Додаток 2.

Аналітична записка

Розвиток сільського господарства та сільських територій

Україна, досить велика за розмірами території та чисельністю населення європейська держава. Проте на відміну від більшості європейських держав-членів ЄС Україна є менш урбанізованою, а частка сільськогосподарського виробництва у ВВП держави є чи не найбільшою серед країн Європи.

Динаміка економічного розвитку України останніх років показує, що в умовах довготривалої кризи, певну позитивну динаміку показує лише сільське господарство , частка якого в структурі ВВП на відміну від загальноєвропейської тенденції не зменшується, а у структурі експорту лише зростає.

Не зважаючи на рівень урбанізації українських регіонів та орієнтування їхньої економіки сільськогосподарське виробництво для усіх цих регіонів є дуже важливою складовою. Щільність сільського населення в перерахунку на одиницю сільськогосподарських угідь є досить рівномірною, за винятком гірських регіонів, в усіх українських регіонах , що може служити доброю основою порівняльності в оцінці ефективності сільськогосподарського виробництва в різних регіонах, ситуації в їхніх сільських територіях та прогнозу розвитку на середньострокову перспективу.

Враховуючи значний внесок сільськогосподарського виробництва у загальний ВВП України та значну частину сільського населення в структурі населення України , а також складність соціальних проблем у сільських територіях українських регіонів, при прогнозуванні та плануванні регіонального розвитку необхідно оцінити реальну ситуацію у цій сфері в Україні в цілому, а також по групам українських регіонів. Оцінка ж ефективності та перспективності обраного курсу розвитку аграрного сектору української економіки не можлива без порівняння із загальними тенденціями в країнах-членах ЄС, передусім нових членах та країнах сусідах України.

2.5.1.СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ ТА ДЕЯКИХ ІНШИХ КРАЇН 1: ПОРІВНЯЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Для коректності порівняння українського сільського господарства із сільським господарством країн-членів ЄС та країн-сусідів України зроблене на основі деяких показників Світового банку за розділом Agriculture & Rural Development (Сільське господарство і розвиток сільських територій), які стали предметом нашого аналізу:

1 графічне представлення матеріалу, що описаний у цій аналітичній записці, див. у файлі: Agriculture, UA vs other Countries_v.1.1.ppt

Agricultural land (% of land area) Землі сільськогосподарського призначення (в% від загальної земельної площі)

Agricultural machinery, tractors per 100 sq. km of arable land

Сільськогосподарська техніка, трактори на 100 квадратних кілометрів орної землі

Agriculture, value added (% of GDP)

Сільське господарство, додана вартість (% від ВВП)

Agriculture, value added per worker (constant 2000 US$)

Сільське господарство на додану вартість на одного працівника (постійна 2000 дол США)

Arable land (% of land area) Орні землі (% від загальної земельної площі)

Cereal yield (kg per hectare) Зернові вихід (кг на гектар)

Crop production index (1999-2001 = 100)

Рослинництво індекс (1999-2001 = 100)

Employment in agriculture (% of total employment)

Зайнятість у сільському господарстві (у% від загальної зайнятості)

Fertilizer consumption (kilograms per hectare of arable land)

Споживання добрив (кг на гектар ріллі)

Food production index (1999-2001 = 100)

Виробництво харчових продуктів індекс (1999-2001 = 100)

Land under cereal production (hectares)

Земля під виробництво зернових (га)

Livestock production index (1999-2001 = 100)

Тваринництво індекс (1999-2001 = 100)

Rural population (% of total population)

Сільське населення (% від загального числа населення)

Для порівняння показників вибрано країни, які за певними суттєвими характеристиками (природні умови, площа території, кількість населення, політичні

процеси тощо) подібні з Україною: одна країна колишнього СРСР (Білорусь), постсоціалістичні країни (Угорщина, Польща), великі розвинуті країни Європи (Франція та Німеччина).

Також значення деяких індикаторів порівнюються з середніми по країнах Європейського Союзу значеннями.

Сільське населення

Тенденції до урбанізації територій, , які були характерними для більшості країн у минулому столітті, дещо вповільнились і для багатьох країн частка сільського населення стабілізувалась. Спостерігається тенденція зменшення частки великих міст у розподілі міського населення.

Відсоток сільського населення 2 незначно зростає у Польщі (притому там він суттєво вищий, аніж в Україні – майже 39% проти неповних 32%). Це є непрямим свідченням успішності аграрних реформ – люди обирають для життя сільську місцевість.

2 ..\..\References\World Bank\Data\Rural population (% of total population).xls

Ukraine UKR; 31,9

20

22

24

26

28

30

32

34

36

38

40

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Ukraine UKRBelarus BLRHungary HUNPoland POLFrance FRAGermany DEUEuropean Union EUU

Малюнок 2.5.1.1. Частка сільського населення %

Для України також характерною тенденцією останніх років є стабілізація частки сільського населення на рівні близько 32%. Це досить високий показник.

З одного боку така висока частка сільського населення може свідчити про наявність в сільських територіях людських ресурсів, які можуть бути вивільненими для міграції у міста при подальшій інтенсифікації сільського господарства. З іншого боку така кількість сільського населення може слугувати підставою для диверсифікації сільськогосподарського виробництва та розвиток у його структурі секторів, що потребують значної кількості робочих рук.

Проте ці висновки можуть бути хибними без детального аналізу вікової структури сільського населення та професійної підготовки сільських мешканців працездатного віку.

Зайняті у сільськогосподарському виробництві

Статистичні дані Світового банку та українських органів статистики показують досить значний відсоток працездатного населення зайнятих у сільськогосподарському виробництві в Україні.

Частка зайнятих у сільському господарстві в Україні найвища (15,8% у 2008 році). Подібно високий відсоток лише у Польщі (14%). 3 У всіх інших країнах та у

3 слід зауважити, що дані за цим показником по Білорусі відсутні у базі даних з 1995 року

Ukraine UKR; 31,9

20

22

24

26

28

30

32

34

36

38

40

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Ukraine UKRBelarus BLRHungary HUNPoland POLFrance FRAGermany DEUEuropean Union EUU

середньому по ЄС цей показник суттєво нижчий – від 2 до 5%. Загальною є тенденція до його суттєвого зниження.

Тут варто розуміти, що прямої кореляції високої частки зайнятих у сільськогосподарському виробництві України з високою часткою сільськогосподарського виробництва в структурі ВВП України не має, адже є певні хиби щодо визначення зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Натомість в сільських територіях є дуже великим рівень безробіття, що пояснюється по-перше значною часткою сільського населення в структурі населення України, по-друге – зміною структури сільськогосподарського виробництва і переважанням у ній зернового господарства; по-третє – значною концентрацією земель у виробників сільськогосподарської продукції, що використовуючи ефект масштабу зменшують залучення до виробництва місцевих працівників.

