МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА ЗООВЕТЕРИНАРНА АКАДЕМІЯ

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра хірургії ім. проф. І.О. Калашника

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

ДЛЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ

«ЗАГАЛЬНА ХІРУРГІЯ»

Студента(-ки) ___ групи, ___ курсу факультету ветеринарної медицини

________________________________________________________

(Прізвище, Ім’я, По-батькові)

Викладач: _____________________________

_____________________________

ХАРКІВ ‒ 2016

2

УДК 636.09:616.7(073)

Автори:

Під редакцією Д.В. Сарбаш, К.А. Синяговська, Д.В. Слюсаренко,

О.Б. Сєгодін, А.С. Кочевенко.

Рецензент: В.А. Кочмарський, В.М. Могільовський

Робочий зошит для лабораторних занять з дисципліни

«Загальна хірургія» / Д.В. Сарбаш, К.А. Синяговська, Д.В.

Слюсаренко, О.Б. Сєгодін, А.С. Кочевенко ‒ Х., 2016. – 48 с.

Викладені методичні поради щодо придбання студентами вмінь

і навичок в рішенні окремих задач з діагностики та лікування

тварин з хірургічною патологією, засвоєння необхідних прийомів,

аналізу ситуацій тощо. Рекомендації включають питання

організації та методики виконання клінічних і лабораторних

завдань.

Для студентів-бакалаврів факультету ветеринарної медицини

© Д.В. Сарбаш, К.А. Синяговська, Д.В. Слюсаренко, О.Б. Сєгодін,

А.С. Кочевенко.

3

ЗМІСТ

№ з/п Теми занять Стор.

1 Особливості роботи в сучасній хірургічній клініці 4

2 Реакції організму тварин на травму 4

3 Хірургічна інфекція, клінічні форми її прояву у

тварин.

8

4 Фізіотерапія при лікуванні тварин з хірургічними

хворобами. Світло та електролікування

14

5 Хвороби шкіри 17

6 Закриті пошкодження м’яких тканин 22

7 Відкриті пошкодження м’яких тканин 25

8 Кровотеча та способи її зупинки 28

9 Методи дослідження пораненої тварини 31

10 Сучасні методи лікування поранених тварин. 33

11 Опіки. Відмороження 39

12 Змертвіння. Виразки. Нориці 46

13 Патогенетична терапія 52

14 Новокаїнотерапія 54

15 Гемотрансфузія 56

16 Хвороби нервів 60

17 Хвороби кровоносних, лімфатичних судин 68

18 Хвороби м’язів 74

19, 20 Хвороби сухожилків їх піхв та слизових сумок 77

21, 22 Хвороби суглобів 82

23 Хвороби кісток 91

24 Грижі 104

25, 26 Новоутворення 110

27 Сучасні методи лікування тварин з новоутвореннями 116

Список рекомендованої літератури 121

4

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема: Особливості роботи в сучасній хірургічній клініці

Мета заняття: ознайомити студентів із роботою в хірургічній клініці,

її приміщеннями, обладнанням, документацією, порядком прийому і

лікування тварин, правами та обов'язками чергових, кураторів, із веденням

навчальної історії хвороби.

Матеріально-технічне оснащення: хірургічне обладнання кафедри,

навчальних аудиторій і кабінетів; документація хірургічної клініки; хворі

тварини.

Викладач протягом першої години знайомить студентів із хірургічною

клінікою та розпорядком роботи в ній; послідовно пояснює і показує:

приймальну з маніпуляційним манежем, перев'язочну, передопераційну з

стерилізаційною кімнатою та автоклавною, інструментальну, операційні

(асептичну і гнійну), стаціонарне відділення для тварин, чергову кімнату,

клінічні лабораторії та аудиторії, приміщення для практичних занять,

апаратну (фізіотерапевтичний кабінет), рентгенівський кабінет, кабінети для

викладачів, приміщення для обслуговуючого персоналу, комору, фуражну.

Протягом другої години викладач пояснює, як приймати хворих тварин

для амбулаторного і стаціонарного лікування, знайомить студентів із

документацією хірургічної клініки. Студенти знайомляться з журналом для

запису хворих тварин при амбулаторному та стаціонарному лікуванні,

кураційним і температурним листами, бланками історії хвороби, рецептів і

направлень, зразково заповнену навчальну історію хвороби. Крім того,

викладач розповідає про призначення вказаних документів, порядок їх

заповнення, ведення та зберігання. Для кращої наочності всі бланки

документів у клініці розміщують на видному, місці так, щоб студент у будь-

який час зміг ознайомитися з ними і вивчити їх самостійно.

Особливу увагу приділяють курації й написанню історії хвороби.

Студенти, працюючи в хірургічній клініці кураторами під керівництвом

викладача, повинні вести самостійний нагляд за тваринами, всі зміни в

перебігу хвороби записувати в кураційний лист, проводити необхідні

лабораторні дослідження, лікувальні процедури і представляти в зазначений

строк навчальну історію хвороби. Правильне ведення історії хвороби має

велике виховне значення. Воно допомагає аналізувати проведену роботу, дає

змогу перевірити ефективність призначених засобів і методів лікування,

привчає користуватися спеціальною літературою тощо.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

Тема: Реакції організму тварин на травму

Мета заняття: розглянути види реакції тварин на травму, та

визначити її клінічні форми прояву.

5

Матеріально-технічне оснащення: тварини з різними проявами

травматизму, термометр, фонендоскоп, таблиці, протишокові медикаментозні

засоби, розчини для інфузіонної терапії.

Травматизм тварин ‒ _________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Внаслідок травм та їх ускладнень хвора тварина знижує продуктивність,

передчасно вибраковується, нерідко гине. Все це наносить господарствам

збитки.

Під “травмою“ розуміють ____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

Завдання 1. Дайте характеристику кожному виду травматизму

Сільськогосподарський травматизм ‒ _____________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Експлуатаційний травматизм ‒ _________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Кормовий травматизм ‒ ________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Транспортний травматизм ‒ _____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Випадковий травматизм ‒ _______________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

6

Сучасна профілактика травматизму являє собою велике коло питань,

яким треба приділяти увагу при організації заходів по профілактиці

захворювань тварин.

До них відносяться:

1 Санація (оздоровлення) ‒ природного та відтворюваного людиною

середовище (не забруднювати атмосферу, водоймища, грунт, шкідливими

речовинами).

2 Виведення нових, високопродуктивних порід, стійких до умов

зовнішнього середовища, правильне вирощування та закалювання тварин.

3 Повноцінна годівля ‒ фізіологічне обумовлене утримання та правильна

Крім загальних, проводять специфічну профілактику.

З цією метою проводять:

‒ регулярні ветеринарні огляди тваринницьких приміщень, вигульних

дворів, пасовищ, кормоцехів, місць зберігання кормів

‒ систематичні огляди (планова диспансерізація) диспансерне

дослідження стану тварин (два рази на рік, весною та восени).

Завдання 2. Дайте визначення поняттям:

Шок ‒ _______________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Колапс ‒ ____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Завдання 3. Вкажіть які відомі види травматизму:

1. ___________________________;

2. ___________________________;

3. ___________________________;

4. ___________________________;

5. ___________________________;

6. ___________________________.

7

Завдання 4. Вкажіть найбільш поширені види травматизму в залежності

від виду тварин:

у коней _____________________ ;

свиней ______________________ ;

ВРХ ______________________ ;

ДРХ ______________________ ;

собак та котів__________________ ;

Завдання 5. Вкажіть види реакції організму тварин на травму та

наведіть приклади.

______________ реакція: ______________ реакція:

1. _________________________;

2. _________________________;

3. _________________________;

4. _________________________;

5. _________________________;

6. _________________________.

1. ___________________________;

2. ___________________________;

3. ___________________________;

4. ___________________________;

5. ___________________________;

6. ___________________________.

Завдання 6. Перелічите які відомі різновиди шоку:

1. ___________________________;

2. ___________________________;

3. ___________________________;

4. ___________________________;

5. ___________________________.

Завдання 7. Цифровими позначками відзначте фази розвитку шоку за

порядком їх розвитку та викресліть фази неіснуючі:

Нервово-дистрофічна фаза

Токсична фаза

Торпідна фаза

Запальна фаза

Пролонгована фаза

Паралітична фаза

Еректильна фаза

Завдання 8. Вкажіть клінічні ознаки шоку, які характерні для кожної

фази його розвитку

8

І фаза ІІ фаза ІІІ фаза

1. __________________;

2. __________________;

3. __________________;

4. __________________;

5. __________________.

1. __________________;

2. __________________;

3. __________________;

4. __________________;

5. __________________.

1. __________________;

2. __________________;

3. __________________;

4. __________________;

5. __________________.

Завдання 9. Перелічите клінічні ознаки колапсу.

________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Завдання 10. Загальна тактика надання допомоги травмованій тварині

складається: _____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Тема: Хірургічна інфекція, клінічні форми її прояву у тварин

Мета заняття: Навчити студентів клінічного розпізнавання різних

клінічних форм прояву хірургічної інфекції, визначити прогноз при

захворюваннях та призначити лікувальні заходи.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці класифікації новоутворень,

фотографії різних форм новоутворень, тематичний кінофільм; препарати з

пухлинами.

Хірургічна інфекція – це такі захворювання, лікування яких потребує

проведення оперативного втручання (інфекційні захворювання, що

супроводжуються накопиченням у тканинах та органах гнійного ексудату –

9

абсцес, флегмона, карбункул, мастит, остеомієліт, апендицит тощо). Чим

вища вірулентність мікроорганізмів, які проникли в організм, і чим нижча

його імунологічна реактивність, тим більша ймовірність розвитку хірургічної

інфекції.

Завдання 1. Використовуючи рекомендовану літературу вкажіть

класифікацію хірургічної інфекції

І. В залежності від виду та характеру збудника

А. ______________________

Наприклад: _______________________;

_______________________;

_______________________;

_______________________.

Б. ______________________

Наприклад: _______________________;

_______________________;

_______________________;

_______________________.

В. ______________________

Наприклад: _______________________;

_______________________;

_______________________;

_______________________.

Г. ______________________

Наприклад: _______________________;

_______________________;

_______________________;

_______________________.

ІІ. В залежності від фарбування за Грамом

А. ______________________

Наприклад: _______________________;

_______________________;

_______________________;

_______________________.

Б. ______________________

Наприклад: _______________________;

_______________________;

_______________________;

_______________________.

ІІ. В залежності від різноманітності збудника та їх кількості, що

потрапили в організм

10

1. _______________________;

2. _______________________;

3. _______________________;

4. _______________________.

У перебігу запального процесу виділяють дві клінічно виражені фази:

а) фаза запальної інфільтрації;

б) фазу нагноєння.

Загальна гнійна інфекція

Сепсис розвивається зазвичай за наявності вогнища хірургічної інфекції

на фоні зниженої імунологічної реактивності організму і проявляється

своєрідною реакцією організму з однотипною, незважаючи на різні збудники,

клінічною картиною.

За локалізацією первинного вогнища розрізняють гінекологічний,

урологічний, одонтогенний, отогенний сепсис і т.д.

Виділяють також рановий і післяопераційний сепсис.

Ранній сепсис розвивається в термін до 10-14 днів з моменту

ушкодження, пізній – через 2 тижні після ушкодження.

За типом клінічного перебігу розрізняють блискавичний сепсис

розвивається протягом 1 доби, гострий – протягом кількох діб. Тривалість

захворювання – 2-4 тижня. Підгострий сепсис триває 6-12 тижнів, прогноз

зазвичай сприятливий. Хронічний сепсис перебігає роками (з періодичними

загостреннями і ремісіями).

За характером реакції організму розрізняють гіперергічний,

нормергічний і гіпергічний сепсис.

Клініко-анатомічно розрізняють септицемію (форма сепсису без

метастатичних гнійних вогнищ) і септикопією (є вторинні метастатичні

гнійні вогнища). Сепсис можуть спричинити будь-які патогенні і умовно-

патогенні бактерії.

Місцеві гнійні форми прояву хірургічної інфекції

Завдання 2. Використовуючи рекомендовану літературу дайте

визначення наступним поняттям:

Фурункул – __________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Спочатку з’являється невелике болюче утворення круглої форми,

навколо якого палькується щільний інфільтрат. Спостерігається гіперемія

шкіри над інфільтратом. Волосяний мішечок і сальна залоза розплавляються,

некротизуються. Утворюється стрижень, після відторгнення якого

залишається кратероподібна рана.

Карбункул ‒ __________________________________________________

11

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Спочатку з’являється запальний інфільтрат, який згодом стає болючим і

набуває багрово-червоного кольору. На його поверхні з’являється безліч

гнійних вогнищ. Навколо карбункулу спостерігаються гіперемія шкіри,

широкий перифокальний набряк тканин. Гнійні вогнища проривають, з них

виділяється гній. Пізніше рана виповнюється грануляціями, на місці

карбункулу утворюється рубець.

Абсцес – _____________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Абсцеси спричинюють гноєтворні мікроби. Мікроорганізми можуть

проникати в тканини при порізах, під час лікувальних маніпуляцій, які

проводять з порушенням правил антисептики. При сепсисі можливе

утворення абсцесів унаслідок гематогенного метастазування. Абсцес

відмежований від прилеглих тканин біогенною оболонкою – внутрішньою

стінкою гнійника, яка вистелена грануляційною тканиною. Вона продукує

ексудат. Клініка залежить від розміру і локалізації абсцесу.

Флегмона – _________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Розрізняють поверхневі і глибокі флегмони. Флегмони можуть

локалізуватися під шкірою, між м’язами тощо. Спочатку з’являється

болючий, невеликих розмірів, інфільтрат. Навколо гнійного вогнища

спостерігаються гіперемія шкіри і припухлість. Через деякий час інфільтрат

збільшується. У ділянці запалення виникає тромбоз дрібних судин, що може

призвести до некрозу тканин. Флегмони можуть розміщуватися над- і

субфасціально.

Завдання 3. Перелічите фактори, що протидіють розвитку хірургічної

інфекції:

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

Завдання 4. Перелічите фактори, що сприяють розвитку хірургічної

інфекції:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

12

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 5. Вкажіть з чого складається профілактика хірургічної

інфекції:

________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Завдання 6. Перелічите збудників, що найчастіше викликають

анаеробну інфекцію

1. ___________________________________________________________;

2. ___________________________________________________________;

3. ___________________________________________________________;

4. __________________________________________________________.

Завдання 7. Вкажіть найбільш уразливі ділянки тіла тварини до

розвитку анаеробної інфекції

________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Завдання 8. Вкажіть на якій стадії доцільне хірургічне лікування

абсцесу:

________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 9. Перелічите правила за якими вскривають абсцес:

1. _____________________________________________________________

_____________________________________________________________;

2. _____________________________________________________________

____________________________________________________________;

3. _____________________________________________________________

____________________________________________________________.

13

Завдання 10. Загальна тактика лікування тварини при флегмоні

складається з:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 11. Перелічите клінічні ознаки сепсису:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Завдання 12. Яких принципів лікування дотримуються при сепсисі:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 13. Позначками у клітинах відзначте клінічні форми прояву

анаеробної хірургічної інфекції

Злоякісний абсцес;

Злоякісний набряк;

Абсцедуюча флегмона;

Газовий абсцес;

Газова флегмона;

Метастатичний абсцес;

Газова гангрена;

Остіофолікуліт.

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

14

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Тема: Фізіотерапія при лікуванні тварин з хірургічними хворобами.

Світло та електролікування

Мета заняття: Ознайомити студентів із практичним застосуванням і

механізмом дії на організм гідротерапії (водолікування) фізіотерапії та

світло-електролікування.

Матеріально-технічне оснащення: термометри для вимірювання

температури води, лід, сніг, вода температурою нижче 5°С (льодяна), 15°С

(холодна), 23°С (прохолодна), 33-40°С (тепла), 42°С і вище (гаряча); глина,

рушник, гумовий мішок, фланель, лайтерівські трубки, брезентові мішки, два

полотняних бинти, марля, водонепроникний (компресний) папір або

клейонка, вата, бинти марлеві, фланелеві; спирт 70-95°-ний - 100-150 мл.

знежирена вата, парафін, озокерит, емальована ванночка, водяна баня,

ватник, марлеві серветки; вапоризатор, прилади і лампи інфрачервоного й

ультрафіолетового випромінювання, прилади для гальванізації, іонотерапії,

фарадизації, дарсонвалізації, діатермії, УВЧ.

Світлотерапія (фототерапія) передбачає лікування тварин дією на

їхній організм променистої енергії (видимих, інфрачервоних або

ультрафіолетових променів). Промениста енергія являє собою

електромагнітні коливання різної частоти з різною довжиною хвиль.

Розрізняють: інфрачервоні промені та ультрафіолетові промені.

Електролікування ‒ це метод лікування тварин з використанням

змінних струмів низької напруги і малої частоти, високої напруги і великої

частоти, ультрависокочастотного електромагнітного поля та постійного

струму.

Метод ґрунтується на здатності тканини проводити електричний струм,

оскільки тканини тварин містять близько 80% води, а також розчині солі

натрію, калію, магнію, фосфору, заліза та інші кристалоїди і біоколоїди. Тому

в тканинах, як у специфічному електроліті, молекули розпадаються на

катіони й аніони, тобто на іони відповідно з позитивними й негативними

електричними зарядами. Під впливом електричного струму відбувається

перегрупування колоїдних частинок.

У ветеринарній практиці застосовують такі види електротерапії:

гальванотерапію, електрофорез, фарадизацію, дарсонвалізацію, діатермію,

УВЧ-терапію, ультразвукотерапію, рентгенотерапію, терапію лазерним

променем.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Вкажіть механізм дії інфрачервоного світла ____________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

15

Завдання 2. Перелічите показання до застосування іфрачервоних

променів при хірургічних патологіях:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 3. Вкажіть механізм дії на організм тварини

ультрофіолетоих променів

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

Завдання 4. Перелічите показання до застосування

ультрофіолетовихих променів при хірургічних патологіях

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Завдання 5. Оберіть правильну відповідь

Які світло-прибори дають інфрачервоне світло

1. Лампа Мініна

2. Лампа ПРК-4

3. Лампа Баха

4. Інфраруж

Завдання 6. Оберіть правильну відповідь

Які світло-прибори дають ультрафіолетове світло

1. Лампа Мініна

2. Лампа ПРК-4

3. Лампа Баха

4. Інфраруж

16

Завдання 7. Протипоказання до застосування світло терапії

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 8. Дайте визначення поняттю “ Іонофорез ” та вкажіть його

механізм дії та показання до застосування.

Іонофорез – __________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Механізм дії іонофорезу ________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Показання до застосування іонофорезу ___________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Завдання 9. Зазначте яким чином можна визначається потенціал

введення лікарських засібів за допомогою іонофорезу?

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Завдання 10. Дайте визначення поняттю “ УВЧ ” та вкажіть його

механізм дії та показання до застосування.

УВЧ – ________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

17

Механізм дії УВЧ на організм тварини ____________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Показання до застосування УВЧ при хірургічних хворобах ___________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 5

Тема: Хвороби шкіри

Мета заняття: Навчити студентів клінічного розпізнавання різних

клінічних форм прояву захворювань шкіри незаразної етіології.

