Вступ - eenu.edu.ua2. Мета та завдання навчальної дисципліни...
TRANSCRIPT
Вступ
Робоча програма навчальної дисципліни «Вступ до
літературознавства» складена відповідно до освітньо-професійної програми
підготовки баклавра напряму 6.020303 «Філологія (Українська мова та
література)».
«Вступ до літературознавства» – перша частина вузівського курсу
теорії літератури. Вона поглиблює теоретико-літературознавчу освіту
студентів-філологів, здобуту в загальноосвітній школі, і цілеспрямовано
готує їх до сприйняття вузівський літературознавчих дисциплін – усної
поетичної творчості, історії літератури, літературної критики. Теорія
літератури узагальнює історико-літературні факти, досліджує літературний
процес у плані концептуальному, структурному, методологічному.
Предметом вивчення навчальної дисципліни є природа, специфіка,
загальні закономірності розвитку художньої літератури, основні закони
творчості.
Міждисциплінарні зв’язки. Програма курсу «Вступ до
літературознавства» передбачає міжпредметні зв’язки з курсом історії
літератури, мовознавством, історією української та світової культури,
мистецтвознавством, філософією, психологією.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Художня література як вид мистецтва.
2. Родо-видо-жанрові параметри літератури.
3. Зміст і форма літературного твору.
4. Літературний процес.
1. Опис навчальної дисципліни
Характеристика
навчальної дисципліни Найменування
показників
Галузь знань,
спеціальність,
освітній ступінь
денна форма навчання
0203 гуманітарні
науки Кількість кредитів: 5 Нормативна навчальна
дисципліна
Модулів: 2 Рік підготовки: 1
Семестр: І Змістових модулів: 4
Лекції: 42 год.
Загальна кількість годин:
150
6.020303 філологія
(українська мова та
література)
Практичні: 30 год.
Самостійна робота: 68 год.
Консультації: 10 год.
Тижневих годин:
аудиторних – 4
самостійної роботи – 4
бакалавр
Форма контролю: екзамен
2. Мета та завдання навчальної дисципліни
1.1. Мета викладання навчальної дисципліни “Вступ до літературознавства” –
закласти в студентів-філологів основи фахової теоретико-літературознавчої
підготовки.
Основні завдання дисципліни “Вступ до літературознавства”:
вивчення законів відображення дійсності в художній літературі; вивчення родо-видо-жанрових параметрів художньої літератури; розгляд змістово-формальної структури літературного твору; з’ясування іманентних особливостей літературного роцессу; ознайомлення з історичним розвитком літературознавчої думки; вироблення умінь аналізувати художні тексти як твори мистецтва; формування навичок самостійної літературознавчої роботи.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати: основні засади та структуру літературознавства; визначення
основоположних літературознавчих понять, зокрема художньої
літератури, художнього образу, основних чинників змісту і форми;
головні етапи теорії родового поділу літератури, типологічні ознаки
родів та жанрів; закономірності літературного процесу; хронологічні
рамки та ознаки культурних епох і літературних напрямів.
Вміти: демонструвати взаємодію різних видів мистецтва з літературою;
аналізувати художні образи на різних рівнях твору; розрізняти твори за
їх родовою, видовою, жанровою природою; аналізувати змістові та
формальні сторони художнього твору; з’ясовувати художню функцію
формальних елементів (тропи, фігури, віршування); характеризувати
літературні явища різних культурних епох та літературних напрямів.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 150 години / 5 кредитів
ECTS.
3. Програма навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1. Художня література як вид мистецтва
Тема 1. Вступ. Літературознавство – наука про літературу
Мета і завдання курсу. Літературознавство – наука про літературу. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін. Основні й допоміжні галузі літературознавства. Взаємозв’язок теорії літератури з естетикою, філософією та іншими філологічними і нефілологічними науками (мовознавством, мистецтвознавством, історією, психологією, соціологією, етикою, логікою тощо).
Тема 2. Основні етапи розвитку літературознавства Зародження літературознавства в античну епоху. Аристотелівська та платонівська концепція мистецтва. Погляди на мистецтво в епохи Середньовіччя, Відродження, Класицизму. Зародження та становлення української літературної теорії (Києво-Могилянська Академія, давні поетики). Естетика Просвітництва (праці Д. Дідро та Г.-Е. Лессінга). Класичний період у розвитку ідеалістичної естетики (І. Кант, Г. В. Ф. Гегель). Розвиток національної теоретико-літературної думки в першій половині ХІХ ст. (харківська школа дослідників; літературно-естетичні погляди Т. Шевченка), другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (М. Драгоманов, І. Білик, Леся Українка, Д. Донцов, І. Франко – теоретик літератури), 20-30х ХХ ст. Новітня українська наукова думка.
Тема 3. Література як мистецтво слова Література і наука; наукове і художнє освоєння світу людиною. Види мистецтва. Гіпотези про виникнення різних видів мистецтва, проблема їх класифікації. Художня література як словесний вид мистецтва. Її зв’язок з іншими видами мистецтв. Словесно-образний характер літератури. Визначення художньої літератури, її предмет та функції. Тема 4. Образність – ознака художності літератури Словесно-образний характер літератури. Художній образ і наукова абстракція. Образ як картина конкретного й водночас узагальненого відображення предмету. Види образності (ілюстративні, фактографічні, публіцистично-ілюстративні образи). Відмінні риси художнього образу – типізація, емоційність. Проблема класифікації художньо-літературних образів. Образи на рівні твору: персонаж, оповідач, розповідач, образ автора, образ читача, ліричний герой. Пейзаж, інтер’єр, художня деталь. Автологічні та металогічні образи.