Орні землі

Сільськогосподарське виробництво в Україні базується в першу чергу не так на його високій продуктивності, як на великих площах сільськогосподарських угідь.

Частка орних земель (від загальної площі земель) 4 в Україні найбільша з-поміж усіх взятих для порівняння країн (56%), й фактично залишається незмінною. Лише в Угорщині (50,6%) та Польщі (41,2%) цей показник близький за значенням до українського. Середнє значення по ЄС - 26%. Найменша частка – у Росії (7,4%). У високорозвинутих Франції та Німеччині розорана приблизно третина земель.

4 ..\..\References\World Bank\Data\Arable land (% of land area).xls

Ukraine UKR; 56,1

20

25

30

35

40

45

50

55

60

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Ukraine UKRBelarus BLRHungary HUNPoland POLFrance FRAGermany DEUEuropean Union EUU

Малюнок 2.5.1.2. Частка орних земель у % від загальної

Така значна частка розорених земель в Україні свідчить про надмірне навантаження на земельні ресурси і є додатковим ризиком збереження довготривалого та стабільного сільськогосподарського виробництва.

Порівняльна характеристика сільськогосподарського виробництва

Сільськогосподарське виробництво є важливою, але досить не значною за розміром складовою національних економік країн Європейського Союзу.

Частка продукції сільського господарства у ВВП в Україні є однією з найвищих у Європі (8,2%) і у 2010 році за цим показником Україна поступалася лише Білорусі (9,2%). У високорозвинутих Франції та Німеччині на сільське господарство припадає всього 1-2% ВВП. Слід відзначити загальну тенденцію до скорочення цієї частки у всіх без винятку обраних країнах. На цьому фоні темпи скорочення цієї частки в Україні є одними з найшвидших – з 1991 року вона зменшилася у 2,8 рази. У середньому по ЄС частка за цей самий період зменшилася приблизно вдвічі.

Проте в останні роки в Україні спостерігається стабілізація частки сільськогосподарського виробництва у структурі ВВП, при зростанні обсягів сільськогосподарського виробництва.

Малюнок 2.5.1.3. Частка с/г у складі ВВП, %

Важливим показником розвитку сільськогосподарського виробництва та його впливу на розвиток сільських територій є загальна додана вартість сільськогосподарського виробництва та додана вартість на одного працівника, зайнятого у сільськогосподарському виробництві.

При цьому додана вартість на одного працівника у сільському господарстві в Україні найнижча і має дуже низьке абсолютне значення. Вона у 7 разів нижча за середню по ЄС, у 13 разів – за показник Німеччини, та майже у 24 (!) рази – за показник Франції. Близьке значення цього показника у Польщі (вище всього на 20%), однак це не показово – через вкрай відмінну структуру сільського господарства (у Польщі, на відміну від України, головною формою с/г-підприємств є дрібні фермерські господарства).

Низький рівень доданої вартості сільськогосподарського виробництва на одного працюючого пояснюється не тільки і не стільки низькою продуктивністю праці в сільському господарстві України, а і структурою сільського господарства.

UKR; 8,2

0

5

10

15

20

25

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

UKRPOLHUNFRADEUEUUBLR

Малюнок 2.5.1.4. Додана вартість на одного працівника (євро)

Динаміка сільськогосподарського виробництва

На динаміку сільськогосподарського виробництва впливають різні чинники: від зміни кліматичних умов до зміни купівельної спроможності потенційних споживачів продовольства.

Індекси виробництва (харчових продуктів, а також продукції тваринництва та рослинництва) наочно свідчать про спільність процесів, які відбуваються у

UKR; 2452,80

10000

20000

30000

40000

50000

6000019

92

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

UKRBLRHUNPOLFRADEUEUU

постсоціалістичних країнах: різке падіння виробництва у 90-х роках минулого століття та подальше поступове нарощення у результаті реформування галузі. Найвищі індекси – у Білорусі, однак це, принаймні частково, пов’язано з тим, що і падіння там було чи не найглибшим. Для ЄС та старих його членів характерною є стабільність індексів, що непрямо свідчить про ефективність заходів з регулювання аграрного сектора.

На підставі порівняння динаміки зміни індексів можна зробити ще один цікавий висновок: в Україні та, можливо, в Угорщині має місце порушення пропорцій між тваринництвом та рослинництвом на користь останнього. Якщо у Польщі та в Білорусі індекси обидвох галузей після падіння піднялися приблизно пропорційно, то в Угорщині та, особливо, в Україні спостерігається зростання в рослинництві та стабілізація чи навіть продовження спаду в тваринництві.

До того ж, ріст виробництва продукції рослинництва в Україні, очевидно, спричинений не тільки високою врожайністю, а, у першу чергу, утриманням найвищого показника розораності та збільшенням частки земель під зерновими.

Інтенсифікація зернового господарства в Україні є досить стрімкою, проте у порівнянні з іншими європейськими державами рівень врожайності зернових культур є досить не високою.

Урожайність зернових в Україні найнижча і майже вдвічі нижча за середню по ЄС та втричі – за врожайність у Німеччині чи Франції.

UKR; 3004

1500

2500

3500

4500

5500

6500

7500

8500

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

кг/га

UKRBLRHUNPOLFRADEUEUU

Малюнок 2.5.1.5. Урожайність зернових кг/га

Для сільського господарства України характерною тенденцією є зростання площ під зерновими культурами.

Частка земель під зерновими з 1991 року в Україні зросла на 9%, в той час як у Німеччині – лише на 1%, а у Франції – навіть дещо знизилася. Правда, ця частка в Україні досі дещо нижча, аніж у цих країнах.

Сумарна ефективність використання угідь в Україні значно нижча, аніж у розвинутих країнах Європи. У 2004 році, до прикладу, вона була майже втричі нижча, аніж у Польщі, та у 8-9 разів нижча, аніж у Німеччині чи Франції.

268,7

685,1783,9

899

2189,2

2442,6

2188

0

500

1000

1500

2000

2500

Малюнок 2.5.1.6. Дохід з 1 га сільгоспугідь

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва потребує нової агротехніки, яка зокрема передбачає широке використання органічних та мінеральних добрив. Різке скорочення поголів‘я худоби в Україні практично повністю виключило використання органічних добрив, але зниження використання органіки не компенсується зростанням використання мінеральних добрив.

