревог поговорить о своих проблемах. Возможность возникновения такой ситуации предусмотрена в Исламе, в силу чего Мекка и стала таким надежным местом. В наши дни, когда большинство мусульман мира оказались, к несчастью, вовлеченными в различные кон- фликты, они всегда могут воспользоваться этой священной мирной землей, чтобы под ореолом ее очищающей сердца святости и духовности начать говорить друг с другом, чтобы таким образом добиться решения своих проблем. Почему «Дом Аллаха»? В рассмотренном аяте Кааба названа Господом «Дом Мой», хотя совершенно очевидно, что Аллах не пред- ставляет собой телесную субстанцию и не нуждается ни в каком доме. Эти слова призваны возвысить и просла- вить Каабу, подчеркнув ее высочайшее положение, и именно поэтому она названа бейтуллах , «Дом Аллаха».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) АЯТ: 126

ن م تارمـث ال ن م ھل ھأ ق زراو ان ماء ادل ب اذ ه لع جا بر مي ھار بإ ال ق ذإو ى إل ھرط ضأ م ث الیل ق ھعت ما ف رف ك ن مو ال ق ر خالا موي الو U ا ب مھن م ن ماء

لما سئبو رانال باذع﴾ ١٢٦﴿ ریص126. [ Вспомни ] , как воззвал Авраам: «Господи! Даруй безопасность стране этой и надели плода- ми тех из жителей ее, кто уверовал в Бога [ Единого ] и день Судный». Ответил Всевыш- ний: «Тем, кто не уверовал, дарую Я ненадолго удел [ земной ] , а затем подвергну наказанию огнем. И не добрый же это исход [ будет ] ». коментар Просьба Авраама (да будет милостив к Нему Аллах!) к Аллаху В этом аяте Авраам (да будет милостив к Нему Аллах!) обращается к Аллаху с просьбой даровать обитате- лям Святой земли два великих блага, одно из которых уже упоминалось в предыдущем аяте. Данный аят начи- нается такими словами: « [ Вспомни ], как воззвал Авраам: "Господи! Даруй безопасность стране этой..."» В предыдущем аяте говорилось о том, что Аллах внял просьбе Авраама (да будет милостив к Нему Аллах!) и сделал Святую землю прибежищем, где человек был бы в безопасности от внешних и внутренних угроз. Вторая просьба Авраама (да будет милостив к Нему Аллах!) звучала так: « ...и надели плодами тех из жи- телей ее, кто уверовал в Бога [ Единого ] и день Судный». Интересно отметить, что Авраам (да будет милостив к Нему Аллах!) вначале попросил даровать безопас- ность и лишь затем — прочие мирские блага. Отсюда можно сделать вывод о том, что нормальная, здоровая хо- зяйственная жизнь невозможна в ситуации, когда в городе или в стране отсутствует безопасность. Что касается выражения «плоды», то мнения комментаторов по этому поводу разделились. В целом, это

слово имеет широкий спектр значений, включающий в себя как материальные блага, будь то фрукты или любая другая пища, так и духовные. Касаясь значения этого слова в контексте вышеприведенного аята, имам Садык (да будет милостив к Нему Аллах!) в одном из преданий сказал следующее: « Это плоды сердец» . Слова имама (да будет милостив к Не му Аллах!) говорят о том, что Аллах обращает внимание людей на обитателей Священной земли и призывает относиться к ним с любовью и добротой. Следует обратить внимание на тот факт, что Авраам (да будет милостив к Нему Аллах!) в своей просьбе упоминает только тех, кто верит в Единственного истинного Бога — Аллаха и в Судный день, поскольку из слов предыдущего аята « Завет Мой не распространяется на тех из них, кто нечестив» — он должен был понять, что часть его потомков выберет путь многобожия и неправедности. Поэтому, чтобы избежать бестактности, он не упомянул их в своей просьбе. Аллах же на просьбу Авраама (да будет милостив к Нему Аллах!) ответил так: «Ответил Всевышний: "Тем, кто не уверовал, дарую Я ненадолго удел [ земной ] , а затем подверг- ну наказанию огнем. И не добрый же это исход [ будет ] "». Это фактически та самая «Милость» Аллаха в широком смысле слова, в рамках которой Аллах одаривает земными плодами всех своих рабов — и праведников, и грешников. Однако в Ином мире, где вступает в силу «Милость» в узком смысле слова, грешники не получат ничего из этих благ, и у них не будет ни малейшей воз- можности спастись. Бихар аль-анвар. Т. 12. С. 86,

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 127-129

ت نأ كنإ ان م لبقت ان بر لي عام سإو تیب ال ن م د عاو ق ال مي ھار بإ ع فر ي ذإو ة مل سم ة ما انت یرذ ن مو ك ل ینمل سم انلع جاو ان بر (127) میلع ال ع یم س ال ث ع باو ان بر (128) مي حر ال باو ت ال ت نأ ك نإ انیل ع ب تو انك سان م ا نرأو ك ل م ھي كز یو ةمكح الو باتك ال مھملع یو ك تا یاء مھیل ع اولت ي مھن م الو سر مھي ف

میكحال زیزعال تنأ كنإ (129)127. [Згадай], як закладали Будинок [Священний] Ібрахім (Авраам) та Ісмаїл, [і як кликали вони]: «Господи наш! Прийми від нас [Храм цей Заповідний], бо, воістину, всечуюче Ти, Всезнаючий. 128. Господи наш! Зроби нас цілим, а з потомства нашого - громаду, предав- шуюся Тоб і , і в кажи нам обряди по к л о н і н н я , [ я к і по в и нн і виконувати ми]. прийми по- Каяні наше, бо, воістину, прощає Ти, всемилосердним. 129. Господи наш! Направ нащадкам нашим посланника з їх же числа, який повідомить їм знамення Твої, навчить їх Писанню [Твоєму] і мудрості [Божественної] і очистить їх від [Скверни язичництва], бо Всемогутній Ти, наймудріший ». коментар зведення Кааби Численні аяти Корану, ісламські перекази і деякі історичні джерела стверджують, що Кааба існувала з часів Адама ще до того, як туди прийшов Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). У сурі Ібрахім, 14:37 наводяться слова Авраама: «Господи наш! Поселив я частина потомства мого в долі- ні, де не ростуть злаки, у Будинку Твого Святого ... » Цей аят підтверджує, що, коли Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Разом з дружиною і малолітнім сином Ісмаїлом прибув на священну землю Мекки, там не було ніяких слідів Кааби, і тільки Божествен- ве провидіння направило туди його стопи.

В іншому аяті сказано: «Воістину, перший храм, який був зведений, щоб [віддавалися в ньому] лю- ді [богослужіння], - це Будинок молитовний в Бакке. Благословен він ... »(Алі Імран (Сімейство Імрана), 3:96). Очевидно, що поклоніння Аллаху і будівництво молитовного будинку почалося аж ніяк не за часів Авраа- ма (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), а набагато раніше - за часів Адама (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!). Підтвердження цьому знаходимо в самому аяте: «[Згадай], як закладали Будинок [Священний] Ібрахім і Ісмаїл, і як вони кликнули:" Господи наш! Прийми від нас [Храм цей Заповідний], бо, воістину, всечуюче Ти, Всезнаючий "». Цей текст ґрунтується на ідеї про те, що підстава Кааби існувало з давніх часів і на ньому Авра- ам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) з Ісмаїлом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) звели потім її будівлю. Повелитель правовірних його світлість імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) В одній зі своїх про- Повівши, відомої під назвою «Каси'а», також говорив: «Хіба не бачите ви, що славетний Аллах відчував камінням всіх людей, які прийшли в цей світ, починаючи з Адама ... З цих каменів був поведений Його Священний Будинок .. .Потім повелів Він Адаму і його синам звернутися до цього Дому ... » . 1 Коротше кажучи, аяти Корану і ісламські перекази підтверджують думку про те, що першим будівельником Кааби був Адам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). За часів Ноя Кааба була зруйнована всесвітнім пото- пом, а пізніше відновлена Авраамом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), якому допомагав його син Ісмаїл (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Другий і третій з розглянутих в даному уривку аятов оповідають про те, що Авраам (нехай буде ми- Лост до Нього Аллах!) і Ісмаїл (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) звернулися до Аллаху п'ятьма дуже важливими

молитвами. Ці молитви, вимовлені в процесі зведення Кааби, настільки конкретні, настільки точно відображають всі потреби матеріального і духовного життя, що змушують людину повірити в душевне ве- відмінність цих двох видатних Посланців Аллаха. Спочатку Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорить: Нахдж аль-Балага. «Господи наш! Зроби нас цілим ... » Потім просить про милість для своїх нащадків: «... а з потомства нашого - громаду, що вдалася до Тебе ...» Слідом за цим він говорить: «... і вкажи нам обряди поклоніння, [які повинні виконувати ми]», - щоб ступінь нашого благоговіння перед Тобою була гідна Твого Величі. Після цього Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Покаянно волає до Аллаха про прощення: «Прийми покаяння наше, бо, воістину, прощає Ти, всемилосердним». Остання, п'ята благання, звернена до Аллаха під час зведення Кааби Авраамом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І Ісмаїлом (нехай буде милостивий до нього Аллах!), Така: «Господи наш! Направ нащадкам нашим посланника з їх же числа, який повідомить їм зна Менія Твої, навчить їх Писанню [Твоєму] і мудрості [Божественної] і очистить їх від [сквер- ни язичництва], бо Всемогутній Ти, наймудріший ».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 130-132

ي ف ھانیفط صا دق لو ه سف ن ھف س ن م الإ مي ھار بإ ةل م ن ع ب غر ي ن مو ل ا ق مل سأ ه بر ه ل ال ق ذإ (130) ینح ال ص ال ن لم ةر خالا ي ف ه نإ و اي ند ال ن إ ي ن ب ا ي بوقع یو ھین ب مي ھار بإ آه ب ى صوو (131) ینلماع ال بر ل تمل سأ

نو مل سم متنأو الإ نتومت الف نیدال مكل ٮفط صا � ا (132)130. Хто відступиться від віри Ібрахіма? Хіба тільки дурний! Його Ми зробили обранцем [Своїм] в світі цьому, і, воістину, в світі майбутньому буде він в числі праведників. 131. [Згадай], як сказав Бог Ибрахиму: «Віддайся [Мені]», і відповів той: «зрадив я Держ- поду світів ». 132. Ібрахім, а також Йа'куб заповідали Віру синам своїм: «О сини мої! присвятив вам Бог релігію цю. Чи не вмирайте ж не зрадив [Йому] ». коментар Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) - досконала людина Завдяки попереднім аятам, ми вже отримали певне уявлення про особистість Авраама і про некото- яких його діяннях, а також дізналися про його вознесених до Бога молитвах, які зачіпають матеріальні і духовні аспекти буття. З прочитаного вище можна зробити висновок, що цей великий пророк може служити зразком для подража- ня шукачам істини у всьому світі, а його вчення можна вважати надійним життєвим орієнтиром для каждо- го людини. Перший аят розглянутого уривка продовжує цю тему. «Хто відступиться від віри Ібрахіма? Хіба тільки дурний ». Хіба не безглуздо відкинути чисту як діамант віру Авраама (Ібрахіма) (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!) і звернути з прямого шляху на криві доріжки багатобожжя, богохульства і розпусти? Релігія Авраама (та буде милостивий до Нього Аллах!) співзвучна душі людини і його внутрішній природі. Це релігійне вчення від-

віча всім вимогам розуму і логіки. Релігія Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Несе благо че- Ловек як в земній, так і в Інший життя. «Його Ми зробили обранцем [Своїм] в світі цьому, і, воістину, в світі майбутньому буде він в числі праведників ». Так, Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Обраний Аллахом, він в числі праведників, і тому імен- але він заслуговує бути зразком для наслідування. Наступний аят підкреслює ще одне видатне якість Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), яке, по суті, є основою всіх його інших достоїнств. «[Згадай,] як сказав Бог Ибрахиму:" Віддайся [Мені] », і відповів той:« зрадив я Господу світів "». Так, саме в той момент, коли Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), По-справжньому віруюча, готовий до самопожертви людина прислухається до голосу своєї істинної сутності, Аллах велить йому: «Віддайся [Мені]», - і він беззастережно підпорядковується Його велінню. Авраам (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!) бачить, що зірки, Місяць і Сонце в своєму русі слідують строгим правилам. Його проникливий розум підказує йому, що всі вони підкоряються законам творіння. І тоді він заявляє, що жодне небесне тіло не може бути його Богом, і вимовляє такі слова: «Так, дійсно! Істинно увірувавши, обратіл- ся я віч-на-Тому, Хто створив небеса і землю. І не належу я до многобожникам! »(Аль-Ан'ам (Худоба), 6:79). Першим кроком на шляху людини до набуття гідності є надання йому душевної чистоти і ви- кренності намірів, і саме ці якості Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) дозволили йому повно- стю підкоритися волі Аллаха, заслуживши тим самим Його благовоління і честь бути обранцем Божим в де- ле поширення Його релігії.

Всі діяння Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Звершення їм на своєму життєвому шляху, були унікальні. Одним з проявів його віри був виклик, кинутий їм ідолопоклонникам, а також тим, хто про- жествлял зірки. Іншим разом вона проявилася, коли він, будучи кинутим у вогонь, продемонстрував таку стійкість у своїй вірі, що навіть його заклятий ворог Нимруд був вражений і змушений був з небажанням визнати: «Якщо хтось побажає знайти собі Бога, то цей Бог повинен бути схожий на Бога Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) » . Рішення Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Залишити свою дружину з немовлям-сином в жаркій безводної пустелі Святої землі, зведення храму Кааби, готовність принести в жертву улюбленого сина так- ж послужили доказами непохитності його віри.

*** Як випливає з останнього аята розглянутого уривка, заповіт, залишене Авраамом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) своїм дітям в останні миті його життя, також може служити прикладом для наслідування: «Ібрахім, а також Йа'куб (Яків) заповіли Віру синам своїм ...». Кожен з них сказав своїм синам: «О сини мої! Присвятив вам Бог релігію цю. Чи не вмирайте ж не зрадив [Йому] ». Створюється враження, що Коран, приводячи заповіт Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Стре- мится знову підкреслити думку про те, що люди несуть відповідальність за своїх дітей не тільки тоді, коли вони разом з ними: вони відповідають і за їх майбутнє. Людина, яка перебуває на смертному одрі, зобов'язаний думати не тільки про свої фінансові справи і про матеріальне благополуччя дітей після його смерті. Перш за все він діл- дружин піклуватися про їх духовного життя. Заповіт Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Не був забутий. Його онук Яків пішов за прикладом діда

і в останні миті життя розкрив своїм дітям секрет перемоги, успіху і щастя однією короткою фразою: «На Господа здай світів». Виділення Якова з ряду інших пророків переслідує, ймовірно, мета показати іудеїв і християн, пре- претендувати на звання його духовних спадкоємців, що їх богопротивні вірування і відсутність щирого смирення перед Вищою істиною, що проявилося в їх конкретних справах і вчинках, далекі від образу дії того, кого вони вважали своїм однодумцем. Аль-Кафи. Т. 8. С. 368.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 133-134

ن م نودبع ت ا م ھینب ل ال ق ذإ تو لما بوقع ي رض ح ذإ ءآد ھش متن ك مأ اه إل ق اح سإو لي عام سإومي ھار بإ ك ئآ باء ه إلو كھ إل دبع ن او ال قیدع ب ا م مك لو تب سك ا م اه ل تل خ د ق ة ما كل ت (133) نومل سم ه ل نح نو اد حاو

نولمعي اوناك امع نولئ ست الو متب سك (134)133. Хіба присутні ви (т. Е. Іудеї, які слухали Мухаммада), коли смерть підступила до Йа'кубу, і запитав він синів своїх: «Чому після мене будете поклонятися ви?» - ответі- Чи вони: «Будемо поклонятися ми Богу твоєму і Богові батьків твоїх - Ібрахіма, Ісма» мулу і Исхака - Богу Єдиному, Йому віддаємося ми! »? 134. Це народ, вже немає якого. Йому - то, що заслужив він, а вам - те, що заслужили ви, і не у відповіді ви за скоєне ними. обставини послання Деякі іудеї вважали, що Яків (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Перебуваючи при смерті, заповів своїм дітям сповідувати ту релігію, яку сповідували вони самі (з усіма спотвореннями священних пі саній). Щоб довести їм неспроможність таких тверджень, Аллах і послав ці аяти . коментар Кожен відповідає за свої власні вчинки З наведених вище аятов очевидно, що деякі з противників Ісламу вкладали в уста Якова (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), пророка Аллаха, слова, про які йшлося під час розгляду обстоя- нізацією дарування). Щоб спростувати ці вигадки, в Корані говориться: «Хіба присутні ви (т. Е. Іудеї, які слухали Мухаммада), коли смерть підступила до Йа'кубу ... » Хіба були ви там, коли він ставив сокровенні питання своїм дітям? Те, що ви (іудеї) приписуєте

Якову (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), - брехня. Насправді сталося ось що: «... і запитав він синів своїх:" Чому після мене будете поклонятися ви? " - відповіли вони: "Будемо поклонятися ми Богу твоєму і Богові батьків твоїх - Ібрахіма, Ісма» мулу і Исхака - Богу Єдиному, Йому віддаємося ми! "» Так, він не звелів їм нічого, крім віри в Єдиного Бога і смирення перед Його волею, що є осно- виття виконання всіх заповідей Аллаха. З прочитаного аята можна зробити висновок про те, що Яків, перебуваючи на смертному ложі, відчував тре Вогу і занепокоєння з приводу майбутнього своїх дітей. Врешті-решт він висловив вголос свою тривогу і спро- сил дітей, чому вони будуть поклонятися після його смерті. Він навмисно сказав «чому», а не «кому», оскільки в тих землях були ідолопоклонники, які обожнювали неживі предмети. Яків хотів дізнатися, чи не було в серцях його дітей схильності до подібних вірувань. Але коли він почув відповідь своїх дітей, світ запанував в його серці. Варто відзначити, що Ісмаїл (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Не був ні батьком, ні дідом Якова, він при- ходілся йому дядьком. Проте, в обговорюваному аяте використано слово 'аба, що представляє собою форму множини від 'аб, «батько». Це пояснюється тим, що в арабській мові це слово використовується іноді в значенні «дядько». Тому коли це слово зустрічається в Корані стосовно Азару, то це аж ніяк не ви- ключает того, що Азар - це, можливо, ім'я дядька Авраама, а не його батька.

*** Останній з двох наведених в даному уривку аятов є відповіддю на одне з помилок іудеїв. Вони всіляко підкреслювали заслуги своїх предків в служінні справі Аллаха і славу і шану, які ті пріпі- Тафсир Абульфутух Рази. Т. 1. Сива собі на цьому терені. Іудеї уявляли, що, завдяки заслугам своїх предків, знайдуть порятунок, да-

ж якщо заплямують себе гріхом. Але Коран говорить: «Це народ, вже немає якого. Йому - то, що заслужив він, а вам - те, що заслужили ви, і не у відповіді ви за скоєне ними ». І вони не відповідають за ваші справи, «... і не у відповіді ви за скоєне ними». Тому, замість того щоб витрачати всі сили, намагаючись довести своє спадкове право на пошану і поважних ються, вам слід було б зайнятися вдосконаленням своєї власної віри і вчинків. Дані аяти явно адресовані іудеям і «людей Писання», але цілком очевидно, що це принципове положення стосується і нас, мусульман.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 135-137

ا مو افین ح مي ھار بإ ةل م ل ب ل ق اودت ھت ٮرا ص ن وأ ادو ه او نو ك او ال قو ى إل لز نا آ مو اني إل لز نا آ مو U ا ب ان ماء او لو ق (135) ین كر شلما ن م نا ك

ى سو م ي توا آ مو طاب سألاو بوقع یو ق اح سإو لي عام سإو مي ھار بإ ه ل نح نو مھن م د حأ ین ب ق رف ن ال مھ بر ن م نویبن ال ي توا آ مو ى سي عو او لو ت نإو اودت ھا دق ف ه ب متن ماء آ م لثم ب اون ماء نإ ف (136) نومل سم

میلعال ع یم سال و ھو U ا مھكیفكي سف ق اق ش یف مھ امنإف (137)135. Вони кажуть: «Будьте іудеями або християнами, тоді підете шляхом істинним». отве- чай, [о Мухаммад]: «Ні, [слідуємо ми] Вірі Ібрахіма-Ханіфа, а він не був многобожні- кому ». 136. Скажіть, [о мусульмани]: «Віруємо ми в Бога [Єдиного] і в те, що послав Він нам, і в то, що послано було Ибрахиму, Ісма'ілу, Ісхаку, Йа'кубу і нащадкам їх, в те, що даровано було Мусі і 'Ісі і що даровано було пророкам Господом їх. Чи не проводимо ми ні- якого відмінності між ними і віддаємося Йому ». 137. Якщо повірять [іудеї і християни] в те, у що повірили ви, [о мусульмани], то стануть вони на шлях істинний. Якщо ж відвернуться вони [від Віри істинної], то виявляться в раз- ладі [з вами], і вбереже тебе Господь від них, бо всечуюче Він, Всезнаючий. обставини послання У зв'язку з обставинами послання цих аятів доречно послатися на Ібн Аббаса, розповіді якого належить історія про те, як іудейські священнослужителі і християни з Наджрана вели дискусію з му- сульманамі. І юдеї, і християни, наполягали кожен на перевазі і істинності своєї віри. іудеї затвер- чекали, що їх пророк Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) - найвищий з пророків, а їх священна книга, Тора, - краще за всіх інших. Християни відповідали тим же, стверджуючи, що найголовніший пророк - Ісус

(нехай буде милостивий до Нього Аллах!), а з усіх Божественних книг найкраща - Євангеліє. Незважаючи на те що вони ніяк не могли вирішити свою суперечку, і ті і інші закликали мусульман прийняти їх віру. відповіддю їм і стали наведені вище аяти. коментар Тільки наша віра істинна! Егоїзм і зарозумілість змушують людину, як правило, рахувати свої погляди єдино правильними, а погляди всіх інших - помилкою. такий чоло століття прагне нав'язати іншим свою точку зору. Ось що сказано з цього приводу в першому аяті рассмат- Ріва уривка: «Вони кажуть:" Будьте іудеями або християнами, тоді підете шляхом істинним "». У відповідь на такі твердження слід говорити, що людині не личить сповідувати релігію, основан- ву на помилках. «Відповідай, [о Мухаммад]:" Ні, [слідуємо ми] Вірі Ібрахіма-Ханіфа, а він не був многобожні- ком "». Істинно віруючі - це ті, хто дотримується віри в Єдиного Бога, не заплямованою скверною многобо- жия. Саме це служить найважливішим критерієм для того, щоб відрізнити справжню віру від помилок. Іслам вчить нас не проводити різниці між святими пророками і беззастережно поважати релігійні вчення, які вони проповідували, оскільки основоположні принципи всіх Великих релігій одні й ті ж. Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І Ісус (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Відновили ис тінную (Ханіф) релігію Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), яка закликає жити і померти з ве- рій в Одного Істинного Бога. Вони вірили віровченню Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Отвергав- шего будь-які форми багатобожжя, хоча пізніше їх неосвічені послідовники заразили вірування предків

бацилою багатобожжя. Іудеї, хоча і проголошували віру в Єдиного Бога, стали поклонятися фальшивим бо- гам, а християни вигадали собі (або запозичили у язичників) святу Трійцю. (Звичайно, якщо б ті і дру- Гії прагнули до чистоти віри, вони б зрозуміли, що немає жодної різниці між тим, що проповідували їх пророки, і тим, що приніс з собою Іслам, і, виконуючи сьогодні свій борг, взяли б цю релігію, ніспослан- ву Аллахом для нашого часу.) Що ж стосується заяв противників Ісламу, то наступний аят дає мусульманам таку пораду: «Скажіть, [о мусульмани]:" Віруємо ми в Бога [Єдиного] і в те, що послав Він нам, і в те, що послано було Ибрахиму, Ісма'ілу, Ісхаку, Йа'кубу і нащадкам їх, в те, що даровано було Мусі і 'Ісі і що даровано було пророкам Господом їх. Чи не проводимо ми жодної різниці між ними і віддаємося Йому "». Самовдоволення і гординя, а також племінні і расові забобони не повинні змушувати нас предпочі- тать одних пророків іншим. Всі вони були Божественними вчителями, які в різні епохи присвятили своє життя справі виховання людей і настанови їх на шлях істини. Їх єдиною метою було спрямувати людей до Єдиного Бога, Істини і Справедливості, хоча кожен з них чимось відрізнявся від інших і ви- нял конкретні обов'язки, що визначалися характером відповідної епохи. Потім сказано: «Якщо повірять [іудеї і християни] в те, у що повірили ви, [о мусульмани], то стануть вони на шлях істинний. Якщо ж відвернуться вони [від Віри істинної], то виявляться в розладі [з ва- ми] ... » Якщо вони відмовляться змішувати свої національні, племінні і інші проблеми з проблемами релігії та офіційно погодяться з тим, що вчення всіх пророків істинні, то вони на правильному шляху. В іншому слу- чаї вони, як і раніше, будуть далекі від істини, слідуючи помилковим орієнтирів.

Слово Шікаку, яке може перекладатися як «розкол», «незгода», «конфлікт», в даному контексті трактується як «богохульство». Іноді це слово слід тлумачити як «заблуждение», або «відхід від істини і скочування до брехні, обману, віроломства », що, загалом, не змінює суті справи. За версією деяких коментаторів, після того як був виявлений попередній аят, де Ісус (нехай буде міло- Стів до Нього Аллах!) згадується в одному ряду з іншими пророками, деякі християни заявили, що не при- емлют такого підходу, оскільки Ісус (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) - Син Божий і тим відрізняється від всіх інших пророків. Тоді і був виявлений останній з даної групи аятов , Який Попереджув чекав християн про те, що вони згорнули на хибний шлях і впали в розлад. Останній аят завершується словами, зверненими до мусульман, в яких він закликає їх не стра- шитися підступів ворогів: «... і вбереже тебе Господь від них, бо Всеслишашій Він, Всезнаючий». пояснення Суть навчань всіх пророків єдина У Священному Корані кілька разів підкреслюється, що не існує відмінності між пророками Аллаха, бо всі вони отримували одкровення з одного Джерела і переслідували одну мету. Тому Коран закликає мусульман в рівній мірі поважати всіх святих пророків. Але, як вже говорилося раніше, цей заклик не всту- Пает в протиріччя з ідеєю про те, що кожна нова релігія, що посилається Аллахом, скасовує собою попе- щие, а Іслам - це остання світова релігія. Дійсно, жодна релігія в світі, крім Ісламу, не вимагала від своїх прихильників вірити також в істинність, божественну святість, безгрішний і чистоту інших посланників Аллаха і в інші священні писання. Іслам велить так поступати, виходячи з того, що посланці Господа були подібні вчителям, кожен з яких викладав в своєму класі. При переході ж з одного класу в інший, більш високий, у учнів

з'являється, природно, новий учитель. Тому всі народи повинні слідувати заклику останнього з проро- Маджму 'аль-баян. Т. 1. ков своєї епохи, який є провісником нового, найвищого на даний момент етапу розвитку релігії, що жодним чином не відкидає істинності закликів попередніх пророків. Хто такі «Асбат»? Початкове значення слова сібт - «легко розширюється, що йде врозріз». Іноді слово Сабат использу- ють для позначення дерева, оскільки його гілки вільно розходяться в різні боки. лексикологи утвержда- ють, що слово сібт (множина - асбат) включає в себе такі значення як «діти синів або до- черей », тобто внуки . Використане в аяті 136 слово асбат означає так звані коліна Ізраїлеві, що беруть початок від дванадцяти синів Якова, а оскільки серед них були пророки, то в даному аяті вони названі серед тих, ко му посилає Божественні одкровення. Отже, слово асбат означає тут коліна племені ізраїльтян, що беруть початок від синів Якова, серед яких було кілька пророків. Не всі сини Якова були пророками, оскільки деякі з них запят- нали себе гріхом, зробивши підлість по відношенню до свого власного брата. Арабське слово Ханіф означає «правовірний» або «людина, що схилився на бік істинної віри». Тому про щире прихильника єдинобожжя, який відмовляється поклонятися багатьом богам і схиляється до віри в Єдиного Бога, кажуть що він - Ханіф. Одним з похідних значень слова Ханіф є «істинний, прямий». Це пояснення дозволяє зрозуміти, що ті значення, які коментатори часом надають слову Ханіф, тол- куючи його як хадж (т. е. паломництво до Кааби), прихильність істини, проходження шляхом Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і безгрішність вчинків, є лише приватними прикладами всеосяжного сенсу цього поняття. Лейн Е. В. Арабо-англійський словник. Ч. 4. С. 1.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 138-141

ل ق (138) نود با ع ه ل نح نو ةغب ص U ا ن م ن س حأ ن مو U ا ةغب ص ه ل نح نو مك الم عأ مك لو ان الم عأ ان لو مك برو ان بر و ھو U ا ي ف ان نو جآ ح تأ ب وقع یو ق اح سإو لي عام سإو مي ھار بإ نإ نو لوق ت مأ (139) نو صل خم

م ت ك نم م مل ظأ ن مو U ا مأ مل عأ مت نأء ل ق ٮرا ص ن وأ ادو ه او نا ك طاب سألاو ت ل خ د ق ة ما كل ت (140) نولمع ت ام ع ل فاغ ب U ا ا مو U ا ن م ھدن ع ةداه ش

نولمعي اوناك امع نولئ ست الو متب سك ام مكلو تب سك ام اھل (141)138. [Скажи іудеїв і християн від імені мусульман]: «Занурюємося [ми в Віру] в Бога! Так і в яку віру краще занурюватися, як не в Віру в Бога [Єдиного]? І Йому поклоняємося ми ». 139. Скажи: «Невже станете ви сперечатися з нами щодо Бога: адже Господь Він наш і ваш. Нам - наші діяння, вам - ваші діяння, і віддані ми Йому ». 140. Або станете стверджувати ви, що Ібрахім, Ісма'іл, Ісхак, Йа'куб і нащадки їх були іудеями або християнами? Скажи: «Ви краще знаєте або ж Бог? І хто ж більше від того, хто приховав наявне у нього від Бога? Адже знає Він то, що верші- ті ви ». 141. Народи ці пішли вже. Їм - то, що заслужили вони, а вам - те, що заслужили ви, і не запитають з вас за скоєне ними. коментар Слідом за аятами попереднього розділу, що закликають послідовників всіх релігій прийняти Божествен- ні послання всіх пророків, перший аят нового фрагмента звертається до них з наказом: «... Занурюємося [ми в Віру] в Бога!» Ці слова означають заклик до очищення Вірою і справжнього єдинобожжя, в результаті чого світ знайде свій єдиний справжній колір. Потім сказано: «Та й в яку віру краще занурюватися, як не в Віру в Бога [Єдиного]? І Йому поклоняємося ми ».

Таким чином, Коран закликає відкинути всі расові, національні, племінні й інші відмінності, по- жувати світ в строкату плутанину, і зануритися (символічно) в один колір - колір Аллаха. Деякі коментатори відзначають, що у християн був звичай хрестити новонароджених в злегка під- фарбованої воді, що мало служити символом здобуття хрещеним людиною нового кольору в начи- нающейся для нього життя. Християни говорили, що хрещення, особливо з використанням фарби определен- ного кольору, служило очищенню людини від первородного гріха, що тяжіє над ним з часів Адама (так бу- дет милостивий до Нього Аллах!). Коран не згоден з хиткою логікою такого підходу і в противагу їй проголошує, що очищення душі і розуму від плям гріховності вимагає, навпаки, відмови від будь-якого роду ритуальних фарб, забобонів і проявле- ний непослідовності і прийняття кольору істини і благочестя. Яка витончена і красива фраза! Як було б чудово, якби всі люди взяли колір благочестя, то є колір єдності, чистоти і чесноти! Адже це - колір знебарвлену, колір справедливості, рівності, терпіння і наполегливості. Під ореолом цього кольору єднання і щирості людство змогло б покласти край всім конфліктів і воєн і вирвати з коренем бур'ян багатобожжя і духовного розброду. Це і означало б знебарвлену, або, іншими словами, відмова від будь-яких кольорів і фарб. У деяких переказах, які коментують даний аят, наводяться слова імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), який сказав, що вираз сібгатуллах, «занурення [у купіль] Господню», означає приня- тя чистої віри Ісламу . Ця ідея перегукується з тим, що було сказано вище Деякі іудеї, та й не тільки вони, намагалися часом сперечатися з мусульманами, стверджуючи, що всі пророки були вихідцями з їх племені, що їхня релігія - найдавніша, а їх Письмо - перша з усіх священних

книг. Вони стверджували, що якби Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Дійсно був проро- ком, він був би з їх числа. А іноді затівали розмови про свою перевагу над арабами в тому, що стосується Нур ас-сакалейн. Т. 1. сприйнятливості до нових віровчень і Божественним одкровенням, пояснюючи це тим, що араби, на відміну від іудеїв, були, по суті справи, ідолопоклонниками. Іудеї вважали себе синами Бога, яким, як вони стверджували, належить виключне право потрапити в рай. Коран відкидає всі ці вигадки. Спочатку Коран говорить, звертаючись до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Скажи:" Невже станете ви сперечатися з нами щодо Бога: адже Господь Він наш і ваш "». Це Бог не одного якогось племені або народу. Він Бог всіх людей і Творець всього сущого на землі. Потім, звертаючись уже до противників Ісламу, він додає: «Нам - наші діяння, вам - ваші діяння ...» Але існує різниця між діяннями тих і інших. Ми служимо йому щиро і вважаємо, що у Бога немає співтоваришів (в той час, як більшість з вас заплямувала свою віру многобожием): «... і віддані ми Йому».

*** Наступний аят служить відповіддю на деякі інші надумані твердження. сказано: «Або станете стверджувати ви, що Ібрахім, Ісма'іл, Ісхак, Йа'куб і нащадки їх були іудея- ми або християнами? Скажи: "Ви краще знаєте або ж Бог?" » Аллах краще за інших знає, що вони не були ні іудеями, ні християнами. Вам також відомо, навіть якщо ви відмовляєтеся в цьому зізнатися, що ще до Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і Ісуса (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) цей світ відвідало безліч пророків. А якщо ви цього не знаєте, то тоді ви приписали їм таку віру в силу власного невігластва, що само по собі вже є при ляется великим гріхом і спробою приховати істину. «І хто ж більше від того, хто приховав наявне у нього від Бога? адже знає

Він то, що вершите ви ». Дивно, як людський розум, опинившись в полоні власного впертості і забобонів, начи- нает заперечувати навіть добре відомі історичні факти! Наприклад, іудеї вважали Авраама (нехай буде міло- Стів до Нього Аллах!), Ісаака (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і Якова (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), які прийшли в цей світ і покинули його до появи і Мойсея, і Ісуса, послідовниками цих пророків. Вони заперечували вищезгаданий факт, з яким пов'язана доля їхнього народу, його релігійні погляди і верова- ня. Може бути, саме тому Коран називає їх найбільшими нечестивцями. Немає більшого зла і неспра- ливості, ніж навмисне приховування фактів, що змушує людей блукати в пітьмі, не маючи ні шляху, ні мети.

*** В останньому з обговорюваних в даному уривку аятов, який є також останнім аятом першої (з тридцяти) частини Священного Корану, міститься ще одна відповідь недостойних злочинців, витримана, слід за- мітити, в дещо іншій стилістичній манері. Суть її в тому, що якщо навіть допустити істинність їх затвер- дження, то все одно слід розуміти, що: «Народи ці пішли вже. Їм - то, що заслужили вони, а вам - те, що заслужили ви, і не запитають з вас за скоєне ними ». На закінчення скажемо, що кожен народ повинен пожинати плоди своїх власних праць, а не сподіватися на минуле. Точно так само і людина повинна домагатися благополуччя, завдяки своїм власним достоін- ствам, а не заслугам предків.

Кінець першої частини

ЧАСТИНА II 4

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 142

ل ق اھیل ع او نا ك یت ال مھتلب ق ن ع م ھالو ا م سان ال ن م ءاھف س ال لوقي س(142) U میقتسم طار ص ٮإل ءآشي نم یدھي برغلماو ق ر شلما

1 4 2 . Чи ст а н уть г о в о р ити люд и н е р о з ум н і : «Що зм у с и л о відвернутися [послідовників Ісла- ма] від Кібли, до якої зверталися вони [перш]? »Скажи:« Чи належать Аллаху і вос- ток і захід. Веде Він до шляху прямому кого забажає ». коментар Обставини зміни Кібли Даний аят разом з кількома подальшими присвячений одному з найбільших подій в історії Ис- лама, який викликав бурю емоцій серед його сучасників. Суть його полягала в тому, що Пророк Ісламу (та бла- Богослов'я Аллах Його і рід Його!), підкоряючись волі Аллаха, з самого початку свого пророчого шляху і на протя- жении тринадцяти років в Мецці, а потім, після втечі звідти, ще протягом декількох місяців в Медині, з- вершать молитви, звернувшись в бік Єрусалиму. Але потім, також відповідно до Божественного повеле- ням, кибла (тобто напрямок, куди звернений обличчям молиться) була змінена, і мусульмани отримали ука- пізнання молитися, повернувшись обличчям до Каабі. Коментатори не прийшли до єдиної думки щодо того, протягом якого часу мусульмани Ме- дини молилися в бік Єрусалиму, називаючи термін від семи до сімнадцяти місяців. Протягом усього цього пе- періоди вони вислуховували докори іудеїв, оскільки для тих кибла спочатку розташовувалася в Єрусалимі. за твердженням іудеїв, сам факт прийняття мусульманами іудейської Кібли, Єрусалима, свідчив про ис тінності іудейської релігії і про неспроможність мусульманської, яка не мала навіть своєї власної

Кібли. Пророку Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І всім мусульманам було нелегко зносити ці уп- ріки. З одного боку, вони повинні були виявляти покірність волі Аллаха, але з іншого - непрекращающіе- ся глузування і знущання іудеїв ставали нестерпними. Тому Пророк Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Іноді ночами звертався обличчям до неба, демонструючи своєю позою очікування Божест- венного одкровення. Після деякого періоду очікування веління про зміну Кібли було, нарешті, послано Пророку (та благословить Аллах Його і рід Його!). Сталося це в мечеті Лазні Салім, коли Пророк (хай благословить Аллах Його і рід його!), Здійснюючи денну молитву, встиг зробити тільки два раката в сторону Єрусалиму. В цей час посланий Аллахом Джибріл (Гавриїл) взяв Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) за руку і повер- нул його обличчям у бік Кааби. Іудеї були незадоволені тим, що трапилося і за звичкою стали шукати привід для нападок. Раніше вони гово- рили про свою перевагу над мусульманами, оскільки останні використовували в своїх ритуалах юдейську киблу. Тепер же, коли Господь послав наказ про зміну Кібли, це викликало протест у частини іудеїв. Ось як про те говориться в Корані: « Ч и с т а н у т ь г о в о р и т и л ю д и н е р о з у м н і : " Що з м у с и л о відвернутися [послідовників Ісламу] від Кібли, до якої зверталися вони [перш]? "» Іудеї розгорнули дискусію, обговорюючи причини, за якими мусульмани раптом змінили киблу, уста- новлення колишніми пророками. «Если первая кибла была верна, — говорили они, — то зачем понадобилось ее менять? А если верной является вторая кибла, то почему мусульмане более тринадцати лет молились в сторо- ну Иерусалима?» Господь повелел Своему Посланнику ответить так:

«Скажи: "Принадлежат Аллаху и восток и запад. Ведет Он к пути прямому кого пожелает"». Комментарии к первой части Священного Корана закончились на предыдущей странице, но поскольку тема киблы в Коране продолжается, для ее завершения мы были вынуждены несколько расширить рамки данного тома, добавив к нему несколько аятов из второй части Корана. Слова «восток» и «запад» в аналогичных обстоятельствах упоминаются в четырех других аятах Корана: 2:215, 2:177, 26:28, 73:9. Краткое объяснение значения этих слов содержится в комментарии к аяту 115 этой су- ры. Смысл этих слов связан с Вездесущностью Аллаха как Абсолютной Реальности, власть которой пронизыва- ет всю Вселенную вплоть до мельчайших ее частиц. Восход же солнца на востоке и его заход на западе являют- ся различными проявлениями Могущества и Величия Аллаха, и куда бы ни обратил человек свой мысленный взор, он повсюду увидит знаки Его присутствия. Этот аят явился четким, обоснованным и решительным ответом всем тем, кто искал повода для протеста против перемены киблы, показав им, что Иерусалим, Кааба и все другие места на земле принадлежат Аллаху, а Он, по своей сути, не может иметь жилища, как не может находиться в каком-то определенном месте, ведь Он — Вездесущ. Главный вывод из всего вышесказанного состоит в том, что мы, рабы Аллаха, должны подчи- няться Его указаниям, и какое бы направление Он ни указал для молитвы, это направление священно и уважае- мо, и молиться следует, обратившись именно туда. Без Его повеления ни одно место не может считаться лучше или выше прочих в силу только его каких-то собственных достоинств. Фактически перемена киблы представляет собой всего лишь одну ступень на пути к вершине, изобилую- щем разнообразными испытаниями, которые посылает нам Аллах, и в каждом из них мы видим присутствие Бо- жественного Руководства. Именно Господь направляет людей на «прямой путь».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 143

ل و سر ال نوك یو سان ال ٮل ع ءآد ھش اونوكت ل اط سو ة ما م كانلع ج ك لذ كو ع بت ي ن م ملعن ل الإ آھیل ع تن ك یت ال ةلبق ال انلع ج ا مو ادیھ ش مكیل ع U ا ٮد ه ن یذ ال ٮل ع الإ ةریبك ل ت نا ك نإو ھیبق ع ٮل ع بلقن ي نم م لو سر ال

میحر فوؤرل سانالب U ا نإ مكنامیإ ع ي ضیل U ا ناك امو (143)143. І ось об'єднали Ми вас в помірній громаді, щоб стали ви свідками людей. свиде- телем ж вам буде Посланник. І заснували Ми киблу [колишню], якої тримався ти, тільки для того, щоб відрізняти тих, хто піде за Посланцем, від тих, хто отво- рачівается від нього. І було це випробуванням важким, але не для тих, кого повів Всевиш- ний шляхом правильним. Аллах - не той, хто нищить віру вашу, бо, воістину, Сострада- Телень Він і Милосердний до людей. коментар Помірна релігійна громада У цьому аяті частково розкриваються зміст і причини зміни Кібли. Спочатку сказано: «І ось об'єднали Ми вас в помірній громаді ...» Народ, який уникає крайностей в будь-якому їх прояві і тримається середини, може бути названий розумі- ренним і взятий за зразок для наслідування. Але чому кибла мусульман є серединної? Тут можливо таке пояснення: більшість христи- ан жили в країнах, розташованих на захід від Єрусалима, неподалік від якого народився Ісус, і, зверталися Ясь до своєї кибла, вони поверталися майже строго на схід. Тому для них кибла розташовувалася на восто- ке. А юдеї, які проживали в більшості своїй в Сирії, Вавилоні і в сусідніх з ними країнах, також молі- лись обличчям до Єрусалима, який по відношенню до них знаходився на заході. Однак для мусульман тієї епохи

(мусульман Медини) Кааба перебувала між сходом і заходом, в південній стороні, яка вважалася средін- ної територією. Все вищесказане мається на увазі в вираженні ваказаліка, «і ось», який я використав в розглянутому аяте. Однак цілком можливо, що в Корані мається на увазі не тільки серединне положення Кааби, але і умерен- ність всіх постулатів Ісламу. Потім сказано: «... щоб стали ви свідками людей. Свідком же вам буде Посланник ». Слова про те, що мусульмани стануть свідками для решти людства, а Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Буде свідком для них, можна розглядати як вказівку на те, що мусульмани є- ються «зразком», оскільки свідків завжди вибирають з числа найбільш гідних. Таким чином, сенс висловлювання може полягати в тому, що «ви (мусульмани), володіючи такою релігією, виявляєте приклад іншим на- пологів, так само як Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) є зразком для вас. Ви своїми деянія- ми і всією своєю поведінкою свідчите, що людина, живучи в цьому світі, може бути глибоко религиоз- вим і одночасно людиною справи. Будучи членом суспільства, він в той же час має можливість захищати свою індивідуальну духовність і моральність. Слідуючи цьому образу мислення і поведінки, ви свиде- тельствуете, що між релігією і наукою або між земним життям і життям Інший немає протиріччя: вони не- нерозривно пов'язані і взаємно доповнюють один одного ». Потім Коран вказує на одну з причин зміни Кібли: «І заснували Ми киблу [колишню], якої тримався ти, тільки для того, щоб відрізняти тих, хто піде за Посланцем, від тих, хто відвертається від нього ». Цікаво відзначити, що в Корані не сказано «Хто йде вслід за тобою», а сказано «Хто йде вслід за По- сланніком », що підтверджує той факт, що Господь обрав тебе (Мухаммад) і поставив служити людям про-

водників. Тому вони повинні коритися тобі у всьому. А тому питання про перенесення Кібли вирішується про- сто: навіть якби веління стосувалося більш складної проблеми, йому все одно варто було б підкоритися, а по- позов приводу, для того щоб ухилитися від його виконання, є лише свідченням їх небажання рас статися з язичницькими звичаями поклоніння ідолам. Фраза «тих, хто відвертається від нього», що походить від виразу «повернутися на колишні позиції», є натяком на поведінку відступників, тих, хто хоче повернути минуле. «І було це випробуванням важким, але не для тих, кого повів Всевишній шляхом правильним». Так, стану абсолютного підкорення волі Аллаха неможливо досягти без Божественного керівництва. І це дуже важливий момент. Людина повинна підкоритися волі Всевишнього настільки, щоб виконання Його наказів не вимагало від нього ні найменшого зусилля або насильства над собою. Навпаки, оскільки ці повеле- ня йдуть від Аллаха, людина зустрічає їх з радістю і захопленням. Оскільки підступні недруги і неосвічені друзі вважали, що зміна Кібли зведе нанівець значен ня всіх обрядів і молитов, позбавивши мусульман заслуженої винагороди, в кінці аята йдеться: «Аллах - не той, хто нищить віру вашу, бо, воістину, щедрий Він і Милосердний до лю- дям ». Аллах посилає свої веління як рецепт для лікування наших недуг. Сьогодні Він наказує нам приймати ліки, завтра - якесь інше. Кожне з них, що застосовується належним чином в належне час, є найкращим засобом для досягнення щастя, процвітання і прогресу. Отже, пере- міна Кібли не повинна викликати у нас занепокоєння й сумніви в істинності і повноцінності наших колишніх, так само як і майбутніх, молитов, оскільки всі вони відбувалися правильно і в повній відповідності з приписів нями.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 144

ك ه جو لو ف ا ھا ضر ت ةلب ق كني لو نل ف ءآم س ال ي ف كھ جو بلق ت ٮر ن د ق ن یذ ال نإو ھرط ش مك ھو جو او لو ف متن ك ا م ثي حو مار حال د جسلما رط ش ن ولمع ي ام ع ل فاغ ب U ا ا مو مھ بر ن م ق حال ه نأ نوملعي ل باتك ال او توا

(144) 144. Чи бачили ми, як волав ти, [о Мухаммад], до неба [в пошуках Кібли], і на радість твоєї обра- щаем Ми тебе до кибла [шуканої]. Так обороти ж особа своє до мечеті забороненій. І де б не були ви, повертайтеся особами до неї [при здійсненні молитви]. Воістину, непре- Саме знають ті, кому дано Письмо, що [веління це] - істина [непорушна], від Держ- пода їх виходить. І відає Бог про те, що вершать вони. коментар Повернись до Священної мечеті Раніше вже говорилося про те, що Єрусалим був для мусульман першої, але тимчасової кіблой. І поки Про- рок (хай благословить Аллах Його і рід Його!), особливо після його переїзду в Медину, очікував веління Ал- Лаха про зміну Кібли і продовжував молитися в колишню сторону, тобто в сторону Єрусалиму, юдеї не пе- реставалі насміхатися над мусульманами за те, що ті не мали власної Кібли, і стверджували при цьому, що, якби не релігія іудеїв, святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) так і не знав би, куди, з- гласно волі Аллаха, слід звертати обличчя під час молитви. Глузування іудеїв будили у Мухаммада (хай бла Богослов'я Аллах Його і рід Його!) бажання змін, і Аллах виконав його бажання. В даному аяті гово- риться про те, як Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) було послано веління змінити киблу: «Бачили ми, як волав ти, [о Мухаммад], до неба [в пошуках Кібли], і на радість твоєї звертаємо Ми тебе до кибла [шуканої]. Так обороти ж особа своє до мечеті забороненій. І де б не були ви,

повертайтеся особами до неї [при здійсненні молитви] ». З ісламських переказів ми знаємо, що зміна Кібли сталася в Медині в той самий момент, коли Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Здійснював полуденну молитву. Небесний посланець взяв Мухам- мада (хай благословить Аллах Його і рід Його!) за руку і, відвернувши від Єрусалиму, повернув обличчям до Каабі. слідом за ним повернулися і ряди тих, хто молиться. Розповідають, що під час цієї події жінки, які здійснювали мо- Литву, були змушені помінятися місцями з чоловіками. (Зауважимо, що Єрусалим знаходився на північ від місця цієї події, а Кааба - на південь від нього.) Слід також сказати, що зміна Кібли була одним з ознак пророчою місії Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!), що згадуються в колишніх писаннях. Зокрема, іудеї вже знали, що він (та благословить Аллах Його і рід Його!) буде молитися особою до двох Кібл. Ось чому після веління змінити киблу було сказано наступне: «Воістину, неодмінно знають ті, кому дано Письмо, що [веління це] - істина [непрелож- ная], від Господа їх виходить ». Слова «ті, кому дано Письмо» мають на увазі іудеїв, які з пророцтв в своїх писаннях (див. Друго- Закон, 18: 15,18) вже знали, що святий пророк Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) був істин- вим пророком: «Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, - Його слушай- ті »(Второзаконня, 18:15). «Поставлю Пророка з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він буде гово- рить їм все, що Я накажу »(Второзаконня, 18:18). Більш того, Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Спочатку відмовився слідувати традиціям своєї країни і відвернув обличчя від Кааби, осередку ідолів, яким ревно поклонялися араби. Замість цього він обрав Єрусалим, який служив кіблой для незначної меншості населення. Цей крок вже мож-

але було розглядати як доказ істинності його пророчої місії. В кінці аята сказано: «І відає Бог про те, що вершать вони». Противники ж Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Замість того щоб сприйняти зміну Кібли як доказ істинності його місії, засудили його вчинок, бурхливо висловлюючи при цьому своє недо- вольство. Але Аллаху відомі всі їхні справи і помисли.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 145

ع بات ب تنأ آ مو كتلب ق اوعبت ا م ة یاء لك ب باتك ال اوتوا ن یذ ال تیتأ نئ لو ا م دع ب ن م م هءآو ھأ تعب تا نئ لو ضع ب ةلب ق ع بات ب مھ ضع ب ا مو مھتلب ق

ینلماظال نلم اذإ كنإ ملعال نم كءآج (145)145. І яке б на знак не явив ти для тих, кому перш даровано було Письмо, все одно не стануть вони звертатися до кибла твоєї, а ти не будеш звертатися до кибла їх. Чи не обра- тятся одні [особою] до кибла інших. А якщо будеш [ти] слідувати примхам їх, після того як стало тобі Знання [справжнє], то, воістину, опинишся ти в числі нечестивців. коментар Вони ніколи не будуть задоволені! У коментарі до попереднього аяту було сказано, що «люди Писання» знали, що перенесення Кібли з Іеру- Саліма на Священну мечеть не тільки не спростовував істинності місії Пророка Ісламу (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!), але, навпаки, служив одним із свідчень його богообраності, оскільки їх религиоз- ні книги вже повідомили їм про те, що Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) буде моліть- ся, звертаючись до двох Кібл. Однак їх зарозумілість і релігійний фанатизм не дозволили їм змиритися з фактами дійсності. В принципі, поки людина не прийняв для себе остаточне рішення, за допомогою доказів, логіче- ських доводів і демонстрації чудес його можна переконати в достовірності того чи іншого факту і тим самим за- ставити змінити свою точк у зору. Але якщо людина заздалегідь твердо переконаний в правильності своєї позиції (і це тим більше справедливо по відношенню до фанатиків або невігласів), то переконати його неможливо. Тому Ко- ран і підкреслює:

«І яке б на знак не явив ти для тих, кому перш даровано було Письмо, все одно не ста- нут вони звертатися до кибла твоєї ... » Не труди себе спробами змусити їх сприйняти істину: їх душа, що шукає істину, мертва. На жаль, всі святі пророки стикалися з такими людьми. Це були або впливові багатії, ли- бо зрадили істину срібролюбиві вчені, або просто вперті ханжі і неосвічені обивателі. далі сказано: «... а ти не будеш звертатися до кибла їх». Тобто якщо вони думають, що піднята ними галас може привести ще до однієї зміну мусульманської Кібли, то вони помиляються. Це - остання, незмінна, встановлена на століття кибла для всіх мусульман. Слова наведеного вище аята фактично підводять підсумок всіх аргументів протилежної сторони. вони виріши кові підтверджують, що всі ці крики і метушня вже нічого не зможуть змінити. Слідом за цим йдеться, що вони настільки фанатичні у своїй вірі, що «... не звернуться одні [особою] до кибла інших». Ні юдеї не приймуть киблу християн, ні християни не приймуть киблу іудеїв. Потім Коран для більшої переконливості попереджає Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) такими словами: «А якщо будеш [ти] слідувати примхам їх, після того як стало тобі Знання [справжнє], то, воістину, опинишся ти в числі нечестивців ». Попереджень на адресу Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Наділених в форму умовних пропозицій, в Корані чимало. У них укладені три основні моменти. По-перше, загальновідомо, що, відповідно до закону Аллаха, все Його раби рівні перед Ним, і навіть святі про- роки не є винятком з правил. Тому, якщо припустити, що святий Пророк (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!) міг би погрішити проти істини, то і його не минула б кара Божа, хоча таке припустити

ються і виглядає абсолютно нереально з урахуванням щирої віри, величезних знань і незрівнянної добро детелі пророків (нехай буде милостивий до Ним Аллах!). (Як уже говорилося вище, припущення, виражене в умовному підрядному реченні, не обов'язково має на увазі реалізацію того, про що йдеться в го- ном пропозиції.) По-друге, сказане вище має змусити і інших людей задуматися про свої справи і зрозуміти, що якщо навіть Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) отримує попередження, то їм тим більше слід тща- кові і старанно виконувати свої обов'язки. Вони ні в якому разі не повинні йти на поводу збочених бажань своїх ворогів або звертати увагу на підняту ними галас. По-третє, попередження Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Має на меті подчерк- нути ту обставину, що навіть святому Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) не дано змінити по- лю Всевишнього. З ним не можна сторгуватися або домовитися, бо він є рабом свого Господа і смірен- але кориться його волі.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 146-147

م ھن م اق یر ف نإ و م هءآن بأ نو فرع ي ام ك ه نو فرع ي باتك ال م ھاني تاء ن یذ ال ن یرتملما ن م ننوكت ال ف ك بر ن م ق حال (146) نوملع ي م ھو ق حال نومتكي ل

(147) 146. Ті, кому дарували Ми Письмо, знають його (т. Е. Мухаммада), як знають синів своїх. од- нако значна частина їх приховує істину, хоча і знає її. 147. Істина - від Господа твого, так не будь же в числі тих, хто сумнівається. коментар Перший з аятов розглянутого уривка продовжує тему попереднього фрагмента, присвяченого уп- рямству і фанатизму деяких з людей Писання. «Ті, кому дарували Ми Письмо, знають його (т. Е. Мухаммада), як знають синів своїх». Вони впізнали його ім'я і характерні прикмети зі своїх релігійних книг. «Однак значна частина їх приховує істину, хоча і знає її». Деякі з них, побачивши виразні риси обіцяного Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), прийняли Іслам. Абдулла ібн Салам, один з іудейських богословів, який прийняв потім Іслам, говорив, що він, так само як і інші вчені іудеї, знав Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) краще, ніж сво- його сина, задовго до його приходу . 1 У цьому аяті розкривається одна важлива обставина. З нього випливає, що послані раніше священний ні книги містили дуже яскраві і наочні опису зовнішнього вигляду і душевних достоїнств Пророка Ис- лама (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Вони були настільки переконливі, що ті, хто був знайомий з цими Священними книгами, могли абсолютно ясно уявити собі його образ. Хіба можна допустити, що в Торі або в Євангелії немає жодної згадки про пророка Ісламу (та благо- зловить Аллах Його і рід Його!) і зовсім відсутній опис його прийме? Звичайно ж, немає, оскільки, як

вказано в наведених вище аятах, священні книги людей Писання містили пряму згадку Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І докладний опис його прикмет. Якби це було не так, хіба стали б богослови «людей Писання» противитися його пророчої місії? Хіба не надали б вони йому Писання, наполягаючи на тому, щоб він довів, що володіє всіма якостями, описаними в їх книгах? хіба послухав би хоч один з їх вчених мудреців заклику Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Не маючи він для цього достатніх підстав? Таким чином, вже одні тільки ці аяти Священного Корану повинні були послужити для людей Писання переконливим доказом істинності пророчої місії Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!).

*** Потім, щоб ще раз привернути увагу до колишніх висловлювань щодо зміни Кібли і до ус- тановленіе Ісламу в цілому, сказано: «Істина - від Господа твого, так не будь же в числі тих, хто сумнівається». Звернені до святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Слова, які підтверджують, що він дійсно є Посланником Аллаха, сприймаються деякими як підбадьорення і підтримка самому Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Щоб він не мучився сумнівами, зіткнувшись з презрі- тільними глузуванням і знущаннями ворогів, будь то з приводу зміни Кібли або по якомусь іншому приводу, навіть якщо всі вони об'єднаються проти нього. Але, як вже говорилося раніше, будь-попередження або застереження, адресоване святому Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), призначене не для нього самого, а для тих, хто слідує за ним. Сам же він ніколи не відчував ані найменшого сумніву в ніспос- ланних одкровеннях, оскільки для нього вони перебували на рівні «зримою достовірності». Аль-Манар. Т. 2; а також Ат-тафсір аль-Кабір. Фахр-і Рази. Т. 4.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 148

U ا مك ب تأ ي او نوك ت ا م ن یأ تاریخ ال اوقبت سا ف اھي لو م و ه ةه جو لك لو ریدق ءي ش لك ٮلع U ا نإ اعیمج (148)

1 4 8 . Кожн і й [ г р ом а д і ] - [ с в о я ] к и б л а , і з в е рт а є В і н д о неї [особи моляться]. так прагнете ж випередити один одного в діяннях добрих. І де б не були ви, збере вас усіх Всевиш- ний. Воістину, треба всім сущим Він владний. коментар У кожної релігії - своя кибла Цей аят, фактично, є відповіддю іудеям, що підняв галас з приводу зміни Кібли. сказано: «Кожній [громаді] - [своя] кибла, і звертає Він до неї [особи моляться]». За всю історію пророків існувало кілька напрямків, куди звертали віруючі свої молитви. Зміна напрямку молитви не є чимось незвичайним, оскільки кибла не відноситься до розряду незмінних, раз і назавжди встановлених релігійних постулатів або непорушних принципів віри, що не допускають ні найменшого втручання. Тому не варто приділяти цій події надмірного ува- ня. «Так прагнете ж випередити один одного в діяннях добрих». Замість того щоб витрачати час на суперечки з приводу цього не такі вже й визначної події, займіться краще добрими справами і очистіть свої помисли. Ось тут і змагайтеся один з одним, оскільки саме добрі справи, скоєні з чистими намірами, служать мірилом вашої побожності. Ця ж думка висловлена і в аяті 177 даної сури: «Благочестя полягає не в тому, щоб звертали ви обличчях на схід чи захід, але [істинно] побожний той, хто увірував в Бога, в день Судний, в анге- лов, Писання, пророків ... » Якщо ви побажаєте дати свою оцінку релігії Ісламу або мусульманам, то користуйтеся цим критерієм, а

не посилайтеся на зміну Кібли. Потім, як попередження незадоволеним і похвала доброчесним, сказано: «І де б не були ви, збере вас усіх Всевишній». На Страшний суд в іншому світі, де кожен отримає по заслугах. Чи не буде однакового підходу до тих, хто творив праведні справи, і до тих, хто губив і руйнував все, що ство- дано руками перших. Для кого-то може здатися неймовірним, що Аллах збере розсіяні по землі тлінні останки жили колись людей і поверне їх до життя. На це слід негайну відповідь: «Воістину, треба всім сущим Він владний». Ці завершальні слова аята служать доказом істинності попереднього висловлювання: «І де б не були ви, збере вас усіх Всевишній». пояснення День, коли зберуться разом прихильники імама Махді (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!) Згідно з численними переказами від Ахл аль-бейт, які наводяться в ісламській літературі, Вира ються «І де б не були ви, збере вас усіх Всевишній [в день Судний]», - адресовано прихильникам Махді, дванадцятого імама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). У «Раудат аль-Кафи» наводиться висловлювання імама Мухаммада Бакира (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!), який з приводу цих слів сказав наступне: «Ці слова мають на увазі прихильників імама Каі- ма (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) числом триста тринадцять чоловік. Клянуся Аллахом (уммат аль- ма'дуда) - це саме вони. Клянуся Аллахом, всі вони зберуться разом в один час, як збираються в до- ждевую хмару гнані вітром рвані осінні хмари ». А ось слова Алі ібн Муси ар-Ризи, восьмого імама: «Клянуся Аллахом, коли повернеться Махді (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Аллах з усіх міст і сіл збере навколо нього всіх наших послідовників ». Немає сумніву в тому, що наведені висловлювання розкривають одну з найглибших думок, закладених

в цьому аяті. З ісламських переказів ми знаємо, що коранические вірші містять безліч смислових уров- ній. Один з них - явний, загальнодоступний, інші ж - глибоко приховані, таємні, і осягнути їх можуть тільки Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Безгрішні імами (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) І ті, на кого впаде вибір Аллаха. Наведені висловлювання виводять нас на той рівень прихованого змісту даного аята, який дозволяє зрозуміти, що Творець, здатний зібрати в одному місці розсіяний по всьому світу прах людських останків, без зусиль зможе якось звести разом всіх прихильників Махді (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), щоб за- палити іскру революції, покликаної створити богоугодну уряд, який покладе край тиранії і без- Закон і встановить для людей всього світу Небесну справедливість. Раузат аль-Кафи. Т. 8. С. 313. Маджму аль-баян. Т. 1.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 149-150

ك بر ن م ق حلل ه نإ و مار حال د جسلما رط ش كھ جو لو ف ت جر خ ثي ح ن مو ر ط ش كھ جو لو ف ت جر خ ثي ح ن مو (149) نولمع ت ام ع ل فاغ ب U ا ا مو

س انل ل نوك ي الئ ل ھرط ش مك ھو جو او لو ف متن ك ا م ثي حو مار حال د جسلما یتمع ن م تالو ي نو ش خاو م ھو شخ ت ال ف مھن م اومل ظ ن یذ ال الإ ة ج ح مكیل ع

نودتھت مكلعلو مكیلع (150)149. І де б не опинився ти, звертай обличчя в сторону мечеті забороненій. Ось вона, Істина від Господа твого, і відає Аллах про те, що вершите ви. 150. І де б не опинився ти, звертай обличчя до мечеті забороненій, і де б не опинилися ви, уст- ремляйте особи до неї, щоб не було у людей, - якщо тільки не нечестиві вони, - приводу вступати в суперечки з вами Не бійтеся їх, а бійтеся Мене, щоб доніс Я до вас ми- лость Мою, - можливо, підете ви шляхом прямим. коментар Попередній аят, в якому йшлося про звернення до бік Священної мечеті, відноситься непосредст- венно до Медини, де в той момент проживало більшість мусульман. Сенс же першого аята нового фрагмен- та видається більш широким і всеосяжним. У ньому йдеться про те, що звідки б ви не відправлялися в шлях і куди б не йшли, під час молитви вам належить звертати обличчя в сторону Кааби. «І де б не опинився ти, звертай обличчя в сторону мечеті забороненій». У зв'язку з цим необхідно висловити кілька міркувань. 1. Тема Кібли і звернення в її сторону неодноразово піднімається в аятах Корану. І це не випадково. В кожному з таких аятів, крім теми Кібли, зачіпається якась нова тема. У даній сурі після повів ня Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і мусульманам повертатися обличчям (під час молитви) в сторону Священної мечеті сказано: «Воістину, неодмінно знають ті, кому дано Письмо, що [веління

це] - істина [непорушна], від Господа їх виходить ». Адже з релігійних книг їм було відомо, що Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Буде молитися в сторону двох Кібл, тому «на радість твоєї звертаємо Ми тебе до кибла [шуканої] », щоб виповнилося довгоочікуване пророцтво, послане «Людей Писання» в їх Священній книзі. І знову підкреслюється головна тема аята: «Ось вона, Істина від Господа твого». У наступному аяті розкривається ще одна причина повторів, яку ми зараз і обговоримо. 2. Кожен раз, коли виникає якась нова тема, необхідно кілька разів повторити суть проблеми, щоб учасники її обговорення і розумом, і серцем сприйняли її суть. В одному з переказів говориться про те, що перші слова з заклику до молитви (Аллаху Акбар) повторюються чотири рази, для того щоб підготувати віруючих і налаштувати їх на сприйняття, проте наступні фрази повторюються тільки по два рази, посколь- ку чотириразовим повтором перших слів їх увагу вже зосереджено на майбутньому дії. Тих, хто не кориться Його заповідями, Господь попереджає такими словами: «... і відає Аллах про те, що вершите ви».

*** У другому з розглянутих аятов, відразу ж після веління звертати обличчя в сторону Священної мече- ти, Господь говорить: «... щоб не було у людей ... приводу вступати в суперечки з вами». Як вже говорилося вище, «люди Писання» знали, що у Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Буде дві Кібли, і якби цього не сталося, у них неодмінно виникли б сумніви і вони стали б наполягати на тому, що Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) не має якостей, описаним в колишніх Писанні, або продовжували б насміхатися над мусульманами, докоряючи їм в тому, що вони нібито не мають власної Кібли, а тому моляться в бік Кібли іудеїв. Але закиди лунали, звичайно, не толь

Сура Аль-Бакара. до з боку іудеїв. Їм вторили і язичники: «Чому Мухаммад не поважає Каабу, Святий будинок, побудований Авраамом і Ісмаїлом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Спеціально для того, щоб молитися в неї перед Богом? Чому погодився молитися в строну іудейських святинь? »Лицеміри також зустріли в штики зміну кіб- ли, заявляючи, що Мухаммад НЕ послідовний у своїх рішеннях. Однак даний аят за допомогою прийому повтору налаштовує мусульман на те, щоб погодитися з таким рішенням і проявити терпіння. Він каже їм, що той, хто здатний сприймати докази і доводи ра- зуму, не стане вам заперечувати, а нечестивці укупі з тими, хто приховує істину, все одно знайдуть привід для не- достатку. «... щоб не було у людей, - якщо тільки не нечестиві вони, - приводу вступати в суперечки з вами ». Отже, ви не повинні звертати уваги на їхні нападки і побоюватися їх. Вам слід боятися тільки Аллаха. «Не бійтеся їх, а бійтеся Мене ...» Тут слід сказати і про те, що кибла - це символ єдинобожжя, а мусульманська кибла - емблема Ис- лама. У «Нахдж аль-Балага» (проповідь 173) кибла характеризується як «відмітний знак» і «прапор віри». Ідолопоклонники і ті, хто поклонявся небесним світилам, в своїх молитвах зверталися особою до ідолів, зірок, Місяця. Іслам, переступивши через ці помилки, оголосив Каабу кіблой для мусульман. Таким чином, звернення в бік Священної мечеті вважається ознакою того, що віруючий пам'ятає про Бога. деякі перекази згадують, що Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) сидів, як правило, повернув- шись віч-на-кибла. Ахл аль-бейт, члени Святого сімейства Пророка (мир їм усім!), Навіть рекомендували си діти, лежати і спати, розташовуючись в цьому напрямку. Це вважається однією з форм поклоніння Господу. су

ществуют спеціальні, обов'язкові до виконання приписи, що стосуються звернення до кибла при отправ- лення різних ритуалів. Наприклад, худобу, м'ясо якого піде в їжу, ріжуть, повернувши головою в бік Кааби. Тіло похованого мусульманина кладуть головою в напрямку Кібли. Цього ж напрямку дотри- живаються віруючі і при здійсненні обов'язкових молитов. Працюється справляння природних потребно- стей особою або спиною до Каабі. На довершення до всього вищесказаного слід зазначити, що кибла служить фактором об'єднання всіх мусульман. Якби ми могли піднятися високо над землею і подивитися вниз, то побачили б, як мусульмани всього світу принаймні п'ять разів на день в спеціально встановлений час і з дотриманням визначеного порядку звертаються в бік Кібли. Протягом багатьох століть Кааба є центром релігійних дви- жений і революційних перетворень, включаючи ті, що були пов'язані з іменами Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) і Пророка Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Останнім в ряду цих видаю- щихся особистостей варто імам Хусейн (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). І в майбутньому імам Махді (та прибли- зит Аллах його пришестя!) почне своє богоугодне рух саме від Кааби. Отже, підіб'ємо підсумки. 1. Кааба - це кибла всіх мусульман, які незалежно від свого місцезнаходження повинні обра- щаться до неї під час молитви. «І де б не опинився ти, звертай обличчя в сторону мечеті забороненій. Ось вона, Істина від госпо- да твого, і відає Аллах про те, що вершите ви ». 2. Мусульманам слід уникати будь-яких дій, що можуть послужити приводом для нападок ворогів. «... щоб не було у людей ... приводу вступати в суперечки з вами». 3. Незалежність - це найбільша цінність, а вислуховування улесливих промов - ганьба. 4. Зміна Кібли - це виконання пророцтв, що містяться в ранніх писаннях.

5. Зміна Кібли розвіяла всі домисли і приводи для заперечень з боку «людей Писання», язичні- ков і лицемірів. 6. Не можна мовчати, коли бачиш нечестиві діяння. «... якщо тільки не нечестиві вони ...» 7. Справжню загрозу для мусульман є не зовнішні вороги, а відсутність благочестя і страху перед Аллахом. 8. Набуття мусульманами власної Кібли підготувало їх до отримання цілковитою милості Господньої. «... щоб доніс Я до вас милість Мою, - можливо, підете ви шляхом прямим» 9. Перенесення Кібли мусульман на Священну мечеть став одним з етапів настанови їх на шлях істинної віри.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 151-152

م كملع یو مكي كز یو ان تا یاء مكیل ع اولت ي مكن م الو سر مكي ف انل سرأ آم ك م كر كذأ ي نور كذا ف (151) نوملع ت او نوك ت م ل ا م مكملع یو ةمكح الو باتك ال

نورفكت الو یل اورك شاو (152)151. А ще направив Я до вас Посланника з-поміж себе, який читає вам аяти Наші, очищає вас [від скверни], навчає Писання і мудрості, а також того, чого не знали ви до цього. 152. Так пам'ятайте Мене, і Я вас буду пам'ятати. Будьте вдячні Мені і не цурайтесь від Мене. коментар У першому з двох розглянутих аятов мова йде про пришестя Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід його!), Про який просив Аллаха ще Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Господи наш! на- правуй нащадкам нашим посланника з їх же числа, який повідомить їм знамення Твої ... »(Аль-Бакара (Корова), 2: 129). Крім того, і сам Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Неодноразово повторювали рял: «Я прийшов на прохання мого батька, Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), зверненої до Алла- ху ». Таким чином, Аллах послав людям пророка з їх числа, який добре знав їхні проблеми, потреби та сподівання. Він жив серед них і розмовляв з ними на одній мові. «А ще направив Я до вас Посланника з-поміж себе, який читає вам аяти Наші, очищаючи- ет вас [від скверни], навчає Писання і мудрості, а також того, чого не знали ви до цього ».

*** Другим аятом Аллах ще більше підвищив людини, сказавши, що Він і люди будуть пам'ятати одне про одного. «Так пам'ятайте Мене, і Я вас буду пам'ятати».

Рівень знань і здібностей у всіх людей різний, тому одним зі своїх рабів Аллах говорить: «... пам'ятайте про милість Його до вас ...» (Алі Імран (Сімейство Імрана), 3: 103), до інших звертається інакше: «Так пам'ятайте про Мене ...», як це зроблено в даному аяті. Поминання Аллаха - це необхідна ус умова подяки до Нього, тому веління пам'ятати про Аллаха передує велінню дякувати Йому. Ці слова служать ілюстрацією ідеї про те, що людина був удостоєний Аллахом честі нести в собі відбиток Його милості. Ось людина - недовговічний і слабкий, що погрузла в невігластві й убогості, а десь в недосягае- мій вершини - Аллах, Всезнаючий, Самодостатній, Вічний і Всемогутній, Який хоче, тим не менш, щось б людина пам'ятала про Нього в вдячність за великий дар Кібли і Посланника Ісламу, і, зі свого боку, також обіцяє пам'ятати про людину. І ця пам'ять Аллаха - ще одна Його милість по відношенню до своїх ра- бам. Природно, що людина, яка живе, забувши про Аллаха, не може розраховувати, в свою чергу, на Його турботу про нього. «Будьте вдячні Мені і не цурайтесь від Мене». пояснення Вивчення аятов даного уривка призводить до наступних висновків: В обов'язки пророків входять: проголошення Божественних одкровень, очищення сприйнятливих душ, навчання людей Святого Письма і Божественної мудрості, а також всього того, чого вони ще не знають. Успішним буде тільки той лідер, який є сином свого народу, оскільки йому добре відомі потреби людей, з якими він говорить на одній мові. «... Посланника з-поміж себе, який читає вам аяти Наші ...» Люди не можуть самостійно вирішити всі наукові проблеми, з якими їм доводиться стикатися. Ось чому в аяті Він не говорить ма ла та'ламун, «(Він вчить вас) тому, чого ви не знаєте», але каже маламта-

куну та'ламун, «(Він вчить вас) тому, чого ви не знали», нагадуючи нам про те, що без святих пророків (нехай буде милостивий до Ним Аллах!) людина до сих пір не знав би відповідей на багато зі своїх питань. Наприклад, він ні- Шейх Тусі. Аль-Амали. коли не впізнав би про своє майбутнє (про іншому світі) або про те, який шлях є істинним і веде його до сча- стю і порятунку. Пророки були не тільки вчителями і лідерами в питаннях етики і теології. Вони також навчали людей різним наукам. Без їх керівництва у всіх областях науки людські знання так і залишилися б в першо- битним стані. «... навчає ... тому, чого не знали ви до цього». Поминання Аллаха не тільки закликає Його милість до людей, а й приносить в серця мир і спокій. Ось що сказано з цього приводу в сурі Ар-Ра'д (Грім, 13:28): «А хіба не в поминании Бога знаходять розраду серд ца? » Молитва - кращий спосіб поминання Аллаха, як сказано про те в сурі Та ха (20:14): «... твори молитву в ім'я Моє ».

