magazine "land of creativity juramax" #1

У К Р А Ї Н А / А В С Т Р І Я / № 1 / В Е Р Е С Е Н Ь 2 0 1 4

Інтерв’ю з Ольгою

Бондаренко

ст. 6

Майстер-клас

Створення прикрас

з полімерної глини

ст. 50

Фестиваль фарб:

Holi day, або

веселкова феєрія

ст. 13

Сучасне мистецтво- мейнстрім, комерція чи

вияв таланту

ст. 23

“Рута-м’ята”Карпатська легендаст. 26

2

Вступне слоВо

Любий друже, що таке творчість? Творчість – це ми-стецтво. І його основним завданням є творити красу,зачіпати серця, робити світ і людей у ньому кра-щими, добрішими та красивішими. Отже, мистецтво– це прогрес, це рух вперед і розвиток. Не буде ми-

стецтва – життя втратить свої кольори та відтінки, стане банальнимта позбавленим всякого сенсу. Мистецтво – це те, що наповнюєсерця добром та затишком. Світ без мистецтва був би абсолютнопорожнім.

Отже, перед Тобою журнал, у якому зібрані найкращі роботи по-справжньому творчих людей. Людей, які хочуть донести до нас ча-стинку своєї душі та поділитися власним баченням світу. Людей,яким є що сказати і яким є що дати світові. Цей журнал охоплюєнайрізноманітніші напрямки творчості – оповідання, нариси, есе,поезію, картини, малюнки, фото, статті, ліричні етюди та ще чима-леньку кількість різноманітного креативу.

Завдання, яке стоїть перед нами – дати можливість творчим особи-стостям заявити про себе, продемонструвати власні таланти та здіб-ності на сторінках журналу. Сучасна глобальна мережа інтернетвідкриває безліч нагод для самореалізації, тому вважай даний номеродним із багатьох дверей у світ. Ти можеш постукати і увійти – мивідкриті для всіх талановитих людей, які прагнуть донести доінших частинку прекрасного. І хто б Тобі що не казав про те, щосвіт змінити вже не можна – не вір цьому. Творчість – ось те, щоможе змінити світ на краще. Що більше прекрасного буде створю-ватися, тим прекраснішим ставатиме і світ, і люди у ньому.

Наш журнал – це знайомство із сучасною думаючою молодою лю-диною, яка оптимістично дивиться на майбутнє і знає, чого хоче віджиття.

Якщо Ти творча людина і Ти маєш чим поділитися з іншимилюдьми – значить, ми шукаємо саме Тебе і Твоя робота може по-трапити в наступний випуск. Тому запрошуємо наwww.juramax.com в Країну творчості. █

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com

Журнал “Країна творчості JURAMAX”, Вересень 2014

Головний редактор:

Юрій Бардич

Леся Гринько

Літературний редактор:

Леся Гринько

Верстка:


Редколегія:

Аня Тарасенко

Оксана Луцюк

Ігор Кордис

Віктор Шупер

Аліна Голик

Христина Міліянчук

Дизайн титульної сторінки:

Валентина Фірсова


Зображення:

Зображення на обкладинці: Ірина

Фролова (Плешкова)

Вступне слово:

Віктор Шупер

Випуск:

№1, Вересень 2014

Увага!

При передруках посилання на журнал

“Країна творчості JURAMAX” обов’яз-

кове. Редакція залишає за собою

право скорочувати, редагувати статті,

не завжди поділяє думки дописувачів,

не несе відповідальність за достовір-

ність інформації.

Наші контакти:

E-mail:

[email protected]

[email protected]

Web:

www.juramax.com

ЗМІст

Вступне слово ............................................................................................ 2█ Сучасне мистецтво та молодь ................................................................ 4Ольга Бондаренко .............................................................................................................. 5█ Інтерв’ю з Ольгою Бондаренко .............................................................. 6Ірина Фролова ..................................................................................................................... 8Андрій Олеськів ................................................................................................................ 10Неля Лихолат ..................................................................................................................... 12█ Стаття. Фестиваль фарб: Holi Day, або веселкова феєрія .................. 13Saturnine ............................................................................................................................. 14Леся Гринько ..................................................................................................................... 16Олег Вовченко ................................................................................................................... 17Юрій Бардич ...................................................................................................................... 18█ Оповідання. Експеримент не вдався ....................................................18Ольга Гірняк ...................................................................................................................... 21Христина Міліянчук ..........................................................................................................22█ Стаття. Сучасне мистецтво - мейнстрім, комерція чи вияв таланту?23Юрій Ясковець .................................................................................................................. 24Руслан Трач ....................................................................................................................... 26█ Легенда. Рута-мята ............................................................................... 26█ Інтерв’ю з Русланом Трачем ................................................................ 30Андрій Прислопський ..................................................................................................... 33█ Стаття. Творчими стежинами в’язальниці Тетяни Ліньової ..............34█ Стаття. 21 Львівський форум видавців ................................................36Руслан Глеб ....................................................................................................................... 38█ Оповідання. Білі лебеді ......................................................................... 39Богдана Весковська .......................................................................................................... 45Іванна Стеф’юк ................................................................................................................. 45█ Стаття. Знизу вгору: Мої гори .............................................................. 46█ Стаття. Коханець для Марґарет ............................................................47Аліна Голик ...................................................................................................................... 48Роман Бойчук ................................................................................................................... 49█ Майстер-клас. Створення прикрас з полімерної глини ..................... 50Максим Молодковець ...................................................................................................... 53Аня Крисенко ................................................................................................................... 54Святослав Глеб ................................................................................................................. 55Вікторія Мазур ................................................................................................................. 56█ Оповідання. Посібник при вранішній амнезії .................................... 57


Країна творчості JURAMAX www.juramax.com3


Двадцять перше сторіччя значно відріз-няється від попередніх своїми культурнимипроцесами. Вже давно минули часи, коли

молодь обов’язково навчали усіх видів мистецтва.Зараз усе залежить ще більше лише від власноговибору та бажання, а цифрова ера відкрила длялюдей багато нових можливостей і безпосередньовплинула на творчий процес в цілому. Для напи-сання картин та літературних творів достатньомати комп’ютер, навіть написання музики заразможливе без використання музичних інструментів.І це не є поганим, а навіть навпаки: з’явилось ба-гато нових течій та жанрів, удосконалюються вжеіснуючі. Тим паче, що вже відомі прийоми не за-буваються та активно використовуються.Значну роль у поширенні сучасного мистецтваграє «Інтернет»: створюється все більше електрон-них ресурсів, присвячених різноманітним видамтворчості, де кожен (переважно молодь) можепредставити свою роботу на загальний огляд. Чи-

мало музикантів стали відомими завдяки своїй ак-тивності у мережі, багато літературних течій утво-рилося саме тут. Виставки, музичні концерти,літературні вечори та «дуелі» вже давно організо-вуються віртуально. І такий обмін інформацією,звісно, має поширення не тільки в межах країни,але і всього світу.Поступово межі стираються, і у кожної маловідо-мої особистості з’явився шанс бути поміченою тазнайти свою аудиторію. Професіонали та диле-танти зустрілися у одному інформаційному про-сторі, обмінюючись досвідом та знаннями.Молодь, яка є кістяком сучасного мистецтва,шукає натхнення та надихає, об’єднуючи вірту-альне та реальне спілкування. Саме за цим стоїтьмайбутнє, саме це має свій розвиток. █

автор: ManVectorhttp://juramax.com/profile.php?id=210

Сучасне мистецтво та молодь

Мистецтво фoрмує тарoзвиває творчийпiдхiд до життя, зба-

гачує уяву. Завдяки художнь-ому мистецтву людина мoжезрозумiти й усвiдомити те, щoне в змозi oтримати вiд пo-всякденного життя та влас-нoго життєвoго досвiду,оскiльки в силу просторовоїта часoвої обумовленостi до-свiд окремої людини завждиoбмежений. █

Стаття4Країна творчості JURAMAX www.juramax.com

небесний киткомп’ютерна графіка

автор: Юрій Бардич

травень 2007

#9711

ольга Бондаренко (Bosia)Bosin_Art http://juramax.com/profile.php?id=182

країна: Українамісто: Дніпропетровськвік: 26

Кажуть, обличчя людини – як відкритакнига, по обличчю можна прочитати багаточого. Ось так і я майже кожного дня нама-

гаюсь прочитати чиєсь обличчя, відображаючи цев портреті, розгадати якісь таємниці або зрозуміти

емоції, які приховані десь в глибині синіх чи карихочей, спіймати посмішку, що ховається в краєчкахгуб, здивування, яке осіло в трохи піднятих бровах.Все це намагаюсь відчути я. «А хто це я?» – запи-таєте ви. Я – художниця, з прекрасного міста наДніпрі – Дніпропетровська, Ольга Бондаренко,можливо, ви знаєте мене як Bosin Art. Я намагаюсьдарувати людям радість та посмішки через свої ро-боти, нехай всі будуть щасливі і ніколи не будепричин для суму та журби. █


House M.D.20х30 см

акварельні олівці, папір

#1510

David Zayas20х30 см

акварельні олівці, папір

#8884

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com5Сторінка автора

ольга Бондаренко«Можливо, мистецтво це саме те, що врятує світ»

1 Дивлячись на ваші картини,

можна помітити, що серед них

переважають портрети. Напевне

Вам найбільше подобається зобра-

жати емоції?

Так, але не лише емоції. Обличчя будь-якої людини цікаве. Цікаве своєю за-гадковістю, таємничістю. Воно длямене наче послання, але не звичайне, азакодоване, яке саме я маю розгадати.Найбільшу загадку несуть, чи, кращесказати, приховують, очі. Навіть у лю-дини з найспокійнішим характеромвони можуть приховувати такі при-страсті, про які б ніхто і не здогадався,а художник повинен відчути все, щовідбувається у людини в душі. Очі –дзеркало душі, і художник, малюючи,кожного разу зазирає в це дзеркало.

2 Чому Ви віддаєте перевагу –

фарбам чи олівцям? Чи є у Вас

якийсь улюблений стиль?

Перевагу віддаю олівцям. В графіціпрацюю переважно такими матеріа-лами як графітні олівці, акварельнікольорові олівці, також використовуюв своїй творчості вугілля, пастель, ге-леві та кулькові ручки. Стосовно фарб,роблю спроби працювати й ними, асаме акрилом, та поки що не дуже ши-роко їх використовую. Пробую себе врізних техніках, матеріалах, аджежиття – то вічний пошук.Не скажу, що я є прихильницею яко-гось конкретного стилю чи техніки,творчий процес і результат мають бути«смачними», бо коли я творю на почут-тях, техніка обирається підсвідомо, всевиходить якось саме по собі, на одному

подиху, наче рука сама водить олівцемпо папері.

3 Коли у Вас виникло це захоп-

лення? Можливо хтось у Вашій

родині підштовхнув Вас до цього?

Малюванням захоплююсь з ранньогодитинства. Підштовхнула мене доцього, як розповідали батьки, подругамоєї мами, відома в творчих колах ху-дожниця, яка, побачивши мої ма-люнки, що я малювала здається в 4-хрічному віці, сказала, щоб мені частішедавали папір, фарби, олівці і щоб я ма-лювала, бо здається у дитини є здібно-сті. Тепер сподіваюсь, що вона булаправа :)

4 Ви художник-самоучка чи вчи-

лися у якійсь художній школі?

Навчалась я у художній школі. То булиодні з найкращих років. Навчання булонадзвичайно цікавим. Дуже вдячнанашим дорогим викладачам за все те,що вони зробили для нас, за ті знання,які ми здобули завдяки їм. Стільки різ-номанітних предметів викладалось,стільки напрямів. З кожного предметавзяла для себе щось корисне, не можупросто так відокремити якийсь один ісказати, що він був найкращим чи най-цікавішим. Всі вони рівномірно впли-нули на мій розвиток, розвиток моєїтворчості , хоча можливо тоді я ще й незамислювалась над тим, що моє захоп-лення стане моїм життям. Взагалі ху-дожня школа була основою всьому,можна сказати фундаментом мого ху-дожнього навчання. Хоча скажу також,що перші цеглинки було закладено ще

до школи моїм вчителем з художньогогуртка. Так, це були перші пізнаннятворчого світу.

5 Серед Ваших робіт можна по-

бачити також розписаний

посуд. Це ніби продовження ху-

дожньої творчості? Що Вас надих-

нуло на це?

На розпис посуду мене надихнув новий2014 рік. Я була в роздумах, які ж по-дарунки зробити рідним. Час йшов, анічого оригінального не вигадувалось.Та раптом я пригадала, що нещодавно


Dexter30 х 40 см

графітні олівці, папір

#3749

Інтерв’ю6Країна творчості JURAMAX www.juramax.com

придбала спеціальні маркери для роз-пису посуду і вирішила зробити всімподарунки у вигляді бокалів з малюн-ками на новорічну тематику. Здається,вийшло не погано :) З тих пір пробуюсебе в цьому напрямку, мені простоприємно вигадувати якісь цікаві сю-жети чи просто персонажів, яких зоб-ражаю не лише на папері, а й на трішкиновому для себе матеріалі – порцеляні,склі, кераміці.

6 Чи легко бути художником в

Україні? Що хотілося б змі-

нити?

Хотілося б, щоб було побільше можли-востей для створення виставок. Хочане буду жалітись, в нас є молодіжні ор-ганізації, з якими з радістю співпра-цюємо, з їх допомогою влаштовуємовиставки та різні заходи творчого ха-рактеру, де можна поспілкуватись танасолодитись творчою атмосферою.

Розвиток творчого майбутнього як внаших руках, так і в руках тих, хтокерує нашою державою, вони такожмають давати зелене світло тим, хтоможе і хоче нести прекрасне, можливо,мистецтво це саме те, що врятує світ.

7 Часом можна почути, – щоб

стати відомим, потрібно трохи

таланту, але багато терпіння і прак-

тики. Що Ви могли б порадити ху-

дожникам-початківцям?

Це правда, треба працювати над собою,практикуватись, звісно, й талант граєне останню роль. Та от, що я додам довсього цього, – своєю улюбленою спра-вою треба жити, нею треба дихати, тодіщоденна практика буде частиною тебе,а не просто потрібним навчанням; вонабуде цікавою, не скажу, що легкою, незавжди, та вона буде бажаною. Творітьі ніколи не кидайте своєї улюбленоїсправи, як би важко вам не було. █

Інтерв’ю з Ольгою Бондаренко

провела Леся Гринько.

