ЕТНІЧНИЙ ХАРАКТЕР ЗБІРКОВИХ ФОНДІВ МУЗЕЮ...
Post on 25-Feb-2019
247 Views
Preview:
TRANSCRIPT
42
ЕТНІЧНИЙ ХАРАКТЕР ЗБІРКОВИХ ФОНДІВМУЗЕЮ УКРАЇНСьКОЇ КУЛьТУРИ У СВИДНИКУ
Мирослав Сополига
УДК 39(=161.2):069.5(437.6)
Студія є частковим результатом наукового дослідження теми «Етнічність народної культури в ПівнічноСхідній Словаччині» у зв’язку з твердженнями певних осіб, що бібліотечний та збірковий фонди СНМ – Музею української культури, «наперекір своєму русинському походженню, безпідставно трактуються як складова української культури». Автор на основі докладного аналізу вищеназваних фондів, власних досліджень та інших достовірних фактів спростував ці твердження. До того ж заявив, що поділ предметного етносу на дві самостійні – незалежні – національності, тобто на «русинську» й українську, є безпідставним. Такий поділ шкодить цій спільності, знецінює її, зменшує її значення та статус у рамках громадянського суспільства.
Ключові слова: етнічність, русини, українці, бібліотечний фонд, історичні документи, етнографічні збірки, етноідентифікаційні ознаки, культурні традиції, мова, конфесійна належність.
This study is a partial solving of the research task The Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern Slovakia in the connection with the statements of some individuals, that the library and collection funds of SNM – Ukrainian Culture Museum in spite of their Ruthenian origin are treated wrongly as a part of Ukrainian culture.
The author has contested these assertions basing on the detailed analysis of the abovementioned funds, his own studies and other reliable facts. He has also stated that the devision of the ethnos into two selfreliant and independent nationalities, i.e. Ruthenian and Ukrainian one, is not correct. They are just two synonymous, thus identical denominations of the same nationality, the same ethnic group respectively. Such separation harms the society, insults it, diminishes its importance and position within the civil society.
Keywords: ethnicity, Ruthenians, Ukrainians, library fund, historical documents, ethnographic collections, ethnic and identificational features, cultural traditions, language, confessional appliance.
Після падіння Берлінського муру 9 листопада 1989 року, коли всі зрозуміли, що Радянський Союз, зі своїм соціалістичним табором, уже не має жодної перспективи, імперські та реваншистські сили Москви, Будапешта й Праги почали усвідомлювати реальну небезпеку відродження українства та виникнення Української держави. Щоб запобігти такій небажаній ситуації, антиукраїнські сили, окрім іншого, «витягли» на світ апробований у минулому проект «русинівнеукраїнців» [1, с. 11–12]. Стратегічну роль у планах реанімації русинства (політичного русинізму) було відведено українській меншині у Словаччині. Сумнозвісна «програма деукраїнізації» мала за ціль зліквідувати передовсім українські культурні установи. На порядку денному стала й ліквідація українського музею у Свиднику, який реалізатори цього абсурдного проекту назвали останнім бастіоном українства у Словаччині. Від 1991 року вісім разів офіційно міняли назву «Музей української культури», по
стійно переслідували та кілька разів звільняли з посади директора, усіляко принижували та ображали колектив.
Музей у Свиднику впродовж існування (від 1956 р.) нагромадив власний арсенал специфічної «зброї» – історичних, етнологічних та інших аргументів. Завдяки цьому він міг чинити опір довготривалим атакам і зумів відстояти свої позиції. Це явний доказ того, що зберігання пам’яті в такий спосіб має неабияке значення, що українська ідея в Карпатах – невмируща.
Музей української культури зберіг своє справжнє обличчя. Від 2002 року він став складовою Словацького національного музею. У 2007 році міністр культури Словацької Республіки повернув Музею його первісну назву. Разом з іншими музеями етнічних меншин Музей української культури у Свиднику провадить діяльність, яка достойно репрезентує національну культурну політику Словацької Республіки.
www.etnolog.org.ua
IMFE
лежність.
IMFE
лежність.
Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern Slovakia
IMFE
Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern Slovakiacol
IMFEcollection
IMFElection fun
IMFEfunds
IMFEds of
IMFEof SNM
IMFESNM
rt of Ukrainian culture
IMFErt of Ukrainian culture.
IMFE.det
IMFEdetailed
IMFEailed anal
IMFEanalysis
IMFEysis of
IMFEof the
IMFEthe abo
IMFEabove
IMFEve
IMFEmen
IMFEmentioned
IMFEtioned
ision
IMFEision of
IMFEof the
IMFEthe eth
IMFEethnos
IMFEnos int
IMFEinto
IMFEo two
IMFEtwo sel
IMFEself
IMFEf
IMFErel
IMFEreliant
IMFEiant
y
IMFEy are
IMFEare jus
IMFEjust
IMFEt two
IMFEtwo syn
IMFEsynonymous,
IMFEonymous, thu
IMFEthus
IMFEs ide
IMFEide
h
IMFEh sep
IMFEseparation
IMFEaration harm
IMFEharms
IMFEs the
IMFEthe soc
IMFEsociety,
IMFEiety, ins
IMFEinsults
IMFEults
ainians,
IMFE
ainians, lib
IMFE
library
IMFE
rary fun
IMFE
fund,
IMFE
d, hist
IMFE
historical
IMFEorical doc
IMFE
documents,
IMFE
uments,la
IMFE
language,
IMFE
nguage, co
IMFE
confessional
IMFE
nfessional ap
IMFE
appliance.
IMFE
pliance.
інського
IMFE
інського мур
IMFE
муру
IMFE
у 9 ли
IMFE
9 листо
IMFE
стовсі
IMFE
всі зро
IMFE
зрозуміли,
IMFE
зуміли, що
IMFE
що Рад
IMFE
Радян
IMFE
янїм IM
FEїм соці IM
FEсоціалістичнимIM
FEалістичним табIM
FEтабором,IM
FEором,
ної IMFE
ної пер IMFE
перспективи,IMFE
спективи, імпIMFE
імперськіIMFE
ерські таIMFE
таМос IM
FEМоскви,IM
FEкви, БудIM
FEБудапештаIM
FEапешта
ідомлюватиIMFE
ідомлювати реаIMFE
реальнуIMFE
льнуаїнстваIM
FEаїнства таIM
FEта виникнIM
FEвиникн
запобIMFE
запоб
с
IMFE
стійно
IMFE
тійно
43
З історії та теорії науки
Однак ініціативи (скарги та заяви) перейменувати Музей на «русинський» не вщухають донині. Саме тому тема «Етнічність народної культури в ПівнічноСхідній Словаччині» 2014 року була включена в науководослідну програму Словацького національного музею. Одним з результатів рішення цього проекту і є аналіз збірок Музею української культури у Свиднику, які, нібито, «й наперекір своєму русинському походженню безпідставно трактуються як складова української культури» 1.
Збірковий фонд Словацького національного музею – Музею української культури у Свиднику (далі – СНМ – МУК) станом на січень 2016 року нараховував 72 416 одиниць збереження, класифікованих за такими спеціалізаціями: історія (47 442 од.), етнографія (10 214 од.), мистецтвознавство (4500 од.), музикознавство (10 261 од.). На ділянці духовної культури архів Музею містить 20 220 документаційних карт. Музейна бібліотека нараховує 49 035 бібліографічних одиниць.
Коротка характеристика бібліотечного фонду СНМ – МУК. Бібліотечний фонд СНМ – МУК – нараховує 49 035 бібліографічних одиниць. Базовий склад та характер бібліотеки зумовлений основним профілем та спеціалізацією установи. Оскільки в даному разі йдеться про музей української етнічної спільноти у Словаччині, то й бібліотека вже від початку свого заснування систематично нагромаджує та опрацьовує передусім наукову літературу, пов’язану з історією та культурою українців Словаччини, історією матірного народу та її держави – України і, звичайно, історією своїх співгромадян – словаків та спільної батьківщини – Словацької Республіки. Зважаючи на те, що всі музейні наукові дослідження виконуються в ширших міжетнічних взаємозв’язках, у бібліотеці зберігається також численна колекція фахової літератури з різних країн, зокрема з України, Польщі, Угорщини, Сербії, США, Канади. Музей постійно налагоджує й утримує активні робочі контакти як з науковими та культурними за
кладами, так і з окремими місцевими фахівцями. Природно, що найінтенсивніша співпраця існує з установами і спеціалістами Словаччини (до 1993 р. – Чехословаччини) та України.
Автономні бібліотечні колекції СНМ – МУК сформували колишні приватні бібліо теки визначних науковців, українських письменників та культурних діячів – громадян Словаччини і Чехії (наприклад, О. Зілинський, А. Шлепецький, Ю. Боролич, А. Кусько, М. Шмайда, Є. Бісс, М. Дубай, В. Коман, Б. Зілинський, І. Мацинський, І. Галайда, Ю. Бача, В. Франко, М. Гулін, М. Роман, І. Ванат, Й. Гривнак та ін.). Цінний подарунок – 730 книг – Музей отримав від провідного словацького етнолога професора, доктора філософії, доктора історичних наук Яна Подолака 2.
У бібліотеці застосовується універсальна класифікація фондів за авторським та алфавітнопредметним каталогами. Предметний каталог розподіляє книги за окремими галузями знань (історія, етнографія, мовознавство, літературознавство, мистецтвознавство тощо). Мовна структура бібліотечних фондів така: українська та російська література – 95 %; «русинська» – 0,5 %; староукраїнський друк – 5 %; словацька – 18 %; угорська – 3 %; польська – 3,5 %; іншомовна (англ., нім. і т. д.) – 5 %.
Тут слід наголосити, що жодна бібліотека (навіть приватна) не будується за етнічним принципом. Бібліотека СНМ – МУК – осередок духовності, освіти та знань з історії та культури української спільноти в найрізноманітніших міжетнічних взаємозв’язках. Вимогу ініціаторів перевірки бібліотечних фондів СНМ – МУК, які, на їхню думку, мали б бути «русинськими», вважаємо абсурдними та дилетантськими.
Загальна характеристика збірок фонду історії. МУК, відповідно до свого профілю, систематично колекціонує документи про історичний, соціальноекономічний та національнокультурний розвиток регіону, у якому, поряд зі словаками та представниками інших
www.etnolog.org.ua
IMFE20 2
IMFE20 220
IMFE20
іотека
IMFEіотека на
IMFEна
иниць.
IMFEиниць.
Коротка характеристика бібліотечного
IMFE
Коротка характеристика бібліотечного Бібліотечний
IMFE
Бібліотечний фонд
IMFE
фондаховує
IMFE
аховує 49 0
IMFE
49 035
IMFE
35 бібл
IMFE
бібліогра
IMFE
іограовий IM
FEовий склIM
FEскладIM
FEад таIM
FEта харIM
FEхарактерIM
FEактер
овлений IMFE
овлений осн IMFE
основнимIMFE
овним проIMFE
профілемIMFE
філем таIMFE
таанови. IM
FEанови. ОскIM
FEОскількиIM
FEільки вIM
FEв данIM
FEданомуIM
FEому
ей IMFE
ей укрIMFE
українськоїIMFE
аїнської етнIMFE
етнто IM
FEто йIM
FEй біблIM
FEбібліотекаIM
FEіотека
нуванняIMFE
нування сисIMFE
сис
Цінн
IMFE
Ціннимав
IMFEимав від
IMFE
від пров
IMFE
провфесора,
IMFEфесора, докт
IMFEдоктора
IMFEора
них
IMFEних на
IMFEнаук
IMFEукнаукна
IMFEнаукна Ян
IMFEЯна
IMFEа По
IMFEПодолака
IMFEдолака У бібліотеці
IMFEУ бібліотеці зас
IMFEзастосовується
IMFEтосовується
кла
IMFEкласифікація
IMFEсифікація фонд
IMFEфондів
IMFEів за
IMFEза
вітно
IMFEвітно
IMFEпред
IMFEпредметним
IMFEметним
кат
IMFEкаталог
IMFEалог роз
IMFEрозподіляє
IMFEподіляє
зями
IMFEзями зна
IMFEзнань
IMFEнь (іс
IMFE(іс
ство,
IMFE
ство, літ
IMFE
літературознавство,
IMFE
ературознавство,тощ
IMFE
тощо).
