МАН і ЯБерезень 2016

Газета Львівської обласної Малої академії наукЗаснована у грудні 2001 року

зустрічі наболіле

(Продовження на 2 стор.).

Костя Янченко: „Якщо вас не існуєв інтернеті, вас не існує взагалі”

#ТижжурналістЧимало моїх друзів сприймають

журналіста як людину, яка здатнабезперервно писати „красиві твори збагатьма епітетами і вишуканимипорівняннями” або ж постійно бігатиперед телекамерою з мікрофоном уруках. Я описала кілька найтиповішихситуацій, які знайомі кожному журна!лісту або тому, хто планує ним стати.

1. Тижжурналіст – особа, яка є фахівцему питаннях соціології, економіки і новинокядерної енергетики одночасно.

2. Коли друзі дізнаються, що ти журна"ліст (або плануєш ним стати), то:

„– Ну що, коли ти зробиш зі мноюінтерв’ю? Де твій мікрофон чи диктофон?”

Або:„– Тижжурналіст, напиши про мене

статтю, га?”.3. Чомусь багато людей вважають, що

існує всього два жанри журналістики:інтерв’ю і стаття.

4. Якщо тижжурналіст, то повинен у будь"якій годині дня і ночі цитувати правилаукраїнської мови (або мови, якою ти пишешсвої матеріали) з 5"го по 11"й клас. А щеконсультувати людей у питаннях філологіїта мовознавства. І байдуже, що ти нефілолог, тижжурналіст.

5. Мабуть, чи не найтиповіша ситуація:„– Перевір мені твір з української літе"

ратури (мою статтю)”, – і тижжурналістзобов’язаний стати вчителем мови, щобиперевірити текст, перевантажений тавто"логією або суто літературними засобами:епітетами, порівняннями та метафорами.А зі шкільного твору нелегко зробитижурналістський матеріал.

6. Твоє журналістське посвідченнявідчиняє двері не лише офіційних установ,а й квартири відомих людей, які простозобов’язані видати тобі всю інформаціюстосовно їхнього особистого життя. А щетобі слід взяти в них автограф для всіх своїхдрузів, друзів їхніх друзів і для „троюрідноїтітки мого двоюрідного брата”.

7. Ти нервуєшся, коли в соцмережахотримуєш повідомлення, написане безжодних розділових знаків і перенасиченесуржиком чи росіянізмами.

8. У повсякденному спілкуванні тобівластиве виправляння мови друзів і рідних,постійне дошукування помилок у текстах.Ти не можеш дозволити собі говорити „напротязі”, „на рахунок” та інші популярнікальки української мови.

Насправді таких типових ситуацій єзначно більше. Якщо і Тижжурналіст,напиши про свої.

Вікторія ДЯЧЕНКО,учениця 10�А класу СЗШ №96

23 лютого на занятті з журналістської майстерностівідбулася зустріч із випускником МАН, а теперстудентом!третьокурсником факультетужурналістики ЛНУ ім. І. Франка КостянтиномЯнченком. Кореспонденти МАН практикувалися вумінні ставити правильні питання.

Заняття розпочалося з невеличкого „досліду”: Костя вирішивперевірити, чи готові ми до колективного інтерв’ю — кожен повиненозвучити факт, який знає про нього. Таким чином аудиторіяпожвавішала, деякі кореспондентки швидко вивідали подробиціособистого життя хлопця.

А потім почалася власне прес"конференція. Спершу питаннястосувалися суто Малої академії: Костя разом із командою посів другемісце в Сумах на турнірі юних журналістів, тож ми попросили датикілька порад, як правильно виступати перед аудиторією і досягтивисоких результатів. По"перше, слід володіти мистецтвом риторики.Другим аспектом, на якому співрозмовник зробив особливий акцент,є вміння тверезо оцінювати свої можливості й можливості учасниківсвоєї команди. Крім того, треба ретельно готуватися перед виступом:наводити живі приклади, мати своєрідний „козир”, вирізнятися з"поміжінших.

Улюбленим викладачем хлопця під час навчання в Малій академіїбула Мирослава Зінько. Студент каже, що її внесок у його науковуроботу просто захмарний. І тепер, коли він відкриває документ із їїправками, то розуміє, що мало хто погодиться робити все те, щозараз робить Мирослава Юріївна: вичитувати багатосторінковіреферати, пояснювати безліч разів ази користування програмою Word,вносити правки в документи і консультувати нас у питанняхжурналістики, хоча вона за освітою є філологом і керівником секціїжурналістики ЛОМАН.

Березень 2016 року МАН і Я2

зустрічі

міркування

(Закінчення. Поч. на 1 стор.).

Костя Янченко: „Якщо вас не існує в інтернеті,вас не існує взагалі”

Згодом інтерв’ю перейшло в дещоінше русло: говорили про пер�спективи інтернет�журналістики, чидоцільно користуватися послугамиросійських соцмереж і доменів.Зокрема, колега розповів, що рідковикладає в своїх акаунтах фото зприватного життя. Костя має профіліу Фейсбуці та Вконтакті. На йогодумку, якщо журналіст не за�реєстрований у соцмережах або немає бодай поштової скриньки вінтернеті, то такого журналіста неіснує взагалі. Російським „Вконтакте”користується лише через те, щобагато його респондентів навідрізвідмовляються реєструватися уФейсбуці, позаяк переконані, що їхнідані збирає американська розвідка.Костя є підписником трьох ро�сійських інформаційних джерел, деінформацію подають у більш�меншправдивому вигляді, але не вважав запотрібне озвучити їхні назви. Крімтого, на думку співрозмовника,телебачення та інтернет не зможутьповністю витіснити газетні видання.

