«Одна жінка уміла так ви-шивати, що її візерунки були, як живі: квіти зацвітали, птахи

оживали, сонце світило. Через таке вміння всі у селі називали її вишивальниця-чарівниця…»

Так починається давня україн-ська казка, і так проходять дні справжньої ватутінської чарів-ниці Тетяни Олексіївни Кошик. Художня вишивка ще зі шкіль-ного віку полонила серце й з роками стала справою її життя.

Професійно Тетяна Кошик почала вишивати більше два-дцяти років тому, і постійно працює над удосконаленням фахового рівня. Тому й до снаги їй брати участь у різ-них виставках майстрів деко-ративно-ужиткового мисте-цтва, фестивалях, ярмарках. Роботами вишивальниці мож-на помилуватися і на місцевих святкових заходах, в музеях. А ще систематично проводить майстер-класи з вишивки для школярів. Звісно ж, талант майстрині нагороджений різ-номанітними грамотами, ди-пломами, подарунками.

Працює Тетяна Олексіїв-на на посаді швейцара Ва-тутінського міського Палацу культури. А на дозвіллі завжди береться за улюблену справу, і виникають на полотні тра-диційні народні візерунки, яскраві квіти, диво-птахи… Тетяна Кошик переконана, що вишивати потрібно терпляче та з гарним настроєм, адже свої думки та мрії вишиваль-ниці вкладають у роботу.

Тому з-поміж численних талантів майстрині чи не найціннішим є її вміння радіти життю, не зважаючи на клопоти. Вишивки вату-тінської чарівниці зроблені також і з любов’ю до рідної землі, на якій вона виросла, вклавши так багато в розви-ток національної культури та підтримання українських традицій.

Консультує юрист – Спадкування батьківського вкладу

«Довголіття – дарунок долі». Євдокії Оксентіївній Вдовиченко з Лисянщини виповнилось 105 років! с.2 с.3с.3

КІЛЬКОМА РЯДКАМИ

• 13 серпня, 2013 р. № 33 (45) •

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ТИЖНЕВИК плюс

Невигадані історії – «Чужі сльози на землю не падають»

Майстриня Художня вишивка ще зі шкільного віку полонила серце Тетяни Кошик і з роками стала справою її життя

На екзотичних скелях Буцького каньйону російські кінематографіс-ти знімають дитячий пригодницький художній фільм «Скарб козака-роз-бійника». Сценарій стрічки створив відомий режисер Микола Щерба-ков. Веселий фільм буде насичений захоплюючими пригодами, різно-манітними трюками, виконанню яких сприяє загадкова місцевість каньйону, його унікальні краєвиди. Колишній голова Жашківської райдержадміністрації Олександр Павлов став головою Канівської РДА. Меморіальну дошку Христофо-ра Барановського встановили у селі Дзензелівка Маньківського району на Будинку культури. Він був одним із лідерів українського кооператив-ного руху, очолював Дзензелівське ощадно-позичкове товариство і «Союзбанк». Протягом 14 років по-стійно проживав в Дзензелівці. Був першим міністром фінансів уряду Української Народної Республіки. Чемпіонка Європи та багатора-зова чемпіонка України з панкратіо-ну (синтез боротьби та рукопашного бою), дев’ятикласниця Лисянської загальноосвітньої школи № 2 Олек-сандра Вакуленко візьме участь в чемпіонаті світу, який проходитиме в Хорватії, й відстоюватиме честь району на міжнародному рівні. Нещодавно музей гармоніки у Жашкові відвідали гості з Голлан-дії, які були захоплені екскурсією та концертом дитячого ансамблю гармоністів, і на прощання пода-рували музею три п’ятдесятирічних голландських блок-флейти, а також німецький метроном.

10 серпня у селі Легедзине Таль-нівського району відбувся традицій-ний фестиваль «Трипільська толока» – музейне свято, на яке з усіх куточків України з’їжджаються добровольці, готові і попрацювати, і відпочити. За І півріччя цього року на Чер-кащині введено в експлуатацію 6 підвідних газопроводів, що дало можливість газифікувати 1 602 домо-володіння та дозволило користувати-ся газом 6 332 мешканцям сільських населених пунктів. Зокрема, газ про-ведено у с. Березівка Маньківського району; с. Рубаний Міст Лисянського району; села Мар’янівка та Розкошів-ка Лисянського району та інші. У першому півріччі нинішнього року найменше немовлят в Україні народи-лося на Черкащині (5 693), найбільше – на Дніпропетровщині (16 818). На Черкащині відбулося при-значення начальників державних податкових інспекцій, зокрема, на-чальником Уманської об’єднаної ДПІ (обслуговує і Жашківський р-н) став В.Сліпченко; начальником Звениго-родської об’єднаної ДПІ (обслуговує також Лисянський р-н і Ватутіне) – А.Ткаченко; начальником Тальнівської об’єднаної ДПІ – С.Коляда. З про-блемними питаннями громадянам та бізнесу пропонується звертатись за номером сервісної лінії Головного управління Міндоходів в області 33-91-34.