Матеріально-технічне оснащення: фотоілюстаційний матеріал для

демонстрації шкірної патології у тварин, таблиці, мікроскоп, предметне скло,

спирт, вата, медикаментозні засоби для лікування тварин з хворобами шкіри .

Гнійничкове захворювання шкіри (піодерміти)

Гнійничкове захворювання шкіри (піодерміти) ‒ найпоширеніша форма

шкірної реакції на вплив екзогенної мікрофлори. Основною причиною такої

поразки ‒ впровадження у шкірний покрив стафілококів. Спонукають до

хвороби негативні зовнішні та внутрішні чинники: забруднення шкіри,

механічні ушкодження її, загального і місцевого імунітету, трофічні розлади,

порушення обміну речовин, ендокринні порушення.

Фолікуліт (folliculitis) ‒ запальний гнійний процес навколо волосу.

Причини його ‒ механічні ушкодження (тертя шкіри) та впровадження

інфекції у волосяний фолікул. Причини ‒ мацерація шкірного покриву.

Фурункул (furunkulus) ‒ гостре гнійно-некротичні запалення волосяного

мішечка, сальної залози й навколишньої сполучної тканини. Синонім ‒

“чиряк”. Захворювання, що виявляється повторними появами фурункулів у

різних ділянках тіла, називається фурункульозом. Він протікає гостро, але

частіше ‒ хронічно, набуває затяжного характеру і часто рецидивує.

18

Основна причина фурункула ‒ впровадження стафілококової інфекції у

разі порушення цілості епідермісу. Сприяють до появи фурункулів

антисанітарні умови утримання, мацерація шкіри екзогенними чинниками,

органічними і неорганічними речовинами і виділеннями у разі порушення

секреторній функції сальних і потових залоз, переохолодження організму,

порушення обміну речовин, авітамінози, виснаження, зниження трофіки і

бар'єрній функції шкіри. Рецидиви одиночних фурункулів можна пояснити

сенсибілізацією шкіри до стафілококової інфекції.

Карбункул (carbunculus) ‒ гостре гнійне запалення кількох поруч

розташованих волосяних клумаків, сальних залоз й навколишнього сполучної

тканини.

Карбункул виникає у впровадженні стафілококів чи стрептококів

одночасно у кілька розташованих поруч волосяних клумаків і сальних залоз, і

навіть якщо спочатку однієї сальної залози і розповсюдженні у майбутньому

гострого гнійного запалення на сусідні волосяні мішечки і сальні залози.

Екзема (eczema) ‒ захворювання поверхневих шарів шкіри запального

характеру, що супроводжується висипами і постійною сверблячкою. Частіше

хворіють собаки й кішки, рідше ‒ коні й велика рогата худоба. Розрізняють

гострий, підгострий і хронічну перебіг хвороби.

До зовнішніх чинників відносять: механічні (тертя, забруднення шкіри);

хімічні (утирання дратуючих мазей, дуже часте миття шкіри активним

милом, гнійні виділення, тож ін.); променеві і термічні впливу (перегрівання

та переохолодження); мікробна поразка.

Дерматит (dermatitis) ‒ запалення шкіри. На відміну від екземи висипи

лежать на поверхні шкіри. Дерматити бувають прості й алергічні. Прості

виникають при впливі на шкіру первинних подразників; алергічні

розвиваються при повторному впливу на шкіру умовних подразників.

За етіологічними і клінічним ознаками розрізняють дерматити

травматичний, медикаментозний, термічний, рентгенівський, навколо-

рановий, бородавчастий, паразитарний.

Завдання 1. Використовуючи рекомендовану літературу дайте

визначення, опішить клінічні ознаки та методи лікування за розвитку

наступних видів дерматиту.

Травматичний дерматит ‒ ______________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Лікування: ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

19

Гнійний дерматит ‒ ____________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Лікування: ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Медикаментозний дерматит ‒ ___________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Лікування: ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Навколорановий дерматит ‒ ____________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Лікування: ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Бородавчастий дерматит ‒ ____________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Лікування: ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

20

Завдання 2. Вкажіть які функції виконує шкіра у тварин

- ____________________________________;

- ____________________________________;

- ____________________________________;

- ____________________________________;

- ____________________________________;

- ____________________________________;

- ____________________________________.

Завдання 3. Дайте визначення поняттю “ дерматит ”.

Дерматит ‒ ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Завдання 4. Перелічить, які існують види дерматитів в залежності від

етіологічних чинників і клінічних ознаків.

1. ___________________________;

2. ___________________________;

3. ___________________________;

4. ___________________________;

5. ___________________________;

6. ___________________________.

Завдання 5. Дайте визначення поняттю “атопічний дерматит” та

вкажіть його етіологію, клінічні ознаки та способи лікування.

Атопічний дерматит ‒ __________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Етіологія: ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

21

Сучасні способи лікування: ______________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Завдання 6. Вкажіть критерії диференційної діагностики екземи від

дерматиту: ______________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Завдання 7. Вкажіть існуючі види екзем за різними принципами

класифікації:

За етіологією За перебігом За поширеністю За клінічними

ознаками

_______________;

_______________;

_______________.

_______________;

_______________;

_______________.

______________;

______________;

______________.

_______________;

_______________.

Завдання 8. Вкажіть стадії розвитку екзем за порядком їх розвитку

1. ____________________________________;

2. ____________________________________;

3. ____________________________________;

4. ____________________________________;

5. ____________________________________;

6. ____________________________________.

Завдання 9. Визначте основні принципи лікування тварин з

екзематозними ураженнями ________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

22

Завдання 10. Вкажіть за яких умов у тварин найчастіше виникають

піодерміти ______________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Завдання 11. Перелічите клінічні ознаки піодермітів: ________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Завдання 12. Вкажіть принципи лікування піодермітів.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 6

Тема: Закриті пошкодження мʼяких тканин.

Мета заняття: навчити студентів розпізнавати різноманітні ступені

забоїв, можливі ускладнення, виконуати основні лікувальні заходи.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці та фотографічні знімки

різноманітних закритих пошкоджень; хірургічні інструменти; 0,5%-вий

розчин новокаїну, антибіотики; тварини з наявністю різноманітних закритих

пошкоджень.

Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням

у ній заповненої кровʼю порожнини, що утворюється при порушенні цілості

артерій або вен значного калібру, коли кров виливається у тканини під

великим тиском, розсовує їх утворюючи порожнину.

23

Фото 1. Гематома вушної раковини у кота.

Фото 2. Забій та гематома суглоба у корови.

Розміри гематоми залежать від діаметра пошкодженої судини і місця її

локалізації: під шкірою утворюються гематоми великих розмірів, а в глибині

тканин, де вони менш податливі до розшарування – обмежені.

Класифікація гематом.

Завдання 1. Назвіть гематоми за типом ушкодженої судини.

А)________________________

Б)________________________

В)________________________.

Завдання 2. Назвіть тип гематоми, якщо

А) Стінка утворена тканинами, у які виливається кров –_____________;

Б) Коли навколо гематоми розростається сполучна тканина –

_____________________________________________________________

В) Якщо у пошкодженій артерії не утворюється тромб і зберігається

прямий звʼязок між судиною та порожниною гематоми –

__________________________________________________________________.

Завдання 3. Назвіть тип гематоми за локалізацією:

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________.

24

У разі попадання мікроорганізмів через пошкоджену шкіру або

метастатичним шляхом розвиваються інфіковані гематоми, які

характеризується ознаками гострого гнійного запалення, а в пунктаті

знаходять кровʼянистий гній.

Великі гематоми можуть організовуватися з утворенням рубцевої

тканини, порушувати діяльність розташованих рядом внутрішніх органів.

Завдання 4. Гематоми необхідно диференціювати від:

А)_______________________;

Б)_______________________;

В)_______________________;

Г)_______________________.

Фото 3. Видалення вмісту отогематоми у кота.

Фото 4. Розтин гематоми для видалення вмісту.

Завдання 5. Інфіковані гематоми розрізають і лікують як (оберіть

вірну відповідь):

А) абсцеси;

Б) аневризми;

В) інвагінації;

Г) інфлюенци.

Завдання 6. Поясніть чому при лікування тварин з лімфо

екстравазатами заборонені наступні прийоми:

Протипоказані:

- активні рухи, оскільки ___________________________________

25

________________________________________________________

_____________________________________________________;

- -холод, _______________________________________________

________________________________________________________

______________________________________________________;

- теплові процедури, ______________________________________

________________________________________________________

_____________________________________________________.

Інколи тварини видужують після видалення лімфи голкою і введення у

порожнину 1-2 %-ного спиртового розчину йоду чи формальдегіду з

наступним накладанням тиснучої повʼязки.

Але при великих лімфоекстравазатах таке лікування рідко дає

позитивні результати. У такому разі проводять розріз порожнини з

наступним використанням вʼяжучих і коагулюючих засобів у місці

пошкодження. Під їх дією тканини ущільнюються, прискорюється розвиток

запалення з наступним утворенням грануляцій, які стискують лімфатичні

судини і припиняють виділення лімфи. Практично роблять розріз у верхній

та нижній ділянках набряклої ділянки; після видалення лімфи у порожнину

через верхній розріз вводять дренаж, змочений 5%-ним розчином йоду або

1%-ним розчином формальдегіду. Шари марлі розправляють по площині

рани зверху, закріпивши її в куті стібком шва, і накладають тиснучу повʼязку.

Марлю видаляють через дві доби. У місцях, незручних для накладання

повʼязки, після видалення дренажу застосовують шви з валиками для

прошивання внутрішньої стінки порожнини Лімфовиділення припиняється

через 5-6 днів, а повне видужання настає через 10-15 діб.

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 7

Тема: Відкриті пошкодження м’яких тканин

Мета заняття: навчити студентів самостійно класифікувати рани,

навчити правилам опису та оцінки стану рани.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці та фотографічні знімки

різноманітних відкритих пошкоджень; хірургічні інструменти; 0,5%-вий

розчин новокаїну, антибіотики; тварини з наявністю різноманітних відкритих

пошкоджень.

26

На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак.

Залежно від особливостей знаряддя травми і механізму його дії розрізняють

деякі типові види ран. Між ними є багато спільного і в той же час кожна

форма має свої особливості.

Завдання 1. Дайте характеристику кожному виду ран.

Різана рана (v. incisum) ‒ _____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Рублена рана (v. caesum) ‒ _____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Забита рана (v. contusum) ‒ _____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Розтрощені рани (v. conquasatum) ‒ _____________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Рвана рана (v. laceratum) ‒ _____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Колота рана (v. punctum) ‒ _____________________________________

27

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Вогнепальні рани (v. sclopetarium) ‒ ______________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Отруєна рана (v. venenatum) ‒ _________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Кусана рана (v. morsum) ‒ _____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Змішані рани (vulnus mixtum) ‒ ________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Завдання 2. На схематичному зображенні вкажіть зони, які

утворюються за вогнепального поранення

1 –_________________________________;

2 –_________________________________;

3 –_________________________________;

4 –_________________________________.

Роботу прийнято «____» _________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

1 2 3 4

28

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 8

Тема: Кровотеча та способи її зупинки

Мета заняття: навчити студентів діагностиці видів кровотечі,

засобам тимчасової та кінцевої її зупинки.

Матеріально-технічне оснащення: хірургічні інструменти; 0,5%-вий

розчин новокаїну, гумова трубка (лабораторна) довжиною 1-1,5 м, тварини.

Кровотеча (haemorrhagia) –вихід крові з кровоносних судин при їх

пошкодженні або порушенні проникності стінки.

Класифікація кровотеч:

І. За анатомічною локалізацією:

1. Артеріальна кровотеча– виникає при ушкодженнях артеріальних

кровоносних судин і є найбільш небезпечним видом: смерть може настати

через декілька хвилин. Ознакою кровотечі з артерій є яскраво-червона кров,

що витікає пульсуючим струменем. При натискуванні на центральний кінець

судини кровотеча зупиняється.

2. Венозна кровотеча – на відміну від артеріальної, венозна кров

витікає рівномірно, повільно і має темно-бордовий колір. При натискуванні

на центральний кінець венозної судини кровотеча не зупиняється.

3. Капілярна кровотеча – кровоточить уся поверхня рани. За

забарвленням кров займає середнє положення між артеріальною і венозною.

У звичайних умовах капілярна кровотеча зупиняється самостійно.

4. Паренхіматозна кровотеча– виникає при травмах і розривах

внутрішніх органів (печінки, селезінки, легень, нирок тощо), коли

пошкоджуються всі судини (артерії, вени, капіляри). Цей вид кровотечі

надзвичайно небезпечний, оскільки пошкоджені судини цих органів не

можуть спадатись і скорочуватись через наявність сполучнотканинної строми

паренхіматозних органів, а також внаслідок утворення антикоагулянтних

речовин при пошкодженні органа.

II. Залежно від швидкості кровотечі й об’єму крововтрат:

1. Гостра кровотеча – _________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

________________________________________________________.

2. Хронічна кровотеча – _____________________________________

29

___________________________________________________________

___________________________________________________________

________________________________________________________.

Для тимчасової, а в деяких випадках і остаточної зупинки кровотечі за

необхідності користуються механічними засобами для стискання судини, що

кровоточить.

Завдання 1. Дайте характеристику видам зупинки кровотечі, поясніть

їх механізм дії та вкажіть за якого виду кровотечі можна застосовувати

даний засіб.

Тиснуча повʼязка ‒ _____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Тампони із стерильного гігроскопічного (марля, вата) матеріалу ‒

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Накладання джгута ‒ __________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Гемостатичний пінцет ‒ ________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Накладання шва на рану ‒ ____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

30

Холод ‒ ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Термокаутери, електрокаутери, електроскальпеь, лазерний скальпель ‒

________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Фармакологічні препарати ‒ __________________________________

_______________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Перелічите відомі препарати, що володіють гемостатичною дією:

- ______________________________;

- ______________________________;

- ______________________________;

- ______________________________;

- ______________________________;

- ______________________________;

- ______________________________.

Із біологічних засобів можна назвати наступні.

Тромбін - ___________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Гемостатична губка – ___________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Фібринна гемостатична губка - ___________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

31

Біологічний антисептичний тампон ‒ _____________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Колагенова губка ‒ _____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Свіжа сироватка крові ‒ ______________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Сумісна кров іншої тварини (дози такі ж, як і сироватки) ‒ ___________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 9

Тема: Методи дослідження пораненої тварини

Мета заняття: навчити студентів методиці дослідження пораненої

тварини.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці, схеми та фотоматеріали з

різоманітними видами ран; хірургічні інструменти; 0,5%-вий розчин

новокаїну, тварини з рановими процесами.

Обстеження пораненої тварини проводять за наступною схемою:

1. Загальне дослідження тварини.

1.1. Анамнез: уточнення часу поранення, вид травмучого предмета,

характер першої допомоги, коли і ким вона була надана.

1.2. Визначення загального стану пацієнта: підвищене збудження,

занепокоєння, пригнічення; характер змін слизових оболонок

(цианотичность, блідість, жовтушність).

1.3. Вимірювання температури тіла, частоти пульсу та дихання.

32

1.4. Визначення положення пошкодженого органу і виявлення

функціонального розладу.

1.5. Якщо тварину перевʼязано, визначають стан повʼязки: правильність

накладання, можливі зсуви, ступінь просочування кровʼю, ексудатом, запах

повʼязки після її зняття.

2. Огляд рани: встановлення локалізації, форми, розмірів, стану тканин,

ступінь зяяння, наявність кровотечі, забруднення, згустків крові і сторонніх

тіл, припухлість і характер країв рани.

3. Пальпація тканин в області рани.

4. Визначення рН ранового ексудату.

5. Цитологічний аналіз ранових відбитків.

Завдання. Вкажіть практичне значення методів дослідження

пораненої тварини.

1. За результатами аналізу анамнестичних даних та клінічних

досліджень можливо _____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

2. Проведення рН-метрії ранового ексудату необхідно для __________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

3. Бактеріологічне дослідження ранового эксудату для ______________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

4. Цитологічний аналіз ранових відбитків дозволяє ________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

33

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

У свіжих ранах у першу добу після поранення можна виявити велику

кількість еритроцитів. При очищенні рани від крові в ранових відбитках

багато вазогенних клітин, серед яких значна кількість нейтрофілів, які

виконують функцію фагоцитозу мікроорганізмів. Наявність нейтрофілів –

один з найважливіших показників активності захисної реакції організму.

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 10

Тема: Сучасні методи лікування поранених тварин

Мета заняття: навчити студентів самостійно визначати фази та види

загоювання ран, призначати вірне лікування, робити перевʼязки.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці, схеми та фотоматеріали з

різноманітними видами ран; хірургічні інструменти; 0,5%-вий розчин

новокаїну, розчини антисептиків, антибіотики, антисептичні порошки,

шовний матеріал; тварини з рановими процесами.

Антисептика ‒ ______________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 1. Користуючись рекомендованою літературою назвіть види

антисептики залежно від природи використовуваних методів:

1. ________________________________;

2. ________________________________;

3. ________________________________;

4. ________________________________.

У практиці звичайно сполучають різні види антисептики. Наприклад, у

гнійну рану вводять тампон з марлі, що сприяє відтоку ранового ексудату

завдяки гігроскопічності матеріалу (фізична антисептика), і змочують його

34

борною кислотою (хімічна антисептика). При плевриті для евакуації эксудату

плевральну порожнину пунктують (механічна антисептика), після чого

вводять розчин антибіотика (біологічна антисептка). Механічна антисептика

– знищення мікроорганізмів механічними методами. Звичайно, механічно

видалити мікроорганізми технічно неможливо, але можна видалити ділянки

тканини, насичені бактеріями, інфіковані згустки крові, гнійний эксудат.

Механічні методи визнані основними: важко боротися з інфекцією хімічними

й біологічними методами, якщо не вилучене вогнище інфекції. Туалет рани

виконують практично при будь-якій перевʼязці. Під час перев'язки знімають

просочену ексудатом повʼязку, обробляють шкіру навколо рани, знімаючи

при цьому эпидермис, що відшарувався, сліди раневого экссудата. При

необхідності видаляють гнійний экссудат, інфіковані згустки, що вільно

лежать некротизовані тканини та ін. Ці заходи дозволяють ліквідувати

близько 80-90 % мікроорганізмів у рані й навколо її.

Механічна антисептика ран – ___________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Завдання 2. Вкажіть скільки годин після поранення мікроорганізми

залишаються на поверхні рани?

5

6

7

8.

Тому це і є оптимальний час для видалення мікробів із рани шляхом

висікання ранової поверхні. Ось чому хірургічні методи лікування виявилися

найбільш ефективними. Вони включають механічну очистку і хірургічну

обробку.

