formirovanie obschestvennogo mnenia

1

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

ЗМІСТ

1. Сутність стадії формування громадської думки

2. Міжіндивідуальна взаємодія як чинник формування громадської думки

3. Формування громадської думки. Масова комунікація як інструмент

ГРОМАДСЬКА ДУМКА. СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ

Для того, щоб громадська думка стала “особливим станом реальної свідомості мас”, вона має пройти шлях, що характеризується наступними етапами:

1.Процес виникнення громадської думки.2.Процес формування громадської думки.3.Процес функціонування громадської думки.

Російський соціолог М.Горшков виділяє принаймні чотири основні моменти в стадії формування громадської думки:

1)вихід індивідуальних оціночних суджень за межі індивідуальної свідомості;

2) зіткнення чи боротьба цих суджень;3) міжіндивідуальний обмін думками, який може набувати

спонтанного чи організованого характеру;4)Певне злиття індивідуальних суджень у сфері групової

(колективної, класової, національної, тощо) свідомості.

ГРОМАДСЬКА ДУМКА. СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ

Сучасний російський соціолог Л.Г. Судас вважає, що “громадська думка має інтегративний характер, виражає колективний розум. Зароджуючись на початковій стадії як індивідуальна думка людей з приводу суспільних проблем, що зачіпають індивідуальні інтереси, вона у процесах міжіндивідуального спілкування та масової комунікації кристалізується у загальну думку більш-менш широких мас людей, соціальних груп. Основним фактором, що детермінує громадську думку, є наявність спільного інтересу більш-менш значущих соціальних груп. Поява такого “інтересу” власне і запускає механізм формування громадської думки.

ГРОМАДСЬКА ДУМКА. СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ

.Комплекс механізмів

Сфера свідомості

Сфера практичних дій

Основні механізми формування громадської думки:Ядро (еталонна або референтна група) громадської думки;Поле (умовна сфера поширення) громадської думки;Соціальна спільнота (клас, верства, група);Загальний інтерес, комунікація (наявний процес спілкування з боку ядра);Нормативно-оціночне судження (тобто сама громадська думка).

Етапи формування громадської думки:Зародження індивідуальних думок;Кристалізація загальної точки зору з множини думок;Обмін думками;Об'єктивація загальної точки зору (думки), її перехід від відображального етапу до перетворювального , практичного етапу.

ГРОМАДСЬКА ДУМКА. СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ

ГД може формуватися як свідомо, так і стихійно.

Основні способи (методи) формування ГД:Навіювання (внушение), переконання

(убеждение), наслідування (подражение), маніпулювання тощо.

Основні засоби (канали) формування ГД – засоби масової комунікації, усна пропаганда та політична агітація, міжособистісне спілкування тощо.

Сформована, таким чином, ГД має інтегративний характер. Вона не є арифметичною сумою індивідуальних думок, а концентрованим відображенням колективного розуму, результатом обміну думками між людьми, тобто тим сплавом, який репрезентує громадську думку.

Зміст сформованої ГД складають лише ті оцінки, що поділяються більшістю людей, навіть якщо вони є хибними.

Міжіндивідуальна взаємодія як чинник формування громадської думки

Міжіндивідуальна взаємодія як чинник формування громадської думки

А.С.Ахиезер: «Слухи - постоянно действующая система интерпретации событий массовым сознанием в соответствии с исторически сложившимся менталитетом. Слухи - неофициальная форма связи в большом обществе, постоянный процесс освоения событий в дуальной оппозиции: комфортное -дискомфортное состояние, тайный шепот широких масс, формирующий общую духовную атмосферу в обществе, против которой бессильны как система массовой информации, так и самые крайние методы массового террора».

•Слухи есть форма распространения социально значимой информации в обществе, коллективе, группе. •Слух распространяется спонтанно. •Он является информацией неофициальной и, более того, направлен против официальной. •Источник этой информации, как правило, не известен. И, будучи запущенной в сложившиеся в обществе неформальные коммуникационные каналы, эта информация распространяется по своим собственным законам, модифицируется и обрастает новыми подробностями в зависимости от состояния настроения.

Последствия воздействия слухов на общественное мнение:1. Поскольку слухи блокируют информационное воздействие на

общественное мнение официальных структур, и главным образом СМИ, то необходимо расширять официальную информационную сеть. Чем шире будет развита информационная сеть и чем больше слоев населения будут иметь к ней доступ, тем меньшим будет воздействие неофициальной информации на общественное мнение.

2. Слухи могут быть использованы как провокация, могут вызвать противоправные действия различных политических группировок экстремистского и националистического толка, занимающими оппозиционное к правительству и полулегальное положение. Результатом слухов могут стать в таком случае столкновения различных политических сил.

3. Слухи могут отразиться на социальном самочувствии населения, если они носят негативный характер, например, слухи о гражданской войне, о голоде. Слухи по-разному действуют на разных людей, одних они минуют, других притягивают к себе настолько, что могут становиться регуляторами их поступков. «Заражение» людей слухом происходит в зависимости от их индивидуальных, социальных и психологических особенностей.

П'ятивимірний план або «лійка» Дж. Геллапа , реалізується шляхом використання чотирьох запитань-фільтрів:

чи поінформований респондент про зміст проблеми опитування взагалі; чи поінформований він про суттєві деталі проблеми опитування; наскільки раціональна його точка зору щодо змісту і способу

розв'язання проблеми; наскільки стабільна його точка зоруякі дають змогу дослідникові виокремлювати у масиві даних опитування:•усталену думку у власному сенсі цього слова; •емоційні реакції респондента на певний об'єкт оцінного судження (його

настрій); •блок відповідей, які можна вважати «реакцією паперу на олівець», -

коли запитання було поставлено й отримано відповідь від респондентів, котрі не мають уявлення про сутність досліджуваної проблеми.

В. Оссовський вважає за потрібне доповнити «лійку» Геллапа питаннями-фільтрами, що дозволяють досліднику встановити, чи торкається певна суспільна ситуація інтересів респондентів і чи є його оціночне судження артикуляцією спільної, колективної думки, чи є думка респондента результатом попередньої комунікації між членами гіпотетичного суб’єкта громадської думки, результатом обговорення ситуації з іншими, дискурсу щодо способів її рішення.