Шифр «Буде краще»

МАЙНОВЕ ОПОДАТКУВАННЯ:

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................... 3 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАЙНОВОГО

ОПОДАТКУВАННЯ………………………………………………………………...5 

1.1. Економічна сутність майнового оподаткування та його місце в

податковій системі України ....................................................................................... 5 

1.2. Економіко – правовий аналіз нормативної бази з питань майнового

оподаткування ............................................................................................................. 7 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МАЙНОВОГО

ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ ............................................................................ 12 

2.1. Роль майнових податків у формуванні місцевих бюджетів України . 12 

2.2. Аналіз надходжень майнових податків до місцевих бюджетів

Одеського регіону ..................................................................................................... 18 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

В УКРАЇНІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ .......................................... 21  

3.1. Основні проблеми майнового оподаткування в Україні на сучасному

етапі розвитку економіки ......................................................................................... 21 

3.2. Шляхи удосконалення оподаткування майна в Україні в контексті

зарубіжного досвіду .................................................................................................. 23 

ВИСНОВКИ….... ............................................................................................ 29 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................... 31 

ДОДАТКИ

3  

ВСТУП

Податки займають провідне місце в економічних відносинах суспільства

кожної країни. Виникнення держави, її подальший розвиток та зміна форми

супроводжується реформуванням податкової системи, що має бути адаптована

до вимог певного періоду функціонування країни.

Україна взяла курс на бюджетну децентралізацію, який передбачає

підвищення бюджетної і фінансової самостійності місцевих бюджетів, що

відіграють важливу роль у вирішенні соціальних проблем, піднесенні рівня

добробуту населення, фінансуванні державних видатків. Податкові

надходження повинні стати важливим інструментом зміцнення фінансової бази

місцевого самоврядування.

Майнові податки в системі оподаткування здатні забезпечити

справедливий розподіл податкового навантаження між платниками податків,

вмотивовувати як фізичних так і юридичних осіб до раціонального та

ефективного використання власного майна.

Майнове оподаткування застосовується в Україні дещо невпевнено і

обєктивно розглядається як канал зростання надходжень до доходної частини

місцевих бюджетів України, тому і потребує негайного реформування.

Дослідження різних аспектів майнового оподаткування знайшли

відображення у наукових розробках вітчизняних вчених, таких як:

Воронова Л.К [5], Андрущенко В. Л. [1], Воротіна Н.В. [6], Гузар Б. С.

[7], Долга Г. В. [9], Козирін О.М. [13], Кравчун А. С. [14], Лісовий А. В. [15],

Пацурківський П.С. [19] та багатьох інших.

Однак наявність дискусійних питань потребує подальших досліджень,

зокрема, поглиблення теоретичних і практичних розробок майнового

оподаткування, оцінювання діючої системи майнового оподаткування в

Україні, подальший пошук напрямів його вдосконалення, що зумовлює

актуальність обраної теми дослідження.

4  

Метою наукової роботи є оцінка стану майнового оподаткування в

Україні на сучасному етапі нестабільної економіки, визначення основних

проблемних аспектів його стягнення та перешкод на шляху до його

вдосконалення, врахування досвіду зарубіжних держав з питань оподаткування

в пошуках напрямів реформування податкового законодавства з цього питання.

Об’єктом дослідження виступає система майнового оподаткування в

Україні.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних основ

формування фіскальної ефективності справляння майнових податків.

Завданнями даної наукової роботи є:

- опрацювання й узагальнення законодавчих положень, нормативних і

інструктивно-методичних матеріалів та інших джерел щодо майнового

оподаткування;

- систематизація та аналіз фактичних показників майнового

оподаткування в Україні;

- розгляд теоретичних і практичних аспектів вирішення проблем

оподаткування майна;

- обґрунтування адаптації зарубіжного досвіду у сфері майнового

оподаткування до вітчизняної системи оподаткування.

Інформаційну базу для написання роботи склали: Податковий кодекс

України [20], Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу

України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» [23],

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких

законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних

надходжень у 2016 році»  [22], статистичні дані Державної служби статистики

України, статистичні дані про результати діяльності Державної фіскальної

служби України тощо.

5  

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАЙНОВОГО

ОПОДАТКУВАННЯ

1.1. Економічна сутність майнового оподаткування та його місце в

податковій системі України

В світовій практиці оподаткування справляння майнових

податків відіграє якщо не визначальну, то одну з головних ролей у формуванні

джерел наповнення бюджету.  

У науковій літературі існує три основні підходи щодо визначення

сутності майнового оподаткування. Відповідно до першого підходу, систему

майнового оподаткування формує сукупність податків, що пов’язані з

наявністю чи рухом майна. Інший підхід полягає у визначенні об’єктом

оподаткування виключно майна (рухомого та нерухомого), незалежно від

здатності забезпечувати дохід його власнику. Означений підхід, на думку

А. Дубоносової, у спрощеній формі відображає суть майнового оподаткування

[10, c. 146]. Окремі науковці визнають майно об’єктом оподаткування

виключно тоді, коли у платника виникає податковий обов’язок, тобто в

контексті закону про конкретний майновий податок.

Податки на майно – це в першу чергу плата за право володіння, тобто їх

існування обумовлюється необхідністю оподаткування власності. Виходячи з

зазначеного, суб’єктами оподаткування повинні бути власники майна, але на

практиці досить розповсюдженим є визначення суб’єктами податкових

відносин як власників, так і користувачів.

Податкова реформа 2015 року внесла суттєві зміни у майнове

оподаткування України. Новий податок на майно тепер консолідує три податки:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортний

податок і плату за землю.

В умовах загострення економічної, політичної та соціальної ситуації в

Україні, різкого скорочення ВВП, високого рівня тінізації економіки та

ухилення від сплати податків, надмірної диференціації доходів населення,

6  

зниження його реального рівня, а отже і купівельної спроможності, збитковості

переважної більшості підприємств в Україні, необхідність наповнення бюджету

для виконання державою хоча б частково покладених на неї функцій, а також

покриття фіскального розриву, призводить до нерівномірного розподілу

податкового навантаження між суб’єктами господарювання та соціальної

нерівності. Майнові податки в цьому контексті мають беззаперечні переваги

перед іншими видами обов’язкових платежів.

Основними перевагами майнового оподаткування з фіскальної точки зору

можна вважати забезпечення стабільних надходжень до бюджетів для

виконання органами місцевого самоврядування своїх функцій.

Щодо соціального ефекту, то податки на майно є формою розподілу та

перерозподілу національного доходу й використовується як додаткове джерело

збалансування бюджету без збільшення навантаження на малозабезпечені

верстви населення.

