Конференція

«Партизанський рух у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. і його значення в патріотичному вихованні молоді».

(Проведено учнями групи ТМ-24 та ЕЛ-23 20.09.2013р. Викладач Бровді М.І.)

Мета:

навчальна: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні та в рідному місті, героїв партизанського руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена найвідоміших діячів партизанського руху;

розвиваюча: розвивати вміння виступати із повідомленням перед аудиторією, образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій;

виховна: сформувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої Батьківщини; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до ветеранів війни.

Завдання: Через використання науково-популярної літератури, кадрів фільмів, спілкування з свідками подій Великої Вітчизняної війни, читання віршів, вивчення та виконання пісень, створення малюнків, плакатів розширити знання учнів про партизанський рух в Україні та в рідному місті, героїв партизанського руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена найвідоміших діячів партизанського руху.

1

Очікуваний результат:

Після цього заходу учні зможуть:

- поглибити знання про героїчне минуле нашого народу та нашого міста;- усвідомити велич подвигу у вирі другої світової війни;- шанобливо ставитися до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

Форма проведення: конференція.

Обладнання: технічні засоби (ноутбук, проектор), фонограми пісень та мелодій, уривки з документального фільму «Партизанська Житомирщина», портрети -, фото слайди найвідоміших керівників партизанського руху, музичне устаткування, виставка малюнків, плакатів «Хай завжди буде сонце».

Хід заняття

Викладач. Доброго дня, шановні присутні! Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати героїчний подвиг уславлених партизанів і підпільників Великої Вітчизняної війни. 30 жовтня 2001 року Указом Президента України  « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, увічнення їх пам’яті…» було встановлене щорічне  відзначення Дня партизанської слави 22 вересня.

Учень.

2

«Якщо ми не прикінчимо війну, війна прикінчить нас»— Герберт Уеллс

22 вересня — День партизанської слави України. Він був заснований у зв'язку зі святкуванням 60-ї річниці існування підпільно-партизанського руху в Україні. Цей ювілей відзначали 22 вересня 2001 року. Президентським указом від 30 жовтня 2001 року День партизанської слави України був призначений офіційним державним святом.

День партизанської слави України покликаний висловити всенародну повагу до всіх захисників Батьківщини, які в роки Великої Вітчизняної війни боролися за свободу і мир в глибокому тилу. Партизани нерідко працювали в оточенні ворожих військ, при цьому не шкодуючи власного життя і не знаючи страху.

«Як не жахлива війна, все ж вона виявляє духовну велич людини, що кидає виклик своєму найсильнішому спадковому ворогові — смерті»

— Генріх Гейне

У період Великої Вітчизняної війни налічувалося близько 6200 партизанських угруповань та загонів. В них служили майже мільйон солдат. Ці невидимі війська, як і інші підрозділи Червоної Армії, понесли великі людські втрати під час боротьби з гітлерівським військом.  Але внесок партизанських формувань в загальну перемогу людства над фашизмом просто неоціненний. І День партизанської слави України — лише мала частина того, що може зробити сучасне покоління для людей, які колись належали до партизанських загонів.

«У бою зміни немає, є тільки підтримка. Здолаєш ворога, тоді й служба закінчиться»

3

— Олександр Суворов

Учень:

Ми не діти війни,

Лихоліття страшного не знаєм.

Із книжок про війну, про бої читаєм.

Ми не діти війни,

Ми дітьми її пітьми не були.

Ми у мирі, у щасті, у тиші росли.

Але пам’ять про те, що творила

Кривава війна,

В наших душах ожива.

Учень. Найтяжчі випробування випали на долю українського народу під час Великої Вітчизняної війни. В умовах тотального терору і нехтування ворогом елементарних прав людини,  насамперед права на життя, в Україні сформувався Рух Опору, який став грізною силою і перешкодою на шляху здійснення фашистами жахливого плану поневолення народів.

Від плуга чесного, від рідного заводуНас хоче ворог одірватьІ нашу правду, щастя і свободуПід ноги підтоптать.

В розгулі хижому він прагне сплюндруватиСвятий здобуток наших рук,Жадає край наш, красний і багатий,Він виссать, як павук.