Перша проводиться як за надання першої допомоги, так і в процесі

лікування. Вона полягає у видаленні шерсті, обмиванні і дезінфекції шкіри

навколо рани, очищенні ранової поверхні від забруднень. Потім вибривають

шерсть і обробляють рану розчином йоду чи йодофорами, спиртовими

антисептиками тривалої дії - декосепт, стериліум, кутасепт. Видаливши з

рани видимі сторонні предмети, її промивають 3%-ним розчином перекису

35

водню, який у рані розщеплюється під дією ферменту каталази з утворенням

атомарного кисню, що у вигляді піни вимиває мікроби, сторонні тіла, уривки

змертвілих тканин.

Механічне очищення і хімічна дезінфекція шкіри сприяють перебігу

ранового процесу внаслідок дезактивації мікробів, посилення циркуляції

крові та зменшення болю. Механічна очистка рани завжди передує

хірургічним способам її лікування.

Хірургічна обробка ран.

Завдання 3. Вкажіть види хірургічної обробки ран

Залежно під строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран

буває: 1) __________________________(у перші 6-12 год після поранення);

а) ____________________;

б) ____________________;

в) ____________________.

2) __________________________ (після первинної протягом 24-36 год і

пізніше)

За характером хірургічного втручання слід виділити:

1) _______________________ ‒ це спосіб обробки, що полягає у її

розширенні, інколи з додатковими розрізами та дренуванням. Ним

користуються за наявності вузького ранового отвору в інфікованих ранах, що

містять змертвілі тканини, сторонні тіла, особливо при ускладненні

анаеробною інфекцією, коли потрібно створити умови для аерації тканин.

При цьому розширюють рановий канал, а за наявності ніш роблять

контрапертуру для відтоку гнійного ексудату і дренування рани.

2) __________________________, яке може бути частковим та повним.

Цей спосіб оперативного втручання вважається основним при широкій

зоні пошкодження тканин і передбачає видалення з порожнини рани явно

нежиттєздатних тканин.

Якщо рана піддається такій обробці до появи ознак інфікування, її

можна зашити наполовину і більше, залишивши в нижній частині відкриту

ділянку, і ввести через неї дренаж. Часткове висікання мертвих тканин

значно скорочує першу фазу ранового процесу, зменшує інтоксикацію і

прискорює утворення грануляційної тканини. Якщо рана у процесі лікування

повністю очистилася від некротизованих тканин і виповнюється здоровими

36

грануляційними, її можна закривати швом, який у такому разі називається

вторинним. Він обмежує розвиток рубцевої тканини і в 2-3 рази прискорює

загоювання гранулюючих ран по первинному натягу. Вторинний шов

накладають, як правило, на початку другої фази, коли рана тільки починає

покриватися грануляційною тканиною. Пізніше, за наявності рубцевої

тканини стінки її важко зміщуються. Тому рубцеву тканину частково

вирізають або наносять послаблювальні розрізи, після чого рану зашивають.

Повне висікання передбачає створення умов для загоєння рани

первинним натягом. Його проводять при неглибоких ранах, в яких немає ніш

і тканинних розшарувань. Таким способом обробляють:

а) свіжі, забруднені рани за відсутності ознак ранової інфекції;

б) рани, забруднені отруйними речовинами і радіонуклідами;

в) рани, що погано загоюються, і деякі виразки.

Завдання 4. Перерахуйте етапи оперативного втручання у порядку їх

виконання на тварині:

_____ механічне очищення рани та знеболювання

_____ закриття рани швом

_____ пошарове висікання всіх забруднених тканин у межах здорових

_____ ретельну зупинку кровотечі

_____ використання антимікробних препаратів

Висікання проводять у межах неушкоджених тканин, відступивши на

кілька міліметрів від ранового краю. При цьому прагнуть, щоб нова рана

мала рівні стінки, запобігають забрудненню операційного поля; кровотечу

зупиняють гемостатичними затискачами, а крупні судини перевʼязують;

уникають просування леза скальпеля на поверхню травмованих тканин, а

також зміни положення пінцетів, що фіксують вирізану ділянку стінки рани.

Інструменти, що стикалися із забрудненою поверхнею, замінюють

стерильними. Після остаточної зупинки кровотечі рану припудрюють

бактеріостатиками і закривають глухим швом.

Фізична антисептика ран ‒ __________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

37

На практиці користуються відкритим і закритим методами лікування

ран.

Відкрите лікування здійснюється без накладання швів і повʼязок. Його

переваги – легко контролювати стан рани, вводити за необхідності лікарські

засоби. Відкрите лікування допускає використання каркасної повʼязки, яка

захищає рану від забруднення, не затримує ексудат і забезпечує вільний

доступ кисню повітря. Таке лікування слід вважати обовʼязковим при

ушиблених глибоких ранах та ознаках анаеробної інфекції.

Закрите лікування передбачає зашивання рани чи захист її повʼязкою.

Найкращі умови для загоювання створюються в зашитій рані: не

подразнюються нервові закінчення, забезпечується спокій і надійний захист

від повторного забруднення та інфікування; використання дренажів,

використання марлевої чи гіпсової повʼязок, гіпертонічних розчинів цукру чи

середніх солей базується на законах дифузії та осмосу рідин з глибини рани

на її поверхню. Це створює несприятливі для бактерій умови:

відсмоктуються продукти розпаду тканин, що часто служать для них

живильним середовищем; крім того, в умовах гіпертонічного середовища

мікроби теж віддають воду, зморщуються, стають неактивними і піддаються

впливу імунних тіл, ферментів, фагоцитів.

Дренаж може бути активним і пасивним.

Завдання 5. Вкажіть, що передбачає застосування активного та

пасивного дренажів:

Активний дренаж ‒ _________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Переваги активного дренажу: Недоліки активного дренажу:

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

Пасивний дренаж ‒ _________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

38

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Переваги пасивного дренажу: Недоліки пасивного дренажу:

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

____________________________;

Хімічна антисептика ран ‒ ___________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Кращих результатів досягають при глибокій антисептиці введенні

протимікробних засобів через магістральні артерії чи ретроградно - через

вени після накладання джгута. Це створює умови для контакту лікарських

засобів з мікробами, що проникли у пошкоджені і здорові тканини. Крім

того, вони фіксуються пошкодженими тканинами і діють протимікробно

тривалий час. Вважається помилковим для глибокої антисептики введення

лікарських засобів у пошкоджені тканини чи на межі їх із здоровими: це

підвиЩУє виутрітканинний тиск у зоні інфільтрації, що погіршує крово- та

лімфообіг.

Біологічна антисептика ‒ ___________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Завдання 6. Вкажіть задачі місцевого лікування у першу фазу ранового

процесу:

1) _____________________________________________________;

2) _____________________________________________________;

3) _____________________________________________________;

4) _____________________________________________________;

5) _____________________________________________________.

39

Для цього користуються засобами, що мають протизапальні,

протимікробні і протитоксичні властивості.

Завдання 7. Вкажіть задачі місцевого лікування у другу фазу ранового

процесу:

1) _____________________________________________________;

2) _____________________________________________________.

Завдання 8. Перелічите препарати, що застосовуються у першу та

другу фази ранового процесу

Перша фаза: Друга фаза:

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

- ____________________________;

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 11

Тема: Опіки. Відмороження

Мета заняття: навчити студентів диференціювати різні ступені

опіків та відморожень, призначати та проводити відповідне лікування.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці, схеми та фотоматеріали з

опіками та відмороженнями; хірургічні інструменти; 0,5%-вий розчин

новокаїну, розчини антисептиків, антибіотики, антисептичні порошки;

тварини з патологічними процесами.

40

Завдання 1. Дайте визначення “опіку (Сотbustio” __________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Наука, що вивчає природу й патогенез опіків, методи їх лікування,

називається комбустіологією.

Завдання 2. Вкажіть види опіків

Опіки в залежності від уражуючого фактора:

1) _________________________________;

2) _________________________________;

3) _________________________________;

4) _________________________________.

Спільним для них є більше або менше розповсюджена по площі та

глибині загибель тканин. Чим більша площа і глибина пошкодження, тим

тяжчим клінічний перебіг опіку, проте механізми їх ураження різняться й

визначаються діючим агентом та обставинами травми.

Термічні опіки. Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-

різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння

тепла: 1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з

нагрітим предметом або гарячою рідиною; 3) радіація – під час дії теплового

випромінювання інфрачервоної частини спектра.

Класифікація опіків. Залежно від глибини ураження опіки

розподіляють на пʼять ступенів.

Завдання 3. Дайте клінічну характеристику стадіям опіків.

Опіки І ступеня характеризуються

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Опіки ІІ ступеня характеризуються:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Опіки ІІІ ступеня характеризуються

41

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Опіки ІV ступеня характеризуються

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Опіки V ступеня характеризуються

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Істинну глибину уражених тканин при опіках IV-V ступенів на ранніх

стадіях, як правило, визначити неможливо. Іноді її можна встановити

орієнтовно за просвічуваною сіткою тромбованих підшкірних судин; за

зміною забарвлення тканин, яке характеризується сірим, мертво-блідим

кольором чи темним з переходом у чорний при обвуглюванні. За клінічними

ознаками опіки діляться на поверхневі (I, II і III ступінь) та глибокі (IV і V

ступінь).

Фото. Хімічний опік кота

Лікування опіків зводиться до боротьби з загальними та місцевими

проявами опікової хвороби.

Завдання 4. Вкажіть основні етапи, на що має бути спрямовано

лікування за опіків.

1) ___________________________________________________________

__________________________________________________________________;

2) ___________________________________________________________

__________________________________________________________________;

42

3) ___________________________________________________________

__________________________________________________________________;

4) ___________________________________________________________

__________________________________________________________________;

5) ___________________________________________________________

__________________________________________________________________;

6) ___________________________________________________________

__________________________________________________________________;

Завдання 5. Дайте визначення терміну “відмороження (congelаtio”)__

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Найбільш вразливими є малошерсті чи безшерсті ділянки тіла, а тому

найчастіше відмороження зазнають: у коней – статевий член, мошонка,

основа шкіри кайми і вінчика, пʼяти та нижня губа; у корів – соски вимені; у

бичків верхівка мошонки; у свиней – хвіст і вушні раковини; у собак –

дистальні ділянки кінцівок, вушні раковини і молочні залози; у курей –

гребінці, сережки і кінцівки: у водоплавних – плавальні перетинки; у кролів –

вушні раковини.

Фото. Відмороження м’якушів у собаки.

Завдання 6. Перелічите фактори, що сприяють відмороженню:

_________________________________;

_________________________________;

43

_________________________________;

_________________________________;

_________________________________;

_________________________________;

_________________________________;

_________________________________;

_________________________________;

_________________________________.

Відмороження настає внаслідок втрати шкірою кріостійкості за

сприяння супутніх факторів. Це може бути не обовʼязково надто низька

температура, а скоріше досить великий ступінь втрати тепла за одиницю

часу. Для відмороження не існує порогової температури. Мороз (-30°С) не є

небезпечним за відсутності вітру, тоді як температура від 0 до ± 6°С при

умові підвищеної вологості та вітру призводить до відмороження, причиною

якого є те, що сухе повітря – поганий провідник тепла, а вода у одинадцять

разів більше забирає тепла, ніж повітря такої ж температури; волога шкіра у

4 рази більше віддає тепла, ніж суха.

Клінічні ознаки. Холодові травми розподіляються так: застуда,

загальне замерзання та відмороження.

Застуда – __________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Загальне замерзання – _________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

У першу фазу загального замерзання холод впливає спочатку лише на

поверхню тіла. Шкіра стає блідою в результаті спазму периферичних судин.

У другу фазу, незважаючи на максимальну реактивну теплопродукцію,

температура тіла знижується на 1–2°С. Шкіра втрачає еластичність і теплоту,

стає шорсткою та сухою внаслідок скорочення волосяних мʼязів. Тварина

починає відчувати біль, особливо у кінцівках. Можливі гастро-ентероколітні

синдроми та болюче сечовиділення. При підвищеному енергетичному обміні

речовин відмічається незначне збільшення артеріального тиску, пульс

спочатку стає прискореним, потім уповільненим: починають звужуватися

більш крупні судини кінцівок: порушується координація рухів, зʼявляються

розлади рівноваги, погіршується зір, короткочасне збудження швидко

переходить у депресію.

44

У третю фазу температура тіла знижується на З-8°С. Внаслідок

недостатньої рухомості теплопродукція знижується, резерви організму на

глікоген вичерпуються, мʼязовий тремор змінюється задубінням. Больова

чутливість знижується і поступово зникає; рефлекси послаблюються,

хвилинний обʼєм дихання зменшується. Виявляються ознаки серцевої

декомпенсації, що виражаються аритмією і брадикардією. Тканинний обмін

речовин ще залишається на мінімальному рівні.

У четверту фазу за подальшого зниження температури тіла

функціонування всіх органів поступово зупиняється. Причиною смерті при

загальному замерзанні є пригнічення функції центральної нервової системи,

особливо вазомоторного і дихального центрів. За довготривалого

переохолодження смерть можлива навіть у другій чи третій фазах внаслідок

гострої серцевої недостатності та блокади надниркових залоз.

При загальному переохолодженні організму необхідно терміново

компенсувати втрати тепла. Тварину слід перевести у добре обігріте

приміщення і застосувати підручний термоізоляційний матеріал. Для

відновлення периферійного кровообігу внутрішньовенно потрібно ввести

підігрітий до температури +45°С 5-10%-вий розчин глюкози. Після цього

розпочинають цілеспрямовану боротьбу з ацидозом, гіповолемією, гіпоксією

та серцевою недостатністю.

При відмороженні розрізняють два періоди: дореактивний

(прихований) і реактивний.

Завдання 7. Дайте характеристику до реактивному та реактивному

періоду відмороження.

Дореактивний період це період від початку ______________________

__________________ до __________________________________________.

Реактивний період це період від початку ________________________

_________________ до __________________________________________.

Клінічні ознаки дореактивного періоду: Клінічні ознаки реактивного періоду:

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________.

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________.

45

Завдання 3. Дайте клінічну характеристику ступеням відмороження.

Перший ступень відмороження характеризується _________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Відмороження другого ступеня характеризується _________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

При відмороженні третього ступеня спостерігається _______________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Відмороження четвертого ступеня характеризується ________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Першою допомогою у дореактивному періоді є обробка пошкоджених

ділянок розчинами антисептиків. Потім тканини витирають і накладають на

них теплоізоляційну повʼязку: шар марлі, за ним вати, знову марлі, фіксуючи

після цього їх щільною тканиною, ліпше гумовою. В умовах теплого

приміщення використовують метод активного, але не форсованого зігрівання

у ванночках зі слабким розчином перманганату калію, починаючи з

температури води 18-20°С, підвищуючи її поступово до 38°С. Після

зігрівання накладають повʼязку з вазеліном чи маззю Вишневського.

46

Одночасно необхідно застосувати новокаїнову блокаду або

внутрішньоартеріальне введення 0,5%-вого розчину новокаїну з

антибіотиками. По можливості застосування УВЧ-терапії. Ця процедура

знімає біль, а також значною мірою сприяє профілактиці набряку уражених

тканин та розвитку вологої гангрени.

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 12

Тема: Змертвіння. Виразки. Нориці

Мета заняття: навчити студентів диференціювати види змертвінь

тканин на прикладі сухої та вологої гангрени, диференціальної діагностики

різноманітних виразок та нориць; засвоїти прийоми обробки хворих тварин

та способи лікування.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці, схеми та фотоматеріали з

змертвіннями, виразками та норицями; хірургічні інструменти; 0,5%-вий

розчин новокаїну, розчини антисептиків, антибіотики, антисептичні

порошки; тварини з патологічними процесами.

Завдання 1. Дайте визначення наступному поняттю

Змертвіння (necrosis) – ______________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Відмирання як нормальне фізіологічне явище властиве клітинам і

тканинам організму впродовж усього його життя. У здоровому організмі як

людини, так і тварини постійно відбуваються процеси руйнування і

регенерації клітин.

Причини розвитку некрозів можуть бути різними, як прямі (зовнішній

вплив високих і низьких температур, дія хімічних речовин, випромінювання,

механічні травми тощо), так і непрямі (циркуляційні розлади живлення

клітин і тканин різної етіології).

Основними причинами циркуляційних розладів живлення клітин і

тканин є порушення артеріального і венозного кровотоку, лімфообігу,

іннервації; некроз може розвиватися як наслідок системних розладів

гемодинаміки.

47

Змертвіння тканин може розвиватись як гостро, так і хронічно.

Швидкий прояв некрозу настає в разі порушень припливу артеріальної крові,

значно повільніший – 4 при мікроциркуляційних розладах та іннервації.

Завдання 2. Вкажіть основні причини гострого порушення

артеріального кровообігу:

__________________________

__________________________

__________________________.

Циркуляційні гострі і хронічні некрози мають певну стадійність.

Спочатку розвивається стадія функціональних розладів (гострі болі,

зникнення периферичного пульсу, зниження температури тканин та їх

блідість), потім настає стадія органічних змін (втрата тактильної й больової

чутливості, обмеження функціональної активності) і закінчується

некротичною стадією (картина некрозу).

Серед основних видів некрозу розрізняють сухий (коагуляційний)

некроз і, відповідно, суху гангрену (тканинний субстрат перетворюється на

щільну суху масу) і вологий (колікваційний) некроз і, відповідно, вологу

гангрену (тканини набухають і розріджуються).

Завдання 3. Вкажіть фактори від яких залежить розвиток сухого

некрозу:

____________________________________________________;

____________________________________________________;

____________________________________________________;

Завдання 4. Вкажіть фактори від яких залежить розвиток вологого

некрозу:

____________________________________________________;

____________________________________________________;

____________________________________________________;

Завдання 5. Дайте визначення наступному поняттю

48

Гангрена (gangraena; від грец. gangraina – розʼїдаюча виразка) –

_______________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Як і всі види некрозу, гангрена може бути сухою і вологою.

Змертвілі тканини зменшуються в обʼємі, зморщуються, твердіють,

набувають темно- або чорно-бурого кольору, що залежить від пігментів крові

та продуктів її розпаду при контакті з повітрям. Особливістю гангрени є те,

що вона може розвитися виключно в тканинах і органах, що контактують із

зовнішнім середовищем (гангрена шкіри, гангрена вимені, гангрена сімʼяного

канатика).

Волога гангрена ускладнюється гнильним розпадом тканин під дією

мікроорганізмів і аутолітичних змін. При цьому відбувається процес,

подібний до трупного розпаду тканин – септична гангрена.

При сухому некрозі відсутні як ознаки місцевої загальної реакції

організму, так і ознаки інтоксикації.

Завдання 6. Вкажіть, що є характерним проявом сухого некрозу

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Лікування некрозу визначається особливостями етіологічних факторів.

Загальним при лікуванні некрозу є розріз – некротомія і оперативне

видалення змертвілої ділянки – некректомія. При чітко вираженій межі

відторгнення муміфіковані тканини відокремлюють у місцях, де вони

фіксовані, без порушення грануляції в ділянках самовільного відторгнення.

При вологій гангрені операцію проводять, не чекаючи виразної появи

демаркації, із застосуванням анестезії та припинення кровотечі. Розрізи

49

виконують у межах життєздатних тканин на деякій відстані від ділянки з

помітними явищами розпаду.

