ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО...

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Збірник матеріалів II-ої міжнародної науково-практичної конференції

Тематичний план конференції:

проблеми впровадження дистанційного навчання в

освітній процес вищих військових навчальних закладів

(військових підрозділів закладів вищої освіти)

погляди та шляхи удосконалення механізму

впровадження дистанційного навчання в освітній процес

вищих військових навчальних закладів (військових

підрозділів закладів вищої освіти)

Організатори

Національний університет оборони України

імені Івана Черняховського,

Інститут Джефферсона (США)

за підтримки

Міністерства оборони Королівства Норвегія

Адреса редакційного комітету

Національний університет оборони України

імені Івана Черняховського

Науковий центр дистанційного навчання

Повітрофлотський проспект, 28,

Київ, 03049.

телефон: (044)-271-05-31

www.adl.nuou.org.ua

www.adl.mil.gov.ua

[email protected]

Редакція може не поділяти точку зору авторів

Відповідальність за зміст поданих матеріалів

несуть автори

Відповідальний за випуск М.Г. Тищенко

Комп’ютерна верстка Є.О.Судніков

В номері: Сає Шатс Модернізація навчання ................................................................................. 3 Пьотр Гавлічек Ефективні рішення дистанційного навчання в системі вищої освіти Польщі. Дослідження на прикладі Ягіельонського університету та Університету Вармії та Мазурії в Ольштині .......................................................................................................... 6 Антонюк Я.М., Шияк Б.А., Коваленко Я.О. Способи аналізу продуктивності обміну даними за фіксованими протоколами у сегментах навчальних середовищ ............................ 7 Бабич А.А., Ядола К.О., Новікова І.В. Використання інформаційних технологій в освітньому процесі ЗВВО при впровадженні досвіду застосування ЗС України в Операції Об’єднаних Сил та організації бойової підготовки військ (сил) ...................................... 18 Бобильов В.Є., Судніков Є.О., Ефімова Р.Г. Підготовка військових фахівців у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації засобами дистанційного навчання ....................... 24 Брик Т.О., Лєбошина Н.В. Психологічні та педагогічні аспекти дистанційного навчання вищих військових навчальних закладів......................................................................28 Буяло О.В., Хамула С.В., Шкребель Т.Г. Перспективи впровадження системи автоматизованого контролю рівня навчальних досягнень слухачів в умовах дистанційного навчання ................................................................................................. 33 Вербин Н.Б., Шемчук В.А. Дистанційне навчання: особливості та шляхи застосування при підготовці військових фахівців з фізичної підготовки і спорту ................................. 41 Ганаба С.О. Комп’ютерно-інформаційні технології в освіті: можливості та ризики використання ................................................................................................................. 49 Гогонянц С.Ю., Руденко Є.Г., Салаш О.А. Аналіз результатів функціонування підсистем дистанційного навчання Збройних Сил України ............................................ 56 Єргідзей К.В., Єргідзей О.О. Сучасні тенденції розвитку дистанційного навчання у закладах вищої освіти (ВВНЗ) ........................................................................................ 61 Каменєва Т.Н. Тенденції застосування цифрових технологій в освітньому процесі вищої школи ............................................................................................................................ 65 Карпович К.В. Функції командування та начальників факультетів вищих військових закладів освіти щодо організації дистанційного навчання курсантів ............................... 73 Кожевніков І.Г. Досвід впровадження дистанційного навчання для курсантів в Університеті Державної фіскальної служби України ...................................................... 79 Козак Н.Д., Рудинський О.В. Проблеми впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес Української військово-медичної академії та можливі шляхи їх вирішення ...................................................................................................... 83 Корольов С.С. До питання підвищення якості і доступності дистанційного навчання у вищих військових навчальних закладах ......................................................................... 90 Кримець Л.В. Значення інтерактивних технологій в контексті формування ґендерної ментальності в системі вищої військової освіти України ................................................ 93 Кухаренко В.М., Баркатов І.В., Тюрін В.О. Вимірювання результатів навчання у дистанційному курсі ...................................................................................................... 98 Мірошніченко В.І., Завидович В.В. Особливості професійної підготовки офіцерів-прикордонників на основі дистанційного навчання .......................................................107 Москаленко С.О., Пільщикова Г.В. Досвід організації дистанційного навчання в Національній академії державного управління при Президентові України ....................113 Новосад Л.Ю., Білобородов О.О. Впровадження принципів трансдисциплінарності в єдиній системі моделювання військових авіаційних тренажерів ....................................118 Олійник Л.В. Електронне навчальне видання як засіб ефективного забезпечення дистанційного навчання у системі вищих військових навчальних закладів....................128 Осауленко В.М., Аксанов Т.Ш. Проблеми впровадження дистанційного навчання у підготовці військових фахівців у ВВНЗ .........................................................................134 Отенко В.І. Про комп'ютерну підтримку вправ на реконструкцію ієрархій ................138 Охрамович М.М., Мукогоренко О.С., Пусан В.В., Ряба Л.О. Дистанційна форма навчання в системі підготовки військових фахівців .......................................................145 Пампуха І.В., Лоза В.М., Нікіфоров М.М., Жогіна Л.В. Модель організації та проведення курсів підвищення кваліфікації військових фахівців за дистанційною формою навчання .......................................................................................................................150 Пунда Ю.В., Опенько П.В., Лаврінчук О.В. Актуальні питання використання платформи дистанційного навчання під час підвищення кваліфікації науково-педагогічних та наукових працівників в рамках Faculty Development Course .................157 Рижиков В.С., Жогіна Л.В., Пусан В.В. Технологія та характерні риси дистанційного навчання в організації освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах ....160 Рябцев В.В., Ларіонов В.Л., Снітко А.Я. Технологія та характерні риси дистанційного навчання в організації освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах ....165 Салкуцан С.М., Тищенко М.Г., Гогонянц С.Ю. Стан системи дистанційного навчання Збройних Сил України та погляди на її подальший розвиток .........................170 Скуріневська Л.В., Кузнєцов І.Б., Кива В.Ю. Економічний ефект впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес ВВНЗ Збройних Сил України ....173

Соколіна О.В., Мірошніченко О.В., Нікіфорова О.М., Доброгурська О.Б. Впровадження дистанційного навчання в освітній процес Збройних Сил України ....... 176 Терлич С.В. Особливості дистанційного навчання курсантів-судноводіїв під час експлуатаційної практики .............................................................................................181 Тимченко Г.М. Досвід створення відкритих курсів з використанням відеоелементів на базі LMS MOODLE в класичному університеті.............................................................186 Тищенко М.Г., Гогонянц С.Ю., Шапран О.О. Прогноз значень показників можливостей системи навчання на найближчу перспективу .........................................192 Труш О.О., Кухаренко В.М. Змішане навчання в НТУ “ХПІ” ....................................195 Шевченко Р.І. Доцільність дистанційної освіти для підготовки фахівців військово-морського профілю (на прикладі дисципліни “Основи військового управління”) .......... 200 Ягупов В.В. Навчальна суб’єктність слухачів як основна детермінанта їх дистанційного навчання в системі військової освіти .............................................................................207 Ягупов В.В., Бочаров М.М., Бакуменко Р.О. Національно-патріотична складова

виховного впливу в системі дистанційного навчання……………………………...212

Яковлєв Т.С., Дерев’янчук А.Й., Вакал А.О. Інформаційні технології як концептуальна

основа дистанційної форми навчання під час вивчення військово-технічних

дисциплін………………………………………………………………………………….215

НУОУ інв. № 9549

CHALLENGES OF ADL IMPLEMENTATION IN THE EDUCATIONAL PROCESS OF HIGHER MILITARY EDUCATIONAL INSTITUTIONS AND POSSIBLE WAYS OF THEIR SOLUTION

The Collection of the II-nd International Scientific and Practical Conference Materials

Thematic Plan of the Conference

problems of ADL implementation in the educational

process of higher military educational institutions

(military units of higher education institutions)

views and ways of improving the mechanism of ADL

implementation in the educational process of higher

military educational institutions

(military units of higher education institutions)

Organizers

The National Defence University of Ukraine

named after Ivan Cherniakhovskyi,

Jefferson Institute (USA).

with the support of

the Ministry of Defense of the Kingdom of Norway

Address of the Editorial Committee

National Defence University of Ukraine

named after Ivan Cherniakhovskyi

ADL Scientific Center

28, Povitroflotskyi ave.,

Kyiv, 03049

Telephone: (044)-271-05-31

www.adl.nuou.org.ua

www.adl.mil.gov.ua

[email protected]

The editorial board can have a different viewpoint

than that of the authors

The content of the materials is the authors’ responsibility

Responsible for the issue M. Tyshchenko

Computer layout Y. Sudnikov

Contents: Sae Schatz Modernizing learning ................................................................................ 3 Piotr Gawliczek Efficient ADL solutions within a higher education system of Poland. case studies – Jagiellonian University and University of Warmia and Mazury in Olsztyn ............. 6 Antoniuk Y.M., Shyiak B.A., Kovalenko Y.O. Methods for analyzing performance of data exchange by fixed protocolsin learning environments segments ................................................ 7 Babych A.A., Yadola K.O., Novikova I.V. The use of information technologies in the educational process of higher military educational institutions during implementing the experience of using the Armed Forces of Ukraine in the Joint Forces Operation and the organization of troops (forces) combat training ................................................................ 18 Bobylov V.Y., Sudnikov Y.O., Efimova R.H. Training of military specialists in the system of retraining and advanced training using distance learning technologies............................ 24 Bryk T., Lieboshyna N. Psychological and pedagogical aspects of distance learning in higher military educational institutions ....................................................................................... 28 Buialo O.V., Khamula S.V., Shkrebel T.H. Implementation prospects of an automated control of students’ educational achievements system in distance learning condition ........... 33 Verbyn N.B., Shemchuk V.A. Distance learning: features and ways of use in the training of military specialists in physical training and sports ............................................................ 41 Hanaba S.O. Computer and information technologies in education: opportunities and risks of using49 Hohoniants S.Y., Rudenko Y.H., Salash O.A. Results analysis of the functioning distance дуфктштп subsystems of Armed Forces of Ukraine ........................................................ 56 Yerhidzei K.V., Yerhidzei O.O. Modern trends in distance learning in higher education.. 61 Kamenieva T.N. Trends in the use of digital technologies in the educational process of high school ......................................................................................................................... 61 Kamenieva T.N. Trends in the use of digital technologies in the educational process of high school......................................................................................................................... 65 Karpovych K.V. The functions of higher command and faculties chiefs of higher military educational institutions on organizing cadets’ distance learning ......................................... 73 Kozhevnikov I.H. Experience of distance learning for students at the University of the State Fiscal Service of Ukraine .............................................................................................. 79 Kozak N.D., Rudynskyi O.V. Problems of distance learning technologies implementation in the educational process of the Ukrainian Military Medical Academy and possible ways of their solution ........................................................................................................... 83 Korolov S.S. On the issue of improving the quality and accessibility of distance learning in higher military educational institutions ........................................................................... 90 Krymets L.V. The value of interactive technologies in the context of gender mentality in Ukraine higher military education .................................................................................. 93 Kukharenko V.M., Barkatov I.V., Tyurin V.A. Results measurement in distance learning course ......................................................................................................................... 98 Miroshnichenko V.I., Zavydovych V.V. Features of professional training of border guards on the basis of distance learning ................................................................................... 107 Moskalenko S.O., Pilshchykova H.V. Experience in distance education at the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine ................................. 113 Novosad L.Yu., Biloborodov O.O. Implementation of transdisciplinary principles in a unified system of modeling of military aviation simulators ............................................. 118 Oliinyk L.V. E-Learning edition as a means of effective provision of distance learning in higher military education ............................................................................................ 128 Osaulenko V.M., Aksanov T.S. Problems of distance learning implementation in the military specialists training of higher military educational institutions .............................. 134 Otenko V.I. On the computer support of exercises for the hierarchies reconstruction ....... 138 Okhramovych M.M., Mukohorenko O.S., Pusan V.V., Riaba L.O. Distance learning in training military specialists ...................................................................................... 145 Pampukha I.V., Loza V.M., Nikiforov M.M., Zhohina L.V. Model of organization and conduct of advanced training courses for military specialists in distance learning .............. 150 Punda Y.V., Openko P.V., Lavrinchuk O.V. Topical issues of using the distance learning platform in the upgrading of scientific-pedagogical and research professionals in the Faculty Development Course .................................................................................................. 157 Ryzhykov V.S., Zhohina L.V., Pusan V.V. Technology and features of distance learning in the organization of educational process in higher military educational institutions ......... 160 Riabtsev V.V., Larionov V.L., Snitko A.Y. The environment for support the blended learning training ......................................................................................................... 165 Salkutsan S.M., Tyshchenko M.H., Hohoniants S.Y. Current state of the ADL system of Armed Forces of Ukraine and views on its further development ...................................... 170 Skurinevska L.V., Kuznietsov I.B., Kyva V.Y. The economic effect of the distance learning technologies implementation in the educational process of higher military educational institutions of Armed Forces of Ukraine ......................................................................................... 173 Sokolina O.V., Miroshnichenko O.V., Nikiforova O.M., Dobrohurska O.B. Implementation of distance learning into the educational process of the Armed Forces of Ukraine………………………………………………………………………………….176 Terlych S.V. Features of distance-training of skippers in the operational practice ............ 181 Tymchenko H.M. Experience in creating open courses using video elements based on LMS MOODLE at classic university .................................................................................... 186 Tyshchenko M.H., Hohoniants S.Y., Shapran O.O. Values prediction of capabilities indicators of training system in the near future ............................................................... 192 Trush O.O., Kukharenko V.M. Blended learning NTU "HPI" .................................... 195 Shevchenko R.I. The feasibility of distance education for the training of specialists in the naval profile (as an example of the discipline "Fundamentals of Military Management"). .. 200 Yahupov V.V. Training subjectivity of students as the main determinant of distance learning in the system of military education ............................................................................... 207 Yahupov V.V., Bocharov M.M., Bakumenko R.O. National-patriotic component of educational influence in the system of distance learning………………………………….212 Yakovlev T.S., Derevyanchuk A.Y., Vakal A.O. Training subjectivity of students as the main determinant of distance learning in the system of military education…….………………..215

II International Scientific and Practical Conference

Challenges of ADL Implementation in the Educational Process of Higher Military Educational Institutions and Possible Ways of Their Solution

Sae Shats, Ph.D., Director, Advance

Distributed Learning (ADL) Initiative,

Under the Deputy Assistant Secretary of

Defence for Force Education and Training,

USA

MODERNIZING LEARNING

The landscape for learning is changing rapidly. New technologies and an

increased understanding of human performance have us rethinking learning and

development (L&D). How do we harness these new opportunities to develop talent

and enable learning - particularly learning at scale?

The ADL Initiative, a U.S. Government research program, has recently

completed a multi-year study on the future of learning, and they developed an

implementation blueprint for connecting lifelong learning experiences across time,

location, purpose, and context. This complex idea is characterized by interconnected

lifelong learning systems, a blending of formal and informal learning, and an

integration of emerging technologies with contemporary learning science principles.

Here are three steps organizations can take toward build a learning ecosystem.

1. Develop a continuum of learning.

The future learning ecosystem promises to change the way we learn, moving

away from models of disconnected, disjointed experiences to a continuum of

lifelong learning. We tend to build “learning islands” - individual L&D experiences

cut off from one another - such as training videos, e-learning courses, on-the-job

mentorship, or professional workshops. In each case, learners are generally treated

as blank slates who exist for just that moment; their prior learning and job

performance, competencies, goals, and other characteristics rarely have a

meaningful impact on an activity’s design or delivery. Similarly, material from one

event is rarely referenced in or reinforced by another.

Rather than creating thousands of standalone learning activities, what if we

explicitly connected them - building bridges from island to island? We could pass

data about individuals, their performance, and the topics they learned from one

activity to the next. We could look across the entire system to pinpoint specific

opportunities and reinforce learning activities in combination. Contemporary

technologies make interoperability possible, and organizations are already beginning

to capitalize on its benefits.

3

II міжнародна науково-практична конференція

Проблеми впровадження дистанційного навчання в освітньому процесі вищих військових навчальних закладів та можливі шляхи їх вирішення

2. Invest in an outcomes-focused common currency: competencies and

credentials.

While building bridges between islands unlocks their data, that data typically

use different terms, criteria, and standards, as if each learning island has its own

unique currency.

While we do have a metaphorical “currency exchange” across the islands, it

is flawed because today’s common currency relies on time factors. Degrees are

conferred based on Carnegie Units; workshops are measured in contact hours.

Individuals usually need a minimum passing score, but mastery is rarely enforced,

which erodes the quality of those learning experiences. Additionally, since most

learning activities are defined by their input characteristics, like contact time and

curricular designs (rather than based on the capabilities graduates gain from them),

each tends to develop its own methods of defining and conferring value. The

portability of meaningful data across experiences, then, is limited.

The next step toward the future learning ecosystem is to develop a new

common currency - a shared touchstone that’s focused on outcomes rather than

inputs. That currency is likely to be found in competency frameworks and associated

credentials.

The credentials concept has gained attention and is being touted in the forms

of micro-credentials, nano-degrees, and digital badges. These emerging formats are

similar to their more traditional siblings, formal degrees, and certificates. In

whatever form, credentials represent an assurance by some trusted body, like a

university or assessment center, that someone possesses certain competencies.

Competencies are those patterns of knowledge, skills, abilities, behaviors, and other

characteristics individuals need to successfully perform work roles or tasks. They’re

usually defined as observable behaviors at different levels of mastery (e.g., novice,

intermediate, advanced).

Shifting to a competency-based system means moving toward quality-

focused, outcomes-based performance standards whose achievement can be

validated with credentials. Because competencies describe general performance,

they’re not tied to one task; they provide a common way to describe L&D activities,

personnel capabilities, and job requirements. They help to decouple learning

outcomes from their idiosyncratic island-specific currencies.

3. Professionalize L&D systems by valuing their impacts and upskilling

their workforces.

Organizations need to recognize the importance of quality of L&D design and

delivery. Not all learning experiences are created equal. Quality matters and it is

4



both art and science to creating high-quality L&D systems. Many organizations

already recognize the value of such investments, yet others still treat L&D as an

afterthought - or worse, as if exposure to training and education were enough to

achieve the desired outcomes.

To evolve, organizations need to invest in their L&D systems, recognizing the

impact that skilled talent development professionals can have when they’re given

the time, resources, and authorities needed to do their jobs. In the future learning

ecosystem, such investments are the baseline and by themselves aren’t enough. We

need to do more.

Specifically, we next need to focus on upskilling the L&D workforce toward

holistic approaches such as learning experience design and learning engineering.

These disciplines account for a wider range of individual and organizational factors

that affect learning, such as user experience, emotion, motivation, data-driven

analytics, and environment. Considering longitudinal and large-scale outcomes from

a more strategic perspective and borrowing from related disciplines like behavioral

economics is also beneficial.

Summary

Don’t build islands; instead, weave together the various L&D experiences,

particularly by using the latest interoperable technology and data standards. Use a

common currency. Specifically, use competency frameworks to shift the focus from

inputs to outcomes and make those outcomes interpretable across technical and

organizational silos; use credentials to help validate the competencies and aid their

portability. Finally, level-up your L&D enterprise by investing in high-quality talent

development professionals as well as upskilling their capabilities with new methods

that address holistic outcomes, data-driven learning, and learning at scale.

You can find more information on these concepts in a new book released from

the US ADL Initiative, called Modernizing Learning: Building the Future Learning

Ecosystem.

5

https://bookstore.gpo.gov/products/modernizing-learning-building-future-learning-ecosystem

https://bookstore.gpo.gov/products/modernizing-learning-building-future-learning-ecosystem



Assoc. Prof. Piotr Gawliczek, PhD., DEEP Portal Coordinator

EFFICIENT ADL SOLUTIONS WITHIN A HIGHER EDUCATION

SYSTEM OF POLAND. CASE STUDIES – JAGIELLONIAN UNIVERSITY AND UNIVERSITY OF WARMIA AND MAZURY IN OLSZTYN

Abstract: The aim of the presentation is to familiarize with the issues related directly

with the specificity of the e-learning solutions within Polish higher education environment. Firstly, the legal issues are shown focusing on the regulation stating that the classes may be conducted using distance learning methods and techniques, if the following requirements have been jointly met: 1) academic teachers and other persons conducting the classes are prepared for their implementation using methods and techniques of education on distance and the implementation of classes is monitored by the university on an ongoing basis; 2) access to IT infrastructure and software enables synchronous and asynchronous interaction between students and academic teachers and other class leaders; 3) teaching materials developed in electronic form are provided; 4) students have the option of personal consultations with academic teachers and other persons conducting classes at the university's headquarters or branch; 5) verification of the achievement of learning outcomes by students is carried out by ongoing control of their progress in learning, however, the examinations completing certain classes takes place at the university's headquarters; 6) students have received training in preparation for participation in these classes. It is also stated that in the case of classes developing skills, practical methods and techniques of distance learning can be used in an auxiliary way. In justified cases, examinations ending specific classes. It is also stated, that the number of ECTS points that can be obtained as part of education using distance learning methods and techniques may not be greater than 50% of the number of ECTS points referred. Secondly, the practical experiences are demonstrated, seen from the perspective of two universities – Jagiellonian University (JU) and University of Warmia and Mazury in Olsztyn (UWM). Two ADL platforms are presented: Pegaz (as the customized Moodle) from UJ and LMS ILIAS (uwmelk.edu.pl) from UWM.

Key words: ADL, LMS ILIAS, Higher Education, ECTS.

6



Антонюк Я.М., науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН і МОН України; Шияк Б.А., молодший науковий співробітник, Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН і МОН України; Коваленко Я.О., провідний інженер Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН і МОН України

СПОСОБИ АНАЛІЗУ ПРОДУКТИВНОСТІ ОБМІНУ ДАНИМИ

ЗА ФІКСОВАНИМИ ПРОТОКОЛАМИ У СЕГМЕНТАХ НАВЧАЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ

У статті розглянуто задачу оцінювання продуктивності

комп’ютерних мереж і їх сегментів – одне з основних питань формування та функціонування сучасних освітніх просторів, кампусів і корпоративних хмарних рішень. Для виконання вимірювань наведено числа, що характеризують мережеві транзакції мережі, проведено певні вимірювання на послідовності пакетів, які надходять на інтерфейс мережевого пристрою. На підставі аналізу параметрів, що характеризують вимірювані затримки, порівняно два типи існуючих вимірювань у мережі: активні і пасивні.

Зроблено висновки про можливість вимірювань між будь-якими двома вузлами або точками мережі на підставі попередніх даних про пропускну здатність окремих елементів мережі.

Ключові слова: кампусна мережа, швидкість пульсації трафіку, значення пульсації, пікова швидкість передачі інформації, постійна швидкість передачі інформації, діапазон, зміна затримки пакета, час проходження сигналу.

The task of evaluating the performance of computer networks and their segments is considered - one of the main issues of the formation and functioning of modern campuses, educational spaces and corporate cloud solutions. To measure the characteristics of network performance, certain measurements were made on a sequence of packets arriving at some interface of a network device.

7



Problem definition іs the active measurements are based on the generation of special “measuring” packets in the source node. These packets must go through the network in the same way as packets whose characteristics we are going to evaluate. Measurements in the destination node are carried out on a sequence of "measuring" packages.

Passive measurements are based on measurements of the characteristics of real traffic.

Solution methods of the one problem dased on the analysis of the parameters characterizing the delays that we measure, two types of existing measurements in the network are compared: active measurements and passive measurements.

In the materials made conclusion about the next. With the consistent nature of data transmission by different network elements, the total bandwidth of any composite path in the network will be equal to the minimum bandwidth capacity of the constituent elements of the route.

To increase the capacity of the composite path, you must first pay attention to the slowest elements, called bottlenecks.

The list of parameters and methods for their analysis represent a general assessment of the performance of segments in campus computer networks.

Keywords: campus network, rate of traffic ripple, ripple value, peak information rate, sustained information rate, variation in packet delay, round trip time.

Актуальність. Завдання оцінювання затримок передачі даних у комп’ютерних мережах та їх сегментах – одне з основних питань формування та функціонування сучасних кампусів, освітніх просторів і корпоративних хмарних рішень [1].

Щоб оцінити деяку характеристику продуктивності мережі, необхідно провести певні вимірювання на послідовності пакетів, що надходять на деякий інтерфейс мережевого пристрою. Порівняємо два типи вимірювань у мережі: активні і пасивні [2].

Мета дослідження Активні вимірювання ґрунтуються на генерації у вузлі-джерелі спеціальних “вимірювальних” пакетів, які мають пройти через мережу той же шлях, що й пакети, характеристики яких ми будемо оцінювати. Вимірювання у вузлі призначення проведено на послідовності “вимірювальних” пакетів.

На рис. 1 наведено ідею активних вимірювань. Так, поставлено завдання виміряти затримки пакетів деякого додатка А, які передаються від комп'ютера-клієнта додатка А до комп’ютера-сервера додатка А через мережу. 8



Виклад основного матеріалу дослідження. Для вимірювання затримки пакетів не будемо використовувати потік, генерований комп’ютером клієнта. Проаналізуємо два додаткових комп’ютера: сервер-генератор і сервер-вимірювач, додатково встановлені в мережі. Сервер - генератор генерує вимірювальні пакети, а сервер-вимірювач вимірює їх затримки[3].

Щоб вимірювані значення були близькі до значень затримки пакетів додатка А, потрібно, аби вимірювальні пакети проходили через мережу тим же шляхом, що й пакети додатка А, тобто підключити сервер-генератор і сервер-вимірювач максимально близько до оригінальних вузлів. У нашому прикладі таке наближення досягнуто за рахунок підключення додаткових вузлів до портів саме тих комутаторів S1 і S2, до яких підключені оригінальні вузли. Крім того, потрібно, щоб вимірювальні пакети мали структуру оригінальних пакетів, а саме розміри та ознаки, що містяться в заголовках пакетів, щоб мережа обслуговувала їх так само, як оригінальні пакети.

Рис. 1. Схема активних вимірювань Пакети, з якими проводять вимірювання, не повинні генеруватися

занадто часто, інакше навантаження мережі може істотно змінитися, а результати вимірювань відрізнятимуться від тих, які були б отримані за відсутності вимірювальних пакетів. Іншими словами, вимірювання не повинні міняти умов роботи мережі. Зазвичай інтенсивність генерації пакетів, з якими проводять вимірювання, не перевищує 20–50 пакетів за секунду. Існує спеціальне програмне забезпечення, яке генерує такі пакети й вимірює їх характеристики після прибуття на сервер-вимірювач.

Зазначимо, що розміщення додаткового обладнання, створення умов для вимірювальних пакетів, наближених до умов обробки оригінальних пакетів без змін навантаження мережі, спрощує процес проведення вимірювань і

9



гарантує їх високу точність. Оскільки сервер-генератор створює пакети для вимірювань, то можливе використання спеціального формату пакетів для того, щоб помістити в них необхідну для вимірювання інформацію, наприклад тимчасову позначку (time-stamp) про відправлення пакета. Потім сервер-вимірювач використовує цю тимчасову позначку для обчислення часу затримки. Очевидно, що для точності вимірювань затримки потрібно мати точну синхронізацію сервера-генератора та сервера-вимірювача. Оскільки у схемі активних вимірювань вони є собою виділеними вузлами, такої синхронізації домогтися простіше, ніж у разі синхронізації клієнта і сервера додатка А. Іноді в інженерів, які проводять вимірювання, немає доступу до комп’ютерів, на яких працюють додатки, щоб встановити програмне забезпечення для необхідних вимірювань пакетів, які надходять, а якщо такий доступ існує, то операційні системи клієнта і сервера, а також апаратна платформа не оптимізовані для точних вимірювань тимчасових інтервалів, а отже, вносять великі спотворення в результати. Однак переваги активної схеми вимірювань не абсолютні, тому в деяких ситуаціях кращою є схема пасивних вимірювань [4].

Пасивні вимірювання ґрунтуються на вимірюванні характеристик реального трафіку (рис. 2).

Рис. 2. Схема пасивних вимірювань.

Аргументи на користь схеми активних вимірювань описують проблеми, які доводиться вирішувати у разі використання схеми пасивних вимірювань:

• складність синхронізації клієнта і сервера, • додаткові та невизначені затримки, внесені універсальними

мультипрограмними операційними системами комп’ютерів;

10



• відсутність у заголовку використовуваних додатком пакетів поля для перенесення через мережу тимчасової позначки.

Деякі з цих проблем можна вирішувати за рахунок використання окремого сервера-вимірювача. Цей сервер приймає той самий вхідний потік пакетів, що й один з вузлів, які беруть участь в обміні пакетами, характеристики яких потрібно виміряти (на рис.2 показано випадок, коли сервер-вимірювач поставлено паралельно серверу додатка А). Щоб сервер-вимірювач отримував той самий вхідний потік пакетів, що й оригінальний вузол, зазвичай вдаються до дублювання вимірюваного трафіку на порт, до якого підключено сервер-вимірювач. Таку функцію, так звану зеркалізацію портів, підтримують багато комутаторів локальних мереж. Сервер-вимірювач може працювати під управлінням спеціалізованої операційної системи, оптимізованої для виконання точних вимірювань часових інтервалів.

Складніше вирішити проблему синхронізації. Деякі протоколи переносять тимчасові позначки у своїх службових

полях, тому якщо, наприклад, додаток А використовує такий протокол, то частину проблеми вирішено. Однак у цьому разі залишається відкритим питання про точність системного часу в комп’ютері клієнта додатка А, тому в пасивному режимі вимірюють ті характеристики, які не потребують синхронізації передавача і приймача, наприклад оцінюють частку втрачених пакетів.

Можливим варіантом реалізації пасивної схеми вимірювань є відсутність виділеного сервера-вимірювача. Деякі додатки самі вимірюють затримки надходження пакетів, наприклад, такі функції мають багато додатків IP-телефонії та відеоконференцій, тому що інформація про затримки пакетів допомагає визначити можливу причину незадовільної якості роботи програми.

Характеристики затримок пакетів. Одиничне значення цієї метрики можна описати як час передачі пакета певного типу між деякими двома вузлами мережі. Як певний тип розуміють пакет із набором заздалегідь заданих ознак, стандартом жорстко їх не обумовлено, але вказано, що ними можуть бути, наприклад, розмір пакета, тип програми, що згенерувала пакет, тип протоколу транспортного рівня, який доставив пакет, а також деякі інші. Сенс використовуваного набору ознак полягає в тому, щоб виділити із загального потоку пакетів, які приходять у вузол призначення, пакети із характеристиками, що цікавлять фахівця, який проводить вимірювання.

Через те, що визначенні враховано час буферизації пакета вузлом-одержувачем, то затримка залежить від розміру пакета. Для отримання

11



порівнянних результатів бажано у визначенні типу пакетів його певний розмір. У RFC 2679 не пояснено, чому було обрано визначення затримки, залежне від розміру пакета, але можна припустити, що це пов’язано зі зручністю вимірювання часу надходження пакета, адже програмно його можна виміряти тільки після завершення запису всього пакета в буфер операційної системи. На практиці зрозуміти, чи належить пакет до потрібного типу, із отриманням лише його першого біта також неможливо [5].

Якщо пакет не прибув у вузол призначення за деякий досить тривалий час, його вважають загубленим, а затримку невизначеною (її можна вважати такою, що дорівнює нескінченності).

Послідовність вимірювань рекомендовано виконувати у випадкові моменти часу, що підкоряються розподілу Пуассона. Такий порядок вибору часу вимірювань дає змогу уникнути можливої синхронізації вимірювань з будь-якими періодичними флуктуаціями в поведінці мережі, тому що синхронізація може істотно спотворити спостережувану картину.

У RFC 2679 рекомендовано використовувати такі статистичні оцінки для одностороннього часу затримки:

• квантиль для деякого відсотка, при цьому саме значення відсотка не обмовлено;

• середнє значення затримки; • мінімальне значення затримки (у вибірці). Для оцінювання затримок зручно використовувати квантилі, і якщо

відсоток втрат пакетів настільки високий, що обчислення середнього значення затримки викликає певні труднощі, можна ігнорувати втрати пакетів, але в цьому разі отримати дуже занижену оцінку. Для обчислення квантиля втрачені пакети можна розглядати як пакети, що прийшли з нескінченно великою затримкою, яка, природно, більша за значення квантиля.

Час реакції мережі має інтегральну характеристику продуктивності мережі з точки зору користувача. Саме цю характеристику має на увазі користувач, коли говорить: “Сьогодні мережа працює повільно”.

Час реакції мережі можна навести у вигляді кількох доданків (рис. 3): час підготовки запитів на клієнтському комп’ютері – tкліент1; час передачі запитів між клієнтом і сервером через мережу – tмережі; час обробки запитів на сервері – tсервера; час передачі відповідей від сервера клієнту через мережу – tмережі; час обробки одержуваних від сервера відповідей на клієнтському

комп’ютері – tкліент2. 12



Рис. 3. Час реакції і час відповіді на запит

Час реакції мережі характеризує мережу в цілому, в тому числі якість роботи апаратного і програмного забезпечення серверів. Щоб окремо оцінити транспортні можливості мережі, використовують іншу характеристику – час відповіді на запит у мережі.

Час обороту пакета (Round Trip Time, RTT) належить до стандартів Integrated Program Performance Management (IPPM). Час обороту є складовою часу реакції мережі – це “чистий” час транспортування даних від вузла відправника до вузла призначення s назад без урахування часу, витраченого вузлом призначення на підготовку відповіді:

RTT = 2 tмережі

Одиничне значення часу обороту визначають як інтервал часу між відправленням першого біта пакета певного типу вузлом-відправником вузлу-одержувачу та отриманням останнього біта цього пакета вузлом-відправником після того, як пакет був отриманий вузлом одержувачем і відправлений назад.

При цьому вузол-одержувач повинен відправити пакет вузлу-відправнику якнайшвидше щоб не вносити спотворення за рахунок часу обробки пакета. У RFC 2861 рекомендовано ту ж послідовність вимірювання часу обороту, що і для односторонньої затримки, тобто випадкові інтервали, що підкоряються розподілу Пуассона [6].

RTT є зручною для вимірювань характеристикою, тому що для її отримання не потрібна синхронізація вузла-відправника і вузла-одержувача (вузол-відправник ставить тимчасову позначку “відправляється пакет”, а потім після прибуття його від вузла-одержувача порівнює цю позначку зі своїм поточним системним часом).

13



Однак інформативність часу обороту менша, ніж односторонньої затримки, тому що інформація про затримку в кожному напрямку втрачається, а це може ускладнити пошук проблемного шляху в мережі.

Варіація затримки пакетів, яку також називають джіггер (jitter), дуже важлива для деяких додатків. Так, під час відтворення відеокліпа сама по собі затримка не надто істотна, наприклад, якщо усі пакети затримуються рівно на 10с, то якість відтворення не постраждає, а те, що картинка з’являється трохи пізніше, ніж її відіслав сервер, користувач навіть не помітить (проте в інтерактивних відеододатках, таких як відеоконференції, подібна затримка буде, відчутно дратувати). Якщо затримки постійно змінюються в межах від нуля до 10с, то якість відтворення кліпа помітно погіршиться, тому для компенсації змінних затримок потрібна попередня буферизація пакетів, що надходять протягом часу, який перевищує варіацію затримки.

Середнє арифметичне значення оцінки варіації затримки визначено в RFC 3393 як різниця однобічних затримок для пари пакетів заданого типу, отримана на інтервалі вимірювань Т [7].

Як і для односторонньої затримки, тип пакета може бути заданий будь-якими ознаками, однак для визначеності вимірювань варіації затримки розміри обох пакетів пари повинні бути однаковими. Основне питання полягає в тому, як вибрати пару пакетів на інтервалі вимірювання T? Для відповіді на це питання в RFC 3393 введено додаткову функцію – виборчу яка визначає правила вибору пари пакетів. Стандартом не визначено точного значення цієї функції, у ньому тільки передбачено, що вона повинна існувати, і наведено приклади можливих функцій, зокрема, утворення пари можуть з усіх послідовних пакетів, отриманих на інтервалі, або вибір пакетів з певними номерами в послідовності отриманих пакетів.

Для оцінювання варіації затримки відповідно до рекомендацій RFC 3393 потрібно вимірювати затримки певних пар пакетів. Проте часто використовують інший підхід до визначення варіації затримки, що передбачає тільки знання вибірки однобічних затримок без їх групування в пари, що відповідають певним умовам. Наприклад, у документі “Метрики IP-продуктивності для користувачів” як оцінку варіації затримки за пропоновано розкид затримки (delay spread), який визначено як різницю між 75 і 25-відсотковими квантилями односторонньої затримки. Таким чином, щоб оцінити варіацію затримки за цим визначенням, досить отримати вибірку значень однобічної затримки, а потім знайти відповідні квантилі.

14



Характеристики швидкості передачі. Швидкість передачі даних (information rate) вимірють на будь-якому проміжку часу як частку від ділення обсягу переданих даних за цей період на тривалість періоду. Таким чином, ця характеристика завжди є середньою швидкістю передачі даних.

Однак залежності від величини інтервалу, на якому вимірють швидкість, для цієї характеристики традиційно використовують одне з двох найменувань: середня або пікова швидкість.

Середню швидкість передачі даних (Sustained Information Rate, SIR) визначають на досить великому періоді часу. Це середньострокова характеристика, тому період часу має бути достатнім, щоб можна було говорити про стійку поведінку такої випадкової величини, якою є швидкість.

Насамперед потрібно обумовити період контролю величини, наприклад 10с. Це означає, що кожні 10с. обчислюють швидкість інформаційного потоку і порівнюються з вимогою до цієї величини. Якщо контрольні вимірювання не проводять, то це позбавляє користувача можливості висувати претензії до постачальника в деяких конфліктних ситуаціях. Наприклад, якщо постачальник в один із днів місяця взагалі не буде передавати призначений для користувача трафік, а в інші дні дозволить користувачеві перевищувати обумовлену межу, то середня швидкість за місяць виявиться в нормі. У цій ситуації тільки регулярний контроль швидкості допоможе користувачеві відстояти свої права.

Пікова швидкість передачі даних (Peak Information Rate, PIR) – це найбільша швидкість, якої дозволено досягати призначеному для користувача потоку протягом обумовленого невеликого періоду часу Т.

Цей період зазвичай називають періодом пульсації. Вочевидь під час передачі трафіка можна говорити про цю величину тільки з деяким ступенем ймовірності. Наприклад, вимогу до цієї характеристики можна сформулювати так: “Швидкість інформації не повинна перевищувати 2 Мбіт/с у період часу 10 мс з ймовірністю 0,95”.

Часто значення ймовірності опускають, маючи на увазі близькість її до одиниці. Пікова швидкість є короткостроковою характеристикою. PIR дає змогу оцінити здатність мережі долати пікові навантаження, характерні для пульсуючого трафіку, що призводять до перевантаження. Якщо в SLA обумовлені обидві швидкості (SIR і PIR), очевидно, що періоди пульсації мають супроводжуватися періодами відносного “затишшя”, коли швидкість падає до нижчої за середню. Інакше показник середньої швидкості не буде дотриманий.

15



Величину пульсації (зазвичай позначають В) застосовують для оцінювання ємності буфера комутатора, необхідного для зберігання даних під час перевантаження. Величина пульсації дорівнює загальному обсягу даних, що надходять на комутатор протягом дозволеного інтервалу T (періоду пульсації) передачі даних з піковою швидкістю (PIR):

В = PIR Т Ще однією характеристикою швидкості передачі є коефіцієнт пульсації

трафіка – відношення максимальної швидкості в будь-який невеликий період часу до середньої швидкості трафіку, виміряної на тривалому періоді часу. Невизначеність тимчасових періодів робить коефіцієнт пульсації якісною характеристикою трафіку.

Висновки. Швидкість передачі даних можна вимірювати між будь-якими двома вузлами (точками) мережі, наприклад, між клієнтським комп’ютером і сервером, між вхідним і вихідним портами маршрутизатора. При цьому для аналізу і налаштування мережі достатньо знати дані про пропускну здатність окремих її елементів [8].

У разі послідовної передачі даних різними елементами мережі загальна пропускна здатність будь-якої складової в мережі буде дорівнювати мінімальній із пропускних спроможностей складових маршруту.

Для підвищення пропускної здатності складеного шляху необхідно звернути увагу передусім на найповільніші елементи, так звані вузькі місця (bottleneck).

Перелік наведених параметрів і методів їх аналізу дає загальну оцінку продуктивності сегментів у комп’ютерних кампусних мережах.

Список використаних джерел

1. Манако А.Ф. Современные научно образовательные пространства: технологии и подходы / А. Ф. Манако, Е. М. Синиця // Proc. 1-st Intern. Conf. ITEA-2006. 29–31 May 2006. – Kiev, IRTC. pp. 37–51.

2. Бехтерев А.А. “Качество сетей передачи данных. Программные и аппаратные

3. Коннов А.Л. “Исследование процессов функционирования ЛВС на имитационных моделях с целью ее оптимизации” / А. Л. Коннов, Н. Ф. Бахарева, В. Н. Тарасов // Перспективные информационные технологии в научных исследованиях, проектировании и обучении: труды научно-технической конференции с международным участием. – Самара, 2006. – С. 208 – 215. 16



4. Антонюк Я.М. “Аналіз сучасних підходів до організації телекомунікаційної інфраструктури кампусних ком’пютерних мереж навчально-освітнього простору академічного закладу”. УСіМ. – 2012. – № 3 С. 79 – 85.

5. RFC2679 A One-way Delay Metric for IPPM https://tools.ietf.org/html/rfc2679 6. RFC3393 IP Packet Delay Variation Metric for IP Performance Metrics

(IPPM) https://tools.ietf.org/html/rfc3393 7. Гриценко В.І. “Информационные технологии – тенденция, пути

развития” / В. І. Гриценко, А. А. Урсатьев // УСиМ. – 2011. – № 5. – С. 3 – 20.

17

https://tools.ietf.org/html/rfc2679



Бабич А.А., кандидат юридичних наук, викладач кафедри психології та педагогіки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба; Ядола К.О., старший викладач кафедри психології та педагогіки, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба; Новікова І.В., старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ХОДІ ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ

УКРАЇНИ В ОПЕРАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬК (СИЛ)

Мета статті полягає в теоретичному та практичному обґрунтуванні

доцільності й ефективності застосування інформаційних технологій в освітньому процесі ЗВВО з метою накопичення, узагальнення та передання передового досвіду застосування ЗС України в ООС та досвіду організації її проведення бойової підготовки. Об’єкт дослідження – процес акумулювання та поширення педагогічного досвіду застосування ЗС України в ООС і досвіду організації та проведення бойової підготовки. Предмет дослідження – впровадження інформаційних технологій в ході поширення педагогічного досвіду застосування ЗС України в ООС і досвіду організації та проведення бойової підготовки. В дослідженні застосовано такі методи: логіко-системний та структурно-функціональний аналіз наукової літератури, анкетування, бальне оцінювання, системно-узагальнюючий.

The goal of the report is theoretical and practice reasoning expediency and effectiveness using an information technologies in educational process for accumulation, generalization and sharing best experience of application Armed Forces of Ukraine in joint operation forces and experience of organization and conducting combat training. The object of the report is the process of accumulation and sharing best pedagogical experience of application Armed 18



Forces of Ukraine in joint operation forces and experience of organization and conducting combat training. The subject of the report is application the information technologies in the process sharing best pedagogical experience of application Armed Forces of Ukraine in joint operation forces and experience of organization and conducting combat training. In the research such methods are used: the logic-system and structural-functional analysis scientific literature, questionnaire and rating, system-generalization.

Проблема активного засвоєння здобувачами освіти закладів вищої

військової освіти досвіду застосування ЗС України в операції Об’єднаних сил (ООС) і досвіду організації та проведення бойової підготовки значною мірою породжена невмінням і небажанням деяких викладачів застосовувати форми, методи, прийоми та засоби навчання, здатні генерувати необхідний ефект саме в ході вивчення та аналізу бойових ситуацій і ситуацій повсякденної діяльності.

Ця проблема може бути вирішена у площині системного процесу вивчення, узагальнення і поширення досвіду передових викладачів щодо методичного, наукового та організаційного інструментарію активізації пізнавальної діяльності курсантів під час вивчення і аналізу бойового досвіду і досвіду повсякденної діяльності військ за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Впровадження передового педагогічного досвіду, що ґрунтується на використанні інформаційних технологій в освітньому процесі, відрізняється від традиційного процесу викладання навчального матеріалу як за кінцевим результатом (метою), так і за завданнями і принципами реалізації.

Метою виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду є популяризація інноваційних педагогічних технологій та всебічне їх впровадження у педагогічну практику, підвищення фахового рівня керівних та науково-педагогічних працівників, підготовка викладачів нової генерації, здатних розробляти і використовувати в освітньому процесі нові технології навчання.

Основні завдання у процесі виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду полягають у пошуку шляхів стимулювання впровадження інноваційних процесів в управлінні освітніми закладами і сприянні розвитку педагогічної науки загалом, а також управлінської та педагогічної майстерності зокрема.

19



Основними принципами виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду є законність, науковість, гласність, толерантність, комплексність, планомірність, нормативність, безперервність (рис. 1).

Рис. 1 Особливості процесу вивчення передового педагогічного досвіду

Аналіз літературних джерел показує, що як передовий педагогічний

досвід приймають форми, методи, прийоми і методи навчання, які відповідають таким критеріям:

актуальність і перспективність – сприяють виконанню завдань, поставлених закладам вищої освіти урядом та органами освіти, дають змогу прискорити вирішення актуальних проблем педагогічної теорії, допомагають долати труднощі в роботі;

висока результативність і оптимальність – підвищення якості знань, умінь та навичок курсантів, рівня їх вихованості, міцність одержаних результатів у часі, стабільність результатів в умовах застосування набутого досвіду іншими працівниками;

наукова достовірність досвіду – досягнення високих результатів раціональним шляхом методами педагогічної та психологічної наук;

можливість творчого наслідування – виявлення педагогічної ідеї, оцінювання її з точки зору науковості, ефективності тощо, сприйняття і використання іншими педагогами;

наявність елементів новизни та оригінальності – внесення нового й обов’язково індивідуального, оригінального;

стійкість, стабільність досвіду, його тривале функціонування – стійка ефективність результатів протягом тривалого часу.

Процес виявлення, вивчення, узагальнення та передання передового педагогічного досвіду містить чотири етапи:

Мета Підвищення якості освіти через популяризацію інформаційно-

комунікаційних технологій

Принципи Законність, науковість, гласність,

толерантність, комплексність, планомірність, безперервність

Завдання Стимулювання інформаційних

процесів в навчанні та вихованні, розвиток

педагогічної майстерності

Особливості процесу вивчення передового педагогічного досвіду

20



– інформаційно-мотиваційний – формування основних положень на підставі набутого досвіду, обґрунтування його актуальності, вибір конкретних шляхів, засобів, методів досягнення високих результатів у процесі навчання та виховання курсантів, формування робочої групи для вивчення досвіду;

– підготовчий – попереднє ознайомлення з об’єктом досвіду, попереднє вивчення документації та визначення основних ідей передового досвіду, уточнення методів його вивчення;

– основний – збирання емпіричного матеріалу, вивчення окремих ланок управлінської діяльності або освітнього процесу, проведення моніторингових досліджень, діагностування, контрольних вимірювань, класифікація матеріалів як типових і випадкових, їх систематизація та узагальнення, самоаналіз та самокорекція протягом всього періоду вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду;

– заключний – систематизація та узагальнення досвіду, визначення його провідних ідей, вироблення методичних рекомендацій для полегшення вирішення досліджуваної проблеми, оцінювання перспективності досвіду.

Вважаємо, що кожен з цих етапів має супроводжуватися впровадженням інформаційних технологій. Це зумовлено насамперед сучасними глобальними світовими тенденціями, відповідно до яких існує необхідність адаптації до інформаційного суспільства. Безперечним є той факт, що нині інформація є рушійною силою технічного, економічного, культурно-комунікативного, соціального розвитку світу і людини, що відрізняється проектно орієнтованим інтелектом, здатністю до позитивної комунікації і соціальної відповідальності перед собою, суспільством, природою і культурним середовищем.

Опитування, проведене серед курсантів та слухачів груп підвищення кваліфікації, які навчаються у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, показало, що найпоширенішими джерелами інформації є: мережа Інтернет (в тому числі наукові та публіцистичні джерела), офіційні сайти, соціальні мережі, викладачі, інші особи (друзі, батьки), бібліотека, архівні документи, сайт дистанційного навчання, форуми, чати, блоги, матеріали конференцій (веб-конференцій, вебінарів).

Щоб визначити, які з перелічених джерел отримання нової інформації застосовують, найчастіше було використано бальне оцінювання. Респонденти оцінювали кожне джерело за 5-бальною шкалою, в якій 1 – найменш застосовуване джерело а 5 – найбільш застосовуване.

Загальну оцінку визначено обчисленням середнього арифметичного значення за кожним джерелом окремо.

21



Результати оцінювання наведено в табл. 1. Таблиця 1

Результати оцінювання, бали Джерело інформації Загальна оцінка

Інтернет 4,84 Викладач 4,77 Офіційні сайти 4,77 Сайт дистанційного навчання 3,61 Конференції 3,38 Бібліотека 3,3 Форуми 3,3 Архівні документи 2,92 Інші особи 2,77 Соціальні мережі 2,38 Блоги 1,92

Отже, дослідження показало, що найбільше для здобування знань

використовують джерела, які передбачають застосування інформаційних технологій. Цей факт слід враховувати в ході узагальнення педагогічного досвіду, його систематизації та передання. Впроваджувати передовий досвід слід із використанням таких сучасних тенденцій розвитку інформаційного суспільства:

застосування мобільно орієнтованих засобів та інформаційно-комп’ютерних технологій доступу до електронних даних;

розвитку технології хмарних обчислень і віртуалізації; формування та використання електронних інформаційних баз і систем

(електронних бібліотек, наукометричних баз даних тощо); розвитку робототехніки і робототехнічних систем; розвитку систем захисту даних в інформаційних системах та протидії

кіберзлочинності; видання електронних освітніх ресурсів (підручників, посібників тощо). Погоджуємося з думкою науковців, які орієнтують на побудову

єдиного інформаційного простору в освіті, що дає такі переваги: підвищення ефективності та якості освітнього процесу; інтенсифікацію процесу наукових досліджень в освітніх установах; скорочення часу та поліпшення умов для додаткової освіти й освіти

дорослих; підвищення оперативності й ефективності управління окремими

освітніми установами і системою освіти в цілому;

22



інтеграцію національних інформаційних освітніх систем у світову мережу, що значно полегшить доступ до міжнародних інформаційних ресурсів.

Отже, застосування інформаційних технологій значно прискорить обмін передовим педагогічним досвідом, зокрема щодо застосування ЗС України в ООС та проведення бойової підготовки.


1. Биков В.Ю. Проблеми та завдання сучасного етапу інформатизації освіти / В.Ю. Биков // Вища освіта як базова ланка в системі безперервної освіти [Електронний ресурс]: – Режим доступу : http://lib.iitta.gov.ua/709026/1.pdf.