ЧАСТИНА II 5

Випробування: необхідність терпіння і стійкості Сура Аль-Бакара

(КОРОВА) Аят: 153

ن یر با ص ال ع م ھل ال ن إ ةال ص الو رب ص ال ب اونیعت سا اون مآ ن یذ ال اه ي أ ا ي(153)

153. Про увірували! Знаходьте підтримку (Аллаха) в терпінні і молитві. Воістину, Бог - з терплячими. коментар Вираз йа'айухаллазіна'аману, «Про увірували!», Адресоване всім тим, хто знайшов віру в усій її пів ноте, и в первую очередь это относится к Повелителю правоверных Имаму Али (да будет милостив к Нему Ал- лах!) и остальным безгрешным Имамам. Эта мысль повторяется во многих мусульманских преданиях, в частно- сти, в одном из них Ибн Аббас приводит такие слова святого Пророка (да благословит Аллах Его и род Его!): « Не было ни одного откровения со словами «О уверовавшие», в котором Али не подразумевался бы как са- мый первый и самый главный из них» . В другом предании Акрама приводит слова самого Ибн Аббаса: « Все ниспосланные Аллахом аяты Кора- на со словами "О уверовавшие" адресованы прежде всего Али ибн Аби Талибу ( да будет милостив к Нему Аллах! ) как первому и самому главному из них» . Конечно, чем выше степень веры, чем она полнее, тем более ясным и очевидным представляется содержа- ние аята. (Выражение, о котором идет речь, более полно было проанализировано в предыдущем томе, в комментарии к аяту 104 суры 2.) Выражение васта'ину , «обретайте поддержку Аллаха», стоит в повелительном наклонении, поскольку в ка-

ждый момент жизни и во всех своих мирских делах простой смертный нуждается в поддержке Аллаха, даже ес- ли речь идет о том, что вполне умещается в рамки его свободной воли, ибо человек не является абсолютно неза- висимым субъектом, несмотря на дарованную ему при сотворении свободу воли, не говоря уже об обстоятельст- вах, не подчиняющихся его желаниям. Потребность человека в Боге всеобъемлюща, и он должен во всех своих начинаниях постоянно обращаться к Нему за помощью и поддержкой. Право человека на блага, дарованные ему Аллахом, совершенно естественно и разумно обосновано. Дан- ный аят вполне применим и к событиям, связанным с покорением Мекки, если воспринимать его слова как по- веление людям доказывать свою приверженность истине учения Ислама преодолением тяжелейших испытаний с неизменной молитвой на устах. Ведь обращение к Богу предполагает признание молящимся Его Всемогуще- ства и убежденность в том, что Он — Всемилостивый и Единственный, кто может откликнуться на мольбы ис- кренне верящих в Него. Настоящая вера — это не просто слова. Она должна проявляться в способности человека терпеливо и стой- ко сносить все, что выпадает на его долю, доказывая свою безграничную преданность Богу, а помощь следует искать в молитве и обращении к Господу. Аллах помогает только достойным, мерилом же достоинства служит следующее. Во-первых, терпение в перенесении тягот земной жизни и стойкость в их преодолении. Сюда же относится и терпение в выполнении нелегких религиозных обязанностей, настойчивость в приобретении знаний и хоро- ших манер, стойкость в борьбе с собственными страстями, низменными желаниями и мимолетными греховны- ми радостями. Недолгая горечь этих тягот и трудностей в конечном итоге приносит плоды, сладость которых не Вторая часть Корана начинается с аята 142 суры Корова. Комментарии к первым аятам этой части были добавлены к предыдущему тому, с тем, чтобы

объединить в одном месте толкование аятов, касающихся темы киблы. Данный том начинается с аята 153. Тафсир-и Фурат аль-Куфи. С. 49. Предание 7. Аль-Бурхан фи тафсир аль-Кур'ан. Т. 1. С. 167. знает конца. В связи с этим, говоря о праведниках, Повелитель правоверных Имам Али (да будет милостив к Нему Аллах!) сказал следующее: « Недолгое терпение подарило им долгий покой» . Слово сабр , «терпение», в данном аяте следует толковать применительно к посту и священной войне. Во-вторых, молитва, которая служит самым совершенным средством обращения к Аллаху и приближения к Нему. С помощью молитвы мы просим помощи и поддержки у этого Источника Благосклонности и Милосер- дия. Некоторые комментаторы толкуют слово салат как «просьба, мольба», но этот вопрос требует отдельного пояснения. Есть и другие версии, опирающиеся на исламские предания, согласно которым это слово следует понимать как молитву, имея в виду как «обязательные», так и «поощрительные молитвы». Например, в комментарии « Тафсир 'Айаши» приводятся слова Фудайла, цитирующего Имама Бакира (да будет милостив к Нему Аллах!), который сказал: « О Фудал, передай от нас привет нашим последователям, которых ты увидишь, и передай им, что я сказал, что если я и смогу им как-то помочь избежать наказания Аллаха, то только благодаря набожности. Они должны держать на привязи язык и следить за своими руками. А кроме того, им следу- ет вооружиться терпением и молиться. Воистину, Бог — с терпеливыми» . Наставление, содержащееся в первой части данного аята, мы уже встречали в аяте 45, толкование которого дано в соответствующем разделе предыдущего тома. Смысл фразы «Бог — с терпеливыми» состоит в том, что Он дарует терпеливым Свою благосклонность, помощь, поддержку и руководство, а также способствует достижению успехов и обретению чистоты помыслов,

защищает от напастей и щедро осыпает их другими благами. Но превыше всех этих щедрот — награда терпеливым верующим, ожидающая их в Ином мире, о которой сказал Он в суре Аз-Зумар (Толпы, 39:10): « Воистину, воздастся терпеливым полностью без счета всякого» . Бихар аль-анвар. Т. 68. С. 113. Предание 48. Бихар аль-анвар. Т. 82. С. 232.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 154

ن ورع ش ت ال نك لو ءاي حأ ل ب تاو مأ ھل ال لیب س ي ف لتق ي نم ل او لوق ت الو(154)

154. Чи не кличте небіжчиками тих, хто загинув в ім'я Аллаха. Навпаки, живі вони, але не ведае- ті ви цього. коментар Коранічна фраза «хто загинув в ім'я Аллаха» відноситься до полеглим мученицькою смертю в походах під проводом Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), до Імамам (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!) і їх повноважним представникам, а також до всіх, хто загинув за Іслам і за справу поширення рели- гии Аллаха. Однак в аяті маються на увазі не тільки ті, хто віддав життя в ім'я Аллаха: безгрішні Імами (нехай буде милостивий до Ним Аллах!), їх представники, мусульманські богослови, прості віруючі. незважаючи на те що цей аят, як стверджують, був посланий в пам'ять правовірних, полеглих в битві при Бадрі, його можна тлумачити стосовно будь-якій людині. «Не кличте небіжчиками тих, хто загинув в ім'я Аллаха». Феномен мучеництва більш докладно описаний в сурі Алі Імран (Сімейство Імрана, 3: 169, 170), де ска- зано про те, що все, що пожертвували собою в ім'я Аллаха (тобто мученики), насправді живі і знаходяться під заступництвом свого Господа, який посилає їм все необхідне. «Не вважайте ж небіжчиками тих, хто був убитий [в битві] в ім'я Бога. Та ні ж, живі вони і отримують долю від Господа свого, радіючи з того, що дарував Він їм [в раю] по милості Своєю, радіючи з того, що немає причин для страху і печалі у тих, хто ще не приєднався до ним ». Слово шахід, «мученик», неодноразово приводиться в Корані, має на увазі тих, хто досяг цього блажен-

ного стану. Життя, що наступає відразу ж після смерті, тобто стадія чистилища, доля не тільки мучеників (хоча аят і присвячений їм), але і всіх людей в цілому. Адже зарахування чого-небудь до певної категорії не означає виключення з цієї категорії всього іншого, що потрапляє під неї. Наприклад, коли ми говоримо: «Цей че- ловек справедливий », - то аж ніяк не маємо на увазі, що лише він один володіє цією якістю, а всі інші не- справедливі. Крім нього, на світлі можуть бути тисячі інших справедливих людей. Таким чином, даний аят підтверджує існування для мучеників етапу перебування в чистилище. Згідно багатьом кораническим аятам і численним ісламським переказами, ця проміжна стадія життя існує для всіх, як віруючих, так і невіруючих, хоча і з деякою різницею. Душа віруючого, покинувши тлінне тіло, переселяється в тіло, подібне і раніше, і буде існувати в ньому аж до наступ- лення Інший життя. А душа невіруючого весь цей час буде мучитися і страждати, як про те сказано в Корані: « К о л и ж з ' я в и т ь с я с м е р т ь д о к о г о - н е б у д ь з л ю д е й , заблагає [нещасний]:" Господи! Поверни мене [в світ земної], - можливо, зроблю я справу праведне, [адже в житті своєї] нехтував я [діяннями благі- ми] ". Так ні ж! Те, що говорить він, - всього лише словеса [порожні]. [Перед тими, хто захоче вернуть- ся в світ земний, повстане] перепона до дня Воскресіння самого »(Аль-Му'мінун (Віруючі), 23:99, 100). Йунус ібн Зібйан повідав один раз про словах, почутих їм від Імама Садика (нехай буде милостивий до Не- му Аллах!), коли той розповідав йому про душах віруючих: «Про Йунус! Коли Аллах забирає душу віруючого, Він поміщає її в оболонку, подібну його як і раніше, земному тілу. Вони, таким чином, їдять і п'ють, а ко гда приходить новопреставлений, він тут же дізнається їх, бо бачить їх такими ж, як і в земній жиз- ні ».

Крім того, Абу Басира також наводив слова Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) З приводу душ віруючих: «Вони будуть знаходитися в раю в тому ж вигляді, що і на землі, і якщо ти побачиш кого-ли бо з них, то відразу впізнаєш, хто це ». Далі Коран продовжує: «Навпаки, живі вони ...» Життя буває чотирьох видів: рослинна, тваринна, людська і життя у вірі. рослинна життя має на увазі здатність до зростання, властиву як рослинам, так і тваринам, включаючи людину. коли ця здатність вичерпується, життя гине. Тваринне життя характеризується здатністю відчувати і здійснювати Маджму аль-баян. Т. 1. С. 236. Там же усвідомлені руху. Таку здатність мають люди і тварини. Зі зникненням цієї здатності на- ступає загибель тваринного життя. Головне, що відрізняє людину від тварин, - це здатність сприймати навколишній світ і мис повільно узагальнювати сприйняту інформацію. Цей феномен проявляється завдяки наявності у людини абстрактне але мислячої розумної душі, яка управляє його тілом. Коли зникає ця здатність, душа перестає управляти тілом, відділяється від нього, але сама при цьому не гине і продовжує існувати, щоб в день Воскресіння знову возз'єднатися з тілом. Отже, через етап чистилища проходять душі не тільки мучеників або правовірних, але і всіх розумних істот. Життя у вірі - це умиротворення розуму, впевненість в собі і чистота серця - все, чого досягає ве- рующий через віру і пізнання Аллаха. У цьому стані він може жити без хвилювань і тривог, відчуваючи ра- дость і задоволеність, оскільки ні тяжка праця, ні позбавлення і прикрості земного життя не можуть викликати в ній неспокій, тривогу, страх і невпевненість. Цей стан досягається завдяки вірі людини в Прові- дення і надії на Того, Хто несе йому одне лише благо.

Тільки це життя можна назвати «приємною життям», про яку Господь сказав: «Тому, хто справи благі тво- рил, будь він чоловіком або жінкою, і хто вірив [в Бога], тому неодмінно даруємо Ми життя приємну. І неодмінно віддамо Ми їм нагородою більшої, ніж та, яку заслужили вони діяннями своїми »(Ан- Нахля (Бджоли ) , 16 :97) . У Корані також сказано : «О ви , які увірували! Коріться Аллаху і Посланця Його, коли закликає Він вас до того, що дарує вам життя [вічну] ... »(Аль-Анфал (Видобуток), 8:24). Відомо, що висловлювання на тій чи іншій мові відповідає певному смисловому значенням, завдяки чому встановлюється зв'язок між буквою і духом. Наприклад, слова «світильник» або «лампа» при- Меним до будь-якого засобу, призначеного для того, щоб розсіювати темряву. Отже, застосування даного терміна по відношенню до всього, що виконує цю функцію, буде цілком правильним і доречним, хоча самі інструменти можуть бути абсолютно різними із точки зору їх матеріалу, форми та інших властивостей. Життя - це узагальнене поняття, якого всі люди знають через його очікувані прояви у відповідній реаль- ності. У цьому сенсі поняття «життя» використовується також для позначення сутності Аллаха. прикладом тако го підходу може служити сура Алі Імран (Сімейство Імрана, 3: 2), де сказано: «Аллах - немає Бога, крім Нього, - вічно Живий, вічно Сущий ». Бог - це Сутність, яка являє Себе через Своє знання і могутність. Не випадково, тому деякі богослови стверджують, що існування Аллаха - суть Його Усезнання і Всесилля. Безсумнівно, що Сутність Всезнаючого і Всемогутнього володіє життям. Тому слово «життя» може бути застосовано до всіх проявів цієї Сутності, проте самі ці прояви, в залежності від конкретної си- туации, можуть мати абсолютно різний характер і властивості. Отже, життя в Чистилище, як для

мучеників, так і для всіх інших людей, характеризується якостями, властивими саме цьому її ця- пу. Тому-то люди земного світу, чиї здібності налаштовані на сприйняття тільки земних реалій, і не можуть осягнути того, що притаманне світу іншого порядку. «... але не відаєте ви цього». Цей аят, крім іншого, розвіює скептичні настрої, які насаджуються матеріалістами і язичніка- ми, які вважають, що життя після смерті не існує. Коран попереджає всіх, і мусульман і нього- Сульман, про те, що життя людини не закінчується з його фізичною смертю, а продовжується і після неї. Виходячи з цього, ми повинні зрозуміти, що немає нічого більш цінного і гідного, ніж прагнення зробити це життя якомога більш досконалої. Хай допоможе нам Аллах в проходженні Його заповідями, які Він ми- лостіво дарував нам за допомогою Корану, щоб ми змогли добитися успіху як в цій, так і в Інший життя.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 155-157

س ف نألاو الو مألا ن م صق نو عو ج الو فوخ ال ن م ءي ش ب مك نو لبن لو U انإ او ال ق ةبي ص م مھت با صأ اذإ ن یذ ال (155) ن یر با ص ال ر شبو تارمث الو ك ئ لوأو ةم حرو مھ بر ن م تاو ل ص مھیل ع كئ لوأ (156) نوع جار ھي إل ا نإ و

نودتھلما مھ (157)155. Будемо відчувати Ми [людей] страхом, голодом, нестачею в майні, людей і пло- дах. Обрадуй ж благою звісткою многотерпелівих, 156. які, якщо спіткає їх біда, скажуть: «Воістину, належимо ми Богу, і, поісті- ні, до Нього ми й повернемося ». 157. Це ті, кому дарує Всевишній благословення і милість Свою, і на вірному шляху вони. коментар Неминучість Божого випробування Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав: «Навіть незважаючи на те, що славетних Аллах знає їх краще, ніж вони самі знають себе, Він все ж робить так, щоб вони з- вершать вчинки, що тягнуть за собою винагороду або покарання ». 3 В одній зі своїх проповідей він у такий спосіб висловився про суть випробувань, що посилаються людині Аллахом: «... Звичайно, Аллах посилає випробування Своїм рабам, які вчинили зло, зменшуючи їм число Своїх дарів, позбавляючи їх благ і відлучений від джерел добра, щоб охочий розкаятися міг покаятися, прагне згадати (забуте добро) міг згадати Його, а той, хто вирішить відмовитися (від зла), мав би можливість зробити це ... » .

*** Аллах відчуває всіх людей, але кожного по-різному. Будь-яке місце на землі - арена для випробувань, їм піддаються всі члени роду людського, не виключаючи і пророків, а засобом для таких випробувань є все

щось хороше і погане, що відбувається з людиною. Ми повинні розуміти, що іспит, який влаштовує нам Бог, служить не тому, щоб з'ясувати щось досі невідоме; його призначення - будити і розвинути віз можности і здібності людини. Знаряддям випробувань служать як солодкі, так і гіркі моменти життя. До останніх відносяться страх, голод, втрата майна і здоров'я, неврожай, підступи ворогів, економічна блокада, особисту участь в Свя- щенной війні або відправку на неї своїх дітей та інших близьких людей. Такого роду випробування були ніспосла- ни мусульманам в їх першій війні (битва при Бадрі), і вони неминуче повторяться при появі долгождан- ного Махді, дванадцятого Імама (та прискорить Аллах його благословенне повернення!), до чого мусульмани повинні бути готові. Страждання і негаразди, які відчувають люди, ставлять під загрозу, як правило, їх стан, життя, життя їх дітей, викликаючи страх втратити і те, і друге, і третє. Причина, по якій серед засобів випробування людини згадується також і страх, полягає в тому, що страх втратити багатство, життя і близьких завжди передує саму втрату. Слідом за згадкою страху в розглянутому аяте йдеться про голод, який є наслідком бідності. Хоча випробувати голод можна і під час посту. На третьому місці стоїть втрата майна. Дійсно, втрата стану - серйозна неприємність, особливо для багатія, який перетворюється через це в бідняка. Потім слід втрата життя, яка часто трапляється в результаті хвороби або поранення на полі бою, напри- заходів в Священну війну в ім'я Аллаха, і т. п. І, нарешті, втрата плодів. Деякі коментатори трактують це як натяк на смерть дитини, що являє- ся найважчою втратою в житті людини. «Обрадуй ж благою звісткою многотерпелівих ...» Нахдж аль-Балага. Проповідь 93. Нахдж аль-Балага. Проповідь 143.

Ці слова звернені до Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Який приносить благу звістку тим, хто стійко і терпляче переносить випали на їхню долю лиха і тяготи. Слова про благої вісті, на думку деяких тлумачів, мають на увазі райське блаженство і Божест- венное прощення для терплячих. Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) З цього приводу говорив: «Слова Всемогутнього і славетних Аллаха" Обрадуй ж благою звісткою многотерпелівих ... "означають обіцянку раю і прощення ». Однак в іншому переказі Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Трактує поняття «благої вісті» як вказівку на майбутнє повернення Імама Махді (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Перед приходом Каїм (Ал-Махді) (та прискорить Аллах його щасливе повернення!) З'являться знамення, якими Аллах буде відчувати мусульман ». Коли один з найбільш вірних послідовників Імама, Мухаммад ібн Мус- лим, запитав, що будуть являти собою ці знамення, Імам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) відповів, що саме про них славетних Аллах сказав в Корані: «Будемо відчувати Ми [людей] страхом, голодом, нестачею в майні, людей і плодах». Потім він процитував слова «Обрадуй ж благою звісткою многотерпелівих ...» - і продовжив свої об'єк яснень: «Тут йдеться про повідомленні благої вісті віруючим, які виявляють терпіння і стійко переносять всі нещастя в ім'я повернення Каїм (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) (тобто Його світлість Махді, та прискорить Аллах його щасливе повернення! ) ». Дійсно, весь світ з нетерпінням чекає приходу цього великого реформатора (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Який встановить в світі справедливість і знищить всіляке нерівність, жорстокість і на- насильство. З його благословенним приходом Аллах розкриє врата земних і небесних благ. З цього часу під се-

нью його благословенного правління віруючі зможуть жити в мирі та добробуті, доводячи тим самим своє смиренність і покірність волі Аллаха. Одна з легенд містить таку оцінку святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) По пово- ду даного тлумачення: «Ал-Махді - член моєї сім'ї. Його велике високе чоло випромінює сяйво, на но- су - невелика горбинкою. Він наповнить світ справедливістю, яка прийде на зміну наповнює його ворожнечі і жорстокості ».

*** «... які, якщо спіткає їх біда, скажуть:" Воістину, належимо ми Богу, і, воістину, до Нього ми й повернемося "». Після перерахування різних лих і веління повідомити добру новину для терплячих в следую- щем аяте йдеться про тих віруючих, які по праву заслуговують доброї новини. Зрозуміло, що не кожен спо Собене заслужити Господні блага. Тому цієї нагороди, тобто благої вісті, удостоюються тільки ті, чиє терпіння має під собою тверду і міцну основу. Отримати право на благу звістку - це особливе благо і особлива милість з боку Аллаха. Його удостоюються тільки ті, хто, зіткнувшись з бідою, звертається серд цем до свого Господа, вимовляючи: «Воістину, належимо ми Богу, і, воістину, до Нього ми й повернемося». Така нагорода пояснюється тим, що вони через переконаність розуму або через переконаність споглядання прийшли до розуміння того, що все суще належить Аллаху і підпорядковується Його волі, і все, чим володіє в цьому житті людина, - душа, власність, діти і все інше - дано йому Аллахом у тимчасове корис ня. Вони розуміють також, що всі дароване їм Аллахом виникає з Його мудрості, і коли Він забирає Свої дари назад, то робить так не з скнарості. Заради їх же власного блага Він відбирає один дар і ми-

лостіво дає їм натомість інший, ще більш щедрий. Вони розуміють, що в кінці свого земного шляху повернуться до Нього, як і все інше в світі.

*** Той, хто, виходячи з цих основоположних понять, усвідомлює і постійно пам'ятає, що його душа, його богат- ство і все, чим він володіє в цьому світі, належить Аллаху і знаходиться в Його повному розпорядженні, безогово- Рочной кориться Його заповідями. Людина, яка розуміє все це, буде усвідомлено проявляти похвальне тер- спів і подяку. Саме така людина належить до числа тих гідних, про яких Аллах говорить: «Це ті, кому дарує Всевишній благословення і милість Свою ...» Саме вони і благоденствують. Деякі коментатори кажуть, що салават (милість Аллаха) - це те ж саме, що «прощення», дру- Гії ж вважають, що це має на увазі «похвалу». Слово салават є формою множини, вказуючи тим самим на безмірну ми- лость Аллаха, яка невичерпним потоком ллється на тих, хто терплячий. Аль-Бурхан фі тафсір аль-кур'ан. Т. 1. С. 169. Аль-Бурхан фі тафсір аль-кур'ан. Т. 1. С. 197. Сейід ібн Тавус. Тара'іф. С. 177; а також Аби Дауд, 'Сунан'. Т. 4. С. 152. Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «Кожен раз, коли людина, що пережила несча- стье, при згадці про нього буде вимовляти фразу "Воістину, належимо ми Богу, і, воістину, до Нього ми й повернемося ", він буде знову отримувати від Аллаха винагороду за це нещастя (навіть якщо воно сталося з ним дуже давно) ». Ще в одному переказі наводяться слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Про те, що такий людина отримає від Аллаха нагороду, яка з лишком відшкодує йому збитки, завдані пережитим несчасть- ем, і доля його складеться щасливо . «... і на вірному шляху вони». Ця частина терплячих, як уже говорилося вище, стійко переносить біди, оскільки знає, що і вони самі,

і все, що вони мають, належить Аллаху і знаходиться в Його неподільному володінні. Вони знають також, що повернуться до Нього, і висловлюють свою віру в це повернення наведеними вище священними словами. ці лю ді заслужили право на близькість до Аллаха. Они движутся вперед от обретения к обретению. Они действительно на верном пути. Бихар аль-анвар. Т. 82. С. 142. Махзан аль-'ирфан. Т. 2. С. 143.=

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) АЯТ: 158

ح ان ج ال ف رمت عا وأ تیب ال ج ح نم ف U ا ر ئآع ش ن م ةور لماو اف ص ال نإ ١٥٨﴿ میلع ركا ش U ا نإف اریخ عو طت نمو امھب فو طي نأ ھیلع﴾

158. Воистину, [ бег ритуальный между холмами ] ас-Сафа и ал-Марва — [ суть ] обряды [ покло- нения ] Аллаху. Тому, кто совершает хадж к Каабе или Умру, дозволено хождение между холмами этими. И кто бы ни сотворил добро по воле собственной, [ пусть знает ] , что Ал- лах, Воздающий по заслугам и Всеведущий. обставини послання Бег между холмами Сафа и Марва является обязательным ритуалом для шиитов, последователей Ахл ал- бейт (да будет милостив к Ним Аллах!), и представляет собой один из главных элементов, как хаджа, так и Ум- ры (малого хаджа). Однако на заре Ислама мусульмане испытывали предубеждение к этому ритуалу и не жела- ли его исполнять, поскольку в доисламский период на холме Сафа находился идол Усаф, а на холме Марва — идол Тателе, и язычники, пробегая мимо этих идолов, прикасались к ним. Рассматриваемый аят был ниспослан для того, чтобы освободить мусульман от этого предубеждения. Такая трактовка дается в «Ат-Тибъян фи-таф- сир аль-Кур'ан» со ссылкой на Имама Мухаммада Бакира (да будет милостив к Нему Аллах!) и Имама Джафара Садыка (да будет милостив к Нему Аллах!) . Более подробно эта концепция изложена в «Маджма аль-баян» со ссылкой на Имама Садыка (да будет милостив к Нему Аллах!). Изложение начинается такими словами: « Му- сульмане усматривали в этом ритуале следы языческой ереси, сохранившиеся в нем от доисламской эпохи невежества ( джахилии ) , [ и потому с неохотой выполняли его ] . Тогда Аллах ниспослал этот аят, чтобы развеять их сомнения» .

Дело в том, что до возникновения Ислама, а также в период ниспослания Корана некоторые язычники и идолопоклонники совершали паломничество в Мекку в той форме, в которой это было принято в то время. Об- ряд паломничества у язычников зародился во времена Пророка Авраама (да будет милостив к Нему Аллах!), од- нако в нем было намешано много суеверий и языческих верований. К числу ритуалов, входивших в этот обряд, относилось стояние в долине Арафат, жертвоприношение, хождение вокруг Каабы и бег между холмами Сафа и Марва. Для совершения всех этих действий требовалось войти в особое психологическое состояние. Ислам, очистив эти ритуалы от суеверий, сохранил обряд паломничества как форму поклонения Аллаху, оставив в нем все то, что не противоречило духу нового учения. Одним из обрядов, совершавшихся язычниками, был са'й — бег между холмами Сафа и Марва. На их вер- шинах находились упоминавшиеся уже идолы, и язычники при восхождении на каждый из холмов прикасались к этим истуканам. Из-за этого мусульмане отказывались идти к холмам Сафа и Марва, считая неверным и недопустимым для себя следовать этому ритуалу. Рассматриваемый аят был ниспослан в седьмом году хиджры, во время умрат аль-када . В аяте провозгла- шается, что бег между холмами Сафа и Марва является ритуалом поклонения Аллаху и несмотря на то, что не- когда какие-то невежды осквернили эти холмы своими идолами, мусульманам не следует отказываться от обяза- тельного ритуала са'й . коментар Действия, совершаемые по незнанию Этот аят с учетом некоторых психологических моментов, упоминавшихся при изложении обстоятельств ни- спослания, вначале сообщает мусульманам, что Сафа и Марва — места поклонения Аллаху: «Воистину, [ бег ритуальный между холмами ] ас-Сафа и ал-Марва — [ суть ] обряды [ поклонения ]

Аллаху ». После этих вступительных слов следует пояснение: «Тому, кто совершает хадж к Каабе или Умру, дозволено хождение между холмами этими». Недостойное поведение язычников, осквернивших холмы Сафа и Марва своими идолами, никоим образом не умаляет значения этих священных мест. Завершается аят такими словами: Ат-тибъян фи-тафсир аль-Кур'ан. Т. 2. С. 44. Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 240. «И кто бы ни сотворил добро по воле собственной, [ пусть знает ], что Аллах, Воздающий по за- слугам и Всеведущий». Таким образом, Господь щедро вознаграждает и благодарит Своих рабов за покорность и праведные дела. Людские помыслы не составляют для Него секрета, Он знает, кто тянется к идолам, а кто питает к ним отвраще-ня. пояснення Стоит сказать, что названия Сафа и Марва упоминаются в Коране только единожды. Эти две возвышенности расположены на расстоянии примерно 420 метров друг от друга. В настоящее вре- мя они соединены крытой галереей, в которой паломники и совершают ритуальный бег. Высота холма Сафа со- ставляет 15 метров, Марва возвышается на 8 метров. Этимология слов, используемых для обозначения этих холмов, такова: сафа — это прочный гладкий ка- мень, марва — твердый шершавый камень. Коранический термин ша'а'ир представляет собой форму множественного числа от слова ша'ира , означаю- щего ритуальный знак. Таким образом, выражение ша'а'ириллах означает все, что напоминает человеку об Ал- лахе и будит в нем священные чувства, что само по себе уже является проявлением добродетельности и предан- ности Аллаху. Термин и'тамара является производным от 'умра , исходное значение которого — «пристройки к зданию,

придающие ему завершенный вид». В религиозной терминологии это слово означает действия, довершающие обряд хаджа. (Когда Умра совершается отдельно от хаджа, она носит название Умра муфрада , то есть одиноч- ная Умра). Умра, или «малый хадж», имеет много общего с полным обрядом хаджа, однако во многом и отлича- ется от него.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 159-160

س انلل ھانیب ام دعب نم ٮدھالو تانیبال نم انلزنأ ام نومتكي نیذال نإ او با ت ن یذ ال الإ (159) نون ع ال ال مھنعل یو U ا مھنعل ي كئ لوأ باتك ال ي ف

میحرال باو تال انأو مھیلع بوتأ كئلوأف اونیبو اوحل صأو (160)159. Воістину, тих, хто приховує послані Нами знамення ясні і керівництво істин- ве, після того як роз'яснили Ми все це людям в Писанні, прокляне Аллах, і прокля- нут проклинають, 160. виключаючи тих [з приховувались], хто розкаявся, став добро творити і роз'яснювати [істі- ну]. Приму Я каяття їх, бо прощає Я, Милосердний. обставини послання Джалаладдін Суюті в своїй книзі «Асбаб ан-нузуль», посилаючись на Ібн Аббаса, описав епізод, в якому кілька мусульман, в тому числі Ма'аз ібн Джабал, Са'ад ібн Ма'аз і Харіджат ібн Зейд задали іудейським вченим ряд питань щодо тих місць в Торі, де мова йде про пришестя Пророка (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!). Відповідаючи на ці питання, іудеї приховали правду, приховавши найголовніше, після чого і були ні- спослани розглядаються аяти . 1 коментар При викладенні обставин послання вже говорилося про те, що вищенаведені аяти були ні- спослани в зв'язку з негідною поведінкою іудейських вчених, однак не слід зводити їх зміст виключи тельно до даного конкретного епізоду. Їх можна віднести до всіх, хто приховує істину. Перший з двох розглянутих аятов є звинувачення на адресу подібних нечестивців: «Воістину, тих, хто приховує послані Нами знамення ясні і керівництво справжнє, після того як роз'яснили ми все це людям в Писанні, прокляне Аллах, і проклянуть проклі-

нающіе ... » З цих слів стає очевидно, що такого роду вчинки однаково ненависні як для Самого Алла- ха, так і для Його рабів і ангелів. Іншими словами, приховування очевидних фактів викликає гнів всіх тих, кому дорога істина, включаючи джинів, людей і ангелів. Що може бути гірше того, коли вчені, захищаючи свої особисті інтереси, приховують передані їм посла- ня Аллаха і змушують тим самим людей відхилитися від істинного шляху? Вираз «після того як роз'яснили ми все це людям в Писанні» вказує на те, що ці нечестивці намагаються, фактично, перешкодити боротьбі пророків і релігійних подвижників за поширення вчення Ал- Лаха. Це дійсно найбільший гріх, на який ні в якому разі не можна закривати очі.

*** Коран, будучи путівником для всіх віруючих, ніколи не позбавляє людей надії і можливості вер- нуться на шлях істини. Він не дозволяє їм зневіритися в милосерді Аллаха, хоч би якими великими були їхні пре- грешенія. «... крім тих [з приховувались], хто розкаявся, став добро творити і роз'яснювати [істину]. Приму Я каяття їх, бо прощає Я, Милосердний ». Фраза «бо прощає Я, Милосердний» в поєднанні з попередніми їй словами «Приму Я раская- ня їх »свідчить про найбільшу любов і доброту Аллаха по відношенню до розкаялися. Нехай вони по- каються, і Аллах прийме їх покаяння. Іншими словами, якщо вони повернуться на шлях послуху і покірності і повідають людям істину, Аллах знову обдарує їх Своєю милістю і поверне блага, яких позбавив їх раніше. Лубаб ан-нузуль фі Асбаб ан-нузуль. С. 22.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 161-163

س انالو ةكئآللماو U ا ةنعل مھیلع كئلوأ رافك مھو اوتامو اورفك نیذال نإ ن ور ظن ي م ه الو باذع ال مھن ع ففخ ي ال اھي ف ن ید ال خ (161) ینعم جأ

میحر ال نمحر ال و ه ال إ ھإل ال دحاو ھإل مكھإل و (162) (163)161. Воістину, тим, хто не повірив і помер невірним, уготовано їм прокляття Боже, ангелів і людей - [словом], всіх. 162. Навічно будуть прокляті вони , не бачити їм полегшення покарання [Божого], і не отримають вони відстрочки. 163. Бог ваш - Бог Єдиний, немає божества, крім Нього, Всемилостивого, Милосердного. коментар У попередніх аятах говорилося про те, що якщо ті, хто приховує істину, покаються і скажуть правду, то вони знову знайдуть милість і благословення Аллаха. Однак такі аяти містять попередження: якщо вони не буде жаліти і помруть в невірі, то будуть прокляті Аллахом, ангелами і людьми. Звичайно, каяття людини, який ще не завершив свій життєвий шлях, буде прийнято Господом, але каятися в момент смерті бесполез- але. Про це йдеться в першому з розглянутих аятов: «Воістину, тим, хто не повірив і помер невірним, уготовано їм прокляття Боже, ангелів і людей - [словом], всіх ». Ці невірні, нарівні з тими, хто приховує істину, також будуть прокляті Аллахом, ангелами і людьми. Різниця, однак, полягає в тому, що вони через свого завзяття в невірі позбавлені можливості повернутися на вер- ний шлях. У наступному аяті сказано: «Нав і ч н о будуть про к л ят і во ни , н е бачити ї м пол е гшенн я покарання [Божого], і не отримають вони відстрочки ».

Єдиним порятунком для людини є віра в Єдиного Бога, тому в останньому аяте даного уривка сказано: «Бог ваш - Бог Єдиний ...» Потім, щоб ще раз підкреслити цю думку, йдеться: «Немає божества, крім Нього ...» Підтвердженням істинності сказаного служать заключні слова аята: «... Всемилостивого, Милосердного». Дійсно, поклоніння і смиренності заслуговує тільки Єдиний Бог, Чиє загальне милосердя ок- Ружа все живе і Чия особлива милість дарується тільки істинно віруючим.

Єдиний Бог. Що очікує многобожників Сура Аль-Бакара

(КОРОВА) Аят: 164

یت ال كلف الو راھن الو لیل ال فالت خاو ضرألاو تاوا م س ال ق ل خ ي ف نإ اي حأ ف ءا م ن م ءا م س ال ن م U ا لز نأ ا مو سان ال ع فن ي ام ب ر حبال ي ف یر جت ب ا ح س الو ح ا یر ال ف یرص تو ة بآد ل ك ن م اھي ف ث بو اه تو م دع ب ضرألا ه ب

نولقعي مو قل تایآل ضرألاو ءا م سال ینب رخ سلما (164)164. Воістину, у створенні небес і землі , у зміні ночі і дня , в [створення] корабля, який плаває по морю з товарами корисними, в дощ, який посилає Господь з неба, а по- тому оживляє [влагою] землю суху і розселяє на ній тварин усіляких, в зміні вітрів, в хмарах, покірних [волі Божої], між небом і землею [пливуть], - у всьому це знамення для людей зрозумілим. коментар У попередньому аяті йшлося про єдиний Бога. Новий аят містить свідчення існування Божественного Провидіння, а також докази того, що Бог єдиний. Саме Він - Всемогутній і досто- славний Господь - є першопричина всього сущого і джерело знань, влади, порядку і закономірності. Перш за все звернемо увагу на ту обставину, що однаковість і порядок суть ознаки сущест- вования розумного початку і знання, а гармонія обумовлює наявність єдності. Виходячи з цього принципу, з- лежання в богословських книгах, ми, стикаючись з різними аспектами «порядку» в світі, неминуче при- ходимо до висновку про існування гармонії у Всесвіті і Єдиного Джерела дії, що забезпечує за- закономірності всього, що відбувається в світі, а з іншого - переконуємося в наявності Єдиного Джерела знання і влади, у всіх його найяскравіших проявах. Таким чином, однаковість в природі, а також досконала і ніколи не порушується гармонія процесів,

що відбуваються у Всесвіті, красномовно і переконливо свідчать про існування Єдиного Творця і про незаперечному верховному володарювання Єдиного Пана і Повелителя. Все це спонукає людину заду- маться про проблему створення світу і усвідомити єдність Божественної Сутності, яка втілилася в величезному різноманітності земних і небесних об'єктів і сил природи, а також в цілковитою гармонії їх взаємодії продуктів вія. Коран постійно посилається на єдність і гармонію речей і подій, що відбуваються у Всесвіті, як на доказ єдиний Творця. Після цього невеликого відступу повернемося знову до нашого коментарю. Даний аят згадує шість аспектів прояви невипадковість і закономірності, що відбувається в ма матеріальних світі, кожен з яких символізує собою єдиність Нескінченної Сутності, вказує на присутність Вічної Чистої Сутності, Верховного Почала. 1. Першим символом, що вказує на існування Єдиного Творця, є створення неба і землі. «Воістину, у створенні небес і землі ...» Так, ця чудова Всесвіт з мільйонами зірок і планет, одні з яких таємничо підморгують нам з глибин нічного неба, інші є нашому погляду тільки через найпотужніші телескопи, являє собою знак і засіб відображення Його могутності, Знання і єдиним. Викликає подив і захоплення той факт, що в міру накопичення знань людством все очевидніше стає безмежжя Всесвіту, і до сих пір не ясно, як довго буде тривати процес розуміння таємниць світобудови. Астрономи говорять нам про те, що у Всесвіті існують мільйони галактик, до однієї з яких принадле- жит і наша сонячна система. Тільки в нашій галактиці сотні мільйонів зірок, навколо яких обертається, як го- ворят вчені, безліч населених планет. Яке блискуче підтвердження могутності Творця! Крім переказів, висхідних до святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і Ахл аль-бейт

(нехай буде милостивий до Ним Аллах!) і що стосуються деяких з аятов Корану, в яких міститься подтвержде- Біхар аль-Анвар. Т. 58. С. 102, 106. ня існування живих істот на інших планетах, крім нашої, на цю тему написано сотні наукових тру- дов, що належать перу як мусульманських, так і немусульманських авторів. Ось кілька назв таких робіт: - Д-р Мухаммад Садки. Земля, небо і зірки з точки зору Корану; - Абдулганіев аль-Хатіб. Коран і сучасна наука (в перекладі д-ра Асадулли мубашир); - Хусейн Нурі (один із видатних учених Релігійно-педагогічного центру в Кумі). Джахан афарін; - А. Велкуф. Земля і небо (в перекладі Алі Доханійаті); - Вільям Дж. Кауфман (фізичний факультет університету Сан-Дієго). Галактики і квазари. Слід зазначити, що життя на інших планетах може існувати в формах, що відрізняються від земних. При вивченні цього питання ми не повинні вважати форми земного життя певним стандартом, властивим всієї Всесвіту, так як на інших планетах умови існування життя не можна порівняти з земними. Це стосується таких параметрів, як температура, наявність води і повітря, освітленість. 2. Другий символ - це незмінне чергування дня і ночі: «... в зміні ночі і дня ...» Постійне чергування дня і ночі, світла і темряви, невідворотність, з якої у свій час доби убуває, а інше стає довшим, виникнення внаслідок цього чотирьох пір року, на яких грунтується життєвий цикл рослин та інших живих організмів - все це свідчення існування Всевишнього і прояв Його атрибутів. Якби ці незмінні процеси відбувалися нерегулярно, якби порушився порядок змін, якщо б день чи ніч тривали вічно, то життя на землі була б неможлива. 3. Далі в аяті йдеться про кораблі, що плавають по морях заради блага людини: «... в [створення] корабля, який плаває по морю з товарами корисними ... »

Людина пускається в далекі подорожі по морях і океанах, прямуючи на малих і великих кораблях у своїх справах в різні точки світу. Такі морські подорожі можуть виникнути лише при наявності определен- них умов, особливо якщо мова йде про вітрильних судах. Це, по-перше, постійні вітри, що дмуть з моря на сушу і в зворотному напрямку, в тому числі так на- звані арктичні і антарктичні вітри, які безперервно дмуть з Північного і Південного полюсів, а також сезонні вітри, властиві певним районам земної кулі. Ці повітряні потоки дозволяють судам, використовуючи лише сили природи, переміщатися в потрібному напрямку. Наступним умовою служить таке природне якість деревини, як плавучість, тобто здатність триматися на поверхні води. Крім того, наявність двох постійних магнітних полюсів землі дозволяє мореплавцям користуватися компасом. Допомагає морським мандрівникам визначити своє місцезнаходження і незмінне взаємне розташування зірок на небі. Отже, сукупність всіх цих факторів в поєднанні із зусиллями самої людини уможливлює плава- ня по морях і океанах морських суден, що приносить величезну користь людям. І це - доказ реально- сти Його Пречистої Сутності. Дивно, що і сьогодні, коли на зміну вітрила прийшли потужні двигуни, що розглядається текст не тільки не втратив свого значення, але і придбав ще більший сенс, оскільки величезні сучасні до- Рабле як і раніше належать до найбільш вигідним і зручним транспортним засобам. Деякі суду настоль- до великі, що дозволяють розміщувати на них спортивні майданчики, концертні зали, різні атракціони та магазини. Є й такі, які оснащені злітно-посадочними смугами для літаків. 4. Далі слід згадка про дощ, цієї життєдайної вологи, що посилається з небес на землю:

«... в дощ, який посилає Господь з неба, а потім оживляє [влагою] землю суху і розселяє на ній тварин усіляких ... » Дійсно, де б не падали благодатні краплі дощу, там розквітає життя. Ця позбавлена власної життя, але вона володіє чудовими властивостями волога, по особливому велінню падаючи на землю, напуває рослини і все живі істоти, що служить ще одним свідченням Його могутності і величі. 5. Після цього мова заходить про корисні людині повітряних течіях, постійних і змінних вітрах: «... в зміні вітрів ...» Вітри дмуть не тільки над морями і океанами, забезпечуючи рух вітрильників, а й над сушею, овіваючи гори і рівнини. Вони підхоплюють з тичинок пилок і переносять її на маточки, сприяючи запиленню, що- б ми могли отримати з них урожай. Вони розносять насіння рослин, допомагаючи їм поширюватися на всі більш великих територіях. Вони піднімають хвилі, які перемішують величезні маси води і тим самим створюють сприятливі умови для життя морських організмів. Переміщаючи нагріте повітря в холодні райони, а охолоджений - в жаркі, вони роблять клімат на нашій планеті більш помірним. Вітри несуть із собою з міст забруднене, отруєний, бідний киснем повітря, і переносять його в пустелі і ліси, а натомість приносять людині і всім іншим живим істотам свіже повітря, насичений ний киснем. Воістину, вітри, що приносять з собою людині безліч благ, переконують нас в нескінченному милосерді і мудрості Всевишнього. 6. І, нарешті, останнє, про що йдеться в даному аяті, - хмари, які, як покірні слуги, всупереч силі тяжіння пливуть між небом і землею і без зусиль переносять в різних напрямках мільйони тонн води, не завдаючи при цьому нікому ні найменшої шкоди і самим фактом свого існування стверджуючи велич Творця. «... в хмарах, покірних [волі Божої], між небом і

землею [пливуть] ... » Якби Хмари не зрошували землю, людина не змогла б ніде вгамувати свою спрагу, не було б струмків і річок, що несуть вологу рослинам, а земля всюди була б висохлої і мертвою. Це ще одне свідчення в користь існування Всезнаючого і Всемогутнього Аллаха. «... в усьому цьому знамення для людей зрозумілим». Так, все вищезгадане доводить реальність Чистої Сутності, але докази ці переконливі тільки для тих, хто здатний міркувати і розуміти, а не для нерозумних невігласів, які мають очі, але не бачать, мають вуха, але не чують.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 165

ن یذ الو U ا ب ح ك مھ نوبح ي اداد نأ U ا نود ن م ذ ختي ن م سان ال ن مو U ةو ق ال نأ باذع ال نور ي ذإ اومل ظ ن یذ ال ٮر ي و لو U اب ح د شأ اون مآ

باذعال دید ش U ا نأو اعیمج (165)165. Зустрічаються серед людей такі, хто прирівнює до Бога [ідолів] і любить їх так само, як любить Його. Але сильніше любить Всевишнього той, хто увірував. Ой, коли б могли нечес- тівци знати, - а дізнаються вони це, коли спіткає їх покарання в день Судний, - що могутність належить одному Богу, що суворий Він в покаранні. коментар Невіруючі впали в оману. Їх пристрасть до того, що чуже Аллаху, нагадує наполегливе стремле- ня хворої людини з'їсти саме ту їжу, яка йому протипоказана. Віруючі поводяться по-іншому. Ті, хто володіє вірою, люблять Аллаха набагато сильніше, ніж кого-небудь або що-небудь інше. Язичники, які здійснюють несправедливість по відношенню до самих себе, в Судний день зрозуміють, що їм уготовано, коли на власні очі переконаються в неправедності своїх думок і вчинків. У цей день вони усвідомлюють, що вся влада належить Аллаху і що вони встали на хибний шлях, обравши для себе інший об'єкт поклоніння. су ровая кара Аллаха наздожене в цей день тих, хто бездумно і безглуздо відкинув Його і повірив в суєтні при- прозорі фантазії. Щоб наставити їх на шлях істини, Аллах в сурі Аль-Ан'ам (Худоба, 6: 102) звертається до них з такими сло- вами: «Це Бог, Господь ваш. Немає бога, крім Нього - Творця всього сущого. Так вклонятися ж Йому, бо Покровитель Він всього сущого ». Між іншим, за свідченням Мухаммада ібн Мусліма, і Імама Мухаммад Бакира (нехай буде милостивий

до Нього Аллах!), і його світлості Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), коментуючи слова «Але сильніше любить Всевишнього той, хто увірував », говорили про таких людей:« Вони з роду Мухаммада (хай благо зловить Аллах Його і рід Його! ) ». 3 Тафсир аль-Бурхан. Т. 1. С. 172.3

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 166

ب اب سألا مھ ب تعط ق تو باذع ال اوأرو اوعب ت ا ن یذ ال ن م اوعب ت ا ن یذ ال أر ب ت ذإ(166)

166. Отрекутся ідоли [в день Судний] від тих, хто поклонявся їм, і спіткає [ідолопоклон- ників] покарання, і урвуться між тими і іншими зв'язку всякі, [і стануть вони ворогами один одному ] . коментар Будь обережний у виборі ватажка, якого ти віддаєш своє любляче серце! Ті з вас, що возлю- били тиранів і, відкинувши Бога, поклоняються ідолам, повинні знати, що тирани ці зловживають вашої ис крен любов'ю і використовують вас для досягнення могутності і влади. Але в Судний день вони з ненавистю відречуться від вас і кинуть напризволяще. Слід також зазначити, що в «Тафсир аль-Бурхан» і в книзі «Іхтісас», що належить перу шейха Муфід, наводиться кілька висловлювань, що пояснюють слова «Отрекутся ідоли [в день Судний] від тих, хто поклонявся їм ». Зокрема, Імам Бакир (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Так прокоментував ці слова: «Про Джабер! Клянуся Аллахом, тут йдеться про ватажка злочинців і про тих, хто допомагає їм вершити неправу справу ». 4 Як вже говорилося в попередньому аяті, нечестивим ідолопоклонникам протиставляються істинно ве- рующие, всім серцем обожнюють Аллаха. Вони люблять не тільки справжніх релігійних лідерів, але і все те, що любить Аллах. І в першу чергу тому, що вся їхня любов спрямована на те, щоб доставити радість Аллаху. І навіть їх любов до членів своєї сім'ї і до своїх дітей обумовлена тим, що чинити так повелів їм Аллах. Тафсир аль-Бурхан. Т. 1. С. 172.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 167

ك لذ ك ان م اوؤرب ت ام ك مھن م أربتن ف ةر ك ان ل نأ و ل اوعب تا ن یذ ال ال قو رانال نم ینجراخب مھ امو مھیلع تارسح مھالمعأ U ا مھیري (167)

167. І вигукнуть ті, хто поклонявся [ідолам]: «Ой, коли б могли ми повернутися в світ [зем- ної]! Відреклися б ми від них, подібно до того як вони відреклися від нас ». так представить їм (т. е. многобожникам) Всевишній діяння їх, [і спіткає їх] жаль гірке, але не врятують вони від полум'я пекельного. коментар Ці заблудлі, на власні очі переконавшись в зраді своїх лідерів, стануть каятися: «Ой, коли б могли ми повернутися в світ [земної]! Відреклися б ми від них, подібно до того як вони відреклися від нас ». Але нажаль! Час минув, і повернути земне життя неможливо. Заключні слова аята звучать так: «Так представить їм (т. Е. Многобожникам) Всевишній діяння їх, [і спіткає їх] жаль гірке, але не врятуються вони від полум'я пекельного ». Так , їм нічого не залишається , окрім як важко зітхати і гірко шкодувати. Шкодувати про багатство, заработан- ном їх працями, але дістався іншим, про втрачені колосальні можливості домогтися благополуччя і заслужити спасіння, яких вони так легковажно позбулися, про те, що ні поклонялися Всемогутньому Алла- ху, а слідували за своїми бездарними, нікчемними лідерами. Але пізно! Час дій минув, і минулого не повернути. Настав час розплати за вчинені справи. У деяких переказах говориться про те, що в потойбічному житті є кілька різних стоянок. на од- них люди з зімкнутими устами гірко дивляться на інших, не в силах вимовити ні слова. На інших одні умо- ляють оточуючих про допомогу, а інші з ненавистю паплюжать один одного за вчинені перш вчинки. Розглянутий аят показує, що в Судний день жорстокосерді ватажки, які в земній жиз-

не були предметом обожнювання своїх прихильників, відречуться від них і відмовляться відповідати за їх діяння. їх при- спешнікі в свою чергу також відвернуться від колишніх кумирів і будуть гірко каятися у своїй колишньої любові до них, в тому, що підтримували їх і слідували за ними, так нічого і не отримавши взамін. каяттям бу- дуть виконані їхні серця, а покаянні їх уста будуть повторювати, що якби вони могли повернути собі життя, то ніколи не стали б слідувати своїм земним лідерам, і якщо вже ті настільки загрузли у своїх підступах, що в день Суду відреклися від своїх послідовників, то і вони (їх послідовники), повернися вони в колишній світ, негайно відреклися б від них. Так, вони жалкують про минуле, але який сенс в тому жалі? Їм не піти від полум'я пекла. Їсти можна тільки дозволену і чисту їжу Приписи, що стосуються їжі: осуд сліпого наслідування чужому прикладу. Приховування правди і спотворення слова Божого заради отримання мирських благ призводять до пекла

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 168-169

ت اوط خ اوعبت ت الو ابي ط الال ح ضرألا ي ف ام م اول ك سان ال اه یأ ا ي نأو ءا ش حف الو ءو س ال ب م كر مأ ي ام نإ (168) ینب م ود ع مك ل ه نإ ناطي ش ال

نوملعت ال ام U ا ٮلع اولوقت (169)168. Про люди! Смакуйте на землі цієї те, що дозволено і чисто, і не йдіть по стопах Шай- тана, бо, воістину, для вас він - ворог явний. 169. Воістину, велить він вам тільки зло і мерзенність і вчить зводити на Бога те, чого не знаєте ви. коментар Однією з ознак досконалої релігії є те, що вона вважає споживання недозволеної їжі сатанинським діянням (як сказано в Корані: «Вино, азартні ігри ... - мерзота, придумана Шайта- ном » ), А необгрунтована відмова від їжі дозволеної - наслідком сатанинських спокус (як сказано в Корані: «Їжте те, що дарував Він вам у спадок, і не йдіть по стопах Шайтана ...» ). У розглянутих аятах такий підхід знаходить ще одне підтвердження: «О люди! Смакуйте на землі цієї те, що дозволено і чисто, і не йдіть по стопах Шайта- на ... » Історичні джерела повідомляють про те, що окремі арабські племена без всяких розумних основа- ний відмовилися використовувати в їжу деякі з вироблених ними самими продуктів землеробства і ското- ництва, часом приписуючи цю заборону волі Аллаха. Розглянуті аяти були послані, щоб усунути це непорозуміння. Іслам приділяє особливу увагу матеріальний бік життя людей. Головне ж в ній - це потреба в їжі, якої присвячені десятки аятов Корану і сотні ісламських переказів. Одна з обов'язків пророків полягала в тому, щоб визначити, які види їжі і напоїв слід

вважати дозволеними, а які - забороненими з урахуванням позитивних і негативних якостей кожного з них. Перший з розглянутих аятов наказує нам споживати тільки ту їжу, яка з точки зору релігії є дозволеною і чистої (хала): «О люди! Смакуйте на землі цієї те, що дозволено і чисто ... » Ми не повинні також відмовлятися від певних видів їжі за намовою Шайтана, бо він - наш від- кровеное ворог: «... бо, воістину, для вас він - ворог явний». В одному з переказів Імам Бакир (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Наводить такі слова Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Поклоніння Аллаху включає в себе сімдесят аспектів, найважливішим з яких є законне добування їжі ». Ще в одному переказі наводяться такі слова того ж Імама Бакира (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), п'ятого Імама: «Той, хто заробляє прожиток в земному житті, щоб ні від кого не залежати в удовле- Сура Аль-Маіда (Трапеза), 5:90. Сура Аль-Ан'ам (Худоба), 6: 142. Тафсир аль-Бурхан. Т. 1. С. 173. творінні своїх потреб, щоб забезпечити свою сім'ю і допомогти ближньому своєму, в Судний день зустріне Всемогутнього і славетних Аллаха з особою сяючим, як повний місяць ».

*** У «Тафсир Рух аль-баян» говориться, що Шайтан спокушає людину в кілька прийомів. Спочатку він пи- тается вселити йому невіра. Якщо це не вдається, пробує підштовхнути людину до єресі. Зазнавши невдачі, вдається до спокуси дрібними гріхами. Якщо і тут у нього нічого не виходить, то він намагається зробити так, щоб людина взамін поклоніння Аллаху зосередився на благих діяннях. Якщо ж і цей спо- соб ні до чого не призводить, він намагається обмежити поклоніння людини Господу примітивними обрядами, стримуючи його сходження до більш високих щаблях віри .

Таким чином, розглянутий уривок є попередженням проти підступів Шайтана та його злоб- них наущений, бо, як говорить Коран: «Воістину, велить він вам тільки зло і мерзенність і вчить зводити на Бога те, чого не знае- ті ви ». Аль-Кафи. Т. 5. С. 78. Тафсир Рух аль-баян. Т. 1. С. 272.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 170-171

ا نءا بآ ھیل ع انیف أل ا م عبت ن ل ب او ال ق ھل ال لز نأ ا م اوعب ت ا مھ ل لي ق اذإ و اورف ك ن یذ ال لث مو (170) نودت ھي الو ائي ش نولقع ي ال م ھؤا بآ نا ك و لوأ

ن ولقع ي ال مھ ف ي م ع مك ب م ص ءاد نو ءا عد ال إ ع م س ي ال ام ب ق عني یذ ال لثم ك(171)

170. Коли говорять їм: «Ідіть того, що послав [вам] Аллах», - відповідають вони: «Ні! Слідувати ми будемо того, на чому стояли наші батьки ». А якщо не розбиралися ні в чому від- ци їх і не відали шляху істинного? 171. Ті, що не ввірували, подібні худобі безсловесної, яку кличе пастух, а вона нічому не відповів, крім окрику і заклику [грубого]. Глухі вони, німі, сліпі і не розуміють нічого. коментар Попередні аяти застерігали нас від сатанинських наущений і спокус, ввергає людини в за- блужденіе. В даному уривку як приклад такої помилки названо сліпе слідування звичаям предків. сказано: «Коли говорять їм:" Ідіть того, що послав [вам] Аллах ", - відповідають вони:" Ні! Сле- довать ми будемо того, на чому стояли наші батьки "». Вони не бажають прислухатися до посланим Аллахом аятам і закликів Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Відповіддю їм служать наступні слова Корану: «А якщо не розбиралися ні в чому їхні батьки і не відали шляху істинного?» Іншими словами, якщо їх предкам не вистачило мудрості і здорового глузду, щоб піти за Пророка- ми, то невже і вони підуть тим самим шляхом? Якби їх предки або самі вони, ці невірні, володіли дос- таточной мудрістю або діяли за Божественним повчанням, то їх поведінка можна було б оправ- дати, проте це не так.

Розглянуті аяти містять два порівняння: 1) уподібнення Пророка пастуху; 2) уподібнення нечестів- ців худобі, яка реагує тільки на окрики і грубі слова свого пастуха. Це порівняння перегукується з одним із переказів в передачі Імама Бакира (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Наведена в ньому притча уподібнює Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), який кличе натовп невірних на шлях істини і стремено щегося зламати закосніла традицію сліпого наслідування, пастуху, який кричить на стадо овець або інших тварин, прагнучи вберегти їх від небезпеки, але ті не розуміють його слів. «Ті, що не ввірували, подібні худобі безсловесної, яку кличе пастух, а вона нічому не дослухається, крім окрику і заклику [грубого] ». Заключні слова цілком прояснюють ситуацію: «Глухі вони, німі, сліпі і не розуміють нічого».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 172

م تن ك نإ U اورك شاو م كان قزر ا م تابي ط ن م اول ك اون مآ ن یذ ال اه یأ ا ي نودبعت ھایإ (172)

172. Про ви, що увірували! Смакуйте їжу добру, яку дали Ми в доля вам, і дякуйте Бога, якщо вклоняєтеся ви Йому. коментар В даному аяті Аллах також закликає нас проявити подяку за даровані Ним блага. У «Тафсир ас- Сафі »наводиться висловлювання Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), В якому він повторює слова Аллаха про те, що Він створив людей, а вони поклоняються іншим богам, Він дарує їм їжу, а вони благода- рят за це кого завгодно, але тільки не Його . З цього аята стає ясно, що нам належить їсти смачну і здорову їжу, даровану нам Аллахом і дякувати Йому за їжу. «О ви, що увірували! Смакуйте їжу добру, яку дали Ми в доля вам, і дякуйте Богові ... » Розум підказує нам, що за дароване благо слід проявляти вдячність його дарувальнику. «... якщо вклоняєтеся ви Йому». Подяка Аллаху дозволяє і надалі користуватися Його щедрими дарами. Вдячність Аллаху - це ознака щирості і чистоти віри людини. Імам Хаді (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав, що гнів Аллаха обрушиться на тих, хто відмовляється від дарованих йому Господніх благ і утримується від здійснення дозволених Ісламом дій . Тафсир ас-Сафі. Т. 1. С. 19 Тафсир-і нур. Т. 1. С. 329.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 173

ن م ف U ا ریغ ل ه ب ل ھأ ا مو ر یزنخ ال م حلو مد الو ةتي لما مكیل ع مر ح ام نإ میحر روفغ U ا نإ ھیلع مثإ الف داع الو غاب ریغ رط ضا (173)

173. Воістину, заборонив вам [Всевишній є] мертвечину, кров, м'ясо свині і те, що зако- лото без виголошення імені Його. Якщо ж змушений хто-небудь з'їсти це по необхідно- сти, не будучи нечестивцем і переступає борг свій, то немає на ньому гріха. воістину, Прощає Аллах, Милосердний. коментар В продовження теми попереднього аята даний аят говорить, що ми не повинні з власної примхи, ли- бо з якихось надуманих міркувань відмовлятися від деяких видів їжі, дозволеної Аллахом. Так, дійсно, Аллах заборонив споживати в їжу падла, кров, м'ясо свині, а також м'ясо будь-якого живіт- ного, учти без згадки Його імені. «Воістину, заборонив вам [Всевишній є] мертвечину, кров, м'ясо свині і те, що закололи без виголошення імені ". Викладений тут заборона Всевишнього на споживання деяких продуктів має цілком зрозуміле і ра- зумное обгрунтування. Так, наприклад, відомі слова Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Кото рий з цього приводу сказав наступне: «Той, хто їсть із падла, ослабне, підірве своє здоров'я і ут- ратіт здатність мати дітей. Їдця падла неминуче спіткає раптова смерть. А той, хто вживає в їжу кров, стане жорстокосердим ... » . Лікарі стверджують, що в крові свині можуть жити личинки стрічкового хробака і трихінели. личинки трихінели - цього крихітного хробака-нематода - розвиваються в кишечнику і в скелетних м'язах людини,

свині і деяких інших тварин, викликаючи трихінельоз. У наш час в ряді східних країн вживанням ня в їжу свинини заборонено. У послідовників іудаїзму і деяких інших релігій, що виникли до Ісла- ма, м'ясо свині вважалося надзвичайно нечистим. У Біблії, наприклад, грішники уподібнюються свиням. Однак у забороні на вживання недозволеної їжі є і виключення. Вираз Гайрі Багін, "не будучи нечестивим », означає, що вживання такої їжі допустимо, якщо це робиться не заради удовольст- вія, а лише для збереження життя. А вираз 'адин, «переступає», має на увазі, що людина, порушуючи заборона, не мав наміру потоптати встановлені Аллахом закони, а тільки керувався життєвої необ- ходимостью. Отже, чи не буде гріха на тому, хто порушив заборону не по своїй волі, а в силу непереборних обстоя- нізацією або рятуючи своє життя. «Якщо ж змушений хто-небудь з'їсти це за потребою, не будучи нечестивцем і Престо- Пающіє борг свій, то немає на ньому гріха ». Порушити заборону в таких обставинах дозволяє милість і милосердя Аллаха, як сказано про те в ая- ті: «Воістину, прощає Аллах, всемилосердним». У коментарі «Нур ас-сакалейн» наводиться дуже виразне висловлювання Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) на цю тему: «Безбожник той, кого обставини примушують з'їсти мертве- чину, кров, м'ясо свині, а він опирається цьому, вважаючи за краще померти голодною смертю ». пояснення 1. Іслам приділяє велику увагу проблемі їжі. Мусульмани неодноразово отримували предостереже- ня, що стосуються вживання зіпсованої, шкідливої для здоров'я і недозволеної їжі. Заборона на употреб- ня свинини, падла та крові зустрічається в Корані чотири рази. Двічі Божественні послання з цим забороною були послані в Медині і двічі - в Мецці.

2. При забої худоби необхідно думати про Аллаха і поминати Його ім'я. Це повинно служити нагадуванням про те, що все в світі належить Аллаху і не одне з наших справ не повинно виходити за рамки приписів єдиного Господа. Васа'іл аш-ши'а. Т. 16. С. 310. Тафсир Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 155. 3. Іслам - досконала релігія, і дотримання її правил не обтяжливо для людини. Для ісламу не існує тупикових ситуацій. При виникненні надзвичайних обставин будь-яка ритуальна обов'язком ність або релігійна заборона можуть бути змінені. 4. Ніхто не повинен зловживати посиланнями на надзвичайні обставини. висновки У цьому аяті і в інших близьких йому за змістом аятах Корану викладено принцип, згідно з яким релігійні орга- закони Ісламу повинні дотримуватися в повсякденному житті, але в надзвичайних обставинах допус- Тімо відступ від цих законів. Речі, заборонені в нормальних умовах, можуть допускатися в критичному положенні. Однак і в тому і в іншому випадку слід дотримуватися духу закону і утримуватися в допустимих рам- ках, керуючись почуттям побожності. Навмисне і демонстративне порушення заборони неприпусти мо ні за яких обставин.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 174-176

ك ئلوأ الیلق انمث ھب نورتشیو باتكال نم U ا لزنأ ام نومتكي نیذال نإ م ھي كز ي الو ة مایق ال مو ي U ا مھملك ي الو ران ال الإ مھ نوط ب ي ف نول كأ ي ا م ب اذع الو ٮد ھال ب ة لال ض ال اورت شا ن یذ ال كئ لوأ (174) مي أل باذ ع مھ لو ق حال ب باتك ال لز ن U ا نأ ب ك لذ (175) ران ال ٮل ع م ھرب صأ آم ف ةرفغ لما ب

دي عب ق اق ش یفل باتكال یف اوفلتخا نیذال نإ و (176)174. Воістину, ті, хто замовчує послане Богом в Писанні, і отримує від цього виго- ду малу, наповнюють утроби свої вогнем. І не стане Всевишній говорити з ними в день Судний, що не очистить їх [від гріхів] - уготовано їм покарання болісне. 175. Вони - ті, хто знайшов оману [ціною] шляху правильного і покарання - [ціною] прощення ня. Що ж забезпечить їх витримкою проти вогню пекельного? 176. Це за те, що, коли Аллах послав Письмо для затвердження істини, тлумачі його, незгодні між собою, викликали розбрат великий. коментар До пришестя святого Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Іудейські священики го- ворили своєму народові про його майбутній благословенному появі і описували зовнішність Пророка, виходячи з то- го, що сказано з цього приводу в Торі. Але коли Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Був Божою волею посланий на землю і кликав до людей, вони не визнали істинності його пророчої місії, оскільки боя- лись втратити свій колишній вплив, багатство і інші привілеї. Саме тому вони відкидали очевидне і приховували Істину. Той, хто приховує факти може, звичайно, якийсь час зберігати своє становище і ви- використовувати його для отримання дарів і підношень, але його вигода занадто незначна в порівнянні з глибиною гріхопадіння. «Воістину, ті, хто замовчує послане Богом в Писанні, і отримує від цього вигоду

малу ... » Придбання всіх цих швидкоплинних благ можна уподібнити ковтанню вогню. Даний аят перегукується з іншим аятом Корану, в якому сказано: «Воістину, ті, хто проїдає майно сиріт, несправедливість [До них] здійснюючи, наповнюють черево своє вогнем і будуть горіти в полум'ї пекельному ». Тому далі тут говорітся: «... наповнюють утроби свої вогнем». У Судний день вони будуть позбавлені можливості брати участь в милостивою бесіді Аллаха з віруючими. Звичайно, ця розмова буде відбуватися за допомогою особливих хвиль, що виникають в просторі, або ж по- засобом натхнення і безмовного мови серця. В цей День всі віруючі зможуть стати співрозмовниками Ал- Лаха. Ті, хто намагався перешкодити людям почути слово правди, по суті справи самі позбавили себе можливості слухати милосердному Слову Божу в Судний день. Вони почують від Нього, не добрі мови, а гнівні слова, з якими Він від- править їх в пекло, як сказано про те в іншому аяті Корану: «Підіть геть! Ідіть з ганьбою в пекло і не звертайтеся до мене!" . Аллах не пробачить їм гріхів, і за свої злочинні діяння в земному житті вони понесуть тяжке покарання. «І не стане Всевишній говорити з ними в день Судний, що не очистить їх [від гріхів] - уготова- але їм покарання болісне ». пояснення 1. Торгівля вірою, в будь-які заходи і при будь-яких обставинах, - це велика втрата при малій вигоді ( «... отримують від цього вигоду малу ...») 2. Заборонені їжа і напої, поглинені в цьому світі, обернуться пекельним полум'ям в світі Іншому ( «... на- полняют утроби свої вогнем »). Сура Ан-Ніса (Жінки), 4:10. Сура Аль-Му'мінун (Віруючі), 23: 108. 3. Покарання має відповідати тяжкості злочину. Ті, хто не дозволяє людям почути в зем-

ної життя Слова Аллаха, повинні бути позбавлені насолоди чути Його Слово в світі Іншому. 4. Чи правда приховувалася не тільки про святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!). подібний гріх відбувався і в відношенні справжніх наступників Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!), і вдосконалення- шівшіе його понесуть таке ж покарання. Маються на увазі ті, хто, приховуючи істину, не розповів про провозглаше- ванні Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) наступником Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!) в Кадір Хум, викреслив повідомлення про цю подію з історичних документів і коментарів до них, і пре- Вратна тлумачив аяти Корану, намагаючись відвернути мусульман від праведних імамів і нав'язати їм інших пасти- рей.

*** Ті, хто приховує істину, замість прямого шляху скочуються на криву доріжку, збуваючи свою прощення в про- мен на покарання. «Вони - ті, хто знайшов оману [ціною] шляху правильного і покарання - [ціною] вибачення». Хіба не розуміють вони, що, приховуючи істину, вони стають співучасниками злочинів і гріхів, накоп- ленних людством протягом всієї його історії? Або вони вважають, що здатні витримати тягар кари Аллаха? «Що ж забезпечить їх витримкою проти вогню пекельного?» У переказі говориться, що святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) В бесіді з Алі ібн Абі Талібом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав якось такі слова: «Найгірший з людей той, хто змінює своє майбутнє життя на життя земне, але ще гірше той, хто жертвує своїм майбутнім життям за земне життя іншої людини ».

*** Утаивающие істину отримують суворе застереження про загрозу їм Божому покарання, оскільки

Книга, послана Аллахом, настільки ясна і зрозуміла, що не залишає місця для сумнівів і пересудів. «Це за те, що, коли Аллах послав Письмо для затвердження істини ..». І все ж знаходяться люди, які заради власної вигоди вдаються до спотворення змісту і сенсу Богоодкровенного послання, породжуючи розбіжність у думках і поглядах на нього. Вони намагаються отримати по- більше, а заплатити менше, не зупиняючись при цьому і перед порушенням закону. Про таких Аллах сказав: «... тлумачі його, незгодні між собою, викликали розбрат великий». Ман ла йахзурухул факіха. Т. 4. С. 253.

Справжня побожність, відплату і заповіт Сура Аль-Бакара

(КОРОВА) Аят: 177

ن مآ ن م رب ال نك لو برغ لماو ق ر شلما لب ق مك ھو جو او لو ت نأ رب ال سي ل یوذ ھب ح ٮل ع ال لما ى تآو ینیبن الو باتك الو ةك ئآل لماو ر خآلا مو ي الو U ا ب م ا قأو با قر ال ي فو ینل ئآ س الو لیب سال ن باو ین كا س لماو ى ماتي الو ى برق ال ءا سأب ال ي ف ن یر با ص الو اود ھا ع اذإ م ھد ھعب نو فولماو ةا كز ال ٮتآو ةال ص ال

نوقتلما مھ كئلوأو اوقد ص نیذال كئلوأ سأبال ینحو ءار ضالو (177)177. Благочестя полягає не в тому, щоб звертали ви обличчях на схід чи захід, але [ис тінно] побожний той, хто увірував в Бога, в день Судний, в ангелів, Писання, пророків, хто роздавав майно, хоч було воно йому дорого, близьким, сиротам, бідним, подорожнім бідним і милостиню тим, хто просить, жертвував його на звільнення рабів, творив молитву про- рядову, вносив захід; [Благочестиві] вірні даної ними клятві, терплячі в біді і ну- жде і під час небезпеки. Це - ті, хто правдивий, ті, хто богобоязливий. коментар Віра людини в Аллаха змушує його бути покірним перед Ним і гордо противитися тиранам. Віра в Судний день наділяє його прозорливістю і великодушністю. Віра в ангелів є причиною його віри в надприродні явища, включаючи Божественне одкровення, провидіння тощо. Віра в пророків - це віра в те, що протягом всієї історії людства завжди існував пря- мій шлях і ті, хто вів людей цим шляхом. Вона доводить, що людина ніколи не жила безцільно і ніколи не був абсолютно вільним у своєму земному житті. «Благочестя полягає не в тому, щоб звертали ви обличчях на схід чи захід, але [істин- але] побожний той, хто увірував в Бога, в день Судний, в ангелів, Писання, пророків ... » Вираз «роздавав майно» свідчить про властивих віруючим гуманності і готовності

допомогти ближньому; «Творив молитву обрядову» - говорить про їх прямого зв'язку з Аллахом; «Вносив захід» - вказує шлях до вирішення соціальних проблем різних верств суспільства; «Вірні даної ними клятві» - го- ворит про посилення згуртованості і єдності людей; «Терплячі» - називає важливий фактор у набутті стійкості і завзятості. «... хто роздавав майно, хоч було воно йому дорого, близьким, сиротам, бідним, подорожнім бід- вим і милостиню тим, хто просить, жертвував його на звільнення рабів, творив молитву обрядову, вносив захід; [Благочестиві] вірні даної ними клятві, терплячі в біді і нужді і під час небезпеки. Це - ті, хто правдивий, ті, хто богобоязливий ». пояснення 1. Розглянутий аят є одним з найбільш змістовних в Корані. Як сказано в коментарі «Аль-Мізан», з посиланням на один з переказів, Посланник Аллаха вважав, що кожен, хто керується в своїх вчинках положеннями цього аята, володіє досконалою вірою . 2. Головну увагу слід приділяти змісту і суті релігії, а не захоплюватися порожніми фразами, які відволікають від її головного божественного призначення. 3. Число тих, хто називає себе віруючим, дуже велике, проте істинно віруючі, до деталей ісполняю- щие Божественні встановлення, що містяться в цьому аяті, складають порівняно невелику групу ( «Це - ті, хто ...»). Аль-Мізан. Т. 1. С. 615 (перс. Пер.). 4. Віра в Аллаха, Судний день і Писання згадані в аяті перш, ніж благі діяння. 5. У цьому аяті віра в Аллаха, добре ставлення до незаможним і знедоленим, а також допомога тим, хто по- упав в біду, згадані разом, одне за іншим. 6. Пожертвування на користь нужденних, як обов'язкові, так і добровільні, є неодмінним умовою набуття істинної побожності. Адже деякі люди іноді надають допомогу біднякам, але пре-

небрегают обов'язковими релігійними пожертвуваннями. Інші ж, навпаки, роблять обов'язкові пожерт- вования, але байдуже ставляться до тих, хто терпить нужду поруч з ними. В даному аяті істинно віруючими названі ті, хто вносить як обов'язкові, так і рекомендовані пожертвування. «... хто роздавав майно ...» У зв'язку з цим можна згадати що міститься в ряді мусульманських переказів вказівку на те, що богатст- у заможної людини включає в себе, крім обов'язкового внеску на потреби бідняків, ту частину, кото рую слід добровільно роздати знедоленим і бідним . Говориться в них і про те, що кожен, хто лягає спати ситим, не кажучи про свого голодного сусіда, не вірить ні в Аллаха, ні в Судний день . Отже, наш обов'язок - пам'ятати про тих, хто голодує поруч з нами, незалежно від того, заплатили ми податок на користь бідних чи ні. 7. Необхідно проявляти терпіння і стійкість в наступних обставинах: - в злиднях і нещастях; - в хвороби; - в бою і в Священну війну. Терпіння - джерело всіх чеснот. Тому Коран і називає це якість однією з умов вступ- лення в рай: «Чи стане нагородою їм за те, що були терплячі, обитель райська ...» . Ці віруючі сподоби ятся високого становища в якості нагороди за проявлену ними терпіння, а в раю ангели зустрінуть їх такими словами: «Мир вам за те, що терплячі ви були!» . Терпіння, крім усього іншого, - це умова отримання звання Імама, як про те сказано в Корані: «І обрали ми з них наставників, провідних по Нашому велінням, за те, що були стійки в терпінні ... » . Слово бірр, «праведний», схоже за своїм вживання зі словом «мед». Що-небудь дуже солодке і корисну ве для здоров'я ми порівнюємо з медом, а хорошого в усіх відношеннях, доброзичливого і великодушного людини - з праведником. Тафсир Картабі. Т. 2. С. 242.