IMFEо). Мовн
IMFE
Мовнтак
IMFE
така:
IMFEа:
95 %
IMFE
95 %
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018
44
національностей, мешкають громадяни русько українського походження. Багатьом історичним документам властивий універсальний характер, бо вони стосуються всіх обивателів регіону, незалежно від їхньої етнічної чи конфесійної належності. Невід’ємною частиною історичного фонду є також археологічні знахідки, які походять з давніших періодів – кінця неоліту (2000–1700 рр. до н. е.) та пов’язані з приходом землеробськоскотарських племен із Закарпаття, Галичини та інших областей України. Інші археологічні предмети – робочі інструменти, прикраси, зброя – належать до кам’яного або бронзового періоду, тому їх класифікацію за принципом етнічності вважаємо ірелевантною [50, s. 18]. З доісторичного періоду кам’яної доби походять, наприклад, і раритетні останки мамонта (кістяк, ікла, зуби). Хіба ж вони «русинські»?
Складовою історичного фонду СНМ – МУК є також збірки, які документують розвиток природи (флори й фауни). Між ними є, наприклад, дермопластичні препарати (чучела, опудала) звірів, птахів, комах, які виставлені в головній експозиції – частині «Людина та природа». Вести дискусію про етнічну належність цих експонатів лише заради того, що вони походять з «русинських» сіл вважаємо безглуздо. Те саме стосується й експонатів ботанічного характеру, зразків гірських порід і т. п. [50, s. 18].
Історичні збірки, які належать до періоду феодалізму, характеризують прибуття слов’ян на територію сучасної ПівнічноСхідної Словаччини, поступове заселення та колонізацію на так званому волоському праві, а також прихід мадярів. Це – різні писемні пам’ятки, дарчі грамоти, у яких згадуються руські села, королівські дипломи про надання пільг деяким населеним пунктам і т. п. Між експонатами міститься макет Маковицького (Зборівського) замку, цінна картина невідомого автора – порт рет, виконаний олійними фарбами, князя Федора Корятовича (литовського походження), який привів на закарпатську територію декілька тисяч селян – колонізаторів з україн
ського Поділля. Цим періодом також датовані різні посудини, робоче знаряддя, середньовічні монети, зброя та інші предмети, які мають більшменш загальний характер, а отже, стосуються всіх етнічних груп населення. Цінними є різні письмові документи – листи, ордери, грамоти, посвідчення, виконавчі листи, накази, розрахунки, що характеризують соціальноекономічне становище в Східній Словаччині загалом [2; 5; 27; 29; 48].
Вагому частину історичного фонду становлять документи, які характеризують середньовічні культурні та літературні традиції, пов’язані, зокрема, з християнізацією населення цього регіону. Перші датовані закарпатоукраїнські пам’ятки оригінальної та перекладної літератури походять з ХІ–XIV ст. Наприкінці XV ст. на західноукраїнську територію потрапляють перші друковані слов’янські літургічні книги. Найбільш поширеними тут були львівські та острозькі видання, які знаменували початок українського книгодрукування. У музейних збірках зберігається Остромирове євангеліє (1056–1057) – одна з найцінніших пам’яток письменства Київської Русі, а також факсиміле книги «Літописна повість про вбивство Бориса і Гліба» (ХІІ–ХІІІ ст.), мукачівські пергаментні уривки євангелія із XIV ст., мінеї із XVІ–XVІІІ ст. тощо.
Найбільше пам’яток, що характеризують культурний і літературний розвиток населення ПівнічноСхідної Словаччини, пов’язані з поширенням східного християнства з території сучасної України. Про це свідчать оригінали літургічних книг: Служебник (Львів, 1646), Апостол (друкарня М. Сльозки; Львів, 1689), Євангеліє (Львів, 1722), Літургіон (Почаїв, 1744). З погляду етнічності ці пам’ятки є, безсумнівно, українськими. У фондах СНМ – МУК зберігаються також регіональні слов’янські друковані книги, що слугували потребам західноукраїнського населення: «Букварь Языка Славенська...» Івана Брадача (Відень, 1770), Біблія Г. Тарковича (Будін, 1804–1805) та інші літургійні книги. У збіркових музейних фондах зберігаються
www.etnolog.org.ua
IMFE–
IMFE–
ментують
IMFEментують роз
IMFEроз
IMFE
Між
IMFEМіж ним
IMFEними
IMFEи є,
IMFEє,
арати
IMFE
арати (чу
IMFE
(чуче
IMFE
че
IMFE
кома
IMFE
комах,
IMFE
х, які
IMFE
які вис
IMFE
вистав
IMFE
тавпозиції –
IMFE
позиції – час
IMFE
частині
IMFE
тині «Лю
IMFE
«Люди
IMFE
дидис
IMFE
дискусію
IMFE
кусію про
IMFE
про етн
IMFE
етнічну
IMFE
ічнупонатів IM
FEпонатів лишIM
FEлишеIM
FEе зарIM
FEзарадиIM
FEади тогоIM
FEтого,IMFE
,з IM
FEз «ру IM
FE«русинських»IM
FEсинських» сілIM
FEсіл вваIM
FEвважаєIM
FEжає
е IMFE
е сто IMFE
стосуєтьсяIMFE
сується йIMFE
й ексIMFE
експонатівIMFE
понатівзра IM
FEзразківIM
FEзків гірIM
FEгірськихIM
FEських
ежатьIMFE
ежать
зокр
IMFE
зокрцьог
IMFEцього
IMFE
о рег
IMFE
регіону.
IMFE
іону.аїнські
IMFEаїнськіпам
IMFEпам’ятки
IMFE’ятки
літ
IMFEлітератури
IMFEератури по
IMFEпоходять
IMFEходять
ці
IMFEці XV с
IMFEXV ст.
IMFEт. на
IMFEна зах
IMFEзахідноукраїнську
IMFEідноукраїнську
т
IMFEтрапляють
IMFEрапляють пер
IMFEперші
IMFEші дру
IMFEдруковані
IMFEковані
гічні
IMFEгічні книги
IMFEкниги.
IMFE. Най
IMFEНайбільш
IMFEбільш
льв
IMFEльвівські
IMFEівські та
IMFEта ост
IMFEострозькі
IMFEрозькі
вали
IMFEвали поч
IMFEпочаток
IMFEаток
У му
IMFE
У музейних
IMFE
зейнихєва
IMFE
євангеліє
IMFEнгеліє
пам
IMFE
пам’яток
IMFE’яток
фак
IMFE
фак
45
З історії та теорії науки
також книги латинською та угорською мовaми, якими навчалася місцева інтелігенція.
Численними є оригінали документів – пам’яток урядової та місцевої писемності з руськоукраїнських сіл (латинською та угорською мовами), оригінали церковних грамот з відображенням різних варіантів українських говірок, збірники духовних пісень, пасторських проповідей старослов’янською мовою або на місцевій говірці, цінні оригінали листів і послань єпископа Мукачівської грекокатолицької єпархії А. Бачинського українською та латинською мовами.
На увагу заслуговують пам’ятки, які засвідчують різні форми антифеодальної боротьби закріпачених селян – втечі до інших землевласників, розбійництво і т. п. (письмові документи, зброя, інструменти для тілесних покарань тощо). Ці пам’ятки однаковою мірою належать і до історії словаків та інших мешканців Карпат [38, s. 50].
Однозначно український характер мають збірки, які документують культурні взаємозв’язки місцевих українців з представниками інших українських територій: «Азбука» Івана Федорова (Львів, 1578), «Граматика» Мелетія Смотрицького (1619), оригінал рукописупередмови Памва Беринди – славного українського діяча культури, енциклопедиста, православного ченця, мовознавця, лексикографа, поета, письменника, гравера та друкаря, автора «Лексикону» (КиєвоПечерська Лавра, 1626), оригінал книги «Служебник» (Львів, 1690), оригінал книги «Орологіон» (Львів, 1692), оригінал книги «Літургіон» (Почаїв, 1744) та багато інших, що їх протягом кількох століть застосовували в церковних обрядах у руськоукраїнських місцевостях Східної Словаччини.
На Закарпаття та у Східну Словаччину привозили з Києва, Галича та інших міст України книжки, що їх переписували і підправляли в Мукачівському, Грушівському, Краснобрідському, Буківському та інших монастирях і розповсюджували між місцевим українським населенням. Свидницький музей зберігає різ
ні фрагменти й цілісні євангелії, мінеї, тріоди, октоїхи, псалтирі і т. п. З уцілілих найвідомішими є рукописні євангелії з Острожниці (1492), Улича – від дяка Смерековського (1629). До того ж у збірках містяться так звані «толкові» євангелії та збірники, написані місцевою розмовною мовою.
Визначним осередком культурного життя русинівукраїнців Східної Словаччини був Краснобрідський монастир. Тут щорічно виконувалися прощі і відбувалося інтенсивне шкільне життя. Окрім монастирських шкіл, існували також світські народні школи. З найдавніших часів майже в усіх школах навчалися з підручників, виданих в Україні. Доведено, що торгівці з України лише в 1752 році завезли в Маковицьке володіння близько 500 книг [50, s. 22–25].
У музейних фондах СНМ – МУК зберігаються й іншомовні книги – латинські, німецькі та угорські навчальні підручники XVII–XVIII ст.
Ділянка літературознавства історичного відділу Музею охоплює також цінні культурні, зокрема літературні, пам’ятки з періоду національного відродження закарпатських українців (шкільні підручники, альманахи, календарі, літературні твори). Ці пам’ятки засвідчують і мовний хаос у згаданому регіоні: окрім місцевого діалекту й так званого «язичія» – мішанини старослов’янської, української та російської мов, з другої половини ХІХ ст. інтелігенція користується акомодованою російською мовою, яка тимчасово функціонує як літературна мова. Музейні збірки містять раритетні оригінали кореспонденції О. Духновича, І. Вислоцького, А. Добрянського та інших культурногромадських діячів, з яких довідуємося про різні проблеми русинівукраїнців, включно з етнічною ідентифікацією.
