МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ...
TRANSCRIPT
-
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВІСНИК Харківського національного університету
імені В. Н. Каразіна
№ 862
Серія: ВАЛЕОЛОГІЯ: СУЧАСНІСТЬ І
МАЙБУТНЄ
«ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ТА ОСНОВАМ
ЗДОРОВ’Я» Випуск 6
Серію започатковано у 2004 році
Харків – 2009
-
Друкується за рішенням Вченої Ради Харківського національного університету
імені В. Н. Каразіна, протокол № 10 від 25 вересня 2009 р.
«Вісник Харківського національного університету» (серія валеологічна „Валеологія:
сучасність і майбутнє”) є збіркою наукових праць, яка містить результати наукових
досліджень з теоретичних і прикладних питань валеологічної освіти та виховання
населення з використанням сучасних валеотехнологій. Призначається для викладачів,
наукових співробітників, аспірантів і студентів, що спеціалізуються у відповідних або
суміжних галузях науки. До публікації приймаються статті, написані українською,
російською або англійською мовами згідно з правилами для авторів і мають позитивні
рекомендації двох рецензентів, призначених редакцією. Запланована періодичність
випуску збірки – 2 рази на рік.
Редакційна колегія:
Головний редактор – Гончаренко М. С. , доктор біологічних наук, професор,
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна;
Горащук В. П., д. пед. н, проф., Луганський національний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка;
Гриньова М. В., д. пед. н., проф., Полтавський державний педагогічний університет
іменем В.Г. Короленко;
Іонова О. М., д. пед. н., проф., ХНУ імені В. Н. Каразіна;
Пасинок В. Г., д. пед. н., проф., ХНУ імені В. Н. Каразіна;
Атраментова Л. О., д. б. н., проф., ХНУ імені В. Н. Каразіна;
Бабенко Н.О., д. б. н., ХНУ імені В. Н. Каразіна;
Білик Я. М. , д. філос. н., проф., ХНУ імені В. Н. Каразіна;
Бондаренко В. А., д. б. н., проф., ХНУ імені В. Н. Каразіна;
Карпенко І. В.,.д філос. н., проф.., ХНУ імені В. Н. Каразіна;
Кулініченко В. Л., д. філос. н., проф., КМА післядипломної освіти імені
П. Л. Шупіка;
Перський Є. Е., д. б. н., проф., ХНУ імені В. Н. Каразіна.
Відповідальний секретар – Шахненко В.І. , канд. пед. н., доц. ХНУ імені
В. Н. Каразіна
Адреса редакційної колегії: 61077, Харків, пл. Свободи, 4, Харківський національний
університет імені В. Н. Каразіна, фiлософський факультет, тел. 707-56-33, 700-38-36,
Видання здійснене за фінансової підтримки Всеукраїнської громадської організації
«Українська асоціація валеологів».
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ №11825-696 ПР від 04.10.2006 р.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,
оформлення 2009,
-
З М І С Т
Стор.
Гончаренко М. С. Современные направления развития валеологии…………………... 4
Бережна Т. І. Школа — здорове середовище для повноцінного розвитку особистості 11
Бойчук Ю. Д. Сутність еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя та
науково-методична модель її формування……………………………………….………..
16
Бусловская Л. К., Рыжкова Ю. П. Адаптивные возможности организма студентов и
способы их повышения……………………………………………………………………..
22
Гончаренко М. С., Іваненко Л. О. Особливості дистанційного навчання основам
здоров’я в Україні…………………………………………………………………………...
26
Гончаренко М.С., Кучук Н.Г. Метод оцінки енергоінформаційної складової
структурної організації людини……………………………………………………………
30
Гончаренко М. С., Удовенко М. А. Вплив різних технологій навчання на показники
здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл……………………………………………………...
36
Горчаков В. Ю., Бондар Н. О. Профілактичні засоби підтримки здоров’я людини…… 45
Грибоедова И.Ю. Нахождение ресурсов профессиональных возможностей в процессе
обучения специалистов в вузах искусства………………………………………………...
49
Елизаров В.П. Роль сознания на пути духовного становления человека………………. 53
Елизарова С.В. Мера как аспект формирования гармонии в семье…………………….. 59
Ефимова В.М. Педагогический контекст феномена аномии в профессиональной
деятельности по здоровьесбережению учащихся…………………………………………
65
Жаліло Л. І. Валеологія як інноваційний підхід покращення здоров’я народу 71
Кабацька О.В. Організація наукової пошуково-пізнавальної діяльності з валеології
(здоров’я людини) у позашкільному навчальному закладі………………………………
74
Карпин А.В. Влияние «временного» массажа на общее функциональное состояние
человека……………………………………………………………………………………...
80
Кириленко С.В. Школа сприяння здоров’ю, як модель школи майбутнього………… 86 Курінний Г.Ч. Екологія мислення. Інвентаризація………………………………………. 93 Миргород И.М. Влияние физических нагрузок в спортивных секциях на состояние физического здоровья студентов с разным типом кровообращения…………………….
98
Недодатко Н.Г. Валеологізація учбового процесу в педагогічному вузі — основа
формування акмеологічної позиції майбутнього вчителя………………………………..
102
Омельченко C.O., Пристанський В.М. Технологія розробки відновлювально-
тренувальних програм у фізичній реабілітації осіб із порушеннями Функцій
спинного мозку……………………………………………………………………………...
107
Песоцкая Л.А., Рукавишникова Д.К., Горовая А.И., Лапицкий В.Н. Оценка психоэмо-
ционального состояния учащихся методом кирлианграфии…………………………….
113
Плахтій П. Д. Шахненко В. І. Система підготовки студентів природничого факультету
до здорового способу життя та викладання основ здоров’я в загальноосвітніх
навчальних закладах України (з досвіду роботи)……………………..…………………..