Тема 5. Слово – образ – міф – архетип Слово – будівельний матеріал літератури. Вчення О. Потебні про
слово-образ. Механізми збереження зв’язків з первісним світовідчуттям – мова, міф, архетип. Поняття міфу як альтернативної реальності, об’єктивації первісного світосприйняття. Архетип – первісний образ, прообраз. Міфологічне коріння архетипу. Архетипні образи у творах української літератури.
Змістовий модуль 2. Родо-видо-жанрові параметри літератури
Тема 6. Історія поділу літератури на роди, види, жанри
Поняття генології та генерики. Рід, вид, жанр, жанровий різновид. Історичні передумови виникнення й розвитку різних родів, видів та жанрів художньої літератури. Теорія родового поділу в античну епоху (Гомер, Сократ, Платон, Аристотель), добу Відродження, класицизму (Н. Буало), Просвітництва (Г.-Е. Лессінг, Д. Дідро). Традиція поділу на роди та жанри як типи художнього змісту в німецькій естетиці ХІХ ст. (Ф. Шлегель, Шеллінг, Г. В. Ф. Гегель). Погляди на родовий поділ літератури в літературознавстві ХХ ст. Поділ літератури на два роди (Г. Поспєлов), чотири (Є. Толстов), шість та більше родів (Л. Тимофєєв).
Тема 7. Епос
Епос (від гр. еpos – слово, розповідь) – літературний рід, у творах якого основним способом зображення подій, явищ, людей є розповідь та опис. Види епічних творів – прозові та віршові. Жанри епосу: епопея, роман, повість, оповідання, новела, есе, нарис, фейлетон, памфлет, міф, легенда, притча, казка, байка, героїчний епос (історична пісня, дума, епічна поема), гумореска, анекдот, приказка, прислів’я, загадка, апокриф, мемуари. Велика, середня та мала епічні форми. Жанрові різновиди роману, повісті. Національна своєрідність у розвитку окремих жанрів.
Тема 8. Драма Драма (гр. drama, букв. – дія, дійство) належить одночасно театру і
літературі. Близькість драми до епосу за предметом пізнання, способом типізації характерів, відтворення зовнішнього по відношенню до автора світу. Діалогічний принцип побудови драматичних творів. Мистецькі прикмети драми (врахування сценічного часу драматургом, форма поведінки персонажів – “багатомовлення”, театральність). Особливості композиції драматичних творів (акти, яви, сценічні епізоди, антракт). Жанровий розвиток драматичного роду: трагедія, комедія як найдавніші драматичні жанри; літургійна драма, містерія, міракль, мораліте, шкільна драма періоду Середньовіччя; власне драма, мелодрама, фарс, водевіль, трагікомедія. Історичний розвиток драми.
Тема 9. Лірика Природа лірики: творча типізація характерних переживань особистості, її емоційних роздумів про внутрішній світ, про життя суспільства й природи. “Ліричний герой” і можливість істотних відмінностей між внутрішнім світом героя і поета. Лірика у віршах та прозі. Відмінність понять лірика (рід літератури) і ліризм епічного чи драматичного твору. Проблема структурування лірики: ідейно-тематичні групи ліричних творів (громадянська, філософська, інтимна, пейзажна); медитативна і сугестивна. Жанри лірики в їх історичному розвитку.
Тема 10. Суміжні змістоформи Ліро-епос, ліро-драма та епо-драма – міжироди літератури або суміжні змістоформи. Органічне поєднання домінантних родових ознак тих родів, що входять до назви, і дещо слабша наявність ознак неназваного роду. Жанри ліро-епосу: поема, балада, байка. Приналежність поеми до епосу, лірики, драми та ліро-епосу. Ліро-драма: велика, середня та мала форми та прозова, віршована та змішана форми. Історичний розвиток драматичної поеми. Епо-драм: переважання епічних та драматичних первин, орієнтація на читання, а не на виставу твору. Відображення жанрової природи у термінах: закрита драма, драма для читання. Виникнення жанрів змістоформ на помежів’ях літератури та кіно (кіноповість, кіноновела, кінопоема тощо).
Змістовий модуль 3. Зміст і форма літературного твору
Тема 11. Зміст і форма літературного твору
Зміст і форма твору: взаємозв’язок змісту і форми, їх єдність і взаємозумовленість. Твір як цілість змісту і форми. Різне розуміння поетичного змісту твору: як єдності теми й ідеї (П. Волинський), як єдності теми, конфлікту та ідеї (М. Гуляєв), як життєвого матеріалу, теми, конфлікту, ідеї, сюжету (Л. Тимофєєв), як єдності тематики, проблематики, пафосу (Г. Поспєлов). Основні елементи змісту – тема, ідея, конфлікт, характери, пафос, тенденція. Формальні елементи літературного твору – жанр, композиція, мова художня, ритм. Гармонійна єдність змісту і форми – ознака художньої довершеності літературного твору. Тема 12. Тема та ідея твору. Літературний пафос Тема (гр. букв. – те, що покладене в основу) – те, що зображене або виражене у творі. Проблема теми ліричного твору. Різниця між життєвим матеріалом й змістом художнього твору. “Вічні теми”. Тематика і проблематика художнього твору, їх єдність. Тема та ідея, їх єдність і відмінність. Пафос як почуття особливого піднесення, великого захоплення (В. Лесин, О. Пулинець), як емоційне одухотворення, пристрасть (Л. Тимофєєв, С. Тураєв).
