ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА РУСІ-УКРАЇНИ

В українському письменстві, культурі Середньовіччя почергово

розвинулися два напрямки – монументалізм і орнаменталізм.

Монументалівзм – ІХ-ХІІ ст

Для мистецтва цього напрямку характерні:

1. Масштабність, величавість, суворість.

2. Незначна кількість формальних прикрас: паралелізм сусідніх

речень, думок, алітерації, порівняння.

3. чіткість, простота композиції.

4. Християнський оптимізм.

5. Державницька ідеологія.

6. Зосередження уваги на змісті.

ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА РУСІ-УКРАЇНИ

Серед визначних творів монументально напрямку:

- «Повість минулих літ»

- «Повчання дітям» Володимира Мономаха

- Проповіді Феодосія Печерського

- «Житіє Феодосія Печерського»

- «Слово про закон благодать» Митрополита

Іларіона

- «Житіє Бориса і Гліба»

ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА РУСІ-УКРАЇНИ

Орнаменталізм – ХІІ-ХІІІ ст

На зміну монументалізму прийшов новий напрям –

орнаменталізм. Основні риси:

1. Мозаїчність та багатотематичність творів.

2. Погляд на світ як на систему символів.

3. Багата тропіка: гіперболи, фольклорні постійні

епітети.

4. Складна, заплутана синтаксична побудова тексту.

5. На зміну оптимізмові приходить песимізм.

ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА РУСІ-УКРАЇНИ

Зразки цього напряму:

Героїчна поема «Слово про похід Ігорів»,

проповіді Кирила Туріського та Серапіона,

Києво-Печерський патерик, Київський літопис,

Галицько-Волинський літопис.

Ренесанс — середина ХV — початок ХVІ ст.ст.

У ХІV–ХV ст. українські землі були спустошені

турецькими й татарськими ордами, унаслідок

чого ослаблена країна була поділена сусідами:

Галичину захопили поляки, Закарпаття —

угорці. Для захисту своїх земель наш народ

створив збройні сили — козацтво, яке

прославилося на всю Європу, адже захистило від

турків і татар слов’янські землі.

Братства Наприкінці ХVІ ст. в Україні виникають численні громадсько-політичні й освітні

організації, відомі як братства.

Братські товариства засновувалися, як правило, при православних церквах. Отже, до

певної міри вони були й релігійними організаціями,хоча їхня діяльність уважалася

здебільшого світською.

До братств належали переважно купці, ремісники й простолюд. Ці організації мали

свій суд, скарбницю, вони засновували школи й друкарні, а деякі опікувалися хворими й

нужденними, будували лікарні й притулки для бідних.

В Україні найстарішим є Львівське Успенське братство, яке в 1585 р. організувало

школу, де навчалися й викладали відомі діячі культури (Памво Беринда, Йов

Борецький, Кирило Транквіліон-Ставровецький).

 Важливу роль у громадському житті відігравали братства, що виникли в Дрогобичі,

Києві, Луцьку, Перемишлі.

 

Київська академія Серед усіх братських шкіл

найбільше значення мала

Київська, заснована в 1632

р. в статусі колегії. Нею

опікувався митрополит Петро

Могила, після смерті якого

заклад було перейменовано на

його честь.

Циркульний

(Ковніровський) корпус

Києво-Могилянської

академії споруджено у

три етапи: в 1899 році

збудовано перший

поверх, у 1904 —

добудовано другий, а в

1953 споруда стала

триповерховою і набула

сучасного вигляду.

1. Саме Києво-Могилянська академія, перша вища школа

східних слов’ян, дала світові філософа й письменника

Григорія СковородуГригорій Сковорода (1722 — 1794)1738 р. —вступає до Києво-Могилянської Академії.

ученого Михайла Ломоносова

Миха3йло Васи3льович

Ломоно3сов

(8 (19) листопада 1711 —

4 (15) квітня 1765) —

росiйський вчений-

натураліст, геохімік,

поет, реформатор

російської мови.