Усул Кафи. Т. 2. С. 660. Сура Аль-Фуркало (Розрізнення), 25:75. Сура Ар-Ра'д (Грім), 13:24. Сура Ас-Саджда (челобітья), 32:24.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 178-179

ر حال ب ر حال ٮلتق ال ي ف صا صق ال مكیل ع بت ك اون مآ ن یذ ال اه یأ ا ي ع اب تا ف ءي ش ھي خأ ن م ه ل ي ف ع نم ف ٮث نألا ب ٮث نألاو دبع ال ب دبع الو ٮدت عا نم ف ةم حرو مك بر ن م فیفخ ت ك لذ نا س حإ ب ھي إل ءادأو فورع لما ب

ب اب لألا ي لوأ ا ي ةاي ح صاصق ال ي ف مك لو (178) مي أل باذ ع ھل ف ك لذ دع ب نوقتت مكلعل (179)

178. Про ви, які увірували! Наказано вам відплата за убитих: вільний - за вільного, раб - за раба, жінка - за жінку. Якщо пробачив вбивцю брат його по Вірі (т. Е. Рід- ственник убитого), то слід вбивці вчинити по-доброму і сплатити пристойний ви- куп. Це - полегшення вам від Господа вашого і милість. А тому, хто переступить [запо- адже цю] після [роз'яснення] цього, - кара болісна. 179. [Припис Боже] про відплату [забезпечує безпеку] життів [ваших], про люди, разу- мом володіють! Бути може, станете ви були богобоязливі. обставини послання Серед арабів епохи неуцтва існував звичай, згідно з яким в помсту за вбитого члена сво- його племені належало вбити якомога більше членів племені, до якого належав вбивця. жорстокість тих, хто дотримувався цього принципу, була така, що за одного убитого одноплемінника вони були готові повно- стю знищити все плем'я злочинця. У зв'язку з цією обставиною і були послані розглядаються аяти, в яких викладено закон справедливої відплати (кісас). Цей припис Ісламу представляло собою компроміс між двома поширеними в той час підходами до вирішення ситуацій, пов'язаних з вбивством. У період, що передував дарування даних аятов, покарання смертю, згідно з однією точкою зору, розглядалося як єдино можлива реакція

на вбивство, що не допускає ніяких винятків. Існувала, проте, і інша практика, за якою за про- литу кров можна було відкупитися. Тому Іслам ввів норму, згідно з якою кровна помста допускалася в тому випадку, якщо на ній наполягали родичі убитого; якщо ж боку приходили до угоди, то постра- що дала сторона задовольнялася компенсацією. коментар Закон відплати зберігає життя Починаючи з цих аятів, в Корані викладається і обґрунтовується ряд норм і приписів Ісламу. Спочатку йдеться про цінність людського життя, що надзвичайно важливо в плані регулювання соці альних відносин. Даними аятами Іслам скасовує всі існуючі раніше звичаї, пов'язані з роз- Ріва проблемою. Коран звертається до віруючих з такими словами: «О ви, які увірували! Наказано вам відплата за убитих ... » Деякі веління, обов'язкові до виконання, Коран випереджає фразою «наказано вам». прикладом може служити як сам цей аят, так і ряд наступних, де йдеться про складання заповіту, пості і про дру- гих питаннях. Ця фраза підкреслює значимість сказаного, оскільки обов'язкові до виконання важливі приписи оформляються саме в письмовому вигляді. Як вже говорилося при викладі обставин послання, застосування в розглянутих аятах тер- міна «відплата» мало на меті пом'якшити панували в доисламский період жорстокі звичаї, пов'язані з наказа- ням за вбивство, і підтвердити, що спадкоємці вбитого мають право вступити з вбивцею точно так же, як він вчинив зі своєю жертвою. Але Коран не обмежується простою констатацією цього правила і тут же докладно і чітко розкриває ідею пропорційності злочину і покарання: «... вільний - за вільного, раб - за раба, жінка - за жінку». Якщо дозволить Аллах, ми пізніше пояснимо, що ці слова аж ніяк не свідчать, як вважають некото-

які, про те, що вбивство чоловіка вважається тяжчим гріхом, ніж вбивство жінки, і що при визна ленних обставин відплатою за вбиту жінку може стати життя її вбивці-чоловіки. Далі, щоб пояснити, що відплата є лише право спадкоємців вбитого, до якого вони не зобов'язані вдаватися, якщо з якої-небудь причини вважатимуть можливим пробачити вбивцю, задовольнившись платою за пролиту кров або взагалі відмовившись від якої б то не було компенсації, Коран говорить: «Якщо пробачив вбивцю брат його по Вірі (т. Е. Родич убитого), то слід вбивці посту- пити по-доброму і сплатити пристойний викуп ». Отже, з одного боку, Коран закликає тих, хто вирішив відмовитися від кровної помсти і задовольнятися платою за кров, проявити стриманість і призначити справедливу ціну, що відповідає нормам Ісламу. при цьому виплата може здійснюватися в розстрочку, якщо у провинилася боку немає можливості внести відразу усю суму. З іншого боку, фраза «то слід вбивці вчинити по-доброму і сплатити пристойний викуп» являє- ся рекомендацією вбивці сумлінно виплатити компенсацію за пролиту кров повністю і в строк. та- ким чином, Коран визначив обов'язки сторін по відношенню один до одного. Завершується аят застереженням про те, що порушення заповідей Аллаха кожної зі сторін заслуговує суворого покарання: «Це - полегшення вам від Господа вашого і милість. А тому, хто переступить [заповідь цю] по- сле [роз'яснення] цього, - кара болісна ». У цьому справедливому й гуманному встановленні логічно поєднуються «відплата» і «прощення», і тим са- мим засуджується притаманна доисламской епосі невігластва жорстокість звичаїв, яка не визнавала принципу сораз- мірності відплати, коли в помсту за одного убитого знищувалися сотні людей, як це роблять і по сей день тирани нашого часу.

З іншого боку, це встановлення дає людям можливість прощати, не применшуючи при цьому цінності чоло веческое життя і не дозволяючи вбивцям нахабніти, відчуваючи свою безкарність. Нарешті, це встановлення за- прещает сторонам порушувати досягнуту домовленість, якщо одна з них погодилася пробачити, а дру- гаю - сплатити викуп за пролиту кров. Дане встановлення було прийнято на противагу стародавнім звичаєм, що існувала серед неосвічених кочових племен, за яким родичі убитого могли позбавити життя вже прощеної вбивцю після прийняття плати за пролиту кров.

*** Другий аят з даного уривка - короткий, але дуже виразний - відповідає на безліч запитань, пов'язаних з проблемою відплати. У ньому сказано: «[ Припис Боже ] про відплату [ забезпечує безпеку ] життів [ ваших ] , про люди, разу- мом володіють! Бути може, станете ви були богобоязливі ». Цей аят, що містить мовою оригіналу всього лише 10 слів, являє собою вищий зразок червоно речия і ясності викладу. Він настільки оригінальний, що перша його частина у вигляді приказки увійшла в разговор- ву мова простих мусульман. Він вказує, що ісламський закон відплати спрямований не на виправдання помсти, а на те, щоб дозволити людині жити. З одного боку, закон відплати охороняє безпеку суспільства, так як його відсутність розв'язало б ру- ки жорстокосердим людям, ставлячи під загрозу життя інших членів громади. Справедливість цього висновку під- підтверджується досвідом країн, де був скасований закон відплати, і це призвело до значного зростання числа вбивств та інших злочинів. З іншого боку, закон відплати рятує життя тих, хто схильний скоїти вбивство, оскільки являє- ся серйозним чинником, який змушує потенційного злочинця відмовитися від фатального кроку. Закладений в законі принцип пропорційності дозволяє запобігти численні вбивства і отме-

няет звичаї, що існували у ряду язичницьких племен, коли вбивство однієї людини служило приводом для знищення сотень людей, що, в свою чергу, спричиняло за собою низку нових кровопролить. Тим самим закон справедливої відплати поклав край вбивствам і сприяв встановленню громадського світу в цілій низці країн. З урахуванням того, що закон відплати застосовується тільки в разі відмови родичів убитого пробачити вбивцю, можна стверджувати, що цей закон збільшує шанси на збереження людських життів. Заключні слова останнього з двох розглянутих аятов «Бути може, станете ви богобоязнен- ними »завершують собою це мудре встановлення Ісламу. Їх по праву вважають застереженням усім тим, хто має намір здійснити злочин і переступити закон. Відплата і прощення - дві сторони однієї медалі Іслам сповідує всебічний підхід до вирішення будь-яких проблем, що враховує всі практичні ас- Пектен справи. Їм вироблений ідеально зважений метод вирішення питання про вбивство невинного людини, ви- полягають можливість несправедливості покарання і запобігає подальшому кровопролиттю. цей ісламський закон не схожий ні на збочений іудейський закон, що ставить на чільне місце виключно отмще- ня, ні на концепцію сучасного християнства, що проповідують ідею прощення і спокути. перший по- народжує жорстоку помсту, друга - заохочує вбивство. Уявімо собі, що вбивця і його жертва були братами або друзями або їх пов'язували певні соціальні відносини. В цьому випадку диктується законом кровної помсти обов'язок помститися може прінес- ти додаткове горе сім'ї убитого, особливо в тому випадку, якщо це люди гуманні і людинолюбні. Примус таких людей до відплати лише змусить їх страждати ще сильніше. З іншого боку, зведена в абсолют ідея прощення і спокутування надає зухвалості злочинцям.

Ось чому Іслам, проголошуючи закон справедливої відплати, пом'якшує його, нерозривно пов'язуючи з мож тю вибачення. Отже, родичі вбитого має право вибрати один з наступних варіантів. 1. Відплата. 2. Прощення без плати за кров. 3. Прощення з платою за кров. (Природно, що в цьому випадку обов'язкова згода вбивці.) пояснення Можливо, хтось стане стверджувати що, згідно даним аятам, не можна позбавити життя преступні- ка-чоловіка, який убив жінку. Але в чому полягає різниця між життям чоловіки й життям жінки? Поче- му до чоловіка, відібрали життя у безневинної жінки, не можна застосувати закон про справедливу відплату і покарати його смертю - адже жінки становлять половину людства? Відповідь на подібні твердження полягає в наступному: в аяті не передбачають, що чоловік не повинен піддаватися страти за вбивство жінки. Згідно з концепцією, детально відпрацьованої в ісламській юриспруденції, родичі вбитої жінки можуть покарати вбивцю смертю за умови, що внесуть при цьому половину плати за кров вбивці. Іншими словами, у встановленні відсутня норма, що вимагає безумовного відплати для чоловіка, винного у вбивстві жінки, проте насправді він може бути позбавлений життя за умови виплати рід- ственник загиблої половини суми, що підлягає сплаті до якості компенсації за кров покараного вбивці. Цілком зрозуміло, що сплата цієї суми за право стратити злочинця не означає, що життя жінки оцінюється вдвічі дешевше життя чоловіка. Це абсолютно неправильне уявлення, позбавлене розумно- го підстави. Воно виникло, ймовірно, у зв'язку з помилковим тлумаченням вирази «плата за кров». норма, згідно з якою в ситуації, що розглядається виплачується ще й половина «плати за кров», спрямована

лише на те, щоб повністю компенсувати втрату, яку понесуть родичі чоловіка, який зазнав страти на підставі закону про відплату. До сказаного слід додати, що чоловіки, як правило, є основним джерелом матеріального благополуччя своєї сім'ї. Вони заробляють на життя, оплачують всі витрати і розпоряджаються економіч ськими аспектами сімейного життя. Отже, різниця між роллю чоловіка і жінки в сімейному еко- номіки абсолютно очевидна. Якщо не брати до уваги цю обставину, то невинні діти та осталь- ні члени сім'ї страченого чоловіка понесуть важкі фінансові втрати. Тому Іслам, вводячи закон про сплаті половинній суми компенсації за кров покараного чоловіки, враховує інтереси всієї родини і пре- дотвращает її повне розорення в такій ситуації. Іслам не допускає, щоб під приводом дотримання «Рівності» порушувалися права особистості, зокрема, права дітей чоловіки, страченого на підставі закону про відплату. Звичайно, буває і таке, коли жінка заробляє більше свого чоловіка. Але ми знаємо, що закон виходить не з окремих винятків, а з правила, під яке підпадає абсолютна більшість чоловіків і жінок. Слід звернути увагу ще на один момент. Слова «брат його по вірі» свідчать про те, що Ис- лам створює настільки міцні відносини між своїми послідовниками, що вони не руйнуються навіть в разі незаконного кровопролиття. Тому з метою спонукати родичів загиблого до прощення і стриманості, а також посилити у них почуття людинолюбства, Іслам називає їх братами вбивці. Це дуже цікавий мо- мент. Звичайно ж, все це стосується лише тих ситуацій, в яких вбивця скоїв злочин в з- стоянні афекту і розкаюється у скоєному. Однак ті, хто не розкаявся в убивстві, а, навпаки, хизується сво- їм злочином, не гідні називатися «братами» і не заслуговують прощення.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 180-182

ن ید الول ل ةي صو ال اري خ كر ت نإ تو لما م كد حأ رض ح اذإ مكیل ع بت ك امنإ ف ھعم س ا مدع ب ه لد ب نم ف (180) ینقتلما ٮل ع اق ح فورعلما ب ین بر قألاو ص و م ن م فا خ نم ف (181) میل ع ع یم س U ا نإ ه نو لدب ي ن یذ ال ٮل ع ھم ثإ

میحر روفغ U ا نإ ھیلع مثإ الف مھنیب ح ل صأف امثإ وأ افن ج (182)180. Коли з'явиться до кого-небудь смерть, а [вмираючий] володіє статком [якимсь], то предпі- сано [йому] заповідати по справедливості батькам і родичам близьким. І обов'язок це благочестивих. 181. Якщо внесе будь-хто [зі свідків або заповідача] зміни до заповіту, після того як вислухав його, то гріх впаде тільки на того, хто змінив його. Воістину, всечуюче Аллах, Всезнаючий. 1 8 2 . Я кщ о ж п о б о ю єт ь с я б у д ь - х т о [ з і с в і д к і в ] , щ о б у в заповідач [несправедливий в завеща- ванні] або ж скоїв гріх, [заповідаючи нема на цілі праведні], а ось свідок неправдивий виправить [Це], то немає на ньому гріха. Воістину, прощає Аллах, Милостивий. коментар справедливе заповіт Якщо в попередніх аятах йшлося про життя і смерті, про вбивць, їх жертви і про відплату, то новий фрагмент присвячений Божественним розпорядженням, що стосуються заповіту і залагодження фінансових справ. В на- чале сказано: «Коли з 'явиться до кого-небудь смерть , а [вмираючий] володіє статком [якимсь], то наказано [Йому] заповідати по справедливості батькам і родичам близьким ». Завершується аят такими словами: «І обов'язок це благочестивих». Заповіт не слід розглядати як погану прикмету. У деяких воно асоціюється з близької смер- ма, хоча насправді це не що інше, як своєрідний прояв обачності і далекоглядності.

Тому слова «Коли з'явиться до кого-небудь смерть» всього лише вказують на останню можливість в житті людини скласти заповіт, а зробити це можна і за багато років до своєї смерті. Деякі мусульмани вважають складання заповіту обов'язковою процедурою, однак з фрази «І обов'яз- занності це благочестивих »випливає, що справа ця добровільна, інакше в аяті було б сказано:« І обов'язком ність це віруючих ». Мусульманські коментатори і правники вважають, що складання заповіту обов'язково в тому випадку, якщо у людини є невиплачений борг або не виконані відповідно до шаріату обов'язки, напри- з а х о д і в , п о в ' я з а н і з Х у м с ( п о д а т к о в и м о б к л а д а н н я м власності), заходом (податком на користь бідних), хаджем (паломництвом) і т. п. В інших же випадках складання заповіту вважається вельми похвальним справою. Між іншим, в розглянутому уривку арабське слово хайр, «добро», «благо», використано для про- значення багатства, щоб показати, що в Ісламі багатство не негідне, і вважається даром Аллаха, ес- Чи воно зароблено праведними трудами і витрачається на благо людей. Такий підхід відкидає помилкові віз зору, згідно з якими багатство представляється абсолютним злом. Іслам з обуренням відноситься до тих, хто перевдягається в тогу побожності, але насправді так і не зрозумів суті його релігійного вчення, ототожнюючи ісламське благочестя з бідністю. Погляди і дії таких прихильників показного аскетизму послужили причиною застою в деяких мусульманських країнах, що, в свою чергу, призвело до зростання в них класу екс- плуататоров. Але насправді в цій частині аята міститься завуальований натяк на те, що праведно нажите богат- ство вважається законним з точки зору Ісламу. З іншого боку, незаконно придбане багатство, кото рої залишається після відходу людини із земного життя, являє собою втілення зла і людських страждань.

Деякі мусульманські перекази трактують використане в даному аяті слово хайр як вказівку на те, що заповідати слід тільки значне за розміром стан. Якщо ж воно невелике, то спадкоємці можуть розділити його між собою і без заповіту, на підставі закону про спадкування. Іншими словами, невелике спадок не підпадає під правило, згідно з яким доля однієї третини майна покійного вирішується в Відповідно до його заповітом . Вираз «Коли з'явиться до кого-небудь смерть» вказує на останню можливість для людини соста- вити заповіт, коли подальше зволікання вже неможливо. Однак ж складання заповіту заздалегідь, що- б бути заздалегідь готовим до всього, можна вважати цілком гідним і похвальним вчинком. І действитель- але, в мусульманській літературі подібний крок характеризується як благий вчинок, який заслуговує на всяческо- го захоплення. Посланник Аллаха сказав: «Смерть того, хто помер, залишивши заповіт, не менше гідна, ніж смерть мученика » . Таку ж оцінку заповіту можна зустріти і в інших переказах. Отже, нерозумно поступає той, хто вважає складання заповіту поганою ознакою, яким людина може накликати швидку смерть. Заповіт - це своєрідний прояв передбачливості. Якщо воно і не сприяє довголіттю, то вже й не скорочує життя заповідача. Термін бив ма'руф, «по справедливості і добрим звичаєм», вказує на те, що заповіт має бути розумним і обґрунтованим у всіх відносинах. Його слід скласти справедливо як з точки зору розміру заповідав суми, так і з точки зору вибору спадкоємця, з тим щоб заповіт відповідало нормам звичаєвого права і здоровому глузду і не містило б нічого, що може послужити причиною конфліктів і чвар і привести до відступу від істини і справедливості.

*** Якщо заповіт відповідає цим умовам, воно має поважатися і свято дотримуватися у всіх деталях. по-

цього будь-які зміни в заповіті заборонені і вважаються незаконними (харам), як про те сказано в аяті: «Якщо внесе будь-хто [зі свідків або заповідача] зміни до заповіту, після того як вислухав його, то гріх впаде тільки на того, хто змінив його ». Глибоко помиляються ті, хто вважає, що Аллах не бачить всіх їх нечестивих помислів. «Воістину, всечуюче Аллах, Всезнаючий». Розглянутий аят можна, серед іншого, тлумачити і як вказівку на те, що неправильні дії ду шепріказчіка жодним чином не применшують заслугу заповідача в очах Господа. І якщо виконувач духівниці вніс в заповіт будь-які якісні або кількісні зміни або ж змінив саму суть заповіту, то гріх за заподіяне зло падає тільки на нього, а заповідач отримає нагороду Всевишнього незалежно від того, будуть внесені в залишена ним заповіт будь-які зміни чи ні. Інший варіант тлумачення приводився в коментарі до даного уривку. Суть його полягає в наступному: якщо майно покійного в результаті неправомірних дій душеприкажчика навмисно передається тим, хто не має на нього права, але люди ці були в невіданні щодо підроблення, то гріха на них немає. Весь гріх лягає на душеприкажчика, яка вчинила шахрайство. Слід зазначити, що між двома наведеними варіантами тлумачення немає ніякого протиріччя, і вони обидва можуть бути виведені з тексту аята.

*** Отже, ми з'ясували, що будь-який внесена в заповіт зміна, кількісне або якісне, рас розглядаються в Ісламі як гріх. Але оскільки кожен закон може мати свої винятки, в останньому з ая- тов розглянутого уривка сказано наступне: «Якщо ж побоюється будь-хто [зі свідків], що був заповідач [несправедливий в заповіті] або ж скоїв гріх, [заповідаючи нема на цілі праведні], а ось свідок неправдивий виправить [це], то немає на ній гріха. Воістину, прощає Аллах, Милостивий ». Таким чином, виключення може бути застосовано тільки до тих випадків, коли заповіт складено не за правилами.

І тільки в цій ситуації виконувач духівниці може внести до заповіту зміни. При цьому, якщо заповідач живий, виконувач духівниці повинен порадити йому змінити заповіт, якщо ж заповідач вже помер, душепріказ- чик сам виконує всі необхідні дії по внесенню змін. Згідно з нормами мусульманського права, обставини, при яких виникає подібна ситуація, такі. 1. Людина заповідає більше третини свого стану. Відповідно до хадисами, висхідними до святого Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), І висловлюваннями безгрішних Імамів (Ахл аль-бейт) (та бу- дет милостивий до Ним Аллах!), людина може заповісти не більше третини свого стану, перевищення ж цієї норми Іслам не допускає з релігійних міркувань . Таким чином, добровільна, навіть з найкращих спонукань, передача за заповітом всього майна за законами Ісламу, проте, зовсім неприпустима, хоча таке відбувається досить часто з неосведом- леннимі людьми. В цьому випадку виконувач духівниці зобов'язаний скоротити розмір майна, що включається в заповіт, до однієї третини. Тафсир Нур ас-сакалейн. Т. 1. С. 159. Васа'іл аш-ши'а. Т. 13. С. 352. Васа'іл аш-ши'а. Т. 13. С. 361. 2. Людина заповідає свій стан на здійснення будь-яких непорядних, низинних цілей. на- приклад, він відписує частина майна на створення і розвиток антигромадських організацій або становить заповіт таким чином, що змушує спадкоємця відмовитися від виконання своїх обов'язків. І в тому і в Іншим разом виконувач духівниці має право змінити заповіт. 3. Заповіт якимось чином сприяє виникненню конфліктів, падіння моралі, кровопролі- тию. У цьому випадку ситуація повинна бути виправлена під наглядом мусульманського судді. Між іншим, арабське слово джанаф, що означає несправедливість і упередженість, має на увазі

тут помилку заповідача, досконалу без поганого наміру, тоді як слово ІСМ, «гріх», співвідноситься з предна- вимір проступком. Заключні слова останнього аята цього фрагмента «Воістину, прощає Аллах, Милостивий» мо- гут означати, що в разі, якщо виконувач духівниці належним чином усуне всі невідповідності, допущені за- мовником, і поверне останнього на шлях істини, то Аллах простить його. пояснення Філософське обгрунтування заповіту Відповідно до закону про спадкування, майно покійного у встановленій пропорції розподіляється тільки серед певної частини родичів. При цьому може виявитися, що інша частина близьких і далеких родичів, а також деякі друзі і сусіди покійного можуть перебувати в дуже обмеженому матеріальну ном становищі. Крім того, іноді трапляється так, що частини майна, що успадковується згідно релігійним законам, не- досить для задоволення потреб когось із спадкоємців. Ісламське законодавство надає вихід з такої ситуації: поряд з законом про спадкування існує закон про заповіт, згідно з яким мусуль- Манін на свій розсуд визначає, яким чином повинна бути витрачена одна третина його стану після його смерті. Крім цього, іноді хтось за життя хоче зробити якусь добру справу, але не має для цього мате- ріальних можливостей. Здоровий глузд вимагає надати такій людині можливість заповідати частина свого стану, заробленого тяжкою працею, на те, щоб реалізувати своє бажання хоча б після смерті. Всі ці життєві ситуації послужили причиною виникнення в мусульманському праві закону про завеща- ванні, що і підкреслюється фразою «І обов'язок це благочестивих». Заповіт не обмежується вищевикладеними аспектами. Людині слід повідомити в ньому про всі

своїх боргах, про майно інших людей, відданому йому на збереження, і про інші подібні речі. Все це має бути викладено чітко і ясно, щоб не залишалося місця ні для яких сумнівів і тлумачень відноси кові прав людей і Аллаха на заповідане спадок. Заповіт часто згадується в мусульманській літературі. Наприклад, в переказі від святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) сказано: «Не пристало мусульманину спати вночі, якщо у нього під голо- виття не лежить його заповіт ». «Під головою» - це, звичайно, метафора, що нагадує про те, що людина повинна завчасно з- ставити свій заповіт. справедливе заповіт У багатьох мусульманських переказах говориться про те, що заповіт як таке є благим і дос- Тойн діянням, в той же час будь-яка допущена в ньому несправедливість працюється і вважається тяжким гре- хом. Ось що сказав з цього приводу Імам Бакир (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Той, хто склав справедливе заповіт, схожий на чоловіка, роздають в такому ж розмірі милостиню в ім'я Аллаха у своїй земного життя; того ж, хто допустив в заповіті несправедливість, Аллах в Судний день позбавить Своєї милості ». Несправедливим вважається заповіт, в яке включено більше третини стану заповідача, що позбавляє його спадкоємців частки, належної їм за релігійними законами. Працюється також заповіт, яке з- ставлено під впливом суб'єктивних пристрастей або упередженості заповідача. У разі, якщо спадкоємці на- ходятся в крайній нужді, рекомендується навіть скоротити розмір завещаемого майна до однієї чверті або однієї п'ятої частини . Вивчення мусульманських переказів і висловлювань видатних діячів Ісламу, пов'язаних з розглядає-

мій проблемою, дозволяє переконатися, яке велике значення надається в Ісламі моменту справедливості при складанні заповіту. Ось одне з таких переказів. У період послання Корану помер один з ансарів, який залишив після себе кількох малолітніх дітей. Ще за життя він витратив весь свій статок на благі цілі в ім'я Аллаха і після смерті не залишив ніякого майна. Коли Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Дізнався про це, він запитав: «Що ви зробили з цією людиною? »Йому відповіли, що людина той був похований. Святий Пророк (хай благословить Васа'іл аш-ши'а. Т. 13. С. 352. Васа'іл аш-ши'а. Т. 13. С. 359. Там же. С. 360. Аллах Його і рід Його!) Сказав: «Якби я знав про це раніше, то відмовив би ховати його на мусуль- Манський кладовищі, оскільки він залишив своїх дітей в злиднях ». Заповіту обов'язкові і рекомендовані Як вже говорилося вище, складання заповіту вважається настійно рекомендованих справою, але в від- слушних випадках воно є обов'язковим. Таке буває, наприклад, коли людині не вдалося з якихось причин виконати обов'язкові релігійні приписи або ж йому було віддано на збереження имущест- во, що належить іншим людям, і є побоювання, що при відсутності заповіту права цих людей можуть бути ущемлені. Ще більш вагомі підстави для обов'язкового складання заповіту є в тому випадку, коли людина займає настільки важливе і вагоме становище в суспільстві, що відсутність його заповіту може на- нести непоправної шкоди самому суспільству або його релігійним устоям. У всіх згаданих випадках з- дання заповіту є обов'язковою. Заповіт може бути змінено за життя людини Іслам ніяк не обмежує людини у виявленні його останньої волі. Закони Ісламу дозволяють йому в Протягом життя змінювати розміри заповіданої суми і спосіб виконання заповіту, а також призначати друго-

го душеприкажчика. Пояснюється це тим, що з плином часу змінюються обставини і відповідно змінюється ставлення самої людини до свого заповіту. Необхідно також зауважити, що заповіт слід використовувати як засіб для виправлення то- го, що за життя ми не встигли налагодити, так що, навіть якщо хтось із родичів ставився до нас недобро- бажано, ми за допомогою заповіту могли б довести їм свою прихильність. У деяких переказах вказується, що мусульманські лідери спеціально заповідали частину свого состоя- ня тим родичам, які до них погано ставилися, щоб повернути їх розташування. Пост під час місяця рамадана. Право власності Пост в місяць рамадан - Молитва і звернення до Бога - Правила поведінки в місяць рамадан - Повага права власності

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 183-185

م كلب ق ن م ن یذ ال ٮل ع بت ك ام ك مایص ال مكیل ع بت ك اون مآ ن یذ ال اه ي أ ا ي ر ف س ٮل ع وأ ا ض یر م مكن م نا ك نم ف تادودع م ا ما ي أ (183) نوقت ت مكلع ل اري خ عو طت نمف نیك س م ماعط ةید ف ھنوقیطي نیذ ال ٮل عو ر خأ ماي أ ن م ةد عف ن ا ض مر ر ھش (184) نوملع ت متن ك نإ مك ل ري خ او مو ص ت نأو ه ل ري خ و ه ف د ه ش نم ف نا قرف الو ٮد ھال ن م تاني بو سان ل ل ٮد ه نآرق ال ھي ف لز نأ یذ ال

د یر ي ر خأ ما ي أ ن م ةد ع ف رف س ٮل ع وأ ا ض یر م نا ك ن مو ھم صیل ف ر ھش ال مكن م ا م ٮل ع ھل ال اوربكت لو ةد ع ال اولمكت لو ر سعال مك ب د یر ي الو ر سیال مك ب ھل ال

نورك شت مكلعلو مكاده (185)183. Про ви, які увірували! Наказаний вам піст, так само як був він наказаний тим, хто жив перед вами, - можливо, станете ви були богобоязливі 184. на число днів деякий, [Богом] встановлене. А якщо хворий хто-небудь з вас або зна диться в дороз і , то постити с л і д в і нший час ст і л ьки ж днів, [скільки пропущено]. А тим, кому важко постити, слід годувати бідняка в спокутування. А якщо добро вільно зробить хто-небудь більше, то йому ж це і на благо. А в пості для вас користь доб- раю, - знали б ви тільки це. 185. І коли вступить хто-небудь з вас на місяць рамадан, в якому був посланий Коран - керів ництво [справжнє] для людей, роз'яснення шляху прямого і відділення [Істини від брехні], - нехай проводить постить [ці дні]. А якщо буде хто хворий або в дорозі, то нехай стільки ж днів [постить] в інші дні. Бажає вам Аллах полегшення, а не труднощі, бажає, щоб ви завершили пост і щоб звеличували ви Бога за те, що наставив Він вас на шлях істинний. Бути може, подякуєте ви Його. коментар Піст - джерело побожності Слідом за попереднім розділом, де розглядалося кілька важливих установлений Ісламу, дані ая-

ти звернені до ще одного встановленню - посту, який є одним з найбільш значних актів поклоніння Господу. Ця група аятов починається в тому ж урочистому тоні, що був притаманний і попе- щим аятам: «О ви, які увірували! Наказаний вам піст, так само як був він наказаний тим, хто жив до вас ... » Відразу ж слідом за цими словами короткої, але дуже ємною і виконаної глибокого сенсу фразою рас покривається суть і призначення цієї форми поклоніння, що служить піднесенню людської душі: «... можливо, станете ви були богобоязливі ...»

Покійний Кулейні у своїй знаменитій книзі «Аль-Кафи» трактує побожність як відмова від гріховних по- вчинків. Більшість гріхів виникає з гніву і похоті. Пост зменшує ці інстинктивні прояви чоло веческое натури, сприяючи тим самим приборкання вад і зміцненню побожності. 7 Дійсно, пост є найважливішим інструментом для виховання побожності, впливаючи на всі сторони життя віруючого. Нижче ми поговоримо про це більш детально. Оскільки ця форма поклоніння Господу пов'язана для людини з деяким обмеженням тілесних радо- стей і подоланням певних труднощів, особливо коли пост випадає на літній час, в розглядає- мом уривку наводяться різні аргументи, що готують людину до дотримання цього Божого уста- лення. З метою привернути увагу і порушити інтерес до предмету обговорення, перший з розглядає- мих аятов починається такою фразою: «О ви, які увірували!» Потім йдеться про те, що пост не є специфічною особливістю життєвого укладу мусульман ської громади, оскільки його здавна практикували й інші народи.

Завершується перший аят даного уривка словами, які розкривають суть і призначення посту і по- показувала, що виконання цієї Божої заповіді приносить прекрасні плоди. У переказі від Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказано: «Вся принадність цих слів (" Про ви, які увірували! ") в тому, що вони знімають втому, що випливає від праць такого покло- нання ». 8

*** Наступний аят містить кілька установлений, які також дозволяють легше переносити тяготи по- ста. Починається він такими словами: «... на число днів деякий, [Богом] встановлене ...» Це означає, що ви повинні поститися не протягом усього року або більшої його частини, а всього лише обмеженого ве число днів. Наступне правило: «А якщо хворий хто-небудь з вас або знаходиться в дорозі, то постити слід в інший час стільки ж днів, [скільки пропущено] ». Потім йдеться про третьої категорії віруючих, яким пост повністю протипоказаний. До них относят- ся літні люди і хронічні хворі. «А тим, кому важко постити, слід годувати бідняка у спокутування. А якщо добровільно зробить хто-небудь більше, то йому ж це і на благо ». І, нарешті, заключні слова розглянутого аята ще раз підкреслюють сенс дотримання посту. «А в пості для вас користь добра, - знали б ви тільки це». Ця фраза, до всього іншого, підтверджує той факт, що пост як одна з форм релігійного поклоніння, нічого не додає до величі і слави Аллаха, а приносить користь тільки віруючому. Про це ж йдеться і в ряді ісламських переказів. Так, наприклад, святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «Всі гріхи того, хто по- стіт в місяць посту, будуть прощені ». 9

В одному з переказів наводяться Слова Самого Аллаха: «Піст - Мій, і Я винагороджую постящего- ся ». Ще в одному переказі є такі слова святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «По 10 жертвування є для всього, так ось пост - це пожертвування для плоті ». 11 Таким чином, стає ясно, що слова «а в пості для вас користь добра, - знали б ви тільки це» про- ращени не до якоїсь конкретної групі людей, а до всіх, хто поститься. Останній аят даного уривка містить відомості про час посту і роз'яснює деякі правила його прове- дення. З першої частини аята ми дізнаємося, що постити слід в місяць рамадан: «І коли вступить хто-небудь з вас на місяць рамадан, в якому був посланий Коран ...» А Коран - це не що інше, як - «... керівництво [справжнє] для людей, роз'яснення шляху прямого і відділення [Істини від брехні] ... » Потім знову повторюється веління, звернене до тих, хто хворий або знаходиться в дорозі: «... нехай проводить постить [ці дні]. А якщо буде хто хворий або в дорозі, то нехай стільки ж днів [постить] в інші дні ». Аль-Кафи. Т. 2. С. 18. 7 Маджму 'аль-баян. Т. 2. С. 27. 8 Тафсир Марагі, тому. 2. С. 69. 9 Там же. 10 Аль-Кафи. Т. 2. 11

Повторне звернення до хворих і подорожнім, яке ми вже зустрічали в попередньому аяті, можливо, пов'язане з тим, що деякі люди, вважаючи недотримання поста справою ганебним і абсолютно неприпустимим, постять навіть під час хвороби і тривалої поїздки. Тому таким повтором Коран дає зрозуміти цим лю- дям, що піст - це релігійний обов'язок для здорових людей, що знаходяться в звичайній обстановці. але та- кой же обов'язком для хворих і подорожніх є і відмова від посади (відповідно їх стану), і нез- мання цього обов'язку є гріхом. В кінці аята ще раз говориться про сенс Божественного веління, яким є пост. «Бажає вам Аллах полегшення, а не труднощі ...» Ці слова говорять про те, що, хоча пост і є своєрідним обмеженням, все ж в результаті він приносить людині душевний спокій і полегшує тілесні недуги. Крім того, з цих слів можна зробити висновок і про те, що ти наказів Господа не можна уподібнити повелені- ям тиранів. Якщо виконання веління важко для людини, Аллах наказує йому легшу обов'язок. Саме виходячи з цього, від поста, незважаючи на всю його важливість, звільняються хворі, путні- ки і ослаблені люди, не здатні дотримати його вимоги. Потім сказано: «... бажає, щоб ви завершили пост ...» Тобто кожній здоровій людині слід для підтримання здоров'я постити щороку протягом місяці. А якщо в місяць рамадан він захворіє або виявиться в дорозі, то пост протягом необхідної кількості днів треба провести в інше, більш відповідний час. Навіть жінки в період менструації, коли їм дозволено не здійснювати молитву, не звільняються від посади, а лише переносять його на інший час. Завершується аят такими словами: «... і щоб звеличували ви Бога за те, що наставив Він вас на шлях істинний. Бути може, подякуєте ви Його ».

Так, ми повинні вихваляти Аллаха за те, що Він направляє нас на шлях істини, і дякувати Йому за все блага, які Він милостиво дарував нам. Слід зазначити, що про подяку в аяті йдеться в поєднанні зі словами «можливо», а возвелічі- вання Аллаха подається як щось само собою зрозуміле. Можливо, справа в тому, що пост вже сам по собі є звеличення Божественної Сутності, в той час як подяка, так само, як і надле- жащее використання небесних благ і отримання реальної користі від поста, передбачає дотримання ви- ленних абсолютно необхідних умов, найбільш важливими з яких є повна щирість, при- знання поста як реальності і усвідомлення його істинної сутності. пояснення Виховні, соціальні і гігієнічні аспекти поста Пост робить багатобічна вплив на фізичну і духовну сутність людини, і кожен з аспектів цього впливу заслуговує окремого обговорення. Найбільш важливим є морально етичний аспект. Пост підносить душу людини, загартовує його волю, сприяє приборкання тваринних інстинктів його на- тури.В период поста человек испытывает голод и жажду, но обязан воздерживаться от приема пищи и питья. по- повз цього, пост вимагає від нього відмовлятися від задоволення статевого інстинкту. Людина повинна довести свою здатність керувати пристрастями, приборкувати бажання і хіть. Саме духовна складова поста є найбільш важливою. Людина, яка має в достатку їжу і пі тє, якими можна скористатися в будь-який момент для втамування голоду і спраги, не зможе проявити необ- ходимое терпіння і витримку, коли позбудеться і того і іншого. Але людина, що дотримує пост, подібний до рос- нію, произрастающему в посушливій пустелі і здатному переносити нестачу води, пручається бурям і холодів. Така людина, зіткнувшись з нестатками і труднощами, здатний проявити стійкість і терпіння

в їх подоланні. Пост виховує душу людини. Тимчасові позбавлення, пов'язані з дотриманням посту, виховують в людині завзятість, зміцнюють волю, здатність протистояти жорстоким позбавленням і пригнічувати інстінктів- ні бажання, що наповнює серце людини чистотою і внутрішнім світлом. Пост сприяє віддаленню людини від його тваринної сутності і наближає його до світу ангелів. Фразу «можливо, подякуєте ви Його» можна вважати підтвердженням вищесказаного. Про це ж говорить і знаменитий вислів Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Піст - це захист від полум'я пекла ». 12 У переказі від Повелителя правовірних Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Розповідається про те, як одного разу Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) запитали, що треба зробити, щоб позбутися від Сата- ни. Він (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Відповів: «Пост мусульманина зганьбить Сатану, благодійним ність зігне його в баранячий ріг, любов в ім'я Аллаха і завзятість в здійсненні добрих діянь слома- ють йому хребет, а звернена до Аллаха благання про покаяння переріже йому глотку ». 13 Біхар аль-Анвар. Т. 96. С. 256. 12 Там же. (Аорта - головна артерія, що подає кров з лівого шлуночка серця до всіх тканин і органів тіла.) 13 Алі ібн Абі Таліб (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Роз'яснюючи суть різних форм поклоніння Алла- ху, описав пост такими словами: «Аллах встановив пост, щоб перевірити ступінь щирості челове-ка ». 14 Ще один переказ наводить такі слова святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Дейст-

вительно, існують ворота в рай під назвою "Ар-райан" (напоєне), увійти в які можуть тільки ті, що постять ». 15 Коментуючи цю легенду, покійний шейх Садук в своїй книзі «Ма'ні аль-Ахбар» висловлює думку про тому, що таку назву для цих райських врат було обрано з тієї причини, що найбільші труднощі у час посту - це подолання спраги. Коли ті, що постять увійдуть в цю браму, вони повністю вгамують свою жаж- ду і вже більше ніколи не зазнають її. Соціальний аспект посту Кожна розумна людина розуміє, що піст - це хороший урок рівності всіх членів суспільства. ис- виконуючи цю релігійну обов'язок, багаті зможуть реально уявити собі становище, в якому находят- ся голодуючі бідняки, і допомогти їм, обмеживши своє щоденне споживання їжі. Звичайно ж, можна і словами дохідливо пояснити заможним людям скрутне становище обездолен- них, але якщо вони на собі випробують все те, що випало на долю цих нещасних, то їхня реакція буде більш дей жавної. Пост допомагає побачити цю серйозну соціальну проблему в її реальному масштабі. У відомому переказі від Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Розповідається про те, як хі Шам ібн Хакама запитав Імама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) про причини встановлення поста. імам Са- дик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) відповів: «Аллах повелів дотримуватися посту, щоб встановити равенст- у між багатими і бідними. Багаті повинні на собі випробувати, що таке голод, і проявити міло- сердитися до бідняків (віддавши їм те, що їм належить). Оскільки в решту часу багаті можуть мати все, що побажають, Всевишній задоволений, коли між Його рабами встановлюється рівність. по- цього Він зробив так, щоб багаті, випробувавши голод і біль, відчули співчуття до слабких і були

милосердні до них ». 16 Нахдж аль-Балага. Проповідь 252. 14 Біхар аль-Анвар. Т. 96. С. 252. 15 Васа'іл аш-ши'а. Т. 7. Гл. «Пост». С. 3. 16 Дійсно, якби населення багатих країн постили щорічно протягом кількох днів, щоб випробувати відчуття голоду, можливо, в світі стало б менше голодуючих. Гігієнічні аспекти голодування і його лікувальну дію Сучасна медицина, так само як і традиційна, незаперечно довела ефективність «Утримання» при лікуванні цілого ряду захворювань. Цей факт підтверджений в роботах багатьох исследова- телей, що займаються проблемами медицини. Загальновідомо, що причиною багатьох захворювань є пере- еданіе, оскільки поживні речовини, що не засвоєні організмом, накопичуються в ньому у вигляді жирових від- ложений в різних частинах тіла або призводять до підвищення вмісту цукру в крові, що, в свою чергу, створює сприятливі умови для розмноження і росту хвороботворних мікроорганізмів. найкращим спосо- бом позбавлення від цих розсадників хвороб є стриманість і піст. Пост, крім того, що він сприяє спалюванню непотрібного для тіла баласту, надає органам травлення вкрай необхідний для них відпочинок. Ці органи відносяться до найбільш важливих частин человече- ського тіла і працюють безупинно протягом усього року. Згідно принципам Ісламу, в місяць рамадан, хто постить не буде їсти занадто багато під час розговіння і перед світанком, оскільки лише при дотриманні цієї умови пост приносить найбільшу поль- зу здоров'ю людини. В іншому випадку можна отримати результат, зворотний бажаному. Російський вчений Олексій Суфурін в своїй книзі пише, що лікувальне голодування дає позитивні

результати при лікуванні таких захворювань як недокрів'я, диспепсія, великий хронічний ентерит, фурун- кулез і внутрішні абсцеси, сухоти, ревматизм, різні види подагри, водянка, ішіас, деякі очні хвороби, діабет, шкірні захворювання, захворювання нирок і т. п. Коло хвороб, що піддаються лікуванню голодуванням, не обмежується вищезазначеним списком. голодом можна побороти і такі серйозні хвороби, що зачіпають клітинну структуру організму, як рак, сифіліс, чума . В одному з відомих переказів наводяться такі слова святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Хочеш бути здоровим - пости». В іншому переказі він (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Говорить: «Шлунок - джерело всіх болез- ній, а утримання від їжі - найкраще з ліків ». Пост в релігіях, що передували Ісламу У Торі і Біблії є вказівки на те, що іудеї і християни дотримувалися посту (Євангелія від Матвія, 6:16, 17 і від Луки, 5: 33-35). Послідовники деяких інших релігій також вдавалися до посту за часів лих і нещасть. «Біблійна енциклопедія» повідомляє про те, що всі народи і прихильники всіх релігій завжди вдавалися до посту за часів несподіваних бід і катастроф . У Торі сказано, що Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Постив сорок днів. Ось що повідомляє по цього приводу Старий Завіт: «Коли я зійшов на гору, щоб взяти кам'яні таблиці заповіту, що Господь склав з вами, то сидів на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив ... » . Іудеї постили також в знак каяття, намагаючись завоювати прихильність Всевишнього. У «Біблійної ен ціклопедіі »говориться, що коли юдеї бажали звернутися до Господа з визнанням своєї слабкості і покорно- сті перед Ним, вони постили і каялися в скоєних гріхах, розраховуючи, що поєднання покути й посту

допоможе їм знайти Божу милість і розташування . Ймовірно, що пост Дня спокути, що проводився один день в році, був поширений серед іудеїв. ко- нечно, у них були і інші пости, приурочені до конкретних дат, наприклад, в пам'ять про руйнування Іеру- Саліма . У Біблії говориться і про те, що у Ісуса (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Також був сорокаденний пост: «Тоді Дух повів духом в пустелю, для спокуси від диявола, 2) І постив сорок днів і сорок ночей, а вкінці зголоднів » . З Євангелія від Луки відомо також, що постили і учні Ісуса: «33) Вони ж сказали Йому: чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють? 34) Голодування як новий спосіб лікування. С. 65 (перше видання). Біхар аль-Анвар. Т. 96. С. 255. Біхар аль-Анвар. Т. 62. С. 290. Словник Біблії. С. 427. Старий Заповіт. Второзаконня. Гл. 9: 9. Словник Біблії. С. 428. Там же. Новий Завіт. Євангеліє від Матвія. Гл. 4: 1,2. Він сказав їм: чи можете змусити постили гості весільні, поки з ними ще є молодий? 35) Але при- дуть дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть в ті дні ». Повернемося знову до «Біблійної енциклопедії», де сказано, що учні і послідовники Христа вели аскетичне життя, відмовляючись від задоволень і дозволяючи собі тяжким працям, супроводжуючи все це постом . Таким чином, слова Корану «подібно до того як був він наказаний тим, хто жив перед вами ...» підтверджуються безліччю фактів з історії інших небесних релігій навіть після того, як вони піддалися спотворень. Рамадан, незвичайний місяць Місяць рамадан був обраний для проведення поста, оскільки він виділяється з числа інших місяців му-

сульманского місячного року. В останньому з аятов розглянутого уривка перевагу рамадану перед дру- шими місяцями пояснюється тим, що в цей місяць був посланий Коран - книга, яка веде людство по шляху істини, книга, яка своїми повелениями і законами відокремила істину від омани і тим самим вказала людині дорогу до процвітання. Крім того, в аятах Корану, а також в ряді мусульманських джерел міститься вказівка на те, що всі великі Божественні книги, включаючи Тору, Біблію, Псалми Давида, Світ- ки Авраама і сам Коран було послано саме в цей місяць. З цього приводу Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав: «Тора була послана шостого рамадану, Біблія - дванадцятого, Псалми - вісімнадцятого, а Коран - в ніч приречення (лай- лат аль-кадр) цього місяця ». Таким чином, місяць рамадан - це місяць послання великих Божественних книг. Рамадан завжди був місяцем набуття знань, яке неможливо без настанови і практичного тренування. освітня мета посту спрямована на отримання глибоких і міцних знань щодо Господніх вказівок, які очищають душу людини від усілякого гріха. Одного разу, в останню п'ятницю місяця шаабан, Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) прочитав проповідь, присвячену значенню рамадану, щоб підготувати своїх сподвижників до зустрічі священний ного місяця. У цій великій проповіді він (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «О люди! наближається місяць Аллаха, сповнений блага, милосердя і прощення. Аллах вважає цей місяць найкращим з усіх. В очах Аллаха, його дні - кращі з днів, його ночі - кращі з ночей, його годинник - найкращі з годинника. У цей місяць ви запрошені в гості до Аллаха, бо зважаєте гідними милості Аллаха. У цей місяць ваш подих - це прославлення Аллаха, ваш сон - це обожнювання Аллаха. Ваші діяль ня (на ниві поклоніння Аллаху) приймаються, ваші благання - задовольняються.

Тому щиро і щиросердно просите Аллаха, Господа вашого, дати вам сили для дотримання поста і читання Його Книги (Корану) в рамадан, бо горе тому, хто не заслужить прощення Аллаха в цей великий місяць. Нехай голод і спрага, які ви відчуєте в цей місяць, нагадають вам про голод і спрагу Судно- го дня. Роздавайте милостиню біднякам і нужденним, поважайте людей похилого віку, будьте ласкаві до дітей, ук репляться родинні зв'язки. Утримуйте свою мову від проголошення гріховних промов, не дивіться на те, на що Аллах забо- тил дивитися, не слухайте те, що вашим вухам не дозволено чути. Проявляйте доброту до чужих сиротам, щоб і ваші сироти могли знайти турботу ... » Принцип «ніяких труднощів» В останньому з аятов розглянутого уривка сказано про те, що Аллах не бажає вам ніяких важко- стей і незручностей, навпаки, все Його приписи спрямовані на те, щоб полегшити ваше життя. безсумнівно, що мова тут йде про піст і про його благотворну дію. Цей же аят містить вказівку щодо то- го, як слід постити подорожнім і недужих. Однак з огляду на універсальність цієї вказівки, воно викорис -зуется як загальний принцип стосовно до всіх релігійних обов'язків в Ісламі, а даний аят служить для мусульманських законоведов еталоном, який ілюструє принцип «ніяких труднощів» (ла-харадж). Суть цього принципу в тому, що дотримання законів Ісламу не може приносити людині труднощі і не- зручності. Тому, якщо виконання будь-якого ісламського встановлення пов'язано зі значними важко- стями, його дія тимчасово припиняється. Так наприклад, мусульманські правники вважають, що якщо обмивання або здійснення молитви в положенні стоячи, а також деякі інші приписи, пов'язані з ри- ТУАЛ молитви, завдають людині фізичного болю, він може перейти на сухе обмивання і здійснювати мо-

Литву сидячи. З приводу існуючого в Ісламі принципу «жодних труднощів», можна послатися на суру Хадж (22:78), в якій сказано: «... обрав Він вас і не ускладнив вам [виконання обрядів] Віри». Ще однією ілюстрацією на цю тему можна вважати широко відомі слова Посланника Аллаха (хай бла Богослов'я Аллах Його і рід Його!): «Я був обраний проповідувати релігію терпиму і не вимагає усі- лий ». Новий Завіт. Євангеліє від Луки. Гл. 5: 33-35. Новий Завіт. Євангеліє від Луки. Гл. 5: 33-35; а також Словник Біблії. С. 428. Васа'іл ащ-ши'а. Т. 7. розд. 18. Переказ 16. Канзу аль-'уммаль. Т. 1. С. 78; а також Т. 11. С. 445. висновок У розглянутих аятах даного уривка викладена філософія поста і приведені деякі благі предпі- сания, яким повинні слідувати справжні мусульмани. Зауважимо, що пост, в тій чи іншій формі існував у всіх релігіях. В Ісламі це один з догматів, ус- Тупа за значимістю тільки обов 'язковим щоденним п 'ятикратним молитвам. Аяти цього уривка поки- викликають, що все Пророки Аллаха, що передували святому Пророку Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!), закликали віруючих дотримуватися посту. Слід також зазначити, що в Ісламі пост служить для виховання в людині здатності протистояти спокусам і уникати гріха. Піст - це утримання не тільки від їжі, але і від всього гріховного. утримання від прийому їжі становить лише крок на шляху до усвідомлення того, що якщо вже людина повинна утримуватися від того, що дозволено, то тим більше він повинен уникати того, що заборонено Аллахом. Головна мета мусульмансько го поста полягає в тому, щоб протягом цілого місяця очищати свою поведінку, удосконалювати харак- тер і наповнювати душу світлом Божественних атрибутів, щоб потім втілити це в практичних справах. пост

допомагає мусульманам захистити себе від зла, він виховує здатність до самообмеження, привчає стійко переносити фізичні страждання, до яких вони завжди повинні бути готові в справі захисту Ісламу і своїх братів по вірі. З іншого боку, оскільки Іслам - це терпима і необтяжлива релігія, пост заборонений для тих, хто перебуває в дорозі. За висновком авторитетного лікаря від нього звільняються також ті мусульмани, чия бо- лезнь може посилитися при строгому дотриманні обмежень поста. В цьому і проявляється особливість Ісла- ма, що не потребує від віруючих зазнавати надмірні позбавлення.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 186

ن ا عد اذإ عاد ال ةو عد بي جأ ب یر ق ي نإ ف ین ع یداب ع ك أل س اذإ و نود شري مھلعل یب اونمؤ یلو یل اوبي جت سیلف (186)

186. Коли тебе, [о Мухаммад], запитують про Мене раби Мої, то адже [завжди] поруч Я і отве- чаю на заклик волають до Мене, коли кличе Мене. Так нехай же і вони слухають Мені, і да увірують вони в Мене. Бути може, відкриється їм шлях істинний. обставини послання Одного разу хтось запитав святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Чи настільки Аллах бли- зок, що з Ним можна розмовляти пошепки, або ж він так далекий, що звертатися до Нього слід на повний го- лос. Тоді і був посланий цей аят (щоб показати, що Аллах знаходиться поруч зі Своїми рабами ) . Молитва - це зброя віруючого Слідом за попередніми аятами, де говорилося про деякі важливі приписах Ісламу, даний аят по- священний персональної молитві - важливого засобу наближення рабів Аллаха до свого Господа. До такої мо- Литві вдаються всі віруючі, охочі звернутися до Аллаха, однак згадка її в аятах, присвячених посаді, показує її в новому світлі. Справа в тому, що суть будь-якого релігійного обряду - набуття близькості до Аллаху за допомогою щирої молитви, благання, що йде з самого серця. Розглянутий аят починається та- кими словами: «Коли тебе, [о Мухаммад], запитують про Мене раби Мої, то адже [завжди] поруч Я ... » Вони не можуть собі уявити, наскільки Я близький. Я ближче до тебе, ніж ти сам до себе. Я ближче до тебе, ніж твоя шийна вена. У сурі Каф (50:16) Аллах, звертаючись до людини, говорить: «... і ближчий Я до нього, ніж ве- на його шийна ». Потім сказано:

«... і відповідаю на заклик волають до Мене, коли кличе Мене. Так нехай же і вони слухають Мені, і нехай повірять вони в Мене. Бути може, відкриється їм шлях істинний ». Цікаво, що в даному аяті Аллах сім раз вказує на Свою Пречисту Сутність і сім раз - на Своїх рабів, ніж проявляє Свою тісний зв'язок зі Своїми рабами, Свою близькість і любов до них. Абдулла ібн Санан розповідає, що чув від Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Такі слова: «Намагайся молитися якомога частіше, оскільки молитва - це ключ до прощення Аллаха і сред- ство для виконання будь-якого бажання. Є деякі блага і милості Аллаха, які отримати мож- але тільки через особисту молитву. І знай, що будь-які двері, в яку ти стукає, рано чи пізно від- криється ». Так, Він поруч з нами. Та й як Він може бути далеко, якщо знаходиться між людиною та її серцем, як сказано про те в сурі Аль-Анфаль (Видобуток, 8:24): «Знайте, що стоїть Господь між людиною і [побужде- нями] серця його ». Як зробити, щоб Аллах задовольнив нашу благання? Щоб Господь почув нашу молитву і задовольнив її, нам слід перш за все очистити свої серце і душу, покаятися в гріхах і слідувати життєвому шляху великих релігійних лідерів. 1) Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав одного разу: «Бережіться, не звертайтеся до Бога з проханням задовольнити ваші потреби в цьому світі і в світі майбутньому, не розпочавши молитву з вихваляння і подяки Аллаху і не благословивши Пророка і його потомство (хай благословить їх Аллах і пріветству- ет!). Потім ви повинні зізнатися (Йому) в своїх гріхах і лише потім звертатися з проханням ». 2) Людина повинна уникати придбання багатства шляхом незаконного захоплення чужого майна, прітес-

нання і жорстокості, з тим щоб його їжа не стала забороненою через свого незаконного походження. В переказі від святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) сказано: «Той, хто хоче почути від- Маджму 'аль-баян. Т. 2. С. 278. Аль-усуль хв аль-Кафи. Т. 2. С. 468. Біхар аль-Анвар. Т. 93. С. 312. вет Аллаха на свою благання, обов'язково повинен очистити свою їжу і свої доходи (зробити їх законни- ми) ». 3) Людина не повинна ухилятися від боротьби з пороками і від залучення інших людей на шлях істини, бо благання тих, хто сам не проповідує добро і не бореться зі злом, чи буде почута. Пророк (хай благо зловить Аллах Його і рід Його!) сказав з цього приводу наступне: «Ви повинні проповідувати добро і проти- водействовать злу. В іншому випадку Аллах зробить так, що ваші нечестивці стануть правити ваші- ми праведниками. І тоді вже Аллах НЕ відгукнеться на жодні молитви праведників ». Відмова від цього священного обов'язку підриває громадський порядок і розв'язує руки злочинців, від яких вже не знайти захисту. В цьому випадку звернена до Бога благання про знищення зла буде марна, оскільки зло це породили самі люди своєю поведінкою. 4) Іншими умовами, при яких Аллах відповідає на благання віруючого, є його щира віра, добродіяння, вірність і чесність. Людина, яка не дотримав своїх обіцянок, даних ним Аллаху, що не може розраховувати виявитися в числі тих, на чиї благання Аллах обіцяв відповісти. Одного разу до Повелителя правовірних Імама Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Прийшов якийсь чоло століття і поскаржився на те, що його благання до Аллаха залишилися без відповіді, хоча Аллах і сказав: «Кличте до мені, і буду Я благання вашу »(Сура Гафір (прощає), 40:60). У відповідь на це святий Імам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав: «Ваші серця (і розум) здійснили

вісім зрад (тому ваші благання і залишилися без відповіді). 1. Ви визнали Аллаха, але не віддали Йому належне, як було вам наказано. Тому ваше призна- ня не приносить вам ніякої користі. 2. Ви повірили в Його Посланника, але потім стали надходити всупереч його сунне. Якщо ви прийняли рели- гію Мухаммада, то де ж плоди вашої віри? 3. Ви читаєте послану йому книгу, але не робите згідно її звичаями. Сказали ви: «Чули ми і виконуємо» , Але потім стали виступати проти Корану. 4. Говоріть ви, що боїтеся пекельного полум'я, і в той же час постійно грішіть, наближаючись тим са- мим до цього полум'я. Де ж ваш страх? 5. Говоріть ви, що прагнете потрапити в рай (знайти Божественне винагороду), але постійно здійснюєте вчинки, які віддаляють вас від нього. Де ж ваше бажання? 6. Ви користуєтеся благами Аллаха, але не видаєте подяки. 7. Аллах повелів вам бути ворогом Шайтана та сказав: « Воістину, Шайтан - ворог ваш, ставитеся до нього як до ворога » (Сура Фатир (Творець), 35: 6). На словах ви - вороги Шайтана, а насправді ви його друзі і ніяк не протидієте його підступам. 8. Ви бачите чужі недоліки, а свої власні намагаєтеся не помічати. Як же ви можете чекати відповіді на своє благання, якщо ви самі закрили перед ним двері? А тому, бійтеся Аллаха, ведіть се- бе гідно, очистіть свої помисли, проповідуйте добро і протидійте злу. Тільки в цьому випадку Аллах відповість на вашу молитву » . Це сповнене глибокого змісту переказ ясно говорить: обіцянка Аллаха відповісти на благання не яв- ляется абсолютним. Воно буде виконано тільки за умови, що ви самі будете вірні своїм обіцянкам і договорами, але ж ви вже вісім разів порушили своє слово. Відмовтеся від віроломства, і Аллах відповість на вашу благання. Наведений вище відповідь Повелителя правовірних Імама Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Касаю-

щійся умов, виконавши які, людина може розраховувати отримати відповідь на своє благання, по суті справи є керівництвом в справі виховання людини і використання його здібностей для досягнення благих цілей. 5) Ще однією умовою отримання відповіді на благання є те, що вона повинна супроводжуватися неустан- ної роботою і впертою боротьбою. З цього приводу Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Не- му Аллах!) сказав наступне: « Той, хто волає до Аллаха, але сам нічого не робить для досягнення мети, подібний до людини, який намагається вистрілити з лука, що не має тятиви » . З огляду на, що саме тятива посилає стрілу до мети, можна зрозуміти, яку важливу роль відіграють зусилля са мого людини в тому, щоб його молитва була ефективною. Перераховані вище п'ять умов наочно ілюструють той факт, що благання не тільки не може заме- нитка собою реальних зусиль з боку того, хто звертається з нею до Бога, але і повинна підкріплюватися серйозною ними змінами в його житті. Щоб домогтися бажаних результатів, людина повинна духовно перебудуватися, по-новому оцінити свої колишні вчинки. Таким чином, звернення до благання як до ефективного інструменту досягнення мети аж ніяк не ви- чає необхідності для молиться використовувати для цього і інші кошти. Зв'язок між практичними діями і молитвою нерасторжима. Кожен, хто дійсно прагне досягти мети, буде, природний- але, направляти свої зусилля і на пошуки суто практичних засобів її досягнення. При цьому людина зобов'язана Там же. С. 372. Там же. Сура Ан-Ніса (Жінки), 4:46. Біхар аль-Анвар. Т. 93. С. 276. Нахджаль-Балага. Вислів 337. робити все від нього залежне, використовувати всі свої природні здібності і не шкодувати часу і сил для

досягнення бажаного результату. В процесі пошуку явних і прихованих можливостей для реалізації мети че- ловек цілком природно сподівається на керівництво Вищої Сили, якій відомо все і для якої немає ні- чого неможливого або важкого. Благословенна молитва і допомагає віруючому знайти таке керівництво. Кілька переказів, що відносяться до молитви 1. Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Повідав про таке висловлюванні Повелителя правовер- них Імама Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): « З усіх людських діянь на землі Всемогутньому і Достославного Аллаху найбільш мила молитва, а з усіх видів поклоніння - побожність » . імам Садик (Нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Додає, що сам Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Молився дуже багато . 2. За свідченням Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) одного разу сказав: « Молитва - це обладунки віруючого, стовп віри, а також (духовний) світ не- ба і землі » . 3. Повелитель правовірних Алі ібн Абі Таліб (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав: « Молитва - це ключ до (безпеки,) успіху і процвітання. Найкраща молитва - це та, яка виникає з чистого і побожного серця » . 4. Святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: « Хіба я не допоможу вам знайти зброю, яке врятує вас від ворогів і зробить рясним ваше прожиток? » Ті, до кого він звертався, відповіли згодою. Тоді він сказав: « Кличте до Господа вашому вдень і вночі, оскільки молитва - це обладунки віруючого » . 5. Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Передав такі слова Повелителя правовірних Імама Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): « Молитва - це щит віруючого; якщо в двері довго стукати - вона відкриється » .

Аль-усуль хв аль-Кафи. Т. 2. С. 467 (на араб. Яз.). Аль-усуль хв аль-Кафи. Т. 2. С. 468. Там же. Там же. Там же

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 187

س اب ل مت نأو مك ل ساب ل ن ه مك ئآس ن ى إل ث فر ال ماي ص ال ةلي ل مك ل ل حأ ن آلا ف مكن ع اف عو مكیل ع بات ف مك سف نأ نو ناتخ ت متن ك مك نأ U ا مل ع نھ ل ط یخ ال مك ل ینبت ي ٮت ح او بر شاو اول كو مك ل U ا بت ك ا م اوغت باو ن ھور شا ب

ال و لیل ال ى إل ماي ص ال اوم تأ م ث ر جفال ن م دو سألا طیخ ال ن م ضي بألا ك لذ ك ا ھو برق ت ال ف U ا دود ح كل ت د جاس لما ي ف نوف كا ع مت نأو ن ھور شاب ت

نوقتي مھلعل سانلل ھتایآ U ا ینبي (187)187. Дозволяється вам близькість дружин ваших в ночі поста. Ваші дружини для вас - одея- ня, а ви вбрання для них. Знає Всевишній, що впадали ви в самообмеження зайве, і простив Він вас і помилував. Тепер же вступайте в зносини з дружинами [ ночами місяців Під- ца рамадан ] і прагнете до того, що наказав вам Аллах. Їжте і пийте до світанку, до тих пір, поки не будете відрізняти нитку білу від нитки чорної, потім знову постите до ночі. І не будьте близькі з дружинами в ті ночі, коли перебуваєте ви в мечетях. такі кордону Аллаха, не наближайтеся ж до них! Так роз'яснює людям Всевишній прапор- ня Свої, - можливо, стануть благочестивими вони. обставини послання З ісламської літератури відомо, що до моменту послання аята, що регламентує виконання по- ста, мусульманам дозволялося приймати їжу вночі перед відходом до сну. Але вже для людини, проснувше- гося серед ночі, і їжа, і питво ставали забороненими ( харам ). Якось увечері під час рамадану один із сподвижників Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) по імені Мат'ам ібн Джубейр, що володів слабким здоров'ям, прийшов додому і збирався розговітися. Але по- ка дружина готувала вечерю, втома і слабкість зморив його, і він заснув. Прокинувшись через деякий час, він сказав, що вже не має права розговлятися в цю ніч і так і заснув натщесерце. Вранці, дотримуючись пост, він отпра-

вився в околиці Медіни на риття укріплень напередодні битви проти коаліції Аль-Ахзаб. Під час роботи через голод і слабкості він втратив свідомість. Побачивши його стан, Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) дуже засмутився. Крім цього, деякі молоді мусульмани не змогли впоратися з покликом плоті і навіть під час рамада- на віддавалися ночами любові зі своїми дружинами. Саме тоді і було послано одкровення, що дозволяло мусульманам їсти і пити протягом усього ночі, а також вступати в інтимні стосунки з чоловіками. коментар Як випливає з обставин послання аята, в початковий період поширення Ісламу бли- зость з дружинами на місяць рамадан була заборонена не тільки вдень, але і вночі. Крім того, якщо людина проси- пался вночі, йому заборонялося їсти і пити. Можливо, це було своєрідним випробуванням мусульман і їх під- підготовкою до сприйняття обов'язків поста. Розглянутий аят, який містить в собі чотири ісламських приписи, що регламентують пове- дення мусульманина в період посту і його дії в мечеті під час молитви, починається такими словами: «Дозволяється вам близькість дружин ваших в ночі поста ...» Потім аят викладає обгрунтування цього встановлення: «Ваші дружини для вас - вбрання, а ви вбрання для них ...» Використання способу одягу для опису відносин взаємного розради і підтримки, що виникають між чоловіком і дружиною, унікальне за своєю виразності. Важко уявити собі більш вдалу метафо- ру, яка відображатиме всю красу відносин між люблячими подружжям. З одного боку, одяг захищає людину від холоду і спеки і оберігає від травм, які можуть при- лагодити сторонні предмети. З іншого боку, одяг не тільки приховує фізичні недоліки людини, але і служить йому прикрасою. Використаний в аяті алегоричний образ підкреслює всі згадані дос- тоінств одягу.

Подружні відносини є основою здорового способу життя. Подружжя приховують від сторонніх очей слабкості і недоліки один одного. Вони забезпечують один одному душевний спокій і повноцінний відпочинок. Кожен з них вважається окрасою для іншого. Таке тлумачення наочно демонструє як фізичну близькість, так і тісні духовні узи, що зв'язують чоловіка і дружину. Воно вказує також на рівність чоловіка і жінки, оскільки все сказане про чоловіка в рівній мірі і без будь-яких застережень відноситься і до жінки. Потім Коран розкриває причини, за якими відбулася зміна обговорюваного Божого встановлення: «Чи знає Всевишній, що впадали ви в самообмеження зайве, і простив Він вас і поміло- вал ». Відтепер, щоб не піддавати вас гріховного спокусі, Аллах Своєю милістю зробив вашу обов'язок легшою і скоротив термін дії обмеження. «Тепер же вступайте в зносини з дружинами [ ночами місяця рамадан ] і прагнете до того, що наказав вам Аллах ». Звичайно ж, ці слова не слід сприймати як примус, вони всього лише знімають существовав- шиї раніше обмеження і дозволяють те, що було раніше заборонено. Слова «... і прагнете до того, що наказав вам Аллах» вказують на те, що скасування абсолютної заборони і скорочення термінів обмеження не створюють жодних проблем і повністю відповідають законам сохране- ня і продовження людського роду. Потім аят вказує на друге встановлення: Таким чином, мусульмани можуть їсти і пити всю ніч аж до світанку, коли настає пост. Третє встановлення полягає в наступному: «... потім знову постите до ночі». Цими словами ще раз підтверджується заборона для постить їсти, пити і мати близькість з жінкою в денний час. Даний уривок визначає світанок як початок посту і наступ темряви як його заверше-

ня. І, нарешті, четверте встановлення: «І не будьте близькі з дружинами в ті ночі, коли перебуваєте ви в мечетях». Це встановлення являє собою як би виключення з наведеного вище правила, і охоплює пе- риод, що триває як мінімум три дня, коли той, хто постить мусульманину заборонено вступати в близькість з дружин- щіной і вдень і вночі. Заключні слова аята підводять підсумок усього сказаного вище: «Такі кордону Аллаха, не наближайтеся ж до них!» Наближення до кордонів забороненого нерідко загрожує спокусою порушити їх, порушивши ж ці межі, людина скоює злочин. «Так роз'яснює людям Всевишній знамення свої, - можливо, стануть благочестивими вони ». пояснення Обмеження, накладені Аллахом У коментарі до розглянутого аяту ми вже говорили про те, що Священний Коран, ввівши деякі встановлення, що стосуються поста і вистоювання молитви в мечеті, називає їх «обмеженнями, накладеними Ал л а хом » , я к і п р о в од я т ь м ежу м іж д о з в о л е н им ( х а л а ) і недозволеним (харам), відокремлюючи то, що разре- Шено віруючому, від того, що йому заборонено. Цікаво відзначити, що в Корані не сказано «не переступає кордони », але сказано« не наближайтеся ж до них! », оскільки вже саме наближення до небезпечної межі порож- дає в людині спокусу, і іноді, піддавшись пристрасті, або ж помилково він може порушити заборону. Саме тому деякі закони Ісламу наказують людині уникати ситуацій, які можуть під- штовхнути його до помилкового кроку і здійснення гріха. До подібних ситуацій відноситься перебування в общест- ве нечестивців навіть в тому випадку, якщо сам віруючий не бере участі в їх гріховних діяннях, а також усамітнення з особою протилежної статі, які не є близьким родичем. Початкове значення слова і'тікаф - «перебувати у відокремленому місці або перебувати довгий час поруч з

чим-небудь ». У релігійному контексті це слово означає перебування в мечеті з метою виконання обряду по- відхилень. Час такого перебування - три дні, протягом яких людина постить і відмовляється від некото- яких мирських задоволень. Цей обряд глибоко очищає душу людини і допомагає йому зосередити ува- ня на спілкуванні з Богом. Спосіб і умови виконання обряду і'тікаф описані в книгах за мусульманським праву. Цей обряд відноситься до числа рекомендованих, проте в деяких виняткових випадках стає обов'язковим. Як би там не було, в даному аяті йдеться тільки про одну умову виконання про- ряду і'тікаф в період посту - про заборону на близькість з дружинами як в денний, так і в вечірній час. Світанок Слово Фаджр означає «зламати», і оскільки світ білий як би зламує нічний морок, це слово в Корані служить для позначення світанку. В даному аяті, крім використання цього слова, світанок описаний таким чином: «... поки не будете відрізняти нитку білу від нитки чорної ...» В одному з переказів говориться про те, як якийсь віруючий по імені Удай ібн Хатам прийшов якось до Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І розповів, як він поклав перед собою білу і чорну нитки і щосили вдивлявся в них, але так і не побачив світанку. Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Від щирого серця розсміявся і сказав: «О сину Хатама! Йдеться про білизну світла дня (світанку) і темряві ночі. Ось тоді і починай пост ». Під кінець ночі в небі з'являється ледь помітна спочатку вертикальна світла смуга, що нагадує лисячий хвіст, який своїм вузьким кінцем спирається на лінію горизонту. Це так званий «помилковий рас світло ». Незабаром виникає вже цілком помітна горизонтальна смужка світла, що нагадує світлу нитку, сусідню з чорною ниткою ночі. Вона поступово розширюється і заливає яскравим світлом весь небосхил,

знаменуючи собою закінчення ночі і початок дня. Це «істинний світанок», і з його початком можна приступати до ут- ренней молитві. Побожність - це мета і засіб Зверніть увагу на ту обставину, що в першому з аятов, присвячених принципам поста, його кінцева мета визначена як побожність. Та ж ідея міститься і в заключних словах останнього аята Маджму 'аль-баян. Т. 2. С. 281. цієї групи: «... можливо, стануть благочестивими вони». Ця фраза підкреслює думку про те, що все перед- писані віруючим обряди поста служать для виховання в людині духу набожності і здатності до самоог- зпечних, завдяки яким він знаходить стійкість перед гріховними спокусами і почуття відповідальності за свої вчинки.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 188

اق یر ف اول كأت ل ماكح ال ى إل اه ب او لدتو ل طاب ال ب مكني ب مك الو مأ اول كأت الو نوملعت متنأو مثإلاب سانال الو مأ نم (188)

188. Чи не надавайте незаконно майна один одного і не підкуповуйте цим [майном] су- д е й , щоб н а вми с н о п р и в л а с н ити шля хом г р ішн им ч а стин а власності [інших] людей. коментар Цей аят забороняє мусульманам здійснювати безсовісні дії, а саме, незаконно привласнювати иму- щество інших людей і заробляти багатство неправедним шляхом. Мусульмани повинні знати, що неприпусти мо насильно заволодівати чужим надбанням, зневажаючи закон, як це роблять деякі нечестивці, які на- деют при цьому, що їм вдасться підкупити суддів хабарем або подарунком з тим, щоб ті виправдали несправедлі- ше привласнення чужого майна. Ті, хто чинить всупереч цьому встановленню, роблять два великих гре- ха: привласнення чужого майна та хабарництво. «Не надавайте незаконно майна один одного і не підкуповуйте цим [майном] суддів, щоб навмисно привласнити шляхом грішним частина власності [інших] людей ». Іслам надає проблемі хабарництва настільки велике значення, що Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Спеціально висловився з цього питання: «... хабар в суді рівнозначна заперечення Аллаха, Всевишнього ». А в одному з відомих переказів наводяться такі слова святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Так впаде пркляття Аллаха на хабародавця, хабарника і їх посередника». Подібна думка висловлена і в сурі Ан-Ніса (Жінки, 4:29): «Не стежити майна один одного пу тим неправедним, а тільки шляхом торгівлі за згодою взаємною ».