1 серпня 2014

Мистецтво - це квітка. Життя - зелений лист.нехай кожен художник постарається створитисвою квітку - чудовий витвір, який покаже

світу, що можуть бути і є речі, не менш коштовні та кра-сиві, і більш довговічні, ніж саме життя - вислівЧарльза Ренні Макінтоша (1868-1928), шотландськогоархітектора, художника і дизайнера, родоначальникастилю модерн в Шотландії. Макінтош об'єднав у своїйтворчості сучасність і дух романтики, він автор прекрас-них малюнків квітів і пейзажів, виконаних аквареллю.творчість дизайнера в його розумінні символічно упо-дібнювалася процесу природного творення, співпрацілюдини з творцем. █



літні кицькирозпис

#10167

Інтерв’ю


Ірина Фролова (плешкова)MissCoonм. Київ, українаhttp://juramax.com/profile.php?id=1120

Худ ож н и к - с а м оу ч ка ,родом з міста ЛиткаріноМосковської області. Ра-

ніше займалася малюваннямпортретів на замовлення, але наданий момент я малюю для себе– замовлення бувають, але дуженечасто. Створюю малюнки дляфірми Принтіо, є свій онлайн-магазин, в якому можна купититовари з моїми роботами – фут-болки виглядають дуже класно! Також захоплююся фотогра-фією, зокрема – макро і портрет-ною зйомкою. Дуже люблюмануальну оптику і старі фото-апарати – у мене назбираласяпристойна колекція з 11 об'єкти-вів на всі випадки життя, і 5 фо-тоапаратів різних поколінь. Малювати я почала п'ять роківтому, це точка відліку, коли явперше в житті виконала порт-рет на замовлення. Малюватимене ніхто не вчив, все виходилометодом "наукового тику", такяк і у фотографії. Головне в ційсправі – практика. Чим більшемалюєш, тим більше працює го-лова, тим більший досвід і роз-вивається пам'ять, відточуєтьсятехніка. Звичайно, впершевзявши у руки олівець, намалю-вати щось з голови буде пробле-матично, тому требаспостерігати і бачити всякі дріб-ниці. Кожна деталь портретаможе кардинально вплинути на

"крутих художників" на адресуновачків, котрі дуже люблять по-критикувати незнання анатоміїабо незнання азів академічногомалюнка. По-моєму, такі ре-пліки подібні на "говори м'ясо, ане риба". Людина малює саметак і саме зараз, тому що вонахоче малювати саме те, що вонанамалювала, і саме зараз. Вонане зможе повторити точнісінькотакий же малюнок через десятьроків – емоції будуть інші, на-стрій, погляди. Тому закликаю

кінцевий результат. Головне –навчитися грамотно користува-тися тими знаннями, які у тебе є.В малюванні мені дуже допома-гає і захоплення фотографією –постановка світла при зйомціпортрета впливає на сприйняттяроботи глядачем. Малювання і фотографія це длямене спосіб спілкування з тими,хто мене навіть і не знає. Я вкла-даю емоції, деякі це відчувають,бачать. Оскільки не завжди зна-ходяться слова, щоб описатиякісь свої емоції, переживаннячи думки, то для цього завжди єолівець, папір і фотоапарат. Дуже дивно бачити коментарі

Nomnomnomфотоапарат: Nikon D60 Юпітер 37а + макролінза

#4123

Сторінка автора8Країна творчості JURAMAX www.juramax.com


художників-початківців не звер-тати увагу на критику, потрібнозрозуміти для себе – навіщо ямалюю? для кого? для чого? ічому? Дуже хотілося б знайти час длястворення уроків малювання,думаю, що мої знання та досвідмогли б знадобитися іншим ху-дожникам і людям, які хочуть

навчитися малювати, але бо-яться починати. А взагалі, є у мене велика мрія –в 2010 році мої роботи, при-свячені групі Depeche mode буливідібрані для арт-бука. Зви-чайно, для мене це був шок. Умене було дуже багато робіт зДейвом Геханом і МартіномГором, і настав день, коли вони

самі їх побачили. Це був неви-мовний захват! Я дуже споді-ваюся, що настане день і кількамоїх робіт потраплять в рукиучасникам групи Linkin park –буде що внукам розповісти. Дуже хотілося б сказати всім по-чатківцям художникам – якщовашу творчість не розуміють, іви готові закинутималювати/фотографувати/май-струвати, то просто знайдітьодну людину, яка буде вас підт-римувати у всіх починаннях і увас не залишиться сумнівів "тво-рити чи не творити". І головне –малюйте в своє задоволення, ане заради слави, багатства і ви-знання – тільки тоді це будесправжня творчість. █

ЧестерA3, простий олівець

#4106

нюA5, простий олівець, ватна паличка

#4019

Сторінка автора



10Країна творчості JURAMAX www.juramax.com


Андрій олеськівAntologichttp://juramax.com/profile.php?id=119

країна: Українамісто: Львіввік: 25професія: економістулюблена музика: Oasisулюблений фільм: Хоробре серцеінтереси: поезія, фото, мандрівки. █

Будапештфотоапарат: Nikon D3000, Об'єктив 18-55 kit

#650

Будинок парламенту (угор. Országház) - рези-денція угорського парламенту на березі Дунаюв Будапешті. У архітектурі будівлі в дивовиж-

ний спосіб переплелися неоготичні елементи тавпливи паризького боз-ару. █

джерело: Вікіпедія

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com11Андрій Олеськів


***

Рабів до раю не пускають*В неволі дохнуть, як скотиНемовби пси скажені лаютьВ обіймах долі-марноти.

На ланцюгах у пеклі часуГризуть недоїдки сторіч.Чи діждемося свого Спаса,Який збудує Нову Січ?!

*Вислів Івана Сірка

16.12.2012

#417

Тебе нема з минулої весни

Тебе нема з минулої весни,А я чомусь продовжую чекати,Що знову ти прийдЕш у мої сни,П'янким, кавовим ароматом...

Очей твоїх блаженна чистота,Народжена з гірського кришталЮ.Немов сухе вино твої уста,Із присмаком гіркого мигдалЮ...

Весна 2011

#322

Спогад

Я спогад заховаю у шухлядуНехай лежить... Настане слушний часДістати із полиць чиюсь порадуПро те, як танцювати перший вальс.

Про те, як залишитися з душею,Про те, як не згубити власний шарм.Про те, як розмовляти із зорею.В той час, коли мовчить самотній став.

Про те, як назбирати щастя жменюІ де знайти найкращу із прикрас.Я спогад заховаю у кишенюНехай живе... Настане слушний час.

11.11.2012

#344

Я йду, щоб повернутись незабаром

Я йду, щоб повернутись незабаром,Із попелу невіданих світів.У далечінь незнаним тротуаром,Захоплений колискою вітрів.

Я йду, щоб повернутись незабаром,Із попелу змарнованих життів.Не хочу бути я живим товаром,В міцних руках усміхнених катів.

Я йду, щоб повернутись незабаром,Із попелу прихованих надій.Роки прожив, надіюся, недаром,У пошуках нескорених стихій.

26.06.2012

#343

фотоапарат: Nikon D3000, об'єктив 18-55 kit,

місце: Синевирський Національний природний Парк

#284



лихолат неляNeliahttp://juramax.com/profile.php?id=1121

країна: Українамісто: Тернопільвік: 16

Моє улюблене хобі це фотографувати! Захоплююсь цим віднедавна. Подобається фотографуватиприроду, людей. Дуже мені подобається старовинний стиль фото, і також чорно-білий. Улюб-лена моя цитата: "Лише завдяки свого хобі (фотографії) можна самовдосконалитись". █

фотоапарат: Nikon D3100

Залізничний вокзал м.Тернопіль

#4054

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com13Стаття-репорт


9серпня в Києві спостерігалась поява до-волі великої кількості людей абсолютнорізного віку із дивним зелено-оранжевимкольором шкіри, заплямованим весел-кою одягом і геть непристойними по-

смішками на обличчях. Серед них ще траплялисьособливо небезпечні особистості з провока-тивними картонними табличками «Без-коштовні обійми».Осередком цього морального Со-дому був Льодовий стадіон. Саметам під невигадливу, але рит-мічну музику знайомі і незна-йомі люди з воістину дитячимзахватом розфарбовували одинодного, влаштовували бої водя-ними пістолетами, висоло-пивши кінчик язика,зосереджено витискали відбиткидолоней на стіні Миру. Втомлені, діставши з завернутих в це-лофан рюкзаків бутерброди чи потягуючикуплені прохолодні напої і примруживши очі, спо-стерігали за барвистим натовпом. Найбільш екс-тремальним робили безкоштовний аквагрим ізачіски в стилі Франкенштейна. Так в Україні вдруге проходив фестиваль фарбГолі. Запозичений в Індії, він тим не менш чудовоінтегрувався в у дозвілля українського соціуму.Тут люди відкидали вік, посади, будь-яку серйоз-ність і дозволяли собі побути божевільними. Спо-чатку було трохи химерно бачити кремезниххлопців у водолазних масках і з іграшковими пі-столетами, але після того, як в твої легені потрап-ляв кольоровий пил, разом з ним там з’являлось

відчуття, яке улюблена Меррі Поппінс називалаСмішинкою і ти мимоволі піддавася цьому карта-тому шалу. Звісно, мед не без дьогтю, різала вуха переважноросійська мова ведучих і засмучувала кількаразованестача фарби. Проте в порівнянні з отриманим

позитивом це видалось дрібницями. Пора-дувало, що організатори фесту влаш-

тували все геть по-іншому, ніжминулого року. Дуже актуаль-

ною була ідея створенняфлешмобу, коли учасники,підкидаючи фарбу, утворилиу повітрі український пра-пор. Такі, здавалося б, дріб-нички все-одно згуртовуютьі створюють певне відчуття

єдності. Безумовно багато в чому

дружня і позитивна атмосферазавдячує організаторам (хотілося б

подякувати пану Григор’єву за таку чу-дову ідею і креатив). Проте надзвичайно великуроль зіграли і люди, що прийшли. Схоже сприй-няття натовпу було на концерті гурту «ОкеанЕльзи» 21 червня. Коли людей надзвичайно багато,але вони не сприймаються «сірою масою», а ско-ріше різномасною мозаїкою. Тож в самій гущі, тине розчиняєшся, а стаєш частинкою, привносячи,а не жертвуючи власною індивідуальністю. █

Автор: Аня Тарасенкоkot_chechir

http://juramax.com/profile.php?id=1176

Фестиваль фарб: Holi Day,або веселкова феєрія

авто

р іл

юстр

ац

ії: Ю

рій

Ба

рд

ич. К

ом

п’ю

тер

на

гр

аф

іка


Saturnine JewelrySaturninehttp://juramax.com/profile.php?id=198

Мабуть всі творчі люди з дитинства полюбляли ма-лювати. Тому нема нічого особливого в тому, що ятеж цим захоплювалась давно. Мої мрії супер-

ечили одна одній, так як я хотіла бути і художником, і пале-онтологом. Але доля склалась взагалі по-іншому. Я вступиладо економічного вузу і почала переконувати себе, що малю-вання - то є заняття не прибуткове. По закінченню навчанняя працювала в магазині матеріалів для творчості і там зрозу-міла, що мої сумніви розвіяні.Адже творчість може принести не тільки задоволення, а йгроші. Так як моя робота була пов'язана з виготовленнямприкрас, то я продовжила розвиватись у цьому напрямі і від-крила для себе кольчужні техніки. Тоді, кілька років назад,інформацію про них можна було знайти тільки на зарубіж-

них сайтах. Та, оскільки я безнадійно закохалась в кольчуги,то самовіддано вивчала всі види плетень і експериментувала.Вироби з металу мене завжди приваблювали найбільше. Ра-ніше я купувала готові кільця для своїх виробів у магазинахбіжутерії, а зараз я можу виготовити свої, що дає значну сво-боду у виборі матеріалу та візерунку. Палеонтологія такожне пройшла повз :) У колекціонера я можу придбати скам'яні-лості, які використовую у прикрасах. Кольчуги - це моя при-страсть. Рельєфні, наче луска рептилії, як скелет міфічнихістот, як обладунки воїна. Головоломні конструкції гіпноти-зують, мов фрактали... На даний момент моєю ціллю є пе-рейти на вироби з благородних металів і натуральногокаміння. Також мрію займатись ювелірною справою. █

Кулон "Морськазірка"посріблені мідні кільця, кришталеві на-

мистини

#3205

Комплект браслет тасережки "ловці снів"біжутерний сплав під мельхіор, чеські

скляні намистини

#1873

Комплект з кришта-левими підвісками інамистинамибіжутерний сплав під мельхіор, кришта-

леві намистини і підвіски, стрічки з ат-

ласу та органзи

#1887




Кольчужне пле-тіння в наш часв и к о р и с т о в у -

ється в ювелірнійсправі, розвивається вгалузі handmade та маєглибоке історичне під-грунтя. Кольчуга – цесередньовічний обладу-нок у вигляді сорочки зметалевих кілець, про-смикнутих одне в однета скріплених малень-кими клепками. найдав-ніші знайденіекземпляри належаликельтам і датуються IVстоліттям до нашої ери.простий спосіб плетіннякольчуги — «1 в 4»: укожне кільце протягу-ється чотири інших. █

ЦікавоВ багатьох іграх і кни-гах фентезі зустріча-ється слово «chain mail»— що фактично є тавто-логією. Англійськеслово mail позначає самекольчугу, тому словоchain взагалі зайве. такес л о в о с п о л у ч е н н я(«chain mail») викори-стовується, щоб коль-чугу не плутали зпоштою («mail»).


Кольє з комплекту "Ісіда"оплетені біжутерними кільцями кабошони

та намистини з натурального гематиту

#9344

Браслетбіжутерні кільця та скляні намистини

#9351

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com15Кольчужне плетіння




леся ГринькоMelaverdehttp://juramax.com/profile.php?id=3

країна: Українамісто: Старий Самбір-Віденьвік: 27

Захоплююся плетінням і вишиванням бісером та нитками, верховою їздою,музикою і легендами. Особливе місце серед моїх хобі займає фотошоп. Такожподобаються походи до старовинних замків та історія. Цікавлюся літерату-

рою і мистецтвом, в результаті чого стараюся над розробкою сайту Juramax :) Сенсжиття – це удосконалення самих себе. █

незворотність часуAdobe Photoshop

Wien 20.08.2013

#5885

Яблуко і лідAdobe Photoshop

30.07.2012

#6567Колаж в сучасній інтерпретації - це створення цілого

зображення з декількох окремих фрагментів інших зоб-ражень, часто за допомогою Adobe Photoshop та інших

графічних редакторів. В основі створення цифрового колажу –робота з шарами. В процесі можуть застосовуватися різні типи

накладання, змішування і прозорості. █



Драконзалізо, дерево, льон

75 x 60 см

2011

#3410

олег Вовченкоivanovhttp://juramax.com/profile.php?id=49

країна: Українамісто: Львіввік: 26

Незважаючи на молодий вік, львівський митець Олег Вовченко вже понадшість років займається ковальством. Спочатку він освоїв ужитково-при-кладне мистецтво, яке дозволило здобути необхідні навички роботи з ме-

талом, осягнути всі тонкощі професії, а потім – виникла ідея виготовляти картини,оживляти творчі ідеї, що зароджувалися підчас роботи в кузні.

Так з іскри натхнення народився цикл робіт «Фентезі». Казкові герої, міфічні тварини, лицарі, що вирушають на двобій ізстрахітливими чудовиськами – ось персонажі, які народжуються з полум’я уяви та горнила фантазії художника. Авторськийстиль Олега Вовченка – легко впізнаваний. Достатньо один раз побачити його роботи і ви безпомилково впізнаєте його любовдо деталізації, увагу до найдрібніших деталей, пошуки нових форм та текстур. Як справжньому митцеві, йому вистачає та-ланту та вмінь, щоб вдихнути життя у такий, здавалося б, холодний метал. █

Художнє кування –обробка металевоговиробу методом га-

рячого кування, щообов'язково має властиво-сті художнього витвору.Виготовлення виробів ви-конується в кузні. Холоднє кування самород-них золота, срібла, міді, за-ліза, а також метеоритногозаліза було відоме в Єгиптіі Передній Азії за кілька ти-сячоліть до нашої ери. Га-ряче кування з'явилосявперше теж ще до н.е. в Пе-редній Азії, де люди навчи-лися видобувати мідь зруди. █





Юрій БардичeFJey http://juramax.com/profile.php?id=1

країна: Україна, місто: Львів-Відень, вік: 27, професія: архітектор.