Фото. Некроз ділянки стегна в коня після внутрішньомʼязевого

введення без дотримання правил асептики та антисептики.

При сухому некрозі його поверхню частково закривають швами; при

вологому змертвінні залишають відкритою. Застосовують ті самі лікарські

засоби, що й при загоєнні ран. При вологому змертвінні доцільно

використовувати підсушувальні засоби у формі порошку: дерматол, бісмут,

суміш порошків калію перманганату і борної кислоти, ксероформ, цинку

оксид та ін.

При некротичних змінах внутрішніх органів (сальник, ділянка кишки

та ін.) показане невідкладне оперативне втручання у вигляді резекції

ураженого відділу.

Завдання 7. Дайте визначення наступному поняттю

Виразка (ulcus) – ___________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Причинами утворення виразки можуть бути: механічні ушкодження

(тертя, тиск, розтяг тощо); наявність у рані сторонніх тіл і мертвих тканин;

розлад крово- і лімфообігу тканин у ділянці ушкодження (емболія, тромбоз,

здавлювання судин набряком); розвиток гнійної або специфічної інфекції;

50

поверхневий розпад пухлин; трофічні розлади внаслідок порушень функції

нервової системи.

Утворенню виразок сприяє також зниження опірності захисних сил

організму внаслідок виснаження, незадовільних умов годівлі та утримання,

значної втрати крові, гіповітамінозу, порушення обміну речовин,

ендокринних розладів, інфекційних захворювань тощо.

Дегенеративні процеси, прогресуючи, можуть сповільнити загоєння

дефекту, а в разі переважання їх над регенеративними процесами призводять

до збільшення дефекту.

Процес загоєння вилазок залежить від дії причинного фактора і

загального стану організму, від їх розміру, локалізації та інших чинників.

Завдання 8. Вкажіть види виразок згідно класифікації:

І. За походженням виразки поділяють на:

________________________________;

________________________________.

ІІ. За співвідношенням регенеративних і дегенеративних процесів

виразки поділяють на:

________________________________;

________________________________;

________________________________.

ІІІ. За клінічним перебігом, формою, розміром на:

__________________________; __________________________;

__________________________; __________________________;

__________________________; __________________________;

__________________________; __________________________.

ІV. За причиною виникнення поділяють на;

__________________________;

__________________________;

__________________________;

__________________________;

__________________________;

51

Кожному виду виразок властиві ті чи інші клінічні ознаки, які

характеризують стан зовнішнього покриття виразок, їх розмір, характер

ексудату, зміни у прилеглих тканинах.

Периферійні ділянки виразок бувають рівними й нерівними, м’якими,

твердими або змозолілими. Вони можуть поступово переходити у дно

виразки або бути підритими. Дно виразки буває поглибленим,

кратероподібним, рівним або опуклим. Виразки мають різну форму: круглу,

овальну, неправильну, їхні розміри коливаються від дуже малих до великих.

З виразок виділяється ексудат: серозний, гнійний, іхорозний. Тканини, які

оточують виразку, можуть бути в стані набряку, запальної припухлості або

склерозу.

Завдання 9. Дайте визначення наступному поняттю

Нориці (fistula) – ___________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Нориці можуть бути вродженими (вади розвитку) або набутими

(патологічні), екскреторними (калова, сечова), секреторними та гнійними, до

яких належать лігатурні нориці, пов’язані з інфікуванням глибоких

заглибних швів, нориці сторонніх тіл. За будовою відокремлюють

епітелізовані (трубчасті) нориці, стінки яких вкриті епітелієм; губоподібні,

коли епітелій слизових оболонок порожнистого органа виходить

безпосередньо на шкірний покрив; гранулюючі нориці – їхні ходи в тканинах

вкриті грануляціями.

Фото. Нориця слинної залози в собаки

Фото. Міжпальцева нориця

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

52

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 13

Тема: Патогенетична терапія

Мета заняття: навчити студентів користуватися методами

стимулюючої терапії: тканинної терапії за В.П.Філатовим і М.І.Краузе,

аутогемотерапії, лактотерапії.

Матеріально-технічне оснащення: тканинні препарати у вигляді

суспензій у флаконах, тканинні препарати (екстракти алое, плаценти, ФІБС,

суспензії плаценти, торфот); тканинні препарати у вигляді шматочків тканин,

оброблених 2%-вим розчином хлорациду за Краузе; 1%-вий розчин

новокаїну, розчин йоду, 0,5%-вий розчин нашатирного спирту, хірургічні

пінцети, голкотримачі, шовк в ампулах, стерильні колбочки місткістю 50 мл,

бікси із стерильними ватно-марлевими тампонами; хворі або піддослідні

тварини (3-4 голови).

Патогенетична терапія ‒ лікувальні методи, що впливають на

патогенез захворювання в цілому або на окремі його ланки. Застосовується у

випадках, коли неможливо впливати на причину хвороби, а також у

поєднанні з етіотропною терапією. Патогенетична терапія може бути

спрямована на відновлення порушених внаслідок захворювання функцій

органів і систем. Залежно від характеру і походження порушення функції

того чи іншого органу методи патогенетичної терапії можуть бути різними:

фармакологічні, фізичні, оперативні та ін.

Тканинна терапія. Тканинні препарати для лікування хворих тварин

застосовують давно. Великий внесок у розвиток вчення про тканинну

терапію вніс академік М.П. Тушнов. У 1930 р. він запропонував

органотерапевтичного препарати ‒ лізати, які він відносив до натуральних

клітинних отрут. М.П. Тушнов з високою терапевтичною ефективністю

застосовував продукти тканинного розпаду ‒ гістолізати для лікування

тварин, що страждають загальною та статевою слабкістю, безпліддям і

відсутністю полювання, м'язовою атрофією, м'язовим ревматизмом,

бронхопневмонією та ін.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Перелічите, що відносять до біогенних стимуляторів

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

Завдання 2. Оберіть вірну відповідь:

53

Тканинні препарати мають:

Специфічну дію на організм тварини

Неспецифічну дію на організм тварини

Показанням до застосування тканинної терапії є:

Гострі запалення;

Хронічні запалення;

Офтальмологічні захворювання;

Хворобі шкіри;

Завдання 3. Вкажіть з чого виготовляють наступні тканинні

препарати та яку дію на організм вони мають:

Антиретикулярна цитотоксична сироватка (АЦС) за О.О.Богомольцем

виготовляється з ________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Механізм дії: __________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Антисептик стимулятор Дорогова виготовляється з ________________

______________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Механізм дії: __________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Завдання 4. Дайте визначення наступним поняттям:

Органотерапія – _____________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Лізатотерапія – _____________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________.

54

Завдання 5. Перелічите умови необхідні для приготування екстрактів із

тканин рослинного походження за В.П. Філатовим.:___________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________.

Завдання 6. Вкажіть види гемотерапії:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 14

Тема: Новокаїнотерапія

Мета заняття: навчити студентів користуватися методами

новокаінової терапії: засвоїти методики блокад, що використовуються для

лікування хірургічно-хворих тварин.

Матеріально-технічне оснащення: шприці одноразові 2 мл, 5 мл та 20

мл., порошок новокаїну, спирт, стерильні колбочки місткістю 50 мл, бікси із

стерильними ватно-марлевими тампонами; хворі або піддослідні тварини (3-4

голови).

Новокаїнова терапія визначається як комплексний вплив на центральну і

периферичну нервову систему, що включає в себе як елементи гальмування і

блокування її пускової діяльності, так і роздратування, яке виражається

головним чином поліпшенням її трофічної функції. Таким чином, у механізмі

лікувальної дії новокаїну розрізняють два основних моменти: вимикання або

блокування і слабке подразнення нервової системи. Застосування новокаїну з

лікувальною метою прийнято називати новокаїнові блокади. Лікувальний

ефект, що виникає після новокаїнової блокади, обумовлений не вимиканням

нервів, а поліпшенням функціонального стану їх. Тому для новокаїнові

блокад застосовують розчини слабкої концентрації (0,2-0,5%-ві), так як більш

високі концентрації призводять до вимикання провідності, стійкого і повного

знеболюючого ефекту. Встановлено також, що під впливом новокаїнової

55

блокади відновлюються функціональні порушення системи гіпофіз - кора

надниркових залоз. На цьому тлі поліпшуються циркуляція крові,

внутрішньоклітинний і загальний обмін, зменшується проникність капілярів,

особливо у вогнищі запалення, активізуються фагоцитоз та інші імунологічні

реакції, знижуються процеси нейродістрофіі, нормалізується функція

внутрішніх органів. Все це веде до поліпшення загального стану організму.

Встановлено, що новокаїн має виражену антигістамінну дію.

Види новокаїнові блокад. В даний час мають широке поширення

новокаїнові блокади: екстерорецепторов (шкіри, слизових);

интерорецепторов з введенням розчинів новокаїну в різні анатомічні

порожнини (живота, грудей, суглоби, слизові сумки, сухожильні піхви);

соматичної нервової системи (рецептори, нервові стовбури); симпатичного

стовбура, його гілок і гангліїв; нервових сплетінь (сонячного,

навколониркового та ін), внутрішньосудинного введення новокаїну.

Найбільше практичне застосування отримали блокади: ретробульбарна за

Авроровим; а також зірчастого симпатичних гангліїв; паранефральная по

І.Я. Тіхоніну, М.М. Сєнькіна; надплевральную за В.В. Мосіним, між пальцева

за Зикіним.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Вкажіть на які ланки патогенезу спрямована дія новокаїну?

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 2. Перелічите способи та методи введення новокаїну в

організм тварини з метою патогенетичної терапії ______________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

56

Завдання 3. Оберіть правильну відповідь

Новокаїнова блокада за Авроровим виконується у таких випадках:

Захворювання ратиць

Захворювання органів черевної порожнини

Захворювання органів грудної порожнини

Офтальмологічні захворювання

Завдання 4.Коли та при яких хірургічних захворюваннях виконується

блокада за Мосіним ______________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 5. При захворюваннях ратиць у ВРХ застосовується між

пальцева блокада за _______________________ (вкажіть автора).

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 15

Тема: Гемотрансфузія

Мета заняття: навчити студентів користуватися методами

гемортрансфузії, визначати кров на сумісність, вивчити існуючі групи крові у

тварин, визначити показання та протипоказання до гемотрансфузії.

Матеріально-технічне оснащення: шприці одноразові 2 мл, 5 мл та 20

мл., апарат Боброва, стабілізатори крові (цитрат натрію, гепарин, 5%-вий

розчин глюкози) штатив з пробірками, стерильні колбочки, фізіологічний

розчин, сироватка крові ВРХ та собаки, стабілізована кров ВРХ та собаки,

спирт, місткістю 50 мл, стерильні ватно-марлеві тампони; піддослідні

тварини (3-4 голови).

57

Переливання крові ‒ метод замінної терапії, який застосовують за

гострих кровотеч, гемолітичної та гіпопластичної анемії, хронічних

паренхіматозних кровотеч, отруєнь. Переливання крові від тварин одного й

того ж виду називається ізогемотрансфузією, а від тварин іншого виду ‒

гетерогемотрансфузією.

Групи крові у різних видів тварин:

Собаки – 7 груп крові (А, В, С, D, F і G);

Велика рогата худоба – 5 груп крові (0α, Aβ, Bα, АВ0, 0β);

Телята до 6 місяців – нет групп крови (00);

Коні – ≈ 10 груп або ≈ 24 груп (за різними даними літератури);

Свині – ≈ 16 груп;

Кішки – 3 групи (А, В і АВ).

У зв'язку з великим ступенем розведення, що вливається хворому крові

донора плазма, що вводиться, не виявляє ніякого впливу на еритроцити

реципієнта. Тільки еритроцити донора можуть аглютинуватися сироваткою

реципієнта, а не навпаки ‒ це правило Оттенберга. Однак при великому

переливанні крові від універсального донора 0 (І група) різко знекровленому

хворому, та й ще за умови високого титру аглютинінів крові, що

переливається (1:200 і вище) це правило хворого й лікаря може підвести.

Перелита плазма недостатньо буде розведена плазмою хворого й може

викликати в нього гемоліз еритроцитів, тобто відбудеться зворотна

аглютинація й зворотний гемоліз і будуть аглютинуватися не улиті

еритроцити, а еритроцити реципієнта, що викличе гемолітичний шок.

Методи гемотрансфузії

Розрізняють 2 методи переливання крові:

- Прямий ‒ кров переливається безпосередньо від донора до реципієнта.

- Непрямий ‒ узята кров стабілізується лимоннокислим натрієм або

консервується за прийнятою методикою й переливається в міру

необхідності.

Непрямий метод переливання крові ділиться на переливання

свіжоцитратної крові й метод переливання консервованої крові, яка

набирається в стандартну банку ємністю 250 і 500 мл. Якщо свіжоцитратна

кров готується тільки з донорської крові, то консервована кров готується із

крові донорів; трупної крові; крові, отриманої при кровопусканні;

плацентарної крові. В організм хворого кров водиться внутрішньовенно,

внутрішньоартеріально й внутрішньокістково (у кістковий мозок крила

здухвинної кистки та ін.).

Показання для застосування гематрансфузіі

При визначенні питання щодо показання і протипоказання до

гемотрансфузії не можна орієнтуватися лише на одну назву хвороби,

Необхідна всебічна клінічна диференціація загального стану хворої тварини з

урахуванням стадії й тяжкості перебігу даної хвороби, реактивності

організму і ступеня порушення важливих для життя систем та органів.

Наприклад, переливання крові теляті на початку захворювання на токсичну

58

диспепсію повинне розглядатися як один із високоефективних засобів

патогенетичної терапії, тоді як при цьому ж захворюванні, але ускладненому

незворотним порушенням функції серцево-судинної, нейроендокринної,

ретикулоендотеліальної та кровотворної систем, а також патологічними

процесами в легенях, печінці, нирках, гемотрансфузія може завдати

непоправної шкоди. Подібні ж ситуації можливі й при інших захворюваннях

(сепсис, значні опіки, аліментарна дистрофія, променева хвороба та ін.).

Дози для переливання крові

Дози розраховуються на кілограм маси тіла.

- Малі дози 1-2 мл / кг

- Середні дози 3-5 мл / кг

- Великі дози 6-8 мл /кг

- Масивні дози 10 мл і більше

Є абсолютні й відносні показання до переливання крові

Показання вважаються абсолютними, якщо переливання не можна

замінити іншими методами лікування. До них відносяться.

Гостра крововтрата, що веде до гострої анемії, травматичний і

операційний шок, хронічне недокрів'я на ґрунті хвороб, що виснажують,

тривалих нагноєнь, хронічних кровотеч, гнійна інтоксикація,

передопераційна підготовка.

Протипоказання до переливання крові містять у собі:

декомпенсацію серцевої діяльності;

важкі порушення функції печінки й нирок;

алергійні захворювання;

крововилив у мозок, важкі струси мозку.

Однак при наявності життєвих показань до гемотрансфузії ‒

протипоказання звужуються.

Ускладнення пов’язані з гемотрансфузією

Гемолітичний шок. Виникає при переливанні крові не сумісної по

групах АВ0. Причини розвитку: 1) не проведена реакція на сумісність, 2)

низький титр аглютинації сироватки реципієнта, 3) не проведена біологічна

проба.

Анафілактичний шок. У тварин усіх видів, будь-якого віку без винятку.

Реакція на кінчику голки. Ускладнення виникає при повторних переливаннях

після того як у реципієнта утворювалися ізоімунні антитіла при першому

переливанні. Це відбувається в тих випадках коли в еритроцитах донора

втримуються антигени яких немає в крові реципієнта ( фактор-А у тварин як

резус-фактор у людей).

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Перелічите з яких фаз складається механізм дії крові при

аутогемотерапії: _________________________________________________

59

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 2. Клінічними показаннями для застосування аутогемотерапії

є такі захворювання у тварин _____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 3. Оберіть правильну відповідь

Фактори, що визначають групу крові тварини містяться

В плазмі

В еритроцитах

В лейкоцитах

В сироватці

В плазмі та еритроцитах

Завдання 4. Оберіть правильну відповідь

Рєінфузія це така маніпуляція коли кров береться у:

Донора та вводиться реципієнту

Донором крові є сам реципієнт у часовому інтервалі

Донором є сам реципієнт, але кров береться не з судини, а з

порожнини при кровотечах

Донором є тварина іншого виду

60

Завдання 5. Перелічите механізм дії перелитої крові на організм

тварини

1. ______________________________;

2. ______________________________;

3. ______________________________;

4. ______________________________;

5. ______________________________;

6. ______________________________.

Завдання 5. Вкажіть показання для застосування гемотрансфузії

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 16

Тема: Хвороби нервів

Мета заняття: придбання навиків у розпізнаванні, диференціюванні

клінічних форм прояву хвороб нервів у тварин з урахуванням етіології,

патогенезу хвороби, клінічних симптомів, специфічних методів дослідження,

визначити комплекс лікувальних заходів.

Матеріально-технічне оснащення: анатомічні препарати, муляжі з

проекцією крупних нервів у тварин, рентгенограми уражених фрагментів

хребців, таблиці, слайди з демонстрацією ураження нервів у різних тварин,

набір інструментів для проведення діагностичних заходів.

У нервовому волокні розрізняють осьовий циліндр, покритий атласною

мієліновою оболонкою. Анатомічно у нерві розрізняють оболонки ‒

епіневрій. периневрій ендоневрій. Нервовий стовбур зовні покритий

жировою тканиною. В епіневрії проходять кровоносні і лімфатичні судини.

Окремі нервові пучки стовбура мають сполучнотканинну оболонку ‒

периневрій, у якій знаходяться дрібні кровоносні і лімфатичні судини та

жирові клітини. Довкола нервового пучка розміщується заповнений лімфо-

61

подібною рідиною периневральнии простір, що сполучається з

субарахиошальним простором спинного мозку. Через нього виносяться

продукти розпаду тканин, а також можуть проникати мікроби, віруси і

токсини в субарахноїдальний простір і центральну нервову систему.

Периферійна нервова система включає черепні та спинномозкові нерви,

їх корінці, сплетіння та вузли. Тому спинномозкові нерви є змішаними.

Механічні пошкодження периферійних нервів

До них відносять струс, забій, здавлювання, розтяг, розрив (поранення) і

запалення нерва. Провідною клінічною ознакою їх є різке ослаблення або

повне випадіння рухової функції органа внаслідок ураження рухового

нейрону.

Етіологія. Причиною виникнення хвороб нервів є відкриті і закриті

механічні пошкодження (грубі повали, удари копитом, рогом, падіння тощо):

рідше ‒ дія токсичних, інфекційних, алергічних факторів, стискання

уламками кісток, пухлинами, сторонніми тілами, гематомою, джгутом тощо.

Ушкоджуються переважно нерви кінцівок, рідше ‒ голови, спинний і

головний мозок.

Нижче місця травми нерв втрачає функцію і також зазнає

некробіотичних та некротичних змін: набряк, вакуолізація, варикозне

потовщення осьових циліндрів, фрагментація і розпад нервових волокон. З

часом (через 3-5днів) порушується структура мієлінової оболонки, а мієлін

перетворюється у жир. У центральному відрізку нерва, його вузлах,

сегментах спинного мозку розвиваються регенеративні процеси.

