766 5-6’2010 Народознавчi Зошити

Статтi

Наталiя ТЕРЕЩЕНКО

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК МАЙСТРIВНАРОДНОГО МИСТЕЦТВА

В КОНТЕКСТI ВIДРОДЖЕННЯОСЕРЕДКIВ НАРОДНИХ

ПРОМИСЛIВ БОГУСЛАВЩИНИ

Natalia TERESHCHENKO. On Creative Achi-evements by Folk Art Craftsmen in the Context of Rebi-rth at Centres of Folk Artistry in Bohuslav Region.

Анотацiя: У пропонованiй статтi дослiджу-ється проблематика становлення творчого шля-ху майстрiв народних промислiв Богуславщини:Тетяни Тарасенко, Миколи Римаря, ВалентиниТкач, Марiї Вовкули та аналiзуються складовiїх творчого внеску. Стаття вiдкриває для на-родного мистецтва феномен майстрiв народноїтворчостi Богуславщини, аналiз робiт яких мо-же стати набутком для наукових пошукiв в ца-ринi декоративно-прикладного мистецтва. Мит-цi, що будують свою творчiсть на традицiях,практичних та духовних здобутках народногомистецтва, претендують на оригiнальний iнди-вiдуальний пiдхiд у зверненнi до кращих тради-цiй народного мистецтва Богуславщини та вiд-родженнi давнiх осередкiв народних промислiв.Ключовi слова: українське мистецтво, тра-

дицiї, творча особистiсть, керамiка, ткацтво,вiдродження.Постановка проблеми: Процеси що вiдбу-

ваються в народних промислах кiн. ХХ –поч. ХХI ст., в багатьох випадках характери-зуються неабияким розширенням творчих мож-ливостей для митцiв у побудовi художнього об-разу та певною їх трансформацiєю, мистецтвонабуло бiльшої розкутостi, прослiдковується чiт-ке збiльшення дiапазону тематики та художньо-композицiйних рiшень.Налiчується чисельна кiлькiсть народних май-

стрiв, що у своїй творчiй дiяльностi користують-ся самобутнiми традицiями, iсторично сформова-ними художнiми системами декорування виробiв,професiйною обрядовiстю, чим заслуговують ви-свiтлення свого мистецького доробку широкомуколу поцiновувачiв.

Сучасна мистецтвознавча наука спрямовує до-слiдникiв на комплексне вивчення окреслених ви-ще проблем. У цьому контекстi важливо осмис-лити проблематику етапiв вiдродження народ-них промислiв, яким належить одне з чiльнихмiсць у структурi декоративно-ужиткового мисте-цтва України. Також, для формування цiлiсногота об’єктивного уявлення про українське народнемистецтво необхiдне комплексне мистецтвознавчедослiдження розвитку народних ремесел на те-риторiї Богуславщини кiн. ХХ – поч. ХIХ ст.,що є невiд’ємною складовою народного мистецт-ва України: гончарства, ткацького промислу, ху-дожня обробка дерева (рiзьба) та iнших, що ма-ли широкий розвиток на данiй територiї, про щосвiдчать лiтературнi джерела, енциклопедичнi вi-домостi, польовi матерiали автора.

Сучасне мистецтвознавство розглядає народнедекоративне мистецтво як один iз етапiв розвиткуукраїнського мистецтва, його принципи, засобитворення, функцiонування. В процесi вiдбору зiб-раного нами матерiалу щодо гончарного промислуБогуславщини кiн. ХХ – поч. ХХI ст. та йогоаналiзу, стає зрозумiлим той факт, що висвiтлен-ня iмен майстрiв гончарної справи та вiдродженняодного з найпотужнiших центрiв гончарства Над-днiпрянщини серед. ХХ ст. – с. Дибинець (Бо-гуславський р-н, Київська обл.) лежить в пло-щинi цiлковитої аморфностi зi сторони керiвнихпосадовцiв, що аргументують свою позицiю пев-ними чинниками: На сьогоднiшнiй день вiдсутняпрограма й можливостi здiйснення та побудовивиробничої i комерцiйної бази, без якої надiйнийi економiчний розвиток народного декоративно-го мистецтва не можливий. Тобто з комерцiйноїточки зору, гончарна продукцiя не конкурентно-здатна на сучасному ринку, та вимагає вкладаннявеликих коштiв, що зазвичай проблематично.