2. Клокар Н.І. Розвиток інформаційно-навчального середовища освітньої системи регіону в контексті забезпечення рівного доступу до якісної освіти / Н.І. Клокар [Електронний ресурс].– Режим доступу : https://www.narodnaosvita. kiev.ua/ Narodna_osvita /vupysku/ 6/statti/1klokar/klokar.htm.

3. Козиренко В.П. Інформаційне забезпечення безперервного комплексу НУА: досвід і перспективи розвитку / В. П. Козиренко // Економіка і управління. – 2013. – № 3. – С. 122–125.

4. Мадзігон В.М. Проектування освітньо-інформаційного середовища майбутнього / В. М. Мадзігон // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць / [Ред. кол., гол. ред. В. М. Мадзігон; наук. ред. О. М. Топузов]. – К. : Пед. думка, 2011. – Вип. 11. – 800 с. – С. 4–9.

5. Тверезовська Н.Т. Застосування інформаційних технологій в технологічній та професійній освіті / Н. Т. Тверезовська // Наукові записки. Серія: Педагогіка. – 2011. – № 3. – С. 191–196.

23

http://lib.iitta.gov.ua/709026/1.pdf



Бобильов В.Є., кандидат військових наук, старший науковий співробітник Центру імітаційного моделювання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Судніков Є.О., старший науковий співробітник науково-дослідного відділу перспектив розвитку електронних засобі навчання наукового центру дистанційного навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Ефімова Р.Г., науковий співробітник центру імітаційного моделювання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

ПІДГОТОВКА ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ У СИСТЕМІ

ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗАСОБАМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в нашій

державі, особливо спрямовані на подальшу євроінтеграцію, не можуть не стосуватися системи професійної освіти військовослужбовців. У сучасному світі науково-технічні та соціальні процеси швидко і кардинально змінюють умови служби і зміст професійної діяльності військового фахівця, внаслідок чого безперервно змінюються і розширюються коло професійних обов’язків та функцій військовослужбовців, стають інакшими їх професійні відносини. Щоб адаптуватися до цих процесів, військовослужбовець протягом всієї службової діяльності повинен бути готовий підвищувати свій професійний рівень: підвищувати кваліфікацію, проходити перепідготовку та постійно вдосконалювати знання, уміння і навички. Однак ідея такого навчання у свідомості суспільства дуже часто залишається декларативною, формально організованою та незатребуваною суб’єктами управління суспільством. З огляду на це для вдосконалення професійної підготовки та перепідготовки військових кадрів необхідно знайти ефективні шляхи, способи та засоби.

24



Особливості умов проходження військової служби, високий рівень відповідальності за прийняті рішення, бурхливий розвиток озброєння та військової техніки предбачають особливі вимоги до підготовки військових фахівців та змушують вдосконалювати і підтримувати рівень професійної майстерності як фахівців, так і військовослужбовців. Одним із варіантів вирішення порушеної проблеми є використання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації можливостей дистанційного навчання.

В основу дистанційного навчання покладено певну модель передання знань із використанням нових інформаційних технологій, що сприяє підвищенню рівня інформаційної культури. При цьому необхідно враховувати ряд особливостей організації дистанційного навчання:

− обмежені можливості безпосереднього контакту між викладачем і тим, хто навчається, внаслідок того, що безпосереднє спілкування відбувається за допомогою засобів зв’язку і телекомунікаційних систем;

− певний рівень освіти тих, хто навчається (певний початковий набір знань, умінь, навичок) і відповідне технічне забезпечення робочого місця;

− різні вікові категорії тих, хто навчається, особливо під час професійної перепідготовки (підвищення кваліфікації);

− обмежені можливості групової роботи; − недостатній час для вивчення особистих якостей тих, хто навчається. Дистанційне навчання, яке почало активно розвиватися з 90-х років XX

ст., на цей час вважають одним із найважливіших напрямів розвитку національної системи освіти в Україні. На сьогодні дистанційне навчання не тільки стає в один ряд з традиційними формами отримання освіти, а й неухильно та інтенсивно впливає на їх розвиток. Досвід реалізації дистанційного навчання в Україні та за кордоном показав доцільність використання цієї форми навчання як у цивільній, так і у військовій сферах системи професійної освіти.

Ефективність функціонування системи перепідготовки та підвищення кваліфікації визначатиме продуктивність підготовки та перепідготовки військових фахівців, готових мобільно вирішувати поставлені їм професійні завдання.

Підготовку військового фахівця не можна вважати “статичним новоутворенням” особливості військової служби: високий рівень відповідальності та обмеженість часу на прийняття рішення. Внаслідок цього військовослужбовець як фахівець повинен постійно підтримувати і підвищувати рівень своїх професійних знань, навичок та умінь. Це може бути

25



реалізовано за допомогою системи перепідготовки та підвищення кваліфікації у військовій сфері, в тому числі з використанням можливостей дистанційного навчання [1].

Аналіз досліджень, що стосуються підготовки військових фахівців у процесі дистанційного навчання, дав змогу видокремити ряд факторів, що потребують урахування під час вибору педагогічної концепції [2]:

− професійний – наявність індивідуального (професійного) досвіду, готовність до його практичної реалізації;

− андрагогічний – підвищення кваліфікації зазвичай дорослими людьми;

− соціальний – усвідомлення необхідності підвищення свого професійного рівня для якіснішого виконання функціональних обов’язків або кар’єрного зростання.

Теоретичною основою підвищення ефективності підготовки військових фахівців є модель підготовки військових фахівців у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації з використанням засобів дистанційного навчання, яка становить дидактичну систему, призначену для вдосконалення підготовки військових фахівців із гарантованим досягненням цілей навчання. Завдяки універсальності може бути застосована модель для будь-якого військового освітнього закладу, у тому числі цивільного, який здійснює підготовку військових фахівців засобами дистанційного навчання. До складу моделі включено такі взаємопов’язані компоненти: підстави підготовки (перепідготовки) фахівців, педагогічні умови, технологія навчання, критеріально-оцінний апарат.

Пропоновану модель підготовки військових фахівців у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації з використанням засобів дистанційного навчання можна реалізувати через відповідну технологію дистанційного навчання – освітню технологію, яка сприяє організації навчального процесу, спрямована на професійну діяльність тих, хто навчається, з урахуванням їх здібностей, інтересів та особистої зацікавленості у результатах навчання.

Як концептуальну основу реалізації пропонованої технології дистанційного навчання військових фахівців у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації можна використовувати поєднання кількох підходів:

− системного, що ґрунтується на всебічному розгляді педагогічної системи як сукупності взаємопов’язаних засобів, методів та процесів, необхідних для створення організованого і цілеспрямованого навчання; 26



− особистісно орієнтованого, що базується на визнанні того, хто навчається, активним суб’єктом освітнього процесу, урахуванні його індивідуальних особливостей;

− андрагогічного, відповідно до якого особи, які вирішують підвищувати кваліфікацію, є дорослими людьми;

− контекстного, побудованого на орієнтованості процесу навчання на контекст професійної діяльності;

− технологічного, який передбачає проектування навчального процесу зі спрямуванням на гарантоване досягнення дидактичних цілей з огляду на задані вихідні установки (соціальне замовлення, освітні орієнтири, цілі та зміст навчання) [2].

Таким чином, використання засобів дистанційного навчання у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації дає можливість істотно підвищити якість професійної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України.


1. Андреев О.А. Дидактические основы / О. А. Андреев. – М.: ВУ, 1995. 2. Богринцев М.В. Професійна компетентність військових фахівців в

умовах дистанційного навчання // Професійна освіта. Столиця. 2010. – № 2. С. 17 – 18.

27



Bryk T., PhD., associate professor, professor of foreign language department, Kharkiv National Air Force University. Lieboshyna N., associate professor of foreign language department, Kharkiv National Air Force University

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF DISTANCE

LEARNING IN HIGHER MILITARY EDUCATIONAL INSTITUTIONS Subject: psychological and pedagogical aspects of distance learning in higher

military educational institutions. Topic: the place of distance learning in the system of modern higher

education. Aim: to show promising and relevance of distant learning in the process of

getting higher military education Предмет: психологічні та педагогічні аспекти дистанційної освіти у

вищих військових навчальних закладах. Тема: місце дистанційного навчання в системі сучасної вищої освіти. Мета: показати перспективність та актуальність дистанційного

навчання у процесі здобуття вищої військової освіти. It is considered that the first attempt to create distance form of education was

made by John Amos Comenius 350 years ago when he put illustrated textbooks into widespread educational practice. He also formed a base for use of systems approach in the education when he wrote his “Great Didactics”. Many researches consider him an ancestor of distance education.

A forefather of distance education appeared at the end of the 19th century – it was correspondent training [1]. Now student could send to teacher his (her) written works, get teacher’s comments by post and new portion of textbooks. These changes happened due to appearance of regular postal service. Those people who lived far from cities and couldn’t study in the usual educational institutions liked this new way of training a lot. For many people it was the only opportunity to get serious education. The Ukrainian higher military educational institutions also use this way of getting knowledge.

The project of the first university of distance education in the world was taken under personal control by the British Prime Minister Harold Wilson. Open university was founded by the Queen, speaker of the House of Commons was appointed as

28



chancellor (rector). Everything was done so that university was mass and prestigious at the same time.

On this basis Open British University began functioning, it is still one of the world leaders in this sphere. Every year 200,000 students study here. Open University was named like this in order to show its accessibility due to not high cost and absence of necessity to attend auditory lessons frequently.

Other old centers of distance education in Europe are National University of Distance Education in Spain (58 training centers in the country, 9 – abroad) and Baltic university with headquarters in Stockholm which unites 10 countries of Baltic region [2].

One of the most authoritative in the sphere of distance education today is considered Penn State University. Its experience is used with UNESCO in education concept of virtual university.

Distance educational business programs make up 25% of all distance educational programs in the US. Such companies as General Motors, JC Penny, Ford, Walmart, Federal Express carry out staff development with the help of private corporate educational nets.

Studies of increasing popularity of distance education show 4 reasons: 1) it is not necessary to leave place of work (military unit), family, friends and

also to pay cash expenses for travel, accommodation, etc.; 2) this form of education is unique for remote towns and villages where other

opportunities to study are practically absent. This factor is often crucial for such large-scale countries like Ukraine;

3) pronounced practicality of training. It is reached due to the fact that students, including military students are given more opportunities to choose consequence of subject study. The training pace is flexible. There is direct communication with specific teacher and also there is opportunity to ask him (her) questions which are the most interesting for the very student;

4) high mobility [3]. In our time of Internet technologies many aspects of our life are transferred

into the Net, in this way accelerating pace of development of information society and overcoming geographical barriers. Education is not an exception in this process. It is not mandatory to be next to the teacher now. Extramural studies exist quite a long time but it has rather limited possibilities. Internet gives an opportunity to expand them, to make extramural studies really full-fledged and all-encompassing.

Distance learning is a totality of the following means:

29



• means of providing learning aids for a student (in our case officers and NCOs);

• means of control of student success; • means of consultations for students by teacher-program; • means of interactive cooperation “teacher – student”; • opportunity of quick addition for the course with new information,

correction of mistakes [4]. What are the advantages of distance course? We can name the following ones: • flexibility – opportunity to provide course material with taking into

consideration the preparation and abilities of students, including military students. It can be reached with the help of creation of alternative sites for receiving more detailed or additional information concerning incomprehensible topics and also a series of hint questions;

• relevance – opportunity to introduce new pedagogical, psychological, methodological developments;

• convenience – opportunity to study in convenient time, in the definite place, getting on-the-job education, absence of limitations in time for material assimilation;

• modularity – dividing the material into separate functionally completed topics which are being studied according to the assimilation and which correspond to the abilities of each student or study group;

• economic efficiency – this teaching method is cheaper than traditional ones thanks to effective use of training rooms, simplified correction of electronic training materials and multi-access to them;

• opportunity of the simultaneous use of large amount of training information by any number of students;

• interactivity – active communication between students (officers and NCOs) and teacher that can significantly enhance learning motivation and improve the material absorption;

• more opportunities to control the quality of learning which include discussions, chats, use of self-control, absence of psychological barriers;

• absence of geographical barriers for getting education. It is possible to study different courses in different countries.

Distance form of education is often called “Life Long Learning” (LLL) as majority of students (including military students) are adults. Many of them already have higher education but they also have necessity to get extra training or to expand the scope. That is why there is a need to assimilate new knowledge and get work

30



skills in a quick and qualitative way. In this situation distance learning can become an optimal form of education [5].

How is distance learning organized? There are 4 types of subjects in the system of distance learning:

1) student (an officer or NCO); 2) tutor – a person who teaches; 3) organizer – a person who plans learning activities, develops training

programs, streams students, gives teaching load for tutors and solves organizational issues;

4) administrator – a person who provides stable functioning of the system, solves technical issues and keeps track of statistics.

An important element of distance learning is a distance course. Before the beginning of training tutors prepare distance course in their subjects. In the training process the courses can be changed and supplemented. Each tutor has an opportunity to decide how his (her) distance course will look like and which multimedia elements will be used in it. Measure and way to use computer technologies in the process of distance course preparation significantly influence the effectiveness of its assimilation. World pedagogical experience shows that use of dynamic objects for creation of visual models of processes, adaptive modeling of student in many cases significantly increases learning effect.

The distance course is divided into sections which is necessary to study in the definite time. On the base of the sections tutors create and assign tests and tasks which should be also done in time. Tutor has opportunity to give special checking tests according to the sections of distance course. Tutor can give tasks for the subgroups of students, then the task is being done collectively. Interaction among the subjects of the distance learning system is realized with the system of individual guest books, forums, chats and email.

For the organization of really effective studying process of distance learning it is necessary to have systematic work with student shell and teacher shell almost every day during the whole term of learning.

The main condition of distance education is availability of computer with Internet access. The learning process can have different forms in different institutes and universities but its content is the same: students (including military students) are given necessary materials and he studies the secrets of science independently. Lecture materials and control papers (quizzes) student usually gets from the teachers by email, Skype, ICQ, audio- and video conferences, social nets and telephone. So

31



there is no need to spend money and time for additional software or to be proficient in computer technologies.

Throughout the academic year students independently study the materials. If it is necessary, they consult with teachers and methodists. Also students can use electronic library of their institute or university. Teachers send marks to students in the form of letters (messages) or put the marks on the individual electronic page which is opened upon enrolment. So, distance learning does not mean that the student will be given textbooks and forgotten until the moment of getting diploma – learning process is constantly controlled by teachers. And the students 9officers and NCOs) need to attend their institute or university occasionally, at least once a year – during session time. Usually there is a special day for it so there must not be any special difficulties concerning it. Duration of distance learning is the same as in full-time form of education or extramural one – 4,5 years for bachelor, 1,5 – for master, 2 – 4 years for second higher education.

In order to enroll distance form of education, it is necessary to meet the same requirements as for enrolling full-time form of education or extramural one. For bachelor – to pass external independent evaluation, for master – to provide appendix of bachelor’s degree, for second higher education - to have a professional interview.

After finishing distance learning graduator gets state diploma.

Список використаних джерел 1. www.thecompleteuniversityguide.co.uk 2. vnz.org.ua 3. cdo.kname.edu.ua 4. Аверченко Л.К. Дистанционная педагогика в обучении взрослых //

Философия образования. – 2011. – № 6 (39). – С. 40–42. 5. Васильев В. Дистанционное обучение: деятельностный подход //

Дистанционное и виртуальное обучение. – 2004. – № 12. – С. 6–7.

32

http://www.thecompleteuniversityguide.co.uk/



Буяло О.В., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, старший викладач кафедри бойового застосування і експлуатації (радіоелектронного озброєння) військ Воєнно-дипломатичної академії імені Євгенія Березняка; Хамула С.В., кандидат технічних наук, доцент, начальник кафедри Воєнно-дипломатичної академії імені Євгенія Березняка; Шкребель Т.Г., начальник служби військової частини А0515

ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ

АВТОМАТИЗОВАНОГО КОНТРОЛЮ РІВНЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СЛУХАЧІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО

НАВЧАННЯ У статті проаналізовано можливості системи автоматизованого

контролю рівня навчальних досягнень слухачів як педагогічної технології, наведено перспективи впровадження і використання системи автоматизованого контролю рівня навчальних досягнень слухачів в умовах дистанційного навчання у вищих закладах освіти (вищих військових навчальних закладах).

Ключові слова: освітній процес, дистанційне навчання, якість освіти, автоматизований контроль рівня навчальних досягнень, тестові завдання.

The article analyzes the capabilities of the system of automatic control of the level of educational achievements of students as a pedagogical technology. Prospects of introduction and use of the system of automatic control of the level of educational achievement of students in the conditions of distance learning in higher educational establishments (higher military educational establishments) are presented.

Keywords: educational process, distance learning, quality of education, automated control of educational achievement, test tasks.

Актуальність. Проблема підвищення якості вищої освіти в Україні – наразі одна з найактуальніших, бо саме високий професіоналізм молодих спеціалістів є запорукою їх конкурентоспроможності в умовах європейської

33



інтеграції і впровадження стандартів НАТО, що визначають стратегічні орієнтири нашої держави.

Через поширення нових інформаційних і технічних засобів доставки навчального контенту у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) склалися передумови для впровадження і розвитку достатньо нового напряму в освіті – дистанційного навчання, яке ґрунтується на комп’ютерних і телекомунікаційних технологіях [1, 2].

Як технології дистанційного навчання (ДН) розуміють комплекс освітніх технологій, у тому числі психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних, що дають можливість реалізувати процес дистанційного навчання у ВВНЗ. Технології ДН складаються з психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних. Психолого-педагогічні технології полягають опосередкованому активному спілкуванні викладачів зі слухачами з використанням телекомунікаційного зв’язку і методології індивідуальної роботи слухачів зі структурованим навчальним матеріалом, наданим в електронному вигляді. Інформаційно-комунікаційні технології – це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводження навчального процесу ДН за допомогою телекомунікаційного зв’язку [1 – 3].

Серед складових дистанційного навчання, як і освітнього процесу в цілому, що істотно впливають на підвищення його ефективності, важливе місце посідає контроль рівня навчальних досягнень слухачів засіб педагогічного управління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів, що передбачає регулярне поетапне оцінювання й коригування підготовки фахівців з метою вдосконалення організації освітнього процесу в цілому. Контроль здійснюють в різних формах, щоб встановити рівень якості здобутих слухачами знань, вмінь і навичок, рівень їх готовності до сприймання нового матеріалу, рівень готовності випускників ВВНЗ до професійної діяльності [4–8]. В умовах дистанційного навчання актуальність впровадження ефективних засобів контролю рівня навчальних досягнень ще більше зростає.

На жаль, сучасна система контролю рівня навчальних досягнень слухачів у ЗВО України є суб’єктивною, оскільки викладач як суб’єкт управління сам проводить заняття, сам складає запитання і завдання для різних видів контролю, сам вислуховує або перевіряє відповіді й сам на власний розсуд ставить оцінку.

Зв’язок проблеми з важливими науковими і практичними завданнями. Досліджувана проблема пов’язана з науковими і практичними 34



завданнями підвищення якісних характеристик кадрового складу Збройних Сил України шляхом удосконалення системи підготовки, зокрема системи контролю рівня навчальних досягнень в умовах дистанційного навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему вдосконалення системи підготовки і створення автоматизованих систем контролю рівня навчальних досягнень (АКРНД) у ВНЗ досліджують багато науковців: В. Аванесов, В. Фетісов, Л. Кухар, А. Башмаков, І. Булах та інші. Традиційно основними функціями таких систем вважають навчальну, діагностичну, розвивальну і виховну. Разом з тим, на думку дослідників, у цих системах не реалізовано одну з найважливіших функцій – функцію управління. На основі результатів автоматизованого контролю рівня навчальних досягнень слухачів можна формувати ефективну стратегію управління освітнім процесом у ВНЗ, у тому числі в умовах дистанційного навчання [2–6]. Такий підхід має стати ключовим у процесі підготовки висококваліфікованих військових фахівців, оскільки результати поточного і модульного контролю, аналіз відповідей слухачів на тестові завдання з дисциплін навчального плану дає можливість оцінити якість засвоєння слухачами навчального матеріалу, визначити рейтинг їх успішності з дисциплін і на цій основі скорегувати напрями вдосконалення навчальної програми з конкретної дисципліни, основні компоненти методичної системи навчання освітній процес за певною спеціалізацією відповідно до вимог замовника, тобто забезпечити об’єктивний зворотний зв’язок.

Метою статті є аналіз можливостей та перспектив впровадження системи автоматизованого контролю рівня навчальних досягнень слухачів в умовах дистанційного навчання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Використання АКРНД не лише дасть можливість автоматизувати рутинні і трудомісткі функції контролю викладача, а й впровадити дієві гнучкі технології навчання залежно від рівня підготовки слухачів в умовах скорочення бюджету часу, відведеного для вивчення дисциплін [7–8]. Основні чинники, що впливають на якість освіти у ВВНЗ, за дворівневим розподілом наведено на рис. 1.

35



-

Навчальна діяльність Наукова та науково-технічна діяльність

Державний рівень

Рівень ВВНЗ

Якість освіти

ВСЕБІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Матеріально-технічне забезпечення

Навчально-методичне забезпечення Фінансове забезпечення

Кадрове забезпечення

- кількісний і якісний склад - навчально-методичне забезпечення;- матеріально-технічне забезпечення;- забезпечення реалізації положень кадрової політи- аналіз професійної діяльн випускників за відгуками з

Нормативно-правове забезпечення

Контроль за якісною реалізацію освітньо-

професійної підготовки

Рівень підготовленості

вступників

Рис. 1. Основні чинники, що впливають на якість освіти у ВВНЗ

Для ефективного функціонування вищого військового навчального закладу потрібно створювати умови, за яких показники, що впливають на якість освіти у ВВНЗ (рис. 1), будуть на рівні, не нижчому від заданого. Це можна забезпечувати шляхом їх безперервного контролю, а в разі погіршення вчасного формування управлінського впливу – для корегування.

Автоматизований контроль рівня навчальних досягнень (АКРНД) може бути одним з інструментів контролю якості освіти у ВВНЗ. Використання сучасних комп’ютерних технологій у сфері вищої освіти дає можливість оптимізувати й автоматизувати механізми об’єктивного контролю рівня підготовки та уніфікувати всі форми контролю знань – вихідний, поточний підсумковий та інші.

Впровадження АКРНД дає змогу максимально ефективно використовувати навчальний час заняття, контролювати знання усіх слухачів групи в умовах обмеженого часу. У системі АКРНД слухач може відразу побачити свій результат, а викладач – констатувати рівень підготовки слухача виключно за об’єктивними даними і надалі звертати увагу на проблемні питання теми, коригувати відповіді слухачів, поглиблювати знання з конкретної теми.

Специфіку АКРНД зумовлюють також особливості окремих галузей знань, представлених у дистанційних курсах. Скажімо, значна частина

36



управлінських знань меншою мірою може бути технологізована, порівняно з дисциплінами природничо-математичного циклу.

Тут можливості широкої інтерпретації знань відображають імовірнісність пізнавальної діяльності, що здійснюється в інтерактивному інформаційному освітньому середовищі. Відповідно тестові завдання як частина АКРНД мають враховувати всі ці елементи. Нині використовують багато різновидів тестів які умовно можна поділити на дві групи [4–6].

Перша група – тести з вибираними відповідями, до яких належать: тести пізнання – завдання, що передбачають надання альтернативної

відповіді (“згоден” або “не згоден”, “так” чи “ні” тощо); тести розрізнення – завдання, що містять варіанти відповідей, із яких

треба вибрати одну або кілька; тести співвідношення – завдання, у яких пропонують знайти загальне

(схоже) або відмінне в об’єктах, зіставляти за властивостями, параметрами, класами тощо;

тести-задачі – завдання, у яких слухачу дають потрібні дані, умови виконання та варіанти відповідей, з яких потрібно вибрати правильний (завдання також може бути сформульоване так, що потрібно вибрати правильну послідовність дій та операцій або визначити залежність якихось чинників). Тестові завдання можуть бути у словесній, графічній, табличній, символьній формах. Усі тести розраховано на перевірку навчальних досягнень – знань, уявлень і частково розуміння матеріалу, тобто відповідають рівню засвоєння. Такі тести найкраще застосовувати для поточного контролю або самоконтролю у дистанційних курсах.

Друга група – тести, які не містять еталонів (варіантів відповідей). Такі тести використовують для перевірки розуміння матеріалу, а також деяких умінь. До них належать:

тести-підстановки – завдання, що наведені в різноманітних формах, наприклад із пропущеними деякими складовими – словами, елементами схем, графіків тощо;

конструктивні тести – завдання, що не містять підказок і варіантів відповідей, передбачають, що слухач самостійного конструюватиме відповіді (писатиме формули, формулюватиме властивості, операційні послідовності, створюватиме схеми тощо). Ці тести поділяють на два підвиди: а) тести-задачі, в яких не пропонують варіантів відповідей, але відповідь має бути однозначна, а оцінка залежати від ступеня правильності; б) тести-процеси, призначені для перевірки підготовленості слухачів до розроблення змісту і послідовності різних процесів (скажімо, процесу розроблення управлінського рішення).

Якщо під час поточного контролю в процесі АКРНД в умовах дистанційного навчання застосовують зазвичай тести одного типу, то під час

37



підсумкового контролю виникає необхідність комбінування різних типів тестів. Тим самим підсумковий тест створює можливість перевірки ступеня засвоєння знань на всіх рівнях. У проектуванні дистанційного навчального курсу дисципліни обсяг тестових питань – прерогатива самого викладача. Однак очевидно, що чим більше питань для самоперевірки заплановано, тим більшою буде ймовірність забезпечення відповідного рівня якості засвоєння знань. Найкращим підходом до використання системи АКРНД у педагогічному проектуванні для дистанційного курсу вважають його використання для самоперевірки слухачем власного рівня засвоєння знань. Однак важливим є й те, що для підсумкового контролю слід застосовувати окремо розроблені тестові завдання, які будуть відрізнятися від використовуваних на інших етапах контролю і перевіряти знання за безпосередньою участю викладача.

У процесі АКРНД в умовах дистанційного навчання слухач має можливість списувати. Щоб запобігти цьому, слід складати тести так, щоб у них не було прямих асоціацій з текстом, наданим у мультимедійному чи іншому навчальному джерелі. Інакше кажучи, питання та варіанти відповідей не повинні текстуально збігатися з назвами пунктів, параграфів і розділів інформаційного джерела, тому добре, коли тести є ситуаційними. Під час дистанційного навчання АКРНД може бути проведений у ході безпосереднього контакту викладача зі слухачем онлайн (у синхронному режимі) або оффлайн (в асинхронному режимі) [1].

У разі застосування АКРНД онлайн у попередньо обумовлений час слухач входить на контрольну сторінку курсу, де розміщено тест із короткою інструкцією, і відповідає на питання, не виходячи з мережі в режимі реального часу. Оцінка може бути виставлена автоматично (якщо в тесті лише вибирають відповіді або відповідь може однозначно відповідати еталону) або викладачем (якщо в тесті є відкриті питання). Час надання відповідей слід обмежувати. Не надана вчасно відповідь на питання змінюється наступним питанням.

Оффлайн АКРНД не “прив’язує” слухача і викладача до конкретного моменту часу. Тести в певний час з’являються на сайті, слухач виходить з мережі, відповідає на тест, а потім пересилає його результати за допомогою електронної пошти, месенжера або будь-яким іншим соціальним медіа. Наприклад, слухач входить на сайт курсу, вирішує тестові завдання і, натискуючи на відповідну кнопку, надсилає результати тесту. Час відповіді, як правило, теж обмежений: скажімо, потрібно надіслати відповідь через годину після отримання. Час отримання та відправлення тесту фіксує програмне забезпечення, тому тут не може бути непорозумінь. Часовий критерій під час надання відповідей на тести вважають дуже важливим, тому його слід чітко дотримуватися. Найближчим замінником, придатним для отримання та

38



фіксування часу надходження відповідей на тестові завдання, може бути SMS-повідомлення, час відправлення e-mail тощо, що також є способом фіксації та зберігання отриманих відповідей, реєстрації часу їх надходження. У разі застосування такого виду тестування зростає ризик того, що слухач відповідатиме не самостійно або отримає зовнішню підказку правильної відповіді, тому у цьому разі потрібно використовувати методичні і виховні маніпулювання.

У світі також поширена так звана прокторська система: слухач дистанційної форми навчання складає підсумковий іспит (модуль) за місцем навчання або проживання спеціально відібраній людині – проктору [4]. Проктором може бути викладач відповідної кваліфікації якого фактично наймають на роботу, перевіряють а потім дають право приймати іспити у слухачів окремого регіону. Всі екзаменаційні матеріали при цьому надсилають не слухачеві, а саме проктору, який потім надсилає їх у навчальний заклад. За сучасних умов в Україні прокторську систему навчання замінюють розгалужені мережі філій навчальних закладів.

Для організації АКРНД в умовах дистанційного навчання можуть бути застосовані такі платформи для програмних засобів: комерційні Blackboard, Прометей та open source рішення Atutor Dokeos, DotLRN, ILIAS, LON-CAPA OpenUSS, Sakai, SpaghettiLеarning, Moodle. Кожна з платформ має свої особливості, переваги та недоліки [2].

Для організації контролю рівня навчальних досягнень слухача у формі самотестування в умовах дистанційного навчання слухачів забезпечують спеціально розробленими навчальними електронних посібниками, матеріалами тощо. Контроль якості знань можливий за змішаною схемою, що передбачає і АКРНД, і вирішення практичних завдань. Його недоліками можна вважати лише обмежену варіативність використання варіантів та форм надання відповідей.

Висновки. На основі викладеного можна стверджувати, що АКРНД є одним з дієвих механізмів для контролю за якістю освіти у ВВНЗ в умовах дистанційного навчання. Впровадження у процес дистанційного навчання АКРНД дає можливість автоматизувати обробку результатів контролю знань, підвищити оперативність контрольних заходів, полегшити аналіз засвоєння навчального матеріалу за результатами контролю, отримувати статистично достовірну картину індивідуального прогресу кожного слухача. Таким чином, АКРНД може стати одним з інструментів, який дасть можливість індивідуалізувати та інтенсифікувати процес вивчення навчального контенту в умовах дистанційного навчання. Проте, на нашу думку, максимально ефективну організацію проведення контрольних заходів можна забезпечити у разі вмілого поєднання переваг дистанційної і традиційної форм навчання,

39



наприклад дистанційного проведення поточних контролів і самостійної роботи за допомогою засобів АКРНД та безпосереднього контакту слухача з викладачем, під час проведення підсумкового контролю рівня навчальних досягнень за дисципліну, курсу під час зборів.


1. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Положення про дистанційне навчання” від 25.04.2013 № 466 зі змінами. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13.

2. Вишнівський В.В. Організація дистанційного навчання. Створення електронних навчальних курсів та електронних тестів: навч. посіб. / В. В. Вишнівський, М. П. Гніденко, Г. І. Гайдур, О. О. Ільїн. – Київ : Держ. ун-т телекомунікацій, 2014. – 140 с.

3. Биков В. Ю. Дистанційний навчальний процес: навч. посіб. / В. Ю. Биков, В. М. Кухаренко. – Київ : Міленіум, 2005. – 292 с.

4. Аванесов В.С. Композиция тестовых заданий : учебная книга для преподавателей вузов, техникумов и училищ, учителей школ, гимназий и лицеев, для слушателей и аспирантов педагогических вузов. Москва: Центр тестирования, 2002. – 240 с.

5. Фетісов В.С. Комп’ютерні технології в тестуванні : навч.-метод. посібн. – Ніжин, 2011. – 140 с.

6. Кухар Л.О. Конструювання тестів : навч. посіб. / Л. О. Кухар, В. П. Сергієнко. Луцьк, 2010. – 182 с.

7. Буяло О.В. Нові підходи до створення системи контролю та оцінювання навчальних досягнень слухачів / О. В. Буяло, С. В. Хамула // Зб. наук. пр. Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Педагогічні науки. – Хмельницький: НАДПСУ, 2015. – № 1. – С. 6–19.

8. Буяло О.В., Розробка перспективної системи автоматизованого контролю рівня навчальних досягнень / О. В. Буяло, С. В. Хамула, В. В. Пилипчук // Підготовка військових фахівців у ВВНЗ та військових навчальних підрозділах ВНЗ України: стан, проблемні питання та перспективи вдосконалення: зб. тез доп. міжвідомчої наук.-практ. конф. (м. Київ). – Київ: НУОУ, 2015. – С. 17.

40



Вербин Н.Б., кандидат педагогічних наук, начальник кафедри теорії, методики та організації фізичної підготовки і спорту навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Шемчук В.А., кандидат педагогічних наук, начальник науково-дослідного відділу розвитку фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту науково-дослідного центру проблем фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ

ЗАСТОСУВАННЯ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ І СПОРТУ

У статті обґрунтовано необхідність та особливості перспективності

застосування дистанційного навчання в системі військової освіти, а саме під час підготовки військових фахівців з фізичної підготовки і спорту. Визначені шляхи застосування і функціонування системи дистанційного навчання у вищих військових навчальних закладах.

Ключові слова: дистанційне навчання, застосування інформаційних технологій, військовий фахівець з фізичної підготовки і спорту.

Актуальність. Сучасна система вищої військової освіти зазнає

ціннісних та інноваційних змін, що в умовах інформаційного суспільства зумовлює використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, зокрема розвиток і поширення дистанційної освіти [1–4].

Актуальність порушеної проблеми зумовлена відмінностями пріоритетів у сфері підвищення якості освіти в різних країнах, які проявляються в ході дистанційного навчання.

41



За В. Биковим, дистанційна освіта – різновид освітньої системи, в якій використовують переважно дистанційні технології навчання та організації освітнього процесу, або одна з форм здобуття освіти, в ході застосування якої опанування певним її рівнем за будь-якою спеціальністю відбувається у процесі дистанційного навчання [5, c. 191–193].

Відповідно необхідно вирішити такі завдання: розкрити перспективність застосування дистанційного навчання в системі військової освіти, а саме військових фахівців з фізичної підготовки і спорту; визначити шляхи застосування і функціонування системи дистанційного навчання; висунути вимоги до дистанційного курсу під час навчання військовослужбовців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існує значна кількість досліджень, присвячених удосконаленню освітнього процесу засобами інформаційних технологій. Підготовку сучасних фахівців із використанням інформаційних технологій вивчали В. Беспалько, І. Богданова, В. Биков, І. Войтович, Б. Гершунський, М. Жалдак, Ю. Жук, М. Козяр, Ю. Машбиць, Є. Полат, І. Роберт, Л. Романишина, Л. Савчук, Б. Шуневич і багато інших.

У дослідженнях В. Бикова, Р. Гуревича, Т. Ільїної, Ю. Машбиця, В. Монахова, Н. Морзе, П. Стефаненка, Н. Тализіної розглянуто психолого-педагогічні проблеми використання комп’ютера як технічного засобу в освітньому процесі закладів вищої освіти. Проблему підготовки військових фахівців комп'ютерними засобами розглянуто у працях Д. Таушана, В. Ягупова, А. Янковця.

Мета статті – визначити особливості і шляхи застосування дистанційного навчання під час підготовки військових фахівців з фізичної підготовки і спорту у ВВНЗ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Європейська комісія мережі дистанційного та електронного навчання дала таке визначення дистанційного навчання: використання нових технологій мультимедіа й Інтернет для підвищення якості навчання за рахунок поліпшення доступу до ресурсів і сервісів, а також віддаленого обміну знаннями і спільною роботою.

На цей час розроблення і реалізація дистанційного навчання стають важливими освітніми завданнями у всьому світі. Актуальність дистанційного навчання пояснюється також його зростаючою популярністю, накопиченням у різних країнах досвіду його застосування, що потребує теоретичного осмислення. Можливості дистанційного навчання постійно розширюються завдяки масовому впровадженню нових електронних ресурсів, кількість яких 42



стрімко зростає, проте за даними, опублікованими у пресі, впровадження дистанційного навчання не завжди забезпечено науково-методичною та дослідно-експериментальною базою, яка гарантує необхідну якість освітнього процесу [6–7].

Все це вказує на затребуваність розроблення та реалізації інструментальної бази, спрямованої на зіставлення ходу і результатів застосування дистанційного навчання, що дає змогу виявляти найефективніший досвід з метою його можливого поширення.

На сьогодні дистанційне навчання вважається глобальним явищем. Так, у всьому світі існує понад 1000 центрів дистанційного навчання, понад 15 мільйонів студентів (13–14% від загальної чисельності) навчаються дистанційно, у Сполучених Штатах Америки більше 2 млн студентів здобувають вищу освіту в режимі он-лайн, спрямованість на дистанційне навчання є стратегічною програмою американських вишів, більше половини викладачів вважають, що ефект від дистанційного навчання як мінімум не нижче, ніж від традиційного способу навчання.

Наприклад, у Європі частка он-лайнових рішень досягає вже третини на ринку навчання, половина турецьких студентів здобувають освіту дистанційно, рубіж у мільйон тих, хто навчається, досягнув в Індійському університеті імені Індіри Ганді.

Також слід зазначити, що сприяння розвитку дистанційного навчання визначено пріоритетним завданням у ст. № 126 Маастрихтського договору – засновницького договору Європейського Союзу [1–8].

Однак основним бар’єром для впровадження дистанційного навчання в освітній процес є консервативні підходи вузів та створені міфи у свідомості багатьох осіб:

відсутність живого контакту між суб’єктами освітнього процесу, що знижує якість навчання;

якість знань, здобутих під час дистанційного навчання нижча, ніж у разі застосування традиційної системи навчання;

дистанційне навчання передбачає засвоєння спеціальних програм і добре володіння навичками користування комп’ютером;

легкість написання роботи і здавання іспитів – все можна списати і вислати;

дистанційне навчання – це сучасне віяння, про яке скоро всі забудуть; дистанційне навчання – це лише читання текстів на екрані монітора; дистанційне навчання – заочне навчання;

43



віртуальне навчання – віртуальні знання. Щоб подолати зазначені міфи, розглянемо переваги та недоліки

дистанційного навчання. Перевагами застосування дистанційного навчання під час

підготовки військових фахівців з фізичної підготовки і спорту визначено:

можливість замовнику вибирати окремі курси, необхідні для підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників;

в умовах зменшення державного фінансування закладів вищої освіти можливість використовувати більш економічний вид навчання (низьке аудиторне навантаження, збільшення кількості слухачів);

підвищення кваліфікації без відриву від службово-бойової діяльності; для слухачів – вільний вибір програм і курсів з пропонованого переліку; індивідуальний темп навчання; вільний графік навчання, відсутність особистих обмежень тощо; територіальна незалежність; підвищення якості курсової підготовки.

Недоліками дистанційного навчання визначено: відсутність особистого спілкування між суб’єктами навчання; відсутність можливості негайного застосування здобутих знань із

подальшим обговоренням виниклих питань з викладачем та пояснення ситуації на конкретних прикладах;

неможливість забезпечити слухачів (курсантів) достатнім технічним оснащенням (обладнанням) –комп’ютером і постійним доступом до мережі Інтернет;

необхідність сильної особистісної мотивації тих хто, навчається, вміння навчатися самостійно без постійної підтримки та спонукання викладача.

Отже, основними недоліками є відсутність живого контакту та забезпеченості технічними пристроями. Так, у процесі дистанційного навчання інтерактивне спілкування слухачів з викладачем відбувається у двох режимах: синхронному та асинхронному.

Синхронне навчання відбувається у формі семінару, конференції, інших форм інтерактивного навчання шляхом проведення чатів – обміну інформацією через комп’ютерну мережу в режимі реального часу Інтернет- або відеоконференцій через скайп – головну комунікацію.

Синхронне навчання описує діяльність групи людей, які працюють над набуттям однакових знань та навичок в один і той же час. Тьютор має 44



можливість оцінювати реакцію слухачів, розуміти їх потреби, реагувати на них: відповідати на питання, добирати темп, зручний для групи, стежити за залученням слухача у процес і “повертати” його у групу в разі потреби.

Асинхронне навчання відбувається у формі листування через e-mail, шляхом обміну файлами, проведення форумів. У ході асинхронного навчання відповідальність за проходження курсу, ознайомлення з літературою цілком покладено на слухачів.

Будь-яке навчання потребує визначеної організаційно-інформаційної підтримки, основними з яких є:

заклад освіти (навчальний центр) – організаційна структура дистанційного навчання;

інформаційні ресурси – навчальні курси, довідкові, методичні та інші матеріали;

засоби забезпечення технології дистанційного навчання – організаційні, технічні, програмні тощо;

викладачів; слухачі (курсанти). Що стосується дистанційного курсу необхідні чотири основні складові,

які забезпечують освітній процес [1–4]: 1. Інформаційні ресурси – змістова частина курсу: − Web-, CD- технології (компакт-диск та Інтернет); − навчальний матеріал (посібники, конспекти лекцій тощо); − додаткові інформаційні матеріали (додаткова література, коментарі

викладача, розділи з чітко визначеними питаннями та відповідями викладача); − бібліотека ресурсів (рекомендована література, списки Web-ресурсів

з теми курсу); − предметний словник; − річний академічний календар (програма навчання). 2. Засоби спілкування, які забезпечують процес взаємодії слухача з

навчальним закладом (частково – з викладачем) та з іншими слухачами (електронна пошта, інтерактивний діалог – чат, он-лайн та оф-лайн конференції).

3. Система тестування, яка має забезпечувати поточний контроль знань, а на завершальному етапі – підсумковий контроль, об’єктивно оцінити знання слухачів, на основі чого будуть видані сертифікати, дипломи тощо. В цьому питанні важливим є захист даних і засобів ідентифікації слухачів, які не

45



допустять підміни або виправлення результатів тестування. Система тестування включає: графік проходження тестів; інтерактивні тести; засоби обробки результатів тестування.

4. Система адміністрування, що забезпечує доступ до особової справи, дошки повідомлень адміністрації, інтерактивних анкет.

Таким чином, розгляд основних підходи використання дистанційного навчання в освітньому процесі дав змогу визначити напрями підготовки військових фахівців з використанням ресурсів дистанційного навчання з дисципліни “Фізичне виховання та спеціальна фізична підготовка” та фізичної підготовки військовослужбовців загалом:

1) підготовка магістрів оперативно-стратегічного та оперативно-тактичного рівнів підготовки очної та заочної форм навчання;

2) підготовка бакалаврів та молодших бакалаврів тактичного рівня підготовки;

3) перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів фізичної підготовки;

4) підготовка до вступу у вищі військові навчальні заклади; 5) поглиблене вивчення теми з програми підготовки фахівців; 6) відпрацювання програм фахівцями з обмеженими функціональними

можливостями; 7) додаткова освіта за інтересами; 8) підготовка до факультативних курсів та інші; На нашу думку, процес дистанційного навчання за напрямом фізичної

підготовки військовослужбовців для слухача може відбуватися за таким алгоритмом:

1) вибирання напрямку підготовки або теми для закріплення матеріалу; 2) подання заявки на адміністратора ресурсу дистанційного навчання; 3) отримання паролю та координат викладача (тьютора), з яким потрібно

буде співпрацювати; 4) через викладача отримування доступу до запропонованих ресурсів

(навчально-методичної літератури тощо); 5) вивчення курсу або теми, у разі потреби – вихід на зв’язок зі своїм

куратором; 6) після вивчення курсу – складання електронних тестів, позитивні

результати яких є підставою для складання тестів у закладі освіти; 7) кінцевий етап – отримання диплома (сертифіката).

46



Застосування інформаційних технологій у галузі освіти і безпосередньо в діяльності майбутнього військового фахівця з фізичної підготовки і спорту стає загальною необхідністю. Впровадження інформаційних технологій в освітній процес забезпечить поступовий перехід освіти на новий, якісніший рівень. Дистанційна освіта позитивно впливає на всі компоненти системи навчання: мету, зміст, методи, форми, засоби навчання, що дає змогу вирішувати складні й актуальні завдання освіти для забезпечення розвитку інтелектуального, творчого потенціалу, аналітичного мислення та самостійності науково-педагогічних працівників. Для ефективної модернізації освіти й оновлення технічного арсеналу засобів навчання необхідно оптимізувати реалізацію державних програм, спрямованих на інформатизацію, комп’ютеризацію та оновлення матеріально-технічної бази навчальних дистанційних установ, надання всім вільного доступу до мережі Інтернет [8].

Висновки. Таким чином, дистанційна форма навчання є інноваційною формою підготовки фахівців, реалізовуваною в умовах просторової віддаленості й асинхронності дій слухача та викладача, безпосередньо за місцем проживання на основі використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Дистанційне навчання є досить ефективним і перспективним напрямом військово-професійного розвитку фахівців з фізичної підготовки і спорту. Завдяки дистанційному навчанню військовослужбовці зможуть об’єднати освітній процес і військову службу. Навчаючись на дистанційних курсах, військовослужбовець має змогу здобути потрібні знання, підвищити свій інтелектуальний і творчий потенціал, перебуваючи будь-де.


1. Закон України “Про освіту” від 19.02.2009 № 1024-VI (1024-7 ) зі змінами від 01.06.2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.2984.

2. Закон України “Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III, зі змінами від 19.01.2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_05/.

3. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження задач Національної програми інформатизації на 2010 – 2012 роки” від 30.07.2010 № 7025 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid.

47



4. Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” від 31.07.2000 № 928/2000.

5. Биков В. Ю. Дистанційне навчання / В. Ю. Биков // Енциклопедія освіти України. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 191 – 193.

6. Шуневич Б. І. Теоретичні основи дистанційного навчання / Б. І. Шуневич; Львів. держ. ун-т безпеки життєдіяльності. – Львів : Знання, 2009. – 200 c.

7. Самойленко О. М. Впровадження технологій дистанційного навчання в університетську освіту / О. М. Самойленко // Освіта на Луганщині. Освітні технології. – 2009. – № 1 (30). – С. 135 – 139.

8. Bestreferat [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. bestreferat. ru/reat-213190. html.

48



Ганаба С.О., доктор філософських наук, доцент, професор кафедри педагогіки та соціально-економічних дисциплін Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

КОМП’ЮТЕРНО-ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ:

МОЖЛИВОСТІ ТА РИЗИКИ ВИКОРИСТАННЯ У статті розглянуто можливості (потенціал) та ризики використання

комп’ютерних технологій у навчальній діяльності. Метою статті є розгляд можливостей і ризиків використання комп’ютерних технологій в освітній сфері, визначення умов організації та ведення освітньої діяльності, яка б зменшила ризики та потенційні небезпеки комп’ютерно-інформаційних технологій. У ході дослідження застосовано методи порівняння і герменевтики. Зроблено висновок, що комп’ютерні технології актуалізують проблему зміни типів мислення і стилів поведінки особистості, моральних орієнтирів, культурних зразків, які відповідають розвитку суспільства. Наголошено, що комп’ютерні технології певною мірою зумовлюють дегуманізацію мислення, що супроводжується труднощами у передаванні цінностей, смислів, емоцій.

Ключові слова: комп’ютерні технології, інформація, освіта, дистанційна освіта, можливості, ризики.

The article discusses the possibilities (potential) and risks of using computer technology in educational activities. The purpose of the article is to consider the possibilities and risks of using computer technologies in the educational sphere, to determine the conditions for the organization and implementation of educational activities that would reduce the risks and potential dangers of computer and information technologies. Methods: comparison, hermeneutics. Research results: it is noted that computer technologies actualize the problem of changing the types of thinking and behavior styles of the individual, moral guidelines, cultural patterns corresponding to the development of society. It is emphasized that computer technologies cause to a certain extent dehumanization of thinking, accompanied by difficulties in the transfer of values, meanings, emotions.

49



Key words: computer technologies, information, education, distance education, opportunities, risks.

Поширення та розвиток комп’ютерних технологій зумовлює кардинальні зміни у всіх сферах суспільного життя. Різноманітні та багатогранні за стилем і призначенням, прості та зручні у користуванні комп'ютерні технології застосовують повсюди, не виняток – і сфера освіти. Бажання українського суспільства та сфери освіти “йти в ногу” з часом зумовлене тим, що сучасна людина, озброєна інформаційними технологіями, новими видами портативних виробів і товарів, отримує величезні можливості для розвитку, самовдосконалення і творчості, має доступ до різноманітних електронних видань навчального призначення та виявляє здатність навчатися упродовж усього життя. Однак ідеалізувати роль та значення впровадження комп’ютерно-інформаційних технологій у сфері освіти не варто. Тотальне “комп’ютерне загальне навчання” постає як дволикий Янус, надаючи, з одного боку, низку можливостей для отримання необхідної інформації та розвитку власних здібностей, а з іншого – загрожує її унікальній самобутності. В умовах технологічно-інформаційних новацій людське Я втрачає усталені межі власної ідентичності та під дією зовнішніх чинників і впливів повсякчас набуває нових характеристик та очікуваних зовні результатів. Власне, ця обставина зумовила проблему вивчення можливостей і ризиків використання комп’ютерно-інформаційних технологій у сфері освіти.

Метою статті є розгляд можливостей і ризиків використання комп’ютерних технологій в освітній сфері, визначення умов організації та ведення освітньої діяльності, яка б зменшувала ризики та потенційні небезпеки комп’ютерно-інформаційних технологій.

Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій та їх вплив на людину зумовив зацікавлення цією проблематикою фахівців різних сфер. Зокрема їй присвячено низку досліджень у галузях: педагогіки, фізіології, медицини, психології, філософії, етики, культурології тощо. Теоретичним підґрунтям для аналізу взаємодії людини та комп’ютерних технологій є наукові розвідки О. Больнова, Г. Жиру, Н. Лумана, Ю. Габермаса, Дж. Ваттімо, М. Фуко, Ж. Ліотара тощо. Вплив інформаційних технологій на суспільство є предметом наукових зацікавлень Ф. Уєбстера, З. Баумана та інших. У роботах Д. Белла, З. Бжезинського, Р. Девіса, Дж. Мартіна, Ж. Рюса, Е. Тоффлера та інших дослідників змодельоно зміни, які можуть відбутися в освіті завдяки впровадженню комп’ютерних технологій. У працях Ж. Росне, А. Ілліча,

50



А. Лобарі детально проаналізовано наслідки навчання у більш відкритих комп’ютерно-інформаційних системах, ніж освітні установи.

У філософській та педагогічній думці цю проблематику дослідили В. Андрущенко, В. Бебик, В. Бех, В. Іноземцев, М. Калашников, Л. Губерський, О. Кравченко, В. Кремень, В. Лях, Н. Скотна та інші. Психологічні аспекти впливу комп’ютерних технологій в освітньому середовищі наведені у працях А. Войскунського, А. Жичкіна, І. Шевченко та інших. Специфіка побудови взаємодії у віртуальному просторі є предметом наукових досліджень Ю. Бабаєвої, Л. Бабаніна, А. Гольберг, О. Смислової тощо.

В останні десятиліття комп’ютерно-інформаційні технології в освіті набули значного поширення через надання великих можливостей для розвитку, діяльності та самовираження сучасної людини, які не можуть бути реалізовані у реальному житті. Ці технології дають змогу наочно, без ризику для здоров’я, продемонструвати будь-яку хімічну реакцію чи фізичний експеримент, вивчити будову тіла, проаналізувати природне явище в навчальній діяльності. За допомогою комп’ютерно-інформаційних технологій можна екранізувати літературні твори, реконструювати історичні події, дослідити проблеми суспільного життя тощо.