У колекціях СНМ – МУК зберігаються оригінали книг та журналів: «Граматика руської (малоруської) мови» Йосипа Лозинського (1846), «Граматика старослов’янської церковної мови» Адольфа Добрянського (1851), «Церковна історія» Михайла Балудянського
www.etnolog.org.ua
IMFEмеш
IMFEмеш
IMFE
актер
IMFEактер ма
IMFEма
IMFE
ментують
IMFE
ментують кул
IMFE
культурні
IMFE
ьтурніаїнців
IMFE
аїнців з
IMFE
з пре
IMFE
представ
IMFE
дставтер
IMFE
територій:
IMFE
иторій: «Аз
IMFE
«Азбу
IMFE
бу
IMFE
(Ль
IMFE
(Львів,
IMFE
вів, 157
IMFE
1578),
IMFE
8), «Гр
IMFE
«Грамати
IMFE
аматитрицького IM
FEтрицького (16IM
FE(1619),IM
FE19), ориIM
FEоригіналIM
FEгінал
едмови IMFE
едмови Пам IMFE
Памва IMFE
ва БериIMFE
Беринди –IMFE
нди – слаIMFE
славIMFE
вдія IM
FEдіяча IM
FEча кулIM
FEкультури,IM
FEьтури, енцIM
FEенциклоIM
FEикло
вославного IMFE
вославного ченIMFE
ченця,IMFE
ця, мовоIMFE
мовознавця,IMFE
знавця,ьменника,IM
FEьменника, граIM
FEгра
(КиIMFE
(Ки
ручників,
IMFEручників,
гівці
IMFEгівці з
IMFEз Укр
IMFEУкраїни
IMFEаїни
Мак
IMFEМаковицьке
IMFEовицьке вол
IMFEволодіння
IMFEодіння
s. 22
IMFEs. 22–25].
IMFE–25].У музейних
IMFEУ музейних фонд
IMFEфондах
IMFEах СНМ
IMFEСНМ
ються
IMFEються й
IMFEй інш
IMFEіншомовні
IMFEомовні кни
IMFEкни
кі
IMFEкі та
IMFEта уго
IMFEугорські
IMFEрські нав
IMFEнав
XVIII ст.
IMFEXVIII ст.Діл
IMFEДілянка
IMFE
янкавід
IMFE
відділу
IMFEділу Муз
IMFE
Муззокр
IMFE
зокрнального
IMFE
нального
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018
46
(Відень, 1851), «Граматика русского языка» Кирила Сабова (1865) тощо. Ці та інші публікації є свідченням украй складного процесу національної чи етнічної ідентифікації східнослов’янської групи населення в Північно Східній Словаччині, який триває і донині. В історії цього населення відомі три основні напрями національної орієнтації: русофільський, українофільський та самостійний карпаторуський (карпаторусинський). В інтересі єднання та консолідації цієї спільноти для її позначення часто вживають термін «русиниукраїнці», що є актуальним і в наш час.
Загальний характер мають збірки – документи та трирозмірні матеріали, що документують соціальне становище населення Словаччини в період АвстроУгорщини, масової еміграції, Першої світової війни та першої Чехословацької Республіки. Вони стосуються як русинівукраїнців, так і словаків, а також інших національностей.
Фонди СНМ – МУК збагачуються документами та публікаціями, які пов’язані з діяльністю культурноосвітніх організацій – Товариства О. Духновича та Просвіти. З їхнім активним рухом пов’язана також етнічна ідентифікація населення ПівнічноСхідної Словаччини та його культури. Товариство О. Духновича репрезентувало проросійський (не «русинський») напрям, а Просвіта – проукраїнський [8, с. 248, 283–284].
Закономірно, що більшість збірок відділення історії репрезентує період після 1948 року. Окрім загальних чехословацьких, словацьких, регіональних документів та інших матеріалів періоду післявоєнної відбудови Східної Словаччини, індустріалізації та колективізації, СНМ – МУК містить комплексну збірку з проблематики українського шкільництва та української культури у Словаччині.
Ділянка літературної історії нараховує 14 763 збіркових одиниць. Більшість із них – це документи про заснування та діяльність поодиноких колишніх українських установ: Українського національного театру, Української студії Чехословацького радіо, Реферату
українського шкільництва, Піддуклянського українського народного ансамблю, Українського відділення Дослідного інституту педагогіки, Кабінету української мови Крайового педагогічного інституту в Пряшеві, Кафедри української мови та літератури Університету ім. П. Й. Шафарика у Пряшеві, Відділення української літератури Словацького педагогічного видавництва, Спілки українських письмен ників у Словаччині, Культурного союзу українських трудящих (від 1990 р. – Союзу русинівукраїнців Словаччини), а також Музею української культури у Свиднику. Український етнічний характер цих збірок безсумнівний. У фонді зберігається численна кількість рукописів літературних та інших творів українських авторів Словаччини, а також цінні рукописи й книги української політичної еміграції, яка знайшла свій притулок у Чехословаччині, зокрема у Празі після більшовицької революції 1917 року [54].
Ділянка мистецтвознавства нараховує 4502 артефакти сакрального та світського характеру. Щодо національності авторів поодиноких творів, то лишень 111 з них – словаки, а 426 мистців – громадяни Чехії, Угорщини, Німеччини, Польщі, Болгарії та автори неідентифікованої національної чи громадянської належності. 536 збіркових одиниць – пам’ятки сакрального характеру української провінції. Отож, із загальної кількості – 4502 – збіркових артефактів, основна кількість – 3965 одиниць, тобто 88,1 % – української етнічної належності [41, s. 167].
До артефактів сакрального характеру належать іконостаси, самостійні ікони, царські двері, хрести, свічники, чаші, церковні хоругви, плащаниці, кадильниці, кропильниці, фрагменти різьблених рам для ікон, архітектурні деталі іконостасів тощо. Усі вони колись творили інтер’єр та інвентар унікальних дерев’яних церков східного обряду, які є найоригінальнішим утіленням української монументальної архітектури загалом.
Музейна збірка світського характеру документує розвиток українського образотворчого
www.etnolog.org.ua
IMFEкож
IMFEкож
гачуються
IMFEгачуються до
IMFEдо
пов’
IMFE
пов’язані
IMFE
язаніпов’язаніпов’
IMFE
пов’язаніпов’ з
IMFE
зорг
IMFE
організацій –
IMFE
анізацій –та
IMFE
та Про
IMFE
Просвіти.
IMFE
світи. З їх
IMFE
З їх
IMFE
пов’
IMFE
пов’язана
IMFE
язанапов’язанапов’
IMFE
пов’язанапов’ так
IMFE
також
IMFE
ож етн
IMFE
етнічна
IMFE
ічнаелення IM
FEелення ПівнIM
FEПівнічноIM
FEічноIM
FEСхіIM
FEСхідноїIM
FEдної
його IMFE
його кул IMFE
культури.IMFE
ьтури. ТоваIMFE
ТовариствоIMFE
ристворезентувалоIM
FEрезентувало проIM
FEпроросійськийIM
FEросійський
рям, IMFE
рям, а ПрIMFE
а Просвіта –IMFE
освіта –3–284].IM
FE3–284].
ьшістьIMFE
ьшість збіIMFE
збірокIMFE
рок
сумнівний.
IMFEсумнівний.ькість
IMFEькість рук
IMFEрукописів
IMFEописів
рів
IMFEрів укр
IMFEукраїнських
IMFEаїнських авт
IMFEавторів
IMFEорів
цін
IMFEцінні
IMFEні рук
IMFEрукописи
IMFEописи й
IMFEй кни
IMFEкниги
IMFEги
емі
IMFEеміграції,
IMFEграції, яка
IMFEяка зна
IMFEзнайшла
IMFEйшла
словаччині,
IMFEсловаччині, зокр
IMFEзокрема
IMFEема
вицької
IMFEвицької ре
IMFEреволюції
IMFEволюціїДілянка
IMFEДілянка
450
IMFE
4502 артефакти
IMFE2 артефакти
р
IMFE
рактеру.
IMFE
актеру.ноких
IMFE
нокиха 42
IMFE
а 42
47
З історії та теорії науки
мистецтва Пряшівщини, зокрема, у післявоєнний період. Тут з’явилася ціла плеяда талановитих художників, твори яких зберігаються у фондах та окремих експозиціях: Орест Дубай (1919–2004), Єва Бісс (1920–2005), Степан Гапак (1921–1997), Микола Роговський (1923–2002), Павло Маркович (1924–2006), ІванНестор Шафранко (1931), Андрій Ґай (1932–2016), Юрій Кресила (1932–2007), Микола Диць (1931), Михайло Чабала (1941–2002), Степан Цаповчак (1941–1989), Юрій Ґавула (1942), Микола Федькович (1945), Іван Хапчак (1947), Андрій Смоляк (1953), Павло Михалич (1962), Прокіп Колісник (1957), Богдан Гостиняк (1968) та ін. [50, s. 55].
Найвизначнішим представником українського образотворчого мистецтва Словаччини післявоєнного періоду є Дезидерій Миллий (1906–1971). Він увійшов в історію модерного образотворчого мистецтва в Словаччині як один з його основоположників. Д. Миллий був ректором Вищої образотворчої школи у Братиславі. За творчість, суспільну та педагогічну діяльність 1971 року йому було присвоєно звання «народний художник Словаччини». Більша частина його художньої спадщини – 785 артефактів – міститься в Музеї української культури у Свиднику. У 1983 році Музей відкрив окрему картинну експозицію – Галерею ім. Д. Миллого. Щодо етнічності, то тут немає жодних сумнівів, адже автор цієї колекції з походження – українець. Д. Миллий був активним членом Української Національної Ради Пряшівщини та завідувачем Реферату українського шкільництва. Домінантними в його творах є натюрморти «Кривого ярку» – природного утворення в околиці його рідного с. Київ 3 [41, s. 170–171; 50, s. 55–65]. У Галереї ім. Д. Миллого широко представлена творчість основоположників так званої закарпатської школи мистецтва, до яких належать Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло, Войтєх Адальберт Борецький, Андрій Коцка та ін.
У музейних фондах зберігається надзвичайно цінна колекція творів Івана Кулеця, для яких
притаманна спочатку сецесійна, а згодом посткубістична орієнтація. У 60х роках ХХ ст. Музей української культури у Свиднику придбав колекцію художніх творів з колишнього Музею визвольної боротьби України в Празі (1925–1945). У колекції – портрети визначних особистостей української історії та культури: Володимира Великого, Михайла Грушевського, Данила Галицького, Івана Мазепи, Федора Корятовича, Гетьмана Орлика, Івана Котляревського, Лесі Українки, Івана Франка та 14 художніх зображень Тараса Шевченка. До колекції художніх робіт українських авторівемігрантів, які жили й творили в Чехословаччині, зокрема у Празі, належать і 26 творів Павла Громницького, 13 графічних робіт та портрет Івана Франка від Василя Касіяна, 172 художні роботи (графіка, портрети, ілюстрації) від Юрія Вовка. У 90х роках ХХ ст. учениця Івана Кулеця Анежка Ржечинська подарувала Музею української культури у Свиднику 229 його художніх творів; 1980 року Музей самостійно придбав одну його картину. У Музеї зберігаються цінні художні роботи, автори яких живуть і творять в Україні (наприклад, 33 картини Миколи Стратілата, придбані 1988 р.). На рік пізніше Музей придбав ще 25 творів київських художників.
У 2015 році приятель і меценат Музею української культури у Свиднику Дмитро Рипела придбав і подарував Музею дві нетрадиційні роботи української художниці Наталії Волебуєвої – ікони «Боже, храни Україну» й «Недріманне око», виконані на ящиках від амуніції в зоні АТО на Сході України [41, s. 176].
Ця коротка характеристика мистецтвознавчого фонду свідчить про те, що Музей української культури у Свиднику намагається в міру своїх фінансових та інших можливостей документувати розвиток образотворчого мистецтва українців Пряшівщини в ширших міжетнічних взаємозв’язках та, зокрема, у контексті загальноукраїнської культури.