У спілкуванні з хлопцем невідчувалося вікового бар’єру: Костявідповідав легко й невимушено, інколикорегував наші питання. Я за�уважила, що його найхарактернішоюрисою під час розмови є скромність:на моє питання, який жанржурналістики найбільше йому довподоби, він відповів:

– Репортаж. У ньому, як на мене,можна висловити усі свої думки вповній мірі, не перевантажуючи текстепітетами та іншими засобами. Алене забувайте, я лише вчуся.

Своїм найбільш вдалим матеріаломжурналіст вважає репортаж ізБілгород�Дністровського, про виборипісля Євромайдану. Цей матеріал єсумішшю журналістики із соціо�логічним опитуванням, а найперше

речення одразу привертає до себеувагу: „В готелі „Водный мир” наранок після виборів не було води”.Хлопець пояснив: „родзинка” полягаєв тому, що пани депутати настількигучно святкували свою перемогу, щов буквальному сенсі випили всю воду.

Зацікавлень у Костянтина безліч:джаз, фортепіано, спорт. Останнімчасом хлопець активно вивчає мови,вільно володіє англійською (не�щодавно він прочитав книгу Гарпер Лі„GoSet a Watchman” в оригіналі йнаписав на неї рецензію), опановуєнімецьку. Студент вважає, що мови єбазою для спілкування кожноїлюдини, і їх володінням зараз нікогоне здивуєш.

На запитання, ким він бачить себечерез 10 років, ми отримали просту іводночас глибоку відповідь:

–Тридцятирічним Костею Янчен�ком.

Зустріч завершилась оптимістично:хлопець побажав успіхів і висловивнадію, що це заняття пішло нам накористь.

Як на мене, це справді так.Принаймні його розповідь прожурналістику остаточно розбилазалишки моїх ілюзій про фах, якийзбираюся обрати. А коли ілюзійменше, то розумієш, чому тижурналіст і для чого вчишся в Малійакадемії.

Вікторія ДЯЧЕНКО,учениця 10�А класу СЗШ № 96

Чи стану я журналістом?

Сьогодні важко обрати професію, тому що є багаторізних варіантів і кожен фах по�своєму цікавий. Я умайбутньому хотіла б стати журналістом. На моюдумку, це дуже цікаво і захоплююче. Представникицієї професії мають змогу подорожувати, зустрічати�ся з новими людьми — це дуже цікавий досвід.

Я люблю писати, це допомагає відгородитися від світуі думати, фокусуватись на чомусь одному. До того ж,моїми улюбленими предметами є українська, англійськата французька мови, тому можу з певністю сказати: я –гуманітарій.

Що вплинуло на мій вибір? Чому я хочу стати

журналістом? Що спонукало? У мене немає карколомноїісторії, після якої я вирішила: „Журналістика — це моє”,все відбулося плавно. Я думала, що буду дизайнером.Але згодом зрозуміла, що це — не те, чого я хочу від життя.

Особисто для мене одним із плюсів цієї роботи єнепередбачуваність графіку життя. Рутина втомлює, алеколи ти журналіст — у тебе нема вихідних, ти працюєш 24години на добу 7 днів на тиждень. Як і в кожній іншійпрофесії, треба докладати зусиль, щоб досягти бажаного.Водночас краще чимало працювати, аніж не отримуватизадоволення від роботи.

Можливо, ще одним спонуканням до цієї професії є моялюбов до книг. Адже журналіст, передовсім, — професіялітературна. Її основою є мова і мистецтво слова.Найкращий спосіб розвивати ці речі — читання. Щезмалку моя мама вчила мене читати, а згодом просточитала зі мною різні дитячі книжки. Звісно, у такому юномувіці я не могла читати світових класиків чи детективи, алеяк наслідок — я обожнюю читати. Мої батьки кажуть, що я— книгоман. Певною мірою я з цим згодна. Книги — цечудово, це неначе інший світ, можна перенестись у іншуепоху, країну, континент чи навіть Всесвіт.

Я не знаю, як далі складеться моє життя, але знаюнапевне, що журналіст — та професія, яку мені хотілосьби здобути.

Віра КОРНІЄНКО,учениця 9�В класу

ЛНВК ім. В. Стуса

МАН і Я Березень 2016 року 3

захисти

Äåáþòàíòè â íàóö³У січні�лютому у Львівській обласній Малійакадемії наук тривали захисти науковихрефератів та науково�дослідницьких робітучнів різних секцій. Авторка цих рядківпобувала на деяких із них.

Перші кроки до великоїмети

29 січня відбувся захист науковихрефератів секції української філо�логії.

На перший погляд може здатися,що реферат менш складний унаписані, та він – перший крок дотакого важливого написання тазахисту науково�дослідницькоїроботи. Свої перші реферати учнізахищали з невеликим хвилюванням,та загалом атмосфера в аудиторіїбула дуже дружня. Усі підтримувалиодне одного та намагалися допо�могти.

Дуже цікавою була тема ІриниРавлик – „Дослідження зарубіж�них письменників на картіЛьвова”. Дівчина поділилась,чому обрала саме цю тему:

– Я люблю читати. Тому з п’ятинапрямів обрала саме зарубіжнулітературу. В своїй роботі яакцентувала на тих закордоннихписьменниках, в честь яких уЛьвові названі вулиці, меморіальнідошки і пам’ятники. Я вважаю, щоця тема є дуже перспективною, танавіть планую наступного року поній захищати наукову роботу.