Актуальність впровадження в освіту технологій зумовлена стрімким розвитком наукової думки. Ті знання і уміння, які ще 5–10 років тому були необхідними та затребуваними, нині втрачають значущість. Крім того, досить динамічно змінюється ринок професій: одні професії застарівають і не затребувані на сучасному ринку праці, інші – виникають і набувають неабиякої популярності. Відповідно на зміну людині-ерудиту приходить людина-дослідник, яка у вирішенні проблем стає шукачем, а не зберігачем інформації, творцем нових знаннєвих конструкцій на основі отриманої інформації. Таке освітнє середовище передбачає засвоєння, передачу та генерування нової інформації, актуалізує проблему зміни типів мислення і стилів поведінки особистості, моральних орієнтирів, культурних зразків, що відповідають розвитку суспільства. За таких умов освіту слід розглядати не як процес засвоєння нових знань, а як вміння самостійно навчатися, плекати дух новаторства та експериментаторства.

Комп’ютерно-інформаційні технології не лише унаочнюють освітній ресурс, урізноманітнюють способи здобуття і створення знань, а й дають змогу реалізувати можливість навчатися впродовж життя, ліквідовуючи просторові та часові кордони. Реалізація системи безперервної освіти стає можливою

51



через надання споживачам освітніх послуг вільного доступу до електронних ресурсів навчального призначення, роблять відкритими та доступними різноманітні культурні практики, презентують можливість розгляду навчального закладу як відкритого середовища, у якому немає вікових, гендерних, національних, географічних обмежень для конструювання комунікативного простору. Ці технології роблять можливим створення нової організації освітнього процесу, не зумовленої конкретним місцем та часом тобто дистанційної освіти. Студенти не обов’язково мають відвідувати лекційні і практичні заняття, їм надають, можливість працювати й навчатися у зручний для них час, вивчати предмет стільки часу, скільки необхідно для засвоєння матеріалу. У такий спосіб студенти вибудовують власну траєкторію здобуття знань. Презентація навчальної інформації в електронній формі дає змогу застосувати принцип модульності, що дає змогу швидко змінювати зміст певних тем. Дистанційна модель освіти відкриває величезні можливості для саморозвитку та самоствердження людини, самовибудовування та самотворення особистості, що дає можливість реалізувати принцип індивідуалізації навчання при масовості освіти. Навчальний процес стає гнучкішим, часто незалежним від жорсткого державного контролю.

Отже, комп’ютерно-інформаційні технології сприяють долученню до якісної освіти тих, хто живе на периферії чи у віддалених сільських регіонах і через територіальну віддаленість відірваний від наукових та освітніх центрів. З огляду на ці обставини в освітньому просторі набуває актуальності дистанційна модель освіти. Зазначимо, що в українській системі освіти дистанційне навчання не вважають опозиційним до традиційного, утвердженого ще з доби Просвітництва. Дистанційна модель радше доповнює та урізноманітнює класичну модель через систему мережевих уроків, Інтернет-конференцій тощо.

Водночас використання комп’ютерно-інформаційних технологій в освітньому процесі не слід розглядати як панацею у розкритті внутрішнього потенціалу особистості. Поряд із перевагами та можливостями дистанційна модель не позбавлена недоліків та ризиків. так амбівалентну природу впливу комп’ютерно-інформаційних технологій на життя людини відображено у праці Е. Дайсон “Життя за доби Інтернету”. Дослідниця розглядає Інтернет як могутнє знаряддя економічної інтеграції у сучасному світі, доступні електронні комунікації, що змінюють життя людини, певну “самодостатню містичну сутність, тому що люди в ньому спілкуються, залагоджують справи й діляться думками” [1, с. 22]. Проте цей електронний світ, на думку Е. Дайсон, 52



не лише може бути джерелом незмірної продуктивності, можливості бути почутим у світі, здатності знайти інформацію майже про все, а й знаряддям терористів, шахраїв, брехунів і патологічно озлоблених людей, які отримують змогу через всесвітню мережу поширити якусь брехню на весь світ, розбовкати таємниці друзів і незнайомців, знайти потенційних жертв ошуканства, знущання з дітей, найрізноманітніших набридань та шантажу тощо [1, с. 22]. Попри відкритість і доступність Інтернет – ресурсів людина повинна нести відповідальність за свої вчинки та світ, який вона створює. Це зауваження набуває особливої актуальності з огляду на те, що Інтернет як “засіб, який дає змогу збільшити потужність нашого інтелектуального та емоційного Я, аж ніяк не змінює людської вдачі” [1, с. 15].

В означеному контексті виникає необхідність окреслити межі використання комп’ютерно-інформаційних технологій в освітній сфері з огляду на ризики та небезпеки, яких вони не позбавлені. Так, О. Кивлюк виокремлює зовнішні межі взаємодії людини та комп’ютерно-інформаційних технологій. Зовнішніми межами використання цих технологій у сфері освіти дослідниця вважає: а) усвідомлення персонального комп’ютера не як зручного інструмента для вирішення наукових, персональних та інших завдань, а як світового розважального шоу не тільки для дітей (що до певної міри є природно), й для дорослих; б) застосування комп’ютера як засобу перебування в Інтернеті (це особливо стосується студентів) для отримання готових відповідей та рішень на завдання, пропоновані викладачами; в) занурення у віртуальний світ, яке порушує нормальний соціальний та комунікативний розвиток молоді [2, с. 238]. Нині в освітній сфері навряд чи кого-небудь здивуєш тривіальним “скачуванням” рефератів, курсових та інших робіт, які символізують нездатність тих, хто навчається, творчо опрацювати та індивідуально переробити отриману інформацію, нездатність “пропустити інформацію крізь себе”. Таким чином, у навчальній діяльності спостерігається підміна “мистецтва творити” “мистецтвом компіляції”.

Таким чином, комп’ютерні технології та Інтернет не просто надають нові можливості для комунікації, вони породжують особливий культурний простір, у якому користувачі формують новий образ власного Я. Звертаючи увагу на цю обставину, Н. Чудова стверджує, що “Інтернет поділяє світ на “свій” та “чужий” простір, в якому існують об’єктивні передумови для сприйняття світу Інтернету, що характеризуються відкритістю, незалежністю суб’єкта і простором особистісного зростання, і є таким, що нав’язує свої правила, затягує, “висмоктує життєві соки” [3, c. 23]. Властивостями Інтернет

53



– простору дослідниця вважає: можливість реалізації міфологічної складової образу “Я”, ідентифікації з культурним героєм Інтернету – хакером, можливість “переміщення”, “подолання меж”, партиципацію як результат ототожнення ролей у межах однієї діяльності і співучасті в режимі “реального часу”; стимулювання до формування “чудової” картини світу, виконання для всієї культури функції периферії, де накопичується інформація про випадкове, нове, ненормоване, що не вкладається в жорсткі межі уявлень, які закріпилися й утвердилися; визначення семантичного простору Інтернету є середовища виникнення нових текстів і нових сенсів [3, c. 24]. Саме такі властивості Інтернету, на думку Н. Чудової, мають свого “споживача” – того, чий образ світу та образ “Я” потребують саме такого “середовища життя”. У своїй праці дослідниця виокремлює особливості емоцій та комунікативної сфери, властивої людям, схильним до перетворення Інтернет-середовища у простір відкритого спілкування, пошуку і самовираження, тобто “свій” простір. Можна передбачити, вважає дослідниця, що використання Інтернет-ресурсу як засобу спілкування і саморозкриття характерне для тих, хто відчуває певну недостатність, неповноцінність “звичайно” реальності. Відповідно образ “Я” і самооцінка таких людей, що сформувалися під впливом зіткнень з реальністю, яка не задовольняє, відзначаються певними особливостями [3, c. 25]. Взаємодія людини і комп’ютера зумовлює радикальні зміни у свідомості людини, дає можливість реалізувати на основі вирішення надскладного завдання розвитку мислення, а також оперування формальними поняттями й об’єктами. При цьому людина починає дивитися на світ “очима” комп’ютера. Психологічна залежність користувачів комп’ютерно-інформаційних технологій супроводжується послабленням соціальних зв’язків, прогресуючим зниженням здатності до вольового контролю над власною активністю у віртуальному просторі, появою труднощів у комунікативній та професійній сферах тощо.

Отже, використання в навчальному процесі комп’ютерно-інформаційних технологій є досить амбівалентним. З одного боку, ці технології презентують можливості для саморозвитку, самореалізації та самоствердження людини, а з іншого – можуть стати місцем загибелі людини як особистості, зумовивши втрату її внутрішнього єства, позбавивши традиційних “коренів” існування. Комп’ютерно-інформаційні технології необхідно використовувати для пошуку необхідної інформації, здобуття знань у певній галузі, застосування як інструменту саморозвитку людини. Проте в жодному разі не потрібно ідеалізувати ці технології через наявність у них 54



низки ризиків та небезпек, насамперед для фізіологічного та психологічного розвитку людини. Відповідно з розвитком комп’ютерно-інформаційних технологій у сфері освіти виникає потреба дотримання науково обґрунтованої безпечної роботи тих, хто навчається, з комп’ютерними технологіями.

Враховуючи, що проблема використання комп’ютерно-інформаційних технологій в освітній сфері є багатогранною та складною доцільно продовжити дослідження з окресленої проблеми, зокрема детальніше розглянути їх евристичний потенціал з точки зору саморозвитку особистості.

Висновки. Комп’ютерно-інформаційні технології необхідно використовувати для пошуку необхідної інформації, здобуття знань у певній галузі, застосування як інструменту саморозвитку людини, при цьому не ідеалізуючи їх через наявність низки ризиків та небезпек, насамперед для фізіологічного та психологічного розвитку людини.


1. Дайсон Е. Життя за доби Інтернету / Е. Дайсон. – Київ. ВД “Альтернативи”, 2002. – 344 с.

2. Кивлюк О. Інформаційна педагогіка: філософія, теорія, практика: монографія / О. Кивлюк. – Київ: УАН ВІР, 2011. – 336 с.

3. Чудова Н. В. Особенности образа “Я” жителя Интернета // Психологический журнал. – 2002. – № 1. – С. 22–28.

55



Гогонянц С.Ю., кандидат військових наук, старший науковий співробітник, начальник науково-дослідного відділу перспектив розвитку електронних засобів навчання наукового центру дистанційного навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Руденко Є.Г., ад’юнкт наукового відділу підготовки та атестації науково-педагогічних і наукових робіт Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Салаш О.А., ад’юнкт наукового відділу підготовки та атестації науково-педагогічних і наукових робіт Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДСИСТЕМ

ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

У доповіді проаналізовано результати функціонування дистанційного навчання та використання відповідних технологій у Збройних Силах України на базі системи управління навчальним контентом MOODLE. Запропоновано структуру електронного навчального курсу, описано процес його створення і роботу з формування електронного журналу курсу із заданими властивостями. Розглянуто засоби створення курсів, тестових завдань і тестів у системі MOODLE, а також організацію автоматизованого контролю й оцінювання навчальних досягнень слухачів у системі електронного навчання. Для фахівців у галузі інформаційних технологій в освіті, керівників навчальних підрозділів ВВНЗ, науково-педагогічних та наукових працівників, які впроваджують технології дистанційного навчання в освітній процес.

Ключові слова: ефективність застосування системи, система аналізу, підготовка та застосування ЗС України.

The article describes the analysis of the results of the functioning of distance learning and the use of relevant technologies in the Armed Forces of Ukraine on the basis of the content management system MOODLE. The structure of the e-learning course is proposed, the process of its creation and the work on forming

56



the e-journal of the course with the given properties are described. The tools for creating courses, tests and tests in the MOODLE system, as well as the organization of automated control and evaluation of students' educational achievements in the e-learning system are considered. For specialists in the field of information technologies in education, heads of educational units of HEIs, scientific-pedagogical and scientific workers who introduce technologies of distance learning in the educational process.

Keywords: system efficiency, system of analysis, preparation and application of the Armed Forces of Ukraine.

Метою аналізу результатів функціонування системи дистанційного

навчання Збройних Сил України є прогнозування подальшого розвитку системи.

Для оцінювання ефективності функціонування системи дистанційного навчання Збройних Сил України використано однойменну експрес-методику.

Завдання вирішено в умовах застосування існуючої структури системи дистанційного навчання ЗС України, стану опрацьованості методів та способів надання освітніх послуг у ВВНЗ та ВНП ЗВО.

Розрахунки проведено для існуючого стану системи дистанційного навчання на основі платформи Moodle та можливих варіантів її використання в інтересах задоволення потреб споживачів освітніх послуг.

Вихідні дані для проведення розрахунків та оцінювання ефективності системи отримані на основі аналізу існуючої системи дистанційного навчання. Запропоновано такі індекси підсистем системи дистанційного навчання ЗС України: нормативно-правової – 1; організаційної – 2; науково-методичної – 3; інформаційно-телекомунікаційної – 4; математичної та програмної – 5; матеріально-технічної – 6; кадрової – 7; фінансово-економічної – 8.

Результати визначення важливості внесків підсистем системи дистанційного навчання показали (рис. 1), що найбільшу контрибуцію вносять підсистеми організаційного, науково-методичного, інформаційно-телекомунікаційного забезпечення.

57



0,03

0,175

0,32

0,155

0,10,08

0,11

0,03

0

0,05

0,1

0,15

0,2

0,25

0,3

0,35

В1 В2 В3 В4 В5 В6 В7 В8

Рис. 1. Результати визначення показника важливості (В) внесків підсистем системи дистанційного навчання ЗС України

Саме внески у результат функціонування СДН ЗС України цих підсистем є найвагомішими. Фізичним змістом значень показників є ступінь їх впливу на досягнення основної мети функціонування системи дистанційного навчання щодо задоволення потреб споживачів в освітніх послугах.

Водночас дослідження показали, що ступінь відповідності ВВНЗ та ВНП ЗВО вимогам до організаційного, кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного, програмного та інформаційного забезпечення вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, наукових, освітньо-наукових установ відтворюють істотний вплив на кожний із внесків підсистем.

Результати аналізу показують можливості ВВНЗ та ВНП ЗВО із надання освітніх послуг з використанням технологій дистанційного навчання.

Умовно можна розділити показники на три групи значень відповідності вимогам:

0,75÷1 – найвищий ступінь відповідності (нормативно-правового, організаційного, математичного та програмного, матеріально-технічного забезпечення);

0,5÷0,75 – середній ступінь відповідності (науково-методичного, кадрового, фінансово-економічного забезпечення);

0,25÷0,5 – низький ступінь відповідності (науково-методичного, кадрового, фінансово-економічного забезпечення).

Такий підхід до аналізу дасть можливість визначити першочерговість заходів з усунення невідповідностей та удосконалення відповідних видів забезпечення освітньої діяльності із використанням технологій дистанційного навчання у ВВНЗ та ВНП ЗВО.

Ураховуючи внесок у результат функціонування СДН, особливої уваги заслуговують підсистеми науково-методичного, організаційного, інформаційно-телекомунікаційного забезпечення як найбільш вагомі контрибутори із низьким і середнім ступенем відповідності.

58



Пріоритетність другого рівня мають решта підсистема забезпечення із групи низького рівня відповідності.

Водночас доцільно враховувати внески підсистем із першої групи, адже їх удосконалення в окремих випадках може дати можливість завершити формування процедур забезпечення функціонування системи дистанційного навчання ЗС України.

Підтвердженням цього судження є результати використання експрес-методики оцінювання ефективності функціонування СДН ЗС України. В існуючому варіанті показали здатність до стійкого виконання завдань підсистеми із рівнем надійності Рi(tn)≥0,75, а саме: нормативно-правового, організаційного та фінансово-економічного забезпечення.

Урахування внесків відповідних підсистем у результат функціонування СДН ЗС України показав, що попри середній ступінь відповідності вимогам підсистема науково-методичного забезпечення є найбільш значущою.

Такий результат оцінювання ефективності функціонування системи дистанційного навчання ЗС України показав, що потреби споживачів системи в освітніх послугах можуть бути задоволені у межах 0,55.

Такий стан справ не задовольняє вимог критерію оцінювання ефективності функціонування системи дистанційного навчання ЗС України, а з урахуванням тенденцій зростання потреб ЗС України в освітніх послугах потребує пошуку шляхів підвищення.

Таблиця 1 Таблиця зведених даних оцінювання результатів функціонування підсистем системи

дистанційного навчання ЗС України

Інде

кс п

ідси

стем

и

(і)

Ступінь відповідності вимогам (Кі)

Ймовірність виконання завдань підсистемою

(Р i(tn))

Внесок підсистеми Мі(tn)

Існу

ючи

й ст

ан

З ур

ахув

ання

м ре

коме

ндац

ій

При

ріст

Існу

ючи

й ст

ан

З ур

ахув

ання

м ре

коме

ндац

ій

При

ріст

Існу

ючи

й ст

ан

З ур

ахув

ання

м ре

коме

ндац

ій

При

ріст

1 0,8 0,8 0 0,83 0,83 0 0,02 0,02 0 2 0,7 0,85 0,15 0,76 0,82 0,06 0,09 0,14 0,05 3 0,65 0,81 0,16 0,73 0,84 0,11 0,3 0,38 0,08 4 0,3 0,72 0,42 0,56 0,77 0,21 0,02 0,09 0,07 5 0,8 0,8 0 0,69 0,69 0 0,06 0,06 0 6 0,8 0,8 0 0,67 0,67 0 0,04 0,04 0 7 0,5 0,76 0,26 0,72 0,8 0,08 0,01 0,08 0,07 8 0,6 0,6 0 0,81 0,81 0 0,01 0,01 0

Інтегральний внесок 0,55 0,82 0,27

Висновки. Система дистанційного навчання нині бурхливо розвивається. Немає сумнівів, що дистанційне навчання увійшло в освітній 59



процес навчальних закладів як найефективніша система підготовки і безперервної підтримки високого рівня кваліфікації фахівців. Будь-який вищий військовий навчальний заклад у цілому та окремий викладач вже не можуть вважатися носіями високої педагогічної майстерності, якщо не володіють засобами, методами і технологіями дистанційного навчання. Діяльність викладача під час організації дистанційного навчання зазнає істотних змін. Його першочерговим завданням стає підготовка дистанційного навчального курсу на основі наявних джерел та оригінальних авторських напрацювань за тематичними розділами. У створенні електронної версії курсу викладачеві можуть допомагати спеціалісти у галузі інформаційних технологій. Поширення дистанційного навчання спричинило появу великої кількості навчальних програм і систем, а також освітніх середовищ і платформ дистанційного навчання. Найкращі з них мають стати щоденним робочим інструментом викладача. Платформа дистанційного навчання Moodle за великою кількістю критеріїв переважає інші подібні програми. Крім того, її підтримує і постійно розвиває міжнародне співтовариство. Незважаючи на простоту платформи та дружність веб-інтерфейсу, оволодіння системою дистанційного навчання Moodle все ж потребує певних навичок та умінь. Використання технологій дистанційного навчання дасть змогу підвищити якість освіти за рахунок використання новітніх технологій, знизити витрати на військову освіту завдяки значному зниженню потреби у навчальних аудиторіях та відповідному обладнанні, зменшенню термінів і кількості відряджень особового складу до місць проведення навчання, мінімізації необхідної кількості друкованих видань.


1. Організація та використання технологій дистанційного навчання у Збройних Силах України : навч.-метод. посіб. / Кол. авт. ; за заг. ред. С. М. Салкуцана. – К. : НУОУ, 2017. – 124 с.

2. Національна стратегія розвитку освіти України на період до 2021 року: затв. Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013 // Офіційний вісник Президента України. – 2013. – 5 липня. – № 17. – С. 31.

3. Наказ Міністерства оборони України “Про затвердження Концепції дистанційного навчання у Збройних Силах України”, від 21.12.2015 № 744.

4. “Обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення системи дистанційного навчання Збройних Сил України”: Науково-дослідна робота, шифр “Адель”, Інв. № НДР 9445/навчальний.

60



Єргідзей К.В., начальник науково-дослідної лабораторії проблем оперативного, технічного та тилового забезпечення науково-дослідного відділу інституту забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Єргідзей О.О., начальник навчальної частини центру перепідготовки та підвищення кваліфікації Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

(ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИК ЗАКЛАДАХ) З початку ХХІ в Україні триває перехід від класичного (традиційного)

навчання до навчання на базі комп’ютерних технологій. Це стало можливим завдяки розвитку нових інформаційних технологій, комп’ютерної техніки, мережі Інтернет, що дало змогу пересилати необхідну кількість даних з одного кінця світу в інший, вільно вести дискусії з іншими користувачами мережі в онлайн режимі, розміщувати інформацію на Інтернет-сайтах, роблячи її доступною для всіх бажаючих, і використовувати онлайн-семінари (вебінари) для навчання.

Дистанційне навчання – це спосіб здобуття освіти із використанням комп’ютерних та сучасних інформаційних технологій, що студентам змогу навчатися на відстані, без відриву від роботи та виїзду за кордон [5, с. 2].

Системотехнічне забезпечення дистанційного навчання включає: 1. Апаратні засоби (персональні комп’ютери, мережеве обладнання,

джерела безперебійного живлення, сервери, обладнання для відеозв’язку тощо), що забезпечують розроблення та використання веб-ресурсів навчального призначення, управління навчальним процесом та необхідні види навчальної взаємодії між суб’єктами дистанційного навчання у синхронному й асинхронному режимах.

2. Інформаційно-комунікаційне забезпечення із пропускною здатністю каналів, що надає всім суб’єктам дистанційного навчання ВВНЗ цілодобовий доступ до веб-ресурсів і веб-сервісів для реалізації навчального процесу у синхронному й асинхронному режимах.

3. Програмне забезпечення загального та спеціального призначення (у тому числі для осіб з особливими потребами – інвалідам ЗС України), яке має

61



бути ліцензійним або побудованим на програмних продуктах з відкритими кодами.

4. Веб-ресурси навчальних дисциплін (програм), які можуть містити такі структурні елементи дистанційного навчання:

– документи планування навчального процесу (навчальні програми, навчально-тематичні плани, розклад занять);

– методичні рекомендації щодо використання веб-ресурсів, послідовності виконання завдань, особливостей контролю тощо;

– відео- та аудіозаписи лекцій, семінарів тощо; – мультимедійні лекційні матеріали; – термінологічні словники; – практичні завдання із методичними рекомендаціями стосовно їх

виконання; – віртуальні лабораторні роботи із методичними рекомендаціями

стосовно їх виконання; – віртуальні тренажери із методичними рекомендаціями щодо їх

використання; – пакети тестових завдань для проведення контрольних заходів; – ділові ігри з методичними рекомендаціями щодо їх використання; – електронні бібліотеки чи посилання на них; – бібліографію; – дистанційний курс, що об’єднує вказані веб-ресурси навчальної

дисципліни (програми) єдиним педагогічним сценарієм; – інші ресурси навчального призначення [3, с. 188]. У системі дистанційного навчання виокремлено чотири типи суб’єктів: – студент – той, хто навчається; – тьютор – той, хто навчає; – організатор – той, хто планує навчальну діяльність, розробляє

програми навчання, розподіляє студентів за групами і навчальним навантаженням на тьюторів, вирішує різні організаційні питання;

– адміністратор – той, хто забезпечує стабільне функціонування системи, вирішує технічні питання, стежить за статистикою роботи системи.

Під час дистанційного навчання застосовуються такі основні елементи: дистанційні курси, веб-сторінки і сайти, електронну пошту, форуми та блоги, чат і ICQ, теле- і відеоконференції, віртуальні класні кімнати (кабінети) та інші.

Дистанційне навчання, здійснюване за допомогою комп’ютерних телекомунікацій, має такі форми занять:

– чат-заняття – навчальні заняття, з використанням чат-технологій, які проводять синхронно, тобто з одночасним доступом до чату всіх учасників;

– веб-заняття, телеконференції – дистанційні заняття, які проводять за допомогою телекомунікаційних засобів та Інтернет-технологій [3, с. 189].

62



Для веб-занять використовують спеціалізовані освітні веб-форуми. Від чат-занять веб-форуми відрізняються можливістю тривалішою роботи й асинхронністю взаємодії курсантів (слухачів) і викладачів.

Успішність дистанційного навчання переважно залежить від відбору, структурування і способів подавання навчального матеріалу. При цьому мають бути враховані загальнодидактичні принципи створення дистанційних курсів, психологічні особливості сприйняття інформації з екрана, ергономічні вимоги (витрати часу, матеріально-технічних ресурсів тощо) [3, с. 189].

Ефективність дистанційного навчання залежить від дотримання таких умов:

– налагодження продуктивної взаємодії викладача з дистанційного навчання і слухача (викладача слід залучати лише до роботи над дистанційним курсом; передбачити належний рівень планування дистанційних занять, використовувати різноманітні засоби зв’язку й передавання даних);

– якість розроблених навчально-методичних матеріалів і способів їх трансляції;

– ефективність зворотного зв’язку. Найпоширенішою помилкою під час розроблення курсів дистанційного

навчання є виконання їх у вигляді електронної копії стандартних друкованих підручників. Нові інформаційні технології надають викладачу потужний арсенал інструментів, які потрібно ефективно використовувати для досягнення освітніх цілей за допомогою дистанційної форми навчання [3, с. 190].

Отже, метою впровадження дистанційного навчання у закладах вищої освіти (ВВНЗ) є організація якісного навчального процесу “на відстані” з використанням новітніх інформаційно-комунікаційних засобів та відкритим доступом до освітніх ресурсів. У поєднанні з традиційними формами навчання дистанційна освіта у вищому військовому навчальному закладі може бути способом надання широкого спектру освітніх послуг для абітурієнтів і студентів (слухачів, курсантів), що здобувають освіту для майбутньої професійної діяльності, та викладачів, які прагнуть підвищити кваліфікацію.


1. Вітченко А. О., Осьодло В. І., Салкуцан С. М. Технології навчання у вищій військовій школі. Теорія і практика : навч.-метод. посіб. Київ : НУОУ ім. Івана Черняховського, 2016. 272 с.

2. Вишнівський В. В. Організація дистанційного навчання. Створення електронних навчальних курсів та електронних тестів : навч. посіб. URL : http://www.dut.edu.ua/uploads/l_786_40131752.pdf .

3. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні: затв. постановою МОН України 20.12.2000 р. URL :http://www.osvita.org.ua/distance/pravo/00.html.

4. Про затвердження Концепції дистанційного навчання у Збройних Силах України: затв. наказом Міністерства оборони України від 21.12.2015 № 744 URL : http://www.viti.edu.ua/files/npb/dfn3.pdf.

63

http://www.dut.edu.ua/uploads/l_786_40131752.pdf

http://www.viti.edu.ua/files/npb/dfn3.pdf



5. Що таке дистанційна освіта: як вона працює? URL: http://www.vsemisto.info/osvita/2355-sho-take-vysha-osvita-jakvona-prazjuje.

64

http://www.vsemisto.info/osvita/2355-sho-take-vysha-osvita-jakvona-prazjuje



Каменєва Т.Н., кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру IT та систем НАН і МОН України

ТЕНДЕНЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ Актуальність матеріалу, викладеного у статті, зумовлена проблемами

розвитку електронної освіти у ЗВО. У цифровому суспільстві якість освіти

стає основоположним елементом професійної конкурентоспроможності

людини у глобальному світі й основним чинником економічного розвитку

держави. Труднощі в досягненні необхідного рівня професійної компетенції

сучасного фахівця виникають не тільки через технічні, економічні, соціальні,

а й психолого-педагогічні чинники: значний вплив мережі Інтернет на процеси

соціалізації, самовираження, саморозвитку студентів і недостане

використання цифрових технологій в освітньому процесі. У статті

проаналізовано інноваційний потенціал використання цифрових технологій,

які сприяють підвищенню якості та ефективності освітнього процесу у ЗВО.

Ключові слова: кампусна мережа, швидкість пульсації трафіку, значення пульсації, пікова швидкість передачі інформації, постійна швидкість передачі інформації, діапазон зміни затримки пакета, час проходження сигналу.

The relevance of the material presented in the article is caused by the problems of development of e-education in ZVO. In a digital society, the quality of education becomes a fundamental element of a person's professional competitiveness in the global world and a major factor in the country's economic development. Difficulties in achieving the required level of professional competence of a modern specialist arise not only through technical, economic, social, but also psychological and pedagogical factors: significant influence of the Internet on the processes of socialization, self-expression, students' self-development and lack of use of digital technologies in the educational process. The article analyzes the innovative potential of using digital technologies that contribute to improving the quality and efficiency of the educational process in ZVO.

65



Keywords: campus network, traffic pulsation rate, ripple values, peak information transfer rate, constant information transfer rate, packet delay change range, signal transmission time.

Актуальність дослідження. В Україні розвиток електронної освіти і

реалізація її переваг ускладняються через низький ступінь розробленості методологічної та нормативної бази, невизначеність критеріїв оцінювання якості електронних навчальних ресурсів, необхідність розвитку технічної інфраструктури (насамперед доступності Інтернету і комп’ютерів) та впровадження нових організаційно-фінансових механізмів для підтримки освітніх проектів. У вирішенні цих проблем особливого значення набуває інтеграція в освітній процес закладів вищої освіти (ЗВО) електронного освітнього середовища (ЕОС), електронного навчання (е-навчання) і новітніх цифрових технологій, здатних кардинально змінити структуру педагогічної взаємодії, форму і зміст освіти.

Нині багато закладів освіти ламають стереотипи традиційної освіти та намагаються зберегти кращі варіанти традиційної системи, збагатити їх новітніми ідеями і застосувати підходи “навчати вчитися” та “адаптація до всіх умов і змін життя”. Розвиток технологій е-навчання, інтегрованих у традиційну систему освіти на основі змішаної моделі (blended learning), відображається в освітньому процесі ЗВО. Технології е-навчання – це комплекс освітніх технологій, що включає психолого-педагогічні та інформаційно-комунікаційні технології, які дають можливість реалізувати процес е-навчання [3]. Затребуваність нового формату навчання пов’язана із можливістю за його допоиогою забезпечити високий рівень доступності освіти й одночасно підвищити його якість. З одного боку, це надання студентам уніфікованої послугу навчання незалежно від місця і часу (дистанційно), а з іншого - реалізація інтерактивних форм взаємодії студентів і викладача для забезпечення індивідуальної підтримки і супроводження самостійної діяльності студентів. Можливості зниження трудовитрат викладачів у поєднанні з форматом мережевої взаємодії освітніх закладів сприяють вирішенню складних завдань формування індивідуальних освітніх траєкторій протягом усього життя.

У зв’язку з цим впровадження цифрових технологій в освітній процес вищої школи має широку перспективу, яку визначають не тільки технічні, економічні, соціальні, й психолого-педагогічні чинники. Зазначені технології

66



створюють умови для організації навчального процесу, орієнтованого на використання нових методів та організаційних форм:

• індивідуальну і групову роботу з цифровими освітніми ресурсами (в тому числі самоконтроль і відпрацювання навичок);

• систематичну роботу студентів у малих групах і взаємне оцінювання ними роботи один одного;

• навчання у профільних мережевих спільнотах (інтернет-навчання, мережні проекти і т.п.);

• застосування соціальних сервісів для спілкування, спільну роботу над текстами (в широкому сенсі) і ведення спільних архівів;

• підготовку та ведення особистих портфелів навчальних досягнень. За багатьма параметрами системи електронної освіти мають певні

переваги порівняно із традиційними, натомість інші аспекти, навпаки, потребують подальшого розвитку. Розглянемо їх детальніше.

Аналіз наукових досліджень. Предметом багатьох досліджень у сфері е-навчання є питання його ефективності і якості. Як правило, ефективність е-навчання порівнюють з ефективністю очного навчання. Дослідження показують, що в разі якісного проектування системи електронної освіти різниці між цими форматами практично немає. При цьому якість е-навчання більшою мірою залежить від якості навчального матеріалу, формату його подачі і таких суто технічних речей, як канал зв’язку [3]. У той же час е-навчання має ряд очевидних переваг перед очною формою:

• застосування інтелектуальних цифрових інструментів як нових професійних засобів діяльності;

• можливість спільного використання потенціалу розподілених електронних освітніх ресурсів для організації дослідної діяльності студентів;

• реалізація принципу нових цілей і завдань освітньої та професійної практики;

• можливість прямого або опосередкованого управління освітньою діяльністю.

Питання якості у сфері е-навчання вирішують за такими напрямами: • якість навчального контенту та відповідного апаратно-програмного

забезпечення; • наявність необхідних засобів та механізмів оцінювання знань,

процесів і результатів навчальної діяльності;

67



• рівня інформаційно-комунікаційної компетентності студентів і викладачів, їх готовності до застосування цифрових технологій.

Одна з основних проблем сучасної дидактики полягає у виборі оптимального співвідношення найкращих традицій чинної освітньої системи, сучасних педагогічних інновацій та інструментарію цифрових технологій. Цей інструментальний комплекс може включати офісні системи (редактори тексту, графіки, електроні таблиці, презентації) і мережні засоби (інтерактивні бази даних, телефонні конференції, відео − і аудіо конференції, веб-форуми, чати, блоги, інтернет-портали, електронні списки розсилки, “білі дошки”, групи новин, ментальні карти, соціальні мережі). Вибір класу технологій, що підтримують базисні форм е-навчання, ґрунтується на зіставленні можливостей доступних засобів і їх характеристик. Головними чинниками вибору цифрових технологій для цілей навчання зазвичай є доступність технології, її вартість, навички використання технологій учасниками освітнього процесу. Проблему доступності е-навчання частково можна вирішувати завдяки застосуванню цифрових технологій, що значно розширюють можливості отримання освітніх послуг на відстані, у гнучкому режимі стосовно місця і часу. Це змінює методичні підходи до організації е-навчання, розширює його межі та сфери застосування.

При цьому слід мати на увазі, що вибрані технології навчання мають створювати ЕОС, яке істотно впливає на організацію навчального процесу в цілому, змінює специфіку набуття і поширення знань, відкриває безпрецедентні можливості для оновлення змісту навчання та приводить до змін у діяльності і студента, і викладача. Викладач не поширює знання та інформацію, а стає консультантом, партнером і координатором пізнавального процесу, а студент – активним суб’єктом навчального процесу, спрямованого на свідомий розвиток відповідних професійних компетенцій. Структура ЕОС університету визначає його внутрішню організацію, взаємозв’язок і взаємозалежність між його елементами. Склад ЕОС залежить від функцій складових системи та їх місця у технології навчання. Умовно виокремлюють інтелектуальне забезпечення (зміст навчання, систему навчальних впливів, реалізовуваних суб’єктами навчання – викладачами і студентами) і матеріальне забезпечення (навчальні приміщення, засоби навчання, підручники тощо).

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні ефективності застосування цифрових технологій в освітньому процесі для розвитку електронної освіти у ЗВО. 68



Виклад основного матеріалу. Основними проблемами розвитку електронної освіти у ЗВО є недостатня розвиненість інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури установи (каналів зв’язку, корпоративної мережі, серверів, робочих станцій), відповідного програмного забезпечення (баз даних, СУДО, CMS серверних і клієнтських програм, електронних бібліотек, засобів захисту інформації) і необхідного інформаційного забезпечення (навчальних, методичних та інформаційних матеріалів).

Цю суперечність можна вирішити за рахунок впровадження й використання технологій мобільного навчання (m-learning), а також застосуванню технології хмарних обчислень (Cloud Computing). Впровадження технології хмарних обчислень для надання користувачеві зручного мережевого доступу до спільного фонду обчислювальних ресурсів (мереж), серверів, масивів даних, програмних додатків та послуг) є перспективним напрямом розвитку електронної освіти у ЗВО. Завдяки цій технології значний обсяг навчального контенту можна надати засобами дуже дешевого апаратного обладнання. Технологію застосовують для реалізації основних функцій управління навчальним курсом, а також поліпшення різноманітних показників реалізації е-навчання доступності, індивідуалізації, якості освітніх послуг, стандартизації вимог щодо освітніх ресурсів [5].

Цифрові освітні ресурси – це невід’ємна і дуже важлива складова е-навчання, серед яких інноваційними є такі:

• ресурсний дистанційний курс – інформаційні матеріали дисципліни, програма курсу по тижнях, тести до тем та можливість розмістити у курсі виконані завдання;

• дистанційний курс-тренажер, в якому більшість завдань оцінює система, що дає можливість формувати навички заданого рівня;

• МООС – мережний курс, в якому опрацьовуються великі потоки нової, неструктурованої інформації, формують спільноти для практики;

• мікро-уроки – потужний інструмент набуття практичних навичок. На сучасному етапі розвитку цифрових технологій все частіше

виникають потреби, які неможливо задовольнити не тільки за допомогою класичних освітніх технологій, а й технологій е-навчання. Для розвитку освіти необхідно змінити її зміст, методи, інструменти і саме освітнє середовище, що потребує переходу від e-Learning до Smart Education [1, 2].

Smart-education – це об’єднання навчальних закладів і професорсько-викладацького складу для ведення спільної освітньої діяльності в мережі Інтернет на базі загальних стандартів, угод і технологій. Можна сказати, що

69



Smart-education – це гнучке навчання в інтерактивному освітньому середовищі за допомогою контенту з усього світу, що перебуває у вільному доступі. Ключ до розуміння Smart-education – широка доступність знань. Передумовами впровадження Smart-технологій є такі чинники:

• створення інформаційно-програмних засобів WEB2.0 і WEB3.0 [1]; • розвиток та застосування технології хмарних обчислень [5]; • розроблення систем управління через створення освітніх ресурсів

(LMS), зокрема Moodle; • поширеність мережі Інтернет. Основою формування smart-філософії став розвиток технологій Web 2.0,

таких як Facebook, YouTube, Twitter і блогів, які дають змогу людям створювати власний Інтернет-контент. Користувачі одержали відкритий і необмежений доступ до актуальної інформації та нових знань. Використання web-сервісів у процесі навчання, по-перше, допомагає підвищити рівень комунікативної компетентності самих студентів під час навчання у ЗВО, по-друге, допомагає удосконалювати пізнавальну і самоосвітню діяльність.

Реалізація специфічних можливостей, що їх надають цифрові технології для освіти, передбачає перехід дидактичної системи е-навчання на вищий рівень складності, використання нових організаційних форм та методів. У зв’язку нагальною потребою сьогодення є пошук найефективніших освітніх технологій. Розглянемо далі найперспективніші освітні технології:

1) гейміфікація навчального процесу з використанням ігрових технологій – під час участі у грі учні навчаються техніці прийняття рішень, усвідомлюють необхідність теоретичної підготовки, знайомляться з труднощами, які можуть виникнути в реальному житті, краще засвоюють предмет, розвивають навички комунікації. Це забезпечує поетапне занурення в навчальний процес, можливість одержання зворотного зв’язку, коригування поведінки студентів;

2) мультимедійні та інтерактивні технології моделювання процесів і явищ, проведення експериментів (застосування тренажерів, віртуальних лабораторій, віртуальної реальності та ін.);

3) Соціальні медіа для спільного формування колективних знань (застосування блогів, соціальних мереж, проектів, соціальних пошукових систем, мережевих ігор, віртуальних світів та ін.).

Наголосимо, (що види і цілі засвоєння навчальної інформації потрібно поєднувати з адекватними педагогічними технологіями і методами. Правильне і доцільне їх використання передбачає розроблення теоретичного базису е-70



навчання – електронної дидактики [4], яка є запорукою якості та ефективності освітнього процес у ЗВО. У професійному середовищі термін “електронна дидактика” трактується як галузь сучасної дидактики, в якій досліджують закони, закономірності, принципи і засоби електронного навчання, застосовувані для дистанційного набуття компетенцій [6]. Головними питаннями електронної дидактики є такі: вибір технологій і засобів навчання, вирішення проблеми моделювання навчальної комунікації, створення освітнього середовища як сукупності умов, що дають змогу не тільки формувати знання, вміння і навички майбутнього фахівця, а й сприяють розвитку його особистості.

Висновки. На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства завдання ЗВО полягає в навчанні майбутніх фахівців відповідно до вимог часу та ринку праці. Застосування цифрових технологій в освітньому процесі ЗВО дає можливість навчати студентів на рівні найбільш прогресивних ідей, що, в свою чергу, допоможе майбутнім фахівцям оволодівати способами безперервного здобуття знань, навчатися самостійно за власною потребою, формувати навички самостійного типу мислення.


1. Агранович Б.Л., Базовые принципы системы SMART-образования [Електронний ресурс] / Б. Л. Агранович, Е. И. Якушкина, А. А. Новикова. – Режим доступу: http://portal.tpu.ru/departments/otdel/oit_ic/nauka/smart_edu_base.pdf.

2. Днепровская Н.В., Понятийные основы концепции смарт-образования / Н. В. Днепровская, Е. А. Янковская, Шевцова И.В. // Открытое образование. 2015. − № 6. − С. 43−51.

3. Каменева Т.Н. Интенсификация учебного процесса на базе применения электронных технологий / Т. Н. Каменева // Фізико-математична освіта: науковий журнал. – 2017. – Вип. 4 (14). – С. 186−191. – Режим доступу: http://fmo-journal.fizmatsspu.sumy.ua/journals/2017-v4-14/2017_4-14-Kameneva_Scientific_journal_FMO.pdf.

4. Каменева Т.Н. Электронная дидактика как фактор инноваций в образовательных процессах / Т. Н. Каменева // ΛΌГOΣ. Мистецтво наукової думки : наук журнал / За заг. ред. М. А. Голденблат. Вінниця : ГО “Європейська наукова платформа”, 2019. − № 3, − C. 80−83. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://paper.researchbib.com/view/paper/207268.

71

http://fmo-journal.fizmatsspu.sumy.ua/journals/2017-v4-14/2017_4-14-Kameneva_Scientific_journal_FMO.pdf

http://fmo-journal.fizmatsspu.sumy.ua/journals/2017-v4-14/2017_4-14-Kameneva_Scientific_journal_FMO.pdf

http://paper.researchbib.com/view/paper/207268



5. Шишкіна М. Перспективні технології розвитку систем електронного навчання [Електронний ресурс] / М. Шишкіна // Інформаційні технології в освіті. – 2011. – Вип. 10. – С. 132-139. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/itvo_2011_10_20.

6. Чошанов М. А. E-дидактика: новый взгляд на теорию обучения в эпоху цифровых технологий / М. А. Чошанов // Образовательные технологии и общество. − 2013. − № 3. − Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/e-didaktika-novyy-vzglyad-na-teoriyu-obucheniya-v-epohu-tsifrovyh-tehnologiy.

72

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A8%D0%B8%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D0%9C$

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9673466

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=itvo_2011_10_20



Карпович К.В., науковий співробітник науково-дослідного відділу комунікаційно-контентної безпеки та воєнно-країнознавчого аналізу лінгвістичного науково-дослідного управління науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ФУНКЦІЇ КОМАНДУВАННЯ ТА НАЧАЛЬНИКІВ ФАКУЛЬТЕТІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ

ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ КУРСАНТІВ The subject matter of research is the organizational activity of the higher

command and the chiefs of faculties of a higher military educational institution on governing the remote education of cadets.

The aim of research: the studying of the organizational functions of the command and the chiefs of faculties of a higher military educational institution in the context of managing the remote governing of education of future officers.

The methods of research: theoretical analyses, synthesis, comparison, generalization, modelling and forecasting.

The conclusion: the research presents the analyses of three organizational functions of the higher command as the subject of governing the remote education at a higher military educational institution (the system-creative, the administrative-self-organizing and the system-organizing), as well as the two appropriate functions of the chief of faculty – the faculty organizing and the educational organizing, particularly it defines the content and the peculiarities of performing of these functions.

The sphere of implementing the results of this research: the definition of certain duties by the representatives of the higher command and the chiefs of faculties of a higher military educational institution as the subjects of governing the remote education of cadets and the establishment of appropriate management technologies.

Key words: functions, higher command, chief of faculty, remote education, cadets, organization.

73



Потреба в реформуванні вищої військової школи зумовлена зростанням насамперед обсягу навчальної інформації використанням новітніх інформаційних і комп’ютерних технологій, внаслідок чого потрібно шукати можливості удосконалення організації аудиторної та самостійної роботи курсантів, зокрема шляхом застосування дистанційного навчання. Саме цей вид навчальної діяльності майбутніх офіцерів створює оптимальні умови підготовки, якщо на рівні вищого військового навчального закладу (ВВНЗ) окремих факультетів його належно організовано. Водночас у ВВНЗ недостатньо розроблено концептуальні і теоретико-методологічні засади управління дистанційним навчанням, у тому числі в організаційній площині. Вирішення цієї проблеми дасть змогу досягти нового рівня підготовки курсантів. Для цього потрібно, зокрема, вивчити організаційні функції суб’єктів управління дистанційним навчанням у ВВНЗ на рівні закладу й окремих факультетів. Отже, предметом дослідження є організаційна діяльність командування та начальників факультетів вищого військового навчального закладу щодо управління дистанційним навчанням курсантів.

Дослідження характеристик і властивостей організаційної складової управління дистанційним навчанням майбутніх офіцерів ґрунтується на вивченні відповідного досвіду у цивільних закладах вищої освіти та розробках теоретико-методологічних основ організації дистанційного навчання у вищій школі [1−7].

Важливими для нашого дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних учених, які стосуються організаційних функцій управління, зокрема у галузі освіти. Про цей аспект управлінської діяльності йдеться у класиків теорії управління М. Мескона [8] та А. Файоля [9], у праці українського ученого Є. Хрикова [10] тощо.

Проте, на наш погляд, науковці не враховують специфіки організації навчальної діяльності саме у військових закладах освіти, тим більше не розкривають аспект управління дистанційним навчанням.

Метою дослідження є вивчення організаційних функцій командування та начальників факультетів ВВНЗ в контексті управління дистанційним навчанням майбутніх офіцерів, а також визначення їх переліку і змісту.

Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, моделювання та прогнозування.

Результати дослідження. Організаційна діяльність вищого органу управління у ВВНЗ визначається його можливістю створити систему адміністративної роботи з управління дистанційним навчанням, визначити 74



напрям, зміст і цілі дистанційного навчального процесу, відповідно першою функцією є системно-твірна. Зважаючи на те, що система управління дистанційним навчанням має відповідати загальній системі управління навчальним процесом, реалізація системно-твірної функції полягає у визначенні обов’язків кожного суб’єкта і встановленні правил взаємодії між ними.

Цього досягають через опрацювання вхідних та ухвалення внутрішніх базових документів стосовно функціонування дистанційного навчання у ВВНЗ, зокрема Положення про організацію навчального процесу, у якому міститься окремий розділ, присвячений дистанційному навчанню, або безпосередньо Положення про дистанційне навчання у певному ВВНЗ.

Іншою організаційною функцією ректорату є адміністративно-самоорганізаційна. Це означає, що представники командування працюють не ситуативно, а відповідно до поточних результатів роботи системи і календарного планування діяльності протягом навчального року або семестру. Самоорганізацію командування ВВНЗ як суб’єкта управління дистанційним навчанням слід коригувати за результатами систематичного моніторингу якості його роботи на факультетах і кафедрах. Предметом моніторингу можуть бути зміст навчальних завдань дистанційних навчальних курсів, навчально-методичне забезпечення, організаційні умови, наявність у курсантів достатньої кількості часу на опанування змісту навчальної дисципліни з урахуванням їх службової зайнятості тощо.

Заходи, які визначатиме для себе командування протягом року, мають стосуватися розроблення дистанційних курсів, їх сертифікації та затвердження (серпень), реєстрації учасників дистанційного навчання (на початку кожного семестру), проведення нарад з керівниками факультетів (інститутів) і кафедр про стан функціонування дистанційного навчання (за окремим графіком кілька разів на семестр), проведення з викладачами занять з обміну досвідом проектування дистанційних курсів, а також їх використання (наприклад, раз на місяць), узагальнення якості роботи системи управління дистанційним навчанням (наприкінці кожного семестру).

Важливим аспектом реалізації адміністративно-самоорганізаційної функції є розподіл управлінських повноважень та обов’язків всередині командування, зокрема питань, що передбачають прийняття індивідуального чи колективного рішення, розподілену посадових обов’язків між суб’єктами командування вищих військових навчальних закладів – начальником,

75



заступником з навчальної роботи, працівниками навчального (навчально-методичного) відділу тощо.

Третьою організаційною функцією командування є системно-організаційна, що полягає в забезпеченні стабільного функціонування всієї системи управління дистанційним навчанням, а в діяльності командування – у визначенні обов’язків суб’єктів управління, змісту і термінів виконання ними окремих заходів, а також створенні інфраструктурних умов діяльності факультетів і кафедр, виконання індивідуальної роботи з курсантами дистанційно. Перший напрям реалізується через видання керівних документів, колегіальні рішення, а другий – через розвиток матеріальної бази, забезпечення гнучкої роботи всіх підрозділів ВВНЗ, що опікуються функціонуванням системи дистанційного навчання у ВВНЗ тощо.

Начальник факультету виконує такі організаційні функції з управління дистанційним навчанням:

факультетсько-організаційну: 1) складає календарний графік роботи факультету на навчальний

семестр з указанням термінів підготовки навчальних та робочих програм дистанційних курсів, розроблення відповідного навчального і методичного забезпечення, його переведення в електронний формат;

2) розподіляє обов’язки між науково-педагогічними працівниками факультету щодо забезпечення функціонування системи дистанційного навчання в межах факультету;

3) визначає зміст діяльності кожного викладача факультету з проектування та організації дистанційного навчання курсантів (у ВВНЗ доцільно застосовувати методику, яка дає змогу переводити обсяг витрат викладача як суб’єкта дистанційного навчання в аудиторне навантаження, збалансовуючи розподіл зайнятості викладачів);

навчально-організаційну: – доводить до курсантів інформацію про навчальні й методичні

матеріали дистанційного навчання, у тому числі їх зміст, структуру, розміщення а також порядок реєстрації курсантів на сайті дистанційного навчання;

– забезпечує зворотний зв’язок із курсантами у процесі виконання завдань дистанційного навчання, в тому числі складає графіки консультацій на факультеті з різними викладачами, створює можливості для консультування через Інтернет-сайти, стосовно виконання великих за обсягом завдань у межах дистанційних курсів (індивідуальних завдань, підготовки 76



презентацій і доповідей на аудиторні заняття, написання рефератів та курсових робіт);

– з’ясовує, узагальнює та усуває причини недостатньо якісного виконання завдань курсантами, а також оперативно вносить зміни у зміст завдань та вимог до їх виконання (для поліпшення, спрощення або пояснення завданнь).

Висновки та область застосування результатів дослідження. Таким чином, у нашому досліджені проаналізовано три організаційні функції командування як суб’єкта управління дистанційним навчанням у ВВНЗ (системно-твірна, адміністративно-самоорганізаційна та системно-організаційна), а також дві відповідні функції начальника факультету – факультетсько-організаційну та навчально-організаційну, зокрема визначено зміст та особливості їх виконання. Отримані результати дослідження дають змогу у подальшій роботі визначити посадові обов’язки представників командування й начальників факультетів ВВНЗ як суб’єктів управління дистанційним навчанням курсантів та побудувати відповідні управлінські технології.