Дорогі земляки!

22 роки тому здійснилася споконвічна мрія наших предків – бути господарями на

своїй щедрій і чарівній українській землі. Від щирого серця вітаю із річницею Незалежності! Нинішньому поколінню випала відповідальна історична місія – бути гідними громадянами України. Це велике щастя для кожного з нас і велика відповідальність. З гордістю пам’ятаймо і те, що черкаська земля виростила багатьох справжніх українців та була місцем боротьби за національну ідентичність.

В день нашого великого національного свята хочу побажати нам всім терпіння, витрим-

ки, наснаги і, головне, розуміння того, що тільки вільна людина у вільній країні може бути щасливою. Зичу вам та вашим рідним міцного здоров’я, добра, достатку, миру, ще-дрої долі, подальших успіхів в усіх справах і починаннях заради процвітання незалежної України, добробуту народу.

Вірте в себе та в Україну!

З повагою, народний депутат УкраїниВалентин НИЧИПОРЕНКО

Вишивальниця-чарівниця

24 серпня – День Незалежності

України

2 НОВИНИВАША ГАЗЕТА+, Вівторок, 13 серпня 2013

Що для вас означає незалежність України?

24 серпня сучасній незалежній Україні виповнюється 22 роки. День Незалежності – найваж-ливіше державне свято, але що воно означає для людей? Ми дізнавалися думку черкащан щодо реальності та важливості незалежності України.

КОСТЯНТИН, ВАТУТІНЕГоворити про долю та незалеж-ність України – не-просто, але зневі-рюватися теж не вихід. Як говорив

наш перший Президент, «маємо те, що маємо». Багато є нарікань на владу, багато людей думають – а чи взагалі потрібна була та неза-лежність? Безперечно, так. Недар-ма ж громадяни усіх держав, що здобули незалежність, пишаються цим. Недарма досі у багатьох краї-нах відбувається боротьба за неза-лежність. Тому ми повинні пишати-ся тим, що живемо на своїй землі.

АРТЕМ, ЖАШКІВСЬКИЙ Р-НВважаю всі роз-мови про неза-лежність лише пафосними сло-вами, тому що ми живемо на одній

планеті, держави між собою від-ділені умовними кордонами, і ні про яку незалежність і мови бути не може, тому що є спільна земля, спільні ресурси, і навіть керівни-цтво інших держав та міжнародні організації можуть на нас впли-вати. Тому для мене незалежність України існує лише на папері. Тре-ба не відділятися від інших країн, а об’єднуватися економічно. Люди повинні достойно жити, а не вижи-вати, а питання мови чи назви дер-жави – вторинні.

ГАННА ПЕТРІВНА, ТАЛЬНІВСЬКИЙ Р-НПолітикою я мало цікавлюсь, для мене важливі-ше, щоб в Украї-ні створювалися сім’ї, народжува-

лися діти. Незалежність країни та її жителів – це можливість жити чесно, в мирі та злагоді, керую-чись любов’ю – до Бога, до нашої землі. Саме любов мотивує людей цінувати красу своєї землі і красу своєї душі. І якщо сім’я створю-ється з любові, то в ній виростуть щасливі діти, а отже, щасливими та незалежними будуть громадяни України.

ДАРИНА, МАНЬКІВКАЯ безмежно лю-блю нашу чудову країну Україну, і дуже рада, що народилася у вже незалежній дер-

жаві. Вдячна усім людям, які на референдумі проголосували за незалежність. І мені не подоба-ється слухати, коли хтось починає нарікати на долю чи насміхатися з нашої Конституції, не вважати святом День Незалежності. Кожен громадянин мусить бути патріо-том, розуміти, що незалежність – означає самоідентичність. Це зна-чить, що ми маємо свою культуру, свою мову, свою історію. В цьому суть незалежності. І чим більше громадян це зрозуміє та плекати-ме, тим більш незалежною буде і сама Україна.

ЛІДЕРИ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Бабуся, старенька та згорбле-на, виходить з хати, спира-

ючись на стільчик. Всміхається до сонечка, слухається у щебет галасливих горобців, що обсі-ли дерево. Поволі рухається до квітника – помилуватися квіта-ми та навіть вирвати бур’янець. Ще кілька років тому вона мо-гла і дрова порубати, і на городі самотужки поратися, готувала, прибирала… Та останнім часом численні роки дали про себе знати, бабуся потребує сторон-ньої допомоги. І це й не дивно: нещодавно Євдокія Оксентіївна Вдовиченко з Бужанки відзна-чила своє 105-річчя! Вона має найповажніший вік з усіх меш-канців Лисянщини.