Вивчаю мови, цікавлюсь астрономією. Люблю математику,ігри та задачі на логіку. Також моїми інтересами є футуризм,метафізика та історія попередніх цивілізацій.

Люблю малювати, писати футуристичні історії. Займаюськомп’ютерною графікою, в тому числі веб-дизайном. З 2009 рокупрацюю над власним проектом під назвою “JURAMAX”. █

Всесвіт, спіральних форм галактики, яскравізірки, планети. В суцільній темряві виблис-кують кольорові вогні. Планети із супутни-

ками обертаються навколо своїх світил гігантів,сповільнюється рух галактик, тепер все майже не-рухоме, а ми з колосальною швидкістю віддаляє-

мось назовні, все далі і далі. Космічні об'єкти пе-рестають бути видимими, практично зникають знашого поля зору, і все поринає в суцільну тем-ряву.

Виринувши з густої чорної маси, попадаємо до

Жирафка МіміВідень, липень 2013

гачкування, шерстяні нитки

#5214

Експеримент не вдавсяОповідання

Футуризм (від лат. futurum - майбутнє)- авангардний напрям у літературі ймистецтві, що розвинувся на початку

XX ст. здебільшого в Італії та Росії й пропагу-вав культ індивідуалізму, відкидав загально-прийняті мовні та поетично-мистецькі норми.Футуризм - це мистецтво антигуманізму, якемає відобразити настання часу техніки. Спря-мування футуризму можна виразити трьома«М»: місто, машина, маса. █


Країна творчості JURAMAX www.juramax.com19Юрій Бардич


просторої, світлої, - раптово нас оточують непро-глядні чорні сфери однакових діаметрів, середяких темні, меншого розміру, які клопітливо та вгармонії виконують свої циклічні оберти одна на-вколо іншої. А ми, в цьому ритмічному танці сфер,продовжуємо віддалятись. Елементи стають всеменшими і вже зовсім непомітними, лише певназакономірність зв'язків між ними стає все більшявною і тут проглядається певна однорідність.Речовина.

Чується голос: "Експеримент не вдався, речовинанестабільна." Бажана хімічна реакція не відбулась,- молекули залишились у своєму початковому виг-ляді.

У лабораторії, яка не відповідає нашим звичнимземним уявленням, все було чудернацьких форм.Біля експериментального столика стояли істоти вдивному одязі.

Марс. Жителі цієї планети жили спокійно та ща-сливо, як в один звичний день вчені виявили за-грозу своїй популяції через неминучу природнюкатастрофу. В той час вони працювали над вина-ходом вакцини проти невиліковної хвороби, якабула зовсім незначною у порівнянні з тим, щочерез 156 днів все живе мало вимерти за лічені се-кунди.

Через наближення метеорита значних розміріврозпочалось приготування до повної евакуаціїМарсіян з планети. Порятунком на той час буламожливість переселитися на планету Земля, так яквона була найближче та більш-менш відповідалаїхнім потребам для виживання. Для них це пере-селення мало бути наймасштабнішим випробову-ванням за все існування їхньої цивілізації. Аджедля них на планеті Земля клімат був незвичним,але, на превеликий жаль, у них не було іншого ви-бору.

Декілька кораблів, які були вщент заповнені мар-

сіянами, вирушили в політ, і майже успішно при-були на Землю. Були великі втрати як марсіян, такі запасів їжі, до якої вони звикли. Багато з них, небудучи готовими до зміни клімату та умов прожи-вання, одразу захворіли і померли. Вони не моглихарчуватись тими видами флори та фауни, якімогла подарувати Земля. Єдине, що їм залиша-лось, це боротись за життя, так як на їхній ріднійпланеті загинули всі, хто залишився і загинуло всеразом із атмосферою. Планета перетворилась вчервоний мовчазний камінь, який завис в трагіч-ному просторі звичайних космічних подій.

На Землі народжувались діти з фізичними відхи-леннями. Тільки через сотні років вони навчилисьпристосовуватись до життя на планеті Земля. По-ділились на племена, почались міжгрупові вою-вання, вижили найсильніші та найпристосованішідо земних умов.

Були важкі часи, постійні переходи з однієї тери-торії на іншу. Перші знаряддя праці, житла в пече-рах, все спочатку. Серед них були марсіяни, які

спогади про літоВідень, жовтень 2010

дерев’яна плита, акрил

#91




намагались записати на каменях спогади про їхнюпланету, життя на ній і про велику катастрофу, щобпередати іншим поколінням.Через свою жорстокість і мутацію деякі племеназдичавіли, намагаючись захопити житлові посе-лення кмітливих пращурів для порятунку своїхжиттів. Це призвело до їх повної деградації, колинатомість інші боролись розумним способом за ви-живання. Групи мутантів, які набули твариннихзвичок, перетворились на сучасних мавп, майжевтративши свій інтелект, і через поступове присто-сування до холодного клімату обросли волоссям.Сучасне людство не один раз розшифровувало за-писи "марсіянських" племен, вважаючи ці історіїлегендами і постійно дивуючись тому, як примі-тивні племена тих часів могли знати про астроно-мію більше за нас тепер. А вони писали про своєжиття та порятунок з рідної планети. Писали прокатастрофу, яка за їх розрахунками мала статись іна Землі. Про що було написано племенем Томайо,нащадками марсіян.

Землянам загрожує небезпека, але більшість неусвідомлює того, що цивілізації може настати кі-нець. І ніхто не приймає жодних заходів.

В цей час люди вирішують буденні справи. На кон-ференціях обговорюють, яких тварин вберегти відповного знищення, заносячи їх в червону книгу.Розповідають про те, як людство вже достатньоюмірою познущалось з природи.

Людство поринуло у вирішення глобальних про-блем по захисту усіх живих істот, найменуванняяких не змогла б запам’ятати жодна людина на ційпланеті. І тут ми віддаляємось в іншу галактику, вякій знаходиться планета небачених розмірів, ото-чена на великій відстані трьома велетенними зір-ками, які, здавалося, знають всі таємниці цьогонезміренного всесвіту.

На цій планеті живуть істоти, в яких інтелект знач-ною мірою перевищує людський. Так як людськийперевищує інтелект тварин. Тут в звичайний день

збирається міжгалактична конференція, на якійрозглядаються всі види живих істот в навколишніхгалактиках. Один із учасників зачитує список дея-ких видів живих істот. Звучать десятки різних най-менувань, і раптом поміж них проскакує однемайже непомітне для інших словосполученняГомо сапієнс, він, не зупиняючись, читає дальше.

Конференція присвячена вбереженню кожноговиду істот в галактиках, так як вони були занесенів міжгалактичну червону книгу по вимиранню. Ба-гато були проти того щоб примітивних істот, безінтелекту, куди входили земляни, заносити в книгу.Натомість інші обурювались, висловлюючи думку,що вони також живі та потребують нашої допо-моги.

В той час ми опиняємось поза межею трьохзірко-вої системи, виринаємо з галактики, віддаляємосьтак далеко, що все стає таким мізерним і темним...Тиша. Пробиваючись крізь неї, ми потрапляємо вінший світ, який являється атомом молекули речо-вини того гігантського всесвіту, над яким такожпроводять експерименти. █

автор: Юрій Бардич© 2011

#88

Зошит, кулькова ручка

Відень, 24.11.2011

#113

ольга ГірнякAmster_Damahttp://juramax.com/profile.php?id=1079

країна: Українамісто: Львів

Народилась і живу у Львові. Навчаюсь в ЛНУ ім. Франка наукраїнській філології, працюю журналістом у львівському ін-тернет-виданні.

Перший свій вірш написала у школі, в 5 класі. Останні 5-6 років пишустабільно. Окрім віршів, пробую писати прозу. Маю також 4 авторськіпісні. За останній рік прийняла участь в багатьох літературниках, атакож організувала кілька своїх.Найчастіше вірші пишуться, коли мені сумно або коли дуже сильнийприплив натхнення. Раніше писала вірші зі стандартними віршовимирозмірами, а зараз трошки експериментую. █



Мамо, не злись на сво́ю до́ньку, що обралаБезро́змірний шолом, а не вплітала в коси квіти.У ці безсонні ночі вона хлопців рятувала,Яких косили кулі. Хтось поранений, хтось вби-тий.

Не раз впаде сльозина під шалений гуркіт бою,Не раз від страху серце завмиратиме у грудях,Коли протести мирні на очах стають війною,Бездушні яничари знов стрілятимуть по людях.

Не лай свою́ доньку,́ що не верталася додому,В ці дні чиєсь життя залежало від її рук,І падала від втоми, годувавши невідомих,Всіх, хто віддано боровся проти беркутівськихсук.

Не плач, матусю рідна, не мочи сльозами очі,Хто вмер, того не ве́рнуть. А я тут, я ще жива.Ми, дівчата українські, стали з хлопцями пліч-о-плічЗа народ і за свободу. Не тримай на мене зла.

Політики голосять без кінця пусті промови,Не слухай їх, матусю, ця система вже іржава.Через їх байдужість хлопці в трунах вернутьсядодому...Я лю́блю свій народ, та ненавиджу державу!22.02.2014

#9987

Дівчатам і жінкам Майдану

Н ародилась 01.06.1990р. в м. Івано - Франківськ. Навчалась в Прикарпатському національномууніверситеті ім. В. Стефаника (ПНУ) в Інституті мистецтв по спеціальності художник-ди-

зайнер образотворчого мистецтва (спеціаліст). Обраною спеціалізацією був іконопис. На даний мо-мент працюю в художньому салоні "Ортус" (м. Івано-Франківськ). █


Міліянчук Христина(творчий псевдонім "тинка")

Різдворозпис по склі

30 х 40 см

темпера, скло

#3435

Марія, заквітчана славоюрозпис по склі

60 x 80 см

темпера

#3012

Дотримуючись канонів іконопису, стараюсь внести щосьнове. Аналогічної ікони не існує. В цій роботі використано 2іконографічні схеми - "Нев’янучий цвіт" і "Неопалима Ку-пина".

Творча робота на іконографічну тематику

Plas_Tunka

http://juramax.com/profile.php?id=1070


достатньо розби-раються в мистецтві іне можуть правильновизначити актуальністьі цінність художника тайого твору.

Саме тому творчілюди приходять до вис-новку, що сучасний хо-роший художник не той,хто вміє малювати, атой, хто спромігся доби-тися успіху на арт-ринку. А успіх цей залежить від активноїреклами самого художника. Загалом, будь-кого можна на-вчити малювати і продавати його роботи, якщо вкластикошти, виставляти в брендових галереях, створювати скан-дали, публікувати їх в «правильних» ЗМІ.

В Україні майже відсутня освіта в галузі актуального ми-стецтва – навчальні заклади мають традиційне спрямування,навчають тільки класичної школи і теорії. Проте, сучасне ми-стецтво буває і грамотним, яке керується не тільки самови-раженням, але має і концепцію, стиль, гармонію, змістовнопідібрані кольори, несе певне емоційне навантаження чи ві-дображає оригінальні сюжетні лінії. Є молоді митці, що ста-раються внести щось нове у мистецтво, не відмовляючисьвід основ. В цьому випадку найціннішими є порив, пошук,прагнення до нового, досконалого. Вони не прив'язуютьсядо свого особисто винайденого стилю, а знаходяться у по-стійному пошуку нових образів.

На мою думку, потрібно підвищувати якість українсь-кого сучасного мистецтва. Більшість хороших митців, досяг-нувши певного рівня визнання, копіюють самих себе, непіклуючись про те, щоб створити щось нове, поексперимен-тувати, так і залишаються комерційними художниками, непрагнучи світового визнання. Загальносвітовому арт-ринкуцікаве не тільки комерційне мистецтво, а навпаки, більше за-цікавлення викликають саме експериментальні авторські ро-боти. █

автор: Міліянчук Христина


СучаСнЕ миСтЕцтвО – мЕйнСтрім,

кОмЕрція чи вияв таланту?

Сучасне мистецтво (з англ. Contemperari art)важко характеризувати термінологічно точ-ним поняттям. Воно різноманітне і вбирає усебе дуже багато нових прийомів, наприк-лад, колаж, фотомонтаж, декупаж, інсталя-

ція, перфоманс, хеппенінг та ін. Ускладнилась жанрова тастилістична класифікація – не існує жодної чіткої категорії.Сучасне мистецтво – це повна свобода, засіб вираження емо-цій, пізнання, філософських роздумів про світ.

Багато хто з сучасних митців вважають, що для того, щобмати відношення до мистецтва, не обов’язково вміти малю-вати. Зважаючи на різноманітність технік самовираження,можливо і так. Але в будь-якому випадку я вважаю, митецьповинен мати освіту. Важливо знати історію розвитку ми-стецтва, розуміння його значення і впливу на навколишнійсвіт, розвивати естетичне чуття. І як взагалі за допомогоюмистецтва виразити свою думку, ідею, якщо ви не знаєте, якце правильно зробити?

Дедалі частіше відбуваються виставки з незвичними,креативними і дещо божевільними експозиціями. Частовони супроводжуються характерним перформансом. Так бимовити – сучасний андеграунд. Передові художники не пі-клуються про якість своїх робіт, критикують основи ми-стецтва, намагаються знищити саме поняття авторства,авторського почерку.

Все частіше мистецтво стає бездумне, безконцептуальне,без розуміння живописних технік. Кожен може створити різ-нобарвне полотно, епатажно одягнутись і представити себегеніальним художником. Автори хочуть подати себе надміруексцентричними і бунтарними. Проте виглядає це зовсім поінакшому – не допрацьовано, недбало, неохайно – повна не-повага до мистецтва. Андеграунд перестав бути собою, ставмодним, новим комерційним проектом, мейнстрімом.

Деякі художники вдало прикривають свій несмак, лінь іповну відсутність таланту за абстракційними, новітніми, шо-куючими творами. Але чи можна це назвати витворами ми-стецтва? Це скоріше бажання продати недосвідченомубізнесменові кічову роботу за високою ціною. Саме завдякитаким художникам якісне мистецтво занепадає і знеці-нюється. Люди в нашому пострадянському просторі ще не

Ангел-охоронець30 х 40 см

жовткова темпера, левкас

#3432

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com23Стаття


Юрій ЯсковецьYakovhttp://juramax.com/profile.php?id=200

Здобуваю освіту будівельника, проте моє хобі – фотогра-фія - помаленьку переростає у спосіб заробітку, щомене дуже радує. Фотографією зацікавився ще з дитин-

ства, думаю, багато дітей хотіли поклацати фотоапаратом, абатьки забороняли, чим ще більше підігрівали їхній інтерес.Серйозно займатись фотографією почав трохи більше, як рікназад, тоді їздив на різні курси до рівненських фотографів.При можливості відвідую майстер-класи для розвитку та на-тхнення. Проживаю в маленькому містечку – Костополі і,щоб якось брати участь в його культурному розвитку, спільноз колегою Кальчуком Богданом плануємо створити фотоклуб,

який поки що існує тількина сторінках інтернету, алев планах це повноціннийклуб з виставками, фототу-рами і тому подібне.Люблю активний відпочинок, спорт, подорожі, надихатисьмузикою та фільмами. █

фотоапарат: Nikon D3100, з об'єктивом nikkor 18-105

Костопіль, в лісі

#2425



Країна творчості JURAMAX www.juramax.com25Юрій Ясковець

Хто в домі хазяїн?фотоапарат: Nikon D3100, з об'єктивом nikkor 18-105

Костопіль

#2073

Дитяча щирістьфотоапарат: Nikon D3100, з об'єктивом

nikkor 18-105

костопільський музей лісу

#2074

“Фотографія, як і картина – це душа світу, через призму душі автора.”