1. Технологія створення дистанційного курсу: навч. посіб. / [В. Ю. Биков, В. Ф. Кухаренко, Н. Г. Сиротенко ] ; За заг. ред. В. Ю. Бикова та В. Ф. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

2. Андреев А. А., Солдаткин В. И. Дистанционное обучение: сущность, технология, организация / А. А. Андреев, В. И. Солдаткин – М.: МЭСИ, 2012. – 196 с.

3. Вишнівський В. В. Організація дистанційного навчання. Створення електронних навчальних курсів та електронних тестів : навч. посіб. / В. В. Вишнівський. – К.: ДУТ, 2014. – 140 с.

4. Тверезовська Н. Т. Технологічні підходи до розробки педагогічного наповнення курсів дистанційного навчання / Н. Т. Тверезовська // Вісник Національного університету оборони України. – 2014. – № 4 (41). – С. 111–116.

5. Осадча К. П. Технології дистанційного навчання. Робота з Moodle 2.4. : навч. посіб. / К. П. Осадча, В. В. Осадчий. – Мелітополь: МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2014. – 396 с.

6. Методичні вказівки до розробки дистанційних курсів в системі MOODLE / Харк. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова; уклад.: О. М. Анісімов, Б. П. Бочаров, М. Ю. Воєводіна. – Харків: ХНУМГ, 2014. – 61 с.

77



7. Організація та використання технологій дистанційного навчання у Збройних Силах України : навч.-метод. посіб. / [С. Ю. Гогонянц, Р. А. Миколайчук, А. О. Кучерявий та ін.] ; за заг. ред. С. М. Салкуцана. – К. : НУОУ, 2017. – 124 с.

8. Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури – М. : Дело, 1992. – 702 с.

9. Fayol H. Administration industrielle et générale / Paris. — Dunod et Pinat, 1917. – 174 p.

10. Хриков Є. М. Управління навчальним закладом : навч. посіб. / Є. М. Хриков. – К.: Знання, 2006. – 365 с.

78



Кожевніков І.Г., заступник директора ННЦ інноваційних освітніх технологій та регіонального навчання Університету державної фіскальної служби України

ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

ДЛЯ КУРСАНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

У доповіді розглянуто питання підготовки курсантів в Університеті

ДФС України, наведено приклади систем дистанційного навчання, визначено практичні переваги і недоліки їх використання.

Ключові слова: технології дистанційного навчання, дистанційне навчання.

The report deals with the preparation of cadets at the State Fiscal Service of Ukraine, gives examples of distance learning systems, identifies the practical advantages and disadvantages of their use.

Keywords: the technology of distance learning, distance learning. Сучасні вимоги нероздільно пов’язані із застосуванням інформаційних

технологій в освітньому процесі, зокрема дистанційного навчання в ході підготовки здобувачів вищої освіти.

На жаль, “чиста” дистанційну форму навчання недостатньо активно використовують в освітньому просторі України, перевагу надають змішаному навчанню – поєднанню стаціонарної та дистанційної форм, що прийнятно для курсантів.

Змішане навчання поєднує онлайн-курс (30−70%) із аудиторними заняттями [1]. За результатами досліджень 612 дистанційних курсів [2] було визначено чотири підтипи курсів змішаного навчання: приблизно 50% курсів виявляли неактивне використання LMS або незрілу стадію змішаного впровадження навчання, інші підтипи – зв’язок або взаємодію (24,3%), доставку або обговорення (18,0%), а також загальний доступ або подання (7,2%).

Таким чином, частка ефективного застосування змішаного навчання не перевищує 30%. Фактичний показник застосування електронних форм навчання в УДФСУ загалом нижчий за наведене значення, однак для окремих дисциплін вкладається у наведене співвідношення. Щоб підвищити частоту

79



використання систем дистанційного навчання, вважаємо за необхідне вивести індивідуальну роботу здобувачів освіти із проведенням консультацій у вигляді форуму чи веб-конференції у дистанційну форму, що дасть змогу чітко її оцінювати, не зробить самостійну роботу формальністю та буде рекламою для подальшого застосування дистанційного навчання.

Серед великого вибору технічних рішень для підтримки дистанційного навчання LMS Moodle залишається де-факто стандартом (рис. 1). Насамперед це зумовлено безоплатним поширенням і модульністю системи. Однак зауважимо, що у Північній Америці Moodle використовують нарівні з LMS Blackboard та LMS Canvas, які є пропрієтарними системами [3].

Рис.1. Статистика використання LMS у світі у 2018 р.

Усі вказані LMS підтримують необхідний набір функцій для ефективного використання в освітньому процесі.

Нижче наведено порівняльну таблицю функцій LMS, пов’язаних із роботою дистанційних курсів (табл. 1).

Таблиця 1 Порівняння наявності функцій у різних LMS

Функції Moodle Blackboard Canvas Налаштування доступу до курсу для асистентів, колег та персоналу + + +

Користувацьке налаштування курсів + + + Інструменти зв’язку (електронна пошта, повідомлення або дошка для обговорень) + + +

Формування груп та спільної роботи + − +

80



Можливість надавати файли для спільного користування всім студентам курсу + − −

Е-портфоліо + + + Збирання інформації у веб-формі (класифікованої чи некласифікованої) + + +

Журнал оцінок + + + Завдяки постійному розвитку та розробленню нових версій у LMS

Moodle з'являються нові функції. Так, починаючи з версії 3.1, реалізовано модуль компетентностей, що відповідає поточним стандартам освіти. Ресурси та діяльність електронних курсів будуть чітко пов’язані з відповідними компетентностями та їх наборами. Це дасть змогу відстежувати прогрес в опануванні компетентностей, а з іншого боку – усвідомлювати роль кожного із компонентів курсу в загальній картині освітнього процесу.

Університет ДФС України використовує саме LMS Moodle. Система працює на власних потужностях, до неї є постійний доступ ззовні, а також триває її вдосконалення. Крім того, налаштовано роботу сервісу веб-конференцій BigBluButton.

Курсанти УДФСУ використовують в освітньому процесі дистанційні курси як засіб індивідуальної підготовки та проведення поточного контролю. Для забезпечення режиму секретності зарахування на дистанційні курси відбувається централізовано, користувачі з правами “викладача” обмежені у цій опції.

Щоб забезпечити відповідність дистанційного курсу робочій програмі дисципліни, викладачі – автори курсів проводять їх сертифікацію за допомогою експертизи, яка передбачає оцінювання курсу експертами з трьох позицій: структурно-функціональної, змістової і методичної.

Для проведення поточного контролю для курсантів використовують тести з усіх дисциплін. Оцінка, отримана за складання тестів, є складовою загальної оцінки з дисципліни. Тестування проводять за окремим розкладом.

Впровадження такої організації дало змогу: − забезпечити постійний доступ курсантів до навчальних матеріалів; − проводити об’єктивний проміжний контроль; − забезпечити дієвий зв’язок між викладачами та здобувачами вищої освіти. Серед проблем, які потребують вирішення, слід виокремити такі: − неналежне технічне оснащення робочих місць викладачів та

аудиторій; − невнормованість порядку врахування часу роботи викладачів у

дистанційній формі;

81



− необхідність розроблення нормативної складової процесу дистанційного навчання.

Результати проведення комп’ютерного тестування за допомогою CMS Moodle сприяли підвищенню кількості допусків до іспиту. Однак залишається відкритим питання ефективності впровадження змішаного навчання через недостатність інформаційної бази з питань рівня підвищення інтересу до навчання, мотивації студентів, зростання ефективності застосування змішаного навчання.


1. The Definition Of Blended Learning. January, 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.teachthought.com/blended-learning-2/thedefinition-of-blended-learning/.

2. Clustering blended learning courses by online behavior data: A case study in a Korean higher education institute, 2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S109675161530004X

3. LMS global stats – you’re probably half right, 2018 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.elearningworld.org/lms-global-stats-youre-probably-half-right/

82

http://www.teachthought.com/blended-learning-2/thedefinition-of-blended-learning/

http://www.teachthought.com/blended-learning-2/thedefinition-of-blended-learning/



Козак Н.Д., доктор медичних наук, доцент, начальник факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації Української військово-медичної академії; Рудинський О.В., кандидат медичних наук, заступник начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації Української військово-медичної академії з навчальної та наукової роботи – начальник навчальної частини

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Предметом дослідження є стан та перспективи впровадження

технологій дистанційного навчання в освітній процес Української військово-медичної академії, проблемні питання і можливі шляхи їх вирішення. Наголошено на необхідність впровадження моделі змішаного навчання як найбільш перспективної.

Ключові слова: технології дистанційного навчання, дистанційне навчання, змішане навчання, Українська військово-медична академія.

he subject of the research is the state and prospects of the introduction of distance learning technologies in the educational process of the Ukrainian Military Medical Academy, problematic issues and possible ways of their solution. The need to introduce the blended learning model as the most promising one was emphasized.

Keywords: the technology of distance learning, distance learning, blended learning, Ukrainian Military Medical Academy.

Актуальність. Указом Президента України “Про рішення Ради

національної безпеки і оборони України від 20.05.2016 року “Про Стратегічний оборонний бюлетень України” від 06.06.2016 № 240/2016 [1] визначено напрями реалізації воєнної політики України до кінця 2020 року. Запровадження дистанційної форми навчання та підвищення кваліфікації військових фахівців у вищих військових навчальних закладах (військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів) за дистанційною формою навчання визначено як результативний (індикативний) показник завдання 5.2.9. з реалізації положення Концепції дистанційного навчання у Збройних

83



Силах України. Враховуючи, що Стратегічний оборонний бюлетень (СОБ) є дорожньою картою оборонної реформи, де визначено шляхи її впровадження на засадах і принципах, якими керуються держави – члени НАТО, безумовне виконання завдань, визначених у СОБ, є викликом не тільки для Збройних Сил України, а й для держави в цілому.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні в Україні та її Збройних Силах розроблено та впроваджено правові документи, пов’язані з дистанційним навчанням [2]:

1. Закон України “Про вищу освіту” від 01.07.2014 № 1556-VII (зі змінами), де у статті 49 дистанційну форму навчання заявлено як рівноправну з традиційними: очною (денною, вечірньою) і заочною.

2. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Положення про дистанційне навчання” від 25.04.2013 № 466 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.04.2013 за № 703/23235).

3. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Вимог до вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, наукових, освітньо-наукових установ, що надають освітні послуги за дистанційною формою навчання з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців за акредитованими напрямами і спеціальностями” від 30.10.2013 № 1518 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1857/24389).

4. Наказ Міністерства оборони України “Про затвердження Концепції дистанційного навчання у Збройних Силах України” від 21.12.2015 № 744.

5. План реалізації Концепції дистанційного навчання у Збройних Силах України (затверджена першим заступником Міністра оборони України 01.04.2016).

6. Інструкція з порядку реєстрації користувачів в Центральному репозиторії ресурсів системи дистанційного навчання Збройних Сил України (затверджений першим заступником Міністра оборони України 15.03.2017).

У частині, що стосується медичної галузі держави, Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я” від 28.03.2018 № 302 [3] визначено, що результати безперервного професійного розвитку обов’язково враховуються під час атестації для присвоєння або підтвердження кваліфікаційної категорії або кваліфікації лікаря. Безперервний професійний розвиток передбачає участь у процесі формальної, неформальної та інформальної освіти у сфері охорони здоров’я. Механізми безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я та порядок 84

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2018-%D0%BF

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19/print#n27



проведення атестації лікарів визначені наказом Міністерства охорони здоров’я України “Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів” від 22.02.2019 № 446 [4] та іншими керівними документами. Згідно з наказом для лікарів запроваджують особисте освітнє портфоліо за результатами безперервного професійного розвитку. Лікар щороку записує в освітнє портфоліо інформацію про пройдені навчальні курси відповідно до визначених критеріїв нарахування балів безперервного професійного розвитку, що будуть нараховуватися не лише за формальну освіту (курси тематичного удосконалення тощо), а й за неформальну (навчання за освітніми програмами без присудження освітніх кваліфікацій) та інформальну освіту (самоосвіту, дистанційне навчання тощо).

Таким чином, відповідно до індивідуальної потреби лікар сам обиратиме цікаві та зручні для нього теми і формати навчання. Можна обирати заходи в Україні та за її межами, навчатися дистанційно та стаціонарно, у державному чи приватному освітніх закладах. Саме тому запровадження дистанційного навчання (технологій дистанційного навчання) вкрай важливе для подальшої конкурентоспроможності Української військово-медичної академії (далі – Академія) на медичному освітньому ринку держави. Керівництво Академії це розуміє і докладає зусиль щодо впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес.

З метою впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес Академії підготовлено наказ начальника Української військово-медичної академії “Про впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес Української військово-медичної академії” від 16.05.2018 року № 150 У наказі поставлено завдання начальникам кафедр Академії забезпечувати створення експериментальних дистанційних навчальних курсів за напрямами роботи кафедр протягом навчального року. Також створено методичну комісію Академії з експертизи веб-ресурсів дистанційних навчальних курсів.

Станом на сьогодні на кафедрах Академії триває формування елементів навчальних курсів (програм), а саме:

підготовка банку презентацій, відеолекцій, навчальних відеофільмів (за окремими темами, зокрема на кафедрі військової хірургії підготовлено відеофільми про виконання оперативних втручань на тваринах (свинях) при вогнепальних пораненнях);

підготовка Е-бібліотеки (підручників, опорних конспектів лекцій, навчальних схем, допоміжних матеріалів тощо в електронному вигляді);

85

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19/print#n27



напрацювання тестів для вхідного та підсумкового контролю; складанням тесту (іспиту) у системі ELEX у створеному комп’ютерному

класі слухачами факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації навчання на передатестаційних циклах.

Так, на кафедрі військової хірургії підготовлено матеріали експериментального навчального циклу з тематичного удосконалення на тему “FAST-протокол” за змішаною (очно-заочною) формою навчання. За цим циклом у 2019 році навчалися 10 осіб, які були цілком задоволені організацією навчального процесу, тому позитивний досвід буде поширений на інші кафедри Академії.

Професія лікаря – це безперервний, самовідданий процес постійного розвитку та вдосконалення, адже підвищення рівня знань і відточування практичних навичок становлять основу професійної діяльності лікаря будь-якої спеціальності [5]. Без засвоєння практичних навичок у медичній практиці будь-яке навчання буде неповним, якість навчання не відповідатиме прийнятим державним стандартам. На нашу думку, основними проблемами (недоліками), які необхідно враховувати під час впровадження дистанційного навчання в освітньому процесі, є такі:

складність набуття практичних навичок через заняття виключно теорією, хоча більшість дисциплін потребують розвитку практичних навичок, “роботи біля ліжка хворого”;

необхідність наявності у тих, хто навчається, сильної особистісної мотивації, вміння навчатися самостійно, без постійної підтримки та підштовхування з боку викладача (несформованість навичок (компетентності) щодо самоосвіти у частини потенційних слухачів);

неможливість роботи з документами обмеженого доступу; відсутність можливості у багатьох потенційних слухачів забезпечити

себе достатнім технічним обладнанням – мати комп’ютер і постійний вихід в Інтернет;

потреба ідентифікації слухачів, що підлягають реєстрації для проходження навчальних курсів.

Більшість згаданих проблем можна вирішити в разі запровадження змішаної форми навчання. Таким чином, найбільш раціональною та пріоритетною для подальшого розвитку в Академії є змішана форма навчання за ротаційною моделлю, коли відбувається чергування самостійного онлайн – навчання в індивідуальному режимі і традиційного очного навчання в навчальних класах, “роботу біля ліжка хворого”, що дає можливість готувати 86



конкурентоспроможних фахівців та якнайповніше реалізовувати організаційні засади безперервного процесу навчання і вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття ними вищої освіти у сфері охорони здоров’я та післядипломної освіти.

До основних проблемних питань впровадження технологій дистанційного навчання в Академії належать:

1. Відсутність методичних засад застосування дистанційних технологій відповідно до існуючих в Академії напрямів підготовки та спеціалізацій.

2. Відсутність офіційно затверджених навчально-методичних матеріалів і норм часу на розроблення електронних навчальних видань (курсів дистанційного навчання) тощо.

3. Недостатність фінансування для розроблення дистанційних технологій, оновлення комп’ютерної техніки і матеріальної бази, забезпечення доступу до Інтернет мережі викладачів (в Академії підготовки здійснюють на 27 навчальних базах кафедр, проте більшість орендованих приміщень не мають доступу до Інтеренет мережі).

4. Недостатня кваліфікація викладачів, необхідність освоєння інформаційних технологій непідготовленими викладачами. Так запровадження технологій дистанційного навчання висуває певні вимогами до “віртуального” викладача, який, крім знань предмета повинен вміти користуватися засобами інформаційних і комунікаційних технологій.

5. Проблема підготовки й перепідготовки (психологічна непідготовленість науково-педагогічних працівників, інертність до нововведень, низький мотиваційний рівень до розроблення дистанційних курсів та роботи за дистанційними технологіями).

Пропонуємо такі можливі шляхи вирішення зазначених проблем [6]: 1. Відповідно до наказу Міністерства оборони України “Про

затвердження Типових нормативів для розроблення штатів (штатних розписів) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та військових ліцеїв” від 23.02.2018 № 82 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2018 за № 340/31792) і типових нормативів штатних посад ввести в установленому порядку до штату Академії групу організації та супроводження дистанційного навчання.

Надалі начальник групи організації та супроводження дистанційного навчання постійно має супроводжувати функціонування програмного забезпечення дистанційного навчання Академії, розміщувати навчально-методичні матеріали (дистанційні навчальні курси) на платформі

87



дистанційного навчання Збройних Сил України, надавати консультативну допомогу науково-педагогічним працівникам (науковим працівникам) Академії з питань розроблення курсів та використання технологій дистанційного навчання в освітньому процесі тощо.

2. Продовжувати фахову підготовку науково-педагогічних працівників Академії з питань організації та використання технологій дистанційного навчання у Збройних Силах України на базі Наукового центру дистанційного навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

3. Поліпшувати системотехнічне забезпечення Академії (розширити Інтернет мережі, розгорнути локальну систему дистанційного навчання на базі платформи для навчання MOODLE тощо).

4. Опрацювати механізм заохочення викладачів, у т.ч. матеріального (з урахуванням рейтингу викладачів, в якому враховано їх роботу зі створення курсів дистанційного навчання).

Висновки.1. Запроваджуються Технології дистанційного навчання в освітньому процесі Академії відповідно до вимог керівних документів.

2. Оптимальною для подальшого розвитку є змішана форма навчання за ротаційною моделлю.

3. В Академії існують проблеми зі створенням умов для розвитку дистанційної форми навчання (організаційні, фінансові, технічні, проблеми підготовки й перепідготовки викладачів тощо), що потребуватимуть вирішення у найближчій перспективі.

Список використаних джерел 1. Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і

оборони України “Про Стратегічний оборонний бюлетень України” від 06.06.2016 № 240/2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.president.gov.ua/documents/2402016-20137.

2. Керівні документи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.adl.nuou.org.ua/kerivni-dokumenti/

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я” від 28.03.2018 № 302 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-polozhen.

4. Наказ МОЗ України “Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів” від 22.02.2019 № 446 [Електронний ресурс]. – Режим

88

https://www.president.gov.ua/documents/2402016-20137

http://adl.nuou.org.ua/kerivni-dokumenti/


https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-polozhen



доступу: https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv

5. Дистанційне навчання в режимі on-line: нові можливості для професійного розвитку, нові перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://www.umj.com.ua/article/13283/distancijne-navchannya-v-rezhimi-on-line-novi-mozhlivosti-dlya-profesijnogo-rozvitku-novi-perspektivi

6. Козак Н. Д. Проблеми впровадження дистанційного навчання в освітньому процесі Української військово-медичної академії та можливі шляхи їх вирішення: матеріали І міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 16 листопада 2018 р.). – Київ, 2018. – С. 89–92.

89

https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv

https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv



Корольов С.С., кандидат історичних наук, доцент, ТВО заступника начальника кафедри загальновійськових дисциплін Військово-юридичного інституту НЮУ імені Ярослава Мудрого

ДО ПИТАННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ І ДОСТУПНОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

В доповіді окреслено коло проблемних питань щодо підвищення якості і доступності дистанційного навчання у вищих військових навчальних закладах України та запропоновано заходи для їх вирішення, що дадуть змогу підвищити якість і рівень доступності вищої освіти для широкого кола населення, зокрема учасників бойових дій, інтегрувати національну систему освіти в наукову, виробничу, соціальну, суспільну та культурну інформаційну інфраструктуру світового співтовариства.

The report outlines a range of issues related to improving the quality and accessibility of distance learning at higher military educational establishments of Ukraine and proposes measures to solve them, which will help to improve the quality and accessibility of higher education for a wide range of people, including combatants, to integrate the national education system. into the scientific, industrial, social, social and cultural information infrastructure of the world community.

Серед важливих проблемних питань дистанційної форми освіти у

вищих військових навчальних закладах України виокремимо недостатній безпосередній контакт між персональним викладачем та дистанційним слухачем. Цю проблему спричинено великою професійною завантаженістю викладачів вищих військових навчальних закладів, зокрема цивільних викладачів.

У той же час слухачі закордонних дистанційних курсів можуть отримувати відповіді на свої електронні листи вже через кілька годин, оскільки викладачів в країнах зі значним досвідом впровадження дистанційної освіти набагато більше, ніж студентів.

Разом з тим на сьогодні в Україні значна кількість осіб прагнуть здобути саме дистанційну освіту, але досвідчених викладачів, обізнаних із новітніми технологіями дистанційного спілкування, не вистачає.

90



У цьому контексті доцільно окреслити питання, які потребують дієвого вирішення у найближчому майбутньому:

− відсутність особистого спілкування між викладачем та слухачем; − брак систематичного спілкування з колегами-слухачами для обміну

досвідом, наявності сильної особистої мотивації, вміння навчатися самостійно, без постійної підтримки з боку викладача;

− відсутність можливості негайного практичного застосування здобутих знань із подальшим обговоренням проблемних питань з викладачем;

− неможливість роз’яснення ситуації на конкретних прикладах; − складність для слухачів із забезпеченням достатнім технічним

обладнанням у вигляді комп’ютера та постійного виходу в Інтернет, відсутність або дорожнеча прикладних комп’ютерних програм;

− необхідність спеціалізованої підтримки та адміністрування Web-сайтів та інформаційних ресурсів, дистанційного навчання;

− потреба у великих інвестиціях на початковому етапі організації роботи системи дистанційного навчання.

Також не оминаємо увагою так звану психологічну і “комп’ютерну” непідготовленість викладачів. Це пов’язано насамперед із застосуванням традиційних методик навчання, що передбачають не віртуальне, а безпосереднє спілкування зі студентом (слухачем). При цьому на сьогодні у системі вищої освіти України немає чітких технологічних можливостей аутентифікації слухачів, тому низку тестів і завдань для самоконтролю вони виконують дистанційно, а підсумкові іспити складають очно.

Також зазначимо, що для належної організації дистанційного навчання потрібно мати достатньо сильну мотивацію й самоорганізацію, адже сутність такої форми здобуття знань насамперед полягає у самостійній освіті. Якщо для деяких осіб такий чинник є переважним моментом, то для інших – недоліком. При цьому на сьогодні немає жодної спеціальності, за якою в повному обсязі розроблено дистанційне навчання, є лише окремі предмети й курси, після закінчення яких слухач отримує свідоцтво державного зразка про підвищення кваліфікаційного рівня.

Серед них можна виокремити курси зі створення тестів, курс з технічного перекладу, курс комп’ютерної грамотності основ дистанційного навчання та курс програмного забезпечення дистанційного навчання.

Для підвищення якості і доступності дистанційного навчання у вищих військових навчальних закладах України пропонуємо такі заходи:

91



− зміну загальної структури дистанційного навчання для досягнення більшої ефективності;

− запровадження загальної електронної версії бально-рейтингової системи; − подальше застосування практичних відео посібників під час

проведення теоретичного курсу; − розроблення додаткових курсів для компенсування пробілів у знаннях; − посилення захисту комп’ютерних баз та електронних центрів, які

розподіляють відповідну інформацію, і контролю за ними. Таким чином, для підвищення ефективності нових інформаційних

технологій у навчанні слід сформувати систему, яка передбачає інше розуміння сутності дистанційного навчання, ролі викладача і слухачів у цьому процесі, взаємовідносин викладача і слухачів, відповідне оснащення робочих місць викладача і слухачів.

При цьому успішне вирішення проблеми впровадження дистанційної освіти у вищих військових навчальних закладах України сприятиме підвищенню якості і рівня доступності вищої освіти для широкого кола населення, зокрема учасників бойових дій, інтеграції національної системи освіти в наукову, виробничу, соціальну, суспільну та культурну інформаційну інфраструктуру світового співтовариства.

Список використаних джерел 1. Дистанційна освіта в сучасній освітній діяльності // Освітній портал

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/articles/30.html/. 2. Долинський Є. В. Дистанційне навчання – одна з прогресивних форм

підготовки фахівців / Є. В. Долинський // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. Наук. праць. Вип. 42 / За заг. ред. проф. О. В. Матвієнко. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2010. – С. 202−207.

3. Указ Президента України “Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року” від 25.06.2013 № 344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013.

4. Осадчий В.В. Сучасні тенденції використання інформаційних технологій у навчальному процесі вищої педагогічної школи / В.В. Осадчий // Педагогічний процес: теорія і практика : Зб. наук. праць. – К. : П/П “ЕКМО”, 2009. – Вип. 2. – С. 190−207.

92



Кримець Л.В., доктор філософських наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (соціально-гуманітарних проблем) кафедри суспільних наук Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, радник начальника університету з ґендерних питань

ЗНАЧЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В КОНТЕКСТІ

ФОРМУВАННЯ ҐЕНДЕРНОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

У Збройних Силах України впроваджене значне коло реформ,

спрямованих на професіоналізацію, демократизацію українського війська та наближення його спроможностей до вимог стандартів НАТО. Через це постає потреба в освіті та підготовці якісно нових керівних кадрів для органів військового управління усіх рівнів з метою сприяння оптимізації українського війська з урахуванням кращого національного провідного світового досвіду.

Стратегічним оборонним бюлетенем України, введеним у дію Указом Президента України від 6 червня 2016 року № 240/2016, передбачено, що професіоналізацію сил оборони та створення необхідного військового резерву в Україні потрібно впроваджувати на засадах і принципах, якими керуються держави – члени НАТО. При цьому розвиток соціально-гуманітарного забезпечення персоналу сил оборони, у передусім військовослужбовців, слід пов’язувати зі змінами в ментальності (образі мислення) особового складу, яка, у свою чергу, має базуватися на європейських цінностях. Ґендерна рівність є фундаментальною демократичною цінністю, яку впроваджено в арміях усіх країн−членів НАТО та визначено у NATO CODE OF CONDACT (2013) [2].

Згідно з авторською концепцією ментальність військовослужбовця − це система, що динамічно розвивається, в якій поєднуються не тільки особистісний, а й професійний розвиток. Ментальність військовослужбовців Збройних Сил України та складових сил оборони визначаємо як інтегральну професійно зумовлену соціокультурну властивість, що впливає на специфіку їх світосприйняття, спосіб мислення, особливості формування колективної та індивідуальної свідомості і професійної поведінки [3].

93



Ґендерна ментальність є соціо-етичною складовою професійної ментальності військовослужбовця, яка розкриває специфіку ґендерних стереотипів та образу мислення, що в умовах реформування і розвитку Збройних Сил України має ґрунтуватися на демократичних цінностях [3].

Ґендерна ментальність особистості є результатом набутого соціального досвіду актуалізації ґендерної взаємодії та знань, здобутих особою протягом життя. Ґендерна ментальність формується передусім як результат відносин у батьківській сім’ї і соціальних групах, до яких залучена особистість, а також її екзистенціального вибору, що багато в чому залежить від ґендерної ідентичності особистості.

Важливим аспектом у забезпеченні рівних прав і можливостей для військовослужбовців обох статей у системі вищої військової освіти України є контроль за процесами набору до вищих військових навчальних закладів та просування по службі військовослужбовців різних статей, а також активний моніторинг заходів, спрямованих на утримання персоналу і забезпечення необхідного балансу між службою та особистим життям військовослужбовців.

У реалізації основних положень ґендерної політики держави значна роль належить військовим керівникам вищих військових навчальних закладів. Стиль управління, цінності та поведінка керівників вищої ланки безпосередньо впливають на рівень культури військової організації. Керівники можуть сприяти змінам та поліпшувати відносини між підлеглими, проявляючи особисту прихильність до реформ через власну поведінку. При цьому вони є позитивними прикладами для керівників середньої ланки, а також інших працівників. Керівники вищої ланки також відіграють важливу роль у підтримуванні та пришвидшенні практичних ініціатив із встановлення ґендерної рівності [1].

Міністерство оборони України і Генеральний штаб Збройних Сил України разом з Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського запланували та провели чимало заходів з реалізації Національного плану з виконання резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2020 року. Було внесено зміни до програм навчальних дисциплін та значно розширено тематику навчальних програм з урахуванням ґендерного компонента.

Окремо слід зазначити, що у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського розпочато імплементацію в освітній процес директив НАТО, в тому числі – 2017: BI-Strategic Command Directive (BI-SCD) 040-001 (INTEGRATING UNSCR 1325 AND GENDER 94



PERSPECTIVE INTO THE NATO COMMAND STRUCTURE), що дають змогу підвищити якість професійної підготовки фахівців тактичного, оперативно-тактичного і стратегічного рівнів підготовки та сприятиме процесу формування ґендерної ментальності українських офіцерів на засадах демократичних цінностей. Для інтеграції принципу ґендерної рівності в освітній процес університету керівництво та науково-педагогічні працівники прагнуть розробити інноваційні підходи, що приведуть до глибшого розуміння ґендерної тематики і формування ґендерної ментальності курсантів та офіцерів на засадах демократичних європейських цінностей.

У 2019 році в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського створено навчальний курс у системі дистанційного навчання з питань ґендерної рівності й основ ґендерної політики для представників сектору безпеки та оборони України. Цей курс дає можливість ознайомитися з нормативно-правовою базою, результатами сучасних наукових досліджень з ґендерних питань широкому колу курсантів, слухачів і студентів усіх вищих військових навчальних закладів України. Курс є інтерактивним, що дає змогу використовувати в навчальному процесі сучасні комп’ютерні технології, відео матеріали та проводити тестування слухачів в режимі онлайн.

Курс впроваджено на виконання Національного плану дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до Восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”.

Основною метою курсу є розвиток ґендерної компетентності військовослужбовців та працівників ЗС України.

Курс є окремим медіа-модулем, спрямованим на формування та оцінювання сформованості рівня гендерної компетентності військовослужбовців і працівників ЗС України (за вимоги – інших категорій представників сектору безпеки та оборони України) за допомогою контрольного тесту.

Основна цільова аудиторія курсу: • слухачі університету; • науково-педагогічні працівники та наукові працівники сектору безпеки

та оборони України; • офіцери забезпечення; • керівний склад університету;

95



• військовий і цивільний персонал Збройних Сил України та Міністерства оборони України;

• персонал сектору безпеки та оборони України. У курсі впроваджено принцип особистісно орієнтованого навчання

(індивідуального навчання на основі аналізу першоджерел, проблемних ситуацій та виконання творчих завдань), що підсилено можливостями освітньої інтеракції, контролю та оцінювання успішності у системі дистанційного навчання.

У програмі курсу задіяно активні методи навчання з використанням інноваційних технологій і можливостей системи дистанційного навчання, спрямовані на формування системного мислення та розвиток аналітичних компетенцій слухачів. Презентація навчального матеріалу містить вимоги до опрацювання літератури для самопідготовки, основні теоретичні положення, аналіз відео- і фотофрагментів та ілюстративного матеріалу, після чого слухачам запропоновано виконати завдання для самоконтролю та/або обговорити навчальний матеріал заняття (теми) і пов’язаних з нею попередніх тем у системі відкритого чату або онлайн спілкування з викладачем глибшого засвоєння навчального матеріалу.

Оцінювання курсу буде здійснюватися за допомогою поточного та заключного тестування. Тестування допоможе оцінити рівень сформованості ґендерної компетентності військовослужбовців та працівників ЗС України. Після завершення тесту слухачам буде запропоновано пройти анкетування, щоб оцінити актуальність тематики занять курсу та якість запропонованих навчальних матеріалів. Для обміну враженнями та зворотного зв’язку буде використано систему відкритого чату або он-лайн спілкування з викладачами/інструкторами курсу.

Слід зазначити, що на організаційному рівні важливим комплексним фактором формування ґендерної ментальності військовослужбовців у Збройних Силах України є впровадження у війську та державі адекватної вимогам НАТО та ЄС ґендерної політики, що включатиме ґендерний аналіз та позитивні дії із забезпечення принципу ґендерної рівності жінок і чоловіків у системі вищої військової освіти.

Прикладом позитивних дій з реалізації ґендерної політики держави в системі вищої військової освіти України є створення платформи для обміну досвідом, викликами та підходами з урахування ґендерної тематики в навчальних програмах між представниками різних закладів освіти сектору безпеки та оборони України, представниками міністерств країн ЄС, НАТО та 96



країн-сусідів. Національний університет оборони України імені Івана Черняховського як провідний вищий військовий навчальний заклад країни, виступає в ролі флагмана впровадження та використання інтерактивних технологій у контексті формування ґендерної ментальності військовослужбовців у системі вищої військової освіти України, створює всі необхідні умови для підвищення рівня фахової компетентності офіцерів і працівників як Збройних Сил України, так і сектору безпеки й оборони України загалом.


1. Інституційна культура. Як сприяти розвитку інклюзивної культури та протистояти застосуванню патріархальних норм у секторі безпеки та оборони / Підгот. Е. Рус (Emmicki Roos), ООН-Жінки, 2019. – 8 с.

2. Концепція лідерства за стандартами армій країн НАТО: навч. посіб. / [А. Вітченко, Л. Кримець, О. Хміляр та ін.]. – К.: НУОУ ім. Івана Черняховського, 2018. – 252 с.

3. Професійна та гендерна ментальність військовослужбовців Збройних Сил України: формування на засадах європейських цінностей: навч. посіб. / за заг. ред. Л. В. Кримець. – К.: НУОУ ім. Івана Черняховського, 2018. – 188 с.

97



Кухаренко В.М., кандидат технічних наук, доцент, професор Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”; Баркатов І.В., доцент, завідувач науково-дослідної лабораторії Військового інституту Танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”; Тюрін В.О., старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії Військового інституту Танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”

ВИМІРЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ У ДИСТАНЦІЙНОМУ КУРСІ

У доповіді запропоновано методику вимірювання результатів навчання, яка базується на технології проєктування ADDIE та модифікованій таксономії Блума. Використання цього підходу у репозитарії компетентностей LMS Moodle дає змогу вимірювати рівень сформованої компетентності. Методика може бути використана у дистанційному, змішаному та дуальному навчанні для врахування вимог роботодавців до потрібних компетентностей.

Ключові слова: ADDIE, таксономія Блума, дистанційний курс, дуальне навчання.

The report proposes a methodology for measuring learning outcomes based on ADDIE projection technology and modified Bloom taxonomy. Using this approach in the LMS Moodle Competency Repository makes it possible to measure the level of competence generated. The methodology can be used in distance, blended and dual training to take into account employers' requirements for required competencies.

Keywords: ADDIE, Bloom taxonomy, distance course, dual training.

98



Результати навчання – це сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, набутих особою у процесі навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно оцінити та виміряти.

Компетентність – це здатність особи виконувати певний вид діяльності за допомогою здобутих знань, умінь, цінностей та інших особистих якостей.

Як показує визначення, компетентності [1] – це перелік дій (показники компетентності), які опанував студент і може їх продемонструвати, тому на етапі аналізу технології ADDIE необхідно відповідно до результату навчання за кожною компетентністю скласти перелік показників. Їх кількість змінна і залежить від багатьох факторів (наприклад, кваліфікації керівника освітньої програми та викладачів, вимог роботодавців тощо).

Ці показники необхідно узгодити з представниками роботодавців, для чого бажано використовувати карту компетентностей (графічну або табличну).

Наступним кроком має бути визначення переліку дисциплін із вказаними результатами навчання, а в освітній програмі враховано всі результати навчання.

Далі викладач може складати програму навчальної дисципліни, враховуючи, що зміна кількості результатів навчання – це практично новий курс, в який потрібно закладати зовсім іншу філософію (рис. 1).

Проєктування навчальної дисципліни з вимірюванням результату базується на технології проєктування ADDIE та модифікованій таксономії Блума, яка дає змогу виміряти результат конкретної діяльності (показника компетентності).

Проектування ADDIE передбачає: • аналіз (Analyzing) потреб організації; • проєктування (Designing) системи для потреб організації; • розвиток (Developing) системи з використанням аналізу вихідних

даних; • виконання (Implementing) процесів системи; • оцінювання (Evaluating) проєкту створення та виконання.

99



Рис. 1. Складання програми курсу

Найважливішим є етап аналізу (analyze), який передбачає аналіз цільової групи, діяльності фахівця, завдань, умінь, знань, на яких базуються вміння, визначення завдань навчання та навчальної діяльності.

На етапі проектування (design) визначають послідовність змісту навчання, обирають методи навчання, обирають або створюють засоби навчання, проектують навчальну програму.

Розвиток (development) передбачає розроблення плану занять, презентації курсу, вибір навчальних засобів, розроблення вправ, і головне - контроль (у тому числі у вигляді тестів) знань та умінь, які забезпечують вимірювання результатів.

Етап виконання (implement) – це пілотне навчання для корегування розробленої програми.

Останній етап – це оцінювання (evaluation) передусім якості проекту і якості результатів навчання студентів.

Другим важливими інструментом викладача є модифікована таксономія Блума [2], яка дає змогу виміряти рівень була виконання студентом відповідного показника компетентності.

Рівень 6 − створення − оцінка “А”;

Рівень 5 − оцінювання − оцінка “В”; 100



Рівень 4 − аналізування − оцінка “С”;

Рівень 3 − застосування − оцінка “D”;

Рівень 2 − усвідомлення − оцінка “Е”;

Рівень 1 − пригадування − оцінка “F”.

Модифікована таксономія Блума демонструє ролі викладача та студента на відповідному рівні, визначає рівні тестових завдань і питань до навчального матеріалу. Крім того, знання поділяють на фактичні, концептуальні, процедурні та метазнання. Останні демонструють вміння студента навчатися, тому для формування таких навичок можна розробляти відповідні вправи.

На рівні 1 “Пригадування” викладача скеровує, розповідає, показує, перевіряє, записує, оцінює а студент відповідає, згадує, розпізнає, описує, перекладає або просто є пасивним учасником.

Найчастішими питаннями можуть бути: “Опишіть, що сталося після…”; “Яке твердження є правильним (чи неправильним)?”.

Результати мають бути: На рівні знань: на фактах, концептуальні, процедурні, мета-знання. На рівні діяльності: складання списків та переліку; опис, зображення,

характеристики; складання таблиць інформації, у тому числі за простими технологіями; використання матеріалів.

На рівні 2 “Розуміння” викладач демонструє, слухає, задає питання,

порівнює, зіставляє, перевіряє, а студент пояснює, описує, з’ясовує, демонструє, активним учасником. Найпоширеніші питання для студентів: “Чи можете Ви пояснити, чому...?”; “Чи можете Ви написати своїми словами...?”; “Як ви поясните...?”; ”Чи можете Ви написати короткий огляд?”.

На рівні знань: на фактах, концептуальні, процедурні, мета-знання. На рівні діяльності: підсумовування інформації, підведення підсумків;

розуміння, тлумачення, інтерпретування; передбачення перебігу процесц, підготовка; доведення виконання до кінця.

На рівні 3 “Застосування” викладач показує, супроводжує, спостерігає,

оцінює, організовує, задає питання, а студент вирішує завдання, демонструє

101



застосування знань, розраховує, збирає факти, комплектує, ілюструє, конструює, є активним учасником.

Студентам можуть бути задані такі питання: “Чи знаєте Ви інший приклад, де...?”; “Чи можете Ви згрупувати за характеристиками...?”.

На рівні знань: на фактах, концептуальні, процедурні, мета-знання. На рівні діяльності: класифікування інформації за критеріями

застосування; проведення необхідних уточнень і дослідів; створювати, конструювати і споруджувати.

На рівні 4 “Аналізування” викладач розслідує, спостерігає,

супроводжує, оцінює, діє як джерело знань, запитує, організовує, розглядає дискретно і критично, а студент обговорює, розкриває, аргументує, обмірковує, думає глибоко, проходить тестування, проходить перевірку, задає питання, підраховує, наводить довідки, запитує, є активним учасником.

Типовими питаннями можуть бути: “Які події не могли статися?”; “Якщо ... сталося, яким бути висновок?”.

На рівні знань: на фактах, концептуальні, процедурні, мета-знання. На рівні діяльності: уточнення критеріїв і складання порядку даних;

роз'яснення умов складання порядку даних і обговорення варіантів; розрізнення характеристик і зміна при зміні ситуацій; виконання та досягнення мети.

На рівні 5 “Оцінювання” викладач роз’яснює, погоджується,

припускає, супроводжує і скеровує, а студент формує думку й оцінює, обговорює, порівнює, критикує, запевняє, доводить, оцінює можливості, вирішує, підтверджує, є активним учасником.

Студентам можуть бути задані такі питання: “Чи краще рішення...?”; “Чи можете Ви відстояти Вашу позицію щодо...?.

На рівні знань: на фактах, концептуальні, процедурні, мета-знання. На рівні діяльності: дати оцінку даним, ранжувати їх за значимістю;

оцінювати дані за підсумками використання, пошук додаткових даних; робити проміжні висновки, приймати рішення; оцінювати діяльність поетапно за якістю і рівнем досягнення мети.

102



На рівні 6 “Створення” викладач супроводжує, сприяє, проявляє увагу, аналізує, оцінює, а студент проектує, планує, формулює, використовує ризики, видозмінює, створює, пропонує, є активним учасником.

Типовими питаннями будуть: “Чи можете Ви спростувати ... для...?”; “Якби Ви мали доступ до всіх ресурсів, як би Ви їх могли розподіляти?”.

На рівні знань: на фактах, концептуальні, процедурні, мета-знання. На рівні діяльності: на підставі даних досвіду передбачити поєднання

та обробку даних; планувати дизайн з урахуванням пропозицій; створювати альтернативи і коректувати процес; здійснення мети.

За допомогою таксономії Блума додатково можна вимірювати результати навчання та діяльність викладача у курсі через рефлексію студента та викладача [3]:

• Пригадування − “Що я зробив?”; • Розуміння − “Що важливо? Я досяг мети?”; • Застосування: − Де я можу використовувати це знову?; • Аналіз: − Які я бачу форми і відносини в тому, що я зробив?; • Оцінка: − Як добре я виконав роботу? Що вийшло? Що мені

потрібно поліпшити?; • Створення − Що робити далі? Який мій план / проект?. У 2011 р. в Moodle був доданий плагін “Репозиторій компетентностей”,

створений Ж. Фрюїте для потреб загальнонаціональної сертифікації ІКТ-компетентностей студентів С2і (Франція), а з 2016 р. засоби роботи з компетентностями були встановлені в ядрі Moodle 3.1. Це дало можливість автоматизувати процес визначення рівня компетентності студента і виконання навчального плану за серією дисциплін.

Таким чином, академічну програму слід формулювати через компетентності, а не кредитні години [4]. Компетентність – основний показник структури та завершеності програми, це когнітивні навички, залучення студентів та демонстрування їх майстерності.

Послідовність дій викладача під час проектування навчального курсу з вимірюваним результатом має такий виглядає:

1) отримати від керівника освітньої програми для курсу результати навчання за стандартом.

2) з таблиці освітнього стандарту визначити компетентності; 3) до кожної компетентності визначити показники діяльності, які

потрібно продемонструвати (табл. 1):

103



Таблиця 1 Показники компетентностей у курсі “Гідрогазодинаміка”

Результати навчання

Компетентності Показники діяльності

ПР 1. Знання і розуміння математики, фізики, тепломасообміну, технічної термодинаміки, гідрогазодинаміки, трансформації (перетворення) енергії, технічної механіки, конструкційних матеріалів, систем автоматизованого проектування енергетичних машин на рівні, необхідному для досягнення результатів освітньої програми

ФК 2. Здатність застосовувати свої знання і розуміння для визначення, формулювання і вирішення інженерних завдань з використанням загальновживаних методів

За наданими умовами записувати й обґрунтовувати систему рівнянь гідрогазодинаміки, розв’язувати технічні завдання, рівняння Бернуллі, визначати газодинамічні функції, сопло Лаваля, застосовувати гідравлічні системи

ФК 10. Здатність забезпечувати моделювання об’єктів і процесів із використанням стандартних і спеціальних пакетів програм та засобів автоматизації інженерних розрахунків, проводити експерименти за заданими методиками з обробкою й аналізом результатів

Розраховувати гідравлічну мережу з використанням методу аналогій та пакетів програм типу FlowVision

ЗК-4 Знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності

Тести

104



4) відповідно до таксономії Блума визначити рівень засвоєння кожної діяльності;

5) визначити завдання, яке необхідно виконати для засвоєння певного виду діяльності;

6) розпланувати послідовність виконання завдань залежно від логіки дисципліни;

7) визначити і підготувати теоретичний матеріал, необхідний для виконання завдання;

8) визначити тестові завдання до кожного завдання, які демонструють готовність виконувати їх;

9) розмістити матеріал у дистанційному курсі; 10) знайти у репозитарії компетентностей Moodle стандарт своєї

спеціальності (їх додає у Moodle адміністратор) та додати до кожної компетентності, забезпечуваної курсом, визначені показники (можуть мати кілька рівнів);

11) додати показники компетентності у курс (кнопка “компетентності”);

12) у кожному завданні курсу встановити поріг балів, з якого завдання вважають виконаним;

13) у кожному завданні вибрати показники компетентності; 14) до кожної дисципліни скласти груповий або індивідуальний

навчальний план у Moodle; 15) після закінчення курсу Moodle видасть перелік компетентностей та

рівень їх набуття для кожного студента; 16) для отримання загальної оцінки за проходження курсу необхідно

розробити стратегію, наприклад рейтингове оцінювання: за кожне завдання нараховують відповідну кількість балів (за прості – менше, за складні – більше), всі бали додають, їх можна перерахувати у відсотки. Оцінка може бути виставлена за сам факт виконання завдань незалежно від їх складності (наприклад, студент може отримати відмінну оцінку за діяльність на перших трьох рівнях таксономії Блума).

Висновки. Розроблені освітні стандарти дають змогу значно підвищити рівень підготовки фахівців та задовольнити потреби ринку. Освітня програма враховує всі перераховані в освітньому стандарті результати навчання, а кожна дисципліна має конкретні результати навчання та відповідні їм компетентності. Запропонована система проєктування курсу

105



дає змогу створити програму, яка формує компетентності потрібного рівня, узгоджені з роботодавцями, та оцінює їх, завдяки чому університет і роботодавці моніторитимуть і підвищиватимуть рівень підготовки фахівця.

Об’єктивне та прозоре оцінювання у ході навчання підвищує мотивацію студента, який отримує чіткі перспективи працевлаштування після закінчення навчання.


1. Національна рамка кваліфікацій. затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1341 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF

2. Биков В.Ю. Технологія розробки дистанційного курсу / за ред. В. Ю. Бикова, В. М. Кухаренко, Н. Г. Сиротенко, О. В. Рибалко, Ю. М. Богачков. − Київ: Міленіум, 2008. − 324 с.

3. Pappas Р.A. Taxonomy of Reflection: Critical Thinking For Students, Teachers, and Principals (Part 1) [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.peterpappas.com/2010/01/taxonomy-reflection-critical-thinking-students-teachers-principals.html.

4. Usher А. UBC Strategic Plan [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://higheredstrategy.com/ubc-strategic-plan/

106


http://www.peterpappas.com/2010/01/taxonomy-reflection-critical-thinking-students-teachers-principals.html





















http://higheredstrategy.com/ubc-strategic-plan/



Мірошніченко В.І., доктор педагогічних наук, доцент, начальник кафедри педагогіки та соціально-економічних дисциплін Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького; Завидович В.В., викладач кафедри зарубіжної літератури і культурології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академія

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ-

ПРИКОРДОННИКІВ НА ОСНОВІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Предметом дослідження є процес професійної підготовки офіцерів-прикордонників.

Метою дослідження є обґрунтування доцільності застосування дистанційного навчання у системі професійної підготовки офіцерів-прикордонників.

Проведення дослідження забезпечено завдяки використанню таких методів теоретичного аналізу наукової літератури та нормативно-правових документів, анкетування, бесіду, самооцінювання, вивчення позитивного досвіду планування та організації професійної підготовки офіцерів-прикордонників на основі дистанційного навчання.

Сучасні технології навчання спрямовані на те, щоб навчити фахівців, у тому числі офіцерів-прикордонників, працювати, навчатися, вдосконалюватися, самостійно розвивати професійні компетентності, поліпшувати професійну підготовку.

Професійна підготовка – це водночас цілеспрямований процес і результат оволодіння системою знань, умінь і навичок, професійних компетентностей, формування на їх основі професійного світогляду та мислення. Професійна підготовка офіцерів-прикордонників здійснюється згідно з вимогами законів України “Про Державну прикордонну службу України”, “Про вищу освіту”, Концепції інтегрованого управління кордонами. Її планування передбачає колективну роботу командирів різного рівня із визначення порядку і послідовності проведення узгоджених за місцем і часом заходів професійної підготовки та їх всебічного забезпечення. Головними

107



завданнями планування професійної підготовки офіцерів-прикордонників є такі:

забезпечення управлінського впливу на підвищення рівня боєготовності і боєздатності офіцерів-прикордонників, їх готовності до виконання завдань із охорони та захисту державного кордону, оволодіння системою знань, умінь і навичок, професійних компетентностей;

визначення конкретних заходів професійної підготовки для різних категорій офіцерського складу Державної прикордонної служби України (ДПСУ);

забезпечення доцільного, економічного використання ресурсів (професійна підготовка відбувається протягом служби і дистанційна форма навчання дає можливість планувати застосування елементів цієї підготовки у зручний для офіцера час).

Планування професійної підготовки відбувається з урахуванням таких чинників:

обсягу та специфіки покладених на конкретного військовослужбовця завдань згідно з його функціональними обов’язками;

основних заходів професійної підготовки, до яких залучено кожного військовослужбовця;

професійного досвіду офіцера. Предметом дослідження є процес професійної підготовки офіцерів-

прикордонників. Метою дослідження є обґрунтування доцільності застосування

дистанційного навчання у системі професійної підготовки офіцерів-прикордонників.

У ході дослідження було застосовано методи теоретичного аналізу наукової літератури та нормативно-правових документів, анкетування, бесіду, самооцінювання, вивчення позитивного досвіду планування та організації професійної підготовки офіцерів-прикордонників на основі дистанційного навчання.