На сьогоднi, вiдродження дибинецького про-

НАТАЛIЯ ТЕРЕЩЕНКО. Творчий доробок майстрiв... 767

мислу проходить на рiвнi iнiцiатив окремих не-байдужих осiб, котрi у своїй творчостi переосмис-люють i трансформують прадавнi гончарнi звичаї,що протягом не одного столiття формували мис-тецьке середовище Богуславщини. Також зазна-чимо, що народне декоративне мистецтво i народ-нi промисли зокрема, в особi їх майстрiв не будемати певних пiльг, при умовi, якщо майстри небудуть розглядатися як творчi особистостi, i про-дукт їх творчостi не буде пiдпадати пiд звичайнийпродукт промисловостi, а якщо народне мистецт-во не буде мати серйозної державної пiдтримки,то всi зусилля на його розвиток будуть марними.З’явились новi технологiї i матерiали, зокре-

ма iмпортнi – сировина, фарби. Розвиток малихпiдприємств та чимала конкуренцiя змусили донових експериментiв в технологiях. Розшириласьпалiтра керамiчної поливи та емалей, використан-ня яких значно збiльшило художнiй рiвень ке-рамiчних виробiв. Порушення зв’язкiв з пiдпри-ємствами народних художнiх промислiв з анало-гiчними пiдприємствами колишнього Радянсько-го Союзу, якi постачали сировину й обладнання, атакож пiдвищення цiн на енергоносiї, вiдсутнiстьширокого ринку збуту свого часу привело до за-криття багатьох пiдприємств народних художнiхпромислiв1.Однiєю з ключових фiгур, що безпосередньо

своїм творчим доробком прилучилася до розвит-ку гончарства Богуславщини та пiднесення йогоосередку на етап вiдродження, є постать ТетяниТарасенко. Майстриня своєю творчою дiяльнiс-тю впроваджує новацiї у традицiях дибинецько-го гончарства, якi далеко не вичерпали себе якз мистецького, так i з практичного погляду, чимформує загальну систему естетичних вартостей,вирiзняючись своєрiднiстю образно-виражальнихзасобiв.Сьогоднi лише в найпотужнiших колись осе-

редках народних промислiв часом працює один-два старих майстри, невпинно звужується спад-

1Аналiтична записка I.А.Бариш-Тищенко “Основнiтенденцiї сучасного традицiйного народного i аматорсько-го декоративно-ужиткового мистецтва”. За матерiалами на-укових розробок Центру Культурних Дослiджень, музейI.Гончара, 2003.– С. 4.

коємнiсть гончарних традицiй; а молодi нащадкигончарної спадщини дуже рiдко вдаються до вiд-творення чи осучаснення традицiйних форм ви-робiв. Тетяна Тарасенко ж належить до когортимитцiв Богуславщини, завдяки дiяльностi якимактуальними стали питання вiдродження центрудибинецького гончарства, що припинив своє iс-нування в 60-их рр. ХХ ст.

Тетяна Iванiвна Тарасенко, дибинчанка, з вi-домого у 50–60-их рр. ХХ ст. роду гончарiв Та-расенкiв. Iм’я одного з них, Михайла Тарасенка,члена Нацiональної спiлки художникiв України тазаслуженого майстра народної творчостi, було вi-доме у другiй пол. ХХ ст. далеко за межами Ки-ївщини. Свого часу Михайло Тодосiйович Тара-сенко з участю експериментальної студiї народно-го мистецтва при Київському обласному будинкународної творчостi створив студiю фiгурної пла-стики, що забезпечила майстру визнання на об-ласних, всесоюзних, республiканських виставках,та увiчнила його iм’я, як непересiчного майстрагончарного промислу.