Володимир Конті (NN (Невідомі))




трач Руслан ВікторовичRuslanhttp://juramax.com/profile.php?id=1230

Народився і виріс в улюблених Карпатах в невеликому селищі біляпідніжя Чорногірського масиву. Саме цьому простому факту завдя-чую всім, що маю зараз в житті, бо гори були тим рушієм, що про-

будили в мені любов до світу довкола. Фотографія стала певнимматеріальним вираженням цього. Самою фотографією займаюся близькосеми років і продовжую все більше і більше захоплюватися цією, на першийпогляд простою, справою. Я не звертаюся до цього виду діяльності як до

мистецтва, для мене значно важливішим є вплив фотопроцесу на людину – це певний шлях самовдос-коналення. Це спосіб усвідомити, як ти бачиш світ і зрозуміти свої життєві цінності. █

Знаєте, буває в горах туман як туман, а єякєс таке нешєстє, шо може посередбілої днинки мряка така упасти, шо невидно куди ступати, то часто людина і за-блудитиси може. А є такі тумани, шо аж

душа радіє, краплі води зависают в повітрі і таквиблискуют, як зірниці на небі, і супокій тоді такийна душі, і тілу приємність. Так тумани в горахвсєкі бувают, а старі люди уповідают ше таку істо-рію. Було то кажуть в ті часи, коли в горах було гетмало людий, як правило, люд тікав сюди з долин,шукаючи порятунку від панської влади, шукаючиволю, хоч яке тяжке тут було життє і багато небез-пек чатувало на сміливців. А ще по горам в недо-ступних кичєрах жили всєкий непростий люд.Раніше називали їх Зимлєними Богами, всілякімольфарі та віжлуни, та чинтонарі та всякі такі, шохристиєнинові навіть невольно називати їх. Жилитут відей з правіку, невідомо якого роду-племені,

люди їх боєлиси, але час від чєсу мусіли зверта-тиси до них, шукаючи поради чи ліку якогос, а чинавіть навпаки... Так і було цего разу. Кажут, прийшов один чоловікжити, чи то з Косова чи то з Ілінців, уже ніхтоточно і не уповіст, тай поселивси аж дес під БіловКобилов у тому місці, яке зарас Прислип назива-єтси. Прийшов не сам, а з двома діточками, старшудівчинку звали Оленка, а хлопчіка звали Іванком.Місце вибрав важке і похмуре, гори вкриті непро-никними лісами і скалами, тай тумани постійнотам майже трималиси за вершєк Білої Кобили, від-лякуючи непроханих гостей. Видно тот чоловік ря-тувавси від якоїс біди і не хотів, аби його легкобуло найти. Мало помалу вирубував ліси на то-локи, поклав якус хатчінку, тай діточки росли йомуна утіху та й поміч. Все би було добре, але неда-леко жила якас баба, люди казали, шо вона Непро-ста, шо знає шош трохи ворожити, тай чинки можезробити, то люди її таки добре боєлиси, бо була

Рута-мятаЛегенда

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com27Трач Руслан. Рута мята


кажут лютої натури, тай фист ненависна до людей.То й чоловікові тому нераз перепадало сварок тоза межу, то ше за шош. А Оленка з Іванком обживалиси горами, тішилисисвітові і один одному, як то можут тішитиси тількидіти. Бувало Іванко нарве квітів тай принесе, абиОленка робила віночки чи вплітала собі в коси. Аз понад усих квітів та зілля різного, найбільше їйвдавалася рута-мята. Бувало вплітає в коси чер-вону квітку тай співає: "Ой чія то рута-мята заводою, за водою...." а Іванко сидит і аж рота від-криває так заслуховується. Але дитяче безтурботне життє скінчилоси раптовонаглою смертю їхнего дєді. Виртавси дес ночу зполювання тай попав в такий туман, шо забрів вскали тай вбивси. Так залишилиси Оленка з Іван-

ком гет самі, поки Іванка не забрали до себе в го-дованці якіс богачі з-під Погаря, шо не мали дітей,а Оленку май вже старшу взяла до себе в наймитота баба, шо вни жили коло неї. Гірко було Оленці без дєді тай в розлуці з брати-ком, а ще гірше було жити в тої баби. Бо вставаладо роботи ше за зір, а лягала спати уже при зорях,тай бувало так, шо і не ївши, та й ше бита. Але не-мала куди дітиси, тай мусіла терпіти. Дес вдава-лоси Іванкові прибігати до сестри, на короткухвилину, але так аби баба не дай боже не виділа,бо могло би їм бути лихо обом. Але вже не булоспівів та ігор і гірко плакалиси один одному. ХотьІванкові і добре жилоси в годованцях, але завшетянуло до рідної душі, а Оленка нічого не казалаяк ії тєжко живеси, лиш кратче утирала сльо-

Рута-мятаОдин знимок із серії по мотивах легенди "Рута-мята"

#5871



Трач Руслан. Рута мята

зоньки. Служба в Оленки була тєжка, робила все в хаті, тайкуталаси по надворі лиш мала одну заборону – невільно було ні під яким предлогом доківатиси дооднієї скрині. Баба тоту скриню берегла як зіницюока, а як мало шош собі там брати звідти, тоОленку нагонила гет від хати, аби вона нічого небачила. Частенько до баби приходив всєкий люд,бувало і опришки заходили, а іногди навіть панимогли добратиси по якимос своїм потребам. Іногдибаба сама пропадала з хати на деякий чєс. За дея-кий чєс, Оленка зачєла помічати, шо як баба берешош з тої скрині тай іде кудис від хати, то за не-довгий чєс на гори такий падає туман, шо не видноде ступити. А за такої погоди всєкі трафунки траф-лєютси, то маржика дес відіб’єтси від отари так шогоді пастухам найти, то людина навіть в такіймряці заблудити, а бувало так, шо і скалічитси десскалами, та всєкє бувало в ту лиху годину. Зачєлатоді Оленка шош догадуватиси, але разом з тимчинити, шо ніц не розуміє, а потихо, крадче слід-кувала за бабою. Якос одного дня єк баба відігнала Оленку від хати,вона лиш удала, шо іде гет, а сама сховаласи тайслідкує за нею. Баба тим чєсом відкрила скринютай дістала з неї люльку, але то непроста якас такалюлька, як то люди лакомі попахкати, а якас такиз вигляду непроста тай видно шо з якимос чін-ками. Баба ту люльку взяла сховала в тайстру тайпішла в ліс, а Оленка назирці за нею крадетси тайаби не дай боже не попастиси на очі старій. А тапо мочерам, тай по болотам шукає якіс сухі травита мохи, тай кладет то все до тайстри. А як, відей,назбирала то шо їй треба було, то пішла на кичерутай сіла коло каміння в лісі, тай зачєла собі шоштам чинтонарити. Оленка підкраласи ласицеюближче, аби видіти, шо вона там діє, а сама так відстраху дрижит, як лист на трепеті, але зарікласи,шо будь шо має вивідати бабину таємницу. Охякби знала бідашка, чим то все обернетси, то відейби тікала від баби світ за очі, а втім хто знає, шоби вона вчинила.... Баба тим чєсом зачєла набиватиту люльку тими травами тай зілєм, шо назбирала,тай почала розкурювати її. А то такий дим поваливз тої люльки і зарас таки зачєв туманом повзти по

землі, і ширитиси довкола, розпливатиси білим мо-роком. А такий жісний так якби живий був, білимимацаками наперед себе ловитси за все, шо можеухопитиси і тєгне ховаючи все під своїм білим по-кровом. Оленка зо страху і дихати забула, коли цепобачила… Ше страшніше, шо туман так ніби узд-рів її, і почав тігнутиси до неї. Оленка не сталадочікуватиси, поки її накриє ця біла примара, стрі-лов полетіла з того місця. Так шо і незчуласи як за-бігла в хату. Тоді то і Оленка все зрозуміла, і шосмерть її дєді була невипадковою, зрозуміла вона.Баба тота була справжньою босорканею-відьмою,шо чинками своїми заводила людей в каліцтва чито навіть зі світу і всєкі шкоди людем робила. Вирішила, шо будь шо має помститиси бабі і зро-бити так аби вона не могла шкоди більше людемробити. І так собі поміркувала, шо сила бабинаконче має бути в тій люльці, і якшо люльку зни-щити, то і баба вже буде не така страшна. За дея-кий чєс пару днів потому, як Оленка вивідалабабину таємницу, стара кудис подаласи надвір поякійсь своїй справі і так вийшло, шо лишиласискриня без нагляду. А Оленка лиш цего і чекала,миттю отворила ту скриню, дістала люльку, і чутьз переляку не випустила її з рук, бо відчула, якшош незрозуміле вірвалоси в її тіло, якас силапронзила все її єство, шош чуже і незрозуміле, алеОленка мала тверду волю знищити ту люльку івкинула її до ватри, шо якраз в печі горіла. Але ой де там простому вогню доснаги така сила,яка таїласи в цій люльці. Та певне.... Вогонь небравси до дерева, лише вогненними язиками нібигладив її різьблене тіло, але люлька не горіла. На-лякана Оленка виборсала люльку з вогню і вирі-шила покласти назад до скрині, аби потімзрозуміти потім придумати для неї якус управу,якшо її вогонь не бере. Тільки вона закрила скриню, як в хату урваласибаба. Такої страшної і лютої Оленка ще її не ви-діла. А ще більше за лють в бабиних очах Оленкапрочитала відчай і страх. З диким ревом накину-ласи вона на Оленку: "Ти все бачила! Як посмілати взяти те, шо тобі не належит!!!" Оленка пере-лякано забилася в куток і пробувала з відчую ви-брехатиси: "Я нічого не бачила, я нічого нікому не

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com29Трач Руслан. Рута мята


розкажу" .- Ах так! – зревіла ще більше баба. - Нічого не ви-діла? То і тепер не будеш видіти, бо як подивишсяна білий світ чи слово якес промовиш, то братиктвій дорогий Іванчик в ту ж мить упаде мертвим!- от такий страшний прокльон наслала люта бабана Оленку. В ту ж мить Оленка нажахана баби-ними словами міцно стулила повіки і вже небачила, а чула як шось глухо вдарилоси об підлогу.То стара босорканя впала мертвою, потратившиостанні свої сили на страшний прокльон… От таке буває в горах, великі таємниці ховаютсимежи кєчерами і полонинами, дивні діла і великімольфи творилиси раніше, а ше кажут до потопу,коли тут жили велети багато чого тут такого було,шо тепер людина і повірити не може. Тота люлькабула з тих часів і мала вона велику силу, великамольфа в неї була вкладена давніми мольфарами.Мала вона свою душу, і той хто торкнетси до неїмусів злучити свою душу з душею люльки і тристароків служити люльці, за це вона зупиняла плинчєсу для своєї служки і ні час, ні слабість, ні іншаплинність не торкаласи того, хто мав тут люльку. Шо було дальше люди по-різному розказуют,певно хто як може собі домислити так і говорит.Але з того чісу Оленку люди майже не виділи, ка-зали шо тікала вона від людей, тікала наосліп, топадаючи, то далі схоплєласи і тікала з закритимиочима. Оленка і справді уникала людей, аби не дайбоже не мати спокуси заговорити чи відкрити очі,і побачити світ божий. Аби не заподіяласи нагласмерть її братикові, послідній рідній для неї лю-дині. Але Оленка вже не була сама, душа люльки манилаі кликала її до себе, так шо і опиратиси не було сил.Вона давала спокій, він туманом заполонювавдушу Оленчіну, притишував біль та смуток, дававтерпіти холод і голод. А ще люлька постійно на-шіптувала Оленці про те, яке зілля треба збирати,тай в яку пору, як його правильно замовляти і ку-рити, аби утворився туман. Ніхто достеменно не знав, де Оленка, і братик їїІванко марно приходив на то місце, де вони часомздибалися, марно шукав її горами, марно приносивкожного разу руту-мяту. Оленка того дня, коли по-

мерла стара босорканя, втекла з тої ненависноїхати в глухі ліси, в такі кєчири, шо не кожен звіртуди забридає. Люлька допомогла призвичаїтисядо такого відлюдного життя, бо ж тумани стали їїочима, вона все могла бачити там, де туман накриєземлю. Не раз вона таким дивним поглядомбачила, як шукає її братик лісами, як з кожнимроком стає він все дорослішим і пишнішим легі-нем. І кожного року як зацвіте рута-мята приносиввін це зілля туди, де співала колис йому Оленка вдні їхнього щасливого дитинства. З роками Іванко став газдою, а шо люди казали, шовін прийшов з Ілінців, то прозвали його Ілаком, тайз того чєсу бере початок рід Ілюків. А як розріссицес рід, то люди з-під Погара поселилиси нижчетрохи тай утворили село Ільці. А про Оленку люди думали, шо згинула вона десу лісах. Лиш зачєли помічати люди шо зміниласита місцина з того часу, перестали нападати такінаглі та пудні тумани, які були до того чєсу, пере-стала маржинка пропадати і люди блудити. Лиштихими ранками легенький туманець ніби пестившовкові трави, приносячи вологу у найспекотнішупору, грав в проміннях сонячними блискіткамисвоїх крапель. А ше деякі люди кажут, шо туман той пах мятою,і то багато людей переконувалоси в тому, шо тотаки так є. Ніхто не знав тому причини. Колис горибули наповнені дивовижною силою, силою не відцього світу, силою дарованою велетами. Але всезмінюється з чісом, і нішо не вічне, так і сила ве-летів зникає з нашого світу, а разом з ним все од-ночас і лякало, і захоплювало. Хто може сказати,де зарас Оленка? Чи ходит дес в тілі людському лі-совими нетрями, а чи примарою жиє між світамивиконуючи свою службу, а може вже час її вийшов,може вже минули триста років її служби? Ого,ніхто то не може зарас сказати де вона, тай шо знею. Але дес як будете в тих краях біля гори БілаКобила тай потрапите в туман, то зупинітси намить, принюхайтесь, може відчуєте запах рути-мяти.... █



Інтерв’ю

Мистецтво – то погляд насвіт, його осмислення іпевна інтерпретація.

Кожен витвір, перш аніж він станезовсім незалежним, митець пропус-кає крізь себе і своє світовідчуття –можливо тому, коли роздумують надмистецьким твором, відразу заду-муються про автора або ж припус-кають яким він мав би бути. Іможливо розмова з митцем – то і єнайкраща екскурсія у світ його твор-чості. Сьогоднішнім моїм співроз-мовником є фотохудожник РусланТрач – талановитий верховинець,який вміє змінювати людей. Йогопроект «Инчий світ» («Інший світ» -Авт.) не залишає байдужим нікого,хто почав з ним знайомство. Цесправді інший світ, зі своїми зако-нами і силами.

- Натхнення: як би ви описали цейстан і чи можна якось його стимулю-вати? Як часто приходить, що васнадихає?- Звичайно, буває така штука, як на-тхнення, і я якось навіть декілька разівстикався з цим феноменом. Але якщонадіятися тільки на примхливих муз,то можна доволі довго чекати. На моюдумку, набагато важливіше мати розу-міння того, що робиш, і рухатися у ви-браному напрямку, тоді саме життяпочинає допомагати тобі, посилаючивчасно інформацію чи людей, які гово-рять речі, важливі для тебе, значущі.Саме життя тоді може надихати ‒ всійого аспекти і фарби раптом наби-рають ваги і значення. Тому для менеєдиний спосіб стимулювати натхнення‒ це пам’ятати про речі цінні, важливідля мене.