Згідно з відомчими нормативними документами професійна підготовка офіцерів-прикордонників складається з таких видів:

практичної підготовки (особистої безпеки та застосування сили, фізичної підготовки, вогневої підготовки, екологічної безпеки державного кордону, тактичної медицини)

теоретичної підготовки (опрацювання тематики дистанційного навчання або індивідуальних переліків питань); 108



правової підготовки за напрямами діяльності (правових основ діяльності ДПСУ, правових основ оперативно-розшукової діяльності, основ міжнародного права, основ кримінального та кримінального процесуального права, основ законодавства про адміністративну відповідальність, основи криміналістики, основ роботи з іноземцями та діяльності, пов’язаної з реадмісією осіб, правових основ інформаційно-аналітичної діяльності, статутів Збройних Сил України);

військово-ідеологічної підготовки. У контексті тематики нашого дослідження інтерес становить теоретична

підготовка, яка передбачає застосування офіцерами-прикордонниками такої форми навчання, як дистанційне.

Поняття “форма” (від лат. forma – зовнішність, устрій) з лінгвістичної точки зору трактується як зовнішній вигляд, обрис, тип, структура чогось, що зумовлено певним змістом, з філософської – усякий зовнішній вираз якого-небудь змісту [1]. Якщо метод навчання – це сукупність прийомів і способів залучення до навчально-пізнавальної діяльності навчаємих, то форма навчання – “це, насамперед спосіб організації суб’єктів учіння на досягнення визначених дидактичних цілей, тобто деякі ззовні окреслені контури, які характеризуються кількісними та якісними ознаками і створюють цілком скомпоновану деяку діяльність” [2, с. 107].

Форма організації навчання як дидактична категорія означає зовнішній бік організації навчального процесу, пов’язаний із кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також порядком його реалізації. Зауважимо, що заочну (дистанційну) форму навчання виокремлено у Законі України “Про вищу освіту” від 1.06.2014 № 1556-VІІ.

Як дистанційну освіту розуміємо комплекс освітніх послуг, наданих за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища на будь-якій відстані від освітніх установ. Інформаційно-освітнє середовище дистанційної освіти становить системно організовану сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного та організаційно-методичного забезпечення, орієнтованих на задоволення освітніх потреб користувачів.

Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання. Педагогічні технології дистанційного навчання – це технології опосередкованого активного спілкування викладачів з офіцерами з використанням телекомунікаційного зв’язку та методології індивідуальної роботи зі структурованим навчальним

109



матеріалом, наведеним в електронному вигляді. Інформаційні технології дистанційного навчання – це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації та супроводження навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв’язку.

Питання впровадження технологій дистанційного навчання у професійній підготовці майбутніх офіцерів-прикордонників розглядає І. Блощинський. Автор звертає увагу на два обов’язкових компоненти таких технологій: індивідуальну роботу, що передбачає використання різних форм навчальних матеріалів і засобів дистанційного навчання (програмно-комп’ютерних продуктів, аудіо-, відеозаписів тощо), і діалог з викладачем, консультантом, іншими курсантами з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій навчання [3, с. 43]. Ми взяли до уваги такий підхід у плануванні професійної підготовки офіцерів-прикордонників протягом служби на основі дистанційного навчання.

Офіцер-прикордонник як фахівець повинен не тільки мати уявлення про можливості, які надає йому інформаційне суспільство, й ефективно використовувати їх. Досвід показує, що для офіцерів-прикордонників важливі три освітні елементи інформаційного освітнього середовища:

ознайомлення з апаратною реалізацією електронно-обчислювальних машин, тобто її програмним забезпеченням (оволодіння офіцерами-прикордонниками необхідним обсягом знань, набуття навичок, підтримання належних фізичних якостей для якісного виконання обов’язків за посадовим призначенням, підвищення кваліфікації, знання новітніх інформаційних технологій, сучасних систем, комплексів);

застосування спеціальних відомчих комп’ютерних систем для підвищення ефективності навчання як на стадії отримання нового матеріалу, так і на стадії контролю за якістю його засвоєння (застосування технічних засобів навчання, телевізійної апаратури, мультимедійних засобів навчання, електронних посібників та підручників, тестових завдань тощо);

застосування основ системного аналізу, теорії інформації і керування до матеріалів професійного змісту (розроблення індивідуальних завдань відповідно до функціональних обов’язків, пропозиція офіцеру обґрунтувати прийняття рішення представником прикордонного відомства, надання опису реальної ситуації з практики оперативно-службової діяльності прикордонників, посилань на відповідний нормативно-правовий акт).

Відповідно у прикордонному відомстві для дистанційного навчання офіцерів-прикордонників у системі професійної підготовки в інституті 110



підвищення кваліфікації Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького створено Головний центр дистанційного навчання та розроблено методичне забезпечення: збірники навчальних програм курсів підвищення кваліфікації відповідно до опису компетентностей, навчально-методичні матеріали за програмами курсів, комплекс заходів матеріально-технічного забезпечення, методичні матеріали підсумкового контролю навчання, реєстр даних про дистанційне навчання різних категорій військовослужбовців.

Важливим засобом забезпечення професійної підготовки офіцерів-прикордонників на основі дистанційного навчання, як показують результати аналізу науково-педагогічної літератури [4], є навчально-методичні комплекси (електронні підручники). Погоджуємося, що це ключовий компонент дистанційного навчання, який дає змогу самостійно засвоювати матеріал і об’єднує в собі властивості підручника, довідника, задачника та практикуму. Під час навчання офіцери самостійно вивчають навчальні матеріали і складають тести самоконтролю за якістю засвоєння навчального матеріалу.

Оскільки в основу організації професійної підготовки за дистанційною формою навчання покладено цілеспрямовану інтенсивну самостійну роботу офіцера-прикордонника з вивчення навчальних матеріалів з мінімальним відривом від виконання службових обов’язків у зручний час, комплексні тестування за перше та друге півріччя (підсумкове тестування) проводять за всіма розділами вивченого навчального матеріалу у строки, визначені планом-графіком вивчення тематики професійної підготовки за дистанційною формою навчання.

Результати аналізу досвіду застосування дистанційного навчання у процесі професійної підготовки офіцерів-прикордонників показують значні переваги, доцільність і необхідність запровадження таких інновацій. Значного прогресу можна досягти у професійному вдосконаленні завдяки впровадженню відповідних інформаційних технологій, які з одного боку, робитимуть процес здобуття професійних компетентностей більш гнучким та індивідуалізованим, а з іншого − враховуватимуть сучасні потреби оперативно-службової діяльності, даватимуть змогу обмінюватися професійним досвідом. Перспективи розвитку дистанційного навчання офіцерів-прикордонників у системі професійної підготовки безмежні, тому виникає потреба у розширенні варіантів їх використання в освітньому процесі, розробленні спеціальних програм дистанційного навчання офіцерів-

111



прикордонників у системі професійної підготовки протягом служби, а також удосконаленні існуючих програм.

За результатами дослідження доходимо висновку, що реалізацією дистанційної форми навчання, як і загалом інформатизації процесу професійної підготовки офіцерів-прикордонників, ми насамперед забезпечували розвиток їх інтелектуального потенціалу, удосконалювали організаційні форми і зміст процесу професійної підготовки.

Результати дослідження можуть бути застосовані у системі професійної підготовки офіцерів-прикордонників протягом служби, а за умов їх адаптації − під час професійної підготовки офіцерів військових формувань та правоохоронних органів України з метою оптимізації її форм, методів і змісту.

Список використаних джерел:

1. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. − Київ. 1977. − 717 c. 2. Сікорський П.І. Теоретико-методологічні основи диференційованого

навчання / П. І. Сікорський. − Львів: Каменяр, 1998. − 187 с. 3. Блощинський І.Г. Обгрунтування сесійної підготовки майбутніх

офіцерів-прикордонників на основі технологій дистанційного навчання / І. Г. Блощинський // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : Педагогічні науки. Хмельницький, 2017. − № 1(8). С. 42–51.

4. Федорук П.І. Адаптивна система дистанційного навчання та контролю знань на базі інтелектуальних інтернет-технологій : автореф. д-ра тех. Наук / П. І. Федорук // Київ, 2009. − 37 с.

112



Москаленко С.О., кандидат наук з державного управління, заступник директора Інституту публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України; Пільщикова Г.В., магістр державного управління, фахівець Центру дистанційного навчання, Національної академії державного управління при Президентові України

ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В

НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

У статті проаналізовано особливості організації дистанційного

навчання в Національній академії державного управління при Президентові України. Наголошено, що передумовою успішної роботи системи дистанційного навчання як віртуального навчального середовища є належне організаційне, методичне, інформаційно-комунікаційне забезпечення, яке відповідає сучасним підходам до освітнього процесу цільової категорії слухачів.

Ключові слова: система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, технології дистанційного навчання, освітній процес. The specific aspects of the distance learning organization in the National academy for public administration under the President of Ukraine are analyzed. The publication focuses on the basic aspects for successful development of the distance learning system as a virtual educational area. These essential points are appropriate organizational, methodical, information and communication providing according to the modern approaches to education of specific categories of students.

Keywords: educational system of training, in-service training and advance training of public servants and local self-government officials in Ukraine, educational process, technologies of distance learning, distance learning system.

Актуальність. В умовах реформування системи державного управління надійне функціонування управлінського апарату передбачає належне кадрове

113



забезпечення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, здатних адаптуватися до змін і вимог сьогодення. Це потребує удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування .

Сучасні процеси цивілізаційного розвитку безпосередньо впливають на процес продукування нового знання, його поширення та передавання і в цілому – на систему вищої освіти з її невід’ємною складовою – управлінською освітою. Однією з головних тенденцій розвитку управлінської освіти є пріоритетність професійно орієнтованих програм, програм відкритого та дистанційного навчання, мультидисциплінарних форм інноваційного навчання [1, с. 70].

Аналіз досліджень та публікацій. На цей час питанням запровадження та удосконалення дистанційного навчання науковці приділяють усе більше уваги з огляду на їх актуальність і практичну затребуваність. Зокрема було досліджено проектування ефективних розвивальних середовищ дистанційного навчання в умовах використання континууму сучасних телекомунікаційних технологій [2], розглянуто проблеми моделювання елементів процесу навчання з використанням системи дистанційного навчання [3] та змішаного навчання [4], вивчено зарубіжний досвід дистанційного навчання та перспективи його застосування в Україні [5]. Однак з плином часу все більше увиразнюється необхідність продовження досліджень окресленого кола проблем з урахуванням відповідного досвіду вітчизняних закладів вищої освіти.

Мета статті полягає в аналізі особливостей організації дистанційного навчання в Національній академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія).

Виклад основного матеріалу дослідження. Розвиток інформаційних технологій у сучасному світі спричинив перегляд традиційних підходів до визначення форм організації освітнього процесу в закладах вищої освіти в цілому, а отже, і системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування.

У березні 2001 р. за міжнародної технічної допомоги та фінансової підтримки Уряду Канади (Канадського агентства міжнародного розвитку) в межах проекту Світового банку “Український центр глобального дистанційного навчання” в Національній академії створено Центр дистанційного навчання (ЦДН), що став першим центром навчальної мережі 114



глобального розвитку в Євроазіатському регіоні, яка нині об’єднує понад 100 подібних центрів у Європі, Америці, Азії та Африці. У 2004–2005 рр. створено міжрегіональну мережу дистанційного навчання із забезпеченням відеоконференц- та Інтернет-технологій у Львівському, Дніпропетровському, Харківському й Одеському регіональних інститутах Національної академії.

З того часу ЦДН забезпечував розроблення навчально-методичного, інформаційно-технічного, програмно-прикладного супроводження освітнього процесу підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Крім того, було розроблено і запроваджено магістерську програму “Управління суспільним розвитком” для вищих керівних кадрів, що належали до I–III категорій посад. Дистанційна магістерська програма в Національній академії була першою в Україні, яка поєднала найефективніші традиційні методи навчання та можливості використання нових інформаційно-телекомунікаційних технологій в освітньому процесі з урахуванням специфіки і потреб професійної діяльності високопосадовців. Практично йшлося про перехід від класичного аудиторного навчання до можливості віддаленого самостійного опанування навчальних дисциплін, із безпосередньою консультаційною підтримкою з боку викладача (тьютора) через навчальне дистанційне середовище, поєднуючи навчання із професійною діяльністю на робочому місці, з мінімальним терміном очних сесій.

На сьогодні ЦДН Національної академії здійснює підготовку магістрів та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування за заочно-дистанційною формою навчання та впроваджує новітні інформаційні технології для забезпечення гнучкості освітнього процесу на інших формах навчання (денній, заочній, вечірній). Таке комбіноване навчання дає можливість раціонально використовувати час і фінансові ресурси, поліпшувати якість освіти і керованість навчальної діяльності.

Результати опитування споживачів освітніх послуг за заочно-дистанційною формою навчання напряму магістерської підготовки “Публічне управління та адміністрування” в Національній академії показали позитивну оцінку таких позицій:

− навчання реалізується в умовах віддаленості слухача від викладача за допомогою використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;

− наявність настановчої очної сесії та очного підсумкового контролю для кожної навчальної дисципліни;

115



− мінімально можливі строки та кількість очних сесій; − максимально повне забезпечення слухача навчальними, методичними

та інформаційними ресурсами, необхідними для досягнення навчальних цілей; − високий рівень практичності навчальних дисциплін; − потижневе планування навчальної діяльності слухача; − оцінювання кожного виду діяльності; − постійний контакт між слухачами, викладачами та організаторами. Слухачі отримують особистий захищений доступ на свою сторінку в

системі дистанційного навчання та повний електронний комплект дистанційних курсів у межах магістерської програми підготовки:

− опорний конспект; − методичні рекомендації до курсу; − електронний посібник; − довідники тощо. Наявність календарного плану та контроль за його дотриманням

формалізує навчальний процес. Контролю за якістю знань, умінь і навичок відводиться особлива увага. З урахуванням об’єктивних аспектів відділеного навчання та ідентифікації результатів навчання, впроваджено стандартне загальноакадемічне оцінювання (за 100-бальною системою), що передбачає розподіл між очним і дистанційним форматом (50/50). При цьому кожний вид навчальної діяльності побудовано таким чином, щоб можна було об’єктивно оцінити кожного слухача (тест, практичне заняття, захист творчої роботи тощо), не перевантажуючи його протягом семестру. Впродовж очних сесій проводяться заняття, на яких слухачі підтверджують свої знання, набуті в міжсесійний період у дистанційному форматі (виступають, презентують індивідуальні роботи).

Отже, практика показала, що така модель дає можливість успішно навчатись, але, безумовно, передбачає що від усі учасники освітнього процесу серйозно, відповідально ставитимуться до навчання, що зрештою забезпечить ефективність результатів.

Висновки. Передумовою успішної роботи системи дистанційного навчання як віртуального навчального середовища є належне організаційне, методичне, інформаційно-комунікаційне забезпечення, яке відповідає сучасним підходам до освітнього процесу цільової категорії слухачів Національної академії. Не останню роль у цьому відіграє психологічно-мотиваційна складова діяльності всіх учасників освітнього процесу

116



(викладачів, слухачів, організаторів, адміністраторів), адже від кожного з них, їх організованості, самодисципліни, культури спілкування, ефективної взаємодії значною мірою залежить дієвість навчання. Це, у свою чергу, безпосередньо впливає на якість підготовки кадрів для системи публічного управління та адміністрування, спроможних аналізувати, формувати і реалізовувати публічну політику, ефективно здійснювати управлінські функції, надавати публічні послуги, сприяти інноваційним процесам у суспільстві.

У моделюванні подальшого розвитку Національної академії слід орієнтуватися на загальні тенденції розвитку освіти й науки у сучасному світі: глобалізацію освіти і наукових досліджень, відкриття міжнародних віртуальних навчальних закладів, створення інтернаціональних дослідницьких колективів, дистанційне навчання та он-лайн управління науковими дослідженнями, міждержавну мобільність слухачів і викладачів тощо.


1. Інституційне забезпечення кадрової політики у публічному управлінні: місія, роль та місце Національної академії державного управління при Президентові України : наук. доп. / авт. кол. : Ю. В. Ковбасюк, А. І. Семенченко, Ю. П. Сурмін та ін. ; за заг. ред. д-ра держ. упр., проф. Ю. В. Ковбасюка. – К. : НАДУ, 2015. – 160 с.

2. Дистанційне навчання: психологічні засади : монографія / [М. Л. Смульсон, Ю. І. Машбиць, М. І. Жалдак та ін.] ; за ред. М. Л. Смульсон. – Кіровоград : Імекс – ЛТД, 2012. – 240 с.

3. Система дистанційного навчання та використання інформаційних технологій : монографія / В. П. Степанов, І. О. Борозенець, В. П. Бурдаєв та ін. : за заг. ред. канд. техн. наук, проф. Степанова В. П. – Х. : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2015. – 232 с.

4. Теорія та практика змішаного навчання: монографія / В. М. Кухаренко [та ін.] ; ред. В. М. Кухаренко ; Харківський політехнічний ін-т, нац. техн. ун-т. – Харків : КП “Міськдрук”, 2016. – 284 с.

5. Особливості організації дистанційного навчання студентської молоді в Канаді : ретроспективний аналіз : монографія / Л. А. Штефан, О. П. Борзенко. – Х.: ХНАДУ, 2015. – 219 с.

117



Новосад Л.Ю., кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник, науково-дослідного відділу розвитку авіаційно-космічних систем (комплексів); ЦНДІ ОВТ ЗС України; Білобородов О.О., кандидат технічних наук, докторант ЦНДІ ОВТ ЗС України

ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНОСТІ

В ЄДИНІЙ СИСТЕМІ МОДЕЛЮВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ АВІАЦІЙНИХ ТРЕНАЖЕРІВ

У статті наведено результати дослідження за темою “Впровадження

принципів трансдисциплінарності в єдиній системі моделювання військових авіаційних тренажерів”. Предметом дослідження є військові авіаційні тренажери. Мета дослідження полягає в узагальненні світового досвіду розроблення тренажерів, аналізі національного досвіду впровадження принципів трансдисциплінарності в єдиній системі моделювання військових авіаційних тренажерів. Під час дослідження було використано метод аналізу. За результатами дослідження виявлено світові тенденції розвитку військових авіаційних тренажерів, висвітлено актуальність питання забезпечення тренажерними засобами Збройних Сил України, обґрунтовано можливість інтеграції тренажерів в єдиний інформаційний простір шляхом впровадження принципів трансдисциплінарності на основі онтологічного управління.

The results of studies on the topic “Implementation of the principles of transdisciplinarity in a unified simulation system of military flight simulators” are presented. Performers are military flight simulators. Analysis of national experience in developing the principles of transdisciplinarity in a unified simulation system for military flight simulators. During the study, analysis methods are used. Based on the results of the study, global trends in the development of military flight simulators are identified, the urgency of the issue of providing training equipment for the Armed Forces of Ukraine is highlighted, the possibility of integrating flight simulators into a single information space by introducing the principles of transdisciplinarity on the basis of ontological management is justified.

118



Рівень досконалості сучасних авіаційних тренажерів забезпечує високу якість підготовки фахівців різних видів Збройних Сил і родів військ. Використання авіаційних тренажерів в умовах обмеженого фінансування заходів бойової підготовки значно підвищує рівень підготовки екіпажів до виконання польотних завдань, тому розроблення та виробництво сучасних авіаційних тренажерів світового рівня вітчизняними виробниками є важливим та актуальним завданням.

Метою доповіді є узагальнення світового досвіду розроблення тренажерів, аналіз національного досвіду впровадження принципів трансдисциплінарності в єдиній системі моделювання військових авіаційних тренажерів.

Протягом останніх п’яти років кількість експлуатованих по усьому світу військових тренажерів щорічно збільшувалася приблизно на 7%, що пояснюється зміною ролі тренажерів для військового користувача. Нині тренажери застосовують не тільки для відпрацьовування перевірок, процедур і дій у штатних, аварійних та особливих умовах, а й для підготовки персоналу до виконання дій у ситуаціях, відпрацьовування яких неможливе із використанням реальної авіаційної техніки. Мова йде не тільки про відмови і несправності, відтворення яких на реальних літальних апаратах (ЛА) супроводжується високою небезпекою для техніки та тих, кого навчають. Сучасні тренажери дають змогу вивести підготовку на вищий рівень завдяки мережевим можливостям. Об’єднані в мережу для проведення спільних навчань, тренажери стають найпотужнішим та універсальним з наявних технічних засобів навчання.

Так, наприклад, тренажер для підготовки пілотів винищувача F35 забезпечує відображення позакабінного середовища на повносферичному екрані, має можливість підключитися до мережі для проведення спільних навчань за участю інших тренажерів, командних центрів і навіть реальної техніки. Завдяки цим можливість відпрацювання складних місій можливе у віртуальному середовищі до переходу безпосередньо до бойових дій.

Лідером за кількістю військових тренажерів, як і раніше, є США: зараз там експлуатують більше 1364 тренажерів військових ЛА. Між виробниками тренажерів абсолютним лідером за кількістю випущених одиниць тренажерної техніки залишається американська компанія “Link USA” (Арлінгтон, штат Техас), в арсеналі якої близько 500 тренажерів для військової авіації.

119



Зростання кількості тренажерних парків спостерігається також в Австралії, Єгипті, Німеччині, Польщі, Росії, Саудівській Аравії, Південній Кореї, Іспанії та Великій Британії [1, 2].

Загальна тенденція розвитку тренажеробудування характеризується поліпшенням їх характеристик за рахунок поєднання сучасних систем візуалізації, сучасних платформ рухливості, досконалішого програмного забезпечення і розширення діапазону режимів дій, які моделюються, а також забезпечення функціонування тренажерів у єдиному віртуальному просторі.

Змінилась форма, у якій виробники тренажерів одержують пакети вихідних даних. Якщо раніше це були документи з характеристиками літака (вертольоту), на основі яких треба було побудувати модель польоту, то тепер це фактично програмний код, який необхідно інтегрувати до системи керування тренажером.

Тривалий час вважалося, що для комплексного авіаційного тренажера вищої категорії складності система рухливості (динамічна платформа) є одним із ключових компонентів під час імітації акселераційних ефектів літальних апаратів, однак вона збільшує вартість тренажера майже вдвічі. Щодо авіаційних тренажерів військового призначення, однозначної оцінки необхідності використання тієї чи іншої системи рухливості немає, тому що моделювати 100% перевантаження на тренажері маневреного літака практично не вдається. Існують рішення, коли під час виконання маневрів рухливі платформи відтворюють ефект трясіння та бафтингу, а спеціальні костюми і крісла – перевантаження [3; 4].

Здебільшого випадках комплексні тренажери високо-маневрених літаків навмисно не обладнують системою рухливості тому що система зможе імітувати лише незначну частку діапазону перевантажень високо-маневрених винищувачів, що призведе до прищеплення помилкових навичок.

На цей час триває формування міжнародного ринку імітаторів приладового устаткування кабіни тренажерів. Для тренажерів застосовують не справжні прилади, що відповідають жорстким вимогам льотної придатності, а імітатори, які працюють у певних умовах, що сильно відрізняються від реального польоту. Виробник тренажерів розробляє та виготовляє імітатори бортового приладового устаткування, які мають вигляд справжніх приладів, у тому числі і аналогових, але вся “начинка” розроблена окремо і призначена для стикування з комп’ютерними системами тренажера.

Основним необхідним критерієм у ході проектування навчальних засобів є принцип максимальної подібності реального об’єкта управління, а

120



основними критеріями – критерії динамічної та інформаційної подібності, що характеризують можливості тренажера з моделювання робочого середовища льотчика. На цей час у процесі розроблення авіаційних тренажерів виникає необхідність відтворювати у тренажері, з одного боку, роботу практично всього комплексу авіаційних систем та устаткування, а з іншого – формувати імітацію бойових ситуацій, що складаються в ході протиборства сторін, моделювати умови зовнішнього середовища.

У поточних умовах розвитку технологій імітація бойових дій стає більш реалістичною і дає змогу моделювати різні навчальні сценарії, у тому числі реакції противника, які не завжди можна відтворити під час навчань з реальним обладнанням та озброєнням.

Важливу роль у вирішенні цього завдання можуть відіграти тактичні авіаційні тренажери, за допомогою яких формують і розігрують конфліктні бойові ситуації, що складаються, наприклад, у ході протиборства авіації з протиповітряною обороною (ППО) противника. Цілями навчання льотного складу на таких тренажерах є подолання ППО противника, вихід на задані цілі, їх ураження та повернення на аеродром базування [5].

Наявна тенденція до зміни підходів в організації тренажерної підготовки, коли поступово створють умови для організації комплексної підготовки (навчань) у спеціалізованих тренажерних центрах. Наприклад, Центр бойової підготовки армійської авіації Сухопутних військ (АА СВ) ЗС України, який буде об’єднувати комплексні тренажери вертольотів типів Мі-2, Мі-8, Мі-24 та тренажер передового авіаційного навідника (ПАН), які інтегровані в єдине віртуальне поле бою, для спільного відпрацювання комплексних тактичних завдань у змодельованому оперативно-тактичному тривимірному просторі. При цьому необхідна розробка програмно-апаратної частини єдиного віртуального поля бою (системи візуалізації віртуального бойового тривимірного простору) з необмеженою ємністю систем. Основне завдання Центру - забезпечити безперервний 7-тижневий цикл підготовки льотного складу підрозділів АА СВ ЗС України до виконання завдань за призначенням в будь-якому географічному районі в сучасних умовах протиборства.

За своїми можливостями Центр бойової підготовки АА СВ ЗС України може стати основою для створення міжвидової системи підготовки військ, а також “полігоном” для апробації алгоритмів для сучасних і перспективних автоматизованих систем управління.

121



Перспективним напрямком підвищення бойової ефективності Збройних Сил є спільна робота пілотованих і безпілотних систем (СРПіБС).

Американська армія першою почала розробку концепції спільної роботи пілотованих і безпілотних систем, вперше у 2007 році зробивши спробу за допомогою спеціального пристрою встановити взаємодію між безпілотними літальними апаратами (БПЛА) і вертольотами.

Можливості СРПіБС досягли значного розвитку, в Збройних Силах США проводиться програма по реорганізації батальйонів штурмових вертольотів АН-64 Apache, оснащених БЛА Shadow [6].

Тренажер підготовки екіпажів вертольотів LongbowCrewTrainerта універсальний польотний тренажер UniversalMission Simulator використовуються при індивідуальній і колективній підготовці для підвищення кваліфікації льотчиків і відпрацювання тактичних прийомів та методів СРПіБС.

Одним з істотних відмінностей військових авіаційних тренажерів є їх мережеві можливості, які відсутні у тренажерів для цивільної авіації. Крім відпрацювання льотчиками перевірок, процедур і дій у штатних, аварійних і особливих умовах комплексні тренажери можливо об’єднати в мережу з іншими тренажерами, і тоді їх можливості стають практично безмежними. Можна створити мережу із тренажерів різних типів ЛА для відпрацьовування дій у складі тактичної групи, що забезпечує транспортну підтримку, дозаправлення в повітрі, спостереження і керування вогнем, удари по наземних цілям і протиповітряну оборону. Саме для цих цілей була створена Розподілена мережа підготовки екіпажів військових Повітряних Сил США (Dіstrіbuted Mіssіon Operatіons, DMO). Наприклад, у програмі F35 прийняті вимоги, згідно з якими тактичні тренажери у всіх 10 країнах, що прийняли на озброєння ці винищувачі, повинні мати можливості зв’язку між собою під час навчань, а протоколи безпеки мережі повинні забезпечувати захист секретних даних кожної окремої країни-учасника.

Навчання повинні проводитися як у реальному, так і у віртуальному середовищі, адже саме засоби моделювання дозволяють відтворити умови реального бою з найбільшою точністю. Фахівці найвищого рівня визнають важливість комунікаційних можливостей тренажерів для забезпечення високої реалістичності навчань, а також підкреслюють необхідність проведення спільних навчань за участю різних видів Збройних Сил і міжнародних навчань.

Тому підтвердження Міжнародне щорічне тренування Coalition Virtual Flag (CVF), яке відбулося в серпні 2016 року, стало найбільшим у світі

122



військовим заходом з підготовки військових Повітряних Сил різних країн з використанням імітації бойових дій.

Також у 2016 році, в рамках навчальної програми ЗС США “Віддалені кордони” (“Distant Frontier”), у спільній зоні Тихоокеанського регіону та Аляски (Joint Pacific Alaska Range) відбулися навчання на тренажерах F-22 Raptor, які були поєднані з реальним пілотуванням літаків F-16 Falcon. Для імітації F-22 використовувалися тренажери 90-ї винищувальної ескадрильї (аб Елмендорф, Аляска), а справжні літаки F-16 були надані 80-ою винищувальною ескадрильєю, (аб Кун-Сан, Південна Корея). (На сьогодні для літаків п’ятого покоління, таких як F-22 і F-35 JSF, єдиний спосіб проведення реалістичних навчань полягає у мережевому моделюванні). У ході навчань “Віддалені кордони” відеотренажери F-16 і F-22 були з’єднані з системою для дослідження, інтегрування і проведення операцій LVC LEXIOS (LVC Experimentation, Integrationand Operations Suite) розробки компанії “Northrop Grumman”. Ця система дозволяла додавати повністю змодельовані сили в інші імітатори з оператором-людиною. Фактично, пілоти на справжніх літаках, що перебували в небі, тренувалися з пілотами, що перебували на землі, в реальному масштабі часу [7].

Створення таких систем стикається з рішенням задач оперативного управління просторово-розподіленими структурами (окремими тренажерами, зразками ОВТ, підрозділами), а також взаємодії інформаційних процесів в рамках єдиної системи моделювання (обчислювально-моделюючого комплексу).

Характер такої програмної взаємодії має мережеву орієнтацію і повинен застосовувати інформаційні ресурси з різних галузей знань при вирішенні складних прикладних задач, які мають значну кількість міждисциплінарних відносин. При цьому основною технологічною проблемою формування відкритого мережецентричного середовища моделювання є формування інформаційної системи, яка забезпечує управління інформаційними ресурсами, що формуються на основі різних стандартів і технологій. Вирішення цих проблем лежить в напрямках, пов’язаних зі створенням і використанням різних засобів обробки інформації, як системи мережевих знань, яка здатна обробляти розподілені політематичні масиви даних великої розмірності.

Таким чином, реалізація розподіленої системи підготовки льотчиків в рамках єдиної мережі моделювання потребує вирішення задачі забезпечення високого рівня інтероперабільності взаємодії складових відповідних

123



інформаційних систем, що можна досягти шляхом впровадження певного єдиного стандарту. З іншого боку, це призводить до ускладнення процесів інкапсуляції в середовище обчислювально-моделюючого комплексу окремих інформаційних систем, створених за іншими стандартами (технологіями).

Високу ефективність взаємодії просторово-розподілених структур в зазначеному мережецентрічному середовищі можна забезпечити за рахунок інтеграції використовуваних інформаційних ресурсів і даних на основі аналізу тематичних властивостей інформаційних одиниць та встановлення непорожньої безлічі зв’язків між контекстами об’єктів, які мають певну функціональність і складають структуру її вузлів.

Слід враховувати, що створення такої розподіленої у просторі системи потребує вирішення завдання аналізу геопросторової інформації, яку найпростіше представити у вигляді відповідних ГІС-додатків.

Провідні країни вже давно ведуть роботу зі створення мережецентрічних рішень, в основі яких лежить спроба використання онтологій [1–5], які фактично є інструментом формування, управління та відображення знань, за рахунок того, що описують семантику об’єктів.

Разом з тим, узагальнене рішення щодо забезпечення ефективного інтегрованого використання складних інформаційних систем (авіаційних тренажерів і літальних апаратів різних типів) та ГІС-орієнтованого прикладного програмного забезпечення з різною атрибутикою на сьогодні відсутнє.

Інтеграцію різних мережевих інформаційних ресурсів в єдиний інформаційний простір конструктивно можливо здійснити шляхом впровадження принципів трансдисциплінарності [8–11], що дозволяє розглядати всі процеси в інформаційному просторі на основі категорії множинної впорядкованості станів взаємодії систем, які її складають. У випадку створення розподіленої мережі підготовки екіпажів літаків (вертольотів) під трансдисциплінарністю інформаційного середовища будемо розуміти множинну часткових впорядкованостей множин таксономічних і операційних властивостей онтологічних моделей предметних областей, що відображають процеси функціонування окремих тренажерних систем.

Такий підхід інтеграції політематичних інформаційних ресурсів дозволить сформувати мережу єдиного універсального, упорядкованого інформаційного середовища шляхом застосування онтологічного підходу на рівні концептуального відображення взаємодії мережевих інформаційних процесів і систем в різних предметних областях. 124



Конструктивно зазначена система має собою являти комплекс апаратних засобів, технологій, моделей, програмних рішень, інформаційних ресурсів, методик, які використовуються для моделювання різноманітних сценаріїв застосування авіації та автоматизації отримання аналітичних та експертних оцінок якості виконання бойових завдань при оцінці підготовки екіпажів.

Зазначені підходи передбачають створення сучасної системи управління мережевими інформаційними масивами різної розмірності і системами знань на основі онтологічного управління з реалізацією функцій обробки великих обсягів неструктурованої і просторово-розподіленої інформації.

Відповідно до зазначеного сучасний обчислювально-моделюючий комплекс розподіленої системи підготовки льотчиків має будуватися як територіально-розподілена сервісно-орієнтована інформаційно-аналітична система з онтологічним інтерфейсом та модулями моделювання та обробки даних, які притаманні експертним системам та забезпечувати:

• витяг з багатьох джерел різнорідних даних моделювання, представлених у різних форматах і приведення їх до єдиного формату і єдиної структури за рахунок використання підсистеми трансдисциплінарного представлення інформації та онтологічних ГІС-додатків, які інтегровані з основними ГІС-бібліотеками, наприклад, ArcGIS API for JavaScript, Google Maps тощо;

• накопичення інформації, створення інформаційних масивів даних; • оперативний аналіз та оцінку стану об’єктів управління (тренажерних

комплексів) та результатів навчання; • ідентифікацію, аналіз та верифікацію наявної у вхідних даних

географічної інформації, а також здійснювати геокодування; • перегляд результатів структуризації (при необхідності – внесення в

них зміни) за допомогою редактору онтологій. Таким чином, на сьогодні в провідних країнах світу достатньо

інтенсивно розвивається підготовка військовослужбовців на тренажерах різних класів і з максимально реалістичною імітацією бойових дій, дозволяє здійснювати моделювання різних навчальних сценаріїв, включаючи реакції ворога, які не завжди можна відтворити під час навчань з реальним обладнанням та озброєнням. Це дозволяє не лише підвищувати професійний рівень військових, а й заощаджувати значні кошти шляхом скорочення великої частки навчань в реальних умовах.

125



Триває тенденція до зміни підходів в організації тренажерної підготовки, де акцент поступово робиться вже на тому, щоб створювати умови для організації комплексної підготовки/навчань у спеціалізованих тренажерних центрах, де б відбувалося відпрацювання більш тісної взаємодії не лише в рамках окремого підрозділу, а й у рамках спільних навчань наземних, морських і повітряних сил в масштабі реального часу в межах країни (декількох суміжних країн).

Висновки. Розвиток військових авіаційних тренажерів характеризується подальшим ростом їх чисельності та покращення характеристик завдяки поєднанню сучасних систем візуалізації, поліпшених платформ рухливості, більш досконалого програмного забезпечення і розширення діапазону режимів польоту, які моделюються.

Постачання Збройним Силам України перспективних авіаційних тренажерних комплексів для забезпечення всебічної підготовки льотчиків відповідно до сучасних вимог є одним із важливих складових процесу технічного переоснащення військ.

Впровадження сучасних інформаційних технологій дає можливість функціонування тренажерів у глобальній мережі, що дозволить проводити спільні навчання наземних, морських і повітряних сил, у тому числі за участю різних країн.

Інтеграцію різних мережевих інформаційних ресурсів (тренажерів) в єдиний інформаційний простір конструктивно можливо здійснити шляхом впровадження принципів трансдисциплінарності на основі онтологічного управління.


1. Мировая перепись тренажеров для военной авиации // журнал “Форум”, 02' (18). – 2016.

2. Мировая перепись тренажеров для военной авиации // журнал “Форум”, 02' (20). – 2017.

3. Малоходовые системы подвижности: компактность при максимальной гибкости // журнал “Форум”, 01' (19). – 2017.

4. Чунтул А. В., Гандер Д. В., Рябинин В. А. и др. Современные и перспективные технические средства подготовки экипажей вертолетов // матеріали X Міжнародної конференції “Авиационные, транспортные, специальные тренажеры и учебные центры России – 2018”.

126

http://www.dinamika-avia.ru/mcenter/forum/


http://www.dinamika-avia.ru/mcenter/forum/index.php








5. Управление моделирования, обучения и технического оснащения сухопутных войск США // “Зарубежное военное обозрение” – 2016. – № 2. – С. 45-51, №3, – С. 44–50.

6. Военное обозрение / Вместе лучше: разработки концепции совместной работы пилотируемых и беспилотных систем [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://topwar.ru/109318-vmeste-luchshe-razrabotki-koncepcii-sovmestnoy-raboty-pilotiruemyh-i-bespilotnyh-sistem.html

7. Специальный выпуск: тренажеростроение, состояние и перспективы // Defense Express, 2017. № 2.

8. Палагин А. В. Трансдисциплинарность, информатика и развитие современной цивилизации / А. В. Палагин // Вісник Національної академії наук України. – 2014. – № 7. – С. 25 – 33.

9. Стрижак А. Е. Онтологические аспекты трансдисциплинарной интеграции информационных ресурсов / А. Е. Стрижак // Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологии. – 2014. – № 65. – С. 211–223.

10. Стрижак О. Є. Трансдисциплінарна інтеграція інформаційних ресурсів : автореф. дис. д-ра техн. наук : 05.13.06 / О. Є. Стрижак // Нац. акад. наук України, Ін-т телекомунікацій і глобал. інформ. простору. – Київ, 2014. – 47 с.

11. Князева Е. Н. Трансдисциплинарные стратегии исследований / Е. Н. Князева // Вестник ТГПУ, 2011. – № 10. – С. 193–201.

127

http://pentagonus.ru/publ/upravlenie_modelirovanija_obuchenija_i_tekhnicheskogo_osnashhenija_sukhoputnykh_vojsk_ssha_2016/3-1-0-2684

http://pentagonus.ru/publ/upravlenie_modelirovanija_obuchenija_i_tekhnicheskogo_osnashhenija_sukhoputnykh_vojsk_ssha_2016/3-1-0-2684

http://pentagonus.ru/load/zhurnaly/zvo/zarubezhnoe_voennoe_obozrenie_3_2016/56-1-0-1495

https://topwar.ru/

https://topwar.ru/109318-vmeste-luchshe-razrabotki-koncepcii-sovmestnoy-raboty-pilotiruemyh-i-bespilotnyh-sistem.html

https://topwar.ru/109318-vmeste-luchshe-razrabotki-koncepcii-sovmestnoy-raboty-pilotiruemyh-i-bespilotnyh-sistem.html



Олійник Л.В., кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ ЯК ЗАСІБ ЕФЕКТИВНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У сучасному світі пріоритетом є здатність суб’єктів навчання

орієнтуватися у розвитку інформаційних технологій в умовах суперечливості й динамічності інформації та знань. На цьому етапі актуалізується такий компонент, як готовність особистості до самонавчання і самоосвіти протягом життя.

Якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми навчання, оскільки до підготовки дидактичних засобів залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали, передбачено введення спеціалізованого контролю за якістю дистанційної освіти та відповідністю її освітнім стандартам [1, с. 3].

Саме тому у процесі підготовки військових фахівців слід враховувати те що здатність здобувати знання шляхом самостійної підготовки дасть змогу військовослужбовцям розвивати власними ресурсами професійну компетентність, а саме здатність володіти ситуативними знаннями, які поряд із засвоєними зразками, нормами визначеної діяльності включають суб’єктивне акцентування на власному запасі знань; уміння не тільки запам’ятовувати визначені способи вирішення різного типу службових завдань, а й формування установки готовності індивіда до проблемного бачення реальності, здатності вирішувати проблемні ситуації.

Професійної компетентності досягають такими шляхами: забезпеченням поступової інформатизації системи освіти, спрямованої

на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників освітнього процесу;

запровадженням дистанційного навчання із застосуванням в освітньому процесі та бібліотечній справі інформаційно-комунікаційних технологій поряд із традиційними засобами;

128



розробленням індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також випуском електронних видань (ЕВ).

Електронні видання навчального призначення мають всі ознаки традиційних видань та низку особливостей: компактність збереження в пам’яті комп’ютера або на диску; гіпертекстові можливості, мобільність, тиражованість; можливість оперативно вносити зміни й доповнення; зручність пересилання електронною поштою. До електронних видань навчального призначення належать автоматизовані системи навчального призначення, які містять дидактичні, методичні й інформаційно-довідкові матеріали з навчальної дисципліни, а також програмне забезпечення, яке дає змогу комплексно їх використовувати як для самостійної роботи, так і для контролю знань [2, с. 212].

Проблему використання різноманітних форм та засобів інформаційних і телекомунікаційних технологій дистанційного навчання (ДН) досліджували такі учені: М.О. Галущак (психологічні особливості ДН як технології безперервної освіти) [3, с. 131–136]; С.Л. Огвиненко (організація освітнього процесу післядипломного ДН з використанням CASE-технології) [3, с. 154–158]; О.М. Долгов, І.М. Долгова (сучасні дистанційні технології навчання як шляхи до розвитку безперервної освіти) [3, с. 163–166]; З.Н. Курлянд (характерні риси та засоби ДН) [2, с. 211–213]; Н.В. Жевакіна (педагогічні умови організації ДН студентів гуманітарних спеціальностей у педагогічному університеті) [4]; О.Г. Кіріленко (педагогічні умови підготовки викладачів вищих технічних навчальних закладів до організації ДН) [5]; П.І. Федорук (адаптивна система ДН та контролю знань на базі інтелектуальних Інтернет-технологій) [6] та ін.

Психолого-педагогічні проблеми організації ДН слухачів (курсантів, студентів) вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) України в сучасній педагогічній науці залишаються поза увагою дослідників. Деякі учені зазначають, що під час навчання слухачів (курсантів, студентів) практично не використовуються можливості ДН, доступ слухачів (курсантів) до локальної комп’ютерної мережі ВВНЗ та мережі Інтернет обмежений [7, с. 18]. Водночас, слід констатувати, що розроблення й апробація електронних видань (ЕВ) в освітньому процесі ВВНЗ тривають занадто повільно.

Досягнутий за останні роки прогрес у впровадженні ЕВ в освітній процес потребує глибокого наукового обґрунтування дидактичних і методичних основ їх використання, визначення концептуальних засад

129



створення ЕВ, комплексного вирішення таких дидактичних проблем, як розроблення теорії, методики і технологій ДН та ін. Для ефективної освітньої діяльності необхідним є якісне дидактичне забезпечення – комплекс взаємопов’язаних за дидактичними завданнями освіти та виховання різних видів змістовної навчальної інформації на різних носіях (у паперовому та електронному виглядах), розроблених з урахуванням вимог педагогіки, психології та інших наук. Електронне видання є засобом навчання в педагогічній системі ДН, що містить елементи, властиві будь-якій дидактичній системі. Нині ЕВ є основним елементом дидактичного забезпечення ДН, однак із часом їх функції спеціалізуватимуться у зв’язку з розвитком методів власне ДН, що буде поштовхом до освоєння нових технологій у процесі їх створення. Розроблення ЕВ є одним з провідних напрямів діяльності ВВНЗ, що освоюють ДН. Електронні видання залишаються одним з основних засобів освітнього процесу, який не протиставляється науково-педагогічному працівнику, а надає його слухачам (курсантам, студентам) усебічну допомогу.

У “Центрі сприяння об’єднанню світових інформаційних мереж університетів” при Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка використовують таке визначення: “Електронні видання – книги та підручники, які створюються в електронному вигляді та зберігаються на навчальному сервері або носіях інформації (CD та ін.). Вони містять дидактичні, методичні та інформаційно-довідкові матеріали з навчальної дисципліни, а також програмне забезпечення, що дає змогу комплексно використовувати їх для самостійного одержання й контролю знань”.

Наприклад П. І. Федорук вважає, що “ЕВ як ключовий компонент ДН становить навчально-методичний комплекс, що дає змогу самостійно освоїти навчальний курс і часто об’єднує у собі властивості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму” [6, с.36].

На думку Н. В. Жевакіної, “ЕВ – це цілісна дидактична система, яка ґрунтується на використанні комп’ютерних технологій і ставить за мету забезпечити навчання слухачів за індивідуальними й оптимальними навчальними програмами з управлінням процесом навчання” [4, с.125].

Таким чином, сучасне ЕВ – це комплект навчальних, контролювальних, моделювальних та інших програм, розміщених на магнітних носіях, в яких відображено основний науковий зміст навчальної дисципліни (курсу).

Електронне видання часто доповнює звичайне навчальне видання, але має такі відмінності: забезпечує практично миттєвий зворотний зв’язок 130



(розгалужену мережу зворотного зв’язку); включає інші засоби зберігання та передачі навчальної інформації; допомагає швидко знайти необхідну інформацію (у тому числі контекстний пошук, який у звичайному посібнику утруднений); істотно заощаджує час у разі багаторазового звернення до гіпертекстових пояснень; показує, розповідає, моделює і т. д. (саме тут виявляються можливості та переваги засобів мультимедіа-технологій, які дають змогу організувати навчальні заняття); допомагають швидко, але у зручному для конкретного слухача (курсанта, студента) темпі перевірити знання за визначеним розділом (засоби діагностики й корекції знань); включає закладену в його зміст специфічну систему управління процесом навчання, яка містить засоби структурування й оптимізації навчального матеріалу; містить словесні методи, які значно прискорюють пізнавальні процеси; включає графічні засоби, що забезпечують у процесі навчання високий рівень наочності тощо.

За результатами аналізу різних підходів щодо визначення ЕВ та його відмінностей від традиційного наголосимо на гармонійному зв’язку змісту й форми, причому форма відповідає таким якостям: жива й багата мова; приклади, що апелюють до уяви; аргументи, що стимулюють розум; уникнення описових речень на користь пояснювальних; представлення складних проблем просто і зрозуміло. Електронне видання має відповідати навчальній програмі й охоплювати всі питання, які повинні засвоїти слухачі (курсанти, студенти). У змісті ЕВ головне місце мають посідати науково-теоретичні положення, а матеріал викладений у єдиній дидактичній системі. Зміст ЕВ має бути науково точним, об’єктивним, систематичним, доступним, пов’язаним із життям, актуальним. Зазвичай ЕВ містить не тільки науковий зміст навчальної дисципліни і ретранслює наукові дані, а й насамперед навчає слухачів (курсантів, студентів) способам самостійного опанування знань, їх поповнення та удосконалення, містить основні методичні принципи вивчення навчальної дисципліни.

Електронні видання нового покоління має бути інтелектуальним самовчителем, забезпечувати не тільки інформаційну, а й мотиваційну і пізнавальну функції навчання (в ЕВ необхідно закласти стимулюючо-мотиваційний матеріал, що значно впливатиме на формування і розвиток пізнавальної діяльності слухачів (курсантів, студентів) та їх активність). Слухач (курсант, студент) в ЕВ повинен знаходити орієнтири для самореалізації своїх навчальних можливостей і самостійного навчання.

При цьому найширшого застосування набули такі технології навчання: 131



кейс-технології – навчально-методичні матеріали, скомплектовані у спеціальний набір (кейс), передають (надсилають) тому, хто навчається, для самостійного вивчення з періодичними консультаціями у призначених для цього тьюторів;

TV-технології – базуються на використанні телевізійних сеансів і лекцій з консультаціями у тьюторів;

мережеві технології – побудовані на використанні мережі Інтернет для забезпечення тих, хто навчається, навчально-методичними матеріалами, та інтерактивної взаємодії тьютора з тим, кого навчають, і тих, хто навчається, один з одним.

Як засоби навчання на прикладі кейс-технології можуть бути застосовані:

програми вивчення дисциплін з методичними вказівками щодо виконання контрольних, курсових та магістерських робіт;

друковані фундаментальні підручники і навчальні посібники з кожної навчальної дисципліни;

спеціальні друковані навчально-практичні посібники з тестами для контролю і самоконтролю;

оглядові (установчі) аудіо- або відеолекції з кожної навчальної дисципліни;

практикуми; комп’ютерні електронні підручники і/або комп’ютерні навчальні

програми з усіх навчальних дисциплін. Не вдаючись до подальшої деталізації варіантів застосування різних

засобів навчання, маємо підтвердження широкого застосування в дистанційній освіті, поряд з електронними і традиційних (на паперових носіях) засобів навчання, проте є перспектива подальшого їх витіснення електронними.

Нове покоління засобів навчання, насамперед ЕВ, значно змінило наші уявлення про функції навчальної книги. Електронне видання стає не додатковим, а провідним засобом на багатьох етапах освітнього процесу, звільняючи науково-педагогічного працівника від механічної репродуктивної роботи, надаючи йому нові можливості для творчого пошуку змісту, методів, засобів роботи з слухачами (курсантами, студентами). В умовах використання ЕВ за науково-педагогічним працівником залишаються не тільки функції навчити слухачів (курсантів, студентів) користуватися конкретним ЕВ, й діалог за допомогою ЕВ та без нього, виховання культури роботи слухачів (курсантів, студентів) з навчальною інформацією (комп’ютерною, 132



аудіовізуальною, друкованою тощо), консультації й контроль під час виконання творчих робіт, без яких не можна вести мову про справжній розвиток особистості.

Таким чином, поява і збільшення масштабів застосування засобів навчання на електронних носіях (електронних засобів навчання) є процесом об’єктивним і для упорядкування їх розроблення і впровадження в освітній процес настав час зайнятися їх класифікацією.


1. Наказ Міністерства оборони України “Про затведження Концепції дистанційного навчання у Збройних Силах України” від 21.12.2015 № 744. – 12 с.

2. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.; за ред. З. Н. Курлянд. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

3. Нові технології навчання: наук.-метод. зб. : Ред. кол. / В. О. Зайчук (гол. ред.), О. Я. Савченко, М. Ф. Дмитриченко та ін. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 200 с.

4. Жевакіна Н. В. Педагогічні умови організації дистанційного навчання студентів гуманітарних спеціальностей у педагогічному університеті : дис. канд. пед. наук : 13.00.04 / Н. В. Жевакіна; Луган. нац. ун. імені Т. Шевченка. – Луганськ, 2009. – 271 с.

5. Кіріленко О. Г. Педагогічні умови підготовки викладачів вищих технічних навчальних закладів до організації дистанційного навчання : дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / О. Г. Кіріленко; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків., 2008. – 240 с.

6. Федорук П. І. Адаптивна система дистанційного навчання та контролю знань на базі інтелектуальних Інтернет-технологій: автореф. дис. д-ра техн. наук: 05.13.06 / П. І. Федорук; НАН України, Ін-т пробл. мат. машин і систем. – К., 2009. – 37 с.

7. Діденко О. В. Теоретико-методичні засади формування здатності до професійної творчості в майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України: автореф. дис. д-ра пед. наук: 13.00.04 / О. В. Діденко; Луган. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – Луганськ, 2009. – 40 с.