За цим показником у 2008 році Україна у 4,3 рази відставала від середнього по ЄС показника, майже у 6 разів – від Польщі. Слід відзначити тенденцію до зменшення застосування добрив у ЄС та до збільшення – у постсоціалістичних країнах. А у лідери за цим показником вийшла Білорусь (237 кг добрив на гектар), що у 7,2 (!) рази більше, аніж в Україні (32,8 кг/га).

UKR; 32,8

0

50

100

150

200

250

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008

UKRBLRHUNPOLFRADEUEUU

Малюнок 2.5.1.7. Внесення мінеральних добрив на 1 га

Ще один важливий фактор ефективності сільськогосподарського виробництва – рівень механізації. За цим показником Україна разом з Білоруссю значно відстають від інших країн. Найвищим рівень механізації є у Польщі – він вищий за середній по ЄС у 1,75 рази, а за український – у 12 (!) разів. Очевидно і в цьому випадку суттєву роль грає той факт, що у Польщі головними учасниками ринку є малі фермерські господарства. Попри це, найвищий показник механізації можна вважати певним свідченням того, що Польща обрала вдалу модель реформування аграрного сектора.

Малюнок 2.5.1.8. Кількість тракторів на 100 кв.км ріллі

UKR; 103,3

0

200

400

600

800

1000

1200

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

UKRBLRHUNPOLFRADEUEUU

Висока концентрація земель в одних руках в Україні не потребує значної кількості малопотужних сільськогосподарських механізмів. Виробники в цих умовах можуть використовувати надпотужні машини та механізми, перекидаючи їх з площі на площу, мінімізуючи цим витрати на оплату праці, проте така можливість виробників обмежує можливості зайнятості місцевого сільського населення та доходи місцевих бюджетів.

Проміжний висновок :

1. Сільське господарство в Україні є дуже важливою складовою української економіки, його внесок у ВВП України значно більший ніж для решти країн-членів ЄС. У порівнянні з іншими європейськими країнами саме сільськогосподарське виробництво є не досить ефективним.

2. Не зважаючи на значно більшу, ніж у будь-якій європейській країні концентрацію земель у одного виробника, ефективність одного гектара сільгоспугідь в Україні є суттєво нижчою.

3. Формально висока частка сільськогосподарського виробництва в українському ВВП у порівнянні з іншими країнами пояснюється дуже низьким загальним рівнем ВВП України у порівнянні з іншими країнами і досить великою площею сільгоспугідь.

4. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва при збереженні його нинішньої структури на фоні значної частки сільського населення України створює ризик подальшого зростання рівня безробіття в сільських територіях.

2.5.2. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО В УКРАЇНІ. ТЕРИТОРІАЛЬНІ АСПЕКТИ.

Сільськогосподарський сектор української економіки є вкрай важливим для стабільності макроекономічної ситуації в державі, так і для соціального спокою. Це пояснюється по-перше значною часткою сільськогосподарського виробництва у складі ВВП держави, по-друге значним внеском сільськогосподарського виробництва у забезпечення валютних надходжень, по-третє сільськогосподарське виробництво в основному забезпечує(має забезпечувати) внутрішні потреби населення у харчових продуктах, по-четверте, виходячи із порівняно незначного рівня урбанізації України, сільськогосподарське виробництво забезпечує певний рівень зайнятості населення у сільських територіях.

Виходячи із того, що рівень урбанізації українських регіонів є різним, а так само і структура їхньої регіональної економіки, вплив сільськогосподарського виробництва на економічну та соціальну ситуацію у різних регіонах оцінюється по-різному. Проте, не зважаючи на стереотипи, що склались відносно сільськогосподарського виробництва у різних регіонах, роль сільського господарства на ситуацію в регіоні є дуже важливою, а стан розвитку сільських територій, особливо його складової – людського капіталу, визначатиме тенденції усього економічного розвитку держави та її регіонів на середньострокову перспективу.

Малюнок 2.5.2.1 . Урбанізація України5

5 За джерелом: Всеукраїнський перепис населення: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/total_population1/graphic/

Як видно із цієї карти, найвищий рівень урбанізації України притаманний її східним регіонам. Проте варто тут зауважити, що східні області є досить великими за територією і наявністю там значних площ сільськогосподарських угідь, що загалом дозволяє говорити про співмірність сільськогосподарського потенціалу більшості українських областей, що підтверджується даними, викладеними у таблиці 2.5.2.1 .

Таблиця 2.5.2.1 . Сільське населення, регіональний вимір6.

НаселенняТис. осіб.(наявне

населення. Чисельність

населення на 1 січня 2012 року)

НаселенняСільське наявне

населення. Тис. осіб.

(На 1 січня 2012 року)

Сільгоспугіддя

(всі господарства,

на кінець року; тис.га)

Сільськихжителівна Га

Україна1 45633,6 14252,7 36483,3 0,3907

Автономна Республіка Крим 1963 730,8 1498,9

0,4876

Області

Вінницька 1634,2 818,4 1823,3 0,4489

Волинська 1038,6 499,5 828,2 0,6031

Дніпропетровська 3320,3 548,1 2199,4 0,2492

Донецька 4403,2 415,8 1779,2 0,2337

Житомирська 1273,2 532,8 1289,7 0,4131

Закарпатська 1250,7 785,5 404,7 1,9409

Запорізька 1791,7 412,4 2133,5 0,1933

Івано-Франківська 1380,1 782,4 489,8 1,5974

Київська 1719,5 660,4 1513,7 0,4363

Кіровоградська 1002,4 379,5 1781,1 0,2131

Луганська 2272,7 301,1 1719 0,1752

6 Тут і далі таблиці сформовано на основі даних Держстату

Львівська 2540,9 996,1 1031,5 0,9657

Миколаївська 1178,2 380,1 1784,8 0,2130

Одеська 2388,3 793,3 2216,4 0,3579

Полтавська 1477,2 572,3 1872,5 0,3056

Рівненська 1154,3 602 825,4 0,7293

Сумська 1152,3 373,1 1439,1 0,2593

Тернопільська 1080,4 605,5 959,4 0,6311

Харківська 2742,2 544,9 2180,2 0,2499

Херсонська 1083,4 420,9 1764,4 0,2386

Хмельницька 1320,2 592 1468,9 0,4030

Черкаська 1277,3 558,9 1311,6 0,4261

Чернівецька 905,3 522,2 448,9 1,1633

Чернігівська 1088,5 401,1 1719,7 0,2332

Як видно із приведеної таблиці , лише гірські області України – Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, за таким показником, як щільність сільського населення на сільськогосподарські угіддя, більш ніж у два рази перевищують середньо український показник. З іншого боку, найнижчу щільність сільського населення на гектар сільськогосподарських угідь, мають Луганська та Миколаївська області.