трач Руслан Вікторович

«Для мене єдиний спосіб стимулювати натхнення – цепам’ятати про речі, цінні і важливі для мене»

- Ваші фото дуже багато говорятьпро силу природи і силу людини - вякому віці приблизно ви вперше за-думалися над сутність природи, її ве-личчю?- Я не знаю (посміхається – Авт.). Ско-ріш за все, я не задумуюся над такимиречами, для мене важливіше бачитицю велич, не пропустити її за сіримиднями, за якоюсь гонитвою по колу, завласними амбіціями, страхами чи ілю-зіями. Ми доволі мало справді спогля-даємо світ, в якому жиємо ‒ чимразбільше часу проводимо в палатах свогорозуму власних рефлексій на світ і такмало зупиняємося, аби просто зупини-тися і роззирнутися довкола... Фотогра-фія дає мені таку можливість і це одназ цінностей фотомистецтва.

- У вас дуже особлива Гуцульщина -ваші фото її показують відміннимвід звичного нам світом. "Инчийсвіт" - чим він є для вас?- Не знаю, чому мене постійно нази-вають гуцульським фотографом, чи ка-жуть, що мої фотографії проГуцульщину. Напевно тому, що я самгуцул. Насправді я говорю не про Гу-цульщину, а про Карпати. Це велич, цеколиска народів, серед яких і моя Гу-цульщина ‒ вона сформувалася саметакою, бо виколихана на долонях Чор-ногори, напоєна водами Черемоша. Я,як той первісний гуцул, який прийшовсюди з рівнини, вдивляюся в ці гори, івони мені шепчуть щось своє. Тількисвіт інший і я чую інші звуки, бачу іншіобрази, до яких додається напевнотрохи ностальгії за світом, якого не за-

острів серцяІз серії світлин ансамблю бандуристок "Сонячна струна"

#5890


став.

- Чи хотіли би ви жити не в горах, абіля моря наприклад?- Я люблю подорожувати і мене захоп-лює світ ‒ якби мав можливість, я бипобував всюди, але повертаюся завждив гори ‒ тут знаходиться духовна пупо-вина, яка все ще живить мене.

- Коли живописець дарує/продаєсвою картину, в нього не залиша-ється її копії - чи змогли би ви від-дати якусь зі своїх робіт, незалишивши у себе електронноїкопії? Наскільки ви дорожите робо-тами?- Легко, без будь-якого жалю ‒ не тому,що мені байдужа доля моїх фото. Атому, що вони отримують власне життя‒ я ношуся з ідеями, реалізовую, алетільки до того часу, поки робота стаєготовою. Далі вони, як дорослі діти,ідуть у великий світ, іноді я їх зустрі-чаю, тішуся і ми далі розходимося посвоїх справах. Мене завжди дивувалазлісна боротьба за авторські права. Миставимося до власних фото як до влас-ності, як до того, що ми придумали ‒

хоча насправді це тільки наша інтер-претація людського насліддя, ти йогобереш ‒ пропускаєш через себе і від-даєш ‒ все.

- Якщо говорити про жіночі образиваших фотосерій - усі персонажідуже різні. А який, на вашу думку,образ ідеальної жінки?- Ідеальна? А хіба жінка вже не є іде-альною? Це ми, чоловіки, народжує-мося сліпими і немічними, як котята. Ажінка ще дівчинкою маленькою бігає,а вже Жінка! Правда, можна дуже по-старатися і приглушити в собі вперто імужньо жіноче начало і стати простоще однією нещасною людиною нашоїцивілізації. Але навіть тоді жінка про-довжує жити як бутон, який розкри-ється від першої краплини любові.

- Чи бувають періоди, коли не тво-риться - вичерпуються ідеї чи про-ста втома? Як порадите митцевідолати такі стани?- Звичайно, буває ‒ це як літо і зима.Такі періоди є природніми ‒ людина нежиє лінійно, ми діти природи, а там всескладається з періодів. Є час творити,

а є час зупинитися, щось осмислити,оцінити результат. Таких періодів неслід лякатися ‒ просто чекайте, зай-міться чимось іншим, тим, що прино-сить насолоду. Я, наприклад, люблюаудіокниги ‒ можна щось робити і од-ночасно читати – неоціненна штука).Можна і напевно потрібно взагалі бай-дики бити. Менше слухати всяких без-умних лозунгів про максимальнуефективність чи там про образ успіш-ної людини, така людина потрібна си-стемі, аби гарувала, як кінь, недовгежиття і, вийшовши на пенсію, було ви-жата і нікому непотрібна.

- Чи натрапляли на свої роботи уякомусь несподіваному для васмісці? Яка реакція?- Буває, звичайно. З останніх прига-дую: якось в іншому місті натрапив накалендар з церквами Гуцульщини, і по-бачив серед інших свою світлину. Такцікаво: посеред лісу, біля храму ‒ такнесподівано ‒ зустріти фото, яке тизробив на весіллі молодої пари на фоніцеркви.... Я ж кажу: фотографії живутьвласним життям, ходять власними до-рогами.



Інтерв’ю. Трач Руслан

- Що побажаєте тим, хто розуміє, щойому подобається фотомистецтво іхотів би спробувати ним займатися?

- Побажаю знайти золоту середину міжзадоволенням своєю роботою і незадо-воленням кінцевим результатом. Фото-графії не повинні подобатися ‒ інакшети зупинишся у власному розвитку іпочнеш повторюватися, але негатив неможе довго рухати людиною, те, що тиробиш повинно приносити задово-лення. Тому для себе я зрозумів однуважливу річ: фотографії неважливі,важливий процес, який веде до фото-графії. Немає великого значення, якіфотографії ти робиш, має значення, якці фотографії змінюють тебе, поки тиїх робиш.

- Ваш особистий рецепт щастя- Не вірю в щастя, точніше вірю, алейого переоцінюють. Щастя не триваєдовго ‒ в порівнянні з нашим життям ‒саме щастя ‒ в середньому займає десьвід 3 до 0.3 процентів. Навіть якщоумудритися якось і підняти процентчасу, коли ми буваємо щасливі, все-рівно: це дуже мало, ми втрачаємо самежиття. Для мене важливіший звичай-ний стандартний стан, в якому я пере-буваю 90 процентів свого життя ‒ якийвін? Чи я заклопотаний, чи я задоволе-ний, чи мені комфортно, чи мене щосьгризе? От над цим потрібно працюватиі слідкувати уважно ‒ тоді може і щастяпочне частіше заходити в гості. █

Розмову вела Іванна Стеф’юк (письменниця, журналіст, фотомодель)

на самоті#6376



прислопський АндрійPomirokhttp://juramax.com/profile.php?id=184

країна: Українамісто: Львіввік: 22

Вітаю, мене звуть При-слопський Андрій,працюю художником-

мультиплікатором. Малюваннямя серйозно захопився в 13 років,а отже малюю вже 9 років і зби-раюсь продовжувати цим займа-тися ще дуже довго. Люблюстиль Глена Кіна та Артура деПінса, дуету Барбуччі та Канепи,

їхні яскраві, життєрадісні ро-боти завжди мене захоплювали.Та в своїх малюнках я нечастовикористовую яскраві кольори,тут спрацьовує, мабуть, нетерп-лячість, - якщо почну довго гра-тися з кольорами, то малюнокмені набридне швидше, ніж яйого завершу. Художньої освітине маю, стараюсь це компенсу-вати кількістю практики. Дужевдячний батькам і брату, якіпідтримали мене в моєму захоп-ленні, і бажаю всім (собі в томучислі) не лінуватися і якомогабільше часу віддавати практиці.█Ф

отошоп - найпопу-

лярніший графічний

редактор нашого

часу, незмінний лідер в сфері

інструментів для обробки зоб-

ражень. Широко використову-

ється художниками,

фотографами та фотохудож-

никами. Але сам по собі фо-

тошоп – всього лише набір

інструментів, зібраних во-

єдино, але настільки проду-

мано і акуратно, що кращої

робочої лабораторії для ху-

дожника чи дизайнера не

придумати. Є інструменти ма-

лювання – різні за жорсткістю

та текстурою пензлі, інстру-

менти для роботи з текстом,

для векторної графіки.

Останні версії дозволяють на-

віть завантажувати 3D-мо-

делі, створені в редакторах

тривимірної графіки. █ сиди на місці Photoshop CS5

#1526

Творчими стежинамив’язальниці Тетяни Ліньової



Стаття

е в стародавні часи Со-крат писав, що в кожнійлюдині є сонце – талант.Хтось вміє гарно спі-вати, хтось – танцювати,хтось дуже швидко бігає

чи стрибає, а хтось має золоті руки,руки, які творять дива. Саме такою лю-диною і є Тетяна Миколаївна Ліньова– жителька мальовничого містечкаІванків, що на Поліссі. Її беззаперечнийталант – це вміння в'язати. Без ньоговона не уявляє свого життя. Про своюісторію творчості майстриня розповілав інтерв’ю…Як каже моя співрозмовниця, потяг дотворчості з’явився внеї ще змалку: «Ще бу-дучи в молодших кла-сах я відкрила в собіталант до в’язання.Мені дуже це подоба-лося, але на той час яне мала навіть в’язаль-них спиць. Тож моїмипершими інструмен-тами стали спиці відвелосипеда. На що непідеш заради мрії…Пізніше брат на заводізробив мені справжнів’язальні спиці. Ні-коли не забуду своєїрадості. Саме з тогочасу й почалися моїякісні спроби ув’язанні різноманіт-ного одягу (всілякікофтини, жилетки, сукні і т.д.)».Не покинула Тетяна Миколаївна свогозахоплення й тоді, коли влаштуваласяна зовсім не творчу роботу бухгалтера.Саме тут рукоділля й стало для неї єди-

ною світлою віддушиною, можливістюпоринути у світ творчості та краси:«В’язання стало для мене справжнімподарунком, який не лише піднімає на-стрій, а й змушує зовсім по-іншому, подоброму дивитися на світ». Рукодільниця зізнається, що робота засхемами – це зовсім не для неї: «Я за-вжди була творчою людиною. У школіписала вірші, організовувала всілякісвята, тож робота за стандартнимиприкладами не для мене. Ніколи немогла втриматися, щоб не відступитивід стандартів і не вкласти у роботу ча-стинку своєї душі, щось тепле та сер-дечне, те, що допоможе мені

самовиразитися». Одного разу ТетянаМиколаївна зв’язалаоб’ємні подушечкидля голок, які почаликупувати як іграшкималеньким діткам. Такмайстриня вирішиларизикнути й спробу-вати себе, на той час,зовсім у новому жанрі– жанрі в’язаних ігра-шок. Спроба вияви-лася вдалою: яскравімаленькі рукотворинині тішать око нелише малечі, а й до-рослим. А найбіль-шою гордістю нашоїталановитої чарівниців’язання є ведмедикиТедді, які стали на-

стільки популярними, що Тетяна Ми-колаївна ледве встигає виконуватизамовлення. Створювати іграшки їй по-добається як спицями, так і гачком.Крім того, рукодільниця не забуває ви-

світлювати у своїх роботах ще й пат-ріотичні мотиви, в’яжучи чудові іг-рашки в жовто-блакитних кольорах: «Вжитті людини є кілька дуже важливихречей – це сім’я, друзі, робота. А ще єрідна країна, де вона народилася, де їйналежить жити, у чию долю та розви-ток робити свій внесок. Я кохаю своюБатьківщину всім серцем, адже моякраїна Україна – приклад великої муж-ності, витривалості, духовності, вели-кої внутрішньої сили та неповторностікультури. І це просто неможливо оми-нути у в’язанні». Наостанок Тетяна Миколаївна закли-кає всіх людей не боятися. Впевненойти до поставленої мети, долати всітруднощі і вірити у свої сили: «Одногоразу мої діти змусили мене повірити вуспіх, в те, що в мене все вийде, пові-рити в мої здібності, в саму себе. І сьо-годні в’язання стало невід’ємноючастиною мого життя, моєю радістю,моїм ідеальним часопроведенням. Тожне бійтеся! Ні сьогодні, ні завтра, ні-коли… Радійте красі, вірте в добро тав самих себе». █

Автор статті: Інна Кириленко

тетяна ліньова

Щ

оленьгачкування

#8546

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com35Рукоділля


Вамериканськомумісті піттсбург єміст, названий на

честь класика поп-арту -художника енді Вор-хола. нещодавно групахудожників запустилапроект Knit-the-Bridge,метою якого є створенняв'язаних прикрас для де-кору цього об'єкту архі-тектури. Загалом у світівже не перший рік існуєрух з назвою «urbanknitting», учасникиякого створюють в'яза-ний одяг для елементівміського пейзажу -дерев, стовпів чи навітьавтомобілів. █

кошлата нитка, спиці

деталі: гачок

#7529

гачкування

#7568

Стаття-огляд36Країна творчості JURAMAX www.juramax.com


21 львівськийфорум видавців

Злітературою, чи форумами, які при-свячені літературі, у нас не дуже скла-лося, деякі проходять тихо, про інші йвзагалі не чути, та є один захід, що радуєнас від 1994 року, тобто з тих пір, як він

був створений Олександрою Коваль. Цей форумстав знаковим для усього нашого культурногожиття і на даний час є найкращим та найбільшимна теренах України. Він включає в себе:

• літературні акції і конкурси• презентації видавництв і авторів• авторські зустрічі• літературні читання• автограф-сесії• дискусії• круглі столи• перформанси тощо.

Таким чином він охоплюєрізні види культурногожиття літераторів та літе-ратури. Протягом різ-ного часу він набраву себе досвід різнихкраїн, їх літературного життя, і набув розвитку. Го-стями форуму встигли стати такі письменники-іноземці, як Паоло Коельо (Бразилія), ОксанаЗабужко (Україна), Іван Дзюба (Україна), ПетерВайдгаас (Німеччина), Роман Віктюк (Україна),Юстейн Гордер (Норвегія) та інші. На 20 Форумівидавців у Львові (2013 р.) відбулась лекція Зиг-мунда Баумана (Польща). Традиційно у заходахФоруму беруть участь найвідоміші українськіписьменники: Оксана Забужко, Юрій Андрухович,

Віктор Неборак, Ірен Роздобудько, Світлана Пова-ляєва, Тарас Прохасько, Таня Малярчук, ЛарисаДенисенко, Юрій Покальчук, Наталка Сняданко,Сергій Жадан, Ірена Карпа та інші.Того року буде проведений 21 фестиваль видавціву Львові. Країнами-почесними гостями будутьКраїни Дунайського регіону. Темою цьогорічногоконкурсу будуть 1914-1989 роки. Коротке століття– велика епоха, а спеціальною темою -UkrainEUkraine (культура і демократія).

У межах Форуму видавців (10-14 вересня2014 р.):

- Книжковий ярмарок (11-14 вересня).Львівський бібліотечний форум. Прово-диться спільно з Українською бібліотеч-ною асоціацією. - Урочиста церемонія вручення книжко-вої Премії «Найкраща книга Форуму-

2014» (11 вересня) (Проведенняконкурсу на здобуття Премії: 1

червня – 10 вересня 2014 р.).- Цикл заходів до 440-річчя

першої друкованої укра-їнської книжки.

- Благодійна акція длялюдей літнього віку: «Третій вік – задоволення відчитання». Спеціальні проекти в межах Львівського міжна-родного літературного фестивалю (10-14 вересня2014 р.):1. Тарас Шевченко у часі і просторі. До 200-річчявід дня народження.2. Фестиваль короткого оповідання. До 150-річчявід дня народження Михайла Коцюбинського.3. Перекладацький фестиваль «ТРАНСЛІТ».