Велика нагорода від долі – у такому поважному віці залиша-тися при чіткому світосприйнят-ті, не завдаючи клопотів рідним та близьким. Мабуть, непро-

стими життєвими випробуваннями заслужила це Єв-генія Оксентіївна. В молодому віці її сім’ю розкурку-лили та вигнали із батьківської хати. Люди дали прилис-ток, та від скрути довелося їхати Єв-генії до Києва – заробити гроші на утримання дітей, яких було у жінки четверо. У столиці важко пра-цювала на цегельному заводі, економила харчовий пайок, щоб відвезти додому сухарі. З часом вдалося самотужки з чоловіком побудувати хату. Також удвох викопали криницю, з якої і сьо-годні п’ють воду. Кажуть люди, що добра вода, – значить, ко-пали криницю добрі руки. Діти

Євгенії Оксентіївни виросли до-брими та працьовитими. Зараз із чотирьох залишилась лише старша дочка Валентина Йо-сипівна, якій у 77-річному віці вже й самій важко доглядати за матір’ю. Але неподалік про-живає внук Юрій Олексійович, тому правнук Олексій завжди радий допомогти прабабці у хатніх справах.

Привітати ювілярку у день її 105-ліття завітали представники місцевої влади, сільський голо-ва, аматори сцени та односельці. Принесли подарунки, торт, бу-кети, а головне – особисто для неї відбувся чудовий концерт, і літня жінка із задоволенням слухала українські пісні, у яких, здавалось, відображені всі грані її долі.

Довголіття – дарунок долі

ОЛЬГА ЗАЙЧУК,С. ДЗЕНЗЕЛІВКА, МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОН

Проживає в мальовничому селі Дзензе-лівка Галина Андріївна Павленко -тру-

долюбива жінка з карими очима і щирою посмішкою. Народилася вона червневого дня грізного 41 року, коли клятуща війна чорним крилом горя накрила нашу країну.

Батько маленької Галі та ще двох її стар-ших братів, Андрій Васильович Макаренко, пройшовши всю війну, повернувся в рід-не село з орденами і медалями, працював завіду ючим сушарки. На той час село по-топало у фруктових деревах, люди збирали щедрі врожаї і відносили на сільську су-шарку яблука, груші, ягоди, сливи. Матуся Ольга Михайлівна працювала в рільничій бригаді – сапала буряки, жала пшеницю і жито, в’язала снопи, збирала колоски – все те, що називали жіночою роботою. Та важка хвороба переборола її життя і у сім років Галя зі своїми старшими братами за-лишились сиротами.

Виростала дівчинка з бабусею Катериною. Хоч і була мала, але добре запам’ятала той

голодний 47-ий рік. Як доводилось їсти бе-резові бруньки і листя ліщини, рвати очерет і варити коріння. А ще пригадуються млинці з тертої у макітрі жалкої кропиви…

Того ж голодного року пішла до школи. Ба-буся пошила піджачок зі свитки, тато купив черевички, а мачуха подарувала полотняну торбинку для книжок. Зробили чорнило з бузини, отак і вчилася. Дуже хотіла бути вихователькою, любила діточок та домашні злидні і біднота не дали здобути освіту.

Після закінчення 8-го класу сільської школи у 15 років Галина пішла працювати на ферму місцевого колгоспу «Зоря кому-нізму» дояркою. Працювати було нелегко, адже вся робота виконувалася вручну.

- Було 15 корів у групі, – згадує Галина Андріївна, – знала кличку кожної корови, носила на своїх тендітних плечах солому, сіно, силос, тягнула вагонетку з гноєм, жомом, доїла руками. Мудрощів доярської справи навчала мене мій наставник Марія Профирівна Заворітня. До кожного її слова прислухалася, виконувала кожну пораду.

Пролітали роки, як швидкокрилі пта-хи. Набиралася життєвої мудрості Галина Андріївна, здобувала слави у роботі. Стала оператором машинного доїння, вже й 25 корів в групі. Швидка в роботі, відпові-дальна, дисциплінована майстриня і сама стала наставником молоді. Неодноразово за трудові досягнення портрет передової доярки було занесено на дошку Пошани села, району.

40 років безперервно пропрацювала на колгоспній фермі рідного села Галина Ан-дріївна. Це недоспані ночі і туманні ро-сяні ранки, це засніжені зими і молочні

ріки пахучого молока. Це кропітка праця з мудрими людьми нашого села – Павлом Миколайовичем Кузьменком, Михайлом Володимировичем Бондарем, Сергієм Пе-тровичем Лук’янчуком та іншими.