Характеристика етнографічних фондів (матеріальна культура). У збіркових фондах
www.etnolog.org.ua
IMFEяк
IMFEяк
лий
IMFEлий був
IMFEбув
ли
IMFEли у
IMFEу Бра
IMFEБра
IMFE
та
IMFE
та пед
IMFE
педагогіч
IMFE
агогічбул
IMFE
було
IMFE
о при
IMFE
присвоєно
IMFE
своєноожник
IMFE
ожник Сло
IMFE
Словаччини».
IMFE
ваччини».худ
IMFE
художньої
IMFE
ожньої спа
IMFE
спадщини –
IMFE
дщини –міс IM
FEміститься IM
FEтиться вIM
FEв МузIM
FEМузеїIM
FEеї укрIM
FEукраїнIM
FEаїн
Сви IMFE
Свиднику. IMFE
днику. У 19IMFE
У 1983 роціIMFE
83 році МузIMFE
МузейIMFE
ейтинну IM
FEтинну ексIM
FEекспозицію –IM
FEпозицію – ГалIM
FEГал
Щод IMFE
Щодо IMFE
о етнIMFE
етнічності,IMFE
ічності,же IM
FEже авIM
FEавторIM
FEтор ціIM
FEці
аїнець.IMFE
аїнець. Д. МилIMFE
Д. Мил
ема
IMFE
ема у
IMFE
у Пра
IMFE
ПраГромниц
IMFEГромницького,
IMFEького, 13
IMFE13
Іва
IMFEІвана
IMFEна Фра
IMFEФранка
IMFEнка від
IMFEвід Вас
IMFEВас
ні
IMFEні роб
IMFEроботи
IMFEоти (гр
IMFE(графіка,
IMFEафіка, пор
IMFEпор
Юрі
IMFEЮрія
IMFEя Вовк
IMFEВовка.
IMFEа. У 90
IMFEУ 90
IMFEх
IMFEх
Іва
IMFEІвана
IMFEна Кул
IMFEКулеця
IMFEеця Ане
IMFEАнежка
IMFEжка
Муз
IMFEМузею
IMFEею укр
IMFEукраїнської
IMFEаїнської
його
IMFEйого худ
IMFEхудожніх
IMFEожніх
стійно
IMFE
стійно при
IMFE
придбав
IMFE
дбавзбер
IMFE
зберігаються
IMFEігаються
жив
IMFE
живуть
IMFEуть
тини
IMFE
тини
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018
48
СНМ – МУК зберігається 10 214 етнографічних предметів, які документують матеріальну культуру населення ПівнічноСхідної Словаччини, його побут, традиційні заняття та спосіб життя загалом. Ця проблематика стала предметом досліджень наукових працівників СНМ – МУК, результати яких оприлюднені в багатьох публікаціях [14–17; 42–53]. Наразі спробуємо сформулювати лише узагальнені висновки довготривалих наукових студій у руслі визначеної мети даної праці та сучасних тенденцій розвитку етнологічних досліджень.
Предметом нашого дослідження є культура національної меншини, яка під тиском складних історичних обставин була відділена від решти своїх одноплемінників державним кордоном. Факт, що представники цієї меншини ніколи не жили в єдиній національній державі, тобто ніколи не брали участі у створенні власної політичної надбудови, зумовив складність етнічних процесів. Це означає, що на досліджуваних теренах формування етнічної або національної свідомості, порівняно з іншими материковими регіонами, відбувалося значно складніше та повільніше. Однак, на диво, саме в цьому регіоні українці дотепер зберегли свої старожитні назви ще з доби УкраїниРусі – «русини», «руські люди». Культура закарпатських українців мусила постійно долати асиміляційні впливи. Лише глибока повага до традицій та усвідомлення власної гідності допомогли нашим предкам зберегти національний характер, тобто все те, що вони успадкували від своїх батьків та на підставі чого їх відрізняють від представників інших етнічних груп. Це передусім мова, віросповідання, культура, національна свідомість та національна назва. Завдяки всьому цьому русиниукраїнці, разом з іншими національними меншинами, є елементом строкатої, але водночас міцної етнокультурної структури Словаччини, форма якої увиразнює та робить її впізнаваною і в ширшому європейському співтоваристві.
У ПівнічноСхідній Словаччині збереглися визначні пам’ятки традиційної народної культури. Чимало з них містять рідкісні прикмети, що документують основні етапи історичного роз
витку слов’янської спільноти загалом, а також процеси культурної інтеграції мультиетнічного населення на теренах карпатського регіону.
Цей регіон розміщений у зоні, де впродовж багатьох століть співіснують дві основні європейські культурні течії – одна спрямована на Захід, друга – на Схід. Ці течії залишили свої помітні сліди як на пам’ятках матеріальної культури словацьких українців, так і на укладі їхнього життя загалом.
З географічного погляду Словаччина лежить на межі двох європейських зон – низинної та гірської. Якщо низинна зона тяжіє до ПаннонськоПотисянського регіону, що розкинувся на теренах південної частини Словаччини, Моравії, Австрії, Угорщини, Хорватії та Сербії, то гірська, тобто північна зона, простягається на більшу частину території Словаччини. Вона входить до карпатської дуги, а її культурні впливи сягають від території Моравії до Польщі та України. Саме до цієї гірської смуги і належить досліджуваний регіон, розміщений на словацькопольськоукраїнському пограниччі. Специфічні карпатські природнокліматичні умови спричинилися до того, що місцеві мешканці займалися не лише хліборобством, а й тваринництвом, скотарством, деревообробництвом та пов’язаними з ним домашніми промислами. Ліси давали достатню кількість якісної деревини, що найдужче позначилося на народному будівництві. Багатство лісових ресурсів стало базою для розвитку деяких видів ремесел і народного мистецтва, зокрема різьбярства. Несприятливі кліматичні умови спонукали місцевих мешканців до використання спеціальних видів одягу, а це своєю чергою – до переробки вовни, льону, конопель тощо. Загалом уклад життя в досліджуваному регіоні мав натуральний характер [16, с. 27–32; 19].
Наші дослідження категорично спростовують відомі теорії про первісне пастуше, кочівне (номадське) або якесь аморфне слов’янськороманське походження культури цього регіону. У цьому краї споконвіку займалися хліборобством, про що однозначно свідчать численні факти матеріальної культури, зокрема їх зміст,
www.etnolog.org.ua
IMFEетн
IMFEетніч
IMFEіч
IMFE
ліджуваних
IMFEліджуваних
нац
IMFEнаціональної
IMFEіональної
мат
IMFE
материковими
IMFE
ериковимискл
IMFE
складніше
IMFE
адніше та
IMFE
та по
IMFE
по
IMFE
сам
IMFE
саме
IMFE
е в
IMFE
в цьом
IMFE
цьому
IMFE
у рег
IMFE
регіоні
IMFE
іонірегли
IMFE
регли сво
IMFE
свої
IMFE
ї ста
IMFE
старожитні
IMFE
рожитні на
IMFE
на
IMFE
IM
FEРус IM
FEРусі –IM
FEі – «руIM
FE«русини»,IM
FEсини», «руIM
FE«русьIM
FEсьIMFE
ьтура IM
FEьтура зак IM
FEзакарпатськихIM
FEарпатських укрIM
FEукраїнцівIM
FEаїнців
ати IMFE
ати асиміIMFE
асиміляційніIMFE
ляційні вплIMFE
впливи.IMFE
иви.до IM
FEдо тра IM
FEтрадиційIM
FEдицій таIM
FEта усвIM
FEусв
допом IMFE
допомоглиIMFE
огли нашIMFE
нашхарIM
FEхарактер,IM
FEактер,
кинувся
IMFE
кинувся на
IMFE
на те
IMFE
теренах
IMFE
ренахчини,
IMFEчини, Мор
IMFEМоравії,
IMFEавії, Ав
IMFEАв
Сер
IMFEСербії,
IMFEбії, то
IMFEто гір
IMFEгірська,
IMFEська, тоб
IMFEтоб
гається
IMFEгається на
IMFEна біл
IMFEбільшу
IMFEьшу час
IMFEчастину
IMFEтину
ни.
IMFEни. Вона
IMFEВона вхо
IMFEвходить
IMFEдить до
IMFEдо кар
IMFEкар
турні
IMFEтурні впл
IMFEвпливи
IMFEиви сяг
IMFEсягають
IMFEають
Пол
IMFEПольщі
IMFEьщі та
IMFEта Укр
IMFEУкраїни.
IMFEаїни.
і
IMFEі нал
IMFEналежить
IMFEежить дос
IMFEдос
на
IMFE
на слов
IMFEсловацько
IMFE
ацькониччі.
IMFE
ниччі. Спе
IMFE
Спетичні
IMFE
тичнімеш
IMFE
меш
49
З історії та теорії науки
форми, функції та номенклатура. Неперервний розвиток цієї культури сягає корінням праслов’янського періоду. Основні характерні риси, а особливо найменування переважної більшості матеріальних артефактів, пов’язаних з укладом життя досліджуваного етносу, засвідчують їх належність до староукраїнського (староруського, руського) культурного простору. Спільну основу цієї культури виявляють і асортимент та спосіб вирощування сільськогосподарських культур, і особливості розвитку тваринництва, і форми поселень, упорядкування дворів, і конструкції та форми житлових, господарських та сакральних будівель, і основ ні форми традиційних меблів, і матеріали, технологія пошиття одягу та його оздоблення, і особливості харчування тощо. Отже, матеріальна культура населення досліджуваного регіону має різносторонні історичні зв’язки з культурою українців інших регіонів, зокрема, найближчих сусідів із Закарпатської області України. Звичайно, окремі явища, пов’язані з господарською діяльністю, мають паралелі і в інших районах Центральної та Західної Європи, що, зрештою, лише підтверджує відому тезу про поширення однакових явищ в однакових або схожих життєвих умовах [4; 9; 36; 52, s. 72–73].
Етнографічні дослідження підтверджують, що на крайньому сході території сучасної Словаччини заселення за волоським правом мало переважно саме український етнічний характер. Водночас таким твердженням ми зовсім не заперечуємо поширення і чужо етнічних впливів на досліджуваній території – румунських, угорських, німецьких, польських і, звичайно, словацьких. На жаль, цей факт провокує деяких авторів до тенденційних намагань цілком заперечити українську природу культури досліджуваного регіону. Із цією метою вони ідентифікують місцеву культуру або її окремі пам’ятки означенням «карпатський»: карпатська ікона, карпатські костелики (церковки), карпатський одяг, карпатський хліб, карпатська писанка тощо. Звісно, досліджуваний регіон є час
тиною карпатського ареалу, який став зоною інтенсивних інтеркультурних взаємовпливів, зокрема, між романським та слов’янським населенням. Проте регіон Карпат як географічне поняття та геологічне утворення не може сам по собі детермінувати, отже, і заперечувати етнічний характер культури. Карпати як географічне поняття можуть, але тільки до певної межі, впливати на її формування з аспекту природнокліматичних умов. А це означає, що і в Карпатах творцями та носіями культури є конкретні етноси – словаки, поляки, українці. Тому цілком логічно, що західноукраїнське населення (русини, руснаки, лемки) є творцями й носіями культури з її специфічними карпатськими рисами, тобто вони є носіями української карпатської культури.