119
Řezáč J. Education towards a healthy lifestyle – the socio-psychological aspect…………… 123
Самойлова Н.В. Рівень здоров’я студентів під впливом тренінгу з формування
культури здоров’я…………………………………………………………………………...
129
Тимченко А. М., Гончаренко М. С. Розробка програми індивідуального,
особистісного та професійного саморозвитку…………………………………………….
138
Frostová J. Poor posture and its influence on the voice……………………………………… 143
Шахненко В.І. Здоров’язберігаючий режим життя і діяльності людини………………. 148
Шигимага О. А. Валеотехнологии гармонизации организма человека через
медитацию на стихии………………………………………………………………..……...
163
-
4
УДК 613
СОВРЕМЕННЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ ВАЛЕОЛОГИИ
Гончаренко М. С.
Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина
Харьков, Украина
В статье рассмотрены обобщенные сведения о механизмах и свойствах, определяющих здоровье
человека, при функционировании тонких тел: эфирного, эмоционального, ментального и духовного,
связь его с физическим телом. Значительное внимание уделено подходам по активации духовного
здоровья, которое является определяющим в системе управления общим здоровьем человека. Кроме
этого, сделан анализ структурных составляющих и направлений валеологии, главная задача которой, как
науки педагогического направления, – сделать образовательный процесс здоровьесозидающим.
Ключевые слова: тонкое тело, эфирное тело, эмоциональное тело, ментальное тело, здоровье человека,
духовное здоровье, взаимосвязь тонких тел, здоровьесозидающий образовательный процесс.
У статті роглянуто узагальнені відомості про механізми і властивості, що визначають здоров‘я людини,
за функціонування тонких тіл: ефірного, емоційного, ментального та духовного, його зв‘язок з фізичним
тілом. Значна увага приділена підходам активації духовного здоров‘я, яке виступає провідним у системі
управління загальним здоров‘ям людини. Крім цього, проведено аналіз структурних складових та
напрямків валеології, основне завдання якої, як науки педагогічного спрямування, – перетворити
навчальний процес на здоров‘язберігаючий.
Ключові слова: тонке тіло, эфірне тіло, емоційне тіло, ментальне тіло, здоров‘я людини, духовне
здоров‘я, взаємозв‘язок тонких тіл, здоров‘ястворюючий освітній процес.
The basic knowledges of mechanisms and capacities, that define human health statement during functionality of
eterical body, emotional body, mental body, spiritual body and their concordance with phisical body of a human
observed in this article. The questions of activation of spiritual health as main condition of integral
characteristics of health of a human is discussed.The analysys of structural components and main directions of
valeology has done and problem of applying of health care technologies in educational process also discussed.
Key words: emotional prosecces, human health, spiritual health, mental health, etherial body, health care
learning process, pedagogical methods.
Каждый период развития человечества характеризуется своим уровнем познания мира.
В зависимости от того, как развивается и совершенствуется процесс познания как таковой,
насколько он отражает гармоничность и осознанность взаимодействие физического и
тонкого миров, зависит состояние здоровья существующего общества и перспективы его
будущего существования. Другими словами, здоровье современного населения зависит от
уровня развития их мировоззрения, понимания мироустройства, смысла и образа жизни.
Сложившаяся на сегодня ситуация раскрывает целый спектр негативных аспектов,
которые определяют множественные отрицательные стороны высокой смертности и
заболеваемости населения Украины, находящейся в демографическом кризисе.
Особо впечатляет, что развитие научно-технического процесса приводит к ухудшению
экологии («Не ведаю, Господи, что творю»), что в конечном итоге грозит гибелью всего
человечества. Медицина облегчает следствия болезней, но не убирает их причин. Педагогика
формирует уровень образованности нынешнего поколения. Но сам образовательный процесс
логико-центрируемый приводит к утомлению левого полушария и дисфункции правого. В
результате получается, что вместе со знаниями ученики приобретают 3–4 хронических
заболевания.
Противоречия современного развития науки, техники, общества можно продолжать
тиражировать. Но ключи к решению обсуждаемой проблемы заключаются в новом
понимании пространства и времени, введенные общей теорией природы А.И. Вейника,
развитии представлений о человеке как триединой структуре духа, души и тела, которые
существуют благодаря энергетическому, информационному и вещественному обмену.
Согласно новой парадигме устройства мира, человек — это открытая, самоорганизующаяся,
многоэтажная энергоинформационная система. Факторы, обеспечивающие гармоничные
энергоинформационные связи элементов, органов и систем организма человека на всех
этажах мироздания, являются созидательными. Факторы, нарушающие упомянутые связи —
-
5
деструктивные. Нейтрализация деструктивных и стимуляция созидательных факторов
осуществляется восстановлением нарушенных энергоинформационных связей организма в
окружающей среде и внутри организма.
Валеология первая из наук о здоровье человека, которая несет знания, базирующиеся на
принципах холизма, иерархичности, системности, голографичная наука, которая
воспринимает человека как сложную космопланетарную структуру, здоровье которой
определяется гармоничным взаимодействием духа, души и тела как между собой, так и
окружающим миром; наука, которая воспринимает организм человека как
саморазвивающуюся, самовосстанавливающуюся и самовоспроизводящую систему,
обменивающуюся с окружающей средой, веществом, энергией и информацией, наука,
признающая голографический принцип работы сознания, который является составляющей
сознания вселенной, наука, признающая человека одновременно в качестве вещества
(корпускул) и волны, что выражается во взаимодействии физического и тонких тел человека,
функционирование которых подчиняется законам квантовой физики, физиологии,
психологии и другим наукам.
Знания о науке валеологии складываются из горизонтальных и вертикальных
закономерностей. Наше познание себя осуществляется по вертикали снизу вверх, а
управление здоровьем сверху вниз.