– Та що я все про роботу, – захоплено спохватилася Галина Андріївна. Ще так хо-тіла розповісти про своїх синочків. Не можу уявити свого життя без них – добрих, ніж-них, справедливих… і красивих. Це мій пер-вісток Василько та другий синочок Анатолій. Мріяла ще народити дівчинку, помічницю. Вимальовувала її у снах, заплітала русу косу і в’язала чепурненькі стрічки. Але то було лише у снах, адже Бог подарував третього сина Степанчика. Радіємо з чоловіком за синів, вони у нас слухняні, трудолюбиві.

…На кожні свята і в будні приходять до затишної оселі Павленків діти та онуки, дякують матусі і бабусі за її золоті руки, які випікають пахучий святий хліб, а ще можуть вправно полікувати – поставити суглоб на своє місце. Такий Божий дар передав у спа-док Галині Андріївні її тато. За допомогою до Галини Андріївни звертаються з району та області, і люди щиро дякують їй.

52 роки подружжя Павленків в щасті і горі. Клопочуться на городі, доглядають свій улюблений садок, мають невеличку пасіку. А скільки квітів біля хати! Тут майори, чор-нобривці, айстри, розкішні кущі троянд і пишні мальви на всі кольори. Дивишся на квіти і бачиш доброту, щирість цієї пре-красної жінки. Так і хочеться сказати:

Летять роки, як білі журавлі,Дзвенять, мов ті волошечки у житі.Та не зникає слід наш на землі,Якщо для добрих справ було прожито…

Життя для добра

За весь період незалежності України образ народного

депутата, для більшості вибор-ців, був примарним та недо-сяжним і асоціювався переважно з телебаченням або статтями в засобах масової інформації і аж ніяк не з реальними справами, допомогою, підтримкою людей чи хоча б поодинокими зустрі-чами зі своїми виборцями.

Всі ці стереотипи були вщент розбиті нашим, по-справжньому

народним депутатом – Вален-тином Миколайовичем Ничи-поренком. Ще під час своєї ви-борчої кампанії Валентин Ми-колайович всебічно допомагав соціальній сфері нашого села: для дошкільного закладу було придбано холодильник, пральну машину, бойлер, комплекти по-стільної білизни; було виділено кошти на ремонт та придбання обігрівачів для аптеки та відді-лення зв’язку, отримали допо-

могу школа, православна церк-ва та амбулаторія. Ні для кого не секрет, що більшість людей були впевнені в тому, що із за-кінченням виборчих перегонів, закінчиться і допомога. Але ця людина зруйнувала всі стерео-типи. Завдяки його фінансовій допомозі та підтримці танцю-вальний колектив отримав нові костюми для виступів, малята в дитячому садочку тішаться чудовими меблями, в загально-

освітній школі замінено вікна, придбано сітку для футбольних воріт, також фінансову допомогу отримала і місцева амбулаторія сімейної медицини.

Тож всі ми маємо надію, що завдяки саме з таким, по справж-ньому народним депутатом укра-їнське село матиме підтримку та розуміння своїх проблем.

Микола Суровський, сільский голова с. Соколівка

Жашківський район

ПО-СПРАВЖНЬОМУ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ З РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ

На кожні свята і в будні приходять до затишноі оселі Павленків

діти та онуки, дякують матусі і бабусі за іі золоті руки

ЖИТТЯВАША ГАЗЕТА+, Вівторок, 13 серпня 2013

Новий дах для поліклініки

Більшість населення Укра-їни при наявності проблем зі здоров’ям звертається у державні медичні установи. Не секрет, що фінансування таких лікарень ба-жає кращого – навіть на лікарські препарати та засоби бюджетних коштів не вистачає, що вже гово-рити про ремонт чи забезпечення новими меблями, сантехнікою, канцелярією тощо. Лисянська центральна районна лікарня – не виняток з правил, щоденних про-блему персоналу вистачає. На щастя, з ними є до кого зверну-тися. Адже наш округ, та зокрема і медична його галузь, вже давно під опікою Валентина Миколайо-вича Ничипоренка. Наприклад, нещодавно був придбаний обі-цяний дентальний рентгенівський апарат. А на плановій зустрічі Ва-лентина Миколайовича з лікарями Лисянщини усі працівники ЦРЛ також поскаржилися на поганий стан даху поліклініки – під час до-щів вода затікає просто у кабіне-ти! Тож створена за ініціативи Ва-лентина Ничипоренка Громадська рада Лисянки розглянула звер-нення лікарів та прийняла рішен-ня виділити з благодійного фон-ду «Люди мають жити краще!» 64 000 грн по кошторису на ремонт даху поліклініки. У червні розпо-чалися ремонтні роботи, а через місяць виявилось, що для більш якісного та довговічного оновлен-ня даху бажане додаткове фінан-сування. Як людина, яка у всьому прагне якості та стабільності, Ва-лентин Миколайович додатково надав ще 30 000 грн, щоб на де-сятиліття забезпечити комфорт та спокій лисянським лікарям і пацієнтам.