Народилася Тетяна Тарасенко 1968 р. в селян-ськiй родинi у с. Дибинцi Богуславського р-ну,що на Київщинi. Там же майбутня майстриняздобула початкову освiту, ази ж професiйної шко-ли припадають на навчання в Київському технi-кумi легкої промисловостi (нинi Київський дер-жавний iнститут декоративно-прикладного мис-тецтва та дизайну iм. М.Бойчука). Професiйнашкола вiдшлiфувала здiбностi молодої художницiдо прикладної дiяльностi, та спонукала звернути-ся до гончарних традицiй у своєму подальшомутворчому шляху.

Нинi Т.Тарасенко, художник-конструктор зафахом, викладач богуславської школи мистецтв тагуртка скульптурної пластики, педагог з винятко-вими здiбностями та активний громадський дiяч.Вона досягає успiхiв у галузях мистецького, пе-дагогiчного та суспiльного життя. Т.Тарасенко єоднiєю iз найбiльш вiдданих учениць своїх учите-лiв. Її творчiсть не висвiтлена в мистецтвознавчiйлiтературi та майже зовсiм невiдома широкому за-галу, iснують лише короткi вiдомостi з газетних

768 5-6’2010 Народознавчi Зошити

статей2, якi й були першими ластiвками в дослi-дженнi творчостi Т.Тарасенко).Основна частина творiв Т.Тарасенко ще не бу-

ла залучена у науковий мистецтвознавчий обiг, тарозсiяна по приватних та музейних збiрках Богу-слава та Києва.У мистецтво глини Т.Тарасенко прийшла зав-

дяки спiлкуванню ще з дитячих рокiв iз диби-нецькими гончарами: В.Шнуренко, О.Марченко,Ю.Волошенко, В.Королевич, I.Загороднiм i влас-не М.Тарасенко, якi вже на той час, на жальмайже не працювали, адже тогочасна полiтика несприяла змiцненню та розвитку гончарного про-мислу. Це був перiод, коли нищилося село, ви-корiнювався будь-який прояв особистiсних твор-чих iнiцiатив. Кожна iз таких зустрiчей залиша-ла у свiдомостi майбутньої на той час майстри-нi гончарної справи незабутнi враження, це буластежка, якою вона смiливо могла ступати вже усамостiйну творчiсть. Саме з таких зустрiчей Те-тяна Тарасенко мала змогу краще пiзнати манерустворення того чи iншого глиняного виробу, ви-тонченiсть та експресiю у роботi, рiзноманiтнiстьпалiтри образiв. Створена дибинецькими гонча-рами в серед. ХХ ст. чисельна кiлькiсть виробiв,розширила уявлення художницi про можливостiнародної творчостi та гончарства зокрема, що iсформувало свiтобачення та поетапний розвитоктворчої особистостi молодого майстра.Як розповiдає 78-мирiчний Iван Загороднiй,

єдиний дибинецький гончар, що на сьогоднi зали-шився у с. Дибинцях: “...найважче робити мискута покришку, i що технологiя виготовлення гор-щикiв одна, але в кожного майстра вирiб виходитьрiзний”. Даний вислiв пiдтверджує наше твер-дження про високу майстернiсть та вмiння диби-нецьких гончарiв, що зберiгали у своїй творчостiбагатовiковi традицiї творення гончарних образiв.З-помiж великої кiлькостi видiв дибинецьких

виробiв (посуд, кахлi, димарi, цегла), майстриняакцентує свою у вагу на скульптурнiй пласти-цi, втiлюючи в глинi свою фантазiю та творчiзадуми, експериментує з формою, змiстом. Тетя-

2Тарасенко T. А мiй милий вареничкiв хоче // ВiстiБогуславщини.– 2009.– 29 липня.

на Iванiвна володiє вмiнням яскраво передаватипсихологiю створюваних нею образiв, а тому їїскульптурнi декоративнi твори щоразу набуваютьнових рис. Гордiсть i доброзичливiсть, пихатiстьi вiдчай, радiсть i смуток – такими виражальни-ми засобами надiленi зооморфнi та антропоморф-нi малi скульптурнi форми майстринi. Вироби єбагатофункцiональнi: для оформлення iнтер’єрiв,як дитячi iграшки, що призвело до розширеннясюжетно-тематичного характеру творiв та пiдси-лення в них виражального начала.