Філологи: масштабно,напружено, цікаво

13 лютого відбувся захист науково�дослідницьких робіт учнів секціїукраїнської філології.

З�поміж інших захист на українськійфілології вирізнявся своєю мас�штабністю. З самого ранку укоридорах головного корпусу ЛНУімені І. Франка повсюди ходилисхвильовані МАНівці. Ближче до 10ранку учні розійшлись по аудиторіяхвідповідно до своїх напрямів –українська мова, фольклористика,мистецтвознавство та світовалітература.

Цього року декілька наукових робітмали схожі теми. Популярною темоюучнівських досліджень було поход�ження прізвищ та імен. Троє дівчатсекції української мови досліджувалиїх на прикладі сіл, де мешкають. Якрозповіла одинадцятикласниця Чер�воноградської ЗОШ № 1 МаріяЛозинська, найрідкіснішим у їїрідному селі Яструбичі Радехівськогорайону виявилися прізвища Сар�ченко, Дайнека, а найпоширенішимиТхір, Крук та Квасниця.

Особливою була робота учениці11 класу СЗШ № 84 м. ЛьвоваДомініки Гуменецької „Лексичні та

фонетичні особли�вості колисковихпісень”. Оскількидівчина виступалапершою, вона маланайбільше причиндля хвилювань.

– Впевненість має бути у собі першза все, у своїй роботі та в знанніматеріалу. Саме тоді ти зможешдонести свою думку, – підсумувалашколярка після завершення кон�курсу.

Найцікавішими виявились виступиу секції фольклористики. Учениця10 класу СЗШ № 32 м. Львова Адріана

Чінка розповіла про свої підготуваннядо виступу:

– Метою моєї наукової роботи єпроаналізувати весільний фольклорсела Вихопні Кам’янка�Бузькогорайону. Я записувала пісні, обряди,традиції весілля від своєї бабці.Також я спекла весільні „гуски” зарецептом моєї прабабусі. А насамому виступі заспівала весільнихколомийок.

Саме на такі виступи хочетьсяприходити – колоритні, цікаві танезвичайні.

Одинадцятикласниця львівськоїшколи № 81 Марія Піщик – пере�можець у секції світової літератури.

– У своїй роботі я досліджувалаобраз Смерті у творах Едгара АлланаПо та Михайла Яцківа. Ця тема є малодосліджена. Чомусь українськінауковці її оминають. Оскільки явступаю на японську філологію, хотілаб проаналізувати танатологічнусимволіку в їхній творчості, – поділи�лася враженнями юна дослідниця.

Захист був напружений та дужецікавий. І хоч лише п’ятеро учнівпоїдуть у Київ, та, я гадаю, перемогуздобув кожен.

Запорука успіху –позитивна атмосфера

14 лютого у відділенні наук проЗемлю відбувся ІІ етап Всеук�раїнського конкурсу�захисту нау�ково�дослідницьких робіт.

Майже два десятка учнів чотирьохсекцій представляли свої роботина географічному факультеті ЛНУімені Івана Франка. Виступисупроводжувалися мультимедій�ними презентаціями, а деякі учнінавіть підготували інформаційнібулети. І хоч часу було не так ужей багато (15 хвилин на виступ тавідповіді на запитання), я гадаю,що кожному вдалось достатньо таповно розкрити свою роботу.

Для мене приємною не�сподіванкою стала тепла тадружня атмосфера. Голова журіОлег Шаблій, професор, заві�дувач кафедри економічноїта соціальної географії ЛНУім. І. Франка під час виступів учнівдоповнював учасників цікавимифактами, історіями з життя.

Дуже цікавою виявилась тематопоніміки, представлена двоманауковими роботами. Як зазначивОлег Іванович, вона особлива тому,що є на перехресті лінгвістики,географії та історії, тобто поєднує усобі кілька напрямів.

Переможці у кожному напрямівідділення наук про Землю пред�ставлятимуть цього року на на ІІІетапі Всеукраїнського конкурсу�захисту нашу область. До Києва відМалої академії наук поїдуть учениця10 класу СЗШ № 5 ім. Кокорудзівм. Львова Софія Атаманюк (секція„Гідрологія”), учень 10 класу гімназії„Престиж” м. Львова РостиславГанич („Кліматологія та метео�рологія”), учениця 11 класу Ново�яворівського НВК „ЗОШ�ліцей”Вікторія Карпа („Географія таландшафтознавство”) та учень10 класу НВК „Топорівська ЗОШ”Андрій Крушельницький („Гео�графія, геохімія та мінералогія”).Бажаємо їм успіху й, звичайно,завжди усміхатися, щоб атмосферай надалі залишалась такою жпозитивною!

Вікторія ПАЛАЙДА,учениця 10 класу СЗШ № 48

Березень 2016 року МАН і Я4

історичне краєзнавство

À ÷è çíàºø òè ³ñòîð³þ ñâîãî êðàþ?

шевченківські дні

13 лютого у головному корпусі ЛНУ ім. Івана Франкавідбувся другий (обласний) етап захисну науково�дослідницьких робіт з історичного краєзнавства, у якомувзяли участь 11 переможців першого (районного) етапу.Переможниця обласного етапу – учениця Червоноградськоїзагальноосвітньої школи № 7 м. Соснівка і МАНівкаНаталя Рудковська розповідає про свою наукову роботу„Операція „Вісла” в історичній пам’яті мешканцівПеремищини”.