Для навчання водіїв

Якісна підготовка та навчання майбутніх водіїв – один із най-важливіших факторів безпеки на дорогах, а значить – передумова до зменшення аварійних ситуацій. Що ж необхідно, аби водії отрима-ли повноцінні знання та навички? Безперечно, перш за все, – про-фесіоналізм наставників-інструк-торів. З цим у Маньківському СТК ТСОУ все гаразд. А труднощі пері-одично виникають у сфері мате-ріально-технічного забезпечення. Не вистачає, здавалося б, дріб-ниць, та це заважає навчальному процесу проходити належним чи-ном. Чергову проблему СТК допо-міг вирішити народний депутат Валентин Ничипоренко – придбав десять комплектів знаків «Аварій-на зупинка автомобіля». Колектив та курсанти СТК вдячні за те, ща Валентин Миколайович вчасно зреагував на ситуацію та надав допомогу. «Це дало можливість більш якісно здійснювати підго-товку водіїв для народного гос-подарства», – пояснює директор С.П. Довгополий.

ДОБРІ СПРАВИ

До спадщині включається право на вклади, щодо

яких вкладником було зро-блено розпорядження на ви-падок своєї смерті. Вкладник, згідно статті 1228 Цивільного кодексу, має три можливих способи розпорядитися пра-вом на вклад:

- вказати у заповіті спадко-ємця, до якого має перейти право на вклад;

- зробити розпорядження банку (фінансовій установі) про право спадкоємця на вклад;

- скасувати або вчинити новий заповіт про право спадкоємця на вклад, скасу-вати або укласти нове розпо-рядження банку (фінансовій установі) про право спадко-ємця на вклад.

Отже, якщо спадкода-вець, розпорядився правом на вклад (у заповіті чи без-посередньо в банку), вклад спадкується особою, на ім’я якої зроблено розпоряджен-ня на вклад. Заповіт, скла-дений після того, як було зроблене розпорядження у банку, повністю або частко-во скасовує його, так само

і розпорядження, зроблене після того, як був складений заповіт на вклад, при пев-них обставинах, повністю або частково скасовує за-повіт. Тобто, орієнтуватися треба на останній по часу документ. У разі відсутності заповіту та розпорядження спадкування вкладу здійсню-ється на загальних підставах спадкоємцями за законом.

ВАЖЛИВО: щоб вида-ти свідоцтво про право на спадщину, яке складається з вкладу, нотаріусу необхід-но зробити запит до відпо-відного банку (фінансової установи).

Такий запит повинен мати посилання на передбаче-ні чинним законодавством підстави для отримання цієї інформації, наприклад:

- відповідна відмітка в ощадній книжці про наяв-ність розпорядження;

- договір між вкладником (спадкодавцем) і банком;

- твердження особи, яка звернулася до нотаріуса, що на її ім’я спадкодавець склав відповідне розпоря-дження.

КОНСУЛЬТУЄ ЮРИСТ ОСВІТА

СПАДКУВАННЯ банківського вкладу

Батько давно хворіє, тому вирішив скласти заповіт. Окрім частки нерухомого май-на та автомобіля, у батька є певні суми на депозиті в банку, які він після смерті хотів би передати мені. Чи можливе спадкування банківського вкла-ду, і як це зробити?

Неоніла Михайлівна, Маньківка

Школа з історієюВчительський, учнівський

та батьківський колективи школи села Рижанівки Звени-городського району пишаються історією свого навчального за-кладу. Адже з’явилася земська школа в селі ще на початку минулого століття, і перші 36 випускників дякували за науку в далекому 1909 році. Згодом, у 1925 році, замість земської була організована трудова школа, яка в 1928 році стала середньою. Час ішов, нові покоління шко-лярів отримували знання. Нове приміщення на 400 учнів школа отримала в 1970 році. Наразі, станом на 2012-2013 навчальний рік, у рижанівській школі - 11 класів, 125 учнів, 20 вчителів. Як розповідає директор Вадим Іванович Мацюк, саме учні та вчителі - багатство та надбан-ня навчального закладу. Окрім цього скарбу, школа має і по-точні проблеми - матеріального характеру. Одну з них допоміг вирішити народний депутат Ва-лентин Ничипоренко, подару-вавши рижанівській школі не-обхідні для нового навчального року комплект парт та стільців, включаючи і учительський стіл. Колектив вдячний Валентину Миколайовичу за підтримку освітніх традицій села.