Тема 13. Композиція твору. Сюжет і фабула Організація художнього твору як співвіднесеність і взаємодія його
компонентів. Композиція і архітектоніка. Своєрідність композиції творів епічного, драматичного та ліричного родів, їх жанрів. Сюжет як основа композиції епічних і драматичних творів. Сучасне трактування сюжету як формального відповідника змістовому чинникові – фабулі. Елементи сюжету – експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка. Види сюжетів.
Тема 14. Поетика Багатозначність і різноаспектність поняття поетика. Поетика як об’єкт і суб’єкт дослідження. Головні смисли терміну (за Г. Клочеком): художність, система творчих принципів, художня форма, цілісність, системність, майстерність письменника. Поетика як наукова дисципліна, “що вивчає способи і засоби художнього перетворення, образного розкриття життя” (М. Храпченко). Визначення терміна як об’єктивних властивостей художніх текстів. Мікро- і макропоетика.
Тема 15. Тропи. Епітет і порівняння Тропи. Різновиди тропів. Епітет. Історія терміна. Фольклорні епітети. Прості (сполучникові та
безсполучникові) і розгорнуті. Порівняння. Пряме, заперечне, поширене. Тема 16. Метафора в контексті поетичної лексики Метафора як один з найуживаніших видів тропа і одне з найцікавіших
явищ мови та мислення. Визначення метафори. Перенесення ознак як основа всіх тропів. Проблема природи тропа, психології його творення в історичному розвитку. Аристотель, Цицерон про метафору. Теорія тропів О. Потебні. Природа метафори. Різновиди метафори. Персоніфікація. Типи метафори: живе – неживе, неживе – живе, живе – живе, неживе – неживе. Інші класифікації типів метафори. Метафоричні сполуки різних тропів.
Тема 17. Поетичний синтаксис. Фігури
Синтаксис художньої мови, його особливості, відмінність від синтаксису буденної мови. Фігури поетичної мови, їх різновиди: анафора, антитеза, асиндетон, градація, еліпсис, інверсія, паралелізм, плеоназм… Експресивні функції фігур поетичної мови (на прикладі літературних творів).
Тема 18. Фоніка Прозорість мови, евфонія і какофонія. Специфіка звукової функції
вірша. Типи звукових повторів та їх художня функція. Поетична гра звуком. Зв’язок звуконаслідування з символікою і містикою віршів.
Тема 19. Віршування Визначення вірша. Проза і вірш як два різновиди художньої мови,
спільне й відмінне між ними. Українські системи віршування: силабічна, силабо-тонічна, тонічна. Визначення та класифікація типів рим. Строфа і її ознаки. Прості строфи та канонізовані строфи.
Тема 20. Класичний вірш Силабо-тонічна система віршування. Головні метри силабо-тоніки:
хорей, ямб, дактиль, амфібрахій, анапест. Рідкісні та маловживані метри. Явища каталектики й анакрузи. Найпоширеніші розміри світової поезії.
Тема 21. Некласичний вірш Межисистемні форми віршування: національна специфіка.
Коломийковий вірш. Павзник (дольник). Тактовик. Фольклорне віршування. Верлібр як версифікаційний жанровий різновид вірша і як система віршування.
Змістовий модуль 4. Літературний процес
Тема 22. Літературний процес і закономірності розвитку літератури Процес як безупинний рух у певному напрямі. Літературний процес.
Традиції і новаторство як рушійні сили процесу, їх діалектична єдність. Елементи літературного процесу. Літературні напрями, течії, угрупування, школи. Письменники, їх твори.
Тема 23. Культурні епохи та літературні напрями Кореляція понять епоха, напрям, метод, стиль. Взаємопов’язаність
зміни типів художнього світосприйняття та наступності епох. Зміна епох – особливість розвитку культури: Античність, Середньовіччя, Ренесанс, бароко, класицизм, Просвітництво, сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм (символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм).
4. Структура навчальної дисципліни
Кількість годин
у тому числі Назви змістових модулів і тем Усього
Лек. Практ. Конс. Сам.
1 2 3 4 5 6
Змістовий модуль 1. Художня література як вид мистецтва
Тема 1. Літературознавство – наука про
літературу
4 2 - - 2
Тема 2. Основні етапи розвитку
літературознавства
6 - 2 4
Тема 3. Література як мистецтво слова 6 2 2 - 2
Тема 4. Психологія творчості 6 2 2 - 2
Тема 5. Образність – ознака художності
літератури
16 2 2 - 2
Тема 6. Слово – образ – міф – архетип 4 2 - - 2
Разом за змістовим модулем 1 32 10 6 2 14
Змістовий модуль 2. Родо-видо-жанрові параметри літератури
Тема 7. Історія поділу літератури на роди, види, жанри
6 2 - 2 2
Тема 8. Епос 8 2 2 - 4
Тема 9. Драма 8 2 2 - 4
Тема 10. Лірика 8 2 2 - 4
Тема 11. Суміжні родові змістоформи 6 2 - - 4
Разом за змістовим модулем 2 36 10 6 2 18
Змістовий модуль 3. Зміст і форма літературного твору
Тема 12. Зміст і форма літературного
твору
3 1 - - 2
Тема 13. Тема та ідея художні.