133



Осауленко В.М., старший науковий співробітник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Аксанов Т.Ш., старший науковий співробітник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

У ПІДГОТОВЦІ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ Сучасний світ стає інформаційно насиченим та високодинамічним, на

перший план виходить здатність індивіда орієнтуватися в бурхливому процесі розвитку технологій в умовах надмірної та суперечливої інформації. Актуальною стає готовність особистості до самонавчання та самоосвіти. Забезпеченню всебічної та якісної підготовки військових фахівців ефективно допомагають інновації в освітньому процесі та сучасні технології навчання, найбільш актуальними з яких є:

орієнтація цілей вищої військової освіти на розвиток особистості та її здатностей до військово-професійної, соціально-інноваційної та науково-технічної діяльності;

оновлення змістового компонента підготовки військових фахівців; оптимізація військового освітнього процесу, його спрямованість на

досягнення мети підготовки військових фахівців з оптимальними затратами сил суб’єктів цього процесу і ресурсів з одночасним досягненням високої якості їх знань, умінь та навичок творчої діяльності;

зміщення акцентів із процесу викладання на процес самостійного вивчення військовими фахівцями, засвоєння ними знань і досвіду під керівництвом науково-педагогічних працівників на основі збільшення аудиторної та позааудиторної самостійної роботи слухачів (курсантів, студентів);

повне навчально-матеріальне, комп’ютерне та дидактичне забезпечення; ефективні діагностування та контроль [5, с.16]. Пріоритетним напрямком розвитку сучасних технологій у системі вищої

військової освіти має бути впровадження дистанційного навчання (ДН), яке є

134



сучасною формою освіти, у якій інтегровані елементи всіх видів навчання на основі використання новітніх комп’ютерних і телекомунікаційних технологій.

Основу ДН становить цілеспрямована та контрольована інтенсивна робота слухача, який може навчатися у зручному для себе місці за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання та узгоджену можливість контакту з викладачем за допомогою технічних засобів комунікації (телефону, електронної пошти тощо), а також очно. За визначенням О.О.Андреєва [3, с. 33], дистанційне навчання – це синтетична, інтегральна й гуманістична форма навчання, яка ґрунтується на використанні широкого спектру традиційних і нових інформаційних технологій, технічних засобів для доведення навчального матеріалу, його самостійного вивчення, організації ділового обміну між викладачем та слухачем, коли процес навчання є не критичним до їх розташування у просторі і часі, а також до конкретної освітньої установи.

Ця нова для нас освітня технологія дає змогу підняти на якісно новий рівень підготовку військових фахівців. Дистанційне навчання дає можливість підвищити ефективність освітнього процесу [2, с. 2], зокрема надати йому таких характеристик:

технологічності – використання в освітньому процесі новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій);

паралельності – навчання разом із професійною діяльністю; гнучкості занять у зручний час у зручному місці і темпі протягом

нерегламентованого часу для освоєння дисципліни; модульності – можливості вибирати з набору незалежних навчальних

курсів-модулів, які формують навчальну програму, що відповідає індивідуальним або груповим потребам;

охопленості – одночасного звернення до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, банків даних, баз знань тощо) великої кількості слухачів, що дасть можливість спілкуватися за допомогою телекомунікаційного зв’язку слухачам між собою та з науково-педагогічним працівником;

економічності – ефективне використання навчальних площ і технічних засобів, концентроване й уніфіковане поширення інформації, а використання і розвиток комп’ютерного моделювання, що приводить до зниження витрат на підготовку військових фахівців.

Якість дистанційного навчання не поступається якості очної форми здобуття освіти завдяки залученню досвідчених науково-педагогічних

135



працівників та використанню в освітньому процесі найкращих навчально-методичних видань і контролюючих тестів.

У світовій системі освіти ДН застосовують дуже широко: центри ДН є в усіх університетах США, дистанційне навчання використовують у підготовці військових фахівців (наприклад, у Коледжі управління військовими кадрами США, Військовому інституті штату Віргінія).

Високого рівня розвитку ДН досягло і в країнах Західної Європи, адже перепідготовка та відрив від служби військовослужбовців на очному навчанні в спеціалізованих центрах коштує дуже дорого.

У системі військової освіти України дистанційне навчання могло б стати засобом оновлення і підвищення рівня знань та вмінь військових фахівців, якості їх підготовки до майбутньої професійної діяльності.

У цілому розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи і здійснювався за несприятливих умов.

На цей час теоретичні, практичні та соціальні аспекти дистанційної освіти розроблені недостатньо, а окремі друковані праці українських учених В.В. Олійника, П.В. Дмитренка, В.М. Кухаренка, Ю.А. Пасічника істотного впливу на загальну ситуацію щодо дистанційної освіти в Україні не мають.

У лютому 1998 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про Національну програму інформатизації”, у IX розділі якої сформульовано завдання з інформатизації освіти та визначено напрями їх реалізації. З моменту ухвалення цього закону у системі освіти України відбувся ряд позитивних змін у галузі інформатизації та освоєння мережі Інтернет.

В Україні тривалий час, практично до 2000 р., не було державної стратегії розвитку дистанційної освіти.

Нині дистанційна освіта розвивається в Україні відбувається з урахуванням уже існуючих досягнень у цій галузі.

Для якіснішого впровадження дистанційного навчання у військову освіту необхідно вирішити такі завдання:

розробити науково обґрунтовані принципи дистанційного навчання та умови, що забезпечать його стійке функціонування та подальший розвиток;

із використанням існуючої корпоративної комп’ютерної мережі сформувати інформаційну базу, яка містить бібліотеку електронних підручників і тестів, мультимедійні навчальні матеріали як основу для розгортання повномасштабної системи дистанційного навчання;

136



урахувати особливості навчання, забезпечити підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для дистанційного навчання, залучити фахівців у галузі освітніх технологій.


1. Закон України “Про Національну програму інформатизації” від 4.02.1998. – К.: Відомості Верховної Ради, 1998. – № 27–28. – 181с.

2. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. – К.: КПІ, 2000. – 12 с. 3. Андреев А. Дистанционное обучение: сущность, технология,

организация / А. Андреев, В. Солдаткин // – М.: МЭСИ, 1999. – 196 с. 4. Дмитренко П. В. Дистанційна освіта. / П. В. Дмитренко,

Ю. А. Пасечнік. – К.: НПІ, 1999. – 25 с. 5. Нещадим М. І. Сучасні педагогічні технології і формування

військового фахівця як творчої особистості // Сучасні інформаційні та інноваційні методи навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. праць. – Київ-Вінниця, 2000. – С.16–20.

137



Отенко В.І., науковий співробітник, Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем НАН та МОН України

ПРО КОМП’ЮТЕРНУ ПІДТРИМКУ ВПРАВ

НА РЕКОНСТРУКЦІЮ ІЄРАРХІЙ Проаналізовано особливості традиційного та комп’ютерно-

автономного підходів до перевірки результатів виконання навчальних вправ. Введено поняття мови відповіді як інструменту формалізації результатів виконання вправи для їх комп’ютерно-автономної перевірки. Наголошено, що у контексті дистанційного навчання розбудова мови відповіді підвищує рівень мобільності навчальних вправ, а також сприяє інтелектуалізації засобів комп’ютерної підтримки їх виконання. На основі аналізу сучасних засобів формалізації відповідей виокремлено базові абстракції, які використовують для конструювання відповідей, та обговорено їх основні недоліки. Запропоновано до використання вправи на реконструкцію ієрархій, коли структура відповіді визначається як ієрархія за складом або ієрархія за типом. Наведено основні складові таких вправ і приклад.

Ключові слова: навчальні вправи, комп’ютерна підтримка навчальних вправ, комп’ютерно-автономні навчальні вправи, навчальні вправи на реконструкцію ієрархій, мова відповіді, ієрархічні відношення, ієрархічні структури.

The features of traditional and computer-autonomous approaches to checking the results of training exercises are analyzed. The concept of the answer language was introduced as a tool for formalizing the results of the exercise for their computer-autonomous checking. It is emphasized that in the context of distance learning, the development of the answer language increases the level of mobility of training exercises, as well as facilitates the intellectualization of their computer support. Based on the analysis of modern answer formalization tools, the basic abstractions used to construct the answers are highlighted and their main disadvantages are discussed. It is suggested to use the hierarchy reconstruction exercise when the answer structure is defined as a composition hierarchy or a type hierarchy. The main components of such exercises and an example are given.

138



Keywords: training exercises, computer support of training exercises, computer-autonomous training exercises, training exercises for the reconstruction of hierarchies, answer language, hierarchical relationships, hierarchical structures.

Виконання різноманітних навчальних вправ посідає у процесі вивчення

будь-якої дисципліни одне з найважливіших місць. Мета, на досягнення якої спрямовано діяльність, визначає сукупність конкретних умов, що мають регламентувати процес виконання навчальних вправ. Якщо за мету поставити закріплення знань через їх практичне застосування, то умови виконання навчальних вправ слід розглядати у контексті тренування, коли у разі виявлення труднощів допустиме надання допомоги певного рівня разом із можливістю кількох спроб виконання. Якщо ж мета полягає в контролі та оцінюванні знань, то навчальні вправи потрібно трактувати як контрольні завдання, а отже, визначати жорсткіші правила їх виконання разом зі стратегією ефективного оцінювання рівня знань на основі здобутих результатів. Незалежно від обраної мети, важливим аспектом умов виконання будь-якої навчальної вправи є умови її перевірки, тобто аналізу та оцінювання поетапного розгортання процесу її виконання чи кінцевого результату. Важливою вимогою є максимально можливе скорочення часу, який потрібно витратити на перевірку. В ідеальному випадку перевірка має відбуватися в реальному часі в ході виконання вправи.

Загалом можна виокремити два полярних підходи до перевірки вправи: - традиційна перевірка – результати виконання вправи (або її етапу)

передають викладачу для перевірки; - комп’ютерно-автономна перевірка результати виконання вправи (або

її етапу) передають на комп’ютер, який перевіряє їх без участі людини. У разі застосування традиційного підходу результати виконання вправ

можуть бути передані викладачу усно або письмово. Оскільки перевірку здійснює людина, до подання результатів не висувають вимоги їх обов’язкової формалізації, ширше можливе застосовування вільної форми. Позитивним наслідком цього є можливість послуговуватися широким спектром вправ як за складністю, так і за типом. Проте регулярне використання складних різнотипних вправ підвищує трудомісткість їх перевірки, що, зумовлюючи надмірне зростання навантаження на викладача, не тільки практично унеможливлює перевірку в реальному часі, особливо у випадках масового застосування (наприклад, проведення тестування), а й може провокувати зростання рівня суб’єктивності оцінок або призводити до відмови від таких

139



вправ взагалі. Звичайно, що такі наслідки аж ніяк не сприяють ефективному та якісному перебігу вивчення дисципліни.

Головна перевага другого підходу – комп’ютерно-автономної перевірки – полягає у можливості перевірки у реальному часі із забезпеченням високого рівня об’єктивності оцінок. Це створює належне підґрунтя для організації ефективного зворотного зв’язку, а також зумовлює вагомий потенціал для удосконалення загальної результативності застосування вправ у процесі вивчення дисципліни. Основна принципова проблема цього підходу полягає в тому, що можливість адекватного комп’ютерного аналізу результатів виконання вправи безпосередньо залежить від рівня формалізації їх подання. Для комп’ютерно-автономної перевірки на вхід комп’ютера має надходити опис результатів виконання вправи, який виконано певною формальною мовою з однозначною інтерпретацією її конструкцій. Важливість цієї мови (назвемо її мовою відповіді) зумовлено тим, що її властивості безпосередньо або опосередковано визначають спектр навчальних вправ, результати виконання яких можуть бути комп’ютерно-автономно перевірені. Наприклад, вимога до формальності мови відповіді апріорі виводить за межі цього спектру вправи, результатом виконання яких є есе, складені природною мовою (допоки не буде вирішено проблему семантичного аналізу довільних текстів природною мовою).

Важливість розвитку мови відповіді можна зумовити щонайменше двома факторами:

1) вдосконалення та урізноманітнення виразних засобів мови відповіді дає змогу урізноманітнити асортимент придатних для комп’ютерно-автономної перевірки навчальних вправ і в такий спосіб сприяти інтелектуалізації засобів комп’ютерної підтримки виконання вправ у напрямкі розбудови систем, які забезпечують для користувача режим комп’ютерно-автономного виконання вправ, що має особливу цінність у контексті дистанційного навчання, тестування та самоосвіти;

2) підготовка вправ до виконання на комп’ютері є досить тривалим і трудомістким процесом, тому надзвичайно важливого значення набуває мобільність вправ, тобто можливість використовувати одного разу розроблений опис у різних середовищах (програмах). Основним шляхом вирішення цієї проблеми є уніфікація опису вправ взагалі і мови відповіді зокрема.

Аналізуючи сучасні засоби формалізації відповідей [1, 2] у контексті придатності до комп’ютерно-автономної перевірки можна дійти висновку, що 140



абстрактною основою верхнього рівня для побудови відповіді у більшості вправ є дві базові структури: множинна та лінійна. Апріорі вважається, що відповідь – це наперед визначена структура даних, що об’єднує певну кількість елементів даних, назвемо їх лексемами відповіді. Лексеми відповіді можуть бути двох видів: дійсні, ті, що становлять правильну відповідь, та дистрактори — лексеми відповіді, призначенні створювати інформаційний шум, ускладнюючи побудову відповіді.

Обов’язковим елементом опису вправи є опис структури даних, що подає правильну відповідь. Цей опис слугує джерелом дійсних лексем, і, як правило, прихований від виконувача вправи. Крім цього може бути передбачено опис набору дистракторів.

Виконання вправи полягає в тому, що виконавець має сконструювати свою відповідь, послуговуючись візуалізованим для нього набором варіантів, складених із дійсних лексем та дистракторів. Цей набір назвемо словником відповіді. В основу механізму конструювання покладено операції виборування та вставляння потрібних лексем. Як правило, операція вставляння потрібна, коли відповідь конструюють шляхом заповнення вільних місць у візуалізованому наперед визначеному шаблоні. Інтерпретацію цих двох операцій може бути здійснено мовою дій інтерфейсу користувача у різний спосіб (наприклад, за допомогою відмічання, технології drag&drop тощо).

Основним механізмом перевірки є встановлення тотожності/подібності двох структур даних: правильної відповіді і відповіді, сконструйованої виконавцем вправи. При цьому структура обох відповідей завжди є однаковою, тобто або множинною, або лінійною.

Використання для конструювання відповіді зазначених, хоча й фундаментальних, але доволі простих структур, даючи змогу значно спростити власне механізм перевірки, має два важливих недоліки. По-перше, домінуючою складовою, яка власне визначає концептуальну складність відповіді, а отже, й всієї вправи загалом, є складність вибору потрібних лексем зі словника відповіді. Успішність цього вибору може залежати від спроможності виконавця приймати рішення в умовах невизначеності, що певною мірою нівелюватиме мету, на яку зорієнтована вправа. По-друге, відповіді на деякі типи вправ хоча й можуть бути подані за допомогою простих структур, проте їх конструювання настільки громіздке і трудомістке, що позбавляє сенсу використання таких вправ. Для прикладу розглянемо вправу, умову якої наведено на рис. 1.

141



У наведеному нижче списку подано поняття, використовувані у одній з можливих класифікацій систем числення. Основою цієї класифікації є відношення "клас – підклас". Найзагальнішим поняттям є "система числення", інші поняття презентують утворені за певними ознаками підкласи.

Двійкова система числення Двійково-десяткова система числення Десяткова система числення Непозиційна система числення Однорідна система числення Позиційна система числення Римська система числення Система числення Система числення з кодованим поданням чисел Система числення у залишкових класах Унітарна система числення Шістнадцяткова система числення

Рис. 1. Умова вправи “Класифікація систем числення”

Будемо вважати, що метою, на досягнення якої спрямовано цю вправу, є закріплення/перевірка розуміння класифікації систем числення. За цієї умови вимога на кшталт “Побудуйте список, що подає пари понять, пов’язаних відношенням клас – підклас” можлива, але занадто ускладнює процес конструювання відповіді, оскільки передбачає, що нелінійна структура класифікації має бути подана за допомогою лінійної структури списку. Більш “природньою” була вимога виду: “Побудуйте дерево, яке б подавало ієрархію наведених понять за відношенням клас – підклас”.

Наведений приклад показує, що важливим шляхом технологічної розбудови середовищ комп’ютерно-автономного виконання вправ є розширення набору структур, за якими можна конструювати відповідь, у напрямі використання нелінійних структур, зокрема індукованих ієрархічними відношеннями. Типовими прикладами таких відношень є бути частиною та бути різновидом, а породжуваних ними структури відповідно “ієрархією за складом” та “ієрархією за типом”. Надалі називатимемо вправи, що передбачають надання відповіді у вигляді певної ієрархії, вправами на реконструкцію ієрархій. Головною метою цих вправ є вироблення у їх виконавця глибшого розуміння взаємозв’язків між абстрактними чи реальними сутностями предметної області дисципліни.

Об’єктно-орієнтований аналіз вправ взагалі та вправ на реконструкцію ієрархії дає змогу виокремити такі об’єкти та їх класи:

• вправа – об’єкт, що інкапсулює інформацію про вправу та стан її виконання. Підлягає візуалізації для виконавця в інтерактивному режимі; 142



• умова вправи – описує загальний контекст виконання вправи. Підлягає візуалізації для виконавця в не інтерактивному режимі;

• вимога вправи – описує що очікується отримати відповідь від виконавця вправи. Підлягає візуалізації для виконавця у неінтерактивному режимі;

• словник відповіді – подає всі лексеми відповіді, які входять до складу правильної відповіді та, можливо, певну кількість дистракторів. Підлягає візуалізації для виконувача у інтерактивному режимі;

• відповідь – об’єкт, що описує відповідь, яку сконструйовано виконувачем вправи. Підлягає візуалізації для виконавця в інтерактивному режимі;

• правильна відповідь – об’єкт, що описує «правильну» відповідь. Не підлягає візуалізації для виконувача;

• параметри виконання – дані, що характеризують часові та інші обмеження на виконання вправи. Підлягає вибірковій інтерактивній візуалізації за вибором виконовця.

З усіма об’єктами, що підлягають візуалізації для виконавця, асоційовано один або кілька образів, тобто об’єктів, кожен з яких подає один з можливих наперед визначених зорових виглядів. Наприклад, словник відповіді може мати образ списку лексем відповідей або ж бути наданий як сукупність керувань Checkbox, кожне з яких візуалізує одну лексему відповіді. Зауважимо, що для вправ на реконструкцію ієрархій образом складової відповіді завжди є керування, побудоване на основі керування TreeView. Інтерактивність об’єкта означає, що всі його образи мають допускати певні дії виконавця, які можуть змінювати стан об’єкта.

143



Виконання вправи на реконструкцію ієрархії передбачає інтенсивне використання технології drag&drop для побудови дерева ієрархії. На рис. 2

Рис. 2. Етап реконструкції класифікації систем числення наведено стан виконавця вправи, коли виконавець будує дерево класифікації систем числення, перетягуючи лексеми зі словника відповіді на потрібне місце в образі відповіді.

Висновок. Технологічне розширення спектра структур, за якими допустимо конструювати відповідь під час комп’ютерно-автономного виконання вправ, ієрархічними структурами дає змогу задіяти у процесі вивчення дисципліни клас вправ, які в умовах тренування допомагають глибше зрозуміти предметну область дисципліни, а в умовах тестування – точніше з’ясувати рівень цього розуміння.


1. Булах І. Є. Створюємо якісний тест: Навч. посіб. / І. Є. Булах, М. Р. Мруга - К.: Майстер-клас, - 2006. – 160 с.

2. Фетісов В.С. Комп’ютерні технології в тестуванні: навч.-метод. посіб. / В. С. Фетісов. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2011. – 140 с.

144



Охрамович М.М., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, начальник відділу науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Мукогоренко О.С., науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Пусан В.В., науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Ряба Л.О., науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ДИСТАНЦІЙНА ФОРМА НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ

У доповіді проаналізовано поняття дистанційне навчання, яке можна визначити як форму навчання, сутність якої становить комплекс освітніх послуг, із використання наявних інформаційних та інших технологій, за допомогою яких обмінються і передаються професійні знання слухачу шляхом інтерактивної взаємодії слухачів та викладачів. Обґрунтовано можливості дистанційного навчання у системі підготовки військових фахівців.

Ключові слова: дистанційне навчання, Збройні Сили України, система військової освіти.

The report analyzes the concept of "distance learning". Distance learning is a form of education that forms a complex of educational services. Such is the concept of distance learning uses existing information and other technologies. The possibilities of distance learning in the system of training of military specialists were substantiated.

Key words: distance learning, Armed Forces of Ukraine, military education system.

Актуальність. На сьогодні тенденції розвитку освітніх технологій, а також основні напрями державної політики у цій сфері, які визначені Національною стратегією розвитку освіти України на період до 2021 року, потребують спрямування зусиль на розвиток дистанційного навчання у ЗС

145



України як одного з дієвих інструментів реалізації моделі безперервного навчання. Разом з тим відповідно до оперативної цілі 5.2 Стратегічного оборонного бюлетеня України, введеного в дію Указом Президента України від 6 червня 2016 року № 240/2016, передбачено впровадження технологій дистанційного навчання (ДН) в освітній процес з метою удосконалення системи військової освіти [1].

Розвиток освітньої системи в Україні має сприяти появі нових можливостей для оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і поширення знань, розширенню доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливості її здобуття для великої кількості людей, включаючи тих, хто не може навчатися у ЗВО за традиційними формами через брак фінансових або фізичних можливостей, професійну зайнятість, віддаленість від великих міст, престижних навчальних закладів тощо; реалізації системи безперервної освіти «впродовж життя», у тому числі середньої, довузівської, вищої та післядипломної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливий інтерес у дослідженні цього питання становлять праці вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячені змісту, розвитку та організаційним засадам дистанційного навчання. Цілеспрямовано досліджені такі аспекти дистанційної освіти, як концептуальні положення про дистанційне навчання (О.О. Андреєв, В.М. Кухаренко, В.І. Овсянніков, О.В. Соловйов, П.В. Стефаненко), сутність нових інформаційних технологій у дистанційному навчанні (Т.П. Воронін, В.П. Кашицин), методи творчого навчання за допомогою телекомунікаційних засобів (Г.А. Андріанова, А.В. Хуторський).

Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності впровадження дистанційного навчання у систему військової освіти та підготовки військових фахівців Збройних Сил України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дистанційна форма навчання є одним зі шляхів реалізації неперервної освіти, або освіти впродовж життя як нової можливості сучасного технологічного освітнього простору. Дистанційне навчання – форма навчання, що передбачає переважне розділення в просторі і (або) часі суб’єктів освітнього процесу та доставку навчальних матеріалів засобами сучасних інформаційних технологій. Можна виділити основні переваги використання дистанційної форми навчання, серед яких: підвищення якості освіти, забезпечення її випереджувального характеру, забезпечення доступності новітніх освітніх технологій, розвиток творчості [2].

146



Передумовами активного впровадження дистанційної форми навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти виступають потреби у систематичному оновленні знань та умінь професійної діяльності, що відповідають сучасним науковим надбанням, які через матеріально-технічні та організаційні умови стаціонарно обмежені; потреби особистісного й кар’єрного зростання, що потребують володіння сучасними методами і технологіями діяльності, мобільністю та доступом до інформації.

Організаційно-методичними принципами організації дистанційної форми навчання є: принцип розвивальності та виховної спрямованості навчання (сприяння самостійній пізнавальній активності суб’єктів навчання, формування творчого і критичного мислення); принцип науковості (використання науково-обґрунтованих теоретичних положень, методичних завдань, проблемність запропонованих завдань, розвиток аналітико-синтетичних навичок сприймання інформації); принцип свідомості та творчої активності (можливість самостійно обирати потрібні матеріали і завдання, що є обов’язковим елементом андрагогіки – навчання дорослих, пізнавальна мотивація яких характеризується практичністю і потрібністю отриманого досвіду); принцип доступності (запропоновані веб-ресурси є доступними у будь-який час і з будь-якого місця за потребою користувачів, що створює умови для вільного їх використання); принцип особистісно орієнтованого підходу (запропонована діагностична система дозволяє обирати суб’єктам навчання форми і вправи, які відповідають їх рівню фахової компетентності, індивідуальним особливостям та потребам).

Ю. Дубровська і П. Закотнова [3] у своїх роботах визначають базові характеристики дистанційної форми навчання, серед яких:

- гнучкість навчання (зручний час, зручне місце, зручний темп; комплект спеціальних засобів навчання та погоджена можливість контакту з викладачем);

- модульність навчальних програм закладається (кожна окрема дисципліна або учбовий курс адекватні за змістом певній предметній галузі, що забезпечує можливість неперервного професійного росту в залежності від рівня професійної підготовленості та індивідуальних потреб);

- паралельність навчання (здійснюється без відриву від виробництва); - асинхронність навчання (суб’єкти освітнього простору працюють за

зручним для кожного графіком); - рентабельність (економічна ефективність дистанційного навчання).

147



Згідно із класифікацією моделей дистанційного навчання [4] можна віднести запропоновану методику дистанційного навчання до моделі регулюючого самонавчання, у якій головна роль відводиться самостійній роботі слухача, який сам відбирає потрібний матеріал, самостійно його опрацьовує та самостійно оцінює якість засвоєних знань.

Основною технологією, для використання при організації дистанційного навчання ми визначаємо кейс-технологію, яка полягає в наданні інформаційних освітніх ресурсів у вигляді набору спеціалізованих навчально-методичних комплектів, призначених для самостійного вивчення та використання різних носіїв інформації. У кейс-технології ефективно використовують всі наявні в системі освіти засоби навчання, враховуючи як прийняту концепцію навчання, цілі, специфіку змісту навчання, так і дидактичні засоби і функції кожного із засобів навчання, включеного до кейсу: програми навчальних дисциплін з методичними вказівками з виконання контрольних робіт; фундаментальні підручники та посібники з кожної дисципліни курсу; спеціальні навчально-практичні посібники з текстами для самоконтролю та контролю; установчі аудіо- та відеолекції з кожної дисципліни курсу; лабораторні практикуми [5].

Інформаційна частина кейс-технології схожа на традиційний навчально-методичний інструментарій. До її складу входять: відомості про автора курсу, методичні рекомендації з вивчення курсу, чітко структуровані навчальні матеріали; ілюстрації, мультимедійні продукти, практикум для вироблення навичок щодо застосування теоретичних знань з прикладами виконання завдань та аналізом найбільш поширених помилок, система діагностики та контролю (тестові завдання, завдання для роботи в групі), додаткові матеріали.

Програмна частина складається з системи реєстрації, сервісних засобів (контекстне розшифрування термінів, нормативна база, електронна бібліотека, завдання для роботи з підручником, словником, системи пошуку); комунікаційної системи (забезпечення взаємодії викладача та слухача курсу, захисної системи).

Кейси розсилаються слухачам курсу. На сайті курсу вказано час колективних, групових обговорень, форма цих обговорень (чат, відеоконференція, вебінар, on-line, off-line), передбачається робота в малих групах співробітництва над проектом, рефератом, підготовкою до дискусії; лабораторна робота; творча робота (індивідуальна або колективна).

Передбачено інформаційно-методичне забезпечення до кейсу, таке як: посилання на існуючі вже в Інтернеті віртуальні бібліотеки або спеціально 148



створені для даного курсу мультимедіа, бази даних, бази знань. Етап підготовки включає три рівні: відбір та структурування кейсу з урахуванням його інтеграції з ресурсами Інтернет; відбір та методичну організацію ресурсів Інтернету, рекомендованих для даного курсу; проектування форм та видів контакту, засобів взаємодії викладачів та слухачів між собою з використанням послуг Інтернет-технологій.

Висновки. Впровадження дистанційного навчання у систему військової освіти та підготовки військових фахівців Збройних Сил України позитивно вплине на усі компоненти системи навчання: мету, зміст, організаційні форми, методи і засоби навчання тощо, що призведе до зростання рівня професійної підготовки та якості освіти військових фахівців за рахунок використання сучасних педагогічних й інформаційних технологій та надання доступу до додаткових інформаційних ресурсів; зростання професійної мобільності військових кадрів, їх ділової та соціальної активності; формування єдиного освітнього простору в рамках безперервної ступеневої системи навчання військових фахівців “через все життя”.


1. Указ Президента України № 240/2016 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року “Про стратегічний оборонний бюлетень України”. – Електронний ресурс. – Режим доступу: https://www.president.gov.ua/documents/2402016-20137.

2. Дистанционное обучение: теория и практика / [В. Гриценко, С. Кудрявцева, В. Колос, Е. Веренич]. – К.: Наук. думка, 2004. – 375 с.

3. Закотнова П.В. Подготовка преподавателей вуза к деятельности в системе дистанционного обучения: дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / Закотнова Полина Владимировна. – Омск, 2004. – 211 с.

4. Хуторской А.В. Ключевые компетенции и образовательные стандарты. Доклад на отделении философии образования и теории педагогики [Електронний ресурс] / А.В. Хуторской – РАО, Центр “Эйдос”, 2002. – Режим доступу: http://www.eidos.ru/journal/2002/0423.htm.

5. Трайнев В.А. Дистанционное обучение и его развитие (Обобщение методологии и практики использования) / В.А. Трайнев, В.Ф. Гуркин, О.В. Трайнев. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К”, 2007. – 294 с.

149

http://www.eidos.ru/journal/2002/0423.htm



Пампуха І.В., кандидат технічних наук, доцент, начальник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Лоза В.М., кандидат технічних наук, начальник відділу науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Нікіфоров М.М., кандидат військових наук, старший науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Жогіна Л.В., науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ

КВАЛІФІКАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ ЗА ДИСТАНЦІЙНОЮ ФОРМОЮ НАВЧАННЯ

У статті представлено модель організації та проведення курсів

підвищення кваліфікації військових фахівців, яка поєднує очні та дистанційні форми навчання. Такий підхід передбачає інтеграцію інформаційних та педагогічних технологій, що забезпечує інтерактивність взаємодії суб’єктів навчання та високу продуктивність освітнього процесу.

Ключові слова: дистанційне навчання, курси підвищення кваліфікації, військові фахівці.

The paper presents the model of organization and offering training courses for military specialists, which combines full-time and distance learning. This approach involves the integration of information and pedagogical technologies that provides interactivity of the learning subjects and high productivity of the educational process.

Key words: distance learning, advanced training courses, military specialists.

150



Актуальність. Нині в Україні в галузі освітньої діяльності спостерігається тенденція на активне впровадження у ВВНЗ та в систему підвищення кваліфікації військових фахівців технологій, побудованих на засадах інформаційно-технологічного оновлення, у тому числі й дистанційних форм навчання в системі підвищення кваліфікації.

Сьогодні необхідно швидкими темпами розвивати систему підвищення кваліфікації, особливо враховуючи швидкоплинний характер процесів освітнього та професійного зростання фахівця, необхідність формувати його мобільність, у професійній діяльності створювати ситуацію успіху на підставі докваліфікації, перекваліфікації та отримання додаткових знань.

Важливим методологічним підґрунтям застосування сучасних інноваційних технологій у системі військової освіти та підвищення кваліфікації військових фахівців, у тому числі й на засадах дистанційної форми навчання, є роботи А.П. Єршова, М.І. Жалдака, Г.О. Козлакової, Т.І. Койчевої, В.В. Колоса, В.П. Молочкова, І.В. Роберта, О.М. Самойленка, А.С. Сіцінського, О.В. Співаковського та ін., які обґрунтували концептуальні засади процесу інформатизації сучасної системи освіти.

Мета – представити модель організації та проведення курсів підвищення кваліфікації військових фахівців за дистанційною формою навчання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основою організації підвищення кваліфікації військових фахівців є модель, яка поєднує очну та дистанційну форми навчання. Такий підхід передбачає інтеграцію інформаційних та педагогічних технологій, що забезпечує інтерактивність взаємодії суб’єктів навчання та високу продуктивність освітнього процесу.

Для підвищення кваліфікації військових фахівців за дистанційною формою найбільш доцільною є змішана технологія дистанційного навчання, що оптимально враховує індивідуальні можливості кожного слухача. Таке поєднання з урахуванням економічних можливостей є найбільш прийнятним.

Підвищення кваліфікації військових фахівців здійснюється за очно-дистанційною формою навчання, включаючи наступні етапи:

І етап (очний) – організаційно-настановча сесія. Основними завданнями даного етапу є: реєстрація слухача та включення його у відповідну групу; проведення вхідного діагностування; проведення інструктажу щодо загальних питань організації дистанційного навчання; здійснення викладачами вступу до навчальних дисциплін, які будуть вивчатися дистанційно у міжсесійний період;

151



ІІ етап (дистанційний) – керована самостійна робота слухача; ІІІ етап (очний) – заключна сесія, під час якої проводяться консультації

перед підсумковим контролем з дистанційних курсів, які вивчалися протягом дистанційного періоду; здійснюється підсумковий контроль знань з дистанційних курсів, які вивчалися протягом дистанційного періоду; проводиться конференція з обміну досвідом. У міжсесійний період слухачі навчаються дистанційно, поєднуючи при цьому можливість проходити військову службу та навчатися.

Освітній процес здійснюється у таких формах: навчальні заняття, виконання колективних та індивідуальних завдань, самостійна робота слухачів, практична підготовка, контрольні заходи тощо. Основними видами навчальних занять за дистанційною формою навчання є такі: лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, дискусія в мережі, самопідготовка, вивчення теоретичного матеріалу тощо. Реалізація вищезазначених видів навчальних занять здійснюється за допомогою сучасних інформаційних і комунікаційних технологій: Інтернет, електронна пошта, чат, форум, телеконференція, відеоконференція, конференція, аудіоконференція тощо.

Самостійна робота слухача є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом. Контроль якості знань, умінь і навичок слухачів дистанційної форми навчання забезпечуються за допомогою проведення системи контрольних заходів, що реалізуються в очному та дистанційному режимах. Контрольні заходи включають вхідний, поточний і підсумковий контроль, що здійснюються під час проведення названих вище етапів навчання. Вхідний контроль проводиться під час організаційно-настановчої сесії і визначає стартовий рівень слухача даного курсу. Поточний контроль проводиться з метою визначення рівня успішності самостійної роботи слухачів і спонукання їх до регулярної роботи протягом дистанційного етапу підвищення кваліфікації. Підсумковий контроль здійснюється під час проведення заключної сесії для констатації успішності навчання.

Суб’єктами дистанційного навчання є слухачі, які навчаються за програмою підвищення кваліфікації військових фахівців за дистанційною формою навчання; викладачі, які здійснюють дистанційне навчання; тьютори (куратор навчальної групи, що здійснює підтримку та супровід навчального процесу) [1].

Слухачам, які навчалися за дистанційною формою навчання та успішно виконали навчальну програму, видається посвідчення встановленого зразка. 152



Тьютор у процесі супроводження навчального процесу виконує функції, визначені за чотирма основними напрямами: інформаційні, комунікаційні, організаційні, керуючі. Усі ці напрямки не є відокремленими, між ними існують перехресні зв’язки, взаємний вплив і взаємодія [3].

Важливим є питання дидактичного забезпечення, що є необхідною умовою ефективної самостійної роботи слухача у дистанційному навчанні. Дидактичне забезпечення представлене у вигляді програм освітньої діяльності, що містить три блоки: інформаційний, змістовий та контрольно-узагальнюючий.

Інформаційний блок забезпечує виконання організаційної функції і вміщує пояснювальну записку, кваліфікаційні вимоги, навчально-тематичний план із спеціальності, методичні рекомендації.

Змістовий блок забезпечує виконання навчальної функції і вміщує лекції, методичні рекомендації з організації навчальних занять, список літератури, Інтернет-ресурси). Навчальна інформація структурована за самостійними блоками (соціально-гуманітарний, професійний та спеціальний), які, в свою, чергу оформлюються у вигляді окремих навчальних модулів. Програми та лекції мають модульну конструкцію, що дає можливість слухачам встановлювати першочерговість, послідовність та порядок вивчення матеріалу.

Однією з головних умов успішного впровадження дистанційного навчання в системі післядипломної освіти військових фахівців є його якісне кадрове забезпечення. Організація навчання за дистанційною формою потребує формування кадрового складу з новими знаннями, вміннями та навичками.

Кадрове забезпечення дистанційного навчання включає кадрове забезпечення процесу створення дистанційних курсів та кадрове забезпечення освітнього процесу за дистанційною формою. Процес створення дистанційних курсів потребує наявності кваліфікованих розробників змісту, методистів з дистанційного навчання та веб-дизайнерів. Процес проведення дистанційного навчання потребує наявності тьюторів, організаторів і технічних адміністраторів.

Для якісної реалізації дистанційної форми навчання необхідно проводити систематичне підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників та обслуговуючого персоналу з інформаційних і комунікаційних технологій, методики та технологій дистанційного навчання.

153



Підтримка та управління освітнім процесом здійснюється за допомогою системи дистанційного навчання, що значно підвищує ефективність та зручність навчання. Для організації та управління дистанційним навчанням використовуються різні системи програмного забезпечення, зокрема – це програма, що розміщується на сервері ВВНЗ та адмініструється працівниками центру дистанційного навчання. Зазначена система необхідна для організації повноцінного процесу дистанційного навчання, її використання дозволяє вирішувати повний спектр завдань з організації та автоматизації освітнього процесу.

Перевагами даної системи є такі: простота в освоєнні; висока продуктивність та масштабність; можливість використовувати методики онлайнового навчання; невисокі технічні вимоги до ресурсів сервера системи дистанційного навчання, комп’ютерів слухачів і викладачів, пропускної можливості мережі; відсутність необхідності встановлювати спеціальні програми на комп’ютерах користувачів; можливість підключення до системи електронних курсів, розроблених за допомогою різних прикладних програм і в будь-яких форматах.

Користувачами даної системи є персонал (адміністратор, організатор, тьютор) та слухачі, що мають своє коло функціональних обов’язків.

Для успішного користування системою слухач-користувач повинен мати навички володіння комп’ютером на рівні користувача та розуміти принцип роботи веб-браузера.

Науково-методичне забезпечення дистанційного навчання включає: • методичні (теоретичні та практичні) рекомендації щодо розроблення

та використання педагогічно-психологічних та інформаційно-комунікаційних технологій дистанційного навчання;

• критерії, засоби і системи контролю якості дистанційного навчання; • змістовне, дидактичне та методичне наповнення веб-ресурсів

(дистанційних курсів) навчального плану/навчальної програми підготовки. Системотехнічне забезпечення дистанційного навчання включає [4]: • апаратні засоби (персональні комп’ютери, мережеве обладнання,

джерела безперебійного живлення, сервери, обладнання для відео-конференц- зв’язку тощо), що забезпечують розроблення і використання веб-ресурсів навчального призначення, управління освітнім процесом та необхідні види навчальної взаємодії між суб’єктами дистанційного навчання у синхронному і асинхронному режимах;

154



• інформаційно-комунікаційне забезпечення із пропускною здатністю каналів, що надає всім суб’єктам дистанційного навчання навчального закладу цілодобовий доступ до веб-ресурсів і веб-сервісів для реалізації освітнього процесу у синхронному та асинхронному режимах;

• програмне забезпечення загального та спеціального призначення, яке має бути ліцензійним або побудованим на програмних продуктах з відкритими кодами;

• веб-ресурси навчальних дисциплін (програм), що необхідні для забезпечення дистанційного навчання, можуть містити:

• методичні рекомендації щодо їх використання, послідовності виконання завдань, особливостей контролю тощо;

• документи планування освітнього процесу (навчальні програми, навчально-тематичні плани, розклади занять);

• відео- та аудіозаписи лекцій, семінарів тощо; • мультимедійні лекційні матеріали; • термінологічні словники; • практичні завдання із методичними рекомендаціями щодо їх

виконання; • віртуальні лабораторні роботи із методичними рекомендаціями щодо

їх виконання; • віртуальні тренажери із методичними рекомендаціями щодо їх

використання; • пакети тестових завдань для проведення контрольних заходів,

тестування із автоматизованою перевіркою результатів, тестування із перевіркою викладачем;

• ділові ігри із методичними рекомендаціями щодо їх використання; • електронні бібліотеки чи посилання на них; бібліографії; • дистанційний курс, що об’єднує зазначені вище веб-ресурси

навчальної дисципліни (програми) єдиним педагогічним сценарієм; • інші ресурси навчального призначення. Перелік веб-ресурсів навчальних дисциплін (програм), необхідних для

забезпечення дистанційного навчання, визначається ВВНЗ залежно від профілю навчальної дисципліни.

Для забезпечення дистанційного навчання слухачів, ВВНЗ може створювати власні веб-ресурси або використовувати інші веб-ресурси, що підлягають перевірці у цьому навчальному закладі.

155



Висновки. Вибір моделі організації та проведення курсів підвищення кваліфікації військових фахівців за дистанційною формою навчання не може мати характер остаточного рішення. Навпаки, він має характер динамічної задачі, яка потребує розв’язання у кожному конкретному випадку (новий дистанційний курс, нова категорія тих, хто навчається), окремо: характер взаємодії викладача і слухачів (форма організації освітнього процесу, співвідношення та характер ролей викладача та слухача, типові способи реагування викладача на дії слухача тощо), характер і послідовність етапів навчання.


1. Технологія створення дистанційного курсу: Навчальний посібник / За ред. В.Ю. Бикова та В.М. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

2. Рябцев В.В. Модель дистанційного навчання у Національному університеті оборони України // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони, 2009. – № 1(4). – С. 35–41.

3. Комплексна система підготовки дидактичного матеріалу для курсів дистанційного навчання зі спеціальності [Електронний ресурс] / О.О. Гагарін, В.І. Гайдаржи, С.Д. Павловська; Національний технічний університет України “КПІ”. – Режим доступу: http://www.setlab.net/view=Gagarin_Tytenko.

4. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Положення про дистанційне навчання” від 25.04.2013 № 466 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13

156

http://www.setlab.net/view=Gagarin_Tytenko



Пунда Ю.В., доктор військових наук, сташий науковий співробітник, начальник кафедри стратегії національної безпеки та оборони інституту державного військового управління Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Опенько П.В., кандидат технічних наук, начальник науково-дослідної лабораторії інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського Лаврінчук О.В., кандидат технічних наук, с.н.с., начальник центру імітаційного моделювання, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАТФОРМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ПІДВИЩЕННЯ

КВАЛІФІКАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ТА НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ У МЕЖАХ FACULTY DEVELOPMENT COURSE

У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки

наголошується про необхідність навчання фахівців високої кваліфікації шляхом упровадження в освітній процес нових форм, технологій, засобів навчання, що відповідають тенденціям розвитку суспільства. Сьогодні джерела інформації, що використовують здобувачі освіти на всіх рівнях не обмежуються лише запропонованими викладачем, широко використовуються загальнодоступні ресурси, онлайн-уроки, онлайн-курси, якість яких постійно зростає. Сучасна освіта неможлива без використання новітніх інформаційних технологій. Кожен освітній заклад, який прагне забезпечити високу якість освіти, сьогодні не може не використовувати нові способи підготовки та обміну навчальною інформацією між учасниками освітнього процесу. Вищі військові навчальні заклади також не можуть стояти осторонь від цих процесів. Як наголосив Міністр оборони України Андрій Загороднюк, звертаючись до слухачів Національного університету оборони України імені Івана Черняховського з нагоди Дня знань та початку нового навчального року:

157



“Військова освіта має бути найкращою освітою в країні”. Впровадження нових інформаційних технологій передбачає не лише

зміни в організації освітнього процесу та впровадження нових форм занять. Інформатизація вимагає розвитку навичок володіння новітніми технологіями у викладачів. Одним із важливих кроків цього процесу було проведення в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського за підтримки фахівців країн – членів НАТО курсу підвищення кваліфікації науково-педагогічних та наукових працівників (Faculty Development Course), в основу якого покладено сучасні педагогічні методики і технології навчання. Основну увагу курсу було зосереджено на таких питаннях: принципів навчання дорослих, навчання, орієнтованого на здобуття досвіду діяльності, навчання, орієнтоване на студента; принципів активного навчання, таксономії Блума, мотивації та критичного мислення; активних методик і технології навчання; застосування засобів активного навчання; принципів оцінювання навчальних досягнень, засобів оцінювання; планування курсу та заняття; використання новітніх технологій у навчальному середовищі.

Підвищення кваліфікації науково-педагогічних та наукових працівників університету здійснювалось з метою формування у науково-педагогічних працівників університету таких компетентностей: розроблення та проведення власних курсів відповідно до принципів та найкращих практик активного навчання дорослих, а також потреб навчального закладу (кафедри); застосування активних та інтерактивних методик та технологій навчання; використання сучасних технологічних засобів під час проведення занять з професійної тематики з урахуванням стандартів (практик) країн – членів НАТО. При цьому навчання в межах Faculty Development Course призначено для поглиблення теоретичних знань стосовно методик та технологій активного навчання, набуття нових та удосконалення набутих компетентностей щодо застосування активних технологій навчання під час проведення занять; підвищення ефективності засвоєння навчального матеріалу за рахунок активного задіювання тих, хто навчається, до участі у занятті та практичної діяльності у ході заняття; формування навичок розвитку у слухачів вищих рівнів мислення, в тому числі проведення практичних із застосування активних методик і технологій навчання.

За результатами курсу було проведено опитування слухачів. Враховуючи відгуки слухачів та викладачів курсу напрямами удосконалення підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників університету можна визначити такі: 158



удосконалення основи апробованої програми підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників університету (Faculty Development Course) комплексної програми підвищення кваліфікації науково-педагогічних до рівня працівників університету. Основним фокусом програми має бути впровадження активних технологій навчання та використання сучасних інформаційних технологій в освітньому процесі;

залучення до підготовки за удосконаленою програмою всіх науково-педагогічних працівників університету, в тому числі і за програмою індивідуальної підготовки;

введення дистанційної вступної частини з використанням платформи дистанційного навчання університету з обов’язковим тестуванням слухачів для допуску до проходження основного курсу;

впровадження системи контролю за результатами навчання з застосуванням засобів дистанційної освіти;

використання можливостей соціальних медіа, мобільних додатків, віртуальних курсів та моделювання.

Безумовно, перелік цих заходів не є вичерпним і може бути розширений, для досягнення мети підвищення якості військової освіти.

159



Рижиков В.С., доктор педагогічних наук, професор, головний науковий співробітник Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Жогіна Л.В., науковий співробітник Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Пусан В.В., науковий співробітник Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ТЕХНОЛОГІЯ ТА ХАРАКТЕРНІ РИСИ ДИСТАНЦІЙНОГО

НАВЧАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Дистанційне навчання – це технологія, що базується на принципах

відкритого навчання, передбачає широке застосування комп’ютерних навчальних програм різного призначення та сучасних телекомунікацій з метою доставки навчального матеріалу та спілкування безпосередньо за місцем перебування студентів (курсантів).

Дистанційне навчання відповідно до Закону України “Про вищу освіту” є однією з форм навчання у вищих навчальних закладах України поряд з очною (денною, вечірньою) та заочною формами.

Дистанційне навчання – особлива форма цілеспрямованого процесу засвоєння знань, умінь і навичок, відмінною особливістю якої є взаємодія віддалених учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Світ не стоїть на місці, і ми маємо разом із ним впевнено крокувати шляхом прогресу, використовуючи увесь потенціал передових інформаційних технологій сучасності. Особливо це актуально для освіти – галузі, яка за самою своєю суттю має уособлювати усе прогресивне, сучасне й більш актуальне, наприклад брати на озброєння практики дистанційного навчання.

160



Дистанційне навчання – це нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні кращих традиційних методів навчання і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання.

Метою реформи військової освіти відповідно до сучасних умов інтеграції та перспектив розвитку Збройних Сил України є наближення до сучасних вимог щодо розвитку теорії і практики збройної боротьби. Світовий досвід показує, що виконання цього завдання можливе лише завдяки впровадженню безперервної ступеневої системи навчання військових фахівців “протягом життя”.

Впровадження моделі дистанційного навчання військових фахівців має забезпечити:

− виникнення нових можливостей для оновлення змісту навчання, методів викладання дисциплін і поширення знань;

− розширення доступу до навчальних ресурсів, реалізацію можливості навчання без обмежень за просторовою та часовою ознаками з мінімальним відривом від виконання професійних обов’язків;

− індивідуалізацію навчання. Характерними рисами дистанційних курсів є: гнучкість - можливість викладання матеріалу курсу з урахуванням

підготовленості, здібностей слухачів; актуальність - можливість впровадження новітніх педагогічних і

психологічних, методичних розробок; зручність - можливість навчання у зручний час, у певному місці,

нерегламентованість у часі для засвоєння матеріалу, можливість здобуття освіти, без відриву від основної роботи;

модульність - поділ матеріалу на окремі функціонально завершені теми, для вивчення в міру засвоєння попередніх відповідають здібностям окремого слухача або групи в цілому;

економічна ефективність - метод навчання значно дешевший, ніж традиційні завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню електронних навчальних матеріалів мультидоступу до них, можливість одночасного використання значного обсягу навчальної інформації будь-якою кількістю слухачів;

інтерактивність - активне спілкування між слухачами і викладачем, що значно підвищує мотивацію до навчання, рівень засвоєння матеріалу;

більші можливості контролю за якістю навчання; 161



відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. Навчальний процес дистанційного навчання у вищих навчальних

закладах організовується на підставі навчальних планів, розроблених на основі галузевих стандартів вищої освіти, за умови виконання вимог до всіх елементів технологій дистанційного навчання.

Навчальний процес за дистанційною формою у вищих військових навчальних закладах здійснюється у таких формах:

навчальні заняття; виконання проектних завдань; практична підготовка; контрольні заходи. Основними видами навчальних занять при дистанційному навчанні у

вищих військових навчальних закладах є: самостійне вивчення навчального матеріалу дистанційного курсу, лекція, консультація, семінар, дискусія, практичне заняття, лабораторне заняття.

Самостійне вивчення передбачає використання навчальних матеріалів дистанційних курсів, які студенти (курсанти) одержують через Інтернет (інтранет, корпоративну мережу) та/або на магнітному носії (CDROM).

Вимоги самостійного вивчення навчального матеріалу конкретної дисципліни визначаються навчальною програмою дисципліни, методичними вказівками, інструкціями і завданнями, що містяться у дистанційному курсі.

Практичні заняття ті, хто навчаються, виконуються дистанційно, а результати надсилають викладачеві електронною поштою.

Заняття залежно від напряму (спеціальності) підготовки, рівня матеріально-технічної оснащеності реальних лабораторій, можливостей створення і використання віртуальних лабораторій проводять за такими формами:

очно у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях; дистанційно з використанням відповідних моделювальних програм (емуляторів), віртуальних лабораторій; за змішаною формою (частина – за першим, частина – за другим

варіантом). Практичну підготовку студентів (курсантів) здійснюють у формі

реальної професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом вищого навчального закладу.

162



Контрольні заходи у студентів (курсантів) дистанційної форми навчання передбачають самоконтроль, вхідний, поточний, рубіжний та підсумковий контроль.

Самоконтроль є первинною формою контролю знань студентів (курсантів), обов’язково забезпеченою структурою та організацією будь-якого дистанційного курсу.

Основною формою вхідного, поточного та рубіжного контролю є тестування. Крім того, поточний контроль передбачають під час проведення практичних, лабораторних, семінарських занять і дискусій.