ПЕТРО САВЧЕНКО, ЖУРНАЛІСТС. ЛЕМІЩИХА, ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОН

Скільки пам’ятаю себе, мама завжди торгувала горілкою. Поруч нашої са-

диби — магазин будівельних матеріалів. Клієнтів — море: продавці, покупці, але в основному вантажники. На щоденну ви-пивку вони витрачали не лише «закалимле-ні» гроші, але й нещедру зарплатню. Благо, що далеко ходити не потрібно. Постукав по штахетах, а мама вже тут як тут. За за-куску платня окрема. Особливо надійним відпускала і в борг.

Спершу мама сама гнала оковиту. Але після того, як міліція вилила закваску, побила куба, трубки й холодильник, та ще й добряче штрафонула, почала оптом скуповувати в знайомих селян первак. Розбавляла його до потрібних градусів і перепродувала вдвоє дорожче (проте напо-ловину дешевше, ніж у магазині). Все, до останньої копійчини, йшло на будівництво нової великої хати.

Єдина прикрість, яка докучала мамі, — жінки. Час від часу приходила така не-щасна на подвір’я. Сама або ж з дітками малими. Заливалася сльозами, падала на-вколішки, просила не продавати чоловікові самогон. Мама відмахувалася: не я за ним бігаю, він сюди прибігає. Що від мене хочете? Дехто не витримував такої наруги, піднімав до неба руки і просив Бога по-карати нас усіх до сьомого коліна.

Мені, малій, було страшно. Я теж про-сила маму не торгувати горілкою.

— Доню, — голубила вона мене, — хто

хоче випити — вип’є. Не купить у мене, купить в іншого. А що клянуть — то пус-те... Ось закінчимо хату, а там, дивись, і школу закінчиш, долю свою зустрінеш. Складу грошенят і для внука чи внучки...

Доля моя не шовками, проте, ткалася. Зі школи дружила з хлопцем. Обіцяв, що поберемося. А як дізнався, що дитина буде, вмить подався світ за очі. І хоча навідувався потім до батьків, але нашу хату обминав. Згодом одружився, і там дитина народилася. Вийшла і я заміж, за молодшого від себе хлопця. Жили дружно, гарно. Проте коли дочці виповнилося п’ятнадцять, почала по-мічати, як зацікавлено дивиться вітчим на падчерицю. Серце віщувало біду. І хоч мама дивувалася, як можна розлучатися з таким роботящим і непитущим чоловіком, я зі-брала його речі й виставила за поріг. Дочка теж сердилася на мене. Лише на весіллі, яке ми зробили їй невдовзі після закінчен-ня школи, попросила в мене пробачення. Знаю, сказала, ти через мене розійшлася...

Зять наш був з багатодітної сім’ї, тож ми всі витрати взяли на себе. Весілля було славне. Проте не обійшлося і без ложки дьогтю. Коли почався перепій і черга ді-йшла до мами, вона високо здійняла руку з ощадкнижкою і голосно, щоб усі почули,

вигукнула:– Тут п’ять тисяч! На машину!Всі загули, а одна жіночка, що прийшла

до воріт подивитися на молодого, сказала лиховісно:

– За наші сльози зятя купила.На щастя, її мало хто почув, бо музика

заграла.Молодята залишилися в новій хаті, а ми

перебралися назад у стару. Зятя влаштували на хорошу роботу — щодня повертався зі свіжою копійчиною.

Купив новенького «Москвича». Наро-дилося двійко дівчаток. Зять змужнів, став добрим господарем. Він забезпечував нас дармовими кормами, а ми гуртом тримали свиней. М’ясо і сало возили в Київ на базар. Невдовзі зять поміняв «Москвич» на «Вол-гу». Мама раділа, а я — мовчала. Містечко в нас невелике і про любовні походеньки доччиного чоловіка дізналася я ще тоді, коли вона вагітною ходила. Донечка невдовзі теж почала здогадуватись, а може, добрі люди що підказали, але ж не пійманий — не злодій. Проте час настав — піймався. Повернулася якось дочка додому зарання (повезла м’ясо до міста і здала оптом) та й застала серед білого дня чоловіка з кумою в ліжку.

Життя в сім`ї не стало. Сварки, сльо-зи. Жили заради дітей. Слід сказати, що зять був хорошим батьком. Одягав дочок, мов лялечок. Підросли — повлаштовував в інститути.