О земле рідная! Не жатиме неситийПшениці на твоїх ланах!Жила, живеш, довіку будеш жити,Безсмертна у віках!

Учень.

4

Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби. Перемоги воїнів Червоної Армії були нерозривно пов’язані з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті.

Учень в одязі партизана читає поезію Андрія Малишка.

Там, де Ятрань круто в'ється, Від пожару в'ється дим,

Партизан з чужинцем б'ється, З чорним ворогом лихим.

Партизан бува без солі, Табачку часом нема, А за ним вітри у полі

Та зав'южена зима.

Там сім'я в снігу розбута Плаче, просить німцю кар. Помста грізна, помста люта

Палить груди, як пожар.

Помстимося за руїну, Німця знищимо в бою, —

За Радянську Україну, За республіку свою.

Учень. Перші загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року під Черніговом і Сумами під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака. Ці загони й поклали початок гуртуванню партизанів у лісах Північної України. Народну війну в тилу німецько-фашистських військ вели повсюдно: у містах і селах, на залізничних вузлах і станціях, на річках, у лісових і степових районах України. Широкі верстви населення брали участь у зриві економічних, політичних та військових планів і заходів нацистських загарбників. Опір здійснювався на всій окупованій території і був нищівним для загарбників. Завдяки безстрашній і непримиренній боротьбі партизанів і підпільників земля України горіла під ногами в фашистів.

5

Учень.Нищівними були удари по комунікаціях ворога, захоплення і ліквідація складів і баз із боєприпасами і озброєнням, нещадним винищення ворожих гарнізонів, ефективним пошкодження і знищення зв’язку між частинами німецької армії. Важливою була розвідувальна діяльність партизанських формувань і підпільних організацій, наслідком якої ставало знищення об’єктів військового призначення. За масштабами, політичними і військовими результатами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором у розгромі фашизму.

Я той, що греблі рвав.Я не сидів у скелі,

Коли дуби валились вікові.У партизанській лісовій оселі

На пережовклій, стоптаній травіЛежав, покритий листям пурпуровим.

І кров текла по краплі крізь бинти.А Лісовик з обличчям сивобровим

Питав мене:- Чи всі порвав мости?

- Усі... -Тоді, схилившись наді мною,Сиділа ніжна Мавка цілу ніч,Туманною повита пеленою,

6

Із карабінним чересом опліч.Вона, зітхнувши, почала співати:

- Чому ж сього не можна запитати?Он, бачиш, там питає дика рожа:

«Чи я хороша?»А ясен їй киває в верховітті:

«Найкраща в світі».- Ти найкраща в світі...

Врятуй мене,Бо там на синім Пруті

Іще стоять не зірвані мости.По них повзуть прожерливі і люті

Зелені змії.- Можу принестиЖив-гой-трави...

Од смертного полону. -І принесла, оббігавши луги.

І полетіли ферми й ланжерониНа прикарпатські гострі береги

У грозовому реготі веселім.Я той, що греблі рвав,

Я не сидів у скелі.

Учень.

7

У 1943 році партизани контролювали лісові райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 року партизанський рух в Україні пожвавився. У травні-жовтні 1943 року загін Сидора Ковпака здійснив відомий рейд в Україні з Путивля через Волинь у Карпати з наміром «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро. Рейд Ковпака мав психологічне значення, бо остаточно показав людям, що нацисти не всесильні.

Учень.

Серед відважних захисників Вітчизни були і юнаки, і діти.

Привели його на світанні

У багнюці всього, у крові

Захлиналися постріли дальні,

І дрижали бліді вартові.

Мов примари, гайдалися тіні,

На колисках скуйовджених віт.

І було партизану-хлопчині

Вісімнадцять – не більше – літ.

8

Учень. Жодні страхіття і знущання не змогли зламати волелюбного духу народних месників, які, не шкодуючи життя, робили все можливе для наближення Перемоги. Жоден ворог не міг позбавити народ оптимізму й гумору, серед страждань і крові люди продовжували жартувати.

Поліцай гука з вагона: — Гей, провіднику,

А чи є тут партизани В тім чагарнику?