За останні 20 років в структурі сільськогосподарського виробництва України відбулись значні трансформаційні зміни: від зміни структури власності до зміни галузевої структури сільськогосподарського виробництва. За цей час відбувся повний відхід від тотального домінування у сільському господарстві таких виробників, як колгоспи та радгоспи та фактичне їх заміщення новим видом високотоварних виробників , так званими агрохолдингами. Сподівання на заміщення колгоспного способу виробництва фермерством не виправдалось, земля стала концентруватись на основі оренди у великих агропромислових холдингах, для яких визначальним аргументом виробництва є рентабельність та можливість швидкого обороту коштів. Це призвело до суттєвої

зміни структури сільськогосподарського виробництва, а відтак і структури зайнятості сільського населення з усіма соціальними та демографічними наслідками.

Зміна структури сільськогосподарського виробництва

Малюнок 2.5.2.2Продукція тваринництва та рослинництва (у цінах 2005 р., млн.грн.)

Як видно із діаграми на малюнку 2.5.2.2, загальний обсяг продукції с/г виробництва в Україні в останні роки демонструє загальну тенденцію до зростання, хоча ще не досяг обсягів 1990 року.

0,0

20000,0

40000,0

60000,0

80000,0

100000,0

120000,0

140000,0

160000,0

1990 1995 2000 2005 2010

млн

.грн. тваринництва

рослинництва

Нарощування загальних обсягів сільськогосподарського виробництва відбувається насамперед через зростання частки продукції рослинництва, яка сьогодні значно переважає частку тваринництва у загальній структурі виробництва.

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

1990

1992

1994

1996

1998

2000

2002

2004

2006

2008

2010

м’ясо (у забійній вазі), тис. тмолоко, тис. тяйця від птиці, млн. шт.вовна, т

Малюнок 2.5.2.3. Обсяги виробництва основних видів продукції тваринництва (динаміка)

Малюнок 2.5.2. 4. Динаміка зміни чисельності поголів‘я у тваринництві.

Як видно із малюнків 2.5.2.3-4 тваринництво в Україні втратило товарну форму, поголів‘я корів, овець та кіз в Україні зведене до мінімуму. Ситуацію частково стабілізують індивідуальні селянські господарства.

0

5000

10000

15000

20000

25000

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

ВРХ, усьогоу т.ч. коровисвинівівці та кози

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

Валова продукція (підпр.)Валова продукція (насел.)Рослинництво (підпр.)Рослинництво (насел.)Тваринництво (підпр.)Тваринництво (насел.)

Малюнок 2.5.2.5. Індекси виробництва с/г-продукції підприємствами та населенням (у відсотках до 1990 року)

На цьому малюнку добре видно, що власне сільське населення убезпечило Україну від головних проблем із продовольчими продуктами. Не зважаючи на значне зменшення кількості сільського населення, виробництво продукції сільськими домогосподарствами є досить стабільним, а їх частка у загальному с/г виробництві досить значною.

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

Всього Рослинництво Тваринництво

господарства населенняфермерські г-ванедержавні с-г підприємствадержавні с-г підприємства

Малюнок 2.5.2.6. Частка підприємств, фермерських господарств та населення у виробництві с/г-продукції

Тут варто зробити зауваження, що зміна структури сільськогосподарського виробництва на користь зернового господарства, крім зниження виробництва продукції тваринництва має суттєві впливи і на такі складові, як проблеми із повноцінним харчуванням українського населення, проблеми сільської зайнятості у селах та містах районного значення, де значною мірою розміщувалась первинна переробка сільськогосподарської продукції, а також із власне збереженням земель для майбутніх поколінь.

Стан із забезпеченням населення повноцінним раціоном харчування

Сільське господарство України, не зважаючи на свій достатньо великий загальний обсяг виробництва не в повною мірою забезпечує населення України повноцінним набором харчових продуктів.

Таблиця 2.5.2.2. Розрахунок індикатора достатності споживання продуктів харчування

(на особу на рік; кілограмів)Раціональна

норма (розрахунки

МОЗ України)

Фактичне споживання у

2009 році (дані Держкомстату)

Індикатор достатності споживання

Хліб і хлібопродукти (у перерахунку на борошно)

101,0 111,7 1,11

М'ясо і м'ясопродукти (у перерахунку на м'ясо)

80,0 49,7 0,62

У тому числі яловичина 31,1 9,8 0,32

Молоко і молокопродукти (у перерахунку на молоко)

380,0 212,4 0,56

Риба і рибопродукти 20,0 15,1 0,76

Яйця (шт.) 290 272 0,94

Овочі та баштанні 161,0 137,1 0,85

Плоди, ягоди та виноград 90,0 45,6 0,51

Картопля 124,0 133,0 1,07

Цукор 38,0 37,9 0,99

Олія рослинна всіх видів 13,0 15,4 1,19

Як видно із таблиці 2.5.2.2 для повноцінного харчування українців вкрай не вистачає достатнього рівня виробництва м‘яса яловичини, молока, плодоягідної продукції. Це якраз ті галузі, які створюють додаткові робочі місця та сприяють нарощуванню доданої вартості сільськогосподарського виробництва на один гектар ріллі.

Таблиця 2.5.2.37. Фактичне (2010 р.) і необхідне виробництво продукції молочного скотарства, тис. Тонн

7 Джерело: «Національний проект “Відроджене скотарство”. — К.: ДІА, 2011. — 44 с.» http://www.uaan.gov.ua/sites/default/files/skotar.pdf

Продукція

Фактичне виробництво Потреба згідно

нормативів

МОЗ

Дефіцит до норми

споживанняСільгосп-

підприємства

Господарства населення

Всього

Молоко 2217 9032 11249 17480 -6231

Яловичина 105 323 428 1440 -1012

На основі цифр таблиці 2.5.2.3 можна побачити наскільки великим може бути зростання виробництва молока і м‘яса навіть без врахування можливого експорту. Таке зростання продукції тваринництва могло б не тільки покращити зайнятість в сільських територіях, але й зупинити процес деградації земель.

Адже орієнтація великих сільськогосподарських виробників майже виключно на зернове господарство не тільки призвело скорочення поголів‘я худоби, а й до різкого скорочення внесення органічних добрив в українські чорноземи, що уже в середньостроковій перспективі може мати вкрай негативні наслідки. При рекомендованій нормі 1 голова ВРХ на 1 Га ріллі, в Україні ми маємо вп‘ятеро меншу кількість ВРХ.