В даному аяті абсолютно чітко сказано, що якщо хто-небудь виграє судову справу за допомогою взят- ки, то придбане таким шляхом майно буде для нього незаконним. Таким чином, навіть формальне рішення суду не робить неправедно придбане майно законним. Про це йдеться в переказі від святого Проро- ка (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Я така ж людина, як і ви (призначений розбирати суперечки ме чекаю вами звичайними засобами). Якщо мені доведеться розбирати конфлікт, в якому одна зі сторін пред'явить більш переконливі свідчення своєї правоти, то я прийму рішення на користь цієї сторони. Якщо ж вирок, винесений мною на користь одного з мусульман, буде обмежувати права іншого, то для сторони, що виграла це буде як вугіль розпалений: вона може взяти його, а може відкинути в сторо- ну ». чума хабарництва Одна з бід, які переслідують людство з найдавніших часів - це хабарництво, яке в наші дні набуває все більшого поширення. Ця недуга завжди був і залишається одним з найбільших перешкод на шляху до здійснення соціальної справедливості. Хабарництво призводить до того, що закони, які по суті своїй повинні захищати права пригноблених, в більшості країн служать інтересам правлячого класу. Закон повинен захищати слабкого, оскільки могутні багатії мають у своєму розпорядженні величезними возможностя- ми, щоб відстояти свої привілеї. Очевидно, що якщо хабарництву чи не поставити заслін, то закони будуть використовуватися не для підтримки справедливості, а зовсім для зворотного, оскільки сильні світу цього все- гда зможуть використовувати своє багатство для підкупу і хабарів. В результаті закон перетвориться в їх руках в иг- рушку, за допомогою якої вони продовжать свою сатанинську гру з пригнобленими, в якій головні прави- ла - насильство і жорстокість.

Процвітання хабарництва руйнує основи соціального життя. У такій ситуації насильство, неравенст- во, несправедливість і дискримінація проникають в усі осередки суспільства, і від закону і справедливості оста- ється тільки назва. Саме з цієї причини Іслам, показуючи порочність хабарництва, різко засуджує його і вважає од- ним з найбільш важких гріхів проти норм релігійної моралі. Слід зазначити, що це огидне явище нерідко прикривають брехливими аргументами і красіви- ми словами. Хабародавці і хабарники часто використовують такі слова як подарунок, підношення, пожертвування, Васа'іл аш-ши'а. Т. 12. Гл. 5. Біхар аль-Анвар. Т. 104. С. 274. Фі ЗІЛа іль-кур'ан. Т. 1. С. 252. чайові, винагороду, компенсація тощо. Однак цілком очевидно, що подібне жонгліро- вання назвами анітрохи не міняє суті хабара, і сплачені і отримані таким шляхом гроші поза всяко- го сумніву незаконні (харам). У «Нахдж аль-Балага» є розповідь про те, як людина на ім'я Аш'ас ібн Кайс прийшов одного вечора до Алі ібн Абі Таліба (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) з підношенням у вигляді глечика меду, сподіваючись таким чином виграти судовий розгляд, який повинен був вести його світлість Імам Алі (хай буде міло- Стів до Нього Аллах!). Але Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) З обуренням сказав: «Будь ти проклятий! Ти хочеш, щоб я відмовився від релігії Аллаха? ... Клянуся Аллахом, навіть якби мені віддали все вла- дення, що знаходяться під сімома небесними сферами, в обмін на те, щоб я, всупереч волі Аллаха, відібрав у мурашки одне ячмінне зернятко, я б не зробив цього. Для мене ваш світ означає менше, ніж шматочок листа в щелепах сарани. Навіщо Алі минущі багатства, і ефемерні задоволення? » . Іслам засуджує хабрництво в будь-якому вигляді, якими б милозвучними назвами воно не прікрива-

лось. У життєписі Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Є такий епізод: одного разу йому (та бла- Богослов'я Аллах Його і рід Його!) повідомили, що один з місцевих правителів під виглядом подарунка отримав хабар. Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Гнівно запитав його: «Чому ти береш те, на що не маєш права?» Правитель, виправдовуючись, сказав, що це був всього лише подарунок. Тоді Пророк (хай благословить Аллах Його і рід його!) Поставив ще одне питання: «А якби я не призначив тебе губернатором і ти сидів би вдома - хіба люди приносили б те- бе подарунки? » . Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Змістив з посади губернатора-хабарника, а отриманий їм подарунок розпорядився передати в громадську казну. Для того, щоб судді не виявилися в положенні, при якому можлива прихована форма підкупу, Іслам да- ж рекомендує суддям не ходити самим за покупками, оскільки знижка, отримана суддею при покупці, мо жет привести до того, що розбираючи будь-яку справу, він мимоволі винесе рішення на користь того, хто продав йому товар за зниженою ціною. Відрадно бачити, коли мусульмани, що надихаються своїм священним Книгою, відмовляються жертвувати всім, що для них свято, заради отримання хабара. Деякі коментатори вважають також, що даний аят застерігає людей від розтрачання свого і чужого стану в азартних іграх та інших суєтних розвагах. І м а м С а д и к ( н е х а й б уд е м и л о с т и в и й д о Н ь о г о А л л а х ! ) Сказав: «Курайшити, бувало, ставили на кін своїх дружин, дітей і стан і програвали їх. Аллах заборонив їм робити це ». Всі вищенаведені коментарі цілком відповідають суті розглянутого аята. Нахдж аль-Балага. Проповідь 224. Ал-Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Т. 1. С. 155, 156. Маджму 'аль-баян. Т. 2. С. 282. Самозахист. Паломництво в умовах обмежень Релігійний календар будується на основі місячного року - Повага святості священного місяця - Самозахист - Повага святості Святого міста -

Самозахист в священний місяць - Паломництво в умовах обмежень - Спільне виконання великого і малого хаджів

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 189

ن أ ب رب ال سي لو ج ح الو سانل ل تي قاو م ي ه ل ق ةل ھألا ن ع ك نو أل س ي اه باو بأ ن م تویب ال او تأو ٮق تا ن م رب ال نك لو ا ھروه ظ ن م تویب ال او تأ ت

نو حلفت مكلعل U ا اوقتاو (189)189. Питають вони тебе про молодика. Скажи, [о Мухаммад]: «Молодого місяця [потрібні] людям, [Щоб визначати] терміни [справ їх земних], а також час здійснення хаджу. благочестя не в тому, щоб входити в будинки з їх задньої сторони, побожний той, хто богобоязливий. Заходьте ж в будинку через двері, бійтеся Всевишнього, - можливо, досягнете успіху ви ». обставини послання Розповідають, що Мааз ібн Джабаль прийшов до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І повідав про тому, що люди часто запитують його про молодику і про те, чому молодий місяць поступово перетворюється в повний місяць, а потім знову з'являється у вигляді вузького серпа. Розповідають також, що іудеї просили Посланника Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Пояс- нитка, чому молодий місяць має серповидную форму і чи є в цьому який-небудь практичний сенс. то- гда і був посланий даний аят, в якому йдеться про те, що різні фази Місяця співвідносяться з багатьма матеріальними і духовними аспектами життя людей. коментар Як вже говорилося при викладі обставин послання, Пророку Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід його!) Не раз задавали питання з приводу зміни фаз місяця і можливостей їх корисного примене- ня. У зв'язку з цим Аллах повелів пророкові (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Відповідати на ці питання та- кими словами: « З а п и т у ю т ь в о н и т е б е п р о молодика. Скажи, [о Мухаммад]: "Молодика [потрібні] людям, [що-

б визначати] терміни [справ їх земних], а також час здійснення хаджу. Благочестя не в тому, щоб входити в будинки з їх задньої сторони, побожний той, хто богобоязливий. Заходьте ж в будинки через двері, бійтеся Всевишнього, - можливо, досягнете успіху ви "». Поступова зміна фаз Місяця протягом місяця за місячним календарем, починаючи з появи молодого місяця і заканчи- вая повним місяцем, може знайти безліч застосувань як при відправленні різних релігійних обрядів, так і в повсякденних практичних справах. Завдяки змінам фаз Місяця, кожна людина завжди знає день місяці і місяць року, без чого не обійтися при веденні торгових справ, підписання угод, визначенні термінів виконання домовленостей і контрактів. Крім цього на основі місячного календаря розраховується час посту, хаджу і інших релігійних обрядів і свят Ісламу. І найкращим способом для определе- ня часу настання тієї чи іншої події є спостереження за фазами Місяця, які по-різному проявляються на початку, середині і наприкінці місяця. Очевидно також, що розмірене і впорядкована соціальне життя людини неможлива без простого і точного способу датування подій. Отже Місяць - це природний календар, яким можуть поль- тися все люди, і грамотні, і неписьменні, незалежно від того, в якому місці землі вони знаходяться. Саме тому Всемогутній Творець створив цей всесвітній календар, яким люди можуть пользо- тися для різних потреб своєму повсякденному житті. Природні одиниці виміру Одним з переваг законів Ісламу слід вважати те, що вони були вироблені з урахуванням природний- них одиниць виміру, доступних для загального користування і не підвладних впливу часу. Що ж стосується штучних одиниць виміру, то користуватися ними можуть не всі. Наприклад, і сьогодні не у всіх країнах населення може використовувати деякі міжнародні одиниці виміру для определе-

ня моменту настання ночі. Тому ми бачимо, що в Ісламі як міри довжини іноді використовуються такі одиниці виміру як п'ядь, зростання людини і т. п. А час визначається по заходу і сходу сонця, по його відхилення від зеніту, за фазами Місяця. «Благочестя не в тому, щоб входити в будинки з їх задньої сторони ...» В даному аяті йдеться, серед іншого, про хаджі, час настання якого визначається моментом візуального спостереження молодого місяця. Йдеться також і про заборону Аллаха на одне з забобонів доісламско- го періоду, пов'язане з ритуалами паломництва. Справа в тому, що араби в період хаджу вважали порушенням благочестя входити в свій будинок в одязі па- ломніка (іхрам) через звичайні двері і проробляли для цього в огорожі позаду будинку спеціальний отвір. На їхню думку, це було благим і правильним вчинком, оскільки знаменувало собою відмову від общепрінято- го звичаю і відповідало вбранні в одягу паломника, яка означала відмову від повсякденної сукні . Однак Коран недвозначно говорить про те, що добродіяння полягає в побожності, а не в следова- ванні забобонам, і наказує віруючим входити в будинок через звичайні двері. Сенс цього аята набагато глибше і універсальніше, ніж здається на перший погляд. Здійснюючи будь-дейст- вие, будь то релігійний ритуал або який-небудь вчинок в нашому повсякденному житті, ми повинні надходити відповідно до загальноприйнятої практики, а не придумувати для цього якісь незвичайні, збочені спо соби. Повернення в будинок через пролом в огорожі - це метафора, що символізує собою відхилення від пра- вильного шляху, а входження через ворота уособлює слідування правильним шляхом. Саме таким чином і сприймав цей аят Імам Бакир (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), про що розповів один з його сподвіжні- ков Джабир. 9 У коментарях до даного аяту від Ахл аль-бейт можна зустріти таке трактування: «Ми - двері та шляхи

Аллаха, провідні в (Його) рай ... ». Ці слова означають, що у всіх своїх релігійних справах ви повинні польз тися загальноприйнятими способами і засобами і керуватися вказівками Ахл аль-бейт (нехай буде міло- Стів до Ним Аллах!), які були виховані в дусі Божественних одкровень, явлені в їх власному до- ме. Слова «Благочестя не в тому ...» можна сприймати і як натяк на те, що, підміняючи серйозна розмова на релігійну тему порожніми запитаннями з приводу фаз Місяця, ви нагадуєте людину, яка, отказав- шись входити в будинок через ворота, проникає туди через дірку в паркані. Яке негідну поведінку! Тафсир Байдаві. Т. 1. С. 40. Маджму 'аль-баян. Т. 2. С. 282. Там же.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 190

ن یدتعم ال بح ي الھل ال ن إ اودتع ت الو مك نول تاق ي ن یذ ال ھل ال لیب س ي ف اول تا قو(190)

190. Боріться в ім'я Аллаха з тими, хто бореться проти вас, але не переступайте [кордонів дозволеного]. Воістину, Аллах не любить переступають [кордону]. обставини послання Ібн Аббас розповів, що даний аят був посланий в зв'язку з Худайбійське мирним договором. справа про- стояло таким чином: святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) відправився в Мекку в сопро- водінні 1400 своїх сподвижників, маючи намір зробити малий хадж - «Помру». Коли вони прибули в ху- дайбійю (містечко неподалік від Мекки), язичники перегородили їм шлях і перешкодили здійсненню ри- ТУАЛ умри. Після довгих переговорів язичники домовилися з Пророком (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Що на наступний рік вони на три дні залишать Священне місто і дозволять мусульманам увійти в нього для здійснення обходу навколо Кааби. Через рік мусульмани знову вирушили в Мекку, але побоювалися, що язичники не стримають свою обіцянку і знову не дозволять їм увійти в священне місто. Це могло призвести до збройного зіткнення, а Про- рок (хай благословить Аллах Його і рід Його!) не хотів воювати в священний місяць. У цей момент і був посланий розглянутий аят, який дозволяв мусульманам захищатися зі зброєю в руках у випадку, якщо противник нападе на них першим. коментар У цьому аяті Коран велить воювати з тими, хто розв'яже війну проти мусульман. Він дозволяє мусуль- манам використовувати для захисту мечі і будь-яка інша зброя, щоб зупинити агресора. Це веління рас

лічено на той випадок, коли запас терпіння вичерпано і у мусульман не залишається іншого виходу, крім як від- крито і рішуче виступити на захист своїх прав. Заради чого і з ким воювати? Розглянутий аят містить три пункти, в яких чітко простежується логіка відносини Ісла- ма до війни. 1. Перші слова аята прояснюють мета ведення воєн мусульманами. сказано: «Боріться в ім'я Аллаха ...» Отже, ісламські війни (джихад) ведуться в ім'я Аллаха, що велить поширювати і ут- верждать істину, справедливість, єдинобожжя, боротися з беззаконням, моральним розкладанням і єрессю. Іслам засуджує війни, які ведуться заради помсти, задоволення амбіцій, підкорення інших країн, захоплення чужих земель і військового видобутку. Отже, брати в руки зброю і воювати можна тільки в ім'я Алла- ха. 2. Наступне питання: проти кого можна вести священну війну? З цього приводу в аяті сказано: «... з тими, хто бореться проти вас ...» Звідси абсолютно ясно випливає, що мусульмани не повинні вступати у війну, крім тих випадків, коли на них скоєно збройний напад. У цьому встановленні є кілька винятків, про які буде ска- зано більш детально при розгляді питання про Священну війну. Між іншим, з даного аята можна зробити висновок про те, що не можна вести бойові дії проти мир- ного населення (особливо проти жінок і дітей), яка не бере участі у війні. Керуючись цим принципом, великий діяч Ісламу Алі ібн Абі Таліб (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Наказував своїм солдатам: «Не воюйте з ними, поки вони не нападуть на вас, оскільки, милістю Аллаха, правда на вашому боці, і ваше миролюбність буде ще одним доказом вашої право- ти ». 1 3. Обмеження на військові дії визначаються наступними словами аята: «... але не переступайте [меж дозволеного] ...»

Нахдж аль-Балага. Проповідь 14. Суть цього положення полягає в тому, що Іслам дозволяє вести війну тільки в ім'я Аллаха, забороняючи всякого роду незаконні агресивні дії. «Воістину, Аллах не любить переступають [кордону]». Ось чому Іслам, незважаючи на численні військові конфлікти нашої епохи, рекомендує мусульма- нам дотримуватися в ході бойових дій етичні принципи: не вбивати тих, хто здався і склав зброю, хто втратив здатність боротися або взагалі не може воювати, як у випадку зі старими, жінками і дітьми, до яких не можна застосовувати насильство. Не можна знищувати сади і окремі дерева. Мусульмани не повинні від- равлять або заражати хвороботворними бактеріями воду, яку використовує для пиття його противник. Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав: «Якщо по волі Аллаха про- тивника розгромлений, не вбивайте тих, хто біжить, безпорадний або поранений. Чи не заподіювати шкоди женщі- нам, навіть якщо вони ображають і паплюжать вас і ваших командирів ... » . 2 Наведені вище коментарі показують безпідставність численних звинувачень, які про- тивника Ісламу висувають проти мусульман з приводу джихаду. Чіткі і ясні формулювання Корану про це- лях і правилах ведення Священної війни служать відповіддю на брехливі твердження ворогів. У коментарях до подальших аятам, присвяченим джихаду, будуть дані додаткові роз'яснення з цього питання, будь на те воля Аллаха. Там же.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 191-192

د شأ ةنتف الو م كو جر خأ ثي ح ن م م ھو جر خأو م ھومتفقث ثي ح م ھولت قاو م كولتا ق نإ ف ھي ف م كول تاق ي ٮت ح مار حال د جسمال دن ع م ھول تاقت الو لتق ال ن م م ي حر روف غ U ا نإ ف او ھت نا نإ ف (191) ن یر فاك ال ءاز ج ك لذ ك م ھولت قا ف

(192) 191. Вбивайте [многобожників], де б не зустріли ви їх, виганяйте їх з тих місць, звідки вигнали вас, бо лукавство гірше, ніж смерть. Але не боріться з ними у мечеті За- претной, якщо тільки не почнуть вони бій там. Якщо ж стануть вони битися, то вбивайте їх. Це заплата невірним! 192. Якщо ж відмовляться вони [від невіри в Бога Єдиного], то адже прощає Він, Мілосерд- ний. коментар Цей аят закликає мусульман боротися з ідолопоклонниками Мекки, вигнали їх з рідного міста, і в свою чергу прогнати їх геть звідти, де вони протягом багатьох років переслідували мусульман. таке нечестиве поводження з їхнього боку було гірше вбивства. Адже вбивство забирає у людини земне життя, але натомість він знаходить блаженство життя небесної, а жорстокі гоніння і переслідування позбавляють людину радо- стей земного життя, не дозволяючи йому знайти світло і спокій Іншого світу. І все ж аят наказує мусульманам не битися біля стін Священної мечеті, щоб не порушити і не осквернити навколишнього її ореолу недоторканності і святості. Але якщо язичники, зневажаючи святині, напа- дуть на мусульман, то останні повинні відповісти тим же і покарати їх. пояснення 1. У деяких випадках буває виправданим рішуче і жорстке застосування тих же засобів, до ко Другим вдається противник.

2. Звичайно, територія Мекки і Кааба святі для мусульман, але ще більш священна для них кров з- братів. Тут уже мова йде про вибір того, що більш важливо. 3. Мусульмани не повинні першими вдаватися до руйнування святинь точно так же, як не повинні пер- вимі починати бій. 4. Розуміння причин веління, дозволяє прийняти його з радістю і смиренням. У Корані викладені мотиви послання веління, що зобов'язує мусульманам битися. У ньому сказано, що вони (т. е. ідолопоклонники), не злякавшися Аллаха, довгі роки піддавали вас переслідуванням і пит- кам, а гріх нечестя набагато важче гріха вбивства. І якщо Коран велить вигнати ідолопоклон- ників, то причина такого веління в тому, що вони самі на багато років вигнали мусульман з рід- них будинків. «Вбивайте [многобожників], де б не зустріли ви їх, виганяйте їх з тих місць, звідки з- гнали вони вас, бо лукавство гірше, ніж смерть. Але не боріться з ними у мечеті забороненій, якщо тільки не почнуть вони бій там. Якщо ж стануть вони битися, то вбивайте їх. та- ково відплата невірним! »

*** У наступному аяті цього фрагмента йдеться про те, що Аллах прийме їх покаяння, якщо вони відмовляться від безбожництва і язичництва. У цьому випадку вони стануть братами мусульман. Вони навіть будуть звільнені від податків і від покарання, якому піддаються злочинці. «Якщо ж відмовляться вони [від невіри в Бога Єдиного], то адже прощає Він, Милосердний ». Милосердя і поблажливість, які Іслам наказує виявляти навіть по відношенню до своїх за- клятих ворогів на полі бою, не мають аналогів ні в жодній іншій релігії. Мусульманам дано абсолютно чет- дещо вказівку: вкладати мечі в піхви, якщо ворог відмовляється битися. Іслам дозволяє воювати тільки в

тому випадку, коли потрібно усунути несправедливість. Якщо ж противник визнав свою неправоту або навіть просто припинив воювати, то не слід таїти проти нього помста і злість.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 193

ال إ ناود ع ال ف اوھت نا نإ ف U ن ید ال نوك یو ةنت ف نوكت ال ٮت ح م ھول تا قو ینلماظال ٮلع (193)

193. Бийтеся з ними, поки не згине нечестя і не утвердиться Віра в Аллаха. Якщо ж отре- кутся вони [від ідолослужіння], то нехай розвіється ворожнеча за винятком [ворожнечі] до тим, хто в лукавстві гне своє. коментар У цьому аяті викладена мета, що стоїть перед мусульманами в Священну війну (джихад). У ньому йдеться про тому, що не слід вести Священну війну заради досягнення тих цілей, які переслідуються в звичайних виття- нах: захоплення і підкорення чужих земель, військова видобуток, придбання нових ринків збуту і джерел продо- вольствия, встановлення панування одного народу над іншим або одного суспільного класу над остальни- ми. Мета Священної війни одна і тільки одна: заслужити прихильність Аллаха шляхом встановлення социаль- ної справедливості, підтримки тих, хто постраждав від обману і нечестя, знищення безбожництва і ідолопо- клонства і, нарешті, найважливіше - втілення в життя наказів Аллаха. Зі сказаного з усією очевидністю випливає, що боротися слід в ім'я викорінювання несправедліво- сти і нечестя та встановлення єдинобожжя у всьому світі. «Бийтеся з ними, поки не згине нечестя і не утвердиться Віра в Аллаха». У заключній частині аята сказано, що якщо вони відмовляться від невіри, вад та ідолопоклонства, му- сульмане не повинні мститися їм за минуле, а протидія і відсіч потрібні лише по відношенню до угнетате- лям і застосовуються тільки в разі потреби. Священні війни (джихад) можна умовно розділити на три категорії: 1. Перші Священні війни за свободу

Деякі веління і встановлення, послані Аллахом, спрямовані на створення умов, обеспечи- вающих щастя, вільний розвиток, процвітання і мирне життя людини. Аллах посилав Своїх пророків (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), щоб передати ці веління людям. Якщо ж якась людина або група людей вважатимуть, що Божественне послання суперечить їх вузьким корисливим інтересам, і стануть лагодити пре- перешкоджає Пророкам, то останні будуть вправі усунути ці перешкоди, використовуючи спочатку мирні засоби, а потім, якщо це не допоможе, вдатися до сили, щоб мати можливість вільно поширювати своє уче- ня. Іншими словами, люди всіх станів мають право почути глашатаїв істини і безперешкодно по- слідувати їх заклику. Якщо ж хтось задумає позбавити людей законного права сприйняти серцем заклик вісників істини і звільнитися від кайданів духовного і соціального рабства, то прихильники Пророка мають пра- у використовувати будь-які засоби для завоювання свободи. Саме в цьому полягала причина перших священний них воєн (джихаду) як в Ісламі, так і в інших Божественних релігіях. Крім того, якби хтось намірився силою повернути мусульман до їх колишнім віруванням, то вони були б усі підстави будь-якими засобами протистояти цьому тиску. 2. Оборонна Священна війна Буває іноді так, що людина або група людей піддаються несподіваного нападу ворога. В цьому випадку всі земні і небесні закони дозволяють жертві агресії виступити проти ворога, використовуючи при цьому весь свій потенціал, всі наявні можливості, щоб захистити своє право на існування. така війна називається оборонної Священної війною. Як приклад можна назвати битви проти Аль-Ахзаб, у гори Ухуд, при Хунайне і Муті, похід на Табук і інші битви періоду становлення Ісламу, що носили ха- рактер оборонної Священної війни. 3. Війна проти безбожників і ідолопоклонників

Іслам, закликаючи людей усього світу під прапори останнього і найдосконалішого з усіх Небесних уче- ний, разом з тим поважає свободу віросповідання. Тому народам, які мають своїм Священним піса- ням, дано час на те, щоб вивчити Іслам, подумати над його постулатами і добровільно увірувати. Якщо ж вони, незважаючи ні на що, відмовляться прийняти нову віру, то до них будуть ставитися як до «союзному меньшін- ству », яке буде продовжувати мирно жити, лише дотримуючись при цьому певні, вельми прості і необре- менітельние умови. Однак безбожництво і ідолопоклонство не є релігією або віровченням і не заслуговують ні ма Лейша поваги. Це - вид марновірства, відхилення від норми і прояв нестачі розуму. Фактично, це свого роду душевний і моральний недуга, який слід викорінювати всіма можливими способами. Повага до чужої думки доречно тоді, коли мова йде про погляди, мають здорову і розумну ос нову. Але не можна поважати всілякі хворобливі помилки, відступу від здорового глузду і забобони. Тому Іслам наказує будь-що-будь викорінювати ідолопоклонство з життя людського про- щества, навіть якщо для цього буде потрібно застосування сили. Язичницькі храми і кумирні підлягають унічтоже- нию, і якщо не вдається домогтися цього світом, то тоді слід вдатися до сили. Чому концепція Священної війни була проголошена в Медині? Ми знаємо, що Священна війна була зобов'язали мусульманської громади на другому році хід- жри, а до цього не була обов'язковим розпорядженням. Причина цього полягає, з одного боку, в тому, що число мусульман у Мецці було настільки мало, що повстання було б для них рівнозначно самогубству. З іншого боку, противник в Мецці був дуже сильний, і місто цей перебував у центрі антиісламських сил. Противники Ісламу займали там настільки міцні позиції, що воювати з ними в умовах міста було про- сто неможливо.

Але коли Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Увійшов в Медину, багато хто повірив в нього, і число уверовавших настільки зросла, що це дозволило йому поширити своє вчення не тільки в самій Медині, але і за її межами. Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Вдалося за цей час створити в своїй про- щині найпростіше уряд і накопичити сили для майбутньої сутички з ворогом. А оскільки Медіна зна ділась порівняно далеко від Мекки, то у нього була можливість зробити це спокійно і без поспіху. Так що загони мусульманських повстанців зуміли підготуватися і до наступу, і до оборони.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 194

م كیل ع ٮدت عا نم ف صا ص ق تا مر حالو مار حال ر ه شال ب مار حال ر ھشال ین قت لما ع م U ا نأ اومل عاو U ا اوق تاو مكیل ع ٮدت عا ا م لثم ب ھیل ع اودت عا ف

(194) 194. [Боріться] в Заборонене місяць, [якщо вони борються] в Заборонене місяць, [за наруше- ня] заборон - відплата. Якщо хто переступить [заборони] проти вас, то і ви преступай- ті проти нього, подібно до того як він переступає проти вас. Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах з богобоязливими. коментар Чотири місяці мусульманського місячного календаря є особливо шанованими. У ці місяці воювати за- прещено. Один з чотирьох місяців, раджаб, варто окремо, в той час як три інші - зу-ль-ка'да, зу-ль- хаджу і мухаррам - слідують один за іншим. Етимологія слова зу-ль-ка'да пов'язана з тим, що в цей місяць наказувалося припиняти бойові дії. Закон Ісламу велить своїм послідовникам утримуватися від боїв протягом цих чотирьох місяців Під- ців, і вороги постійно використовують цю обставину. Вони, можливо, вважають, що оскільки мусульмани повинні шанувати свій закон, то це дає їм сприятливий шанс для раптового нападу. В даному аяте сказано, що якщо протягом чотирьох вищезазначених місяців на вас нападе ворог, то ви маєте право дати йому відсіч і битися з ним, незважаючи на пору року, оскільки святість крові і захист підвалин Ісламу більш важливі, ніж святість цих місяців. «[Боріться] в Заборонене місяць, [якщо вони борються] в Заборонене місяць ... » Кожного, хто порушує заборони, має осягнути відплата. «... [за порушення] заборон - відплата». У наступних словах аята сформульовано загальне правило:

«Якщо хто переступить [заборони] проти вас, то і ви переступайте проти нього, подібно до того, як він переступає проти вас ». Іслам - це не релігія агресії і беззаконня, але він не може миритися з агресією по відношенню до нього самому. І все ж мусульмани повинні вести себе так, щоб за будь-яких обставин зберігати побожність і, здійснюючи відплата, не виходити за певні рамки, адже ми знаємо, що Аллах на стороні богобояз- наних. «Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах з богобоязливими». пояснення 1. В Ісламі не буває безвихідних ситуацій. Захист цілісності Ісламу і життя мусульман важливіше, ніж дотримання святості місця і часу. 2. Ми повинні бути справедливі і неупереджені навіть по відношенню до ворогів. «Якщо хто переступить [заборони] проти вас, то і ви переступайте проти нього, подібно до того, як він переступає проти вас ». 3. Дотримання побожності навіть в битві - ще один принцип мусульманського виховання. 4. Встановлені закони не повинні породжувати у мусульман відчуття власного безсилля і по- заохочувати агресивність невіруючих. Цій меті і служить принцип пропорційності відплати. 5. Якщо при відбитті агресії ви не виходите за рамки справедливості і зберігаєте побожність, то отримаєте допомогу Аллаха.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 195

U ا نإ او ن س حأو ةكل ھتال ى إل مك ید یأ ب اوقل ت الو U ا لیب س ي ف اوقف نأو ینن س حلما بحي (195)

195. І витрачайте на шляху Аллаха і не прирікайте себе на загибель. Творіть добро, бо, воістину, любить Аллах добродеющіх. коментар Для ведення Священної війни необхідні, крім відданих, стійких і досвідчених бійців, ще й фінан совие кошти, а також інші матеріальні ресурси, оскільки в такій війні важлива як моральна і фізич- ська підготовка армії, так і оснащення її відповідним зброєю і військовим спорядженням. Вірно, що найважливішим фактором, вирішальним результат війни, є солдат, але він не може воювати голими руками. ось чому розглянутий аят звертає увагу на те, що людина, що відмовляється здійснювати пожертвова- ня, прирікає на загибель і себе, і своїх одновірців. «І витрачайте на шляху Аллаха і не прирікайте себе на загибель». У той час, коли був посланий цей аят, багато мусульман щиро і захоплено підтримували ідею Священної війни, але були настільки бідні, що не могли купити собі зброю. Як сказано в Корані, вони при- ходили до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і просили його дати їм військове спорядження, щоб від- правиться на війну. Але поверталися від нього, як правило, в печалі і з заплаканими очима, оскільки нуж- них коштів не знаходилося. Ось як сказано про це в сурі Ат-Тауба (Покаяння, 9:92): « Пішли вони від тебе з очима, сліз повними від засмучення, через те, що не змогли нічим витратити [ в боротьбі в ім'я Бога ] » . Пожертвування - захист від загибелі Незважаючи на те, що даний аят розглядається в тісному зв'язку з аятами, присвяченими Священної виття-

ні, його можна сприймати більш широко і узагальнено в контексті порушеної в ньому теми пожертвувань. Суть в тому, що пожертвування, в цілому, сприяють підтримці життя членів суспільства. І навпаки - ко гда традицією жертвування нехтують і багатства накопичуються на одному соціальному полюсі, це призводить до того, що велика частина населення перетворюється в знедолених бідняків. Проходить трохи часу, і відбувається соціальний вибух, в якому гинуть і самі багатії і їх багатство. Саме в світлі цього обстоя- тва наочно проявляється зв'язок між пожертвами і запобіганням загибелі. Пожертви, таким чином, корисніше і важливіше для можновладців, ніж для бідняка, іншими словами, спра- ведлівого розпорядження багатством заставу його збереження. Повелитель правовірних Імам Алі (хай буде міло- Стів до Нього Аллах!) сказав з цього приводу: « Захищайте свою власність, сплачуючи податок на користь не- імущих » . У заключній частині аята від теми Священної війни і пожертвувань розмова переходить до мілосер- дию і необхідності творити добро, оскільки добродіяння відрізняє вищий щабель розвитку челове- чеський особистості, а Іслам приділяє цьому питанню особливу увагу. Ось як завершується цей аят: «Творіть добро, бо, воістину, любить Аллах добродеющіх». Ця фраза, завершальна аят, присвячений пожертвам, підкреслює ту обставину, що пожерт- вованіе слід здійснювати абсолютно щиро і з любов'ю, без найменшого натяку на докір, або спробу оби діти або образити того, кому воно призначене. Нахдж аль-Балага. Висловлення 146.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 196

ال و ید ھال ن م ر سیت سا ام ف م ترص حأ نإ ف U ةرمع الو ج ح ال اوم تأو ٮذأ ه ب وأ اض یر م مكن م نا ك نم ف ھل حم ید ھال غ لب ي ٮت ح مك سوؤر اوقل حت

ة رمع ال ب ع تم ت نم ف متن مأ اذإ ف ك س ن وأ ة قد ص وأ ماي ص ن م ة یدف ف ه سأر ن م ي ف ما یأ ة ثال ث مایص ف د جي م ل نم ف ید ھال ن م ر سیت سا ام ف ج ح ال ى إل یر ضا ح ھل ھأ نك ي م ل ن لم ك لذ ةل ما ك ةر شع كل ت متع جر اذإ ةعب سو ج ح ال

باقعال دید ش U ا نأ اوملعاو U ا اوقتاو مارحال دجسلما (196)196. Здійснюйте хадж і помру в ім'я Бога. Якщо ж [відправитися в хадж] завадить вам щось або, то пошліть пожертвування, яке зможете. Голіть голови ваші тільки після то- го, як досягне пожертвування місця призначеного. Якщо хворий хтось із вас або на голові у нього болячки, [і тому не може він постити], то в спокутування слід по- постити [після одужання], або ж роздати милостиню і принести жертву. якщо ні- що не заважає вам здійснити хадж або Помру, то той, хто хоче зробити Помру і до- дочекатися хаджу, повинен постити три дні в Мецці і сім, коли повернеться додому, - всього десять днів. Правило це для тих, хто не живе в Мецці. Так бійтеся ж Аллаха, і так бу- дет відомо вам, що суворий Аллах в покаранні. обряди паломництва Прибулі в Мекку прочани спочатку виконують обряд малого паломництва, який складається в на- дме: в спеціально відведеному місці, відомому під назвою Мікат, віруючі надягають іхрам (вбрання паломника, що складається з двох незшитих шматків тканини). З цього моменту вони тимчасово зобов'язуються воздержі- тися від ряду дій, які вважаються забороненими для людини, що здійснює паломництво. Паломні- ки спрямовуються до Каабі, постійно вимовляючи фразу лаббайк. Після семиразового обходу Кааби в особливому місці,

яке називається макам Ібрахім (стоянка Авраама), вони здійснюють молитву з двома колінопреклоніння. Слідом за цим паломники сім раз пробігають відстань між пагорбами Сафа і Марва. Нарешті, відрізавши кусо- чек нігтя або пасмо волосся, знімають з себе іхрам. Для продовження обряду хаджу паломники знову одягає іхрам і направляються до долини Арафат, розташованої в 24 кілометрах від Мекки, де проводять в молитвах дев'ятий день місяця зу-ль-хіджжа з полуд- ня до заходу сонця. Після заходу сонця вони йдуть до маш'ар аль-харам (Священному монументу) в 15 кіломет- рах від Мекки, де залишаються до ранку. Зі сходом сонця вони відправляються в розташовану неподалік долину Міна. У цей день настає свято жертвопринесення. Паломники кидають сім камінчиків в один з трьох спеціальних стовпів (Джамарат 'Укба) і здійснюють обряд жертвопринесення, після чого чоловіки обривают голови, а жінки обрізають пасмо волосся (цей обряд називається таксир). У той же день або на наступний вони повертаються в Мекку, здійснюють прощальний обхід Кааби, сопро- тися молитвою, ритуальний біг між пагорбами Сафа і Марва. Одинадцятого і дванадцятого зу-ль-хід- ж ж а п а л о м н и к и в і д в і д у ю т ь д о л и н у М і н а , д е к и д а ю т ь камінчики Джамарат тепер уже в усі три стовпа - по сім камінців щодня в кожен стовп, при цьому ночі, попередні цим двом дням, вони повинні про- водити в долині. Таким чином паломники виконують ритуали хаджу, кожен з яких символізує певний ви- торичні подія, нагадує про необхідність морального вдосконалення людини, а також відображає певний аспект суспільного буття. (Сенс кожного з цих аспектів буде викладено в коментарях до відповідним аятам.) коментар Слід звернути увагу на що міститься в аяті вказівку на те, що всі обряди хаджу повинні ви-

няться в ім'я Аллаха і відповідно до Його велінням, а не носити показного характеру і не мати нічого спільного з ідолопоклонством. Тому перша фраза аята закликає паломників при здійсненні хаджу і умри думати тільки про прибли- жении до Аллаха і ні про що інше. «Здійснюйте хадж і помру в ім'я Бога». Потім йдеться про те, що якщо хвороба або страх перед ворогом завадять вам виконати ритуали хаджу і Умри вже після того, як ви наділи іхрам, вам слід принести в жертву тварину відповідно можливо- ня. «Якщо ж [відправитися в хадж] завадить вам що-небудь, то пошліть пожертвування, яке зможете ». Слід сказати, що якщо обряд паломництва не вдається виконати через хворобу або інших поважних них причин, а іхрам надітий для умри, жертовну тварину посилають в Мекку, але якщо причиною припинення паломництва є ворожа дія, то жертвоприношення повинно бути зроблено у тому самому міс- ті, де паломник зіткнувся з перешкодою. Саме так і вчинив Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) В Худайбіі. Однак якщо одягнений в іхрам паломник під час хаджу стане жертвою хвороби, то йому слід послати жертовну тварину в долину Міна. «Голіть голови ваші тільки після того, як досягне пожертвування місця предназначенно- го ». Один з обрядів хаджу - обріваніе голови (жінки обрізають пасмо волосся). Але паломники повинні ретельно дотримуватися час виконання цього обряду - ніяк не раніше того моменту, коли в спеціально отве- денном для цього місці буде здійснено жертвоприношення. «Якщо хворий хтось із вас або на голові у нього болячка, [і тому не може він постити], то в спокутування слід постити [після одужання], або ж роздати милостиню і при-

нести жертву ». Виняток становлять ті, хто поголив голову достроково в зв'язку з хворобою або з інших поважних причин. па- ломнік, обрівшій голову раніше встановленого терміну, повинен принести жертву викуплення: три дня постіть- ся, або нагодувати шість будинків, або принести в жертву ягня. «Якщо ніщо не заважає вам здійснити хадж або Помру, то той, хто хоче зробити Помру і дочекатися хаджу, повинен постити три дні в Мецці і сім, коли повернеться додому ... » Коли ні хвороба, ні ворог не заважають вам здійснити хадж, ви повинні принести в жертву верблюда, або корову, або ягняти. Якщо ж ви не можете роздобути жертовну тварину або у вас для цього бракує коштів, то натомість ви повинні поститися три дні під час хаджу (сьомий, восьмий і дев'ятий дні паломніче- ства) і сім днів - після повернення додому, тобто десять днів в сукупності. «... всього десять днів». Цілком зрозуміло, що три і сім дають в результаті десять, однак Коран особливо підкреслює, що за все ви повинні тримати пост десять днів. Можливо, що це зайве, на перший погляд, уточнення має на меті підкреслити ту обставину, що десять днів посту повністю замінюють собою жертвоприношення. Вищеописані обряди хаджу відносяться до тих паломникам, які проживають далеко від Священної ме чоти. (Серед мусульманських законоведов поширена думка, згідно з яким віруючі, які живуть на відстані понад шістнадцять кілометрів від Мекки, зобов'язані виконувати обряди так званого «великого паломництва ». Ті ж, хто живе на більш близькій відстані, виконують обряди «паломництва уедіне- ня ». Більш детально це питання з усіма обґрунтуваннями та доказами викладено в книгах по мусульман ському праву.) «Правило це для тих, хто не живе в Мецці». Заключні слова аята закликають віруючих бути побожними і не допускати ніяких відхилень

при виконанні Божих заповідей, щоб тим самим уникнути суворого покарання Аллаха. «Так бійтеся ж Аллаха, і нехай буде відомо вам, що суворий Він в покаранні ». Це суворе попередження можна пояснити тим, що хадж є найбільшим актом поклоніння Ал- лаху, і якщо мусульмани не будуть строго слідувати запропонованим ритуалам і дотримуватися його дух, то дуже багато чого втратять. Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Вважав хадж «прапором» і «Найбільшим гаслом» Ісламу. В останні хвилини свого життя він звернувся до мусульман з такими сло- вами: «Бійтеся Аллаха, завжди пам'яті про нього, коли справа йде про Будинку Аллаха (Каабі). Поки ви живі, чи не залишайте його. В іншому разі не буде вам пощади ». Відомі висловлювання ворогів Ісламу, які визнавали, що в період хаджу їм не вдається здобути перемогу. Одному з видатних діячів Ісламу належать такі слова: «Горе мусульманам, якщо вони не поні мают значення хаджу! Але на жаль і всім іншим, якщо вони не розуміють його значення! » Нахдж аль-Балага. Лист 4. Ніяких воєн в місяці паломництва. попередження лицемірів Ніяких воєн в місяці паломництва - Попередження лицемірів - Додаткові відомості про ритуали хаджу - Заклик до повного смирення перед лицем Господа (тобто до Ісламу)

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 197

ال و ق و س ف الو ث فر ال ف ج ح ال نھي ف ضر ف نم ف تا مولع م ر ھشأ ج ح ال د از ال ري خ نإ ف اودوز تو U ا ھملع ي ري خ ن م اولعف ت ا مو ج ح ال ي ف الد ج

بابلألا یلوأ اي نوقتاو ٮو قتال (197)197. Здійснюється хадж в місяці певні. Той, хто вирішив здійснити хадж в місяці ці, повинен уникати в цей час зносин з жінкою, не допускати вчинків гріхів- них і не затівати сварок. А про те, що зробите ви доброго, відомо Аллаху. запасайтеся ж на дорогу, а кращий запас - благочестя. Бійтеся ж Мене, про розумом володіють! коментар «Здійснюється хадж в місяці певні ...» У цьому аяті Корану йдеться про те, що обряди паломництва (хаджу) повинні виконуватися тільки в оп- ределенние місяці року, а не весь рік. У збірниках переказів, в коментарях до Корана і в книгах по мусуль- Манський праву вказується, що цей найбільший обряд поклоніння слід виконувати тільки в місяці шав- валь, зу-ль-ка'да і в перші дванадцять днів місяця зу-ль-хіджжа (частина ритуалів повинна обов'язково испол- няться дев'ятого, десятого, одинадцятого і дванадцятого зу-ль-хідджа, інші ж ритуали можна ви- нять в будь-який з днів паломництва). «Той, хто вирішив здійснити хадж в місяці ці, повинен уникати в цей час зносин з дружин- щіной, не допускати вчинків гріховних і не затівати сварок ». Ця частина аята вказує на ту обставину, що кожен мусульманин, який вирішив здійснити хадж, обла- чівшійся в зв'язку з цим в одяг паломника і здійснює відповідні обряди, повинен воздержівать- ся в цей час від плотських насолод навіть зі своєю дружиною, а також уникати порушення благочестя і раздо- рів. Йому забороняється вести порожні і непристойні розмови, лихословити і здійснювати інші неблаговід-

ні вчинки, оскільки при здійсненні обрядів хаджу він повинен думати тільки про поклоніння Богові, бути використані крен і відмовитися від мирських насолод. У цій обстановці дух людини повинен зміцніти, повністю відокремитися від турбот матеріального світу і знайти шлях в світ надматеріальний. Все це покликане сприяти зміцненню уз братства та єднання. Потім сказано: «А про те, що зробите ви доброго, відомо Аллаху». Це перша нагорода тому, хто творить добро, бо найбільше щастя для істинно віруючого - осозна- вать, що Господь знає про його добрі справи, що здійснюються заради Нього. Вже одне це почуття приносить людині невимовну радість і захват. «Запасайтеся ж на дорогу, а кращий запас - благочестя». Ця частина аята велить паломникам брати з собою в дорогу припаси. Відомо, що в період становлення Ісламу деякі мусульмани, особливо з Ємену, здійснювали па- ломнічество в Мекку без достатнього запасу продовольства, сподіваючись на допомогу Аллаха. Однак Аллах зробив так, що люди отримують їжу цілком природним способом. Тому в цьому розділі аята Коран пове- Леван паломникам запастися продовольством на весь час паломництва, а вже потім вирушати в дорогу. Між іншим, слова «запасайтеся ж на дорогу» можна сприймати також і в іншому, духовному плані, як заклик брати з собою в дорогу, крім продовольства, і духовний багаж - побожність і праведність. Ця фраза містить в собі і тонкий натяк на ту обставину, що хадж надає прочанинові багато можливостей поповнити свій духовний багаж, якими не слід нехтувати. У Мецці, цієї столиці ис Ламского світу, в уяві людини оживають яскраві сцени самопожертви Авраама, героя боротьби за єдинобожжя, а також деякі конкретні прояви величі Аллаха, які не можна побачити ні в якому іншому місці. Ті, хто зберіг у собі живу душу, в цьому унікальному паломництві можуть поповнити свій ду

духовно багаж для земного життя і Іншого світу. Завершується аят такими словами: «Бійтеся ж Мене, про розумом володіють!» Ця завершальна фраза аята з закликом до побожності звернена до тих, хто здатний мислити, оскільки саме такі люди можуть отримати з паломництва максимальну користь для духовного самосовершенствова- ня, в той час як іншим дістанеться лише мала дещиця.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 198-199

ت ا فر ع ن م مت ض فأ اذإ ف مك بر ن م ال ض ف اوغتب ت نأ ح ان ج مكیل ع سي ل ن م ل ھلب ق ن م متن ك نإ و م كاد ه ام ك ھور كذاو مار حال رعشم ال دن ع ھل ال اور كذا ف ه ل ال ن إ ھل ال اورفغت ساو سان ال ضا فأ ثي ح ن م او ضي فأ م ث (198) ني آل ض ال

میحر روفغ (199)198. Ви не вчинив гріха, якщо [під час хaджа] будете шукати милості від свого Господа. Коли ви повернетеся з Арафата, згадуйте Аллаха в Забороненому місці. Пам'ятайте, як Він вивів вас на істинний шлях в той час, коли ви були в числі помиляються. 199. Далі, [курайшити], ступайте туди, куди вирушили інші люди, просите у Аллаха про- щення. Воістину, Аллах - всепрощаюча, Милосердний. коментар Економічна діяльність в період хаджу В епоху невігластва (джахилийи) люди вважали, що торгівля, а також перевезення і доставка в різні пункти призначення пасажирів і вантажів в період хаджу є справою протизаконним і гріховним (харам). Вони вважали, що для людей, що займаються справами подібного роду, обряд паломництва втрачає свою силу. Тому в період хаджу у мусульман виникало природне бажання переконатися в тому, чи зберігають свою си- лу положення епохи неуцтва, або, згідно з поглядами Ісламу, вони втратили своє значення. Тоді і був при- льон аят, в якому їм повідомлялося: «Ви не зробите гріха, якщо [під час хаджу] будете шукати милості від свого Господа». Цей аят оголошує неправильним положення, що існувало в епоху джахилийи, згідно з яким торгівля під час хаджу вважалася гріхом. У ньому повідомляється, що комерційна та інша подібна діяльність в період хаджу не підлягає засудженню і що люди можуть безперешкодно насолоджуватися благами, дарованни-

ми Аллахом, і користуватися прибутком, що видобувається ними своїми працями і турботами. Як вказується в мусульманській літературі, присвяченій різним аспектам хаджу, в цьому аяті, в до- додану до етичних, політичних і культурних моментів, зачіпається також і його економічна сторо- на. Її зміст полягає в тому, що прибуття мусульман з різних районів світу до Каабі і їх масовий збір для цілей паломництва можуть послужити хорошим фундаментом для спільного руху на благо еко- мического розвитку мусульманських держав. Цей гігантський з'їзд дозволяє людям, чиї уми зайняті еко- мическими проблемами, зустрічатися один з одним безпосередньо до або після відправлення обрядів палом- робітництва і спільними зусиллями сприяти зміцненню основ економічного життя мусульманських країн. Так, наприклад, за допомогою правильно організованого торгового обміну вони могли б побудувати силь- ву і стійку національну економіку, яка знайшла б незалежний характер, позбувшись від необ димости звертатися зі своїми потребами до недругам і іновірців. Подібного роду комерційні контакти і торгові відносини самі по собі є, таким чином, засобом зміцнення позицій мусульманських держав в їхньому протистоянні ворогам Ісламу. Жодне дер- дарства не може добитися повної незалежності, не володіючи сильною економікою. Але, з іншого боку, оче- видно, що комерційна діяльність повинна, природно, грати вторинну роль в порівнянні з етичними і релігійними цілями Хадджа і ні в якому разі не займати домінуючу позицію по відношенню до них. На щастя, у паломників достатньо часу для всіх цих занять як до, так і після здійснення ритуалів поклоніння. Хішам ібн Хакама розповідає, що одного разу він запитав Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Ал- лах!), чому Аллах наказав віруючим здійснювати обхід Кааби і виконувати обряди хаджу. Імам Садик (та

буде милостивий до Нього Аллах!) відповів: «Воістину, Аллах створив людей ... і звелів їм здійснювати цю справу (Хадджа), яке містить в собі акт релігійного послуху і служить благу їх мирських справ. Він звелів мусульманам на сході і на за- паде Землі збиратися (в період хаджу) разом, щоб вони могли пізнати один одного, щоб кожен народ міг скористатися творами ремесел інших народів, щоб власники мулів і верблюдів могли отримувати прибуток (здаючи в оренду іншим своїх тварин), щоб люди могли познайомитися з реченія- ми і діяннями нашого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), які, таким чином, останут- ся жити в їх пам'яті і не будуть забуті. Адже якщо кожен народ стане говорити тільки про себе і про те, чим він живе, то всі вони будуть повалені, їх міста звернені в руїни, багатства, доби-ті торгівлею, розграбовані, а історія життя і судження Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) кануть в небуття. Така філософія хаджу » . «... Коли ви повернетеся з Арафата, згадуйте Аллаха в Забороненому місці ( Муздалифа ) ». Веління, яке міститься в цьому уривку розглянутого аята, пов'язане з тим, що після соверше- ня обрядів в долині Арафат паломники повинні перейти до Маш'ар аль-харам (Священному пам'ятника), рас- покладеному між Міною і Арафатом, де відбувається поминання Аллаха. «Пам'ятайте, як Він вивів вас на істинний шлях ...» Ця фраза свідчить, що в знак подяки Аллаху за те, що Він вивів людей на істинний шлях, паломні- кам належить вчинити в Маш'ар аль-харам поминання Його імені з благоговінням, гідним того руково- ництва, яке Він їм послав. У той час мусульманам було неважко оцінити значення цього великого дару, тобто Божественного на- дання на шлях істинний, оскільки вони ще недалеко пішли від тієї епохи, коли жителі Аравійського напів- острови перебували в повному невігластві і омані, а тому чітко усвідомлювали, що Аллах врятував їх від

помилкових уявлень і вберіг від нещасть, направивши в благословенне лоно цієї пречистої релігії - Ис- лама. «... в той час, коли ви були в числі помиляються ...» Чому Арафат? Арафатом називається місце, розташоване приблизно в 24 кілометрах від центру Мекки, куди 9 чис ла місяця зуль-хіджжа відправляються паломники і залишаються там з полудня до заходу сонця. походження цієї назви пояснюється по-різному. Одні кажуть, що коли носій одкровення Гавриїл (Джибріл) поки- зал Аврааму (Ібрагіму) (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), як слід відправляти обряди в цьому місці, той вимовив: «Я пізнав, я пізнав» ( 'арафту ). Але цілком ймовірно, що походження цієї назви пов'язане і з іншим фактом. Ця місцевість, звідки починається здійснення хаджу, як не можна більш підходить до пізнання Пречистої Сутності Аллаха. І справді, то духовне тяжіння, яке переживає людина, потрапляючи в це не піддається опису місце, не можна порівняти ні з чим з того, що він відчуває в будь-який інший пустин- ної місцевості на землі. В Арафата з його монотонним пейзажем все виконано гармонії. Всі паломники там поводяться здійснений- але однаково. Покинувши шум міст, штовханину і сліпучий блиск матеріального світу, тут, під блакитним небом, де провісник одкровення простягав свої крила, вдихаючи чистий, вільний від гріховності повітря, по- навантажені в споглядання паломники слухом душі слухають доносімим вітром тихим словами Гавриїла і чоловіка- ственному голосу Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), яким вторять чудові звуки голосу Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І перших справжніх мусульман. У цій будя воспо- мінанія землі, де немов якесь вікно відкривається в неземної світ, людина не тільки занурюється в ізліваю- щееся на нього Божественне знання і чує гомін усіх земних творінь, що підносять хвалу Аллаху, а й мо-

жет проникнути всередину власного «Я», яке він колись втратив, а потім шукав все своє життя. В цьому випадку він знаходить знання самого себе і приходить до розуміння того, що він - це не той, хто трудиться день і ніч, хто жадібно шукає, як би заробити собі на життя, але чим більше набуває, тим важче йому вгамувати спрагу наживи. Він виявляє, що в його душі є чиста, як діамант, благородна сутність і що він, по суті справи, і є це найдорожче єство. Ось саме це місце і зветься Арафат, місце пізнання. Яке благозвучне і точна назва! Маш'ар аль-харам Думки, висловлені з приводу назви Маш'ар аль-харам, яке використовується для позначення Священного пам'ятника, свідчать про те, що це місце є центром виконання «обрядів хаджу» і знаком, що відзначає осередок його великих священних ритуалів. При цьому не можна ігнорувати того факту, що арабське слово маш'ар є похідним від шу'ур - «Відчуття», «почуття». В цю чудову, незвичайну ніч, тобто ніч напередодні десятого зуль-хіджжа, паломники, пройшовши випробування в долині Арафат, переходять до Муздалифа, де залишаються до самого ранку. Під зоряним небом вони ук закладати на м'який пісок, і скупчення їх нагадує маленький фрагмент картини Великого Воскресіння в Інший життя. Ця приголомшлива сцена в поєднанні з навколишнім її неземним спокоєм викликає у одягнених в прості нехитрі одягу - іхрам - паломників незвичайний, досі невідомий їм підйом думок, усвідомлення і розуміння своєї власної сутності, а занурившись в стан медитації, вони можуть явст- венно відчути, як це знання проникає в глибини їх душі. Ось чому це побожне місце називаються ється маш'ар .

*** «Далі, [ про курайшити ] , ступайте туди, куди вирушили інші люди ...»

У цьому аяті міститься натяк на ті привілеї, які приписували собі курайшити. Вони називали се бе хумус (тверді в вірі) і, вважаючи себе нащадками Авраама і хранителями Кааби, вважали, що стоять вище інших аравійських племен. З цієї причини вони не бажали йти в долину Арафат з іншими паломніка- Васа'іл аш-ши'а. Т. 11. С. 14. ми, виправдовуючи своє небажання тим, що вона, нібито, знаходиться за межами Мекки, хоча і знали, що її посе- щення, згідно віровченню Авраама, є одним з обрядів хаджу. У цитованому уривку Коран говорить мусульманам, що всі вони повинні зупинитися в певному місці (Арафата), а звідти проїхати до Маш'ар аль-харам, щоб потім так само всім разом вирушити в Ми- ну. Так було покладено край необгрунтованої привілеї курайшитів. «... просите в Аллаха прощення. Воістину, Аллах - Усепрощаючий, Милосердний ». Заключний фрагмент аята говорить, що їм слід відмовитися від помилкових уявлень, що існували в епоху невігластва, і просити прощення у Аллаха, оскільки хадж, як і Іслам, не визнає ніяких відмінностей подібного роду і скасовує будь-яке нерівність. Він же нагадує про те, що Аллах Всепрощающ і Мілосер- ден. пояснення Крім описів обрядів хаджу, наведених в коментарі до аяту 196 під заголовком «Обряди палом- робітництва », в передмові до англійської версії Корану в перекладі Світ Ахмада Алі також є деякі подробиці, що стосуються здійснення хаджу, які ми пропонуємо увазі читача. «Кожен мусульманин, що володіє необхідними для цього засобами, повинен хоча б один раз в жиз- ні здійснити паломництво в Мекку і відвідати Священну мечеть і Каабу. Виконання цього розпорядження, як ми бачимо, обумовлено наявністю у людини потрібної для цього суми грошей. Інші неодмінні умови полягають у наступному. 1. Людина повинна бути повнолітнім.

2. Він повинен мати можливість оплатити дорожні витрати, не завдаючи шкоди своїй справі і не ли- Шая себе засобів до існування. 3. Він повинен бути достатньо здоровий, щоб зробити цю подорож. 4. Подорож не повинно бути пов'язано для нього з ризиком для життя. (Детальніше див. Роботи з мусульманського права). Істотною частиною ритуалу хаджу є одягання в іхрам , тобто, чоловік повинен зняти з себе шітую одяг і обернутися двома шматками незшитим чистої тканини: один шматок повинен закривати його тіло від шиї до стегон, а другий - від пояса до ступень ніг. Жінка обертає ці два шматки тканини поверх своєї по- вседневной одягу. Іхрам повинен бути придбаний згідно з приписаними правилами і не повинен бути зроблений з шовку або прозорої тканини. З того моменту, як людина одягається в іхрам , тобто одяг паломника, він відповідає толь до на заклик Аллаха, який був посланий людству через великого Пророка Авраама: «[ Згадай, Мухаммад ], як Ми поселили Авраама в Будинку [ і веліли ] :" Не вклоняйся поряд зі Мною нічому, місти Мій Будинок в чистоті для тих, хто [ робить обряд ] , обходячи його, отправ- ляє молитву, кладе поклони і падає ниць. Клич людям [ обов'язок здійснювати ] хадж, щоб вони прибували до тебе і пішки, і на сухорлявих верблюдах з найвіддаленіших поселень ... "» (22:26 27). Одягається в іхрам , паломник у відповідь на переданий з Авраамом заклик, вигукує: «Лаббайк, Аллахумма лаббайк!» «Ла кульки лаку лаббайк». «Так, я тут, о Господи, я тут. Немає нікого, рівного Тобі. Так я тут". «Інна-ль- Хамді лаку ва-н-ні'мата лаку, ва Мулк лаку. Лаббайк ». «Воістину, і хвала, і благодать, і влада - все Твоє. Так, я тут, о Господи! » Примітка . У такому вигляді слова паломника наводяться в цитованому джерелі. Насправді ж в на- варте час відповідь паломників на заклик Аллаха звучить так: «Лаббайк, аллахума, лаббайк! Лаббайк ла кульки лаку лаббайк! Інна-ль-Хамді ва-н-ні'мата лаку ва-

ль-Мулк, ла кульки лаку лаббайк! ». Слід зауважити, що заклик Господа до людства, вкладений тисячі років тому в уста Авраама, благо- даруючи Ісламу, досяг про людське око, і сьогодні Священний Будинок Аллаха Кааба щороку точно в певні дні останнього місяця мусульманського календаря - зуль-хіджжа - перетворюється в об'єкт паломництва. Одягнений в іхрам паломник повинен виконати наступне. 1. Таваф - семиразовий обхід навколо Кааби. 2. Після таваф необхідно зробити молитву з двома «ракатів» - колінопреклоніння, - як це зазвичай робиться під час ранкової молитви. 3. Після молитви паломники слід постригти нігті (або волосся). Всі ці приписи паломник повинен виконати відразу після прибуття в Мекку для здійснення хаджу, і на- опиняються вони умра, а обрізання нігтів або волосся - таксир. Цей ритуал (Умра) може бути здійснений в пери од з першого числа місяця шавваль до восьмого числа місяця зуль-хіджжа. Восьмого зуль-хіджжа паломник повинен одягатися в іхрам. Дев'ятого зуль-хіджжа він повинен відправитися в долину Арафат і перебувати там до заходу сонця. Після заходу сонця паломники слід перейти до місця, іменованого Маш'ар, і залишатися там всю ніч. Вранці десятого зуль-хіджжа паломник повинен переміститися в долину Міна, принести жертву і вдосконалення- шити обряд таксир, тобто поголити наголо голову. Після цього паломники слід зняти іхрам, але залишатися у Міні ще двоє або троє діб. Протягом дня паломник повинен відправитися в Мекку і зробити там таваф і молитву з двома ракатів. Завершивши таваф, паломник повинен здійснити обряд са'й - пробіжку між двома височинами - Сафа і Марва. Після здійснення обряду са 'й паломник завершує ритуал хаджу повторенням таваф, який називает- ся таваф ан-Ніса. Примітка. Слід розуміти, що даний опис хаджу дає лише саме коротке представлення про ши-

ітском ритуалі паломництва. Для більш детального знайомства з предметом см. Роботи за мусульманським праву. На цьому ритуал закінчується, і паломник повертається в Мекку. Завершивши хадж, мусульмани отправляют- ся в Медину, щоб відвідати гробницю святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і кладовище Джаннат аль-баки, де знаходяться могили чотирьох святих імамів (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). 1. Другого святого Імама Хасана ібн Алі аль-Муджтаби. 2. Четвертого святого Імама Алі ібн аль-Хусейна аз-Зайнульабідіна. 3. П'ятого святого Імама Мухаммада ібн Алі аль-Бакира. 4. Шостого святого Імама Джафара ібн Мухаммада ас-Садика. Гробниці, колись споруджені над могилами святих імамів, тепер зруйновані, і саудівська влада за- сприймав паломникам вимовляти біля них молитви (наприклад, Фатиху) і в якій би то не було формі при- ветствовать і прославляти Святі Душі. Всякий щиро віруючий мусульманин, вірний Святому сімейству Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Ахл аль-бейт, а особливо шиїт, відчуває гіркоту, бачачи руйнуючої шенние священні гробниці, стикаючись з необгрунтованим забороною на читання Корану і проголошення слів вітання, звернених до Святих Душам, і ревно молиться Аллаху за зняття цього суперечить Ісламу заборони і повернення свободи шанування священних могил. Вибрані місця з Корану, присвячені хаджу Воістину, перший будинок, який був споруджений для людей, - це той, який в Бекке (Мецці). він Благословенний і служить керівництвом до істини для мешканців світів. У тому Будинку - ясні знамення. Це - місце стояння Ібрахіма. Той, хто увійде в цей будинок, бу- дет в безпеці. Аллах зобов'язує тих людей, хто в змозі зробити поїздку, відправлятися в хадж до Дому. А якщо хто-небудь не вірує, то Аллах не потребує мешканців світів (3: 96,97). Час здійснення хаджу і норми поведінки для паломників

Паломництво здійснюється у відомі місяці року, а тому кожен, хто вирішив відправитися в хадж, повинен знати, що в цей період не можна вимовляти лайки, ображати інших людей або вступати з ні- ми в сперечання. Все те добре, що ви робите, стає відомим Богу і Він враховує це. «... промінь- ший запас - благочестя. Бійтеся ж Мене, про розумом володіють! »(2: 197). Ніхто не дорікне вас за те, що ви просите нагороду у свого Господа, а тому, коли ви поспішаєте назад з долини Арафат, згадуйте ім'я Господнє у Священного Маш'ара (Пам'ятника), згадуйте, як Він наста- вил вас на шлях істинний, хоча раніше ви безсумнівно були в числі тих, що заблукали. Далі ступайте туди, куди вирушили інші люди, просите в Аллаха прощення. Воістину, Ал- лах - всепрощаюча, Милосердний. Коли ж ви зробите свої обряди поклоніння, то згадуйте Аллаха так, як поминаєте своїх від- цов, і навіть сильніше. Серед людей є такі, які кажуть: «Господи наш! Даруй нам в цьому житті! » Немає їм частки в життя майбутньої. Хадж відбувається в певні місяці. Той, хто в ці місяці вирішив здійснити хадж, чи не діл- дружин в цей період мати близькість [з жінкою], допускати гріхи і вступати в сварки. А про те, що ви зробите доброго, Аллаху відомо. Запасайтеся ж на дорогу, бо кращий запас - це благочес- тя. Бійтеся ж Мене, про розсудливі! Ви не зробите гріха, якщо будете шукати милості від свого Господа. Коли ви повернетеся з Арафа- та, згадуйте Аллаха в Забороненому місці. Пам'ятайте, як Він вивів вас на істинний шлях в той час, коли ви були в числі помиляються. Далі ступайте туди, куди вирушили інші люди, просите в Аллаха прощення. Воістину, Ал- лах - всепрощаюча, Милосердний. Але є серед них і такі, які кажуть: «Господи наш! Даруй нам добро в цьому світі і в буду-

щем і спаси нас від мук вогню ». Таким ось і уготований доля за те, що вони здійснили. Адже Аллах скор на розрахунок. Пам'ятайте Аллаха в установлені дні. А якщо хто поспішає [і завершує обряд] в два дня, то немає гріха на ньому. А якщо хто затримається і [завершить обряд після закінчення трьох днів], то немає гріха на ньому. І все це для богобоязливих. Бійтеся ж Аллаха і знайте, що до Нього закличуть вас [і предстане- ті] ви перед Ним (2: 197-203). Заборони і спокутування гріха під час хаджу О, віруючі! Не вбивайте дичину, коли над вами заборона. А хто з вас зробить це, той заплатить своєю худобою пропорційно тому, що вбив він. Вершителі справедливості з вашого середовища відправлять це в як жертвопринесення в Каабу. Або в спокутування гріха треба буде нагодувати бідних або дер- жати відповідно пост, щоб учинив злочин пізнав тяжкість свого вчинку. Аллах прощає за колишні вчинки. А хто зробить знову, того покарає Аллах. Аллах грізний в розплату (5:95). Дозволена видобуток і харчування під час хаджу Вам дозволено займатися ловом в море і харчуватися здобиччю разом з подорожніми. Але заборонена вам полювання на суші, поки над вами заборона. І бійтеся Аллаха, що перед обличчям Його ви все постанете (5:96). Святість Кааби і місяці жертвоприношень Аллах встановив Каабу Священним місцем для людей, встановив Священний місяць, жертовних тварин, намиста на них, для того, щоб ви не забували, що Аллах знає і те, що в небесах, і те, що на землі. Воістину, Аллах - всезнаючого (5:97) (докладніше див. Роботи з мусульманського права). Норми поведінки, приписувані під час хаджу Одягнувшись в іхрам, паломник повинен закінчити повторення талбійя (слів «лаббайк ...») до полудня дня стояння в долині Арафат. Носить іхрам паломник повинен утримуватися: 1. від будь-якої полювання на дичину і вживання її в їжу;

2. від сексуальних насолод і навіть від засвідчення в одруженні; 3. від будь-яких навмисних дій, що ведуть до семяизвержению; 4. від використання курінь і пахощів; 5. від будь-яких поганих вчинків, брехні і обману; 6. від будь-яких суперечок і сперечань, особливо, якщо вони супроводжуються клятвами ім'ям Ал- Лаха; 7. від вбивства навіть комах на власному тілі; 8. від усунення волосся на тілі яким би то не було способом; 9. від укривання голови і верхньої частини стопи. Навіть в воду голову занурювати не слід; 10. від знаходження під переміщаються укриттями: парасолями, дахами автомобілів, возів, самоле- тов. Заборона не поширюється на постійні приміщення: кімнати в будинку і т. П .; 11. від обрізання нігтів, гілок дерев, косіння трави та ін .; 12. від використання косметики, прикрас і розпису; 13. від носіння зброї, за винятком тих випадків, коли це продиктовано необхідністю; 14. від потирання або почісування тіла. Після вступу в Мекку не слід залишати її до закінчення хаджу Одягайтеся в іхрам після однієї з обов'язкових щоденних молитов. Вимовляєте талбійя, коли носите іхрам. Завершивши Помру, зніміть іхрам, але не голіть голову. Обрейте волосся на тілі, перш ніж надіти іхрам. Перед молитвою робіть ритуальне очищення і обмивання. Після завершення обряду са'й, що входить в Помру, обріжте нігті або острижися волосся. Існує два таваф: а) для умри; б) в місяць зуль-хіджжа. 10-го зуль-хіджжа - Міна. Каменували трьох шайтанів. Обрейте голови і принесіть жертву. Зніміть іхрам після принесення жертви. 11-го і 12-го зуль-хіджжа - робіть інші обряди, а також побивали шайтана каменями в Мині.

Для більш детального знайомства з предметом см. Роботи з мусульманського права.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 200-202

ن م ف ار كذ د شأ وأ م كءا بآ م كر كذ ك U ا اور كذا ف مكك سان م متي ض ق اذإ ف ق ال خ ن م ةر خآلا ي ف ه ل ا مو اي ند ال ي ف ان تآ ان بر لوق ي ن م سان ال (200)

ب اذ ع ان قو ةن س ح ةر خآلا ي فو ةن س ح اي ند ال ي ف ان تآ ان ب ر لوق ي ن م مھن مو با س ح ال ع یر س ھل الو اوب سك ام م بیص ن مھ ل كئ لوأ (201) ران ال (202)

200. Коли ж ви зробите свої обряди поклоніння, то згадуйте Аллаха так, як помінае- ті своїх батьків, і навіть сильніше. Серед людей є такі, які кажуть: «Господи наш! Даруй нам в цьому житті! »Ні їм частки в життя майбутньої. 201. Але є серед них і такі, які кажуть: «Господи наш! Даруй нам добро в цьому світі і в майбутньому і спаси нас від мук вогню ». 202. Таким ось і уготований доля за те, що вони здійснили. Адже Аллах скор на розрахунок. коментар За словами Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Розповідають, що в епоху невігластва (джахі- лійі) після закінчення хаджу паломники збиралися разом і починали хвалитися один перед одним уявними достоїнствами, що дісталися їм у спадок від предків, не економлячи при цьому на деталі і подробиці. Коран же говорить паломникам, щоб вони, завершивши обряди хаджу, поминали Аллаха і, зібравшись вме- сте, говорили про Його нескінченної милості і щедрості. Вам належить поминати Аллаха, щонайменше, з та- ким же запалом і з такою ж пристрастю, з якими ви в епоху невігластва вихваляли доблесть ваших предшествен- ників, а може бути і з ще більшим почуттям - каже він їм. «Коли ж ви зробите свої обряди поклоніння, то згадуйте Аллаха так, як поминали сво- їхніх батьків, і навіть сильніше ». Цей аят вчить нас, що велич і шану знаходять свою справжню цінність, тільки коли вони пов'язані з име-

ньому Аллаха, а не тоді, коли ви похваляється уявними чеснотами своїх пращурів. «Серед людей є такі, які кажуть ...» Слідом за цим Коран показує позиції різних людей, встановлюючи критерії оцінки їх розсудливості. Є люди, яким нічого не треба, крім задоволення власних матеріальних потреб, і тільки про це і молять Аллаха. Вони говорять: «... Господи наш! Даруй нам в цьому житті! » Вони не прагнуть знайти в цьому житті ніяких духовних цінностей. Але тоді і на тому світі не отримають вони своєї частки. У прийдешньому вічний мир, де все будуть в них потребу, вони не отримають нічого. Ці люди бу- дуть позбавлені своєї частки в благах Інший життя. «Немає їм частки в життя майбутньої».

*** Інша група людей - це ті, чиї помисли не обмежуються лише інтересами тлінного світу. вони прагнуть отримати блага життя в цьому світі в якості першого ступеня духовного сходження до совершенст- ву, з одного боку, і жадають наближення до захоплень Інший життя, з іншого боку. Цей аят, таким обра- зом, дає уявлення про логіку ісламського підходу до матеріальних і духовних цінностей. Іслам одно осу- ждает тих, хто загруз в одних лише матеріальних турботах, і тих, хто не надає ніякого значення і уваги мирського життя. «Але є серед них і такі, які кажуть:" Господи наш! Даруй нам добро в цьому світі і в майбутньому .. "» Одночасно вони просять Його уберегти їх від болісного покарання в майбутньому житті, благаючи: «" ... і спаси нас від мук вогню "». Очевидно, що слово Хасана, що означає «добро», має тут широкий сенс і має на увазі як мате- ріального, так і духовні цінності. Але в деяких переказах говориться про те, що Пророк (хай благословить

Аллах Його і рід Його!) У відповідь на питання, що таке добро в цьому світі і на тому світі, сказав: «Той, кому було даровано серце вдячне, мова, що не втомлюється хвалити, і побожна ж- на, яка допомагає йому в справах як тлінного, так і вічного миру, той, безумовно, отримав в дар добро цього світу і світу майбутнього і буде убережемо від мук вогню » . Очевидно, що в цьому тлумаченні міститься лише конкретний приклад, який ілюструє більш загальний сенс поняття добра, яке, природно, не зводиться до вказаних конкретних речей.