Результати тестування, практичних та лабораторних робіт оцінюють дистанційно у двох режимах: автоматизовано та безпосередньо викладачем.

Щоб дистанційна освіта стала затребуваною і поширеною в сучасному українському суспільстві, в першу чергу, необхідно вирішувати проблему розвитку системи технічного та програмного забезпечення, це не вирішить ще одного інституційного аспекту розвитку дистанційного навчання.

На сьогодні вищі військові навчальні заклади покликані виконувати інформаційну функцію, але як показує практика, вони не виконують її в достатньою мірою. В цілому за кількістю вищих навчальних закладів України, представлених в мережі Інтернет, серед регіонів спостерігаються деякі відмінності. Центральний регіон випереджає за кількістю пропонованої інформації про своїх вищі навчальні заклади у системі Інтернет західні і східні регіони, тоді як південь країни значно відстає від столиці, а також західного і східного регіонів.

Розвиток дистанційного навчання в системі військової освіти буде вдосконалюватися в міру розвитку Інтернет – технологій та вдосконалення методів дистанційного навчання.

Дистанційне навчання є альтернативною формою здобуття знань, що набуває поширення в Україні, у тому числі Збройних Силах України. Система дистанційного навчання Збройних Сил України є підсистемо системи військової освіти.


1. Концепція дистанційного навчання у Збройних Силах України: затв. наказом Міністерства оборони України від 21.12.2015 № 744.


163



3. Наказ Міністерства оборони України “Про затвердження Положення про вищі військові навчальні заклади” від 27.05.2015 № 240. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0706-15 (Дата звернення: 20.11.2017).

4. Закон України “Про вищу освіту” від 01.07.2014 № 1556-VII (зі змінами) [Електронний ресурс]. − Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1556-18 (Дата звернення: 25.11.2018).

5. Закон України “Про освіту” від 05.09.2017 № 2145-VIII. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (Дата звернення: 02.11.2018).

6. Наказ Міністерства оборони України “Про затвердження Положення про особливості організації освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів України” від 20.07.2015 № 346 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1126-15 (Дата звернення: 22.12.2017).

164

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1126-15

IІ international practical scientific conference


Рябцев В.В., кандидат технічних наук, доцент спеціальної кафедри Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації Національного технічного університету України ”Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”; Ларіонов В.Л., курсант Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”; Снітко А.Я., курсант Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

СЕРЕДОВИЩЕ ПІДТРИМКИ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ З

ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

У доповіді обґрунтовано необхідність запровадження моделі змішаного навчання у системі професійного навчання військових фахівців. Визначені найбільш доцільні технології електронного навчання для використання під час різних видів підготовки. Наведені основні завдання програмного ядра системи змішаного навчання та сформульовані вимоги до нього.

Ключові слова: електронне навчання, змішане навчання, система управління навчальним процесом.

The article substantiates the necessity of implementation of the Blended Learning model in the system of professional training of military specialists. The most appropriate e-Learning technologies for use in different types of training have been identified. The main tasks of the program core of the Blended Learning system are given and the requirements for it are formulated.

Keywords: e-Learning, Blended Learning, Learning Management System. Актуальність. На етапі реформування сектора безпеки та оборони

України у відповідності до стандартів НАТО надзвичайно важливим є підвищення ефективності його кадрового потенціалу. Практика довила що одним із найбільш дієвих інструментів для досягнення зазначеної мети, який добре зарекомендував себе як у країнах НАТО, так й у багатьох країнах –

165

IІ міжнародна науково-практична конференція


партерах, є запровадження моделі безперервного навчання протягом кар’єри. Сучасні підходи до реалізації зазначеної моделі базуються на широкому застосування різноманітних технологій електронного навчання (e-Learning), у першу чергу – дистанційного (Distance Learning або ADL) та змішаного навчання (Blended Learning) [1, 2]. У секторі безпеки та оборони України технології дистанційного навчання у системі підготовці військових фахівців за підтримки іноземних партнерів активно впроваджують Збройні Сили та Державна Прикордонна Служба [3−5]. Разом з цим, багаторічний досвід використання технологій дистанційного навчання у збройних силах США та інших країн НАТО довів що найбільшого ефекту можна досягти при поєднані традиційних технологій навчання (класні заняття), дистанційного навчання та практичних (польових) занять [2]. Завдання розроблення, впровадження та ефективного використання подібних засобів у систему підготовки, у тому числі – у професійне навчання, військових фахівців є надзвичайно актуальним [4, 5].

Предметом проведеного дослідження є система професійного навчання військових фахівців. Завдання дослідження полягали у:

визначенні доцільності застосування технологій e-Learning для підвищення ефективності професійного навчання;

вибір ефективних технологій e-Learning у залежності від видів підготовки у системі професійного навчання;

обґрунтування вимог до єдиного інформаційного середовища системи професійного навчання.

В широкому контексті термін “електронне навчання” (e-Learning) розуміється як система навчання за допомогою інформаційних, електронних технологій. Часто його застосовують як синонім понять: дистанційне навчання, навчання з застосуванням комп’ютерів, мережеве навчання, віртуальне навчання, мультимедійне навчання, мобільне навчання. Електронне навчання військових фахівців навіть має свої специфічні форми: CBT (Computer Based Training) та CPX (Computer Post Exercise). Перша об‘єднує різноманітні підходи щодо використання комп‘ютерної техніки в процесі підготовки військових фахівців, включно із різноманітними симуляторами. Друга означає використання спеціальних програм симуляції / імітації та моделювання (Simulation and Modeling) для проведення командно-штабних навчань та штабних ігор. Особливо широко та успішно застосовуються технології дистанційного навчання. Наприклад, каталог курсів проекту NATO JADL на 2019 рік включає 125 курсів [6]. 166



Однак, слід зауважити, що найбільш ефективним є використання ресурсів дистанційного навчання не як окремого виду навчальної діяльності, а як складової навчального процесу на основі моделі змішаного навчання (Blended Learning) [2]. На теперішній час існує багато підходів щодо визначення змішаного навчання [7]. В контексті професійного навчання фахівців сектору безпеки та оборони України доцільно розглядати Blended Learning як поєднання традиційних (класних та польових) видів занять з асинхронними видами онлайн діяльності тих, що навчаються.

Виходячи із специфіки предметної області різних видів підготовки, що утворюють систему професійного навчання, для підвищення її ефективності доцільно обирати різні види електронного навчання, які мають інтегруватися в єдину систему змішаного навчання. Наприклад, задачі гуманітарної та правової підготовки можуть з успіхом забезпечуватися традиційними засобами дистанційного навчання з широким використанням мультимедійних ресурсів. Частина занять по вогневій підготовці може бути забезпечена ресурсами дистанційного навчання, мультимедійними та симуляційними засобами з обов‘язковим закріпленням навичок в тирі та на стрільбищі. Для забезпечення занять зі спеціальної підготовки можуть використовуватися різноманітні симулятори техніки та обладнання у супроводженні теоретичної інформації у вигляді дистанційних ресурсів.

Разом з цим, досвід використання технологій дистанційного та змішаного навчання у практиці підготовки військових фахівців свідчить про необхідність запровадження єдиного інформаційного середовища. Воно має вирішувати таки завдання:

інтеграція різнотипних та різноформатних інформаційних ресурсів, спрямованих на забезпечення професійного навчання;

розробка та додавання нових ресурсів; видалення неактуальних ресурсів; опис інформаційних ресурсів задля забезпечення простої навігації по них; облік користувачів системи; забезпечення різних форм контролю знань, включно із самоконтролем; формування звітних документів. На практиці ядром подібного інформаційного середовища виступає

система управління навчальним процесом (Learning Management System, LMS). Застосування LMS в системі професійного навчання фахівців сектора безпеки та оборони накладає ряд специфічних вимог. Основними серед них є:

167

IІ міжнародна науково-практична конференція


мобільність у контексті швидкої та простої інсталяції за умови низьких вимог по ресурсах;

дешевизна, що означає відсутність вимоги значних фінансових інвестицій та людських ресурсів для супроводження;

відкритість для доповнення новими матеріалами; адаптивність до зміни співвідношення різних форм занять (класних,

позакласних, дистанційних, польових тощо), а також форм та методів контролю;

захищеність у контексті персональної інформації та навчального контенту.

Від повноти та якості задоволення LMS перелічених вимог буде суттєво залежати ефективність системи змішаного навчання військових фахівців.

Висновки. Отже, створення середовища підтримки змішаного навчання з професійної підготовки дозволить:

надати фахівцям сектора безпеки та оборони можливість підвищувати рівень професійної підготовки у системі професійного навчання без суттєвого відриву від службової діяльності;

запровадити єдині критерії підготовки на основі централізованого наповнення інформаційного середовища навчальними ресурсами;

індивідуалізувати процес навчання за рахунок запровадження адаптивних навчальних траєкторій;

зробити прозорим процес оцінювання; скоротити витрати на професійну підготовку.

Список використаних джерел 1. NATO e-Learning Concept, Release 4. Jan. 28, 2014. URL:

http://www.act.nato.int/images/stories/structure/jft/NATO_e-Learning_Concept_Jan_2014.pdf. (дата звернення: 12.08.2019).

2. John Plifka. Blended Learning: the Army’s future in education, training, and development / Strategy Research Project. Department of Army Civilian. 2011. 36 p. URL: https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a560138.pdf. (дата звернення: 03.08.2019).

3. Організація та використання технологій дистанційного навчання у Збройних Силах України : навч.-метод, посіб. / Кол. ав.: за заг. ред. С. М. Салкуцана. − К. : НУОУ, 2017. − 124 с.

168



4. Шевченко О. В., Гусак Ю. А., Тіхонов Г. М. Аналіз можливості впровадження технологій дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації офіцерського складу Збройних Сил України. Сучасні інформаційні технології у секторі безпеки та оборони / О. В. Шевченко, Ю. А. Гусак, Г. М. Тіхонов // 2018. − № 2 (32). − С. 151−154.

5. Машталер А.М. Дистанційне навчання як засіб підвищення професійної кваліфікації офіцерів-прикордонників. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України серія: Педагогічні та психологічні науки / А. М. Машталер // 2013. − № 4 (69). − С. 151−159.

6. NATO Joint Advanced Distributed Online Course Catalog/ URL: https://www.forsvarsmakten.se/siteassets/english/swedint/engelska/swedint/information-to-admitted-students-and-participants/genad/jadl-course-catalog-2019.pdf. (дата звернення: 03.08.2019).

7. Кухаренко В.М. Теорія та практика змішаного навчання / В. М. Кухаренко // НТУ “ХПІ” / за ред. В. М. Кухаренка. − Харків : “Міськдрук”, 2016. − 284 с.

169



Салкуцан С.М., кандидат військових наук, доцент, Заступник начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського з навчальної роботи; Тищенко М.Г., кандидат технічних наук, начальник наукового центру дистанційного навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Гогонянц С.Ю., кандидат військових наук, старший науковий співробітник, начальник науково-дослідного відділу перспектив розвитку електронних засобів навчання наукового центру дистанційного навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

СТАН СИСТЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ

УКРАЇНИ ТА ПОГЛЯДИ НА ЇЇ ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК

У доповіді представлені результати впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес Національного університету оборони України імені Івана Черняховського та визначена модель і заходи щодо подальшого удосконалення дистанційного навчання у Збройних Силах України.

Ключові слова: технології дистанційного навчання, модель удосконалення дистанційного навчання у Збройних Силах України.

The report presents the results of the introduction of distance learning technologies into the educational process of Ivan Chernyakhovsky National University of Defense of Ukraine and defines the model and measures for further improvement of distance learning in the Armed Forces of Ukraine.

Keywords: technologies of distance learning, model of improvement of distance learning in the Armed Forces of Ukraine.

На сьогодні система військової освіти України зазнає значних змін,

пов’язаних з необхідністю вирішення низки питань її модернізації та подолання суперечностей між традиційним темпом навчання і постійно зростаючим потоком нових знань. Особливої актуальності це твердження набуває під час воєнних конфліктів, коли нестача інформації та знань спричиняє втрати людського і матеріального ресурсу.

В умовах розвитку інформаційного суспільства об’єднання інформаційно-освітніх ресурсів Збройних Сил України, органів військового управління, військових науково-дослідних інститутів та освітніх установ, стає пріоритетним та, по суті, є основою реформи системи військової освіти.

170

ІI international practical scientific conference


Відтак, з 2018 року було розпочато використання платформи дистанційного навчання Збройних Сил України у мережі Інтернет. На початковому етапі платформу здебільшого використовували для підтримки освітнього процесу у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. З часом кількість навчальних закладів – учасників проекту збільшилася. При цьому платформою зацікавилися не лише ВВНЗ та ВНП ЗВО, а й навчальні заклади інших силових відомств, а також органи військового управління у системі підготовки військ (сил).

За підсумками 2018 року досягнуто такого прогресу: зареєстровано понад 26 тис. користувачів; розроблено понад 100 дистанційних курсів (20 інтерактивних); розгорнуто електронну бібліотеку (на даний час понад 2400 видань); на курсах підвищення кваліфікації з питань організації та використання технологій дистанційного навчання у ЗС України підготовлено більше 200 викладачів-адміністраторів (навесні 2019 року курс вперше проведено у дистанційній формі); впроваджено попереднє дистанційне тестування кандидатів на навчання у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського; розпочато навчальний онлайн – курс з питань запобігання і протидії корупції в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України із понад 19 тис. осіб – курсантами ВВНЗ та офіцерами органів військового управління в межах програм індивідуальної підготовки; проведено три курси підвищення кваліфікації та один вищий академічний курс за дистанційною формою; тривають наукові дослідження з питань запровадження системи дистанційного навчання.

Науковий центр дистанційного навчання став членом Партнерської мережі з дистанційного навчання.

На цей час існує чітке усвідомлення того, що система дистанційного навчання ЗС України потребує подальшого розвитку як єдиний військовий освітній простір (освітня екосистема) Збройних Сил України.

В основу подальшого розвитку системи дистанційного навчання Збройних Сил України покладено модель О. Остервальдера, яка поєднана з моделями системного менеджменту стандартів ДСТУ ISO 9000, моделями з управління проектами типу PMBoK і PRINCE2, а також моделями менеджменту EFQM.

Модель можна описати дев’ятьма взаємопов’язаними складовими, що охоплюють чотири основні сфери діяльності: взаємодію зі споживачем, пропозиції, інфраструктуру і фінансову ефективність системи, а саме споживацькі сегменти, ціннісні пропозиції, канали збуту, взаємовідносини з клієнтами, потоки надходження доходів (схвалення і надання ресурсів), ключові ресурси, види діяльності і партнери, структуру витрат.

Пропонована модель розвитку системи дистанційного навчання ЗС України створить основу розроблення дорожньої карти розвитку дистанційного навчання для підготовки військових фахівців ЗС України, що сприятиме швидшому та ефективному процесу створення єдиного

171

http://adl.mil.gov.ua/course/view.php?id=1428



https://www.simplilearn.com/project-management/prince2-foundation-and-practitioner-certification-training

https://www.simplilearn.com/project-management/prince2-foundation-and-practitioner-certification-training



військового освітнього простору, прискорить удосконалення системи військової освіти та підготовки.

За результатами аналізу функціонування системи дистанційного навчання ЗС України протягом 2017 – 2019 рр. та з урахуванням виявлених недоліків у 2020 році заплановані заходи щодо:

створення порталу дистанційного навчання, який поєднуватиме пошукову систему навчальних курсів, інформаційний ресурс з останніми новинами щодо розвитку технологій дистанційного навчання в Україні та світі, забезпечить доступ до єдиної електронної бібліотеки, елементів організації і супроводження освітнього процесу;

проведення нарад та зустрічей для вироблення загального розуміння мети і шляхів створення єдиного військового освітнього простору (освітньої екосистеми) Збройних Сил України;

удосконалення навченості наукових і науково-педагогічних працівників ВВНЗ (ВНП ЗВО) з використанням технологій дистанційного навчання;

подальшого залучення ВВНЗ (ВНП ЗВО) до використання платформи дистанційного навчання ЗС України в освітньому процесі;

забезпечення можливості використання технологій дистанційного навчання у системі індивідуальної підготовки;

розроблення нормативно-правових актів щодо врегулювання функціонування системи дистанційного навчання ЗС України та автентифікації користувачів.

Список використаних джерел 1. Організація та використання технологій дистанційного навчання у

Збройних Силах України : навч.-метод. посіб. / Кол. авт. ; за заг. ред. С. М. Салкуцана. – К. : НУОУ, 2017. – 124 с.

2. Науково-дослідна робота “Обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення системи дистанційного навчання Збройних Сил України”, шифр “Адель”, Інв. № НДР 9445/навчальний.

172



Скуріневська Л.В., кандидат військових наук, доцент кафедри економіки та фінансового забезпечення інституту забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій; Кузнєцов І.Б., кандидат технічних наук, доцент, заступник начальника інституту забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій; Кива В.Ю., ад’юнкт наукового відділу підготовки та атестації науково-педагогічних і наукових робіт Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ

ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ВИШИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

У доповіді розглянуто приблизну вартість перепідготовки одного військовослужбовця за рік навчання із використанням технології дистанційного навчання у ВВНЗ Збройних Сил України.

Ключові слова: економічний ефект, калькуляція. This article examines the approximate cost of retraining one serviceman per

year of training using distance learning technologies at the Armed Forces of Ukraine.

Keywords: economic effect, costing. Аналіз практичної діяльності та результатів проведених досліджень в

межах науково-дослідних робіт шифр “Дистанція”, “Адель”, “Технологія – Д” показав, що левова частка витрат на забезпечення освітнього процесу у ВВНЗ за очною формою навчання припадає на забезпечення діяльності слухачів у ході освітнього процесу, а також безпосереднього його відтворення. Цей факт створив передумови для пошуку механізму економії коштів і раціонального їх використання за рахунок впровадження технології дистанційного навчання в освітній процес ВВНЗ Збройних Сил України.

Проведений аналіз калькуляції середньої вартості перепідготовки одного військового фахівця на рік на прикладі Національного університету

173



оборони України імені Івана Черняховського показав (табл. 1), що вартість видатків становитиме:

за спеціальністю “Публічне управління та адміністрування” – 213 542,28 грн; за спеціальністю “Військове управління” – 213 542,28 грн; за спеціальністю “Забезпечення військ“ – 213 542,28 грн; за спеціальністю “Освітні, педагогічні науки“ – 213 542,28 грн; за спеціальністю “Фізична культура і спорт“ – 213 542,28 грн; у процесі підготовки ад’юнктів і докторантів – 213 542,28 грн; під час підготовки державних службовців – 26 781,44 грн; у ході підготовки слухачів на курсах іноземних мов – 114 588,13 грн. За умови впровадження методичних рекомендацій щодо підвищення

ефективності системи дистанційного навчання Збройних Сил України економічний ефект становитиме:

за спеціальністю “Публічне управління та адміністрування” – 136 667,05 грн; за спеціальністю “Військове управління” – 136 667,05 грн; за спеціальністю “Забезпечення військ – 136 667,05 грн; за спеціальністю “Освітні, педагогічні науки“ – 136 667,05 грн; за спеціальністю “Фізична культура і спорт“ – 136 667,05 грн; у процесі підготовки ад’юнктів та докторантів – 136 667,05 грн; під час підготовки державних службовців – 17 675,75 грн; у ході підготовки слухачів на курсах іноземних мов – 66 473,71 грн.

Таблиця 1

Калькуляція середньої вартості вартості підготовки військового фахівця за існуючим варіантом та з урахуванням впрвадження обґрунтованих

рекомендацій

Спеціальність

Сер

едня

вар

тіст

ь пі

дгот

овки

фа

хівц

я на

рік

(г

рн)

Трив

аліс

ть

підг

отов

ки (р

іки)

Вар

тіст

ь пі

дгот

овки

фа

хівц

я за

вес

ь пе

ріод

нав

чанн

я (г

рн)

Про

гноз

ован

а ва

ртіс

ть

пере

підг

отов

ки

одно

го ф

ахів

ця з

урах

уван

ням

реко

менд

ацій

(

) Ек

оном

ічни

й еф

ект

від

техн

олог

ії ди

стан

ційн

ого

навч

ання

(%

від

вар

тост

і)

Публічне управління та

адміністрування 213542,28 2 427084,56 273334,1 36%

Військове управління

213542,28 2 427084,56 273334,1 36%

Забезпечення військ 213542,28 2 427084,56 273334,1 36%

174



Освітні, педагогічні науки

213542,28 2 427084,56 273334,1 36%

Фізична культура і спорт

213542,28 2 427084,56 273334,1 36%

Ад’юнктура та докторантура

213542,28 4 854169,12 615001,76 28%

Державний службовець

26781,44 1 26781,44 17675,75 34%

Курси іноземних мов

114588,13 1 114588,13 66473,71 42%

Висновки. Середнє значення досягнутого економічного ефекту за рахунок впровадження технології дистанційного навчання становить 35,5 % від загального бюджету коштів, необхідних для підготовки військового фахівця за весь період навчання. Це показує доцільність впровадження технології дистанційного навчання в освітній процес ВВНЗ та необхідність розвитку електронних засобів навчання та їх широкого використання для підготовки відповідних фахівців.


1. Організація та використання технологій дистанційного навчання у Збройних Силах України : навч.-метод. посіб. / Кол. ав ; за заг. ред. С. М. Салкуцана. – К. : НУОУ, 2017. – 124 с.

2. Sae Schatz, Ph.D., USA, Advanced Distributed Learning (ADL) Initiative, Under the Deputy Assistant Secretary of Defense for Force Education and Training. New York, USA: Guilford Press, 2018.

3. “Обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення системи дистанційного навчання Збройних Сил України”: Науково-дослідна робота, шифр “Адель”, Інв. № НДР 9445/навчальний.

4. Рябцев В. В. Методика раціонального вибору комплексу авторських засобів розроблення курсів дистанційного навчання / В. В. Рябцев, М. Г. Тищенко // Управляючі системи та машини. Інформаційні технології / міжнар. наук. жур.: Міжнародного наукового центру інформаційних технологій та систем НАН і МОН України. – 2011. – № 4. – С. 72–77.

175



Соколіна О.В., кандидат філософських наук, старший науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Мірошніченко О.В., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, начальник управління науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Нікіфорова О.М., старший науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Доброгурська О.Б., молодший науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

У статті обґрунтовано актуальність впровадження дистанційного навчання в освітній процес Збройних Сил України. Визначено головну мету впровадження, використання та розвитку дистанційного навчання у Збройних Силах України, яка полягає у створенні умов для надання якісних сучасних освітніх послуг на основі використання технологій та у дотриманні основних принципів дистанційного навчання усіма категоріями користувачів незалежно від місця проходження служби.

Ключові слова: дистанційне навчання, система дистанційного навчання, система військової освіти, військові фахівці.

The relevance of the introduction of distance learning in the educational process of the Armed Forces of Ukraine has being substantiated by the authors of paper. The main purpose of introduction, use and development of distance learning in the Armed Forces of Ukraine is determined. The main purpose of this process is to create the conditions for the provision of high-quality modern educational

176



services based on the use of technology and to respect the basic principles of distance learning by all categories of users, regardless of service locations.

Key words: distance education, distance learning system, military education system, military specialists.

Актуальність. В останні роки у системі освіти розвинутих країн відбулися важливі зміни, зумовлені складними процесами науково-технічного прогресу та його впливом на суспільне життя. Відповідно в Україні тривають пошуки нових форм, методів і концептів навчання, спрямованих на ефективну адаптацію вітчизняної освітньої системи до сучасних міжнародних стандартів освіти.

Сучасний рівень розвитку комп’ютерно-інформаційних технологій дає можливість значно підвищувати ефективність освітнього процесу та контролю знань, вмінь і навичок у курсантів (слухачів).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нині науковці (В. Кухаренко, О. Самойленко, В. Олійник, Н. Сиротенко, П. Стефаненко, І. Романюк та інші) приділяють значну увагу до науково-педагогічних засад дистанційного навчання. Проблему застосування сучасних інформаційних технологій дистанційного навчання в освітньому процесі висвітлено у працях Л. Романишиної, Л. Савчук, І. Богданової. Проблему підготовки військових фахівців з використанням засобів інформаційних технологій розглянуто у працях С. Гаховича, Д. Таушана, В. Ягупова, А. Янковця.

Мета статті полягає в аналізі перспектив використання та розвитку дистанційного навчання у Збройних Силах України.

Виклад основного матеріалу дослідження. На цей час існують найрізноманітніші трактування поняття “дистанційне навчання” (ДН). Незважаючи на значний вітчизняний і закордонний досвід з розвитку теорії та практики ДН, загальноприйнятого визначення ДН досі немає. Така ситуація є природною для напряму, що розвивається, а велика кількість визначень цього поняття підтверджує в цілому актуальність і новизну досліджень у галузі ДН. На нашу думку, таке визначення детально відображає сутність поняття “Дистанційне навчання” – це особлива форма цілеспрямованого процесу засвоєння знань, умінь і навичок, відмінною особливістю якого є взаємодія віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій [2].

Дистанційне навчання дає можливість навчатися, не покидаючи місця проживання у процесі професійної діяльності, забезпечує широкий доступ до освітніх вітчизняних і світових ресурсів, використання підручних (наявних)

177



засобів телекомунікації, комп’ютера і мережі, значно розширює кількість слухачів, яким доступні усі види освітніх ресурсів без вікових обмежень, дає змогу формувати унікальні навчальні програми за рахунок комбінування дисциплін, надаваних освітніми установами, підвищує соціальну і професійну мобільність населення, його підприємницьку і соціальну активність, розширює інформаційний світогляд [1].

На сьогодні можна говорити про особливу актуальність впровадження дистанційного навчання у систему підготовки військових фахівців ЗС України, що зумовлено низкою причин. Насамперед – це динамічність змін, які відбуваються у розвитку військової справи, що потребують постійного удосконалення професійних знань та навичок, якими повинен володіти сучасний військовослужбовець. Це, у свою чергу, зумовлює зростання ролі безперервної освіти. Крім того, сучасне озброєння та військова техніка і, відповідно, тактика їх бойового застосування базується на використанні новітніх інформаційних технологій, а перехід ЗС України на комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, потребує якісної та гнучкої системи підготовки висококваліфікованих кадрів. При цьому технології дистанційного навчання спроможні забезпечити своєчасне коригування змісту навчання військових фахівців за рахунок високої швидкості оновлення інформаційних ресурсів інформаційно-освітнього середовища.

Впровадження дистанційного навчання дає змогу значно скоротити витрати на організацію та забезпечення процесу навчання. Головною метою впровадження, використання та розвитку дистанційного навчання у Збройних Силах України є створення умов для надання якісних сучасних освітніх послуг на основі використання технологій та із дотриманням основних принципів дистанційного навчання усіма категоріями користувачів незалежно від місця проходження служби [3, 4].

Зазначимо, що впровадження, використання та розвиток дистанційного навчання у ЗС України – це один із системних процесів реформування системи військової освіти та підготовки військових фахівців, який потребує всебічного забезпечення – нормативно-правового, організаційного; науково-методичного; інформаційно-телекомунікаційного; матеріально-технічного; кадрового; фінансово-економічного.

Впровадження безперервної ступеневої системи навчання військових фахівців “впродовж життя” у систему ВВНЗ є одним із вирішальних чинників успішної трансформації та модернізації ЗС України на сучасному етапі їх функціонування у контексті широкомасштабної реформи системи військової освіти, метою якої є її наближення до сучасних вимог розвитку світової освіти. При цьому впровадження зазначеної моделі навчання військових фахівців має 178



забезпечити реалізацію принципу індивідуалізації навчальної діяльності через оновлення змісту навчання, методів викладання дисциплін і поширення знань – через розширення доступу до навчальних ресурсів, реалізацію можливості навчання без обмежень за просторовою та часовою ознаками, з мінімальним відривом від виконання професійних обов’язків [4].

Це випливає із сучасних тенденцій розвитку освітніх технологій, основних напрямів державної політики у цій сфері, що потребують спрямування зусиль на розвиток дистанційного навчання у ЗС України як одного з найбільш дієвих інструментів реалізації моделі безперервного навчання.

Загалом, дистанційний навчальний процес – це навчальний процес, організований за дистанційною або змішаною (очно-дистанційною, заочно-дистанційною) формами навчання або з використанням технологій дистанційного навчання для проведення окремих занять або вивчення окремих дисциплін (тем) або блоків дисциплін.

Суттєво, що ДН може бути використане лише як один із навчальних ресурсів ВВНЗ, що передбачає актуалізацію змішаної форми навчання – навчання, за якого технології ДН використані обмежено як засіб оновлення змісту й методів навчання і розширення доступу слухачів очної та заочної форм навчання до освітніх ресурсів ВВНЗ, держави і інших країн.

З огляду на зазначене, можна визначити систему дистанційного навчання ЗС України як підсистему системи військової освіти, яка є сукупністю взаємодіючих між собою з метою організації та здійснення дистанційного навчального процесу в єдиному інформаційно-освітньому середовищі, адміністративного персоналу, підрозділів дистанційного навчання, слухачів, які навчаються з використанням технологій дистанційного навчання, науково-педагогічних працівників. При цьому у ВВНЗ та ВНП (ЗВО) України можуть бути створені власні системи дистанційного навчання як складові загальної системи дистанційного навчання ЗС України [4].

Головними напрямами та завданнями впровадження, використання та розвитку дистанційного навчання у ЗС України є: формування та забезпечення функціонування нормативно-правового, організаційного, науково-методичного, інформаційно-телекомунікаційного, матеріально-технічного, кадрового та фінансово-економічного забезпечення процесів впровадження, використання та розвитку ДН у ЗС України; активізація процесу впровадження технологій ДН на всіх рівнях військової освіти та підготовки фахівців для ЗС України; забезпечення системності та керованості процесів впровадження, використання та розвитку ДН у ЗС України; перехід від фрагментарного використання технологій ДН за окремими навчальними модулями, темами або розділами навчальних дисциплін до повномасштабного

179



використання як дистанційної, так і змішаної форм навчання; розроблення власних та адаптація існуючих ресурсів дистанційного навчання; удосконалення та подальший розвиток телекомунікаційної інфраструктури вищих військових навчальних закладів та системи військової освіти в цілому для забезпечення використання ДН; забезпечення конфіденційності персональної інформації учасників дистанційного навчального процесу, цілісності та захищеності ресурсів та організаційної інформації дистанційного навчання, дотримання режиму безпеки інформації в процесі дистанційного навчання; координація впровадження та розвитку дистанційного навчання у ЗС України з розвитком загальнодержавної системи дистанційної освіти в нашій державі [4].

Висновки. Використання дистанційного навчання ВВНЗ допоможе здобути такі здатності: оперативно реагувати на зміни предметної галузі навчання (теорії та практики збройної боротьби); ефективно вирішувати складні й актуальні педагогічні завдання з розвитку інтелектуального та творчого потенціалу, аналітичного мислення і самостійності своїх випускників; удосконалювати зміст навчання та інформаційно-методичного забезпечення навчальних дисциплін за рахунок доступу до інформаційних ресурсів, навчально-методичних матеріалів та дидактичних засобів інших навчальних закладів; ефективніше використовувати науково-педагогічний потенціал та матеріально-технічну базу.


1. Андреев А. А. Дидактические основы дистанционного обучения в высших учебных заведениях: дис. докт. пед. наук: 01.02.03 / Андреев Андрей Андреевич. – М., 1999. – 289 с.

2. Наказ Міністерства оборони України “Про затвердження Концепції дистанційного навчання у Збройних Силах України” від 21.12.2015 № 744 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viti.edu.ua/files/npb/dfn3.pdf.

3. Кубіцький С.О. Аналіз якості професійної підготовки у ВВНЗ України на основі компетентнісного підходу / С. О. Кубіцький, В. О. Осипа, С. О. Пашков, І. В. Пампуха // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2010. – Вип. № 27. – С. 296–303.

4. Кубіцький С.О. Загальнонаукові характеристики системи підвищення кваліфікації молодших офіцерів соціально-психологічної служби / С. О. Кубіцький, О. С. Воронцов // Вісник Національного університету оборони України: зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 2 (21). – С. 52–56.

180

http://www.viti.edu.ua/files/npb/dfn3.pdf



Терлич С.В., кандидат технічних наук, старший викладач Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (м. Миколаїв)

ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ КУРСАНТІВ-

СУДНОВОДІЇВ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ У досліджені наведено шляхи удосконалення освітніх технологій для

курсантів (слухачів) судноводійних спеціальностей під час проходження експлуатаційної практики, в тому числі за межами України. Запропоновані сучасні методики на основі SMART-технологій та засобів телекомунікацій, а також обладнання, яке може знаходитися на плавзасобі під час стажування. Результати впроваджено у якості «дослідної експлуатації» на судноводійному відділенні Херсонського морського коледжу рибної промисловості.

The ways of improvement of educational technologies for cadets (trainees) of navigational specialties during the course of operational practice, including outside Ukraine, are presented in the research. We offer modern techniques based on SMART technologies and telecommunications equipment, as well as equipment that may be on a float during the internship. The results were implemented as a "pilot operation" at the navigational department of the Kherson Maritime College of Fisheries.

Вступ. В наш час технології дистанційної освіти із використанням інформаційних мереж та електронних підручників стають все більш актуальними. Основні принципи дистанційної освіти ґрунтуються на інтерактивному спілкуванні між самими студентами (курсантами, слухачами) та спілкуванні з викладачем без забезпечення безпосередньої зустрічі та самостійного опрацювання конкретного масиву знань та вмінь за вибраним курсом згідно програмі при заданих інформаційних технологіях. Одним з головних завдань розвитку дистанційного навчання є створення відповідних методів та технологій, які відповідають телекомунікаційному середовищу спілкування. При цьому яскраво виявляється те що студент має бути не просто пасивним користувачем інформації, а у процесі оволодіння дисципліною самостійно створювати особисте розуміння предметного змісту навчання [1].

У зв’язку з цим існує необхідність переопрацювання моделі діяльності та взаємодії між тими, хто навчається та викладачем. Вважаємо вкрай

181



недостатнім для дистанційного курсу навчання лише переведення у комп’ютерну форму матеріалів для денних та вечірніх груп. Застосування комп’ютерних технологій може сприяти активності, прояву вищих ступенів самостійності, умінню зіставляти колективні та індивідуальні форми роботи, бути мотивованими, пов’язувати теорію і практику. Дистанційне навчання за допомогою електронних підручників та телекомунікаційних технологій має забезпечити індивідуальність підходу, самоконтроль, демонстративність візуальну навчальну інформацію, привити вміння приймати оптимальні рішення, проводити лабораторні роботи в умовах практичної реальності.

Виклад основного матеріалу. Якість підготовки фахівців у сучасних умовах залежить від усіх видів діяльності навчального закладу, особливо складових освітнього процесу: освітніх програм, науково-дослідної роботи, рівня професорсько-викладацького складу і контингенту студентів. Важливою компонентою в системі забезпечення якості освіти є створення умов для підвищення мотивації у курсантів до навчання шляхом досягнення самодостатності особистості у вирішенні поставлених професійних і життєвих завдань та прагнення до збільшення індивідуального потенціалу через набуття нових знань і умінь. Ступінь орієнтованості освітніх програм на ринок праці стає ключовим показником ефективності вищої освіти і якості підготовки. Одними із найважливіших компонентів складових системи управління якістю підготовки фахівців слід вважати інформаційне та технологічне забезпечення та їх постійну модернізацію. Вони формують необхідне інформаційне середовище, що сприяє активній взаємодії викладача та курсанта. Управління якістю підготовки фахівців вищої кваліфікації має ґрунтуватися на принципах дотримання державних вимог та ліцензійних умов надання освітніх послуг. Для якісного управління підготовкою фахівців потрібно вирішити такі завдання:

досягнути якісного рівня знань випускників та їх конкурентоспроможності на ринку праці;

реорганізувати систему управління освіти та розвинути її інфраструктуру, щоб забезпечити сприятливі умови освітнього процесу;

застосовувати інноваційні освітні та інформаційні технології; підвищити професійний рівень кадрового складу науково-педагогічних

працівників; оптимізувати структуру навчального процесу, щоб мінімізувати

використання наявних ресурсів без шкоди для якості підготовки фахівців.

182



Управління якістю підготовки фахівців потребує постійного, планомірного та цілеспрямованого моніторингу процесів, своєчасного вжиття заходів та прийняття рішень на всіх рівнях організації освітньої діяльності.

В Україні система дистанційної освіти розвивається досить швидкими темпами, багато закладів вищої освіти вже встигли відкрити факультети, які спеціалізуються на такий моделі отримання знань. Розвиток дистанційної освіти в Україні відбувся в два етапи: перший пов’язаний із появою давно апробованої заочної освіти, а другий полягав у поширенні комп’ютерних технологій та їх поступовому впровадженні в освітній процес. Дистанційне навчання є однією з форм заочного здобуття освіти, коли за допомогою висококваліфікованих викладачів і технічних засобів навчання надається комплекс освітніх послуг широким верствам населення на будь-якій відстані від освітніх установ. Реально дистанційна освіта є цілісною дидактичною системою, що ґрунтується на використанні комп’ютерних технологій і засобів Інтернет. Метою дистанційної освіти є забезпечення курсантів індивідуальними та оптимальними навчальними програмам з управління процесом навчання. Основними перевагами дистанційної освіти визначено: можливість здобуття якісної освіти у разі проживання у віддалених місцях; істотна економія вартості навчання (відсутніх платні за проїзд і проживання); можливість навчатися за індивідуальним режимом і графіком. Впровадження дистанційних освітніх технологій дає змогу вирішити ряд завдань, що виникають перед навчальним закладом:

1) забезпечити рівний доступ курсантів до якісної освіти відповідно до їх інтересів, місця проживання і стану здоров’я;

2) забезпечення гнучкості системи освіти з урахуванням індивідуального графіка занять курсанта;

3) постачання одеського регіону кваліфікованими інженерними кадрами відповідно до мінливої стратегії розвитку регіону.

Модернізація системи вищої освіти в умовах несформованого інформаційного суспільства має розвиватися за різними напрямами, в тому числі створення і розвитку специфічних освітніх послуг, покликаних забезпечувати потреби населення у здобутті затребуваних знань та умінь.

Під час підготовки майбутніх фахівців для торговельного та рибопромислового флоту при заочній формі навчання виникає багато питань щодо обміну інформацією консультаційного типу між викладачем і студентом (курсантом, слухачем).

183



Насамперед це пов’язано з тим, що більшість тих, хто навчається, перебувають у закордонних рейсах на посадах матросів, мотористів, електриків або обслуговуючого персоналу (для пасажирських суден), вже маючи відповідну кваліфікацію (не вище кваліфікованого спеціаліста або таку, яка не відповідає займаній посаді за наявності вищої освіти) [2].

Навчальний процес із використанням SMART-технологій забезпечує професорсько-викладацький склад, спеціально підготовлений для роботи у новому інформаційно-освітньому середовищі, який створює та актуалізує прикладні навчальні матеріали.

При цьому, зважаючи на значну відстань між викладачем та студентом (курсантом, слухачем), технології дистанційного навчання дають їм змогу не бути присутніми в аудиторії.

Таким чином, викладач в ході забезпечення дистанційного навчання повинні:

1) знати нормативно-правову систему дистанційної освіти; 2) знати вимоги до методичного супроводження дистанційної освіти та

методичного забезпечення навчального процесу; 3) впевнено володіти персональним комп’ютером та периферійними

пристроями; 4) володіти стандартними програмами та сучасним програмним

забезпеченням; 5) вміння використовувати аналіз програмного забезпечення з точки

зору його дидактичних можливостей; 6) знати основні види і володіти загальними принципами

функціонування телекомунікаційних систем; 7) володіти різноманітними засобами телекомунікацій (електронною

поштою, вмінням спілкуватися у режимі реального часу, наприклад через Skype або Viber) для обміну інформацією;

8) вміти особисто адаптувати застосовані технології до умов глобальних та соціальний мереж;

9) вміти організувати і провести телеконференцію або тематичний чат (“касту”);

10) володіти телекомунікаційним етикетом; 11) знати принципи особистісно орієнтованого підходу в навчанні

володіти ними. Аналіз останніх оглядових публікацій щодо загальних завдань

дистанційної освіти [3] та дослідження діяльності вітчизняних і закордонних 184



фахівців у цій сфері показало, що для підготовки методичних комплексів та програмних пакетів реалізації дистанційного навчання необхідно:

1) сформулювати мотивацію студента (курсанта, слухача) та викладача до здійснення цього виду навчання і надати переконливі аргументи щодо його актуальності, сучасності та перспектив SMART-технологій;

2) у разі застосування SMART-технологій не тільки залучити, а й включити студента (курсанта, слухача) у дистанційне освітнє середовище.

Останнє необхідно для усвідомлення ролі та функцій викладача і курсанта, а також розуміння нюансів і труднощів у навчанні на відстані із використанням цифрових технологій.

185



Тимченко Г.М., доцент, кандидат біологічних наук, директор Центру електронного навчання Інституту післядипломної освіти та заочного (дистанційного) навчання Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

ДОСВІД СТВОРЕННЯ ВІДКРИТИХ КУРСІВ З ВИКОРИСТАННЯМ

ВІДЕОЕЛЕМЕНТІВ НА БАЗІ LMS MOODLE У КЛАСИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Доповідь присвячена створенню у системі класичної освіти відкритих

освітніх відеокурсів, безпосередньо пов’язаних із навчанням певним аспектам здоров’я – основам електроенцефалографії, що стосуються кожної людини. Для досягнення поставленої мети були реалізовані такі наступні завдання: проаналізовано технології створення відкритих освітніх ресурсів відповідної тематики; визначено переваги використання відкритих освітніх ресурсів з використанням відеоелементів у системі класичної освіти; розроблено ефективні технології створення відкритих ресурсів у системі сучасного електронного навчання з використанням відеоелементів.

Об'єкт дослідження - відкриті освітні ресурси з використанням відеоелементів. Предмет дослідження - технології створення відкритих освітніх ресурсів з використанням відеоелементів.

Аналіз технологій створення відкритих освітніх ресурсів навчання з використанням відеоелементів показав, що технології побудови відкритих освітніх ресурсів побудовані за такими принципами: діагностичного курсу, відео-курсу, вивчення наукової проблематики в системі додаткової освіти. Визначено переваги використання відкритих освітніх ресурсів у системі класичної освіти: якість, доступність, наявність діагностичного компонента, наявність аудіовізуального супроводу навчання. Розроблено ефективні технології створення відкритих ресурсів у системі сучасного електронного навчання з відеоелементами, які дають додаткову можливість навчатися особам з особливими освітніми потребами та особам, які можуть завдяки субтитрам подолати мовленєві бар’єри.

Актуальність дослідження. Процес навчання в умовах сучасної освіти триває безпосередньо через інформаційно-цифрову компетентність, яка 186



передбачає впевнене а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки інформації та обміну нею на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні [1, 4]. Інформаційна та медіа грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеки, розуміння етики роботи з інформацією (авторського права, інтелектуальної власності тощо) формують новий перелік компетентностей сучасного фахівця. Саме тому вивчення технологій створення та особливостей використання відкритих освітніх ресурсів має пріоритетне значення.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше узагальнено дані про сучасні технології створення відкритих освітніх ресурсів з використанням відеоелементів. Розроблений алгоритм створення відкритого освітнього ресурсу з використанням відеоелементів на базі LMS Moodle дає змогу впроваджувати засоби електронної діагностики в розвиток системи відкритого навчання і надавати профілактичну допомогу населенню.

Практичне значення роботи. Впровадження системи відкритого навчання дає змогу здійснювати навчання протягом життя для осіб різного віку, фаху, профілю, спеціальності, отримувати інформацію про сучасну наукову проблематику і спеціалізовану фахову консультацію, аналізувати думку експертів та фахівців. Подальше вивчення цієї проблеми дасть змогу впровадити відкриті електронні освітні сервіси у практику освітніх та консультативних центрів телемедичного напряму діяльності.

Завдяки науково-технічному прогресу та розвитку інноваційних технологій ми спостерігаємо підйом і розвиток неформального навчання [3, 4], що пов’язано насамперед із бурхливим розвитком е-Learning - джерелом неформального навчання, зростанням величезної кількості інновацій, які мають попит у бізнес-індустрії з метою підвищення її продуктивності. Неформальне навчання забезпечує не лише рентабельність передання знань та формування компетенцій, а й сприяє підвищенню організаційної ефективності.

Дослідження показують [2, 3], що 70% навчання є неформальним і лише 30% формальним. Таким чином, у разі правильної організації неформального навчання можна скоротити витрати на навчання. Поява соціальних сервісів та розвиток теорій навчання показує, що поєднання формального й неформального видів навчання дає змогу зробити процес навчання успішним за таких умов [1, 5]: не все навчання організоване в курсі; існує безліч підходів для доставлення курсів; у разі потреби використовуються змішані рішення; навчання вбудовано у процес роботи.

187



Одними з найпопулярніших технологій сьогодення стали змішані підходи до навчання, що дають змогу скористатися гнучкістю і зручністю дистанційного курсу з перевагами традиційного класу. Існує велика ймовірність, що з часом змішане навчання може перевершити традиційні методи навчання. До основних рекомендацій з використання МООС (масових відкритих он-лайн курсів для університетів) [4, 5] належать: досвід якісного навчання в форматі онлайн, інвестиції та підтримка розвитку цифрових компетенцій, використання та створення відкритих освітніх ресурсів.

Організація дослідження. Педагогічне дослідження з оцінювання ефективності навчання було проведено на базі відкритого сертифікованого курсу “Навчання основ електроенцефалографії”. Курс має відкриту систему реєстрації, розміщений на базі LMS Moodle, містить автоматизовані форми контролю за освітнім процесом, що дає змогу стежити за навчальною траєкторією його учасників.

Завдяки наявності в курсі відеоконтенту, розміщеного на каналі E-learning Open Karazin Інституту післядипломної освіти та заочного (дистанційного) навчання в мережі YouTube, є можливість аналітичного збору даних серед користувачів (визначення кількості переглядів, хвилин переглядів, країн, з яких входили на сайт для перегляду, тощо).

В роботі ми використовували методи емпіричного дослідження: спостереження, вивчення і узагальнення творчого досвіду, педагогічне спостереження.

Результати досліджень. Курс “Навчання основ електроенцефалографії”, призначений для лікарів, фізіологів та тих, хто придбав обладнання компанії “Tredex” діагностичне, за методикою побудови є відеокурсом, який складається із 8 навчальних тем, які містять теоретичні матеріали, відеолекції до тем курсу та завдання для самостійної роботи. Підсумковою формою контролю є залік та/або індивідуальне завдання.

Зазначимо, що на курс підписані 80 користувачів, однак завдяки розміщеним відеофайлам із тематики електроенцефалографії, яка є популярною темою серед лікарів та фізіологів, кількість переглядів відео з лекцією “Особливості реєстрації ЕЕГ. Монтаж електродів” за аналітикою YuoTube становить 12 597 хв та 4401 перегляд.

Узагальнені результати переглядів відеолекцій за темами наведені в табл. 1.

188



Таблиця 1 Узагальнені результати переглядів за темами навчального курсу з ЕЕГ

на каналі YouTube

№ Теми Назва відеофайлу Тривалість,

хв Кількість

переглядів 1. Загальна інформація про ЕЕГ

Теоретичні основи ЕЕГ 10:49 3086

2. Особливості проведення ЕЕГ-дослідження

Особливості реєстрації ЕЕГ. Монтаж електродів

9:17 4401

Інтерпретація результатів ЕЕГ

4:17 449

3. Розшифрування ЕЕГ

Ритми здорової бадьорої людини

10:47 956

4. Діагностичні можливості ЕЕГ

Ритми циклу “сон − бадьорість”

6:52 327

5. Спеціальні види ЕЕГ

Сучасний електроенцефалограф

29:10 170

Формування ЕЕГ-сигналу та його спектральні компоненти

8:33 217

6. Вікові особливості ЕЕГ

Практичні особливості застосування сучасних електроенцефалографів

27:01 117

Отримані дані показують, що цей курс має попит серед мережевих користувачів ресурсу YuoTube, на нього заходять зацікавлені користувачі з України, Росії, Казахстану, Об’єднаних Арабських Еміратів, Нідерландів, Канади, Іспанії та Італії. Таким чином, завдяки домінуючій кількості переглядів цього відеоконтенту за результатами аналітики YuoTube, можемо висунути припущення про те, що тема електроенцефалографії, зокрема монтажу електродів та теоретичних основ електроенцефалографії, є актуальною та має попит. На нашу думку, це пов’язано із відсутністю якісних освітніх відеоресурсів, пов’язаних із навчанням та популяризацією знань про основи електроенцефалографії та стислою інформацією про даний метод дослідження головного мозку людини.

189



Таким чином, завдяки творчим зусиллям викладачів та науковців, які брали участь в розробленні відеоконтенту, було створено інноваційні навчальні технології, які добре себе зарекомендували серед мережевих користувачів. Перевага аудіовізуальних засобів навчання, у нашому випадку − розроблених відеолекцій з електроенцефалографії, які створили фахівці з біології, медицини, валеології та інформатики, об’єднаними спільною ідеєю зробити якісне навчання доступним користувачам, полягають у підвищенні можливостей сприйняття інформації та за наявності субтитрів допоможуть подолати мовленнєві бар’єри.

Саме алгоритми технологій створення відкритих освітніх ресурсів в системі сучасного електронного навчання з аудіовізуальним супроводом, які ддадуть можливість навчатися особам з особливими освітніми потребами та особам з мовленевими бар’єрами (особам з інших країн, які прагнуть здобути освіту).

Слід зауважити, що через відсутність стандартів до відкритих курсів та освітніх ресурсів в системі відкритого навчання особливої ваги набуває факт розміщення відкритих освітніх ресурсів саме у кращих брендових вишах країни. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна такий наступний алгоритм створення доступної дистанційної освіти:

− розміщення каталогу відкритих інформаційних джерел за фахом та спеціалізаціями;

− створення каталогу відеолекцій провідних фахівців Каразінського університету Karasin Universarim на каналі YouTube;

− створення власного каналу Інституту із розміщенням відеозаписів семінарів, тренінгів, науково-популярних роликів та навчальних відеофільмів;

− створення системи відкритого навчання Каразинського університету. Висновки. Аналіз технологій створення відкритих освітніх ресурсів

навчання з використанням відеоелементів показав, що технології побудови відкритих освітніх ресурсів побудовано за принципами діагностичного курсу, відеокурсу, вивчення наукової проблематики в системі додаткової освіти. До переваг використання відкритих освітніх ресурсів в системі класичної освіти належать: якість, доступність, наявність діагностичного компонента, наявність аудіовізуального супроводу навчання. Розроблені ефективні технології створення відкритих ресурсів в системі сучасного електронного навчання з відеоелементами, які дають додаткову можливість навчатися особам з особливими освітніми потребами та особам, які можуть завдяки субтитрам подолати мовленнєві бар’єри.

190



Список використаних джерел 1. Васильєва М.П. Формування комунікативних умінь як компонента

педагогічної культури майбутнього вчителя: автореф. дис. … канд. пед. наук / М. П. Васильєва. – Харків, 1997. – 23 с.