Окрiм скульптурної пластики художниця пра-цює над рiзними видами керамiчного посуду(горщики, макiтри, миски, чашки, пiдвазонники,вази для квiтiв), де присутнi сучаснi тенденцiї умотивах виробiв.

Схематичний опис, у виглядi таблицi, гончар-них творiв Т.Тарасенко, дозволить нам структу-рувати основнi види керамiчних виробiв, та станечерговою сходинкою в подальшому їх аналiзi:

За видами За оформленнямгорщики (полив’янi, без розпису;не полив’янi) з розписомкришки до горщикiв без розпису;

з розписом;рельєфний орнамент

миски (полив’янi) без розписумакiтри з розписомкришки до макiтер без розпису;(полив’янi, з розписомне полив’янi)чашки (не полив’янi) без розписупiдвазонники з розписом(полив’янi,не полив’янi)вази (не полив’янi) без розпису;

рельєфнийрослинний орнамент

скульптурна пластика без розпису(не полив’яна)

Горщики – середнього розмiру, висота15–20 см, з вузенькою шийкою та круглим кор-пусом, що плавно переходить до низу посуди-

НАТАЛIЯ ТЕРЕЩЕНКО. Творчий доробок майстрiв... 769

ни, з вузеньким дном, горщики – маленькогорозмiру 7–10 см, з широкою шийкою, яйцевид-ної форми, з широким дном. Переважно, виробиТ.Тарасенко без розпису, за браком коштiв ху-дожниця знаходить iншi засоби орнаментацiї гон-чарних творiв.Кришки до горщикiв – орнаментованi рельє-

фами iз символiкою Богуславщини (назва мiста,рель’єф пам’ятника Марусi Богуславки).

Миски – середнього розмiру, висота 10 см,глибокi, формою мають подiбнiсть iз дибинецьки-ми мисками “до лави”, вiдмiннiсть – вiдсутнiстьрозпису на виробi.

Макiтри – середнього розмiру, висота15–20 см, з досить широким отвором, цилiндрич-ної форми, плавно завуженої до низу. Орнамен-тованi розписом, наближеним до петрикiвського,зi складною композицiєю, або ж легка окантовкау виглядi хвилястих лiнiй. Використання за при-значенням, або ж для окраси iнтер’єру.Кришки до макiтер – орнаментованi рослин-

ним орнаментом (як не складнi квiтковi мотиви,так i наближенiсть в орнаментацiї до петрикiвсь-кого розпису).Чашки – маленького розмiру, висота 10 см,

з кришкою або без, орнаментованi рельєфами iзсимволiкою Київщини (наприклад: назва мiста).Пiдвазонники – середнього розмiру, висота

15–20 см, використання за прямим призначен-ням. Орнаментованi пiдвазонники нескладнимрослинним орнаментом наближеним до дибине-цьких розписiв – квiтка з 3–4-ма пелюстками,галузка з листочками, окантованi декiлькома пря-мими лiнiями.Вази – висота 30–40 см, мають рельєфний

квiтковий орнамент по всьому корпусу виробу,переважно видовженої форми. Призначенi дляоформлення iнтер’єру (рис. 1).Скульптурна пластика – основним жанром ба-

гатьох виробiв для художницi є роботи, пов’язанiз водним середовищем – “риби, що вмiють гово-рити”, черепахи.– Серiї робiт зооморфної тематики, як реалiс-

тичної, так i перевтiленої в певнi стилiзованi об-

Рис. 1.

Рис. 2.