*** «Таким ось і уготований доля за те, що вони здійснили. Адже Аллах скор на розрахунок ». В продовження попередньої думки цей аят говорить, що обидві згадані категорії людей отримають те, що заслужили, як ті, хто просив у Аллаха тільки мирських благ, так і ті, хто благав його про добро в цьому житті і в майбутньої. І ті, і інші досягнутий того, до чого вони прагнуть, але кожен буде винагороджений в межах того, що він просив. У Інший життя Аллах швидко зробить розрахунок з усіма людьми і не сплутає нічиїх рахунків. Згідно з переказами, Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорив: «По- істину, Аллах зробить розрахунок із синами людськими в одну мить, подібно до того, як Він снабжа- ет їх їжею - один раз і назавжди ». Ось і Коран говорить: «Адже Аллах скор на розрахунок». У цьому аяті підкреслюється швидкість, з якою Аллах проводить розрахунок. Маджму 'аль-баян. Т. 2. С. 298. Маджму 'аль-баян. Т. 2. С. 298.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 203

ن مو ھیل ع م ثإ ال ف ین مو ي ي ف ل جعت نم ف تادودع م ما یأ ي ف U ا اور كذاو ن ور ش حت ھي إل مك نأ اومل عاو U ا اوق تاو ٮق تا ن لم ھیل ع م ثإ ال ف ر خأ ت

(203) 203. Пам'ятайте Аллаха в установлені дні. А якщо хто поспішає [і завершує обряд] в два дня, то немає гріха на ньому. А якщо хто затримається і [завершить обряд після закінчення трьох днів], то немає гріха на ньому. І все це для богобоязливих. Бійтеся ж Аллаха і знайте, що до Нього закличуть вас [і постанете] ви перед Ним. коментар Після пояснень, що відносяться до обряду поминання Аллаха при завершенні, паломництва, даний аят говорить про те, як це належить робити, підкреслюючи, що замість марнославного вихваляння часів невігластва паломникам слід протягом кількох днів, мінімальне число яких - два дня, поминати тільки Алла- ха. Як випливає з попередніх аятов, ці дні припадають на період після свята жертвопринесення, а точніше на 11, 12 і 13-е зуль-хіджжа. У переказах цей час називається дні Ташрік. З самого цієї назви ясно, що це - час, коли людина відчуває інтелектуальне і духовне задоволення, осяяний світлом цих прекрасних релігійних обрядів. «Пам'ятайте Аллаха в установлені дні. А якщо хто поспішає [і завершує обряд] в два дня, то немає гріха на ньому. А якщо хто затримається і [завершить обряд після закінчення трьох днів], то немає гріха на ньому ». Мусульманські джерела рекомендують, щоб після п'ятнадцяти щоденних молитов (першої з який є полуденна молитва в день жертвопринесення, а останньою - ранкова молитва 13-го зуль-хіджжа), були вимовлені вголос натхненні слова, які по-арабськи звучать так:

«Аллаху Акбар, Аллаху Акбар, ла илахи іллаллаху ва-л-лаху Акбар, Аллаху Акбар, ва ли-ль-ляхи Хамді, Аллаху Акбар 'ала ма Хадано, Аллаху Акбар' ала ма разакна хв бахіматі-ль-'ан'ам, ва-ль-Хамді ли-ль- ляхи 'ала ма' Аблаєв ». «Аллах Великий, Аллах Великий. Немає Бога окрім Аллаха. Аллах Великий. Аллах Великий, і вся хвала тільки Алла- ху. Аллах Великий в тому, що наставив нас на шлях істини. Аллах Великий в тому, що дарував нам тварин для прожитку, і хвала Аллаху за те, що Він приготував нам ». Той фрагмент аята, де говориться «немає гріха на ньому», вказує на можливість вибору між дво- і триденним терміном поминання Аллаха. У ньому говориться, що який би з варіантів людина не вибрав, гріха на ньому не буде. (Таке очевидне і основне значення цієї фрази.) Ці слова можна тлумачити і як повне відпущення гріхів паломникам, який відвідав Священний Будинок. В Відповідно до цієї трактуванням, після скрупульозного, щирого і сумлінного здійснення обрядів хад- жа, який завершується проголошенням наведених вище священних слів, прочанинові відпускаються всі колишні гріхи, а душа його і серце очищаються від їх згубних наслідків. Саме тоді паломники, освобо- дившейся від тягаря гріхів, з чистою душею залишають цю велику землю, де вони отримують урок морально го виховання. Коментатори вважають, що фраза чи ман іттака «І все це для богобоязливих» доводить справедливість такого тлумачення. Остання фраза цього аята вказує, що смертним слід жити в страху перед Аллахом, усвідомлюючи, що всі наші шляхи ведуть до Нього і що всі ми будемо покликані Їм, і всі наші справи, добрі і злі, будуть Їм учте- ни, і по ним нам воздасться. «Бійтеся ж Аллаха і знайте, що до Нього закличуть вас [І постанете] ви перед Ним ».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 204-206

ي ف ا م ٮل ع U ا د ه شیو اي ند ال ةاي ح ال ي ف ه لو ق كبجع ي ن م سان ال ن مو اھي ف د سفیل ضرألا ي ف ٮع س ى لو ت اذإ و (204) ما صخ ال د أل و ھو ھبل ق U ا ق تا ه ل لي ق اذإ و (205) دا سف ال بح ي ال U او ل سنالو ثر حال كل ھیو

داھلما سئبلو منھج ھب س حف مثإلاب ةزعال ھتذخأ (206)204. Серед людей є такий, мови якого про цей світ викликають захоплення. він прізива- ет Аллаха у свідки того, що у нього на серці, і він - завзятий сперечальник. 205. Коли ж він відвертається [від тебе], то поспішає творити нечестя на землі, і щоб губити посіви і людський рід. Але Аллах не любить нечестя. 206. Коли ж йому говорять: «Бійся Аллаха!» - їм опановує гріховне велич. досить для нього пекла - але ж це погане притулок! обставинні послання Ці аяти були послані в зв'язку з людиною на ім'я Ухнус ібн Шарик. Це був чоловік приємної на- ружності, що володів умінням красиво говорити. Він претендував на дружбу з Пророком (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!), переконував його в своїй вірі. Він поклявся у своїй любові до нього і в тому, що повірив в Алла- ха, хоча насправді був лицеміром. Посланник (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Говорив з ним ласкаво і всіляко його шанував. Коли ж між Пророком (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І членами племені Сакіф виник кон- флікт, ця людина несподівано напав на мусульман, порізав весь їх худобу і спалив посіви. Деякі коментатори кажуть, що він просто проїжджав повз полів, що належали мусульманам і підпалив їх посіви, а потім порізав і худобу. Цим вчинком виявилося його таємне лукавство. Ось тоді і був явив Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) цей аят. коментар

Як уже згадувалося в зв'язку з описом обставин послання, цей аят вказує на лицемірство не- яких нечестивців і застерігає Посланника Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) щодо їх. Він говорить: «Серед людей є такий, мови якого про цей світ викликають захоплення. Він закликає Ал- Лаха в свідки того, що у нього на серці, і він - завзятий сперечальник ». Є серед людей такі, хто красиво просторікує про віру, без міри перемежовуючи свою промову клятвами. но ці ж самі люди є найзапеклішими ворогами і противникам Ісламу. Вони таємно сіють розбрат і як можуть шкодять мусульманам: труять посіви, намагаються знищити або спаплюжити віруючих і саму їхню справжню віру.

*** Аллах викриває їх прийоми і розкриває їхню внутрішню сутність перед Своїм Посланником, покази- вая, що вони вибрали собі шлях беззаконня. Якби вони були правдиві у своїх запевненнях, то не стали б сіяти безбожність і руйнування, бо всім відомо, що Аллах не любить нечестя. «Коли ж він відвертається [від тебе], то поспішає творити нечестя на землі, і щоб губити посіви і людський рід. Але Аллах не любить нечестя ». Може виникнути питання: а чому ж тоді Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Так терпимо ставився до таких людей? Справа в тому, що йому було велено вірити словам всіх людей до тих пір, поки вони не надходили всупереч своїм власним запевненням. Так, природно, і має бути. Деякі з тлумачів стверджують, що слова ва іза тавалля, «коли ж він відвертається», на початку дру якого аята, насправді, означають «отримує владу», виходячи при цьому з того, що слово тавалля відбувається від одного кореня зі словом вилайя, що означає «правління». У цьому випадку даний аят набуває наступний сенс: коли влада потрапляє в руки ті лицеміри, то вони починають творити беззаконня, та руйнування, нав'язуючи людям гніт і беззаконня. Тоді в результаті жорстокості і несправедливості в руїни звертаються цілі міста

і держави, а життя людей і їх власність наражаються на небезпеку. Природа цих нечестивців така, що, коли їх позбавляють можливості творити свої підступи, вони тільки озлоблюються в своїй упертості і фанатізме. Вони не слухають порад доброзичливців, а, оскаженілі від гординею, лише множать зло і нечестя. таких може зупинити тільки полум'я геєни. «Коли ж йому говорять:" Бійся Аллаха! " - їмопановує гріховне велич. Досить для нього пекла - але ж це погане притулок! » У цьому аяті міститься натяк на деякі з якостей, властивих ті лицеміри: марнославство, гординю і впертість, які штовхають їх на наймерзенніші діяння. «... їм опановує гріховне велич». На противагу цьому роду людей є інші - ті, хто живе по вірі і не причетний до цих огидним і небезпечним справах.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 207

د ابع ال ب فوؤر ھل الو ھل ال تا ضر م ءاغت با ه سف ن یر شي ن م سان ال ن مو(207)

207. Серед людей є і такий, який приносить в жертву душу свою, бажаючи заслужити бла говоленіе Аллаха. А Аллах - прихильним до рабів. коментар У своїй відомій книзі «Шарх Нахдж аль-Балага» ( «Роз'яснення висловлювань Імама Алі» (нехай буде милостивий до Нього Аллах!)) сунітський богослов VII В.Х. Ібн Абульхадід вказує, що всі коментатори еди- ни в думці про те, що цей аят був присвячений Алі ібн Абі Таліба і був посланий, щоб віддати йому долж- ве після того як в ніч, що увійшла в історію як Лайлат аль-МАБІТ , Він добровільно зайняв місце Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) в його ліжку. Ця історія настільки широко відома, що заперечувати її істинність може тільки язичник або безумець. Суть історії в тому, що язичники Мекки вирішили вибрати по одній людині від кожного племені і по- слати їх усіх разом вбити Пророка Мухаммада (хай благословить Аллах Його і рід Його!), щоб плем'я Лазні Ха шим не могло їм помститися за його кров. Вони вважали, що таким чином вони стануть вільними від призову Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Однак Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Вчасно дізнався про це злочинній змові. Ось тоді-то Алі ібн Абі Таліб (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І виявив готовність зайняти місце Пророка в його ліжку, щоб той міг уникнути небезпеки і поки- нуть Мекку. Як тільки Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Ліг в ліжко замість Пророка (хай благословить Аллах Його і рід його!), Господь покликав двох Своїх ангелів Гавриїла і Михаїла і запитав, хто з них готовий віддати

життя за іншого. Але жоден з них не висловив згоди зробити це. Тоді Господь велів їм подивитися, як Алі ібн Абі Таліб (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Приготувався віддати свою душу в ім'я життя Послан- ника Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Справжність цієї події підтверджують багато з мусульманських богословів. Покійний алляма Аміні у своїй відомій книзі «Аль-Гадір» (т. 2, стор. 48) наводить імена цих богословів і посилається серед іншого на «Муснад» Імама Ахмада Ханбала (т. 1, стор. 348). У трактаті «Ат'яб аль-баян фі тафсір аль-кур'ан» говориться, що в книзі під назвою «Гаят аль-марам» є 20 хадисів, дев'ять з яких наводяться в передачі сунітських богословів, а одинадцять - шііт- ських, де говориться, що цей аят був посланий на честь Алі ібн Абі Таліба (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) в Лайлат аль-МАБІТ, тобто в ніч, коли він зайняв місце в ліжку Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), А той тим часом перебрався до Медіни . Одна з книг, що датується третім століттям хіджри, що її названо «Таріх-і Табари» (т. 2, стор. 373), містить опис подій Лайлат аль-МАБІТ - ночі, коли Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) ліг в ліжко Про- рока (хай благословить Аллах Його і рід Його!) замість нього. Таке ж опис є й в книзі «Таріх-і Яку- бі »(т. 2, стор. 39). Ібн Абульхадід в своїй книзі «Шарх Нахдж аль-Балага» (т. 4, стор. 73) пише, що Муавійа заплатив лю- дям чотири тисячі дирхамів, щоб вони говорили, що цей аят був посланий на честь Ібн Мулджама. Нижче наводяться назви деяких з сунітських і шиїтських джерел, де переконливо доказивает- ся, що цей аят був посланий на честь Алі ібн Абі Таліба (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) - Газалі. Іхья Улюм ад-дін (т. 3, стор. 238); Сібт ібн Джузі Ханафі. Тазкірат аль-Хавас; Ібн Хішам. Ас-сірат ан-набавійя (т. 2, стор. 291); Халабі. Ас-сірат аль-халабійя (т. 2, стор. 29); Ібн Саббаг Малікі. Аль-фусул аль-мухімма.

пояснення 1. Іноді трапляється так, що погана людина вимовляє слова, які в декого викликають захоплення: «Серед людей є такий, мови якого ... викликають захоплення» (2: 204); але по-справжньому віруюча часом мо- жет зробити вчинок, який змусить захоплюватися все людство: «Серед людей є і такий, кото рий приносить в жертву душу ... » 2. Сама вигідна угода це та, в якій чоловік продає найдорожче, що у нього є - його влас ву душу - свого Творця, Аллаху. Ця операція здійснюється не заради райських садів і не в ім'я порятунку від полум'я пекла, але просто для того, щоб заслужити Його розташування. Шарх Нахдж аль-Балага. Т. 13. С. 262 (єгипетське видання, 1961). Ат'яб аль-баян. Т. 2. С. 386. «... бажаючи заслужити благовоління Аллаха». 3. Дуже важливо, щоб віруючий був готовий в ім'я Аллаха ризикнути власним життям, піддати небезпеки саму свою душу, йдучи назустріч цій небезпеці без коливання і страху і не замислюючись про те, зіткнеться він з нею віч-на-віч, або вона його обійде стороною. З огляду на обставини послання аята, можна сказати, що він схвалює того, хто в ім'я Аллаха піддає загрозі свою душу, навіть якщо все заканчіва- ється світом. 4. Любов і ласку перед його обличчям Аллаха - це найкраща нагорода віруючому. У більшості випадків Держ- подь визначає в Корані конкретне винагороду за кожен вчинок, але в цьому аяті замість докладного опису відплати просто говориться, що Аллах милостивий: «А Аллах - прихильним до рабів ...»

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 208-209

ت اوط خ اوعبت ت الو ة فآ ك مل سال ي ف اول خدا اون مآ ن یذ ال اه یأ ا ي ت انیب ال مك تءا ج ا م دع ب ن م متل لز نإ ف (208) ینب م ود ع مك ل ه نإ ناطي ش ال

میكح زیزع U ا نأ اوملعاف (209)208. Про ви, які увірували! Будьте покірні Аллаху цілком і не йдіть по стопах Шай- тана, бо він, воістину, - явний ворог вам. 209. А якщо ви, після того, як з'явилися вам ясні знамення, впадете в оману, то знайте, що Аллах - Великий, мудрий. обставини послання Акрама передає, що цей аят був виявлений з нагоди прийняття Ісламу деякими з іудеїв, такими як Абдулла ібн Салам, Саалаба ібн Салам, Ібн Ямін, Асад і Асід (сини Ка'б), шубат ібн Амр, Бухейра Ра- ХІБ, Саїд ібн Амр і Гайс ібн Заїд. Вони прийшли до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І попросили у нього дозволу дотримуватися суботу і читати Тору, а також не вживати в їжу верблюжого молока і мя- са, як це було прийнято серед них в епоху невігластва . коментар Миру на землі можна досягти тільки під покровом віри. Зустрічаються в Корані слова сілм і Салам озна- ють «світ» і «спокій». Таким чином, цей аят закликає всіх віруючих до світу, а якщо врахувати, що він зверталися ється саме до віруючих, то тлумачити його слід так, що світ можливий тільки при наявності віри. неможливість але покласти край війнам і конфліктам, керуючись тільки створеними самою людиною матеріалістіче- ськими законами і правилами. Тільки завдяки духовній силі віри, люди, незважаючи на всі існуючі раз- ності, зможуть жити разом в мирі і дружбі і створити, в кінцевому рахунку, всесвітнє уряд. «О ви, які увірували! Будьте покірні Аллаху цілком ... »

Очевидно, що такі матеріальні бар'єри, як мова, расова приналежність, ступінь багатства, географи- ний регіон і приналежність до суспільного класу є джерелом поділу людей і розшарування суспільства. Вони не можуть сприяти встановленню реального світу на землі, для якого необхідні проч- ні узи, що зв'язують серця людей в усьому світі. Такий сполучною ланкою може бути тільки віра в Аллаха, ко торая стоїть вище усіляких відмінностей. Тому міцний мир на землі неможливий без віри. аналогічним обра- зом людина ніколи не зможе досягти внутрішнього світу, а також душевного спокою і рівноваги, які не обла- дая щирою вірою. «... і не йдіть по стопах Шайтана ...» Як вже зазначалось, диявольські спокуси і спокуси виявляються поступово і, згідно Кора- ну, поступка будь-якого з них являє собою крок по стопах Шайтана . Тут цей факт підкреслюється ще раз вказівкою на те, що відступ від вірного шляху і скочування до ворожнечі, лицемірства, агресії і кровопро- літію починається, як правило, з невеликих і дуже простих речей. Віруюча людина повинна розуміти це і бути напоготові, щоб не допустити цього. У арабів є популярна прислів'я, яка говорить, що велика дра- ка починається з ляпаси. «... бо він, воістину, - явний ворог вам». Ворожість Шайтана людського роду ні для кого не є таємницею. З моменту створення Адама Шайтан прийняв рішення ворогувати з людиною і поклявся не відступати від цього рішення. З тих пір він робить все, щоб посіяти ворожнечу серед людей. Однак, як було сказано, підступи і злі підступи Шайтана не можуть при- нести шкоди істинно віруючому, а секрет його невразливості лежить в проходженні шляху самовдосконалення.

*** «А якщо ви, після того, як з'явилися вам ясні знамення, впадете в оману ... » Кур'ан аль-хакім (пер. На перс. Яз. Мухаммада Хаджаві). С. 263.

Коран, 2: 168, 6: 142, 24:21. Шлях відкритий, програма дій ясна, пункт призначення відомий. Це все, що потрібно, щоб не стати жертвою сатанинського спокуси і спокуси. І якщо все ж ви, незважаючи на всі ясні знамення, відійшли від прямого шляху і впали в оману, то це тільки по вашій власній провині. Так знайте ж, що Аллах Ве- лик, і нікому не дано уникнути Його справедливого суду, і мудрий, а тому ніколи не судить упереджено. «... то знайте, що Аллах - Великий, мудрий» пояснення Інше тлумачення цього аята говорить, що святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Через його посред- ство отримав звістку про те, що станеться з тими, хто прийняв Іслам з якихось корисливих спонукань. В аяте прямо говориться, що людина, що прийняла Іслам, а потім відступив від цієї віри, не повинен за своїм неві- дружність вважати, що тим самим він завдав якоїсь шкоди промислу Господнього або завадив тим, хто вірує в Алла- ха. Заблукав не слід заноситися, вважаючи, що він може перевершити мудрість і могутність Аллаха. У збитку буде тільки він сам і ніхто більше.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 210

ي ض قو ةك ئآل لماو مامغ ال ن م لل ظ ي ف U ا مھي تأ ي نأ الإ نورظن ي ل ه رومألا ع جرت U ا ٮإل و رمألا (210)

210. Невже ж вони очікують, що Аллах в супроводі ангелів з'явиться до них, осяяний хмарами? Все вже вирішено, і справи повертаються до Аллаха. коментар Цим аятом Господь, продовжуючи попередню думку, звертається до Пророку Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І як би говорить: невже всіх цих ясних знамень, переконливих свідчень і ука- заний недостатньо, щоб уберегти людей від помилок і від підступів їх відвертого ворога (Шайтана)? Невже ті, хто підкорився велінням Шайтана, очікують, що на додачу до всього цього ясним знаменням Сам Аллах в супроводі ангелів спуститься до них, осяяний хмарами, і представить ще більш ясні до казательства істини? Це неможливо, бо Аллах безтілесний. Але навіть якщо припустити, що неможливе здійснилося, який в ньому сенс, якщо це нікому не потрібно? «Невже ж вони очікують, що Аллах в супроводі ангелів з'явиться до них, осяяний обла- ками? » Тут ми маємо справу з уже вирішеним питанням: все, що могло здійснитися, вже відбулося, і нічого дру- гого не знадобиться. «Все вже вирішено ...» Всі шляхи ведуть до Аллаха, який тримає в руках нитки рішень для всіх питань. «... і справи повертаються до Аллаха». Таким чином, питальне за формою пропозицію, з якого починається цей аят, заздалегідь містить в собі негативну відповідь, який має на увазі, що такого просто не може бути. (Тим більше, як ми вже сказа- Чи, що в тому, щоб це неможливе здійснилося, немає ніякої необхідності, оскільки всі необхідні ука-

затели прямого шляху у людства вже є). Отже, даний коментар дозволяє вважати, що цей аят НЕ з- тримає ніякого прихованого сенсу і все його слова повністю роз'яснені і розтлумачені. Однак деякі з тлумачів трактують першу фразу інакше, ніж питання з заздалегідь закладеним в нього негативною відповіддю. Вони розглядають її як застереження грішникам і тим, хто піддається соблаз- нам Сатани (з загрозою покарання будь то в тлінному або в вічний мир). При такому підході цей аят пріобрета- ет дещо інший сенс: Невже ці люди, попри всі їхні негожих вчинках і непривабливому поведінці, насправді чекають, коли їм з'явиться Аллах і Його ангели (гніву) і накаже піддати їх каре в цьому або в майбутньому світі, поклавши тим самим кінець їхнім діянням? Природно, що саме таким буде єдиний результат їх поступ- ков. Заслуговує на увагу тлумачення розглянутого аята, запропоноване аллямой ас-Сейід Мухаммадом Хусейном ат-Табатабаі в його коментарі «Аль-Мізан» (англ. Пер., Т. 3, стор. 152, 153), де він пише: «Існує самоочевидна істина, яка підтверджується також Кораном і сунной. Суть її в тому, що атрибути тілесності незастосовні до Аллаха, і що його не можна описувати за допомогою якостей, притаманних тлен- вим речей. По відношенню до нього не можна використовувати слова, вирази і фрази, які мають сенс тлінність, потреби, нестачі або ущербності. Аллах говорить: "Ніщо не зрівняється з ним" (42:11); "Аллах ні в чому не потребує "(35:15);" Аллах - Творець всього сущого "(39:62). У Корані безліч подібних аятів, і всі вони мають очевидний і однозначний сенс, який повинен служити відправною точкою при тлумаченні неясних аятов. Саме ці ясні аяти служать для нас керівництвом при тлумаченні неясних аятов. Якщо той чи інший аят в своєму явному значенні приписує Аллаху якості або дії, властиві тлінним речам, то на-

дме звернутися до ясним аятам і [з їх допомогою] витлумачити його так, щоб це не принижувало Його достоїнства і не вступало в протиріччя з Його прекрасними іменами ». Так, наприклад, розглянутий аят приписує Аллаху дію «приходу», а в ряді інших аятів Він нібито здійснює якесь матеріальне дію: «... коли Господь твій прийде разом з ангелами ...» (89:22); «Але Аллах наздогнав їх з того боку, звідки вони й не очікували ...» (59: 2); «... але Аллах зруйнував їх будинок дощенту »(16:26). Всі ці аяти слід тлумачити таким чином, щоб це було достойно Божественного величі. Тому ми трактуємо їх, скажімо, як те, що Він наслав на них кару або обрушився на них усією силою Слово Зулай є формою множини від зулла, що означає «навіс», «тент», «купол» і т. П., Все, що створює тінь. Таким чином, фраза зулалін хв аль-Гамам перекладається як «покров хмар». Свого гніву. Відповідно, слова «Аллах ... з'явиться до них» в розглянутому аяте слід читати як «Аллах оточить їх Своїм могутністю, щоб змусити їх виконати Його повеління ».

Небажання визнати знамення Аллаха і Його посланців Сура Аль-Бакара

(КОРОВА) Аят: 211

د ع ب ن م U ا ةمع ن لدب ي ن مو ةني ب ة یآ ن م م ھاني تآ م ك لي ئار سإ ین ب ل س باقعال دید ش U ا نإف ھتءا ج ام (211)

211. Запитай синів Ізраїлевих, скільки посилає Ми їм ясних знамень. Якщо ж хто-ні- будь проміняє милість Аллаха, після того як вона стала, то [хай знає], що Аллах суворий у покаранні. коментар Цей аят розповідає про те, як сини Ізраїлеві заслужили кару Аллаха, промінявши Його благі дари і проявивши невдячність після того, як їм були виявлені ясні знамення і дарована Божественна милість. «Запитай синів Ізраїлевих, скільки посилає Ми їм ясних знамень. Якщо ж хто-небудь про- змінює милість Аллаха, після того як вона стала ... » Сенс виразу «проміняє милість» полягає в тому, що людина часом використовує даровані йому при- родой милість, удачу, фізичну і духовну владу над людьми, свої здібності і таланти, щоб творити руйнування, злочини, злочини і збочення. Аллах дав синам Ізраїля духовних наставників і могутніх правителів, дарував їм величезні духовні сили і здібності, але вони проміняли ці блага. В результаті своїх діянь вони не тільки накликали на себе погибель в цьому світі, але і заслужили болісне покарання, яке очікує їх в світі Іншому. «... то [нехай знає], що Аллах суворий у покаранні». Однак історія «проміняв милості» і болісних наслідків цього вчинку стосується не тільки ізраїльтян. Уже в наш час індустріальний світ теж зіткнувся з цією важкою бідою. сьогодні человечест- во має такими величезними і різноманітними благами і можливостями, яких у нього не було на протяж

ванні всій його письмовій історії. І все ж в результаті відступу від священних навчань пророків і «Проміняв милості» сучасне людство використало всі ці блага і можливості для жахливого са моразрушенія. Користуючись цими благами, воно справило на світ найстрашніше і руйнівну зброю, здатне знищити весь світ. Одночасно воно наживається на тому, що використовує дані йому природні багатства для того, щоб насаджувати беззаконня, гніт і експлуатацію, перетворивши нашу планету в небезпечне, у всіх сенсах цього слова, позбавлене світу і спокою місце для проживання людей. Початкова фраза цього аята «Запитай синів Ізраїлевих» пропонує іудеям визнати, що Аллах дарував їм Свою милість, а подальший його текст вказує на причину спіткала їхні біди: розрізненості і разбросан- ності по всьому світу.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 212

ن یذ الو اون مآ ن یذ ال ن م نور خ سیو اي ند ال ةاي ح ال اورف ك ن یذل ل ن یز با س ح ریغب ءا شي نم ق زري U او ةمایقال مو ي مھقو ف اوقتا (212)

212. Тих, хто не повірив, приваблює життя в цьому світі, і насміхаються вони над тими, хто уве- рова. Але ж богобоязливі піднесуться над ними в Судний день! Аллах дарує доля, що не вважаючи, кому забажає. обставини послання Відомий тлумач Ібн Аббас каже, що цей священний аят був виявлений з приводу правлячої верхуш- ки племені курайш - багатіїв, які становлять меншість членів цього племені язичників, які жили в достатку і достатку. Вони глузували з групою твердих у своїй вірі мусульман, які з точки зору їх фінансового положення були бідняками. Ці безбожники говорили: якби Пророк Мухаммад (хай благо зловить Аллах Його і рід Його!) був насправді посланником Божим і благородним Пророком, то багаті і впливові неодмінно пішли б за ним. Ось тоді і був посланий цей аят як відповідь на їх тщеслав- ні заяви. коментар Конкретні обставини послання цього аята нічого не винні заступати нам його загального сенсу, а також заважати нам бачити в ньому розвиток ідеї попереднього аята, присвяченого іудеям. «Тих, хто не повірив, приваблює життя в цьому світі ...» А тому вони настільки загордилися, що стали насміхатися над бідняками-віруючими. «... і насміхаються вони над тими, хто увірував». Але при цьому треба мати на увазі, що «Але ж богобоязливі піднесуться над ними в Судний день!» Пояснення цьому криється в тому, що в майбутньому світі, де кожен знайде свій реальний духовний ранг,

віруючі будуть піднесені настільки високо, що ці нещасні, бачачи їх на вершині небесного пошани і слави, відчуватимуть себе на самому дні земного ганьби і приниження. І це не дивно, оскільки ця ганьба є плодом їх власних діянь. «Аллах дарує доля, не рахуючи, кому забажає». Сказане тут є благою звісткою для незаможних правовірних і грізним попередженням для бо- гачей, виконаних гордині, але позбавлених віри в Істину. Завершальні слова аята «Аллах дарує доля, не рахуючи, кому (тут маються на увазі віруючі) пожела- ет »можна трактувати як те, що Божественні дари ні за якістю, ні за кількістю не порівнює з наші- ми добрими справами. Вони посилається так, як це диктується Його милістю і щедрістю, а як нам извест- але, милість і щедрість Аллаха безмежні.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 213

م ھع م لز نأو ن یرذن مو ن یر شبم ینیبن ال U ا ثعب ف ةد حاو ة مأ سان ال نا ك ال إ ھي ف فلت خا ا مو ھي ف اوفلت خا امي ف سان ال ین ب مكحي ل ق حال ب باتك ال اون مآ ن یذ ال U ا ٮد ھف مھني ب ایغ ب تانیب ال مھتءا ج ا م دع ب ن م ھوتوأ ن یذ ال م یقت سم طار ص ى إل ءا ش ي ن م ید ھي U او ه نذإ ب ق حال ن م ھي ف اوفلت خا ا لم

(213) 213. Люди були однією громадою, і Аллах послав пророків вісниками і увещевателямі і послав разом з ними Писання справжнє, щоб розсудити людей у тому, в чому вони ра- зошло. А розійшлися щодо [релігії] тільки ті, яким було даровано Писання, після того як до них з'явилися ясні знамення, будучи несправедливі один до одного. І Аллах по сво їй волі направив тих, які увірували, до істини, з приводу якої вони розійшлися по Його дозволених. Аллах веде того, кого забажає, до прямого шляху. коментар З цього аята випливає, що спочатку життя людства була простою і ясною. Потім, на більш позд- ній стадії, з ростом числа людей і різноманітності смаків між ними потроху стали виникати суперечності і розбіжності. «Люди були однією громадою ...» Як вказується в деяких з мусульманських переказів, цей час відноситься до епохи до Ноя (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), коли люди, володіючи малим обсягом знань, вели просту і обмежене життя. Однак з часом між людьми стали виникати окремі розбіжності, продиктовані тим, що дехто став прагнути отримати більше благ, ніж інші, особливо, за рахунок використання праці інших людей для цілей власного збагачення. Це призвело до соціального розшарування і вознікнове нию класів. «... і Аллах послав пророків вісниками і увещевателямі ...»

Неминучою потребою суспільного життя є наявність твердих і справедливих законів. закон повинен забезпечувати людям можливість вирішення їх проблем. Ось Аллах і доручив Пророкам вирішувати ці про- блеми і усувати породжувані ними розбіжності. Він послав їм священні Писання, однак деякі зверхники свідомо не побажали відгукнутися на заклик пророків і до того ж до колишніх конфліктів поро- дили новий. «... і послав разом з ними Писання справжнє ...» Аллах, таким чином, Своєю милістю і прихильністю наставив тих, хто сприйняв заклик, на пря мій шлях. Тих же, хто в силу своєї заздрості, ревнощів, примусу або придушення повстав проти істини, Він надав самим собі, поки не наздожене їх заслужена кара. «... щоб розсудити людей у тому, в чому вони розійшлися». пояснення 1. Чим більше людей проживає одночасно в якомусь одному регіоні, тим більше різноманітні потреб- ності у них виникають. Коли ж число людей невелика, то і протиріч між ними менше. 2. Кожен раз, коли виникає суперечка, з'являється необхідність в судді. Люди написали закони і построі- Чи цивілізації, однак не зуміли позбавити людство від конфліктів, оскільки і кожен окремий чоло століття, і групи людей завжди дбають про задоволення своїх власних потреб. Вирішення проблем, що стоять перед людством, має здійснюватися на шляхах, зазначених святими пророками, на підставі за- конів, посланих понад, які вільні від похибок і упередженості, бо створені Аллахом і пе- Реда з Його непогрішимими посланниками. «А розійшлися щодо [релігії] тільки ті, яким було даровано Писання .. ». 3. Найкращий спосіб вирішення протиріч - віра в Воскресіння. Це віровчення користується благі- ми вістями для того, щоб запобігти протиріччя, а застереження використовує як інструмент

для їх недопущення. 4. Найгірший вид розбіжностей - це конфлікт, навмисно розпалюваний на грунті несправедливості і заздрості, навіть при наявності очевидних доказів правоти іншого боку. «... після того як до них з'явилися ясні знамення, будучи несправедливі один до одного ». 5. Шлях до вирішення суперечностей лежить, таким чином, в вірі в істину і в покорі закону Проро- ков. «І Аллах по Своїй волі направив тих, які увірували ...» 6. Засудження, яке звучить в цьому аяті Корану, відноситься до нерозв'язних суперечностей, які виникають в тих випадках, коли людина відмовляється визнати судження богоданного пророків, засноване на Божествен- ном законі, але не стосується суперечок і розбіжностей, які, в кінцевому рахунку, піддаються справедливому реше- нию. Останні можна уподібнити шальок терезів, які коливаються вгору і вниз, поки не встановляться один на- проти одного в повній рівновазі. «... до істини, з приводу якої вони розійшлися по Його дозволених». 7. Іноді суперечки можуть виникнути і серед віруючих, але вони знаходяться під заступництвом Аллаха, ко торий направляє їх, тоді як невіруючі будуть вічно блукати в темряві. «Аллах веде того, кого забажає, до прямого шляху». 8. Позбавлення від протиріч, безумовно, вважається «прямим шляхом».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 214

مكلب ق ن م او ل خ ن یذ ال لث م مك تأ ي ا لمو ةن ج ال اول خد ت نأ متب سح مأ ه ع م اون مآ ن یذ الو لو سر ال لوق ي ٮت ح او لز لزو ءار ض الو ءا سأب ال مھت سم

بیرق U ا ر صن نإ الأ U ا ر صن ٮتم (214)214. Або ви вважали, що ввійдете в рай, не зазнавши подібного до того, що спіткало віруючих до вас? Вражали їхні біди і тяготи, і піддавалися вони потрясінь, так що Посланник й увірували говорили в один голос: «Коли ж прийде допомога від Аллаха?» О, так! Допомога Аллаха близька. обставини послання Деякі з коментаторів кажуть, що цієї аят був виявлений під час битви, відомого як «битва проти аль-Ахзаб »(коаліції), коли мусульмани втратили стійкість і піддалися паніці. Опинившись в навко- жении ворогів, вони стали просити допомоги у Всемогутнього Аллаха. Явлений з цієї нагоди аят закликав їх до терпінню і стійкості і вселив у них надію на перемогу за допомогою Аллаха. Інші стверджують, що після поразки мусульман в битві біля гори Ухуд, Абдалла ібн Убай, докоряючи їм, вигукнув: «Доки ці мусульмани будуть продовжувати покірно гинути!», а потім додав, що якби му- Хаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) дійсно був Посланником Аллаха, то не допустив би полону і загибелі своїх сподвижників. Саме тоді і був виявлений цей аят. коментар Тяжкі негоди - звичайне випробування для віруючого Розглянутий аят вказує на те, що деякі з тих, що повірили вважали, ніби найважливішим услови- ем для вступу в рай є вираз віри в Аллаха, після чого їм не загрожують ні біль, ні страждання. З цього моменту, як вони припускали, Аллах влаштує їх справи і нашле смерть на їх ворогів без будь-яких зусиль і старань з їх боку.

Спростовуючи ці хибні уявлення, Коран оповідає про те, як зазвичай надходить Аллах. він гла- сит, що віруючий повинен готувати себе до самопожертви, до того, що на шляхах віри і боротьби за її рас пространения йому доведеться зіткнутися з негараздами і труднощами. Ці труднощі є, по суті, ис вання істинності його віри. Коран також пояснює, що всі ці випробування і тяготи є про- щий закон. Ось чому з ними в минулому стикалися всі народи і всі релігійні течії. «Або ви вважали, що ввійдете в рай, не зазнавши подібного до того, Чому такі речі спіткали віруючих до вас? » Іудеї, наприклад, чимало настраждалися до свого визволення від жорстокої влади Фараона. Коли ж їх по- Стигла розгубленість і вони не знали, що робити далі, милість і підтримка Аллаха допомогли їм здолати вра га. Те, що сталося з синами Ізраїля, не є винятком. Сама фраза «спіткало віруючих до вас »підкреслює, що всі народи в минулому переживали щось подібне. Схоже, що такий звичай Аллаха, в якому таїться секрет духовного виховання і вдосконалення людини. «Вражали їхні біди і тяготи ...» Всі народи повинні пройти стежкою тягот і злигоднів, щоб бути готовими до нових, куди більш серйозним випробувань. На цьому шляху, крім усього іншого, буде відбуватися очищення суспільства за допомогою відбору найбільш стійких і досвідчених і відсіву самих нікчемних і недостойних. «... і піддавалися вони потрясінь, так що Посланник й увірували говорили в один голос ...» Коментуючи цей аят, ми повинні мати на увазі ще один момент, а саме те, що в кінці його зазначається, що в колишні часи на народи обрушувалися такі суворі страждання і знегоди, що навіть віруючі і їх Пророки все разом запитували: «Коли ж прийде допомога від Аллаха?» Очевидно, що тут не йдеться про протест проти волі Небес. Вже сама форма цього виразу подразу- Мева, що це - благання про допомогу. Ось чому Коран робить висновок:

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 215

ین بر قألاو ن ید الو لل ف ري خ ن م متقف نأ ا م ل ق نوقفن ي اذا م ك نو أل س ي م یل ع ه ب U ا نإ ف ري خ ن م اولعف ت ا مو لیب سال ن باو ین كا س لماو ى ماتي الو

(215) 215. Вони запитують тебе, що їм витрачати. Скажи: «Що б ви не витрачали з [свого] добра, перш за все повинно [подбати, щоб] залишилося батькам, близьким родствен- никам, сиротам, біднякам, подорожнім. І яке б добро ви не зробили, Аллах відає про цьому ». обставини послання Жив колись багатий старий по імені Амр ібн Джаму '. Одного разу він запитав Пророка Мухаммада (хай бла Богослов'я Аллах Його і рід Його!), як йому витратити гроші, виділені їм на благодійні цілі. з цього приводу і був виявлений цей аят. коментар У Корані є чимало аятов, де йдеться про благодійність в ім'я Аллаха. Господь, Повелитель світу, неодноразово заохочував мусульман витрачатися на благодійні цілі і надавати допомогу нуждаю- щимся, але в даному аяті йдеться дещо про інше. До моменту його послання багато людей задавалися по- просом про те, яке майно слід передавати на благодійні цілі. «Вони питають тебе, як їм витрачати». Крім відповіді на питання про те, як слід витрачати, в цьому аяті міститься вказівка ще на одну про- Блема. В аяті перераховуються ситуації, коли потрібно проявляти благодійність, а також люди, нуждаю- щіеся в її прояві. Крім того, як зазначалося при поясненні обставин його послання, що виникли питання стосувалися двох моментів: що з майна слід витрачати і кому повинна адресуватися благотво- рительное.

У відповіді на перше з них, то є якесь майно слід передавати на благодійні цілі в ім'я Аллаха, що позначено арабським словом хайр, «добро», міститься його повне і всеосяжне визначення: все те з добра, що може піти на користь іншим. Висновок з цього такий, що це може бути будь-яка цінність, як матеріальна, так і духовна. «Скажи:" Що б ви не витрачали з [свого] добра ... » У відповіді на друге питання, тобто на питання про те, на кого з людей і в якій черговості повинна бути звернена ваша благодійність, міститься докладний перерахування цих осіб. В першу чергу благоде- тель повинен пам'ятати про своїх батьків і найближчих родичів. За ними слідують сироти, незаможні і, нарешті, подорожні. «... перш за все повинно [подбати, щоб] залишилося батькам, близьким родичам, сиротам, біднякам, подорожнім ». Само собою зрозуміло, що турбота про родичів, крім всіх звичайних наслідків благотворітельно- сти, має ще й той ефект, що вона дуже допомагає зміцнювати родинні зв'язки. «І яке б добро ви не зробили, Аллах відає про це" ». Дають на благодійні цілі не повинні афішувати своїх пожертвувань, демонструючи тим самим своє великодушність. Їх благодійність повинна йти від серця. Секрет цього криється, ймовірно, в тому, що Той, Хто винагороджує, знає все, включаючи кожен наш вчинок. Всевишній, що один віддає за все наші справи, веде рахунок справах всіх людей.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 216

م ك ل ري خ و ھو ائي ش او ھرك ت نأ ى س عو مك ل ھر ك و ھو التق ال مكیل ع بت ك نوملعت ال متنأو ملعي U او مكل رش و ھو ائي ش اوبحت نأ ى سعو (216)

216. Вам наказано битися [з ворогами Ісламу], а це вам ненависно. Але можливо і та- дещо, що вам ненависно те, що для вас благо; що вам бажано те, що для вас - зло. Аллах відає, а ви не відаєте. коментар Якщо в попередньому аяті говорилося про благодійність, то новий присвячений принесення в жертву соб жавної душі і плоті, які рівноцінні з точки зору самопожертви в ім'я віри. В аяті йдеться про необхідність боротися з ворогами. Це веління зведено в закон і є обов'язком мусульманина, навіть при тому, що людській природі огидні страждання і біль. «Вам наказано битися [з ворогами Ісламу], а це вам ненависно». Наступна частина аята говорить про те, що боротьба з ворогом - завдання, по суті своїй, важка і малоприємна, оскільки в цій боротьбі одні гинуть, інші отримують каліцтва, стають каліками, втрачають майно, живуть в атмосфері страху і невпевненості. Але завжди знаходяться самовіддані люди, яких не зупиняють ніякі жертви в боротьбі за те, що для них свято. Більшість же простих людей, про яких, власне, йшлося вище, на ділі намагаються відсторонитися від участі у священній боротьбі і уникають жертвувати собою. Господь, що повеліває світом, в різких тонах засуджує такий образ думок, але відкриває для цих людей додатковий вихід із ситуації. Коран, звертаючись до мусульман, каже, що їм невідомі всі обстоя- тва справи. Так звідки їм знати? Може бути, за удаваним незручністю криється щось корисне для них, а за тим, що їм подобається, ховається зло. Одному тільки Аллаху відомо все таємне. І все ж ті, хто володіє ра-

зумом і старанний у навчанні (на відміну від недбайливих), здатний знайти шлях до часткового розкриття таємної су- ти деяких речей. «Але можливо і таке, що вам ненависно те, що для вас благо; що вам бажано те, що для вас - зло ». Цей аят висловлює один з фундаментальних принципів Божественного творіння і законоположення. він заохочує в людині прояв розсудливості і обачності щодо Небесних законів. іншими словами, людям не слід використовувати власний досвід і погляд в якості критерію судження там, де дей ствует Божественний закон, оскільки коло їх знань досить обмежений в порівнянні з тим, що лежить за його межами, і подібний до крихітної краплі, що впала на поверхню морських вод. «Аллах відає, а ви не відаєте». Ніколи не слід косо дивитися на закони, джерелом яких є Божественне знання, безгра- нічно у всіх його аспектах. При цьому потрібно розуміти, що всі ці закони відповідають інтересам людини, будь це такі приписи, як Священна війна, закят і т. п., закони життя створеного світу або такі їх про- явища, як неминучі випадковості, що відбуваються в житті людей. Такими, наприклад, можуть виявитися не- Очікується і невідворотне лихо або смерть, що обрушилися на наших друзів або родичів, приховані від че- ловека таємниці майбутнього і тому подібні явища. Одним з дуже важливих розпоряджень в ісламі є Священна війна. У аятах Корану, а також в хаді- сах, висхідних до Пророку Мухаммаду (хай благословить Аллах Його і рід Його!) і Ахл аль-бейт (нехай буде міло- Стів до Ним Аллах!), багато говориться про Священну війну як про важливий і благій справі. У хадисі, що належить Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Говориться: «У порівнянні з священною війною в ім'я Аллаха добрі справи - це лише мертве тіло в бездонному морі ». У Імама Са Ди к а ( н е х а й буд е ми л о с т и в и й д о Нь о г о Ал л а х ! ) є т а к и й вислів: «Після обов'язкових приписів (мо

литва, пост, хадж і закят) Священна війна - це найкраще, що є в Ісламі ». Згідно з переказами, Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Говорив також: «У раю є врата, які називаючи- ються Брамою мучеників » . Поняття священної війни є не тільки в Ісламі. Воно знайоме і інших світових релігій, що виникли раніше Ісламу. Так, в Торі є веління Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Щодо необ- ності боротися з рядом племен, які не належали до Ізраїлевих племен. Про це, зокрема, гово- риться в книгах «Второзаконня» (7, 13, 20), «Вихід» (32) і «Числа» (31). Пророк Ісус (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Також був прихильний ідеї священної війни, що призна- ється Євангелієм від Матвія (10:34) і від Луки (19:27 і 22:36). У Корані також викладаються історії деяких з колишніх пророків, які воювали проти невірних. ось посилання лише на деякі з них: Алі Імран (Сімейство Імрана, 3:47), Аль-Бакара (Корова, 2: 246), Аль-Маі- да (Трапеза, 5:27) . Нижче наводяться згадані вище витяги з книг Старого Завіту. У п'ятій книзі Мойсеєвого під назвою «Повторення Закону» (7: 2-5), говориться: 2. І коли дасть їх Господь, Бог твій, і поб'єш їх: тоді конче вчиниш їх закляттям, не складеш із ними в союз і не будеш до них. 3. І не вступай з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина твого; 4. Бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, і запалиться на вас гнів Господа, і Він скоро тебе вигубить. 5. Але тільки з ними так: жертовники їх Зруйнуйте, а їхні стовпи поламаєте, святі їхні постинаєте, і їхні ідоли спаліть вогнем. Там же, в книзі «Второзаконня» (13: 9-15), говориться: 9. Але убий його; рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його, а рука всього народу.

10. Побий його камінням, і він помре бо жадав відвернути тебе від Господа, Бога твого, який ви- вів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. 11. Звістка Ізраїль буде слухати, та буде боятися, і більш вже не будуть робити серед тебе такого зла. 12. Якщо почуєш про одне з своїх міст, які Господь, Бог твій, дає тобі для жітельст- ва, 13. Що з'явилися в ньому нечестиві люди з-посеред тебе, і звели з дороги мешканців свого міста, кажучи: «Ходімо й будемо служити іншим богам, яких ви не знали »: 14. То ти знайди, досліджувати, і будеш добре питати, і якщо це точна правда, що трапилася ота гидота серед тебе, 15. Уразь жителів того міста вістрям меча, віддай на закляття його й усе, що в ньому, та худобу його заберете вибий вістрям меча. Далі там же (20: 1-4) говориться: 1. Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, неже- Чи є у тебе, то не будеш боятися їх; бо з тобою Господь, Бог твій, який вивів тебе з єгипетського. 2. Коли ви приступите до бою, то підійде священик і буде промовляти до народу, 3. І скаже йому: «Слухай, Ізраїлю ви сьогодні вступаєте в бій з ворогами вашими: Нехай не ослабне серце ваше, не бійтеся, і не тривожтеся і не лякайтеся їх; 4. Бо Господь, Бог наш, що йде з вами воювати за вас з вашими ворогами і врятувати вас ». У другій книзі Мойсеєвого, «Вихід» (32: 27-29), то кажуть: 27. І він сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Нехай покладуть кожен меча свого на стегно своє, прой- дитя по верніться від брами до брами і назад, і вбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, ка- ждий ближнього свого. 28. І вчинили сини Левіїні за словом Мойсеєвим і впала в той день з народу близько трьох тисяч чоловік.

29. Бо Мойсей сказав: сьогодні Освятіть Господу, кожен у сині своїм та на браті своїм, і щоб пошле Він дав вам благословення. Однак у четвертій з книг Мойсея, «Числа» (31: 1-12), говориться: Джамі 'ас-са'адат і Біхар аль-Анвар. Т. 100. С. 89. Аль-Кафи. Т. 5. С. 3. Ат-Тахзіб. Т. 6. С. 123. Коментар Ат'яб аль-баян. Т. 2. С. 414. 1. І сказав Господь до Мойсея, говорячи: 2. Пімсти мідіянітам Ізраїлевих синів, потім будеш прилучений до своєї рідні. 3. І сказав Мойсей до народу, говорячи: озбройте з себе людей на війну, щоб вони пішли проти Мадіа- нітян, дати Господню пімсту на мідіян 4. По тисячі з племені зо всіх Ізраїлевих племен пошлете до війська. 5. І були призначені з Ізраїлевих тисяч тисяча з племені дванадцять тисяч озброєних на війну. 6. І послав їх Мойсей тисячу з кожного племени до їх війська, і Пінхаса, сина священика Елеазара, на війну, і в руці його священні судини і труби для тривоги. 7. І рушили війною на Мідіяна, як наказав був Мойсеєві, і позабивали кожного чоловічої статі. 8. І разом з убитими мідіянських царів: Евія, Рекема, Цура, і Хура, і Реву, п'ять царів Маді- АМСК, і Валаама, сина сина, забили мечем. 9. А дружин мадіамських і дітей їх сини Ізраїлеві взяли в полон, і всю їхню худобу, і всі їхні стада та все маєток їх взяли в здобич, 10. І все міста по їхніх осадах та всі їхні оселі попалили огнем. 11. І позабирали вони все захоплене й усю здобич, людей та худобу, 12. І полонених і здобич і захоплене до Мойсея й до священика Елеазара та до громади си нов Ізраїлевих, до табору, до моавських степів, що над Йорданом, проти Єрихону. Далі наводяться згадувані раніше цитати з Нового завіту. а) Євангеліє від Матвія (10:34): Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я при- нести, але меч.

б) Євангеліє від Луки (19:27): Ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приве- дитя сюди і на очах моїх їх переді мною. в) Євангеліє від Луки (22:36): Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має калитку, нехай візьме, теж і су- му; а у кого немає, продай одяг свій і купи меч. Важливі питання з інших тем Переслідування в священний місяць - провина, страшніше, ніж кровопролиття - Помилування і прощення мухаджири і мученикам в ім'я Аллаха - Питання про вживання алкогольних напоїв і азартних іграх - Подаяння - Сироти - Шлюб між правовірними мусульманами

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 217-218

ل یب س ن ع د صو ریب ك ھي ف الت ق ل ق ھي ف الت ق مار حال ر ه شال ن ع كنو أل س ي ر ب كأ ةنتف الو U ا دن ع رب كأ ھن م ھل ھأ ج ار خإ و مار حال د جسلماو ه ب رف كو U ا ن مو او عاطت سا نإ مكن ید ن ع م كودر ي ى ت ح مك نول تاق ي نو الز ي الو لتق ال ن م اي ند ال ي ف مھ الم عأ تطب ح كئ لوأ ف ر فا ك و ھو تمي ف ھن ید ن ع مكن م دد تر ي ن یذ الو اون مآ نیذ ال ن إ (217) نودال خ اھي ف م ه ران ال باح صأ كئلوأو ةر خآلاو

مي حر روف غ ھل الو ھل ال تم حر نو جر ي كئ لوأ ھل ال لیب س ي ف اود ھا جو اور جا ه(218)

217. Вони запитують тебе про битву в священний місяць. Відповідай: «Битися в священний ний місяць - великий гріх. Однак плутати простих шляху Аллаха, не пускати в Заборонену ме четь, невіра в Нього і вигнання, що моляться з неї - ще більший гріх перед Аллахом, бо нечестя - гріх більший, ніж вбивство. Вони не перестануть битися з вами, поки не від- брехати вас від вашої релігії, якщо тільки зможуть. А якщо хто з вас відвернеться від своєї віри і помре невірним, то марні діяння таких людей в цьому житті і в майбутній. Вони - мешканці пекла і зостануться в ньому навіки ». 218. Воістину, ті, які увірували, переселилися і явили завзяття на шляху Аллаха, сподіваються на милість Аллаха. А адже Аллах - прощає, Милосердний. обставини послання За переказами, цей аят був посланий в зв'язку з військовими діями, які зробив Абдалла ібн Джахш. Ось як описуються ці події. Перед битвою при Бадрі Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Покликав до себе Абдаллу ібн Джахша. Коли той прийшов, Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Вручив йому пакет і велів немед- повільно виступити в дорогу у супроводі восьми чоловік з мухаджирів, а після двох днів шляху розкрити пакет

і далі слідувати що містяться в ньому вказівок. Провівши два дні в дорозі, Абдалла розкрив пакет і прочитав: «Після того як ти розкриєш цей пакет, йди в Нахля (місцевість між Меккою і Таїф) і наблю- дай звідти за курайшитами. Після доложиш нам обстановку ». Абдалла пояснив своїм супутникам суть справи і додав, що Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) велів йому нікого насильно не змушувати слідувати разом з ним. Так що ті, хто готовий піти на смерть, можуть їхати з ним, а решта має право повернутися назад. Все рішуче рушили разом з ним. Коли вони досягли Нахля, їм зустрівся курайшітскій караван, який супроводжував Амр ібн Хадрамі. Це був останній день раджаба (одного зі священних місяців), і Абдалла з супутниками стали радитися, можна їм напасти на ка- Раван чи ні. Деякі стали говорити, що якщо дозволити каравану продовжувати свій шлях, то він незабаром вступить в пре- дели священного міста Мекки, де буде недоступний для нападу. І тоді посланці Пророка атакували ка Раван. Їм вдалося вбити Амра ібн Хадрамі і привести караван і двох полонених ними караванників до Проро- ку (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Посланник ж Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав, що не наказував їм вступати в бій в священний місяць, а тому не хоче мати нічого спільного ні з бранцями, ні з трофеями. Доблесні воїни були засмучені, а мусульмани стали нарікати їм. невірні теж відпускали отруйні зауваження, кажучи, що Пророк Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!), мовляв, по- Зволен проливати кров, битися і брати полонених навіть в священні місяці року. Тоді і був виявлений цей аят. Після послання цього аята Абдалла ібн Джахш і його соратники заявили, що прагнули заслужити віз нагородження як солдати Священної війни. Вони навіть запитували Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Чи буде їм нагорода як Муджахеда. Тоді був виявлений другий з наведених вище аятов /

коментар У розділі «Обставини послання» вже говорилося, що цей аят містить відповідь на питання про те, мож- але чи воювати в священні місяці року. Він категорично забороняє кровопролиття в священні місяці і вважає його великим гріхом. «Вони питають тебе про битву в священний місяць. Відповідай: "Битися в священний місяць - великий гріх ...» Але в той же час в ньому підкреслюється, що невірні, які самі зробили найбільші гріхи, такі як невіра в Аллаха, перешкоджання повчанням людей на прямий шлях, вигнання жителів Мекки з їх до- мов, попрання святинь і порушення недоторканності життя птахів, звірів і рослин на священній землі Мекки, не мають права дорікати мусульман, помилково вплуталися в бій під час священного місяця. «Однак плутати простих шляху Аллаха, не пускати в Заборонену мечеть, невіра в Нього і вигнання, що моляться з неї - ще більший гріх перед Аллахом ... » Додатково до цього, язичники зробили нечестя, бо будь-які підступи проти людей, що шукають істину, з це- ллю перешкодити їм прийняти єдинобожжя, створюють атмосферу беззаконня, отруєну безбожництво і ідоло- поклонством. Це - гріх більший, ніж гріх кровопролиття в священний місяць. «... бо безчестя - складають гріх більший, ніж вбивство ...» Наступні слова Корану звернені до мусульман і застерігають їх, щоб вони не піддавалися на злісну пропаганду невірних. Вони закликають їх бути проникливими і остерігатися язичників, які постійно намагаються відвернути їх від Ісламу. «Вони не перестануть битися з вами, поки не відвернуть вас від вашої релігії, якщо тільки зможуть ... » Щоб цього не сталося, Коран попереджає, що будь-який з мусульман, хто відвернеться від істини і прийме смерть, чи не повіривши, не зможе спокутувати свій гріх ніякими добрими справами ні в цьому житті, ні в майбутньої.

«А якщо хто з вас відвернеться від своєї віри і помре невірним, то марні діяння таких лю- дей в цьому житті і в майбутній ... » Людина, що опинився, таким чином, безбожником і позбавлений можливості спокути добрими справи- ми, природно, прирікає себе Аллахом на вічну муку. «Вони - мешканці пекла і зостануться в ньому навіки" ». Коментар «Аль-Мізан» пропонує пояснення арабського слова хабт, «невдача», де, зокрема, гово- риться: «Якщо бути коротким, хабт а'мал," безрезультатність діянь ", означає, що всі вони перетворюються в ніщо і втрачають своє значення. Деякі вважають, що це слово походить від кореня Хабат, яким обознача- ється тварина, коли воно переїли корми і гине від розтягування шлунка. Сенс справжнього аята так само, як і інших аятів, де йдеться про безрезультатність діянь, складається в тому, що невіра і відступництво позбавляють діяння їх значення, тобто такі діяння втрачають свою способ- ність дарувати людині вічну радість. З іншого боку, справжня віра і релігія породжують діяння, да- рующие людині радість, щастя і насолоду життям. Якщо раніше не вірити людина повірить в істину, його діяння знаходять новий сенс і наповнюють життя такої людини радістю і щастям (хоча раніше вони не мали такого впливу, тобто були безрезультатними). Точно так же, коли раніше вірували людина відрікається від своєї релігії, все його справи втрачають свою дієвість і значення: вони більше не в силах зробити щасливим життя цієї людини ні в тлінному світі, ні в світі Іншому. Якщо ж, навпаки, колишній відступник повернеться в лоно Ісламу, то є надія, що його справи оживуть. Але якщо він так і помре ренегатом, марність його діянь лише отримає нове підтвердження й до спадщини йому дістанеться нещастя і страждання » .

*** Арабське слово джихад дослівно означає «старання, прагнення» і може мати на увазі жертвування

багатства або самопожертву і прийняття смерті в ім'я Аллаха. «Воістину, ті, які увірували, переселилися і явили завзяття на шляху Аллаха, сподіваються на ми- лость Аллаха ». Сіра ібн Хішам. Т. 2. Коментар Аль-Мізан. Т. 3. С. 245, 247 (англ. Пер.). У другому аяте цього фрагмента відзначається, що деякі з воїнів, які б'ються за справу Аллаха, по не- ведення або з необережності можуть зробити помилкові дії (історія Абдалли ібн Джахша тому приклад), але Аллах простить їм цю помилку за їх в цілому щиру і вірну службу цій справі. «Але ж Аллах - прощає, Милосердний».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 219

س انل ل ع فان مو ریب ك م ثإ امھي ف ل ق ر سیلماو رم خال ن ع ك نو أل س ي U ا ینب ي ك لذ ك و فع ال ل ق نوقفن ي اذا م ك نو أل س یو امھعف ن ن م رب كأ آمھمثإو

نوركفتت مكلعل تایآلا مكل (219)219. Вони запитують тебе про вино та майсіре. Відповідай: «І в тому, і в іншому є великий гріх, є і якась користь для людей, але гріха в них більше, ніж користі ». Вони запитують тебе, що ж їм витрачати. Відповідай: «Надлишок». Так роз'яснює їм Аллах знамення, - мо жет бути, ви подумайте. коментар В даному аяті наводиться два питання і відповіді Господа на них. Перше питання стосується вина і азартних ігор (майсір). «Вони питають тебе про вино та майсіре». Термін Хамр в арабському словнику тлумачиться як «переховування», звідси хустку, який жінка носить на го- лові як частина паранджі - хіджаб, називається хімара. Оскільки алкогольні напої позбавляють питущого спо собности розрізнити навколишні предмети, затуляючи, по суті справи, його розум, то всі вони по-арабськи обознача- ються словом Хамр. Термін майсір походить від арабського кореня йуср, передає сенс чогось легкого, нескладного, під- разумевая, що в азартній грі кожна зі сторін живить прагнення до легкої наживи. У відповідь на це питання, що задається деякими з тих, що повірили, справжній аят велить Пророку (та благословить Аллах Його і рід Його!): «Відповідай:" І в тому, і в іншому є великий гріх, є і якась користь для людей ... "» Під користю тут, ймовірно, мається на увазі дохід, що отримується виноробом, виноградарем і віноторгов-

цем, а також кошти, що надходять у вигляді податків, митних зборів і зборів, або прибуток, одержуваний держателями гральних будинків. Однак гріх і внутрішній збиток від них для людини більше, ніж зовнішні дохо- ди. Нижче наводяться деякі з згубних наслідків пияцтва і азартних ігор, які згадуються в книгах тлумачення Корану. 1. Скорочення терміну життя. 2. Негативні наслідки для майбутнього покоління, особливо, якщо зачаття відбувається в нетрез- вом стані. 3. Моральний розклад і зростання числа таких злочинів, як крадіжки, бійки, вбивства, ізнасіло- вання і порушення правил водіння на дорогах. Один з учених, фахівців в природничих науках, сказав: «Якби уряду в країнах з високим споживанням алкоголю закрили половину питних закладів, то ми могли б закрити половину псіхіатріче- ських лікарень ». Азартні ігри теж, як відомо, призводять до різних розладів: виникнення нервових заболе- ваний, апоплексії, підвищеного серцебиття, втрату апетиту і здорового кольору обличчя і ін. Ті, кому прихо- диться мати справу зі злочинністю (в деяких країнах), офіційно відзначають, що близько тридцяти відсотків правопорушень пов'язано з гральним бізнесом. Азартні ігри, до речі, роблять очевидний негативний ефект на розвиток економіки, оскільки ведуть до втрати гравцями інтересу до будь-якої іншої корисної роботи. В останні роки азартні ігри були заборонені і оголошені незаконними в цілому ряді немусульман- ських держав, не кажучи вже про те, що, наприклад, в Англії такого роду закон був прийнятий ще в 1853 році, в Америці - в 1855 році (в деяких штатах він до сих пір зберігає силу), в Росії - 1854 році, а в Герма- ванні - в 1873 році.

Друге питання стосується того, з чого має складатися милостиню на благодійні цілі. Ось як пове- Леван Коран Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) відповідати на це питання: «Вони питають тебе, що ж їм витрачати. Відповідай: "Надлишок". Так роз'яснює Аллах зна Менія, - може бути, ви подумайте ». В арабському тлумачному словнику слово 'АФВ , крім «прощення, амністії», тлумачиться також як «Помірність», «надлишок», «найкраще з надбання». Кожне з цих значень можна застосувати до слова 'АФВ в розглянутому аяте. Тобто, якщо ви маєте намір витратитися на подаяння, то дотримуйтесь помірність в роз- ходах, що не роздавайте все, що у вас є, щоб самому в подальшому не стати жебраком, а якщо ви вже вирішили з кимось поділитися, то діліться найдорожчим з вашого надбання, бо Коран говорить: « Ви нізащо не ста- неті благочестивими, поки не будете витрачати на подаяння то, що вам дорого » (3:92). пояснення 1. Розглядаючи те чи інше питання, нам слід бути справедливими. В аяті немає заохочення доходів від вина і азартних ігор, але питання це в ньому трактується таким чином, що спонукає нас до роз- мислення і роздуму. 2. Як алкоголь, так і азартні ігри згубні для тіла і душі. І те, і інше веде людину до паде- нию. Ось чому вони в Корані стоять поруч. 3. Потрібно прагнути зберегти розум і світ. Заборона алкогольних напоїв привело до збереження розсудливості і мудрості, а заборона азартних ігор сприяє збереженню внутрішнього світу, духовної та економічної безпеки нації. 4. Як свідчать сучасні дослідження, з виникненням Ісламу почалося поступове заборона споживання алкоголю, поки цей захід не була остаточно впроваджена у всіх мусульман ських суспільствах.

До моменту виникнення Ісламу, незважаючи на те, що і попередні Ісламу релігії забороняли пити вино, люди звикли до регулярного споживання алкоголю. Нові Божественні одкровення поступово переконали їх погодитися з цією забороною. У сурі Ан-Нахля (Бджоли, 16:67) говориться: « Від плодів пальм і вино- Градний лоз ви отримуєте хмільний напій і добре прожиток » . Сенс цього висловлювання в тому, що з винограду можна отримувати як хмільний напій, так і добру їжу, тобто хмільний напій не відноситься до доброї їжі. Потім був посланий цей аят, де йдеться про провину і азартних іграх і йдеться, що шкоди від них більше, ніж користі. «І в тому, і в іншому є великий гріх, є і якась користь для людей, але гріха в них більше, ніж користі ». При дещо інших обставинах був посланий інший аят Священного Корану (Ан-Ніса (Жінки, 4:43)), де юдеїв, пропонувалося: «Не творіть молитви, будучи п'яними ...» Нарешті, заборона вживати спиртне був остаточно сформульований і увічнений в сурі Аль-Маіда (Трапеза, 5:90), коли прозвучали Слова Всевишнього: «П'янкий напій, майсір ... - кепські діяння, вселяється Шайтаном ». Серед хадисів Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І висловлювань святих імамів (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) дуже багато таких, де засуджується вживання хмільних напоїв, а також подчер- кивается незавидна доля, яка очікує любителів спиртного в Судний день. Так, згідно з хадису, святому Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Належать такі слова: « Все п'янкі речовини заборонені; прокляття Аллаха лежить на спиртні напої, на тих, хто їх виробляє , на їх помічників , на продавцях вина , його покупців і розповсюджувачів, а також на тих, то

користується доходом від нього, хто його вантажить, розносить і споживає » . Аль-Кафи. Т. 6. С. 398.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 220

ن إ و ري خ مھ ل ح ال صإ ل ق ى ماتي ال ن ع ك نو أل س یو ةر خآلاو اي ند ال ي ف ن إ مكتنعأل U ا ءا ش و لو ح ل صلما نم دسفلما ملعي U او مكناو خإف مھوطالخت

میكح زیزع U ا (220)220. [ Подумайте ] про цю та майбутнього життя. Вони запитують тебе про сиріт. відповідай: «Покращувати їх справи - благе діяння». Якщо ж ви об'єднаєте своє і їх майно, то вони - ваші брати. Аллах розрізняє безбожного від творить добру справу. Якби Ал- лах захотів, то Він засмутив би вас. Воістину, Аллах - Великий, мудрий. коментар Перші слова цього аята «про цю та майбутнього життя» є, по всій видимості, завершенням останньої фрази попереднього аята і мають на увазі, що ваша благодійність принесе вам щастя в цій і буду- щей життя. Жертвуючи на благодійні цілі, що не растрать свого стану, щоб самому не опинитися в бе- де, і не скареднічай, бо це позбавить тебе Божественного винагороди в іншому світі . Але не виключено, що вони відносяться до всього змісту попереднього аята в цілому. Якщо це так, то то- гда вони означають, що кожна людина повинна задуматися про справи тлінного світу, оскільки духовне вознагра- ждение в іншому світі заробляється нами тільки тут, в світі речей. Це може означати заклик поразмиш- лять над такими питаннями, як Единственность Аллаха, Воскресіння, таємниці створення світу і найважливіші за- кони природи з метою зрозуміти їх і прийняти для себе, хоча прийняття віровчення аж ніяк не обумовлено ісчер- пивающім розумінням всіх таємниць. Тому в аяті і йдеться: « [ Подумайте ] про цю та майбутнього життя». З приводу проблеми сиріт в тлумаченнях Корану відзначається, що коли був виявлений десятий аят сури Ан-

Ніса (Жінки, 4:10), де йдеться про те, що ті, хто не по праву віднімає власність у сиріт, проковтують вогонь, палить їх нутрощі, сім'ї, у кого в будинку жили сироти, дуже стривожилися. Справа дійшла навіть до того, що дехто став виганяти сиріт зі своїх будинків або подавати їм їжу в окремій тарілці. Все це призвело до виникнення ряду труднощів як для членів сім'ї, так і для самих сиріт. Саме в силу цих причин вони звернулися до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) З питанням про тому, як слід поводитися з сиротами. Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Відповів їм, що для них буде краще, якщо вони будуть добрішими до сиріт. Їм не слід обділяти сиріт своєю увагою і уникати від- ветственности за розпорядження їх майном під приводом того, що їх власне майно об'едініт- ся з майном сиріт: адже ті є їх братами по вірі. 'Ілах-Кумшеі. Пер. Корану на перс. яз. Немає нічого поганого в тому, що їх майно об'єднається з майном сиріт, якщо тільки вони не беруть в будинок сироту з метою заволодіти його надбанням. «Вони питають тебе про сиріт. Відповідай: "Поліпшувати їх справи - благе діяння ". Якщо ж ви об'єднаєте своє і їх майно, то вони - ваші брати». Слід також пам'ятати про те, що Аллах відрізняє доброчесних від лиходіїв і ніколи не накаже приректи віруючих на страждання, адже Він, як відомо, Великий і мудрий. «Аллах розрізняє безбожного від творить добру справу. Якби Аллах захотів, то Він засмутив б вас. Воістину, Аллах - Великий, мудрий ». пояснення 1. Сироти нам не сини, але і не прислуга. Вони - наші молодші брати і належать до нашого числу ( «... вони - ваші брати»), а тому повинні жити з нами і бути частиною нашого життя. 2. Не можна нехтувати справами сиріт, оскільки громадський інтерес полягає в тому, щоб ми ввели для себе в звичай звертатися з ними по-братськи, керуючись самими добрими намірами.