Зокрема вони:

стимулюють власників краще використовувати наявні активи, або

продавати їх більш ефективним власникам – разом це призводить до

підвищення ефективності використання майна;

забезпечують бюджет стабільним джерелом надходжень, водночас –

створюють для органів місцевого самоврядування підґрунтя для формування

додаткових стимулів збільшувати привабливість своїх територій для

проживання та ведення бізнесу;  

не вразливі до «оптимізації», натомість непрямо, але дуже ефективно

обкладають «тіньові» доходи, як населення, так і підприємств – що є виключно

актуальним для України;

у разі спроби ухилення від сплати, завжди є «готовий» об’єкт

податкової застави, на який може бути накладено адміністративний арешт, і від

продажу якого можна отримати надходження, необхідні для погашення

податкового боргу. При цьому під податкову заставу не підпадає усе майно

платника – тільки власне земля та нерухомість, з яких не сплачено податок;

7  

є передбачуваними для платників;

можуть нараховуватися та справлятися у спосіб, що майже

унеможливлює корупцію та інші зловживання, що знову-таки, є виключно

актуальним в умовах України;

найменше з усіх податків спотворюють економічні стимули для

ефективної роботи [11, c. 3-4].

Отже, підвищення бюджетних надходжень від податку на майно заради

заміщення інших джерел в умовах України має загалом багато переваг і є

перспективним способом реформування податкової системи заради створення

кращого ділового клімату та прискорення, таким чином, економічного

зростання. Але наразі цей податок в Україні є доволі недосконалим. Відтак,

дехто страждає від надмірного оподаткування, а більшість інших недоплачує.

Ситуацію поглиблює сваволя місцевої влади, яка надає пільги «своїм»

підприємствам, чи тим, які належать впливовим власникам – очевидно, не

тільки з мотивів розвитку територій. З цих причин, про жодне значне

підвищення надходжень від податку на майно в Україні не йдеться без значного

удосконалення його механізмів та принципів. 

1.2. Економіко – правовий аналіз нормативної бази з питань

майнового оподаткування

Аналіз законодавчих та нормативно-правових актів щодо майнового

оподаткування здійснюється за такими напрямами:

- зміни системи оподаткування майна і його адміністрування;

- зміни в оподаткуванні окремих майнових податків;

- довідкова інформація щодо оподаткування майна.

Нормативна база з питань майнового оподаткування включає безліч

законодавчих документів, головним з яких є Податковий кодекс України (далі –

ПКУ).

8  

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін

до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової

реформи» внесено низку змін до Податкового кодексу України [23] .

Згідно статті 265 ПКУ податок на майно складається з податку на

нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати

за землю [20].

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є

фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів

житлової та/або нежитлової нерухомості.

Розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне

від земельної ділянки, шляхом оподаткування, як житлової так і нежитлової

нерухомості. Відповідно до Закону 71 переглянуто розміри житлової

нерухомості, на яку застосовуватимуться пільги зі сплати податку на нерухоме

майно, відмінне від земельної ділянки. Так, база оподаткування об’єкта/об’єктів

житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності

фізичної особи -платника податку, зменшується:

- для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

- для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв.

метрів;

- для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток

(у разі одночасного перебування у власності платника податку

квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на

180 кв. метрів.

Відповідно до Законів України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення

змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України

щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» та від

21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України

щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», внесено зміни до

податкового законодавства, які набрали чинності 1 січня 2017 року, крім

окремих норм, зокрема:

9  

- зменшено вдвічі граничний розмір ставок податку, які мають прив’язку

до розміру мінімальної заробітної плати, у зв’язку зі збільшенням у 2017 році

розміру мінімальної заробітної плати до 3200 грн (3723 грн з 2018 року). Тому

встановлено, що ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової

нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб,

визначені пунктом 266.5.1 Кодексу, встановлюються залежно від місця

розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що

не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої

законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази

оподаткування.

- звільнено від сплати податку об’єкти нежитлової нерухомості баз

олімпійської та параолімпійської підготовки, об’єкти житлової нерухомості, які

належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та

більше дітей;

- встановлено, що з 14 квітня 2014 року та до кінця року, в якому

завершено антитерористичну операцію, не є об’єктом оподаткування податком

на нерухоме майно об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що

розташовані в зоні АТО та в населених пунктах, що розташовані на лінії

зіткнення [12].

З 1 січня 2015 року набрала чинності стаття 267 ПКУ «Транспортний

податок», відповідно до якої введено в дію новий місцевий податок.

Пунктом 267.1 статті 267 Кодексу визначено, що платниками

транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти,

які мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні

легкові автомобілі.

Згідно Законів України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до

Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо

забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від

21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України

щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» :

10  

- зменшено вдвічі середньоринкову вартість, яка має прив’язку до розміру

мінімальної заробітної плати, у зв’язку зі збільшенням у 2017 році розміру

мінімальної заробітної плати до 3200 грн (3723 грн з 2018 року) , тому об’єктом

оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше

п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375

розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня

податкового (звітного) року.

- змінено порядок визначення середньоринкової вартості транспортного

засобу – вартість легкового автомобіля визначається виходячи з марки, моделі,

року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального [12] .

Згідно пункту 267.4 статті 267 Кодексу ставка транспортного податку

встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за

кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін

до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо

податкової реформи» внесено зміни, зокрема і в частині плати за землю.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що плата за

землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у

формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і

комунальної власності. Платниками податку є: власники земельних ділянок,

земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Ставки зі сплати земельного податку, а саме: ставка податку за земельні

ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у

розмірі не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки, для земель

загального користування - не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки, а

для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % від їх

нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не

більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які

перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім

державної та комунальної форми власності) [25].

11  

Разом з тим, у статті 277 ПК викладені ставки земельного податку за

земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну

грошову оцінку яких не проведено, і встановлюється у розмірі не більше 5 %

від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній

Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше

0,3 % та не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по

Автономній Республіці Крим або по області.

Щодо справляння орендної плати за земельні ділянки, підставою для

нарахування плати є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та

зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК розмір орендної плати

встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути

меншою 3 % та перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Законів України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення

змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України

щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від

21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України

щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» не сплачується плата за

землю за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території

та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, у період

з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну

операцію [22].