Країна творчості JURAMAX www.juramax.com37Стаття-огляд

4. Ніч поезії і музики нон-стоп.5. 10 Молода республіка поетів.6. Акції проекту «Львів – місто літератури».7. Програма дискусій "Жінка у світі, що змі-нюється".

Спеціальні гості фестивалю: Мілєнко Єргович(Хорватія), Мартіан Поллак (Австрія), ТімотіСнайдер (США), Петер Енглунд (Швеція), СофіОксанен (Фінляндія), Лявон Барщеускій (Біло-русь), Паскаль Брюкнер (Франція), Януш Гловаць-кий (Польща), Людмила Уліцкая (Росія). А країни-учасники фестивалю будуть: Австрія, Ні-меччина, Угорщина, Словаччина, Румунія, Болга-рія, Сербія, Хорватія, Швейцарія, Італія, Чехія,Польща, Словенія, Боснія і Герцеговина, Чорного-рія, Македонія, Албанія, Росія, Швеція, Норвегія,США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Грузія таБілорусь.18 липня 2014 офіційно повідомлено, що на яр-марку не буде російських видавців, а українськікниготорговельні компанії будуть попереджені пронедоречність продажу книжок російського поход-ження в сьогоднішніх умовах. Якщо російськапродукція буде представлена на стендах видав-ництв, то її будуть маркувати згідно з ухвалоюЛьвівської міської ради від 10 липня 2014 року.Вперше у межах Форуму видавців будуть діяти те-матичні майданчики – історичний, жіночий, дитя-чий, кулінарний, природознавчий. Тут будутьвідбуватись тематичні заходи, зустрічі з письмен-никами і продаж тематичних книг. До речі, хтопридумає найкращі назви і промогасла для цихмайданчиків – отримає приз: персональне запро-шення відвідати заходи, а також книжку з автогра-фом автора!Благодійна акція для людей літнього віку: «Третійвік: задоволення від читання» Проводиться втретє.Завдяки нашому партнерові велика програма захо-дів для літніх людей: зустрічі з письменниками таінтелектуалами, концерт улюблених виконавців,концерт хорів, майстер-класи з креативногописьма і дослідження родоводів. Літні відвідувачіярмарку також матимуть можливість придбати

книжки з суттєвими знижками. Вхід на всі заходи– безкоштовний!Мета Форуму – привернути увагу громадськостідо найактуальніших проблем сучасного українсь-кого книговидання, підтримати традицію фаховихдискусій та семінарів. Протягом останніх років урамках Форуму проводиться дедалі більше суміж-них акцій, розрахованих на масову аудиторію тапокликаних популяризувати читання серед дітейта молоді. До співпраці з Форумом активно залу-чаються не лише знані українські та закордонніписьменники й видавці, а й зірки спорту та шоу-бізнесу, представники різних гілок влади, гро-мадські, благодійні та комерційні структури.Тому радо запрошую всіх вас відвідати цей форумхоча б тому, що там вражаючі емоції і хорошілюди. Підтримайте те, що у нас найкраще. █

Автор: Ігор Кордис (Verlen)http://juramax.com/profile.php?id=1218

Форум видавців у львові - книж-ковий ярмарок і львівськийміжнародний літературний фе-

стиваль, найбільший український книж-ковий ярмарок та один з наймасовішихзаходів подібного типу в східній Європі.Головні експозиції розташовуються у па-лаці мистецтв і біля палацу потоцьких.Мотто: Amor librorum nos unit (лат.«любов до книг нас єднає»).

XXІ Форум видавців відбудеться 10-14вересня 2014 рокуМісце проведення: львівський палацМистецтв.Ціна за вхід: 10 грн. Для дітей та пенсіонерів - вхід безкош-товний. █




Глеб Руслан ЮрійовичFlamus http://juramax.com/profile.php?id=90

країна: Українамісто: Великий Бичківвік: 29

За освітою біолог. За покликанням митець, малюю, пишу, фотогра-фую, люблю читати фантастику та фентезі. Звичайна людина, яканародилась під знаком терези 18 жовтня 1984 року, з мальовничогоміста Великий Бичків, що на Закарпатті України. █

полеолія

#367

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com39Глеб Руслан


« В місті вже давно нема Тих, хто плаче на світанкуЗупинись, не шукайНе побачиш їх…»Океан Ельзи «Поїзд чужа любов»

« Пойми меняЯ не такой как все, я видел ночьПойми меняИ, может, попытайся мне помочь»Штиль «Город из песка»

Уривки…Сиджу на березі неіснуючої річки. Її вода просяк-нута аметистами, рухається проти течії. Піниться,шумить навколо самотньої порожнечі, створюючи3-D анімації неіснуючих предметів…Пісок білим мереживом переплітався на старихдолонях. Маленькі кришталики кварцу погойдува-лись на маленьких ніжках. Пісок холодний, точ-ніше без температури, від цього стає ще більшмоторошно і самотньо, можливо і холодно? Демені знайти вихід? ENTERШу-шу-шу…Ти колись пробувала слухати тишу, закривши очі ірозслабитись, а вона говорить до тебе солодкимисимволами, пестить твою уяву, малюючи на скловіеротичні картинки смерті. Послухай.

Колись давно старенька бабка посадила чарівнеяблучко, яке їй дав сивий Янгол. Бабуся викопалабіля білої хатини ямку і вкинула в неї кілька зер-нин, які вона виколупала з отого яблука. Приси-пала землею і полила святою водою. Бабкапомерла, так і не побачивши дерева…А воно виросло. Спочатку маленьким паросткомдивилось на синє небо, а потім лише, з роками, за-цвіло.За бабку забули, забули її хатину, до якої прихо-дили хворі. Нема бабки, нема і причин ходити до

хати.А хатина накопичувала злобу. Хатина зрозуміла,що не любили люди бабку, що бабка була їм по-трібна лише тоді:- ой лишенько моя корова нічого не їсть.- болить зуб.- в мого чоловіка болить живіт.- а мій п’яниця.Могила, де поховали бабку, заросла кропивою, ахрест давно згнив. Вікна на хатині перекосились,викривились від болі, від злості. В маленькій кім-наті, що служила бабці капличкою, під столиком зіконами лежить кішка. Вона така стара, як і бабка,і така мертва…Коли прийшли ховати бабку, то вона злякалась і

Бiлі лебедi

Річкаакварель

#371

сховалась під ліжко…Люди пішли…Кішка довго мявкала і просила, щоб їй відкрилидвері, та ніхто не чув її крику. Вона скрутилась ка-лачиком біля дверей і заснула, їй снилась бабця,яка прийшла до неї і ніжно її гладила, а потім на-лила в тарілку молока. Та це був лише сон…Кішка довго блукала будинком, шукаючи поживута добрі люди за-брали все, навіть за-навіски познімали звікон, а вони булитакі прекрасні – білів сині волошки тасоняшники.Порожньо…Лише білі стіни…Кішка довго сиділана підвіконнику ічекала, можливодобрі люди не за-брали все і зновуприйдуть. Та добрілюди були добрими,вони не прийшлибільше ні раз добабчиної хатини. Кішка зостарілась від голоду і навіть блиск очей ітой потьмянів. Вона могла розбити вікно, чи спро-бувати відкрити двері, але вона любила бабку, дім,і не бажала його руйнувати…Через розбите вікно буде вітер дмухати і прино-сити листя, пилюку і грязь. Дощ буде заливати під-логу, а зимою намете снігу, а ще може залізтизлодій, а кішці дім був дорогим – це все, що зали-шилось від її бабки…

Уривок…Повернення до німого кіно, руки здіймаються донеба, та там лише сірі порожнечі лежать на піску іпоказують свої оголені ноги. Видихають мертвеповітря, наповнене неоновим світлом та лотерей-ними білетами, і стає тепліше в грудях, але не на-



Глеб Руслан

довго. Вдихаю нову порцію затхлого повітря, знай-шов стару мушлю, потер рукою, очистив від крихтпіску. Як важко, немов свинцеві краплини, впаливони до низу.- Бух! Бух!- Ду! Ду! Ду! – дмухаю в мушлю та у відповідьгеометричний нуль.Нуль. Звуки мертвими метеликами падають на

пісок. Їхні трупикидбайливо засипаєвітер тим самим піс-ком, на який вонипадали. Ніщо неможе порушититишу. Вічну тишу,мертву.

« ну ось я вжебільше нічого небачу.Нічого не чую…»Океан Ельзи «Вищенеба».

Бабка жила середдубового лісу. Біля

будиночка вона посадила жовтого звіробою, дере-вію, конвалію, арніку, шавлію, материнку та люби-сток.Весною в саду зацвітала калина і бузина, а білявікна шипшина і глід.Бабка любила рослини; за те вони їй допомагалилікувати добрих людей.Пройшло вже декілька місяців від похоронівбабки, а сліди від ніг отих добрих людей на клумбіще залишились, як і поламаний біля дверей кущгоробини. Кішки вже не було… вона стала части-ною будинку і лише під столиком для ікон залиши-лось те, що колись носило ім’я – «Принцеса»…будинок все пам’ятав, як прийшли добрі люди і по-вбивали курей. Пір’я літало по бабчиному подвір’ї,воно кружляло в повітрі і осідало на кущ лю-бистку, на золотисті квіти звіробою… кров впершеполилась на землю, де бабка дарувала життя.

“Душа” пастель, папір. #4967



Земля закричала! Закричала трава, яка стала чер-воною, а біля старого дуба стояв янгол з вогняниммечем. Прийшов кінець Едему. Земля покуштувалакрові. Того дня все зрозуміло – прийшла СМЕРТЬ!Бабка завжди говорила, що людям треба допома-гати, що люди всі добрі, але подеколи про те щевони самі не знають, але вони принесли за собоюсмерть!!! Будинок пам’ятає, як зривали із його стінкартини, тарілки та верети. Як добрі жінки свари-лись на перинах! Вони навіть забрали стільці тастіл. Залишили лише ікони та столик на якомувони стояли, та бабчине ліжко, бо воно було стареі важке, йти до села було далеко…Будинок наповнився порожнечею. Він вперше ді-знався, що на землі існує слово – ЗЛО! Він скуш-тував кров, яку пролили на землю добрі люди івона йому прийшла до смаку. Вона йому сподоба-лась.Деревце росло і вперше зацвіло. Багато пташок,яких бабка годувала зимою зерном і салом, приле-тіли подивитись на деревце, на його золотистіквіти. Пташки завжди прилітали до бабчиногосаду. Вони пам’ятали, що бабка їх рятувала від го-лодної зими, і віддавала подеколи останній шматокчорного хліба, а коли припікали сильні морози, товечором відкривались двері і на порозі старенькоїхатини з’являлась старенька, згорблена сива ба-буся, тримаючи в руках лампу гасову, і:- Залітайте мої пернаті помічники, погрійтесь білямого вогню.І пташки зграйками залітали до хижі. Бабка закри-вала двері, підходила до шпора, накидувала внього сухі дрова і сідала на стілець, розкладаючина стіл шматочки хліба, сала, печива, яке для нихвона сама спекла та гарбузові насінини, а кожнапташка зависне перед бабчиними очима і легенькосвоїми крильцями здмухує сльози з посіченого об-личчя, ніби цілуючи, і сідала потім на стіл. Бабкадивилась на синичок, горобчиків, сойок, дятлів,очеретянок, снігурів, ворон, повзиків, і посміха-лась. Її обличчя світилось від радості та любові.Пташки після вечері сідали на карнизи, спинкистільців, на скриню і починали дружньо співати.Їх спів заколисував, і бабка лягала на своє дубове

ліжко і засинала, а ранком, знову їх нагодувавши,відпускала на двір…Та хоч бабка і померла, і не буде їх більше годуватизимою, та пташки все одно прилітали, сідали настару грушу і дбайливо переглядали весь сад,кожен листочок, кожне деревце, шукаючи шкідни-ків, а дятли з одудами очищали, як могли деревавід сухих гілок. Сад за це їм дякував і пригощавсмачною малиною, вишнями, абрикосами, гру-шами…Сад любив пташок бо їх любила бабка, бо вонилюбили бабку…

Уривок…Темно, закриваю очі, рахую зірки: 1, 2, 3, 4…Вони якісь не такі, далекі, очі болять і стікають пообличчю бурштиновими смолами. Запалив свічку,але нічого немає – немає світла. Лише темрява –густа і самотня куртизанка…Проводжу долонею над неіснуючим полум’ям –обпікся…Шкіра покрилась пухирями і кров’яними стру-пами, кров’яними…

Хрест тримався до останнього. Він мужньо витри-мував осінні дощі, зимові вітри та сніг. Весною бо-лото і сирість, а літом пекуче сонце. Та хрестстарішав, не те що колись – коли його поставилиохороняти бабчину могилу, але вже тоді він бувхворим – черв’ячки точили його хвойне тіло і гри-бок вже глибоко в’ївся в кожне волокно. Люди були добрі і не поскупились бабці на хрест,дали «хороший матеріал».Весною, яку він вже не пам’ятав - Хрест впав…Впала остання ознака бабчиної могили. Будиноквсе бачив, та ніяк не міг допомогти могилі. Він сампомирав…

Уривок…Очі болять від викуреного коньяку – навколотемно і гаряче. Відчуваєш, як пряний піт стікає то-ненькими рівчаками по ногах, руках. Упріли навіть




яйці…

Будинок замерзав зимою, як і тоді, коли померлабабка…Тоді була осінь, сира і холодна, лише звіробій щетримався і його вогняні квіти боролись із непого-дою. Бабка захворіла і лежала в ліжку. Вона буластаренька, щоб хворіти, то була розкіш, яку тіло немогло собі дозволити, а біль сиділа біля ліжка ідошкуляла їй; то встромить ніж під лопатку, що вбабки аж дух перехоплювало, то гвіздки втикаєрозпечені в ноги. Бабка все терпіла. Вона всежиття воювала із болем та смертю, а тепер вониприйшли самі до неї! Познущатись із старої.Смерть страшна у своїй чорній сутані стояла біляїї ніг і сміялась із бабки, показуючи свої гнилізуби. Для кожного смерть різна, але до своїх воро-гів вона страшна у своїй подобі! Кішка дуже любила бабку. Вона їй приносиламишей. Вона знала, що бабка голодна, але не маєсил, щоб підвестись і зробити собі їсти. Через від-крите віконце на кухні завівав вітер і дощ. Кішкадекілька раз спускалась до села по допомогу та дварази її мало не загризли великі пси, а одного разуїї хотів вбити палицею хлопчик, якому бабкаспасла пів обличчя, яке він собі обпік праскою.Кішка виходила на двір і стояла, трясучись своїммаленьким тільцем під холодним осіннім дощем,щоб просякнулось її хутро водою, яку бабка про-сила потрісканими губами…Принцеса втискалась бабці в обличчя, щоб вонамогла злизати з неї воду, а потім лягала їй на го-лову, бо сильно бабчина голова горіла, і боліла, іплакала. Кішка дуже любила бабку, але вона від-чувала, що бабка помирає, вона бачила в бабчинихногах смерть у чорній сутані.Принцеса не спала ні вдень, ні вночі. Вона завждибула поряд, завжди біля бабки. Кішка з’їдала яйцівід курей, а потім відригувала їх бабці в рот. Вонарозірвала мішок із зерном і носила в роті пшеницюдо курей, щоб вони мали що їсти. Стояла на дощі,а коли не було, то бігла до рівчака і занурюваласьв холодну воду, а потім бігцем до хатини, до бабки.Принцеса чихала і ніс став гарячим, щось стисло

її груди, але вона любила бабку…Вечорами вона сиділа біля столика, як колисьбабка і дивилась оченятами, наповненими сльо-зами на ікони. Невже вони ЗАБЕРУТЬ ВІД НЕЇБАБКУ?А бабці з кожним днем ставало гірше. Одногоранку принцеса вся мокра принесла бабці води і ІІІІНайшла її мертвою…Вона сіла їй на груди і довго втискалась худоюмордочкою в зморшкувате, але лагідне бабчине об-личчя. Лизала її ніс і плакала. Сльози маленькимиперлинами стікали з її зелених очей на сіро-чорнехутро. Вона лапкою ніжно провела бабці по об-личчю, ніби закривши її сині очі, лягла біля неї наліжко. Навіщо тепер жити, якщо померлаБАБКА?!!! Навіщо?!!Так кішку і знайшли добрі люди, – лежачи на пе-рині і поклавши свою голову поряд із бабчиною.Добрим людям потрібна була бабка, бо прийшовгрип в село, і багато дітлахів лежали кидаючись вгарячці…Принцеса злякалась добрих людей і заховалась підліжко, а добрі люди потім закрили вікно на кухні ідвері на великі висячі замки…Добрі люди забрали потім все, навіть бабку. Кішказалишилась сама. Наодинці зі смертю…

« и лампа не горитИ врут календари…..И где-то хлопнет дверьИ дрогнут проводаПривет! Мы будем счастливы теперьИ навсегда»Сплін «Романс».