3. Не важливо, що дехто словами про поліпшення становища сиріт прикриває свої справжні намере- ня, оскільки Аллах завжди знає, хто творить світ, а хто сіє нечестя. Так що, стережіться, і не за- охоплювали майно сиріт під приводом поліпшення їх справ, але і не уникайте обов'язки распо- ряжа їм через побоювання піддатися звинуваченням в лукавстві. 4. Іслам не накладає на віруючих зобов'язань, які їм не під силу виконати (див. Наведені вище обставини послання цього аята). 5. Будь-яке поліпшення становища сиріт є важлива справа. Слово «поліпшити», яке зустрічається в дан- ном аяте, варто тут в невизначеній формі і, отже, має на увазі поліпшення всіх сто- рон їх життя: знання, освіти, фінансового стану, практичних навичок, релігійного по- ведення і т. д.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 221

و لو ة كر شم ن م ري خ ةن مؤ م ة مألو ن مؤ ي ٮت ح تا كر شلما اوحكن ت الو ك ر شم ن م ري خ ن مؤ م دبع لو اون مؤ ي ٮت ح ین كر شلما اوحكن ت الو مكتبج عأ ه نذإ ب ةرفغ لماو ةن ج ال ى إل و عد ي U او ران ال ى إل نو عد ي كئ لوأ مكبج عأ و لو

نوركذتي مھلعل سانلل ھتایآ ینبیو (221)221. Чи не одружитеся на многобожніцах, поки вони не увірують. Безсумнівно, віруюча невільниця краще многобожніци, якщо навіть та і подобається вам. Чи не видавайте [дочок] заміж за многобожників, поки вони не звернуться в віру. І звичайно віруючий раб краще многобож- ника, хоча б він і подобався вам. Багатобожники кличуть до пекельного вогню, а Аллах кличе вас у рай і до прощення зі Свого дозволу і роз'яснює Свої аяти людям, - може бути, вони подумають. обставини послання Одного разу в Мекку прийшов якийсь чоловік. Звали його Марсад. Це був сміливий чоловік, який прийняв Іслам. Раніше він час від часу зустрічався з жінкою на ім'я анаген, з якою познайомився ще до возникно- вения Ісламу. Вона, як це повелося у них з колишніх часів, запросила його зайнятися гріхом. Однак Марсад, звернувся тепер в Іслам, відкинув її запрошення. Тоді вона запропонувала йому одружитися з нею. Мартад на це відповів, що для цього йому потрібно дозвіл Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Закінчивши свої справи в Мецці, він повернувся в Медину і розповів про все Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!). тоді і був виявлений цей аят, де говорилося, що мусульманину не пристало брати в дружини ідолопоклонніца і язичниць. коментар Слово никах по-арабськи означає «шлюб», «шлюб», «подружню близькість». Іслам ставить цілий ряд умов, яких повинен дотримуватися віруючий при виборі дружини. висування

цих умов пояснюється тим, що Іслам приділяє дуже велику увагу шлюбу, оскільки з ним связа- ни питання спадковості, а також сімейного виховання дітей, яке впливає на всю по- Нейш долю молодого покоління. В аяті йдеться, наприклад, що язичниця не підходить мусульманину в ка- честве дружини. Припустимо, що він все ж взяв собі за дружину таку жінку. Відповідно до законів генетики, їх де- ти, природно, успадкують якості її характеру і душевного складу, а якщо після народження їх виховання буде віддано на розсуд матері (що часто і відбувається), то їх може очікувати страшна доля. Ось чому Священний Коран цим аятом недвозначно забороняє шлюб з жінками з числа невірних або язичників. «Не женіться на многобожніцах, поки вони не увірують. Безсумнівно, віруюча невільниця промінь- ше многобожніци, якщо навіть та і подобається вам ». Крім цього, якщо за допомогою одруження язичники, які є для мусульманського суспільства інород- вим елементом, проникнуть в будинку мусульман, то це суспільство знайде в їх особі своїх внутрішніх ворогів, сею- щих безлад і смуту. У подібній ситуації відбудеться змішання різних категорій і верств суспільства, які почнуть втрачати властиві їм відмінності. Тому Коран накладає заборону на шлюб з подібними жінками. Однак Іслам не закриває наглухо перед ними двері. Їх природне статевий потяг має служити їх же духовному благу. Коран говорить: «Не видавайте [дочок] заміж за многобожників, поки вони не звернуться в віру. І звичайно ве- рующий раб краще багатобожники, хоча б він і подобався вам ». Аналогічно тому, як на початку цього аята проголошується заборона на шлюб з многобожніцамі і язичніца- ми, в наведеній вище фразі накладається заборона на видачу дівчат і жінок заміж за невірних і ідолопо- клонніков. І точно так само, як віруюча дівчина з прислуги більш прийнятна як майбутньої дружини, ніж

навіть вільна ідолопоклонніца, що володіє чудовою красою і багатством, віруючі слуги і раби є кращими кандидатами в чоловіки, ніж невіруючі красені-аристократи. По суті, шлюб мусуль- манки з невірним заборонений, поки останній не звернеться в Іслам, але не буде гріха, якщо вона вийде за нього заміж після того, як він знайде справжню віру. Саме в цьому в обох випадках і полягає вихід з подібної ситуації. У наступній фразі аята виражена причина заборони для віруючих на вступ в шлюб з безбожниками і ідолопоклонниками. «Багатобожники кличуть до пекельного вогню, а Аллах кличе вас в рай і до прощення зі Свого соізволе- ня ... » Заборона на шлюб з ідолопоклонниками пояснюється тут тим, що вони звуть тих, хто знаходиться поруч з ні- ми, поклонятися ідолам і до інших негідним вчинкам. Поведінка язичників обумовлено, природний- але, їх вірою в ідолів, і вплив їх проявляється особливо сильно і глибоко через сімейні відносини. але плодом цього впливу буде палаюче полум'я пекла. Іншими словами, знайомство з ними, особливо через шлюбні узи, означає забуття Аллаха, а зближення з ними обертається, насправді, видаленням від Алла- ха. На відміну від невірних, віруючі в силу своїх релігійних переконань і високих людських якостей, формуються на основі істинної віри, закликають своїх ближніх до істини і досконалості. таке поведе- ня незмінно веде до набуття раю і снисканию вибачення Аллаха. В даному випадку, з огляду на тісні і ви- крен відносини істинно віруючих мусульман з Аллахом, Господь говорить про заклику не устами правовер- них, а від власного обличчя. «... Аллах кличе вас в рай і до прощення зі Свого дозволу ...» Автор коментаря «Ат'яб аль-баян» пише з приводу заключних слів цього аята: «Аллах робить

Свої знамення ясними для людей, щоб вони вийшли з ним на прямий шлях, і вони, в кінцевому рахунку, можли але, почують Його заклик. Пізнавши різницю між смиренністю і непослухом, людина знаходить можливість уникнути гріха і присвятити себе поклонінню [Аллаху]. Ці знаки існують крім посланих перед- писань, практичних обов'язків і моральних настанов, а також знімний в душі раба Божого і в ок- ружа його дійсності - тих, що виводять його на шлях щастя і порятунку, позбавляючи від страждань в це і в майбутньому світі » . «... і роз'яснює Свої аяти людям, - може бути, вони подумають». Ат'яб аль-баян. Т. 2. Правила розлучення Під час місячних чоловік не повинен вступати з зв'язок з жінкою - Блага звістка для віруючих про їх майбутньої зустрічі з Аллахом - Період вичікування для розлучених жінок - Примирення після розлучення і відновлення шлюбних відносин

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 222

ال و ضیح لما ي ف ءا سن ال او لزت عا ف ٮذأ و ه ل ق ضیح لما ن ع ك نو أل س یو U ا نإ U ا م كر مأ ثي ح ن م ن ھو تأ ف نر ھطت اذإ ف نر ھطي ى ت ح ن ھو برق ت

نیرھطتلما بحیو ینباو تال بحي (222)222. Вони запитують тебе про [зносинах при] Регул. Відповідай: «Це - хворобливий стан. Уникайте жінок при Регул і не вступайте в близькість з ними, поки вони не очистяться. А коли вони очистяться, то приходьте до них, як повелів вам Аллах ». Воістину, Аллах лю- біт каються і любить очищаються. обставини послання Щомісяця у жінки настає період регул (менструації), який триває від трьох до десяти днів. В Протягом цього періоду матка жінки виділяє кров, володіє рядом особливих властивостей, докладний опіса- ня яких можна знайти у відповідних книгах за мусульманським правом. Жінка, котра переживає це стан, називається по-арабськи ха'ід, тобто «менструирующая», а кров'янисті виділення, які спостерігаються в цей період, називаються «менструальної кров'ю». Положення, що регулюють відносини чоловіків з жінками в період місячних в іудаїзмі і хрістіанст- ве, настільки суперечливі, що у людини, що не належить до числа їхніх послідовників, неминуче Возника ють сумніви і питання. Деякі представники іудаїзму стверджують, що чоловікові категорично забороняється спілкуватися з дружин- щіной під час регул, аж до того, що він не повинен приймати з нею їжу за одним столом і жити з нею в одній кімнаті. Вони заявляють, наприклад, що чоловікові не слід сідати туди, де до нього сиділа менструі- рующая жінка. А якщо йому не вдалося цього уникнути, то йому слід випрати свій одяг, яка в про- протилежному випадку буде нечистою наджіс. Якщо ж він спав в її ліжку, то йому потрібно випрати білизну і вимити

тіло. Словом, згідно Торі, жінка в період регул вважається нечистою і її потрібно було уникати. (Тора, Ле- віт, 15: 19-29. Див. Цитату в кінці коментаря до цього аяту.) Зовсім по-іншому поводяться в цій ситуації християни. Вони не роблять різниці між періодом мен- струаціі і іншими днями місяця. Ніщо не забороняє їм в цей період спілкуватися зі своїми дружинами, вклю- чаю інтимну близькість з ними. Араби-язичники, які жили, зокрема, в Медині, в тій чи іншій мірі перейняли звичаї іудеїв і в менструальний період зверталися з жінками так само, як і вони. Під час місячних вони цуралися своїх дружин. Настільки помітні відмінності в підходах цих двох релігій і в звичаях їх прихильників стали причиною то- го, що деякі з мусульман стали звертатися до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) з питаннями на цю тему. У відповідь на їхні запитання і був посланий цей аят. коментар Гігієна в період регул «Вони питають тебе про [зносинах] при Регул. Відповідай: "Це - хворобливий стан ...» Арабське слово Махід означає тут «регули». Таким чином, сенс цього аята можна викласти следую- таким чином: Про Мухаммад, тобі задають питання про Регул і правилах поведінки в цей період. відповідаючи на них, скажи: «Це - хвороба». По суті справи, в цій фразі міститься вся філософія заборони на інтимну близькість з жінкою в період менструації. Про це ж йдеться і в наступному реченні. Інтимна близькість з жінкою під час ме місячний, крім того, що вона викликає почуття огиди, несе в собі чималу шкоду для здоров'я. цей факт підтверджується і сучасною медициною. Ось лише деякі з небезпек, які таїть в собі такий контакт: ймовірність настання безпліддя як у жінки, так і чоловіки, виникнення сприятливої середовища для розмноження збудників різних венеричних захворювань - сифілісу, гонореї, запалення

жіночих статевих органів, потрапляння менструальних виділень, які рясніють мікробами, всередину чоловічого по- лового члена. Всі ці та інші наслідки детально описані у відповідних медичних книгах. В силу цих причин медики також радять уникати статевих контактів з жінками в менструальний період. Виділення менструальної крові відбувається внаслідок переповнення кровоносних судин слизової оболонки матки, що є, в тому числі, і результатом функції яєчників. Дозрівання яйцеклітини супроводжується також заку- прочуханкою судин матки. Приблизно на час настання регул жіноча яйцеклітина крізь так звані фаллопієві труби потрапляє в матку, щоб при проникненні туди чоловічого сім'я з'єднатися з ним і утворити заро- диш. На початку менструального циклу виділення безбарвні і носять нерегулярний характер, потім вони становят- ся регулярними і набувають червоного кольору. В кінці циклу вони знову стають блідими і нерегулярними. По суті справи, кров, що виділяється в період менструацій, це кров, яка щомісяця накопичується у внутрішніх судинах матки для харчування майбутнього плода. Відомо, що жіночий організм виробляє одну яйце- клітку в місяць. Якщо в момент попадання яйцеклітини через фаллопієві труби всередину матки там виявиться сперма- тозоід, то вони утворюють зародок, і накопичена в судинах матки кров буде служити для нього джерелом пита ня. В іншому випадку в стінках судин матки і її слизової оболонки утворюються розриви і кров крізь них виливається у вигляді менструацій. З вищесказаного очевидно, що статеві зносини в цей період є поганою і хворобою, а пото- му забороняються. Ясно також, що оскільки в період регул матка жінки не готова до утворення плоду, то інтимна близькість може принести їй шкоду. «... Уникайте жінок при Регул і не вступайте в близькість з ними, поки вони не очистяться ... »

Початкова фраза цього аята, якій пропонується уникати жінок під час очищення і не дозволяти собі близькості з ними, на перший погляд здається схожою з нормами, яких дотримуються сучасні іудеї. од- нако, якщо розглядати її в зв'язку з наступними за нею словами «А коли вони очистяться, то приходьте до них, як вам заповів Аллах », які свідчать про те, що після очищення близькість з ними дозволена, то можна по- нять, що під велінням уникати жінок і не вступати з ними в близькість мається на увазі утримання толь до лише від статевих контактів з ними під час місячних. Таким чином, Іслам наказує дотримуватися помірних позицій з питання про щомісячні очі- щеннях жінки. Іслам в усьому намагається дотримуватися середини. Він завжди уникає перегинів як в одну, так і в іншу сторону. В даному випадку він засуджує екстремізм іудеїв і заявляє, що будь-яке спілкування з дружин- щіной, крім інтимної близькості, в період регул допустимо і не викликає нарікань. Але він засуджує також і християн, які не визнають ніяких обмежень в спілкуванні з жінками в цей період. Іслам, таким чином, охороняє честь і гідність жінки і не допускає її приниження, припиняючи в той же час вчинки, які можуть завдати шкоди здоров'ю як чоловіки, так і самої жінки. Дозволена інтимна близькість «... А коли вони очистяться, то приходьте до них, як повелів вам Аллах" ». Цей уривок аята пояснює, по суті справи, яка інтимна близькість з жінкою дозволена мусульманину. З слів «коли вони очистяться» зрозуміло, що чоловікові дозволяється вступати в інтимний контакт з дружиною, як тільки у неї закінчаться регули, оскільки ця фраза слід відразу після характеристики менструації як скверни. але заборона знімається, як тільки жінка очиститься від цієї скверни. Спроба тлумачити арабське слово татах- Харне, «очистяться», в сенсі ритуального обмивання гуслі жінки суперечить очевидній логіці аята, по- кільки в його початку не міститься жодної згадки обов'язкового ритуального обмивання гуслі.

Іншими словами, сенс попереднього виразу «поки вони не очистяться» полягає в тому, що заборона рас ється тільки на той час, поки жінка перебуває в скверне, а фраза «А коли вони очистяться», яка по-арабськи починається з союзу, який зв'язує її з попереднім виразом, має на увазі, що коли вони очі- стяти, то заборона буде знята. До такого ж висновку дійшли і найвизначніші знавці нашого релігійного права, ко торие сходяться на тому, що статева близькість з жінкою після припинення менструацій дозволена навіть до вчинення нею ритуального обмивання гуслі. З вищевикладеного випливає, що фраза «коли вони очистяться», незважаючи на твердження деяких тол- кователей, ніяк не пов'язана з ритуальним обмиванням, необхідність якого аргументується зовсім іншими обставинами. Наступна фраза містить веління приходити до своїх дружин, як повелів Аллах. «... то приходьте до них, як повелів вам Аллах». Ці слова підкреслюють сенс попередньої фрази, тобто ви можете вступати в інтимну близькість, тільки коли ваші дружини чисті. Але в них можна угледіти і більш широкий і узагальнений зміст, а саме те, що після очищення в ін- Тимний зносини можна вступати тільки в тих межах, які встановлені повелениями Аллаха. Під повелениями слід, природно, розуміти як генетичну потребу, так і приписи рели- гіозние права, оскільки для виживання роду людського Аллах створив цілком певний взаємний інтерес і потяг між статями і дарував кожному з них здатність відчувати особливу насолоду від спілкування один з одним. Немає сумніву в тому, що все це було зроблено для того, щоб людський рід міг тривати з покоління в покоління. Саме для досягнення цієї мети людині дано боротися і насолоджує- датися. Сексуальне задоволення, таким чином, слід пов'язувати з завданням продовження людського ро-

да. Звідси випливає, що мастурбація, содомія і інші збочені форми поведінки, будучи порушенням генетичної необхідності, категорично заборонені. Ці негожі дії ні в якому разі не досягають головної мети інтимної близькості і не можуть прирівнюватися до них (не кажучи вже про те серйозному шкоду, які вони завдають здоров'ю). «Воістину, Аллах любить тих, хто кається і любить очищаються». Поняття «каятися» означає відмову від гріха і жаль з приводу порушення веління Аллаха. Основоположними елементами покаяння є: 1) визнання людини в тому, що він у своєму невігластві не послухався наказу Аллаха; 2) почуття жалю про скоєне; 3) тверде рішення в майбутньому не повторювати таких вчинків і спокутувати колишні гріхи; Коли таке відбувається з людиною, його називають та'іб , «той, хто кається», а саме те, що відбувається називається Тауба , «покаяння». (Більш докладно про покаяння буде розказано в коментарях до відповідних аятам.) Коранічний термін татхір , «очищення», використовується тут у значенні «же не бути забруднили гріхом», «Утримуватися від неслухняності Аллаху». Наявність цієї фрази в кінці аята можна пояснити тим, що, незважаючи на веління Аллаха воздержівать- ся від інтимної близькості з жінкою під час місячних, дехто може не впоратися з інстинктивним ба- ням і, всупереч принципам Господа, впасти в гріх. І для того, щоб така людина не втратив надії і зберіг можливість повернутися в лоно праведності, Коран вказує, що якщо він кається у гріху, то Ал- лах любить його, а якщо він з самого початку не допускає, щоб його забруднив гріх, то на його частку дістається ще більше Господньої ласки і любові.

*** У Старому Завіті (Левит, 15: 19-29) з приводу жінок в період регул говориться наступне:

19. Якщо жінка має закінчення крові, що тече з тіла її, то вона повинна сидіти сім день буде в очищення свого. І кожен, хто доторкнеться до неї, буде нечистий аж до вечора; 20. І все, на чому вона лежатиме в нечистості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте. 21. І всякий, хто доторкнеться до місця лежання її, той випере одежу свою й омитися водою, і нечистий бу- дет до вечора; 22. І всякий, хто доторкнеться до всякої речі, на якій вона сидить, той випере одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора. 23. І якщо хто доторкнеться до чого-небудь на ложі або на тій речі, на якій вона сиділа, нечистий бу- дет до вечора. 24. Якщо лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому; він нечистий сім день, і Кожне ложе, на якій він ляже, буде нечиста. 25. Якщо у жінки тече кров багато днів не в часі нечистости її, або якщо вона має течу довше звичайного очищення її, то всі дні течі нечистоти її, як за днів очищення свого, вона нечиста. 26. Будь-яка ліжко, на якому вона лежатиме всі дні течі її, буде нечиста, подібно як по- стель в продовження очищення її; І кожна річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечисте це під час очищення її. 27. І всякий, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і випере одежу свою й омитися водою, і нечистий аж до вечора. 28. А коли вона очиститься від течі своєї, то відрахувати собі сім день, а потому буде чиста. 29. І сталося восьмого дня візьме собі дві горлиці або двоє голубенят і принесе їх до священика до входу скинії заповіту.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 223

U ا اوق تاو مكسف نأل او مد قو متئ ش ى نأ مك ثر ح او تأ ف مك ل ثر ح م كؤآ س ن یننمؤ لما ر شبو ھوقالم مكنأ اوملعاو (223)

223. Жінки ваші - це як нива для вас. Ходіть на вашу ниву коли забажаєте, але перш розташуйте її до себе. Бійтеся Аллаха і знайте, що станете перед Ним. Передай ве- рующим цю благу звістку. коментар Умова збереження роду людського У цьому аяті дружини уподібнюються ниві. Ця метафора може декому здатися грубуватою, тим більше, що Іслам так відгукується про половину людства. Однак в цьому порівнянні міститься тонкий і делікатний сенс. Цією фразою Коран наочно показує необхідність існування жінок в загальній кількості предста- ставники людського роду, бо вона являє собою найважливіша умова збереження людини як виду, а аж ніяк не засіб для задоволення похоті і любовної пристрасті. «Жінки ваші - це як нива для вас. Ходіть на вашу ниву, коли забажаєте ... » Щоб підтримувати в собі життя, людина має потребу в харчуванні, а для цього йому необхідно обробляти землю і вирощувати хліб. Точно так же для продовження роду і виховання потомства (хоча і не тільки для цього) чоловікові потрібна жінка. У цій фразі можна побачити застереження тим, хто бачить в жінці лише іграшку і засіб удовле- творіння чуттєвих бажань. «... але перш розташуйте її до себе». У цій фразі знову звучить натяк на те, що вища мета інтимної близькості полягає не в тому, щоб про- сто відчути радість і отримати задоволення. Віруюча людина повинна користуватися благами шлюбних уз

для того, щоб привести на світ і виховати добрих і розумних дітей, що саме по собі є його священний вим боргом, виконуючи який, він заздалегідь готує собі запас духовних благ для майбутнього життя в іншому світі. Коран звертає нашу увагу на той важливий факт, що, вибираючи собі дружину, чоловік повинен з- блюдать певні принципи, щоб привести на світ благочестиве потомство і, виконавши тим самим свій чоловічий обов'язок, одночасно поповнити суспільство цим дорогоцінним ресурсом. У хадисі, висхідному до самого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Говориться: « Коли людина вмирає, від усіх його справ залишається лише три речі: плоди його благодійності, знання, яке йому вдалося застосувати, і благочестиве чадо, що молиться про його душі » . Сенс цього висловлювання в тому, що після смерті людина вже нічого не зможе робити, а тому лише три речі з усього, що він зробив на землі, зможуть послужити смертному корисну службу в потойбічному жиз- ні. Це, по-перше, «плоди його благодійності», тобто майно, яке подарував для потреб суспільства: ме четь, лікарня, бібліотека і т. п., по-друге, це якийсь інтелектуальна праця: твір книги, підготовка ґречних учнів і т. п., і по-третє, виховання хороших дітей, які своїми добрими промовами і бла- шими вчинками вимагають прощення для своїх покійних батьків. «Почитайте Аллаха і знайте, що станете перед Ним. Передай віруючим цю благу вість ». Оскільки предмет обговорення (статеві зносини) має величезне значення і пов'язаний з одним з най- леї сильних людських інстинктів, тобто інстинктом статевого потягу, Господь закликає віруючих серйозно ставитися до питання любовних зв'язків і уважно виконувати Його заповіді. Саме тому Він каже: «Бійтеся Аллаха ...»

Потім Він звертає їхню увагу на Судний день, коли вони постануть перед своїм Господом і побачать плоди своїх діянь. «... і знайте, що станете перед Ним». І, нарешті, Він повідомляє благу звістку тим, хто увірував і хто підпорядковується Його заповідями, благотворним як для цієї, так і для майбутнього життя. «Передай віруючим цю благу звістку».

*** Один з коментаторів трактує фразу каддіму чи анфусікум , «але перш розташуйте її до себе» в вдосконалення- шенно іншому ракурсі. У своєму тлумаченні він стверджує, що цей вислів з усією очевидністю свідчить про то, що людина, здійснюючи той чи інший вчинок, вибираючи ту чи іншу форму поведінки, повинен піклуватися про тому, щоб це принесло йому благо в майбутньому житті і не викликало незадоволення Господа. смертний людина повинен завжди пам'ятати про те, що його вища мета - зустріч з Аллахом. Ця ідея сама по собі є благою звісткою для віруючого і застереженням безбожники.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 224-225

س ان ال ین ب اوحل ص تو اوقت تو اورب ت نأ مك نا م ي أل ة ضر ع U ا اولعج ت الو نك لو مك نام یأ ي ف و غل ال ب U ا م كذ خاؤ ي ال (224) میل ع ع یم س U او

میلح روفغ U او مكبولق تب سك امب مكذخاؤ ي (225)224. Нехай клятва ім'ям Аллаха не перешкоджає вам творити добро, бути богобоязливим і примиряти людей. Аллах - всечуюче, Всезнаючий. 225. Аллах не карає вас за пустопорожні клятви, але карає за те, що замислили ваші серця. Аллах - прощає, поблажливий. обставини послання У багатьох книгах тлумачення Корану, включаючи «Маджму 'аль-баян» і «Рух аль-баян», історія ніспосла- ня цього аята описується, коротко, в такий спосіб. Між дочкою одного із сподвижників Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Якого звали Абдалла аль-Равахех, і її нареченим виникла суперечка. Батько нареченої поклявся не втручатися в їхні справи і не питать- ся помирити їх. Тоді і був виявлений аят, який забороняє приносити подібні клятви. коментар Арабське слово Айман - це множина від йамін, «клятва», а слово 'урда означає в завісімо- сті від контексту «заперечення», «перешкода». Сенс розглянутого аята дозволяє зробити наступні висновки: 1. Не посилайся на клятву, як на перешкоду для здійснення добрих справ. «Нехай клятва ім'ям Аллаха не перешкоджає вам творити добро ...» 2. Не посилайся на клятву як привід для того, щоб ухилитися від своїх обов'язків. Чи не уникай творити добро і, отже, не лишай себе майбутнього винагороди. «... бути богобоязливим і примиряти людей». 3. Не клянись Аллахом і Його святим ім'ям всує. Це ознака зухвалості і поганого тону. Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорив: «Не клянись Аллахом незалежно від то- го, прав ти чи винен ... » .

4. Ніколи не забувай про вищі цінності і будь поблажливим. 5. Стережися, бо Аллах чує всі твої слова і знає навіть те, що не було вимовлено вголос (а тільки виникло в твоїх думках). Стеж за кожним своїм словом, за кожною думкою. «Аллах - всечуюче, Всезнаючий». 6. Вчинення добрих справ і прояв поблажливості до людей, що породжуються побожністю і добро детелей, - велика цінність. Тому не можна відмовлятися від цього навіть під приводом клятви Святим име ньому Аллаха. І в цілому, пам'ятаючи про цінність згаданих діянь, слід взагалі уникати таких клятв.

*** «Аллах не карає вас за пустопорожні клятви, але карає за те, що замислили ваші серця. Аллах - прощає, поблажливий ». Клятви, вимовлені необдумано або проти власної волі в момент гніву, або пустопорожня божба в повсякденній мові не мають сили. «Аллах не карає вас за пустопорожні клятви ...» Людина несе відповідальність за клятву тільки в тому випадку, коли вона приноситься при звичайних обстоя- нізацією, свідомо і обдумано. Це, як правило, клятва Святим Іменем Аллаха виконати якесь по- корисними , добру справу. Таку клятву релігійний закон наказує виконувати. Тому порушення подібної клятви є забороненим, і в сурі Аль-Маіда (Трапеза) детально описується, як слід викупати клятво- Маджму 'аль-баян. Т. 2. С. 322. злочин . Щоб спокутувати цю провину, слід нагодувати десять незаможних або забезпечити їх доброти ної одягом, або звільнити раба. Якщо ж немає можливості вчинити будь-яку з цих діянь, то мусуль- Маніну або мусульманці потрібно постити три дні поспіль. «... але карає за те, що замислили ваші серця». Основна ідея Людина відповідає за те, що робить з власної волі, керуючись своїм свідомим вибором. ал

лах прощає Своїм рабам помилки, що здійснюються ними в надзвичайних ситуаціях. Сура Аль-Маіда (Трапеза), 5:89.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 226-227

ر وف غ U ا نإ ف اوؤآ ف نإ ف ر ه شأ ةع برأ ص بر ت مھ ئآس ن ن م نو لؤ ي ن یذل ل میلع ع یم س U ا نإف ق الطال اومزع نإ و (226) میحر (227)

226. Ті, які заприсяглися уникати своїх дружин, повинні вичікувати чотири місяці. Якщо ж вони передумав, то, воістину, Аллах - прощає, Милостивий. 227. Якщо чоловіки приймуть рішення про розлучення, то, воістину, Аллах всечуюче, Всезнаючий. коментар Одним із звичаїв епохи неуцтва було припинення контактів між подружжям за допомогою «клятви утримання » 'іля'. Йому наслідували також і новонавернені мусульмани. Саме це слово по-арабськи означає «Клятву утримання від інтимних зв'язків». В епоху невігластва, якщо чоловік був чомусь незадоволений своєю дружиною, він міг принести клятву віз тримання від плотських зв'язків з нею, ущемляючи права жінки таким ось негідним чоловіки способом. він не доводив справу до офіційного розлучення, який дав би їй свободу вибору і дозволив би вийти заміж за то- го, хто їй більше до вподоби, але і не висловлював готовність помиритися і продовжувати жити з нею як з дружиною. «Ті, які заприсяглися уникати своїх дружин ...» У цьому аяті розповідається про те, яким чином Іслам має намір викорінити цей звичай. Він говорить, що чоловікові дається чотири місяці для того, щоб звільнити жінку від кайданів шлюбного союзу. Він може від- заться від своєї клятви і відновити подружні стосунки або офіційно розлучитися і надати жінці свободу. «... повинні вичікувати чотири місяці». Вибір першого з двох варіантів поведінки і збереження сімейного союзу є, безумовно, розум- вим вчинком, а також приємний Аллаху. Тому в кінці аята йдеться:

«Якщо ж вони передумав, то, воістину, Аллах - прощає, Милостивий ». Останні слова «Аллах - прощає, Милостивий» свідчать про те, що відмова від цієї клятви не рахується гріхом (хоча за цим стоїть натяк на те, що клятва, по суті своїй, річ НЕ похвальна). Якщо чоловік вирішує залишити свою дружину і вимагати розлучення, то прощення і милість Аллаха йому не гарантуються, бо Аллах, якій відомі всі таємниці, знає, чи скористався він законом про розлучення з кори- ки спонукань, продиктованих його хіттю, або був змушений вдатися до нього в силу реальних про- стоятельств. Господь - всечуюче і знає про факт розлучення, Він - Всезнаючий, і йому відомі істинні мо- тиви цього вчинку. Ось чому в Корані говориться: «Якщо чоловіки приймуть рішення про розлучення, то, воістину, Аллах всечуюче, Всезнаючий ». Однак слід мати на увазі, що хоча Іслам і не анулював до кінця звичай принесення клятви віз тримання, він, тим не менше, зумів ліквідувати його наслідки, заборонивши чоловікові уникати своєї дружини і припиняти інтимні стосунки з нею за допомогою проголошення такої клятви. Якщо ми читаємо в цьому аяті, що такому чоловікові дається чотири місяці для прийняття рішення, то це аж ніяк не означає, що за допомогою клятви утримання можна припинити подружні стосунки, а лише підкреслює, що виконання супру- жеское обов'язків як релігійного припису повинно мати місце як мінімум один раз в чотири місяців Під- ца. (Слід дбати про те, щоб такий довгий стриманість не підштовхнуло жінку до гріхопадіння. По- цього, особливо для молодих жінок, які через тривалість терміну утримання можуть впасти в гріх, перерву в статевих відносинах слід скоротити, щоб не залишати незадоволеними її сексуальні по- требности.) Основні думки

1. Однією з принципових обов'язків пророків було викорінення застарілих громадських звичаїв і традицій, заснованих на забобонах та невігластві. 2. Одним з принципів поведінки чоловіка в сім'ї є турбота про права подружжя, а також про удовлетво- рении її духовних і природних потреб. 3. Людина часом використовує найсвятіші імена для самих низинних цілей. 4. Деяким людям потрібен час для того, щоб прийняти розумне рішення і повернутися на шлях істинний. 5. Іслам є захисником пригноблених. Жінка споконвіку знаходилася в пригніченому положе- ванні, і на протязі всієї історії її права зневажалися. Ось чому Коран так часто заступається за жінку. 6. Людей потрібно спонукати вести здоровий і праведний спосіб життя. Слова цього аята «Якщо ж вони роздумав, то, воістину, Аллах - прощає, Милостивий »дають чоловікові зрозуміти, що возвраще- ня до праведного життя - це шлях до набуття вибачення і милості Аллаха. 7. Іслам не відкидає розлучення, незважаючи на всю непривабливість і сумно цього явища, але він не терпить такого положення, при якому дружина протягом необмеженого терміну залишається в з- стоянні невизначеності. 8. Будьте обережні в своїх чуттєвих потягах і остерігайтеся приймати рішення, що ведуть до руйнування життя жінки, бо «Аллах - всечуюче, Всезнаючий».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 228

ا م نمتك ي نأ نھ ل ل حي الو ءور ق ة ثال ث نھ سف نأ ب ن ص برت ي تاقلط لماو ق حأ نھت لوع بو ر خآلا مو ي الو U ا ب ن مؤ ي ن ك نإ نھ ما حرأ ي ف U ا ق ل خ ف ورع لما ب نھیل ع یذ ال لث م نھ لو ا حال صإ اودارأ نإ ك لذ ي ف ن ھدر ب

میكح زیزع U او ةجرد نھیلع الجرللو (228)228. Розлучені повинні вичікувати три терміни регул. Чи не дозволено їм, якщо вони вірують в Алла- ха і в Судний день, приховувати те, що створив Аллах в їх лонах. А чоловіки протягом цього періоду має право повернути їх, якщо захочуть примирення. Жінки мають такі ж права, як і обов'язки, згідно добрим звичаєм, хоча чоловіки і вище їх за ступенем. Аллах - Великий і Мудрий. коментар У попередньому аяті було піднято питання про розлучення. У новому аяте пропонується ряд правил, яких потрібно слідувати при розлученні. Таких правил тут названо п'ять. По-перше, аят говорить про необхідність дотримати «Період вичікування». «Розлучені повинні вичікувати три терміни регул». У цій фразі використано арабське слово куру ', під яким тут мається на увазі період щомісячного очищення жінки. Оскільки процедура розлучення повинна здійснюватися після того, як жінка очиститься і не матиме близькості зі своїм чоловіком, це очищення йде в рахунок згаданих трьох. Після нього вона повинна почекати ще два місячних періоду, і як тільки з'являться ознаки настання третього менструального цик- ла, період очікування вважається закінченим і жінка має право знову виходити заміж. Друге правило говорить: «Не дозволено їм, якщо вони вірують в Аллаха і в Судний день, приховувати те, що створив Аллах в їх лонах ».

Слід зауважити, що питання початку та закінчення періоду очікування, який сама жінка вирішує краще будь-якого стороннього, залишається на совісті жінки, і її слова приймаються в якості документального дока- зательства. Третє правило можна вивести з фрази, яка говорить, що чоловік може протягом періоду очікування відкликати своє рішення про розлучення. «А чоловіки протягом цього періоду має право повернути їх, якщо захочуть примирення ». По суті справи, поки для жінки триває період очікування і попереднього розлучення, чоловік може в будь-який момент без будь-яких додаткових процедур відновити з нею подружні стосунки. Для того, щоб- б це сталося, досить будь-якого слова або дії, який передбачає, що чоловік не має наміру доводити справа до остаточного розлучення. Далі викладається четверте правило. «Жінки мають такі ж права, як і обов'язки, згідно добрим звичаєм, хоча чоловіки і вище їх за ступенем ». Отже, точно так же, як чоловіки мають певні права щодо своїх дружин, їх дружини теж мають аналогічні права щодо своїх чоловіків, які зобов'язані їх поважати. З огляду на очевидні відмінності між чоловіком і жінкою з точки зору їх фізичних і психологи- чеських особливостей, чоловікові віддана чільна роль в управлінні сімейними справами, а жінка покликана допомагати йому в цьому. Ці відмінності не можуть, однак, перешкодити деяким жінкам зійти на вищу щабель знання і побожності, досягти більш високого духовного рангу, ніж багато чоловіків. Арабська термін ма'руф, який означає доброзичливе, логічне і розумне поведінку, повторяет- ся в аятах, присвячених проблемі розлучення, 12 раз, що можна розглядати як попередження чоловікам і жінкам, щоб вони не зловживали своїми правами, а будували свої подружні стосунки, поважаючи пра-

ва один одного, щоб заслужити схвалення Аллаха. Нарешті, останній рядок цього аята говорить: «Аллах - Великий і Мудрий». Ці заключні слова вказують на те, що мудрість і розсудливість Аллаха вимагають від кожного чле- на суспільства, щоб він ніс обов'язки, що випливають із законів створеного світу, з урахуванням особливостей його тілесного і духовного складу. Мудрість Аллаха вимагає також, щоб і жінка виконувала аналогічні обов'яз- занности, користуючись в той же час дарованими їй правами, завдяки чому між правом і обов'язком устанавли- ється справедливе і рівноважний співвідношення. Важливість цього положення, а також відмінності між статями і їх обов'язками стануть предметом по- шого розгляду при аналізі відповідних аятов Корану.

Розлучення і дотримання закону Сура Аль-Бакара

(КОРОВА) Аят: 229

نأ مك ل ل حي الو نا س حإ ب ح یر ست وأ فورعم ب كا س مإ ف نا تر م ق الط ال ال أ متف خ نإ ف U ا دود ح امیق ي الأ ا فاخ ي نأ الإ ائي ش ن ھومتي تآ ام م اوذ خأ ت ال ف U ا دود ح كل ت ه ب تدت فا امي ف امھیل ع ح ان ج ال ف U ا دود ح امیق ي

نولماظال مھ كئلوأف U ا دودح دعتي نمو اھودتعت (229)229. Про розлучення оголошується двічі, після чого треба або утримати дружину по добру, [як велять шаріат і розум], або відпустити її гідним чином. Вам не дозволено утримувати що-небудь з дарованого, якщо тільки у обох сторін немає побоювання, що цим вони по- шат закони, встановлені Аллахом. А якщо ж ви побоюєтеся, що чоловік і дружина порушать закони, встановлені Аллахом, то вони обидва не вчинять гріха, якщо вона викупить розлучення. Такі кордону (закони), встановлені Аллахом. То чи не переступайте ж їх. А ті, хто переступає закони Аллаха, - нечестивці. обставини послання До однієї з дружин Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Прийшла якось жінка і поскаржилася їй, що чоловік її кілька разів оголошував про розлучення з нею, а потім на зло їй відмовлявся від своїх слів. серед арабів язичників було звичайною справою тисячократно оголошувати про розлучення з дружиною, а потім брати свої слова назад. Ніяких обмежень тут не існувало. Коли ця скарга дійшла до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!), йому був виявлений цей аят, обмежує кількість проголошень розлучення трьома. коментар У коментарі до попереднього аяту вказувалося, що правила, що стосуються «періоду вичікування» і «Скасування» розлучення, встановлені з метою зміцнення статусу сім'ї та запобігання її розпаду і руйнування.

Однак деякі з новонавернених мусульман продовжували діяти згідно з колишніми язичницьким оби- чаїв, порушуючи це правило Ісламу. Щоб досадити своїм дружинам, вони розлучалися з ними, а потім знову і знову скасовували своє рішення про розлучення. Цей аят був посланий для того, щоб викорінити цей негідний чоловіки варварський звичай. «Про розлучення оголошується двічі ...» Попередній (допускає скасування) розлучення проголошується, таким чином, двічі, але не підряд, а з перервою. Потім Коран додає, що кожен раз, повертаючись до процедури розлучення, чоловік повинен вирішити: або ос таться з дружиною, гідним чином помирившись з нею, або так само гідно звільнити її від зобов'язань і назавжди з нею розлучитися. «... після чого треба або утримати дружину по добру, [як велять шаріат і розум], або відпустити її гідним чином ». Оголошення розлучення в третій раз закриває шлях до відступу, бо якщо дві попередні можливості обговорити оголошений розлучення і досягти примирення, скасувавши попереднє рішення, були використані, то по- сле третього разу процедура повинна бути вичерпана. Слова «відпустити її гідним чином» говорять про те, що чоловік повинен сповна заплатити своїй дружині все, що їй належить по праву, а після розлучення не повинен злословити за її спиною. Йому не слід намагатися ви- псувати відношення до неї оточуючих, щоб не позбавляти її можливості знову вийти заміж. При розлученні, та- ким чином, потрібно проявляти гідність і великодушність. Не випадково, тому, в наступному рядку аята го- ворітся: «Вам не дозволено утримувати що-небудь з дарованого [вами] ...» Чоловік не має права утримувати нічого з того, що він дав або обіцяв дати дружині, тобто з калиму махр, який прийнято платити при вступі в шлюб. Розмір калиму, як правило, досить великий і більша його

частина зазвичай не виплачується чоловіком. Тому вартість калиму, який потрібно буде заплатити при ого- лення розлучення, є ще одним стримуючим фактором, що не дозволяє чоловікові необдумано, зопалу вдаватися до розлучення. Отже, в разі розлучення чоловікові забороняється силою відбирати у жінки те, що він дав їй як кали- ма. У наступній фразі йдеться про розлучення за грошовий викуп, так званому «розлучення Хул '». Це, як сказа- але, єдиний випадок, що допускає повернення калиму. Відбувається така процедура в тому випадку, коли жінка не бажає продовжувати подружні відносини з чоловіком і обидва вони побоюються, що при такому житті їм не вдасться дотриматися встановлення Аллаха. «... якщо тільки у обох сторін немає побоювання, що цим вони порушать закони, встановлені Аллахом ». Відповідно до закону, дружина може просити розлучення у свого чоловіка, повертаючи йому за це калим, якщо вона його вже отримала, або відмовляючись від ще не виплаченої їй частки. У цьому випадку за рішенням мусульманського су- дьї хакім аль-куля ' вона отримує розлучення Хул' . «А якщо ж ви побоюєтеся, що чоловік і дружина порушать закони, встановлені Аллахом, то вони обидва не вчинять гріха, якщо вона викупить розлучення ». В описаних обставин ініціатива розлучення належить, по суті, дружині. В цьому випадку вона повинна заплатити компенсацію чоловікові, який хотів би продовжувати жити з нею, щоб він, тим не менш, міг одружитися з іншою з тим же самим калимом. У заключній частині аята знову згадуються всі разом встановлення Аллаха і йдеться: «Такі кордону (закони), встановлені Аллахом. То чи не переступайте ж їх. А ті, хто пре- ступає закони Аллаха, - нечестивці ». Основні ідеї Багаторазовість розлучення грунтується на понятті многократности шлюбу, тобто для того, щоб відбувся

розлучення, перш повинен мати місце брак. Коли чоловік говорить своїй дружині: «Я тричі з тобою развел- ся », - насправді має місце лише одне розлучення, оскільки розривається лише один шлюб. Тому в виска- зиваніях Ахл аль-бейт з питань права вказується, що розірвання шлюбу має відбуватися в кілька етапів. Кожному новому оголошенню про розлучення повинен передувати шлюб. Багаторазовість повторення, по- повз того, що з цього приводу є пряма вказівка в розглянутому аяте Корану, виправдана також і загально тиментом благом. Адже було б недобре, якби сімейні відносини виявилися безповоротно разорванни- ми в результаті одноразової дії і одного єдиного рішення. 2. Встановлення Аллаха вимагають, щоб чоловік матеріально забезпечував сім'ю, а жінка була по- Слушний своєму чоловікові. 3. Порушник установлений Аллаха - неправедний. «А ті, хто переступає закони Аллаха, - нечестивці».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 230

ال ف اھقل ط نإ ف ھري غ ا جوز ح كن ت ى ت ح دع ب ن م ه ل ل حت ال ف اھقل ط نإ ف U ا دود ح كل تو U ا دود ح امیق ي نأ ان ظ نإ اع جارت ي نأ امھیل ع ح ان ج

نوملعي مو قل اھنیبي (230)230. Якщо ж чоловік дав дружині розлучення [втретє], то він не може одружитися з нею, поки вона не вийде за іншого чоловіка. І якщо той розлучиться з нею, то тим самим подружжю дозволено повернутися [до подружнього життя] за умови, що вони мають намір виконувати предпі- сания Аллаха. Це - закони, встановлені Аллахом. Він роз'яснює їх для людей осведом- ленних. обставини послання Одного разу, ще за життя Пророка Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!) До нього підійшла жінка і сказала, що вона заміжня за своїм двоюрідним братом по імені Ріфаа, який розлучився з нею (тричі про- ізнеся формулу розлучення). Після цього вона вийшла заміж за чоловіка на ім'я Абдуррахман, але той також роз- вівся з нею, так і не вступивши в статеві зносини. А питання її полягав у тому, чи може вона тепер повернутися до своєму першому чоловіку. Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Відповів негативно і сказав при цьому, що її по- повторний шлюб з першим чоловіком міг би мати силу тільки в тому випадку, якщо б вона вступила в інтимний зв'язок зі другим чоловіком. За цих обставин і був виявлений йому цей аят. коментар Коментар до попереднього аяту побіжно зачіпає цю проблему, вказуючи, що після другого проголо- ошення розлучення подружжя повинні або примиритися і відновити добрі відносини, або розлучитися вікон- чательно. Новий аят є, по суті, додаткове пояснення до цього розпорядження.

«Якщо ж чоловік дав дружині розлучення [втретє], то він не може одружитися з нею, поки вона не вийде за іншого чоловіка. І якщо той розлучиться з нею, то тим самим подружжю дозволено вернуть- ся [до подружнього життя] за умови, що вони мають намір виконувати приписи Аллаха ». Основні ідеї 1. Чоловік не повинен зловживати своїми подружніми правами. Йому слід пам'ятати, що він не про- ладает необмеженою свободою і владою в поводженні зі своєю дружиною. Згідно з переказами, Імам Риза (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорив: «Не ставтеся до розлучення з легкістю, і не допускайте, щоб ваші дружини виявлялися у програші » . 1 2. Не кожному дано осягнути таємниці і мудрість Небесних законів, а тому для деяких релігійні приписи можуть здатися несподіваними, хоча для тих, хто володіє даром проникливості, всі вони ви- дяться ясними і зрозумілими. Прості люди бачать часто лише зовнішню, видиму сторону цих приписів ний, тоді як присвячені прозрівають всю їхню духовну глибину. 3. Мусульманин повинен розуміти, що Божественні встановлення не обмежуються лише молитвою, по- даванням, хаджем і Священної війною. Дотримання сімейної етики також відноситься до числа установлений Ал- Лаха. «Це - закони, встановлені Аллахом. Він роз'яснює їх для людей обізнаних ». Ман ла яхдуру аль-факіха. Т. 3. С. 502.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 231

ن ھو حر س وأ فورعم ب ن ھوكس مأ ف نھل جأ نغلب ف ءا سن ال متقل ط اذإ و ال و ه سف ن مل ظ دق ف ك لذ لعف ي ن مو اودتعت ل ارار ض ن ھوكسم ت الو فورعم ب

ن م مكیل ع لز نأ ا مو مكیل ع ھل ال تمع ن اور كذاو اوز ه ھل ال تا یآ اوذ خت ت م یل ع ءي ش لك ب ھل ال ن أ اومل عاو ھل ال اوق ت او ه ب مكظع ي ةمكح الو باتك ال

(231) 231. Коли ви даєте розлучення дружинам, то по закінченні встановленого для них терміну оставляй- ті їх, по добру, або ж відпускайте їх по добру, але не тримайте з думкою пошкодити їм, переступаючи [закон]. А той, хто вчинить так, зробить насильство по відношенню до са- мому собі. Не жартуйте зі знаменнями Аллаха, пам'ятайте милість Аллаха до вас, а також то, що Він послав вам з Писання і мудрості, наставляючи вас. Бійтеся Аллаха і знай- ті, що Аллах відає про все сущому. коментар Цей аят, продовжуючи тему попереднього, викладає деякі норми, що регулюють в Ісламі процедуру розлучення з тим, щоб не допустити ущемлення прав і гідності жінки. У ньому вказується, що протягом всього періоду вичікування, навіть якщо до його закінчення залишився всього один день, чоловікові дозволено повернутися до дружини і зберегти з нею щирі подружні стосунки. Але якщо про- обставинами не сприяють примиренню, він звільняє її від подружніх уз. Як би там не було, поза Залежно від того, чи вирішить чоловік повернутися до дружини або остаточно розлучитися з нею, все повинно де- латься подобру і по совісті без озлобленості і помсти. «Коли ви даєте розлучення дружинам, то по закінченні встановленого для них терміну залишайте їх, по добру, або ж відпускайте по добру ... » Далі в аяті розкривається поняття ма'руф, «згідно з добрим звичаєм», і йдеться, що процедура разво-

та й його анулювання повинна бути спокійною і щирою. «... але не тримайте з думкою пошкодити їм, переступаючи [закон]. А той, хто вчинить так, з- вершить насильство по відношенню до самого себе ». В епоху невігластва розлучення і його скасування нерідко використовувалися в якості інструменту помсти жінці і кошти заподіяти їй біль. Ось чому в цьому аяті так суворо і незаперечно йдеться, що збереження шлюбу не повинно мати на меті заподіяння жінці шкоди або ущемлення її гідності, в іншому випадку це буде означати несправедливість не тільки по відношенню до неї, але і по відношенню до душі самого мужчі- ни. Сенс сказаного слід розуміти таким чином: 1. Рішення відмовитися від проголошеного розлучення, в основі якого лежить порушення релігійних приписів, не принесе ні миру, ні спокою. 2. З точки зору Корану, чоловік і жінка, згідно із задумом Творця, є взаємно доповнюють один одного частини єдиного цілого. Тому, ущемляючи права своєї дружини, чоловік одновре- Саме творить несправедливість і по відношенню до самого себе. 3. Людина, що надходить несправедливо по відношенню до іншої людини, накликає на себе кару Алла- ха, тобто проявляє жорстокість по відношенню до самого себе. Не жартуйте з законами, встановленими Аллахом Деякі люди тисячі разів порушують закони віри і, щоб відгородитися від власного сумління або, як вони думають, уникнути кари Аллаха, вдаються до всякого роду юридичним хитрощів, чіпляючись за поверхневий ний сенс коранічних текстів чи релігійних приписів. Коран же вважає такий підхід знущанням над посланим понад аятами і законами віри. таке легковажність проявляється, на жаль, щодо багатьох Небесних установлений, в тому числі і установле- ний, що стосуються розлучення. Як вже говорилося вище, право відмови від остаточного розлучення дано чоловікові для то- го, щоб він мав можливість якомога довше зберегти узи шлюбу. Але є і такі, хто користується

цим правом для досягнення зовсім протилежних цілей, тобто для того, щоб помститися дружині або заподіяти їй біль. А свою жорстокість ці люди намагаються прикрити видимістю законності. Така поведінка є не що інше, як знущання над Кораном і шаріатом. Розглянутий аят пре- дупреждает нас, щоб ми не жартували з заповідями Аллаха і пам'ятали про великого Божественному дарі істинної віри і Священного Корану, який був нам посланий для нашого ж щастя і блага. «Не жартуйте зі знаменнями Аллаха, пам'ятайте милість Аллаха до вас, а також те, що Він ні- спослал вам з Писання і мудрості, наставляючи вас ». Релігія і укладені в ній встановлення і приписи виникають з самої системи непорушних за- конів створеного світу і засновані на справжні інтереси самої людини. Ось чому ми чинимо невер- але, коли, ігноруючи свої справжні потреби, хапаємося за якісь суто зовнішні, формальні сторони законів і створюємо на їх основі якісь бездуховні побудови, що ставлять під загрозу наші власні реаль- ні інтереси. Це також слід розглядати як зневага знаменнями Аллаха. У завершальній фразі аята з метою захистити права жінки, а також для того, щоб запобігти мож можне порушення Божественних встановлень, міститься нагадування про те, що людина повинна тщатель- але виконувати свої обов'язки перед Аллахом, бо Йому відомі всі вчинки і всі таємниці тлінного світу. «Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах відає про все сущому».

Поведінка під час періоду вичікування, переговори про повторний шлюб Сура Аль-Бакара

(КОРОВА) Аят: 232

ن ه جاوزأ نحكن ي نأ ن ھول ضع ت ال ف نھل جأ نغلب ف ءا سن ال متقل ط اذإ و موي الو U ا ب ن مؤ ي مكن م نا ك ن م ه ب ظ عو ي ك لذ فورعلما ب مھني ب او ضار ت اذإ

نوملعت ال متنأو ملعي U او رھطأو مكل ٮكزأ مكلذ رخآلا (232)232. Коли ви дали жінкам розлучення, то по закінченні встановленого строку не препятствуй- ті їм вступати в шлюб з [колишніми] чоловіками, згідно добрим звичаєм, якщо між ні- ми встановилося згода. Це повчання тому з вас, хто вірує в Аллаха і в Судний день. Так благородніше і чистіше для вас. Аллах відає, а ви не відаєте. обставини послання Один із сподвижників Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) На ім'я Мак'ал ібн Йасар був проти повторного шлюбу своєї сестри з її колишнім чоловіком Асимов ібн Аді. Асім розлучився з нею, але по істе- ченіі терміну вичікування і він сам, і його дружина побажали відновити свій шлюб. Саме тоді і був посланий цей аят, який забороняє Мак'алу перешкоджати повторного шлюбу своєї сестри. В іншому переказі йдеться про те, що цей аят був виявлений в зв'язку з тим, що Джабер ібн Абдулла воспроті- вився шлюбу своєї двоюрідної сестри з її колишнім чоловіком. Таким правом в епоху джахилийи були наділені багато близькі родичі. (Згідно з нинішнім шаріату, природно, ні брати, ні двоюрідні брати не мають права опікунства щодо своїх сестер і кузин, але, як буде пояснено нижче, справжній аят є загальне перед- писання опікунами і всім іншим, і говорить, що ніхто не має права противитися подібного повторного шлюбу: ні батько, ні мати, ні двоюрідний брат, ні чужа людина.) коментар Розірвана ще одна ланцюг!

З попередніх коментарів нам відомо, що в колишні часи жінка жила в оковах невігластва і була повністю підпорядкована волі, бажанням і примхам хтивого самця-чоловіки, не живив ні малей- шего поваги до пристрастям, думкам і рішенням своєї дружини. Прикладом тому може служити той факт, що бажання або небажання жінки не грало жодної ро- Чи у виборі її майбутнього чоловіка. Явищем того ж ряду було і те, що, коли заміжня жінка розлучалася з чоловіком, її повторний шлюб з ним повністю залежав від рішення її опікуна або опікунів, хоча обидва вони (і чоловік- чину, і жінка) може бути хотіли б відновити свої подружні стосунки. Опікуни ж могли перешкодити повторного шлюбу, керуючись якимись порожніми забобонами і на- Думаю міркуваннями. Коран рішуче засуджує такий підхід. Він говорить, що опікуни та інші особи не мають такого права, бо, якщо чоловік і жінка, які є головними дійовими особами шлюбного союзу, єдині в своє бажання укласти повторний шлюб і після розлучення знову повернутися до подружнього життя, то протидії дію інших людей тут безглуздо. «Коли ви дали жінкам розлучення, то по закінченні встановленого терміну не бороніть їм вступати в шлюб з [колишніми] чоловіками, згідно добрим звичаєм, якщо між ними устано- вилося згоду ». Цей аят слід розуміти так, що для повторного бракадруг з одним розведені раніше подружжя не долж- ни просити дозволу або згоди своїх опікунів, а спроби останніх перешкодити такому бра- ку незаконні. Тут може постати питання про видачу заміж незайманих: чи потрібно їм при цьому отримати разре- шення опікуна? В даному аяті нічого не говориться з цього приводу, а тому за відповіддю нам слід про- ращаются до книг з мусульманського права. Аят ж далі говорить: «Це повчання тому з вас, хто вірує в Аллаха і в Судний день».

Цей фрагмент означає, що веління, послані для блага кожного з людей, мають сенс лише для тих, хто вірує в Аллаха Творця і в Судний день. Тоді лише людина, осяяний світлом віри, здатний отме- жуватися від власного егоїзму і, приборкавши свої ниці бажання, врятувати себе і уникнути ухилення від прямого шляху. «Так благородніше і чистіше для вас. Аллах відає, а ви не відаєте ». Ця фраза, завершальна аят, вказує на те, що людина сама пожинає всі плоди своїх вчинків, свя- занних з виконанням згаданого вище настанови. Однак в результаті нестачі знань деякі з людей не здатні осягнути філософський зміст Божественних повелінь, і Господь, якій відомі всі таємниці, явив цю настанову для того, щоб захистити їхні інтереси і зберегти чистоту і доброзвичайність членів їх сімей. Слід зазначити, що у наведеній вище заключній фразі аята виконання цього настанови представляється як умову чистоти і благородства ( «благородніше і чистіше для вас»). Це означає, що дію відповідно до Божественного настановою очищає членів сім'ї від скверни колишніх поганих по- вчинків, робить їх кращими, досконалішими, більш вдалим і заможніше.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 233

ة عا ضر ال مت ي نأ دارأ ن لم ینل ما ك ین لو ح ن ھدالوأ نع ضر ي تاد الو الو ال اھع سو الإ سف ن فلك ت ال فورع لما ب نھ تو س كو نھ قزر ه ل دو لو لما ٮل عو ادارأ نإ ف ك لذ لث م ثراو ال ٮل عو ھد لو ب ه ل دو لو م الو ا ھد لو ب ةد الو رآض ت نأ م تدرأ نإ و امھیل ع ح ان ج ال ف روا ش تو امھن م ضار ت ن ع الا ص ف

اوق تاو فورع لما ب متي تآ آ م متمل س اذإ مكیل ع ح ان ج ال ف م كدالوأ اوع ضرت ست ریصب نولمعت امب U ا نأ اوملعاو U ا (233)

233. Шалені матері зобов'язані годувати своїх дітей два повних року: це в разі, якщо хоче завершити годування дитини грудьми. А батько дитини, згідно з добрим звичаєм, обеспечи- кість поживу та одяг матері. Ні на одну особу не покладається понад його можли ностей. Чи не заподіюється ніякої шкоди матері за її дитини, а також батькові за його дитини. Ті ж обов'язки покладаються на спадкоємця. А якщо батько і мати захочуть забрати [ре- бенка] від грудей за взаємною згодою і порадою, то на них немає гріха. А якщо ви захочете запросити годувальницю для ваших дітей, то немає гріха на вас, коли ви заплатите, по добру. Бійтеся ж Аллаха і знайте, що Аллах бачить те, що ви робите. коментар В арабській мові слово Валіда означає «мати дитини», тоді як його синонім умм використовується, як пра- вило, в ширшому значенні, маючи на увазі «корінь» або «джерело» походження. У цьому аяті Корану міститься ряд настанов з питання вигодовування немовлят, а також в отноше- ванні прав матері, дитини і батька в даному питанні. Ці настанови можна звести до семи основних пунктів. Сім настанов по вигодовуванню немовляти 1. Матері дається право рішення годувати дитину грудьми протягом повних двох років, оскільки протягом цього періоду саме вона вигодовує немовляти і доглядає за ним. З огляду на, що фізичний і духовний

зростання немовляти безпосередньо і дуже тісно пов'язаний з материнським молоком і відчуттям материнської любові і Лас ки, право турботи і догляду за дитиною належить матері, незважаючи на те, що право опіки дитини віддано від- цу. З іншого боку, слід дотримуватися також і почуття матері, якій буває не під силу відібрати немовляти від грудей і мовчазно зносити віддалення від дитини в такий важливий період свого життя. Так що наділення мате- ри правом годування дитини та догляду за ним в період дитинства є одночасно і дотриманням прав її дитини, що створює сприятливі умови як для самої матері, так і для немовляти. «Шалені матері зобов'язані годувати своїх дітей два повних року ...» 2. Годування груддю не обов'язково має тривати два роки. Дворічний період вказується лише для тих, хто хоче повністю завершити цикл вигодовування немовляти. «... це в разі, якщо хоче завершити годування дитини грудьми». Але з урахуванням росту дитини і стану його здоров'я мати має також право скоротити тривалість годування грудьми, якщо вважатиме це корисним і необхідним. Згідно з традицією, висхідною до Ахл аль-бейт, завершений курс годування становить два роки, тоді як неповний його цикл становить двадцять один місяць. До такого ж висновку можна прийти, якщо розглядати даний аят в поєднанні з аятом з сури Аль-Ахкаф (46:15), де йдеться: « ... а від зачаття до відлучення від грудей проходить тридцять місяців » . Якщо відняти ті дев'ять місяців, які йдуть на виношування мла- Денцу, то залишилися двадцять один місяць складають традиційний період годування груддю. Якщо ж врахувати, що процитованих слів з сури Аль-Ахкаф не надають Повелительная форма, то, значить, мати має право скоротити період годування до менш, ніж двадцяти одного місяця. 3. Протягом всього періоду годування батько дитини зобов'язаний забезпечувати його мати їжею і одягом, навіть якщо вони знаходяться в розлученні. Це умова необхідна для того, щоб мати могла спокійно вигодувати

немовляти, не відчуваючи ніяких поневірянь і тривог. «А батько дитини, згідно з добрим звичаєм, забезпечує їжу і одяг матері». У цьому фрагменті звертає на себе увагу фраза аль-мавлуд лаху (тобто той, у кого народилася дитина), яка вживається тут замість звичайного слова «батько». В даному випадку, як видається, мета источ- ника одкровення полягає в тому, щоб максимально пробудити батьківські почуття і таким чином стімуліро- вать виконання батьківських обов'язків. Іншими словами, якщо батькові довірено забезпечувати потреби ма- тери і немовляти в період годування, то саме тому, що це не чужа, а його рідна дитина, плід його стегон. Слова «за звичаєм» мають на увазі, що одяг і їжу матері-годувальниці повинні соответство- вать її рівню і положенню. Тут не доречні ні скнарість, ні розкіш. Далі, щоб уникнути будь-якої двозначності розтлумачується, що обов'язок, що лягає на батька дитини, не перевищує його можливостей, оскільки Аллах нікого не обтяжив обов'язками понад його сил. «Ні на одну особу не покладається понад його можливостей». 4. Ніякі розбіжності між батьком дитини і його матір'ю не повинні бути приводом для того, щоб знехтувати долею малюка. Адже це може завдати шкоди інтелектуальному і психічному розвитку ре- бенка, який пізніше буде неможливо усунути. «Не завдається ніякої шкоди матері за її дитини, а також батькові за його дитини». Чоловік повинен уважно ставитися до права матері на вигодовування немовляти і догляд за ним і не обмежувати цього її права, відбираючи в неї дитину. Але і мати, зі свого боку, також не повинна зловживати даними їй правом і під різними надуманими приводами передчасно припиняти годування або позбавляти батька можливості спілкування з дитиною. 5. У разі смерті батька його спадкоємець повинен взяти на себе його обов'язки по забезпеченню потреб матері в період вигодовування немовляти. «Ті ж обов'язки покладаються на спадкоємця».

6. Незважаючи на те, що в попередньому фрагменті аята встановлюються терміни годування дитини грудьми, батькам дозволено відлучати дитину від грудей. За взаємною згодою батьки можуть припинити годування дитини грудним молоком, якщо, на їхню думку, це відповідає його фізичним станом. «А якщо батько і мати захочуть забрати [ дитини ] від грудей за взаємною згодою і порадою, то на них немає гріха ». Тобто, якщо батьки, порадившись, вирішують забрати дитину від грудей, то це їм нічим не загрожує. У той же час мати не зобов'язана вигодовувати дитину власним молоком. Вона може припинити кормле- ня в будь-який відповідний для неї момент, хоча було б краще, щоб вона в ім'я здорового розвитку дитини придушила в собі деякі зі своїх бажань і не цуралася ради та підказки свого чоловіка, щоб все відбувалося, як сказано в аяті, за взаємною згодою і порадою. 7. Ніхто не може перешкодити матері самої годувати свого немовляти, якщо тільки вона сама не вирішить забрати його від грудей або якщо не виникне будь-якого стороннього перешкоди до цього. Тому в аяті далі гово- риться: «А якщо ви захочете запросити годувальницю для ваших дітей, то немає гріха на вас, коли ви за- платите, по добру ». Остання частина фрази означає, що немає нічого поганого, якщо, порадившись між собою і прийшовши до єдиної думки, ви запросите до себе жінку, яка буде замість матері годувати грудьми вашого дитини, якщо, звичайно, при цьому не порушується материнське право цієї жінки на годування її собственно- го дитини. Дотримання цього права передбачає справедливу оплату її послуг. Спори і розбіжності між подружжям будять в них часом злобу і мстивість, що ставить під загрозу як їх власну долю, так і майбутнє їх безпорадного немовляти. Адже кожен з них при цьому може замис- лити погане проти іншого. Тому в ув'язненні цього аята Коран говорить:

«Бійтеся ж Аллаха і знайте, що Аллах бачить те, що ви робите». ***

Примітка. Серед тлумачень цього аята зустрічається одна дуже тонка думка, яку ми хотіли б тут викласти. Від кореня дарара , передає поняття «шкода», можливе створення перехідного дієслова, що означає «Заподіювати шкоду», а також поворотного - що означає «зазнати збитків». Але в даному аяті використовується ще одне похідне від цього кореня - Мударра , яке означає, як правило, взаємний компроміс, при кото ром ніхто нікому не завдає шкоди і сам не терпить збитку. По суті, сказане в цьому аяті має на увазі, що ні сама дитина, ні сварки між його батьками не повинні завдавати шкоди будь-якої зі сторін (тобто батькові, матері або дитині) або служити причиною для того, щоб хто-небудь з них постраждав. таке тлумачення охоплює всі інші різноманітні коментарі з цього приводу. Положення цього аята про взаємні права подружжя в період вигодовування грудьми їхньої дитини, про права і обов'язки спадкоємців чоловіка, а також про допустимість запрошення годувальниці для немовляти мають множе- ство складних і вельми тонких наслідків, за роз'ясненнями яких ми пропонуємо вам звернутися до від- ветствующим робіт по мусульманському праву.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 234

ر ه شأ ةع برأ نھ سف نأ ب ن ص برت ي ا جاوزأ نورذ یو مكن م نو فوت ي ن یذ الو ن ه سف نأ ي ف نلع ف امي ف مكیل ع ح ان ج ال ف نھل جأ نغل ب اذإ ف ار شعو

ریبخ نولمعت امب U او فورعلماب (234)234. Якщо хто-небудь з вас спочине і залишить після себе дружин, то вони повинні вичікувати, що не виходячи заміж чотири місяці і десять днів. Коли ж вони дочекаються закінчення цього строків її виплати, ка, то ви не будете у відповіді за те, як вони розпорядяться собою, згідно добрим звичаєм. Аллаху відомо про те, що ви робите. коментар Забобони по відношенню до жінок, що існували в колишні часи Однією з серйозних проблем і головних труднощів, що вставали перед жінками, було питання про їх заму- дружність після смерті чоловіка. Негайне заміжжя тільки що овдовіла жінки вступило б у протидії речіе з її душевними переживаннями і означало б неповага до пам'яті покійного чоловіка, боляче зачіпаючи при це почуття і гідність його родичів. Крім того, необхідно переконатися, що утроба жінки сво- Бодна від плоду. Виходячи з усіх цих міркувань, даний аят визначає термін, почекавши який, вдова може вступити в новий шлюб, як чотири місяці і десять днів. Дотримання сімейної доброчесності і після смерті чоловіка явище природне і внутрішньо прісу- ний будь-якому суспільству. І не випадково серед самих різних племен для подібних ситуацій були цілком конкретні звичаї. При цьому в ряді випадків ці звичаї набували настільки крайні форми, що перед їх особою жінка опинялася в ролі безпорадною жертви найжахливіших злочинів. Так, наприклад, в не- яких племенах існував звичай спалення вдови, а в інших - поховання її заживо разом з померлим чоловіком.

У деяких народів вдови назавжди позбавлялися права нового заміжжя, а це призводило до їх ізоляції від загально- ства. У інших вони все життя були приречені жити в чорній наметі біля могили померлого чоловіка і хо- дить в непраних простих шатах без яких би то не було прикрас. Їм не дозволялося навіть митися ні вночі, ні в денний час. Розглянутий нами аят поклав край всім цим забобонним звичаям, зберігши при цьому принцип з- блюдения сімейних пристойності за допомогою встановлення періоду вичікування після смерті чоловіка. «Якщо хто-небудь з вас спочине і залишить після себе дружин, то вони повинні вичікувати, що не ви- ходячи заміж, чотири місяці і десять днів ». Арабське слово таваффа, яке дуже часто зустрічається в Корані, означає «упокоїв», а йазару - «Залишив у спокої», «пощадив». Таким чином, цей фрагмент слід розуміти так, що жінка, яка втратила чоловіка, повинна протягом чотирьох місяців і десяти днів утримуватися від повторного заміжжя. «Коли ж вони дочекаються закінчення цього терміну, то ви не будете у відповіді за те, як вони распо- виряджаються собою, згідно добрим звичаєм ». Вираз булуг аль-Аджай передає сенс закінчення терміну очікування. А весь фрагмент в цілому означає, що після закінчення зазначеного періоду жінка вільна виходити заміж за кого завгодно. Зазначений період в чотири місяці і десять днів обов'язковий для овдовілої жінки незалежно від того, мала вона інтимні стосунки з покійним чоловіком чи ні. Вона повинна почекати зазначений термін, щоб підтвердити, що вона не вагітна, або, якщо вона вагітна, дочекатися дозволу від тягаря. При розгляді питання про розлучення і періоді вичікування доречно торкнутися проблеми, пов'язану з тай- вим або відкритим сватанням з боку того чи іншого стороннього чоловіка. Коран говорить, що в цьому немає

нічого поганого за умови, що розмова на цю тему не виходить за рамки пристойності, а офі- ний шлюб укладається лише після закінчення періоду вичікування.

*** Зважаючи на той факт, що опікуни, рухомі забобонами або надуманими причинами, часом препятст- вуют заміжжя вдів, цей аят звертається також і до них, підкреслюючи, що вони не несуть тут ніякої відпові- ності і що вдови, дотримавшись необхідні формальності, можуть знову виходити заміж за кого захочуть. «Аллаху відомо про те, що ви робите». Опікуни повинні утримуватися від втручання в справи своїх підопічних і знати, що Господь знає все і віддасть кожному за все те добре і зле, що він зробив протягом життя.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 235

ي ف متنن كأ وأ ءا سن ال ةبط خ ن م ه ب مت ضر ع امي ف مكیل ع ح ان ج الو او لوق ت نأ الإ ار س ن ھود عاو ت ال نك لو نھ نور كذت س مك نأ U ا مل ع مكسف نأ ن أ اومل عاو ھل جأ باتك ال غ لب ي ى ت ح ح اكن ال ةدق ع او مزع ت الو ا فورع م الو ق

میلح روفغ U ا نأ اوملعاو ھورذحاف مكسفنأ یف ام ملعي U ا (235)2 3 5 . Немає на ва с г р і ха , я кщо в и натякн ете вдо вам [про бажання] посвататися до них або ж умол- чите про це. Аллах знає, що ви будете думати про них. Чи не обіцяйте їм потай від дру- гих нічого, а тільки ведіть люб'язні мови. Не мало наміру укласти шлюбний союз, поки не закінчиться встановлений договором термін. Знайте, Аллаху відомо те, що в ваших душах, так стережіться Його! Знайте, що Аллах - прощає і Поблажливий. коментар Чи припустимо сватання в період вичікування? Цей аят продовжує розпочатий раніше розмова про період вичікування для жінки після смерті чоловіка і пропонує вельми важливі положення щодо поведінки вдів в цей період. Він говорить: «Ні на вас гріха, якщо ви натякнете вдовам [про бажання] посвататися до них або ж промовчу про це. Аллах знає, що ви будете думати про них. Чи не обіцяйте їм потай від інших нічого, а тільки ведіть люб'язні мови ». Немає нічого протиприродного в тому, що жінка після смерті чоловіка починає замислюватися про своє майбутньому. А з іншого боку, дехто з чоловіків також може подумувати про одруження на вдові, оскільки та- кой шлюб, як правило, обставляється більш легкими умовами. Продовжуючи розпочату тему, аят далі говорить: «Не маємо наміру укласти шлюбний союз, поки не закінчиться встановлений договором термін». Якщо хто-небудь укладе шлюбний союз до закінчення періоду вичікування, то такий шлюб буде, безсумнівно,

позбавленим юридичної сили (батил). Більш того, якщо це було зроблено чоловіком навмисне, то жінка, з якою був укладений такий союз , назавжди стане для нього недоступною (харам). Потім в аяті йдеться: «Знайте, Аллаху відомо те, що в ваших душах, так стережіться Його! Знайте, що Аллах - Про- щающую і Поблажливий ». Тобто Аллах не поспішає покарати Своїх рабів, бо Він поблажливість до того, що вони творять.

Додаткові положення, що стосуються розведених і овдовілих жінок Сура Аль-Бакара

(КОРОВА) Аяти: 236-237

ن ه ل او ضرف ت وأ ن ھو س م ت م ل ا م ءا سن ال متقل ط نإ مكیل ع ح ان ج ال ف ورع لما ب ا عات م ھرد ق رتق لما ٮل عو ھرد ق ع سو لما ٮل ع ن ھوعت مو ة ض یر ف

د قو ن ھو س م ت نأ لب ق ن م ن ھومتقل ط نإ و (236) نینسحم ال ٮل ع اق ح ه دي ب یذ ال و فع ي وأ نوفع ي نأ ال إ مت ضر ف ا م ف صن ف ة ض یر ف ن ه ل مت ضر ف ام ب ھل ال ن إ مكني ب ل ضف ال او سن ت الو ٮو قتل ل بر قأ اوفع ت نأو ح اكن ال ةدق ع

ریصب نولمعت (237)236. Немає гріха на вас, якщо ви розлучитеся з дружинами, з якими ви не мали інтимні зв'язки або яким ви не встановлювали [відступного] зобов'язання. Але забезпечте їх пріліч- вим [відступним]: заможний нехай дає в міру своїх можливостей, бідний - в міру своїх можливостей, як це личить доброчесним. 237. Якщо ви розлучитеся з дружинами до того, як мали з ними інтимні стосунки, але уста новілі [відступне] зобов'язання, то сплатите половину встановленого, хіба тільки вони вибачать або вибачить той, в чиїх руках шлюбні узи. А якщо ви вибачте - то це ближче до богобоязливості. Не забувайте, що вам слід ставитися один до одного з бла- гожелательностью. Воістину, Аллах бачить те, що ви вершите. коментар Мова як і раніше йде про розлучення, і цей, а також наступний за ним аят пропонують нам нові установле- ня на цей рахунок. Тут йдеться: «Немає гріха на вас, якщо ви розлучитеся з дружинами, з якими ви не мали інтимні зв'язки або яким ви не встановлювали [відступного] зобов'язання ». Це положення відноситься до ситуації, коли чоловік або жінка після укладення шлюбного союзу, але ще до вступу в близькі стосунки з партнером раптом усвідомлює, що з тієї чи іншої причини цей шлюб не

може відбутися. В цьому випадку для подружжя краще розлучитися вже на цьому етапі, ніж відкладати розлучення на більш пізній час, що пов'язане, природно, з набагато більшими труднощами. Далі слід ще одне положення, пов'язане з цим питанням: «Але забезпечте їх пристойним [відступним] ...» Але розмір відступного повинен враховувати матеріальні можливості чоловіка. Тому наступна фраза аята говорить: «... заможний нехай дає в міру своїх можливостей, бідний - в міру своїх можливостей ... » Відкупитися зобов'язаний як багач, так і бідняк, але кожен в міру свого стану. А з огляду на той факт, що виплата відступного дуже важлива для жінки, оскільки пригнічує в ній бажання помститися і полегшує вантаж переживань, що виникають в результаті розпаду шлюбу, в аяті підкреслюється, що процедура виплати повинна виконуватися так, як це диктує людська чеснота. «... як це личить доброчесним». Це означає, що виплата відступного повинна проводитися чоловіком мирно і доброзичливо.

*** «Якщо ви розлучитеся з дружинами до того, як мали з ними інтимні стосунки, але встановили [Відступне] зобов'язання, то сплатите половину встановленого, хіба тільки вони вибачать або вибачить той, в чиїх руках шлюбні узи. А якщо ви вибачте - то це ближче до богобояз- нення. Не забувайте, що вам слід ставитися один до одного з доброзичливістю. По істину, Аллах бачить те, що ви вершите ». У цьому аяті йдеться про тих дружин, які розводяться зі своїми чоловіками до того, як між ними уста новілісь подружні стосунки, але вже після того, як був призначений розмір калиму. «Якщо ви розлучитеся з дружинами до того, як мали інтимні стосунки, але встановили [від- Ступне] зобов'язання, то сплатите половину встановленого ... » Ця правова норма є встановлення, яке дозволяє жінці отримати відступного в

розмірі половини калиму, навіть незважаючи на те, що між нею і чоловіком ще не було близькості. Після того як правова сторона питання визначена, мова заходить про його моральному і емоційному ас- аспектах. «... хіба тільки вони вибачать або вибачить той, в чиїх руках шлюбні узи». Всією своєю тональністю цей аят звернений до того, що можна назвати «справедливим ставленням» або «Доброзичливістю». У ньому підкреслюється, що навіть така річ, як розлучення і розірвання шлюбу, що не долж- на супроводжуватися сварками і конфліктами, породжуваними почуттям помсти. Навпаки, все має відбуватися в дусі благородства, доброти і великодушності. «А якщо ви вибачте - то це ближче до богобоязливості. Не забувайте, що вам слід від- носитися один до одного з доброзичливістю. Воістину, Аллах бачить те, що ви вершите ».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 238-239

ینت نا ق U او مو قو ٮط سو ال ةال ص الو تاو لص ال ٮل ع اوظ فا ح (238) اونوكت م ل ا م مكمل ع ام ك U ا اور كذا ف متن مأ اذإ ف اناب كر وأ الا جر ف متف خ نإ ف

نوملعت (239)238. Будьте уважні до молитов і [особливо] до середньої молитві. Стійте перед Аллахом смиренно. 239. А якщо ви боїтеся, то [моліться] пішими або кінними, коли ж ви в безпеці, то згадуйте Аллаха і пам'ятайте, як Він навчив вас тому, чого ви не знали раніше. обставини послання У період, коли посилає Божественне одкровення, група лицемірів під приводом спекотної пого- ди відмовилася брати участь в соборній молитві, маючи на меті внести розбрат в ряди віруючих. Деякі з мусульман брали з них приклад і також відмовилися брати участь у загальних молінні. посланник Алла- ха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) був настільки роздратований такою поведінкою, що пригрозив по- шітелям болісної небесною карою. Як розповідає переказ, в один з особливо спекотних літніх днів Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Очолював полуденну молитву мусульманської громади. Для сподвижників Пророка (хай благословить Ал- лах Його і рід Його!) це був один з найважчих канонічних обрядів, і виходило так, що під час по- Луден молитви за спиною Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) виявлялося не більше одного-двох рядів тих, хто молиться. Бачачи це, Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Пригрозив, що зрадить вогню будинку тих, хто відмовився відвідувати спільну молитву. Тоді і був виявлений цей аят, де підкреслювалося значення по- Луден молитви. коментар

Важливість обов'язкових щоденних молитов, особливо полуденної молитви, неодноразово подчеркі- ється в Корані, оскільки молитва є найбільш ефективним засобом зв'язку людини з Аллахом. «Будьте уважні до молитов і [особливо] до середньої молитві». Аят рекомендує також стояти перед Господом в покорі і щирою покірності. «Стійте перед Аллахом смиренно». І ні спека, ні холод, ні мирські турботи про здоров'я дружини або дітей не повинні зашкодити вашому отправле- нию цього великого боргу. Вираз салат аль-вуста, «середня молитва», мають на увазі саме полуденну молитву.

*** Примітка. Арабське слово вуста, яке використовується в оригінальному тексті даного аята, означає «Серединний», «найкращий», «самий чудовий». Серед тлумачів немає єдиної думки щодо сенсу цієї фрази. Більшість авторитетних учених схиляється до того, що мова йде про полуденної молитви, оскільки нею нехтують найчастіше, тоді як поминати Аллаха найпотрібніше в гущі мирських турбот.