1

2

3

4

5

6

7

Рис. 1. Поперечний

зріз нерва

1 ‒ нервові волокна;

2 ‒ епіневрій;

3 ‒ періневрій;

4 ‒ періневральна

піхва;

5 ‒ ендоневрій;

6 ‒ жирові клітини;

7 ‒ кровоносні судини.

62

Травматичні ураження периферійних нервів

Струс ‒ ______________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Забій ‒ ______________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Здавлювання ‒ _________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Розрив або поранення нерва ‒ ____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

.

Парез і параліч нервів

Рис. 2. Будова нейрону

1 ‒ тіло нейрона (перікаріон): 1.1 ‒ ядро, 1.1.1 ‒ хроматин, 1.1.2 ‒ ядерце, 1.2 ‒

цитоплазма, 1.2.1 ‒ хроматофільна субстанція (тільця Ніссля);

2 ‒ дендрити; 3 ‒ аксоний горбок; 4 ‒ аксон: 4.1 ‒ початковий сегмент аксону, 4.2

‒ коллатераль аксону, 4.3 ‒ нейрон-м’язовий синапс (рухливе нервове закінчення

на волокні попереково-смугастого м’яза); 5 ‒ мієлінова оболонка; 6 – вузловаті

перехвати; 7 ‒ міжвузловий сегмент; 8 ‒ синапси: 8.1 ‒ аксо-аксональний синапс,

8.2 ‒ аксо-дендритні синапси, 8.3 ‒ аксо-соматичні синапси.

63

Парез і параліч нервів ‒ ____________________________________________

_______________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Параліч виникає при розривах, пораненнях, стисканнях нерва

(пухлиною, сторонніми предметами), а парез ‒ при забоях, струсах, і

частковому його розриві (периферійний параліч). Крім того, вони можуть

виникати також під час захворювання головного і спинного мозку

(крововиливи, абсцеси тощо); за деяких інфекційних хвороб (чума собак, мит

коней, сказ); при отруєнні деякими рослинами (гірчак, ріжки); порушенні

обміну речовин (центральний параліч).

Розрізняють такі види паралічу: параплегія ‒ двосторонній параліч обох

тазових чи грудних кінцівок; геміплегія ‒ параліч однієї сторони тіла;

моноплегія ‒ параліч або парез однієї кінцівки або окремих груп м'язів.

При парезах нерва порушується тільки

рухова функція інервованого ним органа;

рефлекси знижені, але повністю не

зникають. Натискування на нерв нижче від

місця ушкодження викликає больову

реакцію. Атрофія м'язів мало виражена.

Під час паралічів рухова функція м'яза

випадає повністю, а сам м'яз швидко ат-

рофується. Крім того, нижче від місця

ушкодження спостерігається повна або

часткова втрата чутливості інервованих ним

тканин. Нерідко виникають вазомоторні і

трофічні розлади ‒ набряки, охолодження

кінцівки тощо. За центральних парезів і па-

ралічів процес захоплює кілька м'язових

груп, або навіть органів, поширюючись на

одну чи обидві половини тіла.

Рис. Параліч сідничного

нерву

64

Діагноз ставиться за клінічними ознаками. Для його уточнення

необхідно провести дослідження на електрозбудження. При парезі і паралічі

виникає різке порушення скорочувальної здатності відповідних м'язів під

впливом гальванічного струму. Для виключення пошкоджень хребта також

проводять специфічні неврологічні дослідження.

Неврологічні дослідження з метою максимальної стандартизації

результатів проводять на основі єдиної класифікації неврологічних проявів

травм хребта і спинного мозку, яку було запропоновано у гуманній медицині

Американською асоціацією АSIА. Ця класифікація у 1992 році була прийнята

міжнародним товариством параплегії й отримала визнання як стандарт

неврологічної і функціональної класифікації пошкоджень спинного мозку.

Запалення нервів

Запальні процеси у периферійних нервах у тварин зустрічаються часто. З

урахуванням місця їх локалізації розрізняють: неврит (запалення нерва);

плексит ‒ запалення нервового сплетіння; радикуліт ‒ запалення

спинномозкових корінців; фунікуліт ‒ ураження нервового канатика.

Неврити бувають гострими і хронічними; за характером ексудату

‒серозними та гнійними, а за поширенням ‒ одиничними і множинними.

НЕВРОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Оцінка положення тіла та здатності тварини стояти і рухатися,

визначення відхилень в поставі кінцівок та характері рухів,

наявність атаксії, спастичних парезів, паралічів (параплегія,

тетраплегія)

Визначення послаблення, відсутності або надмірного прояву спинальних рефлексів (синдром паннікуліту, згинальний і пателлярний рефлекси та ін.), поява аномальних рефлексів (розгинальний рефлекс, перехресний рефлекс розгинача) або симптому Шиффа-Шерінгтона

Оцінка пропріоцепції (корекційної реакції)

Оцінка больових реакції (при згинанні та вигинанні шиї, поява

вздовж хребта, ступінь больової чутливості в ділянках пальців)

Оцінка поводження тварини при сечовиділенні та дефекації

65

У пошкоджених нервах виникають явища запалення: серозний набряк,

крововиливи, круглоклітинна інфільтрація. У подальшому судинно-

ексудативна реакція зменшується і спостерігаються ознаки склерозу ‒

розрощення пери- і ендоплевральних оболонок, гіперплазія сполучної

тканини з проростанням строми нерва, роз'єднанням і дегенерацією нервових

волокон. Ознаки асептичного запалення з часом затухають; гнійне запалення

часто супроводжується дегенерацією осьових циліндрів і розвитком парезу

чи паралічу.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Відзначте цифровими позначками основні структурні

елементи у нерві.

1. Закінчення аксону;

2. Дендрит;

3. Ядро клітини;

4. Аксон;

5. Мієлінова оболонка.

Завдання 2. Відзначте, які зміни відбуваються у нервах внаслідок

розвитку наступних ушкоджень:

А. За виникнення забою нерва:

Пошкодження окремих пучків нервових волокон, мієлінової

оболонки, що проявляється крововиливами, інфільтрацією,

дегенерацією осьових циліндрів. Незначна частина волокон зазнає

переродження, анатомічна ж цілісність нерва зберігається.

Пошкодження, яке супроводжується блокуванням функції нерва від 2

до 3-хтижнів. При цьому нервовий стовбур безпосередньо не

ушкоджується, але в ньому з’являються незначні крововиливи,

обмежені набряки, що призводять до тимчасового паралічу. З часом

спостерігається відновлення функції ураженого нерва.

.

Пошкодження, яке супроводжується глибокими гістопатологічними

змінами пошкоджених нервових волокон, обмеженою дегенерацією

мієлінової оболонки і осьових циліндрів, що призводить до парезу, а

інколи й паралічу.

Часткове або повне порушення анатомічної цілісності нерва, за якого

втрачаються всі функції нерва; у периферичному відрізку нервові

волокна перероджуються і розпадаються. Рухові порушення

проявляються паралічем.

66

Б. За виникнення здавлювання нерва:

В. За виникнення розриву нерва:

Пошкодження окремих пучків нервових волокон, мієлінової оболонки, що проявляється крововиливами, інфільтрацією, дегенерацією осьових циліндрів. Незначна частина волокон зазнає переродження, анатомічна ж цілісність нерва зберігається.

Пошкодження, яке супроводжується блокуванням функції нерва від 2 до 3-хтижнів. При цьому нервовий стовбур безпосередньо не ушкоджується, але в ньому з’являються незначні крововиливи, обмежені набряки, що призводять до тимчасового паралічу. З часом спостерігається відновлення функції ураженого нерва.

.

Пошкодження, яке супроводжується глибокими гістопатологічними

змінами пошкоджених нервових волокон, обмеженою дегенерацією

мієлінової оболонки і осьових циліндрів, що призводить до парезу, а

інколи й паралічу.

Часткове або повне порушення анатомічної цілісності нерва, за якого

втрачаються всі функції нерва; у периферичному відрізку нервові

волокна перероджуються і розпадаються. Рухові порушення

проявляються паралічем.

Пошкодження окремих пучків нервових волокон, мієлінової оболонки, що проявляється крововиливами, інфільтрацією, дегенерацією осьових циліндрів. Незначна частина волокон зазнає переродження, анатомічна ж цілісність нерва зберігається.

Пошкодження, яке супроводжується блокуванням функції нерва від 2 до 3-хтижнів. При цьому нервовий стовбур безпосередньо не ушкоджується, але в ньому з’являються незначні крововиливи, обмежені набряки, що призводять до тимчасового паралічу. З часом спостерігається відновлення функції ураженого нерва.

.

Пошкодження, яке супроводжується глибокими гістопатологічними

змінами пошкоджених нервових волокон, обмеженою дегенерацією

мієлінової оболонки і осьових циліндрів, що призводить до парезу, а

інколи й паралічу.

Часткове або повне порушення анатомічної цілісності нерва, за якого

втрачаються всі функції нерва; у периферичному відрізку нервові

волокна перероджуються і розпадаються. Рухові порушення

проявляються паралічем.

67

Г. За виникнення струсу нерву:

Завдання 3. Вкажіть відповідності хвороб нервів до їх характеристик:

1. Радикуліт;

2. Невріт;

3. Плексит;

4. Фунікуліт.

1. ______; 2. ______; 3. ______; 4. ______.

Завдання 4. Вирішіть ситуаційну задачу:

При обстеженні коня віком 10 років за проханням власника було

встановлено, що він кульгає на праву тазову кінцівку, а в момент опору

спостерігається волярна флексія в путовому і вінцевому суглобі.

Дослідження кінцівки показали, що вона без травматичних пошкоджень,

правильної конфігурації, тонус м’язів, шкіри та їх чутливість в ділянці

гомілки добре збережена, а в дистальній частині кінцівки вони слабо

виражені або відсутні. Анамнез свідчить, що ці ознаки з’явились і

прогресували після невдалого стрибка коня через огорожу та травмування.

Визначте діагноз, призначте лікування.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Пошкодження окремих пучків нервових волокон, мієлінової оболонки, що проявляється крововиливами, інфільтрацією, дегенерацією осьових циліндрів. Незначна частина волокон зазнає переродження, анатомічна ж цілісність нерва зберігається.

Пошкодження, яке супроводжується блокуванням функції нерва від 2 до 3-хтижнів. При цьому нервовий стовбур безпосередньо не ушкоджується, але в ньому з’являються незначні крововиливи, обмежені набряки, що призводять до тимчасового паралічу. З часом спостерігається відновлення функції ураженого нерва.

.

Пошкодження, яке супроводжується глибокими гістопатологічними

змінами пошкоджених нервових волокон, обмеженою дегенерацією

мієлінової оболонки і осьових циліндрів, що призводить до парезу, а

інколи й паралічу.

Часткове або повне порушення анатомічної цілісності нерва, за якого

втрачаються всі функції нерва; у периферичному відрізку нервові

волокна перероджуються і розпадаються. Рухові порушення

проявляються паралічем.

68

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 5. Перелічите умови, що сприяють регенерації нерву:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 6. Дайте визначення наступним видам паралічів:

Параплегія ‒ _____________________________________________;

Геміплегія ‒ ______________________________________________;

Моноплегія ‒ _____________________________________________;

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 17

Тема: Хвороби кровоносних, лімфатичних судин

Мета заняття: придбання навиків у розпізнаванні, диференціюванні

клінічних форм прояву хвороб кровоносних, лімфатичних судин та вузлів, у

тварин з урахуванням етіології, патогенезу хвороби, клінічних симптомів;

відпрацювання методів дослідження даних захворювань, ознайомлення із

69

сучасними методами діагностики хвороб судин, визначення комплексу

лікувальних заходів.

Матеріально-технічне оснащення: анатомічні препарати, муляжі з

проекцією крупних кровоносних судин та лімфатичних вузлів у тварин,

рентгенограми з прикладами агіографічних рентгеноконтрастних досліджень,

таблиці, слайди з демонстрацією хвороб кровоносних та лімфатичних судин

у різних тварин, набір інструментів для проведення діагностичних заходів.

Хвороби кровоносних судин

Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже

поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих

тканин. Здебільшого запальний процес у артеріях проходить у вигляді

неспецифічних форм, серед яких розрізняють гнійну, некротизуючу,

виразкову. Вони можуть носити гострий чи хронічний характер, у коней цей

процес може виникати за деяких паразитарних хвороб.

Флебіт ‒ запалення стінки вени, яке найчастіше розвивається при

загальній чи місцевій гнійній інфекції. Захворювання може проходити двома

шляхами. При зниженні реактивності організму тварини, уповільненні

кровотоку, пошкодженні стінки вени, зміні складу крові, підвищенні її

зсідання створюються умови для розвитку запального процесу інтими

судини. У таких випадках йдеться про ендофлебіт. Якщо запальний процес

переходить з пухкої клітковини, флебіт розпочинається з адвентиції

(перифлебіт). В обох випадках пошкоджується вся стінка вени і утворюється

тромб (тромбофлебіт).

Аневризма ‒ розширення просвіту артерії внаслідок патології її стінки.

Спостерігається в коней і собак, рідше в інших тварин. Розрізняють

аневризми: справжні, несправжні, грижеподібні, розшаровуючи й артеріо-

венозні. По зовнішньому вигляду аневризми можуть бути відмежовані

(мішкоподібні, перснеподібні; і дифузійні (циліндричні, веретеноподібні).

70

Лікування хірургічне, доцільно для коштовних тварин. Рекомендується

перев'язка судин двома способами: центрального кінця судини поблизу

аневризми (рис. 2а.) й судини вище й нижче аневризми (рис. 2б.). Після

перев'язки аневризми висікають. Попередньо перевіряють наявність

коллатералей, для чого судину стискають і, якщо периферична ділянка

кінцівки помітно прохолоджується, перев'язувати його не слід. При

артеріовенозних аневризм перев'язують соусття (рис. 2в.).

Хвороби лімфатичних судин та вузлів

Лімфангоїт ‒ запалення лімфатичних судин, яке є ускладненням

первинного гнійно-запального процесу.

Розвиток лімфангоїту визначають: локалізація та розвиток первинного

інфекційного вогнища, вірулентність мікрофлори і анатомо-фізіологічні

особливості лімфообігу. Найчастіше він виникає на кінцівках, що зумовлено

Рис. 1. Види аневризми.

а – адвентиція судини; б ‒ м’язово-еластична оболонка; в ‒ інтима.

1. Справжня аневризма;

2. Несправжня аневризма;

3. Грижеподібна;

4. Розшаровуюча;

5. Артеріо-венозна.

Рис. 2. Перев’язка артерій за розвитку аневризми

а ‒ центрального кінця;

б – центрального та периферійного кінця;

в – артеріо-венозного соусття.

71

значним їх забруденням, великою частотою травм та особливостями

лімфообігу.

Розвиток гнійного стовбурового лімфангоїту вказує на прогресування

основного захворювання і посилює тяжкість його перебігу. У тварин

підвищується температура тіла

(гнійно-резорбтивна лихоманка).

Поряд з гіперемією виникає набряк

шкіри по ходу лімфатичних судин.

При ураженні поверхневих судин під

шкірою проступають болючі

вузлуваті тяжі, на яких поступово

формуються абсцеси.

При ураженні глибоко

розташованих лімфатичних судин

виявляють обширне рівномірне

припухання, болючість за глибокої

пальпації, різного ступеня порушення функції пошкодженого органа.

Можливі підфасціальні чи міжм'язові флегмони. Лімфаденіт розвивається на

дуже ранніх стадіях хвороби.

Лімфонодуліт (лімфаденіт) ‒ запалення лімфатичних вузлів, що

виникає як ускладнення різноманітних гнійно-запальних процесів та

специфічних інфекцій.

За деструктивних форм лімфаденіту запальний процес

розповсюджується на прилеглі тканини (паралімфаденіт).

За серозного лімфаденіту відмічається болючість збільшеного у

розмірах лімфовузла, який стає менш рухомим.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Відзначте для яких захворювань є характерними наступні

клінічні ознаки: припухлість, що флюктує близько крупних судин, ознаки

запалення відсутні, при аускультації ‒ шум синхронний з пульсацією.

Флегмона;

Абсцес;

Гематома проста;

Гематома осумкована;

Гематома пульсуюча.

Рис. Виразковий лімфангіт

72

Завдання 2. Відзначте, які зміни відбуваються у кровоносних судинах

внаслідок розвитку наступних ушкоджень:

А. За виникнення аневризми:

Б. За виникнення тромбофлебіту:

В. За виникнення гнійного артеріїту:

Г. За виникнення емболії:

Завдання 3. Назвіть види запалення вен:

Розширення просвіту судин на певній ділянці, що пов’язане зі

змінами у його стінці;

Закупорка артерії будь-якою часткою (післяопераційні часті тканини

у просвіті судини) та розвиток тяжких патологічних станів;

Запалення аретріальної судини з розвитком аррозійної кровотечі;

Запалення венозної судини з утворенням тромбу.

Розширення просвіту судин на певній ділянці, що пов’язане зі

змінами у його стінці;

Закупорка артерії будь-якою часткою (післяопераційні часті

тканини у просвіті судини) та розвиток тяжких патологічних станів;

Запалення аретріальної судини з розвитком аррозійної кровотечі;

Запалення венозної судини з утворенням тромбу.

Розширення просвіту судин на певній ділянці, що пов’язане зі

змінами у його стінці;

Закупорка артерії будь-якою часткою (післяопераційні часті

тканини у просвіті судини) та розвиток тяжких патологічних станів;

Запалення аретріальної судини з розвитком аррозійної кровотечі;

Запалення венозної судини з утворенням тромбу.

Розширення просвіту судин на певній ділянці, що пов’язане зі

змінами у його стінці;

Закупорка артерії будь-якою часткою (післяопераційні часті

тканини у просвіті судини) та розвиток тяжких патологічних станів;

Запалення аретріальної судини з розвитком аррозійної кровотечі;

Запалення венозної судини з утворенням тромбу.

73

Завдання 3. Назвіть види запалення вен:

За етіологічного фактору: 1) _______________________________;

2) _______________________________;

3) _______________________________;

4) _______________________________ .

За перебігом запального процесу: 1) ____________________________;

2) ____________________________.

За характером ексудату: 1) _____________________________________;

2) _____________________________________.

Завдання 4. Дайте визначення поняттям:

Сітчастий лімфангоїт – _________________________________________;

Стовбуровий лімфангоїт – ______________________________________.

Завдання 5. Цифровими позначками вкажіть види аневризми:

1. Справжня;

2. Несправжня;

3. Відшаровуюча;

4. Гриже подібна.

Завдання 6. Вкажіть відповідність лікувальних заходів за розвитку

гнійного лімфанодуліту до групи показань чи протипоказань:

А – показання; Б ‒ протипоказання.

Теплові процедури;

Холодні процедури протягом 2-3-х діб;

Антибіотикотерапія;

Розтин гнійних вогнищ;

Масаж;

Активний моціон.