На малюнку 2.5.2.7 яскраво видно ситуацію із внесенням органіки. Заміна органічних добрив хімією проблеми збереження чорноземів все одно не вирішує. Збереження земель найкраще видно на прикладі індивідуальних селянських господарств, де одні й ті ж ділянки люди використовують століттями, а родючість їх залишається досить високою саме через її підтримку внесенням органічних добрив.

257 131

28 41013 246 10 433

0

50000

100000

150000

200000

250000

1990 2000 2005 2009

Всього, тис.тонн

Малюнок2.5.2. 7. Кількість внесених на поля органічних добрив

Малюнок 2.5.2.8. Поголів‘я ВРХ на 1 га сільгоспугідь по регіонах України

При цьому варто розуміти, що нинішній стан грунтів сільсьгосподарських угідь є достатньо проблемним. Ерозія, зменшення вмісту гумусів, засолення, закислення, ущільнення грунтів є дуже поширеним практично по усіх регіонах України.

Малюнок 2.5.2.9. Карта стану грунтів(ерозія орних земель)

Порівняльна характеристика сільськогосподарського виробництва регіонів України

Як уже йшла мова вище, всі українські регіони, за винятком можливо гірських, мають загальні характеристики, що дозволяють порівнювати у досить коректний спосіб ефективність сільськогосподарського виробництва.

Загальні зведені окремі показники знайшли своє відображення у таблиці 2.5.2.4.

Таблиця 2.5.2.4. Порівняльна характеристика сільськогосподарського виробництва регіонів України

Станом на 2011

Сільське

наявне

населенн

я. Тис.

осіб. (На 1 січня 2012 року)

Сільгоспугіддя

(всі господарства,

на кінець року;

тис.га)

Кі-сть найма

них праці

вників підприємств с\г(тис. осіб)

Продуктивність праці в

с\г підприємствах

(на 1 зайнятог

о в с\г виробни

цтві, у постійних цінах 2010р.;

грн)

Середньомісячна

з\п працівників підприємств с\г

та пов’язаних з ним

послуг (гривень)*

ВРП с/г (у

постійних

цінах 2010р.; млн..гр

н)

Рівень рентабельності сільськогосподарського ви-тва в с\г підриєм. (відсотків)

ВРП с\г на одного сільського жителя (грн)

Україна1 14252,7 36483,3 711 165229 1801

233696,3 27 16397

Автономна Республіка Крим 730,8 1498,9 31,1

111260,9 1863 8314,5 23,7 11377

Області

Вінницька818,4 1823,3 44,7

188139,6 1763 15065 24,9 18408

Волинська 499,5 828,2 14,9

121934,8 1088 5781,2 19,7 11574

Дніпропетровська 548,1 2199,4 40,6

185237,5 1872 14475,5 32,2 26410

Донецька 415,8 1779,2 40,1 132571 2070 11464,5 30,8 27572

Житомирська 532,8 1289,7 24,5

146101,6 1412 7222,6 12,2 13556

Закарпатська 785,5 404,7 6,4 45901,5 1267 4044,8 -0,5 5149

Запорізьк 412,4 2133,5 30,6 138145, 1665 8737,2 28,5 21186

а 9

Івано-Франківська 782,4 489,8 10 206569 1958 5176,2 32 6616

Київська660,4 1513,7 48,5

180331,9 2165 13627,8 39 20636

Кіровоградська 379,5 1781,1 30,4

196034,5 1718 10542,3 42,5 27779

Луганська 301,1 1719 21,3 158294 1740 6202,6 27,7 20600

Львівська996,1 1031,5 14,5

188290,6 1879 8400,9 21,4 8434

Миколаївська 380,1 1784,8 22,8

140766,1 1676 8374,2 33,5 22032

Одеська793,3 2216,4 36,8

109602,7 1395 10020,3 18,8 12631

Полтавська 572,3 1872,5 52,7

173216,3 1972 14922,5 27,6 26075

Рівненська 602 825,4 16

123487,2 1456 5993 9,7 9955

Сумська373,1 1439,1 25

196904,8 1652 7860,1 11 21067

Тернопільська 605,5 959,4 14,3

208978,2 1547 7295 27,5 12048

Харківська 544,9 2180,2 35,5

198138,1 1907 13270,6 27,5 24354

Херсонська 420,9 1764,4 25,3

158265,7 1679 9964,3 24,4 23674

Хмельницька 592 1468,9 24,9 199480 1763 9678,3 21,6 16348

Черкаська558,9 1311,6 41,8

256781,2 2055 14489,1 27,1 25924

Чернівецька 522,2 448,9 9,4

129291,6 1490 4318,6 13,4 8270

Чернігівська 401,1 1719,7 35,2

144436,2 1510 8455,2 14,6 21080

Як видно із цієї таблиці ситуація у сільськогосподарському секторі більшості українських областей є досить типовою. Лише декілька регіонів демонструють значно нижчий рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва у порівнянні з середньо українським показником, рівень оплати праці найманих працівників та й продуктивність праці різниться від середньо українського в межах 30%.

Натомість проведення перерахунку валового продукту сільського господарства на один гектар ріллі дав досить промовисту картину, яка свідчить про можливі додаткові резерви зростання загальної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Малюнок 2.5.2.10. Ефективність 1 га сільськогосподарських угідь, 2010 рік.

Проміжні висновки:

1. Сільськогосподарське виробництво України попри демонстрування постійного зростання та прискореної концентрації виробництва у агропромислових холдингах, ще не досягнуло обсягів 1990 року.

2. Структура сільськогосподарського виробництва за останні 20 років суттєво змінилась, через значне зменшення тваринництва та ягідництва.

3. Підтримання певного балансу споживання тваринних жирів забезпечується в основному індивідуальними селянськими господарствами.

4. Значне зменшення поголів‘я худоби, призвело до не здатності сільського господарства забезпечити населення України у повному обсязі необхідними набором харчових продуктів, знизило зайнятість у сільських територіях.

5. Має місце значне ерозія та загальне зниження якості сільськогосподарських земель у більшості регіонів, у тому числі через практично повну відсутність внесення у грунти органічних добрив.

6. Сільськогосподарське виробництво має значні можливості для свого розвитку, використовуючи місткість і внутрішнього ринку(незадоволений попит) у м‘ясо-молочній та плодово-ягідній продукції.