Обидві були, як писанки, тож у дівках не засиділися: старша вискочила заміж на першому курсі, менша — на третьому. Проте обом моїм онукам не пощастило. Старшій Бог не дав дітей, а в меншої чо-ловік без чарки й дня не міг прожити. Не дивно, що за рік по весіллю народився в них хлопчик – інвалід.

Мама все те бачила. Бог наділив її дов-гим віком. Вже перед самісінькою смертю, коли ледь теплилося в ній життя, вона, обливаючись сльозами, розкаялась:

— Пробачте мені, діточки. Це мій гріх лежить на ваших долях. Думала, зроблю вас щасливими. Тепер побачила, що чужі сльози на землю не падають. На чужому горі щастя не збудуєш.

Помирала вона довго і важко...

Чужі сльози на землю не падають...Невигадана історія Моя давня знайома попросила розповісти читачам історію свого життя. Болить у неї душа. Проситься, щоб вислухали. Щоб зрозуміли і вибачили.

ДОЗВІЛЛЯВАША ГАЗЕТА+, Вівторок, 13 серпня 2013

Реєстраційне свідоцтво ЧС №876 ПР від 03.08.2012 р.

Адреса для листів: 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Леніна, 46

тел/факс.: 6–00–66, e–mail: wg@inbox.ruhttp://nychyporenko.com

Розповсюджується безкоштовноЗасновник Ничипоренко В.М.

Видавець МРВП «КІМ»Редактор: О. Король

Думка редакції не завжди співпадає з думкою авторів публікацій.Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Віддруковано в друкарні ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”,м. Вінниця, вул. Чехова, 12-а. Тел. (0432) 55-63-97, 55-63-98 Наклад 34 300 прим. Зам. №1315315

За точність викладених фактів відповідальність несе автор.

Не замовлені редакцією матеріали не рецензуються, не повертаються автору і не оплачуються.

Номер набрано і зверстано в редакції газети.

Щотижнева загальнополітична газета

плюс

4

РЕЦЕПТИ ВІД ЧИТАЧІВ

ВАШЕ ЗДОРОВ’Я

Серпень – сезон яблук, а свято Яблучного Спаса чудово під-ходить для кулінарних експериментів з цим звичним для нас

фруктом. Можна приготувати до святкового столу традиційну шарлотку, смачні та корисні печені яблука, додавати кислуваті яблука у салати, нафарширувати ними курку… А для сміливих гурманів пропоную приготувати печені яблука з курятиною – вони можуть бути подані у якості другої страви або оригінальної закуски.

Вікторія, Жашків.

фаршировані яблука з курятиною

СЕРПЕНЬ02-04 Всеукраїнські змагання з подолання перешкод на

Кубок Президента України 5 етап14-17 Всеукраїнські змагання з виїздки 3 етап18 Аматор-fest – змагання з виїздки серед дітей та

аматорів 3 етап24-25 Всеукраїнські змагання з подолання перешкод

6 етап31.08-01.09

Кубок Дарлінга

ЛАСКАВО ПРОСИМО БЕЗКОШТОВНО ВІДВІДАТИ ЗАХОПЛЮЮЧІ ЗМАГАННЯ

у Жашківському кінноспортивному комплексіЗмагання відбуваються з 10-00 до 17-00.

м.Жашків, вул. Артема, 6Тел./факс: (04747) 6-18-47 Телефон: (044) 295-99-77

http://www.paradeallure.com

НАША АДРЕСА

Апітерапія здобула довіру сотень тисяч, якщо не мільйонів

людей в різних краінах. Адже мед є не лише смачною іжею, але і відмінним ліками і косметичним засобом.

Що потрібно:b 8 великих яблук,b 500 г фаршу курячого,b 50 г волоських горіхів,b 50 г чорносливу без кісточок,b 1 цибулина,b 2 зубчики часнику,b 1 яйце,b 2 столові ложки рослинної олії,b 2 столові ложки вершкового масла,b 2 столові ложки цукру,b 1 склянка курячого бульйону.

Приготування:Чорнослив промити і дрібно

нарізати. Горіхи подрібнити і обсмажити на сухій сковороді протягом 3 хвилин, постійно

помішуючи. Цибулю і часник подрібнити і обсмажити на олії 4 хвилини. Додати курячий фарш, перемішати і 6 хвилин смажити, розминаючи грудки. Перекласти в миску. Додати горіхи, часник, яйце. Ретельно перемішати. Яблука вимити, зрізати верхівки, обережно вийняти серцевину і частину м’якоті, залишивши краї близько 1 см і денце. На-повнити яблука підготовленою начинкою, накрити зрізаними верхівками і поставити у форму для запікання. У сотейнику роз-топити вершкове масло, додати цукор і варити 3 хвилини, по-мішуючи. Влити бульйон, знову все перемішати. Цим соусом по-лити яблука у формі, накрити кришкою і поставити в розігріту до 180 градусів духовку на 10 хвилин.