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

74

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 18

Тема: Хвороби м’язів

Мета заняття: навчити студентів користуватися методом

діагностичного дослідження тварин при захворюванні м'язів; визначати і

диференціювати різні види міозитів та подібні до них інші патологічні

процеси; призначати і застосовувати правильне лікування.

Матеріально-технічне обладнення: скальпель гострокутний

стерильний, пінцети хірургічні та гемостатичні (Кохера) стерильні, ножиці

Купера нестерильні та стерильні, шприц 20-грамовий стерильний, голки

ін'єкційні стерильні, тазик овальний, вата гігроскопічна нестерильна і

стерильна, бинти марлеві стерильні; 5%-вий спиртовий розчин йоду, 0,5%-

вий розчин аміаку, розчин калію перманганату у співвідношенні 1:1000,

емульсія Вишневського, засіб для фіксації тварин (станок, операційний стіл,

вірьовки, пута, закрутка та ін.); тварини із гнійним міозитом, хворобами

м'язів.

Міозіти ‒ це запалення мязів внаслідок перевантаження, травми,

розтягнень, забоїв.

За перебігом: гострі і хронічні; За характером запального процесу:

асептичний, гнійний (паренхіматозний, інтерстиціальний, фіброзний,

осифікуючий); За етіологією: травматичний, ревматичний, інфекційний.

Міопатози ‒ захворювання м’язів незапального характеру, пов’язане з

функціональними розладами їх скорочувальних можливостей на ґрунті

перевтоми. Порушується координація роботи м’язів агоністів, антагоністів і

синергістів.

Розрізають три форми:

1) Простий координаторний міопатоз ̶ порушується робота між різними

групами м’язів;

2) Фасцикулярний координаторний міопатоз ̶ порушення узгодженісті

дії між окремими м’язами і міжм’язовими пучками в самих м‘язах;

3) Міофасцикуліт – поєднання міопатозу з міозитом.

Атрофія– зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних

органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку

(паралічі), травми, інтоксикації, злоякісних пухлин, авітамінозів,

голодування тощо.

Класифікація за причинами:

1. Функціональна атрофія (хронічні ураження сухожилків, суглобів,

кісток кінцівок);

2. Травматична атрофія (безпосереднє ураження м’язів і

супроводжується розвитком міозитів чи міопатозів);

3. Ішемічна атрофія (при тривалому стискуванні м’язів, тромбозі і

емболії судин);

75

4. Нейротрофічна атрофія (захворювання центральної або периферичної

нервової системи), проявляється болем та паралічем.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Перелічите захворювання м’язів, при яких немає процесу

запалення

_________________________;

_________________________;

_________________________;

_________________________;

_________________________.

Завдання 2. Дайте оцінку такому випадку:

В коня на правій грудній кінцівки спостерігається волярна флексія

путового суглоба, з боку периферичної нервової системи патологій не

виявлено, сухожилкі пальпуються в нормальних анатомічних зонах, а на

передплічі спереду в середній треті є глибока різана рана.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Завдання 3. Оберіть правильну відповідь

Паренхіматозний міозит виникає внаслідок

Паралітичної міоглобінурії

Стафілококової інфекції

Забоїв м’язів

Великого перенапруження та перенавантаження м’язів

Завдання 4. Ревматичний міозит виникає в наслідок

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

76

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Завдання 5. Які відомі клінічні ознаки ревматичного міозиту

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Завдання 6. Вкажіть загальні принципи лікування ревматичного

міозиту

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 7. Вкажіть етіологічні фактори фіброзного міозиту

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

Завдання 8. Призначте лікувальні заходи за розвитку фіброзного

міозиту___________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 9. Вкажіть етіологічні фактори оссифікуючого міозиту

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Завдання 10. Перелічите види атрофій м’язів

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

77

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Завдання 11. Перелічите види міопатозів

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 12. Вкажіть причину розвитку міопатозів

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Завдання 13. Перелічите лікувальні заходи за розвитку міопатозів

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 19, 20

Тема: Хвороби сухожилків їх піхв та слизових сумок

Мета заняття. Навчити студентів діагностики серозних тендовагінітів

і бурситів, а також вміння диференціювати різні форми цих захворювань і

лікувати їх.

Матеріально-технічне обладнання: станки для фіксації великих

тварин, мотузки, закрутки, стіл для фіксації дрібних тварин, топографічний

рисунок сухожильної піхви згиначів пальця; рисунки клінічної картини

гострого серозного тендовагініту згиначів пальця у коней, а також бурситів у

ділянці ліктя і п'яткового горба, ножиці Купера, стерильний 20-грамовий,

голки ін'єкційні стерильні, бікса з ватою, тазик овальний; 3%-вий розчин

новокаїну, 0,5%-вий розчин нашатирного спирту, 5%-вий спиртовий розчин

йоду, бинти полотняний і марлевий, мішок із льодом, пробірки стерильні;

хворі тварини.

Тенденіт ‒ запалення і дистрофія тканин сухожилків.

Етіологія. Посилене навантаження на кінцівки при ушибах; пораненнях;

механічні травми; інфекції; ревматичні захворювання; захворювання імунної

78

системи; порушення обміну речовин; дегенеративні процеси суглобів;

невропатії, які викликають м'язові розлади. Зустрічається у коней та биків

плідників. Процес протікає в гострій і хронічній, асептичної і гнійної формах.

Розтягнення ‒ закрите порушення цілості окремих сухожильних пучків

під впливом значного натягу.

Надрив ‒ часткове, а розрив ‒ повне порушення анатомічної

безперервності сухожилля, тому надрив називають також частковим, або

неповним. Надриви можуть бути в периферичної та центральної частини

сухожилля, розриви ‒ в будь-якій частині сухожилля. Розрив нормального

сухожилля називають травматичним, а патологічно і човникового блоку. У

коней сухожилки цього згинача розривається переважно в ділянці човникової

бурси, а поверхневого ‒ в нижній частині п'ясти або безпосередньо над

путового суглоба. У великої рогатої худоби найчастіше бувають розтягнення

та розриви ахіллового сухожилля, сухожилля глибокого згинача пальця і

малогомілкового третього мускула,а у коней ‒ сухожилків згиначів пальця.

Розтягненню часто піддається додаткова головка сухожилля глибокого

згинача пальця.

Тендовагініт ‒ гостре або хронічне запалення сухожилкової піхви.

Розрізняють інфекційний і асептичний тендовагініт.

Бурсит(Bursitis) ‒ запалення синовіальної сумки (бурси). Частіше

хворіють велика рогата. Худобу (передзап’ясткова бурса) і коні (ліктьова,

холки, сіднична). За перебігом бурсити. бувають гострі і хронічні, за

характером ексудату ‒ серозні, серозно-фібрінозні, фібринозні і оссіфікуючи,

по патологоморфологічним змінам ‒ асептичні, гнійні і специфічні.

(бруцельоз, мит, туберкульоз, онхоцеркоз).

Причини бурситів: закриті, або відкриті механічні ушкодження,

поширення процесу з оточуючих тканин, гематогенним шляхом (збудники

інфекційних) або інвазійні хвороби.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Оберіть правильну відповідь

Що називають “тенденітом”

Запалення слизової сумки

Розрив сухожилка

Запалення сухожилка, та його піхви

Запалення сухожилка

79

Завдання 2. Вкажіть види тендинітів згідно класифікації

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 3. Класифікація тендовагінітів

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Завдання 4. Вкажіть можливі етіологічні чинники брокдауну

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 5. Перелічите сучасні методи лікування тварин з брокдауном

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Завдання 6. Вкажіть клінічні ознаки фібринозного тендовагініту

Загальні: ______________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Специфічні _________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 7. Вкажіть способи лікування фібринозного тендовагініту

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

80

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

Завдання 8. Етіологія розриву сухожилків

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________

Завдання 9. Вкажіть які лікувальні заходи застосовуються за розриву

сухожилків _____________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 10. Вкажіть види сухожилкових швів на зазначених схемах та

перелічите переваги та недоліки кожного.

1 _________________________________;

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

2 _________________________________;

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

3 _________________________________;

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

4 _________________________________.

1 2 3 4

1

3

3

81

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

Завдання 11. Вкажіть вимоги до сухожілкових швів у тварин

________________________________;

________________________________;

________________________________;

________________________________;

________________________________;

________________________________.

Завдання 12. Вкажіть класифікацію бурситів

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

Завдання 13. Вкажіть етіологію бурситів у різних видів тварин

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_______________________________________________________________

Завдання 14. Вкажіть основні лікувальні заходи за розвитку різних видів

бурситів:

Гострий

асептичний

бурсит:

__________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

Хронічні

бурсити

__________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

82

Гнійні

бурсити

__________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

Оссифікуючі

бурсити

__________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 21, 22

Тема: Хвороби суглобів

Мета заняття: навчити студентів розпізнавати і диференціювати

захворювання суглобів, призначати і здійснювати правильне лікування.

Матеріально-технічне оснащення: анатомічні препарати, таблиці,

муляжі, рентгенограми, негатоскоп; хірургічні інструменти, рентгенапарат;

0,5%-вий розчин новокаїну, антибіотики; тварини з наявністю різних

патологічних процесів.

Суглоб – рухливе з’єднання двох або більше кісток, між якими

знаходиться простір, заповнений суглобової рідиною.

Класифікація видів суглобів:

1. За типом з’єднання – прості (тільки дві кістки) і складні (беруть участь

більше двох кісток, меніски або додаткові кістки).

2. За характером рухів – одновісні (ліктьовий, колінний суглоби – блокові) і

багатовісні (тазостегновий, плечовий).

3. За типом рухів – рухомі і важкорухомі.

83

Завдання 1. Самостійно визначити проекції всіх суглобів і відмітити їх

на рисунку.

На черепі виділити скронево-нижньощелеповий суглоб (1). На шиї –

атлантопотиличний (2), атлантоосьовий (3) і міжхребцеві суглоби (4), на

тулубі - хребетно-реберні (5).

Передня кінцівка – плечовий (6), ліктьовий (7), запʼясний (8), путовий

(9), вінцевий (10) і копитний (копитцевий) суглоби (11).

Тазова кінцівка – крижово-клубовий суглоб (12), тазостегновий (13),

колінний (14), скакальний (15).

Рис. 1. Скелет великої рогатої худоби

84

Рис. 2. Будова суглоба.

1 - суглобова голівка, 2 - суглобова западина, 3 -, 4 - кортикальний шар,

5 - суглобові хрящі, 6 - суглобова порожнина, 7 - синовіальний шар капсули,

8 - синовіальні ворсинки, 9 - фіброзний шар капсули, 10 - періост.

Методи діагностики хвороб суглобів:

1. Спостереження за твариною в русі з різною швидкістю.

2. Пальпація – перевіряються пасивні і активні рухи в суглобах, болючість,

кісткова крепітація, набряк, температура.

3. Рентгенологічні та томографічні дослідження (Фото 1 та 2 відповідно).

4. Пункція суглоба і дослідження синовіальної рідини.

5. Артроскопія суглоба (Фото 3, 4).

6. Гематологічні та серологічні дослідження.

Фото 1. Рентгенологічна діагностика. Артроз тазостегнового суглоба.

Фото 2. Магнітно-резонансна томографія

Фото 3, 4. Діагностична артроскопія суглоба.

85

Хірургічні патології, для діагностики яких застосовується артроскопія:

плечовий суглоб – розсікаючий артрит, відлом акроміона лопатки, артроз;

ліктьовий суглоб – фрагментація латерального і медіального вінцевих

відростків, клювоподібний відросток;

тазостегновий суглоб – артроз, дисплазія;

колінний суглоб – артроз, розрив передньої та задньої хрестоподібних

зв’язок, травми менісків.

Класифікація хвороб суглобів

за проф. К.І. Шакаловим.

1.Рани суглобів – відкриті ушкодження.

2. Закриті травматичні ушкодження – удари, розтягнення, вивихи, фіброзити,

контрактури.

3. Запалення суглобів – артрити (асептичні та інфіковані).

4. Специфічні артрити – гострі і хронічні.

5. Хронічні безексудативні артрози, остеоартрози.

6. Дисплазії суглобів.

1. Рани суглобів.

За етіологією – колоті, різані, вогнепальні (Фото 5), колото-забиті і змішані.

За патогенезом – асептичні і інфіковані.

Лікування – свіжі рани вшивають, видаляючи сторонні предмети, в

порожнину суглоба вводять антибіотики, при гнійних ранах – дренаж

порожнини суглоба, промивають розчином диоксидину 0,5-1%, суглоб

іммобілізують.

2. Закриті травматичні асептичні хвороби суглобів

2.1 Забій суглоба.

2.2 Розтяг суглоба – короткочасне надмірне зміщення кісток з частковими

розривами капсули суглоба і його зв’язок.

2.3 Вивих та підвивих суглоба – пошкодження суглоба, що супроводжується

стійким зміщенням кісток, розривами капсули суглоба і зв’язок, гемартрозом.

Бувають патологічні, травматичні і вроджені. (Фото 6)

2.4 Параартикулярний фіброзит – утворення в параартикулярних тканинах

великої кількості фіброзної тканини.

2.5 Контрактура суглоба.

Лікування - _______________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

86

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

Фото 5. Вогнепальне ушкодження колінного суглоба собаки.

Фото 6. Повний вивих колінного суглоба у кота.

3. Запалення суглобів – артрити.

За перебігом – гострі і хронічні, локальні (моноартрит) і системні

(поліартрити).

За характером ексудату – асептичні (серозні, серозно-фібринозні і

фібринозні), гнійні і гнилісні.

Асептичні моноартрити – травматичного походження, протікають з явищами

синовиту, ексудативними процесами, втягується один суглоб.

Гнійне запалення суглобів – гнійний артрит.

Розрізняють гнійні (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка) і гнилісні

(некробактеріоз, протей тощо).

Лікування - _______________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

87

Завдання 2. Підписати наведені нижче фотографії та вказати

стрілками локалізацію патологічного процесу.

Фото 7. _________________________

________________________________

Фото 8. _______________________

______________________________

Завдання 3. Вкажіть збудників гнійного артриту в наступних видів

тварин:

Телят _______________________________________

ВРХ ________________________________________

Свині _______________________________________

Завдання 4. Розташуйте стадії розвитку гнійного артриту в порядку

їх виникнення:

Гнійний синовіт _________

Контамінація _________

Параартікулярна флегмона _________

Капсулярна флегмона _________

Гнійний остеоартрит _________

Класифікація хвороб суглобів (продовження).

4. Специфічні артрити.

Асептичні поліартрити ревматоїдного характеру, виникають в результаті

впливу на суглоб іммунокомплексів, утворених Ig з антигенами, при

десенсибілізації організму, стрептококовій інфекції. Залучаються всі великі

суглоби.

Бруцельозний поліартрит – запалення декількох суглобів, для остаточної

діагностики проводять серологічні дослідження.

88

Лікування - _______________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

5. Хронічні безексудативні артрози, остеоартрити.

Артроз суглоба – хронічний незапальний процес в суглобах, що

супроводжується дегенеративно-дистрофічними і регенеративно-

репаративними явищами в суглобовому хрящі при яких відбувається його

розростання і деформація.

Лікування - _______________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

Фото 9. Артроз колінного суглоба в

собаки.

Фото 10. Артроз колінного суглоба

у ВРХ.

6. Дисплазії суглобів

Дисплазія суглобів – вроджене, генетично обумовлене захворювання, при

якому в молодому віці у тварин відбувається порушення формування

суглобів, що призводить до порушення їх роботи, артриту і артрозу.

1 ступінь – незначні деформації;

2 ступінь – дісконгруентность суглобових поверхонь;

89

3 ступінь – артріто-артроз суглоба, підвивих;

4 ступінь – значні зміни, що призводять до повного вивиху суглоба.

Лікування - _______________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

Фото 11. Дисплазія суглобів собаки 2 ступеня.

Завдання 5. Вкажіть сучасні методи діагностики дисплазії кульшового

суглобу та критерії оцінки ступеню дисплазії та схематично позначте

параметри:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

______________________________________________________________

Завдання 6. Вирішите наступні ситуаційні завдання

90

На другий день після охоти до вас звернувся мисливець та повідомив,

що у його собаки породи спанієль після погоні за зайцем раптово з’явилась

сильна кульгавість на передню праву кінцівку на яку він практично не

опирається. При клінічному дослідженні хворої тварини було встановлено,

що в ділянці ліктьового суглобу тканини набряклі, болючі, суглоб

деформовано, спостерігається його патологічна рухомість, з латеральної та

медіальної поверхні при пальпації відчувається наявність кісткових виступів

округлої форми без крепітації, кінцівка скорочена. Методом рентгенографії

порушення анатомічної цілісності кісток не встановлено.

Визначте діагноз, призначте лікування.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________ .

Завдання 7. Вирішите наступні ситуаційні завдання

До вас звернувся господар жеребця віком 4 роки, який сильно кульгає на

ліву тазову кінцівку. З анамнезу вам стало відомо, що в період змагань які

проходили добу тому кінь невдало переплигнув через бар’єр та впав після

чого у нього з’явилися ознаки кульгавості. При клінічному дослідженні в

стані спокою ліва тазова кінцівка розігнута в колінному та за плесновому

суглобі знаходиться в положенні абдукції та відведена назад. Функція опори

кінцівки здійснюється зачепом. При пальпації колінного суглоба встановлено

велику напругу прямої зв’язки. Зігнути кінцівку у вищеназваних суглобах

неможливо.

Визначте діагноз, призначте лікування.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

91

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________ .

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 23

Тема: Хвороби кіток

Мета заняття: навчити студентів диференціювати різні захворювання

кісток, діагностувати їх і лікувати тварин.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці та фотографії різних видів

переломів кісток, музейні препарати переломів кісток, зрослих переломів,

препарати з остеомієлітом і екзостозами, рентгенограми переломів кісток;

портативний рентгенівський апарат РУ-760 або іншої марки; сіра вата, бікси

із стерильними тампонами, серветками, бинтами, гіпс, розчини йоду,

етакридину лактат у співвідношенні 1:1000, 1%-вий розчин новокаїну, 0,5%-

вий розчин нашатирного спирту, йодований спирт, стрептоцид, різні

антибіотики, фурацилін тощо; стерильні ножиці, шприці з ін'єкційними

голками, голкотримачі із хірургічними голками, пінцети хірургічні,

скальпелі, кровоспинні пінцети, шовний матеріал, хворі тварини з патологією

кісток.

Періостит ‒ запалення окістя. За походженням розрізняють періостити

травматичні, специфічні та токсичні.

За клінічним перебігом розрізняють гострі і хронічні періостити, а за

патологоанатомічними змінами ‒ серозні, гнійні, фіброзні і оссифікуючі.

Гострий серозний періостит (Periostitis serosa).

Етологія: _____________________________________________________.

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Рентгенологічна картина: ________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Лікування: ____________________________________________________

92

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Гнійний періостит (Periostitis purulenta).

Характеризується просочуванням окістя серозно-гнійним ексудатом з

наступним гнійним розплавленням його, утворенням абсцесу під окістям та

гнійних нориць.