12  

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МАЙНОВОГО

ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Роль майнових податків у формуванні місцевих бюджетів

України

Місцеві бюджети України, якщо не брати до уваги міжбюджетні

трансферти, переважно формуються за рахунок податкових надходжень. Їхня

частка в 2016 р. становила 86,2% доходів місцевих бюджетів без урахування

міжбюджетних трансфертів, що на 4,7 в. п. вище минулорічного показника, та

на 2,3 в. п. – показника 2010 р. Попри зростання частки податкових надходжень

у доходах місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів),

питома вага місцевих бюджетів у податкових надходженнях зведеного бюджету

має тенденцію до зменшення з 27,2% у 2010 р. до 23,7% у 2014 р. та до 22,6% у

2016 р. Це означає, що фіскальне напруження на рівні територіальних одиниць

у рамках децентралізаційних перетворень залишається.

Важливим показником фінансової незалежності територіальних одиниць

є питома вага місцевих податків і зборів у податкових надходженнях та в

доходах місцевих бюджетів. Він у загальних рисах демонструє обсяг

податкових повноважень органів місцевого самоврядування [4, c.51].

Сьогодні до кола платників місцевих податків і зборів залучено

абсолютну більшість жителів адміністративно - територіальних одиниць.

Цьому сприяє застосування насамперед податку на нерухоме майно. Але такий

стан був не завжди. Адже оподаткування нерухомості у вітчизняній податковій

системі фактично з’явилося тільки в 2012 році, спричинивши на той час

незначні зміни в структурі місцевого оподаткування.

Так, упродовж 2011-2014 рр. спостерігалося абсолютне домінування

єдиного податку як складової системи місцевого оподаткування в Україні: від

найменших 79,4% у 2011 р. до максимальних 92,0% у 2014 р (табл. 2.1). При

цьому фіскальна вага єдиного податку тільки зростала. Заміна податку на

нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, комплексним податком на

13  

майно в 2015 р. докорінно змінила структуру надходжень місцевих податків і

зборів.

Таблиця 2.1.

Структура надходжень місцевих податків і зборів за 2011-2016 рр., %

Показники 2011 2012 2013 2014 2015 2016 Місцеві податки та збори, всього, у т.ч.:

100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

- 0,0 0,3 5,6 - -

податок на майно - - - - 59,2 59,1

єдиний податок 79,4 88,3 90,8 92,0 40,6 40,6 туристичний збір 1,1 0,7 0,6 0,3 0,0 0,1

збір за місця для паркування транспортних засобів

2,3 1,2 0,9 0,8 0,2 0,2

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

17,2 9,8 7,4 6,3 - -

Надвагоме зростання надходжень від майнового оподаткування в 2015 р.

зумовлене розширенням кола його суб’єктів і об’єктів за рахунок

комплексності податку на майно, включення до його складу плати за землю й

транспортного податку. Тому, якщо в 2012- 2014 рр. місцеві бюджети отримали

тільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі –

податок на нерухомість), в обсязі від 0,1 до 44,9 млн. грн., то вже в 2015 р.

податок на майно приніс органам місцевого самоврядування 16011,1 млн. грн.,

а в 2016 р. – 42261,5 млн. грн., що в 2,6 рази більше, ніж у попередньому році.

14  

Відповідним чином змінилася й структура надходжень майнового

податку. На частку плати за землю в 2015-2016 рр. припало понад 92,0% усіх

надходжень податку на майно. Іншими словами, без плати за землю частка

майнових податків у місцевих платежах залишилася б на рівні 4,0-4,4%, тобто

була б навіть меншою, ніж у 2014 році.

Високим показникам плати за землю посприяло поліпшення рівня

виконання плану з її надходження: від найгірших 86,3% у 2014 р. до найліпших

112,2% у 2015 р. (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Рівень виконання планових показників надходження

місцевих податків у 2011-2016 рр., % [3, c. 16]

Найбільший вклад у результат оподаткування земельних ділянок – понад

87,0% – щороку вносили юридичні особи, з яких на частку орендарів припадало

не менше 57,0%. Ці числа відображають домінуючу сьогодні форму

землекористування: не через право власності, а через взяття в оренду земельних

ділянок. Такий стан, вважаю, зумовлений неналежним рівнем розвитку

офіційного ринку землі, яка використовується в сільськогосподарському

обороті. Тому поліпшенню фіскальної результативності плати за землю надалі

90,796,9

87,3 86,3

112,2 110,3

1,7

98,7

173,4

125,4

116,0120,6

82,2

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200

2011 2012 2013 2014 2015 2016

Плата за землю Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Транспортний податок

15  

може посприяти посилення контролю за обліком договорів оренди землі,

виконанням їхніх умов, перегляд останніх через підвищення ставок орендної

плати відповідно до Податкового кодексу України.

Загалом же ж набуття платою за землю статусу місцевого податку

потребує законодавчої фіксації права органів місцевого самоврядування

самостійно визначати повний перелік пільг і розмірів ставок цього платежу .

Рис. 2.2. Структура надходжень податку на нерухоме майно, відмінне

від земельної ділянки, за його платниками в 2012-2016 рр., % [3, c. 17]

Аналогічно платі за землю, інформативною є структура надходжень

податку на нерухомість за його платниками, яка відображає сучасний рівень

приховування реальними власниками – громадянами фактів володіння ним.

Наприклад, у 2013 р., коли об’єкт оподаткування містив тільки житлову

нерухомість, 80,4% суми відповідного податку сплатили юридичні особи

(рисунок 2.2). Крім того, свою роль тут відіграла наявність значного розміру

неоподатковуваних площ нерухомості через надання громадянам пільг.

80,4 78,0

93,085,2

100,0

19,6 22,0

7,014,8

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2012 2013 2014 2015 2016

юридичні особи фізичні особи

16  

У 2015 р. зазначений показник сягнув відмітки 93,0%. Це зумовлено

розширенням бази оподаткування шляхом заміни показника житлової площі на

загальну, а також включенням в об’єкт нежитлової нерухомості. За рахунок

другого заходу змінилася структура надходжень податку на нерухомість.

З 2015 р. понад 87,0% їхнього обсягу припадає на частку податку з об’єктів

нежитлової нерухомості. Дія двох вище зазначених чинників призвела до

максимізації результатів оподаткування нерухомості в Україні. Якщо в 2013 р.

до місцевих бюджетів надійшло 22,5 млн. грн. податку на нерухомість, у

2014 р. – в два рази більше (44,9 млн. грн.), то вже наступного року –

745,6 млн. грн., або в 16,6 разів більше, ніж у 2014 р. Подібне зростання

розмірів податку на нерухомість – в 1,9 рази, до 1418,8 млн. грн. – відбулося й у

2016 р.

