Ян Твардовський (пол. Jan Twardowski; *1 червня 1915, Варшава — †18 січня 2006, Варшава) — польський поет, священик. Біографія

Почав друкуватися в 1932 році, ще в гімназії. Навчався на філологічному факультеті Варшавського університету (навчання було перерване війною, закінчив лише в 1947 році). Першу книгу віршів «Повернення Андерсена» опублікував у 1937 році. У роки війни був у підпіллі, як боєць Армії крайової брав участь в Варшавському повстанні 1944 року. В 1943 році прийняв рішення стати священиком, після війни вступив до семінарії, закінчив богословський факультет Варшавського університету. В 1948 році прийняв священицький сан, три роки служив вікарієм в селі під Варшавою, з 1960 року став настоятелем костелу Сестер візітанток у столиці.

Творчість

Феномен поезії Твардовського, на думку

критиків, полягає у майстерності дуже просто висловити те, що дано йому було пізнати інтуїтивно.

Його вірші - відображене споглядання,

молитва, сердечна розмова, по-дитячому щира і простодушна.

За словами С.Аверінцева, поезія Твардовського – це вірші «розумні і в той же час тихі, наділені імунітетом проти пози та фрази». Вірші, адресовані всім, хто вміє дивуватися.

Єдиним важливим для нього критерієм було

людське серце — вразливе, яке шукає істини, доброти, любові, автентизму і щирості.

Цікаві факти

Ян Твардовський був удостоєний безлічі

нагород в Польщі та за кордоном, навіть особливого ордена Усмішки.

Вірші Яна Твардовського перекладено всіма головними європейськими мовами. По-українському їх перекладали Тетяна Черниш та Сергій Єрмоленко, Леся Демська, Дзвінка Матіяш.

Отець Ян Твардовський говорив про себе, що він не поет, а «ксьондз, який пише вірші». Заповідь Яна Твардовського - «писати такі вірші, які допомагають посміхатися і любити».

Ян Твардовський вважав усіх тих, хто читає його вірші, рідними людьми…

Уривки з віршів Яна Твардовського

«Cьогодні, коли мені так сумно, і порожньо, й темно - усміхнися до мене» (1950, 1982) «Поспішаймо кохати людей, так швидко відходять ...» «...любов як вічність без до і після» (1978, 1980) «Не журися що любиш а до тебе не пишуть не телефонують мороз надворі а ніхто тобі пальта не застібнув під горло у шафі міль тобто невдаха-метелик тут навіть назавжди є лише звідти і звідки серце що любить нічиїм не буває самотня жінка рідко самотня знаю – це банально але в банальному небанальне таїться мудра бджола мед із бур’янів збирає малі поети часто добрій справі служать» (1991, 1992) «гупаю світом важко як слон такий великий що нічого не розумію думаю як уклякнути й не задирати носа а наше життя все одно неспокійне й маленьке» (1971, 1996)

26 липня: Вечір Польської поезії. Ян Твардовський. Інформацію підготовлено порталом «Літфест»