Анализ имеющихся сведений о здоровье человека показал преобладание информации о
функционировании физического тела и его роли в формировании здоровья. Практически
большая часть наработок по валеологии конца прошлого века посвящена роли питания,
дыхания, движения, образа жизни, наследственности и окружающей среды в развитии
здоровья человека. Введены понятия гомеостаза, адаптационно-приспособительных
возможностей, рассчитаны показатели резерва здоровья. Все эти наработки представляют
собой исследования закономерного функционирования физического тела и его роли в
становлении и развитии здоровья, то есть было осуществлено выявление горизонтальных
связей и закономерностей в функционировании организма человека.
Все эти исследования имеют большое значение, т.к. это первая ступенька в нашем с
вами познании себя. Ступенька, которая дала свои практические наработки и внедрения по
формированию культуры питания, культуры дыхания, культуры поведения, гигиенической
культуры, культуры движения и многих других аспектов культуры здоровья физического
тела.
Этот период исследований характеризовался тем, что в своем мировоззрении мы
ассоциировали человека только с физическим телом.
Переход с Ньютоновской на Эйнштейновскую парадигму устройств мира,
формирование холистического мировоззрения привело к принятию нового представления о
структурной организации человека, включающей тонкоматериальную структуру и
физическое тело. В связи с этим стал наиболее актуальным вопрос о влиянии на здоровье
человека уровней его взаимодействия с окружающим миром и между собой. Представления
о голографических механизмах функционирования сознания человека, о его структурной
энергетической организации, о биохимических и биофизических механизмах, лежащих в
основе волнового функционирования и т.д. являются фундаментальной основой
формирования нового мировоззрения.
Существующие теоретические представления о механизмах информационно-волнового
действия на организм человека находятся на этапе становления. Даже механизмы действия
света и цвета на организм человека пока далеки от понимания. Попытки некоторых ученых
вскрыть механизм действия на человека электромагнитных волн носят, как правило,
эмпирический, описательно-интуитивный характер. Это связано с упрощенным,
базирующимся на старой научной парадигме, представлении о пространстве, времени и
организации человека. Новое понимание пространства и времени, базирующееся на учении
А.И. Вейника, о метрических и хрональных явлениях, преобразили представление о человеке
и видимом мире в многоэтажное здание с этажами различной тонкости, способных
-
6
проникать друг в друга и взаимодействовать. В настоящее время изучено семь простых форм
вещества и сопряженных с ним простых форм поведения: хрональная (связанная со
временем), метрическая (связанная с пространством), ротационная (связанная с вращением),
вибрационная (связанная с колебаниями), термическая (связанная с теплотой), электрическая
и магнитная.
Вещество и связанное с ним поведение образуют явление.
Человек — открытая самоорганизующаяся система, которая процесс
жизнедеятельности осуществляет через формирование гармоничных энерго-
информационных связей между элементами, органами и системами организма на всех этапах
мироздания.
Информационное поле включает в себя всю информацию множества носителей:
вибрацию, ротацию, тепло, электричество, магнетизм, электромагнитное поле, хрональное
поле и т.д. В настоящее время в науке складывается представление, что хрональное поле,
несущее исчерпывающую информацию о любом теле или процессе, является самим
значимым.
В состав хронального поля на уровне микромира входят мельчайшие частицы —
хрононы, которые наряду с квантами хронального вещества, содержат кванты ротационного
вещества, ответственные за вращение частицы. Направление их вращения определяет знак
хрононов. При отражении хронов от зеркала их знак меняется. Если одно и то же тело
заряжать последовательно вначале хрононами одного знака, а затем противоположного, то
заряды взаимно поглощаются в эквивалентных количествах. Если же тело заряжать
одновременно плюс и минус хронами, то заряды не гасятся, а существуют независимо друг
от друга. Избыток отрицательных ротациантов (сравните с так называемыми левыми
торсионными полями), как правило, приносит вред млекопитающим, обусловленный тем,
что они передают хрононам винтовое движение, которое вступает в противоречие со
спиральной структурой молекул клеток организма. Любой процесс, благодаря
универсальному взаимодействию, сопровождается увлечением хрононов, в результате
возникает их непрерывный поток. При этом важную роль играет окружающая Землю
хроносфера, как источник увлекаемых хрононов. Энергоинформационные волновые системы
здорового организма носят когерентный характер. Параметры света, как электромагнитные
волны, могут навязать увлекаемому хрональному, то есть информационному полю
организма спектр и полосу частот, степень когерентности, поляризации, модуляцию света.
Согласно древнекитайской медицине именно меридианы представляют собой особые
хрональные каналы. А находящиеся на них биологически активные точки являются
излучателями и приемниками информационных полей.
Предполагается следующий механизм свето- и цветотерапии: Белый свет или его
цветные составляющие (электромагнитные волны определенных характеристик) вместе с
хрональным полем, излучаемым источником света увлекают из хроносферы хрональные
поля подобного свойства и вместе воздействуют:
1. Преимущественно через зрительный анализатор на центральную нервную систему.
Эффективность воздействия определяется преимущественно спектром частот, модуляцией
света.
2. Через кожу, биологически активные зоны, точки, в том числе и радужки глаза на
системы, органы и клетки человека, на всех этажах мироздания. Эффективность воздействия
определяется выбором рабочего тела, спектром частот, модуляцией, поляризацией и
когерентностью излучений. Особого внимания заслуживает эллиптическая и линейная
поляризации света поскольку они увлекают хрононы разных знаков одновременно, и их
воздействия на объект не гасят друг друга. По мнению Скачко В.И., Куценюк В.А. и др.