У структурі надходжень від податку на майно у 2016 р. 1,0% (у 2015 р. –

2,7%) припало на транспортний податок. Загальновідомо, що його

попередником був збір за першу реєстрацію транспортного засобу –

загальнодержавний податковий платіж. Наскільки фіскально вигідною була

така заміна, демонструють дані, наведені на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Показники надходжень від оподаткування рухомого майна в

2011-2016 рр. [3, c. 18]

388,5

569,6 568,8

395,2434

246,9

147,8

99,9

69,5

109,8

56,9

0

20

40

60

80

100

120

140

160

0

100

200

300

400

500

600

2011 2012 2013 2014 2015 2016

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу, млн. грн.

Транспортний податок, млн. грн.

темп росту, % (курсив)

17  

Так, з 2012 р. розміри надходжень збору за першу реєстрацію

транспортного засобу постійно скорочувалися: у 2013 р. – на 0,1% (або на

0,8 млн. грн.) у порівнянні з попереднім роком, у 2014 р. – на 30,5% (або на

173,6 млн. грн.) відповідно. Тобто роль цього збору як джерела доходів

бюджету зменшувалася. В 2015 р., завдяки зміні механізму оподаткування

об’єктів рухомого майна, транспортний податок забезпечив на 9,8% (або на

38,8 млн. грн.) більше платежів, ніж у 2014 р. Проте його фіскальна

результативність у 2016 р. стала меншою на 43,1% (або на 187,1 млн. грн.).

Аналогічно, зі 120,6% до 82,2% знизився рівень виконання плану з його

надходжень. Отже, основний позитивний наслідок такої заміни в складі

податкової системи України – це перетворення транспортного податку на

джерело доходів саме місцевих бюджетів.

Розширення переліку об’єктів цього податку за рахунок інших вартісних

транспортних засобів (наприклад, повітряних чи водних), без сумніву, надалі

може за безпечити суттєве зростання розмірів його сплати.

Виходячи з вищевикладеного, аналіз дає підстави зазначити, що

запроваджений в Україні податок на майно має досить позитивні аспекти.

Завдяки фінансовій децентралізації, спостерігається різкий приріст надходжень

до місцевих бюджетів у порівнянні з попередніми роками. Вирішальну роль

зіграли саме введення комплексного податку на майно, що докорінно змінив

структуру надходжень до місцевих бюджетів, а саме введення траспортного

податку та віднесення земельного податку до надходжень місцевих бюджетів.

Слід зазначити, що в умовах децентралізації ефективність використання

коштів місцевих бюджетів залежить саме від місцевих органів влади.

Необхідно пам’ятати, що надходження до місцевих бюджетів - джерело

розвитку регіонів. А нині саме майнові податки займають значну роль у

податкових надходженнях місцевих бюджетів. А за рахунок надходжень

грошових коштів органи місцевого самоврядування забезпечують фінансування

соціального та економічного розвитку місцевості, тому забезпечення

18  

ефективного функціонування місцевих податків та зборів, зокрема майнових є

досить важливим. 

2.2. Аналіз надходжень майнових податків до місцевих бюджетів

Одеського регіону

Зміни в Податковому кодексі щодо майнового оподаткування торкнулися

всіх регіонів України, Одеський не став виключенням.

До 2015 р. податок на майно був незначним джерелом надходжень до

місцевих бюджетів і становив незначну частку в структурі місцевих податків та

зборів. Нині, коли цей податок включає податок на нерухоме майно, відмінне

від земельної ділянки, транспортний податок та плату за землю – його роль

істотно зросла.

У першу чергу, звернемо увагу на динаміку надходжень майнового

податку до міського бюджету міста Одеси з 2013 по 2016 роки. Податок на

майно грає значну роль у податкових надходженнях міста і є другим по

величині після податків на доходи та податків на прибуток. Ситуація з

поповненням даного місцевого бюджету майновим податком майже з кожним

роком покращується, тобто бачимо у цілому позитивну динаміку. Так, з 2013 по

2016 роки податок на нерухоме майно зріс з 0,5 до 108,8 млн грн, плата за

землю – з 295,6 до 716,7 млн. грн. Спостерігається лише зменшення

транспортного податку з 2015 по 2016 роки – з 26,2 млн. грн до 10,6 млн. грн.

(табл.2.2).

Серед майнових податків в місті Одеса превалює плата за землю, як до

2015 року, так і після, коли вона була зарахована до складу місцевих бюджетів.

Так, у попередньому 2016 році вона займала 85,72% від загального обсягу

податку на майно, тоді як податок на нерухоме майно та транспортний податок

– 13,01% та 1,27% відповідно (рис.2.4).

19  

Таблиця 2.2.

Динаміка податкових надходжень м. Одеси за 2013 – 2016 роки,

млн. грн

Рік

Податки на доходи, на прибуток,

на збльшення ринкової вартості

Податок на

нерухоме майно

Земельний податок і

оренда землі

Тран. податок

Єдиний податок

Екол. податок

Інші податки та

збори

2013 1 415, 9 0 ,5 295, 6 - 252, 2 3, 3 39, 7 2014 1 473, 4 1, 6 299, 1 - 297, 8 8, 9 36, 7 2015 1 505, 4 42, 8 379, 3 26, 2 376, 9 2, 0 279, 9 2016 2 112, 9 108, 8 716, 7 10, 6 571, 9 2, 2 414, 0

Рис. 2.4. Склад податку на майно м. Одеси за 2016 рік [21]

Одеський регіон охоплює 27 районів з безліччю міст, селищ та сіл. Тому

розглянемо надходження податку на майно у розрізі районів регіону за

2016 рік. Як і в обласному центрі, у регіонах левову частку займає плата за

землю – від 8 954, 3 тис. грн в Савранському районі до 113 557, 9 тис. грн в

Овідіопольському. Взагалі Овідіопольський район є майже беззаперечним

лідером за надходженнями від майнового податку в Одеському регіоні,

включаючи і найбільший показник податку на нерухоме майно у розмірі

8 132, 2 тис. грн. Лише за обсягом надходжень від транспортного податку

Біляївський район випереджає Овідіопольський - 865, 3 тис. грн. (додаток А).

13,01%

85,72%

1,27%

Податок на нерухоме майно

Земельний податок і оренда землі

Транспортний податок

20  

Надхоження до місцевих бюджетів Одещини, як і усіх інших регіонів,

значно змінилися після введення консолідованого податку на майно. Саме

плата за землю є одним з вагомих джерел наповнення місцевих скарбниць

регіону та становить п’яту частину від загальних надходжень. Позитивна

динаміка у зборі плати за землю, з одного боку, є свідченням сумлінного

ставлення платників області до виконання свого обов’язку, а з іншого –

результатом скоординованої взаємодії фіскальної служби Одещини з органами

місцевого самоврядування.