*** «А якщо ви боїтеся, то [моліться] пішими або кінними, коли ж ви в безпеці, то допоміжного Міна Аллаха і пам'ятайте, як Він навчив вас тому, чого ви не знали раніше ». У цьому аяті особливо підкреслюється, що нехтувати молитвою можна навіть в найважчих обстоятельст- вах, в тому числі і на полі брані. Але в подібних умовах багато з приписів молитовного обряду можна виконувати в полегшеному вигляді. Це відноситься, наприклад, до направлення на киблу, скоєння поклонів і ко ленопреклоненій і т. п. Саме цим пояснюються слова: «А якщо ви боїтеся, то [моліться] пішими або кінними ...» Таким чином, регулярне створення молитви пропонується не тільки в умовах безпеки. обов'яз- ково молитва повинна відбуватися завжди і за будь-яких обставин. «... коли ж ви в безпеці, то згадуйте Аллаха і пам'ятайте, як Він навчив вас тому, чого

ви не знали раніше ». Опинившись у безпеці, ви повинні здійснювати молитву за повним обряду, з виконанням всіх орга тільних ритуалів. Очевидно, що саме в належному створення обряду молитви проявляється подяку рабів Божих своєму Господу за Його повчання їм молитися як в страху, так і в безбоязно.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 240-242

ى إل ا عات م مھ جاوز أل ةي صو ا جاوزأ نورذ یو مكن م نو فوت ي ن یذ الو ن ه سف نأ ي ف نلع ف ا م ي ف مكیل ع ح ان ج ال ف ن جر خ نإ ف ج ار خإ ري غ لو ح ال

ٮل ع اق ح فورع لما ب عات م تاقلطمل لو (240) میك ح ز یز ع U او فورع م ن م نولقعت مكلعل ھتایآ مكل U ا ینبي كلذك (241) ینقتلما (242)

240. Якщо хто-небудь з вас спочине і залишить дружин, то слід заповідати, щоб їх обеспечи- вали протягом одного року і не виганяли з [вашого] будинку. А якщо вони самі покинуть [ваш будинок], то немає гріха на вас за те, що вони зроблять по добру. Аллах - Великий і мудрий. 241. Для розведених дружин слід зміст по добру, як годиться богобоязливим. 242. Так роз'яснює Аллах вам Свої знамення. Бути може, ви зрозумієте. коментар Цим аятом Коран знову повертається до теми шлюбу і розлучення, а також пов'язаних з ними проблем. Спочатку в ньому йдеться про тих, хто знаходиться напередодні смерті і залишає після себе дружин. йому рекоменду- ється заповідати своїм дружинам річне утримання і залишати їх на цей час жити в його будинку. «Якщо хто-небудь з вас спочине і залишить дружин, то слід заповідати, щоб їх забезпечували протягом одного року і не виганяли з [вашого] дому ». Цей припис діє, природно, лише в тому випадку, коли вдова не покидає свого колишнього жи ліща. Якщо ж вона залишає будинок свого покійного чоловіка, то втрачає право і на дах, і на прожиток. «А якщо вони самі покинуть [ваш будинок], то немає гріха на вас за те, що вони зроблять за добром». Щоб утішити жінок, які опинилися в такому становищі, і розвіяти їх тривоги щодо собственно- го майбутнього, в кінці аята йдеться, що після втрати чоловіка Аллах може відкрити перед ними нові шляхи і що їх нещастя таїть в собі зерно мудрості. «Аллах - Великий і мудрий».

*** «Для розведених дружин слід зміст по добру, як годиться богобоязливим». У цьому аяті міститься ще один припис, що стосується розлучення. «Для розведених дружин слід зміст, відповідно до звичаю ...» Припис, що міститься в цьому аяті, як і те, що укладено в аяті 236, відноситься до жінок, кото рим ще не була призначена сума відступних, а шлюб їх розривається ще до настання близькості. Зміст, про який тут йдеться, є даром з боку чоловіка і приймається з подякою. «... як годиться богобоязливим».

*** «Так роз'яснює Аллах вам Свої знамення. Бути може, ви зрозумієте ». У цьому аяті, останньому з тих, що присвячені тут проблеми розлучення, Коран говорить: «Так роз'яснює Аллах вам Свої знамення. Бути може, ви зрозумієте ». Очевидно, що сенс слів ла'аллакум та'кулун , «бути можжет, ви зрозумієте», полягає в тому, що мета з самого початку повинна визначатися як спонукання людини до «вчинку, дії», оскільки просте раз- Думье над повелениями і приписами без подальшого дії - заняття абсолютно марна. Війна в ім'я Аллаха. діяння древніх Смерть, яку Аллах обрушив на тих, хто, незважаючи на веління, відмовився битися - Мусульмани отримують наказ жертвувати своїм життям і надбанням в ім'я Аллаха - Правління Саула в Ізраїлі і заперечення ізраїльтян проти його обрання їх царем

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 243

ه ل ال مھ ل الق ف تو م ال رذ ح فو أل م ھو م ھرا ید ن م او جر خ ن یذ ال ى إل ر ت م أل ن ورك ش ي ال سان ال رث كأ ن ك لو سان ال ٮل ع ل ض ف وذ ل ھل ال ن إ م ھاي حأ م ث اوتو م

(243) 243. Хіба ти не бачив тих, які, побоюючись смерті, покинули свої житла, - їх було ти- сячи! Аллах же сказав їм: «Помріть!» А потім Він оживив їх. Воістину, Аллах милостивий до людей, але більшість людей невдячні. обставини послання Один з міст Сирії спіткала одного разу епідемія чуми, і люди стали вмирати один за іншим. некото- риє з його жителів, сподіваючись вирватися з лап смерті, кинули свої будинки і втекли геть. Уникнувши смерті, вда- Чи від батьківщини вони відчули себе сильними і незалежними. Оскаженілі від гординею, вони стали нехтувати волею Аллаха, вважаючи, що сили природи допоможуть їм. Тоді Аллах наслав на них загибель, і все та ж сама смер- кові хвороба наздогнала їх в пустелі. коментар Цей аят містить повчальний натяк на жахливу долю, яка спіткала один древній народ. Ці люди у себе на батьківщині зіткнулися зі страшною епідемією і тисячами бігли звідти. «Хіба ти не бачив тих, які, побоюючись смерті, покинули свої житла, - їх було тися- чи! » Далі мова йде про спіткала їхню долю. «Аллах же сказав їм:" Помріть! "» Смерть прийшла до них від тієї ж самої хвороби, від якої вони втекли з рідних місць. Але Аллах потім повернув їх до життя, можливо, для того, щоб ця історія послужила застереженням для тих, хто побажає взяти з неї для себе повчальний урок. «А потім Він оживив їх».

Цей творчий акт Божої волі аналогічний тому, про що йдеться в сурі Йа син (36:82): «Коли Він хоче чого-небудь, то варто тільки Йому вимовити "Виникни!" - і творіння виникає ». Фраза сума ах'яхум, «а потім Він оживив їх», в цьому аяті містить натяк на історію народу, який після смерті був жвавий завдяки молитві Пророка Єзекіїля (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Посколь- ку повернення до життя мерців стало однією з очевидних милостей Аллаха для самого цього народу і назі- данием для інших народів, то далі аят говорить: «Воістину, Аллах милостивий до людей ...» Не один цей народ, а все людство постійно приймає від Аллаха милість, доброту і благословення, але, як правило, без належної подяки. «... але більшість людей невдячні». Видатний шиїтський мислитель покійний Садук, розмірковуючи над цим аятом з точки зору можливо- сті воскресіння з мертвих, говорив: «Одне з наших переконань полягає в вірі в воскресіння (в то, що деякі з древніх народів знову знаходять життя в цьому світі) ». Тафсир Німуна. Т. 2. С. 159. Цей священний аят може бути також використаний як аргумент на користь Воскресіння та від- ня з мертвих в Інший життя.

*** Історія ж з молитвою пророка Єзекіїля, про яку згадувалося в зв'язку з тлумаченням слів Корану «а потім Він оживив їх », така. Через неодноразові епідемій чуми тисячі синів Ізраїлевих, побоюючись смерті, залишали будинки і бежа- Чи геть. Коли епідемія в черговий раз охопила країну, безліч її жителів знову впало бігти. вони були впевнені в тому, що зуміють уникнути смерті, а значить віра їх в Бога була слабка. Господь звелів усім їм померти, і всі вони загинули і були звернені в прах. Тільки їхні кості залишилися

лежати в пустелі. Цим же шляхом проходив один з ізраїльських пророків Єзекіїля, який і звернувся до Бога з молитвою про воскресіння його народу. Сталося це після того, як Господь сам вселив йому піднести молитву зі згадуванням якогось імені і окропити водою кістки мерців. Єзекіїль послухав тої внуше- нию, і мерці ожили. Так безбожному народу було показано, що Аллах робить все, що забажає, і ніхто не може йти своїм власним шляхом проти Божої волі.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 244-245

یذ ال اذ ن م (244) میل ع ع یم س U ا نأ اومل عاو U ا لیب س ي ف اول تا قو ط سبیو ضبق ي U او ةریث ك ا فاع ضأ ه ل ھف عا ضي ف ان س ح ا ضر ق U ا ضرق ي

نوعجرت ھیإل و (245)244. Боріться в ім'я Аллаха і знайте, що Аллах - всечуюче, Всезнаючий. 245. Хто дасть Аллаху прекрасний позику, щоб Він повернув йому, збільшивши багаторазово? Аллах і утримується [від дарування], і щедро дарує, і до Нього будете ви повернуті. коментар З цього моменту починаються аяти, що відносяться до Священної війні. Спочатку слід веління битися в ім'я Аллаха і попередження про те, що Він чує все, що ми говоримо, і знає все, що приховано в наших серцях, - всі наші наміри і спонукання, що мають відношення до Священної війні в ім'я Аллаха. «Боріться в ім'я Аллаха і знайте, що Аллах - всечуюче, Всезнаючий ». Попри все, що про нього йдеться, Іслам віддає перевагу мирним методам проповіді істини і ні- коли сам не починав війну проти своїх опонентів. У той же час Іслам визнає за собою право першого застосувати силу проти тих, хто вперто продовжує сіяти безбожництво, що веде до деградації людської особисто- сти, розпаду громадських зв'язків і моральних підвалин. Однак піти на цей крок може тільки Посланник Ал- Лаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) або його законно призначений наступник. Як говорив п'ятий святий Імам Мухаммад ібн Алі аль-Бакр: «Війну можна вважати священною або війною в ім'я Боже (джихад)» в тому випадку, якщо мета її полягає в тому, щоб люди не схиляли голови ні перед ким, крім Аллаха, і підпорядкованих- нялись тільки влади Господа і Його волі. Але якщо мета її полягає в тому, щоб позбавити людей від покірності одній людині і підпорядкувати їх волі іншого, то це - звичайна війна, яка ведеться заради користі і мирських ви-

рік. Така війна нечестива і засуджується Ісламом. У той же час Іслам велить мусульманам бути у всеозброєнні і перебувати в постійній готовності до лю- бим неприємних сюрпризів і несподіванок, щоб в потрібний момент мобілізувати всі наявні сили і припинити будь-яку неспровоковану агресію з боку їх противників і ворогів їх віри. обставини послання Відповідно до одного з хадисів, святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав одного разу, що той , хто подає милостиню , буде подвійно винагороджений на небесах. Абульдахдах Ансарі, звернувшись до По- сланніку Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!), сказав, що у нього є два саду, і якщо він пожерт- яття один з них на благодійні цілі, то чи означає це, що йому воздасться подвійно на небесах? пророк відповів ствердно, і той віддав кращий зі своїх садів Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!), по- сле чого було послано це одкровення, завдяки якому його відплата збільшилася в тисячу тисяч разів. Так слід тлумачити вираз ад'афан касіран, «багато разів». У цьому аяті ставиться питання про те, хто дає Аллаху прекрасний позику і жертвує з того багатства, яке Він йому дарував, не тільки на потреби незаможних, але і на цілі Священної війни, щоб Аллах багаторазово віз- дав йому за це. «Хто дасть Аллаху прекрасний позику, щоб Він повернув йому, збільшивши багаторазово? » Таким чином, як свідчить цей аят, позику Аллаху включається в рахунок того, що жертвує людина на цілі Свя- щенной війни. У висновку аята йдеться про те, що Аллах може позбавляти своїх рабів прожитку і він же може щедро обдаровувати їх. Сенс цієї ідеї в тому, що не слід думати, ніби пожертвування і милостині на потреби неіму- щих позбавляють вас частини багатства. Множення або зменшення вашого змісту залежить тільки від Аллаха.

«Аллах і утримується [від дарування], і щедро дарує, і до Нього будете ви повернуті» Чому пожертвування вважається позикою? У багатьох аятах Корану пожертвування в ім'я Аллаха представляється як надання Аллаху позики. Це показує, по-перше, незрівнянну милість, яку Аллах надає Своїм рабам, а по-друге, - надзвичайну важливість самого питання про жертвування. У «Нахдж аль-Балага» Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорить: «Господь просить вас про позику, тоді як йому належать всі скарби неба і землі, адже він Достохваль- ний, Самодостатній. (Не через потреби Він робить це), а заради того, щоб перевірити, хто з вас промінь- ший в своїх вчинках ». Нахдж аль-Балага. Проповідь 183. С. 268.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 246

م ه ل ي بن ل او ال ق ذإ ى سو م دع ب ن م لي ئار سإ ین ب ن م إل لما ى إل ر ت م أل ل اتق ال مكیل ع بت ك نإ متي س ع ل ه ال ق U ا لیب س ي ف ل تاق ن اكل م ان ل ثع با ا نرا ید ن م ان جر خأ د قو U ا لیب س ي ف ل تاق ن الأ ان ل ا مو او ال ق اول تاق ت الأ ین لماظ ال ب میل ع U او مھن م الیل ق الإ او لو ت التق ال مھیل ع بت ك امل ف ان ئآن بأو

(246) 246. Не замислювався ти про знаті синів Ізраїлевих, які жили після Мойсея, коли вони сказа- Чи своєму Пророку: «Постав нам царя, щоб ми могли боротися на шляху Алла- ха »? Він запитав: «Чи не станеться так, що вам буде запропоновано битися, а ви не ста- неті? »Вони відповіли:« Чому ж нам не битися на шляху Аллаха? Адже ми вигнані з наших осель і розлучені з нашими дітьми ». А коли їм наказали битися, вони ухилилися, крім небагатьох. Аллах знає нечестивців. пояснення Передмова до наведеної вище групи аятов У цих аятах Всевишній і Всеблагий нагадує історію про чудесні пригоди, які довелося пережити ізраїльтянам після Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Ця історія не випадково слід за законами, що стосуються Священної війни і захисту рубежів релігії Аллаха, якісь, по суті, є при- ляють рубежами буття всього людського роду. А чудові її події покликані стати повчальним при- мером для мусульман. повчальні події Сини Ізраїлеві, які під владою Фараона втратили багатство і силу, під мудрим керівництвом Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Знову набули славу і могутність. Завдяки святості цього Великого Пророка (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Аллах обсипав їх багато- чисельними благами, подарувавши в тому числі Ковчег Завіту. Несучи Ковчег попереду своїх військ, іудеї знаходили,

завдяки йому, духовну силу і впевненість. Слава і могутність супроводжували їх ще протягом тривалого часу і після смерті Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Однак переможний минуле і достаток отриманих благ поступово вселили в них гординю і непокору. Врешті-решт вони зазнали нищівної поразки від филистимлян і втратили все своє могущест- во, влада і сам Ковчег Завіту. В результаті вони були ослаблені та розрізнені до такої міри, що опинилися беззахисними перед найслабшим ворогом. Багато з них були вигнані ворогами з рідної землі, а сини їх потрапили в полон. Так тривало багато років. Нарешті, їх молитви були почуті і Аллах обрав з їх числа Пророка по імені Самуїл, щоб той очолив їх і повів до порятунку. Сини Ізраїлеві, змучені і змучені від жорстоких утисків з боку своїх ворогів, жаж- дали позбавлення. Це змусило їх згуртуватися навколо Самуїла і просити призначити їм царя. Вони вирішили, що будуть слідувати за своїм царем в єдиній боротьбі проти ворога і стануть під його початком самозабутньо боротися, щоб повернути втрачену честь і славу. Пророк Самуїл, якого здавна були добре відомі особливості їх характеру і мінливість при- Пристрасті, сказав їм, що побоюється, що, зіткнувшись віч-на-віч з ворогом, вони перестануть підкорятися сво- йому командувачу і відмовляться виконувати наказ виступити на Священну війну в ім'я Аллаха. Але ті заперечили, заявивши, що, мовляв, як вони можуть не послухатися свого командувача і відмовитися виконувати свій борг, коли злісний ворог вигнав їх з власних будинків, захопив їхні землі і полонив їх дітей. Коли Пророк Самуїл побачив, що ці люди усвідомили свою недугу і жадають знайти ліки від нього, тобто зрозуміли таємну причину своїх невдач, він підніс молитву Господу і передав Йому прохання свого народу. отве- тому йому було одкровення призначити Саула царем.

Самуїл сказав Аллаху, що ніколи досі не бачив Саула і не знає його. Тоді йому було явлено ще одне одкровення, яке вказує, що Саул буде посланий до нього, а самому Самуїла було велено, коли Саул прийде до нього, вручити йому командування військом в Священну війну. коментар Після Пророка Мойсея (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сини Ізраїлеві втратили свою могутність, бо, потураючи власним слабкостям, загрузли в розкоші і ліні. Через це вони знову зазнали гніту і го- неніям з боку тиранів і втратили свободу і дах. Щоб уникнути блукацької частки і позбутися від яр- ма тиранії, вони вирішили боротися. Тому вони звернулися до свого Пророка і попросили його призначити їм царя, який повів би їх на Священну війну проти деспота. «Не замислювався ти про знаті синів Ізраїлевих, які жили після Мойсея, коли вони сказали сво- йому Пророку: "Постав нам царя, щоб ми могли боротися на шляху Аллаха" »? Маючи на увазі сумнозвісні факти з історії синів Ізраїлевих, Пророк (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Питав їх: а чи не вийде так, що, отримавши наказ виступити на війну, вони не послухаються його і не стануть битися? «Він запитав:" Чи не станеться так, що вам буде запропоновано битися, а ви не станете? "» Але ті заперечили йому, заявивши, що готові боротися, бо були вигнані від рідних вогнищ і довгий час ски- талісь, бо міста їх захоплені ворогом, а сини нудяться в полоні. «Вони відповіли:" Чому ж нам не битися на шляху Аллаха? Адже ми вигнані з наших жител і розлучені з нашими дітьми "». Але всі ці слова виявилися порожніми, і коли пролунав наказ вступити в бій, всі вони, за малим ісключе- ням, не послухалися його і втекли з поля бою. «А коли їм наказали битися, вони ухилилися, крім небагатьох. Аллах знає нечестивців ». пояснення

Події, на які посилається аят 246, описані також в Біблії (Перша книга Царств, 8: 19,20). 19. Та народ відмовився слухати Самуїлового, і сказав: ні, нехай цар буде над нами; 20. І ми будемо як інші люди, і буде нас судити наш цар, і ходити перед нами, і провадитиме наші війни. Після Мойсея пішла ціла низка його наступників - Пророків, яким призначалась зберігати Закон (Тору). Після Мойсея були Ісус Навин, Калеб, Єзекіїль, Ілля, Єлисей, але час ішов, і народ посаді- пінно забував Закон, а в кінці кінців і зовсім відмовився від нього, повернувшись до поклоніння ідолам. Але ще за життя Пророка Ісуса (Навина) у ізраїльтян з'явився ворог в особі народу землі Шаліша з племені Го- ліафа (Джалут), який захопив узбережжя Середземного моря, включаючи Палестину і Єгипет. цей народ підкорив синів Ізраїлевих, убив 440 ізраїльських князів і представників знаті, зробив ізраїльтян своїми васалами, а землі їх взяв собі. Тепер у ізраїльтян не було Пророка, який вивів би їх з біди. І стали вони молити Бога про Пророка. Нарешті, їх молитва була почута і Господь послав їм Пророка в особі Самуїла. Коли Самуїл постав перед ними і оголосив, що посланий їм Богом, вони стали просити його призначити їм царя, щоб він очолив їх боротьбу за звільнення від гніту і насильства, яким вони піддавалися від рук свого ворога. В ті часи очолити бій міг тільки цар, а Пророк був лише порадником, свого роду консуль- ТАНТА з адміністративних питань або керуючим справами. Пророк Самуїл заздалегідь передбачав і пре- достерег їх, що вони можуть не послухатися наказу, що велить їм боротися в ім'я Господа. В цьому випадку йшлося про війну за визволення народу від жорстокого гніту, і названа вона була битвою в ім'я Боже. від- сюди очевидно, що бій за праве діло є бій в ім'я Бога. Дане пояснення дослівно цитується по виносці до перекладу Священного Корану (на англ. Яз.) Світ Ахмада Алі. С. 217.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 247

ه ل نوك ي ى نأ او ال ق اكل م تو ال ط مك ل ثع ب د ق U ا نإ مھیب ن مھ ل ال قو U ا نإ ال ق ال لما ن م ةع س تؤ ي م لو ھن م كل لما ب ق حأ نح نو انیل ع كل لما

ءا ش ي ن م ھكل م ي تؤ ي U او م س ج الو ملع ال ي ف ةط سب ھدازو مكیل ع ھافط صا میلع ع ساو U او (247)

247. Їх Пророк сказав їм: «Воістину, Аллах послав вам Саула (Талута) царем». Вони відповіли: «Як може він панувати над нами, якщо ми більш гідні панування, ніж він, і він багатшими нас майном? »Він відповів:« Воістину, Аллах призначив його вам, обдарувавши його в достатку знанням і силою тілесною. Аллах дарує владу, кому забажає ». Аллах - Осяжний, Знаючий. коментар Ця частина пригнічених гнітом синів Ізраїлевих не витримала випробування справою, хоча вони і просили сво- його Пророка призначити їм царя, який очолив би їх боротьбу за порятунок від володарів-тиранів. «Їх Пророк сказав їм:" Воістину, Аллах послав вам Саула царем "». Слід зазначити, що під «їх Пророком» мається на увазі Самуїл. Саул, який у Корані називається «Талут», був так названий за свій великий ріст і могутню статуру, бо височів над усіма своїми з- племінників (Перша книга Царств, 10:23). Власні імена, що використовуються в Корані, звучать інакше, ніж на мовою оригіналу - давньоєврейською. Отже, коли їх Пророк Самуїл призначив невідомого досі бідного пастуха Саула (Талута) царем синів Ізраїлевих, останні, рухомі власними честолюбними уявленнями про те, яким повинен бути їх правитель, зарозуміло відкинули воцаріння Саула, не володів ні знатністю, ні багатством. Вони, уто- полеглі в багатстві, заявили, що за своїм становищем вони є більш достойним і вище Саула. «Вони відповіли:" Як може він панувати над нами, якщо ми більш гідні панування,

ніж він, і він не багатшими нас майном? "» Почувши їх доводи щодо бідності Саула, Пророк сказав їм, що Аллах - і в цьому немає сомне- ня - призначив його їх царем, а замість багатства він наділений силою знання і фізичною силою. Крім того, він володіє необхідною волею і силою для того, щоб командувати військами в битві. «Він відповів:" Воістину, Аллах призначив його вам, обдарувавши його в достатку знанням і силою тілесної ... "» Отже, Аллах вибирає, кого забажає Сам, і призначає його правителем, виходячи з його особистих здібностей і внутрішніх якостей. «" ... Аллах дарує владу, кому забажає ". Аллах - осяжний, Знаючий ».

*** Висновки Якщо відкинути деталі розказаної тут історії синів Ізраїлевих, то можна зробити наступні виводи- ди щодо богоданного влади того, кому випало вести війну в ім'я Господа: 1. Крім присутності Вищого Законодавця і Небесного Судді іноді потрібен і виконавець. слід мати на увазі, що всі три гілки влади (амірійят), тобто законодавча, судова і виконавча, зна дяться в руках у Аллаха. У його влади передати всі ці функції в розпорядження будь-якого з людей, або роздати їх різним людям. У будь-якому випадку, вручення цих повноважень цілком і повністю знаходиться в волі Аллаха і нікого іншого. В даному випадку Пророк представляє божественну владу в її законодавчому та судовому аспектах. Коли люди просять його призначити їм в якості виконавця царя, Пророк говорить їм, що Бог назна- чіл їм царем Саула (Талута), відзначаючи, що сам він (Пророк) не має такого права. Така позиція не збігається з сучасним підходом, в світлі якого для формування законодавчих і судових органів вищим авто- авторитетом і кінцевою інстанцією можуть служити лише китаб, тобто Коран, і Сунна, тобто вислови і дії

Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І його благородного сімейства Ахл аль-бейт (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), І для втручання людини там немає місця. У той же час люди мають право висловлювати свою думка при формуванні виконавчої влади. Все це називається теодемократіческой формою правління. Отже, амірійят знаходяться в руках у Аллаха. І якщо дозволити людям втручатися в них, то це вже буде НЕ Іслам, а повернення до епохи неуцтва. 2. Джихад, тобто війна в ім'я Бога, оголошувалася і велася ще при колишніх пророків, і так само, як і в Ісламі, викликала як позитивну, так і негативну реакцію. 3. Негативна реакція на Божественні веління диктувалася, як правило, гостро актуальними соображе- нями і пояснювалася вузькістю і обмеженістю поглядів, як це було у випадку з відношенням ангелів до на- значенням Адама намісником Аллаха на землі. У відповідь на таку негативну реакцію можна лише ще раз сказати, що такий був вибір Самого Аллаха і що в основі цього вибору лежать глибина і широта знання, сила духу і твердість характеру. Право царювати належить Богу, і Він один може наділяти цим правом, кого Він побажає. Однак Його прихильність не може бути випадковою або ірраціональної. Вона базується на перевагу аспектів цієї особистості, відомих лише йому одному, бо тільки Він всезнаючого і Всезнающ. Звідси нікчемність таких минущих міркувань, як багатство, старшинство, расову або національну перевагу. Тому кожен раз, коли виникає питання про спадкування Святому Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!) В області законодавчої, судової або виконавчої влади, слід завжди обра- щаться до наведеного тут повчального прикладу і пам'ятати, що спосіб призначення наступників Святого Пророка залишається таким же, яким був і до нього (див. Коран, 24:55).

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 248

م ك بر ن م ةنیك س ھي ف تو بات ال مكي تأ ي نأ ھكل م ة یآ نإ مھیب ن مھ ل ال قو م ك ل ة یآل ك لذ ي ف نإ ةك ئآل لما ھلم حت نورا ه آلو ى سو م آل كر ت ام م ةیق بو

یننمؤ م متنك نإ (248)248. Сказав їм Пророк: «Знамення його влади полягає в тому, що до вас прибуде ковчег, несу- щий ублаготвореніе від Господа вашого і містить те, що залишилося від будинку Мойсея і будинки Аарона. Принесуть його ангели. Воістину, в цьому для вас - знамення, якщо ви - уверо- вавшие ». коментар Для того, щоб сини Ізраїлеві переконалися в праві Саула на царювання, їх Пророк повідомив їм, що Ковчег Завіту (табут), священна реліквія іудеїв, буде повернуто їм в якості знамення того, що Саул був призначений Богом. «Сказав їм Пророк:" Знамення його влади полягає в тому, що до вас прибуде ковчег ... "» Ковчег був ту саму просмолену очеретяну корзину, куди мати поклала немовля Мойсея і за велінням Божим відправила плисти по поверхні води Нілу. Короб був виловлений потім воїнами Фараона, а немовля доставлений до Фараона. Ковчег зберігався при дворі фараона, а коли Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Знайшов дар проро- пра, то вклав в цей Ковчег скрижалі з написаними на них Торою і передав їх своєму наступнику Ісусу Навина (Йуша бін Нун), а після його смерті туди були складені його обладунки та деякі з особистих речей. З Відтоді Ковчег, який іудеї назвали Ковчегом Завіту, залишався їх святинею, і його в разі війни завжди не- кщо попереду війська. Однак з часом святість Ковчега потьмяніла, а потім і сам він був втрачений синами Ізраїля. але,

як то кажуть в розглянутому аяте, іудейський пророк Самуїл обіцяв іудеям, що Ковчег Завіту буде їм повернутий як знамення, що підтверджує істинність його слів. Ця блага вість була, природно, сприйнята ізраїльтянами із захопленням і благоговінням, бо вони вважали, що, побачивши знову Ковчег Завіту - символ їхньої колишньої незалежності і слави, - вони повернуть собі втрачений спокій і добробут. У Торі є кілька згадок Ковчега, деякі з яких будуть процитовані в розділі «Пояснення». Нарешті, в період царювання Саула Аллах руками ангелів повернув синам Ізраїлевим колись отня- тий у них ворогами священний Ковчег, і до них повернувся мир і спокій. «" ... несе ублаготвореніе від Господа вашого і містить те, що залишилося від будинку Моі- сіючи і вдома Аарона. Принесуть його ангели. Воістину, в цьому для вас - знамення, якщо ви - уверо- вавшие "». пояснення Слово табут в цьому аяті означає священний Ковчег Завіту, який представляв собою короб довжиною 3 ярда і шириною 2 ярда, прикрашений божественними знаками, читати які було дано тільки Посланників Господнім. Цей Ковчег був осінений Божественним благословенням, і всякий раз, коли ізраїльтяни в ході сра- вання являли його своїм ворогам, тим нічого не залишалося робити, як бігти з поля бою. Кожен раз, виступила- паю проти ворога, ізраїльтяни несли перед своїм військом цей Ковчег, і кожен раз перемога була на їхньому боці. Ковчег переходив від одного Посланника Бога до іншого. За деякими відомостями, в ньому знаходилися сандалі Мойсея, його посох і одягу, а також головний убір Аарона і деякі інші реліквії. Ковчег, безсумнівно, володів рядом чудових властивостей. Саме він був винесений з Шіло, щоб допомогти синам Ізраїля у війні з филистимлянами. «Але не могші довше приховувати його, взяла кошик з очерету та обсмолила її асфальтом та смолою; і по-

ложівші в неї дитину, поставила в очереті на березі річки »(Старий Завіт, Вихід, 2: 3). Наведені нижче рядки з Корану, звернені до Мойсея, допоможуть нам краще зрозуміти значення арабсько го слова табут. «... коли ми вселили твоєї матері одкровення: "Поклади його в ковчег і пусти ковчег по річці ..." »(Коран, 20:38, 39) Перемога Саула над Голіафом Релігійна війна ізраїльтян - Аллах благословляє самовідданих борців за Його справу, даруючи їм перемогу над ворогом

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 249

ه ن م بر ش نم ف ر ھنب مكیلتب م U ا نإ ال ق دونج ال ب تو ال ط ل ص ف امل ف ه ن م او بر شف ھدي ب ة فر غ فرت غا ن م الإ ین م ھنإ ف ھمعط ي م ل ن مو ین م سیل ف موي ال ان ل ة قا ط ال او ال ق ھع م اون مآ ن یذ الو و ه ھزوا ج امل ف مھن م الیل ق الإ ت بل غ ةلیل ق ةئ ف ن م م ك U ا و قال م مھ نأ نونظ ي ن یذ ال ال ق ھدون جو تو ال ج ب

نیربا صال ع م U او U ا نذإب ةریثك ةئف (249)249. Коли Саул виступив з раттю, то сказав: «Воістину, Аллах буде відчувати вас рікою. Якщо хто нап'ється з неї, то він - не зі мною. А той, хто не скуштує її, хіба що одну жменю, то він - зі мною ». І напилися з неї вони всі, крім небагатьох. Коли він і ті, хто увірував, перейшли річку, то вони сказали: «Ні у нас сьогодні сили проти Голіафа (Джалут) і його раті ». А ті, які знали, що постануть перед Аллахом, сказали: «Як багато разів нечисленна рать перемагала незліченну рать по волі Аллаха!». ал лах на стороні терплячих. коментар У цьому аяті розповідається про те, як велика частина ізраїльтян не витримала випробування і напилася води з забороненого джерела. Їм не вдалося впоратися зі своєю жагою, і вони провалили випробування. «Коли Саул виступив з раттю, то сказав:" Воістину, Аллах буде відчувати вас рікою. Якщо хто нап'ється з неї, то він - не зі мною. А той, хто не скуштує її, хіба що одну жменю, то він - зі мною ". І напилися з неї вони всі, крім небагатьох». Однак іншим, тим, хто витримав перше випробування, мав бути ще один практичний іспит. це була перевірка сили їх духу. Побачивши велике військо Голіафа, багато хто з них заявили, що їм не здолати його ра- ти. «Коли він і ті, хто увірував, перейшли річку, то вони сказали:" Ні у нас сьогодні сили проти Го-

ліафа і його раті "». Але ті, хто вірив у Воскресіння і зустріч з Аллахом в іншому світі, сказали, що перемога в руках Господніх і що по Його волі мале військо здатне здолати незліченну рать. «А ті, які знали, що постануть перед Аллахом, сказали: "Як багато разів нечисленна рать перемагала незліченну рать по волі Аллаха!" Аллах - на стороні терплячих ».

*** Передання. Мухаммад ібн Яхья розповів з посиланням на Мухаммада ібн Ахмеда, який почув цей хадис від Мухам- мада ібн Халеда і Хусейна ібн Саїда, а ті - від ан-Насра ібн Сувейда, а той - від Яхьї аль-Халеб, а той - від Харуна ібн Харидж, а той - від Абу Басира, а той - від Абу Джафара (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «І Алляма Сейід Мухаммад Хусейн ат-Табатабаі. Аль-Мізан. Коментар до Корану. Т. 4. С. 112 (англ. Пер.). Аллах передав слова Саула: "Воістину, Аллах буде відчувати вас рікою. Якщо хто нап'ється з неї, то він - не зі мною. А той, хто не скуштує її, хіба що одну жменю, то він - зі мною ". Але всі вони випили води з річки. Чи не зробили цього тільки триста тринадцять чоловік, частина з яких задовольнилася пригорщею води, а дру- гаю частина взагалі відмовилася пити. Коли ж вони вийшли проти Голіафа, ті з них, хто випив пригорщу води, заявили: "Ні у нас сьогодні сили проти Голіафа і його раті", - але ті, хто не став пити з річки, сказали: "Як багато разів нечисленна рать перемагала незліченну рать по волі Аллаха! "Аллах - на стороні терпелі- вих »(аль-Кафи). Алляма Табатабаі каже: «Той факт, що з Саулом залишилося тільки триста тринадцять чоловік (стільки ж було і в мусульманському загоні в битві при Бадрі), згадується в численних хадисах і переказах як у сунітських, так і у шиїтських передавачів. А така подробиця як то, що слова "немає у нас сили ..." принад-

лежать на підпитку пригорщу води, а висловлювання "як багато разів нечисленна рать ..." - тим, хто від- зался пити, може бути виведена з раніше використаного в даному аяті обороту "крім небагатьох" ... »

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 250

ان ماد قأ تب ثو ارب ص انیل ع غر فأ ان بر او ال ق ھدون جو تو ال ج ل اوزر ب ا لمو نیرفاكال مو قال ٮلع انر صناو (250)

250. Коли вони стикнулися з Голіафом і його раттю, то вигукнули: «Господи наш! Ніс- пішли нам терпіння, зміцни наші стопи і допоможи нам проти невірних ». коментар У цьому аяті розповідається про те, що сталося, коли два війська зійшлися лицем до лиця. «Коли вони стикнулися з Голіафом і його раттю, то вигукнули:" Господи наш! Зішли нам терпіння, зміцни наші стопи і допоможи нам проти невірних "». По суті, у своїй молитві Саул і його воїни просили у свого Господа лише три речі, і молитва їх би- ла конкретної і ясною. По-перше, вони просили Його дарувати їм терпіння і наполегливість. По-друге - стій кістки на полі брані. Вони благали його зміцнити їх стопи, щоб не бігти від ворога. Перша благання була пов'язана з їх внутрішнім душевним станом, тоді як друга ставилася до їх зовнішній поведінці. адже фортеця стоп, тобто стійкість в бою, є одним із наслідків духовного терпіння і наполегливості. Своєю третьої молитвою вони молили Аллаха дарувати їм перемогу над невірними. Такий дар, природно, міг бути тільки нагородою за терпіння і наполегливість, а також за стійкість в битві. У Біблії говориться: 9. як повернувся він, щоб іти від Самуїла, Бог змінив йому серце ... 10. ... і зійшов на нього Дух Божий, і він пророкував серед них. (Перша книга Царств, 10: 9, 10)

*** Схожий випадок випробування спрагою описаний в Біблії (Книга Суддів, 7: 1-6), хоча пов'язаний він з іншими подіями. Це сталося, коли Гедеон піддав своє військо випробуванню джерелом Харода. те ж

виконав і Саул, але тільки за допомогою вод річки. З цього аята випливає, що той, хто очолив свій народ, повинен володіти викликаним понад знанням то- го, що є добро і що є зло для його людей; він повинен вміти випробувати міцність їхньої віри, як це зробив Саул, велевшій людям не пити більше однієї жмені річкової води, навіть якщо вони будуть уми- рать від спраги. Таке випробування виявилося під силу лише жменьці віруючих, і Аллах допоміг їм здолати Голіа- фа і його рать.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 251

ه مل عو ةمكح الو كل لما U ا ھا تآو تو ال ج دواد لت قو U ا نذإ ب م ھو مز ھف U ا نك لو ضرألا تد سفل ضعب ب مھ ضع ب سان ال U ا ع فد الو لو ءا ش ي ام م

ینلماعال ٮلع ل ضف وذ (251)251. З волі Аллаха вони звернули рать [Голіафа] тікати, Давид убив Голіафа, і Аллах даро- вал йому владу і мудрість і навчив тому, чому побажав. Якби Аллах не давав одним на- пологів можливості захищатися від інших, то згинула б земля і весь рід людський. Одна- до Аллах милостивий до мешканців світів. коментар Цілком очевидно, що Аллах не залишить віруючих в Нього, нехай навіть кількість їх невелика, а число їх ворогів величезна. Саме завдяки цьому, як розповідається в цьому аяті, вони вступили в бій з ворогом і по волі Аллаха розгромили його. «З волі Аллаха вони звернули рать (Голіафа) тікати ...» Давид, який був ще дуже молодий, але сміливий і сильний, пристав до війська Саула, щоб битися з ворогом, і йому вдалося вбити Голіафа. «... Давид убив Голіафа ...» Юний воїн випустив по Голіафу один або два камені зі своєї пращі. А був він настільки вправний у пово- ванні з пращею, що камінь влучив Голіафу прямо в голову і пробив йому лоб. Голіаф видав гучний крик і рух- нул на землю. У цей момент страх і жах вселилися в серця його соратників, і вони почали тікати. ал лах, схоже, вирішив тут показати Свою владу і продемонструвати, як може прославлений правитель, стоїть на чолі величезного війська, пащу від руки молодого недосвідченого воїна, тим більше, що в руках у нього був такий простий і на вигляд нікчемний снаряд, як праща. Далі аят говорить: «... і Аллах дарував йому владу і мудрість і навчив тому, чому побажав».

У цьому аяті прямо не говориться, що цей Давид - це той самий великий Пророк ізраїльтян, батько Соло мона, проте з його тексту очевидно, що Давиду був дарований статус Пророка. У заключних словах аята міститься загальне положення, що говорить: «Якби Аллах не дарований одним народам можливості захищатися від інших, то згинула б земля і весь рід людський. Однак Аллах милостивий до мешканців світів ». У цих словах, які будуть доповнювати аят, недвозначно вказується на те, що єдиною метою і завданням війни може бути тільки очищення від скверни і встановлення миру на землі, але аж ніяк не прагнення до тер- риториального придбань. пояснення Могутня сила незліченною раті Голіафа докладно описується в Біблії (Перша книга Царств, 17: 4-11). але Давид вступає в єдиноборство з Голіафом і вбиває його. Побачивши, що Голіаф переможений, филистимляни втікають. на тому і закінчується ця битва. Дуже схожі події мали місце на зорі Ісламу. Невірні жителі Мекки разом зі своїми могуще- чими союзниками і самими випробуваними і героїчними воїнами напали на влаштувалися в Медині мухаджирів. Останніх було всього кілька сот разом з жінками і дітьми, при цьому вони були практіче- скі беззбройними перед обличчям декількох полків збройного до зубів супротивника. Ця битва отримала на- звання битви «аль-Ахзаб», тобто битви проти коаліції. Всі язичницькі племена Аравії вступили в альянс проти кількох сотень практично беззбройних мусульман. Їх рать налічувала 12 тисяч воїнів, і навряд чи тут могла йти мова про якому б то не було серйозному бої. Для мусульман, для всієї їхньої релігії і для самого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) це було питання життя і смерті. прославлений можу- чий воїн з лав противника перестрибнув через рів, який мусульмани проклали між своїм і враже-

ським військом, і, виступивши вперед, зажадав, щоб Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) виставив кого-небудь зі своїх прихильників для єдиноборства з ним. Пророк звернувся до свого малому воїнству і запитав, чи не бажає хтось в ім'я Ісламу і мусульман битися з цим гігантом на ім'я Амр. не- дивлячись на те, що серед мусульман були ті, які після смерті Пророка виставляли себе як великих героїв і захисників Ісламу і заявляли про себе як про найближчих сподвижників Пророка, ніхто з них не зробив і ша- Дане пояснення грунтується на виносці до перекладу Священного Корану Мир Ахмада Алі. С. 221. га. Більш того, деякі з них навіть намагалися відвести в сторону очі, щоб вибір Пророка не занепав на них і їм не довелося битися з цим велетнем, одягненим в повні обладунки і готовим убити кожного, хто вий- дет проти нього. Відповіддю на кожен новий заклик Пророка вийти проти Амра було мовчання навіть зі сторо- ни його найближчих сподвижників. І один тільки Алі ібн Абі Таліб кожен раз відгукувався словами «Ана лаху йа расулуллах »(« Я тут для нього, про Посланник Аллаха »). Але Пророк просив Алі залишатися на своєму місці. Тричі звертався Пророк до своїх соратників і тричі ніхто, крім Алі, не давав відповіді. Один лише раз від- Ветом йому були боязкі голоси, які говорили про непереможного могутність і безстрашності кинув їм ви- поклик ворожого воїна. Втретє, коли ніхто, крім Алі, не виразив готовність прийняти виклик богатиря, Пророк покликав до себе Алі, поправив на ньому плаття, надів йому на голову свою власну чалму і послав його битися в ім'я Господа, благаючи Його дарувати перемогу мусульманам над усіма силами язичників Аравії. він виголосив при цьому: «Кад Бараз-ль-'іману куллух 'ала-ль-куфр Кулла» ( «Вся віра виступила проти всього не- Верія »). Алі зустрівся з Амром. Подробиці цієї сутички описані в будь-який мало-мальськи докладної істо рії Ісламу. Через кілька хвилин Алі приніс відрубану голову Амра, язичники-единоборца з війська

ідолопоклонників, кинув її до ніг святого Пророка і вимовив: «Ось, про Посланник Аллаха, голова ворога Держ- пода і Ісламу ». У відповідь Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Подякував Аллаха за перемогу і про- ізнес: «Дарбату алійін йаум аль-Хандак афдалу хв« ибадат ас-сакалейн »(« Один удар Алі в День рову [ця битва називається також Битвою у рову] вище, ніж молитва в обох світах »). Це висловлювання Пророка (хай бла Богослов'я Аллах Його і рід Його!) добре відомо в мусульманському світі, цитується усіма істориками і пере- датчиками хадисів і беззастережно визнається всіма мусульманами. Точно так же, як перемога Давида над Го- ліафом змусила втікати філістимлян, перемога Алі над Амром обернулася тріумфом над об'єднаними си лами язичницького союзу, які в сум'ятті втекли з поля бою, відмовившись - тепер уже назавжди - вое- вать проти Ісламу.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 252

ینل سرلما نلم كنإو ق حالب كیلع اھولتن U ا تایآ كلت (252)252. Такі аяти Аллаха. Ми вимовляємо їх тобі, [о Мухаммад], істинно. І, воістину, ти (один) з Посланців. коментар «Такі аяти Аллаха. Ми вимовляємо їх тобі, [о Мухаммад], істинно. І, воістину, ти (один) з посланників ». Цим емоційним аятом завершується друга частина цього тому коментарів до Священному Корану. У ньому Коран вказує на те, що всі розказані тут історії і повчальні приклади слід роз- розглядати як попередження і науки для мусульман. Зокрема, це відноситься до історії про мгновен- ної загибелі тисяч людей і їх подальшому воскресіння з мертвих, завдяки молитвам їх Пророка. Все це є знамення Аллаха: і перетворення нікому невідомого, але розумного і спритного пастуха в царя, і перемога малого війська над величезною раттю ворога, і сміливість юнаки в бою, і посланий йому Богом дар про- рочества. Події, які викладає Священний Коран, містять в собі приховане свідчення істинності ре- чий Посланника Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!). «Такі аяти Аллаха. Ми вимовляємо їх тобі, [о Мухаммад], істинно. І, воістину, ти (один) з посланників ». Якщо повернутися знову до попередніх аятам, то, підбиваючи підсумок, можна з упевненістю сказати, що секрет перемоги лежить в наступних факторах: 1) гідний і розумний керівник; 2) віддані послідовники; 3) віра в Аллаха; 4) терпіння і наполегливість; 5) богоугодна мета.

В цілому Коран визнає, що боротьба за владу і вплив є важливою складовою матеріальної життя. Про це йдеться в аяті 22:40. Боротьба за існування і виживання найсильнішого є природний- вим процесом розвитку всього живого. Але з появою Адама і виникненням у людини розумної і ду ховного початку інстинктивні мотиви і вроджені нахили в його поведінці почали поступатися місцем про- щественно значущим моральним і правовим цінностям. Замість того щоб битися за шматок хліба і удовле- творіння найпростіших матеріальних потреб, людина починає боротися за добро проти зла, за те, як треба поступати, проти того, чого не слід робити. Припинення цієї боротьби буде означати для нього деградації цію і повернення до тваринного стану. Іслам виступає за сублімацію природних потреб і ін- стінктівних бажань в найкращі і найвищі форми суспільної поведінки, що протистоять хибним цінностям і використання розумових здібностей людини в поганих цілях. Люди повинні боротися і з- пернічать один з одним за те, щоб піднятися на вищий щабель духовного сходження до Аллаха. Тому людина завжди має бути готовим битися зі злом, що губиться в його власній душі і тягне його назад до тваринного стану, так само як і зі злом, яка зареєстрована в суспільстві і державі, де він жи- вет. Він повинен змагатися з іншими в набутті всього, що є добро і Божою волею. (Див. Коран 2: 148 і 5: 148). пояснення Так виглядає історія з усіма її непривабливими подробицями, які вже не можна ні загладити, ні приховати. І не слід порівнювати події минулого, викладені в Корані, з їх описом в історичних книгах. Коран - це Богооткровенное писання, справжнє і непогрішиме. Хіба можна судити про нього за мірками істо рії - науки, яка, на загальну думку, грішить численними помилками і фальсифікаціями? багато

історичні події, як, наприклад, історія Талута (Саула), викладені в Корані інакше, ніж в Біблії. Але що з цьо го ? Б і бл і я н і чим не кр аще буд ь - я кий і нший і с то рично ї хроніки. Спотворення, упередження, пріукрашіва- ня і замовчування подій, якими грішать ці хроніки, ні для кого не є секретом. Історія Самуїла і Саула була записана в Біблії рукою невідомого автора, тоді як історія Талута в Корані - справжнє сло у Аллаха. Такі загальні зауваження про історичну науку в цілому. А тепер давайте подивимося на цілі, які переслідує Коран, розповідаючи про події минулого. Коран не підручник історії і не описує, подібно до нього, історичні події у всіх подробицях. Коран - це Слово Боже, вбрані у форму одкровення. «З його допомогою Аллах веде того, хто слідує Його волі, по шляху порятунку ». Саме в силу цього він не рассказива- ет про подію від початку і до кінця зі згадуванням всіх деталей і подробиць, а вибирає з нього ті моменти, які можуть послужити слухачеві уроком, умовлянням і мораллю. Алляма Сейід Мухаммад Хусейн ат-Табатабаі. Аль-Мізан. Коментар до Корану. Т. 4. С. 123 (англ. Пер.). Кінець другої частини

*** Розповідь науки віруючим Абульджаррад сказав: «Я запитав Імама Бакира (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Чи знає він про мою до нього щирої любові і відданості, і він відповів, що знає. Я сказав йому, що очі мої слабкі, мені важко ходити і я не можу часто відвідувати його, а тому прошу відповісти на одне важливе для мене питання. "Спраші- вай ", - сказав він, і я попросив його розповісти, як він і його сім'я поклоняються Аллаху Всемогутньому і досто- славному, щоб і я зміг таким же чином поклонятися Йому. Імам відповів: "Питання твій короткий, але сенс його великий. Клянуся Аллахом, я повідаю тобі про свою релігію і про релігію моїх батьків, яка наказує нам поклонятися Аллаху Всемогутньому і славетних. Свідчи про те,

що немає бога, окрім Аллаха і що Мухаммад (хай благословить Аллах Його і рід Його!) - Посланник Аллаха, при- Знав, що послане йому (Коран) прийшло від Аллаха, возлюби (нас - Ахл аль-бейт і) тих, хто любить нас і підпорядковується нам, і гони від себе наших ворогів, будь вірним нашої справи, чекай повернення аль-Ка'іма (двена- дцять Імама, який з'явиться в будь-який час, коли забажає Аллах), привілей завзяття (до виконання боже- ських встановлень і зміцненню законності) і побожність (утримує від поганих поступ- ков) "» (Аль-Кафи, т. 1, стор. 34).

ЧАСТИНА III Сура Аль-Бакара

(КОРОВА) Аят: 253

م ه ضع ب ع فرو ھل ال مل ك ن م مھن م ضع ب ٮل ع مھ ضع ب انل ض ف ل سر ال كل ت ه ل ال ءا ش و لو سدق ال ح ور ب ھا ند ي أو تانیب ال م یر م ن با ى سي ع اني تآو تا جرد مھنم ف اوفلت خا نك لو تانیب ال مھتءا ج ا م دع ب ن م م ھدع ب ن م ن یذ ال لتت قا ا م د یر ي ا م لعف ي ھل ال ن ك لو اولتت قا ا م ھل ال ءا ش و لو رف ك ن م مھن مو ن مآ ن م

253. Одних Посланців наділили Ми перевагою перед іншими. Був серед них такий, з ким розмовляв Бог, а деяких підніс Він гідно. Ісуса, сина Марії, дарували ми знамення ясні, підтримали його Духом Святим. Якби захотів Бог, то народи, ко торие жили після них, що не билися б один з одним, після того як були їм явлені зна Менія ясні. Але спалахнули суперечки між ними, увірували одні з людей, інші ж не уве- ровали. Якби Творцеві було завгодно, билися б вони [один з одним], але вершить Він то, що забажає. коментар Даний аят містить згадку тієї особливої честі, якої Аллах удостоїв деяких з пророків. на- приклад, в сурі Аль-А'раф (Огорожі) говориться про те, що Мойсей (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) розмовляв з А л л а х о м , і А л л а х о б р а в й о г о д л я п е р е д а ч і П и с ь м а людям: «Сказав [Всевишній]:" Про Мойсей! Воістину, підніс Я тебе над [усіма] людьми для [передачі] послань Моїх і Слова Мого. Так бери ж [Писання], що дарував Я тобі, і будь вдячний [за це] "». 1 Отже, на початку розглянутого аята сказано: «Одних Посланців наділили Ми перевагою перед іншими. Був серед них такий, з ким розмовляв Бог ... » Святий Пророк Ісламу (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Зокрема, мав деяким преімуще- ством перед іншими пророками, що жили до нього. Він, наприклад, з'явився «печаткою пророків», вручене йому Писання (Коран) було захищено від спотворень, а сам він розцінюється як «милість, послана світів». А ось слова Аллаха, звернені до самого Мухаммаду: «Направили Ми тебе, [о Мухаммад, Посланником] тільки як милість до людей і джинам ». 2

Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І Ной (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Були удостоєні Ал- Лахомов найвищого рангу, а Ісус (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), як сказано в розглянутому аяте, був укріплений Святим Духом. «... а деяких підніс Він гідно. Ісуса, сина Марії, дарували ми знамення ясні, підтримали його Духом Святим ». В даному аяті серед іншого йдеться і про те, що якби Аллах побажав, то міг би припинити ворожнечу і розбрати між людьми, які пішли за вищезазначеними пророками, і встановити між ними мир і злагода. Однак Аллах зробив так, щоб люди самі, спираючись на свою вільну волю і власне бажання, обирали або відкидали той чи інший шлях. «Якби захотів Бог, то народи, які жили після них, що не билися б один з одним, після того як були їм явлені знамення ясні. Але спалахнули суперечки між ними, увірували одні з людей, інші ж не повірили. Якби Творцеві було завгодно, билися б вони [один з дру- гом], але вершить Він то, що забажає ». Сура Аль-А'раф (Огорожі), 7: 144. 1 Сура Аль-Анбія (Пророки), 21: 107. 2

Сура Аль-Бакара(КОРОВА)Аят: 254

ه ي ف ع ي ب ال مو ي ي تأ ي نأ لب ق ن م م كان قزر ام م اوقف ن أ اون مآ ن ي ذ ال اه يأ ا ينوملاظال مه نورفاكالو ةعاف ش الو ةلخ الو (254)

254. Про ви, які увірували! Витрачайте те, що дарував Я вам у спадщині, перш ніж настане день [Судний], коли [виявляться] безсилі і торгівля, і дружба, і заступництво. А не- вірні лише нечестивці. коментар Цей аят слід тлумачити як попередження віруючим, що рекомендує їм роздавати милостиню і не витрачати даремно відстрочку, дану їм в цьому світі. Аят радить їм належним чином запастися для майбутнього подорожі в своєму наступному житті в іншому світі. «О ви, які увірували! Витрачайте те, що дарував Я вам у спадщині ... » У Судний день не можна буде ні за які гроші придбати щастя і захистити себе від покарання за безбо- жиє. Тут невірного не допоможе ні один, ні заступник. «... перш ніж настане день [Судний], коли [виявляться] безсилі і торгівля, і дружба, і за- ступнічество. А невірні лише нечестивці ». Нечестивці будуть позбавлені заступництва в іншому світі в розплату за те, що в земному житті самі були причиною нещасть для інших людей. Так, скнара творить несправедливість по відношенню до самого себе, по- кільки гасить в своїй душі світло щедрості, позбавляючи себе благ Іншого світу. Але крім цього, нехтуючи Божест- веннимі законами, він насаджує нерівність серед людей.

Сура Аль-Бакара(КОРОВА)Аят: 255

ي ف ا م ه ل مو ن الو ةن س هذ خأ ت ال مويق ال ي ح ال و ه الإ ه إل ال هلل اين ب ا م ملع ي ه نذإ ب الإ هدن ع ع ف ش ي يذ ال اذ ن م ضرألا ي ف ا مو تاوا م س اله ي سر ك ع سو ءا ش ام ب الإ همل ع ن م ءي ش ب نوطيح ي الو مهفل خ ا مو مه يد يأ

ميظعال ي لعال و هو امهظفح هدوؤ ي الو ضرألاو تاوا م سال

255. Немає божества, крім Бога [Єдиного], вічно Живого, вічно сущого. Не схильний до Він ні дрімоті, ні сну. Належить Йому те, що на небесах, і те, що на землі. Хто ж ста- немає шукати у Нього заступництва, якщо не буде на те дозволу Його? Відомо Йому то, що було з людьми раніше і що станеться після. Люди ж осягають з знання Його лише те, що побажає Він [послати їм]. А Престол Його над небесами і землею, і не в тягар Йому охорону їх. Він Всевишній, Великий. Аят «Аль-курс» - один з найважливіших аятов Корану Для того щоб усвідомити глибокий сенс і пишність розглянутого аята, досить познако- митися з викладеним нижче переказом, висхідним до найсвятішого Пророку (хай благословить Аллах Його і рід Його!). Одного разу Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Запитав Убай ібн Кааба, який з ая- тов Корану є найбільш важливим. У відповідь він почув такі слова: «Немає божества, крім Бога [Єдиного], вічно Живого, вічно сущого». Тоді Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) В знак особливої прихильності торкнувся ру- кой його грудей і сказав: «Так принесуть тобі користь твої знання. Клянуся Тим, в чиїх руках душа Мухамма- да, у цього аята дві мови і дві пари губ, які прославляють Господа біля підніжжя Небесного престолу влади » . 3 А Імам Бакир (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Так оцінив цей аят: «Тому, хто один раз прочитає вголос аят "Аль-курс", Аллах дарує позбавлення від тисячі земних поневірянь, найлегшою з яких є при ляется бідність, і від тисячі неприємностей потойбічне життя, найлегша з яких - мо гільная борошно ». 4 коментар Починається аят поминанням Пречистої Сутності Аллаха. Слідом за цим йдуть слова, які підтверджують Його

Единственность, а потім наводяться деякі з Його прекрасних імен та атрибутів. «Немає божества, крім Бога [Єдиного] ...» Аллах - це одне з імен Бога, що має на увазі Сутність, що володіє всіма атрибутами Божествен- ного Досконалості, Величі і Краси. Наступні слова передають ще два атрибути Аллаха: Він - Вечножівущій і Самодостатній Господь, і все істоти Всесвіту залежать від Нього. «... вічно Живого, вічно сущого». Цілком очевидно, що тільки життя Аллаха є єдино реальною, оскільки Його буття - це втілення Його Сутності, Знання і могутності. Його життя в корені відмінна від життя всіх інших су- речовин, яка має початок і неминуче закінчується смертю. З точки зору буття, Аллаха жодним чином не можна уподібнювати створеним Ним живим істотам. «Уповай ж на Вічносущого, який не вмирає ...» - говорить Сура Аль-Фуркало (Розрізнення, 25:58). Далі в аяті підкреслюється, що Аллах не підвладний ні дрімоті, ні сну і ні на мить не залишає без уваги земні справи. Дурр аль-Мансур. Т. 2. С. 8. 3 Біхар аль-Анвар. Т. 92. С. 262. 4

«Не схильний до Він ні дрімоті, ні сну». Арабське слово сина, «дрімота», означає попереднє сну перехідний стан, коли у людини на- чинают злипатися очі. Для позначення власне сну, який охоплює і розум людини, використовується слово Наумов. Ця фраза означає, що влада Всемилостивейшего Аллаха ні на секунду, ні на мить не осла- Бевало і не залишає цей світ. Наступні слова повідомляють про те, що Аллах володіє всім, що є на небесах і на землі. «Належить Йому те, що на небесах, і те, що на землі». Це вже п'ятий із згаданих в аяті атрибутів Аллаха. Нагадаємо перші чотири: Аллах - Єдін, Він - вічно Живий, Він - Самодостатній, Він ніколи не дрімає. Зрозуміло, що останній з розглянутих атрибутів (все належить Аллаху) має для людей величезну виховне значення. Якщо вони усвідомлюють, що все, чим вони володіють, насправді не належить їм, а

лише дано їм у тимчасове користування, то не стануть зневажати чужі права. Люди, що перейнялися таким знані- ем, не стануть колонізаторами, не перетворяться в скнар, не витрачатимуть своє життя на безглузде нагромадження ня багатства. Далі мова йде про шостому атрибуті. «Хто ж стане шукати у Нього заступництва, якщо не буде на те дозволу Його? » Це риторичне питання фактично повідомляє про те, що ніхто не може виступити захисником перед Аллахом без Його на те дозволу. Тема заступництва досить докладно розглядалася в коментарі до аяту 48 сури Аль-Бакара (Ко- рова, 2). З приводу сьомого атрибута сказано наступне: «Відомо Йому те, що було з людьми раніше і що станеться після». Його Знання обіймає всю інформацію про те, що відбувається в прострастве і в часі. Тому все, в тому чис- ле і заступництво, відбувається тільки по Його велінню. Восьмий атрибут обгрунтовується тим фактом, що Він розкриває людям лише малу частину Свого Знання, а саме ту, яка буде для них доступна і корисна. «Люди ж осягають з знання Його лише те, що побажає Він [послати їм] ». Таким чином, людські знання - це лише один промінь з величезного моря світла Його безмежного зна ня. Ці слова аята дозволяють зробити ще два висновки. Перший полягає в тому, що ніхто не має свої власними знаннями, а сукупність загальнолюдських знань дарована Аллахом. Суть другого полягає в тому, що окремим обраним, які заслужили особливу милість Аллаха, Він мо жет дарувати таємне знання, не доступне всім іншим людям. Дев'ятий і десятий атрибути описані в такий спосіб: «А Престол Його над небесами і землею, і не в тягар Йому охорону їх». Отже, могутності і влади Аллаха підвладні небеса і земля, і Престол (курс) Його панує над усім творінням, і ніщо не залишається поза його межами. Деякі мусульманські перекази навіть стверджують, що Небесний Престол (курс) простягається дале- до за межі неба і землі. Так, наприклад, в переказі від Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) сказано: «У порівнянні з курсом небеса і земля подібні персню, який лежить посеред пустелі. У свою оче- гу і курс в порівнянні з 'Аршем подібний до такого персня ». 5

Слід визнати, що сучасна наука не розкрила поки сенсу цих слів. І, нарешті, одинадцятий і дванадцятий атрибути. «Він Всевишній, Великий». Господь, Всевишній і Нескінченний, може без праці зробити будь-яку справу. Він ніколи не відчуває втоми, керуючи створеним світом. Ніщо не вислизне від Його уваги, для Нього не існує секре- тов і проблем. Його Знання всеосяжно, оскільки Він Всемогутній і Всюдисущий. Слід зазначити, що, незважаючи на популярність багатьох інших аятів Корану, аят «Аль-курс» завжди стоїть осібно. Аль-Бурхан фі тафсір аль кур'ан. Т. 1. С. 241. 5

Сура Аль-Бакара(КОРОВА)Аят: 256

ن مؤ يو تو غاط ال ب رفك ي نم ف ي غ ال ن م د شر ال ينبت د ق ن يد ال ي ف هار كإ الم يل ع ع يم س هلل او اه ل ما صف نا ال ى ق ثو ال ةورع ال ب ك س مت سا دق ف هلل ا ب

(256) 256. Немає примусу в вірі. Шлях істинний вже [давно] відділений від помилкового. Той, хто не вірує в ідолів, а прихильний Богу [Єдиному], вже вхопився за шнур міцну, що не рвущую- ся. Всечуюче Він, Всезнаючий. обставини послання У одного з жителів Медіни на ім'я Абу Хасин було два сина. Кілька купців-християн, прівозів- ших в Медину товари з інших країн, кожен раз при зустрічі вмовляли молодих людей прийняти християн ство. І юнаки почали серйозно замислюватися над їх промовами. Це дуже стурбувало Абу Хасина. Він прийшов до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) І, рас сказавши йому про все, попросив повернути його синів в лоно Ісламу. При цьому він запитав, чи можна їх повернути на шлях істинний силою. Тоді і був посланий аят, який забороняє примус у вірі. коментар Попередній аят, «Аль-курс», підтверджував Единственность Бога, перераховував Його атрибути, славив Його Велич і Красу, тобто викладав те, що становить основу релігії Ісламу. Кожен з цих аспектів може бути сприйнятий розумом і доведений за допомогою розумних доводів. Ось чому віра несумісна з прінужде- ням і насильством, про що і йдеться в розглянутому аяте. «Немає примусу в вірі. Шлях істинний вже [давно] відділений від помилкового ». Цей аят - переконливу відповідь тим, хто стверджує, що Іслам заснований на насильстві та примусі і рас широка за допомогою вогню і меча. Далі, як би підводячи підсумок попереднього аяту, йдеться: «Той, хто не вірує в ідолів, а прихильний Богу [Єдиному], вже вхопився за шнур міцну, що не рветься ». На закінчення сказано: «Всечуюче Він, Всезнаючий». Ця фраза натякає на ту обставину, що прикидатися віруючим марно, так як Аллах чує все, що вимовляють люди, будь то прилюдно або ж в розмовах віч-на-віч.

Сура Аль-Бакара(КОРОВА)Аят: 257

اورف ك ن يذ الو رو ن ال ى إل تاملظ ال ن م مه جر خي اون مآ ن يذ ال ي لو هلل اب ا ح صأ كئ لوأ تاملظ ال ى إل رون ال ن م مه نو جر خي تو غاط ال م هؤآي لوأ

نودالخ اهيف مه رانال (257)

257. Аллах - покровитель тих, хто увірував.  Веде Він їх від темряви до Світла. покровителі жневірних - ідоли, які тягнуть їх від Світу в морок. Обитель невірних - полум'я адське, і зостануться вони в ньому вічно.коментарПродовжуючи тему віри і безвір'я, якій був присвячений попередній аят, що розглядається аят показива-ет, хто захищає і веде за собою віруючих і невіруючих. сказано:«Аллах - покровитель тих, хто увірував».Аллах протегує віруючим і веде їх по справжньому шляху.«Веде Він їх від темряви до Світла».Положення невіруючих зовсім інше.«Покровителі же невірних - ідоли, які тягнуть їх від Світу в морок».Саме тому -«Обитель невірних - полум'я пекельне, і зостануться вони в ньому вічно».

Як Аллах воскрешає мертвих Суперечка Авраама з Німродом - Приклад воскресіння мертвих Аллахом - Авраам спостерігає за тим, як Аллах воскрешає мертвих

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 258

م ي ھار بإ ال ق ذإ كل لما U ا ھا تآ نأ ه بر ي ف مي ھار بإ ج آ ح یذ ال ى إل ر ت م أل ي تأ ي U ا نإ ف مي ھار بإ ال ق تي مأو یي حأ ا نأ ال ق تیم یو ییح ي یذ ال ي بر ید ھي ال U او رف ك یذ ال ت ھبف برغ لما ن م اه ب تأ ف ق ر شلما ن م سم ش ال ب

ینلماظال مو قال

258. Чи замислювався ти, [о Мухаммад], над тим, хто сперечався з Авраамом щодо Господа його, [хизуючись] царством, дарованим йому Богом? [Згадай], як сказав йому Авраам: «Господь мій - Той, Хто оживляє і умертвляє ». Заперечив [цар]: «Саме я оживляю і помер- щвляю ». Сказав Авраам: «Воістину, змушує Бог сонце сходити на сході, примусь ж його зійти на заході ». І затремтів той, хто не увірував (т. Е. Цар). Адже не указует Господь недостойних злочинців шляху прямого. коментар Історичні хроніки і ісламські перекази розповідають про те, як вавилонський цар Німрод вступив в суперечка з Авраамом (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) про Бога. «Чи замислювався ти, [о Мухаммад], над тим, хто сперечався з Авраамом щодо Господа його, [Хизуючись] царством, дарованим йому Богом? » Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав, що його Господь - це Той, Хто дарує і забирає життя. «[Згадай], як сказав йому Авраам:" Господь мій - Той, Хто оживляє і умертвляє "». Німрод відповів, що він теж дарує і забирає життя. На підтвердження своїх слів він наказав привести до нього двох в'язнів, одного з яких звільнив, а другого наказав стратити. «Заперечив [цар]:" Саме я оживляю і вбиваю "». Коли Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Побачив, наскільки викривлено уявляє собі Німрод ідею про розпорядження життям і смертю і як він намагається нав'язувати свої неправильні уявлення іншим лю- дям, то негайно перевів розмову в інше русло і сказав, що сонце, волею Аллаха, сходить на сході, і якщо Німрод претендує на владу над усім створеним світом і стверджує, що здатний керувати кожної річчю в ньому, то нехай зробить так, щоб сонце вставало на заході.

«Сказав Авраам:" Воістину, змушує Бог сонце сходити на сході, примусь ж його зійти на заході"". Зніяковів Німрод і не знайшов, що відповісти. «І зніяковів той, хто не увірував (т. Е. Цар). Адже не указует Господь недостойних злочинців шляху прямого ».

Сура Аль-Бакара(КОРОВА)Аят: 259

ييح ي ى نأ ال ق اه شور ع ىل ع ة يوا خ ي هو ة ير ق ىل ع ر م يذ ال ك وأت ثب ل ال ق تثب ل م ك ال ق هثع ب م ث ما ع ةئ م هلل ا ه تا مأ ف اه تو م دع ب هلل ا هذ هم ل ك بار شو ك ماع ط ى إل رظ نا ف ما ع ةئ م تثب ل ل ب ال ق مو ي ضع ب وأ ا مو يف ي ك ماظع ال ى إل رظ ناو سانل ل ة يآ كلعجن لو كرام ح ى إل رظ ناو هن ست ي

ءي ش ل ك ىل ع هلل ا نأ مل عأ ال ق ه ل ينب ت امل ف ام حل ا هو سك ن م ث ا هز شننريدق (259)

259. Або [ не замислювався ти над тим ] людиною, який, проїжджаючи [ на віслюку ] мимо міста, спустошеного і зруйнованого вщент, сказав: «Як поверне все це Бог до життя по- сле того, як померло воно? »умертвили Всевишній його самого на сто років, потім воскресив і запитав: «Як довго пробув ти?» Відповів той: «Пробув я [ лише ] день або якусь частина його ». Сказав Творець: «Та ні ж! Ти пробув сто років. Подивися на їжу свою і питво: ж не зіпсувалися вони. Поглянь на осла твого. Неодмінно зробимо Ми тебе зна меніем для людей. Подивися ж, як возз'єдналася Ми кістки, а потім одягнемо їх у м'ясо ». Побачивши на власні очі [ воскресіння осла ] , сказав чоловік: « [ Тепер і ] я знаю, що треба всім сущим Бог владний ». коментар Попередній аят був присвячений спору Авраама (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) І Нимрода про Єдиний Бога. Аргументація на користь існування Бога будувалася в ньому на умоглядних доводах. У розглядає- мом ж аяте мова йде про Воскресіння, і як доказ всемогутності Бога тут використовується кон-

Конкретні приклад. «Або [ не замислювався ти над тим ] людиною, який, проїжджаючи [ на віслюку ] мимо міста, опус- тошен і зруйнованого вщент, сказав ... » Деякі мусульманські джерела і коментарі до Корану вказують на те, що людиною, про яку йдеться в розглянутому аяте, був ніхто інший, як Ездра (Узайр). У них йдеться також, що людина цей був, ймовірно, пророком, з яким, як стверджує цей аят, розмовляв Аллах. пояснення 1. Найкращий вид аргументації - це конкретний приклад. «Подивися на їжу свою і питво: ж не зіпсувалися вони». 2. Щоб зрозуміти одну важливу річ, варто іноді померти на сто років. 3. Навіть якщо той чи інший факт відомий тобі, стверджують в своєму знанні, продовжуючи накопичувати досвід і розпитуючи інших людей. «... сказав (він):" Як поверне все це Бог до життя після того, як померло воно? "» 4. зробити висновків, вивчаючи стародавні руїни і загиблі цивілізації, що не втомлюйся задавати питання. 5. Кожна людина воскресне в тому ж вигляді, в якому він перебував в момент смерті. «... потім воскресив (його) ...» 6. З плином часу, як би багато років не минуло, могутність Аллаха не убуває. «Умертвити Всевишній його самого на сто років, потім воскресив ...» 7. З волі Аллаха розсипаються на порох міцні кістки, проте їжа, яка зазвичай псується дуже сь- ро, зберігається свіжою протягом ста років. «Всевишній ... запитав:" Як довго пробув ти? " Відповів той: "Пробув я [ лише ] день або якусь частину його ". Сказав Творець:" Та ні ж! Ти пробув сто років ... "» 8. Аллах виявляє Свою владу заради того, щоб керувати людьми і направляти їх на істинний шлях. «" Неодмінно зробимо Ми тебе знаком для людей "». 9. Аллах показав людям один епізод з того, що буде відбуватися з ними в Судний день. «" Подивися ж, як возз'єдналася Ми кістки [ ослячі ] , а потім одягнемо їх у м'ясо "».

10. Мова тут йде про воскресіння тіла, оскільки при описі духовного воскресіння в аяті НЕ згадуючи- лись би кістки і плоть. «" Подивися ж, як возз'єдналася Ми кістки ... "» 11. За малої частини можна судити про ціле. «Побачивши на власні очі [ воскресіння осла ] , сказав чоловік:" [ Тепер і ] я знаю, що треба всім сущим Бог владний "». 12. Мертвий може воскреснути навіть в земному житті ще до настання Судного дня. «Аллах умертвив його самого на сто років, потім воскресив ...»

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 260

ٮل ب ال ق ن مؤ ت م لوأ ال ق ى تو م ال ییح ت في ك ي نرأ بر مي ھار بإ ال ق ذإ و ٮل ع لع جا م ث كي إل ن ھر ص ف ریط ال ن م ةع برأ ذ خف ال ق یبل ق ن ئمطي ل نك لو م یك ح ز یز ع ھل ال ن أ مل عاو ایع س كني تأ ي ن ه عدا م ث اءز ج ن ھن م لب ج ل ك

260. [ замислювався ти над тим ] , як Авраам же промовив: «Господи! Покажи мені, як Ти ожівля- їж небіжчиків ». [ Аллах ] запитав: «Хіба ти не увірував?» Відповів той: «Чому ж? Але це заради того, щоб моє серце заспокоїлося ». Аллах велів: «Злови чотирьох птахів, візьми їх, [ розірви на частини ] і залиш по шматочку на кожній горі. А потім кликни їх. вони злетяться до тебе стрімко. Знай же, що Аллах - Великий, мудрий ». коментар Розповідь про цю досі нечуваної прохання передав єдиний з відомих історичних діячів По- велітель правовірних Імам Алі, хто слідом за Посланником Аллаха сказав: « Навіть якщо будуть усунуті всі завіси, це нічого не додасть до моєї переконаності » . Але звичайні люди хочуть на власні очі побачити те, про що 6 вони чули або у що вони вірять. Наприклад, всі знають, що цукор виробляють з цукрових буряків або цукрово го очерету, однак хотіли б своїми очима побачити цей процес.