Апітерапія («апіс» – бджола) – лікування медом та продуктами бджільництва – іс-

нує вже дуже давно. Вона здобула довіру со-тень тисяч, якщо не мільйонів людей в різних країнах. Адже мед є не лише смачною їжею і джерелом вуглеводів на додаток до чаю, але і відмінним ліками і косметичним засобом. У апітерапії використовується практично все, що виробляють бджоли. Однак, при лікуванні медом і продуктами бджільництва можуть виникнути негативні наслідки у людей з діабетом і алергічними реак-ціями на продукти бджільни-цтва. Якщо ви хочете пройти курс апітерапії, ви повинні обов’язково проконсультува-тися з лікарем.

Мед – цінний та смачний, уні-кальний продукт. Щоденне спо-живання меду покращує травлення, нормалізує кислотність шлункового соку. Таким чином, мед рекомендують для лікування гастритів та виразок. Мед має анти-мікробну і протизапальну дію, що робить його просто незамінним при запаленнях дихальних шляхів. Чай з медом – не просто божественний напій, а ще й відмінний засіб проти грипу та застуди (але мед треба додавати у теплий, а не гарячий чай). Лимонний сік, змішаний з медом, є ефективним і приємними на смак ліками від кашлю. Але важливо навчитися розпізнавати оригінальний мед від підробок.

Віск – будівельний матеріал, з якого бджоли

будують стільники для зберігання меду. Бджоли-ний віск широко поширений як антисептичний і ранозагоювальний засіб, використовується в харчовій і косметичній промисловості.

Маточне молочко багате вітамінами, білками, вуглеводами, ферментами, амінокислотами і має

антибактеріальну активність. У медицині використовується для збудження апе-

титу, поліпшення обміну речовин і зміцнення імунної системи. Ним лікують такі хвороби, як анемія, гіпертонія, ішемічна хвороба серця, виразкова хво-роба, цукровий діабет. Деякі лікарі стверджують, що ма-точне молочко уповільнює процес старіння.

Бджолиний пилок вжива-ється всередину з невеликою

кількістю води. Рекомендова-на доза становить 40 г. 3 рази на

день. Лікарі рекомендують пилок як ефективний засіб при лікуванні виразки,

анемії, захворювань печінки, коліту, гастриту, атеросклерозу, поганого апетиту. Пилок бджіл не викликає алергії навіть у людей, схильних до неї, і у маленьких дітей.

Прополіс вбиває віруси, бактерії і грибки, діє як місцеве знеболююче. Цей продукт бджіль-ництва є ефективним засобом від геморою і варикозного розширення вен, використовується як ліки для нирок, запаленні дихальних шляхів, геморої, мозолях, допомагає і при запаленні ясен.

медомДо дня пасічника 19 серпня

ЛІКУВАННЯ

Спілкування з тваринами допомагає людині підня-

ти настрій і заспокоїти нерви. Збільшити тривалість життя може будь-який домашній вихо-ванець. «Пухнасті друзі» спри-яють нормалізації кров’яного тиску, виліковують від депре-сії і неврозу. Муркотіння ко-тів являє собою певний набір частотних коливань, які чинять позитивний вплив на стан орга-

нізму людини. Ці вібрації акти-візують роботу імунної системи, допомагають легше переносити вірусні інфекції. Коти здатні допомогти літнім людям впо-ратися з важким станом після інфаркту, а також з симптома-ми хвороби Паркінсона. Вчені довели, що кішка допомагає загоїти рани, поліпшити стан людини з захворюваннями кісток і допомогти впоратися

з безліччю інших недугів. До-слідження підтвердили, що нюх собак допомагає визначити, які проблеми зі здоров’ям має лю-дина. Цих вірних тварин все частіше використовують для діагностики. Також доведено те, що у слині собак міститься висока концентрація лізоциму, антисептика. Для терапевтич-них цілей вчені в Південній Кореї навіть клонували спеці-ального собаку-лікаря. Чорний лабрадор-ретрівер Мерін була визнана найкращою в світі собакою по «винюхуванню» ракових клітин. Зараз існує безліч спрямованих методик лі-кування хворих за допомогою тварин. Одне з найпопулярні-ших напрямків – дельфіноте-рапія. Плавання з дельфінами і звуки, які вони видають, здатні допомагати людині. Таку саму користь приносять і коні. Ще в стародавньому світі, з часів лікаря Гіппократа, коней вико-ристовували для зняття напруги у людей з розладом психіки, для лікування певних хвороб дітей.

Користь домашніх тварин