Літературний пафос
3 1 - - 2
Тема 14. Композиція твору. Сюжет і
фабула
2 - - - 2
Тема 15. Поетика 3 1 - - 2
Тема 16. Тропи. Епітет і порівняння 4 1 1 - 2
Тема 17. Метафора в контексті
поетичної лексики
4 2 - - 2
Тема 18. Поетичний синтаксис. Фігури 4 2 1 - 2
Тема 19. Фоніка 4 2 - - 2
Тема 20. Віршування 8 2 4 - 2
Тема 21. Класичний вірш 3 1 - - 2
Тема 22. Некласичний вірш 5 1 - 2 2
Разом за змістовим модулем 3 44 14 6 2 22
Змістовий модуль 4. Літературний процес
Тема 23. Літературний процес і
закономірності розвитку літератури
18 4 6 2 6
Тема 24. Культурні епохи та напрями
літератури
20 4 6 2 8
Разом за змістовим модулем 4 38 8 12 4 14
Усього годин 150 42 30 10 68
5. Теми практичних занять
№ з/п Тема Кількість годин
1. Мистецькі ознаки художньої літератури
1. Література серед інших видів мистецтва. 2. Визначення художньої літератури. 3. Предмет художньої літератури. 4. Митці слова та філософи про суть і призначення
літератури. 5. Основні функції художньої літератури як мистецтва
слова. 6. Специфічна функція української літератури –
націотворча.
2
2. Психологія творчості: літературна проекція
1. Світогляд і мистецтво. 2. Особливості таланту письменника. 3. Етапи творчого процесу. 4. Психологічні механізми творчості. 5. Історична динаміка уявлень про психологію творчості.
2
3. Образність
1. Визначення художнього образу. 2. Художній образ і наукове поняття як форми
відображення дійсності. 3. Види літературного образу:
– автологічні образи; – металогічні образи; – система образів художнього твору – персонаж, оповідач, розповідач, ліричний герой, образ автора, образ читача, пейзаж, інтер’єр.
4. Створення образності “необразними” словами.
2
4. Жанрова специфіка епічних творів
1. Історично обумовлені причини виникнення родів, видів, жанрів. Аристотель, Гегель, Франко та ін. про родовий поділ літератури.
2. Епос – один з основних родів літератури. 3. Особливості композиції епічних творів. 4. Сюжет і фабула. Сюжет і композиція. 5. Елементи сюжету. Змістовна функція кожного. 6. Типологія сюжетів: оригінальні (конкретно-історичні)
та “вічні” (позачасові, притчево-алегоричні). Інші
2
класифікації. Позасюжетні елементи. 7. Конфлікт і колізія. Типи конфліктів.
5. Закономірності композиції драматичних творів
1. Драма як літературний рід. Поділ на види. 2. Драма, комедія, трагедія в їх історичному розвитку.
Жанрове розмаїття драми ХХ століття. 3. Мистецькі прикмети драматичних творів. 4. Способи розгортання сюжету драматичних творів. 5. Суспільна й естетична природа конфлікту.
2
6. Лірика, її видовий та жанровий поділ
1. Природа лірики. 2. Лірика як літературний рід. Історія походження і
розвитку. 3. Лірика у віршах і у прозі. Лірика і ліризм як вид
емоційної тональності. 4. Проблема структурування лірики. 5. Найголовніші жанри лірики в процесі історичного
розвитку. 6. Ліричний герой. Можливість істотних відмінностей
між внутрішнім світом героя і поета. 7. Лірика фольклорна і літературна. Національна
своєрідність видів та жанрів лірики в українській традиції.
2
7. Тропи і фігури
1. Тропи, їх різновиди, художня функція. 2. Епітети, порівняння. 3. Метафора, її різновиди, функції. 4. Алегорія та символ. 5. Поетичний синтаксис. Фігури. 6. Різновиди фігур. Художня функція.
2
8. Віршування (класичне)
1. Фольклорне віршування. 2. Силабіка народнопісенного та літературного вірша. 3. Класичний і некласичний вірш.
3.1. Силабо-тонічна система віршування. 3.2. Розвиток силабо-тоніки в українському віршуванні (І. Котляревський, Т. Шевченко, І.Франко, О. Олесь та ін.) .
2
9. Віршування (некласичне)
3.3. Міжсистемні форми віршування (дольник, тактовик) 3.4. Тонічна система віршування. Акцентний вірш.
3.5. Верлібр.
2
10. Культурні епохи
Античність
Середньовіччя
Відродження
6
11. Літературні напрями
Бароко
Класицизм
Романтизм
Реалізм
Модернізм
6
6. Самостійна робота
№ з/п Тема Кількість годин
1. Основні етапи розвитку літературознавства 2
2. Література як мистецтво слова 2
3. Психологія творчості 2
4. Образність – ознака художності літератури 2
5. Слово – образ – міф – архетип 2
6. Епос 4
7. Драма 4
8. Лірика 4
9. Тема та ідея художні. Літературний пафос 2
10. Композиція твору. Сюжет і фабула 2
11. Тропи. Епітет і порівняння 2
12. Метафора в контексті поетичної лексики 2
13. Поетичний синтаксис. Фігури 2
14. Фоніка 2
15. Віршування 2
16. Культурні епохи та напрями літератури 14
Разом 68
7. Методи та засоби навчання
Методи: словесні, наочні, практичні, індуктивні, дедуктивні, репродуктивні, проблемно-пошукові, евристичні, творчі, дослідницькі, робота під керівництвом, самостійна робота.
8. Форма підсумкового контролю успішності навчання – екзамен.