Провідник: — А хто їх знає? Бачите ж — пітьма.— І, зіпхнувши поліцая, Вслід сказав: — Нема!

Д.Білоус. «Щира відповідь» (1943)Учень. Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче — життя. Героїчні подвиги українських партизанів у пам’яті народу житимуть вічно. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто, нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя. Учень. Білий сніг покрив криваву січу…    Сколихнув тривожну тишу крук...   Тут усі, хто ворогу назустріч Не підняв над головою рук.   Впав і я тут на безкраї доли    У землі і сонця на виду.    Впав тому, що рідний край ніколи Не хотів оддати на біду.   Син землі… землею знову стану За всіма законами буття.   Я здобув найбільшу в світі шану – Врятував нащадкові життя. Я не прагнув слави світової, Встав, як сотні тисяч, на заброд.   Впав я безіменним у двобої,   Буду жити в імені НАРОД.

Учень. Так, Перемога була одна на всіх, і ніхто не стояв за ціною. Для України ця ціна становила за різними даними від 8 до 10 мільйонів людських життів. Республіка дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився серед живих,

9

повернувся додому інвалідом. Кожний сьомий з тих мільйонів, яких забрала війна, - наш співвітчизник. Понад 700 міст і містечок та 28 тис. сіл було знищено нацистськими загарбниками, тисячі підприємств зруйновано і пограбовано. Україна, для якої історія не скупилася на людські трагедії та попіл руйнувань, у моторошному побоїщі Великої Вітчизняної знову була викупана в крові.

І ватри палали в лісах,І села палали в пожарі,А смерті кривавої жах

Був завжди із полум’ям в парі.

Виходять з лісу партизаниУ наступ на смертельну ніч, —

А полум’я горить, не в’яне,А полум’я — як вічний клич…

Погашені люті вогніВогнями і серця, і зброї.У пам’ять, легенди, пісні

Приходять безсмертні герої. Р.Б

ратунь.

Учень:

Найважчі та найжорстокіші випробування випали на долю нашого народу у роки Другої світової війни. Мільйони українців, у тому числі тисячі закарпатців, пройшли крізь це пекло і не скорилися

Учень:

Згадуючи таких людей і доблесні їхні справи, маємо завжди пам’ятати, що партизанський рух, як і все пов’язане з минулою війною – це вічно жива історична пам’ять, яка повинна вчити повазі до минулого та виховувати почуття патріотизму не гучними гаслами, а ділом.

Учень :

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа,

Що в селах, містах синів вже нема.

Лиш вогники - квіти їм люди кладуть,

10

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх за собою забрала війна,

Що їхні серця уже довгі літа

Земля українська в собі пригорта.

Учень:

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання.

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання,

І сумно згасає і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання.

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання.

Учень:

У братських могил батьки і брати,

Вам чути цю траурну тишу.

Нам ваші окопи, дороги, фронти

Вогненними лавами дишуть.

У битвах полеглі,

Вас пам'ять розбудить.

Ніщо не забуто. Ніхто не забутий.

11

Пошани й жалоби хвилина настала.

Учень:

Йшли селом, йшли селом партизани,

По землі українській, невільній землі.

І у кожного зброя була за плечами,

І у кожного смуток і біль на чолі.

Учень:

Їм сумно за всю Україну,

За ту спалену хату, за зрубаний сад,

За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,

Але їм вже не було дороги назад

Учень:

І не всі повернулись із бою додому,

І не всіх дочекалася рідна сім’я.

Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,

Пам’ятай же ти їх, українська земля.

Викладач.

Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігає у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов'язок і пам'ять.

Використана література:

1. Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. Житомир: Підручна книга з краєзнавства. – Житомир: Косенко, 2006. – 464 с.

2. М.М. Жайворон, В.К. Процюк, О.П. Ремезов Їх іменами названі вулиці Житомира. (Збірник). Житомир: видавництво «Житомир», 2004. 96 с.

12

3. Шилюк Д.М. Маловідомі сторінки з історії Житомирщини (напередодні і в часи німецької окупації). Житомир: В-во «олинь», 2010. – 200 с. – Бібліогр.: с. 174 – 188.

13