770 5-6’2010 Народознавчi Зошити

рази; а саме: “корова на лузi”, “химерний пес”,“баран спiває” (рис. 2), “сiра мишка”, також об-рази iз сучасних дитячих мультфiльмiв.– Aнтропоморфнi сюжети – “дiд задумався”,

“Маруся Богуславка” i так далi.– Пташиний свiт – пiвники, сови, ворони.У своїх творах майстриня виражає власнi жит-

тєвi враження, перетворюючи їх в рiзноманiтнiобрази, в сюжетних зображеннях скульптурноїпластики переважає змiстовне начало, що є ха-рактерним для дибинецьких гончарних виробiв,де присутня глибока традицiйнiсть, пластичнавиразнiсть, народна декоративнiсть та простота,що надає самобутньому мистецтву нацiональногоколориту.Сьогоднi у своїх роботах Тетяна Тарасенко ви-

користовує тi духовнi джерела, що були закладенiв душу майстринi її вчителями та наставниками вдалеких 1970–80-их рр. I тодi i тепер панi Тетяназ великою вiдповiдальнiстю i серйознiстю зверта-ється до гончарних традицiй свого роду. Виробимайстринi вражають чистотою народного свiтос-прийняття, рiзноманiтними формами, продумани-ми до найменших дрiбниць сюжетами розпису.Схильнiсть до всякого роду експериментiв i нео-чiкуваних поєднань у створюваних образах ску-льптурної пластики Тетяни Тарасенко, виклика-на пошуком нових зображальних можливостей угончарному мистецтвi, що надалi переросла у вiд-родження родинної гончарної справи3.Трансформацiя посуду у фiгурну пластику, бу-

ла характерною ознакою дибинецьких гончарiв,про що свiдчить наступна цитата I.Загороднього:“Лiпили в Дибинцях i фiгурний посуд у виглядiлюдей i тварин: баранцiв, левiв, свинок. В давни-ну такi посудини використовували як водолiї дляомивання рук у церквах та по хатах, а пiзнiше вних тримали всiлякi трунки й напої. Останнiй хтозаймався лiпленням такого посуду був МихайлоТарасенко”. В змiстi цитати простежується чiт-ка послiдовнiсть у традицiях створення гончарнихвиробiв родиною Тарасенкiв.Традицiйним для Богуславщини видом народ-

3Матерiали з iнтерв’ю Тетяни Тарасенко авторцi статтiв серпнi 2009 р.

ної творчостi є i рiзьблення по дереву. Вiдомиммайстром цiєї справи у другiй пол. ХХ ст. вважа-ється Микола Римар, що понад 40 рокiв займа-ється ложкарством та рiзьбленням дрiбних побу-тових виробiв з дерева.Народився майстер 1934 р. в с. Тептiївка,

Богуславського р-ну Київської обл. Батькiвщинамайстра славилася умiльцями, якi здавна виго-товляли ложки з дерева та займалися продажемвласної продукцiї в сусiднi села, що i сформувалонавики та вмiння майбутнього ложкаря.Професiйний рiвень Миколи Римаря i на сьо-

годнi займає високий рiвень, всi його твори ма-ють бездоганне виконання: гладкiсть поверхнi,легкiсть та зручнiсть в користуваннi. Асортиментвиробiв вирiзняється широким обсягом, за допо-могою сокири, ножiв та рiзцiв рiзьбяр виготов-ляє ложки (рис. 3), черпаки, друшляки, лопатки,молоточки, дошки, веретена, люльки, використо-вуючи для майбутнiх виробiв рiзнi породи дерев(липу, клен, вербу, грушу, осику).

Рис. 3.

Багатолiтнiй досвiд пiдтверджує, що народ-нi промисли поступово збагачуються все нови-ми аспектами, їх змiстовна краса вкрай необхiд-на сучаснiй людинi, зростає художньо-культурнацiннiсть традицiйної народної спадщини. Лож-кар Микола Римар, у своїй творчостi намагаєтьсявiднайти тi зв’язки, що є ключовими, для пе-реходу давнього народного промислу у сучаснусферу побуту, та створення передумов, для ви-знання необхiдностi переосмислення традицiйнихвиражальних засобiв, та осучаснення народних

НАТАЛIЯ ТЕРЕЩЕНКО. Творчий доробок майстрiв... 771

промислiв, зокрема рiзьбярства для їх подальшо-го розвитку. Набуття професiйних навичок при-хильникiв рiзьбярської справи, зацiкавлення дав-нiм видом мистецтва та залучення як найбiльшоїчастини впливових осiб для її розвитку, подiбнiзавдання є ключовими у творчостi широкого коламайстрiв.