Кобзареві дебати й антипкові адвокати

– Звідки ти черпала інформацію?– У 2014 році я відвідувала Польщу

у межах проекту „Пізнаймо права таісторію етнічних та національнихменшин в Україні та Польщі”, де взялаінтерв’ю в учасників операції „Вісла”.Також при написанні своєї роботи якористувалася працями вітчизнянихі зарубіжних істориків. Наприклад,Є.Дрозда, Є.Місила, В.В’ятровича таінших.

– В чому актуальність твоєїтеми?

– По�перше, є необхідністьдослідити маловідомі сторінкиукраїно�польських відносин уминулому столітті; по�друге,

встановити історичну справедливістьщодо учасників операції „Вісла”; по�третє, надати справедливу історичнуоцінку операції як предметуконфронтації певних національно�стей.

– Як вважаєш, чи можеповторитись ця подія?

– Складне питання. На мою думку,такого не повинно статись.

– Скільки часу ти працювала наднауково�дослідницькою роботою?

– Враховуючи поїдку до Польщі,півроку.

– Звідки ти дізналася про МАН?– Минулого року я писала наукову

роботу, з якою я посіла перше місце

на районному етапі, опісля поїхалана обласний, де мене як учасницюзапросили в МАН, надіславширекомендаційний лист.

– Чи збираєшся пов’язати своєжиття з історією?

– Я мрію навчатися в ЛНУ ім. ІванаФранка на юридичному факультеті.

Христина ЯВОРСЬКА,учениця 10�Б класу СЗШ № 70

10 березня у СЗШ № 96відбулися „Шевченківські де�бати”, метою яких було роз�вінчати основні міфи про ТарасаШевченка і поглянути на йогопостать по�іншому.

Урок літератури розпочався зтого, що ведуча СоломіяТимчишин запропонувала намозвучити факти біографії Шев�ченка, які знаємо. Я зрозуміла, якто добре — покликатися не на„Вікіпедію”, а на дописи БогданаТихолоза у соцмережі Facebookпро 9 прижиттєвих фотографійКобзаря та невідомі цікавинки зжиття найбільшого українського„відомого невідомого” (БогданТихолоз – доцент кафедри теорії іпрактики журналістики ЛНУ ім. І.Франка, літературознавець. — В.Д.).Крім того, ми переглянуливідеосюжет програми „Провокація”на телеканалі „Вікка”, в якомумешканцям Черкас ставили одне�єдине питання: хто вбив Шевченка?Погляди містян розділилися, дехтонавіть порівнював вбивствоШевченка із вбивством Нємцова. Ами з подивом роззявляли роти відтаких відповідей…

Згодом учнів розділили на 2 ко�

манди — уряд і опозицію. А колиоголосили завдання, я, правдукажучи, була шокована: моїй команді(себто уряду), слід було переконатисуперників, що Шевченко — непатріот (як?). Вони ж, у свою чергу,доводили нам протилежне.

Бурхливе обговорення і безперер�вне гортання „Кобзаря” у пошукахвідповіді на поставлене завданнядало очікуваний результат: нашимиаргументами були очорнення образуБ. Хмельницького в Шевченковихтворах, надміру зрусифікована моваі змалювання українки як жінки�покритки. Загалом ми були

справжніми „антипковимиадвокатами”, позаяк обстоювалидумку, яку жоден учасник моєїкоманди насправді не під�тримував.

„Опозиція” опиралася на словатаких Тарасових творів, як „Меніоднаково…”, „Заповіт”. А моїхулюблених „Гайдамаків”, нажаль, не згадали.

Перемогу здобув „уряд”,позаяк, як пояснила ведуча,послуговувався найвлучнішимицитатами стосовно своєї теми.

І наостанок кілька фраз ізнаших дебатів:

„– Катю, поясни, чому Шевченкопатріот?

– Іра каже, що він патріот”.„— Шевченко патріот, бо він у своїх

творах обстоював Україну і во�звеличував багатьох українськихісторичних осіб.

— Яких осіб?”Мовчанка.На моїй пам’яті це був чи не

перший урок, коли Шевченко ставсправді іншим — небуденним,актуальним і цікавим.

Вікторія ДЯЧЕНКО,учениця 10�А класу СЗШ № 96

МАН і Я Березень 2016 року 5

поза аудиторією

рідна мова

Скарби княжої церкви святого Миколая

Як говорили під час Першої світової війни

24 лютого малі академіки секції історії відвідали виставку „Скарби княжої церкви святогоМиколая”, яка з 12 лютого впродовж місяця тривала у Музеї історії релігії (пл. Музейна, 1).МАНівців супроводжувала методист секції історії Мар’яна Нестерович, а про скарбирозповідав історик, директор Наукової бібліотеки ЛНУ імені І. Франка Василь Кметь –один із дослідників реліквій церкви.

Церква святого Миколая – най�давніший православний храм Львова,історія якого сягає ще княжих часівXIII–XIV століття. З того часу збе�реглася лише частина фасаду,завдяки якій ми можемо уявити, якоюж славну церкву бачили ще галицько�волинські князі. Впродовж віків вонабула культурним, релігійним тагромадським центром православнихльвів’ян. І досі церква Миколаязалишається однією з найціннішихархітектурних пам’яток міста Лева.