Етологія: _____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Рентгенологічна картина: ________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Лікування: ____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Хронічний фіброзний періостит (Periostitis chronica fibrosa)

Етологія: _____________________________________________________

__________________________________________________________________.

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Прогноз: ______________________________________________________.

Лікування: ____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Оссифікуючий періостит (Periostitis ossificans)

Це захворювання характеризується відкладанням вапняних солей з

подальшим утворенням кісткової тканини запальному періості.

Етологія: _____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

93

Клінічні ознаки: _______________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Патолого-анатомічні зміни:

Завдання 1. Вказати критерії за якими здійснюється диференційна

діагностика хронічного оссифікуючого періоститу

Захворювання Критерій оцінки

Остеомієліт

Остеосаркома

Остеофіти

_______________________________

_______________________________

_______________________________

______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

Екзостози

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________ Рентгенодіагностика:

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

94

Некроз кістки

Карієс кістки

Лікування: ____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Остеопороз (Osteoporosis) – це метаболічне захворювання, в основі

якого лежить дисбаланс формування і розсмоктування кістки. При

остеопорозі відбувається перебудова структури кістки, зменшується кількість

кісткових балок в одиницю об'єму кістки, кістка стоншується, у випадках, що

далеко зайшли, відбувається розсмоктування елементів кістки. Тобто,

вимивання кальцію з кістки переважає над його накопиченням.

Стадії розвитку резорбції кістки:

1. Здорова кістка; 2. Остеопенія; 3. Остеопороз; 4. Тяжкий остеопороз

Розрізняють наступні види остеопорозу:

старечий чи фізіологічний — пов’язаний з віковими змінами скелета,

зменшенням маси і міцності кісток;

простий, що утворюється за атрофії кітки від тиску, недіяльності та

інших причин;

трофо-дискразичний, що проявляється при рахіті, остеомаляції,

фіброзном оститі;

1 4 3 2

95

запальній – при гостро-гнійних та інших запальних процесів у наслідок

посилення резорбтивних явищ;

посттравматичні – після контузій кісток,суглобів;

пухлинний – при новоутвореннях.

Методи діагностики:

Діагностика остеопорозу — це проведення специфічних аналізів, які

дозволяють оцінити рівень фосфорно-кальцієвого обміну і вчасно виявити

захворювання.

Рентгенологічне дослідження. Це найбільш доступний метод

дослідження, однак малочутливий. Наявність захворювання можна

встановити тільки при втраті 30 і більше відсотків кісткової маси, тобто коли

остеопороз перейшов в пізню стадію.

Денситометрія. За допомогою денситометрії вимірюється щільність

кісткової тканини. Денситометрія дозволяє визначити втрату кісткової маси

на рівні 2-5 % , а також простежити динаміку щільності кісткових тканин при

прогресуванні захворювання або в процесі лікування.

Лабораторні дослідження. За допомогою лабораторних аналізів вдається

оцінити рівень кісткового метаболізму. Зокрема, визначаються рівні речовин,

які роблять прямий вплив на процеси утворення і руйнування кісткової

тканини. Зокрема, перевіряється кров на вміст паратиреоїдного гормону,

статевих гормонів, а також вітаміну D, який разом з паратиреоїдним

гормоном бере участь у метаболізмі кальцію. Також визначає концентрацію

кальцію, фосфору і загальної лужної фосфатази в сироватці крові. Ця

інформація використовується в якості допоміжних даних, але не

діагностичних.

Клінічні ознаки: ________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________ .

Прогноз: _____________________________________________________.

Лікування: ____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Остеосклероз (Osteosclerosis). Конденсуючий остит ‒ збільшення

щільності кістки, що супроводжується зменшенням міжбалочного кістково-

мозкового простору, потовщенням і збільшенням кісткових балок. При цьому

розмір кістки не збільшується. Причиною розвитку остеосклерозу є

96

дисбаланс між діяльністю остеокластів і остеобластів. Остеосклероз

призводить до зменшення пружності кісток і може ставати причиною

виникнення патологічних переломів. Найчастіше ця патологія виявляється

при хронічних запальних захворюваннях і інтоксикаціях.

У практиці виділяють патологічний і фізіологічний, природжений і

придбаний остеосклероз. Патологічний остеосклероз виникає при різних

захворюваннях кістки, фізіологічний остеосклероз утворюється в

паросткових зонах при зростанні кісток в малому віці. З урахуванням

рентгенологічної картини розрізняють плямистий і рівномірний

остеосклероз. Плямистий остеосклероз може бути крупно- і

дрібновогнищевим, з множинними або рідкісними фокусами. З урахуванням

локалізації і об'єму поразки виділяють місцевий, обмежений, поширений і

системний остеосклероз.

Некроз та карієс кісток відносяться до гнійних форм оститов і є

вторинними захворюваннями кісток, що розвиваються в результаті переходу

гнійних запальних процесів з окістя, кісткового мозку або з навколишніх

м'яких тканин.

Некрозом називається омертвіння кістки. По ступеню ураження кістки

він може бути повним, коли некротизується уся кістка або значна її частина, і

неповним (частковим) при поразці обмеженої ділянки кістки. По глибині

поразки - поверхневим, коли некрозу піддається поверхнева частина кістки, і

глибоким (центральним) при омертвінні глибокої її частини з боку кісткового

мозку.

Карієсом називається обмежений дрібнозернистий розпад кісткової

тканини з утворенням на місці ушкодження кісткової виразки.

Лікування собак тільки оперативне ‒ розтин свищуватих ходів,

видалення некротизованих тканин і ексудату. У цих цілях проводиться

ретельний кюретаж (вискоблювання) ураженої кістки до здорової тканини.

Остеомієліт (Osteomielitis). Запалення кісткового мозку, при якому

зазвичай уражуються всі елементи кістки (окістя, губчасте і компактна

речовина). За статистикою, остеомієліт після травм і операцій становить 6,5%

всіх хвороб опорно-рухового апарату.

Класифікація остеомієлітів:

Принцип класифікації Види остеомієлітів

За родом збудника

За шляхом проникнення у

кістку

97

За клінічним перебігом

Завдання 2. Поясніть причини наступних форм екзогенного остеомієліту

посттравматичний - _______________________________________;

вогнепальний - ___________________________________________;

післяопераційний - ________________________________________;

контактний - ______________________________________________.

Клінічні симптоми:

Утворення секвестрів. Секвестрація (Sequestration) ‒ утворення ділянки

омертвілої кісткової тканини і його подальше відділення від навколишнього

здорової кістки.

Загальні

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

Місцеві

_________________________________

_________________________________

_________________________________

_________________________________

_________________________________

_________________________________

_________________________________

_________________________________

_________________________________

_________________________________

Схема формування гнійної нориці

а — абсцес кіткового мозку; б — піднадкістковий абсцес; в —

міжм’язова флегмона; г, д — етапи самовільного прориву гнію з

утворенням нориці.

98

Лікування: ____________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 3. Випишіть 4 рецепти для лікування тварин з остеомієлітом

Схематичне зображення варіантів локалізації секвестрів за

остеомієліту:

а — усередині кісткової порожнини; б — частково поза порожниною

(перфоруючий секвестр); в — поза порожниною.

Собаці, вагою 30 кг

Rp: _________________________

___________________________

___________________________

___________________________

___________________________

___________________________

___________________________

___________________________

__________________________

Собаці, вагою 10 кг

Rp:_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_______________ Кішці, вагою 5 кг

Rp:_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

Жеребцю, вагою 150 кг

Rp:_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

_________________________

99

Завдання 4. Встановіть відповідність зазначених видів захворювань

кісток до їх характеристик.

Відповідь: 1. ; 2. ; 3. ; 4. ; 5. .

Завдання 5. Оберіть захворювання характерною клінічною ознакою

якого є секвестрація кістки.

а) розтрощені переломи;

б) остеосаркома;

в) остеопороз;

г) остеомієліт;

д) періостит.

Переломи кісток (Fracturae ossium). Це часткове або повне порушення

цілісності кісткової тканини.

Класифікація переломів кісток

За часом

виникнення

В залежності від

пошкодження

шкірних

покривів

За кількістю

ушкоджених

кіток

За анатомічною

локалізацією

За ступенем

пошкодження

Неповні:

1. ______________________;

Повні:

1. _____________________;

1. Остеофіт;

2. Екзостоз;

3. Остеопороз;

4. Остеосклероз;

5. Карієс кістки.

А. Ущільнення кістки в одиницю об’єму.

Б. Обмежений дрібнозернистий, молекулярний

розпад кісткової тканини.

В. Різко обмежені великі кісткові нарости

Г. Невеликі кісткові нарости у вигляді бугорків,

голок, шипів тощо

Д. Зменшення щільності кістки в одиницю об’єму

100

кісток 2. ______________________;

3. ______________________;

4. ______________________;

5. ______________________;

6. ______________________;

2. ______________________;

3. ______________________;

4. ______________________;

5. ______________________;

6. ______________________;

7. ______________________;

8. ______________________;

9. ______________________;

Зсув кісткових

відламків

Клінічні ознаки.

Лікування:

Регенерація переломів йде за рахунок утворення кісткової мозолі

(Callus).

Фази утворення кісткової мозолі:

1. Підготовча фаза

2. Утворення первинної сполучнотканинної мозолі

3. Окостеніння

4. Остаточна перебудова кісткової мозолі

Специфічні

1. _________________________

___________________________

___________________________

2.__________________________

___________________________

___________________________

3.__________________________

___________________________

___________________________

Загальні / не специфічні

1. _________________________

___________________________

___________________________

2.__________________________

___________________________

___________________________

3.__________________________

___________________________

___________________________

Консервативне лікування

Застосування імобілізуючих

пов’язок

Оперативне лікування

Остеосинтез ‒ оперативне з’єднання

уламків кістки.

Види остеосинтезу:

1. _____________________________;

2. _____________________________;

3. _____________________________;

4. _____________________________.

101

Завдання 6. Дайте характеристику кожному виду кісткової мозолі

Періостальна ‒ _______________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Ендостальна ‒ _________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Інтермедіарна ‒ ________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Параоссальна ‒ ________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Завдання 7. Під схематичними зображеннями видів перелому поставте

цифрове зображення, яке відповідає підрисунковим підписам.

1. Простий, неповний.

2. Простий, косий

3. Простий, поперечний

Види кісткової мозолі

1- періостальна; 2- ендостальна;

3 – інтермедіарна; 4 – параоссальна.

4. Подовжній

5. Гвинтоподібний

6. Складний розтрощений

7. Осколковий

102

Завдання 8. Дайте характеристику зазначеному перелому

Завдання 9. Встановіть відповідність процесів що відбуваються за

регенерації перелому у кожній стадії формування кісткової мозолі.

А. У кров’яний згусток потрапляють клітини камбіального шару окістя,

кісткового мозку, ендоосту. Остеогенні клітини уявляють собою своєрідну

грануляційну тканину клітинні елементи якої перетворюються у остеобласти

і кісткові тільця та утворюють провізорну мозоль, яка не містить солей вапна

та кісткової тканини. У біохімічному відношенні спостерігається

гіпокальцемія.

Б. Відбувається трансформація кістки за потребами розподілення

навантаження, згідно законам статики та дінамики. Кісткові балки, що не

приймають участь у статико-динамічному навантаженні розсмоктуються, а

все, що повинно витримувати тиск залишається та зміцнюється.

В. Відкладаються солі вапна, консолідація мозолі. Мозоль ще не в змозі

витримувати статичне чи динамічне навантаження. Формуються короткі,

безсистемно розташовані кісткові балки, які поєднуються між собою. Надалі

вони зливаються між собою, приймають правильну шаруватість, де

з’являються нові остеони.

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

1. Підготовча фаза

2. Утворення первинної сполучнотканинної мозолі

3. Окостеніння

4. Остаточна перебудова кісткової мозолі

103

Г. Згортання лімфи, крові. Розвиток запальної реакції. Кров’яний згусток

огортає кінці відломків кістки у вигляді муфти. Розмноження фібробластів,

остеобластів, утворення нових судинних капілярів.

Відповідь: 1. ; 2. ; 3. ; 4. .

Завдання 10. Відзначте які види остеосинтезу подані на рисунках

Завдання 11. Зазначте умови для регенерації переломів:

1. _______________________________________________________________ ;

2. _______________________________________________________________ ;

3. _______________________________________________________________ ;

4.

_____________________________________

__________________________ .

Завдання 12. Вкажіть назву інструментів

для зняття гіпсової пов’язки

1. _________________________;

2. _________________________;

3. _________________________;

Черезкістковий;

Інтрамедуллярний;

Кортикальний;

Накістковий.

Черезкістковий;

Інтрамедуллярний;

Кортикальний;

Накістковий.

Черезкістковий;

Інтрамедуллярний;

Кортикальний;

Накістковий.

Черезкістковий;

Інтрамедуллярний;

Кортикальний;

Накістковий.

104

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 24

Тема: Грижі

Мета заняття: навчити студентів клінічного розпізнавання гриж і

методів хірургічного лікування.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці класифікації гриж,

фотографії різних форм гриж, тематичний кінофільм або діафільм;;

скальпелі, пінцети хірургічні й кровоспинні, екразер, голкотримачі, голки

хірургічні (різних розмірів) та ін'єкційні, шприци, гумовий джгут, гумові

рукавички, шовк, кетгут, ватно-марлеві тампони, бинти, мірна лінійка; 5%-

вий спиртовий розчин йоду, 0,5-1 %-вий розчин новокаїну, 0,5%-вий розчин

нашатирного спирту, колодій, антибіотики, розчин кофеїну, 2,5%-вий розчин

аміназину або літична суміш (2,5%-вий розчин аміназину, 2%-вий розчин

промедолу, 1%-вий розчин димедролу - по 1 мл на 10 кг маси тварини); хворі

тварини з різними пухлинами.

Грижа (hernia) – це зміщення внутрішніх органів із анатомічної

порожнини під шкіру або в сусідню анатомічну порожнину через природні

або штучні отвори з випинанням вистилаючої її оболонки.

Класифікація гриж проводиться за багатьох критеріях і ознаках.

- За походженням грижі бувають 1________________________________;

2 ________________________________.

- По розміщенню гриж відносно черевної стінки: 1__________________;

2 __________________.

- По місцю виникнення: 1. ______________________;

2. ______________________;

3. ______________________;

4. ______________________;

5. ______________________.

Від патогенезу набуті грижі діляться на травматичні і дистрофічні або

грижі слабості. До травматичних відносять грижі зумовлені пошкодженням

тканин тої анатомічної ділянки, де вони виникли – як при випадковій травмі

так і цілеспрямованій, в тому числі і операційній (післяопераційні грижі).

Грижі поділяють також на неускладнені, або вільні і ускладнені. З

ускладнень виділяють невправність, защемлення, запалення, пошкодження,

105

розвиток пухлин в грижі, сторонні тіла в грижі, кишкова непрохідність. Існує

поділ гриж і по їх розмірах: малі (грижові ворота до 2 см), середні (до 4 см) і

великі – коли грижові ворота більше 4 см. Великі грижі називають ще

величезними чи гігантськими.

Клінічні ознаки гриж. Діагностика гриж здійснюється методами

пальпації, перкусії та аускультації.

Клінічні ознаки за неускладнених гриж : ___________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Клінічні ознаки ускладнених гриж : ______________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 1. Вкажіть захворювання від яких необхідно диференціювати

грижу та за якими критеріями

1. ____________________________________________________________

__________________________________________________________________.

2. ____________________________________________________________

__________________________________________________________________.

3. ____________________________________________________________

__________________________________________________________________.

4. ____________________________________________________________

__________________________________________________________________.

5. ____________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 2. Позначте на схемі будову грижі та пролапсу та дайте

краткий опис в чому принципіальна різниця.

А____________________ Б__________________________

1_____________________ 1__________________________

2_____________________ 3__________________________

3_____________________ 4___________________________

4_____________________ 8___________________________

5_____________________

6_____________________

7_____________________

106

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________.

Лікування грижоносіїв:

Єдиним радикальним способом лікування будь-якій грижі є хірургічне

втручання. Запропоновано більш 20 способів операцій. Вибір їх роблять із

урахуванням виду грижі (вправна, невправна) та розміру грижового кільця.

Операція передбачає наступні етапи:

1. Відділення грижового мішка.

2. Ліквідація грижового мішка.

3. Закриття грижових воріт.

4. Закриття шкірної рани швами.

Проте наявні способи операцій часом дуже громіздкі та низці випадків

не супроводжуються очікуваним лікувальний ефект, можливі рецидиви гриж,

утворення евентрацій та інші ускладнення.

Способи герніотомії:

СпосібГутмана застосовують у випадку коли грижової мішок має

невеличкий розмір і грижа вправна, перитонеальний грижової мішок разом із

вмістом вправляють в черевну порожнину. На краю грижового кільця

накладають кілька стіжків шва. Кожну лігатура слід провести

екстраперитонеально між прямими м'язами очеревини. Потому, як

накладається необхідна кількість стіжків, грижовий мішок виводять з

черевної порожнини, і фіксують поблизу грижового кільця, здавлюють його

шийку кишковим жомом (жомом Кохера) і нижче останнього прошивають

шийку мішка. На 2-4 см нижче шва відсікають грижовий мішок, знімають

жом і стягують раніше накладені шви, закриваючи грижовий отвір. Кожну

рану з'єднують вузлуватим швом з пов'язкою.

Спосіб Лаксера застосовують при невеликих вправних грижах з малим

грижовим отвором. Перитонеальний грижової мішок разом із вмістом

вправляють в черевну порожнину. Грижове кільце закривають з допомогою

однієї лігатури, накладеної на кшталт кисетного шва з відривом 0,5-1 см від

краю грижового кільця.

107

Перший спосіб Олівкова. Його застосовують за наявності грижового

отвору розміром трохи більше 2-х см. Оголений грижовий мішок

перекручують по подовжньої осі на 360° і на його вершину накладають

шовкову лігатуру, яку зав'язують морським вузлом. Потім один кінець

лігатури проводять нижче грижового кільця і виводять з відривом приблизно

3 мм через черевну стінку з цього ж боку. Інший кінець лігатури проводять

також тільки з протилежного боку. Щоб зблизити краї грижового кільця має

бути накладено додатково 2 вузлуватих шва. При стягнення кінців ниток

закривається грижовий отвір, в просвіті якого фіксується перекручений

грижовий мішок, виконуючи роль біологічного тампона.

Другий спосіб Олівкова рекомендують у випадках, коли дно грижового

мішка зростається з дном шкірного мішка. У ділянці, вільному від зрощення,

веретеноподібно викроюють шкіру відпрепаровують до грижового отвору.

Вміст грижі вправляють в черевну порожнину і здавлюють перитонеальний

мішок поблизу шкірного розтину артеріальним, кишковим жомом чи

пінцетом Кохера. Потім грижовий мішок перекручують з його подовжньої

вісі на 180-360° і від жому (пінцету) накладають лігатуру і прошивають

грижовий мішок. Після цього відсікають дно грижового мішка разом із

шкірою. Надалі чинять як вказано за першого способу Олівкова.