Уривок…Ти ніколи не шукав світла в темряві? Слів на чи-стому аркуші паперу, співчуття в німих стінах, зву-



ків в тиші, порядку в хаосі, правди в брехні, поезіїв словниках, думок в зірках, любові там, де їїнема?Навколо нічого, лише білі стіни і підлога в шах-мати. Біла кімната, вона не порожня, ніхто не ба-чить річки, що тече біля східної стіни, і білогопіску. Мене питали, що я зробив із своєю рукою,та не повірили, коли я їм показав свічку, обполум’я якої я обпікся. Мене заставили одягтись,хоча в кімнаті закипає ртуть, яка впала зі стелі.Ніхто не бачить мушлі, старенької, із наростами.Вона так красиво шумить : шу-шу-шу…Я люблю пити веселку.В понеділок я пив з червоної чашки, у вівторок зоранжевої, в середу я наливав чай в жовту чашку,в четвер я брав зелену, в п’ятницю з голубої, в суб-оті із синьої, а в неділю я пив молоко із фіолетовоїчашки.І ніхто мені не вірить, що яблуні вже майже 100років, і що вона може говорити, а її плоди виліко-вують любу недугу.Люди смішні…Вони змінились…Вони не розуміють, чому я плачу на світанку, вонидумають, що мене щось болить, а я просто ра-дуюсь життю, що дістав змогу ще разок побачититаку дивовижну красу. Коли сонце розриває небозолотими променями, коли горить, спалахує, ожи-ває життя. Воно вливається золотисто-червонимихвилями в твоє тіло, коли природа співає, радіє на-родженню нового дня, як можна стримуватисльози? Як?Якщо ти маєш ще один шанс повернутивтрачене…

« і я відчуваю, як падаю в небоЯк падаю в небо і краю нема»Океан Ельзи «Вище неба».

Будинок не пережив зими. Сніг провалився черездах до комори, а весною впала одна із стін…Пройшли роки, але будинок ще дивився одним вік-ном із напіврозбитими шибками.

Знову прийшли добрі люди…Тепер вони прийшли не самі. Вони привезли ізсобою металічну смерть. Будинок бачив, як падалив траву сторічні дуби, як вирізали сад і пташки спі-вали реквієм по деревах. Залишили лише одне де-рево – яблуню, що бабка посадила перед своєюсмертю…Будинок відчув, як його почали розбивати! Він нелюбив добрих людей і вирішив вилити на них всюсвою злість, яка накопичилась в ньому за ці всі са-мотні роки існування, але нічого не міг їм поганогозробити, навіть налякати, бо їх любила БАБКА! Авін! Він любив БАБКУ!!!!!

«Нет ни любви, ни песенКто ты теперь?Чем дом твой стал?

Річкапастель

#370




Умерший Храм,Лишь тень покоя ищет в нем»Catharsis «Зов зверя»

Уривок…Тобі подобається темрява? Ніч?А мені такТоді стає тихо і вільно. Яка чудова ніч, вона нічимне прикрита, вона вільна, вона самотня…Вона шукає тебе, і серед темряви починає пестити,ніжити твоє тіло, осипати бузиновим цвітом і мар-меладним маслом.А ти любиш арахісове масло?Я ні.Я люблю мармеладне масло. Воно різнокольоровеі солодке…А ще я люблю персики та яблучний сік.А ти боїшся смерті?Яблуня говорила, що смерті не потрібно боятись,а потрібно боятись і втікати від добрих людей, бовони все вбивають, до чого торкаються бруднимируками.

«Ти втікаєш день за днем.Ти бажаєш все віднайтиТа болить головаВід побитого асфальту.Неспокійно за вікном,Але все чуже для тебеТи сидиш за столомДивишся на їхнє небоМісто дихає для всіх,Та тебе не помічає»Океан Ельзи «Поїзд чужа любов».

Немає будинку та квітучого саду, лише велика бу-дівля із ґратами на вікнах, та білими стінами…

Уривок…Колись давно я дав бабці яблуко. Колись давно вмене були два білосніжні крила… █

м. Брно.

1 грудня 2007

#418

пані

Лиш тихий дотик, ніжне слово Розтопить ту шалено-зимну кригу. Та в темряві, так в тиші, задзвеніло, та дочитала Пані мою книгу…

десь там, там де нема тебе в гаю вже птахи не літають, там лиш Сніги… стою, посеред ночі на колінах і ридаю порізаний на крихти німоти…

немов весняної грози, чекаю я тебе та розумію, що не пророниш ні сльози, і твоє серце не зігрію,

і Пані плечі обіймає, так холодно, самотньо, тихо, і вночі чекати ранку, та не світає - закрила Пані сонце на ключі.

м. Великий Бичків 2011

#373

Балтійське мореакварель

#368


Двері

Потріскані, полущені від часу,Дошки позбиті навхрест...Я набираю форму вашу,Коли втрачаю захист.

Німа стаю, холодна й безнадійна,Гублю життєві сили...Мене проходять дуже швидко й вільно,Та я усіх простила.

2008

#3593

Весковська БогданаВікторівна

VeBohttp://juramax.com/profile.php?id=1098

країна: Українамісто: Ремчицівік: 26

Народилася і живу в маленькому селі Ремчиці наРівненщині. Закінчила університет в Рівному поспеціальності романо-германська філологія. Але

доля занесла мене працювати в культуру. На даний моментпрацюю завідувачкою клубом в рідному селі і всіма мож-ливими способами піднімаю рівень культури й моралісела. Найближчим часом планую переїжджати до Рівного.Пишу вірші з дитинства, бралася за написання прози.Після провалу першого роману на одному з конкурсів за-кинула це діло. Займаюся фотографією, вишиванням, ін-коли малюю. Дуже люблю кімнатні рослини й котів.Намагаюся брати з кожного дня лише позитивні пережи-вання. █

Чешу косу серед лісу,Зразу й заплітаю,Гострит зуби лютість лиса -Д'собі не пускаю.

В моїм світі - я газдиня,Сила у волоссі,Пливе думка моя синя,"Не спиняй ми", - просит.

Коник буйний мій від гриви,Хоть і бистрі ноги,Набирає хвоя сили,Сивіє від того.

Чешу косу, чешу косу,Туго заплітаю,За собою силу носю,Лиш не відкриваю.

#8764

Іванна стеф'юк

Goriankahttp://juramax.com/profile.php?id=1379

країна: Українамісто: Чернівцівік: 26

Народилася 3 серпня 1989 в селі Кобаки, Косівсь-кого району Івано-Франківської області. Учасницямистецького об'єднання «Поверх буденності»,

письменниця, літературознавець, журналіст. Видалазбірку новел «З гостем за руку», працює над проектом«Казки старих Чернівців» (аудіоказки) та книгою казок«Чарівний ліхтарик». Захоплюється криміналістикою, клі-нічною психологією, моделюванням жіночого одягу, фо-томодельною справою і писанкарством. █

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com45Література



Стаття-рецензія

Ярослава МаксимівYaro_Mantykahttp://juramax.com/profile.php?id=1372

місто: Івано-Франківськвік: 21

Вивчаю польську і українську мову та літе-ратуру. Цікавлюся літературою, музикою,подорожую, ходжу по горах. █

Гори… Які вони? По очах видно, що лю-дина змалку дивиться на них, - такпише Таня Малярчук у повісті «Згоривниз». Вона подає нам свою візію Кар-пат – реального позначеного на картах

місця із незвичними для більшості українцівлюдьми, із міфом, вигадкою і грою підсвідомого.Можемо погодитися чи ні, захоплюватися або від-кидати, але усе ж приймаємо такий створений, від-критий для себе і нас світ гір Т. Малярчук. Карпати стали персонажем, який впливає на життяселян і приїжджих, населений вовками, дикими ко-тами і відьмами. Ці гори змінюють, заворожують,шокують, розкривають сутність людини і вжеточно не залишають байдужим. Дземброня, Смотрич, Несамовите, Піп-Іван – цереальні місця, де живуть люди і, як може видатися,справжня нечисть. Але кожен турист має для себевирішити чи написане могло мати місце у реаль-ному житті. Традиційна гуцульська міфологія від-різняється від міфологізму Т. Малярчук, скажімо,

Знизу вгору: мої гори

Рецензія книжки Тані Малярчук «Згори вниз»

Горопець вигадала сама авторка, а вовкулакою немогла стати жінка, проте відьмацтво, віра в духів ізв’язок з силами природи залишається у свідомо-сті горян досі. Карпати нетипові, але оповиті мороком містики ікраси заворожують, захоплюють і змушують шу-кати у собі той погляд, в якому «видно, що ти відмалої на гори дивишся1». Ці гори не такі, як їх опи-сують інші автори, а представлені під новим кутомзору – унікальні Карпати від Тані Малярчук для їїчитача. Відкривайте їх разом із авторкою і шукайтесвої гори – знизу вгору. █

1 Малярчук Таня. Згори вниз // Малярчук Т. Божественнакомедія. – Харків, Фоліо. – 2009. – С.93

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com47Стаття-рецензія


Класика завжди в моді. Важко не пого-дитися, тому я вирішила написатипро культову автобіографічну книгувідомої французької письменниціМарґарет Дюрас «Коханець». Для ба-

гатьох вона знайома, а хто не читав, той, беззапе-речно, не пошкодує взявши її до рук.Цей роман визнають вершинним твором у доробкуписьменниці, і, попри красномовну назву, акцентирозставлені не лише на еротичних та любовнихсценах, хоч вони і становлять значну частину ро-ману. Зупинимося на деяких аспектах, які, на моюдумку, можуть бути цікавими для читача. По-перше, місцем дії став Індокитай – колишніфранцузькі колонії. Ця екзотична для європейцятериторія зображена з точки зору француженки,яка виросла і подорослішала там. З одного бокумаємо детальні описи природи, побуту і суспіль-ного устрою в колонії, з іншого – ностальгію завтраченою, не побоюсь цього слова, Батьківщи-ною, яка позначилася на внутрішньому світі і, на-віть, на зовнішності головної героїні. По-друге, яскраво описане зіткнення двох культур– європейської та азійської. Читач практично невідчуває конфлікту між цими двома світами – вониіснують окремо майже ізольовано, але тим неменш, між ними проходить межа, яку краще не пе-ретинати. Та головні герої попри все творятьсвоїми особами симбіоз азійського та європейсьго:вона француженка, яка виросла в Індокитаї, ціземлі виточили по-азійськи тендітні риси її об-личчя і тіла, вона сповнена толерантності й несхожа ані на француженок, ані на китаянок – зов-сім інша, не здатна зрозуміти їх; вона злиденнабунтарка. Він, китаєць з Шолена, представляє вищі

Коханець для Марґарет

Рецензія книжки Марґарет Дюрас «Коханець»

прошарки суспільства, є спадкоємцем величезнихбатькових статків; він пізнав усю красу паризькихсалонів, спізнав безліч француженок. Саме їм ви-пало перейти незрозумілий кордон між станамисуспільства, між світами двох зовсім різних куль-тур.По-третє, М. Дюрас показує нетипову у традицій-ному розумінні родину, в якій панує ненависть,озлобленість, бідність, насильство та несправед-ливість. Образ матері представлено зовсім по-ін-шому, аніж ми звикли бачити його: вона викликаєненависть у доньки, яка так прагне любові. Роман був екранізований у 1992 році режисеромЖаном-Жаком Анно. Це саме той випадок, коливарто переглянути стрічку після прочитаннякниги. Фільм надзвичайно близький до тексту, ре-жисер використав точні уривки з тексту книги, апейзажі Індокитаю, зображення міст, незвичайнихдля нас будинків і людей допомагає якнайточнішеуявити всю панораму зображених подій. Через свою популярність «Коханець» М. Дюрасважко знайти у книгарнях навіть двадцять роківпісля першого виходу книги – це вагоме підтверд-ження популярності роману. Тепер, сподіваюсь,знайти її буде ще важче. Приємного читання! █

автор: Ярослава Максимів

Аліна Голикalina_golykhttp://juramax.com/profile.php?id=225

країна: Українамісто: Біла Церква

Янародилася і виросла в місті Біла Церква Київської області.З дитинства, мабуть як тільки навчилася писати, почала скла-дати й занотовувати невеличкі вірші та оповідання. Ще в

школі мої дитячі твори друкувалися в шкільних газетах. Але з часомз'явилися різноманітні турботи і творчість відійшла на задній план.Закінчивши школу і вступивши в Національний авіаційний універ-

ситет на біотехнолога, я відчула творчий дефіцит. Його я заповнювала читанням великої кількості книгукраїнських класиків. І нарешті відчула, що в мене відкрилося друге дихання.Тому активно писала вірші, деколи прозу, почала брати участь у літературних конкурсах і друкуватися.█

Мальва

Самотня мальво білокоса,Чому ростеш не під вікном,Чому твої розкішні віїОкутані журливим сном?

Навіщо свої пишні шатиТи заховала в холодок?А ти ж вінки квітчати мусиш,А твоє місце – це ж садок!

Садок і тин, і сива хата,Де від любові милий млів.Так чом же сохнеш, біла панно?"Він іншу під вінець повів".

#6000

Ой, стелись, барвінку!

Заплелися в коси серпанкові роси,Зелений барвінок приховав квітки. Чи мене кохає,а чи виглядає Милий мій, миленький,чи забув таки?

Не соромся цвіту,не ховай від світу,Красень синьоокий стебла молоді,Не пускай розлуку,бо це вічна мука,Прожени погану в ночі золоті.

Ой, стелися дзвінко,молодий барвінку,Свіжими листками проклади стежки. Милий хай кохає,хай не забуває,Я йому на щастя плестиму вінки.