За рахунок введення транспортного податку та включення плати за землю

до податків місцевих бюджетів надходження місцевих громад Одеського

регіону продовжують показувати позитивну динаміку, що дає змогу органам

місцевого самоврядування направляти додаткові кошти на розвиток

адміністративно-територіальних одиниць.

21  

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ МАЙНОВОГО

ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ

3.1. Основні проблеми майнового оподаткування в Україні на

сучасному етапі розвитку економіки

Оподаткування податку на майно у багатьох країнах світу має потужний

фіскальний потенціал, реалізація якого забезпечує наповнення місцевих

бюджетів на необхідному місцевим громадам рівні. В Україні запровадження

податку на майно не забезпечило вагомого зростання доходів місцевих

бюджетів. Це обумовило необхідність розробки змін до порядку справляння

податку на майно у перші роки його функціонування. Однак навіть після ряду

змін, внесених у механізм функціонування податку майно, не варто очікувати

значного підвищення його фіскальної ефективності. Це обумовлено такими

ключовими проблемами:

1) Низька фіскальна вага. У країнах з розвиненою економікою податок на

майно/нерухомість є одним з основних джерел доходів місцевих бюджетів,

інструментом ефективного використання майна (регулююча функція) та дієвим

елементом реалізації принципу соціальної справедливості. На жаль, чинний в

Україні податок на майно не у повному обсязі виконує ці функції їх. Питома

вага майнових податків у податкових надходженнях становить для країн ОЕСР

в середньому 5,4-5,6%, тоді як зазначений показник по Україні не перевищує

3,7% [18, c. 96]. 

2) Низька якість адміністрування. Більшість недоліків адміністрування

податку на майно обумовлено певними причинами, зокрема щодо податку на

нерухоме майно:

- не враховується територіальне розташування нерухомості;

- прирівняне обкладення нежитлової нерухомості суб’єктів

господарювання, використання якої призводить до одержання прибутку, і

фізичних осіб, у яких в більшості випадків нежитлова нерухомість

22  

використовується на неприбуткові господарські цілі (господарські споруди на

дачах і у приватному секторі тощо);

- використовується пільговий підхід до власників кількох об’єктів

нерухомості;

- базою для нарахування податку залишається площа об’єкту нерухомого

майна, тобто, в механізм розрахунку податку не закладена ринкова вартість

нерухомості [13, c. 16-19].

3) Не врегульованим є питання щодо оподаткування нерухомості,

розташованої на території АР Крим, Луганської та Донецької області. Більшість

осіб, у т.ч. тих, які були змушені стати внутрішніми переселенцями, фактично

позбавлені права володіти нерухомістю, а у багатьох вона знищена.

4) Найбільш серйозною проблемою є база для нарахування податку. На

жаль, зміни, які вносилися у порядок оподаткування нерухомого майна,

залишили цю норму без змін, базою для нарахування податку залишається

площа об’єкту нерухомого майна, що ставить у нерівні умови платників

податків, які володіють новою нерухомістю, або об’єктами, які розташовані у

престижних регіонах.

5) Природні характеристики окремих земельних ділянок суттєво

змінилися з часу їх останньої грошової оцінки. Угіддя змінили власника (часто

без відома держави) та в окремих випадках – навіть перейшли в інші категорії

земель. Тому, нині виникла гостра необхідність уточнення даних щодо оцінки

угідь, а також інвентаризації земельних угідь залежно від їх власників та

користувачів в системі земельного кадастру.

Також можна виділити такі проблеми щодо справляння земельного

податку: незаконне використання земельних ділянок, а також не за цільовим

призначенням (тіньові операції у даному секторі); відсутність достовірної

інформації в існуючій базі даних щодо власників та землекористувачів;

наявність земельних ділянок, котрі знаходяться у постійному користуванні та

власності юридичних осіб, які у зв’язку із видом діяльності не є суб’єктом

господарювання, проте використовують не за призначенням частину земельних

23  

ділянок, що в свою чергу не звільняє їх від сплати земельного податку; ділянки

землі на яких розташовані багатоквартирні будинки практично не

зареєстровані; великий масштаб надання пільг з цього податку; недоотримання

надходжень від земельного податку через уникнення платником податку

необхідної реєстрації та через вартість відповідної процедури; проблема

грошової оцінки земельних ділянок та повільний процес інвентаризації [2, с.

122].

Підсумовуючи, можна констатувати, що система майнового

оподаткування, зокрема кількісний та якісний склад її інструментів у

національній податковій системі України, однозначно має численні

неврегульовані на нормативно-законодавчому рівні питання. Оцінка

ефективності сучасного стану системи оподаткування майна в Україні може

бути надана лише через порівняння її з відповідними параметрами таких систем

зарубіжних країн, зокрема в ключі загальносистемних та

функціонально-елементних тенденцій розвитку майнового оподаткування, а

також основних індикаторів динаміки його розвитку. 

3.2. Шляхи удосконалення оподаткування майна в Україні в

контексті зарубіжного досвіду

Майнові податки існують приблизно в 130 країнах світу. В Нідерландах

надходження від податку на досягають до 95% в загальному обсязі доходів

місцевих бюджетів, 81% - в Канаді, 52% - у Франції, в США рівень доходів від

цього податку коливається в широкому діапазоні від 10 до 70% в залежності від

території.

Світова практика вже виробила основні принципи, що дозволяють

організувати оподаткування майна найбільш раціональним чином, а саме

об’єктом оподаткування, як правило, виступають саме земля, будівлі, споруди,

оскільки їх відносно легко, на відміну від рухомого майна, виявити та

ідентифікувати. Основою для обчислення бази оподаткування частіше всього є

ринкова вартість оподатковуваних об’єктів, що стимулює їх економічно

24  

найбільш раціональне використання. При визначенні вартості майна зазвичай

використовується не індивідуальна оцінка кожного окремого об’єкта, а масова

на основі застосування стандартних процедур розрахунку вартості об’єкта

оподаткування. Це дозволяє оцінити велике число об’єктів при відносно

невеликих витратах.