Третій спосіб Олівкова запропонований для гриж із широким грижовим

отвором. Суть методу полягає у тому, що після виділення грижового мішка і

вправлення петель кишечнику чи інших органів в порожнину, грижовий

мішок прошивають окремими довгими шовковими нитями, перпендикулярно

білої лінії. Потім прошивають грижовий мішок, після чого кінці ниток туго

затягують і зав'язують хірургічним вузлом. При затягуванні ниток грижовий

мішок збирається у складки і поміщається між краями грижового отвору,

закриваючи тим самим його дефект.

Спосіб Єльцова пропонує при накладенні кисетного шва захоплювати

грижове кільце разом із вигином очеревини.

Спосіб Геринга-Седамгродского рекомендується при невеликих грижах з

вузьким грижовим кільцем. Оголений грижовий мішок занурюється у

черевну порожнину. На грижове кільце накладають шов в такий спосіб, щоб

лігатура проходила через краї грижового кільця і стінки вправленого

грижового мішка.

108

Спосіб Сапожнікова. Після вправлення грижового вмісту в черевну

порожнину грижовий мішок перекручують з його подовжньої вісі 2-3 рази,

прошивають кетгутом для попередження розкручування і вправляють у

черевну порожнину. Грижове кільце зашивають вузлуватими швами типу

Ламбера, після чого зашивають шкірну рану. Цей спосіб має перевагу над

способом Гутмана оскільки усуває необхідність ампутації грижового мішка,

та перешкоджає випадіння кишок під шкіру у разі розірвання шва, що стягує

грижове кільце.

Завдання 3. Користуючись вказаними вище способами герніотомії

вкажіть відповідні способи на схемі

а _________________________________________________;

б _________________________________________________;

в _________________________________________________;

г _________________________________________________;

д _________________________________________________;

Способи герніотомії

1 - очеревина; 2 - поперечна фасція; 3 -мишечно-апоневротический шар; 4 - жовта

черевна фасція;5 - шкіра

109

е _________________________________________________;

ж _________________________________________________;

з __________________________________________________.

Завдання 4. Призначте препарати для знеболення за здійснення

герніотомії поросяті вагою 25 кг _____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Завдання 5. Навести пояснення, щодо утримання тварини після

оперативного лікування пупкової грижі ________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Можливі ускладнення гриж _____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 6. Дайте визначення поняття:

Скользящі грижі ‒ ______________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Завдання 7. Обґрунтуйте чому при защемленій грижі треба негайно

оперативне втручання?______________________________________________

__________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Завдання 8. Перелічите критерії за яким оцінюється життєздатність

кишечнику за герніотомії защемлених гриж

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

1. Найчастіше у дрібних тварин виникає грижа…

а) промежина

б) пахова

110

в) пупкова

г) діафрагмальна

2. Причиною абдомінальних гриж у тварин є: а) захворювання які спричиняють зависокий тиск в черевній порожнині

б) похилий вік тварини

в) генетичні фактори та анатомічна будова пахового каналу

г) усе перераховані вище

3.Защемлена грижа, утворює такий тип кишкової непрохідності а) обтураційну

б) странгуляційну

в) паралітичну

г) спастичну

4. Ускладнення гриж: а) защемлення

б) копростаз

в) запалення

г) всі перераховані

5. Для стимуляції кишковника в післяопераційний період застосовують а) 0,9% розчин хлориду натрію

б) клізму з олією

в) атропін

г) прозерін

6. Про защемлення якого органу може йти мова, якщо при перкусійному

дослідженні защемленої грижі відчувається тимпанічний звук? а) великий сальник

б) сечовий міхур

в) петля кишки

г) матка

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 25, 26

Тема: Новоутворення

Мета заняття. ознайомлення студентів з причинами виникнення

пухлин у тварин, міжнародною класифікацією пухлин, вивчення стадій

канцерогенезу та критеріїв оцінки злоякісного та доброякісного процесів.

111

Матеріально-технічне оснащення: таблиці класифікації новоутворень,

фотографії різних форм новоутворень, тематичний кінофільм; препарати з

пухлинами.

Пухлина — це патологічна новостворена тканина, клітини якої втратили

контроль над власною регуляцією, ростом і диференціюванням. Іншими

словами, пухлиною можна назвати неконтрольоване розростання тканин, що

складаються із змінених клітин.

Синонімами слова «пухлина» також є такі терміни як «новоутворення» ,

«неоплазія» і «бластома».

За клінікоморфологічними ознаками всі пухлини прийнято ділити на

злоякісні і доброякісні. За великим рахунком, такий поділ є умовним,

оскільки в одному і тому гістологічному зрізі можуть відзначатися як ознаки

злоякісної пухлини, так і доброякісної.

Злоякісні пухлини характеризуються тим, що здатні давати метастази.

Рис.1. Стадії канцерогенезу

Метастазування ‒ поширення клітин злоякісної пухлини з первинного

вогнища у віддалені регіони (наприклад, з потоком крові або лімфи).

Метастазування ‒ послідовний процес, що відбувається в кілька етапів.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

ІІІ. Прогресія

Нормальна клітина

Ініційована клітина

Ракові клітини

Пухлина Ріст пухлини Метастазування

Доклінічний період Клінічний період

І. Ініціація ІІ. Промоція

канцероген

112

Завдання 1. Розподіліть нижчезазначені захворювання до груп

доброякісного, злоякісного чи передракового перебігу, вказуючи навпроти

назви хвороб літеру відповідну до групи захворювання.

Доброякісні пухлини; Злоякісні пухлини; Передракові хвороби.

Папілома

Остеоид-остеома

Липома

Дисплазія

Остеосаркома

Хондросаркома

Гемангіома

Ерозії

Фібросаркома

Мастопатія

Аденокарцинома

Фібропапілома

Гіперплазія

Остеохондрома

Завдання 2. Назвіть відповідність відомих на сьогодні теорій

виникнення пухлин до їх назви.

Відповідь: 1. ; 2. ; 3. ; 4. .

Завдання 3. Дайте визначення поняття:

Метастази – це _________________________________________________

______________________________________________________________

______________________________________________________________

___________________________________________________________.

Завдання 4. Пронумеруйте стадії канцерогенезу за порядком їх перебігу

Промоція;

Прогресія;

Ініціація.

А Б В

1. Теорія Конгейма;

2. Теорія Віхрова;

3. Теорія Зільбера;

4. Поліетіологічна теорія

А. Вірусна теорія;

Б. У виникненні пухлин приймають

участь декілька факторів;

В. Теорія ембріональних зачатків;

Г. Теорія подразнення.

113

Завдання 5. Розташуйте клінічні характеристики пухлин відносно

групи до яких вони відносяться. Порядкові номера ознаків впишіть до

відповідної групи.

1. Повільно ростуть;

2. Не проявляють синдром

пухлинної деструкції;

3. Швидко ростуть;

4. Не проростають тканини;

5. Дають метастази;

6. З’являються виразки;

7. Рецидивують;

8. Не утворюють метастази;

9. Не рецидивують;

10. Болючі;

11. Не болючі;

12. Проростають / інфільтрують тканини.

Завдання 6. На схемі відмітьте на назвіть етапи метастазування

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

Диференціація пухлинних клітин

Під диференціацією пухлинних клітин розуміють ступінь «віддаленості»

злоякісних клітин паренхіми пухлини від нормальних (здорових) клітин

Злоякісні пухлини:

Доброякісні пухлини:

Рак

Лімфатичні

судини

Епітеліальні

клітини

Відповідь:

1. ___________________;

2. ___________________;

3. ___________________.

114

відповідного органу. За цією ознакою розрізняють диференційовані,

малодиференційовані клітини і анаплазію (недиференційовані), що означає,

що пухлинна клітина втратила всі специфічні функції, крім розмноження.

Міжнародна клінічна класифікація пухлин

Літера Т ( tumor ). У даній класифікації літерою Т позначають

розмір і поширеність первинного вогнища пухлини. Т1 символізує

найменший розмір пухлини, в той час як символи Т4 вказують на

пухлину значних розмірів, яка проростає в навколишні тканини.

Літера N ( nodulus ). Цей символ з поставленим індексом вказує

на стан лімфатичного апарату. Так символ Nx позначає, що стан

лімфатичних вузлів невідомий, метастазів немає; N0 — відсутність

метастазів у лімфовузлах; N1 — наявність поодиноких метастазів в

реґіонарних лімфовузлах; N2 — наявність множинних уражень

реґіонарних лімфовузлів; N3 — наявність метастазів у віддалених

лімфовузлах.

Літера М ( metastasis ) — вказує на віддалені метастази. М0 —

віддалених метастазів не виявлено; М1 — наявність віддалених

метастазів.

Гістопатологічна диференціювання (G):

G х ‒ ступень диференціювання не може бути встановлена;

G 1 ‒ висока ступень диференціювання;

G 2 ‒ середня ступень диференціювання;

G 3 ‒ низька ступень диференціювання;

G 4 ‒ пухлини, що не диференціюються.

Завдання 1. Вкажіть критерії оцінки пухлин за класифікацією TNM

враховуючи що:

T0 - первинна пухлина не відзначається; T1 - інвазія у товщу слизової

оболонки або шкіри; T2,3 - інвазія через м’язові шари; T4 - ріст через стінку

органу. N 0 – метастази в реґіонарні лімфатичні вузли відсутні;N 1-3 –

виявлені лімфогенні метастази. M0 – віддаленні метастази відсутні; M1 – є

віддаленні метастази

115

Стадия T N M

Стадия I

Стадия II а

Стадия II b

Стадия III a

Стадия III b

Стадия IV

Завдання 2. Згідно класифікації вкажіть стадію розвитку

остеосаркоми. Віддалені метастази відсутні та ступень злоякісності за

даними біопсії ‒ G 4. Літера “Т” відображає ступень інвазії у кісткову

тканину. Т1- пухлина не виходить за межі кістки, Т2 – пухлина виходить за

межі кістки.

Завдання 3. Згідно класифікації вкажіть стадію розвитку

остеосаркоми. Віддалені метастази відсутні та ступень злоякісності за

даними біопсії ‒ G 4. Літера “Т” відображає ступень інвазії у кісткову

тканину. Т1- пухлина не виходить за межі кістки, Т2 – пухлина виходить за

межі кістки. Укажіть як змінюються дані Т у динаміці. Дайте

рентгенологічну характеристику.

G

Т

М

стадія

116

____________________

____________________

____________________

____________________

____________________

____________________

____________________

____________________

____________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 27

Тема: Сучасні методи лікування тварин з новоутвореннями

Мета заняття. Ознайомлення студентів з сучасними методами

лікування тварин з онкопатологією, вивчення показників до хірургічного

видалення пухлин та правил хірургічного втручання за розвитку пухлин,

засвоєння методів контролю ефективності протипухлинних лікувальних

заходів.

Матеріально-технічне оснащення: таблиці класифікації новоутворень,

фотографії різних форм новоутворень, тематичний кінофільм; препарати з

пухлинами, таблиця перерахунку маси тіла у м2, хіміотерапевтичні

протипухлинні цитостатики, імуностимулюючі протипухлинні засоби,

мікроскоп, мазки крові тварин з різною онкопатологією.

Лікування онкохворих тварин є однією з найбільш складних задач

ветеринарії. Всі методи, що застосовуються при лікуванні тварин з

новоутвореннями можна поділити на радикальні ,паліативні та

симптоматичні.

117

Завдання 1. Вкажіть відповідність зазначених принципів лікування

пухлин до їх характеристик.

А. Застосування хіміотерапії, хірургічного втручання, променевої та

імуностимулюючої терапії з метою повного одужання пацієнта;

Б. Комплекс лікувальних заходів направлений на покращення якості життя

тварини (хіміо- та гормонотерапія)

В. Лікування направлене на зниження симптомів злоякісного новоутворення.

Відповідь: 1. ; 2. ; 3. _____.

До базових принципів радикального хірургічного лікування онкохворих

тварин відносять наступні: принципи радикалізму, абластики та

антибластики. Також при виконанні хірургічних операцій в онкології існують

поняття операбельності і резектабельності.

Принцип радикалізму – це ______________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Абластика – це _______________________________________________

_________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Антибластика – це ____________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________.

Резектабельність – це __________________________________________

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

1. Паліативне лікування;

2. Симптоматичне лікування;

3. Радикальне лікування;

118

________________________________________________________________.

Операбельність – це ___________________________________________

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________.

Хіміотерапія в онкології ‒ це медикаментозне лікування злоякісних

ракових пухлин, спрямоване на знищення або уповільнення зростання

ракових клітин з допомогою спеціальних препаратів, цитостатиків. Лікування

раку хіміотерапією відбувається систематично за певною схемою, яка

підбирається індивідуально. Як правило, схеми хіміотерапії пухлин

складаються з декількох курсів прийому певних комбінацій препаратів з

паузами між прийомами, для відновлення пошкоджених тканин організму.

Існує кілька видів хіміотерапії, які відрізняються за метою призначення:

метою зменшення неоперабельний пухлини для проведення операції, а так

само для виявлення чутливості ракових клітин до препаратів для подальшого

призначення після операції.

для запобігання метастазування і зниження ризику рецидивів.

Критерії оцінки результатів лікування

Ефект Характеристика

Повна регресія (CR)

Часткова регресія(PR)

Стабілізація процесу (NC)

Прогресування (PD)

119

Загальні принципи хіміотерапії:

1. Ракові клітини повинні бути чутливими до використання

цитостатиків;

2. Препарат повинен досягати пухлинних клітин;

3. Якщо препарат є ефективним у одну фазу циклу, він повинен

вводитися так часто, щоб усі пухлинні клітини пройшли цю фазу у

період його присутності в організму;

4. Пухлинні клітини повинні бути розруйновані до того , як вони

стануть резистентними до цитостатиків;

5. Поліхіміотерапія ефективніша за використання цитостатиків у

монорежимі.

При виборі препаратів для поліхіміотерапії застосовують наступні

принципи:

1. Препарати повинні володіти високою ефективністю при пухлині

даної локалізації;

2. За наявністю декількох препаратів одного класу, що володіють

близькою ефективністю, перевага надається найменш токсичному;

3. Застосуваня найбільш ефективних режиму та доз препаратів;

4. Бажано комбінувати цитостатики з різним механізмом дії і спектром

токсичності;

5. Комбінація цитостатиків повинна застосовуватися з постійним

інтервалом, який повинен бути максимально коротким та

забезпечувати відновлення тільки найбільш чутливих органів

(насамперед кісткового мозку).

Завдання 2. Дайте визначення поняття:

Хіміотерапія злоякісних пухлин - _________________________________

______________________________________________________________

_____________________________________________________________.

Завдання 3. За способом застосування протипухлинних препаратів

розрізняють наступні види хіміотерапії:

1. _____________________________;

2. _____________________________;

3. _____________________________.

Завдання 4. Вкажіть фазу клітинного циклу при якій пухлинні клітини

не чутливі до цитостатиків

120

Фаза синтезу ДНК;

Фаза мітозу;

Фаза покою;

Межмітотична фаза;

Передмітотичний інтервал.

Завдання 5. На схеми пунктирною лінією з цифровою позначкою

відмітьте рівень ампутації кінцівок за розвитку остеосаркоми у собак

згідно принципу радикалізму

Завдання 6. Розрахуйте дози цитостатиків: доксорубіцину (30 мг/м2)

та цисплатину (70 мг/м2) для лікування собаки з остеосаркомою вагою 45 кг

на І, ІІ та ІІІ курси хіміотерапії та вкажіть інтервал між курсами

І курс хіміотерапії: _____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Доксорубіцин: доза = ______ мг.

Цисплатин: доза = ______ мг.

ІІ курс хіміотерапії: _____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

1

2

3

4

121

Доксорубіцин: доза = ______ мг.

Цисплатин: доза = ______ мг.

ІІІ курс хіміотерапії: ____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Доксорубіцин: доза = ______ мг.

Цисплатин: доза = ______ мг.

Завдання 7. Який термін часу за застосування хіміотерапії називається

“часом терапевтичного виграшу” і вкажіть його роль

Час терапевтичного виграшу – це _________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________.

Мета: ________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Роботу прийнято «____» _____________________ 20___ р.

Підпис викладача ____________________

Список рекомендованої літератури

1. Беликов П.Ф. Микробиология сепсиса / Беликов П.Ф. М.: Клиническая

медицина. −1993. − 112 с.

2. Ганцев Ш. Х. Онкология: учебник для студентов медицинских вузов.

/ Ганцев Ш. Х. − [2-е изд.] – М. : ООО “Медицинское информационное

агентство”, 2006. – 488 с.

3. Данилов Д.Г. Осложнения при интрамедуллярном способе фиксации /

Д.Г. Данилов, Е.А. Шендорова // Травматология и ортопедия России,

1996.− № 2.− С.19−22 .

4. Даценко Б.М. Местное лечение гнойных ран / Б.М. Даценко, Б.М.

Костюченок, И.М. Перцев // Хирургия. – 1984. − №1. – С. 136-141.

5. Довідник патолого-анатомічних термінів. Борисевич Б.В., Скрипка М.В.,

Лісова В.В. / Полтава – 2005. – 124с.

122

6. Ільніцький М.Г. Озонотерапія собак із гнійними ранами /

М.Г. Ільніцький, Р.В. Підборська, В.Л. Солодчук // Вет. медицина

України. – 2011. – № 2. – С. 17–19.

7. Кашин, А.С. Ушивание пупочной грыжи у свиней / А.С. Кашин,

А.В. Рыжаков // Ветеринария. − 1997. − № 9. − С. 36−37.

8. Петренко О. Особливостi переломів кісток кінцівок у домашніх тварин

// Ветеринарна медицина України №5, К.: Ветiнформ, 2002., с. 16.

9. Пухлини тварин: етіологія, патогенез, діагностика, комплексна терапія /

[Гамота А. А., Завірюха В. І., Крупник Я. Г., Мисак А. Р.]. – Львів :

Галицька видавнича спілка, 2007. – 168 с.

10. Раны и раневая инфекция. Руководство для врачей / [под ред.

Кузина М.И., Костюченко Б. М.] − М.: Медицина, 1990. − 592 с.

11. Рубленко М.В. Современные методы асептики и антисептики :

методические рекомендации. Белая Церковь, 1991. − 107 с.

12. Самошкин, И.Б. Репаративная регенерация костной ткани у собак // М.:

Ветеринария. − 1996. − №11. −С.49-52.

13. Словник термінів ветеринарної хірургії. / В.М. Власенко, Л.А. Тихонюк

– Біла Церква, 2008. – 360 с.

14. Современные представления о репаративной регенерации костной ткани

у животных / С.В. Тимофеев, С.Ю. Концевая, М.А. Дерхо, Ф.В.

Шакирова. – Казань: Центр инновационных технологий, 2007. – 328 с.

15. Трапезников Н.Н. Онкология / Н.Н. Трапезников, А.А. Шайн. − М:

Медицина. − 1992. – 396 с.

16. Хвороби свиней / [Левченко В.І., Заярнюк В.П., Папченко В.І. и др. ] –

Біла Церква, 2005. − 168 с.

17. Хирургические инфекции / Тимофеев С.В., Девришов Д.А.,

Филиппов Ю.И. – М.: Агровет, 2006. – 240 с.