Проблеми та перспективи стають першочерго-вими i для ткацького народного промислу, щоє невiд’ємною складовою народного декоративно-прикладного мистецтва українцiв. Народне ткац-тво Богуславщини у другiй пол. ХХ ст. ма-ло потужний творчий потенцiал, значимий осе-редок (богуславська ткацька фабрика “Перемо-га”) та багатовiкову традицiйну спадщину, щоi сьогоднi вмiло використовується, переосмислю-ється та вдосконалюються професiйними ткачамиБогуславщини.

Харизматичною постаттю для богуславсько-го мистецького середовища, в царинi народно-го ткацтва є ткаля Валентина Ткач. Походжен-ня майстринi з династiї ткачiв пiдтверджує фактiснування на Богуславщинi поколiнь майстрiв на-родних промислiв. В її родинi ще з давнiх часiвткали льнянi полотна, килими. Батьки ж Вален-тини мали безпосереднiй стосунок до богуславсь-кої ткацької фабрики “Перемога” (батько мав по-саду директора фабрики “Перемога”), основногоосередку народного ткацтва Богуславщини другоїпол. ХХ ст.

Народилася майбутня мисткиня 4 грудня1970 р. у м. Богуславi. По закiнченнi Богус-лавського педагогiчного училища iм. I.С.Нечуя-Левицького, за спецiальнiстю “Виховання в до-шкiльних закладах” та Державної академiї ке-рiвних кадрiв культури i мистецтв, за спецiаль-нiстю “Образотворче та декоративно-прикладнемистецтво”, майстриня з професiйною освiтою в1990 р. створює гурток декоративного ткацтва“Килимок” в СПТу-16 в м. Богуславi Київсь-кої обл., навчаючи усiх охочих тканню килимiвна “рамах” та горизонтальних верстатах.

У роботi Валентини Ткач має мiсце технiкамакраме чи декоративно обробленого дерева, яку декоративних панно, так i килимах (рис. 4),

дорiжках, накидках на стiльцi тощо. Килими тарядна майстринi мають багатий розмаїтий орна-мент, продуманi до найдрiбнiшого технiчнi моме-нти – пiдбiр розмiру та товщини пряжi, що i вiд-творює всю глибину традицiй давнього народногопромислу – ткацтва. Пошук та вивчення автен-тичних орнаментiв килимiв Центральної України,стали для Валентини новим засобом для вдоско-налення знань в контекстi народної творчостi, таподальше використання їх у власнiй творчостi.

Рис. 4.

Твори В.Ткач експонуються на рiзноманiтнихвиставках, святах: веснянi та осiннi ярмарки-виставки виробiв народних майстрiв “День тка-лi i вишивальницi”, музей народної архiтектурита побуту в м. Пироговi; всеукраїнська виставка“Народне мистецтво”, Нацiональний виставковийцентр “Український Дiм”,З 2005 р. Валентина Ткач – учасниця

фольклорних фестивалiв Олега Скрипки “КраїнаМрiй”. Багато тканих виробiв ткалi знаходятьсяза кордоном: Канадi, США, Росiї, Кореї, Iспанiї,Iталiї.Широкi професiйнi якостi, творча амбiцiйнiсть,

висока працездатнiсть, харизматичнiсть у творен-нi художнiх образiв народних майстрiв Богуслав-щини, переконує нас у потребi висвiтлення їхiмен на широкий загал, та доручення їх творчогодоробку до загальнонацiональної системи вiдрод-ження народного мистецтва як на Богуславщинi,так i в iнших регiонах, вiдомих своїми осередка-ми народних промислiв та здобутками в царинiнародної творчостi.Наступною непересiчною постаттю богуславсь-