Що ж стосується розглянутого аята, то з цього приводу в деяких коментарях до Корана розповіді- ється така історія. Одного разу Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Йшов по березі моря і побачив лежа- ного на піску мерця. Одна половина тіла небіжчика знаходилося у воді, інша - на суші, і тому пер- ву обгризати морські тварини, а другий харчувалися птахи і звірі. Побачивши це, Авраам задався питанням про те, яким чином шматочки плоті, проковтнуті тваринами, будуть зібрані разом і жваві в Судний день. по- цього він і звернувся до Аллаху. «Авраам же промовив:" Господи! Покажи мені, як Ти оживляєш небіжчиків "». пояснення 1. Ми повинні прагнути зміцнювати свою віру в міру того, як ми наближаємося до вищої межі переконаності. «[ Аллах ] запитав:" Хіба ти не увірував? " Відповів той: «Чому ж? Але це заради того, що- б моє серце заспокоїлося "». 2. Інтуїція і духовний зір виробляються тільки у тих, хто вже подолав певну дистанцію на шляху знання, роздуми і віри. 3. Слова святих і посланників Аллаха здатні впливати навіть на неживі предмети. Тафсир Рух аль-баян. Т. 1. С. 416. 6 «" А потім кликни їх. Вони злетяться до тебе стрімко "». 4. Воскресає тільки тіло, а в Судний день в кожну частинку воскреслої плоті повернеться душа. 5. Мета діяння полягала в досягненні переконаності, і тому Авраам (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) виконав весь досвід власноруч. Він убив чотирьох різних птахів, розірвав їх на частини, змішав їх і розкласти жив за різними горах. «Аллах велів:" Злови чотирьох птахів, візьми їх, [ розірви на частини ] і залиш по шматочку на кожній горі ... "» 6. Щоб досліджуваний матеріал був засвоєний глибоко і надовго, слід використовувати наочний досвід і худо-

жественная кошти. Ми завжди повинні пам'ятати, що «... Аллах - Великий, мудрий».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 261

ل بان س ع ب س تتبنأ ةب ح لثمك U ا لیب س یف مھالو مأ نوقفني نیذال لثم میلع ع ساو U او ءا شي نلم فعا ضي U او ةب ح ةئم ةلبن س لك یف (261)

261. Ті, хто витрачає своє майно в ім'я Аллаха, подібні до зерна, з якого виросло сім класів, а в кожному колосі - сто зерен: адже Аллах віддає сторицею, кому забажає. Аллах - Всеохоплюючий, Всезнаючий. коментар Заохочення благодійництва і викорінення марнотратства і марнотратства - це найкращий спосіб вирішення проблем класового розшарування суспільства. З іншого боку, дроблення суспільства на класи зобов'язане своїм віз виникненням появи і широкого поширення лихварства. Може бути, саме тому в Корані необхідність роздачі милостині і заборона на лихварство супроводжують один одного . 7 Між іншим, слід зазначити, що не кожне зерно, посіяне в будь-який грунт, дасть сім колосків, в ка- ждом з яких буде по сто зерен. Щоб це сталося, зерно повинно бути здоровим, грунт - благодатної, час для посіву - вдало обраним, а підготовка до сівби і захист сходів повинні бути виконані самим ретельно. пояснення 1. Людство завжди буде використовувати собі на благо природні явища, які зрозумілі і прийом- леми для людей будь-якого віку. 2. Заохочення і обіцянку винагороди часто служать найбільш сильними стимулами, що спонукають людини йти вперед. 3. Милість Аллаха безмежна. «... адже Аллах віддає сторицею, кому забажає. Аллах - Всеохоплюючий, Всезнаючий ». 4. Тільки тоді благодійність чогось варта, коли вона здійснюється в ім'я Аллаха. «Ті, хто витрачає своє майно в ім'я Аллаха ...»

5. У Корані вихваляються ті, для кого благодійність - звичне, повсякденне справу. Арабська дієслово йунфікуна , «витрачають (своє майно)» передає в даному аяті сенс тривалого непре- ривного дії. 6. Найкращим прикладом є приклад, взятий з реального дійсності. «... подібні зерну, з якого виросло сім колосків, а в кожному колосі - сто зерен ». Аль-Мізан. Т. 2. С. 406. 7 7. Якщо роздача майна в ім'я Аллаха компенсується семісоткратно, то яка ж нагорода чекає тих, хто безкорисливо жертвує в ім'я Аллаха своїм життям?

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 262

ال و ان م اوقف نأ ا م نوعبت ي ال م ث U ا لیب س ي ف مھ الو مأ نوقفن ي ن یذ ال نونز حي مھ الو مھیلع فو خ الو مھبر دنع مھرجأ مھل ٮذأ (262)

262. Тим, хто витрачає своє майно в ім'я Аллаха і не супроводжує це докорами іобразливими нагадуваннями, уготована нагорода у Господа.   Їм нема чого боятися, і не бу-дуть вони засмучені.коментарБлагодійність повинна бути гідноюУ попередньому аяті говорилося про благодійність в ім'я Аллаха взагалі.  У новому аяте про неї говорить-ся більш детально.«Тим, хто витрачає своє майно в ім'я Аллаха і не супроводжує це докорами і обідни-ми нагадуваннями, уготована нагорода у Господа ».Таким людям, крім згаданої вище привілеї,«... нічого боятися, і не будуть вони засмучені».Таким чином, ті, хто жертвує частину свого майна заради Аллаха, але супроводжує цю добру справу уп-річками або вчинками, що принижують гідність облагодіяного людини, самі позбавляють себе на-гради Господа.Можна сказати, що в багатьох випадках їх не можна вважати благодійниками, навпаки, вони - грішники, по-кільки честь і гідність людини, його душевний спокій є капітал, який коштує набагатодорожче будь-якого матеріального багатства.Священні слова Корану «Тим ... уготована нагорода у Господа» переконують благодійників в тому, що вониповинні впевнено йти вперед по обраному шляху, в кінці якого на них чекає Господнє винагороду.

Більш того, використане в аяті вираз Раббіхі , «їх Господь», вказує на те, що це - їх Держ-подь, Він наставляє їх і примножить для них Свою нагороду.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 263

م یل ح ي ن غ ھل الو ٮذأ آھعبت ي ة قد ص ن م ري خ ةرفغ مو فورع م لو ق

263. Добре слово і прощення краще милостині, за яким слід образливий докір. Аллах ні в чому не має потреби, Він - поблажливість. коментар Цей аят продовжує розвивати тему благодійності, якій були присвячені два попередніх аята. У ньому йдеться про те, що благодійність тих, хто по-доброму, м'яко звертається з нужденними і не ображається на них навіть в тому випадку, коли їх наполегливі прохання про допомоги межують з грубо стю, набагато похвальнее благодійності, яка супроводжується роздратуванням і докорами. «Добре слово і прощення краще милостині, за яким слід образливий докір. Аллах ні в чому не потребує, Він - поблажливість ». Цей аят роз'яснює ставлення Ісламу до таких суспільних цінностей, як честь і гідність челове- ка. Іслам високо цінує вчинки тих, хто звертається до нужденних з бажанням допомогти, підказати, як треба поводитися, щоб захистити їх від життєвих негараздів і зберегти в таємниці їх секрети. Таке ставлення заслу- живає більшої поваги, ніж благодійність тих короткозорих егоїстів, які, пожертвувавши малу то- лику, потім дорікають і принижують тих, кому вони допомогли. Як вже говорилося вище, ці скупарі втрачають більше, ніж купують. Однією рукою вони допомагають, дру- гой - творять зло. З вищесказаного ясно, що вираз каулун ма'руф , «добре слово», несе в собі дуже

широкий сенс, який має на увазі доброту, розраду, привітність і доброзичливе повчання. Слово магфіра , «прощення», в цьому аяті використовується з натяком на нав'язливі прохання потребують про допомоги. У коментарях «Нур ас-сакалейн» наводяться слова святого Пророка (хай благословить Аллах Його і рід 8 Його!), Який говорив: « Коли жебрак звертається до вас за милостинею, не переривайте його, поки він не закон- чит говорити. Потім дайте йому спокійно і ввічливо і подайте йому, скільки зможете, або м'яко від- Скажіть в милостині. Адже це може бути ангел, якому доручено випробування вас, і дізнатися, як ви рас поряжаться благами, посланим вам Аллахом » .

Сура Аль-Бакара (Корова) Аят: 266

أيود أحدكم أن تكون له جنة من نخيل وأعناب تجري من تحتها األنهار له فيها من كل الثمرات وأصابه )( الكبر وله ذرية ضعفاء فأصابها إعصار فيه نار فاحترقت كذلك يبني اهلل لكم اآليات لعلكم تتفكرون

Захотів би хто-небудь з вас, щоб у нього була гай фінікових пальм і виноградник, в яких течуть струмки і ростуть всякі плоди і що його спіткала старість, а діти його слабкі. Захотів би він, щоб сад потрапив під вогненний вихор і згорів в ньому? Так роз'яснює Аллах вам знамення, - може бути, ви подумайте. коментар Ще одне повчальне порівняння У цьому аяті Корану наводиться ще один алегоричний приклад, який свідчить про те, як потрібні людині в Судний день благі справи і як лицемірство, докори і образи зводять нанівець всю благодійність і добрі вчинки, скоєні людиною. У ньому розповідається про старого, у якого є повний свіжої зелені чудовий сад, де в достатку ростуть фініки, виноград та інші плоди. Сад не вимагає великого спеціального поливу, оскільки і без того в достатку отримує вологу. У старого кілька ледачих, безтурботних і слабких дітей, і єдине джерело доходу сім'ї - цей сад. Якщо він загине, ні старий батько, ні немічні діти не зуміють його відновити. Уявіть собі, що на сад обрушився жахливий ураган і повністю знищив його. Які почуття зазнає цей старий, що втратив молодість і силу і не здатний добувати їжу ніяким іншим способом, а діти його ще слабкі! Яке невимовне горе і відчай охоплять його! «Захотів би хто-небудь з вас, щоб у нього була гай фінікових пальм і виноградник, в яких течуть струмки і ростуть всякі плоди і що його спіткала старість, а діти його слабкі. Захотів би він, щоб сад потрапив під вогненний вихор і згорів в ньому? » Стан людини, яка скоїла добру справу, а потім своїм лицемірством, докорами і лихослів'ям позбавив себе винагороди за нього, можна порівняти з долею цього старого, який вклав величезну працю в свій сад і втратив його якраз в той момент, коли він найбільше потребував його плодах. З огляду на те, що джерелом багатьох людських недоліків, особливо такого, як схильність до нерозумних закидам, від яких мало користі, але які тягнуть за собою швидку і тяжку розплату, є брак розсудливості, Аллах закликає віруючих до роздуму і роздумів. «Так роз'яснює Аллах вам знамення, - може бути, ви подумайте».

Сура Аль-Бакара (Корова) Аят: 267

يا أيها الذين آمنوا أنفقوا من طيبات ما كسبتم ومما أخرجنا لكم من األرض وال تيمموا الخبيث )( منه تنفقون ولستم بآخذيه إال أن تغمضوا فيه واعلموا أن اهلل غني حميد

О ви, які увірували! Витрачайте [в ім'я Аллаха] найкраще з придбаного вами і те, що Ми виростили вам на землі, і не прагніть витрачати [в ім'я Аллаха] нікчемне, таке, що ви самі взяли б, тільки заплющивши очі. Воістину, Аллах - ні в чому не потребує, хвалений. обставини послання За словами Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Цей аят був посланий з приводу групи людей, які в епоху невігластва заробили стан шляхом лихварства. Частину свого майна вони жертвували на благодійні цілі в ім'я Аллаха. Господь заборонив їм робити це і звелів здійснювати пожертвування з майна, заробленого праведним шляхом. У «Маджму 'аль-баян» після викладу цієї історії приводиться наступне висловлення Повелителя правовірних Імама Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Цей аят був посланий в зв'язку з поведінкою деяких людей, які підмішували в фініки, призначені для пожертвувань, сухі плоди, від яких залишилися одні кісточки ». Аллах повелів їм не робити цього. Обидва варіанти не суперечать один одному, адже аят міг бути посланий в зв'язку з негідною поведінкою і тих і інших. Різниця лише в тому, що в першій трактуванні мова йде про доброзвичайності як про якість душі, а в другій - про благодіяння як про матеріальне вчинок. коментар Яке майно можна жертвувати на благодійні потреби? У попередніх аятах йшлося про плодах благодійності, про моральні якості благодійників, а також про негідні дії, які зводять нанівець цю богоугодну справу і позбавляють жертводавців Господнього винагороди. Розглянутий аят роз'яснює, яке майно можна жертвувати на благодійні цілі. Перша фраза аята містить веління віруючим витрачати найкраще з того, що у них є. «О ви, які увірували! Витрачайте [в ім'я Аллаха] найкраще з придбаного вами і те, що Ми виростили вам на землі ... » Слово Тайіб (мн. Число тайібат) означає «хороший», «приємний», «привабливий» і використовується при описі чистоти як внутрішньої, духовної, так і зовнішньої, фізичної. Таким чином, аят говорить, що жертвувати следут з

майна доброякісного, корисного і цінного. Жертвуемого майно повинно бути чистим і не викликати жодних сумнівів і підозр. Два наведених вище варіанта обставин послання свідчать про універсальність змісту цього аята. Слова «... таке, що ви самі взяли б, тільки заплющивши очі» не слід сприймати як свідчення того, що мова йде виключно про зовнішню, фізичної чистоті, оскільки у віруючої людини неприємні відчуття викликає не тільки зовні брудна і неприваблива річ, але і будь-який предмет, походження або матеріал якого викликають підозри в плані відповідності нормам шаріату. Вираз ма касабтум, «придбане вами», відноситься до доходів, отриманих від торгівлі, а вираз Міммі ахраджна, «що ми виростили вам на землі» - до доходів від сільського господарства, використання мінеральних ресурсів і видобутку корисних копалин.Таким чином, два цих вираження охоплюють всі види доходів, одержуваних людиною, оскільки їх головне джерело пов'язаний, як правило, з землею і з тим, що приховано в її надрах. Адже саме земля є джерелом розвитку промисловості, торгівлі і всіх інших видів господарської діяльності. Разом з тим, ці слова нагадують нам, що все, чим володіє людина, даровано йому Аллахом. «... і не прагнете витрачати [в ім'я Аллаха] нікчемне, таке, що ви самі взяли б, тільки заплющивши очі». Деякі люди мають звичку віддавати на благодійні цілі в основному старі, зношені речі, які їм самим вже не потрібні. Такі пожертви, з одного боку, не можуть сприяти моральному вдосконаленню благодійника і зміцненню в них духа людинолюбства, а з іншого - не приносять користі для знедолених і можуть бути сприйняті ними як образа і приниження. Наведені вище слова аята недвозначно забороняють мусульманам чинити таким чином і віддавати на благодійні цілі речі, які вони і самі взяли б з великим небажанням. Хіба можуть вони дивитися зверхньо на своїх братів по вірі? Адже тим самим вони принижують і Господа, в ім'я якого роблять пожертвування. Розглянутий аят констатує конкретний факт: пожертвування, що здійснюються заради Аллаха, мають одночасно дві адреси. Один - це потребують, а другий - Аллах, в ім'я якого віруючі жертвують частину свого майна. Тому, якщо для пожертвування виділяють старі, непотрібні речі, це, з одного боку, є образою Господа, якого жертводавець не вважав за гідним дійсно стоїть дару, а з іншого боку, таке пожертвування ображає і нужденних, які, незважаючи на свою бідність, мають, в більшості своїй, високим ступенем побожності і людської гідності, і така «благодійність» може завдати їм глибоку душ евную рану.

Слід також зазначити, що вираз ла тайаммаму, «не прагнете», може вказувати на ту обставину, що серед пожертвуваних речей може випадково опинитися щось малоцінну і нікому не потрібне. Така ситуація не розглядається в аяті, оскільки мова в ньому йде тільки про навмисних вчинках. «Воістину, Аллах - ні в чому не потребує, хвалений». Ці слова нагадують про те, що Господь, в ім'я Якого ви робите пожертвування, - це Той, Хто не потребує вашої благодійності і заслуговує найбільшого вихваляння, оскільки саме Він дарував людям все, що вони мають. Слово Хамід, «гідний похвали», можна одночасно тлумачити і як «вихваляє», оскільки Він захоплюється вашої благодійністю, Сам при цьому ні в чому не потребуючи. Тому намагайтеся віддати найкраще з того, чим володієте.

Сура Аль-Бакара (Корова) Аят: 268 )( الشيطان يعدكم الفقر ويأمركم بالفحشاء واهلل يعدكم مغفرة منه وفضال واهلل واسع عليم

Бідність обіцяє вам Сатана і велить бути скаредними. Аллах же обіцяє вам прощення і достаток. Всеохоплюючий Він, Всезнаючий. коментар аят починається з попередження про те, що, коли ви збираєтеся зробити пожертвування або сплатити податок на користь нужденних, а особливо в тому випадку, коли ви збираєтеся пожертвувати хороші, добротні речі, про які йшла мова в попередньому аяті, Сатана намагається відвернути вас від цього , погрожуючи бідністю і руйнуванням. Часто Сатані вдається своїми підступами перешкодити акту благодійності, а іноді навіть і сплаті заходу, Хумс (відрахування з різних видів видобутку в розмірі однієї п'ятої) та інших обов'язкових податків. «Бідність обіцяє вам Сатана ...» Аллах вселяє віруючим, що відмова від благодійності з побоювання впасти в бідність є помилкою і оманою, до якого людини підштовхує Сатана. Далі, щоб розвіяти це побоювання, яке хоча і виходить від Сатани, деяким віруючим може здатися цілком обгрунтованим, аят говорить: «... і велить бути скаредними». Отже, страх бідності і потреби при будь-яких обставинах є необгрунтованим, оскільки всі, до чого підштовхує Сатана, брехливо і відводить людину в сторону від істинного шляху. В принципі, будь-які шкідливі, короткозорі уявлення, здатні викликати у людини розчарування і перешкодити йому в благих справах, виникають з відхилення від природних встановлень і поступку спокусам Сатани. У той же час кожна конструктивна, глибока думка породжується Господнім натхненням і вродженої, що дарується Всевишнім схильністю до побожності і чистоті. Якщо людина буде пам'ятати про те, що сатанинські спокуси суперечать законам створеного світу, а веління і заповіді Аллаха спочатку співзвучні буття і людської природи, він, в кінцевому підсумку, досягне і матеріального добробуту, і душевного спокою. «Аллах же обіцяє вам прощення і достаток». У «Маджму» аль-баян »наводиться такий вислів Імама Садика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) З приводу благодійності під назвою« Дві речі виникають від Аллаха і дві речі - від Сатани. Аллах дарує прощення гріхів і достаток мирських благ, а Сатана залякує убогістю і підштовхує до скнарості ».

Таким чином, як сказав Ібн Аббас (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), «Прощення» має на увазі відпущення гріхів, а «достаток» - зростання багатства для тих, хто не цурається благодійності. Тут доречно згадати також слова Повелителя правовірних Імама Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Зіткнувшись з бідністю, просите милості у Аллаха за допомогою благодійності (роздавайте своє майно на потреби незаможних, поки самі не позбудетеся від бідності)». Слова «Всеохоплюючий Він, всезнаючий» означають, що могутність Аллаха безмежно, Він знає все і про все.

Сура Аль Бакара (Корова) Аят: 269

)( يؤتي الحكمة من يشاء ومن يؤت الحكمة فقد أوتي خيرا كثيرا وما يذكر إال أولوا األلباب

Дарує Бог мудрість, кому захоче, а той, кому вона дана, наділений благом великим. Але тільки розумні слухають настанови. коментар Слово Хікмат, використане в даному аяті, слід тлумачити як «мудрість», «таємне знання», «обізнаність», «осягнення істини». Аллах дарує мудрість тільки тим, кого відрізняють побожність, чистота помислів і ревність у вірі. Такі люди розуміють різницю між Божим одкровенням і сатанинським спокусою, між правдою і брехнею. Ніхто, крім тих, хто наділений істинним розумом, не може скористатися цим великим благом. «Дарує Бог мудрість, кому захоче, а той, кому вона дана, наділений благом великим. Але тільки розумні слухають настанови ». Слово 'албаб є формою множини від Луббі, яке має такі значення, як «серце», «душа», «розум». Не кожен мудрець потрапляє в число 'улул' албаб, оскільки це почесне звання можуть носити тільки ті, хто використовує свій розум для досягнення справжнього щастя в житті. Слід також враховувати, що Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Трактував слово Хікмат як «знання і поінформованість в релігійних питаннях», а один з переказів трактує Хікмат як покірність Аллаху і визнання Імама.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аяти: 270-271

ن م ین لماظل ل ا مو ھملع ي U ا نإ ف رذ ن ن م م ترذ ن وأ ةقف ن ن م متقف نأ ا مو ا ھو تؤ تو ا ھوفخ ت نإ و ي ه امعن ف تا قد ص ال اودب ت نإ (270) را ص نأ

ر یب خ نولمع ت ام ب U او مك تائي س ن م مكن ع رفك یو مك ل ري خ و ه ف ءارقف ال

270. І що б ви не жертвували, і якою б обітницю ні дали, воістину, знає Він про це. І немає заступників для нечестивців. 271. Якщо даєте ви милостиню відкрито - прекрасно. Якщо, подаючи бідним, робите це не напоказ, ще краще це для вас: спокутує вона деякі гріхи ваші. Розповідає Аллах про тому, що творите ви. коментар «І що б ви не жертвували ...» Мова тут йде про те, що робити пожертвування можна і в ім'я Аллаха, і в ім'я Сатани. «... і якою б обітницю ні дали ...» Точно так само можна дати обітницю служіння Аллаху або ж, маючи намір вчинити злочин, але і те й інше бу- дет відомо Йому. «... воістину, знає Він про це». Дійсно, жодне ваше діяння не сховається від погляду Аллаха, і за все Він віддасть вам по заслугах. «І немає заступників для нечестивців». Під нечестивцями тут маються на увазі ті, хто витрачає свій стан всупереч волі Аллаха на гріховні справи. Вони не платять захід, не вірні своєму обітниці, або ж дають обітницю створити нечестя. Таким людям ніхто не допоможе уникнути Божого суду, і ніхто не врятує їх від Його покарання. «Якщо даєте ви милостиню відкрито - прекрасно. Якщо, подаючи бідним, робите це не напо каз, ще краще це для вас: спокутує вона деякі гріхи ваші. Розповідає Аллах про те, що творите ви ».

Тут йдеться про те, що якщо ви не будете виставляти свою благодійність напоказ, то «краще це для вас », оскільки нагорода Господа за таку пожертву набагато щедрішими. Рекомендовані пожертвування краще здійснювати потай від оточуючих, обов'язкові же доцільніше робити відкрито.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 272

ر ي خ ن م اوقفن ت ا مو ءا ش ي ن م ید ھي U ا نك لو م ھاد ه كیل ع سي ل م كي إل فو ي ري خ ن م اوقفن ت ا مو U ا ه جو ءاغت با الإ نوقفن ت ا مو مكسف نأل ف

نوملظت ال متنأو

272. Вести людей шляхом прямим - не твоя обов'язок. Це Аллах відкриває шлях Істини тим, кому забажає. Те, що витрачаєте ви [в ім'я Бога], витрачаєте для самих себе. Витрачайте ви тільки з прагнення умилостивити Його. І воздасться вам сповна за витрати ваш [на справи благі], і не залишитеся ви в збитку. коментар У «Маджму 'аль-баян» і «Тафсир аль-кабір» Фахрі Рази викладені кілька різних варіантів про- стоятельств послання розглянутого аята, з яких можна зробити висновок про те, що мусульмани випро- Тива сумніви щодо того, чи давати милостиню бідним язичникам і прихильників інших релі- гий. Коли вони запитали про це Посланника Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!), Йому був посланий цей аят . 1 пояснення 1. Не нав'язуйте безбожникам істинну віру за допомогою щедрих пожертвувань або шляхом економіч ського тиску. «Вести людей шляхом прямим - не твоя обов'язок». 2. Допомога нужденному - обов'язок будь-якої людини, і щедрість - це велика цінність. Тому жертвуйте зі свого добра і на користь тих, хто не є мусульманином. 3. Іслам - це школа гуманності. Він не сприймає злидні і безталання навіть серед тих, хто не став його послідовником. 4. Нічого не варто віра, прийнята під тиском матеріальних обставин. 5. Господь наставляє на шлях істини тільки сприйнятливі серця. «Це Аллах відкриває шлях Істини тим, кому забажає». 6. Благодійність принесе благо вам же самим. Вона підтримує дух щедрості в ваших серцях. Саме благодійність дозволяє зблизити рівні життя різних груп населення, запобігти з-

соціальні вибухи і створити в суспільстві атмосферу доброти і любові. Займаючись благодійністю, ви не втрачаєте, а купуєте. «Те, що витрачаєте ви [в ім'я Бога], витрачаєте для самих себе». 7. Робіть пожертвування тільки в ім'я Аллаха, адже рано чи пізно всі земні почесті і блага підуть в небуття, і лише добро, створене вами заради Аллаха, і відплата за нього залишаться з вами навіки. «Витрачайте ви тільки з прагнення умилостивити Його». 8. Не скупіться в своїх пожертвування - все, що ви віддаєте, повернеться до вас без всякого збитку. «І воздасться вам сповна за витрати ваш [на справи благі] ...» 9. Якщо ви зробите добру справу в ім'я Аллаха, то отримаєте винагороду незалежно від того, кого ви облагодіяли - мусульманина або безбожника. «... і не залишитеся ви в збитку». Маджму 'аль-баян. Т. 1. С. 385. 1

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 273

ض رألا ي ف ا بر ض نوعیطت سي ال U ا لیب س ي ف اورص حأ ن یذ ال ءارقفل ل س ان ال نو أل س ي ال م ھامیس ب مھ فرع ت ففعت ال ن م ءاین غأ ل ھا ج ال مھب سحي

میلع ھب U ا نإف ریخ نم اوقفنت امو افاحإل

273. [милостиню подаєте ви] біднякам, які, віддавшись цілком служінню Богу, не можутьпересуватися по землі, [щоб займатися торгівлею]. Той, хто не підозрює [про бедно-сти   їх],   вважає їх багатіями, так як зі скромності НЕ жебракують вони. дізнаєшсяти за прикметами їх: не просять вони милостині, пристаючи наполегливо. знає Всевишнійпро те, чим жертвуєте ви [в ім'я Його] з добра свого.коментарУ деяких коментарях, наприклад «Тафсир кабір» Фахрі Рази, «Маджму 'аль-баян» і «Тафсир аль-Куртубі », йдеться про те, що даний аят був посланий з приводу так званих« мешканців навісу ». цілюди, числом близько чотирьохсот, переселилися в Медину, і оскільки там у них не було ні притулку, ні рід-ственник, вони влаштувалися під навісом мечеті Пророка.  «Мешканці навісу» перебували в постійній го-товности до джихаду в ім'я Аллаха.пояснення1. Майно багатих людей вже містить в собі частку, призначену для бідняків.«[Милостиню подаєте ви] біднякам ...»2. Необхідно дбати про матеріальне становище військовослужбовців, федаїнов, бездомних біженців,всіх тих, хто, присвятивши себе служінню Богу, обмежений в пересуванні і не має можливості зароблятина життя.   Сюди ж слід віднести співробітників наукових експедицій, дипломатичних представництв, исслідчих центрів тощо.«[Милостиню подаєте ви] біднякам, які, віддавшись цілком служінню Богу, не можуть пере-рухатися по землі, [щоб займатися торгівлею] ».

3. Ті ж, хто має можливість вільно переміщатися і, таким чином, самостійно заробляти нажиття, не повинні довго затримуватися в одному місці, розраховуючи на подаяння.«... не можуть пересуватися по землі ...»4. Бідняк, що зберіг своє доброзвичайність і побожність і користується повагою оточуючих, заслу-живає похвали Аллаха.5. В першу чергу допомагати треба тим, хто веде себе з гідністю і не виставляє напоказ свою бід-ність.«Той, хто не підозрює   [про бідність   їх],   вважає їх багатіями, так як зі скромності не попрошайнічают вони. Дізнаєшся ти за прикметами їх ... »6. Ці люди не пристають з настирливими проханнями навіть в крайній нужді.«... не просять вони милостині, пристаючи наполегливо».7. Розглянутий аят описує становище незаможних.   Його заключна фраза закликає віруючихдопомагати таким людям, жертвуючи на благодійність найкраще з того, що у них є.«Чи знає Всевишній про те, чим жертвуєте ви [в ім'я Його] з добра свого».8. Несправедливо, коли одні жертвують в ім'я Аллаха всім своїм надбанням і самим життям, а іншівиявляють скупість навіть в милостині.

Сура Аль-Бакара(КОРОВА)Аят: 274

د ن ع م هر جأ مهل ف ةي نال عو ار س راهن الو ليل ال ب مه الو مأ نوقفن ي ن يذ النونز حي مه الو مهيلع فو خ الو مهبر

274. Тим, хто і вдень і вночі, таємно і явно витрачає майно своє [в ім'я Бога], уготована нагорода близько їх Господа. Нічого боятися їм, і не будуть засмучені вони. коментар У деяких збірниках коментарів, таких як «Тафсир ас-Сафі», «Маджму 'аль-баян», «Тафсир аль- Куртубі »і« Тафсир аль-кабір »Фахрі Рази йдеться про те, що даний аят був посланий в зв'язку з благород- вим вчинком його світлості Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!). Одного разу у нього залишилося при собі толь до чотири срібні монети, які він роздав біднякам: одну монету - днем, другу - вночі, третю - на очах у всіх, четверту - таємно. «Тим, хто і вдень і вночі, таємно і явно витрачає майно своє [в ім'я Бога], уготована награ- да близько їх Господа ». Як сказано вище, цей аят був посланий в зв'язку з великодушним вчинком Імама Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Проте в ньому обіцяна нагорода Господа всім тим, хто наслідує його приклад. Такі люди не бояться бід- ності в земному житті, оскільки сподіваються на Аллаха, вірять в Його обіцянки і не шкодують про своє майно, роздан- ном нужденним, так як перш за все стурбовані тим, щоб порадувати свого Господа і удостоїтися в Інший життя винагороди за свою сьогоднішню благодійність. Тему благодійності присвячений також ще один аят сури Аль-Бакара (Корова) . 2 «Нема чого боятися їм, і не будуть засмучені вони». Сура Аль-Бакара (Корова), 2: 262. 2

Сура Аль-Бакара(КОРОВА)Аят: 275

ن م ناطي ش ال هطبخت ي يذ ال موق ي ام ك الإ نو موق ي ال ا بر ال نول كأ ي ن يذ النم ف ا بر ال مر حو ع يب ال هلل ا ل حأو ا بر ال لث م ع يب ال امنإ او ال ق مهنأ ب ك لذ سلماك ئ لوأ ف دا ع ن مو هلل ا ى إل هر مأو فل س ا م هل ف ى هت نا ف ه بر ن م ةظ عو م هءا ج

نودالخ اهيف مه رانال باح صأ (275)

275. Ті, хто бере лихву, повстануть [з могил], як повстане той, кого позбавляє Сатана рас судки дотиком своїм. Це - в покарання їм за те, що вони сказали: «Воістину, Лихва [дозволена] так само, як і торгівля ». Але дозволив торгівлю Аллах, а лишок заборонив. Якщо прийде до кого-небудь [з лихварів] умовляння Господнє, і якщо надійде він (т. Е. лихвар) згідно увещеванию цього, то вони йому простяться гріхи його минулі. І розсудить його Аллах. А ті, хто [знову] стануть [давати в ріст], - мешканці полум'я пекельного на вре- міна вічні. коментар В арабській мові слово риба (лихварство) означає «лихву, прибавку». Лихварі уподібнюються лю- дям, яких Сатана позбавив розуму. У Судний день вони будуть відроджені як божевільні через несправед- ливость, створених ними в земному житті. Пристрасть до наживи позбавляє їх розуму. лихварі сприяють поділу суспільства на класи, адже їм невідомі такі людські почуття, як співчуття і любов до ближньому. Злидні і ненависть, породжені лихварством, можуть досягти такої гостроти, що це приве- дет до соціального вибуху, підриває сам принцип приватної власності. «Ті, хто бере лихву, [повстануть з могил], як повстане той, кого позбавляє Сатана розуму дотиком своїм ». Деякі вважають, що лихварство цілком вписується в згаданий принцип приватної власності і в цьому сенсі нічим не відрізняється від торгівлі. Але Коран спростовує цю точку зору такими словами цього аята: «Але дозволив торгівлю Аллах, а лишок заборонив». пояснення

1. Положення лихваря нестійкий, а це, в свою чергу, порушує економічну рівновагу всього суспільства. 2. Виправдання гріха розпушує грунт для ще більшого гріха. «Це - в покарання їм за те, що вони сказали:" Воістину, Лихва [дозволена] так само, як і торгівля "». 3. Гріх лихварства може бути прощений тому, хто впадає в нього через недогляд. Але ті, хто усвідомлює свої неправедні дії і не бажає від них відмовлятися, не можуть розраховувати на прощення. «А ті, хто [знову] стануть [давати в ріст], - мешканці полум'я пекельного на часи вічні ». Засудження лихварства прозвучало в аятах Корану, посланих ще до переселення Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) з Мекки до Медіни. Так, наприклад, в мекканской сурі Руми (30:39) про рос- товщічестве сказано наступне: «Те, що віддаєте ви в зростання ... не примножить нічого перед Всевишнім». А в сурі Алі Імран (Сімейство Імрана, 3: 130) Аллах велить: «Не живіть за рахунок лишку ...» Ці слова також означають заборону лихварства. І все ж найбільш повно і чітко неприйняття лихварства сформулі- ровано в розглянутій зараз групі аятов сури Аль-Бакара (Корова). Між іншим, в Корані сказано, що заборона на лихварство існував і в іудаїзмі. підтвердження цього знаходимо в сурі Жінки (4: 161), де сказано: «... брали вони лихву, хоча було це заборонено їм ...» і в тексті самої Тори . 3 У сурі Аль-Бакара (Корова) аяти, які засуджують лихварство, розташовані відразу ж слідом за аятами, присвяченими благодійності, щоб наочно продемонструвати, яким чином багатство може од- Тора. Вихід. Гл. 23; Левіт. Гл. 25. 3новременно породжувати і добро, і зло. Благодійність - це безоплатне «жертва», а ростовщічест- по - безкарне «відбирання». Благодійність служить благу всього суспільства, лихварство порож- дає в ньому зло. Ось чому в наступному аяті Корану, який ми будемо розглядати нижче, сказано: «Іскоре- няет Всевишній лихву і заохочує милостиню ». 4 Перераховані в Корані покарання, що загрожують тим, хто взяв на душу гріх лихварства, і тим, хто ЗМІ- рілся з владою незаконних правителів, настільки суворі, що перевершують навіть кари, які чекають вбивць, уг-

нетателей, п'яниць, картярів і перелюбників. Отже, лихварство без будь-яких застережень прізнава- лось найбільшим гріхом усіма течіями в Ісламі. «Якщо прийде до кого-небудь [з лихварів] умовляння Господнє, і якщо надійде він (тобто рос Товщик) згідно увещеванию цього, то вони йому простяться гріхи його минулі. І розсудить його Ал- лах ». В одному з переказів розповідається про те, як Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Дізнавшись, що одна людина займається лихварством, сказав: «Будь на те дозвіл Аллаха, я б відрубав йому голо ву ». 5 Розповідають також, що Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Зустрів одного разу лихваря і зажадав від нього покаятися і відмовитися від свого ремесла. Лихвар покаявся, і Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Відпустив його з миром, сказавши на прощання: «Лихваря треба застав- лять каятися так само, як змушують каятися ідолопоклонника ». А ось як оцінив лихварство Імам Бакир (нехай буде милостивий до Нього Аллах!): «Найгіршим доходом є прибуток від лихварства ». 6 Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «Якщо Аллах має намір уничто- жити якесь місто, там з'являється лихварство ». Йому ж належать і такі слова: «Аллах 7 прокляв лихваря, його посередника і писаря, оформляє договір ». Шейх Муфід пише в своїй книзі: 8 «Той , хто вважає лихварство законним справою , повинен бути обезголовлений» . Імам Садик (нехай буде 9 милостивий до Нього Аллах! ), Пояснюючи, чому в аятах Корану неодноразово торкаються теми лихварства, при- водить такий аргумент: «Робиться це для того, щоб переконати багатіїв творити добро і роздавати милостиню, бо одно заборонені (харам) і лихварство, і скарб, який лежить без пуття. Тому багаті не оста- ється нічого іншого, крім як займатися благодійністю і вкладати гроші в реальні корисні справи ». 10

Ще однією причиною заборони лихварства є та обставина, що цей вид діяльності ста- віт своєю головною метою накопичення грошей, вилучаючи їх з сфери виробництва і комунального господарства. Імам Садик (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Говорив: «Якщо дозволити лихварство, люди за- кинуть ремесла і торгівлю ». А ось думка з цього питання Імама Ризи (нехай буде милостивий до Нього Ал 11 - лах!): «Широке поширення лихварства призведе до того, що зникне кредит». 12 Завершується розглянутий аят такими словами: «А ті, хто [знову] стануть [давати в ріст], - мешканці полум'я пекельного на часи вічні ». Слово 'пекла, «повернеться», означає наступне: той, хто не залишить своє нечестиве заняття і знову стане давати гроші в зростання, потрапить в пекло і буде перебувати в ньому вічно. Шкода, що наноситься лихварством Той, хто дає гроші під відсотки, не виконуючи ніякої корисної роботи, здійснює несправедливість, з де ростуть ворожнеча і ненависть. Буває так, що справи людини, вимушеного платити відсотки за кредит, занепадають і він, будучи не в силах погасити всі зростаючу заборгованість, виявляється в ганебної і болісної кабалі. Лихварство послаблює підвалини суспільства і розділяє його на два табори: тих, що пригноблюють і пригноблених. Лихварство позбавляє дієвості молитву. З огляду на руйнівний характер лихварства, не тільки Іслам, але і всі інші Господні ре- лігіі наклали не його заборону. Незважаючи на це, деякі світські кола продовжують чіплятися за небагато чисельні надумані аргументи і шукати лазівки, щоб виправдати лихварство. І все ж, навіть не дивлячись на то, що окремі суспільства приймають лихварство як елемент своєї економічної системи, його шкода очевидна. Лихварство засноване на несправедливості, воно несе шкоду всім, хто до нього причетний. Прогрес, дос- тігнутий країнами Заходу, пояснюється не використанням лихварства, а в першу чергу тим внімані- ем, яку приділяють там розвитку науки і промислового виробництва. Між іншим, лихварям варто було б звернути увагу на застереження, що містяться в Кора-

ні. Формальні прийоми, подібні до тих, до яких вдаються іудеї для виправдання рибного лову по суботах, не більше, ніж гра. Однак Коран не проходить повз цих недостойних ігр та суворо їх засуджує. На закінчення нагадуємо тим, хто може впасти в спокусу поправити свої справи лихварством, слова одного з переказів: « Той, хто почне торгувати, без знання (положень шаріату, які стосуються торгов- Чи), впаде в гріх лихварства » . 13 Нахдж аль-Балага. Проповідь 44

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 276

میثأ رافك لك بحي ال U او تاقد صال یبریو ابرال � ا ق حمي

276. викорінювати Всевишній лихву і заохочує милостиню. Не любить Він нікого з грішників невдячних. коментар Арабське слово махк означає «поступове викорінення, знищення, викреслювання», а однокореневе з ним слово мухак використовують для позначення Місяця на збиток в останні дні місяця за місячним календарем. У противопо- хибність цього, слово риба, «бариш», означає «поступове збільшення». Даний аят нагадує про те, що, хоча лихвар і стягує відсотки зі своїх боржників для нагромадження ня багатства, Аллах не дозволить йому досягти благоденства таким негідним способом. Це зовсім не озна- чає, що стан лихваря буде знищено в буквальному сенсі слова, однак йому не вдасться з допомогою на гою неправедно зароблених грошей досягти того, на що він розраховував. «Викорінювати Всевишній лихву ...» Лихвар не знає, що таке любов, щастя, безпеку. Тому багато успішні люди ліше- ни душевного спокою і не отримують ніякої радості від свого багатства. Там же, де широке поширення отримали благодійність і безвідсоткове кредитування, життя людей виконана добра і радощів. У та- кому суспільстві незаможні не впадають у відчай, а багаті не стають жорстокосердими і не заперечують проти того, щоб поділитися своїми багатствами. У такому суспільстві бідняки не прагнуть помститися за свої життєві невдачі, не стають злодіями, а заможні люди не турбуються про збереження свого имущест- ва. Це суспільство відносно стабільно і стійко, в ньому панують доброта, співчуття і взаєморозуміння. «... і заохочує милостиню». У «Тафсир кабір» Фахрі Рази йдеться про те, що лихвар, що розхитує підвалини суспільства, ізгоняю- щий з нього співчуття і людську справедливість, буде проклятий бідняками разом з усім своїм богат- ством, і кожну мить він, оточений загальною ненавистю, буде тремтіти за своє життя і добро. імен- але про таке викоріненні лихварства і йдеться в цьому аяті. пояснення

1. Нехай вас не вводить в оману швидке зростання того чи іншого стану. «Викорінювати Всевишній лихву ...» 2. Наше життя в руках Аллаха. Буває так, що удача відвертається від багатія, а бідняк проводить свої дні в радості і спокої. 3. У серці лихваря, який забув почуття подяки, оселився гріх, він - «грішник неблагодар- ний ». Стягуючи лихварський відсоток, він сам виявляється в боргу у людей. Він ставить себе поза законом і ліша- ет себе відплати за поклоніння Господу. Домінуючими рисами його особистості стають бездушність і алч- ність. «Не любить Він нікого з грішників невдячних». Воістину, лихвар - це невдячний грішник. 4 . Аллах завжди буде викорінювати багатство , що виростає з лихварства. підтвердженням цьому служить арабське слово йамхаку, «викорінює», граматична форма якого передає тривалість дії.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 277

م ه ل ةا كز ال او تآو ةال ص ال او ما قأو تاح الص ال اولم عو اون مآ ن یذ ال نإ نونز حي مھ الو مھیلع فو خ الو مھبر دنع مھرجأ

277. Воістину, тим, хто увірував і творив добрі діла, здійснював молитву, роздавав захід, уго- товані нагорода Господа. Нічого їм боятися, і не будуть вони засмучені. коментар Якщо з попереднього аята ми дізналися про непорядні справи лихварів - «грішників неблагодар- них », - то розглянутий вірш оповідає про те, яке майбутнє чекає істинно віруючих, які творять добрі справи, моляться Господу і платять захід. Всіх людей умовно можна розділити на чотири категорії: - ті, хто володіє істинною вірою і вершить добрі справи. Це віруючі; - ті, хто не вірить і не робить добрих справ. Це безбожники; - ті, хто вірить, але не робить добрих справ. Це нечестивці; - ті, хто не вірить, але робить добрі справи і хизується цим. Це лицеміри. Повною протилежністю лихварям, які зреклися і від Бога, і від людей, є ті верую- щие, які щиро поклоняються Господу, спілкуються з Ним через молитву і творять добрі справи. Вони пов'язані з усіма іншими людьми за допомогою сплати заходу. «Воістину, тим, хто увірував і творив добрі діла, здійснював молитву, роздавав захід, угото- вана нагорода Господа. Нічого їм боятися, і не будуть вони засмучені ».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 278

ن ین مؤم متن ك نإ ا بر ال ن م ي ق ب ا م اورذو ھل ال اوق ت ا اون مآ ن یذ ال اه ي أ ا ي

278. Про ви, які увірували! Бійтеся Бога і, якщо ви увірували, вибачте [боржникам своїм] ту лихву, що належала вам раніше. коментар У коментарях «Маджму 'аль-баян», «Аль-Мізан» і «Марагі», розповідається про те, що після ніспосла- ня аята про заборону лихварства деякі із сподвижників Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) - Халід ібн Валід, Аббас і Осман, зажадали від своїх боржників виплатити частину належного їм позичкового відсотка і звернулися до Пророка (хай благословить Аллах Його і рід Його!) з проханням пояснити, име- ють вони на це право. Після цього і був посланий розглянутий аят. Після послання цього аята святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «Мій дядько Аб бас, нарівні з усіма іншими, не має права вимагати лишку ». Потім Посланник Аллаха (хай благо зловить Аллах Його і рід Його!) додав: «Мої родичі повинні першими відмовитися від ростовщіче- ства ». А в одній з проповідей він звернувся до слухачів з такими словами: «Я скасовую всі ростовщіче- ські відсотки, що утворилися в період невігластва, і перш за все це відноситься до лишком, прічітаю- щейся Аббасу ». 1 пояснення 1. Передумова істинної віри - це відмова від претензій на майнові права інших людей і на не- праведне багатство. «... якщо ви увірували ...» 2. Ознака побожності - це відмова від незаконно нажитого майна. «О ви, які увірували! Бійтеся Бога і ... вибачте [боржникам своїм] ту лихву, що належала вам колись ». Фі ЗІЛа іль-кур'ан. Т. 1 стор. 486. 1

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 279

س وؤر مكل ف متب ت نإ و ه لو سرو U ا ن م بر حب او نذأ ف اولعف ت م ل نإ ف نوملظت الو نوملظت ال مكالو مأ

279. Якщо ж не пробачите ви, так знайте, що оголосили ви війну Аллаху і Посланця Його. А якщо вибачте, то залишиться вам початкове надбання ваше. Не ображайте і не бу- дете ображені. коментар Іслам забороняє як лихварство (нарівні з будь-яким іншим неправедним баришем), так і незаконне позбавлення людей їх майна. У деяких країнах існують закони, що скасовують приватну власність, яка насильно від- вибирається у її власників. А є такі країни, де процвітає експлуатація, зневажаються права людини і раз- вирішено лихварство у всіляких формах. пояснення 1. Лихвар бореться проти Бога. Але він повинен знати, що в цій битві йому, слабкого, бідний смертному протистоїть Всемогутній Аллах. «Якщо ж не пробачите ви, так знайте, що оголосили ви війну Аллаху і Посланця Його ». 2. Оскільки лихвар бореться проти Аллаха, кожне ісламське уряд зобов'язаний вжити проти нього відповідні заходи. 3. Лихвар має право вимагати повернення лише основної суми без будь-яких відсотків. «... залишиться вам початкове надбання ваше». 4. Засудженню підлягають як гнобитель, так і той, хто змирився з положенням гнобленого. Не будьте ні гнобителем, ні пригніченим. «Не ображайте і не будете ображені». 5. Не порушуйте права власності, коли приходите на допомогу знедоленим.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 280

م تن ك نإ مك ل ري خ او قد ص ت نأو ةر سیم ى إل ةرظن ف ةر سع وذ نا ك نإ و نوملعت (280)

280. Якщо знаходиться [боржник] в положенні скрутному, дайте відстрочку, поки не одужають де- ла його. А якщо вибачте ви [борг], то вам же [буде] краще, якщо тільки зрозумієте ви це. коментар При розгляді цього аята слід мати на увазі таку обставину. Хоча тут і міститься ре- комендаций давати відстрочку боржникові, той не повинен зловживати такою можливістю, оскільки предна- вимір відтяжка повернення боргу без досить поважної причини розглядається як гріх. В одному з ісламських переказів говориться про те, що той, хто не повертає борг вчасно без поважних ної причини, буде вважатися грішником нарівні з злодієм. У той же час, людини, яка надала відстрочку своєму боржникові, очікує винагорода нарівні з мучениками за віру. пояснення 1. Не тільки відмовтеся від відсотків, але і давайте боржникові відстрочку для повернення боргу. 2. Призначаючи термін повернення боргу, беріть до уваги можливості боржника. «... дайте відстрочку, поки не одужають справи його». 3. Іслам протегує знедоленим. «Якщо знаходиться [боржник] в положенні скрутному ...» 4. Звільнення неспроможного боржника від сплати боргу вам же на користь, оскільки завтра ви може- ті виявитися в такому ж становищі, як і він. «А якщо вибачте ви [борг], то вам же [буде] краще». 5. Повернений борг забудеться, звільнення від нього неспроможного боржника - ніколи. 6. Подяка боржника і схвалення Аллаха дорожче будь-якого багатства. «... якщо тільки зрозумієте ви це». 7. Згідно з нормами мусульманського права, не можна відправити у в'язницю неспроможного боржника, якщо кредитор пробачив йому борг. У тому випадку, коли людина дійсно не в змозі повернути борг, це повинно зробити за нього ісламську державу.

8. В ісламській літературі говориться про те, що за кожен день відстрочки, що надається боржнику, кре- Дітор буде винагороджений Аллахом, як за пожертвування на благодійні цілі, яка дорівнює загальній кількості отсрочен- ного боргу . 2 Тафсир аль-Бурхан. Т. 1. С. 260. 2

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 281

ال م ھو تب سك ا م سف ن ل ك ى فو ت م ث � ا ى إل ھي ف نوع جر ت ا مو ي اوق تاو نوملظي

281. Лякайтеся того дня, коли будете повернуті ви до Бога. Тоді воздасться по заслугах че- Ловек кожному. І ніхто не буде ображений [незаслужено]. коментар Нерідко в Корані після групи аятов, що містять веління Аллаха і встановлення Ісламу, дається обоб- щающую висновок, покликане підкреслити і посилити викладену ідею і якомога повніше довести її до розуму і серця віруючого. Ось і цей аят, звертаючи увагу мусульман на неминучість Судного дня і покарання злочинців, попереджає їх про те, що гряде великий День, коли кожному воздасться рівно в міру скоєного ним, не більше і не менше. «Лякайтеся того дня, коли будете повернуті ви до Бога». Саме в цей день нечестивець скуштує гіркі плоди створеного ним зла. Але отримає він тільки те, що заслужив. Ніхто інший, як він сам, надійшов несправедливо по відношенню до себе. «Тоді воздасться по заслугах людині кожному. І ніхто не буде ображений [незаслужено] ». Лихварство вкрай негативно впливає і на моральний стан боржника, породжуючи в його серці недо- брие почуття до позикодавцеві. Це послаблює узи співпраці і взаємодопомоги між членами громади. З приводу заборони лихварства ряд мусульманських переказів призводять такий вислів Імама Са- Дика (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) в передачі Хушам ібн Саліма: «Воістину, Всемогутній і досто- славний Аллах заборонив лихварство, з тим щоб люди не уникали творити добро ». 3 1. Ібн Масуд передає наступні слова Посланника Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!): «Рос- товщічество і перелюб з'являлися тільки у тих народів, які накликали на себе Божу кару ». 4

2. Повелитель правовірних Імам Алі (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав: «О люди! Перш ніж зайнятися торгівлею, вивчіть спочатку закони і релігійні встановлення. Клянуся Аллахом, ростовщіче- ство в порівнянні з ними виглядає комашкою, що повзе по величезній гладкою скелі ». 5 3. Імам Садик (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «У Судний день три категорії людей бу- дуть перебувати під заступництвом Всемогутнього і славетних Аллаха: 1) ті, хто ніколи не пре- любодействовать; 2) ті, хто ніколи не займався лихварством; 3) ті, хто ніколи навіть не помиш- вав про те, щоб зробити перелюбство або віддати гроші в зростання ». 6 4. Святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «Лихварство - найгірше з усіх занять ». 7 5 . І м ам Ри з а ( х а й бл а го с л о в и т ь Алл а х Йо го і р і д Йо го ! ) Сказав: «Воістину, лихварство - незаконне заняття, ганебне честь і добре ім'я людини. Воно відноситься до найбільших гріхів, за які Аллах покарає полум'ям пекла - так вбереже нас Аллах від нього! Все Пророки і все Священні книги заборонних ють лихварство ». 8 6. Посланник Аллаха (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «У моїй громаді найбільше мене турбують незаконні заняття і незаконні доходи ». 9 Васа'іл аш-ши'а. Т. 12. С. 422. 3 Канзу аль-амаль. Т. 4. С. 107. 4 Біхар аль-Анвар. Т. 100. С.117. 5 Там же. С. 18. 6 Сафінат аль-Біхар. Т. 1. С. 507. 7 Біхар аль-Анвар. Т. 100. С.121. 8 Усул Кафи. Т. 3. С. 178. 9 7. Святий Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Сказав: «Хто вірує, який не гребує неза- кінними доходами і споживає заборонену їжу, той подібний тому чоловікові, що, будуючи свій будинок на піску ». 10

8. Джабір сказав, що Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Прокляв лихваря, писаря, составів- шего договір, і свідка договору . 11 9. Аналогічне висловлювання міститься і в «Сахих-й Бухарі» (розд. 3, стор. 78). Біхар аль-Анвар. Т. 100. С.157. 10 Сахих-і муслим. Т. 3. Переказ 106. 11

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 282

بتكي لو ھوبت كا ف ٮم س م ل جأ ى إل ن ید ب متن یاد ت اذإ اون مآ ن یذ ال اه ي أ ا ي ل لمي لو بتكیل ف ھل ال ھمل ع ام ك بتك ي نأ ب تا ك بأ ي الو لدع ال ب ب تا ك مكني ب ه یل ع یذ ال نا ك نإ ف ائي ش ھن م سخب ي الو ه ب ر ھل ال ق تیلو ق حال ھیل ع یذ ال ل دع ال ب ھي لو للمیل ف و ه ل م ي نأ ع یطت سي ال وأ افیع ض وأ اھیف س ق حال نم م نا تأر ماو ل جر ف نیل جر ا نوك ي م ل نإ ف مك ال جر ن م ن یدیھ ش اوده شت ساو ب أ ي الو ٮر خألا ام ھاد حإ ر كذت ف ام ھاد حإ ل ض ت نأ ءاد ه ش ال ن م نو ضر ت م ك لذ ھل جأ ى إل اریب ك وأ اریغ ص ھو بتكت نأ او مأ ست الو او عد ا م اذإ ءاد ه ش ال ة راج ت نوك ت نأ ال إ او با تر ت ال أ ى ندأو ةداه ش ل ل مو قأو ھل ال دن ع ط سقأ اذإ اود ھشأو ا ھوبتك ت ال أ ح ان ج مكیل ع سیل ف مكني ب اه نور ید ت ةر ضا ح

ه ل ال اوق ت او مك ب ق و س ف ه ن إ ف اولعف ت نإ و دیھ ش الو ب تا ك ر آض ي الو متع یاب ت میلع ءي ش لكب ھلالو ھلال مكملعیو (282)

282. Про ви, які увірували! Якщо берете або даєте [в борг] на строк визначений, то [скреп- ляйте це] письмово . І нехай переписувач записує [умови угоди вашої] правильно. І нехай не відмовляється писар написати так, як навчив його Аллах. Нехай пише він то, що каже в борг бере. Нехай боїться писар Бога, Господа свого, і не збавляє нічого [В договорі]. А якщо бере в борг слабкий розумом або немічний або якщо не може він дікто- вать, то нехай диктує особа його довірена по справедливості. Покличте в якості сви- детелей двох відомих вам чоловіків. Якщо не знайдеться двох чоловіків, то одного чоловіка і двох жінок, угодних вам як свідки, і коли одна з жінок забуде [що-небудь], дру- гаю [зможе] нагадати їй. Свідки ж не повинні відмовлятися, якщо запрошують їх. І нехай не стане для вас тягарем запис договору - великим він буде або малим - з

зазначенням терміну його. Порядок цього - найсправедливіший перед Аллахом, найвірніший по [Надійності] свідоцтва і найдальший від сумніви. Чи не буде гріха на вас, якщо не скріпляєте ви [договір] письмово, коли робите купівлю-продаж між собою за рас чет готівковий. Коли домовлялися ви між собою про щось, закликайте свідків. Не слід лагодити образу писареві або свідку. Якщо ж станете ви ображати їх, то возь- мете гріх [на душу]. Бійтеся ж Бога - вчить Він вас [добру], відаючи про все сущому. коментар Веління, що стосуються складання комерційних документів Попередні аяти були присвячені благодійності в ім'я Аллаха і темі лихварства. даний аят, найдовший в Корані, містить веління, що стосуються здійснення торгових операцій і здійснення економічної діяльності таким чином, щоб забезпечити капіталу можливість природного зросту, не викликаючи при цьому будь-яких конфліктів і труднощів у відносинах між людьми. У цьому аяті міститься дев'ятнадцять важливих положень щодо ведення фінансових і торгових справ, які ми зараз і розглянемо. 1. Перше положення говорить: «О ви, які увірували! Якщо берете або даєте [в борг] на строк визначений, то [скріпляйте це] письмово ». Цим положенням вирішується проблема позики. У ньому вказується, що це цілком законна справа, так само як і встановлення терміну погашення боргу. Борг, про який йдеться в аяті, має на увазі всі різновиди забор- женностью, що виникають при торгових угодах: при купівлі товару з передоплатою або в кредит, а також при отриманні грошової позики. 2, 3. Для створення атмосфери довіри і для запобігання можливого порушення домовленості од- ної зі сторін, пропонується наступне: «І нехай переписувач записує [ умови угоди вашої ] правильно». Отже, угода повинна бути оформлена третьою особою, що має репутацію чесного і справед- ливого людини. 4. Людина, яка вміє писати, не повинен відмовлятися від оформлення угоди. «І нехай не відмовляється писар написати так, як навчив його Аллах».

Тут йдеться про те, що людина, яка вміє, завдяки милості Аллаха, писати, не повинен ухилятися від допомоги сторонам у такому важливому для них питанні, як письмове оформлення угоди. 5. «Нехай пише він то, що говорить в борг бере». 6. «Нехай боїться писар Бога, Господа свого, і не збавляє нічого [в договорі]». 7. «А якщо бере в борг слабкий розумом або немічний або якщо не може він диктувати, то нехай диктує особа його довірена по справедливості ... » 8. Опікун, диктуючи текст договору, в якому визнає заборгованість свого підопічного, зобов'язаний бути не- упередженим і справедливим. «... по справедливості». 9. Далі йдеться про необхідність присутності двох свідків. «Покличте в якості свідків двох відомих вам чоловіків». 10, 11. Слова «двох відомих вам чоловіків» мають на увазі, що свідками повинні бути дорослі чоловік- чини, які сповідують Іслам. 12. «Якщо не знайдеться двох чоловіків, то одного чоловіка і двох жінок ...» 13. «... угодних вам як свідки ...» 14. Якщо обидва свідки будуть чоловіками, кожен з них може свідчити самостійно. якщо ж свідками будуть чоловік і дві жінки, то жінки повинні свідчити спільно. «.... і коли одна з жінок забуде [ що-небудь ] , інша [ зможе ] нагадати їй». Ця вимога пояснюється тим, що жінки більшою мірою, ніж чоловіки, схильні до емоціям і при певних обставинах можуть впасти в оману і невірно викласти суть справи. 15. Наступне положення говорить: «Свідки ж не повинні відмовлятися, якщо запрошують їх». Таким чином, засвідчення - це процедура, від якої людина, запрошений в свідки, які не може відмовитися. 16. Борг слід оформляти в письмовому вигляді незалежно від його розміру. Це необхідно для під- тримання надійності економічних відносин, яким Іслам надає дуже велике значення. Тому контракти, навіть на незначні суми, повинні складатися в письмовому вигляді. Ця вимога виражено наступними словами: «І нехай не стане для вас тягарем запис договору - великим він буде або малим - з указу- ням терміну його ». Потім сказано: «Порядок цього - найсправедливіший перед Аллахом, найвірніший по [ надійності ] свідок-

ства і найдальший від сумніви ». Ця фраза пропонує нам єдине обґрунтування всіх перерахованих вище положень, що стосуються состав- лення ділових документів. Вона показує, що письмові документи можуть використовуватися в суді в якості речового доказу. 17. У наступній фразі йдеться про виключення з вищесказаного. «Не буде гріха на вас, якщо не скріплює ви [ договір ] письмово, коли робите купівлю-про- дажу між собою за розрахунок готівковий ». 18. При здійсненні операцій за готівку можна обійтися без письмових документів, проте бажано все ж здійснювати їх при свідках, так як це дозволить уникнути в майбутньому можливих непорозумінь і суперечок. «Коли домовлялися ви між собою про щось, закликайте свідків». 19. Нарешті, останнє положення цього аята: «Не слід лагодити образу писареві або свідку». Недотримання цієї вимоги - гріх. «Якщо ж станете ви ображати їх, то візьмете гріх [ на душу ] » . Виклад цих положень завершується закликом до віруючих бути побожними, доброчесними і по- Коріння Аллаху. «Лякайтеся ж Бога ...» Коран нагадує, що Аллах навчає людей усього, без чого неможлива їх матеріальна і духовна життя. «... вчить Він вас [ добру ] ...» Останні дві фрази, розташовані одна за одною, підкреслюють думку про те, що побожність і поклоніння Аллаху надають глибоке вплив на виникнення у людини здатності духовного зре- ня, інтуїції і придбання нового знання. Господь знає все - і хороше, і погане. Тому саме Він визначає, що людям потрібно і що піде їм на користь. «... відаючи про все сущому».

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 283

مك ضع ب ن مأ نإ ف ة ضوبق م نا ھر ف اب تا ك اود جت م لو رف س ٮل ع متن ك نإ و ن مو ةداه ش ال اومتك ت الو ه بر U ا ق تیلو ھت نا مأ نم تؤا یذ ال دؤ یلف ا ضع ب

میلع نولمعت امب U او ھبلق مثآ ھنإف اھمتكي (283)

283. Якщо опинитеся ви в поїздці і не знайдете писаря, то треба брати заставу. Якщо віддаєте щось або на зберігання один одному, то нехай той, кому віддано, поверне отримане ним на хране- ня, і нехай боїться він Бога - Господа свого. Чи не цурайтесь від свідоцтва, даного [ вами ] . А у тих, хто відречеться, серце гріховно! Розповідає Всевишній про те, що вершите ви. коментар Даний аят, викладаючи ще кілька положень, що відносяться до проблеми складання комерційних доку- ментів, фактично доповнює попередній. Він містить такі веління: 1. «Якщо опинитеся ви в поїздці і не знайдете писаря, то треба брати заставу». Брати заставу можна і тоді, коли угода відбувається вдома, а переписувача знайти не можна. 2. Застава повинна знаходитися в розпорядженні кредитора, щоб він відчував себе більш впевнено. «... треба брати заставу». 3. Далі наводиться виключення з сформульованого вище правила. «Якщо віддаєте що-небудь на зберігання один одному, то нехай той, кому віддано, поверне отримане їм на зберігання, і нехай боїться він Бога - Господа свого ». Цікаво відзначити, що слово кредитора прирівнюється до застави, а віроломство розглядається як ве- лікій гріх. 4. Потім Коран, звертаючись до всіх людей, проголошує загальне правило, що стосується свідетельствова- ня. «Не цурайтесь від свідоцтва, даного [ вами ] . А у тих, хто відречеться, серце гріховно! » Іншими словами, кожен, хто в курсі справи щодо прав іншої людини, зобов'язаний на запрошення з'явитися в суд і дати свідчення, нічого при цьому не приховуючи. Оскільки рішення приховати докази і відмовитися свідчити в суді людина приймає розумом і

серцем, Коран називає таку людину грішником, бо серце його заплямоване гріхом. Завершується цей аят застереженням, покликаним привернути увагу віруючих до таких важливих по- просо, як збереження застави, забезпечення прав інших людей і відмова від дачі показань свідків. «Розповідає Всевишній про те, що вершите ви». Люди можуть не знати, хто може виступити в якості свідка, а хто ні. Їм може бути абсолютно не- відомо, хто є кредитором, а хто боржником, якщо кредит був дан без застави. Але Аллах знає все і каж- дому віддає по його справах.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 284

U و أ مكسف نأ ي ف ا م اودب ت نإ و ضرألا ي ف ا مو تاوام س ال ي ف ا م ل ك ٮل ع U او ءا ش ي ن م بذع یو ءا ش ي ن لم رفغي ف U ا ه ب مكب ساح ي ھوفخ ت

ریدق ءي ش (284)

284. Належить Богу те, що на небесах і на землі. Відкриєте ви то, що в душах ваших, або утаіте, пред'явить вам Творець рахунок за це. Простить Він, кого забажає, і нака- жет, кого захоче. Треба всім сущим Всевишній владний. коментар Розглянутий аят завершує тему попереднього. «Належить Богу те, що на небесах і на землі. Відкриєте ви то, що в душах ваших, або утаіте, пред'явить вам Творець рахунок за це ». Іншими словами, не розраховуйте на те, що відмова свідчити і інші здійснюються усвідомлено гріхи можна приховати від Того, Хто володіє безмежною владою над небом і землею, над всім сущим світом. Для Аллаха немає таємниць. «Чи пробачить Він, кого забажає, і покарає, кого захоче». Завершується аят такими словами: «Треба всім сущим Всевишній владний». Це означає, що Він обізнаний про все, що відбувається в світі, знає, на що здатний кожна людина і на що він має право, і покарає кожного, хто не послухається Його.

Сура Аль-Бакара (КОРОВА) Аят: 285

ه تك ئآل مو U ا ب ن مآ ل ك نون مؤ لماو ه بر ن م ھي إل لز نأ ام ب لو سر ال ن مآ ك نارف غ انع طأو انعم س او ال قو ھل سر ن م د حأ ین ب ق رف ن ال ھل سرو ھبت كو

ریصلما كیإلو انبر

285. увірували Посланник й увірували [ в проповіді його ] в то, що послано їм від Господа. Увірували всі в Бога, в ангелів Його, писання Його, посланників Його, не проводячи відмінностей ме чекаю будь-ким з них. Сказали вони [ при цьому ] : «Чули ми і виконуємо! [ Яви нам ] про- щення Твоє, о Господи наш! До Тебе ми повертаємося ». обставини послання Коли був посланий попередній аят, в якому віруючим повідомлялося про те, що Аллах знає все, що у них на душі, і що Він веде облік усіх їх таємних помислів і явних намірів, групу сподвижників Пророка охопив страх. Вони поділилися з Пророком (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Своїми побоюваннями, сказавши, що ніхто з них не може вважати себе вільним від будь-яких грішних помислів і внутрішніх спокус. Після цього і був посланий розглянутий аят, який навчив їх, як вірити в Аллаха, в які слова про- лекала свої благання до Нього і як висловлювати свою смиренність перед Ним і покірність Його волі. коментар Сура Аль-Бакара (Корова) починається розмовою про віру в Аллаха і завершується поверненням до цієї ж темі. У Корані сказано: «Увірували Посланник і ... в те, що послано їм від Господа». Божі Пророки виділялися серед інших людей своєю глибокою вірою в те вчення, яке вони пропо- ведовалі. Їхня віра в Господа не знала сумнівів і коливань. Вони увірували в Нього ще до всіх інших і перевершували всіх їх в своїй цілеспрямованості і стійкості. «Увірували ... і повірили [ в проповіді його ] ... увірували всі в Бога, в ангелів Його, писання Його, послан- ників Його, не проводячи відмінностей між ким-небудь з них ». Потім в аяті йдеться, що увірували, крім володіння твердою і неподільної вірою в Аллаха, в своєму практичному житті підкреслюють свою покірність Йому, яку висловлюють наступними словами:

«Сказали вони [ при цьому ] :" Чули ми і виконуємо! [ Яви нам ] прощення Твоє, о Господи наш! До Тебе ми повертаємося "». Таким чином, віра в Іншу життя і в вчення Господніх Посланців повинна супроводжуватися практіче- ським виконанням заповідей Аллаха.

Сура Аль-Бакара(КОРОВА)Аят: 286

ال ان بر تب ستكا ا م اهيل عو تب سك ا م اه ل اهع سو الإ ا سف ن هلل ا فلك ي الىل ع هتلم ح ام ك ار صإ انيل ع لم حت الو ان بر ا نأط خأ وأ اني س ن نإ ا نذ خاؤ تان ل رف غاو ان ع ف عاو ه ب ان ل ة قا ط ال ا م انلم حت الو ان بر انلب ق ن م ن يذ ال

نيرفاكال مو قال ىلع انر صناف انالو م تنأ آنمحراو (286)

286. Запитує Бог з кожного тільки в міру можливостей його. Діяння добрі йдуть йому (т. Е. людині) на користь, діяння злі завдають шкоди. [ Кажуть віруючі ] : «Господи наш! Не на- показувала нас, якщо забули ми або помилилися. Господи Боже! Чи не покладай на нас тягар, ко лось поклав Ти на покоління колишні. Господи! Чи не покладай на нас те, що не під силу нам. Зглянься, прости нас і помилуй, Володар Ти наш. Так допоможи ж нам проти люду невіруючого ». коментар Перші слова аята повідомляють нам про те, що «Запитує Бог з кожного тільки в міру можливостей його». Саме цей аят, що проголошує необхідність враховувати здібності та можливості людини, є- ється тією основою, на якій будується вся мусульманська юридична доктрина. Далі йдеться про те, що все, що зробить людина доброго чи злого, неодмінно повернеться до нього. «Діяння добрі йдуть йому (т. Е. Людині) на користь, діяння злі завдають шкоди». Це нагадування віруючим про відповідальність за результати своїх діянь відкидає детерми- нізм, випадковість, ворожіння та інші домисли і фантазії. Наступними за цими двома принципами (людині наказано виконати тільки те, що йому під силу, кожен відповідь-

ственную за свої вчинки) слід семиразова благання, звернена від імені віруючих до Аллаха. ці рядки є, по суті своїй, універсальним настановою, яке вчить віруючого, як слід звертатися до Держ- поду і про що Його благати. Перша благання говорить: «" Господи наш! Чи не карай нас, якщо забули ми або помилилися "». З цих слів очевидно, що забудькуватість, що виникає з безпечності та легковажності, заслуговує на- показання. Знаючи, що їх вчинки тягнуть за собою покарання, віруючі називають Аллаха своїм Господом, Тим, Хто Своєю особливою милістю наставляє їх, вчить тому, що в житті неминуче бувають упущення і помилки. Усвідомленого гріха вони повинні уникати, а мимовільні помилки і гріхи Аллах може їм пробачити. потім сказано: «" Господи Боже, не будь покладай на нас тягар, який поклав Ти на покоління колишні "». Третя благання така: «" Господи, не покладай на нас те, що не під силу нам "». Ці слова можуть належати до тяжких випробувань, яким Господь піддає людей, або до покарань в земної і потойбічне життя, або й до того і до іншого одночасно. Четверта, п'ята і шоста частини обра- щення до Аллаха свідчать: «" Змилуйся, прости нас і помилуй ... "». І, нарешті, завершальна, сьома благання. «" ... Володар Ти наш. Так допоможи ж нам проти люду невіруючого "». Таким чином, ця семиразова благання охоплює всі аспекти земної і потойбічне життя і включає в себе прохання про поступ в особистому та суспільному житті, про Господні справи прощення і милосердя. це - універсальна молитва. Кінець сури Аль-Бакара

«О люди! До вас прийшло доказ від вашого Господа,і звели Ми вам ясне світло ».

(Священний Коран, 4: 174)«Адже Ми - Ми послали нагадування,

і адже Ми його охороняємо ».(Священний Коран, 15: 9)

«А хто відвернеться від спогаду про Мене,у того, воістину, буде тісна життя!

І в день воскресіння зберемо Ми його сліпим ».(Священний Коран, 20: 124)

«І Ми зводимо з Корану те, що буває

зціленням і милістю для віруючих ... »(Священний Коран, 17:82)

Звернення до мусульман В ім'я Аллаха Всемилостивого, Милосердного!

«О ви, які увірували! Коріться Аллаху, коріться Посланнику і носіїв влади серед вас ... »(Ан-Ніса (Жінки), 4:59). У книзі «Ікмал ад-Дін» наводиться переказ в передачі Джабера аль-Джуф, джерелом якого є Джабер ібн Абдалла. За цим переказом, останній розповідає: «Я сказав:" Про Посланник Аллаха, ми знаємо Аллаха і Його Пророка, а хто такі «наступники» (улю аль-АМР), ті, чиє послух волею Аллаха порівняно з твоїм власним послухом? " На що Посланник (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Відповів: "Про Джабер! Це - мої спадкоємці, Імами мусульман. Перший з них - Алі ібн Абі Таліб, за ним слідують (Імам) Хасан і (Імам) Хусейн, потім Алі ібн аль-Хусейн, Мухаммад ібн Алі, який значиться в Торі як Бакир і якого тобі ще належить дізнатися. Якщо тобі доведеться з ним зустрітися, передай йому від мене привіт. Слідом за ними йдуть Садик-Джафар ібн Мухаммад, Муса ібн Джафар, Алі ібн Муса, Мухаммад ібн Алі, Алі ібн Мухаммад, Хасан ібн Алі, а потім аль-Каїм - той, чиє перше і друге імена збігаються з моїми, хто є свідченням мудрості Аллаха на землі і продовженням Його серед рабів Господніх син аль-Хасана ібн Алі (аль-'Аскарі), той, з чиєю допомогою Аллах Всевишній розкриває світ на заході і на сході, хто буде прихований від своїх соратників і прихильників і чий статус Імама зможе підтвердити лише слово того, чиє серце Аллах випробував вірою "». Далі Джабер розповідає: «Я запитав його:" Про Посланник Аллаха! Чи буде він корисний своїм однодумцям під час своєї відсутності? " Пророк (хай благословить Аллах Його і рід Його!) Відповів: "Так. Клянуся Тим, хто зробив мене пророком, в його відсутність вони будуть користуватися його світлом, як користуються люди світлом сонця, навіть коли воно затягнуте хмарами" ... ». «І промові він (Пророк) веде не через примху. Вони - лише одкровення внушенное ». (Зірка, 53: 3,4)

Абульхасан ар-Різа (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Сказав: «Нехай надасть Аллах Свою милість тому, хто збереже в живих наш завеет». Я запитав його (нехай буде милостивий до Нього Аллах!), Як можна зберегти в живих заповіт. Він (нехай буде милостивий до Нього Аллах!) Відповів мені: «Він (здатний) вивчити наші науки, і передати їх людям. По суті справи, якщо люди дізнаються (гідності) блага нашої мови, вони, безсумнівно, пішли б за нами ».

Бібліографія

Тлумачення Корану арабською та перською мовами

1. Тафсир-і Немуне, аятолла Макарим Ширазі і група шиїтських вчених. Дар аль-Кутуб аль-исламийя, Кум, Іран, 1990/1410 г.х. - П.

2. Маджму 'аль-баян фі тафсір аль-кур'ан, шейх Абу' Алі аль-Фадл ібн аль-Хусейн аль-Табарсі. Дар Іхья 'ат-Турас аль-'арабі, Бейрут, Ліван, 1960/1380 г.х. - А.

3. Аль-Мізан фі тафсір аль-кур'ан, Аллам Сейід Мухаммед Хусейн ат-Табатаба'і. Аль-а'ламі Ліль-матбу'ат, Бейрут, Ліван, 1972/1392 г.х. - А.

4. Ат'яб аль-баян фі тафсір аль-кур'ан, 'Абдель Хусейн Тайіб, видавничий дім Мухаммад, Ісфахан, Іран, 1962/1382 г.х. - П.

5. Ад-Дурр аль-Мансур фі тафсір аль-м'асур, імам 'Абдель Рахман ас-Суйюті. Дар аль-ФІКР, Бейрут, Ліван, 1983/1403 г.х. - А.

6. Ат-тафсір аль-кабір, імам Фахр-і Рази. Дар аль-Кутуб аль-исламийя, Тегеран, 1973/1393 г.х. - А.

7. Аль-джамі 'чи ахкам аль-кур'ан (Тафсир аль-Картабі), Мухаммед ібн Ахмед аль-Картабі. Дар аль-Кутуб аль-мисрійя, 1967/1387 г.х. - А.

8. Тафсир-і нур-ус-сакалейн, Абд-і Алі ібн Джум'ат аль-'Арусі аль-Хувейзі. Аль-матба'ат аль-'ілмійя, Кум, Іран, 1963/1383 г.х. - А.

9. Тафсир-і рух-вул-Джанан, Джамаладдін Абулфутух Рази. Дар аль-Кутуб аль-исламийя, Тегеран, 1973/1393 г.х.

10. Тафсир-і рух-вул-баян, Ісмаїл Хакки аль-Бурусаві. Дар Іхья 'ат-Турас аль-'арабі, Бейрут. - А.