США і Канада мають єдиний майновий податок і податкова база являє

собою ринкову вартість землі із всіма будівлями, які на ній знаходяться. В Данії

існує земельний податок, що базується на ринковій вартості землі, а також

податок на нерухомість, базою якого є ринкова вартість споруд, що

використовуються для комерційних та адміністративних цілей. В Голландії

муніципалітетам надано вибір для використання в якості податкової бази або

площа, або ринкова вартість, хоч в більшості випадків використовується

ринкова вартість. В Японії в якості бази оподаткування використовується

ринкова вартість і оподатковується податком як земля, так і все, що на ній

побудовано.

Загальним для всіх країн є те, що при визначенні оподатковуваної

вартості об’єктів зазвичай використовуються ринкова інформація, але при

цьому в одних країнах в якості основи береться орендна вартість

(середньорічна величина доходу від оренди нерухомого майна), а в інших (їх

більшість) - капітальна, тобто акумульована, для визначення якої необхідна

оцінка ринкової вартості.

Схеми надання пільг в різних країнах також різні. Так, в Данії, Південній

Кореї, Швеції, Японії пільги, що надаються, відносяться тільки до об’єктів

нерухомості, а не до платників податків. В інших країнах має місце поєднання

того та іншого, хоч в основному пільги зазвичай поширюються на об’єкти. В

Чилі, Швеції, Японії і деяких штатах США пільга надається по новобудовах

протягом декількох років, а в Нідерландах - на період будівництва будинку.

Фіксовані ставки встановлюються центральними органами влади тієї чи

іншої країни і являють собою певний заданий відсоток від вартості, що підлягає

оподаткуванню. При цьому не можна заздалегідь визначити розмір податкових

25  

надходжень, оскільки величина бази оподаткування з року в рік міняється.

Такий порядок встановлення ставок прийнятий в Англії, Індонезії, Чилі, Швеції,

Південній Кореї, Японії.

В інших країнах (Австралія, Канада, Нідерланди, США, Франція,

Швейцарія) місцеві влади планують ставку податку на нерухомість виходячи із

запланованих бюджетних витрат і величини наявної бази оподаткування.

Наприклад, в деяких штатах США податок на майно розраховується шляхом

ділення суми доходів, яка повинна бути отримана від сплати майнового

податку, на вартість оподатковуваного майна. Ставка податку, таким чином, є

перемінною величиною [16, c. 4-5].

Із досвіду зарубіжних країн можна запозичити високу координацію

діяльності різних відомств по збору, обробці та збереженню інформації про

стан об’єктів нерухомості. Платниками податку повинні виступати фізичні та

юридичні особи. Для резидентів під оподаткування повинно потрапляти

належне їм майно незалежно від місця його розташування або реєстрації,

нередиденти повинні сплачувати майновий податок лише з того майна, яке

належить їм на правах власності та знаходиться, зареєстровано або

використовується з метою отримання прибутку або задоволення особистих

потреб на території України .

Доцільно змінити систему пільг, скасувати надання преференцій

категоріям платників, а надавати пільги безпосередньо певним об’єктам.

Логічним у сучасних умовах є позбавлення пільг релігійних і благодійних

організацій, через значні обсяги участі останніх в різноманітних тіньових

схемах.

Основною метою сучасного транспортного податку є наповнення

місцевих бюджетів та досягнення соціальної справедливості. У цьому випадку

розкішність авто прирівнюється до об’єму двигуна, а не до його вартості. Саме

тому слід аналізувати зарубіжний досвід справляння такого податку з метою

його удосконалення та досягнення соціальної справедливості. Найбільше з

таким податком експериментують у Німеччині. У країні діє єдиний принцип

26  

оподаткування власників транспортних засобів. За зміненою схемою податок

розраховується для нових машин. Для старих автомобілів нові правила почали

діяти з 2013 р. Відповідно до чинних правил оподаткування величина податку

залежить від двох показників. Перший – це об’єм двигуна, чим більший об’єм

двигуна, тим більший податок. До уваги береться також і тип двигуна. Другий

показник розрахунку податку з власників транспортних засобів – це об’єм

викиду вуглекислого газу CO2. Майже ідентична система нарахування та

стягнення податку з власників транспортних засобів існує у Франції. Хіба

першим показником є потужність двигуна транспортного засобу, а не об’єм

двигуна.  

У Сполучених Штатах Америки механізм стягнення та нарахування

податку з транспортних засобів є принципово іншим, але там також

застосовується так звана «екологічна» схема: більше платить той, хто більше

їздить. Реалізується такий підхід дуже просто – податок з власників

транспортних засобів включено до ціни на паливо. Надходження від цього

податку використовують на будівництво та ремонт доріг у США.  

У Данії влада намагається підтримувати екологічні види транспорту, як

наприклад, велосипед або мопед, тому при реєстрації автомобіля сплачується

податок у розмірі 105% від його вартості. Якщо ж вартість автомобіля складає

більше ніж 34 тис. крон (приблизно 18 тис. дол. США), то власник має сплатити

180% від його вартості.

У Японії власники транспортних засобів сплачують три види податків.

Перший податок, ставка якого становить 5% вартості, вноситься при купівлі

транспортного засобу, другий – при реєстрації, тоді податок розраховують

залежно від об’єму двигуна та маси автомобіля. Третій – це власне податок з

власників транспортних засобів, що сплачується щорічно у травні. Він може

варіювати залежно від маси автомобіля та об’єму двигуна [8, c.703-704].

Щодо земельного податку, згідно з Податковим кодексом податкові

зобов’язання з земельного податку визначаються площею земельної ділянки та

рівнем її нормативної оцінки. У свою чергу, нормативна оцінка визначається

27  

залежно від напрямків використання земельної ділянки: для

сільськогосподарських і несільськогосподарських потреб. З часу проведення

попередньої нормативної оцінки (станом на 1 липня 1995 р.) минуло більше 20

років. За цей час змінився не тільки рівень виробничих витрат, а й порядок їх

визначення, орієнтація зернового ринку на світові ринки. Вплив усіх цих

факторів потребує оновлення нормативної оцінки та її коригування. 

У подальшому при формуванні ринку земель сільськогосподарського

призначення будуть складатися умови для переходу на модель встановлення

ставок земельного податку у відсотках до ринкової вартості земельної ділянки.

Аналогічні недоліки характерні і для нормативної оцінки земель

несільськогосподарського призначення.  

Слід зробити висновок, що тільки підвищення ставок цього податку не

приведе до усунення вказаних «системних» недоліків порядку обчислення

податку. Першочерговим є саме зміна самої методології визначення вартості

земельної ділянки для цілей оподаткування.