Техническая реализация прибора, обеспечивающего все перечисленные характеристики,
пока в далекой перспективе. Газовый лазер обеспечивает когерентность, поляризацию,
модуляцию, но ограничен в выборе рабочего тела и спектра частот. Последнее делает его
наиболее эффективным в одних случаях, и не эффективным в других. Понижение
-
7
эффективности полупроводникового лазера обусловлена отсутствием поляризации его
излучений. Понижение эффективности светодиодов и газоразрядных приборов,
обусловленное отсутствием поляризации и когерентности излучений, в определенной
степени компенсируется расширенным спектром частот, поляризацией излучений
дополнительными средствами.
3. Непосредственно на органы или ткань.
4. На носитель информации (водные, спиртовые растворы, кристаллы и т.п.) с
последующим их внутренним или наружным применением.
5. Комбинировано. Эффективность по пунктам 3, 4, 5 обусловлена факторами,
приведенными в пункте 2.
Таким образом, человек получает информацию от множества носителей: вибрация,
ротация, тепло, электричество, магнетизм,электромагнитное поле, хрональное поле и т.п.
Самое главное, что все носители информации имеют волновую природу различной
длины и частоты, развиваются в пространстве и времени нелинейно (фрактально). Вопросы
эти остаются практически не изученными, хотя никто не отрицает волновую природу ритмов
мозга, ЭКГ сердца, сосудов, работы ЖКТ и т.д.
Новые знания требуют новых подходов к изучению. С одной стороны, необходимо
знать, как передается волновой информационный сигнал от окружающей среды в организм
человека, как осуществляется преобразование его, как определить позитивность реакции
организма и гармонизирующее действие. С другой стороны, важно знать механизмы
преобразования информационного сигнала, на границе среда — организм, на уровне клетки,
плазматической мембраны.
В соответствии с научным объяснением ведущей роли информационного обмена в
организации и развитии живого для объяснения управления морфогенезом необходимо
искать систему, использующую дальнодействующие информационные связи между уровнем
генов и уровнем организма. Первым шагом в этом направлении является создание теории
диссипативных структур. Эта теория была инициирована работой английского математика
Алана Тьюринга, который показал, что химические реакции в растворе способны при
определенных условиях создать в первоначально однородной среде сложную и
закономерную картину распределения веществ. Теория диссипативных структур явилась
толчком для возникновения новой науки синергетики.
На основе теории диссипативных структур было сформировано представление, что
передача информации в процессе морфогенеза реализуется с помощью переноса энергии, т.е.
волновыми полями.
До сегодняшнего дня бытует мнение, что в качестве лечебных средств необходимо
использовать вещество (лекарственное, натуральное или синтетическое) или энергию
физических явлений. Именно этими проблемами интенсивно занимается фармакология и
физиотерапия. Но с изменением мировоззрения, развитием квантовой физики,
нейробиологии и др. наук, а также осознанием развития жизни благодаря энергетическому
вещественному и информационному обменам, стало понятным, что функциональные
системы и организм вцелом в качестве регуляторов и корректоров здоровья могут
использовать информационные сигналы.
Украинской школой физиологов под руководством проф. Скрыпнюка З.Д. изучалось
влияние информации на физиологические, биохимические, биофизические и
валеологические процессы.
В своих экспериментальных исследованиях Скрыпнюк З.Д. доказал, что химические
вещества и физические факторы вызывают изменения электрической и сократительной
активности гладких мышц, т.е. могут выполнять функцию носителей информационных
сигналов. По его мнению, ряд веществ (ацетилхолин, НА, адреналин, брадикинин и др.)
являются носителями специфических информационных сигналов. Передача большого
количества информации между клетками, внутри них, между органами и системами
осуществляются структурированными информационными сигналами. Особенностью этих
-
8
сигналов является способность синтезировать «буквы или звуки, слова и предложения».
Например, передача информации с плазматической мембраны к внутриклеточным
структурам осуществляется с участием ионов кальция, диацилглицерина,
иназитолтрифосфата, цАМФ. Вдоль плазматической мембраны информация передается с
помощью предложений, построеных из «слов» и «звуков». «Звуками» на плазматической
мембране выступают пиковые и платоподобные потенциалы действия, медленные волны.
Таким образом, сложилось представление, что внутриклеточные и межклеточные
коммуникации осуществляются с помощью структурированных информационных сигналов,
т.е. «предложений», которые складываются из «слов» и «букв».
Было установлено, что действие информации на организм или его структурные
элементы осуществляется через процессы поступления, кодирования, сохранения,
декодирования и использования информации. На основании этих научных разработок было
сформулировано новое валеологическое направление — информотерапия. Предметом
изучения информотерапии являются информационные сигналы, шумы и информационные
«сообщения». В соответствии с видами информации и типами ее носителей, выделяют
искусственные и природные группы.
Оздоравливающие информационные факторы
Синтетические Природные
КВЧ терапия
Микрорезонансная терапия
Информационно-волновая терапия
Мора терапия
Биорезонансная терапия
Мультирезонансная терапия
Психотерапия
Музыкотерапия
Ароматерапия
Электропунктурная терапия
Лазеропунктура
Чжень-цзю терапия
Массаж
Кардиостимуляция
Микрогенераторная информотерапия
Пение птиц
Шум моря
Звуки дельфинов
Звуки природы
Звездное небо, пейзаж, море
Природные запахи
Ветер
Морские, речные ванны
Некоторые виды гомеопатии
Точечный массаж
Природная еда, фрукты. Овощи
Природные грязи
Апитерапия
Биотерапия
Иммунология
Некоторые методы фитотерапии
По количеству введенной информации методы информотерапии можно разделить на
малоинформативные и многоинформативные.