– Ідея виставки, ініційованоїМистецьким фондом імені короляДанила, зумовлена новим етапомдосліджень історії православноїгромади та сакрального просторудавнього княжого храму. Аджеособливий статус церкви св. Миколаяу Львові сягає витоками княжої добита безпосередньо пов’язаний ізвшануванням великого святителяХристової церкви як патронаукраїнської князівської династії. Так,князь Аскольд під час хрещення бувнаречений іменем Миколай.Хрестителем князя ВолодимираЯрославича був константинополь�ський патріарх Ніколаос Хризоверг, ійого молитовним іменем поруч ізхрещеним – Василій, було самеМиколай. Це підтверджує і програмафрескових розписів Софійськогособору у Києві, де святі Миколай і

Василій супроводжують місце князя вхрамі, а також очолюють хід отців таучителів церкви в оздобі вівтаря, –пояснював причини та значення назвихраму Василь Федорович.

На виставці представлено багатоцерковних реліквій, зокремамайстерної роботи срібне кадило XVIIIстоліття, богослужбова література танотні записи. Окремої увагизаслуговують дерев’яні скульптуриангелів, які, можливо, були частиноюрококового вівтаря чи іконостасу XVIIIстоліття.

Василь Федорович продовжив:– Скульптури у православних

храмах давнини нечасто вдаєтьсязнайти, оскільки це здебільшогоознака латинського обряду, який мавдосить короткочасний вплив навнутрішнє оздоблення українськихцерков. Тому ці скульптури ангелів –досить рідкісна і цінна знахідка.Імовірно, їх автор належав до коласкульпторів – учнів Пінзеля.

Однак найціннішим експонатомвиставки є, безумовно, хоругва XVIIIстоліття, на одному боці якоїзображено святого Миколая, наіншому – Розп’яття. Перед цієюхоругвою схиляли голови львів’янивпродовж довгих сторіч, тож заразактуальне питання про репродукціюікони для сучасного іконостасу княжоїцеркви.

– Знаєте, як цікаво було залізти настрих церкви, якій майже 800 років!Скільки дійсно скарбів ми тамвіднайшли! Але процес пошуку бувнайприємнішим, коли бачиш шматокдерева, дістаєш, а там – шедеврмистецтва, – ділився з юнимиісториками власними враженнями віддослідницької роботи в церквіМиколая Василь Кметь.

Марія ІВАНЧИШИН,учениця 10�Б класу СЗШ № 82

В рамках виставкової програми „Велика війна1914�… Індивідуальний і глобальний досвід” до Днярідної мови 25 лютого у Центрі міської історії(вул. Богомольця, 6) відбулась лекційно�дискусійназустріч для усіх охочих на тему „Мова у Першійсвітовій війні”, яку проводила лексикограф,діалектолог Наталя Хобзей. Її відвідали й учні секційукраїнської філології та журналістики.

Завідувач відділу української мови Інститутуукраїнознавства ім. І. Крип’якевича НАН Українианалізувала тексти – усні спогади людей про Першусвітову війну, які записали укладачі „Атласу української

мови” у 1950�60�х роках по всій території України.Спершу Наталія Хобзей досліджувала префіксальні

дієслова для своєї наукової роботи. Однак серед папоквипадково натрапила на тексти – розповіді людей Першоїсвітової війни. Ця тема її надзвичайно зацікавила , бо ж їїпрадід був учасником цієї боротьби.

Основою для наукової статті пані Наталії стали 28текстів на цю тематику, а також два томи „Атласуукраїнської мови”. Це були здебільшого розповідіпобутового характеру, подекуди пісні, казки, колгоспнізвіти. А от спогадів політичних, зокрема про Першусвітову, трапляється дуже мало: ця тема у радянські часимогла спричинити проблеми як для інтерв’юера, так і дляреспондента.

Веселою та повчальною була розповідь про“знімченого” вояка Юрка, котрий, повернувшись із війни,забув свою рідну мову. І як циган навчив його говоритиукраїнською.

Загалом лекція була навдивовижу пізнавальною йправдивою, цікаво було слухати справжні слова учасниківПершої світової. Наталя Хобзей вела бесіду енергійно,зачитувала кумедні історії з життя людей, відповідала назапитання.

Христина ЯВОРСЬКА,учениця 10�Б класу СЗШ № 70

Березень 2016 року МАН і Я6ангели з передової

Андрій Козицький: „Війна навчила мене цінувати те, що маю”Андрій Козицький — учасник бойових дій на сході України.Чоловік має яскраво виражену громадянську позицію: у 2004�му році був обраний головою Львівської міської громадськоїорганізації „Європейська Україна”, а з 2015�го року є членомполітичної партії „Народний Рух України”. Живе у Львові, зафахом залізничник. Він ще в березні 2014 пішов увійськкомат, а в серпні отримав повістку.

Боєць розповідає про початок своговійськового шляху:

— Спочатку були навчання наЯворівському полігоні, які тривали 2тижні. Згодом нас відправили вДніпропетровськ, 93 бригаду, а звідти— в Піски, що під Донецьком.

– Чи брали Ви участь у подіяхМайдану, що передували АТО?

– На київському Майдані не був,учасником львівського – лише під часмасових заходів.

— Якою була Ваша військовапідготовка?

— На полігоні навчання були міні�мальними, реальні навчання розпо�чалися безпосередньо на передовій.Бойова техніка була в жахливомустані, бракувало найнеобхіднішого.

— Як відреагували Ваші близькіна Ваше рішення стати учасником

АТО?— Зрозуміли, звісно, хоча й

відмовляли мене.— Як саме Вам допомагали

волонтери і чи допомагаливзагалі?

— Волонтерська допомога сто�сувалася матеріального забез�печення: одяг, харчі, ліки. В основномунас забезпечували саме волонтери.Якби не вони, не їхня допомога, ми би,щиро кажучи, і не вижили.