Певний, висновок, що напрошується від оцінки досягнень у сільськогосподарському виробництві є не досить втішним. Маючи величезні запаси родючих орних земель, помірний клімат, європейську систему розселення, Україна не може забезпечити себе молочними, м‘ясними, рибними продуктами, ягідною та плодовою продукцією. Структура сільського господарства є мало сегментарною, тотальне переважання зернового виробництва над тваринництвом веде до зниження родючості земель і витісняє із традиційного села робочі місця, знижує надходження до місцевих бюджетів.

2.5.3. ЗАЙНЯТІСТЬ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ У СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ

Складна демографічна ситуація у сільських територіях має у своїй основі різні складові, але однією із складових, на яку може та мусить впливати державна регіональна політика є значне зменшення зайнятості населення і поширення бідності серед домогосподарств.

На фоні зміни структури сільськогосподарського виробництва суттєво змінилась структура доходів домогосподарств у селах. Якщо у містах головною частиною доходу домогосподарства є заробітна плата, то для села основним доходом стає пенсія та розрахункова вартість харчових продуктів вирощених та спожитих у домогосподарстві. (табл. 2.5.3.1 )8.

Таблиця 2.5.3.1

Структура загального доходу міських та сільських домогосподарств, 2010 р., %

Міські поселення Сільська місцевість

Оплата праці 55,6 32,8

Доходи від підприємницької та індивідуальної діяльності 6,9 4,9

Доходи від власності 0,3 1,6

Доходи від продажу продукції з особистого підсобного господарства 0,5 11,1

Вартість спожитої продукції, отриманої з ОПГ та від самозаготівель 1,7 13,2

Пенсії 22,6 25,4

Пільги та субсидії 1,1 0,7

Інші соціальні трансферти 2,9 3,9

Грошова допомога від родичів та знайомих 5,1 3,8

Надходження від продажу власного майна 0,6 0,18 Використано матеріали з видання: «Земля-село-люди-реформа: збірник аналітичних матеріалів експертного форуму з питань земельної реформи.; м. Київ, 14.02.2012.» - К.: Легальний статус, 2012.-96 с.

Інші надходження 2,6 2,6

Бідність сільського населення впливає і на якість харчування. Як це не виглядає парадоксально, але за показниками витрат на харчування, разом із структурою спожитих харчових продуктів сільське населення України значно поступається міському.

Таблиця 2.5.3.2. Витрати на харчування

Міські поселення

Сільська місцевість

Україна

Еквівалентні витрати нижче прожиткового мінімуму 13,6 23,5 16,5

Еквівалентні витрати нижче межі бідності, визначеної ООН для країн Центральної та Східної Європи (гривневий еквівалент $5 за ПКС, розрахованого Світовим Банком 1,8 3,9 2,5

Витрати на харчування понад 60% доходів37 50,1 41,2

Продовжує відбуватись розшарування у доходах між міським та сільським населенням України. (табл. 2.5.3.3)

Таблиця 2.5.3.3 . Доходи та витрати міського та сільського населення на одну особу

Роки 1999 2000 2007 2008 2009 2010

Загальні доходи, грн. 116,3 144,0 745,9 1047,9 1112,2 1302,4

- місто 113,5 140,8 796,6 1135,3 1187,9 1381,2

- село 121,9 150,6 641,6 867,8 955,0 1137,3

Сукупні витрати 153,8 195,9 662,4 997,0 1059,2 1184,9

- місто 157,3 202,4 717,3 1084,5 1148,4 1264,2

- село 146,5 182,5 549,2 816,5 873,7 1018,9

Якщо в 1999 році доходи городянина були на 7% нижчими від доходів сільського мешканця, то уже в 2010 році вони в 1,21 раза стали вищими.

Малюнок 2.5.3.1. Частка населення, що проживає в домогосподарствах з дітьми та потерпає від недостатності коштів для отримання будь-якої професійної освіти, за різними типами домогосподарств, 2009 р., %.

Низькі доходи українських сімей є суттєвою перепоною отриманню кваліфікації для дітей, а відтак закривають усі соціальні ліфти для таких дітей на майбутнє. Як видно з діаграми на Мал. 2.5.3.1 , навіть професійну освіту для багатьох сільських дітей стає отримати дуже складно. Чим менше поселення, тим гірша ситуація з можливістю отримання будь-якої кваліфікації.

Така ситуація пов‘язана із низькою зайнятістю сільського населення. Особливо це помітно на зміні кількості найманих працівників у сільськогосподарських підприємствах. Різке падіння кількості найманих працівників не компенсується розширенням власної зайнятості(як фермерів, підприємців, кількість яких практично не зростає).

Таблиця 2.5.3.4. Зміна кількості найманих працівників сільськогосподарських підприємств за регіонами України, 2005 – 2011 роки9.

Регіони Кі-сть найманих працівників

підприємств с\г(тис. осіб)

2005

Кі-сть найманих працівників

підприємств с\г(тис. осіб)

2011 рік

Україна1 1245,5 711

Автономна Республіка Крим 51,2 31,1

Області

Вінницька 86,8 44,7

Волинська 37,9 14,9

Дніпропетровська 54,5 40,6

Донецька 46,4 40,1

Житомирська 58,8 24,5

Закарпатська 12,2 6,4

Запорізька 43 30,6

Івано-Франківська 17,7 10

Київська 82,2 48,5

Кіровоградська 47,4 30,4

Луганська 36,9 21,3

Львівська 31,7 14,5

9 На основі даних Держстату

Миколаївська 45,1 22,8

Одеська 69,7 36,8

Полтавська 72 52,7

Рівненська 35,9 16

Сумська 56 25

Тернопільська 35 14,3

Харківська 62,1 35,5

Херсонська 33,5 25,3

Хмельницька 67,4 24,9

Черкаська 63,4 41,8

Чернівецька 20,1 9,4

Чернігівська 58,5 35,2

2005 20110

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

16000

населення

наймані працівники

Малюнок 2.5.3.2 . Частка найманих працівників сільськогосподарських підприємств у структурі сільського населення.

Як видно із приведених вище даних, за останні 6 років частка найманих працівників сільськогосподарських підприємств у структурі сільського населення зменшилась з 8,1% у 2005 році, до 4,9% у 2011 році. При цьому у деяких областях, зменшення кількості найманих працівників сільськогосподарських підприємств відбулось більш ніж у 2 рази. Жодного компенсування такого падіння зайнятості за такий короткий період віднайти просто не можливо.

Проміжні висновки:

1. У сільських територіях відбувається швидке скорочення зайнятості активного населення, особливо частки найманих працівників, що задіяні у сільськогосподарських підприємствах.