Малоинформативные Многоинформативные
КВЧ терапия
Квантовая медицина
ИВТ
Мора тарапия
Биорезонансная терапия (БРТ)
Мультирезонансная терапия
Электропунктура
Лазеропунктура
Чжень-цзю терапия
Фармакотерапия
Массаж
Психотерапия
Микрогенераторная, микропроцессорна
информатерапия
Музыкотерапия
Ароматерапия
Арттерапия
Биотерапия
-
9
Информационные факторы могут непосредственно влиять на поврежденные молекулы,
клетки, ткани, органы и системы, или опосредовано — через нервную, эндокринную,
иммунную и другие системы. Поэтому различают непосредственную и опосредственную
информотерапию. Также выделяют общую и специальную информотерапию. Механизм
действия информационных факторов на организм человека исследуют с помощью
специальных методов биоинформационных, биофизических, биохимических,
физиологических и других. Оценку полученных результатов проводят методами
диалектической логики (анализа, синтеза, индукции, дедукции, формализации и др.).
Будущее информотерапии видится в использовании этих методов в реабилитации,
валеологической коррекции, профилактике.
Но наиболее важными являются научные исследования по изучению:
реакции отдельных молекул, клеток,тканей, органов и систем на отдельные простые и сложные информационные сигналы, шумы и информационные сообщения, связанные с
процессами здоровьетворения;
поиск наиболее оптимальных носителей информации для формирования здоровья и гармоничного развития;
механизмы запоминания, сохранения, обработки информации, оздоравливающей или разрушающей;
структуры и функции каналов передачи информации в организм человека и животных, связанных с восстановлением гармоничного развития;
механизм генерации биологического, физиологического или биохимического ответа на действия факторов окружающей среды на здоровье человека.
Наиболее изученным является вопрос о роли воды в генерировании и передачи
информационного сигнала в организм человека. Эти вопросы рассматривались нами ранее.
Согласно изложенному выше, развитие валеологии требует серьезного
фундаментального теоретического развития. Прежде всего, требуется совершенствование
философско-мировоззренческого направления. Это фундаментальное направление должно
стремиться познать закономерности волнового взаимодействия духовного, психического и
физического тел, что является важным как для теоретической базы науки о здоровье, так и
для разработки новых методов диагностики, коррекции, реабилитации. Создание и освоение
новых информационных и энергетических методик даст новые инновационные технологии,
направленные на самовосстановление, самооздоровление и гармонизацию с окружающим
миром.
Ведущая роль в развитии этого процесса отводится приоритету изучения, познания и
осознания роли развития духовности в формировании здоровья, морально-нравственного
развития, которые являются определяющими в общем уровне культуры здоровья нынешней
популяции человечества.
Существенную роль должна сыграть валеология в совершенствовании педагогического
процесса. Педагогика нового времени — это педагогика духовности, гумманистического
развития, педагогика любви. Задача валеологии, как науки педагогического направления,
сделать образовательный процесс здоровьесозидающим. Мы рады, что с каждым годом
увеличивается количество новых педагогических технологий обучения, которые
физиологически, психологически и валеологически могут быть отнесены к
здоровьесозидающим. Примеры: ноосферное образование, песнезнайка. Особое внимание
следует уделить развитию и совершенствованию валеологическому сопровождению
учебного процесса: валеологическому питанию, дыханию, режиму двигательной активности
и отдыха, гармоничному развитию в природе, сну, релаксационным и реабилитационным
мероприятиям, направленным на самовосстановление внутренней и внешней гармонии.
Ведущая роль в развитии валеологических аспектов педагогики отводится решению проблем
образования для лиц с ограниченными физическими возможностями, т.е. формирование
направления инклюзивного образования.
-
10
Эти вопросы будут более подробно освещены в других докладах. Следует только
подчеркнуть, что для профессиональной подготовки и социальной адаптации лиц с
ограниченными физическими возможностями требуется создание профессиональных
реабилитационных центров, где процесс обучения сопровождался бы контролем здоровья и
валеологическим оздоровлением.
Перспективным и чрезвычайно необходимым направлением развития валеологии
является менеджмент здоровья, то есть валеологический менеджмент.
Аналогом европейскому общественному здоровью является развитие социальной
валеологии, физической реабилитации, фитнесу. Перспективным и интересным для
молодежи является развитие валеологического образовательно-оздоровительного туризма.
Безусловно, все перечисленные направления требуют прежде всего разработки
законодательной базы, юридического согласования с уже существующими законами о
здоровье, его охране и т.д.
Прорастание валеологического мировоззрения необходимо во все сферы человеческого
бытия, так как здоровье является самой высшей ценностью человечества и показателем
правильности выбранного жизненного пути.
ЛИТЕРАТУРА
1. Барабаш А. Волновые процессы в живом: основы стереогенетики и физиологии мышления. / А. Барабаш Одеса: ОМ. Полис. 1998. 350 с.
2. Биофизика: Учебник для вузов / ред. проф. Антонова В.Ф. М.: Владос, 2006. 287 с. 3. Вейник А. И. Термодинамика реальных процессов. / А. И. Вейник. Минск: Наука и техника, 1991.
576 с.
4. Исаева В. В. Синергетика для биологов: Учебное пособие. / В. В. Исаева. М.: Наука, 2005. 159 с. 5. Колебание и волны: Учебное пособие / ред. проф. Лизунова Ю.В., Ломова О.П. Санкт-Петербург:
Диалект, 2006. 272 с. 6. Нефедов Е. И., Субботина Т. И., Яшин А. А. Современная биоинформатика. / Е. И. Нефедов,
Т. И. Субботина, А. А. Яшин. М.: Горячая линия — телеком, 200. 272 с. 7. Пугач Б.Я. Фундаментальные проблемы истории и философии науки. / Б. Я. Пугач. Х.: Факт, 2004.
535 с.