— Що для Вас стало, так бимовити, уроком, під часперебування на передовій?

— Ми всі були, наче одна сім’я. Якщободай один із нас засне на посту, тозагинуть усі. Це називаєтьсявідповідальністю один за одного.

— Які прояви чоловічої дружби навійні?

— На передовій відходить на заднійплан злість: усю її ми спрямовуємо наворога. Я не пам’ятаю якихосьсварок, що були між нами. Мабуть, їхузагалі не було.

— Як війна змінює людину?— На війні люди стають

стриманішими, цінують кожну хвилинужиття і розуміють, що їхні домашнінегаразди — ніщо, порівняно з тими,які переживають на фронті.

— Що для Вас є патріотизм?— Це захищати свою країну: своїх

синів, людей, які живуть поруч із тобоюі є частиною твоєї держави.

— Чи контактуєте зі своїмипобратимами з АТО?

— Так, я наразі збираю кошти дляних і незабаром поїду на фронт. Однак

вже не як військовий, а як волонтер.Цікаво знати: спілкуватися з

учасниками бойових дій непросто, тожволонтерка Лідія Чупляк дає кількаправил, яких варто дотримуватися підчас розмов із бійцями АТО.

По�перше, люди, які понюхалипороху, вже ніколи не станутьколишніми, тому, спілкуючись із ними,слід ставити конкретні й коректнізапитання. По�друге, їх ніколи не слідгероїзувати, бо в повсякденному життіне всі учасники АТО є справдіГероями, як ми змальовуємо їх у своїйуяві. Треба розуміти, що вони, як і ми,є звичайними людьми із дещо іншимспособом мислення, можливо. Крімтого, як пояснила пані Ліда, обійми —найкращий спосіб показати своюповагу бійцеві. Достатньо простопокласти руку на плече.

У людей, які побували на передовій,стирається соціальна пам’ять, томув спілкуванні з ними слід бутикоректними й уважними, адже вонивідчувають найменші прояви жалю доних, і саме це їм найчастіше неподобається.

Теми для спілкування повинні бутинейтральними. До прикладу кількафраз, як розпочати розмову ізАТОвцем, оминувши гострі кути:

— Ти повернувся з війни. Чим надалізайматимешся?

— Як плануєш відновити стосункизі своїми близькими? Як щодо твоїхцивільних друзів? Спілкуватимешся зними?

Слід уникати фраз:— І що, як воно було на війні? Тобто

ти вбивав? Розкажи мені! — так ви по�будуєте бар’єр між вами і солдатом,зіштовхнетеся або з гнітючим мов�чанням, або співрозмовник простопіде геть. Під час спілкування збійцями варто уникати бурхливоговияву емоцій, не треба тиснути на нихі слід затямити, що солдати не єхворими людьми, і найперше, чоговони потребують, — любові, підтримкиі розуміння.

Вікторія ДЯЧЕНКО,учениця 10�А класу СЗШ №96

„Заговори аби я тебе побачив”риторика і красномовство

20 березня о 12.00 у бібліотеці ім. Лесі Українкивідбулася школа ораторського мистецтва від ФРІ PlusЛьвів, спікером якої був Василь Комісаров – тренер�консультант, керівник „Центру розвитку „Ритори”.

У сучасному світі бути оратором, вміти виступати передпублікою – надзвичайно важливо, проте не кожен вміє чизнає, як це робити і які методики є дієвими, а які ні.

На жаль, у школі немає окремого предмету, присвяченогориториці й красномовству. Тому як тільки я довідалася процей захід завдяки спільноті ФРІ Plus Львів, одразу вирішилапіти, адже мені властиво хвилюватись, труситись передпублічним виступом із повною залою незнайомих людей.Моєю метою було покращити свою ораторську майстерність,навчитись говорити так, щоб мене хотіли слухати. Тож яодразу зареєструвалась на тренінг на тему „Страхпублічного виступу. Позбавитись неможливо побороти. Якпозбутися м’язових зажимів та тілесна розкутість. Розкриттяприродного звучання і покращення дикції”.

Після майстер класу я можу впевнено сказати: так! яотримала усе необхідне для подолання страху передпублікою, тепер я почуваюся впевненіше, меншехвилююсь, володію різноманітними і головне – дієвимитехніками боротьби зі страхом виступу перед людьми,покращила дикцію.

Під час тренінгу не було навіть хвилини, щобвідволіктися. Ми грали інтелектуальні ігри, які я досі граюз друзями у школі, дискутували, наводили приклади зжиття, ставили запитання, на які отримували змістовні йлаконічні відповіді, жартували, знайомились один з одним,працювали в парах, всебічно розвивались, творчо йнеординарно мислили.

Насамкінець хочу сказати, що я круто провела час тазалюбки відвідала б схожий захід.

Христина ЯВОРСЬКА,учениця 10�Б класу СЗШ № 70

МАН і Я Березень 2016 року 7книжкова полиця

Типово�нетиповий Каменяр

Як зруйнувати імперію без зброї

„Франко. Перезавантаження” – книга�мозаїка видавництва „Коло”,яка побачила світ 2013�го року. Її головним завданням є„перезавантажити” в суспільній свідомості образ Івана Франка.

Задумайтеся, що визнаєте про „великогоКаменяра�Революцьйо�нера”, не зі шкільнихпідручників чи Вікіпедії, а зінших джерел? Ця книга –неординарне джерелонасамперед тому, що в нійзібрані двадцять два різнібачення постаті ІванаЯковича.