2. Зниження рівня зайнятості у сільськогосподарських підприємствах, не компенсується розширенням зайнятості сільського населення у унших сферах, а також само зайнятості.

3. Серед сільського населення має місце тенденція до посилення рівня бідності, а відтак, до скорочення можливостей молоді інтегруватись у суспільство, що стрімко змінюється.

4. Низька зайнятість сільського населення, спричинена цим бідність призводить до падіння прогнозованої тривалості життя сільського населення та скорочення активного періоду життя людини. Уже має місце зменшена тривалість життя сільського населення у порівнянні з міським.

2.5.4. ЗУСИЛЛЯ ДЕРЖАВИ ЩОДО ЗУПИНЕННЯ ДЕГРАДАЦІЇ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Від початку 90-тих років в Україні незалежності на всіх рівнях неодмінно й повсякчасно підкреслюється пріоритетність розвитку українського села.

Усі українські президенти, лідери політичних партій, завжди заявляють про ключову роль села та аграрного сектора у розбудові української держави.

Завжди було і залишається модним декларувати свою прихильність до українського селянина, знаходити високі епітети для означення його унікальної місії.

Попри це, загалом правильні й гарні декларації дуже рідко знаходили своє втілення у реальній державній політиці. Хороші концепції, як правило, не ставали програмами, а перспективні законопроекти – законами.

Ситуація в сільських територіях постійно погіршується, демографічна ситуація стала катастрофічною, не зважаючи на дуже обнадійливу динаміку зростання експорту продукції сільського господарства, проблеми сільських територій та проблеми селянина не вирішуються.

За величезним масивом документів – законодавчих актів та їх проектів, політичних та економічних програм – досі не видно системної, цілісної та послідовної державної політики.

Законодавче забезпечення розвитку села та аграрної сфери є непослідовним, недостатнім та несистемним. Законодавчі акти подекуди не узгоджуються між собою, є неактуальними, застарілими чи такими, які практично не діють. Разом з тим, цілком очевидно, що несистемне законодавство є лише віддзеркаленням несистемної та непослідовної політики держави щодо аграрного сектору та сільських територій.

Нині серед актів законодавства, які безпосередньо стосуються сфери розвитку сільських територій та сільського господарства, можна виділити такі: 10:

Закон «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 р. 11

Закон чинний, досі залишається фактично єдиним актом, який визначає реальні заходи щодо соціального розвитку села.

Цей Закон поклав початок правовому забезпеченню соціального розвитку села. Цей акт законодавства діє з 1 листопада 1990 року, тобто був ухвалений ще за часів УРСР. Із того часу до нього 12 разів вносилися зміни, востаннє – 2 грудня 2010 року.

10 Тут у хронологічному порядку наведено як чинні акти, так і ті, які втратили чинність, однак, на нашу думку, свого часу істотно вплинули на державну політику.

11 Закон від17 жовтня 1990 року № 400-XII (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/400-12)

Законом уперше на законодавчому рівні було проголошено політику відродження селянства як «господаря землі, носія моралі та національної культури».

Законом встановлено низку різнопланових пільг та преференцій для сільських жителів та для аграрного сектора.

На наш погляд, його застосування на практиці зводиться насамперед до запровадження таких пільг, які не складають якусь певну систему і не є частиною цілісної державної політики. Разом з тим фактично не працює ціла низка рамкових норм Закону, які мали б забезпечити пріоритетність питань розвитку села під час розроблення та прийняття інших нормативних актів та державних програм.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення формування інвестицій на соціальний розвиток села та агропромислового комплексу» від 29 липня 1992 р. № 423 12

Ця урядова постанова двадцятилітньої давності досі залишається чинною, причому до неї жодного разу не вносилися зміни . Не змінено навіть назви відомств, відповідальних за реалізацію рішення. Це непрямо свідчить про те, що вказана постанова уряду фактично не діє. Сфера її правового регулювання практично повністю покривається вищезгаданим законом «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві».

Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію Національної програми відродження села на 1995–2005 роки» від 4 лютого 1994 року № 3924-XII 13

Кабмін разом з комісіями ВРУ до кінця 1994 року на основі Концепції мав підготувати і подати Програму. Однак Програма так і не була ухвалена, а Урядову комісію, утворену для її розроблення, було ліквідовано у 2007 році.

Указ Президента України «Про основні засади розвитку соціальної сфери села» від 20 грудня 2000 р. № 1356 14

Указ формально досі чинний. Відповідно до п. 2 Указу Кабмін повинен «під час підготовки проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, закону про Державний бюджет України та нормативно-правових актів ураховувати Основні засади розвитку соціальної сфери села».

Таким чином, цей Указ, поряд із Законом «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», фактично має рамковий характер.

Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років» від 18 січня 2001 р. 15

Закон досі формально залишається чинним , незважаючи на обмеження строків, що є у самій назві акта. Закон визначає, в основному, економічно-фінансові важелі розвитку сільського господарства.

Закон України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» від 7 лютого 2002 року № 3023-III 16

12 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/423-92-%D0%BF13 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3924-1214 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1356/200015 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2238-1416 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3023-14

Закон визначає основні напрями державної політики пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу.

Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV 17

Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств.

Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р. 18

Закон чинний і дуже активно застосовується, зокрема при формуванні економічної та бюджетної політики, а точніше, для включення в бюджет великих сум «на підтримку с/г». Результативність закону ніхто ніколи не оцінював(принаймі відкритої інформації щодо такої оцінки знайти не вдалося). Сфера застосування закону (стаття 1): «…визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення».

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми соціального розвитку села на період до 2011 року» від 10 серпня 2004 р. № 573-р 19

Концепція не реалізована, а відповідна програма на державному рівні не затверджена. Однак формально документ досі залишається чинним.

Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 р. 20.

Закон чинний. За своїм змістом Закон є засадничим, рамковим. У ньому визначені мета («збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації»), пріоритети аграрної політики та шляхи їх досягнення. Однак реалізація цього акта потребує відповідного нормативно-правового забезпечення, якого досі немає. Фактично Закон не працює.

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006–2010 роки» від 21 грудня 2005 р. № 536-р 21.

Концепція не була реалізована, а відповідна програма на державному рівні не затверджена. Розпорядження, однак, досі залишається чинним.

Формально до концепції «прив’язана» Державна цільова програма розвитку українського села до 2015 року (див. нижче). Однак назва, строки та зміст згаданої програми у цілому не відповідають концепції. До того ж програма ухвалена майже через два роки від дати схвалення концепції, а мала бути розроблена у тримісячний строк.