Аналізуючи податок на нерухомість, то вибір як бази оподаткування саме

площі нерухомості не відповідає практиці, що склалася в більшості країн світу,

в яких оподаткування здійснюється виходячи з ринкової вартості нерухомості.

Автори науково-практичного коментарю до Податкового кодексу

наводять такі аргументи на підтримку прив’язання бази оподаткування податку

на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до площі, а не ринкової

вартості. По-перше, ціни на нерухоме майно в різних регіонах України суттєво

відрізняються та в більшості випадків завищені, що продиктовано

спекулятивними операціями на ринку нерухомості. По-друге, проблемним є

механізм проведення індексації цін на нерухоме майно з метою встановлення

регіональних поправок, оскільки вартість нерухомості може коливатися

упродовж року. По-третє, впровадження системи ринкової оцінки нерухомості

буде залежати від впливу «людського фактора», що призведе до корупції та

зловживань з боку чиновників [17].

28  

З цими аргументами неможливо погодитись з цілого ряду причин. Саме

встановлення механізму визначення ринкової вартості нерухомості може стати

інструментом боротьби зі спекулятивними операціями. Другим

контраргументом є те, що оціночна діяльність сьогодні повинна здійснюватися

суб’єктами господарчої діяльності – незалежними оцінювачами відповідно до

вимог закону, які мають відповідну професійну підготовку та зареєстровані в

державному реєстрі суб’єктів оціночної діяльності. На сьогодні є актуальним

перегляд основних елементів податку на нерухоме майно з метою розширення

переліку платників цього податку (всі власники нерухомості), визначення бази

оподаткування (ринкова вартість нерухомості), встановлення ставок на

достатньому рівні.

Протягом існування податкової системи України як незалежної держави

завжди існував відповідний податок (збір) на рухоме майно у тому чи іншому

вигляді. Найбільш ефективним вважають податок з власників транспортних

засобів та інших самохідних машин і механізмів, що справлявся у 1992–2010

рр. Саме цей податок забезпечував стабільні доходи місцевим бюджетам і,

одночасно, за рахунок передбачених пільг не був обтяжливим для

малозабезпечених верств населення. Менш справедливим слід вважати збір за

реєстрацію транспортних засобів, що справлявся протягом 2011–2014 рр. Крім

того, що такий збір забезпечував менший обсяг надходжень до місцевих

бюджетів, він не гарантував стабільність надходжень відповідних коштів, що

пояснюється самою назвою збору – справляння його тільки при першій

реєстрації. Скасування цього збору з 2015 р. та введення з цього року

транспортного податку з незрозумілих причин звільнило від оподаткування

власників повітряних та водних транспортних засобів, що призвело до значного

зменшення податкових надходжень с власників танспортних засобів і дозволяє

прогнозувати подальше зниження податкових надходжень від нього. Тому

найбільш доцільним є повернення в податкову систему податку на власників

транспортних засобів з поширенням його на власників повітряних і водних

видів транспорту.

29  

ВИСНОВКИ

Враховуючи особливості і диспропорції сучасного соціально-

економічного розвитку України, виважений підхід до застосування науково

обґрунтованих механізмів розрахунку податків за окремими видами майна є

найважливішим чинником мінімізації ризиків виникнення соціальної

напруженості у суспільстві та зміцнення дохідної бази бюджетів

муніципалітетів, що дуже актуально сьогодні в умовах фінансово-економічної

кризи.

Проведене у науковій роботі дослідження майнового оподаткування в

Україні дозволило зробити науково-теоретичні висновки та запропонувати

шляхи підвищення ефективності у даній сфері на основі досягнутих завдань.

Дослідивши теоретичне підґрунтя становлення та розвитку майнового

оподаткування та економічну сутність оподаткування майна, визначено, що

ступінь розвитку та ефективності справляння майнових податків, як у всьому

світі, так і в Україні обумовлюється сутністю та взаємозв’язком свободи

підприємництва та вибору, ринковою системою цін, регулюючою роллю

держави у даному питанні та особистим мотивуванням поведінки. Задля

подальшого розвитку та досягненню поставленої мети, а саме удосконалення

напрямів оподаткування майна в Україні, передбачається необхідність

подальшого вивчення даного питання та поглиблення знань щодо зарубіжного

досвіду справляння майнових податків.

Розглянувши роль майнових податків у виконанні доходів місцевих

бюджетів України визначено, що з настанням фінансової децентралізації в

Україні в останні роки, за перспективний напрям береться саме посилення

оподаткування майна, адже аналіз показав, що останні роки місцеві бюджети у

розрізі майнових податків стають профіцитними та набувають стабільної

тенденції до зростання. Також, оцінка фіскальної ефективності справляння

земельного податку показала, що реформування земельних відносин має

позитивні податкові наслідки для держави, оскільки значно розширює

30  

податкову базу операцій, які мають відношення до володіння, використання та

продажу земельних ділянок.

Розглянувши та проаналізувавши майнове оподаткування на прикладі

місцевого бюджету, а саме Одеського регіону, побачили, що останні роки

спостерігаємо зміни оподаткування нерухомого та рухомого майна, що

призводять до позитивної тенденції надходжень від майнових податків до

бюджету. Попри це потребується удосконалення та поглиблення знань по

даному питанню, задля того, щоб забезпечити стабільну економічну та

соціальну ситуацію в регіоні.

Перспективними для подальшого дослідження виступають виявлення

податкового потенціалу комерційної та виробничої нерухомості, у тому числі

земельних ділянок; дослідження та уточнення податкового потенціалу

транспортних засобів, у тому числі повітряних і водних; розробка алгоритму

оподаткування майна домогосподарств за типами, оподаткування предметів

розкоші та приросту капіталу при відчуженні майна.

Розглянувши та проаналізувавши досвід деяких країн у сфері майнового

оподаткування дійшли висновку, що на теренах держави варто застосовувати

комбіновану методику з урахуванням напрацювань ряду країн, а не методику

конкретної держави. Світовий досвід переконливо свідчить, що податки

ресурсно - майнової групи є найпоширенішими у розвинених країнах і

становлять вагомий фінансовий фундамент економічного розвитку у контексті

бюджетної децентралізації. Тому Україна повинна пильно слідкувати за

досягненнями різних країн у розрізі оподаткування майна та реалізувати їх

прогресивні методи та фіскальний досвід.

Проведене дослідження дало змогу визначити напрями удосконалення

оподаткування майна в Україні на основі переведення цих податків у розряд

доходів, що розподіляються між бюджетами різних рівнів. Такий підхід вплине

на підвищення рівня мобілізації даних податків та створить умови до

зацікавленості місцевих органів влади у розробці заходів з виконання

прогнозних показників надходження коштів від майнового оподаткування.