Читати її я почала до�рогою додому – в мар�шрутці й одразу збагнулавсю „далекосяжність” на�ших підручників, коли пере�горнула останню сторінкустатті Богдана Тихолоза(між іншим, він і придумавназву книги) „Doctor

universalis”. Не лякайтеся,коли побачите, що однастаття налічує більш, ніж 10сторінок, адже такоїінформації, яку тут подаютьавтори�франкознавці, ви невіднайдете на просторахінтернету. Наприклад, малохто знає, що славнозвіснийКаменяр мав понад 100псевдонімів і тричі бало�тувався на посаду депутатагалицького сейму (всі триспроби були невдалими).

Представницям прекрас�ної статі буде цікавопрочитати статті НаталіїТихолоз та Марти Госов�ської про методи вихованняв сім’ї Франків і Франкове

ставлення до фемінізму.Ще однією особливістю

книги�мозаїки є те, що вбагатьох статтях упоряд�ники зберегли авторськийстиль написання. На�приклад, „Мій не�Каменяр”Олександра Ірванця на�писана справді жаргонноюмовою, і, мабуть, тому япрочитала саме її най�швидше.

Нестандартною, а черезте й цікавою є стаття�аналіздвох велетнів українськоїлітератури Івана Франка іТараса Шевченка „Каменярvs Кобзар”.

Ця книга буде корисноюдля тих, кому набридли

нудні стереотипи про Фран�кову „каменярську особис�тість” і хто бажає відкритидля себе нового ІванаЯковича, тому поспішайте„перезавантажити” в своїйсвідомості постать сучас�ного й найголовніше –актуального Івана Франка.

Вікторія ДЯЧЕНКО,учениця 10�А класу

СЗШ№96

чтиво

„Як я руйнувала ім�перію” – книга про останніроки життя РадянськогоСоюзу очима тогочаснихдітей, яка вийшла 2014року у ВидавництвіСтарого Лева.

Це перша українськаповість для підлітків прожиття в „совку”, написанане сухою канцелярськоюмовою, а живим буко�винським діалектом, позаякголовна героїня повістіЯринка – справжня буко�винка. Чим жили тогочасніпідлітки? Чого боялися? Якрозуміли почуття кохання?

Що читали і чого прагнули?На такі питання дастьвідповідь саме цей твір.Текст книги соковитий,насичений фразеологізма�ми, легендами й піснями.

Палітра персонажів коло�ритна – від харизматичноїлайливої баби Софронихидо рафінованого диванногопатріота Андрія, який вмілоцитує вірші Симоненка, аколи справа доходить допротесту (а це тоді булонечуваним нахабством),спокійнесенько вилежує�ться вдома на дивані. Нажаль, таких „диваннихпатріотів” можна віднайти ів наш час. Стереотипністьрадянського мисленняокремих персонажів і ба�жання „навернути на шляхістини” поєднується зісторіями про бандерівців іпіснями січових стрільців.

Книга вражає відтворен�ням дійсності: покупкадефіцитного „Київськоготорта” змушує радіти, поякісний одяг слід їхати вЛитву на „товкучку”, арозповісти політичнийанекдот означає щонай�менше приректи своїхбатьків на „ненав’язливий”допит.

Та все ж, передчуваючирозвал імперії, людизважуються на протест.Навіть найменший – об�стояти своє право нацеркву, запалити свічки наперехресті доріг у пам’ятьпро партизанів�земляків, ашколярі�піонери замість„совкового” прапора віша�ють на дах школи підштан�ники.

А тим часом підлітковежиття триває – головнагероїня має дитинство, яке,хоч і просякнуте наскрізь„совєцкім духом”, має своїщасливі грані: дружбу,перше кохання, навчання івідпочинок.

Гряде розвал Союзу –імперії рабів, тюрми наро�дів. Створюються націона�лістичні організації, людизважуються на мітинги,відкопується давно забутаправда про тисячі жертвсталінського терору. Радян�ський Союз тріщить по швах,намагаючись зібрати решт�ки власної немічної величі.Політика торкнулася й сім’їЯринки: тітонька Орисявступає в Рух, майструєжовто�блакитні значки,селяни обстоюють свої пра�ва на церкву, приміщення

якої радянська владаперетворила на сховищедля міндобрив. Навіть самаЯринка разом із друзямипротестує проти тираніїСовдепії, допомагаючитітоньці майструвати знач�ки, малювати плакати ізпатріотичними гаслами іпотайки від діда з бабоювирушити вслід за Орисеюна зібрання Руху.

Імперії не руйнуються заодин день. Тому авторкавідобразила у своїй книзіпоступове послабленнятоталітарного режиму,часткову дерадянізацію –проведення першого вУкраїні фестивалю року,з’їзду Народного РухуУкраїни, Ланцюг Злуки.

Повість як ніколи акту�альна сьогодні і буде корис�ною для тих, хто зневіривсяу нашій перемозі: усі імперії,побудовані на крові, рано чипізно кануть у Лету. Тому цяісторія про боротьбу беззброї, про боротьбу дітейпроти системи наповнитьоптимізмом навіть найбільшзневірені серця.

Вікторія ДЯЧЕНКО,учениця 10�А класу

СЗШ №96

Березень 2016 року МАН і Я8

12345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901

МАН і Я Редактор Адреса для листування: 79000м. Львів, вул. Коперника, 42Тел.: 225�56�81, 261�22�58.