Питання до екзамену 1. Літературознавство як наука. Взаємозв’язок з іншими науками. 2. Основні галузі літературознавства. 3. Допоміжні літературознавчі галузі. 4. Література як мистецтво слова. Література серед інших видів мистецтв. 5. Експресивні можливості слова. Експресіонізм як метод і напрям. 6. Визначення художньої літератури. Її предмет. 7. Художній образ – основа мистецтва. Мистецьке і наукове пізнання
дійсності. 8. Зміст і форма літературного твору. Діалектична єдність. 9. Функції літератури. Націотворча функція української літератури. 10. Поняття мімезису і катарсису. Обґрунтування цих понять а античну епоху. 11. Художньо-образне мислення письменника. Етапи творчого процесу. 12. Роди художньої літератури та фольклору. Критерії поділу. 13. Теорія родового поділу літератури в історичному розвиткові. 14. Епос. Розвиток. Жанри. 15. Лірика, її походження. Жанри. 16. Драма. Розвиток. Жанри. 17. Межироди літератури. Жанри. 18. Різновиди і класифікація літературних образів. “Вічні” образи. 19. Автологічні та металогічні образи. 20. Змістові чинники твору. 21. Сюжет і фабула. Проблеми сюжету ліричного твору. Типологія сюжетів.
22. Конфлікт і колізія. Типи конфліктів. 23. Елементи сюжету. Змістовно-естетична функція кожного. 24. Композиція. 25. Художній метод. Стиль. 26. Лексичний рівень художньої мови. 27. Тропи. 28. Синтаксичний рівень художньої мови. Фігури. 29. Ритм. Вірш і проза. 30. Фонічні елементи художньої мови. Їх функції. 31. Версифікація і віршознавство. Поняття вірша. 32. Рима. Види рим. Клаузула. 33. Силабічна система віршування. 34. Тонічна система віршування. 35. Силабо-тонічна система віршування. 36. Верлібр. 37. Фольклорне віршування. 38. Строфа. Види строф. 39. Метр. Розмір. Основні й допоміжні метри силабо-тоніки. 40. Канонізовані строфи. 41. Літературний процес і його головні закономірності (традиції та
новаторство). 42. Літературний напрям, течія, школа, угрупування. 43. Типи художнього світосприйняття, їх історична динаміка. 44. Класицизм. Н.Буало – теоретик класицизму. 45. Романтизм. 46. Реалізм. 47. Модернізм – епоха в історії європейської культури. Художні методи
модернізму (загальна характеристика). 48. Символізм. Імпресіонізм. 49. Сюрреалізм. Футуризм. 50. Метафора. Види метафори. 51. Формальні чинники художнього змісту. 52. Символ і алегорія. 53. Міфологія, фольклор і література. 54. Система образів літературного твору – персонаж, оповідач, розповідач,
ліричний герой, образ автора, образ читача. 55. Психологія творчості та психологія сприйняття художнього твору. 56. Малі епічні жанри. 57. Жанрова специфіка роману. Його різновиди. 58. Поема та її різновиди. 59. Іронія і сарказм та їх художні функції. 60. Епітет і порівняння, їх види та функції.
9. Методи та засоби діагностики успішності навчання:
усне опитування, контрольна робота, тестування, колоквіум, аналіз художнього тексту, іспит.
10. Розподіл балів та критерії оцінювання.
Модуль 1
Поточний контроль (мах=40 б.)
Модуль 2
Підсумковий контроль
ЗМ 1 ЗМ 2 ЗМ 3 ЗМ 4 Іспит
т1 т2 т3 т4 т5 т6 т7 т8 т9 т10 т11
Загальна
кількість
балів
3 3 3 4 4 4 3 3 3 5 5 60 100
Поточне оцінювання включає в себе результати роботи на практичних заняттях.
Критерії оцінювання
Оцінка Загальні критерії оцінювання
навчальних досягнень студентів
незадовільно з можливістю повторного складання
(Fx 1-59)
Студент фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення
Студент відтворює менше половини навчального матеріалу, з допомогою викладача виконує елементарні завдання
Задовільно
(E 60-66, D 67-74)
Студент знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника або пояснення викладача, повторити за зразком певну операцію
Студент розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
____________________________________________
Студент виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. З допомогою викладача студент здатний аналізувати, порівнювати, робити висновки. Студент вміє застосувати знання при виконанні завдань прикладного характеру за
зразком
Добре
(C 75-81,
B 82-89)
Студент правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії
____________________________________________
Знання студента є достатньо повними, він правильно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, вміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями
Студент вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, вміє аналізувати і систематизувати інформацію, доречно використовує термінологію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації.
Відмінно
(A 90-100)
Студент володіє глибокими і міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює окремі нові факти, явища, ідеї
Студент володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, добре володіє спеціальною термінологією, уміє ілюструвати відповідь прикладами, знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв’язувати проблеми. Визначає програму особистої пізнавальної діяльності
Студент має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, вміє ставити і розв’язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї. Студент вільно володіє спеціальною термінологією, грамотно ілюструє відповідь прикладами, вміє комплексно
застосовувати одержані знання з інших дисциплін для вирішення практичних завдань.
11. Методичне забезпечення
Моклиця М. В. Основи літературознавства. Посібник для студентів.– Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.– 192 с.
Моклиця М. В. Вступ до літературознавства : навч. посіб. для студ. вищ.
навч. закл. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 468 с.
12. Список джерел
Підручники: Волинський П. К. Основи теорії літератури.– К.: Наук. думка, 1967.– 365 с. Галич О. А., Назарець В. М., Васильєв Є. М. Загальне літературознавство.– Рівне, 1997.– 544 с.
Пахаренко В. Українська поетика.– 2-е вид., доповн.– Черкаси:
Відлуння-Плюс, 2002.– 320 с.