Композиторів: Максима Березовського Дмитра Бортнянського

архітектора Івана Григоровича-БарськогоЗа проектами архітектора в Києві були побудовані: Покровська Церва – 1766рЦерва Миколи Набережного

державних і військових діячів: Івана Мазепу та Семена Палія

Народився визначний український воєнначальник у Борзні (тепер Чернігівська область) в козацькій родині. Вчився у Києво-Могилянській Колегії

Мазепа Іван Степанович — гетьман України (1687—1709 рр.); видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII — поч. XVIII ст.Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області).

У ХVІІ ст. подібні заклади виникають у

Переяславі, Чернігові, Харкові, 1661 р. у

Львові відкривається університет. Про

високий рівень освіти в Україні залишив

спогад сирійський мандрівник Павло

Алепський, приємно здивований чудовою

рисою українців: «Усі вони, за винятком

небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і

дочок, уміють читати… У землі козаків усі

діти вміють читати, навіть сироти».

 

Книгодрукування У ХV ст. в Україні розквітає

книгодрукування. Засновником

українського друкарства став

Святополк Фіоль, який у 1491

р. видав дві книжки

слов’янською мовою для потреб

українців (ці книжки — Октоїх і

Часослов — були опубліковані в

Кракові). У другій половині ХVІ

ст. друкарні виникають по всіх

українських землях — у Львові,

Острозі, Перемишлі,  Луцьку,

Житомирі, Чернігові, Почаєві

та інших містах.

Сторінки «Октоїха» Фіоля (1491)

«Часослов» Святополка Фіоля

Найбільшою українською

книговидавничою установою в той час  була

друкарня Києво-Печерської лаври, яка за

перші п’ятнадцять років свого існування

надрукувала сорок книжок, з-поміж яких значну

частину становили монументальні видання на

п’ятсот–тисячу п’ятсот сторінок. Розвиткові

нашого книговидавництва сприяв славетний Іван

Федоров, який у 1574 р. надрукував у Львові

«Буквар» і «Апостол», а ще через  сім років в

Острозі — Біблію.

Будинок колишньої друкарні Києво-печерської лаври.

ЗАРАЗ ТУТ — МУЗЕЙ КНИГИ ТА ДРУКАРСТВА

Іван Федорович (Іван Феодорович, Іван Федоров) (1510 - 1530) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник.

Автограф Федоровича з 23 липня 1583

Ренесанс і бароко У ХІV–ХV ст. у Європі починається Ренесанс (від латин.

renascor — відроджуюсь) — епоха Відродження

західноєвропейського мистецтва й літератури, що прийшла

на зміну епосі Середньовіччя. Основною  рисою Ренесансу

є повернення в мистецтві до античних зразків, проникнення

науки в закони світобудови. У цей час у  літературі панує

латинська мова, повертається античний ідеал краси,

особлива увага звертається на цінність

людської  особистості, звільнення її від середньовічних догм.

Ренесанс спочатку виник в Італії, значно пізніше

поширився в інших європейських країнах. До України

Ренесанс дійшов із запізненням. У нашій культурі він

не охопив усіх видів мистецтва, а існував у ХVІ ст. як

окрема естетична течія, яка в першій половині ХVІІ ст.

злилася з українським бароко. Найскладніша

проблема для кожного періоду — вироблення власного

літературного стилю — так і не була розв’язана.

Найвідомішим представником українського

літературного ренесансу є Павло Русин, який писав

латиною (відома його поетична збірка «Пісні Павла

Русина з Кросна», яка побачила світ 1509 р. у Відні).

Каплиця Боїмів у Львові (1609—1615) — пам'ятка пізнього ренесансу в Україні

У мистецтві Ренесанс — назва стилю,

що прийшов на зміну готиці. В Україні

на початку 16 — пол. 17 ст. за доби

розвитку міст і зростання міщанського

стану. Пам'ятки Ренесансу

характеристичні насамперед для

західної області України, зокрема для

Львова, до якого приїздили

кваліфіковані майстри з мистецьких

центрів Італії і Німеччини

Назву доби Ренесанс пишуть з великої

літери, а назву стилю — з малої (пор.: доба

Ренесансу, епоха Відродження; твір,

написаний у стилі ренесансу, ренесансна

архітектура). 

БарокоБароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний)

— це стиль у європейському мистецтві (ХVІ ст.), що прийшов на зміну ренесансу. Бароко притаманні

урочистість, пишність, складність, динамічність композиції, мінливість. Літературі бароко властиве поєднання релігійних і

світських мотивів, образів, тяжіння до різноманітних контрастів, метафоричності й алегоричності, прагнення вразити читача. Цей стиль особливо проявився в літературі й архітектурі нашої країни (наприкінці ХVІІ–ХVІІІ ст.) і набув назви українське бароко (а ще козацьке бароко — у красному письменстві).

Найяскравішими представниками літературного бароко

є : Іван Величковський і Лазар Баранович — у поезії,

 

Іва3н Величко3вський (*близько 1630 (?1651) — †1701? (1726)) — український письменник, поет, священик. Іван Величковський належить до майже зовсім невідомих українських письменників кінця XVII і початку XVIII ст. Перекладач і автор різних аскетичних творів, архімандрит Нямецького монастиря в Молдавії.

Народився в 1620 р. в Україні.Навчався в школі Київського Братського Богоявленського монастиря.Остаточну освіту отримав у польських колегіях.

Самійло  Величко — у літописанні

Народився у козацькій родині.

Його батько, козак Василь

Величко, належав до першої

сотні Полтавського полку, був

людиною грамотною, мудрою й

шанованою, мав велику

книгарню.

Феофан Прокопович — у драматургії

Феофан Прокопович — визначний

український діяч епохи бароко.

Різносторонність обдарувань,

енциклопедичність знань, видатні

досягнення в галузі науки,

політики, без сумніву дозволяють

поставити його в ряд геніїв

людства.

Вишенський Іван (між 

1545 та 1550, м. Судова Вишня, нині Львівська обл. — після 1620) — письменник-полеміст. Представник раннього українського бароко. Автор послань та трактатів, головною темою яких є полеміка з католицизмом. Визначальною в його творчості була ідея вічного спасіння.

Помітні елементи бароко в полемічній творчості Івана Вишенського, про якого

йтиметься згодом.

1545—1620

Судова Вишня. Іван Вишенський.

Потрібно згадати й про архітектуру бароко, адже

вона представлена сьогодні багатьма зразками в Києві,

Львові, Харкові, Новгороді-Сіверському, Глухові,

Лубнах та інших містах і так само цікава,  як і

література цього стилю. Архітектурі бароко

притаманні виразність, яскравість, контрастність,

велика увага тут приділяється декоративним

прикрасам, формам заломів стін і вікон. Передусім у

барокові шати вдягалися великі міські храми.

Велике значення надавалося й інтер’єру барокового

храму.

Яскравими зразками барокової архітектури в Україні є

брама Заборовського (колишній головний вхід до будинку

київського митрополита на території Софійського собору в

Києві; архітектор Й..Т. Шедель); будівлі Києво-Печерської

лаври (архітектор С. Ковнір); собор Святого Юра у Львові

(архітектор Б. Меретин); Андріївська церква й Маріїнський

палац у Києві (архітектор В. Растреллі). Усі названі

архітектурні об’єкти є шедеврами світового значення, а

більшість із них перебуває під охороною ЮНЕСКО.

 

Брама Заборовського

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

Андріївська церква

Маріїнський палац

Ренесанс ХІV — початок ХVІІ ст.

• повернення до зразків античного мистецтва (ідеалом стає краса форми); • увага до особистості, її внутрішнього світу, до життя простих людей; • поширення гуманістичних, волелюбних ідей; • заперечення середньовічних традицій

Павло Русин, Себастіан Кльонович, Петро Скарга

Бароко кінець ХVІІ– ХVІІІ ст.

• повернення уваги до Бога як до вер шини досконалості; • поєднання краси духовної й фізичної,  зовнішньої та внутрішньої; • бачення світу через контрасти й суперечності; • перенасичення художніми засобами  (метафори, гіперболи, порівняння,  антитези, алегорії тощо); • урочистість, мальовничість, пишна  декоративність, динамічність композиції

Іван Величковський,  Григорій Грабянка, Григорій Сковорода, Феофан Прокопович;елементи бароко у  творах Івана Вишенського