Помітне місце серед ідентифікаційних ознак української меншини на теренах Східної Словаччини посідає мова, яка є не лише засобом комунікації, а й одним з основних носіїв етнокультурних традицій. Українці Східної Словаччини розмовляють дуже цікавим діалектом, який, незважаючи на численні архаїчні та чужомовні елементи, зокрема словацькі, польські, угорські, німецькі, румунські тощо, не втратив свого первісного українського характеру. Цей діалект на фонологічному, морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях зберігає характерні східнослов’янські риси, що переконливо засвідчує «Атлас українських говорів Східної Словаччини» В. Латти, виданий 1991 року СНМ – МУК. Наші спостереження також однозначно виявляють, що основна лексика місцевих сільських мешканців, зокрема одиниці тих лексикосемантичних груп, які пов’язані з традиційними заняттями, – назви знарядь, окремих частин житлових, господарських, культових та інших споруд, народного одягу, кухонного начиння, традиційних страв і т. д., – є, безперечно, українською. Більшість представників досліджуваної етнічної меншини донині визнає українську (руську, лемківську) мову як рідну, яка є основним засобом комунікації в родин
www.etnolog.org.ua
IMFEема,
IMFEема,
обла
IMFEобласті
IMFEсті
пов’
IMFEпов’язані
IMFEязаніпов’язаніпов’
IMFEпов’язаніпов’ з
IMFEз
пар
IMFE
паралелі
IMFE
алелі і
IMFE
і в
IMFE
вта
IMFE
та Зах
IMFE
Західної
IMFE
ідної Єв
IMFE
Євпід
IMFE
підтверджує
IMFE
тверджує від
IMFE
відому
IMFE
омуодн
IMFE
однакових
IMFE
акових яви
IMFE
явищ
IMFE
щ в
IMFE
в одн
IMFE
одна
IMFE
ажит IM
FEжиттєвих IM
FEтєвих умовIM
FEумовах [4;IM
FEах [4; 9;IM
FE9; 36;IM
FE36;
дос IMFE
дослідженняIMFE
лідження підIMFE
підтверджуIMFE
тверджуйньому IM
FEйньому схоIM
FEсходіIM
FEді терIM
FEтериторіїIM
FEиторії
еленняIMFE
елення заIMFE
за волIMFE
волсамIM
FEсамеIM
FEе
ідноукраїнське
IMFEідноукраїнське
ки)
IMFE
ки) є тв
IMFE
є твспе
IMFEспецифічними
IMFEцифічними кар
IMFEкар
вони
IMFEвони є
IMFEє нос
IMFEносіями
IMFEіями укр
IMFEукраїнської
IMFEаїнської
тури.
IMFEтури.Помі
IMFEПомітне
IMFEтне міс
IMFEмісце
IMFEце сер
IMFEсер
озн
IMFEознак
IMFEак ук
IMFEукраїнської
IMFEраїнської ме
IMFEме
Слов
IMFEСловаччини
IMFEаччини пос
IMFEпосідає
IMFEідає
бом
IMFEбом кому
IMFEкомунікації,
IMFEнікації,
етн
IMFE
етнокультурних
IMFEокультурних
Слов
IMFE
Словаччини
IMFE
аччинилектом,
IMFE
лектом,ні
IMFE
ні
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018
50
ному колі та у приватному спілкуванні, зокрема, по селах.
Ще однією етноідентифікаційною ознакою, яку донедавна ігнорували, є релігійно конфесійна належність. Адже саме в українському середовищі на теренах Східної Словаччини належність до східного християнського обряду – грекокатолицької або православної конфесій, які називали ще й руською вірою, – так тісно пов’язана з етнічним походженням, що їх часто ототожнюють. Це зумовлено тривалою традицією, завдяки якій постало чимало артефактів матеріальної культури (християнська символіка у традиційному житлі та на різних ужиткових предметах, а особливо, сакральні пам’ятки – церкви, хрести, ікони тощо). Конфесійна належність донині залишається однією з головних диференційних ознак, притаманних українцям Східної Словаччини. Українці відрізняються від словаків, угорців та поляків, які належать до римокатолицької або протестантської конфесій. До того ж кожна конфесія має свою обрядовість та специфічні звичаї, що, очевидно, також є одним з важливих етноідентифікаційних знаків.
У результаті сильного впливу культурних традицій, а також інших факторів чимало архаїчних виявів традиційної культури досліджуваного регіону збереглися значно довше, аніж в інших, економічно успішніших, регіонах.
Через відносну однотипність місцевості, заселеної українцями, словаками, поляками, чимало рис традиційної культури цих народів є спільними. Часто при контактуванні однієї культури з іншою виникали нові цінності, які були симбіозом різнотипних елементів. Особливо наочно це виявляється в селах на словацькоукраїнському етнічному пограниччі, тобто на півдні та заході досліджуваного регіону. Саме тут у народній матеріальній культурі українців та словаків майже немає суттєвих відмінностей, а їх розрізняє передусім мова. У селах, розміщених на заході, інтенсивнішими були й польські та німецькі впливи. Найменше впливів ми зафіксували в селах на
півночі та сході досліджуваного регіону, які донині межують з населенням спільного етнічного походження – бойками та лемками [5; 6; 9; 13; 22; 30; 33; 36; 39; 40; 42; 43; 54].
Збережені традиції матеріальної культури, їх основні риси та компоненти є беззаперечним свідченням того, що культура досліджуваного етносу має східнослов’янську, або, точніше, українську основу. Таких висновків ще раніше дійшли численні словацькі та чеські фахівці, на що ми звертали увагу у вищезазначених пуб лікаціях.
Особливості традиційної матеріальної культури українців Східної Словаччини стають ще виразнішими, якщо їх аналізувати в ширшому контексті, зокрема, у зв’язку із суспільними відносинами, родинними й календарними звичаями та пов’язаним з ними цілим комплексом духовних і фольклорних традицій [3; 18]. Багаторічні дослідження науковців у сфері традиційної народної культури «однозначно стверджують, що ця культура має український етнічний характер» [3, с. 82].
У результаті тривалих акультураційних процесів в українському етнічному середовищі помітні певні зміни етнокультурних характеристик досліджуваної меншини, що виявляється в нівелюванні її типових етнічних ознак та поступовому ототожнюванні чи злитті її зі словацьким населенням. Отже, очевидною є асиміляція.
Негативну роль у цьому процесі відіграє нігілістичне ставлення самих носіїв до власних традицій народної культури, яке сформувалося в результаті різних ідеологічних впливів, особливо через недостатній рівень гуманітарної освіти місцевого населення. Вкрай негативний вплив на формування ставлення до традиційних цінностей мають міжконфесійні чвари та підтримка штучних сепаратистських тенденцій у рамках самого етносу. Наше дослідження підтверджує, що в ПівнічноСхідній Словаччині маємо справу з єдиною культурою, яку неможливо розділити на якісь дві окремі частини. Її творцем є один народ, незалежно від того, як називають себе його представники. Отже, поділ цієї спільноти на дві окремі на
www.etnolog.org.ua
IMFEаїнці
IMFEаїнці
та
IMFEта по
IMFEпо
IMFE
олицької
IMFEолицької або
IMFEабо
того
IMFE
того ж
IMFE
ж кож
IMFE
кожна
IMFE
надовість
IMFE
довість та
IMFE
та спе
IMFE
специфічні
IMFE
цифічнікож
IMFE
кож є
IMFE
є од
IMFE
одним
IMFE
ним з
IMFE
з ва
IMFE
важли
IMFE
жли
IMFE
ноідентифікаційних
IMFE
ноідентифікаційних зн
IMFE
знаків.
IMFE
аків.ьного IM
FEьного вплIM
FEвпливуIM
FEиву кулIM
FEкультурнихIM
FEьтурних
ін IMFE
інших IMFE
ших фа IMFE
факторівIMFE
кторів чиIMFE
чималоIMFE
мало арIMFE
архаIMFE
хаIMFE
диційної IM
FEдиційної кулIM
FEкультуриIM
FEьтури дослIM
FEдосліджуIM
FEіджу
реглися IMFE
реглися знаIMFE
значноIMFE
чно довшIMFE
довше,IMFE
е,пішніших,IM
FEпішніших, реIM
FEрегіонах.IM
FEгіонах.
отипністьIMFE
отипність
аїнців
IMFE
аїнцівазнішими,
IMFEазнішими, якщ
IMFE
якщексті,
IMFEексті, зокр
IMFEзокрема,
IMFEема,
від
IMFEвідносинами,
IMFEносинами, родинними
IMFEродинними
ч
IMFEчаями
IMFEаями та
IMFEта пов’
IMFEпов’язаним
IMFEязанимпов’язанимпов’
IMFEпов’язанимпов’ з
IMFEз
сом
IMFEсом дух
IMFEдуховних
IMFEовних і
IMFEі фол
IMFEфольклорних
IMFEьклорних
Баг
IMFEБагаторічні
IMFEаторічні дос
IMFEдослідження
IMFEлідження
тра
IMFEтрадиційної
IMFEдиційної нар
IMFEнародної
IMFEодної
ств
IMFEстверджують,
IMFEерджують,
етн
IMFE
етнічний
IMFEічний ха
IMFE
хаУ результаті
IMFEУ результаті
ц
IMFE
цесів
IMFE
есівміт
IMFE
міт
51
З історії та теорії науки
ціональності, тобто «русинську» й українську, є хибним. «Русини» і «українці» – це лише дві синонімічні або рівнозначні назви одного й того самого етносу. Такий штучний поділ є украй шкідливим для цього етносу, бо применшує та принижує його значення і статус у рамках громадянського суспільства Словацької Республіки. Відтак необхідно змінити також державну політику у сфері національних меншин так, щоб вона була на користь цій національній меншині та сприяла добросусідським словацькоукраїнським відносинам. Зловживати таким становищем, маніпулювати
низьким рівнем етнічної та національної самосвідомості місцевих мешканців є аморальним. Своє вагоме слово тут має сказати саме етнологічна наука [9; 14; 17, с. 309–317; 21; 23; 25; 32; 33; 47].
Основним постулатом об’єктивного та науково обґрунтованого рішення сучасної вкрай незадовільної ситуації – штучного розколу руськоукраїнської національної меншини – мала б стати теза: русини / українці у Словаччині становлять єдину, неподільну етнічну спільноту з подвійною – синонімічною – ідентифікацією.
Джерела та література
1. Белей Л. «Русинський» сепаратизм. Націє-творення in vitro. Київ : Темпора, 2017. 390 с.
2. Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. Пряшів, 1985. Т. 2 (1938–1948) ; 1990. Т. 1 (1918–1928).
3. Вархол Й., Вархол Н. Духовна культура в області північно-східної Словаччини в етніч-ному аспекті. Науковий збірник Музею україн-ської культури у Свиднику. Свидник, 2017. № 28. С. 56–86.
4. Ганудель З. Лінгвістичний атлас україн-ських говорів Східної Словаччини. Пряшів, 1981. Т. 1 : Назви страв, посудин і кухонного начиння ; 1989. Т. 2 : Ткацька лексика ; 2001. Т. 3 : Назви бу-дівництва і транспорту ; 2010. Т. 4 : Анатомічна та експресивна лексика.
5. Гошко Ю. Населення Українських Карпат XV–XVIII ст. Київ, 1976.
6. Грацианская Н. Типы крестьянского жили-ща украинских Карпат ХІХ – начала ХХ в. Ľudo-
vé staviteľstvo v Karpatskej oblasti. Bratislava, 1974. S. 135–159.