2. Кухаренко В.М. Дистанційне навчання: Умови застосування / В. М. Кухаренко, О. В. Рибалко, Н. Г. Сиротенко ; за ред. В. М. Кухаренка. – Харків : НТУ “ХПІ”, “Торсінг”, 2002. – 320 с.

3. Педагогічні аспекти відкритого дистанційного навчання / За ред. О.О Андрєєва, В.М. Кухаренка. – Харків: “Міськдрук”, 2013. – 212 с.

4. Тимченко Г. М. Здоров’я та здоровий спосіб життя шляхом створення тематичних курсів у LMS MOODLE для студентів класичного університету // Матеріали VII Міжнар. науко.-метод. конф. “Безпека людини у сучасних умовах” (105-та Міжнародна наукова конференція EAS (3−4 грудня 2015 р., Харків). Харків, 2015. − С.152-155.

5. Тимченко Г. М. Формування здорового способу життя студентів класичного університету шляхом створення тематичних курсів у LMS MOODLE / Г. М. Тимченко, Л. О. Іваненко, В. Г Левчук, Н. І Бережна // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (3 грудня 2015 р., Суми). − Суми, 2015. – Ч.З. − С. 164−167.

191



Тищенко М.Г., кандидат технічних наук, начальник наукового центру дистанційного навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Гогонянц С.Ю., кандидат військових наук, старший науковий співробітник, начальник науково-дослідного відділу перспектив розвитку електронних засобів навчання наукового центру дистанційного навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Шапран О.О., старший науковий співробітник науково-дослідного відділу перспектив розвитку електронних засобі навчання наукового центру дистанційного навчання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

ПРОГНОЗ ЗНАЧЕНЬ ПОКАЗНИКІВ МОЖЛИВОСТЕЙ СИСТЕМИ

НАВЧАННЯ НА НАЙБЛИЖЧУ ПЕРСПЕКТИВУ

У даній доповіді розглянуто поняття дистанційного навчання, визначено переваги та недоліки застосування дистанційної форми навчання, розкрито підсистеми дистанційного навчання, їх призначення та можливості, а також можливості з організації автоматизованого контролю й оцінювання навчальних досягнень слухачів у системі електронного навчання.

Ключові слова: ефективність застосування системи, підсистеми дистанційного навчання.

This report examines the concept of distance learning, identifies the advantages and disadvantages of using distance learning, reveals the subsystems of distance learning, their purpose and capabilities, as well as opportunities for the organization of automated control and evaluation of student achievement in e-learning.

Keywords: system application efficiency, distance learning subsystems.

192



Система дистанційного навчання (СДН) – це спеціалізована інформаційно-освітня система із системно організованою сукупністю підрозділів дистанційного навчання та користувачів різних категорій. Підрозділ дистанційного навчання (ПДН) – центральний, системоутвірний елемент СДН військового навчального закладу, який становить інформаційну систему, призначену для задоволення інформаційних потреб користувачів СДН.

Об’єктивне передбачення тенденції розвитку СДН ЗС України є головною умовою якісної підготовки до задоволення потреб замовників у високо-кваліфікованих військових фахівцях. Відповідні значення потрібних показників є критерієм оцінювання ступеня відповідності можливостей СДН потребам споживачів освітніх послуг.

Проведені дослідження показали, що прогноз зростання кількості споживачів-користувачів СДН у 2020, 2021, 2022 роках становитиме 23 250, 60 062, 154 998 користувачів відповідно. За таких темпів зростання вже у найближчі 3 роки СДН зможе охопити понад 60% чисельності ЗС України і стати основою реалізації заходів підготовки військових фахівців для потреб ЗС України.

Результати прогнозування показників кількості користувачів та відповідну кількість фахівців з питань дистанційного навчання для забезпечення адміністративно-управлінської діяльності у процесі експлуатації системи дистанційного навчання показали, що у період з 2020 по 2022 приріст значень цих показників становитиме від 13 950 до 94 936 від 308 до 2015 відповідно (табл. 1).

Таблиця 1 Зведені реалізовані та прогнозовані значення показників можливостей

системи дистанційного навчання ЗС України Рік

N користувачів

ΔN користувачів

N фахівців

N курсів

N опитувань

N підрозділів/ N курсів

2016 499 (−) 0 4 9 1 0,02 2017 1361 (600) 1462 42 13 4 0,08 2018 1400 (800) 139 68 24 5 0,10 2019 7836 (1500) 6436 123 33 10 0,20

ПРОГНОЗ 2020 23250 13950 308 − − − 2021 60062 36812 780 − − − 2022 154998 94936 2015 − − −

193



Висновки. Аналіз табл. 1 показує, що у практичній діяльності ВВНЗ існують невирішені завдання з формування відповідних навчальних планів, комплексу навчально-методичних інструментів (дистанційних навчальних курсів, систем тестування та забезпечення контролю за якістю засвоєння навчального матеріалу, методичного та інформаційного забезпечення), а також збільшення кількості викладачів-тьюторів, інструкторів-розробників навчального і навчально-методичного матеріалу, адміністраторів, діяльність яких скеровано на задоволення потреб споживачів у якісних освітніх послугах.

Ці завдання по суті є напрямом подальших теоретико-прикладних досліджень у галузі удосконалення військової освіти і можуть стати основою для формування теоретичної бази розвиту СДН ЗС України.



2. Науково-дослідна робота “Обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення системи дистанційного навчання Збройних Сил України”, шифр “Адель”, Інв. № НДР 9445/навчальний.

194



Труш О.О., кандидат державного управління, професор, проректор Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”; Кухаренко В.М., кандидат технічних наук, доцент, професор Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”

ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ТЕХНІЧНОМУ

УНІВЕРСИТЕТІ “ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ” У доповіді розглянуто заходи в НТУ “ХПІ” із впровадження змішаного

навчання в навчальний процес університету. Змішане навчання базується на курсі-ресурсі, розміщеному у середовищі Moodle. У курсі розміщені навчальні матеріали, тести, студент може залишити виконані завдання, взяти участь у форумі або вебінарі. Роботу студента і викладача контролюють деканат та адміністратор Центру дистанційного навчання. Крім того, навчальне методичне забезпечення університету дає змогу викладачам постійно підвищувати кваліфікацію та отримувати технічну допомогу.

Ключові слова: таксономія Блума, дистанційний курс, змішане навчання, вебінар, тест.

The report examines the activities of NTU "KPI" on the introduction of blended learning in the educational process of the university. Blended learning is based on a course resource hosted by Moodle. The course contains training materials, tests, students can leave completed tasks, participate in a forum or webinar. The work of the student and the teacher is supervised by the dean and the administrator of the Distance Learning Center. In addition, the teaching methodological support of the university allows teachers to constantly improve their skills and receive technical assistance.

Keyword: Bloom taxsonomy, distance course, blended learning, webinar, test. Актуальність. Змішані підходи до навчання виявилися

найпопулярнішими технологіями сьогодення, що дають змогу скористатися гнучкістю і зручністю дистанційного курсу та перевагами традиційного класу.

Консорціум Слоун визначає змішані, або гібридні курси [1], як результат інтегрування онлайн − курсів (30%-70% навчального процесу) з традиційними

195



класними заходами, які проводяться згідно з плановим, педагогічно перевіреним класичним технологічним підходом. Перевагою цього навчання є можливість комбінування різних технологій в єдиний інтегрований навчальний підхід.

У сучасному навчальному процесі в університетах існує багато проблем, насамперед пов’язаних з тим, що вже з третього курсу студенти починають працювати і відвідують заняття епізодично. До цього слід додати відсутність досвіду опрацювання технічної літератури, відсутність сучасних навчальних та методичних матеріалів або їх недоступність через малі наклади. Навчальний процес стає неритмічним, всі завдання та лабораторні роботи студенти виконують наприкінці семестру. Через велике навантаження та брак часу викладача студенти виконують завдання з першої спроби на низькому рівні без необхідного доопрацювання, що не сприяє високій якості навчання.

Мета статті полягає в розгляді заходів у НТУ “ХПІ” із впровадження змішаного навчання в навчальний процес університету.

Виклад основного матеріалу дослідження. Означена проблема може бути вирішена завдяки використанню дистанційного або змішаного навчання.

У першому випадку для проведення занять необхідно мати повноцінний дистанційний курс, що потребує певного часу на його створення та спеціальної підготовки викладача для його проведення. Практика показує, що загалом на створення повноцінного дистанційного курсу та підготовку викладача треба витрати щонайменше навчальний рік.

Змішане навчання організувати в університеті набагато легше. Для проведення навчального процесу необхідно мати курс-ресурс, який можна створювати у системі управління навчальним процесом (LMS). За наявності навчальних матеріалів (електронного конспекту лекцій або посібника, методичних матеріалів до виконання практичних та лабораторних робіт, тестів у текстовому редакторі, робочого плану) такий курс можна створити протягом тижня при мінімальній кваліфікації викладача з інформаційних технологій.

Курс-ресурс дає змогу проводити вебінари у зручний для студентів час, розміщувати виконані завдання у курсі-ресурсі або на сайтах мережі, проходити тести, брати участь в обговоренні навчальних питань на форумі. Студенти мають можливість бачити результати навчання своїх колег і в разі потреби оцінювати роботи один одного.

Змішані курси можуть бути використані для вирішення цілого ряду проблем:

196



• для університетів − бути частиною стратегії для компенсації аудиторій, а також способами заохочення співробітництва викладачів;

• для викладачів − бути методом використання нових можливостей технологій і щаблем переходу до дистанційного навчання;

• для студентів − поєднанням онлайн-навчання із соціально-навчальною взаємодією.

Змішане навчання трансформує стиль педагога [2] – це перехід від трансляції знань до інтерактивної взаємодії зі студентом, що сприяє формуванню процесу конструювання власних знань. Крім того, це персоналізує освітній процес, адже студент самостійно визначає свої навчальні цілі, способи їх досягнення, враховуючи власні освітні потреби, інтереси та здібності.

Вагому роль у змішаному навчанні відіграють планування і контроль. На початку семестру складають план проведення дистанційних та очних занять з визначенням видів діяльності студента і викладача у дистанційному режимі (проведення лекцій через вебінар, синхронних та асинхронних консультацій, перевірку виконаних завдань, проходження тестів) та в аудиторії (проведення установочних лекцій, забезпечення командної роботи над завданнями, обговорення дискусійних питань, ігрового проектування, лабораторних робіт тощо). План-графік за підписом завідувача кафедри передають у деканат, який контролює хід змішаного навчального процесу. В деяких університетах контролювати за навчальний процес може центр дистанційного навчання, який забезпечує технічну підтримку роботи студентів та викладачів.

Використання під час формування завдань таксономії Блума [3] дає змогу у курсі організувати накопичувальну систему (рейтинг) оцінювання роботи студентів, дати студентам можливість доопрацьовувати завдання та підвищувати оцінку за їх виконання, визначати мінімальну кількість балів, яку має отримати студент для задовільного опанування матеріалом курсу. В деяких випадках при відповідній підготовці викладача можна виміряти компетентності, які були сформовані у студента для демонстрації їх роботодавцю.

Змішане навчання надає такі переваги [4]: 1) студент навчається готуватися до уроку; 2) підвищується мотивація студентів; 3) робиться акцент на поглибленому навчанні; 4) ефективне використання часу;

197



5) гнучкість; 6) полегшення контролю за прогресом у здобутті знань студентами; 7) наявність розширених засобів діагностики; 8) інтерактивність; 9) викладання в командах, що робить процес навчання соціальним і

прозорим; 10) отримувати студентами в класі навичок діяльності; 11) економія коштів завдяки скороченню кількості поїздок; 12) можливість досягнення високих результатів; 13) збільшення можливостей для навчання; 14) урізноманітнення вимог до навчання. В НТУ “ХПІ” створено бауа для впровадження змішаного навчання

відповідно до розробленої нормативної бази. Викладачі університету мають можливість підвищити кваліфікацію на відкритих дистанційних курсах [5], розміщених на сайті http://dl.khpi.edu.ua/: “Основи дистанційного навчання”, “Технологія розроблення дистанційного курсу”, “Змішане навчання”, “Практикум тьютора”. Викладачі, які успішно закінчують курс, отримують свідоцтво про підвищення кваліфікації та сертифікат. Розроблені курси проходять експертизу та отримують сертифікат, який дає право використовувати курс у дистанційному навчанні.

На сучасному етапі на кожній кафедрі університету є підготовлені розробники дистанційних курсів, кафедри самостійно з використанням відкритого курсу “Школа дистанційного навчання” створюють курси − ресурси. Заплановано проведення експерименту з впровадження змішаного навчання, результати якого будуть обговорені на семінарах, а також розроблені необхідні рекомендації з використання змішаного навчання в університеті.

Зараз нагальною потребою для університету є впровадження дуального навчання. Відповідно до освітнього стандарту це передбачає розроблення карти компетентності фахівця, узгодження її з роботодавцями та створення освітньої програми нового виду. Дуальне навчання має передбачати використання дистанційного та змішаного навчання, тому впровадження змішаного навчання є важливим підґрунтям для цього напряму. В університеті створено відкритий дистанційний курс “Організація дуального навчання”, в якому викладачі університету та роботодавці будуть проектувати нові освітні програми для спільного використання.

198

http://dl.khpi.edu.ua/



Висновки. Методологічна база дистанційного та змішаного навчання в НТУ “ХПІ” дає змогу системно впроваджувати сучасні технології (змішане, дуальне навчання) у навчальний процес.

Список використаних джерел 1. The Definition of Blended Learning [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://www.teachthought.com/blended-learning-2/the-definition-of-blended-learning/ 2. Nagel D. The Disruption of Blended Learning. The Journal Trasforming

Educatoin Through Technology. 07/06/11 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://thejournal.com/Articles/2011/07/06/The-Disruption-of-Blended-Learning.aspx

3. Anderson L, Krathwohl D. A taxonomy for learning, teaching, and assessing: a revision of Bloom’s taxonomy of educational objectives. Addison Wesley Longman, Inc. New York, NY. 2001

4. Phil Bickerton. 7 Reasons Blended Learning is The Future of Training. January, 2015 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://trainingstation.walkme.com/7-reasons-blended-learning-future-training/

5. Кухаренко В.М. Система підготовки кадрів дистанційного навчання // Зб. матеріалів 1-ї міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми впровадження дистанційного навчання в освітньому процесі вищих військових навчальних закладів та можливі шляхи їх вирішення”. Київ, 2018. − С. 98−104.

199

http://www.teachthought.com/blended-learning-2/the-definition-of-blended-learning/

https://thejournal.com/forms/emailtoauthor.aspx?AuthorItem=%7bC71F19DC-CE5A-4810-95BB-24B20F9EBB55%7d&ArticleItem=%7b23392C74-DD0D-4009-9C57-E80D305FC286%7d

http://thejournal.com/Articles/2011/07/06/The-Disruption-of-Blended-Learning.aspx

http://thejournal.com/Articles/2011/07/06/The-Disruption-of-Blended-Learning.aspx

http://trainingstation.walkme.com/7-reasons-blended-learning-future-training/



Шевченко Р.І., кандидат військових наук, доцент кафедри тактики та загальновійськових дисциплін Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”

ДОЦІЛЬНІСТЬ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ

ФАХІВЦІВ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОГО ПРОФІЛЮ (НА ПРИКЛАДІ ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ”) Предмет доповіді – дистанційна освіта у підготовці фахівців військово-

морських спеціальностей. Мета – окреслення основних позицій забезпечення якості дистанційної

освіти в контексті методичних аспектів викладання авторської навчальної дисципліни під час підготовки майбутніх фахівців військово-морського профілю.

Методологічну основу становлять такі основні підходи: діяльнісний, задачний, ресурсний, ІТ-підхід. Основними методами дослідження є загально наукові (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння), конкретно наукові (контент-аналіз, вивчення документації).

Результати: у доповіді наведено основні положення нормативно-правових документів щодо дистанційної освіти як форми підготовки у закладах освіти. Зокрема зазначено, що дистанційна освіта є індивідуалізованим процесом здобуття освіти, який триває переважно за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено на основних проблемах забезпечення якості дистанційної освіти. Виокремлено складності впровадження дистанційної освіти для курсантів військово-морських спеціальностей. Окреслено часткову методику викладання авторського курсу “Основи військового управління” для освітнього рівня “бакалавр” із зазначенням розділів і тем, які доцільно вивчати у дистанційному форматі.

Висновки та область застосування результатів досліджень: для підготовки військових фахівців доцільним є розумне поєднання денної та дистанційної форм навчання, для курсантів військово-морських 200



спеціальностей доцільною залишається денна форма підготовки з практичною складовою, яка забезпечить високий рівень якості освіти і компетентностей.

The subject of the report is distance education in the training of specialists in naval specialties.

The purpose is to outline the basic positions of quality assurance of distance education in the context of methodical aspects of teaching author's discipline during the preparation of future specialists of the naval profile.

The following basic approaches are methodological basis: activity, task, resource, IT approach. The main methods of research are generally scientific (analysis, synthesis, generalization, comparison), specifically scientific (content analysis, study of documentation). Results: The report outlines the main provisions of the legal documents on distance education as a form of training in educational institutions. In particular, it is noted that distance education is an individualized process of obtaining education, which proceeds mainly through the indirect interaction of remote participants of the educational process in a specialized environment, functioning on the basis of modern psychological and pedagogical and information and communication technologies. The main problems of quality assurance of distance education are emphasized. The complexity of introducing distance education for naval cadets is emphasized. The partial methodology of teaching the author's course "Fundamentals of Military Management" for the educational level "bachelor" is outlined, with sections and topics to be learned in the distance format.

Conclusions and scope of research findings: A reasonable combination of full-time and distance learning is advisable for training military personnel, and for naval cadets it is advisable to continue with a full-time training course that will provide a high level of education and competency.

Законом України “Про освіту” від 05.09.2017(із змінами і доповненнями)

визначено, що “метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань” (ст. 17, п. 1) [2]. Відповідно, викладацька діяльність із забезпечення досягнення поставленої мети – це “діяльність, спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас,

201



вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору (ст. 1 п. 4), а здобувачами освіти − “особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти” (ст. 1 п. 8) [2]. Видами освіти відповідно до ст. 8 зазначеного закону є формальна, неформальна та інформальна, а основними формами відповідно до ст. 9 – інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві), дуальна. Для системи вищої освіти все більш значущою, незважаючи на підпорядкування та галузевість, стає дистанційна [2].

Дистанційна (дистантна) освіта відповідно до вітчизняних нормативних документів – це “можливість навчатися та здобувають необхідні знання віддалено від навчального закладу в будь-який зручний час” [1], “індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій” [2, ст. 9], регульована Положенням про дистанційне навчання (2013 зі змінами і доповненнями), Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні (2000), Стратегією розвитку інформаційного суспільства в Україні (2013). Практично всі заклади вищої освіти, зокрема університети, реалізовують дистанційну форму освіти через дистанційні курси, розміщені на відповідних програмних платформах дистанційного навчання [7, с. 139−140]. Контингент замовників освітніх університетських послуг зростає за рахунок розширення вікової категорії здобувачів університетської освіти, категорії осіб з обмеженими можливостями, розширення територіального розташування студентської аудиторії тощо, що безпосередньо впливає на якість освіти.

Метою доповіді визначаємо окреслення основних позицій забезпечення якості дистанційної освіти в контексті методичних аспектів викладання авторської навчальної дисципліни під час підготовки майбутніх фахівців військово-морського профілю.

Методологічну основу дослідження становлять такі основні підходи: діяльнісний, задачний, ресурсний, ІТ-підхід. Основними методами дослідження є загально наукові (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння) і конкретно наукові (контент-аналіз, вивчення документації). 202



Виклад основного матеріалу. Забезпечення якості дистанційної освіти є питанням дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, та серед виокремлених ними проблем наголосимо на таких: реформування телекомунікацій, яке повинно мати привід для того, щоб суб’єкти освіти, які звертаються до ІТ-технологіи, мали стабільнии і високошвидкіснии Інтернет; забезпечення якості цифрового навчального матеріалу; охоплення співробітництва із використанням мережних технологій та соціальних мереж з метою розроблення механізмів, що дають можливість обмінюватися досвідом та інформацією між учасниками освітнього процесу [3, с. 247; 8].

Сучасний університет перебудовується за багатьма напрямами, одним з них, задекларованим у вітчизняних нормативних документах, є застосування інформаційних технологій для підвищення якості освіти [6, с. 236]. Національний університет “Одеська морська академія” активно користується інформаційно-комунікаційними технологіями та надає курсантам доступ до електронних ресурсів, безпосередньо пов’язаних із їх майбутньою професією [4].

Для підготовки курсантів – майбутніх офіцерів ВМС ЗС України питання впровадження дистанційної форми освіти має свої складнощі, оскільки значна кількість дисциплін освітньої програми передбачає набуття компетентностей, які нереально здобути через дистанційну форму, оскільки вони пов’язані з військовою та морською специфікою і набуваються переважно на полігонах та під час виконання завдань практичної підготовки на суднах. Проте є частина дисциплін, які доцільно викладати курсантам саме із застосуванням зазначеної форми. Однією з таких дисциплін є навчальна дисципліна, яку викладає автор – “Основи військового управління” для освітнього рівня “бакалавр”. Навчальна дисципліна викладається з 2015 року. Предметом навчальної дисципліни є вивчення теоретичних засад наукового управління та практичної роботи командирів з організації управління підрозділами, зміст, технологія обґрунтування та прийняття рішень, а також їх реалізація з урахуванням наявних чинників під час керівництва військовими колективами [5].

Модулі і теми, зазначені в програмі, не передбачають специфічних форм діяльності, зокрема: розділ 1 “Теоретичні основи управління”, теми: “Основи науки управління”; “Теоретичні основи прийняття управлінських рішень”; “Основи служби штабів”; розділ 2 “Моделі і методи розв’язання функціональних управлінських завдань (рішень)”, теми: “Основи військового моделювання та прогнозування”; “Методи розв’язання функціональних

203



завдань у військовому управлінні”; розділ 3 “Практичне вирішення ситуацій, які виникають в процесі управління військовими колективами”, теми: “Основи керівництва і лідерства; психологічні аспекти управлінської діяльності” [5].

Для полегшення сприйняття курсантами навчального матеріалу курс лекцій наведено в електронній формі та розміщено для цілодобового доступу разом з презентаціями, програмою та завданнями для групової та самостійної роботи. Зазначимо, що методика викладання зазначеної дисципліни подібна до викладання аналогічних дисциплін у цивільних закладах вищої освіти, за винятком окремих питань та проектних завдань, не викладених на платформі, щоб запобігти поширенню інформації, яка може становити інтерес, що суперечить інтересам держави.

Наведемо питання лекцій, семінарських та самостійних занять, опанування яких передбачено навчальною програмою і здійснюється через дистанційну форму: тема 1 − “Розвиток науки управління”; “Методологічні основи управління”; “Військове управління як компонент військової науки”; “Системність управлінського процесу”; “Культура управлінської праці та її складові”; “Засоби підвищення ефективності управлінської діяльності командира”; “Загальнотеоретичні основи управлінської діяльності”; “Функції управління”; “Часткові та об’єднувальні функції управління”; “Закономірності та принципи військового управління”; “Методологічні основи пізнання законів управління”; “Методи управління”; “Методи самоуправління та самоорганізації”; “Закони, принципи, основні методи управління”; тема 2 − “Теоретичні основи прийняття управлінських рішень”; “Поняття проблемної ситуації в управлінні”; “Основи прийняття управлінських рішень”; Психологічна теорія рішень при формуванні та виборі альтернатив рішення”; “Прийняття рішень в умовах невизначеності”; “Використання алгоритмів мінімізації ризику в інформаційному рішенні командира”; “Сутність ризику в управлінському рішенні”; “Закріплення алгоритмів мінімізації ризику в альтернативах рішення”; тема 3 − “Управління та служба штабів у Збройних Силах України”; “Робота штабу із забезпечення бойових дій військ і організація комендантської служби”; “Штаб як основний орган управління військами”; “Особливості налагодження взаємодії в роботі штабів”; “Особливості розробки та оформлення бойових документів”; тема 4 − “Загальні принципи використання прогнозування у військовому управлінні”; “Методи моделювання та прогнозування в управлінні”; “Основи військового моделювання та прогнозування”; “Використання статистичних даних в прогнозуванні ситуації”; “Прогнозування розвитку ситуації на прикладі 204



методу квантифікації”; “Тактична гра-прогноз”; тема 5 − “Дослідження операцій у військовому управлінні. Теорія ігор”; “Методологія дослідження операцій у формуванні управлінських рішень”; “Застосування алгоритмів теорії ігор у військовому управлінні”; “Методологія дослідження операцій у формуванні управлінських рішень”; “Комбінаторний підхід в аналізі елементів рішення”; “Елементи мережевого планування у військовому управлінні”; “Експертні методи у військовому управлінні”.

Методично доцільним для ефективного опанування змісту навчальної дисципліни та формування відповідних компетентностей визначено логічне поєднання лекційних тем, питань для семінарських та групових занять, самостійного опрацювання, модульного контролю, індивідуальних завдань тощо. Частину матеріалу, виокремлену для дистанційного формату, ми регулюємо щорічно відповідно до рівня попередньої підготовки курсантів / студентів та напрямів і спеціалізацій, за якими проводиться освітньо-військова підготовка. Викладання навчальної дисципліни в НУ ОМА передбачено для таких спеціалізацій: “Корабельне радіотехнічне озброєння та засоби зв’язку; Корабельне ракетно-артилерійське озброєння”; “Корабельне протичовнове, торпедне, мінне та протимінне озброєння”; “Виховна та соціально-психологічна робота у підрозділах, на кораблях (за видами Збройних Сил)”; “Кораблеводіння”; “Пошуково-рятувальні та водолазно-аварійні роботи на морі”; “Експлуатація корабельних енергетичних установок”.

Висновок. Для підготовки військових фахівців доцільним є розумне поєднання денної та дистанційної форм навчання. Ми поділяємо думку Н. Терентьєвої, яка вважає, що отримання даних, значущих для галузі підготовки, та “необхідність врахування специфіки спеціальностей, які кардинально відрізняються від даних, характерних для студентів природничо-математичної, соціономічної, техніко-технічної, соціокультурної та гуманітарної сфер діяльності, і є наближеними до даних підготовки фахівців військових та силових структур” [7, с. 148], а “важливим фактором переходу на дистанційну форму є сприйняття її доцільності викладачами і студентами закладів освіти, що безпосередньо впливає на швидкість переходу та якість навчальних дисциплін” [7, с. 148].

Для подальших наукових розвідок важливим є розуміння того, що для курсантів військових спеціальностей, а особливо військово-морських, доцільною залишається денна форма підготовки з практичною складовою, забезпечить високий рівень якості освіти та компетентностей.

205



Список використаних джерел 1. Дистанційна освіта [Електронний ресурс]. − Режим доступу:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/distancijna-osvita 2. Закон України “Про освіту” [Електронний ресурс]. − Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 3. Косенчук О.Г., Бахмат Н.В. Модель інформаційно-комунікаційного

забезпечення управління якістю дошкільної освіти [Електронний ресурс]. / О. Г. Косенчук, Н. В. Бахмат // Information Technologies and Learning Tools. − 2019. − № 1. − Vol. 69. − С. 246−257. − Режим доступу: https://journal.iitta. gov.ua/index.php/itlt/article/view/2610

4. Національний університет “Одеська морська академія” [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.onma.edu.ua/elektronni-resursy.

5. Основи військового управління. Програма навчальної дисципліни. Інститут Військово-Морських Сил Національного університет “Одеська морська академія”. Одеса, 14 с. Препринт.

6. Терентьєва Н.О. Застосування ІКТ у процесі підготовки викладачів вищої школи в умовах університетської освіти (на прикладі спеціальності “Педагогіка вищої школи”) / Н. О. Терентьєва // Вища освіта України, − 2013. − № 3 (50). Додаток 1. Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології. Т. 2. С. 236-239.

7. Терентьєва Н.О. Features of distance education for Masters of physical culture faculties [Електронний ресурс]. // Information Technologies and Learning Tools. − 2019. − № 1. − Vol. 69. С. 139−148. − Режим доступу: https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/issue/view/98

8. The Global Information Technology Report 2015. World Economic Forum Geneva Copyright, 2015 by the World Economic Forum and INSE A. [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://www3.weforum.org/docs/WEF_Global_IT_ Report_2015.pdf.

206

https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/distancijna-osvita

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

http://www.onma.edu.ua/elektronni-resursy

https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/issue/view/98

http://www3.weforum.org/docs/WEF_Global_IT_



Ягупов В.В., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту Національного університету оборони України імені Івана Черняховського України

НАВЧАЛЬНА СУБ’ЄКТНІСТЬ СЛУХАЧІВ ЯК ОСНОВНА

ДЕТЕРМІНАНТА ЇХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ

Системною психолого-педагогічною проблемою є справжнє

забезпечення навчальної суб’єктності слухачів в системі дистанційного навчання. Суб’єкт і суб’єктність слухачів є мінімально необхідними умовами впровадження дистанційного навчання, так і її елементів в систему військової освіти, успішного використання ними його засобів і технологій у процесі підвищення кваліфікації. Водночас навчальна та професійна суб’єктність слухачів є обов’язковими умовами забезпечення неперервності їх професійної освіти в інформаційному суспільстві. У зв’язку з цим стимулювання слухачів як суб’єктів навчальної діяльності є системною науковою проблемою, яка має багато проявів – психологічних, педагогічних та організаційних, низку аспектів – методологічних, теоретичних і методичних, від комплексного вирішення яких залежить їх реалізація свого суб’єктного потенціалу в навчальній діяльності.

Остатнім часом мається достатня кількість наукових праць, в яких розкриваються різні аспекти дистанційного навчання в системі освіти (А. Андрєєв, В. Биков, А. Гуржій, А. Довгялло, М Жалдак, В. Кухаренко, В. Олійник, Н. Сакович, Є. Н. Смірнова-Трибульска, П. Стефаненко, Б. Шуневич) та ін., містяться характеристики дидактичного потенціалу дистанційного навчання.

Наприклад, у наукових напрацюваннях А. Артюхіної, І. Богданової, І. Гавриш, В. Докучаєвої, В. Жужжалова, Ш. Каланової, Т. Коваль, С. Конюшенко, В. Лінькової, Г. Міхаліна, Н. Морзе, С. Семерікова, В. Трайнева, Ю. Тріуса, А. Трофімова, Є. Удовік, А. Фрідланд, О. Шапран, Л. Шкутіна, В. Шолохович та інших науковців містяться теоретичні та методичні аспекти використання сучасних ІКТ у навчальному процесі, які

207



творчо можна адаптувати до специфіки системи післядипломної освіти в дистанційній формі навчання.

Водночас аналіз та узагальнення досвіду сучасної професійної освіти в різних країнах світу показує, що професійна підготовка фахівців і підвищення їх кваліфікації не може відбутися, практично, без засобів і технологій дистанційного навчання. А сучасний рівень розвиненості ІКТ оптимально сприяє успішному використанню елементів дистанційного навчання в системі військової освіти взагалі та в системі післядипломної освіти, зокрема. Низка цих аспектів відображені в Концепції розвитку дистанційного навчання в Україні, Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ ст., якими передбачається впровадження дистанційного навчання в Україні. Зрозуміло, що в повному обсязі використовувати дистанційне навчання у системі військової освіти в силу різних, насамперед об’єктивних обставин, не можна. Але очна форма їхньої професійної підготовки та підвищення кваліфікації потребують, практично, творчого застосування засобів і технологій дистанційного навчання.

Але їх застосування суттєво змінює традиційні форми взаємодії педагогів і слухачів, водночас формуються нові моделі їх педагогічної взаємодії, а також і нова автономна – суб’єктна – модель поведінки слухачів. Водночас слід пам’ятати, що основним суб’єктом у дистанційній формі навчання є слухач. Він самостійно та автономно має організувати свою навчальну діяльність, а дистанційна форма дає йому можливість вчитися за індивідуальним графіком шляхом використання заздалегідь отриманих або доставлених згідно зі заявкою за допомогою комп’ютерної сеті комплектів цифрових освітніх ресурсів. Він також має можливість контактувати з педагогом за допомогою технічних засобів – телефону, електронної пошти та ін.

Наступний суттєвий аспект – інтенсивність, швидкість, час занять “дистанційний слухач” визначає сам, регулює самостійно, координує індивідуальний темп опанування навчального матеріалу. Таким чином, він повністю автономний у своїй навчальний діяльності, що й є інтегральним показником його навчальної суб’єктності в системі післядипломної освіти.

Але водночас в Україні як традиційне, так і дистанційне навчання мають суттєвий спільний недолік – це їх безособистісність, відірваність від “живого” міжособистісного спілкування та недостатність почуттєвого аспекту в взаєминах між учнями та педагогами: “...традиційна система освіти і виховання була і залишається безособистісною, “бездітною”, “безлюдною”, бо 208



вона “...ґрунтується на соціоцентричному підході, в межах якого мета розвитку особистості – її соціалізація і професіоналізація з позицій максимальної суспільної корисності. У межах даної моделі реалізуються уявлення про те, що основною метою освіти (навчання, учіння) є оволодіння певними знаннями, уміннями і навичками” [1, с. 52−53], тобто відбувається тільки формальна соціалізація того, хто вчиться, за заздалегідь заданими нормативними показниками щодо його поведінки, спілкування і навчальної діяльності в освітньому закладі. Цей недолік також має своє місце, на жаль, у системі військової освіти, оскільки військова справа заздалегідь передбачає послушність курсантів (слухачів) та однозначне виконання наказів.

У зв’язку з цим курсанти (слухачі) були і залишаються, на жаль, у переважній більшості випадків об’єктом навчально-виховних впливів з боку педагогів, а не являються, на жаль, справжнім суб’єктом навчальної діяльності в системі військової освіти. А в системі післядипломної освіти, особливо у дистанційній формі її організації їх навчальна діяльність має набути системного, послідовного, осмисленого, автономного, професійно спрямованого самокерованого характеру. Вирішенню цієї проблеми сприяє творча реалізації основних принципів і вимог суб’єктно-діяльнісного навчання, оскільки суб’єктний підхід в освітньому процесі буде сприяти взаємовпливу двох творчих рівноправних його суб’єктів – педагога й слухачів.

У зв’язку з цим у системі післядипломної освіти слід педагогам зробити все можливе, щоб допомогти слухачам стати суб’єктом навчальної діяльності чи стимулювати навчальну суб’єктність, а також безпосередньо сприяти становленню справжнім суб’єктом системи післядипломної освіти. Взагалі інтегральною метою системи освіти має бути сприяння, допомога та стимулювання того, хто вчиться, стати суб’єктом учіння та активної творчої навчально-пізнавальної діяльності. А дистанційна форма післядипломної освіти для цього створює, практично, всі необхідні умови. Вона створює достатньо сприятливі умови та обставини для того, щоб слухач дійсно був суб’єктом як учіння, так і навчальної діяльності. Водночас маємо пам’ятати про постать слухача, який має професійну свідомість і самосвідомість, є яскравим представником військово-професійної діяльності, професійного пізнання та становлення, чия активна навчальна діяльність має чітко спрямовану військово-професійну орієнтованість і направлена на становлення суб’єктом військово-професійної діяльності на певній ланці управління. Цей аспект необхідно педагогам максимально актуалізувати.

209



Наступна позитивна обставина – вони у військах всі безпосередньо реалізовували педагогічну функцію.

Таким чином, завдання педагогів – допомогти актуалізувати слухачам їх навчальну суб’єктність і дійсно бути суб’єктом навчальної діяльності, оскільки вони повністю автономні у своїй навчальний діяльності, що й є інтегральним показником їх навчальної суб’єктності.

Основні напрями діяльності педагогів щодо стимулювання суб’єктності слухачів:

встановлення справжніх суб’єкт-суб’єктних взаємин у системі “слухач – педагог” і “слухач – слухач” шляхом творчого застосування суб’єктно-діяльнісних методів, методик і технологій дистанційного навчання;

сприяння культурній, військово-професійній і суб’єктній ідентифікації слухачів як суб’єктів навчальної діяльності в системі післядипломної освіти; стимулювання їх суб’єктної поведінки в освітньому середовищі;

цілеспрямоване забезпечення міжособистісної навчальної взаємодії у системі “педагог-слухач” (суб’єкт викладання – суб’єкт учіння, навчальної діяльності);

стимулювання і підтримка їх суб’єктної поведінки в системі післядипломної освіти;

слухач як суб’єкт навчальної діяльності має знаходити оптимальне співвідношення її зовнішньої (показники ефективної навчальної діяльності, критерії та показники її оцінювання як суб’єкта навчальної діяльності) та внутрішньої (ставлення, цінності, готовність, умотивованість, особистісний смисл, професійні перспективи тощо як суб’єкта соціального буття та військово-професійної діяльності) детермінацій; найголовнішім має стати внутрішня детермінація набуття освіти в системі післядипломної освіти [2, с. 33];

стимулювання цілеспрямованої системної навчальної діяльності слухачів і підтримання в ній творчої природи особистості офіцера;

стимулювання та підтримання автономності офіцера в навчальній діяльності та брати на себе відповідальність за її результати.

Таким чином, суттєвим аспектом є те, що слухач як суб’єкт у повному обсязі володіє структурою навчальної діяльності, починаючи від усвідомлення її мотивів і мети до отримання результату, а також має здатності його оцінити, рефлексувати і відкоригувати. Тут проявляються основні якості офіцера як суб’єкта навчальної та водночас і військово-професійної діяльності: самосвідомість, самостійність, автономність і здатність нести відповідальність 210



за свої дії, вчинки, результати діяльності та можливі наслідки своїх помилкових дій.

Головний прояв слухача як суб’єкта в системі післядипломної освіти в дистанційній формі навчання – це навчальна суб’єктність, що є проявом соціальної (особистість) та професійної (фахівець, військовий професіонал) суб’єктності, яка водночас передбачає здатність офіцера, як суб’єкта життєдіяльності і військово-професійного буття, перетворити власну життєдіяльність у предмет практичного перетворення в процесі набуття післядипломної освіти в дистанційній формі навчання, що дозволяє управляти йому своєю навчальною діяльністю на основі самооцінювання, самодетермінації, саморегуляції та саморефлексії свого навчального буття.

Список використаних джерел 1. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: навч. посібник /

Інститут педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – К. : Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 302 с.

2. Ягупов В. Суб’єктність учнів як основна детермінанта дистанційногонавчання в системі професійно-технічної освіти / В. Ягупов // Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Сер. : Професійна педагогіка. – 2016. – № 11. – С. 29−36 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvipto_2016_11_5 (дата звернення: 10.09.2019).

211

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvipto_2016_11_5



Ягупов В. В., професор кафедри фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту НУОУ імені Івана Черняховського, доктор педагогічних наук, професор; Бочаров М. М., начальник науково-дослідної лабораторії проблем морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) НУОУ імені Івана Черняховського кандидат військових наук, підполковник; Бакуменко Р. О., старший викладач кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) НУОУ імені Івана Черняховського, полковник

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНА СКЛАДОВА ВИХОВНОГО ВПЛИВУ

В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Сучасні інформаційні технології не знають кордонів і як зброя

прихованих інформаційно-психологічних операцій цілодобово впливають на

свідомість та підсвідомість людей, формують ставлення до певних подій.

Саме тому в умовах інформаційно-психологічної агресії проти будь-

якої держави виховання національно-патріотичної свідомості суспільства стає інформаційною зброєю для збереження її незалежності.

З початком бойових дій на Сході України формування в суспільстві почуття патріотизму, готовності до виконання обов’язку із захисту її незалежності і територіальної цілісності стало невід’ємним завданням з протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на населення країни та необхідною умовою підтримання належного

морально-психологічного стану представників сил оборони. Національно-патріотична складова усіх елементів навчального

процесу в навчальних закладах України зумовлена Стратегією національно-

патріотичного виховання, яка введена в дію Указом Президента України від

18 травня 2019 року № 286/2019. Платформа дистанційного навчання (ДН),

що розвивається у структурах сил оборони значними темпами, має потужний

виховний потенціал.

У складній соціально-політичній обстановці, яка тривалий час

зберігається в Україні, доцільно застосовувати її потужні інформаційні

можливості для формування та підтримання почуття патріотизму, готовності до виконання обов’язку із захисту незалежності і територіальної цілісності країни представниками сил оборони. 212



Результати аналізу наукових досліджень з проблеми організації

дистанційного навчання показують, що у військовій освіті України увагу

здебільшого зосереджено на освітньому процесі і технічній складовій

застосування наявних технологій, часом порушуються психолого-педагогічні

проблеми організації ДН. Водночас, поза увагою науковців залишаються

аспекти використання можливостей системи з формування та підтримання у

представників сил оборони України почуття патріотизму, готовності до виконання обов’язку із захисту її незалежності і територіальної цілісності.

Дистанційне навчання інтегрує переваги традиційних форм: дає

можливість навчатися у будь-який час і в будь-якому місці, а також

спілкуватися з викладачами, як і під час очної форми навчання. Викладання

матеріалу супроводжується електронними презентаціями з використанням

сучасних засобів інтерактивного навчання: мультимедійних роликів,

оригінальних програмно-технічних комплексів, віртуальних лабораторій,

систем ДН та ін. Проте основну увагу в матеріалах курсів ДН, як правило,

зосереджено на розгляді найскладніших питань програми курсу,

відпрацюванні практичних навичок, контролі за набуттям компетенцій

користувачами ДН.

Між тим користувачі з силових структур, зокрема ті, які виконують

завдання за призначенням, мають обмежений доступ до глобальної та

локальних комп’ютерних мереж вищих військових навчальних закладів

(ВНЗ), а мережа Інтернет не завжди відповідає вимогам специфічного

навчального матеріалу для користувачів-військовослужбовців.

Щоб полегшити користування курсами, що базуються на платформі

ДН, стандартизувати підходи авторів до створення курсів ДН для

військовослужбовців, у вищих військових навчальних закладах, зокрема

Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського,

розроблено вимоги до їх створення. Проте серед них немає вимог до

формування світогляду, підтримання патріотизму та інших аспектів

належного морально-психологічного стану офіцерів Збройних Сил України.

Вочевидь, що стандартизувати елементи національно-патріотичного

виховання в умовах розмаїття тем і підходів до реалізації ідей кожного

автора курсу неможливо, але й автори курсів мають розуміти, що зміст і

форма всього наповнення курсу також впливають на користувача.

Розробляючи концепцію курсу, добираючи матеріал для наповнення,

реалізуючи ідеї щодо форми курсу, необхідно зважати на те, що користувачі,

зокрема військовослужбовці, мають не лише опанувати певні знання, а й

зазнати виховного впливу на формування світогляду, патріотизму,

підтримання психологічної стійкості.

У чинній Стратегії національно-патріотичного виховання визначено такі її

складові: громадсько-патріотичне, військово-патріотичне та духовно-

моральне. Документом передбачено формувати у військовослужбовців ціннісні орієнтири і громадянську самосвідомість на прикладах героїчної

213



боротьби Українського народу за утвердження суверенітету власної держави, ідеалів свободи, соборності, успадкованих на прикладах мужності та героїзму учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013–2014 роках, Героїв Небесної Сотні, учасників антитерористичної операції та операції об’єднаних сил у Донецькій та Луганській областях, спротиву окупації та анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією. Такий виховний вплив є протидією негативному інформаційно-

психологічному впливу противника. Показовими з цієї точки зору є підходи

передових країн світу, де інформаційні кампанії національно-патріотичного

змісту координуються на державному рівні, мають тривалу і ретельно

опрацьовану стратегію.

Так, в армії Сполучених Штатів Америки патріотичне спрямування має

практично все, що оточує військовослужбовця: від символіки на побутових

дрібницях до численних публікацій у засобах масової інформації та

соцмережах. Навіть отримуючи, скажімо, канцелярське приладдя,

військовослужбовець чує фразу: “From the US government” (від Уряду

Сполучених Штатів). Приклади такої діяльності є в інформаційному ресурсі

Національно-патріотичного виховання дітей та молоді України (рис. 1).

Рис. 1 Приклад використання національної символіки в інформаційному

ресурсі

Таким чином, удосконалення навчальних матеріалів за складовими

національно-патріотичного виховання в системах дистанційного навчання

закладів освіти суб’єктів сил оборони України може забезпечити

збільшення кількості патріотично налаштованих командирів підрозділів

сил оборони України, які є активними суб’єктами виховання не тільки

підлеглого особового складу, а й дітей та молоді України.

214



Яковлєв Т.С., консультант кафедри військової

підготовки Сумського державного університету;

Дерев’янчук А.Й., кандидат технічних наук,

професор, професор кафедри військової

підготовки Сумського державного університету;

Вакал А.О., кандидат технічних наук, старший

науковий співробітник, доцент кафедри військової

підготовки Сумського державного університету

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА

ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ

ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Сучасні умови застосування Збройних Сил України визначають нові

вимоги до організації навчання та підготовки військових фахівців. Нині існує

нагальна потреба в розробленні нових технологій навчання, підвищенні рівня

засвоєння навчального матеріалу та удосконаленні способів контролю за його

засвоєнням.

У доповіді розглянуто стратегічні напрями застосування інформаційних

технологій у системі дистанційної освіти в особливий період.

Основними завданнями досліджень з впровадження новітніх технологій

викладання військово-технічних дисциплін (ВТД) є аналіз сучасних

напрацювань у сфері інноваційних методів і технологій, а також розроблення

рекомендацій щодо вибору раціональних варіантів в умовах обмеженого часу

на підготовку з огляду на максимальну ефективність підготовки фахівців. Такі

завдання можуть бути вирішені на основі порівняння та оцінювання різних

методів і прийомів новітніх способів викладання, застосування яких розпочато

у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ).

Для зручності викладення матеріалу, оцінювання ефективності і

порівняння різних варіантів (напрямів) у викладанні ВТД пропонуємо низку,

на наш погляд, ефективних методик, які можна застосовувати не тільки у

ВВНЗ, а й безпосередньо у військових підрозділах або навчальних центрах.

Осмислення проблем сьогодення у військовій освіті через призму

розроблення та розвитку інноваційних технологій, їх впровадження, за

досвідом викладачів кафедри військової підготовки Сумського державного

університету, має істотне значення для теорії і практики формування

компетентностей військових фахівців.

Погляди авторів, викладені в доповіді, звичайно, не можуть претендувати

на абсолютне охоплення всіх питань підготовки фахівців або безсуперечність

запропонованих рішень, але ми прагнули привернути увагу до проблеми,

знайти підходи до її вирішення.

215



Ефективність викладання ВТД можна підвищити завдяки реалізації

запропонованих інноваційних стратегічних напрямів.

Стратегічний напрям 1 – створення мультимедійних навчальних

комплексів за артилерійською тематикою. Напрям передбачає використання

технологій, спрямованих на якісне засвоєння будови й експлуатації озброєння

і військової техніки (ОВТ) із застосуванням 3D моделей зразків озброєння.

Запропоновану авторами методику й етапи створення комп’ютерних 3D

моделей наведено у доповіді.

Створений комплекс має загальну програмну оболонку, до якої

підключені окремі структурні складові, що мають вигляд анімаційних

відеороликів.

Стратегічний напрям 2 – створення комп’ютерних навчальних систем

(КНС), а саме: комп’ютерних тренажерів, тренажерів-імітаторів, симуляторів

(англ. Multimedia training system).

Перевагу мають КНС із такими можливостями: глибшого самостійного

вивчення навчального матеріалу; інтерактивної взаємодії користувача з

контентом матеріалу для вивчення у вигляді малюнків, відеофрагментів,

таблиць, фотографій; перевірки рівня знань, умінь, навичок користувача у

процесі навчання.

Стратегічний напрям 3 – інтеграція інформаційних і кейс-технологій у

систему підготовки військових фахівців і систему дистанційного навчання.

Напрям визначає створення і застосування кейс-методу (case-study) –

технології навчання, в якій використовують реальні військово-технічні,

військово-тактичні, психологічні, військово-медичні та інші ситуації.

Кейс є описом конкретної реальної військово-технічної ситуації, а його

завдання полягає в пошуку можливих варіантів її вирішення.

Основною метою підготовки фахівців під час вивчення ВТД є

формування компетентностей майбутнього офіцера, які будуть їм потрібні під

час виконання обов’язків за посадою.

На наш погляд, найбільшого ефекту можна досягти у разі розумного

поєднання традиційних та інформаційних технологій навчання (використання

3D моделювання, анімаційних відеороликів, віртуальних тренажерів, тестів

тощо).

Стратегічний напрям 4 – розроблення мультимедійних віртуальних

тренажерів (симуляторів). Напрям визначає створення мультимедійних

віртуальних тренажерів (симуляторів), застосування яких підвищить

кваліфікацію як фахівців, так і персоналу, що обслуговує ОВТ, зменшить

витрати на закупівлю дорогої техніки та запасних частин і приладдя до неї, а

обслуговуючий персонал зможе здобувати навички поводження у

позаштатних ситуаціях. Практичні заняття допомагають відпрацьовувати

навички у безпечному віртуальному середовищі. Віртуальні тренажери дають

можливість не тільки індивідуального підходу до навчання, а й застосування

гнучкого режиму заняття.

216



Стратегічний напрям 5 – моделювання навчальних ігор. Навчальна гра –

це гра, в якій студентам (курсантам) надають знання про певний предмет і

навчають їх майстерності, а також це інтерактивна гра, спрямована на

досягнення цілей, вивчення правил, можливість адаптуватися, вирішити

проблеми взаємодії. Такі ігри задовольняють основну потребу в навчанні,

забезпечуючи активну участь, структурованість діяльності, розвиток

мотивації, соціальної взаємодії та вираження емоцій у самій грі та, в той же

час, продовження навчання.

Стратегічний напрям 6 – розроблення системи автоматизованого

оцінювання знань. Для подальшого вдосконалення програмних продуктів

було досліджено рівень засвоєння навчального матеріалу слухачами, для чого

ми використали власні розроблені мультимедійні засоби навчання (МЗН) і

створили систему автоматизованого оцінювання якості знань (далі – систему

оцінювання). Система оцінювання містить весь навчальний матеріал, який

використовується у МЗН таким чином, що робота з системою оцінювання

якості знань збільшує на певний відсоток кількість запам’ятовуваної

інформації завдяки застосуванню принципу повторюваності.

Стратегічний напрям 7 – розроблення інформаційної дистанційно-

тренажерної системи навчання. Необхідність розроблення напряму зумовлена

тим, що можливості слухачів, які проживають за межами навчальних закладів,

обмежені через відсутність озброєння і військової техніки. Основною у

проблемою підготовці фахівців є неможливість відпрацювання практичних

питань (здобуття практичних навичок).

Щоб усунути виявлені недоліки, ми пропонуємо застосувати класичну

систему, що дає змогу користувачами здобувати знання самостійно через

мережу Internet і базу даних, в якій зберігається на сервері навчальний контент.

Отже, впровадження інформаційних технологій у систему дистанційної

освіти мотивує і стимулює фахівців до повного і якісного засвоєння матеріалу.

Подальші дослідження вбачаємо у розширенні і наповненні

запропонованих методик сучасним контентом, їх удосконаленні, а також

розробленні тренажерів віртуальної реальності.

217

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО...

Documents