ТЕТЯНА ПАСОВИЧКомп’ютерна верстка

Львівської обласної МАН

Газета Львівської обласноїМалої академії наук

кіберспорт

Гравець як професія

Новий атракціон у Парку культури26 березня в Парку культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького відкрили новий атракціон.„Турбогірка” привертає увагу ще від головного входу в парк яскравим кольором. Вартість одного спуску становить

5 гривень. Скористатися атракціоном можуть лише ті, хто досяг 8�річного віку, хоча на офіційному сайті Паркукультури вказано, що прокататися можуть усі без обмежень. Ця розбіжність в інформації обурювала батьків, дітияких ще не досягли відповідного віку, щоб спуститися вниз на „Турбогірці”.

Незважаючи на те, що атракціон лише почав працювати, охочих покататися на ньому багато. „Турбогірка” працюєнезалежно від погодних умов щоденно від 11:00 до 20:00.

Наталія НАЗАРЕНКО,учениця 9 класу ПСЗШ „Перспектива”

Заморська ягода, або відомий усім фрукт – банан

З приходом нового часу, розвитком нових технологійз’являються і нові професії. Одна з них кіберспортсмен –фах, який потребує від знавців своєї справи вміння грати вкомп’ютерні ігри.

Кіберспорт – новий, незвичний видспорту. В останні роки він набувшаленої популярності – вже заразпризові фонди змаганьперевищують 100 000$, а гравцізбирають мільйони фанатів повсьому світу.

Історія онлайн�змагань почаласяз гри Quake, яка маламультимедійний режим. Пізніше ігорстало більше, зараз це різноманітнішутери (в моєму дитинстві –стрілялки), MOBA�ігри (MultiplayerOnline Battle Arena), стратегії таспортивні симулятори, щовважаються найдинамічнішими.

Сьогодні чемпіонати відбуваютьсяв усьому світі. Найвизначнішим танайпопулярнішим із них є турнірWorldCyberGames, організований

подібно до Олімпійських ігор. WCGбув започаткований у 2000 році вПівденній Кореї і з того часупроводиться щороку. Існують і нетакі значні змагання з окремих ігор,що відбуваються незалежно одні відодних.

Кіберспортсмени заробляють восновному на турнірах, якщозаймають на них одне з призовихмісць. Менш значна частиназаробітку – від спонсорів, якірекламують команду. Поїздки назмагання, що в основномуоплачують спонсори таорганізатори, дають змогу не тількипоборотися за приз, а й побачитисвіт.

Найширше розповсюдився цейвид спорту в Південній Кореї та

Японії. Саме там створюютьсянайкращі команди в світі кібер�спорту, проводять визначні турніриі загалом сприймають такий видзмагань як Олімпійські ігри.

В Україні кіберспорт почалипопуляризувати відносно недавно,залучаючи все більше гравців напрофесіональну сцену. Українськакоманда Natus Vincere (Na‘Vi) заразє доволі успішною й увійшла вісторію кіберспорту, вигравши 21серпня 2011 року чемпіонат іздисципліни Dota 2 й отримавши приз(найбільший в історії) в 1 000 000доларів США. Зараз Na‘Vi маютьшість команд у різних іграх,демонструючи достойні результатив кожній із них.

Багато підлітків хочуть спро�бувати себе на справжніх змаганняхз відеоігор. Вони сприймаютьігровий процес серйозно, про�раховуючи кожний хід. Я теж інодіпро це думаю – було би дійснокласно взяти участь у сутичцікоманд, заявити про себе і про своюкоманду… На жаль, моя командапоки що не брала участі в турнірах,але ми продовжуємо тренуватись.Хто знає, можливо, хтось із насневдовзі стане відомим у світікіберспорту.

Юлія ЄРОХІНА,учениця 10�А класу СЗШ № 28

весна без авітамінозу

Коли надворі весна, організмослаблений і потребує віднов�лення. Зарадити у цьому випадкуможуть багаті на вітаміни фрукти,лідером серед яких є банан –корисна і смачна ягода. Так�так,саме ягода…

Банан, з ботанічного погляду, – цебагаторічна трав’яниста рослина.Бананове дерево вважається травою,оскільки у нього немає стовбура ігілок. Відразу ж із кореневищаростуть стебла і листки, що щільноприлягають один до одного. На кінці„стовбура” зі стебел росте„пальмове” листя. Позаяк банан – цетрава, то плід рослини – ягода.

У природі існує чимало сортів

бананів: червоні, зелені, жовті,солодкі і не дуже, великі і маленькі, зкісточками і без.

Стиглий банан складається з води– 75%, цукру – 20%, також крохмалю,азотистих і пектинових сполук,органічних кислот, клітковини. Бананмістить у собі велику кількістьвітамінів E, C, B1, B2, B6, провітаміниA і PP. В ньому є і цінні мінеральніречовини: калій, натрій, магній,фосфор, кальцій, залізо, марганець імідь. Банан – досить калорійнийпродукт.

Проте мало хто знає, чим стиглі йперестиглі банани відрізняються відзелених або недоспілих, окрімкольору шкірки й смаку м’якоті. Чим

темнішою є шкірка банана, тимбільше в ньому специфічногопозаклітинного білка – ФНП (факторнекрозу пухлини). Це протираковаречовина, яка допомагає боротися заномальними клітинами в організмі.Натомість недоспілий банан багатийна крохмаль, завдяки якому віншвидше викликає відчуття ситості йпрактично не містить цукру.

Окрім цього, банан має рядважливих властивостей: покращеннятравлення, боротьба з депресією,підвищення імунітету, профілактикаанемії, підвищення розумової іфізичної діяльності та ін.

Христина ЯВОРСЬКА,учениця 10�Б класу СЗШ № 70

розваги