8. Пучко Л. Г. Многомерная медицина. / Л. Г. Пучко. М.: Книжный дом, 2000. 384 с. 9. Роберт Джерард. Измени свою ДНК – измени свою жизнь. / Роберт Джерард. София, 2007. 191 с. 10. Скачко В. И., Куценок В. А., Головаха М. А., Куценок В. В. Обобщение понятия информации. //
Информационная и негентропийная терапия, 2002. С.97–99. 11. Скачко В. И., Куценок В. А., Головаха М. А., Куценок В. В. Принцип проектирования генераторов
информационных полей и их техническая реализация. // Информационная и негэнтропийная терапия,
2002. С.99–101. Гончаренко М.С., 2009
-
11
УДК 613.955
ШКОЛА — ЗДОРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ПОВНОЦІННОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
Бережна Т. І.
Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України
Київ, Україна
У статті на основі Концепції загальної середньої освіти в Україні (12-річна школа, 2001 р.) дається
орієнтовна модель Школи сприяння здоров‘ю як середовища для розвитку висококультурної та
інтелектуально розвиненої особистості. Вона має включати забезпечення єдності загальнолюдського і
національного у формуванні духовної культури, розвивальне начання, співробітництво, співтворчість
учителя і учня для створення умов для здорового способу життя всього шкільного контингенту,
здорового середовища для розвитку дітей і підлітків.
Ключові слова: здоровий спосіб життя, інноваційні технології, методи навчання, школа сприяння
здоров'ю, освіта.
В статье на основе Концепции общего среднего образования в Украине ( 12-летняя школа, 2001г.) дается
ориентировочная модель Школы содействия здоровью как среды для развития высококультурной и
интеллектуально развитой личности. Она должна включать обеспечение единства общечеловеческого и
национального в формировании духовной культуры, развивающее образование, сотрудничество,
сотворчество учителя и ученика для создания условий для здорового образа жизни всего школьного
контингента, здоровой среды для развития детей и подростков.
Ключевые слова: здоровый образ жизни, инновационные технологии, методы обучения, школа
содействия здоровью, образование.
The basis of the Concept of the general secondary education in Ukraine (the 12-year-old school, 2001) is given
rough model of Health care school. As environments for development of highly cultural and intellectually
developed person observed in this article. It should include maintenance of conditions for a healthy way of life of
all school contingent, the healthy environment for development of children and teenagers.
Key words: health care, innovational technologies, methods of learning, school of health care, education.
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
У Концепції загальної середньої освіти в Україні (12-річна школа, 2001 р.) визначено,
що «Школа — це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і
тому вся діяльність навчального закладу відбувається так, щоб сприяти становленню особистості як
творця і проектувальника власного життя у співпраці з дорослими; гармонізації і гуманізації
відносин між учнями і педагогами, школою і родиною, школою і громадою, ґрунтуючись на ідеї
самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху».
Школа повинна дати суспільству фізично здорових і сильних людей, професіоналів, що
мужньо переносять труднощі й негаразди життя.
Випускник школи сьогодні має бути, у першу чергу, здоровою людиною, особистістю,
яка соціально адаптована, професійно зорієнтована, здатна до саморозвитку і самореалізації,
активної ролі в суспільстві як громадянина, спеціаліста, продовжувача традицій національної
культури, носія вічних світових цінностей, творця кращої долі для себе і своєї країни.
Софія Русова зазначала завдання національної школи, указуючи, що «школа має стати
життєвою майстернею, де учні навчаються інтелектуального зусилля й самоопанування,
привчаються все своє життя підтягнути під поняття свободи і порядку».
У пошуках нової філософії змісту освіти, інноваційних педагогічних технологій
особливе місце належить загальноосвітнім навчальним закладам, які стали центрами
творчості, експериментальними навчальними закладами всеукраїнського та регіонального
рівнів. Прогностичні проектні експерименти, які проводяться на їхній базі, мають
надзвичайно важливе і цінне значення для творення школи ХХІ століття.
Кожний навчальний заклад визнає свою філософію розвитку, цінності і пріоритети,
тому кожен з них виконує свою місію, яка спрямовується на те, щоб допомогти кожній
дитині усвідомити цінність і зміст життя, оволодіти універсальними константами життєвого
світу.
-
12
Так виникли школа сприяння здоров’ю, школа життєтворчості, школа
толерантності, школа радості, школа майбутнього, школа самореалізації особистості та
інші.
Сьогодні відмічаємо загальноосвітні навчальні заклади — Школи сприяння здоров’ю,
які ставлять на перше місце здоров‘я дитини, а не власний престиж.
Багаторічний досвід роботи діяльності загальноосвітніх навчальних закладів саме в
такому напрямі показав, що обраний шлях — не ілюзія, це — реальність.
Школа сприяння здоров’ю? Що це таке? Це школа педагогічної підтримки і захисту
дитини, її фізичного, психічного, духовного здоров‘я та створює для учасників навчально-
виховного процесу здоров‘язберігаючий освітній простір.
Основними пріоритетами здоров‘язбереження в Школі сприяння здоров‘ю є:
– надання та поглиблення знань щодо дбайливого ставлення дітей та учнів до власного здоров‘я та здоров‘я оточуючих їх людей;
– формування власної світоглядної позиції щодо культури здоров‘я та позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, розвиток життєвих і оздоровчих навичок, виховання
безпечної поведінки дітей та молоді;
– використання в системі шкільної освіти здоров‘язберігаючих технологій; – створення здорового середовища та сприятливих умов, творчих взаємостосунків між
керівництвом, педагогами, батьками, учнями та вихованцями.
– забезпечення санітарно-гігієнічних умов навчально-виховного процесу (належного стану приміщень, їх інтер‘єру; правильного харчування тощо);
– реабілітаційна функція: (вітамінізація, фітотерапія, лікувальна фізкультура, оздоровчі процедури, профілактика різних захворювань);
– комплексний психолого-педагогічний супровід дитини в навчально-виховному процесі, діагностика розвитку учнів, психологічний фон навчання.