7. Ковачовичова-Пушкарова Б., Пушкар І. Дерев’яні церкви східного обряду на Словаччині. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Свидник, 1971. № 5.
8. Краєзнавчий словник русинів-українців Пряшівщини. Пряшів, 1999.
9. Латта В. Атлас українських говорів Східної Словаччини. Пряшів, 1991.
10. Лемківщина. Львів, 1999. Т. 1 : Матеріальна культура ; 2002. Т. 2 : Духовна культура.
11. Маркович П. Українські народні хрестикові вишивки Східної Словаччини. Пряшів, 1964.
12. Маркович П. Українські писанки Східної Словаччини. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Свидник, 1972. № 6/2.
13. Павлюк С. Народна агротехніка українців Карпат другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Київ, 1986.
1 Див.: «Závery z 8. zasadnutia Okrúhleho sto-la Rusínov Slovenska a Zoznam členov komisie na posúdenie zbierkového a knižničného fondu SNM – Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku zo dňa 9.12.2013», пред’явлений генеральному директору Словацького національного музею (Архів СНМ – МУК).
2 Вважаємо за честь повідомити, що такий ве-ликодушний почин Я. Подолака відбувся тоді, коли автор цієї статті був у вченого в науковій аспіранту-рі – в Університеті Я. А. Коменського у Братиславі.
3 Д. Миллий народився в селі Кийов, або Київ, Кіїв (словац. Kyjov), що розташоване в Старолюбов-няському окрузі Пряшівського краю Словаччини.
Примітки
www.etnolog.org.ua
IMFE
ДжеIMFE
Джерела та література IMFE
рела та література
усинський» сепаратизм. НацієIMFE
усинський» сепаратизм. Націємпора, 2017. 390IM
FEмпора, 2017. 390
ариси новітньої історії українців IMFE
ариси новітньої історії українців
nam členov komisie na
IMFEnam členov komisie na
žničného fondu SNM
IMFEžničného fondu SNM –
IMFE–
ea ukrajinskej kultúry vo Svidníku zo dňa
IMFEea ukrajinskej kultúry vo Svidníku zo dňa
9.12.2013», пред’явлений генеральному директору
IMFE
9.12.2013», пред’явлений генеральному директору Словацького національного музею (Архів СНМ
IMFE
Словацького національного музею (Архів СНМ –
IMFE
–
2
IMFE2 Вважаємо за честь повідомити, що такий ве
IMFE Вважаємо за честь повідомити, що такий ве
ликодушний почин Я.
IMFEликодушний почин Я.
автор цієї статті був у вченого в науковій аспіранту
IMFEавтор цієї статті був у вченого в науковій аспіранту
рі
IMFEрі – в
IMFE– в Ун
IMFEУніверситеті Я.
IMFEіверситеті Я.
3
IMFE
3 Д.
IMFE Д. Миллий народився в селі Кийов, або Київ,
IMFE
Миллий народився в селі Кийов, або Київ, К
IMFE
Кіїв (
IMFE
іїв (словац.
IMFE
словац.іїв (словац.іїв (
IMFE
іїв (словац.іїв (няському окрузі
IMFE
няському окрузі
Примітки
IMFEПримітки
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018
52
14. Скрипник Г. Етнічність й етнокультура українців Східної Словаччини у дослідженнях видатного етнолога й музеолога М. Сополиги. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Свидник, 2017. № 28. С. 197–212.
15. Сополига М. До питань ідентифікації та су-часних етнічних процесів українців Пряшівщи-ни. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Пряшів, 2001. № 22.
16. Сополига М. Народна архітектура україн-ців Словаччини. Свидник, 2016. 352 с.
17. Сополига М. Українці Словаччини: мате-ріальні вияви народної культури та мистецтва. Київ : Темпора, 2011. 330 с.
18. Шмайда М. А іші вам вінчую. Календарна обрядовість русинів-українців Чехо-Словаччини. Пряшів, 1992.
19. Beňušková Z. a kol. Tradičná kultúra regiónov Slovenska. Prehľad charakteristických znakov. Brati-slava, 1998.
20. Botík J. Etnicita ako základná kategória národo pisnej vedy. Slovenský národopis. 1991. № 39.
21. Botík J. Etnická história Slovenska. K prob-lematike etnicity, etnickej identity, multietnického Slovenska a zahraničných Slovákov. Bratislava, 2007.
22. Brykowski R. Łemkowska drewniana archi-tektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i Rusi Zakar-patskiej. Wrocław ; Kraków ; Gdaňsk ; Lodž, 1986.
23. Encyklopédia ľudovej kultúry. Bratislava, 1995. Т. 1–2.
24. Etnografický atlas Slovenska. Bratislava, 1990.
25. Gajdoš M. Otázky identity Rusínov (Ukrajin-cov) na Slovensku v 90. rokoch. Slovensko-ukrajinské vzťahy v oblasti národnostných menšín. Acta Faculta-tis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. Slavis-tický zborník. Prešov, 1999. S. 91–105.
26. Galéria Dezidera Millyho Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku / еd. M. Sopoliga. Svidník, 1989.
27. Granjala D. Rumunské vlivy v Karpatech. Pra-ha, 1938.
28. Grešlík L. Ikony Šarišského múzea v Bardejo-ve. Bratislava, 1994.
29. Haraksim Ľ. K sociálnym a kultúrnym deji-nám Ukrajincov na Slovensku do roku 1867. Brati-slava, 1961.
30. Horná C. Vlastivedná monografia zátopovej oblasti / red. Ján Podolák. Košice, 1985.
31. Chaloupecký V. Valaši na Slovensku. Praha, 1947.
32. Koma J. Drotárstvo na Spiši. Nové obzory. Ko-šice, 1991. № 3. S. 263–284.
33. Koma J. Spoločné a diferenciačné rysy ľudovej kultúry Slovákov a Ukrajincov. Věstník národopisné společnosti pri ČSAV a SNS. 1968. Č. 1–2. S. 10–16.
34. Kоžminová A. Podkarpatská Rus. Praha, 1922.
35. Langer J., Kuča K. Dřevěné kostely a zvonice v Evropě. Litomyšl, 2009.
36. Łemkowie w historii i kulturze Karpat / red. J. Czajkowski. Rzeszów, 1992. Т. 1 ; Sanok, 1994. Т. 2.
37. Lidová stavební kultúra v československých Karpatech a přilehlých územích / red. V. Frolec. Brno, 1981. (Lidová kultura a současnost, sv. 7).
38. Melicherčík A. Jánošíkovská tradícia na Slo-vensku. Bratislava, 1952.
39. Podolák J. Tradičné ovčiarstvo na Slovensku. Bratislava, 1982.
40. Podolák J. a kol. Zamagurie. Národopisná mo-nografia oblasti. Košice, 1972.
41. Puškár L. Umlecké zbierky SNM – Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku z pohľadu etnicity. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svid-níku. Svidník, 2017. № 28. S. 167–178.
42. Sopoliga M. Drevené chrámy na východnom Slovensku (etnologický aspekt). Kresťanstvo v deji-nách Zemplína : zborník z rovnomennej celosloven-skej vedeckej konferencie, konanej 17–18. Septembra 2010 v Michalovciach.
43. Sopoliga M. Etnoidentifikačné znaky v tradič-nej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov severový-chodného Slovenska. Łemkowie, Bojkowie, Huculi, Rusini – historia, wspólczesność, kultura materialna i duchowa. Zielona Góra ; Słupsk, 2009. T. 2. S. 212–222.
44. Sopoliga M. Historicko-politické kontexty asi-milácie Ukrajincov na Slovensku. Dynamika akultu-rácie na etnickej hranici / ed. Boris Michalek. Filozo-fická fakulta Univerzity Konštantína Filozora v Nitre. 2011. S. 58–71.
45. Sopoliga M. K problematike etnicity zbierko-vých predmetov a knižničných fondov SNM – Mú-zea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Vedecký sbor-ník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník, 2017. № 28. S. 213–227.
46. Sopoliga M. K problematike etnickej histórie a národnostnej identifikácie Ukrajincov na Sloven-sku. Etnologické rozpravy. Bratislava, 2002. № 2. S. 57–73.
47. Sopoliga M. K problematike etnickej identi-fikácie Ukrajincov na Slovensku. Slovensko-ukra-jinské vzťahy v oblasti národnostných menšín. Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. Slavistický zborník. Prešov, 1999. S. 76–78.
48. Sopoliga M. K problematike vývoja etnickej menšiny Rusínov-Ukrajincov na Slovensku. Etnolo-gické rozpravy. 1997. № 1/2. S. 88–97.
49. Sopoliga M. Kultúrno-etnické procesy vo vý-chodnej časti slovensko-poľského pohraničia. Polska –
www.etnolog.org.ua
IMFElematike etnicity, etnickej identity, multietnického
IMFElematike etnicity, etnickej identity, multietnického
hraničných Slovákov. Bratislava, 2007.
IMFEhraničných Slovákov. Bratislava, 2007.
kowski R. Łemkowska drewniana archi
IMFEkowski R. Łemkowska drewniana archi-
IMFE-
tektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i
IMFE
tektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i Rus
IMFE
Rusi Zakar
IMFE
i Zakar-
IMFE
-i Zakar-i Zakar
IMFE
i Zakar-i Zakar; Lo
IMFE
; Lodž, 1986.
IMFE
dž, 1986.yklopédia ľudovej kultúry. Bratislava,
IMFE
yklopédia ľudovej kultúry. Bratislava,
ografický atlas Slovenska. Bratislava,
IMFE
ografický atlas Slovenska. Bratislava,
tázky identity Rusínov (UkrajinIMFE
tázky identity Rusínov (Ukrajin-IMFE
-90. IM
FE90. rokoch. IM
FErokoch. Slovensko-ukrajinské IM
FESlovensko-ukrajinské
lasti národnostných menšín.IMFE
lasti národnostných menšín. Acta FacultaIMFE
Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. SlavisIM
FEtis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. Slavis
91 IMFE
91–105.IMFE
–105.éria Dezidera Millyho Múzea ukrajinskej IM
FEéria Dezidera Millyho Múzea ukrajinskej
liga. Svidník, 1989.IMFE
liga. Svidník, 1989.
kár
IMFE
kárukrajinskej kultúry vo Svidníku z
IMFE
ukrajinskej kultúry vo Svidníku zVedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svid
IMFE
Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku
IMFEníku. Svidník, 2017. №
IMFE. Svidník, 2017. №42.
IMFE42. Sopo
IMFESopoliga
IMFEliga M. D
IMFEM. Drevené chrámy na východnom
IMFErevené chrámy na východnom
Slovensku (etnologický aspekt).
IMFESlovensku (etnologický aspekt).
nách Zemplína
IMFEnách Zemplína :
IMFE: z
IMFEzborník z
IMFEborník z
skej vedeckej konferencie, konanej 17–18. Septembra
IMFEskej vedeckej konferencie, konanej 17–18. Septembra
2010 v
IMFE2010 v Mi
IMFEMichalovciach
IMFEchalovciach43.
IMFE43. Sopo
IMFESopoliga
IMFEliga M. E
IMFEM. E
nej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov severový
IMFE
nej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov severovýchodného Slovenska.
IMFE
chodného Slovenska. Rusini
IMFE
Rusini – hi
IMFE
– hii
IMFE
i du
IMFE
duchowa
IMFEchowa
222.
IMFE
222.