31  

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко В. Л. Податкові важелі та стимули розвитку

господарських систем (теоретичні засади та практика використання):

монографія. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2011.

2. Бабій К. Основні проблеми та шляхи удосконалення механізму

справляння земельного податку / К. Бабій // Економічний і соціальний розвиток

України в ХХІ столітті : національна візія та виклики в глобалізації : зб. тез доп.

XІІ Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених [м. Тернопіль, 26-27 берез.

2015 р.] / редкол. : Л. П. Амбрик, В. А. Валігура, О. М. Войтенко, С. М.

Галещук [та ін.] ; відп. за вип. Т. Я. Маршалок. - Тернопіль : ТНЕУ, 2015. –

С. 122-123.

3. Бак Н.А. Місцеве оподаткування в Україні: стан і перспективи

посилення дієвості / Н.А. Бак // Економіка: реалії часу. Науковий журнал. –

2017. – № 1 (29). – С. 12-25.

4. Волохова І.С.Місцеві податки та збори в доходах місцевих бюджетів

України: наслідки проведених реформ /І.С.Волохова// Науковий вісник

Міжнародного гуманітарного університету. – 2015. – C. 51-54.

5. Воронова Л.К. Фінансове право України : підручник / Л.К. Воронова. -

К. : Прецедент : Моя книга, 2006.

6. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкoвого законодавства України :

автореф. дис. … канд. юрид. наук / Н.В. Воротіна. – К., 1996.

7. Гузар Б. С. Проблеми майнового оподаткування в Україні / Б. С. Гузар//

Економіка АПК. – 2011. – № 1.

8. Данилишин В.І., Стефанків О.М., Ціжма О.А.. Транспортний податок:

зарубіжний досвід та українські реалії / В.І. Данилишин, О.М. Стефанків, О.А.

Ціжма // МНУ ім. В.О. Сухомлинського. – 2015. – №3. – С. 702-705.

9. Долга Г. В. Проблеми майнового оподаткування в Україні//

Формування ринкових відносин. - 2013. - №1 (140).

32  

10. Дубоносова А. Г. Майно як об’єкт оподаткування / А. Г. Дубоносова //

Форум права. – 2008. – № 3. – C. 146-151.

11. Дубровський В.І., Черкашин В.В. Як удосконалити податок на

нерухоме майно в Україні? / В.І. Дубровський, В.В.Черкашин // Європейський

інформаційно-дослідницький центр. – Київ, 2016.

12. Зміни-2017: інформує ДФСУ. Заробітна плата [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zpl.com.ua/content/zm%D1%96ni-2017-

%D1%96nformu%D1%94-dfsu.

13. Козирін О.М., Рижков К.В. Правове

регулювання податків/О.М. Козирін, К.В. Рижков// Фінанси. 2005. № 4.

14. Кравчун А. С. Оподаткування предметів розкоші в Україні: стан та

перспективи // Часопис Національного університету «Острозька академія».

Серія «Право». - 2012. - № 1(5).

15. Лісовий А. В. Удосконалення системи оподаткування в Україні //

Науковий вісник Національного університету державної податкової служби

України. - 2012. - № 1.

16. Мартиненко В. П. Зарубіжний досвід становлення майнового

оподаткування / В. П. Мартиненко // Актуальні проблеми розвитку економіки

регіону: Науковий збірник Прикарпатського національного університету імені

Василя Стефаника , 2014. – Вип. 10. – С. 3-7.

17. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.profiwins.com.ua/ru/comentsnk/1632.html.

18. Опольська В. Проблеми оподаткування власності України /

В. Опольська // Фіскальна політика України в умовах євроінтеграційних

процесів: зб. тез доп. ІХ Веукр. наук.-практ. студ. конф. [м. Тернопіль,

25 листоп. 2016 р.] / редкол. : А. І. Крисоватий, О. М. Десятнюк, А. І. Луцик [та

ін.]; відп. ред. А. І. Луцик. - Тернопіль : Вектор, 2016. - С. 95-97.

33  

19. Пацурківський П. С., Бабін І. І. Актуальне дослідження в науці

податкового права / П. С. Пацурківський, І. І. Бабін // Науковий вісник

Чернівецького університету. – Вип. 636. – 2012.

20. Податковий кодекс України - № 2755-VІ / Верховна Рада України

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.zakon2. rada.gov.ua.

21. Портал відкритих даних Одеської області. Одеська обласна державна

адміністрація [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://odesa.opendata.ua.

22. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких

законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних

надходжень у 2016 році : Закон України від 24.12.15 р. № 909-VІІІ

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150909.html.

23. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких

законодавчих актів України щодо податкової реформи: Закон України від

28.12.2014 № 71-VІІІ / Голос України. – 2014. – 31 грудня. – № 254. 

 

34  

ДОДАТКИ

35  

Додаток А

Структура податку на майно Одеського регіону у розрізі районів за

2016 рік, тис. грн

Район Податки на

нерухоме майно

Земельний податок і

оренда землі

Транспортний податок

Ананьївський  232, 7 9 157, 0 11, 1Арцизкий 195, 7 21 752, 1 250, 5Балтський 671, 3 22 301, 8 10, 4Березівський 825, 0 14 917, 0 81, 9Білгород - Дністровський

920, 6 30 518, 3 104, 2

Біляївський 4 366, 9 50 903, 2 865, 3Болградський 492, 5 20 261, 3 214, 6Великомихайлівский 286, 6 24 645, 5 47, 9Захарівський 144, 9 18 824, 1 66, 7Іванівський 53, 8 9 661, 5 141, 7Ізмаїльський 569, 9 24 231, 6 52, 1Кілійський 1 423, 1 22 464, 0 83, 9Кодимський 229, 4 16 180, 9 27, 4Лиманський 5 757, 7 59 357, 7 397, 8Любашівський 73, 4 23 956, 9 72, 9Миколаївський 693, 1 27 613, 6 158, 3Овідіопольський 8 132, 2 113 557, 9 467, 0Окняньский 68, 6 15 288, 5 36, 3Подільський 398, 3 17 093, 5 47, 5Ренійський 251, 8 31 462, 9 120, 8Роздільнянський 463, 8 26 043, 1 45, 8Савранський 27, 8 8 954, 3 2, 3Саратський 185, 8 33 908, 4 108, 3Тарутинський 291, 4 28 072, 6 15, 6Татарбунарський 245, 9 23 179, 1 63, 5Ширяївський 222, 5 23 438, 9 31, 5