Ткаченко А. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства): підручник для гуманітаріїв.– К.: Правда Ярославичів, 1997.– 448 с. Хрестоматії: Вступ до літературознавства: Хрестоматія: Навч. посібник для студентів філол. фак. вищ. навч. закладів.– К.: Либідь, 1995.– 256 с. Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія. У 3-х кн.– К., 1996-1998. Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / Упорядник М. Зубрицька.– Львів, 1996.– 633 с. Хрестоматія з теорії драми: Від античних часів до початку ХІХ століття.– К., 1978. Довідкова література: Краткая литературная энциклопедия в 8 т. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін.– К.: ВЦ “Академія”, 1997.– 752 с. Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих термінів. – К.: Рад. школа, 1971.– 486 с. Ткачук О. Наратологічний словник. – Тернопіль: Астон, 2002.– 174 с. Українська літературна енциклопедія. – Т. 1-3.– К., 1988-1995.
Спеціальна наукова література: Акимов В. В спорах о художественном методе. – Л., 1979.
Антонян Ю. Миф и вечность. – М.: Логос, 2001. – 463 с. Арістотель. Поетика. – К.: Мистецтво, 1957. – 134 Астаф’єв О. Ліричний образ: типове і загальнолюдське // Слово і час. –
№ 9. – С. 67-73. Бахтин М. Эпос и роман. – С. Пб.: Азбука, 2000. – 304 с. Білецький Ф. Оповідання. Новела. Нарис. – К.: Дніпро, 1966. – 89 с. Бонди С. М. О ритме // Контекст – 76: Лит.-теоретические исследования. –
М.: Наука, 1977. – С. 76-104.
Буало М. Мистецтво поетичне: Пер. з фр. М. Рильського. – К.: Мистецтво, 1965. – 136 с.
Бурячок А. А., Гурин І. І. Словник українських рим. – К.: Наук. думка, 1979. – 338 с.
Валери П. Об искусстве: Сб. пер. с фр. – М.: Искусство, 1993. – 508 с. Веселовський А. Историческая поэтика. – М.: Высшая школа, 1989. –
404 с. Волков И. Творческие методы и художественные системы. – М., 1978. Волкова Т., Мазепа Н. Про реалізм лірики та її жанровий розвиток // Слово
і час. – 1992. – № 4. – С. 71-75. Галанов Б. Живопись словом. Портрет. Пейзаж. Вещь. – М.: Сов. писатель,
1974. – 344 с. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. – М.: Искусство, 1968-1971. Гинзбург Л. Я. О лирике. – М.-Л.: Сов. писатель, 1964. – 382 с. Гнатюк М. П. Поема як літературний вид. – К.: Дніпро, 1972. – 111 с.
Голомб Л. Особа і суспільство в українській ліриці к. ХІХ – п. ХХ ст. – Львів, 1988. –
Гончаров Б. П. Звуковая организация стиха и проблемы рифмы. – М.: Наука, 1973. – 275 с.
Гординський С. Український вірш. – Мюнхен, 1947.
Грицай М. С. Давня українська поезія. – К.: Вид-во Киівськ. ун-ту, 1972. – 155 с.
Даниленко В. Стереотип, монотип, архетип у культурних моделях // Слово і час. – 1996. – 3 1. – С. 55-59.
Дах М. Поетика балади // Слово і час. – 1998. – № 12. – С. 45-48.
Дацюк О. Герой і прототип у художньо-біографічних творах // Всесвіт. – 1998. – № 1. – С. 167-170.
Дей О. І. Поетика української народної пісні. – К.: Наук. думка, 1978. – 251 с.
Дем’янівська Л. Українська драматична поема: (Проблематика, жанрова специфіка). – К.: Вища школа, 1984. – 159 с.
Денисова Т. Роман і проблеми його композиції. – К.: Наук. думка, 1968. – 220 с.
Десятова Ю. Феєрія як різновид драми // Слово і час. – 1999. – № 9. – С. 57-60.
Дидро Д. Эстетика и литературная критика. – М.: Худ. литература, 1980. – 659 с.
Добин Е. Герой. Сюжет. Деталь. – М.-Л.: Сов. писатель, 1962. – 498 с. Домбровський В. Українська стилістика й ритміка. Українська поетика /
Фотопередрук. – Мюнхен, 1993. – 146 с.
Дремов А. Художественний образ. – М.: Сов. писатель, 1961. – 406 с. Єрмоленко С. Я. Синтаксис віршованої мови. – К.: Наук. думка, 1969. –
94 с.
Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика. – К.: Наук. думка, 1987. – 212 с.
Жанр и творческая индивидуальность: Межвузов. сб. науч. тр. – Вологда, 1990. – 164 с.
Жирмунский В. М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика: Избр. Труды. – Л.: Наука, 1977. – 497 с.
Жирмунський В. М. Теория стиха. – Л.: Сов. писатель, 1975. – 664 с.
Забужко О. Ліричне як спосіб художнього моделювання дійсності // Рад. літературознавство. – 1986. – № 6. –
Затонський Д. Минуле, сучасне, майбутнє: (Про реалізм, традиції, новаторство). – К.: Дніпро, 1982. – 370 с.
Каспаров М. Л. Очерк истории европейского стиха. – М., 1989.
Качуровський І. Метрика. – К.: Либідь, 1994. – 120 с.
Качуровський І. Основи аналізи мовних форм (стилістики): Фігури і тропи. – Мюнхен; Київ, 1995.
Качуровський І. Строфіка. – К.: Либідь, 1994. – 272 с.
Качуровський І. Фоніка. – К.: Либідь, 1994. – 168 с.
Качуровський І. Фоніка. – К.: Либідь, 1994. – 168 с.