53
З історії та теорії науки
Słowacja. Pogranicze kulturowe i etniczne / red. Rastislava Stoličná, Agneszka Pieńczak i Zigmund Kłodnicki. Wrocław ; Cieszyn, 2009. S. 15–29. (Ar-chiwum etnograficzne, 49).
50. Sopoliga M. Múzeum ukrajinsko-rusínskej kultúry vo Svidníku. Sprievodca. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník, 2006.
51. Sopoliga M. Perly ľudovej architektúry. Pre-šov, 1991. 128 s.
52. Sopoliga M. Tradície hmotnej kultúry Ukra-jincov na Slovensku. Bratislava : Veda, 2006. 294 s.
53. Sopoliga M. Ukrajinci na Slovensku. Etnokul-túrne tradície z aspektu osídlenia, ľudovej architektúry a bývania. Komárno ; Dunajská Streda, 2002. 176 s.
54. Vedecký zborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kul-túry vo Svidníku. Svidník, 1965–2016. Č. 1–28.
55. Vydra J. Ľudová architektúra na Slovensku. Bratislava, 1958.
56. Zbojníctvo na Slovensku. Zborník z vedeckej konferencie. Liptovský Mikuláš, 4.11.2013 / zostavili Miroslav Nemec, Peter Vítek. Vydal Spolok Slovákov v Poľsku, 2014.
References
1. Beley L. (2017) «Rusynskyi» separatyzm. Na-tsiyetvorennia in vitro [«Rusyn» Separatism. Nation-Building in Vitro]. Kyiv: Tempora, 390 pp.
2. Vanat I. (1985, 1990) Narysy novitnioyi istoriyi ukrayintsiv Skhidnoyi Slovachchyny [Essays on the Newest History of Eastern Slovakia’s Ukrainians]. Priashiv, Vol. 2 (1938–1948), Vol. 1 (1918–1928).
3. Varkhol Y., Varkhol N. (2017) Dukhovna kultu-ra v oblasti pivnichno-skhidnoyi Slovachchyny v et-nichnomu aspekti [Spiritual Culture in the Area of Northeastern Slovakia in an Ethnic Aspect]. Nauko-vyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrai-nian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 28, pp. 56–86.
4. Hanudel Z. (1981, 1989, 2001) Lingvistychnyi atlas ukrayinskykh hovoriv Skhidnoyi Slovachchyny [Linguistic Atlas of East Slovakia’s Ukrainian Dia-lects]. Priashiv, Vol. 1 (Names of Dishes, Vessels, and Kitchen Utensils), Vol. 2 (Weaving Lexicon), Vol. 3 (Anatomic and Expressive Dictionaries).
5. Hoshko Yu. (1976) Naselennia Ukrayinskykh Karpat XV–XVIII st. [The Population of the Ukrainian Carpathians in the XVth to XVIIIth Centuries]. Kyiv.
6. Gratsianskaya N. (1974) Tipy krestyansko-go zhylishcha ukrayinskykh Karpat XIX – nachala XX v. [Types of Peasant’s Dwellings of the Ukrainian Carpathians through the XIXth to XXth Centuries]. Ľudové staviteľstvo v Karpatskej oblasti. Bratislava, pp. 135–159.
7. Kovachovychova-Pushkarova B., Pushkar I. (1971) Derevyani tserkvy skhidnoho obriadu na Slo-vachchyni [Wooden Churches of the Eastern Rite in Slovakia]. Naukovyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 5.
8. (1999) Krayeznavchyi slovnyk rusyniv-ukrayintsiv Priashivshchyny [A Local History Glossary of the Priashivshchyna Rusyns-Ukrainians]. Priashiv.
9. Latta V. (1991) Atlas ukrayinskykh hovoriv Skhidnoyi Slovachchyny [The Atlas of Ukrainian Dialects in East Slovakia]. Priashiv.
10. (1999, 2002) Lemkivshchyna [Lemkivshchyna]. Lviv, Vol. 1 (Tangible Culture), Vol. 2 (Intangible Culture).
11. Markovych P. (1964) Ukrayinski narodni khrestykovi vyshyvky Skhidnoyi Slovachchyny [Ukrainian Folk Cross-Stitches of East Slovakia]. Priashiv.
12. Markovych P. (1972) Ukrayinski pysanky Skhidnoyi Slovachchyny [Ukrainian Easter Eggs of East Slovakia]. Naukovyi zbirnyk Museyu ukrayin-skoyi kultury u Svydnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 6/2.
13. Pavliuk S. (1986) Narodna ahrotekhnika ukrayintsiv Karpat druhoyi polovyny XIX – pochatku XX st. [Folk Agricultural Engineering of the Carpathians’ Ukrainians in the Second Part of the XIXth to Early XXth Centuries]. Kyiv.
14. Skrypnyk H. (2017) Etnichnist y etnokultura ukrayintsiv Skhidnoyi Slovachchyny u doslidzhen-niakh vydatnoho etnoloha y muzeoloha M. Sopoly-hy [Ethnicity and Ethno-Culture of East Slovakia’s Ukrainians in Studies of the Prominent Ethnologist and Museologist M. Sopolyha]. Naukovyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [The Scien-tific Collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 28, pp. 197–212.
15. Sopolyha M. (2001) Do pytan identyfikatsi-yi ta suchasnykh etnichnykh protsesiv ukrayintsiv
www.etnolog.org.ua
IMFENarysy novitnioyi istoriyi
IMFENarysy novitnioyi istoriyi
[Essays on the
IMFE [Essays on the
Newest History of Eastern Slovakia’s Ukrainians].
IMFENewest History of Eastern Slovakia’s Ukrainians].
918–1928).
IMFE918–1928).
3. Varkhol Y., Varkhol N. (2017) Dukhovna kultu
IMFE
3. Varkhol Y., Varkhol N. (2017) Dukhovna kultu-
IMFE
-asti pivnichno-skhidnoyi Slovachchyny v
IMFE
asti pivnichno-skhidnoyi Slovachchyny v et
IMFE
et-
IMFE
-chnomu aspekti [Spiritual Culture in the Area of
IMFE
chnomu aspekti [Spiritual Culture in the Area of Northeastern Slovakia in an Ethnic Aspect].
IMFE
Northeastern Slovakia in an Ethnic Aspect]. Nauko
IMFE
Nauko-
IMFE
-vyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u
IMFE
vyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svy
IMFE
Svydnyku
IMFE
dnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrai
IMFE
[The Scientific Collection of the Museum of Ukrai-
IMFE
-nian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 28, pp.IM
FEnian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, № 28, pp. 56–IM
FE56–86.IM
FE86.
4. Hanudel Z. (1981, 1989, 2001) IMFE
4. Hanudel Z. (1981, 1989, 2001) Lingvistychnyi IMFE
Lingvistychnyi atlas ukrayinskykh hovoriv Skhidnoyi SlovachchynyIM
FEatlas ukrayinskykh hovoriv Skhidnoyi Slovachchyny[Linguistic Atlas of East Slovakia’s Ukrainian DiaIM
FE[Linguistic Atlas of East Slovakia’s Ukrainian Dia
ames of Dishes, Vessels, and IMFE
ames of Dishes, Vessels, and eaving Lexicon), Vol.IM
FEeaving Lexicon), Vol.
8. (1999)
IMFE8. (1999) Krayeznavchyi slovnyk rusyniv-
IMFEKrayeznavchyi slovnyk rusyniv-
ukrayintsiv Priashivshchyny
IMFEukrayintsiv Priashivshchyny
Glossary of the Priashivshchyna Rusyns-Ukrainians].
IMFEGlossary of the Priashivshchyna Rusyns-Ukrainians].
Priashiv.
IMFEPriashiv.
9. Latta V. (1991)
IMFE9. Latta V. (1991)
Skhidnoyi Slovachchyny
IMFESkhidnoyi Slovachchyny
Dialects in East Slovakia]. Priashiv.
IMFEDialects in East Slovakia]. Priashiv.
10. (1999, 2002)
IMFE
10. (1999, 2002) Lviv, Vol.
IMFE
Lviv, Vol.Culture).
IMFE
Culture).11. Markovych P. (1964)
IMFE
11. Markovych P. (1964) khrestykovi vyshyvky Skhidnoyi Slovachchyny
IMFE
khrestykovi vyshyvky Skhidnoyi Slovachchyny
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2018
54
Priashivshchyny [To the Issue of Identification and Modern Ethnic Processes of Priashivshchyna Ukrai-nians]. Naukovyi zbirnyk Museyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [The Scientific Collection of the Museum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Priashiv, № 22.
16. Sopolyha M. (2016) Narodna arkhitektura ukrayintsiv Slovachchyny [Folk Architecture of Slovakia’s Ukrainians]. Svydnyk, 352 pp.
17. Sopolyha M. (2011) Ukrayintsi Slovachchyny: materialni vyyavy narodnoyi kultury ta mystetstva [Slovakia’s Ukrainians: Material Manifestations of Folk Culture and Art]. Kyiv: Tempora, 330 pp.
18. Shmayda M. (1992) A ishi vam vinchuyu. Kalendarna obriadovist rusyniv-ukrayintsiv Chekho-Slovachchyny [A ishi vam vincuyu. Calendar Rituals of Czechoslovakia’s Rusyns-Ukrainians]. Priashiv.
19. Beňušková Z. a kol. (1998) Tradičná kultúra regiónov Slovenska. Prehľad charakteristických zna-kov. Bratislava.
20. Botík J. (1991) Etnicita ako základná kategória národopisnej vedy. Slovenský národopis. № 39.
21. Botík J. (2007) Etnická história Slovenska. K problematike etnicity, etnickej identity, multietnické-ho Slovenska a zahraničných Slovákov. Bratislava.
22. Brykowski R. (1986) Łemkowska drewniana architektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i Rusi Zakarpatskiej. Wrocław, Kraków, Gdaňsk, Lodž.
23. (1995) Encyklopédia ľudovej kultúry. Bratisla-va, Т. 1–2.
24. (1990) Etnografický atlas Slovenska. Bratislava.
25. Gajdoš M. (1999) Otázky identity Rusínov (Ukrajincov) na Slovensku v 90. rokoch. Slovensko-ukrajinské vzťahy v oblasti národnostných menšín // Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Prešo-viensis. Slavistický zborník. Prešov, pp. 91–105.
26. Sopoliga M. (ed.) (1989) Galéria Dezidera Mil-lyho Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník.
27. Granjala D. (1938) Rumunské vlivy v Karpatech. Praha.
28. Grešlík L. (1994) Ikony Šarišského múzea v Bardejove. Bratislava.
29. Haraksim Ľ. (1961) K sociálnym a kultúrnym dejinám Ukrajincov na Slovensku do roku 1867. Bra-tislava.
30. Horná C. (1985) Vlastivedná monografia záto-povej oblasti (ed. Ján Podolák). Košice.
31. Chaloupecký V. (1947) Valaši na Slovensku. Praha.
32. Koma J. (1991) Drotárstvo na Spiši. Nové ob-zory. Košice, № 3, pp. 263–284.
33. Koma J. (1968) Spoločné a diferenciačné rysy ľudovej kultúry Slovákov a Ukrajincov. Věstník náro-dopisné společnosti pri ČSAV a SNS, p. 1–2, pp. 10–16.