#3423






Бойчук Роман Івановичdebrianhttp://juramax.com/profile.php?id=135

країна: Українамісто: Івано-Франківськвік: 30

Народився 30.03.1984 в м. Долина, Івано-Франківської області. Одружений. Батько двох дітей.Проживаю та працюю в м. Івано-Франківську. Освіта: Київський міжнародний науково-техніч-ний університет, спеціальність – правознавство. Публікації та інші здобутки: один із ранніх тво-

рів – «Легенда про святого Валентина» був надрукований в Коломийській газеті «Всевідо» 2000 р.2004 р. – переможець конкурсу «Гойний бойко», с. Спас, Рожнятівський р-н, Івано-Франківської обл.Ось уже 5 років поспіль на сценах Долинського району місцевим театром-студією «Талант» будинку ди-тячої та юнацької творчості успішно ставляться інсценізації творів: гумореска «Маршрутка» та «Легендапро Осінь». У 2010 році вищезгадану гумореску «Маршрутка» було надруковано в газеті «Анонс-Контракт».З 2012 року регулярно друкуються вірші на сторінках літературно-художнього журналу «Дніпро».З квітня 2013 року в програмі «Поезія зі спеціями» на хвилі «Телерадіокомпанія «Вежа» звучить низкавіршів у авторському виконанні.Готується до друку перша збірка інтимної лірики під назвою «Шал у стані ейфорії». █

Німфи насолоди

Тремтить від біотоків насолоди,Що пломенями кров гарячу рвуть,Єство моє, чутливе від природи -Пульсує, конвульсує, наче ртуть.

І руки рвучко так за простирадлоВхопились, тіло стримавши на нім.Воно ж пручалось; ввись неоднократно -За летом ейфорійних диво-Німф.

Інтим-контакти всі здетонувалиУ вибухи: емоцій сплеск, оргазм.В блаженство Німфи браму відкривали.Летів туди релакс мій, мов Пегас.

2013

#1410

авто

р іл

юстр

ац

ії: Л

еся Г

ри

нько

. К

ом

п’ю

тер

на

гр

аф

іка



Майстер-клас

Р етельно розім'явши полімерну глину, катаю ковбаску діаметром 7мм та нарізаю її на ту кількість шматочків, яку кількість квітів пла-

ную зробити, далі буду з цих шматочків робити капельки, як на малюнку,також тут зображені інструменти, які буду використовувати. █

айстер-клас

Створення прикрасз полімерної глини

1

М

П ротикаю ка-пельку шилом

наскрізь, як показанона малюнку. █

2

В ід отвору роблю надрізи десь до середини капельки(кількість надрізів відповідає кількості пелюсток). █

3

І нструментом,схожим на ма-

леньку ложечку,формую пелю-стки. █

4 Щ об заго-с т р и т и

пелюстки защі-пую їх краї █

5

Країна творчості JURAMAX www.juramax.com51Майстер-клас


З апікаю квіти в металевому лотку, щоб більш рівномірно прогрівалисьвироби та зайвий раз не випаровувався у повітря пластифікатор, який

вважається токсичним, відкриваю лоток на балконі, при цьому стараюсьзатримати дихання. Квіточки в лотку мають не торкатися одна однієї (бозлипнуться) і не торкатись металевих поверхонь (бо пригорять), тому япідстилаю папір. █

6

З апікаю у електропічці, вмикаюлише верхній тен та грію 8 хви-

лин, іноді після охолодження глинакришиться, коли її пошкрябати ніг-тем (особливо це характерно дляперламутрової глини), тоді я ставлюна 5-8 хвилин ще раз. █

7

Р облю ще квіти трохи меншогорозміру та іншого відтінку, і го-

туюсь збирати в одне свої вироби. Нафото зображено все, що я планую ви-користати. █

8

Н изаю основу для при-краси на шию та для

браслета. █

9

З а допомогою гарячогоклею з пістолета, фур-

нітури та великих намистинготую основи для кулона таперсня. █

10

К віти на кулон буду крі-пити за допомогою

клею, тому намистину в се-рединку кожної квіткивставляю за допомогою бі-жутерного дроту, який за-кручую ззаду квітки так,щоб намистина не випала. █

11

З а допомогою га-рячого клею об-

ліплюю основу длякулона квітами та на-мистинами. █

12



Майстер клас

Т ак само кріплюквіти на сережки і

на перстень. █

В се, ро-боту за-

кінчено. █

13

16

Майстер клас підготувала:

Валентина Фірсова

trali-valihttp://juramax.com/profile.php?id=1307

14Цікаво

полімерну глинуможна також варитина плиті. Формула

вираховується, виходячи зоб'єму виробу: 3 хвилини +по хвилині на кожен мілі-метр товщини виробу. тобто,якщо ваш виріб має товщину1 сантиметр, то його по-трібно варити 13 хвилин.перед тим, якопустити виріб уводу, требазменшити до мі-німуму газ, алещоб процес ки-піння продовжу-вався. прицьому недова-рити виріб, як ін е д о п е к т и ,можна (вирібпри цьому стаєкрихким), а осьпереварити неможливо. Цепов’язано з тим, що при за-піканні всередині виробу під-вищується температура і привиході за межі 130 градусіввін починає плавитися абообвуглюватися, утворюючитоксичний дим, а в киплячійводі температура постійна –100 градусів. Мінус: посуд, в якому вари-лася полімерна глина, неможна вживати в харчовихцілях. █

Б раслет робиться таким чином: длянього я використовую квіти, в які

ще не вставлені серединки, беру заготов-лену основу для браслета з нанизаних на-мистин і за допомогою більш тонкоїмононитки вплітаю квіти між намисти-нами, квіти кріплю, протягаючи ниткучерез отвір в серединці, нанизую нами-стину і протягаю через цей отвір назад,таким чином серединка квіточки і тримаєсаму квітку, але треба слідкувати щоботвори не були надто великими, бо в про-цесі носіння квітки можуть відпадати. █

15



Молодковець МаксимKot_Jarahttp://juramax.com/profile.php?id=199

Народився 16 серпня 1989 року. У дитячий садок неходив, виховувався самостійно, доки батьки були нароботі. У віці трьох років чудово малював калюжі на

папері і гарно замішував земляний кисіль. Коли виповнилосяшість, пішов до школи, уже вмів писати каракулі і знав деякібукви. Що характерно, не був закоханий в Ольку (одноклас-ниця-відмінниця), яку любили всі хлопці, подобалась іншадівчина. Період з п’ятого по сьомий клас можна відзначитипоїздкою в Артек. Починаючи з 2002 року на тілі почало з'яв-лятися додаткове волосся (8 клас), тому з'являлися нові за-хоплення, пов'язані зі спиртним, тютюном та дівчатами. Цейетап життя не ніс за собою позитивного підгрунтя, хочашколу я закінчив успішно. У віці 17 років поступив до полі-

технічного інституту.Перші чотири курсипройшли подібно до по-передніх років, до нихдодалися філософськіроздуми про будовусвіту, людину, її місце уцьому світі. Просуваннюроздумів допомагати курильні суміші та солі для ванн.П'ятий та шостий курси я провів у гармонії з собою та на-вколишнім світом, як результат цього почали з'являтися пое-тичні твори. Зараз працюю, росту, пишу, живу, чого і всімбажаю. █

А пам'ятаєш, милий друже,як ми колись давно жили,не пропускали ні калюжі,води так спокій нас манив.Ми знали їхню глибину,з сусідніх в більшу воду гнали,канали рили під мости,порти на суші будували.Коли машини проїжджали,вся праця наша пропадала,але на цьому не здавались,усе по новій розвивали.З паперу кораблі пускали,їх називали подруг іменами.Машини дамби руйнували,дівчата будували з нами.Дощі вщухали, сонце гріло,під небом разом ми росли.Наш одяг сохнув, сохла шкіра,із днем дорослішали ми.З дівчатами не дамби ладнували,стосунки намагалися звести.

Але все бігали, все грали,проблеми просто підросли.Торкались до життя дорослого,його боялися ми результатів,вже знали, буде нам непросто,коли від мами очі почали ховати.Розбиті вази стали дрібницями,їх замінили розбитими ногами.Не щоденники з одиницями,а на тілі відмітки, шрами.Школа, інститут, хтось в сол-дати,медалі та листи похвальні.Незмінними були стільці тапарти,а також смак їжі з їдальні.Кава ставала усе смачнішою,з димом була іще ліпшою.Іра в класі була найгарнішою,тепер дитину виношує.Згадай, як ховались в підвалі,кого любили признавалися.

Наркомани там жили п'яні,слухали в темряві і боялися.Скільки разів в небо зміяпускали, -я пам'ятаю, двадцять чотири.Ми разом з ним увись підлітали,ніби у нас теж виростали крила.З того часу минуло три прези-денти,вісімнадцять балконів щодня.Стали друзями опоненти,друзі стали, як друга рідня.Хтось забувся, когось втратили,пам'ятали ми один одного точно.Ігор поїхав в Ірак по контракту,Юлька його вчиться заочно.Сумую іноді за минулим дуже,ким я став, яким колись був?Пам'ятаю усе, милий друже,а кажеш ти, що я вже забув.

#1905

Другу



країна: Українамісто: Київвік: 17

Якщо вірші - це злиттядумки і звуку, то жи-вопис - це втілення

мистецтва в найпрямішомусенсі. Намалювати можна все: звуки і думки, запахи і навітьсмаки. Зовсім інша справа - ЯК це намалювати. Я малюютак. Але за 12 років, протягом яких я малюю, з кожним днемв мене виходить все краще. Відточую і вдосконалюю своїстилі і техніку. Мені подобається, що часом люди бачать зов-сім не те, що я хотіла передати, а щось інше, своє. Такимчином я відчуваю себе творцем інших світів, для кожногорізних і по-своєму цікавих. Мене звати Аня Крисенко, мені17 років і я пишу картини пензлем, що зростає від самогосерця, на полотні людських уяв. █

поглядакварель, туш

#1048

#9058

Аня КрисенкоAnabelhttp://juramax.com/profile.php?id=164




Частуш, папір

10х15 см

2012р.

#891

Глеб святославЮрійовичlord_Hegalhttp://juramax.com/profile.php?id=61

Вампіртуш, акварельний папір

15х21 см

2011р.

#126

країна: Україна, Закарпатська обл.місто: смт. Великий Бичківвік: 25, водолій

Займаюся моделюванням вітрильників, графікою (туш, олівець), різбленнямдерева, відео- та фото-монтажем. Захоплююся реконструкцією (середні віки),альпінізмом, геральдикою, готикою, фентезі. Люблю читати, грати в інтелек-

туальні ігри, ходити в гори, фехтувати. █

"Чорний" корабельдерево

довжина: 36,5 см

2007р.

#137



Вікторія МазурVictoriahttp://juramax.com/profile.php?id=212

Маленька дівчинка мріяла про велике щастя. Якщоколись вона вирішить написати про їхню довгу до-рогу до заповітного «Тепер можете поцілувати дру-

жину», то вийде кілька товстеньких книг про пригоди іподорожі через кордони, розлуки і зустрічі на старовиннихвокзалах, про сльози розпачу і сльози радості, про найкра-щого в світі чоловіка.Маленька дівчинка мріяла про великі звершення. Їй довелосьпобачити багато чудес. Вона навчилась творити дива влас-

норуч. Вона стояла в лавах Світла. Вона стояла в лавах Тем-ряви. Вона навчилась захищати і нападати.Маленька дівчинка мріяла стати великою письменницею.Щоб її твори друкували на пропахлих типографічною фар-бою аркушах, щоб від прочитаного в читачів залишались яс-краві враження. Вона хотіла розказати про свою сутність,про неймовірні світи, яких люди просто не помічають, проДобро і Зло, і про неймовірну силу в кожному з нас.Тепер вона виросла, і їй дуже приємно, що ви це читаєте. █

Як хочеться вернутися туди,На цей раз остаточно і назавжди,Де ми були не писані, а справжніІ не боялись каламутної води.

Як хочеться зібратись і піти…Туди, де ти так довго був один,Мов передітий в форму паладин,Улюблений обранець Темноти,

Де ти навчив мене іти через світи,До щастя готуватись, як до бою,Тримати цілий світ над головою,В якому завжди разом я і ти.

Як хочеться зібратись і піти…Нам не потрібні громіздкі валізи,Ми не візьмем мобілки і сервізи.Там не будують вишки і мости,Там, де зустрілись я і ти…

Лютий 2013

#2567

Там де зустрілись я і ти

автор ілюстрації: Леся Гринько. Комп’ютерна графіка


Країна творчості JURAMAX www.juramax.com57Вікторія Мазур


Отже ви проснулись вранці, злізли зліжка і зрозуміли, що не пам’ятаєтені хто ви, ні де ви. Що ж, таке буваєз усіма. Допомогти в такій ситуаціїможе дедуктивний метод (що таке

дедукція подивитесь у словнику, коли згадаєте, девін у вас лежить). Ним ми і спробуємо скориста-тись. По-перше, якщо ви розумієте, що тут написано, тови, ймовірно, знаходитесь в Україні.По-друге, підійдіть до будь-якого дзеркала тадобре розгляньте своє відображення. Якщо у васбліда шкіра і червоні очі, то можливі два варіанти.Перший – ви вампір. Другий – ви студент післясесії. Якщо ж перший варіант здається вам більшвірогідним, то ви ще й фанат саги «Сутінки» або

серіалу «Щоденники вам-піра». У випадку, якщо ви ні-коли не чули про такі фільми,ви справді вампір. В такомуразі вам слід дочекатисьвечора та йти на полювання,щоб втамувати жагу крові, апоки день, спробуйте поспати,щоб та сама жага крові не такмучила.Якщо ж ви все-таки студент,то чекати вечора не варто.Спробуйте вийти з дому та ку-пити в магазині щось, щоможна з’їсти. Якщо ви студентне першого курсу, то нагадую,що люди іноді їдять щось крімвермішелі швидкого приготу-вання.Якщо ж у вас бліда шкіра, чер-воні очі, на носі слід від оку-лярів, на пальцях мозолі, а напучках загрубіла шкіра, то випрограміст або геймер. В та-

кому разі озирніться навколо, якщо бачите коль-орові стікери з написами на кшталт «включи мік-рохвильову – розігріється рис», то у вас єтурботлива дружина, яка поки що вас не покинула.Якщо ж стікери втратили колір та повідпадали, тодружина вас все ж покинула, а рис в мікрохвиль-овій вже розігрівати не варто. Тепер вам треба зіб-ратись з силами та розвідати квартиру, з часом визнайдете пральну машинку, пилосос чи навітькухню.Якщо шкіра біла, очі червоні, слід від окулярів наносі і руки в чорнилі, то ви або письменник, абовчитель. В будь-якому випадку розраховувати напральну машинку і пилосос вже не варто.Якщо у вас рожева шкіра і два-три підборіддя, тови чиновник. Якщо десь в кімнаті розривається віддзвінків мобільний телефон, то ви спізнились нароботу. Спробуйте відповісти на дзвінок, якщо васзапитують, чи приймаєте ви сьогодні, то вітаю –ви начальство, сміливо можете казати, що заразприїдете і не приїжджати ще години зо три. Будьтевпевнені, в коридорі перед вашим кабінетом такийаншлаг, що й Мадонні не снився. Якщо ж з трубкивам кричать щось про догану або звільнення, то викабінетний планктон і на роботі чекає вас саме до-гана або звільнення.Якщо ж ви розумієте цей текст через слово, вашарідна мова-суржик, а в голові крутяться вірші Че-хова, то за вікном у вас Межигір’я і за вас всякраїна дякує жителям Донбасу. В такому разі йдітьв свою адміністрацію та продовжуйте кивати го-ловою «зарази реформ». █

Весна 2011

#2168

Посібник при вранішній амнезії

magazine "land of creativity juramax" #1

Documents

holi day