кого ткацтва є Марiя Вовкула, спадкова майстри-

772 5-6’2010 Народознавчi Зошити

ня, представниця косiвської школи ткацтва (дов-ший час працювала на Косiвськiй килимарськiйфабрицi iм. Т.Шевченка), яка понад 50 рокiв жи-ве i працює в м. Богуславi Київської обл.Народилася М.Вовкула на Iвано-Франкiвщинi

в с. Стопчатiв у 1941 р., успадкувавши вмiннята досвiд ткацької справи вiд свого батька, щовсе життя займався килимарством, продовжиладавню справу родини.Невiд’ємною складовою в життi народної май-

стринi стала творча праця на богуславськiй тка-цькiй фабрицi “Перемога” в 50–70-их рр. ХХ ст.Творчий доробок Марiї Вовкули сформувався зкомплексу мистецьких традицiй Богуславськоготкацтва i народних традицiй Iвано-Франкiвщинита Косiвщини. Поєднання М.Вовкулою автентич-ної орнаментики рiзних мистецьких регiонiв, увласних творах (тканi килими, традицiйнi тор-би (рис. 5), спричинили неабияке переосмисленнямайстрами ткацьких традицiй як в орнаментицi,так i в технiцi виконання.

Рис. 5.

Отже, дослiдження особливостей та принципiвтворчостi осередкiв народних промислiв та майс-трiв народної творчостi, на нашу думку, є голов-ним завданням сучасної наукової елiти, для ство-рення майбутнiх науково обґрунтованих традицiйу мистецтвi народних промислiв.Види народного мистецтва (в нашому випадку

гончарство, ткацтво, рiзьба по дереву) та їх особ-ливостi – це система матерiально-технiчних таобразно-виражальних засобiв, що склалися впро-довж iсторiї промислу, iнакше кажучи, свого роду“канон” – певнi правила, що утвердилися iсто-

рично, довготривалим засвоєнням, колективнимдосвiдом усього найкращого, що створювалосяпрацею та творчiстю поколiнь майстрiв народ-них промислiв. Однак тi риси, що на сьогоднiє каноном чи художньою системою, не завждизаймали в нiй панiвне мiсце. В свiй час вони бу-ли явищем новим, незвичним, потребували твор-чих зусиль та часу, для перетворення канон. Вiд-повiдно, наше сьогоднiшнє уявлення про тради-цiї народних промислiв охоплюють лише певнийетап, невелику частину всього iсторичного шля-ху розвитку мiсцевого мистецтва. Та навiть цячастина етапу дозволяє нам на прикладi багацт-вi народних промислiв Богуславщини бачити рухвперед. Тим бiльше, що пiдвищенi темпи сучас-ного життя спричиняють помiтний вплив на при-швидшення багатьох явищ в мистецтвi народнихпромислiв i певну перебудову канонiчних рис, щоi прослiдковуємо на творчостi народних майстрiвБогуславщини Т.Тарасенко, М.Римаря, В.Ткач,М.Вовкули i є процесом закономiрним та пози-тивно незворотнiм.Рiвень сучасних знань про народнi промис-

ли Богуславщини (чи то ткацтво, чи дибинець-ка керамiка i так далi) дозволяє розглядати їхяк складну художню систему, що володiє спе-цифiчними законами побудови та розвитку. Як-що загальнi закономiрностi народного мистецтвавже давно стали предметом наукових знань, тоїх прояви в мiсцевих народних промислах однеiз завдань нашого дослiдження. Наявнiсть такзваних самобутнiх художнiх систем вiдмiчено впрацi M.Некрасової4. Елементи ж художньої си-стеми, котрi i складають внутрiшню суть мистец-тва та передаються в наступнi поколiння, стаютьтрадицiєю, що i вiдбулося у народнiй творчостiБогуславщини. Мистецтво дослiджуваного регiо-ну, сформувавши за не одне столiття свою базовусистему творення образу, перейшовши на новийхудожнiй рiвень, i на данному етапi розвитку маєсталi традицiї та канони, i є невiд’ємною складо-вою народних художнiх промислiв України.

4Некрасова М.А. Народное искусство как часть куль-туры: Теория и практика.– Москва: Изобразительное Ис-кусство, 1983.– C. 122–123.