34. Kоžminová A. (1922) Podkarpatská Rus. Praha.
35. Langer J., Kuča K. (2009) Dřevěné kostely a zvonice v Evropě. Litomyšl.
36. Czajkowski J. (ed.) (1992, 1994) Łemkowie w historii i kulturze Karpat. Rzeszów, Т. 1; Sanok, Т. 2.
37. Frolec V. (1981) Lidová stavební kultúra v československých Karpatech a přilehlých územích. Brno, Sv. 7: Lidová kultura a současnost.
38. Melicherčík A. (1952) Jánošíkovská tradícia na Slovensku. Bratislava.
39. Podolák J. (1982) Tradičné ovčiarstvo na Slovensku. Bratislava.
40. Podolák J. a kol. (1972) Zamagurie. Národo-pisná monografia oblasti. Košice.
41. Puškár L. (2017) Umlecké zbierky SNM – Mú-zea ukrajinskej kultúry vo Svidníku z pohľadu etni-city. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník, № 28, pp. 167–178.
42. Sopoliga M. (no date) Drevené chrámy na východnom Slovensku (etnologický aspekt). Kres-ťanstvo v dejinách Zemplína: zborník z rovnomennej celoslovenskej vedeckej konferencie, konanej 17–18. Septembra 2010 v Michalovciach.
43. Sopoliga M. (2009) Etnoidentifikačné znaky v tradičnej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov severovýchodného Slovenska. Łemkowie, Bojkowie, Huculi, Rusini – historia, wspólczesność, kultura materialna i duchowa. Zielona Góra, Słupsk, T. 2, pp. 212–222.
44. Sopoliga M. (2011) Historicko-politické kon-texty asimilácie Ukrajincov na Slovensku. Dynamika akulturácie na etnickej hranici (ed. Boris Michalek) // Filozofická fakulta Univerzity Konštantína Filozora v Nitre, pp. 58–71.
45. Sopoliga M. (2017) K problematike etnicity zbierkových predmetov a knižničných fondov SNM – Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svid-ník, № 28, pp. 213–227.
46. Sopoliga M. (2002) K problematike etnickej histórie a národnostnej identifikácie Ukrajincov na Slovensku. Etnologické rozpravy. Bratislava, № 2, pp. 57–73.
47. Sopoliga M. (1999) K problematike etnickej identifikácie Ukrajincov na Slovensku. Slovensko-ukrajinské vzťahy v oblasti národnostných menšín. Acta Facultatis Philosophicae Universitatis Prešo-viensis. Slavistický zborník. Prešov, pp. 76–78.
48. Sopoliga M. (1997) K problematike vývoja etnickej menšiny Rusínov-Ukrajincov na Slovensku. Etnologické rozpravy, № 1/2, pp. 88–97.
49. Sopoliga M. (2009) Kultúrno-etnické procesy vo východnej časti slovensko-poľského pohraničia. Polska – Słowacja. Pogranicze kulturowe i etniczne (eds. Rastislava Stoličná, Agneszka Pieńczak i Zig-
www.etnolog.org.ua
IMFEŁemkowska drewniana
IMFEŁemkowska drewniana
architektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i
IMFEarchitektura cerkiewna w Polsce, na Slowacji i Rus
IMFERusi
IMFEi
. Wrocław, Kraków, Gdaňsk, Lodž.
IMFE
. Wrocław, Kraków, Gdaňsk, Lodž.Encyklopédia ľudovej kultúry
IMFE
Encyklopédia ľudovej kultúry. Bratisla
IMFE
. Bratisla-
IMFE
-
Etnografický atlas Slovenska
IMFE
Etnografický atlas Slovenska.
IMFE
.
1999) Otázky identity Rusínov
IMFE
1999) Otázky identity Rusínov (Ukrajincov) na Slovensku v IM
FE(Ukrajincov) na Slovensku v 90. IM
FE90. rokoch. IM
FErokoch. Slovensko-IM
FESlovensko-
obl IMFE
oblasti národnostných menšín // IMFE
asti národnostných menšín // Acta Facultatis Philosophicae Universitatis PrešoIM
FEActa Facultatis Philosophicae Universitatis Prešoviensis. Slavistický zborník IM
FEviensis. Slavistický zborník. Prešov, pp.IM
FE. Prešov, pp. 91IM
FE91–105.IM
FE–105.
26. Sopoliga M. (ed.) (1989) IMFE
26. Sopoliga M. (ed.) (1989) Galéria Dezidera MilIMFE
Galéria Dezidera Millyho Múzea ukrajinskej kultúry vo SvidníkuIM
FElyho Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku
Rumunské vlivy IMFE
Rumunské vlivy
Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo
IMFEVedecký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo
. Svidník, №
IMFE
. Svidník, №42. Sopoliga
IMFE
42. Sopoliga M. (
IMFE
M. (východnom Slovensku (etnologický aspekt).
IMFEvýchodnom Slovensku (etnologický aspekt).
ťanstvo v
IMFEťanstvo v dej
IMFEdejinách Zemplína
IMFEinách Zemplína
celoslovenskej vedeckej konferencie, konanej 17–18.
IMFEceloslovenskej vedeckej konferencie, konanej 17–18.
Septembra 2010 v
IMFESeptembra 2010 v Mi
IMFEMichalovciach.
IMFEchalovciach.
43. Sopoliga
IMFE43. Sopoliga M. (
IMFEM. (2009) Etnoidentifikačné znaky
IMFE2009) Etnoidentifikačné znaky
v
IMFEv tra
IMFEtradičnej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov
IMFEdičnej poľnohospodárskej kultúre obyvateľov
severovýchodného Slovenska.
IMFEseverovýchodného Slovenska.
Huculi, Rusini
IMFE
Huculi, Rusinimaterialna i
IMFE
materialna ipp
IMFE
pp.
IMFE
. 21
IMFE212–222.
IMFE
2–222. 44. Sopoliga
IMFE
44. Sopoligatexty asimilácie Ukrajincov na Slovensku.
IMFE
texty asimilácie Ukrajincov na Slovensku.
55
З історії та теорії науки
Summary
This study is a partial solving of the research task The Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern Slovakia in the connection with the statements of some individuals, that the library and collection funds of SNM – Ukrainian Culture Museum in spite of their Ruthenian origin are treated wrongly as a part of Ukrainian culture.
The author has contested these assertions basing on the detailed analysis of the abovementioned funds, his own studies and other reliable facts. He has also stated that the devision of the ethnos into two selfreliant and independent nationalities, i. e. Ruthenian and Ukrainian one, is not correct. They are just two synonymous, thus identical denominations of the same nationality, the same ethnic group respectively. Such separation harms the society, insults it, diminishes its importance and position within the civil society.
The culture of national minority, which has been separated from the others with the state boundary because of the enforcement of complicated historical circumstances, is the subject of our investigation. The fact that the representatives of this minority has never lived in the united national state, i. e. they haven’t taken part in the creation of their own political superstraction, has caused the ethnic processes complication. It means that the formation of ethnic or national consciousness has happened complexly and slowly to a great extent on the investigated terrains in comparison with the other continental regions. Nevertheless just in this region the Ukrainians have preserved their denominations from the period of RusUkraine – Ruthenians, Ruthenian people – till the present day. The culture of Transcarpathian Ukrainians has been forced to overcome the assimilation effects constantly. Only a deep respect to the traditions and the understanding of the own dignity have assisted our ancestors to keep the national character. It means everything they have inherited from their fathers and owing to which they are different from the representatives of the other ethnic groups. These are first and foremost the language, religion, culture, national consciousness and national denomination. Owing to these facts, the RutheniansUkrainians together with the other national minorities, are the elements of mixed and hard at the same time ethnic and cultural structure of Slovakia. Its form makes it more distinct and recognizable in the European society.
The prominent monuments of traditional folk culture have been preserved in the NorthEastern Slovakia. A good few of them contain rare signs, documenting the main stages of the historical development of Slavic community in general and also the processes of the cultural integration of the multiethnic population in the Transcarpathian region.
Keywords: ethnicity, Ruthenians, Ukrainians, library fund, historical documents, ethnographic collections, ethnic and identificational features, cultural traditions, language, confessional appliance.
mund Kłodnicki). Wrocław, Cieszyn (Archiwum etnograficzne, 49), pp. 15–29.
50. Sopoliga M. (2006) Múzeum ukrajinsko- rusínskej kultúry vo Svidníku. Sprievodca. Vedec-ký sborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Svidník.
51. Sopoliga M. (1991) Perly ľudovej architektúry. Prešov, 128 pp.
52. Sopoliga M. (2006) Tradície hmotnej kultúry Ukrajincov na Slovensku. Bratislava: Veda, 294 pp.
53. Sopoliga M. (2002) Ukrajinci na Slovensku. Etnokultúrne tradície z aspektu osídlenia, ľudovej
architektúry a bývania. Komárno, Dunajská Streda, 176 pp.
54. Vedecký zborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku. Vedecký sborník Múzea ukrajinskej kul-túry vo Svidníku. Svidník, 1965–2016. Č. 1–28.
55. Vydra J. (1958) Ľudová architektúra na Slo-vensku. Bratislava.
56. Nemec M., Vítek P. (comp.) (2014) Zbojníctvo na Slovensku. Zborník z vedeckej konferencie. Lip-tovský Mikuláš, 4.11.2013 (vydal Spolok Slovákov v Poľsku).
www.etnolog.org.ua
IMFEThe
IMFEThe Ethnicity of Folk Culture in North-Eastern
IMFEEthnicity of Folk Culture in North-Eastern
indi
IMFEindividuals,
IMFEviduals, tha
IMFEthat
IMFEt the
IMFEthe lib
IMFElibrary
IMFErary
pite of their Ruthenian origin are treated wrongly as a
IMFEpite of their Ruthenian origin are treated wrongly as a
bas
IMFEbasing
IMFEing on
IMFEon the
IMFEthe det
IMFEdetailed
IMFEailed ana
IMFEanalysis
IMFElysis
He
IMFEHe has
IMFEhas als
IMFEalso
IMFEo sta
IMFEstated
IMFEted tha
IMFEthat
IMFEt the
IMFEthe dev
IMFEdev
i. e
IMFE
i. e.
IMFE
. Rut
IMFE
Ruthenian
IMFE
henian and
IMFE
and Ukr
IMFE
Ukrainian
IMFE
ainianominations
IMFE
ominations of
IMFE
of the
IMFE
the same
IMFE
same nat
IMFE
nationality,
IMFE
ionality,in
IMFE
insults
IMFE
sults it
IMFE
it,
IMFE
, dim
IMFE
diminishes
IMFE
inishes it
IMFE
its
IMFE
s im
IMFE
importance
IMFE
portancemin
IMFE
minority,
IMFE
ority, whic
IMFE
which
IMFE
h has
IMFE
has bee
IMFE
been
IMFE
n sep
IMFE
separated
IMFE
aratedrcement
IMFE
rcement of
IMFE
of com
IMFE
complicated
IMFE
plicated hist
IMFE
historical
IMFE
orical cir
IMFE
cirresentatives IM
FEresentatives of IM
FEof thisIM
FEthis minIM
FEminorityIM
FEority hasIM
FEhas nevIMFE
nevtion IM
FEtion of IM
FEof the IM
FEtheirIM
FEir ownIM
FEown poliIM
FEpoliticalIM
FEtical supeIM
FEsupe
mation IMFE
mation of IMFE
of ethniIMFE
ethnicIMFE
c orIMFE
or natIMFE
nationalIMFE
ionalrainsIM
FErains inIM
FEin comIM
FEcomparisonIM
FEparisonIM
FEervedIM
FEerved theIM
FEthe
top related