17 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/973-1518 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1877-1519 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/573-2004-%D1%8020 закон від 18 жовтня 2005 року № 2982-IV (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2982-15)21 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/536-2005-%D1%80

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року» від 19 вересня 2007 р. № 1158 22

Програма діє, але аудит, здійснений Рахунковою палатою України про стан виконання програми23 показує, що з виконанням програми є великі проблеми:

«Терміни виконання першого (2008–2009 роки) та другого (2010–2011роки) етапів Програми завершилися, третій (2011–2015 роки) – в стадії виконання.

Проте розроблення і прийняття в установленому порядку актів законодавства з питань забезпечення ефективної реалізації Програми на першому етапі її виконання не було здійснено.

Аудитом встановлено, що з прийнятих 140 законодавчих і нормативно-правових актів більшість розроблено на другому етапі реалізації Програми, що не сприяло виконанню у 2008–2011 роках її заходів у визначених на цей період обсягах.

Програма всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 107 “Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм” не містить розподілу обсягів фінансування її заходів на 2011-2015 роки та не визначає на цей період результативних показників. Крім того, в частині виконавців, завдань і заходів Програма на сьогодні є неузгодженою.

Згідно з прогнозними обсягами, загальний бюджет Програми становить 128,2 млрд. грн., у тому числі кошти державного бюджету – 120,7 млрд. грн., місцевого бюджету – 11,2 млн. грн., з інших джерел – 7,4 млрд. гривень.

За період виконання I і II етапів Програми (2008–2011 роки) з державного бюджету на її заходи спрямовано 40 374,9 млн. грн., або 68,2 відс. від прогнозного на цей період обсягу (59159,5 млн. гривень).

З місцевих бюджетів у 2011 році на виконання заходів Програми спрямовано 50 млн. гривень.

Слід також зазначити, що у 2008–2011 роках бюджетні кошти, зокрема, на компенсацію витрат, понесених підприємствами агропромислового комплексу, з будівництва об’єктів соціальної сфери у сільських населених пунктах (прогнозний обсяг – 400 млн. грн.) та державну підтримку розвитку депресивних територій (прогнозний обсяг – 250,5 млн. грн.) не виділялися.»

Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань розвитку сільських територій» від 27 грудня 2008 р. № 1124 24

Постанова чинна. Рада утворена, однак остання відкрита інформація про засідання ради датується лютим 2010 року.

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року» від 3 лютого 2010 р. № 121-р 25 Концепція не реалізована – розпорядження було скасоване наступним урядом (Розпорядження від 02.09.2010, № 1761-2010-р)Державні стратегії, програми

Програмування розвитку села, на жаль, не є послідовним та системним.

22 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-%D0%BF23 http://www.ac-rada.gov.ua/doccatalog/document/16741939/Selo_2015.pdf

24 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1124-2008-%D0%BF25 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/121-2010-%D1%80

Поширеною є практика, коли довгострокові документи чи їх проекти, напрацьовані попереднім урядом, скасовуються наступним.

Усі схвалені у різні роки концепції державних програм надалі так і не стали програмами:

У 1994 році Верховна Рада схвалила Концепцію Національної програми відродження села на 1995–2005 роки 26. Однак програма так і не була ухвалена, а Урядову комісію, утворену для її розроблення, було ліквідовано аж у 2007 році.

У 2004 році урядом була ухвалена «Концепція Загальнодержавної програми соціального розвитку села на період до 2011 року» 27, однак відповідна програма так і не була ухвалена

У грудні 2005 року Кабінет Міністрів ухвалив нову концепцію Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006– 2010 роки 28. Мінагрополітики у тримісячний строк повинно було розробити та подати програми. Міністерство своїм наказом 29 навіть подбало про наукове забезпечення розроблення, однак програма так і не була розроблена.

У лютому 2010 року урядом Ю. Тимошенко була ухвалена нова «Концепція Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року» 30, однак вже у вересні того ж року вона була скасована урядом М. Азарова 31. (Втрата чинності від 02.09.2010, підстава 1761-2010-р)

На офіційному сайті Державного агентства з інвестицій присутня рекламна інформація про такі національні проекти у сфері сільськогосподарського виробництва:

«Зерно України

«Зерно України» - програма розвитку зерновиробництва з високими виробничими та економічними показниками

Відроджене скотарство

«Відроджене скотарство» - розроблення зерновиробництва з високими виробничими та економічними показниками;

Зелені ринки

«Зелені ринки» - створення мережі регіональних оптових продовольчих ринків.»

26 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3924-1227 Розп. КМУ від 10 серпня 2004 р. № 573-р28 Розп. КМУ від 21 грудня 2005 р. № 536-р29 наказ від 15.03.2006 N 124 (http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1021.2726.0)30 Розп. КМУ від 3 лютого 2010 р. № 121-р31 Розп. КМУ від 2 вересня 2010 р. № 1761-р

Далі жодної інформації про стан підготовки цих проектів просто немає. Не зважаючи на те, що наприклад проект «Відроджене скотарство» передбачався у Національному плані дій 2011 та у плані заходів Держагенства на 2012 рік, жодної інформації про затвердження цього проекту не має.

Останні два роки в інформаційному просторі обговорюється ще «Ініциатива «РІДНЕ СЕЛО»», інформація про яку знаходиться на офіційному сайті Мінагрополітики32 , проте жодної інформації щодо перетворення цієї ініціативи у державні проекти не виявлено.

Проміжні висновки:

1. На державному рівні протягом останніх 20 років мали місце неодноразові спроби сформувати комплексне законодавство щодо розвитку агропромислового комплексу та сільських територій в Україні, проте цілісної системи досі не створено, оскільки не визначена стратегія розвитку цієї сфери.

2. Державні цільові програми щодо розвитку села, не зважаючи на затвердження їхніх концепцій так і не ставали програмами, а чинна сьогодні програма не фінансується у повному обсязі і фактично її виконання знаходиться під загрозою.

3. Нові ініціативи в контексті підготовки національних проектів у аграрній сфері та ініціативи комплексного розвитку сільських територій не переведені у розряд нормативних документів.

4. На наш погляд закріплення за Міністерством аграрної політики та продовольства такої важливої сфери, як розвиток сільських територій не є виправданим, оскільки розвиток сільських територій включає надто багато складових: від планування території, до соціальної сфери і зайнятості населення поза сільськогосподарським виробництвом. Оскільки розвиток сільських територій є важливою складовою регіонального розвитку, віднесення цієї сфери до згаданого міністерства створює додаткові проблеми із координацією секторальних політики у територіях.

32 http://minagro.gov.ua/apk?nid=3389