В Україні розвивається Національна мережа навчальних закладів Шкіл сприяння
здоров‘ю. Ініціативою таких шкіл є взаємозв‘язок між високим рівнем здоров‘я і доброю
освітою.
Сьогодні ми маємо чітко вироблені критерії Школи сприяння здоров‘ю.
Школи сприяння здоров’ю:
1. Приймає до уваги всі аспекти шкільного життя. Залучає до вирішення проблеми зміцнення здоров‘я підростаючого покоління місцеву владу та громадські
організації.
Передбачає цілісний підхід до індивідуального здоров‘я дитини, який розглядає як систему складових фізичне,
психічне, духовне, соціальне здоров‘я.
Створює освітньо-виховне середовище, яке має значення для цілісного розвитку особистості.
Зосереджується на активній участі учнів в оздоровчих програмах різних напрямів.
Визначає, що необхідною умовою здорового способу життя є накопичення знань, формування необхідних
переконань та вироблення в учнів навичок, умінь здорового способу життя.
Визначає важливість шкільного оточення з точки зору його естетичного та прямого психологічного впливу на
здоров‘я учнів та персоналу.
Розглядає здоров‘я та добробут персоналу як важливу складову частину зміцнення здоров‘я в школах, персонал
грає взірцеву роль для учнів;
Вважає підтримку батьків і співробітництво з ними одним із важливих завдань.
Включає в себе не лише медогляди та профілактику хвороб, але й активне формування валеологічного
світогляду.
Ці 10 критеріїв, які виписані за матеріалами міжнародного проекту «Європейська мережа шкіл сприяння
здоров‘ю», що започаткований Європейським регіональним бюро ВООЗ, Єврокомісією та Радою Європи в 1992
році. Україна приєдналася до проекту з 1995 року.
Школа сприяння здоров’ю є середовищем для розвитку висококультурної,
інтелектуально розвиненої здорової особистості.
Відомий педагог, психолог, історик філософії П.П.Блонський у 1918 році обґрунтував
ідею створення школи, де діти не лише навчалися б, але й готувалися до майбутнього
-
13
самостійного життя. Завдання вчителів полягало в тому, щоб школа стала «місцем життя
дитини, …створити раціональну організацію цього життя». Одним із принципів діяльності Школи сприяння здоров‘ю є принцип гуманізації взаємин учителів та учнів,
який полягає у сприйнятті особистості дитини, її життя і здоров‘я, а також життя і здоров‘я вчителів, усіх
працівників навчального закладу; створення здорових стосунків між учнями, вчителями і батьками.
Головне завдання педагога в такій школі — зберегти світ дитинства в цілості й
недоторканності та допомогти дитині прожити його у радості та повноті прагнень,
забезпечити поступовий безболісний перехід дитини зі світу дитинства в дорослий світ.
В.О.Сухомлинський писав: «Учитель повинен знати і відчувати, що на його совісті —
доля кожної дитини, що від його духовної культури та ідейного багатства залежить розум,
здоров‘я, щастя людини, яку виховує школа».
Сьогодні можна підтвердити, що колективи загальноосвітніх навчальних закладів, які є
членами Національної мережі шкіл сприяння здоров‘ю, розробляють навчальні програми,
уроки щодо покращення психологічного комфорту учнів під час занять шляхом поєднання
здоров‘язберігаючих, педагогічних технологій, працюють над створенням здорового
освітнього середовища для навчання і виховання учнів.
Так і педагогічний колектив навчально-виховного об‘єднання ғ136
м.Дніпропетровська (директор Письменний В.Б.), яке є експериментальним навчальним
закладом всеукраїнського рівня, дійсним членом Європейської та Національної мережі Шкіл
сприяння здоров‘ю, вважає, що в кожному загальноосвітньому навчальному закладі повинна
пройти переорієнтація всього навчально-виховного процесу на особистість учня, що
передбачає такі принципи організації навчально-виховного процесу:
І. Забезпечення здорового способу життя для всього шкільного контингенту шляхом
створення середовища, яке сприяє зміцненню здоров‘я. Для цього змінюється структура
закладу, уся система викладання, організація навчально-виховної діяльності, що неодмінно
спрямовується на розвиток учня та використовується для активних взаємин із соціальним
середовищем школи.
ІІ. Інтеграція зміцнення здоров’я в усі фактори щоденного життя закладу.
Зміцнення здоров‘я стає суттєвою складовою всіх програм, які неодмінно дають змогу
учням постійно звертатися до чинників здоров‘я, використовувати різні інноваційні підходи
до навчання. Співпраця в школі між учнями, педагогами, батьками та громадою. За цих
обставин усі названі фактори сприяють поліпшенню та розвитку шкільної політики,
створення сприятливої атмосфери для виховання та навчання.
Комплексний підхід до зміцнення здоров‘я значно впливає на шкільне життя і потребує
структурних змін та впровадження інноваційних ідей і методів у навчально-виховному
процесі.
ІІІ. Гуманізація освіти подолає відчуження вчителя й учня від навчальної діяльності,
дасть змогу звернутися до надбань світової культури, збагатити навчальні предмети ідеями
людяності, миру, милосердя, толерантності.
Реалізувати цей принцип може лише вчитель-гуманіст, педагог-дослідник.
ІV. Єдність загальнолюдського і національного має на меті сформувати духовну
культуру людини, гуманістичне мислення категоріями «вічних» цінностей, які засвоюються
крізь призму національного. Це здійснюється всією системою навчально-виховної роботи.
Пріоритетна роль у реалізації цього принципу належить предметам гуманітарно-естетичного
циклу, курсам, які дають змогу дітям краще пізнати себе.
Школа сприяє відродженню національної культури на тлі надбань світової цивілізації,
формуванню в дитини почуття громадянської, національної та особистої гідності. Єдність
загальнолюдського та національного в навчанні та вихованні допомагатиме виявляти й
розвивати творчі здібності учнів.