Квятковский А. А. Поэтический словарь. – М.: Сов. энциклопедия, 1966. – 376 с.
Климюк Ю. Про естетичну природу притчі // Слово і час. – 1993. – № 5. – С. 28-31.
Ковалевський В. Рима. Ритмічні засоби українського вірша. – К.: Рад. письменник, 1965. – 286 с.
Коваленко С. А. Поэма как жанр литературы. – М.: Знание, 1982. – 112 с. Ковтунова И. И. Поэтический синтаксис. – М.: Наука, 1986. – 205 с. Кодак М.П. Поетика як система: Літ.-критичний нарис. – К.: Дніпро, 1988.
– 157 с.
Кожинов В. Сюжет, фабула, композиция // Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. – М., 1964.
Костенко Н. В. Максим Рыльський – мастер украинского класического стиха. – К.: Вища школа. Изд-во при КГУ, 1988. – 197 с.
Костенко Н. В. Поетика Павла Тичини: Особливості віршування. – К.: Вища школа, 1982. – 255 с.
Костенко Н.В. Українське віршування ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1993. – 232 с.
Костенко Н.В. Українське віршування ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1993. – 232 с.
Коцюбинська М. Кругообіг образів // Коцюбинська М. Мої обрії: В 2 т., Т. 1. – К.: Дух і літера, 2004. – С. 80-94.
Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. Деякі принципи аналізу художньої мови. – К.: Наук. думка, 1965. – 323 с.
Коцюбинська М. Про поезію поезії: метафора в сучасній українській поезії // Коцюбинська М. Мої обрії: В 2 т., Т. 1. – К.: Дух і літера, 2004. – С. 135-154.
Коцюбинська М. Слово образне і “необразне” // Коцюбинська М. Мої обрії: В 2 т., Т. 1. – К.: Дух і літера, 2004. – С. 106-122.
Кошелівець І. Нариси з теорії літератури. – Випуск І. Вірш. – Мюнхен, 1954.
Кошелівець І. Роман як жанр // Сучасність. – 1981. – Ч. 11. – С. 96-110. Крижанівський С. Художні відкриття і літературний процес: Огляди,
статті, роздуми. – К.: Рад. письменник, 1979. – 240 с. Курганов Е. Анектод как жанр. – С. Пб.: Академ. проект, 1997. – 124 с. Кухар-Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура,
типологія. – К.: Вища школа, 1985. – 173 с. Куцевол О. Епіграф літературного твору // Слово і час. – 1996. – № 2. – С.
59-62. Лармин О. Художественный метод и стиль. – М., 1964. Левитан Л., Цилевич Л. Сюжет и идея. – Рига: Звайгзне, 1973. – 277 с. Лесик В. Композиція художнього твору. – К.: Дніпро, 1972. – 96 с. Лессінг Г. Е. Лаокоон. – К.: Мистецтво, 1968. – 290 с. Литературные архетипы и универсалии / под. Ред. Е. М. Мелетинского. –
М. 2001. – 433 с. Литературные направления и стили. Под ред. П. Николаева, С. Рудневой.
– М., 1976. Литературный процесс. – М., 1981. Лосев А. Знак. Символ. Миф. – М.: Изд. МГУ, 1982. – 479 с. Любимова Н. Звуковая метафора в поэтическом тексте. – С. Пб. – 1996. –
144 с. Макаров А. Світло українського бароко. – К.: Мистецтво, 1994.
Маслюк В. П. Латономовні поетики і риторики ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. – К.: Наук. думка, 1983. – 234 с.
Мелетинский Е. От мифа к литературе. – М.: Издат. центр. Рос. Гос.гуманит. ун-т, 2001. – 170 с.
Мельничук Б. І. Драматична поема як жанр: (Літ.-критичний нарис). – К.: Дніпро, 1981. – 142 с.
Моклиця М. Модернізм чк структура: Філософія. Психологія. Поетика: Монографія. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – Луцьк: РВВ “Вежа”, 2002. – 390 с.
Наєнко М. К. Інтим письменницької праці: З лекцій про специфіку літературної творчості. – К.: Пед. Преса, 2003. – 280 с.
Наєнко М. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенденції. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 320 с.
Наливайко А. Искусство: направления, течения, стили. – К., 1985. Никифорова О. Психология восприятия художественной литературы. – М.:
Книга, 1972. – 152 с. Нудьга Г. Українська балада / З теорії та історії жанру / – К.: Дніпро, 1970.
Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. У 2-х книгах. – Львів: Інст. Народознавства НАН України, 1997-1998.
Ортега-і-Гесет Х. Думки про роман // Пахаренко В. Походження мистецтва // Слово і час. – 1998. – № 2. – С. 27-
30. Петров С. Критический реализм. – М., 1980. Пинский Л. Ренесанс. Барокко. Просвещение: Статьи. Лекции. – М.: РГГУ,
2002. – 830 с. Питання текстології: Поезія і проза. – К.: Наук. думка, 1980. – 302 с.
Підпалий А. Верлібр у сучасній українській поезії // Філологічні семінари. Вип. 5. – К., 2002. – С. 45-50.
Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. – К.: Рад. письменник, 1993. – 63 с.
Плугатор Г. Стилістична роля метафори в героїчній поезії УПА // Визвольний шлях. – 2004. – Кн. 3 (672). – С. 36-42.
Поетика / Відпов. ред. В.С.Брюховецький. – К.: Наукова думка, 1992. – 209 с.
Поляков М. В мире идей и образов: Историческая поэтика и теория жанров. – М.: Сов. писатель, 1983. – 376 с.
Поспелов Г. Н. Лирика: среди литературных родов. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1976. – 208 с.