V. Розвивальне навчання спрямоване на саморозвиток особистості, що потребує
переорієнтації навчально-виховного процесу з предметного на процесуальні й мотиваційні
аспекти освіти. Розвивальне навчання забезпечує якісні зміни в інтелектуальній емоційно-
вольовій і дієво-практичній сферах особистості. Відоме положення психології – «навчання
-
14
веде за собою розвиток» - доповнено зворотним принципом — «повноцінний розвиток
сприяє і повноцінному навчанню».
VІІ. Співробітництво, співтворчість учителя й учня спрямовані на опанування
останнім усіх складових культури: знань, досвіду, діяльності, цінностей людських
взаємин. Педагог і учні — активні учасники навчально-виховного процесу в усіх
його компонентах: від планування мети до контролю одержаних результатів.
Співробітництво, співтворчість діалектично поєднуються з індивідуальною творчістю
на основі суспільно-розподільної діяльності, бо в Школі сприяння здоров‘ю учні є
вільними від будь-якого пригнічення, страху, знущань і глузування.
VІІІ. Диференціація та індивідуалізація навчання повніше забезпечують творчий
розвиток кожного учня, враховуючи особливості його інтелектуальної, емоційно-
вольової та дієво практичної сфер, фізичного та психічного через профільне і
спеціалізоване навчання, створення альтернативних програм, посібників і підручників
різної складності, зменшення наповненості класів і поділ їх на групи, достатнє
матеріальне забезпечення, розгалуженість соціально-психологічної служби в закладі
на різних рівнях навчання. Визначення специфіки обдарованості дітей для
диференціації та індивідуалізації навчання.
Індивідуальні потреби саморозвитку задовольняються через індивідуальні групові
заняття, варіативну частину, спецкурси, гуртки, факультативи, клуби, пошукову роботу,
винахідництво, систему знань із різних видів спорту.
ІХ. Оптимізація навчально-виховного процесу передбачає досягнення кожним учнем
Школи сприяння здоров‘ю найвищого, саме для нього, рівня розвитку творчих
здібностей, обдарованості, знань, умінь і навичок, психічних функцій, способів
діяльності, можливих у даному віці для певної особистості і в даних умовах, за
рахунок добору найдоцільніших форм і методів навчання при найменших витратах
часу.
Принцип оптимізації систематизує всі дидактичні принципи (міцності,
доступності, систематичності, свідомості, активності тощо), надаючи процесу
навчання цілісності і системності, відкритості та динамічності гімназійної освіти,
тобто її постійного розвитку, самооновлення та саморегуляції. Адже Школа культури
здоров‘я — це навчальний заклад, на який проектуються і на якому апробуються
новий зміст освіти, нові технології, структурні моделі навчання, способи виховання,
шляхи розвитку учня тощо. Вона є відкритою педагогічною системою, вільною від
догматів і чутливою для прогресивних інновацій.
Х. Системність — усі структурні елементи взаємодіють для забезпечення функцій
освітньої системи: збереження, зміцнення та відновлення здоров‘я, природовідповідність.
Саме за таких умов, застосовуючи всі ці принципи, ми зможемо з певністю
констатувати, що Школи сприяння здоров‘ю є найпершим чинником виховання дітей
з далекосяжними очікуваннями та високими досягненнями в галузі освіти.
ВИСНОВКИ
Школа сприяння здоров’ю є тим здоровим середовищем для розвитку дітей та
учнівської молоді, де всі складові навчально-виховного процесу підпорядковані головному
— формуванню здорової особистості, яка сьогодні має бути, у першу чергу, здоровою
людиною, соціально адаптованою, професійно зорієнтованою, здатна до саморозвитку і
самореалізації, активної ролі в суспільстві як громадянина, спеціаліста, продовжувача
традицій національної культури, носія вічних світових цінностей, творця кращої долі для
себе і своєї країни.
Розвиток мережі Шкіл сприяння здоров‘ю є інноваційним механізмом у розвитку
технологій моделювання сучасного навчального закладу як Школи сприяння здоров‘ю.
-
15
ЛІТЕРАТУРА
1. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2-х книгах. / І.Д.Бех. — Книга перша: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-методологічні засади. — К.: Либідь, 2003. — 278с.
2. Караковский В.А., Новикова Л.И., Селиванова Н.Л. Воспитание? Воспитание… Воспитание! Теория и практика школьных воспитательных систем. / В.А.Караковський, Л.И.Новикова, Н.Л.Селиванова.– М.:
Новая школа, 1996. – 160 с.
3. Кириленко С.В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров‘я старшокласників. Дисертація канд. пед. наук 13.00.07. / С.В.Кириленко. — К., 2004. – 215 с.
4. Кириленко С.В. Моніторинг школи культури здоров'я. / С.В.Кириленко. – Х.: Вид.група «Основа», 2008. – 148с.
5. Концепція загальної середньої освіти в Україні (12-річна школа, 2001 р.). 6. Кузікова С.Б. Можливість зниження конфліктності у підлітків шляхом корекцій їх Я-концепції. /
С.Б.Кузікова // Психологія. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип. 2 (9). — К., 2000.
— С.200–205.
7. Мармаза О.І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. / О.І.Мармаза. – Х.: Основа, 2004. – 240с.
8. Мельник Ю.Б. Формування культури здоров‘я учнів як важлива складова роботи практичного психолога // Практична психологія та соціальна робота.. — 2003. – ғ2 – 3. — С. 126 – 132.
9. Нагавкина Л.С., Матерникова Л.Б. Валеологические основы педагогической деятельности: учебно-методическое пособие. / Л.С.Нагавкина, Л.Б.Матерникова. – СПБ: КАПО, 2005.
10. Психология современного подростка / Под ред. Д.И. Фельдштейна. — М.: Прос