Поспелов Г. Проблеми исторического развития литератури. – М.: Просвещение, 1972. – 271 с.
Поспелов Г. Проблемы литературного стиля. – М., 1970. Потебня А. А. Мысль и язык. – К: СИНТО, 1993. – 192 с.
Потебня А. А. Теоретическая поэтика. – М.: Высшая школа, 1990. – 344 с. Потебня О. Естетика і поетика слова: Збірник. Пер. з рос. / Упоряд., вступ.
ст., приміт. І. Іваньо, А. Колодної – К.: Мистецтво, 1985. – 302 с. Пустовойт А. От слова к образу. – К.: Рад. школа, 1974. – 189 с. Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ-п.ХХст. Зб. наук. праць. – К.,
1986. Руднева Е. Пафос художественного произведения: (Из истории проблемы).
– М.: Изд-во МГУ, 1977. – 164 с.
Салига Т. Ю. У спектрі поетичних жанрів. – К.: Знання УРСР, 1988. – 46 с. Сартр Ж. П. Что такое литература? / Пер. с фр. Н. И. Полторацкой. – С.
Пб.: Алетейя, 2000. – 466 с. Святовець В. Ф. Поетичний синтаксис. Стилістичні фігури: Навчальний
посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004. – 104 с.
Семенчук І. Мистецтво композиції і характер. – К.: Вища школа, 1974. – 136 с.
Семенчук І. Мистецтво портрета: Навч. посібник. – К.: ІСДОУ, 1998. – 188 с.
Семенюк Г. Ф. Українська драматургія 20-х років. – К.: Проза, 1993. – 203 с.
Сивокінь Г. Давні українські поетики. – 2-е вид. з додат. – Х., 2001. – 164 с. Сидоренко Г. К. Від класичних нормативів до верлібру. – К.: Вища школа,
1980. – 184 с.
Сидоренко Г. К. Віршування в українській літературі. – К.: Рад. письменник, 1962. – 175 с.
Соколов А. Теория стиля. – М., 1968. Соловей Е. Українська філософська лірика: Навч. Посібник із спецкурсу. –
К.: Юніверс, 1999. – 368 с. Ставицька Л. Що записано в книгу життя?: Про одну поетичну метафору
// Культура слова: Міжвузівський збірник. Вип. 46-47. – К., 1996. – С. 57-58. Стиль і час: Хрестоматія. – К., 1983. Суворов Н. Пути создания художественного образа (Роль воображения в
художественном творчестве). – М.: Знание, 1984. – 63 с. Сулима М. Вільний вірш у висловлюваннях і творчій практиці Лесі
Українки // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. – К.: Наукова думка, 1984. – С. 246-253.
Творческие методы и литературные направления. – М., 1987. Тимофеев Л. И. Слово в стихе. – 2-е изд., доп. – М.: Сов. писатель, 1987. –
420 с. Ткаченко А. Про “вільний” вірш Лесі Українки // Леся Українка і
сучасність (До 130-річчя від дня народження Лесі Українки). Збірник наукових праць. – Луцьк: Вид-во “Волинська обласна друкарня”, 2003. – С. 131-139.
Ткаченко А. Стиль. Напрям. Метод. Тип творчості // Слово і час. – 1997. – № 4. – С. 41-49.
Українське барокко. Матеріали І конгресу міжнародної асоціації україністів. – К., 1993.
Українське літературне барокко. – К., 1987. Успенский Б. Поэтика композиции. – С. Пб.: Азбука, 2000. – 352 с. Ушкалов Л. Світ українського бароко: філологічні етюди. – Харків: Око,
1994. Фрай Н. Архетипний аналіз: теорія мітів // Слово. Знак. Дискурс. – Львів:
Літопис, 1996. – С. 109-135. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наук. думка, 1976-1984. Фрейденберг О. М. Поэтика сюжета и жанра / Общ. Ред Н. В. Брагинской.
– М.: Лабиринт, 1997. – 448 с. Фролова К. П. Субстанції незримої вогонь… (Про поетику художнього
твору): Літературно-критичний нарис. – К.: Дніпро, 1983. – 134 с. Хализев В. Е. Драма как род литературы: (Поэтика, генезис,
фукционирование). – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 259 с. Храпченко М. Горизонты художественного образа. – М.: Худож.
литература, 1982. – 334 с. Храпченко М. Художественное творчество, действительность, человек. –
М.: Сов. писатель, 1976. – 366 с. Чалай-Якименко О. Музичні принципи організації української силабіки //
Слово і час. – 2000. – № 9. – С. 16-26.
Чалий Д. В. Епопея в російській та українській літературах ХІХ ст. – К.: Наук. думка, 1980. – 224 с.
Чернец Л. В. Литературные жанры (Проблеми типологии и поэтики). – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 192 с.
Чирков А. Эпическая драма. / Проблемы теории и поэтики /. – К.: Высшая школа, 1988. – 160 с.
Шахова К. Образотворче мистецтво і література: Літературно-критичний нарис. – К.: Дніпро, 1987. – 195 с.
Шаховський С. М. Літературні роди і види. – К.: Держлітвидав УРСР, 1963. – 157 с.
Шенгели Г. Техника стиха. – М.: Гослитиздат, 1960. – 312 с.
Эсалнек А. Типология романа. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 156 с. Юнг К.-Г. Психологія і поезія // Слово. Знак. Дискурс. – Львів: Літопис,
1996. – С. 91-108. Юриняк А. Творчі компоненти літературного твору. – Чікаго: б. в., 1964. –
67 с.
Автор: доцент Левчук Т. П.